| Сторінки (3/287): | « | 1 2 3 | » |
Бурхливий вітер в нічнім небі
Поміж зірок свій шлях проклав.
По місячній стежині лебідь
Летів, парив, до хмар волав.
Він кликав білу лебедицю
Прекрасну подругу свою.
Лісну, болотну підняв птицю
Й Полярну засвітив зорю.
Питав у всіх, де лебедиця,
Чи бачив хто її і де.
Стрічав розгублені лиш лиця
І сяйво місяця бліде.
А біля озера кохана
Вмирала тихо на траві.
Прострелена багріла рана,
Й палали крила у крові.
Піднявся високо він в гору
Й полинув вниз, немов стріла…
У ранішню, туманну пору
Ховала вірність їх імла.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775070
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.02.2018
До дир зачитану тримаю книгу,
В ній мудрість неба вікова.
Вона ламає лід і крушить кригу,
А там такі прості слова.
У книзі цій закладені всі ліки
Для серця й звісно для душі.
Вона тамує людські болі й крики,
І каже тихо: «Не гріши.»
А ці слова, як грім посеред неба,
Як дзвін тривоги в ясний день.
Летять туди, де є на то потреба,
Де смак забули від пісень.
До свого серця пригортаю книгу,
Вона мені так дорога.
Читаючи, в зимі відчув відлигу,
Рікою ллється доброта.
Спасибі Боже за прості поради,
За світ любові і тепла..
І за оті небесні водопади,
Душа у котрих ожива.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774867
рубрика: Поезія, Духовна поезія
дата поступления 03.02.2018
О, скільки, вас, розстріляних поетів
За слово правди вкраїнської землі.
І скільки недописаних куплетів
Чорнилами саме власної крові’.
А скільки книг не бачить житнє поле
І сонцем налите небо голубе.
В архівах десь припали пилом долі
В охранці царській й архівах КеДеБе.
Москва у трясці, як почує мову
Тараса, Лесі чи Стуса Василя,
Чи пісню поля з вітром світанкову –
Відразу гарматами по ній стріля.
Ні куль не вистачить, ні казематів,
Аби заставить слова всі замовчать.
Нові вірші встають нових поетів
І, як птиці, всі по Всесвіту летять.
Не подолати слово України,
Що матерями у спадщину дано.
Поети – будьмо сильні і єдині,
Бо наше слово, як молоде вино!
02.02.2018 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774686
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 02.02.2018
Обвиті голови вином
І ноги схоже таки з вати.
Куняють друзі за столом
І не піднятися, ні встати.
Все почалося із дрібниці,
Зустрілись двоє, хто не п’є.
В кафе їх стріли чарівниці –
Вино, горілка й олів’є.
Ще був салат: капуста свіжа
І помідор, і огірок …
Невинною лишилась їжа,
Скінчився шлях лиш до зірок.
Його продовжили на трішки –
До літри додали ще дві.
Хтось бачив рильце, а хтось ріжки,
Та головне були живі.
І знову літри повторили,
Зійшлись бокали в брудершафт.
Клялися в дружбі до могили…
І розписали свій ландшафт.
У кого ніс, у кого око…
Та видно це у них святе,
У стилі розпису бароко
Світилось ліхтарем лице.
Згадали давнє, те минуле:
Роки студентські чи шкільні.
Прокинулось старе, заснуле…
А все в горілці та вині.
Немов обкурені заснули,
У поцілунку з олів’є.
Як їх будили, вже й не чули…
Горілку з них ніхто ж не п’є.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774530
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 01.02.2018
Тужливий день сплакнув дощами,
Забився вітер у кутку.
Сьогодні, мамо, Ви не з нами,
Ледь, ледь я стримую сльозу.
Не чую Ваші, мамо, співи,
Не бачу посмішку ясну.
Смакую мамині лиш сливи
Й дитинства згадую весну.
Які були ми всі щасливі,
Раділи сонцю й небесам.
На жаль пройшлися сірі зливи,
Стою зажурений я сам.
Ось дві могили: мама й тато…
Де були Ви, тепер – хрести.
У Вашій хаті нема свята,
Нема з дитинства і весни.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774524
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 01.02.2018
Мене не тривожать ці плями на сонці,
А також на місяці гори і ями,
І що одягають, та носять японці,
І як розмовляють, якими словами.
Мене лиш тривожить війна на Донбасі,
Розбиті дороги, зруйновані села,
Солдати загиблі, що йдуть не у часі
І музика горя, сумна, невесела.
А ще я хворію від сліз немовляти,
Від крику дитини без ніжки чи ручки,
Від того, що сива так рано їх мати
І в храмі за них обгорілої свічки.
А ще я не можу заснути ночами,
Бо так відчуваю весь біль України.
І чую я стони, що мчать за вітрами,
І бачу за ними безумні руїни.
Не можу, а хочу, щоб швидше скінчились
Буремні події на сході країни,
Щоб танки й гармати назад відкотились
Й батьки повернулись у дім до дитини.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774359
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 31.01.2018
Ця ніч сполохано-лякливо
Крильми у скло все дріботить.
А свічка в такт їй мерехтливо
За тінь вчепилася й не спить.
І так стоїть уся в молитві,
Не чує в шиби стукіт крил.
Стоїть зажурена при світлі…
Схилилася й немає сил
Молитися за тих, хто на війні
На пів голодний веде бій.
Тінь пише молитву їй на склі,
А ніч ховає в свій сувій.
Аби із вітром ввись підняти,
На крилах Богу віднести,
Щоб вижили в боях солдати
І до дітей змогли прийти.
І свічка й тінь й слова молитви,
І стукіт крил нічних по склі
Взивають Бога, щоби битви
Сховали в піхви всі шаблі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774358
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 31.01.2018
Боже величі і слави,
Боже миру і добра
Бачиш спалахи, заграви,
Бачиш, як горить земля.
Я прошу, як бій настане,
Щоб щитом оберігав,
Щоб загоювались рани,
Щоб товариш не вмирав.
Щоби кулі стали з вати
Й перестали в нас стріляти,
Щоб розтанули гармати,
Щоб щасливо спала мати.
Я ж прошу так небагато:
Щоб скінчилася війна,
Що би сина зустрів тато,
І душа була б жива.
Боже величі й любові,
Боже мудрості небес,
Я читаю Твоє Слово,
І я заново воскрес.
Те вчорашнє і буденне
За лаштунками давно.
Господи – Ти ж світло денне,
Ти – любові є зерно.
Я навчився всіх прощати,
І прощаю ворогів.
Але буду захищати
Край свій, як і Ти велів.
Слався, Господи навіки,
Ти єдиний без гріха.
Твоє слово – наші ліки,
Захисти грішне дитя.
Я приймаю Твою волю
І я дякую за все,
В Твої руки свою долю
Віддаю. Прости мене!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774172
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 30.01.2018
Не тривожте мене, не тривожте,
Я тихенько піду в небеса,
Лише губи росою з воложте,
Бо вогнем так палають вуста.
Я піду по небесному полю,
Там старенька є матір моя.
Не просив я у Бога цю долю,
Хай пробачить мене і сім'я.
Ось вдихну ще повітря ковточок.
Як же проклята є ця війна!
Обійняти хотілося б дочок
Й виноградного випить вина.
Я безсилий піднятися, встати,
Лише думка літає одна.
Кличе в небо моложава вже мати,
А у дома ридає жона.
Не тривожте мене, не тривожте,
Я тихенько піду в небеса,
Лише губи росою з воложте,
Бо вогнем так палають вуста.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774162
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 30.01.2018
Схід і захід неподільний від Карпат до Кримських гір.
Мій народе, ти є сильний, нездоланний до цих пір.
Скільки літ тебе ламали, гнули, рвали на шматки.
Українські відбирали, кидали в вогонь книжки.
Так боялися співучу мову вільних співаків.
У Дніпро скидали з кручі слово правди кобзарів.
А їх клич, немовби сокіл, піднімався до небес.
І навіював неспокій, ворог відчував цей прес.
Кожен вік бороли слово, заганяли в Соловки.
А воно росло заново і єднало острівки
Волелюбців українців із усіх країв землі.
Жах наводив на ординців в українськім спів селі.
І з’єднались воєдино схід і захід навіки,
І розквітла Україна, мов калина на весні.
В День Соборності радію, ми єдині в ці часи…
Слава Богу й Україні, згинуть наші вороги.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772808
рубрика: Поезія, Патріотичні вірші
дата поступления 22.01.2018
А до зими не дні, а метри
Вже й срібний іній в голові.
Позаду літа кілометри
Й короткі ночі на траві.
Позаду спогади, минуле,
Попереду біжить життя.
Хоча те літо промайнуло,
У нім лишились ти і я.
У нім лишились ми з тобою
У серці юні молоді.
Хоч дні вінчаються з зимою,
А ми такі ж, як і тоді.
Ми поряд дивимось у вічі,
Не бачим осінь, а ні сніг.
Лиш зорі літні, ніби свічі,
До наших опустились ніг.
Нехай зима, нехай і лютий,
І буревії хай сніжать,
Мій погляд в літо все прикутий,
В ті очі, що іще зорять.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772781
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.01.2018
Немає краще ніж той край, у котрім народився,
Де сонце заглядає в небокрай, а світ умився.
Немає краще той землі, як ненька Україна,
Де в небі линуть журавлі, а ти тримаєш сина.
Немає краще, як дочка, з любов’ю обнімає,
Де кожне слово, мов ріка, аж серце обмиває.
Немає краще, як поля посаджені в молитві.
Де кожна квітка польова усміхнена при світлі.
Немає краще, коли мати плаче лише в щасті,
Де Бог ступає з вівтаря, а ти ожив в причасті.
Немає краще, і нема любити Батьківщину,
Де рідний дім і старість в нім, в родиннім колі стріну.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772627
рубрика: Поезія, Патріотичні вірші
дата поступления 21.01.2018
Яка краса. В руці сніжинка
Ажурна, мила і крихка,
Така тендітна, ніби жінка,
Не любить лиш вона тепла.
