П.БЕРЕЗЕНЬ

Назустріч весні…

Знімаючи  лишнього  з  себе  непотріб,
Зриваючи  зиму  в  календарі,
 Я  вибігаю  втрачаючи  спокій,
Розхристаний  й  босий  назустріч  весні

І  тулюсь  щокою  до  рижого  сонця,
Горнуся  до  теплого  вітру  надій,
Чекаючи  вірю,  що  десь  почалося
В  потоках  ручаїв  бурління  тих  змін

Що  так  необхідні  й  жаданні  сьогодні,
І  віра  моя  не  обтяжливий  хрест,
А  промінь  весняний  в  холодній  безодні,
Де  рід  мій  у  відчаї  якось  замерз

Вдивляйтесь  ж  у  небо  ласкаве  і  чисте,
Вбирайте  у  себе  всю  силу  життя,
Щоб  кроком  широким  в  майбутнє  вступити,
Лишивши  позаду  старече  сміття

Й  знімаючи  лишнього  з  себе  непотріб,
Зриваючи  зиму  в  календарі,
Біжіть  без  оглядки,  втрачаючи  спокій,
Розхристані  й  босі  назустріч  весні…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=648993
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.03.2016

Дурня

Зло  злостивеє  злякавши,
Варті  варто  вартувати
Знатні  знаючи  знання,
Дурням  дуриться  дурня  :
"Добре  доброго  добрати,
Дар  дармовий  дарувати,
Чудо  чуднеє  чудить,  
Живе  живністю  живить,
Їсти  їдло  їстівне,
Мірять  мірою  мірне,
Знати  знатнії  знання,
Дурням  дуриться  дурня…"

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=644201
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 15.02.2016

Сьогодні ж …

Колись  раптово,  в  мить  одну,  
Кайло  злетить  й  паде  щосили
На  остогидлі  владні  брили,
З  них  виб’є,  викреше  іскру
Й  ту  блискітку  усі  побачать,
Вона  запалить  у  серцях
Бува  вже  приспану  відвагу
І  спопелить  мерзенний  страх
Дітей  великого  народу,
Не  копачів  своїх  могил,
А  воїнів  й  каменоломів
Брехнею  зведених  твердинь.
Колись  це  станеться,
Сьогодні  ж  …  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=644173
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 15.02.2016

Любко моя

Любко  моя,  мила  моя,  
Серденько  моє,  
Щоб  не  сталося  у  світі,  
Знаю  в  мене  є  
Ніжність  твоїх  оченяток,  
Їх  небес  блакить.  
Як  було  не  покохати?  
Як  не  полюбить?  
Коли  струни  серця  рвуться  
І  бринить  душа,  
З  них  коханням  рветься,  ллється  
Пристрасть  молода.  
І  не  видко  небокраю,  
І  кінця  нема,
Тільки  ти  завжди  зі  мною,  
Тільки  ти  одна…  
Любко  моя,  мила  моя,  
Серденько  моє,  
Щоб  не  сталося  ти  вір  лиш,  
Я  у  тебе  є…  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=643816
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.02.2016

Кохання

Принісши  сум’яття  у  звичний  хід  думок,  
Заставивши  враз  серце  колотитись  
Та  спокій  втратити  десь  позабувши  сон,  
До  нас  приходить  в  незабутні  митті  
Таке  непередбачене  кохання.  
І  ми  міняємось,  й  породжуєм  зітхання,  
Не  помічаючи  такий  жорстокий  світ,  
А  він  сміється  з  нас,  кепкує  у  незнанні  
Того  як  важко  і  томливо  жить,  
Коли  бурлять  у  тобі  почуття,  
Вирує  пристрасть  і  немає  змоги  
Очей  в  зачаруванні  відірвать  
Та  погасити  полум’я,  не  вогник…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=643812
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.02.2016

Живіть

Живіть,  без  остраху  живіть,
Не  оглядаючись  шукайте,
Щоби  не  стліти  в  підлу  мить,
Себе  не  втративши,  згорайте!

І  не  шкодуйте  хай  там  що,
Не  перешукуйте  причини,
Все  буде  так  як  дав  вам  Бог,
А  решта,  просто  трата  сили

Й  не  забувайте  про  любов,
Любити  безкорисне  вміння,
Коли  кипить  у  жилах  кров
Та  вже  не  думає  сумління

Кохайте  серцем  ось  і  все,
Душею  душу  зігрівайте
І  ненавидьте  якщо  вже
Немає  з  чого  вибирати

Приносьте  радість  і  біжіть
Від  всіх  повчань  та  теревенів
Як  варто  в  цьому  світі  жить
І  як  зовсім  таки  не  треба

Вдихайте  повними  грудьми,
Летіть  щодуху,  не  вставайте
Та  щоб  не  стліти  в  підлу  мить,
Себе  не  втративши,  згорайте..!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=640744
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.02.2016

В роковину… (в день смерті Кузьми)

Він  жив  як  вмів,  робив  як  знав,
Десь  спотикався,та  все  ж  вірив,
Що  вдячність  не  в  пустих  словах,
А  щастя    до  кишень  не  влізе  

Й  співав  все  серцем    молодим,
Доносив  нам  любов  і  щирість,
Знайомий  голос  звучно  плив
По  хвилях  радіо  неспинних

В  них  чулось  ніжне  його  «Мам»
Й    неперевершене  «Мовчати»,
Чому    ж  тепер  уже  нема  ?
Як  же  могло  усе  це  статись  ?

