| Сторінки (3/237): | « | 1 2 3 | » |
Тріпатимуть крила масні ікла золотого лева.
Тікатимеш до печер зі спелеологами.
Висячі кокони тебе замуміюють назад у гусінь.
А я хвилююсь, вже дзвоню до поліції.
Пронизуватиме осівший крен неперевернуту заздалегідь, з тим одсірівшу солому.
Солому сорому дикорослої недозрівшої груші біля.
Колючої, як і твої теперішні обійми..
Я - твоє плекаю, ти моє загладиш
Тім'я.
У світі нема більш нічо такого.
Т 25,10 Г 25.10
Та хто нам сказав, що ніколи не буде?
Люди радісні, одпочивші на побережжі Палєрмо;
Герметичного Відня;
Тасманійського Франкліна-Гордона очевидцями
Стали.
і їхні горляні петлі
Стискаються ше тугіше з їхніми проповідями.
Обертатиму далі глобус,
Коперстатимусь в сОбі.
До ознобу втремчу
Антарктичного півдня.
Гамселитимують
Сотні примх за твоє перетворене мотане тіло.
6"16
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671032
рубрика: Поезія, Вірші про тварин
дата поступления 08.06.2016
Щастя тобі, люба моя, щастя,
Закордонних лагідних обійм.
В повітрЯній кулі голубій
Рівноваг резервного баласту
І м'яких приземлень літаків.
Гілок коливань у дощ до вікон,
Од садів квітучих шаленінь.
Крен твій, крен наступних поколінь
Хай устоять, як і твої квіти
На твердій невтоптаній землі.
Навіть, коли ти блукаєш морем,
Мерехтом незгаслих маяків
Обертанням легкої руки
Скоригуй штурвал в мої простори,
Пропливи поміж моїх рядків.
Друзів тобі вірних і коханих,
Здібних до життя чоловіків,
Гарних і розумних дітлахів.
В кухні скатертину відіпрану
І годинника, що тільки молодить.
До твоїх плечей — пухові пледи.
І прошу, будь ласка, не хворій.
Хай почує Бог моїх молінь:
Не спини бажань її комети.
Я навіки впевнений у ній.
Дай мені лиш навченість у тому,
Коли все пройшло, не мать сумлінь,
Не лишати після себе тінь.
Щастя тобі в світі, люба моя,
Доброї за мене пам'яті.
8'6'16
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671031
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.06.2016
как ворон завороженный
лишь шею разворачивал
и вечер подытожила
сонливость старой клячи
примерно на попозже
отложены задачи
попытки сумасбродные
тебя мне уcпокаивать
не выходя на подлинность
не придавая значимости
все алгоритмы пройденные
провернуть иначе бы
но что это за звание
ты человек без прошлого
готов ли к созтязанию
неповоротлив коршун?
и жизнь в одно касание
брехлива и ничтожна
так примитивно заново
держаться здравых помыслов
мне лучше испытания
чем жить на всё готовое
решил звонок внеплановый
неприхотный
знакомому
в раздолиях возмездия
ничто не есть бесплатным
слывут по жизни бездарями
сонмы толп "нам надо"
пришли не от безделия
пришлы мы за зарплатой
не внёс местоимений в стих -
принял себя в карои
раздумие о вечноти -
повестка в мир иной
не радуется серпантин
дождливою весной
перефразируй алчность
в испорченное зрение
пусть всем доступно так
а ты
смотри на мир отшельником
когда все двери заперты
ты связка сам
ключей
ХII~XV
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=630533
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 22.12.2015
5-ый кофе с утра и шумоизоляция в ушах
тело словно на ножах
запульсировала жизнь
ты пошёл
как человек по дороге устремлённо аккуратный чистый новый
ну а нужен ли ты здесь
не смотря на жилки вен
прикрывая рукавами
проглотив гортанный ком
не попятившись назад
база не работает всё вполне истнрачено
стали бы незрячими
стало быть
с надгробием вешенка утопленник
так
конкретизируя
ведь душа - тлишь филия безо входа погреба шесть квадратов комната и немного памяти
то
что было нажито стёрто опроверженно
то
что было прежним отчего не вечное?
ты посмертно грешник
погребённый узник
пепел - твоя кузня и немного сахара
пусть рождён в рубахе ты
что тебе сей воздух и стихи и проза
главное
решение
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=630530
рубрика: Поезія, Езотерична лирика
дата поступления 22.12.2015
Свет не прольётся в пустыне
Море стекает огнём.
Ты осознай в этом мире,
Где твой находится дом
Если нет больше терпения,
Все разошлись на плечах -
Нет никакого падения,
С гордостью строй, что начал.
А мой бумажный корабль
Плывет без помощи вёсел.
Несчастны те, кто оставлен,
Не более тех, кто их бросил
Отвергнутому - не могила
Оставленный - просто скиталец
Тебя пока не оценили
И мир без тебя - самозванец.
Можно вернуться в обитель,
Скрыться, не помнить, не знать .
Как же кино и без зрителя? -
Так, как иметь и мечтать.
Пусть каждый против течения
Переплывает черту
Временного невезения.
Ты не один на борту!
#bloodlesspoetry
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=611900
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 07.10.2015
сегодня без доброго утра
за кофе и снов позабытых
набор самодельных мундштуков
одна сигарета и выторг
replay и в подёртом кармане
ласкаешь рассыпанный бисер
на сердце пульсируют раны
отсутствие шенгенской визы
та что там о визе срывает
коснувшися тел одеяло
скучая бездонно икат
за нами пустые вокзалы
на каждой странице - по сердцу
подошвы впитались в линнолеум
нам в этой зиме не согреться
на разных вокзальных перонах
за нами бросается лето
Мухтаровой лапой игриво
а осень - пора для поэтов
которые пишут счастливым
для этих сложившихся судеб
за нас суеверно да страшно
там - воздуха полные груди
здесь - дыма идут нараспашку
и кто-то заблудится в сводках
а кто-то подставит плечо
обычные дни в перемотках
любите всех нас горячо
13 9 15
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=608867
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 23.09.2015
я завязывал кисть по рукав
липкой полиэтиленовой лентой
ты устала за мною ходить по пятам
заточила в себе все обиды и брань
поплыла суеверно за ветром
подо мною стекол и зеркал
отражающих небо осколки
среди них запотевшие я разгребал
твоим гласом холодным и поезд умчал
посчитай за меня остановки
без тебя не мерещится сон
смехом дьявола криком младенца
возвращается после полуночи гром
и аскомой злорадствует под потолком
разбивая в сей раз моё сердце
будет холодно иль будет жарко
я все теми же мыслями там
где по городу мчатся дождливом байдарки
для влюблённых цветут круглый год сады-парки
а на рынке играет там-там
разбивает стремлений плотину
буреломный молниеносный гром
я готов оголив свою грудь свою спину
сквозь осколки проплысть сквозь колючие льдины
и тебя повстречать
хоть мельком
23 9 15
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=608862
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 23.09.2015
Хай буде дощ.. Хай нині буде вітер.
Дерева, що вже впали, киснуть хай.
Надії, що під ноги людям кидав
В мішок сміттєвий дротом дозбирай.
Спитай птахів, для чого линуть в літо.
Ніхто не відповість на монолог.
Разом із тим спитай чи варто жити,
Коли від тебе не пішов лиш Бог? ?
Спитай причину свого існування.
Зніми і кинь додолу макінтош.
Весняний дощ не вирішить питання.
Пол'є городи хай. Хай буде дощ...
29.5.15
#bloodless #bloodlesspoetry
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=584363
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.05.2015
Ти повернешся ввечері боса.
На тобі буде зім`яте плаття.
Поцілуй на ніч свою абрикосу,
Повикидуй з душі
Сум`яття.
І ніхто не проводить твій обшук
Вин акцизок і сигаретних.
Холодильник пустує, комора порожня.
Всі чекають твоїх
Рецептів.
Настрій-вектор впаде донизу
І нічого вже не зробити.
Ти зумій пережити весняну кризу.
Постилонькою вмій
Застелити.
Від порізів не так пече рана,
Брак уваги – то рана найтяжча.
Та я вірю: завтра прокинешся рано
І обернеться
Все на краще.
Наступатиме пізня година.
Стане тихо в твоїй кімнаті.
Порідчішає плинних обуз намистина
І загладить зім`яте
Плаття.
Ти щодня обривай суцвіття,
Шоб його не зірвало грозою.
Пам`ятай те, шо ти не одна у цім світі,
Абрикосові віти
З тобою.
Абрикосовий цвіт – то лібідо.
Свій вдихаючи кожен пагін,
Задихається. Квітне за місяць до літа
І усіх за собою
Тягне.
23.04.15.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=578511
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 02.05.2015
Ми не матимемо ніяких впливів на історію.
Обводячи тіла малюнками,
Збережемо Для інших людей доприжиттєву форму,
Не кидатимемось за лаштунки.
Неокріпшими крилами з гори вниз летітимемо
Зупинка лишень на покурити.
Не стрічатимемо потойбічних істот чи ідолів
Нестимось, куди віднесе вітер.
Шоби бути разом необхідні пожежа чи повінь,
Зорепад або сила сейсмічна.
Вона бачила твоє фото на моїм стільникові,
Сказати хотів шось, та нічого.
І на все чиясь воля, воля тих, хто, хто проріс на незламному стеблі.
Підсадив свого друга на ганжу.
Я втомився пити більш, ніж тягати квартирні меблі,
Кожнодень в голові новий фен-шуй.
Озиратись тепер - пусте, світ втомився від норовів.
А галантно всміхатись - теж дурість.
У глибинах душі, якшо є вона, мені соромно.
А я так, а я так хочу бурі…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=573393
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.04.2015
Ну и ладно. Не пиши мне.
Я уйду, не осерчай.
Станет буквами большими
Несказанное прощай.
Стихнут в омуте глубоком
Обгоревшие клише.
Не найдешь моих пороков
И отметок на душе.
Ради нескольких понятий
Втихомолку, не браня,
Ада выгони исчадье
Он не друг и не родня.
Кто же он на самом деле?
Безутешный человек.
Незнакомец, а доселе
За граненой рюмкой блек.
Ты и дальше будешь в моде,
В протяжении долгих лет.
Кому надобно из плоти
Воодушевлять предмет?
Станет древом моё тело
Обгоревшею корой.
В эти слёзные ресницы
Я поникну с головой.
#bloodless.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=572873
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 08.04.2015
Маятник підсилив амплітуду,
Я на нім хитаюся циклічно.
Якщо біль мій - разова застуда,
Хай тоді вона буде хронічна.
Як життя ітиме, як по маслу,
Надишусь тобою без упину?
Моя муза - не людина часу.
Взагалі мовля́, що не людина.
Наяву,зім`ятими від пресу
Можемо втікти куди завгодно.
Те́пло. Та мені вже не до весен.
В моїх снах ти дика і холодна.
Коли океанові зіниці
Малювати пористину просять,
Я звернусь до голосу промінців:
Найдзвінкіші застрункоголосять.
Промайнув, мов сонця ясний блищик,
Осягнеш щільноі забудови.
Воскресиш мене із попелища,
Святу воду за́ллєш замість крові.
Я - порушник власних гравітацій.
Струмом б`є, вогнем лоскоче тіло.
Але більш твоїх нема трансляцій,
Сни оренд не гасять, збанкрутіли.
---------------------------------------
Коли болить, ми, зазвичай, терплячі
Й не біжимо одразу до аптеки.
Може, невчасно я тебе забачив,
Можливо, мали стрітись десь далеко.
Хто знає, мала б бути тоді осінь,
Якась інертна сила або розмах.
Мене до тебе маятник відносить
Та знов несе безпомічно. Додому.
3/4/15
#bloodless
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=571714
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.04.2015
Можно сделать музыку тише
И подохнуть от рака лёгких.
Обнимать в одиночестве Ницше.
Ах, какие мы недотроги!
Пресмыкаться, подобно рыбе
И лавировать меж планктона,
Стать причиною мёртвой зыби,
Распластав свои крылья в волнах.
Искажать диамантами звёзды,
Тянуть водоросли в толстых прядях.
Зацепить своим телом помостье,
Вновь домой пойти, пачкать тетради.
Одевать размер сто сорок первый
И сандали восемьдесят третьего.
Вместо щётки зубной - ламбрекена
Позаимствовать в доме соседей.
И деревья вдруг станут кустами,
С каждым днём даже космос ближе.
Спросит друг: "Протеин? На массе?"
Просто я не могу без книжек...
У тебя на запястьи схема
И она вся вопит от искр.
Тебе море теперь по колена,
Ты нашёл здесь по духу близких.
2/3/15
#bloodless
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=571697
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 03.04.2015
Не обіймай людину довго,
Якшо людина не твоя.
За нею не мети підлоги,
Не кидай до тих ніг троянд.
Не виціловуй її губи,
Косметика чи борода,
Усе мішати тобі буде,
Якшо людина не одна.
Не обіцяй піти назустріч,
І оберемок своїх сліз
Затримуй у хлопчаній хустці.
Ніколи у чуже не лізь.
Не покладайсь на ту людину,
Вона зненацька проведе.
Шоб приручити - треба сила
ЇЇ нема в тобі ніде,
коли довкола - греблю гати,
І на чуже ти зазіхнув.
Не смій її ти проводжати,
Люби свою і лиш одну.
Побійся Бога і не бався,
Не говори, чого нема.
Закоханість - проблема часу,
Кохання - більше, ніж слова.
Якшо нема кому віддатись,
Піди на вуличний free hugs.
Там можна вдосталь обійматись.
Без усіляких викрутас.
Не обнімайся без потреби,
Вітайся лиш, стрічай гостей.
Обдумай, нашо тобі треба
Тягти за повідець людей?
#bloodless
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=565241
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.03.2015
якшо ти не маєш вагому причину,
ніхто свої двері тобі не відчинить.
якшо він не вклеїв на стовп оголошень,
а ти просто так та й прийшов без запрошень.
якшо в домі пусто - відчинено, темно.
зайде ошуканець, а вийде нікчемою.
якшо він не зміг затягти порожнечу,
хай піде собі. телевізор на плечі.
якшо ти, порівняно, часто блукаєш
дверей ні своїх де, ні інших немає.
якшо тобі ніде розутися й впасти,
цигарка - єдина потіха для щастя;
якшо вже достатньо добра накопилось,
обрізали крила, а тіло - втопилось.
і чути - в душі закриваються двері
усе, шо гризе - напиши на папері.
якшо спить вахтер - осягни хмарочос,
і кидай вірші на людей час від часу.
якшо прочитають нудьгу твою люди,
повітря більш зайде в прокурені груди.
якшо копірайтер - даруй йому щастя
й усім, хто такий , як і ти, ладен впасти.
якшо такий ключ відчинятиме душу,
собі відкажи: "я впустити їх мушу"
якшо темні двері не мають руків`я,
у скважину лізтимуть ніздрі віскриві.
не жди, доки тебе поглинуть варіяти,
закрий душі двері, лягай собі спати...
#bloodless
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=564314
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.03.2015
Здається, шо зламані ребра,
Коли виповільнюєш кисень.
Сховаю до шафи свій депрес,
На мене він більш не налізе.
Доречно зробити зупинку,
Мов птасі, чий чутиму гомін.
Злелілася понад будинком
Моїм дев`ятиповерховим.
Ймовірно, їй треба спинятись,
Весною ти інших пригостиш.
А в мене шось зимно в веранді
Й не квітне душа на морозі.
Інертно ходжу чиїмсь тілом
Проспектів залюднених осторонь.
У мене, мабуть, також крила,
На спині закріплені просто.
А шоб розгорнути, достатньо лиш
Пройти забудований тетріс.
Здається, шо хочеться падати,
Коли вже поламані ребра.
#bloodless
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=564313
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.03.2015
I
Am C
Ти іноді плачеш,
F(B7) Dm
Принаймні я бачу ,
Коли ти терпляче
Чекаєш в метро.
Не милості просиш,
Узута, не боса.
Похнюпивши носа
В останній перон.
Ти несамовита
І хочеться жити.
За лікті вкусити -
Кусай, якщо хвора.
Очима стріляти,
Його зустрічати.
Не в силах дівчата
Полишити сором...
Приспів:
A Dm
А серед мурашника євротунелю
G7 C
Заходять-виходять, притримують двері.
A Dm
Рутинне вікно відштовхне її подих.
Am E
Слова "I love you" - то остання нагода.
(Останні слова)
II
Торочать усюди,
Шо маєш забути.
Тікай від застуди,
Облиш свої жарти.
