| Сторінки (2/159): | « | 1 2 | » |
Глава 3.
Моє кохання – ночі сповідання.
Тобі відкрив я потаємні сни...
Прощай! Вже наближається світання...
Благаю, зорі тільки не гаси!
Лиши фрагменти сяйного бажання
У гранулах розбитої весни.
Згадаю їх я запахами травня,
Що квітами барвистими зросли.
Я не розкрию пам'яті секрети,
І наші таємниці кануть в лід,
Запам'ятають нас лише комети,
Прямуючи в незвіданий політ.
Залишаться сонети наостанок.
І ніжності ранкової серпанок.
Глава 2.
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=785374
© Володимир Верста
Дата написання: 01.04.18
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=785530
рубрика: Поезія, Сонет, канцон, рондо
дата поступления 01.04.2018
Глава 2.
В полоні мрій сплелися силуети,
Рясним вогнем кружляють уві сні.
Цю пристрасть не опишуть і сонети.
Дві тіні, наче в морі кораблі,
Дрейфують в ураганному сюжеті
Між хвилями жаги, де ясні дні
Змінили ночі. Похоті тенета
Все тягнуть душу до її брехні...
Заплутаний в нитках я ляльковода,
У чарах невимовної краси.
П'ю з келиха її, мов насолоду,
Ковтаючи краплинкою роси...
Моє кохання – ночі сповідання.
Прощай! Вже наближається світання...
Глава 1.
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=785109
© Володимир Верста
Дата написання: 31.03.18
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=785374
рубрика: Поезія, Сонет, канцон, рондо
дата поступления 31.03.2018
Глава 1.
Спокусою вбиваючи свідомість,
Захоплюєш у прірву почуттів,
Між тернами втрачаю я рухомість...
О королево марева і снів,
Твоя омана – це блаженна повість,
Написана краплинами дощів,
Немов ефірна, хмарна загадковість,
Що огортає темряву душі...
Звільни всі насолоди запізнілі!
Мінливі та замовчані гріхи.
І ці слова мої такі несмілі
Торкаються багряної щоки...
В полоні мрій сплелися силуети...
Цю пристрасть не опишуть і сонети...
© Володимир Верста
Дата написання: 29.03.18
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=785109
рубрика: Поезія, Сонет, канцон, рондо
дата поступления 29.03.2018
Між темних вод імлистих океанів
Шляхами зір і місяця вогню
Заплутаний в мереживі туманів
Стрясає хвилі човен, мов ріллю.
Шукаючи дива між ураганів,
Кружляє, забуває метушню
Земної безкінечності романів,
Написану зірками маячню.
Знайти дорогу, встелену лугами,
Там рифи сяють, наче акварель.
Так ідеально склали оригамі
Боги чарівних, неземних осель,
Цю цитадель, захоплену вітрами...
...Тримає курс, пливучи корабель.
Ultima Thule (з лат. — «дуже далека Фула», «крайня Туле») — «дуже далеко», «край світу» чи «крайня межа», «ціль устремлінь».
© Володимир Верста
Дата написання: 15.03.18
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782434
рубрика: Поезія, Сонет, канцон, рондо
дата поступления 15.03.2018
[quote]Епіграф:
Комедія, яку представляє Талія, не викликає сміх і не дозволяє забутися.
Комедія – це Школа Життя і ми всі без винятку граємо свої ролі і отримуємо цінні уроки. Ми повинні глянути на себе зі сторони, щоби в кінці кінців посміятися над нашими помилками й пожалкувати про їхню незліченну кількість. Щоби потім на наших обличчях почали з'являтись іронічні гримаси, які будуть означати те, що ми себе в них побачили. І тоді ми пізнаємо ціну комедії та усмішки.
[/quote]
Виблискують софіти, а на сцені
Дві маски, а під ними таїна.
Лягає на обличчя ніжна темінь,
Захована від світу сторона...
Під оплески вирує кров у вені,
Вистава починається сумна...
Хто цей актор? Кричу у всі легені:
«Не повертайся!» ...І лише вона
Стоїть у масці, не відводить погляд...
Продовжується п'єса вічна ця,
І ось я опиняюся з ним поряд,
На відстані не бачачи лиця.
Ні! Я – не він! Це тільки давній спогад,
Що хоче повернутись до кінця...
Та́лія — представниця комедії в елліністичному каноні муз.
© Володимир Верста
Дата написання: 04.03.18
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780230
рубрика: Поезія, Сонет, канцон, рондо
дата поступления 04.03.2018
Співають оди днів забутих вірно
Сирени, що у моря берегів.
Нашіптують сонети мелодійно
Твої уста, торкаючись вітрів.
Моя богине, я вклонюсь покірно,
Нехай лунає одинокий спів
Мого тобі присвяченого гімну,
Буяють ноти запашних садів.
Заквітчані луги – кохання цноти,
Троянди зацвітають водночас.
З тобою залишаємося доти,
Допоки в серці мій вогонь не згас.
А поки зі стрілою ми Ерота
Закохані шукаємо Парнас...
Полігі́мнія — одна з дев'яти муз, винахідниця ліри, муза пантоміми та гімнів.
Е́рос, також Еро́т — давньогрецький бог кохання.
© Володимир Верста
Дата написання: 02.03.18
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=779915
рубрика: Поезія, Сонет, канцон, рондо
дата поступления 02.03.2018
Мовчи! Ні слова! Я прошу, не треба!
Нехай говорить танець, я і ти
Кружляємо в сонеті аж до неба.