Та    ні  ж,  він  є!  Він  серед  нас!
Допоки  пісні  його  линуть!
Допоки    вогник  у  вікна
Горить,  сумує  в  роковину…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=640670
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 02.02.2016

Смутком повниться

Смутком  повниться,  в  горі  живе,
Вже  без  страху  та  майже  без  віри,
Про  щось  молиться  й  якось  ще  жде,
Схоронивши    останні  надії.
Моя  змучена  болем  земля,
Нерозквітла  у  холоді  мрія.
Часом,  в  чомусь  недобра  і  зла.
Тільки  ж,  хто  тут  винити  посміє?
Хто  дозволить  картати  її?
За  недоспані,  вкрадені  ночі,
За  обпалені  порохом  дні
І  за  те,  що  затято  так  хоче
Буди  гідною  щастя  свого,
Залишатися  завжди  у  силі.
Щоб  ніколи-ніколи  ніхто,
Не  посмів  подивитися  хтиво
На  її  недоторканий  стан
І  таку  нерозтрачену  вроду.
Лиш  би  ворог  в  світлиці  не  спав,
Не  блукав  поміж  рідним  народом…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=640482
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 01.02.2016

Яке ж це небо!. .

«Яке  ж  сьогодні  гарне  небо!
Шкода,  шкода!  Що  час  біжить,
Що  залишається  так  мало…
О  Боже!  Як  б  хотілось  жить!
Вдивлятися  у  ніжність  хмарок,
Вдихати  щастя,  чути  сміх
Своїх  діток.  Чому  ж  так  сталось?
Ох,  як  же  черево  горить!..  
Та  що  це?    Ніби  цвіркунець?
Моє  дитинство  в  його  співі,
Не  замовкає.  Молодець!
Тобі  ж  мій  брате  теплий  вітре
За  ласку  ніжити  мене
Й  купати  в  пахощах,  спасибі…
Ой-йо!  Як  ж  воно  болить…
Які  ж  ці  хмарки  білі,  милі,
Он  ця,  як  справжній  баранець,
А  та  подібна  на  медузу…
Ух-х-х!  Видно  вже  таки  кінець…
Пробачте  рідні  мої  й  друзі,
Простіть  усі,  як  завинив?
Не  плачте  мамцю  і  Ви  тату,
А  ти  кохана  дбай  синів…
Вмирають  на  війні  солдати.
Яке  ж  це  небо!..»,  -  і  заснув.
Лежав  вдивляючись  у  висі,
Душа  злітала,  а  цвіркун
Не  замовкав  у  своїй  пісні…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=640462
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.02.2016

Утрачені початки

Вдивлятись  в  тишу  і  вслухатись  в  тьму,
Забувши    спокій  безкінечно  знати,
Що  світ  давно  вже  все  перевернув,
Згубивши  якось  цілісні  початки

Боятись  щастя,  лізти  у  петлю,
Ховати  радість  слізними  ночами,
Ламаючи  невміло  вісь  земну,
Сліди  шукати  втраченого  нами  

І  не  знаходити,  і  манівцями  йти,
Й  не  зупинятися  у  пошуках  дороги,
А  віднайшовши  бачити    у  тьмі
Та  чути    тишу  пригадавши  спокій

Й  зустріти  радість  не  злякавшись  щастя,
Пізнати    цілісність  утрачених  початків…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=640186
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 31.01.2016

Війна війною

Війна  війною,  а  життя  іде.
Десь  дощ  крапить,
Десь  сніг  ще  не  сповзає,
Хтось  у  добрі  біди  собі  не  знає,
Когось  життя  наосліпки  веде.
І  тихо  так  в  просторих  кабінетах
Де  шепче  зиск,  а  совість  же  мовчить,
Там    павуки  плетуть  свої  тенета,
Як  це  було  і  з  ними,  і  до  них.
Все  залишилося  змінивши  свої  назви,
Пакують  правду  в  нові  воронки
Й  по  кладовищах    розпихають  в  ями,
Поклавши    зверху  мов  печать  вінки.
Життя  ж  іде,  понуро  так  плететься,
Утративши  надію  вже  на  те,
Що  просто  так  нікому  не  минеться
І  з  рук    ніколи  більше  не  зійде
Обман  і  зрада  рідного  народу,
В  них  забуття  дітей  проливших  кров
Щоб  ми  були,  ну  а  війна  війною.
Сховає  сльози  України,  дощ  …

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=640119
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 31.01.2016

