| Сторінки (4/334): | « | 1 2 3 4 | » |
В обіймах зірки серед хмар рахувати,
І просто кохати...кохати...кохати.
Від дотиків ніжних його шаленіти,
Єдиного в світі такого любити.
Кохання вустами його пізнавати,
І з ним засинати і ранком вставати,
І жити для нього, і з ним постаріти,
Він дав мені крила, щоб в небо злетіти.
Зоя Журавка(Іванова).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=789594
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.04.2018
Літають світом мрії весняні,
Шукаючи у снах моїх пристанку.
Всміхнуться потай сонечком в вікні,
Промінчиком рудим мені щоранку.
Злітаючи разом у небесах,
Засни зі мною в снах моїх, коханий,
Омріяний, оспіваний в піснях,
Небачений, незнаний і жаданий.
Блукали разом ми серед зірок,
В пухнастих хмарах тішились в обіймах.
Вина хмільного випили ковток -
І захмеліли від того чар-зілля.
Зоя Журавка (Іванова).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788969
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.04.2018
До хати вишня вітами схилилась,
Бо та стоїть зажурена сама.
Старим гіллям до вікон похилилась,
І лине в небо піснею журба.
Старі батьки знайшли домівку в небі,
Дощем їх сльози капають з небес.
Зажурені і моляться в жалобі,
Щоб діти повернулись, рід воскрес,
Щоб хата посміхнулася до сонця
І щоб весною вишня зацвіла,
Даруючи червоного гостинця,
Про мудрість і життя розповіла.
Стоять в обіймах хата з вишнею,
Дощем і вітром б'є обох життя.
Течуть пекучі сльози шибкою,
Схиляє вишня зламане гілля.
Автор Зоя Журавка
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=787942
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.04.2018
По світу щастя я шукаю,
Така вже доленька гірка.
Та кожну ніч я повертаю
У сон, де рідна сторона.
Де горобці живуть у стрісі,
В саду воркують голуби,
І край дороги на узбіччі
Зростають велетні дуби.
Птахи кружляють в небі синім,
Змахнуть прощай мені крилом.
А там, у рідній Україні,
Рідня вечеря за столом.
Старенька матінка хлібину
Розломить теплу і пухку.
І мою донечку-дитину
Заколисає на бічку.
Сама блукаю на чужині,
Навкруг казковий зелен-рай,
А я думками у хатині,
Де на землі квітучий май.
Сплітає вітер довгі коси
Старій похиленій вербі.
Чарівно сяють ранком роси,
Коштовні крапельки в траві.
Зоя Журавка(Іванова).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=787692
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.04.2018
Заквітли вишні білим-білим,
Яка краса...яка краса.
У тім краю ми разом з милим,
Там юність, щастя, чудеса.
У небі сенечко сміється,
Із річки воду пташка п'є.
Бо там усе мені вдається,
Там усе рідне, там моє.
Приспів:
Доле-доленько лелеча
Ти змахни крильми,
В рідний край, де вся родина,
Ти мене візьми.
Там лине щемно дивна пісня
В кущі терновім солов'я.
І знову мить ота колишня,
Як за столом уся рідня.
На чужині тут так самотньо,
Мені б до них хоча б на мить.
А час летить безповоротно
Ой, як же серденько щемить.
І знов насниться мені хата,
І мама вийшла на поріг.
Щоб свою донечку стрічати
З чужих заплутаних доріг.
До неї я біжу босоніж,
Купаю ноги в споришах.
Відкрий, рідненька, двері настіж,
Додому їду в своїх снах.
Зоя Журавка(Іванова).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=787408
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.04.2018
Пробач мені, Боже, пробач за кохання...
Та хіба за нього просять собі покарання?
Та хіба ж це гріх, щиро любити?
Якщо ні, то навіщо й жити?
Хіба ж то провина...отак серце крає,
Бо без нього і життя сенсу немає.
То чому ж отак болить і щемить серденько?
Я ж до нього, хоч на мить, пригорнусь близенько,
Щоб почути серця стук, в обіймах заснути,
Взяти щастя з його рук і життя вдихнути.
Пробач мені, Боже, за моє кохання.
Я зрікаюся його...в голосі прощання.
В серці пустка...куди йти і як далі жити?
Скільки буду я сама по світу блудити?
Зглянься, Боже, зглянься, милий бо я просто жінка.
Де живе на цьому світі моя половинка?
Коли стріну своє щастя? Де його шукати?
Ой...так хочеться від болю на весь світ кричати.
Зоя Журавка(Іванова).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=785262
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.03.2018
Скажи мені Боже, чи я можу кохати?
Хіба щиро любити, мій Боже це гріх?
Просто хочу в обіймах його засинати,
Щоб щасливим був день і був радісним сміх.
Хочу жити для нього, для нього мовчати.
Просто в вічі дивитись і гладити чуб.
Найщиріші слова тихо-тихо шептати,
Щоб крім нього ніхто, щоб ніхто не почув.
Одягнути на себе його теплу сорочку
І босоніж нести йому каву в постіль.
І молитись за нього до ікон у куточку,
Щоб минула зима, втихла, щоб заметіль.
Щоб промінчик весняний посміхавсь у віконці,
Розбудив поцілунком проганяючи сни.
Разом з нами, щоб щастя жило у хатинці
А розлуку назавжди із життя прожени.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783705
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.03.2018
Помолися за жінку-небогу,
За спустошене серце і біль,
Бо розсипав на зранену душу,
Хтось безжально білесеньку сіль.
Ятрить душу, пече і сльозиться
Від нестерпного болю душа.
Ти молися за неї, молися,
Дай надію: любов воскреша.
Автор Зоя Журавка.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781439
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.03.2018
Я дуже люблю Вас, мої діти,
Бо Ви для мене найкращі в світі.
Щемить серденько за Вас щоднини,
За Вас молюся я щохвилини.
Зізнатись хочу, тобі в коханні.
Ти мій єдиний, ти мій жаданий.
Сміюсь для тебе, за тебе плачу,
Ти моя доля, ти моє щастя.
Ви, мамо й тату, мене зростили,
Мене кохали, завжди любили.
І не спіткнутись давали сили,
Добро робити мене навчили.
Автор Зоя Журавка(Іванова)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781330
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.03.2018
Дивлюсь на небо: зорі...зорі,
Там десь твоя і десь моя.
Чому в сузір'я не з'єднались долі?
Така тужлива пісня солов'я.
Погляну в небо: де ти...де ти?
Прийди до мене в сон, прошу.
Нам вітер заспіва свої сонети,
Я обійму тебе й заколишу.
Упадемо в пухнасті, теплі хмари,
І хай мандрують мрії по казках.
Ти чуєш, цей чарівний звук гітари...
Кохання спів, що заплелось в рядках.
Автор Зоя Журавка(Іванова).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=779494
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.02.2018
Боже, наш милосердний,
Дай щастя чарівній жінці.
В час тяжкий, безпорадний
Поговори наодинці.
Коли жінка стояти буде
На перехресті своєї долі,
Дай сил, хай лихе забуде
Життям, щоб іти поволі.
В обіймах нехай щовечір
Рахує у небі зорі,
В будинку гамір малечі,
Народженої в любові.
Хай буже щаслива доля,
Хай будуть здорові діти,
І щоб ніколи, прошу, ніколи
В самотності їй не жити.
Автор Зоя Журавка(Іванова).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=779210
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.02.2018
Ніколи ти, синочку, не помреш.
В моєму серці завжди будеш жити.
Букет з троянд мені несеш,
І це найкращі в світі квіти.
У снах моїх ти кожну ніч
Своє життя розповідаєш.
Вже море виплаканих сліз…
Зійде зоря - ти в небо відлітаєш.
Тебе немає, то лиш сон,
І біль у серці не стихає.
Щодень молюсь біля ікон,
А свічка тихо догорає.
Автор Зоя Журавка(іванова).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=779028
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.02.2018
Не може серце без кохання
Розлуки спогади гіркі,
Надії, мрії, і бажання
Завжди живуть в мої душі.
До тебе я знайду дорогу,
Тебе впізнаю в самоті,
Покличу до свого порогу,
Ти мій єдиний на землі.
Приспів
Без тебе я, коханий, не живу,
Не дихаю, не плачу, не сміюся,
За течією просто так пливу,
До тебе я в думках горнуся.
Нам тяжко жити без любові,
Зігріють серце почуття,
І сни чарівні кольорові -
Коли разом серцебиття.
Візьми в полон свого кохання,
П'янких цілунків, наче чар,
І біль нестримного бажання
Не відпускай, кохай, кохай.
Автор Зоя Журавка(Іванова).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=778883
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.02.2018
В молитві щирій я до Господа благаю
про нашу зустріч, ти приходиш в мої сни,
бо я в самотності без тебе помираю,
надію в серці ти цілунком воскреси.
Я тебе вимолю у Господа Святого
і Божій Матері низенько уклонюсь.
Коли в причасті пригублю вина гіркого,
про нашу зустріч, мій омріяний, молюсь.
Я точно знаю, що ти зустрічі чекаєш,
тобі без мене теж самотньо на душі.
І серед натовпу одну мене шукаєш,
знайди мій погляд і до серця пригорни.
А серце зранене тріпочеться в надії,
душа відчує, мій коханий, що це ти,
я щиро вірю, що здійсняться наші мрії,
кохання зірку в небі, Боже, запали.
У тому краї, де зустрілись наші долі,
нам навкруги квітує цвітом зелен-край,
і ми щасливі в мирі і любові,
а миті щастя -то насправді земний рай.
Зустрілись ми з тобою, дякую, Всевишній,
серця тріпочуть, як пташині два крила,
і це для нас тепер квітують білі вишні,
дві наші стежки у одну любов звела.
Автор: Зоя Журавка(Іванова).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=778848
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.02.2018
Я зустріну тебе, коли сонце всміхнеться з-за хмари,
коли дощик краплистий росою засяє мені.
Я зустріну тебе під звабливі акорди гитари,
заспівають птахи нам, радіючи сонцю й весні.
Я зустріну тебе, як тумани впадуть у долині,
коли холодом вітер пекучий у душу дмухне.
