| Сторінки (6/513): | « | 1 2 3 4 5 6 | » |
[img]http://vignette3.wikia.nocookie.net/all-interesting/images/c/c9/-0.jpg/revision/latest?cb=20140918133328&path-prefix=ru[/img]
Льодохід. Скресає на небі крига,
І несе її бистрина.
А на серці синиці відлигу
Нацвірінькали.
Таловина
Проглядає синім, зеленим, карим.
Пригадати б: які [i]твої[/i]?
Пам'ятаю жовту стару гітару,
Переборами струн пісні.
Довгих пальців теплий нервовий
дотик.
[i]Двох октав[/i] загублені сни.
Жовтий лист гарячим цілунком.
Опік.
Пухирці снігів до весни…
Льодохід сьогодні. У грудяхі тісно.
І ні обрію, ні землі.
Семиструнна лине над світом пісня.
І назустріч – очі… [i]твої[/i].
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=641990
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.02.2016
[img]http://vestnik.in.ua/wp-content/uploads/2015/12/1-rsn-ktnbnm.jpg[/img]
Жив кіт собі, смугастий і сумний.
Він народився під числом тринадцять.
Літати вмів і фарбувати сни,
Проте боявся в тому зізнаватись.
Йому кричали часто: - Ти куди?!
Знов аквареллю забруднив шпалери!
А він ховавсь подалі від біди
У темряву сумну під шифоньєром,
Де, втерши сльози, тихо засинав –
І тиша починала муркотіти.
Чому? Бо уві сні той кіт літав
І малював по небу жовті квіти…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=641274
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.02.2016
Струшує дерево з гілок синиць.
Бризки торкають, злітаючи, струни –
Тенькає весело кобзи блакить,
Сходять травою посіяні руни.
Боки на сонці відлежує дах,
Лапкою кішки шкребе підвіконня,
Ловлячи бризки синиць (тарах-тах!),
Що примостились на теплій долоні.
Пальці бурульок по струнах течуть,
Ллються мелодії кобзи струмками,
Шлях вистилаючи в небі ключу,
Що відчиняє розвеснені брами.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=640953
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.02.2016
Слова на музику Віктора Оха
Розкришивши в небі лід,
взявши радість на крило,
паперовий змій летить
білим птахом за вікном,
залишає слід у весни -
до мого дитинства шлях,
де з Мізинчиком Телесик
чумакують по степах.
Рветься паперовий птах,
ніби просить: не тримай.
Тане цяткою в літах:
- Повернуся! Виглядай!
Залишає слід у весни -
До мого дитинства шлях.
Вже веде синів Телесик
Десь по сонце на стовпах.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=640741
рубрика: Поезія, Авторська пісня
дата поступления 02.02.2016
За вікном інсталяція буднів.
Нудьга
в монотоннім звучанні беріз
для сопрано депресій.
Без пленерів сумує Моне*, а Деґа
танцівниць арабески
малює на піннім еспресо**.
У заметі красується
L'Arbre de Noël***,
Ловить вухо древесне
Відгомін далеких [i]салютів[/i]…
Інсталяція буднів.
Якийсь Паганель,
Викладаючи дійсність,
ізнов паралель переплутав.
Зрежисований кадр
під'їдає коза:
Вітамінно смакує ялини
прикрашена глиця.
Все гуркочуть [i]громи[/i].
Десь, напевне, [i]гроза[/i].
Impression****.
Тільки сниться блакитна весна…
Тільки сниться…
__________________
*Художники-імпресіоністи вважали, що
малювати треба тільки на відкритій
місцевості.
**Мається на увазі кава капучино,
основою для якої є еспресо.
***L'Arbre de Noël (фр.) - новорічна ялинка
****Impression (фр.) - враження. Таку назву
мала картина Моне.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=640199
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 31.01.2016
Простеливши сніги непочатих іще рушників,
Мати піде на прощу молитися Богу за сина.
І колотиме голка слідами в заметах стібки,
І хреститимуть руки канву із майбутнім дитини -
І на попіл зотліє біда, залишаючи шрам,
Перевитий червоною ниткою пам'яті роду.
Мати просить за сина – і повниться піснею храм
Як молитвою Богу за світле майбутнє народу.
Візерунки магічні лягли рушникам на крило,
Увібравши і ніжність, і міць материнського слова.
А на Сході – степів полинове таке полотно…
Шиє мати рушник день при дні молитвами до Бога…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=639878
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.01.2016
Переспів поезії Б.Окуджави
Ліси стоять загорнені
У осінь до плечей.
Йде мандрівник натомлений,
не зводячи очей
на просіку нев\'їжджену…
На серці – лиш вона
чаклункою, ундіною –
ні сну йому, ні дня.
Пішла, дверима грюкнувши –
чи знає хто – чому? –
в холодну ніч байдужості.
А що робить [i]йому[/i]?!
Потрощено все, зламано,
та він немов сліпий.
А скільки слів гірких вона
йому жбурнула вслід.
Не жінка – справжня фурія!
Але без неї [i]як[/i]?
Шматує серце бурями,
а він до забуття
на диво сподівається:
мовляв, ще буде час,
майстри, іще трапляється,
лікують серця м\'яз…
Оригінал
Б.Окуджава
Стоят леса, опутаны
осенней желтизной.
Бредет усталый путник
по просеке лесной,
нехоженой, неезженой...
А сам - о ней, о ней:
живет в сознанье женщина,
и нет ее сильней.
Внезапно разлюбившая,
кто знает - почему,
остывшая, забывшая,
да вот нужна ему.
Всё кончено, всё сломано,
но он как будто слеп...
А сколько горьких слов она
ему швырнула вслед.
Ведь вот какая женщина !
А без нее не жить.
Змеится в сердце трещинка,
а он: любить, любить...
И верит и надеется,
что вот придет пора,
что где-нибудь имеются
по сердцу мастера.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=638535
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 25.01.2016
Переспів поезії Б.Окуджави
Сьогодні вранці, певно, в сотий раз
у світ приходжу, мов дитина, знову.
Нехай живуть довіку поміж нас
домашній вогник, музика та слово!
Історію, хоч як ти не крути,
мов шила у мішку, не приховати.
Нехай живе ім'я довіку тих,
Кому вдалося правду розібрати!
Хай не в усьому часом нам щастить
і течія нам не завжди сприяє…
Нехай живе ім'я довіку тих,
Хто бачить світло, що іде із Раю!
Оригінал
Б.Окуджава
Сегодня утром уж в который раз
я не проснулся - я родился снова...
Да здравствуют живущие средь нас
и свет в окне, и музыка, и слово!
История, перечь ей-не перечь,
сама себе хозяйка и опора...
Да здравствует, кто сможет уберечь
ее труды от суетного вздора!
Да, не на всех нисходит благодать,
не всем благоприятствует теченье...
Да здравствует, кто может разгадать
не жизни цель, а свет предназначенья!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=638512
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 25.01.2016
Марципанові олені бродом ідуть до весни
І збивають на кавовій річці туманами піну.
Утомившись, садами спиняються, струшують сни,
Що здіймаються вгору тоненькими пасмами диму.
І пливуть над землею хмаринки таємних світів.
Десь і я поміж них - відіб'юсь у магічній бурульці
Марципаном в будинку з ванільної піни вершків
У безмежнім степу, намальованім пензлем на кульці…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=638239
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.01.2016
Слова на музику Віктора Оха
Ця пісня - спроба музичної відповіді на лист
"Тій одній, єдиній" автора vlarin.
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=636322
Сподіваюся, що цим не образила жодного
з названих вище авторів.
Ранок стрічає байдужий хайвей,
Лічить таксі кілометрохвилини.
Так, я втекла. Ти забудеш мене.
Знаєш, кохання таке швидкоплинне.
Змелються дні заметіллю на сніг,
Пам\'ять морозом візьметься на скронях.
Сивий Амур на замерзлім вікні мені
Креслить калинове серце стрілою.
Приспів:
Тиша тук-тук-тук все стучить, тук-тук-тук.
Чую голос твій крізь завію розлук.
Коридором згадок – назустріч: Я тут!
А телефоном - луна: ту-ту-ту…
Сплять голубами від тебе листи –
Оберігають надій літаргію.
Поруч із ними – мої, які ти
(Так було треба, повір!) не отримав.
Змелено дні заметіллю на сніг.
Пам\'ять з роками пішла за водою.
Тільки Амур на замерзлім вікні мені
Креслить посивіле серце стрілою.
Приспів.
Зустріч признач в паралельних світах,
Де ні жалі не живуть, ні образи.
Хай приховає туман забуття
Зморшки на серці від зайвої фрази.
Вибілить душі нехай снігопад,
І подарує нам янголів крила
Вічний Амур, проведе нас у дивний сад,
Той, де серця не понівечать стріли.
Приспів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=636462
рубрика: Поезія, Авторська пісня
дата поступления 17.01.2016
Він прийде рано-вранці. (Буде сонце.
А може, рясно литимуть дощі.)
Постукає тихенько у віконце,
Аби у домі не збудити всіх.
Край столу сяде, стомлений до краю.
Мовчатиме. Чекатиме на чай.
Його я спершу, може, й не впізнаю
Чи не повірю заспаним очам…
Але коли почую тихе "здрастуй",
В руках себе тримать не стане сил.
Я відповім: "Який же ти прекрасний
І дуже… тихий – довгожданий…Мир…"
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=636073
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.01.2016
Переспів поезії Б.Окуджави
Розрито землю до кісток.
Я, криком заглушивши постріл,
питаю: "Як ти терпиш досі
увесь цей безлад? Не впеклось
тисячоліття наслухати
про те, хто має шмат урвати?"
Вона мені шепоче палко:
"Шкода мені вас. Аби знав ти,
що поки тонете в крові,
і сорочки рвете, і душі,
мене за вас тривога душить -
живе любов до вас в мені.
Палає жито – морем трав
зійду над смертю на руїнах,
аби було в лиху годину
чим ваш живіт нагодувать".
Ми всі – сміливці та вожді,
всі народилися для звершень,
але для неї – пустуни,
які самі лишились вперше.
Для неї ми як дітлашня,
що бійку раз у раз зчиняє,
свої забавки вихваляє…
Яка усе це метушня!
Оригінал
Б.Окуджава
Земля изрыта вкривь и вкось.
Ее, сквозь выстрелы и пенье,
я спрашиваю: «Как терпенье?
Хватает? Не оборвалось —
выслушивать все наши бредни
о том, кто первый, кто последний?»
Она мне шепчет горячо:
«Я вас жалею, дурачье.
Пока вы топчетесь в крови,
пока друг другу глотки рвёте,
я вся в тревоге и в заботе.
