Левчишин Віктор

МИМОХІДЬ

Пані!
У  вас  гарні  очі  на  фотокартці.
Тужливі.  Пасткою  дивляться.
Вони  чарувати  напевно  хвацькі,
Але  чом  сумна  так  левиця?

Чом  ваші  очі  наповнені  смутком?
Рана  глибока  від  кохання?
Дивно:  чую  біля  вас  перегуком
За  ваш  біль  комусь  покарання.

27.02.2018
К.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=779382
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.02.2018

ЛІДЕРИ. 7.

7.  Класи  Лідерів
25.02.2018*  10:40
Вся  сучасна  Цивілізація  Людства  базується  на  Вербальності.  
Вся  Наука  в  усіх  видах  і  сферах  свого  існування  тримається  на  прийнятих  системах  зчислення  та  запису,  а  це  все  походить  від  Слова.
Все  Мистецтво  в  усіх  його  видах  та  сферах  тримається  фактично  теж  на  Слові,  хоч  і  здається,  що  музика,  танці,  образотворчість  тощо  відокремлені  від  Слова,  хоча  фактично  вони  всі  є  зміненою  формою  все  тієї  ж  Вербальності.
Вся  політична,  економічна,  соціальна  діяльність  тримається  на  Слові.
Більше  того,  Релігія  взагалі  стверджує,  що  спочатку  було  Слово  і  Слово  було  Бог.
Нічого  дивного  нема  в  тому,  що  весь  Інститут  Лідерства  тримається  на  Слові  і  є  домінуюче  Вербальним.  Чому  тільки  домінуючим?  Тому  що  Людство  зараз  переживає  кризу,  з  якою  до  цього,  принаймні  в  цьому  Циклі  Існування  Виду  Хомо,  не  мало  справу  –  це  Криза  Парадигми  Буття.  Я  маю  надію,  що  по  закінчені  розповіді  про  Лідерів  наважусь  почати  говорити  про  Нову  Парадигму  Буття,  якщо  доживу  до  цієї  нагоди.

На  самому  початку  мого  Розкриття  Розширених  Сенсорних  здібностей,  а  це  відбувалося  поза  моєї  волі  у  1990  році,  мене  один  раз  «Опустили»  у  Цивілізацію,  яка  побудована  на  іншій  засадах,  ніж  наша  Техногенна  Цивілізація.  Тоді  мені  здалося,  що  я  потрапив  у  Віртуальний  світ,  але  зовсім  нещодавно  зрозумів,  що  мені  просто  показали  реалізацію  Мети,  до  якої  крокує  Людство.
Уявіть  собі,  що  людина  володіє  всіма  проявами  Віртуальності.  
(Тут  мимоволі  повинен  зробити  певне  пояснення  стосовно  термінології.  Вербальна  суть  нашого  спілкування  вельми  обмежена  і  тому  нема  нічого  дивного  в  тому,  що  у  будь-якій  мові  є  багато  слів,  які  залежно  від  контексту  мають  різні  значенні.  Враховуючи,  що  мені  весь  час  приходиться  «перекладати»  Віртуальність  у  Вербальність,  я  шукаю  слова/терміни,  які  найближче  передають  саме  цей  переклад.  Таким  чином  мої  розповіді  пересипані  термінами,  які  можуть  викликати  протести  у  моїх  читачів.  Можливо,  що  у  мене  і  не  вистачає  інтелектуальності  для  пошуку  більш  точного  перекладу.  Я  прошу  пробачення  за  це  заздалегідь.  А  для  того,  щоб  мене  вірно  зрозуміли,  нагадую,  що  в  Англії  кожний  рік  видається  Словник  поповнення  англійської  мови  новими  словами  і  термінами  і  що  українське  «телепень»  є  вельми  приблизним  еквівалентом  російського  «мудак».)

Так  от;  Реальність  і  в  ній  існує  неТехногенна  Цивілізація,  де  кожна  людина  фактично  володіє  арсеналом,  який  еквівалентний  сучасній  уяві  людина  про  можливості  бога.
Людина  володіє  Телепатією.  А  всі  Цивілізації,  які  входять  у  коло  Вищого  Розуму,  мать  саме  такий  засіб  спілкування.  На  практиці  це  означає,  що  стає  непотрібним  весь  арсенал  знання  –  бібліотеки,  видавничі  дома  та  вся  друкована  продукція  тощо,  адже  кожна  людина  здатна  підключатися  до  будь-якого  Інформаторію  і  отримувати  відповіді  на  всі  питання.  Не  потрібні  і  всі  сучасні  засоби  комунікації,  адже  є  можливість  спілкуватися  кому  завгодно  з  ким  завгодно.
Людина  володіє  Телекінезом  і  всі  засоби  пересування  є  непотрібними,  тому  що  людина  здатна  пресуватися  персонально  та  пересувати  вантажі  з  однаковим  успіхом  як  на  короткі  дистанції,  так  і  на  довгі,  навіть  в  межах  Космосу.
Людина  володіє  здатністю  контролювати  своє  Здоров’я  і  подовжувати  як  завгодно  термін  свого  життя,  що  обумовлює  непотрібність  Медицини,  адже  Здоров’я  стає  приватною  справою  самої  людини.
Цю  неТехногенну  Цивілізацію  можна  описувати  і  описувати.  Я  тоді  знаходився  в  її  лабетах  2  години,  хоча  мені  і  здавалося,  що  промайнуло  хвилин  15.
Але,  в  такій  Цивілізації  відсутній  Інститут  Лідерства,  тому  що  фактично  відсутня  Влада.  Отже,  відсутні  і  Лідери,  тому  що  мова  іде  про  принципово  іншу  суть  Людини  і  принципово  інші  засади  Цивілізації.

Та  ми  зараз  існуємо  в  умовах,  коли  Влада  і  Володіння  є  одним  із  основних  компонентів  нашої  Цивілізації.  Практично  всі  чимсь  володіють,  всі  виконують  певні  підлеглості  і  певні  командування.
Все  різноманіття  таких  стосунків  я  саме  і  визначив  як  Лідерство.  Люди,  які  виконують  функції  керування  –  всі  королі  та  президенти,  начальники  відділів  та  голови  чогось,  і  так  далі,  всі  вони  включаються  у  цю  категорію  людських  відносин.
Але!
Аналіз  доступного  мені  масиву  інформації,  що  мимоволі  накопичений  за  термін  мого  життя,  показує,  що  фактично  існує  два  класи  Лідерів.

Перший  клас  я  називаю  «Офіційні  лідери».  В  нього  входять  всі  носії  офіційного  командування  іншими  людьми,  які  офіційно  займають  певні  посади  –  від  короля  та  президента  та  аж  до  бригадира  колективу  із  декількох  працівників.  Для  всіх  цих  лідерів  характерним  є  ясний  і  прозорий  юридичний  статус  та  обов’язки/права.
Другий  клас  я  називаю  «Духовні  лідери»,  які,  як  правило,  не  мають  юридичного  статусу  і  часто-густо  є  противагою  до  Офіційних  лідерів.
Історія  Людства  вся  тримається  на  Лідерах.  При  цьому  лідери  Першого  класу  фактично  мають  свою  владу  на  базі  примусу,  а  Другого  класу  –  на  базі  переконань,  на  базі  парадигми  «духовного»  походження.
Далі  я  маю  намір  показати  різницю  між  цими  Класами  Лідерства,  використовуючи  не  тільки  аналітичний  опис,  а  і  приклади,  особливо  стосовно  України.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=778979
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 25.02.2018

ВТОМИВСЯ ВІД ЗИМИ

А  я  втомився  від  зими,  
Від  холоду  та  від  відлиги,
Коли  Зима  бере  в  займи
Тепло,  а  потім  раптом  кидає  сніги.

Я  –  березневий,  син  Весни,
Люблю  появу  дубів  листви
Величний  спокій  у  сосни,
І  о  цій  порі  сонця  ніжності  литви.

Чом  я  втомився  від  зими?
Бо  не  заспіваю  на  лижні
Карпат?  Не  побачу  хижі,
Що  хором  таємно  засліплюють  сніги?

То  може  це  і  вже  не  я,
Вона  втомилася  від  мене?
Бач!  Цікава  це  ідея!
Тому  що  вдача  моя  стала  студена?

24.02.2018
К.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=778831
рубрика: Поезія,
дата поступления 24.02.2018

ЛІДЕРИ. 6.

6.  Прийдешнє  і  Лідерство
24.02.2018*  16:00
В  моєму  Діагностуванні  було  завжди  задіяно  24  дуальних  ознак  характеру  людини  по  принципу  «гарне/погане»,  хоча  тепер  розумію,  що  це  далеко  не  повний  опис  рис  характеру  людини.  Безумовно,  вся  сума  цих  рис  обумовлює  певним  чином  поведінку  людини  і  Лідерів  в  тому  числі,  але  це,  так  би  мовити,  кола  на  воді,  які  бувають  навіть  у  вигляді  солітонів.  Враховуючи  те,  що  я  в  даному  випадку  не  пишу  монографію,  а  тільки  своєрідні  начерки  до  неї,  зупинятися  на  цьому  блоці  не  вважаю  доцільним,  але  доцільним  є  спроба  описати  як  і  чому  існує  Інститут  Лідерства.  Для  цього  спочатку  треба  прийняти  якусь,  бажано  певну,  модель  виникнення  Прийдешнього.

Коли  мене  Навчали,  то  процес  Навчання  базувався  на  трьох  китах:
- Я  повинен  був  вірити  собі  і  Вчителям;
- Вся  інформація,  яка  приходить  до  мене  Віртуальними  каналами,  повинна  мати  підтвердження/вираз  в  реальності,  не  бути  внутрішньо  суперечною  і  мати  енциклопедичну  обумовленість;
- Знання  ідуть  у  вигляді  неповних  блоків,  а  інколи  і  у  вигляді  тільки  контурних  натяків,  їх  необхідно  осмислити,  розвити  і  оформити  керуючись  двома  вище  наведеними  положеннями.
До  цього  слід  додати,  що  фактично  Навчання  ніколи  не  припинялося,  просто  у  1991-93  роках  був  «міцний  удар»,  тому  час  від  часу  виникали  протиріччя  у  певних  твердженнях,  які  якраз  і  показували  що  Навчання  розвивається,  іде  і  не  є  тільки  даністю.
Саме  так  і  формувалося  розуміння  того,  як  формується  Прийдешнє.

Програма  Розвитку  Людства  має  тільки,  так  би  мовити,  стратегічний  характер  стосовно  всього  Людства,  але  Прийдешнє  перш  за  все  прив’язане  до  певних  територій,  держав,  народів,  націй,  певних  популяційних  угруповань,  до  конкретної  людини.  Кожна  людина  стосовно  свого  життя  будує  певні  плани  на  майбутнє,  яке  може  мати  лаг  в  декілька  років,  але  головне  те,  що  ми  завжди  думкою  торкаємо  «а  що  буде  завтра?»,  плануємо  своє  завтра,  яке  стає  сьогоденням  для  того,  щоб  щезнути  у  минулому.  Всі  ці  дії  виконуються  на  рівні  Свідомості,  це  наші  свідомі  дії  та  вчинки.  Але  кожна  людина  на  Землі  в  межах  реального  життя  має  тільки  2/3  свідомого  життя,  бо,  якщо  прийняти,  що  сон  охоплює  8  годин,  то  тоді  на  несвідоме  життя  у  людини  припадає  третина!
Написані  сотні  трактатів  про  сон,  є  наукові  роботи,  але  всі  вони  повністю  базуються  на  Матеріалістичній  парадигмі  і  практично  не  дають  відповідь  що  ж  це  таке,  сон,  хоча  і  є  класифікація  його  частин  і  навіть  наукові  трактування  подібні  до  трактувань  К.Г.  Юнга.  Я  опускаю  мову  про  сонники,  тому  що  вони  мають  обмежену  достовірність  для  пересічних  людей  і  втрачають  зиск  для  «просунутих»,  які  фактично  завжди  будують  свою  власну  абетку  трактування  снів.
Якщо  ми  приймаємо,  що  кожна  людина  окрім  Реального  Тіла  має  ще  і  Тонкі  Тіла,  які  є  фактично  делегуванням  в  людину  інших  Агрегатностей  чи  навіть  інших  сегментів  Вищого  Розуму,  то  тоді  логічним  є  прийняття  того,  що  під  час  сну  людина  існує  в  ПозаРеальностях.  
Людство  фактично  весь  час  існує  як  в  Реальності,  так  і  в  ПозаРеальності,  плавно  на  протязі  доби  передаючи  естафету  від  несплячих  сплячим  і  навпаки.  Несплячі  весь  час  перероблюють  своє  життя  в  усіх  його  проявах  Свідомістю,  а  сплячі  тягнуть  це  у  свої  сни,  оброблюють  всі  проблеми  і  корегують  їх.  Але  в  цьому  процесі  є  декілька  дуже  суттєвих  моментів,  на  одному  з  яких  зупинюсь.

Серед  людей  завжди  існували  і  існують  різноманітні  пророки,  провідці  та  іншого  ґатунку  «просунуті»,  вони  завжди  виконували/виконують  різноманітні  передбачення.  Особливо  вони  люблять  розказувати  про  кінець  світу,  адже  простіше  за  все  віддзеркалля  Складного  перевести  в  просте  та  зрозуміле.  Фактично  іде  навалом  озвучення  футурмобілей,  де,  безумовно,  домінують  страсті-мордаті.  Особливе  місце  при  цьому  набувають  найтяжчі  варіанти  розвитку  подій.
Але  завжди  існували,  зараз  існують  і  ще  довго  будуть  існувати  люди,  яких  умовно  будемо  називати  Кодувальниками,  які  мають  здатності  немов  просіювати  всі  вірогідні  події  із  футурмобілей  і  вбирати  такі,  які  дають  Людству  найменше  втрат.  При  цьому  слід  враховувати,  що  всі  події,  які  охоплюють  усвідомлену  Історію  Людства,  слід  покласти  у  три  корзини:
- Події,  які  неможливо  змінювати,  бо  вони  носять  фундаментальний  характер;
- Події,  які  можна  змінювати  при  певних  умовах  і  в  певних  термінах;
- Події,  які  можна  і  навіть  доцільно  змінювати.
При  цьому  є  одне  абсолютне  правило:  події  в  Минулому  змінювати  неможна,  це  –  абсолютна  Заборона.

Коли  серед  «просунутих»  певної  території,  держави,  народу  чи  нації  відбувається  унісон  стосовно  оптимальності  певного  рішення,  то  тоді  воно  немов  потрапляє  на  розгляд  Ради  Землі,  яка  узгоджує  це  із  ПРЛ.  
Все:  вибір  зроблений  і  тоді  він  немов  запускається  у  ПідСвідомість  сплячих  людей,  а  інколи  і  у  НадСвідомість  тих,  хто  має  щастя/нещастя  мати  таке,  і  вони,  прокинувшись,  переходять  в  стан  несплячих  і  конкретними  діями  втілюють  це  у  реальність.
Так  завжди  будувалась  і  будується  Історія  Людства,  його  крокування  до  Мети.  Доказів  цього  багато,  але  я  ж  не  пишу  монографію!
Війни  –  страшний  засіб  Людства  виконувати  самоселекціцю,  але  Перша  та  Друга  Світові  війни  були  «м’яким»  засобом  примушення  Людства  знищити  Війну  як  Інститут.
Те,  що  зараз  відбувається  в  Україні,  -  страшне,  але  воно  має  певну  логіку,  як  і  отримання  самостійності  держави,  появи  нікчемних  керманичів  та  взагалі  всієї  системи  Лідерства,  сучасних  можновладців.  Через  деякий  час  я  зроблю  спробу  в  межах  своєї  парадигми  говорити  про  це.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=778820
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 24.02.2018

ЛІДЕРИ. 4.

4.  Людина  і  Лідерство
22.02.2018*  10:00
Що  я  знав  про  Людину  до  того,  як  відбувся  у  мене  казус  із  Діагностуванням  пана  Розумкова?  Мої  знання  в  цій  сфері  фактично  немов  розпадалися  на  дві  частини,  які  перепліталися  між  собою,:  Людство  і  Людина.
Про  Людство  я  знав,  що:
1. Вид  Хомо,  підвидом  якого  є  Людство  із  самоназвою  Хомо  Сапієнс  сапієнс,  реалізовувався  на  Землі  в  різних  модифікаціях  вже  до  нас  4  Цикли,  наш  є  5-й,  і  вперше  це  відбулося  приблизно  550  млн  років  назад  (приблизно  тому,  що  довжина  року  за  цей  термін  була  різна);
2. На  Землі  зараз  існує  паралельно  до  Людства  інші  підвиди  Хомо,  з  деякими  із  них  я  навіть  мав  ментальне  спілкування;
3. В  нашому  Циклі  вже  існувало  до  нас  4  Цивілізації,  наша  є  П’ята  і  зараз  ми  знаходимося  на  стадії  становлення  та  переходу  до  Шостої;
4. Кожна  така  Цивілізація  обумовлювалася  Вертикальними  Расами,  які  так  чи  інакше  у  свою  чергу  обумовлюють  Горизонтальні  раси  Людства  (примітивно  це:  Біла,  Чорна,  Коричнева,  Червона  і  Жовта);
5. Людство  було  створене  Вищим  Розумом  як  інструмент  самопізнання  та  саморозвитку;
6. Людство  має  Мету:  стати  Безсмертним  для  кожного  індивідууму,  який  буде  таким  за  рахунок  свідомої  зміни  свого  існування  не  тільки  в  Реальності,  а  і  в  інших  Агрегатностях  і,  таким  чином,  Людство  стане  ще  однією  коміркою  Вищого  Розуму;
7. Людство  є  самопрограмуєма  та  самонавчальна  Надскладна  система,  яка  виконує  Програму  Розвитку  Людства  (ПРЛ),  а  механіка  того,  як  це  робиться  достатньо  ясна;
8. Вся  процедура  існування  Людства  знаходиться  під  моніторингом  Господарів  Сонячної  системи;
9. Всі  події  в  житті  Людства  обумовлюються  Радою  Землі,  яка  не  має  якогось  прояву  в  Реальності,  тому  що  вона  є  Віртуальною;
10.  Земля  зараз  є  великою  Лабораторією,  де  час  від  часу  Господарі  Сонячної  системи  перевіряють  перебіг  Розвитку  Людства  (поява  геніїв  різного  розливу);
11.  Всі  форми  та  суті  існування  Людства  мають  статистичний  характер,  тому  що  на  Землі  всі  закони  Реальності  є  статичними  (Абсолютність  як  явище  в  Бутті  не  існує,  як  і  Безмежність);
12.  Людство  існує  і  розвивається  по  принципу:  «Через  терні  до  зірок».

Про  Людину  я  знав:
1. Людина  це  Чоловік  +  Жінка,  тому  що  дуальність  Людини  обумовлює  всі  форми  та  суті  її  існування  і  розвитку.
2. Кожна  людина  має  окрім  Реального  Тіла  ще  і  Тонкі  Тіла,  суть  та  кількість  яких  у  людини  обумовлюється  її  Програмою  розвитку:
3. В  кожній  людині  реалізується  5  підПрограм.
Перша  =  Програма  Розвитку  Душі,  яка  є  носієм  Життя  і  яка  створює  Симбіоз  із  людиною.
Друга  =  Кармінна,  яка  є  Програмою  Реінкарнаційного  Шляху  Душі  на  Землі.
Третя  =  Долі,  що  є  Програмою  реалізації  людини  в  терміні  її  життя.
Четверта  =  Тонких  Тіл,  бо  кожне  Тонке  тіло  в  людині  має  свої  зацікавленості  в  єднанні  із  Реальним  Тілом  людини.
П’ята  =  Біологічна  –  це  те,  що  отримує  кожна  людина  від  своїх  батьків  як  спадок  від  усієї  вервечки  біологічних  пращурів,  це  генетична  програма.
4. Кожна  із  Програм,  які  реалізуються  в  Людині,  так  чи  інакше  завжди  мають  збої,  бо  кожна  людина,  на  жаль,  веде  своє  життя  так,  нібито  вона  вже  безсмертна,  і  таким  чином  ніколи  не  проживає  навіть  програмний  термін  свого  життя.
5. Програмний  термін  життя  кожної  людини  є  індивідуальним,  обумовлюється  багатьма  факторами  і  може  зараз  мати  обсяг  до  240  років.
6. Кожна  людина  має  три  біополя:
- Біополе-1,  яке  є  маніфестацією  життєдіяльності  Реального  Тіла  людини  і  воно  достатньо  непогано  фіксується  приладами;  це  є  маніфестація  Домінанти  Середовище  в  людині;
- Біопроле-2,  яке  є  маніфестацією  життєдіяльності  Душі  і  Тонких  Тіл  людини  і  воно  зараз  не  фіксується  у  повному  обсязі  приборами,  а  тільки  людьми  із  Розширеними  Сенсорними  Здібностями;  це  є  маніфестація  Домінанти  Життя  в  людині;
- Біополе-3,  яке  є  маніфестацією  Духа  в  людині,  воно  зараз  може  фіксуватися  лише  окремими  людьми,  які  мають  Дозвіл  на  такі  операції;  це  є  маніфестація  Домінанти  Розум  в  людині.
7. Кожна  людина  є  унікальною  істотею,  яка  не  існувала  до  моменту  її  існування  і  не  буде  існувати  потім.
8. Є  певні  правила  Сенсорного  Діагностування  людини  і  допомоги  їй,  порушення  яких  так  чи  інакше,  але  завжди  Карається.

І  от,  на  основі  перерахованих  положень  я  оформив  власну  систему    Сенсорного  Діагностування  людини  і  з  1991  року  достатньо  успішно  використовував  її.  Лікуванням  не  займався,  хоча  мені  для  ілюстрації  можливостей  і  Дали  декілька  разів  виконати/зрозуміти  що  це  таке.  В  той  же  час  моє  Сенсорне  Діагностування  на  рівні  Тонких  Тіл  виконувало  лікування.  Але  людина  перш  за  все  реальна  істота!

