| Сторінки (4/334): | « | 1 2 3 4 | » |
Я їхала ранком в далеку дорогу,
Матуся за руку вела до порогу.
Та й стала обличчям до образів,
Просити у Господа янголів сім:
Один хай в дорозі тебе береже,
Хай інший від зради тебе стереже,
А третій кохання пошле хай велике,
Четвертий приносить тобі гарних діток,
А п'ятий - опору й надійне плече,
А шостий - достаток нехай принесе,
А сьомий - любов'ю живе в твоїм серці,
А я буду, доню, молитись за все це.
З тих давніх часів пролетіли роки,
І ти, мамо, встигла за обрій зайти.
Вже я своїх діток у світ провела,
А в серці молитва ще й досі жива.
І я для синів прошу янголів сім:
Господь наш Всевишній, пошли щастя всім,
Любов материнська, молитва свята
Завжди для дітей оберегом була.
Летіть, святі янголи, в світ, де сини,
Від лиха страшного прикрийте крильми.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=493839
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.04.2014
Може, хтось інакше дума?
Може, щось комусь не так?
Дуже прошу, схаменіться!
Хай скінчиться цей бардак!
Все оце комусь потрібно,
Все оце не просто так,
Що сьогодні Україна
Не з'єднається ніяк.
Чом на сході люди судять:
Ким він був той західняк?
Про Бендеру я, звичайно,
Хочу ці слова сказать.
А чи маєм право, люди?
А чи нам про це судить?
Ми в одній живем країні
Й далі разом треба жить.
Схід співа не про смереку,
А про вишні білий цвіт,
Про вербу зелену в лузі,
Про калини дивний квіт,
Не про річку десь у горах,
Не про схил Карпатських гір,
Про Дніпрові кручі й хвилі,
Про Шевченків заповіт.
В кожнім краї своє зерня,
Своє поле, сіножать.
Може, досить лити брехні,
Час країну об'єднать!
От коли ми зрозумієм,
Що ми діти України,
І тоді прийде свобода,
Мир і щастя для народу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=493034
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.04.2014
Я не можу сьогодні мовчати.
Та не завжди є з ким говорить.
Я б хотіла на всесвіт кричати,
Щоб хоч щось в цьому світі змітить.
Я б хотіла сьогодні радіти
І стрічати зелену весну.
Та не можу цей сум відпустити,
І з очей ллються краплі дощу.
Я хотіла би просто любити
І про внуків писати вірші,
І у Господа щастя просити,
Щоб свій шлях могли гідно пройти.
Та не можу, бо сум за Вкраїну,
Мов рядном мою душу вкрива.
Я для тебе, моя Україно,
Віднайду найсвятіші слова!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=493027
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.04.2014
Історія судить не тих,
Хто свій дім захищає,
А тих, хто своїх ворогів,
Хлібом-сіллю стрічає.
Не думайте зрадники,
Сепаратисти,
Цей сором, ще й дітям
Прийдеться носити.
Хай, щоб не було,
А хтось в спину покаже
І внукові правду
Напевно розкаже.
Й його теж мабуть
Діти, будуть дразнить.
Ще довго не зможуть
Вам, люди простить.
___________________________
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=492806
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.04.2014
Божа Мати, просим:
-Захисти, хто любить,
Тих, хто у любові
Діточок голубить.
Захисти нас, Боже,
Покарай свавілля,
Захисти, хто вірить,
Плаче від безсилля.
Ми бороним щиро
Прапори й тризуби.
Всіх вас, закликаю:
-Схаменіться, люди!
Покарай же, Боже,
Тих, хто нас грабує,
Бо у грудях серця,
Мабуть, в них бракує.
І живе хай віра
В кожнім щирім серці.
Всі ми сини й доньки
Відданості й честі.
Я усіх благаю,
Щиро помолімось,
За Вкраїну-неньку
У журбі схилімось.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=492792
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.04.2014
Живе неподалік від мене Людочка С. Її мама померла, коли їй було лише три роки. З того часу минуло багато років, та мама завжди жила в дитячім серці. Я написала для дівчинки пісню, яку вона співала на випускному вечорі, мабуть, тому, що дуже хотіла, щоб в таку хвилину мама була поруч. А потім, дякуючи мені, вона сказала:"Хоч я й не маю мами, та маю пісню про неї". Слова на музику поклав В. Каленіченко.
