Мирослав Гончарук_Хомин

ГОСПОДИ, ДАЙ МЕНІ ЖІНКУ, ЩО ВМІЄ ЛЮБИТИ / І ТРОХИ ПЯНУ

Господи,  дай  мені  жінку,  що  вміє  любити,
І  трохи  пяну,
І  нехай  вона  прокидається  пізніше  за  мене  –
Дай  мені  часу  ввібрати
Її  сонну  невпевненість  і  ранню  тривогу,
Допоки  вона  спить  навпроти,
До  перших  дощів  у  ванній,
До  того,  як  вона  чистить  зуби
І  сплітає  волосся,
Господи,  дай  мені  часу  любити  її
Ще  дитиною  до  перших  місячних,
І  дай  терпіння  любити  її
Вже  дорослою,
Дай  розуму  любити  її
У  заміжжі,
І  позбав  мене  глузду,
Щоб  писати  їй  вірші
Коли  вона  лягатиме  в  ліжко,
Поруч,  здалеку,  у  зовсім
Іншому  місті,
Яка  різниця,  -  повторюю  я  собі,  -
Яка  різниця  із  ким  вона  спить,
Головне,  щоб  прокидалася  пізніше
За  мене.

Господи,  дай  мені  жінку,  що  вміє  любити,
І  більше  нічого,
Можеш  навіть  забрати  у  мене  речі  першої
Необхідності:
Секс  і  стипендію,
На  все  воля  твоя,
Щоб  я  мав  до  кого  молитися,
Щоб  я  мав  із  ким  говорити,
Навіть  коли  ти  мене
Більше  не  слухатимеш.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=706002
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.12.2016

Памятаєш лице / Волосся довкола її лиця

Вона  знає  про  втрати  і  знає  про  надбання,
Знає,  що  пам'ять  –  це  все,
Що  без  пам’яті  зовсім  нічого  нема,
Що  любов  пам’ятаєш  так,
Як  пам’ятаєш  лице,
І  волосся  довкола  її  лиця.

Що  любов,  насправді,  довша
За  смерть,  довша  за  лють,
Що  варто  чекати  завжди,
І  ніколи  не  можна  забути
Мереживо  її  теплих  
Судинних  рун,
І  серця  
Ніжну
Тривожну  
Присутність.

Що  тобою  і  мною  
Говорить  один  і  той  самий  
Бог,  
Кладе  до  серця  спів,
Кладе  до  вуст  слова,
Але  все  одно  
Не  вистачає  слів,
І  пам'ять  стає  легкою,  
Наче  сніг,
Що  так  личив  їй  до  лиця.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=684827
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.08.2016

Тепла шкіра її живота / Свіжі сліди

День  потому  ніхто  уже  не  памятав,
Ні  голосу,  ні  вокзалу,
Ні  скільки  життів  увібрав  в  себе
Цей  переїзд:
Світло,  як  зазвичай,  ховалось
За  перевалом,
І  повільно  викочувалося
Із  міста.

Жінки  прокидалися  серед  ночі,
Збирали  речі,
Виходили  на  платформу
Навпроти  аптеки,
І  в  їхніх  тінях  невловимо
Губився  вечір,
І  тиша  набивалась  у  
Їхні  груди,
Як  повітря  набивається
В  ребра.

Жінки  чекали,  як  чекають
Любові,
Потягу,  що  забрав
Би  їх  звідси,
І  повітря  ставало
Таким  солоним,
Що  згусток  його
Застрягав  у  горлі
І  божеволів
Мов  риба
У  сітях.

А  вся  правда  у  тому,  -  говорив
Господь  до  мирян,  -
Що  навіть  у  русі,
Чи  навіть  в  терпкій
Жалобі,
Ваша  вдача  у  тому,  щоби  займатися  і
Згоряти:
Бо  голос  народжується  у  мові,
Бо  пам\'ять  може  лише
Починатись.

Тому  ось  вам  маршрут,  тепле
Серце,
Свіжі  сліди,
Чорне  полотно  колії,
Нагрітий  метал,
Куди  б  ми  не  йшли,
І  скільки  б  не  було  втрат,
Любов  починається  з  того,
Що  ти  завжди  пам’ятав,
Теплу  шкіру  її  живота,
І  невловимий  дотик  її
Руки.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=684656
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.08.2016

Тримає тебе за лікті / Не було гірше

І  небо  буде  ламатися  над  їхніми  стомленими  головами,
І  падати  їм  до  кишень,  і  світитись  до  них  з  середини,
Як  пісок,  котрий  займається  з  місячним  світлом  
І  горить  до  ранку  у  темряві.
Так  і  ти,  йтимеш  під  надламаним  небом,  наче  до  сповіді
З  флягою  біля  правого  підребер’я,  з  тугою  в  грудях,
Чоловік  без  страху  і  жінка  без  совісті,
Стільки  води  між  вашими  континентами,
Стільки  любові  у  повітрі  над  вашим  ліжком.
Котра  ти  в  нього?  Напевно,  що  перша  –
Бо  він  нічого  не  знає  про  втому  і  ніжність,
І  доки  горять  опівнічні  зорі,
І  він  тримає  тебе  за  лікті,
І  ліпиться  з  дотиків
Простір
Над  вами:
Тобі  ніколи  не  було
Краще,
Тобі  ніколи  не  буде
Гірше.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683292
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.08.2016

Заготовляє деревину / Яким ти уміла сміятись

Можемо  просто  не  говорити,
Можемо  просто  мовчати,
Мова  як  дужий  сталевий  якір
Триматиме  мене  щільно  з  тобою
Як  дві  суміжні  могильні  плити  –  
Тільки  тоді  я  перестаю  боятися
Смерті,
Як  ти  починаєш  сміятись.

Нести  в  собі  тепле  повітря  із  обох
Твоїх  осілих  легень,
Нести  його,  і  виносити  на  мілину,
Заговорювати  ним  риб,
Які  викидуються  на  берег,
Море  хвилюється  –  перетягує
Ремінь,
І  стільки  снігу,  що  невідомо  де
Починаєтся  темінь,
І  тільки  чути,  як  Господь
Заготовляє  деревину.

Буде  розпалювати  з  неї  серця,
Щільні  і  глибокі,
Допоки  у  цих  серцях
Не  зявиться  твердість,
Допоки  не  випече  з  них
Відчай  і  спокій,
І  залишиться  тільки
Совість,
Жодного  страху  на  те,  щоб
Померти,
І  жодного  страху
По  смерті.

Найголовніші  слова  –  це  ті,  якими
Ти  зможеш  мовчати,
Усе  завжди  починається  з  втрати,
І  тільки  любов  починається  
З  мови,
І  втіха  сходить  на  всіх  навколо,
І  ніщо  не  повториться  більше
Ніколи,
Ціле  життя,  щоб  любити  голос,
Яким  ти  уміла
Сміятись.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681833
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.08.2016

СКІЛЬКИ Б НЕ БУЛО ЧОЛОВІКІВ / ОДНОГО ДОКУПИ

Вже  навіть  по  тому,  як  різко  змінилася  твоя  хода,  
Як  ламко  зірвався  подих  твоїх  грудей,
Як  міцно  тримаєшся  ти  за  любов,
Якої  в  тебе  вже  майже  нема,
Як  ти  все  частіше  згадуєш  
Його  лице,
Вже  навіть  по  тому,  що  минулися  з  ним  роки,
І  стільки  журби  минулося  з  ними  разом,
В  тобі  залишився  голос  як  течія
Від  ріки,
І  в  тобі  залишилась  мова
Невимовлена  ще  нікому,
Вже  навіть  по  тому,  як  ти  бережешся  слів,
Як  навмисне  збираєш  у  серце  гільзи
Та  кулі  –  
Скільки  б  у  тебе  не  було  
Чоловіків,
Ти  завжди  збираєш
Того  одного
Докупи.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679762
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.07.2016

ВПЛІТАЄТЬСЯ В ЧОЛОВІКА / ПОЧИНАЄТЬСЯ З РІК

Є  щось  набагато  страшніше  за  усі  ці  перестороги,
За  втрати,  які  відходять,  за  здобутки,  
Які  не  можна  забути,
За  усі  перемоги,
Бо  врешті  тільки  любов
Залишається  в  нас  найдовше,
І  врешті  тільки  любові
Так  не  хочеться  оминути.

Тому  хай  тече  кожна  ріка,  кожна  із  течій  рік,
Хай  дерева  вплітаються  у  їх  водянисте
Тіло,
Як  часом  у  жінку  вплітається  чоловік,
Як  рідко  жінка  вплітається  в  чоловіка.

По  тому  хай  мокнуть  вузли,
Хай  кріпиться  їх  поміст,
Хай  змінюється  їхня  доба
Із  осінньої
На  безперервну,
І  перейменовуючи  міста,
Або  хоча  б  деякі  з  міст,
Наповнювати  їх  змістом,
Наповнювати  їх  серцем.

І  куди  б  не  піти  –  то  не  менше  сотні  доріг,
Сотні  шансів  померти
І  сотні  шансів  забути,
Все  завжди  починається  з  рік:
Спочатку  тривають  любові,
По  тому  тривають  розлуки.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=677455
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.07.2016

ДО СКОНУ / ЯБЛУНЕВЕ ЯДРО

І  ти,  такий  свій,  що  майже  чужий,
Чіпляєшся  за  нічні  голоси,
Ведеш  за  собою
Любові  і  зливи,
І  довго  зникаєш
Між  них.

То  ж  будь  міцним  аж  до  самих  кісток,
Глибоким  немов  яблуневе
Ядро,
Усе  завжди  починається
Знову,
Невідомо  навіщо,
Невідомо
За  що.

І  літо,  яке  осідає  мов  сік,
І  звурджує  небо
В  якийсь  мішок,
Знає,  що  той,
Хто  тебе  беріг,
Берегтиме
Тебе
До  скону.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676930
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.07.2016

Літо вишкребе тебе всю / Моя вартова

Літо  вишкребе  тебе  всю
Аж  до  самого  дна,
І  після  того  почнуться  дощі,
Свіжі,  мов  льон,
І  цей  хлопчик  з  кулею  в  животі
І  серцем  таким  великим,
Що  стало  б  на  два,
Розповість  тобі  про  любов.

Говоритиме  незнайомі  слова,
Прості,  або  найкоротші  з  усіх
Відомих,
Що  насправді  по  смерті
Не  залишається  
Навіть  втоми,
І  тільки  пам'яті
Переспіла  озимина,
І  темна  тягуча  лють,
Що  заплітається  у  волоссі  –  
Все  залишається  із  тобою,
Як  недоладні  обов’язки,
І  такі  ж  недоладні
Права.

А  ти,  моя  вартова,
Із  батальйону  нічної  піхоти,
Із  літнього  мору,
Любити  тебе  для  того,
Щоби  хоча  б  померти
З  тобою  -
І  тільки  так  маючи
Змогу  вибратись
Звідси:
Спочатку  нас  всіх  убиває
Тиша,
І  тільки  по  тому
Відстань.    

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=675058
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.06.2016

У ЖОДНОМУ ІЗ ІМЕН / НЕМАЄ СТІЛЬКИ ВІТЧИЗНИ

Попередь  його  наперед,
Що  найважча  з  усіх  утрат
Насправді  не  смерть,
Що  найгірше  буде  тому,
Хто  залишиться  тут  в  живих,
Пам'ять,  -  я  кажу  йому,  -  
Складається  із  осердь
І  пташиних  крил.

Пам'ять,  -  я  кажу  йому,  -  
Найважчий  удар,
Найкоротший  стяг,
Страх  починається  з  того,
Що  я  не  побачу  
Твого  лиця,
Сонце  зникає  на  
Сході,
Розчиняється  у  ріці,
Часом  найкраща  совість  –  
Крововиливи  і  синці.

Добре  тому,  хто  мав
За  що  помирати,
Ми  прийшли,  коли  залишились
Тільки
Наснага  і  стіни,
Не  залишилось  
Навіть  любові,
І  найболючіша  втрата  –  
Та,  із  якою  ти  залишаєшся
Наодинці.

Тому  попередь  її  про
Можливість  померти
Дарма,
Без  усяких  причин,
Бо  смерть  не  вартує
Ні  перемог,  ні  знамен,
Бо  у  жодному  із  імен
Немає  стільки  Вітчизни,
Як  на  теплій  шкірі
Ребер
Позад  твоїми
Плечима.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669497
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.05.2016

ПОЗБУТИСЯ ПАМЯТІ / ОМИНУТИ НАЙГІРШОГО

Їй  найбільше  подобалось  змінювати  маршрут,
Рухатися  проти  течії,  і  навпаки
Залишаючись  в  котромусь  із  міст
Понад  третю  добу,
Вона  завжди  переживала,
Що  її  знову  знайдуть,
Якщо  не  всі,  то  хоча  б
Колишні  чоловіки.

Її  завжди  лякали  втрати,  але  не  ті,
Котрі  ставлять  жінок  на  коліна,  або  хоча  б
Від  яких  кровоточать  ясна,
Болять  хребці,
Від  яких  їй  хотілось  не  прощення,
А  розправ,
У  неї  часто  боліло  горло,
І  важко  давався  спів,
І  окрім  конституційних
Жодних  суміжних  прав.

І  окрім  зовсім  далеких,  жодних
Рідних  чоловіків,  хіба  ті,
З  якими  вона  зимувала,
Ховалась  до  них  в  живіт,
А  потім  з  весною
Проростала  із  їхніх
Тіл,
Як  проростає  любов
Із  мякоті  кам’яного
Вугілля.

І  майже  завжди  зриваючись
Із  ще  ненасиджених  місць,
Рухаючись  на  схід
Здебільшого  пішо,
Вона  говорила,  що
Вчасно  піти  –  це
Найкраща  можливість
Усім  
Нам
Позбутися  пам’яті,
А  значить  –  оминути
Найгіршого.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=667209
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.05.2016

25 років без оборони / теплі подерті пальці

І  якщо  весна  ця  буде  тривати,
Усе,  що  я  маю  –  це  голос  і  дати,
Усе,  що  я  вмію  –  це  дихати  й  жити,
І  твоє  волосся  знайоме  і  житнє,
І  твої  зап’ястя,  неначе  Господні,
Сповнені  тугою  і  серцями,
Найгірше  у  смерті  –  погодні  умови,
І  жодних  різниць
Між  абонномерами.

Жодної  згадки,  жодної  туги,
Літнє  сонце  так  проситься  в  руки,
Надвечір  сходить  засмага  і  спомин,
Двадцять  п’ять  років  без  оборони:
Стільки  часу,  щоб  позбутися  втоми,
Стільки  часу,  щоб  працювати  на  совість.