Изнемогаю от любви.
Зерно спалите — морем трав
взойду над мором и разрухой,
чтоб было чем наполнить брюхо,
покуда спорите, кто прав...»
Мы все — трибуны, смельчаки,
все для свершений народились,
а для нее — озорники,
что попросту от рук отбились.
Мы для нее как детвора,
что средь двора друг друга валит
и всяк свои игрушки хвалит...
Какая глупая игра!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=636064
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 15.01.2016
Доки Земля
обертається,
доки вона ще жива,
дай-но кожному,
Господи,
чого він не має. Дай
мудрому – світлу голову,
коня боягуз
хай жене,
щасливому – мірку
грошей,
і не залиш
мене.
Доки Земля
обертається,
Господи, воля
твоя,
на манію величі
хворому
дай влади
до забуття.
Дай відпочинку
щедрому
трохи, хоча б на день,
Каїну дай покаятись,
і не залиш
мене.
Знаю, що все Ти
можеш,
я вірую в мудрість
Твою,
як вірить солдат
убитий:
що він проживає
в Раю.
Як вірує кожне
вухо
тихим словам Твоїм,
Як віруємо й
самі ми,
усупереч справам
своїм.
Господи мій, Боже,
зеленоокий мій,
Земля обертається
досі,
і їй це дивно
самій.
Їй поки ще вистачає
часу, і світло є.
Дай Ти усім
потроху,
і не залиш
мене.
Дай Ти усім
потроху,
і не залиш
Мене.
Оригінал
Б.Окуджава
Пока Земля еще
веpтится,
Пока еще яpок свет,
Господи, дай же ты
каждому
Чего у него нет.
Мудpому дай голову,
Тpусливому дай
коня,
Дай счастливому
денег
И не забудь пpо
меня.
Пока Земля еще
веpтится,
Господи, твоя
власть,
Дай pвущемуся к
власти
Навластвоваться
власть.
Дай пеpедышку
щедpому
Хоть до исхода дня,
Каину дай pаскаянье
И не забудь пpо
меня.
Я знаю ты все
умеешь,
Я веpую в мудpость
твою,
Как веpит солдат
убитый,
Что он пpоживает в
pаю.
Как веpит каждое
ухо
Тихим pечам твоим,
Как веpуем и мы
сами,
Не ведая что
твоpим.
Господи мой, Боже,
Зеленоглазый мой,
Пока Земля еще
веpтится
И это ей стpанно
самой,
Пока ей еще хватает
Вpемени и огня,
Дай же ты всем
понемногу,
И не забудь пpо
меня.
Дай же ты всем
понемногу,
И не забудь пpо
меня.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635583
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 13.01.2016
Кімната спить, загорнута у ковдру,
Під монорим поезії дощу.
В тумані тане недосяжний обрій,
Згасивши сонця стомлену свічу.
Крадуться мрій коти на задніх лапах,
Муркочуть, відчуваючи тепло.
А дощ стучить по римах, весь у краплях,
Нотує вірші запітніле скло.
І байдуже, що, промочивши ноги,
Дощить поет годину під вікном –
Кімната спить. Їй не шкода нітрохи
Поезій, не написаних пером…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635282
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.01.2016
Ти ще живеш в мені… іще живеш…
Як музика, яка вже відлунала,
Але з-за хмар – недовідомих меж –
Бринять на струнах зіграні октави.
Я відвикаю думати, як ти,
Хоча й жартую фразами твоїми
І дуже часто привид самоти
Я кличу, мов колись тебе, на і́м'я.
Пробач, як цим тривожу вранці сон
(чи справді – знати б! – я його [i]тривожу[/i]?)...
Я намагаюсь… все – до самих ком,
Та заглушити музики не можу…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635065
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.01.2016
Ночі папороть цвіте,
І від того сліпнуть вікна.
Навмання душа бреде –
Їй би хоч промінчик світла.
Сипле тишу сонний сніг,
Вже затихли вулиць кроки.
Йде душа, не чує ніг, -
І замети - наче ро́ки.
Папороть змахне крилом –
І прозріє ранком тиша.
Сад небачений за склом
Мандрівна душа залишить…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=634826
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.01.2016
На музику Віктора Оха
Лічить кроки старенький годинник.
До Різдва – кілька срібних сніжин.
Із минулого запах цитринний
Гладить хутро красуньок ялин.
Стіл святковий змахне рушниками -
І, як диво, запахне кутя,
Примовляючи: Зірка над нами -
Тож родилося Боже Дитя!
Десь надворі лунають колядки.
Ходять Сонце із Місяцем вдвох –
Носять кожній родині на свято
Промінцями Любов і Добро.
Стіл святковий гостей пригощає,
І по колу кружляє кутя.
А згори Зірка всім сповіщає:
Народилося Боже Дитя!
Оживають портрети на стінах,
Зупиняється в просторі час.
Це вона – наша ненька Вкраїна –
У родину об'єднує нас.
За святковим столом пригадаймо
Тих, що наше боронять життя,
Долі їм у Зорі попрохаймо,
Що явила нам Боже Дитя!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=634108
рубрика: Поезія, Авторська пісня
дата поступления 07.01.2016
***
Коляд-коляд-коляда!
Коза в шибку загляда:
"Не сидіте на печі,
А виносьте калачі!
Будем сонце годувати!
А мене пустіть до хати!
Дайте мірку проса, жита,
Щоби я лишилась сита.
Можна ще й кільце ковбаски.
Буде Вам за теє ласка:
Подарую Вам здоров'я,
Миру, радості, любові,
Як дасте кольнути рогом.
З Колядою! З новим роком!"
***
В небі зірка засіяла –
Народився Божий син!
[i]Радуйся! Ой, радуйся, земле![/i]
Цілий рік того чекали
Братик, я, мої батьки!
[i]Радуйся! Ой, радуйся, земле![/i]
Знаю: янголи літають
У такий святковий час!
[i]Радуйся! Ой, радуйся, земле![/i]
Їх зі святом привітаю,
Запрошу за стіл до нас!
[i]Радуйся! Ой, радуйся, земле![/i]
На столі кутя із медом,
Запашний стоїть узвар.
[i]Радуйся! Ой, радуйся, земле![/i]
Їх візьміть собі на небо,
У палати з білих хмар!
[i]Радуйся! Ой, радуйся, земле![/i]
Віднесіть мої прохання:
Хочу сонечка й тепла!
[i]Радуйся! Ой, радуйся, земле![/i]
В Бога щиро я благаю
Миру, радості й добра!
[i]Радуйся! Ой, радуйся, земле![/i]
[i]Син Божий народився![/i]
***
Сніг надворі рипу-рип –
Коляда прийшла у світ,
Народила ясне Сонце
У найдовшу ніч у році!
З цим вас хочемо вітати!
Ми прийшли колядувати!
Хай здоров'я буде в хаті!
Хай ви будете багаті!
Хай щастить вам жити в мирі!
Ми були в бажаннях щирі,
Тож, господар, не скупися,
З нами щедро поділися:
Дай нам сиру й ковбаси,
Аби ситі були всі!
Дай медяників, ватрушок,
І родзинок дай, і грушок!
Будем ними смакувати,
Сонця в небі дожидати!
***
Я, колядниця маленька,
Принесла вам у кишеньках
Жмені щастя і здоров'я,
Миру, радості, любові!
Смачно пахне в вашій хаті –
То частуйте, чим багаті!
Дайте сала, ковбаси
І цукерок принесіть.
Ви господарі нівроку!
З Колядою! З новим роком!
***
Сію, сію, сію сніг!
Із Різдвом вітаю всіх!
Сніг розтане – вродить жито,
Щоб завжди були ви ситі!
Сію, сію жменьку зір!
Хай у нас панує мир!
Сію сміх на кожнім кроці!
Щастя вам в новому році!
***
Я – малесенька дитина,
Колядую Україні.
Хай поля притрусить снігом,
Щоб родили нам на втіху!
Хай нам сяють ясно зорі,
Аби завжди була воля.
Хай усім ведеться добре!
Україно! З новим роком!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=633697
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 05.01.2016
Щедрує сонце золотом церквам.
Співає сніг "Осанна!" благодаттю.
З руїн душі відновлюється храм,
Позначений Всевишнього печаттю.
І навіть галки нині на гіллі
На янголів, злетілих з неба, схожі.
Розкривши крила, трусять молитви
Різдвяно на замерзлих перехожих.
Зоря, яка крізь ніч вела волхвів,
Сніжинкою лягає на долоню
На згадку про майбутнє на хресті.
А світ було збудовано з Любові…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=633438
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.01.2016
Переспів поезії Б.Окуджави
"Тьмою здесь все занавешено..."
Ніч тут висить павутинками
Й тиша, неначе на дні.
Ваша Величносте жінко, Ви
В гості? До мене? Ні…
Тьмяно електрика блимає,
Дах не тримає води.
Ваша високосте жінко, Ви
Зважились як сюди?
О, цей прихід ваш - пожежею.
Дихати важко, пече.
Прошу до мого помешкання.
Чом на порозі ми ще?
Хто Ви, скажіть мені? Звідки Ви?
Ох, я дивак-чоловік!
Сплутали двері, - помітили? -
вулицю, місто, рік...
Оригінал
Б.Окуджава
Тьмою здесь все занавешено
и тишина как на дне...
Ваше величество женщина,
да неужели — ко мне?
Тусклое здесь электричество,
с крыши сочится вода.
Женщина, ваше величество,
как вы решились сюда?
О, ваш приход — как пожарище.
Дымно, и трудно дышать...
Ну, заходите, пожалуйста.
Что ж на пороге стоять?
Кто вы такая? Откуда вы?
Ах, я смешной человек...
Просто вы дверь перепутали,
улицу, город и век.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=633242
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 03.01.2016
Зіткнутись з реальністю просто,
Як множить на нуль,
І твій результат –
Жменя скалок банальних ілюзій
На килимі снігу –
Вчорашніх яли́нкових куль,
Що їх дарували
На згадку знайомі й друзі.
Стоїш сам на сам на зустрічній –
Байдужій, чужій.
Чи знайдеться хтось,
Що, скривавлені бачачи пальці,
Зупинить своє
(доленосне для тебе) таксі?
Уламки ілюзій.
Холодна реальність дистанцій.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=633054
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.01.2016
Переспів поезії Б.Пастернака
"Никого не будет в доме"
У кімнаті день зимовий,
Залишившись сам-один,
Вип'є тишу присмерко́ву,
Не завісивши гардин.
Сніг літатиме птахами,
Лопотітиме крильми
Над притихлими дахами.
І – нікого, крім зими.
Знову креслитиме іній,
І мене охопить знов
Смуток, наче вечір, синій,
Дуже схожий на любов.