Розкрилася, немовби квітка,
Як ружа біла мовчазна,
А може, німфа чи лебідка.
Бринить із вітром, мов струна.
Не відведу очей від неї,
Як діву, хочеться обнять
І пригорнути, мов лілею,
І танцювать, і танцювать.
Тихенько взяв її за плечі,
Вона напружилась уся
І крила підняла лелечі,
І в мить розтанула з тепла.
В руці моїй тепер сльозинка,
А може втрачена любов.
Буває так відходить жінка,
Коли холодну має кров.
13.01.2018 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771102
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 13.01.2018
Прокинулась зима під ранок,
Табун пробігся білосніжний.
А далі танець… Сотні бранок
Кружляли з вітром ніжно, ніжно.
Мороз не забарився сивий
І по воді пішов ногами,
Ішов по річці геть щасливий,
І звів мости між берегами.
У шати ліс убравсь святкові,
У фраках білих дуб і клени.
І лиш ялини гонорові
В одежі досі ще зелені.
А як моргнуло ясне сонце,
І пальчики в промені звело,
Сніжок в моїй заграв долоньці,
І я відчув зими п’янке тепло.
12.01.2018 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770937
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 12.01.2018
Мамо, Ваш голос почути я хочу
І бачити усмішку, ніби зорю.
В літні заглянути стомлені очі,
На вушко шепнути: «О, Вас, як люблю.»
Взяти за руку, що пахла хлібами
Й пройтися удвох, як в дитинстві було.
Відчути вогонь, що був поміж нами.
Лишився лиш спогад прозорий, як скло.
Мамо, я серце в долоні тримаю
Це Ваше, не згасле, що й досі горить,
Ніби промінь ранковий в розмаю,
Й мене надихає любити і жить.
Вашого хочу торкнутись волосся
І обійняти ніжно, ніжно я Вас.
Житнє тримаю дозріле колосся
Й у небо дивлюся, дивлюся весь час.
Слід Ваш шукаю у просторі часу,
Між нами розлука під іменем – Смерть.
Усмішку бачу на сонці я Вашу,
Для мене Ви, мамо, є зоряна твердь.
11.01.2018 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770745
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 11.01.2018
Прийду отак просто і ляжу, й засну,
Хвилини відчую в блаженному щасті.
Тебе обніму неповторну весну,
Про миті ці думав в години напасті.
А там у боях лише гомін грози,
Й родюча земля скаженіла від сталі.
Іще автоматні носились дощі.
Були ці дощі затяжні і тривалі.
Гримів Іловайськ і Дебальцеве теж.
А скільки братів полягло в полі бою.
Думками про тебе лише і живеш,
Любов визначає й спрямовує долю.
Як добре тримати коханої стан,
Мов з вишні, вуста цілувати досхочу.
Забути про болі від травм і від ран,
Й косу розпустити шовкову дівочу.
Поки очманілий ще ходить сусід,
Відкритим тримаю все лезо кинджала.
Потрібно позбутись непрошених бід.
Усе пам’ятаю:
Навіть мене
Як кохала.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770567
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 10.01.2018
А я згадав прекрасну зиму,
Майдан й мільйон розпалених сердець.
Я бачив усмішку щасливу,
Любові й волі диво-острівець.
Це так було несамовито –
Один за всіх і всі за одного.
І світлом правди оповито,
І п’яних лиць там зовсім не було.
Там всі дивилися тверезо
На час, на простір, на свої думки.
І лиш тиран готовив лезо,
А далі битва, свічі і вінки.
І впали жертвами герої
За тебе, мене і за рідний край.
Не дочекались хлопці волі,
Пішли дорогою у Божий рай.
Спочатку сотня, та з Майдану,
А тисячі пішли уже з війни.
І далі кровоточать рани,
І кращі не вертаються сини.
Як дорога ціна до волі?
Чому такий жертовний випав шлях?
В кулак сплелися людські долі,
У наших, брате, щастя є руках!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770395
рубрика: Поезія, Патріотичні вірші
дата поступления 09.01.2018
Паперу аркуш білий, білий…
На нім струмочками слова
Малюють віршик ще не зрілий,
Під дотик сонного пера.
Таємна думка, що в поета
З струмків збігає у ріку.
Рядки написані в куплети
В скарбничку ляжуть вікову.
Думки підхопить ранній вітер
І рознесе в усі кутки.
Дорослі прочитають й діти,
Хто так собі, хто залюбки.
В серцях людських цей скарб затліє,
А може виросте в вогонь,
І когось вчасно обігріє,
Напитись дасть з ріки-долонь.
Спочатку аркуш білий, білий
На нім струмочками слова
Малюють віршик ще не зрілий,
Під дотик сонного пера.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770216
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 08.01.2018
Зима розкрила свої крила,
Сипнула пір’я з подушок,
Лелечим пухом землю вкрила,
Скувала панцером ставок.
Ще зачепилась за Калину
Й дала їй з голок кожушок.
Спустилась тихо у долину,
Відкрила з перлами мішок.
Верба виблискує в алмазах
І Дуб, і Липа, й Ясени.
Берези-діви в срібних стразах.
На Кленах сяють ордени.
А як розбіглася по полю,
Все забіліло навкруги.
Вітрам, мов коням, дала волю.
Куди не гляну – скрізь сніги.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770121
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 07.01.2018
Крокувала зірка в небі тай спинилася,
Дитя Боже, дитя світле народилося.
Пеленала, колихала Діва чистая,
Матір Божа, Матір ясна і Пречистая.
Опустились Серафими й Божі Силоньки,
Грають ліри, грають арфи, славлять зіроньку.
Старий Йосип сам колише, хвалить Боженьку,
І зібрались всі похвали в небі в річеньку.
Засурмили Янголята, в яслах Зіронька…
Прийшла в світ і зародилась в Бога віронька.
Слався, слався, звеселися Дитя Боженьки.
Поклонилися три царі із доріженьки.
Поклонились, звеселились, спить Він солодко,
Прийми ладан, прийми смирну, а ще золото.
Крокувала зірка в небі тай спинилася,
Дитя Боже, дитя світле народилося.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770099
рубрика: Поезія, Вірші до Свят
дата поступления 07.01.2018
Всміхалась ружа у вікні,
Бо дивував етюд зимовий.
Останнім часом дивні дні
І сніг не падає святковий.
Можливо час настав весни,
Стосунків ніжних у коханні.
Чи літні не пройшли ще сни,
І мариться все на світанні.
Та ні, мабуть таки зима –
Короткі дні і довгі ночі.
Вже й різдвяна горить зоря,
І Немовля в руках Дівочих.
А за вікном, немов весна,
А чи зими терпкі вагання.
Червона ружа розцвіла,
Вся зашарілась від кохання.
Мені теж хочеться весни,
Мов шовк, пелюсточок любові,
Сказати тій, одній: «Прости!»
Та дні поки іще зимові.
06.01.2018 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769930
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.01.2018
Вдивляюсь у небо, у зоряний віз,
У вічність, у простір і таїну ночі.
В ній місяць сріблиться, сріблиться до сліз,
Твої, Незабудко, приховує очі.
Вдивляюсь у всесвіт, за обрій думок
В надії зустріти коханої риси.
Над лугом, над лісом піднявся димок,
І вітер пробігся зі швидкістю рисі.
Вдивляюсь в дерева, траву, сінокіс,
У тишу незайману променем ранку.
Тобі своє серце в долоні приніс,
Шукаю в тумані невидиму бранку.
А ще у пророчі вдивляюся сни
І там Незабудку стрічаю в розмаю.
Куди не дивлюся, з’являєшся ти –
Неповторна, єдина, котру кохаю.
04.01.2018 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769613
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.01.2018
А снігу все нема й нема,
Десь видно сніговії забарились.
Без ковдри не засне земля,
І дні осінні теж мабуть втомились.
Дощить буденність за вікном,
А хочеться отого таки свята,
Летіти з гірки за селом,
Немов би птах, на лижах чи санчатах.
Пробігтись в пояс по снігу,
Як в юності, невимушено й просто.
Осінню змити самоту,
На чужині – несамовито млосно.
А снігу все нема й нема,
Вже й рік Новий на днях відсвяткували.
Зимові дні календаря,
Вітри в дощі осінні закували.
04.01.2018 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769562
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 04.01.2018
Лунає музика кохання,
В ній грають скрипка й саксофон.
Свіча розтанула до рання,
Закоханим віддав вогонь.
А за вікном малі сніжинки
Співають арію зими.
По склу скотилися сльозинки,
Торкнувся він її струни.
Вона прогнулась, застогнала,
І розплела свою косу.
Як скрипка, до мажор заграла,
Творила у зимі весну.
Він підхопив її тональність,
Співав в шаленстві саксофон.
Зимою втрачена реальність,
В коханні розцвітав бутон.
Вона і він, й шаленство ночі,
І Бах, і Моцарт, і Шопен…
Світились щастям юні очі,
У цім – кохання феномен.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769284
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.01.2018
Знову на порозі рік Новий,
Ялини світяться вогнями.
Сумує тільки рік Старий,
І плаче небесними дощами.
І щастя в нім булло, і горе,
І промахи, і подвиги були,
І маками покрите біле поле,
Й найкращі гинули в степу сини.
Усе було: і зради, і кохання,
Падіння до землі і сльози,
І сміх, і радощі, й страждання,
Дні сонячні були і грози.
Із миром відпущу цей рік Старий,
Хай пилом на поличці ляже.
Відкрию двері тихо в рік Новий,
Не знаю, що доля у нім скаже.
На мир надіюся і на любов,
І сміх дитячий від любові.
На Богородиці нев’янучий покров,
І кожен день, щоб був без крові.
31.12 2017 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768996
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 31.12.2017
Тебе я бачу в своїх снах
У сукні з голубого неба,
Тримаєш ліру у руках,
Веселка в поясі у тебе.
Летиш над хмарами – зоря,
Чаруєш перлами-очима.