Стільки  часу,  щоб  усе  зупинити,
І  потім  знову  усе  починати,
Навіть  по  смерті,  коли  усе  зникне
Ти  завжди  будеш  міцно  триматись
Холодного  серця  своєї  Вітчизни,
Любові  теплих  подертих
Пальців.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=664896
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.05.2016

Виноградний живіт / Сумнівалася у тобі

Весни  приходять  незримо,  навіть  незрячі
Жінки  відчувають,  як  тягнеться  їхнім  тілом
Любов,  що  Господь  її  для  нас  уже  передбачив,
Завбачливо  звівши  докупи  усіх  своїх
Пасажирів.

Завбачливо  давши  серце,  легені  та  шкіру
Таку  прозору,  мереживно-опівнічну,
Таку  вологу,  що  контури  її  тіла
Мені  часто  нагадують  моря
Непересічну  віддаль,

Плеса  його  чорну  м’якіть,  плямисту  блакить,
Дитячу  бентежність  рук,  
Виноградний  живіт,
І  жінка  моя,  що  сьогодні
Зі  мною  спить,
Зникає  на  ранок,  наче  відплив,
Розчиняючись  серед  снів.

Не  варто  знати  причин,  пам’ятати  імен,
Господь  виведе  нас  до  одного  з  своїх
Берегів,
І  з  того  боку  стоятиме  жінка  із  таким
Проваллям  очей,
Що  скільки  б  не  було  морів  –
Торкатимуться  колін.

І  він  скаже:  «Бери  її  та  люби,
Ось  тобі  розум  на  помилки,  
Ось  тобі  серця  намагнічений  гвинт,
Ось  тобі  ребра,  щоби  його  у  собі
Носив,
Ось  тобі  голос,  щоби  не
Вистачало  слів,
Ось  тобі  її  груди,  щоби
Дихати  на  глибині,
Ось  тобі  смерть,
Якщо  не  вистачить  
Сил,
І  ціле  життя,  щоби  вона
Сумнівалася  у  тобі».

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=661771
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.04.2016

Міцних сухожиль / Надійної мови

Коли  все  ще  триває,  хоч  і  здається,
Що  немає  нічого-нічого  зовсім,
Я  чую,  як  у  тобі  гулко  б’ється
Чорна  любов  і  розбита  совість.

Як  у  тобі  виривається  клапан,
Як  розливаються  липкі  ріки,
Навіть  по  смерті,  навіть  по  втраті,
Серце  гуркоче  в  нічне  повітря.

І  я  чую  його  передмістя  туманні,
Обірваний  голос,  тривкі  гематоми,
Найважче,  -  кажу,  -  завжди  пам’ятати,
Зими,  що  були  не  надто  суворі.

Весни,  позбавлені  всякої  люті,
Радості  без  ран  і  тривоги.
Насправді,  -  кажу,  -  не  можна  забути
Втрати  із  кожної  перемоги.

Тому  витримки  вам  до  всієї  роботи,
Впертості,  щоб  дожити  до  завтра,
Смерть  триватиме  рівно  доки
У  кожному  з  нас  залишається  втрата.

Злості  вам,  злості,  терпіння  і  муки,
Міцних  сухожиль,  
Надійної  мови,
Якщо  я  вирвуся  звідси,  суки,
То  тільки  з  любові,
Тільки  з  любові.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660771
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.04.2016

Чорно-біла країно / Постійно тебе памятати

Достатньо  того,  що  в  нас  є  можливість  прощатись,  
І  змога  любити,
Наснага,  щоби  зупиняти  ріки,
Терпіння,  щоби  перебороти  втрати,
Серце  пускає  коріння,  щоби  ти  могла  дихати  
І  говорити,
Стільки  часу,  щоб  ніколи  тебе  не  забути,
І  стільки  зим,  щоб  постійно  тебе  пам’ятати.

Для  чого,  -  питає  вона,  -  усе  це,
Маленьке  серце,  велике  серце  –  
Не  буде  жодних  імен,
Не  буде  жодних  ознак,
Усі  ми  субєкти
Кримінальної  експертизи,
Невідомі  немов  герої  Дахау.

Навіть  по  смерті,  -  говорю  я  їй,  -  
Продовжується  любов,
Так  само  як  чорні  птахи
Повертається  вона  до  гнізд  
І  дворів,
У  теплі  літні  подвіря,
І  діти,  не  знаючи,  що  із
Цією  любовю  робити
Роздають  її  всім,
Наче  молоді  поштарі
Пакети  соціальних  дотацій,
Розраховані  на  усіх
Громадян  Батьківщини.

Тому  спи  моя  чорно-біла  країно,
Ночі  стають  коротшими,
Птахи  стають  голоснішими,
Ріки  стають  озерами,
Майже  як  ми  з  тобою
В  найкращі  часи  еміграції,
Або  ж  любові
На  відстані,
Такі  ж  безвідмовно  близькі,
І  такі  всюдисуще  далекі.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=659436
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.04.2016

ЗУПИНЯЄТЬСЯ СНІГ / РУХАЮТЬСЯ СЕРЦЯ

І  навіть  знаючи  наперед  про  усі  свої  втрати,
Про  неминучість  спокути,  
Про  те,  що  ніколи  не  можна  забути
Речі,  які  не  хочеться  памятати,
Про  те,  що  навіть  по  смерті  
Серце  продовжує  говорити,
Не  бажаючи  зупинятись.

Тому  що  мені  з  цього  туману  нічного,
Що  мені  з  осені,  що  мені  з  снігу,
Виривай  разом  з  серцем  гірку  перемогу,
Наче  одну  із  легеней  країни,
У  липкій  трахеї  зявляється  голос,
І  не  зупинити  його,
Не  зупинити.

Говорити  про  все,  що  могла  би  згадати:
Чужі  імена,  випадкові  дати,
Жодних  слів,  щоби  навчитися  злості,
І  жодної  витримки,  щоби  все  це  перебороти,
Твердне  хребет,  зростаються  кості  –  
Стільки  любові  в  твоєму
Голосі.

Коли  збереться  туман,
Всядеться  лід,
Я  стільки  років  тебе
Від  усього  беріг,
Я  стільки  часу  тебе
Не  бачив  твого  лиця,
Ближче  вже  до  весни
Зупиняється  сніг,
Але  рухаються  серця.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=658123
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.04.2016

НІКОЛИ НЕ ЗРОЗУМІТИ / НАРОДЖУЮТЬСЯ СНІГИ

І  коли  вже  зявляється  сонце  за  чорним  плесом,
За  животом  води,  
Жінки  виходять  на  берег,  
Сухі  мов  риби,  
Несуть  у  руках  дітлахів,  ідуть  здалеку,
І  кроки  їхні  такі  ж  знесилені  і  водночас
Легкі,  
Наче  Господь  ступає  за  ними
По  сліду.

І  в  кожної  з  них  є  серце,  гаряче  і  повне,
І  темна  печаль,  що  вгризлася  їм  під
Нігті,
Біловолосі  діти  народжені  із  любові,
Глибоке  гілля  легень
Із  морського  повітря.

Все  життя  ми  рухаємося  по  сліду,  -  говорять
Вони  уночі,  -  
Все  життя  ти  когось  ведеш  за  собою,
Все  життя  ти  шукаєш  розради  і  втіхи,
Сніги,  що  народжуються  зимою,
Легкі,  наче  здобич,  легкі
Й  непомітні,
Найважче  із  пам’яттю  та  любов’ю,
Їх  ніколи  не  зрозуміти.

Не  варто  знати  усі  витяжки  та  ходи,
Достатньо  того,  що  ми  рухаємося  
Уздовж  берега  та  води,
Що  наші  серця  самостійно  вказують
Нам  маршрут,
Що  наші  втрати  –  це  частина  наших
Здобутків,
Що  є  речі,  які  вчасно  вдається  забути,
І  є  місця,  де  нас  постійно  ждуть.

З  чого  складається  це  життя?
Із  обличь,  вирваних  голосів,
Спокою  та  напруг,
Щастя  та  боротьби,
Б’ються  серця,
Торкаючись  ніг,
Народжуються  сніги.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=655987
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.03.2016

ДО СЛІДУ СЛІД / БЕЗ ЛЮБОВІ

Мені  знадобиться  уся  твоя  витримка,  геть  уся,
Можеш  не  брати  набої  –  візьми  води,
Хай  чорне  тепло  зсідається  на  твоїх  вустах,
Хай  сніг  продовжує  падати,
Хай  рипить.  

Важливі  не  втрати,  важливі  не  надбання,
Важлива  можливість  рухатися  вздовж  ріки,
Озиратися,  як  вода  тягнеться,  наче  волосся
Вплітаючись  в  тім’я  цупким
Паперовим  ім’ям
На  кожному  плесі
Рибячої  луски.

Вичитуй  кожну  літеру  її  плеч,
Біле  латаття  колін,
Як  ніч  нагріває  любов’ю  тіла  ламкий  метал,
Як  сходить  сонця  розпечений  спів
Довкола  її  повік,
А  потім  злегка
Торкається  живота.

Тому  рухайся  тільки  за  мною,  до  сліду  слід,
Ступай  у  розпечений  сніг,
Оминай  химер,
Що  може  бути  страшнішим  за  смерть,
Яку  ти  завжди  беріг,
І  навіщо,  скажи,  ти  і  досі
Її  бережеш?

Смерть  стосується  тільки  мене,  -  каже  він,  -  
Тільки  мене,
Память,  навпаки,  стосується  нас  обох,
І  я  боюсь,  що  Господь,  розуміючи  все,
Розведе  нас,  наче  наголоси  та  розділові.

Смерть  існує  для  того,  щоб  незважаючи
Навіть  на  це,
І  врешті,  не  звачажаючи  ні  на  що,
Ніхто  із  нас  не  залишився  
Без  любові.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=654082
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.03.2016

Серця дзвінкий парашут \ Заховане пекло

Вона  приходить  до  нього  вночі,
Добре  знає,  де  він  ховає  ключі
І  кожне  з  своїх  попередніх  життів,
Спробуй  вичитати  чоловіка  лише
По  його  обличчю,
І  по  травмах  в  його  хребті.

Навіть  якщо  ріки  течуть  невідомо  куди  –
Можна  рухатися  вздовж  берегів,
Обходити  пастки,  змінювати  маршрут,
Навіть  по  смерті  я  відчуваю,
Як  у  тобі  болить
Неперегоріла  любов,
І  як  б’ється  об  теплість  твоїх  грудей
Серця  дзвінкий  парашут.

Тому  приходь,  приходь  до  мене  вночі,
Я  кожної  ночі  залишаю  на  місці  ключі,
Я  кожної  ночі  чекатиму  твоїх  слів,
Говори  першою,  
Бо  тільки  Господь,  який  тебе  сотворив,
Знає  про  справжню  ніжність,
З  якої  витканий  твій  живіт:
Пагону  й  стебел,  
Вологості  й  снігу,
У  кожній  любові  завжди  заховано
Пекло
Окремо  для  жінки,
І  вдвічі  для  чоловіка.

Срібна  риба  сниться  тобі  все  частіше,
Чорне  сонце  ззовні  нагадує  місяць,
Тільки  вночі,  коли  він  залишає
Тебе  абсолютно  без  кисню,
Спробуй  вичитати  його  обличчю,
Свого  єдиного  чоловіка.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=653159
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.03.2016

Ніжніша за будь-яку смерть / Не говорячи про любов

Ніч  затихає,  спукається  на  лиман,
Тішиться  море  так,  що  аж  тріскає  лід,
І  поки  ідуть  сніги  –  триває  зима,
Падає  сніг,
Падає  сніг.

Б’ється  перекоти-серця  важкий  болід,
То  замовка,  то  розривається  знов,
Життя  завжди  починається  у  животі:
Спочатку  з’являється  голос,
Потому  з’являється  мова.

Твердне  рука,  тупиться  зір,  хребет
Розвя’зується,  наче  недбалий  шов,
Пам’ять,  насправді,  ніжніша  за  
Будь-яку  смерть,
Не  говорячи  про  любов,  звісно,
Не  говорячи  про  любов.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=650489
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.03.2016

Після усіх смертей / Починається голос

Хтось  все  одно  повертатиметься  сюди,
Після  усіх  смертей,  після  цієї  зими,
Хтось  все  одно  залишатиметься  в  цих  містах
Попри  класову  боротьбу,  
Попри  охоронців  на  блок-постах
Хтось  все  одно  чекатиме  тебе  тут,
Хтось  все  одно  згадуватиме  щодня
Тонкий  переріз  твоїх  нерівних  губ,
Теплий  голос  короткого  твого  ім’я.

Повертайся  до  кожного  поклику,
До  кожної  пам’яті,
До  зради  і  каяття,
До  любові  першої
І  до  любові  останньої,
До  страху  перед  життям,
Маючи  здатність  говорити
З  померлими,
Намагайся  уникнути  
Порівнянь.  

Бо  все,  що  мусить  бути  сказане  –  
Буде  промовлено,
Що  таке  втрата?  –  питаю  її,
- Вічність,  для  якої  не  вистачило
Любові,
І  стелиться  сніг,  схожий
Кольором  на  торішній,
Лише  не  порваний,
І  починається  голос,
Спочатку,  ледь  чутно,  
Із  дотику  ,
І  тільки  потому
Із  мови.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=645892
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 22.02.2016

Чорне серце / Навіжене

І  що  з  того  чорного-чорного  
Серця,  не  злого,
А  перегорілого,
Жінко,  у  твоїх  грудях
Шеренги  спогадів
Серед  яких  проростає
Місяць,
Залишається  тільки  вижити
У  цьому  мінному  полі,
Щоб  мати  можливість  приїхати,
До  тебе,  моя  мила  коханко
Із  третього  курсу
Філологічного.

Але  як  його  змусити,  це  чорне-чорне
Серце  битися  ще  стільки  днів
Навколо  нічного  причалу,
Ловити  риб,  які  вистрибують
Із  води  за  любовю
Та  зірками,
Які  не  знають  ще,  що  насправді
Любові  немає  над  небесним
Плесом  чи  дзеркальною
Гладдю,
Що  любов  –  це  і  є  її  серце,
Стомлене,  але  навіжене,
Дике,  як  лісові  яблука,
Які  ніколи  не  падають
На  землю.

Так  що,  знаєш  що,
Моє  чорне-чорне  серце,
Гарпунь  свою  червону  печаль,
Зупиняй  свою  тугу,
Викидуй  якір,
І  заривайся  з  носом  у
Землю,
Гупай  об  неї  повільно,
Але  щосили,
Бо  в  цьому  житті  –  тільки
Змоги,  щоб  битися,
Тільки  й  слів,  щоб
Любити,
Тільки  й  часу,  щоб
Невдало  померти.
І,  може,  навіть
Воскреснути.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=640115
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.01.2016

ПРОРОСТАЄ В ТОБІ БЕЗУПИННО / НАВІТЬ КРІЗЬ МОРОК

Не  чіпай  її  своїми  руками,
У  нас  усіх  проблеми
З  гріхами,
Стільки  гризоти,  стільки
Скорботи:
Ще  стільки  роботи,
Ще  стільки  роботи.

