Левчишин Віктор

ВДАЧА

[i]Далеко  є,  горить  зоря,
Заграви  сполохом  палають,
Не  буває  ночі  без  дня,
Нема  землі  без  небокраю.
А  ти,  напевно,  знаєш  вже
Про  обеліски  по  загиблим,
Про  вбитих  вогнищем,  вогнем,
Про  вбитих  голодом  застиглим.
Обеліски  ставлять  завжди
Хто  вижив  і  вже  має  гроші,  -
Нащадкам  хоч  крихти  Правди,
Щоб  були  завжди  насторожі.[/i]

Я  часто-густо  все  гадаю,
Чи  не  спимо  під  Обеліском?
Але  при  цьому,  на  жаль,  знаю:
Їх  ставимо  ідейно  близьким.
Така  природа  наша,  вдача,
Таке  незграбне  наше  серце.
Забуваємо  стогін  плачу.
Земля  під  нами  вже  сміється.

25.01.1992
К.
К-1  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=452428
рубрика: Поезія, Езотерична лірика
дата поступления 03.10.2013

Сповідь езотерика. 8. 3.

02.102013*  19:15
Сон  від  9.08.1990  був  однозначний:
[i]Переді  мною  яскраво  освітлений  лоток.  Хтось,  здається  -  жінка,  торгує  Знаннями.  Я  купую  у  неї  їх,  але  одноразово  і  продаю  їх  їй.[/i]
Сергій  Литвинов  дав  мені  схеми  декількох  медитативних  вправ,  але  вони  не  викликали  у  мене  бажання  їх  виконувати,  хоча  і  спробував  -  все  якесь  примітивне.  Почав  писати  вірші  для  дружини.  А  вона  умовила  мене  разом  із  сином  їхати  до  сільського  санаторію,  як  я  казав  пізніше,  щоб  розв'язати  собі  руки  і  ноги.  І  ми  виїхали  із  Києва  12.06.1990.  Із  собою  я  взяв  етюдник,  блокноти  і  книгу  Рериха  "Сади  Морії".
Загальнооздоровчий  санаторій  в  селі  Волиця  Польова  Хмельницької  області.  Для  Бажена  це  був  дійсно  відпочинок,  а  для  мене  -  пекло,  бо  весь  час  відчував  біль  від  розвалу  сім'ї,  був  хворий  цим,  рятувався  у  написанні  віршів  (цикл  "Четверте  життя").  Але  головним  стали  сни!
Кожний  вечір  перед  сном  я  мив  неймовірно  замурзаного  сина  під  холодним  душем  (а  теплої  води  і  не  було!),  клав  його  спати  і  він  миттю  відрубувався,  бо  за  день  наганявся  із  новоявленим  місцевим  товаришем.  Потім  я  робив  вправи,  теж  приймав  душ  та  лягав  спати.  Перед  ліжком  ставив  табурет,  на  нього  клав  блокнот  та  олівець,  ліхтарик.  І  засинав.  Коли  мені  снився  сон,  а  таке  було  кожну  ніч,  то  прокидався,  записував  колізію  та  ключові  слова,  а  вранці,  читаючи  їх,  ясно  проявляв  сон  та  записував  його.  Інколи  було  так,  що  цю  процедуру  я  робив  по  декілька  разів  за  ніч  і  завжди  уві  сні  попадав  у  продовження  одного  і  того  же  сюжету.  І  сни  йшли  регулярно  суцільним  потоком.
Деякі  сни  викарбувані  в  моїй  пам'ятні,  бо  вони  виявилися  Пророчими.  Але  велике  значення  для  мене,  як  потім  з'ясувалося,  мали  і  Програмні  сни.
Сон  15.08.1990.
[i]Я  стою,  опустивши  руки  в  очікуванні.  Переді  мною  сріблясто-сіра  імла.  В  ній  проявляється  та  котиться  на  мене  велика  куля.  Зупиняється  напроти  мене.  Я  піднімаю  руки,  кладу  їх  на  цю  кулю  і  повільно  проводжу  долонями  по  поверхні  цієї  кулі  паралельно  до  себе,  не  згинаючи  рук.  Я  немов  щось  знімаю  з  цієї  кулі.  В  голові  навіть  промайнула  думка/відчуття,  що  я  лікую  кулю.
Куля  повільно  відкочується  ліворуч  і  на  її  місце  вже  котиться  наступна.  Я  повторюю  операцію.  Для  того,  щоб  ще  і  ще  раз  повторити  це  з  іншими  кулями.  Всього  куль  п'ять  і  вони,  я  знаю/відчуваю,  мають  правильну,  недеформовану  форму,  а  я  тільки  щось  зайве  з  них  зняв.
І  тоді  чую  Голос:  "Континенти."
Я  уві  сні  трохи  здивований,  але  переконаний,  що  все  відбувається  так,  як  повинно  бути.
Та  от  з'являються  інші  кулі.  Вони  значно  менші  і  дуже  деформовані.  І  зроблені  немов  із  пластелину.  Виконую  з  ними  ту  ж  саму  операцію,  але  це  відбувається  довше  стосовно  кожної  кулі  і  не  всі  вони  після  моїх  накладання  рук  та  погладжування  ними  набирають  правильну  форму.
Процедура  іде  довго  і  закінчується  непомітно  для  мене.  Коли  ж  вона  закінчилася,  то  Голос  сказав:  "Країни".
І  от  в  імлі  формується  шеренга  умовно  промальованих  людей  -  як  малюють  їх  на  дверях  туалетів:  голова,  ноги  та  руки  як  сосиски.  Шеренга  людей  наближається  до  мене  з  правого  боку  на  лівий  бік  під  кутом  градусів  30  і  так,  що  ці  умовні  люди  стоять  один  за  одним  у  "потилиця  за  потилицею".  Кожна  така  фігура  суцільно  чорна,  але  кожна  по  контуру  має  блискучу  жовто-зелену    (лямбда-556)  стрічку.  Коли  перша  фігура  завмерла  напроти  мене,  то  я  кладу  руки  на  її  "голову"  і    фігури  доти,  поки  мої  руки  не  повисають  донизу.  Тоді  чорне  "тіло"  фігури  падає  повільно  праворуч,  а  сліпучий  контур  їх  відпливає  ліворуч  проводжу  ними  повільно  по  контуру  від  мене.
Голос  говорить:  "Люди".
А  я  знаю/відчуваю,  що  перша  фігура  була  фігурою  коханця  дружини,  але  при  цьому  я  маю  немов  подвійне  емоцію:  щось  в  мені  абсолютно  спокійне  і  навіть  байдуже  до  всього  цього,  але  друге  в  мені  кричить:  "Я  не  хочу  вбивати  його!"  [/i]
Остання  фраза  вельми  кумедна,  бо  фактично  мова  йшла  про  лікування,  а  не  нищення.
Тепер  я  розумію,  що  це  було  одноразово  програмування  мене  і  програмування  моєї  Місії.
Була  серія  снів,  які,  як  показало  моє  подальше  життя,  були  програмними  для  мене  і,  до  того  ж,  давали  відповіді  на  питання,  що  я  ставив,  звертаючись  до  Господа,  хоча  і  вельми  приблизно  уявляв  що  Це  таке,  Господь.
Перед  сном  17.08.1990  року  я  попросив  Господа  показати  мені  моє  майбутнє  через  4  місяці,  тобто  -  до  кінця  року.  І  відповідь  прийшла  у  вигляді  серії  снів.  Після  кожного  сну  я  прокидався,  записував  його,  пробував  обміркувати,  нічого  не  розумів,  засинав  для  того,  щоб  побачити  продовження  і  знову  прокинутись.
[i]Перший  сон.
Я  стою  у  суцільному  реготі.  Все  навколо  мене  сміється,  сміюсь  і  я.    Неймовірно  весело.
Переді  мною  стоїть  такий  собі  моноліт.  Підрізка  по  фундаменту  приблизно  на  пів-метра.  Висота  його  метрів  4-6.  Він  світиться  чи  то  яскраво  освітлений.  Ясний,  яскравий,  колір  жовто-лимонно-білий.
В  ньому  зібрано  та  спресовано  все  найкумедніше  та  все  найабсурдніше,  що  є  в  нашій  людській  архітектурі,  тому  я  та  все,  що  є  навколо  мене,  регоче  з  цього.  Я  ніколи  так  уві  сні  не  реготав.
Моноліт  з  двох  боків  та  позаду  оточують  на  певній  відстані  стіни.  Їх  колір  знизу  чорний,  потім  поступово  чорно-коричневий,  коричневий,  який  перероджується  у  сірій  і,  нарешті,  губиться  десь  у  верху  в  сірій  імлі.
Другий  сон.
Я  знаходжусь  десь  під  стелею  і  дивлюсь  униз.  Унизу  на  ліжку  лежу  я  ж,  засунувши  руки  під  подушку  та  поклавши  пальці  однієї  руки  на  точку  присипання  іншої  руки.  Той  Я/1,  що  лежить  внизу,  засинає  і,  нарешті,  спить.  Тоді  Я/2,  що  все  це  бачить,  прокидається.
Третій  сон.
Вся  трьохмірна  картинка  другого  сну  незбагненно  перетворюється  у  двомірне  зображення  у  вигляді  плаского  прямокутника.  Над  ними  чи  то  в  ньому,  на  відстані  від  краю,  заввишки  1  метр,  стоїть  світла  субстанція.  Вниз  вона  не  має  кінця,  а  те,  що  знаходиться  над  прямокутником,  закінчується  мною,  бо  Я/3  стою  в  ній.  Навколо  мене  субстанція  наповнена  незрозумілими  для  мене  тілами  у  вигляді  кегльоподібних  та  кульоподібних  утворень.
Таким  чином,  я  знаходжусь  одноразово  в  трьох  іпостасях:  Я/1  спить,  Я/2  дивиться  на  нього  і  Я/3  дивиться  на  них  обох.  При  цьому  Я/1+Я/2+Я/3  є  фактично  одним  цілісним  Я.
Починаю  щось  робити,  але  враження  таке,  що  Я/суцільне  відмовляється  Щось  віддати  чи  продати,  Яке  знаходиться  у  субстанції.
Четвертий  сон.
Тепер  все  обмежено  тільки  субстанцією.  В  ній  спиною  до  мене  стоїть  дружина.  Вона  починає  ретельно  викидати  за  межі  субстанції  якісь  аркуші.  Ці  аркуші  білі  та  чорні,  інколи  сірі,  але  більше  наближено  до  чорного.  Аркуші  вона  немов  змотує  із  якогось  барабану,  який  стоїть  посередині  прямокутника  із  третього  сну.
Раптом  усвідомлюю,  що  Я/суцільний  на  все  дивлюсь  зверху,  під  певним  кутом,  вийшовши  із  субстанції.[/i]
І  що  ж  визначилося  в  роках  відповідне  до  снів  цього  блоку?
[i]Перший  сон.[/i]  Так  склалися  обставини,  а  потім  і  Сказана  була  Заборона,  що  майже  7  років,  аж  до  2000  року,  я  не  працював  архітектором.
[i]Другий  сон.  [/i]Я  отримав  Знання  про  Агрегатності,  мав  досвід  Астральної  проекції,  хоча  головною  для  мене  була/є  Ментальна  проекція.
[i]Третій  сон.[/i]  Отримав  розуміння  Симбіотичного  зв'язку  із  своєю  Душею,  а  потім  свідоме  існування  як  в  якості  Реальної  людини,  так  і  в  якості  ПозаРеальної  людини.  (Хоча  це  і  відбулося  вже  в  1991  році.)  Були  реалізовані  три  мої  "іпостасі"  (ПідСвідомість,  Свідомість,  НадСвідомість)  без  роз'єднання/розщеплення  на  окремі  особистості,  що  автоматично  привело  б  мене  до  шизофренії.  
[i]Четвертий  сон.[/i]  Звільнився  від  омани  прив'язки  до  дружини  і  усвідомив  повну  несумісність  нашої  суті.
21:25

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=452281
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 02.10.2013

СОНЦЕ/НАДІЯ

В  чеканні  сонця  ми  сумуємо,
А  коли  прийде  сонце,  то  радіємо,
Бо  сонця  променем  життя  таруємо
І  живемо  завжди  надією.

Надія  наша  найбільш  живуча  -
Вона  помирає  завжди  останньою,
Любов  до  сонця  була  і  є  жагуча  -
Воно  в  житті  панує  Владою.

2.10.2013
К.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=452247
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 02.10.2013

Сповідь езотерика. 8. 2

01.10.2013*  17:20
Читаючи  зараз  записи  тих  часів,  я  не  втомлююсь  дивуватися  тому,  який  я  був  невіглас.
Місяць  почався  з  того,  що  в  ніч  з  31.07.1990  на  01.08.1990  прийшов  Програмний  сон.  Запис  за  1.08.1990:
[i]Сон  великий,  галасливий,  але  витертий.  Неясно  пам'ятається,  що  кудись  їхав  на  автомашині  з  кимсь  добрим  та  близьким  (молодий  чоловік).  Було  світло.  Я  був  спокійний  і  навіть  веселий.  Дуже  впевнений  в  собі.  Переодягнув  сорочку  -  нову  надів.  Якась  бежева,  з  кишенями.  Задоволений.  Ми  поїхали  далі.[/i]
А  02.08.1990  Петро  Гончар  знайомить  мене  із  дуже  сильним  екстрасенсом  Сергієм  Литвиновим.  Це  молодий  чоловік,  який  майже  повністю  відповідає  образу  того,  кого  я  бачив  уві  сні.  Але    жодної  уваги  на  це  не  звертаю  і  не  дивуюсь  навіть  цьому!
У  нас  із  Сергієм  була  довга  розмова,  а  потім  була  його  розповідь  мені  про  мене.
Мене  тоді  вразило  те,  що  коли  я  белькотав  свої  болі  та  незрозумілості,  то  він  уважно  слухав  мене,  але  явно  паралельно  слухав  ще  когось,  бо  погляд  його  був  направлений  кудись  у  бік  та  у  простір  за  межами  нашого  оточення.  Через  роки,  коли  у  мене  з'явився  сталий  зв'язок  із  Голосом  і  я  так  само  слухав  людей,  то  зрозумів,  що  Сергій  тоді  спілкування  з  Голосом,  який  йому  і  розповідав  цікаве  про  мене.
Ця  людина  стала  другою,  після  Владислава  Дорошенко,  яка  стосовно  мене  виконала  функцію  каталізатора.  Він  дав  мені  послухати  магнітофоні  плівки  з  двома  виступами  Глоби  та  одну  із  виступом  Шнейдермана  -  такого  собі  київського  теоретика  від  Паранормаліки.  Для  мене  все  це  було  приголомшивим.  
Запис  у  щоденнику  03.08.1990:
[i]Вчорашні  думки  С.  Литвинова  про  мене:
а).  я  =  екстрасенс,  що  народжується;  але  я  не  знаю  Що  мені  Дано,  не  розумію,  не  вмію  користуватися  цим,  а  мені  Дано  вже  багато;  до  цього  люди  ідуть  довго  та  натужно,  а  мені  Дано  зразу;
б).  Бажен[/i]  [син  мій]  -  [i]сила;  дуже  багато  що  зміниться,  я  ще  буду  вчитися  у  нього;
в).  у  мене  явно  буде  Місія,  скоро  буде  здійснюватися;
г).  за  4  місяці  у  мене  багато  що  зміниться;
д).  він  познайомить  мене  з  однією  жінкою,  яка  поведе  мене  далі,  але  і  він  візьме  участь;
е).  все,  що  відбувається  зі  мною  -  закономірне;
є).  все  фіксувати,  записувати,  обміркровувати;
ж).  сни  тримати  на  долонях;
и).  хреститися;
і).  підвести  підсумок  у  творчості.[/i]
Цікавим  є  те,  що  фактично  усі  пункти,  окрім  д).,  відбулися,  були  реалізовані.
Пакетом  пішли  Програмні  сни.  Перший  такий  сон:
[i]Сон  04.08.1990.
У  сірій  імлі,  а  не  у  чорній  як  завжди,  все  відбувається.  Не  було  чорного  оксамиту/бархату.
Я  стою  посередині  чогось  круглого  -  чи  то  такий  вінок  з  лаврового  листу,  циліндричний,  чи  то  циліндрична  зв'язка  дубових  гілок  з  великими  листям.  Але  це  має  циліндричну  форму,  зелене  листя,  освітлене  яскраво  біля  мене,  а  за  межами  цієї  освітленості  все  іде  у  імлу.  Форма  цього  П-образного  вінка  (у  плані)  я  бачу  чітко,  бо  стою  якраз  посередині  перекладини  літери  П.  Знаю,  що  кожна  ніжка  від  П  як  циліндр  рівно  сформована,  але  відрізана.  Вони,  ці  "ніжки",  простягнути  уперед,  немов  продовження  моїх  рук.
Хтось  стоїть  праворуч  та  позаду  мене  та  допомагає  мені  працювати.  Присутністю.  Жінка  чи  чоловік  -  не  знаю,  але  скоріше  за  все  -  чоловік.  Добре  відчуваю,  як  мої  пальці  обох  рук  ретельно  та  вправно,  із  задоволенням,  працюють.  Що  саме  зв'язую  -  не  знаю.  Це  -  точно.
Від  праці  маю  спокійне  задоволення,  завзяття,  навіть  гордість".[/i]
Але  найцікавішими  були  сни  в  ніч  перед  тим,  як  ми  з  Баженом  охрестилися  у  Солом'янській  церкві.
[i]7.08.1990.
1-й  сон.
Переді  мною  раптом  з'явилася  Богородиця.  У  середньовічному  старослов'янському  одязі,  канонізованому.  Маленького  росту.  Я  дивився  на  неї  немов  зверху.  Руки  у  неї  були  трохи  підняти,  але  не  до  кінця,  не  так  як  у  Оранти.  Кольори  -  світло-сірий,  темно-сірий  та  біло-біло-вохристий.  Немов  це  фреска.  Спокійно  дивилась  на  мене.
Пауза  -  сіра  імла.
2-й  сон.
Раптом  з'явилася  квітка.  В  плані  вона  мала  шестигранник,  а  із  кожної  вершини  ребра  уверх  піднімалося  вертикальне  ребро.  При  цьому  кожне  ребро  було  по  дузі  зєднане  із  сусідніми  двома  ребрами  та  із  ребром,  що  росло  із  центру  шестикутника.  Квітка  мала  овальну  основу  -  шестикутник  природно  і  плавно  перероджувався  у  цю  овальну  основу,  яка  була  міцно  прикріплена  до  стебла.
Квітка  була  біла,  майже  сліпуче  освітлена,  а  кожне  ребро  закінчувалося  маленькою  хмаркою.
Пауза  -  сіра  імла.
3-й  сон.
До  нас  у  гості  прийшли  два  американських  (?)  матроса.  Годувати  їх  немає  чим.  Дали  їм  на  тарілках  якусь  їжу.  Вони    їдять.  Немов  це  -  каша.  Вони  спокійні  і  задоволені.  А  мені  соромно.  То  я  пориваюсь  весь  час  дати  їм  горілки,  а  Мати  -  не  моя  рідна  мати,  а  якась  загальна  Мати,  забороняє  мені  це  робити.  Я  підкоряюсь.  Але  спроби  робив  дві.
Пауза  -  сіра  імла.
4-й  сон.
Бачу  святу  воду,  яка  сама  по  собі  знаходиться  у  Просторі,  але  в  ній  плавають  маленькі  кубики,  кубічні  грудки,  які  мають  забарвлення  граней,  що  повернуті  до  мене,  в  кольорі:  червоно-помаранчевий,  жовто-золотий  та  синьо-блакитний.  Я  знаю,  що  це  є  Світи.[/i]
Пройшли  десятиліття,  а  я  досі  пам'ятаю  ці  сни.  Цікавим  були  два  моменти.
По-перше,  буквально  на  другий  день,  як  ми  із  сином  охрестилися,  я  відчув,  що  за  моїм  правим  плечем  знаходяться  дві  Істоти,  яких  я  відчував  але  не  бачив  очима.  А  до  того  я  відчував  присутність  тільки  однієї  Істоти.  Так  було  декілька  років.  Один  раз,  коли  я  був    гостях  у  дяді  Петра  (один  із  маминих  братів),  то  запитав  у  нього:  "Дядю,  скажи,  а  наша  бабця  (його  мати)  часом  не  охрестила  мене,  коли  я  народився?"  Він  посміхнувся,  його  очі  замріяно  закотилися  і  він  сказав,  розсміявшись:  "От  ми  тоді  погуляли!"  Виявилося,  що  наша  бабця  таємно  від  нашого  батька,  бо  він  був  правовірним  комуністом,  охрестила  у  Соломя'нській    церкві  мене,  а  пізніше,  коли  він  народився  (1938),  молодшого  брата.
Тепер  мені  стало  зрозумілим,  що  я  відчував  присутність  аж  двох  ангелів-охоронців.
По-друге:  через  деякий  час  збагнув,  що  кубики,  які  мене  налякали  в  дитинстві  ,  та  кубики  у  цьому  сні  були  однакові.
18:40

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=452036
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 01.10.2013

ДАЛЕБІ

Дубовий  ліс  за  Малином
Мені  сміється  досі,
Хоч  згадка  і  опалена
Життям  постійним  в  шоці.
Той  ліс  чарує  давніми
Безхмарними  вчинками,
Бо  ми  були  наївними
Кохання  помилками.
Романтика  минулого
Щемом  таврує  серце,
Досі  тягнеться  пролого
Добра  і  зла  у  герці.
Я  -  лисий,  обличчя  в  зморшках,
Напевно,  ти  вже  сива,
Я  себе  втрачав  потрошку,
А  ти  і  зараз  мила.
Що  ж,  я  часто  повертаюсь
У  спогади  про  тебе.
Напевно,  і  досі  каюсь.
Минуло  все.  Далебі.

30.09.2013
К.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=452025
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 01.10.2013

Сповідь езотерика. 8. 1.

30.09.2013*  18:40
Серпень  1990  року.
Це  був  місяць  Програмування.
Моя  розповідь  ведеться  з  позиції  2013  року  про  події  минулого,  починаючи  з  1990  року.  В  силу  цього  я,  Віктор/2013,  описую  себе  в  минулому  критично,  тому  що  тепер  здатний  критично  оцінювати  те,  що  в  минулому  не  був  здатний  робити.  В  силу  цього,  я  змушений  робити  своєрідні  вставки  із  свого  сьогоденного  знання,  і  навіть  Знання,  в  розповідь  про  минуле.  Так  і  зараз:  необхідно  дати  певне  пояснення    для  того,  щоб  була  зрозумілою  моя  розповідь  далі.  Це  у  мене  -  своєрідні  купюри  сьогодення  в  минуле.
Програмні  сни.
Маю  надію,    що  у  мене  ще  буде  можливість  розказати  про  Програму  Розвитку  Людства  (ПРЛ)  та  механіку  впровадження  її  в  історичне  крокування  Людства.  Зараз  достатньо  прийняти  апріорі,  що  ПРЛ  охоплює  як  Людство  у  цілому,  так  і  кожну  людину  і  діє  на  неї  тоді,  коли  людина  спить.  Те,  що  Незвичне  проявляється  в  нашому  житті  на  яву,  є  тільки  відголосом  того,  що  відбувається  з  нами,  коли  ми  спимо.
По  моїй  класифікації  сни  можна  поділити  на  такі  категорії:
1).  Поточні  ординарні;
2).  Поточні  сенсорні;
3).  Програмні;
4).  Пророчі;
5).  Керовані.
[i]Поточні  ординарні  сни  [/i]люди,  як  правило,  не  пам'ятають.  Це  сни,  в  яких  відбувається  самокорекція  Конгломерату  Тіл  людини.  Дуже  часто  людина  при  цьому  усвідомлює  свій  сон  як  чорно-білий  чи  навіть  має  переконання,  що  їй  нічого  не  сниться,  хоча  людей,  якім  би  нічого  не  снилося  би,  немає.  Навіть  ті  нещасні  унікуми,  які  фізіологічно  не  сплять  роками,  фактично  мають  сон  в  іншій  площині.
[i]Поточні  сенсорні  сни.[/i]  Можливо,  що  я  дав  таку  назву  їм  не  дуже  вдало,  але  це  кольорові  сни  ,  які  люди,  прокидаючись,  не  забувають.  Ці  сни  теж  замикаються  на  людину  і  вони  для  широкого  загалу  вписуються,  так  чи  інакше,  в  дію  різноманітних  сонників.  Для  того,  щоб  зрозуміти  суть  таких  снів,  можна  перечитати  праці  К.  Юнга,  який  на  основі  аналізу  снів  пацієнтів  розвинув  концепцію  про  Колективне  Несвідоме.
[i]Програмні  сни[/i]  теж  замикаються  на  певну  людину,  але  вони  характеризуються  тим,  що  сюжетно  утворюють  серію  "уроків",  за  допомогою  яких  вибудовується  певна  лінія  існування  людини  чи  перебудовується  Програма  розвитку  людини  (Прл),  яку  кожний  з  нас  отримує  в  реалізацію  при  народженні.  В  ці  сни  можуть  вкраплятися  і  Пророчі  сни,  але,  як  правило,  вони  замикаються  виключно  на  життя  людини.
[i]Пророчі  сни[/i]  відомі,  здається,  всім.  Вони  мають  різноманітне  замикання  -  на  людину,  на  інших  людей,  на  різноманітні  соціально-популяційні  одиниці,  навіть  на  Людство  в  цілому.  Дуже  рідко  люди  вірять  їм,  але  люблять  бідкатися  постфактум  з  того,  що  вчасно  не  звернули  на  такий  сон  увагу.  Ми  можемо  говорити,  що  пророчі  сни  є  глобальними  Програмними  снами  для  Людства,  бо  вони  фактично  привчають  всіх  людей  відчувати  їх  і  вірити  їм.
[i]Керовані  сни[/i]  -  це  коли  людина  може  по  своїй  волі  мінять  суть  та  протікання  сну.    Тепер  я  розумію,  що  колись  володів  цією  здатністю,  коли  літав  над  краєвидами  у  сні.  Є  різні  форми  виразу  цих  снів.  Як  по  мені,  то  найцікавішою  формою  є  така,  коли  людина  перед  сном  ставить  певне  питання  і  уві  сні  бачить  відповідь.  Це  сонні  ясновидці.  Я  не  володію  такою  здатністю.  Але  відомо,  що  є  один  москвич,  який  оволодів  цією  здатністю  досконало.  Він  таким  чином  вирішує  навіть  інженерні  задачі.  За  декілька  років  до  того,  як  за  допомогою  електронного  мікроскопа  був  виявлений  вигляд  вірусу  імунодефіциту  людини,  він  побачив  його  уві  сні,  а  прокинувшись  замалював    і  описав  його.  При  порівнянні  малюнків  з'ясувалося,  що  зівпадіння  майже  на  100%.
Ця  вставка  конче  потрібна  в  моїй  розповіді,  бо  серпень  1990  року  характеризувався  для  мене  шквалом  Програмних  та  Пророчих  снів,  які  готували  мене  до  здатності  прийняти  Ініціацію.
19:35

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=451870
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 30.09.2013

НЕ ГАСИТЬ СВІЧІ!

