| Сторінки (6/596): | « | 1 2 3 4 5 6 | » |
А ноги в’язнуть у болоті,
А ноги грузнуть у піску.
Моїх надій відходить потяг:
Стокато рейок – посвист куль.
Вгризаюсь спраглою жагою
В поживу дня – за п’яддю п’ядь,
А хронофаги наді мною
Нещадним вироком стоять.
Навала буднів стоворожа
Б’є ревно з творчістю горщок,
як прикра пристрасть перехожих
Погомоніти ні про що.
Їм треба зовсім небагато –
Щоб зупинилася ріка,
Щоби у мене відібрати
Єдиний і безцінний скарб.
Щоби часу дзвінку монету
Розвіяти на пил марнот…
І це неумолиме кредо
Веде мене на ешафот.
Бо вже нема благого «потім»,
Бо марафон на фазі «спурт».
І в’язнуть ноги у болоті,
І грузнуть ноги у піску…
Хронофаги – істоти, пожираючі чужий час;
Спурт – прискорення бігуна перед фінішем.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=598276
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.08.2015
Краса, і тільки трішечки краси –
Душі нічого більше не потрібно…
Л. Костенко
Мій неповторний і прекрасний світ,
Іскристий ранок, скупаний у росах…
Як важко бути чесним візаві,
Коли душа роздягнута і боса!
Коли навколо – колючки і бруд,
І знаєш, що цього не оминути.
Шукаєм храм, в якому не плюють,
Де Божа благодать замість отрути.
Поезія – мій храм і оберіг,
Моя наснага й прихисток надії –
Уже й тебе заполоняє гріх
Із присмаком конюшен від Авгія.
Чи нестачає вміння і чуття,
Чи заблудились душі на пропажу,
Але потуги цих горе-нетяг,
Як неприглядні шати епатажу.
Де смороду густого пустодзвін,
Злослів’я й мат – найвживаніші тропи,
Де Дух не піднімався із колін,
Або ще й не родився із утроби.
Нові – волають – віяння й часи!
Кажу – це ми розмінюємось дрібно!
Краса – і лише трішечки краси –
Душі нічого більше не потрібно!
Я знову із сумлінням не в ладу.
З безвиході аж збунтувались чакри:
Чи освятити храми наших душ,
А чи шукати нового Геракла?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=597903
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.08.2015
Дай нам, жар птице, снагу молодого крила
Доки ще небом затято і пристрасно марим.
Хай буде щастя, оте, що завжди пополам,
І не на часі вже безум шалений Ікара.
Чисті джерела довіри й живого тепла –
Вам би не знати довіку намулу й загатів…
Леза чуттів затупились об віку Монблан,
Але в душі не очах невтихаючий кратер.
Пекучої долі солодко-гірка іпостась
Стане веселкою понад врожаїстим полем.
Хай владарює ця істина мудро-проста –
Сумнівам й відчаю нас не здолати ніколи!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=597732
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.08.2015
Я долі вдячний за твою любов.
Мені цей подарунок не по чину.
Та світ – він на тобі зійшовся клином:
Не судять люди, не жалкує Бог…
Живу по вірі, тій, що із аскез,
Та дорікать нікому не збираюсь.
Тебе за скарб неоціненний маю!
Я – найбагатший в ойкумені крез!
Усе в тобі від мудрості і сил:
Вогонь чуттів у оболонці цноти
Суворість й непоступливість чеснот
Із звабою душевної краси.
Життя щемкого кольорову суть
Гойдають вічні хвилі часоплину…
Хай подарунок нині не по чину –
Я чин свій неодмінно піднесу!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=596727
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.07.2015
Чи то літа такі для нас настали,
Що кожна зустріч – наче вже остання,
Чи час такий облудно-безнадійний,
Де верховодять ненасит і війни?
І не надійсь, що я тебе забуду,
Бо наша дружба – щиро-неосудна,
Бо поміж нами – ні вершин, ні урвищ,
Лиш подих помарнілої зажури.
І певно десь, у відчаю на грані,
Нас спогади збентежують і ранять.
Оті – дорожчі всякої валюти.
Могло би бути. Та не може бути.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=596726
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.07.2015
Я сумнівам відмовив в праві голосу –
Доволі вже давити на сльозу!
Є у війни два протилежні полюси.
Все інше – хвилі зловорожий зумр.
Коли якийсь безхатченко зачумлений
Присвоїв право за народ рішать,
Які тут в біса можуть бути сумніви –
Давити треба запродажну гадь!
Промиймо, браття, мізки до стерильного
Кому наш край до болю дорогий:
Орел двоглавий тужавіє крилами,
Щоб вибить українство до ноги.
Щоб нива наливалась стиглим колосом,
Щоб Схід і Захід – наче з братом брат –
Я сумнівам відмовив в праві голосу.
Без них скоріше запанує лад.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=596605
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 29.07.2015
Ви зачепили болісну струну,
І я відтак відчув свою провину,
Що не зумів дороги перетнуть
Всім бідам, що засіли Україну.
Що розплодилась зграя яничар
Без совісті, без пам’яті, без хати,
Яка за шубу з барського плеча
В ясир вітчизну прагне запродати.
За те, що знов освоїла Олімп
Безсмертна змичка чолових і крезів,
І, як віки, на батьківській землі
Від того правлять і безчестя, й безум.
Що падають серця із висоти
Без віри, без страховки й парашута…
А стрілка циферблата поміж тим
Метається між «бути чи не бути».
Що цей хаос я досі не спинив
Зусиллями пера свого малого,
І разом з вами, людоньки, посмів
Своїх чуттів не покарати строго.
Пробач, читальнику, за мій наїв –
Вже сумніви стискають, як лещата.
Вважав, що звабу квітів, солов’їв
Бажається ще дужче захищати.
Що ніжність мужнє серце зігріва,
Як зцілюють його листи дитячі.
Ти, Музо, мабуть дійсно не права,
Що не зуміла думати інакше.
Але…лишаймось на своїй нозі –
Жахів і крові і без нас хватає,
Бо наша доля – крізь замети зим
Повести душу кожного до раю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=595438
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 23.07.2015
Пам’яті жертв зеленого змія.
Безповоротних втрат жалі пекучі
Вже не дають ні дихати, ні спать.
Сумління власне гірше ката мучить –
Чи може хто сердешних рятувать?
І чути з потойбічної завії,
Неначе пташка лопотить крильми:
«Не знаємо, хто ниву цю засіяв,
А жнивували – добровільно – ми.
Нам говорили – ви п’єте цикуту!
Душа стікає кров’ю на стерні!
Але дилема – бути чи не бути –
Не дотинала до останніх днів.
Коли немає застороги з неба,
Тоді судьбою заправля фантом…
А рятувати нас самих від себе –
Такого досі не зумів ніхто.
А ще як вир затягував поволі,
Допоки не зовсім пішли в піке
Казали нам – бажання, сила волі,
І боротьба, і ще щось там таке
Чого дійти й тверезому не просто,
А не для наших зчумлених голів…
Аж вже отут, як стали на погості,
До нас дійшла премудрість ваших слів.
І ми самі себе тепер караєм,
Що не почули вчасно Божий глас.
Нам чарка торувала шлях до раю,
А рай чомусь залишився при вас!»
Сумує свічки тихе миготіння
Як оберіг від усіляких лих.
І лише тіні, тіні, тіні, тіні
І засторога – мертвих для живих.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=595036
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.07.2015
Ти відаєш, чим я марю?
Ти знаєш, чого я хочу?
-Щоб вірші мої проклали
До серця твого місточок.
Щоби в найтяжчу годину,
Коли не хочеться й жити
Вірші тебе тримали
Наче свята молитва.
Коли ж розгойдає хвиля,
Де радості й сонцю тісно,
Слова мого розкрилля
Звучало тобі, як пісня.
Яким вознестись хоралом,
Якого благати бога,
Щоб серце твоє бажало
Само солодку облогу?
Щоб став нам оцей місточок
Ясним рушничком весільним…
І хтось проказав пророчо:
Слово – велика сила!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=594863
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.07.2015
Отак промчати по життю болідом
Не зачепивши жодну із зірок…
І осінь, що сховалася за літом,
Мою поставить долю на зеро.
І я не зможу більше вже мовчати.
Трава проб’ється вперто крізь асфальт.
Я відшукаю в осені початок,
Я поновлю усі свої права.
Це теж удача, дякувати Богу.
Вона блукала між десятків літ –
Зайти, усі зламавши застороги
Себе самого на оцій землі!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=594795
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.07.2015
Отям себе, отям і схамени!
Народе мій, узри свою подобу!
Вести себе отак, як дикуни –
І мріять про стандарт – a la Європа!
Сміття навкруг – на ниві і в душі,
Горілка ллється – на межі потопу!
Та нам про це ні слова не скажи,
Нам подавай на блюдечку Європу!
Хаос у владі – Лебідь, Щука й Рак,
Розбрат шматує – час кричати «пробі».
Не до єднання спішимо, однак
Волаєм – врозуми ти нас, Європо!
Наш виднокіл – хабар на хабарі.
Хоч всіх чинуш – до вигрібної – скопом.
Державний усихається пиріг.
А ми – із голим задом – у Європу!
Ще скільки саун треба нам пройти,
Ще скільки раз обійде сонце глобус,
Щоб, врешті, досягнути до мети –
Попасти в тричі бажану Європу!
Чи, може, вже катарсиса горно
Нам спалить меншовартості мікробу
І витворить в душі такий геном,
Що вже до нас попроситься Європа?!
