| Сторінки (9/806): | « | 1 2 3 4 5 6 7 8 9 | » |
Українська національна
Ідея –
Держави магістральна
Алея.
З давніх - давен
До віку
З джерел і знамен
Чоловіку:
«Вічність, історичність,
Сакральність,
Соборність, європейськість,
Державність.»
Вічність – у боготворенні:
Спочатку – Слово,
В основі державотворення -
Титульна мова.
Історичність – в еволюції
«Трипільці – українці»,
Сакральність – в традиціях
Давніх арійців.
Соборність - в незмінності
Нинішніх меж,
Нам європейські цінності,
Бо раз живеш!
Державна самостійність
В усіх ділах,
Працьовитість й гідність
В умах й серцях!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=424660
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 13.05.2013
Господь людині душу вклав,
Як в світі жить - заповідав,
Хто це виконує й шанує,
Бог благовидістю віншує.
Старість лиш того лякає,
Хто нутро погане має,
Як він світу й людям шкодить -
На обличчя зло виходить.
Ви погляньте навкруги -
В гримасах людям вороги,
Сатана їх сповідав
І собі подобу дав.
Очі - скло, сам козлоногий,
Без рогів - багаторогий,
У поставі темне, хиже,
Холодом і жахом ріже
І вночі і серед лня -
Маячня і чортівня.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=423708
рубрика: Поезія, Езотерична лірика
дата поступления 09.05.2013
Чужа, своя чи вітчизняна
Друга Світова війна,
Незгоєна, невиліковна рана,
Чума історії страшна.
Спитай в загиблих, ветерана,
Що Батьківщину захищав,
Протистояв ворожим станам,
За честь й свободу воював.
Пам’ять, пам’ятники, спомин…
Ти їх не кидай під алтар,
І не волай, тихіше гомін,
Тут спільний біль, а не пожар.
Війна – це розуму межа,
Життю вона завжди чужа!
8.05. 2013р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=423705
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 09.05.2013
На спомин, пам’ять чи на докір
Пам’ятники в Україні височать:
Хто творив, гнітив чи чинив опір,
Кістки котрих в землі лежать.
Творці, співці, повстанці чи тирани,
Герої, зрадники, повії, шахраї,
Князі, царі, гетьмани й отамани -
Діти багатостраждальної землі.
Наша історія, гріхи, здобутки, вади,
Дивись і бач, послухай і почуй,
Коли ж ти взяв чи борешся за владу,
Своє твори, звеличуй і будуй.
Що маєш бережи і про майбутнє дбай,
На Знаки пам’яті руки не піднімай!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=423625
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 08.05.2013
У щасті й нещасті усі люди різні,
Хто терпить, радіє чи Бога хулить,
Хлібець ощасливить недоленьку бідну,
Дещиця у збиток в багатсві гнівить.
Кажуть в народі: «Давай оберемо
Того, що накрався, він нам підсобить!"
Звірині у пащу себе ми кладемо,
Бо в межах закону йому вже не жить.
І жарти, і сльози по – різному бачим,
Той робить, цей краде, вбиває чи рве,
Сумуєм, радієм, сміємся чи плачем,
Зустрівшися з тим, що бере за живе.
Щастя - нещастя прийде від контакту
У власній оцінці, а зовсім не з факту.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=423622
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 08.05.2013
Хто загинув, хто помер,
Чи сивиною заплітає:
Як тоді, так і тепер
Людство вдячно пам’ятає.
Космонавти, астронавти,
Мрійники, романтики, бійці,
Визнані й нереалізовані таланти,
Живі і мертві удальці.
Що збулось, що не збулося,
Що відчув, почув, побачив,
З чим зустрітися прийшлося,
Кого Космос сам відзначив.
Розповів чи втаємничив
Звідане та незвичайне,
В Сірка очі хто позичив
Й реальне назвав нереальним.
В ореолі шани й слави,
З жахом роки проживають -
Всі народи і держави
Новин з Космосу чекають.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=423131
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 06.05.2013
1
В бізнесі, усякий знає,
Жоден шанс не пропадає,
Якщо втратив ти момент –
Скористався конкурент.
Там, де совісті не мають,
За гроші і сан купляють,
З розумом у справі дієш,
То й маленькому радієш.
Мало добрий розум мати,
Вмій його застосувати,
А в ділах твоя успішність
Ще не свідчить про величність.
2
Заможним лише той стає
В кого терпіння й розум є,
Ще й розмінює бажання
На можливість і старання
Робиш діловий портрет -
Твориш свій авторитет,
Трудись і свідок - небо :
Попрацює він на тебе.
Таланить тобі усюди,
Не вір, то брешуть люди,
Як тобі не повезло -
Потрудись усім на зло.
3
Навчився гроші заробляти,
Зумій ними керувати,
Як запанують над тобою,
Станеш вічним їх слугою.
Того лише життя вчить,
Хто до мудрості спішить,
Коли не має тут бажання,
Марні всякі намагання.
Час у справі - ваші гроші,
Божий дар, а не важка ноша,
Навчись розумно витрачати,
Достатньо його будеш мати.
4
Коли ім’я гучне маєш,
То його не виставляш,
Воно саме за себе світить -
Поряд з тінню живе в світі.
Не падай з воза горілиць,
В житті не роби дурниць,
І обходься без бахвальства –
Бо це привілей начальства.
З Богом в серці будеш мріять,
Добре і вічне станеш сіять,
Межу розумну обирай
І всує Бога не згадай.
5
У спорі веди себе рівно,
Тут й паузи багатослівні,
Щоб з тупим не посваритись,
До нього краще придивитись,
Брак розуму, не кожний знає,
Грізною зброєю буває,
Відповідай так на питання,
Щоб опонент забув й останнє.
*
Актуальну обрав тему,
Всебічно дослідив проблему,
Думки свої й чужі зв’язав,
В підсумку - вірш написав.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=423130
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 06.05.2013
Кожний має що втрачати:
Багатство, бізнес чи посаду -
Потрібно кнопку відшукати
І влаштувати тут засаду.
Якщо тобі цього бракує,
Є інші засоби існування,
Бандит і тут тебе чатує,
Знаходить пункт перетинання.
Є ж в тебе дах над головою,
Батьки, діти, рідні, друзі,
Вже з кримінальною косою
На них він мчиться у союзі.
Маєш здоров’я і життя,
І ти не хочеш їх втрачати,
Хоч ти вже бомж і як сміття
Тебе вже можна викидати.
Навіть в цьому стані шкоду
Наносить хамство, цинізм, підлість,
Бо лишилася людська подоба,
Ще маєш совість, честь і гідність.
Гуртом за них ви зацепіться,
Громадою на бій мобілізуйтесь,
Щоби ні з чим не залишиться
Самі бандитів гарно взуйте!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=422894
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 05.05.2013
В Адамі кожний помирає,
В Христі із мертвих воскрешає.
Потрійно лине до небес:
Христос воскрес!
Воістину воскрес!
Щасливо Вам у далечінь!
Амінь.
5.05. 2013р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=422890
рубрика: Поезія, Езотерична лірика
дата поступления 05.05.2013
Було село та загуло,
Забур’яніло, заросло,
Стави зрадливо повсихали,
Дерева вітри поламали,
В садиби змії завітали,
Прийшла біда, недоля, зло.
Зовсім недавно ще ось тут
Юрмився трудівничий люд,
МТС, лікарня, школа працювали.
Одних нема, інші конають,
Остання молодь виїжджає
На людський чи на божий суд.
Покинуті в нещасті хати,
Не будуть більше в них співати,
І мови рідної не чуть,
На храм куми вже не зайдуть,
Весілля в них не загудуть,
Не буде сміху немовляти.
Діди на колодах не сидять,
Не палять власний самосад,
Дівок і парубків не стало,
Що під гармошку танцювали.
Насіння з завзяттям лузала
Бурхлива, жартівлива рать.
Кругом села – море землі,
А в селян паї вже не свої,
Роботи й доходу в них немає,
Орендар скрізь оре, засіває,
Приїздить, урожай збирає,
За кордон, на експорт відправляє -
Панують латифундисти – глитаї.
Що з Україною буде
Як цей фундамент упаде?
Вже інші раси наступають,
Бо Божий промисел триває,
Народи й нації мішає,
І сонце іншим тут зійде!
Як повітря тут - середній клас,
Котрий за себе і за нас
Народ й державу цементує.
Олігархи ж Україну рвуть,
Чужинцям розчищають путь,
І безнадію нам торують.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=422770
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 04.05.2013
(Майже з Івана Франка)
Ти, друже, любиш владу
В державі, в собі, в домі
За цинізм, за зраду,
Знущання по – живому.
Не бачиш голодомору,
Не визнаєш геноциду,
Коли з кожного двору
Тягли навіть обіди.
Все під чисту забрали,
Військами оточили,
Щоб мерли чи конали –
За межі не пустили.
А зараз ти вже дзвониш
Для Неньки Піночета,
Бо там лягли мільйони,
Тут буде кілька тисяч.
Достойні йдуть нащадки,
Влада завжди любима,
Чи світові порядки,
Чи кримінальна сила.
Нічого не навчився,
Не чув і не побачив,
Хоч у свій час опікся,
І всім життям завдячив.
Хай хата буде скраю,
Хай інші будуть вади,
В усі часи - не вітаю
Чужу мені владу!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=422768
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 04.05.2013
Народження, зростання, старіння,
Минуле, сьогодення, майбуття,
Долі веління, злети й падіння -
Короткий вік усього життя.
Жити, робити, кохати, любити,
У радості, щасті чи в горі,
Шукати, знаходить, ламати, творити
В житейськім бурхливому морі.
Мети досягти і долю знайти,
Зустріти, побачить, почути,
Від ревнощів, заздрості вберегтись
І істину осягнути, збагнути.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=422090
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 01.05.2013
Багато свят в моїй країні
Сани й стани встановили,
Самі Незалежну Батьківщину
Першого Грудня народили!
Увесь народ, не можновладці:
Поштовх до правди, подих волі
Змели режим христопродавців,
Самостійну обрали долю.
Зніми з очей рожеві окуляри,
Голову попелом не посипай,
Карай сам, а не вимагай кари,
Й до Бога всує не волай.
Коли сам обрав собі дорогу -
За вибір свій відповідай,
За право й правду, шукай змогу
Cвій впорядковувати край.
Це твоє свято, мій народе,
Найвище і найсвятіше:
Сам обрав ти шлях свободи
І доказав кому видніше!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=422089
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 01.05.2013
1
Коли розум зло туманить
Там, де правда з чортом спить,
Люд зневолений в кайданах –
Гони геть потворну мить!
Як душу праведну терзають
А кривда душить і волить,
Нещастя й недоля обіймють –
Відлети жахлива мить!
Де совість взята у полон
Та серце ниє і щимить
І беззаконням є закон –
Пропади нещадна мить!
Життю ціна базарний гріш
Де насильство процвітає,
Мить вічністю приростає -
Бо за себе не стоїш!
2
Коли ж люди всі щасливі,
Доля й радість сміх живить,
Маєш вільну Батьківщину -
Зупинись казкова мить!
Щирість першого кохання
В серці жайвором дзвенить,
Мить обіймів, пізнавання -
Це щаслива в житті мить.
Чудова мить бути коханим,
Пристрасті мати божевілля,
На власному життя весіллі
Бути званим і жаданим.
Йди мить у безліч поколінь,
В села й міста, ліси і гори,
Якщо стомилась - відпочинь,
Хай првда кривду завжди боре!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=421938
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 30.04.2013
Ідеї живуть самостійно,
Скрізь почуваються привільно,
Буває, в голову приходять -
Одну спочатку колобродять.
Коли ж стають вони на часі -
Гуртуються, юрмляться в масі,
Опору в ній собі знаходять,
То вже народом верховодять.
Чи від натхнення, чи розпуки
Беруть тут долю в свої руки:
Закону десятинна шкода* –
І вже в парламенті «Свобода»!
Це поки що, а далі буде,
Згадає плебс, що він – теж люди,
Господар землі й держави свої
А не комусь якісь там гої!
З вогнем загралась шайка сита
Від шахрая і до бандита,
До державного усього ласа –
Ох, тут спрацює Закон маси!
_______________________________________________________
*ВРУ Законом про мовну політику визначила панування
меншості над більшістю – 10% не українців мають право в
державних установах регіонів України(область, район, місто,
село) замінити використання державної мови на регіональну.
Наприклад, кримінальні депутати райцентру Берегове
запровадили угорську мову і заставляють місцевих
українських чиновників вживати її при виконанні обов'язків
державного службовця.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=421936
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 30.04.2013
Відчуття, почуття, бажання, терпіння.
Робота, турбота, думка, стремління.
Недарма кажуть, що твоє відчуття -
Це барометр якості усього життя.
Що, і як, і скрізь сам відчуваєш,
Так в світі живеш і в ньому те маєш.
Світ добре бачиш, навколо все чуєш,
Маєш приємність, комфортно існуєш.
Смак гарний в тебе, нюх не підводить,
Свого досягаєш, як щось не зашкодить.
Ноги прудкі, ще вуха все чують,
Щастя доганяєш і очі радіють.
Розумом керуєш, думка будить слово,
Правду відчуваєш і бачиш ще нове.
Терпиш в тілі болі, страждання і муки,
Святкуєш в любові, біжиш від розлуки.
Бачиш сонце ясне і світ цей прекрасний,
Кругом всі щасливі, один ти нещасний .
Знать, не так відчуваєш, не так і міркуєш –
Щасливий, нещасний – лиш сам пророкуєш.
Налаштуйся на добре, протри окуляри,
Промінь пробиває й густі, темні хмари.
Готуй знаряддя, доглядай за насінням,
В посівах й садінні – є боже веління.
Сій всюди добро і даруй всім усмішку,
Сади щастя - прибуде в життєвім затишку.