Ступаєш в часі крізь моря
Красуня, німфа, моя рима.
Тобі дарую небосхил
І серце стомлене поета.
З останніх вибиваюсь сил
І пробиваюсь крізь тенета
Твоїх із вогником очей,
І ніжних дотиків долоні.
Недоспаних молю ночей,
Щоб вічно жить в твоїм полоні.
О, римо, муза, білий птах
Не покидай мене ніколи,
У день приходь, вночі, у снах,
Приходь, як квітнуть матіоли.
Носити буду на руках –
Промінчик неба, подарунок.
А муза-рима на вустах,
Немов коханої цілунок.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768973
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 31.12.2017
У рік старий я зачиняю двері
І залишу все, що у нім було.
Візьму думки, оті, що на папері,
І чорнила, і гусяче перо.
Це найцінніший скарб, що є в поета,
Як і його недоспані часи,
Це ж та невидима в душі планета
Геть наповнена перлами краси.
У рік новий відкрию диво-простір
І, як зорі, розкидаю скарби.
То буде сон, чи райдуга, чи постріл,
Може день грайливий – без журби.
І хай летять за гори й море з вітром,
Немов вітрильник, а чи як птахи.
І світ заповнять денним Божим світлом,
І освітять дороги і шляхи.
У рік новий розсію свої думи
У ліси, поля, в гори і піски.
Нехай заграють Великодні сурми
І прочитають їх колись віки.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768679
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 29.12.2017
Господи, дай мені крила,
І я полечу у світи.
Господи, дай мені силу,
Щоб ношу життєву нести.
Господи, дай мені долю,
Я щастя творитиму сам.
Крила направлю на волю,
У щасті збудую Твій храм.
Господи, дай мені мудрість
Швидку і легку, як та мить.
Господи, дай мені радість,
Із миром так хочеться жить.
Зерна прошу ще любові,
Посію їх всі у полях.
Твердості, сталі у слові,
І правди – єдиний наш шлях.
Совість у душу налити –
В Твоїх усе, Боже, руках.
Людям, прошу подарити
Це все, заблокуй лише страх.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768566
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 28.12.2017
Зачепилися за гору
Хмарки білі і пухкі.
Ох не люблять зимню пору,
Мерзнуть в холоді боки.
Зачепились і сплакнули –
Замість сліз одні сніжки.
Вітру ахання почули,
Замели усі стежки.
Снігу в пояс, поколінна,
Не проїхать, не пройти.
На горі росте лавина,
Хмарки стримують її.
Засвітило раннє сонце,
Заморгав очами сніг.
Розчахнув і я віконце,
Більше спати вже не зміг.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768438
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 28.12.2017
Зачепилися за гору
Хмарки білі і пухкі.
Ох не люблять зимню пору,
Мерзнуть в холоді боки.
Зачепились і сплакнули –
Замість сліз одні сніжки.
Вітру ахання почули,
Замели усі стежки.
Снігу в пояс, поколінна,
Не проїхать, не пройти.
На горі росте лавина,
Хмарки стримують її.
Засвітило раннє сонце,
Заморгав очами сніг.
Розчахнув і я віконце,
Більше спати вже не зміг.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768435
рубрика: Поезія, Дитячі віршики
дата поступления 28.12.2017
Мудрість віку свого я відчув,
Як чола доторкнувся рукою.
Жовтень листям пожовклим війнув,
Моя юність лишилась з весною.
У країні не рідних вітрів
В сьогоденні стою одиноко.
Хотів щастя зустріти… Чи стрів?..
Чи злетів до вершин так високо?..
Я іду по землі, по росі,
По краплинах збираю натхнення.
Кожен вік у своїй є красі,
Наймудріше в житті сьогодення.
Що було, те було, не верну,
А що буде, хай буде – то вітер.
Я із осені зроблю весну,
Любов – із п’яти пишеться літер.
Напишу її в серці своїм,
Хай горить вона полум’ям ватри.
І роздам цей вогонь геть усім
Теплоти і любові хто вартий.
Знов рукою торкнувся чола,
Ось три борозни мудрого віку,
Потічки із життя джерела
Справжньому личать лиш чоловіку.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768272
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 27.12.2017
Все падав сніг на сонне місто,
На тихі вулички й сади.
І лиш калинове намисто
Палало, ніби ліхтарі.
Червоно-біле поєднання,
І чистота й гаряча кров.
У цім відчув палке бажання,
Щоб і в зимі жила любов.
І почуття, немов сніжинки,
Неповторимі і легкі
Іскрили в серці, як вуглинки,
На роки довгі і віки.
Зірвав калинове намисто –
Кохання символ у руці.
Від снігу в місті біло й чисто,
З любов’ю – чисто на душі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768261
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 27.12.2017
Тримаю квиток і знову дорога,
Покинути мушу родинний свій дім.
Холодом осінь війнула з порога,
Винити не буду її я у тім.
До зустрічі друзі, місто й родина,
На крилах до вас повернусь, прилечу.
Дощем по вікні стікає година
За нею хвилина й секунда плачу.
Це осінь ридає листям пожовклим,
Встеляє доріжку багряну до ніг.
Іду в Листопад асфальтом промоклим,
Іду я у Грудень, де білий впав сніг.
Не плач моє місто ранком туманним
Й не треба вечірніх теж зоряних сліз.
Я повернуся з промінням весняним,
Коли зацвіте у ріки верболіз.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762869
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.11.2017
Старі проглядаю світлини,
На миті забуті з життя.
Минулого бачу хвилини,
Туди вже нема вороття.
Я в татові очі дивлюся
І в мамине ясне лице.
Щасливо із ними сміюся,
Давно, як було усе це.
Мене ви тримали за руки,
Хотів повторити б цей час.
А смерть – лиш дорога розлуки,
Далеко тепер ви від нас.
Ви в серці моєму навіки
І вічно такі молоді.
Світлини тримаю, мов ліки,
Пожовклі, мені – золоті.
Упала із неба сніжинка
На фото з батьками старе,
А може то мами сльозинка,
Що досі так любить мене.
Батьки, дорогі мої, милі
Любив і люблю досі вас.
Вернути минуле безсилий
І вічний не втримаю час.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762859
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 28.11.2017
Колосся сипалось на сонці,
Спадало хлібом до землі.
Тримав зернину син в долоньці,
А в небі, небі журавлі,
Кричали криком зорепаду,
Котився хрип із їх грудей
І проклинали чорну владу
За смерть своїх, своїх дітей.
Поля наповнені хлібами.
Носився ворон по селі…
Дитя голодне в руках мами,
А в небі, небі журавлі,
Кричали криком зорепаду,
Котився хрип із їх грудей
І проклинали чорну владу
За смерть своїх, своїх дітей.
За вирвану одну зернину
Смертельний вирок. День в імлі.
Пускає матінка пташину,
А в небі, небі журавлі,
Кричали криком зорепаду,
Котився хрип із їх грудей
І проклинали чорну владу
За смерть своїх, своїх дітей.
Лунає постріл сину в спину,
Червоний колос, у крові.
І ніч запалює лучину,
А в небі, в небі журавлі,
Кричали криком зорепаду,
Котився хрип із їх грудей
І проклинали чорну владу
За смерть своїх, своїх дітей.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762297
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 25.11.2017
Ти далеко сьогодні від мене,
Хоч до зустрічі крок, а то пів.
Плачуть золотом вересня клени,
Їм бракує весни теплих слів.
Я стою за півслова до тебе
І дивлюсь на кленовий з сліз лист.
Винуватити буду лиш себе
І осінній з вогню падолист.
За спиною ховається літо.
А що далі? А далі лиш сніг
І вино у стакани розлите,
І той крок, що ступити не зміг.
Я стою, як той клен золотистий,
За півкроку до бажаних вуст.
Час ховається в шлях, шлях тернистий,
Із під ніг по листках лише хруст.
Ти так близько й далеко від мене,
Нам до зустрічі крок, а то пів.
Листя з клена спадає вогненне,
На ігристий, на білий та сніг.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762009
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.11.2017
Давно я не писав про осінь,
Про жовту гавань – верболіз.
Про ліс, що позолоти просить
І ранок втомлений до сліз.
Давно я не писав про літо,
Що зветься бабиним завжди.
Про сад намистом оповитий
І про смачні його плоди.
Нічого не скажу за зиму,
До неї треба ще дожить.
А за вікном лютує злива
І все дощить, дощить, дощить.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762007
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 24.11.2017
Не сплю, вже друга, третя ночі,
І серце б’ється, мов струна.
Твої тривожать зорі-очі,
Закоханий, у цім вина.
Не сплю, а хочеться заснути,
В травневий втрапити розмай,
Напій ковтнути з м’яти-рути,
Виною ти, кохана, знай.
Не сплю, шепоче про щось листя,
Можливо мова йде про нас.
Рахую цифри – їх вже двісті,
Дощем стікає тихо час.
Не сплю, у голові тумани,
І мрії плинуть, мов рої.
Час лікувати травми, рани,
Та очі не дають твої.
Не сплю, як хочеться забути
Твій сміх, твій спів, твої слова.
Любов – напій таки отрути,
В отруті цій душа жива.
Не сплю, горить зоря світання,
Промінням стукає в вікно.
Не сплю, виною ти й кохання,
Не помогло міцне вино.
Не сплю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=742364
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.07.2017
Роки вплітають біле павутиння,
Срібляться скроні, мов сніги.
У двері стукає пора осіння,
А серце прагне все весни.
Поволі Бабине клекоче літо,
У фраках жовтих Ясени.
Тумани, ніби молоко, розлито,
А серце прагне все весни.
Ключі лелечі піднялися в вирій,
Та й кольорові зникли сни.
За склом дощі спадають буро-сірі,
А серце прагне все весни.
Вже й рухи сковує холодний вітер,
Дорослі дочки і сини.
Слово мудрий – це осені епітет,
А серце прагне все ж весни.
18.05.2017 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=734031
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 18.05.2017
Помовчи!