Не слухай нікого,
Не знають довкола, -
В руках пепсі-кола,
Він має впізнати.
Приспів:
А серед мурашника євротунелю
Заходять-виходять, притримують двері.
Рутинне вікно відштовхне її подих.
Слова "I love you" - то остання нагода.
Вже потяг останній, лягають всі спати,
А ти досі віриш, а вірити - знати.
Ти знаєш, він вилікує твої рани,
Притримає двері й не треба стоп-кранів.
27.02. 2015 р.
#bloodless
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=563057
рубрика: Поезія, Авторська пісня
дата поступления 28.02.2015
Am Am(C) Dm E
1. Теплий вечір, добрий вечір
Опустивсь на твої плечі
Але ти зосталась звична,
Ідентична холоднечі.
Ти суцільне, надприроднє,
Неймовірне і холодне.
Темна хустка, білий светр,
Ретро стало вже не модним.
приспів: Am C F E
Ти зимовий птах,
Ти долаєш довгий шлях.
На моїх очах
Розквітаєш, розквітаєш.
Нам бракує слів,
Неосяжних почуттів.
Хмурий погляд свій
Ти ховаєш, ти ховаєш.
2. Теплий ранок, добрий ранок
Опустивсь тобі на ґанок.
Ти пакуєш свої речі
І не чуєш обіцянок.
Ти в кохання огорнулась
В небо темрявне примкнулась,
Сутінок ти не боялась,
Насміхалась, насміхалась...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=563054
рубрика: Поезія, Авторська пісня
дата поступления 28.02.2015
Догралася, к.у.р.в.о., натішилась вдосталь?
Казала, шо хочеш вгордитись собою,
Коли я заспівував одоголосно
Про те, шо не чьорства. А вкрилась корою.
Мені ти так просто в житті не далася:
Години чекання, усі ті бійки...
Для когось ти буся, для інших ти мася.
А я був для них (та й для тебе) ніким.
Вітав з Днем народженнями на білбордах,
Розкручував твій іменний спа-салон.
А глянеш на мене - мов стиснеш намордник,
То краще, ніж нюхати твій ацетон.
Платив за підбір кежуала стилісту,
А він ше й зривався за твою незгоду.
Любила Донцову з усіх белетристів,
Пішла на дієту з одних вуглеводів.
Мені ж готувала. Зосібна варила,
Варила ти воду, а смажила - мозок.
Здогадувавсь, в домі є й інша пожива,
А ти запихала мені ту глюкозу.
І я почувався паршиво у днинах,
А ше й без ключів, коли йти на роботу.
І мусив просити дивитись сусіда.
Зміняти б замки та й почати бойкот.
Тебе я любив, а тепер де ти ділась?
Махнула до Польші зі своїм шофером?
І вже не натраплю на ті самі вила,
Хай десь обламається твоя афера.
Ти спи***ла все. Мої власні надії,
Душі оберемок, морожене сало.
Та більше на мене твій погляд не діє,
Услід ти не вколеш мені, як оса!
Свободна людина встає, коли хоче,
Собі попиває усе, шо горить.
Ніяка дієта його не лоскоче.
Завдячую лиш, шо живіт не журчить.
Тепер розглядаю тебе на екрані,
Такий, як і кожен з мільйон глядачів.
Вигукую знову - "Ти моє кохання!"
З якихось космічних жіночих причин.
#bloodless
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=563051
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.02.2015
Я піду собі до Валу
На прогулянку тривалу
Хай побачать мене люди,
Наберу повітря в груди.
Квітне липа і каштани,
Ген видніються фонтани,
У промінні сонця грають,
Усмішки відображають.
Я приходжу на Маяк,
Розкажи, мені, добряк,
Шось не бачити Казбека,
Кинув якір, змінив декор.
Пішохідний — той актор,
Вкрашений у двоколор.
Над Десною підіймає,
Вітровіями здуває.
Піднесуся по бортам —
Онде й Болдина гора
І Антонові Печери.
Сяй, Чернігів мій веселий!
Люди тут всі добрі й милі,
Чорночубі й чорнобриві,
На подусівці й шерстянці
Повернись додому вранці.
А скраєчку — Масани,
Там красиво восени.
Проспект Миру й Перемоги -
То центральні тут дороги.
Рокосовського тим часом
Обдивись, як маєш час.
Храм Святих, а вище станеш —
До Ялівщини потрапиш.
Там повітря чисте й свіже,
Сосни височать над Стрижнем.
Приділи хвилинку часу
Й посиди поруч з Тарасом.
Чи в Алеї — місце вільне!
Сяють простонеба фільми.
Приїзди до нас, туристе,
Це Чернігів. Старе місто,
В якім хочеться зостатись
Й більш нікуди не тікати,
Тре робити тут державу.
Місту і Вкраїні Слава!
© Безкровний
#Чернігів #Чернигов #українськемісто #Че #bloodless
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=560674
рубрика: Поезія, Міська (урбаністична) поезія
дата поступления 18.02.2015
Не лякайся, це я до тебе ходжу щоночі,
Я не прошу нічлігу, я не кою злочину.
Я брязкочу ключами, притуляю до скважин,
Двері не відчиняються з першого разу.
Не залазь з головою у тонке простирадло,
Я тобі хочу казку на ніч розказати.
Може просто на вушко тобі шепотіти,
Як шепоче морський у ракушнику вітер.
Може трохи шампанського поп`єм з шоколадом,
Може навіть нап`ємося ним до упаду.
Я твій друг по життю і тобі не здається –
Хтось постійно підклеює зламане серце.
Хто тримає у миті страху твої долоні,
Обіймає за плечі і говоре: "Ти зможеш!"
Ти занадто не впевнена у своїх діях,
Руки не опускай, не зволожуй ці вії.
Завтра ти відцураєшся рідного міста
І зів`яне на сходах рундукових любисток.
Не відразу згадають, але вже не забудуть.
КОЛИ ЙДЕШ – УСІ ПЛАЧУТЬ, КОЛИ Є – НЕ ЦІНУЮТЬ.
Ти буваєш брехлива у своїх обіцянках.
Я ніколи не вірив, шо підеш до останку
І ні в якому разі ти сюди не прилинеш;
В те, шо вічно у сóбі ти шукаєш провину.
Мріють зламані крила здійнятись востаннє.
А я стану попереду знаком питання.
Можна в цьому житті ше багато змінити.
Коле боляче, клич мене. Ангел-хранитель...
Не лякайся, це я до тебе ходжу щоночі,
Я не прошу нічлігу, я не кою злочину.
Доки ти не заснеш, я і з місця не зрушу,
Та й піду на рундук, аби склеїти... душу.
#bloodless
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=560065
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 16.02.2015
До перекуру в АТО година.
Автобус їде у лісостеп.
Пустила мати насилу сина,
Неначе гратися у вертеп.
Зелене вбрання, броня, мов свита,
А там дадуть йому автомат
І проросте золотаве жито,
Вбере в себе кров синів і тат.
На полі бою не заговорять,
А триколором помаярять.
Звертай увагу на рідну мову,
Шоб від чужих своїх відрізнять.
Перетворити б війну у лєґо
І розібрати до сотони.
Ти побратимом назви колегу
І стань спиною з ним до спини.
І щось у небі пережевріє,
Замиготить глорією сонць.
То допоможенька подоспіє
Ворожий знищити горизонт.
У тобі правда, і сила, й воля,
Незламний дух - то є назавжди.
З тобою Бог, непохитний воїн,
Він береже тебе од біди.
Якшо не в змозі ти в них стріляти,
Вони стрілятимуть по тобі.
Всі провокатори й демонстранти
Не мають серця. Й нема довіри.
Нардепи підуть собі бухати
І пульту в Раді не нажима.
А листоноші-то як сказати,
Вдові, шо сина тепер нема???
І у драконів світліше очі.
Тримає міцно за плечі, так,
Наче поштар скоїв підлий злочин,
Ось-ось вгодуєсвоїх собак.
До перекуру в АТО хвилина;
У Раді - хвилька жалЮ. Стоять.
Живе великий, маленький гине.
Змінити ролі. Повиганять!
Налити супу на талих водах
І на землі розстелить матрац.
Пліч-о-пліч йди зі своїм народом.
а не оподаль у мирний час.
#bloodless #АТО
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=559177
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.02.2015
Давай-но, брате, поговоримо востаннє,
Бо хто йо знає, що несе нам завтра.
Якщо до твого міста, Бог мій, прийдуть залпи,
Ти вже мені не повідомиш листуванням.
Якщо проллється кров моя, то ти відчуєш
І я нікого, окрім тебе не розчулю.
В екранах білих хтось прогляне – заплюсує.
Шо зможеш вдіяти, як брата змете куля?
В роки дитинства, коли ми плекали пагін,
Над усіма, здавалось, мали перевагу.
А пам`ятаєш, взимку врізалися в пагорб,
Зламали сані й не пішли у дім зостраху?
А ще хворіли, коли куртки розстібали;
В наземці милувалися пустим вокзалом
І за кутком чиїсь недопалки тягали.
Останнім снігом березневим нас змітало.
А літом мили у ставці стареньку Леслі,
Шо вударям наберезі було не весело.
Вони в макітрах боронили нас із песиком.
Ми ж п’явок з рук виймали, бо не мали весел.
На дереві тарзанка brother`s виробництва,
Лише вона, зітрухла, – згадка про дитинство
І, знаєш, хочеться туди ще раз залізти,
Та все діла. Й од хати тої значна відстань.
Покепкувати з Олі, дівчинки-сусідки,
Яка до баби заїжджала досить рідко.
Вона так бідкалась, як дьоргали калитку ,
А ми тікали якнайдалі, смішні, звідти.
Наче сталева, пуга по нозі вдаряла ,
А ми сміялись так, неначе було мало;
А як колеса з-під прицепа поспускали?
Тоді від діда нам, безсовісним попало.
Уся робота – то були для нас дрібниці.
Хоча й не завжди йшли на поміч, як годиться.
Може, покійній бабі не влили водиці;
Лишали на мороз розчинену теплицю.
Гіллям кидалися в малих плавучих качок;
У лавці жмуктили сітро собі на здачу.
Колись копицю запалили – й досі плачу…
Дорослі, мабуть, люди вдивовиж терплячі.
Вони пробачили нас, мій далекий брате,
Бо скільки ж можна там у припічку стояти
І на шрамованих колінцях їх вмовляти,
Шоби пустили зустрічати з міста тата…
Це дрібні гранулі моїх найперших вражень,
Твоїх найліпших згадок невід`ємний важіль.
Мої проблеми і твої – донині наші.
Чекаю, шо про них ти у листі розкажеш.
Якшо складеться так, шо я супроти тебе,
Чи вистрілиш вперед, чи вцілиш в мирне небо?
Російськомовний брате, то лише потреба
Тих дурників, шо цінне все гребуть під себе.
Не затискай курок, тримай, як хош, між пальців.
Дезінформація – розчинник інформації.
Відмовся від війни і не служи собаці,
Дозволь моїй розвинутися нації.
Не розбуди роками заспану пожежу,
Шоб не замизгувати плямами одежу.
Тебе ціную я й не розумію те, шо
Ти поза зони й не з`являєшся в мережі.
Доопрацюй скоріш матеріали фільму,
Де з мертвим до сих пір оновлюються титри.
Я хочу у своїй Вкраїні вільній жити,
Пишу востаннє.
Хто йо знає.
Дмитре.
© Безкровний
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=558954
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.02.2015
Керований хвилями вітер,
Підкидуй всіх нас у повітрі.
Вгодований Сеймовим димом,
Ранкового снігу хустина.
Дуби викорчовуй сторічні,
На станції кидай сейсмічні.
Візьми й окупантів країну.
Й змети до чужого сузір'я.
Ми тут, як в глибокому жерлі,
Нас плінтусні миші обжерли,
Й не миші, а цінова давка,
Підвищ нам хоча б мінімалку.
Згони з земель ворога жало,
Шоб більше воно тут не ср@ло.
Шоб втекло й тризуб не ламало.
Бо ми незалежна держава!
#bloodless #ptnpnh
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=558294
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.02.2015
Тримай її за руку, це любов.
У затяжних метро і на вокзалах;
У вальсах доопівнічного балу;
Проводячи кріізь темний коридор.
Тримай її в узбіччях естакад,
На зламаних мостах пильнуй висячих,
Відносся обережливо й терпляче.
Вглядайся в очі в тисячі карат.
Тримай за руку, плечі і за стан,
Вслухайся, як лунає її мова.
В неї душа настільки кольорова,
Шо з неї виток свій веселка ма.
Тримай її за обріями сонць,
ЇЇ кермо, коли цілує в щоку,
Як каже, що потрапило шось в око —
Підтримки в цей момент найбільше хоче.
Тримай її, бо невідчутна вісь,
Огорнутого досвідом кохання.
Якщо не перший ти, то будь останнім,
За це вона подякує колись.
Тримайся неї, бо вона одна,
Така весела і талановита.
Хоч жінка сяє в золоті і квітах,
Люби її щоб сяяла сама.
Тримай за руку, коли зник зелений,
Піклуйся, як за власне дитинча.
Цілуй-кохай у людях на очах,
Усі закохані — то навіжені.
Тримай її за руку, це любов,
Історію ніхто цю не повторить.
не зупиняйся, то є твОє море,
Люби до смерті, доки
в жилах
кров.
Безкровний
#bloodless
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=558002
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.02.2015
Клітка з повітря. Розлога й простора.
Крона соборів й кривава пітьма.
Хмарами вкрила мої сподівання.
В ранніх літах розчинились рядки.
Піде душа, пам`ять - вічно живе,
"Кожен пливе, поки хвиля несе."
З-поміж касет обереш дві години
ЛІвного запису мовою риб.
"А ми ходим зверху, великі й малі"
Без страху прогрузти у власній уяві.
Колами оточуєм й смерть, і життя
Без тями, що кожен у колі будЕ.
І всяка злиденність одтоді відслизне,
Руків`я дверей стануть кистями натовпу
І в рукостисканнях цих вкотре збагнеш,
Сердешно навіки прощаються друзі.
То музика лине у центрах містин,
З автівок, планшетів, смартфонів, CD.
"Птахів" - ми великими, діти - малими
Зацінимо, згадуючи заповіт.
Розхристані квіти, мов серце поета
Кювети заповнюють, топлячи сніг.
Під пісні твої Україна встає,
В нас є - тіки ми, озимії люди.
3-4.2.15.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=557397
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.02.2015
Мне нужен искусственный снег,
(Идти вне сезона хватит.)
Её День рожденье в четверг.
Бессмысленных клавиш нажатия...
Она приготовленна встать,
Пусть только я ей поверю.
На миг приоткрою глаза, -
Глаза оттолкнули перья.
Сиреневых искорок зной
Со мной с этих пор повсюду.
Я в этих глазницах чужой,
Родным никогда не буду.
Я знаю, что мы победим,
Отбросив свои повадки.
И к счастью, что я не сулим.
Разломана шоколадка.
А сердце сольёт кипяток
И к черту тромбы!
К тебе я вернусь сквозь звонок
Проститься чтобы.
#bloodless
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=556243
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.02.2015
Не развеять забвенные ночи.
Каждый хочет лишиться систем.
Не заземлены в младости вены,
В поясничном отделе - хрящи.
Ты ищи на колосьях пшеницы
Птицу счастья, как Матерь Богов;
Берегов иностранных светила,
Меж удил проскользай рыбаков.
Высоко, на последней ступени
Море вспенит тропу за спиной,
Заодно приготовят и крылья,
С ними смело вплетайся в закат.
О посадке не думай веками,
Очертали бы сколько полос,
Слёзы Царство Морей осаляют
Томных стай новопреставленнЫх.
Яко стих заучи те ступени —
Не оценишь года с высока.
Лишь веками, откроешь обширно:
Всё спешил. А куда? А куда?..
#антистихи
#bloodless , ©
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=556242
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.02.2015
Я не буду виднітись нікому,
Ліпше просто не бачити щастя.
Я не хочу вертатись додому,
Мені вдома, неначе у пастці.
В ланцюгах безвіконної днини
Невагомим стає існування.
Повсякчас відчуваю провину.
На заслання його! На заслання!
Може, там я збагну, де потрібен,
Не загострюючись у майбутнім.
Бо минуле моє дійсно хибне,
В ньому досі думками присутній.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=555738
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.01.2015
я сподіваюсь, що ти досі поруч,
поночі хочеш пройти крізь кімнату.
