| Сторінки (4/370): | « | 1 2 3 4 | » |
Время взвилось стрелою кочевников диких,
Русь, в крови захлебнувшись, упала без сил,
Возрождалась старанием предков великих:
Обезумевший царь все старанья скосил.
И соседи тогда по стране пировали,
Всё хотели порядок здесь свой насаждать,
Лишь тогда эти смутные дни миновали,
Когда Минина рать стала Кремль осаждать.
И зажили тогда под Романовых домом,
И хватало на всех и медов и пеньки.
Пусть для мира Россия казалась ведомой,
Но грядущего зрели и здесь огоньки.
Да боярам та резвость пришлася не к месту.
Мысли путались в бородах и в зипунах,
И Россию, как девку, насильно к прогрессу
Сквозь Европы окно протащил наш монарх.
Было много всего, по завалинкам мы не сидели,
А сквозь Альпы к победам торили пути.
Бонапарта, страной поднявшись, одолели.
И без устали всё на восток продолжали идти.
И создали не просто страну – загляденье:
Мощь и сила, просторы, да, просто, кураж,
Оставаясь бесправным, ее населенье
Неохотно включалось в строительства раж.
Зажигался надеждой Октябрь великий
Под элиты народа растерянный плач,
Воцарился же норов плебейский и дикий,
Мрак души свой потешил усатый палач.
И тот ужас проник глубоко людям в души,
Показался для всех он размером в страну,
И народ всяк решил: будет лучше
За судьбу свою впредь отвечать самому!
Не страна развалилась, а наши понятия,
Люди все здесь остались добро наживать.
Пусть политикам чужды другие занятия,
Им не стоит по прошлому так горевать.
Всем истории правит своя диалектика:
Без единства ведь просто не выстоять,
Но, затем, чтоб не сгинуть в эклектике,
Свой развод нам приходится выстрадать.
15.07.2013
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=442641
рубрика: Поезія, Гражданская лирика
дата поступления 11.08.2013
148 депутатів Верховної Ради від партії Регіонів і комуністів звернулись до польського Сейму з просьбою признати події на Волині під час ДСВ геноцидом польського народу і засудити УПА." (із газет).
І попросить сусідський Сейм
Щоб осудив твою країну!
Твою країну- це й тебе,
Ах, бісів сину! Бісів сину!
Коли ж ти став таким цабе?
Тому наліво і направо
Ти кланятись у світ пішов,
Що тут на все ти маєш право,
Живеш красиво й хoрoшо?!
Живи й радій погожій днині,
Діток у радості рости,
Та рідній, все-таки, країні
Помилки і гріхи прости!
Чи прислухайся до народу,
Чим дише він і чим живе,
І всю його гірку свободу
Не запихай собі в конверт!
Як можеш ти, отак, поспішно,
Заради вигоди хиткої
Свою Історію, хай грішну,
Все мазать краскою одною?!
І що б казав ти «хлопцям з лісу»
Якби вони тебе спитали:
«Який ти українець в біса?
Здається нам, що ти москалик?!»
Що вже було, нам не змінити,
Країна мусить розквітати…
Та, щоб майбутнєє творити,
Минуле треба поважати.
Залиш же ти його в спокої,
Займися справжніми ділами,
Бо брать його лиш на набої,
То, значить, те ж творити саме!
11.08.2013.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=442640
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 11.08.2013
Мангышлакские булочки с маком
Не навязчивый с моря бриз -
Развалился здесь город со смаком,
Исполняя союзный каприз.
Пусть кругом каменеет пустыня,
Ветры жадные лихо кружат,
Зной горит или холод всё стынет
У форпоста, что к морю прижат.
Только воля да страсть человека
В этой строгости выжить могли,
И красуется ярко полвека
Светлый город у края Земли.
Не хватает пусть тут кислорода,
Радиация солнца сильна,
Но людей здесь такая порода,
Что на больше способна она.
Да, носил город имя поэта,
Из гонимых звездой он взлетел
Силой духа, таланта над светом,
Что сгубить его здесь захотел.
Новой жизни взошли перемены
Над народом, что жил тут всегда.
Справедлива названий замена -
И гортанно звучат их теперь города.
Так легко нам представить картину,
Где на празднике новой свободы,
Самый лучший поэт Украины
Возвращает свой город народу.
И сплелась в этом так воедино
Двух народов надежда на взлёт,
И пусть знают о том в Украине -
Казахстан этот факел несёт!
7.07.2013
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=442552
рубрика: Поезія, Гражданская лирика
дата поступления 10.08.2013
Своє коріння грішно забувати,
Душі здобутки треба берегти,
Як й ті пісні, що їх співала мати,
Коли ти тільки починав рости.
І кущ бузку розквітне біля хати,
Тінь прохолоди лагідна в садку
Як добре, що нас жде тут мати,
Не скаржачись на долю не легку.
А скільки нас вона чекала з світу?
І скільки віщих снів пережила?
Ми ж телефонні шлемо все привіти,
Та просим, щоб здоров'я берегла.
Але буває всі поприїзджаєм,
І, вже, зібравшись в нашому садку,
Ми сумної спочатку заспіваєм,
А потім вже веселу й гомінку!
І вже тоді такі стаєм щасливі,
Новини вкотре знов переживем,
І подарунків матері красивих,
І, навіть, необхідних подаєм.
Вона лиш лагідно усе похвалить,
І скаже: "Нащо тратитись було?"
А потім, схипнувши, добавить,
Що в неї діти - на усе село...
Своє коріння грішно забувати,
Цей біль - його в душі не погасить.
Лиш поки ждатиме вас мати,
На всіх дорогах буде вам щастить!
18.07.2013
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=442550
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.08.2013
Нікому ми не скаржились на долю,
І рук мозолистих від неї не ховали.
Повітря завжди чисте в полі,
Де наші предки працювали.
І кущ бузку тут притуливсь до хати,
Він щовесни так полумяно цвів,
А мати не дала його зрубати,
Коли він трохи постарів.
І запах трав, і росяні світанки
Нас зустрічають літньої доби,
Роботи тут без міри спозаранку,
А поруч - лиш для швидкої ходьби.
Стоїть бузок, як сторож біля хати,
Весни тієї радісно він цвів,
Бо мати не дала його зрубати,
Коли він трохи постарів.
Село пустіє з кожною весною,
І молоді дай в місті оселитись,
А серце наповняється журбою,
Як будем з цим ми далі жити?
Той кущ бузку, що висох біля хати,
Що веснами так полумяно цвів,
Нема кому тепер його зрубати,
Коли він зовсім постарів.
9.07.2013
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=442268
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.08.2013
Музика Петра Юсипчука, слова пісні в співавторстві з П.Юсипчуком
Хата, моя хата…
Виріс небагатим,
Та старавсь себе знайти в житті.
Друзі, мої друзі,
Серце в болі й тузі,
Довелось нам врізнобіч піти.
Віра, моя віра,
Без страху й надміри,
Тільки людям праці довіряв.
Правда, моя правда,
Та, якби ж і знав я,
Віру в завтра я б не поміняв.
Боле, ти мій боле,
Як забуте поле,
Батьківщина праведна моя.
Серце, моє серце,
Ти струна, що рветься,
Нам тепер все знову починать.
Доля, моя доля,
Як в степу тополя,
Всім вітрам і прикрощам назло!
Щастя, моє щастя
В боротьбі й ненасті
Ти мене не дуже берегло.
23.07.2011
Хата моя,хата, бідна не багата
В співавторстві з Петром Юсипчуком
Хата моя, хата, бідна не багата,
Звідси починав я у життя іти,
Друзі мої, друзі, по усій окрузі,
Довелось нам різні дороги пройти.
Доля, моя доля, як в степу тополя,
Всім вітрам клонилась і дощам на зло,
Щастя моє, щастя, в боротьбі й ненасті,
Ти мене від бід всіх, завжди берегло.
Туга, моя туга, нещасна подруга,
Коли рідну землю треба рятувать
Серце моє, серце, з болем озоветься,
Невже все з початку треба починать.