Не кажи, не буди, дай поспати,
Я так довго в окопі прожив.
Тишина, тут не плачуть гармати,
Життя – найдорожче із див.
Я не звик, а так хочу заснути
Під пташиний травневий цей спів.
Побратимів не можу забути
І вітер донбаських степів.
Це відлуння далекого бою,
Ніби тінь, підкрадається в сни.
А там сни були лиш з тобою
І проміння долонь, і весни.
Помовчи!
І не треба нічого казати,
Дай ковточок спокійного сну.
Посивіла так рано вже мати,
Дай годину поспати одну.
Я прокинусь і будем кохатись,
Як колись у часи золоті.
Мушу, вибач, тепер відіспатись,
Ми всі там, на війні вже не ті.
Помовчи, а ні слова, ні звуку,
Збережи в цій зорі тишину.
В мої сни поклади свою руку,
У цім щасті можливо засну.
Помовчи!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=733727
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 16.05.2017
Я пив слова, ці роси ранні,
Я пив так жадібно, як міг.
Вони світилися в тумані,
Слова, мов перли всі зберіг.
Ковтав рядочки і куплети,
Голодну душу напував.
Пив все, що налили поети,
Кобзар найбільше смакував.
Міняв меню – то Драч, Костенко,
Сосюра і незломний Стус.
Так спрагу гамував швиденько,
Дійшов до слів, що дав Ісус.
І зараз п’ю слова поетів,
Джерел вкраїнських потічки.
Я п’ю ковточками куплети,
А їх становляться – річки.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732647
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 09.05.2017
Обійняти так хочу я тебе
І кружляти у танці всю ніч.
Полетіти у зоряне небо
У долину із тисячі свіч.
Я хочу, я можу, я вмію
Запалити у серці вогонь.
Ти дай лиш одну, дай надію,
Дай цей дощ з білосніжних долонь.
Ми пройдемось сузір’ями ночі,
Ти мій – Лебідь, а я твій – Дракон.
Краще зір лиш твої сяють очі,
Втрапив в сіті, а може в полон.
Я хочу, я можу, я вмію
Запалити у серці вогонь.
Ти дай лиш одну, дай надію,
Дай цей дощ з білосніжних долонь.
Подивись наступає світанок,
А ми в танці, у танці іще.
Ти в ранковий вдягнулась серпанок,
Обнімаю й кружляю тебе.
Я хочу, я можу, я вмію
Запалити у серці вогонь.
Ти дай лиш одну, дай надію,
Дай цей дощ з білосніжних долонь.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732321
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.05.2017
В твої закоханий я губи
І ніс, і очі, і лице.
Ковточок подаруй загуби –
Цілунок твій – понад усе.
Я відчуваю у нім неба
Безмежно-райську благодать.
Так хочеться прийти до тебе
І обійнять, і цілувать.
Торкнути шовк твого волосся,
Вплести у нім своє життя.
Молюся, щоб усе збулося,
Сказати ніжно: «Ти моя!»
І загубитися в розмаю
Весняних й літній всіх ночей.
Почуй з небес моє: «Кохаю!..»
Не відведу ніяк очей.
Ковточок подаруй загуби –
Цілунок твій – понад усе.
В твої закоханий я губи
І ніс, і очі, і лице.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732298
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.05.2017
Йдуть роки по стежині життя,
Крізь простори, поля, звісно ж гори.
І несуть у душі почуття –
Я любов’ю, любов’ю ще хворий.
Я хворію від дотику рук,
Від очей у ранковім розмаю,
Я ковтаю весняний твій звук,
Мов пігулку… Хворобу – кохаю.
Я хворію, а ти полікуй,
Дай ковточок із зіллям надії.
Мов зозуля, лиш щастя накуй,
Пригорнути весну усе мрію.
Полікуй ти хворобу мою
Поцілунком зі смаком ожини.
Я мов промінь лечу і свічу,
І молюсь, щоб зійшлися стежини.
Я хворію… Хвороба – любов
В моїм серці шалено гарцює.
Яке щастя, любов я знайшов,
Світ навколо, що миті танцює.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=731753
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.05.2017
На могилі солдата – квітки і вінки
В поклоні схилились герою.
Сплакнули берези, зупинились вітри,
Траву окропили росою.
На могилі солдата ще пам'ять жива…
І хрест дерев’яний, не камінь
Обійняла й цілує дружина-вдова,
І дзвони співають у храмі.
На могилі солдата немає війни,
Птахи хороводять співучі.
Лиш відлуння боїв ще пронизує сни,
Крізь верби принишклі плакучі.
На могилі солдата пустив я сльозу,
І серце стиснулось до болю.
Він захистив Україну-неньку мою,
Стою навколішки,
Схиляюсь,
Герою.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730982
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 28.04.2017
Церковні дзвони. Воскресіння.
Піднявся з мертвих Божий Син.
Скінчилась ніч богослужіння,
Лишивши в серці тихий дзвін.
Переродилось все навколо,
І стан змінився у душі.
Заквітувало спрагле поле,
І лише дзвін луна в тиші.
Чарівний дзвін душі спасіння
Торкнувся кліток диво-струн.
Відлунням в генах Воскресіння
Промчалось, ніби смерч, тайфун.
Христос Воскрес, а з ним і люди
Перебороли тайну смерть.
Лунають дзвони в душах всюди.
Христос Воскрес із праху в твердь.
Лунають дзвони Воскресіння
Дві тисячі сімнадцятий вже рік,
Дай Бог піднятися з падіння
Й воскреснути, як Син, навік.
16.04.2017 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=729002
рубрика: Поезія, Духовна поезія
дата поступления 16.04.2017
Не плач, кажу тобі, не плач,
Сьогодні я іду в безмежність.
За мене сина лиш пробач,
За його бився незалежність.
Пробач мене, та це ж – війна,
І кулі жертв не вибирають.
Пробач, це не моя вина,
Герої, кажуть, не вмирають!
Не плач, кохана, ти ж не плач,
Я поряд тебе завжди буду.
Мене в цій осені зобач,
Тепер я скрізь, я поряд, всюди.
Я в цій заплаканій росі,
У листі жовтому на клені,
В твоїй розплетеній косі,
В очах зажурено-зелених.
Торкаюсь вітром твоїх вуст:
Чарівних, ніжних і гарячих.
Та ти молись, і я озвусь,
Прийду у дзвонах з хмар співучих.
Не плач, кажу тобі, не плач,
Іду стежиною в безмежність.
Вкраїно, й ти мені пробач,
Життя віддав за незалежність!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725647
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 26.03.2017
Я пишаюсь, що є українець!
Я пишаюсь – за справжній мій люд.
Що в країні своїй – не чужинець,
Соромно, що президент – душогуб.
Соромно, що брехню прославляють –
Сам гарант і ситі його байстрюки.
Соромно, що у правду стріляють
Вовкулаки в погонах і пацюки.
Я пишаюсь стремлінням до волі,
За солдат, що, як сталь, в окопах стоять
І знамена тримають у болях,
Що в бою від ран, і від крові горять.
Я пишаюсь за ту Україну,
Де на плечах жінка рятує бійців.
Де в листах пише батько до сина,
Учить землю любити й бить ворогів.
Ситих тих вовкулаків є меншість,
Тож і сорому лиш тонкий потічок.
На теренах за правду нас більшість –
Ціле море із сотень тисяч річок.
Я пишаюсь, що є українець!
Я пишаюсь – за справжній мій люд.
Що в країні своїй – не чужинець,
Соромно, що президент – душогуб.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723865
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 16.03.2017
Вже третій рік тебе не бачу,
Між нами відстань непроста.
Сумую, сестро, серцем плачу,
Стою самотньо у хреста.
Не чую сміх твій, плач і голос,
І лише дощ б’є по плечу.
Озимина пускає колос,
А я стою… стою… мовчу...
Вслухаюсь в подих дня і ночі,
Ловлю всі звуки звідтіля.
У зорях бачу твої очі,
І рухи вітру десь здаля.
Листка відчув я тихій шепіт,
Можливо це – твої слова.
З-за обрію повітря трепіт
Дістався до мого лиця.
Стою самотній – хрест й могила,
Між нами відстань – небеса,
І та незрима божа сила –
У травах з сліз моїх роса.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723537
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 14.03.2017
Я дивлюсь, загоряються крила,
І сузір’їв згасають свічки,
І зима у цю пору безсила,
І сніги утікають в річки.
У порога, красуня присіла,
Я побачив її у вікно.
Як палають вогнем її крила,
І любові з’явилось тепло.
Я крила’ доторкнувся рукою,
Відчуття – електричний, мов струм.
Це кохання ось поряд, зі мною,
І цей присмак весняних парфум.
Запитав: «Яке ім’я в красуні?»
А вона шепотіла: «Весна!»
Немов дзвін прокотився в відлунні,
О, цей голос, немовби струна.
Я радію, зима вже позаду,
Ну, а поряд красуня-любов.
Подарю їй червону помаду,
Поцілунок бентежить знов кров.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723469
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 14.03.2017
І знову опустився лист
З календаря моєї долі.
Господь збирає падолист,
На небі скріплює поволі.
Листи є чорні, сірі, білі…
Одні чистенькі, мов сльоза,
А є буденні, задубілі,
За котрі відповість душа.
Тому стараюсь з кожним днем,
Щоби листи були лиш білі,
І не забруднені дощем,
І у вогні не обгорілі.
Ще скільки їх?
Завжди питаю долі.
Вона мовчить…
А дні летять поволі…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723301
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 13.03.2017
Весна.
Пташині залунали співи,
Вербові лози вкриті в пух.
Струмків звучать стрімкі мотиви,
Зазеленів ранковий луг.
Весна.
Капіж бринить по підвіконню,
Немовби барабанний дріб.
Збирає сніг дівча в долоню,
Паски пече, а може хліб.
Весна
Скидає одяг потихеньку –
Пальто, і шуби, і шапки.
Вдягає вишню молоденьку,
На гіллі вишиті бруньки.
