| Сторінки (5/423): | « | 1 2 3 4 5 | » |
Може хто ще не відчув наразі,
У якій загрозі майбуття?
Та війна пускає метастази –
Виїдає радість із життя…
Поціляє у серця реальні
І ростуть на цвинтарі хрести.
Дошки все нові меморіальні –
На будинках, школах їм цвісти!
Душі ті потрапили до Раю –
Їм Вітчизна освятила путь!
Знаю, що герої не вмирають –
У народній пам’яті живуть!
2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=546052
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 24.12.2014
Так мило, спокойно
Ты делал мне больно.
Возможно, невольно.
Ужасно болело,
А я все терпела...
И вот – надоело!
Скажу тебе смело:
Довольно! Довольно!
Хоть было прикольно,
Но осточертело!
Такое вот дело!
Прости, если больно
Я скалкой задела...
2013
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=545057
рубрика: Поезія, Интимная лирика
дата поступления 20.12.2014
Рецензія на вірш Патари Бачії
Усе мине, коли кохання є,
А ревнощі – вони ще підігріють!
Це давнє спостереження моє:
Ревнивці довго злитися не вміють!
2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=544617
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 18.12.2014
Мимо нашего длинного дома,
Не пугаясь дождя и пурги.
Рыжий песик, наш давний знакомый,
По утрам «нарезает» круги.
У хозяйки вниманья не просит,
Он на весь наш район знаменит:
Даже если кто косточку бросит,
Отвернется и дальше бежит!
И зовет дворовую подругу,
Ну а та, уже немолода…
Эта «шавка», осилив полкруга,
Отвлекается чем-то всегда.
Уж давно не видала я, чтобы
Кто-то так занимался всерьез…
Всем «слабО», а не веришь –
попробуй
Темп держать так, наш «супер-пес»!
2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=544152
рубрика: Поезія, Шутливые стихи
дата поступления 16.12.2014
У найтяжчу хвилину,
Як зрадить ота, красивіша,
Як у сосни стежинка
Заведе тебе десь, далебі…
Я до тебе прилину
Всією чарівністю вірша –
Я для тебе не жінка,
Я – все те, що найближче тобі…
2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=543493
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.12.2014
Бувальщина
1. Надія. Золота медаль.
Втираючи почервонілі від сліз очі, Надія сумно подивилася на невиліковно хвору доньку, що заснула після знеболюючого уколу. Болі дедалі сильніше мучили дівчинку і все більше потрібно було тих дорогоцінних ліків, щоб їй допомогти.
Що робити? Напозичалася вже у сусідів. Та і їм звідки брати ті гроші? Відтоді, як у селищі якийсь горе-підприємець, викупив цукровий завод і, не зумівши дати ладу старенькому обладнанню, звелів порізати та вивезти його на металобрухт, майже всі втратили роботу і, ставши на облік на біржі праці, жили на мізерну грошову допомо-гу по безробіттю та з власних присадибних ділянок.
У кого була можливість, подалися до Італії, Португалії доглядати за пристарілими сеньйорами, а куди було самотній Надії з хворою донькою? Розпач вогнем пропікав серце. Та плакати ніколи. Треба щось робити, бо хто допоможе її страждаючій дитині?
Правда, десь у самій Москві, на високій посаді, кажуть, аж у МВС, служить її батько, який навіть, і не знає, що вона є на світі. Та і про Надію, певно, давно уже забув, а вона не сміє турбувати таку поважну особу, хоча сама поклала йому до ніг свою молоду долю, яка і була першим щаблем тієї високої драбини його карколомної кар’єри.
Але треба діяти, бо ліків лишилося на одну добу, а що далі? Несила слухати приглушені закушеними губами стогони, а то й голосні крики своєї дитини.
На станцію! Це був єдиний «бізнес» місцевих жіночок. Зварила картопельки, помастила запашною олійкою, пересипала подрібненим духмяним кропом, загорнула чавунець теплою хустиною, щоб не вичахла. Набрала з бочки хрустких солоних огірочків. І так, з важким кошиком, майже бігцем, подалася на станцію, щоб устигнути до Московського потягу. Пасажири охоче брали у дорогу цю просту і смачну їжу. Якщо пощастить усе продати по добрій ціні, то вона зможе купити ще трохи тих знеболюючих ліків, які тимчасово полегшують страждання Галинки.
Прибігла вчасно! Розпашіла, у старому халатику, у біленькій хустині, з під якої вибивалися сивіючі пасма, колись, розкішного волосся.
Потягу ще не було. Декілька пасажирів та зустрічаючих вешталися по платформі. Надія зайняла найвигідніше місце на пероні і нарешті роздивилася довкола, переводячи подих.
Раптом її погляд зупинився на військовому, що вирізнявся своїм блискучим мундиром, гарною поставою і дуже знайомим обличчям. Серце завмерло. Надія схопилася за стовп, щоб не впасти. Це був він – Павлусь! Її перше і єдине кохання. Батько її доньки.
Спогади потекли, неначе кольорова кінострічка…
Він прийшов до їхнього класу після сільської восьмирічки. Чорнявий, з ніжним, білим обличчям, з веселими та розумними чорними очима – син голови колгоспу з глухого села, Павлусь Пастух. Усі так і звали його аж до закінчення школи – Павлусь. Було у ньому щось зворушливо-дитяче, наче сором’язливе, аж хотілося його пожаліти, захистити.
Надійка, хвороблива, зовні непримітна, бідненько зодягнена, але з сильним характером, дівчинка була круглою відмінницею. Все давалося їй однаково легко. Усі в школі знали, що саме їй дістанеться та єдина золота медаль, що за рознарядкою, виділялася на їхню школу.
Павлусь виявився неабияким математиком, перемагав на районних та обласних олімпіадах. Став гордістю щколи. Але йому не давалися мови та фізика, де він мав слабкі четвірки.
Батько Павлуся іноді привозив директорові школи два-три мішки з продуктами та й класного керівника Ольгу Петрівну не забував. Вони, в свою чергу, з усіх сил старалися вивести Павлуся у відмінники.
А ця Надійка, без усіляких зусиль, «іде на медаль», яка так потрібна Павлові Пастуху, щоб здавати вступні екзамени до ВУЗу тільки з профільного предмету - математики…
Ольга Петрівна намагалася домовитися з Надійкою, та уперте дівчисько не перейнялося цією проблемою. Тоді, чи хтось напоумив Павлуся, чи сам він вирахував своїм математичним розумом єдине, безпрограшне рішення.
Він почав залицятися до Надійки. Робив це красиво, артистично: дарував квіти, цукерки, проводжав зі школи додому, несучи важкий портфель. На шкільних вечорах танцював тільки з Надійкою на заздрість усім дівчаткам. І вона сама не помітила, як прийшло воно, засяяло , заступило весь білий світ – її перше кохання, перші п’янкі поцілунки, неумілі обійми, несміливе освідчення.
З непоказного підлітка Надійка раптом перетворилася у чарівну дівчину, з ясними синіми очима, розкішним рудим волоссям, стрункою постаттю. Вона, ніби світилася із середини від щастя.
Матуся, яка працювала «технічкою» у їхній школі, намагалася застерегти доньку:
-Ой, дивись, дитино! Не пара тобі цей Павлусь. Він
із багатої родини, а ми – бідні! Занапастить тебе і покине! Донечко, опам’ятайся, благаю!
Та Надійка, яка завжди слухала і ніжно любила свою матусю, тепер нічого не чула і не бачила, крім любих чорних очей та гарного обличчя коханого.
Одного разу, коли Надійка зовсім сп’яніла від палких поцілунків і залитого місячним сріблом вишневого цвіту, Павлусь, сором’язливо червоніючи, запитав:
-Надійко! А могла б ти, заради кохання, пожертвувати собою, як оті жінки декабристів?
На це Надійка, не задумуючись, відповіла:
-Звичайно! Я на все готова заради тебе!
Тоді Павлусь, додав уже сміливіше:
- Навіщо тобі ота золота медаль? Все одно, без батька, ти не зможеш вчитися в інституті. То склади випускні екзамени якось трохи гірше і ця медаль буде моя! А від неї залежить вся моя майбутня кар’єра і твоє подальше життя! Бо, якщо я здобуду вищу освіту і гарну посаду, ми одру-жимося и будемо найщасливішими у світі!
Павлусь знову так палко поцілував Надійку, що у неї зовсім запаморочилася голова. Нікому нічого не сказавши, Надія майже провалила екзамени, склавши їх на слабенькі «трієчки», чим дуже здивувала і засмутила улюблених учителів. Тільки Ольга Петрівна все розуміла і підбадьорливо посміхалась дівчині при зустрічах.
Павлусь таки отримав омріяну золоту медаль, а після випускного вечора, у заводському парку зацілував і запестив Надійку до безтями.
Потім, надовго зник, а в кінці літа, вже зачислений до ВУЗу, сяючий, уникав зустрічей з Надією, а коли вона наважилась підійти і подивитися у його чорні очі, почервонів і тихо промовив:
-Чекай, Надю. Я вивчуся і заберу тебе!
Надія влаштувалася на пошту, де довелося носити величезну важку сумку з кореспонденцією та газетами, яких у ті часи передплачували надзвичайно багато у кожній сім’ї.
А у січні Надія народила семимісячну донечку.
Все це остаточно підірвало слабке здоров’я її мами і через рік вона померла.
Надія залишилась на світі одна з крихітною донечкою, яку назвала, на честь матусі, Галиною.
Від Павла не було ніяких звісток. Якось, у вихідний день, Надія, з донечкою на руках, приїхала в село до його батьків. Батько, Іван Карпович, тепер уже голова агрофірми, зранку був уже на підпитку і почав брутально лаятись та кричати, що багато таких «невісток» з байстрятами тут ходять. «Он і сусідська Валька уже із пузом, також, гово-рить, що від Павла… Та що ж я тут зберу цілий гарем?
Треба було головою думати, коли стелилися під молодого хлопця! Знали, що йому ще учитися довго! Шльондри!»