Я зустріну тебе, як блукатиму десь на чужині,
в моє серце та зустріч надію на щастя вдихне.
Я зустріну тебе, бо без тебе я жити не зможу,
я не стану сміятись, радіти, співати пісні,
бо без тебе, омріяний, сенсу в житті не знаходжу,
і згасають у серці моєму без тебе вогні.
Автор Зоя Журавка(Іванова).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=778679
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.02.2018
Стоїть в повітрі запах молока,
Із пасовища повертаються корови,
Дівча маленьке з прутиком в руках
Корів стрічає, що ідуть з діброви.
Доїти йде матуся із відром,
Я слідом з кухликом за нею,
Тепленького, із пінею, з верхом,
Надій, матусенько, для мене.
З тих пір всього в житті було,
Десятки літ в минуле відлетіли,
Знов сниться сон, де пахне молоко,
Як ластівки у стрісі щебетали.
І присмак той я чую на вустах,
Смачнішого в житті не куштувала,
Волошки сині розквітали у житах,
А я корівоньку з криниці напувала.
Закрию очі, пахне молоком,
Щасливий сон дитинство повертає.
Протяжне"му", як пісня над селом,
Знов сторінки з минулого гортає.
Автор Зоя Журавка(Іванова).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=778335
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.02.2018
Донька з чужини в рідний край повертає,
Ногами босоніж на землю ступає.
Від радості серце у грудях стискає,
На зустріч матуся іде, зустрічає.
А мама любила, в любистку купала,
У Господа долі для доньки прохала.
Дорогу додому, щоб не забувала,
З далеких доріг, щоб завжди повертала.
Дорога додому барвінком зростає,
І вітер цвіт мальви віночком сплітає,
І вишня старенька гілками хитає,
Доньку пам'ятає, сумує, чекає.
Автор Зоя Журавка(Іванова).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=778002
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.02.2018
Кульбаби пухнаста куля
Відцвіла і немов посивіла.
Дмухнув вітерець, зітхнула,
Полетіла пухнаста й біла.
Так і мрії мої літають,
Гнані холодним вітром,
То сонцем зігріті, то замерзають,
Блукають пухнасті світом.
Знов кульбаба весною розквітне,
Наче сонечко, жовтуватим,
А мрія озветься в серці
Присмаком терпкуватим.
Налетить вітрюган, пошматує,
Розірве квіточки на клапті,
Вхопить мрії та й помандрує,
Нездійсненні, мої пухнасті.
Автор: Зоя Журавка (Іванова)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=777580
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.02.2018
Даруйте квіти матерям, донькам, дружинам.
Хай кожна жінка розквітає, як жоржина.
Гостинний дім, щира любов, міцна родина,
І не впаде з очей жінок гірка сльозина.
Даруйте квіти на свята і кожен ранок.
І ніжний-ніжний поцілунок на сніданок.
І шепочіть, і шепочіть слова любові
Завжди, даруючи миттєвості казкові.
А очі сині вам сміятись будуть небом,
Солодкий смак чар-зілля, випитого з медом,
Вуста гарячі і обійми ніжні
Поринемо у почуття бентежні
Ви подаруйте цвіт полів і синь волошок,
І хай вплететься у букет ніжно горошок.
Автор Зоя Журавка(Іванова).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=776658
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.02.2018
Що з нами трапилось, скажи?
У полинах любов блукає,
Бо розійшлися назавжди,
А серця біль не відпускає.
Тепер байдужість і печаль
Снують нитками поміж нами.
Болить душа, так жаль...так жаль...
Ідемо різними шляхами.
І не змінити долю нам,
Стежки-доріжки розійшлися
То по стерні, то по тернах,
І жар любові спопелився.
Що з нами трапилось, хто зна?
Чужими стали найрідніші:
Любові іскра догора,
Без почуттів серця бідніші.
Зоя Журавка(Іванова).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775495
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.02.2018
Аж там, ген-ген, де тягнуться тополі
У небо синє аж до сивих хмар,
Стоїть хатина і питає в долі,
Чом самоти вона несе тягар?
Погляне в далеч вікнами-очима
Старечу душу пустка огорта.
А скільки ж весен за її плечима?
І підступа до серця гіркота.
Образи, сльози котяться по шибці,
Коли осінній вітер завива,
Полине в спогади самотні наодинці.
Та хто ж почує ті німі слова?
Завиє віхола, застогне і заплаче,
Холодні стіни інеєм вкрива,
У двері снігу намете добряче.
А де ж весна...тепло...дива?
Дрова сухі в печі вогню чекають,
В надії дивляться на двері Образи.
Згадають, може, рідні, завітають,
Повернуть світ любові і краси?
І засміється стінами до сонця,
Розчеше стріху вітер весняний,
Відкриє хата душу, як віконце,
І хліб запахне запашний.
Життя повернеться, пісні полинуть,
І неважливо скільки літ стоїть,
Бо кожна хата має доньку, сина,
Летіть до неї, мов птахи, летіть.
Автор Зоя Журавка(Іванова).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770627
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.01.2018
Та ніч п'янка манила нас у поле,
Де синь волошок, наче небокрай.
Де сходить сонечко ранкове,
Роса на травах, наче той кришталь.
Та ніч п'янка з тобою нас з'єднала
В єдиний сніп, сплела гнучкі тіла.
Як папороть в ту ніч я розквітала,
Для тебе, любий, цвіт той віддала.
Та ніч п'янка шаленого кохання
І синь волошок, наче небокрай.
Цілунки, ніжність і зітхання...
І шепіт...ти кохай, кохай, кохай.
Зоя Журавка(Іванова)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769488
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.01.2018
Казали люди, що тебе зачарувала
Зваблива дівка, з розуму звела.
А я жила, сміялась і топтала
Сувої зла і заздрісні слова.
Казали в слід, що я тобі не пара.
За мене кращу зможеш ти знайти.
Я на рушник з тобою стала -
У небі наші народилися зірки.
Судили люди, так не буде вічно,
Що роз'єднають нас заплутані клубки.
А слухати сичання те було комічно,
Ми йшли життям: у нас свої стежки.
Нехай комусь вночі погано спиться,
А в когось заздрість груди розрива.
В твоїх обіймах мені знов насниться
Цілунок, зорі і чебрець-трава.
Автор: Зоя Журавка (Іванова)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768413
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.12.2017
Де ти, зимо, забарилась,
бо на свято запізнилась,
задрімала десь у люльці,
що повисла на бурульці,
дітлахи тебе чекають
і пісень тобі співають.
В небі зграями хмаринки,
білі падають сніжинки.
У віконце виглядають,
зиму-зимоньку чекають,
а зима дощем у броди
і дороги не знаходить.
Тож покличемо дружненько:
Новий Року, йди скоренько.
А хурделиця кружляє,
снігом білим посипає,
подарує нам сніжинку
в дитсадочок на ялинку.
Діти весело святкують,
хороводами танцюють,
і дитячий сміх лунає,
Дід Мороз усіх вітає,
щоб були завжди здорові,
жили в мирі та любові!
Автор: Зоя Журавка (Іванова)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767355
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.12.2017
( Всім матерям, які втратили синів на війні).
- А може, сину, поговорим...
Ляга на землю тихо ніч,
А погляд в небо, там де зорі,
Туди де син...йому навтріч.
Шукає погляд в небі синім,
Бо знає, там серед зірок,
За хмарами в просторі вільнім,
Його легкий ступає крок.
- А може, сину, поговорим...
Поглянь, спекла тобі пиріг,
А на подвір'ї батько сивий
Прокидав стежку: випав сніг.
Ти пам'ятаєш, як в дитинстві,
Ліпили бабу снігову?
З морквини ніс, в старій хустинці,
Ти їй мітлу подарував нову.
Вона стояла біля тину,
Поки струмочком не втекла,
Тебе малесеньку дитину
В зимову казку повела.
А пам'ятаєш, під вербою
Збирали квіти польові,
Штанці замочені росою,
Пташки співали лісові.
Учора вранці голуб в шибку
Раненько стукотів мені.
Була щаслива...хоч хвилинку:
Тебе побачила у сні.
Ти так радів отій пташині,
На підвіконня клав пшоно,
Вона клювала по зернині...
- Поглянь, матусю, зламане крило.
- Твоє маленьке добре серце
Боліло за чужу біду.
Прокинулась, гукнула у віконце
Крізь сльози: "Сину, я до тебе йду".
- А може, сину, поговорим...
Уже тепло, хлюпоче дощ.
З червоних, стиглих помідорів,
Як ти любив...зварила борщ.
Сметанки, може...їж, синочку.
Візьми пампушку з часником.
Скуштуй, ріднесенький, хоч ложку...
Парує з миски борщ димком.
Так кожну ніч я знов з тобою
Своє життя переживу.
Цілунком біль я твій втамую,
Тебе до серця пригорну.
Минає ніч і рік минає,
А я і досі незбагну,
Що я тебе, мій рідний сину,
До серця більш не пригорну.
Впав білий сніг мені на скроні,
То, може, синку, твій привіт...
Я простягну свої долоні,
А на долонях, краплі сліз.
Весняним вітром тихо-тихо
До мене, синку, доторкнись.
О людоньки! Яке ж це лихо!
Синочку, рідний, повернись!
І знов сама в пустій кімнаті
В минуле стежкою іду.
Війна в майбутнє ставить грати...
Без тебе...як туди піду.
- А може, сину, поговорим...
Ляга на землю тихо ніч.
А погляд в небо, там де зорі,
Туди де син...йому навтріч.
Зоя Журавка(Іванова).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765642
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.12.2017
Я не сумую.. ні, не старість,
То мудрість в косу нитку запліта.
Змалює скроні, запорошить,
А серце...серце юність пам'ята.
Я не рахую, скільки років
Мені махнули журавлі.
Стрічаю з радістю онуків,
Що у лелеки на крилі.
То мудріть... так, не старість
Снує з минулого нитки.
Сплітає павутиння заздрість,
Життя зриваючи листки.