Не  гасить  палаючи  свічі,
Коли  ставите  поряд  свою,
І  не  кличте  друзів  на  віче,
Щоб  не  втягнути  їх  в  боротьбу
За  право  кагалом  шукати
Вашої  мрії  зони  життя,
Яка  завалялась  в  шухляді,
Бо  свічі  палились  безпуття.
І  насправді:  людині  лічить
Самому  свою  вести  борню,
Не  гасить  палаючи  свічі
 Поставив  поряд  свічку  свою!

28.09.2013
К.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=451849
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 30.09.2013

Сповідь езотерика. 7. 2

29.09.2013*  18:05
Сни.
Яка  неупорядкована  у  мене  пам'ять!  Нарешті  розшукав  свої  записи  за  07.1990,  перечитав  їх  і  здивувався,  бо  вже  встиг  розповісти  дещо  достатньо  точно  по  змісту,  але  деякі  дати  переплутав  -  як  ні  як,  а  пройшло  23  роки  після  тих  подій,  які  я  описую.
На  протязі  всього  терміну  існування  та  страждань  після  лютого  1990  року  у  мене  серіями  йшли  сни.  Ясні,  кольорові,  інколи  зі  звуками  і  навіть  пахощами,  але  головним  був  їх  символічний  характер.  В  цьому  місяці  все  крутилося  навколо  кризи  і  руйнування  сім'ї.  Мені  немов  програвали  різні  ситуації  розвитку  подій,  але  жодного  разу  ніхто  та  нічого  не  диктував,  не  спонукав  на  якісь  конкретні  дії.  Як  тепер  бачу,  мене  весь  час  тикали  носом  в  дійсний  стан  речей,  а  я  упирався  руками  і  ногами,  не  бажаючи  і  близько  знати  правду.
Це  не  були  пророчі  сни,  які  почнуть  іти  косяком  пізніше.  Але  певний  натяк  на  те,  що  мене  очікує,  в  них  був.  На  жаль,  моя  повна  необізнанність  у  снах  та  зацикленість  на  ідеї    будь-що  зберегти  сім'ю,  зводили  нанівець  натяки  цих  снів.    До  того  ж,  маючи  великий  досвід  входження  в  політ  при  засинанні,  я  був  впевнений,  що  це  є  звичайним  явищем  для  всіх  людей,  тому  ніколи  і  нікому  не  розповідав  про  свій  "сонний"  досвід.
Через  деякий  час  я  додумаюсь  скласти  своєрідний  класифікатор  типів  снів,  бо  дії  в  них  будуть  часто  переходити  в  яв,  але  це  -  потім,  потім.  А  поки  що  я  тільки  записував  їх  і  від  такої  простої  дії  мені  завжди  ставало  легше  на  душі.
В  моїй  бібліотеці  сонників  немає.  Є  один  англійський,  на  англійській  мові,  який  подарувала  якась  дівчина  третьому  сину.  Гарно  виданий,  красиво  оформлений.    Але  дівчина  не  знала,  що  у  нас  всі  чоловіки  мають  свою  власну  абетку  снів,  бо  всі  люди,  які  мають  Розширенні  Сенсорні  здібності,  мають  її.
31.07.1990  року  відбувся  суд  по  позову  дружини.  На  суді  вона  кричала  про  нашу  різницю  у  віці  в  22  роки,  патетично  вказувала  на  мене  руками,  звертаючись  до  судді:  "Подивиться  на  мене  і  подивиться  на  оце!"  Я  мовчав.  Суддя  ховала  сміх  в  очах,  а    я  -  сльози.  Згоди  на  розлучення  не  дав  і  нам  присудили  три  місяці  на  примирення,  бо  мала  дитина  і  по  закону  суд  не  мав  права  присудити  розлучення  без  процедури  спроби  примирення.
За  дверима,  при  виході  із  будівлі  суду  дружина  прошипіла  щось  на  кшталт:  "Огидний  старикашка!  Ну,  ти  у  мене  потанцюєш!"
Зараз  згадую  про  це  із  усмішкою,  бо  цей  старикашка  ще  буде  мати  дружину  на  40  роки  молодшу  і  народить  двох  синів,  а  ця  молода  жінка  більше  ніколи  не  вийде  заміж,  хоча  коханців  буде  міняти  все  життя.  Скільки  людей,  подібно  до  мене  тодішнього,  вважали  що  момент  краху  дійсно  є  крахом,  і  молили  Бога  про  спасіння,  а  Бог  знав,  що  саме  в  цьому  і  є  спасіння!  
Зараз  згадую  з  усмішкою  і  таке.  Я  тільки  першій  дружині  не  писав  віршів,  бо  тоді  і  гадки  не  мав,  що  спроможний  таке  робити.  Але  була  тільки  одна  дружина,  яка  написала  довгий  вірш  мені,  і  це  була  мати  Бажена.  Коли  освідчувалась  мені  в  коханні.  Після  суду  він  раптом  потрапив  мені  на  очі  і  я,  як  дійсний  невіглас  і  нікчема,  показав  його  їй.  Реакція:  "Дивно!  Мій  почерк.  Але  я  цього  не  писала!  Підробка!"
Так,  тоді  я  навіть  гадки  не  мав,  що  подалі  кожний  наступний  місяць  1990  року  буде  сильніше  і  сильніше  закручувати  гайки  на  мені,  що  липень  1990  є  тільки  попередня  розминка.
19:00

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=451655
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 29.09.2013

ПОДІБНО

Подібно  нашаруванням  шарів
Злостивої  в  прокляттях  глини,
Що  увібрали  зло  тих  Світів,
Де  люди  жили  ніби  і  не  жили;
Подібно  подиху  злої  Весни,
Яку  Зима  вже  народила,
Поринувши  у  любовні  сни,  
Де  люди  жили  вже,  хоча  й  не  жили,
Так  пливе  добро  нашій  країни
У  сфері,  де  життя  жевріє,
У  сфері  облуди  і  гнилі,
Де  люди  живуть,  але  гниль  жиріє

27.09.2013
К.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=451634
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 29.09.2013

Сповідь езотерика. 7. 1.

28.09.2013*  15:00
Липень  1990  року.
Місяць  бурхливого  входження  у  Одержимість.
Маятник.
Неймовірно  простий  інструмент,  яким  споконвіку  користувалися  люди  -  бусинка  на  ниточці.  Тримаєш  в  руці  нитку,  бусинка  висіть  на  ній,  дивишся  на  неї,  подумки  задаєш  питання  і  маятник  відхиляється  в  той  чи  інший  бік,  показуючи  "так"  чи  "ні".  Проста,  здається,  операція.  Але  маятник  ,  як  і  будь-який  прилад  в  суто  фізичному  режимі  праці,  вимагає  додержання  техніки  безпеки,  бо  порушення  її  веде  до  Одержимості.  Я  тоді  нічого  цього  не  знав,  тому  благополучно  через  маятник  втягував  себе  у  цей  стан.  
Голос  мовчав.  Тільки  після  того,  як  я  почав  викарабкуватися  із  цієї  форми  Одержання,  для  того,  щоб  потрапити  в  іншу  форму,  Голос,  а  я  вже  тоді  свідомо  з  ним  спілкувався,  надиктував  мені  правила  роботи  з  маятником  та  основи  техніки  безпеки.  Але  текст  був  настільки  сардонічний  та  навіть  відверто  лукавий,  що  я  відклав  його  і  навіть  не  переписував  начисто.  І  тільки  в  2006  році,  нарешті,  враховуючи  свій  багатий  досвід,  написав  ясні  правила  виготовлення  маятника  та  техніки  безпеки  роботи  з  ним.
Відбулися  дві  події,  які  примусили  мене  зрозуміти,  що  робота  рамкою  та  маятником  вимагає  від  людини  дотримання,  як  мінімум,  здорового  глузду.
Мені  треба  було  заскочити  у  майстерню  та  взяти  якійсь  документ.  День,  жарко,  кімната  майстерні  розміром  десь  п'ять  на  п'ять  метрів  заповнена  сонцем,  що  грає  в  ній  через  вікна,  які  розташовані  в  стіні  цокольної  частини  напівпідвалу.  Швидко  сідаю  за  столик  прямо  напроти  дверей,  висуваю  шухляди  у  пошуках  документу  і  бачу  моток  лески,  яку  використовували  тоді  всі  архітектори  для  натягування  рейсшини.  І  миттєва  думка:  "Треба  зробити  маятник  і  ще  раз  запитати  про  долю  сім'ї!"  Щоб  таке  використати  в  якості  бусинки?  Тягар  потрібний.  Бачу  гайку  до  болта  М6.  Не  довго  думаючи,  відрізаю  шматок  лески  потрібної  довжини  і  прив'язую  до  неї  гайку.  Ставлю  руку,  але  не  встигаю  нічого  ще  запитати,  як  бачу,  що  від  моїх  пальців  по  лесці  біжить  до  гайки  біло-блакитний  шнур  світла.  Як  тільки  він  досяг  гайки,  так  зразу  вузол  на  лесці  тихо  і  спокійно  розв'язується.  Гайка  впала  на  стіл.  
Це  неймовірно  мене  розізлило.  Беру  гайку,  знову  прив'язую  її,  тільки  тепер  на  п'ять  вузлів,  і  готуюсь  знову  задати  питання.  Але  не  тут  то  було!  Все  повторюється:  тече  шнур  біло-блакитного  вогню,  досягає  гайки  і  п'ять  вузлів  спокійно  розв'язуються  один  за  одним.  Від  цього  я  втратив  голову.
Встав,  взяв  бинт  і  до  нього  прив'язав  хірургічні  ножиці,  якими  користуюсь  з  часів  студентства.  Тільки    я  випростався  і  приготувався  задати  питання,  як  відчув,  що  праворуч  від  мене  з'явився  Хтось  невидимий,  ростом  понад  два  з  половиною  метра,  неймовірно  сильний.  Я  не  бачив  його,  але  одноразово  всім  своїм  єством  бачив  якось  позареально.  Цей  Хтось  з  таким  презирством  і  співчуттям,  з  такою  насмішкою  і  сарказмом,  з  такою  добротою  і    засудженням  дивився  на  мене,  що  мене  охопи  сором.    Сором  був  суцільний,  як  скафандр  по  всьому  тілу.  Я  впав  на  стілець,  кинув  голову  на  стіл,  закрив  її  руками  і  почав  згорати  від  Сорому!  А  Невидимий  Хтось  повільно  щез.
Пізніше  Голос  сказав,  що  у  мене  заборона  працювати  маятником  на  сім  днів,  але  я  не  працював  ним  майже  півроку.
Щось  подібне  відбулося  у  мене  і  з  рамкою,  після  чого  я  припинив  її  брати  у  руки.  Вона  досі  стоїть  в  стакані  разом  із  пензлями,  але  я  з  того  часу  не  працював  нею.
Я  теж  на  короткий  час  заскочив  до  майстерні.  Сів  за  робочий  стіл  -  дошка  довжиною  два  метри  і  рейсшина  на  ній  такого  ж  розміру.  Коли  сідав  за  стіл,  то  в  очі  кинулась  рамка,  яка  висіла  на  стелажу  на  гвіздку.  Взяв  її  в  руки.
Зліва  від  мене  були  вікна,  через  які  сонце  плямами  звично  грало  в  кімнаті.  За  спиною  -  стелаж,  на  якому  на  відкритих  полицях  стояли  різні  проектні  причандалля,  чашки,  пляшки,  фарби  і  пензлі,  окремі  книжки.  Нижній  ярус  стелажу  виступав  трохи  від  загальної  поверхні.  Там  були  дві  товсті  дубові  дошки,  на  яких  лежали  великорозмірні  книжки  і  журнали  по  архітектурі  і  мистецтву.  Полиці  закривалися  теж  дубовими,  міцними  і  ретельно  підігнаними  дверцятами.
Я  витягнув  перед  собою  руку  із  рамкою  і  встиг  тільки  подумки  сказати:  "Що  треба  мені  зробити,  щоб...",  як  за  моєю  спиною,  там,  де  лежали  великоформатні  книги  та  журнали,  роздався  грохіт  -  явно  впали  полки.  Сиджу  мовчки.  Згадую,  що  вчора  діставав  звідти  журнали  і  ще  здивувався  капітальності  полиць.
"Якась  ахінея"  -  думаю.  І  продовжую  далі  формувати  своє  питання:  "Що  треба  мені  зробити,  щоб  зберегти  сім'ю?"  І  не  встиг  я  закінчити  своє  дурне  питання,  як  за  моєю  спиною  з  різким  гуркотом  розпахнулися  дверцята  і  товстінні  книги  та  журнали  великоформатного  розміру  вієром  вилетіли,  пролетіли  паралельно  підлозі  і  одноразово  голосно  впали  на  неї.  
Все  волосся  на  моєму  тілі  стало  дибки.  Це  був  не  переляк,  а  жах.  Тим  більше,  що  після  цього  повисла  тиша  -  щезли  звуки  з  вулиці,  шуми  від  сусідив  зверху,  тихе  бурмотіння  радіо.
Вискочив  із  майстерні  мов  ошпарений.  Довго  не  міг  потрапити  ключем  у  замок,  щоб  закрити  двері.  А  коли,  нарешті,  по  навпівсходах  викарабкувався  на  вулицю,  то  майже  побіг  на  ватних  ногах  не  в  парк,  через  який  завжди  йшов  до  метро,  а  у  протилежний  бік,  і  зробив  це  не  думаючи  ні  про  що.  Жах  ще  сидів  на  мені  у  сторчком  стоячому  волоссі.
16:05

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=451428
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 28.09.2013

НЕ ХОЧУ

Можливо:  єднання,  як  і  снага,
Для  мене  ще  дійсно  десь  горить,
Та  не  хочу,  щоб  жіноча  влада
Звалилась  на  мене  немов  хіть.

26.09.2013
К.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=451414
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.09.2013

Сповідь езотерика. 6. 4.

27.09.2013*  18:05
Третя  площина  існування  була  багатогранна.
По  рекомендації  В.  Дорошенко  я  пішов  до  Планетарію.  І  тут  виявилося,  що  в  ньому  бурхливим  життям  існує  Незвичне.  Лекції  для  широкої  аудиторії  читали  астрологи  та  хіроманти,  представники  Нової  Етики,  чисті  рериховці,  екстрасенси  різних  калібрів.  В  тісному  приміщенні  біля  входу  до  Планетарію  розмістився  магазинчик,  де  продавалися  книги  по  Паранормаліці  та  різноманітні  окультні,  нетрадиційно  лікувальні  та  навіть  магічні  предмети.
Виявилося,  що  існує  цілий  світ,  про  який  я  і  гадки  не  мав.  В  Києві  діяли  школи  екстрасенсів,  які  очолювали  видатні,  принаймні  так  говорили  вони  і  їх  учні,  видатні  екстрасенси  міжнародної  категорії.  Київське  товариство  екстрасенсів  видавало  газету  "Екстрасенс",  де  друкувалися  об'яви  про  такі  школи.  Наприклад,  в  одному  із  номерів  поряд  було  три  об'яви:  Асоціація  "Астика"  під  керівництвом  П.  В.  Старих  кликала  до  себе  без  вказівки  терміну  та  вартості  навчання;  Центр  міжнародного  співробітництва  "Інтерс"  брався  навчити  екстрасенса  і  видати  йому  свідоцтво  та  сертифікат  за  чотири  місяці  при  навчанні  по  вихідним  дням;  а  Заочна  (!)  школа  екстрасенсорики  за  6  місяців  всього  за  якихось  820  карбованців  зобов'язувалась  підготувати  екстрасенсів  1-ї,  2-ї  та  міжнародної  категорії!  Одним  словом  -  екстрасенсом  може  стати  той,  хто  платить  гроші.  Це  -  головна  умова!
В  той  час  активне  екстрасенсорне  життя  виявилося  притаманним  не  тільки  Києву  -  у  певних  людей  можна  було  купити:
-  Альманах  газетного  типу  "Не  может  быть",  що  був  додатком  до  газети  "Побратим"  Союзу  ветеранів  Афганістану  (Москва);
-  "М-ский  треугольник".  Інформаційний  бюлетень  по  проблемам  аномальних  явищ  Латвійської  асоціації  уфології  і  енерго-інформаційного  обміну  (Рига);
-  "Аномалия".  Всеросійський  видавничий  центр  "Ленинформ"  при  участі  комітетів  по  енерго-інформаційному  обміну  в  природі,  уфологічних  асоціацій  і  комісій  (Ленінград).  
І  тут  я  почув  Голос.  В  моїй  голові  жорсткий  та  вольовий  Голос  сказав:  "Нічого  не  купувати,  нічого  не  читати.  Вся  така  література  зараз  тобі  заборонена!"  Дивно,  але  я  прийняв  це  спокійно,  бо  тоді  дійсно  не  було  бажання  читати  щось  езотеричне.
Коли  почав  ходити  на  лекції  до  Планетарію,  то  Голос  мовчав.  Пізніше,  значно  пізніше,  я  зрозумів  чому  -  там  все  було  неймовірно  примітивним.  Так,  наприклад,  була  доповідь  рерихівців.  Доповідала  якась  жінка.  Вона  багато  говорила  про  Рерихів,  про  Блаватську,  а  потім  перейшла  до  практики  -  як  робити  рамку  і  як  нею  працювати.  Після  доповіді  вона  зібрала  в  холі  бажаючих,  набралось  десь  чоловік  20-30,  і  почала  діагностувати  рамкою  розмір  біополя  людей.  При  цьому  вона  довго  та  настирно  розказувала,  що  до  рамки  треба  звикнути,  що  вона  не  зразу  працює  в  руках  людини,  що  треба  умовляти  рамку  на  співпрацю.  Коли  я  прийшов  додому,  то  взяв  першу-ліпшу  проволоку,  зігнув  її  і  рамка  у  мене  запрацювала  зразу.  Але  одноразово  відчув,  що  це  не  мій  інструмент.
Через  декілька  днів  мені  до  рук  потрапила  якась  газета,  де  тоді  корифей  екстрасенсорики  Ніколаєва  розповідала  про  свій  досвід.  Починаю  читати  і  чекаю,  що  Голос  скаже  заборону.  Мовчання.  Примітивний  опис  маятника.  Роблю  його  із  бусинки.  І  тут  Голос  говорить:  "Дуже  небезпечний  інструмент.  Але  твій."
Продовжував  зустрічатися  із  Владиславом  Дорошенко,  часто  розмовляли  по  телефону.  У  мене  утворилась  явно  хвороблива  залежність,  потреба  у  спілкуванні  з  ним.  Він  прагнув  мати  контакт  зі  мною  все  рідше  і  рідше.  А  мене  тягнуло  мов  магнітом  до  нього.  Один  раз  не  витримав  і  приїхав  у  Боярку,  але  більше  години  не  міг  знайти  його  будинок,  хоча  здавалось,  що  все  запам'ятав  добре,  тим  більше,  що  як  архітектор  маю  гарну  просторово-предметну  пам'ять.  
Я  тоді  не  знав,  що  є  одна  закономірність:  люди,  які  мають  контакт  із  сильними  езотериками,  починають  мати  розкриття  Сенсорних  Здібностей  тільки  за  рахунок  такого  контакту.  Пройде  певний  час  і  я  сам  буду  таким  генератором,  але  тоді  моя  наївність  та  необізнаність  були  феноменальними.
В  кінці  місяця  з'явилась  ще  одна  особливість.
Коли  ми  ходимо  по  вулиці,  їздимо   у  транспорті,  то  наші  очі  автоматично  фіксують  все  навколо  нас.  В  тому  числі  і  рекламу.  Так  от,  коли  я  їздив  у  транспорті,  особливо  у  метро,  то  мимоволі  дивився  на  реклами,  що  завжди  обліплюють  у  нас  стіни    та  вікна  вагонів,  навіть  стелю.  Раптом  Голос  почав  вимагати,  щоб  я  не  дивився  на  них.  "Це  -  сміття!  Інформаційне  сміття!  Воно  заважає  нам  спілкуватися!".  Я  не  усвідомлював  спілкування  з  Голосом  і  тому  в  мені  піднявся  супротив  командам.  "Не  читай  це  сміття!    Не  засмічуй  свої  думки  та  почуття!  Припини!"  А  я  із  протесту  почав  ретельно  читати  все  підряд.  Дурість,  безумовно,  але  таким  чином  я  отримував  задоволення  від  усвідомлення  своєї  свободи  волі.
19:15

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=451251
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 27.09.2013

ВТРАЧАЄМО товаришів і друзів

Втрачаємо  товаришів  і  друзів,
А  потім  хтось  так  само  втратить  нас  -
Зустрінемось,  можливо,  ми  на  лузі,
Де  втратять  сенс  матерія  і  час.

Можливо:  зустріч  буде  тимчасова  -
Мандри  Душ  не  відомі  навіть  їм,
Та  прагнення  потрапити  додому,
Пам'ять  зберегти,  буде  головним.

26.09.2013
К.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=451242
рубрика: Поезія, Езотерична лірика
дата поступления 27.09.2013

Сповідь езотерика. 6. 3.

26.09.2013*  16:50
І  почалося  моє  життя  в  трьох  площинах.
Професійна  робота  архітектора.  Я  її  явно  завалював,  тому  що  не  контролював  роботи  суміжників  (  електрики,  сантехніки  та  навіть  конструктори)  -  у  мене  не  вистачало  часу.  Все  це  відійшло  кудись  на  другий  план.  Великий,  як  на  той  час,  проект  житлового  містечка  явно  провалювався.  А  тут  ще  я  по  нацьковуванню  дружини  вліз  у  тяжбу  за  гроші  (безнадійно  програв),  які  мені  не  заплатили  за  один  проект,  потім  почалася  тяжба  проти  мене,  яка  якось  непомітно  завмерла  і  щезла,  бо  мій  адвокат  раптом  помер  абсолютно  по-ідіотські  -  п'яний  хитнувся  і  ударився  скронею  об  кут  дверного  отвору.  Безумовно  і  справедливо  мене  виперли  із  кооперативу,  але  тут  же  мене  знайшов  інший  кооператив.  
В  двадцятих  числах  липня  я  припинив  проектувати  дачний  будинок  сім'ї  Матвієнко/Гончар.
Друга  площина  існування  -  кошмар  розвалу  сім'ї,  який  поглиблювався  і  набирав  ще  більш  похабного  характеру.  Іти  мені  не  було  куди,  я  міг  ночувати  в  майстерні,  але  при  цьому  ніяк  не  міг  відірватися  від  сина.  Він  немов  відчував  це  і  ще  щільніше  линув  до  мене.
Дружина  різними  засобами  витурювала  мене  з  квартири.  А  квартирне  питання  було  актуальним.  Ми  жили  в  однокімнатній  квартирі,  яка  належала  дружині.  Менше  року  назад,  ще  до  кризу,  я,  як  ветеран  війни  отримав  право  на  побудову  кооперативної  квартири.  Враховуючи,  що  я  є  член  Спілки  архітекторів,  мені  на  сім'ю  дозволили  будувати  3-х  кімнатну  квартиру.  І  раптом  приходить  сповіщення,  що  треба  платити  перший  внесок.  Для  цього  необхідно.  перш  за  все,  оформити  підтвердження  наміру  і  після  цього  платити  гроші.  Дружина  категорично  відмовляється  ставити  свій  підпис.  Але  при  цьому  говорить,  що  вона  згодна  зараз  мати  3-х  кімнатну  квартиру.  "Як?"  -  "Шукай!"
Я,  як  останній  ідіот,  починаю  шукати  і  знаходжу,  теж  на  Оболоні,  таку  квартиру,  яку  достатньо  дешево  продає  один  молодий  єврей,  бо  його  сім'я  їде  до  Ізраїлю.    Починаю  бігати  по  товаришам  і  шукати  гроші  в  борг,  бо  маю  тільки  5  000,  а  треба  30  000.  Принципово  домовляюсь  про  борг,  хоча  мудрий  Борис  Якович  Кучер  (він  був  якийсь  час  моїм  начальником,  а  потім  ми  стали  гарними  товаришами),  цей  рафінований  та  неймовірно  талановитий  інтелектуал  і  говорить    мені  в  суто  єврейській  манері:  "Вітінька,  ви  -  ідіот!"  
Приходимо  дивитися  квартиру.  Заради  цього  дружина  наділа  обручку.  Дзвоник  в  двері.  Їх  відкриває  господар,  за  спиною  у  нього  стоїть  його  дружина.  І  раптом  я  бачу,  як  господар  дивиться  на  мою  дружину  і  біліє.  Я  переводжу  погляд  на  неї  і  бачу,  як  вона  радісно  та  по  змовницькі  посміхається  йому.  Він  прикладає  палець  до  губ  та  показує  за  свою  спину.  зрозуміло:  його  дружина  не  повинна  знати.  що  ці  двоє  знайомі.  Я  для  них  -  пусте  місце.  Ніяких  торгів  не  було.
Змушений  був  заявити,  що  у  мене  проблеми  в  сім'ї  і  тому  не  можу  оформляти  будівництво  квартири  в  кооперативі.  "От  коли  у  вас  буде  документ  про  розлучення,  то  приходьте,  тоді  і  поговоримо."
Нарешті  приходить  повістка  із  суду  -  мене  викликають  на  розгляд  розлучення,  через  місяць.
Одноразово  з  цим  дружина  вигадує  ще  один  метод  вижити  мене  із  квартири.
Поверхом  вище  теж  в  однокімнатній  квартирі  живе  хвора  стара  жінка.  Дружина  почала  опікуватися  нею,  маючи  на  увазі,  що  потім  можна  буде  якось  поміняти  ці  дві  однокімнатні  квартири  на  одну  двокімнатну.  Але  при  цьому  я  на  заваді.  І  от  ця  дебела  стара  жінка  почала  приходити  до  нас  і  годинами  висиджувати  на  кухні.  У  неї  були  хворі  ноги  -  товсті,  набряклі,  з  яких  весь  час  витікала  смердюча  рідина  і  я,  який  спав  на  підлозі  на  кухні,  змушений  був  витирати  ці  калюжі,  
навіть  радів  тому,  що  ці  калюжі  напроти  мого  місця  спання,  а  не  на  ньому.
Радістю  було  тільки  те,  що  до  мене  на  кухню  приходив  син  і  пригортався  до  мене,  розмовляв  зі  мною,  немов  рятуючи  мене.
Але  паралельно  до  цих  площин  мого  жалюгідного  існування  почала  промальовуватися  третя  площина,  яка  все  більше  і  більше  ставала  важливою  для  мене  -  у  мене  почалось  бурхливе  Сенсорне  Розкриття.
17:40

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=451054
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 26.09.2013

НЕВГАМОВНІ БАЖАННЯ

Так  хочеться  поїхати  в  Карпати,
В  снігах  зустріти  із  сином  Новий  рік,
Помалювати  разом  хижі,  хати,
Відчути,  що  син  дорослий  чоловік.