Весна.
Сади з вітрами обнялися,
Бджолиний чути передзвін.
За зиму лиш сніги вп’ялися,
Їм не піднятись із колін.
Весна.
Відчув я радість в юних лицях,
Тай сиві – наче молоді.
Дарує квіти діві лицар…
Зима втонула у воді.
Весна!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723292
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 13.03.2017
Моя ти, моя Не кажи, що не так,
Бо не зможу прожити і дня без надії.
Відчув в поцілунку незнаний ще смак,
Потягнувся до тебе, як гілля, до мрії.
Тебе обійняти, розправив крило,
І зігріти, щомиті, щоднини бажаю,
У ковдру згорнути і дати тепло,
І в краплину пірнути небесного раю.
Не треба нічого, ти лиш помовчи...
У раменах моїх, мов жар-птиця, воскресни.
Відчуй, як це серце звучить у ночі.
В нім невидимі грають безумні оркестри,
Палають і гаснуть вогнями багать,
І спадають до ніг, як ті зорі, бажанням.
Дивлюсь – твої очі коханням горять.
Неприречені, ми, у цю ніч до страждання.
Моя ти, моя. Не кажи, що не так,
Бо не зможу прожити і дня без надії.
Відчув в поцілунку незнаний я смак,
Потягнувся до тебе, як гілля, до мрії.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723080
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.03.2017
Я вже не німий, тому хочу сказати,
Про світло, про поле і небо, і волю.
Нас вчили, тихенько сидіти, мовчати.
Не думать про Бога, тим паче про долю.
Нас вчили, любити міфічні країни,
Де слів так багато, а справи – брехливі.
З нас хтіли, щоб ми виростали рослини,
А воля і світло не є так важливі.
Нас вчили, любити криваві режими,
Там щастя, казали, раї там небесні.
Лише пережити лишилося зими,
Не Бог, а вожді лиш бувають воскреслі.
Забули одне, що в нас гени не рабські.
Сини ми, Вкраїни, козацького роду,
І крила до волі у нас велетенські,
Майдани ростуть в боротьбі за свободу.
Нас вчили брехати, про правду мовчати,
Та досить тиранів нових і забутих.
Я слово тримаю і буду казати:
- Знесемо ярмо олігархів надутих.
Я вже не німий, тай не був ним ніколи,
Тож правду, лиш правду учімось казати.
За неї в бою гинуть наші соколи.
Мовчати не будем,
Україна
В нас –
Мати!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722847
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 11.03.2017
Я візьму свою зброю – перо і чорнила,
Ще паперу листок і почну з них стріляти.
Тихо крила розправлю, а може вітрила,
Хай підхопить їх вітер, не можу – мовчати.
Розлетяться ці кулі у сторони світу,
І направо, й наліво, донизу і вгору.
Мов ракети, злетять на нову, на орбіту,
Понесуть промінь правди, без тіні докору.
Я візьму свою зброю і стану до бою,
Побудую з віршів барикади словесні.
Вдарю громом і вітром, умию росою,
Хай читають земні, і осудять небесні.
Бо поети, як зброя важка і гримуча, -
Літаки, кулемети, гармати і танки.
Наша мова, як дим, і легка і ядуча,
Це і смерть, і обласкані променем ранки.
Я візьму свою зброю, із серця дістану,
Аби людям роздати штики і багнети.
І брехні оголю загниваючу рану,
І направлю у бій невмирущі куплети.
Ось тримаю в руках це перо, і чорнила,
І паперу листок, і почав вже стріляти.
Тихо крила розправив, а може вітрила,
Хай підхопить їх вітер, не можу – мовчати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722830
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 11.03.2017
Хочеш, стану гірською рікою
І стрілою помчу у моря.
Чи в тумані прикинусь росою,
Та все поки іще – не твоя.
Хочеш, променем сонця прокинусь,
Освічу все навколо й цей дим.
Чи з вітрами у небо полину,
Лише б в серці лишитись твоїм.
Хочеш, в полі насіюсь травою,
Квіткою стану я по весні.
Чи заплачу з дощем із вербою,
Бо без тебе так сумно мені.
Хочеш, мішаним лісом вберуся,
По ожини прийдеш восени.
Шелестом листя тихо озвуся,
Загоряться в тобі Ясени.
Хочеш, снами твоїми я стану,
Засвічуся, як рання зоря.
Дотягнись, залікуй мою рану…
Не твоя ще! Усе не твоя!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722689
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.03.2017
Звук за звуком, вітер в спину,
Немов кинджал, пронизує, гуде,
В землю гне, як ту стеблину,
І дощ між нотами, мов тінь, іде.
Серце палає тремтяче,
На сцені маестро – рок-гітарист.
Мов сльозою, струна плаче,
Пора осіння співає, як лист.
Вітру мелодія в струнах
Спадає по залу в бурну ріку.
Струмом біжить, мов по рунах,
І губиться десь у жовтім піску.
Зал шаленіє. Удача –
Це грім, і це буря, й каплі дощу.
Ритм скаженіє і плаче…
В екстазі я у долоні плещу.
Оплески й рими гітари
Сплелися в єдине, ціле, одне.
Рок випускає з рук чари,
Мов грім, вбивається в серце стальне.
Браво маестро, лиш браво,
Знову на сцені підкорюєш вись.
Граєш зухвало, яскраво –
Осінь, і дощ визивають на біс.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722666
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 10.03.2017
Як я довго до тебе ішов,
Крізь вітри й снігові заметілі.
Крижаніла в дорозі аж кров,
І підошви затерлись об милі.
У сніжинку вдивлявся, мов в ніч,
І шукав отой образ, як свічку.
І межу перейшов потойбіч,
По місточку з кришталю, за річку.
Ось я в полі, окрилений птах,
Піднімаю кохання на крилах.
Твій цілунок багріє в устах,
Ти, як квітка, кохана і мила.
Поцілую тебе, обніму
І до танцю покличу кохання.
Пережив не одну вже зиму
Із веснянкою в танці до рання.
Як я довго до тебе ішов,
Крізь часи й снігові заметілі.
Крижаніла в дорозі аж кров,
І підошви затерлись об милі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722569
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.03.2017
Тарасове слово так близьке мені
По духу, по крові, по волі.
Воно, мов зерно, що в стерні проросло,
Скріпило у жмут людські долі.
Тарасове слово – це спогад і грім,
Це зірка яскрава у небі,
Світило небесне, а чи херувим,
Це з сліз України – молебень.
Тарасове слово сильніше за сталь,
Горнило і кузня поетів.
Воно, як вода і, як чистий кришталь
Підштовхує край мій до злетів.
Тарасове слово з дощами жило,
З грозою і вітром літало.
Приходило в місто, у кожне село
І квіткою там розцвітало.
Тарасове слово і нині живе
У серці моєї країни.
Тарасове слово мені дороге,
Як світло і дух України.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722558
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 09.03.2017
Іду по дорозі за руку з коханням,
Тримаю, мов квітку, долоню-ріку.
А зорі спадають у серце бажанням,
І хвилі, мов вітер, біжать по піску.
Позаду життя, а в очах горизонти,
І ріки з долонь, що біжать у світи.
Ступаю по полю, лечу, ніби вітер,
За хмари, за гори, зі мною вся, ти –
Прекрасна, мов зірка, із сонця росинка,
Шалена, мов хвиля, в очах – бірюза.
Іду крізь дощі, а у серці – іскринка,
І радість невпинна, і чиста сльоза.
Іду і ступаю по морю за обрій,
Тримаю кохання, мов чайку, в руках.
Іду із любов’ю, з любов’ю – хоробрий.
Іду крізь життя, мов лечу, ніби в снах.
08.03.2017 р.
Дорогі жінки, дівчата, кохані, вітаю вас з святом весни, святом жінки, святом ніжності, святом квітів і бажаю океанів радощів, моря усмішок, ріки сміху, гори щастя, галактику здоров'я і всесвіт любові.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722279
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.03.2017
Кохання буває з дощу,
Що тихо спадає на плечі.
Від вітру і неба плачу,
Від бігу і власної втечі.
Буває воно із війни
Між мною й тобою до смерті.
Прошу, ти мене обійми,
Чуття хай палають відверті.
Кохання буває з плачу,
А сльози – це радість страждання,
З простого, святого люблю
І ліжка в ночі, аж до рання.
Буває також, ще від зір
І твого, і мого бажання
В буремний потрапити вир,
Кохання буває з кохання.
Лише не буває з піску,
Що пилом замащує очі,
І греблю веде крізь ріку,
Й тікає кудись серед ночі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722104
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.03.2017
Стіна дощу, крізь неї вітер,
Немов ножем, розрізує панно.
Сльозу останню пензлем витер
І розчахнув глухе, стальне вікно.
А далі шторм в душі і громи,
Мов барабани дикі, загули.
Човни зривало і пороми,
Кидало штилем в сині береги.
Приспів
Свій берег я давно шукаю,
У нім причали іменем: «Любов!»
Одну лише, одну кохаю,
Що будоражить сиву мою кров.
Кидаю виклик бурі, вітру,
Аби торкнутися її плеча.
Відкину снігову палітру –
В очах вогонь, в очах терпка свіча.
Тримаю міцно за рамена,
Не відпущу, а ні на мить, на час.
Спадає музика шалена –
Цей джаз дощу звучить, звучить для нас.
Приспів
Стіну дощу мечем рубаю,
А ось причал із назвою: «Любов!»
Одну лише, одну кохаю,
Що будоражить сиву мою кров.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722080
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.03.2017
Відправлю листи про кохання ранкові,
Нехай вітер несе у всі сторони світу.
Вміщу в них проміння, проміння любові
І степу мелодію із літнього квіту.
Відправлю коханій за море, за зиму.
В конвертах трикутних відпущу їх за гори.
Від хмари, від неба вкладу сонце-риму,
І жменями вишлю у нічні диво-зорі.
Відправлю в них радість, а сльози не буду,
Бо досить тих воєн і морозів, і пекла.