Знов колотиме ліворуч
Непробачене, мов спис.
І вікно зведуть судоми,
Розіп'явши на хресті.
Але раптом на фіранках
Затремтить сум'яття – і…
Вся закутана серпанком,
Мов майбутнє, ввійдеш ти.
Прийдеш, відчинивши двері,
Із таємних сновидінь
Королевою містерій
В білій сукні сніговій.
Оригінал
Б.Пастернак
Никого не будет в доме,
Кроме сумерек. Один
Зимний день в сквозном проеме
Не задернутых гардин.
Только белых мокрых комьев
Быстрый промельк маховой,
Только крыши, снег, и, кроме
Крыш и снега, никого.
И опять зачертит иней,
И опять завертит мной
Прошлогоднее унынье
И дела зимы иной.
И опять кольнут доныне
Не отпущенной виной,
И окно по крестовине
Сдавит голод дровяной.
Но нежданно по портьере
Пробежит вторженья дрожь,-
Тишину шагами меря.
Ты, как будущность, войдешь.
Ты появишься из двери
В чем-то белом, без причуд,
В чем-то, впрямь из тех материй,
Из которых хлопья шьют.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=632553
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 30.12.2015
У рухливім вертепі автобуса
Летимо на зелену зорю
Під нашіптані плеєром опуси
(зрозуміти б оте [i]I love you[/i]).
А на вікнах вертепу звиваються
Гетсиманського саду квітки,
У терновий вінок заплітаються…
І зоря понад світом віки
Для отар, пастухів і для обраних
Провіщає в пітьми на краю:
Народився Месія за обрієм…
Мчить [i]вертеп[/i] під чудне [i]I love you[/i]…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=632302
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.12.2015
Застигло усе довкола.
І начебто ми – не ми.
Зима оминула кіньми
Розтерзане Дике поле.
У тренді – ворон і грак.
Бенкети святкують пишні.
Німі кароокі вишні
Їм ронять сльози на фрак.
Досхо́чу впившись вином,
Полощуть повітрям горло -
Вороняче, темно-чорне, -
Зірки збивають крилом.
А з білого – тільки сни,
Бо там – янголині зграї,
Протопти в снігу до Раю…
А тут…немає зими…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631846
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.12.2015
Ліс волого чорніє в низині.
Плаче неба сумна акварель.
Десь зима забарилася нині –
Не побачиш надворі саней.
Біля церкви, ховаючи очі,
Сивий грудень стоїть жебраком.
Він благає не хліба, не грошей –
А небесної манни - сніжком.
Похилився у сірих одежах.
Груди грудня клекочуть теплом.
Хворий він (ці калюжі як нежить…).
Марить мінусів ртутним стрибком.
Гей ти, зимо, зрадлива панянко!
Пожалій ти його, пожалій!
Подивися морозяно-п'янко,
Заметіллю ув очі повій!
Пропаде ж бо інакше, зачахне
Сивий грудень, невдалий жебрак…
У повітрі, туманом набряклім,
Голос пробує стомлений грак…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=630628
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.12.2015
Це місто юності, але луною в серці
Воно (чому? – не знаю) не дзвенить.
Фата морганою – будинки та блакить.
Здається: крок зроблю – і все злетить
Великим птахом – й більше не озветься.
Це місто юності, та пам'ять омелою,
Мов забуттям, навіки поросла.
Сліди минулого тут стерла [i]невійна[/i].
І хоч руїн на вулицях нема,
Вони у душах – пусткою страшною…
Це місто юності. Лице його у зморшках.
Щось надломилось в ньому назавжди.
Воно лишилося налякано-блідим.
Над головою хмари наче дим…
І голуби ручні на сірій площі…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=630363
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.12.2015
Переспів поезії А.Дементьєва
Навздогін ні за чим не шкодуйте ніко́ли,
Якщо марно чекати сподіваних змін.
Мов нотатки сумні, все минуле – до коми! -
Підпаліть - хай за вітром розвіється дим.
Не жалкуйте про те, що уже відбулося,
Чи про те, що ніко́ли не станеться вже,
Тільки б серце болотом липким не взялося –
Хай надія, мов янгол, його береже.
Співчуття й доброти не шкодуйте ніко́ли,
Навіть хай через це з Вас глузують усі.
Хтось у генії вибився, хтось – в прокурори,
Не шкодуйте, бо в кожного біди свої.
Не жалкуйте ніко́ли, затямте: ніко́ли –
Чи кудись Ви не встигли, чи рано пішли.
Хтось, можливо, на флейті зіграє чудово,
Але пісню із Вашої візьме душі.
Не шкодуйте ніко́ли, затямте: ніко́ли –
Ні змарнованих днів, ні кохання золи.
Так, зіграв хтось на флейті чудово,
Але ще геніальніше слухали ви!
Оригінал твору
А.Дементьев
Никогда ни о чем не жалейте вдогонку,
Если то, что случилось, нельзя изменить.
Как записку из прошлого, грусть свою скомкав,
С этим прошлым порвите непрочную нить.
Никогда не жалейте о том, что случилось.
Иль о том, что случиться не может уже.
Лишь бы озеро вашей души не мутилось
Да надежды, как птицы, парили в душе.
Не жалейте своей доброты и участья.
Если даже за все вам — усмешка в ответ.
Кто-то в гении выбился, кто-то в начальство…
Не жалейте, что вам не досталось их бед.
Никогда, никогда ни о чем не жалейте —
Поздно начали вы или рано ушли.
Кто-то пусть гениально играет на флейте.
Но ведь песни берет он из вашей души.
Никогда, никогда ни о чем не жалейте —
Ни потерянных дней, ни сгоревшей любви.
Пусть другой гениально играет на флейте,
Но еще гениальнее слушали вы.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=629904
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 19.12.2015
Чапля стоїть над болотом
на шпилі своєї ноги.
По дзьобу - крапельки по́ту,
Шепоче собі:
- Не впади!
Гей, нерозумна пташино,
ти маєш два сильних крила!
Здіймайся! Лети!Лети-но!
Бо станеш
болотом
сама…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=629157
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 16.12.2015
Спустошено, як випито до дна,
Мою невдалу донкіхотську душу.
І Санчо Пансе втік (не первина!),
І Россинанта бадьорити мушу.
А вітряки із крилами ростуть –
Старі, горласті (чим не гайвороння?).
На жорна правду дзьобами кладуть –
І борошно в мішки стікає [i]чорне[/i].
Алхіміки пускають в очі пил,
Кадять божкам новітнім фіміами.
Підводься, коню, [i]ідемо на ви[/i]!
Із нами Бог (та під ногами – ями)!
Допоки ще тримаюся в сідлі,
Я лицарем безстрашним залишаюсь.
Останнім. Божевільним.
Уві млі
Збирають вітряки-ворони зграї…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=629147
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 16.12.2015
Те діялось у давнішні часи.
Микола із Касяном лісом йшли
До Бога аж – про вчинки звітувати.
Одягнуті були у пишні шати.
Стежина, що на небо їх вела,
Через болото, кажуть, пролягла.
І сталася пригода, як на гріх:
Потрапив у багнюку чоловік.
- Допоможіть, панове, майте ласку!
Я вам за те віддячу, їй-Бо', красно.
Касян, швидкий у справі та думках,
Зметикував, що забрудниться так,
І рідна матір (де там Богу!) не впізнає,
Та й одійшов убік, лишився [i]скраю[/i].
Микола ж не роздумував про те,
Яким на очі Богу попаде, -
Мерщій в болото поміч надавати.
Багнюка чорна забруднила шати,
Але на те Микола не зважає,
Він чоловіка врятувати має,
Вже у бідахи сил не стало зовсім,
Лише очима порятунку просить.
Поборсавшись в болоті ще хвилину,
Все ж вибралися на суху місцину.
Касян в душі сміється:
- От дивак!
Тепер до Бога він потрапить як?
Весь чорний, ну чистісінька Мара!
Мені дістанеться від Бога похвала.
А що ж Микола? Наче так і треба,
Пішов бадьоро на саміське небо.
А Бог про те давно уже все знав,
Між хмари подорожніх виглядав.
Нарешті – рип! – і перед ним постали
Ті двоє, що по лісу мандрували.
Вклонилися, присіли на ослоні.
- Скажи, Миколо, - Бог тоді промовив,
Хіба мене ти не шануєш зовсім,
Коли такий брудний прийшов у гості?
- Пробач мені, те сталось випадково:
Мав рятувать людину – не обнови.
- А ти, Касяне, чом не забруднився,
Невже в цій справі осторонь лишився?
- Йдучи у гості, мав бруднити руки?
- Не осягнув моєї ти науки…
Лишились руки чисті та одежа –
Закону Божого порушилися межі:
Своя сорочка, справді, завжди ближча,
Але вона ж колись тебе і знищить…
Тому такою буде моя воля:
Вшанують люди двічі хай Миколу –
Узимку й навесні. Тебе ж, Касяне,
Раз на чотири роки хай спом'януть.
Болото з рук відмити завжди можна,
А совісті бруднити нам не гоже…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=628411
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 13.12.2015
На долоні вікна подарунком лежить табакерка.
Обережно знімаю намерзлу обгортку зі скла –
Бачу, мов намальоване пензлем на аркуші, небо
І маленьке містечко із білої глини. Зима.
Порцелянові люди. До глянцю натерті дороги.
Паперовою стружкою сніг замітає сліди.
Знаю: десь є пружина, яка іменується Богом
І призводить до руху із білої глини світи.
Порцелянові дзвони розгойдують музику вітру –
У полив'янім серці пташиною пісня дзвенить.
В табакерці містечку не можна без віри у диво.
Над будинками з глини – мальована пензлем блакить….
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=628165
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.12.2015
Ми звикли жити в гаморі ринг-тонів,
На ланцюжках навушників ходить
І не хреститись, бо не чути дзвонів,
Коли попса у плеєрі шипить.
Ми біжимо наввипередки з часом:
Устигнути б, схопити б (чи урвать) –
І не встигаєм… навіть зняти масок,
Аби нову комедію ламать.
А що, як просто випасти із трансу
І припинити цей життєпробіг,
Облишивши машин лижню на трасі,
Послухать тишу, де співає сніг,
Вдихнуть ванільних паличок морозу
Імбирно-гострий, свіжий аромат
на повні груди – і відчути сльози,
Які на віях радісно тремтять?..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=627912
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.12.2015
Чуєш: співає скрипкою річка,
Човником плине смичок.
Перебирає струни промінчик
В сонячних плямах нот.
Бачиш: прийшла до берега пісні
Мавка, пустила вінок.