зватимеш і закликатимеш вірити,
в ті рими, до яких ти не відносишся.
ти ж - суголосся моїх невідчутних
"бути - не бути". але дійсно впевнений,
келихи мріють забути границі,
в миті, коли ми одні й більш нікого.
говору тихого перегомони,
що ми збудуємо опісля себе,
речення це не стосується нас
в час, коли він раз в житті зупиняється.
в тихій кімнаті сни стали дійсністю.
радіо Рокс співа пісню гірляндами
я тебе просто до себе притисну.
тисняви в моїх обіймах не знатимеш.
1`15
#bloodless
#антивірші
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=555736
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.01.2015
Крихти неліквідних обіцянок
як колоті штани гідності.
ти одягаєш їх спозаранок
на тлі несамовитості.
свербіли і до весни б ногоньки.
коли повсякчас звала мене.
мені оті твої дотики
нагадують тяжкі камені.
вони замерзші од зимного
постійного перенесення.
останні марки заслинено,
І я чекаю до весен.
штани складаю. вдіватиму,
носитиму із начосами.
нічого так не спіткатиме,
як твої люті морози.
не допитатись погонича,
наскільки сніг переломлений.
звикаю до твоїх родичів,
завжди веселі, не стомлені.
розлогий місяць не падає,
скотина в ноги цілується,
дорога в місто розкатана
з'їмо по терпкій пігулці.
скидаймо унти й на ковзанку,
завіса. хвилі фантазії.
тобі, мабуть, до екзотики
купатись до евтаназії.
під лід пірнати доречно,
щоб вберегти двигун гідності,
штани мої вельми стречові,
спасибі, ваша величність.
багато в тому є користі
запалень першої стадії.
пробач, забракло кошторису,
чи ПМЖ у Фінляндіі.
1'15
#bloodless
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=555350
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.01.2015
Ясніше оговтуючись од безсоння,
Зіпрілі долоні кермо розвертатимуть.
Мій дім незнайомих гостей виціловує,
Мене ж не бажає не зріти й не знати
Зупинка лише на придбання пального.
я той навіжений, що палить заправками.
І ходе вночі у ліхтаревих стогонах.
Шпана не зорудує, пес не загавкає.
А провід торкатиметься землі струменем,
Що після дощів відчайдушно зволожена.
Мене насторожує та, над ким думаю,
Нічим не зворушена, трішки спустошена.
Її не зустріти на звітах й обкладинках,
Тому й так відверто стріляє супротивом.
Усупереч мареву, вдосвіта тягне
З обличчем зразки малювати банкнотові.
А очі світилом у небі розвісити,
Щоб кожен знайшов своє любляче місто,
А в морі ввімкнути її нову пісню,
Аби браконьєр відцурався від вбивства.
Це просто зима, проживемо без зелені,
Нічні ліхтарі посилають осоння.
Та руки її стануть деревом-велетнем,
Допоки своє подолаю безсоння.
І небо моє - епіцентр займання
Причина його - теракотові очі
І бачити зможу так рідко й замало
Настільки, наскільки вона цього схоче.
1'15
#bloodless
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=555349
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.01.2015
Вирізьбовую тебе на схилі гір.
Імовірно,
досі малював так кожну.
Ототожнюю
з божественним лицем
І серцевим
нападом з інсультом.
Так би всю
Говерлу обійняв,
Відрізняють
лише зовнішні ознаки.
А хазяйка,
неотесана зима
Ледве зламує
твої стереотипи.
Холод дикий
стеле од рівнин.
Загорни
мене у власну пам`ять.
Тільки там я,
мила, лише там я
Сам розтану
в створенні тебе...
17.1.15.
#bloodless
#антивірші
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=553532
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.01.2015
Все наше життя обумовлене віссю.
Втомився за неї весь час говорити.
Відео чорне не завжди аматорне,
Та автору повний респект за перегляд.
Де стегна здіймаються до літаків
В п`янкім сонцекльоші суконних тканин;
Там здавна гармати шиковані в ряд,
Намарно тебе на тринадцятій жду.
Кладу імпортований клунок троянд,
Мільярди сполучень ж/д і аеро.
Каре, новий погляд, я ледь тебе взнав.
Застава мобільних, житла і авта.
Зима не чекає, а я тут один.
І ти, незнайомка, що пише есе.
Приземлення твоє є тихим кінцем
Взірцевих погодних умов міжсезонь.
Либонь ти на південь чи казна-куди,
Води їй замало в притоках Десни.
І сниться єдиний забарвлений сон.
Озоновий шар не відновлюється.
... і в поті лиця якомога летиш
Жвавіш, крізь обломки небесних споруд.
Безлюддя і не дорікає декан,
Лише поцікавиться метеорит.
Втомивсь говорити, та він - твоя вісь.
Явись мені нУдним безсонням кіном.
Оновленням пейджів та програвачів,
Спустошую кеш і закохуюсь знов.
1`15
#bloodless #антивірші
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=553529
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.01.2015
Витривалі шляхи під ногами
І думок нових діпазон.
Десь придавлений
в задній кишені
Відкоркований
Терен-1.
Не кляни захищать його очі,
Він завершить усе, що почав.
Вмій наврочити
гарно й без прізвищ,
Не пручаючись
в інше життя.
Посилати запізно до бісу.
Саламандрові лапи занИзькі.
Він тобі не
платив аліментів,
Тиском
змучений, кинувсь з вікна.
А сама ти невпевнено дихаєш,
Поновілими вази без квітоньок
І остиглими
будуть здаватися.
Довгожителі
скоса подивляться.
Я до речі планую сплебеїти
Й відпускні покладу до заборів.
На портвейни,
на тебе записаних,
Так, я хворий,
та в цьому є логіка.
Кожен з нас, не спиняючись, питиме,
Щастя буде своє, або придбане.
І любити,
чи ні - не вагаюся,
Чужі біди разом
не вирішують.
1`15
#bloodless #антивірші
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=549187
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.01.2015
Все повинно рухатися заднім ходом
Щодо цього витвору - пусте.
Те, за чим женемося до болю
Скоєне в майбутньому й не нами.
Брама закриватиметься своєчасно
В час, коли ти майже переміг,
Сніг почне угору випадати,
Дати твоїх сесій заплутають.
Та помолодішаєш на пару років.
Поки свого обрію чекаєш,
Станеш всіх чіплятися магнітом.
Всім ти не потрібен і не дивно.
Кинув цигарки палити й закидатись,
Завтра тебе випхають із черг
Червневих служінь наркоспільноти.
На роботі влітку не сезон.
Майжезавтра ти складеш відносини,
Познань раз і назавжди лишиш,
Диивовижна і більш-менш прийнятна
Карма наркомана навпаки.
Кинеться із поховання твоя мати,
Встати з домовини є жага.
Гарно обійме свою дитину.
Встигне навпаки заповісти.
Й стіни прошепочуть: "Будь завжди маленьким,
Неньку не свари в майбутній день..."
Все повинно рухатися заднім плином
Чим би не лякав нас горизонт.
#bloodless #антивірші
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=549186
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.01.2015
ти бачиш проміння, утворене сонцем.
а я досі вірю, у темряву, дякую.
зманілі твої плечі в кожному зльоті
втопатимуть якорем.
оздоблені щирістю прояви -патії,
...симпатій, апатій.., від щирого серця
благаю тебе крізь кистєву пульсацію,
до самого денця,
побудь бодай ще кількасот хвилин поруч.
а йдеш - розчинись у підземному натовпі.
ти даш мені відсіч, я дам тобі фору,
щоб перемагати.
останнії дати - і вже 25-те.
і нового року нам не досягти.
і ти. Моїм кредом аби не була ти,
тримав негатив.
ти дійсно не проти і дві чашки чаю
слугують ключем для роботи з людьми.
чим ближче з тобою, тим більш відчуваю
початок зими.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=548979
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.01.2015
Я оставил тобой пройденный причал
Я кричал
тебе вслед по началу
И никто не мог унять моей печали
Ни друзья
ни заключение врача
Диких чаек заколдованных ракурсы
Им-то разницы
что всем курорт не нравится
Я хочу понять: а был ли этот август?
В декабре не будет больше пяти градусов
Окна зимние потеют не от холода
Моя комната —
твоя комната
Поговаривают
что молчанье — золото
Только ночью — мы бушующие волны
Декламируют один и тот же стих
Сколько их —
столько и понятых
Опознай мою тревогу
словно вихрь
Приводящий к окончанию блицкриг
Не разись на неопознанную синь
Огласи
что жизнь твоя — трясина
Не жалей о том
что было
не проси
Ты свободен
значит в этом твоя сила
5.11`14
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=548978
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.01.2015
Ките,
добросердечний ките
Пити
і напиватись дощами
З нами
грає безпечно вітер
Віти
має до самого неба
Щебінь
сипе а з ним неминучість
Влучно
ти націлив фонтана
В рану
хтивого браконьєра
Перли висипались з кишені
Ще не
зігнуті довгі вуса
Друзі
морем ходжають босі
Осінь
літо... Є незалежним
Протилежний
відрізок часу
М`ясо
вельмишановний ките
Вбити
міг би лише пройдоха
Знос
характеру протидії
Ти є автором або Богом
Човгай
човгай помалу небом
Веб-
супутникам стань за гусінь
Вуса
не розгуби в повітрі
Ките
Доброго глузду ките!
#bloodless
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=546564
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.12.2014
Dobry wieczór, jak się macie?
Dawno się nie widzieliśmy,
Bardzo długo. Co to znaczy,
Już pierścień na palcu wciska?
Cudo! Nie, to niemożliwe!
Kto twój mąż? Ile ma lat?
Czy przystojny, bardzo miły?
Jesteście dziewczyną ładną.
Nie wiedziałem, kiedy ślub był.
Pozdrawiam w takim przypadku
Pokazała swoje zęby -
To włożyła moja matka.
To dlatego, aby tutaj,
W Kijowie studiowała
Mam i książkі, i komputer
Uczyć się dawno chciała
- O, przepraszam, nie wiedziałem
Państwa położenie.
...To znaczy, że mnie czekała...
- Prozhę?
- Do widzenia!
© Dmitro Bezkrowni
(Є деякі помилки, знаю, ще буду коректувати)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=538830
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.11.2014
нам время копает могилы,
несется стрелою горящей.
нам будущего не осилить,
угнаться бы за настоящим.
съедая младенческий облик,
морщины привив к рвам стеклянным,
проглатываем молча сопли,
забыв обо всем первозданном.
мы жили без войн, не болели,
нам в уши сливали понятья:
не поработят мир модели,
украсившие сити-лайты.
лавируя в омуте слёзно,
свинцом ообростает проблема
и тихо вползает подкожно,
не вздрагивают только вены.
а помнишь? стояли спиною,
локтями скрепившись, мы, плотно.
где мы околели зимою
и стали заботой животных.
тем временем временно время
безвременно повременило.
не вовремя были, не с теми,
лишь время с тобою убили.
в последствии, неандертальцы,
по молодости время - люди.
что нас обвело вокруг пальца;
что руки скрестило на грудях.
нам время копает могилы.
как ноги при низкой качеле
не ищем когда в себе силы -
наш маятник мчится быстрее
и нас засыпает в ущелье,
не будущее - сок фрустраций. -
искать свои нужные двери
и к прошлому не возвращаться.
сен`14
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=532487
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 25.10.2014
Можно уйти, не промолвив и слова.
Если тебя угнетают оковы;
Если среда обитания нова.
(Может быть, может быть выйду из дома.)
Можно отвергнуть семью или друга,
Не удержаться за помощи руку.
Кости не сломит под прессом упругим,
А расшибет за случившимся туга.
Можно заснуть под холмом невысоким
Жажды просить у снов пыльных, глубоких.
Перевернуться в объятьях сирокко,
Видишь, — тебе уже не одиноко.
Можно взорвать этот мир столь невинный
И закурить на его же руинах.
Иль в одиночке, порхая над миной!
Мира не стоишь ты даже граммины...
Робок ли ты? В голове есть прореха?
Где же та карта, по кой тебе ехать?
Можно тебе помогу снять доспехи?
В них не сумеет сыграть твоя нехоть.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=521903
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.09.2014
запровадь новий винахід абинащо,
не керуючись ГОСТами й ДСТУ.
на кшталт солов`я в руках чи судна в пляшці,
чи не введену в обіг аудіотраву.
патентуючи свою фігню, відрізняйся
від усіх конкурентів-виробників.
до цього, ринкова сегментація
ділилася невиразно й абиким.
бери свою кирпичину з ніжками,
хизуйся на виставках та показах.
передуй непросапаними доріжками.
зерно посіялось, то може, й вродиться.
копійчаним очам надавай прерогативу —
заохочення допоміжними послугами.
викладка має бути ексклюзивною,
а бажання придбати товар — не відносним.
все залежить від того, на що сподіваєшся.
над чим працюєш, дивлячись у світ понуро,
повинно бути використане на практиці,
аби населення зовсім не охололо до інфрастуктури.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=521901
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.09.2014
вітер мій, вітер, піднявся в жнива.
стебла спочину у золоті ждуть,
згорнуте пасмо твоє повива
коловоротом — то вся його лють,
стеляться раковини роздоріжь,
в ями глибенні стрибають думки.
ти пізнаєшся дедалі ясніш,
коли пірнаєш у ясну блакить.
біле — то шорти, зелене — сорочка —
все, що блищить з-поміж білого диму.
в нім конкуруючі рвуться клубочки,
наче одежа у пральній машині.
хтось пророкує, що все буде добре.
всі до весільних звика скатертин.
ти усе витримаєш, ти хоробра,
руки зхрести і до мене злети.
я тебе визволю, пір`я-принади
згорнуться у піклування крило.
все буде у надлегкім шоколаді,
словом, не так, як до тебе було.
ми зайнялись у вишневому місті,
колоті ноги; синцями по тілу
вічнозелене лише твоє листя,
з одягу — ніц, та любов серце гріла.
плавай удома хронічним підлящем
суші торкнутись волій леопардом.
хто-бо з прогнозів прямісінько скаже
що ось-ось стане зривати мансарди?
місто жбурне ненатягнуті тенти
вітер не дощ, вітер оскаженіє.
в нас поспитають, що сталося з центром.
ми і були
епіцентром
події.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=519185
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.08.2014
у нас з тобою все буде супер!
єдина постіль обніме нас.
уранці зваримо з салом супу.
"нема загрози" — гукне avast.
прилине затишок до оселі,
відверне нас від хвороб і бід.
картини вИсітимуть з пастелі,
гардини з шовку, мов оксамит.
звернеш до кухні — зустріне пташка,
"привіт!" — мовляти її навчу.
допоможу, коли стане тяжко,
рукав по плечі свій засучу.
до інтер`єру додаймо cherie
спальню кімнату — в старий мотив.
перефарбую, хоч у рожевий,
а ти додаш інших кольорів.
горища з сіном сягне драбина
там замотаємось у плащі
в цілунках зіб`ємося з клітинок,
коли читатимемо вірші.
згадаємо і найпершу зустріч,
квартирник і непідступність дій,
до того, як планували устрій.
— наївні — скажем, — чи молоді.
а люди, у соціальнім старті
поодиноко — абичиї.
альбоми заново розпочаті
свідоцтвом створення ще сім`ї
нам не потрібен словник сентенцій,
хай буде супер у всіх родин.
ти переконуй мене до смерті
у тім, що ми молоді завжди.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=509127
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.07.2014
а помнишь
никем не заляпанный август,
сегмент потребителей,
а не людей(?)
примите заявку...
верните заявку,
ей нужен апгрейд.
с утра за твоими
златыми ключами
бежал, запинаясь,
элегией в дом.
пока попивала
в привычной компании
ты в офисе ром.
ногтями царапала
о боковушку,
привычно, печатными:
"мой меня, ну!"
кому бы ты здесь
доводилась подружкой,
не мне ль одному?
не кровь прилягла испивать,
несомненно.
"где ходит мч?
разбери его чёрт!"
зови меня ночью и
спрашивай где
ценам фотоотчёт.
грозись неоплатой труда
иль расплатой
за время,
потраченное на звонки.
когда ты в подвале,
вне зоны — отрада.
расслабь кулаки.
вот кадры
и договор рвётся на части,
зачем бить об стену,
когда носишь шлем?..
ты помнишь, как было?
но вот оно, счастье —
мы вышли из стен.
и встретясь в налоговой,
издали, шалью
стряхнёшь в мою сторону
бархатный снег.
а я поздороваюсь,
я не в печали,
я лишь человек.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=509125
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 03.07.2014
Обійматиму тебе
міцно.
