| Сторінки (4/317): | « | 1 2 3 4 | » |
Їсте смачнюче наше сало,
І хліб їсте наш український,
Чому ж не любите країну,
Манкурти, зайди і чужинці?
Все, що для нас є споконвічним –
Сорочка вишита і мова –
Для вас – це мало не нацизм,
Злоби, ненависті основа.
Сповідуємо ми ж своє –
Те, що вділив для нас Всевишній.
І на своїй святій землі
Не хочемо ми бути лишні.
То ж нумо, браття – українці,
Вдягнімося у вишиванки,
Щоб ті, хто лють до неї має,
Як нечисть, щезли на світанку.
19.02. 2013р. Надія Таршин
Вчора прочитала в новинах, що регіонал Чечетов намагаться зареєструвати на розгляд закон, щоб заборонити українцям ходити на засідання Верховної ради у вишиваних сорочках .
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=402421
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.02.2013
Осінь землю встелила гіркими димами,
Одяглася у мокрі, важкі полини.
Дрібно стукає в вікна дощами-сльозами,
Кличе голосом мами мене з далини.
Глянуть в шибку до мене зажурені очі –
І в душі моїй спокою як не було.
Як Ви, мамо, одна коротаєте ночі,
Коли темінь осіння заповзає в село.
Ловлять вогник далекий Ваші вицвілі очі,
А в думках – те життя, що уже відійшло…
І краса, і кохання, і трепетні ночі,
А тепер – лиш дощами розмите село.
2000р. Надія Таршин
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=402173
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.02.2013
Коли душа зенемагає,
Мені земля допомагає.
Занурю в неї свої руки –
Стихають всі душевні муки.
ЇЇ погрію у долонях –
Від мене геть іде безсоння.
Як рясно землю заквітчаю,
То гарний урожай я маю.
Теплом обгорне мої ноги,
І не важкі уже дороги.
І поглядом відпочиваю –
На всій красі, що земля має.
2001р. Надія Таршин
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=402172
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.02.2013
Нам ведь так немного надо -
Чтобы друг всегда был рядом,
Чтобы солнышко светило
И под ним всем было мило.
Чтоб хоть изредка удача,
Больше смеха, меньше плача,
Чтоб жилось всем веселей,
Люди были чуть добрей.
2004г.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=401253
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.02.2013
Я немножко помечтаю,
И немножко погрущу,
Вспомню я, но не с печалью -
Детство, юности весну.
Буду жить, не подгоняя,
Каждый миг и каждый час,
Буду жить, я полагаю,
Не спеша, не суетясь,
Чтобы многое успелось,
Чтобы многое сбылось,
Чтобы жить всегда хотелось
И чтоб все мне удалось.
2008г.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=401252
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.02.2013
Хочу отчаянно – любить,
Вздыхать, кокетничать, смеяться.
В любовной лодке плыть и плыть
Прикосновеньем наслаждаться.
От ревности с ума сходить,
В руках любимых замирая.
Хочу отчаянно – любить,
Как на костре, душой сгорая.
1997р Надія Таршин
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=400991
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.02.2013
А мне достать бы до небес,
С веселой радугою слиться,
Потом на землю вновь сойти,
Еще, как в юности, влюбиться.
Сиять, цвести ее цветами,
И излучать счастливый свет
Здесь на земле, под небесами,
Не говори судьба мне нет.
1997р. Надія Таршин
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=400989
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.02.2013
Ніжна біла павутинка
Зачепилась за стеблинку,
Землю чорну просріблила,
Ніби шовком її вкрила.
Виграє під сонцем осінь,
Відбиває неба просинь,
Ясний промінь теплом гріє,
В павутинні поле мріє.
Душу спокій обіймає.
Негаразди відганяє.
Вкотре так мені під ноги
Срібні стеляться дороги.
2003р. Надія Таршин
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=400652
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.02.2013
Я до тебе не йшла,
А летіла на крила
Дня прожить не могла
Без очей твоїх милих.
Твої очі, мов сад -
Весняне чарування
Зеленіли смарагдом,
Променіли коханням.
Я у тому саду
Заблукала на роки,
А ти далі пішов,
У свт білий широкий.
Тихий шелест в губах,
Невиразна розмова.
Все примарніший сад...
Я вже майже здорова.
2002р Надія Таршин
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=400650
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.02.2013
Ти журавликом витягнув шийку,
І довірливо дивишся в очі.
Мій синочку, моя ти кровинко,
Світла радість, безсоннії ночі.
Захищатиму я, скільки зможу,
Моє сонечко ясне, травинко –
Так зростити хотілось би сокола,
Рідна, щира моя половинко.
Щоб розправив ти широко крила,
І життя тобі чисте, мов небо,
Щоб не зрадили совість і сила,
А для щастя, що, милий, ще треба.
2001р. Надія Таршин
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=400375
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.02.2013
Посивів, голуб мій сизенький,
Для мене ж ти, як і колись –
Коханий, рідний, золотенький,
Хоч стільки років прожили…
Роки потроху забирають
Нашу красу і в’яне тіло,
А я у очі твої гляну –
Таким теплом залебеділи.
Нехай ідуть собі літа,
І сиплять срібло нам на крила,
А осінь наша золота,
Лиш додає обом нам сили.
2012р. Надія Таршин
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=400374
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.02.2013
Я в думках прилечу
До твоєї оселі
І тобі розкажу
Про літа невеселі.
Що без тебе мені
Так непросто жилося,
Що пройшли мої дні,
А так мало збулося.
Я тобі розкажу,
Як чекала я миті,
Щоб тебе віднайти
У людськім розмаїтті,
Як шукала твоє
Найдорожче обличчя,
Що з роками воно
Стає ближче і ближче.
Я тобі розкажу,
Що не встигла сказати,
Як кохала тебе…
Більше так не кохати.
Як несу крізь життя
Біль розлуки і втрати,
Що воно без кохання
Нічого не варте.
Я тобі розкажу…
1999р. Надія Таршин
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=400133
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.02.2013
Десь, колись, в якійсь країні
Цар Поганин царював –
Трон здобув він не у спадок,
А народ його обрав.
До Поганина в державі
Царювало три царі –
І країну, як калину,
До злидарства довели.
Перший цар усім візочки
Для торгівлі в руки дав,
Щоб народ учився жити –
Все возив і продавав...
І везли усе з країни:
І каструлі, і ложки,
І білизну натуральну,
Навіть мило і сорочки.
Хитрий цар був, як лисиця,
Нашим, вашим догоджав –
Термін правити скінчився,
Народ більше не обрав.
Захотіли всі обрати
Собі іншого царя ...
І обрали заводського –
Не якогось лихваря.
Хоч непоказний із себе,
Та робоча кістка в нім,
Як країну будувати –
Він покаже їм усім.
Знає добре він заводи,
На гітарі любить грати.
Коли треба для народу,
То зуміє заспівати.
Цей возив тоді в країну
Музикантів, співаків –
Своїм царським патронатом
Задурив усіх сліпців.
Був для себе він не промах,
Про свою родину дбав,
На очах всього народу –
Своє царство грабував.
Найпотужніші заводи
Безсоромно – за гроші –
Продавав рідні і близьким,
Не було цьому межі
Непомітно, ніби тихо,
Закипала в черні лють.
Ну навіщо їм це лихо?
Владу іншому дадуть.
Другий цар здавати владу
Просто так не захотів –
І на трон собі на зміну
Він Поганина привів.
Що народ проголосує –
Цар і сумніву не мав,
Та народ, йому на диво,
Не скоривсь – забунтував.
І пішов рішуче в наступ –
Стольний град задвиготів,
Усі вибігли на площу –
І Майдан полум’янів.
Барабани гучно били
Дні і ночі на снігу.
Враже, є в народу сила –
Подолаємо « пургу».
Тричі вибори збирали,
Бо на трон йшло два царі –
І програв тоді Поганин –
Інший став в поводирі.
А у третього - всі знають
Повноважень не було.
Половина царя сили –
До цариці відійшло.
Третій був на пів царя,
І було ще пів цариці
І ніяк поміж собою
Не могли вони змириться.
Пів царя свободу слова
У країні відродив,
На історію правдиву –
Світло правди він пролив,
Та на зустрічі важливі
Він запізнювавсь завжди,
І придворних собі вибрав
Так, що Боже відведи.
Пів цариці керувала
Своїм царством навмання:
Модні сукні одягала,
І міняла їх щодня.
Вміла гарно говорити,
Намагалась йти вперед,
Як іти туди не знала,
І це був її секрет.
І Поганину, як кістка,
Поперек у горлі стала,
Бо маєток його панський –
В нього мало не забрала.
Захотіла відібрати,
Що украв він у народу,
А народ їй не повірив –
Було проти пів народу.
А в сусіднім, ближнім царстві
Препоганин царював –
І Поганина при владі
Дуже бачити бажав.
То ж, як чвари почалися,
В пів цариці з пів царем –
Влучно він по них поцілив
Тоді газовим конем.