Яскравим сяйвом шлях мій освіти.
В саду плодами зацвітають стебла
У піруеті, ніби серпантин,
Збираємо суцвіття бога Феба
І творимо божественний мотив.
О як лунають ці чарівні струни
Твоєї ліри, кличуть у танок.
І я малюю в мерехтінні руни,
Що тягнуться у тисячі стежок.
Моя богине, буду завжди юним,
Прийми від мене осяйний вінок.
Терпсіхора — дочка Зевса й Мнемосіни, за одним із міфів, мати сирен; муза танців і хорового співу.
Аполло́н, Феб — один із олімпійських богів, покровитель музики, віщування і лікування, поводир хору муз.
© Володимир Верста
Дата написання: 28.02.18
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=779534
рубрика: Поезія, Сонет, канцон, рондо
дата поступления 28.02.2018
Яскраво загоряються комети,
А зорі гаснуть проблисками днів.
До мене прилітаєш у сонети,
Лишаючи Парнас і всіх богів.
Я збережу закохані секрети
І не розкрию павутину слів.
Моя богине, подаруй сюжети,
Незвіданих, загублених світів.
Твої слова спускаються зірками,
Збираю їх я, мов розталий сніг.
Загубляться вони поміж віками?
Чи пролунають у чиємусь сні?
Не знати! Відправляються струмками
Шукати береги морів в пітьмі...
Уранія — в грецькій міфології, одна з дев'яти олімпійських муз, муза астрономії.
© Володимир Верста
Дата написання: 27.02.18
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=779390
рубрика: Поезія, Сонет, канцон, рондо
дата поступления 27.02.2018
Твоя краса нетлінна, мов рубіни,
Являє сяйво в келиху вина.
О розкажи за вогнищем каміна
Про таємниці, що ніхто не знав!
Повідай же про подвиги Афіни!
І як Орфея плакала струна.
Моя богине, що це за руїни,
Котрі сховала в морі глибина?
Розкрий секрети простору і часу,
Дай глянути божественний сувій,
Де олімпійці заховали чашу
Міфічної амброзії напій.
Я замикаю у темницю нашу,
Всі таїни покриє сніговій.
Кліо́ — одна з дев'яти муз, покровителька історії.
© Володимир Верста
Дата написання: 26.02.18
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=779200
рубрика: Поезія, Сонет, канцон, рондо
дата поступления 26.02.2018
***
Танцюють зорі місячну сонату.
Кружляє сніг і сипле звідусіль.
П'янію від твого я аромату,
На цьому маскараді від усіх –
Ти краща, королева і богиня,
Навіяних вітрів солодкий бриз,
Твоя краса – божественне творіння –
Врізається у серце, ніби спис.
Віддайся ти мені у цьому танці!
В мелодії звучать серцебиття.
О хто ти – незнайомко, що у масці?
Зачарувала вальсом почуття.
Останні ноти, опадають маски.
Вона зникає в мерехтінні свіч.
Це сон? Чи це історія із казки?
Я завжди пам'ятатиму цю ніч...
***
Тремтить душа у вирі маскараду,
Болюче-вільна, дика і палка.
Що віднайде – чи жертву чи розраду
У вимірі фантазій і блукань?
Тебе зустріла в образі жагучім,
Глибоку ніч осяяв ти вогнем,
Та ніжний смуток виказали очі.
Під маскою душа ховала щем.
У вальсі захопила нас безодня
Бажань і мрій, помножених на ніч.
Хай будемо разом ми лиш сьогодні,
Закохані, не бачивши облич.
Хвилини танцю пролетіли миттю,
Та раптом маски скинули усі.
Розтала я в пітьмі та оксамиті.
Прощай! Я – муза. Повернусь у сні…
Друга частина:
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804954
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=777407
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.02.2018
Емоції в кредит, ростуть проценти.
«В кредитках почуття на все життя», –
Говорять, розставляючи акценти
Ломбарди, що купляють відчуття.
Уся любов оцінюється в центи,
Та з кожним днем згасає все биття
У грудях, відчуваючи фрагменти,
Що сиплються, немов брудне сміття.
Під аркою стального монумента
Любов присіла, плаче в самоті
І згадує палкі колись моменти –
Літала над людьми у висоті,
А зараз залишились постаменти,
Що сяють по містах у темноті.
© Володимир Верста
Дата написання: 28.01.18
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=773783
рубрика: Поезія, Сонет, канцон, рондо
дата поступления 28.01.2018
Засніжені серця спасіння просять...
У осені хоч трішечки тепла
Отримати, а тільки лише роси
Збирають по шляхах куди пройшла.
Морозною косою вона косить
Ті почуття, що принесла весна.
На вулицях ліхтарики погасить
І розфарбує візерунок скла.
О королево, відпусти, благаю!
З тенет твоїх я хочу утекти...
Та знищений снігами путь до раю,
Тепер немає сенсу вже іти...
Чекати на весну і замерзати,
Сонети із мережива в'язати...
© Володимир Верста
Дата написання: 16.12.17
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766345
рубрика: Поезія, Сонет, канцон, рондо
дата поступления 16.12.2017
Лечу у даль, мов вітер, я сміливо,
І байк несе, де вулиці сумні,
У скверах ліхтарі горять ліниво,
Про себе, вітре, розкажи мені.
Сідає сонце тихо і зрадливо,
Сховались вже останні пломені,
Дорогою все мчуся я стрімливо,
О вітре, ми з тобою тут одні.
