Петро Кожум'яка (Ян Укович)

До твору "Цигарки" Ірини Червінської-Мандрич

http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=510507

Таке  курити  -  може  і  не  варто...
до  того  ж...  запивати  все  зіллям,
при  цьому  з  кимось  грати  ще  у  карти
і  колихати  на  руках  маля!
А  ще:  писати  гарні  вірші,
красити  нігті,  повний  макіяж,
позаздрити  такому  чоловіку
це  справжня  жінка!  правда,  заздрю  аж!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=545359
рубрика: Поезія, Літературна пародія
дата поступления 21.12.2014

до твору: Приват від: Ірина Червінська-Мандич

Ти  у  мене  в  печінці...  прихований,
щоб  не  виліз  із  відти,  як  щур...
розфарбований,  закамуфльований,
затампований...  від  кутюр.
Запаролений,  засекречений  -
ти,  як  справжній  агент  007
затаврований  і  запечений
гаманець  разом  з  скарбом  усім.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=545026
рубрика: Поезія, Літературна пародія
дата поступления 20.12.2014

до твору: Мужчина в природе родился охотником МузаСтар

Я,  як  мисливець  безліч  років,  
мисливську  байку  вам  кажу:  
сам  той  процес  -  страшенний  клопіт!
Чатуй,  пильнуй  свою  межу...
Рушниця,  патронтаж,  набої,
Закуска,  пляшка  із  собою,
направиш  око  -  цілиш  в  ціль,
а  в  решті  -  на  похмілля  біль.
Які  трофеї?  Яка  лань?
Де  похмелитись  -  ото  клопіт!
А  вранці  тхне  від  тебе  срань
і  неможливо  знайти  чобіт...
Тріщить,  гуде  стара  макітра!
Питання:  де  знайти  пів  літра?
Де  взять  її  у  таку  рань?
І  тут  з"являється  та  "лань"
як  починає  голосити,
то  ладен  вже  за  те  прибити!
Та  врешті  пляшку  принесе...  
Ти  їй  за  те  прощаєш  все!
І  що  тоді,  скажи,  робити?
Лиш  залишається  любити!  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=545025
рубрика: Поезія, Літературна пародія
дата поступления 20.12.2014

ДО ТВОРУ: Ти не ревнуй мене, коханий. Патара Бачія

Як  прийшла  додому  опівночі,
милий  мій,  мене  ти  не  ревнуй  -
подивись  у  ясні  мої  очі
і  не  звинувачуй,  а  цілуй!

добре,  що  прийшла  я  не  на  ранок...
добре,  що  одна,  не  з  кавалером,
добре,  що  низенький  в  хаті  ганок
навіть  повна  пляшка  є  Мадери...

з  подругами  трішки  посиділи,
школу  і  дитинство  нагадали,
заспівали  разом,  говорили...
кісточки  своїм  перемивали...

так  година-друга  пролетіла,
я  тебе  благаю  і  молю
слухала  я  подруг  й  зрозуміла:
як  же  сильно  я  тебе  люблю!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=544804
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.12.2014

О юність

О  юність  –  молодії  віти!
Душа  у  вир  летіла,  як  на  крилах,
Тобі  кохана  ніс  весняні  квіти…
Як  мить,  життя,  з  тобою  пролетіло.

Ах  роки-роки,  мила  моя  мила,
З  тобою  разом  все  пережили,
Бо  ти  мій  ангел,  а  любов  –  мірило,
І  всі  ці  роки  -  в  радості  були.

Які  в  нас  діти!  А  онуки!
Чого  нам  треба,  -  ми  щасливі  вдвох,
Ми  досі  разом,  разом  наші  руки,
Нема  міцніш  того,  що  дав  нам  Бог.

Для  мене  й  досі  ти  одна-єдина,
Хоч  твої  коси  покропила  сивина,
Та  очі  волошкові,  як  перлина,
А  в  тих  очах  безмежна  глибина!

Ще  сяє  сонце,  ще  у  нас  є  сили,
Та  в  кожній  стежці  є  таки  кінець  –
Не  боїмося  ми  ні  суду,  ні  могили  –
Не  розірвуть  вони  союзу  двох  сердець.

Пройшли  літа,  прийдуть  онуки,  діти,
Як  стане  час  –  нам  шану  віддадуть,
А  наші  душі,  як  сплетені  віти,
Їх  привітають,  затишок  дадуть.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=544802
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.12.2014

До твору: Колись давай… АВТОР: Патара Бачія

Узяла  ніж,  коромисло,  сокиру  -
Ти  заховався?  -  Можу  йти  шукать?
Знаю,  ти  зробив  це  дуже  щиро.
Я  ж  бо  щиро  буду  і  питать:
Де  заначка,  де  ті  царські  гроші?
І  "на  дурня"  краще  не  впадай  -
Я  припру  тебе,  що  сам  попросиш    -
Час  пішов  -  тепер  колись,  давай!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=544738
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.12.2014

Брате!

Брате!  Ти  чуєш,  Брате?
Я  знаю  –  чуєш,  але  мовчиш…
Б’ють  кулемети,  ревуть  гармати
Тож  ти  не  спиш!  Ніяк  не  спиш!

Брате,  одна  в  нас  мати,  
Одна  родина,  земля  одна,
Що  ж  за  тварина,  рве  Батьківщину,  
рве  Україну,  коли  слаба?

Поряд  ми  маєм  стати!
Ти  чуєш,  брате,  мої  слова?
Тебе  послали  братів  вбивати  –
В  кого  стріляти  –  є  голова?

Послухай,  брате,  послухай  знову,
Якщо  то  правда  страшна,  давай…
Побач  очима,  веди  розмову,
Дай  руку,  брате,  а  не  вбивай!

Хто  ходить  в  гості  із  автоматом?
Кого  ховають,  як  тих  собак…
Ти  чуєш,  брате,  -  щось  тут  не  теє…
Зовсім  не  теє,  зовсім  не  так!

Війна  вартує  великих  грошей,
Хто  платить  гроші,  щоб  ти  вбивав?
Щоб  брат  на  брата  –  яка  скотина?
Невже  ти,  брате,  їх  не  впізнав?

Брате,  послухай,  брате!
Скажи,  хоч  слово  –  скажи,  давай…
Ти  розумієш  –  одна  в  нас  мова,
Ми  рідні,  брате!  Тож  не  стріляй!  

Не  можна,  брате  своїх  стріляти!
Стріляти  треба  –  хто  дав  наказ,
Хто  наказав  вам  братів  вбивати…
- Ото  падлюка!  –  Тваринний  сказ!

Брате,  ти  чуєш,  брате!
Подумай  краще:  як  далі  жити?
Давай-но  разом  пісень  співати
Дружити  треба,  горілку  пити!

Як  зможеш  далі  убивцем  жити?
Який  за  гроші,  який,  як  кат…
Спинися,  брате!  Іще  не  пізно!
Ти  –  не  Іуда,  ти  -  рідний  БРАТ.

Давай-но  краще  ми  жито  жати,
А  в  кожній  хаті  –  най  справжній  рай,
Вкраїна  мила  буде  вітати…
Тільки  у  брата  -  ти  не  стріляй!
10.12.14

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=544734
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 18.12.2014

Кохана

Твій  погляд  –  промінь  весняного  сонця,
І  аромат  кохання  на  устах  –,
Як  голуби  злітають  до  віконця  –
Твоя  усмішка  –  легкокрилий  птах!

Кохана  ти  моя,  ти  моя  мила,
Люблю  тебе  всім  серцем  -  весь  я  твій.
Тож  пригортаю  до  грудей  щосили,
Бо  ти  мій  ангел,  чуєш,  тільки  мій!

Чи  то  можливо  ще  сильніш  любити?
Роки,  що  разом  –  вартують  віки!
А  наші  душі  будуть  вічно  жити,
Сплелися  як  у  руслі  дві  ріки!

Попереду  чекає  наше  море  -
Кохання  море  й  глибина  чуття:
Безмежне  і  безкрайнє,  і  просторе
Таке  прекрасне,  вічноюнне  почуття!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=543850
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.12.2014

Батальйони поверніться на Майдан

Козаки  до  бою  разом  стали,
Щоб  за  раз  закінчить  дерибан,
Ми  вже  надто  довго  їх  чекали…
Нічого  чекати!  На  Майдан!

Зека  і  Дантиста  ми  прогнали,
Та  у  них  новітній  зріє  план:
Щоб  ми  один  одного  вбивали,
Щоб  в  бою  поліг  увесь  Майдан.

Кулю  в  лоба  –  ті  які  кричали,
Лижуть  і  облизують  казан,
Тільки-но  до  влади  як  дістали  –
Новий  починають  дерибан!

«Кролики»,  «зайці»  повилізали
І  гребуть  добро  у  свій  карман…
Чи  для  того  сотні  погибали?
Повертайтесь  хлопці  на  Майдан!

Йде  війна?  Та  ні,  якесь  АТО!
А  оті  –  собі  все  «злюстрували»…
Знову  влада  із  косою  -  «кінь  в  пальто»,
Знову  правлять  прихвосні  й  васали!

Як  нема  війни  –  вертай  назад!
Якщо  йде  весілля  –  де  баян?
Якщо  перемога  –  де  парад?
Батальйони,  поверніться  на  Майдан!

Ви  отут  потрібні  і  живі  –
Вас  чекає  Батьківщина-мати!
Викинути  з  влади  тих  катів,
Щоб  нову  державу  будувати!

Нам  не  треба  шоколадних  баб,
Знову  на  Майдані  погибати…
Хто  просив  –  тому  і  кулю  в  лоб
Все,  що  обіцяв  –  йому  згадати!  

Повертайтесь  –  ви  потрібні  тут!
Іншої  країни  в  нас  не  має…
Щоб  не  дочекатись  нових  Крут,
Поверніться  –  вас  Майдан  чекає!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=543849
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 15.12.2014

Ницше. Стихи Заратустра

О  трех  превращениях

Три  ипостаси  есть  у  духа:
Он  в  первой  стадии  –  верблюд…
На  горб,  взгрузив  ученья  муку,
Грызет  гранит,  что  накрошил  ученный  люд.

Набив  желудок  –  он  почуял  силу…
Раздался  льва  свирепый  рык,  -
Он  жаждет  вызов  бросить  миру  –
Как  он  могуч!  Как  он  велик!

Но  мир  сильней,  умней  и  ловче.
Клыкам  звериным  не  под  стать
И  рык  его  намного  громче,
На  силу  льва  ему  плевать.

Дух-лев  становится  ребенком…
Дитя  –  невинность  и  забвенье…
Игра,  смех  чистый,  звонкий
И  первый  новый  шаг  в  перерожденьи.

Дух  человека,  его  Я,
Как  колесо  в  своем  движении:
Пытается  постичь  себя,
Скрипит  привычно  в  повторении.


О  кафедрах  добродетели

Хороший  сон  –  мирило  твой  -
Мерило  и  гармония  души.
Дух  часто  глуп  и  рвется  в  бой,
А  мудрость  прячется  в  тиши.

Душа  с  рожденья,  как  в  пеленках:
Чти  власть,  чти  старших,  будь  послушен…
Убога  власть,  смешно  богатство  для  ребенка,
А  добрый  сон  –  он  лечит  душу.

Проходит  день.  У  доброго  –  он  добрый.
Проходит  день  у  злого  –  сон  плохой.
Пустые  хлопоты  –  не  тешат,  душу  губят,
А  лечит  сон  свободы  чистотой.


О  мечтающих  об  ином  мире

«Добро  и  зло»,  «страданье  –  радость»  -
Калейдоскоп,  театр  для  творца.
Он  создал  мир…  какой  ему  хотелось,
Как  зеркало  для  одного  лица.

Но  зеркало  разбилось  на  осколки
И  в  каждом  отражение  свое.
Он  стал  разрозненным,  нечетким,
Рассыпал  мир  в  чужое  и  мое.

Безумием,  безсильем,  горем,  счастьем
Осколки  отражали  тот  же  лик…
И  каждый  знал,  что  он  великого  есть  частью,
Ну,  а  раз  так,  то  он  и  сам  велик.

Мир,  отраженный  в  тех  осколках,
Уже  никто  не  соберет  –
Он  гранями  жестоко  режет  душу,  колко…
Она  вся  в  шрамах  –  кровь  из  ран  течет…

Она,  моя  душа,  -  не  тело…
В  разбитом  зеркале  –  животное,  урод.
Душа  жива,  но  отражается  лишь  в  целом…
Взгляни  ты  в  зеркало  –  там  видишь  нос  и  рот.

Мечтаем  в  отраженье  видеть  бога…
И  все  вокруг,  что  роботы,  хотят  того  ж…
Но  не  поймут:  для  бога  «через  крест»  дорога
Преданья  и  Писанья  –  бред  и  ложь.

Мы  верим  в  искупление  грехов…
И  ненавидим  всех,  кто  в  то  не  верит.
Не  вырваться  с  телесности  оков:
Земля  дала…  земля  собой  померит.


О  презирающих  тело

Я  тело  и  душа  –  сказал  ребенок,
А  взрослый  возражает:  только  тело…
В  здоровом  теле  голос  звонок…
Молчит  душа,  что  не  имеет  тела.

У  тела  есть  оружье:  мозг  и  разум.
Нет!  Тело  есть  оружие  для  духа!
Кто  без  оружия  –  переживает  САМОСТЬ
Ведь  сила  без  оружия  –  проруха.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=543613
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 14.12.2014

Божа мудрість

Лиш  божа  мудрість  бачить  світлу  ціль,
Тому  тьму  має  ворогів,
Вона  не  любить  лишніх  слів  –
Отець  і  син  та  й  дух  так  ізвелів.

Пустого,  дурості  багато.
Розумного  завжди  замало.
Не  треба  мудрість  витрачати,  -
Лишень  збирай  –  щосили  стало.

Родина,  друзі  –  все  пусте.
Іще  пустіші  дурні  гроші,
Бо  мудрість  у  тобі  росте,
Коли  її  почути  хочеш.

Шукайте  мудрість  ту  усюди,
Не  спокушайтесь  на  посули  влади.
Дивись,  але  не  чуй,  що  кажуть  «люди»,
Дослухайся  лиш  божої  поради.

Дорога  мудрості  важка,
Бо  правда  дуже  тяжка  ноша.
Спитай  природи,  не  попа,  -
Вона  не  збреше  ні  за  славу,  ні  за  гроші.

Усі  у  бога  божі  діти…
Ми  є  частиною  природи
Без  мудрості  –  либонь  що  животіти…
Без  мудрості  –  ми  стадо,-  не  народи.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=543611
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 14.12.2014

Простите, мужики!

Простите,  мужики!  
За  наших  идиотов,
За  глупость  всех  царей,  
За  недохлеб  цариц…
Не  русский  то  народ,  
Как  где  считает  кто-то,
А  те  уроды  в  масках,  
И  с  ж*пой  вместо  лиц.
Их  правило  простое:  
Нас  разделяй  и  правь.
Для  них  народ  –  чернь,  сволочь…
Лишь  пей  и  бога  славь.
За  Родину,  за  веру,  царя  и  НЛО,
За  Путина-холеру,  и  за  его  Хайло,
За  государство-вора,  
За  вора  в  государстве,
За  подлость  приговора,
За  хрен  на  то  с  полцарства!  
За  все  что  есть  беспутным..
И  с  Путиным  и  без…,
За  тот  бомонд  продажный,
Который  тоже  влез…
За  жополизов  знатных,
За  скользкую  мораль,
За  ряженых,  –  понятно…
Мне  искренне  их  жаль.

Нет  чести  где  нет  правды,  
На  лжи  –  все  без  чести:
Стравить  народы  ради...-
Чтоб  денег  нас…крести.

Простите,  Бога  ради,
За  всех  я  Вас  прошу…
Не  мы,  а  вот  те  «*дяди»  –
Сей  грех  на  их  душу!

Вся  тьма  веков  -  руина…
Где  можем  –  там  и  срем  …
Прости  нас  Украина,  –
Бог  даст,  –  переживем.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=542903
рубрика: Поезія, Патриотичные стихи
дата поступления 10.12.2014

Нас Рать

Россия,  если  ты  сестра,
И  кто  родители  -  ты  знаешь,
Не  человечками…  с  утра,
А  хлебом-солью  нас  встречаешь.

Мы  вместе  с  Киевской  Руси,
Переживали  войны,  смуты.
Не  дрались,  боже  упаси,
А  помогали  рвать  все  путы.

Нам  путы  Путина  не  надо!
Их  и  тебе  пора  бросать…
Пусть  Вова  Путин  носит  Прадо…
Майдан  в  Москве  -  вперед!  
Нас  Рать!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=542899
рубрика: Поезія, Патриотичные стихи
дата поступления 10.12.2014

Шок

Я  був  в  «шоці»  на  момент,
Вже  й  не  знаю  що  казати  –:
Баб  навчають  по  ТV,
Чоловіків  охмуряти…

Пішов  далі:  в  Інтернеті  –
Курси  на  усі  смаки:
Як  займатися  міньєтом,
Як  у  ліжко  затягти…

Психологію  вивчають,
Кама-сутру  до  дрібниць,
Анус  ніжно  розминають...
Як  займатися  тим  скрізь…

Розуміння  моє  в’яне,
Як  побачив  те  усе:
Вам  розкажуть,  що  то  файно,
Як  насеруть  на  лице!

Да,  фантазія  не  бідна,
То  для  них  таке  легке.
Та  кому  воно  потрібне...
Скотоложество  таке?

Сором  було  б  в  очі  глянуть…
Там  –  хизуються  отим…
Ким  же  наші  діти  стануть?
Жити  можна  з  от  таким?

Троє,  четверо,  десяток…
Як  собаки  у  рові…
Чому  вчать  наших  дівчаток  –
Щоб,  як  свині  у  хліві?

Нема  відповіді  в  мене,
І  не  знаю  що  казать:
Кому  треба  те  смалене?
Хочу,  друзі,  вас  спитать…

Цнота,  відданість  і  вірність  –
Були  цінними  завжди,
А  от  так  попрати  гідність...
Можуть  збочені  ж….

Промовчати  я  не  можу  –
Діти  дивляться  туди…
У  дорослих  «їде»  мозок…
Як  для  них  такі  «труди»?

У  сім’ї  не  не  без  уроду…
Тут  вони  у  всій  красі…
То  ж  погибель  для  народу:
Як  уроди  будуть  всі!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=541746
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 06.12.2014

Пара білих голубів

Піднялась  у  синє  небо  
пара  білих  голубів
сіра  чайка  цілить  в  першу,
чорний  ворон  –  другу  бив.

Чорні  душі  –  хижі  душі,  -
Не  здавайся  тим  лихим.
Дзвін  набатний  б’є  на  сполох:
Білий  дим  і  чорний  дим.

Сіре,  чорне  –  все  ж  не  чисте  –
Треба  прати,  терти,  мити.
Сповідався  –  іди  з  Богом!
Коли  грішний  –  відмолити.

Якщо  грошам  служиш  тільки,
Забуваючи  про  Бога  –
Душа  твоя  плаче  гірко,
Сиротою,  як  небога.

Сіра  чайка,  чорний  ворон
Білих  голубів  ганяють,
Наших  хлопців  із  Майдану
На  Донбасі  побивають.

Білий  голуб  –  символ  миру,
Чорний  ворон  –  символ  смерті,
А  байдужі  –  всюди  сірі,
Неправдиві,  не  відверті.

Кричить  чайка,  кряче  ворон:
Станьте  чорні!  Будьте  сірі!
Та  у  світлих  душ  є  совість,
Коли  божі  –  тільки  білі.

Білі  голуби  над  краєм,
Мирне  небо  України,
Буде  в  решті  земним  раєм,
Буде  гідною  країна!  
1.12.14

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=541733
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 06.12.2014

Людожер

Жив  нечутно  до  тепер
Люте  падло-людожер,
Він  тихенько  ріс  та  ріс
І  до  влади  нишком  ліз.

Прикидався,  маскувався,
Аж  до  верху  вже  дістався.
Там  накрав  усього  здуру,
І  полізла  в  нім  натура.

Хапав  грошей  забагато,
Почувавсь:  Я  -  імператор.
Щодо  глузду  -  не  спитати:
Журавлів  він  вчить  літати!

Обіс_авсь  на  цілий  світ,
Як  побачили  проліт…
Мир  сміється  з  того  дива,
Матюкається  глузливо:

А  от  білкою  в  дупло…
Не  проходить,  бо  Ху*ло!
Сміху,  галасу  багато  –
Знов  в  калоші  «імператор».

Йому  казку  прочитали,
Як  вони  наш  Крим  злапали:
Дуже  хочеться  за  це,
Щоб  не  били  у  лице.