Не бути вільному як птах

Не  бути  вільному  як  птах,
Коли  тебе  тримають  злидні.
Не  знати  радості  й  добра,
Коли  лежить  на  тобі:  «Винний».
Лукавий  манить  нас:  «Візьми,
Віддаш,  коли  знайдуться  гроші,
Або  ж  продаж    себе  мені
І  зробиш  те,  що  я  захочу»
Отак  з  тобою  повелись,
Моя  сердешна  Батьківщино.
Спочатку  тихо  відняли,
За  тим  позичило  глузливо,
А  після  борг  твій  відтягли,
Майбутнє  звівши  у  проценти.
Дітей  убогих  прирекли
Платити  поконвічну  ренту,
Забувши  щастя  у  віках,
Що  не  приходять  без  талану.
І  залишається  у  снах
Тебе  любити  моя  мамо.
Моя  країно  молода,
Та  вже  посічена  краями,
Хай  що  говорять  –  ти  одна
Й  нема  крім  нас  тобі  підтримки,
Й  немає  гіршого  за  нас
Готових  збайдужіло  вбити
Твою  ще  душу  молоду,
Таку  незайману  ще  вроду.
Укравши  дітям  на  біду
Коріння  власного  народу.
Забравши  все,  що  вже  нема,
Утікши  нагло  за  границі
Та  сівши  на  престол,  щоб  нам
З  гори  скидати  небилиці
І  як  завжди  робити  все,
Що  ми  дозволили  нікчемні,
А  час  нестримно  кудись  йде
Лишаючи  нещасній  нені
Кубло  брехливих  бахурів
І  море  сповнене  ілюзій.
Воно  в  роботі  спину  гне,
Ховає  родичів  і  друзів,
Стоїть  горою  й  лиє  кров
І  мріє  нишком  про  майбутнє.
Де  вільним  птахом  мій  народ,
Злетить  у  висі,  де  не  буде
Уже  ні  злиднів,  ні  брехні.
А  про  лукавого  руїни,
В  байках  повідають  собі
Нащадки  славні  України…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=639871
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 30.01.2016

Зустрілись євро із рублем

Зустрілись  євро  із  рублем
Щоб  справи  гривні  обсудити,
На  фото  клацнули  момент
Й  пішли  до  столу  говорити,
Присіли  чемно  й  почали.
Засувавшись,    пийнувши  кави
Рубель  зітхнув  й  повів  лукаво:
«Що  там  казати  знаєм  ми
Як  важко  стало  жити  гривні,
Нема  на  мені  в  тім  вини
Й  даремні  наклепів  зусилля,
Я  брат  їй  люблячий  повік,
Вона  сестра  мені  одвічна,
Не  треба  вішати  ярлик,
Яка  війна?  Та  це  вже  смішно!
Змінила  колір  і  банкнот,
То  ж  це  її  уже  проблеми
І  те  що  не  хватило  клею
Вдержати  клаптики.  Пардон!
Не  я  їх  смикав  й  відривав,
Це  все  процеси  центробіжні,
Вони  схотіли  самостійно
Знайти  для  себе  новий  шлях,
А  я  поміг  шрифтоподібним.
Тож  не  ганьбіть  уже  мене,
Не  бийте  нижче  того  курсу,
Що  стільки  років  вибирав.
Я  сам  по  собі  і  не  змусить,
Мене  ніхто,  щоб  іншим  став»,-
На  цім  замовкнув  якось  раптом.
Стояла  тиша  й  було  б  так,
Аж  тут  відкривши  з  скрипом  двері,
Пробрався  долар  в  круглий  зал,
Присів  до  столу,  прошептів  щось,
Затих  й  вже  голосно  почав:
«Пробачте!  Трохи  запізнився.
Це  ж  треба  статись!  З  курсу  збився,
Але  минулось.  Що  тут  в  Вас  ?»,  -
І  глянув  бігло  на  рубля,
На  євро  погляд  зупинивши.
Почало  євро  здалека,
За  ним  давно  таке  водилось:
«Та  от  знайшли  сьогодні  час
Про  гривню  ляси  поточити.
Прийміться  кавою.  Смачна!
Що  нам  троїм  скажіть  ділити?
Війна?  Завжди  була  війна!
А  якось  і  дружити  треба
Та  гривню  трохи  підлатать,
Щоб  вже  не  скиглила  даремно,
Дамо  кредитів  й  хай  мовчить,
І  зробить  так  як  ми  захочем,
Дивись  й  забуде  де  болить
Й  рубель  відтягне  свої  моці
Та  щось  залише,  щось  візьме,
Десь  відітне,  а  десь  не  дуже.
Отак  помалу  й  вийде  дружба,
Тай  справедливість  збережем.
Нехай  усе  угомониться.
Рублю  ж  теж  треба  поступиться,
Ми  компроміс  завжди  знайдем…»,-
І  мовчки  сьорбнуло  кавусю.
«Я  щось  ніяк  не  розберуся,
Ти  гривні  хочеш  помогти?
Чи  ти  рублю    ідеш  на  поміч?
Здається  ви  давно  на  ти
І  суть  розмови  тільки  в  тому,
Як  відцуратися  рублю
Усевалютної    опіки,
Бо  ніде  дійсно  правди  діти,
Таки  приперло  вже  йому
Немає  вільності  дихнути
І  ваші  вигоди  забуті.
Тож  ігноруючи  війну
Крадетеся  до  компромісу?
Ніяк  у  толк  я  не  візьму,
Мені  куди  сьогодні  гнути?
Усі  обіцянки  забути?
Й  нехай  вдивляється  у  спину
Обсмикана  сьогодні  гривня,
Заради  спільного  добра?
Ну  що  ж  як  станеться,  хай  буде…»,-
І  долар  стихши  з  місця  встав,
Пожавши  руки  попрощався,
Рубель  очима  посміхався
І  все  на  євро  поглядав…  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=639858
рубрика: Поезія, Сатира
дата поступления 30.01.2016