Світиться-дзвонить крапель намисто
Сонячним сміхом нот.
Знає: чекає десь Перелесник
(Вітром вуста обпекло).
Човник на хвилях… піснею плескіт…
Райдуга сонячних нот…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=627405
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.12.2015
Серцю щемно-тривожно:
Вдруге розквітли вишні.
Сиплеться цвіт холодний, прагнучи обпекти.
Всі ми тут – подорожні,
Мов жебраки, Всевишній.
[i]Манну[/i] Твою небесну нам хіба осягти?
Нам неодмінно б ди́ва –
Жмені, торби́ ([i]торби́щі![/i]).
Нам неодмінно б свя́та п'яного балаган.
Бачиш: сиплеться мливо
Снігом надії з вишні.
[i]Манна[/i] Твоя даремна: застить очі туман…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=627378
рубрика: Поезія, Езотерична лірика
дата поступления 09.12.2015
Андрієм вийшов Місяць понад зорі
(На вечорницях жартувать мастак).
Поворожи мені на Дикім полі,
То знайдеться й для тебе калита.
Веди мене дзеркальним коридором,
А хочеш – полетімо на мітлі,
Аби майбутнє з чашок непрозорих
Рельєфом кави знак дало мені.
Чому чорніють вітряки хрестами?
Не видно ні будинків, ні воріт…
Вінки – тернові… а церкви без бані…
У полі (де там сходам!) ні ріллі…*
Аж Місяць – гульк! – пішли по небу кола
(Між хмари буде відповідь шукать?).
А я стою. І плаче Дике поле.
І зорі, наче янголи, мовчать…
______________________
*Знаки на кавовій гущі означають таке:
Хрест-терпіння. Вінок - слава. Млин - неправда.
Церква, дзвіниця - повернення додому.
Ворота - приїзд гостей. Тінь будинку -
символ достатку. Рілля - добрий знак родючість,
сходи, успіх. Сходи-досягнення бажаної мети.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=627162
рубрика: Поезія, Езотерична лірика
дата поступления 08.12.2015
Українська каліграфія:
Пензлем ранку сонця крапка.
Білий сніг вчорашній – краплями.
І калюж розталих цятки…
[i]Інь[/i] зими ніяк не пишеться.
Намалюю все спочатку:
Хата. Тин. Калини китиці.
Дід із бабою. Курчатко.
Вітряки у змові з вічністю
Креслять коло днів Свароже.
Тополиною готичністю
Ієрогліф придорожний.
І Басьо – козак з чуприною
У святковій вишиванці
Пише хоку під картиною:
[i]Там, де сонце сходить вранці…[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=626657
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.12.2015
Коляда пече калиту.
Жаром бризкає зорі пічка,
І парує Місяцем нічка –
Пахне святками за версту.
Коляда пече калиту –
Божич-Сонцю ворожить долю
І, замріявшись, ронить промінь
У небес холодну пітьму.
Коляда пече калиту,
А в жупані овечім Велес
Шлях на Землю промінням стелить
(Чуєш пружну його ходу?)
Коляда пече калиту:
Буде свято! Радійте, люди!
Подарунки розносить людям
Велес, граючи у дуду:
"Коляда пече калиту!"
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=625903
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.12.2015
[quote]Сухих гілок густий узор,
Ворона,холодами змучена,
Кричить,неначе прокурор:
Сердито,довго,надокучливо.
Накаркала всього сповна –
Бува натхнення і в голодної,
І присудила нам вона
Три місяці зими холодної.[/quote]
Л.Матузок
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=625405
Дивно: чорна ворона
Накаркала білий сніг –
І в Книзі зимових Книг
Стала найпершим словом
Дивна чорна ворона.
Дивно: біле слово [i]зима[/i]
Пишу на білій сторінці,
Та клавіші, наче птиці,
Букви – до крихти. Дива!
Чорніє на білім: [i]зима[/i].
Дивно: біла ворона
На чорнім стовбурі слова!
Що тут скажеш? Дива!
Чорно-біла зима…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=625576
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.12.2015
Розпиливши по кільцях моєї душі квадратуру,
Наробили мішеней для гострих дротиків слів –
І летять у "десятку" такі стилістичні фігури,
Що, якби паперовий, від сорому вже б згорів.
Але я дерев'яний. Сирий. Несвідомий. Нероба.
Дипломований трохи (найбільший поліногріх).
То й тікаю по кільцях у себе, немов по тропах,
Бо язик дерев'яний (не вистачить слів на всіх).
Карабаси лютують. Дуремари в багаття – хмизу.
Глядачам у партері – попкорну б і все – на біс.
Зупиніться, панове: не стане на примхи лісу –
Вже рясніє пеньками шалений біг антреприз….
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=625353
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.12.2015
До нас Дінець тече з часів князівських,
Важкі шоломи ржа́віють на дні.
Сумний Боян, в століттях загубившись,
Бриньчить тихенько на одній струні -
Бряжчать мечі ледь чутно в очере́тах,
Кигичуть Жля із Карною удвох:
На берегах і вої, і намети…
Що скажеш, князю, з темряви епох?
Розвіяв вітер слово Святослава.
Склювали галки перли, мов зерно.
Чому не спиш, скажи мені, Бояне?
Ти, може, мрієш ногу в стремено́?
Хитається на вітрі ковилою
Історія-безхатько від сухот.
Вважаєш ти, Бояне, що струною
Усе ще можна в націю - народ?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=624146
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.11.2015
Ти знову, мій Лелю, сопілкою кличеш мене?
Всі мавки поснули, і сутінки хату обсіли?
Навіщо тобі я? Бо серце моє крижане –
Тому не відчую морозу в нещирих обіймах?
Ти очі заплющиш – і бачиш у снах не мене:
Її зеленаві, любистком заквітчані коси.
О, ні, це не сльози (таж серце моє крижане),
То просто тумани (за вікнами все-таки осінь…)
Снігуркою тихо назвеш,посміхнувшись (авжеж,
Її – на ім'я, а моє пам'ятати… не варто).
І щось ворухнеться (напевне, оте - крижане) –
І голосне схлипне на скалки (вагою в карати).
Мій Лелю, не треба. Твоїх інквізицій вогні
Не схожі на справжні – Купальські. І я не Морена.
Я справжня. Ти чуєш? Чом руки твої крижані?
Сопілка замовкла? Чи голос поверне… зелена?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=623959
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.11.2015
Колосу свічка Дажбожа
мороку те́рни долає,
сонцем запалена, сяє,
бризки зерна розсипає
колосу свічка Дажбожа.
Же́вріє колосу свічка,
солодко пахне бджолою,
полем, трудами, росою…
Розпачем. Болем. Сльозою.
Жевріє голоду свічка…
Свічка життя догоряє,
сумно гойдаючи тіні.
Темні хати́ в самоти́ні.
Плачуть світанки осінні.
Свічка. Життя. Пам'ятаєм?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=623666
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.11.2015
Я беру вуглинку й малюю тінь
Від будинку (більше його нема),
Силуети-контури поколінь
Біля неіснуючого вікна.
Хоче сніг присипати вуглеслід,
Та тепла лякається ще зима.
Я малюю вигин колишніх віт,
Хоч садка вишневого вже нема.
Стерлися, мов гумкою, всі стежки.
Навесні білітиме ковила.
Підпишу малюнок: "Мої степи,
Де в о н а проходила"…
Чи пішла?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=623060
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.11.2015
Боляче дуже
збивати
коліна
об зраду.
Якось не гідно
вмирати
від пострілу
в спину,
чи від отрути
розлитої
кимось
неправди,
чи послизнувшись
на краплі
заздренної
слини.
Може, й не варто
дрібницями
мучити
мозок,
може, й не треба
звертати
уваги
на плями, -
тільки на серці
від того
і розпач,
і морок:
Сад Гетсиманський.
Монети.
Голгофа
з хрестами…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=622907
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 21.11.2015
Затопило ніччю місто,
Залило.
Маяком ліхтар проблиснув.
Мов русалчине намисто,
Горошини фар іскристі.
Мчать авто.
Повінь бродом подолаю,
Без човна.
За хвилястим виднокраєм
Колискової співають
Дів сирен чаклунські зграї.
Йде луна.
Випромінюють глиби́ни,
Кличуть-звуть:
То медузами вітрини
Біля рифів магазинів,
Де приманкою цитрини,
Сяйво ллють.
Але я шукаю берег –
Сонний дім.
У дворі не сплять дерева
І дроти напнули нерви,
Бо хвилюються, напевне...
Вдячна їм…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=622872
рубрика: Поезія, Міська (урбаністична) поезія
дата поступления 21.11.2015
Народ, що не знає своєї історії,
є народ сліпців.
О.Довженко
А нам все якось ніколи, все ніколи:
То долар, то кредит, то зарплатня,
То гості в нас приїхали-поїхали,
То на роботі повна маячня.
Усе [i]на потім[/i] щедро відкладаємо
Історії забуті сторінки –
І вже свого коріння не згадаємо,
І пам'ять запливає за буйки…
І плутаєм поета з футболістами,
І не вчимо ні [i]наше[/i], ні [i]чуже[/i] –
На мушці врешті. Хоч-не-хоч, а вистрілить
Історія, доведена уже
До відчаю. До розпачу. До сказу. До…
Застрелить нас – і піде в небуття,
Повторюючи, наче мантру, фразу:
Той,
У кого до історії відраза,
Не гідний крокувати в майбуття"…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=622589
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 20.11.2015
Навіяно твором А.Сіренка "Годинник"
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=621683
Сиплеться пісок.
Капотить вода.
Цокають хвилини.
Має все свій строк –
Літо і зима –
Так звелів годинник.
Він за руку нас
Проведе життям,
Лічачи невпинно,
Наче гроші, час.
То кредит – затям! –
Дав банкір-годинник.
Ювілеїв смак,
Зморшки на чолі,
Досвіду сивини –
Чутним ледь "тік-так"
Векселі свої
Списує годинник.
Точний до секунд,
Врешті скаже: "Стоп!
Від сьогодні – вільний!"
Сплачено за труд
Буде точно в строк.
Так звелів годинник.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=622134
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 18.11.2015
Осінній вечір. Сонні ліхтарі
Циклопами шукають одіссеїв,
Які по хвилях листя до оселі
Ведуть свої розбиті кораблі.
Там пенелопи вірні день при дні
Лелітку зберігають таємниці:
Уже танцюють в небі диво-птиці -
То за вікном - радій же! - перший сніг!
І дві щоки притуляться до скла,
І буде в душах світло, мов на свято:
Співатиме сніжинками крилато
Колядки білим янголом зима…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=621044
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.11.2015
Дивись: вони відлітають,
Останні сонячні за́йці!