Катарсис – очищення душі шляхом випробувань, страждань, співпереживань.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=593825
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 15.07.2015
Ти тільки мій. Нікого не впущу.
Закрию світ надійними замками.
Собі самому навіть не прощу,
Коли жбурну у чисте плесо камінь.
Мій найцінніший, найвірніший скарб,
Одна-єдина власність без оброку.
Твоя принада згубна і п’янка,
Але без неї не ступити й кроку.
Тебе я спрагло рвуся зустрічать.
Душа тремтить в обіймах апогею.
Молюсь на тебе, найсвятіший час –
Час спілкування з Музою своєю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=593589
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.07.2015
Скільки раз тебе прохав – змінися!,
Стань на землю босими ногами!
Мудрим, що від тебе відреклися
Вже відкрились найміцніші брами.
А у тебе – принципи й чесноти,
Світ через рожеві окуляри.
Ти живи, звичайно, я не проти,
Та відшукуй іншого для пари.
Сколена, подряпана, побита
Жалібно всміхаєшся крізь сльози.
Що мені лишається робити?
Знов за грати відправляти розум?
Може, краще все-таки зректися,
Занести до склепу мавзолею?
- Відбуваю, як довічний присуд
Нескінченний дискус із душею…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=593398
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.07.2015
Ці нарікання після бою,
Ці кволі потиски руки,
Оця розмова із собою,
Бездарно втрачені роки,
Оці кивки на злу недолю,
Що відібрала, не дала,
Оця вода зі смаком солі,
Оцей душі надривний злам,
Коли навколо – тільки ладан,
Не буревій, не посвист куль:
Це не поразка – просто зрада,
Найбільша зрада на віку.
Коли усі довкола грішні,
А ти – нещасний і святий,
Тоді – до чого тут Всевишній?
Ти сам накликав жереб свій!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=593251
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.07.2015
Хто ти? Ні коханка, ні дружина,
Родоводу нездійсненна в’язь.
Загубилась в хвилях часоплину,
Як у хащах – пісня солов’я.
Ти була і янголом, і сонцем
У розмаї найсвітліших літ,
Океаном збурених емоцій,
Твердю неземною на землі.
Ти і залишилася такою –
Як ікона – чиста і свята.
І хоч знаю – часом рани гоять,
Але десь, у позамежжі, там
Вже куди не дано досягнути,
У щемкого спогаду на дні
Світлим чаром диво-незабутки
До цих пір являєшся мені.
І вертаєш зоряні хвилини,
Де ні втрат, ні щонайменших бід,
Де ти – не коханка, не дружина,
А увесь яскравобарвний світ!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=593250
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.07.2015
Ти усе сказала, що сказала.
Ти усе зробила, що могла.
І пекучих сумнівів навала
Вже не містить розділів і глав.
Як мені в пустелі океану
Відшукати нові острови,
Щоби там, у світі первозданнім,
Серед квітів, щебету, трави,
Розбудити твій великий подив
І відкрити предковічну суть,
Що гріха первинного народи
У важкій покуті не кленуть,
Що мільйони років по Адаму
Всі кордони спалює любов…
А між нами… Що тепер між нами?
Траурні стрічки від корогов?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=592435
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.07.2015
Не вір мені, що я тебе забув.
Чого лише з розпуки не напишеш!
Нас поєднало чарівне колишнє.
Воно зовсім не визнає табу.
Не вір мені, що я тебе люблю.
Уже давно усе перегоріло…
Але якби де продавались крила –
Не рахувавсь би з вартістю валют
Щоб облетіть куточки наші всі
І кожному поглянути у очі,
І стріти погляд лагідний дівочий,
Й вернутись знов до зоряних часів.
Де я на тебе пристрасно молюсь.
Де зачинилась поміж нами брама…
Наша любов, огранена роками –
Як діамант у крапельці жалю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=592190
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.07.2015
А ми з тобою нерозлий-вода.
Такого не бувало і в сімнадцять!
Коли у мене раптом «зносить дах» -
Ти краща від усіх реанімацій.
Моєї думки неземний політ
Ти відчуваєш на снагу і дотик.
Як міг без тебе жити стільки літ,
Потрачених на суєту й марноти?
Ти поділяєш радість і печаль,
І наші душі – назавжди співзвучні.
Прошу Тебе, Всевишній, дай нам час –
Ми вип’єм його спрагло і жагуче.
Ми сірі будні спалимо на прах
І світ оцей освятимо колючий.
Таку би вірність бачити в жінках,
Яка у тебе, люба авторучко!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=591972
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.07.2015
Я навіть всміхнутись до тебе собі не дозволю,
Хоч вроди такої не бачив, відколи живу,
І хай моя пристрасть- стокато вистукує соло –
Затято і міцно тримаюся ще на плаву.
Не смій так дивитись на мене заклично і ніжно,
Бо вже моя воля бринить на останній межі.
Який антидот мені вжити, допоки не пізно,
Допоки без тебе вдається ще дихати й жить?
Та ось уже повінь ламає останні кордони
І зносить осколки усіх засторог-заборон,
І вже без наказу в атаку пішли легіони –
Чи то наступати, скоріше – здаватись в полон…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=591971
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.07.2015
Не може жити світ без диваків,
Без фантазерів, що науці продані.
Вони, як потяг гонами віків,
Як зв’язкові – між часом і народами.
Їх так і переносять в пантеон,
Щоб потім за здобутими вершинами
Забратись вчасно у новий вагон,
Уславши стіл наїдками і винами
І жити всмак, посівши ситий трон,
Себе віднісши в обереги нації.
А дивакам дозволити полон
У їх ідей безмежних резерваціях.
Бо ці ідеї потяг поведуть,
Вагон життя поїде далі й далі…
Творці й нахлібники завжди в однім ряду
Як протилежні сторони медалі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=591868
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.07.2015
Як живеш, колиско мого роду?
Чом вмираєш, зраджене село?
Ярмаркують генетичним кодом
В кого коду зроду не було.
На роздоллі неокраїх луків
Де стада мирилися корів
В’януть трави, згірклі від розпуки –
Їх беруть за горло чагарі.
Безнадійно дивляться хатини
На руїни ферм і сподівань…
А з ефіру ненастанно лине:
«Україна ще жива!..» Жива?
Чомусь вам не віриться, панове,
Корені вмирають у душі.
Як же пісня збудеться у слові,
Як воно неправдою грішить?
Чолові ґешефтом дружно марять –
Що ж надалі приректи на злом?
І останній бастіон – гектари –
Заважає згендлювать село.
Бо земля – безсмертя запорука,
Це і герб, і прапор, і печать.
І народу в’ярмлені онуки
Їм цього ніколи не простять.
Може не очікувать галери
І завчасно внуків пожаліть,
Вставити христопродавцям пера
Й побажати радісно – летіть?!
І вернути до кормила зодчих
І надії запалить свічу?
Вірити село в Месію хоче,
А його не видно і не чуть…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=591867
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 05.07.2015
Я Вами дихаю, як нестача озону,
Я Вами мрію, як болить весна.
Оця юдоль у батьківському лоні
Із Вами розвівається, мина.
І до джерел нестримно припадаю
І до найвищих в святості октав.
Освідчуватись Вам в любові – зайве,
Вже не один в полоні пропадав…
Коли душа з упертістю Ікара
Обірве струни всіх земних турбот –
Відроджуюсь в очищенні астралу,
У небесах безсмертних Ваших нот.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=591596
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.07.2015
Це не байдужість, ні. Оце стіна,
Чомусь на колір нещадимо-чорна.
А ким вона змурована? Вона
Отут стоїть, де віра була вчора.
Її руйную із останніх сил.
Я мушу сам, допоки ще не пізно,
Допоки ще нащадків голоси
У душу прориваються, як пісня.
Я прислухаюсь – ледве-ледве чуть
Який мотив – підноситься, чи чахне?
Чи запорожці «чайками» пливуть,
Чи від ясиру стогне нова Кафа?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=591431
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 03.07.2015
Розкішна радість – випасать корів
Як луки понизинні щедро вродять.
Сьогодні я – володар всіх вітрів
І менеджер чудової погоди.
Тут жайвір попід хмаркою завис –
Реванш у солов’я запраг узяти.
А за серпанком бовваніє ліс –
Моїх чуттів притишена соната.
У цім роздоллі, з світом тет-а-тет
Віддатись хочу сонячній стихії.
Хай зелено шумує очерет,
Хай спів пташиний ніжно голубіє…
І я живій нірвані в унісон
Услід за вітром відпускаю душу…
Ой лишенько – мене подужав сон!
Тепер корів визбирувати мушу!
Оця робота – зранку до зорі…
А тут помріять випала нагода.
Розкішна радість – випасать корів,
Як луки по низинні щедро вродять…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=591005
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.07.2015
Вас не хвилює смак моїх бажань.
Мої чуття – не Ваш, звичайно, клопіт.
І хоч мені пора волати «пробі!»
Я бачу – це далеко не межа.
І розумію, що навалу справ
Ніякий хвилеріз не погамує.
Чому ж тоді душа моя бунтує,
Аж підганяє – діяти пора!
Але не каже – що, і де, й коли,
Чого їй ще заспрагло й забаглося.
Одне я знаю – ніжності не просять,
І нею не торгують з-під поли.
Вона на поклик надчутких антен
Сама озветься в хвилях мікросвіту.