Чи то приснилося мені…

Чи  то  приснилося  мені,
Чи  то  привиділось  неначе,
Та  хай  в  видінні,  хай  у  сні,
А  все  ж  таки  я  це  побачив:
«Довкола  рух  буремних  хмар
І  вітер  б’є  в  моє  обличчя,
Десь  грім  до  блискавки  пристав
Й  лякає  птиць,  що  піднялися,
Та  хмурить  небо  на  біду,
Дощі  збираючи  до  бою.
Дивлюсь  на  все  й  як  птах  лечу,
Не  зрозумівши,  що  зі  мною
І  пробирає  лютий  страх,
А  темінь  очі  застилає,
Благаю  Господа  щоб  спас,
Серед  негоди  не  вмовкаю.
Аж  врешті  якось  стихло  все,
Не  стало  блискавки  і  грому,
Ліг  промінь  поміж  хмар  додолу,
Тут  подивившись  вниз  затерп,
У  грудях  щось  заколотило,
Я  бачив  гори,  бачив  степ,
Лани  і  ріки  серцю  милі,
Садів  весняних  ніжний  цвіт,
Буяння  трав,  гірські  потоки,
Озер  непізнану  блакить
І  моря  гребені  високі,
Міста  і  села,  в  них  церкви
У  дивнім  сяйві  позолоти,
Великі  ріки  і  мости,
Дністра  каньйон,  Дніпра  пороги,
Ліси  й  поля  де  дух  землі.
Вдивлявся  я  і  так  радів,
Що  все  довкола  гарне  й  рідне».
Моя  сердешна  Україно,
Я  знаю,  все  це  була  ти.
Мій  краю,  моя  Батьківщино!
Хай  це  лиш  снилося    мені...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=639416
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 28.01.2016

Куди поділись тії дні?

Куди  поділись  тії  дні?
Коли  в  єдиному  пориві,
В  серцях  запалені  вогні
Так  самовіддано  горіли,
Зігрівши  душу  молоду
І  освітивши  шлях  до  волі,
Щоб  подолати  ту  біду,
Здобувши  іншої  вже  долі,
Для  України,  для  усіх,
Хто  не  хотів  додолу  гнутись.
Куди  поділись  тії  дні?
Як  їх  країні  повернути?
Як  віднайти  себе  самим?
Серед  блюзнірства  переможців,
Що  тишком-нишком    загребли,
До  своїх  пазух  владу  й  гроші,
Забувши,  як  топився  сніг,
Багряний,  змішаний  із  кров’ю,
Як  заховатися  не  міг
Від  куль,  поранений  вже  хлопчик,
Як  він  вдивлявся  в  небеса,
Йдучи  у  вись  до  своїх  друзів.
Хіба  ж  тоді  хтось  відав-знав,
Що  їх  завчасно  обманули,
Пустивши  з  димом  всі  слова,
Всі  обіцянки  і  пророцтва
І  що  прийде  до  нас  війна,
Війна,  якій  не  буде  прощі…
Куди  ж  поділись  тії  дні?
Коли  прийдуть  забрати  своє..?  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=639366
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 28.01.2016

Примара щастя…

Серед  чудес  та  дивовижі  світу,
Серед  народів  й  безлічі  країн,
Стоїть  у  смуті  бідно  приодіта,
Примара  щастя  рідної  землі.
Вона  вдивляється  із  сумом  на  сусідів,  
На  їх  потребу  вчити  як  то  жить,
І  щось  про  себе  видно  розуміє,
Та  одинока  все-таки  мовчить.
Усе  гнітиться  виводком  убогим,
Що  рве  одвічно    цілісність  її,
І  віддає  все  на  поталу  своє,
Не  в  змозі  захистити  рубежі,
Не  в  силах  вибрати  поводирями  гідних,
Ховаючи  у  скрині  вільний  дух,
Та  забуваючи,  що  Бог  шанує  сильних
І  зневажає  Люцифера  слуг.
А  їм  понині  влада  вся  і  воля
Значити  карти  з  баченням  границь,
Де  загубилась  України  доля
І  де  звитяжець  збайдужіло  спить,
Не  знаючи,  що  бідно  приодіта,
Та  все  ж  з  надією  на  себе,  не  на  світ,
Примара  щастя  нашої  країни,
Вдивляючись  в  синів  своїх  стоїть…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=639114
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 27.01.2016

