| Сторінки (2/175): | « | 1 2 | » |
Сьогодні знову я напишу вірш.
Про тебе? Ні, не знаю.
Своїм дзвінком не зробиш мені гірш.
Запам’ятай, тебе я не чекаю.
Згадав мене?
Я так і знала.
Тебе колись я так бажала,
А зараз й око не мигне.
Навіщо здався ти мені?
Себе питаю кожен раз.
Навіщо ті усі слова дурні?
Залиш мене і без образ.
Римую ці рядки,
Знаю, не в останнє.
Тому безжально не кляни –
Зустрінеш ще своє кохання.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=401135
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.02.2013
Просто він закохався в іншу.
І тепер із нею всі дні.
З нею вночі розділяє тишу,
А до мене приходить в вісні.
Я вважала, що це минеться.
Вже пройшло місяця пів.
А як згадаю - серце схвильовано б’ється,
Прагне повернення днів.
Хоча я не пробачу, напевно,
Бо дуже боляче він зробив.
І тому я плачу даремно,
Адже він мене не любив.
Я записую вірші для нього.
Задля посмішки своїх мрій,
Щоб не образив він більше нікого,
Не руйнував дівочих надій.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=400262
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.02.2013
-Коли ти будеш ідеальною? –
Питав мене мій друг Іван.
-А що, здаюсь тобі нахабою? –
Сказала я не як «Мадам».
А він сміявсь серйозністю,
Казав:
-Читай книжки.
В них є ідеальна дівчина
І образ, що ввійшов в віки.
Всміхнулась я здивовано,
Сказала:
-Ти про що?
Можливо й виглядаю роздратовано
Й змучено-сонлива,
Але я гарна дівчина,
Хорошая дитина.
-Але ж ти вредна, доню моя,
Тобі б повчитись трохи.
-Та що ти знаєш, любий друже?
Я є завжди собою.
-Тихенько, не сварися.
Одягни бантики, плаття.
Я ж так люблю нарядно вбраних,
Дивився б на таких усе життя!
-Але ж я й так цілком нормальна:
Гарно вбрана і людина я – цікава!
Хоч багато часу витрачаю
На розмови про любов.
А ти, смішний, татусю, знаєш.
Так гарно посміхаєшся мені
Й чорними очима гриво так стріляєш,
Тому мене таку як є люби
І тішся тим, що я з тобою.
Бо друзі ми ж такі – веселі і дурні,
Талановиті, молоді.
Тому твої слова
Прийму я до уваги,
Щоб посмішку твою
Завжди споглядати.
(присвячується Jonny Evilko)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=399465
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 09.02.2013
Згадай мене
одвічним маревом,
що сонцем пробивається в імлі.
Згадай мене
Тим ніжним вітром,
Що залишив цілунки на твоїй щоці.
Згадай мене
Дитячою усмішкою,
Що тішить душу у негожі дні.
Згадай мене
Яскравою палітрою,
Що є на пензлі у твоїй руці.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=399362
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.02.2013
Твори ж своє життя, поете!
Упевнено до величності іди.
І не зважай на наставлені навпроти пістолети,
А лиш для вічності життя – пиши!
P.S.
Бувають люди дурні і недалекі,
Що не розуміють всіх твоїх думок.
Світогляд видно в них маленький
І мрії не літають до зірок.
А ти – поет. Твоя душа літає
У морі повному краси.
І лиш русалка про біль твій знає,
Але залишить все у водах глибини.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=399360
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.02.2013
Сьогодні ще раз зрозуміла,
Що для мене означають вірші.
Вони для мене наче крила,
У річках води щонайглибші.
Як жаль, що твоїх слів не розуміють
Ховаючи усе в кайдани правил.
Мимоволі не сприймаючи тупіють
Й ховають очі свої десь за небосхил.
Знаєш, пишучи на аркушах,
Ти – це головне в віршах.
Твоя любов, твій страх –
Єдине ціле із тобою у віршах.
І тут я знову не дотримаюсь всіх правил.
Не зверну уваги на коментарі.
Не дам вам бити себе в спину,
Адже ви ті ще бунтарі.
Рецензії, повірте, не потребую.
Лиш розуміння почуттів.
Себе я зараз тільки випробовую
Заради гарних і яскравих днів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=394191
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.01.2013
під №1 - оригінал, написаний мною, а під №2 цей самий вірш, але трошки відредагований Олександром Букатюком.
1
Сьогодні писатиму листа.
Тобі, невідомий адресате!
Сьогодні буду я одна.
І відчуваю пізно ляжу спати.
Ти десь далеко. Ти десь там.
Не йде до тебе стежка.
І про думки твої відомо лиш вітрам,
Що поряд завжди. О, твоя порожня кружка…
Ти знаєш, я одна.
А ти, десь там і вже із кимось.
Ти знаєш, я часто чую імена,
Та не твої. Назад вже не вернемось….
Сьогодні писатиму листа.
Тобі, невідомий адресате!
Мій місяць, а для тебе ж бо «луна»,
Яскраво світить та трохи жовтувате.
Нехай тобі, мій адресате,
Усміхнеться доля не сумна.
А я вже якось буду. Я поки що одна.
Моє ж життя ще не почате.
2
Сьогодні я писатиму листа.
Тобі, мій невідомий адресате!
Сьогодні знову буду я одна.
І відчуваю пізно ляжу спати.
Ти десь далеко. Ти живеш десь там.
Не йде до тебе ні одна стежина.
Твої думки відомі лиш вітрам,
Що поряд завжди... Може я єдина?…
Ти знаєш, милий я тепер одна.
А ти, десь там і вже напевно з кимось.
Ти знаєш, часто чую імена,
Та не твої. Назад вже не вернемось….
Сьогодні я писатиму листа.
Тобі, мій невідомий адресате!
Мій місяць, а для тебе ж бо «луна»,
Яскраво світить й трохи жовтувато.
Хай усміхнеться доля не сумна
Тобі, такий далекий, адресате.
А я вже якось виживу одна.
Моє ж життя ще тільки розпочате.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=393109
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.01.2013
Мої вірші для мене.
Мої вірші зі мною.
Тебе я не забуду.
Тобі віддам всю зброю.
Віддам всі пістолети,
Що стріляють в серце болем.
Віддам тобі кинджали,
Що ріжуть душу мою горем.
Собі лишень залишу
Маленького стилета.
Я ним злякаю тишу,
Що пригнічує поета.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=393103
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.01.2013
В тобі щось не так.
Зникай.
Твоя улюблена квітка – мак.
Зникай!
Тебе зачекались уже в іншому світі.
Зникай.
Місто потоне у червоному цвіті.
Зникай!
Вибери місце зручніше.
Тримайся за землю – міцніше.
Тебе викинуть люди
Задля вигоди – само отрути.
Зникай! Зникай! Зникай!
В тобі щось не так.
Тобі плювати на купу цих нікчемних писак.
Тебе зачекались уже в іншому світі.
О, не потрібно! Не потрібно радіти!
Ти не такий!
В тобі щось не так!
Виглядом дужий,
а насправді слабкий.
Маєш лиш голос свій гомінкий.
Поглядом ніжний,
А насправді – лихий.
Куриш дешевий табак…
Твоя улюблена квітка – мак.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=390309
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.01.2013
Я – дощ.
Легенькими краплями падаю вниз.
Стікаю холодними стріхами будинків
І враз – розумію, що є примарою твоїх снів.
Згадую, скільки було пропущених мною дзвінків,
Недоїджених сніданків, ненаписаних листів…
Згадую, скільки було часу у нас - без образ,
Випитих келихів щирості, не сказаних фраз…
Заспокоює те, що я – дощ.
Краплями попадаю на вії,
Стікаю біля очей, дивись –
Сонце тьмяніє.
Напевно, то все через хмари,
Що принесли мене, і тумани
Навіюватимуть ще довго на тебе
ці чари – мої почуття це примари.
Зачекай, не ховайся під дахом.
Так я тебе не обійму.
Доки не висох під пронизливим страхом –
Дай поцілую тебе, дай обійму…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=390086
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.01.2013
А їй було лише сімнадцять,
Коли вона пішла із життя.
Йому ж уже далеко за двадцять,
а він не хотів написати листа.
Не хотів казати, що з ним усе добре.
Не хотів ворушити своє кохання старе.
А у місті розцвітали черешні
І прилітали птахи метушні.
Йому здавалося вона вже забула,
Але вона лиш у відчаї яду ковтнула.