І зійшов на трон Поганин,
Бо народ був у зневірі –
Обездолений і бідний –
Збайдужів у певній мірі.
А Поганин розпинався:
Допоможе, і почує,
Наведе в країні лад,
Та було це вкотре всує.
Царство стихло, посіріло,
Стало ніби неживе.
Дуже скоро все прозріло –
Щось до них не те пливе.
Цар для зведення рахунків
Запроторив до в’язниці
Пів цариці – ще до суду –
І це вам не небилиці.
Посадив він і міністра,
Бо йому той насолив,
Буде знати, як кусатись,
І іти проти царів.
В пресі стали вихваляти
Всі досягнення царя,
Хоч було - їх кіт наплакав,
Знало навіть немовля.
Цар нові податки вводив
І знімав з народу свитку –
Сам розкішно богував
У прихваченім маєтку.
Час від часу із покоїв –
Інформація ішла ,
Що реформи почалися
І їх цар благословляв.
Люд у ті реформи царські
Віри зовсім вже не йняв,
Розумів він, що до чого,
І що знову цар брехав.
На початку пів цариці
Ішли усі захищати,
Та як «суд» народ побачив –
То царя стали боятись.
Розуміли, що свавільний
І недобрий, мстивий цар –
Кого хочеш, як захоче,
То підставить під удар.
А продажний суд засудить,
Зробить так, як скаже цар –
У людей від беззаконня –
Відібрало мови дар.
Як і другий цар в країні,
Цей її дограбував.
Про родину, як і другий,
Цар четвертий – добре дбав.
І рідня, і царська челядь –
Із народу кров пили,
І на ньому багатіли,
Наживались, як могли.
Дуже важко і погано
Було людям в царстві жити,
Та вони , немов раби,
Призвичаїлись терпіти.
Десь, колись, в якійсь країні –
Царював Поганин цар,
Мучив він народ свій люто,
А народ терпів, мовчав.
І тихцем копив знов силу,
І мовчання – аж гуло,
Думав все частіш про вила,
І як так статися могло?
10.02.2013р. Надія Таршин
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=400108
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.02.2013
Я щаслива, щаслива людина,
Бо весняної світлої днини –
На своєму, своєму обійсті
Висіваю я квіти барвисті.
З нетерпінням чекаю на сходи -
На весняний дарунок природи,
Як інакше це диво назвати –
Починає земля проростати.
Ну а потім усе розквітає,
Тиху радість у душу вселяє,
І щасливо зволожує очі,
Обгортає у пахощі ночі.
Кожен ранок милуюсь подвір’ям
І вдивляюсь в квіткові сузір’я,
Ну невже я створила це диво?
Посміхаюся квітам щасливо…
07.04.2012р. Надія Таршин
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=399329
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.02.2013
Тут коріння моє
І моя пуповина,
Тут мій луг, і мій ліс,
І зелені поля,
І тонесенька річка –
Гомінка і невпинна –
Шепіт хвиль, її шелест
Відчуваю здаля.
Тут рідня і сусіди,
Всіх з дитинства я знаю,
Пам”ятаю, люблю
Вас, мої земляки.
На похилім горбі вічним
Сном спочивають
Серцю милі і рідні,
І такі дорогі.
Тут коріння моє –
Незнищенне, глибоке.
Проросла всім єством
Я на рідній землі.
І не вирвуть його
Ні стихії, ні роки,
Силу щедро дарує
Те коріння мені.
2000р. Надія Таршин
Цей вірш присвячую моєму рідному селу Сморжів, що на Рівненщині.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=399327
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.02.2013
Два краї стали рідними мені,
І все життя я поміж ними краюсь,
То на Волинь я лину до рідні,
То знову в Придніпров’я повертаюсь.
Моя душа і тут, і там завжди,
Коли я тут – всі помисли до мами.
Коли я там – спішу назад –сюди,
Сумую за сім’єю і синами.
Два краї стали рідними мені,
Який люблю я більше – вже не знаю,
Бо там ліси, а тут – Дніпро, гаї,
І я щаслива, що їх просто маю.
2001р. Надія Таршин
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=398933
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.02.2013
Чоловіки, ви ще живі?
Не впали ви на полі брані?
Колись невільниць визволяти
Пливли через моря і океани.
Тепер невільниці – це ми:
Ваші дружини, доньки, сестри.
Нас довели ви до суми,
Як важко нам цей сором нести.
Від страху підігнули ви хвости,
Так боїтесь, якби чого не вийшло,
Спритніші розділили всі пости –
Тож в нас і влада, і закон, як дишло.
Увесь тягар цього життя
На наші плечі переклали.
Де ж ви, оспівані в піснях,
Полковники і генерали.
Ще в кожній з нас надія тліє,
Що все таки настане час –
Довіру нашу повернути зможете,
Інакше ми вас спишемо в запас.
2001р. Надія Таршин
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=398932
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.02.2013
Єротичні часом сни
Снилися Івану:
Бачив він у своїх снах
Жінку непогану.
Мала вона довгі ноги,
Округлі сідниці,
Над усім цим
Дивом – дивним
Клаптичок спідниці,
Молодичка зверху теж
Вродлива – нівроку,
Стан тоненький і гнучкий,
Глянути б ще й збоку.
По- жіночому знадливі
Ці жіночі форми
Не давали спати Йвану,
Вибивали з норми.
Збоку нищечком зітхала -
Дружина Галина.
Що робити і не знала-
Сама, як калина.
І ставна , і чорнобрива,
Шкіра ніжна, біла,
Слава Богу і здорова-
Та немає діла.
Як пороблено Івану:
Тільки ляже спати,
Відвернеться до стіни,
Почина зітхати.
А Іван в блаженнім сні
Доганяє жінку,
Їй в обличчя зазирнув-
Господи- Галинка!
2007р. Надія Таршин
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=398739
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.02.2013
Нехай нам світять ясно з вишини
Яскраві зорі на щасливу долю,
Мужніють на вітрах наші сини,
І славлять землю свою, люблять волю.
Усіх єднає нас одна земля,
Стежки дитячі у траві росистій,
І небо синє, зірка золота,
І лан до неба - стиглий, колосистий.
Ми відшукаймо в зорепаді літ
Шлях незрадливий, як ота стежина,
Що повела від батьківських воріт,
У світ незвіданий єдиних: доню, сина.
Усіх єднає нас одна земля,
Стежки дитячі у траві росистій,
І небо синє, зірка золота,
І лан до неба - стиглий, колосистий.
Березень 2005р. Надія Таршин.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=398738
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.02.2013
І знову в сонячнім серпанку,
Серед квіткових розмаїть
Весняним теплим,чистим ранком
Земля всміхається мені.
На небі проліски хмаринок,
В гаю пташиний переспів,
Пташина пісня в серце лине
І додає мені снаги.
І я милуюсь всім цим дивом
Вже стільки весен,зим і літ -
Чим далі, то все більш щасливо,
Земля всміхається мені.
2011 р. Надія Таршин
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=398356
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.02.2013
У селі поминальний день
Звідусіль позлітались діти,
Поспішають до рідних могил,
Де батьки полягали спочити.
Посхиляли в зажурі чоло,
Вже й самих сивина покрила,
А з портрета, немов жива,
Мами посмішка – лагідна, мила.
І згадались її слова,
І бажання її заповітні,
Щоб ніколи поміж собою
Не були ворогами діти.
Стоїмо ми рядком біля мами
І сьогодні вона ніби з нами.
2011 р. Надія Таршин
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=398354
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.02.2013
Мій маленький шибеник,
Так люблю тебе –
Ти для мене сонечко
І небо голубе.
В витівках лукавих
Впізнаю себе ,
Тішиш моє серденько
Вже не молоде.
У тобі дитинство
Бачу я своє –
Щастя моє любеньке,
Онуча моє.
2011 р. Надія Таршин
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=398088
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.02.2013
Я вірю у свою країну
І буду вірити завжди,
Недобрий час цей скоро згине,
Не буде в нас біди й нужди.
Століття прагнули ми волі,
Благали милості у долі,
Життя за неї віддавали.
І волю ми таки діждали.
Така земля талановита,
В талантах, ніби в самоцвітах.
Куди не кинеш оком - всюди
Терплячі, роботящі люди.
Вони ж бо сіють, жнуть, будують,
Людською гідністю вартують,
І хлібосольні, добрі, щирі,
І з усіма живуть у мирі,
І на чуже не зазіхають,
Здебільш і Бога в серці мають.
Чому б не жити їм, як люди?
Я вірю, так воно і буде!
2011 р. Надія Таршин
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=398087
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.02.2013
Над моєю хатою – сонечко сіяє,
Своїм ясним променем –
все навкруг встеляє,
Від такої ласки – шовковіють трави,
І дерева листяться, ніби пишні пави,
І до сонця тягнуться перші мої квіти,
І на серці хороше, хочеться радіти.
24.04.2012р. Надія Таршин
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=397166
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.02.2013
Не треба лаяти життя,
Бо кожен має, те що має,
І жоден із прожитих днів
Назад ніколи не вертає.