І як тобі, єдина, пояснити,
Що каша й борщ – не те, не те, не те…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=590531
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.06.2015
Де роздолля степове дзвенить,
Де пісням і солов’ям не спиться –
Тут село моє віки стоїть,
Тут дитинства золота столиця.
Приспів:
І хрестаті розчерки долин,
Славний рід – трудящий і завзятий,
Біль і радість благодатних днин –
Все це ти, це ти, моє Хрещате.
Твоя осінь щедра на дари,
Весни в заметілях пелюсткових,
Ти прекрасна всякої пори
І надійна в справі і у слові.
Сміло долю візьмемо до рук,
Гордо й пильно станемо на чати,
Щоби завжди щастю і добру
На землі коханій розквітати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=590530
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.06.2015
Коли прорвала греблю повінь
І стрімко ринула вода,
Коли від пристрасті й любові
І не таким зриває дах
Скажу смиренно: - грішний, каюсь,
Що втратив зопалу стерно.
Але, одначе, й сам не знаю,
Яка погода за вікном:
Якщо ж там квітень знов буяє
І пелюсткова заметіль
Я стать святим не зарікаюсь,
Бо так вино у крові грає
Чи не востаннє у житті…
.......
Ікар до сонця небо крає,
А крила плавляться в путі…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=589787
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.06.2015
Родилась при тяжких пологах,
Але ж – красуня із красунь!
Раділа Ненька – слава Богу,
Хрестився вірник – слава Йсу!
От заживем тепер по-людськи,
Ясні шляхи у майбуття!
І на чолі всіх конституцій
Своє поставили дитя.
Воно стоїть. Немов статуя.
Вже й дихати не до снаги.
А в Україні знов лютує
Безжалісний закон тайги.
І нові ліпляться порядки
Під основний оцей закон:
Народу – дуля. Крезам – влада
І ні найменших заборон.
І ця Горгона незворушна
Зовсім для нас не божий дар.
І ходить привидом по душах
Мільйоннопристрасний Майдан.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=589469
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 24.06.2015
Ховаєм у спогад життям пошматовані душі,
Шукаєм розради, якої давно там нема,
І знову нас манить усмішкою феї грядуще –
Оця найчарівніша і найдавніша з оман.
І все ж - я їй гАряче так аплодую –
Зневіра давно б нам до неба закрила путі,
А так сподіваємось – раптом і рай побудуєм,
І прагнемо щиро і неосудно в святі.
І знову незнане нас вабить нестримно до себе
Й снага уливається у стужавіння крила…
Як нині недоля овид занавісила крепом!
А ми ще затятіше вірим в приреченість зла!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=589326
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.06.2015
Я втікаю від неї у затишну мушлю свою
Я її оминаю, дібравшись до крайньої хати,
Я її потішаю – куди вже тому солов’ю,
Я благаю святих геть подалі її заховати.
А вона невідступно, прицільно за мною іде,
А за нею надії, мов квіти ізрізані сохнуть
Ця безумна й оманна планета нелюдо-людей
Ця космічно-розхристана й оскаженіла епоха.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=588793
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 21.06.2015
Злива цілунків у ніч горобину
Диво-вогнем
Пульсу шаленому годі зупину
Все навзаєм
Хвилі гойдають у дикому танці
Море без дна
Час зупинився над ложем коханців
Заздрити нам.
Хай лебедіють медові світанки
І вечори
Випить жагу твою всю до останку
Й благословить
Кожну хвилину твойого полону
Серця єлей
Наших цілунків визрілі грона,
І апогей.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=588792
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 21.06.2015
Тіло твоє – срібна блискавка синьої ночі,
І поміж нами іскриться вольтова дуга.
Наше єднання – великий і пристрасний зодчий
Світу дзвінкого, що раєм на душу ляга.
В ложі з тобою немає покути й на грама.
Може і грішний, та тільки не бачу гріха.
В цьому житті то була б найпекучіша драма –
Щоб не судилось зустріти тебе й покохать.
Тому вклоняюсь прабатьку своєму – Адаму,
Вірності цноту на ложе вогненне кладу.
Милу кохати не гріх в найсвятішому храмі,
Якщо повінчані Господом тіло і дух.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=588574
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 20.06.2015
Кохана, поведи мене у рай,
Який ніколи і ні з ким не ділять.
Хай заполонить нас солодка гра
Аж до межі п’янкого божевілля.
Віддай мені усю свою жагу
До крапельки, до забуття й знемоги.
Наших сердець нехай вулканний гул –
Кантатою і гімном епілогу.
Щоб тіл гарячих непоборний пульс
В нестямі переплутав дні і ночі,
Щоби на всі слова лягло табу
Окрім одного – хочу, хочу, хочу…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=588573
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 20.06.2015
І прийде час. Тривоги і жалі
Нашу снагу до дна самого вип’ють.
І ми із вами мимоволі звикнем,
Що все навколо – метушня і тлін.
Що жити треба нині і отут,
І що своя сорочка, безумовно, ближче,
Що в еннім місці персональний прищик
Дорожчий всіх заявлених валют.
А потім ревно порати грядки
І лаяти всуціль чергову владу,
Виборювать на кухні вкотре правду,
Не трясучись нутром ні перед ким.
А їм і треба – нашим чоловим,
Що звикли совість на кишені мірять:
Залити сала трударям за шкіру
І – щоб не піднімали голови.
Ідем, сопем – на бійню череда…
А що дітей чекає і онуків?
Чи маєм право опускати руки
В надії на сакральне: «Аз воздам!»
Нам би громаду вічем об’єднать,
Здійняти дух і випростати спину!
А ні – забудьмо, що то – Україна,
І – нумо знов світами бомжувать!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=588401
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 19.06.2015
Шукаю ключ. Я загубив пароль.
І десь тут шифр забутий поруч ходить.
Скажи мені, як відшукати броду,
Щоби вернути компас «на добро»?
Вони – літа – не жалують ніяк,
Підходять завше скрадливо й раптово.
А вслід за ними тужавіє слово –
Одна з найперших болісних ознак.
А звичка ніжні струни обрива.
І пелюстки уже обабіч стежки…
І виникають потім вежі й межі,
Яких у щасних долях не бува.
То де тепер шукати первоцвіт?
Як джерело очистить від намулу?
Тих розбудити, що уже поснули
І розтопити збайдужіння лід?
…Ввійду в твій світ турбот і сподівань
І безпомильно відшукаю корінь –
Чому згубились шифри і паролі,
Чому зміліли ласки і слова.
Міцніш стерно обіруч обійму.
І коли ти відчуєш тиху гавань,
Можливо це – найщасливіше з плавань
Очистить всі загати і намул?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=588358
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.06.2015
Я на кордонах власних почуттів
Поставив вежі.
За ними завше, нині - й поготів
Так важко встежить!
Здавалось би – чому уже палать? –
Весняні лишки…
Вони ж про це не хочуть навіть знать,
Не просять знижки.
І рвуть вуздечки коні вороні,
З розгону – в безвість.
Немовби що пороблено мені,
Мов нетверезий.
Тому прошу-благаю вартових,
Отих – на вежах:
Вартуйте пильно, поки я живий –
Боюсь пожежі!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=588213
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.06.2015
От грішний я – і все! Не гасне апетит
На квітів аромат, і на жіночу вроду,
Картин чудових чародійний подих,
І навіть на інтимність самоти.
Сотає, як живильний вітамін
Моя душа, по радощах заспрагла,
Й снага в мені нуртує, наче магма,
І воля піднімається з колін.
Гаряча мрія проситься в політ.
Мої літа знітилися – і зникли.
Приймає сміло сіроденню виклик
Ота краса, яка рятує світ.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=588041
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.06.2015
Україні
І високо нести твоє ім’я,
І кожним нервом відчувать провину,
За те, що ниций збоченець-варнак
Таки загнав ножа тобі у спину.
За те, що синє небо угорі
Безжально сипле смертоносним градом,
Що серед нас є підлі лихварі,
Які біді цій невимовно раді.
Що гине й в’яне молода краса,
І цій війні не бачиться упину,
Що світ із монстром майже сам на сам
Залишив многострадну Україну.
І доки у загравах рубежі,
Нам не годиться нити й нарікати,
Бо горе це – воно не зна межі
І стукає у кожну нашу хату.
На нас прицільно дивляться віки,
Аби пізнати дійсну нашу вартість,
Тому несім до спільних стільників
Нектар живильний духу і завзяття.
Щоби у гніві праведнім своїм
Ми, кого пнуться ставить на коліна,
Лише зідерши з тебе лишаї
Ізнімемо з душі свою провину.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=586957
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 12.06.2015
Прости мене, поезіє, прости.
Я не зрікаюся твоєї зваби.
Мене укотре ураган настиг
Воістину вселенського масштабу.
Жбурнув зумисне від очей твоїх,
Щоби забув і аромат, і дотик,
Додавши ще – писати нині гріх,
Коли навколо – океан роботи.
І сад, і нива, грядка, сінокіс –
Усе уваги і уміння просить.
Твоє ж писання почекає, pliz,
Доки прощально закурличе осінь.
Я так уважно слухаю його,
Я і канали всі сторонні вимкнув.
-Але на твій чаруючий вогонь
Я утечу, хоча би на хвилинку…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=585930
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.06.2015
Я маю осінь на календарі –
Ясну годину збору урожаю.
Та зовсім не спішу до короваю.
Тим більш – її прогоню від воріт.
Кажу дошкульно: «Мабуть упилась,
Що заблукала на чуже подвір’я?