Допоки  будеш  чіплятись
За  віру,
Допоки  будеш  носити
Пам'ять,
Всіх  загиблих  контрастні
Тіні,
Всіх  коханих  прозорі
Рани,

Щось  у  тобі  буде  битись
Нестримно,
Спочатку  високо,  потім
Глибоко,
Любов  проростає  в
Тобі  безупинно,
Навіть  крізь  морок,
Навіть  крізь  морок.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=639303
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.01.2016

Зістатись рибиною / Здаватись щасливою

І  та,  що  здавалася,  грубою
Трохи  тоншає-мякшає,
Така  вже  жіноча  порода  –  
Не  дати  жодного  приводу:
Холодна  звязка  ключів  у  долоні
Без  його  темно-мідного
Важчає,
І  щось  осідає  у  горлі  –  
Це  тиша  –  
Вологістю,
Мишею.

І  досі  мовчить,  бо  що  вона  йому
Скаже,  -  
Що  «досить»  уже  минулось
Що  ось  саме  зараз  «треба»,
Але  прудкий,  наче  вуж,  язик
Без  жодних  ознак  життя,
На  сонці  лежить  ледаче,
Наче  зрубаний  гільйотиною.

Хоч  горло  її  накопичує,
Розминаючи  ребра,
Сотню  розмов
І  тисячі  вигуків.

Найбільша  її  перевага  –  
Здаватись  щасливою,
Та  чорт  із  ним,  бути  щасливою,
Жити  щасливою  з  іншим,
Темно-лужна  зима
Висіває  сніги,
Які  лиш  із  часом
Мякшають,
Й  останні  слова,
Які,  наче  кулі,
Гострішають.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=638101
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.01.2016

Коли втратиш усе / Скоріше за все, любов

Повернешся,  -  кажу,  -  коли  втратиш  усе,
Нехай  Господь  веде  за  плече,
Веде  тебе  проти  куль  і  снігів,
Ось  твій  життєпис  –  я  його  обнулив,
Як  життя  обнуляє  смерть
Поміж  ненароджених  і  мерців.

Капелан  знав,  він  сам  ходив  у  бої,
Казав:  «Перед  Господом  ми  завжди
Свої,
Тому  подай  мені  одну  бронебійну
І  дві  бойові,
Рухаючись  попри  втрати  і  чорну  зиму:
Зброя  врятує  тих,  хто  залишиться  на  передовій,
Віра  врятує  тих,  хто  помиратиме
У  тилу».

Що  я  міг  йому  відповісти?  На  те  він  і  капелан:
Страх  –  це  лише  можливість  подумати
Над  життям,
Бо  поміж  ворогом  та  укриттям,
Що  гнатиме  тебе  поперед  всіх  вперед,
Майже  углиб,
Напевно,  що  смерть,
І  що  повертатиме  тебе  вцілілим  кожного
Разу  знов,
Напевно,  любов,
Скоріше  за  все,  любов.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=637077
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.01.2016

дівчина, яка по тобі покличе / дівчина, яка по тобі зруйнує

Хто  та  дівчина,  яка  по  тобі  покличе?
Хто  та  дівчина,  яка  по  тобі  зруйнує?
Чорне  волосся,  пологий  контур  обличчя,
Вологий  живіт,
Вузький  трикутник  плечей,
Спробуй  її  не  любити  –  
Піди,  застрелися…
Ніхто  тебе  не  почує.

Спробуй  її  не  любити,  хоча  б  уникати  розмов,
В  її  голосі  стільки  приголосних
І  нот,
В  її  тиші  стільки  кольору
І  стільки  смаку,
Бачиш  порух  її  зіниць,
Тінь,  що  падає  їй  на  груди  –  
Так  зароджується  любов
Поміж  букв
На  орбіті  твого  скафандру,
Посеред  екліптики  її  губ.

Знаєш,  яка  різниця  поміж
Витримкою  і  любовю?
Жодної!
Є  тільки  дівчина,  яка  по  тобі  покличе,
І  дівчина,  яка  по  тобі  зруйнує.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=636837
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.01.2016

Хай тобі, - каже, - нізащо не вдаться померти

Хай  тобі,  -  каже,  -  ніколи  не  сниться  любов,
Продовжуй  почату  роботу  –  починай  її  знову  і  знов,
Змушуй  серце  лишатись  холодним,  
Наче  відстріляну  зброю,
Наче  токарський  станок.

Хай  тобі,  -  каже,  -  нічого  не  вдається  з  першого  разу,
Носи  із  собою  віру,  наче  літню  засмагу,
Носи  із  собою  іній  –  як  память  про  втрату,
Змінюй  імя  своє  майже  відразу,
Коли  змінюється  оператор.

Хай  тобі,  -  каже,  -  нізащо  не  вдаться  померти,
Хай  шкіра  твоя  міцнішає  з  кожною  смертю,
Хай  разом  із  шкірою  міцнішають  твої  кості,
Хай  коли  зникне  усе,  язик  продовжує
Говорити,
Випікаючи  твердість  у  голосі,
Як  на  пальцях  дереворити.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=636205
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.01.2016

За що ти мене, жінко, любиш / Насамкінець, серця

Коли  вона  кладе  голову  на  мої  груди
І  засинає,
-  За  що  ж  ти  мене,  жінко,  любиш,  -  питаю,  -  
Ти  ж  мене  зовсім  не  знаєш.

-  Що  прийняв  мене  із  моїм
Дитинством,
Моїми  страхами,
Моїм  первобитним  гріхом,  Адаме,
Моїм  майбутнім  супротивом,
Моєю  печаллю,
Моїм  нічним  голодом,
Моїм  розділеним  навпіл  серцем,
Що  зародився  в  мені  рибою,
Хоч  ніколи  не  була  рибалкою,
Що  кожного  разу,  коли  можна  було  б
Прощатися,
Ти  мене  пробачаєш.

Але  в  мені  стільки  люті  і  стільки
Жалоби,  
Стільки  ненависті,  стільки  злості,
Тут  наді  мною  ще  стільки  роботи,
Стільки  грубості,
Стільки  точності.

Нащо  тобі  це  глухе  каміння,
Безводні  криниці,
Підземні  храми,
Память  обрубує  всі  обличчя,
Навіть  іконні  тугі  оправи,
Нащо  тобі  цих  глибин,  що  
Знизу,
І  цих  висот,  захованих
Глибше,
Кожного  разу  коротячи
Відстань
Між  нас  все  одно
Залишається  тиша.

Але
Ніколи  не  скажеш  серцю  –  озвися,
Дихай  вогнем,  споюй  дощами,
Чорної  осені  руда  лисиця,
Лячно  ступає  між  страху  сичами,
Так  і  порізьблена  вірність  картата,
Туго  бинтована  тишею  терцій,
Кожна  любов  починається  з  втрати,
Насамперед,  спокою,
Насамкінець,  серця.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=633401
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.01.2016

Найкоротшими в світі словами / У тебе на кухні

Говори  до  мене  найкоротшими
В  світі  фразами,
Переважно  –  
Згодами,  
Вигуками  і  вставними,
Стогонами  і  образами,
Черствими  голосними
Математичними  
Невідомими.

Говори  зі  мною  про  темінь
І  сувязь,
Про  теплий  живіт,
Про  болючі  зуби,
Кожна  любов  –  на  третину
Грубість,
Наполовину,
По  суті.

На  підлозі,  не  теплому
Ліжку,
У  тебе  на  кухні,
У  мене  вдома:
Говори  до  мене  тихо
І  ніжно,
Аж  поки
Закінчиться  
Мова.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631229
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.12.2015

ТІКАЮЧИ ВІД ЗИМИ / ПЕРШИХ ЇЇ СНІГІВ

Залишитися  тут  попри  зиму  і  боротьбу,
Попри  нестачу  снігів,  
Попри  чорне  небо  натягнуте  поміж  антенами
Цього  міста,
Зашитися  тут,  прокладаючи  нишком  маршрут,
Щоби  перед  Різдвом  невідомо  зникнути  
Звідси.

Хай  шукають  мене  разом  з  псами,
Нагодованими  наркотою,
Поміж  Теребовлею  і  Лозовою,
Поміж  відчаєм  і  любовю,
Ніколи  мені  вже  не  буде  ліпше,
Аніж  було  до  того  з  тобою,
Клич  мене  на  ніч  до  себе,
Або  хоча  б  озивайся  луною.

Тому,  до  чого  тут  зими,  до  чого  сніги,
До  чого  тут  втечі,  до  чого  втрати?
Поміж  усього  є  наші  гарячі  серця,
Повні  крові,  осілої  наче  в  мерця,
І  є  наші  холодні  мушкети,
І  цільні,  мов  груші,  гранати.

Допоки  вистачить  сил,  допоки  вистачить  слів,
Допоки  вистачить  куль,  
Допоки  стане  снаги,
Навіть  усе  життя  тікаючи  від  зими,
Не  можна  не  полюбити  перших  її
Снігів.

І  чесно  здаючись  в  полон,  діставшись
Мети,
І  кожного  разу  повторюючи  свій  маршрут:
Помирати  перед  Різдвом,
Коли  впадуть  останні  сніги,
І  народжуватись  навесні,
Коли  останні  
Зійдуть.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=630871
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.12.2015

Хоча би від смерти / І як зумієш, від втрати

І  тоді  на  кожному  тілі  починає  рости  печаль,
Наче  випечена  сонцем  пляма,
Наче  висушене  листя  осіннє,
Бо  за  кожним  із  твоїх  повернень,
І  за  кожним  з  твоїх  прощань,
Залишається  серця
Любові  остуджена  сталь,
Залишається  тіла
Втрати  зимової  іній.

Нічого  не  виграєш,  нічого  не  втратиш  –  
Прикладай  же  до  ран  маршрут,
Йди  у  ногу,  з  такими  як  сам,
Холодом/стройовою,
І  чорна  зоря,  що  високо  над  тиглем,
Комином  дертим  впирається
В  груди:
Помирати  кожного  разу  десь  інде,  
Головне,  щоб  не  тут
Помирати  кожного  разу,  щоби  тут
Залишитись  живою.

І  чорні  птахи,  наче  чорні  ножі,
Ріжуть  на  скиби  неба
Сатину  квадрати,
Навіть  коли  не  стане  любові  –  
Ти  її  збережи,
Хоча  би  від  смерти,
І  як  зумієш  –
Від  втрати.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=626872
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.12.2015

Переплітаючись наче спів / Висвічуюючи любов

Коли  немає  наслідків,  немає  причин,
Тільки  важка  робота,  короткий  почин,
Вистуджені  легені,  хворі  кисті  
руки,
Залишитись  самому  страшніше,
Ніж  залишитись  ні  з  чим.

Знати  усе,  не  відавши  всіх  таємниць,
Відчувати  прихід,  пульс  крові,
Помутніння  в  зіницях,
Старість  –  найгірший  убивця,
Не  маючи  інших  причин.

Чекати  змін,  будуючи  міст-мости,
Холод  кладе  до  рук  любов,
Страх  позбавляє  не  сил,  
Страх  позбавляє  зусиль,
Наближуючись  до  смерті
Продовжувати  рости,
Говорячи  тихше,
Змінюючи  голоси.

Не  подолавши  жодного  з  слів,
Памятаючи  кожну  втрачену  кров,  
Тільки  сніги  лежатимуть  серед  снігів,
Переплітаючись  наче  спів,
Висвічуюючи  любов.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=623935
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.11.2015

НЕДОКОХАВ / ЗНЕНАВИДІВ / НА ЯКІЙ ГЛИБИНІ

Поміж  тим,  що  я  хочу  тобі  сказати,
Поміж  тим,  що  ти  чуєш  і  бачиш,
Знаходиться  жінка,  якої  я  не  пробачив,
З  усіма  смаками  і  губною  помадою
Кольору  хакі.  

Завжди  готова  до  військового  протистояння,
Завжди  готова  до  капітуляцій  у  випадках
Затяжної  облоги,
Від  диявола  у  неї  смолисте  волосся,
Від  батька  –  очі,
Вилиці  –  від  любові.  

Про  що  вона  говорить  вночі  зі  своїми
Тінями  й    предками,
Яка  музика  розриває  її  нічні
Покривала,
Що  вона  відчувала  кожного  разу,
Коли  народжувалась
І  коли  помирала.

Коли  я  помираю,  -  каже  вона,  -    все
Починається  вкотре:
Триває  жовтень,
Від  холоду
Лущаться  жолуді,
І  небо  затягує  рану,
Приймає  наркотик
В  якості  обезболюючого.

Коли  я  народжуюсь,  все
Відбувається  як  і  тоді:
Життя  –  це  коли  ти  рухаєшся
По  прямій,
Смерть  –  коли  рухаєшся  по  дузі,
Вся  різниця  –  на  якій
Глибині,
В  наскільки  прісній
Воді?

Сіль  простелить  тобі  маршрут,
Сіль  залишить  на  тобі  слід,
В  кожному  з  нас  проростає  Брут,
Слава  Богу,  поки  цивільний.

Тому  слухай  мої  слова,
Бо  поміж  тим,  що  я  вже  сказав,
І  поміж  тим,  чого  ще  не  говорив,
Снує  жінка,  яку  я  недокохав,
І  через  те  –  
Зненавидів.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=617466
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.10.2015

Жінка, якої не буде / Її завжди хочеться знову

Коли  у  тобі  народиться  і  помре
Згаслий  у  свічку  вогонь,  чорний  спів,
Простір  усіх  баскетбольних  мячів,
Зібраних  із  планет,
Сувязь  усіх  трав  і  полів,
Спробуй  тоді  перебороти  смерть,
Коли  у  кожному  з  голосів
Ночі  скрипучий  концерт
Перекриває  сніг.

Доки  той  падає,  ніжиться  по  плечах,
По  лисому  берегу,
Чорній  смолі,  шкірі  й  корі,
Сталевих  лещатах,  
Вибитих  карках  собак,
Літію  лужній  воді  –  
Ти  існуєш,  допоки  чорні
Болти  твого  серця
Закручені  по  осі
До  змащених  памяттю
Люті  зламаних  ходових,
У  кожному  з  нас,
Для  кожного  з  них.

Навіть  тоді  у  кожному  із
Сердець,
У  кожній  парі  очей
Селиться  ніжності  тьмяне
Імя,
Білий  наркотик  свободи,
Часу  повільний  тромб,
Найстрашніші  з  усіх  речей:
Любов,  якої  не  було
(її  завжди  хочеться  ще),
Жінка,  якої  не  буде
(її  завжди  хочеться  знову).