Щоб  не  били  і  по  ж*пі  -
Він  почав  грозить  Європі,
Бачили  таку  тварину  -
Далі  лізе  в  Україну.

Далі  пре  дурна  натура:
Треба  морду  на  купюрах,
Ну  натура,  ну  дурна,
Як  та  Моська  з-під  Слона.

Закінчить,  як  завжди,  круто
Здохне  скоро  Вова  Путін,
В  пам’яті,  як  то  тепер  
залишиться    -  Людожер.
1.12.14  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=541706
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 05.12.2014

Громадський суд

На  площі,  де  збирається  весь  люд,
Величне  буде  відбуватись  дійство:
Зіграємо  виставу  ми:  ГРОМАДСЬКИЙ  СУД.
Засуджуються  зрада  і  злодійство.

Усі  учасники  —  все  буде,  як  насправді.
Проходьте  люди  —  скоро  стане  тісно,
Погляньте  в  очі  українській  зраді
І  хай  вона  від  баченого  трісне.

Є  судді,  адвокат,  ми  всі  —  присяжні.
Бажаючі  в  присяжні  іще  є?
У  справі  фігурують  недосяжні,
Але  досяжні,  якщо  мозок  є!

Хай  буде  й  прокурор.  Ато  ще  б  пак!
Гадаємо,  -  не  всі  із  них  п'яниці.
Та  цур  їм!  Нам  хоч  пшонка,  хоч  шлапак  -
Вони  по  вії  -  тому  вдягнуті  в  спідниці.

Підняти  руки  —  хто  ще  йде  на  сцену?
Почнемо  городити  ми  город,
Насіння  набирайте  повні  жмені,
Бо  головний  герой  —  глядач,  народ!

Іще  актори  будуть  в  нас  сьогодні:
Слизький  продажний  цар  Іскаріот,
Він  же  і  є  підступний  зрадник-злодій,
Лжеукраїнець,  олігарх,  непатріот.

Коли  є  цар,  то  має  бути  й  шут.
У  рідній  мові  називають  блазень,
Ковпак  з  рогами  прикриває  суть  -
Те,  «чудо  з  вилами",  пізнаєте  одразу.

Для  чого  вила?  -  Ді  дько  його  знає.
Скажімо  так:  дешевенький  піар.
Він  ними  свою  партію  згрібає
І  загрібає  там,  де  sere  цар.

У  свиті  (почті),  звісно,  королева,
Воєначальники,  твердіші  за  дуби,
Розумні  й  віддані,  як  ті  ж  самі  дерева  -
Шоломи  прикривають  їх  лоби.

Достатньо?  Чи  є  ще  у  нас  «герої»?
Когось  забули?  Так?  Іди  сюди!
Хай  буде  й  та,  яка  завжди  з  косою…
Її  всі  знають  —  до  ворожки  не  ходи!

Всі  на  місцях?  Тоді  розпочинаєм:
Іскаріота  варта  вже  веде,
Стрічаєм,  ваші  оплески!  Стрічаєм!
Насправді  дуже  скоро  так  буде!

Увага!  Підведіться  —  суд  іде!

Пройміться  всі  повагою  до  суду  -
Наш  суд  ніким  не  куплений  ніде,
Бо  він  із  чесного,  простого  люду.
Тож  тут  брехня  ніяка  не  пройде.

Суддя:  
Ми  маєм  визначити:  винен  чи  невинен.  
Всі  факти,  докази  й  мотиви  розберем,  
Тут  гроші,  золото,  смарагди  і  рубіни  
Не  важитимуть  більше  за  пір'їну!
Усіх  послухаєм  і  докази  знайдем.
**********************************
Відео  передвиборчих  обіцянок
**********************************
Суддя:
Підсудний,  ви  казали  це?

Цар:
Пригадую  -  було  колись  у  Раді,
Проте,  гадаю,  зрозумієте  мене,
Брехав  я,  щоб  все  було  в  шоколаді!

Суддя:
Це  все?  Що  скаже  адвокат?

Адвокат:
Протест!  Він  був  не  винуват!
До  обрання  він  був  іще  не  цар!
Відомо  всім:  гусак  свині  —  не  брат!
А  обіцянки  для  царя  -  важкий  тягар.

Як  обіцяти  одружитись  і  весілля,
Це  зовсім,  як  відомо,  різні  речі.
Він  —  недоторканий!  Він  був  нам  цар-месія!
Не  царське  діло  підставляти  плечі.

Суддя
Ну,  що?  Для  нас  все  зрозуміло,  -
Як  для  месії  —  весь  народ  є  бидло…
Щоб  не  затягувать  у  хащі  праве  діло  -
Бо  більш  брехню  ту  слухати  набридло.

За  протоколом  мають  бути  свідки
Запросимо  ми  свідків  зразу  в  зал:
Він  обіцяв,  чи  все  оте  плітки?
Хто  збреше  —  той  отримає  скандал.  

Свідки
Королева-свідок:

А  я  казала:  не  греби  з  бюджету!
Усе  накрадене  -  на  діток  відпиши!
Та  він  вчепився:  це  мої  конфети,
А  на  війні  робив  лиш  бариші.

Воєнноначальник-свідок:

АТО!    Ми  діяли  -  по  плану!
Всі  плани  в  нас  приховані  в  секреті.
Готовий  я  отримати  догану  -
Бо  кілька  планів  малювалося  в  клозеті.  

Під  те  АТО  ми  вкрали  стільки  грошей  -
На  сотні  дач  для  наших  генералів,
А  цар  —  як  цар,  для  ворогів  хороший,
Бідлесникам  і  зрадникам  -  медалі.  

Коментар  від  автора:

А  те  що  обіцяв,  що  говорив  -
На  теє  висрались  навіть  дурні  ворони:
Чим  більше  генералів  і  дубів  -
Тим  спокійніш  царам  сидіть  на  троні.  
Погляньте  на  міністрів  оборони:
********************************
Перекладу:   "Какой  же  олигарх  ...
Не  думает  о  прибыли  в  Панаме,
О  гей-парадах,  об  откатах,  о  деньгах,
И  как  народ  уничтожать  в  котлах,
Как  не  расследовать  убийства  на  Майдане..."

Суддя:
Що  скаже  на  те  блазень:  царю  дяка?  -
Ти,  схоже,  розумніший  в  тім  палаці.

Блазень:
А  я  казав!    То  підла  скотиняка!
Немає  совісти  у  шоколадній  сраці!

Те  падло  кучеряве  всім  брехало!
Його  хвилює  лиш  його  кишеня  -
Якщо  ви  обирете    ради  кала  -
То  буде  кал!  Тобто,  лайно  у  жменях!

Суддя:
У  нас  ще  свідок  —  дама  із  косою,
Вона  розкаже,  що  кому  робить.

Дама  із  косою:
Та  думати  ж  потрібно  головою!
І  обирати  тих,  хто  не  мовчить!

А  я  скажу!  Скажу  —  не  побоюся:
Як  оберете,  людоньки,  мене
От  я  нарешті  розвернуся  -
Задарма,  навіть  миша  не  сирне!

Я  розкажу,  як  гроші  оті  крали,
Без  мене!  Коли  я  сиділа,
Мене  гнобили,  мучили,  вбивали,
А  я  терпіла  безкоштовно!  Це  -  терпіла!

Усі  царі  в  нас  миршаві  та  бридкі  -
Прийшов,  нарешті,  і  на  мене  час:
Я  знаю,  що  наступна  буде  жінка!
Не  переплутайте,  бо  я  одна  у  вас!

Царі  до  мене  —  хворобливо  курять,
Люстрацію  таку  їм  проведу,
І  вже  мене  ніколи  не  надурять:
Всі  їстимуть  "від  Юлі"  баланду!

Суддя:
Ми  мали  б  ще  і  Сеню  допитати,
Та  він  чекає  свою  кулю  в  лоб,
Тому  і  відмовляється  постати,
Ну  щоб  того…  Ви  зрозуміли…  щоб…

А  зараз  я  звертаюся  до  всіх:
Хто  із  присутніх    хоче  говорити?
Сказати  хоче  про  зайців  отих,
І  що  з  царями  і  підцарками  робити?

Ведучий:
Щоб  чули  москалі  перекладу:

Для  вас  царя  судить  -  великий  грех!
А  мы  царей  в  гробу  всегда  видали
Ваш  рабский  дух  -  тут  вызывает  смех
Здесь  только  честь  и  совесть  уважали

Сміялись  над  султаном  козаки,
Своїх  попів  ми  били  і  гетьманів
Найбільша  цінність  -  воля!  На  віки!
Ні  рабство  не  потрібно  нам,  ні  панів
 
І  Путлеру  своєму  передайте:
Сестра  причинна  -  то  не  старший  брат
Брудні,  криваві  руки  прибирайте  -
Не  треба  тут  ні  Градів,  ні  Армат

Як  кістка  в  горлі  Україна  всім  царам
Не  тільки  москалям,  а  й  всього  світу.
Бо  скільки  несли  завжди  горя  нам  -
І  от  за  те  їх  маємо  судити!

Не  має  права  й  правди  на  землі
Крім  права  волі  власного  народу
Хай  те  почують    рабо-москалі,
Що  моляться  на  катів  свого  роду

У  кожного  народу  є  іуди,  
Душевнохворі,  розумом  слабкі,
Служить  народу  мають  дужі  люди
Честь  нації  -  не  шоколадні  слимаки

Час  визначатися.  
Народний  суд  на  часі.
Вкраїни  справжні  дочки  і  сини  -
Чи  винуваті,  що  на  лаві  піда...
Чи  в  тім  немає  їхньої  вини?  

(дві  коробки  виносяться  до  глядачів:
Одна  ВИНЕН,  інша  -  НЕ  ВИНЕН)
_________________________

Допоки  суд  рахує  голоси
І  оголосить  всенародний  вирок,
Хотів  би  я  одразу  попросить
На  суд  оцей  тягніть  і  дірок

*****************************************************
На  вагах  зважуються  голоси  з  однієї  та  іншої  коробок
*****************************************************

Суддя:
Ваш  вирок:  ВИНЕН  !  
Я  погоджуюсь  із  ним,
Проте  питання  слідує  за  тим:
—    Як  будемо  ми  злодія  карати?  
Невже  достатнє  покарання  грати?
Суд  звичаєвий  радить  їх  на  палю  -
Тож  запитати  і  про  теє  маю:  

За  зраду  і  злодійство  на  війні
Існує  однозначне  покарання,
Та  хай  вирішує  народ,  а  от  мені,
Собі  залишу  я  почути  клопотання.

Хто  скаже  від  Майдану  слово  -
Як  будемо  цього  цара  карать?

Майданівець:
На  цьому  місці  ми  не  випадково  -
Тут  хлопці  із  Небесної  стоять.

Перед  їх  пам'яттю,  гідністю  країни
В  народнім  гніві  буде  він  горіти,
Проте,  занадто  честі  для  скотини  -
Сторчка  за  ноги  -  й  має  він  висіти.

Суддя:
Тепер  хай  скажуть  козаки  з  АТО,
Бійці  з  війни,  яку  цей  цар  не  визнав.

Бійці:
Вмирати  на  війні  не  хтів  ніхто,
А  хто  торгує  з  ворогом  —  огидний.

Він  руку  Путіну  багато  раз  потис,
Він  зрадників  годує  шоколадом,
Тож  його  місце  —  серед  пацюків  та  крис,
Чи  на  вогні  підсмажити  як  гада.

Суддя:
Пенсіонери  скажуть  пару  слів?
Чи  є  у  них  окремі  побажання?

Пенсіонери:
Для  нього  місце  у  свинячому  хліву  -
Кормити  шоколадом  —  до  всирання.

Суддя:
Народе,  визначте  межу  -
Що  заслужив  цей  цар  від  нас  у  дяку?  

Блазень:
А  можна  я  його  прилюдно  накажу?
Встромлю  чогось...,  або  ці  вила  в  ***  
________________________________
Я  вновь  возьмусь  сюжет  перевести,
Сейчас  решается  вопрос  о  наказании:
Какой  позор  сей  царь  должон  снести  -
Не    предлагайте  только  обрезание...
___________________________________
Народ:
Жадоба  шоколадного  згубила
Десятки  тисяч  вбитих  людських  душ.
Мільярдів  мало?  Ще,  і  ще  кортіло?
Диявол  завидющ  і  загребущ.

Усе  земне  проходить  швидкоплином.
І  царювання  добігає  теж  кінця
Тепер  всі  знають:  Винен!  Винен!  Винен!
Для  того  і  стоїть  трибуна  ця.

Бо  кожен  із  присутніх  має  голос.
Тут  кожен  голосує  до  снаги.
Хай  розум  всім  підкаже  і  їх  совість,
А  результат  показують  ваги.

На  виборах  продажні  всяк  мухлюють.
А  тут  збрехати  їм  немає  змоги.
Сліпі  й  ті  бачать,  а  глухі  почують  -
Чіпляють  німби,  бо  ховають  роги.

Народ,  як  батько,  каже  своє  слово:
На    брехунів  і  злодіїв  -  плюю,
Ну,  а  царів,  продажних,  безголових  -
Я  владу  дав  їм,  -  я  їх  сам  і  вб'ю!
**************************************

Молити  Бога  на  пожар  —  
Замерзнуть  в  зимно...
Про  Бога  не  згадає  цар,
Як  люд  не  гримне

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=541705
рубрика: Поезія, Сюжетні, драматургічні вірші
дата поступления 05.12.2014

Магдалена

До  Ісуса  Магдалена
Навпрошки  і  навмання  –
Прийшла,  всілася  і  каже:
Твоє  вчення  –  то  фігня!
 
Я  вже  бачила  і  чорта  -
От  розумная  тварина!
А  Учення  –  хвіст  від  хорта,
З  тим,  що  може  ця  скотина!
 
Бачила  я  Вользевула,
Цілувалася  і  з  ним:
Сумніви  усі  забула,  -
Всі  моралі  -  білий  дим!
 
Милувалася  з  євреєм  –
Обрізанням  той  трусив,
Намагалася  із  геєм,
Хоч  про  те  він  не  просив!
 
По  собачому,  на  людях
Чорний  негр  мене  займав  –
Що  тобі  казати  буду?
Ти  всього  цього  не  мав!
 
Я  тебе  навчу  усьому!
Тільки  трішки  попроси,
Все  прихованно  у  тому,
Що  тримають  пояси!
 
Ця  наука  в  твоїм  тілі,  -
Ти  йому  лишень  служи
І  забудь  про  душі  милі,
Роздягайся  і  лежи…
 
Принесе  дарунки  челядь,
Помахають  опахалом…
Нащо  учні  муки  терплять?
Задоволення  ж  -  навалом!

[u]Ісус:[/u]
Це  уся  твоя  наука?
Довго  ти  до  того  йшла...
А  до  мене,  як  та  сука,
Чи  для  сповіді  прийшла?
 
Твоє  тіло  –  божий  храм!
Якщо  в  нім  живе  дух  Божий,
Коли  там  живее  баран,
На  повітку  він  і  схожий.
 
Як  не  має  духу  в  тілі,
Душа  нудиться,  згорає.
У  пітьмі,  а  не  у  світлі,
Бідна  й  грішная  волає.
 
Як  не  знайде,  то  нап'ється
Маковиння  чи  дурману  –
Очманівши,  ще  й    сміється
Розтверезиться  –  зів'яне.
 
Як  пуста,  порожня  хвиля
Все  кінця  свого  чекає,
В  іншім  краю,  в  іншім  тілі
У  пітьмі  віків  блукає.
 
Ось  і  ти  прийшла  по  теє,
Не  за  вченням,  а  за  духом,
Як  дитя  сліпе,  слабеє
У  душі  твоїй  задуха!
 
Подивися  мені  у  вочі,
Зазирни  до  себе  в  душу  -
Ти  побачиш,  що  Він  хоче.  
От  за  що  терпіти  мушу!
 
Подивись,  не  відвертайся,
Як  побачиш  власний  дух  -
Говори  з  ним  не  вагайся,
Поки  він  ще  не  затух.
 
Те  що  він  тобі  розкаже,
Може  дечого  навчить,
На  дорогу  стрічка  ляже  –
Все  життя  за  одну  мить.
 
Оце  й  буде  його  мова…
Як  вода  в  струмку  біжить,
Повертайся,  коли  знову.
Душі  сонця  закортить.
 
Впала  долі  Магдалена,
Як  побачила  усе,
Впала  із  очей    пелЕна  -
Її,  бідную,  трясе…
 
"Я  не  хочу  і  не  буду
Більше  покриткою  жити,
Іду,  каятись  до  люду  –
Більш  такого  не  робити!
 
Ні,  не  хочу  я  у  пекло,
За  життя  пусте  у  муки  -
Впала  грішна  і  запекло:
Ну  прости  мене,  падлюку!
 
За  тобою  на  колінах
Поповзу  на  край  свІти,
Пити  воду,  їсти  сіно,
Аби  поруч,  поряд  йти!
 
Відмолю  і  відпрацюю,
Всю  дурню,  що  наробила  –
Брудну  фарбу  замалюю  -
Щиро,  віддано  просила…"
___________________
Ісус:
Знаю:  мій  вінок  тернистий,
Задоволення  –  нівроку,
Проте  серце  моє  чисте  -
Доля:  скрута  й  важкі  кроки.
 
Маю  я  зробити  справу  –
Уже  потім  відпочину,
Час  не  звести  на  забаву,
Бо  суспільство,  як  дитина!
 
Хочу  я  щоб  людство  жило,
Розвивалось,  здоровіло,
Гідним,  правильним  було,
Розумнішало,  цвіло,
Поважало  час  і  брата,
Щоб  уникнуло  розбрату,
В  чистоті,  в  теплі,  у  цвіті,
А  не  в  блуді  росли  діти.
 
Мушу  людям  розказати,
А  за  це  -  мають  розп'яти...
Мука,  прийнята  за  людство  –
Подвиг,  а  не  самогубство!
 
Учні,  всі  мої  вставайте!
Про  розваги  забувайте,  -
Зараз  є  одна  дорога:
В  ду́ші  оселити  Бога!
 
Прощена,  значить  прощена!
Ставай  поряд  Магдалена!
Ця  Голгофа  наша  буде!
Сильні  духом  треба  люди!
Чисті  дух,  душа  і  тіло  –
Будуть  поряд  –  буде  діло.
 
Україно  -  на  Майдан!
Тіло  й  душу  -  їй  віддам!

30.11.14

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=540744
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.12.2014

Скажи: хто друзі?

Путін  Крим  собі  прибрав,
Ще  гектарів  з  200
Від  Донбасу  залапав,
Думає:  як  з’їсти…

Круто  в’їлася  на  нього,
Зла,  як    сука,  Псакі  –
І  гризе,  ще  й  як  гризе  –
Гірше,  ніж  собака.

Друга  –  Ештон,  «цілить»  Вові
Майже  в  самі  Фаберже,
Саме  в  ті,  від  яких  падав,
Віктор  Федорович  вже.
_____________________
Ось,  буває,  так  буває:
Хтось  украде  й  не  тікає,  -
Каже  людям  –  це  ж  моє!
Як  хто  злодія  хапає  –
Не  жаліє,  а  вбиває,  -
Правда  –  є!  То  –  не  твоє!
_____________________
Що  робити  -  плаче  Вова,  
Як  кабан,  щосили  крутить,
Мова  зброї  –  добра  мова,
Не  втекти  –  бо  Крим  не  пустить…
 
Насідають  ті  собаки,
Знахабніли,  діють  дружно  -
Кабана  печуть  за  сраку,
Бідоласі  надсутужно.

Гавкіт  ген  пливе  луною,
- де  подітися  «герою»?
Куди  діти  цей  «кримнаш»?
Козаки  вже  під  горою…

Ладен  все  відати  злодій,
Відчепіться!  Годі!  Годі!  
Світ,  як  в  вулику  гуде:
В  трибунал  оте  руде!

Зла,  цікава  є  картина:
Дикий  вепр  –  тож  не  людина!
Козаки  вже  на  підході  –
Ще  й  гармата  на  підводі.

Вепр  в  болото  тягне  Крим  –
Та  сховається  чи  з  ним,
Як  бичок  кабан  реве,
Там  і  здохне  –  Крим  вспливе…

Кабану  скоро  кінець  –
Без  хвоста  і  без  яєць,
Не  відмиється  вже  злодій,
Заховатися    не  в  змозі!

Хто  ти  є  –  скажи  хто  друзі
Зека  в  друзі  взяв  дарма…
Тож  катюзі  –  по  заслузі!
Шконка,  Пшонка  і  тюрма!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=540065
рубрика: Поезія, Панегірик
дата поступления 28.11.2014

Зелені чоловічки

Учора  зайшли  в  гості  зелені  чоловічки:
По  мові  –  росіяни,
Але,  пардон,  -  без  лички.

