| Сторінки (4/334): | « | 1 2 3 4 | » |
Так рано цей рік вишня відцвіла,
І ,мов би хустку, з листячка запнула.
Так мало нареченою була,
Опалим цвітом юності змахнула.
Поважний стан і крона із гілля,
У листі ягідки червоні.
Її плоди - її життя,
Спадуть на землю всі поволі.
До сонця тягне гіллячки,
З землі черпає чисту воду.
Щороку знову їй цвісти,
Щоб показати свою вроду.
Про неї знов співатимуть пісні,
У віршах буде їй присвята.
Вплететься цвітом в коси і мені,
Як і колись до мами і до тата.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=581666
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.05.2015
А дощ весняний стукотить,
До мене в шибку зазирає.
Нікому зливу не спинить,
І він про це, напевно, знає.
Насупить брови, як дитина,
Як дід старезний, загремить.
Із кольорових фарб хустина
За лісом райдуга стоїть.
Крізь хмари сонечко всміхнулось,
І теплий вітерець дмухнув.
Хтось кличе? Чи мені почулось?
То дощ весняний шелеснув.
Своєю свіжістю чарує,
Постука в шибку, я впущу.
Уся земля навкруг квітує,
Черпає сили від дощу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=581663
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.05.2015
Бузковим запахом повіє
Вечірній вітер над селом.
Куди несеш дівочі мрії?
Повернеш їх чарівним сном...
Дурманить запахом весняним,
Чаклує, манить і щемить.
І поцілунком серце ранить,
Надію тішить і болить.
У круговерті днів весняних
Шукаєм ми жадану мить.
Чи знайдем ми своє кохання,
Свою любов на сотні літ?
Ти не сполохай сподівання,
Нам мрія листом шелестить.
Палахкотить в душі бажання
Назавжди залишить цю мить.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=579899
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.05.2015
Діти мої, я б хотіла для вас
Усі зорі на небі зібрати.
Щоб у місячнім сяйві
Серед сотні доріг,
Змогли щастя своє відшукати.
Щоб любилися вранці,
Як вперше в житті,
А при зорях, неначе востаннє.
Збережіть почуття. Пам'ятайте:
У житті найцінніше - це ваше кохання.
Не жалкуйте, що доля на скроні війне
Ніжним сріблом тонкі павутинки.
У суцвіття збирайте свої почуття.
Бережіть, мов з корал намистинки.
Не рахуйте роки, що зозуля кує,
А плече у біді підставляйте.
Із онуками разом у дружній сім'ї
Надвечір'я своє зустрічайте.
Мама Зоя
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=577524
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.04.2015
Як дивно... ось летить сніжинка.
Весна ж....і на подвір'ї квітень нині.
То, може, бідна заблукала?
Чи на крилі злетіла журавлинім?
Одна-однісінька сплакнула,
Дощем на землю полетіла.
А може, щось вона забула?
І світ назавжди залишила.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=575915
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.04.2015
Я знов блукаю
В сподіваннях,
У своїх омріяних
Бажаннях.
Від тебе чую знов,
Що я твоя любов.
Твої сильні руки
На моїх плечах.
Твій гарячий подих
На моїх вустах.
І я знов злітаю
Аж за небокрай,
Де співа пташина,
Де чарівний рай.
Я в твоїм полоні
Квіткою живу,
Вмиюсь росою,
Краплями дощу.
Не страшні морози,
Спека й заметіль,
Бо твій погляд-сонце
Світить звідусіль.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=573283
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.04.2015
Ми народились, сину, в один день,
лиш з інтервалом в двадцять років.
Сьогодні твій весільний день,
а мій вже сріблом ліг у коси.
А може, в небі нам на двох
одна єдина зірка сяє?
Її тепло тобі віддам,
любов до тебе моє серце крає.
Дарую, сину, тобі долю,
свою щасливу на роки,
щоб ви любов не розгубили,
до сивини на скронях донесли.
Мама Зоя.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=573030
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.04.2015
Крадене кохання
Щастя не приносить.
То лиш мить надії,
Що ти в Бога просиш.
То лиш мить блаженства,
Та гірка та зрада...
Не любов то зовсім,
А лише відрада.
На чужому горі
Щастя не збудуєш.
І радіть не требе:
Потім пожалкуєш,
Бо до тебе прийде
Мить розчарування.
Ранок посміхнеться
Болісним прощанням.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=571490
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.04.2015
У мене є багато друзів,
Так-так, а не товаришів,
Що не радіють моїй скруті
І не сміються мені в слід.
Є ті, хто щиро в мене вірить,
Хто підставля плече мені.
І хто зі мною порадіє,
І сльози витри на щоці.
Я розділю їх біль і радість,
Віддам окраєць пирога.
Якщо дивлюсь усім у вічі,
То не даремно прожила.
Я вдячна вам, мої хороші.
Нехай завжди живе любов.
Хоч сніг нам скроні припорошив,
Та в серці завесніє знов.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=570992
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.03.2015
Сама я долю обирала,
Тому не скаржусь на життя.
Когось всім серцем я кохала,
Когось терпіти не могла.
Жила, як всі, як всі любила,
Страждала, мріяла, цвіла.
Ішла стернею, ноги била,
А ще жалила кропива.
Тріпав злий вітер мої коси,
А дощ змивав гріхи буття.
Моє життя здійняло крила
І ,мов лелека, відліта.
Не наздогнати юність дику,
Не повернуть шальні літа
Уже на скронях мені доля
Тоненько сріблом запліта.
І павутиння літ мережка
Сміється з поглядом моїм.
Неначе стрічка, долі стежка,
По ній іду вже стільки літ.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=570987
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.03.2015
Герої не вмирають,
А десь за хмарами живуть,
До нас летять з небес снігами,
Весною зливами впадуть.
Герої не вмирають,
Проллються в матерів слізьми.
І в коси сріблом уплітають
Свій біль і муку назавжди.
Герої не вмирають,
Ми зустрічаєм їх у снах.
Вони за нами теж сумують,
Ми їх оспівуєм в піснях.
Герої не вмирають,
Це наша пам'ять, наша суть.
Своє життя, що обірвалось,
У наших віршах доживуть.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=569138
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.03.2015
Мелодія сніжного вальсу
Зворушлива і чарівна.
Запрошує всіх нас до танцю,
Бо скоро вже прийде весна.
Зігріє теплом своїм сонце,
Сніжинки проллються дощем.
Загляне майбутнє в віконце,
Забудем неспокій і щем.
Вже чую весняні дзвіночки,
Тюльпани і проліски й ряст,
Верба розпускає листочки,
Співаєть струмочки джаз.
І все починається знову
Кохання, життя і весна.
І вертимось ми, як по колу,
Що краю немає й кінця.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=568890
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.03.2015
Мені здається, що в Росії
Вже не залишилось людей.
То лиш фантоми під наркозом
Блукають без думок, ідей.
Вони підсіли на наркотик
Х..залежність і рашизм.
І полетіли в давній спокій
На тридцять років в СССР.
Вони не бачать і не чують,
Лише виконують наказ.
А думать треба головою,
Вона для того на плечах.
А матері не мають болю
І не голосять на весь світ.
Попродали синів в неволю
Смерті, за путінські рублі.
Мовчать...рахують гроші...
Складають плани...гарно все.
Не чути крику, не голосять...
Чи серце в грудях у них є?
О Боже! Поверни свідомість
І посели в їх душі жаль.
І дай їм голос...голос...голос...
І очі зрячі...і печаль.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=567664
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.03.2015
Ти на інших зовсім несхожий.
Зваблював, чаклував, заворожив.
Я від погляду твого мліла,
Шаленіла і червоніла.
Вже чекати любов несила,
Я в обійми твої летіла.
Пригорталась до твого серця,
А любов - то вода з відерця
Чиста-чиста, як дощ весняний.
А ти був такий невпізнанний.
Наче промінь ранково-ніжний,
Незнайомий, мінливий, різний.
То сміялась, то шепотіла.
Я кохання твого хотіла
До денця випить чашу повну,
Смакувати і пити знову
Це жагучо-терпке кохання,
Щоб із вечора і до рання.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=567351
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.03.2015
Ти коток-муркоток,
Мій маленький внучок.
Ти мій зайчик-стрибайчик,
Сіроман-побігайчик.
Ти пухнасте курчатко
І смішне цуценятко.
Ти моє левенятко,
А бува й поросятко.
Ти горобчик сіренький,
Ти мій хлопчик гарненький.
Отакий ти, мій друже,
Я люблю тебе дуже.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=567345
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.03.2015
Я вплітала слова у вінки,
Той вінок дарувала кожному,
Хто приходив слухать рядки,
Змін хотіла у світі тривожному.
Я співала мелодію серця,
Про кохання, розлуку і біль.
І про тугу, що душу нестерпно
Розриває на безліч шматків.
Я читала про біль материнський
І про сльози, й тужливі пісні,
І молитву за рідну країну,
І синів, що десь там, на війні.
А той біль проростав в мені словом,
Вирував і летів у світи.
Бунтував, усміхався ранково
І лягав в мелодійні рядки.
Говорила про долю, кохання,
І про край, що так щиро люблю.
Щоб почули, що я Українка.
Українкою я і помру.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=566946
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.03.2015
На подвір'ї вже весна,
почалось кохання.
Півень курочок ганя
з вечора й до рання.
Селезень сичить-сичить,
шию простягає.
Ну а качечка до нього
Лиш хвостом виляє.
А індик наїжачивсь,
хвоста розпускає.
Біля панночки-індички
танці починає:
То крилом чертить об землю,
тупає ногами,
І белькоче не даремно,
Бігає кругами.
Горобці ошаленіло
льотають навколо.
Там воркують голуби
і співають соло.
А гусак побіля гуски
гордо походжає,
І гергоче біля неї,
мабуть, теж кохає.
І верба, що біля тину,
вже набрунькувалась.
Мабуть, про весну й кохання
і вона дізналась.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=564529
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.03.2015
Сьогодні знов солдата хоронили.
Посмертно орден матері дали.
А що їй орден? Краще б крила,
Щоб від біди дитину вберегти.
Тужила мати, на весь світ кричала.
Від болю серце рвалось на шматки.
І за хвилину сива-сива стала...
А в тих, що вбили, є батьки?