Недосяжною в цей час
відстанню.
Обійматиму тебе
ніжно.
Мов не бачив тисячі
тижнів/
Поринатиму в твої
вічі.
Відкриватиму тобі
вічність.
Щоб не зрушила жага,
часом,
Цілуватиму тебе
вчасно/
Називатиму тебе
полем
Волошково-ромашкОвим.
Називатиму тебе
небом
Літачково-дирижаблЕвим/
Відчуватимеш мене
киснем,
Без якого настає
тиснява.
Бо кохання - не комок
в горлі.
In my heart
and my life -
you
only.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=507630
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.06.2014
Оберталося серце в вінампі,
Наче посуд, розколений навпіл;
Мов просолена склянка текіли,
Що розбилась і знов стала цілою.
Як загоються рани численні,
То воскресне знекрилений фенікс,
Лиш сумне до відтворення серце
Стане цілим і знов розіб'ється.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=505257
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.06.2014
Кровь cгущается в мелкие тромбы.
Воскресает гнилой ширпотреб.
Кипяток убивает микробы,
Тем заваривая sour soap.
Полномочия мнимости вдоволь
Позволяют слить в душу плевок.
Продовольствия склад вечно полон,
Мерчандайзер в ответе за срок.
Стоны, возгласы, рост междометий...
Зарекайся! - А, впрочем; заткнись!
Меньше света, побольше косметики,
Не узнают тебя, не боись.
Вспомни восковых кукол движенья,
Кровожадно смотри не в глаза.
Погрузись в роковое томленье.
Узбагойся. Достань самосад.
Этот берег заполнен тревогой,
Что за ним - знать не властно волне.
Помнишь, ты отрекался от Бога?
Он ведь тоже на той стороне...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=505256
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.06.2014
Суголосся нестійкості радіохвилі
Ти відчуєш як втратиш всілякі надії.
Камертони вже пальці стрункі загатили.
Електроди лишились музичного смаку,
Що ментолові звуки — коробка тік-таку.
А конвалій — нашийник гримлячий собаки
І під ту мелодійність втрачали лібідо,
Колошматили пріле волосся об вітер.
Славні небо й земля наші в жовтій блакиті.
______________________________________
Закусили і здерли сторонники волі
Нашу гру величаву високих подолів.
(Більшість прихильників казино й алкоголю.)
Але ж серцю китовому - вольному ліпше
Колисати землю свою й дбати про тишу,
Поклоняючись місту запилених вишень.
Мирне небо. Вклонитесь і вмийтесь водою,
Хто стояв і брав участь , попід курявою.
Не за панських синів, не у чеснім двобої.
Кожен звук там — то вибух, то вигук, то стогін.
По бруківці занедбаній човгають ноги,
А свинячі копита задкують з берлоги.
Доки розум направлений кривди супроти,
Всякий ворог злиденний ковтатиме опір.
Україна — Viva! Україна — Європа!
Пам`ятаємо тих, кого з нами немає,
То є наші герої, бійці-самураї.
Камертонів стеблини крізь пальці палають.
Тільки крові ще крапля вкраїнська проллється,
На тобі, Володимире, шапка займеться...
Вічна будь Україна! Домівка. Фортеця.
чер`14
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=504889
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.06.2014
Спокій, втіха, царювання
Вічного тепла..
Переривчасте мовчання
Смажило тіла.
Билось серце, як на свято
Цілий божий день.
Галас ти могла здійняти
Навіть без пісень.
Все говориш про кохання,
Що воно таке?
Почуття величні, гарні,
Серце рвуть жорстке.
Незрівнянні, сині очі
В небеса пливуть.
Сяєш подихами ночі,
В ній — зірки ростуть.
28-30.12.2008
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=504531
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.06.2014
Роки минулі я згадав
І небо пригоріло.
Я памятаю, як тебе
Уперше пострічав.
Торішній бал мене злякав,
Життя занепастило
Те розтлумачення небес.
Дощ крапати почав.
Так, я лишивсь на самоті.
Свій розум та сумління
Поклав на те, що ти колись
Пробачиш гріх мені.
Я йду у чорному пальті,
Зігрітий до кипіння.
Лишень благав тебе - скорись,
Вклонись святій землі.
Та не прислухалось, пішло
Те серце у неділю.
Туди, куди дорога всім -
В безладдя грішних душ.
Моє ж - покою не знайшло.
Я планував весілля.
Весь час хотів сказати їй:
Стояти! Ані руш!
Ти не скорилася мені,
Й несамовитій долі
І, покружлявши, відійшла
У непотрібний рай.
Останній день твій - випускний,
Тепер стрункі тополі
Понад тобою височать...
Реве зелений гай.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=504530
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.06.2014
твоє листя травневе і чéрвневе.
зупинитись — нема зовсім вибору.
за обставин любив тебе певних.
а допоки любитимеш ти мене?
і як довго вживатимеш лестощі
щодо комплексного мого зцілення.
я не надто готовий воскрести ще
радше вже застели у неділю áїр.
від ковтка до ковтка — сипкі гранули.
у чашкáх з водородом і киснем
в змозі ліками стати й розтанути
у консенсусах метаболізму.
ти стаєш наді мною й бентежишся,
над тобою рогалики оленя.
то ж збери моє тіло по тезисам
і за змістом додай уособлення.
коли стану на ноги, то станом на
32-ге мартобря зустрінемось,
вже відійдуть і жар, і запалення,
і крапиву поскошую зві́дусіль.
твоїм листям травневим і чéрвневим
мої внутрішні рани загояться.
віднови хворобливі взаємини,
застели мені хату до Троїці.
чер`14
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=504448
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.06.2014
йду до тебе спросоння,
кинувши кейс під парканом.
стук-стук по підвіконню.
стриб-стриб — колота рана.
зуби зціплю по скули,
стиснула біль лещатами.
кліп-кліп: немає вулиць,
зир-зир: лишень ця хата.
і не відкаже бусел,
де віднайти пропащу.
так-так, всього зрекуся.
ні-ні, тебе — нізащо.
стомлена стала й квола,
кинула залу й фітнес.
гу-гу — басистий голос.
гам-гам. і діти в шибках.
в кейсі — фотоальбоми.
забери, серце крають!
грим-грим по підвіконню.
з ким ти тепер? не знаю...
21.05.14.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=504445
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.06.2014
БИРЮЗОВЫЕ СЛЁЗЫ
I
Ты все твердишь, её не зная:
- Её пороки – бирюза.
Плохая девочка, плохая,
Разуй глаза!
В порыве пламя, полыхая
И пальчика не обожжёт.
Кого находит – тех теряет,
Иль не брежёт.
Со злата серьги надевает,
Утроб лелея под крыльцом.
Пусть строк пройдёт, никто не станет
Дитю отцом.
Марина ждёт, Марина тает,
Двойному сердцу не сотлеть.
Её со всех сторон терзают
Газ, теплосеть,
Водоканал. И дверь ломают;
И кредитор сжимает кисть.
Амбалы предостерегают:
- Есть слаще жизнь.
Её сегодня выселяют,
Нет боле сна под потолком.
Но вот от тёти принимает
В наследство дом.
II
Там, где в лесу срослась дорога
Переем, поднимался клён.
Чистейший тёк ручей по локоть,
Был водоём.
Что в детстве здесь макала ноги,
То искупалась первым днём.
Прохладно было спать на койке,
Теперь – тепло.
Всегда любавила берлогу,
Приволокла кота в руках.
Не тёрли города чертоги
В сиих местах.
Был рядом кот и спал под боком
Новорождённым плодом под.
Чтодень высматривал из окон,
Был верным кот.
Её не мучило нисколько
То пребывание в лесу.
Ходила на могилку к тёте.
В одном часу.
Лишь вспоминая голос тонкий,
Воображала, стёр глаза,
Не у крови , в слезах девчонки
Есть бирюза.
III
Надгробие в ночи светилось,
Его рекли «священный крест».
Никто не знал, зачем явилась
Лесов окрест.
Её забыли по причине,
Что лет пятнадцать не была.
Где прервалась её невинность,
С кем повелась?
Нет, не плохая, просто снился
О ней один дурной мотив.
Тебе казалось – ты влюбился
И чёрт бы с ним!
Да вот теперь, скажи на милость,
Оставил где? – Не знаешь сам.
Там, в чёрнолесье, просочились
Её глаза.
Сомкнув уста, уединилась,
Теперь душа её чиста.
Всё взвесив, бросив, окрестилась,
Исчезнул страх.
Не почтальон нашёл девчину,
Не весть принёс рой диких пчёл.
Преображался крест в пати́не.
И в том прокол.
IV
Где сонм предстал над диким садом,
(Порядком всё деревеньё.)
Кот ломит хвост, что вертит ладан
И песнь поёт:
– Мою мурчащую балладу
Услышь народ, сознательный!
Укройтесь бирюзою кряду –
Найду предателя.
По ком не плачет – знáч не рада,
Тот, кто оставил её плод.
Она не склонна к этой правде,
Переживёт.
Её ребёнок ей отрада
И всё, что нужно – не болеть .
Марина ждёт, Марина рада! –
Кот бросил петь.
Народ услышав, начал гладить.
Доверчив люд – подумал ты.
Пришлось дабы лишиться ссадин –
Уйти в коты.
Рубцов и ножевых ранений
На теле человеческом.
Лететь с горы, коснуться впадин
У нечисти.
V
Тотчас воскрес как под волною,
У ведьмы с тонким голоском,
Лицо водой умыл ли воин? –
Песком – рыльцó.
Взамен на тело, ведьма моря,
Дала коту надежду всплыть.
– Мне шерстяной покров на кой, а ?
– Чтоб дальше жить.
Чтобы окрепнуть над горою
В природе или меж людей.
Что к людям встарь подать рукою,
То лапой – к ней.
Но шею срезав тетивою,
Кот пойман игом был лихим.
Висел, врага не сквернословя,
Считал грехи.
И вот она, его любовью
Озарена, освещена ( ль?)
И ветром шерстка веет в полдень,
Как пелена.
::::::::::::::::::::::::::::::::::::::::::::::::::::::::::::::
И только сказкою морскою
Пройдя, примерит ей кольцо,
Как схлынут слёзы бирюзою
В его лицо.
:::::::::::::::::::::::::::::::::::::::::::::::::::::::::::::::
VI
Рисует смерчи паутина
Под пожелтевшим потолком.
Но накрутила, натопила –
И в печь совком.
На грубее раскололась глина,
Рождает пламя, топит дом.
Легла, котейку не будила.
– Спокойных снов…
Наутро, после ночи длинной,
Не сберегла Марина сил.
Родив дочурку, (а не сына,
Как врач решил.
А, впрочем, это ране было,
Когда на город снег упал.
Лак деревянного настыла
Благоухал.)
Но что? Устала жить Марина,
Не изведётся, не стерпеть.
Лишь посмотрев на взгляд невинный,
Познала смерть.
Сама легла, пусть и родила.
Приткнулась к райским берегам.
Котячьи лапки, словно вила
Ей по щекам!
VII
И монотонно застонала,
В закат последний уходя,
Ушла и даже не назвала
Своё дитя.
Ему ни плакать, ни смеяться,
А знать, печали не дано.
Народ, что стало – не пытайтесь.
Дитё – немо`.
Была в роду одна немая.
Хотя, порядком, и давно.
Кто стар, гласит: «Смогла растаять,
Украсив дно.»
Постигнув разочарованье,
Сглотнув обид терновый куст,
Сказалось пеной наказанье.
И пусть. И пусть.
Отродье ген её познало
И разбирало голос рыб.
С пелёнок под` воду ныряло,
То вдаль, то вглыбь.
Кот добывал ей минералы
Гор, от пейнита до слюды.
Он ждал девицу, чуть светало,
Спал у воды.
VIII
Обняв кайло`, всё звал, мяуча:
– Ах, мяу-мяу-Мариель,
Бог ветра нагоняет тучи,
Не спит Борей*.
Пройдёт пятнадцать лет, кот учит.
Ай непослушна, всё в упор.
Ныряет уж с высокой кручи;
С обрывов гор.
Блестят коралловые бусы,
Дельфины свой довлеют глаз.
Сдружились с нею, не урвутся
С объятий, ласк.
Вприпрыжку, на спине летучей,
Порхают, словно мотыльки.
Один ей:
– Горы есть покруче.
Иль не с руки?
Там, за оградою колючей,
На юго-западной горе,
Ущелье есть с водой дремучей,
Никто не зрел.
Дельфины побережья бучей
Здесь омывали плавники,
Там – глубина, там в сто раз круче!
Иль не с руки?..
IX
Ныряв биллион раз, приловчилась
Полдня без воздуха бывать.
Дышала в реках даже илом,
Взяв бусы в прядь.
Не слышали ответ дельфины,
Лишь пузырьки неслись со рта.
Как? У дельфинов крепче спины,
Чем у кита???
Те óводу хвостами били,
Заманивая тем планктон.
Кит – и добытчик, и кормилец,
И мудрый он.
Лежит на дне, раскинув крылья,
Где самолётный лонжерон,
Таков, как он, лишь ржав и пылен
Со всех сторон.
Где воды стелятся морские
И за холмом, где Океан,
Он знает всё в большой пучине,
Наш великан.
К нему приходят:
– Синий, синий!
Дельфин уносит Мариель.
На юго-западной вершине
Теперь восходит её цель!
___ _______ ________ _______ ___
X
Сердце кита затрепетало,
Раскинул хвост одним хлопком.
– Святой делитель ареала!
Как мог не слышать я о том,
(Мол стиха, мол прикрылась шалью)
Что есть земельное дитя.
Плывет волной, шустрей пираньи,
Не хвост, а ноги теребя.
Киты-бойцы, и стар, и мал,
Бросайте все свои дела!
Вы видели, дитя гуляло?
Его Марина родила!
Вперёд, пока не засмеркалось,
Спиною расстелите дно.
Чтобы безмолвная упала
В натянутое полотно!
Плывут, в пути не замедляясь,
На службу добряки-киты
И задевают о кораллы
Свои большие животы.
Она же о китах слыхала,
Но не брала так глубоко.
У края пропасти стояла,
Пытаясь загостить в окоп.
XII
::::::::::::::::::::::::::::::::::::::::::::::::::::::::::::::::::::::
Лишь раздавалось птичье пенье
Да вопли экстремалов-рыб;
Деревьев крона стали тенью.
Там, у подножья, острый риф,
Где ведьма варит своё зелье,
Которое коту подаст.
А ждёт её` – подарок ценный –
Оттенок бирюзовых глаз.
:::::::::::::::::::::::::::::::::::::::::::::::::::::::::::::::::::::::
Упало тело Мариелье,
Скользнув о склон крутой ногой.
В пути вращалась, как пропеллер,
От скорости взревевшый…
О – О – О – о – о – о.
И кот скатился вслед за нею.
Котячье сердце, как могло,
Любило с каждым днём сильнее.
Не страшно лечь опять на дно.
Китовьи распустились перья,
Легли и, брюхо распластав,
Спасли девицу под ущельем,
Лишь не приметили кота.
С руки ль? Упал почти об берег,
И захлебнулся под волной.
– Учитель! Подскажи мне, где я?
Кажись, учитель неживой…
XIII
Не успокоят ни дельфины,
Ни стаи рыб и ни киты.
Она сама в этом повинна.
– Лежала б лучше рядом с ним…
Повсюду горе и унынье,
Штиль по` морю, блаженный штиль.
Она взяла его на спину,
Уплыв к болотам торфяным.
Где буря и всё так же пыльно,
Когда здесь ране ожил кот.
Здесь извиваться непосильно,
Их затянул водоворот.
Невпроворот, а дальше глина.
Песок по водрослям мерзки́м.
Полипы, словно паутиной
И мхом древесным поросли.
Здесь ведьма не блистает синью,
Стара, облущена сполна,
Зато с предельною гордыней
Сжимает кислоты стакан.
И разливала по пустыни
Вокруг себя дабы китам
Не дать поработить, воздвигнуть
И заковать навеки там.
XIV
Китовьи братья подоспели,
Схватили ведьму под` руки.
Но кислота её растений
Им затупила плавники.
За индульгенцию хотели
Давно старуху проучить
За тех, к кому не подоспели,
Когда кричали: «Защити!»
– Почто` скатилась ты в ущелье? –
Отрезала, подняв кота.
– Она томилась под давленьем –
Басистый голосок кита.
– Поднять тебя бы на удило!
А позже – накормить людей.
Ну разве у тебя спросила?
