| Сторінки (6/592): | « | 1 2 3 4 5 6 | » |
Так солодко, солодко, солодко
ти зранила душу мою,
клянуся, клянуся Всевишнім,
що я не залишусь в боргу!
І навіть тоді, коли небо
на землю пропащу впаде,
клянуся, клянуся Всевишнім:
я буду любити Тебе!
Створено 11. 06. 1987 року, смт. Брошнів (Івано-Франківщина)
Опубліковано: "Калинове вино". Львів: "Плай", 2005. 96 с.
С. 42.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=518598
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.08.2014
Знову калина,
знову цвiте,
повниться щастям
серце моє.
Не розгубились
юні літа,
не відцвіли ще
в долах жита.
Все повторилось
через сто лiт:
очi блакитнi,
зоряний цвiт.
Ось моя мила
полем iде –
знову калина,
знову цвiте!
Створено 22. 01. 1989 року, м. Тула (Архангельське)
Опубліковано: "Калинове вино". Львів: "Плай", 2005. 96 с. – С. 49
[i]Музика Тетяни Кисленко[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=518531
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.08.2014
Вересіють вересом
усі звори, доли,
я іду у вересень
вересовим полем.
І нема жалю, тривоги,
серцем не сумую,
де зійшлися всі дороги,
з осінню жартую.
Осінь, осінь барволиста,
як княжна в уборі,
у калинових намистах
подивує зорі.
Вересіють вересом
усі доли, звори,
у мій перший вересень
йду я без тривоги!
Створено 24. 10. 2002 року, м. Львів
Опубліковано: "Калинове вино". Львів: "Плай", 2005. 96 с. – С. 76
[i]Музика Віри Євтушек[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=518528
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.08.2014
Розгубила осінь листя
золото-багряне,
пов’язала руту ликом,
згливила рум’яни.
Почорніли в’язів крони,
бузина чорніє,
лиш барвінок, де діброви,
зелен-зеленіє.
І твоя ще врода зляже,
чом гадати маю,
бо й тоді скажу так само,
що люблю, кохаю!
Бо кохання – що ті гори,
воно не марніє,
як барвінок, в усі пори
листом молодіє!
Створено 21,22. 10. 2002 року, м. Львів
Опубліковано: 1. Калинове вино". Львів: "Плай", 2005. 96 с. - С. 51;
2. Антологія Бойківського краю. Дрогобич: «Коло», 2007. 724 с. – С. 430 – 431.
[i]Музика Тетяни Кисленко[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=518354
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.08.2014
Бабине літо уже за вікном,
і на столі виноград і вино.
Пити, не пити? Порада одна:
випити, друзі, нам треба до дна!
[i]Приспів:[/i]
[i]Дива, дива, дива:
із води повні діжі вина!
Дива, дива, дива,
такі вони дивні дива!
Дива, дива, дива:
від вина не болить голова,
бо вино – це любов і вода!
Дива, дива, дива:
вино – це любов і вода![/i]
Штука та хитра і гарна – життя, –
це я цитую зопалу Франка. –
Жити, не жити? Порада одна:
випити треба, щоб жити сповна!
[i]Приспів.[/i]
Бабине літо – то друга весна,
молодість друга і друга жона;
жити, любити і пити вино –
Богом це щастя усім нам дано!
[i]Приспів.[/i]
Створено 14. 07. 2005 року
Опубліковано: "Гомін Підгір'я". Альманах, вип. VIII. Дрогобич: "Посвіт", 2009. - С. 130.
[i]Музика Тетяни Кисленко[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=518352
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.08.2014
Квітне квітень цвітом
у чужім саду,
а я вже за квітень
в тиху осінь йду.
У дерев і квітів
кругом все життя –
мені йти за квітень
і без вороття.
Мені йти ген в осінь,
а там, глядь: зима,
і холодна просинь,
і безмежна тьма.
Створено 8. 12. 2002 року, м. Львів
Опубліковано: "Калинове вино". Львів: "Плай", 2005. 96 с. – С. 78
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=518059
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.08.2014
А ліс – як вишитий рушник
на полотні моєї долі,
немов стожарів збляклих лик
в обіймах щедрої сваволі.
Тут є усе: і дзвін сосни,
і сміх тремтливої осини,
весільний спів горобини,
і плач червоної калини.
Тут ще квітує дивоцвіт
і пахне росами із ночі,
ще ллється пісня на весь світ
і пломеніють щастям очі.
Тут ще весна не відцвіла,
а вже згубилось тепле літо,
вже спить русалка лісова,
блакитним маревом зігріта.
З гордовини злітає лист,
багряний лист... І плід янтарний
совиним оком – на весь ліс! –
Пророчить день... Невже останній?
Створено (24. 10. 1986 р. с. Бабинці, Тернопільщина),
10. 01. 1988 року, смт. Брошнів (Івано-Франківщина)
Опубліковано:
1. "Гомін Підгір'я". Альманах, вип. ІІ. Дрогобич: "Коло", 2004. – С. 57;
2. "Калинове вино". Львів: "Плай", 2005. 96 с. – С. 62;
3. Антологія Бойківського краю. Дрогобич: «Коло», 2007. 724 с. – С. 433.
4. "Достиглі яблука". Львів: "Плай", 2007. 56 с. – С. 45.
[i]Музика Семена Карпи[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=517964
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.08.2014
Секундна стрілка невмолимо
за кругом знову робить круг –
і вже загронилась калина,
й поплив туманом сизим луг.
То осінь бродить,.. пізня осінь –
сварлива, струджена пора,
тепер вона вже долі просить
й царить над всім її жура.
Нелегко їй у часу плині,
та що казати маю я,
коли ген в журавлинім клині
виріє молодість моя.
Створено (1974 р., м. Тернопіль) 23,26. 01. 1988 року,
смт. Брошнів (Івано-Франківщина)
Опубліковано: "Калинове вино". Львів: "Плай", 2005. 96 с. – С. 65
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=517921
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.08.2014
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=trOBZdEf04Y[youtube]
То знову осінь, знову осінь –
жовтогаряча заметіль,
і знову серце моє просить
любов’ю втамувати біль.
Не пізня та любов – не пізня,
що квітне пізно восени,
любов – вона завжди, як пісня,
що ллється в душу з далини.
[i]Любов осіння – зорепад,
достиглий яблуневий сад,
гаївка, наче навесні,
співає радісні пісні
мені й тобі, тобі й мені![/i]
Попри незгоди і негоду
приносить осінь щедрий дар,
душі і серцю на догоду
вуста палають, наче жар.
Не пізно випити, не пізно,
Ще келих свіжого вина
І серця струн торкнутись ніжно,
Хоч скроні вкрила сивина.
[i]Любов осіння – зорепад,
достиглий яблуневий сад,
гаївка, наче навесні,
співає радісні пісні
мені й тобі, тобі й мені![/i]
Створено 14. 08. 2004 року, м. Львів
Опубліковано: "Калинове вино". Львів: "Плай", 2005. 96 с. – С. 90
[i]Музика Тетяни Кисленко[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=517920
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.08.2014
В любистку,
в руті-м’яті
стоїть край шляху
біла хата
і жде мене,
і жде…
А я в світах,
а я в дорогах,
шукаю щастя у містах
і зрідка згадую
тебе…
Пробач мені,
моя матусю!
Ще крок, ще два,
і я
вернуся...
А дні
космічним пилом –
вже й сивина,
та інша хата
жде,
край шляху
жде мене.
Тривоги, сумніви,
кохання,
і праця
день у день…
Це все – життя,
це все життя!
А там де роси
чисті-чисті,
там, де любисток,
рута-м’ята,
стоїть край шляху
біла хата
і вже не жде,
не жде мене!..
Створено 28. 07. 1985 року, м. Івано-Франківськ
Опубліковано вперше
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=517626
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.08.2014
В плині днів барви барвами зріють
і спливають у невідь літа –
над усім, як вогонь, пломеніють
до нестями бентежні вуста.
І живу тільки тим, що кохаю,
утамовую спрагу щодня –
з твоїх вуст калинових спиваю
калинового краплі вина.
Створено 10. 11. 2002 року, м. Львів
Опубліковано: "Калинове вино". Львів: "Плай", 2005. 96 с. – С. 79
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=517606
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.08.2014
Я малюю осінь барвами весни,
а виходить літо – літо восени.
Я малюю літо, а виходить сміх:
в небі зжовклі хмари, скрізь багряний сніг.
Ой те літо, літо, кроком до зими –
пожовтіє жовтень, посивієм ми.
Ой те літо, літо, крапля, що спливла,
як любов та – фарба, якщо без тепла.
Створено 18. 11. 2002 року, м. Львів
Опубліковано: "Калинове вино". Львів: "Плай", 2005. 96 с. – С. 78.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=517359
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.08.2014
Мої літа – достиглий сад,
на крилах пісні листопад,
жовтометелиця мете,
мене у невіглядь веде.
[i]Приспів:[/i]
[i]Осінь, осінь не попросить
сонця, солоду, тепла,
все, що літо в пору косить, –
всім тим осінь зацвіла.[/i]
Що у душі я приберіг? –
Далекі обрії до ніг,
і неба згіркла синява –
завуальовані слова.
[i]Приспів.[/i]
Достиглий сонях і свіча,
очима в безвість каланча,
як двадцять, тридцять літ назад,
це знову мій – мій листопад!
[i]Приспів.[/i]
Створено 29 - 31. 07. 2004 року, м. Львів
Опубліковано: "Калинове вино". Львів: "Плай", 2005. 96 с. – С. 89.
[i]Музика: 1. Семена Карпи;
2. Тетяни Кисленко[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=517351
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.08.2014
Сивіють скроні... – Ну і що ж?! –
Сліди чужі змиває дощ.
На серце теплий промінь ліг
комусь на сміх, мені на гріх.
[i]Приспів:[/i]
[i]Ах осінь, осінь, як весна,
така ж п’янка і чарівна,
на клич її вертаюсь знов
в країну з іменем Любов.[/i]
Комусь на сміх, мені на гріх
життя люблю я більше всіх,
а ще люблю її одну –
зірницю вранішню ясну.
[i]Приспів.[/i]
Зірницю вранішню ясну
в своєму серці я ношу.
Сивіють скроні... – Ну і що ж?! –
Сліди чужі змиває дощ.
[i]Приспів.[/i]
Створено 8. 06. 2002 року (01:20 – 01:25), м. Львів
Опубліковано: 1. "Моя пісня". Львів: "Сполом", 2004. 120 с. – С. 59;
2. "У колі друзів". Львів: "Плай", 2007. 72 с. – С. 59
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=517222
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.08.2014
Вже відцвіла, відколосилась
ген на осонні сон-трава,
а ти і досі не наснилась,
хоч літо квітами буя.
Навіщо осені чекати –
зелом вона не проросте,
якщо кохати – то кохати,
коли коханням світ цвіте!
Створено 13. 10. 2002 року, м. Львів
Опубліковано: "Калинове вино". Львів: "Плай", 2005. 96 с. – С. 67.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=517195
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.08.2014
Калина ще така червона,
а осінь журиться: зима
прийде і поморозить грона –
і ради тому вже нема!
Та чом журитися із нею?
Вона лиш позначка життя,
шо викарбовує зорею
прошиті золотом літа!
Створено 4,7. 11. 2002 року, м. Львів
Опубліковано: "Калинове вино". Львів: "Плай", 2005. 96 с. – С. 80.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=516918
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.08.2014
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=CparV6SvFUU[/youtube]
Тулю щоку мою до рути,
тієї рути, що цвіте,
щоб пригадати призабуте
і розгадати, що гряде.
[i]Приспів:[/i]
[i]Кохання сад, кохання сад,
не йди у нього, листопад,
не йди у нього, листопад,
я так тебе благаю.[/i]
Снить сонце зорями щоночі,
а вдень їх губить без жалю,
щодня дивлюся в твої очі,
без них у ночі я не сплю.
[i]Приспів.[/i]
І сміх, і сонце на долоні,
вода скипає в небесах,
а я – в очей твоїх полоні –
блукаю в думах, як в лісах.
[i]Приспів.[/i]
Створено 14.07, 6,7.08. 2003 року, м. Львів
Опубліковано: "Моя пісня". Львів: "Сполом", 2004. 120 с. – С. 103.
[i]Музика Тетяни Кисленко.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=516909
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.08.2014
За осіннім порогом
потемніє весь світ,
перевернутим рогом
Місяць впреться в зеніт.
І тоді синій квітень
не упаде на сніг
і не зляже вже квітом
зелен-травень до ніг.
В небо пісня не злине,
сонця круг не зійде –
на червону калину
чорна стрічка впаде.
Та немає причини
нам журитись про те
до тієї хвилини,
доки сонце зайде!
Створено 20. 11. 2002 року, м. Львів
Опубліковано: "Калинове вино". Львів: "Плай", 2005. 96 с. – С. 77.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=516718
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.08.2014
Короставіє вись чола гадками,
а серце просить: полюби,
і не рахуй життя своє роками –
в обіймах миті погуби.
Погуба та, мов зоре-птаха, злине
ген, де блакитні небеса,
і там вона зорітиме щоднини,
щоб заздрив люд: яка краса!
Створено 16. 01. 2003 року, м. Львів
Опубліковано: "Калинове вино". Львів: "Плай", 2005. 96 с. – С. 81.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=516695
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.08.2014
Осінь пише казку
золотим пером,
а кому читати? –
Журавлі курличуть
за чужим селом...
Осінь пише казку, –
байдуже її:
хто захоче – той забуде
про чужі краї!
Хто захоче –
той похвалить;
байдуже й мені –
головне, щоб мрії
вилились в пісні!
Створено 4. 02. 1986 року,
смт. Брошнів (Івано-Франківщина)
Опубліковано: "Калинове вино". Львів: "Плай", 2005. 96 с. – С. 58.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=516578
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.08.2014
Від сер-ця… до не-ба… ве-сел-ка…
По ній мені йти,
життя все іти
ту-ди, де…
ховаєшся ти,
не-бес-на... моя королево!
[i]Приспів[i]:
[i]Серця мого королева,
повелителька думок,
ти одна-одна на небі,
на землі я не один,
хто співає все про тебе:
королева, королева –
королева з іменем ЛЮБОВ![i]
Над сві-том… ду-го-ю… ко-ме-та…
показує шлях,
щоб бачив здаля,
в я-ких ти…
живеш теремах,
не-бес-на... моя королево!
[i]Приспів.[i]
Із но-чі… до ран-ку… тро-ян-ди…
В жаданні утіх
визбирую їх
для те-бе,..
найкраща зі всіх,
не-бес-на... моя королево!
[i]Приспів.[i]
Створено 26 – 30. 09. 2008 року, м. Львів.
Опубліковано: "Гомін Підгір'я". Альманах, вип. ІХ. Дрогобич: "Посвіт", 2009. – С. 31.
[i]Музика Євгена Заставного[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=516545
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.08.2014
Рельси колій в’яжуть невід,
щоб спіймати заметіль,
мій трамвай іде у невідь –
на пероні ти не стій.
[/i]Приспів:[/i]
[i]Прощавай, моя недоле,
прощавайте, люди злі,
що згубив я у неволі,
не розсію по землі.[/i]
Невідь, невідь, наче казка,
може, там гуляє смерть,
якщо буде її ласка,
візьме мене в круговерть.
[/i]Приспів.[/i]
А якщо буду, буду я,
з нею я буду на “Ти”,
може, може, побудую
терем на усі світи.
[/i]Приспів.[/i]
Смерть, життя – то гра азартна,
доля – ризик – смак вина,
наливає жінка гарна –
пити треба всім до дна!
[/i]Приспів.[/i]
Створено 11. 06. 2003 року, м. Львів
Опубліковано: "Моя пісня". Львів: "Сполом", 2004. 120 с. – С. 61.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=516394
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.08.2014
Запряжу я мрію в небо,
а надію – в білий світ,
де гірчить гірка нетреба,
зашумить зелена віть.
Де всміхнулись мені очі,
там черешня розцвіте,
ночі мої парубочі
хтось у коси заплете.
Ой ти, світе, ой гульвісо,
ти і я – ти не один,
не трухляв ми в очі бісер,
ти мій батько, я – твій син!
І буде в нас сад веселий
повен яблук і пісень,
а над садом сто веселок
і весела карусель.
Як заплещете в долоні,
то скажу я вам усім:
добрий ґазда – добрі коні,
запряже їх хоч у грім!
А я добрий ґазда!!!
Створено 11. 07. 2003 року, м. Львів
Опубліковано: "Моя пісня". Львів: "Сполом", 2004. 120 с. – С. 79.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=516356
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.08.2014
Стою над прірвою двох тисячоліть і гадаю: що ж то за земля моя рідна, що тричі хрещена? І пірнаю в глиб віків і пізнаю правду: і земля, і народ мій, і держава моя один раз хрещені: В ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа!
Свою розповідь хотілося б розпочати словами: “Українська земля – одна з найблагословенніших, бо має апостольське хрещення”. Так думає багато людей. З хрещенням України від святого апостола Андрія пов’язують свою історію й церкви, що сформувалися на південно-східних та східних теренах Європи.
Вірогідність відвідин Північного Причорномор’я святими апостолами дуже велика. У ті часи на землі цього краю поширювалася влада римського імператора. Під кінець Старого і на початку Нового завітів в різних частинах імперії мешкали жиди-колоністи, серед яких святі апостоли найперше пропагували християнство. Не були винятком, вочевидь, і північно-причорноморські міста-поліси. Проте це лише здогади, які базуються на хитких історичних фактах. У біблійній книзі “Дії святих апостолів” про святого апостола Андрія, якого на підставі євангельських свідчень від святого Івана названо Первозванним, немає жодної згадки. Найдавніше повідомлення про те, що саме він проповідував Слово Боже в Північному Причорномор’ї та в Скитії, знаходимо в працях малоазійського історика Євзевія, який жив у 265 – 340 роках, тобто значно пізніше від тих подій, які описав. Саме цю згадку використали константинопольські* священики для утвердження своєї патріархії. Євзевій творив у період домагань Візантії помісного патріархату, а тому небезпідставними є сумніви щодо правдивості цього повідомлення. Перший Вселенський Синод, який відбувся у 325 році в Нікеї, відхилив претензії Константинополя на помісний патріархат. На Другому Вселенському Синоді, який проходив у столиці імперії в 381 році, ці ж домагання було задоволено.
У володимирські часи коротку згадку про християнську місію святого апостола Андрія на північно-чорноморському узбережжі й у Скитії було доповнено пишною розповіддю про його дніпровську одіссею. За новоствореною легендою святий апостол Андрій побував на Київських горбах, де звершив хрещення української землі. Фантазія церковних і державних діячів тогочасної України була доречною, бо за її допомогою вдалося створити Київський патріархат. За традицією Церкви патріархат може існувати лише на землях, освячених хоча б одним зі святих апостолів Ісуса Христа.
Достовірно відомо, що на українській землі провів останні роки життя один із перших наступників святого апостола Петра у Римі й перший римський патріарх, якого величали папою, – Климент II. У Криму (історична назва Херсонес) він відбував каторгу і помер мученицькою смертю. Під час першої східної мандрівки (861 р.), солунські брати Кирило й Мефодій віднайшли його мощі й перевезли до Риму. Пізніше голову папи Климента II було передано в Україну і нею висвячували виборних київських митрополитів.
Наприкінці I й у ІІ століттях християнські місії існували в багатьох поселеннях на Північному Причорномор’ї й берегами Дніпра та Дністра проникали в глиб України. Але в наступних століттях християнська традиція на цих землях була перервана.
Хрещення держави можна ототожнити з хрещенням землі, люду й правителів. Отже, наша земля була охрещена ще в І ст. н.е.
Хрещення люду теж сягає значно давніших часів, ніж кінець тисячоліття. Першими українськими християнами стали тмутороканці, які жили на північно-східному узбережжі Азовського (Озірського) моря – біля гирла Кубані. Письмова згадка про них датована початком V ст. і пов’язана з битвою між тмутороканьцями й східними готами (остроготами), володіння яких межували. Остроготи на той час були вже християнами. Їхні єпископи брали участь в усіх перших вселенських синодах. Після битви переможені готи покинули насиджені місця й поселилися на іншому боці Керченської протоки. З часом вони зійшлися з тмутороканьцями, які поглинули їх як етнос, але перейняли від них християнську культуру й успадкували їхню єпархію. Під час першої східної мандрівки святих Кирила й Мефодія тмутороканьці уже мали Євангеліє, написане українською мовою. У письмі використані грецькі й нові оригінальні знаки. Українське Євангеліє відіграло помітну роль в історії слов’ян і взагалі у Європі. Оригінальні знаки письма, якими воно написане, стали основою кирилиці.
У місцях традиційних поселень українців християнство поширилося у VIII – IX сторіччях. У цей період існувало декілька його центрів. Найбільшими з них були київський, західно-волинський та покутський. Але як християнська держава Україна утвердилася лише в другій половині IX ст., а саме в період правління Аскольда.
Візантійський літопис розповідає, що у 860 році українське військо оточило Константинополь. Перед початком штурму над містом з’явилася Богородиця. Вражені дивом воїни відмовилися від грішної затії й повернулися додому, а під час повернення – охрестилися.
Незважаючи на те, що тмутороканьці були християнами, вони не цуралися військових походів на візантійські землі. Немає сумніву в тому, що воїнів супроводжували священики, які негативно ставилися до подібних дій, але йшли з паствою, як велять повчання Ісуса Христа, передані через Євангеліє. Вони, мабуть, і скористалися нагодою, щоб привернути Аскольда до Церкви, а з його допомогою – і воїнів.
Багато істориків вважають, що охрестилися лише воїни, бо, мовляв, хрещення першої державної особи – велика подія, яку б не обминули літописці. Але українці прийшли до Візантії як завойовники, тож хрестилися не в Константинополі у присутності літописців, а в полі біля тимчасового вівтаря. Ясна річ, що під час хрещення багатьох людей це дійство було загальним. Тому не може бути сумнівів щодо хрещення Аскольда як володаря держави. Довго вважалося, що він розділяв владу з братом на ймення Дір. Лише нещодавно встановлено, що “дір” – це титул Аскольда. Найвірогідніше, дір означає “цар”. А такий титул володар держави міг отримати лише після того, як охрестився.