І знов кричить вона тужливо,
Той біль терпіти неможливо,
Бо сина вчила вірити й любити,
Своєї честі не зганьбити...
А руська мати вчила вбити,
Усе на світі спопелити.
За це прощення їй нема,
Бо це і є її вина.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=559875
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.02.2015
Розцвітає калина,
Як приходить весна.
Ти для мене найкраща,
Слобожанська земля.
Тут щебече пташина
На тополі в гаю
І співає про землю,
Яку дуже люблю.
Це і вишня в садочку,
І туман, і роса,
Вишивана сорочка,
І русява коса.
Десь спалахують смерчі,
Плачуть діти малі,
І матусі від втоми
У сльозах і журбі.
Я не хочу, щоб гради
Запалили степи.
Де одвічно й до нині
Колосяться хліби.
Де синіють волошки
І шумлять колоски,
Там де трави похилі
І зимові сніги.
Якби я мала крила,
То злетіла б у небо,
Своїм тілом закрила б
Від біди рідну землю.
І в останню хвилину
Крикнула б журавлем:
- Я Люблю Україну!
І сплакнула б дощем.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=559004
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.02.2015
Я завжди з тобою буду, як колись,
Я бузком розквітну, мамо, посміхнись.
Я могутнім дубом стану край воріт,
Буду тобі тінню у спекотні дні.
Я впаду росою ранком на поріг,
Я розквітну маком на твоїм дворі.
Я загляну сонцем у твоє вікно,
Дощиком краплистим на твоє чоло.
Прилечу весною, мамо, журавлем,
Кину в твої коси пір'ячко вінцем.
Білим-білим снігом в косах залишусь,
Болем в твоїм серці завжди відгукнусь.
Ти не плач, матусю, рідна, не журись,
Я завжди з тобою буду, як колись.
Райдугою в небі влітку посміхнусь,
Руки поцілую й в небо повернусь.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=558741
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.02.2015
Цей день так схожий на вчорашній.
Буденність зашморг затягла.
Блукаю я в тумані сірім,
Шукаю вихід з небуття.
Я мрії всі свої збирала,
Ховала потай від людей.
В душі ключами зачиняла,
Щоб не втоптали в грязь ідей.
Майбутнє бачила в люстерці,
Сміялась, вірила й жила,
Найпотаємніше у серці
Тихенько потай берегла.
Та в душу пустка поселилась,
А в серце той страшенний біль.
Я в цьому світі загубилась
Серед суєт, ночей і днів.
Я ставила собі питання
В думках, у спогадах, у снах.
Недожила, недостраждала,
Недокохала... Все не так.
А з неба снігом білим
Минуле виром затягло.
Себе знайшла у безнадії -
І мрії вітром понесло.
А там, в снігу, щось заблищало.
Аж серце стиснуло мені.
І я нарешті відшукала
Від мрій загублені ключі.
Я їх візьму і подихом зігрію,
Сльозою змию з них сміття.
На чистім аркуші паперу
Впишу рядки свого життя.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=557505
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.02.2015
А я кохаю, і мені дарма,
Що це для когось неважливо.
Для тебе лиш мої слова
Любові, мов весняна злива.
А я кохаю, і мій сміх,
І моя радість лиш для тебе.
А я кохаю стільки літ,
Живу і дихаю для тебе.
Для тебе кожен день і ніч,
І кожен вечір лиш для тебе.
Я від кохання задихнусь
І знов прокинуся для тебе.
Для тебе сонцем стану я,
Хмаринкою в спекотну днину.
І щоб не сталося в житті,
Я за тобою вслід полину.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=557212
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.02.2015
Вони не бачилися пів життя,
І вже напевно постаріли.
Але в серцях їх іскорка горіла,
Любов колишня тішила й манила.
Не знаючи, що доля їм дарує шанс,
Вони зайшли до потягу одного.
А серце так тремтіло у грудях,
Ніхто не знав тоді від чого.
Нехай вже в косах срібна нить,
А на обличчі з павутиння візерунки.
Розлуки біль в душі щемить,
Як дивні квіти незабудки.
Тендітна жінка, що дивилась у вікно,
Була так схожа на колишні мрії.
Він в напівтемряві відчув її тепло
Й побачив очі сині-сині.
Слова тут зайві. Просто мовчки,
Мов кінострічку, переглянули життя.
Все не важливо...Мить кохання...
І вже не буде каяття.
Вуста зів'ялі знову оживились,
Відкрились, мов п'янка троянда.
Солодко-ніжні пелюстки манили...
Ти знов скуштуй мого кохання...
А він, знесилений від спраги,
Припав вустами...З джерела
Пив похапцем нектар любові.
П'янів... І знову пив до дна.
А потяг їм співав-співав
Мелодію шаленого кохання.
Хай час летить... А він кохав...
Пора... Настала мить прощання.
Знов розійшлися у світи.
Роз'їхались, блукаючи шляхами.
А зустріч та була як сон,
Як подарунок долі на прощання.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=553221
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.01.2015
Так кожен день від сліз солоний,
Від хмар похмурий і сумний.
Чому так передчасно смерть приходить?
Коли ще треба жить та жить...
Співає мати лиш мелодію дощу,
Немов веселка руки простягає.
І тушить над могилою свічу
Той вітер, що про все насвіті знає.
Їй завтра не полегша, ні,
Бо рана в серці кровоточить.
Син спомином стоїть в її сльозі
І сивиною ляже в її коси.
ЇЇ покинув сон...І кожну ніч
Летить у вирвище повітряної ями.
А серце стомлено щемить,
Нестерпно тисне під грудями.
Вже скоро заспіва весна
І зашумить веселими струмками.
Лиш до могили стежка пролягла,
Під серцем звились слізоньки клубками.
З обпаленого листя листопаду
Дмухне димок ледь-ледь видкий.
А мати принесе калину красну,
Скуштує смак гірко-терпкий.
І знов зима подме безжально
Нестерпним болем у душі.
А що лишилось їй? Чекати марно...
Від сліз так пусто на душі...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=549831
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.01.2015
Мовби живий... Ось запитає.
Чому ти, мамо, плачеш тут?
А батько зовсім сивий...Знаєш?
То сніг його чоло покрив...
Як живете і що нового?
Бо я за Вас життя віддав...
Життя не шкода... Шкода маму...
Це я їй горя й сліз додав.
Вона приносить мені "Снікерс",
Бо я ж його завжди любив...
Візьми, синок... Заплаче тихо...
А ти й вчорашнього не з'їв?...
Життя розділене на до і після.
Спочатку щастя й сміх,
А після... Біль і горе,
І нескінченне море сліз...
Ту рану не загоїти роками,
Вона завжди в душі щемить.
Що було до, десь там за небесами,
А з тим, що після, якось треба жить...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=549264
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.01.2015
Я знаю, я тобі потрібна,
І це не просто звук пустий.
Бо нам обом це необхідно,
Кохання того щем святий.
Розділимо навпіл любов і радість,
Й роки, що нам зозуля накує.
А от коли вже прийде старість,
Поглянем в вічі, найдорожчі над усе.
Ми не боялись підлості і зради,
А цінували кожну мить.
Своїм коханням хмари розганяли
Від того, аж сльоза блищить.
Зігріє літо, прийде осінь
І листопадом закружля.
Та лиш кохання, наче повінь,
Весною знову заспіва.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=548809
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.01.2015
Зима...Мороз...А я дивлюся
В вікно, як пада білий сніг...
Він все покрив ковром навколо
Пухнасто-ніжним і м'яким.
Десь діти з снігу ліплять бабу,
А хтось на ковзанку спішить.
А ми в обіймах стрінем разом
Цю Новорічну дивну ніч.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=548520
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.01.2015
А зимова ніч малює
Візерунки на вікні,
Мов місточки прокладає
Між сердець, що на війні.
Ті мости з міцної сталі
Не впадуть і не згорять,
Бо збудовані з любові,
А її не підірвать.
За Вас моляться, чекають,
Всіх Вас люблять і кохають.
Повертайтися живими.
Всім здоров'я, щастя й сили.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=547948
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.01.2015
Кохання... Що воно таке?
Це, мабуть, щось святе...
Неначе зірка рання..
І згасне й спалахне...
Ті почуття святі й глибокі
Не кожному Господь дає.
Це біль і плач, і радість...
І ти останнє віддаєш.
Щасливі ті, хто відчували,
Кохали і не шкодували.
Нещасні ті, хто це не звідав,
Не зрозумів...Життя на вітер.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=547394
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.12.2014
Птахи навкруг
співають весело
і трепетно...,
бо їм дарма,
що десь іде
...війна...
що хтось
Своє життя...
віддав...
даремно...
за правду...
чи брехню...
Хто зна?...
вони не вірять
в заклики
про щастя...
а дбають всі
про затишок
в гнізді...
хоч дощ...
хоч сніг...
чи спека...
чи то хмарно...
злітають в небо
щоб співать
пісні.
Я зрозумів...
що я в полоні
чужих ідей...
чужих думок...
я слухаю
й не розумію...
чи є тут правда?...
чи сюжет
з казок?...
Я йду...
Куди?...
навіщо?...
Щоб стріти смерть
в чужім
краю...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=545351
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.12.2014
Я тобі вдячний за старання.
Допоможу, лиш зачекай.
А може, це і є кохання?
Я все життя тебе шукав...
Я знаю всі твої бажання,
Від тебе не почую "НІ",
І непотрібні виправдання,
Як залишу насамоті.
Я хочу! Дуже хочу!
Навіки вірність зберегти.
О Господи, спини інстинкти
Щодо жіночої краси...
Я поцілунками ще марю,
Хоч ми не разом котрий рік.
Життя моє не стало пеклом,
Без твого зілля я вже звик.
Я тобі вдячний за старання.
Допоможу, лиш зачекай.
А може, це і є кохання?...
Я все життя тебе шукав...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=545346
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.12.2014
Дід Гаврило цьогоріч
Біга на рибалку.
Перед виходом із дому
Просить в баби чарку:
-Бо зима, дивись, надворі,
Можу перемезнуть.
Пляшку дай мені з собою,
Хай морози щезнуть.
Баба враз заметушилась,
Лагодить закуску,
Пляшку повну наливає,
Смажить діду гуску.
І щодня отак ведеться,
Та нема улову.
Баба з дідом завела
Серйозну розмову.
Може, десь якусь явдошку,
Або краснопірку
Надіваєш на крючок?...