І знову весна розквітає,
І тануть останні сніги.
Улюбленим мамам на свято
Збираємо перші квітки.
І я принесу, моя мамо,
Тобі до могили цей цвіт.
Візьми мої квіти і сльози,
І сни, в яких снилася ти.
Я дуже сумую, рідненька.
А скільки я хочу спитать?
А скільки я хочу почути?
Про радість і біль розказать.
І пісню твою колискову
Сама проспіваю собі,
І очі твої волошкові,
Я знову побачу у сні.
І знову прийду я до мами,
Про смуток і біль розкажу
Про перше дівоче кохання,
Про ночі без сна і журбу.
Нехай пролітають години,
Нехай пропливають літа.
Тебе я не зможу забути.
Ти в пам'яті вічно жива.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=492556
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.04.2014
Подушку ночью обниму
И как тебя к груди прижму.
Слова любви скажу тебе,
Что ты один в моей судьбе.
К подушке голову склоню,
Как было к твоему плечу,
Но только эхо повторит,
Как сердце по тебе болит.
Подушке все я расскажу
И то о чем тебе смолчу,
И то, как плохо мне одной
В постели без тебя, родной.
______________________________
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=492339
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.04.2014
Та що ж це робиться навкруг?
Прошу вас люди, схаменіться!
Кобзар читаю, не знаходжу слів,
Не мов про нас він з вами пише.
А ми, як стадо баранів.
Чому ж рвем душі за панів?
Згадайте, ви ж чиїсь сини.
Чи хочуть матері війни?
Сини, не тільки матері своєї,
А ще й землі святої-нені.
Навіщо ж всіх топтать в грязі?
Навіщо долі всім калічить?
Якщо так любите братів,
То можете туди поїхать.
І там уже, на тій землі,
Якщо вам хтось дозволить:
Вбивайте, нищіть і паліть.
Мені даремні ваші долі.
Навіщо нищите своє?
Тяжким трудом нажите.
І нам від сорому за все,
Всім треба голову схилити.
А потім гімн свій заспівати,
Щоб чули всі, що нас багато.
І гордо прапор підійняти,
Вкраїну-неньку захищати!
_______________________
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=492326
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.04.2014
На тебе наставляють автомат,
А ти радієш.
Ніяк не можу зрозуміти,
Про що тоді ти мрієш?
А може про війну
Ти не читав ніколи?
А може й дідуся нема,
Що бабця жде відколи?
І плаче й досі і не віри
Бо з ним померли і надії:
На щастя, на любов, на втіху,
І все життя в сльозах, без сміху.
Та не достукатись до серця.
Як розірвать ланцюг безчестя?
Вселить, як гордість за країну?
Не розгубить єдину мрію?
Як не втоптать в грязі надію?
Пробачти. Я не розумію.
____________________________
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=492111
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.04.2014
А я народилась в чудовім краю,
Де верби плакучі стоять у гаю,
Тополі високі край мого села,
Найкраща у світі моя сторона.
А люди живуть тут і щирі, й привітні,
Земля від зими прокидається в квітні,
Зеленим ковром простиляє луги,
А вітер хитає колоски навкруги.
Із піснею в поле господар спішить,
Щоб вчасно посіять і добре вкосить.
Як прийде врожаю осіння пора,
Радіють усі: і старі, й дітвора.
В достатку ми зможемо зиму прожить
І знов будем сіять, і знову косить.
Зоя Журавка(Іванова).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=492093
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.04.2014
Колись долю мені дарували батьки,
Мабуть, зичили щастя та вроду.
Хай летять, як у вирій, за роками роки,
І на заздрість усім я щасливою буду.
Так хотіли вони. Як я можу інакше?
Вони серце дали, що так хоче любить.
А роки хай летять, мов сполохані птахи.