Смельчак! Найдутся ль посмелей?
Молчанье дело перебило.
Отчётливо неслась молва.
– Сего кота, скажи на милость,
Зачем сюда приволокла?
Ах нет, не может быть! Явилось
И вновь без жизни. Во, дела! –
Круг обойдя, остепенилась, –
Тебя Марина родила!
XV
Был послан деве непутёвой
С оттенком бирюзы в очах.
Но тело не приму я снова.
Пусть унесут его в очаг.
Кто против – стану поголовно
Испепелять вас в казане.
Никто не молвил даже слова,
Вертелось лишь на языке.
Но зародилось вдруг:
– Не трогай!
Лучше спаси его, будь ты
Такою б зверской и жестокой,
Внесла б: «Зачем живут коты?»
В беседе что-то стало нóво,
(Пусть позже отвели глаза)
О, Мариель , сегодня повод
Для слов: «вот это чудеса!»
– Зачем коты? Что в них такого?
Без всяких новшеств существа.
Пятнадцать лет назад знаком был
Не лик котячьего лица.
Но обратила сном инсомний,
В чужое тело, в мёртвый клон.
Будь так: желанье я исполню,
Но долго жить не сможет он.
XVI
Как оживёт – не вчует воздух
Вновь захлебнётся под волной.
Ты думаешь, дитя, так просто
Перерождаться раз, второй…
И трижды умирая, вослеп
Тянуться к солнцу, словно в рай.
К моим полипам вникнуть в гости,
Толкнув главой дно корабля.
– Но кот не мал, давно он взрослый –
Китовьи братья говорят –
Для жизни самый сильный возраст,
Ему, примерно, 35.
Пробормотала ведьма, вроссыпь
Стряхнув речных ужей в казан,
– Девятый век, как девяносто,
А я доселе молода!
Не усмехнулась лживо-злостно.
Она готовит эликсир,
Взяв тело, провела покостно,
Главу к хвосту подняв, скрестив.
Кричит девица:
– Как же воздух?
Кит утешает, мол не в счёт.
Мы спустим гейзерную воду,
Его на сушу унесёт.
XVII
Кот снова в муках оживает
И всплеск фонтана бьёт его.
Всяк вертит, крутит, поднимает.
На сушу тело залегло.
А Мариель не покидает
Болотных рифов. Изо дна
Волна равнину рассекает,
Шов разрывает голова.
– Дельфинья пасть! Зачем слукавил
И дочь земную своровал?
Не видел ты, в каких страданьях,
Изнемогав, нагоревав,
Взорвалось сердце по спирали.
Не видел тех страданий ты.
Тяжёлый гроб в стекольной раме
Её укрыл от суеты…
Теперь ни матери, ни няни.
Отец… А был ли он вообще (?).
Верни её со дна, достань мне.,
За всё прощу твоей душе.
Плавник потёр о лапу дланью.
– Я обещаю, принесу
Целу`, живую.
– Передай ей,
Что я дождусь её в лесу.
XVIII
Дремучий лес неподалёку,
Велик, но ýзок, за холмом
Мелькают бодрые челноки.
Деревня, люди, жизнь кругом.
Не доходя к ржаному полю,
У склона лесополосы
Остановился чёрный воин,
Уснул. Уснули все часы.
…………………………………………………………………
Дельфин плывёт. Скача, воронит
Преграды на своё пути.
Неподалёку китобойни
Судно навстречу пролетит.
Он постарался быть спокойней,
Как рыба нем, не крекотя.
Но тут с борта гарпун наводят,
Парализуя, не щадя.
И хлынет кровь. Печальный, томный
Дельфин вращается в сетях.
Момент конечный, переломный.
Нельзя проститься, воротясь.
Его не ждут, не похоронят
Соратники, друзья, семья.
Он затерялся в снах инсомний,
Он выпивает китий яд…
XIX
Тем временем, уж говорлива,
Утех полна, земная дочь,
Синих китов благодарила;
Ведьму, что принялась помочь.
Ногами мáша интенсивно,
Ручонки в небо разводя,
Ведь о таком китовом «взрыве»
Она мечтала, отродясь.
Старуха же была учтива.
Бывало, лет так в пятистах,
Русалка у неё просила
Стать человеком, без хвоста (быть).
Её на сушу отпустила,
Себе оставив её глас.
Не дай бог по миру пустила
Чтоб весть о ней в свободы час.
Велела слугам. Чтоб схватили
Земли безжаберную дочь.
Киты старуху обступили,
Прогнать со дна пытаясь прочь.
Кислотность противостояла,
Ошпарив вновь, глаза, усы.
Помеж полипов растолкала.
Лежит отец. Упал и сын.
XX
В сетях плутает Мариель. Не
Выползет, силён капкан.
Заклятье на сооруженье
Воспето было свысока.
Там арматур соединенье
При помощи крепились слов.
Лишь губы присомкнёшь неверно,
Лишишься рук, иль плавников.
Тщетнó китовым столкновеньям.
Веками, стаями медуз
Бросаются повстанцев тени,
Пренебрегая тем, что груз
Вне клетки заживёт раздельно:
Немая рыба – к берегам.
Русалок отнесёт теченье –
Родные воды – тут и там.
У клетки камень зеленеет,
Собою освещая дно.
Передаёт обманы зрений,
Первоначальный пряча тон.
Черпает локоны растений,
Златавых водорослей жизнь.
Он учит слоганом отменным:
В неволи выжить научись!
XXI, XXII
Сидит девица, даже слова
Короткого не оронит.
Ей снится сон дурной, бредовый,
Что тело у кота болит.
Идёт, почуяв дым костровый,
Всё ближе к людям и в лесах
Почувствует, что нездоровый.
Застыли стрелки на часах…
Невольный затерялся ропот.
Продлится долго ль её жизнь?
Шкальна`я стрелка кислорода
Уходит постепенно вниз.
И треплет волосы в рассоле,
Дремучем иле да всё ждёт,
Что кот придёт и успокоит.
Но тихо. Вьёт водоворот
Рыбёха всяко ищет повод,
Чтоб заглянуть в запретный сад.
А слуги всё куют оковы.
Косяк лобзая с ряду в ряд.
………………………………………………
Ведьма ушла самодовольно,
Забрав детёныша кита.
– Я вижу, будет с тебя пóлно –
Тот камушек заскреготал. –
Я повидал здесь много боли.
Так много крови… Не смогу
Зреть, как дитя уйдёт земное
И чем сгожусь, тем помогу.
XXIII
Я помню день, я помню праздник
Морей. На каждом скате стол
И ведьма, будучи суразной
И доброй, обнимала трон.
Не совершалось смертной казни,
Под небом, как под потолком,
Считали звёзды, звали счастье,
Глася, что счастье далеко.
Мы приняли единогласно
Всё преимущество отдать
Царице нашей, нашей власти,
Чтоб жаждой не пренебрегать.
Случись какое-будь несчастье,
Нашла повинного в грехах
И наказала. Чтоб отчасти
Никто не маял жизнь в руках.
Она на то была согласна,
Но власть стянула ей лицо.
Подзаболела волчьей пастью.
Шуршат – расправилась с отцом.
Летела к нам винтообразно
Сеть-клетка с дайвером внутри.
С акулами небезопасно
Встречаться, что не говори!
XIV
В ту клетку многих затянула,
Тех. Кто ослушался, не пал
У плавников, глотая мул
И,
жабрами приняв в себя.
Закрыла полон рыбы улей,
Сыпнула в котелок дрова
И что-то странное шепнула.
– А что шепнула?
– Те слова.
Затем плавник чуть подвернула
И не приметила вблизи
Меня, торчащего из мула.
Тогда был мал, не так светил.
– Скажи, покуда не вернулась,
Сложи хоть в песне – снизойдёт.
Он засветился.
– А могу ли
Тебя просить я в свой черёд?
– Всё, что угодно, хоть акулы,
Хоть страшный инородный зверь.
Раздвинь же согнутые скулы.
Открой приговорённу дверь!
Ключ-песня тéнором скользнула,
Неслышна для морских ушей.
(Всё просчитала, провернула
В любом неспетом вираже…)
Песня Камня:
1.
Ситце решета,
Ото сна вставай!
Как сомкнул свои врата,
Так и отмыкай!
Воин, крепче грудь,
А душа – бела.
Хохолок укажет путь
Рыбы-ангела.
Припев:
Длань
Не отрывай!
Имя твоё –
Невольничий рай.
Встань,
Вертеться заставь
Против оси
Примиренную сталь!
2.
Безответно дремлет камень
Бирюза.
Равносильно уйме лет,
Девятистам.
Её сломанные годы,
От заката до восхода
Я борец за тло свободы…
Desperado turcosa (2)
Lapis marinus**
XXV
Стальная дверца отворилась,
Свободу жителям морским!
Чернильный спрут черпает силы,
Разбрасывая вдаль мазки.
Марлинь не пятится отныне,
Маня, краб лапу подаёт.
Здесь процветала бы пустыня,
Теперь совсем наоборот.
В свои владенья и поплыли
Друзья морского полотна.
Остались Камень, дочь Марины
И продолжалась их молва:
– Озвучь же, Камень мой , чуть зримый,
Переливаясь говор сквозь.
– Протри рукою исцелимой
Мой спины широкой кость.
И вдруг сиянье засветило,
Облагородилось вдвойне.
И дно, под камнем, что прогнило,
Песчаным, сахара белей,
Подводным пляжем возродилось,
Светился камень бирюзой.
– Тебя я ждал и ты явилась
Сюда бушующей волной.
XXVI
– А ведьмья сила – вполне смею
Теперь об этом я сказать –
Всегда в моём светиле зрела,
Его тебе хочу отдать.
Не станешь сильно переменной,
Но тем разбудишь мир добра.
И будешь самой доброй феей,
С собою дар её забрав.
Она нуждается в замене,
Давно ей нужно на покой.
Возьми цвет глаз, прими решенье.
Бери, не спрашивай на кой!
Глаза блеснули Мариельи,
Первоначальный цвет исчез.
В лучах искрится ожерелье,
Сверкает на могилке крест.
Марина ждёт. Нужна ли тень ей,
В сырой могиле света нет.
Она вжидает понедельник,
Принять от дочери «Привет».
Дышать нет силы и терпенья,
Кит на` спину её приняв,
Ушёл ото чужих владений.
Загружен девой, воссиял.
XXVII
Детёныш улизнул китовий,
Покуда чары разбрелись.
Водоросли́сты её брови,
Насупясь, уядрились в высь.
Но волчья пасть, язык коровий
Исчезли. С ними и она.
Явила тело неживое:
Скелетом стала сатана.
Прожив всю жизнь, подобну коме;
Очаровавшись казнью душ;
Тысячелетье сквернословя,
Живой не станет ведьма уж.
Сотлели сны её инсомний,
Рыжеет тело с края в край
Легло на полную готовность
На пожирание пираньй.
Китёныш оказался дома;
Освободилась Мариель.
Глаза сверкают бирюзовым
Оттенком нежности морей.
Сей минерал был незнакомым.
В коллекциях и не мелькал.
Там каждый день на подоконник
Кот торбу горную бросал.
XXVIII
– Спасибо, Камень! – заронила
Уж невесомо на пути.
Раскинув руки, словно крылья,
Что удалось едва спасти.
Но камень преклонился к были,
Освободил немало грёз.
Без рук, без плавников всесильных
Лишился бирюзовых слёз.
Осел на дне, умылся пылью
Меж лонжеронов и китов
И бесконечно спал под ними
Сотни и тысячи веков.
Дочь земноводная постыла
В прозрачной синеве глубин.
Лавируя сквозь риф, уплыла,
Быстрее русских субмарин.
Не щурясь, под водой светилась
В лазурный, синий, голубой.
Забрала то, что ране было
Ей уготовано судьбой.
Немного пальцы покривила
Вода, щадит лишь плавники.
Переживая, говорливо
Произнесла:
– Спасибо, Кит!
XXIX
Без твоих братьев и тебя бы
Не увидала берегов.
Мой дух при мне был. И не слабый,
Теперь он вовсе не таков.
Теперь могу я те же жабры
Себе наколдовать, в ряд – сто.
Только мне этого не надо.
… мне в клетке снился страшный сон.
Будто мой кот прикинул лапы
Крестоподобны на груди
И керосиновая лампа
Направила, куда идти.
Он в лес ушел, почуяв запах
Селá, что погасило свет.
Народ печалился, дождь капал,
Не плакала лишь я в том сне.
За жизнь ни разу не царапал,
Учил тому, учил сему…
– Наверно, баловал, как папа?
– Не папа мне он.
– Почему? –
Неугомонно, как прошляпил,
(Хотел всё знать на свете кит).
Шутил, что папа был арабом,
«К нему лишь самолёт летит…»
XXX
Что любит, повторял всегда` кот,
Но лишь теперь я узнаю
Всю подноготную, всю правду.
Его любить не побоюсь.
………………………………………………………………………………….
Лишь до свиданья, не прощаюсь,
Когда-нибудь я возвращусь
И скажешь ты, мол, повторяюсь.
Всезнающий, тобой горжусь!
Кит наизнанку, рассекаясь,
Вытягивал наружу хвост,
Разгладил волн вечерних занавесь.
(Хороший свил бы в небо мост).
Идёт по берегу, сметая
Ракýшки на своём пути.
День блеклый смысл потеряет,
А ей покоя не найти.
Выносит пустоту из спален
Пропажу без вести сквозняк.
Ведь нет кота на одеяле,
Зато из окон вой собак.
Они вынюхивать пристали
Цветов душистых полотно.
Её полночи волновали.
Одна запрыгнула к окно.
XXXI
Не испугалась, не забилась,
Не закричала изо гланд.
А собачёнка обтрусилась
И за рукав поволокла.
Шли торопясь, неслись насилу.
Народ предстал пред алтарём.
Ах, под хрустальною могилой
Не тот, кого котом зовём.
Проходят дальше. Оступилась
О корень высохшей сосны.
Когда упала, прослезилась,
Но местом стала боль пустым.
Лежит её друг бренный, милый,
Не поднимается с колен.
Все чары, все слова бессильны;
Дельфина взяли в смертный плен.
Не смог послание осилить
Доставить в теневой тоннель
И не дождался кот любимой.
Оплакивает Мариель.
Пылают очи, рвутся слёзы
И зыбкий светлячковый рой
Рисует над сияньем просинь,
Искрится тело бирюзой.
XXXII
И превращается в безмолвный
Потерянный страдальцем лик.
Облезлый хвост утратил волю
И кость фиксируется вмиг.
– Ему сейчас, наверно, больно.
Но что-то, видимо, не так. –
Проверив пульс, сжала ладони
В своих сверкающих руках.
Ещё раз, силу свою вспомнив,
Смогла родного оживить.
Недалеко от колокольни.
Коснулась молния земли.
Уста их соплелись любовью.
Любовь – есть ценный минерал.
Она звала его – Безкровный.
(Быть может, часто умирал?..)
Высок он, молод стал от нови,
Той новой жизни, что пришла
Поставить мёртвого на ноги,
Ключ провернула, в дверь вошла.
Вдвоем вошли в свою берлогу,
Где восцарила тишина.
Он не считал её пороки.
Она пороков лишена.
XXXIII
Шепнул на ушко, обнимая:
– Ах, мяу-мяу-Мариель.
Бог ветра тучи нагоняет,
А мы идём в свою постель…
XXXIV. XXXV
______________________________________________
XXXVI
Не заросли могилы, ходят,
Не проходя, не воротя,
Зверь в прочной человечьей коже,
Фея-дитя.
Но оба, отданы природе,
Не тронут яблока виток.
И время уж не на изводе,
Невскоротёк.
Не признаёт кот мелководье,
К чему искать путей простых?
Встречать китовые отродья
Выходят их.
Мы помним день. Мы помним праздник
Морей. На каждом скате – стол,
Как фея в бирюзовом платье
Обняла трон.
28.05. – 03.06.2014 г.
** - (лат) Отчаянная бирюза – камень морской.
(c) Дмитрий Безкровный
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=503288
рубрика: Поезія, Сказки, детские стихи
дата поступления 05.06.2014
стічні води
мілководдю в брань
передують
доки стають чорні
кожен м`яз утримує гортань
визнає скорочення відпорні
перешкоди
стеляться крізь цвіт
розсікають краплями обличчя
ми востаннє бачим їх політ
вони вперше щуряться у вічі
пливкі сходи
спробуй перетни
шкандибай
як маєш довгі ноги
до карнизу припади — і вмий
втри лиця приховану облогу
вчув озноб
бардюровий бетон
роздоріжь хитається хустина
під навісом ластівок гніздо
струшує оббризгані пір`їни
їхній дзвоник
зáчину дощу
навертає прокидатись квітам
цві́сти людям
кожен з нас відчув
як плекуть пташинії трембіти
бігти? — що ти
тре повільно йти
аби вчути пахощі потопів
каналізаційної води
чи гойднулося вікно в Європу?