Та нас ніякі судді не помирять,
Тобі до мене, паніматко, зась!»
Я ще гортати ранків не втомивсь,
Моя зоря весняного покрою,
От як гора не сходиться з горою,
Так наші інтереси розійшлись.
Не вабить розкіш явлених щедрот –
Троянський кінь у новому декорі:
Спочатку ти схиляєш до покори,
А потім зовсім позбавляєш квот!
Тому мені миліше, як Ікар,
Згоріти десь у вільному польоті.
Але це буде потім, потім, потім…
Ну, осене, ударим по руках?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=585929
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.06.2015
Холодний розум? Не смішіть мене!
Що ви холодне бачили в поета?
Коли чуття з уявою в дуеті,
То розмисел – зовсім не головне.
Не путайте з прозаїком його,
Де лінії, сюжет, архітектура…
Два полюси єдиної фактури
Які навпроти – крига і вогонь!
Поезія – це казка із казок,
Це пристрасть від вершини до бездоння,
Це квітка на січневому осонні,
І в задзеркалля безоглядний крок.
Це добровільна здача у полон
На грані одкровення і молитви.
Так, можна без поезії прожити,
Якщо до смаку летаргічний сон!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=585364
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.06.2015
Давно уже ромашки відцвіли,
І в сивій типчаковій заметілі
Нам червень на добро благословив
Одну із найпрекрасніших флотилій.
Пливуть у незабутнє чебреці,
Вітрила голубіють, наче мрії,
О, скільки ніжності у квіті цім,
І як вона моє сердечко гріє!
А ним вітри впиваються щодня
І жайвора гучнішає дзвіночок,
І вся багата лугова рідня
Йому казки шепоче серед ночі.
А він їх потім відає мені…
Вертає спогад чарівницю-юнку,
Її обійми спрагло-вогняні,
І звабу чебрецевого цілунку…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=585363
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.06.2015
Чи на сонці темнішають плями,
Чи в панви розгорівсь апетит,
Що спровадить мільйони до ями
Якнайшвидше сердешним кортить?
Не снаряди, не міни, не атом,
Зброя нині сильніша стократ –
Світ суцільний фальсифікатів,
Що природі і близько не брат.
В нім дракон триголовий панує,
В тім, що завше їмо і п’ємо:
Тут замінник всі гроші вартує,
А також хімікат, ГМО.
І бунтуються коди і гени,
Наче смертник в останнім бою.
Оба-два – і бомонд, і учений
Вже святкують удачу свою.
Досі чув про судьбу полонених.
Чи історії ниций повтор
Що відкрила геєну огненну?
То фашисти були. А це хто?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=585160
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 03.06.2015
Ми сходимо на станції «байдужість».
Ну що за натовп – не пробитись вже!
Не дістають вітри тут осоружні.
І кожен – із приватним багажем.
Блаженні єсть – нікого не чіпають.
Вузлик із крамом, ложка і постіль.
Зирять розпачно – де та хата скраю,
Наш ідеал у тлінному житті?
Десь гримотять громи і канонади,
Хтось у кишені – ниви і ліси.
А ми зітхаємо – такий порядок.
І добавляєм – Господи, спаси!
А Він спаса – отих, які стоїчно
Боронять віру і свої права.
Якщо ж раби Його до гурту кличуть
Хитає скрушно – по діянням вам…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=585120
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 03.06.2015
Пересиха струмок, пересиха…
І в мареві блаженного покою,
Де вже ані завзяття, ні гріха,
Пригадує, як був колись рікою.
Неслися води, як живий кришталь,
Веселка – що запрошення до раю,
Ані загат тобі, ані моста,
Лиш горизонт - тікає і тікає.
Здавалося, так вічно має буть,
На молодість немає застороги.
Та на безсмертя сущому - табу,
Є лиш безсмертя істинного Бога.
Гай-гай, було… Осоки і намул…
І випили роки снагу і сили.
А розкажи про річечку кому,
І що життя із нею сотворило…
Але прислухайсь – лопотить крило.
Лелека десь над хатою нависне.
Проб’ється нове чисте джерело
І розпочне свою величну пісню.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=584962
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.06.2015
Нас чарував вічнозелений травень,
Казкові взори вишивала ніч.
На світлу згадку я присвоїв право.
І ось ми знову стрілись віч-на-віч.
Ви дозволяли милуватись Вами,
Віддати шану жестам і речам…
І зрозумів я – наша зустріч – драма,
Потерта шуба з барського плеча.
І погляд Ваш, повернутий у себе,
Якась байдужа тихоплинність слів
Мені шепнули – тут шукать не треба
Жарини шал у вичахлій золі.
І світла згадка потьмяніла давня,
Холодну душу огорнув туман.
Я півстоліття довірявся травню,
І лише нині зрозумів – дарма.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=584720
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.06.2015
Не нанизуй сонми сподівань
На свою розбурхану уяву,
Бо розчарувань дракон стоглавий
Висотає сили і слова.
Це така субстанція – наїв,
Як душа уразливо-дитинна.
На гірких дорогах часоплину
Загартовуй бережно її.
Загратуй віконце золоте,
І забудь, куди подівся ключик,
Бо цей всесвіт, болісно-колючий
Схожий на розгнузданий вертеп.
Краще мати панцир на душі
І холодні скельця у оправі.
Сподівання – це є гра без правил,
На яку удача не спішить.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=584719
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.06.2015
Нависло небо запитальним знаком
І тиша вибивається із сил,
Гірких питань і пристрастей атаки –
Навала ненастанна голосів.
Все можна зрозуміти і простити:
Відсутній гарт, і досвід, й етикет…
Але чому гріхів старих палітра
Ще яскравіш буяє і цвіте?
Зажерна гідра зиску і наживи
Зневажно диха на змарнілий люд,
І сподівання усміхнулись криво:-
Початки наші досі на нулю…
Дилема вічна возляга на ложі -
Хто за кермом – держава а чи клан?
Уже й варяг затямити не може
Як ці конюшні вичистить дотла!
На плечі посполитих – ціни, війни.
Вже тятива напруги на межі,
А міліарди сплять собі спокійно –
Такі їм не під силу вантажі.
Все винесем заради України,
Нема банкету посеред чуми.
Але чому цю істину нетлінну
Сповідує лише бідацький мир?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=584106
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 28.05.2015
Небо, відізвися на молитву,
Я на себе викликаю дощ.
Не Перуна гнів несамовитий,
А блаженство тихе імените,
Коли світ співає від і до.
Що тобі вартує зголоситись
На сумісне творення добра?
Забуяють від натхнення квіти,
Й колосок, надією сповитий
Візьме тобі, небо, «на ура».
Хліборобське плем’я – гордовите,
Шапки не скида ні перед ким.
Та тобі спішу я поклонитись,
Бо насущне все волає – «Пити!!!»
…Йду з відерцем поливать грядки.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=583761
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.05.2015
Для нас московський підібрав реєстр
Дві іпостасі – наці і холопи.
Найменшої не прикладає спроби
Своєму чванству влаштувати хрест.
Ми можемо лише поспівчувать –
У держиморд позиція непевна:
То їх пекуча дотинає ревність,
І ностальгія заважає спать.
То люта злість роздвоює жало,
Клекоче мста зневаженої баби:
« Я покладу на вас ведмежу лапу,
Щоби життя й спокою не було!»
О, в цьому добре школений сусід,
Віки чужим навчався приростати.
То Україну з пазур випускати?!
- На це і сподіватися не слід!
Шматує сарана мої поля.
Але кусок неперетравно-грубий.
Об нашу єдність поламаєш зуби
Ти, ненаситний карлик із Кремля!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=583462
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 25.05.2015
Не втиснеш леза – графіки тріщать,
Неначе крига в пору льодоходу.
На відпочинок відмінились квоти –
Ідемо, друзі, літо зустрічать!
Хто слабуватий – добре підкріпись.
Воно не терпить жодних сентиментів!
Романтика? Вона уже в «декреті»,
Хіба що до покосу і сапи.
Гарячий цех без премій і доплат.
І Муза нас сахається, невмитих.
Кохана Музо, повторюся – літо!!!
Та хай лишиться наш з тобою блат.
Воно минеться, це засилля справ.
Я проберусь в улюблені покої.
І ми удвох такого ще накоїм!
А нині вибачай. Спішу. Пора.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=583264
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.05.2015
Випускникам 1965
Ти снишся мені усе рідше, і рідше, і рідше…
Вже зграї вітрів утомились тебе замітать –
Цей спогад прадавній, оце незабутнє колишнє,
Яке не судилося більше ніколи гортать.
Дитинство моє, первопуток врожайного поля,
Ти десь заблукало у хащах житейських зав’юг.
Та знову нас кличе гостить нестаріюча школа,
Й завжди однокласник найліпший товариш і друг.
І вже до наставників наших приходим на цвинтар,
І квіти зав’януть, зовсім не торкнувшися рук.
І що це за правда тобою придумана,світе,
Що й наші ровесники вже відлітають за пруг?
І все ж нам ніколи, ніяк забувати не варто
І витівки давні, й рясні переливи дзвінка,
І першу учительку, й густо обписану парту –
Як вік золотий, що крізь серце у Лету втіка.
Тож будем дружити, допоки снаги і натхнення.
Нам, врешті, не треба нікуди уже поспішать…
І молодість наша із нами така ж дерзновенна.