Якби це вчасно розуміли,
Може по іншому жили б,
Ми б менше помилок робили,
І всі щасливіші були б.
Бо за всією метушнею –
Фатальних вчинків, слів, думок,
Ми раптом з болем помічаєм,
Що до кінця лишився крок.
А вже нічого не змінити,
Що загубив, а що знайшов,
Собі лиш можна дорікнути,
Коли не так свій путь пройшов.
10.04.2012р. Надія Таршин
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=397165
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.02.2013
Мати тужить за сином,
Хоч пройшло стільки літ.
Мати тужить за сином,
На віку – стільки бід…
На худесенькі плечі
Впала звістка тяжка,
Хоч молилась щовечір,
Видно, доля така.
Коли згинув за правду
Воїн в ратнім бою,
Кажуть, будеш ти, сину,
Жити там, у раю.
Тільки як мені, сину,
Тут, на грішній землі,
Жити й знати – не стріну
Ясні очі твої.
2000р. Надія Таршин
Цей вірш я присвячую своїй бабусі – Перцовій Афанасії Купріянівні – вона все життя виглядала свого сина Володимира, який був воїном УПА.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=396901
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 31.01.2013
Мова моя - смерекова,
Мова моя – волошкова,
Мова від хмелю і від калини,
Мова від ніжного цвіту шипшини,
Мова, що л’ється струмочком дзвінким –
Не переспівана мова ніким.
Ти як вершина гри скрипаля -
Мово, ти мово, ти мово моя.
1998р. Надія Таршин
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=396900
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 31.01.2013
Рідненька голову схилила,
Зронила руки на коліна.
Кудись пішли краса і сила,
Підкралась нелегка година.
Болять так мамині літа,
Хотілось би, щоб не старіла,
Щоб гріла осінь золота,
Робота у руках кипіла.
Щоб радість тішила не мить,
Долала смуток не сама,
Щоб знову стало мило жити,
В душі розтанула зима…
2000р. Надія Таршин
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=396653
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.01.2013
Сонечко моє, моя дитинко
Невблаганно так летять роки.
Тільки знай, ріднесенька кровинко,
Я з тобою завжди, навіки.
У пошані я вклонюся небу,
У молитві розімкну вуста,
Я завжди благатиму для тебе
Многі, многі, многії літа.
І тоді, коли мене не стане,
Я до тебе квітами прийду,
Ними ясно в очі твої гляну,
Срібною росою упаду.
Обніму ласкаво твої ноги
Я в”юнисто -ніжним споришем.
Ти згадаєш всі наші дороги,
По яких тепер з тобою йдем.
2001р. Надія Таршин
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=396652
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.01.2013
Стіл щербатий , чорна лавка,
Лампа з гасом на вікні –
Меблі нашого дитинства
В повоєнному селі.
Зрідка в декого сховалась
У темненькому кутку –
«Матір Божа» дивувала
В вишиванім рушнику.
Рушників було так мало
В повоєнному селі,
Їх на хліб і сіль міняли,
Щоб ми вижити змогли.
На хліб сіль усе міняли –
Сорочки і рушники.
Тільки образ залишався
Нерозмінним навіки.
2001р. Надія Таршин
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=396427
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.01.2013
«Не пара, ой яка ж не пара», -
Зітхали люди за спиною.
Вона той шепіт відчувала
І никла долі головою.
А він – чубатий, гарний красень –
За нею у вогонь і воду,
Бо покохав (чим ще поясниш?)
Її – непоказну на вроду.
Він так кохав свою «непару»,
Що стихли шепіт, пересуди.
Були вони найкраща пара,
І вгомонились врешті люди.
2001р. Надія Таршин
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=396425
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.01.2013
Я люблю своє рідне село,
Хоч живу з ним в розлуці,
прощаннях.
Воно першу науку дало
І навчило вставать до світання.
Ще навчило любити людей -
Тих що з ранку до ночі на полі
Віддавали всю силу землі,
І сорочки тверділи від солі.
Пам'ятаю рядки буряків
І безкрайні колгоспні гони,
Спини наших святих матерів,
На губах краплі поту солоні.
Пам'ятаю вечірні розмови
Про роботу і ті ж буряки,
Що попереду всіх Наталка,
Бо на поміч прийшли свояки.
І везу я подруг — студенток,
Ну яка там наука вже,
Коли мама моя, трудівниця,
В полі мало не задніх пасе.
Цілий день бурякам б'єм поклони,
На руках від сапи пухирі,
І безкрайні коротшають гони,
Веселішають вже матері.
Потім пізня з дощами осінь,
Урожай, як завжди, без втрат.
Закоцюбли від холоду руки,
Буряки усі звозять в кагат .
Непроглядна волога темінь,
Зрідка вогник лиш від цигарки.
Тітка Санька гука, ланкова,
- Відгружати на черзі у Варки.
Вже на цвинтарі ланка лежить -
Спочивають спрацьовані руки.
Їм вклоняюсь я низько за все,
За суворі житейські науки.
2011 р. Надія Таршин
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=396138
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.01.2013
Розтерзана, зґвалтована,
Знов на семи вітрах,
Брехнею закатована
І полчищем невдах.
Ні совісті, ні честі
Немає в них давно.
І щоб не обіцяли,
То збрешуть все одно.
Мов саранча, обсіли,
Від них не продихнути,
Вже зовсім знахабніли,
Що їм біда, що скрута.
Жирують знавіснілі,
Крадуть і багатіють,
По трупах йдуть до цілі,
Від влади шаленіють.
А той, хто обирав їх,
Потрібен один день,
Щоб підійшов до урни
І вкинув бюлетень.
2010 р. Надія Таршин
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=396136
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.01.2013
Там на окраїні села
Стоїть моя – з ялини хата,
Матуся нам заповіла
Її з любов’ю доглядати.
Її коханий чоловік
Колись ці стіни звів для неї-
Не з ним судилось жити вік,
Хоч і була його зорею.
Не повернувся він з війни,
В чужій землі лишивсь лежати,
І не судилося йому
Ростити доню і кохати.
А хата ледве що вціліла –
Осколком наскрізь пропекло,
І що від того не згоріла,
То дивувалось все село.
Усе навкруг палахкотіло,
Від бомб здригалася земля,
Село від сажі почорніло,
А хату – доля вберегла.
Вже потім, в ній - після війни,
На світ з’явилися ми з братом,
Лиш шрам на зраненій стіні,
Все не вдавалось залатати.
Я знаю, як любила мати
На спогади багату хату.
Вона б ніколи не змирилась,
Щоб доля в хати закінчилась.
17.12.2008р. Надія Таршин
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=395318
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.01.2013
Заодно из сатаной
Кто же правит в нас страной?
Разорили всю страну,
Объявили нам войну,
Не бомбят и не стреляют,
Люди все же вымирают.
Бедность жить нам не дает,
До печенок достает
Жизнь теперь, что катастрофа,
Хорошо ли это, плохо,
Шевелить мозгами лень,
Ведь мужик у нас , что пень.
Стопаря вшмалил с утра ,
И весь день так втихаря,
Как скотина будет жить,
Лишь бы в горлышко залить.
Водочка везде рекой,
Пьяный, он ведь никакой,
Легче их всегда ослить,
И на все уговорить.
Эх, любимый мой народ,
Катишся в водоворот –
Мафиозная тина –
Не бывает в ней ведь дна.
За границу, кто шустрее,
Там, не то, чтобы милее
Там своих невпроворот,
И зачем им лишний рот.
Докатилась ты страна-
Не поймешь здесь
ни хр..на.
Мужику б опохмелиться,
Может что-то прояснится,
Голова с утра трещит,
И жена кричит, кричит
Он ведь с ней одна семья –
М А Ф И Я.
июнь 2003р. Надежда Таршин
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=395316
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.01.2013
Сяду ввечері попід хатою,
Гляну в небо, зірками заквітчане,
Долю вкотре назву кострубатою,
І поплачусь,що з нею невінчана.
В муках каюсь і прозріваю,
Бо буває і лихом – бідою,
Як дитину вночі колихаю,
Так нелегко мені з такою.
Небо в серпні, як і годиться,
Скине зірку мені на щастя,
Прошепоче до мене листям:
-Як задумала, так і вдасться.
2011 р. Надія Таршин
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=395082
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.01.2013
Ви пошили собакам шуби,
Я Вас, пані, з цим не вітаю.
Шуби з хутра і дорогі...
Як втішатися з цього не знаю?
А іще придбали нашийник,
За п'ять тисяч зелених -кревних,
І діагнозу вже не треба -
Божеволіє світ, напевно.
Скрізь волають про допомогу
Хворі дітки і помирають,
І старенькі у злиднях гинуть,
Передчасно цей світ лишають.
Ви дерете шкуру із нас,
Щоб пошити собакам шуби….
Без собак прийдеться тікати,
Як у нас проріжуться зуби.