Рано змарніла, забита авторитетним чоловіком, мати мовчала та потай витирала сльози, задивляючись на гарнесеньке чорняве дівчатко, таке схоже на її сина…
Надія хотіла попросити адресу Павлуся, та не наважилась. Плачучи, вибігла із багатого будинку. Мати вийшла за нею і потай щось тикнула у руку. Надійка подивилась: гроші – сто карбованців. Виходячи з двору, поклала їх на лавочку. Саме тоді, вона вирішила, що виростить Галинку сама, не буде принижуватись перед бундючним і грубим його батьком.
Так і зажили удвох із донечкою, хоч і скромно, та спокійно і щасливо.
Але щось порушилося у державі, усе пішло шкереберть. Надія втратила роботу. Захворіла Галинка, яка гарно вчилася тоді вже у сьомому класі. Різко схудла, часто втрачала свідомість. Обстеження виявило невиліковне захворювання крові.
І ось вона, не маючи грошей, таких необхідних для придбання ліків Галинці, дивиться на її батька, заради якого колись згубила своє молоде життя.
А він, чітко повертаючись, ніби на парадному марші, крокував по платформі у дорогих сяючих черевиках, виблискуючи великими зірками на червоних погонах.
Раптом зупинився, наткнувшись поглядом на щось незвичайне. Змарніла, бідно одягнена жінка, з розтріпаним, сивіючим волоссям, дивилася на нього безтямними синіми очима. Від цього погляду Павлові стало моторошно:
-Чєво тєбє? Чєво уставилась? – запитав таким зна-йомим, оксамитовим голосом, від якого у Надії завмерло серце. «Він таки опанував російську мову», - чомусь промайнула в голові недоречна думка.
Вона ступила крок уперед і запитала хрипким від хвилювання голосом:
- Ви Павлусь Пастух, так?
- Павєл Івановіч ПАстух – полковник МВД із Москви! Чєво нада? – відрекомендувався військовий.
Вона більше не змогла вимовити ні слова.
«Упізнай мене!» – кричало серце, благали сині очі!
Щось давно забуте раптом побачив Павло у її очах, яскравих, як блискавка вночі. Ніби злякавшись примари із того світу, швидко скочив на східці вагону, що якраз поряд зупинився , і зник у тамбурі.
Надія отямилась: «Треба ж купити Галинці ліки! Ніхто не допоможе. Он і батько утік!»
І Надія побігла вздовж потягу, вигукуючи: «Гаряча картопелька! Солоні огірочки!»
Павло, сидячи в окремому, затишному купе СВ, застеленому червоними килимовими доріжками, потай стежив. крізь фірмову фіранку, за дивною жінкою, яка щось поспіхом продавала на пероні. Коли він ще раз побачив її сині очі, щось наче пригадалось, та потяг повільно зрушив з місця…
Скоро Павло забув про ту маленьку пригоду.
Швидко розпродавши свою картопельку пасажирам, Надія зайшла до вокзального приміщення. Присіла на старий, подертий диванчик, відпочити. Зала чекання була майже порожньою, тільки у куточку сиділа стара жінка, закривши обличчя худими руками, і здається, плакала.
Щось знайоме було у цій тендітній постаті бідно одягненої бабусі. Надія підсіла ближче, делікатно кашлянула. Бабуся на мить підняла заплакане обличчя.
Так і є! Ольга Петрівна – її учителька, Вона дуже змінилась: зношений одяг, стоптані капці, сиве волосся,
А колись була вона першою модницею та красунею.
Надія ввічливо привіталась. Ольга Петрівна, чомусь, наче зніяковіла, витерла мокрі від сліз очі старенькою мережаною хустинкою.
-Пробач мені, Надійко, і за ці сльози і за все, та уже
немає сили більше терпіти. Я знаю, що у тебе своє велике горе і не буду грузити своїми проблемами, але ж це була остання крапля… Скажи, ти бачила його? Павла бачила?
- Та вже ж, бачила! – тихо відповіла Надія, - та він, здається, і не впізнав мене…
- Заради нього ми згубили твоє життя! А мене він також не впізнав, - знову заплакала старенька учителька, - а коли я сама підійшла до нього і назвалася, то тільки похизувався своїми успіхами, а мене навіть не запитав, як я живу, як здоров’я, чи я що сьогодні їла? А я ж за нього просила усіх учителів, щоб виставили йому п’ятірки на випускних екзаменах! Так і поспішив на платформу, не запитавши, сказав, що підходить потяг… Я хотіла позичити у когось трохи грошенят, бо дома двійко голодних онуків, яких батько покинув і переховується від аліментів. Донька втратила роботу. Всі на моїй шиї тепер. А я ще досі працюю прибиральницею у нашій школі. Роботи не боюся… Хоч уже і вік… Мені за сімдесят! Клятий артрит замучив. Але ж працюю, та не вистачає моєї пенсії та зарплати на усі наші потреби.Та позичу у бідних людей. У такого не зможу!
Надія мовчки дістала з кишені уторговані гроші, розправила, порахувала, відклала на ліки, а решту, карбованців десять, простягла Ользі Петрівні, подумавши, що в неї ж і городу немає, голодують із онуками.
Старенька знову залилася сльозами:
-Ой, не рви моє серце, Надійко !Я ж знаю, як ви бідуєте з хворою донечкою!
Надія підвелася і швидко вийшла. Дома чекала на неї Галинка.
2.Павло. Розплата
Престижна, необтяжлива служба, молода дружини (це вже третя!), розваги, відпочинок захопили Павла.
Іноді, згадував ту сільську убогість, у якій жили його батьки, гидливо морщився: «Що з них узяти? Село!». Але ж там чисте повітря, прості та корисні харчі. Парне молочко від маминої кізоньки! І хоча мати уже недобачає і недочуває, а батько ледве човгає ногами, Павло вважав, що він гарно пристроїв свою трирічну донечку Катрусю, а головне, на усе літо!
Можна тепер «відірватися на повну!»
Командування Головного управління МВС, де він служив, симпатизувало Павлові. Часто запрошували до «високих» кабінетів, пригощали чарчиною віскі, чи коньяку . Він, зі своєю чарівною посмішкою, невимушено почувався серед поважних осіб. Знав, що подобається їм.
Між двома дотепними анекдотами, які так майстерно умів розповідати, що командири реготали до сліз, міг ще й не-помітно «підкинути» корисну інформацію про співробітників, їхні настрої та розмови. Тому швидко і легко просувався по кар’єрній драбині.
Відпочинок цього літа удався на славу– на чудовому курорті, у казковій Варні. Вродлива, довгонога та весела білявка Віра, його молода дружина, не зводила очей зі свого імпозантного, ще й тепер гарного, чоловіка, а навколо усі милувалися гарною, закоханою парою.
Здавалося, ще ніколи Павло не був таким щасливим. Тільки іноді, раптом виникали ті сині очі, безтямний погляд сивої , ще не старої, жінки там, на далекій станції…
Він старався скоріше відволіктися, перемикаючи увагу на щось приємніше. Наприклад, непомітно спостерігав, якими масними поглядами проводжають чоловіки йо-го чарівну, надзвичайно сексуальну дружину, яка, похитуючи стегнами, граційно йшла до моря. Ця жінка – його! Вона так палко і майстерно кохає Павла ночами, доводячи до нестями!
Все таки, життя вдалося! Він – щасливчик!
Із глухого села, пробився до самих верхів влади, завдяки своєму розумові, спритності, особистій привабливості. Є чим тішити своє честолюбство Павлові!
Прилетіли з відпочинку комфортабельним лайнером. Москва зустріла спекою та загазованим повітрям. Але їх зустрічало авто з кондиціонером, привітний персональний водій легко підніс модні валізи, розмістив у багажнику. «З вітерцем» помчали на службову дачу у Підмосков’ї, де продовжили відпустку з рибалкою, юшкою, пікні-ками, шашликами. Приїхали Вірині подруги, дві розлучені, прегарні молоді жінки, які задивлялися на Павла і таємно до нього залицялись… Рай, та й годі!
І ось, раптом, наче грім з ясного неба, ця телеграма! Павло третій раз перечитував і не міг зрозуміти її страшного змісту! «Терміново приїздіть померла Катя»!
Цього просто не може бути! Що за дикість? Павло заметався у розпачі. Дружина забилася в істериці. Прагматичні подруги швидко замовили квитки, траурне вбрання для Віри… Вже під вечір наступного дня, Павло з дружиною оплакували у селі смерть свого маленького янгола, кучерявої красунечки Катрусі.
Безутішна, майже непритомна від розпачу бабуся, яка по старості та зайнятості домашнім господарством, не догледіла за онучкою, котра граючись, упала у велику діжку з водою, закопану посеред городу, для поливу грядок. Нікого не трапилося поруч і дитина швидко потонула.
Ця донечка була єдиною дитиною старіючого Павла. Дві попередні дружини виявилися бездітними.
Ховали Катрусю у Москві. А через місяць померла Павлова матуся, так і не оговтавшись від страшного нещастя. Павло приїхав на похорон сам, Віра хворіла.
Стояв біля домовини, наче дерев’яний. Сліз уже не було. Тільки, наче вогнем, нестерпно пекло у грудях.
Вже по дорозі у Москву, на станції, знову зустрів ту синьооку жінку і цього разу, неначе раптом прозрівши, відразу впізнав її. Вона йшла, схиливши голову, в чорній хустині, нічого не помічаючи навколо.
Павло кинувся до неї. Схопив за руку, запитав хрипко:
-Ти - Надія? Скажи, це ти?
Вона подивилася почервонілими, безтямними своїми синіми очима і раптом припала до його грудей. Крізь ридання ледве промовила:
-Упізнав мене нарешті, Павлусю? Чому ж так пізно? Три дні тому я поховала нашу донечку Галинку. Це була твоя доня! Вона була так схожа на тебе! Відмучилася, бідолашна…
Павла, неначе грім ударив у саме серце. У нього всі ці роки була донька, а він не знав! Ніколи не поцікавився долею тієї нещасної дівчини, яка так любила його, що за-ради нього перекреслила своє молоде життя. І вона народила від нього доньку , яка померла того ж дня, коли загинула Катруся.