стічні води
мілководдю в брань
і тролейбус запихтівсь по вінця
ми з тобою — таймери чекань
ми ждемо прояснень на зупинці
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=499896
рубрика: Поезія, Міська (урбаністична) поезія
дата поступления 19.05.2014
невиліковна
не впадай в істерику
наш кисень теплим видихом розвіється
ти відкриваєш у мені Америку
як восьме miracle
як вербні китиці
крестися
в протилежну мені сторону
і вір у велелюбні не новаторства.
цитуй усе чуттєве й неповторне
тримай курсор
не виключай співавторства
час йде вперед
його не переглянути
кінострічок афіші непромотаних
розрихлена земля стає фундаментом
крамниць непродуктивних
але модних
ти нагадай мені
вмирущий час
шоб за своїм минулим не зміг кинутись
ше раз топтати нескінченний ряст
тим паче
все гаразд
ніхто не кривиться
над містом
пролітає собі глорія
тріпоче прейскурантом
наче віялом
і стрімко світ Америку повторює
наркоз
киснева маска не подіяла
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=499891
рубрика: Поезія, Міська (урбаністична) поезія
дата поступления 19.05.2014
то ж сідай і пристегнися
потрясе й відпустить
мо
я позвав тебе на місяць
подивитись на мормон
можеш бути навіть гола —
не стоятимеш в тінІ
може
там тобі дозволю
присягатись не мені
може
там свої канали
чарти радіохітів
замість баксів там — міняли
зорельотових гвинтів
ще вирують поєдинки
у лунатиків з людьми
але то є цікавинки
з ними нас єднає мир
серед місячних тюльпанів
розхиталася земля
Боб встає з свого кургану
і "don`t worry" вимовля
Курт: "She has a moist vagina..."
(за просушене — болить)
пахко поле зеленіє
і смарагдово блищить
хочеш вмитися водою —
спробуй палива ковток
і залишишся
натомість
серед місячних казок
хочеш —
накурися плану
й побудуєш зореліт
я тобі фольгу дістану
всуше суміш ворожбит
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=498183
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.05.2014
Коли вже ти один,
Я вістря твого порох.
Безцінно дорогий,
А ворог.
Якщо ти не помер,
То все мине колись
Мій другий пасажир
Спізнивсь...
Додому йти вострах?
Відсип собі трави.
Відкритий батискаф.
Пливи.
Ковтни моїх очей
Змертвілий океан.
Повідай, що пече
Між ран.
Свій бéзум подолай.
Дай розділити біль
Впродовж якихось двох
Неділь.
Я з чайкою летів
До синьої землі
Й у спогадах лишив
Її.
У неї до світлин
Минувших є нудьга,
А я вже сколотив
Паркан.
Занур мій пароплав,
Як і своє судно,
Вологим сполохни
Рядном.
Назад я їду сам,
Тебе навіть не жду
Для тебе все, шо там —
Є тут.
Я висиплю усе
Сипке з порохівниць,
Мерщій, автобусе,
Поїдь...
Коли вже ти один,
Я твій мінливий друг,
Яку ще роль тягти?
Яку?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=498174
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.05.2014
0462... Набираю код.
В`ється слухавка довкола барабану.
Атмосфера тіки пити молоко,
Заїдаючи напіврум`яним салом.
Жди увечері подвійного дзвінка,
Хай то буде нашим ключовим півсловом.
Заспівай мені "An angel... - wish i had..." —
Розповім тобі, як шурхотить полова.
Вельми стало відчувати твою тінь,
Густі брови і іржаве ластовиння.
Ти — мереживо незітканих творінь,
Хоч місцеве мала завсігди коріння.
За коханням тим варю без м`яса суп,
Ведучи барана у свою отару.
Напівсутінками пнусь у сілький клуб,
Потрапляючи, як і усі, до бару.
А ти жди високих радіочастот
Не місцевого і навіть не з окраїн.
0462... Набираю код,
Не обмежуючись пристрасним "кохаю!"
2014
Che < 3
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=495831
рубрика: Поезія, Міська (урбаністична) поезія
дата поступления 29.04.2014
Дівчина-вихор.
Виє ледь чутно, ледь тихо.
Затьмарює віти-віки розгойданих крон
Дерев не мого чорнолісу, а я й не корюсь.
Сухих вербних — хрускіт, оголених вільхових — вигини.
Дрижить лісовий павільйон.
Жінка лине до муз.
Дівчина-муза,
Знає, у чому спокуса.
На власний ризик даровані руки
Завжди відрізняє, для чого тягнулися.
Повисне на ній нескінченна обуза,
Мов кінний хамут.
Жінка гола, мов місяць.
Дівчина-місяць,
Знов одсвіти й відродися
Хай зірка у кратери твої впаде
Й ти не страждатимеш досить істотно.
І зможеш зі цнотою в очі дивитись.
Танцює Moondance
Жінка — зірка сьогодні.
Дівчина-зірка,
Сяйво з макітри й кутикул.
Ці оченята торкались вогню
І, безперечно, горіли в полоні.
Падай у кратери, в сад, на будинки,
Sunshine in you.
Жінці сяйво синонім (є).
Дівчина-сяйво.
Всі заперечення зайві.
Кожного місяця квітне й згасатиме,
Чиста, як небо, крилата, як вислів.
Візьметься і за футбол, і за дайвінг.
Що там казати, —
Щодень жінка різна.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=494302
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 23.04.2014
до О. П.
Мені за тебе лячно й
боязко,
Із коренем зриваєш
проліски.
У тебе щодо мене
помисли
Послаблені , уявні,
зовнішні.
Іду біля швацької
фабрики,
Тебе випроводжав, як
пташку я.
На серці рахував
набряки,
Як Лейді, як Хокай з
Хатіко.
Тебе чекатиму тижнями,
Час маскуватиму
книжками,
Одгули бджоли над
вишнями,
А ти все граєшся в
піжмурки.
Зимовим киснем
оновлена,
Весняним цвітом
зумовена.
Кожне слівце
занотоване,
То похапцем, то
спростоване.
Ти рвешся почути
ідучого,
Хтось вічно біжить, хто
розлучений.
А твій палець тисне
обручка,
Хоча Купідон ще не
влучив.
Сьогодні тримаєш
бентежно,
Танцюєш у платті в
мереживо.
Тобі усміхаюсь я. Врешті-
решт
Нам сплутали верхні
одежі...
У Граді завждИ так
спокусливо:
Театри-кіно-жива
музика...
І люди за єдність
плюсують нам.
В Чернігові вже не так
пусто
З тобою воно яскравіше,
Це місто запилених
вишень.
І ти, мабуть,
найважливіше,
Що є і було, дораніш.
Photo by: Viktor
Koshmal
CHe < 3
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=494133
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.04.2014
Услáдились харчём? Так закусите им,
Возьмёте хлеб возле икры и лобстеров.
Сидеть на шее у своих родителей,
Не застилать после себя и простыни.
В руках держать колени под футболкою.
В бездельи растянуть до дыр , не выстирать.
В большой семье сынок **лом не щёлкает.
А самоутвержденье хуже выстрелов.
Знать, — порознь жить, иль у отца и матери —
К работе бывшей относился б бережней.
Нет позывных на металлоискателе,
Толчка нет поисковикам средств денежных.
Ты можешь на торшере нажать "выкл"
И сдать его, дабы купить наркотики.
А ты ли его выплавил, ты ль выковал?
Вкрутил ли в его цоколь той же сотки?
Ты ждёшь, что всё закончиться фатально,
Не сыном чтоб, а быть изобретеньем.
Не поколение детей суицидальных,
Растёт живой пример безграмотности, лени.
Преодолев одну лишь баррикаду,
Исчезнет страх постигнуть первых 20.
С момента зарожденья рвёшься падать,
Но всем твердишь, что не успел подняться.
Подвалами, путями, корридорами,
Поодиноко рыщут полуночники.
Но всё накраденное делят поровну.
Их мамы любят, только как заочников.
Его рубашка сожена до ниточек,
Для них вещица не имеет сноса.
В кармане "Терен", нож, коробка спичек,
Да забычкованная папироса.
В тот час, когда ты дремлешь вседостатно,
Проснись и опустись к подвальным трубам.
Поведай им, как жить порой накладно,
Добыть еды, но не убить за рубль.
Photo by: George Georgiou
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=493663
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 19.04.2014
Закривала очі від народних звичаїв.
Тьмяніло волосся.
Мене довго проклинала одна дівчина
І їй це вдалося.
Чемний лютий, але ж чемний привітається,
Порадує ранком.
Непокірна все до мене ще й стібається
В бурульках альтанка.
Ти пальнула в мене стременем з бранзбойту
Коркуй лампу з джинами.
Тільки банкам те запалення загоїти,
Банки made in china.
Тільки подолати цю хворобу зможу я,
Допивши шартрезу.
До сих пір тобою був не переможений,
Ходжав без протезів.
Не гожуся й здеребанити хлібиноньки,
Окрім в Голокост.
Печія, нудота й гикавка - ті чинники,
Що зводять до посту.
Але термін тих тортур стече до Пасхи.
Вмий ми, Борисфен.
Я прокльони твої покладу за пазуху
Й вибачу за все!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=493070
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.04.2014
Ненавижу тебя, ненавижу,
Отражающий водную гладь.
Оторвись, поднимись ко мне выше,
Я не Бог, чтоб на воду ступать.
Рёбра всажены в кольца колодца,
Глубиною, порядком, в подъезд.
Облик завистлив, манит бороться,
Прячет мимику, путает жест.
Я устал ненавидеть растери
Преждевременных вёсен чтогод.
По ту сторону может быть берег?
Утопая, закину ль лассо?
Побеждённый на пешей корриде,
Не совью, по волнам теребя.
Смехотворствуй с захлёбом, с бронхитом,
Полюбить не посмею тебя.
За его глубиной длинной-длинной
Разветвляется ржавая трубь.
Потому не зовёться пустыней
И не вширь разветвлён, а всё вглубь.
Ненавижу тебя, ненавижу,
По бетонной веренице пнусь.
Отраженье, теперь ты обижено,
И в свой кладезь не бросишь и груздь.
Ты курил у колец, как сапожник,
Тёр бычки и плевал, от беды.
И любил бы себя, да вот сложность:
Остаюсь без прозрачной воды.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=493069
рубрика: Поезія,
дата поступления 16.04.2014
Нізвідки з любов`ю, надцятого березовтня,
дорогий, шановний, мила, але не суттєво
навіть хто, вскільки чорт лиця, промовлянь,
відверто, не згадати вже, й не ваш, певно
і нічий вірний друг вас вітає то з однóго,
то з п`яти континентів, тримаючись на ковбоях.
Я кохав тебе більше за янголів і самóго
а тому і надалі тепер
від тебé, чим від двох їх на конях.
Далеко, пізно вночі, у долині, в самому дні,
у містечку, пороша лягла під дверцят руків`я
звиваючись на простирадлі уночі
нижче так не описано, без корективів.
я струшую подушку ниючим "ти",
за горами, які не зміряти морем,
твої риси у темряві тілом із тим
мов навіжене дзеркало у повторі.
original: Иосиф Бродский http://www.stihi-rus.ru/1/br/18.htm
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=491474
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.04.2014
По суті ніщо не буває постійним,
Бо будь-яка користь прямує до рук.
Ти небо своє називав благодійним,
Жадав осягнути, просився порук.
Пластина за сонцем, ось восьма, дев'ята…
Ти думаєш, все це? Не квап свій інстинкт.
Космічний парад може дати початок
Безглуздих чекань, рокової мети.
Достатньо лише попросити прощення
У, майже знесилених, хмар золотих.
Радіти тому, що прийшло сьогодення,
Чекати знадвору. Чекати усіх.
Десь ходе весна… відчувайте, любіте
Сльозу, що наповнить дзвінкий водограй.
Зимою тобі так не хочеться жити.
Тікаєш у, сонцем попечений, гай.
Я знаю, що сни твої віщі дедалі,
Та не попрямую, мене не чекай.
До неба твого, що згоріло від жалю,
Заходитиму я до тебе на чай.
листопад 2012.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=491059
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.04.2014
Блакить очей. Черешенька господня.
Переплисти ріку б, зануритись.
Я потопаю в товщах прісноводних,
М`якіш за них підлоги не знайти.
Попід човном тьмяніють рибні клани,
Мені сьогодні, друзі, не до вас.
Стрічають гостроверхії кургани
Мене в тривожний опівнічний час.
Перфектна слабкість до рясного неба
Усім затятим сумнівам — пломбір.
Стійким нервовим зривам - лаги веб
чи
колоті покоси берегів.
У мене на такім кургані дача.
Черешенька припала до очей.
Я так люблю тебе, коли ти плачеш,
Понад рікою гнеш свою трахею.
Та стовбур вже у ґрунті набухає,
Обвал невдовзі здійметься з урвищ
Нажаль, ані сльозам, ані печалі
Не вберегти твоїх кореневищ.
______________
На фото: священне дерево Криму (черешня). В Четвертому (Церковному) гроті “печерного міста” Качи-Кальон розміщене джерело Святої Анастасії, за декілька метрів від якого з тріщини в млявій вапняковій скелі росте старе дерево черешні. Дивом потрапила сюди кісточка черешні, дивом з нього виросло і зуміло вижити в таких невідповідних для життя умовах це дерево . Досі серед кримчан збереглися спогади про " чудодійну " силу святого джерела - свідчення тому клаптики матерії , якими обвішані гілками старої черешні. За словами місцевих жителів, черешня з Качи- Кальена ніколи не плодоносить. Навіть якщо на ній з'являються зелені ягоди , то вони не дозрівають . Таке явище люди пояснюють тим , що черешня подібна колись жившим тут монашкам . Як і вони, дерево веде аскетичний спосіб життя і не може мати потомства.
http://snp.crimea.ua/svyashchennye-derevya-kryma
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=491039
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.04.2014
Ушли бы сомненья -
Уйдут неурядицы,
Дабы не слушать чужих убеждений.
А мой день рождения в страстную пятницу.
Итог суеверий.
Зажмурены брови
От хладного дула.
Я буду являться в сверхновой подобе.
Кадык сквернословия у богохула
Вростает меж рёбер.
А солнце сожмёт
Вместо нас наши тени.
Однажды в день судный. Коленями вполз.
Как мхом, обростут человеком ступени.
Вравняется мозг.
Отнюдь, человеки
Ни вскрикнут, ни пикнут,
Есть жизнь после жизни. Но стоит гроша.
Не сможет вовеки покоя достигнуть
Скитальца душа.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=491022
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 07.04.2014
Її лущені долоні,
її латексне лице —
Я давно забачив це,
коли ти ступаєш. Поруч
ще 12 оченят,
любих подружок каскад.
Чи ти сьома, чи недільна,
а полохана завжди.
Вихідних своїх діждись.
Люди кажуть: "Божевільна!"
"Вільна, Боже, чом цю вісь,
вбив у голову колись?"
Її подрана спідниця
і розхристана душа.
Дощ міжгруддя прикрашав.
Її сльози в чорних віях
зсохлись на моїм плечі.
Заспокойся, не кричи.
Обіллю бузковим медом
і заснеш напрочуд швидко,
мій любисточок, лебідко.
Не зупиниться касета,
щоб відтворювати знову
нашу пристрасть вибухову.
Якщо гребінь небо чеше,
поясни мені чому я
літньої пори зимую?
Як збрехала — ще раз збрешеш.
Її заспана довіра.
Моя замкнена квартира...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=490583
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.04.2014
Смиренна вража сила,
Дорогами смітила,
Жадаючи зрівняти
З землею мати-русь.
Смиренна вража сила,
Куди поділа сина?
В останній поклик вбрався
І більш не повернусь.
Немає винуватців
У розтрілі дитини?
Та ось вони, торочать,
"Хто ж дідька зотворив?"
Немає винуватців —
Се, навіть, не причина,
Щоб закривати очі
На дії ворогів.
Все більше провокують,
У відповідь — відмова.
Зухвалий надто ворог
До стягу перемог.
І крадії пильнують
Твій кожен крок і слово,
Щоб мати в тому користь,
Щоб бачив тільки Бог.