І я, мамо, щаслива, ти навчила любить.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=491863
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.04.2014
Це правдива історія про хлопця, який мандрував із заробітків додому майже рік. Йому було не легко, та він дійшов,бо йшов додому.
Сон... Наймиліше, це сон, ще в дитинстві йому казала мама. Холодно... Страшно...Гудуть заморені ноги, дуже хочеться їсти. А сон таки зморює. І сниться Андрійкові його люба мама. Підходить тихенько до ліжка і вкриває теплою ковдрою. А руки а неї такі лагідні. Поправляє неслухняного чуба на скроні і ніжно цілує. Андрійкові стає тепло і спокійно.
Андрій прокидається. Не хотілось відкривати очі. Гудів вітер, капав дощ. А осінній кущ край дороги, під яким заснув зморений Андрій, не міг захистити від холоду. Сльози бігли по щоках. Він не хотів плакати, треба бути сильним, треба йти далі, бо там, далеко на Україні, його чекає мама. І знову згадав її ніжну посмішку, відчув запах її борщу. А які вона варить вареники! Пухкі, великі. Хоча б одного з'їсти, щоб утамувати цей проклятий голод...
Андрій підіймався і знову йшов. Пробивався хащами, ховався від людей. Інколи знаходив кущ бузини, дуже радів, бо можна поїсти. І пахли ці чорнильні ягоди домом. Тут, під кущем, і заснув. Знову наймиліший сон. І бачив він мамині очі, вона кликала його. Він знову підіймався і йшов, повторюючи: додому, додому, додому...
А вдома молилася мама.
-Де ти? Де ти, сину?
Тихо шепче мати.
І не знає бідна
В кого запитати?
Тільки серце в грудях,
Мов в кулак стискає.
Матір Божу просить:
-Захисти! - благає:-
Від дощу, від грому,
Від морозу злого,
Від людей недобрих,
Від звіра лихого.
І в молитві тихій
Ніченьку зустріне,
І в сльозах до ранку:
-Де ти? Де ти, сину?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=491859
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.04.2014
В церкве холодной
Всюду свечи горят.
Каждый просит у Бога
Все простить, все понять.
А в углу на коленях
На холодном полу
Просит Бога девченка:
-Верни маму мою.
Боже, милостив Боже,
Я не знаю молитв,
Только детские слезы
Не прими за каприз.
Разыщи мою маму,
Может плохо и ей?
Расскажи ей, что жду я,
Что она мне нужней.
И ночами я плачу,
Проклиная судьбу,
Меня бросила мама...
Как я ей все прощу?
Но наплакавшись вдоволь,
Засыпая к утру:
- Я прошу тебя, мама,
Ты вернись, я прощу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=491644
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.04.2014
В моє вікно постукав дощ,
І потекла по склу сльозина.
Хотіла б я, зустріть весну
Й дощу радіти, як дитина.
Хотіла б я... Та спокою немає:
Мою країну смуток огортає.
Загарбники - рашисти
Мою країну хочуть знищить.
На клапті хочуть розірвати.
Як же мені не сумувати?
Я не можу спокійно дивитись.
Я не можу, не можу змиритись,
Що маячать чужі прапори.
Я б хотіла все це зупинить,
А в душі підіймається буря,
А із вуст ллється лайка брудна...
Та я вірю, що зійде зоря,
І крилаті слова Кобзаря,
Як пророцтво над нами луна:
"Україно! Ти в мене одна!"
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=491637
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.04.2014
Чомусь сумно мені,
А чому не збагну.
Може, серце болить
За минулу весну?
А вже бабине літо
Павутиння пряде
І тихенько на скроні
Сивиною впаде.
Може, осінь завчасно
У вікно загляда?
Ще не хочеться в осінь,
Хай ще літо співа.
А вже біла зима
На порозі стоїть.
А я ще й не жила,
Мені б весну зустріть.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=491443
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.04.2014
РУШНИК
Вишивала мати рушники для доні,
вишивала маки, пелюстки червоні,
вишивала сонце, золоте колосся,
щоб коханій доні все життя вдалося.
Вишивала мальви білі та рожеві,
щоб стежки- доріжки всі були веселі,
щоб коханій доні горя й бід не знати,
голуба й голубку вишивала мати.