Хай спогад старіє, аби не старіла душа.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=583177
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.05.2015
«Я маю час» - це рятівний девіз
Проти спокуси легшого – «скоріше».
Робім усе ґрунтовно і неспішно –
Забудем вирок викликів і криз.
Вони не гідні нашого життя:
Аврали, недоробки, метушливість.
Хвилинам, врешті, зовсім не важливо,
Якими їм летіть у небуття.
Ми так на охляп пишем свій роман.
А чорнові відсутні варіанти…
І час прожитий – премії і гранти,
Валюта, що ціннішої нема.
Про це мені років диктує плин,
Рахуючи безповоротні втрати.
І доки є іще у мене «завтра» -
Смакую звабу кожної з хвилин…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=582756
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.05.2015
А «Русский мир» на нас пішов війною.
Така природа у тамтих мирян.
Епоха мракобісся й домострою
Завмерла на його календарях.
І править думка в головах неситих
Весь світ під себе тихо підібгать.
А тут якійсь Вкраїні неумитій
Свобода й самостійність дорога!
У хижого орла двоглавий вишкір
Від подиву ураз оторопів:
« Тобою володів я триста з лишком,
Ти був щонайвірнішим із рабів!
Ну, трохи не зрослось під Конотопом –
Побив мене збунтований козак.
Та відпустити нині у Європу?!
Е ні, в Європу вам,холопи, зась!
Я напущу мерщій колону п’яту –
У вас своїх продажніх вистача:
Від вірників мого патріархату
До лицарів заточки і меча.
Та ще заробітчан, усіх ізгоїв –
Їх у Росії мало не бува.
Й головорізів «Русского» покрою,
Щоб вчили професійно убивать.»
І ллється кров на теренах Вкраїни,
І глузду, і чуттям наперекір.
То лагідно запрошує й гостинно
В сім’ю єдину новий «Русский мир».
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=582275
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 19.05.2015
Мене терзає сумнівів полон,
І вітер крутить зірвані листочки…
По суті наш життєвий марафон –
Лиш примха лотерейного квиточка.
Це ж хто собі присвоїв всі права:
Коли, і де, і з ким нас поселити?
А потім – куди виведе крива
Зусиллями удачі і молитви.
Та все ж надія хай не полиша,
Бо двері в рай для страждущих відкриті.
Дай, Боже, не проспать щасливий шанс
І за хвоста фортуну ухопити!
А потім всім розповідать казки
Про труд тяжкий, мету і силу волі.
А ким родитись, і померти ким –
В руках її Преосвященства Долі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=581640
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.05.2015
Поезії
Чаклує серце магія паперу.
Я сам собі – і цензор, і суддя.
Невільник менш прикутий до галери,
Аніж до тебе, чародійко, я .
І пензлик налаштовано сумлінно,
І фарби – щонайтонших почуттів.
Але на Слові світ зійшовся клином,
І образи усе не ті, не ті…
Яким бальзамом напоїти мову,
Який вселити життєсяйний дар,
Щоб вабив вірш, як вабить Казанову –
Що у літах – коханка молода?
І вже для мене не існують будні,
І я уже належу не собі…
Нехай шторми чатують і Бермуди –
Мій курс лежить до острова скарбІв.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=581300
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.05.2015
І вип’є сонце слід на спориші.
І світ мене відпустить – і забуде.
Але чомусь печаль не тисне груди,
Й обурюватись серце не спішить.
Мізерна мить у сонмі поколінь…
Краплина у обширі океану…
А я – володар Всесвіту і бранець
Яку залишу пам’ять на землі?
А час мене глузливо дотина:
« І ти, козаче, досі лиш питаєш?
Прийшла пора збирання урожаю,
І збіжжя відправляти до млина!»
Та я живу, немов ще сотні літ
Мені Всевишній зопалу відважив.
Ані тривог, ані ажіотажу,
І ще не снився навіть заповіт.
Рощу дітей, висаджую сади,
Як і завжди – у вільному польоті.
І відкладаю на далеке потім
Даремний намір карбувать сліди.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=580827
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.05.2015
Зачарований, зачаклований,
На безсоння і мрії приречений
Знову зваблює травень обновами,
Клекотаннями кличе лелечими.
Ніжно повінь садів розливається
Аж до самого синього обрію…
І мене полонила соната ця,
І мені молодильно-пороблено.
Наче все пережито і бачено,
І рубці перемежено з шрамами.
Чом же знову з чуттями гарячими
Ми до берега юності правимо?
Гребемо, гребемо проти течії,
А серця у обнімку з амурами…
І кепкуєм із себе так гречно ми:
« А давайте природу обдуримо!»
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=580598
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.05.2015
Осягнути цей погляд, напевне, не дано нікому.
В нім зачаєна зваба й таїна мільйонів предтеч.
Я розбився на друзки , але – ані титли, ні коми,
Лиш оскома пізнання, як хвиля цунамі, росте.
Я сахаюсь полону – нащо заспіль пожмакані ночі,
Де на мене чатують страждання новітніх Голгоф.
Але погляд цей дивний мене вже доконче зурочив.
І отут не поможуть змуровані прихистки строф.
Я прошу Вас, прошу – погасіть буйноніжне проміння
Вам же порух один зачарованих вій і повік.
І, можливо тоді, і наступить моє воскресіння.
А до того, повірте, навіки пропав чоловік.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=580376
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.05.2015
Думки січуть відточеними лезами –
Меч ворога під дикий клекіт битви.
Не вистачає тиші для молитви.
А що вже говорити про поезію?
І днями сірими нахабно спантеличені
Ми похлинаємось від крику власного.
Немов пожежу непогасну гасимо,
І самі в ній згораємо від відчаю.
Та ледь вловивши дих повітря свіжого,
Миттєвий полиск голубого неба –
Ми так затято молимось до Тебе
Своїми, щойно родженими віршами!
І Ти, Всевишній, маєш нас простити –
Рабів малих солодкої обітниці:
У цих рядочках Дух святешно світиться.
І ми із ним стаємо до молитви.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=580246
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.05.2015
Немов на найсолодшому з побачень
До Ваших віршів горнеться душа.
Так модниця убором від Версачі
Себе мерщій потішить поспіша.
Так спрагла нива тягнеться до хмари,
Чи птаха – із полону в небеса…
Які таїни і магічні чари!
Яке натхнення і яка краса!
І світ стає жаданим і прекрасним,
І я на хвилі Вашої струни.
Поезія – моє святе причастя
І насолода раєм неземним.
І осягаю – непідвладна Леті
Високих слів енергія жива.
Ясним талантом віщого Поета
Всевишній щедро Вас обдарував!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=579303
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.05.2015
А «Марш…слов’янки» розпинає душу,
А ретро аж вичавлює сльозу…
Чому ж сьогодні сповідатись мушу
Під куль смертельно-ошалілий зумр?
То час зриває вилинялі маски,
І вже усмішка – нищівний оскал.
І «старший брат» з бабусиної казки
Підносить наді мною тесака.
І він зловтішно потирає руки,
І солі не шкодовує для ран…
Пошматувати здобич хижим круком –
Гіркий синдром сусідства у слов’ян…
Лише диктат, лише сліпа покора –
Отак ведуть тварину на забій.
Не смій підняти від корита зору,
Ні обирать, ні думати не смій!
А знахабнієш спину розігнути,
На «патронеси» волю не зважать,
Умить постане – бути, чи не бути
На доленосно-лютих віражах.
Як по мені – не в етносі причина.
І будь ти чи японець, чи бурят,
Та перше всього просто будь людина,
І руку потискай, як брату брат!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=579083
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 05.05.2015
Ні коренів, ні пам’яті, ні честі.
Інстинктів і рефлексіїв раби.
Такий зручний – чи пластилін, чи клейстер
Для «паханів» новітньої доби.
Які ідеї, прагнення і гідність?
Які – свобода і високий дух?
Порядні діти, навіть хай нерідні,
Не накликають матері біду.
Слід нищення тотальний українства
На українській сонячній землі…
Це ж треба так дияволу залізти
У душі, не вмикаючі голів!
Чи горизонт затягнутий габою,
Чи дзвін монет – мелодія іуд –
Щоб дотягнувшись враз до аналою
Несамовито крикнуть – наших б’ють!
Роздмухали пожар на всеньке небо.
Вже рукопашну розгортає світ.
І Україну занавісив крепом
Слов’янсько-доброзичливий сусід.
І все ж надія напина вітрило,
До перемоги рветься напролом.
Не мають права обтинати крила
Ті, в кого крил ніколи не було!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=578884
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 04.05.2015
"Не вистачає тиші для молитви" - одна з книг відомої поетеси Л. Овдієнко.
Л. О.
Мій шанс в мені зневірився давно.
І був правий – такого не прощають:
Він зранку ще постукав у вікно –
Йому не подали і чашки чаю!
Мене ж тягнула доля за рукав,
Чи по спіралі, чи лише по колу,
І жорна збайдужілі вітряка
Щось видавали сірого помолу.
Та він ще часом озивався – шанс,
Та й пропадав, похитуючи скрушно,
Бо не змогла його щемка душа
Чомусь зі мною гомоніть по душах.
А колія – не вибратись ніяк.
Осібно тим, хто вибратись не сміє…
А потім… Потім виникає знак –
Я впевнений – від самого Месії.
Сказав: « Спини свій надаремний біг.
Може востаннє прагну говорити.
Послухай, що не вистача тобі –
Не вистачає тиші для молитви»
І дійсно – у щоденній ворохбі
Я сам собі бував нерідко лишнім,
Щоб розібратись ревно, далебі,
Мені завжди не вистачало тиші.