Зумій, моє кохання,
Не стиснутись в долоні,
А навпаки, сягнути
Передових узвиш.
Нам спати — то останнє,
Чого прохала б совість.
Коли її втрачаєш —
Довіку вже не спиш.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=489713
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.04.2014
"В полоні волі примкнусь, хоч піша" —
Та чи діждусь?
Через хвилину ти скажеш інше.
Заприсягнусь.
Гіркóту правди збагну з-пів слова
Не треба слів.
Він запровадив з тобою змову
І косу сплів.
Ти ходиш тихо на м`яких лапах,
Не йдеш до рук.
Ховаєшся, наче від гестапо,
Б`єш ноутбук.
У тобі першість до свого діла,
Цуратись свят.
Іди до нього та знай єдине:
Мені він брат.
Через хвилину ти скажеш інше,
Жбурнеш назад
Рожеві од поцілунків вірші.
Чи схибить брат,
Коли за певних обставин й вчинків
Очистить RAM?
Ніколи не зрозуміти жінку
Чоловікам.
Два кровних брата, два ліпших друга,
Аналог ніш.
Одна дорога. Ні стрілок руху,
Ні роздоріжь.
Але країну ти обирати
Прийшла не ту.
Кров`яне поле вже не зорати,
І жук в саду.
І жук порпáється в твоїй хаті,
Немов рідня.
А замість неї посіли бляді. —
Оточення.
Коли скакати у центрі міста —
Гірка полинь.
Розкручуй косу, знімай намисто,
Трембіту кинь.
Вже й крові начебто забагато,
Тягнись, межа!
Верни мені хоч по дýху брата,
Як є душа.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=489501
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.04.2014
Крим назавжди з українським народом!
І Бог у цьому невмирущім гаслі.
За кров пролитую укинем в воду
Москалика, ідучого у наступ.
Ти Цезар в нашій боротьбі жорстокій,
Та твоя роль у цьому безпідставна.
Зазвичай все вирішувалось в спокій, —
В домовленості йшло до нещодавна.
Наш біженець крізь пальці розглядає
Угрупувань фашистів. Бандер-іго.
Коли інсульт черговий накрапає,
Горить в брехні Апостолова книга.
Мабуть, ви показились, мáбуть п`яні,
Полохати свідомим — тіло Криму.
Обороняти було на Майдані,
Коли народ війну вів зі своїми.
Москаль недовго щуритися буде
На гори та Херсонеса руїни.
Ти прихисти народ і збав від бруду.
Де бруд — твої війська на Україні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=487742
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.03.2014
Иногда я животное
Травоядное.
Благородное.
Полюбил жизнь свободную,
Несурядную,
Беззаботную.
Иногда я безжизненно
Разглагольствую
Где брег истинный.
Дым мой безукаризненный
Ляжет кольцями
Ружьих выстрелов.
Меня тянут к виселице
И в обратное
Мне не верится.
Молвят признаки на лице.
Подо мною снег
Дланью стелится.
Вы на грани фантастики,
Вам не вычеркнуть
Грани свастики.
Шея из манекенного пластика.
Средь обычаев:
Целовать её.
По три ночи не спал бы я.
Лету этому
Много надо ли?
Недотрог губы трепетно-алые.
Сигаретой не
Испохабить их.
Как создашь ты безвременье
Не падём ли мы
В том ущелии,
Где в яру криком Ада, как пением
Извивалися,
Как растения.
Фразами, что
Рефлексами рвотными
И распевами
Не помочь мне им.
Иногда я простое животное
Плотоядное...
Непригодное...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=487133
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 20.03.2014
[b][i]за твоїм "бувай" я себе не бачу.
ні, не говори "Auf wiedersehen!"
експонат пішов, до дочув пробачень, -
опустів музей.
звинуватити всю округу в змові
і топтати ряст кількасот годин.
має бути хтось адекватний вдома,
коли ти один...
встановив якусь вірусняцьку прогу.
база, не ріж слух, вухо не гамсель.
повертайся знов до свого порогу,
до своїх осель.
застосовуєш міру примусову,
твоя відповідь, наче, не болить.
я відказую: будь і ти здорова.
хай ти таланить.[/i][/b]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=485906
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.03.2014
Я певен, що буде якась боротьба,
Вживаймо вже дії вузьких профілактик,
Де кожний супротив долатиме тактик.
Де нас омине за синів каятьба.
В пригоді нам стануть зачаті діла,
Воскреснувші сили не менш знадобляться,
Коли після поділу прийдем, повстанці;
Коли зарясніє ранкова імла.
Де твóя опора, сестра-захисниця?
Не стануть ці очі дивитись на схід,
Для всіх я — Європа, для тебе — сусід,
Який ще розставить усе по полицям.
Штики нагостряться в завзятих кримчан —
Обріжуть мозóлі лише парубочі.
На рідній землі не дадуть кровоточить,
Ні смерті не стане, ні колотих ран...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=484869
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 10.03.2014
коли смутку вже вершина,
а удома — як в обузі, —
відлунайся на мобільний,
кинь йому заявку в друзі!
залишитись наодинці
інколи не ліпше смерті.
не тікає по манівці,
не згукає, не озветься.
втішитися тим, що має:
рідні люди. мама й тато.
довгов`язко обіймає
зафіранена кімната.
він гукає вже на поміч,
доброхіть чи примусово.
розливайте світло в домі,
споглядайте. все готово.
вирушайте в нічну зміну
веслувати до святоші.
дві лопати. дві драбини.
хрест,труна і огорожа.
кульмінації — затишшя.
усе інше — всплеск емоцій.
цвинтарневий вітер свище,
розвертає охоронця.
шия вже не кровоточе.
по дисплею моніторю:
ти дзвонив мені півночі,
заборона при наборі. . .
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=483338
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.03.2014
По весні свої ноги волочу,
Київ стогне попід ліхтарем.
Який ще йому випаде злочин,
Доки стане як слід бунтарем?
Ти змальований у гуморесці,
Але ж добрий жарт не застарів.
Не порушував кодекси честі,
Значить просто не брав хабарів.
Завсігди не волів бути катом,
Фарбувати в червоне спориш.
Виставляючи брата на брата,
Не тікав од своїх за рубіж.
Не роздвоював вкраїнські землі.
Тим історії ти допоміг.
Не бувало Героїв померлих,
Знач, не буде бандюгів живих.
Смерть не ходить одна закутками.
Навіть в правді знайде каламуть.
Стане черга, та не за квитками,
Сотня піде в останнюю путь.
Дайте світу побачити сором,
Це не стане рівнятись з тавром.
Дайте лиш їм днів сорок... Днів сорок.
Пропустіть їх на аеродром!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=482882
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 01.03.2014
Розбитого серця.
Досьорбай до денця,
Якщо до поверхонь
Налита бадьорість.
Якщо зрушить поїзд
З Одеси до Мінську —
Забачиш очиська,
Ходи, вже не слизько.
Зужиті питання
Гартовані даллю..
Свідомі, не п`яні.
Тримайся міцніще
Морського вітрища.
Здіймайся з урвища.
Лушпиння гіпнозу,
Нагадує мозок.
Чекаю і досі.
Якщо майже місяць
Негативи ви`сять.
Торшере, світися.
Замерехтить ясно
І проза сучасна,
Тримайте фантаста.
Не світ репетує,
Се я тебе чую,
Се ти так хвилюєш.
Митці забувають,
Попервах призвання.
Митців несе далі...
_____________________________
Оговтуйсь од стресів,
Нагадуй весну.
Ви повністю засоційовані.
Ходи незачесана
Опісля сну,
Танцюй! Це народить нам спомини.
Читатиму вірші
Тобі попід дощ,
Зануришся до несвідомого.
Зостанься навіки,
Мене приголомш,
Омріяне серце еколога.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=480984
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.02.2014
Зупини інсценування.
Я люблю тебе надвечір.
Причепився знак питання
На пір`їни вузькоплечі.
Покладеш ключі під килим,
Утечеш із дому восліп..
За тобою куля пилу,
Більш нікого. Вдався дослід.
Ти чимдуж намружиш очі,
Тим зведеш мене до сказу,
Я вкраду тебе у ночі,
Щоб прокинутися разом.
Оточи мене звиканням.
Пройдеш повз — я відгукаю!
Як побачимось востаннє,
Зауваж: мене немає.
Небо переполоскало
Зорі порошком фенольним.
"Чи любив мене наранок?"
Знак питання гаком в горлі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=480397
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.02.2014
Все не так, як колись. Все складніше.
Став порядком гармидер дитячий.
Ми ховались у кам`яні ніші,
Доки нам будували майданик.
Ми колись до угідь вибігали,
Щоб побавитись зі світлячками.
В дощ, чи в спеку нам не заважало,
Склавши руки, густи літачками.
Ми боялись розплющити очі
І, омріяні, бігли у воду.
У ставках тільки лілья лоскоче.
Ми пірнали й любили свободу.
Ми хапали цукерки в долоньці
І не марили еквівалентом.
Наші спини згоряли на сонці,
Роздирали до крові пігменти.
Ми стріляли з рогатки і пращі,
З ланцюга відпускали Барбоса.
Чи лишали нас на призволяще? -
Ми тікали самі очі поза.
Ми спинялись під деревом кожним,
Щоб мармизами битись об стовбур
І дірявий, брудний подорожник
На губу накладали роздовбану.
Розішлися, як після погрому.
Не догледіла. Не достеріг.
Ми дружили без вигоду в тому,
Із дорослих ніхто так не міг.
А тепер ми торгові агенти.
(Мерчандайзер, врятуй наші душі.)
Не поплічники, а конкуренти,
Добросовісні та/чи не дуже.
Ми зміцнилися, але не в дружбі.
І тепер буде кожен окремо
Копирсати грязюку в калюжі,
Говорити дурниці, не в тему.
Поміж нами скотилися війни
Але ж битися? Заради чого?
Жодна зброя нічого не вдіє.
До дитинства вертає лиш спогад.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=479959
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.02.2014
Не всохнуть омріяні губи,
Букет вилітає за натовп.
Важніших моментів не буде,
Закохуйтесь на барикадах!
Подвоєна віра у волю,
На плаття й обручки "по-брацьки"
"Ти віриш, кохана, у долю?
Лиш доля приходить зненацька."
Майдан дає благословіння:
У сонячні дні та у зливи;
Хай успіх там, чи невезіння,
Берітеся й будьте щасливі!
Народ заспіває миліше;
Дзвіниця заб`є втричі дужче.
Перед Монументом, в підніжжі
Нове зародилось подружжя.
Ви центр своєї країни!
Вмикайте сімейне свічадо,
Ви Моря нового краплини,
Закоханих на барикадах!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=479523
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.02.2014
Заходилась мати:
Віці треба мати
Дівчатковий захід.
Та чи треба Віці
У такому віці
Плакатись на захід?
Напекла зефіру,
Гості йшли зефіром¹,
Та не боронити.
Ліпших подруг коло
Стали Віки коло,
Хистить, боронити.
Хлопці склали коси
І очима в коси
Почали стрілять.
До віконця рами
Прикладали рами,
Дід хотів стрілять
Стали косу вити,
Що хотілось вити!
Хати гнувсь кістяк².
Починали лайку,
Прибіжала лайка.
Де її кістяк?
А принесли кості
Люблячого Кості,
Напад у жінок.
Хоронили в лютім,
При морозі лютім,
Без своїх жінок.
В нього була баба -
Акушерська баба,
Даром - придане³.
Віка мала право
По закону й праву
Ген на придане!
Віка вже не може,
Ніччю, з ручок, може,
Будуть виривати.
Щоб уникнуть требу(4),
Дівці конче треба
Хлопця виривати.
Не москаль-породу,
Не гірську породу
Не коштовний камінь...
Заходилась мати:
Віці треба мати
Домовинний камінь.
2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=479075
рубрика: Поезія, Сюжетні, драматургічні вірші
дата поступления 12.02.2014
1
Благаю, тільки не у березні,
Не розпивай зі мною Hennessy.
Ми роздягаємось під музику.
Ці груди вичавили ґудзика.
2
Прохаю, тільки не у квітні
Паралізуй у гострих нігтях.
Ти маєш бути неспокійна,
Я конфіскую все снодійне.
3
Молю, будь ласка, не у травні
Підтримуй рухи безугавні.
Та попри це перевдягайся
Між позами, разів 12.
4
Боронь, помилуй, не у червні,
Всі вдихи й видихи нестерпні.
Улітку взагалі спекотно,
Не час! А так, — коли завгодно.
5
Звільни від мук, лишень не в липні
Даруй усмішку миловидну.
За нею криється розпуста,
Брехні і трікстерності згусток.
6
Та хоч убий, аби не в серпні
Стискай допоки я не репну
І відштовхну останню суміш.
Це буде доказ, що ти любиш.
7
Упрошую, хай не у вересні,
Звільнятимеш останнє в келисі.
Зітремося до хрусту кісточок.
З голівки не впаде й любисточок.
8
Поб`ю чоло, але й не в жовтні
Знімай капронові колготи,
Корсетові вузли й бретелі...
Нехай усе злетить до стелі!
9
Хоч зáвжди, але в листопаді
Наллю тобі пінью коладу.
І, щоб не вскочити в халепу,
Нап`юся краще саусепу
10
Будь так ласкава, не у грудні
Корись гріхам і рукоблудням;
Корись не втрапити в родео;
Мені корись, я -— твій Ромео.
11
Не намагайся навіть в січні
Вдягати блузу еротичну.
Я зможу й так тебе відчути,
Знаменно влізши носом в груди.
12
Викохуй краще вже у лютім,
Де ми одягнені і взуті.
У серці буде менше фальші
І обернеться все на краще.
P.S. назва не омана, лише спосіб звернутися до читача.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=478869
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 11.02.2014
Реаниматор, гласи раздеться,
Иглу под кожей затянет нить.
Реаниматор, оставь мне сердце,
Мне очень нужно её любить.
Реаниматор, за этой дверью
Есть та, кто сушит глаза по мне.
Реаниматор, зови мишенью
Любейший орган в моём нутре.
Порой я просто кочую в космос.
Ты думал, люди бездушный скот?
Реаниматор, брось скопидомство,
Каких ещё ты познал забот?
Помеж работой второй и третий
Сестра гранёный стакан несла.
Бери, что хочешь, оставь предсерья,
Такая нега меня б спасла.
Когда закончишь — отправь в палату,
Оледенев и закрыв глаза.
Сожми в объятьях, реаниматор,
Мою любимую, всю в слезах.
А после этого — скальпель в руки,
(О сём узнают немногие)
Всё изыми — и умри от скуки! —
Ах, я уже в патологии!..
И сердце, патологоанатом,
Не оставляй загнивать в груди.
Пусть лицезреет, войдя в палату,
И убедится, что я любил.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=478133
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 08.02.2014
Твоє місто зчужішало, в нім ти, мов в`язень.
Розумію, у всіх набрякає терпець.
Ти сама відріклася твоїх зобов`язань.
Не досягши косенсусу, вибігла геть.
Роздоріжжя пусте, стало тихо й неясно
Звідки дим курявіє й тече Борисфен.
Найчастіше, кудлате розчісуєш пасмо,
Замовляєш експресо в столичнім кафе.
Ми відкрили свою визначальну епоху
І про це віршуватиме кожен поет.
Я не маю спускатися у діалогах,
Навіть вилучив вже наш тісний тет-а-тет.
Поскладав на горищі відтворені диски,
Спільні фотокартки пожбурляв в антресоль.
Ані спомину щоб, ані слуху і писку,
Рек/листів і повнющих чекань бандероль.
Ми могли б і разом постояти за гору,
Або навіть підперти мішковий каркас.
Усі інші містини ковтатимуть сморід,
А сусіди покажуть курйози про нас.
Твоє місто спотворюється і страждає,
Підривається бімба в медичних руках.
То не фарба малює, то кров накрапає,
Вік давно розписав нам новий альманах.
Ще не пізно змінять негаразди на згоду,
Наша прерогатива — триматись узвиш!
Твоє місто бруднішає й ти там не ходиш.
Бо намріюєш про Лісабон і Париж.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=477896
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.02.2014
коли життя стає лише болючим гнітом,
в усьому винна копійована система.
в такі моменти ти не владний не допити,
у тім забачивши іще одну проблему.
перетворитись на потріскані долоні,
переоформити зазначені потреби,
в такі моменти сподіваєшся на голку.
чи може голка має смертну віру в тебе?