Вишила калину, вишила червону,
вишила стежину, щоб вела додому,
щоб з доріг далеких завжди повертала,
оберіг на щастя доні вишивала.
пр:
Долю, долю вишивала мати,
вишивала доні щастя на рушник стати.
Автор:Зоя Журавка.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=491438
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.04.2014
Час летить, пливе рікою,
Сторінки гортаю.
Журналісти написали,
Історію краю.
Хтось писав, про рідну неньку,
Про війну прокляту,
І про землю, про калину,
Хтось про рідну хату.
Хтось про батька, що загинув
У чужому краї,
А хтось вісточку чекає.
Чи живий? Не знає.
А хтось пише про лелеку,
Хтось про вітер в полі,
Хтось про щастя, про дитинство,
Хтось про гірку долю.
Хтось писав колись про трактор,
Про Чорнобильський реактор,
Про героїв-трударів,
Про доярок, свинарів.
Про професії сільські
В газеті знайдемо статті.
Слова подяки лікарям,
А також нашим вчителям.
Як до купи все зібрати,
Всі статті газетні.
Тут життя всього століття,
Факти тут конкретні.
З цих сюжетів дуже різних,
Що з газет дізнались,
Треба повість написати,
Щоб і внуки знались.
Час летить, роки минають
І про нас напишуть.
Як сьогодні ми живемо,
Що дітям залишим?
То не треба зайвих слів,
Читай історію з рядків.
Найкращі люди це писали
І край свій рідний прославляли.
___________
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=491164
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.04.2014
Дивиться з неба зірками на нас
Сотня небесна героїв в цей час.
Ті, що померли заради життя,
Ні, не пішли, не пішли в забуття.
Разом поглянемо в зоряне небо
І помолімося щиро за те ми,
Щоб не даремно кров пролилася,
Доля країни нова почалася.
Ми піднялися на захист народу,
Щоб скинуть кайдани, бо хочем свободи.
Всі пам'ятайте, що ми не раби.
Так нас навчали батьки і діди.
Гідність і честь, щоб свою зберегти,
Наші герої життя віддали.
І від тепер і до віку з небес
Будуть питати: "Чи є у нас честь?"
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=491160
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.04.2014
Життя свого не передбачиш.
Що завтра буде, не збагнеш,
Кого зустрінеш, кого втратиш,
А що загубиш, що знайдеш?
Так жити треба, щоб стежина,
Якою йдеш своїм життям,
Була не схожа на руїни,
А цвіла пишно, як той сад.
А в тім саду весняні бджілки
Нектар збирали, що ти сам
Посіяв словом, вчинком,
І сором, щоб тебе не брав.
[i]Щоб далі жить, дивитись в вічі
Усім, хто поруч, хто по зад.[u][/u][/i]
Тобою, щоб гордились діти
Своїм життям їм приклад дав.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=490943
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.04.2014
Я пісню хочу написати,
Зібрать потрібні всі слова,
А в ті слова вселити душу,
Хай кожен пісню ту співа.
Нехай прості слова, звичайні,
Торкають душу й почуття,
Як пісня мами, що у смутку
Десь сину серце зігріва.
Як оберіг звучить для сина
У тім краю, де йде війна,
Як колискова, тихо лине
У тих хатах, де є дитя.
Я написать про землю хочу,
Про край, в якому я зросла,
Про батька сповідь і про маму,
Зібрать для них святі слова.
Бо все, що поруч:рідні, діти,
Калина красна і верба,
Стрункі тополі край дороги-
Моя земля. Я тут зросла.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=490940
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.04.2014
Хитає вітер довгі білі коси,
Під хатою знов вишня розцвіла.
Лиш стогін вітру чути на порозі,
Мене не стріла матінка моя.
Я поспішала, розказать хотіла
Тобі, як день пройшов, як ніч, як рік...
А ти у небо тихо відлетіла,
А я думками - знов на твій поріг.
Поглянь, сини мої повиростали,
Смішні, маленькі, любі хлопчаки,
Дорослими чоловіками стали,
На світ з'явились внуки-малюки.