Повернувшись на Батьківщину, кияни збудували першу в своєму місті церкву – Святого Іллі. Храм і цвинтар, на якому ховали християн, знаходилися біля княжих палат, що теж доводить, що Аскольд і його родичі були християнами. На могилі князя, невдовзі після поховання, було збудовано церкву. Про хрещення України від Аскольда є й письмові свідчення. Про цю подію написано в енциклопедії константинопольського патріарха Фотія та в листах Константина Порфірородного. У 863 році у Константинополі спеціально для України був висвячений перший архієпископ, який незабаром прибув до Києва у супроводі шістьох єпископів.
Християнство в Україні поширилося без насильства. А це означає, що з найдавніших часів Україна є зразком свободи віросповідання. Але дияволу це не сподобалося. І він розпочав боротьбу за людські душі...
У 882 році варяги підступно убили Аскольда**. Незадовго до цієї події українські воїни разом з варягами перемогли хазарів. Тож не дивно, що Аскольд без перестороги вийшов назустріч Олегу – шваґрові новгородського князя Рюрика. Олег власноруч убив Аскольда і з нечисленним супроводом оволодів столицею України. Під час захоплення Києва не обійшлося без попередньої змови з місцевими боярами-нехристами. На княжому престолі осів Ігор – малолітній син Рюрика, а його регентом став Олег.
Україна на деякий час стала новгородсько-варязькою колонією. Після смерті батька, Ігор успадкував і новгородський престол. Проте на батьківщину не повернувся, й Україна набула особливого статусу – об’єднаного князівства різних народів з різними віруваннями й культурами.
Ігор загинув у сутичці з древлянами. У пізніше переписаному літописі стверджується, ніби убито його за те, що вдруге прийшов збирати данину. Насправді ж це було повстання проти князя-чужинця. Але виникло воно на периферії й не отримало розвитку в столиці. Тому варяги й надалі залишалися панувати в Україні.
Овдовіла Ольга потрапила у скрутне становище. Була вона українкою й боялася переїжджати на чужину – до Новгорода. Й була, мабуть, боярського роду – з тих бояр, з якими змовилися варяги перед убивством Аскольда. Після смерті Олега й Ігоря їх позиції похитнулися. Боячись за своє життя й життя дітей, Ольга охрестилася. Але щоб возвеличитись над місцевими християнами, охрещуватися поїхала до Константинополя.
Хрещення Ольги зводилося лише до того, що Київський престол й надалі залишався за князями варязького роду. Ототожнювати її хрещення з хрещенням України немає жодних підстав, оскільки була вона лише регентом біля малолітнього сина Святослава, а не автократичним володарем держави. До того ж у той час не було жодної потреби охрещувати Україну, бо вона вже була охрещеною: і як земля, і як народ, що населяв цю землю, і як володарі, що нею управляли. Ще за часів князювання Ігоря, а саме у 944 році, у Візантії побувала делегація з Києва, половину якої складали священики та високопоставлені християни. І влітку 955 року Ольга відправилася до Константинополя в супроводі численного почту християн. Хрещення потребувала лише варязька династія київських князів і землі й народи, що знаходилися за межами України. Але й цей процес затримався, бо Святослава – законного наступника княжого престолу – не було виховано у християнському дусі. Але те, чого не зробив Святослав, звершили його сини.
Історія – це істина в тумані. Ідеологізована на вимогу часу й обрамлена художнім словом небилиця на багато віків, а то й назавжди, стає “історичною правдою”, а правда згорає у вогні або губиться в тумані віків. З приходом в Україну варягів таких небилиць, піднятих до рангу “історичної правди”, створено чимало. Скажемо про дві із них. Перша – про Ольгу як простолюдинку, дочку перевізника й хрестительку України. Друга – про її онука Володимира.
А ось правда!
Святослав залишив трьох синів: Ярополка, Олега і Володимира. Володимир – наймолодший. Виникає питання, яким же чином Володимир при живій дружині батька потрапив у княжі палати, ще й претендував на великокняжий престол поперед старших братів?
Варязькі князі мали синів-байстрюків у всіх вотчинах. Під час мандрівок і військових походів їх зустрічали місцеві урядники, обов’язком яких було влаштовувати для князя лазню й підібрати красну дівицю для обслуги . Якщо в покритки народжувався здоровий син, урядник навчав його військовому ремеслу і виряджав у княжу дружину, якщо донька, то її виховували для заміжжя за відставного дружинника.
То яка ж була причина “Великого” й “Рівноапостольного” принизити до байстрюка?
Ще за життя Святослава Володимир став новгородським князем. Київський престол по смерті батька законно успадкував Ярополк. Але бути князем-нехристом у християнському Києві було неможливо. Ярополк охрестився – першим у варязькій династії київських князів. Але прийняв хрещення від єпископів Святого Престолу апостола Петра, яких у 977 році прислав до Києва папа Венедикт VII. Це не сподобалося Константинополю й місцевим священикам, а тим паче – нехристам. Змовившись із Володимиром, кияни прогнали Ярополка. А коли той наважився відвоювати втрачену вотчину, його було вбито. Щоб затаїти братовбивство, й вигадали небилицю про князя-байстрюка. Так Володимир став найстаршим сином Святослава й нібито законним наступником великокняжого престолу. Гріх за смерть середущого брата Олега ще за свого життя, не відомо з якої причини, взяв на свою душу Ярополк.
Але й Володимиру теж довелось повернутися обличчям до християнства. Зробив він це з притаманною йому хитрістю. На відміну від покійної бабусі, хрестили його місцеві священики. А пізніше було влаштоване дійство хрещення, суть якого й досі невідома: чи то хрестили навернених до Церкви нехристів, чи висвячували вперше навчених в Україні священиків. Достеменно відомо лише те, що Київ по-варязьки диким способом розпрощався з символами язичницької віри. А ще є правдою те, що за Володимира вперше була охрещена Новгородщина і деякі угро-фінські землі та їх населення.
Якщо простежити хрещення володарів київського престолу у хронологічній послідовності, то отримаємо такий розклад:
• перше хрещення: від Аскольда – 860 р.;
• друге хрещення: від Ярополка – 977 р.;
• третє хрещення: від Володимира – 988 р.
Грецькі теологи та їхні послідовники в Україні були глибокими психологами й розуміли, що вбити пам’ять про число “три” – три дійства хрещення – неможливо. Простішою є метода підставлянь, за якою правда змішується з вигадкою. Так збереглося число “три”, але за кожною цифрою постали інші дійові особи: святий апостол Андрій Первозванний, княгиня Ольга, князь Володимир.
Ні Ольга, ні Володимир не цуралися зв’язків з Римом. Після других відвідин Константинополя Ольга відрядила послів до німецького короля Оттона з проханням посприяти приїзду до Києва єпископів Святого Престолу апостола Петра. Деякі дослідники християнства в Україні схильні вважати, що Володимира було короновано на короля України. На підтвердження своєї версії вони наводять монети, на яких Володимира зображено нібито з королівськими атрибутами, та неодноразові відвідини в ті часи Києва послами Папи Римського – 988, 991, 1000 роки. Але в такому випадку Володимир змушений був прийняти й Папське хрещення...
Немає сумнівів, що князь, а можливо король, Володимир-Василь* непересічна особистість і великий реформатор, але аж ніяк не хреститель України. Цікаво розгорнулися події після смерті Володимира. Великокняжий престол посів Святополк – найстарший із живих синів Володимира, якого, чи не єдиного у сім’ї, охрестили єпископи Святого Престолу апостола Петра, що стало вагомою причиною для того, щоби проти нього виступили брати. Перепис літопису повідомляє, що Святополк убив трьох братів – Бориса, Гліба та Святослава, які нібито нічого лихого не помишляли проти нього, але піднесено до рангу святих лише синів від болгарки (ім’я невідоме) – Бориса й Гліба. У Володимира було дванадцять синів. Невже Святополк помишляв убити усіх?..
У боротьбу за Київський престол вступив Ярослав, який на той час закінчив підготовку до походу супроти батька – князя Володимира-Василя Великого. Після затяжної війни, в яку було втягнено поляків й печенігів, Святополк змирився зі своєю долею й покинув рідну землю. Співчуття заслуговують усі загиблі, а тим паче вбиті єдинокровними братами. Але що стало причиною такої розбірливості у співчуттях? Чому Бориса і Гліба зараховано до святих, лише принагідно згадується убитий Святослав і зовсім забуто про Ярополка? Чому осоружно осуджено Святополка як “першого братовбивцю”, “окаянного”, “каїна” і возвеличено Володимира, котрий, як і Святополк, причетний до вбивства рідного брата? Правителі від темряви швидко зрозуміли, що з допомогою церкви можна задовольняти власні амбіції. Свідком цього є не лише українська церква. Із 184 правителів Візантійської імперії, які прирівнювали себе до Бога (візантійці трактували цісаря як богорівного), насильницькою смертю загинуло 78. Багатьох з них живцем замурували в стіни, інших перед смертю катували, обливали нечистотами й віддавали на поталу натовпу. І робилось це з волі новоспечених “богорівних”. До усіх церковних розколів так чи інакше причетні правителі, світське життя яких з різних причин вступило в протиріччя з моральними нормами Церкви.
У велику історію Ярослав увійшов з прізвиськом Мудрого, яке отримав за те, що нібито дбав про розвиток письменства. Про істинні мотиви письменницьких захоплень цього князя напевне уже ніхто не довідається. Але на дещо історія проливає світло.
За Ярослава дбайливо збирали рукописи зі всіх земель, як за його батька – ідолів. Володимир позвозив до Києва ідолів і втопив у Дніпрі. Є дані, які дають підстави вважати, що зібрані за правління Ярослава рукописи навмисне спалені. Але перед спалюванням їх прискіпливо вивчали цензори. Після фальсифікації деякі тексти були переписані. Вони-то у ще пізніших переписах й збереглися до наших днів, а з них перед нащадками постали: Володимир – позашлюбний син, а Україна – тричі хрещена. У такий спосіб цензори намагалися возвеличити княже коліно Рюриків і знищити пам’ять про князів українського роду* . Тому в лабіринтах історії й загубився той факт, що першого з князів варязької династії охрестили єпископи Святого Престолу апостола Петра.
Замість втрачених рукописів світ на ціле тисячоліття отримав велику брехню, з якої Україна постала і як держава, і як християнська держава лише з приходом до Києва варязьких князів. Так варяги стали слов’янами, ще й “старшими” братами українців. Навіть слово Україна, яке походить з доаскольдівських часів, було замінене на грецькомовне – Русь. Але ще більший злочин учинив Ярослав перед українською церквою. У 1037 році був скасований Київський патріархат – і українська церква отримала статус митрополичої, хоч за територією й кількістю населення Україна була значно більшою від Візантії. Сталося це напередодні офіційного проголошення розриву Константинополя з Ватиканом.
З мудроярославівських часів Україна ставала духовною колонією: спочатку Константинополя, а пізніше Москви.
Діяв Ярослав, мабуть, з далекосяжними намірами. Дочок повінчав із впливовими володарями європейських держав. Прийшла черга женити синів. Але константинопольські цісарі неохоче вінчали своїх дітей навіть з королями, бо возвеличували себе як богорівних, а королі – за статусом – лише “наставники Бога на землі”. Київських князів вони вважали своїми васалами – “стільними”. Щоб оженитися на цісарівні, Володимиру, наприклад, довелося послати на допомогу цісареві проти бунтарів, що діяли під орудою Варди Фока, шеститисячний*** корпус добірних військ, а пізніше захопити Корсунь і погрожувати походом на Константинополь. Княжого дару 1037 року цісар належно не оцінив, і в 1043 році Ярослав розпочав з Візантією війну. Похід був не дуже вдалим, але відповідне враження, напевне, справив, бо у 1052 році син Ярослава Всеволод таки повінчався з цісарівною.
Платив Ярослав і церквою, і мирською кров’ю неспроста. Адже у його жилах, як по батьковій, так і по материній лінії текла варязька кров. І, мабуть, бачив він сина на Константинопольському престолі й мріяв про імперію між Балтійським й Середземним морями під варязьким проводом. Ще його дід – князь Святослав – планував завоювати болгар і на їхній землі збудувати столицю новітньої держави. Досягти особливого успіху “на цій стезі” ні Святославові, ні його онукам й правнукам не судилося. Зате Україні, українській церкві й українському народові довелося пройти довгий тернистий шлях до волі й утвердження самостійності.
Ярослав помер у той час, коли відбувся великий поділ Христової Церкви на східну й західну – у 1054 році. Його місце посів Ізяслав, який, за посередництвом сина Ярополка, поєднав Київську митрополію зі Святим Престолом апостола Петра. У 1075 році Ярополк побував у Римі й від імені батька передав українську церкву під опіку Ватикану. У той же час папа Григорій VII коронував його на короля України. Але злука з Римом проіснувала недовго. У 1078 році Ізяслав помер, а через вісім літ (1086 р.) помер і Ярополк. Про них, як і про Ярополка Святославовича, російські й радянські історіографи сором’язливо замовчували. Але не забував про їх добрий вчинок народ, бо саме з ним пов’язане впровадження в церковну традицію свята Святого Миколая Теплого, якого не мала візантійська церква.
У 1103 році київським митрополитом став грек Никифор, який започаткував константинопольський розбрат у ввіреній йому церкві. І лише на початку XIII ст. відновилися тісні стосунки з папською столицею. У 1205 році папа Інокентій ІІІ коронував Романа Мстиславовича Галицького, а під кінець 1247 року Україна в межах Галицько-Волинського князівства, до якого входила більша частина праісторичних українських земель, у т.ч. й Київщина, склала присягу на вірність Святому Престолу апостола Петра. Але Галицька митрополія існувала під верховенством Ватикану лише в певні проміжки часу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=516186
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.08.2014
У XV ст., після довгої й виснажливої боротьби з турками, Візантія опинилася на межі загибелі. Лише тоді Константинополь попросив злуки з Ватиканом.
Папа з розумінням відгукнувся на прохання константинопольського патріарха, і після ретельних приготувань відбувся Вселенський Синод, на якому й була проголошена злука (союз, альянс, латнню unija – унія) східної й західної гілок “єдиної святої католицької апостольської Церкви”, яка за назвою міста, де засідав Вселенський Синод, ввійшла в історію як Флорентійська Унія. Звершилася ця подія 5 червня 1439 року.
Запізніле об’єднання не зупинило падіння Константинополя. 29 травня 1453 року, після триденного штурму, турки захопили місто. І не допоміг героїзм ні воїнів, ні цивільних громадян міста, ні самого цісаря – Константина XІ, який відважно боронився до самої смерті.
Візантійські землі ввійшли до складу Османської імперії. Столиця могутньої християнської держави стала столицею імперії турків-османів, Новий Рим (Константинополь) – Стамбулом, а найвеличніший християнський храм Святої Софії – ісламською мечеттю… Але до християн і християнської церкви турки поставилися лояльно. Мабуть, були обізнані з досвідом монголо-татар. За їх правління на підпорядкованих християнських землях церква користувалася особливими привілеями. Звичайно – не задарма. Чи не тому й проіснувало 300-річне монголо-татарське ярмо? Турки теж взялися опікуватись християнською церквою. А платня за те була такою: висвятити патріарха можна було лише з дозволу султана, а інші сани – з дозволу місцевих урядників. Щоб заслужити інвеституру, необхідні були покора й відданість турецькій імперії та чималі хабарі султану, його придворним, фавориткам гарему, урядникам. Призначений патріарх разом з патріаршим саном отримував ранг державного службовця – мілет-паші (земського міністра).
З рук такого відставного мілет-паші й за сумісництвом константинопольського патріарха й отримала Москва посвяту помісної патріаршої церкви.
У 1484 році зібрання призначених султаном патріархів і єпископів формально скасувало Флорентійську Унію 1439 року. Але до того часу в Україні відбулися значні зміни в церковному укладі. Найважливішим у цій порі було відновлення Київської митрополії з осідком в Києві. Під тиском цього факту Москва відмовилася від неканонічної назви митрополії Київської й усієї Руси з осідком у Москві й самовільно присвоїла собі назву “митрополії Московської й усія Русі”. Не менш важливим був акт розмежування територій Київської й Московської митрополій.
Відтоді дороги Києва й Москви на деякий час розійшлися. Україна, осяяна настановами Флорентійської Унії, в нових умовах просувалася до помісної злуки, яка й була проголошена 8 жовтня 1596 року в Бересті.
Москва стала на шлях творення північно-східного варіанту константинопольської державно-церковної системи. Московських князів почали коронувати на царів, а митрополичу катедру переоформлювати на патріаршу. Проте приготування Москви стати “третім Римом” затягнулися на століття. Відповідний момент наступив лише у 1589 році.
Коло ніби замкнулося. В кінці ІX ст. варяги окупували Київ, щоб створити варязьку імперію. Натомість було створено велику Українську імперію. В XI – XII сторіччях для княжат, яких наплодилося на українській землі, не вистачало уже й престолів у традиційних землях української імперії, і вони подалися на північний схід освоювати терени заселені угро-фінськими племенами. Угро-фінів заставили освоїти староболгарську церковну мову. Але, щоб прилучитися до слов’янського кореня, обізвали її старослов’янською. Поза церквою ця мова набула нового колориту. У золотоординські часи сформувався вуличний суржик, який ввійшов у літературу й став “великим, могучим русским языком”, а варязькі колонії – Російською імперією. З боязні втратити завойовані землі варяги стали націоналістами, щоправда, такими ж суржиковими, як їхня мова. У сучасній інтерпретації той націоналізм зветься шовінізмом.
Після пониження рангу Київській митрополії довелося подолати чималий шлях від Києва через Клязьму-на-Волзі до Москви, де вона знову відродилася патріархатом, але вже не Київським, а Московським. Але якщо то правда, що Київський патріархат заснований за правління Володимира-Василя, то так навіть справедливіше. Недарма ж варязька столиця так гучно святкувала тисячоліття хрещення своєї землі й народу. Україна ювілей свого тисячолітнього хрещення відзначила на 128 літ раніше – у 1860 році.
Важливу роль у формуванні московської, а пізніше російської держави, відіграли татари. Чимало нащадків великокняжого роду охоче пристало на їх умови, а подекуди й діяли спільно з ними супроти своїх же братів. Після того, як золотоординці втратили бажання до великих походів, східні князі вправно сплачували їм данину й не порушували узятих на себе зобов’язань. Ліси й болота не дуже приваблювали кочівників. Тож східним князям вдалося легко домогтися лише номінальної залежності. Більшість етнічних українських земель була під безпосередньою окупацією татар. Вільною залишалася лише Галичина.
Різне етнічне походження народів, що спершу волею долі опинилися в лоні однієї імперії й церкви, та різна політична ситуація, що склалася пізніше, сприяли формуванню двох держав, які пройшли різними шляхами до визволення від монголо-татарського іга.
У XІV ст. потомки, вигнаних зі своїх володінь українських князів, зайняли чільні позиції у Литві й перетворили її в культурно-українську державу. Там були впроваджені українська релігійна традиція, звичаї, а у великокняжому придворному середовищі панувала українська мова.
Не залишивши нащадків, у 1340 році помер галицький князь Юрій ІІ (Болеслав) – зять литовського князя Гедиміна й тесть Гедимінового сина Любарта. Відповідно до існуючих традицій, Галицьке князівство успадкував Любарт. Невдовзі брат Любарта – Ольгерд, за намовою українських князів, з великим військом, у якому було чимало українських воїнів, розпочав війну з татарами за визволення Поділля. Переможна битва на Синіх Водах примусила татар відкочувати в степи.
Про дрібну різанину московського князя Дмитра Донського, у якій брало участь декілька тисяч вояків (щонайбільше по 10 тис. з обох боків), знають, мабуть, усі українці. Про неї нас учили в школі, як про “нашу историю”. До того ж у суржику з чималою брехнею (те, що воював він з військом одного хана на догоду іншому ханові, ні слова). А чи багато є людей, яким відома битва литовсько-українських полків з татарами за визволення української землі? Історики й досі гадають: де ж ті Сині Води. Там немає гордого орла, а може – й кургану...
За літописними свідченнями, знаменне побиття татар відбулося у 1353 році. Але називаються й інші дати. Перемог над татарами у ті часи було чимало, і літописці сприймали їх як буденну справу й коротко записували: “ходив”, “побив”. Одна з них, вочевидь, така ж знаменита й славна, як і перша, датується 1374 роком. Можливо, вона теж відбулася на Синіх Водах. Але у 1353 році на ріці Сниводь, що на межі Київщини, Волині й Поділля, а в 1374 році – на ріці Синюха, що неподалік Кременчука.
Оскільки Любарт не проводив власної політики щодо українських земель, з дозволу Ольгерда на Поділлі посіли старші сини їхнього брата Корята – Юрій, Олександр і Костянтин, які й започаткували нові княжі роди в Україні. У цей же час до своїх вотчин повернулося й чимало українських князів. Вони будували замки й укріплення, долучалися до організації земель й церковних громад, чим сприяли господарському, культурному й духовному відродженню держави у після татарський період.
Народна мудрість твердить, що чужими руками добре грань загортати. Так з часом сталося на Україні за династії варязьких князів, така ж ситуація виникла й за панування потомків українських князів литовського коліна.
Князь Ягайло одружився з польською королевою Ядвігою – і до його титулів Великого князя Литовського та Українського добавився ще один – короля Польського. Столицею об’єднаної держави став Краків. За тодішнього общинного укладу сам факт об’єднання держав й переміна столиці не вносили особливих змін у життя простого люду. Найбільшого утиску зазнала українська церква. Але грядущі зміни були пов’язані з формуванням прошарку козацтва, котре з кінця XV ст. все частіше почало заявляти про своє право на владу й маєтності. І, врешті, одна з інтриг стала роковою для України.