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=616009
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.10.2015

Яблука на вогні / Любові Вам на ніч

І  літо,  наче  яблука  на  вогні,
Випечені  до  тяги,  млявості,  теплості,
Без  жодної  краплини  у  тілі,
Без  жодного  спогаду  про  минуле  –
Лише  вяжуча  липкість,
Лише  переповнена  терпкість.
Так  і  вкусити  б  –  пектиме  губи,
Поранить  щоки,  випалить
Піднебіння,
Тільки  емалі  холодна  скутість,
Говориш  з  полумям  –  говори
З  тінями.
Хочеться  мякості  звуку,  міцності  тіла,
Сипучого  вниз  алкоголю
Горлом,
Дрібниці  лишаються  після  терпіння,
Смерть  як  один  із  варіантів  снодійного,
То  ж  любові  Вам  на  ніч
І  спокою,
Спокою.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=614056
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.10.2015

Розхристаний хлопчику / Підростаюча зброє

Завтра  на  тій  війні
Ти  знову  помреш
Розхристаний  хлопчику  із
Надміру  великим  хрестиком
І  почуттям  патріотизму.

Все,  що  більше  за  твоє  серце,
Любов  до  Вітчизни,
Ненависть  до  смерті,
Симпатія  до  незнайомої  дівчини  –  
Одноденний  коханцю,
Сімсотсемилітній  грішнику.

На  тобі  літа  –  ховайся  від  спеки,
На  тобі  Львова  –  хукай  на  пальці,
Стільки  ніжності,  що  замало
Літер,  цноти,  ночі,  авіаперельотів,
Автостанцій.

Розхристаний  хлопчику  
Із  надміру  великим  хрестиком,
Якщо  виживеш  –  
Значить  не  пощастило,
Ще  один  день  для  скорботи,
Ще  один  день  для  любові:
Сили  тобі,  маленький  мій
Сотнику,
Чорного  сонця,
Моя  підростаюча  зброє.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=612940
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.10.2015

Він потерпає вночі під гулом її баскетбольних мячів

Вона  приходить  вночі  і  ламає  йому  хребет,
Наче  живу  рибину  до  обіднього  столу,
Висмоктує  з  нього  сіль,  а  йому  завжди
Хочеться  ще  
Її  голосу.

Він  потерпає  вночі  під  гулом  її  баскетбольних
Мячів:  кожному  серцю  –  шум,
Палець  у  рот  не  став  –  тиша  
Засмокче  все,  і  навіть  густі  дощі
Коли  ідуть  з  небес
Оминають  Непал.

Так  і  тіло  її  –  завжди  хоче  води,
Повних  кедрових  жил,
Осмосу  з  його  шкіри,
Витягнути  б  усе  –  справжня  любов,
Справжня  релігія,  істинний  Бог  –  
Тільки  вони
Не  потребують  тебе,
Навіть  на  крихту,  тим  паче,
Як  і  твоєї  віри.

Все  снуватиме  поза  тим,  чиє  це  життя  чи  смерть,
Теплим  бубоном  сонця,  натягнутим
Барабаном  неба,
Вона  залишає  його  помирати,
Щоб  повернутися  ще,
І  навіть  коли  виходить  з  кімнати
Дослухається  його  серця.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=612233
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.10.2015

Терте життя / Любов варта того

Тільки  тоді  тепло  сходить
З  долонь,
Сходить  з  облич  і  ніг,
Любов  варта  того,  щоби
В  твоєму  лоні
Холонув  вогонь,
Нагрівався  сніг.
Осідало  каменю
Терте  життя,
Проростало  істини
Зілля  тверде,
Любов  –  це  кожен  із  нас,
І  кожен  із  нас  нікуди  уже
Не  втече.
Покажи  мені,  де  тут  проходив
Бій,
Розкажи  мені  про  масштаби
Здобутків  і  втрат,
Веди  мене  за  маршрутом
Невідомо  куди,
Щастя  стане  на  всіх,
І  смерті  стане  на  всіх  підряд,
І  тільки  любові,
Невідомої  наче  імя,
Вистачить  назавжди.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=610870
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.10.2015

Мобільний / Гетеросексуалки

У  неї  мобільний  більший  за  її
Серце  –  що  я  ще  можу  про  неї
Сказати.
Кожен  палець  на  її  нозі  менший
За  попередній,
Переважна  більшість  її  подруг  –  
Гетеросексуалки.
Колір  її  волосся  чорніє  на  зиму,
Імя  стає  коротшим,
Плечі  сутуляться,
Якби  це  любов  –  а  так
Кожен  хворіє  чимось,
Але  діагнози
Відрізняються.
І  стільки  спраги,  наче  язик  у  спеку
Хочеш  –  не  можеш  вийняти
З  рота,
Так  і  вона,  наче  благенька
Септа
Поміж  тобою  і
Дияволом,
Поміж  тобою  і  
Богом.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=609996
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.09.2015

ЗАВЖДИ ТЕБЕ ПАМЯТАТИМУ / ВСЕ ОДНО ТЕБЕ ЗБЕРЕЖУ

Він  говорить,  -  навіть  якщо  я  не  пройду  через  цю  війну,
Я  все  одно  тебе  памятатиму,
Все  одно  я  тебе  збережу,
Нестиму  в  собі  легкий  дотик  твого  плеча,
Я  тебе  за  усе  любив  і  я  тебе  за  усе  прощав,
Залишу  собі  вологість  твоїх  долонь,
Спрагу  твого  лиця,
Усміх  твоїх  очей,
Тільки  память  вартує  того,  щоби  рухатись
До  кінця,
Поки  вистачить  втрат
На  кожну  із  наших  смертей.
Доки  хтось  прострілюватиме  тишу,
Нагнітатиме  лють,
Буде  повнити  ніч  злостю
Та  відчаєм  –
Я  все  одно  тебе  памятатиму,
Навіть  якщо  забуду,
І  завжди  тебе  любитиму,
Навіть  якщо  залишу.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=609652
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.09.2015

Моя сестра його досі не розуміє / Вогонь барикад

Тільки  моя  сестра  його  досі  не  розуміє,
Каже,  що  він  якийсь  схиблений
Каже,  що  в  нього  серці  немає  клапана  –  
І  через  те  кров  у  нього  намішана
І  тече  невідомо  куди,
Безо  всякого  напрямку.

Ні,  кажу  їй,  справа  не  в  клапані,
Справа  в  тому,  що  в  нього  немає  серця,
Принаймні  зараз,
Серце  своє  він  ховає  у  холодильнику
І  тільки  наніч  виймає  його  звідти,
Щоби  спокійно  поспати,
Поки  воно  відтане  до  ранку.

А  потім  зранку  знову  кладе  його
В  холодильник
Разом  сніданком,  який  залишився
На  завтра,
Розумієш,  -  каже  він  мені,  -  
Уся  ця  широкомасштабність  спокою,
Уся  гострота  любові,
Уся  ця  ювенільність  ненависті  і  люті,
Оце  і  є  твоє  серце  –  коктейль  Молотова,
Чекай,  поки  вибухне.

Але  як  ти  живеш  без  любові,
Без  пітьми  усередині,
Без  світла,  що  тягнеться  негативним
Тиском  за  серцевою  помпою?

Я  усе  маю,  -  говорить  він,  -  усе  маю.
Серце  моє  в  холодильнику  –  це  мов  память,
Хочеш  снів  –  спи  із  памяттю,
Хочеш  відчаю  –  спи  із  памяттю,
Хочеш  ніжності  –  спи  із  памяттю.
А  на  ранок  мені  хочеться  вічності,
Хай  настоїться,
Хай  набереться  паморозі.
І  врешті,  коли  знайду  когось,
Розколю  його  як  замерзлий
Гранат,
Хай  закине  у  землю  і  поливає
Щоранку.
Любов,  врешті,  це  пронести  холод
Через  усю  пітьму
Тільки  заради  того,
Щоб  померти  на  її  вікні
Попід  гарячим  сонцем
Обійм,  
І  вогнем  барикад.
 

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=609293
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.09.2015

За кожне з імен / Кожної осені

Тримайся  хоча  би  за  память,  хоча  б  за  любов,
Хоча  б  за  минуле,
Тримайся,  за  те  чого  більше  не  буде,
Тримайся  за  те,  чого  врешті  ніколи  і  не  було  –  
Головне  –  щоби  сталося  знову:
Хай  далі  ідуть  сніги,
Падають  уздовж  рік,  стеляться  вздовж  узбереж,
Кожної  осені,  кожної  з  зим,
З  кожною  втратою,  з  кожною  смертю,
З  кожним  життям,  з  кожним  забутим  лицем,
Із  кожним  із  нас  –  розбитим  мов  вугіль  ущент,
Аби  тобі  було  тепло.

Тримайся  мене  за  тепле  окістя  вузлів,
За  кожне  з  сердець,  за  шкіру  важку,
За  груди  каміння  у  грудях,
І  навіть  за  злість,
Люби  мене  навіть  за  злість,
Глибоко,  наче  змія,
Теракотова  паморозь  моїх  доріг,
За  кожне  з  забутих  імен,
За  кожне  з  імен,
За  кожне
Імя.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=608231
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.09.2015

На зразок атомного бомбардування / заходиш у ванну

На  зразок  атомного  бомбардування:
Залишаєш  речі,  заходиш  у  ванну,
Небо  лляною  ковдрою,
Попри  усі  сподівання,
Ховає  плечі.
Найкраще  в  тобі  –  це
Можливість  поцілувати
(Ну  і  серце,  звичайно),
Білу  скоринку  ліктя,
Згин  пальців,
Мязи,  заховані  під  шкірою,
Яку  я  не  помічаю.
Любити  –  це  й  не  любити
Певною  мірою,
-  Знаю,  -  говорю,  -
Знаю.

Спускається  вечір  по
Неба  осіннього  рамі,
Лягаючи  опріч,  майже
На  лікті  в  тиші,
Ти  –  моя  Хіросіма,
І  моя  Нагасакі,
Після  яких  я  вижив.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=606343
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.09.2015

33 Роки по смерті / Будинок, в якому я народився

Після  війни  в  цьому  місті
Практично  нічого  і  не  змінилось,
Ось  дивись  -  це  будинок,
В  якому  я  народився,
Це  подвіря,  в  якому  я  виріс,
Це  мій  менший  брат  -
Мої  сорочки  він  носив
на  виріст,
Допоки  сам  не  почав
Голитись.

Нічого  не  зникне,
завжди  щось  повинно
Залишитись,
темна  пляма  сонця,
Старі  порізи  на  вилицях,
І  навіть  по  смерті,
Коли,  здається,  вже
Нічого,
Залишається  память:
Холодна  як  чорна  твердь,
точна  як  старий
лічильник.

Шкода,  брате,  але  тут
Нічого  немає,
немає  міста,  вірніше,
немає  нікого,  хто  його
памятає,
Тут  немає  ні  твого  дому,
І  в  тебе  ніколи  не  було
Брата,
Все,  що  ти  зараз  говориш
правда  -
Але  лише  твоя  правда.

Це  місто  після  війни
померло  наче  людина,
Порізане  горло,
надірвана  пуповина,
Нічого  хорошого,
Нічого  злого,
Тільки  дими  і  собаки,
Якщо  ти  не  боїшся  смерти,
Чим  я  можу  тебе  злякати.

Втрата,  -  говорить  він,  -
Це  коли  сонце  спікає  серце
І  залишається  в  грудях,
Втрата  -  це  серпень,
Втрата  -  любов,  яка
Розїдає  зуби..
Страшно,  коли  тебе
Зі  мною  більше  ніколи
не  буде...
Страшно,  що  все  завжди
Починається  знову:
Ось  мій  будинок,  в  якому
Я  народився,
Ось  подвіря,  в  якому  я  виріс.
33  роки  без  смерті.
33  роки  потому.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=603957
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.09.2015

За її животом / Любов, гречка і цитрини

Море  за  її  животом,  за  яким  виринає  місяць,
Пахне  медом,
Як  і  кожна  з  її  долонь,
Пахне  медом,
Лише  волосся  її  пахне  містом.
Лише  серце  її  бється,  наче  скажене,
Не  зупиняється  ні  денно,
Ні  нічно,
Душа  в  неї  така  глибока  і  темна,
Що  добре,  коли  залишається
Місяць.
І  я  прокидаючись,  цілуючи  її
Шрами  і  шви,
Які  стануть  шрамами,
Відчуваючи  як  в  ній  проростає
Любов,  гречка  й  цитрини.
За  якими  минає  осінь,  і
Залишаються  плями.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=603595
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.09.2015

Лють / Не так як я сплю із тобою

Як  і  тоді  –  все  починається  саме  тепер,
Жіноча  ніжність  її  грудей,
Ліжко,  що  пахне  яблуками  і  вербою,
Вірність  –  це  спати  із  кимось  не  так,
Як  я  сплю  із  тобою,
І  більше  ніколи  не  захотіти
Із  нею  (іншою)
Ще.

Залишати  її,  навіть  не  думаючи  про  це,
Зрада  –  це  коли  пам’ятаєш  її  лице,
Памятаєш  її  долоні,  звернені  вниз,
Дихання,  що  важчає  наче  ранковий  туман,
Кожне  чуже  імя,  яким  я  її  називав,
Поки  запам’ятав.

Розуміючи,що  вона  зі  мною  лише  лишень,
Знаючи,  що  більше  не  буде  таких  ночей,
Вона  чіплялася  за  кожну  із  ран,
За  кожне  з  чужих  імен,
І  гіркла,  наче  оман,
Вмирала,  наче  ромен.

Коли  ти  пам’ятаєш  імя  –  ти  пам’ятаєш  усе,
Холодне  пасмо,  солоні  моря,
Рибячу  рух  її  живота,
Срібну  емаль  уздовж  сухожиль,
Похіть,  яка  врізалася  в  карк,
Наче  надламаний  кіль.

Пяного  ранку  млявість  тягуча,
З  ночі  зіткана  павутина,
Стільки  любові,  що
Хочеться  люті,
Щоб  залишатись
Людиною.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=602404
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.08.2015

Перебороти злість \ Страх залишитись живим

Все  закінчиться  перебудовою  міст,
Тільки  створюючи  щось  нове  можна
Перебороти  злість,
Можна,  зрештою,  навіть  її  убити,
Хоча  як  –  
Хто  тобі  відповість?
Вартові?  Вартовим  би  тільки  поговорити.
Життя  складається  з  блок-постів,  -  
Говорять  вони,  -  
Вірніше  із  перевалів  і  блок-постів,
Рухаєшся  уздовж  межі  –  тримайся  слідів,
Виходиш  за  цю  межу  –  не  розраховуй  на  біль,
Болить  тільки  тому,  хто  знає  що  таке  біль,
Що  ти  маєш  поза  цієї  війною?
Де  твоя  попередня  любов?
І  скільки  залишилося  в  неї  цієї  любові,
Щоб  полюбити  тебе  
З  усім  твоїм  теперішнім  злом.
Я  не  знаю,  що  таке  біль,  -  говорю  я  їм,  -  
Якщо  вона  мене  досі  любить  –  
Я  їй  нічого  не  відповім.
Хай  думає,  що  смерть  забрала  мене  ще  з  перших  –
Так  значно  простіше  і  значно  легше,
Смерть  –  це  страх  залишитися  живим,
І  жити  постійно  із  ним.