Все  чинно,  добре,  ввічливо  –  кімнату  зайняли,
Почали  в  стіну  гупати,  -
Щоб  двері  там  були…

Як  двері  нові  зробимо,  -  то  будемо  там  жить!
А,  поки  що,    потерпите  –  
Крізь  вас  будем  ходить!

Своїх  бомжів  поселимо,  -  пояснюють  вони,  -  
Місцеві  –  не  населення  –
Збирайте  кавуни!

Щоб  все  було  в  законі  –  почнем  голосувати:
Усіх  хто  буде  тут  за  нас  –
Не  будемо  чіпати…

Стою  у  капцях,  думаю:  цікава  демократія…
Бо  їх  налізло  повно  вже,  -
А  проти  –  тільки    я  та  я…
́25.09.2014

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=539431
рубрика: Поезія, Сатира
дата поступления 25.11.2014

Народ жадає революції

Пройшов  Майдан,  прийшла  війна,
Кругом  бардак  і  політична  проституція.
А  вибори  такі  –  їм  «мать  родна»
Народ  жадає  революції!

Уже  пожили  при  «панах»…
Пройшли  роки  «приватизації»,
Тож  гнати  треба  глистів  нах…
Народ  бажає  революції!

Заводи,  фабрики  стоять  –
Віддали  їх,  як  контрибуцію,
Людей  у  рабство  хочуть  гнать,
Народ  плекає  революцію!

Тож  скільки  треба  ще  чекати
Законів,  нову  Конституцію…
І  що  напишуть  Вам  «ті  кати»  -
Робити  треба  революцію!

Як  пустим  олігархів,  знов  до  влади  –
Забудьте  про  країну  цю…  і  Ю.,
І  П.,  і  «куля  в  лоб»  -  Вітчизну  зрадять,
І  наш  Майдан  -  народну  революцію.

Давно  Небесна  сотня  стала?
Її  ми  зараз  продамо?
Чи  Україна  не  гукала:
Ми  гідні,  вільні,  ми  йдемо!  

Не  можна  Батьківщину  продавати…
Не  можна  і  у  затінку  сидіть…
Та,  годі!  Годі  вже  чекати!
Давайте  революцію  робить!

14.09.2014

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=539291
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 25.11.2014

ДО ТВОРУ: Непросто АВТОР: Юля Гармаш

Друзья  приходят  и  уходят,  -
зачем  еще  их  оставлять?
бывает,  мудаки  заходят  -
так,  что,  -  не  всех  же  их  стрелять...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=539106
рубрика: Поезія, Литературная пародия
дата поступления 24.11.2014

ДО ТВОРУ: Колись давай… Патара Бачія

Узяла  ніж,  коромисло,  сокиру  -
Ти  заховався?  -  Можу  йти  шукать?
Знаю,  що  зробив  це  дуже  щиро.
Я  ж  бо  щиро  буду  і  питать:
Де  заначка,  де  ті  царські  гроші?
І  на  дурня  краще  не  спадай  -
я  сплету  тобі  нові  калоші  -
час  пішов  -  тепер  колись,  давай!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=539105
рубрика: Поезія, Літературна пародія
дата поступления 24.11.2014

Просьба

Загоним  вам  цену  на  газ,
Крым  отожмем,
Добьем  Донбасс.
За  все,  что  мы  еще  нагадим…
Поставьте  лайк  на  «Путин-класс!!!»

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=538898
рубрика: Поезія, Рубаи, хокку, танка
дата поступления 23.11.2014

Оберіть мене у Президенти

Оберіть  мене  у  Президенти  –
Я  не  буду  красти  і  брехати,
Поверну  і  гроші  і  проценти,
Буде  і  тепло  у  кожній  хаті.

Оберіть  мене,  проголосуйте  
Від  своїх  сердець  і  від  душі
Галочки  де  треба  намалюйте
Не  за  гречку,  хліб  чи  за  гроші.

Оберіть  мене  у  Президенти  –
Буду  з  вірою  до  вас,  для  вас,  служити,
Враз  втечуть,  як  не  захочуть  вмерти,
Ті  хто  «заслужив»  -  будуть  сидіти!

Скінчиться  війна  і  Крим  вернеться,
Привезуть  у  клітці  навіть  Хама,
Газ  по  50  –  знов  повернеться,
Прибіжить,  як  родич,  сам  Обама!

Меркель  навезе  нам  пиріжків,
Пива  із  сосисками  у  жовтні,
Путін  від  цього  б  всього  здурів,  -
Й  одягнув  штани  він  синьо-жовті!

Олігархи  гроші  принесуть,
Знищені  заводи  -  запрацюють,
З  закордонів  браття  повернуть,
Нас  усі  побачать  і  почують!

Будемо  ми  вільні  та  заможні,
Буде  в  кожній  нашій  хаті  свято  –
Оберіть  лишень  мене,  якщо  спроможні,
Я  ж  Вас  не  прошу  чогось  багато!

Хочете  і  далі  під  панами?
Хочете  діток  своїх  в  окопи?
Хочете  щоб  розбрат  поміж  нами?
Ви  «хохли  тупії»,  чи  «укропи»?

Оберіть  людину  в  Президенти!
Дайте  шанс  країні,  хоч  би  раз…
Знову  оберете  екстрименти  –
Хто  з  вас  буде  Йог  чи  П-Тарас?

Стану  перед  вами  на  коліна!
Наче  до  ікони  помолюсь,
Має  ж  бути  там  така  людина,
Можу  те  зробити!  -  Я  берусь!

Знову  запишається  країна,  -
Як  в  великдень  писане  яйце  -
Маслом  намалюю  цю  картину,
Не  зроблю  –  то  плюньте  у  лице!

Стану  на  коліна,  і  з  Майдану,
Піднімусь  на  Банкову,  до  Ради  
Помолюсь,  за  сотню,  що  злетіла,
Сльози  витру  біля  барикади.

Оберіть  мене  у  Президенти  –
Будемо  ми  разом  керувати,
Зайці,  пастори,  всі  інші  елементи,
Будуть  щонеділі  звітувати.

Може  б  і  обрали,  –  та  чатує
За  гнилим  парканом  з  кізяка,
Їх  охороняє  і  рятує  –
Лютий  цербер  –  гнида  ЦВК.

«Хай  народ,  як  хоче  -  голосує,  -
Ми  самі  тут  будем  рахувать»,
Цих  не  реєструє,  не  фіксує,  -
На  закони  їм  давно    насрать!

«Ми  так  розуміємо  закони,  -
Всі  закони  робимо  під  себе…»
Горе  України  та  прокльони  –
Їм  не  чути  –  бо  вони  "на  небі".

Оберіть  мене  у  Президенти  –
Через  рік  пізнаєте  країну,
Зможемо  і  зробим,  як  студенти,
Що  перемогли  таку  машину!

Більше  Вас  вмовляти  я  не  буду  –
Вибір  Ваш  –  як  далі  будем  жити,
Треба  це  робити,  –  буде  «чудо»!
Тільки  ж  в  Президенти  оберіте!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=538897
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 23.11.2014

Груз 200

Ты,  ведь  выедешь  от  сюда
По-любому  грузом  200,
Здесь  тебя  накроют  Градом
И  отправят  гроб  невесте.

Хорошо,  если  отправят,
Не  оставят  догнивать,
Тем,  кто  вас  сюда  направил,
-  недосуг  ваш  труп  искать.

Что  ж  ты  здесь  «родной»  забыл?
В  камуфляже,  с  автоматом?
По  охоте  заблудил?
Вас  сюда  послали…матом?

Был  приказ?  А  как  присяга  -
Лишь  Россию  защищать?
Есть  секретная  бумага?
Забреди,  мол,  погулять…

Не  хотели?  -  А  кто  хочет?
В  небо  выпусти  рожок
И  сиди,  пока  приспичит,
возьми  с  полки  пирожок.

Нет,  о  Родине  скучаешь  -
Направленье  показать?
Своей  пули  ожидаешь?
Очень  хочешь  наступать?

Злая  мачеха  Россия  –  
как  всегда:  мать-перемать  –
дураков  одних  плодила,  -
что  ж  беречь  их,  охранять?

Коли  больше  будет  трупов,-
Больше  будет  и  наград,
Детей  меньше,  умных-глупых  –
Лезет  мразь  в  калашный  ряд…

Москвичей  и  близко  нету  –
Чай,  они  -  не  дураки,  
Ложь  за  чистую  монету:
На  войну  –  хрен  с  Африки…

Что  Москва,  что  Путинбург,
Вам  уже  их  не  видать:
Тут  теперь  махорки  бы
И  в  тепле  хотя  б  посрать.

Сколь  Россия  ты  страдала?
Сколько  ж  можно  нагибать,
Бить  заплывшее  хлебало,
Член  тисками  зажимать?

До  чего  народ  тупой  –
Весь  в  говне,  –  это  Россия!
Не  найдешь  другой  такой  –  
смесь  безволья  и  насилья!

Бред  поповского  разбоя,
Покаяния  воров,
Доброты,  вранья,  запоя,
Грязи,  власти  мусоров…

Щедрости,  щедрот,  богатства,
Счастье:  в  баню  и  толпой,  
В  перемешку  с  мрачным  бля*дством,
Русский  мир  –  он  не  такой?

Каин…  брата  –  страшный  грех!
Так  Москва  предала  Киев
Прорубив  окно  от  всех…
Из  себя  раба  не  вывев.

Грех  библейский  не  дает
Успокоиться  когда-то,  -
Совесть,  память  огнем  жжет
В  наказание  –  за  брата.

Орды  вновь  идут  на  Киев,
Ослепленные  крестом,
То  рассейские  Батыи
Вновь  с  корытом  и  мечом.

Без  меча,  а  в  том  корыте,
Все  что  после  соберем…
Грузом  триста,  может  200,  -
Всех  обратно  перешлем.

Все  поедете  от  сюда
В  лучшем  виде  грузом  200,
Путин  с  Жириком  -  два  друга,
В  женихи  к  вашей  невесте.

Грузом  300,  грузом  200,
Груз  сюда  и  груз  от  сюда  
Кто  на  брата  точит  нож
Каин  тот  и  тот  Иуда!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=538803
рубрика: Поезія, Сатира
дата поступления 22.11.2014

Жежель

Крутить  жежель  різний  мотлох,
Вгору  стрімко  підніма,  -
Ген  підвівся  сучий  Потрох,  
Хоч  плюй  в  очі  –  все  дарма!

Розгулявся  –  чує  силу,
Брудним  дощиком  наляпав,
Та  скажіть,  ну  не  скотина?
Охав,  ахав,  напАвахав.

Двері,  фіртки  відриває,
Є  свобода  –  є  проблема,
В  свою  правду  навертає:
Хто  від  Пшонки  -  до  Яреми!

Сильний  поспіх  –  курям  на  сміх,
Як  долівка  у  сучках  –
Тарганам  старим  у  поміч  –
 Кличте,  Кличте  двірника!

Віє  жежель  в  Україні,
Віє  холодом  до  нині,
Крутить  люта,  що  з  косою,  -
Хоче  дуже  пасти  свині.

Сумно  й  тужно  бідним  людям  –
Ніде  правди  людям  діти,
Всюди  тягнуться  шЛяшками
Придорожні  дикі  квіти.

Залишають  рідну  неньку,
З  глузду  мабуть  скоро  сплинуть,
Від  Остапа  до  Омелька
Їдуть  з  пастором  в  Турчину.

Навертають  до  Європи,
Безперділ  та  Дерибан,
Жене  люд  у  спину  (в…)  скопом
Гною  з  ман  та  Беня  –  ван  (one).

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=538800
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 22.11.2014

Гайдамаки (до річниці МАЙДАНУ)

Реве  та  стогне  Дніпр  широкий,
Сердитий  вітер  завива,
Додолу  верби  гне  високі
Горами  хвилю  підійма.

Дніпро  -  батько,  розіллється
Від  сліз  та  від  крові,  
А  москаль  лишень  сміється:  
Українська  повінь…
 
І  могили  наші  славні
Москаль  розриває…
добре  риє,  риє  вправно,
Бо  свою  шукає,

А  тим  часом  перевертні
з  сходу  нападають
Помагають  москалеві  -
у  своїх  стріляють.

Начетверо  розкопані,
Розриті  могили.
Чого  вони  там  шукали?
Щоб  там  схоронили?

Вже  понесло  кров  ворожу
у  синєє  море…
Повернулась  –  воля  Божа,
Повернулась  з  димом,
Москалям  усім  на  горе
В  славі  Україна!
++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++

Сидить  Кобзар  у  Києві
Та  й  пісню  співає.
Співа  тужно,  наче  виє,  -
Тугу  навіває:

Налетіла  чорна  хмара,
Сонце  загасила  –
То  прокляті  Регіони…
Терпіти  не  сила!

Регіони  й  комуняки  –
Поросячі  рила…
Скоро  прийдуть  гайдамаки  –
От  буде  їм  діло!

Співа  кобза  під  Михайлом,
Співа  у  Андрія  –
Її  пісня,  як  молитва,
Слова  душу  гріють.

Де  поділись  гайдамаки,
Де  сховали  силу?
Пішли  світом  небораки,
Під  Савур-могилу?

Заросли  стежки,  могили
Та  й  піснями  стали…
Чуби  свої  поголили,
Чи  в  рабство  пристали?

Отак  співав  Кобзар  сивий,
Питав  у  народу:
Мій  народе  маєш  силу?
Козацького  роду?

Розлетілась  його  туга…
У  душі  трапляла…
Відгукнулась  душа,  друга  –
На  Майдані  стала.

Юнь,  студентство  –  не  намолиш  -
Серцями  зібрались.
Клятий  Віктор  Янукович
Й  Беркут  обісрались.

Скільки  ж  було  тих  сердешних
Вночі  на  Майдані…
Розігнали  і  побили
Нелюди  погані.

Жирні,  ситі,  у  шоломах
Кийками  та  газом:
Щоб  сиділи  нишком  дома  –
Не  збирались  разом!

Звучить  кобза  –  будить  спогад,
Кличе  вольну  волю,
Гука  її  на  дорогах,
Пита  вітру  в  полі…

Налякали?        Розбудили!!!
Прокинулись  люди!
Яке  ж  падло  та  й  киями
Дітей  наших  губить!

Не  стерпіла  Україна
Панського  нагаю:
Устав  батько  поряд  з  сином
Від  краю  до  краю.

Взяли  киї,  взяли  в  руки
Що  у  кого  було,
Старі  дідівські  хоругви
У  зиму  роздуло!

Які  свята?  Новий  рік?
Тих  козлів  на  палю!
Всю  сволоту  за  поріг!
Всю  бандитську  зграю!

Рве  кобзар  як  нерви  струни,
Плаче,  надихає,
Будить,  будить  людську  совість,
Спати  не  пускає.

Пішов  народ  веселіше:
Козаки  –  до  бою!
На  Майдан  усі  скоріше:
Битись  зі  жлобою!

Хто  з  дровами,  хто  з  камінням  –  
Всі  на  барикади!
Хто  з  яким  своїм  умінням  –
Перемоги  ради!

Став  Майдан!  Усьому  світу:  
Гідність  є  народу!
Не  пусті  Вкраїни  віти!
Козацького  роду!

Кров  у  нас  тече  по  жилам
Чиста  і  гаряча,
Є  душа,  є  дух,  є  віра!
Людська,  не  звіряча.

Стали  мирно,  стали  миром…
Намети  напнули.
На  морозі  –  не  до  жиру,
Шини  підтягнули…

Зека  –  геть!  Вирує  лава,
Йде  луна  до  нині…
Слава  ненці  Україні!
І  героям  –  слава!

Дзвенять  струни  на  морозі,
Зиновій  співає,
Весь  Майдан  стоїть  в  облозі,
Кобзар  надихає…

Горіла  шина  палала,
Горіла  шина  палала,
Там  барикада  стояла
Там  барикада  стояла

Горять  шини,  БеТееРи,
Беркути  стріляють,
Горить  серце  України,
Горить,  не  згасає.

Пляшки,  дрюччя  та  бруківка  –
Все  іде  у  діло.
За  свободу  і  майбутнє…
Бери  душу  й  тіло!

Нас  гнобили  і  вбивали…
Плаче  кобза  лютня…
Піднялася  над  Майданом  
Небесная  сотня…  

Запеклася  кров  в  ганчір'ях,
І  з  Хреста  по  схилах…
Затопила  Межигір’я,    
Дала  нові  сили.

Не  спинити  більше  гніву…
Гримлять  кобзи  струни:
Суче  плем’я  –  в  хвіст  і  в  гриву
До  самої  труни!

Втік  пройдисвіт  у  Росію,
Путіну  у  прийми…
Не  на  довго,  бо  осина
Скоро  тіло  прийме.

Плаче  Кобзар,  плаче  кобза
Як  згадає  втрати…
Наші  хлопці  на  Донбасі…
Пішли  воювати…

Встане  сонце  в  Україні,
Здохне  скоро  й  Путін!
Ми  ж  бо  живемо  від  нині,
Бо  скинули  пути.

Повернулись  гайдамаки…
У  нову  годину…
Славім  долю  і  героїв,
Славим  Україну!

Сидить  Кобзар  у  Києві,
Співа  стару  пісню…
Народ  слуха,  підспівує  –
Луна  Дніпром  плисне:

Ой  на  горі  там  женці  жнуть…
Ой  на  горі  там  женці  жнуть…
А  попід  горою,  яром  долиною
Козаки  йдуть!

Ген,  долиною,  гей,  широкою…
 козаки  йдуть…

Попе..  попереду  Дорошенко…
Попе..  попереду  Дорошенко…
Веде  своє  військо,  військо  українське…
Хорошенько!
Ген,  долиною,  гей,  широкою…
Порошенко??????

І  тепер  лишень  полину
До  самого  Бога,
Молитися  …  
Молитися  в  днину
За  народ,  за  честь,
За  славу,  рідну  Україну!

Душа  піснею  співає,
Кобзар  на  Майдані
Над  ним  ангели  літають
В  вишиванки  вбрані.

Прихилюся,  покаюся,  
Подякую  богу,
Змахну  сльозу  і  полину
Вам  –  світла  дорога!

І  мене  в  сім'ї  єдиній,
У  Вкраїні  новій,
Не  забудьте  пам’янути
Незлим,  тихим  словом.

20.06.2014

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=538379
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 20.11.2014

Собачі люди - не людські собаки

Якщо  собака  людська  –  тож  не  дика:
Подвір’я  боронити  буде.
Усюди  люте  горе  і  велике,
Коли  при  владі  є  собачі  люди.

Лихі  господарі  людей  собачих
У  тих  господарів  –  свої  бажання.
Роздрай,  розбрат  -  уся  країна  плаче,  -
Вони  плюють  на  наші  сподівання.

Не  пустимо  з  них  жодного  до  влади!
Вони  колишнього  режиму  метастази.
Плюндрує  Україну  суча  зРада  –  
Наїлися!  Достатньо  вже  зарази!

Як  розум  є  і  щире  серце  маєш,  -
Ти  борешся,  ти  б’єшся,  а  не  плачеш…
Своє,  дітей  майбутнє  обираєш,
Людське  майбутнє  -  не  собаче!  Пам’ятаєш?

Та  скільки  ж  можна!  Вашу  мати…,
Ото  собаки,    а  не  люди  !!!
Собак  тих  клятих  обирати?
Життя  людей  –  собаче  буде!

Суспільство  українське  –  це  не  псарня:
Там  мають  діяти  людські  закони,
А  красти,  й  обдирати…  В  буцегарню!
Вже  не  дозволимо  ніколи  і  нікому!
27.09.2014

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=538378
рубрика: Поезія, Патріотичні вірші
дата поступления 20.11.2014

России

Мы  хотели  всюду  вместе…
Выходили  вместе  с  песней
В  лагерях  кололи  дрова,
Вместе  классно,  –  право  слово!

Мы  роднились  и  родные,
Разные,  но  не  чужие,
Мы  делили  хлеб,  не  сани,
Знали  точно  -  мы  славяне!

В  ряды-годы  сложно  были,
Но  мы  жили  и  дружили:
Одна  вера,  одна  кровь,
Совет,  горе  и  любовь…

Почему  все  это  в  прошлом?
Что  случилось?  –  вот  вопрос  нам.
Виноваты  ли  в  том  сами,
И  чья  кошка  между  нами.

Мы  восстали  против  Хама,
На  Майдане  –  была  драма,
Мы  избавились  оков,
Не  косим  под  дураков.

Вы  же  рядом  про  то  знали,
Как  мы  жили  и  страдали,
Зек  дорвавшийся  до  власти,
Как  чума,  война,  несчастье…

Пшонка,  Зек  (и  он  же  Хам)
Убежали  сразу  к  вам,
С  краденым  добром  здоровым…
Приютил  их  Хуйло  Вова:

Глянул  сколько  стырил  Хам,
Захотел  украсть  и  сам.
Напустил  «зеленый  дым»
Прихватил,  мудила,  Крым.