Зможеш обняти, пестить, говорити,
То значить ти вартий у цім світі жити.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=421709
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 29.04.2013
Своє – чуже, чуже – своє.
Бажання є, сенсу – немає.
Життя її, життя твоє
В єдину долю не єднає.
В чужій душі твоя душа.
В твоїй душі чужа страждає.
Розпач. Довіра. Лезо ножа.
Долю безжалісно ламають.
Спіши. Чекай. Біжи. Сиди.
Переймай, що не переймає.
Шукай, цілуй її сліди.
Долі без пошуку немає.
Учись. Не вчись. Лови. Пускай.
Спокій і гнів. Тюрма і воля.
Мовчи. Кричи. Борись. Гуляй,
Поки покличе тебе доля.
Смійся. Плач. Лінуйсь. Трудись.
Їж. Голодуй. Напивайсь. Не пий.
Сумуй. Жартуй. Жалій. Гнівись.
Ти у долі – назавжди чужий.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=421705
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 29.04.2013
Капіталізм - для людей діяльних,
Ініціативних, енергійних, аморальних.
Совкові довго думали, гадали,
Їх кримінальні обігнали.
Поки ці від совісті звільнялись,
Нахапали ті, що її не мали!
Тепер криміналітет олігархує,
Совків експлуатує і грабує.
Але загрозу олігархи мають –
Покоління не совкове виростає!
За комп’ютером завжди сидить,
Багато бачить, швидко вчить.
До лампи їм мораль й авторитети -
Вирівнюються психологія й багнети!
По – капіталістичному хочуть жить,
Лиш той встигає, хто спішить!
З вовками жить, по вовчи вити,
Щоб не замерзнути, спіши нагріти!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=421439
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 28.04.2013
Як Хліб у смітнику побачу,
Хтось святотатство учинив,
Прогніваюсь, а то й заплачу -
Дитинство в голоді прожив.
Хліб у нас вже не дешевий,
І дороге цілком життя,
То ж не витримують нерви,
Коли буханку кидають в сміття.
Працелюбність і порядність славлять
Мого народу у віках,
То де ж його історична пам'ять,
Про Хліб, що зріє на сльозах!
Про голод, голодомори, геноциди,
Страшне й сумне двадцяте століття –
Три рази більшовицькі гаспиди
Кидали нас в голодне лихоліття.
Двадцять другий, тридцять третій,
Голодний і холодний сорок сьомий:
При недородах і при врожаях –
Померли не тисячі, мільйони!
О, люд безпам’ятний, забутий Богом!
На Схід чи Захід ти плетешся,
Ніяк не обереш дорогу,
В двадцяте, не дай Бог, вернешся!
Як мають ще тебе карати,
Якого лиха треба краю,
Щоб зміг навік запам’ятати:
Дорога й хліб – ціну життя складають!
Боже, допоможи нам всім доперти!
Хвилююся. В день геноциду і скорботи
Вперше з народом чотири Президенти
Стояли разом, а не напроти!
*
При недороді, неврожаї
Голодні роки бувають.
Ні голодомори, ні геноциди злії
В Своїй Державі неможливі!
26.11. 2011р., Київ.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=421436
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 28.04.2013
В молодості та й в зрілості несешся,
Ініціюєш, крутишся, на гору рвешся,
Розпочинаєш, доводиш, завершаєш,
Багато хочеш, трудися, встигаєш.
Амбіції й престиж скрізь підганяють.
Життя заповнене, часу немає.
Під старість так вже не спішиш -
Сиди, думай, обмірковуй, пиши.
Спокійно вникай у сенс життя,
На думку приходять радість, каяття.
Смуток серце збурює та огортає,
Як бачиш, що слон з посудом гуляє.
Тужить душа у краю милім,
Де розгулялася нечиста сила.
Та й сам бачиш, що не все зробив,
Трудився, не до кохав, не до любив.
Уваги комусь не достатньо уділив ,
На щось не хватило розуму чи сил.
Як дії чи рішення не такі приймав,
Бачить Бог, що злого помислу не мав.
Та щире мав завжди сумління,
Не останнім був в своєму поколінні.
Турбувався на бурхливому зламу віків
Про рідних, близьких, співробітників.
Подяку ніколи не чекав. Не треба.
По ділах віддячать: бачить Небо.
А сенс життя тоді лиш має,
Коли живеш, а не доживаєш.
Лиш до того часу життя гідний,
Якщо комусь іще потрібний.
Коли ж потрібність ця зникає,
Життя твоє те ж сенс втрачає…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=421214
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 27.04.2013
Дитяточко народилось -
В небі зірка засвітилась.
Лико нове засіяло –
Людей більше в світі стало.
Дорослі в личко заглядають,
Свої риси в нім шукають.
І дитятко золоте
Розвивається й росте.
Личко морщить, бува – плаче
А доля його уже скаче!
Вітром віє, сонцем сяє -
Що ж дитя в житті чекає!?
Підростає, розквітає…
Батькам - кращого немає!
Люди дивляться, радіють,
Що ж ця доля тут посіє!
На Божому щедрім полі
Ростуть добрі і злі долі.
Душу Бог коли вселяє,
З нею й долю визначає.
Бог ревнитель, в душу горне
Всі покоління попередні.
Аж до четвертого коліна,
Без винятку чи заміни.
Хто з дідів – прадідів як жив –
То так й малому заслужив!
Предки праведні в дитяти –
Доля - подарунок в свято!
Коли ж гріхи – чередою,
В малого доля буде злою!
В Божому промислі залежність
Та волі Божої безмежність.
То ж прийшло собі в життя
Непорочненьке дитя,
А в житті його чекає,
Що з поколінь Бог назбирає!
По життю - характер, вчинки
Наводять на лице хмаринки.
Коли ж тут злії прибамбаси –
На обличчі зморшки чи гримаси!
Як в житті добрих вчинків повно –
З віком чоло стає духовним!
Його Господь благословляє –
Постава благовидністю сіяє!
Коли на спадкоємну злую долю
Злі вчинки сиплються поволі,
На старість - не лице, гримаса ,
Жахнешся, як зустрінеш часом.
Літня людина Перстом Божим
На злу чи добру долю схожа.
Все те, що її душа вміщає,
Бог на обличчя виставляє.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=421210
рубрика: Поезія, Езотерична лірика
дата поступления 27.04.2013
Сонце світить, та не гріє,
Вітерець тихенько віє,
Хмарки повзуть, нависають,
Дощик людям обіцяють.
Природа щиро і завзято
Готує урожаю свято.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=421067
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 26.04.2013
Сонце з неба гріє,
Хмари пропливають,
Дівча має мрію,
Та щастя не має.
Десь веселка грає,
П’є водицю в річці,
Смуток виглядає
В кораловім намисті.
В недолі доля ходить,
В надії - безнадія,
Нещастя хороводить
Тугу, біль і мрію.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=421062
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 26.04.2013
Жизнь идет. Спешат года.
А ты сияй, моя звезда,
У зимний холод, летний зной
Будь путеводною звездой.
При луне, в кромешной мгле,
На небесах и на земле
Гори, лучись, свети, сверкай,
Стой маяком и направляй.
Время течет. А ты всегда
Удачу шли, моя звезда,
И в память о родной звезде,
Ты там, где хочешь, ты – везде!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=420879
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.04.2013
(Авторская песня)
Моя милая девчонка,
Не присаживайся в сторонке,
Не прячь карие глаза,
Ведь любовь прикрыть нельзя!
И пламя страсти
Из глаз струится,
Ты - мое счастье,
Моя жар – птица!
Садись по – ближе,
Дай обниму тебя,
Моя желанная,
Моя любимая!
Когда смеешься,
Солнце сияет,
А загрустишь ты,
Ночь наступает.
Садись по- ближе,
Дай обниму тебя,
Моя желанная,
Моя любимая!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=420877
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.04.2013
Туман сірий, сивий, білий
В голові чи на землі ,
Хто крилатий, хто безкрилий -
Визначено на чолі.
Сірий туман сніг з’їдає,
Душу й серце тужить,
Думки важкі наганяє –
У недолі служить.
Туман сивий іній ніжить
На морозі й сонці :
Серцю - радість, думці – свіжість,
Душі - світле віконце.
Білий туман пливе яром
З річки на долину
Там спалахує пожаром
На кущах калини.
В душу й серце заглядає,
Полонить поволі,
Юним часом посилає
Любов, щастя й долю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=420614
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 24.04.2013
Вересень - жовтень. Літо бабів,
Поплили тумани сиві,
Можливе це лиш в Україні
Щоб топінамбур так розцвів.
Хризантеми ваблять розмаїттям,
Мороз зібрав з довкілля бджоли,
Чарівне чорнобривців коло,
Й раптом - диво довголіття!
Городина вже давно зібрана,
Вітер осиротілу землю сушить,
Височать пятиметрові груші,
Маківки китицями заквітчані.
Бутон чи шишка у букеті
Сонячним сяйвом розцвітає,
І дива кращого не має -
Осіннє диво на планеті.
Казково ростуть в землі груші,
Та ні з чим не порівняти:
Дивитись, бачити і відчувати
Як квітка проникає в душу.
Золото осені, мов літом чи весною,
Віночок сонць на шиї лебединій,
Стою щасливий, очманілий,
Зачарований незвичною красою!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=420612
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 24.04.2013
Була весна, щедре літо,
Вже й осінь настала,
Сонце з неба мало світить,
В яр тумани впали.
Вода чорніє у ставку,
Вітер хвилю гонить,
Шум тривожний у гайку,
Стих пташиний гомін.
Лист зривається й летить
У негожу днину,
Серце козака болить –
Мила на чужині.
Чужу матір в Італії
Тужно доглядає,
Його люба конвалія
В наймах пропадає.
Не родись красивим,
А родись щасливим:
Плаче дівча на чужині
За краєм і милим.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=420378
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.04.2013
При долині кущ калини,
Під кущем полин – трава.
Зграйка пташок полохливих
Тут гніздо своє звила.
Під калиною зустрілась
Чорнобрива з козаком,
Гомоніли і любились,
Кохаючись за селом.
У очах веселка грає,
Русу косу заплітає,
Для неї соловей співає,
Дівча щастя виглядає.
Назбирала милих квіток,
Віночок із них сплела,
Огортає душу смуток,
Довго милого нема.
Вже і сонце заховалось,
Над долиною туман.
Серце з туги розривалось,
Похиливсь дівочий стан.
Де ж ти, голуб сизокрилий,
Може муки десь прийняв,
Чи ще любиш, чи покинув,
А чи іншу покохав ?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=420376
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.04.2013
Оленко, рідна! Тобі – слава
За онука Богуслава,
Самий вдалий в житті крок:
Ну, нарешті, є Божок!!!
Зійшла тепер й моя зоря,
Маю онука - богатиря:
Чотири п’ятсот і шістдесят -
Такі висоти змогла взять!
На другий день після Різдва,
Під католиків дива,
О шістнадцятій годині
Бог подарував їй сина!
Цей козак, наш карапуз
Новий очолив союз
З Білорусі й Латвії
І України знатної.
Довго серденько смутніло,
Бо прізвище сиротіло,
Слава Богу, дочекався,
Без надії, сподівався!
Онучок й правнучку маю
Їх люблю і поважаю,
Всі розумниці й красуні.
Ура! Росте козак в Україні!
26.12. 2012р., Київ
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=420213
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 22.04.2013
Зустрілись друзі, напились,
Родинні дати відзначали,
Свята гостинно відбували,
У радість, в горі обнялись.
Без міри п’є , бо хоче пити,
Любо йому саме сп’яніння,
Ніяких докорів сумління,
Що близьким заважає жити.
Як вчасно прірву усвідомив,
Відповідальність за малечу,
Духовну і фізичну порожнечу
Спиртним ще зовсім не залив -
Сам з собою поборись,
Побач дебила й зупинись!
*
Ми – трипільці, пам’ятай,
Більше трьох не наливай!
Після – душа міру знає,
Всяк сам собі наливає…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=420148
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 22.04.2013
День – в поспіль. Мохнатий джміль
Останні квіти облітає,
Комар з засідки налітає,
Скрізь лізе, мов на тичину хміль.
Мухи гудуть. Їх добре чуть,
Мигтять і злісно налітають,
У річці щуки викидають ,
Повільно сутінки повзуть
.
В кінці дня звичайна метушня,
Хто що не встиг, те доробляє,
Осіння ніч на всіх чекає,
Хто чітко йшов, брів навмання.
Таке життя. Наше буття:
Ранок, день, вечір на носі -
Народжує, ростить чи косить,
Святить чи викидає на сміття.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=420062
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 21.04.2013
Народився, зірка з’явилась,
Бог лиш мету визначає,
В житті обмежує, сприяє,
Ростить, пестить, наставляє
Щоб жив, учився і трудився.
Дитинство у юнь завело,
Коханням вона засіяла,
Діток твоїх зустрічала,
В сімейнім затишку єднала,
Аж тут сивиною замело.
Нащадки на рідній землі -
Квіти, плоди та коріння,
Яке заклав в них насіння,
Зло чи добро скрізь посіяв -
Слід вийде після на чолі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=420061
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 21.04.2013
Час іде, життя триває
Безперервно й невблаганно,
Народжуються, виростають
За межу ідуть неждано.
Йде на зміну зміна зміні,
Заперечують постійно,
Сама вічність в переміні
І прогрес під небом синім.
Вік живи і вік навчайся -
В дурнях старість зустрічаєш,
Дивися і начувайся -
Завжди чогось «не доганяєш».
Душу тішить, серце гріє
Від онуки щире слово:
«Хай роки вас не старіють,
Будьте завжди живі й здорові!»
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=419529
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 19.04.2013
Батько дітей життю вчить,
Мама в нього споряджає.
Важко сиротині жить
Як кого із них немає.
А ще важче сиротині,
Що лишилась без батьків.