Я знаю, я вірю, надіюсь на чудо,
Відправлю до тебе, поки день і не смеркло.
Відправлю листи, телеграми і вісті
Водою, росою, із дощем блискавично.
Не буду писати про тих, хто вже – «двісті»,
Моїх побратимів, що пішли так велично.
Відправлю листи, замість сліз будуть роси
І повітря без диму, лиш ранковий розмай.
Поглянь, як вербові квітують ось коси,
Повернуся до тебе, лиш надійся, чекай.
04.03.2017 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721553
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 04.03.2017
Сьогодні п’єш чари, а завтра похмілля,
І знову по вінця багріє стакан.
Ковток за ковтком випивається зілля,
І душу тривожить нічний балаган.
Розпущені руки, заплетена мова,
Дратує дитини стривожений плач.
Стакан, огірок і хоробрість раптова,
Забуті є совість і слово – пробач.
Туман у очах і ця рана у скронях…
Нагадуєш звіра, а ти ж - чоловік.
Трясуть землетруси в незграбних долонях,
Чар-зілля скоротить недовгий й так вік.
Піднятися важко, бо ноги, мов з вати…
Чому два колеги, з одним коли пив?..
Питань так багато… Не вийти, не встати.
Було таки добре, без зілля як жив.
Тікаєш, мов заєць, за пляшку сховався,
І так щогодини, що день і що рік.
Чому сатані ти без бою сам здався?
Доведи, що не мавпа, що – чоловік!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721527
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 04.03.2017
Колосся сипалось на сонці,
Спадало хлібом до землі.
Тримав зернину син в долоньці,
А в небі, небі журавлі,
Кричали криком зорепаду,
Котився хрип із їх грудей
І проклинали чорну владу
За смерть своїх, своїх дітей.
Поля наповнені хлібами.
Носився ворон по селі…
Дитя голодне в руках мами,
А в небі, небі журавлі,
Кричали криком зорепаду,
Котився хрип із їх грудей
І проклинали чорну владу
За смерть своїх, своїх дітей.
За вирвану одну зернину
Смертельний вирок. День в імлі.
Пускає матінка пташину,
А в небі, небі журавлі,
Кричали криком зорепаду,
Котився хрип із їх грудей
І проклинали чорну владу
За смерть своїх, своїх дітей.
Лунає постріл сину в спину,
Червоний колос, у крові.
І ніч запалює лучину,
А в небі, в небі журавлі,
Кричали криком зорепаду,
Котився хрип із їх грудей
І проклинали чорну владу
За смерть своїх, своїх дітей.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721388
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 03.03.2017
Мов дощ, спадають з квітів пелюстки,
Встеляючи доріжку поміж нами.
Фарбує осінь золотом листки,
Сади, мов зорі, мерехтять вогнями.
І ти, і я, і я, і ти – ішли
Назустріч своїй долі.
І ти, і я, і я, і ти – знайшли
Кохання в чистім полі.
А дні в полоні осінніх дощів,
Мов сміх, по струнах сльозяться любові,
Радіють подиху свіжих вітрів,
Втонувши у поцілунках шовкових.
І ти, і я, і я, і ти – ішли
Назустріч своїй долі.
І ти, і я, і я, і ти – знайшли
Кохання в чистім полі.
Навколо осінь – твоя і моя,
Горить і палає сонцем святково.
У танці осіннім сходить зоря,
Кохання, мов лист, спадає у коло.
І ти, і я, і я, і ти – ішли
Назустріч своїй долі.
І ти, і я, і я, і ти – знайшли
Кохання в чистім полі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721368
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.03.2017
Горить свіча, свіча гірка одна,
І тихо, тихо віск сльозиться, плаче.
У жита просить крихту колоска,
А смерть, мов кінь, по полю, полю скаче.
Зів’яли квіти-свічі в хаті,
Хто догорів, а хто не зміг.
Вітри задули їх прокляті,
І батько спить, і син приліг.
А та свіча, одна, немов дівча,
Ще диха, диха і до зір волає.
А смерть торкається її плеча,
Життя від голоду в цю мить згоряє.
Зів’яли квіти-свічі в хаті,
Хто догорів, а хто не зміг.
Вітри задули їх прокляті,
І батько спить, і син приліг.
Як ворон чорний, тридцять третій рік
В стакан отрути крилами підсипав.
І нісся, нісся полем жита крик,
На долю України біллю випав.
Зів’яли квіти-свічі в хаті,
Хто догорів, а хто не зміг.
Вітри задули їх прокляті,
І батько спить, і син приліг.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721179
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 02.03.2017
Я любов відпускаю, мов світло,
Хай летить у серця, де ще тьма.
Там промінням заграє привітно,
Краще любові в світі нема.
Доброту відпущу вслід любові
У поля, у степи, у моря.
Заколишуться віти вербові,
І зігріє бродягу зоря.
А ще вірність пущу я по світу,
Щоб летіла до краю землі.
Хай зима переродиться в літо,
І у гавань прийдуть кораблі.
Відпущу також щастя в дорогу,
Біжучи, щоб спиняло вітри.
Ще молитву відправлю до Бога,
У небесні і чисті світи.
Не прошу у замін я нічого,
Лиш веселки стійкі кольори,
Щоби душі єдналися з Богом
І забули стежки до війни.
Я любов відпускаю від себе,
Хай летить у серця, де ще тьма
І зігріє промінням, де треба –
Краще любові в світі нема.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721006
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 01.03.2017
Літо. Забуте і далеке літо,
А в нім симфонія вечірнього дощу
Спогадами, немов туман, розлита,
Спадала нотами по сірому плащу.
Зорі ховали тіні наших рухів,
На мокрому і слизькому, мов лід, шосе.
Місто наповнене очима духів
Не спало, творячи із обрисів лице.
Ми, промоклі, до кісточки, до ниті,
Немов калини, той, ще не опалий лист,
У коханні були несамовиті,
Збираючи цілунків юних падолист.
Літо. Немов вогонь, жарке те літо
У пам’яті моїй залишило сліди.
Це ж ми, не втримали в долонях літо!
Хто винен в тім? І ти, і я – і я, і ти!
Літо. Забуте і далеке літо,
Оставило одну симфонію дощу
Спогадами, немов туман, розлиту,
Спадаючу в душі по слізному плащу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720984
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.03.2017
Кулі соколи грудьми закрили,
І далі степу постріл не летить.
По країні лиш хрести, й могили,
І біль у серці, як струна, щемить.
Помирають досі в степу діти,
І що не день сочиться юна кров.
Червоніють ранні маки-квіти,
Про втрачену нагадують любов.
Немов духи, громи канонади
Заполонили димом простір й час.
І замовкли скрипок серенади,
І солов’їний не лунає джаз.
На Поліссі від грому – відлуння.
Воно, мов пес, кусає і болить.
В місячне вдивляючись світіння –
Війни ненавиджу ні суть, ні мить.
Попрошу, щоб сонце вийшло тихо
І ніжно заграло у клавесин,
Заховало у болото б лихо,
Дивись живим вернуться батько й син.
Соколам вклонюся на могилі
І прощення у Бога відмолю.
Матерям, мій Боже, дай лиш сили,
Дитину захисти щитом Свою.
Соколи на небі оживають,
Їх пісня Богу в небесах звучить.
Дзвонами на землю прилітають
Цей спів у серці, як струна, щемить.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720659
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 27.02.2017
Іду, попереду дороги,
Протяжність їх мабуть – життя.
А поряд люди, може боги
І щохвилинне пізнання.
То чую вітру тихий трепет,
А чи осінній падолист,
Морський прибій і свист, і шепіт –
У світі цім: я лиш – турист.
Іду вперед, а чи по колу,
Сріблиться іній в бороді.
Згинає вербу ніч додолу –
Завжди душею – молоді.
Десь світить сонце, а десь – хмари,
Буває – плач і сміх, і зло.
То повстають в диму Стожари,
Та головне, аби – добро.
Іду за осінь в сиву зиму,
Мій шлях в майбутнє, навмання.
Проходив місяць й чорну зливу,
З собою взяв лиш – каяття.
Іду, попереду дороги,
Протяжність їх – моє життя.
А поряд люди, може боги
І прощення, і пізнання.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720455
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 26.02.2017
Мов дим, летючі промінці
Колишуть хмару в рученятах.
Змінилось небо на лиці,
Смарагди сяють в оченятах.
З-за лісу показався чуб,
Й відкрилось око золотаве.
Розправив крила старий дуб,
Злітає птахом понад ставом.
Останній сніг поки ще спить,
Мов рицар, в панцерній кольчугі.
Ваги набрався, помарнів…
Вже й півні заспівали другі
І двері розчахнули дню,
І подиху весні бажаній.
В повітрі віяло: «Люблю,
Цей край мого Полісся ранній!»
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719894
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 23.02.2017
Сонячну росинку засвітив, мов свічку,
І відправив з вітром у країну снів.
Човен із вітрилом переплинув річку,
Дотягнувся плеса, де кохання стрів.
Ти дивилась в обрій за квітучим полем,
Де пробіг туманом дим твоїх думок.
І торкнув промінням ніжним, хоч і кволим
Серця мого струни… Там дзвенів струмок.
Ось тримаю руки, небом оповиті,
І цілую губи, в них з калини мед.
Засвітили зорі, мов пелюстки квітів,
Човен із вітрилом мчиться уперед.
На човні нас троє, ти і я, й кохання,
А над нами небо і туман із мрій.
Нас стрічала зірка, зірка щастя рання,
І співали роси блиском, що я твій.
Човен, хоч до моря виштовхала осінь
І вплела у коси срібла тонку нить,
Та палають досі ті весняні очі
І плекають серце із коханням жить.
Сонячна росинка світиться, мов свічка,
І блукає з вітром у країні снів.
Човен із вітрилом переплинув річку,
Дотягнувся плеса… Я – кохання стрів!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719229
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.02.2017
Не сумуй, не сумуй мій любимий, татусю,
Ти - живий із війни повернувся, живий.