І нині я Вам дякую за все.
Я кланяюсь тепер доземно-щиро
За те, що та юдолі карусель
Не затягла до судженого виру.
За радість сподіватись і творить
І осягнуть Його Величність Слово.
Благословляю благодатну мить
І Вашої душі Святу Покрову.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=577794
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.04.2015
А зорі не гаснуть. Таке їм не надано право.
На Всесвіту мапі наречено вічно світить.
Оголеним нервом – планети, народу, держави
Поетове Слово підносить тривоги мотив.
Затята відвага долати Прокрустове ложе,
Зривати омани, байдужості й пихи бинти,
Коли Ваше Слово – воістину Промисел Божий,
Воно поміж люди – суддя і натхненник – летить.
Воно непідвладне віднині ні часу, ні тліну,
Як Дух – непідвладна нікому свята іпостась,
І стане зорею у небі моєї Вкраїни,
Щоб вогник надії ніколи у ній не погас.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=577655
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.04.2015
А ревнощам твоїм немає меж.
Суперниця ж бо дійсно небуденна.
Вона полює повсякчас на мене,
Їй не важливе власне реноме.
І я не знаю, де, коли і як
Знов зачаруюсь у її обіймах…
Тому й на серці завжди неспокійно,
Тому й підозра допіка твоя.
Тобі ж на те, звичайно, наплювать,
Що ця коханка Музою зоветься,
Ти затялась – не смій чіпати серце,
Там двом красуням місця не бува!
І як мені вас, любі, помирить?
Тут, мабуть, і святому не дібрати.
В гарем, чи що, перетворити хату
І душу у мечеті освятить?!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=576040
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.04.2015
Оця весна із норовом своїм
Вже навіть перестала дивувати.
Зневаживши прикмети і стандарти
Геть зовсім відлякала соловїв.
Я розумію – гонору і примх
Красуням відміряється для шарму.
Але ж погодься, пані, - це негарно
Отак із нас знущатися згори.
Аж почорніли брості від жури,
І розпач знов розхристав абрикосу…
А ти січеш – то градом, то морозом,
Мов світ увесь зірвавсь у тартари.
Натвориш нині міліони бід,
Та й підеш – крита осудом і гнівом.
Невже вам, на Олімпі, не важливо
Яку лишити славу по собі?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=576014
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.04.2015
А доля любить смілих і завзятих,
І руки їм назустріч подає,
Хоч відчайдухів зовсім небагато,
Але ж між них сія імя твоє!
Це ж скільки треба мужності і сили
Щоби пробить супротиви загат,
Щоб сходинки по черзі підкорились,
І у родині усміхався лад.
Де воля й розум верховодять світом –
Ти там в реєстрі завше за свою,
Із звабою і станом Афродіти,
Запалом амазонки у бою!
І знову квітень здивувати прагне,
Зорить у душу іскрами надій…
Хай Бог дає удачі і наснаги
Твоїй душі весняно-молодій!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=575882
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.04.2015
Скажу вам по великому секрету
( із вами розмовляю тет-а-тет)
Замість бажання канути у Лету
Я втратив до жінок імунітет.
На грані чи комедій, чи трагедій
Не випада уникнути гріха:
Тільки побачив симпатичну леді –
Відразу ж безнадійно закохавсь.
Не помагає відворотнє зілля,
Вже пив і по сніданку, і натще.
Вони ж, Амури кляті, знову цілять
З своїх стрілячок проливним дощем.
Та не кажіть про це моїй дружині,
Вона лікує в будні й вихідні,
Бо й поріділий чуб до волосини
Все ще потрібний, бідному, мені.
З імунітетом жити нецікаво,
Ще маю очі й декілька зубів.
Я відвоюю на кохання право
В нерівній із собою боротьбі!
Доки на себе маю нарікати
Віддавшись волі ручки і стола?!
Ой, вибачте, я маю поспішати –
Якась вродлива жіночка пішла!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=575516
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.04.2015
А звір принишклий піднімає очі
І голос все потужніш подає,
Раз слухати оману є охочі,
І вірити у рай майбутній є…
Він щупальця протягує до горла
Всіх ідеалів, намірів, чеснот.
Він, хто давив і зневажав учора
Сьогодні перейнявся за народ.
Вже чує смак нектару і корита
І вміло тисне точки больові.
Це ж треба вміти – пекло сотворити –
І вигоду шукати на крові!
Така на нас навала тисне люта –
Тримайся лиш, натомлена душа!
Та на кону вже – бути, чи не бути –
Останній і безповоротний шанс.
Загрозливо бурлить вогненний кратер,
Диктує час питання навісні –
Чи вміємо лиш лозунги горлати,
Чи станемо із світом нарівні?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=575091
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 17.04.2015
Яка краса навколо – йдуть дощі,
Зела рясного життєдайна сила.
А травень снить навалою хрущів,
А квітень тче яскравобарвний килим.
Навчився світ заплутувать сліди,
Снувать ілюзій срібнодзвонну пряжу,
І навіть абрикоси ніжний дим
Подати неймовірним макіяжем!
І що нам ще лишається робить
Як не пограти в піддавки з весною?
А ниточка життя нехай бринить
Невтомною бадьорою струною!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=574655
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.04.2015
Такі літа пішли – і апеляцій
Не подаси в найправедніший суд,
А кожен день – настирний папараці –
На вістрі одкровення і сенсацій
Закохує мене в твою красу.
І за які лаштунки заховати
Моїх тривог розвеснену печаль?
Ні унції уже, ані карати
Не викуплять всесилля циферблату
Де вже й хвилини розпачем ячать.
Та ж хто мені любити заборонить?
Таких природа не надбала сил!
Супроти всіх неписаних законів
Ступаю сміло в турбулентну зону,
У океан – без компасу й вітрил…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=574293
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.04.2015
Прошу уклінно – не шкодуйте фарб
Моїй уяві буйного розливу,
Дозвольте хоч хвилину буть щасливим,
Отак – щоб согрішити без гріха.
Чи важить моїх намірів вінець
Гірку таїну прощі і покути?
Вас просто бачить. Бачити і чути
Ваших речей світіння осяйне.
Ну, може ще потонуть у очах
І тихо шаленіти від усмішки,
І вирушати за тридевять пішки
Аби торкнутись Вашого плеча.
Ніяких слів. Ні правил. Ані прав.
Ні почуттів ряснопалкої зливи…
Я хочу, аби Ви були щасливі.
Все інше – це уява із уяв.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=572632
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.04.2015
Усмішка
То не поет, що втратив цінний дар
Закохуватись часто й безнадійно.
Нехай у нього вуса й борода,
Нехай внучата – гронами на шиї,
Нехай його жмака радикуліт,
Валяє тиск а чи шпига подагра –
Йому прощає забаганки світ,
Бо ж нових вражень і контактів прагне!
Хай навіть «боєздатність» на нулю
Й зарадити не можуть навіть вишні
Він заклинання вічне: « Я люблю!»
На всіх усюдах промовля і пише.
То не поет, що втратив цінний дар
Закохуватись часто й безнадійно.
Я запевняю – то не є біда,
То є вона – хвороба професійна!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=572510
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.04.2015
Ще паморозь іскриться, як парча,
Світанок сонно протирає очі,
А вже синичка сонце зустріча
Непогамовним голосом дзвіночка.
Чому так радо сповіщає день
Її душа розвеснено-пташина?
Чому завзяття палко-молоде
Не залишає ані на хвилину?
Заморський край не зваблював її
Своїм чужинським диво-колоритом,
І рідний легіт вітру і гаїв
Для неї рай, і затишок й молитва.
Співа маленьке сонячне пташа
Не задля слави, звіту чи параду –
Воно добро посіять поспіша,
Своїй землі подарувати радість.
Співай, синичко! Кланяюсь тобі!
Перебираю в тебе мудрість жити,
Не гнутись у затятій боротьбі
Й пишатись отчим незрівняним світом.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=572411
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.04.2015
Цей божий світ – запрошення до щастя,
Де у законі – радість і добро!
А хтось в цю мить покути і причастя
Готується натиснуть на курок.
А хтось своє сумління люто глушить,
Замкнувши розум гратами пітьми…
Нащо Господь давав нам Слово й Душу –
Найкращу зброю зберігати мир?
Чому ж завжди – одвіку і донині
В подобі і володаря й раба
Найбільше зло – жадоба і гординя
Святкують зверхньо сатанинський бал?
Нащо Христос нам дарував безсмертя
Жертовно смерть прийнявши на горі,
Як ми життя – затяті і уперті -
Земного вже не цінимо і в гріш?
І рветься думка птахою у небо,
Воланням припада до ніг Йому…
Кому це треба, і навіщо треба?
Що діється? Чому, чому, чому?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=572152
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.04.2015
Та це не я! Ну що зі мною?
І хто в мені вже оселивсь?
Я був учора ще героєм,
А нині плечі хилить вниз!
І ні до пташки, ні до неба
Очей не випада звести…
Така дуга лиш для молебня
Підходить, Господи прости.
Як придивитись – дійсно ракурс
Зовсім не рицарських чеснот.
Але ж чоловіки не плачуть.
Не все ж і танцювать гавот!
А як подумать – й девідентів
Тут можна безліч віднайти:
Зручніш відшукувать монети,
Які хтось загубити встиг.