Бо замінити їх дитині
Ніхто у світі не зумів.
Сім’ю берегти й кріпити
Сам Всевишній вимагає,
Повноцінним життям жити -
Покоління щасливе виростає.
Ширяться громадянські шлюби,
Одностатеві теж зростають.
В прославлянні перелюбів
Часи останні наступають!
Сиротіють сім’ї, старі люди.
Держава наша сиротіє.
Здібні виїжджають, і повсюди
За рахунок їх інші міцніють.
Сиротами в найми йдуть
В люди вибиваються, буває,
А дома батьки сумно ждуть,
Україна тужить й виглядає.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=419528
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 19.04.2013
Рік набрав чотири пори
Й чотири квартали обняв,
В любові, щасті і у горі
Лиш частково поєднав.
Між собою не співпали:
Весна, що славиться любов’ю
Перший кварта підтоптала,
Зимній, багатий на здоров’я.
Любов завжди у перше рветься,
Хоч другий номер в році має,
Та сповна літу віддається,
Що в третій квартал попадає.
Літує щастя буйним цвітом,
Коли любов повагу має,
Аж тут осінь крутить світом
Й четвертий квартал все ламає.
Грудки в четвертий зима зносить,
Їх в нетривке понакидає,
І часто горе тим приносить,
Хто свою долю зневажає.
Коли людина в міжсезоння
У вихор життя попадає,
Любов, щастя чи безодня
У порі кварталом чекає.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=419310
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 18.04.2013
В грудні грудки на городах,
На деревах сивина,
Панцир льодовий на водах,
В їжаку озимина.
Зашуміло, потемніло,
Завихрилося листом,
Зима в права свої вступила,
Сипле дрібненьким сніжком.
Розігралась завірюха,
Жваво валить густий сніг,
Б’є в обличчя, очі, вуха,
Вітер прямо валить з ніг.
Цілу ніч все лютувало,
Стихло з ранку, морозець,
Сонечко безхмарно встало,
Тихо віє вітерець.
Прямо з двору – кучугури:
За санчата і гайда,
Хто на лижі й хутко в гору,
Кому інше знаряддя.
Галас, вереск, крик і сміх,
Під неділю зазиміло,
Всім на радість перший сніг,
Для малечі - першим ділом.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=419308
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 18.04.2013
Свою думку завжди мав,
Й за неї ховався,
Доноси й рецензії писав
В псевдонім убрався.
Брехню сіяв і наклепи,
Викривав конкретно,
Ножі в спину чи багнети
Скрізь вставляв дотепно.
Де добро – у нього зло,
Кривда замість правди,
Що було, то не було,
За це мав посади.
Мав зарплату й премії
В пошані та славі:
Ось такі в нас генії -
Міць влади й держави.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=419101
рубрика: Поезія, Сатира
дата поступления 17.04.2013
Коли щедрий подолянин
«До тебе!» - чарку піднімає,
Волелюбний галичанин
Честь і гідність надихає,
Умілі волиняні й буковинці,
Справжні трудяги донеччани,
Завзяті кримчаки й таврійці,
Мирні северяни й слобожани,
Полтаво - черкаські мовотворці,
Київ мудрий і сакральний,
Нащадки славних запорожців
Міцніють в щирому єднанні:
Щоденно, мов на Свято Злуки,
Вплети в Соборність свої руки!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=419098
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 17.04.2013
Оспівана геніально, вдячно і величально
Осіння пора наступає,
Часто буйно вітрить, смачно й довго дощить,
Одягає й в хати заганяє.
Вже пустіють поля, сиротіє земля,
Листя жовте з дерев опадає,
Птахи смуток несуть і у звідану путь,
Відлітаючи, нас покидають.
Ось летять журавлі в свої теплі краї,
Прощально крильми нам махають,
Своє тужне «курлі» із небес до землі
Посилають, душі й серця забирають.
Ліс в задумі стоїть, золотить, багрянить,
Сльози – роси на землю скидає,
Вітер в кронах шумить і безжально щомить
Лист зриває й грайливо кружляє.
Шкільна осіння пора, гомінка дітвора,
Турботливі мами й бабусі,
Автомобілі снують, торують в школу їм путь -
Все у звичнім життєвому русі.
Ще троянди цвітуть, поряд астри ростуть,
Хоч осінь за тин заглядає,
На добро шле квітки, а до зла – колючки,
Всім заслужене щедро вертає.
Зазеленіла озимина, значить буде весна,
Хоч зима і морози чекають,
Хто все встиг і придбав та в комори заклав,
Ну а коник нехай пострибає.
Думки бродять з дощем, душі й серцю на щем
До пісень і віршів спонукають,
Хоч туман і дощить, а трудитись, щоб жить
Усі люди в надії бажають.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=418858
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 16.04.2013
1
«Які очі в коханої, -
У сонця питаю, -
Ти всіх грієш, звеселяєш
Від краю й до краю?»
«Ясні очі, - сонце каже,-
Щастям засівають,
Омріяні, замріяні
Люблять й поважають».
2
«Які очі в коханої, -
До вітру звертаюсь, -
Ти господар у природі
Усе бачиш й знаєш?»
«Темні очі у дівчини, -
Вітер навертає, -
Що нещадно душу травлять,
Серце розривають».
3
«Які очі в коханої, -
До морозу кличу, -
Всіма долями ти граєш,
Принизиш, звеличиш?»
«Холодні очі в коханої, -
Мороз відповідає, -
Розум, гонор добрий мають,
Такі не кохають.»
4
«Земле моя рідна ненько, -
Став я на коліна, -
Які очі – перли має
Кохана дівчина:
Ясні, темні чи холодні,
Зелені, сині, голубі,
Сірі, жовті, карі, чорні -
Які бачаться тобі?»
5
Вислухала сива ненька,
На весну звернула:
«Голубі або синенькі!», -
Та їй підморгнула.
Розсміялась земля з цього
Та й пішла до літа :
«Зелені!», – почулося від нього, -
Як налите жито.»
6
«Жовті очі або сірі, -
Осінь їй говорить, -
Такі очі має мила
І неземну вроду.»
«Чорні очі в коханої,
Може, навіть, карі!» -
Зима прийшла незваною
В заметільній хмарі.
7
Задумалась земля – ненька,
Омила морем сушу:
«Сам ти розберись гарненько,
Заглянь в її душу,
Очі – дзеркало душі,
Коли вона говорить -
Почуєш, побачиш, зрозумієш
Очей стан й їх колір.
8
У коханні, у розлуці,
До всякого люду,
Хто байдужий, кого люблять -
Різні очі будуть.
Чи благальні, чи повчальні,
Чи фарами сяють,
З почуттями у змаганні
Душу відкривають.
9
Сяє тобі ясне сонце,
Хмарки пропливають -
Очі, як душі віконце,
Все оповідають.
Коли раптом задощило,
Чи блискавка з громом -
Не твоя у цей час мила
Ні тілом, ні словом!»
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=418854
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 16.04.2013
Найбільше літо я люблю
За сонце, за тепло, за волю,
Ніжусь і купаюсь вволю,
Сонячні промені ловлю.
Ну й що, що мухи й комарі,
Чи комашня на світло мчиться -
Зумій не дати поживиться
І на собі й на дітворі!
Зате тепло таке добро
І вітерець пестить й голубить
Чи присипає чи розбудить
Якщо спішиш ти на Дніпро.
Коли Десна тобі всміхнулась,
Помандрував в Карпати, Крим -
Веселим настроєм своїм
До тебе доля обернулась.
Коли ти трудишся на себе,
Робиш в наймах, підробляєш,
Чи гірку долю проклинаєш,
Бо небо відвернулося від тебе.
Або прийшла тяжка пора,
Коли розгнівалась природа:
Безхмарна, сонячна погода,
Страшна, палаюча жара.
Щоб не було, та тепле літо
У день, вночі, в погоду і негоду
Сприяє скрізь всьому народу,
Допомагає вижити і жити.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=418588
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 15.04.2013
Влітку пасмурного дня,
Ні сіло, ні встало,
Вовк, лисиця та свиня
В западню попали.
Вовк собі не журиться,
Пристрасть наганяє,
Бо є м'ясо й молодиця -
Що душа бажає!
Лиса ніжиться грайливо,
Теж спасибі долі,
Поряд мужик і м’ясиво
В ямі на приколі.
А свині куди податись,
Аж дві страшні пащі,
Попросилась проспівати -
В пісні згинуть краще.
Надали останнє слово,
Й тут - заверещало!
Люди збіглися навколо
Й звірів пов’язали.
Вовк у регіт, як в кислицю,
Мов щойно з дурдому:
Тримав їжу й молодицю –
Захотів ще й шоу!
*
Коли хочеш все й відразу
Нема гарантії від сказу!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=418577
рубрика: Поезія, Байка
дата поступления 15.04.2013
Ночі коротші, а дні довші,
Місяць сонцю уступає
Світильну свою ношу,
Все піднімається і оживає.
Занепокоєння в природі,
Проміння сонця яскравіють,
Прийшло замішання в погоду,
Сніги місцями потемніли.
Сочаться сльози в чисту воду,
Вдень – озерце, очиці - зранку,
Мороз ще має насолоду
Тепло обняти на світанку.
Вітер хмари розганяє,
І хуртовини не пускає,
З неволі сонце визволяє,
Мороз в вуздечку одягає.
В гілках надія оживає,
Бруньки губи надувають,
Горобчик з гнізда виглядає,
Сусідку ластівку чекає.
Курличуть в небі журавлі,
Тривожний гомін їх несеться,
Спішать до рідної землі,
Хоч вона ще холодом озветься.
Дівча у люстерко сміється,
Мрійливо косу заплітає,
Весною юнка в ній проснеться,
Що ще так солодко дрімає.
Скоро загуркоче грім,
Змія здійметься над полями,
Села й міста в світінні тім
Омиються весняними дощами.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=418330
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 14.04.2013
У небі сяє зоря рання,
Тихенько мріє вітерцем:
Царить мистецтво чаклування
Над великодним яйцем.
В корсетці і у вишиванці,
В руках писалець та яйце
За стіл сідає чарівниця
Із зосередженим лицем.
В думках веселе розмаїття
Традицій славних вікових,
Писалець водить довголіттям
Із барв небесних і земних.
Писанка – чудо від Небес:
Христос воскрес!
Воістину воскрес!
_____________________________________________
* За матеріалами газети «Вечірній Київ» від
30 квітня 2002року. Верхня світлина – Маша Божок,
нижня – Галя і Маша Божок із своєю вчителькою,
народною майстринею Тамарою Глушенок з «Клубу
писанкарства» при Київському будинку вчителя.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=418314
рубрика: Поезія, Езотерична лірика
дата поступления 14.04.2013
При долині кущ калини,
Під кущем полин – трава.
Зграйка пташок полохливих
Тут гніздо своє звила.
Під калиною зустрілась
Чорнобрива з козаком,
Гомоніли і любились,
Кохаючись за селом.
У очах веселка грає,
Русу косу заплітає,
Для неї соловей співає,
Дівча щастя виглядає.
Назбирала милих квіток,
Віночок із них сплела,
Огортає душу смуток,
Довго милого нема.
Вже і сонце заховалось,
Над долиною туман.
Серце з туги розривалось,
Похиливсь дівочий стан.
Де ж ти, голуб сизокрилий,
Може муки десь прийняв,
Чи ще любиш, чи покинув,
А чи іншу покохав ?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=418120
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.04.2013
Від Карпат і до Донбасу
Гордо лине слава наша.
Пора вже усміхнутись долі
В Європейськім і Світовім
Футболі!
Приспів
Вперед, гравці любимі,
В бажанні ми єдині,
Стадіон волає –
Хай наш перемагає!
Хлопці в повній силі,
В любові й дружбі щирі,
З м’ячем на полі вправні,
Дівчатам любі й славні.
Приспів
Вперед, гравці любимі,
Ви - гордість України,
Стадіон волає –
Хай наш перемагає!
Вболівальники чекають
Перемог, здобутків, слави.
Ви ж в нас справжні вояки -
Нащадки славних козаків!
Приспів
Вперед, гравці любимі,
Ви – слава України,
Стадіон волає –
Хай наш перемагає!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=418118
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 13.04.2013
Загриміло, зашуміло,
Лист осики шелестить,
Завихріло, закрутило,
Дощ не йде, а так, дощить.
Кульки, бульки на листочках,
На вікні навскіс стріла,
Під хатину мама – квочка
Курчат – діток завела.
Мокрий півень хороводить,
А весела дітвора
З сіней - схованки виходить -
Їй погратися пора.
Штанці вправно підібгавши
По траві погарцювати,
Душ прийняли, й насміявшись,
Знову всі гайнули в хату.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=417840
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 12.04.2013
Кличуть свисток, любима гра
На берег сивого Дніпра
За перемогою на полі
В Європейському футболі!
Приспів:
Вперед, футбольні гранди,
Команда на команду!
Фанати порвуть тишу,
Святкує - найсильніший!
В любові й дружбі вірні,
Мужні й не покірні,
Всі технічні та швидкі,
В борні справжні вояки.
Приспів:
Вперед, футбольні гранди,
Команда на команду!
Фанати порвуть тишу,
Святкує - найсильніший!
Єдині в завзятті своїм,
Стадіон наш рідний дім,
Здобудем гучну славу
Для себе й для держави!
Приспів:
Вперед, футбольні гранди,
Команда на команду!
Фанати порвуть тишу,
Святкує - найсильніший!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=417838
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 12.04.2013
Чеше Галя косу,
Рученьки здіймає,
А в очах чарівних
Вже веселка грає.
Шия лебедина,
Стан гнучкий тополі,
Очі сині – сині,
Як волошки в полі.
Десь уже Іванко
За Галею в’ється,
А в її світанках
Ще дитя сміється.
Щирії розмови,
Безхитрісне слово
Кличуть до любові
Хлопця молодого.