Козацький бунт під проводом Богдана Хмельницького часто трактують як визвольну, а то й національно-визвольну боротьбу українського народу.
Згадаймо ж головних героїв цієї “визвольної…”. З одного боку, бачимо козацьку старшину – суспільну еліту, котра домагається влади й перерозподілу маєтків, що іменем короля заманює до своїх лав козацьку голоту, яку веде в бій з булавою й під хоругвами, дарованими королем. У спілці з козаками воюють татари – нехристи й політичні інтригани на службі турецького султана, які прагнуть одного – наживи. З іншого – українські князі: Потоцькі, Вишневецькі, Калиновські, Зборовські – великі землевласники, предки яких визволяли й розбудовували Україну. Королівське військо з’явилося лише на заключному етапі змагань. Не можна не пишатися тим, що впродовж шестирічної війни армія Б. Хмельницького не зазнала жодної поразки. Битви під Зборовом чи Берестечком – лише тимчасові невдачі, які неминучі у великомасштабних воєнних кампаніях. Вирішальну роль у змаганнях відіграв сам факт появи на арені короля, що стало причиною втрати довіри до козацької старшини з боку голоти й народу. Це змусило Б. Хмельницького і його полковників шукати порятунку. Так, у результаті “визвольних” змагань Україну поділили: спочатку – вздовж, щоб схід віддати московським царям, а пізніше – впоперек, щоб південь віддати турецькому султану.
Усякій брехні потрібна маска. Тому й придумано міф про литовських загарбників та ополячених українських князів. Ідентичну ситуацію з князями варязького роду – такими ж загарбниками, а пізніше – й настільки ж отатареними, творці міфів висвітлюють цілком в протилежних тонах. На тлі цього міфу дивними виглядають потуги цих же князів і їх нащадків, спрямовані на розвиток культури й релігії на землях, які не відійшли до Росії. Уже після “визвольних” змагань князь Потоцький не шкодував коштів для будівництва такої величної споруди як Почаївський церковно-монастирський комплекс. А це не єдина святиня, збудована на кошти Потоцьких та інших “ополячених” князів для духовних потреб українців, виразником яких була греко-католицька церква. Наприкінці XVIII ст., після приєднання Волині до Російської імперії, Почаївська святиня стала власністю Московського патріархату. Не стало російських царів, минулася епоха “совєтів”, “а Почаївська Лаура – й досі там”.
Задовго до отримання статусу помісного патріархату Москва творила модель не просто однієї з патріарших церков єдиної Вселенської Церкви, а нову релігію протестантського зразка, для чого безсоромно використала слов’янські мовні традиції.
З часів Олександра Македонського грецька мова була мовою спілкування різних народів, що населяли присередземноморські землі, Малу Азію й Близький Схід. У зв’язку з цим вона й стала робочою на усіх Вселенських Синодах. Нею написані протоколи й оригінали текстів Символу Віри (“Вірую…”) та Святої Літургії. У грецькій мові немає слів “собор”, “соборна”, а є лише “католицька” (див. малюнок). Народи, серед яких грецька мова мала широкий вжиток, прийняли слово “католицька” без перекладу. Слов’яни ж переклали його на національні мови. Так у моравському, а пізніше староболгарському текстах Символу Віри появилася фраза “соборна” церква.
Подібна історія і зі словом “православний”, “православна”. В апостольські часи, щоб відрізнитися від ізраїльтян-іудаїстів, християни називали себе “правовірними”, що передавалося грецькою мовою як “ортодокс” – (див. малюнок). Це слово введене й у Святу Літургію. В Україні, впродовж багатьох сторіч, християни теж називали себе правовірними. Лише в XIII – XIV сторіччях у Галичині почали вживати означення “православний”, що пов’язано із зіткненнями з мусульманським світом – мусульмани теж називають себе “правовірними”. Поява у літописах нового означення припадає на період єднання української церкви зі Святим Престолом апостола Петра. “Православний” – це суто українсько-галицька інтерпретація рівнозначного слова “правовірний” або “ортодоксальний”, яке не може протиставлятися означенню “католицький” чи “католик” навіть з мовностилістичних норм, як не можуть протиставлятися кольори цифрам. Але цим творці нової релігійної течії знехтували і в такий спосіб споганили Христову Церкву гірше, ніж це могли зробити маври, татари, турки.
Бог сприймає не слова, а їх значення. І в якому ж світлі постає перед Богом “щирий християнин”, котрий щодня, щонайменше двічі на день – вранці й увечері – клянеться, що вірить в католицьку церкву, але передає це означення словом “соборна”, а впродовж дня цурається тієї ж католицької церкви або ж чваниться своєю ненавистю до неї?
На жаль, вірус сконструйованого в Москві протестантизму заразив і патріарші церкви, які відійшли від Московського патріархату у наші дні.
Є одна велика істина: у Христовій Церкві немає православного, який би не був католиком, і немає католика, який би не був православним.
Церква – це ворота до Царства Небесного, надією на яке живе християнин. Ключі від того Царства Ісус Христос передав святому апостолу Петру. Чи треба шукати і чи можна знайти шлях, що веде повз ворота, ключ від яких тримає святий апостол Петро?
Імперії будуються на принципі “поділяй і володарюй”. Щоб відчужити українців від західного християнського світу, їм нав’язали ново сконструйовану московську релігію. Навіть Тарас Шевченко, дід якого з прізвищем Бойко, мабуть, був греко-католиком, вклав у руки Гонти ножа, щоб той зарізав своїх синів лише за те, що їх народила мати-католичка. Насправді ж сини Гонти пережили свого батька, обманутого промосковськими попами, і в Бозі спочили своєю смертю в одному з монастирів Кам’янця-Подільського. У такому ж дусі Михайло Старицький, а в унісон йому Іван Ле, Натан Рибак та інші – спотворили величну постать Івана Виговського. Правителі Московщини не могли простити гетьманові розгрому їхнього війська під Конотопом. Але простили Сагайдачному неодноразові походи на їхні землі, ще й обдарували лаврами перемоги під Хотином, хоч впродовж усієї воєнної кампанії він пролежав у лазареті. Його заслуги в організації висвяти єпископів-антиуніатів ці правителі розцінили як вагоміші. Це лише деякі штрихи до брехні, посіяної поміж українцями, щоб вони чубилися поміж собою й зі своїми західними сусідами. А того насіння – сила-силенна. З непідробною геніальністю оббрехали Івана Мазепу, Пантелеймона Куліша й інших воістину великих українських постатей.
Усі народи, проти яких воювала Росія, мали бути “ворогами” українців. Вірус ідеології “поділяй і володарюй” прижився й у наших сусідів. Тільки для них ворогами є українці. Впадаючи в історичне дитинство, неритовий поляк ділить землі королівськими мірками, забуваючи, що саме така політика, започаткована в період могутності їх королів, призвела до столітньої колонізації Польщі, в т.ч. й тією ж Росією. Чи варто вірити, що єдиними “братами”, “захисниками”, “опорою” усіх слов’янських народів є угро-фіни? Хоч не слов’янської крові, зате чомусь саме вони “найпалкіші” слов’янофіли. Вовк чи диявол в овечій шкірі?!
У 1596 році на східнослов’янських теренах постала Українська греко-католицька церква, яка стала взірцем єдності у християнському світі. Запорожці з намови противників злуки не визнали її, що коштувало Україні й українцям трьохсотлітньої московської неволі, принижень й поневірянь по соловках, уралах й сибірах і стільки ж років занепаду українства. Нація вижила лише завдяки існуванню селянсько-общинної спільноти. Розвиток промисловості сприяв розростанню міст й переміщенню пануючої нації у колонізовані землі. У містах відбулося змішування етносів. Общинний самозахист мови, культури, релігії відійшов на задній план. Висуванням на керівні посади заволок і місцевих русофілів кремлівські жиди домоглися русифікації значної частини українства.
Минули роки незалежності України. За цей час української державності мало що змінилося. Немає українського кіно, домінують неукраїнськомовні радіо, телебачення. Відсутність єдності в українських церквах на тлі масованої російськомовщини й панування на українських землях московської релігії є підґрунтям для дальшого занепаду українства, втрати самобутності нації та її поглинання варягами.
Небилиці першочерговості економічного відродження – це добре продумана ідеологія ліквідації української нації та української національної держави. Її опорою є московське “православ’я” на українських землях. Де московська церква утримує чільні позиції, там панують російська мова й комунофільство. До сімнадцятого року офіційним главою московської церкви був цар-батюшка. Тому в Росії й не існувало такого інституту як інквізиція. З його роллю бездоганно справлявся царський уряд. У російсько-радянський період сформувався горезвісний альянс спотвореного хреста і червоної зірки. Розпався він чи зміцнів?..
Не слід забувати, що панівною у державі стає та мова, культура, ідеологія, з якою досягнуто економічного процвітання.
Потуги московського патріархату небезпідставні. Втрата України означає його канонічну невиразність. Адже патріархат може існувати лише на землях, охрещених святими апостолами, чим Росія у теперішніх межах похвалитися не може****.
Людина живе надією й пересторогою. Наша надія – у єдності й гуртуванні навколо греко-католицької церкви, а наша пересторога – замаскована під “християнську” московська релігія, владики якої, боячись втратити Україну, готові спровокувати найнетривіальніші події.
[/b]P.S.
Я – українець греко-католик!
Колись в Україні такі слова прививали дітям з найменших літ. З них починали учити їх бути Божими дітьми і слугами України. Історія засвідчила, що це добра наука. Воїни Української Галицької й Української Повстанської Армій продемонстрували це перед усім світом. Тому я з гордістю кажу: Я – українець греко-католик!
Повторюйте й Ви ці слова і навчайте їх своїх дітей та онуків.[/b]
___________________
[b]* Офіційно столиця Римської імперії, яку збудували на місці м. Візант у 324 – 330 р.р. від Різдва Христового, називалася Новим Римом. За назвою м. Візант східні народи назвали й Римську імперію Візантійською, або ж Візантією. У розмовній мові всередині держави й у неофіційних документах нову столицю називали Константинополем. У слов’янських джерелах найчастіше вона згадується як Царгород.
** У деяких поважних книжках стверджується, що й Аскольд з варягів. Найімовірніше, що це відгомін ще раніших спроб фальсифікації історії України.
***У деяких джерелах – шістдесятитисячний.
****Ось вам і Крим...[b]
[i]Створено і підготовлено до друку в 2004 році[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=516185
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.08.2014
[i]"Вітчизна – це хліб і сіль,
і вишитий рушник;
Вітчизна – це кров і біль,
і лебединий крик."[/i]
Навчає мати сина
перед дорогою в світи:
– Вітчизна, сину, – це я і ти... І батько,
який не повернувсь з війни.
Дорога з дому і додому,
трава зелена, квіти і роса;
Вітчизна – сонце
в небі голубому
І зір трояндових краса.
Вона у серці й на долоні,
В щоденних радощах, в журбі;
Вітчизна – Всесвіт і билинка,
в їх суть слід вникнути тобі.
[i]"Вітчизна – це дощ і сніг,
і яблуневий цвіт;
Вітчизна – це сльози й сміх,
і хліборобський піт."[/i]
Вже перший промінь ластиться
до батькових вишень.
– Пора в дорогу, сину,
ти запам’ятай лишень:
Вітчизна – то не звичайне слово,
його не вимовиш будь-як,
воно – душа народу,
тож бережи
святі слова для свят!
Створено 18 – 19. 12. 1986 року,
смт. Брошнів (Івано-Франківщина)
Опубліковано: Гармонія (Літературний альманах). –
Хмельницький: Вид. Стасюк Л.С., 2018. - 276 с. – С. 88.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=515922
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.08.2014
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=qogAZmZ9i2Y[/youtube][i]
Пам'яті жертв скнилівської трагедії[/i]
Нестерпна ніч вкриває доли,
Молочний Шлях в ній пересох –
ми не прийдемо вже ніколи
до парку Стрийського удвох.
[i]Платани, клени, зелен-ясени,
я не сказав вам ще усього:
не спаде лист багряний восени
від сміху звабливо-дзвінкого.[/i]
Не злине вітер на тополю,
і гілка в нім не забринить –
нам Бог послав щасливу долю,
та тільки на коротку мить.
[i]Платани, клени, зелен-ясени,
я не сказав вам ще усього:
не спаде біль із листом восени,
не стрепене лист серця мого.[/i]
Незграбне місяця півколо,
зірниць рясних переполох –
ми не прийдемо вже ніколи
до парку Стрийського удвох.
[i]Платани, клени, зелен-ясени,
колись складеться все до всього,
та, жаль, не спаде лист ваш восени
від сміху звабливо-дзвінкого.[/i]
Створено 3. 12. 2002 року, м. Львів
Опубліковано: "Моя пісня", Львів: "Сполом", 2004. - 120 с.
С. 20
[i]Музика Тетяни Кисленко[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=515790
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.08.2014
На краєчку літа відлітали журавлі?
з піднебесся нагадали:
на порозі школи нас чекають вчителі.
[i]Приспів:
Здрастуй, школо, друзі, клас!
Здрастуй, вчителю наш любий,
знову ми прийшли до Вас,
щоб вели Ви нас у Люди.[/i]
Золотить вже осінь біля школи кленів лист,
підросли ми і змужніли,
і до тебе знову, рідна школо, ми прийшли.
[i]Приспів.[/i]
Усмішкою вікон зустрічає школа нас,
дзвоник щиро і привітно
кличе нас за парти, у Країну світлу Знань.
[i]Приспів.[/i]
Створено у вересні 2011 року, м. Львів
[b][i]Музика Василя Сторонського[/i][/b]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=515736
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.08.2014
Щедро
тиха зоря
світ осява
смарагдом. –
Це любові час
повернувсь до нас.
[i]Приспів:
Наш любові час!
У твоїх очах
знов горить вогонь,
що в душі не гас.[/i]
Тепла
літа пора –
зоряний рай
любові. –
Із серця слова:
ти моя, моя…
Приспів.
Перша
з ночі роса
наче сльоза
на щоці. –
Знаю: вже любов
не покине нас.
Приспів.
Створено 9 – 11. 07. 2007 року, м Львів
Опубліковано: "Гомін Підгір'я". Альманах, вип. VIII. Дрогобич: "Посвіт", 2009. – С. 120.
2. "Час любові". Львів: "Ліга-Прес", 2012 р., 56 с. – С. 3.
[i]Музика: 1. Тетяни Кисленко;[/i]
[i]2. Василь Сторонський[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=515733
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.08.2014
Люблю тебе –
так ніжно, щиро, так безтямно!
любов моя, мов Оріон, цвіте
велично, сонцесяйно!
Люблю тебе –
і гасне в зорях ніч звитяжна;
любов моя, як небо голубе,
бездонна, неосяжна.
Люблю тебе –
росинку гір на білім цвіті;
любов моя, мов сонце золоте,
єдина в цілім світі!
Створено у травні 1985 року, м. Івано-Франківськ
Опубліковано: "Кохаю". Львів: "Ліга-прес", 2000. 96 с. – С. 14
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=515377
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.08.2014
А сніг неначе квіти,
а квіти – сонця діти,
а на дворі не квітень,
а на дворі зима.
А ти ідеш, як в квітні,
по черешневих квітах
і навкруги співають
усіх країн пташки.
А ти ідеш весною –
блакитною, рясною,
немов русалка літа,
по зелен сон-траві.
А ти як житнє поле,
а ти, як синє море,
і всі твої дороги
ведуть у океан.
І, позабувши втому,
іду я за тобою;
а надворі не квітень,
а надворі зима.
Створено 24. 12. 1986 року, смт Брошнів (Івано-Франківщина)
Опубліковано: "Кохаю". Львів: "Ліга-Прес", 2000. 96 с. – С. 25
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=515376
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.08.2014
Трави-коси, сині роси,
цвіт ранковий на вустах,
а під небом – неба просинь –
синь волошок у житах.
Й кличе, кличе перепілка
нас туди, де квітне цвіт,
там дударика сопілка,
в тій сопілці – цілий світ!
Не злічити нам тих квітів,
що синіють у житах,
не збагнути того світу,
що ним повниться життя.
Ген, за полем, там діброва,
пісня інша в ній дзвенить,
та одні чарують брови
і одних очей блакить!
Створено (1986, м. Івано-Франківськ), 26. 11. 2002 року, м. Львів
Опубліковано: 1. "Калинове вино". Львів: "Плай", 2005. 96 с. – С. 38 – 39;
2. "Віддзеркалені простори". Львів: "Ліга-Прес", 2011. 56 с. – С. 14.
[i]Музика Тетяни Кисленко[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=515310
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.08.2014
Росами плачуть трави шовкові,
мрійно леліють сни світанкові.
Наче веселка з неба зійшла,
полем некошеним юність пройшла.
Любо за нею травами йти,
квіти збирати – долю знайти!
Створено у 1972 році, м. Тернопіль
Опубліковано: "Калинове вино". Львів: "Плай", 2005. 96 с. – С. 35.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=515247
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.08.2014
Перші роси – ночі перли,
в серці струни золоті,
як прекрасно, коли вперше
покохаєш у життi.
Як прекрасно зустрiчати
сквітлі ранки у житах –
зорi неба на долонi,
мед цiлункiв на вустах.
Не вернути, не забути
очi синi в забуттi;
як прекрасно світ збагнути,
хоч єдиний раз в життi.
Створено 6 – 7. 04. 1986 року, м. Львів
Опубліковано: 1. "Калинове вино". Львів: "Плай", 2005. 96 с. – С. 39;
2. "Цвіт сонця". Львів "Плай", 2007. 64 с. – С. 27;
3. "І співає струна". Львів: "Ініціатива", 2011 р., 56 с. – С. 28.
[i]Музика 1. Тетяни Кисленко;[/i]
[i]2. Віри Євтушек[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=515129
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.08.2014
Час плине тихо, тихо,
й наказує: Не дихай...
Дивись й любуйся – Матіола!
Вона ще не розквітла
й любов її ще квола.
Та вір, весна повз неї не пройде
і матіола, о, як ще зацвіте! –
й сама попроситься упору:
Зірви мене! І знай,
аби не впав на квітку сніг,
її зірвати, то - не гріх!
Створено 3. 01. 2003 року (04-50 – 04:53), м. Львів
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=515128
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.08.2014
Дівчинка вродлива,
ягідка цнотлива,
золотом підківок
по моїй душі.
[i]Приспів:
Ніжне слово серця
в музиці небес
піснею озветься:
– Я люблю тебе!
Дівчинка вродлива,
ягідка цнотлива,
серцем відізветься:
– Я люблю тебе![/i]
Чебрецевим димом
очі її – диво,
мерехтливим сяйвом
у моїй душі.
[i]Приспів.[/i]
Біле, тепле літо
ходить понад світом,
заглядає в душу
у мою й твою.
[i]Приспів.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=514942
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.08.2014
[i]Для жіночого вокалу, дуету[/i]
Янтарна ніч і зорепад,
струмки Прута вдовкіль дзвенять,
і очі в очі – зорям в лад
найпершим покликом горять.
Приспів:
Кохана я, ти мій коханий! –
Які чарівні ці слова,
як неба музика жива,
нехай замовкнуть солов’ї,
співатимуть вуста мої:
коханий мій, коханий мій,
КОХАНИЙ!
Упору клен зазеленів,
той, що любов приніс мені,
весь світ цілунками сп’янів
і запалив ясні вогні.
Приспів.
Трембіти звуки саме враз
у цей чудесний, милий час,
на щастя, долю, на гаразд
ця музика звучить для нас!
Приспів.
Створено 28 – 30. 07. 2004 року, м. Львів
Опубліковано: 1. "Калинове вино". Львів: "Плай", 2005. 96 с.– С. 87;
2. Цвіт сонця. Львів: "Плай", 2007. 64 с. – С. 33.
[i]Музика: 1. Євгена Заставного;[/i]
[i]2. Віри Євтушек[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=514914
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.08.2014
На стовпах, на дротах синіх,
павутиння, павутиння –
отже, літо бабине прийшло.
Сіє сонях пелюстками,
нишком ти втекла від мами –
отже, Бог почув мої слова.
Пізній вечір – ще не ранок,
Місяць коситься на ґанок –
нині він сумує без причин.
Крок за кроком, без мороки,
я давав тобі уроки –
учениця гарна ти була.
Не питай котра година,
ти від нині не дитина –
героїня всіх моїх ночей.
Створено 20.06, 15.07. 2005 року, м. Львів
Опубліковано: "Гомін Підгір'я". Альманах, вип. VIII. Дрогобич: "Посвіт", 2009. – С. 127.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=514556
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 31.07.2014
Ґерданить небо зорями,
горять дерева золотом, –
і так мені вже затишно
в жасминовому затишку.
Вуста цілую макові
і твої щоки мальвові, –
і так мені вже радісно
в очах купатись райдужних.
У ніжно-синім вечорі
шумлять платани весело, –
і за всіма законами
щасливі ми закохані.
Створено 18. 06. 2003 року, м. Львів
Опубліковано: 1. "Моя пісня". Львів: "Сполом", 2004. 120 с. – С. 80;
2. 2. "І співає струна". Львів: "Ініціатива", 2011 р., 56 с. – С. 26.
[i]Музика Тетяни Кисленко[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=514549
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 31.07.2014
[youtube]http://www.youtube.com/watch?v=3uS5sk1h5eQ[/youtube]
Веселка колесом, пшеничним колосом,
слов’янка вквітчана, іще не вінчана.
Від неба промені, на серці провесінь,
навколо соняхи, як очі сонячні.
Приспів:
Ах щічки-ямочки,
усмішки цвіт –
краса слов’яночки
на цілий світ!
Усмішка лагідна на душу ладаном,
де зелен-зелен гай, мене ти зачекай.
Приспів.
Дерева кронами, цілунки гронами –
слов’янка вквітчана, буде вже вінчана!
Приспів.