Показалось  Крыма  мало,
На  Донбасс,  Луганск  хлебало…
Вова  Третий  –  царь-тиран!
Но  народ  наш  не  баран…

Не  баран?  Вот  тут  вопрос.
Что  бы  Вовочка  не  нес,
(Так  в  истории  бывало),
Баранов  нашлось  немало.

На  рога  им  накрутил:
Наш  Донбасс  и  наш  же  Крым!
Вова  сдуру  вошел  в  раж:
Древний  Киев  –  тоже  наш!

Все  рассейская  земля!
Им  -  ператор  буду  Я!
Аппетиты  разнесло
Подполковника  в  Хуйло!

За  Рассею!  Всю  страну!  
На  кону:  Даешь  войну!
Запускаем  супостатов  –
Безголовые  ребята…

Были  б  парни  с  головой,
Покумекали  б:  Постой…
На  кого  ты,  блядь,  войной?

В  Украину?  Брат  на  брата?
Где  мозги  того  кастрата?
Он  чего  уже  совсем?
Мало  хрени  –  хватит  всем!

Мало  нам  было  земли?
Газ  и  нефть  не  догребли,
Мало  на  Руси  проблем?
Мы  к  своим  добавим  всем…

Коль  при  власти  ЛилиПут
Всё  великое  –  убьют,
Уничтожат  на  корню,  -  
Вишь,  угодно  так  Кремлю.

«Дружба  и  народов  братство
Не  угодны  –  это  ..лядство…
Украина?  –  Нет  такой!
Все  украинцы  –  отстой!

Там  одни  жидобандеры!
Нам  ЛА-ЛА  –  что  за  манеры?!
Не  народ  –  одни  фашисты,
«Недоросы»  и  баптисты!

Мы  размажем  это  дело!
Налетай  –  подешевело!
Европидары,  пиндосы  –
Их  на  дух  не  переносим!
Англосаксы  –  идиоты…
Всё  Израиля  работа!»

Хрень  такая  из  Кремля
С  ноты  ДО  до  ноты  ЛЯ
Коноплю  с  враньем  мешают,
В  мозг  несчастным  заливают.

От  того  то  мозгов  нету  –  
Всё  за  чистую  монету!  –  
После  этих  Путо-слов:
Бей  жидов,  мочи  хохлов!

Где  же  мы  теперь  родные?
Кто  свои,  раз  мы  чужие?
Может  вам  родня  китайцы,  
Белые  медведи,  зайцы?

Может  турки  и  арабы,
Под  Малазию  вы  рады?
Нет,  вам  ближе  Рим  и  греки,
Или  вы  сверхчеловеки?

Может  ближе  вам  Европа,-
Там,  как  будто,  нет  «укропов»,
С  кем  теперь  «друзья  навеки»?
Где  в  наколках  даже  веки?

Африка  –  ваша  Голгофа?
Может  где-то  катастрофа…
Катастрофа  НЛО
Вам  подсунула  ПУТЛО?

Предположим,  как  мессия  –
Вы  –  великая  Россия,
Вам  решать:  куда  чего…
«Уй  нам  всем,  а  вам  -  всего!»

Что  изволите  ещё?
Бражки,  квасу,  хрен  с  борщем?
Сала,  водки,  самогон?
-  ПНХ  и  ПуТиН  -  вон!

Память  нас  ещё  не  жмёт…
В  лету  рана  заживёт,
Жалко  лишь  –  молчит  народ:
Ждёт,  когда    уйдет  урод…

Но  уйдёт  же  он,  уйдёт  –
И  прозрение  придёт,
Осознание  «побед»:
Крови,  жизней,  слез  и  бед…

Проклянут  кроВо-Путена
До  тридцатого  колена
И  могилы  не  оставят  –
Хоть  его  покуда  славят.

Сгинет,  как  хмельной  дурман,
А  за  ним  похмельный  стан.
Ту  тяжёлую  болезнь
Вылечат  –  лекарство  есть:

Оклемайся  и  живи,
Отмывайся  от  крови,
Выучи  ты  свой  урок,
Бог  простит,  как  выйдет  срок.

Бей  челом,  молись  на  тех,
Кто  толкнул  на  тяжкий  грех,
Брат  на  брата  натравил,
Бог  не  Путин  -  не  дебил…

В  зеркало  взгляни,  Россия…
У  тебя  глаза  большие:
Вот  во  лбу  известный  знак,
Кровью  вымазан  пятак,
 
Хвост  заправлен  в  камуфляж,
Автомат  весь  красный  –  аж,
Под  фуражкою  рога,
Из  под  рясы  –  кочерга.

Цепь  намотана  на  суку,
Крест,  запаянный  в  кастет,
Кто  пожмет  такому  руку?
Ты  пожмешь?  Я  –  точно  нет!

 28.09.2014

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=537559
рубрика: Поезія, Гражданская лирика
дата поступления 17.11.2014

Союз і шлюб

Союз    і  шлюб  –  це  за  любові,
Що  за  союз,  коли  без  того?
Коли  за  гроші,  –  то  до  шльондри…
Нема  у  тім  чогось  лихого.

А  от  коли  зовсім  не  милий,
Коли  і  бачити  не  хочеш…
То  не  бери  свого  на  силу,  –
Бо  скоро  лиш  штани  замочиш.  

Ґвалтівникам  одна  дорога…
Одна  у  світі  є  спокута:
За  грати  почвала  небога,
Та  й  там  дістануть  його  люто.

Така  тому  козлу  і  шана:
Вже  не  відмиється  довіку…
Й  на  дітях,  те  тавро,  пристане
Нащадкам  не  покаже  пику.

Той  хто  хова  таку  падлюку
Сам,  як  скотина,  має  згинуть,
Собака  той,  хто  лиже  суку,
Не  президент  і  не  людина.

А  прізвищем  в  віках  тої  гидоти
Все  саме  гидке  називати  будуть
Плюватимуть  й  за  гробом  будуть  доти
Поки  в  кінець  не  перегудять.

Що  Януковича  –  тюремную  сволоту,
Що  Путіна  –  скаженую  собаку
Народи  не  забудуть  наші  доти
Поки  не  щезне  драна  їхня  срака.  

А  ми  помиримось  –  ми  рідні,  ми  –  свої.
На  наший  вік  –  було  й  було…  уродів,
У  них  і  в  нас  однаково  співають  солов’ї…  
Не  пересварять  «Фюрери»  народів.
 

7.05.14

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=537555
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 17.11.2014

Душа покаялась…

Ты  ведь  покаялась!  Покаялась?
Ты  поняла!  Что,  только,  поняла?
Иль  ты  не  каялась,  а  попросту  бахвалилась?
То  были  слезы?  Ложь  или  хула?

Она  просила!  А  просила  ли?
Молила!  А  чего  молила?
И  отпустили,  но  простили  ли?
Она  любила!  Лишь  себя  любила…

Она  на  исповедь  пришла  во  Храм!
Зашла  погреться,  а  никак  не  каяться…
Но  исповедь  была  вот    там…
Там  было  покаяние?  Нет,  кажется…

Но  как  вы  можете!  Вы  это  тоже  можете?
Она  ведь  даже  целовала  крест!
Да,  только  после  этого,  ничтожество,
В  соседнем  баре  обнимала  шест…

К  Нему  идут  со  всяким  –  больше  с  горем,
Гонимые  тщеславьем  и    пороком,
Когда  душа  с  сознаньем  в  страшной  ссоре,
Когда  в  ней  совесть  просыпается  наскоком.

К  Нему  идут  -  кто,  с  чем  и  кто  на  чем,
Идут  без  денег,  и  идут  с  деньгами,
Кто  на  коленях,  кто  на  лошади  верхом,
Кто  праведник,  кто  с  черными  делами.

Он  примет  всех,  утешит  и  развеет,  
Он  даст  надежду  и  укажет  путь,
И  падшую,  заблудшую  согреет,
Отыщет  в  полном  безнадежье  суть.

Поведает  все  истины  земные,  
Расскажет  и  направит,  как  всегда...
И  правила  его  простые,
Хотя  бы  вспоминайте    иногда.

Есть  время  сеять,  время  собирать,
Но  собирать  лишь  то,  что  где  посеял.
Нельзя  бессовестно  себе  и  людям  лгать!      
Себе  –  не  страшно,  сам  бы  в  то  поверил.

Пусть  даже  царь  ты,  Президент  Кремля  –
Чем  выше  пост  –  тем  выше  и  неверье,
Но  не  вращается  вокруг  тебя  земля!
А  воздаваться  будет  лишь  по  вере!

По  вере,  правде,  по  делам,  -
Не  по  тому,  что  лгут  с  экранов…
Попы,  за  бабки  «отпоют»,  -  но  спросят  Там!
За  кровь,  за  слезы  и  за  раны…    

Ты  верь!  Ты  бойся!  Ты  проси!
Одну  лишь  истину  на  свете,
А  в  Храм  ты  денег  не  неси  –  
Душа  твой  храм  –  ищи  в  нем  света.

Иди,  сердешный,  и  страдай,  -
Все  на  земле  этой  страдало,
С  собой  лишь  славу  возьмешь  в  Рай,
А  в  Ад  подземный  –  опахало.

Она  все  каялась,  божилась,  плакала…
И  припадала  к  лику  как  к  родному...
И  приняла,  -  но  Бога  или  Дракулу?
А  может  ли  она  жить    по-другому?

Ты  ведь  покаялась...  Покаялась?
Ты  поняла....  Что,  только,  поняла?
Ведь  улыбалась  ты  и,  попросту,  бахвалилась...
Какие  слезы!  А  любовь  была?
23.10.2014

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=537220
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 16.11.2014

НІ! за мотивами А он… СКУЧАЕТ… Патара Бачія

Я  кажу  тобі:  НІ!
Забирайся  з  усім,
Бо  такої  ф*гні
Я  не  п’ю  і  не  їм!

Як  не  хочу  це  зараз,
Не  захочу  і  потім  –
Ти  достатньо  казилась,
Що  дістала  вже  зовсім!

Не  тягни,  -  я  не  звідти,
Не  неси  мені  квітів,
Я  не  можу  там  жити  –
У  твоєму  надсвіті.

Я  люблю  оці  стіни,
Бо  сюди  ходять  друзі,
Час  по  іншому  плине,
Совість  тут  не  в  калюжі…

Не  чекай,  -  я  не  здамся.
Не  надійся,  не  жди!
За  тебе  помолюся…
Іди  з  богом!  Іди!
14.11.2014

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=537216
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.11.2014

Тепер все буде в шоколаді

Тепер  у  нас  все  буде  в  шоколаді…
Можливо  буде…
Може  і  у  нас…
А,  мо,  як  завжди  –  носом  на  колоді,
Або  на  дибі…  Як  Христа,  –  вже  час.

У  них  то  точно  …  пики  в  шоколаді,
Як  і  було,  та  ось  чи  далі  буде?
Уже  лаштуються  у  депутати  –  ляді…
То  що,  їх  знову    обирати  будем?

Коротка  пам'ять,  бо  довгі  промови,
Як  не  крути  хвости,  -  рубати  треба,
Аби  не  довелося  нам  ізнову
Небесну  сотню  лаштувати  в  небо.

Чи  буде,  чи  не  буде,  -  Що  гадати…
Збираймося  до  купи  разом,  люде.
За  горло  усю  владу  треба  брати,
А  не  чекати:  буде  чи  не  буде.

27.05.2014

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=537011
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 15.11.2014

Буратіни

Пастор  Карло  взяв  колоду,
Що  приніс  Джузеппе  Паша,
Наліпив  косу  на  морду  –
Оце  буде  нова  Маша.

Взяв  і  друге  він  поліно,
Окуляри,  очі,  вуха:
Українське  Буратіно  –
Отака  собі  Сенюха.

Назбирали  дровиняки,
Позрізали  всім  сучки,
Почіпляли  на  гілляку  
Розмальовані  дрючки.

Вибирали  –  та  й  багато,
Недобрали  до  п’ятсот…
Дуболобих  повна  хата,
Кожен  другий  з  них  –  сексот.

Буратинів  наплодили,  -
На  народну  шию,
Дерев’яні  товсті  рила,
Навіть  вовки  виють.

Пастор  Карло  –  президент,
Наша  Маша  править,
Втік  з  Майдану  Хам-доцент      -
десь  гиндиків  славить.

Черепаха  стара  Меркель
Обіцяла  ключик…
А  Мальвіни  –  по  церквах
Обрізанням  трусять.

Дуремар  і  Карабас
Все  шукають  двері,
Він  же:  Дубкін  та  Хернес
В  Харкові  веселі…

Кіт  Базилій    -  Симоненко,
Королевська  –  лиска:
Поле  чудес  –  у  Росії!
Путінська  прописка…

Сюжет  старий  та  відомий…
Може  нагадати?
Злидні  по  того  ключа
Завітали  в  хату.

Не  обтесані,  зелені,
Без  пустих  заявок…
Крим  хутенько  захопили
Вовчику  –  для  п'явок.

Стара  казка,  старі  ролі,
Старі  граблі  -  вила,
Стару  сцену  і  «героїв»
Пліснява  поїла.

Чим  би  все  це  обробити,
Щоб  з’явились  люде?
А  те  дрюччя  -  попалити…
Певен:  краще  буде!
26.10.14

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=537009
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 15.11.2014

Хто знає скільки коштує війна

Хто  знає  скільки  коштує  війна?
Один  день  горя,  сліз  і  болі?
А  зрада  -  скільки  коштує  вона,
Як  полічити  ціну  крові?

Всі  речі  мають  іншу  вартість:
Під  час  війни  –  ціна  війни…
Життя,  обов’язок  та  совість,
Своя  або  своїх  синів?

Життя  тепер  –  в  секунді  час,
Який  ви  можете  боротись,
Дорожчий  лиш  боєзапас,
І  темп  вогню  –  такий  часопис!

Одне  мистецтво  має  ціну  –
Мистецтво  швидко  убивати.
Протриматися  більше  за  годину,
Влучніше  ворога  стріляти.

Жорстокість  має  виправдання:
Якщо  не  ти  –  тоді  тебе.
А  ціну  людського  страждання
Історія,    можливо,  розбере.

Нема  емоцій  в  автоматі,
Ні  болі,  ні  жорстокості  нема  –
Усе  приховано  в  серцях  солдатів…
Приціл,  гашетка,  постріл  і  катма.

Це  ПОДВИГ,  якщо  це  за  Батьківщину!
Якщо  за  гроші  –  злочин  (було  й  буде)…
Ти  ворога  вбиваєш  –  не  людину,
За  гроші  –  ти  слуга  Іуди.

Хто  знає  скільки  коштує  війна…
Один  день  горя,  сліз  і  болі?
Що  за  падлюка,  гаспид,  сарана  …
Готова  проливати  ріки  крові?

Війна  закінчиться.  Як  будем  рахувати?
Минулий  раз  погано  рахували…
«Пропалі  безвісти»  мільйонами  солдати
Щоб  не  платити  –  їх  і  не  шукали.

І  біль,  і  сльози  мають  свій  рахунок.
Страждання,  смерть  –  невже  ніщо  не  варті?
Життя  –  не  безкоштовний  подарунок,
Не  рідина  у  поминальній  кварті.

Усі  рахунки  треба  виставити  тому,
Хто  статки  заробив  на  цьому.

/Стоимость  1  дня  такой  войны  от  5  до  10  млн.дол  с  каждой  сторны.  Это  без  учета  разрушений,  компенсаций...  Неужели  их  нельзя  было  потратить  на  мир  и  людей?/

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=536804
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.11.2014

Українці гетьманів не люблять

Українці  гетьманів  не  люблять:
«Трішки»  вкрав  –  Геть  пройдисвіт!  Шуруй!
Із  ціпами,  киями,  граблями,  -
Геть,  скотино!  Козел!    Підрахуй!

Враз  тавро  на  собаці  поставлять,
Не  відмиєшся  з  того  повік,
Лише  гідних  у  нас  люди  славлять,
А  падлюк,  -  тих  женуть  за  поріг!  

Не  один  наш  Майдан  тут  збирався,
Не  одного  гетьмана  зборов…
Як  уже  Янукович  впирався  –
Труп  його  десь  в  Росії  схолов.

А  Росія  живе  під  царями,
Голоси  ти  на  них,  голосуй…
Навіть  лисе  й  дурне  з  журавлями,
Аби  було…  лиш  в  пічку  не  суй.  

Як  є  цар,  він  для  них  пуп  землі
Є  до  кого  звертатись,  молитись,
Цар  -  розумний,  всі  інші  –  дурні,
Є  за  кого  вмирати,  напитись.

Цар  захоче,  –  рабів  приголубить,
Як  проїде  –  всі  криком  кричать!
Цар  хороший,  –  холопів  він  любить,
Драні  лапті,  в  них  п’яти  стирчать.

Хоч  війна,  безробіття  та  голод,
Будь-яку  їм  дурню  пропонуй,
Тож,  як  Вова  візьме  в  руки  молот:
Вся  Росія  реве:
ПУТІН  –  КУЙ!  


6.09.14

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=536803
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.11.2014

Новороссия

Давно  Россия  без  мозгов,  -
Зачем  они,  когда  есть  газ?
Своих  мочи!  Дави  хохлов!
Кто  может  думать  –  недо-рас!

Кому  свобода  мать  родная?
Тому  за  стенку  или  к…
И  не  нужна  страна  другая,
Не  нужен  даже  божий  лик.

Одно  «ХУЙЛО»,  одна  личина,
«Славянский  мир»  –  садить-копать,
Здесь  дух  зловонный  –  мертвечина,
Болота,  гати  –  всем:  НАСРАТЬ!

Есть  газ  и  уголь  –  в  гости  просим…
Донбасс  –  отец!  Как  он  велик!
Мы  назовем  вас  «новороссы!»
Вы  –  новороссы!  –  Круто!  Шик!

Мы,  «старороссы»,  понимаем,  
Какая  хрень  за  всем  стоит:
Что  «новороССов»  не  бывает…
Что  Вова  Путин  всем  рулит.

Ну,  а  мозги  вам  промывают,
Про  «Русь»,  про  уголь  и  «Донбасс»…
Ведь    «новороссов»  НЕ  БЫВАЕТ!!!!!!!
Ты  «новоросс»?  
Ты  -  пидарас!!!!!!!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=536534
рубрика: Поезія, Патриотичные стихи
дата поступления 12.11.2014

Современные частушки

Тетя  Юля  дяде  Вите
Отказала  на  корме…
Рассердился  дядя  Витя…
Тетя  та  сидит  в  тюрьме.

Петя  Мельник  взятки  брал…
Просто  и  открыто,
Не  могли  никак  подвинуть
Его  от  корыта…

Был  и  мер  у  нас  дебил…
Все  старушек  «разводил»
С  молодой  своей  командой…
Он  в  Израиль  укатил…

Был  «подмером»  пан  Попов,
В  меры  –  хоть  вчера  готов…
Но  проблема:  киевляне  -
Не  «козлы»,  не  «марсиане».

С  окончанием  на  …КО
Депутат  лихой  Ляшко…
В  Раду  с  вилами  пролез  -
Теперь  с  граблями  прогресс!

Там  же  в  Раде  трется  Инна,
С  виду  вроде  не  скотина…
Лает  даже  на  слона!
Богословская  она…

Был  и  спикером  Литвин,
Но  ушел,  как  перст  один…
Все  душа  его  болела:
Нету  бабок  -  нету  дела!

До  него  же  был  Мороз…
Околесицу  не  нес,
С  приближением  весны…
Обмочил  Мороз  штаны.

Симоненко  –  новый  вождь:
Революцию  -  даешь!
Психология  от  Маркса:
Не  подмажешь  -  не  пройдешь!

Как  у  Лени  ходит  глюк…
Так  у  Юли  Яценюк.
Погоняло  его  «кролик»:
За  «капусту»  -  Сеня  «гонит»

С  ним  в  компании  жлобок:
СверхСвободный  Тягнибок:
С  коммунистами  борюсь!
Все  -  вперед!  А  сам  –  боюсь!

Есть  два  брата  –  чемпионы!
Молодцы,  -  и  не  г*доны.
Морды  бьют,  как  на  работе.
Не  себе…  а  за  ту  "тетю".

Где  они  –  всегда  успех,
Набуцать  кому  -  не  грех!
Дядя  Витя  их  боится…
И  с  охраной,  в  вертолете,
Но  боится…  так  боится…
Больше  ладана  и  "тети".