Діду! О! Буде ж тобі гірко!
Як здійметься над ставком,
Страшенная буря.
Мабуть, буде справжній шторм,
Летить вража куля.
Взяла баба кочергу,
Щоб краще клювало.
Та й пішла теж порибалить,
Хтось бо підказало.
Там рибалки на ставку
Всі сидять в кужухах.
Та немає її діда...
Де ж він рибу вудить?
Пошелепала додому,
А в душі вирує.
Буду гнати сатану.
Він ще пожалкує!
В злості ставить кочергу
І вила й лопату,
Щоб такими ось снастями,
Діда зустрічати.
Ось і він повзе додому,
Легкий на помині.
Баба в руки держака,
Та йому по спині!
Дід злякався, аж тремтить.
Не зна, що робити.
Та це ж вудочки, дивись...
Щас будем ловити!
Як закине, та по плечах,
Аж луна полине.
Ти ж диви, яке старече,
А й те хоче в сливи!
Оддубасила гарненько
Дрючком, кочергою,
Що аж ойкнули явдошки
В ставку під водою.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=544301
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.12.2014
Давно колись , гуляючи по лісу,
Почула стогін, ніжний і п'янкий.
Там юне тіло в пошуках любові
Стогнало рвалось і пеклось.
Ховаючись у листяну завісу,
Любов крутила перевесла з юних тіл.
Там юнку обіймали сильні руки,
Кохання жар віддаючи й тепло.
Він прокладав доріжки її тілом
Із поцілунків, ніжних і терпких.
Вона ж і вигиналась і пашіла,
Немов верба плакуча над ставком.
Їм треба вгамувати спрагу,
Напій кохання випити до дна.
І полетіти аж до небокраю,
У невагомості згораючи до тла.
Пішла собі...щоб не тривожить
Куточок раю на землі.
Нехай смакують насолоду,
Вони такі ще молоді.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=544289
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.12.2014
Тебе зустріла на війні.
Ішла на зустріч, невагалась.
То доля дарувала шанс мені,
І я насправді закохалась.
Я знов летіла поміж куль,
Життя під градами ховала.
Бо ти, коханий, дав мені
Ті почуття, яких допоки ще не знала.
Я знов молилась до Святих
І Матір Божу я благала.
Благослови кохання й захисти,
Без нього наче і життя не мала.
Збирала одяг, різний крам,
Рахуючи до зустрічі хвилинки.
І шепотіла: лиш живим мене чекай,
Ховаючи у рукаві сльозинки.
Колись скінчиться ця війна,
Ми разом створимо родину.
Дитячий сміх і почуття
Зігріють затишну хатину.
Зоя Журавка(Іванова).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=544032
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.12.2014
Я знов пишу про чиюсь долю,
Про гіркі сльози, плач і біль,
Життя даремне, безнадію.
Чи то померлі... чи живі...
В селі її "п'яниця" звуть,
А що на серці... Чи збагнуть?
Не залишили співчуття...
Таке воно...Таке життя...
А в голові аж стукало кувадлом,
Хотілось пити, пересохло все в душі.
Напомацки знайшла ту недопиту чарку,
Розкидані недоїдки черстві.
Хильнула...Запекло...неначе відпустило.
Та чи надовго? Лиш на мить.
Брудна, неметена підлога,
І якась пустка на душі.
Сумна і сива вийшла на подвір'я,
В тіні гортає сторінки життя.
П'яниці знову на похмілля...
Та їй даремні ті гіркі слова.
Її забули всі, кого любила.
Вона згадала про своє життя,
Як молода була, струнка і гарна,
Гучне весілля... Все пішло у небуття.
Усе життя єдиного любила.
Звели будинок, посадили сад,
Обігрівали щастям і любов'ю,
Лишали й дітям часточку тепла,
Трудились з ранку і до ночі,
Щоб гідне забезпечити життя.
Всі троє виші закінчили,
Гучні весілля відбули.
Всім трьом купили ще й квартири,
Щоб діточки щасливіші були.
Роз'їхались по світу, розлетілись,
Лиш раз на рік, як пахне свіжина,
Зліталися, щоб загрузити холодильник
Добрятиною свіжою з села.
В тяжкім труді змарнілі й постарілі
Батьки втішали один-одного теплом,
Та смерть кружляла вже навколо,
Чекала потай під вікном.
Коханий залишив її раптово,
Із зорями пішов за небокрай.
Від нього не почула навіть слова...
Пішов у сні і не сказав "прощай".
Вже й рік минув, і два, і третій,
Неначе й діточок нема...
Похилений паркан, і вітер свище у наметі...
Лишився біль...вона вже віджила.
А інколи поприбиравши,
Навівши на подвір'ї лад,
Чекає діток мати,
Але дарма...дарма чека.
Минула ніч, яскраве сонце
Всміхнулось матері в вікно,
А там неметена підлога
Бо їй давно вже всеодно.
Образою її не зачепити.
Душа зітліла... з'їла самота.
Вже вмерла мати...Нащо жити?
То тільки тінь її гуля.
Зітхнула і пішла до хати,
Знов налила дешевого вина.
Прошу, візьми мене, коханий,
В той світ, де болю вже нема.
То як нам бути? Чи її судити?
Чи, може, треба просто пожаліть?
Як бідну матір захистити?
Коли немає сенсу жить.
Такого горя вже по світу,
Мабуть, хоч греблею гати.
Чому жорстокі стали діти?
Що їм батьки недодали?
Зоя Журавка(Іванова).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=544024
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.12.2014
І знову вимикають світло.
Отак невчасно... Як завжди.
До хорошого ми звикаємо швидко,
Думаємо, що це назавжди.
Всі дива перейшли в буденність.
Ми забули, як це радіть
Просто сонцю, дощу і зливі,
Хлібу білому на столі.
Ми забули всміхатись друзям
І ділити любов навпіл.
А зима вже снує морозом,
Візерунками на вікні.
Дід Мороз зазирне у віконце
З подарунками на плечі.
Чи зігріє зимове сонце?
Чи всміхнемось йому, чи ні?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=543819
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.12.2014
Кохай мене, як не кохав ніхто й ніколи.
Так ніжно й трепетно, як квітку навесні.
Люби мене, хай заздрять всі навколо.
Я стану всесвітом для тебе назавжди.
Ми будем разом засинати й прокидатись.
А ранком слухати мелодію дощів.
І в сяйві місяця тілами милуватись,
Бо так, як ми, ніхто ще не любив.
Зоя Журавка(Іванова).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=543814
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.12.2014
Мені доля давала шанс,
А я ним не скористалась.
Що так вийшло, насправді жаль,
Та я намагалась.
То, може, просто невдаха я?
Удача повз мене летіла,
Треба було вхопити її за хвоста,
А я чомусь не зуміла.
Тепер виправдання шукаю я.
Та кому це потрібно?
Із таких епізодів складеться життя.
Чому ми все робим невірно?
Чи то доля така? Чи наша суть?
Бо життя - то падіння й злети.
І я знову униз лечу. Вірю!
Будуть кращі в житті моменти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=543499
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.12.2014
Ти поверни мою любов,
Зітхання, ніжність і цілунки,
Щоб я змогла любити знов,
Кохання мати подарунки.
Не заважай мені. Іди.
Ти вже давно моє минуле.
А я на зустріч полечу
Тим почуттям, що вже забула.
Та ні! Зажди! Не йди!
Ти назавжди у моїм серці!
Я хочу знов твого тепла!
Дивлюсь на тебе, наче вперше...
Візьми в полон і там тримай.
Розкинь свого кохання пута.
Чаруй, цілуй, кохай,
Щоб я могла усе забути.
З тобою в щасті затону,
Скупаюсь в пелюстках кохання.
І знов як вперше полюблю,
Розквітну, наче квітка рання.
Чар-зілля вип'ю я до дна,
Смакуючи краплиночки кохання.
Як свічка тану від тепла
Твоїх долонь, твого бажання.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=543496
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.12.2014
Візьму я в руки чистий лист,
Як білий сніг, що десь у полі.
Впишу рядок, то борозна,
Що пролягла по нашій долі.
Ти мерзниш там, я мерзну тут.
Розлуку нашу звуть війною.
Я кожен день молюсь-молюсь,
Господь, щоб стримав вражу кулю.
А білий сніг летить-летить,
Зігріти хоче землю.
Щоб дітям радість принести,
А на душі так щемно.
Мороз малює на вікні
Зими чарівний візерунок.
То, мабуть ,ти прислав мені,
Цей новорічний подарунок.
А я пошлю тобі сніжинку.
Зігрій її теплом долонь.
Вона проллється у краплинку,
Візьми її у свій полон.
То крапля горя, що сльозиться,
Бо ми не разом, я і ти.
Цей білий сніг так і лишиться
На наших скронях назавжди.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=543051
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.12.2014
И каждый раз, как в первый раз,
Взлетая выше... выше...
Дыханье... Шепот... Ты моя...
В ответ: Люблю! Ты слышиш?
И каждый раз, как в первый раз,
Безумно в омут я бросаюсь.
И каждый раз, как в первый раз,
В тебе я растворяюсь.
А на рассвете, как весна,
Я снова оживаю.
Люблю... Люблю... Люблю тебя...
Я снова повторяю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=542838
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.12.2014
У розваленій церкві маленький хлопчина
Навколішки просить: він вже сиротина.
А голос його, мов той дзвін в тишині,
Аж до неба летить - його чуть в далині.
Ой, Святий Миколаю, я до тебе благаю:
-Зупини цю війну, пошли людям жалю.
Мені страшно одному на цім світі самому.
Матуся за обрій пішла а батька забрала війна.
Хтось казав, що в полоні. Чи живий ще, чи ні?
Чи скінчились тортури і ті муки страшні?
Ой, Святий Миколаю, я до тебе благаю!
Не прошу я гостинців, лиш тепла сиротинці,
Щоб матуся сказала "добраніч мені"
І щоб хата вціліла. Ой як страшно мені!
Святий Миколаю, я тут залишусь.
Він на землю приліг і в калачик зігнувсь.
І ще довго шептав, щось про тата й про маму,
А зима йому ковдру дарувала снігами.
Щось біліло вночі на дитячій голівці,
То війна залишила сивенькі гостинці.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=541638
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.12.2014
Якось небом пропливла хмаринка,
Чимось схожа на моє дитинство.