Укрила ніч з небес шляхи дбайливо,
Ніде не чутно навіть метушні,
Стрілою в тінях линемо мінливо,
О вітре, вже горять коліс вогні.
Творили ковдру сутінки примхливо,
Кінця шляху не бачу я в імлі,
Це – безкінечність, стало так щасливо,
Я вітром став і плину між вітрів.
© Володимир Верста
Дата написання: 31.07.17
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765569
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.12.2017
Цикл «Бриз»
Холодна осінь закує свідомість
В кайдани, і не вибратися вже
З її тенет, а далі невідомість
У серце вжалить сяючим ножем.
Розтане ця туманна невагомість,
Мов перший сніг, відійде міражем,
Дарунок принесе мені натомість,
Що за вікном осиплеться дощем.
Сльозами упаде останнє листя,
А ми із ним кометами униз.
Лунає знову ця самотня пісня,
Пронизує все тіло, наче спис.
На березі чекаю, все імлисто,
В обличчя б'є лише осінній бриз.
© Володимир Верста
Дата написання: 23.11.17
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761804
рубрика: Поезія, Сонет, канцон, рондо
дата поступления 23.11.2017
Ти чуєш цю мелодію в катренах,
Що самотою рветься на Парнас?..
Пізніше пронесеться знов по венах
Забута казка наша без прикрас.
Та маска залишається в кайданах,
Лунають ноти для пустих гримас.
Заручниками є ми у романах –
І весь вогонь, що в серці вже погас...
Хіба у римах заховати можна
Мою печаль. Твій погляд сніговий,
Мов пектораль, виблискує й тривожно
Він сяє, оселився чарівний
В очах. За нього та напевне кожне
Спасибі та прощай же до весни...
© Володимир Верста
Дата написання: 23.10.17
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756794
рубрика: Поезія, Сонет, канцон, рондо
дата поступления 23.10.2017
Я закрию тебе у темницю
Своїх рим і в чорнилі пера
Заховаю, немов таємницю,
Де живуть ці самотні слова
На папері, в рядках заблукавши.
Шлях до тебе шукають щораз.
Не знайшовши, ідуть все віддавши...
І летить знов у прірву Пегас,
Та розбитись не може ніколи,
Вітер ловить його кожен раз,
Окриляє і лине по колу
У листи поміж сотнями фраз.
Він бажає одне лиш писати,
Ці слова віддзеркалюю я
На папері. І хочу сказати:
«Це спасибі – для тебе, моя!..»
© Володимир Верста
Дата написання: 22.10.17
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756596
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.10.2017
Я знов лечу в її п'янкі тенета,
Загублений всіма на цій землі.
Чорнилом з вени пишуться сонети,
І линуть в море диво-кораблі.
До неї відправляю я букети
Словами, що палають по крилі
Моїм. І загоряються комети,
Летять та пропадаючи в імлі.
І на столі згоряють між листами
Ті почуття, що окриляли враз,
Дорога плине різними мостами,
Лишається лиш кілька тлінних фраз.
А час летить космічними вогнями.
Я дякую за цю любов піснями.
© Володимир Верста
Дата написання: 16.10.17
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755724
рубрика: Поезія, Сонет, канцон, рондо
дата поступления 16.10.2017
У вільному польоті, мов комети,
Осколки серця сипались з небес.
Збиралися слова в палкі сонети,
І вже не зупинити нам процес.
Блукали містом тіні й силуети,
Тебе шукав я в тисячах принцес.
Розбилися ті наші дві планети,
Скажи мені, у чому був весь сенс?
В гармонії життя? А може, просто
Я так хотів, що б ти була моя.
Залишився тепер лиш тлінний простір,
Примарою літаю в ньому я.
А з неба заглядає знов у гості
Далека наша, сяюча зоря.
© Володимир Верста
Дата написання: 23.09.17
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751855
рубрика: Поезія, Сонет, канцон, рондо
дата поступления 23.09.2017
Снова прыжки в пустоту.
Разбиться иль выстоять —
Вновь же предать всё костру
В этой мелодии струн.
Слово неведомых рун.
Ложится опять же на
Сердце тяжелый валун
И цикл из вечности лун.
© Володимир Верста
Дата написання: 14.09.17
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750569
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 14.09.2017
На кладбище архангелов мы пели, танцевали
И душу мерзкую свою мы пламени предали,
Забытых, мертвых призраков, что мы когда-то знали,
Мы медленно и медленно всех в пламени сжигали.
© Володимир Верста
Дата написання: 13.09.17
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750467
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 13.09.2017
Среди пустых, неведомых дорог
Я видел сны, они тянули руку
Мою за сотни веданных тревог,
Где не было и слышно даже звука.
Среди разлуки, скорби и печали,
Где нет огня и свет давно погас,
В Каирне бесконечно мы блуждали,
Несет меня мой проклятый Пегас.
Среди всех книг я вновь её читаю,
Но тут уже давно другой язык,
И сколько б не пытался, восклицаю
Вновь это заклинание в дневник.
© Володимир Верста
Дата написання: 07.09.17
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749624
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 07.09.2017
Достаточно прошел метаморфоз
Путями мертвых, вечно чёрных роз,
И я теперь, как призрак Берлиоз,
Потерян среди этих мертвых грёз.
© Володимир Верста
Дата написання: 06.09.17
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749564
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 06.09.2017
Вітрила підняті, вогнем палають ночі.
Каліпсо втратив я та голос чарівний
Тієї німфи спів не чую рятівний,
А тільки Кракен вдалині дощем регоче.