Зручніш виполювати грядку,
Збирати ягоди й гриби,
Калюжі й ями оминати
І в найтемніший час доби.
Жінкам поклони відміряти
Джентльменом на усі часи…
Хоча… що з того буду мати?
Ні побажать…, ні попросить…
Рятуйте, друзі й односельці,
І підкажіть мерщій мені
Ну що робить із цим пришельцем?
Його вигонити, чи ні?!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=572141
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.04.2015
Ой несе мене, несе
Чи до згуби, чи до зваби?
Закрутилась карусель
Грандіозного масштабу.
Не повірив би ніяк
І нізащо в цьому світі,
Що зустріну вроди знак
В двадцять першому столітті.
Опинився сам на сам
Із легендою і дивом –
На плечі твоїм коса
Неймовірним ексклюзивом.
Я забув свої літа –
Вже десь поруч осінь ходить.
До красуні ближче стать
Все вишукую нагоду.
Аж замовкли солов’ї,
Об мою спіткнувшись скруту:
Ні погладити її,
Ні легесенько торкнутись.
Розіб’ю на скалки сум,
І дружині – ультиматум:
«Заведи й собі косу,
Як не хочеш мене втратить!»
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=571589
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.04.2015
А я не хочу ні за які гроші
Втрачати свій дорогоцінний скарб.
Допоки у дрейфуючих пісках
Чатує смерть на стрічних перехожих,
Допоки вир незвіданих глибин
Ще зваблює в свою страшну нірвану,
Допоки розпач гнівної доби
Катує душу із рядка й екрану,
Допоки сміх і лепет онучат
Фарбує світ у радісну палітру,
Доки життя мого палка свіча
Буде крізь ночі й віддалі світити,
Допоки подих зграйками надій
Вплітається в планети алгоритми –
Прошу тебе – і думати не смій,
Що я тебе спроможний розлюбити!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=571157
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.04.2015
Немов лебедят із далеких країв,
Я бачу вас лиш на екрані,
Найкращі у світі дзвіночки мої –
Діаночка, Дімочка, Даня.
Коли ж пригорну я своїх янголят?
Душа у терпіння на грані.
У кожному стрічному личку підряд –
Діаночка, Дімочка, Даня.
І зубики перші, і кроки, й слова –
Подій сокровенних єднання.
І молодість наша у вас ожива –
Діаночко, Дімочко, Даню.
Вже видививсь очі будиночок наш,
Аж звівся навшпиньки в чеканні!
Яка ж принесе найсвітліша весна
Діаночку, Дімочку, Даню?!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=570547
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.03.2015
А Вашим пензлем водять небеса,
А Ваше Слово янголи диктують.
Його не можна згадувати всує,
Щоб не згубились зваба і краса.
Я знову на побачення іду
До цих пісень божественного саду
Щоб відшукати для душі розраду,
І знов снагою гартувати дух.
Коли моя незгасна спрага уст
Торкнеться тут амброзії й нектару –
Упевнений – прожито день недаром.
Й на цьому вдячно Богу помолюсь.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=570538
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.03.2015
Нам Всевишній тебе дарував,
Щоб торкалися струни молитви.
І збулись заповітні права
Про високе із Ним говорити.
Решетилівська школа мистецтв –
Світ ясної дитячої казки,
В твоїм серці одвічно живе
Дух натхнення і щедрої ласки.
Хай в полоні мелодій і барв
Розкриваються душі, як квіти,
Хай родину твою ні журба,
Ні зневіра ніколи не мітить.
Наша вдячність добром пророста,
Твоє ім’я підносим над світом,
Бо дитинства пора золота
Наче сонечком ніжним зігріта.
Ти уславлюєш рідний наш край
Край митців, трударів, хліборобів,
Тож в короні у нього сіяй
Діамантом найвищої проби.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=570402
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.03.2015
В горошок білий хусточку рожеву
Накинула старесенька верба,
Аж світ від задоволення зажеврів,
І вітер спантеличивсь – чи ти ба!:
«Таку бабусю – й ту черкнула мода,
А я летів до неї погадать,
На карти кинуть – чи пшениця вродить,
І чи спіниться повінню вода?
А тут така весела оказія –
Хоч від порогу – прямо під вінець!
Це що ж тебе отак, небого, гріє,
Немов рокам сплатила відступне?»
Верба хова ніяковість під кору:
«Не відкуплялась, їй-же Богу, ні.
Весна ж… Тут цілувалися учора…
То я гадала… може і мені…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=570379
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.03.2015
Пора вже б пізнати підступність трибун і плакатів,
Та знову купились на змагу солодких речей,
Залили водою від гніву палаючий кратер,
Від клятв і обітниць серця переповнював щем.
І ми прикипіли до нашої нової віри,
Поклавши надію на кров’ю омитий престол.
Та маємо звичку слова ваші справами мірять,
Хоч знали напевне – ніколи не буде на сто.
Вже душі сумирні терпіння набрались по вінця,
В чеканні навшпиньки – аж закам’яніли – звелись,
А книга лишилась відкрита на тій же сторінці,
Глузливо скривився оновлень непочатий лист.
Зате ви навчились хапати друг друга за груди,
Не бачить проблем, яких вже нагромадивсь огром,
Та спритно відкрили нові українські Бермуди
Куди провалилось безслідно народне добро.
Як зручно сьогодні всі біди валити на Рашу
І паперть всесвітню за звичкою не покидать.
В країні юдолі багатий стає ще багатшим,
А для посполитих лишились кресало й вода.
Шановні панове, прошу – не розхитуйте човен,
Поглине безодня, якщо не тримати стерна.
Як будем дивитись, запродавшись, в очі Дніпрові?
І що ми, прокляті, залишимо внукам й синам?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=570004
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 28.03.2015
Сосна умилась свіжістю несміло,
А личко іще заспане й бліде.
Але ж махає лапкою Ярилу,
Голубоокий знов вітає день.
Бродяга-вітер засичав від болю –
Об голе віття живота подер.
Йому дорогу перебігло поле
Озимини яскраво-молоде.
Моїх чуттів зненацька крига скресла.
О, це була із найміцніших криг!
Мене давно вже оминають весни
А ця чомусь змогла… одна із них…
І я їй у зіниці зазираю.
Навіщо ти? Навіщо? І коли?..
Уже роки з далекого розмаю
Поміж людей й клопотів розбрелись.
А ти мене куди зовеш, одначе?
Моя дорога в пекло, чи у рай?
- Озвалася: « Поки живеш, козаче,
то і чуттів ніяких не цурайсь!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=569605
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.03.2015
Вони цінніші золота й валют –
Хвилини ці божественної тиші,
Коли з веління сил – земних і вишніх
Я осягаю, як цей світ люблю.
Коли встають навшпиньки почуття,
Щоби проникнуть вглиб таїн і істин,
І одкровення відкрива врочисто
Всі зваби і незвіданність життя.
Коли з небес спливає тихо ритм,
І оживають враз слова і звуки,
І рвуться ручка і папір у руки,
Щоб магією душу підкорить.
І зачепилась за безсмертя мить,
Лицем похожа на святу молитву.
І доти й сам не смієш говорити,
Допоки тиша ця казками снить…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=568224
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.03.2015
Я дякую долі, яка мене з вами звела.
І світ по мудрішав, позбувшись тенет камуфляжу.
Я лише торкнувся ції благодатної чаші –
І миттю відчув незрадливу відвагу крила.
Яке вже пізнало могутню невтоленність вітру,
Яке в апогеї велично-яскравих орбіт
Завжди прихиляло, стражденна Вкраїно, тобі
І лагідне небо, і вдячністю серце зігріте.
Обшир небосхилу, якому немає кінця,
Снага молода у душі і розвеснених строфах…
І руки розводить у подиві ціла епоха,
І я уклоняюсь невтомному дару творця.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=568073
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 20.03.2015
Ви з тих жінок, яких не забувають,
Яким писать не стомлюються од,
Ви – з оберегів батьківського краю,
Усіх родин, під іменем – народ.
Пливуть віки, і покоління,й дати,
Планета крутить вічну карусель…
Незмінно жінка – і кохана, й мати
На плечах світ розхристаний несе.
І проростає сув’язь родоводу-
Весняний квіт у спогади плодів.
Із вами сонце – й те на пару ходить –
Споконвіків, і нині, і завжди.
Бо в вас із ним і наміри єдині –
Безмірно дарувать своє тепло,
Щоб у сім’ї і в рідній Україні
Завжди привітно й радісно було!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=567777
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.03.2015
Давай гайнем у леготи долин,
Де травень світить порцеляни глоду.
Там нині мавки нетерпляче ходять,
Вони для нас цю казку стерегли.
Там проліскам ще затишно дрімать
Й деревам колисати сонну тишу.
Ми між стежин шукати будем вірші.
Не вір, як запевняють, що дарма.
Як посивіли скроні у думок!
Які земля нам спогади повіда!
Коли озветься древня Атлантида,
То слово відшукається само.
І нам його не записати – гріх,
Бо ми – пагіння золотого краю.
Хай пасинки дідизну забувають,
А нас зове стезя поводирів
Нових племен, що стануть на крило,
Які ще не змінили групу крові,
І зерно відділивши від полови,
Шукають чисте роду джерело.
Про нас згадають – і такі були,
Не привчені мовчати й забувати…
Залиш-но друже, затишні пенати
І – гайнемо у леготи долин!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=566546
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.03.2015
Ми всі твої, красуне-весно діти,
Тебе чекали по хвилині, дню…
Та спробуй, Боже, людям догодити –
Ніякого не вистачить меню!