Вітер злий дмухнув - і за хвилинку
Вже дощем упала тихо.
Плакала беззахисна хмаринка,
Бо війнуло холодом і снігом.
-Сонце висушить сльозинки,-
Шепотіли краплі тихо.
Ну а потім легко полетіла,
З вітром граючись, за обрій,
Слізно-слізно затремтіла,
І в душі лишила спогад добрий.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=532125
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.10.2014
Колись давно в часи далекі,
Коли літали лиш лелеки,
А не пілоти в літаках,
Не гвинтокрили в небесах.
Колись давно на цій землі
Жив чоловік один собі.
Йому наснився дивний сон,
Який узяв його в полон.
Перо раненько в руки взяв,
І все, що снилось, записав.
Усе ретельно змалював,
Клітинку кожну фіксував:
І цинк, і мідь, іоній, радій,
Свинець, полоній, гелій, магній,
Залізо, кобольт, нікель, хлор,
Уран, церконій, цезій, бром...
І декілька пустих клітинок
У тій таблиці залишилось,
Мабуть, для того, щоб і ми
Сьгодні щось вписать могли.
Якісь сполучення нові,
Довершили той труд самі,
Щоб до науки долучились
І щоб у школі гарно вчились.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=529655
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.10.2014
О, як болить, болить, болить,
І сльози ллються, ллються.
А смерть кружля, кружля,
Вже й діти не сміються.
Осінній лист летить, летить,
Впаде на землю тихо.
В жалобі довго будем жить,
Дощами ллється лихо.
Впадуть сніги, сніги, сніги,
І затріщать морози.
Як тяжко біль цей пережить,
Ті холоди і сльози.
Та вірю, прийде знов весна,
Одягне землю цвітом.
Скінчиться проклята війна,
Заколоситься житом.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=529651
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.10.2014
Я просто жінка,
Щаслива жінка,
Така як сотні
І тисячі.
Встаю я з сонцем,
Дою корови,
Город саджаю,
Варю борщі.
Як кожна жінка,
Завжди в турботах.
Нема спокою
В душі моїй.
Як кожна мати,
Прошу у Бога
Благословення
Для синів.
Життя сторінка,
Вже й лист кружляє.
Невже це осінь?
Ідуть дощі...
А завтра знову
вставать раненько.
І знов, як вчора,
Варить борщі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=522961
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.09.2014
Вип'є до денця
Жінка гірку долю.
Вип'є бідная сповна
Долю-полинову.
Ой ти, доле-доленько,
Доле-полинова,
Чом зі шляху не зійшла,
Завела в неволеньку?
Димом очі затулила,
Що аж сльози ллються,
Залишилась на одинці,
Уста не сміються.
Від коханого лишилась
Одна похоронка.
На руках дві сиротинки
І чужа сторонка.
Чим же доленьку лиху
Вони заслужили?
Мов одірвані з куща,
Дві тонкі стеблини.
Хто ж їх захищати
Далі в житті буде?
Хто в біді своє плече
Підставляти буде?
Стогне бідна, як той вітер.
До кого хилитись?
Залишилася вдовою.
Як тут не журитись?
То курличе, як журавка.
Діток пригортає.
І мов крилами-руками
Від біди ховає.
Витирає донечкам
Слізки-намистинки.
Вони ж ще маленькі,
Немов дві жоржинки.
Та їх, як дві квіточки,
Батько голубив,
Любив до безтями.
Ой, що ж далі буде?
Скільки ж їх на Україні
Плачуть і голосять,
Доленьки щасливої
У Господа просять.
Захисти нас, Боже,
І дітей, і внуків.
Зціли наші рани
І добром окутай.
Пошли розуму побільше
В голови гарячі.
Нехай вже прозріють
Усі ті незрячі.
Нехай діточки сміються
І життю радіють.
Хай скінчиться ця війна.
Нам пошли надію.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=522956
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.09.2014
Дві невістки, дві Маринки,
Як два сонця й дві хмаринки.
Дві веселки в день погожий,
Дві краплинки в день негожий.
Як веселі, то сміються,
Як сумні, то сльози ллються.
Та вони ж мої доньки?
Їх стрічаю залюбки.
І молюся, і журюся,
Їм з любов'ю в слід дивлюся.
Миру й злагоди бажаю
І любові до безкраю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=522438
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.09.2014
Мамо, мамо!
Рідна моя ненько,
Якби знала ти,
Як болить серденько.
За синів рідненьких
Плачу і молюся,
Від молитв сердечних,
Може, схаменуться?
Ті московські хами,
Що мою Вкраїну
Так паплюжать словом
І топчуть ногами.
Кари не бояться,
А суд Божий буде.
Треба лиш діждаться,
Схаменуться люди.
Бо ніколи мати
Не пробачить кату
І свою дитину
Буде захищати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=520549
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.08.2014
Таке собі модне слово "оптимізація"...
І що буде далі з селом, немає значення.
По-сучасному коверкають чиїсь долі,
Так і знищать село поволі.
Оптимізують спочатку культуру,
Закриють бібліотечну структуру.
А нащо в селі інформація?
Вони вже в минулім, нова тепер нація.
А потім простягнуть руки до школи -
Оптимізують. І вже не задзвонить дзвінок ніколи.
А хто буде дітей історії вчити?
Бо як без минулого далі в світі жити?
Щоб корінням дитячим за землю вхопитись,
В свій край ще з дитинства треба влюбитись.
Любити сади і квітки на лугах,
Пшеничні поля, просто вишні в садках,
Струмочок, що б'є серед лоз у яру,
Це чисте повітря і співи в гаю.
Чи є ця краса у великому місті,
Щоб вільно могли в холодчку присісти,
Ходити босоніж росою в траві.
Чом в місті не хочуть співать солов'ї?
Там шуму багато, і птах не співає.
Бува, що й сусіда не кожен впізнає.
Оптимізують не тільки культуру,
А і всю інфраструктуру...
Як боляче думать, село опустіє -
І в класах пустих гірко вітер завиє.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=520117
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.08.2014
Снова в комнате тихо, сижу я одна,
А вокруг тишина, тишина, тишина.
Я зажгу две свечи, освещая твой путь,
Ты ушел навсегда - это вечный твой путь.
Мне не нужно друзей, мне не надо подруг.
Мне б хотя бы на миг посмотреть, может вдруг,
Прикоснуться к груди, твоим сильным рукам,
Закричать на весь мир: я тебя не отдам.
Мои слезы текут ручейком по щеке.
-Как мне жить без тебя?- прошепчу тишине.
Я зажгу две свечи, я зажгу две свечи...
Ну хоть что-то скажи, не молчи, не молчи.
Твоя чашка, как прежде стоит на столе.
-Стынет чай, дорогой,- я скажу тишине.
Потечет по щеке одиноко слеза,
В сердце боль, а вокруг тишина, тишина.
Мне б хотя бы на миг, твои видеть глаза.
Ты ушел навсегда ничего не сказав.
Пусть горят две свечи, освещая твой путь,
Закричу на весь мир: мне тебя не вернуть.
Автор Зоя Журавка(Іванова).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=517918
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 17.08.2014
Роки летять, я згадую колишнє,
Красиве мамине намисто,
Немовби кетяги червоні.
Взяла його в свої долоні.
Я так раділа подарунку тому,
І танцювали ніжки без утоми.
Я по-дитячому раділа й цілувала,
Матусеньку рідненьку обіймала.
А намистинки, як жаринки,
На сонці сяйвом вигравали.
Мені малій тоді здалося,
Прикраси кращої немає.
Я знов візьму оте намисто
І пригадаю знов дитинство:
Матусеньку усміхнену й красиву,
І з батьком поруч, і щасливу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=517909
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.08.2014
Дивлюсь я в заплакану шибку,
А дощ періщить, неначе із відра.
Спиню я думку на хвилинку,
Заплачу із дощем сама,
Бо як же не плакать і як не журитись?
Ще маки квітують на рідній землі,
Сльозами политі й росою умиті,
Багряно-червоні, мов ранених кров.
Солдатки і вдови тепер на Вкраїні
У кожнім куточку самотні в тужбі.
Коханих оплакують, батька чи сина.
Самотність і біль, на очах сльози знов.
З цією бідою якось треба жити.
Якось прокидатись, щось треба робить.
Якось треба, мабуть, життю підкоритись.
Як біль, що на серці, отой відпустить?
А скільки батьків посивіли в країні?
А маки знов квітнуть, политі дощем.
Життя їх сини віддали Батьківщині,
На серці до віку у матері щем.
____________________________
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=517307
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.08.2014
Тарасе, я тобі пишу листа.
Я просто жінка з мальовничого села,
Яка читає твої вірші пророчі
І молиться за край свій дні і ночі.
Снуєм історію, немов нитки на веретено.
А ти ж про це писав. Чи не даремно?
Що "Доборолась Україна
до самого краю.
Гірше ляха свої діти
її розпинають"...
" В кожній хаті своя правда
Своя сила й воля"...
Чому ж, люди, ми забули?
От така в нас й доля.
І якби ж ти міг, Тарасе,
На нас з гори глянуть,
Знов писав би за Вкраїну,
За неї кохану, знедолену й змучену.
"О Боже мій милий!
За що ж ти караєш
її молодую?
О Боже мій милий!
Така твоя воля,
Таке її щастя, Така її доля!"...
Й тут твої слова пророчі:
"Кохайтеся чорнобриві,
Та не з москалями,
Бо москалі-чужі люди,
Роблять лихо з вами"...
Не послухали, Тарасе
Ні тебе, ні неньку.
Нищать рідну Україну.
Як болить серденько!
О Мудрий Тарасе, ти словом палким
Весь світ підкорив і крові не пролив.
Нехай твоя дума, не злим тихим словом
Несе допомогу країні в усьому.
Знедолену-неньку з колін підіймає.
В Тараса попросим і в Бога благаєм:
"Все упованіє моє
На тебе, мій пресвітлий раю,
На милосердіє твоє
На тебе Мати, возлагаю.
Святая сило всіх святих,
Пренепорочная, благая!
Молюся, плачу і ридаю:
Воззри, пречистая на їх.
Отих окрадених, сліпих
Невольників, подай їм силу
Твойого мученика сина,
Щоб хрест-кайдани донесли
До самого, самого краю"...