Віра, моя віра, життєва повіра,
Батьківщина наша – це є ти і я…
Станеш ти квітуча, будеш ти щаслива,
Україно - ненько, рідная моя.
Станеш ти квітуча, будеш ти щаслива,
Славна Україно, доленько моя.
23.10.2015
Завдяки Петрові Юсипчуку
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=442267
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 09.08.2013
Берестечко і Крути
І, здається, Полтава
Де навіки здобуті
Ні не воля чи слава,
Там навіки здобуто
Те що нас всіх єднає-
Через болі й спокути
Наша сила зростає.
І завжди повставали
Проти гніту та каторг,
Відчайдушно зривали
Всіх загарбників зашморг.
Буде квітнуть країна,
Що в віках простояла,
Тільки іскри Руїни
Гірко в душі запали.
Дим пожеж поодинці
Кріпить в серці опору-
Кожен з нас, українців -
Без страху чи докору.
Та відтак і з розбратом
Розберемся по-праву,
Ми крізь нього збирати
Стали нашу державу.
Все сплатили сповна ми
Підлим чварам пихатим-
Відпалали вогнями,
Безневинні тут хати.
В новий час наше право
Про ціну пам’ятати,
Українську державу,
На віки будувати.
15.04.2013
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=442069
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 08.08.2013
Що б ти робила, ненько-Україно,
Якби твої сини не такі вперті!?
Сто раз все піднімати із руїни,
І стільки раз ходити поряд смерті.
Що б ти робила, матінко-країно,
Якби не розбрат ріс поміж синами,
І всі були як лава - за єдино,
А всі сусіди були дружні з нами.
Щоб кожен гетьман, то уже занадто!
Щоб кожен лицар, чи таке про нас!?
Свій дріб’язок відстоювать завзято,
Здобутий край віддать лише за квас.
І що б не трапилось, яка б халепа
На нашу землю звідки б не прийшла -
Лише горстинка буде за Мазепу,
Бо решта віри так ще й не знайшла.
Це добре, що ми віримо лиш долі,
Та кожен вірить виключно своїй -
Віками ятрили свої ми біди й болі,
Розмотуючи розбрату сувій.
Нас об’єднати - то не проста справа,
Ми як магніти, що чужі до гурту.
Чи до вподоби «оселедцям» стало
На палях розвівати біль спокути?
Що не роби ти, ненько-Україно,
Твої сини були уперті й будуть…
Та віриться, що через всі руїни,
А щастя, все-таки, вони здобудуть!
9.05.2013
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=442068
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 08.08.2013
У встревоженных царских врат
Пахнет мягко елеем и миро:
"Ведь не ведают, что творят...,
За Россию помолимся миром"
Византийской традиции отпрыск,
Венценосный России праведник,
И в последний бессрочный отпуск
Всем народом он был отправлен.
Робеспьеры, Мараты в кожанках,
А в глазах до отчаянья дикость
Всей юдоли веков скукоженной -
Нет в них тени России великой.
И когда всех в подвал сгоняли:
"Боже, что же такое творится?!"*
Приговор на ходу сочиняли,
Пули в будущее стали биться.
Как просты вековые заветы:
Не убий, не кради, не солги!
Все потуги власти Советов
Разлетелись об эти круги.
Нет прощенья, как нет проклятия,
Боль раскаянья камнем в грудь.
Не зависимо от восприятия -
Не убий, не кради.., не забудь!
20.07.2013
*- последние слова царя: "Господи, Боже, что же такое творится?!"
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=441894
рубрика: Поезія, Гражданская лирика
дата поступления 07.08.2013
И, словно тать последний, буду красться,
И, словно тать последний, не досплю,
С одной надеждой, что и мне удастся,
Поймать Жар-птицу королю.
И с той поры одно мне станет сниться,
Я эту боль в себе не истреблю -
Измученная пламенная птица
Зажарена на ужин королю.
А мне бы жить, как все, и веселиться.
Законы крепки, что им, черт возьми,
Какая-то чужая Пламень-птица,
Что вздумала подняться над людьми.
Пусть в этой жизни не так много броду,
Есть мера в ней и для добра, и зла.
Вдруг в этой птице я узнал свободу,
Что предана, поругана была…
9.06.2013
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=441893
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 07.08.2013
В.С.Высоцкому
Век поэтов России не долог,
Словно все на войне, не в тиши,
И звучит их надтреснутый голос,
Лжи покровы, срывая с души.
Никогда это им не простится,
И расплатятся жизнью за славу,
Но кому-нибудь будет сниться
Головы поворот величавый.
И другие придут им на смену,
Чтобы сгинуть в бездушья дыму,
Да темниц истончаются стены,
Свет надежды покинет тюрьму.
И когда на душе станет ясно,
И свободой сердца полыхнут,
Все поймут: он не был напрасным
Их нелегкий, их пламенный труд.
11.2012
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=408133
рубрика: Поезія, Гражданская лирика
дата поступления 11.03.2013
Я это буду много раз переживать:
Больница, осень и железная кровать,
В глазах застыл вопрос немой:
"А может лучше мне домой...?"
И детская медлительность в движеньях,
Лица почти святое выраженье -
Приемная больницы суета,
За нею жесткой правды нагота.
"Вы не волнуйтесь, мы его подлечим"...
А мы не знали, что лечить и нечем.
"Ваш дед, еще он хоть куда..."
И нам не верилось, что с ним беда.
А напоследок посидели мы немного,
Меня звала далекая дорога...
Среди повисшего тревожного молчанья
В глазах его увидел я прощанье.
Так молча мы простились насовсем,
И это не поправить мне ничем...
И буду теперь вечно вспоминать -
Больницу, осень и железную кровать.
09.2012
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=408128
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 11.03.2013
Вы младенцу сикстинской мадонны
В глаза поглядите-
И увидите горя бездонность,
Рок грядущих событий.
Содрогнётесь ли вы, отвернётесь,
Не готовность смутит -
Обречённость. Обречённость
В начале пути,
И хватило ведь силы идти.
Так и мы все с рождения обречены,
А грядущее только поправит-
Пусть ещё нет вины,
Пусть надежды полны,
Нас от долга никто не избавит.
Эту ношу свою мы, смутясь, пронесём.
Кто-то мог бы ещё красивее,
Для кого-то и большее – нипочём,
Кто-то клялся, а мы, лишь, сумеем.
5.03.2013
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=406269
рубрика: Поезія, Гражданская лирика
дата поступления 05.03.2013
«Я ведь вырос совсем не уродиной,-
Почему же так плохо здесь мне?!»,
Вспоминая далекую родину,
Тихо плакал цветок на окне.
Слез несчастных заряд небывалый
Каждый раз удобрял ему почву,
И цветы ярко так полыхали,
Что хвалили их все, даже очень.
Но цветок добрых слов не услышал,
От него ведь другого не ждали.
Что еще – жив-здоров, бодро дышит
Ну, какие быть могут печали?
Он привычно, как прежде, старался,
По-другому же просто не мог…
От старания вдруг надорвался,
И, не выдержав, замертво слег.
И цветок выкидая на свалку,
Сам хозяин, нахмурясь, сказал:
«Не жилец, да не очень-то жалко,
Больше мог, чем реально давал!»
И на свалке, уже умирая,
Про себя наш цветок прошептал:
«Не сгодился родному я краю,
И чужому своим я не стал».
28.01.2012
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=406268
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 05.03.2013
Афганские свирепые скворцы,
Чей желтый клюв, как острый нож заточен,
Забыв страну, что бросили отцы,
Затмили криком наши дни и ночи!
Афганские свирепые скворцы,
Чей нрав крутой, поступки бесшабашны,-
Со всеми и во всем они – бойцы,
Дела их не для благоденья пашни!
Афганские скворцы, чей враг – уют,
При ком другие птицы не ведутся,
Вы скажете, что ночью не поют,
Мне кажется - они крадутся.