Він думав у неї вже інший,
А її світ без нього ставав сіріший.
Весінні квіти пронизливим вітром
Проникли у серце його гострим ударом.
Йому розкрили її таємницю,
Коли він дивився, як опускають гробницю.
Їй було лише сімнадцять,
Коли вона пішла із життя.
Йому ж уже далеко за двадцять,
А він все чекав, коли птахи прилетять.
А він все чекав, коли її кроки
Почує й відчує її ніжні руки.
А він все чекав та чекав.
Доки зовсім духом не впав.
І дихати йому щось заважало,
Напевно це руки її, що за горло тримали.
І дивно він вмер, пішов в небуття.
Пішов він за нею без вороття.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=390074
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.01.2013
І вдень, і в ніч ввижається мені
Твоє серце, що горить в огні.
Очі гарні і прекрасні,
Як зорі в небі – ясні.
Цікаво бачити вогні,
Що світять в небі – неземні.
Прийшли вже холоди невчасні,
А я ще й досі записую думки всі власні.
В тиші мене штурмують стіни затісні,
Що затрудняє дихання мені.
Ми з тобою паралелі несумісні
І нас скують в кайдани люди злісні.
Тоді, напевно, ми сучасні блазні,
Що застрягли в почуттях як в’язні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=388165
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.12.2012
І ось нарешті, в моїй душі щось прокинулось. Таке дивне і водночас потужне до болю і відчаю в голові. Думки спиняють розум, а очі не бачать нічого крім слів – тьмяніє.
Я вражена від перегляду кінофільму. Чи-то навіть просто ролика – презентація книги мого улюбленого письменника.
Пройшло ще декілька хвилин і я вже слухаю музику аби збутися цього наївного відчуття непотрібності. Адже ти – мій сон. Ти не більше ніж просто ти. Ти далеко і, напевно, думаєш не про мене. Та мені особливо й не потрібно, щоб твої думки були зайняті мною. Я б не хотіла, щоб ти почувався так само ганебно, як я зараз тут.
Останнім часом пишу багато прози та все менше і менше поезії. Якось не йдуть мені римовані рядки. Буває картаю себе за різні емоції у холодних і темних стінах своєї кімнати. Знаєш, це допомагає дихати. Не можливо добре себе почувати, коли сумуєш за кимось. У відчаї трапляються напади епілепсії, хоча, можливо, це лише марево у моїй голові - так званий туман із запахом попелу. Знаєш, я знайшла свою течію у літературі. І маю бажання стати її частиною. Для початку маленькою, а вже потім, можливо, основною й на віки.
Пройшло декілька годин і я вже спокійна. Мене охопила байдужість, невпевненість у спільному майбутньому. Так, мені потрібно розібратись в собі. Бо це лише осінь, це лише опале листя, дощ і калюжі. Ти занадто закритий для мене, хоч і запитуєш часто про щось. Тебе мало хвилюють мої вподобання, захоплення, твори… Я можу лиш ображатись на тебе, але це не буде тривати довше ніж пів години.
Я ще тебе не бачила. Маю лиш одну фотографію, але ж ти там щасливий з іншою. Та здається мені, що ці чорні очі, які дивляться на мене з-під лоба здатні щось пристрасно шепотіти на вухо в темні та тихі зоряні ночі.
Дякую долі за те, що познайомила мене з твоїм ліпшим другом. Від його дивної посмішки я затамовувала подих лише на хвилину і чекала кожного дня голосу, що так тепло бринів у моїй голові, коли я не могла їсти, спати, думати про щось інше як не про нього. Дякую за те, що з ним у нас не вийшло казки, а від маленького вогника на запальничці нічого не лишилось. Згасло бажання бачити, чути, говорити з ним. Дякую долі за те, що з’явився ти. Такий далекий, неприступний та таємничий. Нас розділяють лише декілька сот кілометрів. Знаєш, я пишу багато прози та все менше і менше поезії. Мені б вже пора видавати свою книгу, та все ніяк не можу зібратися із думками щодо вмісту: все занадто сопливе, занадто інтимне та занадто банальне.
Вже певний час думаю над кінцівкою. Багато чого сказала, а отже, потрібно підсумувати. Нажаль ти це не прочитаєш. А якщо й прочитаєш, то пізніше і лише після моїх докорів тобі. Можливо за все вище написане мене осудять найближчі люди: мама, декілька друзів та одна єдина подруга, яка завжди виступає в ролі «рецензатора» у моїй творчості. Знаєш, я вже визначилась із своїм шляхом в житті. Навіть не знаю де я буду через цих пів року, але я знаю, що ці дні не пройдуть для мене марно. І хоч я вже віддалилась від літературної мови у висновку – я пишу все ще для тебе.́
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=387453
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 24.12.2012
Знову почну щось писати про зиму.
Знову про себе, про новорічну красу.
Сиджу в темноті - не люблю світло.
Сиджу - слухаю музику і сумую про щось ледь помітно.
Відчуваю себе у віршах.
Відчуваю, що ти - допомагаєш тримати себе у руках.
Зітри ж сльози з моїх очей.
Зітри ж пам'ять від непотрібних речей.
Мій подих говорить до тебе мовчанням.
Мій подих - це малесенька крапля кохання.
А ти десь далеко - дихаєш іншим повітрям.
А ти десь у Львові - колиш байдужості вістрям.
Навіщо ці мрії?
Навіщо любов?
Коли від сліз закриваються вії.
Коли від болю із серця виливається кров.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=386717
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.12.2012
У моїх руках жменька болю. Гострий на смак та смердючий, як купа свіжого лайна.
Я відчуваю його з середини. Воно розриває мене на шматки і я вже не можу дихати… Ще секунда, дві, три – я хапаюсь за небо руками. І не можу втриматись – падаю.
Темрява. Нічого не видно. Лише зелений вогник летить поряд. Що ти? Хто ти? Навіщо? Мило посміхнувся мені та зник – розвіявся, як попіл по вітру. Чому? Невже ти моє життя? Ти зникло? Але ж я ще жива. Звідки ж тоді усі ці думки?
І все ще падаю… Темрява не кінчається. Падаю приблизно годину або день. Не здивуюсь, якщо вічність. Уже не відчуваю рук, ніг, тіла загалом. Я вже не можу кліпати очима – їх немає. Усе наче розтануло, як сніг у теплій дитячій долоні.
Сто, сто один , сто два – лежу в пір’ї, на теплій білій постелі. Довкола все біле – біле і тихо. Настільки тихо, що з моїх вух полилась кров. Вмить все стало бурого кольору і мої ноги обліпили чорні черви. Вони повзли по мені та кусали. Я бачила, як вони з’їдали мене проковтуючи шматки моєї шкіри і з дірок у тілі випадали нутрощі та ламались кістки. Я хотіла кричати, та не могла. Ось вони вже висмоктують мої очі, але я не відчуваю цього. Моя свідомість наче відділилась від тіла і існує сама по собі. Я бачу, що від мене уже нічого не лишилось: ні кісток, ні залишків крові, ні навіть одежі. Мене вже не має. Але чи була я взагалі? Можливо, це все ілюзія?
Пройшло ще хвилин з двадцять – заграла музика. У мене піднявся настрій і я почала танцювати. Поряд не було нічого. Я не стояла, ні летіла – я зависла десь у невагомості. Проте танцювала. Чи може, то танцювала моя душа? Або свідомість? Оп, зелений вогник. Посміхнувся і зник.
Ранок. Я стою на подвір’ї свого дому. Дивлюсь на кота, що прибіг із сусіднього двору і посміхаюсь. То ось яке воно дивовижне – це божевілля.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=385120
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 15.12.2012
Захід сонця у важкий зимовий вечір дихає вологим повітрям, що поступово змінює мої думки про завтра, даючи надію на нові звершення. Здавалося б, я така ж як і вчора, нічого не досягнувши за тиждень,- мрію про щасливе майбутнє.
Білий лапатий сніг віщує мені про надходження Нового року. Кому він взагалі потрібен? Останнім часом не відчуваю його наближення. Усе не як у дитинстві, коли за місяць уже знаєш, що попросиш у діда Мороза. Все змінилось із приходом цієї осені. Вона забрала у мене дитинство, але подарувала надію, яка напевно ще не скоро зникне.
Вже ніч,а я пишу усе це і не знаю – навіщо? Можливо, це ніхто й не прочитає, не залишить свого коменту в маленькому рядочку знизу.І, можливо, я видалю це через хвилину після опублікування. Можливо все.Адже ні я, ні ти не можемо передбачити, що буде завтра. А що буде через годину?