Господи! За що мені така страшна кара? - подумав Павло. І сам собі відповів: « Це розплата! Заслужена розп-лата за той страшний гріх моєї молодості.»
Павло відчував, що більше не витримає погляду цих змучених, синіх очей. Підійшов потяг. Павло швидко поцілував Надію кудись у холодний лоб, ткнув їй у кишеню поношеного плащика пакуночок з грошима і поспішив до вагону, ніби втікаючи від усього нещастя, що разом зва-лилося на його враз посивілу голову.
Потяг повільно рушив. Павло, стоячи у тамбурі, довго ще виглядав, вдивляючись в згорблену маленьку по-стать, яка все віддалялась і серце його розривалося від болю. Вперше у своєму успішному житті, він відчув, як воно може боліти – людське серце…
2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=543404
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 13.12.2014
Насунула хмара сіра –
Півнеба закрила.
З неї роєм полетіли
Мухи білокрилі.
Полетіли, закружляли
Та й сіли до ніг.
Малих діток здивували –
То був перший........(сніг)
2013
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=542775
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 10.12.2014
Я знаю – ти не мій!
Все граєш Казанову…
Звабливий, наче Змій,
Когось морочиш знову.
Полегшено зітхни,
Чому сумна така?
А я все бачу сни…
А я все жду дзвінка…
2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=542337
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 08.12.2014
Осанна, матінко моя, осанна!
Земля моя, зимою осіянна!
Співаю світу чистому: «Осанна!»
І сяйву інею я шепочу «Осанна…»
Краса наметів снігу океанна,
Сніжинка кожна – диво бездоганне!
Чия це є робота філігранна?
О, Україно, мила, незрівнянна…
Осанна, матінко моя, осанна!
*Осанна – в християнскому та іудейському
Богослужінні– хвалебний вигук
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=542009
рубрика: Поезія, Рондель
дата поступления 07.12.2014
Етюд
Осокори обімліли,
яворина оніміла,
зачаровані зимою
і красою осяйною,
що явила
диво біле,
а людину засліпило
емоційною сльозою.
2013
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=541772
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 06.12.2014
Этюд
Робеют по-девчоночьи,
Раздетые березы…
Они стыдливо плачутся
Завьюженной зиме.
Засохшие и черные
Сережки, словно слезы.
А белый стан не прячется
В одежду – макраме…
Изысканно-затейливом,
Из веток, макраме…
2013
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=541396
рубрика: Поезія, Пейзажная лирика
дата поступления 04.12.2014
Де шумів, шаленів листопад,
Спить під білою ковдрою сад,
У видіннях солодкого сну
Обіймає красуню-весну.
Він палаюче серце тюльпану
Простягає омріяній панні.
Огортає їх ніжно пітьма,
А над снами лютує зима!
2012
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=540890
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.12.2014
Світла мелодія снігу
Зачарувала сади,
Песик рудий із розбігу
Вишив на ньому сліди.
Білими струнами вітер
Грає собі залюбки.
І, наче ноти, на вітах
Чорні розсілись граки.
В казку потрапивши тиху,
Серце замре від краси...
Срібну симфонію снігу
Слухають сонні ліси.
2013
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=540625
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 01.12.2014
Пам’ятаєш? Ішли споришами,
Оксамитовим пилом стежин.
Легковажно тоді залишали
Берег щастя, що в світі один…
2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=540041
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 28.11.2014
Мне напомнил сирени цвет
Одноклассника робкий подарок:
Был душист и огромен, и ярок
Первый в жизни любви букет.
Сколько было цветов потом!
От желанных - до сердцу не милых.
Все те юноши тоже любили,
Но не так бескорыстно, как он.
Мне признаться ведь не сумел.
Все друзья за него рассказали:
О страданиях и о печали...
Ну, а сам подойти не смел.
А потом, через много лет:
Школа, встреча с выпускниками,
И его уже не было с нами,
Все припомнили тот букет...
2012
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=540015
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 28.11.2014
Ця без снігу зима,
Як життя без кохання,
Наче все заплела
Павутини вуаль...
У душі вже нема
Ні тепла, ні бажання,
А на серце лягла
Невимовна печаль.
Все холодне, чуже,
Навіть, сяюче небо.
А любов, як сльоза
З-під завіси долонь.
Хто її вбереже?
Сумно, темно без тебе!
Я прошу: не згасай,
Життєдайний вогонь!
2013
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=539426
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.11.2014
Ні надії нема, ні розради –
Безкінечні ці ночі і дні…
Помирає на білім вікні
В тихім розпачі біла троянда.
Від безсилля опущені руки,
Стороною проходить життя…
Проникають в сумне забуття
Лиш мелодій божественні звуки.
То ж, у відчай впадати не варто,
Треба вірити, жити, співать,
Бо в ефірі над світом звучать
Нам симфонії, рондо, сонати.
Що ж, бувало, і важче, і гірше.
Не зламали ж знегоди тебе!
Так на небо поглянь голубе,
Вилий смуток у музику віршів –
Для душі, не заради престижу.
Не наклич до порогу біду,
А троянду, зів’ялу, бліду,
Заміни на яскраву і свіжу!
2011
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=539207
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 24.11.2014
Это место у маленькой речки –
Шелест ветра, смешные словечки…
Где сегодня холодное небо,
Словно счастлив никто здесь и не был.
И сухие шуршат камыши
О печали уставшей души.
Уж никто о прошедшем не спросит!
Лишь глухая, глубокая осень
Мне прошепчет:
"Стихи напиши..."
2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=538692
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 22.11.2014
Ты из кумира стал почти уродом
И список «жертв» умножить поспешил.
Большой любви чистейший самородок
Ты разменял на медные грошИ!
2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=538292
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 20.11.2014
«...Зроніть сльозу. Бо ми не мали сліз
Заплачте разом, а не наодинці.
Зроніть сльозу за тими, хто не зріс,
Що мали зватись гордо – українці...»
Ніна Виноградська
Мали люди оті працьовиті
Мозолясті, порепані руки.
І за що їм дістались у світі
Найстрашніші, від голоду, муки?
Від ярма здобули собі волю,
Та Кремлівська шалена навала,
Що народу паплюжила долю,
Вказівки, без ума, видавала!
Хазяїв у колгоспи загнали –
Господарства приватні згубили.
«Комітети» усім керували
І даремно вкладалися сили...
А тоді, у людей вимагали
У державні бездонні засіки,
Все, до зернятка, щоби здавали:
За непослух - заслання довіку!
І постала жахлива потвора
У дворах, ще недавно, веселих,
Геноциду і голодомору
У безжально задушених селах!
Потяглися удаль, за кордони,
Не якісь, невеликі обози –
Безкінечні зерна ешелони,
Залишаючи відчай і сльози.
Не було чого дати дитині,
Що хоч крихту очима молила...
Вимирали нещасні родини,
Бо котів і кору вже поїли!
І стояли холодними хати –
Весняного зелА не діждали.
Не було кому трупи ховати,
Бо й останні уже полягали.
То якої ще треба науки,
Щоб навіки це запам’ятати?
І простягнені жадібно руки,
Загребущії, повідбивати!
Поминальні свічки запаливши,
Пригадаємо злочин жахливий,
У скорботі чоло похиливши,
Обіцянки відкиньмо брехливі!
Бо погрозами і полюбовно
«Брат» у «митний союз» закликає.
Не забудьмо, що сир безкоштовно,
В мишоловці якраз і буває!
2013
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=537823
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 18.11.2014
(Із перших проб пера)
Заливається осінь дощами –
Ні тепла, а ні сонця нема.
Підкрадаючись поза кущами,
Підступає все ближче зима.
Зачекай же, затримайся, осене!
Ще багрянці палають в лісах,
І з’являються іноді просині
На похмурих твоїх небесах!
Ще осяє нас «бабине літо»,
На останок потішить теплом.
Є ще час, щоб радіти й любити,
Всім вітрам і морозам на зло!
2010
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=537469
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 17.11.2014
(Із перших поетичних спроб )
Все на світі раптом потьмяніло –
Золото ховає листопад.
Те, що відшуміло, відболіло,
Знаю, не повернеться назад.
Бо трудяга-вітер замітає
Зустрічі останньої стежки,
У душІ рапсодія лунає
І сумні навіює думки.
Листячко останнє облітає –
Невблаганна осені пора.
Тільки горобина ще палає,
Та надія в серці не вмира!
2010
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=537240
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 16.11.2014
Це страшно, коли помирає
Велике, палке почуття.
Здається, що більше немає
Ні сяйва, ні сенсу життя!
Ті дні, ті недоспані ночі ...
Розбитого серця не жаль,
А жаль, що відкрилися очі,
І серце скувала печаль.
У відчай впадати не стану.
Життя – воно, мабуть, таке:
Завжди, чим солодша омана,
Тим більше прозріння гірке!
Та хочеться сонцю радіти –
Тепла його стане на всіх!
Ще друзів хороших зустріти.
Ділити і пісню, і сміх,
У злеті розправити крила,
Безмежну долаючи синь.
Поезіє, подруго мила,
Розрадь мене і не покинь!
2012
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=537048
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 15.11.2014
Ця божевільна ніч,
Виснажливе безсоння
І сліз ядуча сіль
На рани самоти…
Зі мною віч-на-віч
Лиш спогадів безодня
Та ще пекельний біль –
Від цього не втекти!
2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=536589
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 13.11.2014
Я у світлій печалі,
Як у місячнім сяйві.
І не спиться ночами,
Навіть сни мені зайві...
Загубило дорогу
У осіннім ненасті.
До чужого порогу
Забрело моє щастя...
Там синицю тримає
В нерішучих руках –
У тумані зникає
Щастя зоряний птах
2013
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=536463
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 12.11.2014
Артисте! Я - в журбі,
Що вичерпалась роль...
Та дякую тобі -
Зіграв ти, як Король!
Хоч жаль мені до сліз,
Сказати це дозволь:
«Не викличу «на біс».
То ж, прощавай, Король!»
2012
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=535940
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.11.2014
Мимо гаснущего заката –
Серой облачности гряда.
Были счастливы мы когда-то,
Или не были никогда?
Все минует, как этот ветер,
Оглянешься – и нет его!