Вони  розійшлися  по  блок-постах,
У  кожної  смерті  конкретний  час,
І  навіть  куля  з  поваги  та  честі
Проходячи  через  шкіру  і  кості
Оминатиме  твоє  лице.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=601016
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.08.2015

І я в ній глибоко / ось моя шкіра – віруй.

І  ніч,  яка  задивляється  в  це  вікно,
Єдине  з  усіх,
Де  кожен  її  сантиметр  –  це  його  
Окрема  любов:
Аж  до  кінчиків  ніг.

І  він  знає,  що  є  Господь,
Бо  це  ж  він  говорив:  «Люби»,
Їж  цей  хліб  витканий  з  її  плоті,
Пий  це  тіло,  вологе  як  тіло
Рибин.

І  я  в  ній  глибоко,  а  вона  в  мені  –  втричі  
Глибше,
Любов,  як  Бог,  якого  ти  ніколи  не  кличеш,
Але  чого  вартий  ти:  без  любові,
А  значить  без  віри?
Любов  –  це  Бог,  віра  –  язик,  
Ось  моя  шкіра  –  віруй.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=600619
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.08.2015

Віддаватися трохи сонною

Вона  всотує  в  себе  ніч  –  стає  невидимою,
Чутливою  до  світла/ребром  у  темряву,
Волосся  у  неї  так  пахне  соснами,
Що  ліс  ходить  привидом
Поміж  небом  і
Землею.

Кохайся,  дівчинко,  річкою,
Тіло  твоє  дощами
Повними,
Ліжка  торкаючись
Тільки  спиною,
Звичка:
Віддаватися
Трохи
Сонною.

Зупинятися,  щоб
Заснути,
Літо,
Верби,
Волосся,
Груди.
Стільки  щастя
Холодним  світлом
Пробирається
Через  губи.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=597818
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.08.2015

ВІЗА / З ЦІЄЇ КРАЇНИ / ЯКОЇ ТИ НАЦІЇ / ПРОТЕТИКА

ВІЗА  /  З  ЦІЄЇ  КРАЇНИ  /  ЯКОЇ  ТИ  НАЦІЇ
Тукалові  І.

Кажу  йому,  давай  звалимо  нах*й  з  цієї  країни,
Все  одно  в  ній  ми  будемо  
Тільки  своїми,
Якась  пробл*дь  буде  розказувати  як
Нам  жити,
На,  потримай,  бичок,  поки  я  заряджатиму
Карабіни.

Він  мені  каже:
- Навіщо  валити?  Можна  зробити  візу,
Виїхати  з  нею  до  Єгипту,  чи  краще  Тунісу,
Ловити  рибу  на  березі  моря,  не  виходячи  із  запою,
Ця  країна,  як  третій  сифіліс,  
Остаточно  вже
Не  загоїться.

Нах*й  візи,  кажу  йому,  нах*й  візи,
З  візами  завжди  можна  вернутись  –  
Візи  –  це  як  потойбічні  шлюзи,
Візи  –  як  невидимі  сонні  резерви,
Сонні  артерії,  сонні  нерви,
Віза  –  це  голос  на  дні  твого  чорного
Горла,
Можуть  аукнутись,
А  можуть  помогти
Захлинутись.

Він  залишається,  він  знає  своє,
У  нього  добре  серце,
Знімне  житло,
Стабільні  відносини.
Каже,  доберешся,  напиши,
Що  живий,
Грьобаний  ти  поет  із  інтимним
Відчуттям  осені.

Коли  я  вернувся  назад,
Його  уже  не  було  –  переждав
Всю  депресію  і  виїхав  в  Чехію,
Рве  бабло  на  протетиці  і  імплантації.
Батьківщина  –  це  там,  де  тобі  все  одно,
Якого  ти  кольору,
Якої  ти  нації.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=596433
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.07.2015

Спокій грудей / Плавноплинність судин

Доки  кашалоти  пливуть,  
Доки  тягнуть  лискучу  поверхню  моря  своїми  хребтами,
Масну  нафту,  блискучу  як  літня  ртуть,
Що  липне,  мов  гартована  лють
Липне  до  відчаю,  
Кріпиться  до  нестями.

Доки  їхня  поверхня  шорстка,  
Гофрована  впоперек,
Різьблена  строго  вздовж,
Покажи  мені  такого  кита,
Якого  лякає  смерть,
Їх  лякає  тільки  ненависть
І  любов.

Їх  лякає  спокій  твоїх  грудей,
Плавноплинність  твоїх  судин,
Пам'ять  –  це  те,  що  липне  до
Сітківки  твоїх  очей,
Наче  іржа  до  плавників  
Механічних  рибин.

Їх  не  лякає,  що  все  це  завершиться,
Що  все  це  триватиме,
Справжній  страх  –  не  те,  що  лякає,
А  те,  що  лякатиме,
І  доки  гуснуть  сніги,
І  зелень  води  
Ціпить  від  холоду  в  синь,
Стільки  китів,
Стільки  людей,
Хто  ж  їх  усіх
Простить.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=595981
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.07.2015

30 діб / імам / надміру спокути

30  днів,  поки  йшов  цей  сніг,
30  діб,  доки  серце  трималось  осі,
Перед  смертю  завжди  трохи  більше  зими,
Аніж  голосів,
Але  ти  все  одно
Прислухайся  до  тих  голосів.

Шкіра  твоя  із  волокон,  стебел  і  листя  юки,
Чутлива  до  пострілу  упритул,
Вміщає  як  мінімум  дві  ріки,
В  кожній  із  них  стільки  русел,
Що  торкаючись  твоїх  губ,
Я  бачу  у  твоїх  очах  ластовиння
Твоїх  рибин.

Жовтого  крону  зіниці,  хромове  днище  очей,
Ненависть  виростає  тоді,  коли  любові  хочеться  ще,

«Але  любові  завжди  хочеться  більше,  
-  говорить  імам,  -  
І  завжди  хочеться  боротьби,
Тому  віра  –  завжди  потребує  пояснень,
 і  завжди  потребує  вагань,  -  
Вторив  імам",  відчуваючи
Течію  й  риб
Уздовж  твоєї  руки.

30  ночей  негоди  і  люті,
30  діб  витримки  й  злості,
Коли  в  любові  надміру  спокути,
Її  не  хочеться  зовсім.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=595630
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.07.2015

Підшкірна ніжність / Синці

Твоя  вуаль,  твоя  підшкірна  ніжність,
Плетена  з  пліч,  пульсацій,  протиріч,
Засніжені
Дахи  будинків.  Північ.
Любов  є  голос.  Поклич  мене,
Поклич.

Імлиста  папороть,  густе  мов  нікель  небо,
Опріч  долонь,  дощі,  зелене  дно,
І  рух  мов  звук,
Як  сніг  торкає  стегон,
І  звисока  цілує
У  чоло.

Лютуй  в  мені,  в’яжи  рибин  докупи,
Серця,  нитки,  зіничні  камінці,
Таку  любов  не  можна
Не  почути,
На  шиї  залишаючи
Синці.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=594681
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.07.2015

Кейко Мацуї / Вистачить розуму

Вистачить  розуму  не  залишати  речі,
Поки  вода  не  зійде,  щоби  торкатись  коліна,
Чого  вартує  любов,  якщо  не  втіхи  та  зречень,
Смерть  –  це  життя,  в  якім  забракло  терпіння.

Дивлячись  як  ніч  рухається  її  тілом,  сягає  шиї,
Торкає  до  вилиць,  цілує  її  у  скроню,
Навіть  ніжністю  можна  тебе  знесилити,
Щоб  потім  наповнити  новим  ще  пекучішим  болем.

Щоб  ти  відчувала  як  сонце  сідає  у  твої  груди,
Як  він  вилизує  літо  з  твоєї  шкіри,
Стільки  полум’я  у  твоїм  волоссі  рудім,
Стільки  нового  у  твоїх  зіницях  сірих.

Стільки  повинності  у  твоїх  ескападах  денних,
І  стільки  люті  у  твоєму  спокої  твердім,
Що  кожне  із  двох  понівечених  передсердь,  
Бється  для  того,  щоб  залишитись  єдиним
У  серці.

Потім  підеш,  забравши  щітку  і  туфлі,
Несучи  у  руках  втому,  у  голові  кулю,
Стоятиме  літо,  гудітиме  в  мізках  сутінь,
Пам'ять  –  це  фюжн  у  стилі  Кейко
Мацуї.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=594594
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.07.2015

ЖИВЦЕМ (Е. Турянчикові)

Він  нічого  не  має  із  революційною  боротьбою,
Просто  спалює  ці  міста,  щоб  прощатися  з  ними,
Янгол  стоїть  на  варті  позад  його  спиною  –
Тримає  в  руках  бронебійні  в  перемішку  із  димовими.

Вказує  йому  пальцем  на  потрібний  маршрут,
Веде  його  осторонь  від  блокгаузів  і  блокпостів,
Чітко  розуміючи,  що  десь  інде,  але  не  тут
Можна  ще  опиратися  кількості  ворогів.

Тому  йди  за  ним,  слухай  його,  нехай  тиша  провадить  тебе,
Попри  усіх  чеснот  –  втрата  когось  важливіша  за  власну  смерть,
Попри  усі  гріхи,  відчаї  і  бої,
Хтось  гартуватиме  твої  списи,  заточуючи  об  свої.

Повітря  хрустить  через  редут  –  земля  торкає  небес,
Якщо  життя  –  це  постійна  справа,
Смерть  –  це  також  життєвий  процес.
Травма  гоїться  шрамом,  струпом,  теплим  рубцем  –  
Риба  гниє  з  голови,
Але  помирає  живцем.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=593079
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.07.2015

Цільна рана / Стільки снігів

Я  думаю,  про  що  тебе  запитати,
Чого  я  не  хочу  знати  і  що  мені  варто  знати,
Що  як  серце  твоя  –  цільна  рана,
Живе  з  тобою
Тільки  для  того,  щоб  ти  могла  дихати
І  цілуватись.

Можливо,  не  варто  знати  усіх  таємниць,
Є  речі,  з  якими  ніколи  не  можна  змиритись,
І  є  речі,  яких  ніколи  не  можна  забути,  
Що  як  ти  –  одна  із  прихованих  самовбивців,
І  що  як  я  –  один  із  невиражених  самогубців.

Я  буду  слухати  голос,  торкатись  його,
В  світі  ще  стільки  любові  –  завжди  вистачить  на  обох.
Але  стільки  печалі  і  стільки  несказаних  слів  –
Навколо  ще  стільки  снігів,
Навколо  ще  стільки  снігів.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=592668
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.07.2015

Лежи опріч, тримай коліна разом

Лежи  опріч,  тримай  коліна  разом,
Наче  сонне  стебло  вигинайсь  до  найближчих  зірок,
Наче  вода  розтікайся  за  ночі  межу,
Місяця  тіло  гудить  мов  збитий  з  шляху
Чорного  кольору,  і  з  крилами  замість  руки,
Мідно-гранатовий  жук.
Лежи.
Лежи  і  слухай,  як  хтось  викидує  в  ніч  голоси,
Чорне  волосся,  зав’язане  в  джгут,
Що  пахне  оловом  і  жіночим  плечем.
Отче,  бережи  нас  від  нас  самих,
Тих,  хто  вийшли  до  водопою  і  
Захлинулися  в  цих  зірках,
Тих,  в  кого  ніжність  міцно  захована
В  карк,
Ми  від  того  й  цілуєм  наших  жінок  
Найжагучіше,
Коли  вони  дихають,
І  найтендітніше,
Коли  вони  сплять.

Ніч  змазує  щоки  сутінню,
Серце  бєтья  тихо  й  знечулено,
Дихання  стигне,  повітря  нашіптує,
Пальці  між  ліктями,
Шкіра  під  нігтями.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=592450
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.07.2015

Натще / Жуки

Віриш,    -  говорить  він,  -  усе  завязано  в  боротьбі,
Доки  серце  твоє  стукає  об  каскади  їхніх  дзеркал,
Головне  –  це  совість,  тепла  немов  напалм,
І  кожного  разу  обпікає  немов  напалм,  
Головне  –  це  пам'ять,  захована  в  глибині,
Головне  –  обличчя,  які  ти  запам’ятав.

Я  от  пам’ятаю  лише  слова,
Я  не  знаю  їхніх  імен,  і  як  виглядають  їхні  жінки,
У  них,  напевно,  дорогі  персні  на  пальцях  руки,
Кров  у  їхніх  руках  така  ж  густа  і  зелена,
Куди  б  ти  не  їхав  –  з  тобою  завжди  лише  дерева,
Придорожні  знамена,  охололі  серця,
Золоті,  мов  відлиті  із  міді,  жуки.

Може,  варто  пам’ятати  усе,  
Щоб  забувати  про  час  і  смерть,
Щоб  згадувати  про  втрати…
Життя  –  це  наснага  терпіти  і  пробачати,
Коли  терпіння  приходить  
До  тебе  
Натще.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=591518
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.07.2015

Позбуваєшся дотику / Тату із твоїх плечей

Спогади  –  це  пам'ять,  яка  набувається  поміж  втратами,
Ми  б  ніколи  не  полюбили,  якби  нікого  не  втратили,
Ніколи  б  не  знали  ні  печалі,  ні  спокою,
Що  ти  відчуваєш,  коли  позбуваєшся  дотику?

Темінь  заходить  у  вікна,  плете  уночі  клубок,
Я  не  знаю,  що  ти  бачиш,  коли  не  бачиш  зірок,
Я  не  знаю,  кого  ти  чекаєш,  і  з  ким  ти  спиш,
Віра  –  єдине,  що  тобі  допоможе  
Пережити  суцільну  тишу.

Тож  спи  у  холодній  кімнаті,  повній  мов  чаша  води,
Хай  відіб’ється  в  пісках  тату  із  твоїх  плечей,
Втрата  –  немов  зими,  ту  ще  стільки  цієї  зими,
Що  вистачить  на  усіх,  і  залишиться  ще.