І навіть чорного чаю
Змінився від того смак.
Ти скажеш: [i]осінь[/i]. І шансів
Політ скасувати немає:
Спаковано час листами
У хмар бездонний рюкзак.
Лишився вітер і круки.
І неба канва у п'яльцях.
Нервово сми́кають руки
Із пам'яті муліне.
[i]"Спочинь-бо, затерпли пальці!"[/i] –
Та я не спиняю рухів, щоб
Вишити сонячних за́йців
Поміж кошлатих тіней…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=620552
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.11.2015
[img]http://img1.liveinternet.ru/images/attach/b/4/103/379/103379709_4360218_g3ZrSq2Hcx.jpg[/img][img]http://www.hvilya.com/_pu/1/45944434.jpg[/img][img]https://pp.vk.me/c618221/v618221559/9f6/Kp-_f6fKyTc.jpg[/img]
Бувають дні, коли нависли хмари,
І дощ холодний хльоскає в шибки, -
А ти щасливий - просто, безпідставно -
І навіть з вітром пробуєш на [i]ти[/i].
Тоді в брудних калюжах на асфальті
Виставу бачиш (не нудний пейзаж):
Там балерини-крапельки на пальцях
Виводять fouetté крутий віраж.
Тоді ворони, горло промочивши,
Не каркають – співать хрипко джаз…
Тоді, буває, гарні вірші пишеш –
Палкі, натхненні, наче перший раз…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=619335
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.11.2015
Доля…
Білий жмут тонкої вовни…
Верете́но! Ни́тки не зіпсуй!
Триста шістдесят чотири кола…
Круг осі орбітою танцюй.
Доля…
Можна шалика зв'язати.
Можна светрик, сукню і пальто –
Однокольорові чи картаті,
Що таких не бачив ще ніхто…
Доля…
Нитка у руках Макоші…
Спицями роботи не зіпсуй!
Часом візерунки – то розко́ші,
Що життя ховають справжню суть.
Доля…
Терези ретельно важать
Точну норму вовни, грам у грам.
Як багато вузликів нав'яжеш,
Матимеш лише піврукава…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=618437
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 04.11.2015
Пульсують долоньки кленів –
Обручок їм не носить:
Сьогодні осінь руденька
Усім несе гарбузи!
Лежать рушники у скрині
Вже сто віків під замком…
Схилилася господиня,
Шепоче над казаном.
А потім – на вечорниці:
Пускати в очі туман…
Веселощами упитись
Наказує їй Самайн.
Уранці ж, стомлена й квола,
Черницею – в листопад…
І не повернеш назад,
розсипане серед поля...
Гуляй, руда! Поки воля...
І поки півні ще сплять...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=617455
рубрика: Поезія, Вірші до Свят
дата поступления 31.10.2015
Осінній промінь тихо грає Паулса
На клавішах замислених беріз.
Остання нота мов останній лист –
І…
Пауза.
Ще можна в літо бабине побавиться,
Де для душі курортом дальній ліс.
Тепло останнє, як останній лист, –
І…
Пауза.
І перший іній ще росою плавиться
І по щоці доріжкою від сліз
Тече так зимно, що останній лист…
Тс-с-с…
Пауза.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=617224
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 30.10.2015
Облиш-но людину, деревце,
Багать в ній не розклади.
У неї таке на серці, що,
Боже, не доведи!
Не цілься в людину, птахо,
Без дозволу на відстріл.
Нечутні
крил твоїх
змахи.
І невідоме - гостріш.
Довірливий друг двоногий.
Ви, білка та колонок,
пастки́ приберіть з дороги,
душі щоб не наколов.
І ти в браконьєри, минуле?
Не винний він, справді, в тім,
що, зрадивши волю бездумно,
потрапив у рабство стін.
Стоїш ти, гаю тінистий,
з чуприною аж до брів.
Цькували його, освистували,
ти хоч його не вбий!
Віддай йому дня недільного
всі ягоди та гриби,
помилуй його спасінням – і
спасінням його й згуби.
А.Вознесенский
РОЩА
Не трожь человека, деревце,
костра в нем не разводи.
И так в нем такое делается,
Боже, не приведи!
Не бей человека, птица,
еще не открыт отстрел.
Круги твои —
ниже,
тише.
Неведомое — острей.
Неопытен друг двуногий.
Вы, белка и колонок,
снимите силки с дороги,
чтоб душу не наколол.
Не браконьерствуй, прошлое.
Он в этом не виноват.
Не надо, вольная рощица,
к домам его ревновать.
Такая стоишь тенистая,
с начесами до бровей
травили его, освистывали,
ты-то хоть не убей!
Отдай ему в воскресение
все ягоды и грибы,
пожалуй ему спасение,
спасением погуби.
1968
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=616638
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 28.10.2015
Заспівай, минуле ще болить.
Кінська сеча, бач, на образа́х.
В яничари взято малюків –
Як повернуть, рідний край – дотла.
Ми з тобою, друже, за столом.
А в очах – століття у вогні.
Брат сестру свою збезчестив, бо
Хто там знає – брат він їй чи ні.
І ніхто не знає, де чий син,
Вирізавши матері живіт.
Під якою з придбаних личин
Батьківщина зранена кричить?
Я, приміром, нині яничар,
То чиї палають олтарі?
Хто чужий, ми можемо впізнать,
Та не зрозуміти, де свої.
У крові, розхристана стоїш,
Наче стовп любові соляний,
Мамо, ти від ката відсахнись.
Мамо! Має очі він твої.
А.Вознесенский
Старая песня
Г. Джагарову
«По деревне янычары
детей отбирают ...»
Болгарская народная песня
Пой, Георгий, прошлое болит.
На иконах — конская моча.
В янычары отняли мальца.
Он вернется — родину спалит.
Мы с тобой, Георгий, держим стол.
А в г лазах — столетия горят.
Братия насилуют сестер.
И никто не знает, кто чей брат.
И никто не знает, кто чей сын,
материнский вырезав живот.
Под какой из вражеских личин
раненая родина зовет?
Если я, положим, янычар,
не свои ль сжигаем алтари?
Где чужие — можем различать,
но не понимаешь, где свои.
Вырванные груди волоча,
остолбеневая от любви,
мама, отшатнись от палача.
Мама! У него глаза — твои.
1968р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=616465
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 27.10.2015
Твого кохання не прошу.
Воно давно в надійнім сховку.
Я через ревнощі, їй-Богу,
Листів суперниці не шлю.
Тобі ж, дозволь, пораду дам:
Всі вірші хай мої читає,
Портрети ревно зберігає,
Неначе найдорожчий крам.
Їй треба випити до дна
Святковий келих перемоги –
А бути другом до знемоги,
На жаль, не створена вона.
Як тридцять сріблених монет
Розтратиш з нею всі, до решти,
Коли прозрієш ти нарешті, -
Не йди в мого життя сюжет:
Тебе немає в нім давно.
Не оббивай щоніч порогів.
Моєї просиш допомоги?
Від щастя лікувать грішно́.
А.Ахматова
Я не любви твоей прошу.
Она теперь в надежном месте.
Поверь, что я твоей невесте
Ревнивых писем не пишу.
Но мудрые прими советы:
Дай ей читать мои стихи,
Дай ей хранить мои портреты,—
Ведь так любезны женихи!
А этим дурочкам нужней
Сознанье полное победы,
Чем дружбы светлые беседы
И память первых нежных дней...
Когда же счастия гроши
Ты проживешь с подругой милой
И для пресыщенной души
Все станет сразу так постыло —
В мою торжественную ночь
Не приходи. Тебя не знаю.
И чем могла б тебе помочь?
От счастья я не исцеляю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=616286
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 26.10.2015
До лісу – на прощу.
(Чи прийме свою Магдаліну?
Таж ідоли міста
Мене спокушали не раз…)
Пробач, мій правічний!
Без сумніву, винна я, винна…
Тому й не шукаю
Для виправдань завчених фраз…
Як хочеш – скарай,
Я й каміння сама назбираю…
Та ти не такий –
І від того ще дужче пече…
Ні, то не калина,
То серце моє догоряє,
Благає морозу
(не зникла гіркота іще)…
Очищену снігом
Чи візьмеш тоді за дружину?
Берези пошиють
Нехитрий весільний наряд…
Просвітлений ліс.
І спокійно-сумна Магдаліна…
Ледь видна стежина.
Ворота зими. Листопад.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=614510
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.10.2015
Сипнула леліток у душу:
- Палайте, ліси
пташиною Фенікс,
мені обпікаючи п'яти!
Тріщать падолистом
в полоні страшної краси
покірні дерева
(а влітку ж були крилаті!).
То Осінь-циганка:
спідниця з розірваних хмар,
і має дощами
розплетене вітром волосся…
Пожежі лісів
догоряють промінням Стожар,
лишаючи кленів
до гілки обвуглений остов…
Напустить туману ув очі –
і зникне кудись
(розтануть сліди
на притрушеній снігом дорозі)…
а в пам'яті довго іще танцюватиме ліс,
охоплений полум'ям,
наче циганським гіпнозом…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=614216
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.10.2015
Це пізнє бароко
останніх золо́чених днів
з перлинами дичок,
з разками намиста шипшини…
І голуб як Дух
на безхмарно-блакитному тлі…
І шелест червінців
зотлілих
з осінньої скрині…
Мине півстоліття
за тиждень чи, може, за два –
поступиться розкіш
класичній суворості ліній…
Та між сторінок,
де живуть потаємні слова,
залишиться спогад
бароковий
листям осіннім…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=613985
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.10.2015
Як добре іти навмання
І знову в собі відкривати
Любов до осіннього дня
І вміння образи прощати.
Навшпиньках брести по зірках
І слухати шелест проміння…
І раптом збагнути: я – птах,
І, крила розкинувши тінню,
Летіти собі навмання
Між хмарок сумних перехожих
Останнього теплого дня,
Що так на осінній не схожий…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=613773
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.10.2015
Гриби стоять такі похнюплені...
І не тікають зі стежин.
Так і залишаться не куплені
Червоні ягоди шипшин…
Ліси неначебто зачумлені:
Їх оминають за версту.
Тож, сам на сам лишившись з думами,
Співають-шелестять смутну…
І птаство начеб не полохане,
Та навіть дятел на сосні
Повісив для гостей непроханих:
"Не турбувати до весни!"
Лиш осінь покрадьки прокралася
(Не можна, бачте, їй без змін)…
В червоне листя фарбувалося:
Тут пандемія. Вірус мін…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=613317
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.10.2015
Здорова будь, Лето!
Бери черевички в заставу:
Сьогодні Харон веслувати дозволив мені
(йому, вже як вічність, набридла оця переправа,
І човгання душ, і причалу ледь видні вогні)…
Дивуєшся з мене?