У моїй голові літають рядки із твоїх віршів. Я люблю їх ,вони дивовижні. Шкода, що нас із тобою розділяють тисячі кілометрів , запилені снігом, заїжджені потягами колії, і думки мільйонів людей. Але я знаю, що ти в моїй душі. Ти поряд. Ти завжди знаєш про що я думаю, що відчуваю і коли я весела. Ти знаєш, як втішити, коли дуже погано. І я ціную це. І я слухаю музику згадуючи тебе і той день, коли ти тримав мене за руку, дивився мені в очі та щось говорив… Багато говорив,що я все не запам’ятала.
Маю надію,що цей сніг, ця зима не стануть перешкодою для нашого спілкування. І ти не залишиш мене одну в погану годину.
Люблю нічні вулиці свого міста; знаєш, вони дивовижно гарні. І коли ти гуляєш у «центрі», підіймаєш голову вверх і бачиш яскраві вогники свята, сніг, небо, мрії…Так,я завжди думаю про тебе. Я завжди вірю в наше спільне майбутнє. А чи віриш у нього ти?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=384868
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 14.12.2012
Любити зимові квіти -
це знущатися над собою,
над своїми очима,
що бачать усю цю красу.
Любити зимові квіти -
це дихати свіжістю,
смакувати присмак свободи,
що заманює тебе у свої тенета.
Любити зимові квіти -
це смачна насолода
болю, відчаю, кохання,
тебе...
Любити зимові квіти -
це відчувати погляд коханого
в собі і цілунки,
що подихом відбиваються на щоці.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=384633
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.12.2012
Пробач мене, моє терпіння.
Він мрія. Його втрачаю знов і знов.
Можливо в серці в нього там каміння,
І вогник почуттів вже похолов.
Він дійсно інший. Не такий.
Він рідний був колись мені душею.
І смак очей його терпкий,
Що манить мене таємницею своєю.
Я тоді його позбулася,
Але не знала я, що то любов.
Зустріла знову – душа наче відгукнулася
І з серця полилась червона кров.
Ти – моєю мрією залишишся.
Та чи на довго? Я не знаю.
І коли тікати вже ти змучишся
Знай, я тебе чекаю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=383862
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.12.2012
Мене твоє життя не варте.
Я інша. Я не з тобою.
Можливо серце щось взяло під варту.
Та не буду я псувати віру
У почуття відверте.
Коли захочеш – забереш.
Коли захочеш – викинеш.
Не влаштовує мене,
Все це почуття твоє німе.
Моя душа під вартою.
Вона гниє в мені.
А серце пахне м’ятою,
Воно тліє у брехні.
Колись мене згадаєш ти,
Як мрію неземну.
Але любов буде уже не бажана.
Тому не зволікай – іди.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=383696
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.12.2012
А мне чего-то не хватает.
Тебя?
Нет, нет…
Это обманчивое чувство.
За руку не взять
И сердцем не услышать
То, как ты с завязанными глазами
Бросаешь камень в реку нашей жизни.
Пойми меня,
Я лишь любить хотела,
Но предвидеть твое бездушие вовремя
Я не сумела…
Печаль в душе не так опасна,
Как обидное молчанье в пустоте.
И в холодных одиноких стенах
Заснуть пытаются глаза – я в темноте.
Не вижу выхода из входа.
Туда вошла одна – теперь меня
Не вытащит никто.
Я повторяюсь много раз.
Уже обидно даже,
Но всё по новому – слёзы из глаз.
Что- то тянет вниз
И я падаю в неизвестность.
Больше нет тепла…
Я одна.
Не от того, что ты не рядом.
А от того, что ты
вырвал душу из меня.
Там пусто… Там глубоко…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=383655
рубрика: Поезія, Интимная лирика
дата поступления 09.12.2012
Привіт тобі, Іване.
Давно не бачились, скажи?
І зустріч перша вже за ганком,
Махає ручкою йдучи в віки.
Я люблю тебе, Іване.
Ти мій далекий брат.
Можливо я ціную рано,
Але ти дуже рідний і без вад.
Я дякую тобі, Іване.
За витримку стальну, черезвичайну стійкість.
За всі вірші, що так люблю я
І оповідання, що увійдуть у вічність.
(присвячується Jonny Evilko)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=382682
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 05.12.2012
Возьми меня к себе.
Возьми, я упираться не буду.
Мне нравится то,
Что я не нравлюсь тебе.
Пойми, тебя терпеть я буду вечно.
Буду слушать, и выполнять всё безупречно.
Тебе отдам я сердце.
Надеюсь, ты поймёшь слова сказанные мною вкратце.
Знаешь я, уже устала.
Мне очень сложно без тебя.
Я писала много – всё уже сказано.
Извини, нам быть вместе не суждено.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=381731
рубрика: Поезія, Интимная лирика
дата поступления 01.12.2012
Танцуй, дурная!
Танцуй!
Я воздухом развивать твои волосы буду.
Танцуй, дурная!
Танцуй!
Во мне твои слезы. Я их не забуду.
Танцуй, дурная!
Танцуй!
Я попробую вкус губ твоих в танце.
Танцуй, дурная!
Танцуй!
Ты знак оставляешь на моём сердце.
Танцуй, дурная!
Танцуй!
Мне без тебя будет плохо.
Танцуй, дурная!
Танцуй!
Режь ножом раны мне и это не будет жестоко.
Танцуй, дурная!
Танцуй!
Я взгляд твой пропущу через душу.
Танцуй, дурная!
Танцуй!
Наш мир я уже не разрушу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=381534
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 30.11.2012
Да, сегодня я снова не увидела тебя.
Да, ты не услышишь все мои слова.
Да, для тебя я просто Ника,
А для меня ты непрочитанная книга.
Да, я в городе, где нет тебя.
Да, я обречена…
Да, от мыслей о тебе болит голова,
А у тебя там другая – она.
Да, я ждать не научена.
Да, терпеливости хватает пока…
Да, твои не увидеть мне больше глаза,
А тебе как то всё равно – говоришь «сессия».
Да, сегодня я снова не увижу тебя.
Да, завтра тоже нам не встретится.
Да, ты прости меня. Я полюбила.
И да, сегодня умерла моя душа – без тебя.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=381315
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 29.11.2012
Я изменюсь, когда нибудь - ты не узнаешь меня.
Тебе во снах приду я, когда нибудь - ты любить будешь сильно меня.
А я пройду мимо, когда нибудь - не брошу взгляд на тебя.
Ты заплачешь, когда нибудь так, как за тобой плакала я.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=381216
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 29.11.2012
Я б написала щось цікавіше, але натхнення вистачає лиш на таке. А звідки береться натхнення? Із думок? Чи може з душі? Чи виникає з подихом серця? Буває так, що інколи не розумієш про що ти саме хочеш написати. І от зараз… Напевно, я спробую для себе дещо нове і дуже цікаве. Казка – про почуття, що так бережливо охороняє душа у скрині мого серця. Адже у кожної людини є щось таке, де вона може тримати всю доброту, ніжність, любов… І буває так, що уже не вистачає місця тримати це все в собі і тому, цим хочеться ділитись із кимось. Але виникає проблема – майже нікому воно не потрібно. Навіщо комусь ваша любов, якщо їй вистачає своєї? Іноді люди кидаються у відчай від безвиході, але не у моєму випадку.
Почалось усе не так давно. Маленька людинка, про яку ніхто не знав і ніколи не бачив - з’явилася. А з’являлась вона не так часто, лише тоді, коли коробочка з рожевими кульками переповнювалась і кульки уже не вміщались у середину. Тоді людинка ходила по світові і роздавала усі кульки людям, щоб коробочка наповнювалась знову. Так було завжди, але у цей раз все змінилось. Уже більше місяця ходила людинка по світу та ніхто не хотів брати цих кульок. Усім було байдуже. І от одного разу подумала людинка, чому ж так виходить? Чому люди стали такі черстві? Невже людям не потрібна любов? Довго стояла і думала людинка, аж доки не почула за своєю спиною чиїсь кроки. Вона обернулась і побачила такого ж змученого чоловічка, що вже знесилений тягнув за собою важку коробочку з кульками.
- Ти теж не можеш віддати людям гарні почуття? – запитала людинка.
- Ні, я навмисне йшов сюди… Бачиш цю прірву? Це те, куди я та усі інші скидаємо кульки… - відповів змучений чоловічок.
- Але чому? Чому ви не віддаєте їх людям?