Дев'ятий вал штурмує борт, як шаблю точить.
Надію знищує, дарує сніговій
Холодний в серці, мертвий, але ще живий.
Немов «Голландця» капітан, що йде за злочин,
Морями темними блукаючи один
Серед незвіданих усіх морських глибин,
В вогні народжений, обвінчаний властитель
Прозорих вод та океанської сльози
Сирен чарівних і русалок. Повелитель
Циклічно-вічної, душевної грози.
© Володимир Верста
Дата написання: 23.08.17
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747458
рубрика: Поезія, Сонет, канцон, рондо
дата поступления 23.08.2017
Лине осінь до нас крізь вітри,
Казку літа ховає у скриню,
Ці слова у блокноті зітри,
Дочекайся жовтаву богиню.
Листя сипле вогнем і пала,
Серце нотами крає гітару,
Я дарую яскраву тіару
І частинку сердечка тепла
Тобі, осінь, о вірна моя.
© Володимир Верста
Дата написання: 19.08.17
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746877
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.08.2017
Німа вистава, ролі всі відомо.
Антракт. Завіса. Я ступаю крок.
Ця маска не дістанеться нікому,
Осиплеться крізь пальці наш пісок.
О музо! Драма ця нам так знайома,
Заплутаний життя увесь клубок,
Твою цілую я святу корону
Та відлітаю у новий листок.
Чи справді ти зумієш врятувати?
Погубиш серце вихором подій.
Можливо, слово зможе дарувати
Ще сотні намальованих надій?
Хтозна. Тепер бажаю скуштувати,
Отрути приготований напій.
Мельпоме́на — одна з 9 дочок Зевса і Мнемосіни, муза трагедії, мати сирен.
© Володимир Верста
Дата написання: 18.08.17
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746655
рубрика: Поезія, Сонет, канцон, рондо
дата поступления 18.08.2017
Моя принцесо, слів моїх богине,
Володарко граційної краси.
Тобою марю і до тебе лину,
Міняючи епохи та часи.
Незримо в бій, затоптану долину,
Мене з собою вітром пронеси
Дорогою крізь простір часоплину.
Всі спогади примарно воскреси.
Даруй знання забутих вже імперій
Та покажи у відблиску меча
Ті сокровення схованих містерій,
Що тліють, як остання ця свіча,
Згоряє словом сіро на папері
І осідає на моїх плечах.
Калліо́па — в давньогрецькій міфології найстарша серед дев'яти муз; первісно богиня співів, згодом покровителька епічної поезії й науки.
© Володимир Верста
Дата написання: 15.08.17
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746250
рубрика: Поезія, Сонет, канцон, рондо
дата поступления 15.08.2017
А ми зустрінемось з тобою поміж зір,
Там, де галактика народжується знову,
У більш високу та небачену основу
Дає початок нам в незвіданий безмір.
Чарує світочем очей твоїх Ефір,
Сузір'я з'єднують дорогу цю шовкову,
Шляхами прядива я поклоняюсь слову,
Але затягує стежки до чорних дір.
Тебе побачити – знайти святу опору,
Немов полинути, як Феніксом, угору,
Згорівши миттю, закінчити зорепад
І стати вічністю для сонця, й розітнути
Цей світ, частинками зробивши сонцепад,
Вогнем осяяти, любов'ю огорнути.
© Володимир Верста
Дата написання: 12.08.17
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745838
рубрика: Поезія, Сонет, канцон, рондо
дата поступления 12.08.2017
Мій дар для мене – зболене прокляття.
Фальшиві нотки вічності в руках.
Душа згоряє, серце під закляттям
Любові прагне, тонучи в словах.
Мій дар – пусте, лиш тліюче багаття.
Холодний лід, що сковує в думках.
Вже відцвіло божественне латаття,
Та мерехтить по сяючих струмках.
Мій дар – шляхи космічної безодні,
Завжди здавався він мені сумним,
Але приймаю я це до сьогодні,
Хоч бачу по дорозі тлінний дим.
Прокляття? Дар? Виблискує в імлі.
Вирішувати це вже не мені...
© Володимир Верста
Дата написання: 11.08.17
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745662
рубрика: Поезія, Сонет, канцон, рондо
дата поступления 11.08.2017
Яскравим цвітом зацвіла долина,
Лісами лине соколиний спів.
Достигла ваготою грон калина
У барвах нерозгаданих садів.
Укрила землю пелена ранкова,
Серпанок простягнувся до зорі,
І заховалась стежечка тернова,
Що мерехтіла стрічкою вгорі.
Ставок милує легкістю своєю,
Гойдає ніжно хвилю чарівну,
Красою надихаючи всією,
До тебе я закохано стрибну
Та пропливу я до самого краю,
Радіючи спекотній цій порі.
У небесах із легкістю літаю,
Не хочу навіть й тисячі морів.
Краса ця заворожує свідомість,
Фарбуючи позеленілий гай,
І відчуваю я вже невагомість –
Це мій є одурманюючий рай.
Вже вечір опускається усюди,
Лунає десь поодинокий звук,
Та серце цього дому не забуде,
Переживе і тисячі розлук,
Щоб знову повернутися свідомо,
Зробити крок на батьківський поріг.
Тече життя дрейфуюча водойма,
В душі моїй ти – вірний оберіг.
Мій рідний краю, тернами повитий.
Хвилюєш душу, вірно бережеш,
З тобою завжди можна говорити,
На допомогу ти мені прийдеш.