Так  хочеться  потрапити  до  Криму,
Замріяно  на  гальці  покуняти,
Згадати.  як  тут  я  кохав  дівчину
І  навіть  змушений  був  зняти  лати.

Так  хочеться  проїхати  Поділлям,
Відчути  батька  родове  коріння,
Забути  негаразди  і  свавілля,
Дивуватись:  в  Бузі  вода  не  синя.

Так  хочеться  у  Львові  пити  пиво,
Вдихати  пахощі  малих  кав'ярень,
Робити  фото  Старовини  дива
І  шанувати  України  корінь.

Так  хочеться.  так  хочеться,  о  Боже!
Почуттями  пізнати  всю  країну!
Та  бути  таким  жадібним  не  гоже  -
Ще  дітям  слід  пізнати  Україну.

23.09.2013
К.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=451038
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.09.2013

Сповідь езотерика. 6. 2.

25.09.2013*  17:40
Червень  1990  року.
Як  до  моїх  рук  потрапила  "Коза"  (так  називали  газету  "Комсомольское  знамя")  зараз  не  можу  пригадати.  Здається,  що  мені  її  дав  почитати  Юрій  Косенко,  в  архітектурній  майстерні  якого  в  КІБІ  я  працював  погодинно.  В  тій  газеті  писалося  про  те,  що  при  ній  є  служба  психологічної  допомоги  і  наводився  телефон  і  назва  служби:  "Телефон  довіри".  Подзвонив  туди  і  потрапив  на  Бурау,  яка  вела  цю  рубрику.  Послухавши  трохи  мою  мляву  та  скуйовджену  мову,  вона  сказала:  "Ні-ні!  Це  вам  треба  подзвонити  по  цьому  ж  телефону  в  середу  з  18:00  до  20:00  і  вас  вислухає  наш  психотерапевт  Владислав  Михайлович  Дорошенко,  який  дійсно  допомагає  таким  як  ви".
Подзвонив.  Трубку  взяв  Владислав  Михайлович,  трохи  послухав  мене  і  сказав,  що  зараз  він  дуже  зайнятий,  але  ладний  зустрітися  зі  мною  завтра,  що  він  спеціально  приїде  заради  цього  до  Києва,  бо  живе  під  Києвом.  Домовилися  зустрітися  напроти  метро  "Університет"  о  10:00,  на  лавці  алеї.  "Ви  мене  зразу  пізнаєте  -  у  мене  борідка  як  у  апостола,  та  ви  не  турбуйтесь:  я  вас  пізнаю".
Дома  знову  скандал,  ніч  я  майже  не  спав  і  приїхав  на  зустріч  в  стані  майже  повного  психологічного  розносу.  В  призначений  час  Владислав  не  з'явився,  не  було  його  і  в  10:30  та  11:30.  У  мене  вже  не  було  сил  бігати  по  асфальту  і  я  впав  на  лавку  майже  у  стані  безтями.  
Раптом  до  мене  підійшла  красива  молода  жінка:
-  Вибачте,  ви  є  Віктор  Матвійович?
-  Так!  -  я  вскочив  як  ошпарений  у  здивуванні.
-  Мені  подзвонив  тільки  що  на  роботу  мій  чоловік,  Владислав,  з  яким  ви  повинні  зустрітися.  Він  попросив,  щоб  я  вас  заспокоїла,  бо,  як  він  сказав,  ви  зараз  у  страшному  психологічному  стані,  і  щоб  ви  вибачили  його  -  на  електричці  була  аварія  і  тому  він  затримується.
І  я  розридався.  Я  не  соромився  цєї  жінки,  яка  лагідно  говорила  зі  мною,  бо  був  приголомшений  тим,  що  усвідомив:  за  декілька  років  зі  мною  вперше  людина,  до  того  ж  -  незнайома  людина,  лагідно,  доброзичливо  і  навіть  заспокійливо  розмовляє.
Вона  сказала:
-  Я  відведу  вас  на  вокзал,  він  повинен  вже  чекати  вас  на  нашій  станції.  Ми  живемо  в  Боярці.  Сідайте  у  першій  вагон.
Тепер  усвідомлюю,  що    той  момент  Вищі  Сили  вперше  проявилися  стосовно  мене.
Коли  я  приїхав  на  станцію,  то  дійсно  ми  зразу  пізнали  один  одного.  Владислав  виявився  молодшим  за  мене.  Врівноважений,  уважний  і  дбайливий.  Зовнішність  дійсно  апостольська.
-  Не  треба  нічого  говорити  зараз.  Добре?  От  прийдемо  до  мене...
І  він  привів  мене  на  квартиру  своєї  матері,  яка  нещодавно  померла.  Так  сталося,  що  я  майже  нічого  не  говорив  про  себе,  тільки  те,  що  у  мене  знову  сім'я  руйнується,  що  я  втрачаю  сина,  що  не  знаю  що  відбувається  зі  мною.  Першу  частину  мого  бурмотання  він  нібито  і  не  слухав,  а  на  другій  зосередився.  А  потім  почав  розповідати  про  себе.  І  я  із  здивуванням  поступово  відійшов  від  свого  стану  та  занурився  у  його  розповідь.
Переді  мною  була  видатна  людина.  Журналіст,  член  Спілки  журналістів,  декілька  вищих  освіт.  Приблизно  півроку  назад  померла  його  мати.
-  Вона  допомагала  людям  -  обережно  і  очікувано  сказав  він,  показуючи  фотокартку  жінки  в  кубанці.  Фотокартка  мені  ні  про  що  не  сказала.
-  Через  деякий  час  до  мене  уві  сні  прийшла  мати  і  сказала  де  саме  лежать  її  зошити,  в  яких  вона  записувала  як  та  при  яких  обставинах  треба  допомагати  людям.  Сказала,  що  я  повинен  взяти  ці  зошити,  прочитати,  вивчити,  щоб  продовжити  її  справу.
Владислав,  такий  собі  звичайний  продукт  радянського  виховання,  не  повірив  сну,  але  мати  продовжувала  приходити  до  нього  уві  сні    і  вимагати,  щоб  він  виконав  її  волю.
В  один  із  днів  Владислав  разом  із  двома  товаришами  поїхав  на  велосипеді  кататися  біля  лісу.  Один  із  товаришів  сфотографував  його  разом  із  іншим  товаришем  і  вони,  приїхавши  додому,  зразу  проявили  плівку  та  надрукували  фотокартки.  Одна  із  фотокарток  приголомшила  їх  і  вразила  мене,  коли  я  її  роздивлявся.  На  фотокартці  двоє  молодих  чоловіків  стояли  на  фоні  лісу.  Владислав  опирався  на  велосипед,  а  його  товариш  стояв  поряд.  Між  ними  була  відстань  не  більше  пів-метра,  але  якщо  за  плечима  товариша  ліс  був  звичайний  скупченням  дерев  та  масиву  листя,  то  за  плечима  Владислава  ліс  був  зовсім  інший  -  це  були  дерева,  було  листя,  але  вони  утворювали  переплетіння  облич  та  фігур,  красивих  і  потворних,  людських  і  явно  нелюдських.  При  цьому  лінія  "водорозділу"  проходила  вертикально  якраз  посередині  відстані  між  сфотографованими.
Владислав  жив  окремо  від  матері.  Після  її  смерті  він  залишив  її  квартиру  як  своєрідний  свій  кабінет  і  часто  приходив  туди  подумки  поспілкуватися  із  матір'ю.  Тепер  він  прийшов  для  того,  щоб  знайти  її  зошити  -  вони  лежали  там,  де  вона  і  говорила.  Почав  читати  і  нічого  не  розумів,  все  було  чуже  для  нього  і  незрозуміле.  Коли  ж  він  прийшов  на  другий  день  в  цю  квартиру,  то  в  ній  його  вже  чекав  його  двійник.  Переляку  не  було.  Тільки  спокій.  Його  двійник  сказав,  що  буде  Навчати  його  і  Навчав.  Так  у  Владислава  відкрилися  Сенсорні  Здібності.
Я  тоді  слухав  його  як  зачарований.  Все  було  приголомшивим  несподіваним,  неочікуваним,  таємничим  і  фантастичним.
-  Те,  що  ви  прийшли  до  мене,  говорить  про  те,  що  я  вийшов  на  вищий  рівень!  -  сказав  він,  але  для  мене  його  слова  нічого  не  говорили.  -  Вам  треба  походити  на  лекції,  які  зараз  читають  у  Планетарії,  тоді  ви  почнете  розуміти  що  з  вами  відбувається.
Ми  зустрічалися  часто  із  Владиславом,  його  доброзичливість  була  вражаюча,  але  навіть  зараз  я  не  можу  сказати,  що  він  був  моїм  земним  Вчителем,  бо  він  нічого  мені  не  пояснював,  нічому  не  вчив,  а  тільки  розповідав  про  себе,  про  інших  людей  і  слухав  моє  белькотіння.    Тепер  я  знаю,  що  одна  тільки  зустріч  з  цією  людиною  стала  для  мене  Включенням,  що  фактично  Владислав  Дорошенко  став  моїм  Чечероні  у  Незвичному  навіть  і  не  натякаючи  на  це,  хоча  він  дуже  добре  все  розумів.  Він  був  першою  людиною,  з  якою  я  зустрівся  на  Полі  НеРеального,  хоча  тоді  і  близько  не  підходив  до  розуміння  цього.
18:40

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=450882
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 25.09.2013

КРИЧАЛИ ЛЮДИ про кохання

О!  Скільки  вже  разів  на  цьому  світі
Кричали  люди,  що  нема  кохання  -  нема  життя;
Кричали,  що  без  кохання  -  все,  із  життям  ми  квіти;
Кричали,  що  віднині  вони  не  дарують  квіти;
Кричали:  їх  серця  жорстоко  тугою  сповиті
І  що  до  щастя  немає  вороття.

Та  на  Землі  життя  людей  вирує  -
Ми  знаємо,  що  кохання  не  всіх  батьків  шанує;
Народження  -  немов  гра  на  більярді:
Падають  шари  у  лузу  і  бац  -  нас  вже  мільярди.

25.09.2013
К.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=450874
рубрика: Поезія,
дата поступления 25.09.2013

Сповідь езотерика. 6. 1.

                                                                     ПЕРШЕ    ОДЕРЖАННЯ
24.09.2013*  21:12
Мимоволі  забігаючи  уперед,  змушений  зупинитися  на  двох  важливих  визначеннях:
-  Полігон  Іспитів;
-  Одержання.
Коли  відбувається  Ініціація  дорослої  людини,  то  людина  завжди  опиняється  на  Полігонах  Іспитів.  Це  своєрідне  випробовування  людини,  екзамен  особистості  на  здатність  повноцінно  виконувати  ту  Місію,  заради  якої  її  Сенсорно  Розкрили.  Можливо,  що  мої  колеги,  виходячи  із  свого    досвіду,  розширять  перелік  цих  Полігонів,  але  мій  досвід  та  досвід  знайомих  мені  колег,  дає  такий  список:
1.  Здоровий  глузд;
2.  Гроші;
3.  Друга  "половина"
4.  Місія;
5.  Гординя;
6.  Толерантність;
7.  Відповідальність.
Зараз  немає  рації  давати  розшифровку  суті  цих  Полігонів,  окрім  першого.  Людина,  яка  Обрана,  яка  отримала  Ініціацію,  автоматично  і  завжди  опиняється  на  цьому  Полігоні,  бо  ми  живемо  в  реальному  світі,  а  в  ньому  все,  навіть  прояв  НеРеального  в  Реальному,  перевіряється  здоровим  глуздом.  Найпростіший  приклад:  приблизно  років  10  тому  назад  в  США  судили  одного  із  контакторів,  який  був  вбивцею,  бо  Голос  його  Візаві  примушував  його  вбивати  певних  "непотрібних"  людей.  Витримати  подібне  Спонукання  тяжко,  але  в  тому  і  суть  всіх  Пролігонів  Іспитів.  В  даному  випадку  контактор  не  витримав  Іспит  здоровим  глуздом.
Чому  так  сталося,  що  у  цього  контактора  виявилась  така  слаба  воля?  А  справа  у  тому,  що  він  потрапив  в  Одержання.
В  Тлумачному  словнику  української  мови  ми  можемо  знайти  визначення  цього  терміну.  Там  згадується  і  Одержання  [злим]  духом.  Цікаво,  що  таке  визначення  автоматично  має  на  увазі,  що  ми  маємо  казати  і  про  Одержання  [добрим]  духом.
Знову  таки,  забігаючи  уперед,  скажу,  що  я  при  Сенсорному  діагностуванні  людини  завжди  використовував  свою  класифікацію  Одержання,  а  саме:
1).  Плюс  Одержання  (  "Добрими  справами  торується  дорога  до  пекла");
2).  Мінус  Одержання  ("Зло  заради  зла");
3).  Одержання  1-го  роду  (Дифузія  ПідСвідомості  у  Свідомість);
4).  Одержання  2-го  роду  (Дифузія  НадСвідомості  у  Свідомість);
5).  Одержання  3-го  роду  (Дифузія    ПідСвідомості  і  НадСвідомості  у  Свідомість  одноразово).
Тепер  мені  зрозуміло,  що  тоді  я  потрапив  одноразово  на  Полігон  Здорового  глузду  і  в  Одержання  3-го  роду.  А  це  привело  до  того,  що  у  мене,  з  однієї  сторони,  вибухнуло  "велике  почуття"  до  дружини,  та  таке,  що  я  ладний  був  терпіти  будь-які  приниження  та  навіть  знущання  з  її  боку,  тільки  щоб  зберегти  сім'ю,  яка  фактично  вже  вмерла,  адже  моя  де-юре  дружина  стала  дружиною  де-факто  свого  коханця;  з  іншої  сторони,  мені  все  більше  і  сильніше  Щось  розпирало  із  середини  і  я  жив  у  стані  "роздування"  свідомості.  І  повне  відчуття  вакууму  навколо  себе.
До  рук  потрапила  стаття  Льва  Островського  (в  якій  газеті  -  не  пам'ятаю  зараз,  здається  це  була  "Вечірній  Київ"),  де  екстрасенс  розповідав  про  Незвичне.  Я  проковтнув  статтю  миттєво.  Вона  закінчувалася  словами,  що  якщо  закінчивши  читати  її  читач  побачив  чи  відчув  червону  кулю  над  головою,  то  це  означає,  що  у  нього  є  сенсорні  здібності  і  що  він  може/бажано  про  це  написати  Льву  Островському  листа,  бо  Лев  Островський  збирає  таких  людей  і  буде  формувати  Міжнародну  Асоціацію  позитивних  екстрасенсів  (МАПЕ).  Коли  я  закінчив  читати  цю  статтю,  то  зрозумів,  що  моя  голова  аж  по  плечі  знаходиться  в  середині  великої  кулі  (це  відчуття  не  проходило  три  доби).  Безумовно,  я  написав  листа,  але  чи  буде  відповідь  і  коли  саме  -  мені  було  невідомо.  А  мій  кошмар  посилювався.  І  тут  я  зустрів  Владислава  Дорошенко.
21:50
 

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=450743
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 24.09.2013

ВЕЗЕ

Якщо  мені  в  дійсності  везе,
Тільки  тому,  що  життя  не  зле,
Хоча  на  довгій  життя  стезі
Зустрічались  люди  дуже  злі.

23.09.2013
К.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=450729
рубрика: Поезія,
дата поступления 24.09.2013

Буття. 3. 2.

В  цих  умовах,  безумовно,  Вищий  Розум  прагне  писати  таку  людину  максимально  з  чистого  аркушу,  але  навіть  при  цьому  всі  перераховані  перепони  залишаються  в  силі.
В  таких  випадках  я  люблю  посилатися  на  книгу  Хойла  "Чорна  хмара"  [5],  де  описується  ситуація,  при  якій  до  Землі  наблизилась  Розумна  Хмара  і,  нічого  не  відаючи  про  існування  Людства,  почала  завдавати  йому  шкоду.  З  цим  представником  Вищого  Розуму  зумів  увійти  в  контакт  вчений,  який  попросив  потім  переписати  в  його  мозок  Знання,  якими  Хмара  володіла.  Навіть  знаючи  про  небезпеку  такої  операції,  він  пішов  на  це  заради  Знання  і  загинув,  бо  в  ньому  ці  Знання  вступили  у  повний  конфлікт  із  знаннями,  які  накопичив  він  в  межах  людської  наукової  парадигми  та  здатності  отримувати  і  засвоювати  знання.  А  поряд  із  вченим  ходив  розумово  відсталий  робітник,  в  мозок  якого  і  слід  було  б  записати  Знання  Хмари,  бо  там  вони  не  мали  б  конфлікту,  бо  писалися  б  з  чистого  аркушу!
Якщо  проаналізувати  великий  масив  розповідей  різних  "просунутих",  то  можна  побачити,  що  вже  існує  техніка  зняття  перерахованих  мною  перепон.
[b][i]Третя  перепона[/i][/b],  яку  можна  назвати  "Немає  пророка  у  себе  на  батьківщині",  знімається  достатньо  просто:  людина,  яка  уведена  у  стан  Сенсорного  Розкриття,  потрапляє  у  місцевість  чи  обставини,  де  її  практично  ніхто  не  знає,  і  там  у  неї  відбувається  процес  бурхливого  Усвідомлення.  Люди,  серед  яких  це  відбувається,  сприймають  цю  людину  тільки  так,  як  її  бачать  -  не  більше  і  не  менше.  Після  цього  людина  отримує  внутрішнє  закріплення  своєї  нової  суті  і  вже  повертається  у  звичну  для  неї  сферу  існування  загартованою.  Тепер  ніякий  скепсис  та  навіть  насмішки  близьких  для  неї  людей,  ніякі  кепкування  не  збивають  її  з  обраного  Шляху.  
Саме  так  відбулося  у  мене,  коли  у  1990  році  я  потрапив  до  міста  Енергодару  на  Запоріжжі.  
[b][i]Другу  перепону[/i][/b],  як  правило,  і  не  Знімають,  а  навпаки  -  посилюють.  Саме  тому  віруючі  люди  починають  проявлятися  як  сильні  цілителі  чи  контактори  в  межах  "своєї"  парадигми,  хоча,  якщо  ретельно  придивитися,  то  стає  зрозумілим,  що  ця  парадигма  у  них  завжди  виходить  за  межі  існуючої  ортодоксальної  систем.  Прикладів  більше  ніж  треба.
Мене  чаша  ся  минула,  принаймні  у  повному  обсязі,  бо  мене  "писали  з  чистого  аркушу".
9:50

6.08.2003*  18:10
[i][b]Перша  перепона[/b][/i],  все  ж  таки,  найбільш  серйозна  та  суттєва.
Мене  "писали"  з  чистого  аркушу,  бо  на  момент  початку  Сенсорного  Розкриття  я  був  майже  абсолютним  профаном  в  усіх  питаннях  сакральності,  містики  та  окультизму,  а  такі  особистості,  як  Джуна  та  Кашпіровський,  Чумак  та  Ванга  були  фігурами  майже  містичними,  щось  на  зразок  недосяжних  олімпійських  чемпіонів.  Моєю  особливістю  було  те,  що  фактично  Голос  я  почув  на  ранньому  етапі  Розкриття,  хоча  усвідомив  існування  у  себе  постійного  Голосу  достатньо  пізно  і  при  трагічних  для  мене  обставинах.  Так  от,  із  самого  початку  мені  було  Заборонено  читати  будь-яку  сакральну,  містичну  чи  окультну  літературу.  В  той  час  я  був  науковцем,  звик  при  розробці  будь-якого  питання  використовувати  посилки  на  тих,  хто  щось  до  мене  по  цьому  питанню  зробив,  а  я  на  нього  опираюсь,  і  тому  для  мене  така  Заборона  була  дивною.  Але  прийняв  її  спокійно.  І  виконував.  Через  деякий  час,  коли  у  мене  вже  була  сформована  своя  Сакральна  Парадигма,  я  не  тільки  Отримав  дозвіл  читати  таку  літературу,  а  і  навіть  мав  заохочування  до  цього.
Так  було  у  мене.  І,  не  зважаючи  на  мою  необізнанність  в  Спіритуальності,  незважаючи  на  те,  що  мене  Писали  з  чистого  аркушу,  я  мав  достатньо  серйозні  проблеми  при  формуванні  своєї  парадигми,  бо  в  ряді  випадків  вона  не  тільки  вступала  у  протилежність  із  існуючею  науковою  парадигмою,  а  і  перекреслювала  певні  її  положення.
Вважаю,  що  мені  все  ж  таки  повезло,  що  мене  врятувало  якраз  те,  що  я  був  профан  в  Спіритуальності.  А  для  інших  моїх  колег  це  проходило  менш  щасливо  і  ломка  стереотипів  була  достатньо  жорстокою.  І  головним  при  цьому  завжди  була  неможливість  задіяти  таке  звичне  для  реального  та  матеріального  світу  -  "візьмеш  в  руки  -  маєш  вещ".  Адже  ми  звикли  все  мацати  та  перевіряти  на  зуб.
18:33

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=450493
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 23.09.2013

ОДРУЖЕННЯ ПО НАУЦІ

ТОВ  "Адам  енд  Єва".
Потрібна  королева?
Буде.  Контракт.  Аванс.
Далі?  Гіпнотичний  транс,
Терапевт,  уролог,
Хірург  та  імунолог,
Психіатр,  психолог,
Ах!  Так!  Ендокринолог,
Сексолог-андролог,
Сімейний  соціолог,
Астролог,  хіромант,
Переконливий  гарант,
Із  ЖЕКу  довідка,
Плюс  банківська  проводка.
Ви  згодні?  По  рукам!
Підпис  -  тут,  а  каса  -  там.

Турбує  "Адам/Єва".
Знайшов  комп'ютер!  Радість!
Є  ваша  королева!
Вам  на  всі  сто  на  користь!
Але!  Хце  романтику.
Все  ніби  випадково.
Друга  алея  в  парку.
Маринінський.  Чудово!
Мати  троянду  білу.
Зігнути  руку  ліву.
Любові  вам  бажаю!
Рахунок  висилаю.

Із  ранку  негаразди  -
Розбив  на  кухні  кухлі,
Кидали  якісь  ґазди
В  машину  яйця  тухлі.
А  потім  стара  карга
Облаяла  у  пробці  :
В  мене  дриґнула  нога  -
Цмокнув  Мазду  на  зльоті.
Дурний  міліціянт
Мені  поставив  Фару,
Друг  викрав  у  мене  грант  -
Отримав  все  на  шару.

Прийшов  час,  нарешті!
Машину  притулити.
Столик  в  "Будапешті".
Троянду  десь  купити.
Ні!  Негаразд  не  щез!
Бо  день  не  закінчився:
Раптом  великий  пес
На  мій  капот  звалився.
Так!  Остання  крапля!
Пес  у  мене  полетів
Чорна  немов  сопля!
Господиню  він  не  вбив!
Вона:  крик,  зойк.  А  я
Відвів,  нарешті,  душу!
Казала  про  козла?
То  я  тебе  задушу!
На  жаль,  нас  розвели.
Юнка  руда,  зараза!
Таких,  як  по  мені,  
Топити  треба  зразу!

Доплентався  в  цей  парк:
За  часом  -  відпочину.
Я  впевнений:  контракт
На  сто  дасть  "половину".
Нарешті!  Це  -  вона!
Умовні  знаки?  Точно!
Це  руда  зараза?
Доля  моя  порочна!
Впритул  спокійно  підійшла.
Рятуй,  Боже  мій  похилий!
З  розмаху  дала  ляпаса.
"То  куди  підемо,  милий?"

21.09.2013
К.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=450475
рубрика: Поезія,
дата поступления 23.09.2013

Буття. 3. 1.