Заплітай ще косу,
Веснувати рано.
В житті стоголосім
Ще прийде Іванко.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=417561
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.04.2013
На бульварі тополенька,
В гаю яворина.
Плаче – тужить дівчинонька
В нещасну годину.
Батька – матір поховала,
Милий насміявся,
Зозулею закувала,
Відлік перервався.
Пішла була обійняти
За фахом роботу.
Треба панові віддатись
За його турботу.
Мало того, що робити
Важко заставляє,
Треба йому догодити,
Як спати лягає.
Кругом люди щастям мріють,
З екрану несеться –
Гарно так живе повія,
Що гейшею зветься.
А тут здібності, фах маєш,
Та небесну вроду.
Бог не бачить і не знає,
Хоч з мосту та в воду.
Одному – роботі, пану
Була б догоджала.
Краще б судженому
Якби доля склалась.
По явору та тополі
Буйний вітер віє.
Пошли, Боже, ти їй долю,
Бо одна загине.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=417552
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 11.04.2013
Вийшла дівчина по воду
Зі срібним відерцем.
Запало на красу – вроду
Козакове серце.
Ой заграли – заспівали
Його струни серця.
Дівка воду набирала
В обнімку з вітерцем.
Вода тихо дзюркотіла.
Крутилось озерце,
Посилало мечі – стріли
У козацьке серце.
Де й поділося завзяття,
Очі знахабнілі.
Слова злились у сум’яті,
Підійшов не сміло.
Дівча дзвінко розсміялось,
Водою хлюпнуло.
Ще коханням не озвались
Її серця струни!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=417247
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.04.2013
В унісон з Богом Єдиним,
Його поважним камертоном
Душа на хвилях пісні лине,
Малиновим озветься дзвоном.
На сміх чи стогін відкликнеться,
Радіє щиро чи сумує,
На крилах у височінь несеться,
Коли звучить на власних струнах.
Світ навколишній сприймає,
Голубить рідних і пестить,
Співчуває і співпереживає,
Від несправедливості болить.
Спішить зеленою травою,
Грудьми повітря розсікає,
І в хлібі з ранньою росою
Велику насолоду має.
Жайвір пісеньку виводить.
На житі вітер хвилі пише.
Хмарки пливуть і сонце сходить.
В полі панує щира тиша.
Чи в місті садить гарні квіти,
Милується архітектурою довкола,
Зграйками гомінливих діток
Біжить в садочок чи до школи.
На зустріч щастю, своїй долі
Серце і руки розкриває,
В Україні рідній, на вольній волі
Хай Господь благословляє!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=417245
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 10.04.2013
Жизнь идет. Спешат года.
А ты сияй, моя звезда,
У зимний холод, летний зной
Будь путеводною звездой.
При луне, в кромешной мгле,
На небесах и на земле
Гори, лучись, свети, сверкай,
Стой маяком и направляй.
Время течет. А ты всегда
Удачу шли, моя звезда,
И в память о родной звезде,
Ты там, где хочешь, ты – везде!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=417042
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.04.2013
(З Марини Цвєтаєвої)
1
Кохаю те, що ви хворієте не мною.
Кохаю те, що хвора я не вами,
Що шар земний під нашою ходою
Не попливе у безвісті туманній.
Кохаю те, що можна стать смішною,
Легковажною, не граючи словами,
Не червоніти фарбою цнотною
Від дотику легкого рукавами.
Кохаю те, що часом при мені
Ви іншу пестите й цілуєте спокійно,
Не пророкуєте в пекельному вогні
Горіть мені за те, що я свавільна,
2
Що моє ім’я, мій добрий друг,
Не згадуєте в день, чи в ніч сумную,
Що ніколи в церкві добрий піп
Не проспіва над нами: Алілуйя!
Як жартома сказала, що покласти
Жіночі очі тут нема на кого,
Й раптом, на щастя чи нещастя,
Запропонували ви імення свого.
Як вихор, пристрасті тоді знялись,
Як блискавка у небі, запалали,
В людській недолі дві долі обнялись,
Та разом долею від так й не стали.
3
Спасибі вам і серцем і душею
За те, що ви мене, не відаючи самі,
Так любите: за вболівання долею моєю,
Зустрічі наші рідкі під небесами,
За щире співчуття, добрі слова,
Тепло душі і серця щедрі струни,
Що повага до кожного в обох жива,
За те, що вберегла вона від згуби,
За наші під місяцем негуляння,
За тепле сонце не у нас над головами,
За те, що пам’ятні ніжні смеркання,
За те, що подумки я завжди з вами.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=417040
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.04.2013
Батька, майже, зовсім не знаю,
Тридцятирічним на війну він йшов.
Силюся, згадую, щось пригадаю –
Щойно лиш третій рік пішов.
Ось так безбатченком і виріс,
Змалку трудивсь, голодував.
Палку любов до батька виніс,
Хоч ласки батька й не зазнав.
Принесли сини картину в хату,
Художник батьків змалював.
Гляну. Душить. Слово «тату»
Йому ні разу не сказав…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=416815
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 08.04.2013
Батько дітей життю вчить,
Мама в нього споряджає.
Важко сиротині жить
Як кого із них немає.
А ще важче сиротині,
Що лишилась без батьків.
Бо замінити їх дитині
Ніхто у світі не зумів.
Сім’ю берегти й кріпити
Сам Всевишній вимагає,
Повноцінним життям жити -
Покоління щасливе виростає.
Ширяться громадянські шлюби,
Одностатеві теж зростають.
В прославлянні перелюбів
Часи останні наступають!
Сиротіють сім’ї, старі люди.
Держава наша сиротіє.
Здібні виїжджають, і повсюди
За рахунок їх інші міцніють.
Сиротами в найми йдуть
В люди вибиваються, буває,
А дома батьки сумно ждуть,
Україна тужить й виглядає.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=416811
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 08.04.2013
Трьохсотлітній дуб. Сосна, ялини
На поляні біля школи.
Такою Мала Батьківщина
Не забудеться ніколи!
Парк, каштанова алея,
Альтанка в магноліях й бузку,
Руїни замку Кочубея,
Човни на панському ставку.
Після дощу веселка грає.
Сонце над обрієм висить.
Десятикласниці співають,
Веснують жити і любить.
Мрійливо верби віти миють.
Змією стелеться вода.
В серці юнацьким пломеніє
Недосказанність й журба.
Дитинство голодне й босе
У цім раю бурхливо йшло.
І озвалось стоголоссям,
Вручивши долі знамено.
Розлітаються навіки.
На прощання не прийшов.
Події й люди йшли без ліку.
Та пам’ятна перша любов.
До нього вісточку прислала,
Нагадала про вірші,
Як слухала їх і читала,
Звучать у серці і душі.
Непрощенну відповідь відправив,
Мов, з Аполлоном не дружу,
Обрав науку. Не пристало.
Не Афродіті, а Афіні вже служу.
…Могутній пень. Сосни, ялини
Слідів давно уже нема.
Журно стоїть літня людина,
А в очах спогади й зима.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=416384
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.04.2013
1
Монополія держави:
Ініціативний пошук давить,
Монстр величний цей стоїть-
Усі рівно мають жить.
Хто не робить, той не їсть!
Ти господар всім на злість
Всього, що є у державі
Хоч нічого в ній не маєш.
У кишені в тебе гроші
Та товар купить хороший,
Поїхати за кордон -
Тут тьма тьмуща заборон.
Чешуть під одну гребінку
Бабу, молодицю, дівку,
Мізки культом забивають,
Хто не з ними, тих карають.
2
Монополія олігархічна
Феодально - демократична:
Як зініціюєш, так ти й маєш,
Як крутися, так й заробляєш.
Різниця станів - астрономічна
Давить духовно і фізично.
Нікому ніяких заборон,
Олігархам - все, іншим – закон.
Закони собі самі приймають,
Народ грабують, зневажають,
Монопольні ціии на все скажені,
Все можна купити, та нема в кишені.
Той, що краде, лихварює,
Перепродує чи шахраює,
Інший має міцний зиск –
Живе гарно й добре їсть.
Гірше тим, що виробляють,
Як в офшорах не ховають.
А ще гірше заробляти -
На олігархів працювати.
3
Дві монополії - дві системи -
З в’язниці на шибеницю заведені.
Що з них гірше – життя покаже,
Воно ж і вузол цей розв’яже.
Від держави до олігархії прийшли безкровно -
Власність була нічия, загальнонародна.
За награбоване чи нажите будуть стояти -
Захищати, саджати, бити, вбивати.
Питання геніально просте нашого часу -
Швидкий розвиток середнього класу!
Більше тих, що власність мають –
Проти себе не повстануть!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=416377
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 07.04.2013
Не було, було чи є,
Чи немає факту:
Кожний думає своє,
Бо не мав контакту.
Слово бродить мимо волі,
Й раптом стрепенувся:
Контакт! Є контакт!
З думкою проснувся.
Навкруги кипить життя,
На хвилю попадаєш:
Контакт! Є контакт!
Все, що хочеш, маєш.
Дурень думкою багатий,
Розумний – грошима:
Контакт! Є контакт!
Праці з вухами й очима.
Поряд ішли дві долі,
Й тут шлях перетнувся:
Контакт! Є контакт!
Й світ для них зімкнувся.
Дівчина по хлопцю сохне,
Мріє і страждає:
Контакт! Є контакт!
І вже піп вінчає.
Не читав би ти цього,
Загубивсь в задатках,
Якби татко не мав
З мамою контакту!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=416211
рубрика: Поезія,
дата поступления 06.04.2013
«Щось жінку не бачу?!» -
Сусіда питаю,
«В місто, в гречку скаче» -
Жартома кидає.
За словом в кишеню
Мій сусід не лізе,
Жартів сипле жменю
І новин валізу.
«За пенсією повіялася,
Ще й зуби вставляє,
То ж сам собі стелюся
Й спати сам лягаю!
Холостяк, - мені моргає, -
Саме пора золота!»
А з нього Пенсія волає,
Що він без жінки – сирота!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=416207
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 06.04.2013
Киця чуже сало з’їла
Й на фобію захворіла,
Закомизила кота,
Бо, бач, кішка не проста!
Щоб кошачий рід знеславить
Геніїв прилюдно палить,
Як кошачу чує «мову»,
То ганьбить останнім словом,
А «свідомих» так ганяє
Наче Христа розпинає!
На запитання: Хто й звідки-
Запитанням для розвідки.
Отака сварлива Киця,
Звірі впевнені – Тигриця!
*
Талант є, поклик – в нінащо,
І наш герой давно вчорашній.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=415889
рубрика: Поезія, Байка
дата поступления 05.04.2013
Розмістилися під дубом,
Мріється поволі,
Завихрились русим чубом
Тут чотири долі.
Дві по дві кручиняться,
В одній дві єднають,
Дві ялини журяться,
Краса- сосна страждає.
Час косою прокотився,
Доль цих не минає,
Пень від дуба залишився,
Красунь сліду немає.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=415888
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 05.04.2013
Сосну три юнки осідлали
Стрункі, веселі, жартівливі,
Котру вітри розшматували
На два крила, немов вітрила.
Десь там за обрієм дзвенить,
І промінь в душу проникає,
Сосна загнуздано стоїть,
Для трійці долю виглядає.
Невже покручену таку ж,
Важку, зігнуту від сваволі,
Чи звивисту, неначе вуж!?
Надія - у роздоріжжі долі…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=415548
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 04.04.2013
В світі в кожного свої
Душа, серце й тіло,
Орли, сороки, солов’ї
З роду й до могили.
Маєш очі, вуха, ніс
Та смак розвиваєш,
Бачиш, чуєш, нюхаєш,
Читаєш, вивчаєш.
Поняття, розуміння, вміння
В житті набуваєш,
Збираєш та сієш насіння,
Прихильників маєш.
Тут кожному колір, смак
Чинить перепони,
Талановитому - десятки,
Генію - мільйони!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=415544
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 04.04.2013
Стрункі берізки, кущ калини,
А навкруги веселі роси,
Призивно світиться дівчина,
З вогнем калини у волоссі.
Палає з ягідок намисто,
Зелени очі, пишні губи:
У візерунку їх барвистім
Таїнство щастя а чи згуби.
Жіночі пристрасті вирують,
Вона знайшла чи ще шукає:
Небеса побачать і почують,
І Сам Господь благословляє.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=415020
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.04.2013
1
Кого у думках тримаєш,
Образ того сам й плекаєш.
Якщо думаєш про Бога,
Маєш його образ строгий.
Та згідно «Старого Завіту»
Він не дав Свого Портрета.
Вічний Сам, вічне творив,
Сущих п’ять Епох вчинив.
Перша – Ангели величні,
Друга – Привиди екзотичні,
Третя – Лемурійці триокі,
Четверта – Атланти високі,
П’ятою пішли Арійці,
Котрим ми вже очевидці.
Далі в Бога пішли Ери
Для Пророків – піонерів.
В образі Ісуса Христа
Настала Ера золота.
Як Арієць вже злюднів,
Бог дав відлік із віків.
Пішли релігії, стали держави
В діяннях Апостолів й Божої слави.
Коли ж ми з вами зажили,
То вже й свій відлік почали!
2
Бог Портрет не залишив,
Малювати Себе заборонив.
(Щоб ти в портреті напартачив,
Коли Бога ніхто не бачив!
Сановники і багатії Бога не чують,
Його й себе в церквах малюють!)
Правда, і Надлюдей ніхто не знає,
Малювати їх Бог не забороняє!
А Пророків, Апостолів, Своїх Синів,
Малюй як можеш, Бог не боронив.
То ж собі любому звичну подобу
Малюють всі нації і всі народи.
3
Слово Боже я шаную,
Його портрета не малюю.
Знаю, що першим було Слово,
То я й беру його в основу.
Дивлюсь, спостерігаю, не спішу,
Словесно про сучасників пишу.