2011 р. Надія Таршин
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=395078
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.01.2013
З усіх куточків шкіриться злидота,
І атакує вас, як на війні,
А ще брехня, небачена підлота
Вкорочують вам безсоромно дні
Казать неправду вам – великий
сором,
Кривить душею – теж великий гріх,
Літа для вас чомусь стали докором,
Куди ж подівся правди оберіг?
Хіба таке ви мріяли побачить,
Хіба за це колись ішли у бій?
Життя жорстоке, бідне і собаче,
Кусає, жалить, як осиний рій.
2004р. Надія Таршин
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=394798
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.01.2013
Біжим, клопочемся, втрачаєм,
Себе бездумно витрачаєм,
Тривожимся, сумуєм, плачем,
Радієм, як коханих бачим.
Проходять дні у суєті,
У повсякденній маяті.
Хоч зупинитися б на мить,
На неба глянути блакить,
Погладити клейкий листок,
Занурить пальці у пісок,
Підставить променям обличчя,
Зійти з дороги на узбіччя.
І в душу вивільнити з пут-
Її ж загнали в п`ятий кут....
Вдихнуть повітря повні груди,
І жити так, як живуть люди.
2003р. Надія Таршин
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=394797
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.01.2013
Мамочко моя, зіронько моя,
Скільки років Вас уже немає,
А душа болить, в серці аж пече,
Коли вас, ріднесенька, згадаю.
Може поміж нас щось було не так,
То простіть мені, я Вас благаю,
Ви мій оберіг в світлій вишині,
Я усім єством це відчуваю.
Липень 2006р Надія Таршин
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=394475
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.01.2013
Соромимся одвічної, святої,
Як мати , і земля, і небеса,
Уже давно ми звикли до чужої,
Вбачаємо, що саме в ній краса.
Цураємося звичаїв і пісні –
Глибинної, як вся наша душа,
«Шансон» заполонив все
горезвісний,
І вибору для нас не залиша.
Допоки сперечаються про мову
Усі сановні у верхах мужі,
Наш «старший брат» поклав в основу -
Заполонить своєю без межі.
І крутять стосерійні серіали,
Зомбують на убогий примітив,
Щоб мову братню ми не забували,
Тож не забудеш, хоч би і хотів.
Жовтень 2004р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=394474
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.01.2013
Хай час струмує у віках,
Міняє все навкруг невпинно,
Ти завжди в люблячих серцях,
Моя надіє, Україно.
Виходиш з нами на «Майдан»
Ти славна доньками й синами,
На них образу не тримай,
Що знову трохи придрімали.
Настане час ще – вір і знай,
Коли покличеш під знамена,
Захистимо свій отчий край,
Відважно скочимо в стремена.
Грудень 2006р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=394231
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.01.2013
Майдан тривожно, скандував,
Сміявся, танцював, молився,
Надію світлу в душах мав,
І, ніби сонце, променився.
Майдан усіх нас згуртував,
Себе відчули вірним братством,
Радів, боровся, сумував,
І дарував нам душ багатство.
Майдан на вірність присягав,
Відлуння слів в серця лилося,
І кожен ревно з нас бажав,
Щоб все омріяне збулося!
Величним, гордим був Майдан
Піднявся він над суєтою,
Багатий, ніби хлібний лан,
Своєю гідністю людською.
Січень 2005р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=394230
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.01.2013
-Агов, Галинко, як ся маєш?
Як ти, рідненька, поживаєш?
Не бачила тебе давненько,
А чи здорова ти серденько?
-Марійко, що тобі сказати -
Втомилась жити і чекати.
Бо пенсія, сама ти знаєш, -
І не живеш, і не вмираєш.
Я держслужбовцем не була
А силу на ланах збула.
Тепер болять так ноги, руки-
Немає сил терпіти муки.
В лікарні кажуть, що роки,
А винні ж, знаю, буряки.
-Живу і я, Галинко, важко,
Немов в житті була ледащо.
Ще й щістдесят мені немає,
Як далі жити вже- не знаю,
Бо обносилась, зубожіла,
Ну хоч живим лягай в могилу.
А хоч би взяти депутата,
Ти ж подивись яка зарплата,
А їм би пенсію мою,
Та і, Галиночко, твою,
То враз злетіла б уся пиха,
І стало б менше у нас лиха.
Не гризлись би, а працювали б
І раду нам усім давали б.
-Марійко, згодна я з тобою-
Все дихає кругом бідою:
Живем сяк-так, не молодієм,
І з цим нічого ми не вдієм.
За нашу працю нелегку
Дали мізерію таку,
Що не зведем кінці з кінцями-
І біль, образа до нестями.
-Бувай, Галинко. Будь здорова,
Бо не нова для нас ця мова.
У «Секонд-хенд» загляну знову-
Куплю собі якусь «обнову».
Лютий 2004р. Надія Таршин
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=393462
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.01.2013
М’які і теплі, затишні долоні
І усміх рідний, мамин на вустах.
В очах бездонних ночі всі безсонні,
Як нас малих носила на руках.
Як чайка, виглядає діток мати,
І подумки всміхається до них,
Якби ж то їй дороги усі знати,
З яких чекати чаєнят своїх.
Літа матусі,то весна, то літо
А осінь така щедра на внучат,
Коли ж зимою мама не зігріта –
Болить і плаче стомлена душа.
Голубила так синову голівку
І косу доні лагідно плела.
Не забувайте мамину домівку,
Якою б довгою дорога не була.
2004р. Надія Таршин
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=393461
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.01.2013
Скільки стежечок пройшла
І доріг сходила,
А стежина до села-
Найрідніша й мила.
Пахне густо лепехою,
Дитинством далеким,
І над нею, як колись,
Кружляють лелеки.
Лугом, лугом і на пагорб
Де стоїть та хата,
Що була у всі часи
На дітей багата.
А на пагорбі трава –
Густа, шовковиста,
І вклоняється мені
Верба тонколиста.
І ромашки посхиляли
Голівки біленькі –
Все таке, як і колись,
Як я йшла до неньки.
Тільки не зустріне вже,
Не позве до хати,
На сусідньому горбі
Лягла спочивати.
Я по стежечці іду,
Обминаю хату,
І спішу на той горбок,
Де спочила мати.
О якби, ну хоч на мить,
Можна все вернути –
Шанували б більше маму
Діти і онуки.
04.01.2009р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=393185
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.01.2013
Живе моє село без мене,
І не один десяток літ.
Все навкруги таке ж зелене,
Дорога між вербових віт.
Весною, як годиться, сіють,
А влітку, як годиться, жнуть,
Про відпочинок і не мріють,
Землі дать раду- в цьому суть.
Радіють врожаям багатим,
Все до зернини збережуть,
Двічі на рік там білять хату,
І в цьому теж глибинна суть.
Майже нічого не змінилось,
В своєму ритмі з року в рік,
От тільки хати покосились,
Бо хазяї пішли навік.
І церкви вже давно немає-
Згубили нелюди красу,
Про неї світлу пам'ять в серці
Я крізь усе життя несу.
І хоч дворів там стало менше -
Село, я вірю, буде жити,
Мені ж за ним у далині,
Прийдеться вік свій ввесь тужити.
26.01.2009р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=393184
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.01.2013
Зрада чи підлість -
Різниці немає,
Обидві серце
На частки крають,
Обидві жалять,
Як змії люті,
І від обох їх -
Нестерпні муки.
А підлість дужче
Ще й захищають,
Їй виправдання
Ревно шукають,
Та тільки здавна
Відомо люду,
Що кара всюди
Знайде Іуду.
2010 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=392910
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.01.2013
Ми не розбещені були
Ні ласощами, ні ляльками -
Наші батьки прийшли з війни,
Де чесно, гідно воювали.
Шинель солдатська, кирзачі
Були на будень і на свято,
У сім'ях повно дітвори,
Хоч і жилося не багато.
Стареньку ляльку, ми мов скарб,
По черзі у руках тримали
Її обшарпану, брудну
Усім кутком оберігали.
А мама гарна й молода -
На сукні дірочки латала
Дівоче все своє вбрання
Сестрі й мені перешивала.
І у гумових чобітках
Від холоду коліли ноги
І навіть у сніги, мороз
Ми ними міряли дороги.
І ласку батьківську, скупу
Винагородою сприймали -
Вони пройшли усю війну,
А долі людської не мали.
2011 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=392909
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.01.2013
Безнадія і розпука –
Серце рветься на шматки,
Бо при владі – такі с….ки –
Нас загроблять залюбки.
Всі надії й сподівання –
Все розвіялось, мов пил,
Ці безплідні намагання
Споглядати нема сил.
Люди, згляньтесь над собою
Ви ж не бидло, не раби –
Все оточене бідою
Безнадії і ганьби.
То чому ж, як ховрахи,
Поховалися у нори,
Чи ж не бачите, сліпці,
На поріг ступило горе.
Знову будем - малороси,
Знову буде - «меншой брат»
Знову станем безголосі
І відкинуті назад.
Чи ж така була в нас мрія
І чи так хотіли жити,
І чи довго всю цю нечисть
З вами будемо терпіти.