5.08.2003*  8:08
Кожна  людина  у  скрутному  становищі  шукає  порятунок  у  певній  діяльності.  Напевно  і  ця  моя  книга  є  таким  порятунком  для  мене,  бо  вона  примушує  мене  відривати  свої  думки  від  жорстокої  для  мене  дійсності  та  відправлятися  у  Мандри  Думки.
Досі  пам'ятаю,  як  неймовірно  давно,  у  1956  році,  під  час  воєнних  дій  в  Угорщині,  один  раз,  коли  я  у  складі  відділення  зв'язку  чергував  у  пограбованому  повстанцями  приміщенні  гуртожитку  Посольства  СРСР  в  Будапешті,  і  вночі  запоєм  читав  книги,  бо  книги  великої  бібліотеки  чомусь  залишилися  неторканими,  до  мене  прийшла  думка  про  те  що  собою  уявляє  Всесвіт.  Це  було  так  несподівано  (в  руках  тримав  Мопасана)  і  раптово,  що  я  відклав  книгу  і  безоглядно  втупився  у  простір.  В  голові  клубочились  якісь  питання  про  те,  що  Всесвіт  -  це  велика  молекула,  що  наша  Реальність  є  частиною  Чогось  великого,  що  наше  існування  якось  мотивоване  тощо.  Добу  ходив  під  впливом  цих  думок  і  протиріччя  розривали  мене.  Мені  було  20  років,  за  плечима  тільки  школа,  завод  та  ця  армія,  то  знань  ніяких,  і  на  фоні  цього  думки  про  Всесвіт  були  особливо  тривожні  та  шокуючи.  Далі  я  все  це  забув  на  десятиліття  і  фактично  докладно  тільки  зараз  згадав  про  це.
Якщо  ми  будемо  дійсно  уявляти,  що  наша  Реальність  є  частиною  Чогось  достатньо  великого,  то  тоді  ми  повинні  визнати,  що  ієрархія  цього  Чогось  тягнеться  від  самої  Реальності  "униз"  та  "уверх".  
Як  вона  тягнеться  униз  ми  можемо  собі  уявити  достатньо  просто.  Наприклад,  якщо  будемо  рахувати  від  Сонячної  системи,  то  прийдемо  до  Землі.  А  далі  все  залежить  від  площин  розгляду  та  штучного  роз'єднання  цілісного  планети.  
Ми  можемо  піти  по  шляху  фізичної  будови  Землі  і  достатньо  швидко  прийдемо  від  її  поверхні  через  кору  до  центрального  ядра.
Ми  можемо  піти  шляхом  побудови  системної  структури  і  тоді  будемо  мати  ієрархічний  ряд:  Планета/Речовина/Хімічні  складники/Молекули/Атоми/Елементарні  частини/?  тощо.
Ми  можемо  піти  шляхом  розгляду  Живого  на  Землі  і  тоді  побудуємо  інший  ряд:  Біосфера/Екосистеми/Живі  системи  (Миікроорганізми;  Простіші;  Рослини;  Тварини;  Люди)/Людина.
Таких  систем  можна  побудувати  безліч  і  всі  вони  будуть  паралельними  зрізами  одного  і  того  ж  -  нашої  Реальності.
Але  20  століття  накопичило  достатньо  матеріалу  для  того,  щоб  люди  вже  змогли  зрозуміти,  що  паралельно  до  Реальності  існує  Щось  НеРеальне  і  що  окрім  неї  існує  Щось  так  само  Реальне,  але  паралельне.  Безумовно,  про  це  зараз  Наука  та  Релігія  не  говорять,  бо  в  них  при  будь-яких  еківоках  на  Бога  та  на  Нематеріальне,  править  бал  саме  Матеріальне!  При  цьому  в  оковах  махрового  табу  знаходиться  все,  що  не  вписується  в  Прокрустове  ложе  як  Наукової,  так  і  Релігійної  парадигми.  Та  трагікумедність  ситуації  полягає  в  тому,  що  вони  не  можуть  пояснити  головне,  хоча  б  теоретично,  що  таке  Реальність  і  Що  є  за  межами  її,  якщо  існує  Таке  і  Там.
Цікавим  є  те,  що  масив  інформації,  який  зараз  накопичений  Людством  по  колу  цього  питання,  достатньо  великий  і  різноманітний.  Особливо  значущим  є  той,  який  накопичило  нестримне  і  не  цнотливе,  а  повієподібне  20  століття.
Якщо  відійти  від  звичного  стереотипу  та  стати  на  системну  точку  зору  і  при  цьому  зробити  спробу  зрозуміти,  що  саме  ховається  за  усім  масивом  суперечних,  мінливих  та  не  окреслених  фактів,  явищ  тощо,  то  складається  враження,  що  по  відношенню  до  Людства  Хтось  проводить  таку  саме  політику,  як  її  проводить  (вже  прийнятий  стереотип)  Вищий  Розум  стосовно  окремих  людей,  які  входять,  чи  їх  уводять,  у  стан  Сенсорного  Розкриття  і  вони  стають  контакторами,  езортериками,  екстрасенсами  (придуманий  радянськими  академіками  термін  і  тепер  знайомий  всім),  відунами  тощо.
По  відношенню  до  таких  людей  діє  достатньо  накатана  Програма,  яку  я  за  період  з  1990  року  дуже  плідно  та  ефективно  відчув  на  собі.
Коли  людина  народжується  із  закріпленими  здібностями,  то  все,  здається,  достатньо  просто:  Людина  росте  та  розвивається  і  її  сенсорні  здібності  ростуть  та  розвиваються  паралельно  до  цього.  Але  скажемо,  що:
1).  не  всі  люди  народжуються  із  сенсорними  здібностями;
2).  серед  тих,  хто  народжується  з  такими  здібностями,  вони  не  всі  бувають  потрібні  Вищому  Розуму;
3).  серед  тих,  у  кого  вони  потрібні  Вищому  Розуму,  це  відбувається  на  різному  етапі  їх  реального  життя.
Чим  пізніше  відбувається  у  людини  Сенсорне  Розкриття,  тим  тяжче  та  трагічніше  воно  протікає.  І  причин  для  цього  багато,  а  саме:
а).  У  людини  вже  є  закріплені  загальні  життєві  стереотипи  сприйняття  навколишнього  та  внутрішнього  середовищ  і  вона  певним  чином  є  запрограмована,  а  при  Сенсорному  Розкритті  ці  стереотипи  та  програми  необхідно  руйнувати;
б).  Людина  має  певний  та  теж  закріплений  стереотип  сприйняття  світу  чи,  як  я  називаю  це,  Спіритуалістичну  Програму;
в).  Людина  знаходиться  в  певному  оточені,  для  якого  ця  людина  є  вже  засвоєною  і  теж  стереотипною.
(Продовження  =  3.2)

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=450297
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 20.09.2013

ВЕРЕСЕНЬ - 2013

Хор  Вересня  початок  осені  співає,
Свою  мелодію  виводить  кожний  день  -
Дощами  рюмсає,  хоч  сонце  виглядає,
Кличе  по  гриби.  Ідемо,  кому  не  лінь.

20.09.2013
К.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=450287
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 20.09.2013

Сповідь езотерика. 5.

19.09.2013*  18:40
Травень  1990  року.
І  грякнув  грім.
Несподівано  з'явився  якийсь  наріст  на  статевому  органі,  4  травня  я  знову  почвалав  до  Поліклініки  вчених  і  на  цей  раз  потрапив  таки  до  уролога.  Молода,  витончена,  інтелігентна  і  вишукана  людина.  Діагноз  мене  ошелешив:  
-  Ми  називаємо  це  "кольорова  капуста".  Передається  лише  статевим  шляхом.  Як  давно  ви  були  із  жінкою  і  з  якою?  З  дружиною?  Поздоровляю.  Вибачте.  Інкубацуійний  період  підходить.  Лікується  довго  і  настирно.  Але  я  маю  в'єтнамський  засіб.  Це  рослина  витяжка.  Не  офіційно  можу  спробувати  полікувати.  Гроші  у  вас  є?  Добре.  Будете  до  мене  приходити  на  протязі  10  днів  на  10:00.  Зможете?  Добре.  Ні,  оплата  за  кожний  сеанс.  10  карбованців.  А  це  вже  з'ясовуйте  із  дружиною.
З'ясовували  до  3:30  ночі  і,  безумовно,  я  був  винний,  хоча  10  років  окрім  неї  ні  з  ким  не  мав  справ.
Зараз  продивився  запис  у  блокноті  за  6.05.1990  і  жахнувся:  явно  хвора  людина  робила  спробу  врятуватися  через  упорядкування  свого  стану,  перерахування  всіх  негативних  і  позитивних  рис  дружини,  порівняння  їх  із  власними  і  відповідним  висновком,  що  вона  винна  сама  в  усьому,  і  що  вона  кляне  день  свого  народження.  Явно  психічний  розлад!
Продовжував  спати  на  кухні  на  підлозі,  вночі  9-го  травня  прокинувся  від  того,  що  мої  ноги  не  змикаються  і  що  я  нічого  не  відчуваю  між  ними.  Подивився  і  ошелешив:  між  ногами  був  кабачок  розміром  і  кольором  як  червона  цегла.  Я  був  настільки  ошелешений,  що  тупо  зробив  спробу  надіти  на  "кабачок"  стакан.  Діаметр  стакана  був  малий.
Почвалав  до  лікаря.  Ледве  дочекався  його  біля  кабінету.  Він  з'явився,  як  завжди,  усміхнений,  доброзичливий  і  веселий.  Я  мовчав.  Мовчки  показав  своє  надбання.  Бідний  чолов'яга  побілів,  впав  на  стілець  і  у  нього  почалася  тіпалка.  Він  хапав  повітря,  а  потім  його  обличчя  перекосив  переляк.  Я  все  зрозумів  і  мовчки  вийшов  із  кабінету.  
Три  дні  відходив  від  цього  стану.  Навіть  сміявся  з  цього.  Алергія.  Страшна  і  миттєва  алергія.  На  четверту  добу  все  пройшло,  в  тому  числі  і  "кольорова  капуста"  щезла,  але  ця  історія  щось  включила  в  мені,  бо  з'явилось  переконання,  що  мені  необхідно  шукати  контакти  із  нетрадиційними  лікарями,  про  яких  я  колись  десь  чув,  хоча  і  не  знав  від  кого  та  коли.
Попереду  у  мене  буде  розуміння,  що  подібні  речі  можуть  бути  наведеними  на  людину  спеціальними  методами.  Попереду  у  мене  буде  і  історія  із  студентом  Іваном  (буду  так  його  називати).
Один  раз  в  аудиторію,  де  я  працював  із  студентами,  зайшов  молодий  чоловік  і,  ніяковіючи,  сказав:
-  Вибачте,  я  Іван  такий-то  (він  назвав  прізвище  мого  однокурсника),  я  його  син.  Мені  сказали,  що  ви  тут  можете,  вибачте,  допомагати,  то  я  подумав,  що  ви  мені  допоможете...
Я  подивився  на  хлопця,  а  Хтось  в  мені  саркастично  розсміявся:  "Продовження  кольорової  капусти".  
-  То  що  у  вас?
-  Мені  не  можуть  поставити  офіційний  діагноз.  Я  лежав  місяць  в  лікарні.  Лікували  від  сифілісу,  але  ніяких  лабораторних  підтверджень  того,  що  у  мене  сифіліс,  немає.  В  той  же  час  у  мене  віднімаються  ноги  і  є  інші  зовнішні  прояви  сифілісу.
Голос  в  мені  прошелестів:  "Наведений  сифіліс.  Нейросифіліс.  Чув  про  такий?"  -  "Ні!"  -  "Поговори  з  хлопцем  і  дай  рекомендації".
Поговорив.  З'ясувалося,  що  він  на  протязі  трьох  років  мав  фактично  подружні  стосунки  із  студенткою  молодшого  курсу.  Все  було  добре.  Але  коли  він  вийшов  на  диплом,  то  її  батьки  категорично  виступили  проти  нього,  бо  він  не  киянин,  у  них  велика  квартира,  папа  велике  цабе  у  Військах,  то  не  хоче  мати  такого  зятя.  Спроби  якось  улагодити  це  питання  ні  до  чого  не  привели.  І  раптом  хлопець  на  рівному  місці  став  сифілітиком.  Завалив  диплом  і  взагалі  -  все  життя  пішло  коню  під  хвіст.
-  У  вас  сифілісу  немає  і  не  було.  Тікайте  з  Києва.  До  батька.  Через  рік  захищайте  диплом.  А  зараз  -  негайно  з  Києва.  І  ніяких  лікувань!  Ніяких  медикаментозних  лікувань!
-  Але...
-  Ви  прийшли  по  допомогу?  Я  дав  її.  
-  Дякую.
"Гарний  початок!  Поставив  сильний  блок.  Але  от  чи  виконає  він  потрібне?  Та  це  вже  не  твоя  турбота"  -  шелестів  Голос  в  моїй  голові.
Я  більше  не  бачив  Івана.  Але  із  голови  довго  не  йшло,  чому  так  трапилось  з  ним.  Було  щось  таке,  що  мені  не  давало  покою.  І  все  з'ясувалося  через  декілька  років,  коли  я  потрапив  у  відрядження  як  архітектор  до  Закарпаття.  Безумовно,  я  прийшов  у  гості  до  однокурсника.  Гарна  зустріч,  хоча  при  навчанні  ми  і  були  представниками  двох  різних  течій:  він  -  більше  технарний  уклін,  я  -  більше  мистецький.  І  тут  він  мені  розповідає,  як  заївся  із  одним  начальником  у  Києві,  як  він  зробив  шикарний  ніж  з  рукояткою  із  рогу  оленя,  як  він  цей  ніж  заговорив,  а  потім  подарував  начальнику  (вони  обоє  були  мисливцями)  і  той  достатньо  швидко  помер.  І  мені  стало  боляче,  бо  все  стало  на  свої  місця.
В  кінці  травня  у  мене  відбувся  цікавий  інцидент,  який  можна  вважати  передвісником  послідуючих  подій.
Я  мився  у  ванні.  Раптом  у  мене  впало  мило  за  межі  ванни.  Нахилився  підняти  його  та  із  здивуванням  зрозумів,  що  коли  моє  тіло  і  моя  голова  були  нахилені  під  певним  кутом,  то  в  моїй  голові  з'являвся  точно  такий  шум,  який  з'являється  коли  крутиш  верньєр  радіоприймача.  Здивуванню  не  було  межі.  Почав  робити  експеримент,  з'ясовуючи  під  яким  же  кутом  з'являється  цей  шум.  Зробив  так  декілька  разів  і  раптом  в  моїй  голові  роздався  суворий  чоловічий  голос:  "Припини  бавитись!  Іде  настройка!"  Я  закляк  в  переляку.  Подумки  белькотів:  "А  я  що,  я  нічого..."  -  "Мийся  далі!"  -  і  повила  тиша.  Спробував  нахилятися  -  мовчання,  і  шуму  немає.
Цей  інцидент  я  забув  на  другий  день  і  згадав  про  нього  тоді,  коли  у  мене  повністю  сформувався  Канал.
19:40

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=450093
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 19.09.2013

НЕПОРОЗУМІННЯ

[b]Молоді:[/b]
Покоління  кожне  має  щастя  своє,
Дурість  свою  і  падіння  у  прірву,
Старші  люди  завжди  говорять  не  те,
Адже  їх  життя  не  бувало  круте,
Воно  завжди  було  і  є  суєтне,
Принцип/гасло  життя  завжди  "Пурите!",
І  тому  Нове  їх,  безумовно,  змете!

[b]Старі:[/b]
Покоління  кожне  має  щастя  своє,
Розумність  свою  і  вихід  із  прірви,
Молоді,  жаль,  часто  говорять  не  те,
Не  знають,  що  життя  буває  круте
І  долає  невпинно  все  суєтне,
І  що  ура-гасло  життя  "Парите!",
Є  загроза,  що  Нове,  бач,  воно  змете!

19.09.2013
К.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=450080
рубрика: Поезія,
дата поступления 19.09.2013

Сповідь езотерика. 4.

                                                                                       СТАРТ
18.09.2013*17:25
Лютий  1990  року.
Я  знімав  архітектурну  майстерню  архітектора  Синякова,  який  за  станом  здоров'я  вже  не  міг  працювати,  біля  залізничної  станції  "Рубежанська".  Двоповерховий  будинок  із  напівпідвалом,  в  якому  і  була  майстерня.  Три  кімнати,  кухня,  ванна  кімната  і  комора.  Я  продовжував  бути  архітектором-кооператором  і  паралельно  викладав  погодинно  на  Архітектурному  факультеті  КІБІ  в  майстерні  Юрія  Косенко  (царство  йому  Небесне).
Здавалось,  що  Лютий  нічого  екстраординарного  мені  не  приніс,  хоча  потім  і  прийшло  усвідомлення,  що  саме  з  нього  почався  мій  Шлях.
Жорстокий  грип,  позбувся  двох  зубів  (явний  аванс  на  двох  синів,  що  чекали  на  мене  у  майбутньому),  незрозумілі  головні  болі.  Відносини  з  дружиною  хиталися  від  миру  до  холодної  війни,  хоча  ми  і  пам'ятали,  що  скоро  можемо  відсвяткувати  як  10  років  разом.  Я  неймовірно  втомився  і  весь  час  відчував,  що  на  мене  насувається  щось  загрозливе,  але  що  саме  -  не  міг  збагнути.  Сина  Бажена  любив  як  і  інших  своїх  дітей,  але  тепер  ця  любов  набирала  якогось  безтямного  вигляду  і  з'явилась  не  окреслена  боязнь  за  його  життя.  Він  страждав  алергією  (спадок  мами),  але  взагалі  був  міцним  хлопцем.  То  які  ж  були  підстави  для  моїх  побоювань?
12  лютого  моя  дружина  прийшла  до  майстерні  (я  ніч  виконував  креслення  і  тому  не  ночував  дома)  і  сказала,  що  вона  тільки  що  була  у  Володимирському  Соборі,  поставила  свічку  за  моє  здоров'я,  бо  у  неї  давно  вже  є  коханець  і  вона  подає  на  розлучення.  Зустрів  це  спокійно,  але  згоди  на  розлучення  не  дав,  бо  з'явилося  переконання,  що  це  принесе  неймовірну  шкоду  нашому  сину.
Березень  1990  року.
Отримав  замовлення  на  проектування  дачі  для  сім'ї  видатної  української  співачки  Ніни  Матвієнко/Петра  Гончара  в  селі  Млини  за  Трипіллям.  Був  вражений  красою  тієї  місцевості.
Вимотуючи  душу  розмови  про  нещасне  життя  моєї  дружини.  24  березня  вже  був  ладен  на  все  -  хай  подає  на  розлучення.  З  наступної  доби  змушений  був  спати  на  підлозі  в  кухні.  
Здавалось,  що  нічого  екстраординарного  не  було  тоді,  але  воно  зачепило  мого  майбутнього  тоді  зятя  Сергія,  про  що  дізнався  я  через  декілька  років.
Донька  Лада  закінчила  Педагогічний  інститут  в  Луцьку,  зустріла  там  Сергія  і  вони  давно  вже  жили  як  дружина  і  чоловік,  хоча  юридично  ще  шлюб  не  оформили.  Сьомого  березня  вони  приїхали  до  Києва  і  попросилися  переночувати  в  майстерні.  Безумовно,  моє  "так"!  І  от,  
вночі,  а  спали  вони  в  спальні,  коли  Сергій  встав  до  туалету,  то  у  нього  з'явилося  відчуття,  що  на  нього  хтось  дивиться.  Сергій  був  ще  той  хлоп  -  рекетир  із  Луцька,  якийсь  там  пояс  по  східним  єдиноборствам  та  1-й  розряд  по  боксу,  в  минулому  курсант  вузу  Спецпризначення,  врівноважений  і  при  потребі  жорстокий,  нічого  не  боявся,  а  тут,  як  він  говорив  потім  мені,  його  охопив  неймовірний  жах.  До  туалету  та  назад  проходив  через  майстерню  по  коридорчику  притуляючись  спиною  до  стінок.  Нарешті  опинився  у  спальні  і  примостився  на  краєчку  на  ліжку.  Закрив  очі.  І  раптом  почув,  як  Хтось  дуже  тяжкий  іде  через  майстерню,  заходить  до  спальні  і  сідає  у  нього  в  ногах  на  ліжко,  яке  просідає  під  тягарем  візитера.    І  тоді  Сергій,  як  лежав  на  правому  боці,  тримаючи  праву  руку  під  головою,  так  стрімко,  мов  пружиною  підкинутий,  випрямився  і  наніс  із  усієї  сили  хук  правою.  Рука  пройшла  повітря.  Сергій  ледве  втримався  щоб  не  впасти,  а  візитер  миттю  щез.  До  ранку  мій  майбутній  зять  так  і  не  заснув  -  він  стеріг  Ладу.
Цікавим  було  ще  і  те,  що  подібне  трапилося  і  з  моїм  сином  Тарасом  у  наступному  місяці.  Він  із  дружиною  приїхав  із  Херсону,  попросився  теж  переночувати  в  майстерні.  Вночі  прокинувся  від  того,  що  відчув  на  собі  пильний  погляд.  Я  вже  говорив,  що  мої  сини  мають  розширені  сенсорні  здібності,  то  нічого  дивного  в  тому,  що  Тарас  відчув  погляд,  немає.  Але  це  я  тепер  такий  розумний.  В  Одєсі  говорять:  "А  щоб  ти  був  такий  розумний,  як  мій  папа  потім!"  Так  от,  Тарас  побачив,  що  за  вікном,  яке  було  розташоване  у  спальні  в  ногах  по  відношенню  до  ліжка,  яке  було  закрите  щільно  шторою,  стоїть  масивний  силует  людиноподібної  істоти  великого  розміру.  Читається  його  фігура  і  очі,  які  немов  просвічуються  через  тканину  штори.  Тарас  теж  не  спав  вже  до  ранку,  поки  ця  фігура  за  вікном  не  розтанула....
Квітень  1990  року.
Відчував  себе  розвалиною  як  фізично,  так  і  психологічно.  Настирно  переконував  дружину,  що  люблю  її,  що  нашому  сину  буде  погано  без  сім'ї,  що  я  не  хочу,  щоб  він,  точно  як  всі  мої  інші  діти,  був  травмований  безбатьківщиною.  Відчуття  було  таке,  ніби  я  весь  час  знаходжусь  в  якомусь  нематеріальному  мішку,  який  деформує  мене.    Знову  з'явилися  болі  внизу  живота,  хода  стала  як  у  старого.  Сідати  стало  тяжко  і  біль  збільшувалася  при  сидінні.  І  я  пішов  до  Лікарні  вчених,  бо  тоді  вона  обслуговувала  і  Творчі  Спілки,  а  я  мав  на  це  право  як  член  Спілки  архітекторів.
Терапевт  сказав,  що  у  мене  психо-нервове,  але  скоріше  за  все  пов'язане  з  урологією.  Пам'ятаючи  те,  що  подібне  вже  у  мене  було  з  другою  дружиною,  коли  вона  допускала  мене  до  себе  тільки  в  дні  авансу  та  получки  і  довела  мене  до  того,  що  я  ходив  на  костилях,  я  і  сам  так  думав.  Дільничий  уролог  в  Поліклініці  був  у  відпустці,  то  я  потрапив  до  уролога  в  Лікарні.  Старий  та  засмучений  єврей,  замордований  хворими,  недбало  вислухав  мою  хаотичну  розповідь,  швидко,  але  уважно  подивився  що  треба  було  подивитися  і  не  знайшов  ніяких  відхилень,  а  коли  почув,  що  у  мене  дружина  на  22  роки  молодша  за  мене,  то  злорадно  почав  мені  розповідати  що  треба  робити  та  що  треба  їсти  для  того,  щоб  у  нас  були  діти.  Я  онімів.  У  мене  інша  проблема  -  як  не  мати  дітей,  а  тут...  Мимоволі  розсміявся  і  ввічливо  попрощався  з  лікарем.  Хоч  трохи  настрій  підняв  мені!
Через  багато  років  я  дізнався,  що  стан,  в  якому  я  був,  є  стандартним  при  Сенсорному  Розкритті  дорослої  людини.  Адже  є  люди,  які  такі  здібності  мають  від  народження.  Як  мої  сини.  А  є  люди,  яких  по  тим  чи  іншим  Причинам,  необхідно  Розкрити.  Для  цього  слід,  перш  за  все,  розламати  життя  людини.  Як  мені  казав  потім  Тарас  Шейко  (видатні  сенсорні  здібності  від  народження),  боїшся  тюрми  -  потрапляєш  туди,  боїшся  бути  бідним  -  будеш  таким...  А  я  боявся  втратити  сім'ю!
І  все  ж  таки  наступний  місяць,  який  приніс  мені  Обвал,  був  вельми  жорстоким,  трагикомічним.
18:35  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=449878
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 18.09.2013

ХВИЛИНА СЛАБКОСТІ

Так  хочеться  сховатись  мені  в  смереці,
Її  гіллям  закрити  болі  шрами,
Слухати  як  вона  лагідно  рече  ся
Про  блокування  похибок  та  драми.
Впасти  з  неї  до  стовбура  на  коліна,
Закрити  очі  в  каятті  молитви,
Заплакати  немов  та  мала  дитина,
Яка  дорослою  вбилась  у  гонитві
За  щастям  бути  усіма  почутою,
За  щастям  злету  творчості  розкутою,
За  щастям  злагоди  подружжя  старості,
Яке  пройшло  разом  удвох  у  радощі.

18.09.2013
К.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=449853
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.09.2013

ФОРМА ПРАВЛІННЯ

Є  дві  форми  формування  будь-якого  колективу,
Від  офісу  і  навіть  до  будь-якого  уряду:
Хор  великих  майстрів  заради  високого  Співу
І  одностайників  не  вище  вождя  розуму  ряду.

То  хто  править  зараз  тобою,  моя  Україна?
А  хто  також  прагне  правити  у  часі  Прийдешньому?
Невже  друга  форма  у  майбутті  буде  як  днина
І  хор  одностайників  буде  правити  "папрежньому"?

17.09.2013
К.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=449673
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 17.09.2013

Сповідь езотерика. 3.