За твоїх побратимів я щиро молюся,
Час, як сон, промайнув чи страшний буревій.
Ти - живий, ну, а рани спадуть до весілля,
Я у перший піду уже в клас восени.
Подивись, як у Вишні квітує все гілля,
І у фраках зелених стоять Ясени.
Я дивилась кіно про війну, і це - пекло.
Ти пройшов крізь вогонь, господиня де - смерть.
Ось скотилося сонце і трішечки смеркло,
Українська на сході зібралася твердь.
Не сумуй, повернуться живі побратими,
І загоються їхні на тілі синці.
Відчуваю, думками, ти - поряд із ними.
Кровоточать на серці за друзів рубці.
Не сумуй, я не дам тебе більше в обіду,
Буду поряд з тобою у літні ці дні.
Не дивись, що маленька така є я з виду,
Але сила вкраїнська тече у мені.
Я донька і тобою любима, татусю,
Ти у мене - герой і найкращий з усіх,
Ти поглянь, я щасливо і радо сміюся -
Перемога на сході чекає нас всіх!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719217
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 19.02.2017
Горить запалена свіча
Вогнем молитви, віри і скорботи.
Убивча куля до плеча
Торкнулася, хлопчина впав навпроти.
Лунали постріли катів…
Щити, мов сито, в дірах дерев’яні.
На Інститутській птах злетів
Весь білий, крила лише мав багряні.
І дим, мов змій, торкнув крила
І птаха не пускав злетіти в небо.
Фото й запалена свіча
Кричали в світ: «Ще жити, жити треба!»
І знову постріл, знову біль,
Нові свічки палають тихо, тихо.
Цей щит для ката, ніби ціль…
Не знає він, яке накоїв лихо.
Горять запалені свічки
Вогнем молитви, віри і скорботи.
Сплелися квіти у вінки,
На Інститутській хлопець впав навпроти.
18.02.2017 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718959
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 18.02.2017
Осіннім дощем напишу я листа,
І небом відправлю у білій хмарині.
- Люблю і кохаю! – прийми ці слова,
Що сяють, мов зорі, в небесній долині.
За обрій відправлю цей з осені лист,
Що хочу тебе цілувать до нестями.
Ти там, десь далеко, а я за вікном
Ділюся своїми в цю мить почуттями.
Прошу, зустрічай ці осінні дощі,
Відчуй між словами із крапельки дотик.
Стою я зігрітий у мокрім плащі,
І бачу тебе, неповторну, навпроти.
А ще я прошу, напиши й відпусти
Свої почуття, я їх стріну з вітрами.
Тебе у краплині цій хочу знайти,
Ти поряд, ти близько з своїми думками.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717632
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.02.2017
Цей туман, ніби дим «сигарет»,
Все ховає за ширму майбутнє.
Своїх вчинків зриваю букет,
Сьогодення тривожить присутнє.
Уже погляд не той на життя,
І думки замінились поволі.
Із сумлінням росте каяття,
Стою з вітром на вишитім полі.
Заглядаю за обрій, вперед,
Де жита переходять у небо.
Відчуваю, у сотах є мед,
І прощати зростає потреба.
Вже і крила зміцніли в політ,
Та земне ще тяжіння тримає.
Накувала зозуля сто літ,
А жнива Сам Всевишній збирає.
Сьогодення тривожить чомусь,
Ніби колото-різана рана.
У минуле уже не вернусь,
Як тінь, старість крадеться незвана.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717606
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 11.02.2017
Десь там за піднебессям душі плачуть,
Що вже готуються прийти в буденний світ.
З небес земну всю кривду чують й бачать
Неправду вікову, і біль останніх літ.
Зійти дозволить тільки Божа воля,
Й наповнить сяйвом зоряним додолу шлях.
Прихована лишається лиш доля…
А бій лунає на віддалених полях.
В руках у мами плачуть немовлята,
У їх серцях палає заново життя.
І лиш не бачить крихіток їх тато,
Спинилося в бою його серцебиття.
Спинилося й холоне мужнє тіло…
Душа пішла й чола торкнулась немовлят.
О, як же свята батькові кортіло.
Не дочекавсь. Життя забрав стальний булат.
Відкриє доля сяйво немовлятам,
І зацвіте на полі брані з вишні сад.
Майбутнє дітям боронив їх тато,
І сам піднявся у Чумацький зорепад.
Десь там за піднебессям душі плачуть,
Що вже пройшли стражденних буднів землі світ.
З небес земну всю кривду чують й бачать
Неправду вікову, і біль останніх літ.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715914
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 02.02.2017
Зима скидала білі крила
На ліс, на поле, степ і гай.
Хурделиця, мов вовк, завила,
Кричала вітру: «Постривай!»
А той крутився, як від сказу,
Пісок жбурляв у темну ніч.
Зими не слухався наказу,
Летів шалено навсібіч.
І сипав, сипав кучугури
Холодні, білі і пухкі.
Творив приманливі фігури,
Мов скульптор, з легкої руки.
Зайшов у місто і спинився,
Шапки надів на ліхтарі.
Сніжинками, як дим, курився
Й відбитком лишився на склі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715539
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 31.01.2017
Не спи! Прошу тебе, не спи!
Не закривай від болю юні очі.
У Бога силоньки проси,
Загоять рани рученьки дівочі.
Прошу, на мене подивись,
Твоя, твоя я стану наречена.
Поглянь у небо, в сонце, ввись –
Жовто-блакитні сяють як знамена.
Живи, солдатику, живи!
Лиш обіприся на мої рамена,
І ворогам всім доведи –
Козацька кров пульсує в твоїх венах.
Я дотягну тебе, не спи,
Не час, не час іще вмирати.
Міцніше рану лиш стисни,
Вже завтра танго будем танцювати.
Прошу, солдатику, не спи!
Я про кохання пісню заспіваю,
Сльозою змий печальні сни,
В ранковім поцілуємось розмаю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715491
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 31.01.2017
Перо спинилося на недописанім рядку,
Сльозою потекли невисохлі чорнила.
Пелюстка рути випала з букетика бузку –
Твоя поезія вдягла небесні крила.
А ти ішла, мов шквальний вітер, у долину прощ,
Забрав вінок терновий і несучи болі.
І сипав сніг… До ніг... А далі дрібний падав дощ
І крила намочив земні твоєї долі.
А ти ішла по вуглях у стоградусну жару,
Усе в надії, що висохнуть намоклі крила.
І свої мрії гусячому виклала перу,
І світ пізнав, яка в тобі незломна сила.
Перо спинилося, і серце, на однім рядку,
І скаменіли вмить несписані чорнила.
Пелюстка рути випала з букетика бузку –
І ти, мов ангел, в небо Боже полетіла.
08.01.2017 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710862
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 08.01.2017
Ось ангел запалив вечірні зорі,
Посеред них є лише та одна,
Котру в людськім я упізнаю морі,
Бо та одна звучить, немов струна.
Її мелодія – невтомна ніжність
І спів небес, й гірського потічка,
А ще ранково-незбагненна свіжість,
І ритм весни, що час несе й ріка.
Її я впізнаю в зелених травах,
Бо голос той, немовби клавесин.
Це він багріє піснею в загравах,
Це він – бузок й нев’янучий жасмин.
Я все вдивляюся в вечірнє небо,
У шлях Чумацький і сузір’я плин.
І лину серцем й думкою до тебе,
Серед мільйонів
Твій я чую
Клавесин.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710858
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.01.2017
Так рано покидають світ поети,
Щоби піти в країну своїх мрій,
До ангелів співаючих сонети,
Де небо розливає з чаш напій.
Поперед вас, крокує правди слово,
До вічності проорює шляхи.
Й дощем спадає світанковим,
І в день, і в ніч, що рік і на віки.
Землі не вистачає сил тяжіння,
Аби напір ваш втримати думок.
Можливо час спиняється служіння,
Коли туман, спадає у струмок.
Чому так рано ви, йдете, поети?
Хоч жито проросло із ваших слів,
Та вогнищем обвуглені куплети
Не всі ще душі очистили від злив.
Тож підхоплю ваш пил і я, поети,
На житній ниві свій залишу слід.
Читати ангелам піду сонети
І я, як скаже Бог: «Дозрів твій плід!»
07.01.2017 р.
06 січня народився Василь Стус.
06.01.2017 р. покинула земний світ поетеса Світлана Костюк.
Вічна їм память.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710712
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 07.01.2017
Вже сходить Зірка, і Свят-вечір
Вселяє віру й надихає жить.
Вкриває Ангел миром плечі,
Дитя-Любов у яселках лежить.
Зоря-Любов сіяє в небі,
Духовним співом храм дзвенить.
Спадає сніг, мов білий лебідь,
Дитя-Любов у яселках не спить.
А ноти падають на столи,
І сад розцвів в морозяних серцях.
І зорі сяють – Матіоли,
Дитя-Любов у Мами на руках.
З Його долонь злітає світло,
Немовби віск, спада розталий сніг.
І День всміхається привітно,
І ніч цей День ходою переміг.
07.01.2017 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710696
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.01.2017
В Віфлеємі у яселках народився Божий син.
Пеленала Його Діва, з неба линув передзвін.
Посміхнулося Малятко, і тепло прийшло, й любов.
Закружляла зима в святках, до нас Син з небес зійшов.
Пастушки і янголята закрутили хоровод.
Звеселяє зірка свято, прокидається народ.
У ногах волхви зі сходу, у руках у них – дари.
Бог дарує нагороду, спів доноситься згори.
Спить Дитятко у Марії, у ї ї благих руках.
У цю ніч збулися мрії, радість й танці в небесах.
Віфлеємська зірка вийшла і горить до наших днів.
І дійшла блаженна вістка, й Різдвяний із нею спів.
Народилось Янголятко, народився Божий Син.
У земних й небесних святках линув, линув передзвін.
Слава Богу, слава Сину, слава Трійці осяйній.