05.2011
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=406149
рубрика: Поезія,
дата поступления 04.03.2013
В нашем городе смог, иногда, коромыслом,
От потоков машин не уйти никуда,
В нашем городе все проникаются мыслью,
Что одна всем беда – не беда.
А над городом горы могуче нависли,
Заставляя в восторге сердца замирать.
Ничего, что здесь смог, иногда коромыслом,
Мы привыкли и этим дышать.
Помогает нам лес, им наш город пропитан,
Вековые дубы вдоль всех улиц стоят.
И наградой день прожитый будет засчитан,
Краше будут лишь те, что еще предстоят.
И грозы гулкий взрыв захлебнется дождями,
Отмывая деревья, асфальт и траву.
Что бы чище душой становились мы сами,
В клочья грозы покой наш застывший порвут,
И ручьи побегут, заливая дворы и дороги,
Отделяя омытое завтра от задиры вчера.
Мы с надеждой выходим на наши пороги,
Полагая, что снова начинать все пора.
Снова птицы, поверив в пернатое счастье,
Будут петь по утрам, приближая рассвет;
Снова мы, позабыв все угрозы ненастья,
Поспешим ускользающим целям во след.
04.2012
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=406142
рубрика: Поезія, Пейзажная лирика
дата поступления 04.03.2013
Лошади, лошади, лошади…
Искры из камня, копыт.
Старого города площадью
Храброе войско спешит.
Мчится оно сквозь время,
Нет для него преград.
Что за тяжелое бремя
Этот железный наряд?!
Латы сверкают на солнце,
Шлемы горят огнем.
Мчится тяжелая конница,
Едет и ночью и днем.
Всадники едут молча,
Только глаза горят.
Быстро, как скорая помощь,
Едет на вызов отряд.
Где-то случилось несчастье,
Кто-то кому-то не верит,-
Едут за правду сражаться
Храбрые легионеры.
1971
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=404740
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 27.02.2013
И, вплоть до грядущих морозов,
Туманы нас будут встречать,
И сливы, как крупные слезы,
Ложатся на мокрый асфальт.
А осень, то вспыхнет пожаром,
То вдруг заморосит дождями…
Красиво прощаясь со старым,
Мы лучше становимся сами.
Хоть горечь сердца будоражит –
С былым нелегко расставаться,
Мы зиму встречаем отважно,
Как будто нам вечно семнадцать.
15.10.2012
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=404739
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 27.02.2013
Облака что сахарная вата -
Белые, как и песок прибрежный.
Хоть и скоротечны здесь закаты,
Но рассветы полные надежды!
К прошлому возврата больше нету-
Бомбам над страной уже не выть!
Помнят все, как на глазах планеты,
Ястребам пообтрепали прыть.
Здешние детишки смотрят строго-
Может быть, им не хватает ласки…
Тьма мотоциклистов на дорогах,-
Едут в шлемах, как в солдатских касках.
Где хранятся имена героев,
Если монументов не видать?
Капища по прошлому ли строить?
Будущее может созидать?
Строится страна, как начинанье -
И дороги нет уже назад,
Под Ханоем всем напоминаньем,
Миги двадцать первые стоят.
Соткано в природе все не просто,
Тайны суть постигнешь не спеша-
В стройных людях маленького роста
Кроется великая душа!
27.06.2011
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=403997
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 25.02.2013
Навіки нам хватить спокут-
Століття, а все ніби нині:
Ніяк не відмолим ми Крут,
Той вічний наш біль по країні.
Тоді не було нам удачі,
В той ранок, від холоду синій.
Ніяк не вгамуєм ми плачу
По вірних синах України.
А юна, крилата застава -
Гвинтівка й башлик до лиця,
Навік обнявши свою славу,
Стояла в бою до кінця.
«…І холодом наче скуті ми,
Та пальці зігрієм подихом…»
Вам випало там, під Крутами,
Не страхом зайтись – подвигом!
Як пісню ви гарно співали,
Мов прапор вона майоріла -
«Ще не вмерла…» і помирали,
Щоб нас Україна простила…
А бій цілий день точивсь-
Від куль відбивались кр’илами.
Багнетами п’яних убивць
До вічності він пришпилений.
25.02 2013
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=403996
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.02.2013
Господи! Сколько надтреснутых истин!
Даже не знаешь от них ли все зло.
Что-то свинцовое в воздухе виснет,
Смелым тюрьма, остальным повезло.
Господи! Сколько здесь лгут бестолково,
Даже не пряча корысть или страх,
И повторяется снова и снова:
Медленный взлет - оглушительный крах.
Господи! Сколько пустых и прикормленых,
Делящих чинно, тридцатник полученный,
Сворой продажной, что стала опорою,
Все попирают протест недомученный.
Лишь бы все было пристойно, по-тихому,
Да недовольным убавился счет.
Чем же живут здесь шахтеры, ткачихи,
Просто народ - никого не гнетет.
Только себя дележом не обидели,
Всем же другим подгадали законы,
Что бы ни сделал в родимой обители,
Пугалом вечным аресты и зона.
Только свои, вертикалью повенчаны,
Пусть хоть страну разворуют - не грех,
Легкость такая, что в лидерах женщины,
Даже попавшихся выпустят всех.
Господи! Сколько унылая эта малина
Будет лукавить, ведя в никуда?
Чтобы, поверивших в заповедь Сына,
Горько мытарить по ихним судам…
3.02.2013
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=403509
рубрика: Поезія, Гражданская лирика
дата поступления 23.02.2013
Город будто окунули в зиму,
Кажется, что все оцепенело,
Лишь синицы вдруг неотразимо
Простенькую песенку запели!
Во дворах застыла тишина,
Хоть оглохни – тишь и благодать,
Но синичьим цоканьем она,
Как капелью, начала стекать.
Резкость и внезапность перемен
Равновесит наш упорный труд,
Одного лишь требуя взамен,
Чтобы не ушло все в пустоту.
В пустоту, где тишь и благодать,
Город, где укутанный зимой,
В тишину, что начала стекать
И висит сосулек бахромой.
02.2011
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=403507
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 23.02.2013
По гулкой равнине
Мы едем. Колеса
Дорог паутины
Мотают на оси…
Куда вы стремитесь?
Зачем вам сюда?
Пропасть не боитесь
Вы здесь без следа?
Нет, едем мы к цели,-
Здесь в этой дали
По юрской отмели
Праящеры шли.
А время бежало,
Копя отпечатки,
От тех, кто стирался,
Как опечатки.
И эти отходы,
Сварив как чернила,
Местами породы
Нефтью залило.
Ее-то нам надо
Скорее найти,
Чтоб стала в награду
Равнина цвести.
1973
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=403232
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 22.02.2013
Про вздох облегченья забудьте -
Просвета почти не видать!
Мы снова стоим на распутье,
С начала нам путь начинать…
Мы снова сполна все заплатим
За робость и леность души.
И будем по хилым полатям
Надежду, как прежде, сушить.
И все ожидать будем чуда,
Иль барина, нас чтоб спасти,
Но может явиться Иуда,
В тупик чтоб опять завести.
01.2012
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=403231
рубрика: Поезія, Гражданская лирика
дата поступления 22.02.2013
Костер с темнотою ночною
Кровавую битву вели…
И сыпались искры роем,
И кровью сочились угли.
А дым беспощадной битвы
Клубился и ел глаза,
Ручей бормотал молитвы,
Стекала смола, как слеза,
И тьма, то кольцо сужала,
То мчалась, казалось, прочь…
А пламя вилось, как жала,
Пытаясь ужалить ночь.
1971
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=402825
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 20.02.2013
А мы летели поперёк к чему-то.
Привычно пилит небо наш «Антон».
Перпендикуляром к линии полета
Здесь полосы уходят в горизонт.
То море в прихотливые разливы
Соленым и шершавым языком
Вылизывает здесь неторопливо
Промоины на протяжении веков.
И день за днем течет неумолимо.
Недели, годы, кто им счет ведет?