Роки, мов птахи полохливі,
Змахнули потайки крильми,
А мрії юності звабливі
Сховаю в ніч, у свої сни.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765037
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.12.2017
Сьогодні повернулися з Новомихайлівки Донецької обл. Їздила з волонтерами з Дніпра до наших Захисників з концертною програмою та різними смаколиками. Дуже заморена фізично, емоції переповнюють душу і крутяться в голові безліч питань, на які я не знайшла відповідь. Найбільше бажання, щоб всі повернулись живими!!!
Повертайтесь додому живими!
За Вас молиться Вся Україна!
Повертайтесь додому живими!
Кожна мати благає за сина!
Повертайтесь додому живими!
Вас удома чекають дружини.
Поветрайтесь додому живими!
До Вас тягнуться руки дитини.
Повертайтесь додому живими!
Ми діждемось щасливої днини,
Перемоги для неньки-країни!
Тільки Ви повертайтесь живими!
Зоя Журавка (Іванова)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756625
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.10.2017
Поети світ по іншому сприймають –
у всьому бачать велич і красу,
могутність дуба свято величають,
яскраве сонце, небо і весну.
Ми зафарбуємо Усесвіт словом
в яскраво-ніжні, теплі кольори,
небаченим прикрасимо узором
зимові ранки й літні вечори.
Життя летить - лишаєм слід рядками
по всій землі буя весняний цвіт.
Мабуть, призначено нам небесами
нести добро у цей жорстокий світ.
Зоя Журавка(Іванова)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755380
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.10.2017
Кружляє сумно лист осінній -
Так рік за роком відліта.
Блукаю в мріях павутинні
Я ще така ж...та вже не та.
Назад тихенько озирнуся -
Там стільки різного було...
На жаль, туди не повернуся:
У юність стежку замело.
А на обличчі рік за роком
Лиша тоненьку борозну.
Учить життя своїм уроком
В цю ніч я знову не засну.
Щемить в душі...та не повернеш,
І знов цей день не проживеш.
Не виправиш, не зможеш, не запевниш,
Безсонну ніч не проженеш.
Пішов за обрій день осінній,
Скувала душу самота.
І лиш окраєць неба синій,
Неначе вічна мерзлота.
Зоя Журавка(Іванова)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752760
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.09.2017
Сонний вечір зазирає
У моє вікно.
Прохолодною росою
Дихає на скло.
Тихо-тихо позіхає,
Мене в сон кладе.
Баю-баю заспіває,
В казку поведе.
Заколише, зачарує
Мрій зіткане полотно.
Насолоду подарує,
В ніч дмухне своє тепло.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749385
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.09.2017
Послухайте, як стукають серця,
Цю зачаровану мелодію кохання.
Усе в житті збігає до кінця,
І лиш любов цвіте, мов квітка рання.
І не важливо двадцять вам чи п'ятдесят,
Хай цвіт в серцях полум'яніє,
Горить, квітує, зігріва,
Бентежить і ніколи не зітліє.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748889
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.09.2017
Розсипало сонце своє ластовиння,
Маленькі краплинки рудого насіння.
На носики діткам, на ручки, на щічки.
Веселі веснянки в Катрусі, Марічки.
Волосся виблискує золотом вранці,
Рудесенькі кіски так личать Тетянці.
Вона особлива, на сонечко схожа,
Весела, кмітлива і добра, пригожа.
А брови - тонесенькі два промінці,
І очі синенькі, як небо, ясні.
Ростуть в Україні красиві, мов квіти,
Руденькі-гарненькі - то сонечка діти.
Автор Зоя Журавка(Іванова).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746866
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.08.2017
Себе в тобі я загубила.
До тебе птахою летіла.
Для тебе сонечком світила,
Байдужість стріла - зачарствіла.
Себе в тобі я загубила,
Бо проти вітру полетіла,
А ти зламав мої вітрила,
Замовкла...просто заніміла.
Себе в тобі я загубила.
Тобою марила і мліла,
Невиліковно захворіла.
Погасла...в полум'ї зітліла.
Автор Зоя Журавка(Іванова).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=741564
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.07.2017
Вже другу годину неспинно стукотить у шибку дощ. Прозорими сльозинками стікають краплини води, ховаючись у чорну землю. Тоня мовчки дивиться у вікно. Уже не плаче, бо за три роки виплакала всі сльози. Лишилась пустка в душі, і все частіше ятрить серце пекучий біль.
Кажуть, що життя продовжується. День за днем гортає доля сторінки її існування, бо щасливе життя закінчилося в ту хвилину, коли дізналася про смерть сина Павла. З тії хвилини для неї вже не світить так сонечко, як колись, і не гріє, бо в сиру землю закопала свою кровиночку, надію і сенс життя.
Багато пережито...багато виплакано. Більше місяця не віддавали тіло для поховання. Та чі й було там тіло...Закриту гробницю захоронили в землю . Її Павло згорів у літаку, збитому над Луганськом, і разом з ним - 49 побратимів. Це горе об'єднало в одну родину всіх, хто того дня втратив найрідніших. Сергій Ніконов, батько Павла, став волонтером, щоб допомагати всім, хто потребує допомоги. Багато зроблено добрих справ, а серця біль не втихає, щемить і плаче, як цей дощ за вікном.
Тоня знову і знову пригадує свого любого Пашу, коли ще був маленьким хлопчиськом з добрими, як небо, голубими оченятами, то мрійливого і завжди закоханого юнака, бо біля нього весь час юрбилися дівчата, то доброзичливого і відповідального чоловіка.
Коли почалася війна, він один із перших пішов захищати Україну. "Мамо, я ж десантник, і це моя доля", - сказав матері. Знову і знову ці фатальні слова звучать в її пам'яті. Тоня дивиться у дощове небо і, наче десь там серед хмар, шукає погляд свого Паші, бо десантники не помирають, вони просто ідуть у небо.
А дощ за вікном ллє, оплакуючи той її пекучий біль. Тоні здається, що вона з своїм горем не сама, бо разом з нею і тисячами матерів, які тужать за своїми синами, плаче і наша матінка-природа. Вона пригортає до грудей стомлені руки і благає дивлячись у небо: "Мати Божа! Коли скінчиться війна і цей болючий дощ із материнських сліз".
Зоя Журавка(Іванова)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=737186
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.06.2017
Я хочу спинити час,
Хай донечка грає в ляльку.
Я хочу спинити час,
Будити її щоранку.
Я хочу спинити час,
Співати їй колискову.
Я хочу спинити час,
У ніч повести казкову.
Я хочу спинити час,
Щоб матінка не старіла.
Я хочу спинити час,
Щоб зірка її горіла.
Я хочу спинити час,
Щоб батько не втратив сили.
Я хочу спинити час,
Життя хай летять вітрила.
Я хочу спинити час,
Не йти у холодну зиму.
Я хочу спинити час,
Не плутати нитку сиву.
Я хочу спинити час,
Веселка нехай сміється.
Я хочу спинити час,
На жаль, мені не вдається.
Зоя Журавка.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=733720
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.05.2017
Понад косогором хвилястою стрічкою пролягла стежина. Біля стежки росли велетенські дерева, захищаючи мандрівників своєю прохолодою в спекотні дні. А по землі зеленим килимом стелилися спориші, барвінки, подорожники, дикі маки.Тією стежиною, непоспішаючи, тихою ходою ішла одинока жінка. Поглядала в синє небо, зривала одиноку квіточку, милуючись неє, замріяно посміхалась і йшла далі. З невеликої валізи дістала пляшку з водою, з насолодою напилася і вирішила перепочити. Знову подивилася в далину, де було чутно, як співають півні, ґелгочуть гуси. Ось ця до болю знайома стежина, якою бігала ще дитячими ніжками, і старезний розлогий дуб, якому розповідала про свої дівочі мрії. Дивним трепетом озивався в її душі той півнячий спів, що кликав в дитинство, вітаючи з народженням нового дня.
Олена підійшла до дуба, погладила зашкарубілу кору і простяглася на квітково- зелений килим, вдихаючи на повні груди тієї цілющої свіжості рідного краю, потім задрімала.
І знов той сон... біжить вона ось цією стежиною, вітер тріпоче волосся, трави лоскочуть ноги, поспішає назустріч своєму Івану. Він хапає її в обійми, кружляє, а потім вони падають у траву. Його палкі цілунки, п'янкі слова кохання і відчуття щастя.
Перше кохання так і залишилося для неї єдиним. Всі інші були чужими, не з її долі, не з її сну. Десять років минуло...довгих десять років, як Олена пішла цією стежкою в далекі і незнайомі світи. З Іваном розлучилися зопалу, через дрібниці. Молоді - зелені, так буває. Як він тепер? Чи зустрів своє кохання? Може, як і вона досі марить минулим...Чула, як співають півні та не хотілося повертатися в реальність.
Олена відчула, що хтось дивиться на неї, розплющила очі і побачила Івана. Ні, не того безвусого юнака з своїх снів, а зовсім іншого, змужнілого, з грубою щетиною на щоках, високого і широкоплечого. От тільки очі...його очі світилися дивним вогником, як і колись. Хотіла піднятися...та він пригорнув її до своїх грудей і припав нескінченним життєдайним поцілунком. Його ніжні руки блукали по тілу, плуталися у волоссі. Олена від тих почуттів то піднімалася високо в небо, то тряслася пропасницею.
Як довго я тебе чекав...як довго!!! Він чекав її...він її чекав!!! Від щастя паморочилося в голові.
А далі було життя, як і у всіх, з побутовими проблемами, з браком грошей, з хворобами... От тільки кохання їх було іншим, справжнім, міцним, воно аж до сивини світилося отим чарівним вогником у їхніх очах.
Автор Зоя Журавка(Іванова).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=733679
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.05.2017
А край села біленька хата
Убралась цвітом навесні.
В кущі терновім пташенята
Співають радісно пісні.
З доріг далеких я додому
На крилах птахою лечу,
Бо тут в обіймах мами й тата
Наговорюся досхочу.
Приспів:
Додому їду
До мами й тата.
Хай щастя прийде
У нашу хату.
Розмови щирі
Аж до світання.
В обіймах мами
Буду до рання.
Духмяно квітне тут любисток,
І хміль поплівся на тину.