- Тому що для них почуття уже не є важливим… Гроші, слава – ось, що є цінним у їхньому житті.
Людинка була шокована,а чоловічок тим часом перевернув коробочку і усі кульки висипались вниз в темну глибочінь… Чоловічок глянув на людинку і запитав:
- Ти висипаєш чи як?-, а людинка стояла і не знала що робити. Вона не хотіла ось так просто нищити найпрекрасніше, що тільки є на землі.
Нажаль, я не знаю, що було далі… Я не знаю чи залишила вона кульки чи ні, але я знаю, що у моєму житті знайдеться людина, яка з радістю прийме усю коробочку і буде вдячною.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=380540
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 26.11.2012
«Чудова осінь! Моя душа повінчана з нею,і якби я був птахом, я б полетів
навколо Землі в пошуках наступної осені » Джордж Еліот.
Холодний осінній вечір. Я сиджу у своїй квартирі. Лунає тиха музика, що так ніжно заколисує мене у вирії безкінечних думок… За вікном уже темно, але ліхтарі трошечки освітлюють оголені віти дерев, і від цього в душі щось тривожно здригається. А все від чого? Від нерозділеного кохання? Чи може просто від того, що я чимось у собі не задоволена? Не можу сказати напевно. Все ж сумніватись у собі - це звична справа кожного із нас, але в той же момент ми любимо себе і вважаємо ідеальними.
Восени дуже гарно ввечері, коли крапає маленький дощик. Мене завжди зачаровувала осінь. Дивно, але саме тоді я переосмислюю своє життя. Так, я прожила не багато, щоб розглядати різні питання з філософської точки зору, але у моїй голові думки все линуть і линуть.
Часом виникає безліч проблем, які мені одній дуже важко вирішити. Тоді мою душу огортає смуток і не відпускає від ранку до ранку. Іноді, коли руки зовсім опускаються, я намагаюсь знайти гармонію з природою. Це надзвичайно гарно, коли ти прогулюєшся парком, а навкруги все яскраве, жовто-помаранчеве, і тебе з ніг до голови вкривають ніжні, золотисті листочки, що так тихо опадають з дерев…
У мене з дитинства була мрія – відчути себе птахом. Як то воно літати? Як це мати крила за своєю спиною? Я не знаю… Адже у мене немає крил. І від цього, напевно, я панічно боюсь висоти. Але моя душа – має крила. Вона ще тільки вчиться літати, і усі намагання не проходять дарма. Я вірю, що пройде ще трохи часу, і моя душа полетить і не приземлиться вже більше ніколи. А якщо все ж таки приземлиться, то тільки заради того, щоб навчити інших так само високо літати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=377962
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 15.11.2012
Скажу тобі «привіт» на прощання.
Я знаю – в твоєму житті я не остання.
Скажу тобі і втрачу голос від болю.
Любити тебе - собі вже не дозволю.
І дивлюся на тебе - стримую сльози.
В душі зараз віють люті морози.
Мої почуття ще не останні.
Вони лиш заклякнуть у сподіванні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=377953
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.11.2012
А через тебе у мене болить голова,
Зводить кров у судинах.
А через тебе, проводжу ночі без сна
І рахую дні по годинах.
А я, лиш для тебе, підбираю слова,
Що складаю зараз у риму.
А я, лиш для тебе, хочу бути одна
І спільного щастя малювати картину.
Тебе мені вже не скоро зустріти.
Лишається в пам’яті сторінки перегортати…
Тебе мені вже і не обійняти.
Лишається мовчки про кохання кричати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=377301
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.11.2012
А без тебе я - не хочу жити.
Важко так тебе любити.
Далеко ти.
Вже не прийдеш і не побачу я твої сліди.
Дивлюсь на тебе очима немовляти.
Любов свою до тебе - буду вічно берегти.
Пройдуть роки...
І у кожного із нас будуть свої хрести.
Зараз же - пишу тобі листи,
Щоб не забути, не розучитись дихати.
Можливо зможу з серця осад зішкребти
І зігрітись в обіймах мерзлоти.
А ти - лети!
Мене за всі слова прости.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=376212
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.11.2012
Привіт.
Я вже тобі налила чаю.
Привіт.
Твоїх очей я більше не шукаю.
Привіт.
Як швидко вже настала осінь.
Привіт.
Твої почуття давно вже з’їла гусінь.
Привіт.
Я люблю дощ, а ти не знав.
Привіт.
Того, що я тобі пробачу – не чекав.
Прощай…
Охолонув вже твій чай.
Прощай…
Свої очі сині – закривай.
Прощай…
І осінь вже закінчилась – весна.
Прощай…
З метеликами завітала до мене краса.
Прощай…
Мене вже сліпить сонце.
Прощай…
І ось жива любов залетіла мені в серце.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=374002
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.10.2012
А можно я буду,
Здесь рядом стоять?
Смотреть на мир
Твоими глазами?
А можно я буду,
За руку тебя легонько держать?
Чувствовать тепло по своей коже,
Что так пробирает до дрожи?
А можно я буду,
Тебя целовать?
Ну, немножко,
Как ты захочешь.
А можно я буду,
За плечи тебя обнимать?
Сильные,
Что теряю дар речи.
А ты в ответ,
Насмешливой улыбки, не тая,
Сказал мне: « Нет, нельзя» .
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=373940
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 28.10.2012
Не пытайся дарить людям
Слишком много себя.
Им наплевать на это все будет,
Когда им не нужна будет проблема твоя.
Не пытайся дарить людям
Слишком много себя.
Тебе потом очень больно будет,
Когда останешься в этом мире одна.
Не пытайся дарить людям
Слишком много себя.
Они не достойны всех нервов.
Укрепи веру в себя.
Не пытайся дарить людям
Слишком много себя.
Ты об этом жалеть ещё будешь,
Так что старайся лишь для себя.
Не пытайся дарить людям
Слишком много себя.
Будь сильнее их
И оставайся собой до конца.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=373356
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 25.10.2012
А я знайшла вчора троянди.
Червоні, гарні, з довгим стебельцем...
У них були потріпані листочки
І я відчула їхній біль пронизаний свинцем.
Як же я люблю троянди.
Червоні, гарні, з довгим стебельцем...
Це квіти пам'яті й скорботи,
Що обвели нас всіх вінцем.
Вколола палець...
Кров моя, немов пелюсточка червоної троянди,
Що зрушила із серця камінець
І зруйнувала всі замки та коди.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=372585
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.10.2012
Дозволь мені
Покликати тебе в вісні.
Я буду руки ніжно цілувати
І слова «люблю тебе» тихенько промовляти.
Дозволь мені
Тебе крепко обійняти.
Я буду поряд, знай.
І не залишу вже більше ніколи.
Дозволь мені
Впустити тебе в серце.
Я буду сильно так тримати,
Щоб нікому більше не віддати.
Дозволь мені
Бути з тобою.
Бо я люблю тебе – запам’ятай.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=372249
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.10.2012
Ти занадто горда для мене.
Ти – не проста.
Я не буду страждати.
Я тихо сторінки байдужості твоєї
Буду перевертати.
Ти занадто гарна для мене.
Ти – лиш одна.
Та твоєї краси не отримає кожен.
Ти усім бажаєш утіхи,
Лиш за себе не маючи години для сміху.
Ти занадто важлива для мене.
Ти – не моя.
Я дивитимусь в очі.
Буду шукати ту правду,
Що не отримав в словах.
І лиш страх…
І лиш страх…
Страждання без болю.
Чи то вже любов?
Ні, я не знаю.
Я нічого не знаю!
І знати не хочу…
Ти занадто мені не потрібна.
Ти для мене така, як усі.
Я тебе не кохаю.
Ти не потрібна мені.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=372052
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.10.2012
Іноді мені здається,
що небо - єдиний мій рятунок.
Нехай моя душа заплаче.
Я не видам сльози, промовчу.
Тебе я може ніколи й не побачу,
Але чекатиму на ту весну.
Я побачила очі і ямочку на щоці.
Які ж в тебе гарні очі і посмішка на лиці.
Тепер в моїх очах лиш образ твій постійно.
І щось бува сміється… Так дивно радісно сміється…
Говоримо з тобою – я друкую.
І руки тремтячи – видають мій страх.
Боюсь втратити контроль я над собою
І раптом не сказати лишніх слів.