Співаю у віншувальні децибели
Свої портрети, як новели.
Я ні на що не претендую,
Лиш кого бачив, тих й малюю!
Пишу портрети сучасного покоління -
З лиця, чи узагальнюю сумлінно.
Людство йде дорогою віків,
А мої портрети – лиш стежкою років!
Серед всього нашого народу
Мені лиш справжні до вподоби.
4
Коли я зараз бачу покоління славне,
То відчуваю в ньому похідне і справжнє.
Похідне походить поки буде сите,
А справжнє буде жити і творити!
То ж усамітнююсь з думками на одинці,
Й пишу портрети справжніх українців.
Всіх живущих в Україні поколінь
Взяв та й на десятки поділив.
До десяти років – це портрет Маші,
Щиро люблю це сьогодення наше!
До двадцяти - я Галочку малюю,
Люблю, ціную, скучаю і сумую!
Сюди ж студентку я включаю -
Незвичну Марійку люблю і поважаю!
До тридцяти - красунечка Людмила,
Богу, людям і мені люба й мила!
До сорока - безстрашний Ярослав,
Котрий тернистий правди шлях обрав!
Щаслива мама і дружина Катерина,
Що рід пестить для України!
До п’ятдесяти - представник справжньої еліти
Борис – трудящий і хороший сільський вчитель!
До шістдесяти - чарівна Валентина,
Стійка і загартована в трудах Людина!
Тамару дуже люблю і поважаю,
Що самовіддану і щиру душу має.
До сімдесяти і більше – Андрій вправний,
Бувший науковець і землероб славний!
*
Портрети, майже, всі натуру мають.
Ім’я - сам обираю й благословляю.
Як хтось портрети почитає,
То може й сам себе впізнає!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=415018
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 02.04.2013
1
Сімдесят чотири. Як вампіри
Роки здоров’я висисають,
Звеличують або карають
Бува по мірі чи без міри.
Іде життя, як багаття
На вітрі буйнім полум’яніє,
В вечірніх сутінках темніє,
Святить чи викидає, як сміття.
2
Щаслива мить. Можеш творить
У ночі довгі від безсоння:
Парнас, Голгофа, чи Безодня -
На що вже Бог благословить.
В житті краса. Смерті коса
На сиву голову чекає,
В Раю чи Пеклі виглядає
На Землі чи в Небесах.
3
Ідуть роки. Снують думки,
Минуле з сьогоденням співставляю,
Сльози на очі навертають
Чи всупереч, чи завдяки.
Рідний куток. Трійко діток,
А в мами скрізь одні турботи,
З росою бігла на роботу,
В недолі міряючи крок.
4
Жита - стіна. Вдова одна
Косою з чоловіками махала,
Сльозами й потом поливала
Усе життя, як ті жнива.
Роки голодні. Хата холодна.
Земляна долівка. Каганець.
Чи ще живий, а може мрець
У безпросвітницькій безодні.
5
Коноплі росли. Маки цвіли.
Варили шпарко « бурячиху»,
Об землю часом били лихом
Та ще й веселими були.
В обіймах свобод тепер народ
Проблеми інші вже рішає,
Роботу сам собі шукає,
Звільняється від гніту й перешкод.
6
В очах імла. Багато зла –
Дивиться, слухає, спостерігає,
Терпить, гнівить, вверх обирає
Лисицю, вовка чи осла.
Чи то - хижак, чи то - простак
В очільники скрізь попадає -
Демократія ще шкутильгає,
То й робимо часом не так.
7
Нова доля. Вчимось поволі
В ній працювати і творити,
Буває не знаємо як жити,
Страждаємо ще від сваволі.
В майбутнє - путь. Роки ідуть -
У вільній Україні жити!
На ноги стали твої діти,
Онуки й правнуки ростуть.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=414719
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 01.04.2013
У кожного своє життя,
І сьогодення й майбуття.
Свої думки, свої розмови,
Свої рідні слово й мова,
Світогляд свій, своє сумління,
Мрій і помислів начиння,
Журба своя, свої бажання,
Свій вечір і своє світання,
Своя любов, своя кохана,
Істина своя, що Богом дана,
Свої діти і свій дім,
І все своє, що є своїм!
Віра своя, своя родина,
Наш лиш Бог і Україна!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=414714
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 01.04.2013
Літо у весну завітало
Червлені барви золотисті,
Дві долі у одну з’єднало,
Два серця і душі чисті.
Зоріє тут щаслива юнь
І очі променисто сяють,
Захоплено свою красуню
Козацькі руки обнімають.
Кругом бузок, весняні квіти,
Два німби аури вінчають,
Народження сім’ї у світі
Сам Господь благословляє.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=414352
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 31.03.2013
Закрито в урні чорний попіл,
У кулумбарій не спіша,
Одним у жаль, іншим на докір
Ще поряд йде його душа.
Тут сорок діб вона витає
На спомин, сум, тремтіння, жах,
А після - Бог переселяє
В народжене по всіх світах.
Жив чоловік собі на світі,
Пив, гуляв і раптом щез,
Дивуються старі, батьки і діти:
Хто в кому із них воскрес?!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=414348
рубрика: Поезія, Езотерична лірика
дата поступления 31.03.2013
1
Мама сина колихала,
Стиха пісеньку співала,
Заплітала, вишивала
Візеруночки – слова.
Зростай красивий, як весна,
Щаслива доля щоб була,
Як в полі маківка, цвіла,
Соковитий, як трава!
2
Як літо щедрим, сину, будь,
Обирай змістовний путь,
Батьків стареньких не забудь,
Живи в краю своїм чудовім.
Багатим будь, як наша осінь,
Де нива щедриться колоссям,
Пташок в гаю багатоголосся,
Дніпро дарує свою повінь.
3
Рости здоровим, як зима,
Хай Богородиця сама
Любов свою дає сповна,
Будь успішним скрізь і всюди!
Всі пори року обіймай,
Сій добро, врожай збирай,
Бідних й убогих пам'ятай -
Віддячить Бог і добрі люди!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=413988
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 30.03.2013
Почуттів – віночок,
В очах сяйво сяє:
Пролунав дзвіночок -
Дитя батьків стрічає.
З матусею – до книжки,
З татком – в гру погратись.
В сімейному затишку
Любитись і кохатись.
Цю щирість осягнути!
Дитина така мила!
Що хочеться вщипнути,
Втриматись не сила!
Любов переповняє
Батьків широкі груди,
То ж, пестячи, щипають,
Цих крихіток повсюди.
А плачу голосочок,
Щастю не перепона…
Зупиніть дзвіночок,
Бо задзвонять дзвони!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=413983
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 30.03.2013
Вінець дворянських поколінь
Інтелектуалів і красунь
Мами, баби й прабабуні -
Маша, Машенька, Машуня!
Сяй, ясне, чисте сонечко,
Гідних батьків донечка,
Щастя тобі та здоров’я
І оточення любов’ю!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=413683
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 29.03.2013
П О Е М А
Тату, Мамі, Колі, Валі,
дружині, дітям, онукам,
правнукам, рідним
і близьким присвячую.
П Р О Л О Г
1
Як портрети писав, всіх любив й обіймав,
Слова – фарби підбирав, хвилювався,
На себе подививсь, зголосивсь й зажуривсь,
Що до цього своїм не зайнявся.
Чи сучасний, щасливий, нещасний,
Яку обрати собі категорію,
Сьогоденне життя, чи новели буття,
Чи в минулому - давня історія.
2
За плином часу усе своє й наше
Сприймаєш уже по новому,
Можеш додати, скрасити, підмалювати -
Автопортрет зазвучить по другому.
То ж намагайся, та не перестарайся,
Об’єктивно минуле побачить,
Святкуй правду, шануй кривду
Істина тоді не заплаче.
1.Д И Т И Н С Т В О
3
Народився в УРСР, у селі, на Київський землі,
Де Супій і ставки змієвидні,
В центрі парк, тут колгосп, там радгосп і завод,
І левад, і дібров краєвиди.
Маму й тата я мав, його майже не знав,
Бо пішов на війну і загинув,
Троє сиріт росли, голі й босі були,
З голоду пух, але вижив.
4
Не з ясел у садок, а з хліва під тинок
Дитинство мене проводжало,
В школу в братових штанах і його сорочках,
Що мама з конопель напряла.
З семи років робив, в жнива воду носив,
Город обробляв, пас корови,
Молоко з пляшки пив, двох кролів заробив,
Потім їх годував і розводив.
5
В лобогрійці коні водив, снопи в скирти возив,
Тащаком відтягали полову,
Як свистів паровик, лився поту потік,
Бо возив йому, клятому, воду.
Молотарка* ревла, біля неї – півсела,
Подавали снопи, відбирали солому,
Хто мішки підставляв й в них зерно набирав,
На віялці відвівали полову.
6
Паровик часто свистів, а в ньому – сто чортів
Пили воду і жерли солому,
В пузі полум’я горіло, кругом сичало й гуркотіло,
Немов танці у пеклі самому.
Молотарку крутив з допомогою пасків,
Довгий пас на колесо одівався,
Він енергію гнав, молотарку вдовольняв,
А на ній цих пасків – чорт набрався.
7
Всюди крики і гам - суцільний тарарам,
Туди й сюди сновигають підводи,
Ремигають воли, жують коні й осли,
У пилюці й поту - юрби народу.
Молотарка гула, снопи ковтала, солому трясла,
Вижимала сили і піт нечиста сила.
Паровик гадюкою сичав, всіх свистком підганяв,
Напружував м’язи і натягував жили.
8
Елеватор й тащак, там реп’ях і будяк
Колов тіло, у чуба впивався,
Остюків скрізь набило, все боліло і свербіло,
Натягався, на ногах ледь тримався.
Майже скрізь працював, лиш снопи в зібра не давав,
Небезпечно, дітей не пускали,
Було, руку чи ногу відірве - що з снопом забере,
Надивився, усього хватало.
9
Потім комбайн й копнувач, у пилюці, мов грак,
Гріб стерню на коні за комбайном,
Штурвал опанував й сам збирати почав,
Комбайнеру допомагав майже вправно.
У трудах літні дні, і за них – трудодні,
А на одяг і книжки - кат має,
Тож кролів годував, шкірки й м'ясо з них мав,
Хоч на книги, було, назбираю.
10
Уроки наспіх готував, діалектику вивчав,
В математиці й історії кохався,
Вірші смілі писав, вчителів шокував,
Що за хлопець і звідки набрався.
При каганці на столі, на долівці з землі,
На полу, на печі, на соломі,
З каченям і курчам, з поросям і телям -
Оце все і було моїм домом.
11
Дружбу з книгою водив, не палив і не пив,
Щасливу мить, як тепер, пам’ятаю,
Дядько хлопчиком взяв, в бібліотеку записав,
Де селян в читачі не приймають.
А матуся моя, мов сама не своя,
Троє діток ростила і вчила,
Як благала вона, щоби вчились сповна,
І цей рабський колгосп залишили.
До земний їй уклін, що всі встали з колін,
По світах розлетілись далеко,
А тепер в небесах, на журавлиних крилах,
А мені ще щебече лелека.
2. Ю Н І С Т Ь
12
Ось і школу скінчив, та у виш не вступив,
Одного балу їм, бач, не хватило,
І пішов хоровод: колгосп, радгосп і завод,
Де хоч трохи вже людям платили.
Потрудився як слід, червонів часто й блід,
Коли бачив несправедливість й наругу,
Не пішла в небуття ця наука життя,
Уже знав, що хотів, як йшов вдруге!
13
Балів тепер перебрав, фах цікавий обрав,
На підвищену вчився, старався,
В гуртожитку проживав, кочегаром працював,
Вантажив, на різні роботи наймався.
Та всьому є межа, боліло тіло й душа,
Було, надто в трудах надірвався,
Може й не треба про це, та схопив «тебеце»,
З світом й людьми вже прощався.
14
Мама приїхала з села і до мене прийшла,
У лікарні сина відшукала,
Надія в неї одна, ляже в яму сама,
Коли в світі синочка не стане.
Сили в собі віднайшов, «тебеце» поборов
З допомогою мами й дружини,
Поступово ожив, виш відмінно скінчив,
А лелека приніс мені сина.
15
Студентське життя – особлива ланка буття,
Формування, дерзання, кохання,
Хвилюючих днів і ночей, жагучий погляд очей,
Невимовне щастя одного лиш торкання.
Тут весна круглий рік, стріли амура з під повік,
Розмови, тамування, зітхання,
Бачити тополину стать, стан жаданий обнять,
Гуляння й нестримні бажання.
16
Парки, сквери, гаї, свої й солов’їні пісні,
Світлодайні театри, кіно і музеї,
І природу саму в незбагненну весну
До любові ведуть всі алеї.
Тут я долю знайшов, її вірну любов,
Карі очі, русі, до пояса, коси,
Замріяно стожари зустрічав, пестив і кохав,
Напували нас ранкові роси.
3. В Л Ю Д Я Х
17
Після вишу занесло у подільське село,
Край казково багатий, чудовий,
Край садів й буряків та пшеничних ланів,
Грайливих пісень і гострого слова.
Посади різні там мав, економіку піднімав,
З людьми працював, спілкувався,
Гарно й чесно робив, ініціював і творив,
Фахового й життєвого досвіду набрався.
18
Молодий фахівець був у праці взірець,
В новій справі для себе кохався,
Тож годин не лічив і допізна робив,
Хоч зарплатою теж переймався.
Багато нового вмів, експерименти творив,
В начальства подих забивало,
Та цікаво було, бо їм славу несло,
Тому часто мені потурали.
Добрий шлях тут пройшов, де набрався основ,
Тут друзів надбав собі щирих,
Та в науку тягло, в аспірантуру вело,
Де граніти гризе її сила.
4. Г Р А Н І Т Н А У К И
19
Хто науку обрав, сам до терену став,
Мету, волю і рішучість він має,
Як дійшов до основ, перепони поборов -
Омріяне лиш такий досягає.