Розлив блакиті – оком не схопити,
Безмежна повінь – звіку не було!
І світ цей грішний і святий зігріти
Цитрині сонця раптом забаглось.
Мов праскою, пройшовсь по полю вітер.
Враз запалилось, стиснулось, спеклось.
І спрагла грудка аж зайшлася: « Пити!
Тут же шуміти маєву колось!»
І на мою молитву в щирій вірі
Краплина впала. Потім ще. І ще.
Я небові пробачу навіть сірість,
Якщо вона придумана дощем!
Немає тут ні пафосу, ні пози,
Я просто заклинаю хліб рости,
Щоб голод – знавіснілий відморозок
На нашім горлі пальці не затис.
Бо час настав, що рік увесь годує.
Йому не варт втрачати реноме.
І тому нині згадую не всує
Весняний дощ – козирний аргумент.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=566253
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.03.2015
За усякої години
Нам вірити слід –
Нема кращої родини,
Як добрий сусід.
Помиляюся я рідко,
Затямте, народ:
Якщо це іще й сусідка –
Взагалі джек-пот!
Як не сваришся ніколи,
В злагоді живеш,
Не загрожує вам голод
І самотність теж.
Допоможе і розважить
У біді й без бід.
Я у цьому маю стажу
Вже багацько літ.
На такий союз дружина
Скоса позира.
Та нема на те причини,
Аргументів й прав.
Їй неважко ж бо збагнути –
Щоб жилось, як слід,
Перше всього маю бути
Сам добрий сусід.
Тож у всякій пильній справі
Підставлю плече.
Не дивіться так лукаво –
Джентльмен я іще!
Не вгадають старожили
Що в нас за сім’я:
А чи я в ній і дружина,
Чи сусідка й я?!
Як цікавість заїдає,
Співчуття прийміть:
Сам Господь заповідає
Ближнього любить.
Ця заповідь старовинна –
Не гріховний плід.
Нема кращої родини,
Як добрий сусід!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=566013
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.03.2015
Я знов спіткнувся об буденність слів,
Навалу справ із однойменним грифом,
І світ мене затис – бундючний лихвар,
Аж зору не здійму до журавлів.
Вони ж летять – веселики малі,
У них стихія предковічна – небо.
Мені б за хмарку зачепитись треба,
Поставте хоч жердину до землі!
Так хочу з голубої висоти
Збагнути велич і нікчемність миті,
І,зваживши прожите й непрожите,
Вже перейти із вічністю на «ти».
Бо об заклад побитись ладен з ким,
Хай буду я чи Голіаф, чи гномик,
Усе воно живе в мені самому –
І сірі будні, і живі казки.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=565823
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.03.2015
А дзвін синички – на усенький світ
Із клиросу веселого світанку,
І промінь сонця рветься крізь фіранку
Мойого серця ніжний візаві.
І веселково-радісна блакить
Вдивляється у розсип діамантів.
Під ним землі так солодко дрімати -
аж руки не здіймаються будить.
А березень уже бере розгін,
І ніч моя стривожена безсонням.
Стрімких думок розгарячілі коні
Б’ють копитами в кремінь перемін.
Та світ ще пильно дивиться на нас.
Він от ніяк не може зрозуміти:
Хто править балом – пасинки, чи діти,
Хто на хоругві – Бог чи сатана?
Хтось рветься в бій крізь грати заборон,
Хтось під довіру заклада фугаси…
Так на арені збуреного часу
Скидають маски підступ і добро.
І пнуться знов до шальок терезів
Немов до трону – розпач і зневіра.
І осягаєм – кожен має мірять
Себе зовсім не виміром сльози.
А поступом – затятим і твердим,
І потиском руки міцної друга.
Бо нашого ніхто не зрушить плуга,
Несіяний не буде лан родить.
І обриси карбовані мети
До розуміння і єднання кличуть
Тому і дзвонить у блакить синичка
І гріє промінь сонця золотий…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=565098
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.03.2015
Спасибі вам, що ви на світі є ,
Що з вами він – яскравий і тепліший.
І я сьогодні – і святий, і грішний
Спішу вітання надіслать своє.
Так хочеться вам радість дарувать,
Віддатися улюбленому кредо,
Я нині – повноважний посередник,
Я маю наймогутніші права
Торкнути пролісків ранкову синь,
Щоби вони всміхнулися тендітно,
І всі принади гомінкого світу
Вам подали вітальні голоси.
Щоб наливало сонечко снаги –
Віддам незгоди й біди на поталу.
Нехай весна закрутить карнавали
Як повінь, що порвала береги.
Погляньте – вам всміхається блакить,
І зичать вам симфонії пташині
На цих прозорих хвилях часоплину
Натхненно і трудитись, і любить.
Творити і оспівувать красу,
Зігріти своїм даром ойкумену.
Хай зваблюють вас мрії і сирени –
І в цьому щастя незбагненна суть!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=565088
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.03.2015
А можна потонуть в очах твоїх,
У звабі і розкриленості весен?
Нехай сховають нас густі гаї
Від найвідважних хлопців з МНСу.
Бо не дадуть служиві потонуть,
Догнати давню, потаємну мрію…
Я завжди сам свій обираю путь.
Я в цьому морі сподівання сію.
Його таке спокусливе тепло,
Його такі незміряні глибини!
Забув усе, що дотепер було,
Довірившися хвилям часоплину.
Та вже напнулась серця тятива
І у полоні пристрасті своєї
Здіймаю я крутий дев’ятий вал,
Який не снився навіть Одіссею.
Ти сколихнешся голубим вогнем –
Яка солодка і стрімка навала!
Просивсь – потонуть… А тепер пливем
Удвох по морю – без весла й штурвала…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=564836
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 07.03.2015
Не по мені набір стандартних слів
Хай навіть найрозкішнішого штибу.
Для мене свято – неймовірний вибух:
І квітів, і освідчень, і віршів.
У цім торнадо пристрастей і барв
Дарую я вогонь свойого серця.
Схрестились почуття в затятім герці-
Життя, по суті, завжди боротьба.
І навіть ув урочий час дзвінкий,
Коли надії і бажання в хорі
Я перше всього зичу вам вікторій
З благословення Божої руки.
Вікторій скрізь – в коханні і труді,
Добра і сонця у ясному світі,
Щоб келихи іскрилися налиті
І радістю світився кожен дім!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=564657
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.03.2015
Ні пристані, ні відстані уже.
І не страшні ні рифи, ні мілини.
До олтару із скромним багажем
Несе часу нестримність швидкоплинна.
А що було? А, власне, що було?
Чому нічого з того не збулося?
Дитячих мрій легесеньке крило
Заплуталось у сивому волоссі…
Не ті дороги, маяки не ті.
І колія – глибока і полинна.
Вони змаліли, обрії круті,
І відлетіли клином журавлинним.
Геть розбрелись по сутінках літа…
Та все ж благословляю ті хвилини,
Коли зумів, усе, що мав, віддать
В скарбницю дорогої України.
То, може, стане трішечки тепліш
Під її чистим, благодатним небом?
І ніжно горнеться до мене вірш:
Ти не сумуй, романтику, не треба…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=564482
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.03.2015
Так несподівано сніжить – аж мимо правил,
Немов би пестощі весни у нас украли.
Фіалки ніжний фіолет на підвіконні.
Гойдають сніжки пірует – та сонні, сонні…
А нині свято на порі, жіноче свято,
І у душі й календарі – надій початок.
Незвична ця переплетінь – то дощ, то сонце
Мені нагадує в житті – кого б це?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=564131
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.03.2015
То дощ, то сніг у тебе фаворит
Мій березню ясного сподівання…
Не встигла ще трава півсонно-рання
Прослати долам ніжний оксамит
А я уже до вас спішу, поля.
Вам затишно під сірим балдахіном?
Під сонце вам би випростати спини,
Щоб вибухнула ніжністю земля!
Щоб перебігли в квіти кольори
Й надію сіяв збуджений оратай.
Я знаю, знаю – все це буде завтра,
Немає ще команди ізгори.
Я знаю – буде нелегкий похід.
Та ми з Всевишнім у святій супрязі.
Допоки, друзі, тягнем плуга разом –
Нам тепло усміхатиметься світ.
Ми маємо утримать небозвід
Над вольністю козацького покрою.
Щоб ця земля не гіркла під п’ятою
Чужинських забагнючених чобіт.
Бо крові в ній – не повеням твоїм
Мій березню, упертий в непокорі.
Аж як свобода буде у фаворі –
Тоді весну накличуть солов’ї!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=564007
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.03.2015
Я Вас прошу – читайте і паліть.
Паліть усе – листи, записки, вірші.
Хай стане все забутим і колишнім,
Як і життя на грішній цій землі.
Я Вас прошу – забудьте, що було,
Хоч, врешті, так і не було нічого.
Лише лягла зажура на чоло –
Вечірній промінь сонця золотого.
Усі ми маєм право на казки,
Щоб вирвать душу з сірого полону
Ви з ким сьогодні? Ви душею з ким?
Ах, це святе – обітниця й кордони!
Вам не дано виходить з берегів,
Вам по кишені – благодать і спокій.
Об Вашу непорочність спопелів
Мого шаленства ураган високий.
Вони уже притишились, вали,
І Вам я руку подаю, як другу.
Лиш десь, на дні самому збереглись
У спогаді щемкім печаль і туга.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=562969
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.02.2015