У  цих  згустках,  позбавлених  звуків,  розведених  наче  лють,
Руки  торкаються  рук,  наче  гончарних  руд,
І  попри  усіх  дими,  попри  життя  і  смерть,
Любов  тягнутиме  линву  через  кожне  
З  твоїх  передсердь.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=590287
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.06.2015

Наче звір / Згадуючи усіх

Він  схоплюється  уночі,  підривається  наче  звір,
На  кожну  із  наших  утрат  і  кожну  із  наших  зневір,
На  кожну  із  ескапад,  на  кожну  із  ран,  і  кожне  із  слів,
Є  наша  наступна  любов  –  яка  протирічить  усім.

Протирічить  тобі  і  мені,  протирічить  снігам  і  зимі,
Протирічить  розбитим  серцям,
Протирічить  живим  і  мерцям,
Життя  –  це  єдиний  шанс  
Поквитатися  із  життям.

Пам'ять  немов  вдова,  хліба  не  дай  –  журби,
Зливи  немов  слова  повторюють  всі  сліди.
Стільки  у  серця  стін  і  стільки  між  них  хребців,
Що  скільки  не  забувай,
Згадуючи  усіх.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=589698
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.06.2015

Доки осилиш / Не може мати синів

Продовжую  говорити,  що  їй  немає  чого  боятись,
Пам'ять  –  вона  буде  тривати,  поки  ти  будеш  за  неї  триматись,
Любов  –  буде  вести  тебе,  доки  ти  її  берегтимеш,
Доки  прощатимеш,  доки  терпітимеш,
Доки  осилиш.

Можна  заходити  в  спогади  не  обмочуючи  колін,
Нічого  справжнього  не  виростає  у  стоячій  воді,
Риба,  серце  твоє,  мусить  мати  маршрут,
Навіть  коли  дається  до  рук,
Особливо,  як  дається  до  рук.

Тому  шкіра  твоя  пахне  вологою  і  зірками,
Чебрецевим  сонцем,  очеретовими  вітряками,
Недостиглим  повітрям,  ранковим  димом,
Першою  зимовою  кригою,
Ненаписаною  римою.

Вона  не  вірить  жодному  слову,
Жодному  із  сказаних  слів,
Серцю  видно  найвище  –  
Воно  заховано  в  глибині,
І  навіть,  якщо  вона  ненавидить  чоловіків  –
Не  означає,  що  в  неї  не  може  бути  синів.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=586451
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.06.2015

Всі права застережені \ Відчувати

Знову  тебе  відчувати,  як  постелі  сутінь  незайману,
Як  темні  дерева  за  вікнами,  як  осені  ніч  –  кароокою,
Найперша  межа  –  вона  завжди  проходить  по  памяті,
І  пам'ять  здається  тоді  надприродньо  глибокою.

На  тобі  дотик,  остуджений,  наче  з  каміння,
Пальцем  торкаючись  серця,  наче  гончар  молока,
Можеш  лишатися  –  вікна  мов  птахи  на  південь,
І  зорі  у  нересті  губляться  в  небі  наперстками
Пада  із  рук  геть  молодого  кравця.

Що  ти  не  бачив?  Як  проростає  скалкою  
Дрібне  зерно,  сімя  садовини,
Пучки  повні  вже  переспілої  м’якоті,
Кисті  з  слідами  відчаю  і  боротьби.

Нічого  не  станеться,  всі  права  застережені,
Можеш  лишатися,  можеш  просто  піти,
Пам'яті  колос  вітер  посіє  за  межами
Твоїх  слідів,  глибоко  поміж  грунти.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=585572
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.06.2015

Саме тебе / Саме її

Вишіптуючи  темних  демонів  із  чорних  дерев,
Рахуючи  своїм  тілом  кожне  з  моїх  ребер,
Пам'ять  –  це  те,  що  стосується  саме  тебе,
Поки  вона  відчуває  у  тобі  нерв.

Коли  вона  говоритиме  про  дітей,
Говоритиме,  що  не  може  мати  своїх,
Що  кожна  ніч  для  неї  –  це  одна  із  тисяч  ночей,
Май  терпіння  просто  вислухати  її.

Слухай  її  розповіді  про  тіні  і  боротьбу,
Звичку  дивитися  в  небо  і  рахувати  зірки,
Головне  –  не  відпускати  її  із  рук,
Перебираючи  пальці  її  руки.

Хай  засинає,  хай  забуває  усе,
Завтра  прокинеться  знову  в  холодній  траві,
Пам'ять  –  це  те,  що  стосується  саме  тебе,
Пам'ять  –  це  те,  що  стосується  саме  її.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=583344
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.05.2015

Втрата / Пам'ять

Як  ти  живеш  сама  із  своїми  речами?
Випаленим  щастям  –  хлопчачими  сорочками,
Чоловіком-зеком,  сином-пиякою,
Життя  –  не  завжди  дощами,
А  й  поодиноко  мрякою.

Збирай  цю  вологу  волоссям,  збирай  шкірою,
Навіть  смерть  не  задовольнить  тебе  повною
Мірою,
Навіть  втрата  часом  здається  не  такою  глибокою,
Якщо  зберігати  спокій,
Якщо  зберігати  спокій.

Якщо  зберігати  спогади  і  спокуту,
Приймати  нагрітої  пам’яті  мертву  отруту,
Жити,  намагаючись  все  забути,
Повертатися,  намагаючись  все  пробачити,
Прощення  –  навчитися  слухати,  але  не  чути,
Терпіння  –  навчитись  дивитися,  але  не  бачити.

Стережи  в  собі  віру,  теплого  сонця  кремінь,
Переходячи  ріку,  ловлячи  рибу  руками,
Втрата  –  множить  у  тобі  темінь,
А  пам’ять  –  переправляє  по  ній  човнами.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=583062
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.05.2015

І жінка твоя як оця залізниця

Сонце  тягне  петлею  на  захід
Синього  неба  прозорі  маршрути,
Те,  що  ніколи  не  схочеш  згадати,
Ніколи  не  зможеш  й  забути.

Тільки  холодного  крою  лікті,
І  жінка  твоя  як  оця  залізниця,
Трохи  оголена  місяцем  літнім
З  опущеним  вниз  обличчям.

Стільки  світла  і  стільки  туману,
Стільки  сталі  і  стільки  любові,
Глибить,  рутить  чорнильна  пам’ять
Білі  груди  твої  паперові.

І  поки  цілить,  і  поки  губить,
Наче  клапан  можливість  втрати
Те,  що  навіки  хотілось  забути,
Щоб  продовжувати  пам'ятати.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=580761
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.05.2015

Двічі в одну ріку / Цілувати у шию

І  в  той  час,  коли  у  тобі  проростає  любов,
І  нагло  заходить  у  душу  лезом  руки,
Русяве  дівча,  уже  молоко  і  кров,
Вичерпає  з  тебе  всі  береги,
Виведе  на  іншу  сторону  ріки.

Буде  вести  тебе  по  нагрітій  росі,
Щось  шепотітиме  торкаючись  твоїх  очей,
Буде  крутити  пальцем  біля  твоєї  скроні,
Буде  гріти  тебе  у  кожну  з  холодних  ночей.

Будеш  її  кохати,  мовчатимеш  разом  із  нею,
Що  тобі  пам’ять  –  втрата,  що  тобі  літо  –  спека,
Найприємніше  –  цілувати  її  у  шию,
Кожне  любов  –  насамперед  небезпека.

Виходячи  на  той  берег,  виймаючи  лезо  руки,
Ховаючи  в  ножна  птахів/неба  срібну  дугу,
Можна  увійти  двічі  до  однієї  ріки
Тільки  рухаючись  швидше  
За  цю  ріку.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=580213
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.05.2015

На животі / Кожне ні

Вона  чекає  його,  засинає  на  животі,
Він  розбудить  її  поцілунком  у  ліве  плече,
Там  у  неї  свіже  тату  –  воно  її  досі  пече,
Через  те  вона  й  не  може  заснути,  лежачи
На  спині.

У  неї  руки  малі,  чорне  волосся  –  смолистий  шовк,
Він  її  двічі  втрачав,  і  врешті  знайшов,
І  якби  не  сніг,  який  тоді  не  пішов,
Було  б  не  надто  цікаво  спати  на  самоті.

Рука  об  руку,  вікно  на  кухні,  Північний  хрест,
Дивись  як  небо  ховає  в  сутінь  її  хребет,
І  біла  шкіра  ледь  чутним  листям  паде  у  ніч,
І  кожне  так  таке  ж  солодке  як  кожне  ні.

І  тільки  осінь,  смолистий  сніг,  
Зима,
І  чорний  місяць  мов  хворий  птах  
Все  пада  вниз,
Холодна  мова,  щоразу  й  знову
Твоя  нова,
Така  ж  волога,  така  ж  жива,
Як  плесо  сонця  на  сріблі  тіла
Великих  риб.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=579707
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.05.2015

Можливість забути / Продовжувати пам'ятати

Вона  всотує  в  себе  ніжність  мою  невагому,
Пропускає  її  через  сни  і  втому,
Прокидається,  коли  сонце  далеко  на  сході,
Але  його  не  видно  через  дощі  і  негоду.

Прокидаючись,  дивиться  довго  на  мене,
Відкриває  вікна,  затягує  ремінь,
Кришить  хліб  для  собак  і  птахів,
Часто  плаче,  зриваючись  потім  на  регіт,
Поки  смерть  споглядає  на  неї  
Через  лиця  з  гранітних  порід.

Я  у  неї  замість  голосу  і  очей,
Вона  у  мене  замість  любові  і  теплих  речей,
Коли  дихає  в  одне  із  моїх  плечей,
І  щось  шепоче  здригаючись  уночі.

Її  сниться  трава,  випалений  очерет,
Синя  вода,  перші  травневі  свята,
Пам’ять  її  глибока,  і  вже  переповнена  вщент,
Мені  й  не  дивно,  що  вона  забуває
Моє  ім’я.

Хай  забуває  усе,  вивчає  мову  зовсім  нову,
Нові  прислівники,  нові  дієслова,
Якщо  спогади  ще  залишились  поміж
Серця  жилавих  руд,
Я  працюватиму  у  дві  зміни,  аби  вона
З  ними  жила.

Спогади  про  турботу  і  сутінь,
Згадки  про  подихи  і  світанки,
Свобода  –  можливість  забути,  по  суті,
Але  продовжувати  пам’ятати.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=578681
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.05.2015

Дати / Вже є по ньому

Ховаючи  книги  у  шафу,  наче  випускні  сукні,
Щось  тріпоче  вустами,  схожа  на  навіжену,
Потьмарене  її  серце,  холодне  як  осінь,
І  липне  мов  сутінь,
Якщо  вона  досі  чекає,
То  хай  не  чекає  на  мене.

Що  я  можу  їй  дати,  
Лиш  дати,  спогадів  теплих,
Печалей  грози,
Щоб  не  сталося  –  завжди  чекати,
Навіть  якщо  зими  та  морозів.
Завжди  вірити,  завжди  знати,
Не  повторювати  за  собою,
Сніг  лежить  мов  стерильна  вата  –  
Прикладеш  його  до  любові.

Будеш  слухати,  
Будеш  мовчати,
Нагнітати  нічне  повітря
В  дві  легені  тверді  як  камінь,
Перекриті  реберним  віттям.

Тільки  станція  станцію  кроком,
Тільки  щастя  щастя  журбою,
Смерть  провадить  холодним  оком
Гострі  погляди  за  тобою.

Забувай  мене,  переховуй  із  одного  серця  у  інше,
Тільки  голки  в  твоєму  горлі
Проростають  у  нім  міцніше.
Ніч  спускається  вниз  до  льону,
Ріки  б’ються  у  нім  на  реї,
Пам'ять  –  це  те,  що  вже  є  по  ньому,
Віра  –  що  буде  опісля  неї.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=578293
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.05.2015

Жінка мічена дияволом

Жінка  мічена  дияволом  з  шрамом  на  перепліччі,
Любить  чоловіків  з  оголеним  нервом,  
Боргами  і  втомою,
Коли  у  них  уже  нічого  більше,
Крім  відчаю,
Коли  навіть  тиша  звучить
Для  них  надто  голосно.

В  такому  стані  вони  дихають  гаряче
В  її  спину,
Вона  розтікається  в  них  по  шкірі,
Збирається  в  серці  знову,
Ніхто  не  бачив  її  очей,
Хоча  очі  у  неї  сірі,
Хоча  вона  ночувала  у  їхніх
Тілах,
І  завжди  найперше  зором.

Навіть  коли  вона  любить  їх  –  вона  з  ними  не
Розмовляє,
Просто  мовчить,  дихає  трохи  тихше,
Вони  думають,  що  вона  про  них  зовсім
Нічого  не  знає,
А  вона  від  того  й  мовчить,  що  знає
Про  них  найгірше.

Жінка  мічена  дияволом,  джерела  поміж  ребер,
Пробачай  за  кожну  з  наших  смертей  і  кожну  з
Наших  зневір,
Доки  холоне  зима,  люби  його  саме  тепер,
І  доки  не  випаде  сніг  –  любитимеш  до  тих  пір.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=575895
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.04.2015

Кіт / Стільки слів

У  мене  стільки  до  тебе  слів,  
Але  всі  переважно  вигуки,
Ніч,  як  чорний  смолистий  кіт,
Спиною  до  неба  вигнутий,
З  темною  шерстю  і  
І  довгим  хвостом,
Рухається  собі
Автостопом,
Злизуючи  з  неба
Зірки
Мов  з  кахелю  молоко.
На  тобі  ниток  клубок,
Лізь  разом  з  ним  
В  мій  смугастий  мішок,
Перебігай  на  ту  сторону
Землі,
Будеш  кресати  на  річці
Лід,
Хай  тече  й  називається
Кригою,
У  мене  стільки  до  тебе  слів,
Але  всі  переважно  вигуки.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=574963
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.04.2015

Німі рибаки / Волога і руки

Він  різьбить  сопілки  із  очерету  й  сухих  дерев,
Лагодить  риболовецькі  човни,  
Ловить  рибу,  велику  рибу,  проте
Щораз  відпускає  її  за  течією  води.

Слухає,  як  на  дні  б’ються  соми,  наче  вологі  серця,
Б’ються  кити,  закручуючи  свій  вус,
Смерть  говорить  із  ним  лише  лице  до  лиця,
Він  говорить  зі  смертю  не  відкриваючи  вуст.

Німі  рибаки,  вікна  яких  супроти  морських  побереж,
У  їхніх  жінок  заціловані  очі,  солодка  шкіра  плечей,
Вони  знають  чого  варта  тиша,  коли  у  ній  двоє  людей,
І  кожен  із  них  думає  лише  про  одне  і  те  ж.

Від  того,  що  в  тиші  обмаль  звуків  –  більше  вологи  і  рук,
Більше  намучених  тіл,  більше  накусаних  губ,
Навіть  ніч,  яка  покриває  їх,  відводить  свій  погляд  убік,
Тиша  –  насправді  найбільш  сокровенне  між  жінкою
І  чоловіком.