Тарасе, знов твої рядки пророчі:
"Встане правда й встане воля"...
Така вже в нас доля.
В рядочку кожнім правда наша,
Вкраїни-неньки шлях тяжкий.
Бо ти ж писав: "Вставайте!
Кайдани порвіте!
Вражою-злою кров'ю
Землю окропіте"...
Піднялися люди, та міцні кайдани,
З москалем любились, отака біда.
Та ти ж щиро вірив, що пора настане
Й заживем в країні - щастя і добра.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=517302
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.08.2014
Я кричу на Всесвіт, щоб мене почули.
Руська мати, чуєш? Чи тобі дарма?
Це в сльозах солоних українська мати,
На весь світ волає, співчуття шука.
Чом ти нелюдима і така жорстока?
Де ж ти розгубила паростки добра?
Бо вже світ весь просить: звірі, схаменіться!
До глухих кричати, силоньки нема.
Ми без вас в любові й радості жили,
Ви наш мир забрали, ірода сини.
А я просто мати. Як же не кричати?
Я синів від смерті хочу вберегти!
Не радій, проклата, що не ти а я,
Плачу і молюся за своє дитя.
Бо в мого синочка серце в грудях є,
Україну любить, діток і мене.
А сини росії люті й озвірілі,
Кровожадні, мстиві і оскаженілі.
Що посіє в душу сину свому ненька,
Те й заколоситься: жито чи журба.
Я молюсь щоденно, знаю, не даремно,
Щоб прийшло до тебе в серце каяття.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=516588
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.08.2014
Боже-Боже, вже скільки знайомих,
Скільки друзів моїх на війні?
Я то плачу весь час, то молюся:
-Мати Божа, від куль вбережи!
Люди добрі, і ви помоліться.
Хай Господь їм дарує життя.
Хай дасть силу козацьку і міцність:
Все здолать і дійти до кінця.
З перемогою в дім повернутись,
Щоб почати спочатку життя.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=515569
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.08.2014
Розповіла мені колись бабуся
про яблуню, старезну-престару,
з покрученим і крючкуватим гіллям,
без листя, почорнілу і сумну.
Одним єдиним яблуком всміхалась,
поглянувши з висот, голодним дітям:
-"Ви все вже з'їли навіть листя", -
і заскрипіла по-старечому сердито.
Єдине яблуко гойдалось на маківці,
уже поморщене від першого морозу,
всміхалось дітлахам рум'яним боком,
манило їх і обіцяло насолоду.
І їм тоді на мить здалося,
що сам Господь дарунок дарить,
таке омріяне, збулося...
змарнілу душу райське манить.
Хлопчина по-старечому зігнувся,
очей не зводив з яблука на гілці.
Чи грудку кинуть? Потім озирнувся,
у вічі глянувши своїй сестричці.
Поміркував:"Полізти б вгору",-
та тільки силоньки нема.
До них підбіг хлопчина з двору,
чорнявий, мовби циганча.
Вони у нього запитали:
-Кого ви вчора на підводу клали?
-Сестрицю Галю, полетіла вже до раю,-
казала мама,- скінчились муки і життя.
Настусі звечора макухи крихту віддала,
мене голодного лиш обняла.
-То, може, я полізу за яблуком угору?
Ти геть знесилений від голоду і горя.
Лиш підсадіть, обняв руками гілку,
нерозуміючи зробив страшну помилку.
Усі гуртом вовтузились, кректали,
тонкими рученятами тримали,
слабенькі плечі підставляли,
таки вчепивсь... Вони знесилені упали.
Сердито яблуня торохнула гіллям
і заскрипіла по-старечому немило.
-Та як не сила, повертайсь.
А яблуко всміхалось, як на диво.
Хлопчина ліз із гілочки на гілку,
мовчав і силоньки беріг,
пронизуючи тільце невагоме,
несамовито вітер плакав, вив.
Зібравши сили всі докупи,
дитина підкоряла висоту.
-А як же ми його ділити будем?
Журились ті, що залишилися внизу.
Піднявся на найвищу гілку
і враз відчув, що він пливе,
обм'якле тіло, мов пір'їнка
летить-летить, ось-ось впаде.
Аж застогнала яблуня сердито,
почули скрип той, наче плач,
до ніг скотилось яблуко налите
рум'янцем, сонцем і життям.
Матуся йде одягнена в сорочку,
що халамидою наопашки висить.
Навколішки стає, гукає:"Синку!"
Куйовдить чуб... Як далі жить?
Без сліз заплакала, немає сили
і пригорнула до грудей свою дитину.
У церкві дзвони задзвонили,
пора й тобі вже в домовину.
Спасибі, Господи, що пожалів, без мук забравши,
бо вчора Галя марила, так настрадавшись,
і мов та яблуня старезна застогнала,
біля синочка вже знесилена упала.
Зоя Журавка.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=514329
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.07.2014
Ти молися, мамо, за Вкраїну-неньку,
За синів рідненьких, щоб живі були.
У молитві щирій Богові вклонися,
Донечки щасливі, щоб твої жили.
Щоб війна минула українську хату,
Щоб заколосились на полях хліби,
Щоб усі забули про війну прокляту,
Щоб в любові дружно разом зажили.
Ти молися, мамо, за Вкраїну-неньку,
За своїх героїв, що в землі лягли.
І розквітли маком біля тої стежки,
Де босоніж бігли в мріях їх роки.
І Господь почує мамину молитву,
І пошле Вкраїні мир і благодать,
І розквітнуть квіти, засміються діти,
Повернеться пташка до свого гнізда.
Зоя Журавка.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=512912
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.07.2014
Доля-доля, у всіх вона різна,
В когось свята а у когось і грішна.
Ми сили не маєм ту долю змінити,
Її нам Всевишній з народженням пише.
Буває, що в голову вир затягає,
Буває, спокуса на зраду спіткає.
Бува і щаслива, в любові прожита,
І лагідна й тиха, дощами умита.
Зустрів юнак дівку і вмить закохався,
Сліпучої вроди її не злякався.
Струнка і тендітна, волосся хвилясте,
Як вітер війнув її плаття смугасте,
Як стегна побачив, аж стиснуло в грудях
Спокуса манила, дарма, що на людях.
Хай, що вони скажут без неї не жить,
Не радує ранок, ночами не спить.
Нехай і заміжня. То й що, як донька?
Кохання шалене, завжди так бува.
Уже живуть разом, чекають дитя
А щастю здається, не буде кінця.
Він донечку пестить, кохає без тями,
Такі ж оченята, волосся русяве.
Вона роздратована, треба спочити,
Розважитись трохи, в житті, щось змінити.
І знов, як колись, серед ночі прийшла.
Чужим чоловіком пропахла, хмільна.
Просила:"Пробач". Він їй знову пробачив,
На завтра її він уже не побачив.
На далі коханців вже не рахував
І долю картав, що таку покохав.
Від тоді живе десь такий одинак,
Вродливий на вигляд і так не дурак.
Бо доля судилась любити одну,
Красиву і грішну, не вірну й шальну.
А їй судилась доля з перекотиполя,
На роду писалась, іншу не знайти.
І блука по світу, як несамовита,
Що шука не знає й де його знайти?
Бо таким кохання не писалось Богом,
Їм лиш вроду дав він, а не почуття.
Не потрібні діти і байдужа мати
І живуть на світі, лиш своїм життям.
А йому, як кара та любов, як карма.
Жить до віку буде, лиш її вінцем.
І коли вже місяць у віконце гляне,
Хай, що скажуть люди, це його життя.
В руки візьме фото, де його кохана
І дивитись буде, мовчки до рання.
_____________________
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=512815
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.07.2014
Кіт Матюшка миє вушка,
Чеше лапкою живіт,
Бо сьогодні вже субота,
Їди з міста друг Матвій.
Вони разом будуть гратись,
Веселитись і сміятись.
Біля річки на траві,
В холодочку на вербі.
Стрибнуть з гілки у пісок
Наліпить, щоб там пасок.
І у жмурки вигравати,
І сміятись і співати.
А на ганку вже бабуся
Кличе радо:"Любі друзі,
Матвійки мої хороші.
Хто вареників з вас хоче?"
І летять вони щодуху,
Швидко-швидко миють руки.
А вареники в сметані
З сиром, вишнями духмяні.
Вже сметана аж на вухах...
Їсть Матвій, бабусю слуха.
А наїлись - полягали
В холодочку спочивали.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=511467
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.07.2014
Які зимові довгі ночі?
Як пряжа у заплутанім клубку.
І безпроглядно темні очі,
Що дивляться кудись в пітьму.
Повертаючись із боку на бік,
Старенька намагалась знов згадать
Той сон в уяві, як примара,
Що помережив візерунками в шибках.
Лише на ранок їй вдалось заснути.
Неначе впасти в прірву ту нічну,
Щоб знов почути, як сінешні двері
Риплять - і входить син її в снігу.
Сніжинки ще іскряться на морозі,
І очі посміхаються ясні,
А мати простягає руки,
Щоб сина обійняти в темноті.
Чекати буде до останньої хвилини,
Бо це насправді сенс її життя.
І знов той сон, і знов примара
Мереживом лягає на шибках.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=511149
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.07.2014
Весною вишні зацвіли
Так білопінно, мовби наречені.
Весняно-ніжний аромат
Знов павутинкою літав в повітрі.
Стрункі, тендітні вишеньки
Мережаним вінцем покриті.
Вклонялись матінці-землі
Її любов'ю оповиті.
Від того дивного видіння
Збентеживсь розум мій на мить.
Колишнє пригадалося цвітіння,
Що вітер обірвав і десь поніс.
Щось защеміло знову в серці,
Мов зачерпнула воду з дна.
А вітер шматував цвіт вишні,
Немов фату із нареченої знімав.
Кружляв, вертів квітки в повітрі,
Що розплітав з дівочої коси.
А вишня підкорялась силі вітру,
Як захмеліла від квітучої весни.
А потім стих і полетів по світу,
Лишив самотню, без краси,
Без цвіту в косах і безсилу,
Без віри до наступної весни.
Зоя Журавка(Іванова).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=511123
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.07.2014
Там журавлі летіли клином
Вечірнім небом над селом.
А батько сивий, мати сива
Дивились в небо за вікном.
Один журавлик повернувся,
Змахнувши їм своїм крилом,
І наче сином обернувся,
Почувся голос під вікном.