Старенька вишня у намисто
Вплітає крапельку-росу.
Роки кудись летять крилато,
Снують у коси сивину.
Із болем в серці мама й тато
Чекають донечку свою.
Зоя Журавка
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730540
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.04.2017
Вона лиш поглядала, опустивши вії,
А він любив її і так беріг.
Вона щоразу поверталася у мрії,
Він на подушку променем приліг.
Вона поблажливо йому всміхалась,
Він оберемками носив їй квіти.
Вона холодною завжди лишалась,
Він поглядом міг спопелити.
Вже більше не тримав її за руку,
Не цілував їй шию крадькома.
Усе частіше думав про розлуку,
Вона ж із мріями лишалася сама.
Все перетліло...сіро і буденно
Пливли життям в самотності човни.
На згарищі кохання сірий попіл,
Бо мрії їхні різними були.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723924
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.03.2017
Зайчик в білу шубу вбрався,
В сніг плигнув і заховався,
Лиш стирчать біленькі вуха
Причаївсь і маму слуха.
А зайчиха хоче тихо
Про вовка розповісти,
Як зустрінеш сіромаха
То тікай вже хоч куди.
А якщо іде лисичка,
Знай, тобі це не сестричка.
Швидко ти стрибай в терни,
Щоб не скоїла біди.
Отакі страшні казки,
Аж напали дрижаки.
Зайчик у клубок скрутився
І до мами притулився.
Спи, малесенький синочку,
Наша нірка на горбочку
У тернових хащах,
Тут не знайдуть нас нізащо.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717552
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.02.2017
Сидить за столиком в кав'ярні
Самотня жінка у кутку.
Були...були ж колись кохані,
Тепер і серце на замку.
Завіса ледь сіріє з диму,
Звучить мелодія проста.
Її душа десь полетіла в зиму,
Самотність серце огорта.
Що в ній не так...надій чекання,
А може, доленька така...
А поруч чути десь зізнання,
Вона ж сама...весела і струнка.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717281
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.02.2017
Жахіття з війни...мати наполягла, щоб труна з тілом сина була відкритою...на це нестерпно дивитись...бо це ж уся наша Україна сьогодні знівечена, зболена, мов суцільна рана...
Понівечене тіло у труні...
Немає рук, ноги і вуха.
Які ж він муки пережив страшні...
Розповідай про нього, мати слуха.
Яким хоробрим був в бою
І завжди був надійним другом.
А на війні був першим у строю...
Тепер... все шкереберть, все кругом.
Лишився біль...і він на все життя,
Не забинтуєш серця кровотечу.
У небі одинокий птах кружля,
Ніхто від смерті не впровадить втечу.
А мати тужить... як це пережити?
Своє дитятко рідне в небо відпустити.
Волосся рве...вже й голосу немає,
І все в душі холодний лід скресає.
- Синочку мій, візьми мене з собою,
Я колискової співатиму з журбою.
Я буду вогником тобі, дитя, світити,
Разом з тобою буду в небі жити.
Нема вже сили слухати і бачить,
Як Україна вся і стогне, й плаче.
Молюся, Господи, допоможи,
Від смерті всіх і Україну бережи!
Бо кров синів уже тече річками,
А злість у серці житиме роками.
І вже той кат ніколи нам не буде братом,
Нехай прокляття їх накриє градом.
Зоя Журавка(Іванова).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717278
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.02.2017
Мінами зорана в полі рілля -
Ось така українська сьогодні земля.
Скроплена кров'ю вірних синів,
У кущах всюди чути галдіння сичів,
Бо тпашина ота відчуває біду,
І плаче, й сміється, немов сатану
Кличе у ніч, на прокляту війну,
Жахіттям дихне - а в чоло сивину.
Аж кров похолола від сміху того.
Чого ж ти кричиш, ну чого ти, чого?
О Матінко Божа, на захист прийди,
Синочків-соколиків ти захисти,
Бо їх же чекають дружини і діти.
Ой рано...так рано коханим сивіти.
А діточки хочуть батьківської ласки,
І захисту, й миру, чарівної казки,
І щастя простого, тепла, і добра,
Щоб батько був поруч і мама жива.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717081
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.02.2017
Вже сполосані плугом почорнілі степи,
Між дерев у рядках виростають гриби.
Осінь щедра й багата, і теплом, і добром
Усю землю вкриває золотавим рядном.
Для зими білу хустку з павутиння пряде,
І снує у повітрі білий пух де-не-де.
Гріють боки на сонці малі зайченята,
Бо зима буде в нірку усіх заганяти.
Вітер ніжно колише серед трав квіточки,
Мов ворожить, зриває оті чар-пелюстки.
Ще гойдається яблуко поміж гілок,
Наче райське, з далеких заморських казок.
Романтичний дарунок - ця осіння краса.
Десь курличе пташина і зліта в небеса.
Край дороги травинки сухі шелестять,
А у лісі звірятка малесенькі сплять.
Зоя Журавка(Іванова)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717017
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.02.2017
Це неправда, що лікує рани в серці час.
Лиш бинтує милосердно, щоб вогонь не згас.
Ти від того болю ліків не шукай,
У молитві з Богом тихо розмовляй.
Попроси, що хочеш, поділись, що є,
І впусти той спокій, що Господь дає.
А написане на долі треба пережити,
Час всьому: сміятись, а тоді тужити.
Так от рік за роком котиться життя,
Час рубцює серце вже без вороття.
Зашпорами в душу, вросте мозолем,
І терпким солоним запече той щем.
Автор Зоя Журавка(Іванова).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716415
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.02.2017
У кожного із нас є два крила -
Це батько й мати.
І доки ще вони живі,
Нам в небі високо літати.
А як без крил, то в синяві
До сонця важко нам злітати.
І доки ще батьки живі,
Про це всім треба памятати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716286
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.02.2017
В небі курличе ключ журавлиний,
Кине пір'їнки в коси дівчині.
Рано сивіти...де ж ти коханий?
Високо в небі, там де тумани.
Як мені бути...як мені жити?
Сили немає більше тужити.
Холодом душу біль огортає...
Як же нестерпно серденько крає.
Я напишу на снігу про кохання...
Десь там у небі почую зітхання.
Ключ журавлиний кружляє-кружляє.
А може, коханий листа прочитає?
Кожний рядочок болем у серці.
Скільки ще буде...скільки ще смерті?
Скільки ще болю...скільки страждання?
Лиш безнадія...і в небі зітхання.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716107
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.02.2017
На автобусну зупинку
Матвійко приніс торбинку,
а в Дениса у руках
дві валізи, ще й рюкзак.
Два веселі братани
і завзяті дружбани
вирушають у мандрівку
у село Висока Гірка.
Там в селі живе бабуся,
в неї є корова Дуся.
Допоможуть в господарстві,
Будуть жити, як у царстві.
У селі життя вирує:
у дворі індик танцює,
в будці спить старий Сірко,
в курнику кричать:"Ко-ко!"
Враз Матвійко за хвоста
ухопив в кутку кота.
І коза біжить Явдоха,
тупотить, дітей полоха.
Сірко з будки гавка дуже:
"Гав-гав-гав! Мені байдуже,
хто сполохано кричить,
мені ж треба відпочить".
А Денис неговіркий,
хоч маленький та прудкий:
взяв швиденько хворостину
і погнав курей до тину.
Півник голосно кричить:
"Ой, мені болить-болить!"
Враз увесь почервонів,
лапками затупотів.
А гусак, як засичить:
"Цить! Там гуска моя спить!
Схаменіться, розбишаки,
галосливі забіяки!"
На подвір'ї все кричить:
ґелготить, сичить, пищить...
Нагасались до схочу,
Захотіли вже й борщу.
Уже сонечко заходить,
братанів у сон заводить.
Треба хлопців умивати,
колискової співати.
Ой, ви люлі-люлі-люл,і
налетіли білі гулі,
стали гулі воркотати,
а внучатам треба спати.
Автор Зоя Журавка(Іванова).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716092
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.02.2017
Сини мої здійняли крила
І полетіли в світ літати.
Я завжди поруч, як вітрила,
Аби ніколи вам не впасти.
Я пам'ятаю перші кроки,
Як бігла слідом:"Не впади".
Коли життя давало вам уроки,
Я підставляля плечі, як завжди.
Бува коли така на серці туга,
І на щоці непрохана сльоза.
Тоді молюсь:"Пошли кохання, друга,
Нехай життєва омина гроза".
А інколи образи ятрять душу.
Усе бува...летять кудись роки.
Та пам'ятайте, вас найбільше люблять,
Чекають, вірять лиш батьки.
Хай не впадуть сніги на скроні,
Хай сил життя не забере.
Щоб ви були завжди в полоні
Родинних вуз. Хай мати Божа збереже.
У вас тече одна кровинка,
Одна домівка і батьки.
Щоб ви ніколи не забули,
Ви найрідніші! Ви брати!
Зерно любові сіяла у душу,
Роки сріблясто упліталися в чоло.
Цей світ, колись таки лишити мушу,
А ви родинне бережіть тепло.
Тоді колись...злітаючи за хмари,
Від гіркоти розлуки збережу.
Рядками вірша будем розмовляти
Колись...коли піду вже за межу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715743
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.02.2017
Іде старенька долею зігнута.
Руки цурпалками висять.
Тягар важкий...життєва скрута,
В очах сльозинки мерегтять.
Не споришем - гірким полинням
Життєва стежка поросла.
Ріллям глибоке павутиння
Малює зморшками життя.
А сніг сріблястий сивиною
Вплітає в коси білу нить.
Умите серденько сльозою,
Стискає біль...душа болить.
В чужім краю її кровинка.
Рядами там стоять хрести.
Хоч би знайти...де та могилка?...
Немає сил тягар нести.
Він там не сам, там побратими,
Там друзі вірні, командир.
Снують надії невидимі...
Бо так не можна! В неї ж він один!
Може живий? Може в полоні?
Може помилка в ДНК?
З очей течуть гіркі й солоні,
Із сліз ріка не висиха.
Хрести...хрести аж в голові крутилось.
Сльози лились...читати не могла.
Знайшла...отут би й залишилась.
Кричала довго...потім знемогла.