Створено 16. 06. 2003 року (0:00 - 12:40), м. Львів
Опубліковано: 1. "Моя пісня". Львів: "Сполом", 2004. 120 с. – С. 67;
2. "Час любові". Львів: Ліга-Прес, 2012. 56 с. – С. 16.
[i]Музика: 1. Василя Гринчука (відео);[/i]
[i]2. Тетяни Кисленко (ноти)[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=514521
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.07.2014
Ти – моя пісня, ти – моя мрія – сонячний день!
Росами вмита, цвітом зігріта – зоряна ніч!
Падає, падає літо на землю,
падає, падає дощ золотий!
Приспів:
Мила моя, люба моя!
Грають цимбали, бубон й гітари,–
це ж бо весілля, наше весілля,
це ж бо весілля твоє і моє!
Ти – моя радість, ти – моє щастя – казка весни!
В ніч на Купала скупана в травах – ласка землі!
Плаває, плаває човен по морю,
плавають, плавають лебеді два!
Приспів.
Ти – моя перша, ти – моя вічна – віща любов!
В квітах-узорах, в зорях-намистах – доля моя!
Горнеться, горнеться місяць до неба,
горнеться, горнеться ранок до дня!
Приспів.
Створено 20 - 23. 12. 1984 року, м. Івано-Франківськ
Опубліковано: "Моя пісня". Львів: "Сполом", 2004. 120 с.
С. 78.
[i]Музика: 1. Тетяни Кисленко;
2. Віри Євтушек[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=514506
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.07.2014
Заплетені плетухою
усі-усі плоти,
й дві долі переплетені
віднині назавжди!
[i]Приспів:[/i]
[i]У небі, небі синьому
зірки-сонця горять,
до неба, неба синього
пташки усі летять!
До неба, неба синього
пташки усі летять,
від неба, неба синього
дзвінкі пісні дзвенять![/i]
Заручені веселкою
Дунаю береги,
о як нам разом весело –
не заздріть, вороги!
[i]Приспів.[/i]
Ми хочемо, ми хочемо
усі світи зійти,
ми зможемо, ми зможемо
життя все поруч йти!
[i]Приспів.[/i]
Створено 7,11. 07. 2003 року, м. Львів
Опубліковано: "Моя пісня". Львів: "Сполом", 2004. 120 с.
С. 78.
[i]Музика Тетяни Кисленко[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=514178
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.07.2014
Чорні коси, білий вельон,
щастя блискавки в очах,
задзвеніли дзвони весен,
заспівав у небі птах.
[i]Приспів:[/i]
[i]Біло-, білокрилий птах
в синіх, синіх небесах,
білий, білий вельон-цвіт
на весь білий, білий світ![/i]
Квітне вінець цвітом вишні,
калиновіють вуста,
як тополя сквітло-пишна,
вийшла мила – молода.
[i]Приспів.[/i]
Стрепенулись зелен-віти –
вигравайте, скрипалі!
Білий вельон, білий вінець –
най позаздрять королі!
[i]Приспів.[/i]
Створено 23,24, 01., 5 - 9. 02. 2003 року, м. Львів
Опубліковано: "Моя пісня", Львів: "Сполом", 2004. - 120 с.
С. 65
[i]Музика Тетяни Кисленко (ноти);
Михайла Хоми (аудіо)[/i]
[i]Виконує Василь Була[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=514177
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.07.2014
Цвiте терен, ген, де звори,
та й на всім Подiллі;
не спiвай, кохана зоре,
на своїм весiллi!
[i]Приспів:[/i]
[i]Коли любиш, коли любиш,
плiд терновий не гiркий;
коли губиш, коли губиш,
облiтає цвiт рясний.[/i]
Де впадає в нiч Нiчлава,
соловей спiває;
знаю, що там кучерява
Циганка блукає.
[i]Приспів.[/i]
Ти слова мої забула,
просиш повторити;
чарувати нащо було,
як усе згубити?
[i]Приспів.[/i]
Я не вiрю в злi повiр’я,
добрих, жаль, не знаю;
не сій долі по задвір’ях –
я тебе благаю!
[i]Приспів.[/i]
Цвiте терен, ген, де звори,
та й на всім Подiллі;
не спiвай, кохана зоре,
на своїм весiллi!
[i]Приспів.[/i]
Створено: 4 - 6. 05. 1986 року, м. Львів
Опубліковано: "Моя пісня". Львів: "Сполом", 2004. 120 с.
С. 55.
[i]Музика: 1. Семена Карпи;
2. Тетяни Кисленко[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=514149
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.07.2014
Ген, де млаки, де мочари,
трави хилить білий сніг,
там шукав я влітку чарів,
та знайти ніяк не міг.
Рушив поїзд в дальні далі:
доли-гори, наче в сні,–
на Ужоцькім перевалі
доля стрілася мені.
Дослухаюсь серця знову
й признаюсь, що маю гріх –
лемківчанку чорноброву
покохав я більше всіх!
Де ті млаки і мочари,
інший цвіт най зацвіте –
лемківчанки диво-чари
жоден сніг не замете!
Створено
Опубліковано: 1. "Моя пісня". Львів: "Сполом", 2004. 120 с. – С. 38;
2. "Час любові". Львів: Ліга-Прес, 2012. 56 с. – С. 29.
[i]Музика Тетяни Кисленко[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=514136
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.07.2014
Ти йдеш, весною
закосичена,
по зелен-травах
молодих;
смiється небо
переливами
у морi квiтiв
запашних.
Ти йдеш свiтами
веселковими,
дивуєш землю
зорями,
вустами нiжними,
медовими
цiлунки сiєш
гронами.
Що є, що було –
не забудеться,
цiлунки маками
зростуть,
коханням чистим,
променистим
весною знову
зацвiтуть!
Створено 11,12. 04. 1986 року, м. Львів
Опубліковано: 1. "Калинове вино". Львів: "Плай", 2005. 96 с. – С. 36;
2. "Цвіт сонця". Львів: "Плай", 2007. – С. 23.
[i]Музика Віри Євтушек[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=513390
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.07.2014
http://www.youtube.com/watch?v=ZQ38D7lTCbc&list=UUAXnXr6uCvWZxZkrNnhZj7Q
http://www.youtube.com/watch?v=vMWhDeF4lB0&list=UUAXnXr6uCvWZxZkrNnhZj7Q
Не можеш ти, не можу я
так просто жити в цьому світі,
від тебе я ховаюся в піснях,
від мене ти – в зелених вітах.
[i]Приспів:[/i]
[i]А світ такий, а світ такий,
що треба, треба в нім любити,
а світ – а світ, світ золотий –
нам без кохання не прожити![/i]
Не можу я, не можеш ти
сказати просто так “кохаю”,
усе, що ти у вітах намовчиш,
в моїх піснях я наспіваю.
[i]Приспів.[/i]
Так, може, ти і, може, я,
так, може, разом заспіваєм, –
нехай ще я сховаюся в піснях,
кохання ми не заховаєм!
[i]Приспів.[/i]
[youtube]http://www.youtube.com/watch?v=hFjrKqDet6A[/youtube]
Створено: Створено 23, 24. 06. 2003 року, м. Львів
Опубліковано: "Моя пісня", Львів: "Сполом", 2004. - 120 с.
С. 75
[i]Музика: 1. Михайла Хоми;
2. Тетяни Кисленко[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=513389
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.07.2014
Перестигає вечір ліхтарями,
пересіває зорі в тиху ніч,
і маячать тополі над полями, –
а я, а я не знаю в чому річ.
[i]Приспів:[/i]
[i]Я чекаю, чекаю
вчора, нині, щодень,
я співаю, співаю
лиш для тебе пісень!
Я чекаю, чекаю,
я співаю, співаю
лиш для тебе, для тебе
щонайкращих пісень![/i]
Переплітає вечір сині трави,
стрічається зі мною віч-на-віч,
і звідусіль лунає: Браво! Браво! –
а я, а я не знаю в чому річ.
[i]Приспів.[/i]
Переливає ніч у день світанок,
руйнує багряницею зорю,
а я забув, де вечір, а де ранок,
мов корабель на якорі стою.
[i]Приспів.[/i]
Створено 7,8,21. 08. 2003 року, м. Львів
Опубліковано: 1. "Моя пісня". Львів: "Сполом", 2004. 120 с. – С. 82.
2. "І співає струна". Львів: "Ініціатива", 2011 р., 56 с. – С. 4.
[i]Музика Тетяни Кисленко[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=513183
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.07.2014
Де вщодень народжується ранок,
океан впадає в небеса,
є земля прекрасна Ельдорадо, –
там вікують дивні чудеса.
[i]Приспів:[/i]
[i]Ельдорадо, Ельдорадо,
я до тебе довго так ішов,
Ельдо-, Ельдо-, радо-радо
у душі своїй я віднайшов![/i]
Диво, диво: яблуні у цвіті
і хрущі над вишнями гудуть,
хоч вже осінь, осінь в цілім світі,
хмари в небі сірі, наче ртуть.
[i]Приспів.[/i]
Босоніж по мокрих тротуарах
навперейми щастю я іду, –
на землі прекрасній Ельдорадо
все у нас складеться до ладу!
[i]Приспів.[/i]
Опубліковано: "Моя пісня". Львів: "Сполом", 2004. 120 с. – С. 83;
2. "Достиглі яблука". Львів: "Плай", 2007. – С. 12.
[i]Музика Семена Карпи[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=513179
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.07.2014
Чере-ре-решні,
чере-ре-рвоні,
півсвіту-цвіту
в моїй долоні,
півсвіту-цвіту –
це ти-ти-ти,
мені дорогу
ти освіти!
Оре-ре-ре-ре-,
оре-ре-оли,
зелен-зелені
дніпрові доли,
мені-ні-ні “ні!”
ти не кажи,
півсвіту мого
ти пов’яжи!
Лелі-лі-ліють
родзин-дзин-дзинки,
то вуст солодких
твоїх зоринки,
родзин-дзин-дзинки
смакую я,
зоря, зоринка –
любов моя!
Створено 19 - 22. 07. 2003 року, м. Львів
Опубліковано: 1. "Моя пісня", Львів: "Сполом", 2004. 120 с. – С. 57;
2. "Час любові". Львів: "Ліга-Прес", 2012 р., 56 с. – С. 34.
[i]Музика Тетяни Кисленко[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=512972
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.07.2014
Лімна в’ється стрічкою,
верби – понад річкою,
а любов моя, як море,
небо синє, неозоре!
[i]Приспів:[/i]
[i]О Марі-, Марі-, Маріє,
очі – музика жива!
О Марі-, Марі-, Маріє,
ти – не ти: спів солов’я![/i]
Пісня ллється мрією,
як життя надією,
двері навстіж відчиняю –
я одну тебе чекаю!
[i]Приспів.[/i]
Осінь сіє золото,
шелестить так молодо,
серце моє полонила,
ти єдина – моя мила!
[i]Приспів.[/i]
Створено 7. 07. 2003 року, м. Борислав (Львівщина)
Опубліковано: "Моя пісня", Львів: "Сполом", 2004. 120 с. – С. 77
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=512959
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.07.2014
Весною квiти не цвiтуть –
вони горять вогнем кохання,
їх пелюстки так щиро ждуть
вітрів звабливого вiнчання.
Крiзь довгi ночі ми ішли
без тiнi смутку, без вагання,
тепер всi квіти розцвіли
й життя відкрите для кохання.
Горімо ж бо, як квітів цвіт,
так ніжно, щиро, полум’яно,
щоб світ веселками розквіт
велично й мрійливо різдвяно!
Щоб задзвеніли небеса
всiх солов’їв землі пiснями –
кохаймо ж бо, коли весна
горить квiтковими вогнями!
Створено весна 1986 – зима 1987 років,
м. Львів – смт. Брошнів (м. Івано-Франківщина)
Опубліковано: "Моя пісня". Львів: "Сполом", 2004. 120 с. – С. 50;
2. Антологія Бойківського краю. Дрогобич: "Коло", 2007. 724 с. – С. 429;
3. "І співає струна". Львів: "Ініціатива", 2011 р., 56 с. – С. 10.
[i]Музика: 1. Тетяни Кисленко;[/i]
[i]2. Ніни Прокопець,[/i]
[i]3. Віри Євтушек[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=512797
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.07.2014
Ноги ідуть
по вулиці
повільніше все
і повільніше…
І вгрузають в бруківку
все глибше
і глибше…
Ось-ось...
І стану бруківкою –
частинкою Міста,
у яке я безмежно
закоханий.
Створено 6. 07. 2014 року
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=512794
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.07.2014
Дорогу перейду тобі
із відрами, налитими до вінку,
щоб очі твої голубі
мені всміхнулись квітами барвінку.
На крилах музики слова
летять щодня до вікон твого дому,
бо знаю я, що ти одна,
в моїм житті найщасливіша доля.
[i]Веселий світ, кохання цвіт –
квітують скрізь блакитні квіти. –
Усе забудь, зі мною будь,
кохана будь мені навіки![/i]
Підкову щастя віднайду
в краю, де цокотять копитом коні,
у дім твій затишний ввійду
і покладу її в твої долоні.
Спіткнеться золотень в саду,
завересниться на деревах листом,
тоді, кохана, я вплету
у твої коси зоряне намисто.
[i]Веселий світ, кохання цвіт –
квітують скрізь блакитні квіти. –
Усе забудь, зі мною будь,
кохана будь мені навіки![/i]
Створено 20 – 22. 06. 2003 року, м. Львів
Опубліковано: 1. "Моя пісня". Львів: "Сполом", 2004. 120 с. – С. 71;
2. "І співає струна". Львів: "Ініціатива", 2011 р., 56 с. – С. 7;
3. "Достиглі яблука". Львів: "Плай", 2007. 56 с. – С. 9 – 10.
Музика 1. Семена Карпи,
2. Тетяни Кисленко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=512717
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.07.2014
[i]Ой черемхо, духмяна та пишна,
чому з гаю у поле ти вийшла?
Чи в нім вітра, що з гір, покохала,
чи то мила до мене прислала?
Ой черемхо, духмяна та пишна,
чому з гаю у поле ти вийшла?[/i]
Я не буду ламати цвіт-гілля,
нехай квітне воно до весілля,
а буду мою милу чекати
й про черемху їй пісню співати.
[i]Ой черемхо, духмяна та пишна,
чому з гаю у поле ти вийшла?
Чи в нім вітра, що з гір, покохала,
чи то мила до мене прислала?
Ой черемхо, духмяна та пишна,
чому з гаю у поле ти вийшла?[/i]
Як засяє у небі зірниця,
моя мила прилине як птиця, –
і зійде тоді з гір отой вітер,
й злине танець черемхових віхол.
[i]Ой черемхо, духмяна та пишна,
чому з гаю у поле ти вийшла?
Чи в нім вітра, що з гір, покохала,
чи то мила до мене прислала?
Ой черемхо, духмяна та пишна,
чому з гаю у поле ти вийшла?[/i]
Створено 6, 7. 05. 2003 року, м. Львів
Опубліковано: 1. "Моя пісня". Львів: "Сполом", 2004. 120 с. – С. 62;
2. "Достиглі яблука". Львів: "Плай", 2007. 56 с. – С. 14.
[i]Музика Семена Карпи[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=512640
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.07.2014
А ми йдемо по квiтах,
по голубому квiтню;
а ми йдемо по травах
в щасливий мiсяць травень,
там бiлоснiжна вишня
чекає нас давно.
А ми – як двi росинки,
що пережили спеку;
а ми – як двi краплинки,
що розлилися морем,
i стеляться пiд ноги
усi нам береги.
А нам життя – як пiсня,
що ллється через вiнця;
а нам, як у дитинствi,
ще сняться сни барвистi,
i в запашних любистках
спiвають солов’ї.
Створено 20. 12. 1986 року, смт. Брошнів (Івано-Франківщина)
Опубліковано: 1. "Калинове вино". Львів: "Плай", 2005. 96 с. – С. 40.
2. "І співає струна". Львів: "Ініціатива", 2011 р., 56 с. – С. 6.
[i]Музика Тетяни Кисленко[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=512409
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.07.2014
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=blQ9HgpsMgE[/youtube]
Твоя рука в моїй руці –
і щастя більшого немає,
сльозину витри на щоці,
всміхнися липня квітограєм.
[i]Приспів:[/i]
[i]Я так люблю, я так люблю,
коли квітують в липні липи,
любов мою, любов мою
у літо тепле переллю,
у літо, солодом налите.[/i]
Зоря чеканить неба дзвін,
гойдає вітер зелен-віти
і трави хилить до колін –
як нам такому не радіти?!
[i]Приспів.[/i]
До серця серце – і душа
сіяє барвами світання,
як птаха лине в небеса
й співає пісню про кохання.
[i]Приспів.[/i]
Створено: Створено 23. 06. 2003 року, м. Львів
Опубліковано: "Моя пісня", Львів: "Сполом", 2004. 120 с. – С. 70;
2. "Достиглі яблука". Львів: "Плай", 2007. 56 с. – С. 20.
[i]Музика: 1. Семена Карпи;[/i]
[i]2. Тетяни Кисленко (+відео).[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=512405
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.07.2014
Літо, сонце, море, море,
під вітрилами човни,
теплий легіт, тиха мова,
ніжний дотик до струни.
[i]Приспів:[/i]
[i]О море, море, море, море,
неначе дзеркало душі,
скрізь віддзеркалені простори,
і до небес дзвінкі пісні.[/i]
Біла чайка понад води
до вечірньої пори,
квітнуть соняхами зводи,
щедрий вітер з-за гори.
[i]Приспів.[/i]
Диво неба – світлі мрії
про життя і білий світ,
щоб зоря моя горіла
і не гасла сотні літ.
[i]Приспів.[/i]
Створено 11. 02. 2008 року
Опубліковано: "Гомін Підгір'я". Альманах, вип. VII. Дрогобич: "Посвіт", 2008. - С. 78.
[i]Музика Євгена Заставного[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=512361
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.07.2014
Сон-трава… Сон-трава…–
синя квітка лісова:
очі мавки розцвіли,
щоби сни мої збулись.
[i]Приспів:[/i]
[i]Мавка –
дівчина моя русявка,
світла мрія, милий сон –
в синіх квітах горизонт.
Мавка –
дівчина моя русявка![/i]
Де береза на осонні
сонце сплесне у долоні:
мавку збудить лісову,
сон-траву вплете в косу.
[i]Приспів.[/i]
Розпашілим кругом Сонце
заховається у сосни,
і настане щастя мить –
мавка з лісу прибіжить.
[i]Приспів.[/i]
Опубліковано: "Гомін Підгір'я". Альманах, вип. VIII. Дрогобич: "Посвіт", 2009. – С. 126.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=512338
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.07.2014
Може, Мiсяць, може, зорi
свiтять наді мною,
ген, де доли неозорі,
повiнчаюсь я з тобою.
Передзвони жайворонні
нас вже кличуть у дорогу,
за світанки синьодзвонні,
у калинову дiброву.
Там хрещений батько Травень
посаг щедрий нам готує,
барво-квіти, зелен-трави
срiблом-золотом гаптує.
Не умовкне солов’ями
світ весело-барвiнковий,
за цiлунками, пiснями
край Подiльський веселковий.
Поспiшаймо, доле-зоре,
в наші мрiї-сни квiтковi,
там нас Мiсяць, може, зорi
повiнчають у дiбровi.
Створено 16.04. – 6.05. 1986 року, м. Львів
Опубліковано: 1. "Калинове вино". Львів: "Плай", 2005. 96 с. – С. 45;
2. "Час любові". Львів: "Ліга-Прес", 2012 р., 56 с. – С. 22.
[i]Музика Тетяни Кисленко[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=512235
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.07.2014
Засмагла ніч немов туркеня віща,
у ній дочасу Місяць скрес,
і стрепенулась в синіх далях вічність
й струсила зірку із небес.
[i]Приспів:[/i]
[i]О зорепадинко-зірнице,
чужих світів багряна птице,
чужих світів чужа любов,
що демон миті поборов.[/i]
У протиріччях Всесвіт в безвість лине
і дум вичерпує тони –
терпкі плоди червоної калини,
солодкі – чорної вони.
[i]Приспів.[/i]
В твоїх очах пересторога
й сльозина сквітла без вини –
усе, що є на світі, – все від Бога,
і тільки гріх від сатани.
[i]Приспів.[/i]
Не треба нам боятися любові,
не треба сліз, бо тільки час
притупить серця радощі і болі –
врятує або згубить нас.
[i]Приспів.[/i]
Створено: Створено у травні - липні 2003, м. Львів
Опубліковано: "Моя пісня", Львів: "Сполом", 2004. 120 с. – С. 63
[i]Музика Тетяни Кисленко[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=512234
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.07.2014
Горбатий неба небозвід
зваливсь на голову мою –
ллє з хмари, наче із відра,
а я без поруху стою.
[i]Приспів:[/i]
Дощ, дощ!
Промок асфальт аж до кісток,
а по асфальту йде весна –
кохана дівчина моя!
На-на-на-на-на, на-на-на!
На-на-на-на-на, на-на-на!
Кохана дівчина моя!!!
У море хмари переллю,
підніму Сонце у зеніт;
коханій прокричу: “Люблю!!!”,
аби почув весь білий світ!
[i]Приспів.[/i]
Створено 28. 07. 1985 року, м. Івано-Франківськ
Опубліковано: 1. "Калинове вино". Львів: "Плай", 2005. 96 с. – С. 86;
2. "Час любові". Львів: "Ліга-Прес", 2012 р., 56 с. – С. 32.
[i]Музика Тетяни Кисленко[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=512009
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.07.2014
Лози-верби золоті
відійшли в минулі дні –
і тепер усі думки:
оженюся залюбки!
[i]Приспів:[/i]
[i]Будь моя, будь моя!
Твої очі, мов весна,
і краса твоя така
неземна, неземна.
Припаду до твоїх ніг –
усміхнися ти мені,
усміхнись, усміхнись,
усміхнися ти мені.[/i]
Щемний легіт на душі –
я тепер такий, як всі;
я на тебе задивляюсь
і тобі одній співаю.