Остается одно на свете –
Только памяти торжество!
2013
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=535712
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 09.11.2014
Чорніючи, сумують у вікні
Скелети кленів,
Що простягали щедро навесні
Зелені жмені.
А як палали крони золоті
У дні осінні!
Обібрані, стоять у наготі
І потрясінні.
Хапаються у відчаї гілки
За сиве небо,
А почуття, оголено-гіркі,
Мої – за тебе.
2013
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=535263
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 07.11.2014
Сегодня я проснулась от того,
Что стало пусто, холодно и тихо…
Со мною, видно, ночевало Лихо,
А я и не заметила его!
Оно украло счастье быть с тобой,
Замерзли листья яблоньки зеленой…
И как мне жить с душой опустошенной,
Где одиноко поселилась боль?
Утратив краски, утро занялось.
Огромный мир мне стал неинтересен!
Умолкли звуки всех стихов и песен.
Как дальше жить? Все мучает вопрос…
2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=534687
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 04.11.2014
Хвилююча мелодія
У вітру голосінні.
Спокусливі для злодія
Останні дні осінні.
Украли лісу золото
Злодюжки потенційні...
Розлуками розколото
Прощання емоційні.
Не знаю, чи зустрінемось
Узимку ми з тобою.
Давай крильми обіймемось,
З надією живою...
2013
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=533936
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.11.2014
(почти романс)
Прощай, мой друг! Не встретимся нигде мы!
Ошибку ту исправить не смогу.
И только кустик рыжей хризантемы
Твоей улыбкой светит на снегу…
Запуталась в судьбе своей нелегкой.
Я не сумела полюбить тебя!
А ты в чужой Германии далекой
Обнимешь «фрау», тоже не любя…
А тот, кто стал один всему виною,
Моей душой играя, как садист,
Он преклонял колени предо мною,
А оказался, так себе, артист!
2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=533539
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 30.10.2014
Королівною змалку прозвали
Недаремно, бо слухи були,
Що в краях тих тоді полювали
Польські шляхтичі та королі.
Потім юною бранкою морем
До Туреччини доправляли,
Не ридала, як інші, від горя,
А, вражаючи всіх, сміялась.
Не красою тоненького стану
Ти, дівчатко, руде, зухвале,
Наймогутнішого із султанів
Срібним співом зачарувала.
Ти, попівна із Рогатина,
І сама його покохала,
Народила чотири сина
І султаншею скоро стала.
Вже тепер не Лісовська Настунька,
А могутня Хуррем, Хасекі!
Незбагненна в гаремі чаклунка,
Всі жінки проти тебе слабкі.
Кохання та розуму силою
Здобувала знання і владу.
Розгадати завжди ти уміла
Чиюсь хитрість і підлу зраду.
У розкішнім сералі Стамбула
Все буяло, немов у раю,
Але ти ні на мить не забула
Розграбовану землю свою.
Тільки й тішили душу та серце
Незабутні картини краси:
Ті хатинки, садочки, озерця,
Безкінечні степи та ліси.
Знала ти, що твоя Україна
У набігах стогнала, в огні.
І сказали тобі, що загинув
Брат – останній з твоєї рідні.
Ти й посольства не раз засилала
У розорені, рідні краї,
Україну спасти намагалась,
Були марні потуги твої!
І хоч мов ти багато вивчала,
Але в ночі, безсонні, сумні,
Ти султанським синочкам співала
Українські , найкращі пісні.
Хоч, заради дітей Сулеймана,
Навіть віру змінила батьків,
Але сури чужого корану
Не спасли твоїх любих синів.
Лиш Селім, як і ти, золотавий,
Зміг дожить до султанського трону,
Але зовсім нічим не прославив
Він османську, пихату корону.
Із султанської клітки уперто
Ти на волю дороги шукала.
Аж до самої ранньої смерті
Все пісень українських співала!
Із султанськими поряд, на диво,
Є твоя найбагатша гробниця.
Ще і зараз в Стамбулі можливо
Нам на неї усім подивиться.
Ця історії дивна сторінка
Донесла до нас чари і спів,
Силу духу й красу українки,
Що не згасне в легендах віків.
2012
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=533244
рубрика: Поезія, Поема
дата поступления 29.10.2014
Я корявую ветку
Листами сухими украсила
И рябину добавила
Алую, без церемонии.
Все в махотку из тыквы
Оранжевой это поставила,
И внезапно сама
Онемела от дивной гармонии…
2013
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=532977
рубрика: Поезія, Городская (урбанистическая) поезия
дата поступления 28.10.2014
Осенние балы...
Вальсирую устало.
Не та уже я стала,
И все же, мне милы
Осенние балы!
Партнеры хороши,
Хотя давно седые,
Душою молодые.
Ты ими дорожи -
С отказом не спеши!
Балы мои, балы!
Немного я устала –
Уже не та я стала,
Но так же мне милы,
Осенние балы...
2013
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=532752
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 27.10.2014
Твоя байдужість до нестями
Душі глибини потрясе.
Глухого відчаю цунамі
Накотить і зруйнує все...
А ти цього і не помітиш
В чаду чужого почуття...
Страшна стихія десь у світі
Скалічить не одне життя
2013
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=532571
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 26.10.2014
Знойное утро. Несмолкающий гвалт и толкотня знаменитого одесского рынка Привоза. Глаза разбегаются от пестрого богатства зелени, овощей и фруктов! Возле отборных, сияющих янтарем на солнце, оранжевых помидоров торгуются по-одесски:
-Ше Ви хотите иметь за эту мелочь?
-Двадцать гривнов!
-Ше, за стакан?
Абраша, худощавый мужчина лет пятидесяти, не отвлекается на всякие мелочи. Он важно шествует, по ответственному поручению жены, в рыбные ряды, где его встречают и обволакивают головокружительные запахи моря, водорослей, свежей рыбы.
Везде бесчисленные связки сушеных бычков. В ведрах устрашающе шевелят клешнями крабы, краснеют и розовеют кучи вареных раков и креветок, пряно пахнут серебристые кильки домашнего посола, не оторвать глаз от перламутровой кефали! Да, чего здесь только нет!
Но сперва, Абраша битые полчаса выбирает… продавщицу, пока наконец, находит по своему вкусу.
И надолго застывает, любуясь дебелой молодицей, которая с первого взгляда поразила его воображение.
На раскошных бедрах буквально трещат розовые шорты, яично-желтую футболку распирают необъятные груди, белоснежное лицо, с плутоватыми черными глазками и сочным алым ртом, венчает зеленая бейсболка.
Все это великолепие подпирают, как две мощные, мраморные колонны, белоснежные полные ноги. Надо сказать, что белая кожа летом – предмет особой гордости южных женщин.
Налюбовавшись вдоволь, Абраша начинает тщательно выбирать рыбу, заглядывая ей в глаза и под жабры, близоруко наклоняясь в самый лоток.
Рыба панически бьет хвостами, отчего на породистом носу Абраши уже смешно поблескивает крупная чешуя.
Продавщица медленно закипает. Наконец, не выдержав, кричит визгливым голосом:
- И ше Ви суете свой шнобиль прамо у мой товар?
Ви таки распугаете мне усю рибу! Она уже у шоке!
Абраша вытирает вспотевшую лысину платком, не первой свежести, приглаживает кудрявые, седеющие пейсы и убийственно спокойно спрашивает:
- Дико извиняюся, мадаме! А эта риба у Вас без запаха?
Продавщица стервенеет и еще больше повышает голос:
-Антересный Ви чудак! Видите, ше она таки живая!
Но Абрашу не так легко вывести из равновесия.
Он еще некоторое время любуется разъяренной фурией и спокойно заявляет:
- Таки вижу! Но моя Сара тоже живая! А Ви би ее понюхали!
Продавщица не выдерживает марку и раскатисто хохочет, запрокинув голову и обнажая два ряда прекрасных, слегка желтоватых, зубов!
-Ох! Перестаньте сказать!- с трудом выкрикивает она. При этом все ее прелести так соблазнительно сотрясаются, что Абраша скромно отводит глаза.
Вот так и рождается один из неподражаемых одесских анекдотов.
2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=532350
рубрика: Проза, Лирика
дата поступления 25.10.2014
Оголені скелети кленів під вікнами
навіяли мінору
хоча мене чарує
гармонія розлогого гілля
яке у сиве небо
так вишукано
простягає руки
немов у відчаї
благає повернути
красу своєї літньої пори
украдену осінніми вітрами
І зненацька
накочується хвилею на мене
пекуче почуття
утрати і щемливої печалі...
2013
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=532107
рубрика: Поезія, Верлібр
дата поступления 24.10.2014
Наплывают осенние грезы,
Нам печалью виски серебря,
А на ветках ажурной березы
Блюз играют смычки октября…
В шевелюре "Бетховенской" клена
И заплаканный, словно дитя,
Как на «Бис», в благородстве поклона
Под ветрами маэстро-октябрь!
2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=531645
рубрика: Поезія, Пейзажная лирика
дата поступления 22.10.2014
Неба седого пуховую шаль
Осень набросит на плечи.
Кажется, даже нисколько не жаль,
Что я одна в этот вечер.
Я одиночество в меру, люблю –
Роскошь такая не часто!
Юность нелегкую вспомню свою,
Позднее, горькое счастье…
Даже, наверное, тихо всплакну.
А захочу - зарыдаю!
Ты ведь «зазнобу» имел не одну,
Даже почти не скрывая.
Ревности жгучей обрушился ад
Мукой своей ежечасной.
Только идти не спешила назад,
Тешась мечтою напрасной.
Серого неба пуховую шаль
Осень накинет на плечи.
Верю, что старую эту печаль
Новое чувство излечит!
2013
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=531169
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 20.10.2014
«Весь світ – театр, а люди в нім актори», –
Так написав колись, Шекспір великий.
Вже п’ять віків з тих пір минає скоро.
Змінилось все, крім сцен багатоликих.
О, як натхненно «грають» кандидати!
(Відпочивають Ступка і Бенюк),
Бо так кортить пролізти в депутати,
Вхопить мандат до загребущих рук.