Прийми ж цей віршик
Не як зізнання у коханні,
А як знак прихильності думок.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=371289
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 16.10.2012
Dakota Gun: прошу не судить строго. Нашла старые свои записи. Мне тогда было лет 12. Оцените творческие начала))
Где – то там, в дали далёкой,
В давно прошедшем веке – стояла крепость
С башней величайшей.
Напротив крепости и башни
Был дремучий лес, а в нём болото.
Но не про лес и чудище болотное
Готовлю вам рассказ.
Расскажу о судьбах трёх сестёр,
Об их горе и о счастье,
О том, как кончилась их жизнь
И о том, что было дальше.
Вы прислушайтесь, возможно,
Вы их слышали когда?
Ведь имели голоса,
Подобны тем сиренам,
Что губили корабли, выходящие в моря.
Продолжим дальше мы по теме:
Живущая в то время ведьма предсказала,
Ещё тогда правящему королю,
Что у него родится дочка
И унаследует она дар:
Будет счастлива она
И править будет мудро,
Но продолжатся это будет
Через поколения и года.
Её дети появятся на свет
Во время лунного затмения.
Они ночи будут рады
И домом радости им будет казаться тьма.
Так оно и было.
Судьба у них не лёгкая была.
Действительно, у короля родилась дочка
И была она чудная.
Как ведьм наследница прямая.
Её никто не понимал.
Со временем она престол заняла
И трёх дочурок родила.
Конечно, мы не знаем имена,
Но ведьма оказалась то права.
Девочки болели часто,
Плакали всё время.
И ночью им нравилось гулять.
Особенно во время лунного затмения.
Вот годы полетели
И девочкам уже семнадцать лет.
За это время их молодые лица потускнели
Без радости счастья.
Одно лишь горе, тоска и разочарование.
Ведь мать их умерла,
А крепость с башней величайшей превратились в руины.
Им ничего не оставалось – лишь уйти.
Что ждёт их впереди?
Первые несколько недель
Они жили в лесу около болота.
Грязные, измученные голодом,
Девушки пришли в ближайшее село.
Но их там не узнал никто.
Отчаянные девушки отправились в дорогу.
Пройдя много километров,
Каждая из них молилась Богу.
Полгода искали ночлег
И пришли к замку.
Приближаясь к воротам
Их заметила стража
И обратилась к кардиналу.
Тот сразу приказал
Бросить их в темницу.
Бедные, с горя
Они пели свою песню так,
Что все горожане её слышали.
В это время прибыл король.
Он был удивлён тем,
Что таких прекрасных певиц
Упрятали в темницу.
Король приказал кардиналу их отпустить
И дал им три царские палаты.
Но при условии,
Что будут петь в его театре.
В новой, чистой, ухоженной одежде
Они были прекрасны.
Каждый день по вечерам
Король устраивал концерты
Для вельмож и дам.
Так длилось года два.
За эти дни сёстры петь устали.
И вдруг одна из девушек решила,
Что хватит им царю служить.
Пришли к нему
И стали требовать свободы.
Но король возложил на них большие планы
И отпускать их не спешил.
Тот час девушки бежать решили.
И не задумываясь, к выходу спешили.
Но королю такая дерзость невтерпеж.
Он разозлился и смертью им грозился.
Теперь им стало очень страшно.
Понятно, что бежать уже опасно.
Прошли ещё года.
Сёстры вышли замуж
И уже теперь, когда своих детей имели
Решили снова попросить у короля свободы.
Но тот им дал отказ.
Бежать опять они взялись,
Но одни и без семьи.
Король в спешке взялся догонять.
Да, он их нашёл,
Но девушки бросились со скал…
Прошло много лет.
Их дети выросли
И были счастливыми людьми.
А предсказание ведьмы потеряло силу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=370702
рубрика: Поезія, Поэма
дата поступления 14.10.2012
Твоє дихання рівне.
А моє, ніби зі стукотом серця хоче вирватись на волю
Та не може…
Це так дивно спостерігати
Заціпеніння рук,
Що ще вчора мене обіймали…
Зрозуміло лиш те,
Що заховавшись під ковдру –
Я замерзну залишившись одна…
І не дивно,
Що ти зараз смієшся.
Адже в тебе я ще раз одна не остання…
І може дивно тобі буде це чути,
Але щастя моє лиш в тобі.
І по іншому вже не буде.
Я ж бо всю любов, всі страждання –
Все, що в мені присвячую лиш тобі…
Так, тобі – тобі …
А чи варто,
Робити такі пожертви -
Заради нічого?
І не спитаєшся навіть ні в кого -бо всі такі ж як і я.
Тонуть в безвиході!
І летять вниз, без крил своїх небесних думок.
Ну давай, тисни на курок!
Я стрибну в морок
І ти, вже мене не побачиш.
Можливо і вже не почуєш,
Бо рота закрию і голос утрачу
У вирії шалених вимог…
Самовизнання…
Так, саме це всім і потрібно…
Не отримають люди – все вже добігло кінця.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=370478
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.10.2012
И вот уже который раз подряд
Мне пишет парень милый и красивый.
Мне нравится его глубокий взгляд
И то, что он такой серьёзно-милый.
Красивые черты лица
Привлекают взор мой.
Он может быть сыграет роль плохого подлеца,
Но я не стану жертвой ключевой.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=370255
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 11.10.2012
Я не плакала уже, где- то месяцев два.
А сегодня и вот очередную неделю подряд
меня накрыло это ужасное чувство.
Успокоится, стоит, но это почти не возможно.
Ощущение глупое беспомощности души.
Не желаю я вам потерять от своего сердца ключи…
Просить прощение? А за что?
Я не любила – мне любить не дано.
Моя глупость вечно будет во мне.
Так же как вера, надежда и боль.
Я не увижу тебя, но вспомню как былую любовь.
Что? Ах, да – я же тебя не любила…
Так от чего же я плачу вновь и вновь?
Не долго знакомы, не много общения было у нас…
Но за тобой я рыдаю вот уже который длинный час…
Удаляю твой номер в списке своего телефона…
Нет, сначала запишу его в телефонную книгу.
Может, услышу я звуки знакомого нам обоим рингтона?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=370199
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 11.10.2012
Я помню запах сигарет на губах твоих.
Запах горький - табака и ментола.
Я пишу для тебя этот стих,
Что бы показать на что ради тебя готова.
И тихой ночью строки бросив
Я отключу движение света.
Не быстрым шагом прыгнув в осень
Тебе отдам частичку сердца.
Молись!.. Не бойся, я же рядом...
С тобой всегда я буду взглядом.
Хоть меня и избегаешь,
Я всё ещё люблю тебя - ты знаешь.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=368188
рубрика: Поезія, Интимная лирика
дата поступления 02.10.2012
Краплини щастя в небі мерехтіли.
Це зорі своїм світлом засвітили.
І мов дитинка чекаючи на мрії
Місяць відкрив свої застиглі вії.
І в жилах наших стигне кров,
Коли знов і знов в житті з'являється любов.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=366360
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.09.2012
Моліться люди, за країну!
Моліться так, щоб не було біди.
Просіть помилувати Україну,
Бо пропадем в негоді я і ти.
Тебе, мій брате - буду боронити,
Щоб меншість нас пішла у ті світи.
Ти сестро моя, позбирай-но квіти
І до перемоги - наплети вінки.
Нащадки славних запорожців.
Такі ж самі хоробрі козаки.
Покажем всім тим росіянам, що ми справжні вояки!
P.S. Наша нація не вмре ніколи.
В серці щира наша мова і незабутня матінкова колискова.
З нами дух пращурів відважних.
Їх слава не забувається віки.
Ой, не страрайтесь, москалі!
Ми - Українці!
Ми вічно будемо живі!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=366097
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 23.09.2012
І ти - одне
моє кохання,
що так безслідно не мине
і не покине на самоті з стражданням.
Ти, як теплий вітер,
сонячним, яскравим днем -
летиш поміж будинків
лагідним дощем.
Дощем любові,
надії, доброти...
Я знаю, будем разом -
я і ти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=366096
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.09.2012
О, нет - нет…
Всё же я была права.
И ты остался до сих пор
в моём сердце навсегда.
И я вновь и вновь восхищаюсь глазами,
Губами, руками…
Ты не красивый,
Ты – идеальный.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=365719
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 21.09.2012
Дайте мне веник!
Я подмету
весь тот мусор,
что нагоняет беду.
Наша боль неизбежна.
Не свернуть нам с пути.
Любовь безответна.
Давай уходи!
Беспринципная жалость
Разрывает мне душу.
Я построила малость,
Но в два раза больше разрушу.