За  частушками  народ…
Вспоминает  «Витин  мед»
Но  как  только  выйдет  тетя  -
Вставит  в  зад  всем  и  вперед!
12.02.2014

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=536533
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 12.11.2014

Колись у людини були божі крила

Колись  у  людини  були  божі  крила
І  світла  душа,  що  літати  хотіла,
Величні  думки  і  бажання  високі…
Куди  все  поділось  крізь  віки  і  роки.

Що  ж  бачимо  зараз:  тупі  і  багаті,  
Безформені  туші  в  грошовім  багні,
Готові  дітей  своїх  навіть  продати,
Ховаючи  совість  в  потоках  брехні.

Куди  вже  до  бога  думками  летіти…
Коли  і  до  чорта  навряд  чи  візьмуть…
Чи  місце  в  суспільстві  подібній  сволоті?
Чи  прапор  свободи  вони  піднесуть?

Чому  мені  боже  не  дав  свої  крила,
Нащо  упирів  ти  до  влади  пустив?
Невже  така  доля,  щоб  хмара  накрила,
А  ми  в  ріднім  краю  вітали  чортів?

23.12.2013

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=535274
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.11.2014

Две сестры

Жили-были  две  сестры
Мама  с  папой  сладили…
И,  как  водится,  они
Друг  с  другом  не  ладили.

То  ли  комплекс  есть  такой,
То  ли  злая  жаба:
То,  что  хочется  одной  
То,  второй,  не  надо.

Так  собачились  давно…
Не  одно  столетие,
А  народу  то  г*овно  –
В  склоке  междометия.

Толку  нет  в  том  никакого…
Пахнет?  –  Нет,  воняет!
И,  хоть  лопни,  та  что  старше…
Младшею  не  станет.

Нет  страшнее  жабы  твари,
Коль  она  задавит…
Им  сойтись  бы,  погутарить,
Но  их  глупость  травит.

Не  поделят  меж  собой
То,  что  им  не  надо
И  «сестринская  любовь»
Вновь  выходит  «з*адом».

Кто  бы  смог  их  помирить,
Дав  бы  каплю  мудрости,
Чтоб  не  грушку  ту  пилить…
И  не  сраться  в  тупости.

Чтоб  не  думали  как  гадить
На  одной  меже…
А  друг-другу  помогали,
Ну  ведь  сестры  же!

Украина  и  Россия  –
две  сестры  по  крови…
Как  помочь  им,  неразумным,  
не  дойти  до  крови?

/До  Крыма/

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=535272
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 07.11.2014

Ти повернувся

З  поверненням,  дідуню,  -  ти  вже  дома.
Ти  повернувся  з  тої  ще  війни.
Яка  безмежна  і  безмірна  втома
У  тому,  що  не  бачилися  ми.

Тобі  було  не  повних  28-м,
А  я  тебе  вважаю  дідусем.
Ти  ліг  на  полі  бою  в  41-м,
Прикривши  нас,  не  роджених  іще.

Я  народивсь  пізніш  на  20  років,
Мене  назвали  іменем  твоїм.
Тож  ти  зі  мною  поряд  з  перших  кроків,
Я  був  з  тобою,  з  подвигом  отим.

Мені  вже  п’ятдесят  і  ми  зустрілись,
Схиляю  голову  на  місці,  де  поліг
Яку  ж  то  треба  мати  духу  силу  –
Ти  повернувся,  ти  дійшов,  ти  переміг!

Нажаль,  не  всі  іще  вернулися  солдати  
Не  всі  лежать  поховані  в  землі,
Не  дочекалися  дружина  й  мати  –
Вже  їхні  душі  –  білі  журавлі.

Дітей,  онуків  варта  має  стати
Чекати  і  шукати  вояків,
Про  подвиг  Ваш  ми  маєм  пам’ятати,
І  наша  черга  бити  ворогів.

Нарешті  із  тобою  ми  зустрілись,
На  місці  де  пройшов  останній  бій,
Пробач  мені,  що  сльози  покотились.
Ти  виконав  солдатський  подвиг  свій.

Пробач  за  сльози  –  знаю,  що  пробачиш,  -
То  сльози  радості    за  тебе,  дорогий
І  я,  і  Батьківщина  зараз  плачем,
А  ти  спочинь  з  дороги,  діду  мій.
17.08.2014

Вірш  присвячений  моїм  друзям,  які  17.08.2014  знайшли  рештки  мого  діда,  який  загинув  у  1941  році,  захищаючи  Київ,  і  вважався  зниклим  без  вісти.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=535030
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.11.2014

Дорога в один кінець

Моя  бабця  говорила:
Брехня  –  то  шлях  в  один  кінець…
У  правди  величезна  сила,
Вся  сила  миру  добрих  дум,  сердець.
А  за  брехнею  сховане  безсилля,
Людська  жадоба,  заздрість  і  лукавство,
Обплутана  вона  густим  бадиллям,
Дорога  у  чортяче  царство

У  нім  пани,  що  з    лихом  царювали,
Політики,  злодії,  крадії,
Оті,  що  хабарі  з  народу  брали,
Кати  там,  братовбивці,  палії.

Повернення  назад  звідти  немає,
Як  двічі  в  одну  річку  не  ввійдеш,
Але  Лукавий  радо  спокушає:
З  брехнею  легше  і  хутчіш  дійдеш!

А  з  правдою,  як  в  бездоріжжя  важко  –
Брехнею  безліч  замаскованих  пасток,
Облуди  повно,  зради  досить  рясно,
Ще  й  дикі  терні  владних  колючок.

Проте  лише  на  ній  є  вірні  друзі,
Вона  веде  до  джерела  душі,
До  щастя  джерела,  не  до  калюжі,
Вона  -  як  боже  світло  у  ночі.

Раз  збрешеш  –  вдруге  вже  не  вірять,
На  граблі  хто  захоче  наступати?
Зроби  що  добре  –  теплі  очі  світять,
Тепер  ти  поряд,  можеш  другом  стати.

В  житті  своєму,  як  на  довгій  ниві,
Іди  по  ній,  саджаючи  добро,
Щоб  тут  сини,  онуки  жили,
Був  всім  достаток,  щастя  і  тепло.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=535029
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.11.2014

Принципи

Існують  певні  принципи,
Як  ознаки  моралі.
Якщо  ви  їх  порушили,  –
Про  що  казати  далі?

До  того  ж,  є  обмеження:
Чого  і  як  робити,
Є  певні  застереження
У  тому,  як  нам  жити.

Без  меж  –  злочинна  влада,
Без  принципів  –  ганьба.
Нема  моралі  –  зрада,
Без  совісти  –  біда!

Без  розуму  –  наруга  
На  будь-які  діла,
Як  для  народу  туга,
Що  молодість  пройшла.

Безмежний  тільки  простір,
Без  принципів  лиш  смерть.
Як  розуму  не  вдосталь,
То  дурість  всюди  преть.

Жаліюся,  пробачте,
Дістало!  Так  дістало!
Суспільство  хворе  плаче,
Що  совісти  замало.

Позичити  нема  де,
Все  продають  за  гроші,
Бо  стадо  –  не  громада:
Співають  та  голосять.

Нема  чого  втрачати,
Нема  куди  іти,
Бо  треба  починати,
Та  й  принципи  блюсти…

Обмежити  жадобу,
Всю  дурість  –  нанівець,
А  ні  –  то  ми  худоба:
На  м'ясо  і  п*здець.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=534840
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.11.2014

Галина (newКатерина)

Ой  ти  Галю,  Галю,
Галю  молоденька,
Ти  така  хороша
І  така  дурненька…
(Майже  народна  пісня)
_____________________
Кохайтеся  чорноброві
Та  не  з  москалями
Бо  москалі  –  чужі  люди,
Роблять  лихо  з  вами.

Москаль  любить  жартуючи:
Жартуючи  кине,
Піде  в  свою  Московчину,
А  дівчина  гине.

Якби  сама,  ще  б  нічого,
Та  й  країна-мати,
Що  родила  на  світ  Божий
Мусить  погибати.

Серце  в’яне  за  гратами,
Та  не  знає  ще  -
За  газ  люди  запитають:
Що  ж  то  за  бля…(ціна)…ще?

Кохайтеся  чорноброві
Та  не  з  москалями,
Бо  москалі  –  лихі  люди
Сміються  над  вами.

Не  слухала  наша  Галя
Ні  батька,  ні  неньки  –
Полюбила  легкі  гроші
Та  і  не  дрібненькі.

Підписала  нові  ціни
Із  днини  до  днини,
Розікрали  усі  гроші  
бідної    країни.

Полюбила  жити  з  шиком,
Як  була  Прем’єром,
Була  Паном  ще  й  великим  –
От  така  холера!

Потім  видно  буде…скаже…
Як  будуть  судити,
Але  ж  час  своє  покаже:
Звідки  лізуть  діти…

Як  судили,  москаль  милий
За  неї  ні  слова…
Лишень  лоби  поголили  –
Ото  й  вся  промова.

Підставили,  надурили
Нашу  бідну  Галю,
Як  останню  прошмандовку
Чи  дорожню  кралю.

Не  писала,  не  молила
До  нового  Пана,
Навіть  руки    не  пустила
Під  поділ  жупана.

А  плакала  і  писала
Милому  на  волю…  
Та  й  німецька  тітка  Марфа
спише  все  на  долю.

Доля  задом  повернулась,
А  тоді  й  передом  –
Аж  з  Майданом  посміхнулась
Вийшла…  наче  з  меду!

Розплакалась,  що  забула  
Навіть  свою  косу,
Прости  мене  рідна  ненько
Сердешна  голосить.

Що  не  була  з  вами  поряд
Отут  на  Майдані,
Пан  поганий  –  ***  потрох
Закував  в  кайдани!

Як  я  рада  цій  свободі,
Ви  ж  як  мої  діти
Годі  вам  кричати:  Годі!
Та  й  бігом  дзвонити…

Дзвонить  вона  до  москалика:
Де  ж  там  моя  доля?
Москаль  хитрий  і  підступний:
Ти  уже  на  волі?

Поки  ти  сиділа  там  -
Москалик  віщує…
Я  твоє  усе  спродав.
Про  борг  і  не  чує…

Як  тобі  сиділось  там?
Чи  знущався  з  тебе  Хам?
- Скаженіє  вже  вона:
Віддаш  гроші  чи  війна?

Ну,  война…
Значит  война!
Нас  –  велика  Раша!
Прощавайте,  Маша.

Яка  Маша?  Я  ж  Галюня…
В  трубці  як-то:  Юня..Юня…

Кохайтеся  чорноброві
Та  не  з  москалями
Бо  москалі  –  чужі  люди,
Роблять  лихо  з  вами.

Крим,  війна,  кругом  біда  –
Ніц  не  чути  Галю…
Ну,  поїхала  б  туди…
До  того  дуРФалю,

Впала  б  милому  у  ноги,
Знизила  б  проценти,
Домовились  за  дороги  –
Щезло  би  ущент  все.

Та  мовчить,  сховалась  тихо:
Трошки  шкандибаю…
Кругом  гуде  війна  лиха,
Як  їхать  до  РФаю?

Та  запрягла  б  у  каляску
Вола  чи  корову…
Поїхала,  показала  б,
Затягла  до  рову…

Ні,  не  може…
Одружився  москаль  милий  знову,
Її  мучить,  святий  Боже,
Про  борги  відмова.

Усі  півні  прокричали,
Наяди  –  у  воду.
Не  виходить  наша  Галя
На  очі  народу.

Важко  на  війну  дивитись,
Важко  жито  жати,
Та  й  від  сорому  подітись…
А  куди  тікати?

Полетіли  шкереберть
Всі  мрії  Галини,
А  москаль  собі  гребе…
Корінці  з  малини.

Кохайтеся  чорноброві
Та  не  з  москалями
Бо  москалі  –  чужі  люди,
Роблять  лихо  з  вами.

Кохайтеся  не  з  грошима,
Служіте  народу.
Грошам  –  воші  –  добра  рима,
З  решетом  по  воду…

Кохайтеся  чорноброві
У  честі,  у  славі,
Коли  людоньки  щасливі
В  Львові,  в  Богуславі…

Чорноброві,  синьоокі,
Білі,  чорні,  сині  -
Одна  слава  є  у  світі
Слава  Україні!

Інша  слава  –  не  від  Бога…
Від  курей  Крем-б-ля
Крива  слава  і  кривава
Путо-москаля.

Зірки  висіли  криваві,
Із  гиндиків  -  кров…
Туди  ж  течуть  наші  сльози,
Люта  нелюбов…
 
Туди  втекла  вся  гидота…
Та,  нажаль,  не  вся…
Для  Майдану  є  робота…
Як  там,  Галюся?

Одна  Галя  в  Україні?
Кеша,  Гепа,  Хама…
Всі  вони  отут  до  нині…
Хто  в  них  хресна  мама?

Україна  все  голосить:
Досить!  Досить!  Досить!
Діти  наші  погибають,
Матері  рвуть  коси!

Вони  ж  ділять  хабарі,
Узурпують  владу  -
Всенародні  упирі…
Винуваті  москалі?
_______________
Їхали  козаки
Їм  усе  до  с...  раки
Оту  дурну  Галю,
Й  москаля  –  на  палю!  
(  народна  пісня)

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=534839
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.11.2014

Муза і Антимуза

Хотілося  сказати  тобі,  друже:
Життя  прожить  -  не  поле  навпрошки…
Та  далі  не  читай,  якщо  байдуже…
Про  те,  як  в  нім  шукать  свої  стежки.

Невже  нам  не  достатньо  напрям  знати?
А  потім  йти,  зриваючи  квітки…
Втомився  –  тут  же  лягай  спати…
Та  й  є  дороги…  Нащо  ще  стежки?

А  поряд  завжди  рідні,  друзі…
Які  проблеми  на  отім  шляху?
Співай  пісні,  пиши  сонети  Музі,
Рости  дітей,  живи,  як  на  духу!

Якої  ще  шукати  долі?
І,  навіть,  якщо  Музи  не  знайшов…
Ти  ж  не  бур’ян  який  на  Гуляй-полі…
Шукай  її…  поки  не  охолов…

Все  байдуже:  в  росі  чи  у  калюжі…
Лише  свобода  треба  Музі…
Тоді  твоя  душа  співає,
А  не  як  свічка  догорає…

Усе  пусте:  багатство,  слава…
Пусті  слова  і  навіть  друзі…
Яка  свобода,  яке  право?
Все  шкереберть  при  Антимузі.

Бо  є  й  така  домашня  квочка:
Те  не  роби,  туди  не  йди,
Мовчи,  сховайся  під  сорочку,
Сядь  поряд  сиднем  і  сиди!

Засере  очі  різним  дрантям…
І  кожен  день  життя  краде…
А  кожен  день,  життя  без  щастя…
Іще  пустіший  позаду  веде.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=534518
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.11.2014

2/5 колони

Чотири  колони  у  наступ  ідуть…
Ми  криця,  тримаючись  разом…
Морозом  і  Беркутом  нас  не  проб’ють,
Тітушками  й  путінським  газом…

Ми  встоїмо,  браття,  і  будемо  вільні,
Ми  дужі,  хоробрі  і  сильні…
Але  обережно:  2/5  колони…
Пройдисвітів  із  божевільні!

Ота  божевільня  в  нас  Радою  зветься…
Дає  тим  падлюкам  мандати…
Вони  з  тих  мандатів  ще  більше  дуріють…
Про  розум  в  них  годі  питати.

Для  них  недосяжні  прості  людські  речі…
Як  совість,  порядність  закону…
Тому  і  закони  такі  вони  пишуть,
Бо  довідка  з  того  ж  дурдому…

Не  варті  поваги…Нічого  не  варті…
То  що  то  скажи  за  система:
То  п’ята  колона  що  рветься  до  влади…
І  наша  найбільша  проблема.

Ми  встоїмо,  браття!
Втечуть  і  покинуть  всі  Зеки  палаци,  хороми.
Та  що  нам  робити  з  парламентським  трястям,
Де  вгризлись  дві  п’ятих  колони?

Люстрація  треба!  Що  вкрали  –  забрати!
Обрати  –  від  щирого  серця,
2/5  колони  оті  розігнати…
Тоді  Україна  всміхнеться!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=534516
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 03.11.2014

Напали студенти на Беркут…

На  мирно  гуляючий  «Беркут»  із  Криму
Напали  студенти  з  Майдану,
Побили,  образили,  напоїли,  
Ще  б  трохи  і  «зґвалтували»…

Яке  неподобство!  Фашисти  і  тільки…
Почали,  як  завжди,  в  чотири…
Такі  у  студентів  страшні  були  пики:
Кийки  відібрали  і  били!

Рятуйте!  Спасайте!  Міністри  волали…
Ми  все  для  народу  робили:
Хрещатик,  ялинку,  а  нас  обісрали,  -
Бо  мало  у  «Беркута»  сили.

Зібрали  ще  трохи  –  столицю  прибрати;
Як  завжди…  «Ми  ж  краще  хотіли…»
Шоломи,  гранати,  кийки  і  щити…
А  в  них  папірці  полетіли.

Усе  для  народу…  Не  сплять,  замерзають,
Стоять  на  сторожі  закону!
Для  кого  закони  лише  забувають…
І  служать  «Чортилі»  якому….
11.12.2913

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=534028
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.11.2014

Казки Президента

Панове,  президенти!
Я  знаю,  ваша  ласка…
Ви  хочете  життя
Перетворить  на  казку.

Оте  моє  життя,
Спаплюженеє  вами
Прикрасити  брехнею,
Обіцянок  словами.

Дивлюсь  у  тьму  віків
І  бачу  дуже  ясно:
При  владі  упирі
Жирують  повсякчасно…

Народ  завжди  у  тузі,
Усе  шукає  долю…
Як  та  калина  в  лузі,
Верба,  що  над  водою.

Не  вірю  різним  казкам,
Міністрам  і  попам…
Була  б  то  їхня  ласка,
То  будували  б  храм.

Не  той,  який  з  хрестами,
А  той,  що  у  душі…
Не  були  б  холуями,
Не  гризлись  за  гроші…

А  казка  завжди  треба,  -
Її  так  люблять  діти…
Як  ви  уже  дорослі,  -
Казки  треба  робити.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=534025
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 01.11.2014

Майдан за гроші

Вас  обікрали  дома…  і  привезли  сюди…
Ті  самі  злодії,  державні  крадії.
Безгрішшя  відбирає  совість  люди?
Чи  ті,  у  Межигір’ї,  вам  свої?

Із  глибини  віків,  із  давнини
Стоять  і  борються  навпроти  дух  і  гроші…
Вам  обирати:  ви  з  якої  сторони:
Ви  вільні,  чи  у  сраці  очі.

За  гроші  може  купиш  честь?
За  гроші  купиш  гідність,  совість?
За  них  не  купиш  ні  життя,  ні  смерть!
Купить  не  купиш,  а  продати  можеш.

Да,  заробляти  гроші,  –  то  не  гріх,
Великий  гріх  -  собою  торгувати!
Ще  більший,  як  життям  дітей  своїх,
Найбільший  –  Батьківщину  продавати!

Не  купиш  совість,  не  приспиш,
І  як  не  намагайся  уникати…
На  суд  її  ти  все  одно  прийдеш,
А  там  ніяк  не  можна  набрехати.

Немає  права  і  не  має  сили
Оте,  що  хоче  кримінал  і  Хам.
І  скільки  б  вам  за  те  не  заплатили…
Та  сума  буде  рівно  30  драхм…
14.01.2014

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=533426
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.10.2014

Момент істини

Ми  вже  б  забули:  хто  ми  є  у  світі  –
За  двадцять  років  –  все  державне  продали:
В  боргах,  як  в  реп’яхах  онуки  й  діти
…"Тупі,  ледачі  і  продажнії  хохли".

Так  знахабніли  кляті  Хами  й  хани  –
Що  далі  нікуди  –  скрізь  чорний  сморід  Аду…
Народ  прокинувся,  піднявся  на  Майдани
Ще  й  смолоскипами  із  шин  додали  чаду.

Вклонімось  вдячно  ворогам  своїм
Що  розбудили,  змусили  згадати,
Хто  є  ми  з  Вами  і  з  яких  родин,
Що  досить  дупи  жирнії  лизати!

Нам  обирати  годі  масні  рила,
Брехати  годі  –  вже  не  видно  світа:
Європа  кинула  і  надурила,
А  всі  що  крали  –  знову  до  корита!

Не  маєм  права  й  сили  ще  чекати!
Якщо  людина  –  встань  і  доведи!
А  як  за  гречку  душу  продавати  –
Ізгинь  падлюко  –  не  чекай,  не  жди…

Останній  шанс  дає  тобі  ще  доля,
Останній  шанс  -  бо  істини  момент:
Ти  українець?  Обираєш  волю?
Або  ти  непотрібний  рудимент!  
25.09.2014

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=533226
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.10.2014

Бега

Все  лошади  собрались  на  трибунах…
Еще  бы,  -  в  наш  безумный  век…
Попробовал  системе  бросить  вызов…
Не  кто-нибудь,  а  просто,  человек.