Лишь понемногу исчезает глина
Что подпирает дальний горизонт.
Мы прилетели, вот и на посадку
Заходит наш трудяга – самолет.
И все кругом, как будто бы, в порядке,
Лишь полосы уходят в горизонт.
А мы живем все поперёк к чему-то,
Ко времени, к задачам и к друзьям,
И так не просто выбрать нам минуту,
Чтоб оглядеться все ли так и там!
17.05.2012
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=402824
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 20.02.2013
Недругам своим я благодарен!
Сколько раз меня они спасали,
Завистью своею, как пожаром,
Маяком над бездною пылали.
Сколько раз, на ломких поворотах,
Мог куда угодно угодить;
Недруги, своею лже-заботой,
Помогали скорость мне гасить.
И всегда, какое бы желание,
Что бы ни светилось на пути,
Недруги узнают все заранее,
Все себе стараясь ухватить.
Обо всем их пылкая забота,
Их баланс не может не совпасть.
Эта не утомит их работа!
Это - их сжигающая страсть !
Одного они не понимают -
Не дано нам все предугадать,
Потому ошибки совершают,
Все себе стараясь забирать.
На ошибках тех и процветаю…
Только вот, что не дает мне спать:
Вдруг они про это все узнают,
Станут, не дай Бог, мне помогать?!
22.09.2012
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=402576
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 19.02.2013
Нам всем одинакова будет хвала,
Нас всех одинаково скоро забудут,
Но в жизни печи, полыхнув как дрова,
Щепотку тепла оставляем мы людям.
Нисколько себя не жалея, старались
Быть вровень с изменчивым веком!
Зарубки и шрамы на сердце остались,
Но прочно жива в нем любовь к человеку.
О тернии жизни пусть ноги изранив,
Сто болей чужих на себе испытав,
Все верим - коль жизнь нас обманет,
Мы выстоим, чуточку лучшими став.
И мудрость свою, собирая по крохам,
Изведав двуликую сущность людей,
Поймем, что мы все украшали эпоху
И правдой, и, даже, неправдой своей.
И вот, когда нам не так много осталось,
Да, вроде, пора бы итог подводить,
Скажу, не напрасно мы всё же старались
По правде своей и по совести жить.
7.04.2012
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=402575
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 19.02.2013
М. Пахоменко и А. Колкеру
Это здорово, что есть такие,
Это здорово, что есть в России!
Просто здорово, что есть,
Эта совесть и эта честь!
И придут, коль года лихие,
На себя все взвалят такие,-
Будут тяжесть любую несть,
Не болтая про совесть и честь.
И не быть бы вовсе России,
Если б не были здесь такие!
Почему же других не счесть,
У таких, лишь и совесть и честь?
Когда старость скрутила их туго,
Так, что словно из жизни выжила,
Не нашлося им рядом друга,
А себя они полностью выжали.
24.03.2012
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=402262
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 18.02.2013
Какой вы враль, месье Февраль!
Вчера мороз, сегодня слякоть.
Промокла близь, в тумане даль,
Откосы крыш устали плакать.
Капель отчаянно и звонко
Унылую играет дробь.
Весны, надежды запах тонкий
Вдруг зацепился за сугроб.
Сугробы тают как одежды,
И горожане все стройней,
И только снег порой небрежно,
Посеребрит унылость дней.
02.2011
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=402256
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 18.02.2013
Злодей, что злодейскую ересь
В законы страны превратил.
Злодей, что в злодейский их нерест
Злодеев бессчетно плодил.
Сулили они мнгого счастья
Всему трудовому народу,
Но только дорвались до власти,
В их лютости не было броду.
Не две у страны есть напасти-
Дураки и дороги не срам,
Когда хам дорывается к власти,
Облый ужас за ним по пятам.
Сколько б миру мы не твердили
Про загадочность русской души,
Ясно всем, в ней хватит извилин,
Не достроив, жестоко крушить.
Или в жизни, совсем разуверясь,
Ради призрачных сладких надежд,
Все отдать в руки страшного зверя-
Шайке злобных, кликуш и невежд.
6.11.2011
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=401781
рубрика: Поезія, Сюжетные, драматургические стихи
дата поступления 17.02.2013
Наденька, свитер надень-ка,
И выходи на крыльцо,
Наша с тобой деревенька
Пудрит туманом лицо.
Господи! Сколько надежды
В сполохах алой зари!
Только, что видела прежде,
Эти знаменья – не ври!
Больно и мне дорогая,
Только нельзя нам ребят!
То, что с тобой затеваем,
Им никогда не простят.
Как ты Россию забудешь,
Где ко всему так привык?!
Может, смеяться ты будешь,
Кажется, там я – калмык.
Вечная наша дремучесть,
Все – ради блеска вельмож!
Если народ только мучить,
Станет ему невтерпеж!
Горькое горюшко наше,
Бунт пожинать на Руси!
Господи! Эту чашу
Мимо, молю, пронеси!
Массы приходят в движенье.
Кровь ведь польется рекой.
Это всегда пораженье,
Тех, кто стоит над толпой.
В этих зловещих зарницах,
Путь нам тернистый пройти,
Что бы народ поднял лица,
И не сбивался с пути…
Нас-то, ведь вряд ли забудут,
Только, скорей, проклянут…
Столько погублено будет,
За избавленье от пут!
Так, что оставим стенанье,
Путь выбирать не вольны,
Искупим своим наказаньем
Мы возрожденье страны!
08.2011
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=401780
рубрика: Поезія, Гражданская лирика
дата поступления 17.02.2013
Вы мне про мимозы?
А я вам в ответ:
Зимою в морозы-
Сильней парадокса ведь нет!
Ну, что там мимозы?
В сравненье ничто не идет:
Чем крепче морозы,
Тем громче синица поет!
Чем крепче морозы,
Тем розы нежней и дороже,
А зимних метелей угрозы
Бояться негоже.
И, хоть ни при чем здесь отвага,
На вызовы дерзко - в ответ
Свежему снегу, словно бумаге,
Свой ровный доверим мы след.
13.1.2013
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=401484
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 16.02.2013
Алма-Атинский меленький снежок
Который день он ласково так сеет,
Как будто заговор какой-то зреет,
Твердя: «Я истинный дружок»!
А он так нежно укрывает,
Укутывает, холодом дыша,
Чтобы не знала ни одна душа,
Как он тепло глубоко презирает.
Кафтан чудесный всем подарен:
Пушистый, белый, заводной,
Как будто сшил его портной
Деревьям, крышам, тротуарам.
И хоть снежок тихонько иссякает
Он, тяжестью своею навалившись,
На все, беспечно, взгромоздившись,
Предательски деревья поломает.
Так наши все проблемы и невзгоды,
Почти как снег, тихонько нарастают,
И души понемногу остужают,
Чтоб заискрились сединою годы.
16.02.2012
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=401483
рубрика: Поезія, Пейзажная лирика
дата поступления 16.02.2013
Ми з тобою з Заходу і Сходу,
А зустрілись, щоб навік зійтись,
Наче доля нашого народу –
Часом можем врізнобіч тягти.
Ми з тобою з Заходу і Сходу,
А живемо в третій стороні,
Чим не доля нашого народу,
Що не вдома краще жити вмів.
Ми з тобою з Заходу і Сходу,
Кожне літо їздим в отчий край,
Щоб побути серед свого роду,
Разом прокричать: «Музико грай!»
Ми з тобою з Заходу і Сходу,
Скільки літ ми мріємо вернутись.
Може, таки, трапиться нагода,
Бо, не можна з серцем розминутись!
3.07.2011
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=400999
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.02.2013
Не мали ми зверху нікого
Лиш воля, та вітер і дим,
І плуг, і коня бойового
Вважали ми щастям своїм.
Хотів би хто нас приборкать,
Чи волю свою навязати -
Листом могли відсіч ми дать*,
І вдарити дружно в гармати.
І всяк, хто рятунку шукав,
Хто гніт не мав сили терпіти-
На Січ Запорізьку тікав,
Щоб збитники стали тремтіти.