Отже,  я  у  випадку  з  паном  Розумковим  явно  потрапив  у  ситуацію,  коли  проявилося  в  людині,  в  реальній  людині,  щось  таке,  що  знаходилося  за  межами  моєї  уяви  про  людину.
І  тоді  я  засів  за  вивчення  того,  що  по  цьому  питанню  є  вже  напрацьоване  у  психології:  біля  30  авторів,  від  Фрейда  та  його  учнів/ворогів  та  аж  до  останніх  еквілібристів  від  філософії  часів  Советікусу.  Какофонія,  бо  фактично  всі  вони,  навіть  метр  Карл  Густав  Юнг,  який  визнавав  частковість  вписування  людей  у  його  концепцію,  прагнули  охопити  все  Людство  та  базувалися  фактично  на  Свідомості,  хоча  і  робили  еківоки  у  бік  підсвідомості  –  про  ПідСвідомість  та  НадСвідомість  і  мови  не  йшло,  бо  всі  ці  побудови  виконувалися  явно  чи  закамуфльовано  на  базі  Матеріалістичної  парадигми.
А  людина  навіть  в  межах  їх  розмов  проявилася  неймовірно  складною  істотею,  яка  ніяк  не  лягала  в  їх  прокрустове  ложе!

І  тоді  я  вибрав  необхідний  мінімум  із  досягнень  психологів  для  опису  суті  Лідерства.  Визнаю,  що  цього  мало,  але  чи  є  рація  мені,  анахорету,  робити  складну  комп’ютерну  програму  Комплексного  Діагностування  людини,  хоча  кістяк  її  і  був  колись  зроблений?  Достатньо  вже  того,  що  зараз  маю  таке  Діагностування  на  30  аркушах  і  переконання,  що  таке  Діагностування  виконувати  не  слід,  хоча  в  минулому  і  виконав  десь  біля  200  випадків,  бо  людина  повинне  сама  обумовлювати  реалізацію  свого  терміну  життя!

Отже,  що  промалювалося  про  Лідерство  і  про  Лідерів?

Головне:  Лідерство  має  свого  антипода  Підлеглість  і  ця  антагоністична  пара  притаманна  кожній  людині,  в  якій  та  чи  інша  домінує,  а  їх  рівновага  зустрічається  рідка,  є  достатньо  хитка  і  залежить  від  багатьох  обставин  життя  людини.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=778437
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 22.02.2018

ЛІДЕРИ. 3.

3.  Влада  і  Лідер
21.02.2018*  11:35
З’ясувалося,  що  два  росіянина  Юліан  Семенов  і  Олександр  Горбовський  у  1988  році  видали  книгу  «Закрытые  страницы  истории»*,  а  згадана  мною  вище  книжка  була  тільки  місцевим  друком  однієї  частини  цієї  книги  цих  авторів.  (Цікаво,  що  вона  не  значиться  у  переліку  творів  Юліана  Семенова.)
Юліан  Семенов  достатньо  відомий  письменник,  всі  знають  про  його  авторство  у  кіно  «Сімнадцять  миттєвостей  весни»,  а  Олександр  Горбовський  відомий  як  вельми  вдалий  популяризатор/аналітик  всього  того,  що  знаходиться  за  межами  Ортодоксії  (термін  запущений  в  ужиток  Чарльзом  Фортом  –  дивись:  Чарльз  Форт  –  1001  забытое  чудо.  Книга  проклятых*)  =  Паранормаліка  тощо.
Ця  книга  не  є  художнім  твором  авторів.  Вона  не  є  і  науковим  аналізом  Історії,  хоча  перед  моїми  очима  весь  час  стоїть  майже  сотня  наукових  дисертацій,  які  можна  розроблювати  в  різних  наукових  галузях,  відштовхнувшись  від  змісту  цієї  книги.    Я  би  назвав  цей  твір  авторів    письменницьким  дослідженням,  по  аналогу  із  існуючим  журналістським  дослідженням.
Як  по  мені,  то  цю  книгу  слід  прочитати  українцю,  який  дійсно  є  патріотом  своєї  території  і  держави,  для  того,  щоб  скласти  своє  власне  уявлення  про  сучасну  Людську  Цивілізацію  і  визначити  для  себе  місце  України  в  ній.  А  для  того,  щоб  останнє  визначити  для  себе  з  урахуванням  сьогодення,  я  рекомендую  прочитати  ще  і  такі  книги:  А.  Бушков  «Россия,  которой  не  было»*  та  В.  Білінський  «Країна  Моксель,  або  Московія»*.

То  про  що  іде  мова  в  тій  частині  книги  Ю.  Семенова  та  О.  Горбовського,  яка  мене  так  зацікавила?  Про  Владу.

Автори  частини  у  своїй  книзі  назвали  Сторінками  Історії,  як  я  розумію.  Та,  що  стала  для  мене  полігоном/основою  формування  Матриці  Лідерства,  має  назву:  «Страница  четвертая  –  Черная,  цвета  безысходности  и  зла.  Страх  у  подножия  трона»  -  я  наводжу  її  назву  в  оригіналі  із  поваги  до  авторів,  хоча  російська  мова  і  була  колись  для  мене  службовою.  Далі  роблю  вибірку  розділів  в  цій  книжці,  теж  в  оригінальному  вигляді:
І.  Путь  к  вершине
1.  Воля  и  власть
2.  «…они  пожирают  своего  родителя»
3.  Брат  на  брата
4.  Самозванцы  и  двойники
5.  Любой  ценой
ІІ.  Над  облокамы
1. Пределы  власти
2. Бессилие  власти
3. Право  быть  властелином
Право  сильного
Умевшие  внушать  ужас
Фактор  «икс»
4. Искусство  удержать
Боги,  их  сыновья  и  наместники
5. Жизнь  на  вулкане
Нежелание  ветра
Свирепые  стражи  закона
Кому  верить?
В  свой  последний  час
ІІІ.  Путь  в  пропасть
1. Без  радости
2. Бремя,  которое  слишком  тяжко.

Переказувати  зміст  цієї  частини  цієї  книги  нема  ніякої  рації  –  нехай    наведені  мною  оголовлення  будуть  інтригою  для  читача  і  спровокують  його  прочитати  цю  книгу  чи  цей  розділ  як  мінімум.  Нагадаю,  що  я  вже  вище  сказав,  що  тут  мова  іде  про  Владу.

Колись  я  був  науковцем  і  тому  звик  все,  про  що  кажу,  звіряти,  бажане,  із  першоджерелами.  От  що  каже  зараз  про  Владу  дорога  всім  Вікіпедія*:
 «В  найширшому  розумінні  влада  це  здатність  впливати  на  події  та  явища.  В  такому  широкому  значенні  говорять  не  тільки  на  відносини  між  людьми,  але  й  на  взаємодію  людини  з  навколишнім  світом  (кажуть  про  владу  людини  над  природою)  чи  навіть  природних  явищ  між  собою.  Однак  перш  за  все  влада  розглядається  як  соціальна  категорія  і  стосується  стосунків  між  людьми.»
Далі  ми  дізнаємось,  що:
- Є  різне  визначення  розуміння  терміну  «Влада»,  а  саме:
Соціальними  науками;
Біхевіористське;
Теологічне;
Інструменталістське;
Влада  як  вплив;
Конфліктне;
Вольове.
- Є  види  влади:
Примусова;
Психологічна;
Екологічна.

Якщо  опустити  всі  логічні  побудови  та  висновки  з  них,  то  можна  сказати,  що  Лідерство  так  чи  інакше  охоплює  всі  ці  визначення  та  види  Влади.

Примітка;  тут  і  далі  всі  джерела,  які  мають  позначку  *,  знаходяться  у  вільному  доступі  в  Інтернеті  (в  Мережі).

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=778260
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 21.02.2018

ЛІДЕРИ. 1. 2.

ЛІДЕРИ

1.  Преамбула
20.02.2018*  17:50
Те,  що  зараз  відбувається  в  Україні  мені,  безумовно,  завдає  біль.  І  не  тому,  що  я  безсилий  брати  якусь  активну  роль  в  сучасних  подіях  через  свій  вік  (мені  вже  дев’ятий  десяток  років  іде)  і  стан  здоров’я  (були  інфаркти),  а  тому,  що  я  розумію/знаю  головну  колізію  цих  подій,  яка  при  озвученні  її  може  бути  прийнята  іншими  людьми  як  фантастична.
Так,  давайте  домовимося,  що  все,  що  я  буду  далі  говорити,  ви  будете  сприймати  як  фантастику.  Тим  більше,  що  я  нічого  доказувати  не  маю  наміру,  просто  буде  констатація,  і  не  більше.

Чи  маю  я  право  щось  говорити  на  порушену  тему?  Якщо  враховувати  якісь  звання  та  іншого  типу  еполети,  то  я  не  маю  такого  права,  бо  я  просто  звичайна  людина,  до  того  ж  ще  і  пенсіонер.  Але!
У  1990  році,  коли  мені  було  54  роки,  на  мою  голову  впало  Розкриття  Розширених  Сенсорних  Здібностей,  а  далі  були:  Контакт,  Психогенний  колапс,  Богошок,  Іспити,  в  тому  числі  і  в  Малих  Лаврських  печерах,  Ініціація,  навчання  в  «Космічному  університеті»,  здатність  Сенсорно  діагностувати  людей,  території  і  події…  Одним  словом,  я  став  езотериком,  а  моє  життя  почало  іти  по  трьом  сферам  –  реальна,  полу-реальна  і  нереальна.
Перша  сфера  була  карколомна  і  переповнена  болем,  друга  –  несподіваними  Знаннями  і  відчуттям  щастя,  захвату  та  здивування,  а  третя  –  невіри,  бо  мені  було  неймовірно  тяжко  прийняти  за  правду  те,  що  так  чи  інакше  давно  стало  полем  творчості  фантастів.
Від  життя  в  першій  сфері  я  нікуди  не  міг  дітися;  в  другій  сфері,  коли  почала  промальовуватися    Правда,  робив  спроби  уникнути  виконання  того,  що  мої  колеги  звично  називають  Місією,  і  мене  за  це  Карали,  то  я  повертався  і  провертався  на  круги  свої;  третя  сфера  подарувала  мені  Голос  і  здатність  Спілкування  за  межами  Реальності  та  мати  вже  звичне  відчуття  торкання  до  величчі  Вищого  Розуму.
Саме  все  це  і  дає  мені  право  розказувати  вам  мою  «фантастику».

2.  Початок

Майже  2  роки  я  працював  старшим  науковим  працівником  в  організації,  яка  займалася  широким  спектром  організації  безпеки  України,  у  відділі,  де  більше  половини  співробітників  були  езотериками  в  різних  галузях  Нетрадиційності.  Моя  сфера  була:  сенсорна  аналітика  і  систематика,  прогнозування  тощо.
У  1998  році  Українська  армія  мала  вже  пік  звільнення  від  розумних  військових,  а  наша  організація  була  навпіл  військова,  і  тому,  при  вельми  активному  сприянню  російських  агентів,  вона  була  ліквідована  (до  речі:  на  той  момент  в  Росії  існувало  офіційно  5  подібних  організацій),  а  її  аналітики  стали  кістяком  Центру  Розумкова.    Мої  товариші  порекомендували  і  мене  в  цей  Центр,  але  для  цього  я  повинен  був  пройти  співбесіду  із  самим  Розумковим.
- Вас  чекають.
- А  що  мені  говорити?
- Правду.  Тільки  правду.  Про  самого  Розумкова  і  як  ви  бачите  Нетрадиційний  захист  України.
І  була  моя  зустріч  із  Розумковим.  І  сказав  я  йому  правду.  І  була  вона  жахлива,  бо  я  Побачив  у  нього  рак,  який  йому  поставили  мої  колеги/диверсанти.    І  я  знав,  що  його  можна  врятувати.  Навіть  знав  хто  може  його  врятувати.
Він  інтелігентно  вислухав  мене,  ми  мило  поговорили,  а  на  другий  день  мені  було  сказане,  що  я  не  можу  працювати  у  Центрі,  бо  пенсіонер  (62  роки  тоді  мав),  хоча  там  і  працювало  декілька  пенсіонерів.
Через  місяць  мені  подзвонила  та  людина,  що  рекомендувала  мене,  і  попросила,  щоб  я  ще  раз  подивився  стан  здоров’я  Розумкова.  Подивився  –  нічого  не  змінилося.  Тоді  він  і  сказав  мені,  що  у  Розумкова  скоро  плинний  рак…  Через  декілька  місяців  Розумкова  не  стало.

Ця  історія  приголомшила  тоді  мене:  я  ніяк  не  міг  зрозуміти  чому  Розумков  мені  не  повірив,  чому  був  втрачений  час.  Довго  бідкався  з  цим,  поки,  нарешті,  мені  не  Підкинули  ідею  зробити  Сенсорне  Діагностування  Розумкова  з  точки  зору  лідерства.  Красива  була  ідея,  але  як  її  перетворити  в  системність,  адже  я  звик  все  розглядати  системно.  І  підказка  прийшла,  як  завжди,  несподівано:  до  моїх  рук  потрапила  книжечка,  яка  була  видана  десь  в  Азіатських  республіках  СРСР,  з  назвою  «Смерть  у  підніжжя  трону».

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=778149
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 20.02.2018

БУЛО ТАКЕ, БУЛО…

Як  радісно  я  дарував  вам  свій  талант!
Малюнки,  вірші  –  почуття  мої  щирі,
В  любові,  в  коханні  тоді  я  був  гарант.
Дивно,  що  в  цьому  такий  я  і  понині.

Сліпий!  Бо  вам  треба  тоді  було  інше  –
Гроші,  брутальність  і  гра  у  панування…
Страждав,  молив,  здався,  надії  залишив,
Відправив  чуття  свої  у  поховання.

І  от  бачу  ваше  змарніле  обличчя.
Роки,  роки!  В  очах  біль  одинокості.
Навіть  чую  немов  регіт  потойбіччя
В  крокуванні  по  вас  життя  жорстокості.

Прикро,  що  з  роками  і  я  став  вже  не  той,
Який  щиро  колись  вас  лікував  коханням,
Одинокості  мене  чатує  конвой,
Щоб  ніщо  не  змінило  серця  мовчання.

16.02.2018
К.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=777389
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.02.2018

СТАРІ ВІРШІ

Гарні  вірші  із  старої  кишені,
Бо  щемом  в  спогадах  серце  лоскочать,
Згадкою  як  тоді  шелестили  клени
І  як  гуси  у  небі  радо  гогочать,
Як  в  лісі  кисень  запаморочливий,
Як  кожний  гриб  співає  пісню  забуту,
Як  стовбури  у  сосен  мироточні,
Як  дуби  знають:  прийшов  ти  на  спокуту!
Старі  вірші…
Немов  в  минулому  себе  торкаєш:
Емоційне  роками  ти  не  змінився!
Хоч  за  нерозумність  себе  картаєш,
Та  перед  бідами  ніяк  не  схилився!

12.02.2018
К.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=776610
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 12.02.2018

СНІГ ЗАРАЗ

Ви  мені  казали:  «Зими  не  буде!»
Бач,  за  вікном  як  щільно  сніг  лягає!
М'яко,  тихо,  як  розповідь  приблуди,  
Що  нарешті  розмову  щиру  має.

Пригадую  Новий  рік  у  Воловці  –
Там  сніг  в  лижні  в  обіймах  тримав  мене,
А  я  щасливий  летів  на  манівці,
Спускаючись  з  гіркі,  і  волав:  «Біг  мі!»

11.02.2018
К.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=776412
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 11.02.2018

МАРНІСТЬ

Хочеться  признання,  і  без  зайвих  слів,
Щирого  прохання  про  вподобання,
І  дяки,  що  я  колись  тебе  носив
Як  усміх  Долі  на  її  прохання.

Хочеться  порозуміння,  і  без  слів
Про  помилки  нашого  минулого,
Про  те,  що  я  зробив  і  що  не  зробив,
Як  гонор  зрадою  тебе  спопелів.

Хочеться…
Бач,  марно  хочеться…

10.02.2018
К.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=776159
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.02.2018

МОЇ ДІТИ

Коли  діти  розумніші  за  мене  –
Радію.
І  плачу
Душею,  якщо  вони  раптом  тупі,  -
Це  мене  гнобить  і  б’є  достеменне.
Надію
І  вдачу
Не  втрачаю:  діти  розумні,  живі!

10.02.2018
К.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=776158
рубрика: Поезія, Сюжетні, драматургічні вірші
дата поступления 10.02.2018

Не на МАЙДАНІ

Майдан.  Події  Помаранчеві.
Я  був  розчавлений  крахом  сім’ї  –
Діти  малі  на  руках,
Тому  і  ре  був  на  Майдані.

Майдан.  Повстання  за  Гідність  –
У  мене  перший  інфаркт,
Хоч  діти  вже  юнаки,
Та  я  знову  не  був  на  Майдані.

Майдан.  Зараз.  Михо-таран.
Я  маю  два  вже  інфаркти
І  крокування  в  дев’ятий  десяток.
І  знову  я  не  на  Майдані.

Але  от  дивина:
Знаю,  що  буде  подалі
Саме  тому,  що  я
Не  був  і  не  є  на  Майдані.

04.02.2018
К.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775154
рубрика: Поезія, Езотерична лірика
дата поступления 04.02.2018

ТІ, що…

На  планеті  у  різних  країнах
Живуть  саме  такі  люди  як  я  –
Страждають  вони  у  Знання  стінах,
Бо  доля/самотність  їх  мовчазна.
Вони  немов  нервова  система
Людства,  що  в  борні  звитяжно  горить,
Давно  щільно  палає  дилема:
Зло/Добро  б’ються  давно  і  в  цю  мить.
Мракобісся,  деспотія,  рабство  –
Фізичне,  духовне  і  моральне,
Жлобство,  суцільне  нагле  нахабство  –
Зло  є  тотальне,  фундаментальне.
Знання,  свобода,  демократія,
Толерантність  і  щирість  глибинне,
Радість,  щастя,  життя  ейфорія  –
 От  що  в  супротиві  Злу  єдине.  
А  ті,  що  це  чують/бачать/знають,
Пливуть  нібито  над  боротьбою,
Вони  завжди  страждають,  ридають,
Вони  над  боротьбою  шугають,
Адже  вони  лише  доглядають
І  долю  свою  не  оминають,
Хоч  ридають  завжди  над  юрмою…

02.02.2018
К.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774736
рубрика: Поезія, Езотерична лірика
дата поступления 02.02.2018

ТІРАН

Чому,  чом  досі  ти  живий,
Якщо  тебе  щиро  люди  проклинають?
Тому,  що  ти  є  безсоромний  багатій?
Куратори  в  пеклі  тебе  добре  знають?

Чом,  чому  ти  досі  живий,
Якщо  так  нагло  із  ворогом  торгуєш?
Тому,  що  владою  упився  на  крові?
Тому,  що  хвацька  у  пекло  шлях  торуєш?

Чому  ти,  чом  досі  живий,
Якщо  щільно  упився  тиранією?
Тому,  що  на  землі  Кия  Русі  святій
Став  для  Злата  солодкою  повією?

Чом  досі,  чому  ти  живий,
Якщо  в  тобі  розквітла  масна  підступність?
Тому  що,  серед  манкуртів  ти  є  Крутий,
А  сила  твоя  є  царська  непідсудність?

Чому,  чом  досі  ти  живий,
Якщо  вкрав  у  людей  світлі  сподівання?
Тому,  що  патріотизм  твій  є  фальшивий
І  людям  подарував  лише  страждання?

Боляче,  та  добре,  що  досі  ти  живий,
Бо  треба  стимул  народу  для  повстання,
Щоб  став  очищенням  від  рабства  буревій,
Щоб  країною  правили  так  востаннє!

30.01.2018
К.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774243
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 30.01.2018

НА ЖАЛЬ, пані…

На  жаль,  пані,  дійсно  ви  праві:
Не  можна  довго  вас  зневажати,
Бо  зрада  сидить  у  вас  в  крові,
Душа  бо  ваша  чорніша  сажі.

Нездатні  ви  когось  кохати,
Бо  ваше  серце  давно  вже  мертве,
Бо  звикли  ви  потрібне  мати
Не  для  любові,  щоб  тільки  жерти.

Брехня,  що  святого  нема  у  вас,
Адже  ви  для  себе  завжди  святі,
Хоч  Кривда  йде  з  вами  повсякчас!
То  є  святі  ви  на  самоті!

На  жаль,  пані,  дійсно  ви  праві
І  вам  не  потрібний  я  –  нікчема,
Бо  я  не  із  тих,  хто  у  борні
До  ваших  ніг  тягне  бога  з  Неба!

Але  як  легко  на  душі  без  вас!
Дивно:  чом  валявся  перед  вами?
Чом  моє  кохання  було  як  транс?
Чом  будував  вам  Любові  храми?

Напевно,  пані,  мі  боги  люблять,
Напевно  іспит  вами  я  пройшов!
Отже,  мужній  той,  хто  вас  пригубить,
А  потім  щастя  в  рабстві  не  знайшов!

29.01.2018
К.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774038
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.01.2018

ДОЛАТИ БІЛЬ

Як  тяжко  часто-густо  долати  біль,
Казати  йому:  «То  живи  в  минулому!»,
А  він  вискакує  немов  би  нівідкіль
І  дає  життя  спомину  померлому.

І  сором  враз  обгортає  тоді  тебе
За  дурість,  за  помилку,  за  ницість  дії,
Що  вів  себе  немов  велике  був  цабе,
Хоч  тільки  ти  так  оцінив  ті  дії.

Як  тяжко  часто-густо  долати  біль,
Оцінюючи  себе  із  сьогодення,
Немов  тягнеш  собі  на  плечі  із  довкіль
Провини  як  провини  покоління.