                                                                               ОБУМОВЛЕНІСТЬ
16.9.2013*8:20
Коли  у  мене  відбулося  Сенсорне  Розкриття,  то  я  був  переконаний,  що  це  відбулося  на  рівному  місці,  що  воно  не  мало  ніякої  мотивації  і  обумовленості.  Але  через  деякий  час  почали  немов  випливати  на  поверхню    свідомості  окремі  факти  із  мого  життя,  які  можна  розглядати  як  своєрідні  передсигнали    до  того,  і  що  я  потрапив.
[i]1940  рік  -  мені  4  роки.[/i]
Велика  патріархальна  сім'я  Прендзевських,  в  якій  народилася  моя  мати,  мала  хату  в  Києві  на  Соломинці,  яку  у  1937  році  знесли,  а  на  її  місці  побудували  гараж  НКВС  (розшифровується:  Народний  комісаріат  внутрішніх  справ,  який  потім  став  називається  КДБ,  що  розшифровується:  Комітет  Державної  Безпеки).  Кожний  нуклеарній  сім'ї  видали  гроші  компенсації.  Батько  завжди  мріяв  жити  самостійно  і  тому  було  прийнято  рішення,  що  Левчишини  будуть  знімати  квартиру.  Таким  чином  батько,  мати  і  я  опинилися  на  вулиці  Товстого    в  приватному  будинку  №35.  (До  речі:  господинею  була  німка,  яка  під  час  окупації  ховала  євреїв  і  тому  разом  з  ними  пішла  у  Бабій  Яр.)  Тепер  його  немає,  а  тоді  це  був  двоповерховий  будинок  і  наша  кімната  була  навпіл  підвальна.  В  цьому  будинку  народилися  мої  брати  Валентин  (1938)  та  Анатолій  (1940),  який  помер  потім  в  Саратові  під  час  евакуації.
Кімната  була  висока,  як  мені  пам'ятається,  з  великим  вікном,  що  виходило  у  двір.  Низ  вікна  був  майже  на  рівні  землі.  Раніше  цю  кімнату  використовувала  власниця  будинку  і  тому  її  кіт  звик  потрапляти  у  кімнату  через  квартирку.  Але  у  нас  вона  на  ніч  закривалася.
В  один  вечір  я,  бігаючи  по  кімнаті,  раптом  різко  повернув  голову  у  бік  вікна,  немов  мене  щось  покликало.  І  побачив  тварюку,  що  розпласталася  на  все  вікно.  Очі  у  неї  горіли  неймовірним  полум'ям.  І  я  закричав  з  переляку,  а  потім  замовк.  І  онімів,  як  мати  розповідала,  більш  ніж  на  місяць.  А  коли  почав  знову  говорити,  то  з  того  часу  в  моїй  мові  з'явився  і  закріпився  на  все  життя  звук,  який  характерний  дл  польської  мови  -  тверде  "л".  
[i]1945  рік  -  мені  9  років.[/i]
Батько,  як  потім  з'ясувалося,  всю  війну  обслуговував  фронт  в  якості  машиніста  паровоза.
Наша  сім'я  в  евакуації  в  Саратові.  Мама  та  бабця  Зіна,  дядя  Петя  -  брат  мами,  я  та  Валентин  і  Микола,  якого  мама  народила  в  січні  1942  року.  Ми  живемо  на  вулиці  Циганській  у  №77,  а  до  того  жили  в  №85.  Знову  навпіл  підвал.  Теж  велика  кімната,  але  окремий  вхід  з  вулиці  через  тамбур.
Літо.  Жара.  У  дворі  ми  з  хлопцями  гасаємо  і  я  заскочив  до  кімнати  тільки  для  того,  щоб  напитися.  І  раптом  щось  мене  примусило  повернутися  до  дверей  і  подивитися  в  правий  бік,  у  куток,  де  сходилися  дві  стіни  та  стеля.
Там,  з  якимсь  беззвучним  звуком  (досі  не  можу  точно  визначити  цей  звук)  з'явився  кубик,  що  повернутий  був  до  мене  трьома  гранями.  Грані  мали  ясні  кольори:  ліва  -  жовтий,  права  -  блакитносиній,  верхня  -  помаранчеве  із  червоним.  Знову  роздався  цей  не  описуваний  звук  і  кубиків  стало  п'ять,  а  потім  вони  почали  рости  як  виноградна  гілка  і  насуватися  на  мене.
Кричав  як  навіжений  і  не  міг  відвести  погляду  від  явища.  Забігли  в  кімнату  мати  та  бабця,  кинулися  до  мене,  почали  трусити  мене  і  вимагати,  щоб  я  розповів  що  є  сталося.  Чомусь  я  розумів,  що  розповідати  їм  про  бачене  не  можна,  тому  ляпнув  перше,  що  прийшло  до  голови:  "Побачив  тітку  з  ножем".  Вони  заспокоїлися,  адже  вчора  щось  про  таке  бурхливо  обговорювали  у  дворі  жінки,  я,  напевно,  чув,  а  зараз  явно  перегрівся  на  сонці,  тому  і  примарилося.  тим  більше,  що  у  мене  з'явився  жар  та  блювота.  Бабка,  яка  нас  гарно  завжди  лікувала  своїми  методами,  взялася  за  мене  -  погладжування  руками,  велика  кружка  холодної  сиворотки,  сон.  На  вечір  я  вже  був  здоровий.  І  на  десятиліття  забув  про  це  для  того,  щоб  згадати  років  через  40.  
1954  рік  -  мені  18  років.
Десятий  клас.  Травень.  Гарний  сонячний  день.
Я  сиджу  на  першій  парті  середнього  ряду,  бо  був  інтелектуальним  розбишакою,  а  так  вчителі    могли  не  давати  мені  задавати  незручні  питання  та  робити  "дурацькі"  коментарі.  Тільки  що  ми  класом  відсміялись  над  чимось,  у  всіх  гарний  настрій,  в  тому  числі  і  у  мене,  і  раптом  перед  очима  з'являються  кольорові  кола.  Це  були  ті  самі  кольори  -  червоний,  жовтий,  синій,  але  в  усіх  переливах  сили  та  густоти.  Переходу  від  одного  кольору  до  іншого.  Вони  крутилися  по  еволюті  (по  годинниковій  стрілці),  створили  конус,  який  йшов  та  звужувався  від  мене  і  немов  затягував  мене    себе.
Я  ошелешено  закляк.  Напевно  це  було  цікаво,  бо  навколо  мене  стояли  мої  товариші,  яких  я  не  бачив,  але  гарно  чув.  Я  взагалі  нічого  не  бачив  окрім  цього  стрімкого  руху  кольорових  кілець  від  мене  по  горизонталі  та  аж  у  безкінцевий  вир  у  вершині  конусу.  З'явилася  нудота,  головна  біль,  а  потім  точно  так  все  вмить  пройшло,  тільки  все  навколо  себе  я  почав  бачити  немов  через  кольорове  та  різнобарвне  сито.  Впав  головою  на  парту.  Слабість  і  байдужість  до  всього.  Перед  очима  чорний  бархат.
Алік  Головань  (царство  йому  Небесне)  відвів  мене  додому,  бо  сам  я  йти  не  міг.  Там  я  провалився  у  сон,  спав  аж  до  ранку,  а  вранці  все  було  гаразд.  Більш  того:  я  забув  про  інцидент,  як  і  мої  товариші,  а  згадка  про  нього  з'явилася  потім,  коли  я  вже  став  Ініціанованим  і  почав  перебирати  подумки  своє  життя.
[i]1956  рік  -  мені  20  років.[/i]
Угорщина.  Так  званий  контрреволюційний  заколот.  Я  -  солдат  Радянської  Армії.  Батальйон  зв'язку:  1-а  рота,  1-й  взвод,  1-е  відділення  (тяжкий  кабель).
Жодного  разу  не  стріляв,  хоча  по  мені  стріляли,  але  перелякався  з  цього  тільки  через  20  років,  коли  ми  -  однополчани/киян  зустрілися  і  мої  товариші  дуже  яскраво  розказали  як  це  було.  Вони  були  приголомшені  з  того,  що  я  цього  не  знав,  а  я  був  приголомшений  з  того,  що  відбулося  зі  мною  таке,  що  я  не  усвідомлював  та  не  пам'ятаю.  Можливо  саме  це  мене  тоді  перелякало,  бо  згадав  тільки  як  повільно  присів  за  великі  котушки  з  кабелем.  "Так  кабель  був  же  посічений  аж  до  дерева  кулеметною  чергою!  І  ти  не  пам'ятаєш  цього?  Ні,  хлопці,  за  це  треба  випити!  Він  нічого  не  пам'ятає!"  
Отже,  я  тоді  чудом  залишився  живий.
1958  рік  -  мені  22  роки.
Поступив  на  Архітектурний  факультет  КІБІ.  Вчитися  було  не  просто,  бо  я  прийшов  з  війни,  а  навколо  мене  були  вчорашні  десятикласники  чи  теж  бувши  солдати  і  навіть  офіцери.  ЯКІ,  одначе,  не  були  на  війні.  Моя  психіка  була  іншою  -  я  вчився  із  насолодою  і  як  навіжений  (весь  час  одна  четвірка),  тренувався  як  фехтувальник  так  само,  а  коли  отримав  травму  правої  стопи  (велике  колесо  вантажопідйомника  наїхало  ззаду  -  травматичний  вивих  першої  клиновидної  кістки),  то  продовжував  тренуватися  на  костилях,  з  паличкою  і  сидячі  на  табуретці.  Через  багато  років  дізнався,  що  мав  серед  товаришів  прізвисько  "Бульдозер".  
В  цей  час,  здавалось  би,  нічого  незвичного  зі  мною  не  траплялось.  Але!
Я  миттєво  обертався  на  погляд  людини  на  мене.    Така  здатність  і  зараз  є,  але  я  немов  свідомо  блокую  її.  
Та  найцікавіше  було  інше:  передсоння.
Майже  кожний  вечір  перед  сном  я  із  насолодою  закривав  очі  і  зразу  бачив  себе  у  польоті  над  землею.  Під  мною  пропливали  дерева,  я  легко  опускався  до  трави,  а  улюбленим  був  політ  над  самою  травою,  із  зависанням  та  ретельним  розглядом  квітів.  Інколи  я  за  бажанням  літав  над  Трухановим  островом,  та  частіше  опинявся  над  якоюсь  невідомою  мені  місцевістю,  але  улюбленою  для  мене.  В  реальному  житті  змінювалися  пору  року.  йшов  дощ  та  сніг,  була  хуртовина,  а  у  "моєму  світі"  завжди  було  літо!  І  така  здатність  була  у  мене  десятиліттями.
Був  ще  один  випадок,  який  врізався  мені  у  пам'ять.
1963  рік  -  мені  27  років.
Літо.  Я  їхав  електричкою  із  Тетерева,  повертаючись  із  Малина  від  родини  першої  дружини  до  Києва,  і  раптом  об'явили,  що  електричка  іде  тільки  до  станції  "Спартак".  Вийшов  на  платформу  і  став  чекати  наступну  електричку  до  Києва.  Був  спокій  на  душі  і  я  розглядав  будинки,  що  будувалися  з  іншого  боку  платформи  напроти  мене.  Йшло  бурхливе  будівництво.  І  раптом  Хтось  інший  в  мені  філософські  почав  роздивлятися  ці  будинки  і  з'явилася  думка:  "Я  більше  ніколи  не  буду  тут  стояти,  бо  більше  не  буде  потреби  їздити  до  Малина.  Все  буде  забудоване  тут,  але  я  вже  цього  не  буду  бачити.  Все  це  буде  у  минулому."  а  далі  немов  в  мене  щось  переключилося  і  я  на  десятиліття  забув  про  цей  епізод,  згадавши  його  через  багато  років.
Далі  ніяких  незвичних  проявів  не  було,  якщо  не  вважати  таким  те,  що  я  раптом  почав  писати  вірші.  Спочатку  це  були  вірші  присвячені  другій  дружинні  та  відголос  болі  за  крах  першого  шлюбу,  потім  пішло-поїхало.  Випливала  в  думках  фраза  чи  відчуття,  яке  слід  було  оформити  у  фразу,  потім  -  пошук  того,  що  не  вистачає,  немов  калейдоскоп  складається...  І  приходило  полегшення,  немов  полікував  себе  сам.  Подібне  було  тільки  коли  малював.
В  третьому  шлюбі  з'явилось  торкання  Незвичного  і  воно  проявилося  в  нетрадиційному  лікуванні  мною  доньки  Богдани.  Кожний  вівторок  та  четвер,  в  16:00,  на  протязі  чотирьох  років,  незважаючи  навіть  на  те,  що  я  вже  був  одружений  в  четвертий  раз,  я  приходив  до  Богдани:  повне  холодне  закутування,  обтирання  через  40  хвилин  холодною  водою,  масаж  і  прання  її  білизни  -  все  по  методиці  Кнейпа,  яку  таємно  мені  дала  лікар/цілитель.  Через  чотири  роки  хвороба  щезла.  тоді  я  намалював  на  9  метрів  довжиною  панно  до  привілейованого  дитячого  садочку,  що  був  розташований  поряд  із  будинком  Богдани  і  умовив  директора  прийняти  мою  дитину  до  садочку.    Після  цього  приходив  вже  тільки  туди,  щоб  бачитися  із  донькою,  та  регулярно  малював  різне  на  різні  їхні  свята.  А  через  рік  Богдану  відвезли  до  Тбілісі  і  я  таким  чином  втратив  цю  дитину.  Там  вона  виросла,  там  поступила  зразу  у  2-й  клас,  там  її  виховували,  там  вона  говорила,  що  її  батько  помер,  бо  так  сказали  її  мати  та  тітки,  а  коли,  вже  дорослою  вона  повернулась  до  Києва,  то  це  була  повністю  чужа  мені  людина.  Але  це  -  вже  інша  пісня.  
Є  ще  декілька  моментів,  які  явно  мають  відношення  до  моєї  історії.
Перш  за  все  наша  бабка  по  матері  Зінаїда  Петрівна  Прендзевська  (Власенко).  Вона  володіла  якоюсь  силою,  бо  виховувала  5  синів  та  нашу  матір  (один  син  був  не  рідний),  потім  виховувала  нас,  трьох  братів,  врятувала  молодшого  від  поліомієліту,  яким  він  захворів  під  час  евакуації.  Це  особлива  історія.  Він  був  повністю  паралізований.  Ні  про  яке  лікування  і  мови  не  могло  бути,  тим  більше,  що  один  з  нас  вже  помер  від  лікування,  то  бабця  Зіна  сама  зробила  пекельну  суміш  (керосин,  олія,  сіль,  дрібно  нарізані  каштани,  червоний  перець)  і  розтирала  нею  його  два  рази  на  день.  Так,  сліди  хвороби  у  брата  є  і  досі,  але  він  живий,  художник  і  вже  давно  дід.  І  ще  наша  бабця  була  неймовірно  гостра  та  гостророзумна  на  язик,  як  кажуть  в  народі.  
Можливо,  що  щось  прийшло  від  неї  до  мене.
Мої  чотири  сини  мають  розширені  сенсорні  здібності.  Те,  що  молодші  двоє  мають  їх  нема  нічого  дивного,  бо  їх  мати,  як  і  я,  на  момент  їх  зачаття  вже  мала  ці  здібності.  Мова,  таким  чином,  йде  про  звичайне  генетичне  закріплення  нової  мутації.  А  от  те,  що  старші  теж  мають  такі  здібності,  дивно,  бо  вони  народилися  до  того,  як  я  став  Обраним,  а  їх  матері  таких  здібностей  не  мали.

Коли  у  мене  були  учні,  а  таке  було  на  короткий  час  та  в  малому  обсязі,  то  я,  розказуючи  свої  історії,  завжди  говорив  їм,  щоб  вони  були  дуже  уважні  до  своїх  дітей,  бо  зараз  народжується  нова  генерація,  починається  формування  6-ї  Вертикальної  Раси.  Повторюю  це  і  вам,  хто,  маю  надію,  читає  мої  слова:  будьте  уважні  до  дітей,  не  дивуйтесь  тому,  що  вони  бачать  те,  що  ви  бачите,вірте  їм  і  їхнім  нібито  фантазіям  і  бережіть  їх.  Нове  все  єдине  набере  силу,  але  навіщо  проводити  через  злам  особистості  і  біль?
9:25

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=449475
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 16.09.2013

БЕЗГЛУЗДЯ

Працює  по  клятві  Гіппократа,
Хоча  вона  і  є  формальний  сурогат,
Сучасний  зміст  її  немов  вата  -
Ознака:  допомогу  лікар  всім  надасть.

Перед  стратою  остання  воля  вбивці  -
Їжа:  отримав  заворот  кишок,
Тюремний  лікар,  і  знято  це  на  плівці,
Майстерністю  колег  всіх  кинув  в  шок.

Тиждень  йшло  успішне  лікування,
Нарешті  розписався:  "Пацієнт  здоров!"
І  задоволене  ката  позіхання:
"При  страті  ефективно  струм  пройшов!"

А  лікар  ще  і  статтю  накрапав:
"Як  операцію  робити  у  тюрмі",
І  Бог  надалі  собі  второпав:
Безглуздя  -  звичайна  норма    для  юдолі!

16.09.2013
К.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=449437
рубрика: Поезія,
дата поступления 16.09.2013

Буття. 2.

                                                   Глава  1.[b]  РЕАЛЬНІСТЬ[/b]
04.08.2003*  19:56
                                                                           ПЕРЕДМОВА
Перш  ніж  говорити  про  основний  зміст,  формувати  його,  повинен  визнати,  що  книг,  подібних  до  моєї,  багато.  Вони  написані  моїми  колегами  в  різних  країнах,  контакторами  та  містиками,  ясночуючими  та  ясновидцями,  чаклунами  та  священиками  різноманітних  релігій  і  конфесій,  направлень,  віросповідань  та  навіть  вчень.  Ці  книги  достатньо  схожі  і  у  зв'язку  з  цим,  природно,  моя  книга  не  може  чимсь  особливим  відрізнятись  від  інших.  Хіба  що  є  дві  особливості:
1).  вона  написана  українською  мовою;
2).  вона  описує  таку  фабулу,  яку  ніхто  чи  майже  ніхто  не  розглядав.
Уявимо  собі,  що  ми  змогли  вийти  із  Системи  Реальності  і  нам  надали  можливість  подивитися  на  неї  зі  сторони.  Книг,  де  розповідається  про  вихід  за  межі  Реальності,  багато.  Достатньо  послатися  на  книги  Р.  Монро  [2,3,4],  але  мені  не  доводилося  зустрічати  книгу,  де  б  Реальність  препарувалася  би  з  точки  зору  НеРеальності.  І  це  природно:  адже  для  цього  слід  вийти  із  Системи,  але  коли  виходиш  із  Системи  Реальності,  то  ти  чи  помираєш  фізично  і,  таким  чином,  "еманація"  з  тебе  входить  в  інший  стан  існування,  як  лялька  перетворюється  в  метелика,  чи  виконуєш  це  одним  із  своїх  Тонких  Тіл,  що  теж  виводить  тебе  в  межі  іншої  Агрегатності  (іншого  Світу)  і  ти  бачиш  атрибутику  цієї  Агрегатності,  а  не  Реальності.
Постає  питання:  а  чи  можна  розглянути  Реальність  не  порушуючи  її  тканину  та  свій  зв'язок  з  нею,  але  вийшовши  за  межі  її?  Це  означає,  що  залишаючись  елементом  Системи  Реальність  необхідно  дивитися  на  неї  очима  не  члена  цієї  Системи.
Виявляється,  що  є  такий  засіб,  хоча  він  і  дуже  незвичний.  Мова  іде  про  Мандри  Думки  (термін  мій  -  ЛВМ).
Це  може  викликати  подив  та  навіть  протест  бо  всі,  хто  захоплюється  НеРеальним,  знає  про  Астральні  проекції  чи  навіть  про  Ментальні  проекції,  а  тут  щось  нове.  І  воно  дійсно  нове.
Спочатку  зрозуміємо  що  мається  на  увазі  під  терміном  "Астральна  проекція"  чи,  що  частіше  зустрічається,  "Астральний  вихід".
Літератури  по  питанню  таких  виходів  безліч.  Коли  літератури  безліч,  то  краще  посилатися  на  один,  максимум  -  два,  авторитета.  В  даному  випадку  залишається  послатися  знову  таки  на  Р.  Монро.
Серед  езотериків  рзних  мастей  вважається  сталим  твердження,  що  кожна  людина  окрім  Реального  Тіла  має  ще  Тонкі  Тіла,  а  саме:  Ефірне,  Астральне  та  Ментальне.  Є  складніші  системи  Тонких  Тіл,  але  в  даному  випадку  достатньо  такої  системи.
В  загальних  рисах  Астральна  проекція  є  відокремлення  Астрального  Тіла  від  констеляції  всіх  Тонких  Тіл  та  Реального  Тіла  і  зосередження  Я/Его/Розуму  в  цьому  Тілі.  Мій  досвід,  хоча  і  маленький,  показує,  і  він  має  підтвердження  у  визнаннях  інших  авторів,  що    у  такому  випадку  діє  усвідомлення  себе  як  СуперЯ,  для  якого  реальне  ім'я  людини  не  має  значення  і  воно  не  фігурує.  Всі  операції  пізнання  та  засвоєння  Середовища  виконуються  у  різних  Агрегатностях,  але  вони  завжди  тільки  переносяться  у  реальну  пам'ять  людини  після  повернення  Астрального  Тіла  у  констеляцію  Тіл,  зєднання  його  із  Реальним  Тілом  людини.
Астральна  проекція  є  енергетичним  явищем/дійством,  бо  Астральність  відноситься  до  Енергетичного  ряду  Агрегатностей.
Ментальна  проекція  є  Інформаційним  явищем/дійством.  Якщо  урахувати  те,  що  Реальність,  як  і  Ментальність,  відносяться  до  Інформаційного  ряду  Агрегатностей,  то  тоді  стає  зрозумілим,  що  в  межах  Ментального  Тіла  із  Реальності  в  Ментальність,  наприклад,  а  саме  такий  переніс  найпростіший,  поява  СуперЯ  є  зайвою,  адже  логічніше,  щоб  запис  інформації    відбувався  не  по  принципу  обміну  Енергія/Інформація,  а  по  принципу  Інформація/Інформація.  В  цьому  випадку,  як  правило,  особистість  людини  активно  бере  участь  у  всіх  діях  у  Світах  візиту  і  людина,  при  потребі,  усвідомлює  своє  людське  ім'я  та  прізвище.  Мій  досвід,  принаймні,  показує,  що  це  є  дійсно  так.
Як  у  випадку  Астральної  проекції,  так    і  у  випадку  Ментальної  проекції  всі  дії  відбуваються  через  певні  провокації  -  під  час  сну,  за  допомогою  спеціальних  технік  чи  за  допомогою  застосування  психоделіків.  Так  чи  інакше,  але  це  базується  на  створені  Зміненої  Свідомості.
Я  не  хочу  говорити  що  це  погано  чи  добре,  хоча  з  моєї  точки  зору  добрим  є  тільки  те,  що  притаманне  природі  людини  і  природним  шляхом  евалюціонує,  розвивається  і  змінюється.  В  цьому  випадку  слід  визнати,  що  тільки  Виходи  під  час  сну  є  природними,  а  застосування  спеціальних  технік,  навіть  під  прапором  певної  релігійної  чи  наукової  доктрини,  що  дає  ніби-то  дах  над  головою,  є  деформація  природи  людини.
Необхідно  підкреслити,  що  Ментальна  проекція  в  значній  мірі  є  більш  варіантна,  ніж  Астральна.  Так,  пам'ятаю,  як  я  був  здивований,  коли  перший  раз    увійшовши  у  стан  Ментальної  проекції  через  сон  і  виконуючи  певні  дії  Там  під  своїм  іменем,  раптом  прокинувся  і,  продовжуючи  виконувати  ті  самі  дії    в  ці  проекції,  відчув  усю  гамму  існування  в  Реальності  -  посопування  дружини    під  боком,  тихі  слова  сплячих  дітей,  лайку  сусідів  за  стіною,  далекі  звуки  автомашин,  тактильне  сприйняття  простирадла,  легенький  щем  від  порізаного  пальця  тощо.  І  все  продовжувалося  доти,  поки  дія  в  Ментальності  не  закінчилась.
Але  при  Мандрах  Думки  все  не  так.
[i]Перш  за  все,  ти  абсолютно  не  втрачаєш  владу  над  собою  та  над  своєю  Свідомістю.[/i]
Такі  Мандри  відбуваються  спочатку  спонтанно,  нічим  не  спровоковано.  Вони  бувають  із  візуалізацією,  коли  ти  внутрішнім  зором  "десь  там  в  середині  голови",  бачиш  події  чи  дії,  береш  в  них  участь,  чи  без  такої,  коли  ти  немов  зчитуєш  дії  чи  події  з  якоїсь  голограми,  що  в  тебе  вкарбована  чи  проявляється  по  мірі  зчитування.  В  цьому  випадку  простіше  за  все  фіксувати  бачене  вербально,  роблячи  описи  зразу  рукописно  чи  на  комп'ютері.
[i]По  друге:  відокремлення  якихось  Тонких  Тіл  від  констеляції  чи  Реального  Тіла  немає.[/i]  Людина  в  такому  випадку  опиняється  на  рівних    в  дії  в  двох  різних  Світах,  які  я  називаю  Агрегатностями.  При  цьому  виявити  різницю  між  існуванням  Тут  і  Там  достатньо  тяжко,  хоча  при  цьому  не  порушується  розмежування  між  ними.  І  тільки  тому,  що  ти  явно  є  реальною  істотою,  ти  контролюєш  себе  як  Тут,  так  і  Там.  І  робиться  це  достатньо  легко.
[i]По  третє:  у  тебе  є  можливість  продовжити  події  Там  далі  з  того  місця,  на  якому  вони  закінчилися,  чи  з  іншого,  будь-якого  іншого,  але  у  тілі  тієї  самої  атрибутики.[/i]  Інша  справа,  що  ти  можеш  потрапити  по  мірі  свого  Тут  в  Туди  достатньо  скоро,  але  це  не  означає,  що  саме  Там  час  чи  навіть  події  протікають  саме  у  такому  темпі  чи  зафарбуванні  так  само,  як  і  Тут.
За  допомогою  системи,  яку  я  визначаю  як  "Мандри  Думки",  можна  дійсно  вийти  із  системи  Реальності  та  подивитися  на  неї  очима  НеРеальності.  І  зразу  виникає  декілька  принципових  питань,  а  саме:
1.  Що  собою  уявляє  Реальність  і  в  чому  її  відмінність  від  інших  Агрегатностей?
2.  Що  таке  Агрегатності  і  на  яких  засадах  вони  існують?
3.  Вони  створені?  Тоді  Хто  чи  Що  їх  створило  і  навіщо?
Таких  питань  можна  накопичити  багато  і  вони  всі  впишуться    в  один  термін:  Світогляд".  Це  означає,  що  хочемо  ми  того  чи  ні,  а  необхідно  визначити  Парадигму  Світогляду,  а  для  того,  щоб  визначити  таку  Парадигму,  необхідно  хоча  б  Щось  Побачити.
Я  сиджу  за  комп'ютером.  Зліва  горить  лампа,  що  освітлює  клавіатуру  та  кольорові  фотокартки  моїх  молодших  синів.  Сини  красиві  та  уважні,  пильно  дивляться  розумними  очима  на  мене.  Я  час  від  часу  кидаю  погляд  на  їх  обличчя,  немов  заряджаюсь  від  них  радістю  батька,  що  має  таких  гарних  синів.
Але  паралельно  я  думкою  лину  далеко  за  межі  клавіатури,  цієї  кімнати,  і  навіть  за  межі  Києва,  України,  Землі,  Сонячної  системи,  Ближнього  та  Далекого  Космосу.  Я  виходжу  в  якусь  систему  зчислення,  де  всі  ознаки  Буття  набувають  розмитого  та  не  окресленого  характеру.  Здається,  що  я  розглядаю  атом,  з  якого  тільки  що  вийшов.  Роблю  якесь  зусилля  і  бачене  мною  починає  розпадатися  на  кластери.  А  ті,  у  свою  чергу,  на  ще  більші  -  вище,  а  менші  -  нижче.  Вони  обплутують  мене  складною  системою  переплетіння  ліній  ув'язки  і  я  розумію,  що  пульсуючі  сполохи,  які  пронизують  час  від  часу  це  сплетіння,  не  мають  ніякого  відношення  до  Буття,  бо  вони  приходять  із  більш  вищих  рівнів  Існування  Всього  та  Вся.
Я  знаходжусь  десь  посередині  всього  цього  складного  утворення.  І  тоді  вирішую  піднятися  у  його  самий  верх.  Моя  думка  легко  летить.  Мить,  і  от  я,  нарешті,  знаходжусь  у  позапозаВсім.  Я  плаваю  у  Небутті.  Мій  погляд,  що  існує  самостійно  від  думки,  але  спровокований  саме  нею,  упирається  у  рухливі  згустки  світла(?).  Розумію,  що  саме  з  одного  з  таких  крапель/згустків  я  і  виринув.
Мені  необхідно  зробити  ідентифікацію  і  я  чую,  бо  це  чиста  телепатія,  а  чуття  -  тільки  засіб  фіксації,  що  переді  мною  Буття.  В  констеляції  собі  подібних.
Це  є  Буття  у  самому  абстрактному  та  самому  невизначеному  вигляді.  Як  Ідея.  Тоді,  знаходячись  за  межами  Буття,  я  кидаю  свою  думку  униз  і  входжу  в  одну  із  Світобудов.  Пронизую  її  і  входжу  у  систему,  що  вже  має  краще  упорядкування.  Хоча  вона  теж  не  окреслене  та  розмите  по  своїй  суті.  Мені  необхідно  якось  визначити  і  я  вирішую,  що  це  є  Континуум  Континуумів.
Так,  наступним  є  більша  конкретизація.  В  якій  вже  існують  багатомірності  більш  конкретного  характеру.  Вони  всі  різні.  Я  вибираю  ту,  в  якій  існує  Пара,  що  нагадує  мені  складні  системи  у  вигляді  вісімки  Мьобіусу.  Входжу  в  неї  і  опиняюсь  в  середині/зовні  ПараКонтинууму.
Ще  один  ривок  -  мій  рідний  Континуум,  ще  ривок  -  Агрегатність  під  іменем  Реальність.  Тепер  можна  і  зробити  побачену  формалізацію.
22:56
------------
[2]          Монро  Р.  А.      Путешествие  вне  тела.  К.:  "Гарт",  1994.  -  256  с.    
[3]          Монро  Р.  А.      Далекие  путешествия  /  пер.  с  англ.  -  К.:  "София",
              1999.  -  352  с.      
[4]          Монро  Р.  А.      Окончательное  путешествие  /  пер.  с  англ.  -  К.:  
                 "София",  1999.  -  288с.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=449238
рубрика: Проза, Сюжетні, драматургічні вірші
дата поступления 15.09.2013

МИ ЗМІНЮЄМОСЯ

Ми  змінюємося.
Походи.  Намети.  Вогнища.  Пісні.
Праця.  Навчання.  Праця.  Ми  корисні!