Приспів.
Поринаю я у світ,
де панує щедрий сміх;
розум губить синява,
з вуст твоїх мої слова.
[i]Я твоя, я твоя!..[/i]
[i]Приспів.[/i]
Створено 1. 08. 2004 року, м. Львів
Опубліковано: "Гомін Підгір'я". Альманах, вип. ІХ. Дрогобич: "Посвіт", 2009. – С. 34.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=512001
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.07.2014
Де в осінь сходяться дороги,
немає місця для жалю
й нема мені перестороги –
я Любу-Любоньку люблю!
[i]Приспів:[/i]
[i]Ой любо Любоньку любити,
вино із вуст коханих пити
і цілувати, цілувати –
ой любо Любоньку кохати![/i]
І спаде вечір на тополю,
і душу стрепене мою –
її одну, як мою долю,
я Любу-Любоньку люблю!
[i]Приспів.[/i]
Не буду осені чекати –
сьогодні всім вина наллю
і буду Любку цілувати –
най бачать всі, як ї люблю!
[i]Приспів.[/i]
Зав’яне день в обіймах ночі,
всі квіти зблякнуть у гаю,
й нехай сніги – на всі обочі,
я все одно її люблю!
[i]Приспів.[/i]
Створено 25. 10. 2002 року, м. Львів
Опубліковано: 1. "Моя пісня", Львів: "Сполом", 2004. 120 с. – С. 66;
2. "Час любові". Львів: "Ліга-Прес", 2012 р., 56 с. – С. 18.
[i]Музика Тетяни Кисленко[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=511631
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.07.2014
[youtube]http://www.youtube.com/watch?v=fEFs-xIvcoY[/youtube]
Закучерявив хмари вітер,
на Шлях Чумацький Місяць ліг,
нам задивилась в очі вічність
безмежжям зоряних доріг.
[i]Приспів:[/i]
[i]Така, така вона, така,
що коси вплела в небеса, –
любов моя, любов палка,
пречиста-чиста, як роса![/i]
Лаштую серця мого струни
я на мелодію зорі,
що сяє лаврами фортуни
щодень в опівночній порі.
[i]Приспів.[/i]
Моя мелодія полине
(понад усі, усі світи)
від серця в зоряні світи
й зроситься гронами калини,
щоб миттю в вічність прорости.
[i]Приспів.[/i]
Створено у травні 2003 року, м. Львів
Опубліковано: "Моя пісня", Львів: "Сполом", 2004. - 120 с.
С. 53
[i]Музика: 1. Василя Гринчука (відеокліп);
2. Семена Карпи (нотний запис)[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=511629
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.07.2014
Зорi синi в неба гронах,
цвiт ранковий на рiллi;
в солов’їних передзвонах
все розквiтло на землi.
Жито повниться красою,
наливається життям,
i смiється над рiкою
травень скупаним дитям.
Там, де ніч зваблива в’яне,
голосний пташиний спiв;
не шкодуйте для коханих
наймилiших перлiв-слiв.
Зорі зблякнуть у світаннях,
з щезнуть, як з щезають сни,
та залишиться кохання –
пiсня щедрої весни!
Створено 16. 04. 1986 року, м. Львів
Опубліковано: 1. Калинове вино. Львів: "Плай", 2005. 96 с. – С. 44.
2. Антологія Бойківського краю. Дрогобич: «Коло», 2007. 724 с. – С. 428 – 429;
3. "І співає струна". Львів: "Ініціатива", 2011 р., 56 с. – С. 16.
[i]Музика: 1. Тетяни Кисленко;[/i]
[i]2. Віри Євтушек.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=511577
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.07.2014
Зачерешнилась черешня
чорними плодами;
сиві хвилі Черемоша
гомонять словами:
[i]Приспів:[/i]
[i]Ой чере-, черешня,
ой гірка, гірка,
не чере-, черешня –
дівчина струнка.[/i]
Ті плоди – гіркі та чорні –
її обереги;
обминають берег човни,
де росте черешня.
[i]Приспів.[/i]
Я нарвав гірких черешень,
гощусь пригорщами:
сиві хвилі Черемоша,
будьте ми сватами!
[i]Приспів.[/i]
Створено 17. 07. 2003 року, м. Львів
Опубліковано: "Моя пісня", Львів: "Сполом", 2004. - 120 с.
С. 76
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=511564
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.07.2014
На півкроці, на півслові
зупинився білий світ
і Земля зійшла з орбіти, –
впав на Землю зорецвіт.
[i]Приспів:[/i]
[i]Де ти? Де ти? Де ти?!
Світла посланко небес! –
Йду від літа – і до літа,
щоб знайти одну тебе![/i]
Напівсонцем, напіввітром
я оглянув всі краї,
бачив там красунь без ліку –
не побачив лиш її.
[i]Приспів.[/i]
З морем синім, океаном
нині мову я веду,
напів “ні…”, а напів “може”
я її, її знайду!
[i]Приспів.[/i]
Створено 12 – 26. 07 2003 року, м. Львів
Опубліковано: 1. "Калинове вино". Львів: "Плай", 2005. 96 с. – С. 85;
2. "Танцює дощ". Львів: "Ліга-Прес", 2008. 120 с. – С. 5;
3. "Час любові". Львів: "Ліга-Прес", 2012 р., 56 с. – С. 9.
[i]Музика: 1. Євгена Заставного;[/i]
[i]2. Тетяни Кисленко.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=511251
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.07.2014
Шумлять дерева вітами,
квітує ружа квітами –
такими вже пахучими,
як твої русі кучері.
[i]Приспів:[/i]
[i]А небо синє цоколом,
а я у небі соколом,
а я усе літаю,
кохану видивляю.[/i]
Де плаче дощ сльозинками,
сміється світ родзинками –
такими вже прозорими,
як твої очі зоряні.
[i]Приспів.[/i]
Світанки наче вишиті,
сади достиглі вишнями –
такими вже солодкими,
як вуст твоїх солодощі.
[i]Приспів.[/i]
Цвіте веселка весело,
а ти ідеш завеснена –
така, як намальована,
ніким ще не цілована.
[i]Закінчення:[/i]
А небо синє цоколом,
а я у небі соколом,
а я вже не літаю,
кохану я кохаю.
Створено 16. 06. 2003 року, м. Львів
Опубліковано: "Моя пісня", Львів: "Сполом", 2004. 120 с. – С. 68.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=511250
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.07.2014
Сон загубився в кав’ярні –
кава міцніша міцної була;
очі її полум’яні,
тої, що каву мені піднесла.
[i]Приспів:[/i]
[i]Кава –
зернинки очей її – кава.
Кава –
із рук ї терпка й солодкава.
Кава, ой кава, ах кава![/i]
Пейджерограми й емейли
шлю на адресу кав’ярні щодень,
ім’я прекрасної Ейли,
тої, що вийшла із перських пісень.
[i]Приспів.[/i]
Сон загубився вкав’ярні.
Відповідь буде, а може, і ні…
Очі її полум’яні
жаль, не насняться сьогодні мені…
Сон загубився ж в кав’ярні!
[i]Приспів.[/i]
Створено 26. 05. 2003 року, м. Львів
Опубліковано: "Моя пісня". Львів: "Сполом", 2004. 120 с.
С. 60.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=511041
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.07.2014
Вовк я сірий, ти – вовчиця,
хоч втікай – я дожену!
Там, де хащі в росах чистих,
приголублю, пригорну.
[i]Я тебе шалено дику
приголублю, пригорну![/i]
Звір я хижий, та з тобою
найніжнішим буду я,
ми зустрінемось з любов’ю –
раєм стане нам земля.
[i]Нам, природи диким дітям,
раєм стане вся земля![/i]
Вовче лігво, запах вовчий,
очі в очі, як зірки,
на любов і дику волю
право мають і вовки.
[i]На любов шалено дику
право мають лиш вовки![/i]
Створено 4,5. 12. 2006 року, м. Львів
Опубліковано: "Гомін Підгір'я". Альманах, вип. ІХ. Дрогобич: "Посвіт", 2009. – С. 33.
[i]Музика Василя Сторонського[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=511036
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.07.2014
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=-ijIY_ym41Q&index=2&list=UUAXnXr6uCvWZxZkrNnhZj7Q[/youtube]
Очі – сині небеса просто так придумав я
і тепер щодня, вщодень все наспівую пісень!
[i]Приспів:[/i]
[i]Білявочка, білявка,
у неї очі сині,
білявочку, білявку
кохаю я віднині![/i]
Видивляю очі я, ті, що сині небеса,
та зима в усій красі і білявки геть усі.
[i]Приспів.[/i]
Ой весна, весна, весна, очі – сині небеса
у білявок, і чорнявок, і в усіх-усіх панянок.
[i]Приспів.[/i]
Очі – сині небеса недарма придумав я:
заспівали солов’ї – і я стрів-таки її.
[i]Приспів.[/i]
Створено 23 – 25. 04. 2007 року, м. Львів
Опубліковано: 1. "Гомін Підгір'я". Альманах, вип. ІХ. Дрогобич: "Посвіт", 2009. – С. 33.
2. "І співає струна". Львів: "Ініціатива", 2011 р., 56 с. – С. 27.
[i]Музика Тетяни Кисленко[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=510964
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.07.2014
Із Розточчя річки
на всі боки,
як в дівчини стрічки,
що у косах.
Заповідний говір
яворини,
галичанки гонор
у дівчини.
[i]Я за нею, я за ними,
за очима, за ясними
на край світу я піду.
Я іду, іду, іду!
До крайсвіту я дійду![/i]
Сині очі – квіти
над потоком –
додають ми віри
з кожним кроком.
З-за світ очі чую
мову рідну,
я дівчину тую
перестріну.
[i]Я за нею, я за ними,
за очима, за ясними
на край світу я піду.
Я іду, іду, іду!
До крайсвіту я дійду![/i]
...
[i]Я дівчину, я дівчину
перестріну!
…Де яворина.[/i]
Створено 1. 02. 2007 року, м. Львів
Опубліковано: 1. "Гомін Підгір'я". Альманах, вип. VIII. Дрогобич: "Посвіт", 2009. – С. 119;
2. "І співає струна". Львів: "Ініціатива", 2011 р., 56 с. – С. 25.
[i]Музика Тетяни Кисленко[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=510963
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.07.2014
Вечір-сльоза,
перша роса –
Росава!
Миле ім’я,
ніжні слова:
ти моя, моя…
[i]Приспів:
Мить – крила століть,
ти – пісні політ,
ми пройдем віки –
і любов не вмре![/i]
Легіт весни,
ніжність коси –
Росава!
Гомін луни
морем краси:
ти лишень моя!..
Приспів.
Спалах в очах –
синіх світах.
Росава! –
В зоряний час
лине, як птах:
ти моя, моя…
Приспів.
Закінчення:
Наша любов,
наша любов,
наша любов
не вмре!
Створено: 29.06. – 2.07. 2007 року
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=510760
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.07.2014
[youtube]http://www.youtube.com/watch?v=I0ina8V7deU[/youtube]
Зорi на небi – очi землi,
квiти у лузi – цiлунки твої;
лебедем бiлим калина в гаю
сонячну мрiю лелiє мою.
[i]Приспів:[/i]
[i]Мила моя – цвiт черешневий,
пiсня Карпат – це для тебе,
перлiв краса, хвиля морська,
доли зеленi, кохана, для тебе![/i]
Трави шовковi – коси твої,
маки червонi – вуста чарiвнi;
де верховiття зелений розмай,
кличе калина до себе у гай.
[i]Приспів.[/i]
Скарб найдорожчий – вiчна весна,
небо травневе – усмiшка твоя;
бiла калина в бiлiй фатi
щастя дарує тобi i менi!
[i]Приспів.[/i]
Створено 29. 12. 1984 року, м. Івано-Франківськ
Опубліковано: "Моя пісня", Львів: "Сполом", 2004. - 120 с.
С. 46
[i]Музика 1. Василя Гринчука (відео)
2. Тетяни Кисленко (нотний запис)[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=510756
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.07.2014
У третьому виводку вовчиці Нани Аріза росла найсильнішою. Під кінець третього тижня вона вперше виповзла з лігва. Різнобарвний з безліччю запахів нововідкритий світ неабияк схвилював мале вовченя. З тих пір при кожній нагоді Аріза поспішала покинути темну борсучу нору, яку її мама-вовчиця вміло пристосувала під лігво, і в якій нудьгували її кволіші брати і сестри.
Спочатку мама сердилася на малу непосиду, але згодом змирилася з волелюбним характером доньки і це ще більше заохотило Арізу до самостійних мандрівок по околах нори-лігва.
Батька Аріза не знала. А одного разу не повернулася з полювання і мати. Аріза ще довго не відала, що вона залишилася сиротою, як і не знала, що таке сирітська доля.
Біля лігва годі було чимось поживитися і голодний інстинкт привів Арізу до знайомих чагарників, з яких долинали пташині голоси. Враз до її слуху донеслося потріскування сухих гілок під чиєюсь важкою ходою. Вовченя одразу відчуло, що то не його мама-вовчиця, яка ходила нечутно і завжди з’являлася несподівано . Аріза передбачливо причаїлася у хащах. Незабаром у невеликому просвіті між гілля вона побачила дивну двоногу істоту, що повільно рухалася вздовж лісового струмка і прискіпливо обстежувала невисокий берег. Натрапивши на лігво, пришелець безцеремонно почав витягувати з нори зморених голодом її братів і сестер і вкидати у мішок. Коли лігво спорожніло, він закинув мішка на плечі і незабаром зик за поворотом потоку.
Аріза довго йшла по слідах двоногої істоти і тільки на узліссі зупинилася. Перед нею простяглися безліссі простори. Вдалині виблискувала на сонці стрічка ріки, над якою юрмилися людські оселі.
Була обідня пора. Вовченя відчуло приступ голоду і почало старанно обнюхувати землю. Незабаром Аріза спіймала маленького сірого звірка… А під вечір натрапила на зайча, яке було ровесником згасаючого дня. Вгамувавши голод Аріза знову згадала про рідну домівку.
Підійшовши до лігва, Аріза об’нюхала кожний стовбур, кожну травинку і, пересвідчившись, що мама не поверталася, знову поринула у хащі.
З настанням сутінок вовча подумало про нічліг. …Згадалося м’яке ложе у колі братів ті сестер, тепле материнське тіло, смак молока. І на його очах виступили маленькі гарячі краплинки. Та незабаром сон зморив його, і воно солодко задрімало на сухому моху, притулившись спиною до стовбура білокорої берези.
* * *
Сидору Опанасовичу Затулі минуло за шістдесять. Але він не покидав свого ремесла. Ще з юних літ він заповзявся на вовків. У повоєнні роки, коли лісами бродило чимало цих хижаків, він і здобув слави кращого мисливця на вовків. Мабуть тому й не дорікали йому, коли він приносив додому малих вовченят, яких годував і вигідно продавав. Але тепер, коли про появу вовків ходили тільки непевні слухи, його здобич – дві вовчі шкіри і троє живих вовченят, яких він приніс з лісу, викликала в багатьох осуд. Односельці дорікали йому:
– Накличеш біду на село, бо то не по-людськи неволити дику звірину. Як залишилося в лісі хоч одне вовченя, то ми ще натерпимось від нього.
– Якщо і залишилося – відповідав на те Затула, – то й з нього зніму шкуру.
* * *
Витримавши чимало іспитів у перші дні сирітства, місячне вовченя, швидко призвичаїлося до самостійного лісового життя. Та літо непомітно закінчувалося. Листя на деревах із звичного зеленого перетворилося на золотисто-жовте, червоне, оранжеве. У лісі стало легше добувати їжу, і це звеселило Арізу. Навіть похмурі дні з холодними проливними дощами, які настали після перших лагідних тижнів осені, не засмутили її. Часу на пошуки здобичі тепер доводилося витрачати небагато, і вона часто залежувалася під стовбуром поваленого дуба, який захищав її від осінньої сльоти. Тоді Аріза ще не знала, що на зміну щедрій осені прийде зима із снігами, морозами, заметілями і безкінечними голодними днями.
Коли після перших дощів знову появилося сонце, Аріза помітила, що ліс посвітлів, клапті голубого неба над ним стали незвично великими і їх було видно навіть з найгустіших хащів. Це стривожило вовченя, але знову ж не засмутило.
Перше серйозне занепокоєння прийшло до Арізи, коли вона почула невідомі їй звуки пострілів. Інстинкт підказував, що в тих звуках криється небезпека. Незабаром ця здогадка підтвердилася…
Якось, коли Аріза переслідувала здобич, тишу порушив постріл. Козуля, яка втікала від неї вмить повалилася на землю. Аріза зупинилася. У цей час до вбитої козулі підбігла двонога істота. Це була друга зустріч Арізи з людиною. Коли їхні погляди зустрілися, Аріза відчула, що її злякалася... І в цьому дочка вовчого племені відчула свою неабияку силу.
Аріза не наважилася напасти на свого ворога. Вона поступилася людині й підібгавши хвоста, зникла у хащах. Але ця зустріч стала для неї початком багатьох пригод, які змусили її назавжди покинути батьківську землю, до якої вона відчувала особливу приязнь.
Промайнув тиждень. Одного разу Аріза прокинулася від собачого гавкання. Ці звуки були відомі їй, бо завжди чула їх, коли підходила до села, і ставилася до них так же вороже, як і до людини.
Аріза піднялася на ноги і риссю подалася у бік протилежний собачому лаю. Зупинилася лише на краю лісу. Високо піднявши коротку мордочку, обнюхала повітря. Відчувши себе в безпеці, вона пішла широким лугом до високого пагорба. На лузі її шлях перетнула мілка річка з широким плесом і численними заводями. Аріза знехотя забрела у воду і спроквола побрела проти течії. Вибравши зручне місце, вискочила на протилежний берег і попленталась на вершину пагорба, а дійшовши до неї, з неприхованою цікавістю стала оглядати величні простори рідного краю. Вона згадала, як не раз проходила біля цього пагорба, і тепер пошкодувала, що, лякаючись води, досі сюди на піднімалася. Тут було так любо! Але довго милуватися красою довкілля, де вона зростала і де перетворилася з малюка на кмітливого звіра, не довелося. До її слуху знову долинуло собаче гавкання. А незабаром на луг вибігла козуля, а за нею зграя собак. З густої трави Аріза крадькома спостерігала за чужим полюванням.
Козуля, зробивши велике півколо на лузі, значно випередила своїх переслідувачів і направилася знову до лісу з надією заховатися в його хащах. Але в цей час з боку лісу пролунали постріли і козуля, мов підкошена, впала в густу отаву.
Під вечір Аріза повернулася у свої володіння. В пошуках їжі вона вийшла на узлісся, з якого виднілося село. Неподалік мирно паслися вівці. Вітер, насичений овечим запахом, дув від ріки і паморочив вовчу голову. Аріза пам’ятала, як люди з собаками полювали козуль, які за законами лісу мали належати тільки їй. І вона наважилася помститися. Прожогом вискочила на луг і накинулась на ягня, яке відбилося від отари.
Наступного дня Аріза знову появилася на узліссі. Отара в цей час паслася оддалік, але це не зупинило Арізу. І через якусь мить-другу вона знову живилася ягням.
На цей раз Арізі довелося розплачуватись за відчайдушність. Не встигла вона до схочу наситити свій шлунок, як з боку села почулося собаче гавкання, людські крики, постріли. Залишивши недоїдену здобич Аріза метнулася в лісову гущавину.
Собаки швидко натрапили на вовчий слід, і Арізі довелося мчати щодуху. Бігла вона до знайомого пагорба. Тільки на його вершині вона вгамувалася. Та про безпеку годі було думати і вона побігла далі.
Від можливої розплати Арізу врятувала річка, біля якої собаки зупинилися, і темрява, що швидко опускалася на землю. Після безладної стрілянини, люди зібрали собак і повернулися в село.
Пізно ввечері Аріза знову повернулася у свої володіння…
* * *
На Сидора Опанасовича Затулу посипалися нарікання зі всіх боків:
– Говорили ж ми тобі, що накличеш біду на село…
– Ох і накоїть же нам лиха оцей вовчисько! І все через ненависть до звірини…
Чи була вина Затули в тому, що до громадської отари занадився вовк можна було різне гадати. Але те, що вовки не нападають на села неподалік лігва, знали усі. Хіба що вовк-самітник робить виняток з цього правила, бо яке в нього лігво може бути. Та й чого занаджуватися до отар, як у лісі дичини чимало.
У вечері того ж дня Сидір Опанасович зібрав у своїй хаті сільських мисливців. Після недовгих суперечок вирішили влаштувати облаву.
* * *
Аріза від зорі до зорі була на ногах. Спочатку вона металася по лісі, тоді бігла до пагорба, що за річкою. Та коли зрозуміла, що рано чи пізно їй прийде кінець, подалася світ-за-очі.
Про спокійне життя в чужих краях годі було й думати. Ліси тут були невеликими і бідні на дичину. Аріза засинала під звуки собачого лаю, яке доносилося з навколишніх сіл, і все частіше потрапляла на очі людей. Боячись чергової погоні, після кожної зустрічі з двоногою істотою вона переходила в інше місце і водночас все далі відходила від рідного краю. А згодом й відпала можливість повернутися до нього.
Суцільна біла пелена, яка вкрила землю, була для Арізи неабиякою новиною. Вона розглядала свої сліди, які залишалися в заметах, і тривога все більше запановувала її єство. Вона ще не знала, що й інші лісові мешканці, і собаки, і люди опинилися в однаковому становищі, і що зима принесе немало бід, але пережити її можна.
…На полі, що прилягало до лісу, стояла скирта соломи, біля якої жували обрік декілька упряжених у підводи коней. Люди вантажили на підводи солому і вели поміж собою жваву розмову.
Аріза хотіла повернутися в ліс, щоб бути подалі від небезпеки, але несамовитий голод зупинив її.