© Володимир Верста
Дата написання: 27-28.07.17
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743839
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 28.07.2017
І
Я запалю ясний вогонь, як промінь.
Що в серці засіяє, ось, держи!
І пустить в душу свій магічний корінь,
Та все ж його ти завжди бережи.
ІІ
Скажи, благаю, як зламати холод?
Цей вічний лід, цей ілюзорний холод.
Скоріше, замерзаю, розкажи!
Вкажи той шлях, тут тільки лише голод.
Мерзенний, мертвий, невгамовний голод.
Іскри дорогу тихо покажи!
ІІІ
Іскри нема, лише трагічна темінь,
Пегаса мовчки, ніжно запряжи,
Вдихни повітря повнії легені
І в темряву біжи, біжи, біжи!
© Володимир Верста
Дата написання: 25.07.17
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743429
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.07.2017
Якби я володів небесним шовком
Із сяйва срібла золотавих зір,
Дня, ночі світу сутінковим шовком
Яскраво-вічних, незабутніх зір,
Я простелив би шовк до ніг твоїх:
Та я – бідняк і маю тільки мрії;
Я мрії розстелю до ніг твоїх;
Обачно йди, мої ти топчеш мрії.
© Володимир Верста
Дата написання: 21.07.17
Оригінал:
Had I the heavens’ embroidered cloths,
Inwrought with golden and silver light,
The blue and the dim and the dark cloths
Of night and light and the half light,
I would spread the cloths under your feet:
But I, being poor, have only my dreams;
I have spread my dreams under your feet;
Tread softly because you tread on my dreams.
Вільям Батлер Єйтс
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=742974
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.07.2017
І
Нічні вогні заманюють до себе,
Згасає сутінковий вже ліхтар,
І здавлює так сильно тут між ребер,
Я падаю з небес немов Ікар.
Спаливши крила, і у пекло прямо
Вогню уже і зовсім не боюсь,
Лишень йому я вірно віддаюсь,
Благаючи розплавити всі ярма.
ІІ
Гаррота убиваючи велить:
«Не бачити тобі уже блакить
Небес та сяйва мерехтіння зір».
І я згоряю в звуках сотні лір.
ІІІ
Загублений, немов святий Офір,
Все більше відчуваючи Ефір.
Словам любові більше ти не вір!
І місто все давно вже глухо спить,
Зоря і місяць в небі гомонить,
Лиш серце в грудях тихо палахтить.
© Володимир Верста
Дата написання: 15.07.17
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=742104
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.07.2017
І
Ніч. Тишина. Хтозна?
Чи день гучний? І сон?
Я сплю! Я сплю? Яка?
Тут істина? Лиш трон.
І... тисячі корон!
Чи королева зла? Добра?
Можливо, мертвий клон!?
Тих почуттів. Що помира.
Побачити бажала, що вона.
Одна. У серці. Рубікон!
Не перейти! Палаюча ріка.
І самота! Побляклий фон.
ІІ
Сталевий погляд! Я молю!
Молю її. Я весь горю,
Хоч слово мовити прошу!
Страждання ці не опишу.
Можливо, досі я ще сплю.
Кричу, чекаючи терплю.
О, хто ти? Хто? Я так спішу!
Так слово тихо знов несу.
Жагою відповідь ловлю,
Та темряві лише велю:
«О, хто ти? Хто? Я так спішу!
Так слово тихо знов несу».
ІІІ
– Чи Янгол ти? – мовляю я, –
Сюди прийшов забрать мене
До Емпірей, що вогняне
Являє сяйво, як зоря!
Чи Демон ти? – глаголю я, –
З горнила пекла, що ковтне,
Всіма Кругами проведе
І згине серце бунтаря.
– О, хто ти? Хто? – вмовляю я.
І світло ясне спалахне,
Закуту душу сколихне.
– Я – муза вірная твоя.
© Володимир Верста
Дата написання: 10.07.17
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=741442
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.07.2017
Чом погляд твій, сумний такий, о, друже?
Невже ти справді думав, що згориш
У вогнищі... І стане все байдужим,
Й любові вже, мабуть, не сотвориш?!
Ти знову в римах тонеш мимовільно.
В сонетах красномовного краю,
У пошуках священного раю,
Скитаєшся світами - підневільним...
Фатального чекаючи фіналу
Від Мойри, що плете цю нитку зла -
До тих шляхів сакрального порталу
Куди тепер вона вже завела...
...В вогні згорю... І Феніксом повстану
Із попелу забутих почуттів!...
У пошуках чарівних берегів -
Я до зірок палаючих дістану.
© Володимир Верста
Дата написання: 05.07.17
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=740697
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.07.2017
Стремится ввысь богиня на заре,
Ночь подмигнула ей красиво в танце,
Смотря высоко на неё, быстрей —
Поют ей волки тихо сероманцы.
И взор умчался к той уже поре,
Где мысли тонут в тысяче субстанций.
И не найти красавицы Луны,
Не покорить божественных дистанций.
Селена, я прошу: оставь хоть след!
Теперь мне в жизни не сыскать покоя.
А в сердце у неё одно лишь «нет».
Я буду ждать на берегу у моря
И созерцать твой лунный легкий свет.
Пока! Последняя волна прибоя...
© Володимир Верста
Дата написання: 30.06.17
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739970
рубрика: Поезія, Сонет, канцон, рондо
дата поступления 30.06.2017
Есть только время и грёзы,
Они осветят путь к звёздам,
Кометам далей гипнозных,
Затем — уйти виртуозно.