В такому котлі і варились
Борщі української долі,
І в кожному серці гніздились
Засади і лицарства й волі.
Тому ми тепер такі вперті,
Та добрі, і щирі, й веселі,
І предки за нами з портретів
Пильнують по наших оселях!
* лист турецькому султану
12.2012
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=400998
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 14.02.2013
Автобуси, автобуси, автобуси…
Дороги серпантин і крутизна.
Дорога нас несе й заносить,
А при дорозі іван-чай і бузина.
Автобуси, все повз дрімотні села,
В лісопосадках яблуневий бум,
І дзвін церков напружено-веселий,
Нам навіває празниковий сум.
А на парканах висне благодать,
І по городах спокій і порядок.
Якщо захочеш смак чогось згадать,
Тут при дорозі все з родючих грядок.
Автобуси - одним щоб розминутись,
Автобуси - щоб іншим вже зійтись,
І в рідній хаті мить якусь забутись,
А потім знову рушити в світи.
Автобуси, куди ти не подайся,
Початок світу, сполохи доріг,
Та за надію міцно ти тримайся,
Якщо відваживсь рушить за поріг.
8.2012
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=400161
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.02.2013
музика Миколи Шевченка
Тiльки що цвiло - вже тобi черешнi.
Тiльки падав сніг - вже тече вода.
Тiльки що зробив свои кроки першi,
Під вагою літ хилиться хода.
Тільки що зустрів - вже і посварились.
Тільки колихав - глядь із дому йде.
Тільки що купив, так уже й зносилось.
Ще і не пожив, вже з косою жде.
Час пече нестерпно, як у зубі біль,
Ходиками тіка, променем згасає,
Так хотів би бачить ясно свою ціль,
Та коли побачив - часу вже немає.
Бути, чи не бути? Марно, а чи ні?
Так питання стане, за душу візьме!
Скільки б не блукати по життя пітьмі,
А остання правда нас колись пройме!
06.2011
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=400160
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.02.2013
Потяглася пісня понад краєм,
Мов туманом, стелеться селом.
Про щасливу долю ми співаєм,
Та такої майже не було.
Доля наша, прикра наша доля!
Скрутою постала ти в віках -
Край дороги схилена тополя,
Мозолистi руки козака…
Може допоможе Матiр Божа,
Бо вожді у безвість нас ведуть…
Нашi самовпевнені вельможi
Не майно - майбутнєє крадуть.
Доля наша! Безнадійна доля!
Память опечалена в віках…
Край дороги згублена тополя,
Обгорілі крила вітряка…
За віки таке ми пережили,
Що з дороги нас вже не звернуть.
Впорядкуєм хату нашу білу,
Над полями бджоли загудуть!
Доля наша! Вірна наша доля -
Україна, виживша в віках!
Зашумлять відроджені тополі,
Щастя наше - в наших же руках!
Хай лунає пісня над Майданом
I цвіте надiєю в серцях!
Скільки б не кували нам кайдани,
Знову й знову майорить наш стяг!
Доля наша! Українська доля!
Поле й небо - знак нам на віки,
Щоб майбутнє виростало в полі
Під танцюючі від радості зірки!
07.2011
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=399503
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 09.02.2013
Сорок п’ять, не років, а десятків
Над селом буремно пронеслось,
Та стоять на місці наші Садки -
Ніби і нічого не стряслось.
Навкруги поля, як для видовищ!
Більш краси - хіба що про запас!
Ось чому Олекса Стефанович
Свойого Пегаса десь тут пас*.
Синь волошок плещеться при житі,
Маків сполохи по вітру палахнуть,
Сокирки пурпурним оксамитом
Мантію просторам підіб’ють.
А в лісочку заждалась ліщина,
З гронами горіхів-їжаків.
Під кущами по погожим днинам
Зграйки запашних решетняків.
Знову осінь cпалахне пожаром,
А туман потягнеться, як дим.
І відчуєш - фруктовим нектаром,
Як настоєм, дихаєш міцним.
І підеш в садок, що біля хати,
Яблука там зірвеш запашні,
Набереш опеньків волохатих,
Що зібралися на грушевому пні.
І почуєш: журавлі курличуть,
Край свій залишаючи в журбі.
Ніби і в дорогу тебе кличуть,
І на долю скаржаться тобі.
Знов мені пора в дорогу. Туга
Засурмить в душі мелодію сумну,
І село, як відданого друга,
Подумки я міцно обніму.
*Вірш О.Стефановича «Спомин»
24.01.2013
́́́́́́
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=399502
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.02.2013
Нам осень души будоражит,
И сказкой Берендея бередит.
Нас умиляет как отважно,
Листок сорвавшийся летит.
И истина есть в том простая,
Как ни отчаянно парит,
Фальшивым золотом блистая,
Не далеко он улетит!
Природы час великолепный,
Как сказки сон и призрак грез,
Как дым он стелется по свету,
Пугая красками мороз.
И нет острее острой грани,
Что разделяет перемены…
И снова мы сдаем экзамен,
Что мы достойны этой смены.
10.2011
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=383517
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 09.12.2012
Все иссякает и это иссякнет,
Дождь непрерывно струится с небес,
Может, кому-то нужна эта слякоть?
Только легко обойдемся мы без.
Не иссякает лишь ложь и коварство,
Подлость людская, предательства бес.
Ах! Поскорее найдите лекарство!
Как нелегко обходится нам без.
Пусть бесконечно пластинка играет,
Музыка нас вознесет до небес!
В сладком томленье душа замирает…
Вам все равно, но не можем мы без.
10.2011
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=383516
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 09.12.2012
Поэзия - распахнутость души,
А нервы, словно скрипки струны,
Тугим аккордом, чуточку безумным,
Мелодию стремятся завершить.
Поэзия! С надрывом вечно сердце!
В мятежном сердце боль переборов,
И посылая к черту докторов,
Взмываешь вдруг, как огненное скерцо.
Поэзия - бунт страсти водопадом:
Пусть этот вал порывы низвергает,
Всем вопреки полет свой продолжает
Совсем не тот, кто не боится падать!
Поэзия расщеплена как атом,
И если с ней ты будешь без почтенья,
Без должного накалу уваженья-
В душе навек останешься горбатым!
8.12.2012
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=383279
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 08.12.2012
Поезія! Як бути нам без тебе?
Чи можна в повсякденні жити,
Й не дати крила розпрямити
Душі, що так і рветься в небо?
Поезія - наче повітря свіжість,
Або вода мягка, джерельна,
Що спрагу вгамує пекельну-
Лиш би збудити в серці ніжність.
Поезія, як мудрість соковита!
Думки твої відразу просвітляє,
Надії в серці розпрямляє,
І робить сонцем все залитим!
Поезія - прикраса то коханню,
І без любові ти не можеш жити,
На цім вогні щасливий би згоріти...
І спалахнеш! Уперше, як востаннє!
8.12.2012
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=383278
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.12.2012
Про УПА вы говорите, что хотите,
Мы недавно не такое говорили,
Но с хулой немного погодите,
Злость она не требует усилий.
Выйдя с вами из одной купели,
Крест мы свой достойно пронесли,-
Вместе разных достигали целей,
Вместе шли до краешка Земли.
Вместе медленно взрослели,
Выросли и крылья обрели.
Мы же вам свободы не жалели,
Вашей не жалели вам земли.
Что есть мера доблести народа?
Что позор? Не просто нам понять.
Если доблесть - добывать свободу,
То позор - свободу отнимать!
И теперь, когда все это в прошлом,
Может вам пора уже понять,
Что народ, он не бандит из рощи,
За свободу мог и воевать.
Кажется, вы те же и поныне,-
Все боитесь правду признавать,
А потомки палачей Катыни
Будут свое время поджидать!
Как не просто сохранять нам лица.
Нынче время камни собирать.
Чтобы подлые не жечь страницы,
Лучше нам друг друга понимать.
