| Сторінки (4/317): | « | 1 2 3 4 | » |
Набідувалися - доволі,
Не треба їхати в світи,
Збираймо хліб на ріднім полі
Усі ми будьмо, як брати.
Брехню не слухаймо червиву,
А своїм розумом живім.
Добром засіймо рясно ниву,
А потім щедру її жнім.
До сонця встаньмо всі колоссям,
Стіною встаньмо, як один,
Щоб більше нам не довелося
Соромитись покірних спин.
Зберімо у кулак всю силу-
Щоб гідно нам у світі жити,
І Україну нашу любу
Треба по-справжньому любити.
2004р. Надія Таршин
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=375800
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.11.2012
Лебедями, чайками,
Голубами сизими –
Пролітають дні мої
Штормами і бризами
Коли днів немало
Вже прожив на світі –
Ними всіма тішишся,
Гортаєш щомиті.
З часом неважливо –
Плакав чи сміявся,
Щоб завжди людиною
В ньому залишався.
20.04.2012р. Надія Таршин
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=375799
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.11.2012
Згорбилась старенька і стоїть,
Поряд мама молода й дитинка –
На сидінні чоловік сидить –
Пролітають за вікном зупинки.
Навіть не відводить погляд вбік
Чолов’яга – явно не слабкенький,
Та хіба ж то справжній чоловік,
Коли місця не дає старенькій.
Злий – немає грошей, ну біда –
Більшості в країні важко жити,
Совісті ж ніхто не відміняв,
Як спокійно можна так сидіти?
Старість в нас завжди - чужа
До себе її не приміряють,
Маму з дитинчатком на руках
Так безжально у таксі хитає.
Чолов’яга зиркнув з під повік,
І заплющив очі іще дужче,
О, який в нас безпощадний вік –
Закриваєм очі на все суще.
19.10.2012р. Надія Таршин
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=375570
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.11.2012
Притулюся я чолом до рідної хати-
Тут жили колись у ній мої батько й
мати,
І з’явилася на світ я малим дитятком,
І засіялися в душу мудрості зернятка.
Тут жилося небагато, ціну всьому знали,
Із сусідами у мирі завжди проживали.
Хата все ще пам’ятає сміх дзвінкий онуків,
І дбайливі, роботящі бабусині руки.
Тут у всьому світлий спомин
про мою родину
Обнімаю свою хату – хату сиротину.
20/06/20`12р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=375569
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.11.2012
Простіть мені мамо
Простіть мені, мамо, не з Вами,
не з Вами
Стрічаю я вкотре Новий, Старий рік.
Не з Вами столи накриваю різдвяні,
Далеко від мене так рідний поріг.
Душа моя плаче від смутку і болю,
Що так поміж нами багато доріг,
Прошу день і ніч я свою й Вашу долю,
Щоб був і над Вами її оберіг.
Бо хто ж його знає, ще скільки
судилось
Втішатися з того, що мама жива,
Чекає на мене, немов на те диво,
І скаже мені добрі, щирі слова.
Її пригорну, обніму, поцілую,
Роботу у хаті усю пороблю,
Усі рушники, мамо, Вам поперу я
І ліжко святково для Вас застелю.
Простіть мені, мамо. Сьогодні –
не з Вами,
Не все для Вас можу, що хочу зробить,
Я з Вами думками, важкими думками,
І серце моє від печалі болить.
2001р. Надія Таршин
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=374920
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.11.2012
Як мені не хочеться
Їхати від тебе,
Мій куток ріднесенький,
І з дощами небо.
На траву шовкову
Присіла і плачу –
Ну коли я диво це
Знову ще побачу?
Дзвоники втішають,
Ромашки сміються,
Ластівки під хмарами
Ланцюжками в’ються.
Верболозом вишиті
Луки понад річкою,
Поміж ними струменіє
Річка синьо-стрічкою.
Хмари притомились
Сіяти дощами,
Сонечко засяяло
Знову над хатами.
І з горбу прадавнього
Краєвидом тішуся,
Краєм своїм любим
Ніяк не надишуся.
Горб мене від себе
Все не відпускає,
Ніби він на мене
Ще надію має.
09.06.2012р Надія Тршин
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=374703
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.11.2012
М’який спориш лоскоче мої ноги,
Петрові батоги – аж до небес
Яке це щастя, що узбіч дороги
Не зачепив безжальний наш
прогрес.