Приспів:
Мамо! Мамо!
Він крикнув криком журавлиним
Мамо! Мамо!
І янголом злетів у вись:
Чуєш, тату!
"Я захищав свою країну,
А ви живіть, а ви живіть тут, як колись.
Я Вас прошу мені пробачте,
Інакше просто не зумів.
Болить, я знаю, та не плачте."
І в небо янголом злетів.
Голосить матінка за сином
А батько наче скам'янів.
Вдивляється у небо синє.
Кого з-за хмар чекає він?
А ключ у небі журавлиний
Махає їм з небес крильми.
То не сім'я літа пташина,
То наші янголи-сини.
Зоя Журавка.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=510313
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.07.2014
Хай буде проклята росія,
Вся-вся до клаптика землі.
Нехай до вас повернеться те горе,
Що ви зробили на моїй землі.
Роки вам не пробачать і століття,
Прокляттям будуть сльози матерів.
Як можна горе пережити?
Як хоронить своїх синів?
Нехай не просихають ваші сльози,
І крик ваш не втихає від тужби.
Хай заморозять вас морози,
Та ви вже відморожені й самі.
Хай ваші голови сивіють.
Та вряд чи серце у вас є?
Немов ворони чорнокрилі,
Чужою смертю живите.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=505221
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.06.2014
Свекруха бережно тримала
Благословення пару образів.
Схилилась на хвилинку у мовчанні,
Вагання тупцювались в ній сумні.
Чи правильно вона сьогодні зробить?
Чи не осудять родичі її?
А син? Чи син їй це пробачить?
Бо він десь залишився на війні.
Як краялося серце материнське?
А поруч в'яло молоде життя.
Вона ж не винна, жити хоче
І на руках мале дитя.
А в голові думки роєм роїлись.
Вона вже й сльози не втира.
Прошу в вас дозволу на шлюб, як в рідних.
Та ви ж і є моя рідня.
Я вам вручаю свою долю
І долю вашого внучка.
Благословіть, матусю. Якщо проти,
Пробачте, буду вже сама.
Матусенько, без вашого благословення
Ніколи б щастя повним не було.
Мене колись впустили в своє серце,
Ділили хліб і щастя, і тепло.
Хлоп'я тулилося до сили молодої,
До чоловічого надійного плеча.
А оченята! Боже, Боже!
Такі ж, як в батька. Їх засипала земля...
Свекруха, вже не стримуючи сльози,
Благословила. Лиш не треба самоти.
І їй на мить, лише на мить, здалося,
Що разом з нею плачуть образи.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=505035
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.06.2014
Зірвала дівчина раненько
Берізки паросток слабкий.
Нехай росте це деревце тендітне
На радість, мамо, і тобі й мені.
А мати доньці боронила
Саджать берізоньку в дворі.
Одна берізка - то на вдівство,
Пророчили колись старі.
У безтурботнім юнім віці
Не зрозуміть доньці слова.
І прикопала десь в куточку
Стеблину білу крадькома.
Те білокоре деревце тендітне
За кращу подругу було.
ЇЇ бентежну й юну сповідь,
Як таємницю берегло.
Як підросло поставили там лавку,
Щовечір молодь там гуля.
Шуміло листя гарно-гарно,
Обійми і цілунки до рання.
Берізка чула про кохання,
Про мрії, спогади, життя.
Тут вдень збиралися на лавці
Баби сусідські, говорили про буття.
Пісень співали і сумних, веселих,
Була їх свідком спогадів сумних.
Вони себе всі називали вдови:
Кохані їх не повернулися з війни.
Вже донька під вінець зібралась,
І щастю краю не було.
На радість мати сподівалась -
Не на пророчине вдовство.
Весілля вже відсвяткували.
Родились дітоньки малі.
А мати скоса поглядала
На білий стовбур і гілки.
Несамовито вітер похилив берізку,
Немов на міцність спробував життя.
Сердито рвав і кидав оберемки
Її листочків і її гілля.
Вона по-своєму стогнала,
Скрипіло листячко плачем,
А потім біла-біла стала,
Укрита снігом, як плащем.
Йде донечка, мов снігом запорошена,
А слози ллються, як дощем.
Підійде і впаде, немов підкошена...
Вдовина доля... і на серці щем.
Якась відчуженість настала
Між донькою і деревцем.
Берізка листям шелестіла,
Співаючи сумних пісень.
Почувши весну, потяглась до сонця,
Відчула силу нового життя.
І народилось в неї нове листя,
Життя почалось з чистого листка.
А донька плакала журливо,
Вся в чорному і боляче-сумна.
Зрубати! Знищити! Спалити,
Вдовине напророчине життя!
В руках з'явилася сокира,
Вона трощила обухом об стовп.
А дерево стогнало і тремтіло
Від того гніву боляче було.
І підняла свій погляд у зелену крону,
А там на гіллі пара голубів,
Що від жаху й переляку тремтіли,
Обнявши один-одного крилом.
Вона згадала все своє життя:
Кохання перше, день весільний,
Народжене у радості дитя,
Тепло долонь і дім свій рідний.
Невже в цій парі голубів
Вже оселилося її кохання,
А їй лишилось плакати в журбі
Самотньо-сивій і лише страждання.
І по-новому вже збагнувши глибину,
І зрозумівши зміст отої фрази,
Знов обняла за стан берізоньку струнку
І засміялась, і заплакала одразу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=504874
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.06.2014
Зажурилась вишня в маминім саду
І стікають з ягід, крапельки дощу.
Розлетілись діти в серці самота,
У журбі на вишні мати погляда.
Все чекала діток, щоб почастувать
І просила вишню, цвіт свій зберігать.
І онуки люблять ягоди смачні,
А прийдеться їсти мабіть їй самій.
Та чи зможе ненька, буде виглядать,
Ще не треба вишням рано опадать.
Може вже пороблять справи всі свої
І скуштують з вишні ягоди смачні.
___________________________
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=504233
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.06.2014
Вітер, вітер, вітерець,
Що мені ти принесеш?
Ніжну пісню весняну,
Солов'їну, чарівну?
Може, щедрий запах мрій?
Може, цвіт в саду моїм?
Може, дивний сон нічний,
Неймовірно-чарівний?
Може, сльози і журбу?
Може, зливу затяжну?
Нехай вітер-вітерець
Колихає з трав вінець,
І шепоче дивну пісню
Про кохання світле й чисте.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=504044
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.06.2014
Старенький тин, хатина біла,
Ось тут жила бабуся мила,
Що колискової співала.
А скільки знала! Скільки знала...
Про принців, королів,
Про вовків і зайців,
Про диво-квітку за морями,
Про райські яблука, про чари,
Про Матір Божу говорила
І про війну сльозу росила,
Чому так рано посивіла?
Намисто завжди ти носила
І мала очі сині-сині,
Як два озерця доброти
В моєму серці ти завжди.
Ти мала руки, що все вміли,
Трудилась завжди без упину.
Той запах хліба, що з печі,
Ніколи не забуду, ні.
Ти вчила пироги ліпити,
Святкову пасочку місити.
Ти просто вчила жити,
Людей усіх любити,
Всміхатись сонцю і дощу.
Твою любов життям несу.
Не падать духом, мати крила
Мене, бабусенько, ти вчила.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=503790
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.06.2014
А дощ іде вже кілька днів,
Снують хмарини чорно-сині.
Чомусь так сумно на душі -
Піду в бабусину хатину.
Стареньке фото на стіні
Від часу добре пожовтіло.
Лиш очі дивляться сумні,
Піджак старенький, спідничина.
А поряд з бабцею стоять
Два хлопчаки білоголові.
Штани короткі, в картузах,
Напів розірвана свитина.
Кому і що Господь дає?
Кому палац, кому жебрацтво.
І що нам судиться прожить,
Того не обминуть нізащо.
Праворуч хлопчик- батько мій,
А фото це післявоєнне.
Якийсь фотограф вже давно
Відзняв той кадр з жалю, напевно.
Дідусь загинув на війні,
Лишив він матері синів.
Життя спливло, як літня злива,
Лише сім літ була щаслива.
А потім що? Війна страшна,
І німцем спалена хатина.
Голодні діти на руках,
І зовсім зношена свитина.
Сама трудилась день і ніч,
Улітку в курені тулились.
А їли що? Що день приніс:
Із калачів зелені намистини,
З лопуцьки стовбур, листя клена,
І маторженики зелені.
Пройшли роки, життя змінилось.
Сини здійняли свої крила
І полетіли в світ шукати долі,
Спливло вже й їх життя поволі.
Лиш залишилася хатина,
Де нас чекала бабця мила.
Нема її багато років,
На згадку нам лишилось фото.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=503786
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.06.2014
Хорошій людині, кращій подрузі Валентині ВВ в день народження присвячую.
ВАЛЕНТИНІ
Валентині , Валентині
Ми шлемо вітання щирі ,
Щоб жила у щасті й мирі
Ми бажаєм Валентині .
Поруч завжди будуть друзі
Соловей співає в лузі
Пісню любу , пісню щиру
Хай збирає всю родину .
За столом батьки і діти
В день народження і квіти
Подарунки , слова щирі
Валентині , Валентині .
Накує зозуля вранці
Жить з піснями і у танці .
До ста років про кохання
Говорити до світання.
Нехай мами зірка ясна
В небі світить ясно- ясно ,
В холод серце зігріває
Від біди оберігає .
Валентині , Валентині
Ми шлемо вітання щирі ,
Щоб жила у щасті й мирі ,
Ми бажаєм Валентині .
_______________________
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=503051
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.06.2014
Найкраще в світі дитинча,
Звичайно - це моє внуча!
Хтось скаже: "Ні, моє найкраще!"
Для вас, звичайно, ваше краще.
Внуча моє - це сенс життя,
Моє сьогодні й майбуття.
Про краще мрію, ним живу,
Для нього вірші я пишу.
А як простягне рученята,
Я хочу все йому віддати.
Немає слів... Як я люблю!
Для нього дихаю й живу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=502064
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.05.2014
В селі на в'їзді, край дороги,
Старезний велетень стоїть.
І найстаріші не згадають,
Відколи листям шелестить.
Стоїть віки могутній, сильний,
Немов на варті, край села.
Дуб-велетень кремезний
Моє село охороня.
Уже й села того немає,
Лиш залишилось кілька хат.