28.01.2018
К.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=773853
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 28.01.2018

ВАТА

Рабська  покора:  «То  нас  хай  пан  розсудить!
У  пана  маєток,  гроші,  то  і  розум!
Перед  виборами  він  до  нас  приходить  –
Гречку  дарує,  обіцянки  говорить!
Хата  моя  всюди  стоїть  завжди  з  краю,
То  де  я,  а  де  січова  колотнеча!
Добрий  пан  вже  зараз  прямує  до  раю  –
Бачу;  його  за  кордон  рятує  втеча!
Синиця  (гречка)  завжди  краща  за  стерха,
Який  у  небі  в  дзьобі  несе  свободу.
Радійте:  панство  наше  не  є  пропаще!
Вони  над  нами  немов  божа  є  стріха!»

28.01.2018
К.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=773833
рубрика: Поезія, Панегірик
дата поступления 28.01.2018

ЗАРАЗ

Зараз  не  хочеться  писати  вірші.
І  не  тому,  що  нема  натхнення.
А  тому,  що  до  безглуздя  вже  прийшли
Від  можновладних  дій  повсякдення.

Нахабство,  наглість,  жадібність  і  підлість,
Презирство  до  народу  і  країни
Під  гаслами:  «Народу  наша  вірність!
Ми  є  вірні  діти  України!»
Від  цього  розгулу  фарисейства
Втрачається  вся  здатність  віршування,
Бо  серце  заповнює  шаленство,
Бо  так  і  рветься  заклик  до  повстання!

23.01.2018
К.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772947
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 23.01.2018

ЛЮБОВ

Прочитав  афоризми  Коко  Шанель  –
Мудрість  жіноча,  що  є  поза  часом  –
Мимоволі  примірив  їх  і  до  себе.
Життя  кожного  із  нас  –  шкіра  шагрень,
А  підсумок  завжди  всім  викрутасам
Фіксується  в  Книзі  Життя  Там,  на  Небі.

«Чоловік  завжди  має  жінку  одну,
Усі  інші  –  тільки  тіні  від  неї!»  -
На  дев’ятій  десятці  погоджуюсь  з  цим.
«Старість  не  рятує  вас  від  кохання,
А  кохання  рятує  від  старості!»  -
Це  правда,  було  би  любити  бажання.

Століття  ідуть,  будуть  далі  іти,
З’являються  кумири  і  герої,
Генії,  пересічні,  навіть  манкурти,
А  єднають  їх  всіх  Любові  світи,
Любові  на  двох,  як  світ  цей  старої,
Адже  Жінка/Чоловік  Єдністю  скуті.

21.01.2018
К.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772628
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.01.2018

МАНКУРТ

[i]А.Батону[/i]
В  житті  неможливо  бути  поза  зіткненням,  
Адже  ти  своїм  невтручанням  стоїш  за  когось,
То  блюзнірством/зрадою  є  твоє  прагнення
Мовчати,  коли  в  країні  дзвони  б’ють  у  голос!

То  що,  ми  на  барикаді  по  різні  боки?
Я,  (здоров’я!)  здатний  лише  боротись  ментально,
Ти  ж,  бачу,  береш  яскраво  рашизму  уроки  –
«Мені  гарно  платять,  хіба  це  аморальне?»

Для  мене  такі  люди  є  типові  манкурти.
Чи  є  та  межа,  яку  вони  не  перетнуть?
Для  ворога  ви  надбання  високої  варти!
І  ви  знаєте  це:  для  вас  гроші  не  пахнуть!

20.01.2018
К.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772381
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 20.01.2018

ПРОРОЦТВО два2018

Немов  би  у  нас  у  всіх  слів  мало  нових
Та  формуємо  ними  нове  бачення  –
Воно  фіксується  у  віршах,  в  промовах,
А  головний  новатор  –  телебачення.

Цей  рік  буде  явно  Святом  Компромату:
Початок  поклали  шпальти  Аль  Джазірі,
Грузинське  ТеБач  підкинуло  гранату,
А  далі  шквал,  порятунок  –  харакірі.

14.01.2018
К.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771334
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 14.01.2018

СІМЕЙКА

Коли  колишній  комсомольській  вождь,
Пройшовши  відповідні  метаморфози,
Нарешті  в  ранзі  генпрокурора,
Патякає  про  грузино-США  загрози,
Патякає  про  врятований  грошей  дощ,
ЗГАДАЙ:  він  Гаранта/Кума  є  опора!

Його  дружина  –  героїня  дня/ночі  –
Вже  втюхали  нам  в  Тисячоліття,
Вона…  хм…втілює  тисячоліття,
Син  –  невинний  в  ДТП  автоматично  й  заочно…
Разом  –  взірець  сучасного  лихоліття.

13.01.2018
К.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771103
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 13.01.2018

БЕЗЖАЛЬНИЙ СОН

Неокреслене  приміщення,  неокреслений  стіл,  неокреслені  наїдки  на  столі  і  ми  двоє  –  ти  сидиш  від  мене  праворуч.  Я  відчуваю  твій  погляд  на  собі,  але  не  повертаю  до  тебе  голову,  дивлюсь  бездумно  перед  собою.  Ми  щось  святкуємо.  Вчора  святкували  день  народження  молодшого  сина,  21  рік  сповнилося,  то  може  це  проекція  того  святкування?

В  мені  наростає  якась  безпричинна  стурбованість,  то  я  встаю  із-за  столу,  роблю  крок  уперед,  а  потім  повертаюсь  і  знову  сідаю  за  стіл.  Та  стурбованість  в  мені  наростає,  розпирає  мене  і  я  не  можу  зрозуміти  її  природу.
Раптом  красивий  чоловічий  голос,  глибокий  і  проникливий  баритон,  співає:
«О  любви  так  много  песен  сложено,
Но  я  спою,  спою  тебе  еще  одну!».
Ці  слова  і  оркестровий  супровід  немов  вибухають  в  мені  і  я  ривком  вискакую  із-за  столу,  роблю  декілька  кроків  уперед  і  прислоняюсь  до  лутки  дверей,  які  з’являються  праворуч  від  мене.  Миттю  мене  переповнює  туга  неймовірної  сили.  Якусь  мить  не  розумію  про  що  туга,  але  зразу  приходить  розуміння,  що  це  моя  туга  за  втраченим  коханням  до  тебе.  Туга  переповнює  мене,  перекручує  душу,  аж  в  очах  темніє…  Приходить  розуміння,  що  всі  твої  зради,  твої  підлі  вчинки  є  дрібницями,  а  от  втрата  мною  мого  кохання  до  тебе  є  неймовірної  сили  біда.

Всім  тілом  відчуваю,  як  ти  підходиш  до  мене  і  зупиняєшся.  Я,  не  повертаючись  до  тебе,  не  дивлячись  на  тебе,    відкриваю  двері  і  ти  виходиш.  Закриваю  двері,  а  потім  у  верхній  частині  правого  кута  дверей  бачу  замок,  вставляю  в  нього  ключа  і  двічі  повертаю  його.  Двері  зачинені.  А  туга  немов  перетворює  мне  у  деревину  і  я  прокидаюся  з  відчуттям  великої  втрати  в  моєму  житті.

Який  жахливий  сон!

10.01.2018
К.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770610
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 10.01.2018

СПОГАДИ

Усміхнений  Місяць  мені  нагадав
Як  ми  в  сяйві  його  кохались,
Як  радісний  був  вранці  спалах  заграв,
Як  під  Сонцем  в  коханні  клялись.

Мені  Місяць  вже  не  посміхається  –
Він  полем  жене  хуртовину,
Весною  в  любов  з  іншими  грається,
З  мене  ж  кепкує  без  упину.

Я  ж  тікаю,  тікаю  до  Сонечка  –
Замріяно  ловлю  заграви,
А  вночі  замість  Місяця  свічечка
І  спогади  про  нас  яскраві.

06.01.2018
К.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769993
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.01.2018

ПРОРОЦТВО раз2018

Ну,  що,  по  клімату  ми  –  Центральна  вже  Європа:
Зима  без  снігу,  температура  плюсова,  дощі,  мряка!
Інше  поки  що  звичне  –  в  народу  гола  попа,
Олігархічна  влада,  Верховна  Зрада,  що  є  клоака.

Під  Новорічну  ніч  є  показове  убивство,
Під  бій  курантів  патякання  антигаранта,
Проти  змін  демократичних  по  телебаченню  лукавство
І  проти  «Руху  нових  сил»  ворожість  головного  мента.

Але  які  пронизливі  пісні  дзиґи  Юлі!
І  як,  як  сміливо  танцюють  на  пательні  можновладці!
Здається  їм,  що  обурені  вигуки  народу  вщухлі,
А  вогнище  під  ними  –  ніщо,  вони  в  безпеці.

Та  рік  цей,  що  для  України  кліматично  європейський,
Ховає  зашморги,  пожежі  і  суди  Лінча,
Як  відповідь  народу  на  розгул  судейський/поліцейський,
І  буде  це  Майдан  не  кольору  помаранча.

05.01.2018
К.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769821
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 05.01.2018

ДО ЛИЦАРЯ ІЛЛІ

Коли  нарід  тебе  покличе,
Ти  неспроможний  будеш  встати
І  вийти  на  Київське  віче,
Взяти  меча,  надіти  шати.

Тебе  давно  в  брехні  скували,
Хоч  ти  Київської  Русі  лицар,
Кістки  Кручі  Києва  сховали,
Славу  вкрали  московські  скици.

Нема  князя  Ясне  Сонечко,
Тепер  при  владі  є  бариги,
То  Іловайськ  як  Берестечко,
На  лицарях  висять  вериги.

То  коли  нарід  тебе  покличе,
Ти  під  іменем  повинен  встати,
Що  оголосить  Київське  віче,
У  тебе  будуть  сучасні  шати.

І  надсила  твоя  фізична
Буде  розумова,  нездолана,
Твоя  наснага  патріотична,
Україною  покликана!

03.01.2018
К.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769468
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 03.01.2018

ПЕРЕДНОВОРІЧНЕ

Коли  закінчується  старий  вже  рік
І  свято  Новорічне  поряд  в’ється,
Щоб  життю  розпочати  новий  відлік,
Що  в  Новорічну  ніч  завжди  сміється,
Ти  теж  радієш:  разом  з  роком  старим
Ти  проминув  Минулого  капкани
Навіть  гадаєш,  що  «покорив  вже  Рим!»,
Та  рокочуть  і  далі  барабани,
Та  сурми  тягнуть  стару  мелодію…
Синкопа  Новорічна  є  миттєва,
Та  звично  не  втрачаєш  ти  надію:
В  Новому  році  буде  щастя  злива!

30.12.2017
К.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769000
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 31.12.2017

ЗАВЕРШЕННЯ 2017

Який  цей  рік  був  навіжений!
Немов  прокляття  столітнє  проявилось:
Манкурт  і  компрадор  скажений
Україні  рашизму  впорснули  гнилець.

Війна  на  внутрішньому  фронті,
Країну  крутять  дві  ідеологеми:
Одна  –  бариги  в  парламенті,
Друга  –  зміна  політичної  системи.

29.12.2017
К.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768871
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 30.12.2017

НОВОРІЧНЕ

Зима.  В  містах  та  на  селі  сніг  по  пояс.
Тиша.  Свіжість  повітря  подих  дурманить.
Шепіт?  Нема.  Нарід  протест  кричить  в  голос.
Синички.  Годувати  їх  не  завадить.

Київ.  Дитя  Саака  немов  Прометей.
Влада.  Стерв’ятник  –  компрадор  Петя  в’ється.
Рошен.  Солодка  отрута  торт  «Бармалей».
Україна.  В  спазмах  корупції  б’ється.

Новий  рік.  Рік  манкурта  наглої  зради.
Весна.  Рік  сліз  кровавих  у  Московії.
Літо.  Рік  колапсу  Верховної  Ради.
Осінь.  Рік  смерті  Можновлади-повії.

19.12.2017
К.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766934
рубрика: Поезія, Езотерична лірика
дата поступления 19.12.2017

Клуб Поезії. СМЕРТЬ ПОЕТА

Як  помирають  поет?
Просто.
Раптом  його  довго  нема
На  шпальтах  віртуального  Клубу  поезії.
Просто  рідкі  друзі  із  Білого  списку
Розуміють,  що  давно  нема  оновлення
Творчості  того,
Хто  весь  час  їх  інтригував
Чи  дивував
Своєю  незвичністю.
Просто  Мовчання  вкрало  поета.
Просто  він  щез  із  кола,
Де  можна  схвальність  отримати…
І  навіть  адреса  його  невідома,
Бо  Клуб  є  схрон  віртуальних  поетів
І  віртуальної  творчості  їх.
Просто,
Дуже  просто
Поет  іде  у  Безмірність
Мовчання,
Невідомості
І  приєднання  до  Більшості,
До  Абсолютної  Більшості  Людства.

Я  схиляю  голову  перед  такими  поетами
І  треную  своє  Мовчання  паузами  
Поетичної  творчості.

15.12.2017        
К.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766308
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 16.12.2017

Клуб Поезії. ЖИТТЯ ПОЕТА

Як  живе  поет  повсякденно?
На  добу  рефлексує  двічі
На  різноманітні  події:  
На  життя  народу  злиденне,
На  зради  жінок,  примхи  дівочі,
На  ніби  героїзм  Надії,
На  підлість  і  зраду  Надії,
На  зміну  погоди  щоденне,
На  «кіборгів»  -  нащадків  Січі,
На  депутатські  лиходії,
На  все  наше  життя  стражденне,
На  щасливі  дні  неминучі,
На  політиків,  що  повії,
На  все,  що  є  благословенне,
На  новини  до  сліз  пекучі,
На  те,  що  є  ще  добродії…
На  все!
На  вся!
На  про  що!
Тощо.
Тощо.
Тощо.

16.12.2017
К.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766307
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 16.12.2017

МИСТЕЦТВО: НОВАЦІЇ

Скільки  живу  і  живу  у  сфері  Мистецтва,  стільки  був  переконаний,  що  в  ньому  існують  дві  категорії  митців:  творці  і  епігони.  З  моєї  точки  зору  творцями  є  такі  митці,  які  творять  відповідно  до  гасла  Мікеланджело:  «Беру  камінь  і  прибираю  все  зайве!»  Епігони  –  це  ті,  хто  від  природи  не  має  здатності  творити  і  тому  повторює  досягнення  творців.  Серед  художників,  наприклад,  існує  вислів:  «Тих,  хто  вміє  малювати,  навіть  класно  вміє  це  робити,  мало  художників».  Мій  молодший  брат  Микола,  царство  йому  Небесне,  любив  повторювати,  здається  це  був  вислів  Чистякова,  що  навчити  малювати  можна  коняку,  а  навчити  бути  художником  неможливе.  Раніше  я  погоджувався  з  таким  твердженням,  але  тепер  маю  іншу  точку  зору:  навчити  того,  хто  вміє  малювати  бути  художником  можна,  але  це  навчання  відноситься  до  сфері  психології  і  педагогіки,  навіть  до  езотерики,  бо  треба  вчити  людину  бачити  Незвичне  у  звичному.  Та  не  це  мене  спонукало  говорити  про  Мистецтво.

Останнім  часом  в  силу  життєвих  обставин  я  мало  маю  можливості  активно  знайомитися  із  різними  митецькими  досягненнями  –  головним  чином  для  мене  таким  джерелом  є  Інтернет.  Але  поступово  склалося  враження,  що  дуже  багато  робіт  в  архітектурі,  у  видах  образотворчого  мистецтва,  в  дизайні  мають  флер  вторинності.  Дивишся  на  роботу  –  класно  зроблене,  але  щось  не  так,  хоча  і  ясно,  що  це  не  плагіат  і  не  епігонство.  Приписував  таке  своє  враження  тому,  що  це  у  мене  вже  старече  сприйняття  світу,  що  і  до  мене  добралася  цей  віковий  недолік.
Але!

Нещодавно  до  моїх  рук  потрапила  книжка  Остіна  Клеона  «Кради  як  митець.  Креативні  фішки  про  які  тобі  ніхто  не  розповість».  Книга  була  видана  на  англійській  мові  у  2012  році  у  Нью-Йорку,  а  на  українській  в  2016  у  Харкові.  Прочитав  я  цю  книгу  і  для  мене  все  стало  на  свої  місця.
Фактично  це  є  немов  маніфест  сучасного  мистецтва,  головна  суть  якого  дана  зразу  в  її  назві.  Автор,  використовуючи  навіть  доказову  базу  із  висловів  різних  митців,  говорить,  що  митець  за  основу  своєї  творчості  повинен  взяти  (і  бере!)  крадіжку  ідей  і  таке  інше  у  своїх  попередників  і  активно  творчо  перероблювати  під  себе,  під  свої  здатності  максимально  це  переробити.  Остання  глава  цієї  книжки  закликає  митця  прибирати  все  непотрібне,  але  це  заклик  прибирати  не  по  принципу  Мікеланджело,  а  по  принципу  прибирати  все,  що  заважає  митцю  в  його  діяльності.

Я  розумію,  що  книжка  Остіна  Клеона  не  є  маніфестом  сучасного  стану  Мистецтва,  а  своєрідним  підсумком,  так  би  мовити,  головного  стратегічного  масиву  творчості.  Подумки  починаю  проглядати  відомі  мені  літературні  твори,    творчість  окремих  художників,  архітекторів  і  розумію,  що  Остін  має  право  на  таке  узагальнення.
Таким  чином,  ми  можемо  сказати,  що  сучасні  митці  поділяються  на  три  категорії:
- Творці  з  гаслом  Мікеланджело  «Прибираю  все  зайве!»;
-  Митці  категорії  Остіна  Клеона  з  гаслом  «Кради  як  митець»;
-  Епігони.

В  моєму  розширеному  роду  зараз  14  діючих  митців  і  мені  так  і  кортить  зробити  аналіз  їх  творчості.  Та  роки  вже  обмежують  мене.  За  себе  скажу:  ніколи  не  був  крадієм,  тим  більше  у  мистецтві.
А  що  скаже  товариство  про  це?

04.12.2017
К.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763917
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 04.12.2017

БЕЗСМЕРТЯ. 5.

23.11.2017*  20:20      
Я  розумію,  що  це  має  вигляд,  нібито  я  відтягую  розмову  по  темі,  але  мимоволі  з’явилось  одне  питання.  Можна  задати?
[i][/i]Ти  вже  задав.
Відповідь  така.
Вчені,  які  робили  спробу  виявити  кореляцію  між  віком  батьків  геніїв,  були  праві  і  неправі  одноразово.
Праві  вони  були  в  тому,  що  дійсно  велика  частина  геніїв  були  далеко  не  першими  дітьми  в  сім’ях  і  що  при  цьому  мати  була  дуже  молода,  а  батько  –  старий  за  віком.  Це  виявили  статистично.
Але  їх  неправота  була  в  тому,  що  вони  не  вивчали  аналогічне  стан  стосовно  відверто  тупих  людей,  чи  людей  із  розумовими  вадами,  чи  людей,  які  мають  явний  кармінний  тягар.
Іншими  словами:  мова  іде  про  те,  що  дійсно  саме  на  чоловіків  лягають  всілякі  мутації,  а  коли  відбувається  запліднення,  то  тоді  молода  майбутня  мама  приймає  у  свою  дитину  всі  «наробки»  чоловіка.  Але  Ми  ж  говорили  вже  про  Селекцію.  А  це  означає,  що  процес  закріплення  є  однаковим  для  всіх  Носіїв  Розуму.  Тільки  сам  факт  співвідношення  віку  батьків  не  є  головним,  хоча  і  вирішальним  для  геніїв.  
З  цієї  точки  зору  чоловік  твого,  наприклад,  віку  має  дуже  високий  статус  по  отриманим  мутаціям,  тільки  одна  дрібничка:  ці  мутації  у  нього  є  як  позитивними,  так  і  негативними  стосовно  Інтересів  Виду!  
Іде  селекція.
Якщо  дійсно  наука  хоче  з’ясувати  значення  того,  як  сильно  впливає  на  появу  геніїв  співвідношення  віку  його  батьків,  то  тоді  такі  дослідження  слід  виконувати  широким  спектром,  охоплюючи  всі  градації  розумності,  і  не  тільки  розумності  людей.
Це  пекельна  робота  –  тяжка.  І  недоцільна.  Тому  що  правила  гри  весь  час  змінюються.
Звертаємо  увагу  на  одну  дрібничку:  раніше  мати  геніїв  мали  сексуальні  контакти  тільки  із  своїм  чоловіком.  А  зараз?  Править  бал  Телегонія?
Як  думаєш,  зараз  геніїв  народжується  більше,  ніж  це  було  раніше?
А  як  це  корегується  з  тим,  що  розуміння  суті  геніальності  у  людей  змінюється  з  часом?
А  чи  є  Абсолютна  геніальність?
Бачиш  скільки  питань  Ми  миттю  проявили,  а  їх  можна  показати  значно  більше!!!.

Все!
Досить!
Починаємо  говорити  по  Темі!

Отже,  зразу  формулюємо  суть  :  Безсмертя  другого  роду  є  таким  станом,  коли  людина,  реальна  людина,  живе  достатньо  довго,  має  неймовірно  високу  здатність  регенерації  та  оновлення  організму,  але,  і  це  є  головним,  при  цьому  володіє  здатністю  існувати  не  тільки  в  Агрегатності  реальність,  а  і  в  усіх,  як  мінімум,  Агрегатностях  свого  Континууму.
В  такому  випадку,  12  Вертикальна  Раса  є  носієм  такої  здатності  і  є  це  є  Метою  для  розвитку  Людства,  що  обумовлюється  Програмою  Розвитку  Людства.  Це  і  є  Дійсне  Безсмертя.
Думай  про  це,  Нам  цікаві  твої  несподівані  думки,  коли  ми  говоримо  дійсно  Незвичне,  хоча  саме  це  тобі  говориться  весь  час  із  дня  твоєї  Ініціації.
Ми  далі  будемо  говорити  ретельно  про  це.
МИ[i][/i]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763795
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 03.12.2017

СТАРЕ / МОЛОДЕ

Коли  падає  на  землю  листя  останнє  –
Так  Осінь  велично  іде  на  відпочинок,
Я  знову  пригадую  наше  бажання
Спокійно  сприймати  навіть  підлий  вчинок.