З ніг та на голову…

Вас  би  усіх  з  ніг  та  на  голову!
Хто  королями  ходить  тут  голими,
Хто  Україні  як  свищ,  як  гнійник,
Всіх  би  прибрати  і  на  смітник.
Звешся  Петром  ти  і  совість  продав?
Сенею  звешся,  що  слова  не  мав?
Може  Віталік  ти,  чи  Вольдемар?
Всіх  вас  за  грати,  щоб  кожен  пізнав,
Як  ґвалтівник  має  в  камері  втіху,
Як  розбивають  об  стіни  горіхи.
Ядра  згубивши  свої  золоті,
В  очі  дивитись  народу  не  смій
І  не  проси,  не  благай,  не  поможе,
Та  не  взивай  «Збережи  мене  Боже!»,
Все  це  даремні,  нікчемні  слова,
Душу  свою  ти  паскудник  продав,
Спекався  запросто  віри  народу,
Плюнув  в  обличчя  юнацьке  свободи,
Вирвав,  у  голосу  правди  кадик,
Красти  не  вмів,  то  навчився  і  звик,
Щоки  свої  підставляючи  ворогу,
Зміг  поглумившись  продати  втридорога
Волю,  надію  і  віру  землі,
Кров’ю  политу  не  раз  в  боротьбі,
Спалену,  зриту  не  плугом,  а  мінами,
Кинув  назавжди  «мінськими  співами»,
Та  позабув  про  свободи  й  права,
В  глотку  впихаючи  правди  слова,
Суд  свій  віддавши  на  відкуп  всевладдю,
Символом  став  «ненароджений  царю»,
Хто  переверне  портрет  їх?  Не  смій.
Хто  поспішить  розказати?  Постій.
Знай  королями  ходити  їм  голими.
Так  би  усіх  з  ніг  та  на  голову...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=639091
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 27.01.2016

Давай синочку, я розкажу тобі казку… (продовж. ) "Дорогою до страти"

Повсюди  чулося  завзяття,
Усе  кипіло,  все  гуло…
Уже  не  просто  друзі-браття,
А  в  спільній  справі  заодно
Об’єднані  величним  духом,
Згуртовані  в  святій  меті,
Всієї  нечесті  позбутись,
Трудилися  богатирі.
Й  не  було  спокою,  й  в  повітрі
Збиралась  начебто  гроза,
Щоб  в  люті  праведного  гніву,
В  ненависті  до  темряв  світу,
Відправити  у  небуття,
Каргу  Моргану  з  гиді  кодлом.
Змести  з  землі  навіки  все,
Що  у  страху  тримало  довго,
Як  старший  люд  так  і  дітей,
Й  усе  довкола.  Ціле  царство
Не  знало  радості  в  біді.
Нема  кінця  тому,  здавалось,
І  безпросвітні  були  дні.
А  ночі  жахом  оповившись,
Полохали  лякливий  сон
Та  крали  втіху  відпочинку.
Ось  так  понині  і  велось,
На  цім  й  закінчиться  сьогодні,
Коли  палаюча  безодня,
Прийме  до  себе  чортівню,
Й  залишить  у  своїх  обіймах…
Робота  ж  йшла  вже  до  кінця,
А  у  руках  усе  кипіло,
Останній  камінь  замку  пав,
І    для    багаття  все  дозріло,
Коли    зібрались  всі,  у  клітей.
Хтось  жартував,  а  хтось  мовчав,
Вдивляючись  як  дружно  звідти,
Виводять  батогами  шваль,
Відьомства  й  скверни  дику  зграю,
Закуту  міцно  в  «кандали».
Гримів  ланцюг,  залізом  країв
Вечірній  спокій.  Раптом  крик:
«Я  ж  наказав  звільнити  Карлу!
Чого  ж  він  преться  до  вогню?
Хіба  не  він  поміг  Моргану
Здолати,  в  злу  годину  ту,
Як  мої  друзі  чародії,
Нам  перемогу  принесли?»,-
І  Цар  звелів,  нараз  взревівши:
«Горбаня  швидко  привести!
Негайно!  Чуєте,  негайно!»
Щодуху  кинулись  в  кінець,
Де  ледве  плентався  горбун,
Тюремних  справ  першоначальник
Та  воєвода  коротун.
Уже  за  мить  всі  троє  були,
Сопіли  тяжко,  губи  дули,
Й  дивились  злякано  кудись,
Царю  сердитому  під  ноги.
І  він  почав:  «Ну  що  ж  небоже,
Тебе  я,  бачить  Бог,  простив!
Тож  йди  звідсіль  на  всі  три  боки,
Свої  гріхи  ти  відробив.
Іди…»,    і  відпустив  кривого.
Мов  по  команді  розійшлись,
Звитяжці  роблячи  дорогу,
Каліці  вбогому  до  волі.
А  він  не  вірив  сам  собі,
Не  розумів  ще  свого  щастя
Свободу  врешті  віднайти.
Усе  ішов  і  оглядався,
Та  після,  як  вже  зміг,  побіг,
Щодуху  біг,  не  спотикався…
Цар  ж  погляд  грізний  перевів,
На  череду  відьомства  й  бриді,
Що  в  путах  тяжко  волоклась,
До  місця  страти,  де  підпал
Чекав  усіх.  Сама    Моргана,
Брела  поволі  й  повсякчас,
Свої  зіниці  піднімала,
Й    ненависті  не  було  там,
Лиш  тільки  спокій  злого  серця,
А  ще  приреченість,  не  страх…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=629186
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 16.12.2015