Волненья  нет  –  оно  ж  и  так  понятно:
Куда  там  человеку  до  коня,
Но  нервы  щекотать  приятно  –
Хоть  человек  порядочный  –  свинья!

Как  он  посмел!  С  великими  тягаться?
Да  мы  его  одним  копытом  –  с  ног!
Хотя,  бега,  -  все  может  статься,
На  то  и  случай  –  пусть  рассудит  Бог!

Все  лошади  собрались  на  трибунах…
И  ставки  делают  на  зубы  и  на  масть…
Кто  на  кофейной  гуще,  кто  на  рунах…
Кто  под  кого  уже  готов  упасть.

О  человеке,  вроде  бы,  забыли,
Хотя  интрига  все  же  впереди…
Но  бабки  лошадиные  пердели  –
От  этого  засранца  –  яблок  жди!

Не  райских  яблок  –  наших,  лошадиных,
Ведь  человек  –  быстрей  своим  умом,
А  все  сказания  в  пределах  обозримых
Окажутся,  всего  лишь  детским  сном.

Ведь  человек  придя  в  эту  конюшню
Не  станет  лошадью  за  деньги  на  бега,
А  запряжет  коней  вперед  на  пашню,
А  кой-кому  сломает  он  рога.

Я  не  берусь  судить  о  результатах,
Не  конь,  что  слышит  только  песни  плеть,
Давайте  выборы  посмотрим  завтра,
Я  буду  за  людей  болеть!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=533225
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 29.10.2014

Дарт Вейдери ідуть…

Старі  Дарт  Вейдери  полізли  знов  у  Раду,  -
Тож  чи  закінчаться  оті  «зіркові  війни»?
Якого  треба  дусту,  гасу,  яду
Щоб  здихли  владні  таргани  і  свині?

Кому  коліном,  а  кому  по  шиї,
Кому  за  гроші,  а  кому  і  так…
Стара    сволота  «по-новому»  виє,
Як  в  повний  місяць  виє  вовкулак.

Одних  зігнали  –  та  нові  не  кращі,
Нема  облич  –  усюди  чорні  маски…
Обіцянки  брехливі  в  кожній  пащі
Невже  чекати,  люди,  на  їх  ласку?

Коли  ми  разом  з  вами  –  діло  буде,
Чекати  марно…  Треба  жито  жати
Загнати  владу  у  собачі  халабуди,
Суспільство  нове  спільно  будувати!  

Зіркові  війни  –  то  брехня  на  слові,
Зіркові  справи  –  от  робота  гідна,
Ми  ж  українці  не  пустоголові,
А  з-за  дартвейдерів  і  світу  вже  не  видно!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=532534
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 26.10.2014

Вибори

Народний  фронт  волає:  кулю  в  лоба!
Йде  Батьківщина  -  невідомо  ще  чия,
Блок  Порошенка  із  Ударом  бродить,  
Блок  лівих  сил  і  Радикальна  партія.

УНА-УНСО  і  Сильна  Україна,
Свобода,  Воля,  партія  «5-10»,
Сила  людей,  Єдиная  країна,
Ум,  Заступ,  Правий  сектор…  десь  тут.

Жінки,  Пенсіонери,  Інтернет,
Відродження,  Громадська  Пропозиція,
Зелені,  Справедливі,  Сила-честь,
Нова  політика,  Майбутнє,  Опозиція…

Заплутали  народ  украй,  -
Аж  36  зіц-партій  наплодилось,
Що  кожна  з  них  із  себе  -  то  спитай  –
Як  бліх  чи  вошей  на  брудне  набилось.

І  лізуть,  лізуть  в  депутати
У  списках  партій  ті  ж  продажні  рожі,  -
Нема  із  кого  за  минуле  запитати,
Бо  до  людей  вони  украй  ворожі.

Нам  обіцяли  вже  відкриті  списки
І  зняти  недоторканість…  давно.
Майдан  згадає  жирні  владні  писки,
Якщо  не  зробите  –  опустить  у  лайно.

Усе  що  обіцяли  –  під  контроль,
Тепер  суспільство  запитає  депутатів:  
Що  ти  зробив  і  не  зробив  –  боже  боронь…
Робіть  –  вам  нікуди  тепер  тікати!
19.10.2014  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=532329
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.10.2014

Небесна Сотня

Не  виходить  сказати  без  сліз…
Тремтить  голос,  згадавши  ту  днину…
Свої  крила  розправила  в  мить
І  собою  закрила  країну.

Хто  у  кіптяві  спалених  шин,
Хто  з  червоним  хрестом  на  халаті…
Піднялись  над  життям,  як  один
Наші  янголи  -  душі  крилаті.

Вічна  шана  і  наша  любов,
Світла  пам'ять  за  подвиг  їх  щирий,
Ми  позбулися  страху  оков,
Дай  Бог  мудрості,  щастя  і  миру!

//  Душі  вбитих  солдат  -  журавлі
Непохованих  досі  літають  …
Кожен  рік  на  поля  тих  боїв,
На  свою  Батьківщину  вертають.//

Уся  «Сотня  Небесна»  ключем
Над  стражденним  Майданом  кружляє
Тих,  хто  має  нескорений  дух,  -
Світлі  янголи  з  неба  вітають.  

Не  стидаюсь  своєї  сльози,
Що  тече  по  щоці  тут  на  площі,
Грає  в  ній  лиш  відлуння  грози
Й  жовто-сині  знамена  полощуть.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=532328
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.10.2014

за мотивами «Мне снится секс» Н. Сашина

За  мотивами  Наташи  Сашиной  «Мне  снится  секс»

Мне  снится  секс
Мне  снится  море  страсти…

Раз  приснився  мені  секс  –
Отаке  напастя:
Тільки  но  пішов  процес…
Прийшла  «швидка  настя».

Як  там  було  у  ві  сні…
Далі  вже  не  знаю,
Бо  прокинувся  в  гівні,
В  повному  трамваю.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=444843
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.08.2013

ДО ВСІХ ХТО ПИШЕ

Ви  можете  співати  про  кохання,
Писати  вірші  про  свою  любов…
Та  зараз  треба  захищати  Батьківщину!
І  розуміти:  скоро  буде  кров.

Бо  ця  система:  пахани  й  смотрящі
Від  влади  мирно,  добровільно  не  піде,
А  якщо  так,  то  вже  нізащо
Нормальний  в  Президенти  не  пройде.

Збираймося  брати  до  купи.
Пора  гострити  Єрихонський  дзвін,
Щоб  в  ті  фортеці,  в  ті  падлючі  дупи…
Та  й  словом  правди,  як  весняний  грім!

Щоб  не  засрали  обіцянки  душі,
Щоб  не  пройшли  пройдисвіти  у  Владу!
Від  нас  почути  правду  мусять  люди,
А  не  від  тих,  хто  Україну  зрадив.

Б’ють  барабани  і  шумлять  знамена,
Труба  сурмить:  «До  бою!  В  стрій  шикуйсь!»
Не  час  нам  упиватися  любов’ю…
До  битви  тяжкої,  кривавої  готуйсь!

Усі,  хто  має  гостре  слово,
Попереду  ставай  і  не  дрижи…
Ми  в  першій  лаві  …  
Ми  і  ЧЕСТЬ  і  СОВІСТЬ
Тож  «Шаблі  на  голо!»  ПИШИ!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=444450
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.08.2013

Обращение к собратьям по оружию

Есть  темы  вечные,  святые…
Их  воспевали  все  во  все  века…
Сейчас  пришли  часы  иные…
Не  время  ныть  иль  «клеить  дурака»

Коль  есть  талант,  который  дан  от  бога,
Не  стоит  его  тратить  на  свиней…
Есть  время  собирать  (не  отбирать  чужого)
Есть  время  применения  камней…

И  в  час  быка,  когда  быки  «быкуют»,
Забыть  на  время  стоит  о  себе:
Когда  свистят  повсюду  пули  –  не  танцуют…
И  не  пускают  пузыри  в  воде.

Забудьте  о  любовной  неге,
Когда  страну  воруют,  продают…
Ведь  подлость,  развалившись  в  кресле,
Смотреть  на  то,  как  на  народ  плюют!

Одни  мажоры-депутаты  
и  пидары-политики  кругом,
А  Врадиевка  –  только  лишь  начало,
И  в  Киеве  –  донбасовский  дурдом…

«Попы»,  «Гереги»  и  «Засуки»
Как  крысы  захватили  город,
Донецкий  криминал  и  их  же  суки…
Уже  звучит  набатный  молот!

Талант  –  оружие  святое!
Коль  выпало  перо  нам  в  руки  взять,
Борись,  а  не  ищи  покоя…
Пришел  наш  час  столицу  защищать!

Пиши!  Да  так  чтобы  за  нервы!
Пиши  всю  правду!  Совестью  пиши!
Чтоб  знали  депутаты-стервы,
Что  наш  народ  не  купишь  за  гроши!

Химерами  и  Беркутом  –  не  сломишь!
Не  выпалишь  железом  …  что  пером…  
Мы  у  народа    ЧЕСТЬ  И  СОВЕСТЬ…
И  нашим  словом  мы  врага  добьем!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=444449
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 20.08.2013

Не ту країну ми назвали Гондурасом

Не  ту  країну  ми  назвали  Гондурасом
(за  мотивами  «Ех  махнути  би  у  Трапезунд»  Ірини  Мандрич)

Стою  на  розі,  похмеляюсь  квасом,
Все  тіло  пробирає  зуд…
Не  ту  країну  ми  назвали  Гондурасом
Кортить  за  те  заїхать  в  Трапезунд.

Зібрати  хочеться  політиків  всіх  разом…
Щоб  і  Кравчук  там  був    -  великий  словоблуд,  
Та  й  відходити  їх  товстезним  гондурасом
Щоб  закінчився  їхній  трьоперзунд.

Я  розумію,  що  багно  те  сплине  з  часом,
Підніметься  країна,  її  люд…
А  поки  що  донецьким  Підарасом
Із  Києва  нам  роблять  триперзунд…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=444265
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.08.2013

Глупость, жадность, зависть

Коль  проблемы  "с  ничего",
"гемор"  не  исправишь  -
Поищи  вокруг  себя:
 Глупость,  жадность,  зависть.

Толь  в  работе,  толь  в  семье...
Тех  богов  ты  славишь?
Как  понять:  откуда?  где?
Глупость,  жадность,  зависть.

Воевать  не  надо  с  ними...
Пыль  смахни  из  клавиш...
Закрой  рот...  
Они  уйдут...
Глупость,  жадность,  зависть.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=443898
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 17.08.2013

Я не знаю…

 За  мотивами  Бажени  Володиєвської  "На  мить  "

Я  прокинулась  вранці  -
не  знаю  хто  ти...
ти  мене,  зрозуміло,  не  знаєш...
Від  побачень  таких  теж  ростуть  животи,
9  місяців  після  чекаєш...

Ти  з"явився  в  житті,
як  у  фільмі  отім...
кожен  ранок  з  тобою  стрічаю...
Із  відрядження  їде  уже  чоловік...
Що  казати  йому?
Я  не  знаю...
 

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=443401
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.08.2013

Залиши там де знайшов…

Залиши  там  де  знайшов…
(або  положи  де  взяв)

Якось    часто    одягаюсь    в    сукні,
А    раніше    тільки    шорти    і    штани...
(за  мотивами  і  для  ЕтІкЄтКа  "Залиши  там  де  знайшов…")

Так  реклама  -  це  двигун  прогресу...
як  подивишся  ТV  всього  три  дні...
то  уже  і  одягаєш  сукні,  
а  раніше  тільки  шорти  і  штани.

І  все  добре  б,  друзі  уже  звикли...
та  дружина  вже  не  ловить  гав...
тільки  но  до  туфлів  я  добрався...
Зразу  в  крик:  "Ну...  положи  де  взяв!"  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=443399
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.08.2013

О себе (В созвездье Гончих Псов)

В  созвездье  Гончих  Псов  
сорвался  пес  с  цепи...
и  радостно  визжа  
бежит  по  небосклону...

Ликует  и  поет...
свободная  душа!
Хоть  как  ему  влетит...
Если  его  догонят.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=443162
рубрика: Поезія, Рубаи, хокку, танка
дата поступления 13.08.2013

Там нету времени…

Мы  все  там  будем...
рано  или  поздно,
ведь  место  встречи  изменить  нельзя!
Что  будем  делать  мы  -  то  знают  звезды,
У  каждого  своя  стезя...

Там  нету  времени!
Там  просто  нету  времени:
Мгновения  длинною  в  жизнь...
Не  важно  и  какого  рода-племени...
Есть  только  миг  -
Коль  можешь  то  борись!

И  наше  Я  -  песчинка  мироздания
великой  страшной  тайны  бытия,
где  с  малой  мелочи  слагается  великое,
а  в  том  великом...  мелочное  Я.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=443159
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 13.08.2013

Бажені Володиєвській.

Чому  ви  пишете  так  мало?
чому  сумні  ваші  рядки?
аж  тем  сьогодні  вистачає...
зберіть  і  запряжіть  думки!

А  далі...  батоги  у  гриву!
галопом  в  гречку...  -  не  впади!
такий  політ  думок  красивий
живи,  твори,  співай,  лети!  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=441121
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.08.2013

Хрещення

Пройшли  віки…  нові  «герої»...
Хрестити  їдуть  Україну-Русь...
І  у  броньованих  вагонах
Все  пруть  попи  до  нас  і  пруть.

Нагнали  стільки  охорони…
Сховалися  Іуди  від  людей…
Повиряджались  у  попони  –
У  рясах  –  місце  для  ідей.

Хрестителі…  на  бога  душу…
У  золоті  і  у  цепах…
І  їм  ми  вірить  мабуть  мусим…
Лампаси  ж  навіть  на  трусах!

Одне  завдання  і  наука:
Щоб  голови  дурні…
Кайдани  всім  надіть  на  руки
І  утопити  у  гівні.

Продати  землі,  вкрасти  душі  –
Така  у  них  «свята»  мета
Тож  лізуть  і  попи  й  чинуші
З  завданням  хрещення  чорта.

Не  вірю  жодному  їх  слову!
Все  сказане  –  одна  брехня!
І  божого  у  тих  промовах  –
Всього  що  жежель  наганя…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=440978
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.08.2013

За мотивами "Вот опять целуешь мои руки… АВТОР: НАДЕЖДА М. "

Я  уткнусь  лицом  в  босые  ноги...
Словно  прикоснусь  к  душе  твоей
И  конечно  запах  самогона...
Вася,  все!  Завязывай!  Не  пей.

Ну  а  Вася  в  тишине  квартиры  дышит..
Мирно  засыпает  под  окном.
Кажется  сегодня  похмелялся...  
Ландышем  иль  бархатным  цветком....
 

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=440650
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 31.07.2013

Козаку Валерію Васильовичу

Є  в  мене  друг  –
Людина  світла…
Величний,  благородний  дух…
Жадоба,  заздрість  –  не  прилипли.
Він  хоч  один,  
А  вартий  сотень  двух…

Дивуюсь  й  досі  його  знанням…
І  вдячний  за  його  поради.
Достатньо  посмішки,  вітання,
А  скільки  в  кожнім  слові  правди!

Така  енергія  і  сила,
І  мудрий  не  догматом  розум.
Хоч  доля  добре  поносила,
Спасибі  їй:  звела  нас  разом.

Були  ще  друзі…  кращі,  гірші,
Але  як  дякувать  кому…
За  те  що  я  почав  писати  вірші…
Теж  маю  уклонитися  йому.

Він  і  мисливець,  і  рибак,
Філософ,  академік  і  простак..
Він  друг  і  вчитель…

А  звуть  його  -  
Валерій  Васильович  Козак.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=440559
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.07.2013

Бомжі

Обач  дороги,  у  канаві,
Як  тільки  но  зійдуть  сніги,
Як  пролісок  до  сонця  виповзає
Вонюче  дике  плем΄я  –  це  бомжі.

Складна  у  кожного  з  них  доля,
Хто  й  як  собі  сюди  добрів
Кого  звели  сімейні  чвари,
А  хто  з  горілкою  доплів…

Най  не  від  доброго  життя  
Вони  зібрались  на  узбіччі
У  ямах,  у  землянках,  у  багні
Чи  бачили  їх  очі  ви  сумні?

А  ми  у  21  сторіччі…
Стрічаєм  майже  щогодини
В  Європі,  в  центрі,  у  столиці,  
У  серці  неньки-України…

Не  всі  дороги  йдуть  «до  бога»
Туди  найважчі  і  складні,  
Немає  вказівок  «до  Нього»,
А  більшість  сходяться  в  лайні…

Туди  ж  ведуть  дороги  Влади,
Байки  про  статки  і  діла…
Нема  в  них  совісті  і  ради,  -
Брехня  -  до  пекла  лиш  вела.

А  там  від  всіх  низький  уклін,
За  вклади,  пенсії,  зарплати,
Що  повставали  ми  «з  колін»,
Що  виганяють  вже  і  з  хати.

Бюджет,  податки,  -  все  для  них,
Щоб  ті  собаки  жирували,
Щоб  ми  були  усі  бомжі…
Свободу  й  землю  відібрали…

Без  прав,  законів  і  роботи
Здихали  б  мовчки  на  межі…
Бо  маса,  бидло  безсловесне
Ще  навіть  гірше  ніж  бомжі.

Таку  собі  торбину  з  дрантям…
Тягну  і  я,  я  -  чесний  бомж,
А  ви  вважаєтесь  панами?
Чи  дурять  вас  усіх?  Отож…

Що,  за  «панів»  голосували?
Чи  обирали  ви  оте…,
Щоб  діти  бо΄мжами  ставали…
Чого  ж  ви  люди  мовчите?

Дітей  рабами  ви  зробили,
То  не  політики  здуріли…
Ті  для  своїх  дітей  гребуть,  
А  вас  куди  вони  ведуть?

Моя  душа  кричить,  волає,
Усі  ми  з  вами  на  межі…,
Якщо  цю  владу  не  здолаєм,
То  ми  бомжі.  Усі  бомжі.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=440555
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 30.07.2013

Пародія "Живу один и думаю о многом " Kolya

 Живу  я  тем,  что  может  быть  когда-то
Пойму  себя  и  смысл  бытия.
Начну  расти  не  в  сторону  разврата,
А  в  сторону  любви,  ко  всем  и  вся.



Проживши  пів  життя  я  зрозумів:
який  я  ще  дурний...  бо  ще  й  не  жив!
візьму  у  свої  руки  я  лопату...
почну  закопувати  яму  для  розврату...
візьму  граблі,  що  десь  лежать:
щоб  не  забути  про  гріхи...  
враз  буду  наступать...

Гріхи  свої  згадаючи  старанно...
весь  час  дивуюсь:  як  я  ще  живу?
мабуть  господь  у  той  день  був  дуже  п"яний,
І  не  до  мене  най  було  йому...
Живу  один...
бо  то  моя  розплата...
росту  щодня  міліметрів  по  сім...
але  тепер  не  в  сторону  розврата
а  зовсім  в  іншу...  хай  вам  грець  усім!  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=440193
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.07.2013

Реквієм по смерті ( за мотивами Іванни Брильської)

Яка  це  мука:  жити  вічно...
пройшли  віки,  кохані,  друзі,
а  ти  дивись  на  це  болото,
або  як  дуб  стоїть  у  лузі...

Яке  це  щастя:  радість  смерті!
хай  прийдуть  роки,  діти  і  онуки...
звільни  їм  місце  на  планеті,
залиш  красу,  що  створять  твої  руки.

Залиш  їм  память  світлу,  щиру,
залиш  тепло,  науку,  мудрість...
щоб  жили  гідно  і  счасливо,
не  як  тупа,  багата  дурість....  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=439322
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.07.2013

Как переделать мужа… (пародія для НАДЕЖДА М. )

Заначку  мужа  обнаружа,
не  говорите  о  том  мужу...
Улыбка,  нежные  слова...
глядишь  -  заначки  "вже  нема"

Обнять,  внимательно  послушать,
потом  испортить  нервы  мужу.
Команда:  "Мне  в  глаза  смотреть!"
"Лежать!"  "Стоять!"  потом:  "Сидеть!"

Не  брак,  а  просто  охренеть!...

Не  стоит  зло  в  душе  держать...
Давай  команду:  "На  кровать!"  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=439321
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.07.2013

Оси і мухи

Зібрались  мухи  й  оси  
Нараду  учинить:
Кому  і  що  робити
Та  й  як  їм  далі  жить

Ми  маєм  гідно  жити!
Вся  Рада  аж  гуде,
Як  візьмемось  робити,  –
Усе  у  нас  буде.