Стоїть старенька долею зігнута,
В руках калина, ягода гірка.
А перед нею синова могила,
І жити далі сенсу вже нема.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712997
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.01.2017
Це звичайна зима...
За вікном хуртовина...
Завірюха зіткала
У сувої сніги.
І снігурка-краса,
Біла-біла хустина,
Вітру буйного коси
Розвіва навкруги,
Від кохання хмільного
Закружляють у вальсі.
Вітер пісню затягне,
Кучугури надме.
І сплете із сніжинок
Ковдру білу, як ранок,
І морозною свіжістю
Ніжно-ніжно дихне.
Синє зоряне небо
Потай якось всміхається,
Засипає снігами
Чарівні почуття.
Це звичайна зима...
Новий рік починається,
Всюди віша бурульки
І снігами жбурля.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710611
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.01.2017
Коханий, більше не тримай
І не хапай мене за руки.
Вже згас в душі моїй розмай,
А від кохання тільки муки.
Лиш біль...а може каяття,
На серці якось пусто-пусто.
Куди поділись почуття?
Сльоза, мов дощ осінній, капа густо.
А знаєш, серце як болить,
Розбите об твою байдужість?
Я озирнуся лиш на мить...
- У вічі глянуть маєш мужність?
Стежини наші розійшлись,
Неспинно серце калатає.
Як прийде ніч, мені наснись,
Про тебе спомин душу крає.
Співа на ранок телефон.
Пробач! Кохаю!!!- есемеска.
І знову шквал пустих розмов,
Побачення...цілунки і кафешка.
Троянди білі у руці,
Мої улюблені цукерки.
Які з тобою ми смішні...
Закохані...замріяні і вперті.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710061
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.01.2017
Із гілки на гілку стриба пташеня,
Замерзло...лютує холодна зима.
Морозом тріщить щодень із рання,
Одненьке на світі... гніздечка нема.
Здійнявсь лютий вітер звалив деревину,
Жбурнув десь у сніг і маленьку хатину.
Гніздечко пташине, де мама і тато
Ліпили домівку своїм пташенятам.
У дзьобі носили хворост і пір'їнки,
В гніздо уплітали з калин намистинки.
І мохом пухнастим встеляли житло,
В зимові морози, щоб тепло було.
Надії розбиті...як житиме далі?
Самотньо цвірінькати буде в печалі.
А може, живе десь на світі добро?
Відкриє віконце і впустить його.
Заспіва пташенятко різдвяних пісень-
Зійде благодать у цей радісний день.
Нехай на землі запанує добро,
В любові і мирі святкуйте Різдво.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708315
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.12.2016
Лютувала хурделиця за вікном,
Дув безжально колючий вітер.
В шибку стукав, мов батогом,
На мій аркуш насипав літер.
Білий килим моїх думок,
Я на ньому змалюю долю.
Буковки уплету в вінок,
Жовто-синім - незламну волю.
Всі доріжки-стежки свої
Уквітчаю з калин намистом.
Заховає туман думки мої,
Закружляє осіннім листом.
Я змалюю на аркуші новий день,
Розфарбую рожевим квіти.
І мелодію наших пісень
Буде дощ за вікном хлюпотіти.
Візерунком на аркуш - зимовий сон,
Дикий танець пухких сніжинок.
В небі синім свою любов
І красу із кришталь-льодинок.
Залютує хурделиця, загуде,
Вітер вовком завиє сірим.
Сніжним пухом до ніг впаде,
І на аркуш мій, білим-білим.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=701356
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.11.2016
Я дивилась край неба, як сходило сонце,
Червоніло рум'янцем, горіло вогнем,
Посміхалось чарівно до мене в віконце,
Руді коси сплітало легким вітерцем.
Неймовірна краса, як народження світу,
Мов безгрішне дитя, оцей вранішній день.
Своє ніжне тепло, вже дароване вітру,
Покотилось землею, задзвеніло "дзень-дзень".
Прокидалась природа, умита росою,
Зашуміли гілками могутні дуби,
І пташки милувались цією красою,
Починали співати, розквітали квітки.
Це ж так гарно, так ніжно до болю у грудях!
Несло сонечко щастя у завтрашній день.
Ластовинням рудим залишалось на людях,
Пропливало по небу і співало пісень.
Автор Зоя Журавка(Іванова).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696905
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.10.2016
Сто сорок шість ночей і днів
Жаху, плачу і болю.
Сто сорок шість ночей і днів,
Які змінили вашу долю.
Аеропорт, як привид-корабель,
Тривожить сон, дурманить спокій.
Стріля неспинно кулемет -
Із диму стовп стоїть високий.
Руїни, звалище, пітьма
І дим, їдкий неначе в пеклі.
Нестерпний біль і зморена душа,
І лиш надія ще тріпоче в серці.
Усе в диму і кряче вороння,
Все закривають чорні крила,
І жаром дихає земля,
Війна своїм плащем накрила.
Ще віра теплиться в душі
І мамина молитва щира.
Я вимолю тебе, бо на землі
Найбільше щастя матері - жива дитина.
Матусю, рідна, не сумуй
Нас небо й зорі захищають.
А хто загинув тут від куль,
До раю двері відчиняють.
Ми захищаєм рідний край,
Тебе матусю, нашу землю.
Непрохано скотилася сльоза...печаль
Бо так жахливо жити поряд з смертю.
Колись скінчиться ця війна,
На Україну прийде мир і спокій.
Загоїть рани зболена земля,
І закружляє в небі гордо сокіл.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=694004
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.10.2016
Це просто осінь, просто осінь...
І дощ , і сльози, і тепло,
Вогонь, і золото, і просідь,
І сльози, й радість - все було.
Це просто осінь, просто осінь...
Кленове листя шелестить,
А вітер в коси, довгі коси
Вплітає ніжно-срібну нить.
Це просто осінь, просто осінь,
Що павутиннями пряде,
Чарує, вабить і ворожить,
Кудись туманами веде.
Це просто осінь, просто осінь...
"Курли" - прощальне журавля.
Нас листопад на вальс запросить
А вітер пісню заспіва.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=690230
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.09.2016
Сину мій, хрещений сину, дорогий.
День сьогодні в тебе дуже не простий.
На рушник весільний парою стаєш,
Ти своїй коханій серце віддаєш.
Хай із вуст лунає завжди слово - ми,
А кохані очі світять, як зірки.
Посмішкою хмари в небі розженіть,
А любов, що стріли все життя несіть.
Нехай буде щастя, нехай буде доля,
Хай сади зелені і пшеничне поле.
Хай веселка грає і сміються діти.
В полум'ї кохання вам завжди горіти.
Хай життя стежина стелиться барвінком.
А сьогодні, діти, я кричу Вам "ГІРКО".
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679121
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.07.2016
Там тумани молочні сідали,
Нас ховали в чарівні світи.
І пташки про кохання співали,
Щоб любов цю життям пронесли.
Ще вогнями заквітчане небо
І небачений був зорепад.
І душа, мов оголене лезо,
І забуті дороги назад.
З неба місяця човник сріблястий
Нам освічував райський куток.
Із квіток ароматно-пухнастих,
Мов з далеких заморських казок.
Ми вдихали...вдихали...вдихали...
Задихались...летіли й пливли.
І збирали цілющі нектари
На тілах, що любов'ю цвіли.
Там верба похилила низенько
Кучеряве зелене гілля,
А туман, наче той морозенко,
Плутав сріблом у коси сповідь життя.
Автор Зоя Журавка(іванова).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=664595
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.05.2016
Блукали ми з тобою
У росах спориша,
Коли була любов'ю
Розплетена коса.
А трави шовковисті
Стелили нам постіль,
Птахи нам про кохання
Співали звідусіль.
А щастячко по вінця
З очей лилось сльозою.
Схилили верби гільця,
Шепочучись з рікою.
Роки ген-ген далеко
Летять, немов лелеки.
Вже білі заметілі
Лишили в косах слід.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=664329
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.05.2016
Захолодало...хмари чорні
Снують, мов привиди страшні.
Кудись поділись дні весняні,
Примарно-теплі і ясні.
Вже вечір супить брови сиві,
Лягають сутінки нічні.
А з неба тихо по краплині
Стікають сльози до землі
Шепочуть ранком трави стиглі,
Вплітають в коси гребінці.
І посміхнеться сонце в річці
Хвилястим променем мені.
І парасольки ніжно-білі
З кульбаб сніжиноньки пухкі
Здіймає вітер, наче хвилі,
А може, мрії весняні...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=664122
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.05.2016
Літає в небі журавель...
Один курличе над лісами.
Із сліз пташиних карусель
Хлюпоче чорними річками.
Востаннє в небо він злетів.
Зібрав всі силоньки докупи.
Та тіло вітер закрутив...зомлів
І впав в смертельні чорні руки.
Чорнобиль...тиша навкруги.
Тут більше гнізд не в'є пташина.
Забракло волі і снаги -
Цей край залишила людина.
Минуло довгих тридцять літ,
А біль і досі не вщухає.
Життя спинилось...журавель,
Туди ще й досі не літає.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=662162
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.04.2016
Ми українці...є в нас гордість,
Свята любов до рідної землі.
Крокуємо ми впевнено у вічність
З часів далеких, ще до Київських князів.
Нехай війна...мабуть, така вже доля.
Ми не керуємо подіями в світах.
Та сильні ми, найважливіше - воля
І пісня українська на вустах.
Нехай полон...нас не злякати: мужність
З часів козацьких є у нас в крові.
І не зламати нас, бо мудрість
Всмоктали з молоком від матерів.
Є віра в серці - нас не побороти,
Хоч і тернистими завжди були стежки.
Країни ми своєї патріоти -
І нам завжди світитимуть зірки.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=661529
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.04.2016
Юнацькі мрії полетіли
Кудись гуляти в небеса,
Мене самотню залишили
Блукати в росах спориша.
Блищать краплиночки на сонці,
Мов діаманти із прикрас.
А ти тесь там в чужій сторонці,
Барвінком стелиться твій шлях.