Обабіч притулилася ромашка -
Під сонцем сяє і милує зір,
Іти босоніж край дороги важко,
Та я іду всьому наперекір.
І не боюся, що пораню ноги,
Чи наступлю на гострий камінець,
М’який спориш гамує всі тривоги,
Петрів батіг на ньому, мов вінець
2012р. Надія Таршин
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=374700
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.11.2012
Продажній душі нелегко живеться,
Бо дуже вже часто вона продається,
По скільки ж за душу щоразу просити?
Та ще й, не дай Боже, продешевити.
Питання: « За скільки?» недоспані ночі
Спалахують, жадібно світяться очі,
Вогонь ненаситний зжирає, паплюжить,
А поряд душа, що живе і не тужить.
Бо вранці до сонця вона посміхнеться,
Хоч їй , як і іншим, нелегко живеться,
Себе ж не продасть за всі блага на світі,
Не зможе вона продажною жити.
Бо добре ім’я - іде в покоління?
Немає для доброго імені тління,
А той хто на власній душі наживається,
Непотрібом в пам’’’яті і залишається.
20/09/2012р. Надія Таршин
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=374478
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 31.10.2012
Доля жіноча – засумлені очі,
Руки пташата, недоспані ночі.
Дім і робота – стільки клопоту
Праця важка – до сьомого поту.
Зрідка буває, що й розвидняє,
Посмішка радості серце торкає,
Дні біжать швидко – зиму вже
видко,
Бабине літо – тонесенька нитка.
20.04.2012р. Надія Таршин
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=374261
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.10.2012
Україно моя мила,
Ти дала мені ці крила,
Їх повік би я не мала,
Коли б волі ти не знала.
Я топчу твої стежини,
Твої луки, полонини,
І пишаюся колоссям,
Що, як море розлилося.
Я милуюся тобою,
Як дитиною малою,
Тішусь сонечком і літом,
І весняним буйним квітом.
Сизокрила моя пташко,
Боже, як же тобі важко,
Долати бурю і негоду,
Сіяти між нами згоду.
Я так хочу, я так мрію…
Дай мені таку надію,
Щоб була не тільки воля,
А була й щаслива доля.
Серпень 2000р. Надія Таршин
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=374259
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.10.2012
Я з древнього, прадавнього села.
Ніяк не звикну до міського шуму.
Життя, вважай, що в місті прожила,
Село ж занурює у трепетну задуму.
В очах земля вся встелена плодами,
Від них солодкий, терпкуватий дух,
Повітря густо пахне пирогами,
Навкруг в отавах прадідів луг.
Старенька груша вкрила вже півхати,
Під ноги щедро струшує кислиці,
Вночі то скрипне, то почне зітхати,
Навіє спогади, що вже, як небилиці.
2003р. Надія Таршин
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=374070
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.10.2012
НАС ДІЛЯТЬ НА «ЗАХІД» І «СХІД»
Нас ділять на «Захід» і ділять на «Схід»,
Могутній Дніпро вже стає розподілом.
Хабарники, бездарі і брехуни,
О, як нам усім ви уже надоїли.
Не доля народу турбує всіх вас,
А як роздягнути й пустить його босим,
Та тільки нехай ваші душі тремтять,
Бо в жилах вже кров стугонить стоголосо.
Відродиться наша козацькая міць,
З’єднаються думи, серця наші, руки,
Щоб наволоч нас не змогла розділити,
Щоб врешті скінчились усі наші муки.
Щоб сину і внуку дивитись змогли
В очі бездонні і чисті, мов небо,
Щоб чисто і гідно сказати могли:
- Зберіг Україну, синочку, для тебе!
Березень 2007 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=373448
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.10.2012
Сумнішають мої надії,
Зневіра в серце заповзає,
Поневірянням нашим, Боже,
Не видно ні кінця, ні краю.
Країна, ніби іподром,
А рисаків на нім немає,
Ставки без ґрунту, і ростуть
На кого ставити - не знаєм.
Кожен виборює, поки що,
Маленьке щастячко для себе,
До нас нема нікому діла –
Їм тільки голос наш і треба.
Торги пройдуть - кінці у воду,
А там трава хоч не рости –
Ізнов набридлому народу
Будуть прописані пости.
На кін поставлено усе –
Земля і мова, і людина,
Як соромно тобі за нас,
Моя надіє, Україно.