Та  наше  бажання,  як  тепер  з’ясувалось,
Нагло  щезле,  немов  та  бігла  примара:
Ти  не  здатна  промовити:  «Вина!  Каюсь!»
Для  тебе  є  звичним  підступність  удару.

А  я?  Ніби  від  зради  в  лісі  сховався,
От  і  тиняюсь  між  деревами  болю
Та  не  жалію,  що  з  тобою  кохався,
І  не  сварюся  на  примху  гіркої  Долі.

Буває,  як  це  не  дивне,  мені  здається,
Що  десь  поряд  на  мене  розрада  чекає…
Посміхаюсь:  «Старий,  а  коханню  сміється!»
Прикро:  в  мені  молода  уява  ще  грає.

01.12.2017
К.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763561
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.12.2017

ХОЧЕТЬСЯ!

Так  хочеться  мені  тобі  признатися  в  коханні!
Без  слів  біля  тебе  покласти  квіти  й  останній  вірш,
Без  погляду  на  тебе  спіймати  твоє  бажання!
Та  ПідСвідомість  каже:  «Ти  минулим  мріяти  облиш!»

Так  хочеться  мені  тебе  на  руки  підхопити,
Занурившись  у  твій  щасливий  сміх,  твоє  волосся,
І  про  таємне  наше  щиро  довго  говорити!
Та  Свідомість  каже:  «Ти  в  тенета  мазохізму  врісся!»

Так  хочеться  мені  твою  чути  високу  думку
Про  мою  творчість,  про  різнобічні  мої  таланти,
На  виставці  власній  у  твою  честь  підняти  чарку!
Та  НадСвідомість  каже:  «  З  Минулого  не  б’ють  куранти!»  

Так  хочеться  мати  у  обіймах  твоє  кохання,
Радісно  нести  його  з  подякою  через  життя!
Та  Голос  каже:  «Минуле  заборона  кодування!
Для  тебе  у  те  щастя  давно  вже  відсутнє  вороття!»

29.11.2017
К.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763038
рубрика: Поезія, Езотерична лірика
дата поступления 29.11.2017

ВЕТЕРАН АТО

Пані,  ви  пам’ятаєте  у  вересні  вечір?
Листя  ще  не  жовтіло,  але  дихала  осінь.
Ви  ще  супутнику  кинули:  «Досить  калічних!
Уведи  мене  звідси!  Наша  зустріч  о  восьмій?»

Я  тоді  погляд  уткнув  у  чашку.  Кава-глясе.
Мимоволі  іронічно  стиха  посміхнувся:
«  От  і  колишня  теж  не  впізнала  навіть  мене…
Але  я  ж  саме  цього,  саме  цього  боявся!»

Дівчисько  повз  мене  пройшла  і  поклала  квіти,
На  мій  столик  шанобливо  біля  чашки  кави,
Чоловік  тихо  сказав:  «Ми  ще  будемо  квиті!»
А  я  же  вас  бачив,  пані,  як  пляму  на  мапі.

Обличчя  моє  війною  щільно  спотворене,
Та  руки,  що  вас  колись  обнімали,  ті  самі,
І  я  живий,  бо  вами  же  був  заговорений,
Коли  ми  кохалися  до  війни  біля  брами.

Капелюха  зняв,  очі  закриті:  мир,  музика
Тужлива,  гомін  людський.  Біль  беру  у  лещата.
Тане,  щезає  розради  вся  метафізика,
Тане,  іде  в  минуле,  пані,  і  ваша  зрада.

26.11.2017
Липовий  Скиток

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762790
рубрика: Поезія, Сюжетні, драматургічні вірші
дата поступления 28.11.2017

БЕЗСМЕРТЯ. 4.

21.11.2017*  21:45
Прошу  пробачення,  але  я  мимоволі  повертаюсь  до  питання  «хаотичного  зачаття».  Ви  можете  трохи  зупинитися  на  цьому?
[i]Так.
По  великому  рахунку  Людство  –  це  велике  угруповання,  яке  існує  в  стані  інцесту,  адже  фактично  на  Землі  реалізується  сполука  між  декількома  генетичними  лініями,  нехай  це  буде  Горизонтальні  расі.  Якщо  ретельно  продивитися  тільки  генетичний  абрис  кожної  Горизонтальної  раси,  то  з’ясується,  що  ті  чи  інші  фрагменти  ДНК  присутні  в  наддалеких  представниках  кожної  такої  раси.  Це  не  є  секретом,  адже  нещодавно  навіть  Ортодоксальні  генетики  з’ясували,  що,  наприклад,  фрагмент  ДНК  Чингіз  хана  присутній  в  ДНК  мільйонів  людей.
Безумовно,  наше  твердження  підпадає  під  Закон  великих  чисел  і  таким  чином,  здається,  що  загрози  для  Людства  не  існує  з  боку  генетики.  Але!

[b]По-перше[/b],  не  все  описується  генетикою.

[b]По-друге[/b],  на  Землі  вже  були  випадки,  коли  поступово  значення  «теоретичного»  інцесту  ставало  суто  практичною  справою  і  певні  популяції  щезали  (треба  знати,  що  Людство  в  «старі  часи»  мало  розподіл  не  тільки  на  неандертальців  та  кроманьйольців,  адже  Горизонтальних  рас  навіть  в  межах  їх  було  тоді  значно  більше,  ніж  це  має  місце  зараз).

[b]По-третє[/b]:  є  генеральна  лінія  на  те,  щоб  Людина  як  можна  швидше  ставало  здатною  підійти  до  рішення  Безсмертя  другого  роду,  бо  це  дає  можливість  увійти  в  Ансамбль  Вищого  Розуму  найбільш  ефективне.

У  зв’язку  з  цим  у  свій  час  був  прийнятий  цілий  каскад  заходів,  які  фактично  звели  нанівець  прояв  «теоретичного»  інцесту.
Таких  заходів  багато.  Людство  поступово  буде  все  більше  і  більше  відкривати  їх.  А  поки  що  можна  тільки  привести  простий  приклад.  

Телегонія.
Той  чоловік,  який  вперше  оволодіє  цнотливою  дівчиною,  накладає  певну  печатку  на  її  ДНК  і,  що  головне,  на  Тонкий  супровід  її  ДНК.  Більше  того,  всі  чоловіки,  що  подалі  будуть  мати  сексуальні  стосунки  з  цією  жінкою,  вносять  свою  «посильну»  лепту  в  її  ДНК.  А  це  означає,  що  дитина,  яку  ця  жінка  народить  через  деякий  час,  буде  мати  не  тільки  явні  прояви  батьківства  своєї  матері  і  батька,  а  і  певні  прояви  всіх  чоловіків,  які  мали  справу  з  цією  жінкою  до  того.,  як  вона  завагітніла.
Для  чого  так  зроблено?
Відповідь  проста:  СЕЛЕКЦІЯ.
Таким  чином  підсилюється  селекція  –  відбувається  чи  покращення  суті  новонародженої  людини  чи  погіршення.  Випадок  має  місце,  але  корегований.
Можливо,  що  з  точки  зору  престижу  батьків  це  і  погане,  але  з  точки  зору  Корегування  Людства  це  дуже  добре!

Таких  заходів  стосовно  запліднення  та  народження  людини  існує  багато.  Ми  тільки  привели  Телегонію  заради  прикладу.

До  речі:  прагнення  людської  науки  звести  все,  що  стосується  Людини  до  примітивної  простоти  розуміння  суті  (хоча  би  в  генетиці  про  наслідування  розумності  і  талантів)  є  омана,  бо  кожна  людина  є  унікальна  і  Ми  у  свій  час  зробили  все  для  того,  щоб  це  було  завжди.
МИ  [/i]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761946
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 23.11.2017

КОЛИШНІЙ УЧЕНИЦІ ЗінЗін

Здивований  я  мимоволі  думкою  про  Вас  –
Чом  з’явилося  вітання  гарне  із  минулого?
Чом  у  життя  моє,  яке  давно  вже  без  прикрас,
Ваша  дяка  увірвалася  як  спалах  Світлого?

Що,  я  дійсно  загруз  у  своїх  сірих  печалях?
Чи  це  є  один  ще  доказ,  що  маю  я  таланти?
То  добрі  Ваші  згадки  як  натяк  на  скрижалі,
Які,  як  всі,  карбую?  …Так,  у  вигляді  атланта.

Здається,  що  життя  карколомне  вже  промайнуло.
Залишається  робити  життєві  підсумки.
І  тут  приходить  добра  думка  про  моє  минуле!
Дяка!  Тепер  я  про  себе  маю  кращі  думки!

22.11.2017
К.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761762
рубрика: Поезія,
дата поступления 22.11.2017

БЕЗСМЕРТЯ. 3.

18.11.2017*  20:20
Отже,  мова  про  нерівність  людей.
[i]Так.
Необхідно  зразу  сказати,  що  є  головна  вимога  до  Людства:  всі  люди  повинні  мати  рівні  права  на  життя.  Це  фундаментальне  положення.  Але  саме  його  Людство  споконвіку  не  витримує  і  порушує.  Людство  в  цілому,  в  усіх  своїх  модифікаціях  та  прошарках,  в  усім  популяційних  об’єднаннях  і  так  далі  досі  не  може  зрозуміти  і  прийняти  як  Головний  Закон,  що  Життя  є  святим,  що  дорожче  за  Життя  нема  нічого,  що  саме  це  відношення  до  Домінанти  Життя  фактично  обумовлює  все,  в  тому  числі  і  термін  практичного  життя  кожної  людини.  
Це  Твердження  Ми  повторюємо  і  повторюємо  тобі  починаючи  з  1990  року  і  маємо  надію,  що  ти  хоча  би  своїм  молодшим  дітям  прищепив  це.  [/i]

[i]Так,  за  осанні  сто  років  є  певні  зсуви  в  усвідомлені  Людством  цієї  вимоги,  а  вона  весь  час  вдовбується  у  свідомість  людей  найрізноманітнішими  засобами  –  від  жахливих  війн  і  до  різноманітних  вчень  та  фантастичних  романів,  а  зараз  –  через  телевізійні  серіали,  фільми,  через  Інтернет.  Прогрес  іде  неймовірно  повільно,  тому  що  окрім  всього  необхідно  відповідним  чином  піднімати  менталітет  окремих  людей  та  окремих  популяційних  угруповань,  країн,  націй,  а  тут  Інститут  Релігій  вельми  неохоче  здає  свої  позиції.
Але  є  одне  протиріччя  у  своїй  основі  Людства:  справа  в  тому,  що  кожна  людина  є  унікальна  і  хоча  би  в  силу  тільки  цього  всі  люди  нерівні.
Отже:  мова  іде  про  отримання  рівності  людей  при  їх  Програмній  нерівності.
Програмна  нерівність  обумовлюється  всім,  що  складає  існування  сучасного  Людства.  І  все  починається  при  зачатті  людини.
Фактично  зараз  існують  всі  обумовленості  для  того,  щоб  хаотичні  умови  запліднення  давали  максимально  можливий  ефект,  адже  зараз  генетичний  тягар  в  результаті  перемішання  рас  та  національностей  має  значно  ширшу  палітру;  до  цього  слід  додати  ще  і  кармінний  тягар,  який  обумовлюється  не  тільки  самою  суттю  головної  Душі  у  Симбіозі  Душа/Людина,  а  і  входженням  новонародженої  людини  у  сферу  впливу  Душі  Нації  Народу,  Країни.  А  до  цього  слід  додати  прояв  різноманітних  чинників  соціального  і  навіть  етичного  характеру.
І  останнє  стосовно  всього  цього.
Всі  мутації  відбуваються  практично  на  чоловіках,  жінки  їх  тільки  закріплюють  в  дітях,  вони  і  самі  так  отримують  закріплені  мутації.  І  саме  це  фактично  обумовлює,  що  жінки  практично  довше  живуть  за  чоловіків.
Безумовно,  всі  порушенні  положення  можна  достатньо  рясно  ілюструвати  та  розвивати,  але  Ми  маємо  мету  тільки  проявити  їх,  бо  це  є  найкращий  засіб  примусити  людей  розмірковувати  про  це.
Далі  поговоримо  про  Дійсне  Безсмертя,  чи,  як  Ми  його  назвали  вище,  Безсмертя  другого  роду.
МИ
[/i]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761583
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 21.11.2017

СЬОГОДЕННЯ = Листопад 2017

Знамена  підло/підступно  порвані,
Лозунги  ретельно  спаплюжені,
Землі  свободи  тихо  зорані,
Вкриті  людської  крові  калюжами.
Манкурти  вправно  сидять  при  владі,
Компрадори  ручкаються  з  катом  –
Вони  є  кістяк  Верховної  Зради,
Хизують  мовою  з  російським  матом.
Патріотів  саджають  на  нари,
Можновладці  –  полу/явні  євреї,
Під  звуки  рашизму  їм  до  пари
В  присядку  ідуть  нові  Кочубеї.
Еталони  хизування  у  них
Маєтки,  палаци,  автомашини,
А  тут  кричить  та  б’є  правди  батіг  –
Ворог  заклятий  –  Саакашвілі.

20.11.2017
К.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761543
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 21.11.2017

БЕЗСМЕРТЯ. 2.

17.11.2017*  21:55
Я  тільки  що  прочитав  статтю  про  генетичне  наслідування,  а  в  ній  говориться  про  те,  що  вже  статистично  виявлене  подовження  життя  людей  за  рахунок  того,  що  з’явився  новий  період  в  житті  людей,  від  50  та  аж  до  75  років,  що  тепер  старість  починається  після  80  і  так  далі.  То  що  слід  мати  на  увазі  в  такому  випадку?

[i]Практично  нічого  нового  в  цьому  нема.
Мова  просто  іде  про  те,  що  люди  дійсно  поступово  мають  нарощування  терміну  свого  практичного  існування.  Але  ж  це  є  самообман!  Адже,  повторюємо,  кожна  людина  народжується  з  Програмним  терміном  свого  життя  і  він,  як  правило,  більше  ніж  100  років.  Цей  термін,  знову  повторюємо,  залежить  від  багатьох  факторів,  які  ми  можемо  розкласти  на  дві  купи.
До  першої  купи  слід  віднести  все  те,  що  обумовлює  життя  новонародженої  людини  на  рівні  особистості.  Сюди  відносяться  всі  генетичні  та  карміні  фактори  впливу,  адже  Програма  розвитку  людини  (ти  її  маєш  як  Прл)  пишиться  не  тільки  усією  вервечкою  реальних  пращурів,  а  і  вервечкою  існування  Душі,  яка  зразу  стає  верховодити  у  конклаві  Душ,  які  приурочені  до  Тонких  Тіл  людини.
А  друга  купа  факторів  вже  має  прив’язку  до  Людства  в  цілому  та  до  відображення  цього  в  конкретній  людині  як  своєрідне  віддзеркалля  соціальних,  екологічних,  етичних  та  етнографічних,  спіритуальних  тощо    параметрів  існування  та  розвитку  Людства.[/i]

[i]Ми  обіцяли  говорити  саме  про  ці  параметри  існування  Людства,  які  обумовлюють  практичний,  підкреслюємо:  практичний  термін  життя  людини.
Отже:  ми  маємо,  що  теоретично  сучасна  людина,  а  точніше  –  Людина,  якщо  ми  будемо  розглядати  так  би  мовити  усередненого  представника  ПідВиду  Хомо  Сапієнс  сапієнс,  повинна  прожити  близько  до  120  років.  Це,  так  би  мовити,  граничний  термін  життя  людини,  який  зараз  визнає  сучасна  людська  наука,  що,  безумовно,  не  вірне,  але  нехай  буде  так.
В  масиві  Людства  існують  різні  нації  та  народи,  які  мають  Програмний  термін  життя  як  менший  за  вказаний,  так  і  більший.  Але  для  всіх  них  характерним  є  якраз  розбіжність  між  цим  «теоретичним»  терміном  і  практичним.  Чому?[/i]

[i]Можна  вести  великий  перелік  факторів,  які  обумовлюють  такий  стан  речей.  Але  Ми  будемо  називати  головні.
1. Інститут  Релігії.
Тебе  не  здивувало  таке  твердження,  але  слід  сказати,  що  цей  Інститут  давно  вже  втратив  право  на  існування,  тому  що  фактично  роль,  яку  він  повинен  був  виконати  і  яку  він  виконував,  закінчилася  майже  1000  років  назад.  Далі,  якій  би  стрій  не  надягав  на  себе  цей  Інститут,  він  не  несе  Людству  нічого  доброго,  бо  Людство  давно  вже  перейшло  від  Сліпої  Віри  до  знання.  Інша  справа,  що  Людство  тільки  починає  іти  до  від  знання  до  Знання,  але  від  цього  суть  справи  не  змінюється.  
Всі  розмови  про  те,  що  повинна  бути  одна  релігія  для  Людства,  є  омана,  тому    що  мова  іде  про  те,  що  Знання  виключають  із  себе  Бога,  як  головний  фундамент  будь-якої  релігії,  а  Знання  про  Вищий  Розум  ніяк  не  є  еквівалентними  до  Віри  в  Бога.
Шкоду,  яку  Релігія  досі  завдає  Людству,  не  будемо  перераховувати,  бо  вона  давно  перерахована  окремими  представниками  Людства.
2. Інститут  Війна.
Коріння  цього  Інституту,  як  не  дивно,  ростуть  із  Інституту  Релігія,  тому  що  все  починалося  не  як  боротьба  за  самку  чи  за  їжу,  то  були  просто  окремі  інциденти  в  межах  панЕкологічних  стосунків  людей,  а  все  починалося  як  боротьба  за  право  бути  єдино  вірними  і  близькими  до  Бога.  Саме  такі  дії  вимагали  об’єднання  людей.
Говорити  багато  про  абсурдність  існування  цього  Інституту  нема  рації,  бо  це  є  вже  давно  відоме  людям.
3. Нерівність  людей.
Цей  параметр  необхідно  розглянути  ретельно,  бо  та  інформація,  яка  існує  в  Людстві,  не  є  вірною.  Це  будемо  розглядати  наступний  раз.
МИ
[/i]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761242
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.11.2017

ТВОРЧІСТЬ

Десь  політає  моє  бажання  –
І  враз  приносить  мені  натхнення,
То  я  і  входжу  у  виконання
Творів,  бо  маю  славне  горіння:
Кожний  день  собі  ставлю  завдання,
Кожний  день  маю  нове  творіння,
Кожний  день  ловлю  багатограння  –
Кожний  день  гріє  мене  так  вміння.
Коли  паузу  маю  –  дивуюсь,
Що  досі  живу  в  цьому  режимі.
Творами  своїми,  бач,  любуюсь.
Отже,  маю  наснагу  донині!

19.11.2017
К.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761237
рубрика: Поезія, Інша поезія натхнення
дата поступления 19.11.2017

БЕЗСМЕРТЯ. 1.

1.
16.11.2017*  20:00
Я  зараз  перечитую  фантастичний  роман  Пола  Андерсена  «The  boat  of  a  million  years»  («Корабель  на  мільйон  років»)  на  російській  мові,  в  якому  розгортається  сценарій  появі  в  масі  Людства  окремих  людей,  які  є  генетичне  безсмертні.  Автор  написав  цей  роман  ще  у  1989  році.  
У  мене  раптом  з’явилася  думка  поговорити  з  Вами  на  тему  Безсмертя.  Можна?
[i]Можна.

Ти  знаєш,  що  заборонених  тем  для  нашого  спілкування  нема,  є  тільки  небажанні  чи  передчасні  теми.  Якщо  вони  порушуються,  а  таке  вже  було  декілька  разів  за  останні  десятиліття,  то  Ми  говоримо  тобі  про  це.  В  даному  випадку  Тема  є  бажана.  Задавай  питання.[/i]

Ця  наша  розмова  є  закрита  чи  її  можна  показувати  всьому  загалу?

[i]Тема  відкрита  і  актуальна.[/i]

Чи  може  бути  Людина  безсмертною?

[i]Ти  хотів  запитати:  «Чи  може  бути  Істота  безсмертною?»  Іншими  словами:  «Чи  існує  Інститут  Безсмертя  взагалі?».
Існує.
Але  при  цьому  необхідно  точно  мати  опис  що  саме  мається  на  увазі  під  терміном  «Безсмертя».[/i]

Прошу:  я  слухаю!