Тут не лише граніт, часом меч або щит,
Стріли гострі в повітрі літають,
Зуби добрі щоб мав, міцно губи тримав,
Бо з’їдять, проковтнуть, розтерзають.
20
Не дивись на портрет, посаду, авторитет,
У всьому і скрізь сумнівайся,
Організуйся й працюй, лиш науку шануй,
Йди вперед, до мети добирайся.
Засоби чесні обирай і трудись, не зівай,
Збирай факти, експериментом переймайся,
Як іскра божа є, в день і ніч повстає,
Що зродилось – зафіксувати старайся.
21
План зроби і тримай та нещадно міняй,
Коли думка нова народилась,
Збирай, систематизуй, вивчай, аналізуй,
Щоб ідея для тебе відкрилась.
Успішним став, хто багато працював,
Десять відсотків талану, а дев’яносто - поту
Коли тему обрав, експерименти заклав,
Три роки по двадцять чотири години – робота.
22
Якщо сам ти мужик, будь який керівник,
Найкращий - коли не заважає,
В рот йому не дивись, лиш на себе надійсь,
Тільки у праці свого досягаєш.
Тут вирує життя, в ньому сенс твого буття,
Аспірантки красиві й звабливі,
Все покинь чи продай, а сім’ю забирай,
У випробуваннях всі будуть щасливі.
23
Грошей в тебе нема і квартири катма,
Шукай, обертайся, крутися,
До стипендії** бери рублів п’ять чи хоч три,
Трудись, не журись, веселися.
На керівника не повезло, а ти долі на зло
За себе й за нього старайся,
Підбери, напиши, підійди, підпиши,
Оформляй і на Вчену подайся.
24
Ось, нарешті, зумів під орлів і ослів,
Своє дітище проніс через терни,
Бо упевненість є, що зробив щось нове,
Що сієш в науці і практиці зерна.
Ніяких оправдань, все - по мірі старань,
Знання й праця твою мрію плекають,
Не підвісив язик чи не той керівник -
Лиш нікчемність твою прикривають.
25
Аспіранте, спіши, сам для себе пиши,
Аби вчасно твоє прозвучало,
Всіх нас гонить життя, не було б каяття,
Що все сталось не так, як гадалось.
Достроково скінчив, і подав, й захистив,
При собі молодого лишили,
У дослідники взяли і квартиру дали,
Та з самостійністю геть не спішили.
5. З Р І Л І С Т Ь
26
Ось і зрілим ти став, фах дослідника обрав,
Не на себе, на колектив маєш робити.
Допитливість ніхто не відміняв, ти її задовольняв
І бажання й натхнення творити.
Та самостійності не мав, тож лабораторію взяв
З Республіканського перейшов у Всесоюзний,
І пішло й повело, на заводи й село
В колективі науково – конструкторським дружним.
27
Взяв систему машин, як з посудини джин,
Тисячною раттю на нас навалилась,
Але нам повезло, півсотні конструкторських бюро
Спільно з нами на темі трудились.
Потім відділ створив і його очолив,
З спеціального став галузевим,
Науку розробляв, координував і навчав,
Дружив з сучасним і торував нове.
28
Інформував і творив, прогнози й плани робив,
Розробками й впровадженням переймався,
Узагальнював, аналізував, наради галузеві збирав,
З конструкторами і технологами займався.
В інституті наукою керував, дванадцять відділів мав,
На всесоюзній галузевій орбіті обертався,
Як розпався Союз створив свій інститут,
Й головним в міністерстві назвався.
29
Успішно його атестував, багато напрямків взяв,
Ринковою економікою зайнявся,
Акціонував, реструктиризував, лізінгував, холдингував,
Інтелектуальною власністю плідно вправлявся.
Програму інтеграціє до ЄС, промисловий прогрес,
Народної приватизації, антимонопольну програму,
Лобом стінку ламав, народний капіталізм будував,
Ради всіх, а не для власної слави.
30
Сорок років керував, на посади підбирав,
Фахові й людські критерії маю,
Для мене фахівець – своєї справи знавець,
А лиш власників дипломів – зневажаю.
По життю я зустрів досить багато фахівців,
Котрі біля них й не стояли,
Чи Бог розуму не дав, чи диплома придбав,
Скрізь нікчемність свою проявляли.
31
Кумирів ніколи не мав, лиш знання поважав,
Шанував працьовитість, відповідальність,
Організованих любив, ініціативних хвалив,
Цінував чесність, порядність, старанність.
Дослідженню успіх несе, коли робота – над усе,
В інституті, у транспорті, вдома,
Коли іскра божа є, у думках повстає -
Для дослідника це - аксіома.
32
Претендентів бракував, фахівців обирав,
Шукав розум, знання та уміння,
Тому успішно керував і досягнення мав
В ореолі прозріння й творіння.
Не раз обмежених зустрів серед кандидатів й докторів,
Знавців своєї вузької справи,
Лиш свою стежку взяли й досконало вели,
В колективі трудились на славу.
33
В роботі – кожному своє, не візьмеш більше, ніж є,
Керуй, контролюй, заохочуй ініціативу,
Виконавців хвали але ініціаторів бережи,
Тільки в поєднанні результати щасливі.
Завжди думку свою май, доноси не допускай,
Не живи чужим розумом нікчемним,
В його тенета попав, то вже майже пропав,
Доля шию тобі скоро зверне.
34
Особисту міру знав і дистанцію тримав,
З спокійною совістю , у стосунках рівних,
А хто стержня не мав, чи під чарку попав,
Доля не жалує й навіть дуже здібних.
Зміна влади й ладу не всім пішла до ладу,
Хто зірвавсь, безгрошів’я заїло,
Хто прилаштувавсь, чи за кусень продавсь,
Все суспільство навпіл поділилось.
35
В Україні - скрізь кримінал, всіх і все розікрав,
Кругом жадність, і підлість, і зрада,
Корисливі націоналізм, шовінізм й популізм,
Брехуни Президенти, Уряд і Рада.
Корупція процвітає, продає всіх й купляє,
Поваги державці не мали й не мають
В інтелекті – дуби, у суспільстві – жлоби,
Їх бояться, але зневажають.
36
Та держава своя, є соборна земля,
Національне множиться і пробиває,
Покоління ростуть і до влади прийдуть,
На майбутнє надію плекаю.
Народ правди шукає, на ЄС уповає,
Затаївся, береже й накопичує сили,
Демократію вчить і без діла не сидить,
Тут народжується нова Україна.
6. Н А П Е Н С І Ї
37
Тепер директорство здав і заступником став,
Бо літа вже не ті і хворію,
Усе має межу, в інститут рідко ходжу,
Консультую, потроху працюю.
В ночі безсонні свої і турботливі дні
Віршую, трактати складаю,
Що зродив або знав, те до них записав,
А від так і гріхів я не маю.
38
В окупації перебував, від чужих і своїх постраждав,
Під слідством не був, не судимий,
Двох синів народив, п'ять онуків нажив,
Маю правнучку й велику родину.
Діалектику зі школи вчив, маю друзів й ворогів,
Кількість в якість собі обертаю,
Слава богу, дожив, маю ворогів своїх ворогів,
Й заперечення заперечення буяє.
39
Протилежності єднаю в боротьбі на краще людям й собі,
Мрію про сонце, ще маю бажання,
День щасливо пройшов, труднощі переборов,
Живу, маю смеркання й світання.
Онукам радію, їх щирість бачить волію,
Щедрість й тепло їм дарую,
Коли довго нема, то на серці зима,
А душа і болить, і сумує.
40
Граю з ними й смішу, вірші разом пишу,
Розважаюсь, літом в річці купаюсь,
Хвороби геть проганяю й роки повертаю,
Всіх люблю і всіх щиро кохаю.
Вже весна до нас йде, добрий настрій веде,
На всіх літо веселе чекає,
Ранок день зустрічає, з неба сонечко сяє,
Усе буде добре, я знаю.
Е П І Л О Г
41
Автопортрет свій навів і цим риску підвів
В галереї сучасних портретів,
Перед очима стоять й іншим треба їх знать,
Лиш одинокі їх славлять поети.
Наяву ще вони, дехто йде уже в сни,
Душа незрадливо таких зберігає:
Маму, тата, брата, сестру – лиш сльозу обітру,
Всю родину свою пам’ятаю.
42
Дядько лижі зробив, інший – книги носив,
Вислав одяг чи дав мамі гроші,
Вдячний всім, бо лишився живим,
Й зрозумів, що життя все ж хороше.
Вже достатньо прожив і себе сам робив
В дитинстві, юності, з літами,
Вчили люди, життя, його труднощі і багаття
Дні за днями, роки за роками.
43
Тепер родовіди шукають, у глибинах копають -
Дерева й кореневі системи,
Не для себе пишу, для нащадків кажу,
Що дійшло крізь віки і до мене.
Може й так, може й ні, та сказав дід мені,
Що в моїх жилах - кров Кочубея:
Маєтності й прізвище дав, як вагітну віддав,
Вірному своєму джурі Андрію.
44
В СРСР більше прожив, вчився й чесно робив,
Науку творив, з людьми спілкувався,
У Москві самостійником звали, але поважали,
Для села й для заводів старався.
Щиро дякую всім , моїм рідним й близьким,
Всіх люблю і життю ще радію,
Може ще щось зроблю, підготую ріллю,
Загартую мудрість і вічне посію.
___________________________________________________________
*Картина для нащадків, діючі особи і виконавці:
- Поле пшениці(інше), скошене косарями(лобогрійками, жатками),
зв’язане в снопи
і складене в полукіпки(30 снопів) по всьому полю(30-50га);
- Дві скирти снопів поряд, на віддалі 3-4м одна від однієї, між
якими волами
затягується молотарка, на площі 0,4-0,5га, що оборана плугом,
на краю поля, біля дороги;
-Механізми: молотарка, паровик, віялка. Молотарка – це такий
собі будиночок на
колесах, зі зрізаним дахом та крилами – стольцями. На даху –
зібра, образно кажучи,
рот молотарки, в які зіберщик подає снопи в барабан. На
правому і лівому стольцях
- по дві жінки, котрі розв’язують на снопах перевесла і
ставлять їх на попа перед
зіберщиком. Досить найменшого необережного руху цих п’яти
осіб – і ти в барабані.
Жінки ще часто падали зі столець(Висота більше 3м).
Молотарка ковтала снопи, а
віддавала зерно, солому і полову, Зерно – в мішки, солому – на
елеватор і в скирту,
полову – під тащак і за скирту. Молотарку обслуговував
машиніст, його помічник, і
два зіберщики. Паровик – це парова машина, яку обслуговував
механік. Віялка –
механізм з ручним приводом, ручку крутили дві жінки, що
стояли напроти.
- Транспорт: підводи(вози, гарби), якими возили снопи;
безтарки, якими возили зерно
від молотарки в комору; бочки, що ними возили воду для
паровика; автомашини,
якими возили зерно в заготзерно; а також бідка(у бригадира),
ресорний віз(у полевода),
бричка(у голови колгоспу);
-Живе тягло: воли, коні, осли;
-Люди(чоловіки, жінки, діти): машиніст, механік, зіберщики,
водовози, возниці, стольниці, подавальники, скиртоправи,
віяльники, різноробочі. Біля молотарки десь
чоловік 50 , а з возницями – то й всі 100. Основне, що тут
було, це варили кашу і давали кожному рабу в металеву
миску по 1 черпаку! Жнива для дітей – щаслива
пора, бо працюючих в обід годували. Я міг заробити до 1,5
трудодня, на які до
1956р. майже нічого не давали. Трудодні виконували не
зарплатну, а каральну
функцію: хто не виробляв мінімуму, тому відрізали город. А це
голодна смерть.
-Знаряддя: вила, граблі, залізні і дерев’яні лопати, батіг(у
об’їждчика – нагайка),
мішки, совки, віники, рушниця(у сторожа і об’їждчика), наган(у
голови колгоспу і уповноваженого).
**Стипендія аспіранта в СРСР – 100руб(107 дол. США), буханка
українського хліба –
20коп, 100г лікарської ковбаси - 22коп, пляшка найкращої
горілки «Столична» - 3,40руб,
вірменського тризіркового кон’яку – 4,12руб, кілограму помідорів –
5-10коп… і черги.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=413681
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.03.2013
Живе Андрій у Броварах.
Сусіди ходять на бровах,
Коли ж трохи підсихають,
«Козла» у дворі забивають.
Чує Андрій від них свист:
«Ось іде капіталіст!»
То ж Андрія я питаю:
«Чом тебе так прозивають?»
«Дім у нас – ціле село,
По п’ять соток всім було
Сусіди їх не обробляють,
Бур’янами заростають.
Свої п’ять я обробляв,
Певні гроші за це мав.
Три діляночки гуляють –
Домовився й обробляю.
Нелегка така робота
До сьомого і восьмого поту.
Коли добре робиш й вчасно –
Городина родить рясно.
На базарі не стою,
Бабкам оптом продаю.
Синів вивчив, поженив,
Квартири й меблі їм купив.
Свою справу сини мають,
Й батьку вже допомагають.
Онуки у дворі гарцюють,
З дідом іноді працюють.
Зараз – хочеш, можна жити,
Треба думати й робити!
Буде в тебе все в порядку,
Не багатим, та в достатку!»
*
Щиро Андрій розказав,
Як він «капіталістом» став.
(Раніше науковцем працював)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=413459
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 28.03.2013
Сонце миле, життєдайне,
Яви людям своє сяйво,
Вийди, Ладо, із – за хмари
До любої мені Тамари.
Доброї, щирої сестри.
В смутку слізоньки утри,
Розвій тривоги і печалі,
Обнадій в щасливі далі,
Тепла, радості їй дай,
Пести, голуб і зігрівай!