Тут Кая, говориш, немає…
Та я не за хлопцем пустилась в таку далечінь.
Сізіфова постать. І камінь. І гори. І… Знаю,
Він винний. Та я… Ми, здається, пов'язані з ним…
За тим поворотом
Спочити, де сад і чаклунка?
Була. Гостювала. Там квіти несправжні й слова.
Мені до Аїда б. Чого ти смієшся так лунко?
Живих не приймає? Ти думаєш, я ще жива?
Дивися, там Ворон.
Мій приятель, певно, колишній.
Я човен залишу на хвилях: побавишся з ним.
Вже чую: той камінь прорізує гуркотом тишу.
Я осьде, Сізіфе! Борімось з абсурдом своїм!
Не думай, чи треба,
Чи буде від того нам користь…
Штовхаючи камінь, співай, як востаннє, пісні.
На піку вершини продовжуй завершену повість –
І ношу набридливу сам із гори зіштовхни –
На той бік. Затямив?
Ти спустишся в іншу долину.
Зламаєш історій усталений часом шаблон…
Гойдається човен на Лети холодних хвилинах…
Шукає втікачку довірливий старець Харон…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=613255
рубрика: Поезія, Езотерична лірика
дата поступления 14.10.2015
Ні, таки треба мені їхати на осінні етюди. У гори – коли вони
різнокольорові і туманні. І мати якусь мрію – нову. Наприклад,
збудувати вітряний млин, стати мельником (а вони всі містики
у наших зворохоблених краях і знаються з потойбічним)молоти
людям борошно, і дивитися, як вітер крутить дерев’яні крила
цього пшеничного птаха.
Артур Сіренко. "На
осінні етюди"
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=612191
Як розпатлане сонце причеше останнє проміння,
Я по зорях піду за возами старих чумаків
У краї, що не знають зневіри, ненависті й тління
Й де годують із глеків блакитних ручних журавлів.
Я мірошником стану. Молотиму борошно-мрії.
З них пектиме сусідка крилаті смачні пиріжки:
Як з'їси – і печалі, мов пух із кульбабки, розвіє,
І в душі достигатимуть вишні, солодкі й терпкі.
А, втомившись, вмощусь вітровію зручненько на спину
І труситиму сни, мов насіння, під кожним вікном –
І світатиме ніч. Сяйвом соняхів сповниться днина.
А я знову молотиму мрії веселим крилом…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=612283
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.10.2015
Обережно: хитає планету!
Дмуть вітри катастроф, потрясінь!
Не впусти у пожадливу Лету
Диво-кульку, фарбовану в синь!
На Землі народилося Сонце –
Зірка смерті, ім'я їй – Полин.
Зупинись на піватомнім кроці:
Не спали пофарбовану в синь!
І себе уявляючи богом,
ДНК програмуючи ПІН,
Схаменись, глинокопіє то́го,
Хто для кульки розмішував синь…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=612269
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.10.2015
Плавиться неба прозорий кришталь,
Повниться дзвоном оголений всесвіт.
Листя-піали тримають печаль –
Меркнуть.
Вітер ледь чутно торкається струн
Арфи гілками – надтріснутий обрій
Будить прадавній, забутий, із рун
Стогін –
Спину випростує приспаний ліс –
Ширшає простір слов'янського храму,
Сивий туман, наче сукні віліс,
Тане.
Спокій. В душі – неземна благодать.
В небо ключами відчинена брама:
Осінь. Побачення. Яблука. Сад.
Дама...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=611444
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.10.2015
Списаний дитячою рукою
На смугастих аркушах надій,
День осінній злинув наді мною
Літачком в розчиненім вікні.
Ніс на крилах радощі та смуток
І дитинства чарівний пилок
У минуле, трохи призабуте,
Де бентежить радісний дзвінок,
Де рахує час уроко-ро́ки,
Де живуть, мов миші, помилки́…
Чийсь щоденник – в школовимір пропуск…
Теплий потиск ручки як руки…
"Добрий день!" – дзвенить щодня паролем.
У дитинство двері відчиню…
Списаний дитячою рукою
Лист осінній літачком ловлю…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=610868
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.10.2015
Я згадую осінь.
Холодні вологі руки
Кленових гілок. І прагнення висоти…
А в небі, такім неприступнім,
Хмарини-круки,
Які зі Стрибогом вже сотні років [i]на ти[/i].
І я, божевільна від страху, - пташина-цятка
(Тамтами серця вистукують рок-н-рол)…
Розправивши крила, кинула долі [i]в десятку[/i]
Зухвалий виклик у стіну глухих заборон.
Котилось відлуння,
Аж лущилась фарба на хмарах,
Сміявся Перун: "Відкіля ти такенька взялась?!"
А осінь мене, наче листя останнє, тримала
Й кричала:
- Лети! Не здавайся!
І я не здалась!
Побачивши синню ясною мальований всесвіт,
Й собі умочила у барву легенько крило…
Маленька синиця
(І досі тамтами в серці)…
Та небо своє – хай на мить! – і у мене було…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=610628
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.10.2015
Впало слово каменем на груди,
Мов надгробок (я ж іще жива!).
Що ж, і це здолаю-перебуду,
Викричу і виплачу сама.
Справ тепер у мене є багато:
Треба пам'ять випалить дотла,
Треба для душі камінні лати,
Щоби знову дихати змогла.
Бо інакше... Літо шле привіти,
Наче свято за вікном моїм.
Знала: прийде час цієї миті -
Світлий день і сиротою дім.
Приговор
И упало каменное слово
На мою еще живую грудь.
Ничего, ведь я была готова,
Справлюсь с этим как-нибудь.
У меня сегодня много дела:
Надо память до конца убить,
Надо, чтоб душа окаменела,
Надо снова научиться жить.
А не то... Горячий шелест лета,
Словно праздник за моим окном.
Я давно предчувствовала этот
Светлый день и опустелый дом.
А. Ахматова. "Реквием"
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=610417
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 30.09.2015
За картиною М. Врубеля \"Демон, що сидить\"
[img]http://muzei-mira.com/templates/museum/images/paint/demon-sidyaschiy-vrubel+.jpg[/img]
Він знає все, що буде, наперед:
Уже в душі скувала простір крига,
І не звести закам\'янілі крила –
Судомить м\'язи відчуття тенет.
Збирає час уламки від хвилин –
Стовпом солоним застигають квіти.
І їх тепер нічим не оживити,
Отих троянд із запахом шипшин…
Світанку стигла папороть цвіте,
А він копитом чує вічні води,
Їх пальці до прозорого холодні
Вростають в серце криги кришталем.
А як же світ без Демона свого?
Як відрізнить тепер добро від лиха?
Зітхає у дев\'ятім колі крига
Від розпачу гарячого його…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=609724
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.09.2015
За картиною М. Врубеля "Царівна Лебідь"
[img]http://ru.static.z-dn.net/files/d69/f4c6a7c97438395fa01568b86d8116ef.jpg[/img]
Бувай, мій князю. Йду за небокрай.
За мить до смерті сонця нишкнуть хвилі.
Нехай кохання нашого розмай,
Набряклі сумом, не бентежить крила.
Набряклим сіллю пінної води,
Їм до небес мене вже не носити.
А ти за мною, князю, не ходи:
З ріки Смородини там забуття розлите.
З ріки я вийду іншою. Поглянь:
Малює вічність вензель свій на пір'ї.
Тебе тримає острів твій – Буян,
А я назавжди успадкую Вирій.
А я із болю вирощу пісні
Про почуття, розгублені у вирі…
Бувай, мій князю. Виглядай вві сні
Сумну та совооку птаху… Сирін…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=609504
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.09.2015
На музику Віктора Оха
Ой, збиралися орли
На горі на раду:
Як від сарани степи
Їм урятувати?
Дарували їм громи
Блискавиці-стріли,
Щоби край свій рідний захистили.
Кличуть, кличуть сурми у похід!
- Твій я, мила, тільки до воріт!
Повернуся – Богові молись!
Ще й весілля справимо колись!
А дорога стелиться у степи, на схід.
І блакить над золотом в серці майорить.
Під козацьким чоботом хилиться полин
Наче голови орди.
Вилітали в степ орли,
Розправляли крила –
Під ногами сарани
Аж земля горіла.
Повість полум'яних літ
Сторінки писала,
Як орли край рідний захищали.
Ген звелися в небо ясени –
То Вкраїни кращії сини
Стали щільно, до плеча плече –
Жоден ворог з поля не втече.
А дорога стелиться у степи на схід,
Маками червоними обрій майорить.
Під козацьким чоботом хилиться полин,
Наче голови орди.
Ой, збиралися орли,
Натомивши крила:
Від нашестя сарани
Рідний степ звільнили.
Ой, збиралися орли –
Орлят научали,
Щоб чужинців в край свій не пускали.
Грають сурми: скінчено війну!
- Дай-но, мила, швидше обійму!
На Покрову сядемо за стіл –
Засилаю завтра старостів!
А думки вертаються по стежках на схід,
Де одвічним янголом вартовий стоїть…
Під козацьким чоботом хилиться полин…
Слава мертвим і живим!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=608603
рубрика: Поезія, Патріотичні вірші
дата поступления 22.09.2015
Міжсезонне загострення осені –
Наче вірус рудий у крові,
Що по венах розноситься кросами
перелітних спортсменів-птахів, -
І кленові думки листопадяться,
В анемії німіє душа…
І крива діаграми по градусах
Ртутний слід на нулі залиша…
Дійсність лісом чорніє оголеним
В третім оці застиглих калюж.
Епідемія змін між сезонами
Як незмінне очищення душ…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=608104
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.09.2015
Ми ще живі… Спини, фотограф, мить!
Хай стане [i]цифра[/i] нашим горокраксом,
Де від подій майбутньої війни
Ми зможемо хоч якось заховатись.
Ми ще живі… І [i]завтра[/i] ще нема.
Ще час тече. Його кардіограма
Розмірено пульсує у мені.
Сьогодні крапку ставити зарано.
Ми ще живі… До півночі - пітьма.
А десь уже свої готує старти
Непрохана
(й не спинена)
війна…
Але це буде… за хвилину… завтра…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=607852
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.09.2015
Землі батискаф – на дно
В промінні останнього сонця.
І тільки останні афонці –
На гору – співати псалом
Про днів летаргійні сни,
Про пошук забутої правди,
Про віри незгаслі лампади
Хоча б у найкращих синів.
А води мовчали. Не раз
Вони омивали сумління
Землі. Нерозумні створіння
Не тямили кодових фраз.