[i]Коли  люди  говорять  про  Безсмертя  людини,  то,  судячи  із  всіх  контекстів  таких  розмов,  мають  на  увазі,  що  одна  і  та  же  істота,  яка  є  Носієм  Життя/Розуму,  живе  практично  довго  і  має  можливість  виконувати  генерацію  частин  свого  тіла,  якщо  є  така  необхідність.  Це  –  ,так  би  мовити,  персональне  індивідуальне  безсмертя.
Така  концепція  фактичне  вступає  у  протиріччя  із  здоровим  глуздом  розвитку  та  існування  Буття,  в  якому  все  так  чи  інакше  трансформується,  змінюється.  Для  того,  щоб  примирити  людську  концепцію  і  існуючий  Порядок  Буття,  треба  мову  вести  про  практичне  довготривале  існування  однієї  і  тієї  ж  істоти.  В  такому  випадку  Ми  можемо  сказати,  що  така  форма  «безсмертя»  закладена  в  ДНК  Людини  і  вона  можлива,  про  що  і  розповідає  Пол  Андерсен  у  своєму  романі.
Ми  можемо  прийняти,  що  це  для  Людини  є  перша  форма  Безсмертя,  але,  підкреслюємо:  це  умовне  Безсмертя.[/i]

Із  літературних  джерел  відомі  біблійські  довгожителі,  є  опис,  як  в  Індії  раптом  з’явився  чоловік,  якій  розмовляв  на  мові,  що  існувала  5  тисяч  років  назад…

[i]Не  треба  перераховувати  випадки.  Вони  були  в  різні  часи.  Більше  того:  Людство  вже  мало  Цивілізацію,  яка  мала  індивідуальний  термін  існування  майже  1  мільйон  років,  але  це  виявився  тупиковий  шлях.  Справа  у  тому,  що  будь-яке  Існування  повинне  мати  мету  свого  існування.  Носій  Життя/Розуму  не  може  жити  тільки  заради  того,  щоб  жити.  Цей  шлях  характерний  для  Тваринного  світу  Землі,  але  його  представники  є,  так  би  мовити,  пасивними  носіями  Пасивної  форми  Розуму.  Людина  же  є  представником  Активної  форми  Розуму.  Більше  того:  Людина  є  кандидатом  на  входження  у  склад  Вищого  Розуму!  А  це  означає,  що  перша  форма  Безсмертя,  яке  Ми  прийняли  тут,  може  бути  тільки  паліативом  на  певний  термін  існування  Людства.
Поговоримо  про  цю  форму  докладніше?[/i]

Так.  
Коли  я  займався  активним  Сенсорним  Діагностуванням  людей,  то  в  масиві  інформації  зажди  читав  Програмний  термін  життя  людини,  який,  до  речі,  практично  ніхто  не  проживає.  Цей  термін  бував  різний  –  від  90  років  і  до  240.  Чому  так?

[i]Лукавиш:  ти  добре  знаєш  чому.
Але  тут  головним  є  інше:  сучасна  пересічна  людина  має  свій  термін  життя¸  навіть  програмний,  значно  більший,  ніж  мала  людина  хоча  би  1  000  років  назад.  Чому?
Саме  тому,  що  різні  люди  мають  різний  Програмний  термін  життя,  який  людина  отримує  при  народженні.  Він  залежить  від  багатьох  факторів  генетичного,  кармінного  і  навіть  соціально-етичного  характеру.  Іде  селекція.
З  панекологічної  точки  зору  Людина  не  має  ворогів,  трофічна  вервечка  на  ній  закінчується,  тому  Людство  в  собі  має  велику  купу  різноманітних  чинників,  які  регулюють  існування  Людства.  Ці  чинники  є  «законними»  і  «незаконними».  Названий  тобою  чинник  відноситься  до  «законних»  чинників.  А  в  силу  цього,  він  повільно  змінюється  на  краще  залежно  від  того,  як  деградують  «незаконні»  чинники.
Ці  деструктивні  чинники  по  своїй  природі  є  своєрідними  модераторами  у  розвитку  Людства,  бо  саме  вони  і  обумовлюють  всі  ті  негаразди,  великі  і  малі,  якими  так  рясно  пересипана  Історія  Людства  і  навіть  життя  кожної  окремої  людини.  Про  них  треба  говорити  голосно,  що  останнім  часом  і  починає  робитися  в  окремих  країнах  та  краях  ареалу  існування  Людства  на  Землі.
Так,  наступний  раз  і  поговоримо  про  них.
МИ[/i]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761045
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 18.11.2017

ЧАС НЕВБЛАГАНИЙ

Київ.
Оболонь.
Будинок.
Вісімнадцятий  поверх.
Вікно  –
Панорама  від  Троєщини  аж  до  Бабиного  Яру.
На  обрії.
Внизу,
Між  мною  та  видноколом
Будівлі  –
Житлові  та  іншої  функції.
Церква  ліворуч.
Дахи  будівель  немов  у  Країні  Оз.
Пласкі  вулиці
Стрімкі  авто  на  них,
Немов  тагани,  що  тікають.
Там,
За  церквою,
За  Оболонською  набережною,
За  холодною  смугою  води  Дніпра,
Є  Чорторий,
До  якого  після  закінчення  школи
Ми  на  «лапті»  довго  плили,
Щоб  ночівлею  відсвяткувати  ту  подію.
А  тепер
Туди  можна  пішки  дійти
Від  Московського  мосту.
То  скільки  часу  проминуло?
Так,  шістдесят  один  рік.
І  мої  однокласники  
Вже  за  межами  цього  світу.

18.11.2017          
К.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761008
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 18.11.2017

СЛАБКІСТЬ

Бач!  Легко  бути  ледацюгою  –
Укритись  ковдрою  тепло  в  ліжку,
Грітись  забутою  інтригою,
Читаючи  фантастичну  книжку!

Потім,  під  тиху/ніжну  музику
Повільно  провалитися  у  сон,
Знаючи,  що  мені,  самітнику,
Там  гарантований  надійний  схрон.

Хочеться  стати  ледацюгою!
Хоча  б  на  мить  стати  дитиною!
Закритися  від  всього  книгою!
Упитися  у  сні  картиною!

17.11.2017
К.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760897
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.11.2017

ХА!!!

Коли,  це  -  неминуче,  нарешті  я  помру,
А  тіло  моє  спалять  в  крематорії  –
Без  сліз,  без  спалаху  смутку  чи  гумору,
Моя  Душа  опиниться  у  мораторії
До  входження  у  Невідомого  імлу.

Тоді,  можливо,  як  це  не  парадоксально,
Нащадки  відкриють  суть  мою  для  себе,
Що  щось  в  мені  було  навіть  геніальне,
А  зараз  я  –  дід  старий  на  пенсії.  Далебі!
А  раптом  я  в  житті  щось  і  мав  повчальне!

12.11.2017
К.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760258
рубрика: Поезія,
дата поступления 13.11.2017

КИЇВСЬКА ОСІНЬ 2017

Дочекався:  у  Київ  нарешті  Золота  прийшла  осінь  –
Листя  дерев  помаранчеві,  жовті,  немов  золоті,
Тільки  щезає  кудись  традиційна  київська  просинь,
Тільки  ховають  її  хмурі  суцільно,  щільні  хмари.

Життя  України  зараз  –  немов  ця  київська  осінь:
Злато  нахабно  блищить  серед  сірого  смутку  народу,
А  можновладці  базікають  все  про  щастя  нагоду,
І  ретельно  ховають  у  кишені  київську  просинь.

Зима  неминуча.  Морози.  Вуличні  шинокаміни.
А  там,  дивись,  і  прийдуть  неминуче  весняні  зміни.

11.11.2017
К.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760076
рубрика: Поезія, Міська (урбаністична) поезія
дата поступления 12.11.2017

ОШЕЛЕШЕННЯ

В  далекому-далекому  минулому  ми  хизувались  молодістю  –
Ми  були  впевнені,  що  Час  торкає  безжально  тільки  наших  батьків,
Що  старе  ми  зламаємо  і  принципово  нове  створимо  повністю,
Що  життя  наше,  авжеж,  є  і  буде  видатним,  яскравим  поготів.

На  жаль,  для  більшості  із  нас  це  була  марудна,  духмяна  хоч,  омана,
Мало  тих,  хто  вів  себе  в  обставинах  життя  як  лицар,  чемно,  гречно                                                          
Так,  Доля  чемних  була  строката,  але  часто  цікава  і  бажана…
Я  опинився  серед  них  по  Долі,  безперечно,  не  випадково.

Хіба  мені  радісно  від  знання,  що  Доля  чудернацьке  верховодить?
Від  того,  що  є  харизма  і  особлива  барва?  Ошелешення!
Є  ошелешення:  фізично  ще  не  старий  і  мій  розум  колобродить.
Дивуюсь:  це  ж  нахабне  традицій  вікових  майже  всіх  порушення!

05.11.2017
К.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758911
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 05.11.2017

Я/КАМІН

Бач,  скучив  я  за  витонченими  розмовами,
За  доброзичливістю  навіть  в  альтераціях,
За  сміхом  дружнім  і  за  мудрими  промовами,
За  вибухом  щастя  як  вихід  із  прострації,
За  дивними  поглядами  позавіковими,
За  щирим  і  люблячим,  без  сексизму,  поглядом,
За  дійсно  вщент  розбитими  словом  оковами,
За  розумним  різнобічно  талантами  людом.

Липовий  Скиток.  Сам.  Камін  поглядає  вогнем.
Навколо  мене  спогадами  створені  друзі  –
І  їх  голоси/суті  в  мені  теж  горять  вогнем,
Я  мов  той  камін,  тримаю  його  у  повазі.

30.10.2017
К.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757973
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 30.10.2017

ОСІННІ ДУМКИ

От  і  цей  рік  у  вир  відлітає,
Переживши  осінь  холодну/коротку,
Непомітно  втекли  на  Південь  пташині  зграї,
Дід  Мороз  скоро  почне  вживати  свою  самокрутку.

Кажуть  всі,  що  погода  стала  тепер  континентальна,
Що  Земля  вже  рішуче  проводить  селекцію  –
Поведінка  людей  в  Природі  брутальна,
То  маємо  ми  сатисфакцію.

Радість:  ідуть  малі  катастрофи,
Та  якийсь  багатій  збудував  вже  ковчег…
Так,  кінчається  для  Людства  Технічна  епоха,
Людину/Людство  у  Нову  епоху  Земля  протовче.

29.10.2017
К.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757776
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 29.10.2017

У ЗАШМОРГ

Ти  мене  кликала  гуляти  у  полі,
Я  ж  поколоти  боявся  твою  спину  стернею,
Тоді,  ідея  твоя,  в  лісі  ми  бігали  голі,
Я  безсило  кричав:  «Доволі!  Доволі!»

Ти  завзято  зв’язала  дві  наші  долі,
Я  же  казав:  «Програємо!  Не  люблю  лотерею!»
А  ти  співала:  «Поки  почуття  не  захололи
Хочу,  хочу  бути  зараз  матусею!»

А  тепер  волаєш  що  з  тебе  доволі,
Що  я  вже  старий,  твоє  серце  давно  вже  не  грію,
Що  по  життю  на  тебе  чекають  величні  ролі,
Адже  я  довго  по-дурному  хворію!

Ет!  Іди  вже!  Зварю  собі  бараболю,
Вип’ю  чарку  і  заспіваю  гарно,  адже  вмію.
Якась  жінка  кличе  мене  гуляти  разом  в  полі!
Тай  іду  вже!  Намилю  тільки  знов  шию!

14.10.2017
К.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755412
рубрика: Поезія,
дата поступления 14.10.2017

НЕРЕАЛІЗОВАНИЙ

Коли  багато  знаєш/розумієш,
То  сум  повільно  тебе  огортає,
Бо  втілити  свої  знання  не  вмієш,
Хоча  і  літаєш  до  небокраю.

А  там,  за  обрієм  твого  Пізнання
Ти  бачиш  інший  красивий  круговерть  –
Він  кличе,  і  летиш  ти  без  вагання,
І  бачиш  інше  життя,  істот  і  твердь.

Ти  розумієш,  що  Там  аналог  твій
Літає  так  до  твого  небокраю  –
Він  теж  нереалізований,  сумний,
Біль  від  цього  теж  серце  його  крає.

13.10.2017
К.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755196
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 13.10.2017

КОМПЛІМЕНТ ПОЕТЕСІ Любі

От  і  знову  торкаюсь  до  ваших  віршів  –
Простота  і  щирість  їх  завжди  підкупають,
Бо  ховають  таємне  тремтіння  лісів  і  полів
І  щиро  асоціацій  мелодіями  грають.
Я  мимоволі  прислухаюсь  до  своїх  відчуттів
І  я  радію  –  біль/сум  справді  немов  відступають,
Бачу  яка  сила  вчасно  прочитаних  слів,
Вони  в  мені  дійсно  осанну  співають.

05.10.2017
К.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755046
рубрика: Поезія, Портретна поезія
дата поступления 12.10.2017

ПІСНЯ, яку ПОЧУВ УВІ СНІ

Посадила  мати  калиноньку
Всім  дівчатам  на  схоч
І  відвела  мого  миленького,
Зробила  мі  навроч.
Мої  очі  плачуть  ягодами
Калини  цієї,
Укрите  тіло  снігопадами
Недолі  моєї.
Що  ж  ти,  мати,  доньці  наробила  –
Знищила  кохання,
Мене  біллю/сумом  окропила  –
Плачу  ніч  до  рання.

- Плач  же,  моя  доню  в  горі  зараз,
Але  не  все  життя,
Бо  твій  милий  з  роду,  де  зараза  –
Оковита  п’янка.

Посадила  мати  калиноньку
Сумно  доні  на  схоч,
Бач,  щоб  не  був  у  неї  миленький
Як  п’яна  наволоч.

30.09.2017
Дача

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754889
рубрика: Поезія, Містика
дата поступления 11.10.2017

ЯК ЛЕГКО…

Як  легко  ми  із  життя  випадаємо!
На  Дачу  поїхав,  а  іншим  –  свобода,
Щирість  чуттів  ми  немов  обіцяємо,
Хоч  знаємо:  наша  брехлива  природа.

Як  легко  ми  губимось  в  одинокості!
Ніхто  не  телефонує:  «Чи  ти  живий?»
А  переконанні  ми:  все  по  совісті,
Хоч  фактично  стрибаємо  втішно  на  ній.

Як  легко,  бач,  зрозуміти:  марне  життя,
Хоч,  напевно,  Врожай  з  нас  Вищі  Знімають,
А  всякі  зради,  брехня,  і  без  каяття,
Вони  на  Землі  тільки  наслідки  мають.

27.09.2017
Дача

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754732
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 10.10.2017

ВТОМЛЮЮСЬ

Дивно:  втомлююсь.
Хоча  ще  можу  фізично  працювати  зранку  до  вечору.
Дивно:  незвичне.
Бо  при  цьому  чим  більше  працюю,  тим  серце  стає  сильніше.
Не  приймаю  старість?
І  це  зрозуміле  –  досі  дають  на  п'ятнадцять  років  менше
Радію:  встигаю!
Встигаю  багато  за  день  зробити:  фізично,  розумово!

25.09.2017
Дача

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754731
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 10.10.2017

ПРОЩАЛЬНЕ МИКОЛІ, моєму брату, художнику

Цю  ніч  мені  було  неймовірне  погано  –
Руки  німіли,  млість  обгортала,  
Максимум  -  після  трьох  годин  ночі,
Потім  був  дзвоник:  ти  в  ту  мит  дихав  останньо  –
Смерть  із  Життя  тебе  забирала,
А  я  думав:  хвороби  мої  мене  корчать.

Так,  не  буде  мене  на  твоїх  похованнях.
(От  чом  мене  на  Дачу  Прибрали!).
Так,  любив  я  тебе  до  безтями…
Та  я  потонув  у  своїх  багатограннях,
Тебе  ж  Зло  ланцюгами  сковало,
Полонилось  мистецтво  твоє  бестіями.

І  ми  стали  ідейне/життєве  чужими.
Сумно/боляче  це  визнавати.
У  підсумку  маємо:  тебе  тут  не  стало,
Я  ж  мрію/готуюсь  до  наступного  жнива  –
Літаю,  адже  творче  крилатий,
Кохаюсь  в  натхненні,  час  ще  маю,  та  мало…

24.09.2017
Дача

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754538
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 09.10.2017

УКЛІН ДУБАМ

Позавчора  прийшов  до  Дачного  лісу  –
Ясний,  теплий,  сонячний  і  лагідний  день,
Моя  Доля  спонукала  мене  навмисне
Бо  вчора  –  вітер,  хмари,  дощу  завіса.
Мені  ж  треба  прийти  до  дубів  на  уклін!

Дуби  що  в  думках  моїх  мене  лікували,
Коли  я  три  роки  тільки  мріяв  про  них,
Коли  ж  одужав,  то  життєві  завали
Не  пускали  на  Дачу,  знаю:  це  –  мій  гріх.

21.09.2017
Дача

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754364
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 08.10.2017

КОЛИ ПИТАЄШ

Коли  питаєш  ти:  «Навіщо
Працюєш  ти  як  навіжений,
Адже  ти  вже  старий!»
Кажу:  «Бо  мені  вітер  свище:
Роботи  список  довжелезний.
Чуєш,  ти,  молодий?»

21.09.2017
Дача

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754363
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 08.10.2017

ВЧИНОК

Буває  цікаво  ховатися  в  чужі  сни,
Нишпорити  в  них,  немов  шпигун-сновида,
А  потім  знову  у  свій  сон  радісно  прийти
І  дивуватися  змінам  краєвиду,
Бо  флер  тепер  обрав  явно  інший  колір…
Невже  я  саме  так  і  породив  пітьму,
Що  мені  гадюкою  вползла  за  комір?

20.09.2017
Дача

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754184
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 07.10.2017

ЩАСТЯ ЖИТТЯ

Дача.
Два  роки.
Два  роки  я  не  був  тут.
Джунглі  –
Кропива  вище  мого  росту,
Ланцюги  виноградних  лоз,
Пасма  малини
І  невідома  мені  повзуча  потвора  –
Суцільний  зелений  масив.
Джунглі.
І  дерева,  що  в  них  померли.

Два  тижні.
Працюю  як  навіжений.
І  дивуюсь:
Хвороби  немов  відступили  –
Серце  болі  не  має,
Тільки  минуле  ніяк  не  відпускає.

Два  тижні.
І  одинокість.
Тільки  сни  програмні  і  пророчі.
Тільки  світ  яскравий  прибульців  вночі  за  вікном.
І  ночі  вже  осіннє  холодні.

Два  тижні.
Як  я  не  малюю.
І  вірші  не  пишу.
Бо  втома  забрала  інтелекту  наснагу.
І  сум  мимоволі  мене  огортає.

Два  тижні.
На  сусідній  вулиці  півень  співає,
У  мене  радіо  надсадно  гарчить.
Часу  до  холодів  залишилось  мало,
От  я  і  п’ю  в  Природі  кожну  мить.

Дача.
Два  роки  відсутності.
Два  тижні  надсадної  праці.
Два  тижні  насолоди  життям.

16.09.2017
Дача

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754183
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 07.10.2017

ПОВЕРНЕННЯ

Шукаю  в  тобі  жінку,    яку  колись  носив  на  руках.
І  не  знаходжу.
Прислухаюсь  до  голосу,  який  любив  у  шанобі  слухати.
Чужий,  незнайомий,  інший  твій  голос.
Непомітно  дивлюсь  на  фігуру,  яку  я  любив.
Відчуваю  дивну  відразу.
Навіть  огиду..

Слухаю  серцем  свої  відчуття.
Шукаю  у  спілкування  якісь  твої  почуття.
Пусто.
Але  все  камуфльоване
Ласкою  щирою  проти  потреби.
Далебі!

То  чому  при  цьому  весь  час  ти  в  думках?
Чому  весь  час  аналізую  твої  вчинки?
Напевно  тому,  що  ти  почала  існувати  як  матір?
Нашим  синам.
А  може  тому,  що  знаю  як  тебе  вели  на  заклання?
Так,  тепер  я  знаю  про  це.
Але  чи  знаєш/розумієш  ти  все  це?

15.09.2017
Дача

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754085
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.10.2017

ПОВАГА

То  тебе  не  любив  ніхто  так,  як  я,
І  я  не  любив  нікого  як  тебе,
Навіть  вибачив  тобі  похабну  зраду,
Хоча  жінка  мені  ти  тепер  ніяка,
А  повага  глибока  моя,  бачить  Небо!,
Бо  матері  ти  маєш  високу  посаду!

14.09.2017
Дача

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754084
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.10.2017

РЕПЛІКА

Твоя  доброта  не  має  обмежень:
Ти  простила  мені  всі  мої  добрі  вчинки
І  святково  прийшла  на  мої  свята  ожинки!

11.09.2017
Дача

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753927
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.10.2017

ДО ДНЯ НАРОДЖЕННЯ ВІТАЛІНИ

Був  час,  коли  ми  були  разом  у  єднанні  –
В  любові  народилися  з  талантами  сини,
Все  змінили  Сили  вражі,  вчасно  невпізнанні,
І  щезлі  любові  нашої  відносини.

Там,  в  минулому,  проти  нас  була  Диверсія,
Тут,  в  сучасному,  нас  колошматить  недовіра,
У  тебе  мами  місія,  у  мене  –  Місія,
Але  гонором  немов  би  знята  з  тіла  шкіра.

Та  все  не  випадково  з  нами  у  цьому  світі  –
Не  ми  будуємо  наше  життя  як  хочемо,
І  тому  ми  Силами  навмисно  знову  злиті…
Разом  може  порозуміння  вже  покличемо?

17.08.2017
К.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753924
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.10.2017

ЧАС

Минуле  –  як  сон,
Майбутнє  –  як  прірва,
Куди  смерть  із  сучасності  вирве.

11.09.2009
К.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745707
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.08.2017

ЗВИЧНЕ

Падаю,  падаю  вниз,
Страху,  звично,  не  маю,
Адже  щасливий,  лечу!
Невже  це  знову  каприз,
Дарунок  Небокраю
Мені,  у  сон  втікачу?

07.08.2017
К.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745115
рубрика: Поезія, Езотерична лірика
дата поступления 07.08.2017

МОЧИТИ ГРУДИ

Я  ніколи  нічого  не  крав,
Тим  більше  не  крав  я  ідеї,
Свої  розкидав  –  себе  карав,
Бо  не  давав  їм  апогеї.
Завжди  часу  ніц,  щоб  Океан
Цікавих  ідей  в  різнобіччях
Входив  у  мого  розуму  жбан,
Відбився  на  моїх  обличчях.
Я  радий  ідеї  роздати
Та  нема  навколо  охочих  –
Приходиться  мені  страждати…
• Знов  голову  свою  морочиш?
- Вчителю!  Вибач!  Моя  слабкість!
Хіба  не  можу  бути  слабим?
• Страждання  для  тебе  солодкість?
І  насолода  бути  згубним?