І вкотре, аплодуючи «артистам»,
Що обіцяють пенсії підняти,
Наслухавшись художнього їх «свисту»,
Покірно йдем за них голосувати.
Вони ж начеплять «Ролекси» на руки,
На родичів оформлять «Мерседеси»,
І забезпечать старість для онуків,
Забувши всі народні інтереси.
В «театрі» нашім ми десь на «гальорці».
Лиш глядачі, довірливі й пасивні,
«Актори» – на Мальдівах і Мальорці.
Ми – на грядках, електорат наївний.
Чи не пора вже й нам на «сцену» вийти
Масовкою у цій великій «п’єсі»?
Змінити «трупу» всю, і захистити
Самим свої законні інтереси!
2012 - 2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=530964
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 19.10.2014
Пухнасті хмари вкрили небо,
Неначе попеляста шаль.
Я посміхаюся до тебе,
Вій опускаючи вуаль,
Щоб і сльозинки не помітив,
І щиро дякую дощу.
«Незатишно без тебе жити!» –
Душею, зболено, кричу.
А ти усе про мене знаєш,
Даруючи тепло долонь,
І, обійнявши, запитаєш:
«А де очей твоїх вогонь?»
І рук, і губ святе причастя
Знімає тягарі тривог...
Моє благословенне щастя,
Оберігає, мабуть, Бог!
2013
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=530711
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.10.2014
Довго сяяло «бабине літо»,
Забарились холодні дощі.
Ще яскравих шипшин самоцвіти
Аж горять на зеленім кущі.
Та зненацька, морозець ударив,
І дерева до сну роздяглись,
На газонах, стежках, тротуарах,
Наче килим пухкий простеливсь.
Лиш тополі в сріблястому листі –
Літні сукні їм скинути жаль,
А зима десь далеко за містом
Білосніжну дов’язує шаль.
Спочиває натомлений вітер –
Скільки ж можна це листя мести?
Осінь в жовтих конвертах по світу
Розсилає прощальні листи.
2013
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=530466
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 17.10.2014
Я іду, журбою оповита,
Нібито, до свіжої могили,
У саду, де ми хмільного літа
Келихи кохання пригубили.
І думки мої заполонили
Спогадів яскраві самоцвіти...
Плакали невтішно полонези
У рудій осінній заметілі,
Коли ми кохання хоронили.
Любі мої, яблуньки, берези,
А тепер і ви осиротіли,
Листопаду переживши стреси...
2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=530357
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.10.2014
Задрімали під листям старенькі гриби,
Галасливі гуртуються зграї,
Відростив очерет собі пишні чуби
І пухнастий десант запускає.
Синьооко моргає між хмарами вись,
Рвуть холодні вітри павутиння,
У останнім цвітінні вогнем зайнялись
Найяскравіші квіти осінні.
Заметалося листя в шаленім танку,
Все спочинку і спокою просить.
Роздягнув юний вітер берізку тонку,
І ревниво заплакала осінь.
Затухають, гарячі колись, почуття.
Гасить ватри в душі обережне життя.
2012
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=530078
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 15.10.2014
Неначе посилає нам привіт,
Сьогодні сяйво світлої ікони.
І, очищаючи цей грішний світ,
Лунають малинОво чисті дзвони!
У очі дивишся ти, як жива,
Благая Богородице Пречиста!
Розкинула Святії Покрова
Над вуликом стривоженого міста.
Ти рятувала сироту не раз
Молитвою всесильною своєю
І народився Син – для людства Спас!
Ми славимо ім’я твоє душею!
Так розіпни сьогодні Покрова
Над православним одурілим світом!
Хай схаменуться, в кім душа жива,
Один одного перестануть бити...
2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=529775
рубрика: Поезія, Вірші до Свят
дата поступления 14.10.2014
Ничего не случилось, поверьте!
Отчего же волнуется кровь?
Просто, в ярком осеннем конверте
Мне в окошко влетела... любовь!
2013
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=529557
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 13.10.2014
Грибами пахне на узліссі –
Готує осінь фірмовий пиріг.
Десь oпадає тихo листя
І вистеляє килими дoріг.
Цієї дoщoвoї днини,
Жoвтневo-зoлoтавoї пoри
Святкує oсінь іменини –
Свічки дерев задмухують вітри...
Убралась в кетяги калини,
У обліпихи світлі бурштини,
І кличе oсінь на гостини:
- Виходьте зі столиць і глушини!
2013
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=529346
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 12.10.2014
На вірш Світланочки Моренець
"Парк втрачених мрій"
Як сумно йти, як гірко йти
Услід минулому коханню
Усе життя на самоті,
Надію гублячи останню…
Лиш ти і пам’ять, і…каштани!
2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=529183
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.10.2014
Не только рост, что впору королю,
Поэзию и поцелуй твой сладкий,
Но даже взгляд на сторону, украдкой,
И все твои грешки и недостатки –
Я, вопреки всему, тебя люблю…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=529109
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 10.10.2014
Зачем в родословной моей
Намешано столько кровей:
От гордой «панянки»
До страстной цыганки,
Колдуньи бескрайних степей?
Раздвоенность сводит с ума.
Порою, не знаю сама,
Откуда всё это?
Влечёт вольный ветер,
А снится дворцов кутерьма!
Проносится время, звеня.
Не легче мне день ото дня –
В моей родословной
Смешались сословья
И мучают гены меня!
Бываю с тобою нежна,
Бываю, как лед, холодна –
Сегодня – «панянка»,
А завтра - цыганка,
Прости, не моя в том вина.
Хоть жарко в груди от огня,
Но гордость остудит меня.
Какое мученье!
Ищу облегченья,
Поэзией душу пьяня!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=528985
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 10.10.2014
Палає листя кленів зa вікном,
Спaдaє тихо...
Переплелися у душі вінком
І сум, і втіха.
Думки і сни болючі та гіркі.
Та я не плачу –
Жалі усі лікує залюбки
Тепло побачень.
Коли відчую на своїй щоці
Кохані губи,
Рука приляже на моїй руці
І приголубить...
А хвиля щастя, наче вoдoграй
З душі проллється,
Осяє радістю осінній рай
На святі серця.
2013
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=528751
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.10.2014
Она, до поры неизвестна,
С рождения свыше дана.
И каждому так интересно,
Что завтра готовит она?
Не знает никто, что случится
Уже через десять минут...
И что остается? Молиться
И ждать, что же преподнесут?
Не купишь ее, не обманешь,
Никак ее не избежишь!
Решает она, кем ты станешь
Кому посвятишь эту жизнь.
И как бы ты не «трепыхался»,
Но с ней бесполезна тяжбА.
Наверное, ты догадался,
Что эта «злодейка» - Судьба!
2011
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=528542
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 08.10.2014
Вишукана павутина слів
Заплелася у казкові шати...
Думаю, творець її хотів
Душу, як метелика, впіймати!
2012
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=528328
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 07.10.2014
Я осталась одна очень рано
И весь мир показался мне чёрным.
Хоть болела сердечная рана,
Но стремилась я к цели упорно.
Жизнь меня испытала на прочность
И признала достойным партнёром.
И с тех пор мне везло – это точно!
Добивалась успехов я скоро.
Всё имела: и верную дружбу,
И семью, и прекрасного сына,
Интересную, трудную службу –
Прожила, как хотела, красиво.
Постоянно тянулась к культуре,
Где могла только, где успевала.
А поэзии, литературе
Весь досуг свой всегда отдавала.
На своих беспокойных дорогах
Много добрых людей повстречала.
Исходила, изъездила много:
Гор, морей, городов повидала.
Но всегда, от чудес утомившись,
Я мечтала в далёком краю,
Что приеду, колени склонивши,
Поцелую я землю свою!
2012
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=528129
рубрика: Поезія, Гражданская лирика
дата поступления 06.10.2014
Есть люди, что любят сурово,
Без устали, критиковать,
А доброе, тёплое слово
Стесняются как-то сказать.
Забрёл к Вам товарищ в ненастье
И курит вторую подряд…
Видать, приключилось несчастье,
Похоже, что сам виноват.
И, выкурив, тянется снова.
И просят глаза: «Помоги!»
Найдите же теплое слово,
Жестокое бросят враги.
В наш век прагматичный не ново,
Что черствости много вокруг.
Скажите хорошее слово,
Ведь в нём так нуждается друг!
И он Вам улыбкой ответит
Согреет ответным теплом.
Вам станет уютней на свете
За чаем на кухне вдвоём.
2012
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=527893
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 05.10.2014
Ходімо гуляти у осінь,
Яку ми так любим з тобою,
Поки не скували морози
Цієї краси золотої.
Ще падає листя із кленів,
Кружляючи, ніби у казці.
О, як на газоні зеленім
Горить воно кольором ясним!
І хочеться тут поблукати,
Послухати шепіт приємний,
Із листя букет назбирати,
Про щось пригадати таємне.
Берізки, неначе сестрички,
Стоять величаво та струнко –
Їм осінь в зелені спіднички
Вплела золоті візерунки.
Та й квітів цвіте ще немало,
Отих, найстійкіших, останніх...
Природа, немов задрімала,
Завмерла в тривожнім мовчанні.
2011
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=527691
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 04.10.2014
Їх можна впізнати – в них очі, як зорі,
Гуляють, узявшись за руки, щодня.
Мов світлі два паруси, в темному морі,
У морі людському пливуть навмання.
Та ось зупинились, ступивши два кроки,
Цілуються ніжно, немов голубки…
Хіба це важливо, по скільки їм років,
Якщо у них квітнуть і очі, й думки?
Ви їх не судіть і не смійтеся, люди!
Це диво кохання проходить повз вас.
І, може, на серці теплішати буде,
В душі озоветься забутий той вальс…
Ви їх захистіть від ханжі і від хама,
Які так брутально паплюжать життя.
Нехай не торкнеться брудними руками
Ніхто до святого цього почуття!
Вони ж серед натовпу, ніби блаженні,
Нікого й нічого не бачать удвох,
І зовсім беззахисні ці навіжені…
То ж, хай їх спасе і помилує Бог!
2012
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=527497
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.10.2014
Сказав, що я приземлена занадто,
І що не вмію високо літати...