02.11. 2010р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=392626
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.01.2013
Тітонько Ніно, гордість ви наша,
Ви вже найстарші на ввесь наш куток
Глянули зболені відчаєм очі:
- Краще б за мене пожив мій синок.
Сльози котились, котились без спину
По материнських зів’ялих щоках
- Сину, кровиночко, любий мій сину,
Горе кривило скорботні вуста.
З першими півнями ви прокидались,
Ввесь наш куток рівнявся на вас,
Лад у сім`ї і роботі давали,
В домі гостинно стрічали всіх нас.
Світло від фар ковзне по віконцях
Мама зітхнуть : - Вставати пора,
Ніну на ферму везуть до схід сонця,
Майже без мами росте дітвора.
Післявоєнна доля вдовина
Їй не позаздрить мабуть ніхто,
Гідно ростили ви доньку і сина
А на плечах – все дівоче пальто.
Без вихідних і без свят працювали –
Ферма не любить байдужих, нероб,
Всю до останку себе віддавали,
Без лікарняних жили і хвороб.
Просто не мали ви права хворіти
Ви ж були вісь ви були головна
Вами пишалось село, ваші діти,
Все ви робили на совість, сповна.
Тітонько Ніно, життя триває –
Синові діти дорослі тепер –
Внучка кровинка на Вас дуже схожа,
Внук теж невдовзі уже інженер.
Вірю на ваші зжурені очі
Ще навернеться щаслива сльоза,
Всі ваші думи важкі, негаразди,
Все нехай змиє ця літня гроза.
Хай Вам ще трішки життя посміхнеться
Ви ж того гідні, ну як ніхто.
Доля вдовина, доля полинна,
А на гвіздку все дівоче пальто.
2011 р.
Цей вірш я присвячую великій трудівниці, жінці незвичайної долі, жительці мого рідного села Сморжів, що на Рівненщині, Лук`янчук Ніні Микитівні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=392625
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.01.2013
Як ти живеш, мій друже,
Біль мій летить крізь роки,
Вітер осінній тужить,
Глушить вкрадливі кроки.
Невідворотно осінь,
Як і зима наступає,
Друже мій давній,
тримайся,
Хто ж цього болю не має.
Доля така мінлива –
Рідко щсливі буваєм.
Листя кружляє у парі,
Ніби весілля справляє.
Погляд гіркої задуми
Душу ятрить і нині
Ох, як нелегко в осінь
Жити на самотині.
2011р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=392368
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.01.2013
Колючий холод стиснув душу,
Життя – мов снігом замело,
Хоч не кохаєте – живете,
Бо люди кажуть: повезло.
Добропорядно день за днем,
Серед умовностей і фальші,
Ви поруч у житті йдете,
А поряд з вами долі ваші.
Крок вправо, вліво – нікуди,
Що скажуть діти, врешті люди:
Не знали мов вони біди.
Бридкі, недобрі пересуди.
Отож і далі вам іти,
Допоки сили в обох стане,
І сірість днів своїх тягти,
Поки котрогось з вас не стане.
2007р. Надія Таршин
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=392367
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.01.2013
Я ще й досі купаюсь в любові,
Мов коштовне каміння несу,
Давні досвітки ті малинові,
Що ховались у срібну росу.
Як дівчисько, закохана в тебе,
Соромливо твій погляд ловлю,
І нічого мені більш не треба,
Я тебе, мій коханий, люблю.
Друже мій, ясночолий соколе,
Буду травнем твоїм, солов”єм,
Колоситься життя мого поле,
Як по хвилях, по ньому пливем.
Я ще й досі купаюсь в любові,
Мов коштовне каміння несу
Наші досвітки ті малинові,
Що ховались у срібну росу.
Квітень 2007р. Надія Таршин
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=391472
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.01.2013
Безмовно, зажурено дивляться вікна
Порожні і чорні у темінь нічну.
Погасли віконця – далекі і рідні –
І враз обірвали у серці струну.
Уже не стрічають нас весело, радо,
Домашнім теплом не засяють услід.
І влітку повіє від них, листопадом,
Немов і не жив за ними мій рід..
А з них визирали дитячі голівки
І щастя дзвеніло на всі голоси.
Від пісні бриніли легесенько шибки, -
Не вернеш нічого, хоч як не проси.
Листопад 2002р. Надія Таршин
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=391471
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.01.2013
Якби то знав ти, мій народе,
Хто над тобою верховоде,
Достоту їх іще не знаєш,
Коли і досі обираєш.
Насправді підлі ці вражини
Це замасковані личини,
І слово честь їм не відоме
І лицемірство їх свідоме.
То може взяти в руки вила –
Терпіти їх уже несила,
Усіх їх скопом на смітник,
Поки народ увесь не зник.
Липень 2008р. Надія Таршин
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=391215
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.01.2013
За тебе, земле Україно,
За щастя, щоб для всіх було,
Щоб ми жили в сім’ї єдино,
Синів же скільки полягло.
Тепер ганебно нас здають
Без пострілів «старшому брату»,
На рідну мову вже плюють.
Навіщо мова супостату?
Їм би заводик прихватити,
Чи фабрику, чи газ, чи нафту,
На них побільше наварити
І на дурняк придбати шахту.
Безцінний дар небес – людина –
Для них давно вже без ціни.
Скажи мені ти, Україно,
Навіщо ж гинули сини.
Вересень 2004р. Надія Таршин
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=391213
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.01.2013
Лелеки, доню, прилетіли,
Побачити їх добре в леті,
Щоб ніжки, доню, не боліли –
Матусині святі прикмети.
Дитяче личко завмирало,
І очі, чисті, як криниці,
Вдивлялись в небо синє-синє,
Шукаючи там диво-птиці.
Вже стільки років відійшло,
І ті літа – такі далекі,
А я все чую голос мами,
Як бачу, що летять лелеки.
17.12.2008р. Надія Таршин
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=391015
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.01.2013
Коли можеш, тим хто поряд,
Радість подаруй,
Якщо можеш, без причини,
Серцем не сумуй.
Коли світять в небі зорі -
То на них дивись,
Якщо ясний день надворі –
Сонцю посміхнись.
Бог людині дав усе –
Все, що треба на цім світі –
Чути, бачити, кохати
І продовжитись у дітях.
Перелить життя в дітей,
І топтати стежку звичну,
Жить в добрі і для людей…
Все так просто і так вічно.
2000р. Надія Таршин
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=391012
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.01.2013
Нагородив Господь мене синами,
Всю радість материнства дав відчути.
Хоч плине час, минають дні з днями,-
Немає вищої у світі суті.
Ділити з ними радощі і болі,
Їм дарувати ніжність і тепло,
У мріях бачити у світлій долі,
Благати в неї, щоби їм везло.
Сини для мене, мов орлині крила,
Підносять у небесну височінь.
Вони – моя надія, гордість, сила,
І світло, що долає морок, тінь.
Сини для мене вчителі і судді,
У задумах моїх помічники,
В строкатім, гамірнім багатолюдді
Спішу до їх сердець і їх руки.
2007р Надія Таршин
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=388268
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.12.2012
Господи, я дякую за все:
За хліб насущний на столі,
За ясне небо на зорі,
Що дав мені сім’ю, дітей,
Що в мене все, як у людей.
За світлі помисли мої,
Що вірю мудрості твоїй.
За те, що я сміюсь і плачу
І маю незлобиву вдачу.
Що часто мріями живу,
Вкриваю ними днів канву.
Коли збулись, радію щиро
За те, що в Тебе завжди вірю.
2008р Надія Таршин
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=388266
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.12.2012
Човником срібним пливе угорі
Місяць яскравий по річці небесній,
Зорі різдвяні, як ліхтарі,
Світло дарують на світ цей воскреслий.
Сніг камінцями коштовними сяє,
І заворожує блиском сріблистим…
Вечір з дитинства ми пам’ятаємо –
Теплий, святковий і урочистий.
Терпко, смолисто пахне ялинка,
Тягне нам віти, щоб прикрашали,
І ланцюжків паперових, сніжинок,
Навіть цукерок ми їй приховали.
Всі заклопотані і метушаться,
З печі тонкі і смачні аромати.
Зіронька зійде вечірня на небі –
Кличе до столу вечеряти мати.
2001р Надія Таршин
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=388094
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.12.2012
Свята вечеря на столі –
Поставила всі страви мати.
Одвічна святість на землі,
Яку в нас не вдалось відняти.
Навіть не віриться синочку,
Що так було у нас не завжди,
Що святкували крадькома,
Куди ж подітися від правди.
І ось настали інші вже часи –
Радіємо Різдву, мов діти,
Святу вечерю ставим на столи,
На вікнах морозець малює квіти.
І Богу вдячні ми за те,
Що не вдалось у нас відняти,
Таке прегарне і таке святе –
Одвічне дійство,як земля і мати.
1998р. Надія Таршин
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=388090
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.12.2012
Молюсь Богу кожну днину
Я за тебе, любий сину,
Материнської любові
Не поменшає ніколи,
І на всіх твоїх дорогах
Я в надії і в тривогах,
Щоб біда тебе минула,
І щоб доля пригорнула.