06.08.2027
К.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744976
рубрика: Поезія,
дата поступления 06.08.2017

УРА-ПАТРІОТ

Промови:
Присвята  себе/ура  Україні!
Умови:
Погоджусь  –  досить  мені  половина.
Прогнози:
Тепер  нам    краще  життя  на  Мальдівах!
Загрози:
Вилізе  правда  в  усіх  наших  справах.
І  втрати:
Колег  і  рідних,  навіть  тато/маму.
Тікати:
Туди,  де  офшори  є,  у  Панаму!

05.07.2017
К.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744865
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 05.08.2017

БЛАЗЕНЬ

Розкажи!  Розкажи!
Розкажи!  Там  дійсно  є  щасливі  люди?
Навіть  ворожнечі  відсутня  між  ними?
Вони  радісні/веселі  завжди/всюди?
Навіть  втілення  всіх  ідей  там  можливе?
Розкажи!  Розкажи!
Чесно  кажи:  невже  таке  десь  можливе?
І  невже  Там  ніхто  ніколи  не  плаче?
І  болі  немає?  Навіть  душевної?
Навіть  і  заздрощів,  ти  кажеш,  тим  паче?
І  дружина  завжди  не  привередлива?
А  діти?  Невже  вони  завжди  слухняні?
І  навіть  завжди  розумніші  за  батька?
Депутати!  Не  пихаті  пани/пані?
І  вони  чесні,  їх  натура  не  жлобська?
Що?  Президент  Там  найчесніша  людина?
Живе  просто,  в  халупі  серед  бідняків?
Не  мільярдер?  Також  і  його  родина?
І  не  збирає  до  себе  всіх  покидьків?
То  де  це  була  зараз  твоя  відпустка?
Таке  враження:  не  наш  відвідав  ти  мир.
Що?  Це  тобі  все  розказала  невістка?
У  вісні  побувала  в  країні  Офір?

А  щоб  тебе  підняло  та  і  гепнуло!
А  ще  краще  скажу:  Най  шлях  тебе  трафить!
Блазень!  На  обличчі  м’язи  не  сипнуло!
Країна  Офір!  Бач,  мене  спантеличив!

04.08.2017          К.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744776
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 04.08.2017

СЕРПНЕВА-17 ЖАРА

Жара.
Сауна  навколо  будинку.
Повітря  як  гороховий  суп.
Навала  іде  без  зупинку
Заради  страждання  і  згуб?
Напевно:  це  є  Кара,
Бо  це  ми  звинили,
Бо  ми  допустили,
Бо  ми  обрали  бандюг,
Бо  ми  кричали  їм:  «Браво!»,
Вони  ж  на  нас  наділи  ланцюг

І  Сонце  не  кричить  попередження,
Питає:  «Ще  не  урвався  терпець?
Вам  треба  Чорнобиля  виверження,
Щоб  Банді  прийшов  нарешті  капець?».

03.08.2017
К.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744607
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.08.2017

ДОВГЕ ЖИТТЯ

Ідуть  косяком  із  життя  однолітки,
Товариші  і  друзі  вже  Там,
Залишаюсь  один  на  полі,
Забрало  підняв  –  зичу  життя  ворогам.

А  їх  навколо  мене  майже  немає,
Хоча  це  не  я  їх  повбивав,
От  ще  один  став  водограєм  –
Сумно  мені,  хоча  його  я  і  не  знав.

Обладунки  та  зброя  лежать  на  землі,
І  руки  долонями  долу,
Змагання  нема  у  боротьбі,
Нема  з  ким  говорити  про  Петю/Вову.

02.08.2017
К.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744500
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 02.08.2017

ПРАВДА

От  і  все:  проявилися  гола  правда  –
Україну  веде  у  Європу  манкурт,
Одноразово  він  також  і  компрадор,
Гарант,  бізнесмен.  То  як  вам  така  квадра?
Він  не  такий,  ніж  інші  до  нього,  він  –  круть!
Він  із  іншого  боку  в  боях  біля  Крут.
То  за  що  молиться,  коли  ходить  в  собор?

01.08.2017
К.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744370
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 01.08.2017

НЕЯВНЕ/ПРОЯВЛЕНЕ

Давно  в  різноманітності  тонкого  павутиння…
Зрозуміло:  вийти  треба  та  як  я  ще  не  знаю
На  поталу  Долі  віддався,  от  вона  і  лине
На  незрозуміле  видноколо,  до  небокраю.

Невиказані  чуття,  непроявлені  відчуття,
Здогадки,  логічні  висновки,  істини  в  прозрінні  –
Це  та  інше  в  мені,  навколо  –  моя  і  не  моя
Сфера  життя  у  ці  сонячні/ясні  дні  осінні.

А  Там,  там  за  межами  мого  пенсійного  життя
Йде  мужня  боротьба  проти  потали  України,
Та  боротьба  ця  віртуальне  лише  давно  моя…
Єдина  радість:  моя  рідна  мова  солов’їна.

31.07.2017
К.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744221
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 31.07.2017

НЕЗНАЙОМЦІ

Які  щирі    та  проникливі  слова!  –
Так,  я  прочитав  ваші  віршування.  –
Ваш  лейтмотив:  «Жагуча  любов  моя
Не  дарує  про  тебе  забування!»

Бачу:  на  крилах  туги/сумування
Давно  літаєте  ви  одиноко  –
Днями  та  місяцями,  і  роками
Сум  вам  стрекоче  немов  та  сорока.

Прикро,  що  нас,  чоловіків,  так  мало,
Особливо  тих,  хто  любити  може,
Щоб  поліття  політ  обох  тримало,  -
Літати  одиноко  всім  не  гоже!

Які  щирі  та  проникливі  слова!
Зичу  вам  оцінку  свою  нівроку,
Адже  знаю,  що  Любов  завжди  права
Й  не  залишить  людину  одиноку.

30.07.2017
К.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744111
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.07.2017

ПАРАЛЕЛІ

Зараз  Україну  колошматить  підступність  та  навіть  підлість  Можновладців.  Різні  аналітики  достатньо  легко  знаходять  взаємодію  між  нашим  президентом  паном  Порошенко  та  президентом  Росії  паном  Путіним.  Взаємодія  двох  П,  так  би  мовити.  Але  мене  весь  час  муляло  відчуття,  що  в  їх  діях  є  якась  непроявлена  паралельність.  Довго  не  міг  збагнути  чому  таке  відчуття  у  мене,  а  потім  занурився  в  свій  архів  часів  активної  моєї  роботи  в  якості  аналітика  (як  давно  це  було!  Аж  15  років  тому!)  і  це  дало  мені  зрозуміти  свої  відчуття.

Путін.
Якщо  прочитати  Заповіт  Сталіна,  а  він  давно  бовтається  в  Інтернеті  і  до  нього  є  вільний  доступ,  а  потім  продивитися  всі  дії  ВВП  з  позицій  Заповіту,  то  легко  можна  побачити,  що  головний  ворог  України  фактично  робить  все  для  того,  щоб  Заповіт  Сталіна  був  реалізований.  Не  будемо  говорити  про  військові,  фінансові  та  правові  аспекти,  не  будемо  говорити  про  етичні  та  моральні  засади,  навіть  не  будемо  говорити  про  те,  що  зараз  народ  Росії  знаходиться  в  стані  пандемії  Рашизму,  зупинимося  на  головному:  на  ідеологічній  основі.  І  тоді  вона  ясно  промальовується.
Не  треба  бути  великим  аналітиком  для  того,  щоб  це  побачити.
Виникають  в  такому  випадку  логічні  питання:
1. Чому  наші  українські  дійсні  патріоти  не  знають  цього  і  не  використовують  це  у  боротьбі  із  споконвічним  північним  ворогом?
2. Чому  можновладці  Європи  досі  не  знають  цього  і  так  в’яло  опираються  реалізації  Заповіту  Сталіна?  

Порошенко.
Дуже  давно,  років  20  назад,  в  силу  моїх  службових  обов’язків  я  познайомився  із  змістом  книги  «Кіцур  Шулхан  Арух»,  що  перекладається  на  українську  як  «Малий  накритий  стіл».  Ця  книга  теж  достатньо  вільно  циркулює  в  Інтернеті  і  вона  є  катехізисом  буденного  життя  правовірних  євреїв,  перш  за  все  –  в  оточенні  неєвреїв  (гойїв).  
Треба  сказати,  що  взагалі  євреї  мають  багатотисячний  досвід  формування  свої  ідеології  в  цьому  відношенні.  Є  книга  «Великий  накритий  стіл»,  яка  ніколи  не  перекладалася  ні  на  будь-яку  мову,  а  «Малий  накритий  стіл»  був  перекладений  на  російську  мову  і  про  нього  достатньо  красномовно  у  свій  час  говорили  як  російські  націоналісти,  так  і  євреї  неталмудистського  принципу  життя  –  це  теж  можна  знайти  в  Інтернеті.
Те,  що  було  опубліковане  на  російській  мові,  навіть  з  пом’якшеннями  упорядника,  має  великий  перелік  обов’язкових  деструктивних  дій  з  боку  єврея  стосовно  неєврея  і  ці  дії  залишають  далеко  позаду  як  принципи  фашизму  так  і  принципи  комунізму,  які  вже  були  реалізовані  на  протязі  20  століття.
В  Ізраїлі  на  основі  цієї  книги  була  видана  на  російській  мові  ще  більш  красномовна  книга,  яка  теж  є  в  Інтернеті.  Там  вже  мова  іде  про  дії  євреїв  на  всіх  рівнях  інтеграції  Людства,  там  ідея  панування  богом  обраного  народу  над  усіма  іншими  доведена  до  логічного  завершення.
Кажуть,  що  це  фальшивка,  яка  була  зроблена  заради  формування  антисемітизму,  як  і  «Протоколи  сіонських  мудреців»,  яка  з’явилася  на  початку  20  століття.  В  наш  час  можливе  все,  особливо  коли  фейк  панує  в  усьому,  але  чому  в  такому  випадку  майже  всі  перипетії  історії  20  століття  так  гарно  вписуються  в  положення  цих  ідеологічних  катехізисів,  адже  вони  були  написані  далеко  до  цих  подій!?
Та  в  даному  випадку  цікавим  є  інше:  якщо  ми  візьмемо  положення  з  книги  «Малий  накритий  стіл»  та  паралельно  розглянемо  події,  які  відбувалися  і  Україні  і  які  відбуваються  зараз,  то  побачимо,  що  ці  події  ясно  вписуються  в  ці  положення.

Україна,  як  мені  бачиться,  знаходиться  між  двома  паралельними  деструктивними  Ідеологіями  –  між  спробою  реалізувати  Заповіт  Сталіна  і  спробою  реалізувати  Заповіт  Талмуду.  
Як  мені  хочеться,  щоб  шовінізм  першого  та  другого  толку  не  став  пануючим,  щоб  він  не  викликав  вибуху  нестримного  націоналізму  українців  типу  Коліївщини,  щоб  український  патріотизм  ґрунтувався  на  розумінні  небезпеки  саме  цих  чужих  та  ворожих  нам  ідеологій!  Але  виступи  псевдо  патріотів  типу  Савченко,  нестримність  П’ятої  колони  Рашизму  в  Україні  та  млявість  Європи  можуть  легко  спровокувати  перехід  Третьої  Світової  війни,  а  вона  іде  у  нетрадиційному  форматі,  у  гарячу  фазу.  І  дай  Боже,  щоб  в  такому  випадку  Людство  звелося  до  «золотого»  мільярду!

От  виклав  все  це,  а  сам  мимоволі  думаю:  «А  може  це  вже  у  мене  старечий  маразм  проявляється,  адже  я  вже  стара  людина?».  А  так  хочеться  мати  ясний  розум.  То  може  хтось  мені  щось  розумне  скаже  стосовно  цього?

30.07.2017
ЛВМ

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744109
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 30.07.2017

Операція "ЛЯЛЬКА"

Так  трапилося,  що  я  маю  аж  8  дітей,  з  яких  4  доньки  і  4  сина.  Всі  мої  діти  дуже  талановиті,  хоча  не  всім  і  вдалося  поки  що  дійсно  реалізуватися  повністю.  Та  я  всіх  їх  люблю  і  навіть  пишаюсь  ними,  бо  кожний  з  них  на  свій  манер,  але  пішов  в  чомусь  далі  за  мене.

Так  трапилося,  що  враховуючи  вік  моїх  дітей,  старшій  доньці  зараз  56  років,  а  молодшому  сину  22,  я  мав  справу  за  своє  життя  фактичне  з  4  різними  поколіннями.  Кожне  з  них  мало  особливості  і  примушувало  мене  кожний  раз  дивуватися  як  саме  це  проявлялося.

Так  трапилося,  що  не  зважаючи  на  те,  що  я  фактично  15,  а  де-юре  10  років  виховував  двох  молодших  синів  сам,  якраз  з  ними  у  мене  зараз  є  найменше  порозуміння,  бо,  напевно,  їх  відрив  від  мене  з  точки  зору  менталітету  покоління  найбільший.  Але  мені  залишається  тільки  радіти  цьому.  В  той  же  час  найбільше  порозуміння  у  мене  є  із  другим  сином.  Чому?  Нехай  це  буде  за  межами  цієї  розповіді.

І  от  ми  із  цим  сином  зустрілися  для  спілкування,  бо  я  попросив  його  про  таке,  адже  мені  здалося,  що  за  півроку  вже  з’явилася  така  потреба  у  обох.  І  була  гарна  довга  бесіда.  

Донька  сина,  Соломія,  народилася  на  початку  2013  року.  Таким  чином,  їй  зараз  вже  4,5  років.
Чесно  кажучи,  коли  я  її  вперше  побачив,  то  у  мене  промайнула  думка:  «Ну  от,  в  нашому  роду  іде  наступний  етап  входження  у  Шосту  Вертикальну  Расу!»,  але  я  собі  назавжди  забороняв  застосовувати  свої  Здібності  і  дивитися  її  майбутнє,  а  коли  це  так  чи  інакше  відбувалося  у  розмовах  з  її  мамою,  то  я  щось  плів  в  межах  очікуваного.  І  з  сином  в  подібних  ситуаціях  так  робити  я  не  міг  і  не  робив,  бо  він  має  свої  гарні  Розширені  Сенсорні  Здібності  і,  безумовно,  зразу  виявить  мою  димову  завісу.

Я  не  бачив  Соломію  півроку.  Час  від  часу  син  викладав  у  Фейсбук  фотокартки  про  життя  своєї  сім’ї,  але  я  старався  дивитися  їх  нашвидкуруч,  щоб  часом  мимоволі  не  зачепити  інформацію,  яку  не  треба  чіпати.  А  тут  він  виклав  блок  фотокарток  про  експериментальні  подорожі  його  сім’ї  на  електрокарі,  то  я  мимоволі  більш  уважно  почав  роздивлятися  їх.  Побачив  онуку  Соломію.  Вона  витягнулася  ростом,  я  зупинився  на  розгляданні  її  і  раптом  немов  вона  мене  із  фотокартки  окликнула.  У  мене  зразу  в  думках  пронеслося:  «Ого!  Та  це  вже  є  Та  дівчина!».  І  втік  від  інформації.

І  от,  під  час  нашої  довгої  зустрічі  із  сином  я  немов  між  іншим  нейтрально  запитав:
- Ну,  як?  Соломія  дає  вам  прикурити?
Син  посміхнувся  і  сказав:
- Ще  як  дає!  Розкажу  тільки  один  приклад,  а  таких  прикладів  майже  кожний  день  серії.

Мені  залишається  тільки  переповісти  його  розповідь,  бо,  як  по  мені,  то:
- Це  неймовірно  гарна  ілюстрація  до  того,  яке  покоління  в  Україні  іде  на  заміну  своїх  батьків;
- Є  рація  тим,  хто  прочитає  мою  розповідь,  уважно  придивитися  до  свої  дітей  та  онуків  і,  якщо  у  вас  є  достатньо  розуму  та  доброзичливості,  радіти  за  них,  перебудовуватися  під  них,  а  не  калічити  їх  своїми  кондовими  переконаннями  та  ідеалами.

Сім’я  у  сина  дружня  і  доброзичлива  і  має  вже  певні  традиції.  Як  в  кожній  сім’ї,  я  переконаний,  це  є.  Принаймні:  так  повинне  бути.
Одна  із  традицій  в  сім’ї  сина  полягає  в  тому,  що  вони  роблять  закупки  їжі  на  тиждень,  частіше  у  «Фоззі».  Часто  це  роблять  виїжджаючи  на  авто  втрьох,  і  при  цьому,  є  така  домовленість,  яка  стала  традицією,    треба  завжди  купити  доньці  якусь  іграшку  чи  щось  таке  інше,  дитяче.

Вони  приїхали  у  «Фоззі»,  почали  робити  закупівлі,  десь  на  середині  процесу  купили  доньці  іграшку,  яку  вона  вибрала,  і  продовжували  далі  робити  свою  справу.  Донька  при  цьому  обходила  секцію  іграшок  і  роздивлялась  все  те,  що  було  виставлене  там.  
От  вже  возик  наповнений  їжею,  треба  іти  до  каси,  і  тут  донька  каже:
- Тато!  Мені  дуже  подобається  оця  лялька!  Купи  мені  її!
- Доню!  Ми  з  мамою  купили  тобі  те,  що  ти  захотіла.  У  нас  є  домовленість,  ти  ж  пам’ятаєш.  То  давай  зараз  домовимся  так:  наступний  раз,  коли  ми  приїдемо  купувати  їжу,  то  ми  і  купимо  цю  ляльку.  Добре?
- Добре,  тато!

Наступного  дня  батьки  пораються  по  господарству,  мама  готує,  як  завжди,  гарну  вечерю,  бо  тато  тільки  що  привіз  доньку  із  дитячого  садочку,  донька  тут  же  грається  з  іграшками  і,  здається,  не  звертає  уваги  на  розмови  батьків.  Сім’я  живе  в  садибному  будинку,  перший  поверх  –  це  велике  приміщення,  де  є  умовні  зони  вітальні,  кухні,  їдальні  і  бару.
З’ясовується,  що  вчора  щось  не  докупили  і  треба  було  би  це  виправити.  Син  говорить  дружині,  що  це  зробить.

Ранок  наступного  дня.
Син  починає  збиратися,  щоб  відвезти  доньку  в  садочок,  а  це  треба  їхати  в  інше  село,  десь  біля  20  кілометрів,  і  тут  Соломія  каже,  що  вона  не  хоче  їхати  в  садочок.  Мама  і  тато  починають  її  умовляти,  вона  стоїть  на  своєму,  а  потім  каже:
- Ну,  добре!  Тільки  після  садочка  ми  не  зразу  поїдемо  додому!
- І  правда!  –  каже  мама  –  нам  же  треба  дещо  докупити!
- Добре,  доню!  Ми  з  мамою  приїдемо  разом  тебе  забирати,  а  потім  поїдемо  в  магазин,  бо  нам  треба  дещо  купити!

Забрали  доньку  із  садочка,  починають  їхати  до  магазину,  і  тут  Соломія  каже:
- А  може  нам  краще  поїхати  у  «Фоззі»?
- Так!  –  каже  син  –  краще  поїхати  туди?    Ти  згодна?  –  питає  у  мами.
- Так!  Трохи  довше  їхати,  але  там  точно  є  те,  що  нам  потрібне!

Приїхали.
Роблять  покупку.
Донька  ходить  і  демонстративне  байдуже  двічі  обходить  навколо  секції  іграшок.  Неквапно  зупиняється  напроти  ляльки,  яку  їй  позавчора  приглянулася,  і  кличе  тата.  Той  підходить  до  неї  разом  з  мамою.
- Тато!  Ми  ж  тут  були  позавчора,  так?
- Так.
- Отже,  ти  тоді  сказав,  що  наша  поїздка  до  магазину  буде  наступного  разу.  Це  ж  наступний  раз,  так?
- Так.  –  батьки  вже  дивляться  один  на  одного  в  очікуванні.
- Ти  тоді  сказав,  що  наступний  раз  обов’язково  купиш  мені  оцю  ляльку.  Так?
- Так.  –  Син  вже  розуміє,  що  потрапив  у  лещата.
- То  треба  купувати  її,  тато!

І  батьки  купили  цю  ляльку,  хоча  вона  і  дорого  коштувала,  бо  зрозуміли,  що  донька  ретельно  спланувала  цю  операцію.

Цікаво,  а  що  буде  вона  планувати  та  реалізовувати  коли  виросте?

29.07.2017  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743942
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 29.07.2017

МММ

Поміняємось  одинокостями?
Я  віддам  чоловіче,  ти  –  жіноче:
Кожний  зустріне  свою  щиро  гостю,
А  вона  щось  нам  цікаве  навроче.

Можливе,  про  те,  що  сонце  сідає
Красиво  завжди  за  краєм  Говерли,
А  може  про  київські  водограї
Чи  про  вдачу,  що  дарує  нам  перли.

Я  знов  недбало  пройду  «стометрівку»  -  
Офіційно  це  шмат  «Незалежності»,
Ти,  може,  вперше  побачиш  бруківку
Хрещатику,  шал  його  шаленості.

Тобою  відчую  себе  генієм,
Ти  –  мною:  «Гарна,  цікава  людина!»,
І  на  мить  уп’ємось  себелюбієм,
І  назад  –  адже  чекає  родина.

Там,  десь  за  обрієм  віртуальності,
Ми  вітаємось  як  вищі  істоти,
І  немає  статевих  банальностей,
Тільки  є  порозуміння  польоти!

28.07.2017
К.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743841
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 28.07.2017

БАЖАННЯ

Так  хочеться  сісти  у  невідомий  потяг,
Зустріти  випадкового  сусіда  по  купе,
Вечеряти  разом,  з  коньяком,  а  потім
Щиро  говорити  з  ним  про  життя  своє!