Вітре буйний, сильний, мудрий,
Ти свавільний й недоступний,
Овій ніжно миле личко,
Підримай її в житті трагічнім,
Підстав свої могутні крила,
Щоб задумане звершилось.
Де ж ви були, мої милі,
Коли на неї навалилось!?
Як можна таке знести –
Милий помер до тридцяти.
Де у неї сили брались -
Двоє крихіток осталось.
Тополею з горя стала,
Як донечку поховала.
А трудитись і вчитись треба,
Надіятись на Бога в небі.
То ж диплома захищала,
Сім’ю нову будувала,
Сестрі, братам допомагала,
Батьків і чоловіка піднімала.
Завжди Томі дивувався
Звідки сили і дух взявся!
В спілкуванні щира й мила,
Що розстатися не сила.
Її дзвінкий, щедрий сміх
В вухах довго не затих.
В фірмі трудиться, господарює,
Постійно будує, ремонтує,
Кудись спішить, про когось дбає.
Хай їй Господь допомагає!
*
Коли мету світлу маєш,
Труднощі перемагаєш.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=413456
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 28.03.2013
Старі молодь часто лають:
Палять, п’ ють і матюкають!
Он, в Штатах школярі працюють,
А в нас – студенти байдикують!
Бува надмірно вихваляють –
В інтернеті сидять, багато знають!
Мов, не молодь, а просто диво!
Й тут важко бути справедливим.
По діалектиці – за батьків діти,
Кращі. Не було б розвитку у світі.
Що більш типове – я не знаю,
Героїня моя таких гріхів не має.
Зате багато розуміє, знає, вміє
Розумничка й красунечка Марія!
…Час іде незбагненно стрімко:
Машуня, Машенька, Марійка
Щойно на руках іще дрімала –
Студенткою університету стала!
Задумливе, серйозне, миле
Дитятко в світ цей народилось.
Глибоким поглядом, уважно
Дивиться на малих і поважних,
Як небо, синіми очима.
Чорні брови, довгі вії,
Волосся темне і розкішне,
Губки – троянди, щічки – вишні.
Посмішка чарівна сіяє,
Як розмовляє чи співає.
В Марійки чудовий голосочок,
Джерельце , мов дзвіночок.
Дівчина чарівна, тендітна,
Знать, і в жилах кров блакитна.
Щиро світ вона сприймає,
В нім своє місце визначає.
Не було семи – пішла до школи,
Прикрості батькам не завдала ніколи!
Трьома мовами говорить,
З комп’ютерами чудо творить,
В інтернеті заправляє,
Skype лаштує, зв'язок тримає.
В усіх класах похвальний мала,
По закінченню – медаль тримала!
Вчасно і гарно протестувалась,
П’ять пропозицій з вишів мала!
При цьому три з них – на бюджет,
Та вивчивши їх через інтернет,
Юридичний фах собі обрала,
Й по – новому запрацювала.
Вчиться наполегливо й завзято,
На екзаменах часті «автомати».
Кореспондує, фотографує, статті пише,
Юриспруденцію вивчає, правдою дише.
Роздумує, що ж оцінюють в навчанні:
Знання, пам'ять чи старання?
Оцінка професора – це справедливість,
Аванс, відзнака чи просто милість?
Й що є оцінка, як стадія остання,
Знаряддя заохочення чи знущання?
Багато Машуня думає, багато знає,
Доброю і щирою в життя вступає.
Щасливої долі Марійці я бажаю,
Та з нетерпінням зустрічі чекаю.
Хай її молодечу бурхливу кров
Гріють Віра, Надія і Любов!
*
Цілеспрямованість, старанність,
Порядність і відповідальність -
Все це студентка сповна має,
Надії щирі і мету плекає.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=413004
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 27.03.2013
П’ятирічною, малою,
Дитячою дрібною ходою,
Галочка у школу йшла,
Вся рідня тоді гула,
Та вона так захотіла.
Старші її зверхньо зустріли.
Прийшлось довго воювати,
Щоб статус рівноправний мати.
Уроки всі сама учила,
Допомоги не просила,
Всі дорослі дивувались
Звідки в неї сили брались!
За собою прибирала,
Акуратність завжди мала.
Дев’ять класів промайнуло –
Без похвального не було!
Характер у неї, мов сталь,
То ж у випускний – медаль!
Англійську досконало знала,
В інтернеті працювала,
Академію Малу знайшла,
Сама диплома здобула!
Одночасно з цим працює
Десятий клас в школі штурмує,
Американську «Flex» веде,
В Британській програмі йде.
У трьох турах перемагає,
То ж в США її направляють!
І Британці її пам’ятають,
Запрошення надсилають!
Зараз в Штатах, там її знають -
Перші місця в школі посідає!
Коли шістнадцять відзначали -
«Happy birthday to yow» школою співали.
Вчиться в одинадцятому класі
Які формуються не як наші.
Класи за предметами складають,
І різна кількість в них буває.
Система шкіл тут особлива:
Початкові класи до шести зробили,
У восьмому кінчають середню школу.
Дванадцятим завершають вище коло.
У вищій предмети діти обирають,
Та лиш обране вивчають.
Далі - до коледжу чи університету
За професією та авторитетом!
В сім’ї добрій проживає,
Всіх їх любить й поважає.
Багато занять відвідує при школі -
По серфінгу, гімнастиці, баскетболу.
Рекламні ролики на студії знімає,
Волонтером серед немічних буває.
Знання Галі в школі відзначають –
На міжнародній виставці працювала.
Освоює систему американського виховання –
Повне сприяння і невідворотність покарання!
Лиш раз без дозволу подзвонила –
Негайно її зв’язку лишили!
Однокласники уже працюють,
Вчаться, трудяться, гендлюють.
Свої машини вони мають,
Самі на бензин заробляють!
Дідусь за онукою скучає,
По Skype з нею розмовляє.
Щаслива мить, радісна хвилина -
І перед екраном вся родина!
Ось така наша Галина,
Особливих здібностей дитина,
Неповторна і єдина,
Дідусем й всіма любима!
Зараз ти від нас далеко,
Красунечка ясноока,
Лебідочка сизокрила,
Дитя щире, любе, миле.
Одою тебе вітаю,
Всього найкращого бажаю!
Так хочеться тебе обняти,
Та не може дід літати!
*
Такі дітки здібні, милі –
Це майбутнє України!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=413003
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 27.03.2013
Заєць з під куща стрибає,
До барлоги підбігає.
Бач, у нього є потреба
Слух провірити ведмедя.
На виду зграї тетері
Сміло стукає у двері.
А з барлоги тут: «Агов!»
«Хто будить мене прийшов?»
«Слух я лише провіряю!»
Кричить Зайчик і зникає.
Й так два рази провіряв,
Поки той з барлоги встав.
Як на третій нарядився,
В кігтях він вже опинився,
Став крутитись і борсатись,
Бо прийшов, бач, вибачатись.
Ведмідь Сірому повірив,
Та на міцність перевірив.
В кущі Заєць полетів,
І навіки там спочив.
*
Коли бажаєш перевіряти,
Вмій наслідки передбачати!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=412653
рубрика: Поезія, Гумореска
дата поступления 26.03.2013
Зайця боягузом всі вважають,
В нього тремтяча і нещасна доля…
Сцену, мов зараз пам’ятаю,
Що спостерігав студентом в полі.
Орел над полем нависає,
Колами широкими парить.
Звірина польова шукає
Де б сховатись у цю мить.
З під копиці жовтої соломи
У лісосмугу Заєць мчить,
В нору, до рідного дому,
Що надійно захистить.
Не встиг. Каменем з неба
Орел на Зайця налетів.
Він хижак. Йому так треба,
Бо дуже їсти захотів.
Та не сталось, як гадалось.
Назустріч пазурам Орла
Четвірка ніг мобілізувалась
І боротьба на смерть пішла.
Орел насів. Сірий - на спині
Лапами так Орлу давав –
Летіло пір’ячко орлине,
Поки від Зайця не відстав.
Люто злетів на солому,
Заєць на спині все лежав,
Тремтів, не дивлячись на втому,
Лапи в готовності держав.
Свердлив орлиними очима,
Не раз вже й крила піднімав:
Так захищалася звірина,
Що більш на Зайця не напав.
Почистив пір’я, розмахнувся,
І геть у небо полетів.
Зайчик тихо стрепенувся,
У лісосмугу ледь побрів.
*
У захисті, як припікає,
Люди Зайчиком бувають.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=412649
рубрика: Поезія, Байка
дата поступления 26.03.2013
Живе на світі смирний Кінь,
Оре, боронує, засіває,
На шахтах знов працює він,
Вугілля з копанок тягає.
Кінь в житті йде навмання,
Світло в тунелі не сіяє,
Така зла доля у Коня,
Господар його не помічає.
Думав, надіявся, благав,
Хотів покращить собі долю,
Наверх свою братву обрав,
Тепер кусає лікті вволю.
Кінь випростується, відвагу силить,
Трясе повітря криком зичним.
Та як не навчися ненавидіть,
Братви правління буде вічним.
*
Треба було думати, як обирав,
Та що тепер про це казати,
Сам їх привів, виведеш сам,
Самому сміття викидати!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=412276
рубрика: Поезія, Байка
дата поступления 25.03.2013
1
Що Осел дурна тварина,
Кожна відає Людина,
Та не всякий, мабуть, знає,
Що він іншу думку має.
Коли з Конем запрягають,
Осел ногами упирає.
Тож у Коня доля зла -
Тягне воза і Осла.
2
Ольгу сусіди Ослицею вважають -
А вона великі статки має!
Ахмед в Одесі чистий Осел -
Він злодій в законі і міліардер!
Та всі до Господа волають,
Як Осел в місті заправляє!
І тут Бог смиренно запитав:
«А хто ж до влади їх обрав?»
«Не я,- Осел на Бога очі звів,-
Я навіть голосувати не ходив!»
*
Коли на вибори не йдеш
Пихато й гордовито,
Саме ти в обранці приведеш
Осла, а то й бандита!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=412268
рубрика: Поезія, Байка
дата поступления 25.03.2013
Заєць всього і завжди страшився,
Аж тут він з Вовком подружився.
Перший - сірий, другий – сірий,
Найрідніші в лісі звірі:
Вовк недавно Вівцю з’їв,
То ще їсти не хотів!
*
У людей часом буває
Звіряча дружба виникає.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=411964
рубрика: Поезія, Байка
дата поступления 24.03.2013
Баран в отарі заправляв,
Часто Овець перебирав.
Котилась в них густа сльоза.
Аж тут з’явилася Коза.
Біля неї бігав, мекав –
Коза недосяжна і далека!
Закрутився, аж упрів,
Без взаємності згорів.
*
Людська говірка так гласить:
Кепський Баран стадо ганьбить!
Господар тепер турботу має,
Козла замість Барана шукає.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=411954
рубрика: Поезія, Байка
дата поступления 24.03.2013
В інституті працювала Валя.
Красунею пам’ятаю.
Зірок з неба не хватала,
Та талан до праці мала.
Маючи шляхетність й вроду
Віддалась директору заводу.
Сліди її загубились,
Аж тут раптом об’явилась.
Пенсію наукову оформляла,
За довідкою завітала.
То ж побачитись зайшла,
І про себе повіла.
Коли в Україні Біс завівся,
Завод зовсім розвалився,
Чоловік її - без роботи,
Лягли на неї всі турботи.
Човником в Світи ходила,
Бувало грабували й били.
Зуби зціпивши, трудилась
Й без нічого не лишилась!
Чоловік на ноги став,
Освоїв справу, запрацював.
Вона успішно бізнесує -
Купляє, возить і торгує.
Не погано заробляє,
Та все ж владу гірко лає.
За побори, за податки,
Рейдерство, інші нестатки.
Малому бізнесу
Не дають робити,
З повагою до себе
І до держави жити!
За ЄС Господа благає,
Всю надію на це має!
*
Валі щиро співчуваю,
Сам на Європу уповаю!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=411599
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 23.03.2013
Борис доньок - медалісток має,
В університетах їх навчає.
Та не хватає на це сил
Двох сільських учителів.
Обидві доньки на контрактах,
В університеті екзамени – теракти!
Якщо бакси не даєш,
То й екзамен не здаєш!
Старшенькій доцент сказав:
«На знання твої начхав,
Давай баксів п’ятдесят,
То й поставлю тобі п’ять!»
Що робити Борис має?
Останні жили натягає.
Люди село покидають,
То ж городи скрізь гуляють.
Борис землю обробляє,
Двох корівок й живність має.
Що виростив, надоїв,
Відвіз на базар, сам не з’їв.
В своєму рідному селі
Учать діток вчителі.
Борис ще і на баяні грає,
Самодіяльність очолює,
Сам співає.
У словах дотепний,
В справах спритний,
Політично – активний,
Жовто – блакитний.
На виборах він закличний ,
З такими Україна – вічна!
*
Ще почистять вчителі
Нечисть на своїй землі!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=411597
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 23.03.2013
Петро красуню жінку має,
На роботу не пускає.
На міцний узяв гачок –
Аж п’ятеро діточок!
Сам трудиться, вболіває.
(Рідко в нас таке буває:
Чоловік тепер воліє
Дружині осідлати шию.)
Дивуються мужики,
Якому чуду завдяки
Так розквітла Катерина,
Як першого народила сина.
На якому дозрівала сонці-
Чоловіку подарувала доньку!
Зовсім збагнути їм не сила,
Коли двійню народила.
Й тут здивувалось пів-села:
Лелечиха п’ятого принесла!
Таємниці ж особливої не має –
Петро дружину щиро кохає.
Сімейний затишок панує.
Голубкою вона над ним воркує.
Дякувати Богу, його волі –
Знайшла Катруся свою долю!
*
Слава українській сім’ї й родині!
Катерині слава, матері – героїні!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=411335
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.03.2013
Заслужена і добра слава
У патріота Ярослава.