Молитва по хвилях лилась,
Приборкавши розпачі штилем –
І старців просвітлені шпилі
Вже бачили світло оаз…
А хтось поспішав по воді…
Сріблилась гладіні доріжка…
Дванадцять останніх безгрішних…
Останні хвилини Землі…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=606707
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.09.2015
Накинь мені осені шалик на плечі худенькі,
Бо зимно надворі й дерева зронили печаль:
Мене виглядає давно вже родина опеньків,
І глід розпашілий із ягід заварює чай.
Я входжу до лісу – у золото прибрана гостя –
- Сороко, добридень! Потиснути дайте крило!
Ви хочете шалик? У тренді, говорите, осінь?
То я подарую Вам з легкістю, пані, його!
А я? До весни недалечко, шість місяців ходу!
А Вас, як убралися пишно, тепер не впізнать!
…Злетіла жар-птахом колись чорно-біла сорока –
І ліс запалила… промінням останніх багать…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=606441
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 13.09.2015
На музику Віктора Оха
По стежинах ходить осінь,
Шелестить дощем,
А у мене в серці просинь
Від твоїх очей.
По стежинах ходить осінь,
Жовта і смутна,
Та мені з тобою зовсім
Туга не страшна.
По стежинах ходить осінь,
Водить старостів,
А мені тепла задосить
Твоїх ніжних слів.
По стежинах ходить осінь,
Стелить хоругви,
За столи сідати просить
Після Покрови́…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=606350
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.09.2015
Мене наздогнало минулеє раптом
(З-за рогу влетіло цукерковим фа́нтом).
І пахло ванільно, аж солодко в роті,
Забрати мої обіцяло турботи.
Насипало жмені цукерок повненькі
Й усе примовляло: "Частуйся, рідненька!"
Відмовити важко. Беру, розгортаю
І… довго в обгортці цукерку шукаю:
В одних камінці, в інших просто повітря…
Так боляче стало від того, повірте…
Коли ж озирнулась – то геть заніміла:
Бо фантики-люди праворуч і зліва,
Вгорі, піді мною, говорять привітно,
А ще компліменти дарують, мов квіти.
Їм легко живеться, бо душі порожні,
І з тебе твою намагається кожний
То випить, то висмикнуть шпарко за нитку,
Щоб байдуже стало, немов напідпитку…
Я вдам, що з минулим таким не знайома
І грюкну дверима. Відчувши утому,
Ввімкну телевізор. О дивнеє диво!
Людина із фантика мовить красиво…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=604676
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.09.2015
Вона приходила до нього на світанку,
Набравши яблук у старенький кошик.
Сумна завжди була, мов полонянка,
Що повернутись в рідний край не може.
Вона у нього в головах сідала
Й мовчала довго, дивлячись у небо,
Немов чекала звістки від Адама,
Старенька жінка – сивокоса Єва.
А потім поверталася додому,
Варила чай, солодкий до нестями,
Щоб не гірчило в серці від утоми –
На цій землі лишатись без Адама.
Не нарікала, знаючи: так треба, --
Пила неспокій невигойна рана:
Вона спокусі піддалася, Єва, --
На глину ж перетворено Адама…
Вона давно вже не любила осінь,
Її сварила разом з журавлями –
Самотня жінка – Єва сивокоса.
Несла на Спаса яблука Адаму…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=604454
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.09.2015
Яйце не курка – гусінь не метелик.
Чи й стане ним… проте гризе й гризе
не розбираючи і листя, і морелі –
і ледь від [i]втоми[/i] голову несе…
Їй звідки знати, як то небезпечно,
Що є й на неї, [i]бідну[/i], паразит*,
Який мовчить (до часу, безперечно) –
Не встигнеш озирнутися – кишить
Дрібними відгодованеє тіло.
Дірками мрія – вищим стать за всіх…
Сумний фінал… Проте як веселило,
Коли [i]вгризалась[/i] в безневинний лист…
Мораль така: приборкай апетити,
Як хочеш до метелика дожити…
________________________________
*Гусінь часто стає жертвою паразитів,
чиї личинки оселяються в її тілі. Коли
розвиток паразитів завершується,
можна бачити, як із мертвого тіла гусені
виходять дрібні крилаті комахи, зовсім
не схожі на метеликів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=604223
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 04.09.2015
В наплічник – нічого,
крім досвіду крапель і віри
у Бога, у краще майбутнє, в людей, у дива.
Ти чуєш, душе, дивні звуки чи арфи, чи ліри?
Самотній перон. І мій потяг рушає… руша…
по коліях в небо…
Експресом – без зайвих пробачень
і без спотикань, коли слово, знімівши, хрипить…
і без обіцянок, мов завчених віршів, побачень, -
усе відпустивши назавжди, летить… і летить…
у Вирій, напевне…
(не видно в тумані нічого…)
Що ж, вип'ємо крапель, прогіркло-солоних на смак
(під час хитавиці морська допікає хвороба).
Зупинка остання – за поясом болю і втрат.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=603950
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 03.09.2015
Недоброзичливцям я дякую за те,
Що дні мої не знають слова [i]всує[/i]:
То тільки під [i]лежачий[/i] [i]не тече[/i],
А мій млинок все знай собі працює –
[i]Водичка ллється[/i] щедро з ваших вуст
(Невже не знали, що мені на користь?).
Я анітрохи праці не боюсь –
В мішки збираю те, що намололось,
Печу частенько з маком пироги
І вас частую, вдячна за науку:
Мені самій було б не до снаги
Відточувать майстерність, наче зуби,
Добро у воду кидати щораз,
Філософом гіркі лічити втрати…
Недоброзичливці усіх часів! За вас!
За вдалі фініші усіх болючих стартів!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=603272
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 31.08.2015
Подивись: ідуть рядочком
Тато-клен з синком-кленочком.
А за ними – дві берізки
Зі стрічками в довгих кісках.
Кличе вересень до школи
Вчити множення та коми.
Вже збираються на ґанку
Дітлахи з самого ранку.
Пролунає перший дзвоник –
Рік навчальний, наче коник,
Розженеться, візьме старт –
І помчить усіх малят
До вершин. Ну, а кленочки
І берізки теж охоче
Будуть вчитись з дітьми́ разом,
Зазираючи до класу
(Вітер-бо сказав: наука
Не піде́ сама до бука).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=603045
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 30.08.2015
(за редакцією І.Терена)
Не люблю я такого презенту – метелика в банці.
Я, до слова, такою частенько буваю сама
в нереальності стін – самотою,безпомічним бранцем:
знаєш: є перепона, а сили здолати нема…
І пташина у клітці – сумна і сумнівна розвага
солов'єм догоджати чужим і примарним богам...
Порятунком тоді може стати порубана плаха,
ешафоти мовчання, з яких не курить фіміам.
Я суддею стою. У зіницях дзеркаляться крила.
Двоє в'язнів чекають на вирок – довічний полон.
Так, усе ж ризикну – в справедливість укотре повірю:
У степу відкоркую свободи п'янкий коридор.
Випускаю на волю пташину, метелика, правду –
і живу, як жила – атавізмом у світі дзеркал:
вже не модні [i]звичайні[/i]. У тренді – усе викривляти
І робити дрібне діамантом на сотні карат….
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=602267
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 26.08.2015
Освіту має начебто і фах,
І річ не в тому – чоловік чи жінка,
Бо диригент за сутністю – вожак,
Що зграю відчуває до клітинки.
І клин пташиний, ввірений йому,
Високий помах палички пильнує,
Хоч ноти знає кожен: на кону
Політ від Музи в небо, а не всує.
А диригент зашпортався в ключах,
Кульгає ритм (не пісня – жменька тактів).
Оркестр, хай і з полудою в очах,
Хай навмання, – не припиняє грати.
Та вожаку – аби був чистим фрак,
Від пісні ж слід розтане, мов хмаринка.
А коли замість Штрауса [i]попса[/i],
Від того шкода (мниться) невелика.
І вухам, власне, не потрібен слон –
Вони й без того зробляться глухими.
А сам оркестр, догравши форс-мажор,
Розсиплеться по нотах на руїни…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=601581
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.08.2015
Переспів вільного перекладу Артури Преварської
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=601180
Остання людина зірвалася з ланцюга,
Та, волею п'яна, не відає: мрій замало.
І навіть скажені ритми серцебиття –
Це поштовх лише, щоб (укотре!) себе здолати.
Остання людина сховалась уже за ріг,
Ось пагорб… вершина… (чи, може, фата-морґана?)
Свідомість святкує своє переможне "втік!" –
Насправді ж той містоланцюг, на жаль, нездоланний,
Бо звичка раба, переплетена з ДНК,
Далека від думки про переформатування.
Остання людина замружилася (слабка?).
А зорі ж у небі… мов шансом останнім…
Останнім?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=601218
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 21.08.2015
Бувають схожими весни,
Немов льодохід на річці:
Від погляду крига скресне –
І серцеві в повінь тісно…
І літо часто шаблонне:
Курорти-романи, спека,
Збирання зірок в долоні
І коників дискотеки…
І зими мають свій розклад:
Від чаю живеш до чаю,
І лаєш днини короткі,
І наново рік починаєш…
А осінь… то потаємне:
Приходить тихо й раптово –
Й жовтіє сумом на нервах,
І зважує кожне слово,
Мов золото, на карати,
Хоч розкоші не цінує,
А ще вимагає плати,
Як протягом року всує
По колу рухав години,
Не сіяв, не помилявся…
Немає, мабуть, людини,
В якої з осінньої днини,
На згадку листок не лишався б…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=601194
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 21.08.2015
Мій сад зробився німим.
Він губить, мов листя, пір'я.
З совиними крилами Сирін*
Йому співає пісні.
Прозорим став, наче дим.
Гілки чорніють (чи тіні?)
Зозулею хоче летіти,
Обручки лишивши на пні,
Позбувшись яблук на Спас
(Підкидьки сплять на порозі),
Він, підданий метаморфозі,
Безпри́страсним стане, мов час…
_____________________________
Сирін - сумна птаха з жіночою головою,
спів якої провіщає смерть. Вважалося,
що на Спас Сирін до обіду співає в саду.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=601036
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.08.2015
До варіантів гімну
Ти безсмертна, Україно, нині та вовіки!
За життя твоє боролись твої славні діти.
Майорить блакитне небо над ланами з житом –
Заповіти мудрих предків – нам у мирі жити.
Рефрен:
Ми, шануючи минуле, творим сьогодення
Щоб пишалися нащадки України йменням.
Нас багато. Разом – сильні. Тож гуртуймось, брате!
Україна неподільна має процвітати.
Об’єднаємо зусилля праці та науки -
То майбутніх славних звершень добра запорука.