Горжусь синами, рідна моя мамо:
Стрункі, плечисті, очі голубі.
А краплі сліз течуть в вірші рядками.
Так жаль, що вже цього не бачиш ти.
Хитає вишня довгі білі коси,
А я до неї тихо притулюсь,
Течуть у трави сльози-роси,
Тебе згадаю, рідна - посміхнусь.
Зоя Журавка.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=490309
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.04.2014
Сину мій, яку б ти не обрав дорогу
і яким би шляхом не пішов в життя,
серце матері полине за тобою,
ти ж моє народжене дитя!
Якщо буде добре все в житті твоєму:
вірні друзі, щирі почуття,
я радітиму, синочку, із тобою,
ти ж моє народжене дитя.
А якщо в житті спіткає біль і смуток,
я летітиму, як пташка, і крилом
я твою зігрію, сину, душу.
Ти ж моє народжене дитя!
В світі цьому, як знайдеш дорогу,
якщо люди будуть дякувать тобі,
Буду я гордитися тобою,
Ти ж моє народжене дитя!
Сину мій, нехай життя стежина
завжди цвітом польовим цвіте.
Пам'ятай, що в світі є одна єдина
мати, яка любить, вірить, жде!
Зоя Журавка(Іванова).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=490301
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.04.2014
А чи треба усім співчувати?
Може, просто чолом покивати
І забути все за хвилину,
Щоб самій не пролить сльозину?
Я цього не могла уявити,
Що так буде образа душити.
Я ж хотіла, щоб ти пораділа,
А ти навіть не зрозуміла.
Мою гідність ти криком топтала,
А я спантеличена просто мовчала.
Ти плювала мені прямо в душу.
З болем цим жити далі я мушу.
І тепер я подумаю разів сім:
А чи треба робить добро всім?
Може, просто чолом покивати,
В своє серце біль не впускати?
І забути все за хвилину,
Щоб не лити образи сльозину.
Зоя Журавка(Іванова).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=490067
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.04.2014
На подвір'ї батьківськім цвіте садок,
В білу піну вбралися дерева
І вплели у крони цвітвінок,
І стоять, немовби наречена.
Біля хати знов цвіте бузок,
Аромат його п'янить і манить,
А роки летять, як цвіт з гілок,
Клич не клич - назад не повертають.
Вишня мамина у білому цвіту.
Це ж коли вона її садила?
Я дивлюсь і згадую весну,
Маму рідну, бо забуть не сила.
В білому наливі бджілок рій,
В цвіті тім вони нектар збирають.
Тату, милий, труд це твій,
Ти любив садок, я знаю.
Пестив, поливав, саджав,
Кожне деревце, стеблину
І врожаєм щедро пригощав,
За столом збирав усю родину.
Час летить без вороття, я знаю.
Тату, мамо, я вас пам'ятаю.
Хочу я життя прожити,
Так як ви, як ви любити.
Зоя Журавка(Іванова).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=490062
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.04.2014
Ти не просиш для себе у Бога
Ні здоров'я, ні щастя, ні втіх.
Лиш про діточок тиха розмова:
"Дай їм, Господи, щастя усім!"
Все відчує душа материнська -
Від тривоги в душі заметіль.
Яка доленька буде синівська,
Чи не трапилось лиха ні з ким?
То ж схиліть свої голови мамі в долоні.
І віддайте їй серце і біль.
Пам'ятайте, що мамина тиха розмова -
Найдорожча у світі, повір!
Автор: Зоя Журавка
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=489915
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.04.2014
Сини мої - два лебеді крилаті.
Я горда, що вони - мої сини!
І є в них сила - бо вони два брати,
Немов би материнські дві руки.
Дала синам своїм блакитні очі,
Як два озерця чистої води.
Щоб не було між вами ворожнечі,
У злагоді і дружбі, щоб жили.
Приспів
Сини мої, мої синочки,
два рідних серця, дві душі,
одне коріння і листочки.
Благословіння Вам, сини.
Сини мої - моєї долі крила,
Несіть родинний вогник в майбуття.