лишень обмежитись знервованою грою,
пірнути в струнний риф брутальним ре-мінором.
в моїм ангарі тільки ця сьогодні зброя.
а завтра прийде ще не скоро, ще не скоро!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=477170
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.02.2014
Не стане впевненості — кричи!
Зійде тавро на твоїм плечі.
Востаннє ти задатуєш день
Здертя кутикул, розкритих жмень.
Коли до скону нема пуття.
До скону чóго? Спини ниття.
Коли ти слухавку не кладеш —
Яких іще "до побачень" ждеш?
Коли піклуєшся завсігди,
Коли в карнізах нема гардин,
Сусід підглядувать має хист
І ми кохаємось попід свист;
Коли щоночі здіймаєш крик,
Хуан не любить Марі, він звик,
Що у байдужості весь артист.
Вкладайся спати й не треба сліз.
Коли все більше мінливості;
Й піти немає можливості.
Коли прогулянки рідшають,
А ти знаходишся в відчаї.
Для тебе щастя солоне є,
В тім я тебе переконую.
Для мене — кисле, мов аґрус.
Я згоден в дечому з Карлосом.
Та він побавився й "викинув".
...а я любив твої вигини.
А ми з тобою єдналися...
І в чому ж ми відрізнялися?
У нас не бýло майбутнього,
Занадто сильно не чутні ми
І брови супимо хмурії.
Та відлягло, вже не думаю.
Квитки мої вже оплачені.
Таке моє до побачення.
Обійдемóсь без погрішностéй,
Задля спасіння наших дітей.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=476710
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 02.02.2014
[b][i]Зиркнула зима — почорніла крига,
Прибутна вода вийшла з берегів.
"Ані руш, сніги! Краще вже відлига"
Дивний перехід.
Роздяглись поля, прийнялись в озера,
Не зорати і не засіяти.
Качури в хвостах погойдали пера:
"Нумо до води!"
Заквітчався шлях проліском з-під снігу,
Скоро заросте стежка й до дверей.
Бусел заселивсь на даху і стріху
Зиче у людей.
На болотах вже квітне журавлина,
А зима сидить, склавши руки вхрест.
А під нею десь пріє горошина —
Складшає протест.
І гукає вслід, навздогін питає:
"Лютий, повернись, я зліплю намет!"
Розпластався плюс на міськім екрані,
Сильний конкурент...
Зиркнула зима. — пізно, вже в упряжці
Бережно снує сонця мимохідь,
Кай збагнув, коли нерви у натяжці —
Серце не болить.
Повиходили, зараділи люди,
Звідки ж знову сніг білий наваливсь?
Ганс чомусь казав, що весна прибуде,
Ми повірили.
2014[/i][/b]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=476480
рубрика: Поезія,
дата поступления 01.02.2014
[сінці поросли трюфелем
їх вже не злічить мірилом.
ти мене хоча б слухала,
хоч ні грами й не вірила.
кухню час мести й драїти;
протікає кран газовий.
поля одного ягоди;
одним медом намазані.
залою пливе курява,
розсипаються гранули.
порав би, та мав сумніви,
скільки ми часу згаяли?]
всі до мене бойфрендики
не були однолюбами.
не знімали жакетика,
не торкалися юбоньки.
звітували за витрати
і щоденні надходження.
це були твої вибрики —
відчувати турботливість.
мої поручні лупляться,
поринаю до кола їх.
йшла собі еволюція,
залишила неголених.
до занудства й спустошення
надивився на клоунів.
прочитав оголошення:
"я шукаю знедолених".
навіть тих, хто боялися
закріпитися правдою,
навіть тих, хто двох`ярусно
прямував естакадою.
бо на дві сім`ї ділиться
зарплатня у колишнього.
а ти плачеш за милим цим
і прохаєш Всевишнього
повернутись в домівоньку,
де кохалися нічками.
та не скигнуть мобільники.
гніт під аромасвічками.
значить, вже не потрібна ти.
зізнаєш, уможливлюєш
оголошення кинути.
опустош, понови свій кеш.
і збіговисько лузерів
перехоплюєш трікстерно.
в них не склалося з друзями,
але вкалують істинно.
підходжай до знедолених
а до мене в останнюю мить
мої руки у поранні.
я щасливий, мені таланить.
2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=476270
рубрика: Поезія,
дата поступления 31.01.2014
Хто не втратив ще надію
Збудувати рай,
Слався, ненька Україна!
Вкрáїно, вставай!
До останнього хто вірив,
Знявши малахай, —
Переможемо, хай миром,
Чи війною хай.
Хто провів востаннє сина
В тихий небокрай,
Знову увімкнув новини,
"Чую, глашатай!"
В барикадовій вершині
Кожен горностай.
Хто стояв зо три аршини,
Й ті, хто коротаї.
Навіть той, хто до останку
Свій приносив чай.
Пританцьовувув до ранку,
"Грай, музико, грай!"
А продав хто Батьківщину,
Вбивця хто й шахрай —
Ось кровиця на руїнах,
Тішся і ковтай.
Пий її, вбирай, як воду,
Наливай в грааль.
Знай, це кров твого народу
Ллється в водограй.
Хто за кров ту, хто за сина,
А хто за країну.
Хто мовчав весь час донині
І хто жив рутинно
Нам підтримки б і терпіння —
Звільниться держава.
Слава Рідній Україні!
І Героям Слава!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=475815
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.01.2014
[b][i]"Нынче жизнь во мне остыла. Помоги!"
Доминируя и властвуя над телом,
Обойдусь и без твоей прямой руки.
Что с того,
Что мы ещё
В одной постели?
Что с того, что мы срослись в одном клею?
Тщетно вязнуть в нём, скоблить — накладно.
Говорим друг другу: "Я тебя люблю!"
А затем берём
Свои слова
Обратно...
Разверну к тебе щеку — подставишь грудь.
Убегай весьма эффектно, без оглядки.
Умилением моим, прошу, не будь.
Лесть
Умело подчеркнёт
Твои повадки.
Не укроет реку покрывало-снег
Даже в лютые, крещенские морозы.
Проволокой загородив пустынный брег,
Объявлю, что
Возвращаться слишком
Поздно.
Снег стремится отомстить — и вразнобой
На равнинах льда уложены крупицы.
Не вздыхаю, не взываю за собой:
Я другой.
Другая жизнь.
Другие лица...
В постоянстве квёлом дыма твоего
Суеверия искать бы да невзгоды.
А в заплаканных глазах — пустой перон.
Меньше душ,
А значит,
Больше кислорода.
Как затрубленный табак стекает вснеж,
Отрывается кусками от мундштука,
Так и стынет пепел высохших надежд,
Осыпаемость
Души моей
И мука.
Ты не станешь сим по-долгому болеть,
Ибо никнуть одинокой не пристало.
Я вернусь в свою обитель лицезреть
Не заправленное
В крошках
Одеяло...
23.01.14. [/i][/b]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=475455
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 27.01.2014
я хочу сповнитися
твоєю водою,
хвилястою грою,
своєю Десною!
я хочу бачити в ній
листи паперові,
що канули в море
крізь води просторі.
через водосховища
Києва й КременчугА,
а далі до Каховського
й крізь Дніпровий лиман.
нехай ці листи
потонуть, вологі,
не чув би їх стогін
і не гули б ноги.
бо мокрі листи
неспалимі й, зачасто,
не бачити щастя
в них — це вже є щастя.
торкатися тихо
губами
в зап`ясті
чийомусь
найпершого снігу
і вірити, що все це з нами.
думками безмежними
до гір, ошелешено,
стягти всю одежу
і...
пливти без обмеження.
забути про тих, хто пішов,
хай буде їм гоже.
пробачимо й біль, і образи -
будь-що..
пробач тільки, Боже...
Фото: Задорожний Ярослав
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=475450
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 27.01.2014
Злучайтеся, єднайтеся, борітесь,
На все про все у нас одне життя.
Заспліш приберемо несамовитість.
Доволі бити цеглу, каменяр!
Нехай міліціянти маски скинуть
І самі мітингують за народ.
Любіть, не продавайте Батьківщину!
Чи ж до ладу обмеження свобод?
Чи безупинно будете знущатись,
Стріляти та й кайдани надівать?
Виходьте з барикад! Давайте братись,
Давайте владу нашу виганять!
Яка уже й не наша стала зовсім,
За кожен прояв недолугих дій.
Ми просто потураємо занозам
Вкраїнської землі, периферій.
Кладімо зброю та єднаймо військо,
В державу час внести переворот!
У тебе кров пульсує українська
То ж слухай своє серце, ПАТРІОТ!!!
Mb
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=474720
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 24.01.2014
Суцільна тінь розлогих барикад.
За нею виживають всі, як можуть.
Нехай дзвонар заб`є в гучний набат,
Ми витіснимо силоньку ворожу!
Крізь дим від шин вистрибує іскра
І в голову спрямована бруківка.
Пожежній службі кричимо "Ура!"
Вони сьогодні врятували жінку.
Гордися, ворог, мий нечисті руки,
Тобі це не мине отак, затям! —
В країні День Соборності і злуки
Відсвяткували кровопролиттям!..
Нам вдосталь обіцянок застарих,
Ми коримося тим, хто жде надій.
Хіба ти йшов сюди заради них?
Рушай вперед! Не йди за кимось, дій!
А як відкажеш: все це задарма —
Іди задля дітей, задля свободи!
Ми не скоти, не важіль від керма!
Ніякі не страшні нам перешкоди!
...................................................
Там знову заворушення й пітьма.
Там Бог говорить голосом народу...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=474554
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 23.01.2014
Одна капля из сжатого неба —
Нам уже не вернуться назад!
Мы бросаем расколотый жребий,
Вспышкой света примружив свой взгляд.
И настолько святы единицы:
Паритетность иль кара врагом.
Грянет битва. Ты будешь в ней рыцарем.
А товарищ — твоим палачом.
Узник неба, душил себя сплином,
Оттого, что предвидеть был слаб.
Когда ствол обращается в спину,
Негодяям не смотрят в глаза.
В церкве стол, стянут гроб бахромою.
Храм не ветер, чтоб пыль разметать.
Лучше прах, лучше бы в крематорий!
Что в пустые зрачки целовать???
Вновь пошествовав снежною синью,
Одолев суеверья и сплин,
Без весны (!), без надменной гордыни,
Благороден, пусть простолюдин...
Над главой не всыхают иконы,
Мать рубашку терзает до дыр.
В этом мире уж тáк всё законно,
Что законом не стал только мир.
Даже тот, кто был другом с рожденья, -
Божьи дети. Свои же враги.
Брат родной стал живою мишенью.
Кровь бардовая — на сапоги...
Мы бросаем расколотый жребий,
Чтобы нам на путь правильный стать.
Каплей быть на затиснутом небе,
(Быть героем!) — или убивать!..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=474379
рубрика: Поезія, Городская (урбанистическая) поезия
дата поступления 22.01.2014
згаяний час в пошуковому діапазоні
гірше кислотних дощів в біотопах заводів.
коли рукою загримаєш по підвіконню,
звернеш в моток павутиння та фірмові трешії.
справжнє сьогодні долатиме хибне сьогодні,
якщо припиниш усі пошуки в соцмережах.
ліпше мабуть, бути зáлежнем від алкоголю
вихід в екран замостивши заспліш ажуровим.
майже день-денно полохає нас промисловість.
я переріжу твій провід: поволі-поволі...
зиркнеш, неначе недільний я, ти — вівторковий.
просто ти знов заплутáв в абстинентнім синдромі.
я без тебé — ні одним сепійованим знімком.
знай, що діяння мої справедливі настільки,
щоб відривать від коробки чоло блідолике.
шубку кота підпалили дощі — кіт страждає.
хай одні б вуса, подумав би, хтось підніс cricket.
де твій хазяїн? — хазяїна твого немає.
хтось намагається жити достоту, завсіди
мавши твій мозок, натомість щезає безслідно.
ти відшуковуєш сім`ї отих погорілих,
всіх, хто забруднює поруч житлові будинки.
пишеш вже електростанціям й металургії.
це все нічого б, та маєш і сам дві автівки.
домисли нéсли характер де-факто сумлінний
відповідей на краплене, тяжке лицезріння.
здерши фіранку, вгамовує біль спорожнілість,
вперто вуста зачиняє настоянка глоду.
скоро отак докрокуємо й до потепління
і кожен сам собі
стане робити
п о г о д у
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=473801
рубрика: Поезія, Міська (урбаністична) поезія
дата поступления 20.01.2014
Коли сядеш вночі
До останнього бусу,
Кожен помах приїсться,
А слово - притреться.
Знаєш, в мене від тебе
Затримка пульсу.
Знаєш, в мене без тебе
Зупинка серця.
До віконечка ти припадеш,
Знявши втому
І в волоссі каштановім
Маки червоні.
Тебе мама сьогодні
Чекає додому,
Хатні двері на ніч
Не замкнула для доні.
А дорога здригається,
Знають колеса,
Що повернешся до
Свого милого друга.
Призабувши, де дім мій
Нагуглиш адресу
Буде сумка дорожня,
І пісні у вухах...
Унівець подолається
Відстань шалена,
Переповняться радістю зріднені душі.
Я тебе називатиму просто
"Мі-ле-на",
Ти мене називатимеш просто
"Байдужим".
Від`їжджай цього разу
І спробуй заснути,
У автобусі, знаю,
Не дуже це вдасться.
Я тобі відкажу: наша зустріч - це круто!,
Ти мені відгомониш: Все бýло, як в казці!
Познімай все, що зайве:
Беретку, балетки...
А як виспишся, то
Напиши мені знову.
Це віршований лист
Римаря до поетки,
Після котрого відповідь
Обов`язкова.
2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=472821
рубрика: Поезія, Поетичний, природний нарис
дата поступления 15.01.2014
твоя шия — м`язиста тканина/
твої пальці — фаланговий кальцій/
твої рухи — навколо осі/
і на вигляд
тобі
років 20.
твої щоки — прудкі дирижаблі,
а верткий язик — гелікоптери/
твої губи — космічні кораблі,
всі летять
в бік своїх
інженерів.
твої маки в земельних полотнах,
крім нас двох, не помітні нікому.
я знаходжу у них виліковість
і наосліп
дорогу
додому.
твоє сонце в ранковім промінні
визирає і терпне, мов дотик;
викрадає назад сновидіння,
варить в кухні
бадьорий
наркотик.
апельсинів грузинських м`якуші
замету та й зоставлю у сінцях.
лаєш. й зламаним поглядом мушу
потурать
побутовим
дрібницям.
педантичні
твої дорікання.
унаочнюючи ці процесі,
захисні одягаєш екрани...
(от іще
один люблячий
щез. ) і
перекручуєш фрази зумисно.
вводиш в обіг дводенні ходжання.
сублімація надто корисна.
у словах
відчуваю
прощання.
до марнот приліпи радикальне
односонцеве, любляче небо.
бо комусь ти всуціль актуальна,
а для когось
ти — ціла
потреба!
ніж заточиш об кремінний камінь
на конфорці потухнуть котлети,
стануть руки твої літачками/
стануть
ноги твої,
мов ракета...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=472575
рубрика: Поезія,
дата поступления 14.01.2014
Предшественники, дети чернолесья
Испепеляют бархатный покров.
Крадётся за холмом цыганка-осень,
Но яблоки червивые дики́.
Падёт дриады сотканная ветошь,
В истоках мутных рек найдя обрыв.
Осыпаться бы крыльям да сломаться,
Но кто дриад обучивал летать?
В селениях несутся, умиляясь,
Резьбят древесных окон изразцы.
Паденья нимфы очага лесного
Отведают лишь плавни, скроет зыбь.
Платила дань, застенчиво, плодами.
Русела в эту пору голова,
Засчёт чего сливалась с вязкой няшей.
Боялись лицезреть тебя в листве.
Не важно столь, когда спадёт засуха
Покостно в иле натираешь ствол.
Звало сухое древо за собою
Старуху смерть, горбатую вдову.
Вошедшие глупцы изъяли яблонь
Из лиственного леса, из дубрав.
Адам завыл: погибло древо жизни!
Обрадывался искуситель-змей.
Октябрь довлеет хладная вода
Довлеет и её. Сестра скулит.
Сильна дриада умереть, приняв,
Что "home. sweet home" распилен на куски.
Сжимает длань, корячится на гору,
Взвиваясь томно, лес колдует в сад.
Там вороньё расчистило болото.
Река под пеленой прозрачности....
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=472248
рубрика: Поезія, Езотерична лирика
дата поступления 13.01.2014