Ми привітні та гостинні, але хай ніколи
Не постукає у двері України ворог:
Ми зумієм захистити край від супостата,
Не дозволим Батьківщину на поталу дати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=600464
рубрика: Поезія,
дата поступления 18.08.2015
Стою посеред саду у вогні.
Жаринки яблук обпікають пальці.
Осіння інквізиція мені
Читає вирок по листках акацій.
Так, я любила вітер і грозу,
Вінки плела з чар-зілля на Купала…
За це тепер горіти? У ясу
Мені не вперше. Біля Нотр-Дама
Ми танцювали в парі із вогнем
(Так Перелесник ставить чорну мітку).
І Мавкою блукала день за днем.
Ось на плечі моїм її лелітка…
Вже сиплють іскри грона горобин…
Листком душа займається в пожежі…
Гірчить у горлі посивілий дим...
Я лину павутинкою за ме́жі…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=599458
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 13.08.2015
Але змій був хитріший над усю польову звірину,
яку Господь Бог учинив. І сказав він до жінки:
Чи Бог наказав: Не їжте з усякого дерева раю?
(Буття 3:1)
Не було
спокуси нія́кої.
Стояла
звичайна осінь.
На землю
падали яблука,
а ми,
незнайомі досі,
себе
уявивши гігантами,
хапали
в руки планети
з комахами-космонавтами –
і перестиглі ранети,
мов кубки,
від соку іскрилися
і нам обпікали
пальці...
промінням-
поглядом-
стрілами
схрестились протуберанці…
Бували
потому ще осені,
як перша колись,
звичайні,
але зорепади із космосу
вже мали
присмак
печалі….
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=599406
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.08.2015
Б'є заклично осінь в барабани:
"Гей, птахи, лаштуйтеся в похід!
Будемо долать меридіаном
Змін в житті магнітні полюси!
Труднощі гартують дух і крила.
Перший – не останній ваш політ,
Бо назад нести весну крізь зиму,
Щоб топить в байдужих душах лід.
Успіху девіз – "Тримайся зграї!"
Пиха не здолає висоти.
Серце вам нехай допомагає
Марнославства пуху не зростить.
А безкрилим скиньте по пір'їні –
Друзів мати будете повік
У далекій непривітній сині.
Гей, лаштуйтесь! Завтра у похід!"
Б'є заклично осінь в барабани.
То долають у собі бар'єр
Перелітні зграї літаками.
Ну, а ти? У [i]тебе[/i] крила є?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=599011
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.08.2015
Ми дуже ласі до саморуйнацій:
Нас довго вчили лиш копіювати,
Всіх [i]не таких[/i] саджаючи за ґрати
За нестандартність мозкооперацій.
Нас укладали на Прокруста ложе –
У підсумку – кульгаві й недалекі,
Подібні до безкрилого лелеки:
Неначе й птах, але злетіть не може.
Застряглі в абілінопарадоксі*,
Ми одностайні у провалі рішень,
Хай навіть нам від того буде гірше,
Зате ніхто услід не гляне скоса.
Тому
Отримавши давно жаданий козир,
Його в рукав ховаємо подалі
І винуватимо в своїх печалях
Усіх, хто проти непридатних планів,
Хто оминув Прокруста й парадокси….
_________________________________________
*Парадокс Абіліна полягає в тому, що група людей може прийняти рішення, що суперечить можливому вибору будь-якого з членів групи через те, що кожен індивідуум вважає, що його цілі суперечать цілям групи, а тому не заперечує.
Цей феномен є прикладом групового мислення. Він легко пояснюється різними соціологічними науками, які підтверджують, що людина рідко здійснює вчинки, які суперечать вчинкам її групи. Соціальні стримуючі фактори часто придушують прояв щирих почуттів і реалізацію бажань окремого індивідуума.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=598795
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.08.2015
Налий мені терпкого слова правди,
Без нього-бо в меду мої вуста,
А очі все [i]рожевим[/i] бачать [i]завтра[/i]
І вірять, що [i]на зріст[/i] – це висота.
Сироватки правдивої – у склянку,
Щоб не двоїлись у житті шляхи,
Які тернами поросли від ґанку
(Не промінять би їх на лопухи).
Ну, що? За нас! За слово, що не всує!
За чисту совість, щоби як сльоза!
І хай неправда навкруги лютує –
За правду стій! До дна! До дна! До дна!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=598634
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.08.2015
Птахо, Ваша черга випестити її (ніжність) до деревця.
Тарас Яресько
Приніс її в долонях: "Ось, рости."
А сам пішов-поплив у море степу,
Де ні річок, ні тиші, ні мостів,
Але у всьому тому є потреба.
А я… Що я? Земля мені чужа…
Як розпізнати – листя то чи крила?
То й запевняла: обрій – не межа,
І зорі на вечерю їй кришила.
На осінь закурликала: "Пусти!
Я хочу в небо!" – "Ти ж іще зелена!" –
"Таж він сказав тобі [i]"ЇЇ рости!"[/i],
А не [i]"Тримай"[/i], немов ручного клена"…
А я… Що я? Сама її таку
Плекала… То чи маю зупиняти?
Лети ж у степ. І передай йому:
Зростила Ніжність синьокрилим птахом…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=598460
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.08.2015
- Іди сюди!
Лови мої сонця!
В них яблук смак із ароматом смутку.
А я – у Вирій по ясних зірках –
В одвічний край останнього притулку…
Мій метеор,
Зірвавшись, полетить
І згасне у траві листком осіннім.
Не треба слів. Прощання – тільки мить,
Яку розвіє вітер павутинням.
Заграй услід
На сурмах журавлів.
То не сльоза. Дощить сьогодні зранку.
Проміння гусне медом в бурштині...
І пахнуть смутком яблука на ґанку…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=598459
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.08.2015
За натхнення дякую Оленці Зеленій
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=597534
Слова тільки заважають розуміти один одного.
А. де Сент-Екзюпері
Помовчімо удвох
(спільна тиша не те, що самотня).
Вічний маятник серця помішує в чашці гіпноз.
І навколо уже не кімната – космічна безодня,
Де палають букети весняно-зіркових мімоз.
Цілий Всесвіт мені?
Подарунок помноживши на́ два,
Я тобі простягну у годиннику схований час:
Там твоє і моє – наше спільно заведене [i]завтра[/i].
І немовби шампанське, його стратегічний запас…
Міріади світів,
Наче бульбашки в п’янім бокалі.
Щастя завжди колюче і кисло-солодке на смак…
Як же добре втопить шоколадно-прогірклі печалі
У мовчанні на двох – у розміренім ритмі [i]тік-так[/i]…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=597545
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.08.2015
(Майже поема)
Замість прологу
В суботу Він раптом вирішив
Із глини ліпити. І ось
Химерна посудина виросла…
Їй навіть імення далось.
І дихала в нім Його музика…
Від забавок Він утомивсь,
Тому й гартувати їй пузико
У ватрі своїй не спішивсь…
А глина із часом розм’якла, втомилась,
І форму змінила, й брехати навчилась…
І
Посудини різняться за призначенням:
В одних тримають мед, а в інших ні.
У першім, що з’явився на землі,
Тримали, кажуть, першокласні заздрощі…
ІІ
Бувають горщики для гро́шей.
Знайти такий – то справжній клад.
Він видається всім хорошим,
Хоча й цінується [i]п’ятак[/i],
Який він витратить не може,
А руки, що ховали гроші
У ньому ж, ті й беруть за так.
ІІІ
Порожній горщик теж не промах,
Він торохтить на всі лади,
Не спотикаючись на комах,
Та залишає черепки,
Бо котиться завжди з гори,
Не думаючи: «[i]Що по тому?[/i]»
ІV
Посудина з водою в спеку –
То порятунок для душі.
В собі місти́ть [i]прозору[/i] глеку –
Наука ціла. Залишить
Такий собі бажає кожен,
Але, на жаль, не часто може…
Замість епілогу
Який би глек не був собою,
Кінець в усіх лише один:
У землю повернутись знову,
Щоб стати порохом німим.
Проте одні живуть у віршах,
На полотні малюють інших.
Буває ж: час прийде котрогось –
Зметуть, як сміття, за поріг,
Перехрестившись («Слава Богу!»),
І забувають геть про них…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=597391
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 02.08.2015
Лічу розриви: другий… третій… п’ятий…
І раптом Лета... коло са́мих ніг.
Ось-ось вода лизне мене за п’яти –
І стане легко, наче уві сні.
Русалкою явлюся Мінотавру
З намистом інкрустованих гріхів,
Він порахує родинки як тавра –
І пропуск дасть у котреєсь із кіл…
Я ладна сто віків кружляти колом,
Аби по ГРАДах не гадати знов:
Життя поставить крапку або кому?
Знімає Лета мірки з підошо́в...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=596816
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.07.2015
По діброві вітер виє,
Гуляє по полю,
Край дороги гне тополю
До самого долу.
Т.Шевченко
Сміялась у спину
Беззвучно ворожка стара,
А потім ще довго питала у когось: «Навіщо?»
…Мені ж та доріжка у поле аж ноги пекла
Й у вухах кричала, мов ворон, сполохана тиша.
А зілля ковтнула –
І місяць по колу пішов:
«Танцюй, безталанна, ти зіркою будеш моєю».
...А мати тим часом шукала на хусточки шовк
І лаяла доньку: «Дивися, багатий – їй нелюб!»
Удруге… і втретє…
І щось обізвалось в мені
Чи вітром, чи піснею віття, що рвало сорочку…
…Ворожка хрестилась: край шляху тополя шумить –
Висока (до неба!)… «Пробач мені гріх такий, дочко…»
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=596212
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.07.2015
Вірш-відлуння поезії Фіни Ярінець "Гра"
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=596012
Та ради немає! На жаль!
З коментаря Олекси Удайка
У душах декаданс. На це немає ради.
І куля з кришталю новий являє день,
В якім перед ведуть то чаклуни, то маги,
Що розчиняють все – від злата до ідей.
На клумбах [i]квіти зла[/i], посаджені Бодлером,
А бідний [i]альбатрос[/i] (провина в чім його?)
Польоти роздає безкрилим у етері,
А [i]Генрі[/i] (він же лорд!) обпоює того
Вином гордині, що втолить не може спраги
(Від цього вже помер в минулім [i]Доріан[/i]).
«Життя – лише момент,» - шепоче [i]Шехрезада[/i]…
Знесилений [i]Сізіф[/i]… і камінь… і гора…
___________________________________
Курсивом позначено персонажі та образи, згадувані
у творах письменників-декадентів Ш. Бодлера,
О. Вайльда, В.Винниченка, А.Камю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=596036
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.07.2015