И только слово навеки
Сияет вечно в завете,
И мы на этой планете
Сгораем в солнечном свете.
Быть может, это все хаос,
А жизнь, похоже, грайндхаус,
И проживаем под хаус,
Как будто в фильме арт-хаус.
Гра́йндха́ус — сейчас в Америке этим термином обозначается кинотеатр, показывающий в основном фильмы эксплуатационного кино.
Ха́ус — стиль электронной музыки.
Арт-ха́ус) — кинопрокатная ниша, в которую попадают фильмы, не рассчитанные на широкую аудиторию.
© Володимир Верста
Дата написання: 28.06.17
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739747
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 28.06.2017
Теряет смысл поэзия тогда,
Когда писать для некого уже,
И как бы не пытался что создать,
Любой банален кажется сюжет.
И хоть закончен стих уже давно,
На части рвешь ты всё равно его,
Плевать, что сил потрачено полно,
Всё кажется так тускло и мертво.
Признаюсь я, палить стихи приятно,
Не стоит осуждать за то, что жгу,
И пепел пахнет очень ароматно.
Хотя постой! Кому я это лгу?
Не стоит всё по автору судить,
Быть может, это жалкая игра
Словами, чтобы скукоту убить,
А может, просто правда не хитра.
© Володимир Верста
Дата написання: 25.06.17
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739258
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 25.06.2017
Ви мову бережіть свою, поети,
Нехай із серця ллється, як вогонь,
Вона цінніша жовтої монети,
Сосюра передав її з долонь.
Цей скарб несіть до смерті войовничо,
Як сам Тарас до Раю з нею йшов,
У ній є щось велике, таємниче,
Те, що усе життя вивчав Зеров.
І, як Франко, борітесь ви за неї,
Збагачуйте віршами кожен день,
Не поховайте ви свої ідеї,
А ніжно пригорніте до грудей.
І нашу мову завжди пам'ятайте,
Слова, що Леся нам заповіла,
Її, немов троянду, підливайте,
Щоби яскравим цвітом зацвіла.
© Володимир Верста
Дата написання: 15.06.17
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=737935
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 15.06.2017
Пытался всё сжечь,
А покрыл одним льдом,
Что из сердца сочится огнем,
И потом,
Взявши красную розу,
Арбалет на плечо,
Я ушел из Ада, где так горячо,
И лучом да с небесным ключом
Я подался
К райским дверям,
Весь горя и на небо смотря,
Так желая Рубин обрести.
Шелестит тихо лес,
На весах перевес,
Не бывает чудес в этом мире,
И в смертельном турнире
Был низвергнут я с рая
Серафимом, с небесного края.
И, сгорая в ненависти,
Проклял я рай.
«Догорай, догорай!»
Улетая
Мой крик в небеса.
И упала из тучи слеза.
Зашумела гроза.
И под гром эмпирей,
С каждым шагом мрачней,
Становился мудрей
И сильней.
Среди сотни дверей
Я блуждал.
И мечтал.
И взор пал
Мой на красную розу.
Роза черною стала моя.
Первая часть:
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=737219
© Володимир Верста
Дата написання: 13.06.17
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=737676
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 13.06.2017
Красная роза плетётся по руке,
И разрушу те все города,
Что везде
Тут построил я здесь.
И не лезь!
Пусть сгорят в пепелище,
Где кострище пылает.
В сознании ярко —
Так жарко.
Забуду всё снова.
И оковы с души упадут,
Утону
В этих рифмах навек
И в надежде совет
Или, может, ответ получить.
И на сотни парсек
Отплыву
К берегам я Тосканы,
В руках талисманы
Держа
И от холода сильно
Дрожа,
Буду ждать долго свет
Колеса,
Это всё неспроста,
Ведь рассвет —
Это всё, что осталось.
Храним,
Держать красную розу хотим
И сжигать, как Нерон,
Каждый свой полыхающий Рим.
© Володимир Верста
Дата написання: 11.06.17
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=737219
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 11.06.2017
Протяжный крик орла,
И в небо взор поднялся.
Она же так ждала,
Но миг тот не кончался.
Сменялся день на ночь,
А сумерки на полдень.
Желала выпить скотч,
Снести любовь под корень.
Сирень так расцвела,
Мгновение тянулось.
Она всех подвела,
Души опять коснулась.
Проснулась на ветру
И улетела в стужу,
И нет её к утру.
Никто уже не нужен.
© Володимир Верста
Дата написання: 08.06.17
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=737035
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 08.06.2017
Веди мене через п'янку оману,
Жагучими стежками насолоди,
Де у полях квітучого дурману
Гартуються у римах епізоди.
Пливуть по акварелі між туману,
Долаючи магічні перешкоди,
Де в просторі палкого океану
Лунають дивовижні хороводи.
І час нам тане, наче в задзеркаллі,
Зловити мить тут майже неможливо,
Немовби залишаємось в проваллі.
Танцюємо з тобою тут бурхливо,
Посеред снів ми линемо дедалі,
Моя богине, летимо грайливо.
Евте́рпа — одна з 9 муз, дочка Зевса та Мнемосіни; покровителька музики та ліричної поезії.
© Володимир Верста
Дата написання: 29.05.17
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=735605
рубрика: Поезія, Сонет, канцон, рондо
дата поступления 29.05.2017
В глазах тоска...
...опять Хаосы странствий.
...сквозь лабиринты.
Давно забытых грёз...
...и, где же эта - Ариадны нить?