Одне  важке  питання:
Хто  буде  це  робить?
При  цьому  як  гудіти?
І  хто  буде  ділить?

Ділити  краще  вміють  
заморські  таргани,
за  це  відповідальними  
у  нас  будуть  вони.

З  гудінням  значно  важче:
Бо  мухи  не  гудуть…
Тож  треба  їм  навчитися,  -
У  тім  глибинна  суть!

Залишилась  дрібниця,  -
Хто  ж  буде  працювать,
Як  осам  й  мухам  ніколи,
А  тарганам  нас...рать.

Критична  ситуація,  -
Такий  собі  гамбіт…
Розігрує  ця  братія,
Їх  совість  «не  свербить».

А  бджоли  тільки  дивляться
На  цей  Верховний  Цирк,
У  них  завдання  вижити,
В  душі  сердешний  крик:

Коли  ви  вже  наказитесь?
Коли  вже  нажретесь?
Ідіть  усі  ви  разом  геть!
Та  й  хай  Вам  буде  грець!

Якого  треба  дусту  вам?
Куди  його  налить?
Щоб  вас  усіх  і  дочиста!
А  нас  -  хай  бог  простить!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=439141
рубрика: Поезія, Байка
дата поступления 23.07.2013

Роксолани

Подивились  Роксолану,  -  подуріли  баби:
Натягнули  балахони  й  ходять,  як  ті  жаби…
Їсти  дітям  не  готують,  чоловікам  також,
За  гареми  голосують,  від’їдають  сраки…
Надивилися  дурні…,  а  клепки  не  мають:
По  коліна  у  лайні,  -  султанів  чекають.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=439139
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.07.2013

Проруха

яка  у  тебе  школа  -
такий  і  атестат...
батьки  і  виховання  -
такі  ж  сестра  чи  брат.

скажи  но  хто  твій  друг  
і  я  скажу  хто  ти...
як  роги  вже  ростуть  -
то  будуть  і  хвости.

якщо  то  замість  себе  
призначила  кроля...
кому  казать  що  треба  -
бо  вовк  це  ж  не  ягня.

от  сіла  вдало  бабця  -
і  сталася  проруха...
бо  видно:  за  косою  ...
ховали  довгі  вуха.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=438356
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 19.07.2013

Ти моя таїна і зневіра

Ти  моя  таїна  і  зневіра
У  прокляту  і  вічну  любов  …
Що  є  гірше  тієї  наруги?
Що  є  краще  відчути  це  знов…

Ти  породження  пекла  і  світла!
Із  тобою  радію  й  тужу,
Відрікаюсь  чаклунської  сили!
Відрікаюсь!  І  вірно  служу…

Як  у  прірву  вдивляюсь  у  тебе
І  стрибаю  у  неї  за  мить…
Відпусти!  Щоб  я  вмер  і  на  небі…
Подаруй  бути  поруч  ще  мить.

Розчиняюсь  в  тобі  наче  в  морі
У  тенетах  тугої  коси…
Ти  перлиною  станеш  морською…
Не  пізнаної  досі  краси.

Як  янтарна  сльоза  твої  очі…
Піднімають  цунамі  чуттів…
То  лечу  як  пір’їна  у  небо,
То  як  попіл,  що  тільки  згорів.

Ти  моя  таїна  і  зневіра
У  прокляту  і  вічну  любов  …
Відпусти!  Щоб  я  вмер  з  тої  туги…
Подаруй  оцю  мить…  знов  і  знов.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=438353
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.07.2013

Академікам і докторам від науки

Була  колись  у  нас  наука,
Закон  відкрив  –  і  доказав...
Тепер  не  так,  –  а  просто  мука…
Ти  там  підмив?    там  підлизав?…

Хто  всіх  «підмазав»  і  проліз…
Сидять,  як  боги  на  печі…
Примірюють  новенькі  німби..
На  тих  хто  знизу  плюючи..

Що  написали  ви  такого,
Щоб  вас  уклінно  величать?
Що  людям  з  вашого  «нового»…
І  всьому  світу  визнавать?…

Юристів,  адвокатів,  прокурорів..,
А  суду  чесного  нема….
Економістів  -    вже  як  гною,
Та  економіки  катма.  

Ми  не  горнемо  всіх  до  купи
Є  ще  наука  де-не-де
Але  скажіть,  у  цій  системі
Яке  сучасне  ККД  ?

А  про  НАУКУ  –  хоч  не  згадуй
Всім  розкажи,  –  одразу  вкрадуть,
Ну  а  не  хочеш  –  патентуй
І  все  одно…-  краще  не  згадуй.

То  вийде  що  з  тої  науки?
Десятикратний  урожай?
По  три  лопати  в  кожні  руки?…
Науку  ти  не  зачіпай!

Бо  в  нас  наука,  як  лизати…
Лизати  дупи  всіх  при  владі
Щоб  ті  могли  і  далі  красти,
і  всі  були  б  від  того  раді.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=437089
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.07.2013

БратИ

Одні  батьки  у  нас  із  вами,
Діди-прадІди  –  козаки.
Чого  ж,  коли  ми  на  майдані,
Свої  стискаєм  кулаки?

Земля,  пісні  і  рідна  мова,  
Усе  в  нас  спільне,  -  ми  одні.
Чому  тоді  весь  час  і  знову
Та  й  копирсаємось  в  г  --івні?

Чому?  На  теє  є  причина,
Бо  всі  сусіди,  як  родина:
Росія,  Польща,  Білорусь,  -  
Усі  свої,  -  не  помилюсь.

Литва,  Угорщина,  Болгари
У  мирі  жили  й  помагали…
Ворогували  не  народи,
Царі,  пани,  вожді-уроди.

Чого  ділити  нам  простим,
І  воювати  нам…  і  з  ким?
Чи  треба  нам  кудись  іти,
Як  тут  коріння  і  хрести?

Л    айно  оте,  що  нас  ганяє,
Ні  роду  й  племені  не  має.
А  в  нас  одна  є  Батьківщина.
З  сусідами  ми  теж  родина.

У  дружбі  треба  разом  жити,
На  Схід  і  Захід  не  ділити.
Схід-Захід  мають  бути  разом!
Не  клич,  не  грім,  не  просто  фраза.

Ми  разом  і  тоді  ми  сила,
Як  два  крила,  -  тоді  є  крила.
Не  чУбитися  між  собою,
А  покумекать  головою:

Хто  розкрадає  Україну?
В  борги  вганяє  всю  країну?
І  хто  цькує  на  брата  брата?
Кого  з  них  можна  обирати?

За  правду  треба  разом  йти,
Бо  ми  брати…
Рідні  брати.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=437088
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.07.2013

Із богом в серці… і до бога!

Держава  –  то  не  божий  дар…
Держава  –  це  така  машина:
Суди,  опрічники  і  цар,
Ще  безліч  різної  звірини…

Машина  має  відвезти,
Чи  може  поле  обробити…
А  не  під  себе  все  гребти
І  люд  знедолений  гнобити…

Чи  вам  потрібен  такий  віз,  
Який  тягти  замість  коня…
А  він  при  тому  без  коліс,
А  цей  ще  й  вами  поганя?  

Без  нього  –  ви  людина  вільна,
А  він  без  вас  –  купа  гівна;
Чому  ж  ви  рабськи,  добровільно
Тягнете  шиї  до  ярма?

Чи  має  таке  в  світі  стати:
Щоб  віз  людьми  міг  поганяти?
І  визначати:  куди  йти…
Куди  непотріб  цей  тягти…

Як  ти  людина  –  скинь  ярмо!
Сідай  на  воза  –  сам  їм  прав!
А  ні,  -  то  їж  оте  лай              но:
У  чому  жив…  то  тим  і  став.

Хто  розуміє  –  піднімись!
Стань  вільним!  Інша  є  дорога…
Не  продавайся,  не  клонись…
Із  богом  в  серці…  і  до  бога!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=436773
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 12.07.2013

Люби боже правду…

Коли  брешу  собі  і  людям  –
То  я  безсовісний  брехун…
Коли  краду  і  красти  буду  –
То  я  крадій  і  сучий  син.

Коли  я  маю  честь  і  совість  –
То  то  порядна  є  людина  …
Та  як  кладу  …чогось  на  томість,
То  я  негідник  і  скотина.

Коли  люблю  людей  і  правду,  -
Іду  до  них,
І  не  ховаюсь  за  паркани
Поки  не  здих.

Коли  душа  відкрита,  чиста  –
Такі  й  діла…
А  коли  злодій  і  насильник  –
За  те  й  хула.

Коли  люблю  я  Україну,  -
Я  їй  служу…
А  як  останняя  вражина…
То  в  Межигір’ї  і  сижу.

І  як  мене  б  не  малювали  –
Яким  я  був  таким  і  буду,
А  як  те  падло  ви  обрали  –
Терпіте  люди.

Якщо  з  рогами  -  то  козел!
І  скільки  зможу  –  стільки  вкраду…
А  як  обрали  –  ви  ОСЛИ!
Люби  боже  правду!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=436771
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 12.07.2013

З вовками жити… (байка)

Одного  разу  ми  з  дочкою
Присіли  мультик  подивитись
Там  Маша  з  довгою  косою
Учила  як  «З  вовками  жити…»
_________________________

Вовки  спокійно  в  лісі  жили,
Та  ось  останню  муху  з΄їли,
Бюджет  не  сходиться  ніяк…
З  реформами  один  голяк…

Сидять,  гадають.  Зголодніли,
Аж  Машу  на  галявині  уздріли…
Так  виник  план  у  бідних  сірих:
Що  треба  Машу  заманити,
І  взяти  у  Ведмедя  викуп.

Як  порішили  –  так  зробили
Її  бідненьку  посадили,
А  клишоногому  прислали  ультиматум:
«На  газ  готові  обміняти!»

Ведмідь  зрадів:  хоч  відпочину!
Та  гледіти  її  не  буду,
За  нею  бігать…не  по  чину
Подивимось,  що  далі  буде…

А  Маші  хочеться  гуляти
Вовків  почала  лікувати…
Уколи,  клізьми,  ложка  в  рот,
Залізла  у  медичну  фіру…
Вовкам  тим  бідним  не  до  жиру.

Ведмідь  собі  відпочиває,
А  двоє  сірих  ніч  не  сплять…
Вона  і  у  ві  сні  їх  доганяє  …
Бо  лікуватись  не  хотять.

Із  гальм  злетіла  наша  Маша
Вовки  тікати  ладні  геть,
Вже  торгуватись  до  ведмедя…
Мишко  сміється:  от  вам  грець!

Вовки  дрижать  ще  аж  до  піру
І  стережуть  медичну  фіру…
Поназїжалось  з  всього  світа…
Вовків  від  всього  цього  тіпа…


Торги  закінчились  далебі
Із  тим  прийшли  знов  до  Ведмедя.
Мишко  сміється:  що  вкусили?
Чи  є  ще  в  вас  і  далі  сили?
Побачили  і  Крим  і  Рим?
І  в  Лондон  зїздили  за  тим?

Вовки  свої  хвости  сховали
І  бочку  з  медом  притягли,
Коли  ту  Машу  віддавали
Та  якось  криво  усміхались…
Невже  позбудуться  вони…

А  Маша  радо  вередує:
Що  тої  бочки  мало  буде
І  що  вовкам  треба  віддячить…
Та  нові  «ліки»  їм  добуде.

Вовки,  почувши  ті  слова,
Світ  за  очі  хутчіш  чкурнули
Які  там  ж…  опа,  голова…
Про  болячки  свої  забули
______________________

І  що  цікавого  у  тім?
Дочка  сміється:  тато…  тато…
Не  важко  зовсім  здогадатись:

Що  там  же  Юля  має  бути,
Замість  Мишка  –  Володя  П….утін…

Я  тільки  потім  зрозумів:
Як  було  звати  тих  вовків.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=436473
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.07.2013

Тарасу Григоровичу

Розділили  Україну,  
травлять  між  собою,
Тебе,  батько,  згадують
в  мітинг  під  горою…
Гірш  за  панів  хазяйнують,  
-  ген  усе  продали.
Залишилась  рідна  мова,  
та  й  її  дістали…

За  кайдани  тепер  гроші…
Дурників  малюють,
На  дорогах  Катерини…
Стоять,  голосують.
Безбатченків  тепер  повно,  -
Роздаєм  по  світу…
Як  побачив  би  усе  ти,  -
Сам  би  з  відси  з’їхав.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=436471
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.07.2013

На хуторі, біля Диканьки

На  хуторі,  біля  Диканьки,
Стоїть  високая  верба,
Купає  в  річці  свої  віти
І  з  нею  шепчеться  вода…

Верба  питає:  чи  я  гарна?
Авжеж…  І  кращої  нема?
Нема,  -  хвилюєшся  ти  марно,
але  чому  така  сумна?

А  як  мені  не  сумувати…
Коли  на  цій  святій  землі
Та  хазяйнують  супостати
І  гудять  її  гірше  тлі?

Часи  жорстокі  наступили,
Не  знаєш  з  ким  і  воювать,
Коли  панки  усе  скупили…
А  всім  порядним  –  іздихать…

Вся  тая  тля  пролізла  в  Раду,
Жирує,  кичиться  майном…
Хто  тому  лиху  та  дасть  ради,
аж  козаки  пішли  давно.

Давно…  втомилася  чекати…
Чи  я  діжду  оту  годину,
Як  викинуть  весь  бруд  із  хати
І  посміхнеться  Україна.

Не  плач,  -  її  вода  втішає:
Багатсько  років  я  біжу,
Багато  бачила  і  знаю…
І  тобі  вербо,  розкажу:

У  всі  часи  свої  закони…
Та  будь  ти  змієм  чи  орлом,  -  
Скрізь  від  народження  до  скону…
Йде  боротьба  добра  зі  злом.

Без  боротьби  немає  руху…
У  тім  природи  мудра  суть,
Та  як  не  вбити  кляту  муху…
То  завтра  увесь  світ  засруть.

Зелені  гроші  налетіли,  
як  та  зелена  саранча,
І  людям  очі  засліпили.
Вони  не  бачать  вже  срача.

А  те  гівно  уже  по  шию…
Навшпиньки  всі  давно  стоять…
І  сім  мільйонів  вже  втонуло…
Ще  трошки  треба  підождать…

На  хуторі  біля  Диканьки  
стоїть  високая  верба
і  плаче  гіркими  сльозами:
невже  в  нас  розуму  нема?

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=435968
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 08.07.2013

Любов зла…

Любов  зла...(пародія  на  Доленько,  доля)

Лежала  і  лежала  б
Така  собі  цеглина,
Та  доля  підірвала  -  
Вона  і  полетіла...

Із  даху  до  землі
Політ  той  був  останнім
На  лавочці  в  дворі
Займалися  коханням...

О    доленько,    ти    доля!
Тепер  оте  кохання  
У    райському    садочку
До    самого    світання!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=435967
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 08.07.2013

На Донбасі такі ночі…

Дядя  Вітя  –  крутий  лоб…
Був  у  світі  перший  жлоб
Він  народу  обіцяв:
Давать  дулі  горобцям!

На  Донбасі  такі  ночі,
Що  до  с..раки  карі  очі…

Перший  Вітя  всім  бухтів:
Що  він  зловить  всіх  вовків…
Вийшло  що  з  того  откель?
Офігітєльний  бордель!

На  Донбасі  такі  ночі…
Що  до  с..раки  карі  очі…

Другий  –  перший  потаскун,
Сам  Азаров  в  нього  кум…
Та  йому  який  резон?
Хам  в  натурі,  -  фармазон…

На  Донбасі  такі  ночі…
Що  до  с..раки  карі  очі…

Отакі  хухри-мухри!
От,  діждалися  пори!
Що  із  цього  всього  буде?
В  Межигір’ї  халабуда!

На  Донбасі  такі  ночі…
Що  до  с..раки  карі  очі…
_______________
Вышел  в  степь  донецкую…
Парень  молодой……

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=434229
рубрика: Поезія, Сатира
дата поступления 29.06.2013

Зайве

Усе,  що  зайве  –  то  погано!
Слова,  робота,  люди,  речі.
Приходимо  до  цього  пізно-рано,
Коли  та  ноша  тягне  плечі.

Зайві  слова  –  велике  лихо,
Мо,  навіть  гірше,  ніж  дурна  робота.
Пронос  зі  слів  не  тільки  лізе  в  вуха…
Розумні  люди  кажуть:  чорнорота…

Щодо  людей,  -  то  як  то  лишні:
- Невже  бувають  зайві  люди?
- А  як  горілки  всього  пляшка,
На  десять  пик  –  мабуть  що  мало  буде…

Усе,  що  зайве,  навіть  гроші…
Підуть  не  в  пору…,  таке  трястя…  
- Ще  й  як  зароблені  не  чесно…,  -
То  точно  траплять  не  на  щастя…

А  влада?  То  іще  страшніше!
Страшніше  за  дурну  роботу  буде…
Бо  зайва  влада  –  зайва  ноша…
У  цьому  не  буває  чуда…

Хтось  скаже:  мало  –  значно  гірше!
Бо  мало  сили,  мало  духу,  мало  ріс…
Не  так  погано,  коли  мало  віршів…
І  значно  краще,  коли  мало  сліз.

Усе,  що  мало  –  спонукає,
Підштовхує  на  шлях  вперед,
А  як  багато,  -  не  пускає…
Затягує,  як  мух  у  мед…

Ніколи  не  бува  багато  щастя,
Погано,  коли  друзів  ми  втрачаєм,
Любові,  совісті  і  честі,
А  мудрості,  -  весь  час  не  вистачає…

Замисліться,  будь  ласка,  над  оцим…
Я  от  міркую…  -  вам  і  розповім.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=434228
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.06.2013

Заповіт Віктора Федоровича

Як  умру,  то  поховайте
Мене  на  Донбасі,
Закопайте  в  териконі,
В  президентській  рясі.

А  Кравчук,  і  Ющ,  і  Кучма
Най  лежали  б  поруч…
Щоб  народ  запам’ятав  їх  –
Була  така  сволоч….

Крали  нелюди  безбожно,
Крали,  продавали,
Стільки  людей  загубили,  -
Совісти  не  мали.

Люба  ненько  -  Україно,
Прокинься,  благаю!
Не  ведися  на  посули
Ринкового  раю.

Не  клонися  до  Росії,
Не  лізь  у  Європу  –
Ніде΄  тебе  не  чекають,  -  
Всюди  буде  ж……опа…

Не  слухай  підбріхачів,  -
Їх  усіх  купили,
На  граблі΄  не  наступай,
На  встромлені  вили…

Усе  горе,  усі  біди
Від  брехні  та  дурнів,
Не  кивайте  на  сусідів…
Наче  б  там  все  дурно.

Свою  совість,  свої  мізки,
Свої  руки  майте,
Любіть  серцем  Україну,
Своє  поважайте!

А  такого  ще,  як  я,
Другого  не  треба,
Хоч  терпіння  у  народу…
Більше  ніж  до  неба.

Поховайте,  пам’ятайте:  
Був  для  вас  в  науку,
Не  журіться  за  такую…
Продажную    (с)  у(р)ку

Поховайте,  та  вставайте:
Кайдани  порвіте!
Від  вражої,  злої  крові,  -  
Землю  бережіте!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=434135
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 28.06.2013

Донбас – гоу хоум!

Країну  обікрали,
Бюджет  розгребли
Кредитів  набрали
Котят  «розвели»

Не  скажеш  нічого  –  
Як  відповідь  кворум:
Донбас  –  гоу  хоум!  
Донбас  –  гоу  хоум!

У  них  добрий  досвід  
Крутих  девяностих
За  ними  стоїть  кримінал.
Проффесор  по  ходкам,
Проффесор  по  мові
Усіх  нас  отак  вже  дістав!

Терпіння  людське  
Уже  кінчиться  скоро:
Донбас  –  гоу  хоум!  
Донбас  –  гоу  хоум!

Реформи  дістали!  
Покращення  зараз!
Куди  ще  нам  грішним  тікать?
Одних  посадили,  а  інших  купили…
Донецьким  закони  –  нас-рать!

Одне  в  Україні  для  всіх  тепер  горе:
Донбас  –  гоу  хоум!  
Донбас  –  гоу  хоум!

Навіщо  терпіти  і  чого  чекати?
Що  совість  прокинеться  в  них?
Тепер  лиш  на  себе  ми  мусим  кивати…
Як  знову  залишим  отих…

Тож  скажемо  браття  
Одним  дружнім  хором:
Донбас  –  гоу  хоум!  
Донбас  –  гоу  хоум!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=434134
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.06.2013

За грати!

Нам  дуже  хочеться  заграти
Щасливу  пісню  для  людей,
Але  спочатку  треба  стати
Під  прапори  нових  ідей.