І  оголити  душу,  зняти  той  тягар,
Що  накопичився  за  довге  таке  мовчання,
І  бути  розкутим  та  наївним  як  школяр,
Який  вже  вдало  пише  оповідання.

А  потім  вийти  на  станції  Нікуди
І  радісно  обіруч  із  Сповіддю  іти
У  Невідомості  ліс,  де  не  бувають  люди,
Де  панує  світло  без  мерехтінь  пітьми.

І  горілиць  на  галявині  на  спину  впасти,
Дивитися  скрізь  гілля  дубів  на  синь  неба,
Всім  своїм  їством  пити  звільнення  щастя,
Бо  себе  в  собі  ховати  вже  не  треба!

А  прокинувшись  нарешті  у  своєму  ліжку,
Закритими  очима  пити  цей  гарний  сон,
Розуміти,  що  твого  бажання  книжку
Твоя  мрія  давно  вже  взяла  у  полон.

26.07.2017
К.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743835
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 28.07.2017

ХОЧЕТЬСЯ

Коли  я  падаю,  то  так  не  хочеться  вставати,
Замріяно  себе  тримати  в  тенетах  жалю
Простіше  завжди.
Адже  прийдеться  знову  із  себе  дурня  грати,
Ховатися  в  нікчемності  корони  із  дюралю
У  світі  стражди.

Так,  то  це  тільки  слабкість/прагнення  впасти  в  забуття,
Літати  над  луками,  між  могутністю  дубів
У  сяйві  гражди,
Яку  немов  створив  і  в  ній  сховався  в  майбуття
Від  рідних,  пам’яті  про  друзів  і  щирих  ворогів.
І  це  –  назавжди.

19.07.2017
К.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743170
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 23.07.2017

ВТРАЧЕНЕ

Напевно,  це  мрія  про  любов  проявилась,
Тому  сум  насунув  мов  хмара  чорна-чорна.
Напевно,  тому  ти  мені  знову  приснилась,
Напевно.  Бо  вірші  твої  читав  учора.

Ти  їх  так  писала  мені  пристрасне/щиро,
Казала  так  барвисто  і  ясне  що  любиш,
А  я  говорив:  «Не  роби  з  мене  кумира!»,
А  ти  повторяла:  «Ти  мене  не  загуби!»

Тепер  ти  за  межами  мого  існування,
І  не  я,  це  ти  мене  легко  загубила,
У  тебе  тепер  не  одне  нове  кохання,
А  мої  почуття  –  непорушна  є  брила.

15.-7.2017
К.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=742145
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.07.2017

САМОЛІКУВАННЯ

Сьогоденням,  виявляється,  не  просто  жити,
Коли  минуле  є  немов  кайдани.
Так  хочеться  як  раніше,  дарувати  квіти
І  знати,  що  вони  завжди  бажані.

Так  хочеться  прокинутись  і  увійти  в  радість,
Бачити  усмішки  не  тільки  Сонця,
Тому  що  тіло  є  тільки  оболонка/старість,
А  чуттям  рано  падати  на  денце.

От  так  ховаєш  слабкість  відвертими  віршами,
Малюнками  нахабно  молодими  –
Цим  вправно  себе  лікуєш,  загоюєш  рани,
І  так  закреслюєш  старечі  зміни.

14.07.2017
К.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=742018
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 14.07.2017

РОЗПОВІДЬ "ПРОСУНУТОГО" . 2. ЗАЗДРІСТЬ

2.ЗАЗДРІСТЬ
12.07.2017*  17:10

Коли  ці  двоє  зайшли  у  кімнату,  де  я  сидів,  то  немов  разом  із  ними  увійшла  якась  напруга,  мов  клубок  диму  у  вигляді  заплутаного  канату.

Ми  поздоровкалися,  вони  сіли  напроти  мене  за  стіл  і  повисла  тиша.  Жінка  мала  явно  Розширені  Сенсорні  здібності,  а  про  чоловіка  я  ніяк  не  міг  зрозуміти  хоч  щось,  немов  якась  зміюка  весь  час  тікала  від  мене.  

Жінка  була  типова  українка,  в  гарному  тілі,  але  не  товста,  переконана  в  собі,  але  при  цьому  явно  чимсь  пригнічена.  Чоловік,  нижчий  зростом  за  дружину,  але  з  орлиним  поглядом  та  гонористою  манерою  триматися.  Я  майже  автоматично  попросив:  «Представтесь!».
Заговорив  першим  чоловік  –  начальник  відомого  будівельного  підприємства,  дружина  тихо  сказала,  що  вона  вчителька  української  мови  та  літератури,  але  зараз    є  завучем  школи.
- То  чому  ви  прийшли  до  мене?
Жінка  почала  розказувати:  типова  ситуація  після  Чорнобиля  –  у  неї  спонтанно  пішло  Розширення  Сенсорних  здібностей.  Вона  почала  навіть  лікувати  близьких,  от  чоловіку  допомогла  із  серцем,  навіть  лікарі  не  вірять,  а  до  того  ж….  Я  слухав  її,  слухав,    а  потім  сказав:
- А  можна  я  з  вами  проговорю  з  кожним  окремо?
- Так!  –  вигукнула  жінка.
- Ні!  З  чого  би  це?  –  вигукнув  чоловік.
Я  мовчав.
Тоді  чоловік  встав  і  демонстративно  вийшов  із  кімнати.  А  жінка,  на  моє  здивування,  розплакалася.
І  була  не  проста  розмова.  Суть  виявилася,  як  по  мені,  сміхотворна  і  складна.  У  них  вже  дорослі  діти.  Все  життя  жили  по  принципу,  що  чоловік  в  усьому  голова,  а  вона  при  ньому.  Навіть  те,  що  вона  стала  завучем  у  школі,  ніщо  не  змінило.  І  раптом  на  неї  навалилася  ця  напасть:  Сенсорне  Розкриття.  Вона  почала  бачити  навколо  себе  те,  що  інші  не  бачать,  у  неї  з’явилися  здатності  бачити  людські  хвороби  і  негаразди,  до  неї  почали  приходити  знайомі  та  незнайомі  люди  з  проханнями  допомогти  розібратися  в  собі.  І  таким  чином  з’ясувалося,  що  чоловік,  який  звик  бути  великим  цабе,  раптом  став  другорядним  в  їх  оточенні.  Тоді  він  засів  за  різні  книжки,  заплатив  гроші  за  курси  екстрасенсів,  закінчив  їх  (а  як  інакше!?)  і  почав  знову  «качати  права»  стосовно  жінки.  А  вона  вже  інша.  І  почались  скандали.  Що  робити?
Жінку  я  заспокоїв,  розказав  основи  техніки  безпеки  сенсорної  роботи,  а  що  робити  з  її  чоловіком?
І  була  у  нас  тяжка  розмова.  Неймовірно  тяжка.  Він  пішов  від  мене  не  переконаний  в  тому,  що  у  його  дружини  є  те,  чого  у  нього  нема.  Навіть  навпаки!  Це  у  неї  від  нього!
Через  півроку  мені  сказали,  що  вони  розлучилися  і  що  вона  поїхала  до  батьків,  живе  там  і  стала  гарним  сенсорним  лікувальником.
 От  така  була  історія.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=741710
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 12.07.2017

ВИЗНАННЯ

Напевно,  коли  ти  прийдеш  до  мене  знову
І  будеш  зверхньо  патякати  про  почуття,
Я  повернусь  назустріч  поновленому  озву,  
Хоч  в  минуле,  як  відомо,  нема  вже  вороття.

Я  подивлюсь  і  побачу,  що  ти  змарніла,
Що  час  невпинно  торкнув  тебе,  як  і  мене
Згадаю  пакості,  які  ти  тоді  робила
І  зрозумію:  рана  гоється,  а  біль  мине.

І  дійсно:  чуття  не  базуються  на  помсті,
На  виставлених  рахунках  за  втрачені  роки,
На  походеньках  у  єднання,  немов  у  гості,
І  душевну  ворожнечу  мати  на  роки.

Думаю,  що  якщо  ти  прийдеш  до  мене  знову,
То  з  глибин  забутого  Щастя  ринуть  почуття,
Мов  той  метелик  на  вогонь,  полечу  до  озву
В  підступності  очікування  навіть  вороття.

11.07.2017
К.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=741561
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.07.2017

ВЧОРА: НАСТОРОЖІ

Подвійна  веселка  рятує  сонячний  день,
Дощик  ніяково  ще  іде  до  тверді,
Легіт  мляво  шепоче:  «Ну,  вибач,  вибачте!
Я  вже  відправив  всі  хмари  у  резерви!»

Я  розумію:  так  лікує  День  мій  сум  –  
Різноманітністю  і  м’яко  увагою,
Робить  вигляд,  що  він  зараз  мій  добрий  грум…
Я  насторожі:  а  раптом  удар  шпагою!

Там,  на  Небі,  усе  сприймають  інакше,
І  блискавка  може  бути  нищівним  клинком.
Буває:  за  страшне  карають  найм’якіше,
Але  за  дрібницю  б’ють  нещадне    кийком.

10.07.2017
К.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=741434
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 10.07.2017

РОЗПОВІДІ "ПРОСУНУТОГО". ЛЮДА

Розповіді  «просунутого»
06.07.2017*  19:35
1.  Людмила

Як  тільки  я  зустрів  цей  Новий  рік  і  зрозумів,  що  наближається  мій  вступ  у  дев’яте  десятиліття,  то  усвідомив,  що  пора  чистити  всі  свої  блокноти,  записи  в  них,  і  взагалі  –  пора  приводити  свій  особистий  архів  у  порядок.  Повільно,  поступово  почав  займатися  цим.
І  зразу  з’ясувалося,  що  я,  як  не  дивно,  багато  чого  позабував  із  свого  життя.  Це,  як  виявилося,  стосується  і  моєї  практики  у  якості  «просунутого».  Нагадую:  цим  терміном  називаю  гамузом  всіх  тих  людей,  які  є  контакторами,  езотериками,  містиками,  екстрасенсами  тощо.
От  і  вирішив  розказати  дещо  із  цього  забутого.

Як  я  знаю,  то  мій  шлях  в  «просунутості»  був  специфічним:  мене  Навчали  і  в  цьому  процесі  відкривали  певні  здатності  Розширених  Сенсорних  Здібностей.  Через  деякий  час  я  відчував,  що  «це  –  не  моє»,  тоді  це  закривалося  для  того,  щоб  відкрити  наступні.  
Саме  так  прийшла  здатність  виконувати  Сенсорне  Діагностування.  І  спочатку  все  було  традиційне:  до  мене  приходили  люди  через  «сарафанове  радіо»  з  різними  незвичними  проханнями  і  я,  як  не  дивно  було  для  самого  себе,  виконував  їх.
Випадки  були  несподівані.

08.07.2017*  21:20
Ця  історія  в  моїй  пам’яті  має  дивно  розмазаний  характер  –  щось  я  пам’ятаю,  щось  немов  домислюю,  а  щось  немов  було,  тільки  не  зі  мною.  Взагалі    це  дивне  для  мене,  бо  по  записам  навіть  коротким    можу  багато  оновити  у  своїй  пам’яті.  Можливо,  що  тут  спрацьовує  вже  час,  адже  від  того,  що  хочу  розповісти,  пройшло  більше  25  років.

Вона  спочатку  заглянула  у  кімнату,  трохи  відкривши  двері,  потім  немов  поглядом  запитала,  чи  можна  зайти,  і  коли  я  махнув  запрошуючи  долонею,  тихо,  як  мишка,  зайшла,  підійшла  повільно  до  мого  столу  і  сіла  скраєчку  на  стілець,  що  звично  стояв  напроти  мене  для  відвідувачів.
Я  машинально  продивився  її  чакри  –  розширених  сенсорних  здібностей  не  має,  і  уважно  глянув  на  неї.  Маленького  зросту,  тоненька,  звичне  обличчя,  але  очі  палають,  немов  всередині  у  неї  горить  велике  вогнище,  одягнута  гарно,  але  дуже  просто,  вік  –  десь  біля  20  років.
- Скільки  вам  років?
- Двадцять.
- Як  вас  звати?
- Люда.  Людмила…
- То  що  у  вас?
- Тут  мені  сказали…  що  ви  можете  …  допомагати  людям  у  незвичних  справах…  у  мене…м-м-м-м…  любовна  …
- Вибачте,  але  я  приворотами  не  займаюсь.  Я  не  чаклун.
- Та  у  мене  все  навпаки.
- Відворот?  Це  –  стезя  чорних  магів.  Я  не  маг.  Я  тільки  даю  консалтингові  послуги  людям,  яким  треба  в  собі  розібратися.  Я,  так  би  мовити,  сенсорний  психотерапевт…
- Одна  моя  подруга  сказала…
- Ім’я?
- Юля.
- Так,  була  у  мене  така  на  зустрічі.  Як  її  справи?  Не  дзвонить.
- У  неї  все  добре.  Вона  ще  подзвонить..  Може  вислухаєте  хоча  би  мене,  будь  ласка,  прошу!
Я  кивнув  головою  на  знак  згоди.
І  пішла  розповідь.
Закінчила  школу  в  16,  інститут  –  у  20,  прийшла  на  роботу  і  зразу  закохалася  у  шефа.  Коли  розказувала  про  нього,  то  у  неї  немов  в  середині  ще  більше  розгоралося  полум’я.  Одним  словом:  під  40  років,  рідкісне  розумний,  добрий,  щирий,  займається  спортом,  пише  вірші,  справедливий,  високого  зросту,  але  одружений  і  має  двох  майже  дорослих  дітей.
Вона  натхненно  говорила  і  говорила  про  нього,  я  уважно  слухав  і  думав:  «Чого  вона  прийшла  до  мене?»,  нарешті  не  витримав  і  вклинився  у  маленьку  паузу  в  її  розповіді:
- Ви  були  близькі?  –  лукавив,  я  вже  знав,  що  були.
Вона  мов  наштовхнулася  на  стіну,  аж  відсахнулася  від  мого  столу,  почервоніла  немов  усім  тілом,  потупила  очі  і  тихо  пробурмотіла:
- Один  раз…  була  вечоринка  у  відділі…
- І  що?
- Нічого.  Він  холодно  дивиться  на  мене.  Немов  нічого  і  не  було.  А  я  ходжу  на  роботу  як  на  каторгу  –  біль,  сором,  адже  всі  знають,  я  відчуваю  погляди  колег,  чую  їх  шепіт…
- Співчуваю.  То  що  я  можу  для  вас  зробити?
- Зніміть  з  мене  цю  любов!  Я  з  глузду  сходжу!
- Я  ж  казав:  я  не  займаюсь  такими  речами!
І  тоді  вона  розплакалася.
Мені  дійсно  стало  її  жалко  і  раптом  немов  Хтось  підказав:  «Дай  пораду!».  Дивно,  бо  я  не  чув,  щоб  щось  таке  казав  мені  Голос.  Пораду?  Яку?
- Заспокойтесь.  Ви  сильна  молода  людина.  Я  дам  вам  пораду:  шукайте  в  цій  людині  недоліки!
- У  нього  нема  їх!
- Таких  людей,  без  недоліків,  не  існує!  Шукайте!  І  зосередьтесь  на  них.  Це  буде  ваш  контрпохід  проти  непотрібної  любові.
Вона  витерла  очі,  подивилася  бездумно  у  вікно,  встала,  поклала  на  стіл  якісь  гроші  і  немов  у  трансі  вийшла.
На  наступний  день  подзвонила  злощасна  Юля  і  я  її  посварив  за  те,  що  направила  до  мене  свою  подругу,  немов  я  чаклун,  який  практикує  у  любовних  справах.

Пройшло,  напевно  місяців  три  чи  чотири,  коли  ця  Людмила  знову  з’явилася  до  мене.  В  кімнату  увійшла  впевнена  в  собі  молода  жінка  з  гонором,  від  дверей  поздоровкалася  рівним  голосом  (виявилося,  що  у  неї  приємний  тембр  голосу!),  підійшла  до  мого  столу  і  впевнене  сіла  на  стілець.  Посміхнулася:
- То  я  прийшла  подякувати!  Гарну  пораду  ви  дали  мені!  Два  місяці  мені  потрібно  було  на  знищення  почуття!
- І  як,  вдалося?  –  запитав  я  ошелешено,  адже  я  тоді  дав  пораду  тільки  для  того,  щоб  позбутися  її!
- Ще  б  пак!  Спочатку  я  придивлялась  і  шукала  по  дрібницям,  а  потім  немов  шквал  пішов.  Спочатку  побачила,  що  він,  коли  задумується  над  чимсь,  то  колупається  в  носі.  Каву,  виявляється,  п’є  голосно  присьорбуючи.  Пукає,  немов  ніхто  не  чує  і  не  відчуває.  Любить  себе  показати  за  рахунок  інших  по  дрібницям,  але  це  вже  система.  Він  добрий,  але  з  кожного  кроку  доброти  щось  обов’язково  має  для  себе…  Одним  словом:  через  два  місяці  я  почала  його  ненавидити  і  більше  не  могла  там  працювати.  Вже  місць  працюю  на  новому  місці.
- Новий  шеф?
- Шефиня.  Грім-баба,  сучасна.  То  я  прийшла  подякувати  вам,  маестро!  Гарну  пораду  дали.  Буду  до  вас  подруг  посилати!
- Ні-ні!  Ні  в  якому  разі!
- Не  зразу.  Спочатку  будуть  дзвонити  вам.  Я  маю  ж  ваш  номер  телефону!  То  до  побачення!
Вона  тріумфально  вийшла  з  кімнати,  а  я  довго  сидів  мовчки.

Здається,  що  пройшов  рік.
Один  раз  я  чвалав  по  вулиці,  заглибившись  свої  невеселі  думки,  бо  у  мене  почалися  проблеми  у  сім’ї,  коли  хто  покликав  мене.  Немов  прокинувшись  зі  сну,  оглядівся:  зима,  мало  снігу  і  мало  людей  на  вулиці,  бо  буденний  день.  Напроти  мене  стоїть  інвалідна  коляска,  в  ній  сидить  якісь  закутаний  чоловік,  а  за  коляскою  стоїть  Люда.  Вона  посміхається  щиро  і  навіть  інтригуючи  дивиться  на  мене.
У  мене  немов  блискавка  промайнула  і  я  запитав:
- Він?
- Так!  –  сказала  вона
- Що  з  ним?
- Автомобільна  аварія,  але  справа  не  в  цьому.  Говорить  вільно:  він  зараз  спить.
- То  в  чому  справа?
- Я  підхопила  його!  Від  нього  відмовилися  дружина  і  діти.  Довга  історія.  Якось  зайду  до  вас,  розкажу  все.  Ви  все  там  же  приймаєте?
- Ні.  І  не  приймаю.  Я  тепер  займаюсь  іншим.
- Нічого!  Я  тепер  знайду  вас.  Вибачте,  але  мені  треба  до  його  матері  на  зустріч,  то  я  піду.  Я  щаслива!
- А  він?
- У  нього  окрім  мене  і  мами  нікого  тепер  нема.  До  побачення!
- До  побачення!  –  машинально  я  сказав.  І  тільки  коли  вона  проїжджала  повз  мене,  я  побачив,  що  вона  вагітна.

З  того  часу  не  бачив  її  і  не  чув.  Один  раз  далося,  що  з  натовпу  хтось  пильно  дивися  на  мене  на  вулиці,  коли  оглянувся,  то  здалося,  що  пробачив  як  до  мене  повернулася  спиною  Люда.  Біля  неї  був  високий  чоловік  і  хлопчик.  Але  чи  то  вона  була,  у  мене  впевненості  не  було.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=741258
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 09.07.2017

НЕВМИРУЩЕ

Палає  недбало  запалений  вогник
Старого,  вибухового  колись  почуття,
Тихо  крадеться  на  цирлах  немов  змовник,
Що  торує  дорогу  коханню  в  небуття.  

Долоні,  опалені  колись  змовою,
Немов  мацаками  вірогідність  торкають
І  молодо  ловлять  надію/жадобу,
А  схопивши  пустоту,  вони  не  ридають.

Тринькає  тихо  щось  спустошене  серце,
Тільки  у  снах  кружляє  танцями  злагоди,
І  за  кохання  стає  мужньо  до  герцю,
А  прокинувшись  гадає:  «Хто  ж  ляльководи?»

09.07.2017
К.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=741257
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.07.2017

НЕВИЗНАНІ ТАЛАНТИ

Ми  гарно  так  описуємо  все  банальне!
Так  красномовно,  а  часто  і  епічно,
Що  воно  стає  миттєво  каузальне,
Високе,  патріотичне  і  величне.

Дійсне  величне  оцінюємо  постфактум
І  людей  талановитих  –  після  смерті,
Фарисейські  кажемо:  «Такий  вже  фатум!»  -
Ми  любимо  таланти,  коли  вже  мертві.

Невизнанні  митців  таланти  при  їх  житті!
Як  гарно:  ви  існуєте  завжди/всюди!
Адже  інші  люди,  інколи  в  каятті,
Гріються  щиро  біля  вашої  Суті!

06.07.2017
К.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=741128
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 08.07.2017

КАЯТТЯ

Як  тяжко  визнати  свої  провини!
Але  як  легко  кликати  це  зробити  інших!
І  казати  їм,  що  вони  повинні
Покаятися  перед  Богом  в  діяннях  грішних.

Як  тяжко  визнати  себе  не  правим!
Та  неймовірно  легко  казати  про  це  іншим!
Показувати  як  робити  вправи,
Щоб  бути  завжди/всюди  кращим,  але  не  гіршим!

Як  тяжко  вести  себе  у  каятті
Крокуючим  сміло  на  свою  Голгофу/прощу,
І  знати,  що  як  не  тяжко  так  іти,
Надію  маєш  чути  слово  від  Долі:  «Прошу!»