Коли ви разом, то велика сила,
Плече надійне поряд все життя.
Хай оберегом мамина молитва
Веде з добром, синочки, по житті.
Щоб Ваша совість завжди була світла.
Ви слід, що я лишаю на землі.
Зоя Журавка.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=489600
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.04.2014
Ми забули, що ми родина,
Ми забули, що ми сім'я,
Що усім нам одна єдина
Наша мати життя дала.
Розлетілись по світу діти,
Кожен долю шука свою,
Хто нам скаже,як далі жити?
Розгубили ми всю рідню.
І тепер кожен сам за себе,
І з бідою на самоті!
Нам образи забути треба,
Бо всі разом колись ми щасливі були.
Як збирались усі: батьки і діти
Повечерять разом за одним столом,
На столі красувались весняні квіти,
Пригощала матуся запашним пирогом.
І казав нам батько:"Любі діти,
Пам'ятайте, що ми - сім'я.
Нехай доля у всіх буде світлою,
Без образи, без зради і без каяття."
І пішов тоді батько далеко у вічність,
А матуся змарніла та й слідом пішла.
І тепер вони разом, де сходить сонце.
Поглядають у смутку на нас здалека.
А ми розлетілись і всі сам за себе.
Тепер розумієм, що ми не - сім'я!
Були у житті і образи, і зради .
Та тільки у нас не було каяття.
Що робити тепер нам, матусю?
Рідний батьку, як далі нам жить?
Як дітей нам любові навчити?
Бо самі ми не вмієм любить.
Ми забули, що ми - родина,
Ми забули, що ми - сім'я,
Що усім нам одна - єдина
Наша мати життя дала.
Автор: Зоя Журавка
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=489590
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.04.2014
Срібне весілля св'яткуєм з тобою,
Шлють нам вітання друзі й рідня,
Поруч сини, їх ростили з любов'ю,
І наші внуки нам «гірко» кричать .
Знову скажу, тобі, милий, кохаю,
Знов прошепчу, що тебе я люблю .
А я живу лиш твоєю любов’ю,
Як ти не поруч, я й не живу .
Всі ці роки ми з тобою пліч-о-пліч,
Разом ділили щастя й біду.
Я напою тебе, милий, любов’ю,
Я за тобою край світу піду.
Я буду тінню у спеку жагучу,
Я буду ехом твоїм назавжди.
Знай, що живу лиш твоєю любов'ю,
Як ти не поруч, я й не живу.
Зоя Журавка
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=489413
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.03.2014
Кохання свого я не хочу втрачати,
Я буду єдиного в світі кохати.
Радіти за нього, з ним ранком вставати,
Він дав мені крила - я хочу літати,
Молитись за нього, ночами не спати,
І щастя родинне оберігати,
Життя лиш із ним своє хочу прожити,
Було, щоб на старість, про що говорити .
Пригладити чуб, посивілий на скронях,
Сховати сльозу свою в рідних долонях.
І просто мовчати, дивитись у вічі,
І в погляді сили черпать, мов з криниці.
Любити онуків, дітей зустрічати,
Якби ж, як і ми, вони вміли кохати.
Я дякую долі за кожну хвилину,
Любов в моїм серці без нього загине.
Автор: Зоя Журавка
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=489412
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.03.2014
Матуся допізна чекала додому,
Коли від кохання була я хмільна.
А інколи плакала тихо від втоми,
А я не зважала, була молода.
Та тільки тепер розумію я, мамо,
Так хочеться стріти тебе край воріт,
І руки матусю твої з мозолями,
Хай ляжуть на плечі ласкаво мені.
А може, втомилась з дороги матуся,
Зігрію води, заварю тобі чай,
І в вічі твої я сумні подивлюся,
А я ж так просила тебе: "Не вмирай".
А час пролітає години, хвилини,
І кажуть мені: "З-під землі не встають".
А я все чекаю, а може, ще й стріну,
Зажурливу й сиву, тебе край воріт.
Автор: Зоя Журавка
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=489228
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.03.2014
Я спішила до тебе матусю,
Я летіла, як пташка щодень,
І казала, що я помолюся,
І молилася я кожен день.