Провина

Провина  ходить,  не  стоїть
І  завітавши  якось  в  гості,
Уже  ніколи  не  мовчить.
А  затихає  лиш  для  того,
Щоби  набратися  уже,
Сил    і  жорстоких,  і  голодних.
Із  ними  вкотре  вона  йде,
До  нас  порушувати  спокій
І  розривати  навпіл  суть,
Терзати  темними  ночами.
Її  від  себе  геть  женуть,
Вона  вертається  і  з  нами,
Вже  витворяє  щось  таке,
Що  ліпше  вже  її  розкрити.
Провину  в  гості  підлість  зве,
А  совість  виганяє  звідти.
І  розкриває  все  як  є,
Не  підгодовує  сумлінням,
Ще  й  виставляє  напоказ,
Не  дозволяє  перевдітись.
Провина  прийде  ще  не  раз,
Та  не  давайте  їй  зігрітись…    

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=626208
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.12.2015

Давай синочку, я розкажу тобі казку… (продовж. ) "Повернення з лісу. Цар"

Він  повертався  до  своїх,
Не  розуміючи  як  сталось,
Що  диво-голос  чудом  зміг,
Спасти  життя  його.  Й  напасті
Приховані  у  Чорнім  лісі,
Минули  вже.  Помалу  брів
Мудруючи  все  про  пригоду.
А  коло  замку  гнів  кипів
Й  не  зупинялася  робота.
Хто  руйнував  гніздо  карги,
Хто  готував  усе  для  спалу,
Моргани  з  виводком  брудним.
Були  й  такі,  що  ніч  не  спали,
Одівши  нечесть  в  ланцюги
Та  наглядаючи  за  нею.
Довкола  бігав  дід  Андрія
І  батько  сущого  Царя,
Керуючи    де  й  що  потрібно.
А  він  повірте  добре  знав,
Бо  вже  на  видумки  був  здібний,
Завжди  знаходячи  слова,
І  при  потребі  царський  притиск.
Отак  все  рухалося  швидко,
І  до  кінця  уже  вело,
Як  Цар  вертаючись  із  лісу,
Наснаги  повен  підійшов,
Звелівши  миттю  привести
Чарівників  обох  до  нього.
Допоки  ж  тих  ще  не  було,
Почув  у  спину  за  собою:
«Де  ж  ти  ходив  синочку  мій?
Чи  все  скажи,  у  тебе  добре?»,-
Узявши  за  плече  Царя,
Сердешний  батько  знов  продовжив:
«Розказуй  сину  не  мовчи,
Здається  маєш  ти  новину»
І  тут  вже  Цар  своє  повів:
«Я  батьку,  мало  не  загинув
У  хащах,  що  довкола  Замку.  
Де  причаївшись  сторожив,
Вже  мою  душу  лісовик,
Слуга  Моргани  вічно  злої.
Та  не  повіриш,  спас  мене,
До  болі  вже  знайомий  голос.
Від  нього  вчув  я  «  Бережися»,
Й  за  меч  свій  миттю  ухопився
Та  знищив  ворога  ураз,
У  стогоні  страшного  лісу,
Що  теж  поволі  якось  вчах.
Я  ж  не  згадаю  досі,  звідки
Мені  відомий  голос  той,
Що  в  чуді  подарив  спасіння»
Старий  ж  гірку  сльозу  зронивши,
Обнявши  сина  міцно-міцно,
Сказав  Царю  вже  майже  тихо:
«Ну  що  ж,  до  наших  справ  подивлюсь,
Ти  ж  підходи  до  того  місця,
Де  кара  жде  вже  скоро  нечесть»
І  якось  раптом  десь  подівся.
Тут  мов  гриби  після  дощу,
Як  ті  підсніжники  з  під  снігу,
Що  нізвідкіль  собі  ростуть,
Перед  Царем  удвох  з’явились,
Старий  придворний  чародій
Із  учнем  своїм    Арестоном,
І  чемно  старший  доповів  :
«Великий  Царю,  твоя  воля
Була,  щоб  ми  сюди  прийшли,
Тож  ми  вже  тут  і  вся  увага,
Як  завжди,  тільки  лиш  тобі,
Кажи,  все  зробиться  як  треба»,  -
Й  замовкли,  голови  схиливши.
І  Цар  також  чомусь  мовчав,
Щось  думав,  щось  собі  гадав,
А  після  власно  подивившись,
Раптово  вже  своє  почав:
«Ви  молодці  і  справжні  маги!
Нові  герої  мого  царства!
Відваги  приклад  нам  усім,
У  вашій  мужності  й  завзятті.
Що  помогли  перемогти,
Неперевершену    Моргану,
В  її  підступності  та  злі,
В  її  могутньому  відьомстві.
Тож  ,  що  бажаєте  просіть,
Усе  для  вас,  при  змозі  зроблю,
Просіть  же,  чемно  не  мовчіть»,  -
Завершив  й  думав  вже  про  своє,
Чекаючи  від  них  прохання.  
Переглянувшись,  ті  не  знали,
Про  що  просити,  що  казати.
І  старший  маг  узяв  усе,
В  розмові  вкотре  вже  на  себе:
«Прости  нам  добрий  государю,
Ми  не  для  того  зараз  тут,
Щоб  щось  випрошувати  в  тебе.
Й  не  нагороди  нас  зовуть,
В  походи  ратні    із  тобою.
Ми  ж  тільки  маги,  не  герої,
Нам  не  потрібні    аж  ніяк,
Похвали  почестей  і  гроші.
Ти  знай  мій  Царю  лиш  одно,
Тобі  в  служінні  завжди  вірні
І  я,  і  учень  Арестон»
Цар  оцінив  їх  честь  і  гідність,
Пожавши  руки,    відпустив.
Та  перед  тим  прошепотів,
Що  у  палаці  жде  розмова…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=626196
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 04.12.2015