Із  владою  не  мусим  загравати,
І  гнути  на  трикляту  спину,
Пліч  о  пліч  разом  треба  стати,
Щоб  вборонити  Україну.

Схід  –  Захід  мають  бути  разом!
Хоч  влада  намагається  розбрату,
Але  ми  є  одним  єдиним  цілим!
А  для  проклятої  є  грати!

Не  можна  красти  і  народне  брати!
Та  злодії  не  спиняться  гребти,
То  ж  треба  разом  їх  зібрати…
Бандитів  тих  за  грати  упекти!

Не  можна  кинути  й  піти…
Доріг  в  чужині  нам  шукати,
Бо  тут  коріння  і  хрести,
Тут  Батьківщина  -  наша  мати.

Не  можна  від  своїх  зректись,
Душею,  честю  торгувати,
Бо  ж  як  ти  совість  продаси,  -
Одна  дорога  лиш  за  грати!

По  духу  й  совісті  –  брати,
Слід  би  у  всьому  помагати,
Росії  й  Україні  разом  йти…
Не  тицять  дулі  і  не  гнути  мати…

У  нас  і  в  них  повно  жидів…
Які  залізли  у  ту  владу
Тому  вони  й  цькують  братів…
Якого  ж  тут  чекати  ладу?

Ти  розділяй  і  владарюй,-
Стратегію  цю  мусим  знати!
Тож  треба  отаких  вождів,  -
За  грати!

Права  Свобода  щодо  них,
І  хай  пробачать  демократи,
Якщо  не  можна  розстрілять,
То  в  клітку  всіх  козлів!За  грати!

Бояться  недоторканість  знімать
І  від  корита  рила  відривати…
Та  скоро  вже  народ  їм  скаже:  Зась!
Наїлися?  Тепер  пани:  За  грати!

Гей,  юність  України,  піднімись!
Від  тих…  нам  нічого  чекати…
Розчисти  шлях  собі  в  майбутнє,
Щоб  діти  і  онуки  могли  грати.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=433629
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 26.06.2013

Пам’ятник великій зраді

ПАМ'ЯТНИК  ВЕЛИКІЙ  ЗРАДІ

Це  пам’ятник  великій  зраді:
Того,  який  усіх  учив…
Його  носить  на  шиї  раді,
Не  забиваючи  голів.

До  церкви  ходять,  до  попів,  -
Вони  ж  розумні  –  все  розкажуть:
Що  і  кому,  чого  велів…
За  гроші  від  гріхів  «відмажуть».

Іди  спокійно,  гріши  далі…
Він  все  спокутував  за  всіх…
Тож,  навіть  придорожні  кралі,
Стоять  невинні,  -  чи  не  сміх?

Невже  то  гріх,  як  тілом  торгувати  -
Така  робота  -  трудівниці!
За  те  їх  може  поважати,
І  цілувати  у  сідниці?

Цепи,  хрести  поначіпляли
І  пруть  до  церкви  за  прощенням  -
Людей,  Христа  сто  раз  продали
І  гроші  поховали  по  кишеням!

У  владу  лізти  усі  раді,
Або  ще  краще,  як  у  Раді…
І  що  з  бюджету  нагребти,
А  пам’ятник  великій  зраді  
З  дитинства  на  собі  нести.
_____________________

Дбайливо  рабське  в  нас  плекали…
Бунтарське,  справжнє  –  випікали…
Козацьке  –  геть  з  усіх  голів!
Мовляв,  Господь  це  так  велів…

Брехня!  Кажу  це  не  до  Бога…
Бо  Він  в  мені,  хоч  я  не  Він:
Нема  ганьби  в  цім  на  святого,  -
Раз  це  пишу  –  його  вимога  -
Я  крик  його,  набатний  дзвін:

Рабів  з  нас  роблять  кому  треба  -
Рабами  легко  заправляти:
Ви  тут  робіть  на  нас,  а  небо…  
А  небо  буде  вас  чекати  ...

Дурні,  безвольні  Богу  треба?
Такі  потрібні  тільки  тут…
І  рабська  психологія  –  ганебна,
Породження  бездарності  і  пут.

Якщо  людей  боги  робили  з  себе,
То  не  тупі  ми  з  вами,  не  раби,  -
І  тільки  мудрості  у  них  просити  треба,
А  не  терпіння,  долі  чи  журби.

Терпіти  мусимо?  А  що  терпіти?
Брехню,  крадіїв,  підлу  зраду?
Але  якщо  ми  божі  діти,  -
Одне  мірило  –  божа  правда!

Ісус  волік  хреста,  як  символ  віри?
Плекати  волю  праведних  учив
Оту  науку  написав  він  кров’ю:
Його  наука  є:  народий  гнів!

Зніміть  розп’яття  і  залиште  хрест,  -
Побачите  одраз:  яка  різниця  -
Тепер  ви  за  незломлений  протест,
Тепер  і  ви  нескорена  фортеця!

Бо  то  не  хрест,  а  меч  і  правда  щира,
Розп’яття  –  пам’ятник  великій  зраді,
Покірність  церкві,  грошам,  владі…
Несправедливість  цього  миру!

Хрестами  відмічали  подвиг  –
Не  розп’яттям!
Розп’яття  –  то  великий  гріх!
Яка  падлюка  підмінила  ці  поняття…
Бо  хрест  є  непокора  й  оберіг.

У  кожну  мить  ми  маєм  обирати:
То  Хрест  –  святий,  чи  нам  його  розп’яти?

Як  гріємо  на  тілі  десь  у  себе,
Теплом  ми  голосуєм  за  того:
Розпнути  нам  його…а  чи  не  треба  -
Така  дрібниця  -  тільки  і  всього!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=433628
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.06.2013

Любов – це…

Любов  –  це  мрія,  якщо  мрію  маєш
Любов  –  це  час,  коли,  як  птах,  літаєш
Любов  -  це  щастя,  якщо  щастя  це  цінити
Любов  –  це  те,  чим  варто  жити.

Любов  –  енергія,  що  душу  гріє
Любов  –  лікує,  як  душа  хворіє,
Любов  –жива,  вона,  неначе  квітка  -    
Нажаль  цвіте  достатньо  рідко,

Любов  –  вода,  що  є  життя,  
Бо  живить  світ  і  почуття,
Любов  –  це  все,  що  дійсно  маєш,  
Безцінний  дар  -  якщо  бажаєш.

Лише  вона  на  всіх  знаменах,  
Без  неї  -  геть  усе  даремно.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=433175
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.06.2013

Зоре моя вечірнія

Зоре  моя  вечірнія,
Зійди  над  горою…
Поговоримо  тихесенько
В  неволі  з  тобою…

Розкажу  як  там  у  Раді
Жидівня  волає,
А  люд  бідний  і  безправний
Правдоньки  чекає…  

Розкажу  як  Президенти
Про  гроші  печуться,
А  народ  свій  обкрадають,  -  
Тільки  сльози  ллються…

Розкажу  як  всяка  нечисть
На  Вкраїну  преться,
Ніхто  її  не  боронить,  -
Чорний  ворон  в’ється...  

Зоре  моя  вечірнія,
Як  підеш  до  бога…
Розкажи  там  усю  правду,  -
Най  він  допоможе…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=433173
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.06.2013

Війна і мир

Коли  свистять  навколо  кулі,
Снаряди  рвуться  навкруги,  -
Все  в  світі  просто  й  зрозуміло:
Отут  –  свої,  там  –  вороги.

На  роздуми  немає  часу,
Затримав  подих,  не  дрижи,
Пильніше  цілься,  бий  точніше,
Як  скарб  набої  бережи!

Товариша  вогнем  прикриєш,
А  він  тобі:  спасибі,  брат!
Усе  тут  чесно,  зрозуміло,
А  без  війни  –  один  розбрат.

Політики  розмалювали
Усіх  в  «партійні»  кольори,
І  ті,  що  разом  воювали,
Тепер  виходить  «вороги».

Брати,  що  разом  хліб  ділили,
Цигарку,  воду  і  вогонь
Ідуть  у  бій  за  тих  дебілів,
Яких  і  в  хлів  –  боже  боронь.

В  міліцію  дітей  віддали,  -
Вони  між  ними  і  стоять,
Ховають  очі  під  шоломи,
Наказ:  батьків  киями  гнать.

Чи  є  у  тому  всьому  розум?
Чи  приворотна  то  вода,
Коли  стають  свої  на  брата,
За  олігарха  чи  жида?

В  страшну  війну  -  сім  міліонів,
І  зараз  стільки  ж,  без  війни…
Вкажи  нам  ненько-Україно:
То  де  свої,  де  вороги?  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=432531
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.06.2013

Брехня

Брехня  іде,  брехнею  поганяє…
Чи  то  в  політиці,  чи  то  на  ринку…
Удосконалює  своє  мистецтво,  -
І  привід  є  на  все  хороший:
Бо  психологія  така  у  грошей!..

У  золота  немає  честі,
І  запаху  нема  у  папірців,
У  срібла  з  цим  усім  теж  справи  кепські…
Сам  Маркс,  так,  бачите,  звелів.

Немає  серед  них  і  ладу…
Проте  для  тих  хто  зараз  зверху,  -
Давно  вже  мають  вищу  владу…
І  досить,  знаєте,  відверто.

На  них  вже  молиться  пів  світу,
І  служить  їм  смиренно,  вірно…
Забули  сутність  заповіту…
Продали  все:
І  честь,  і  Батьківщину.

Як  би  вони  не  називались…
Начхать  на  титули,  чини…
Бо  як  продались,  то  продались…
Іуди  ріднії  сини!

Пусті  слова  для  них:  свобода,  братство…
Пішли  вони…
В  грошове  рабство.
З  усердям  і  без  церемоній,
Служитимуть  тепер  Момоні.

Своїх  дітей  в  вогонь  кладуть…
І  Вас,  не  сумнівайтесь,  продадуть.  

Багато  бачив  я  тупих,  цинічних  рож…
І  в  телевізорі,  отож…

Крім  чорних  проповідників-уродів,
Дибільних  мерів,  президентів  будь  здоров…
Закінчувать  перелік  годі…
З’явився  ще  й  «психолог»…
Балашов…

Одна  у  нього  проповідь  для  всіх,  -  
Що  гроші  заробляти,  -  то  не  гріх.

Тож  годі  навіть  що  й  казати…
Кому  і  чим  їх  заробляти…

Одна  всього  існує  тема:
Великі  гроші  –  не  проблема,
Дать  волю  грошам  на  кінець,  –
Його  завдання…  
Іншим  всім...  Капець.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=432530
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.06.2013

Суспільство має власні інтереси…

Всі  товстосуми  гріють  «поляреси»,
І  думи  їх:  собі,  собі,  собі…
Які  у  них  ще  будуть  інтереси?
Раз  маєш  змогу,  -  то  хутчіш  греби!

Держава…
має  владу  і  кордони;
Що  у  держави  в  голові:
Як  скористати  усю  владу
І  втримати  підлеглих….,  як  рабів.

Вона,  як  феодал  збира  податки…
Тримає  свої  гроші  при  собі,
Чиновники  в  ній  колядують  власні  статки
І  тішаться  на  людському  горбі.

Суспільство…
Як  мурахи  в  купі,
Або,  як  бджоли  в  вулику  собі…
Суспільство  має  власні  інтереси…
Держава  захищає  лиш  свої!

Які  то  є  суспільні  інтереси,
І  хто  їх  має  захищать,
Якого  мати  нам  прогресу,
Ким  наші  діти  зможуть  стать?  

В  якому  вулику:  усе  для  трутнів?
…А  з  ким  іще  банкірів  порівнять?
Яке  будуємо  суспільство?
Коли  його  усі  пройдисвіти  гноблять…    

Релігія…  
це  віра…,  а  у  кого?
Що  всі  гріхи  спокутував  Один?
Чи  що  у  Влади  стане  глузду:
Не  красти  й  не  ховатися  за  тин….

Навіщо  бог,  коли  його  всі  гудять,
Навіщо  слава…слава  крадія…
Чи  подуріли  вже  так  люди…
Чи  то  засцяв  їм  очі  сам  Ілля?

Навіщо  вуха,  як  ніхто  не  чує…
А  очі  вам  навіщо,  голова…
Коли  вкруги  вся  влада  бенкетує,
А  вами,  як  рабами,  поганя?

Попи  вам  скажуть  –  підставляти  щоки..
А  ви  і  раді…Господи  прости!
Вклонімося  безбожній  владі…
І  в  решті:  поцілуємо  хрести!

Тарасе!  Батьку!  Маю  ще  надію…
Бо  як  на  незалежність  відпустив…
Що  голови  дурних  тих  гречкосіїв,
Ще  не  такі  затуркані  й  пусті.

Що  зможуть  собі  ради  дати,
Згадають  про  козацьку  честь,
Не  дупи  ті  падлючії  лизати…
А  наш  народ  їм  скаже:
ГОДІ!  ГЕТЬ!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=432176
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.06.2013

Кум і кума

Співали  жаби  на  болоті,
Що  в  світі  ліпшого  нема,
Що  краще  робить  на  роботі…
Одні  –  що  кум,  а  інші  –  що  кума!

Болото  розділилось  навпіл:
Тепер  є  ліва  й  права  сторона,
І  сиплячи  на  носа  попіл,
Одні  волають  «кум»,  а  ті  «кума»  !

І  ті  і  ті  збирають  усі  сили,
Така  собі  парламентська  війна…
Вони  й  лоби  усі  вже  поголили:
Одні  що  кращий  кум,  інші  –  кума.

Аж  вдарив  грім!  
Бо  луснуло  терпіння!
Ударив  раз,  удруге…  тричі…
За  обрій  покотилася  луна…
І  вщухли  депутатські  жабокричі.

Набридли  всі…  і  кум  і  та  кума!  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=432169
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.06.2013

Дитяча пісенька…

Грала  собі  Юленька  з  лялькою  в  піску
Мама  подарила  їй  іграшку  таку…
Хлопчик  Вітя  бачив  це  і  сказав:  Мадам,  
Дай  мені  погратися…  потім  я  віддам…

Ой  ти  Вітя,  Вітінька
Я  тобі  не  дам…
В  тебе  штани  дранії
Да  і  сам  ти  хам.

Грає  в  школі  Юлечка  з  подругами  в  м΄яч  
Ба  яка  ти  кралечка,  ти  мене  пробач…
Дай  нам  свого  м΄ячика  –  буде  нам  футбол.
Дай  же  ми  пограємось  –  вам  забємо  гол.

Ой  ти  Вітя,  Вітінька
Я  тобі  не  дам…
Руки  в  тебе  ростуть  з  жопи,
Да  і  сам  ти  хам.

Ось  повиростали  вже…  ігри  не  такі…
У  Вітюші  чешуться    ще  і  кулаки..
Він  уже  не  просить,  а  знімає  сам,
Потім  ще  й  чіпляється  до  різних  мадам.
Двічі  вже  відсидів  він…  Вийшов  і  здурів
Юлю  з  апельсинами  в  місті  ба  зустрів.
Ах  ти  моя  Юлечко,  який  в  тебе  джус,
Дай  мені  попробувать,  бо  тепер  я  туз!

 Ой  ти  Вітя,  Вітінька
Я  тобі  не  дам…
Апельсин  наколотий
Ти  ж  все  той  же  хам.

Юля  дівка  видная  –  писана  краса,
Можна  їй  позаздрити  –  скручена  коса.
Вітя  як  уздрів  це  –  дихать  перестав,
Як  яйцем  підкошений  –  зразу  ж  і  упав.
Став  він  нашу  Юлечку  жалібно  просить:
Дай  же  мені  косу  ту  трішки  поносить…

Ой  ти  Вітя,  Вітінька
Я  тобі  не  дам…
Коси  тобі  не  хватало?…
Ти  ж  все  той  же  хам.

Розлютився  Вітечка,  розлютився  вщент,
Я  уже  проффесор,  я  вже  президент!
Я  тобі  згадаю  газову  трубу,
Та    ще  й  того  Пашу  і  ту  ЄСУ.
Та  ти  ж  мене  зрадила  з  Путіним  в  Москві!
Посидиш  ти  кралечка  в  Харківській  тюрмі!

Ой  ти  Вітя,  Вітінька
Я  тобі  не  дам…
Ти  хоча  і  президент…
А  все  той  же  хам.

Як  воно  закінчиться  і  сам  бог  не  зна,
Сидить  бідна  Юлечка  у  тюрмі  одна…
Пройшло  ціле  літечко,  отака  напасть..
Але  тому  Вітечку…  все  одно  не  дасть.

Ой  ти  Вітя,  Вітінька
Ти  ж  все  той  же  хам.
Дай  но  тільки  вийду  я,
По  рогам  так    дам…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=432062
рубрика: Поезія, Панегірик
дата поступления 17.06.2013

Зевс напивається не часто….

Зевс  напивається  не  часто….
Але  як  дасть,  –  сідає  грати  в  карти:
Гримлять  громи  тоді  горішні
Ще  й  дощ  пелющить,  як  із  кварти.

Рогатий  зазвичай  мухлює,  –
Краде  тузи  собі  з  колоди,
А  як  всевишній  «уполює»  -
Тіка  в  яри  через  городи...

Ну  Зевсу  бігать  не  «по  чину»,
Тож  як  «загне»…  то  вже  «загне»!
І  блискавкою…  ту  скотину
По  сраці  смачно  потягне:

Ах  ти  падлюко,  ***  сину,
Я  припечу  тобі  хвоста!
Ти  бач,  безсовісна  тварина,
Яка  нечиста  сволота!

Ганя,  допоки  поросяче  рило,
Уже  не  в  змозі  і  повзти…
Та  так,  щоб  більше  не  кортіло…
Показувать  кому  хвости.

А  потім  -  небо  чисте  й  синє…
Неначе  той  і  не  волав…
Хто  б  зараз  в  ненці  -  Україні…
Так  наших  всіх  чортів  нагнав!    

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=432059
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.06.2013

Моя молитва

Молю  тебе,  мій  милий  Боже,
Бо  як  не  ти,  -  хто  допоможе…
Не  раб  твій,  а  твоє  дитя…
Вкажи  дорогу  до  пуття.
Ти  знаєш  думи  всі  мої,
І  мрії,  -  сам  їх  дав  мені…
Як  батька  я  тебе  питаю,
Бо  всі  дороги  добре  знаєш,
Все  бачиш  зверху,  –  підкажи:

Як  обійти  життєві  пастки,
Політиків  і  брехунів,
Не  хочу  дурно  і  пропасти…
Серед  тупих  пустих  голів.
Щось  хочу  путнєє  робити,
Най  не  як  трутень  животіти.
Не  хочу  заздрості  й  жадоби,
Позбав  від  всякої  хвороби,  -
В  твоїх  руках  моє  буття…
Немає  в  часі  вороття.

Я  славлю  ПРАВ,
Живу  у  ЯВ,
Навчання  з  Тори  вже  покинув  -
До  Тебе  я  душею  лину,
До  світла  тягнуться  думки,
А  шлях  до  ПРАВди  –  НАВ-прошки.

Допоможи,  якщо  у  змозі,
Пасток  багато  на  дорозі
Отой  лукавий  накопав,
Грошами  їх  замаскував.

До  влади  він  поставив  слуг  -
Таких  же  як  і  сам  –  хапуг.
У  душі  забивають  рабство
І  пропагують  тільки  …лядство.

Прости  нас,  Боже,  не  змарнуй,
Своє  тепло  нам  подаруй,
Настав  уже  прозріння  час,
Будь  з  нами  і  молись  за  нас.
Візьми  за  руку  і  веди,
Напасті  "Злого",  –  відведи,
І  розуму  відкрий  нам  далечінь…
У  мене  все.  Бувай.  
Амінь.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=431377
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.06.2013

Моїй тещі

А  чи  могла  ти  буть  нормальною  людиною?
Ну  не  в  хліву  ж  родили,  не  скотиною…
На  жінку  здалеку  похожа…
Хоч  як  зблизька:  то  ну  і  рожа!

Та  й  рожа  б  рожа…    інше  -  с..р..а..к..а!
Рот  не  закриєш,  -  він  патяка…
Таку  «пургу»  весь  час  «несе»,
Щоб  записать…  було  б  ессе.

Таке  ессе  собі  в  два  томи,
Бо  перший  –  довідка  з  дурдому…

Де  ти  ховалась  до  весілля?
Най  то  звичайне  божевілля…
Де  той  чопок,  що  був  у  роті?
Куди  дивились  мої  очі?

Збираючись  до  шлюбу  «любі  друзі»,
Благаю,  заклинаю  і  молю:
Ніколи  не  дивись  на  наречену…
Дивись  на  тещу,  –  скоро  МАТЬ  ТВОЮ!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=431373
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 14.06.2013