Ми  змінюємося.
Проза.  Диспути.  Поезія.  Фронда.
Мистецтво  в  окопах  -  лінія  фронту.

Ми  змінюємося.
Дружина.  Сім'я.  Діти  і  онуки.
Тяжке  життя.  Турботи.  Їх  сполуки.

Ми  змінюємося.
Україна.  Прапор.  Гімн.  Рідна  мова.
Київська  Русь.  Рада.  Єдність  -  умова.

Ми  змінюємось.
Європа.  Достойне  життя,  освіта.
Росія.  Кріпацтво  як  щастя  вжите.

Ми  змінюємось.

14.09.2013
Дача

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=449216
рубрика: Поезія, Сюжетні, драматургічні вірші
дата поступления 15.09.2013

ПРОТИРІЧЧЯ

Те,  що  маємо,  ми  не  цінуємо,
Коли  втрачаємо  -  плачемо  гірко;
Коли  любимо  -  в  попу  цілуємо,
Розлюбимо  -  ображаємо  гидко.

Ми  раді,  коли  нас  кохані  люблять,
Гірко  нам,  коли  це  роблять  недруги,
Хоч  кохані  частіше  нас  і  гублять,
Інші  -  ведуть  в  боротьбі  до  напруги.

12.09.2013
К.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=449059
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 14.09.2013

БУТТЯ. 1.

ЗАУВАЖЕННЯ.
Ця  книга  почала  писатися  рівно  10  років  назад,  але  набула  тоді  зміст  лише  в  межах  неповної  1-ї  глави.  Враховуючи,  що  за  цей  час  в  межах  обраної  Теми  нічого  не  помінялося,  приймаю  рішення  подати  текст  у  тому  вигляді,  в  якому  він  був  написаний  тоді,  а  потім  вже  продовжити  його  в  реальному  часі.  
ЛВМ:  14.09.2013

[b]БУТТЯ
[/b]

ВСТУП
4.08.2003*11:17
Чи  існує  Свобода  Волі  та  Пізнання?
По  суті  справи  все  Людство  на  протязі  свого  існування  так  чи  інакше  домагається  зрозуміти  це.  Тисячі  тисяч  вчених,  а  може  і  мільйони  мільйонів,  билися  над  цією  проблемою.  Всі  вони,  так  чи  інакше,  мацали  цю  проблему,  але  скільки  б  їх  не  було,  то  всі  вони  у  калейдоскопі  визначення  цього  питання  нагадували,  а  інакше  і  не  могло  бути,  сліпців,  що  мацають  слона  у  відомій  притчі.
Десь  на  початку  18-го  століття,  а  потім  на  протязі  19-го  та,  особливо,  20-го  почали  з'являтися  люди,  все  частіше  і  частіше,  які  були  здатні  трохи  Прозріти  і,  хоча  б  мляво,  у  розмитому  сяйві,  але  побачити  Істину.  Всі  ці  містики  та  окультисти,  контактори  та  езотерики  всіх  окрасів  та  направлень,  всі  ці  диверсанти  від  імені  Реальності  в  Іншомірних  Світах,  а  може  і  навпаки,  так  чи  інакше,  але  завжди  були  ближчі  до  Істини,  ніж  будь-які  вчені  навіть  рівня  Нобелівських  лауреатів.
Торкання  Істини  черевате  руйнуванням  частин  тіла,  а  то  і  самого  тіла  Прозрівшого,  що  завжди  і  відбувалося  у  таких  людей.  Всі  вони  так  чи  інакше  несли  на  собі  Печатку  Прокляття.  Ванга  була  сліпа  і,  по  суті  справи,  вельми  нещасна  в  реальному  житті.  Кейсі  був  в  реальності  недорозвинутим  та  примітивним,  хоча,  увійшовши  у  стан  Зміненої  Свідомості,  ставав  не  тільки  вельми  розумним,  а  і  Знающим,  мудрим.  Джуна  фактично  перетворилася  на  анахорета  гордині,  що  набуло  анедоктичного  характеру,  а  Чумак  став  чванливим  та  дуже  люблячим  до  грошей.  Цей  перелік  можна  продовжувати  та  продовжувати,  але  достатньо  буде  сказати,  що  всі  ці  люди  із  видатними  сенсорними  здібностями,  так  чи  інакше,  мали/мають  ущербність.  В  цьому  відношенні  правий  Винницький  О.  Р.  [1],  коли  у  своїй  книзі  звертає  увагу  саме  на  цей  аспект.  АЛЕ!  [u]Всі    езотерики  мають  певну  ущербність  та  не  всі  ущербні  є  езотериками![/u]  Інша  справа:  не  всі  езотерики  мають  цю  ущербність  саме  так,  як  бачив  пан  О.  Р.  Винницький,  який,  в  решті  решт,  є  матеріалістом  і  за  межі  матеріалізму  не  виходить,  хоча  і  розглядає  схильно  питання  Нематеріального  у  Матеріальному.
Людству  було  б  дуже  легко  жити,  якби  всі  його  проблеми  зводилися  лише  до  Матеріального!  На  жаль,  а  може  і  навпаки,  на  радість,  хоча  не  зрозуміло  поки  що  кому,  це  не  так.  І  20  століття  показало  це  достатньо  переконливо.
Більш  того,  якщо  ми  будемо  відштовхуватися  від  фактів,  і  тільки  від  фактів,  то  повинні  будемо  визнати,  що  все  те,  що  відбувається  на  Землі,  нагадує  щось  дуже  всім  знайоме,  що  Людство  давно  вже  використовує.  І  не  треба  мати  багато  розуму  для  того,  щоб  зрозуміти,  що  все  це  нагадує  великий  Дослідний  Майданчик,  на  якому  Дослідники  щось  весь  час  досліджують,  ставлять  експерименти  та  взагалі,  ведуть  себе  точнісінько  так,  як    людські  біологи,  які  роблять  досліди  над  мікробами  чи  створіннями  (достатньо  послатися  на  відому  всім  історію  досліджень  на  дрозофілах!)  та  час  від  часу,  коли  в  цьому  виникає  потреба,  проводять  чистки,  ставлять  несподівані  перехресні  мутації  та  таке  інше,  тощо.
Так  трапилося  що  я  став  одним  із  піддослідних  кроликів  в  цьому  вселюдському  процесі  і  пройшов  довгий  та  настирно  болючий  шлях,  не  тільки  для  мене,  а  і  для  людей,  що  були  втягнуті  у  цей  процес  навколо  мене  та  біля  мене.  Мені  Дали  можливість  трохи  Прозріти  та  Побачити  Істину.  А  тепер,  коли  я  в  наступний  раз  опинився  в  стані  грогі,  бо  знову  і  знову  при  однакових  обставинах  у  мене  зруйнована  сім'я,  в  той  час,  як  саме  заради  сім'ї  та  завжди  в  сім'ї  прагнув  жити  і  виховувати  дітей,  мене  Поставили  на  край,  де  особливо  гарно  можна  дивитися  на  Істину  і  говорити  про  неї,  бо  очі  мої  розкриті.
Цю  книгу  мене  Спонукають  писати.  Мені  Говорять  (я  маю  Голос),  що  по  мірі  того,  як  я  буду  її  писати,  мої  очі  будуть  все  ширше  та  ширше  розкриватися.  Більше  того:  я  повинен  сам  і  тільки  сам  писати  її,  описуючи  те,  що  Бачу  та  Пізнаю  через  Бачення.  Мені  Говорять,  що  це  все  повинне  бути  написане  ясною  мовою,  але  з  використанням  характерного  для  мене  гумору,  що  часто-густо  є  чорним,  із  сарказмом  та  із  кепкуванням  над  самим  собою.  
Край,  на  якому  я  стою,  називається  Інформаторій  Землі  і  в  ньому  зосереджена  вся  інформація  про  Минуле  та  Майбутнє,  бо  немає  Сьогодення,  а  є  тільки  нульова  точка  проходження  Майбуття  у  Минуле.
Чесно  кажучи,  не  знаю  як  я  все  це  роблю,  але  враження  таке,  що  я  просто  переписую  на  комп'ютер  не  мною  сформовані  речення.  Напевно  так  воно  і  є.  Бо  інколи  втрачаю  розуміння  змісту,  а  коли  перечитую,  то  бачу,  що  саме  так  я  і  хотів  та  міг  би  сказати.  Частіше  за  все  є  таке  враження,  що  всі  мої  речення  випливають  із  глибини  моєї  Свідомості.  І  дивне  відчуття  задоволення,  радості  та  спокійної  впевненості  переповнює  мене.
11:56
[1].          Винницький  О.  Р.      Мозок  і  парапсихологія:  Монографія.  -  К.:  Поліграфкнига,  1996.  -  288  с.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=449056
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 14.09.2013

Паралельно-вертикальне

Оплески.    Протест.          Рамки.      Сумнів.        Тавро.
Опис.              Приступ.          Руки.          Сурми.        Тепло.
Осінь.              Простата.      Рак.              Смерть.      Темно.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=448617
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 12.09.2013

Сповідь езотерика. 2.

СТАТУС-КВО

09.09.2013*11:00

Злам  1989  та  1990  років.  Мені  от-от  буде  54  роки.  За  плечима  карколомне  життя,  яке  можна  назвати  успішним  та  невдалим  одноразово.
Я  -  архітектор,  який  закінчив  Архітектурний  факультет  Київського  будівельного  інституту  в  1964  році.  До  вступу  до  інституту  встиг  після  школи  попрацювати  токарем,  послужити  в  Армії  і  навіть  стати  ветераном  війни,  бо  брав  участь  у  колотнечі  в  Угорщині  в  1956  році.  Нічого  особливого  -  зв'язківець,  який  не  зробив  жодного  пострілу,  але  по  якому  стріляли  і  який  навіть  чудом  залишився  живий.  Про  це  дізнався  від  однополчан,  коли  ми  зібралися  через  20  років.  Довго  не  вірив  їх  розповіді,  а  коли  вимушено  пригадав  подробиці  інциденту,  то  перелякався.  Перелякався  через  20  років!  Мої  товариші  довго  реготали  з  цього.
Угорщина  щось  зламала  в  мені  (з  трьох  Вікторів  з  однієї  вулиці,  що  зустрілися  в  Угорщині,  один  загинув,  другий  трохи  став  "чокнутим",  ну  а  я  -  вам  судити),  а  щось  витягнула  назовні,  бо  я  змінився  -  вчився  як  навіжений.  Через  багато  років  дізнався,  що  серед  товаришів  був  відомий  під  прізвиськом  "Бульдозер".  То  нічого  дивного  не  було  в  тому,  що  і  працював  як  навіжений  і  на  мене  покладали  великі  надії.  Та  хоча  і  ,  став  я  через  3  роки  членом  Спілки  архітекторів,  надії  не  виправдав.  Все  пішло  шкереберть,  коли  у  мене  зруйнувався  перший  шлюб.
Можна  говорити,  що  на  той  час  я  вже  був  в  стані  перед-хвороби,  бо  вимотав  себе  -  робота,  участь  у  різноманітних  архітектурних  конкурсах,  малювання,  спорт  (капітан  фехтувальників  КІБІ,  тренування  3  рази  на  тиждень,  змагання),  халтура,  курси  англійської  мови  (мріяв  здати  кандмінімум),  сім'я  (я  любив  дружину  і  двох  доньок).  
Можна  говорити,  що  рокову  роль  зіграла  моя  мати,  яка,  м'яко  кажучи,  мала,  скажемо  так,  трохи  неадекватне  відношення  до  мене  і  безтямно  полюбила  мою  дружину,  бо  вона  втілювала  її  уяву  про  доньку  (мати  мріяла  мати  доньку,  а  мала  4  сина,  з  яких  один  помер  під  час  евакуації  в  Саратові).
Можна  говорити  про  те,  що  я  раптом  закохався  в  іншу  жінку,  але  спочатку  такого  не  було,  все  відбулося  після  того,  як  сім'я  була  зруйнована.
Але,  при  будь-яких  спробах  виправдання,  я  був  винним,  бо  не  витримав  випробування  достатньо  банальною  життєвою  ситуацією.  І  мене  ніяк  не  виправдовує  те,  що  в  результаті  отримав  граничну  хворобу,  потрапив  до  Психо-неврологічного  диспансеру,  ледве  не  покінчив  з  собою,  викарабкувався  із  цього  з  великими  труднощами  і  втратами.
Далі  все  пішло  дійсно  шкереберть.
Друге  одруження.  Втеча  із  Києва  до  Ялти  (головний  архітектор  Ялтинського  відділення  інститут  Союзкурортпроект),  потім  "парашутистом"  у  Москві.  Народження  ще  однієї  доньки  і  сина.  Знову  шалена  любов  до  дітей.  Знову  поступове  нарощування  негараздів  з  дружиною.  Крах  у  проектуванні  санаторію  для  Великого  театру  і  Кремлівського  палацу  з'їздів,  знову  гранична  хвороба,  психогенне  отруєння  (районний  психо-невролог  "допоміг"),  неймовірно  тяжкий  вихід  із  цього  стану,  робота  в  Діпрокіно  (головний  архітектор  проекту  реконструкції  кіностудії  "Мосфільм"),  ностальгія,  повернення  на  Україну,  утворення  прірви  між  мною  та  дружиною.  Крах.
Третє  одруження.  Дружина  трохи  старша,  архітектор,  красива  та  гуляща,  розумна,  із  сім'ї  радянського  посадовця  дуже  високого  рівня.  Остракізм  з  боку  її  сестер.  Виключення  мене  із  партії  (сестри  підняли  відповідні  зв'язки)  і  унеможливення  захисту  дисертації.  Народження  доньки  з  порушеннями  мозкової  діяльності  (мамине  минуле  +  мінус-резус  +  кесареве).  Рятування  мною  доньки  нетрадиційним  методом  (без  усвідомлення  своїх  розширених  сенсорних  здібностей)  -  повна  ліквідація  ущербності.  Допомога  дружини  у  формуванні  дисертації  і  блискучий  захист  її  дружиною.  Ультиматум:  сім'я    чи  сестри.  Вибір:  сестри.  Крах.
Четверте  одруження.  Дружина  -  моя  дипломниця.  Молодша  на  22  роки.  Я  -  другий  чоловік  у  неї.  Розлучилися,  бо  не  було  дітей.  Народження  сина.  Допомога  дружині  поступити  в  аспірантуру,  у  навчанні  та  у  написані  статей.  Контакти  з  дітьми,  окрім  однієї  доньки,  яку  повністю  закрили  від  мене  сестри  попередньої  дружини.  Сильна  любов  до  сина.  Поступове  нарощування  незрозумілих  схованих  негараздів  з  дружиною.  
Із  багатогранності  інтелектуального  життя  залишилося:  захоплення  фантастикою  (бібліотека  на  російській,  українській  та  польській  мовах),  віршування  та  малювання  для  себе  (бо  це  завжди  дає  можливість  зняти  напругу  чи  інші  негаразди  життя),  обмежене  спілкування  з  братами.  Від  спорту  залишились  на  згадку  порушення  конституції  (одна  рука  коротша,  плечі  перекошені,  ліпоми).  По  роботі  пережив  ще  один  криз  і  у  1987  році  пішов  на  вільні  хліба  -  став  архітектором/кооператором.  
От  який  я  був  на  момент,  коли  мене  Обрали.  Весь  в  гріхах,  у  плутанині,  з  масою  зобов'язань,  які  явно  більші  за  можливості  виконати  їх,  з  нереалізованими  талантами.
По  класиці,  перед  Початком  був  Перед-сигнал,  яким  і  слід  закінчити  опис  мого  статус-кво  на  момент  Обрання.

Була  яскрава  київська  осінь  1989  року.  Кінець  вересня.  По  неділям  і  суботам  я  приїздив  до  дружньої  сім'ї  архітектора  Бориса  Орехова,  бо  ми  втрьох  виконували  роботи  проектного  кооперативу,  де  я  був  керівником  Архітектурного  бюро.  Жив  я  на  Оболоні,  то  завжди  в  таких  випадках  їхав  метро  до  станції  "Контрактова  площа",  а  далі  пішки  піднімався  по  Андріївському  узвозу,  щоб  потрапити  до  Орехових  на  вулицю  Малу  Підвальну.  Мені  завжди  подобався  Андріївський  узвіз,  я  був  закоханий  у  нього.  Тим  паче,  що  на  протязі  декількох  десятків  років  у  своїх  снах  я  приходив  на  нього,  існував  на  ньому  у  снах.
В  той  сонячний  ранок  київської  осені  я  йшов  по  ньому,  вбираючи  в  себе  яскраву  жовтизну  та  помаранчеве  з  червоним  листя  дерев.  Коли  майже  промайнув  Будинок  Ричарда,  мене  раптом  хтось  окликнув.
Я  зупинився.
Відчуття  було  таке,  наче  мене  одноразово  покликали  із  середини  і  із  зовні.  Окрім  мене  на  вулиці  нікого  не  було,  адже  у  8:00  Адріївський  узвіз  був  пустий.  Я  ретельно  оглянув  вікна  будинків  -  закриті,  ніхто  не  стоїть  за  ними.  Та  інакше  і  не  могло  бути,  бо  в  будинках  були  майстерні  художників,  виставкові  приміщення.  Примусив  себе  іти  далі  і  тільки  біля  Андріївської  церкви  пам'ять/відчуття  Оклику  стерлися,  щезли.
У  наступний  день,  у  неділю  я  знову  піднімався  Узвозом.  Йшов  насторожено,  чекаючи  Оклику.  Але  його  не  було.  Та  з'явилося  відчуття,  що  мене  ретельно  Розглядають.
Справа  у  тому,  що  у  мене  з  дитинства  була  одна  незвична  властивість  -  я  реагував  на  погляди.  Часто  бувало,  що  несвідомо  повертаю  голову  і  дивлюсь  на  людину,  а  потім  розумію,  що  ця  людина  на  мене  подивилася,  а  я  миттєво  зреагував  на  її  погляд.  Можливо  саме  тому  я  так  гостро  відчував,  що  мене  РОЗГЛЯДАЮТЬ.
З  того  часу  і  почалося:  в  межах  історичного  ядра  Києва  мене  весь  час  ХТОСЬ  РОЗГЛЯДАВ.  Я  виходив  за  межі  Золотих  Воріт,  виходив  на  Хрещатик  чи  за  межі  Андріївського  узвозу  убік  Подолу  -  це  відчуття  щезало.
Розмовляти  з  кимсь  про  це  не  міг,  бо  був  переконаний,  що  це  якийсь  психічний  розлад.
Спочатку  було  тяжко  нести  на  собі  це  РОЗГЛЯДАННЯ,  потім  все  притупилося,  а  під  Новий  рік  воно  щезло.  Непомітно  і  тихо.
Я  і  забув  про  цей  інцидент.
12:45

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=448612
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 12.09.2013

ЩЕДРІСТЬ ЗЕМЛІ

Осені  краса  чарує  очі  завжди  -
Золотом  сонечка  сміється  листя,
Врожаєм  гарним  радують  нас  ґражди  -
Овочі  і  фрукти  вкрили  все  обійстя.

Прожити  легше  буде  нам  і  цю  зиму,
Радує  щедрість  української  землі,
Ми  славимо  цю  щедрість  безупинну,
Вклоняємось  ниць,  мов  квіти  польові.

11.09.2013
К.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=448518
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.09.2013

СПОВІДЬ ЕЗОТЕРИКА. 1.

ПЕРЕДМОВА

08.09.2013*7:00

Передмови  в  книжках  пишуться,  як  правило,  тоді,  коли  текст  книги  сформований  і  її,  так  би  мовити,  треба  представити.  Інколи  це  роблять  Автори,  але,  як  правило,  це  роблять  якісь  Авторитети  в  тій  чи  іншій  сфері  діяльності  людини.  В  даному  випадку  це  роблю  я,  автор.
Після  того,  як  зроблені  різноманітні  еківоки  стосовно  автора  книги  чи  її  змісту,  Передмова  завжди  закінчується  вдячностями,  які    виражає  автор  тим  людям,  які  допомогли  йому  виконати  працю.  Це  логічно,  тому  що  навіть  геній,  як  сказав  один  із  них,  завжди  стоїть  на  плечах  попередників.  В  даному  випадку,  хоча  би  в  силу  того,  що  в  електронній  версії  книги,  а  саме  така  версія  представляється  читачеві,  я  не  буду  мати  такої  можливості  показати  свою  вдячність.
Але!
Ця  моя  книга  з'являється  на  шпальтах  Клубу  поезії  тільки  завдяки  тому,  що  пані  МММ,  яка  відома  нам  як  "вчитель",  всіляко  спонукала  мене  зробити  це.  Безумовно,  я  приношу  їй  свою  вдячність  за  те,  що  вона  зуміла  переконати  мене  подолати  мою  невпевненість  в  тому,  що  мій  езотеричний  досвід  існування  більше  20  років,  може  бути  комусь  цікавим.
У  зв'язку  з  цим  виникає  логічне  питання:  "А  чому  так  сталося,  що  я  не  робив  спроби  показати  свій  цей  досвід  людям  раніше?"
Відповідей  декілька.
По-перше:  робив  такі  спроби,  в  окремих  статях  на  шпальтах  газет  і  журналів,  але  це  було  вельми  в'ялим  дійством  з  мого  боку  десь  років  15  назад.  Потім  треба  було  виховувати  двох  синів  і  тому  я  поступово  все  менше  і  менше  часу  проявлявся  як  езотерик.
По-друге:  незважаючи  на  те,  що  мене  багато  разів  Вищі  Спонукали  формувати  книжки,  а  матеріалу  було  накопичено  більше  ніж  достатньо  я  все  не  міг  ніяк  довести  справу  до  кінця,  бо  реалії  буденності  домінували,  адже  я  був  тама  (тато/мамо)  для  малих  синів.
По-третє:  не  зважаючи  на  те,  що  Парадигма  Буття,  яку  фактично  вписали  в  мою  Свідомість,  дійсно  відрізняється  від  вже  опублікованих,  переконання  в  тому,  що  вона  достойна  бути  між  різноманітними  традиційними  і  нетрадиційними  системами  ортодоксальної  чи  окультної  науки,  у  мене  і  досі  немає.
 В  той  же  час,  особливо  за  останні  роки,  із  життя  пішло  багато  моїх  товаришів  і  колег,  які  так  і  не  змогли  повністю  розкрити  свій  інтелектуальний  потенціал  і  нароби  яких  вмерли  разом  з  ними,  тому  я  мимоволі  думаю,  що,  можливо,  те,  що  накопичено  у  мене  у  десятках  зошитів  та  на  файлах,  хоча  б  комусь  буде  потрібним!  І  це  є  головна  причина  того,  що  пані  МММ  переконала  мене  перейти  Рубікон.  За  що  я  ще  і  ще  раз  кажу  їй  ДЯКУ!  