1.12.2012
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=383040
рубрика: Поезія, Гражданская лирика
дата поступления 07.12.2012
Русские! Как многим я обязан!
Русские! Язык, что звон меча!
Пусть душа в загадках и увязла,
Но свеча надежды горяча!
Русские! Ну, кто здесь не отважен!
Русские! Рубить, так от плеча!
Буйный взлет веселий бражных,
Если что решать, так сгоряча.
Русские! Любить до исступленья,
А летать, так дальше, выше всех!
До накала высшее горенье,
Будни же проделаны наспех.
Русские! Несметные богатства,
И расчет - не сметка мужика.
Всеславянского основа братства,
Наспех ли? Надолго? На века?!
07.2011
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=383038
рубрика: Поезія, Гражданская лирика
дата поступления 07.12.2012
И вот загорелось, забилось, зажглось,
задымилось,
А всадники к гривам приникли и
с криком «Даешь!» понеслись.
Мы больше не верим, не ценим, не просим,
не ждем вашу милость!
Мы тоже от важного в жизни своей,
как и вы, отреклись.
Над нами несутся, бушуют, бурлят
и сверкают весенние грозы.
Но пулей иль шашкой, осколком гранаты
сраженным они ни к чему.
И хлынут напрасные, горькие, жалкие,
жгуче обидные слезы.
Они не помогут ни нашим, ни вашим,
ничьим, никому.
А кони под седлами, голод, болезни,
бандиты по весям гуляют.
Жестокая, трудная, страшная, горькая
доля нам всем суждена.
Судьбою народа, страны, поколенья
преступно играя,
За «дело рабочих» нелепо большая
заплачена будет цена.
11.2011
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=382793
рубрика: Поезія, Историческая лирика
дата поступления 06.12.2012
Как весна над землей,
Шелест красных знамен,
И надежды встревоженный дым.
Богатырские шлемы,
И глаза горят гневом,
Каждый выглядит в доску своим.
Ровно держим мы строй
Здесь ведь каждый герой,
Поголовно судьба, да и жизнь на кону!
Хоть тревога и вьется,
Может вправду сойдется?
Верить хочется в эту весну?
Прочь и гнет вековой,
Господам упокой,
Про одно не устанем мечтать.
Нам богатство ни в грош,
Если шанс нам даешь,
Пред страной своей равными стать!
Нас не сбить, не согнуть,
Крепко держим свой путь,
Командармы нас к цели ведут!
Нищета пусть кругом,
Мы заставим врагов,
Наше светлое завтра вернуть!
11.2011
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=382792
рубрика: Поезія, Историческая лирика
дата поступления 06.12.2012
Містечко неначе писанка
Найменням світлим Лисянка,
Що причаїлось в низині.
Відома його доля
Трудитися на полі
І рубежем ставати на війні!
А справа величава
Ставала і зростала
Лиш завдяки мозолистим долоням,
Щоб у буремні дні
Пропасти на корні
Як пролунає клич «По коням!»
У вирі боротьби
Без слави і ганьби
Все тут віками тихо розвивалось,
Поки у добрий час
Таки прийшов наказ:
Ми маємо вже магдебургське право!
І не було нам слави,
Бо не було держави,
А всім сусідам край наш снився,
То щоб країну об’єднать,
Народ в один кулак зібрать,
Хмельницький в Лисянці родився.
Ще довгими віками,
Не простими шляхами,
Те що сьогодні маємо вершилась.
Ти пам’ятай, як щось не так,
Що саме Гонта й Залізняк
Для діла в Лисянці зустрілись!
І не зійшла б нова зоря,
Як би малого Кобзаря
Жадоба знань сюди не привела,
Бо тут мале дитя
Навчило і дяка
Своєї віри в кривду не давать.
Лисянка –світанків озерце,
Лисянка - два танки, той і цей,
І веселі діти скачуть по броні.
Лисянка є знаками вони
Може вже останньої війни,
Щастя знайдемо в труді, а не в борні!
07.2011
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=382564
рубрика: Поезія, Поетична мініатюра
дата поступления 05.12.2012
Ну, куда ты, куда ты, куда соловей?
Улетаешь из маленькой рощи?
Эта стая вконец оголтелых гусей
Вечно ропщет, вечно ропщет…..
Ты обиды на них,соловей, не держи,-
Постарайся нас тоже понять-
Ведь от грязи, порока и лжи
Больше некому их отвлекать.
Не взлететь им, ты знаешь, уже никогда,
О заслугах своих пусть гогочут….
А тебя полюбила, считай, навсегда,
Наша скромная, верная роща!
Ну, куда ты, куда ты, куда соловей?
Что нам делать, когда ты уедешь?
"Докажите на деле верность роще своей,
Я вернусь после вашей победы!"»
03.2012
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=382563
рубрика: Поезія,
дата поступления 05.12.2012
Люди вірять у різні прикмети,
Вибирають для щастя і долі
Талісмани собі й амулети,
А я вибрав собі тополі!
Тополі! Тополі!....
Тополина ясна заметіль…
Ви навчили мене тополі
Мовчки зносити радість і біль
Ще в дитинстві хлоп’ям босоногим
Я приходив сюди почуть,
Як тополі шумлять край дороги,
Як вони край дороги ростуть.
Поманили мене дороги,
Повели у життя, як в жита,
Заповняли як серце тривоги,
Я, тополі, до вас завертав.
Знов зима хуртовинить в полі
І нас лютий мороз обніма,
Та я вірю, я знаю тополі -
Перешкод нам на світі нема!
Я завжди буду вірити долі
Як би тяжко мені не було,
Ще й тому, що є в світі тополі
І далеке моє село!
1970
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=382327
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.12.2012
Первый снег - это лист перевернутый,
Если хочешь - все снова пиши,
И надежды еще не зачеркнуты,
Только холод коснулся души.
Первый снег, зародилось сомнение
Может, сделано что-то не так,
Только легкое это смятение,
Растворится в грядущих снегах.
Первый снег! Как легко задышалось!
Столько свежести нанесло!
И зима показалась шалостью,
Иль проделкою - лету назло.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=382323
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 04.12.2012
Не ховайсь від годинника,
І без нього час швидко спливає,
Та лише в іменинника
Він на мить, на якусь, завмирає.
Накувала зозуля,
Чи насипали вранішні роси,
Що тендітна косуля
Все збирає й до річки відносить.
Ще веселкою сяє
Як гортаєш ти нову сторінку,
І душа заспіває
В сподіваннях завзятих і дзвінких.
Не розмінюй свій час
На безпечні забави хвилинні,
Він приходить до нас
Щоб спливати, щоб бігти невпинно.
По собі залишає
Він сліди, що по долі повиті,
Та повільно гортає
Лиш сторінки, ділами покриті.
29.08.2012
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=382071
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.12.2012
Есть в пенье синицы своя красота
Его не расслышишь ты летом.
Два тоненьких звука, двух нот чистота
Нам кажутся лета приветом.
И пусть свирепеют морозы,
И грозные вьюги метут,
Замерзшие падают слезы,-
Цветные комочки поют!
Цветные комочки живут
Назло всем смертям и невзгодам!
Капели отмерзшие пьют,
И ясную славят погоду!
В своей суете бесконечной
Все ищут свой птичий уют,
И радостно, даже беспечно,
Нам песни о счастье поют!
02.2011
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=382070
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 03.12.2012
Любили тебе до безтями,
До смутку, до плачу, до болю!
Ти можеш гордитись синами,
Що голови склали за волю!
На що було їм сподіватись,
І де свій притулок знайти?
Дві сили зійшлись воювати,
Щоб решту без жалю змести.
Не вір ти юначе
Чарівним світанкам…
Не вір ти козаче
Гаданню циганки…..
А доля - билиночка в полі,-
Вітрам всім і бурям на зло!
Дівчина, струнка як тополя,
Тебе провела за село.
Прощання сльозина упала,
А коні уже під сідлом….
У бій ви пішли на світанні,
Щоб більш не вернутись в село.