Навантажені підводи одна за одною покидали скирту. Коли зникла остання підвода Аріза сумно облизалася. Але у цей час з-за скирти вийшло руде лоша.. Аріза кинулась до здобичі, та так стрімко, що лоша не встигло й оговтатись.
Гаряча кров сп’янила Арізу. Забувши про небезпеку, вона пожадливо шматувала здобич і опам’яталася лише тоді, коли почула неподалік голосні крики – то до скирти поверталися пусті підводи, і люди помітивши вовка, наробили неабиякрго галасу.
Аріза неохоче покинула місце своєї трапези. На пів дорозі до лісу оглянулася. Підводи поверталися до села і це її заспокоїло. У лісі вона безпечно брела снігом, часто зупинялася і, навіть подумувала, щоб поніжитись десь у затишку. Така легковажність її ледь не погубила. Не промайнуло й години-другої, як позаду почулося наростаюче гавкання. Аріза щосили побігла поміж деревами. Але собаки все наближалися і наближалися. Аріза безпомилково визначила, що за нею женеться шість собак, але доганяє тільки одна.
Ліс швидко закінчився, Після першого снігопаду бігти полем було ще важче, ніж лісом, і відстань між Арізою і її переслідувачами все швидше скорочувалася…
Собаки на полі теж сповільнили біг. Але перед Арізою виникла нова перешкода – широка ріка. Молодий лід, вкритий сніговою пеленою, ховав її русло і таїв у собі смертельну небезпеку.
Аріза безпорадно заметушилася, але вибору не було – її доганяв великий чорний пес. Переборовши нерішучість вона зіскочила зі стрімкого обриву і навпростець побігла до протилежного берега., хоч лід за нею раз по раз потріскував.
Пес, який першим переслідував Арізу і теж зіскочив з берега, наляканий тріском молодого льоду, що ламався під його ногами, на мить зупинився. І цього було досить, щоб провалитися під кригу...
Жодна з решти собак, не наважувалися зіскочити зі стрімкого берега.
Опинившись у безпеці, Аріза відчула втому і, стряхнувшись, поволі побрели до лісу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=510541
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.07.2014
…Призвичаїтися до життя на новому місці було важко. Замість звичних рівнин та пагорбів тут були високі гори. Здобич в цей час траплялася рідко, і вовчий шлунок майже завжди був порожнім. Часто по декілька днів Аріза не мала нічогісінького в роті. А тут дошкуляли ще й холод, снігопади, хуртовини.
Одного разу вовчиці пощастило. Несподівано вона набрела на старого оленя, який провалився в глибоку яму і був безсилий з неї вибратися. Аріза вперше за багато тижнів досхочу наповнила свій шлунок.
Опівночі Аріза прокинулася від звуків, які неабияк її схвилювали. У відповідь лунко вивела «ау-у-у…» На якийсь час навколо запанувала тиша, а потім здаля знову почулося вовче виття.
Забувши про чималі рештки вчорашньої здобичі, Аріза поспішила до своїх лісових родичів.
…Вовчу зграю вона знайшла на широкій галявині. Двоє дужих звірів сиділо біля старої дуплистої ялиці, а посеред галявини – ще шестеро молодих вовків.
Зраділа Аріза вибігла на галявину, та тут же опинилася у вовчому колі. Окинувши швидким поглядом своїх родичів, вона прочитала в їхніх голодних очах неприховану злобу. У відповідь Аріза вишкірила зуби. За мить на галявині розпочалася жорстока гризня. Потомки старого Ура, що кинулися в бій збилися у великий живий клубок. Розумна і спритна Аріза, давши належну відсіч першому із нападників, скористалася з метушні, вислизнула з вовчого клубка і втекла з галявини.
Отямившись, вовча зграя кинулася їй навздогін. Аріза ж мчала лісовими нетрями, цілеспрямовано ведучи зграю до покинутої здобичі, щоб там похизуватися своєю силою і завоювати прихильність лісових родичів.
…Коли від решти оленя залишилися обгризені кістки, вовки повсідалися навколо ями, кидаючи косі погляди на Арізу. Блиск їх очей змінився, і тепер у них не було ворожості. Але близько до зграї Аріза не підходила: вичікувала, щоб ті запропонували їй мир і дружбу. І того дочекалася. Першим до неї підійшов вожак Ур. Він прискіпливо обнюхав Арізу і присів поруч з нею. Інші вовки наслідували приклад батька, уважно обнюхували її , тикаючи свої короткі мордочки до очей, вух шиї. Аріза відповідала їм такою ж приязню.
…Зграя прийняла чужинця. Аріза з честю витримала ще один екзамен на право жити, бо перебути зиму в самоті важко навіть дорослому вовку. Вона швидко звикла до гуртового життя і не розлучалася зі зграєю до весни.
…Наступну зиму Аріза знову провела у тій же зграї, вожаком якої на той час став молодий вовк Хакар, який після смерті батька виборов таке право. Тому під весну Хакарові суперники, які ще носили на своїх тілах сліди його зубів, дозволили йому без зайвих сутичок вибрати пару першим. Його вибір упав на юну Арізу.
У тому ж році Аріза привела семеро вовченят. Вона довго годувала їх молоком, облизувала, пестила і ні на мить не покидала лігва. Усі обов’язки по забезпеченню сімейного добробуту лягли на Хакара, з якими він справлявся дуже сумлінно. Та через місяць Хакар до лігва не повернувся. Стривожена Аріза, не дочекавшись годувальника сім’ї, сама вирушила на полювання, вперше залишивши вовченят без догляду. Вона попрямувала до знайомої полонини, на яку часто виходили пастися олені та козулі. Після недовгої погоні вона осідлала уже немолоду козулю і втамувавши голод поспішила до лігва. Дорогою до нього Аріза відчула вовче сусідство і вона обережно пішла на запах, який був її дуже знайомим.
У лісовій впадині Аріза натрапила на Хакара, який непорушно лежав серед білизни квітучої черемші. Його лівий бік, яким він лежав доверху був пошматований. Аріза лизнула Хакарову морду і той розплющив очі і ледь чутно заскавулів.
Обнюхавши рану, Аріза заповзялася старанно її вилизувати. Хакару це було мабуть приємно, бо він ні разу навіть не здригнувся. Зализавши рани, Аріза відригнула нещодавньої їжі. Хакар вдячно закліпав очима.
Примчавши до ліва Аріза нагодувала виводок і знову подалася в мандри. На цей раз в пошуках безпечнішого лігва. Робила це за велінням вовчого інстинкту, який страхував від можливого канібалізму немічного батька. На світанку наступного дня Аріза почала переносити виводок до нового лігва, яке знайшла майже за десяток кілометрів. До обіду перенесла чотирьох вовченят.
* * *
Після смерті дружини Сидір Опанасович Затула переїхав на проживання до молодшого сина в Карпати. Цілими днями він порався біля хати, а в неділю частенько вирушав у гори. Одного разу він натрапив на вовчат, похапцем скидав їх у мішок, з яким, як і з рушницею не розлучався коли йшов у гори, і швидко подався додому.
Завжди такі справи від робив без огризки совісті , але сьогодні ним оволодів неабиякий страх, а тому додому повертався бігцем. Не заспокоївся навіть тоді, коли поминув ріку і вийшов до городів, що підходили під самісінькі хати.
* * *
Повертаючись за черговим вовченям, Аріза ще на підході до лігва відчула неприємний запах людського духу. А головне – цей запах видався її знайомим і тому особливо стривожив. Підбігши до лігва, вона з жахом побачила, що воно порожнє. Люто загарчавши, тут же кинулася по людському сліду.
Вибігши з лісу, Аріза побачила сутулу постать людини з мішком на плечах, яка уже порівнялася з хатами. У вовчій пам’яті промайнули туманні спогади про дитинство, і вона згадала цю сутулу постать, яка відібрала у неї її братів та сестер. І ось знову…
З тих пір Аріза день в день робила наскоки на свійську череду, яку випасали на луках за селом, а в ночі забиралася на подвір’я і шматувала собак та овець. Незабаром до неї приєднався й Хакар, який, завдяки піклуванню Арізи, швидко видужав. Та від коли на полювання почали виходити з батьками вовченята, наскоки порідшали, а восени зовсім припинилися. Це було пов’язане з тим що почастішали засади та облави, які раз-враз влаштовували сільські мисливці.
…Зима у тому році була ранньою. Сніг випав на ще зелену отаву і на неопале листя. Вовки відчувши скруту опустилися з високих гір поближче до людських осель, де завжди можна було роздобути їжу. По дорозі з гір до зграї прибився вовк-самітник і тепер їх було семеро.
На підході до знайомих місць вовки натрапили на свіжі людські сліди. Аріза враз розпізнала їх запах і першою кинулася в погоню.
Сліди вели до села. Вибігши з лісу, Аріза з пагорба побачила свого ворога, який щойно підійшов до ріки, і ні на мить не зупиняючись, помчала до нього. Хакар біг поряд з Арізою, а за ними мчала уся зграя.
* * *
Полювати великого звіра Затула завжди виходив уночі, бо ходив на полювання з карабіном, якого приберіг ще з останньої війни і тримав його тайком навіть від родичів. Сьогоднішнє полювання було невдалим і повертався він з порожніми руками. Дійшовши до середини ріки, Сидір Опанасович оглянуся, і… волосся на голові стало навдибки: семеро сірих тіней з неймовірною швидкістю наближались до нього. Роздумувати було ніколи. Звичним рухом він зняв з плеча карабіна і ліг на лід, широко розкинувши ноги. Стрілець з нього був неабиякий. Після перших пострілів повалився один вовк, потім другий, третій, четвертий…
* * *
Гучних пострілів, які лунали у сонних горах, Аріза ніби не чула. Навіть тоді, коли її тіло раз-враз обпікав гарячий свинець, вона продовжувала бігти. За декілька стрибків від свого запеклого ворога вовчиця всьоме відчула пекучу біль в грудях, але і це її не зупинило. За якусь мить Аріза вчепилася зубами за руку , яка тримала карабін.
* * *
Залишивши по собі криваві сліди, Аріза подалася у напрямі берега. Але кожен рух давався їй все важче і важче. За декілька кроків від своєї жертви вона повалилася на лід і зрозуміла, що прийшов і її кінець. Але це її не засмутило. Не дивлячись на усю трагічність долі, її очі горіли холодними вогниками перемоги.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=510540
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.07.2014
Сиза птаха, наче вітер,
не знає спочину,
а я гадку все гадаю
про одну дівчину.
[i]Приспів:[/i]
[i]Вона гожа, вона горда,
розумом багата,
вона дівчина щаслива,
бо живе в Карпатах![/i]
Сивий гуцул на трембіті
без угаву грає,
моя дума, де дівчина,
за нею блукає.
[i]Приспів.[/i]
П’є веселка з річки воду,
не втамує спраги,
а я хлопець не жонатий,
не маю розради.
[i]Приспів.[/i]
Створено 13. 10. 2008 року (03:35 – 03:45), м. Львів
Опубліковано:
1. Опубліковано: "Гомін Підгір'я". Альманах, вип. VIII. Дрогобич: "Посвіт", 2009. - С. 122;
2. Т. Василько, Тетяна Кисленко "Час любові", Львів: "Ліга-Прес", 2012. 56 с. – С. 54
[i]Музика: Тетяни Кисленко [/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=510364
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.07.2014
Мені наснивсь Черемош,
коли він вирував,
і зір очей черемхи,
які я цілував.
[i]До Осмолоди вижином
я стежку протоптав,
тепер іду до Вижниці,
де Ксеню покохав![/i]
Мені наснились квіти,
які збирала ти;
вже осінь біля вікон:
чи встигну я дійти?
[i]До Осмолоди вижином
щовечора ходив,
тепер іду до Вижниці –
там спокій загубив![/i]
До Осмолоди вижинок
най терном поросте –
у Вижниці під вишнею
рум’янок мій цвіте!
[i]Через бори зелені
до Вижниці спішу,
моїй коханій Ксені
вінок, фату несу![/i]
Створено 24 -25. 07. 1985 року, м. Івано-Франківськ
Опубліковано: "Моя пісня", Львів: "Сполом", 2004. 120 с. – С. 29
[i]Музика: 1. Василя Сторонського
2. Віри Євтушек[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=510230
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.07.2014
Я не забуду Карпат очі синi,
свiтлої музики сивих борiв,
де на високiй, гiрськiй полонинi
вперше кохану свою я зустрiв.
[i]Приспів:[/i]
[i]Ой ви, Карпати, зеленi Карпати,–
в синьому небi вершини стрункi!
Тiльки гуцулки так вмiють кохати,
тiльки їх губи, як рута, п’янкi![/i]
Я не забуду потокiв грайливих,
трав свiтанкових у росах рясних,
перших цiлункiв твоїх несмiливих
й свiтлих зоринок в очах запальних.
[i]Приспів.[/i]
Скелi крутi я зумiю здолати,
там едельвейс чарiвний вiднайду,–
я не примушу кохану чекати,
осiнню в дiм свiй її приведу.
[i]Приспів.[/i]
Створено у 1997 році, м. Львів
Опубліковано: "Моя пісня", Львів: "Сполом", 2004. 120 с. – С. 30
[i]Музика: Тетяни Кисленко[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=510165
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.07.2014
[youtube]http://www.youtube.com/watch?v=nEKfI_EEoeA[/youtube]
Зелен-смерека, вода гомінка –
ген, де потоки, Карпати високі,
пісня про тебе лунає дзвінка.
[i]Приспів:[/i]
[i]Ти моя квітка,
вранішній цвіт,
біла лебідка,
ясний мій світ,
лину до тебе,
як птаха до неба,
моя кохана,
квітко з Карпат![/i]
Де полонина, там сквітла трава –
слухайте, гори й заквітчані доли,
ніжні і щирі кохання слова.
[i]Приспів.[/i]
Вечір травневий ось-ось промайне,
вийди, кохана, в сад яблуневий,
ти покохай за цю пісню мене!
[i] Приспів.[/i]
Створено червень - липень 1985 року, м. Івано-Франківськ
Опубліковано: "Моя пісня", Львів: "Сполом", 2004. 120 с. – С. 42
[i]Музика: 1. Семена Карпи (відео)[/i]
[i]2. Тетяни Кисленко (ноти)[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=510161
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.07.2014
[youtube]http://www.youtube.com/watch?v=uAxoYh-hxdQ[/youtube]
Купальська ніч мені щоночі,
щоночі йду я до ріки,
щоб надивитись в твої очі,
такі, як палахкі зірки.
[i]Приспів:[/i]
[i]О Юлі-, Юлі-лі-лі-лія,
янтарноока, як роса, –
моя, моя ти королева,
корона – то твоя коса![/i]
Підніму руки – крила в небо,
не птах – літати хочу я,
щоночі йду, я йду до тебе,
щодня оспівую в піснях.
[i]Приспів.[/i]
Де круча травами квітує,
блукає вітер сотні літ –
любов моя тебе врятує,
а разом ми врятуєм світ!
[i]Приспів.[/i]
Створено 6,12. 08. 2003 року, м. Львів
Опубліковано: 1. "Моя пісня", Львів: "Сполом", 2004. 120 с. – С. 81;
2. "Достиглі яблука". Львів: "Плай", 2007. 56 с. – С. 7.
[i]Музика Семена Карпи[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=509750
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.07.2014
Мережені мереживом над горами зірки,
у ніжно-синій березень летять мої думки,
летять до того краю, де казка ожила,
де квіткою медовою весною ти цвіла.
[i]Приспів:[/i]
[i]Ой дівчино-гуцулочко,
гуцулочко-медуночко,
зі мною пожартуй!
Ой дівчино-гуцулочко,
гуцулочко-медуночко,
мене ти поцілуй![/i]
Червоними черешнями хизуються сади,
з весни, весни медової іду я до води,
іду до того берега, де мешкають пісні,
де дівчина-гуцулочка приглянулась мені.
[i]Приспів.[/i]
До берега високого причалюють човни,
ой дівчино-гуцулочко, мене ти пригорни!
Ой дівчино, ой квітонько, усе-усе забудь,
мені, мені одному щодень весною будь!
[i]Приспів.[/i]
Створено 8.06. - 22. 07. 2003 року, м. Львів
Опубліковано: "Моя пісня", Львів: "Сполом", 2004. 120 с. – С. 44
[i]Музика: 1. Євгена Заставного;
2. Тетяни Кисленко [/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=509746
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.07.2014
Карпати – гори,
трембіти говір,
вона говорить
такі слова:
Карпатська ружа –
червона рута,
де Чорногора
вже розцвіла.
[i]Ой то не ружа,
червона рута –
гуцулка юна,
як цвіт вуста.[/i]
Де полонини,
стрімкі вершини,
там лине пісня,
лунає сміх.
Гуцулка юна
всім хлопцям люба,
але кохає
лишень мене!
[i]Ой то не ружа,
червона рута –
гуцулка юна,
як цвіт вуста.[/i]
Створено у серпні 2009 року, м. Львів
Опубліковано:
1. Опубліковано: "Гомін Підгір'я". Альманах, вип. VIII. Дрогобич: "Посвіт", 2009. - С. 121.
2. Т. Василько, Тетяни Кисленко "І співає струна". Львів: "Ініціатива", 2011, 56 с. - С. 13;
[i]Музика: 1. Тетяни Кисленко[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=509570
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.07.2014
Аж до неба руки-гори
ніч-троянда простягла –
то в Карпатах, де узвори,
вогонь-квітка розцвіла.
[i]Приспів:[/i]
[i]Вогонь-квітка – зір вінчання,
щастя-долі красний цвіт!
Вогонь-квітка – знак кохання,
ватра-сонце на весь світ![/i]
Я спішу, де гори в хмарах,
по ранкових росах йду –
там у спалахах-стожарах
вогонь квітку віднайду!
[i]Приспів.[/i]
Віщі грози-блискавиці,
палахкі імли зірки
стережуть, немов зіниці,
вогонь-квітки пелюстки.
[i]Приспів.[/i]
Геть з дороги, чари злії! –
Я безпечно мну росу,
вогонь-квітку, диво-зілля,
я для милої несу!
[i]Приспів.[/i]
Створено 15 – 17. 07. 1986 року, м. Івано-Франківськ
Опубліковано: "Моя пісня", Львів: "Сполом", 2004. - 120 с.
С. 23
[i]Музика: 1. Євгена Заставного[/i];
[i]2. Семена Карпи[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=509568
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.07.2014
Тече Бистриця-рiка
бiля того гаю,
де живе гуцулка Ксеня,
яку я кохаю.
[i]Приспів:[/i]
[i]А на бистринi
вода шумить, клекоче;
чому вийти кохана
до мене не хоче?[/i]
Тече Бистриця-рiка,
не буде вертати;
я прошу у Бистрицi:
– Виклич милу з хати.
[i]Приспів.[/i]
Доки з гiр тече вода,
не пiду iз гаю,
буду Ксеню видивляти,
яку я кохаю.
[i]Приспів.[/i]
Створено 3 – 5. 04. 1986 року, м. Львів
Опубліковано: "Моя пісня", Львів: "Сполом", 2004. 120 с. – С. 31
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=509376
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.07.2014
[youtube]http://www.youtube.com/watch?v=hCLC2ArSP2g[/youtube]
В синьо-синьому квітні,
де Карпати мої,
сонця цвітом розквiтла
диво-квiтка землi.
Усіх барв переливом
сквітли гори ясні,
дивоквiтно, звабливо
ти всмiхнулась менi.
[i]Сонцецвiт, сонцецвiт, –
золоте вишиття;
очi яснi, мов світ,
як троянди вуста!
I чому стiльки лiт
нам не цвiв, нас не грiв
сонця цвiт, красний цвiт,
сонцецвiт, сонцецвiт?![/i]
Дзвоном пісні зринають
найщиріші слова –
всі струмки нам співають,
що любов розцвіла.
Вiрю я: не зав’яне
сонця цвіт золотий,
і любов полум’яна
буде завжди цвiсти!
[i]Сонцецвiт, сонцецвiт, –
золоте вишиття;
очi яснi, мов світ,
як троянди вуста!
I чому стiльки лiт
нам не цвiв, нас не грiв
сонця цвiт, красний цвiт,
сонцецвiт, сонцецвiт?![/i]
Створено у грудні 1985 року, м. Івано-Франківськ
Опубліковано: "Моя пісня", Львів: "Сполом", 2004. 120 с. – С. 32
[i]Музика: 1. Тетяни Кисленко (відео);[/i]
[i]2. Віри Євтушек (нотний запис)[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=509371
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.07.2014
Простелилися тумани
ген та ген, де плеса, –
не загоїть мої рани
матінка Одеса.
Розмаринового зілля
більше не нап’юся –
дочекаюся весілля,
або ж утоплюся.
Ой гуцулочко Анничко,
де ж ти пропадаєш,
чом ховаєш своє личко,
що собі гадаєш?
Ген від тої полонини
стежка пролягає –
чом мене щодня, щоднини
ти не видивляєш?
Де ті гори, теж тумани,
як на зелен-плесах,–
хто загоїть мої рани,
матінко Одесо?
Створено 14. 10. 2002 року, м. Львів
Опубліковано: "Моя пісня", Львів: "Сполом", 2004. 120 с. – С. 36
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=509229
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.07.2014
Ти волошки – квіти сині –
не кидай у воду,
не втікай від мене, доле,
бо не знайдеш броду.
[i]Бродами-городами,
поміж вербами
бродовий шугає,
він дівчат-русалок
на танок скликає.[/i]
Не ховай вуста-шипшини
у колюче гілля,
не чекай, моя кохана,
на чуже весілля.
[i]Горами-узворами,
полонинами
веселун літає,
на весілля наше
він пісні збирає.[/i]
Тут, на зелен-полонині,
ми збудуєм хату,
тільки ти до свого серця
розбери загату.