Тепер  необхідно  зробити  декілька  загальних  зауважень.
Я  маю  намір  представити  на  суд  своїх  колег  по  поезії,  перш  за  все,  та  читачів  Клубу  матеріали  в  декількох  напрямках.  Кожний  з  них  буде  мати  свою  Передмову,  але,  враховуючи  те,  що  цей  матеріал  подається  першим,  саме  в  ньому  необхідно  дати  пояснення  тому,  що  так  чи  інакше  притаманне  всім  моїм  публікаціям.
Хто  я  є  і  чи  маю  право  Щось  пропонувати  на  розгляд?
Коли  мені  було  54  роки,  в  1990  році,  я  був  повним  невігласом  в  Езотериці.  Потрапив  під  Ініціацію,  став  контактором,  пережив  Психогенний  колапс  і  Богошок,  отримав  Розкриття  Сенсорних  здібностей,  пройшов  Полігони  Іспитів  і  залишився  живим  та  оминув  Навіженість,  реалізовував  офіційно  і  неофіційно  новоявлені  Вміння  та  Здібності,  отримав  нові  Знання  і,  нарешті,  чи  то  Отримав,  чи  то  Проявив,  чи  то  сформулював,  а  точніше  -  все  потроху,  нову  Парадигму  Буття.  Мій  Шлях,  який  розпочався  у  1990  році  і  навіть  зараз  пунктирно  продовжується,  я  і  буду  показувати  в  цій  книжці.
В  книжці  я  вперше  використовую  терміни  "езотерика"  і  "езотерик".  До  цього  моменту  я  використовував  терміни  "сенсорика"  і  "сенситив".  Термін  "сенсорика"  я  буду  використовувати  і  далі  а  від  терміну  "сенситив"  змушений  відмовитися.  І  от  яка  мотивація.
Зараз  широко  відомий  термін  "екстрасенс",  а  російськомовні  колеги  інколи  використовують  навпіл  жаргонний  "сенс",  який  використовувати  україномовним  безглуздо,  адже  в  українські  мові  цей  термін  має  стале  вживання,  в  яке  ніяк  не  вписується  визначення  особливих  здатностей  людини.
До  революції  в  Росії  стосовно  людей  із  розширеними  сенсорними  здібностями  використовували  термін  "сенситив".  Але,  коли  радянські  академіки  змушені  були  займатися  феноменом  Рози  Кулішової,  то  вони  запропонували  термін  "екстрасенс",  адже  в  Радянському  Союзі  все  повинне  було  бути  оригінальним!
Подалі  з'ясувалося,  що  розширені  сенсорні  здібності  людини  мають  неймовірно  широкий  спектр,  а  ще  до  цього  додати  Контакт,  а  ще  до  цього  додати  досягнення  хоча  б  тибетських  монахів  і  так  далі,  і  так  далі...  Принаймні  мої  здібності  тільки  краєчком  вписуються  у  цей  термін.  Тому  я,  не  довго  думаючи,  почав  використовувати  термін  "сенситив",  хоча  в  літературі  можна  зустріти  неймовірно  велику  кількість  означення  цієї  здатності  людини,  бо  автори  цих  означень  добре  розуміли  штучність  терміну  "екстрасенс",  який  дуже  полюбили  журналісти,  тому  він  і  укорінився  в  свідомості  людей.
Треба  відмітити,  що  після  Чорнобильської  катастрофи,  принаймні  -  у  Києві,  з'явились  різноманітні  школи  екстрасенсів.  Адепти  переконували  людей,  що  екстрасенсом  може  стати  будь-яка  людина,  для  цього  слід  тільки  заплатити  гроші  за  навчання  і  через  2  тижні  можна  отримати  Посвідчення  екстрасенса  (навіть  Міжнародної  категорії!)  і  лікувати  людей!  Це  було  остаточна  дискредитація  явища  і  самого  терміну,  яким  це  визначали.  Як  по  мені,  то  ситуація  достойна  того,  щоб  хтось  зробив  кандидатську  дисертацію  по  соціології...  Мимоволі  згадую,  що  мій  молодший  брат,  який  є  професійним  художником,  любить  говорити,  що  навчити  малювати  можна  і  коняку,  а  от  навчити  бути  художником  неможливо  і  людину,  бо  це  -  Дар  Божій,  з  ним  треба  народитися.
Так  от,  до  вчорашнього  дня  я  використовував  термін  "сенситив".  Але  вчора  вирішив  з'ясувати  причину,  по  якій  цей  термін,  коли  я  його  друкую  на  компі,  завжди  має  червоне  підкреслення.  І  з'ясував,  на  свій  сором,  що  це  є  сталий  термін  в  Психології.  От  що  я  прочитав  у  Мережі  (переклад  на  українську  із  російської  мій):
[i]"Сенситив  -  один  із  психологічних  типів,  наряду  із  істероїдом,  шизоїдом,  епілетоїдом  і  інше.
Короткий  опис.
Надзвичайна  чутливість,  вразливість,  високі  моральні  вимоги  в  першу  чергу  до  себе,  низька  самооцінка,  полохливість  і  сором'язливість.  Під  ударами  долі  вони  легко  стають  неймовірно  обережними,  підозрілими  та  замкнутими.  Одягнутий  зі  смаком,  врівноважено.  Добродушний  та  уважний  вираз  обличчя.  Доброзичливий,  слідкує  за  реакцією  інших.  Обов'язковий  та  незрадливий.  Здатний  проявляти  доброту  та  взаємодопомогу.  Дуже  охочий  до  спілкування  та  комунікабельний.  Важливе  соціальне  визнання.  Інтереси  в  інтелектуально-естетичній  сфері"[/i].  [Входження  в  Мережу  07.09.2013:  www/psychologos.ru/articles/view/sensitiv].
Гарне  визначення,  але  в  нього  ніяк  не  можна  вписати  білого  чи  чорного  мага,  контактора,  геоманта,  травника  тощо.  тому  я  вирішив  прийняти  до  ужитку  термін  "езотерик",  бо  у  словнику  читаємо:
[i]"ЕЗОТЕРИЧНИЙ  -  той,  що  містить  внутрішній,  глибинний  або  таємний,  прихований  смисл...  Е-не  знання  -  таємне  вчення,  відоме  лише  вузькому  колу  обраних  осіб"  [/i].  [Словник  іншомовних  слів  /  за  ред.  О.  С.  Мельничука  .-  Голов.  ред.  УРЕ  АН  Української  РСР.-  К.:  1974,  775  с.].

Вважаю  доцільним  звернути  увагу  читачів  ще  на  три  моменти.
1.  В  тексті  будуть  зустрічатися  фіксації  часу  початку  та  закінчення  формування  певного  шматка  тексту.  Це  моя  звичка.  Можливо,  що  вона  недоречна,  але  вона  є  і  виникла  від  того,  що  у  процесі  мого  Навчання  часто  бували  ситуації,  коли  мені  йшли  нові  знання  і  твердження,  які  я  не  приймав  і  не  сприймав.  Тоді  через    деякий  час  йшли  в  суто  реальному  житті  докази.  І  тут  важливим  було  мати  переконання,  що  відповідна  інформація  прийшла  після  того,  як  я  отримав  її  по  Контакту.  Наприклад:  якось  декілька  днів  йшла  мені  інформація  по  крові  людини  -  нове  бачення  суті  груп  крові,  що  не  можна  робити  переливання  крові  від  жінки  чоловіку  і  навпаки,  що  взагалі  переливання  крові  є  неймовірно  небезпечною  процедурою,  що  треба  застосовувати  плазму...  Я  тільки  архітектор,  не  медик.  То  велике  "простирадло",  на  якому  малював  все  це,  склав  і  засунув  у  зошит,  а  його  у  шухляду.  А  через  декілька  місяців  по  телебаченню  дивився  наукову  передачу  про  Людину  і  був  здивований,  що  директор  Інституту  крові  (назву  точно  не  пам'ятаю)  із  Москви  відкрито  сказав  майже  половину  того,  що  у  мене  записане!
2.  Я  буду  використовувати  посилання  на  літературні  джерела.  В  такому  випадку  будуть  показані  і  реквізити  джерел.  Але  при  цьому  селекції  джерел  по  принципу  наукова  чи  не  наукова  робити  не  буду.  Наше  життя  ніяк  не  вкладається  в  Наукову  чи  Релігійну  парадигми,  воно  значно  ширше  за  ці  парадигми,  тому  нема  ніякого  сенсу  застосовувати  ще  і  внутрішню  цензуру.
3.  Моє  життя,  як  і  кожної  людини,  проходить  в  оточені  інших  людей,  тому  тільки  ми  починаємо  говорити  про  себе,  так  зразу  ми  повинні  говорити  і  про  інших  людей.  В  своїх  розповідях  булу  прагнути  мінімально  називати  людей  їх  справжніми  іменами,  якщо  є  вірогідність,  що  описані  мною  ситуації  навіть  зараз  можуть  нанести  людині  шкоду.
9:00

 

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=448456
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 11.09.2013

ЖИТТЯ - це трунок

Запитав  я  у  Ночі:
-  Чом  безсоння  взяло  мене  в  полон?
-  Бо  вірші  багатострочні
В  тебе  створили  банальний  канон.

Запитав  я  у  Ночі:
-  Чом  звично  мене  ти    не  приспала?
-  Щоб  не  снився  стан  дівочий,
Це  -  скорпіон:  отруєне  жало.

Запитав  я  у  Ночі:
-  Чом  гнобить,  б'є  мене  пропасниця?
-  Щоб  забув  ти  сни  пророчі,
Тобі  часто  правдивість  бо  сниться.

Запитав  я  у  Ночі:
-  Чом  думки  мої  ходять  у  танку?
-  Це  не  я!  Ранок  так  хоче!
Запитай  це  про  себе  у  Ранку!

Запитав  я  у  Ранку:
-Чом  вночі  багато  так  теревень?
-  П'єш  каву  бо  спозаранку.
Запитай  про  це  усе  краще  День.

Що  ж,  запитав  я  у  Дня:
-  Чом  в  добі  є  такий  візерунок?
-  Ти  таке  питаєш  щодня.
Але  знаєш:  життя  це  є  трунок.

10.09.2013
К.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=448315
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 10.09.2013

П'ята Цивілізація Хомо сапієнс

Ми  впевнені,  що  є  господарі,
Єдині  ми  господарі  Землі,
Всього  живого  ми  володарі...
Але  ми  -  тільки  вид  серед  Людьми!

Суть  наук,  релігій  є  загальна:
Що  не  зрозуміле  -  то  не  існує!
Ми  на  Землі  -  тварі  унікальні!
Не  віриться,  що  нами  Хтось  керує!

Перед  нашим  носом  багато  фактів,
Що  кричать:  "Охаменіться,  люди!"
А  ми  кохаємось  серед  терактів,
Інтернет  -  суцільні  пересуди!

Хомо  сапієнс  нарочито  звично
В  дитячому  садочку  бешкетує.
Не  чує  зауважень.  Голос  зично
Скоро  скаже:  не  можна  жити  всує!

09.09.2013
К.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=448193
рубрика: Поезія, Езотерична лірика
дата поступления 09.09.2013

НІЧНІ МУКИ

Сумніви  хижо  шматують  мене,
Не  знаю  де  правда,  де  кривда,
Питаю  себе:  чи  скоро  мине,
Чи  скінчиться  скоро  корида?

Не  знаю  хто  я  -  обманутий  бик
Чи  забувши  безпеку  тореро,
Смерть  для  бика  перетворюю  в  шик,
Для  себе  смерть  готую  як  кредо.

5.07.2003
К.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=447971
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.09.2013

ПЕРЕМОЖЕЦЬ

Непомітно,  немов  випадково,
Розумієш,  що  зробив  майже  все,
Щоб  життя  було/є  загадкове,
А  стало,  холера,  воно  проносне.

Понесло  тебе  мов  осені  лист,
Закружляло  і  кинуло  в  танець,
Додало  до  цього  руху  дійства
Дарунок  від  сонця  -  протуберанець.

Очманіло  сьорбаєш  каву  в  кафе,
Радість:  на  тебе  не  дивляться  кралі,
Бо  ти  згораєш  на  аутодафе,
На  обличчі:  "Попався,  каналія!"

Ти  нарочито  ходою  шаркаєш,
Обличчя  у  тебе  -  старість  як  маска,
Але  в  думках:  "Навіщо  ти  каркаєш,
Птаха  невдачі?  Замовкни,  будь  ласка!"

Виявляється:  завжди  дуже  важко
Перемогу  знайти  в  самому  собі,
Примусити  мислить  тільки  звитяжно...
Але  звично  легко  жити  без  злоби!

08.09.2013
К.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=447970
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 08.09.2013

ОСІНЬ - 1999

Закотилося  сонце  за  обрій  надії,
Воно  очі  сховало  у  соромі  дня,
Сльозами  дощу  впали  марні  надії,
Блискавок  розпач  роздер  мою  душу  до  дна.

Засурмили  кольором  осінні  розграї,
Споконвічної  туги  мов  бути  завжди,
І  листя  втрачають  похнюплені  гаї,
Щосили  Літу  надсадно  гукають:  "Зажди!"

Але  Літо  тікає  за  обрій  надії,
І  я  відчуваю  знову  гуркіт  в  горах:
Гуркоче  у  Рахові,  ні  -  в  Коломиї  -
Сльози  спомину  про  Літо  співають  про  крах.

22.09.1999
К.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=447595
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 06.09.2013

ОПИСАТИ ЛЮДИНУ …

Хіба  одним  словом  можна  описати  того,
Хто  всюди  шукає  багатозначність?
В  кого  Безкінечність  завжди  пізнання  дорога?
Хто  ніби  Творцю  дарує  невдячність,
Бо  шукає  і  знаходить,  втрачає,  знаходить
Пояснення,  навіть  прояву  Бога,
Хто  у  пошуках  Істини  завжди  колобродить  -
Від  народження  до  смерті  порогу?

06.09.2013
К.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=447592
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 06.09.2013

ОСІНЬ - 2013. Початок

Вже  очиток  соромиться  м'яко,
А  липа  золотавістю  грає,
І  погода  існує  двояко:
Холод,  та  сонце  нас  прогріває.

Жовтім  в  оранжі  сміх  -  обліпиха,
Виноград  вже  у  бутлі  проситься,
Вітер  спідниці  скручує  лихо,
На  нас  чатує  вже  пропасниця.

І  хризантеми  стали  на  варту
Краси,  змінивши  тихо  жоржини...
Випиваю  за  день  кави  кварту,
Мов  опинився  в  стані  причини.

05.09.2013
К.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=447437
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 05.09.2013

МОЄ ПРІЗВИЩЕ

По  життю  у  часі  пливе  і  флот  "-  чишиних",
У  ньому  наша  ескадра  серед  багаточисельних:
Кожний  корабель  -  крейсер  новий  і  стара  каравела,
Має  ім'я/дарунок  від  пращура  Лева.

В  Океані,  що  має  ім'я    "Україна",
Всі  флоти  не  мають  для  сутичок  жодної  причини  -
Для  всіх  флотів,  як  і  для  наших  ескадр,  задача  одна:
Здобувати  нові  вміння  та  нові  знання.

05.09.2013
К.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=447432
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.09.2013

ОСІНЬ - 2000

Кипляча  лава  осені  з  вікна
Грайливо  листям  манить  в  обрій  -
Червоно-жовтим  цокає  краса
Дерев,  та  я  далекозорий.

Лечу  у  спогаді  етюдів,
В  натхненні  думкою  малюю,
Вирую  в  сполохах  прелюдій,
Ліплю  з  листів  таланту  кулю.

31.10.2000
К.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=447198
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 04.09.2013

РОЗУМ

Лину  по  небу  у  вигляді  хмари,
Пливу  у  воді  у  вигляді  риби,
Стрибаю  в  лісі  у  вигляді  тварі,
Іду  по  землі  у  вигляді  триби.

Я  той,  хто  завжди  існує  усюди,
Я  той,  хто  завжди  тут  торує  життя,
Я  той,  до  кого  линуть  усі  люди,
Я  той,  хто  дав  Свідомість  і  Забуття.

Але  Сам  Себе  пізнати  не  можу,
Бо  у  ТриЄдності  заплутаюсь  вщент,  -
Носіїв  Себе  завжди  супроводжу:
Людина  -  Пізнання  Мого  інструмент.

04.09.2013
К.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=447194
рубрика: Поезія, Езотерична лірика
дата поступления 04.09.2013

РОЗПЛАТА

Дві  старі  шкандибають  по  вулиці,
Одна  опирається  на  другу,  друга  -  на  милицю.

Я  ніяк  не  можу  зразу  впізнати,
Хто  із  них  моя  однокурсниця,  а  хто  її  мати.

Колись  була  красунею  молодша
І  не  одному  з  наших  легінів  давала  відкоша.

Мама  була  левиця,  батько  -  в  босах,
Тому  доня  ніколи  не  бувала  гола  і  боса.

Час  від  часу  вона  десь  пропадала,
А  повернувшись,  часто  казала:  "Моє  життя  вдале!"

Не  хочу,  щоб  я  її  огорошив  -
Вона  на  років  дванадцять,  мабуть,  за  мене  молодша.

Ховаюсь.  То  дійсно  кажуть  не  дарма,
Що  у  нашому  житті  за  вчинками  слідкує  Карма.

03.09.2013
К.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=447000
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.09.2013

ВЕЛОКОДУШНІСТЬ

Місто!
Чом  мене  ти  так  розморило?
Чом  серце  хапаєш  раптово?
Чом  забираєш  в  мене  сили?
Чом  зі  мною  так  ти  суворе?

-  Бо  розбестився  ти  вщент,  вщент  на  Дачі,
Бо  стало  нормою  чисте  повітря,
Бо  за  тобою  зелень  дерев  плаче,
Бо  чисту  воду  ти  пив  по  два  літра!

То  така  помста,  рідне  місто?
Хіба  на  це  не  маю  права?

-  Маєш,  напевно,  тому  вірогідно,
Тому  поживеш  ще  в  чистій  оправі.

То  дякую,  місто  за  ласку!

-  Що  ж,  чатуй  дерев  осінню  окрасу!

02.09.2013
К.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=446999
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.09.2013

ДЯКУЮ…

Дякую  за  натяк,  що  я  маю  талант  -
Так  радісно  мати  хоч  крихту  визнання:
А  раптом  Доля  дійсно  дасть  творчості  грант,
І  зрозумію,  що  маю  вміння/знання!

01.09.2013

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=446795
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.09.2013

ВІЗИТ ІЗ МИНУЛОГО

Флеш
Метрів  із  трьох,
Блись  -
Захист  на  здох.
Дзвін
Пуандаре,
Плин
Мов  па-де-де.
Мить  -
Зони:  чотири,
Шість  -
Укол  пронири.
Сон  -
Пам'ять  сміється,
Злом  -
Вона  Там  б'ється.
Шум  -
Вже  перемога?
Сум  -
І  що  із  того?
Крок  -
Застиг  в  поклоні,
Рок  -
Тремтять  долоні.
Біль:
Шпагою  жести,
Бій  -
В  мені  не  щезли.

1.09.2013
К.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=446794
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.09.2013

КИЯНИН

Ой,  у  полі-полі
Стоять  три  тополі,
Стоять  три  тополі,
Ой,  у  полі-полі.
Біля  вас,  тополі,
Та'  ніхто  не  оре,
Чом  ніхто  не  оре
Біля  вас,  тополі?
Чом  сталевий  орач
Землю  не  торкає,
Тільки  край-краєчком
Сестер  оминає?
Чом  налиті  зерна,
Дітоньки  врожаю,
Не  дарують  сестрам
Пісні  небокраю?
Чом  скорботний  шепіт
Рясно  листям  лине
Та  пташиний  лемент
Плаче  безупинно?
Бо  лежить  там  камінь,
А  під  ним  -  киянин...

Моє  тіло  давно  вже  шовковиться  степом,
Мої  думи  давно  вже  шугають  водою,
Моє  щастя  давно  вже  у  сонячній  спеці,
Моя  туга...
Моя  туга  тільки  зі  мною.
І  бринить  вона  часто-густо,
ой,
         часто
В  стрекотанні  комах  та  наспівах  бджіл,
Коли  майки  промчаться  смугасті
У  змаганнях  велодружин;
Коли  з  галасом  та  радісним  сміхом
В  космічних  шоломах  прийдуть  малюки,
Уявляючи,  що  землю  цю  вкрили,
Як  у  Шеклі,  хижі  кущі;
Коли  раптом  занудиться  хлопець
Та  зупинить  свого  мотоконя,
Щоб  забути  турботи  та  клопіт
У  блакиті  ясного  дня;
Коли  прийдуть  на  трави  кохані
Вечорами  ласку  шукати...
М-м-м...
Яка  ж  моя  туга  тривала,
Що  не  встиг  я  сина  придбати;
Що  не  встиг  я  на  Кручах  Дніпрових  -
Тремтіння  її  усміхнених  губ  -
Що  сказати  не  встиг  чорнобровій
Про  кохання,  ласку  та  шлюб;
Що  не  встиг  я  пізнати  кохання,
Раптом  війна  та  шалений  цей  бій,
І  сонце,  підпливше  у  багряні,
Нестерпний,  під  легені,  біль;
Хтось  у  мене  підхоплює  прапор,
Хтось  зриває  із  мене  ПепеШа,
І  уламок  від  скіфської  баби
До  ніг  накотив  узбек-старшина...

Моє  тіло  давно  вже  шовковиться  степом...

Ой,  у  полі-полі
Стоять  три  тополі,
Та'  лежить  там  камінь,
А  під  ним  -  киянин.

06.1972
К.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=446629
рубрика: Поезія, Балада
дата поступления 01.09.2013

Коли я був Фавном…

Коли  я  був  Фавном,
То  німфи  полюбляв,
Вони  були  файні
На  фоні  всіх  заграв  -
Спиною  на  верес
У  рожевий  туман,
І  радісний  вереск
Олімп  брав  на  таран.
Коли  я  був  Фавном,
То  на  свірілі  грав,
Аполлон  не  дарма
Зі  мною  танцював.
Коли  я  був  Фавном,
То  пристрастю  палав,
Вино  пив  безкарно,
У  Зевса  вигравав.
Коли  я  був  Фавном  -
Венеру  ублагав,
У  битвах  був  гарний  -
Марс  навіть  поважав!
Коли  ж  то  я  був  Фавном?

31.08.2013
К.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=446625
рубрика: Поезія, Езотерична лірика
дата поступления 01.09.2013

Дещо про ОДИНОКІСТЬ

Одиноким  бути  -  треба  мужність  мати,
Цивілізації  навіть  маючи  принади
(Телебачення,  мобілка,  комп,  Мережі  шати),
Жити  тяжко  одиноко,  без  громади.

28.08.2013
Дача

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=446471
рубрика: Поезія, Сюжетні, драматургічні вірші
дата поступления 31.08.2013

ІСПИТ

Марно  я  бідкався,  навіть  плакав,
Марно  у  серці  я  краяв  печаль,
Марно  надрив  кидав  у  клоаку,
Марно  тобі  дарував  я  кораль.

Ти  була  непохитна  мов  скеля,
Ти  була  підступна  мов  та  змія,
Ти  була  господиня  борделю,
Де  було  ціною  ночі  життя.

Я  для  тебе  марнував  свої  дні  -
Краплі  крові  смертельної  рани,
І  опинився  на  самому  дні
ПсевдоЛюбові,  псевдоНирвани.

Я  не  знав,  що  був  то  тільки  фазис,
Що  життя  на  Землі  немов  комікс,
Що  всі  болі  мої  -  тільки  казус,
Щоб  в  коханні  згорів,  бо  я  -  Фенікс!

30.08.2013
К.

 

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=446470
рубрика: Поезія, Езотерична лірика
дата поступления 31.08.2013

ГОЙДАЛКА

Непорозуміння              і              захват  від  щастя;
Неприйняття                    і          подяка  за  щирість;
Нехтування                      і            духовне  причастя;
Звичне  презирство  і    відверта  нам  милість;
Падіння  у  прірву          і          зліт  стрімко  уверх;
Кара  кайданна              і                        політ  свободи;
Шуліка  лихий                  і                дітоносний  стерх;
Депресія                              і          натхнення  хороводи...
...

28.08.2013
Дача

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=446103
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 29.08.2013

ДОБРА ТЕЩА

Сонце  сховалось  -  є  сум  і  печаль,
Є  сонячне  сяйво  -  радість  приходить,
Зразу  нікого,  навіть  себе,  не  жаль,
Зразу  мене  життя  хороводить.

Хмари  на  небі  -  мов  пір'я  летять
Сонця,  по  синьому  небу  усмішок...
Виявляється,  доню,  гарний  мій  зять!
Вже  говорив  про  мені  затишок?

28.08.2013
Дача

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=446101
рубрика: Поезія,
дата поступления 29.08.2013

ФОТОІНТРИГА (пані Христина Рикмас)

БУЛО:
Красива  пані  зі  спини
На  фоні  морської  гавані  -
Із  Зурбагану  паруси
От-от  візьмуть  у  плавання.

Є:
Красива  пані  зі  спини,
І  сукня  гарно  облягає,
У  Плачу  львівської  Стіни,
Рукою  що  вона  торкає.

БУДЕ:
?

27.08.2013
Дача

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=445712
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 27.08.2013

БАГАТОЛИКА УКРАЇНА

Троїсті  музики,  бандура  і  кобза;
Галицький  говір  і  наспіви  полтавські;
Фрески  Софії  Києва  і  ще  хтозна;
Східняків  смиренність  і  вибух  шахтарський;

Кримський  спадок  Імперії  Зла  як  вузда,
А  також  патріотизм  кримськотатарський;
Гумор  одеський,  поряд  сум  гагауза;
Шурхіт  хвилі  моря  і  гуркіт  карпатський;

Кручі  Дніпра,  суперечна  їм/нам  Тузла;
"Слава  героям!"  і  гопак  заліхватський;
Свято  галушок  -  можна  їсти  від  пуза;
Спадок  козацький  і  рух  псевдокозацький;

В  офшорах  тепер  не  один  від  нас  бонза;
Українець-моряк  і  напад  піратський;
Манкурта  при  житті  шанує  вже  бронза,
Адже  він  поновлює  звичай  кріпацький;

Бідність,  мільйонери,  майже  пуста  казна;
Компрадорів  свавілля  -  все  по  пацанські;
Чекання  Героя  і  протести  щодня,
Що  збираємо  немов  дитина  цяцьки.