З радістю пишу його портрет:
Ярослав – моральний авторитет.
Рано до лав борців він став,
На Майдані дружно голодував,
Скидав продажну чужу владу.
На Лиса виливав досаду,
Як той між крапельки ходив,
Й нічого геть не намочив!
«Геть!» - кричав, хапаючи в охапку,
Баранячу рижу шапку.
Серед оранжевих стояв,
Проти фальсифікації протестував.
Коли ж оранжеві урядували,
Брудом один одного обливали,
Верховну Раду спритно гнав.
Виступав. Протестував. Співав.
Коли донбаські владу взяли,
В рот води понабирали –
Здивування, стрес і шок.
До диктатури перший крок!
Ці пельки скоро всім заткнуть -
Ні поїсти, ні вдихнуть!
Й тут Ярослав лиш оглянувся,
Від здивування поперхнувся.
Всі його друзі – патріоти
Залізли у партійні квоти,
В Верховній Раді засідають
І непогано поживають!
Закруглились, запанували,
Статки й маєтності придбали.
А він лиш ім’я добре має
Та скрізь по мітингах ганяє!
Державне двадцятиліття промайнуло.
Йому на сорок повернуло.
Всюди шанують, скрізь вітають,
Близькі ж «лохом» прозивають!
Звідки ж ця еквілібристика словесна?
Бо Ярослав патологічно чесний!!!
*
Ярославу Оду я співаю,
Завдяки йому державу маю!!!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=411332
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 22.03.2013
Не здійснені задуми, мрії
У долі й недолі у змові.
Знеболені часом події,
Пусті у безглузді розмови.
В полоні гріхів і зневаги
Скрізь і завжди пануєш,
Не знаєш звитяги, наснаги
Коником сяйним літуєш.
В розплату пливе безнадія
Та сум огортає могутній.
Збирає завжди той, хто сіє,
Працює й плекає майбутнє.
Дощі насідають й тумани,
Нудьга увесь світ застилає,
Ятряться не згоєні рани,
А серце про щастя волає.
Шукай і знайдеш ту дорогу,
Ті двері, що стук відкриває,
Весь розум візьми на підмогу,
Досягне лиш той, хто бажає.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=411161
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 21.03.2013
Повелось у нашій хаті
Від батька й до сина:
Чесний совістю багатий,
Кримінал – грошима.
Необхідне чи останнє -
Хто про що подбає,
Ротик дере птиця рання,
Пізня позіхає.
Кому хто на заваді,
Чи кому сприяє:
Кримінал в Верховній Раді
Мізки всім вправляє.
Шахраї, злодії, бандити
Нам закони пишуть,
Хто голодний, а хто ситий -
Скрізь стабільність й тиша.
Зло в обнімку з підлістю,
У продажі зрада,
В ненависті із заздрістю
Ця Верховна Рада.
Продають все і купляють
Ще й до крові б’ються,
Слава Богу, не стріляють,
Бо в Європу пнуться.
Слово вільне від свободи
При свободі слова
Державне красти не зашкодить
У пустих розмовах.
Бурхливо проходить ранок,
Вже й день у державі,
Надвечір – розваги й танок,
Ніч в страшнім кошмарі.
Рідну земля в павутинні
Комарі та мухи
Кровососять безупинно
Гірше від посухи.
Сірий туман насідає,
Дощі заливають,
Недоля врожай збирає,
По тюрмах саджає.
Не все, що спадає на розум
Є його продуктом,
По спіралі ходить, колом -
Огортає смутком.
Не перескочити, не обійти
Етапи творіння -
Держава буде там рости,
Де знищують зілля.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=411157
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 21.03.2013
Їсти. Пити. Нужду справляти.
Жити. Веселитися. Спати.
Все одразу. Не чекати .
Бачить. Чути. Смакувати. Мати.
Більше. Краще. Тільки в тебе.
На землі, воді, на небі.
Лиш цю ляльку. Лиш цю жінку.
Хоч на вік. Хоч на хвилинку.
Хто мучиться шматком хліба:
Снідати – вечеряти, обідати.
Одягнутись - взутися не має.
Хто квартирою страждає.
Хто в мільйонах щастя марить,
Чи на мільярдах себе жарить.
Той на депресію нарвався –
Бач, не схопив, що намагався!
Усім важко в світі жити,
Свою ненаситність терпіти.
Сходи на цвинтар, стане краще:
Життя важке, земля ще важче!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=410713
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 20.03.2013
Зупинилася на хвилинку
Щось сказати доні, синку,
Та ось так й закам’яніла,
Не жила, а посивіла.
Пам’ятник – це дуже добре
За щедре серденько народне,
В газетах можна щось писнути,
На п’єдестал вірша тиснути.
Скільки літ уже пройшло,
А все так, як і було!
Хата вдови лихом багата:
Голі й босі там хлоп’ята,
Маму з панщини чекають,
В злиднях і нужді зростають.
«Вдова» прокляттям у світі витає
На лихо й нещастя жінок прирікає:
За кріпаків, в колгоспнім рабстві,
У демократичнім пустозвонстві.
Земля багата, недолею вкрита,
Ці ж пани ради корита
Запізнілі пам’ятники кують,
І Україну продають.
Величний пам’ятник - народний опір,
Популістам всім на докір!
Море квітів, ріки слів,
Бо страждать Христос велів!
В житті потрібно всім подбати
Про щасливу Вдову – Матір!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=410709
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 20.03.2013
1
Мама в кожної дитини -
Найрідніша їй людина.
А проблеми виникають,
Коли діти виростають.
Чоловік рідніший донці.
Сину жінка - ясне сонце.
Подружжю дітки наймиліші,
На них моляться й не дишуть.
Перша мама сину щастя дбає,
Допомагає й догоджає.
Друга мама доні сонцем сяє,
Пестить і прославляє.
2
Зять на тещу чортом світить,
Невістка свекруху ненавидить.
Теща зятя всюди лає.
Свекруха невістку проклинає.
А ще дівері й зовиці,
Як вовки й крокодилиці.
А сватів чуть не забули –
Це піраньї і акули.
Чоловіка вся родина –
Не то звір, не то скотина.
Жінки рідної рідня,
Що собака, що свиня!
3
Сестра сестру розлучницею марить,
А брат брату в справах заздрить.
Бідну сестру брат не любить,
Хворого брата сестра не голубить.
Лиш здорову жінку чоловік кохає,
Брат багату за сестру вважає.
4
Погану рідню лиш ті мають,
Що себе не поважають!
Мама – святе! Тато – взірець!
Жінка – сонце! Чоловік – молодець!
Свекорко – рідний батечко!
Тесть - ясне сонечко!
Свекруха – мов ненька!
Теща – ягідка солоденька!
Дітки - милі янголята!
Онучки – постійне свято!
Всі дівери і зовиці –
Ікони у вашій світлиці!
Свати щирі, добрі люди
Дома, між людей, повсюди!
Жінки й чоловікова рідня -
Настрій погожого дня!
З віком мати сестру й брата –
Щастям сяє ваша хата!
Суджена тобі дружина –
Неповторна і єдина!
*
Пам’ятай, що ти – Людина,
В Світі Сам й Рідня – Єдині!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=410349
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 19.03.2013
На дорозі в світ широкий
Матуся долю виглядала,
Пестила сина ,сповивала,
Мрійливу пісеньку співала -
Голос чарівний та високий.
Боже милий й всемогутній,
Тобі вручаю я дитину.
Життя подарувала сину
Не дай йому тепер загинуть -
Подаруй йому майбутнє.
Біле личко, чорні брови,
Швидкі ніжки, стан високий,
Погляд щирий , кароокий -
Захисти, дай мені спокій.
Пошли йому міцне здоров’я.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=410348
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 19.03.2013
Мріють юні молодята
Про дах над головою:
В своїй хаті й своя правда,
І сила, і воля*.
З великими бажаннями,
Своїми руками,
Невпинними стараннями,
З щирими думками.
Річку мале джерело
Стрімко починає,
Мале, та своє житло
Майбутнім вітає.
Заджерелиться життя,
З’являться притоки -
На роки і на віки
Життєдайні соки.
У сімейному затишку,
В повазі і згоді
Любов панує без залишку
При любій погоді.
Чоловік лиш той відбувся,
Що справу має, й хату,
Син в якого народився,
Сад почав саджати.
Жінка має справжню долю
Як матір’ю стала,
Дружиною законною,
Сама загосподарювала.
Того, хто обставини
Й себе перемагає,
Бог тримає за пазухою,
Люди поважають.
Собі й людям докажіть,
Що любов вартує,
Мету – мрію бережіть
Й доля вас почує.
Не звикайте до краси,
Хай завжди хвилює,
На все життя, і всі часи
Щастя вам дарує!
7. 09. 2012р., Київ
________________________________________________________________
*Шевченко Т. Кобзар. «Просвіта». К., 1993, С. 246.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=410259
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 18.03.2013
Місяць молодий завис,
Зірки сузірно заблищали,
Їх холод і безжальний блиск
Роки в минуле проводжали.
Життєва звивиста дорога,
Обабіч люди – береги,
Рідня і друзі – це від бога,
А від сатани – вороги.
Поруч ішли покоління,
На слово щедрі й на любов,
Та зло посіяло насіння
Й чортополох умить зійшов.
Кругом сміється пустота,
Розкидав чи збирав каміння,
У чужих душах – темнота,
Докори совісті, сумління.
Хмарою котилась далина,
Недоля вихорем вітрилась,
Лягла на скроні сивина,
Серце від розпачу ятрилось.
Хто прав, чи винуватий,
Хто кому більше завинив -
Не старайся з’ясувати
Щоб сніжний ком не завалив.
Не дружи з чужими проти свого,
Не плюй ніколи у криницю,
Емоційна правда не варта того,
Щоб журавля міняти на синицю.
В руки свої долю візьми,
Розумну обери різницю,
Ще знайдеш щастя між людьми -
Надій багато в цьому віці.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=410257
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 18.03.2013
1
Що за Мораль, як з нею жити -
В батьків на шиї сидять діти?!
Тепер українцям понад силу
Ще і онуків посадили!
Так, на утримання, не строго -
Лиш необхідна допомога.
Всього потроху та ще й в міру:
Гараж, машину та квартиру.
2
До всього цього у придачу
Бажано пристойну дачу.
Їм для життя зараз, негайно
Подай ці блага натуральні!
На утримання давай гроші
Ще й відпочиночок хороший.
Бач, чадо святкувать стомилось -
Та й так до пенсії щоб жилось!
3
Чому на Заході та в США
Ситуація зовсім не та?
Там, знать, Закони й Мораль сильні -
Діти зі школи самостійні.
Йдуть від батьків, квартири мають,
Нема своєї , то знімають.
У вишах вчаться в свій кредит -
То ж фахівець і ерудит!
4
Як Бог Адама з раю гнав,
Йому суворо наказав:
«Будеш трудитись на землі,
Хліб їстимеш в поті на чолі,
Старайся, вчися та трудись -
Бо хто не робить, той не їсть!»
Ми ж в Україні плодородній
Порушили Заповіді Господні!
5
Діти неробами зростають,
Їх до праці не привчають.
В школу – під примусом, виш – на силу,
На канікулах – один спочинок.
Діти ростуть, турбот не знають,
Розуміють, знають та не бажають.
Щоб самому в житті щось досягти
Потрібно змогти піднятись до мети!
6
Плавати дитя навчаєш -
Його у воду закидаєш.
Життя – це та ж сама вода,
Не кинеш вчасно - буде біда!
Як батько сину; «Зроби!» - скаже,
«Він ще наробиться!» - мама відкаже,
Тоді ці чада виростають,
Й в батьків на шиї зависають.
7
Як ці звичаї збалансувати,
Без опіки чадо полишати:
В самотності злочинцем стане,
Від наркоманії зів’яне…
Очевидно, тут одна причина -
У зміні праці - відпочинок.
То ж розберись і забажай:
Гідно учись, трудись і заробляй!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=409846
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 17.03.2013
Вона під серцем їх носила
І радо муки прийняла,
Коли синочків народила -
Любов і душу віддала.
Пестила їх і годувала,
Ростила, вчила, берегла.
Коли ж пора для них настала -
Дружинам любим віддала.
По діалектиці – звичайно,
І проти Фрейда - не попреш,
Спокійно, тихо, натурально
В житті з’явилось кілька меж.
Любов - з синами й невістками,
В сімї, що швидко так зросла,
З онуками і між сватами,
Й квартира стала вже мала.
В гуртки і школу милих внуків,
В органний зал ,театр, кіно.
А репетиторство… Без звуку
Все промайнуло і пройшло.
А тут і старість наступила
Самотність, хворості прийшли.
Не побіжиш, бо вже не сила.
Межі бур’яном поросли.
Потрібно мало, їй все видно -
Життя засвоїла урок:
Тепла, уваги, і від рідних -
Щоденний , жаданий дзвінок.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=409842
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 17.03.2013
Сокіл високо літає,
На все з неба поглядає.
Якщо жертву він обрав,
Каменем на неї впав.
Чи то гуску, чи то качку,
Що попалось під гарячку!
То ж пташини, мов не було,
Тільки пір’ячко сипнуло.
Може вполювати зайця,
Малечу в гніздах, яйця.
На все у нього добрий смак,
Що поробиш, він - хижак!
А привчений Сокіл - квит
Під ковпачком на плечі сидить.
Мисливець у степу скакає,
Свої угіддя розглядає.
Як Лисицю хутко вздрів,
Мить – і Сокіл полетів.
Неба синя далечінь,
Силу множить височінь.
То ж на рижу з неба впав,
Смертно до землі прижав.
Знову на плечі гордовито
Цей розбійник ненаситний.
Люди йому пісні співають,
За сміливість прославляють.
*
Як вихвалюють братки
Своїх лютих бандюків…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=409540
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 16.03.2013