Те,  чого  не  видно  в  його  очах,  не  варто  ні  слів  ні  імен,
Його  єдині  маршрути  уздовж  твоїх  пульсуючих  венул,
Ніжність,  з  якою  ти  схочеш  мовчати,
Тіло,  яке  ти  захочеш  любити,
Коли  стільки  могла  би  сказати,
Що  волієш  не  говорити.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=574185
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.04.2015

Тонка шкіра / Цілований січень

У  неї  тонка  шкіра,  біла  майже  прозора,  
Все  що  рухається  в  її  тілі  –  завжди  рухається  до  моря,
Навіть  серце  її  змарніле,  порожнисте,  як  гладі  плями,
Перегукується  наче  риба  з  океанами  і  кораблями.

Я  закидую  в  неї  снасті,  я  шукаю  у  ній  прихистку,
Сіль,  мов  кремінь  на  її  пальцях,
Темно-русе  волосся  з  листя,
Чорне  каміння  у  моїх  сітях,
Тихі  джерела  її  артерій  –  
Там  живуть  усі  ящірки  сіті,
І  усі  вовкулаки  прерій.

Всі  її  глибинні  міжріччя,  вогка  пологість  її  западин,
Вона  так  зрослась  із  цілованим  січнем,
Як  поламане  передпліччя,
Як  мереживна  опівнічність  через  рвану
Поверхню  проталин.

Я  любив  її
Ці
Заціловані  шиї  синці,
Невербальні  вибухи,
Ще  невивчені  колискові,
Все,  що  зводиться  до  ненависті,
Чи  до  контакту  тіл,
Врешті  з  часом  зводиться
І  до  любові.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=572232
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.04.2015

Вагітна / Молочна опівнічність

Бо  дороговкази  на  цій  дорозі  стали
Двозначними,
Бо  стежка  ця  входить  у  іншу  ще  досі
Незвідану,  
І  осінь,  мов  жінка  вагітна  на  третьому  місяці,
Важчає,
І  море,  те  ж  епілептик,  б’ється  до  берега
Піною.

Б’ється  хребтом,  наче  любові,  сув’язі
Жертвою,
Тихо  штовхаючи  води  маленькою
Ніжкою,
Хай  тіло  твоє  повниться  теплою  терпкою
Трохи  липкою,
Завжди  інтимною  ніжністю.

Повниться  зливою,  жарким  дотиком
Скальпеля,  
Точеним  криком,  шитим  невміло
Розсіченням.
Тілесного  кольору  мушлі  виловлюю
Пальцями
У  чорному  гирлі  молочної
Опівнічності.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=570098
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.03.2015

Углиб річок / Для плазунів і риб

Рухаючись  углиб  річок  і  впоперек  узбереж,
Несучи  на  тілі  порізи,  наче  синій  планктон,
Розмовляючи  завжди  про  різне,  але  про  одне  і  те  ж,
Замовкаючи  назавжди,  але  кожного  разу  знов.

Входячи  глибше  у  ріки,  тонше  між  берегів,
Визбируючи  цикуту  між  гострими  лезами  трав,
Тиша  плететься  сув’яззю  й  рвучко  долі,
Розводить  у  чавуні  свій  техногенний  сплав.

Шепочучи  щось  на  вухо  приреченим  йти  на  смерть,
Повітря,  що  гусне  і  міситься  між  долонь,
Час  розпада  на  коротку  і  довгу  чверть,
Поки  на  кладовищі  синіє  ще  дужче  льон.

Переправляючи  поза  вітрами  тлін,
Перебираючи  вогкого  сонця  шов,
Тепло  пекучий  ледь  імерсійний  дзвін
Будить  вночі  глибоко  мертвих  сов.

Рухаючись  по  горизонту,  зриваючи  пасма  вільх,
Називаючи  імена,  граючи  листя  лип,
Тихо  ступає  Господь,  кроками  в  глибині,
Наспівуючи  в  очерет  для  плазунів  і  риб.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=569137
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.03.2015

Десять заповідей людей / Рваний сатин

Повстяна  повіка  твоя,  ноче,
Накриває  це  місто  тягуче
Кольором  трьохденних  синців,
Натягнутих  вен  на  руці.
Лущаться  зорі  на  твоїм  лиці,
Немов  переспілі  горіхи,
І  відкриваються  ззовні  свищі,
От  тобі  і  дощі.
Мокнуть  увігнані  в  пояс  снопи,
І  тільки  довгі  вусаті  соми,
Криються  мулом  наче  з  весни
Темні  ялиці  криють  пустир
Черню  й
Олією  піхти.  
Хто  ж  тоді  з  нас  головний
Поводир?
Якщо  війна,  насправді,
За  мир,
І  блідого  ранку  рваний
Сатин
Тягнеться  густо,  немов
Єлей.
Десять  заповідей  людей:
Навчитися  виживати,
Залишитись  живим.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=568918
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.03.2015

Теракота / На тобі трохи щастя

Сніг,  що  падатиме  довкола  чужих  осель,
Ніч,  в  якій  більше  нічого,  окрім  твоїх  очей,
І  якби  не  час,  який  покотом  –  півбіди,
Я  б  залишився  з  тобою,
Хоча  б  ще  на  пів  доби.

Але  осінь  моя  –  теракота/гончарний  круг,
Сонце,  яке  сідає  за  діафрагми  пруг,
Місяць,  який  линяє  з  мішковини,
Говори  зі  мною  сліпою  мжичкою,
По  раз,  але  говори.

Окрім  цієї  відстані,  чаїв  і  розмов,
Перелітних  гарматних  ядер,  пташиних  поров,
Звук  розсікатиме  ніч  мою  крізь  бузок,
Нащо  мені  твоє  тіло?
Дай  мені  ще  казок.

Сірка  гудить  на  заводах  львівських  земель,
Сніг  падає  довкола  чужих  осель,
І  ранок  приходить  зморено  мов  чернець,
І  ніч  визбирує  зорі  –  білих  овець,
І  присмерк  тримається  липко  до
Наших  зап’ясть,
На  тобі  трохи  щастя,
На  тобі  трохи  щастя,
Хто  тобі,  окрім  мене,
Ще  дасть?

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=568345
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.03.2015

Голосом річки у повні небіжчиків

Обпікай  моє  тіло  собою,
Біль  –  це  коли  не  вдалось  із  журбою,
І  ніч,  мов  очиці  макаки-резус,
Криє  дамби  над  Дніпрогесом.

Біло  вино  твоїх  сновидінь,
Де  пів  чверті  янь,  і  пів  пінти  інь,
Сорок  чотири  квартири  історій,
Скелетованих  крематоріїв,
У  товарній  цистерні  любові
Тягнуться  до  Євпаторії.

Тягнуться  ниткою,  
Раною  шитою
Темні  вагони
З  уже  пережитою
Смертю  холодною,
Осінню  пізньою,
Тихою  ніччю,
Ледь  чутною  піснею.

Так  співають  колишні  зеки,
Про  розбиті  стіни  Артеку,
Голосом  річки  у  повні  
Небіжчиків,
Між  
Чортковом  й  
Районом
Заліщиків.

Там,  де  річка  па́де  у  море,
Де  ріжуть  очі  піски  Євпаторії,
Біле  вино  твоєї  любові
Гусне  мов  ніч
В  її  теплому  лоні.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=566127
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.03.2015

Майже еро-поезія / Про риби і ріки

Хочеться  написати  таку  довгу  еро-поезію
Про  жінок,  яких  в  мене  ніколи  не  було,
Про  спітніла  їхні  тіла,  і  трохи  жовтаві
Губи  від  цигарок  за  17  з  половиною  гривень,
Про  те,  як  вони  там  щось  викрикували,
Як  я  вгощав  на  кухні  їх  молоком,
І  розказував  про  особливості  кальцієвого  обміну
Особливо  у  організмі  жінки,
Особливо  у  період  вагітності.
І  від  тих  занудних  історій  їм  хотілось
Ще  більше  кохатися,
Кохатися  зі  мною,  напевно,  набагато  приємніше,
Ніж  слухати  мої  історії.
А  потім  їм  завжди  чомусь  сняться  риби  і  ріки,
Така  уже  в  мене  постіль  –  
Пахне  водою,
Вони  полохаються  тих  снів,
Вони  збирають  речі  і  йдуть  від  мене,
До  тих  чоловіків,  з  якими  риби  їм
Ніколи  не  сняться,
Яким  вони  народжують,
І  з  якими  розлучаються,
Вимагаючи  аліменти  на  дітей,
Яких  віддають  у  дитячі  будинки,
Витрачаючи  ці  гроші  на  траву
І  презервативи,
Згадуючи  мої  історії
Про  особливості  кальцієвого  
Обміну,
Особливо  у  організмі  жінки,
Особливо  у  період  вагітності.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=565250
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.03.2015

В березень / Руки стають вологими

Руки  стають  вологими,
Вологими  і  спітнілими,
Ріка  розливає  підлогою
Верболози  між
Світлотінями.

Тече  собі  в  березень,
Березень
Б'ється  ребром  до
Берега,
Місяця  грива  в
Терезах
Плутається,
Наче  в  ребусі.

Тисне  м'яко  і  лоскотно
Тісно  кадик  
Підв'язує,
Тихо  над  цими
Росами,
Мілко  над  цими
В'язами.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=564220
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.03.2015

Називати Бога вдівцем

Називати  Бога  вдівцем,
Не  називати  ж  його  вдовою,
Із  кожним  загиблим  солдатом,
Із  кожним  бійцем,
Який  не  вернувся  із  бою.
Весь  рік  у  повітрі  вогко  струмить
Чебрецем,
І  майже  ніколи  любов’ю.
Люди  лише  через  те  не  говорять
Про  смерть,
Що  бачать  її  між  собою.

Вона  ходить  між  ними  горботілим
Напруженим  ритмом,
Стукотом  по  натільній  підстилці,
Серце  моє,  порожнисте,
Як  молитва,  яка  розчиняється  в  тиші,
Шепочи  мені  музику,
Шепочи  мені  ноти  –  я  буду  співати,
Де  твої  скрипалі,
Ті,  які  родом  з  Авратина,  
Де  твої  бандуристи  із  Луцька,
Кобзарі  із  Поділля,
Серце  моє,  віддаю  тобі  душу,
Залишайся  в  моєму  тілі,
Пагоном  вишні,
Суцвіттям  лілій.

Хочеться  померти  тихо,
Але  не  помирати  у  тиші,
Через  річку  везуть  майнові,  
Колишніх,  і  друзів
Із  Сихова,
Везуть,  труться  черевом  в  землю
Танків  тіла  набиті,
Спочатку,  я  переймався  життям,
Тепер  переймаюся  житом.
Якщо  ніхто  не  посіє  весни,
Хто  ж  обжинатиме  літо?
Час  зупинився  в  мені  на  мить.
І  далі  продовжився  криком.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=563730
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.03.2015

Підводна чайко / Блакитноока Мері

Перед  тим,  як  почнеться  бій
Трава  замовкає.
Я  врізаюся  штурманом  у  приціл,
Той,  хто  у  ньому  навіть
Не  знає,
Що  куля  входячи  в  тіло
Зникає,
Вилітаючи  зовсім
Із  інших  тіл,
Насвистуючи,
Повільно  ріжучи
Шкіру  і  грані
Артерій,
Як  же  мені
Тут  тебе  не
Вистачає,
Моя  маленька  
Підводна  
Чайко,
Блакитноока
Мері.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=561905
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.02.2015

Патрони / Цукерки

Молоді  юнаки
З  характерами  
Святих  отців,
І  сестри  мед  батальйону
Схожі  повадками
На  черниць,
Як  тут  народитись
Герою
Поміж  целібатів,
І  болю,
Війни,
Кіптявою  димовою
Глупої  ночі
Із  зупинками  біля
Шибениць
І  криниць.

Мир  має  вагу
Перед  тим,
Як  почнеться
Бій,
Після  бою  
Вагу  має
Лише  кількість
Тіл  і  душ,
Лячно  стежити
За  зимою,
Яка  не  рахує,
А  зважує
Зброю,
А  потім
Сурмить
Рядової
В  липкої
Темені
Мушлю.

Мій  батько
Висипає  
Мені  у  руки
Патрони,
Наче  дешеві
Цукерки
Вітчизняного
Виробництва
На  решту,
На  війні
Найбільше
Я  боюся
Утоми,
Побратима
Утечі,  
І  зрадницького  
Арешту.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=560229
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.02.2015

Птах / Виростає із жита

Знай,  що  щастя,  яке  затягнулось  –  це  передвісник  біди,
Що  куля,  яка  не  болить  –  це  вже  перша  ознака  тривоги.
Кожне  тліююче  серце  –  це  пекучі  фрагменти  зими,
А  тиша  навколо  –  це  діалоги  
З  Богом.

Говори,  він  слухатиме  тебе  всю,
Слухатиме  і  хитатиме  головою,
Що  йому  з  твоєї  війни,
Що  йому  з  твого  болю,
Він  радий  тому,  що  ти  залишилась
Собою,
І  не  загинула  у  якімсь  нікому
Невідомим  бою.

Будеш  носити  благословення  його  святе,
Разом  з  шрапнеллю,  картеччю,  залізом  в  своєму  тілі,
І  гострої  пам’яті  теплий  і  вогкий  міцелій
Все  проростатиме  чорним  вогнем
У  легенях  твоїх  обгорілих.

Навіть  ті,  хто  вернулись  з  війни  –  залишились  на  війні,
Кожної  ночі  у  їхніх  снах  птах  пролітає  знесилений,
Б’ється  сполохано  поміж  віконниць  сузір’їв,
Ріжучи  небо  сталево-холодними  крилами.

Ніч  ховає  в  мішок  його  пір’я,  змиває  рани  дощем,
Миші  збирають  зорі  немов  пожитки,
Кожного  ранку  птах  розбивається  вщент,
Але  кожної  ночі  він  знов  виростає  із  жита.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=559664
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.02.2015

Життя, як і смерть, це лише відданість рядового

Поки  ми  далі  живемо  у  напрузі  і  боротьбі,
Господь  продовжує  дарувати  нам  ніч  і  сни,
Сходить  на  землю,  засвічує  ліхтарі,
Шепоче  на  вухо  щось  немічним  і  сліпим.

Продовжує  дарувати  нам  силу  і  лють,
Не  говори  йому  нічого,  слухай  його,
Це  він  гартує  у  тобі  свободу  срібну  як  ртуть,
Це  він  виймає  печалі  із  серця  твого.

Дивися  йому  у  вічі,  вдивляйся  в  його  лице,
Сприймай  його  мову,  виважену  і  важку,
Коли  прийде  час,  він  повідомить  тебе  про  це,
Він  сам  покладе  тобі  віри  до  зброї  у  рюкзаку.