11.2011
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=381824
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 02.12.2012
Век погоны срывал,
Все казалось не так,
Но пришел адмирал,-
Александр Колчак.
Может быть, самый лучший…
Кто-то должен был стать
Над мятежною бучей,
Чтоб Россию спасать!
И затянутый в китель,
Словно в рыцарский ков,
Он, Верховный Правитель,
Снова к битве готов.
Так всегда, погибая,
На последний свой взлет,
Даже волчья стая
Самых лучших зовет.
Только, что он мог сделать?
Как страну уберечь?
Этих красных да белых
Раньше надо бы сечь!
Очень зыбким все стало
С верой в новый просвет!
И Сибирь вся взломалась
Как былого хребет.
И во тьме под Иркутском,
Подвиг тот ли стереть?
Пистолетного хруста
Гордо принял он смерть.
Что же нам-то осталось?
Кто чужой здесь, кто свой?
Чтоб все вновь не сломалось,
Нужен каждый герой!
25.03.2012
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=381821
рубрика: Поезія, Историческая лирика
дата поступления 02.12.2012
Вот мазурку внезапно прервали
Офицеры на выход! Скорей господа!
Зашуршала тревога по зале,
Стало ясно - в России беда.
Ах, и ох, господа! Ах, и ох!
С нами Бог господа! С нами Бог!
Кто в ответе за злато погон,
Все на Дон, господа! Все на Дон!
Не жалейте молитв!
Лавр Корнилов убит…
И снаряд тот случайный, что рока печать.
Все с начала начнем,
Нам и рок нипочем,
Но Россию и честь нам нельзя потерять!
Ах, и ох, господа! Ах, и ох!
С нами Бог господа! С нами Бог!
Кто еще не ослеп, не оглох,
Все в ответе за подлость эпох!
Ах, и ох, господа! Ах, и ох!
А погибнем, коль мы,
Посреди кутерьмы,
За Россию не зря полегли!
Пусть простит нас народ,
Тот, что предал господ,
Что его уберечь не смогли!
От тюрьмы и сумы,
Наползающей тьмы,
Да хранит вас Господь!
Да хранит вас Господь!
Ах, и ох, господа! Ах, и ох!
На беду нас покинул наш Бог!
Без любви и стыда,
Мы уйдем в никуда,
Ах, и ох, господа! Ах, и ох!
Без любви и стыда,
Мы уйдем навсегда,
Ах, и ох, господа! Ах, и ох!
10.2011
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=381615
рубрика: Поезія, Гражданская лирика
дата поступления 01.12.2012
Не так вже важливо яка,
Та лише надія з’явилась в народу -
Зовсім молодого іще юнака
Послали в бою здобувати свободу.
І плакала мати, а сестри гордились,
Лиш батько похмуро мовчав;
І вже коли всі за селом опинились-
«Прощайте!» - юнак прокричав.
І будні, тривожні, як сни потяглися,
Простріляне сіре буття.
Старанно всьому, що казали учився,
Бо все що він мав - то життя.
Не легко давалось повстання
На промахів кілька - одне здобуття
І кров’ю платили вони за навчання,
І кров’ю кріпили свое завзяття.
Вертаючись якось з завдання
Він в лапи попав до катів
Всі муки пізнав за мовчання,
Не зрадив, не видав братів!
На розстрілі на світанні,
Замучений до не буття -
Одне лише мав сподівання -
Не марно віддав він життя.
Чи можем забути це все?
Хай навіть не той тепер час,
Ми в серці цей біль пронесем
За них і за нас.
11.2011
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=381614
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 01.12.2012
В степи, продуваемой всеми ветрами,
Где солнце, мороз выжигают глаза,
Лишенья терпя, проживает веками
Народ, что себя называет «Каз Ак».
Суровость природы людей не щадила,
Высокую цену здесь знают всему,
России изгнанники приняты были
Почти, что родными в степную семью.
И мучит меня постоянно загадка -
Как можно, живя в столь суровом краю,
В душе сохранять и покой и порядок,
Любить эту строгую землю свою?
И кажется мне, что я близок к ответу,
И он, как природа, простой -
Величье души помогает им летом,
А сердца тепло согревает зимой.
И, очень быть может, в основе явленья
Лежит здесь зеркальный закон -
Чем строже природное окружение,
Тем выше и чище сердец перезвон!
11.2011
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=381377
рубрика: Поезія, Гражданская лирика
дата поступления 30.11.2012
Зазвучало високо
Українське барокко,
І ця пісня над Києвом лине як птах.
Бо постала Країна
Із неволі й руїни,
Що нам болем щеміли в віках.
За десяток століть,
Був тут князь на столі,
Та ще дзвони на прю піднімали народ.
І насназі під стать,
Місто стало зростать,
Бо від степу беріг нас Дніпро.
І мужніла навколо
За міцним частоколом
Працьовитих слов'ян бережлива сім'я.
Вороги в дикім полі
Знали щоб свою долю,
Запозичили вікінгів горде ім’я.
Як хрестилася Русь,
То язичество хрусь,-
Дерев’яні боги по Дніпрі попливли,
Щоб розпрямилась стать,
Куполами дістать
Золотими і неба черпнуть синеви!
Та віки пропливали
Переважно в загравах,-
Не простили нас древні боги...
До усобиць кривавих
Половецькі навали:
В круговерті мінялись лише вороги.
І на нашу біду
Ще монгольську орду
Ми багатством своїх куполів притягли.
І ходили тоді
По крові, як воді,
Та не всі по руїнах лягли.
Із цієї руїни
Почалась Україна,
Бо на захід нам шлях довелося простать.
Завдяки таким змінам
Ми уже з Гедиміном
Показали ординцям і силу і стать.
Рани швидко ми гоїли
Між ляхами й литвою,
А надія,- наш Київ, зростав і зростав.
Та попри всі надміри
Помінять нашу віру,-
Він для віри оплотом ставав!
Не одним п’ятикнижжям,
А також Запоріжжям
Ще й козацькою славою Україна жила,
А ходили в походи
Ми на другі народи
Лиш щоб вільною наша країна була!
До науки швидкі
Затяли на віки:
Більш не треба нам віру мінять!
Нас простили боги,
Бо ми стійко змогли
І за себе в віках постоять.
І тепер величава
Українська держава
Від Карпат до степів простяглась.
Ми під проводом Києва
Всі таланти розкриємо,
Щоби мрія про щастя збулась!
09.2012
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=381376
рубрика: Поезія, Історична лірика
дата поступления 30.11.2012
Не ходи ти далеко,
Подивись навкруги -
Ген чутливий лелека
Сторожить ворогів.
Наче тінь наших предків,
Що за нас все тремтить -
Як не так щось, лелека
Кудись швидко летить.
Біла птиця - чорні крила,
Після літа нас покине!
Зиму мусить десь перечекати.
Чи є нам до того діло?
Ну, яке, здається, діло?
Скільки їй терпіння треба мати!
Може, там десь далеко,
Дивні квіти цвітуть,
Та лиш тут у лелеки
Малі діти ростуть.
Я i сам як лелека…
«Як життя?» - не питай!
Кожне літо здалека
Прилітаю в свій край.
Біла птиця - чорні крила,
Зустрічі весняний символ!
Щастя треба вміти дочекатись.
I тугу вiд себе гнати,
Чепуритись, працювати,
Щоб його щоразу повертати!
Та, хмари знов зібрались,
Як ознаки біди,-
Тільки, що б там не сталось, -
Він вернеться сюди!
Знов країні нелегко,
Смутку, хоч відбирай!
Та недаром лелека
Прикрашає наш край!
Чорні крила, бiла птиця,
Нам би з долею зустріться!
Скільки ж нам її іще чекати?
Та мабуть не треба ждать,
А старанно працювать,
Й чорне з білим чітко розділяти?
10.2011
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=381102
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.11.2012
Я зі сну себе вирвав з корінням,
А світанок півнями кричав.
Під грядущого сонця промінням
Небокрай вже палати почав.