© Володимир Верста
Дата написання: 20.05.17
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=734215
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 20.05.2017
Слышно звон ассасина в огне,
Пожирает их пламя бесследно.
Томным ходом ступая во мгле,
Тамплиеры шагают мгновенно.
Масиаф, блики, звоны мечей,
Кровью темной залитый ручей,
Крик, стрела, катапульты удар —
Поглощает всю крепость пожар.
Мчится мертвого всадника конь,
Крепость пала почти уже вся,
Смерть идет, на пути всех кося,
Выпал меч, и разжалась ладонь.
© Володимир Верста
Дата написання: 17.05.17
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=733826
рубрика: Поезія, Историческая лирика
дата поступления 17.05.2017
В щасливому полоні дивограю
Танцюють зорі золоті, безкраї.
Я феніксом у почуттях згораю,
Весна покрилась знову у розмаї.
Тобою я живу і помираю,
Навічно б залишатися у раї.
Та знай, Тебе лишень одну кохаю,
З тобою ми підкорим Гімалаї.
Любов сліпа, не знає перешкод,
У натовпі знайти свою людину,
Створити найщасливішу родину.
Не треба нам ніяких нагород,
У нас є все, чого ми так хотіли,
Створивши світ, туди ми полетіли.
© Володимир Верста
Дата написання: 07.05.17
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732296
рубрика: Поезія, Сонет, канцон, рондо
дата поступления 07.05.2017
Богине слів, осяяних любов'ю,
Тобі я поклоняюсь кожен день,
В Парнасі загоряються іскрою
Твої дари окрилених натхнень.
Ввійдуть у вічність чорною сльозою,
Пролинуть тихо десь поміж пісень,
В полях широких заростуть кінзою
І в серці зринуть, де свята мішень.
Поезія розпалює багаття,
Дарує сотні Вічних божевіль,
Для кого дар, для когось це прокляття
Лишає в серці лиш отруйний хміль,
Та розцвітає, мов святе латаття,
Що розбиває на частинки біль.
Ерато́ — одна з 9 муз, була, як і її сестри, дочкою Зевса та Мнемосіни, уособлювала любовну (еротичну) поезію.
© Володимир Верста
Дата написання: 12.04.17
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=728471
рубрика: Поезія, Містика
дата поступления 12.04.2017
Ты станешь любима ветром.
Я призрачным лунным светом
Укрою нашу планету —
В глазах воссияет Eclipse.
И клипсы вновь скрепят душу.
Опять же я все разрушу.
Прошу я тебя — послушай,
Как в небе запела Луна.
Одна эта ночь, все ближе,
И в танце мы снова движем.
Сквозь время и звезды вижу
Тебя — о Селена моя.
© Володимир Верста
Дата написання: 08.04.17
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727899
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 08.04.2017
Есть две стороны у медали:
Одна из них ясно пылает
Мелькающим светом огня,
Вторая же тленно сгорает,
Блуждающим бликом звеня.
© Володимир Верста
Дата написання: 29.03.17
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726281
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 29.03.2017
Поверь, нет истин в мире никаких,
Иссякли, словно жалкая пустышка,
В безмерности эпох уже седых,
И в пыльных городах пуста афишка.
© Володимир Верста
Дата написання: 21.03.17
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724888
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 22.03.2017
В час, когда было всё, как в тумане,
В час прохладных и сильных дождей,
Возвращался домой утром ранним,
Проходя мимо ярких огней.
И шагал он по улицам длинным —
В голове мысль летала одна.
Небо было каким-то ленивым.
Ему виделась только она.
Она тайной своей покорила,
Будто к листьям куда-то взлетела,
Она тайны своей не открыла,
Словно ветер, она улетела.
Он бродил, всё искал и искал…
Его поиски тщетными были,
И надежд угасал тот накал.
Ну а тучи всё плыли и плыли…
Он ложится под утро лишь спать,
Сон уплыл, как река в океан.
В мыслях тонет он снова опять…
…А над городом солнце поглощает туман.
© Володимир Верста
Дата написання: 18.10.13
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=455208
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 18.10.2013
Пустые дни, неверны ожидания,
Зачеркнуты слова, и ночи без прощания,
Всё вроде было, но мысли отреклись,
В твоих глазах опять все снова родились,
А смысл их какой? Я спрашиваю вновь,
И нет ответа мне, лишь тихое дыхание.
Стою опять один, пустое ожидание —
Чего? Кого? Не знаю! Я лишь часы считаю;
И волнами те мысли на берега выносит,
А мой корабль вдаль, на ураган, заносит…
…Сижу на острове безлюдном и в небо я взираю,
Мерцают звезды холодно и землю презирают.
Держу листок бумаги, перо в другой руке,
Чернильницу поставил, не отдаюсь судьбе…
…Корабль не разбился, стоит на берегу,
И есть куда вернуться, но больше не к кому.
© Володимир Верста
Дата написання: 08.09.13
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=447885
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 08.09.2013
Лишенные смысла
Среди чужих мечтаний
Живут бесполезно,
Не видя своих граней.
А если и заметят,
Хотя всё это вряд ли,
То не всегда ответят,
Ведь проще на кровати.
Такая вот проблема —
Судьбы рабами быть,
Осталась лишь дилемма,
Что выходу не быть.
Но выход есть всегда,
Если отбросить лень,
И есть он не всегда,
Если её там тень.