Хоч від зла і від напасті
Не завжди прикрити
вдасться,
Все одно молюся сину
Кожну Божу світлу днину.
2012р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=387829
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.12.2012
Очманіло чіпляємось
За минуле своє,
Це чіпляння по – суті
Тільки шкоду й дає.
Та ілюзія щастя
На якій ми зросли,
Розлетілась на друзки -
Все на смітник знесли.
Бо коли все замішане
На брехні і крові,
Світлий слід, щоб
залишився –
Сподівання малі.
То ж чому коли доля
Дає шанс, щоб піднятися,
Ми рабами похилими
Хочемо знову остатися.
05.10. 2012р. Надія Таршин
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=387826
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.12.2012
Жебоніла проста розмова.
Наш сусід,мабуть,спав – бо стих,
А вона – про дітей, корову,
Про усі негаразди сільські.
І про те, як непросто жити,
Що немає грошей у них,
Часом вовком хочеться вити –
Не працюють і п’ють сини.
Що нікому немає діла
До усіх негараздів тих.
Розмовляла, в задумі сиділа,
Весь вагон зачаївся, притих.
Витирала краєчком хустини
Накипілу гірку сльозу,
Погляд чистий, як у дитини,
Щиро так про свою біду.
Так тремтіли натруджені руки
Від образи на це життя.
І за що їй на старість ці муки,
І з що їй таке маєття?
2001р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=387381
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.12.2012
Всміхалися нам зорі,
Складалися в слова.
Полинно-терпко пахла
Некошена трава.
Було все дивно гарним –
Дерева, квіти, люди.
Обом тоді здавалося,
Що вік кохати будем.
Надіями на щастя
Уся душа жила,
Що будемо не в парі –
Я знати не могла.
Розлуку не чекали,
І думали – на мить.
Прийшлося у розлуці
Усе життя прожить.
2001рік
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=387380
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.12.2012
Княгиня Ольга, Роксолана
І Анна-королева – з нас.
Завжди жінками була славна
Земля, що народила нас.
Чому тепер занемогла ти,
На велич сили не стає,
Уся у злиднях, як у латах,
Нужда дихнути не дає.
Хто вкрав і скільки – усе чуєм,
Уже і кари їм нема,
А ми і досі бурлакуєм,
Ніяк не вилізем з ярма.
І у ярмі, немов цариці,
Як намальовані, стоїм.
Ставні, чарівні, білолиці…
Дай, Боже, волю нам усім.
Щоб нам хотілося кохати,
Дітей народжувати в щасті,
Щоб наше диво - жінка-мати
Цвіла – не гинула в напасті.
2001р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=386597
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.12.2012
Верба мого дитинства,
Розлога і крислата,
Стоїш одна-однісінька,
Було ж вас так багато.
На греблі вряд стояли,
Ясніли жовтим цвітом.
Всіх перехожих звали
Під верби посидіти.
Вербовою лозинкою
Від мам перепадало,
А потім на побаченнях
Під вербами стояли.
Всім радість дарували
Пахучі первоцвіти,
Закоханих ховали
Під пишні свої віти.
Заплющу очі – бачу
Я не асфальт, а греблю,
А вздовж рядочком гарні,
Квітучі мої верби.
2001р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=386596
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.12.2012
Я щаслива, щаслива людина,
Бо весняної світлої днини –
На своєму, своєму обійсті
Висіваю я квіти барвисті.
З нетерпінням чекаю на сходи
На небачену благість природи,
Як інакше це диво назвати,
Коли все почина проростати.
Ну а потім усе розквітає,
Тиху радість у душу вселяє,
І щасливо зволожує очі,
Обгортає у пахощі ночі.
Кожен ранок милуюсь
подвір’ям,
І вдивляюсь в квіткові сузір’я,
Ну невже я створила це диво?
Посміхаюся квітам щасливо…
07.04.2012р. Надія Таршин
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=386294
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.12.2012
На душі так легко,
Хороше й щасливо,
Дякую я Богу
За велике диво.
Що пішли від мене
Зневіра і смуток,
Що знайшлися сили
Вийти із закруту.
Що надія знову
Серце оживила,
І що вкотре уже доля
Дає мені крила.
20.06.2012р. Надія Таршин.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=386292
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.12.2012
Прогинаємся під всіх,
Живемо курям на сміх,
А багата й солов'їна
Уже схожа на руїну.
Вже нічого в нас нема -
Лише світова сума,
Її вистачить, щоб ми
У боргах завжди були.
Хватить дітям і онукам.
І така цікава штука,
Що ніхто із нас не знає,
Хто ті транші пожирає,
І для кого їх беруть,
І яка їх справжня суть.
Ой моя ти земле мила,
Яку пошесть породила,
Мов короста в'їлась в тіло
І вершить паскудне діло.
Весь народ в ярмо жене-
І його, тебе, й мене...
Ну а ми, як подуріли,
Опиратись нема сили
По- волячи терпимо
І ганьбу і це ярмо.
Боже дай же врешті сили,
Щоб сліпці усі прозріли,
Гідність в душах відродили,
І коросту з тіла змили
червень 2011р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=386041
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 19.12.2012
Ідуть мої друзі
За ту вже межу,
З якої назад не вертають,
Хоч кажуть, там добре, -
За ними тужу,
І спогади серце стискають.
Бо скільки ж всього
Пережито було -
І радощі, й горе ділили,
А ще комсомольським весілля було,
І діток таємно хрестили.
Тепер покоління
Дзвінке, молоде
І цілому світу відкрите,
Що треба для знань-
В інтернеті знайде -
Ошатно одягнене, сите.
Немає ніяких для них заборон,
От тільки мораль підупала.
І замість кохання
буває в них “секс”
Такого ми слова не знали.
Та тільки було в нас
Тоді щось таке,
Що їм зрозуміти не сила -
Було у нас світле,
І чисте, й святе -
У тим наша юність
Нам мила.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=386040
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.12.2012
Доля,як пір’їнка,
Мимо пролетіла…
На моє подвір’я
Впасти не схотіла.
В небі покружляла,
Подала надію,
Понесло за вітром
Давню мою мрію.
Мрії, сподівання,
Ви – гривасті коні,
Я ж човном
Простеньким
Стою на припоні.
То крутне на хвилях,
То ударить збоку,
Та ланцюг кріпенький-
Тримає нівроку.
2003р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=385827
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.12.2012
Люблю тебе,земле, величну і пишну,
Моє ж бо життя на тобі – лише мить,
Ще вітер мені ніжно пісню колише,
Ще, земле, даруєш небесну блакить.
І сонце всміхається весело, радо,
І очі у квітів дива чарівні,
І навіть коли опадеш листопадом,
Ніхто не завадить любити мені.
Любов до матусі, дітей і родини,
Любов до землі – найсвітліші, святі,
Бо навіть в лиху і найважчу годину
З чола розганяєш ти зморшки круті.
І я тебе, земле, не зраджу ніколи,
Допоки Бог силу дарує мені,
Засію я щедро своє рідне поле
І сіяти буду квітки чарівні.
26.01.2009р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=385826
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.12.2012
Я оминаю рідну хату,
Вона вже нині не моя.
Доріг у світі так багато,
Була стежина там й моя.
Жорстокий час
у вир нас кинув,
І понесла нас течія,
Я оминаю рідну хату,
Вона тепер вже не моя.
А серце як щемить від болю,
Коли дивлюсь на неї я,
Бо хата мала свою долю,
У ній жил моя сім’я.
Мирились, сердились,
cміялись,
Колядували на Різдво,
Паски у мами удавались,
Найкращі на усе село.
Тепер стоїть всіма забута,
І бур’яном все поросло,
Біда у край прийшла нечута –
Вмирає його суть – село.
Липень 2008р Таршин Надія
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=385566
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.12.2012
Вишиваю сорочку для сина,
Щоб була в усім світі єдина,
Кожний хрестик, щоб дихав
любов’ю,
Додавав йому сили й здоров’я.
Хай у ній йому затишно буде,
І красою милуються люди,
Та відверне вона всі напасті,
А додасть і удачі, і щастя.
В кожний хрестик вкладу
свою ніжність,
А в узори традиції й пишність,
На сорочці і дуб,і калина,
Щоб була гарна доля у сина.
2012р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=385565
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.12.2012
Уже немало прожила, -
А ніби не жила на світі...
В щоденних клопотах була –
Сім’я, робота, город, діти...
Усе бігом, не устигала,
Спокійної не було миті,
Було - із попелу вставала,
Хотілося дітей ростити.
Грішми життя не запорошене
Впродовж усіх нелегких літ,
Як чоботи нові, пальто вже зношене,
А як нове пальто – нема чобіт...
Травень 2004р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=384788
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.12.2012
Чи так було, чи, може снилось –
Була тендітна, молода,
Часом, довірлива не в міру,
Не в міру, часом, гомінка.
Життя не завжди підставляло
Під мене рятівне крило.