ДЕ ?

Де  димляться  сиві  гори?
Де  трембіти  чути  голос?
Де  Карпат  прозорі  ріки
І  душа  не  знає  втіхи?
Де?  Скажіть  нам  де?

Де  гуцул  закурить  файку?
Де  знайдеш  дівчину  файну?
Де  цимбали  ранять  струни
І  добра  нема,  й  чи  буде?
Де?  Вкажіть  нам  де?  

Тільки  в  рідній  Україні
Небо  чисте,  море  синє.
Ще  не  вмерла  слава  й  воля.
Ухмиляється  всім  доля
І  біда  росте

Тільки  тут  на  дітях  крові,
В  владу  лізуть  безсоромні,
Обіцяють  й  брешуть  в  очі,
А  народ  не  має  мочі
Вже  терпіти  все...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=625872
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 03.12.2015

Давай синочку, я розкажу тобі казку… (продовж. ) "Віщий сон"

Десь  там,  Цар  з  батьком  мудрував,
Як  зруйнувати  вщент  й  назавжди,
Гніздо  карги,  злощасний  замок,
Дитинець  грізний  темних  сил,
Де  стільки  літ  тримала  нечесть
В  страху,  довкіл,  сусідні  землі,
Де  у  ненависті  своїй,
Жалю  не  відала,  не  знала,
Владарка  темряви  і  бід,
Навіки  проклята  Моргана.
Це  було  там,  а  у  палаці,
Спокійно  спав  собі  Андрій,
Й  дивився  сни  чудні,  веселі.
Та  раптом  якось  серед  них,
Хтось  мов  навмисно  припідняв,
Йому  завісу  тої  тайни,
Що  відкривала  майбуття
І  дійсність  бачила  далеку.
Отож  з’явилося  у  сні,
Малому  дивнеє  видіння:
Старий  і  темний  дідо-ліс,
Бурмоче  гнівно  з  шарудінням,
Гілок  незвичної  листви,
І  чути  всюди  тихий  шепіт:
«Він  там,  він  там,  він  йде  сюди.
Нехай  іде,  щоб  скоро  вмерти…»
Враз  поміж  шепотом  отим,
Вчувається  як  крок  за  кроком,
Крадеться  хтось  мов  дикий  звір.
І  ось  з’явився,  прости  Боже…
Страшний,  кривий  й  чомусь  без  ока,
Порослий    мохом  лісовик  .
А  ліс  шепоче,  не  мовчить:
«Він  там,  він  там,  убий,  убий…»
І  притаївся  сторож  лісу,
Слуга  злостивої  карги,
Чекав  щоб  вдарити  і  вбити,
І  знав  нікому  не  спастись,
І  не  вблагати  про  пощаду.
Все  чатував  в  своїй  засаді,
Й  від  лісу  чув:  «Він  тут,  він  тут…»
І  дійсно  хруснула  гіляка,
Хтось  по  стежині  добирався,
До  місця  повного  біди,
Не  розумів  куди  іти…
Вела  сама,  підступна  стежка,
Коли  розходились  дерева
Перед  Царем.  А  він  ішов,
Сумуючи  за  своїм  сином:
«Як  він  без  мене  стільки  днів?
Напевне  виріс  чудо-хлопчик?
Андрійко  мій,  малий  горобчик,
Моя  надія,  весь  мій  світ  
З  тобою  й  матір’ю  твоєю.
Простіть,  що  залишив  самих…»
Все  ближче  й  ближче  небезпека.
І  закричав,  у  сні  Андрій:
«Татусю!  Тату!  Бережися!
За  деревом  страшний  старий!»,-
І  крикнув,  ще  раз:  «Тату!  Тату!»
Тут  мов  почулося  Царю,
Що  кличе  так  знайомий  голос,
Й  попереджає  про  біду,
Дитячим  криком  :  «Бережися!»
І  гострий  меч  в  його  руці,
Вмить  блискавично  появився.
А  зір  побачив  у  пітьмі,
Лісовика,  старого  вбивцю.
І  справа  скінчилась  не  так,
Як  планував  лісний  господар,
Коли  меча  стрімкий  удар,
Розпанахав  його  на  двоє.
Ліс  ахнув  й  дико  зашумів,
Хитаючи  могутнім  гіллям,
Ні  він  не  плакав,  він  ревів,
Ховаючи  своє  коріння,
Свій  захист  і  велику  міць.
І  чулось  добре  в  шумі  тому:
«Нема!  Нема!  Убили!  Вбили!..»
І  в’яв  помалу  дивний  лист,
Й  всихав  потроху  грубий  стовбур.
Цар  же  вертався  до  своїх,
В  натхненні  чудного  спасіння  
Усе  пригадував  собі,
Де  чув  провидця  того  голос…  
А  наш  Царевич,  наш  Андрій,
Проснувся  мокрий  весь  від  поту,
Сидів  так,  довго  й  шепотів:
«Не  може  бути,  все  здалося…»