А він величний знову кличе
Людей, щоб землі заселять.
Яка в нім сила, міць і мудрість!
Якась невичерпність століть!
І в прохолоді свіжо-ніжній
Немов би просить відпочить.
Лише присядь - і в сон схиляє,
Чарують шелестом листки.
Закриєш очі і почуєш
Старі бабусині казки.
Бо є про що розповідати.
А скільки бачив за віки?
Я чую в шелесті: кохати,
Любити, вірити, знайти.
Хитає він гілки старезні.
Усе, що бачив, не згадать.
Я підійду. Як жити далі?
Що б в того дуба запитать?
Бо жаль мені, що заростає
Стежина густо споришем.
А він стоїть і все чекає.
Помиє листячко дощем.
Прийде весна, черпає сили,
Бо він же довго хоче жить.
А потім сум туманом вкриє,
І листям знов зашелестить.
Він хоче знов пісень почути
І сміх, і пісню солов'я,
Щоб знов в гілках своїх сховати
Чиєсь таємне почуття.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=502059
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.05.2014
Вот влюбился я в соседку,
Да и в классе мы в одном.
Как положено со Светкой
Вместе в школу мы идем.
Пусть до школы путь не длинный,
Да ведь это всеравно.
На ее характер скверный
Мне терпенья не дано.
Припев:
От чего? Почему?
Отчего, да почему?
От чего? почему?
Все никак я не пойму.
От чего? Почему?
Отчего да почему?
Отчего да почему?
Все страданья одному.
Переменка, переменка
Облегченья не несет.
И чем дальше все сложнее,
Просто все наоборот.
На записку, что послал я,
До сих пор ответа нет.
Проводить ее со школы
Разрешенья пока нет.
Что же делать? Что же делать?
На душе покоя нет.
Но ведь гордость у мужчины
Ведь, наверно, тоже есть.
Как тебе соседка Светка
Это все растолковать?
Хватит! Все! Терпенье лопнет
И тебе не здобровать.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=499670
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.05.2014
Когда-то с тобою друг друга любили.
Друг другу мы были необходимы.
Твой поезд уехал а я на пероне,
Прячу слезу тихонько в ладони.
Не верила я, что можно расстаться.
Ведь было у нас с тобой столько счастья.
Но поезд уехал а я на пероне,
Прячу слезу тихонько в ладони.
___________________________
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=499664
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.05.2014
Згадай, як сиві полини
Сховали нас колись у тіні.
Нам знов насниться запах мрій,
Квітує літечко й полин.
Від терпко-п'яного дурману,
Любов'ю вкрило, як туманом.
Ще й досі серце калатає
І ні на мить не забуває.
На скронях наших вже полин,
Сивіє цвітом, наче влітку.
А ти любив. Як ти любив?
Мене ти пестив, наче квітку.
І ми в любові стільки літ
Вдихаєм аромат духмяний,
І знов летить душа в політ,
Ми від кохання досі п'яні.
Бренить непрохана сльоза,
В руках несу з калин намисто.
Осіннім листом закружля,
Моє минуле золотисте.
А прийде літечко, і знов
Полин-трава запахне цвітом.
А в серці квіткою любов
Покличе знову нас у літо.
Зоя Журавка(Іванова).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=499021
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.05.2014
Я не хочу, щоб Харків горів, як Донецьк.
Я не хочу, щоб люди страждали.
Я не хочу почути тужливих пісень,
Що кричать матері над синами.
Я не хочу, щоб плакали сестри й брати.
Я не хочу, щоб діти сиротами стали.
І щоб рідна моя Слобожанська земля
Під кнутами рашистів стогнала.
Я не хочу принизливо гроші просить,
Мовби всі батраками ми стали.
Я б хотіла любові вогонь запалить,
Розірвать ненависні кайдани.
Де ви генії наші? Де нації цвіт?
Як же зрадити рідну дитину?
Мовби неньку свою від біди захистіть.
Не зруйнуйте! Не зрадьте країну.
Зоя Журавка(Іванова).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=499012
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.05.2014
Краса жінки не в одязі,
Не в гордій поставі.
Краса жінки в погляді,
В очах, що сміються в печалі.
Краса жінки в ніжності,
В умінні прощати.
Краса жінки у вільності
Любов обирати.
Краса жінки у вірності,
Щоб віри не втратить.
Краса жінки в мудрості,
Все на свій лад повертати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=498816
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.05.2014
Це вас я хочу запитати:
Давно були ви в храмі книг?
Де розум людства, мудрість,
В книжках назавжди збереглись.
Чи чули ви, що на землі,
Як світ в маленькому вікні,
Єдиним закладом культури
Є бібліотека на селі?
Чи є там світло? Вас хвилює?
Чи тепло книгам восени?
А дощ хлюпоче, вітер віє.
То сльози нашої вини.
Чому чарствіють душі наші?
Дітей жорстокість всіх вража.
То може нам перечитати
Казок, що матінка чита?
Вони ж учили нас любити.
Любить травинку, квітку, світ.
І рідну землю боронити,
І батька поважать довік.
Це вам кажу, щоб знали ви,
Що є в куточку на землі,
Як світ в маленькому вікні,
Бібліотека на селі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=498809
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.05.2014
Мені цю ніч наснилась мама,
щось вишивала при свічі.
Я в неї тихо запитала:
- Що шиєш мамо? Це мені?
Сорочку шию...Хай на щастя...
Тебе від бід, щоб берегла,
На рукаві - калина красна,
а зелень свіжа - то верба.
На грудях ще й барвінок синій
Ковром хай стелиться тобі.
Нехай він дасть ту вічну силу,
Щоб все здолати у житті.
Я наче вже тоді й не спала,
Лиш чула, сльози як текли.
Ти, мамо, знову щось казала?
Чи це лиш сон? Чи поряд ти?
Я піднялась, знайшла сорочку,
Що шила ти колись мені,
І тихо плакала в куточку,
Росила квіти, що цвіли.
Автор: Зоя Журавка
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=498385
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.05.2014
Цю пісню я написала колись для своєї мами, на музику поклав Калениченко В. Зі святом рідні матусі. Живіть довго і будьте щасливі. А кого вже немає з нами, хай душа ваша буде в спокої. Ви вічно будете жити в наших серцях.
Я малюю тебе в яблуневому цвіті.
То твоя сивина і життя вже прожите.
Яблуневий той цвіт вітер ніжно колище,
Рідна мамо моя, як тебе не любити?
Приспів:
Я у Бога для мами прошу
І здоров'я, і щастя, й любові,
І щоденно до неї спішу
В сад, де трави квітують медові.
З яблунь цвіт уплітає в косу,
Сріблом смуток лишає мережку,
Боже, Боже, тебе я прошу:
Барвінками встели її стежку.
Усміхнулись сади у квітчастім намисті.
Руки, мамо, твої в росах ранніх умиті.
Ти зустрінеш мене біля свого порогу,
Лиш тобі принесу я свій біль і тривогу.
Заспівали сади співом рідної мами.
Пісня та про любов та про вічне кохання.
І було б так завжди, та весна одцвітає,
Тільки мама любов нам свою залишає.
Зоя Журавка.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=498383
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.05.2014
Весна распустила зеленые листья.
Любовь моя рядом, друзья мои близко.
Последний звонок нам звенит расставанье,
Мы прямо со школы пойдем на свиданье.
Побродим по лесу, прощаясь с рекою,
Ведь завтра друзья, мы простимся со школой.
По разным дорогам мы все разлетимся
И с первой любовью, наверно, простимся.
Поймем лишь сейчас, когда всем расставаться.
А сколько за стенами здесь было счастья.
Линейкою дрались, бросали портфели
И только сейчас мы, друзья, повзрослели.
И здесь ты запиской в любви мне признался.
Звонил вечерами, молчал и стеснялся.
Теперь улетим мы по разным дорогам
И ты не суди, друг, меня очень строго.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=498131
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.05.2014
Духмяно пахнуть спориші?
Босоніж я іду росою,
Щоб сил набратись від землі,
Зцілитися її красою.
Калина в білому цвіту
Стоїть в зажурі на світанні,
Тумани стелять доброту,
Надії наші довгождані.
Квітують маки на землі,
Немовби рани кровоточать.
І на планеті люди всі
Моїй країні щастя просять.
Пробач нас, матінко, за все.
До неба руки підіймаєм.
Тебе ми любим над усе,
За тебе Господа благаєм.
Квітують маки на землі,
А небо плаче у мовчанні,
Схиляєм голови в журбі,
І лине пісня у риданні.
Та ми повстанемо з вогню,
І наша зірка запалає,
З добра одягнемо броню,
Хай Україна розквітає
Зоя Журавка
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=497857
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.05.2014
Цвіте терен на Вкраїні,
А барвінок в'ється.
А у гаю при долині
Там струмочок б'ється.
І калина розквітає,
І в садочку вишня.
Там малеча босонога
Погуляти вийшла.
Там вплітають у віночок
Волошки й ромашки.
Як почують на тополі
Спів веселий пташки.
І куди не глянеш оком
Серце завмирає.
Це моя країна рідна,
Кращої не знаю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=497259
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.05.2014
Хоче кішечка навчити
Кошенят мишей ловити.
Ті ніяк не розуміють
І на сонці спинку гріють.
Приспів:
Слухай, слухай мій голубчик,
Мій пухнастик, мій ласунчик.
Дуже я тебе люблю
Мишенят ловить навчу.
Кішка муркає сердито,
Ой когось з вас хтось з вас буде бито.
Засичала, замурчала
І Пушку по вусі дала.
Той схопивсь, наїжачився
І клубочком покотився.
Кішка знову засичала
Й по-котячому сказала:
А Пушко наш повернувся,
До матусі посміхнувся.
Не навчиться це ледащо,
Мишенят ловить нізащо.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=497062
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.05.2014
Я зустріну тебе, рідний сину,
Відпочинь і присядь на хвилину.
Очі матері бачать страждання,
Ти не крий свого серця зітхання.
Серце матері плаче від болю,
Полетіла б на крилах з тобою.
Захистила б тебе, рідний сину,
Ти присядь, ти присядь на хвилину.
Сину мій, ти не плач, не журися,
Просто в вічі мої подивися.
Я б злетіла, як пташка у небо,
Я б світила, як зірка для тебе.
Я б тобі, як веселка всміхалась,
Тільки б доля щаслива дісталась.