Я уеду отсюда
под приказом судьбы.
И пусть не помыта посуда -
Я убиваю мечты.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=364948
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 18.09.2012
Проміння сонця...
Шелест трав.
Ти квіти вчора
Мені подарував.
Пройшов лиш день – вони зів’яли.
Чи то любов твоя пройшла?
Я б говорила – не мовчала.
Та чи почуєш ти мої слова?
А я тебе чекала,
Як літо в час зими.
Але тебе не було.
В душі почались холоди.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=364532
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.09.2012
У тебе гарна посмішка – я знаю.
Як дивлюсь в очі твої - літаю.
І всі слова, що ти говориш – на пам'ять завчиваю.
Такий чудовий вечір, ти чуєш стрибунців?
І місяць зверху в небі, чи маєш мрію у руці?
Так, я про тебе мало знаю,
Але хочу почути лиш одні слова.
Не ті, що ти мене без пам’яті кохаєш,
А просто: « Ти – моя» .
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=364404
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.09.2012
Я готова дарить тебе чувства
И не брать ничего в замен...
С тобой я бы птицей в небе парила,
Но ты бросил меня в свою клетку, как в плен.
Для тебя я бы солнцем весь день светила,
Лишь бы ты на меня постоянно смотрел.
Да, я раньше тебя не ценила.
Но прошло время и ты в себя меня влюбил.
Я не считаю минуты.
И не жду твоего звонка.
Я знаю, что разойдутся наши маршруты.
Ведь я тебе не нужна.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=362878
рубрика: Поезія, Интимная лирика
дата поступления 08.09.2012
Не день, не два
Тебе я знаю.
Послухай із душі мої слова,
Що так давно
Сказати я хотіла.
Я пам'ятаю,
Що весною
Ми познайомились з тобою.
Ти був на сцені.
Ти співав
Веселу пісню ту - про море.
Ой, як багато ти мені колись співав...
Я всі оті пісні напам'ять знаю.
Не знаю, як ти мене причарував,
Але я тебе кохаю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=362704
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.09.2012
Я вільна.
Хоч погано без тебе.
У тебе гарні очі.
Вони наче шматочки неба.
Знаєш, ти не такий
Як всі ті з ким рахувала години.
Тебе не любила.
Ти просто хвилина.
Ти мить, що застрягла в душі.
Вибач, тебе не любила.
Захопилась. Не більше.
Ти дивовижний.
Твоє життя далеке від мого. Мені не дійти.
Не добігти. Не доповзти.
Вибач мене. Я дурна.
Нажаль маю поганий характер.
Кажуть, що починаєш цінувати, коли втратиш.
Втратила…
Втратила не отримавши.
Я занадто слабка духом для тебе.
Я знаю, тут немає рими і ти розкритикуєш.
Не для критики я його написала.
Для тебе.
І тільки для тебе
Від серця.
Я написала б ще щось… Якісь гарні слова.
Але тобі не потрібно це, знаю.
Вибач, я більше нічого тобі не скажу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=361217
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 31.08.2012
Раз, два - я одна.
Три, четыре - в этом мире.
Пять, шесть - так и есть.
Семь, восемь - ты был брошен.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=360074
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 27.08.2012
Dakota Gun: Набросала несколько слов. Корректировать ничего не буду.
Печаль на словах
не так страшна,
как в молчании.
Это мой придуманный страх,
что мешает жить
в моём обетовании.
Он не красавец, нет.
Не идеал мой, совершенно.
Но я бы не сказала "нет" -
он был совершение.
Его глаза как небо.
Его слова как дождь.
Пусть не того воспела,
но это не будет ложь.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=360073
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 27.08.2012
А я до калини ходила
Й там весь вечір пробула.
А я гарна молода дівчина
Закохалась в парубка.
Ти, як соловейко
Мені пісні ніжної співав.
А я гарна молода дівчина,
Ти ж мене й причарував.
Ой так гірко мені зараз,
Як згадаю я ті дні.
Тебе невинно й чисто я кохала,
А ти розтанув у пітьмі.
А я до калини ходила
Й там весь вечір пробула.
А я гарна молода дівчина
Закохалась в парубка.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=360064
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.08.2012
Одного дня Валентина прокинулась. В її голові витало безліч думок, і тіло її пронизувало якесь дивне відчуття. Їй здавалося, що зовсім скоро повинне статися диво, що перевернуло б в шкереберть її сіре і аж ніяк не цікаве життя.
Уже при місячному сяйві Валя звернула увагу на падаючу зірку, і замруживши очі загадала бажання. Я не знаю напевно, що вона забажала, але усе, що відбувалося далі – відверто мене здивувало. І не виникає сумніву, що її відчуття не було лише сподіванням.
***
Вона відкрила очі, а навкруги були лише гори. Десь там в далечі виднілися дерев’яні хатинки, з димарів яких виходив дим. Дівчина була у Карпатах.
Ошелешена Валя прокинулась. « Усе добре. Я вдома… », - подумала дівчина . І ось уже з кухні лунав дзвінкий мамин голос. Мати кликала її до сніданку.
По дорозі до школи, Валентина думала про свій сон, адже їй так хотілось хоча б раз побувати в Карпатах - побачити полонини, послухати трембіту і більше дізнатися про культуру гуцулів.
Зайшовши в клас, вона сіла за парту. Розпочався перший урок. Дівчина не чула майже нічого. У її очах і досі майоріли ті гори, ті будиночки з димарями… Валя повернула голову, щоб хоч якось зосередитись, і побачила за вікном кішку. Як вона там опинилась? Це ж четвертий поверх, і поряд немає ніяких виступів. На мить дівчина відвела очі, і поглянувши ще раз у вікно не побачила там кішки. « Чи це була примара?», - запитала вона себе.
Урок закінчився. Валя поспіхом підбігла до вікна, але там нікого не було. До того ж, дівчина не знала, що саме хотіла там побачити.
День майже доходив до вечора, а вона після уроків, розгублена чи вражена, побаченим йшла додому. Її місто було маленьким,як то кажуть, – провінція. Валентина знала кожну вуличку, кожну будівлю і різні історії пов’язані з ними. За квартал до її дому знаходився маленький будиночок з крихітними вікнами, з низькою стелею. І двері там були дерев’яні, а на подвір’ї росла яблуня. Колись там жив старий дід Олесь. Саме він прищепив їй любов до фольклорної музики та розповів багато цікавого про краєвиди Карпатських гір. Вона часто приходила до нього. Він грав їй на сопілці, співав пісні, що так подобались дівчині. Але дідусь помер рік тому. І, проходячи повз його хатинку, їй дуже сильно хотілося плакати. Чи то дівчині просто шкода його – такого доброго, чи то вона сумує за ним і його піснями? Я не знаю, але скажу, що він був найближчою їй людиною. Може вона помиляється? Вона ще стільки не бачила.
***
- Доню, йди погуляй. Сьогодні вихідний, а ти вдома.
Валя не довго думала – зібралась і вийшла з дому. На вулиці було прохолодно. Здіймався холодний, але легенький вітерець. Вона йшла до парку, збираючи опале з дерев жовте листя. Дівчина підняла голову, щоб подивитись на сонце, але воно було уже не таким теплим і привітним, як місяць тому.
Назбиравши достатньо гарний букет різнокольорового листя, вона присіла на лаву; дивилася на людей, що прогулювались, дітей, що бігали і гралися у листі. Несподівано до її ніг прибігла кішка. Та сама, що вона бачила у вікні. Їй закортіло погладити кішку, але та відбігла і почала мнявчати, ніби кличучи дівчинку за собою. Валя побігла за кішкою, залишивши свій букет на лаві. Вона бігла в слід. Кішка привела її до будиночка старого діда Олеся. Двері відчинилися самі. І вона зайшла в середину. Її не було тут цілий рік… І за цей час майже нічого не змінилося, окрім…
У дідуся була скриня. Він частенько порпався у ній, щось завжди викладаючи і складаючи. Валентина ніколи не бачила, що він там зберігає. І зараз ця загадкова скриня стояла посеред кімнати, а не, як зазвичай, у кутку біля шафи.
- Доню, прокидайся.
Валя розплющила очі. Невже це був сон?