05.07.2017
К.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=741031
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 07.07.2017

ВТРАЧЕНЕ

Ти  казав  мені,  що  відсутні  печалі,
Що  відсутній  між  нами  також  сірий  сум,
Що  є  сильні  крила  у  нас  за  плечима,
Що  полинимо  разом  у  вир  наших  дум,
Які  рясно  засіяли  гірські  плаї
Квітами  щастя,  там  є  і  квітка  ромен,
Адже  саме  так  нам  сплітає  звичаї
Доля,  що  після  падіння  встала  з  колін.

Ти  казав  мені,  згубно  блимали  очі,
Як  здається,  що  нам  чути  трель  солов’я,
Як  тремтять  від  щастя  наші  літні  ночі…
А  тепер,  бач,  я  плачу/сумую  одна.

Сумні  згадки  тепер  в  мені  верховодять,
Бо  торує  красу  духмяну  їх  легіт,
Коли  вони  смерек  верхівками  ходять,
То  я  бачу  тебе,  і  ти  –  ґречний  легень.

04.07.2017
К.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=740814
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.07.2017

ПЛЯЖ У ГІДРОПАРКУ

Скільки  років  тут  не  заходив  у  воду?
Сини  вже  дорослі,  а  були  малюками.
Маю  самітність  тепер  як  нагороду,
Адже  для  них  був  дбайливим  батьком  роками.

Хвилі  сталеві  б’ють  аспідним  кольором,
Сонце  у  схованки  грається  із  хмарами,
Шепоче:  «Радійте  в  житті  новим  ролям!
Але  не  шуткуйте  на  пляжі  із  загаром!»

То  скільки  років  не  ховався  в  цю  воду?
Ностальгія  занурила  в  щастя/спомини,
Обгорнула  щемом  про  завмерлу  вроду,
Кепкує:  «Це  років  одинокості  гомін!»

03.07.2017
К.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=740688
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 05.07.2017

БЕЗСОННЯ

Не  зумів  я  в  собі  твої  бажання  озвучити  –
Котилось  за  обрій  сонце  тремтячого  розпачу,
Зареготало  Те,  що  мене  Карою  мучило
Зі  словами:  «Нарешті  біль  твій  ретельно  означу!»

Та  я  втік  у  гарний/радісний  спомин  в  минулому  –
Бач,  коли  руки  твої  мене  від  мене  ховали,
Коли  дарувала  спокій  мені,  мені  –  милому,
Немов  бажала  закрити  від  прийдешньої  зради.

Те,  що  сміялось  в  мені,  звично  миттю  хизується,
Бо  моя  втеча  є  втечею  в  той  окреслений  Біль,
Який  несподівано/раптом  в  згадках  карбується,
Які  кровоточать,  а  Те  ще  на  рани  сипить  сіль.

01.07.2017
ніч
К.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=740564
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.07.2017

КАШТАНИ КИЄВА

Чому  я  люблю  так  каштани?
Чому  така  туга  за  ними?
Тенета  чому  ностальгії
В’язали  мене  на  чужині?

Києва  символ  –  дерево  це
Для  мене  є  втіленням  Долі:
Стовбур  привітно  міцно  росте,
Щоб  мати  із  квітів  корони.

06.10.1977
27.06.2017
К.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=740083
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 01.07.2017

ЗАКОН СИНХРОНІЧНОСТІ. 1. 5; 1. 6.

27.06.2017*  19:50
1.5.    Порятунок  –  1.
Здається,  що  десь  в  останній  чверті  минулого  століття  італійці  випустили  кінокомедію  про  мафію,  де  героями  були  дві  родини.  Під  час  вендети  в  одній  родині  були  вбиті  всі  чоловіки,  а  в  другій  залишився  один  чоловік-незграба.  Фільм  побудований  на  тому,  що  жінки  ворожого  клану  весь  час  роблять  спробу  вбити  цього  чоловіка.  І  кожний  раз  це  не  вдається  зробити  –  то  він  раптом  зав’язує  шнурок  на  ботиках  і  куля  летить  мимо,  то  ще  щось  таке.  При  цьому  чоловік  навіть  не  здогадується,  що  на  нього  полюють.
В  таких  випадках  говорять,  що  людину  охороняє  Ангел-охоронець,  а  фактично  іде  чомусь  серія  синхронічних  подій,  може  це  і  є  робота  Ангела-охоронця.
У  1986  році  я  був  солдатом,  брав  участь  в  бойових  діях  в  Угорщині  як  зв’язківець.  Наш  батальйон  прийшов  своїм  ходом  із  Союзу  до  Будапешту  пізно  увечері.  Біля  аеропорту  нас  зустрічало  троє  сивих  змарнілих  військових  із  навіженими  очима  –  солдат,  сержант  та  старшина,  це  було  все,  що  залишилося  від  підрозділу  зв’язківців  після  повстання  угорців.  У  розгромленій  великій  казармі  ми  розіграли  частини  ліжок,  мені  дістався  пружинний  матрац,  нам  дали  проспати  декілька  годин  і  тільки  почався  ранок,  як  ми  вже  пішли  на  завдання.
Я  був  у  1-му  відділенні  1-го  взводу  1-ї  роти.  По  пустій  вулиці  їхав  наш  грузовик,  на  ньому  стояли  зразу  за  кабіною  шофера  котушки  із  тяжким  кабелем,  одна  стояла  на  тринозі  і  я  розкручував  її.  Машина  повільно  їхала,  кабель  лягав  на  землю,  а  мої  товариші  ретельно  укладали  його  вздовж  тротуару.  Раптом  щось  примусило  мене  нахилитися,  а  потім  я  машинально  сів  у  здивуванні:  «Звідки  тут  горох?».
Пройшло  20  років  і  ми,  частина  киян-однополчан  зустрілися  на  проводах  Кіма  Фрідмана  до  Ізраїлю,  куди  він  емігрував.  Згадували  події  в  Угорщині  і  тут  хлопці  почали  мені  розказувати,  що  я  чудом  залишився  живий,  адже  по  мені  кулемет  бив.  Я  з  недовірою  слухав  їх  і  не  вірив.  «Та  невже  ти  не  пам’ятаєш,  що  кабель  на  котушках  був  посічений  чергами,  його  ж  потім  викинули?».  Я  не  пам’ятав,  але  на  всяк  випадок  перелякався.  Хлопці  реготали  з  мене:  «Через  20  років  перелякався!».  А  я  усвідоми  тоді,  що  присів  за  котушки  автоматично,  не  усвідомлюючи,  що  по  мені  била  кулеметна  черга.  Тепер  кажу:  типовий  випадок  синхронічності!
1.6. Порятунок-2.
Армійську  службу  закінчував  в  Угорщині  і  там  у  мене  ще  був  один  знаковий  випадок.  Ми  із  сержантом  поїхали  відвозити  пусті  котушки  від  кабелю  на  склад.  Шматок  огородженої  колючим  дротом  території  на  задвірках  великої  складської  території,  стіна,  до  якої  необхідно  було  прикотити  та  поставити  одна  одну  котушки,  земля  мала  ухил  до  стіни.  Я  біля  стіни  приймав  котушки,  а  сержант  їх  скидав  із  грузовика.  
Я  встиг  упорядкувати  декілька  котушок.  Стояв  спиною  до  сержанта,  коли  почув  його  вигук.  Машинально  зробив  крок  в  бік  і  повернувся  до  нього  обличчям  і  в  цю  мить  гірлянда  котушок  заблокувала  мене  –  моє  тіло  опинилося  якраз  втиснутим  у  першу  котушку,  яка  з  гуркотом  вдарилася  об  стіну,  а  інші  її  сестри  підпирали  її.  Якби  я  не  зроби  би  крок  у  бік,  то  ці  потвори  діаметром  біля  півтори  метри,  розтрощили  би  мені  хребет.  Виявилося,  що  сержант  не  розрахував  свої  зусилля  і  з  машини  пішли  вниз  всі  котушки.  Не  пам’ятаю,  чи  перелякався  я  тоді,  а  от  як  по  зміїному  вилазив  із  пастки,  пам’ятаю  досі.
Як  часто  таке  трапляється  з  іншими  людьми?  Думаю,  що  часто,  але  ми  звикли  на  такі  речі  не  звертати  увагу.  Чи  не  так?

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=740008
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 30.06.2017

МАКСИМИ. 1-7.

МАКСИМИ
30.06.2017*  16:10

1. З  точки  зору  Вищого  Розуму  Людина  =  Чоловік  +  Жінка.
2. Минулі  гріхи  закриваються  тільки  дійсним  каяттям  та  прощею.  Інакше  –  це  не  загоєна  рана,  часто  –  смертельна.
3. Перше  правило  Телегонії:  першій  сексуальний  партнер  жінки  фіксує  в  ній  ексклюзивне  право  відобразитися  в  її  дітях,  навіть  без  генетичного  батьківства.
4. Друге  правило  Телегонії:  всі  мутації,  як  кармінні,  так  і  генетичні,  в  Людині  відбуваються  на  чоловіках,  але  закріпляються  в  дітях,  яких  народжують  жінки.  Тому  нема  нічого  дивного  в  тому,  що  організм  жінки  засвоює  ДНК  всіх  її  сексуальних  партнерів,  а  це  завжди  фіксується  на  її  дітях.
5. Диявол  завжди  ховається  у  деталях:  машинальна  фраза,  обмовка,  дрібний  вчинок,  перехоплений  погляд  тощо  скажуть  про  дійсні  наміри  людини  більше,  ніж  всі  її  доброчинні  декларації.
6. Геніальних  людей  серед  Людства  багато,  але  їх  реалізація  обумовлюється  двома  правилами.  
Перше  правило  Геніальності  сформулював  Марк  Твен;  «Тисячі  геніїв  живуть  та  помирають  невідомими  –  чи  невпізнані  іншими,  чи  невпізнанні  самими  собою».
Друге  правило  Геніальності  окреслив  Ейнштейн:  «Геніальна  людина  та,  геніальність  якої  визнає  його  дружина».  
7. Благими  намірами  тарується  дорога  до  Пекла,  бо  Кривда  завжди  має  шати  Правди,  а  Зло  має  чистий/білий  стрій  Добра.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739979
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 30.06.2017

ЗАКОН СИНХРОНІЧНОСТІ. 1. 3; 1. 4.

26.06.2017*  9:10

1.3. Генетика

З  випадком,  про  який  я  розказав  вище,  перегукується  інший  випадок.
У  1983  році  наша  мама  потрапила  у  третій  інсульт  плюс  вибух  діабету  і  вона  місяць  була  в  комі,  поки  не  пішла  з  цього  світу.  Ми  із  середнім  братом  Валентином  по  черзі  кожний  день  чатували  біля  неї  –  стандартні  процедури  в  таких  випадках:  нагодувати,  обмити,  промазати  пролежні  лікувальною  маззю,  поміняти  білизну  та  сорочку.  А  потім  довго  розмовляти  з  нею  в  надії,  що  вона  чує,  тільки  говорити  не  може.  Напевно  так  воно  і  було,  бо  один  раз  я  бачив,  як  у  мами  після  моїх  слів  потекла  сльоза  із  очей.

Я  тоді  жив  і  працював  не  так  далеко  від  лікарні,  то  приходив  до  мами  тричі  на  день,  брат  жив  далеко  –  приходив  двічі:  до  роботи  та  після  роботи.
На  той  час  я  мав  вже  5  дітей  від  трьох  шлюбів  –  чотири  доньки  та  одного  сина.  Так  трапилося,  що  я  не  жив  з  ними  (це  –окрема  розповідь),  але  всі  мої  діти  були  народженні  в  любові  і  всіх  їх  я  носив  на  руках,  купав,  пестив,  поки  вони  були  малі,  а  кожна  втрата  сім’ї  для  мене  була  трагедією.  Та  мова  не  про  це.

Так  от,  коли  я  перший  раз  обмивав  маму  в  такому  її  стані,  то  із  здивуванням  побачив,  зо  у  неї  є  родимка  в  інтимному  місці,  а  здивування  моє  було  викликане  тим,  що  точно  така  родимка  і  точно  в  такому  місці  є  у  однієї  із  моїх  доньок.

1.4. Зустріч

Тоді  у  мами  в  лікарні  ще  була  знакова  зустріч.

Вона  потрапила  до  лікарні  ще  в  свідомому  стані,  це  в  лікарні  їй  стало  гірше,  вона  впала  у  кому  і  в  лікарні  приєдналася  до  Більшості.  Через  те,  що  у  неї  був  третій  інсульт  і  лікарі  визнавали  її  стан  тяжким,  її  помістили  у  двомісну  палату  для  тяжких  хворих.

От  я  і  копошюсь  біля  її  ліжка,  наповнюю  тумбочку  ліками  (вже  тоді  треба  було  щось  купувати)  та  соками,  водою  в  пляшках,  коли  ззаду  моєї  спини  з  боку  койки,  що  стоїть  напроти  маминої  койки,  роздається  слабий  тремтячий  жіночий  голос:
-  Тася?
Повертаюсь  на  голос  і  бачу  на  койці  виснажену  жінку  маминого  віку.  Мама  починає  пильно  дивитися  на  цю  жінку  і  з  трудом  говорить:
-  Тася.  Нюся?
-  Нюся.  –  жінка  ще  з  більшим  трудом  відповідає.
Вони  починають  дивитися  одна  на  одну  і  сльози  наповнюють  їх  очі.  Мама  з  трудом  мені  тихо  горить,  через  силу  формуючи  кожне  слово:
- Ми  сиділи  за  однією  партою  з  першого  класу.  Після  школи  не  бачилися  жодного  разу.
Я  роблю  швидко  підрахунок:  мама  народилася  в  1915,  закінчила  6  клас  нехай  у  1928,  зараз  1983,  то  вони  не  бачилися  55  років,  а  Доля  звела  їх  знову,  тут.

Тепер  знаю:  це  один  із  проявів  Закону  Синхронічності.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739879
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 29.06.2017

ЗАКОН СИНХРОНІЧНОСТІ. 1. 2

25.06.2017*  8:50
1.2.      Дядя  Шура.
Наша  мама  Таїсія  належала  до  великого  патріархального  роду  Прендзевських.  У  мене  є  фотокартка,  де  мій  прадід  Денис  Прендзевський  та  його  дружина  Марфа  сфотографовані  у  своєму  саду  в  оточенні  онуків.  Від  різних  синів  та  доньок  біля  них  знаходиться  10  онуків  та  одна  онука,  але  нашої  мами  ще  нема  на  світі.  Фотокартка  не  підписана,  але  враховуючи,  що  рідні  брати  мами  народилися:  Олександр  –  1901  рік,  Петро  –  1909  рік,  Володимир  –  1911  рік,  Степан  –  1913  рік,  наша  мама  –  1915  рік,  то  логічним  є  прийняти,  що  це  було  літо  1915  року.
Увесь  рід  жив  у  Києві  на  Соломинці  у  великій  хаті,  на  вулиці,  що  під  час  Радянської  влади  стала  називатися  «вул.  Урицького»  і  традиційно  працював  на  Залізничних  майстернях  (потім  це  був  КПВРЗ,  тепер  –  КЕВРЗ).  Хату  у  1936  році  (вже  після  мого  народження)  Влада  знесла  і  побудувала  на  її  місці  «Гараж  НКВС»  (розповідь  мами).  Цей  гараж  існує  і  досі,  на  самому  верху  вул.  Василя  Липківського  (колишня  вул.  Урицького,  перейменована  у  2007  році).  Всім  Прендзевським  Влада  дала  якогось  відкупного  і  патріархат  Прендзевських  закінчився  –  частина  почала  знімати  квартири  у  Києві,  а  частина  поїхала  до  Василькова  і  там  побудувала  собі  дома.  Київська  гілка  Прендзевських  на  цей  момент  припинила  своє  існування,  а  Васильківська  має  продовження  і  навіть  у  Києві,  Росії  і,  здається,  в  Канаді.
По  розповідям  моїх  дядьків  та  мами  в  цьому  роду  було  багато  пригод,  трагедій  та  надбань.  Напевно,  що  це  окрема  розмова,  тим  більше,  що  всі  Прендзевські  є  нащадками  Дениса  та  Марфи.  В  моїй  пам’яті  збереглися  гумористичні  розповіді  дяді  Шури  та  дяді  Степана,  які  були  більше  ніж  треба  насичені  вдачею  гумористів.  Одна  розповідь  дяді  Шури  вписується  в  порушену  мною  тему.
Коли  йому  було  16  років,  то  він  верховодив  всіма  своїми  братами,  бо  був  найстарший,  і  вони  тримали  всю  Солом’янку  у  своїй  владі  серед  одноліток.    Він  був  визнаним  ватажком  серед  пацанів  і  для  того,  щоб  підкреслити  це,  зробив  собі  тату  на  обличчі  –  праворуч  від  носу  у  нього  з’явилася  імітація  родимки.  
Пройшли  роки.  Він  став  дорослим  і  одружився.  У  нього  народися  старша  донька  Віра  і  у  неї  виявилася  родимка  точнісінько  на  тому  самому  місці,  такого  же  розміру  та  такої  ж  форми.  По  цьому  поводу  дядя  Шура,  посміхаючись,  говорив  нам,  небожам,  а  ми  його  завжди  охоче  слухали,:  «От  як  я  запрограмував  красу  доньки!»
А  для  мене  це  тепер  є  тільки  прикладом  дивної  синхронічності.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739597
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 27.06.2017

МИ, люди

Як  сильно  ми  роз’єднанні  своїми  порчами,
Бо  кожний  з  нас  молиться  своїм  богам,
Адже  навіть  щастя  по-різному  тлумачимо,
Бо  належим  різним  націям  й  родам.

Та  шукаємо  завжди  поєднання,  
Порозуміння  словом  та  прозорість  чесних  дій,
Часто  вдається  мати  подолання
Перепон  всіх  до  втілення  навіть  ненаших  мрій.

25.06.2017
К.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739590
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 27.06.2017

ЗАКОН СИНХРОНІЧНОСТІ. 1. 1.

1. ВЛАСНИЙ  ДОСВІД
Тільки  для  того,  щоб  було  зрозумілим  моє  певне  право  на  цю  розмову,  коротко  представлюсь.
Я  киянин  в  6-му  коліні  по  мамі,  українець,  архітектор  за  освітою  і  за  фахом.  У  1990  році,  без  будь-якої  мотивації  чи  чогось  іншого  (я  був  звичним  кондовим  атеїстом),  коли  мені  вже  було  54  роки,  у  мене  відбулося  спонтанне,  як  тоді  здавалося,  Сенсорне  Розкриття.  Я  став  контактором,  пройшов  через  Психогенний  колапс  і  Богошок,  став  «студентом»  Віртуального  Університету,  отримав  Ініціацію  і  з  того  часу  є  «просунутим»,  як  я  називаю  собі  подібних  людей.  Займався  достатній  час  Сенсорним  Діагностуванням  людей,  територій  і  подій.  Тепер  займаюсь  заради  свого  задоволення  Сенсорним  аналізом  та  систематикою,  головним  чином  в  межах  розширеної  Онтології.
Якщо  говорити  вельми  спрощено,  то  в  моєму  сприйнятті  Закон  Синхронічності  полягає  в  тому,  що  у  людини  самим  несподіваним  чином  збігаються  чи  мотивуються  певні  події.  Але  чи  коректне  таке  визначення?  Спробую  викласти  спочатку  те,  що  знаю  із  свого  життя  та  інших  людей.  Може  тоді  з’явиться  можливість  точніше  щось  намалювати  про  цей  Закон?
Якусь  послідовність  у  хронології  не  буду  використовувати.
1.1. Осінь  1990  року.  Я  був  викладачем  (по  годинам)  на  Архітектурному  факультеті  КІБІ  і  саме  в  цей  час  відбувалося  моє  бурхливе  становлення  в  якості  «просунутого».  
Один  раз  після  закінчення  занять  із  студентами,  я  йшов  повз  Солом’янське  кладовище  через  сквер/парк  у  бік  Солом’янської  площі  –  вирішив  пішки  пройтись  через  Солом’янку  до  метро  «Залізничний  вокзал».  Коли  перейшов  через  трамвайну  колію,  то  з’явилося  відчуття,  що  треба  зайти  в  книжковий  магазин,  який  розташовувався  тоді  на  куту  першого  поверху  житлового  будинку.  Почав  підніматися  по  сходинкам  до  входу  у  магазин  і  тут  Голос  мені  сказав:  «Пройдеш  у  другий  зальчик,  підійдеш  до  прилавку,  покладеш,  не  дивлячись,  на  скляну  вітрину  руку  і  скажеш,  що  купуєш  цю  книжку!»  -  «Але  у  мене  нема  грошей!»  -  «У  тебе  на  цю  книжку  є  гроші!».
Я  слухняно  все  зробив  як  було  Сказане,  із  кишені  дістав  якраз  вартість  цієї  книжки  з  точністю  до  копійки.  Більше  у  мене  грошей  не  було.  Це  була  «Этология  в  психиатрии»,  чотирьох  авторів,  вартість  книжки  була  6  карбованців  (половину  вартості  я  вигрібав  із  кишені  в  копійках).
Голос  сказав:  «Книжку  купив  заради  перших  сторінок,  які  покажуть  тобі,  що  ти  не  є  навіжений  (я  тоді  ретельно  обмірковував  варіант  що  я  втратив  розум)  і  що  феноменологія  фактично  не  по  зубам  ортодоксальним  вченим».
Я  зразу  вирішив  потрапити  до  себе  в  архітектурну  майстерню,  де  жив,  як  можна  скоріше,  щоб  засісти  за  читання  книги.
Цікаво  зараз  читати  9  пунктів  висновків,  які  я  тоді  записав  в  кінці  вступної  частини  цієї  книжки  –  виявляється,  що  цю  книжку  я  купив  невдовзі  після  того,  як  пережив  Психогенний  колапс.  На  книжці  стоїть  дата:  29.10.1990  рік.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739324
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 25.06.2017