Та думаю, лише вона одна
Зігріє і спасе, любов моя земна.
2012
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=527399
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.10.2014
Ще рано, Господи! Мені ще рано!
Хоча відомо, що Тобі видніше…
Але панує у душі коханий,
І ще найкращого не сотворила вірша.
І в Україні біди чималі:
Печалі, горю тут немає краю.
Та доки це хвилює на Землі,
То я Твого не потребую Раю!
2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=527087
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 01.10.2014
В день погожий все сонцем зігріто –
Ні холодних вітрів, ні хмарин!
Знов засяяло бабине літо –
День жіночих святих іменин!
День Надії і Віри й Любові,
І Софії, Це – символ добра!
Хай же будуть щасливі й здорові
Всі жінки, бо це іхня пора!
Хай квітують в цвітінні останнім
І таланти , і зріла краса!
Хай лунають пісні про кохання –
То нічого, що сива коса.
Бо жіноча, вибаглива, доля,
То короткої радості мить!
Хай порадує жінку любов’ю,
Що у бабинім літі звенить.
То ж, зі святом вас, любі дівчатка!
Ви- чудові! Повірте мені.
І життя починайте спочатку
В ці погожі і радісні дні!
30 вересня 2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=526837
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 30.09.2014
Любовь! Ты трудною была,
Моя погибель и отрада!
Я Рай с тобою обрела
И заодно, все муки ада!
То в омут ревности влекла,
То ярким счастьем озаряла.
Очаг душевного тепла
Холодным снегом заметала.
Быть может, ты ещё жива,
Хоть кажешься такой далёкой,
Но не вернут тебя слова
Ни страсти нежной, ни упрёка.
Ты безрассудною была:
С ума сводила и терзала.
Но я бы душу отдала,
Чтоб повторилось всё сначала!
2013
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=526580
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 29.09.2014
Освободителям г. Кременчуга
Ветеранам ВОВ
Посвящается
Слеза скатилась и бежит:
Как мало Вас теперь осталось!
Здесь столько судеб оборвалось,
Чтоб мы могли свободно жить.
С врагом сражались, как могли.
Теперь Вас, немощных, под руки
Ведут взрослеющие внуки,
А силы годы унесли…
О. нет! Я плакать не хочу –
Покрыты славой Ваши жизни!
Спасли Вы честь родной Отчизны –
Вас помнит город Кременчуг!
2013
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=526363
рубрика: Поезія, Посвящение
дата поступления 28.09.2014
Не хапала за пОли, не кликала,
Як до іншої ти поспішав.
На руїнах кохання великого
У скорботі завмерла душа…
2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=526153
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.09.2014
Етюд
Золотої цієї пори
Ще хотілося сонцю радіти,
Та загнали холодні вітри
Десь, у Африку, «бабине літо».
Безутішно ридають дощі,
Заливаючи землю щоднини...
Розкошують у лузі кущі
Молодої, гіркої калини...
2013
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=525946
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.09.2014
Етюд
Бліді світання
Дивляться у вікна...
В таку погоду
Сумно із рання.
Моя печале!
Я до тебе звикла,
А ця негода,
Як нудна рідня...
2013
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=525704
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 25.09.2014
Судьбу никогда ни о чем не просила,
Наверное, гордой была...
Из ситца и штапеля платьица шила
И в тесной квартирке жила.
Но, правда, так было лишь в самом начале.
Фортуна навстречу пошла -
Отсыпала щедро удач и печалей
И благами не обошла.
Ни зависти черной, ни зависти белой
И ревностью душу не жгла.
Всегда обходилась я тем, что имела,
И счастлива этим была!
С большой благодарностью все принимала,
Но втайне чего-то ждала…
Чего-то мне важного не доставало.
И вот, наконец-то, нашла!
Так вот же какой не хватало мне штуки –
Я только теперь поняла:
Поэзии, творчества счастья и муки
И все это здесь обрела!
2012
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=525460
рубрика: Поезія, Историческая лирика
дата поступления 24.09.2014
Испытала и счастье, и горе –
Есть, что вспомнить о жизни былой:
Дюны Балтики, Черное море,
И любовь, и разлуку, и стужу, и зной..
Ах, дороги большого Союза!
Величавый Домбай вдалеке,
Эдельвейсы на склонах Эльбруса
И форели в чистейшей реке.
Турпоходы в зеленых Карпатах...
Повидала там столько чудес:
Полыхала веселая «ватра»*
И преданьями полнился лес.
Знаменитых театров партеры
И столичных гостиниц комфорт,
Звезд эстрады большие концерты,
Ялта, Гагра и Сочи-курорт.
Злата Прага, Берлин, Братислава,
Ленинград: Петергоф, Эрмитаж,
И Москва – слава Русской державы,
Киев – город красивейший наш.
Но, любуясь чужой красотою,
Понимала: там жить не хочу!
Навсегда привязавшись душою,
Я стремилась в родной Кременчуг!
*Ватра - костер ( с укр.)
2012
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=525242
рубрика: Поезія, Гражданская лирика
дата поступления 23.09.2014
Посвящается слепой русской поэтессе Раисе Пурс.
прозванной в наших кругах "Березкой".
Уж тепло возвратится едва ли,
Потянуло морозом с высот,
А березка дрожит у ворот
В золотистой, ажурной вуали.
От ее облетевших нарядов
Весь пестреет зеленый газон.
Клен соседский безумно влюблен,
Но она ему, видно, не рада.
О России тоскует береза,
Там сестричек застыл хоровод,
В белой роще свистит и поет
Соловей свои дивные грезы.
Ну зачем нас увозят порою,
За собою уводит любовь?
Чтобы Родина милая вновь
Вспоминалась со светлой слезою!
2012
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=525006
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 22.09.2014
У сіре одяглось
Це соняхове поле.
Понуро до землі
Схиляє віти ліс.
Здається, не було
Журливіше ніколи –
Негоду на крилі
Ти, вересню, приніс!
А мій убрався вік
У цифри не найкращі
І голосний дзвінок
Панічно калата,
Бо цей прожитий рік,
Хоча і не найважчий,
Дає мені урок
На тему: «Самота»...
2013
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=524791
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 21.09.2014
Не питайте, чому
Так бентежно мені –
Вересневі дощі
Накликають біду.
Може саме тому,
Мої очі сумні
І троянди кущі
Почорніли в саду.
А недавно вони
Так розкішно цвіли -
Я у магію ласк
Поринала до дна.
Ті чаруючі сни
Найсолодші були,
Але осінь прийшла
І плачУ я сповна…
2013
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=524592
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.09.2014
Дивилася... А ти, поволі
Все далі йшов – такий стрункий,
Такий коханий! І – чужий...
Йшов назавжди з моєї долі.
2013
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=524378
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.09.2014
Тиша на світанні,
Тільки чути стук...
О! Та це каштани
Падають на брук!
Кожушки колючі
Скинути спішать
І бочки лискучі
Світу показать.
Збилися із ліку,
Як збирали їх:
Для бабусь - на ліки,
А собі – для втіх!
2013
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=524171
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 18.09.2014
(авторський переклад з російської)
О, юність наша мила!
О, співи під гітару!
Та опалило крила
Не одному «Ікару».
Романи і романси
Ілюзії давали,
Та невеликі шанси
На щастя всі ми мали.
Але їх не ловили,
Бо виглядали принца
І, певне, відпустили
З руки свою «синицю».
З роками все скромніше
І мрії наші й плани.
Щодалі, все видніше
Реальні ці обмани…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=523982
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 17.09.2014
Маєтки амбітні
з високими мурами
Вражають елітною
архітектурою.
Між ними вціліла
маленька хатинка
І там зажурилась
старіюча жінка.
У темній хатині
сидить в самотині.
Не видно з віконця
за мурами сонця.
Ще й грушу спиляли,
велику, крислату,
Бо їм заважала
той мур мурувати.
Стрекочуть прокляті
газонокосилки…
А де ж випасати
їй кізоньку Мілку?
Вона прибирала
колись ті хороми,
Та не помічала
ладу в тому домі.
Бо доки в машині
господар ганяє,
З коханцем дружина
коньяк попиває.
Щоб стомлена бабця
побільше мовчала,
Їй стоптані капці
не раз дарувала.
Та ще й наїжджають
круті та багаті,
І вже виживають
із рідної хати.
Садибу їм треба:
- скоріш, продавай!
Сама ж хоч на небо,
хоч в пекло, хоч в рай.
Не дивляться очі
на пики пихаті,
І плаче щоночі:
- куди їй тікати?
А рідних – нікого.
Старенька схилилась,
На древню ікону
до ранку молилась.
2011
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=523751
рубрика: Поезія, Сюжетні, драматургічні вірші
дата поступления 16.09.2014
Мы чужие, далёкие, разные –
Две стихии: воды и огня!
Отчего же слова Ваши праздные
Задевают и ранят меня?
Вы другими всегда увлекаетесь,
Я – с другим и приду, и уйду…
Почему же тогда получается,
Что как будто, невольно Вас жду?
Вы садитесь с усталой небрежностью,
Почему-то, от всех в стороне…
Отчего же щемящею нежностью
Отзывается что- то во мне?
Интересна загадка мне эта:
Что такое влечёт меня к Вам?
Интеллект или сердце поэта,
Или жалость к больным старикам?
Может быть, Вы с тоской неприятною
Наблюдаете тоже за мной?
Я кажусь Вам не очень понятною,
И капризной, и резкой, и злой.
Никогда ничего там не свяжется,
Где амбиций царит торжество…
Только время от времени скажется
Наших душ непростое родство!
2012
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=523556
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 15.09.2014
Жила і дихала тобою,
Купала в ніжності, в теплі,
А ти втопив у морі болю,
У найгіркішім на землі.
2013
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=523363
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.09.2014
Пісня
Вдягла намисто горобина –
Яскравим полум’ям горить.
Як необачно ми робили,
Втрачаючи безцінну мить.
Приспів: Бринить рапсодія осіння
І струни пам’яті торка...
Ми вже чужі, чому ж донині
В твоїй руці моя рука?
Колись мелодія лунала
Весняним гімном у серцях,
Та зрада мрії обірвала –
Іду і плачу на вітрах.