***
Розпочався черговий день, коли вона зранку йшла до школи. Проходячи повз знайомий будиночок, дівчина вирішила зайти туди. Ключ від дверей був захований під віконною шибкою. Валя відчинила двері. Усе було як тоді. Лише купа пилу покривала всі речі, що були у кімнаті. Вона зазирнула у шафу: старий одяг… У нього був якийсь дивний запах, чи то від старості, чи то від пилу і духоти. На кухні щось впало. Це дуже злякало дівчину, але їй закортіло поглянути, що там? То була кішка. Та сама кішка, що вона бачила у вікні, і що тоді наснилася їй.
- Дівчина, що ти тут робиш? Чи це твій дім? Виходь! – сказав кремезний чоловік, що стояв у дверях.
Валя вибігла з будинку і попрямувала до школи. « Такий дивний чоловік.., - подумала вона, - з чорними вусами. І звідки він узявся?».
День закінчився на диво швидко. Було вже дуже пізно, а вона все сиділа біля вікна і думала про все, що з нею сталося.
Вона лягла в ліжко, але ніяк не могла заснути. Їй здавалося, що сходить з розуму, але водночас це зацікавлювало дівчину. Дівчина чекала наступного дня в надії на те, що станеться ще якась пригода, але Валя зовсім не підозрювала, що усі її пригоди стаються вночі.
***
І засурмили трембіти на полонинах, засурмили так голосно, що дівчинка прокинулась. Вибігла на вулицю, а довкола лише гори. Трохи нижче було розташоване селище. Так само, як і тоді, з димарів йшов дим, а трохи далі двоє пастухів погнали отару овець на пасовище.
Валя бігла вниз. Боса. По ранковій росі. І у очах її було щастя. Вона сміялася. Збила ноги до крові об каміння біля річки, але не відчувала болю – відчувала волю, аж доти, доки трембіти не затихли, і вона не відкрила очі.
- Доню, що тобі снилось? Ти посміхалась уві сні.
Сонна, не розуміла, чому вона тут, а не там? Це знову був сон. І вмить стало так прикро. І навіть оповило її розчарування, але згадати, як їй було добре. І знову таке дивне відчуття… І щоб знову опинитися там, їй потрібно лише заснути.
***
Пройшло трохи більше тижня, а їй так і не вдалось потрапити туди знову, у свій « щасливий » сон. Валя вже навіть не спала спокійно. Дівчину тривожило безсоння.
Сьогодні вона також не спала. Думала про завтрашню контрольну і вже менше згадувала Карпати.
- Гей, дівчино! – кликнув хлопець через вікно. Валентина визирнула і побачила, що парубок махає їй рукою: «Ходімо до річки!».
Дівчинка вже не розуміла чи то вона спить, чи то справді з’їхала з глузду? Він узяв її за руку і голосно закричав:
- Побігли!
Вони бігли вздовж річки, по камінні. Бігли біля жінок, що прали одяг. Бігли і кричали.Настільки голосно, як тільки бажала їхня душа.
- Стій. – сказав хлопчик, - Все, прибігли. Тобі туди. – він вказував рукою до лісу.
- Я не хочу. Навіщо?
- Не знаю, але ти повинна піти туди.
У мить вона залишилась одна. І озираючись вже не бачила ні селища, ні жінок, що прали одяг. Дівчині нічого не залишалось, як попрямувати туди, куди їй вказав хлопець.
Валя йшла по стежині, піднімаючись вверх. Навкруги було спокійно. Лунав пташиний щебет і де-інде був чутний стукіт дятла. Вона підіймалась все вище і вище, аж доки в далечі їй не розвиднівся будиночок. Це була та сама хатинка з маленькими вікнами і низькою стелею. Дівчинка підбігла ближче і побачила діда Олеся.
- Здрастуйте! Це ж я - Валя! - радісно промовила вона йому, але він промовчав і навіть не глянув на неї. Валентина стала просто навпроти нього, але дідусь не зважав. Він наче дивився крізь неї. Походивши біля старенького декілька хвилин, вона зрозуміла, що дід не бачить її. Довго сидів Олесь мовчки, а потім, так само сидячи і дивлячись кудись в далечінь, сказав:
«Час минає – я старію.
І нікого у мене немає,
А я ж по тихеньку вмираю…
Лишень рай навколо мене і час невпинно минає…»
Дідусь дістав волинку і почав грати.
Уже стемніло. Зірки на багряному небі освітлювали стежку, що так гарно, мов зачарована, блищала різнокольоровими барвами.
Він, вже старенький, попрямував до хатинки, запалив свічку і сів за свій письмовий стіл. Валя стояла біля нього і читала усе, що писав дідусь. Це був лист « Моїй любій, Орисі!» У її голові виникла думка, що це його зникла дружина, про яку він колись розповідав. Дівчинка читала далі:
«Ах, Орисе… Мені тяжко без тебе. Кожного дня я пишу тобі листи і не знаю, чи ти їх отримуєш. Ніякої звісточки від тебе ось уже пів віку… Я шлю тобі цілунок, не знаючи, яка ти стала. Якщо ж така, яка й була раніше – гарна, то вже напевно, не потрібен тобі мій цілунок…»
Дідусь гарно запакував його і поклав на полицю, де лежала сотня таких листів. Це змусило її плакати:
- Ой, дідусю! А я ж ніколи і не думала, що Вам так самотньо… Ви ж завжди посміхались…
- Бачиш, доню… Я посміхався, бо ти у мене була. Коли я жив у місті, моя душа завжди була тут – у Карпатах. Бо тільки тут я міг бути собою. Коли повернешся, не забудь забрати мої листи. І обов’язково подивися у скриню. Ось тобі ключ.
Дівчина простягнула руку, і на її долоні вже лежав маленький металевий ключик.
На вулиці було достатньо світло. Валя одягнулась і побігла до будиночка. Вона забігла у середину, знайшла листи і взялася відчиняти скриню. З вулиці лунали різні чоловічі голоси. Вони мали підірвати хатинку. Замок від скрині наче навмисне не відчинявся… Вона почула лише « Готуйсь!» …
***
- Діду, збулося моє бажання.
- Справді? А що ти забажала?
- Це уже не важливо.
Вони стояли біля будиночка, дивилися на гори. І знову заграли трембіти. І знову вона, щаслива - бігла у низ за мрією.
06.07.2012р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=360032
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 26.08.2012
Если я тебе не нужна,
уговаривать не буду, пусть утекает река.
И слёзы в неё капают пусть,
всё равно это та же вода.
Верю, что когда-то любовь свою ты найдёшь.
И обо мне даже не вспомнишь,
Я буду рада,
ведь уже не будет жить со мной грусть.
Тебе бы просто дать мне волю забыть.
Понять, что не судьба мне с тобою быть.
Возможно мы просто настолько глупы,
что вовремя ничего не предприняли.
Ты знаешь, я тебя наверное уже не люблю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=358696
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 20.08.2012
... Бездушные глаза пустых окон
однажды будут видеть тебя.
В унылом городе гуляя полночи,
когда-то вспомнишь меня.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=358693
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 20.08.2012
Если сказала,
что за тобой я скучаю -
это не значит,
что жить без тебя не могу.
Если был день,
когда с тобой мы вместе гуляли -
это не значит,
что тебя я люблю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=358595
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 19.08.2012
Моя мечта - увидеть ветер,
услышать тишину.
Моей мечте свет с бытия не светит,
но всё равно, я верю, жду.
Мою мечту напело солнце.
Луна её превознесла.
И дождь, что с чёрной тучи капал,
её от гроз оберегал.
И так долго ещё будет -
пока живу я и она.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=358591
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 19.08.2012
Дарю тебе стихотворение!
Дарю в твой День рождения!
Желаю радости и сказки,
От всех поклонниц ласки.
Пусть в этот год
Ангел укроет тебя от невзгод.
Всё небо и солнце, земля и вода –
Сегодня всё на свете есть для тебя.
Всех друзей береги,
Уважай и люби.
Я не знаю, понравилось ли?
Но знаю, что писала я от души.
Я хочу, что – бы жизнь твоя стала красивей,
Что - бы весь мир вокруг тебя – был добрей.
С Днём рождения тебя поздравляю,
Я днём рождения, дорогой наш Андрей!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=356895
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 12.08.2012
Жизнь приносит неудачи,
Боль, любовь, успех и счастье.
Ты от жизни получаешь
Всё, что хочешь и о чём мечтаешь.
Но вдруг ты понимаешь,
Что живёшь совсем не так.
И как ничтожество страдаешь
Через боль внутри и страх.
Ты как жить, теперь не знаешь,
Но ответ в моих глазах.
Посмотри в мои глаза
И найди в них море счастья.