Спить Ангелик у Матусі… Наш уклін прийми земний
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710575
рубрика: Поезія, Вірші до Свят
дата поступления 06.01.2017
Спинити бажаю я постріл
На мить, на роки, на завжди.
І шаблі зламати всі гострі,
Кують ковалі хай серпи.
Ще поле засіяти житом,
А маки, посіють вітри.
Дощами земельку полити,
Сади, щоб на ній зацвіли.
Спинити бажаю я війни
І сльози гіркі матерів.
Кохання горнути в обійми,
З любов’ю, щоб кожен з нас жив.
Злобу ще спинити бажаю
І заздру, і помсту, і гріх.
Та як це зробити – не знаю,
Себе ще змінити не зміг.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710533
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 06.01.2017
Не можу осягнути я небес,
Тим паче Всесвіту куток незримий.
В твоїх обіймах, люба, я воскрес,
Живу в надії, що навік любимий.
З моїх очей, мов спала пелена,
І сірість замінили ранні роси.
Той що, що білить скроні сивина,
Той що, що роки красить диво-осінь.
Радію вогнику твоїх очей
І полум’ю стривоженого серця,
І щастю тих недоспаних ночей,
Де в унісон з струмком звучало скерцо.
Не можу осягнути глибини,
А ні широт безмежності любові.
Одне лиш знаю, що кохана ти,
І сни, мов дим, розвіялись тернові.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710349
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.01.2017
Не зупинити потяга до волі,
Як не зловити в полі сім вітрів.
Зима, вкриває листя у тополі,
Козак вже вільний, смерть свою зустрів.
Та то не смерть, а міст у світ незримий,
Куди не долітає білий птах.
У світі тім стрічають побратими,
Й не гасне зоряний Чумацький шлях.
У світі тім вже воєн не буває,
Ні сліз, ні крику білих журавлів.
Там Бог, солдати, всі гріхи прощає,
Хто ворога у край свій не пустив.
У світі тім найголовніше слово
І та молитва матері земна.
Там переродження іде наново,
Там роздають нові всім імена.
Отож живи герою, наш, Козаче,
Ти вільний, як у полі сім вітрів.
Родина за тобою хай поплаче,
Вклонюся я, ти Бога вже зустрів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710345
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 05.01.2017
До Бога, до Бога йдуть душі -
На осуд, на милість, на гнів,
Любові закони полишив,
Понурі бредуть і без слів.
А інші пройшли крізь горнило
Буремних подій на землі,
Любов’ю їх серце світило
І білі лишились в імлі.
Проходить цей шлях крізь терези,
Там шальки хиткі, мов лоза.
Їх віти тримають берези
І горя, і щастя сльоза.
Ступили – й спадають у пекло,
А інші летять в небеса.
Ото ж бо, життя, як не смеркло,
Задумаймось, що воскреса!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710194
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 04.01.2017
І знов зима, зима і вітер,
Й сніжинок біло-срібних зорепад.
На склі мороз сльозинку витер
І музику криштальних серенад.
В розписане вікно дивлюся,
Шукаю ноти ранньої весни.
До літа й осені звернуся,
Аби кохання віднайшли сліди.
І дотиком палкого листя
Коханої торкнулися б душі.
Стою один посеред міста
В холодній і завіяній тиші.
Із вуличок зірвався вітер
І закрутився в танці сніговім.
Та болю, що в душі, не витер,
Моя сльоза танцює в вихрі тім.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710186
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.01.2017
- Кицю Муро, що робила,
Чим займалась цілу ніч?
- Від сметани миску мила
І ховалася за піч.
Стерегла ще сіру мишку,
Так хотіла упіймать.
Скочила за нею в ліжко
Й швидко почала дрімать.
- Ну а мишка куди ділась?
- Поряд мене лягла спать.
Я, як їла, так втомилась,
Та й ту мишку не догнать.
- Молоко куди поділось?
- Випилось чомусь воно.
Киця наша зашарілась,
Саме так усе й було.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710011
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 03.01.2017
Пішли в туман дитячі сни,
І юності мрійливі крила,
І лісу запах, запах хни,
І подих літа, його сила.
Пішли в країну диво-мрій
І сподівань душі дитячих,
Лишили острови надій,
У царство кинули незрячих.
Стою дорослим серед нив,
Не скошених ще поки вітром.
Тоді, тоді я лише жив,
Світився сяйвом, білим світлом.
Дзвенів у полі голос мій,
Немовби жайворон у висі.
Немов провісник-буревій.
Ті сни мої були – пречисті.
Дозріли вже мої літа,
І посивіли таки крила,
Мелодія вже й сну не та,
Та мудрості з’явилась сила.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710008
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.01.2017
Чогось мовчить твоя любов
Й додолу опустила крила.
А може вітер не знайшов
Червоні, ніби мак, вітрила,
А чи сховав їх у росу
І притаїв у сивих травах.
Не можу я забуть красу
Твоїх очей в нічних загравах.
Той шелест мрій з твоїх думок
Лишив задимлений відтінок,
І ніби зоряний струмок
В душі моїй дзвенить барвінок.
А я іду, іду в туман,
Червоні підніму вітрила.
А може був то лиш обман,
І ти, ніколи не любила.
Не вірю я степним вітрам,
І в грозах розправляю крила,
І душу тіні я не дам.
Моя любов – незрима сила.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709831
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.01.2017
О, та безмовна мить безсоння,
У котрій знов на самоті,
Дощем біжить по підвіконню,
Мов грім, відлунням б’є в мені.
Її краплини, ніби лезо,
А чи плетіння спориша
Вп’ялися п’яно, не тверезо,
Що аж болить терпка душа.
Заснути хочу я, заснути,
Мов дим, розвіяти туман,
І дихання грудей забути…
А може то усе обман.
Безсоння ніч, як сни лукаві,
Все випивають мою кров.
Лікують лише ковтки кави
Й нагадують, що є любов.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709828
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.01.2017
По склу терпка сльоза зимова
Сповзає серпантином, мов ріка.
Змарніла гама кольорова,
А снігу білого нема й нема.
Стоять заплакані дерева
Без верхнього осіннього вбрання.
Зима спізнилась кришталева,
Лиш плач тужливий йде зрання.
І рік Новий не за горами,
До свята лічені лишились дні.
Нажаль бої ідуть степами
І біль несуть природі і мені.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709565
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 31.12.2016
Друзі з Новим, Вас, роком, надіюсь роком перемін і щоб кожен день, кожна мить в Новім році дарували, нам, щастя і надію, щиру посмішку, а як сльози, то лише сльози радощі. Миру, нам, дорогі друзі.
Я відчиняю двері з вітром,
Там Січень юний вже стоїть
У шатах білих, з раннім світлом,
В руках трима соснову віть.
Ти з чим прийшов, скажи, юначе,
Чого від долі нам чекать?
А за плечами вітер плаче,
А Січень каже: «Благодать!»
Усе промчиться хай в минуле,
Піде у вічність, забуття.
У ріках спогадів хай втонуть
Вчорашні кадри із життя.
І негаразди, і розради
Усе це давнє, все старе.
Розчарування, ну і зради
Нехай Грудень забере.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709509
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 31.12.2016
Не покидай мене душа, не покидай,
Без тебе тіло – спраглий порох.
Готовиш, Боже, Ти для мене вічний рай,
Та от родина б’є на сполох.
Не покидай мене душа, не покидай,
Ворожі землю топчуть танки.
О, Матір Божа, лиш скажи мені: «Вставай!»
Зустріти літні хочу ранки.
Не покидай мене душа, не покидай,
Люблю я духом Україну.
Мій білий Ангеле і Хоронитель знай,
Здобуду волю й переміну.
Не покидай мене душа, не покидай,
Мені ще рано помирати.
У вічі смерті, я скажу: «Не поспішай!»
На цій землі не мруть солдати!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709244
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 30.12.2016
Іду по вуличках вечірнього я Лева
З бруківки і гами неонових вогнів.
Де, мов струна, все грає колія сталева,
Й лунають із кав’ярень ноти скрипалів.
Іду на аромат і ніжний поклик кави,
Не можу втамувати власний апетит.
Дзвенять пожовклі осені густі октави,
І вітер тихо листям палим шелестить.
Іду по каменю і на граніт ступаю,
І чую, як ростуть у Лева два крила.
Львове! Тебе душею й духом відчуваю,
Твоя краса, мов зірка, з казки ожила.
Усміхнена і сяюча навпроти молодь
У поцілунках і обіймах геть уся.
Як лід, осінній тане в грудях моїх холод.
До вуличок, вернусь обов’язково я!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709240
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.12.2016
Ховався день за полем жита,
Лиш видно краєм білий чуб.
Зоря нічна вогнем налита,
Косою зачепилася за дуб.
А той підняв до неба руки,
В долоні умістив зорю.
Немов птахи, злітали звуки,
Їй кожен лист казав: «Люблю!»
Ревниво місяць надув щоки,
І дув щосили, скільки зміг.
Зібрались хмари-лежебоки,
Прийшли з небесних трьох доріг.
Украли зірку з руки дуба,
Сховали в місячний куток.
- Тебе знайду, моя ж ти люба!
Стряхнув плечима. Впав листок.
Його підняв веселий вітер
І на чумацький кинув шлях.
Розбіглись хмари... Море квіток
В небесних майорить полях.
Одна із них і є та зірка,
Котру тримав в долонях дуб.
Співала птаха, мов сопілка,
І дня сховався білий чуб.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709069
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 29.12.2016
Перехрестя, дороги, мости -
Все далі і далі від дому.
Скажи мені, люба: "Як ти!"
Долаю у котре я втому.
Вогні світлофорів і ніч.
До ранку важкі кілометри.
Вогник палає, мов з свіч,
До кави - секунди і метри.
Тримаю гарячий напій.
Ковток за ковтком - насолода.
В ту ніч, ти казала: "Постій".
А далі була нагорода.
Мокрий асфальт на шосе.
Колеса збирають вологу.
Від дому все далі несе,
Чекають на фронті підмогу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709064
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.12.2016