Юнацькі мрії, гей стривайте,
Мене на крилоньки візьміть,
Зі мною хмарами літайте,
Щоб наздогнати щастя мить,
Коли трава шумить шовкова
І поцілунків зорепад.
І зазира зоря ранкова
Поміж гілками у наш сад
І вже шепоче потаємне
Гуляці-вітру серед хмар.
Бурлить в душі таке приємне
Від почуттів пекучий жар.
Юнацькі мрії полетіли
Кудись гуляти в небеса
І десь туманами осіли,
Мов діамантова краса.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660693
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.04.2016
Сидять старенькі біля тину,
Про щось тихенько гомонять,
Снують в думках життя свитину,
В очах ще іскорки горять.
І зморшок на лиці доріжки,
І спину скрючило життя,
На них дивлюсь і навіть трішки
Кольнуло в серце. Вороття...
Нема його...нема й не буде.
Роки назад не повернеш.
Як я без тебе жити буду,
Якщо раніше ти помреш?
Пліч-о-пліч разом пів століття
Ділили щастя і біду.
Без тебе, як опале листя,
В старому нашому саду.
На кого спертись у тяжку годину?
Без тебе - зламане гілля.
Я в ту ж хвилиноньку загину -
Немає сенсу для життя.
Він пригорнув її до себе
І витер зронену сльозу.
- Здоров'я вимолю для тебе,
Я за тобою в слід піду.
- Кріпись, старий, спирайсь на мене.
До хати... трішки відпочинь.
Твої бездонні милі очі
Для мене завжди неба синь.
Сумна картина, жаль дивитись,
Весну останню зустрічать.
Покірно доленьці скоритись...
І разом в небеса б злітать.
А може, це і є те щастя,
Що кожному Господь дає.
Не всім кохання стріти вдасться,
Не кожен з нас розпізнає.
Сидять старенькі біля тину,
Про щось тихенько гомонять:
- Дивись, кохана, в небі зорі
Ще й досі наші мерегтять.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660066
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.04.2016
І знов заплакала душа,
Про що й сама не знала,
Збирала в кошики слова,
Віночками сплітала.
Знов щось не те...пусті слова
Сердито зачеркнула.
Сльоза бринить...то німота,
Що білий лист торкнула.
Знов заболіло, запекло.
Так вилить біль хотілось,
І кожне слово, як могло,
Немов у сніп ліпилось.
Та стало легше...відлягло,
Неначе все переболіло.
І рану в серці затягло,
А потім сном зморило.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=655101
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.03.2016
Для тебе стану я повітрям
Ранково-свіжим, лиш вдихни.
Для тебе стану зелен-світом,
З краплин холодної роси.
Для тебе буду жовтим листом,
Що пада златом восени.
Для тебе буду я намистом,
З калин червоної краси.
Сріблястим снігом на долоні
Впаду в зимову заметіль.
Вербою стану на дорозі,
Тебе сховаю в свою тінь,
Весною стану талим снігом,
Напийсь холодної води.
Для тебе буду світом, світлом,
Будь поруч і завжди живи.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=649476
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.03.2016
І кожним кроком по життю,
Немов по лезу бритви.
Вже кровоточить...я стерплю,
Мої підошви звикли.
Не раз кололась об стерню,
А часом гулі набивала.
Кувала доленьку свою,
Свою стежиноньку топтала.
Хтось судить...так...хтось співчува.
Комусь я в світі наймиліша.
Хтось, може, й зла мені бажа...
Лиш не самотність, щоб не тиша.
Нехай життя летить вперед.
Хай мрії хмарами літають.
Лише б любові келих вщерть
До денця випити з коханим.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=647660
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.02.2016
Літали в небі голуби,
На всесвіт зовсім не зважали.
З дощу краплиночки пили,
Життю раділи, воркували.
І один одного крилом
Так ніжно в танці обіймали.
А про війну і смерть, і зло
Вони тоді іще не знали.
Загуркотіло, заревло.
Земля вогнями спалахнула.
Кудись їх вітром занесло,
І пастка з диму зашморгнула.
Здійнятись в небо ще б разом,
Вдихнути чистого повітря.
Та ні...війна посіяла кругом
Страшенне горе і зневір'я.
Серця тріпочуться без сил,
Крильми обнявшись, зачаїлись.
І повз війну з страшних картин
Вони чарівні сни дивились.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=643254
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.02.2016
Грайливо снує на склі Морозенко,
Сріблястою ниткою в царстві зими.
Змалює легку невагому сніжинку,
Що в танці кружляють зимові вітри.
Малює картини зима-чарівниця.
І діточок кличе у марево сни.
Там гілка ялиці в гірляндах іскриться
І зіронька ясна, що світить вгорі.
Хвилясту стежину зимового лісу,
Де зайчик сховався у білі сніги.
Морозяно-сиву казкову завісу
В льодовому царстві царівни-зими.
І вітер співає мелодію грізно.
Жбурляє снігами, скресає річки.
А прийде весна, заспіває грайливо
Закохану пісню красуні-весни.
А зимонька біла в дрімучому лісі,
Укрита туманами тихо засне.
Даремно боротись...бурульки у стрісі
Сльозами весняними злива знесе.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=636842
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.01.2016
У такі довгі зимові ночі, вона куталась в теплу ковдру і слухала, як за вікном співає вітер...То затягне з далеку ледь чутну ніжну мелодію, то завиє, мов дика вовчиця в темному лісі...потім знову заспіває мрійливо і закохано. Сон...
Вона дивиться йому вслід, а білий сніг все засипає пухнастою ковдрою, вплутуючи в зимову заметіль її надії, її мрії, її сподівання...Сонце моє...тільки він її так називав...Як справи, Сонце моє? Я ж так тебе кохаю...
А вона бігла на зустріч...світила...горіла і палала.
Навіть забула своє справжнє ім'я. Вона його Сонце! Летіли дні, роки, а вона для коханого була світлом і всесвітом.
А потім, він пішов...стало темно і холодно. Довгі зимові ночі заманювали її в чорну пастку безвиході і самотності. Її білше ніхто не називав Сонцем і вона згасала, поволі черствіла і замерзала її душа. Знов куталась у ковдру, щоб зігрітись...Її великі сині очі по вінця наливались дощем. Життя стало схожим на похмурий осінній день.
Якось ранком крізь сон, вона знов почула до болю знайомі слова: "Сонце моє, немає світла без тебе...я ж так тебе кохаю". По щоках полилась злива гарячих сліз. Він сушив своїми поціланками краплі дощу, вдихаючи надію...Вона знову згорала в обіймах. Сонце моє, завжди світи для мене, бо я ж тебе так кохаю...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=636718
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.01.2016
(Розпочався суд у справі генерал-майора Генштабу В. Назарова звинуваченого у службовій недбалості, через яку загинули 49 військовослужбовців у збитому літаку над Луганськом).
Скрисало льодом серце материнське
І білий сніг на скроні осіда.
Вже не повернеться...пече батьківське
Нестерпне горе і невимовна біда.
Вже другий рік... а рана не вщухає
І рве на клапті душу, розчленя.
Його нема... а мати дива все чекає
То може не її...чужа чиясь біда?
А може десь живий...і серце калатає.
Знов бачить сон страшних картин.
Душа, неначе в небо відлітає...
А там... всміхається до неї син.
Болить серденько, тішиться надія,
Що винного таки знайдуть...
В судовій залі генерал пряде очима:
То не великі жертви, там війна, бої ідуть.
І сорок дев;ять матерів схопились,
Щоб розірвать на клапті... Боже! Ні!
У небо соколи злетіли!
Лишились ворони - то чорні палачі.
Як жити далі, як шукати правди?
Де ліки, щоб знеболити серця?
Дивись у вічі...закричала люто мати,
Бо я за сина йтиму до кінця!!!
___________________
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=636039
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.01.2016
Якби ж могла я, як колись,
На ручки взять своїх синочків,
Щоб сподівання всі збулись,
А буревій не рвав їх мрій-листочків.
Якби ж могла я, як колись,
Їм колискову заспівати.
На небі зіроньки...дивись...
Їм би ніколи не згасати.
Змолотить все комбайн життя,
Мов сніп достиглих колосочків.
Вже мелять жорна навмання...
Я так боюся за синочків.
Гуркоче танками війна.
Гуде ворожа колісниця.
А я в молитві і без сна.
Я ненька, ваша захисниця.
Невпинно час летить вперед,
А так нічого й не змінилось.
Я вип'ю чашу повну вщерть...
Від болю б серце не спинилось.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=634709
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.01.2016
Зима за вікном, свище вітер журливо,
А скроні біленький сніжок прикраша.
В обіймах твоїх я дрімаю щаслива,
Про наше кохання нам вітер співа.
І знов завива, наче в лісі, вовчиця,
То стогне, то плаче, то снігом жбурля.
А в серці моєму живе блискавиця,
Що в стужу зимову мене зігріва.
Я знову до тебе, коханий, горнуся,
Щоб слухати рідного серця биття.
Якщо поряд ти, то я не спіткнуся.
Ми разом топтатимем стежку життя.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=628718
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.12.2015
А за вікном мороз тріщить,
А я в обіймах тану.
Коханий мій, я ні на мить
Тебе любить не перестану.
Нехай собі на скронях сніг,
Біля очей тоненькі борозенки.
В'язали разом долі сніп,
Вже внуки бігають маленькі.
Я знов до тебе пригорнусь,
З тобою зорями літаю.
До тебе ранком посміхнусь.
Так сильно я тебе кохаю!
Хай за вікном чи дощ, чи сніг,
Чи сильно віють буревії.
Ти знов до мене в сон приліг,
Ми разом сієм наші мрії.
Загляне сонечко в вікно,
Розквітнуть мрії диво-цвітом.
Неначе й снігу не було.
В твоїх обіймах знову літо.
Автор Зоя Журавка(Іванова).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=624381
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.11.2015
Народилось дитя - почалося життя.
Поміж нас простяглася стежина.
Яка доленька в нього, лиха чи свята?
Яка виросте з нього людина?
Що розквітне у серці, квітки чи бур'ян?
Не зламають лихі буревії?
Нехай доленьки квітне веселий розмай.
Будуть сильними крила надії.