Окунись в него сполна,
Но не выпивай до дна.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=356890
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 12.08.2012
Був колись такий ще час,
Коли весь люд гасав у танці,
Діти не книжки несли у ранці,
А полум’я, що в очах й досі не погасло.
Було тоді ще небо прозоре, чисте, вольове.
Птахи у ньому літали
І навіть, слова « смерть » не знали.
Така ж земля іще була – багата, сильна і жива.
Багато звіру бігало тоді
і не думали, що скоро їх не буде на землі.
Але наша розповідь є не про те.
І нащо Вам кажу це все?
А все для того,
Щоб ви знали,
Коли і як то відбувалось.
Мінлива річ все те життя,
що всі колись ми проживали.
І навіть те, що не жадалось
Все одно з нами траплялось.
Гори, ріки і поля – це все наша рідна земля.
На ній ми з малку всі божились,
Росли, любилися, женились.
І все-то те, якби ж не вона – он та зоря,
Що вже в небі догора.
Вона одна, єдиная сумна.
Було життя у неї теж колись,
Але закінчилося швидко.
Не вистачало сил
І занедбаною пішла з життя вона.
Змученая горем, болем смутку…
Але це потім.
Це пізніше,
Бо не одразу так було.
Спочатку щастя,
Братики, сестрички.
Весела мати
І батько посміха.
Коханий – милий
Та друзі,
Ті які співа,
Але негода…
Загинули брати,
Сестер уже немає.
Помер батько
І мати, як свічка, потрохи догорає.
Всі друзі, як не друзі,
Повтікали, наче сім’я буряну по полю з вітром рознеслись.
Коханий-милий…
Що робить?
І той, як нечисть зник…
А ви спитаєте, чому?
Ніхто не знає.
І вже навіть забуває,
Але іноді на небо поглядає,
Щоб бачити,
Як зіронька на небі догорає.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=356768
рубрика: Поезія, Сюжетні, драматургічні вірші
дата поступления 11.08.2012
Я не чую тебе і себе.
Я знаю, ти примара, не більше.
Ти не існуєш, я знаю напевно.
Ти заблукав у моїй голові.
Увійшов через погляд й відбився на серці.
Через подих відчула тебе у собі.
Дотик, навмисне, слід залишив на мені.
Поцілунок. Згрішила. Тебе я впустила.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=355277
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.08.2012
Кристаллы белые - как радость.
Кристаллы чёрные - как смерть.
Я вдруг узнала свою слабость
Увидав её в глубокой тишине.
Кристаллы жёлтые - как вечность.
Кристаллы красные - как кровь.
Мою слезу утёрла нечисть.
И снова я кляну любовь.
Кристаллы синие - как море,
Море вечной красоты.
И лишь кристаллы серые я скрою.
Пускай лежат до мерзлоты.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=355060
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 04.08.2012
Твоє життя - моє кохання.
Дві речі не сумісні між собою.
Твоє життя - моє страждання
Все більше й більше бере силу наді мною.
Твоє життя - бездушна мрія,
Що досі й не дала мені покою.
Лиш душить і вбиває;
Бездумно умираю...
Коли вже так , без тебе жити
Я не скорюся, буду плити
проти течії ненависті твоєї!
Тебе попрошу, будь щасливий.
Таким красивим вічно будь.
І як ранковий сон мене забудь.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=355058
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.08.2012
За кулисами тихо.
И оркестр молчит.
Я пришла сюда незаметно,
Лишь только эхо звучит.
Шагами не быстрыми
Я к сцене иду.
И уже с глазами испуганными
У микрофона стою.
Осмотрела весь зал - он был пуст.
И только свет из окон
Заполнял пустоту.
Робко и тихо,
Едва дыша,
Я песню свою петь начала.
Я открыла глаза:
Все хлопали стоя,
Цветы мне вручали
И " Браво!" кричали...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=354877
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 03.08.2012
Дарить себя - не значит продавать.
И рядом спать - не значит переспать.
Не повторить - не значит не понять.
Не говорить - не значит не узнать.
Не значит не увидеть - не смотреть.
И не кричать - не значит не гореть.
И промолчать, и не найти ответ,
Две вещи разные - в них родственного нет.
Стоять, совсем не значит - не лететь.
И замолчать - не значит умереть.
И замереть, когда увидишь смерть -
Не значит унижение стерпеть.
Бежать во мрак - не значит уходить.
И отпускать - не значит упустить.
Не отомстить - не значит всё простить.
И порознь быть - не значит не любить.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=354875
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 03.08.2012
Пусть месяц пройдёт,
Пускай пройдёт два.
Тебе первая не напишу никогда.
И звонить я не буду.
Буду просто молчать.
Я, знаешь ли, тоже, научена врать.
Ты вины своей не признаешь,
И будешь указывать, что делать и думать мне.
Так бесит, когда ты меня виноватой сделать пытаешься,
А сам, то вину свою знаешь и не извиняешься...
Не думай, что я тебя так просто прощу!
Я может и глупая, но уважать себя научу!
Тебе покажу, я, что не из простых.
И дурой, фальшивкой уже не сможешь меня называть.
Вскоре поймёшь ты,
как меня понимать.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=353432
рубрика: Поезія, Посвящение
дата поступления 28.07.2012
И сквозь туман тебя увижу,
И сквозь громкий дым твоих упрёков - услышу шепот сердца, а не стук...
Ты дышишь робко
И не слышишь, как рвётся ввысь моя душа...
И я пытаюсь их не слушать,
Всех тех, кто нам желает зла.
К тебе, с тобой я новый день день и вижу
И жить хочу я только для тебя.
Ведь только ты способен слышать всё то,
Что говорят мои глаза...
Зачем?
Ты спросишь, я отвечу
И словами нежными маня, тебя,
Другой не отдам я никогда.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=353427
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 28.07.2012
Коли одного дня,
Прокинешся ти вранці,
Побачиш промінь сонця,
Що ховається в імлі.
Твоє життя нестерпне,
Хоча ти вдома і в теплі…
Тобі б забрати її серце,
Що замерзає у пітьмі.
Цей ранок зовсім інший.
Все місто в темноті.
І ти один щасливий,
Хоч не здається так тобі.
А я б тобі віддала
Все те, що у мене є.
За це, винагороди б не чекала,
Бо твоє життя і так моє.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=353374
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 27.07.2012
Я давно не писала стихи.
Мне кажется - писать не умею.
Когда-то в них были частички души
И то, чем сейчас не болею.
Все строки написаны мною - пусты.
Их любит разбрасывать ветер.
Я, наверное, просто порчу листы,
Что лежат на столе моём каждый вечер.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=353372
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 27.07.2012
Все добре в тих - в кого на серці не лютує печаль.
Все добре в тих - хто не один у темній кімнаті малює рояль.
Все добре в тих - в кого є друзі єдині,
що не покинуть і слухать не будуть чужих...
Все добре в тих - хто ніколи болю гіркого в житті не зазнає.
Все добре в тих - хто з усмішкою кожен день зустрічає.
Все добре в тих - хто має вічне бажання радіти.
Все добре в тих - кого кохана людина змушує жити.́
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=351895
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.07.2012
Любить не стоит тех,
Кто заставляет нас страдать.
Всего лишь их бесчувственной улыбки
Хватает нам, что бы опять рыдать.
За ними плача, понимаем,
Что всё забудется и вновь,
Мы будем поднимать бокалы за любовь.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=351817
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 20.07.2012
Моё сердце ещё не остыло...
Моя душа ещё рвётся к тебе.
Но я помню, как всё это было.
И за это скажу я спасибо судьбе.
Мне сейчас нелегко писать о тебе.
Я знаю, не вздрогнешь,
Не вернёшься ко мне.
Я и не жду.
Я стараюсь забыть
И вот - вот перестану в воспоминаниях плыть.
Я сегодня читала
Книгу великого Стендаля,
О Жульене Сореле я многое поведала...
Он такой же как ты.
Он в делах своих и начинаниях ищет корысть.
У него такие же карие - чёрные очи.
И он вольный, как волк одинокий.
Ты горд и имеешь правдивое мнение.
Ты честолюбив и на многое метишь.
Ты не такой,
Как все те, что я видала порой.
Ты есть другой, как орёл.
Пусть тебе встретится та,
Что не оставит горький осадок на сердце
И будет знать, когда нужно вам остаться вдвоём.
Ведь ты - вольный орёл, одинокий волчонок,
Что сердце мне ранил и жить научил.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=351816
рубрика: Поезія, Посвящение
дата поступления 20.07.2012