І пішла б я по світу блукати,
Тільки б щастя тобі дарувати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=497053
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.05.2014
Дивлюсь навкруг, очам не вірю,
Що це не казка і не сон.
Це лиш бузок травневий квітне
І манить в світ своїх казок.
Ворожить запахом кохання
І кличе нас у ті світи,
Де ми зустрілись. Те цвітіння
Вселилось в душі, назавжди.
І кожен рік дурманить цвітом,
Немов якесь п;янке вино.
Знов кличе нас у тепле літо,
Де стрілись ми колись давно.
________________________
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=496754
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.05.2014
Старенька жінка посивіла?
З війни чекає свого сина.
Хтось скаже їй, що це даремно.
Давно лежить в землі? напевно.
Та в це не вірить тільки мати
І все життя буде чекати.
Бо серце матері не вірить.
Вона про диво дивне мріє.
Читає хроніку з газет,
Там знову про війну сюжет,
На передачу "Жди мене".
А може, все ж він десь живе?
Як може мати не чекати?
Дитя своє не пам'ятати?
Давно, давно вже посивіла.
Життя її вже пролетіло.
Та й досі мати пам'ятає,
І знов той лист страшний читає.
Кричала криком: "Де ж ти, сину?"
Бо серце чуло, не загинув!
Мине зима і прийде літо.
До кого голову схилити?
А в серці ще живе надія,
Хоча й життя вже пролетіло.
І щовесни й вспекотне літо,
Вона голубить диво-квіти.
Це мальви... Син їх так любив,
В садку під хатою садив.
Старенька з ними розмовляє.
"Як жити далі?" - запитає.
А потім, тихо заридає,
Крізь сльози Господа благає.
А мальва цвіт до неї ронить,
І тихо-тихо словом мовить:
"Ніколи син твій не помре,
Бо в серці він твоїм живе!"
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=496680
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.05.2014
А що може жінка, проти всього світу?
Вона просто хоче у любові жити.
У любові діток своїх колихати,
Щоб були здорові завжди мама й тато.
Щоб зростали доньки, як весняні квіти,
Щоб були синочки, як дуби столітні,
Захищали землю, поважали матір,
Та щоб завжди спокій був у їхній хаті.
Щоб коханий поряд, був у щасті й горі.
Пригорнув до серця, захистив від болю.
А що хоче жінка? Тільки щастя й миру,
І рідненькі діти, щоб були щасливі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=496617
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.05.2014
І знов на серці неспокійно,
Бо на Вкраїні жить невільно.
Нам хочуть волю нав'язати
Брати колишні. Розтоптати
І гідність нашу і свободу,
Та не зламать мого народу.
Народ повстане, прийде сила
Не маю сумніву а ні хвилини.
Велика, сильна, нездоланна
Це молодь наша, наша славна.
Вони родились в краї вільнім,
Їх не поставить на коліна.
Вони вже звикли говорити,
І їм не просто рот закрити.
Бо кожен має свою думку.
І з ким у нас які стосунки.
З ким об;єднатись, жити в дружбі?
Кого забуть? Такі не нужні.
Що буде далі, час покаже.
Народ, останнє слово скаже.
Не просто так усе забути,
Братів оскал, смертельний, лютий.
А Путіна, з усім рашизмом
Нехай засудить Бог Всевишній.
Не просто буде нам простити
Бо сльози ллються й кров пролита.
Ще й діти будуть пам;ятати
Бо в когось вже немає тата.
Вам треба править цілим світом?
Загарбать землі, знищить світло?
Людей у темряву загнати?
Немов диявол жирувати?
А світом править тільки Бог,
Йому лиш віра і поклон.
А хто над людством суд вершить,
Тому й Господь наш не простить.
_______________________
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=496598
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.05.2014
Я отдам себя в хорошие руки,
Руки нежные и любимые.
В океане любви утону вночи
И в тебе я найду спасение.
Я отдам себя в хорошие руки
И закрою глаза без стеснения.
Без стыда я отдамся твоей любви,
Нас накроет волной затмения.
Я отдам себя в хорошие руки.
Не судите меня с презрением.
Умирая опять от твоей любви,
Лиш в тебе я найду спасение.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=496383
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.05.2014
Отруєна вода в Донецьку,
Літають кулі навкруги.
Оце вам казка, правди й честі,
Як люблять нас усіх брати.
Дивіться всі, хто продавали
Свій рідний край за копійки.
Провина ваша - вам і кара,
Бо це вже правда - не казки.
Бо це вже смерть, яка кружляє,
І вибір в неї буде свій.
Поляжуть ті, хто продавали,
Й невинні: діти та батьки.
Невже ж ви, люди, подуріли?
Немовби всі ви озвіріли.
О Боже! Боже! Як нам бути?
Допоможи нам це збагнути.
Допоможи відкрити в серці
Любов. І не згубити честі.
І просим кари в тебе, Боже
Для тих, хто кулеметом косить.
Хто топче землю рідну нашу,
І для продажніх, хоч і наших.
Бо їм ніколи не пробачать
Всі ті, що найрідніших втратять.
За все, що робиться в країні,
Вам все життя нести провину.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=496329
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.05.2014
Якби ж я могла
Дітям розум віддати,
Щоб їм було легше в житті.
Якби ж я могла
Своє серце віддати,
Щоб легше було їм прожить.
Якби ж я могла
Дітям совість віддати,
Щоб їхньої не заплямить.
Якби ж я могла
Їм і душу віддати,
Щоб тільки в любові їм жить.
Якби ж я могла
Усі біди забрати,
Але їм самим треба все пережить.
Якби ж я могла
Їх завжди захищати,
І різдвяною зіркою в небі світить.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=496196
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.05.2014
Коли вже стільки літ минуло,
Здається, серце вже б забуло.
А сниться знов війна проклята.
Та як таке не пам'ятати?
Їй би тоді лише всміхатись,
І в росах весняних купатись.
А з вуст лились прокльони люті.
Катів кляла у злобі лютій.
Фашисти палять, нищать,
А навкруги осколки свищуть.
Куди не глянь, село в диму.
Як пережить їй ту війну?
І знов їй сниться тіло брата,
Лежить в санчатах, не впізнати.
Від жаху, мати заніміла,
Немов би й серце скам'яніло.
І знов цей сон, вже стільки літ.
А й досі серденько болить.
А скільки їх, дітей війни?
Їм досі сняться тії сни.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=496007
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.04.2014
Був козаком мій прадід вірним,
На Запоріжжжі згинув вільним.
Життя віддав за землю рідну,
За Україну славну, вільну.
І дід загинув не даремно,
Фашистів гнав і знав напевно,
Що буде жити Україна
Нескорена, квітуча, сильна,
Що будуть діти посміхатись,
До гнізд лелеки повертатись,
Пшениця буде колоситись,
Щоб голокост не міг наснитись.
Чи думав дід, що знов війною
Повіє вітер з краю того?
Де ті, що разом воювали
І теж з війни не повертали.
Ділили біль і хліб, і порох...
Це ж їм в землі лежати сором,
Бо вже сьогодні їхні діти
Воюють проти всього світу.
Як Гітлер хочуть світом править,
Щоб на коліна всіх поставить.
А переможе той, хто має волю,
Життя віддасть за кращу долю.
Не знищить вам мою країну,
Що зветься гордо - Україна!
Непереможна, славна, вільна,
Бо в неї є своє коріння.
Зоя Журавка(Іванова).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=496003
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.04.2014
Під грибочком у снігу
Спить маленький гном. Чому?
Бо зима прийшла, мороз іскриться,
Хай чарівний сон присниться.
Усе літо в лісі цьому
Він трудився без утоми.
Чарівні пісні співав,
Всіх звіряток пригощав.
Тихо, діти, не шуміть.
Гномик спить, не розбудіть.
Ви погляньте у віконце
Зорі світять, а не сонце.
То ж і ви скоріш лягайте
І тихенько спочивайте.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=494259
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.04.2014
Ми спішили в село відпочити
І пройти босоніж по росі,
Щоб в тіні біля ставу спочити
І набратися сил від землі.
Знов насниться верба біля ставу,
Що сховала колись нас в тіні.
Де ти вперше сказа: я кохаю.
Як могла я сказать тобі ні?
Моє серце в грудях калатало
і летіло на зустріч тобі.
Я сказала: кохаю, кохаю.
Як могла я сказать тобі ні?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=494257
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.04.2014
Це наша радість і наша гордість.
Це біль нестерпний, це наша совість.
Це наша заздрість і наша мудрість.
Це наш неспокій і наша мужність.
Ніхто не винен, так ми навчили,
Якщо не любить, ми не любили.
І цю довіку нести провину,
Бо не навчили свою дитину.
Що ми вкладали в дитяче серце?
Любов і вірність чи зради зерна?
Бо, що посієш, те й будеш жати.
Радіти будеш чи сумувати?
Як збилась з шляху твоя дитина,
Це завжди буде твоя провина.
Ніхто не винен...Твоє ж коріння...
Який вже стовбур, таке й насіння.
АвторЗоя Журавка(Іванова).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=494043
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.04.2014
Я люблю дивитись просто навкруги:
На калину красну, гілочку верби,
На стрункі тополі, велетні дуби
І волошки сині, житні колоски,
Різнобарв жоржини, сиві полини,
Чорнобривці ніжні, лілії стрункі,
Голубінь барвінка, в росах спориші,
Пролісків поляни, квіти лісові,
На красу безкраю в полі, де хліби,
І тюльпани дикі, квіти бузини.
Я люблю, як кряче качка на ставку,
Як полощуть лози коси у струмку,
Соловей співає, дятел стукотить,
Прокує зозуля, що летять роки,
Як стоять тополі в білому пуху,
Як квітують вишні в маминім садку.
Я люблю вдихати аромат бузку,
Як стіка з долоні крапелька дощу.
Як веселка грає, шелестить трава,
Бо землі на світі кращої нема.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=494039
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.04.2014
Так вип'єм, друзі, за любов.
За ту любов,
Що кожен в серці носить.
За ту, що спати не дає
І душу нашу
День і ніч тривожить.
За ту, що сили надає,
Як сльози й сміх
З душі рікою ллється.
Тож вип'єм, рідні, за любов.
І лиш така любов нехай живе,
Завжди у вашім серці.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=493841
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.04.2014