Хай любов'ю солодиться серце завжди
І до віку поселиться віра.
Хай Господь захищає його від біди,
Рідна ненька і ти Україна.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=621606
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.11.2015
Ой, яка дивина у моєму саду!
Вишня вдяглася у білу фату.
Ви подивіться... яка це краса.
Що це з тобою? Це ж не весна.
Осінь чарує своїм листопадом.
А ти всіх дивуєш незвичним нарядом.
Ти ж наче, вишенько, й не молода.
Он де-не-де вже всихає гілля.
Вишня всміхнулася цвітом своїм.
Я вам любові бажаю усім.
Ви не рахуйте прожиті літа,
У серці хай завжди любов розквіта.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=620002
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.11.2015
А скошене сіно дурманить, п'янить
Хмільним ароматом кохання.
В обіймах у вічність з тобою б летіть
Щодень і щоніч, і до рання.
Вже перші промінчики нам мерегтять,
Грайливо блукають по тілу.
Співають птахи, що у стрісі сидять
Мелодію нам зрозумілу.
І колиться сіно, чарує, впліта
Густим павутинням дурману.
Вже нічка минула, край неба світа,
А я ні на мить не заснула.
І чути півні, як кричать край села,
А нам розійтися не сила.
Сплітаються знову у танці тіла,
І грає веселка грайлива.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=619481
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.11.2015
( З Днем бібліотекаря)
A ви слухали тишу?
Як книжки на полицях
Щось шепочуть про долі свої.
І так пошепки...
Кличуть і кличуть
Нас в далекі незнані краї.
І цей шелест сторінок
Шепотіння німого,
Зачарує і звабить,
І в душі защемить.
Упліта візерунком
Мільйон павутинок
Із думок, із легенд,із казок.
Ви послухайте...ні?
Так, не кожен почує.
Лише той, хто душею
Приріс до книжок.
І щоранку крокує
До скарбниці святої
Із думок, із легенд, із казок.
Он з полиці мелодію
Ніжно співає...
Там...сміються закохані
У весільнім танку.
А в куточку десь мати
До Бога благає...
І шепоче молитву святу.
А он там теореми,
І числа, і знаки,
І сузір'я далекі,
І незнані світи.
А ось тут те, що кожен
Із нас має знати
Про свій край,
Де народжений ти.
Отак слухати тишу
Уміє не кожний.
Лише той, хто душею
Приріс до книжок.
І снує все життя
У думках-павутині
Із легенд, із пісень, із казок.
І так буде довічно
У цім замкнутім колі.
Вже новим шелестять
У книжках сторінки.
Ця професія вічна,
Бо донині й відколи
Найцінніше для людства - книжки.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=610438
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.09.2015
Бабусенько мила,
Я знов пригадала
Твої запашні пироги.
Життя прожила
І біди скуштувала,
Всім серцем
Любила лиш ти.
Пригортала до серця
І сльози втирала,
Бо щеміла душа
Від біди-самоти.
Свою мудрість життя,
Ти в казках сповідала
І молила-благала
Не зів'яти, цвісти.
А пошерхлі долоні
Від роботи тяжкої,
Червоніла й ховала,
Мов провини свої,
Бо підтримки в житті,
Ти ніколи не знала,
А кохання згубила
Десь на клятій війні.
Ніжний подих-цілунок
Доторкнувся до скроні.
То легкий вітерець
Десь минулим дмухнув.
Я вплітаю світанок
У думках павутині.
Усе має кінець...
Рік без тебе минув.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=604943
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.09.2015
Всім серцем люблю Україну,
Її неозорі поля.
Колосся пшениці і жита,
Що вітер колише здаля.
Століттями кріпло коріння,
Вгорі розросталось гілля.
Розносило вітром насіння,
Козацького роду ім'я.
Всім серцем люблю Україну.
За неї боліє душа.
І мову її солов'їну
Вплітаю рядками вірша.
В журбі похилилися верби,
Тужливо співа соловей.
Ой, скільки пішло, щоб померти
За рідну країну дітей.
Квітують в садах чорнобривці,
Политі слізьми матерів.
Із совістю ми наодинці
Здолаємо сповідь без слів.
Всім серцем люблю Україну
І вірю, зціліє рілля.
Діждемо ту радісну днину,
Коли закінчиться війна.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=599514
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.08.2015
Не відпускай мене, коханий
З обіймів ніжних і п'янких.
Скуштуй вина із трав весняних,
Цей присмак солодко-терпкий.
Не відпускай мене, коханий,
В обіймах тану від тепла.
На крилах мрій і ще незнаних
Я полечу...де не була.
Не відпускай мене, коханий,
Без тебе - птаха без крила.
Туман хай сиво-кучерявий
Сховає від людського зла.
Не відпускай мене, коханий,
Знов пригорнуся до плеча.
Вже ранок світить нам багряний
В твоїх руках я, мов свіча.
Пр:
Кохай мене, люби мене,
Не відпускай ніколи.
На перехресті двох доріг
Колись зустрілись долі.
І заплелись в один вінок
Барвінок, рута-м'ята.
І закружляє нас танок,
Бо та любов крилата.
Зоя Журавка.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=599281
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.08.2015
Осінь...
Так несподівано прийшла
І вже співає журно про кохання.
Та ні... зажди...бо я ще не жила...
Ще не цвіла, мов квітка рання.
Я хочу ще напитися роси
І як весною знову зацвісти.
Покличу вітерець...дмухни...
І павутиння сиве прожени.
Напій дощем, дай силоньки мені.
Кудись летиш...я почекаю вдалині.
Зима...
Так несподівано прийшла,
Все білим снігом замітає...
Малює квітами...з вікна
До мене в душу зазирає.
Зажди...зажди зима...
Бо я ще й не жила...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=597274
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.08.2015
Зелене листя пожовтіло...
Вже осінь в шибку зазира.
Змалює золотом на диво
Дві наші долі обвінча.
І закружляє в круговерті
Буденність нашого життя.
Лише обійми ті відверті
Ми пронесем у небуття.
Співають трави про кохання
І припадають до землі.
Сплетіння тіл у росах зрання
І злети в небо до зорі.
Пожовкле листячко літає,
До ніг лягає полотном.
Знов наші доленьки вінчає
Туманом сивим над чолом.
А завтра сніг впаде на скроні,
Змалює в косах сивину.
Колись нас небо обвінчало
В щасливу доленьку одну.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=597262
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.08.2015
Пройдусь я по росах ранкових,
Що рясно лягли в спориші.
Всміхнусь в промінцях світанкових,
Черпаю тепло для душі.
Мій краю, мій краю, мій краю.
Достиглі у полі жита,
Цю землю безмежно кохаю,
І кращої в світі нема.
Вночі серед хмар пропливає,
Мов човником місяць-чаклун.
Я чую, як вітер співає
Так ніжно мелодію струн.
Мій краю, мій краю, мій краю,
Квітує чарівно весна.
Чи краще бува де? Не знаю...
Під хатою вишня рясна.
Достигла червона калина,
І пташка співа на кущі.
У небі сивіє хмарина,
Холодні осінні дощі.
Мій краю, мій краю, мій краю,
Тут крона моя і гілля.
Цю землю безмежно кохаю,
За неї віддам і життя.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=595311
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.07.2015
Війна...
Слово жіночого роду.
Чому ж у звучанні жорстокість така?
Навіщо на світ проливає, мов воду,
Той біль...і тече нескінченно сльоза.
Війна...
Всюди плач, всюди стогін і мука,
Крик нестримний, хмари з вороння.
Бо війна - то назавжди розлука,
Чиясь в небо злітає душа.
Війна - то надія й чекання,
Павутиння пряде сивина.
Щось застрягло у горлі... мовчання.
Так болить, що і слів вже нема.
Війна нам приносить страждання,
Почорнілі у ранах поля.
Стогне вітер, і здригається зрання
Від нестерпного болю земля.
Війна...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=594204
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.07.2015
Тебе кохана цілував я просто неба.
Нічого іншого для щастя і не треба.
Ковром стелилася для нас трава шовкова.
Світила в небі потай зірка світанкова.
Ми смакували насолоду аж до рання.
Пили хмільне, таке терпке вино кохання.
Вже треба йти, та я не можу відпустити
Своє життя з тобою хочу розділити.
Приспів:
Ти моя доля, мої крила,
Весняна пісня солов'я.
Моя любов, моя єдина,
Мого кохання полум'я.
А літнє небо нас вінчало зорепадом,
В сузір'я доленьки сплітали нам зірки.
Маленька річечка співала водопадом,
А вітер ніс кудись з ромашок пелюстки.
Ти білим птахом в мої мрії залетіла
І в моїй долі назавжди свій слід лишила.
Щасливий сон, моє кохання і стихія.
Ти моє марево, ти плач, моя надія.
Зоя Журавка(Іванова).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=593261
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.07.2015
Зелений кущ калини
І маки в споришах.
Заквітчані долини
Цвітуть серед Карпат.
Малесенькі струмочки
І батько їх Дніпро
Несуть джерельну воду
Всім людям на добро.
Пр:
Моя ти, Україно,
Козацька сторона.
Ти нездоланна сила,
Ти вільна і свята.
Пшеничні колосочки,
Напоєні дощем,
Вже тягнуться до сонця,
На серці в мене щем.
Всміхаються очима
Волошки у житах,
І вишні червоніють
У батьківських садах.
А мальви, як цариці,
У різних кольорах,
Зелені в них спідниці.
Співає в небі птах.
І тьохка соловейко
В терновому кущі.
Вологою краплисто
На землю йдуть дощі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=589986
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.06.2015
Навіщо плач, навіщо сміх
І пісня солов'їна?
Коли палає у вогні
Вся наша Україна.
Тебе чекаю день і ніч,
І день і ніч молюся.
Я білим снігом в заметіль
До тебе пригорнуся.
Надію залиши мені, нейди.
Тебе я крилами закрию від біди.
Розлука в серці залишає цю печаль.
Як жаль...як жаль... як жаль.
Навіщо день, навіщо ніч,
Навіщо мені ранок?
Коли без тебе в самоті
Стрічаю я світанок.