Траплялось, падала невдало…
І як же боляче було.
Уже навчилась тамувати
Душевний і фізичний біль,
Навчилась слухати, прощати,
Не сипати на рани сіль.
По-філософськи вже сприймаю
Всі неприємності свої.
Здається ворогів не маю,
Найкращі друзі – то мої.
Коли б спитали: «В юність хочеш?»
Не покривлю душею – ні.
Люблю свої я зрілі роки.
Вони для мене, мов пісні.
2001р Надія Таршин
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=384787
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.12.2012
Майже піввіку на землі,
Милуюся її красою,
Ходжу по оксамитовій траві,
Вмиваюся цілющою росою.
Радію першому сніжку
І першим весняним надіям…
Я по-дитячому радію літечку,
І перед осінню благоговію.
Примхлива доля всякою була:
Була недобра і була щаслива…
ЇЇ сама обрати не могла,
Була така, яку я заслужила.
Вже прожила весну і літо,
До осені ступаю н поріг.
Літа людські – вони, мов квіти,
Мої тепер – осінньої пори.
Хоч небагато квітів восени,
Їх неповторності і колориту
Позаздрять навіть квіти ті,
Що царювали навесні і літом.
1999р. Надія Таршин
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=384290
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.12.2012
Обгорнуся в шовк років,
Нарікати не буду,
Що були мов не такі,
Не вдамся до суду.
В них жила я, як могла,
Совісно і чесно.
Друзів тільки й нажила,
Мов манну небесну.
Поклонюся всім рокам,
Всім моїм деньочкам,
А вони ж- у кольорах –
Вишита сорочка.
Все у них переплелось,
Все, як має бути.
Щось було, щось не збулось,
Чогось не забути.
Надія Таршин 2000р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=384289
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.12.2012
Мово моя, пісне моя,
Ти той ключ, що відкриває небо,
Всі напасті лютих ворогів
Нам з тобою пережити треба.
Щоб з землі, яку Господь послав,
Линула до нього наша мова,
І щоб кожний з нас у серці мав
Шану і любов до свого слова.
Мово моя, пісне моя,
Серцем вірю – здолаємо смуту,
Чи ж тобі то вперше – ти борець,
Вийдемо і з цього ми закруту.
Ти ж така прегарна і свята,
Мов хорали срібні , з серця ллєшся,
Ще пора настане золота,
Ти ж віками, мово, не здаєшся.
19.10.2012р. Надія Таршин
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=384063
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.12.2012
Знов ваша доля не дає заснути,
Багато хто з вас - не діждеться завтра,
Засне навіки у нужді і скруті….
Така гірка на цьому світі правда.
Пречиста, Матір Божа, заступись
За них – розчавлених нуждою,
як ганьбою,
За наших матерів, що не здались,
Долали лихоліття у двобої.
Що винесли тяжку печаль війни,
Голодували й важко працювали,
Що не молились, Матір Божа,
їм прости,
Від цього їх так довго відучали.
2001р. Надія Таршин
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=383861
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.12.2012
Крізь грати товсті – небо синє,
Промені сонця золоті
На лиця падають безвинні -
Сумні, красиві, молоді.
А ніч прийде – знов катування,
Знущання і накази: - бий!
І бачу може я востаннє
Цей клаптик неба голубий.
Страшна для них - повстанська
сила -
Тому,мов звірі ті, ричать ричать,
Яка ж то мати їх носила,
Коли катують так дівчат?
Сичить від люті, мов гадюка,
Енкеведистське барахло :
«Ну ,что молчишь, бандерська
сука,
Тебе со мной не повезло».
І знову пальці у одвірок –
Від болю білий світ погас.
«Не зраджу друзів, лютий звіре,
Усіх не винищите нас,
Бо ця земля моя одвічно,
На ній жили мої діди,
Чому ж ти, нелюде поганий,
Прийшов топтать її сюди?»
Дівча худеньке впало долі,
Не відчувало вже чобіт,
Якими убивали волю,
А юнці тільки ж двадцять літ.
Їй би під вербами стояти
У парі з милим цілу ніч,
Натомість хижі очі ката,
Знов руки тягнуться до пліч,
Зривають одяг і шматують ,
І б’ють , допоки не впаде,
І враз стає криваво-чорним
Дівоча тіло молоде.
А мати плаче, тужить мати,
Зачувши зойки нелюдські –
Благає небо - покарати
Чужинців, нелюдів, катів.
Взяли найменших –
Таню й Надю
І в каземати повели,
Як не благала, не молила,
Дівчаток їй не віддали.
Тепер знущаються щоночі,
Не спить налякане село,
Відкрий же, Праведний ти, очі
І зупини криваве зло.
На кам’яній, сирій підлозі –
Маленьке тіло,ледь живе,
І зграйка подруг на с торожі –
Для них усе це не нове.
Усі знеможені, побиті –
Та щоб отак , ще не було,
Спішили рани їй прикрити,
Мостили, що в кого було.
Почули шепіт невиразний,
І зойк ,що душі холодив:
«Володю, орлику мій ясний,
Врятуй мене, прилинь сюди,
А може, ні, не треба милий,
Воюй, коханий, і за нас
Благатиму у Бога сили,
А ще молитимусь за вас.
Я все стерплю : знущання,
болі,
Тебе побачити б ще раз,
А ще, щоб світлий вогник
волі
Для України не погас».
Цей вірш я присвячую своїм рідним – Галайко Надії - батьковій сестрі і Перцову Володимиру – маминому брату. Вони обоє були у Повстанській Армії, як і багато інших молодих людей з нашого села. Вони кохали один одного і обоє загинули. Коли Надії відбили нирки уже в Херсонській тюрмі і вона померла, бабуся попросила мого батька, коли я народилась, щоб він мені дав і’мя його закатованої сестри.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=383092
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.12.2012
Люби мене, люби мене,
Як сонце, і пору весняну.
Люби мене, люби мене –
Свою єдину і кохану.
Нехай не буде буднів в нас,
А кожен день – маленьке свято,
Бо середину ми пройшли,
І днів таких вже небагато.
Даруй мені небес блакить,
І вечорові ясні зорі –
Зорею буду я світити,
Бо стоїмо на крутогорі,
І не губи у суєті слова,
Наповнені красою,
Нехай і справді буде в нас
Уся ця осінь золотою.
Щоб пам'ять щастя берегла
І запізнились заметілі,
В душі лише весна цвіла,
А серцем тільки молоділи –
Люби мене, люби мене,
Як сонце, і пору весняну,
Люби мене, люби мене –
Свою єдину і кохану
2006р. Надія Таршин
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=382862
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.12.2012
Кум повідав свому куму
Наболілу тему:
Про свою, про чоловічу -
Незручну проблему.
Кум не дуже здивувався,
Бо і сам страждає,
Заспокоїв свого друга:
-Хто цього не має...
Вік у нас уже поважний
І не ті годочки,
Є у тебе сини, внуки,
А у мене дочки.
І дружини нас з тобою
Не дуже турбують,
Заробимо більше грошей,
То як же цілують.
Та і я про це – кум каже,
Що не ті годочки...
І дружина давно мені
До одної точки.
Я не те, що вже не можу,
А не хочу з нею,
Про таку я, куме, мрію,
Щоб була зорею.
Щоб на неї я дивився
Щодня, як на диво,
І кохання у нас було -
Молоде, красиве.
І були удвох ми з нею,
Немов голубочки,
А ти мені, що дружина,
Внуки і синочки.
Я давно їм не потрібен -
А потрібні гроші,
Дорікає, що лінивий,
Уже нехороший.
А сама напне на себе
Вузьке і вульгарне
І думає, що цариця,
І що дуже гарна.
А моє ще, куме, серце-
Тріпотить, чекає,
Може станеться ще диво -
Мене покохають...
Кум уважно подивився
На друга і кума...
Що робити з нею будеш?
Ти про це подумав…?
2011р. Надія Таршин
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=382668
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.12.2012
В нас не було кохання
І не було печалі,
Десятки довгих літ
З тобою розділяли,
Понад усе хотілось
Ну хоч би на хвилинку
Туди знов повернутись
- На юності зупинку.
Послухати твій голос
Відчути хвилювання,
- Живий і слава Богу -
Пройшли ж усі страждання.
В нас не було кохання,
І не було печалі,
З тобою завжди нарізно
Свята ми зустрічали.
Понад усе хотілось,
Щоб все було інакше,
Та осінь за вікном
Дощем по шибці плаче.
2011р. Надія Таршин
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=382667
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.12.2012
Завтра, можливо, не буде обману,
Із безнадії зітканих днів,
Завтра, можливо, ми іншими
станемо -
Заживемо собі – хто як хотів.
Завтра, можливо, сліпі прозріють,
І онімілі вуста розімкнуть,
Зірвуться маски з облич лицедіїв,
І всі побачать їх справжню суть.
Завтра, можливо, навкруг посвітліє,
В світі поменшає сліз і образ,
Горе пекельне навік заніміє,
Грішник покається не на показ.