[i]Селами-веселками
понад хатами
домовий витає
На весілля наше
він гостей склика.[/i]
Створено 24. 07. 1985 року, м. Івано-Франківськ
Опубліковано: "Моя пісня", Львів: "Сполом", 2004. 120 с. – С. 25
[i]Музика Семена Карпи[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=509212
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.07.2014
Вітер, вітер ген в діброві,
ще й по всіх Карпатах,
здавна знаю, що у Львові
файні всі дівчата.
Вийшов з хати вибирати –
вибрати не можу,
бо пригледів у Карпатах
я гуцулку гожу.
А в Карпатах, у Карпатах
ген та ген смерічки,
а у селах, в усіх хатах –
то одні Марічки.
Я піду, де полонина,
де зелена мичка,
там стоїть в зелі хатина,
в ній живе Анничка.
На дівчинку надивлюся,
та й скажу, що люблю,
і в неділю, як годиться,
поведу до шлюбу!
Створено 11. 10. 2002 року, м. Львів
Опубліковано: "Моя пісня", Львів: "Сполом", 2004. - 120 с.
С. 35
[i]Музика Семена Карпи[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=508947
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.07.2014
Де трембіта пісню грає,
є на Пруті тихий брід,
там калина розцвітає –
білий-білий, білий цвіт.
[i]Приспів:[/i]
[i]Розцвітай, калино,
рясно, рясно,
щоб моя кохана
йшла до шлюбу рано
по зеленім рясті!
Розцвітай, калино, розцвітай,
і з тобою най розквітне
весь Карпатський край![/i]
Я послав сватів у гори
до гуцулочки-зорі,
що живе, де крутозвори,
на зеленій Менч-горі.
[i]Приспів.[/i]
Що роблю – то видивляю,
де дороги, де стежки,
чи несуть свати, гадаю,
вишивані рушники.
[i]Приспів.[/i]
Створено 28 – 12. 07. 1985 року, м. Івано-Франківськ
Опубліковано: "Моя пісня", Львів: "Сполом", 2004. 120 с. – С. 24
[i]Музика Семена Карпи[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=508943
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.07.2014
ЗАМІСТЬ ВСТУПУ
У 1987 році в складі групи Тернопільського клубу мандрівників і туристів, я побував в горах Путорана, що на Таймирі. Під час одного з переходів до Золотої Гори, мною було знайдено щоденника, окремі виписки з якого після трирічних вагань я наважився опублікувати. Річ у тому, що невідомий і, вочевидь трагічно загиблий автор щоденника був «мисливцем» за Сніговою людиною, або, як її прийнято ще називати, реліктовим гоміноїдом, а в щоденнику наведені , надзвичайно цікаві дані про спосіб життя і повадки цієї таємничої істоти, які можуть бути важливими для науки.
ПРО ЩОДЕННИК, ЙОГО АВТОРА І ДРУЗІВ АВТОРА
Записи в щоденнику зроблено на 150 пронумерованих сторінках загального зошита в клітинку. Кожний листок списаний з двох сторін дрібним почерком, клітинка в клітинку. Щоденник починається з того моменту, коли річковий теплохід «Професор Близняк» причалив до порту «Дудінка», на якому і приплили автор щоденника і двоє його друзів. Це трапилося другого липня 1985 року. З тексту щоденника випливає, що його автором була молода людина, яку звали Віктором. Друзі Віктора Андрій і Світлана. Андрій і Світлана були рідними. Братом і сестрою. Ймовірно, що Світлана була Вікторовою нареченою. Але достовірних даних про це немає.
Зошит було списано до останньої сторінки, запис на якій датований 20 березня 1986 року. Але був він мабуть не останнім. Можливо продовження щоденника є в іншому зошиті. Про існування якого можна тільки здогадуватися. Як, до речі, і про долю його автора – безумовно людини відважної, допитливої, і, що найважливіше , людини доброї.
Мої розвідки дають підстави припустити, що Андрія і Світлани теж немає в живих. Що і є причиною того, що досі не надано широкому розголосу, баченого і пережитого ними. Можливо саме вони, повертаючись з гір, попросилися на човен жителя Норільська Космолова Ігоря Петровича і разом з ним потонули в озері Мілкому. Смерть Космолова засвідчують відповідні документи Норільського відділку МВС і символічна могила на березі озера. Прізвища молодих людей, які були з ним у човні, слідчими органами не встановлено. Але не виключено, що Андрій і Світлана без пригод повернулися додому і дочікуються повернення Віктора.
Крім наведених нижче записів, які стосуються в основному Снігової людини (в записах лісові люди, або лісовики, в однині лісовий), в щоденнику багато місця відведено описам природи Путорана, маршрутів мандрівок і вражень автора щоденника. Про те, як автор щоденника сприймає бачену ним північ загалом і гори Путорана зокрема, читач зможе судити по тих коротких вставках, які йдуть в контексті розповіді про снігову людину. До наведених записів я не додав жодного слова. Єдине, на що я наважився, це розбити добірку записів на розділи і придумати їм заголовки. Нехай ця добірка, яка читається як пригодницьке оповідання, буде скромним пам’ятником великому природодосліднику.
Записи зроблені українською мовою, якою і публікуються.
Розділ перший. ЗАГАДКОВЕ ЗНИКНЕННЯ
10. 07. 1985 р.
На ночівлю зупинилися в западині Семи Озер. Я й Світлана ставили намет і заготовляли дрова для багаття. Андрій пішов до озера, звідки повернувся з великими рибальськими трофеями: шістьма великими, більшими аніж на половину руки, рибами кумжі. У цей вечір ми залишили недоторканими майже усі наші продовольчі запаси, окрім сухарів. На славу повечеряли рибною юшкою. Дві і найбільших рибини залишили на сніданок. Андрій надумав спекти їх на модриновій грані, урочисто пообіцявши здивувати нас стравою «царів-нененців». На годиннику була 10 година за місцевим часом, або ж 2 ночі – за московським. Незважаючи на пізню пору було сонячно. В Заполяр’ї літо особливе. Сонце , не доходячи лінії горизонту, поволі котиться над південними вершинами гір до місця сходу, що сприймається, як надовго затягнутий ранок. Впродовж усієї ночі пів неба палає червоними і оранжевими кольорами. Тільки біля зеніту вони переходять в зелену, голубу і синю смуги. Справжнісінька веселка, тільки з дуже широкими червоним і оранжевим полями. А жовтий колір ледь проблискує між червоною і зеленою смугами.
Спати не хотілося. А після ситної вечері втому як рукою зняло. Я запропонував Світлані прогулятися по околицях нашого тимчасового табору. З прогулянки ми повернулися після дванадцятої години, несучи по парі велетенських оленячих рогів. Андрій у цю пору уже спав, іі ми випивши по склянці чаю, приєднались до нього.
11. 05. 1985 р.
Вчорашня вечірня прогулянка таки далася взнаки. Я прокинувся близько дев’ятої години, а Світлану і зовсім довелося будити до сніданку. Коли я виглянув з намету, Андрій возився біля багаття. У одному з похідних казанів він варив суп, а в другому кип’ятив воду на чай.
– Що ж це тебе зранку на супи потягнуло? – Іронічно запитав я, пам’ятаючи про йог обіцянку, приготувати нам страву «царів-нененців».
Андрій промовчав, а я, не чекаючи відповіді, подався до озера помитися. Але під час сніданку знову зайшла мова про страву «царів-нененців». На цей раз її затіяла Світлана:
– А де ж риба по-нененськи, наш знаменитий гурмане?
Андрій щиро розсердився:
– З’їли вчора, ще й насміхаються. По черзі, ніби змовилися. – Після короткої паузи він продовжив : – Хоча б подякували та вибачилися, що вчинили зовсім не по-товариськи, а тим паче, не по-братськи. Навіть хвоста не залишили…
Закінчення стосувалося вочевидь лише Світлани, як рідної сестри, хоча…
Ось на тобі! Сам з’їв «на добраніч», а нас звинувачує. Ще й демагогію розвів: «не по-товариськи», «не по-братськи…» – перекривлюючи останні слова в тон Андрієві, відбила його атаку Світлана.
Передчуваючи, що суперечка ось-ось переросте в сварку, я постарався її запобігти і, на щастя, не безуспішно. Але запобіг я не стільки сварці, скільки її зовнішній прояв. Питання, де зникла риба, залишилося без відповіді. Врешті справа не в рибі, а в чесності й порядності.
Розділ другий. НЕБЕЗПЕЧНА ЗУСТРІЧ
14. 07. 1985 р.
Нинішній день був чи найбагатшим на пригоди і враження. Усього якихось півкроку мене відділяли від певної смерті. А ще ми зробили неабияке відкриття: ми довідалися про існування лісової людини. Вчора ми зупинилися усього за три з половиною кілометрів від Собачого озера. Мовою місцевих жителів це звучить як Ит-Икуль. Щоб вийти до озера, нам необхідно було подолати крутий, але невисокий пагорб.
Близько опівдня, йдучи попереду групи я ступив на перевал, що знаходився між двома стрімкими скелями. Не встиг випрямитися,, щоб оглянути з висоти краєвид озера Ит-Икуль, як несподівано переді мною виріс ведмідь. Він стояв на задніх лапах, заступивши собою весь світ і все ще непрожите мною життя. Після крутого підйому та ще й з важкою ношею втікати не було сил. Власне і втікати було ніколи і нікуди. Виручив Андрій. Він досвідчений і неабиякий знавець Півночі. У поході рушниця у нього завжди була напоготові. За декілька секунд, що відділяли мене від очевидної смерті , Андрій встиг зняти з плеча рушницю, прицілитись і вистрілити. Дві кулі випущених майже одночасно вцілили ведмедю прямісінько в переднісся. Кров залила йому очі й, позадкувавши, він звалився в ущелину.
Я скинув з плечей рюкзак і присівши на нього, почав розглядати мальовничий краєвид долини величезного озера. На превеликий подив я був спокійний, начебто й не було небезпечної пригоди, тільки чомусь дуже захотілося їсти.
Рушничний постріл не тільки повалив ведмедя, але й став вісником про появу в горах пришельців. Не минуло й п’ятнадцяти хвилин, як на озері почувся гул мотора і невдовзі неподалік від нас причалив човен. Андрій поспішив назустріч з прибульцями, які, як ми довідалися згодом, упродовж багатьох років рибалять на Ит-Икулі.
Рибалки виявилися надзвичайно привітними і гостинними людьми. Андрій швидко знайшов з ними спільну бесіду і ті, довідавшись про нашу пригоду, тут же прийнялися білувати вбитого ведмедя. Завантаживши на човен шкіру і частину оббілованої ведмежої туші, рибалки запросили і нас на свою стоянку, яка знаходилася на невеликому острові неподалік протилежного берега. За частиною туші, що залишилася, вирішили відправитися після обіду, який розтягнувся більш ніж на три години. Рибалки бачаться з людьми двічі-тричі на рік, коли до них прилітають літаки з продуктами та щоб забрати заготовлену ними рибу. Такі зустрічі для них завжди превелике свято, а непланові зустрічі і поготів. З цієї нагоди був спечений хліб, відварена оленятина, запечено ведмежатину та приготовлено рибну юшку. Не обійшлося і без спирту. Він був виключно з наших скудних запасів.
Після обіду ми відправилися на місце нашої небезпечної пригоди. Але зійшовши на берег, на наш превеликий подив ми не знайшли і сліду від решти залишеної тут ведмежої туші. І навкруги жодних слідів.
– Знову лісовий до нас прибився… – похмуро промовив наш новий знайомий Сергій.
На рибальську стоянку ми повернулися ні з чим.
Розділ третій. РОЗПОВІДЬ РИБАЛКИ
Сидячи у човні, я почав зв’язувати між собою загадкове зникнення риби під час нашої першої ночівлі в горах з сьогоднішнім не менш загадковим зникненням ведмежої туші. А ще я задався питанням, що ж то за «лісовий»?
Ввечері біля традиційного багаття я завів мову з моїм новий приятелем Сергієм про «лісового».
– Та що тут розповідати, – спробував уникнути розмови рибалка, – лісова людина. Ото і все.
– А ти її бачив? - наполягав я на продовженні розмови.
– Бачив. Людина, як людина, лишень лісова.
На допомогу мені прийшла Світлана:
– Сергію, а ти розкажи нам все, що ти знаєш про неї.
– Не прийнято в нас про неї говорити. Розмовами можна біду накликати.
– А ти зроби для нас виняток і розкажи. Я тебе дуже прошу, – зі щирою усмішкою не вгавала Світлана.
Дівоча усмішка , очевидно таки подіяла на згрубілу чоловічу душу – на острові виключно чоловічий колектив з п’яти чоловіків.
– Багато років, рік за роком, з’являються вони у наших краях: самець, самка і дитя. Самець десь у півтора рази вищий за мене, самка йому до плечей, теж гігант – зростом більше двох метрів. Волохаті, як мавпи. Бігають голі. Іноді крадуть у нас рибу і собак. А так, що ще сказати? Очі у них червоні. Ото і все.
На цьому Сергій закінчив явно неприємну для нього бесіду.
– Заговорився я з вами. Пора відпочити.
– І поспішив покинути нас.
Розділ четвертий. ВДАЛИЙ ЕКСПЕРЕМЕНТ
21. 07. 1985 р.
Після семиденних безуспішних пошуків зустрічі з лісовою людиною ми наважилися на нехитрий експеримент. До обіду я і Андрій провели час в пошуках місця для безпечної схованки. Вибрали місце на протилежному від рибальської стоянки березі озера. Я, озброївшись фотоапаратом і ручною кінокамерою, мав заховатися в замаскованій вузькій щілині в скелі приозерної гірської смуги. З собою ми привезли десяток великих копчених рибин. До вечора створювали робочий шум-гам, хоча крім того, що розклали намет і палили багаття, нічого іншого й в руки не брали. Близько восьмої вечора багаття погасили і над дотліваючою гранню підвісили рибу. Я забрався в схованку , яка знаходилася в тридцяти метрах від багаття. О восьмій годині за Андрієм припливли на моторному човні Сергій і його друг Михайло. Останній за попередньою домовленістю на шляху до нашого табору лежав на дні човна. І підвівся тільки після того як на нього на човен увійшов Андрій. Розрахунок був на те, що лісовик має добру зорову пам’ять, але слабке логічне мислення. і в такий спосіб його можна обманути. Перед тим, як відчалити від берега, Андрій двічі вистрелив у повітря, що на нашу думку мало би привернути увагу лісовика, якщо ми досі не потрапили в поле його зору.
Хлопці відпливли і я один залишився у схованці. На душі було моторошно: а раптом усі наші хитрощі марні і я стану легкою здобиччю лісового велетня – з моєї схованки він зможе мене двома пальцями витягнути.
Перед відплиття Андрій мене довго і переконливо пропонував мені взяти рушницю, але я твердо вирішив, що краще вже бути жертвою, аніж убити можливо останнього загадкового нашого дикого побратима. Правдоподібнішим було припущення, що лісовик, виявивши поблизу людину втече. Водночас засмучувався, що він зовсім не появиться.
Час спливав дуже повільно. Хвилини видавалися годинами. У схованці було мало місця і яне міг навіть повернутися, не те, щоб присісти, а це ще більше сповільнювало час. Але, до честі мені, я таки витримав у щілині цілих дві години. Після двогодинного очікування в полі мого зору з’явилася могутня постать лісовика. Він вийшов з-за скелі якраз навпроти мене. Рухи його ніг, і особливо рук були дуже повільними і при цьому тіло швидко пересувалося вперед. Доки я включив камеру він пройшов близько 50 метрів. Залишивши камеру у робочому стані, я взявся за фотоапарат. Перший кадр я зумів зробити саме в той час, коли лісовик підійшов до розвішаної риби. Вдруге на спуск я натиснув тоді, коли він віддалявся від мене.
Що найбільше мене здивувало, так це те, що йшов від до цілі так, ніби саме він і саме в тому місці залишив свою здобич. Одним спритним рухом вір згріб половину риби в правицю. Другу половину в такий же спосіб згріб у ліву руку. І як несподівано появився і так же несподівано зник. Без передмови і епілогу. Звір же до здобичі підкрадається, обнюхує кожен кущ, кожен камінь, на кожному кроці остерігається несподіваної небезпеки. Лісовик появившись з-за скелі ні на секунду не збавив кроку і, вертаючись, навіть не надав ходи. Тепер декілька слів про зовнішність лісовика. Зріст його близько трьох метрів. Нога до коліна досягала майже дев’яносто сантиметрів. Саме на такій висоті була перекладина, на якій висіла риба. Мені здалося, що коліном він досягав перекладини. При цьому слід врахувати, що дививсь я на нього під певним кутом зверху вниз. Довжина стегна дорівнювала довжині доколінної частини ноги. Тулуб масивний з випуклою, і, як мені здалося, навіть з загостреною грудною кліткою. Руки майже досягали колін. Під час ходьби вони були дещо зігнуті в ліктях. Коли ж знімав рибу з перекладини, то майже не нахилявся. Шия коротка. Голова велика з косим слабо вираженим чолом. Підборіддя, якщо і було то малопомітне. Ніс широкий, сплюснутий, з великими ніздрями. Очі вузькі і косі, з червонуватими більмами. Тіло з ніг до голови було вкрите попелясто-сірим волоссям. Власне я радше б назвав цю істоту гігантською мавпою, аніж людиною. Після зникнення лісовика я просидів у схованці ще близько пів години. На більше моїх сил не вистачило.
_____________________________
*Вперше оповідання о публіковане у часописі «Вільна бесіда» (м. Чернівці), № 44 (79), від 2 листопада 1991 року (С. 1, 4) з продовженнями у двох наступних номерах
Розділ п’ятий. ПРОЩАННЯ З ДРУЗЯМИ*
29. 07. 1985 р.
Сьогодні я попрощався з Андрієм і Світланою. У них закінчуються відпустки, а отже слід повертатися додому. Я не обмежений вільним часом і можу залишатися тут стільки, скільки душі забажається. А це, вочевидь, буде до тих пір, доки не буде розгадана таємниця лісових людей. Досі я бачив я бачив лише один раз і то тільки самця. Але з ним ще є самка і дитя. Хочеться довідатися чим вони годуються. Адже влітку з гір відкочували олені в північніші краї, а за ними й вовки. Господарювати тут залишаються ведмеді., яких не так вже й багато, та дрібні звірі і птахи. Життя більш-менш вирує лише в долинах рік. Гори пустельні, покриті хіба що лишайниками і мохами. А для сім’ї таких велетнів, як лісові люди, їжі, буз сумніву потрібно чимало. Можливо вони спритні рибалки? У місцевих озерах риби дуже багато. Тоді навіщо її красти?
Розділ шостий. ВИПАДКОВА ЗУСТРІЧ*
8. 08. 1985 р.
Евріка! Сьогодні я бачив самку і дитя лісових людей. Трапилося це на сьомому кілометрі східніше станції рибалок, в гирлі гірського потоку Кадик. До нього я веслував впродовж декількох годин. Самка непорушно стояла у потоці, так, що вода сягала їй вище колін. Враз вона запустила обидві руки у воду і вмить викинула на берег велику рибину. Дитя, яке досі сиділо в оленячому моху, погрузши у ньому майже наполовину, піднялося на ноги і кинулося до риби. У цей час самка помітила мою присутність, різким рухом вибралася на берег і, підхопивши на руки дитя, швидко зникла між скелями. На моє щастя в перші секунди зустрічі з самкою і її дитям я встиг запустити кінокамеру. Але це завадило мені добре розгледіти їх. Тому достовірно можу стверджувати лише те, що тіло дитяти вкривало світле руде, а тіло самки темне руде, майже коричневе. Значно більше інформації зафіксовано на плівці.
_____________________________
*Розділи п’ятий і шостий досі не публікувалися.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=508892
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.07.2014
Розділ сьомий. ВОНИ ПОКИДАЮТЬ НАС
12. 09.1985 р.
Сьогодні мій сон перервав Сергій. Тільки-но його човен причалив до берега він закричав:
– Вікторе вставай!
Я швидко піднявся з ліжка і вибіг ґанок.
– Вони покидають нас… – проговорив значно тихіше Сергій.
– Коли ти їх бачив?
– Та щойно. Пішли до Голубого озера. У минулому, чи то в позаминулому році вони теж йшли цією ж дорогою. Після того ми їх не бачили.
– Я почав наспіх збиратися в дорогу.
– Куди тобі… напівголому. Зима на носі. Замерзнеш… – І, помовчавши, додав. – За ними не вгонишся.
Але, побачивши мою рішучість відправитися в дорогу,незважаючи ні на які труднощі, і то негайно, промовив: «Ну добре…» І вийшов за поріг. Через якийсь час він повернувся з великим оберемком . Це був добротній зимовий одяг: куртка, штани та спальний мішок на гагариннім пусі,шерстяний светр грубої в’язки , оленяча шапка-вушанка і унти.А ще бахали й рушницю. Остання в цей час у лісотундрі ставала вкрай необхідною. В горах незабаром появляться олені, а за ними й вовки.
Після сніданку я попрощався з рибалками, які стали мені ріднимиі вирушив у дорогу Окрім найкращих побажань, рибалки передали мною листа своїм товаришам, які теж рибалили на озері Глибокому.
Розділ восьмий. НА ГОЛУБОМУ ОЗЕРІ
16. 09. 1985 р.
Сьогодні без особливих пригод я добрався до рибальської стоянки, що на Голубому озері. Нові знайомі зустріли мене дуже радо, тепло. За вечерею я став розпитувати їх про лісових людей. І тут про них знали. Щоправда дуже мало. Єдиний раз бачили на протилежному кінці озера приблизно в цей же період року, незадовго до полярної ночі.
Таймирські озера тягнуться вузькими смугами посеред гір на відстань до 200 і більше кілометрів. Озеро Голубе не є винятком. Тому я став просити рибалок підвезти мене до того місця, де в минулому році вони бачили лісову людину, передбачаючи, що лісовик поведе сім’ю знайомим і, очевидно, найраціональнішим шляхом. Наймолодший з рибалка тридцятилітній Аркадій, охоче взявся виконувати моє прохання. Шлях передбачався небезпечним. Біля берегів вода вкрилася кригою, і пливти можна було тільки на достатньо великій відстані від берега, де випадкові пориви вітру можуть підняти високі хвилі, що, зазвичай закінчувалося перевидання човна і загибеллю людей. Але згода отримана, і мені залишається вимолювати в північних богів тихої погоди.