Я просила тебе, Мати Божа,
Я молила Ісуса Хреста,
Я благала, о Боже, о Боже,
Захисти мою маму від зла.
Дай здоро'я матусі, хоч трішки,
Щоб прожити могла хоча б день,
Хоча б день ще дивилась їй в вічі,
До своїх пригортати грудей.
Ти казала: "Не плач, моя доню,
Там і батько чека стільки літ".
І з останньої сили рукою,
Мої сльози втирала в той день.
І кому тепер, мамо рідненька,
Про свою я біду розповім,
І про радість свою, моя ненька,
Хто радітиме щиро за всім.
І молюсь я до Бога, благаю,
Хай до раю душа відліта,
Хай до вічності в спокої буде,
На землі не лишила ти зла.
Зоя Журавка(Іванова).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=489226
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.03.2014
Коли писала цього вірша був Майдан, а Янукович тікав з країни...та він актуальний і сьогодні...
Хотіла б я знати, скільки ще треба:
Мільйони, мільярди, людино, для тебе?
Бо навіть корова, наївшись досита,
Лягає спокійно собі відпочити.
Коли ляже спати вкраїнський народ?
Коли нагодує увесь ситий скот?
Коли нажеруться оті багачі?
У них навіть жир виступа на плечі:
Розкішні палати, ікон, як в церквах,
Усі в позолотах, немов би в казках.
Обікравши країну, моляться Богу,
Щоб вивезти все це, відкрив їм дорогу.
Щоб люд український осліп і оглух.
Згадай, це ж і ти народився ось тут.
І ранком босоніж ти бігав ногами.
В дитинстві казав: "Пригорни мене, мамо".
Тобі колискову матуся співала,
Грудним молоком, як і всіх годувала.
Чи думала мати, чи снилось тоді,
Що син її зрадить, усіх і її.
І землю, яка годувала роками,
Народ український, і тата, і маму,
І прадіда, й діда , увесь мирний люд.
Який же це сором, яка в серці лють!
А прийде хвилина, спитає Господь:
- Як жив ти, чи є на руках твоїх кров?
Не думай, людино, що вічно живеш,
На той світ нічого цього не візьмеш.
Автор Зоя Журавка(Іванова).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=488954
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.03.2014
Я молюся за тебе, сину,
Я молюся, моя дитино .
Для тебе прошу в Бога долі,
Здоров'я міцного, любові.
Мої материнські руки
Бережуть тебе від розлуки.
Вірних друзів тобі надійних
І щасливе життя спокійне.
Я молюся за тебе, сину,
Я молюся, моя дитино.
Щоб життя ти прожив в любові,
А любов, як росинка в полі,
Чиста, ніжна, як цвіт весняний,
Щоб був, сину? завжди коханим,
Почуття, щоб були взаємні
І турботи лише приємні.
Оберегом для тебе, сину,
Моє слово у небо лине,
І нехай на твоїй стежині
Розквітає барвінок синій.
А я зіркою ясно в небі,
Буду, сину, світить для тебе.
Ця молитва з тобою всюди
І тоді, як мене не буде.
Зоя Журавка.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=488952
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.03.2014
Лети, моє слово, до серця людського,
Торкай щиру душу і плакати змушуй.
Я буду від серця свого говорити,
Щоб слово моє могло ворога вбити.
Лети, моє слово, і змушуй кричати,
Народ український з колін підіймати.
Всиляй, моє слово, любов і надію,
В рашистів ворожих, щоб тіло тремтіло.
Не спалось катам, щоб ні вдень ні вночі.
Лети, моє слово, далеко лети.
Незламні і воля, і дух України,
І ми відбудуєм будинки-руїни.
Лети, моє слово, на крилах лелеки,
Щоб знали про нас за морями далеко.
Хай зрадників слово жене в кайдани,
Щоб більше народ мій гнобить не могли.
Погляньте на нас, в наші очі блакитні,
І жити ми хочем не в рабстві, не в злиднях.
І вірю, що зійде у небі зоря,
І будем щасливі усі - ти і я.
Автор Зоя Журавка
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=488254
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.03.2014