Завтра, можливо,все буде інакше,
І заживемо по-людськи і ми
Тільки дай , Боже, сили й надії,
Щоб дочекатись тепла і весни.
Лютий 2011р Надія Таршин
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=382110
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.12.2012
Великий мученик – народ,
У тебе вірю й відчуваю -
Ще досягнеш таких висот –
Не буде славі твоїй краю.
Бо пережив голодомор,
Встелив кістками пів-Сибіру,
Сьогодні знову цей терор,
Та у добро не втратив віру.
Ти на чуже не зазіхав,
Тяжкої праці не цурався,
Багато міг, а мало мав,
Мовчав, терпів, а не здавався.
Надія Таршин 2004р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=382109
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.12.2012
Образи давно минули
Немов би їх не було,
Усе в минулім, минулім,
І часом все віднесло.
Тепер по-іншому бачу
Свої я вчинки й слова,
І Богу дякую щиро,
Що я прозріти змогла.
Бо видно так було треба -
Той ківш допити до дна,
Зазнати болю гіркого,
Відчути зраду сповна.
Все переживши – піднятись
І не бажати розплати,
В усьому, що тоді сталось
Вже не шукать винуватих.
21.06. 2012р. Надія Таршин
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=381396
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.11.2012
Про кохання тепер не
пишеться,
Бо на все є своя пора,
Всі надії мої, думи, мрії,
Щоб побільшало в світі
добра.
Щоб щасливо жили в
в світі мами,
І щоб чуйніші діти були,
Щоб жінки залишались
жінками –
Віз проблем на собі не
не тягли.
Щоб земля моя люба і
мила –
Набиралася сили щорік,
І на ній врешті – решт
відродився
Справедливий
козак – чоловік.
Щоб багаті не забували –
В домовини - кишень нема,
І що всім і багатим,
і бідним -
Небесам звітувати сповна.
Щоб гармонія щастя і миру
Панували поміж людьми,
і щоб доля по – материнські
Обгортала всіх нас крильми.
Мабуть я і смішна , і дивна,
Бо у світі так не буває –
Тільки мрія і віра в добро,
Шанс для кожного з нас
залишає.
30.04.2012р. Надія Таршин.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=381395
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.11.2012
Ромашко, сонечка краплинко,
Ти все така ж із року в рік –
Яскрава жовта серединка,
З пелюсток білих оберіг.
Крізь тебе бачу юні роки,
Пелюстки пальців на тобі…
Кохає, а чи не кохає,
Чи прийде, чи забув, чи ні…
Яка щаслива в тебе доля
На матінці – святій землі.
Краплинка лугу, сонця, поля
Завжди живеш ти у мені.
2001р. Надія Таршин
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=381210
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.11.2012
Звістка радісна прийшла,
Мою душу звеселила –
Храм будують у селі –
Серцю звістка люба, мила.
Знов надія ожила,
Що по–людськи заживемо,
Бо коли будують храм,
То таки ж не пропадемо.
Боже, милості твоєї
Я прошу і допомоги,
Щоб вели до цього
Храму
Із усіх країв дороги.
Щоб у рідному селі
Знову дзвони задзвонили,
І небесна благодать
Додавала в душі сили.
2011р. Надія Таршин
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=381208
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.11.2012
Фантастично живем,
Вже давно не крадем,
Ми на рідній землі,
Як в гаю солов'ї.
Всі витьохкуєм влад
Вже нема невпопад,
Рано — вранці встаєм,
На роботу ідем,
І вона є для всіх
Молодих і старих,
Бо пенсійних людей
В нас давно вже нема,
Їх колись покосила
Провладна чума.
Усього вистачає,
В державі все є
Президент на роботу
Раненько встає,
Щоб завчасно добратись
Визиває таксі,
Він тепер, як і ми,
Він такий, як усі.
Є в нас нафта і газ -
Головне, що своє
І Росія проценти
Й борги віддає,
На рахунках у кожного
Гроші лежать,
Хочеш їдь у відпустку
Споглядай благодать,
Та не їде ніхто,
Бо у нас усе є -
Головне, що робота
Заробіток дає.
І тепер із країни
Ну ніхто ні куди
А до нас скільки преться
Що, Господь відведи.
І усі просять візи,
І у черзі стоять,
Бо у нас все найкраще
- І така благодать!
квітень 2011 Надія Таршин
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=380723
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 27.11.2012
Нова влада стару хає,
Всі гріхи спихає,
Що робить з країною
Все одно не знає.
Придумують нам реформи,
Закони міняють,
На зарплату нові норми
Знов переглядають,
Що вже завтра жити краще
Народ увесь буде -
Ніхто тепер й не згадає
Хай Господь їх суде.
Копошаться, як комахи,
Досвід переймають,
Як живуть в інших країнах
Ретельно вивчають.
Насадили в Україні
Падників палати,
Щоб дали народу швидше,
Як нас доконати.
Захищають олігархів
Їх майнові статки,
А для нас — для бідаків
Все нові податки.
Двадцять років знущаються
Люто над народом,
Платимо, як на війні,
За свою свободу,
І ніякої в нас волі
Не було й немає,
Коли чорна Влада — Рада
Народ розпинає.
Травень 2011 р. Надія Таршин
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=380720
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 27.11.2012
У сіру і буденну днину,
У суєті без перемін,
З’явився раптом Він - єдиний,
Ніби з небес спустився він.
У неї тьохнуло у грудях,
В очах засяяв щастя блиск…
Незвично ніби і на людях,
Та їм то з цього який зиск.
Ти не ховайся із коханням,
Щасливою у долі будь.
І у закоханих зітханнях…
Життя без них втрачає суть.
Воно і бажане, і ніжне,
Буває і не назавжди,
То феєрверком, то неспішне,
Нам не збагнуть його ходи.
Як ощасливило це диво,
Міцніше ти його тримай –
І тим, що світишся щасливо,
Навколо світла додавай.
05.07.2012р. Надія Таршин
05.07.2012р. Надія Таршин
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=380376
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.11.2012
У Вас, мадам ,проблеми
У Вас, мадам , біда,
Уже не така гарна,
І вже немолода.
Нафарбували вії,
І брови підвели,
У зачіску сивіючу,
І квіточку втяли.
Усе одно всім видно,
Що літні уже Ви,
Хоч у вузенькі джинси
Упхались, як могли...
Одвічна ця проблема
Усіх жінок у світі
Нізащо, ну нізащо
Не хочеться старіти.
І як у намаганнях –
Побути молодою
Мадам, моя хороша
Не були б Ви смішною.
2011р. Надія Таршин
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=377647
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.11.2012
Краю любий, отчий краю,
Де живе моє село,
Що в страшні часи, буремні
Все бандерівським було.
Німці, ляхи, австріяки
Розпинали з віку в вік,
А набігам яничарів
Навіть втратили вже лік.
То ж які надії, краю,
Покладав на свого брата_
Вщент розвіялись вони,
Коли брат став гірше ката.
Отоді й пішли в ліси
Молоді , старі і діти,
Щоби землю свою любу
І родину захистити.
Потім всіх ,хто прагнув волі,
в казематах катували,
Хто в облаву попадав,
То без суду добивали.
А стареньких матерів
Заганяли в ешалони
І везли усіх в Сибір
Підвели під це й закони.
Щоб з корінням, навіки
Знищити жагу до волі
Не повинні кріпаки
Мати думи свої й болі.
Краю любий, отчий краю,
Стань таким,як і колись,
Мужнім, сильним і відважним
Перед кривдою не гнись.
Памятай усі ті очі –
Парубоцькі і дівочі –
Хай ті очі в вишині
Не дадуть злукавит – НІ!
В тебе ж слава – не безслав'я
Ти взірець в хаосі смути
І своїх героїв, краю
Не повинен ти забути.
20011р. Надія Таршин
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=377491
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.11.2012
Зіщулені в покорі спини.
В них страх так глибоко засів
Бо тридцять третій,тридцять
сьомий і нині
У нашій пам’яті, жахливі ті роки.
Якби ж ланцюг той розірвався,
Що держить наші душі на гаку,
Забути б нам репресії, страждання,
Ми б збудували Україну не таку.
Та страх так міцно вріс у наші спини,
Що розрівнять не можем їх ніяк,
Не живемо, ми у покорі гинемо –
Талановиті й добрі – ми народ-бідняк
1998р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=376358
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.11.2012
Цвіте, як маківка,
Сріблиться росами,
Як в юні дні мої,
Бреду покосами.
Важкими, мокрими -
Раненько скошені,
Землею-матір’ю -
Росою зрошені.
Підперезалася
Покосом – стрічкою
І заворожує
В’ юнкою річкою.
Стрічає досвіток
Уся заквітчана,
Немов дівчинонька,
Що йде до вінчання.
У перших променях
Уся виблискує -
Земля! Краса яка!!!
Я вірю – вистоїть..!
Знов трави віялом
Впадуть під косами
І буде правнук мій
Іти покосами.
2004р. Надія Таршин
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=376044
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.11.2012