26.08.2013
Дача

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=445709
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 27.08.2013

ВИПАДКОВОСТІ

Є  ті,  кому  конче  ми  потрібні,
Є  ті,  що  нам  потрібні  так  само,
Та  всі  спроби  з'єднатися  хибні,
Бо  потреби  єднання  ще  мало.

Рухи  Броуну  в  межах  суспільства
Обумовлюють  Випадковості,
Хоча  і  здається:  кожне  дійство
Збудоване  тільки  на  користі.

24.08.2013
Дача

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=445512
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 26.08.2013

А що, може бути…

Літа  мої  летять  мов  вітер  листя  гонить
У  яскравих  кучерах  фарб  Осені  життя  -
Дивлюсь  у  дзеркало  на  лисину,  на  скроні:
А  що!  Красива  може  бути  і  сивина!

24.08.2013
Дача

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=445509
рубрика: Поезія,
дата поступления 26.08.2013

РАПТОВА ОСІНЬ

Виноград  недостатньо  ще  синій,
Яблука  м'яко  летять  у  траву,
Холод  прийшов,  який  ми  просили
Мимоволі,  бо  страждали  в  жару.

Чорногузи  всі  -  бач,  відлетіли,
Відкружляли  ескадрильї  шпаків,
І  в  хмарах  небо  враз  посивіло,
І  не  чути  вночі  бійки  котів.

Мої  пальці  від  холоду  терпнуть,
І  не  тягне  в  руки  взяти  пастель...
От  як  раптом  кінчається  серпень!
Осінь  пробила  Зимова  шрапнель.

25.08.2013
Дача

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=445312
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 25.08.2013

ПІДСТУПНІ

Завжди  страшні  загарбники,  але
Значно  страшніші  зрадники,  манкурти,
Бо  коли  країна  лягає  на  криле,
Вони  збивають  з  пантелику  всі  маршрути.

23.08.2013
Дача

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=445309
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 25.08.2013

БРАВАДА

Бравада  зустрічі  зі  смертю
Для  кожного  немов  потрібна,
Себе  щоб  ствердити  в  житті,
Та  ми  хіба  собі  відверті,
Коли  уява  наша  хибна
Про  мить  "піти,  знову  щоб  прийти"?

27.01.2001
К.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=444679
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 22.08.2013

ФЕМІНА

Фабула  фактично  фазова:
Фанфари  формують  фугато  -
Файна  феміна  фаянсова
Феміамом  фліртує  форте!

20.03.2013
Дача

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=444678
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 22.08.2013

ЖИТТЯ

Життя  -  мов  корабель,
Пошарпаний  вітрами,
А  може  в  руїнах  брами
Кулями  розрізана  шинель.

Багатозначність  визначення  Долі,
Щасливий  сміх  до  щему  біля  вух,
Пульсації  від  скроні  і  до  скроні,
І  полтергейст  -  наук  куратор/дух.

Щемливі  співи  Ольги  Богомолець,
Тужлива  радість  Ніни  Матвієнко,
Забутий  нами  вже  Маклауд-горець,
Моїх  синів  останніх  юна  ненька.

21.09.2000
К.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=444417
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 20.08.2013

ФАРИСЕЙ

Його,  бач,  топили  в  обіймах  кохання  -
Втік,  мабуть  врятувався!
Його  розпинали  на  профівизнанні  -
На  Голгофі  сховався!
Як  плаха  чекала  висока  посада  -
Знову  швидко  звільнився!
Та  депутатством  приголубила  Влада  -
Він  із  горя  напився!

19.08.2013
Дача

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=444413
рубрика: Поезія,
дата поступления 20.08.2013

СТАВОК

Гілля  верби  схилилось  до  води,
Ставка  поверхня  -  витівки  срібні
Дзеркалом  грайливих  рибок  сонця,
Що  співають  з  вітром  у  злитті,
Грають  виром  про  життя  мені
Бандурою  ставка-віконця.

29.06.2000
К.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=444251
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 19.08.2013

ОМАНА

Як  гарно  новини  не  знати,
Сонечком  грітись,  їжу  вживати,
Пізно  лягати  і  пізно  вставати;
Врожай  гарний  яблук  збирати,
За  містом  рідним  не  сумувати,
Писати  і  малювати,  читати;
Вірш  цей  примітивно  писати,
Бо  всі  дієслова  тільки  на  "ти".
Визнати:  тяжко  новини  не  знати!

19.08.2013
Дача

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=444250
рубрика: Поезія,
дата поступления 19.08.2013

За що убили Чорновола

[i]"В'ячеслав  Чорновіл  своїм  політичним  талантом  запліднював  політичну  думку  України  довго  і  невтомно..."          Мирослав  Маринович.  "[u]Призначено  дійти.[u]  В'ячеслава  Чорновіл.  Політика  та  правда  життя.  Частина  перша.  1990  -  1994.  /Уклав  Гнат  Василишин.  Київ:  СМП  "Аверс",  1998.  -  104  с.;  с.  14.  [/i]


За  що  убили  Чорновола
Тепер  відомо  достеменно:
Не  міг  надалі  він  вже  невтомно
Ба-рать  політику  поіменно.  

5.03.2001
К.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=444040
рубрика: Поезія,
дата поступления 18.08.2013

ХМАРА

Бач!
Пливе  по  небу  одинокість
Як  грізна  хмара  дощова,
Яка  виправляє  косоокість
Літа  в  запеклі  спекоти  дня.

Іноді  дійсно  мені  здається,
Що  хмара  -  то  людське  життя.
І  як  на  землю  воно  проллється?
Як  мряка  чи  злива  каяття?

Отож!
Спека  має  переляки,
Якщо  злива  раптом  лине?
А  в  задушливих  обіймах  мряки,
Якщо  навік  у  ній  спочине?

Питання,  де  відповідь  відсутня  -
Хмара  часто  просто  тане,
І  вся  загроза  стає  майбутнє,
Ще  більше  і  багатогранне.

17.08.2013
Дача

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=444037
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 18.08.2013

ОЧІКУВАННЯ 21-го СТОЛІТТЯ

Сором'язливо  сховавши  очі
В  спекоту  сонячного  дня,
Осінній  холод  вітає  ночі
Скороченням  календаря.

І  кожний  день  -  доби  обличчя  -
Вже  мало  нам  дарує  радість:
Невпинно  двадцяте  сторіччя
Скорочує  життя  і  старість.

Я  увійду  у  послідовність,
У  череду  майбутніх  днів,
Та  буде  це  лише  умовність,
Формальність  лише,  поготів.

3.09.1999
К.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=443726
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.08.2013

ПОЕТЕСА МАНДРУЄ СВІТАМИ

Поетеса  мандрує  Світами  -
Вони  м'яко  кружляють  її
І  чарують  яскраво  барвами,
І  подалі  ведуть  від  борні.

Жінки  марево  тихе  наснаги
Обволочує  ніби  Світи  -
Треба  мати  багато  відваги,
Щоб  не  перейти  меду  кути.

Вона  не  чує  грохот  металу,
Для  неї  все  -  медовий  хорал,
І  не  бачить  підступність  Астралу,
Де  не  один  поет  пропадав.

Привабить  її  КвазіАстральність
Чорним  холодом  Сонячних  бур  -
Фактично  чешіть  бітову  сальність
В  Менталі  космік  як  балагур.

Вона  влітає  в  МінусРеальність!
...
Каузальність  карбує  канон  -
Катренами  крокує  кабальність,
Кордони  кронами  кує  Крон.
Кратність  краси  кривавого  краху
Каже:  кістяк  красує  костиль...
...
Вона  поклала  твори  на  плаху.
І  готова  іти  в  монастир?

Поетеса  мандрує  світами,
Поряд  смерть  чатує  повсякчас  -
Пливуть  сльози/надії  скрізь  Брами,
А  кожна  -  це  окремий  показ.

16.08.2013
К.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=443723
рубрика: Поезія, Езотерична лірика
дата поступления 16.08.2013

СНОВИДА

Мандрую  в  далекі  Світи,
Що  сховані  ніби  в  мені.
Ходжу  поки  я  у  вісні  -
Допомога  йде  у  борні.
Кришталь  Реального  Світу
Залишу  в  уяві  скиту
І  помандрую  в  еліту
Інших  Світів.  Споконвіку
Наснився  в  Іншому  Всесвіт
І  шепіт  снився  як  клекіт.

1.07.1995
К.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=443287
рубрика: Поезія, Езотерична лірика
дата поступления 14.08.2013

Вулична скульптура Києва

Є  стародавній  звичай  пересічних:
Примазатись  якось  до  всевідомих  -
Сьогодні  усім  у  місцях  публічних
Зробити  фотопам'ять  "Я  -  не  промах!"

Людей  знатних  в  місті  стоять  скульптури:
Метал,  буває  псевдопозолота,  -
Лягти,  стати,  сісти  поряд  фігури,
І  зробити  собі  на  пам'ять  фото.

У  Паніковського  тростинку  вкрали,
Торканням  відполірований  башмак,
Ніс  Яковенка  вщент  зацілували,
Городецькому  карбують  попой  знак.

В  старі  часи  майстри  мали  гарний  хист:
Богдана  кінь  стоїть  на  п'єдесталі  -
Тому  не  лізуть  з  цілунками  під  хвіст
І  булаву  Хмельницького  не  вкрали.

14.08.2013
с.  Липовий  Скіток

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=443284
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 14.08.2013

ЕСТАФЕТА

Ми  забули  батьків,
Народили  дітей,
А  вони  нас  забули.

13.08.2013
К.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=443022
рубрика: Поезія, Сюжетні, драматургічні вірші
дата поступления 13.08.2013

ЗАСИНАЮЧИ

От  і  впала  за  обрій  зоря,
Немов  сонце  пірнуло  у  сон,
І  відлуння  спекотного  дня
Прокотилось.  Ніч  моя,  як  закон,
Навпілправдою  мене  сповила.

4.07.2003
К.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=442916
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.08.2013

ВХОДЖЕННЯ

Падаю,  встаю,  знову  падаю.
Навколо  мене  Всі  летять  уверх,
А  я  -  униз.  Здається:  в  Падую.
Ні!  Тепер  я  в  небі  величний  стерх!

Повітря  крилами  спіймав  потік.
Я  лечу,  мов  п'яний  від  бурлеску.
Ландшафт  Європи  внизу  вмить  протік,
Мов  рибу  я  протягнув  за  леску.

Я  -  хмара,  промінь,  крапля  дощова,
І  падаю  на  обличчя  хлопця.
Змахнув  мене?  Змахнув  як  комара?
В  душі  його  я  вже  ліг  на  денце.

Яке  блаженство  це  -  мати  тіло!
Холодність  думок,  немов  це  іній!
То  в  чому  ТриЄдність  Попросило
Щоб  сірість  ця  стала  справжній  геній?

12.08.2013
К.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=442915
рубрика: Поезія, Езотерична лірика
дата поступления 12.08.2013

КОХАННЯ В МУКАХ

                                                                                                                         [i]Пришедший  -  да  возрадуется,
                                                                                                   Притянутый  -  будет  грызть  цепь  свою.
                                                                                                                                                                   Е.  Блаватская[/i]
ПРИЙШЛА,
РАДІЛА,
СКУВАЛАСЬ  ЦЕПОМ  ГАНІМЕДУ  -
ПРИТЯГНУТА,
ГРИЗЕ  ЦЕП  СВІЙ,
СЕБЕ,
І  ТОГО,  З  КИМ  СКОВАНА.

18.06.2000
К.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=442722
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.08.2013

ВІДНОСИНИ ТАКІ СКЛАДНІ

Відносини  завжди  такі  складні
Між  двома  різними  талантами:
В  них  завжди  прагнення  закладені
Генієм  бути  із  гарантами.

Толерантність?  Вона  часто-густо
Спотворена  в  безглуздих  заздрощах:
"Може  будь."  ("Тобі  хай  буде  пусто!
А  щоб  горів  ти  на  пожарищах!")

О!  Скільки  дійсно  згублене  творців  -
Войовниче  не  тільки  в  сірості!
Колеги  рівні  -  серед  ворогів,
Сонячне  часто  топлять  в  сирості!

11.08.2013
Дача

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=442720
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 11.08.2013

ФЕХТУВАННЯ

Прилетіла  згадка  та  спомин
Про  минулу  наснагу  років:
Гудів  вболівальників  гомін,
Зброї  дзвін  та  натхнення  щаблів.

Хтось  хвацько  вітав  переможця,
Хтось  маску  у  досаді  кидав,
І  суддів  не  сприймав  вимогу,
І  благав,  щоб  двобій  він  віддав.

Це  було  тепер  так  далеко  -
Ностальгії  навіть  немає,
І  я  досі  ще  не  каліка,
Вона  серце  тому  й  не  крає.

Тільки  погляд  на  спробу  синів
Стати  теж  у  ряд  фехтування  -
Надія:  починається  спів
Життя  їх  зусиль  та  бажання.

10.10.2002
К.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=442546
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.08.2013

МЕНТАЛЬНИЙ ПОРУХ

Відкинувши  забрало,
Клинком  прикривши  очі,
Стою  я  в  час  урочний,
Мов  битви  було  мало.
Немов  навколо  мене
Не  гонор  хоругвами,  
На  гірці  безіменній  
Їх  топчуть  всі  ногами.

Уся  моя  сміливість
Захована  за  грати,
З  якими  чуже  Дійство
Із  смертю  може  грати.

-  Ну,  що,  повеселився?  -
Питає  Оро  тихо  -
То  я  на  мить  вселився,
Щоб  порівняв  ти  Лихо.
Ти  -  втілення  останнє,
Не  умиєшся  кров'ю
Ми  зичимо  бажання:
Не  умивайся  й  болю.

10.08.2013
Дача

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=442545
рубрика: Поезія, Езотерична лірика
дата поступления 10.08.2013

ЦЕЙ СВІТ

Цей  світ  здається  ясним-ясним.
Особливо,  коли  сонце  світить.
Вночі  -  обертом  дієпричасним:
Так  Бог  зірками  небо  мітить.

09.08.2013
К.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=442350
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 09.08.2013

СУМНА КОНСТАТАЦІЯ

Ви  пам'ятаєте  злочини
Великі,  середні  і  малі,
І  те,  як  мені  наврочили
У  минулі  і  забуті  дні?

А  я  мовчав.  Бо  був  безсилий
Попередити:  "  Буде  Кара!
Я  прощаю,  але  не  Сили  -
Їх  наді  мною  справжня  Влада!
Логіка  у  Них  дійсно  інша  -
Таких,  як  я,  охороняють:
Образа  нас  завжди  є  грішна,
Вони  завжди  за  це  Карають!"

Боляче  мені  й  зараз  чути,
Що  кривдника  вже  покарано  -
Багатий  бідністю  зігнутий,
У  когось  Доля  вимарана.

Пройшов  той  час,  коли  боявся,
Що  існуванням  несу  біду  -
Призначення  не  відцурався,
Відповідно  нього  я  живу.

03.08.2013
Дача

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=442272
рубрика: Поезія, Езотерична лірика
дата поступления 09.08.2013

КОЛИ КОХАЄШ

Як  просто  жити,  коли  кохаєш,
Коли  всі  барви  сяють  росами,
Коли  всі  дзвони  немовби  стеляться  -
Ти  серцем  світ  весь  вже  калатаєш,
Біжиш  по  стерні  ногами  босими
І  всі  нещастя  враз  забуваєш!

В  далеких  спалахах  грози  забутої,
В  загравах  грізного  провалля  пам'яті
Твоє  минуле  мов  неіснуюче,
Мов  не  було  печалі  лютої,
Мов  раптом  не  були  чуття  зім'яті,
Мов  завжди  жив  себе  керуючи.

18.02.1992
К.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=442185
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.08.2013

КОТОТЕРАПІЯ

На  грудях  кіт  муркує,
У  муркотінні  сама  пошана  -
Він  так  мене  лікує,
Бо  моє  тіло  -  суцільна  рана.

Спочатку  ліг  на  серце,
А  потім  туди,  куди  годиться  -
Лікує  що  прийдеться,
Навіть  якщо  це  і  зла  пітниця.

Кіт  знає,  що  англійці
Винайшли  і  кототерапію,
Й  замість  стрибків  по  гілці
Стрибки  на  груди  -  я  не  загину!

Кіт  грає  на  сопілці,
Щоб  далі  я  жив  і  був  здоровим,
Повчаться  хай  англійці
У  мого  кота,  ангора  родом!

08.08.2013
Дача

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=442183
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 08.08.2013

ПЕНСІОНЕР СЕРЕДНЬОГО ВІКУ

І  ми  бували  рисаками,
В  змаганнях  теж  брали  призи.
Що?  Ні,  не  бились  кулаками.
Та  не  псували  борони!

Не  зразу  стали  гарні  ґазди.
Дурниці?  Ще  які  були!
На  книпи  ми  були  гаразді,
Та  ницість  -  Боже  борони!

Ніколи  друзів  не  кидали.
Кров'ю?  Вмивались  іноді.
Дівчата  завжди  поважали.
Які  ж  були  ми  молоді!

Зараз?  Сказати  щось...  не  знаю.
На  серці  тиша,  благодать...
Зі  скуки?  Ні,  не  помираю.
Юник?  Мої  всі  реготять!

6.08.2013
Дача

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=441993
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 07.08.2013

Духовно-Душевна Суть іде

По  схилу  Кручі  Дніпрової,
По  схилу  душ,  що  померлі
Залишились  в  Кручах  дрімати;
По  схилу  багатодзюрчастої  вежі,
Що  обмаль  побачила  в  часі
До  того,  як  впала  на  Кручі;
По  схилу  кохання  та  вроди,
Бо  час  вже  літами  літає
І  скиглить  у  снах  серед  ночі;
По  схилу  сивин  і  розради
Очей  вже  потухлих  Дніпрових,
Що  бачили  падіння  столиці;
По  схилу  історії-неньки,
Яку  ошукали  вже  діти,
Щоб  вкрасти  кайдани  для  себе;
По  схилам...
Я  йду  відчайдушно,
Змінивши  багато  вже  втілень,
Немов  та  красуня  бікіні,
Знімаю  я  тіла  у  часі.
І  прикро,  і  боляче  знати,
Що  скоро,  ой-леле,  вже  скоро
Не  буду  бачити  Схили
Та  чути  Круч  Дніпрових  турботи,
Бо  все:  кінчається  Міра,
Яка  була  кинута  Мною
У  цей  незбагнений  для  Мене
Світ,
Що  винурював  ніби
Із  сону  Мого  ніби,
Із  сліз  Моїх  невиплаканих  днями,
Ночами  незнаними  ніби...
Я  був  вже  всім  і  усім  -
Немає  розради,
І  радість  загублена  навіть,
Бо  знаю  Усе,
Бо  маю  Усе,
І  втрачати  Усе  не  навчився.
Я  гину/живу,
А  живу  я  довічно,
довічно,
довічно,
довічно...
Турботи...
Чужі  турботи  Землі...
І  Сонця  турботи  чужі...
А  зірки?
Чуже  все  -  чуже.
Набридле.
Забуте  -  ніде,  ніколи  ніде  не  забуте!
Довічний  немов  отой  Бог,
Що  зажди  Себе  вихваляє
У  вчинках  Своїх...
А  я?
Ніколи  не  заздрив  Йому!
Співчував.  Навіть  молився  за  Нього.
Піду  я  до  Батька.
Скажу  я  Йому  спокійно:
"Простиш  вже?"
"Напевно  прощу."
То  я  йду  на  Прощу.
Розтікаюсь  по  Всесвіту  вільно...

29.01.1995
К.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=441991
рубрика: Поезія, Верлібр
дата поступления 07.08.2013

ДЕЖЕВЮ

Параболічно  увійшовши  в  зону
Проклять  та  чорноти  душевної,
Зірвав  я  знову  очманіле  гроно
Гіркоти  сліз;  також  непевної
Турботи  зичної  про  вчорашній  день
І  розмаїття  всяких  порухів,
В  багнюці  звично  чуючи  "Дзелень!"  -
Єднання  тілом,  серцем  слабодухих.

І  раптом  падає  вранішня  зоря
На  цю  мертвечини  купу  гною,
І  дзвони  розбивають  ці  болота,
І  кличуть.  кличуть  всіх  нас  до  бою!

Гуркіт  співу  акафістом  пролунав
І  спомин  кинувся  у  Майбутнє!
Невже  я  все  це  вже  знав  і  проминав?
То  в  Минулому  так  був  могутній?

23.01.1995
К.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=441803
рубрика: Поезія, Езотерична лірика
дата поступления 06.08.2013

НЕУСВІДОМЛЕНА ЗАЗДРІСТЬ

Не  слухайте  його  -  все  було  не  так!
Не  голуб  то  був,  а  невідомий  птах!

Сім  сорок?  Відомий  єврейський  танець?
Солом'янський  відомий  обірванець!

Ішли  копати  картоплю  на  Яри?
Перекопувати.  Правду  говори!

І  діти  твої  знають  мистецтва  суть?
Не  знаю,  не  знаю...  Може,  може  будь...

Не  вірю!  Тебе  сприймали  на  "ура"?
Що  там  розуміють  всі  професора?!

В  голові  звучать  таємні  Голоси?
Це  від  Диявола.  Сам  у  них  [i]спроси[/i].

В  Печерах  Лаври  Ініціація?
От  і  кажу:  бідна  наша  нація.

Пегас  з  тобою  грає  і  загравав?
З  тобою?  Ну-ну!  Щоб  я  так  був  не  прав!

5.08.2013
Дача

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=441802
рубрика: Поезія, Сюжетні, драматургічні вірші
дата поступления 06.08.2013

ЗМИРИВСЯ

Сумно  ховати  живу
Надію  на  гарне  життя  -
Винуле  нема  вороття.

20.03.2004
К

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=441567
рубрика: Поезія, Сюжетні, драматургічні вірші
дата поступления 05.08.2013

ФАТАЛІСТ

Прилипилась  до  мене  хвороба,
Мов  у  сауні  віника  лист,
Але  я  ще  досить  хоробрий!
Бо  я,  бач:  здається,  не  фаталіст.

Зустрівся  мені  раптом  Дворогий,
Хоча  я  і  читав  акафіст.
Переміг!  Я  дійсно  хоробрий,
Переконаний:  не  є  фаталіст.

Бачу:  Смерть  стоїть  біля  порога,
З  косою,  білим  біла  як  глист,
Поки  що  це  -  пересторога,
Фаталіст  я  чи  не  є  фаталіст.

У  житті  завжди  біля  порога
Росте  останній  осені  лист  -
Це  є  ніби  наша  корогва,
Коли  над  нами  пливе  акафіст.

5.08.2013
К.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=441565
рубрика: Поезія, Сюжетні, драматургічні вірші
дата поступления 05.08.2013

ХМАРИ ГОВОРЯТЬ

Хмари  пливуть  по  небосхилу  -
Нагадують  мені,  що  вік  похилий.

Хмари  пливуть  по  небозводу  -
Кажуть  мені,  що  не  втратив  свободу.

Хмари  пливуть  по  небокраю  -
Сміються  мені,  бо  щастя  я  маю.

3.07.2-13
Дача

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=441450
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 04.08.2013

СПОКУСА

-  Чом  кидаєш  погляд  на  мене?
Мої  вуса  тебе  інтригують?
Чи  ти  бачиш  наді  мною  знамена?
Дівки  на  стариганів  хіба  полюють?

-  А  мене  вік  твій,  старече,  не  лякає  -
Вабить  твоя  не  розтрачена  сила.
Нехай  ніжність  твоя  колихає
Мене!  Подаруй  мені  сина!

-  Чом  жорстоко  граєш  зі  мною?
Що  за  жарти  нищівні  у  тебе?
Із  молодими  не  маєш  відбою,
Що  за  ідіотська  в  старому  потреба?

-  Та  я  знаю,  що  довго  ти  не  протягнеш!
А  мені,  старче,  цього  і  не  треба.
Знаю,  що  син  буде  неосяжний,
А  я  маю  Дозвіл  від  Неба!
Не  кажи,  що  це  забаганка
Молодої  капризної  жінки!
Обережно!  В  кущах  стара  альтанка.
Як  я  мрію  від  тебе  мати  ужинки!

4.08.2013
Дача

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=441449
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 04.08.2013

ГОТОВНІСТЬ ДО КРАХУ

Все:
Підсумок  сумний
Спокій  нарешті  несе.
В  нарузі  марудній
Глум  вже  мене  не  гризе.

20.03.2004
К.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=441304
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.08.2013

ДАЧА

Які  таємні  сходи  сонця  на  Дачі,
Що  ще  сховане  за  дерева  на  полі!
Невідомо  якої  день  буде  вдачі  -
Чи  жарою  не  згнобить  нас  мимоволі?

Які  чудові  дні  співають  на  Дачі,
Навіть  якщо  сонце  і  палить  на  полі!
Літо  нам  дарує  обійми  гарячі
Під  сміх  вітру,  щасливі  ми  мимоволі.

Які  дивні  заходи  сонця  на  Дачі!
Особливо,  коли  гуляємо  в  полі.
Їх  не  бачити  художник  може  сплячий,
Що  скорився  Одноманітності  волі.

02.08.2013
Дача

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=441302
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 03.08.2013

ОБУМОВЛЕНІСТЬ

Умовляємо  себе  забути
Наші  дурниці  і  негаразди.
Адже  ми  такі  розкуті!
Адже  ми  щасливі  ґазди!

Але  коли  нас  ніхто  не  бачить,
До  того  ж  ще  і  ніхто  не  чує,
Плачемо:  життя  зазначить
Зозуля,  що  нам  кукує.

1.08.2013
Дача

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=441122
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 02.08.2013

МАРИНІ Г.

Марина  Олександрівна  -
Фігура  палісандрова.

11.02.2008
К.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=441119
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.08.2013

ЖЕРТВИ АВТОКАТАСТРОФ

Вінки  на  деревах
І  вінки  на  стовпах  -
Всі  живучі  шанують  загиблих.
Нема  переваги
Для  тих.  хто  у  гробах  -
Рівні  права  багатих  і  бідних.

28.08.2003
К.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=440813
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 01.08.2013