© Володимир Верста
Дата написання: 29.08.13
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=446074
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 29.08.2013
Смотрю я вверх,
Ты ищешь
Там
Свое затмение,
Высоко в небе,
Там —
Презрение,
Твое презрение,
Час презрения?
Не знаю я,
Там всё темно,
Не вижу
Там
Я ничего.
Смотри туда,
Внизу
Там море,
Чужое море,
Не моё
И не твоё?
Что видишь ты?
Чужие маски,
Всё в раскраске,
Пустые маски,
Карнавал.
Вокруг огонь,
Пожар,
Повсюду пепелища
Там,
Карнавал?
Дурные мысли,
Глухие чувства,
Ох, как же грустно,
Морю грустно,
Там
Много утонуло,
Мертвы?
Все живы,
Морально
Все мертвы
И социально
Тоже.
Я вверх
Хочу лететь,
А страх Презрения?
Их презрения
Боюсь,
Но маска
Сброшена давно,
И нет пристанища
Мне больше
Там
Внизу.
Тогда вверх
Лечу сейчас,
Туда,
Но там же ведь
Темно,
Возьму я свечу,
Видишь звезды?
Их мало
Очень,
Зажгу
Я остальные.
© Володимир Верста
Дата написання: 25.08.13
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=445220
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 25.08.2013
Нарисуй на мольберте мне чувства
И скажи, что действительно любишь,
Нет, нет, нет, не словами — рисунком,
Только краски, прошу, не используй!
Не закрашивай ими картину,
Не губи те прекрасные мысли,
Ведь бумага осталась одна лишь,
Не достану другой, понимаешь?
Вот, держи карандаш, и смелее,
Почему не сказать всё словами?
Твой вопрос понимаю прекрасно,
Знаешь, много таких я услышал.
Моя вера для них пошатнулась,
Потому что бросают на ветер,
Иногда же бывают пустые,
А пустые же ветер уносит.
Говоришь, рисовать не умеешь?
Здесь талант не особенно нужен,
Тут же вера сама всех важнее,
Своему ты лишь сердцу доверься.
© Володимир Верста
Дата написання: 23.08.13
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=444933
рубрика: Поезія, Белый стих
дата поступления 23.08.2013
Ох, Вы так пусты, Миледи,
Позвольте в этом Вам признаться,
Находился будто в бреде,
В любви хотел я задыхаться.
Вы — как дешёвое вино
Розово-бурого цвета,
Вы были словно бароло,
В лучах же растворились лета.
И Вы — огромная планета?
Тут ни морей, ни городов!
Вы — словно утро без рассвета.
Не надо мне этих даров.
© Володимир Верста
Дата написання: 31.07.13
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=440667
рубрика: Поезія,
дата поступления 31.07.2013
Уже смеркалось, вечер был,
На улице царила тишина,
На небе появлялись тихо звезды,
И птицы улетели к своим гнездам,
А в комнате, за письменным столом,
Сидел я сонно, допивая кофе,
И в выходящее на улицу окно
Взирал на вышедшие в небо звезды
И отдавался несомненно легким грёзам,
Они несли меня на крыльях ночи
В чудесный мир прекрасных сновидений,
В тот мир, где звезды светят ярче солнца
И все проблемы улетают прочь,
Словно их не было и вовсе никогда,
И на душе становится так чисто,
Словно ты птица вольного полета
И в небесах летаешь, будто воздух,
Ища заветную свою мечту…
И как-то вдруг услышал звук я,
Потом ещё раз и ещё,
И тут проснулся я и понял,
Что это был всего лишь сон,
А этот звук — удар часов.
© Володимир Верста
Дата написання: 18.07.13
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=438165
рубрика: Поезія, Верлибр
дата поступления 18.07.2013
Летает в небе ангел одиноко,
И взор его направлен на тебя,
И крыльями своими он высоко
Оберегает бережно, любя.
Когда все предали тебя опять,
Он за спиною продолжал стоять.
Годами верно храня, он помогал
И песни ночью на ушко напевал.
Ты никогда о нём не забывай,
И он придет, всегда разгонит смуту,
Даруя счастье в эту же минуту.
Молись ему и вечно ожидай.
© Володимир Верста
Дата написання: 17.07.13
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=437975
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 17.07.2013
Блуждает одинокими морями
Корабль сквозь моря и океаны,
Скитаясь уже долгими годами,
Разведывая путь чрез туманы.
Лишь грозы и штормы его встречали,
Сильнее ураганы посылали,
Корабль шёл ветрами круговерти,
Уходя через моря от смерти.
Ни рифов, ни торнадо не боялся,
Он моря тайны вздумал разгадать,
Эпоху для себя хотел создать
И курсу своему служить остался.
Всегда же надо так идти по жизни
Вперед и не сдаваться никогда!
© Володимир Верста
Дата написання:16.07.13
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=437720
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 16.07.2013
Проходит день, уходит ночь,
Проходит осень и весна,
И лето и зима уходит,
А остаётся лишь она…
Она — единственная, та,
Чем дорожишь ты днём и ночью…
Ведь нет ценнее ничего на свете,
Кроме неё — её одной!
Её же истина непостижима всем,
Лишь единицам ведома она,
Лишь тем, кто цену знает ей,
Лишь тем, кто страха не имеет,
Лишь тем, кто в истину не верит,
А может, не было и вовсе никогда
Свободы этой, безмятежной, вольной,
А всё лишь грёзы, сны, видения…
© Володимир Верста
Дата написання:15.06.13
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=431704
рубрика: Поезія, Верлибр
дата поступления 15.06.2013