Душі тривожна порожнеча,
Безвихідь в кут всіх заганяє,
Із зачарованого кола –
Поки що виходу немає…
19.10.2012р. Надія Таршин
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=373013
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 24.10.2012
Країною правлять кати,
Бандити, злодюги в законі,
А хто тоді тут я і ти –
Безмовні, приречені коні?
На працю надмірно важку,
На думи сумні, невеселі.
Радіємо крихтам в візку,
Що їх веземО до оселі.
Жуєм, коли є, свій овес
І в горло л'ємо дике пійло.
Нас, гордий, високий народ -
Зігнали усіх в одне стійло.
Кріпкенько взяли на ланцюг –
Слухняним і корм трохи кращий.
Це влада нікчем і злодюг,
А ти потураєш їм, мій роботящий.
Березень 2007
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=373012
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 24.10.2012
Показуха, показуха
Приїжджає президент.
Біля кожного подвір’я
На дорозі стоїть мент.
Той, що ревно обіцяв
Бути ближчим до народу,
Перекрив давно до себе
Усі підступи й підходи.
Перекриті всі шляхи,
Всі мости і перехрестя,
І з тремтінням у спині
Власть очікує пришестя.
В ідіотському поклоні
Позгиналась міська знать –
Цирк небачений на дроті
Ну ні дать тобі, ні взять.
На узбіччі позбирали
Ввесь непотріб і сміття,
Трас у всю розфарбували –
Непросте тепер буття .
Через кожні двадцять метрів
Привітання президенту.
Скільки ж вгепали грошей
Для єдиного моменту?
Від кого ж охороняють
«Государя» - брехуна?
Від того ж таки народу,
Що бідою впивсь до дна,
Що доведений до точки,
До критичної межі,
До останньої сорочки
Обносився, зубожів.
Тож фарбуйте, прибирайте
І пускайте в очі пил,
Я ж не вірю, що народ мій
Цей непотріб заслужив.
Надія Таршин
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=372801
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 23.10.2012
20 років, 20 років -
Ох які ж вони важкі.
Де надійність і де спокій,
Вчинки совісні й людські?
Влада підла і зухвала
Щільно нас в кільце бере,
Підняла усі забрала,
Не ховає вже й лице.
З кожним днем
Все важче й важче
Під катком не продихнути,
Поодинці, наодинці
Цей тягар нам не зіпхнути.
Час іде, іде, іде,
І калічить наші душі.
Мій народе, де ти, де?
Час дійти уже до суші,
Бо болото непомітно
Й дуже швидко нас затягне.
Ніби можна і терпіти -
Неприємно тільки пахне.
Надія Таршин
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=372800
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.10.2012
Знову лізе уся нечисть на телеекран,
«Той» поборе усю банду і дасть щастя нам.
Він поверне все народу, щоб щасливо жив -
Двадцять був у Раді - жив і не тужив.
Тепер «шльопає» губами, знову бреше нам,
Що довічно всіх ув’язнить, хто нас обкрадав.
І витьохкує з екрану, немов соловей,
Вкотре вводить у оману нещасних людей.
Так «нашльопає» брехнею, не дай Боже знов,
Собі місце тепле, сите і бувай здоров.
Ще один по всій країні гінцям вказав путь,
Щоб детально доносили, як реформи йдуть.
І гінцям тим плюють в спину, часом у лице,
Та як гроші платить справно – стерплять гінці це.
Бо реформ – щоб для народу їх ніде нема,
Так – товчуть у ступі воду - совісті катма.
А народ йому повірив - голоси віддав,
Укотре зрадив за посаду і душу продав.
«Ті» - країну знову колють, брешуть і крадуть,
Щоб голосів назбирати - мову продадуть.
Свої статки у мільйонах міряють давно,
Нам капнули по сто гривень, стерпим все одно.
Може вистачить на гречку, може на труси,
Може з’їсти нам удасться клаптик ковбаси.
Як рефлекс ковбасний душі буде розтлівати,
на святій землі своїй щастя нам не мати.
А недавно нова «Тетчер» з’явилася в нас,
І народ недокумека - звідки «ця» взялась?
Є «Народний список» в неї, будемо там ми,
Поведе вперед країну, будемо людьми.
Тільки включиш телевізор, вона уже там,
Як будемо гарно жити, все віщає нам.
Ну а я, проста людина, хочу запитати:
Скільки вбухано грошей, щоб звідти сіяти?
Боже, змилуйся над нами – кодло прибери,
Ну, а ти, народе любий, в самий корінь зри!
21.07.2012 Надія Таршин
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=372531
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 22.10.2012