Господь  –  відставний  командир,  
Він  знає  свої  полки,  
Він  знає  ціну  життя  і  знає  значення  втрат,
Те,  що  було  із  нами  до  цього  не  матиме  значення  і  ваги,
Навіть  сонце,  насправді,  одна  з  його  кишенькових  гранат.

Тому  виривай  цю  тишу,  виривай  гризоту  і  втому,
Виривай  своє  серце,  вірніше,  темінь  його  собачу,
Життя,  як  і  смерть,  це  лише  відданість  рядового,
Який  ще  не  бачив  війни,
Але  скоро  її  побачить.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=557198
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.02.2015

На півдні Китаю / Найдешевші презервативи / 0, 04

На  півдні  Китаю,
Там  де  ростуть  мандарини,
Де  з  Європи  ще  ніхто
Не  завіз  ні  сифілісу
Ні  триперу,
Гарячі  серця
Роботящих  жінок
Гудуть  наче
Нові  пружини,
Переганяють  по
Тілу
Крові  їх  м’якоть
Очищену.

І  справа  навіть
Не  в  мандаринах,
І  не  в  комунізмі,
А  в  тому,  що  цій
Країні,  де
Найдешевші
Презервативи,
Кількість
ВІЛ-інфікованих
До  кількості
Безробітних
Ніколи  не  було
Вищою  за
0.04.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=555074
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.01.2015

Вони здригається, коли плаче

Вони  здригається,  
Коли  плаче,  
А  коли  сміється  –  
Нагадує  річку,
Сонце,  яке  купає
У  ній  вина  своїх
Пробачень,
Навіть  не  знає,
Як  боляче  їй
Від  таких  освідчень.

Вона  дивиться  в  небо,
Коли  розбиваються
Літаки,
Тупиться  в  землю,
Коли  забуває
Куди  іде,
Тиша  виходить
Назовні,
Киснем  поміж  
Рибин,
І  там  вже  назовні
Так  само  її
Пече.

Вона  замовкає,
Коли  зникають
Усі,
Темним  волоссям
Вплітаючись
У  зиму,
Заповнює
Простір  звуком
Своїх  голосів
По  темним
Хоругвам
Дзвонів  і
Чорним  нутрощам
Труб.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=554233
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.01.2015

Що я буду робити із нею / Один білет

Що  я  буду  робити  із  нею  –  
У  мене  один  білет,
Пастор  мов  холод
Виведе  мене  в  тінь.
Я  дивлюсь  на  нього,
А  він  дихає,  наче
Смерть,
І  говорить  дуже-дуже
Повільно.

Він  говорить  про
Снігурів  -
Ворожбитів
З  анекдотами
У  псалмах,
Про  хліб,  який
Виросте  з  цього  жита,
Про  тіла,  які  знайдуть
В  горах,
Підсумовуючи:
«Смерть  існує  для
Того,  хто
Бачив  тебе  в  
Живих,
Якщо  ти  їх  також
Бачив  –  тоді  
Ти  один  із  них.
Якщо  бачили  тільки
Тебе  –  рахується
Вам  обом.
Душа  насправді
Нутрує  між  
Трахеєю  і  
Кадиком.
Допоки  ти  дихаєш  –  
Усе  матиме  якийсь
Зміст,
Невеликого  клопоту  
І  біди,
Господь  чекає  на  тебе,
Щоб
Тобі  його  розповІсти,
Або  просто
РозповістИ».

Але  що  я  буду  робити  із  нею  –  
У  мене  один  білет,
Вона  прокидається,
Боячись  нас  усіх,
Чорний  немов  вівця,
І  мокрий  неначе  пес,
Глибоко  за  вікном
Губиться  в  лісі
Сніг.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=553089
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.01.2015

Коли ти дорослішаєш / І щастя, і горе

Коли  ти  дорослішаєш
Колір  твоєї  шкіри  набуває
Плям  і  міток,
Наче  цедра  на  пекучому
Африканському
Сонці,
І  доки  ріки  розливаються
Наче  жінки  у  гніві,
Я  забиваю  п'ятку  на
Цей  алкогольний  соціум.

Віра  будується  на  тому,
Що  хтось  колись
Повернеться,
Хтось  змусить  усіх
Говорити  правду
І  слухати,
Якщо  неможлива
Миттєва
Зупинка  серця,
Я  сам  змушу  його
Не  дихати,
І  не  рухатись.

Коли  тобі  шість,
У  тебе  немає  проблем,
Окрім  застуди
В  осінню  пору,
Коли  тобі  шістдесят,
У  тебе  немає  проблем,
Окрім  смерті
В  осінню  пору.
Усе  твоє  життя  –  
Це  період  між  цими
Застудою  і  смертю,
Між  цими  термінальними
Точками  осені,
Кольору  шкіри,
Подиху  серця.
Оце  і  є  твоя
Персональна
Підстава,  братчику,
Твоя  парадигма,
Так  би  мовити,
І  щастя,
І  горе.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=552463
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.01.2015

Маленька дзига / Вишенвим соком

Річки  вужами  поміж  ярами,
Холодні  як  вбивців  точена  зброя
Життя  відбувається  поміж  нами,
Цією  зимою.

Я  бачив,  як  діти  знаходили  літо
В  жменьках  ховаючи  сонце  гаряче,
Твого  волосся  русяве  жито
Ніколи  не  плаче.

Стелиться  з  ріками  поміж  ярами,
В'ється  шовком  в  руках  дитячих,
Груди  напхаті  голосами,
Наче  футбольний  м'ячик.

Слухай  серця  маленьку  дзигу,
Перевертай  догори  дригом,
Теплі  вуста  повняться  соком
Коли  цілуєш  мене  у  щоку.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=551914
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.01.2015

Моя маленька Екзюпері

Що  у  тебе  в  
Наплічнику,
Грішнику?
Сорок  грамів
Душі,
Сорок  куль
І  сорок  поранень,
Двадцять  дев'ять
З  яких  ножові.
Птахи,  які  не  
Живі.
Я  ношу  їх  за  собою
Із  небесною
Тятивою
Разом  з  нитками
В  животі
Незагоєною
Любов'ю,
Я  залишу  їх
У  Литві,
Доберусь  до  
Тебе
По  морю,
Якщо  виберуся
Із  бою,
Ти  ж  залишишся
Сиротою,
Моя  маленька
Екзюпері.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=551613
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.01.2015

Неопластичні процеси, принцесо

Неопластичні  процеси,
Принцесо,
Властиві  усім.
Аналогічно  дипресіям.

Твій  дворик  і
Гойдалка,
Сонцем  застояні
У  теплій  олії
Жовтого  кольору,
Татко,  якого  всі
Кликали  Толею,
Занепокоєні.

Смертність  ранього
Віку  –  
Статистика,
Смертність  на  пенсії  –  
Теж  статистика,
Смерть  працює
Без  вихідних
Скрупульозним
І  чесним
Митником.

Немає  нічого
Біліше  неба
Перешитого
З  нами
Дощами.
Сонце  вестиме
Тебе  попереду
Трав'янистими
І  хвощами.

Все  залежить  від  часу
І  віку,
Ніщо  не  залежить
Від  сили
І  волі,
Є  тільки  синя
Патока  снігу
На  теплій
Судині
Любові.

Неопластичні  процеси,
Принцесо,
Властиві  усім.
Аналогічно  квітів  із  пластику,
І  пам'ятникам  із  азбесту.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=550139
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.01.2015

ти – знизу / я – зверху

…і  з  того  часу  
проїжджаючи  попри  це  місто
поїздом
я  згадую  як  ми  лежали
в  плацкарті
параллельно
неначе  колії
ти  –  знизу
я  –  зверху
дивлячись  
в  сутінки  за
вікном
які  нас  клеїли
роздираючи
їх
над  стелею
щоб  вирвавшись
з  них
темінь
позакладала
усім  іншим
вуха
хай  сплять
і  не  слухають
як  ми  дихаємо
ти  –  зверху  
я  –  знизу
ти  –  знизу
я  –  зверху
ми  могли  б
нагрівати  
камінь
до  точки
кипіння  за
цельсієм
до  вигорання
по  фаренгейту…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=550010
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.01.2015

Кохання – опер / Якщо так - то нехай

Кохання  –  опер,
Виверне  з  тебе  все,
Навіть  якщо  не  знав,
Навіть  якщо  не  знав,
Лютує  у  тобі  його
Твердотілий  парсек,
Мліє  мов  іній  його
Легкоплавкий  сплав.
Скільки  разів  він  у
Тобі  ночував?

Кохання  –  триммер,
Виріже  тебе  всю,
Рівно  до  стін,
Тонких  немов  вуаль,
І  поки  у  тобі  буде
Синіти  лють,
У  ній  розіллється
Щойно  холодна  сталь.
Якщо  це  не  сніг,
То  на  рукавичках
Тальк?

Кохання  –  болід,
Найшвидший,
Убивчий  болід.
Помирай  у  нім
Тисячі  раз,
Помирай.
І  воскресаючи
Кожного  разу
В  траві,
Тривай,
Прошу  тебе,  тривай.
Хіба  щось  залишилось
В  цій  глибині?
Якщо  так,  то  нехай.
Якщо  ні,  то  нехай.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=549401
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.01.2015

Мій батько не п’є, мій батько поїхав на фронт

Мій  батько  не  п’є,
Мій  батько  поїхав  на  фронт,  
У  нього  на  шиї  щасливий
Патрон,
В  шинелі  його  обручки  й  
Гранати,
Він  не  залишиться  тут
Зимувати.
Він  піде  углиб,
Минаючи  жито  і  риб,
Кулі  і  міни,
Тишу  набиту  тілами,
Міста  із  згарищами  
І  полями,
Літо  з  його  золотими
Пісками,
Мідну  муку  вогнепальних
Поранень,
Так  починався
Спекотний  травень.
За  ним  ітимуть
Чеканячи  землю
Наче  монету
Сталевим  нервом
Піші  полки
Готових  до  смерті
І  рядові  із
Штраф-бату
Й  резерву.
Він  загине  біля
Кордону,
Впавши  у  землю
Гігантським  
Сомом,
Набравиши
Повні  легені
Тривоги,
Видихаючи
Перемогу.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=548799
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.01.2015

Тривають сніги углиб

Тривають  сніги
Углиб
Між  листям  його
Пожеж
Чорніє  ріллею
Хліб
І  небо  чорніє
Теж

Збирається  до  
Грози
Маскує  свої
Синці
Шкіра  його
Перчить
І  гостра
Немов  торці

Нехай
Вимиває
Лють
Нехай  
Проростає
В  тил
Пада  додолу
Ртуть
У  трубках
Поміж
Чорнил  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=547158
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.12.2014

молюски твого гладко ствольного моря

молюски  твого  гладко  ствольного  моря
знають  стільки  історій,
стільки  історій,
про  рудоволосих
із  Євпаторії,
про  перші  ангіни
й  чужі  піднебіння
з  присмаком  півночі
зі  смаком
півдня,
про  їхнє  волосся  –  
смолисті  кіпи,
про  те,  що  у  їхніх
наднирниках
квітень,
і  в’язнуть  у  нім
наче  в  згустках
ранкових,
перші  ангели  й
риболови.

дощі,
які  виростають
у  повінь
не  зупиняються
більше
ніколи.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=546920
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.12.2014

Мовчать / Залишались останніми

Ось  тримай,
Це  ключі  від  моїх
Дзеркал,
Я  вісім  століть  
Про  тебе  мовчав,
Як  мовчать  дими
Над  згарищами
І  водою,
Як  мовчать  ситі
Акули  і
Вбиті  кити,
Як  мовчать  водолази
Із  гелієм  у  балонах,
Як  мовчать  психіатри,
Як  мовчать  сонні
Роми
На  стінках  вагону,
Як  мовчать  недолугі
Бандити,
З  того  боку
Кордони,  
Як  мовчать  знервовані
Митники
По  цей  бік  границі.
Я  можу  просто
Виспатися
І  залишитись.
Але  хто  підніматиме
Прокажених
Із  лепрозоріїв,
Набитих  кулями
Недосвідчених
Снайперів.

Господь  подивився
На  це  все  стомлено,
Не  прощаюсь
З  парафіянами,
Дістав  цвяхи,
Довгі  як  колії,
Оголивши  зап'ястя
Титанові,
В  цьому  світі  все
Для  того  і  створено,
Щоб
Будучи  першими
Ми  завжди
Залишались  
Останніми.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=546123
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.12.2014

Як там твої дощі-хрущі

Як  там  твої  дощі-хрущі,
Як  зашинова  твоя  рука,
Давньої  пам'яті  стиглі  кущі
Засипле  небесна  мука.

Як  там  твої  спогади-велетні,
Як  твої  карлики-змови,
В  місячну  ніч  тривоги-переветрні
Воркуюють  як  заспані  сови.

Як  там  твої  самогубства-утечі,
Як  твої  ріки,  любове,
Кожна  із  всіх  прибережних  течій
Одначе  загине  у  морі.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=545791
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.12.2014

В цієї жінки єдина проблема – вона не моя

В  цієї  жінки  єдина  проблема  –  
Вона  не  моя.
Я  навіть  не  знаю  її  ім'я,
Я  навіть  не  знаю,
Чи  хочеться  мені  його
Знати.
Якщо  я  завтра  помру,
Вона  не  буде  по  мені
Сумувати.
А  якщо  ні,  то  я  виберуся
Крізь  смерть,
Виберуся  крізь  зиму  усю
В  дощах,
Виберуся  крізь  тишу
Усіх  ночей,
Вона  знаходить  в  своїх
Речах
Якусь  дрібничку  моїх
Речей.  
Де  ж  ти,  надіє,
Коли  нас  брали  в  полон?
Над  нами  не  було  нікого
Окрім  ворон.
Тільки  небо  у  попелі
Сіялось  дрібно
Крізь  жито,
Господь  підійшов  до  нас
І  попросив  прикурити.
Тримай  вогню,  спасителю,
Тримай  стрій,
Тут  шість  тисячі  хлопців,
Які  рвуться  у  бій,
Тут  стільки  гарячих  сердець,
І  стільки  полкових  знамен,
Запам'ятай  же  кожне  із  наших  імен.
Він  подивився  навколо,
Зміряв  усіх,
Витягнув  якусь  книгу,
Напевно,  триптих,
Посповідав  всіх  живих,
Які  недаремно  померли,
Підняв  рушницю,  прицілився
В  темінь.
В  цієї  жінки  єдине  щастя  –  
Вона  не  моя,
Я  колись  дізнаюсь  її
Їм'я,
Тривке  і  тривале,
Густе  як  перевертнів
Шерсть,
Якщо  ми  зійдемо  з  перевалу,
Якшо  я  виберуся  крізь  
Смерть.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=545070
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.12.2014