Як люблю я ранкову цю тишу,
Напівсонний, повільний цей рух.
І, здається, в цій затишній ніші,
Сіє зерна бунтарський наш дух.
Сіє зерна, а сходів немає!
Бракувало все єдності в нас,
Та надія горить не згасає,
З нами віра і праведний Спас.
Нам наснагу ще дасть наше небо,
Не тряслись ми лише за буття,
Бо, як правди не можна й не треба,
То навіщо таке нам життя?!
09.2012
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=381101
рубрика: Поезія, Поетична мініатюра
дата поступления 29.11.2012
З усіх боків палала Україна,
А ворогів як повінню несло,-
Такої ось жорстокої години
Республікою стало це село.
Яке село? Що ти городиш?
Чи можна у таке повірить?
Ти сій свій хліб, копай города,
А тут країну лаптем мірять….
Таки було! Яка наснага!
Кружить пекельна заметіль,
Людей горстиночки відвага,-
Селом вселенський мірять біль!
Кругом війна, війська голодні,
Від куль і шабель свист стоїть!
А тут ось, посеред безодні,
Порядку прапор майорить!
І всі як один
Ми Медвин!
Таких не було,
Ми не село!
Що тут за публіка?
Ми Республіка!
Досить за наше нас бити!
Кров нашу ледарям пити!
Порядок буде один –
Де кожен - Громадянин!
Трагічна доля! Проти світу,
І всупереч усій війні,
Ну хоч би там піти повітом,
А тут селом. Ну ні, і ні…
І не забудуть в поколіннях
Що проголошено було.
І те ж таки, що на коліна
Не опустилося село!
Стояли там де за порядком,
Стоять доручено було,
Надійно, вперто, до остатку,
Не раз оточене село.
Та всупереч їх обороні,
І намаганням захищатись,
Сюди ввірвалися червоні,
Щоб всі надії розстріляти…
З бідою один на один
Зійшовся Медвин!
Як привид правди,
По невмирущим дзвін,
І погляд в завтра -
Відважний Медвин!
На чільне місце
В серцях українців!
І низький уклін
Вам, Медвин!
01.2012
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=380863
рубрика: Поезія, Історична лірика
дата поступления 28.11.2012
Пророчать сніг на післязавтра,
А в небі гомін журавлів…
Я вам таке тепер сказав би,
Якби сказати теє вмів….
Пророчать сніг на пiслязавтра,
I в мене бiла голова…
Здається все, що не сказав би,
Воно слова, слова, слова…
Пророчать сніг на пiслязавтра,
І, значить, скоро вже зима.
Якщо життям щось не сказав ти,
То знай, що слів на те нема!
11.2010
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=380855
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.11.2012
Багато спільного у нас, казахський брате:
Ми степ свій любимо без зайвих слів.
Нам довелось його обороняти
Від різних, часом, схожих ворогів.
Багато спільного у нас, казахський брате:
Нас гріє кров, що прагне тільки волі!
Тому так легко нам пісень співати
І ми не скоримся нещирiй долі.
Багато спільного у нас, казахський брате:
І честь, і доблесть однаково в вазі!
І довго ще нас будуть надихати
Малюнки і вірші акина Таразі
Багато спільного у нас, казахський брате:
Його би нам лише не розгубить…
Та треба нам одне не забувати:
Народи наші варті добре жить!
08.2011
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=380368
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 26.11.2012
Темна ніч відступила підранком,
Заховавши сліди під роси холодком.
Нескінченний затишний світанок
З насолодою п’ю, як парне молоко.
Сонце, ще, аж десь там, - на підході,
Спів пташиний бентежать півні.
Напівсонне блаженство в природі
Ще плекає надії в грядущому дні.
Нескінченний наплив обіцянок
Огортає і тішить тебе в напівсні.
Навшпиньки наближається ранок,
Щоб зібрати й сховать колискові пісні.
07.2011
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=380367
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.11.2012
Стояла розстріляна хата,
По серцю мела заметіль,
І брат піднімався на брата,
Щоб сіяти кривду довкіль.
Для них не було порятунку!
Імен їх ми не назвемо,
А волі пригубивші трунку,
Ніколи не стануть в ярмо.
Як соколи: горді і люті,
І ціль вже забута була,
Були б їм кайдани розкуті,
І ворог напився щоб зла!
І знали вони те напевне,
Що їм вже нема вороття,-
Життя своє, віру й натхнення
Воліли дорожче віддать.
Чужого тому не цінили,
І все їм ставало чужим.
Ворожому світові мстили,
Що був до країни їх злим.
І що б нам про них не казали,
Наклепи які б не звели,-
Вони всі життя віддавали,
Щоб ми трохи краще жили.
Зламали розстріляну хату,
Що ніби стояла в строю,
Щоб легше було забувати
Трагічну надію свою.
5.2012
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=380130
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 25.11.2012
Гей, там на сході, сонце підніміть!
На заході йому ми не дамо упасти,
Бо прагнули на протязі століть
Єдину Україну разом скласти!
Гарячий південь північ обнімав,
І жаром подиху того обдатий,
Козацький дух залогою ставав -
І нам пора свою країну мати!
Козацьку вдачу, що зійшла на сході,
На заході УПА перейняла.
Тяга до волі в нашому народі,
Червоними трояндами цвіла!
Гордитись є чим, є нам що любить!
Ні крихти слави на чужу поталу!
За стягів наших золото й блакить,
Віками кров відважно проливали!
Блакиттю неба стяг наш майорить,
Підкреслений в стерні розлитим сонцем.
Жили до нас, і далі будуть жить
Єдині зорі в кожному віконці.
Наш прапор навпіл ділять кольори,
Як символ неподільності країни.
Була завжди, з прадавньої пори*,
В народі мрія - бути за єдино!
Єдині доля, мова і сусіди,
Єдине прагнення до кращого життя…
Лиш тих обходять стороною біди,
Хто має єдність на шляху буття!
05.2012
*Велесова книга
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=380129
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 25.11.2012
За слово сміливе і щире
Записаний у вороги,
Не зрікся своєї він віри -
Був кинутий в люті сніги.
Без волі, без права, без долі -
Кругом вартові і собаки,
Та, стиснувши зуби до болю,
Катам на потіху не плакав.
Лиш віра його зігрівала
В жорстокі бездушні морози,
Бо бачив він Кривду в загравах,
За нею оновлення грози.
Талан свій, весняного сходу,
На милість він не проміняв!
Талан зберігав для народу,
Що волю віками плекав.
Змиритись з катами не в силах,
Душа - пошматований біль,-
Як полум’я вирвалась з тіла,
Лиш зойкнуло в Краї -"В а с и л ь!"
09. 2011
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=379900
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 24.11.2012
Здавалось перемога недалечко
І ми в своєму краї запануєм,
Лишилося в бою під Берестечко
Всім показать, як добре ми воюєм!
Ну, хто міг знать - на кожного по троє,
А вороги все ситі і умілі…
Та знали ми і не таких героїв!
Чого хто варт, побачимо на ділі.
Уже від першого шаленого удару
У ворогів піджилки затряслися!
Ми бачили: таких ударів пару,
І наші всі сподіванки збулися.
І тут втекли союзники – татари…
Всім стало ясно - мріям не бувать!
В болото нас загнать, в мочари
Наш ворог взявся мудрувать.
Ще десять днів від сходу до заходу...
А добре ви за нас таки вчепились!
Вже полягло до безлічі народу,
А ми все бились, бились, бились...
Ну і нехай, що утекли татари,
І що оточення, здається, не прорвать,
В болото все гармати і литаври!
Трьом сотням відчайдухів прикривать!
Всім, чим змогли ми вимостили гать,
І, все-таки, в панів кишки тонкі,
Бо Богуну вдалося врятувать
Із кожних трьох - по два полки!
Ти присядь на паперті з краєчку
І не плач – ми відстраждали все…
Мужність козаків під Берестечко
Україні славу принесе!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=379899
рубрика: Поезія, Історична лірика
дата поступления 24.11.2012