До тебе зорями вночі,
Коханий, посміхнуся.
А в літню спеку напою,
До рук дощем проллюся.
Зоя Журавка.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=589862
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.06.2015
Пригріло сонце, і навколо
Так рясно маки зацвіли.
Громами небо розкололо,
І зорі дивляться з пітьми.
Колише вітер диво-квітку,
Насінням сіє вздовж доріг.
А смерть і восени, і влітку
З війни ступає на поріг.
приспів:
Червоним квітнуть рясно в полі
Чиїсь страждання, чиїсь долі,
Умиті росами, дощами,
Слізьми знедоленої мами.
Червоним квітнуть край дороги
Чиїсь надії і тривоги.
А мати в чорному ридає,
Та біль їй серце розриває.
Поглянь...поглянь, як маком квітне,
То кров'ю скроплена земля.
І так тужливо стогне вітер?
А з неба капає сльоза.
До Господа в молитві мати
Кричить, волає на весь світ.
Той крик несила вже тримати.
Квітує кров'ю маків цвіт.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=587790
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.06.2015
Що за країна? Сидить курка
Мутантка, мабуть... Чи то як?
Бо є у неї один тулуб
І дві голівки по боках.
І хвіст один, а крилець двоє.
А як же з мізками, чи є?
Бо кожен в світі, мабуть, знає,
Що в курки з розумом слабке.
А чим ту курку годували?
Каліцтво виросло таке:
Короткі ніжки, росту мало,
Два гребня дибками стає,
Якісь витрішкуваті очі,
Замало кольору, бліді,
Стирчать угору три пір'їни
На лисуватій голові.
А може, зовсім то не курка?
А так...якийсь собі петух.
Сидить в гнізді і гадить-гадить
Своїм лайном на цілий світ.
Який народ це неподобство
Собі змалює на гербах?
Ці символи - то як пророцтво,
У них один - у пекло шлях.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=586587
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.06.2015
Моє рідне село - мого роду колиска.
Я в коханні зізнаюсь, вклонюсь тобі низько.
Тут колись я купалась в ранковій росі,
Босоніж споришем бігли ніжки мої.
А з-за хмари до мене сонце всміхалось,
Зігрівало мене і веселкою гралось.
І дощем полоскало коси мені,
Віночком впліталися квіти рясні.
Тут барвінок стелив мені стежку життя,
Щоби ніжок моїх не колола стерня.
Ще кремезні дуби шелестіли вгорі
І про мудрість життя шепотіли мені.
Я черпала в них сили і далі жила.
Своїх діток ростила, мов квітка цвіла.
А тополя розлога у білім пуху,
Немов наречена вдяглася в фату.
Моє рідне село - мого роду колиска.
Я в коханні зізнаюсь, вклонюсь тобі низько.
Тут коріння моє і мій стовбур життя,
Тут і крона зелена, і розлоге гілля.
Поливай щедро, дощику, землі родючі
І широкі степи, і долини, і кручі.
Щоб життям налились колосочки пшеничні,
А в садах, щоб родили і сливи і вишні.
Соловей, щоб співав про кохання пісні,
Щоб кущі калинові стояли рясні.
Щоб і пісня вечірня лилась над селом,
І щоб хліб із печі із парним молоком.
Щовесни нехай цвітом бузковим дурманить,
А верба в свою тінь хай закоханих манить.
Ой яка ж неповторна ця дика краса!
А чи є де ще краща? Хто знає...хто зна?
Нехай вітер грайливо вгорі шепотить,
І малесенька річка струмочком біжить.
Моє рідне село - мого роду колиска,
Я в коханні зізнаюсь, вклонюсь тобі низько.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=586172
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.06.2015
Прийду я в сон святковий
І трішки загадковий.
Бо ти ще не прокинувся,
Все це тобі наснилося.
Таке не відбувалося,
Лиш в мріях сподівалося.
Бо то було лиш марево,
Як ми літали хмарами.
В обіймах покотилися,
На нас зірки дивилися.
І місяць посміхався,
Коханням милувався.
Я ледь торкнусь пелюсткою,
Прикрию сором хусткою.
Ти, розпашілий ніжністю,
В мені проллєшся вічністю.
Ми квітами заквітчані,
В людських думках повінчані,
Чар - зіллячком напоєні
І вітром заговорені.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=585024
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.06.2015
Із неба дощиком поллє,
Запахне ніжно м'ятою.
Ще бузиною десь війне,
Травою ледь прим'ятою.
Вдихаю свіжість вранішню,
Іду травою з росами,
В твої обійми з радістю,
З розплетеними косами.
Я доторкнусь цілунками
До тебе безсоромними.
Нам зорі візерунками
Дві наші долі сплутали.
Я пригорнуся з ніжністю
Травинкою шовковою.
І посміхнусь веселкою
До тебе світанковою.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=584551
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.05.2015
Ми наче пишем на чернетку
Буденні дні свого життя.
Червоні маки на серветку...
Лягає хрестиком пітьма...
І мов дитячими очима,
Волошки в житі виграють.
Ось гримне град і ніч незрима...
Ой...скільки горя ще проллють.
Нам треба вишити калину
І пару білих голубів,
І сонце ясне, і хмарину.
Бо як же жити без дощів?
І голубінь небесно-синю,
І жовте поле колосків.
В ромашках шиту скатертину,
І на добро всім рушників.
Нехай цвіте червоним ружа,
Барвінком стеляться стежки.
Свого життя не перепишеш,
Всі помилки в чистовики.
Із материнських сліз калюжа.
Її не висушать роки.
Тільки на серці біль і туга...
Бо як такий тягар нести?
Якби життя, як скатертину,
Ми знову вишити змогли...
Іде війна і чорним шиє
Життя орнаменту хрести.
Та вірю я, що будуть зміни,
Калина знову зацвіте.
І буде голка вже червоним
На полотні квітки плести.
Вся Україна в вишиванках,
Красивих, різних кольорів.
І небо синє на світанках,
І жовте поле колосків.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=584463
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.05.2015
Дощем дихнуло літечко,
І покотом в траву.
Зашелестіло листячко,
Живу...живу...живу.
Черпають сили квіточки,
Їм треба ще цвісти.
Прийшло спекотне літечко,
А їм рости...рости.
Вони спішать напитися
Живильної води.
А потім заквітчатися
У кетяги краси.
Хмаринки в небі зграями
Кружляють хоровод.
Їм вітерець мелодію
Наспівує на двох.
Так жаль мені хмариночку,
Заплакану й сумну.
Зажди, всміхнеться сонечко
І висушить сльозу.
Ті сльози потім росами
Впадуть у споришах.
А ця краса хай косами
Вплететься у віршах.
пр:
Ой літо, літо, літечко,
Душа моя співа.
Я просто україночка,
А навкруги краса.
Зоя Журавка.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=584268
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.05.2015
Стоїть акація в цвіту,
Мов розпустила дівка коси.
А запах чути на версту.
Вдихни - і в мить впаде на коси.
Заплющу очі - поверну літа.
Немов би не було років позаду.
І я цвіту, як та весна,
Як і вона, чарую й ваблю.
І серденько тріпочеться, мов птах,
Що хоче вирватись з полону.
А за вікном акація рясна
Цвіте... І все їй ніпочому.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=584174
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.05.2015
Я ще не хочу відпускати.
Надію марево пряде.
Ще хочу трішки почекати.
А може, біль отой мине?
Любов'ю знов наповнить груди.
Від щастя серце защемить.
Ми ж нечужі з тобою люди.
Твоя байдужість так болить.
Як ти пішов, годинник зупинився.
Я все в минулому живу.
Приходить ніч, знов ти наснився.
З любові, чар-вінок плету.
З твоїх долонь кохання випиваю,
Хмелію, наче від вина.
Я знов твоя... я так тебе кохаю!
Ти мою душу випалив до тла.
Забрав мій спокій. Де взять сили?
Без тебе - пташка без крила.
Як ти без мене? Ти щасливий?
Бо доля в нас на двох одна.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=583774
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.05.2015
Кричала...стогнала...вже сил не було.
Життя промайнуло, мов грім відгуло.
Як сина ростила одненька-одна...
Тепер ось забрала проклята війна.
Як житиме далі? А нащо їй жити?
Що їй залишилось? За сином тужити...
Терпіти той біль, що не сила знести...
А далі...зачахнути від самоти.
Їй вирвали серце... надії нема.
Вже й болю не чує, немов кам'яна.
Дорогу життя топче мати сама...
Скалічені долі лишає війна.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=582736
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.05.2015
Коханий мій, ти моя доля,
Ти моя радість і мій сміх.
Коханий мій - моя неволя,
Ти мої сльози і мій гріх.
Коханий мій, ти насолода,
Моє гірко-п'янке вино.
Смакую я, і мені шкода,
Що вип'ю я колись його.
Коханий мій, ти моє серце,
Моє повітря і життя.
Твоя любов - моє джерельце,
Моя печаль і каяття.
Коханий мій, ти моє сонце,
Для мене ти і день, і ніч.
Побачу я тебе в віконце
І побіжу тобі навстріч.
Коханий мій, ти моє море.
В обійми я твої пливу.
Коханий мій, моє ти горе,
Бо я без тебе не живу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=582119
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.05.2015
Верба над річкою схилила
Зелені коси до води.
Впадуть на листя раптом роси.
А може. крапельки сльози?
Їй ранком вітер чеше коси,
Надвечір стрічку упліта.
А вона листячком шепоче,
У мріях десь своїх літа.
Затягне пісеньку тужливо.
Їй би до клена дотягтись.
Ой, як же хоче...як же хоче
З його гілками заплестись.
А вітер пісню як почує,
Сердито бурею злетить.
Лама безжально і чаклує,
Згинає стан, а їй болить.
З нелюбим доленька зв'язала,
А в річки різні береги.
Вона - на лівім, клен - на правім,
Так і до віку їм рости.
Тече струмочок поміж ними,
Водою щедро напува.
Стікають сльози-намистини
А вітер листячко зрива.
І знов над річкою схилила
Зелені коси до води.
Впадуть ранково-ніжні роси.
А може, крапельки сльози...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=581854
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.05.2015