Приспів: Тепер рапсодія осіння,
Неначе реквієм, звучить.
Холодний вечір темно-синій
Назовсім хоче розлучить.
З тобою нам не по дорозі –
Жар-птицю мрієш упіймать,
Але ні ти, ні я невзмозі,
Цих рук надовго роз’єднать.
Приспів: Сумна рапсодія лунає
Під шум осіннього дощу.
Як буду жити, я не знаю,
Але прощу і відпущу.
2012
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=523157
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.09.2014
Над Вами Янгол розправляє крила,
А Бог цілує прямо у чоло!
Чудова поетесо, жінко мила,
Щоб у житті Вам горя не було!
Нехай виходять вірші досконалі,
Нехай душа співає і сія!
І гумору тонкого пасторалі
Нас звеселяють навіть, іздаля!
Таланту іскра Божа не згасає.
В оселі - благодать, як у Раю!
Нехай у Вашім N-ську кожен знає
Землячку обдаровану свою!
12.09.2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=522943
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 12.09.2014
Вы бурь житейских не боялись,
За юбки женщин не держались.
Вы берегли свою свободу,
Ведь вы «гусары» по природе.
Для вас лишь развлеченьем были
Те женщины, что Вас любили.
Сердец разбили вы немало,
Но, ни одна вас не «поймала».
Вы были стойкими, ребята,
Знать, сильно обожглись когда-то.
Прощать вы тоже не умели,
А годы быстро прошумели
И вот – непрошенная старость
К вам кошкой черною подкралась.
Так, может, стоит оглянуться,
Душой к кому-то потянуться?
Сияют женщины, как звёзды.
Свою открыть еще поздно!
2011
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=522786
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 11.09.2014
Гениальный, нездешний художник
Разноцветом украсил леса,
И такой синевой невозможной
Напоследок покрыл небеса!
Краски все, что остались от лета,
Бережливый художник собрал,
И, однажды, холодным рассветом,
Все цветам самым поздним раздал.
Хризантемы мои полыхают
В опустевшем осеннем саду,
Красотою в мороз удивляют,
Расцветая себе на беду.
Я под зиму, бедняжек, спасаю,
Их с корнями в горшки посажу,
На окошке своем согреваю,
И всю зиму на чудо гляжу.
Так бывает, и женщина тоже
Поздней, яркой цветёт красотой,
Если ей отогреться поможешь,
Будешь счастлив холодной зимой!
2011
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=522539
рубрика: Поезія, Пейзажная лирика
дата поступления 10.09.2014
Задрімали під листям старенькі гриби,
Галасливі гуртуються зграї,
Відростив очерет собі пишні чуби
І пухнастий десант запускає.
Синьооко моргає між хмарами вись,
Рвуть холодні вітри павутиння,
У останнім цвітінні вогнем зайнялись
Найяскравіші квіти осінні.
Заметалося листя в шаленім танку,
Все спочинку і спокою просить.
Роздягнув юний вітер берізку тонку,
І ревниво заплакала осінь.
Затухають, гарячі колись, почуття.
Гасить ватри в душі обережне життя.
2013
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=522343
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 09.09.2014
Розкладає мольберт залюбки
Ясноока художниця-осінь,
Де-не-де, колоритні мазки
На зелену палітру наносить.
А довкола хвилюється світ,
Бо чекає, наповнений щемом,
Коли жовтень увійде в зеніт,
І засяє казковим едемом...
2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=522162
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 08.09.2014
Осінньою порою
На сонячнім узліссі
Грибочки під сосною
Сховалися у листі.
А маслючиха-ненька
Ховатися не стала,
Бо діточок маленьких
Вона охороняла.
У лісі я ходила,
Втомилася немало,
І цю сімейку милу –
Зафотографувала!
2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=521965
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 07.09.2014
Свою неслухняну думу
Я знову жену від тебе,
А сіра навала суму
Закрила мені півнеба.
І знову вологі очі.
Чому, нерозумна, плачу?
Я бачить тебе не хочу -
Сумую, коли не бачу.
«Чужого, його не треба!» -
Душа моя горда просить.
Нехай мене, замість тебе,
Обійме ласкава осінь!
2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=521753
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.09.2014
Доплело павутини
Десь у затишку «бабине літо»,
Перукарочка-осінь
Буйним кленам фарбує чуби.
Гордовиті жоржини
Кольорами по вінця налиті,
А березі у коси
Заплелися іскринки журби.
Із якої причини
Поринаю у тихі печалі?
Не повернеться знову
Почуттів осяйна висота.
Потече тихоплинно
У холодні, сивіючі далі
Без тепла і любові
Невблаганна, гірка самота...
Не уміла ніколи
У сумній безпорадності жити.
Не впадала душею
В летаргійний дурман забуття.
Я хотіла би, доле,
Спалахнути у «бабинім літі»
І упасти зорею
У святу таїну Небуття!
2013
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=521546
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 05.09.2014
Ми в холодному смутку зустрілись,
Запалили кохання вогонь,
Та в одній лиш душі розгорілось,
Грівся ти біля щастя мого.
Відпалало багаття і згасло,
Не освітлює більше життя.
Полонезом, сумним і прекрасним,
Ще відлунюють десь почуття.
Намагався вогонь оживити,
Говорив поетично, як міг,
Та слова, наче висохлі квіти,
З мертвим шелестом впали до ніг.
Мою душу, мов пташку замерзлу,
Ти живим почуттям не зігрів...
Замість ніжних надій полонезу,
Плаче реквієм буйних вітрів!
2012
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=521114
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.09.2014
Вальс
Бал увлаштовує осінь,
Дійство уже почалося,
Звабно вальсують берізки легкі,
Клени цілують їх ніжки стрункі,
Золотосяйне волосся.
Приспів: Тішить красою все навколо нас,
Вітер запрошує осінь на вальс
І розлетівся над містом
Шлейф із яскравого листя.
А горобині в намисті,
Дужий, хоча й ненайвищий,
Ще молодий та зелений дубок,
Гілку міцну подає на танок,
Як їй устоять на місці?
Приспів: той же
Ось на узбіччі стежинки,
Мов дві ображені жінки,
Сукні вечірні, з блакиті вуаль,
Принців для них не знайшлося, на жаль,
Аристократки-ялинки.
Приспів: той же
Шуму та сміху багато –
Всі веселяться завзято,
Аж яскравішає неба блакить
І балериною хмарка летить,
Теж поспішає на свято!
Приспів: той же
2013
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=520983
рубрика: Поезія, Авторська пісня
дата поступления 02.09.2014
Золотые стояли деньки –
Эта осень мне жизнь озарила,
А от нежной, любимой руки
Исходила флюидами сила…
Забывала любые дела
И болезни свои, и проблемы.
Я летела к нему, а не шла,
В добровольные омуты плена.
Но напрасно искала тепла –
Оказалось обманом и это.
Просто, осень сеанс провела
Белой магии «бабьего лета»…
2013
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=520797
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 01.09.2014
Помню, тысячу раз,
Сердца слушая стук,
Словно радаром, волны ловила:
И сияние глаз,
И тепло твоих рук,
Обаяние облика милого!
2013
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=520622
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 31.08.2014
Как царицу, на троне любви
Воспевал меня в нежных стихах,
Но фальшивые оды твои
Правда жизни развеяла в прах...
Скоро тучи больших перемен
Заслонили волшебный мираж.
Беспощадные ветры измен
Хрупкий замок разрушили наш.
Мы пытались хоть что-то спасти
И угасшее пламя раздуть...
Только прошлое, встав на пути,
Уступать не желает ни чуть.
Не вернется, зови – не зови,
Сказка та, что была хороша.
На руинах великой любви
В тихой скорби застыла душа...
2013
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=520450
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 30.08.2014
Як сумно! Не пишеться більше –
Якісь недолугі вірші.
На серці все важче, все гірше...
І порожньо, темно в душі.
Чому нерозумно, невдало,
Чому, на безумства межі,
Вважаєм своїм ідеалом
Людину, якій ми чужі?
Сліпі від нестерпної муки,
Ми також, в недобрий цей час,
Відхилим простягнуті руки
Нещасних, кохаючих нас.
Безвихідь – це замкнуте коло
Без відповіді почуттів.
Не сходяться майже ніколи
Два справжніх кохання в житті!
2012
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=520245
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.08.2014
Резво прыгая, катится мячик.
То счастливое детство бежит.
А за мячиком – крошечный мальчик.
В нем твоя продолжается жизнь.
Как у ангела, ясные глазки,
А улыбка – подарок Небес!
Обожает он добрые сказки,
У него ко всему интерес.
Затрудняешься часто с ответом.
Заболеет – и ночи не спишь!
Но зато, сколько нежного света
Излучает любимый малыш!
Словно солнышко в доме сияет!
Без него и семья – не семья.
А когда в доброте вырастает,
Он, на старость, опора твоя!
2010
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=520015
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 28.08.2014
Як битва Полтавська зі шведом була,
Семенівський полк там стояв край села.
Там, кажуть, дівчата, мов ружі, цвіли.
У війську ж були не монахи – орли!
І звідти гарненьке потомство пішло:
Біляві, руденькі – веселе село!
Семенівка– селище так і назвали.
Вже часу з тих пір промайнуло немало.
І дуже цікава там склалась картина:
Жили ми, неначе велика родина.
Було там багато сімей росіян,
А поряд – весела чота молдаван...
Матуся моя – білоруска була,
Ще й німець тихенько приживсь край села.
Єврейка Рахіля, красуня-модистка,
Нас музики вчила – була піаністка,
А Яків Баглай був «від Бога» дантист
І гумором сипав, як справжній артист.
Циганочка Магда жила біля річки.
Татарка Фатьма їй була за сестричку.
Люблю ту малу батьківщину свою,
Зростала у тому зеленім раю.
Там люди, хоч бідні, душею багаті,
Справляли весілля та зводили хати,
Гуртом проводжали в останню дорогу,
І вчасно приходили на допомогу.
Не стерлися з пам’яті давні роки –
На цвинтар старий не забуті стежки.