17. 09. 1995 р.
Коли я молив ся, боги вочевидь не спали. Усю ніч дув сильний східний вітер й озеро вирувало хвилями. Але наступного дня вітер почав вщухати, і до обіду водяна гладь вирівнялася. Аркадій завів на своєму човні мотора, і ми відправилися в дорогу. Через три години я ступив на землю. Попрощавшись з Аркадієм, я став готуватися до ночівлі. Іти в гори на ніч було небезпечно. Та й поспішити було нікуди.
Розділ дев’ятий. СЛІД НА СНІГУ
18. 09. 1985 р.
Вранці в суцільних заростів оленячого моху я відшукав стежку, по якій звірі ходять на водопій. Майже до обіду я йшов, не відаючи, куди і за чим. Але сходити з натоптаної стежки не хотілося. Нарешті, я вийшов до відрога гірського хребта, у підніжжі якого текла річка. Стежка зникла, але йти було легко,оскільки берег річки був твердим, наче вимощена природнім каменем міська набережна. По оленячому моху йти значно важче. Ноги в моху провалюються майже до колін, від чого їх доводиться дуже високо піднімати. Так багато не пройдеш. Але вибраний мною шлях виявився теж не найвдалішим: я зайшов у тупик. Але цей тупик вартує того, щоб про нього сказати хоча б декілька слів.
Несподівано річка зробила крутий зигзагоподібний згин, проминувши який, я потрапив на майже круглий майданчик діаметром близько 15 метрів, оточений прямо звислими скелями. У цьому, створеному природою амфітеатрі стояв гул, зрівняти який неможливо ні з чим. Його створювала вода головного русла річки, що падала із стометрової висоти. Зі всіх інших боків падала вода струмків, але зі значно більшої висоти. Крім гулу , тут панувала півтемрява Тільки високо вгорі світився клаптик неба, прикрашений веселкою. Мені стало моторошно. Але я не міг проґавити можливості відзняти це чарівне видовище. Тепер переді мною стояла проблема , як вибратися з тупика. Повертатися не хотілося, і в тому не було ніякого сенсу. Відійшовши на якихось, і в тому не було сенсу. Відійшовши на якихось сто метрів , я став підніматися на гребінь відрога, по майже прямовисній стіні, у підніжжі якої стояв каменепад . На щастя, я успішно подолав стіну і на нічліг зупинився вже на гірському плато. Тут в багатьох місцях і на великих ділянках лежав сніг з минулої зими. Дві таких ділянках з’єднувалися вузькою смугою. І саме на ній я побачив великий слід босої ноги, який, безумовно, належав лісовій людині.
Уже двічі я бачив лісових людей, але слідів їхніх ніг не помічав ні разу. Це був перший бачений мною відбиток їхньої стопи. Напевне, по тій причині, що лісові люди дуже рідко залишають сліди своїх ніг. І то лише на снігу, із-за чого їх помилково називають сніговими, хоча до снігу вони не мають ніякого відношення. Але й лісовими людьми називати їх теж неправильно. Мені вони дуже нагадують неандертальців намальованих в підручниках біології. Можливо це їхня північна раса.
У моєму становищі найголовніше те, що я на вірному шляху.
19. 09. 1985 р.
Сьогодні я перейшов гірське плато і почав опускатися в долину ріки Ханти. На ночівлю зупинився біля великих водопадів. Їх тут цілий каскад. Гірська ріка з широким, до 30 метрів руслом з гуркотом падає то з десяти, то з двадцятиметрової висоти. Краса, яку важко описати.
Тут мені пощастило вдруге. Розглядаючи в бінокль протилежні схили долини Ханти, я помітив три фігури. Найімовірніше, що лісових людей. Я навів на них бінокль, але в полі зору вони були дуже мало часу., що завадило мені добре розгледіти їх.
Розділ десятий. В УЩЕЛИНІ СМЕРТІ
19. 09. 1985 р.
Майже половина сьогоднішнього маршруту пролягала по ущелині смерті. Подібних рельєфних тупиків на моєму шляху траплялося чимало. Але тільки тут я побачив незліченну кількість оленячих трупів. Обгризені кістки і навіть роги траплялися , в буквальному розумінні, на кожному кроці. І куди не кинеш погляд, скрізь видно скелети. Чи не залишки то трапез лісових людей?.. Проводити будь-які дослідження мені не хотілося. На душі було моторошно, і я поспішив якомога швидше покинути похмуру і моторошну місцину.
21. 09. 1985 р.
Сьогодні весь час піднімався вгору, долаючи то прямовисні скелі, то йдучи по великих полях каменепадів. Пройшов я зовсім мало шляху. Мені добре видно місце вчорашньої моєї ночівлі. Видається так, що воно знаходиться всього в декількох сотнях метрів від мене. Але я дуже втомився. Сил моїх за-ледь вистачає на те, щоб розкласти намет і влізти у спальний мішок. Пр вечерю й гадки немає. Завершити б запис у щоденнику…
Розділ одинадцятий. ТАЄМНИЦЯ ОСТАННЬОГО ЗАХОДУ
22. 09. 1985 р.
З самісінького ранку я безпричинно хвилювався. Мені здавалося, що не встигаю до чогось дуже важливого у моєму житті. Нестерпний голод, якого відчував щойно прокинувшись, вгамував останньою плиткою гіркого шоколаду і шматком сухаря. Опісля наспіх вклав речі у рюкзак і відправився в невідь. Слід сказати, що про ранок в цю пору можна говорити лише умовно. Сонце щойно показується над горизонтом і тут же зникає. Настає полярна ніч. І ранком я називаю час, коли прокидаюся і готуюсь в дорогу.
Весь час йшов по рівному плато, покритому то тут, то там сніговими плямами. І ніде жодного сліду… Через три години я опинився на краю ущелини. Знявши з плечей рюкзак, підійшов до прірви. Побачене змусило мене відразу ж прилягти на холодне каміння. На дні ущелини купчилося стадо лісових людей. Я нарахував дванадцять: чотири дорослих особини чоловічої статі, чотири жіночої статі, двоє дітей і стільки ж підлітків. Серед них я впізнав і мого, умовно кажучи, знайомого. Він був єдиним з попелясто-сірим кольором волосся, яке найімовірніше було старечою сивиною. Інші чоловіки були вкриті волоссям темно-коричневого кольору.
Я боявся простудитися і в цей же час пропустити щось важливе з подій, які можуть відбутися на дні ущелини. Тому швидко відповз до рюкзака, вийняв спальний мішок, кінокамеру і фотоапарат. Простеливши спальний мішок, я знову приліг. Перш за все від фотографував десяток кадрів і опісля взявся фільмувати.
_______________________
*Опубліковано у часописі «Вільна бесіда» (м. Чернівці), № 45 (79), від зо листопада 1991 року (С. 6).
[b]Небо[/b]* було чисте, прозоро-голубе. Над горизонтом востаннє у цьому році мало появитися сонце. Лісові люди сиділи в найрізноманітніших позах, але усі повернуті обличчям до місця, де мало де ось-ось мало всміхнутися їх денне світило. А воно, ледь кинувши свої промені на обличчя диких людей природи, зникло з поля їхнього зору. Ця мить наче послужила командою для лісових людей. Усі вони майже водночас піднялися і підійшли до прямовисної скелі, з якої починалася ущелина і, яку ще освітлювало сонце. Сивий чоловік першим підійшов до стіни і оперся на неї руками. На плечі йому спритно заліз другий чоловік, а опісля на плечі другому забрався третій. У такий спосіб швидко утворювалася «жива піраміда», яку увінчував один з підлітків. Тоді по піраміді почали підніматися діти.
Я подумав, що у такий спосіб батьки хочуть показати дітям захід сонця, промені якого ще освітлювали вершину скелі . Але це було не так. Дитя, яке першим залізло на плечі підлітка, яким увінчувалася «жива піраміда», раптом зникло в скелі. Тільки тепер я помітив на скелі вище голови підлітка вузьку щілину, яка без сумніву була входом в печеру.
Коли в щілині зникло друге дитя, на піраміду заліз менший підліток, а за ним почали підніматися жінки. Але найцікавішим було те, як в печеру забирались чоловіки. Адже тепер піраміда тепер мала залишитися без вершини. Я подумав, що останні будуть підніматися вгору, як скелелази. Але це було не так. Підліток, який увінчував «живу піраміду, вліз в печеру тільки наполовину, звісивши ноги вниз. Тоді чоловіки обхопили один одному ноги. Сивий самець, який стояв в основі піраміди, вивільнився і почав підніматися по тілах своїх одноплемінників, які виконували тепер роль «мотузки». Його приклад наслідували другий, третій, четвертий чоловіки. Тільки тоді в печері заховалися ноги підлітка. Вхід у печеру опустів і ніщо не засвідчувало, що ще хвильку тому там заховалося стадо сильних і мужніх велетнів. Людина, яка величає себе розумною, на таке не здатна. Вона завше залишає після себе безліч огидни слідів.
Робити тут мені більше нічого. Адже лісові люди заховалися в печері щонайменше на пів року – до весняного сходу сонця. Там вони вочевидь впадають в довгу сплячку, яка рятує їх від лихої зимової скрути.
Розділ дванадцятий. В ПЕЧЕРІ «ЛІСОВИКА»
4. 12. 1985 р.
Сьогодні я розпочав підготовку до нової мандрівки. Мабуть від дармування в теплій хижі і достатку їжі запало мені в голову відвідати печеру лісових людей під час їхнього сну. Шлях до печери в цей час не складніший, аніж влітку. Озеро вкрите товстим шаром льоду, лід у свою чергу, вкритий сніговим килимом, по якому легко і швидко можна рухатися на нарах. Рибалки з Голубого озера, з якими я залишився зимувати, пообіцяли відпровадити мене майже до Великих Водопадів. Виявилося, їм добре знайомі ті місця, і знають вони шлях, який легко може подолати собача упряжка.
20. 12. 1985 р.
І ось я знову стою на тому місці, звідки колись спостерігав прощання лісових людей з сонцем. Входу в печеру тепер зовсім не було видно. Його ховав сніговий замет. Тільки по окремих прикметах я знайшов те місце, де захований вхід у загадкову печеру.
План, як потрапити в печеру, я продумав завчасно і приготував усе необхідне для його здійснення. Найбільшою проблемою було якомога точніше скинути мотузку. Це мені вдалося за четвертим разом. На це я витратив близько п’яти годин. Річ у тім, що з того місця, звідки я скидав мотузку, входу в печеру не видно. І мені за кожною спробою доводилося повертатися на протилежну сторону, щоб пересвідчитись у точності попадання. А для цього потрібно було зробити велике півколо. Якщо враховувати ще глибокий сніг, по якому доводилося прокладати шлях, то це важка праця. Я дуже втомився і, відклавши спуск на пізніше, почав готуватися до нічлігу. А це теж нелегка праця. Адже слід було очистити майданчик від снігу, встановити намет, накрити його поліетиленовою плівкою і засипати снігом. Тільки після цього можна було запалити, розпалити примус і, повечерявши, лягти спати.
21. 12. 1985 р.
Опустившись до входу в печеру, я розчистив замет і увійшов у вузький прохід. Переборюючи страх, я поволі пішов вглиб печери, освічуючи шлях ліхтариком. За собою залишав шнур, на якому через кожен десяток метрів була мітка. Після одинадцятої мітки похмурі кам’яні стіни вузького підземного коридору наче розсунулися, і я увійшов в просторий грот. Спершу я був настільки заворожений побаченим, що навіть забув, за чим я сюди прибув. Стіни грота і його опукла, наче небесна сфера, стеля у променях ліхтарика світилася м’яким блакитним відтінком. Це був справжнісінький малахітовий грот казкової краси. Переборовши в собі допитливість спелеолога, я почав шукати місце зимової сплячки лісових людей. Уважно оглянувши стіни, я помітив три відгалуження. Пройшовши по одному з них менше десяти метрів, я вийшов у знайомий грот. Увійшовши у третє відгалуження, через двадцять метрів я таки натрапив на лісових людей. Вони лежали в поперек проходу, притиснувшись один до одного. Поближче від мене лежало два підлітки, за ними сивий самець і самка, а між ними дитя. Далі знову самка, дитя і самець, і самка – самець.
Цього разу я не брав із собою кінокамери і фотоапарата. При тьмяному світлі ліхтарика щось путньо зафіксувати на фото- чи кіноплівку годі й сподіватися. Користуватися фотоспалахом я б не насмілився, навіть якщо б він був зі мною. Я не світи навіть ліхтариком на тіла сплячих дітей природи, боячись їх несподіваного пробудження.
Головне: я переконався, що печера є місцем лишень зимової сплячки лісових людей.
Розділ тринадцятий. ПРОБУДЖЕННЯ
22. 03. 1986 року.
Сьогодні в полі мого зору тривалий час знову перебував вхід в печеру. Я знаходився на тому ж місці, звідки спостерігав як лісові люди забираються туди. Тільки цього разу добре замаскувався, в чому мені сприяв глибокий сніговий покрив. До того ж я був у білому плащі.
Незадовго до першого у цьому році сходу сонця, сніговий замет, який закривав вхід в печеру, спочатку похитнувся, а опісля з гуркотом упав на землю. Після цього з печери появилися ноги, на яких через хвильку повисло тіло іншої людини. На ногах другої людини – третя, а на ногах третьої четверта. «Жива мотузка» швидко перетворилася на «живу піраміду», по якій почали опускатися діти, а за ними самки. Тоді почали опускатися самці, починаючи з верхнього. Після того як зникла «піраміда» лісові люди продовжували стояти біля скелі й дивитися на південний край неба. Промінь сонця, який на декілька секунд вперше в новому році торкнувся північного краю землі, вони зустріли не то криком, не то співом, в якому я почув тільки одну багаторазово повторену букву «и».
Після того, як горизонт знову опустів, лісові люди вирушили в долину ріки Хант. Пізніше, уже по слідах, я визначив, що вони відправилися в ущелину смерті…
[i]На цьому записи в щоденнику обриваються.[/i]
_______________________
*Опубліковано у часописі «Вільна бесіда» (м. Чернівці), № 47 (80), від 30 листопада 1991 року (С. 6).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=508890
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.07.2014
Де Петрос голубить зірницю небесну,
де мріє ясний небокрай,
знайшов я там квiтку, на диво, чудесну,
що зветься Мене Покохай.–
[i]Мене покохай![/i]
Менi говорила ворожка-сусідка:
“Кохання свого не чекай!”
Та зникли слова тi, лишилася квiтка,
що зветься Мене Покохай. –
[i]Мене покохай![/i]
Та квітка чудесна та ще й бо чарівна
відкрила скарбів гір розмай –
й не квiтка розквітла, гуцулка-царiвна
сказала: “Мене покохай...”
[i]Мене покохай![/i]
Словами її всі видзвонюють звори:
“Коханий, коханий, кохай!”
Й моїми вустами виспівують гори:
“Кохана, кохана, кохай!” –
[i]Мене ти кохай![/i]
Створено 19. 06. 1987 року, смт.Брошнів (Івано-Франківщина)
Опубліковано: "Моя пісня", Львів: "Сполом", 2004. 120 с. – С. 33
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=508525
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.07.2014
Несуть води звір-потоки
по Карпатах синьооких,
мов цимбалів струни срібні
дзвінко грають, виграють:
[i]Зелен-свічки – то смерічки,
буки, клени золоті –
осінь вересом молодить
жовтня пустоші, гаї.[/i]
Не питай, де врода кане,
як зима на землю згряне –
у Карпатах, в сонцегорах,
завше квітнуча весна:
[i]Білий сніг – то цвіт вишневий,
діамантом сяє лід,
хуртовини, заметілі –
зіркопадів весел-сміх.[/i]
В лісових чарівних шатах,
у зелених рай-Карпатах,
витанцьовують, співають
гуцулоньки файні, йой!
[i]Пісня пісню доганяє,
їх стрічає сонця цвіт,
коломийка – танець-вітер –
не вгаває на весь світ![/i]
Створено 18 - 20. 07. 1985 року
Опубліковано: "Моя пісня", Львів: "Сполом", 2004. 120 с. –
С. 26
[i]Музика: 1. Тетяни Кисленко;[/i]
[i]2. Віри Євтушек[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=508524
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.07.2014
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=JtcgYS3Wrf0[/youtube]
[b][i]Мисливська урочиста[/i][/b]
Сосни, смереки, плеса озер,
краю мій рідний – калиновий рай,–
барвом світання нас зустрічай. –
Барвом світання нас зустрічай!
[i]Приспів:[/i]
[i]Мисливський стрій, на серці пісня,
чеканить неба дзвін зоря;
вам милих снів, солодких снів,
а нам: ні пуху, ні пера! –
А нам: ні пуху, ні пера!!![/i]
Дика природа – безліч принад,
в синіх отавах, куди не поглянь,
доля – жар-птиця всміхається нам!
Доля – жар-птиця всміхається нам!
[i]Приспів.[/i]
Наші трофеї – спогадів світ,
знову ми разом в бадьорій ході,
мов на світлинах, завжди молоді! –
Мов на світлинах, завжди молоді!!!
[i]Приспів.[/i]
Створено 05 - 07. 2008 року
Опубліковано: "Гомін Підгір'я". Альманах, вип. VII. Дрогобич: "Посвіт", 2008. - С. 80.
[i]Музика Євгена Заставного[/i]
[i]Виконання Володимира Пителя[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=508308
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.06.2014
[b][i] Мисливська лірична[/i][/b]
Безпристрасний постріл продірявлює тишу,
зграя диких качок відлітає в туман,
на тополі листок на осінні мотиви
переспівує наспіх мисливський романс.
[i]Приспів:[/i]
[i]Я рушницю візьму, по стежині піду,
де околи ясні, світанкові вогні;
де у росах трава, я піду навмання,
бо один раз живу, та життя я люблю – щодня!
По росі, по траві я піду навмання,
бо життя я люблю, наче вперше, щодня![/i]
На поклик синиці прокидається сонце,
вибігає із яру козуля струнка,
і розмашисто гордо веде старий олень
спрагле стадо своє до прудкого струмка.
[i]Приспів.[/i]
Навіяне в осінь павутиннисте літо
вимальовує вміло всіх барв півтони,
ненаврочена пісня лунає з-за лісу
і торкається серця живої струни.
[i]Приспів.[/i]
Створено 14. 11. 2008 року (fin. 17-10)
Опубліковано: "Гомін Підгір'я". Альманах, вип. VIII. Дрогобич: "Посвіт", 2009. - С. 131 - 132.
[i]Музика Євгена Заставного[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=508295
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.06.2014
[b][i]Мисливська лірична[/i][/b]
Торкнеться-но лікоть рушниці –
спокійно стає на душі,
і радує посвист синиці
в праотчій живій глушині.
Куди приведе ця стежина,
протоптана звіром вночі? –
Погойдує гроном калина,
белькочуть у дуплах сичі.
[i]Не згубити – знайти,
що на душу лягло,
легким подихом вітру
куди занесло.
Не згубити – знайти
для душі скарб земний,
щоб по осені йти,
щоб іти до весни.[/i]
Під звором долина, в ній потік:
для дикого звіра там рай,
відвагою сповнений олень
суперника кличе на рать.
Осиці наспівує вітер
окрилену пісню мою,
і сам я частинкою світу,
де вічність панує, стаю.
[i]Не згубити – знайти,
що на душу лягло,
легким подихом вітру
куди занесло.
Не згубити – знайти
для душі скарб земний,
щоб по осені йти,
щоб іти до весни.[/i]
Створено у листопаді 2008 року
Опубліковано: "Гомін Підгір'я". Альманах, вип. VIII. Дрогобич: "Посвіт", 2009. - С. 132.
[i]Музика Євгена Заставного[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=508076
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.06.2014
https://www.youtube.com/watch?v=mR06MJw5Nv8
[b][i]Мисливська лірична карпатська[/i][/b]
Звором стежина у білих снігах,
правда мисливця в невтомних ногах,
мимо сарна, мов у дебрі луна... –
Доброго ранку, Карпати!
[i]Доброго ранку, доброго ранку,
доброго ранку, Карпати![/i]
В долах туман, мов незораний лан,
в хащі ховається втомлена лань,
вивірок хист і синиць тихий свист... –
Доброго ранку, Карпати!
[i]Доброго ранку, доброго ранку,
доброго ранку, Карпати![/i]
Вітер погойдує гілки смерек,
творить для вранішніх гір саунд-трек,
і в унісон губи шепчуть “бостон”... –
Доброго ранку, Карпати!
[i]Доброго ранку, доброго ранку,
доброго ранку, Карпати![/i]
Гори Карпати, ви радість моя,
осінь строката чи біла зима,
де перевал, сонця золото-вал... –
Доброго ранку, Карпати.
[i]Доброго ранку, доброго ранку,
доброго ранку, Карпати![/i]
Створено 8.01 - 24. 02. 2009 року
Опубліковано: "Гомін Підгір'я". Альманах, вип. VIII. Дрогобич: "Посвіт", 2009. - С. 131.
[i]Музика Михайла Тріля[/i]
[i]Виконання Володимира Пителя[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=508067
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.06.2014
Над Говерлою зоря –
квітка золота,
то коханої моєї
цвіт-вогонь вуста.
Я полину соколом
ген, де небеса,
де зорить кохана зірка,
личко, як роса.
Пригорну лілійний цвіт
до моїх грудей,
заховаю мою зірку
від чужих людей.
Лиш для мене най цвіте
квітка золота –
личко милої моєї,
цвіт-вогонь вуста!
Створено 23,24. 07. 1985 року, м. Івано-Франківськ
Опубліковао: "Калинове вино". Львів: "Плай", 2005. 96с. – С. 28 – 29.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=507882
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.06.2014