На давніх могилках, самотніх, незнаних,
Де нікому вже фарбувати хрести,
Вони насадили конвалій духмяних,
Які не дають бур’яном зарости.
І кожну весну в поминальнії дні
Цвітуть квіточки, наче сльози рясні.
Коли поминаю матусю свою,
Над ними, в скорботі, я часто стою.
Хоч доля розкидала нас по світах,
Та ми прилітаєм, як з вирію птах,
Буває, на днину, чи хоч на часину –
Вклонитись землі цій, на світі єдиній!
2012
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=519799
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 27.08.2014
Над плечами парили голуби,
А у ног ее три кота –
Повстречала я – шла по городу
В шубке вытертой Доброта!
Мизер пенсии, как и многие,
Получила. И поскорей:
На лекарства, харчи убогие
И кормА для своих друзей!
Вынимала из сумки ситцевой
Мелочь рыбную для котят,
Птицы тешились над пшеницею –
Все бездомные есть хотят!
Да, не каждый помочь потянется,
Уплетая по два куска,
А на бабушку лишь оглянется,
Повертев себе у виска.
А над нею парили голуби,
Словно факелы, три хвоста!
И стыдливо склоняя голову,
Шла по городу Доброта!
2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=519605
рубрика: Поезія, Городская (урбанистическая) поезия
дата поступления 26.08.2014
Гумористичне оповідання
В ті, історично недалекі, радянські часи, кожна поїздка за кордон вважалась справою майже державного значення.
Претендентів на туристичну путівку, навіть в сусідні країни дружнього нам соціалістичного табору, прискіпливо відбирали, перевіряли на моральну стійкість, патріотизм та політичну підкованість.
Ретельно вивчали характеристики та біографії, в КДБ перевіряли спеціальні анкети, проводили інструктажі та співбесіди.
Коли група нарешті була сформована з надійних, політично грамотних туристів, знайомили з керівником , що-найманше, працівником апарату райкому чи міському КПРС, який ніс персональну відповідальність за гідну поведінку та вчинки кожного туриста за кордоном.
Нажахані люди вже з острахом чекали на таку, раніше омріяну поїздку, морально готувались дати рішучу відсіч всім спробам агентів ЦРУ та інших ворожих організацій завербувати себе. або схилити до зради Батьківщині.
Для більшої певності, на вокзалі в Полтаві до нашої групи «підсадили» зовсім непримітну, похмуру жінку «ба-льзаківського» віку. Керівник стиха пояснив нам, що це секретна співробітниця КДБ, яка буде підслуховувати наші розмови та передавати «куди треба». Настрій зіпсувався остаточно.
На сучасному Празькому вокзалі нас привітно зустрів презентабельний чех – наш гід. Він постійно сліпуче пос-міхався та, ляскаючи себе по круглому черевцю, яким, від-верто пишався, часто весело вигукуючи: «Піво! Піво!» І прямо з вокзалу, фешенебельним автобусом повіз нас до пивного бару, щоправда, дуже колоритного та затишного.
Ми були неприємно вражені такою «гостинністю». Та, помивши руки і трохи причепурившись в небаченому нами євротуалеті, заспокоїлись і деякий час, із задоволенням ласували знаменитим тоді чеським пивом з крахітними чорними тасолоними сухариками
Час вже йшов до обіду, а веселий гід, здавалось, і не збирався нікуди рушати зі своєї улюбленої пивнички. Наш керівник насилу довідався в нього через перекладача, що їхати нам немає куди, бо почались католицькі Великодні свята. Всі празькі готелі, в тому числі і заброньовані для нас номери, переповнені «почесними гостями», а саме туристами-дикунами та панками із Західної Європи, які пла-тили валютою і відчували себе повноправними хазяями Праги. Вони порозлягались на зелених охайних газонах, осідлавши історичні пам’ятники, бешкетували, курили опій, ні на кого не звертаючи уваги.
Нас відвезли в маленький приватний готельчик в горах, де душ та всі «зручності» знаходились в кінці коридору, ну точнісінько, наче в наших рідних гуртожитках та малосімейках, бо й тут кращі номери були зайняті тими ж німецькими та англійськими туристами.
Не розбалувані комфортом, ми були раді навіть такому пристанищу. По черзі прийнявши ледь теплий скупий душ, переодягнулись і весело посходились до маленького ресторанчику, бо дуже зголодніли, пообідавши з дороги тільки пивом із сухариками. То ж, сподівались нарешті добряче попоїсти. Нас привітно зустріли самі господарі готелю. Виявилось, що його власник – виходець з Західної України, пан Юрій, а його дружина, чарівна полька пані Катаржина, яка вибачилась перед нами, що не готова нагодувати так багато незапланованих постояльців, тому вечеря буде дуже легкою. Ми розчаровано колупали вилками щось темно-зелене, слизьке та нудотно-солодке. Красунчик-офіціант Любаш пояснив нам, що це «огурки -- дуже делікатес», з чим ми були не зовсім згодні. Наші справні туристки просили дати хоч побільше хліба, на що Любаш злякано замахав руками, повторюючи:
-- О. хліб – це дюже дорого!
Чоловіки збігали за домашніми припасами: салом та ковбасами, без яких завбачливі радянські туристи нікуди не виїжджали. Пригостили хазяїв. Всі повеселішали. Пан Юрій на радощах співав з нами украінських пісень, а потім включив музичний автомат, і почалися танці.
Наші кавалери швиденько позапрошували молодих га-рних туристок. За столиком залишились самотньо сидіти дві пристарілі жінки: пенсіонерка з нашоі Ради Ветеранів та співробітниця КДБ, яка враз ще більше сохмурніла і, ді-ставши із сумки товстого черваного блокнота, взялася де-монстративно щось туди занотовувати.
Керівник групи, який до цього замріяно танцював, ра-птом захвилювався:
--Треба щось робити, інакше всіх нас закладе, -- сказав він і, вибачившись, кудись побіг.
Дуже скоро він повернувся, штовхаючи поперед себе найсором’язливішого із наших чоловіків -- Михайла, що був з тих вихідців із села, на яких навіть довгочасне про-живання в місті не могло накласти ніякого «лоску», хоча зовні він був молодим і навіть вродливим, хоч і трохи вай-луватим чоловіком.
Як потім виявилось, наш метикуватий керівник саме на Михайла поклав «важливу місію», -- бути кавалером співробітниці КДБ на весь час нашої поїздки.
Хоч йому й налили для хоробрості повну склянку на-шої «представницької» горілки, та всеодно Михайло був напівнепритомним від страху, приступаючи до виконання такого спецзавдання. Правда, згодом «допінг» подіяв, і всі помітили, що в танці він став міцніше притискати до себе партнершу. Жіночка розчервонілась, відразу помолодшала і виявилась навіть симпатичною.
А по закінченню вечора, не випускаючи Михайлового ліктя, вона привітно посміхнулась до нашого керівника:
-- А у Вас дуже гарний колектив! – і щасливо пригор-нулась до міцного плеча по-сільському рум’яного та куче-рявого Михайла, який відчуваючи себе «героєм вечора», показував нам кулака за її спиною.
Більше ніколи ми не бачили її червоного блокноту і весело та цікаво проводили свій відпочинок в Словакії – на гірському курорті «Високі Татри».
А Михайло так вжився в образ кавалера, що вже зовсім не розлучався з дорученим йому «важливим об’єктом», вдень тягаючи з магазинів її валізи з покупками, а вечорами обіймаючись десь у затишному куточку. Дійшло до того, що на зворотньому шляху, Михайло вийшов з нею в Полтаві, вдаючи, що не помічає розлюченого виразу обличчя нашого керівника, який не знав, як тепер пояснити все це Михайловій законній «половині».
Та скоро все влаштувалось, і Михайло повернувся до дружини з «повинною». Правда, вона ніяк не хотіла зрозу-міти всієї «відповідальності», покладеної на її чоловіка «важливої місїї» і ще деякий час бігала розбиратись із цим до парткому та профкому. Нарешті заспокоїлась. Мабуть, їй таки хтось добряче пояснив.
2012
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=519274
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 24.08.2014
Жизнь, прошу, пощади – я устала.
Прекрати свой безумный шантаж!
Но тебе моей горести мало –
Ты мне снова послала мираж...
2013
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=519225
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 24.08.2014
У садочку біля тину
Заховалася калина,
Підростала, мов дитина,
Напомітно піднялась.
А під зиму щось зробилось:
Листячком розчервонілась,
Вся намистечком покрилась,
Як панянка, одяглась.
Вже й очей не відірвати
Від палаючого дива.
Так і жіночка, щаслива,
Непомітно розцвіте,
Якщо їй подарувати
Ніжності, хоч небагато,
І вона стократ відплатить
Вам за серце золоте.
2010
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=519127
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 23.08.2014
На прощанье заплакало лето
Проливными дождями навзрыд.
А в душе моей боль без ответа
Затихающей ноткой звенит…
Отцвело, отшумело, отпело
Это лето сгорело дотла,
Ну а жизнь без тепла пролетела,
А ведь я так упорно ждала!
Зря его я искала по свету,
Согревая все светом своим.
Вот и это последнее лето
Пролетело с холодным, чужим.
Скоро птиц улетающих стаи
Неизбежно отправятся вдаль,
И надежды в тумане растают,
Не найдя свой бесценный Грааль…
2013
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=518985
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 22.08.2014
Чекаємо в тривозі
Осінньої негоди,
Та осінь на порозі,
Усміхнена, підходить:
В калиновім намисті,
Вдяглася у обнови:
Із золотого листя
Вбрання її чудове!
А глоду самоцвіти
Зоріють у браслетах
І торохтять на вітрі
Горіхів кастаньєти.
Підвіски з винограду,
Ще й квіти не померкли --
Осіннього параду
Розкішні феєрверки!
2010
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=518841
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 22.08.2014
Відболіло все. Перебуло.
Згасли почуття мої і мрії.
А тієї ніжності тепло
У душі жаринкою зоріє …
2014
(авторский перевод)
Отболело
Отболело все и отошло -
Я свечу поставила надежде.
Только светлой нежности тепло
Озаряет душу, как и прежде...
2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=518604
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.08.2014