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=625683
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 02.12.2015

Твоє народження у другий день зими…

Весь  світ  вже  другий  день  зимує,
Десь  сніг  скрипить,  десь  плаче  дощ,
Ми  ж  попри  все,  щоб  там  не  було,
Зберемось  й  вип’ємо  разом,
За  завітавше  вкотре    свято,
За  мить,  що  Бог  благословив,
Й  новонароджене  дитятко,
Осяявши,  в  життя  пустив,
З  любов’ю  й  милостю  до  нього.
Нехай  же  збудиться  усе,
Що  Він  колись  тобі  дозволив!
І  хай  негода  відійде,
Й  зігріє  ласка  серце  твоє,
І  ніжність  сил  тобі  додасть!
Я  ж  постараюсь  мила  моя,
Щоб  все,  таки  було  гаразд,
У  нас  з  тобою,  щоб  ніколи
Не  пробирався  в  душу  сум.
А  рани,  час  швидкий    загоїть.
І    щастя  стріне  врешті  ту,
Що  народилася  сьогодні,
Та  не  залишить  вже  її…
Усе  це  станеться,  а  нині
Я  подарую  тобі  світ,
Все-все,  що  є  лишень  у  ньому,
Що  у  душі  вмістити  зміг
З  його  красотами  і  цвітом,
Із  мерехтливістю  зірок,
З  промінням,  щоб  тебе  зігріти,
У  співі  радісних  пташок.
Віддам  усе,  бери  не  бійся,
Дарма,  що  це  слова  несуть.
Лиш,  у  вітань  палких  обіймах,
Моїх  цілунків  не  забудь…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=625346
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 01.12.2015

Давай синочку, я розкажу тобі казку… (продовж. ) "В палаці. Чекаючи Царя"

Тим  часом  лишимо  Царя,
Чарівників,  Моргану  й  інших,
Що  коло  замку  метушились,
Й  заглянемо  у  наш  палац,
Де  мати  із  Андрієм  сином  
Вже  проводжали  п’ятий  день,
Його  народження  в  цім  світі.
А  хлопець  ріс  на  заздрість  всім,
Такого  певно  ще  й  не  було.
Уже  ходив  і  з  ложки  їв,
Горіх  трощив  молочним  зубом,
Ще  й  вів  розмову  мов  спудей,
Читав  склади  і  знав  всі  букви,
Глядів    із  жалем  на  дітей,
Котрі  в  пісочку  спину  гнули,
Та  дивувався,  що  дрібні,
Бо  ж  сам  міняв  щоночі  розмір,
Й  дивився  кольорові  сни,
Де  він  герой  в  своїх  пригодах,
І  відганяв  від  мами  сум,
Бадьорив  добрими  словами.
Так  сталося  саме  тоді,
Коли  ми  завітали  з  вами.
Тож  не  злякавши  їх  розмови,
Уважно  слухати  почнемо
«Андрійку,  синку,  треба  спати.
Вже  ніч  прийшла,  
Минув    день  п’ятий,
Як  ти  родився  нам  на  втіху.
Нема  куди  вже  й  правди  діти,
Ти  здивував  усіх  безміри,
Не  зразу  чудо  зрозуміли,
Коли  почули  з  твоїх  уст,
Прохання  взнати  час-годину,
Таж  я  сама  не  вмліла  мало  …»,  -
Рекла  Андрію  рідна  матір.
На  що  синочок  відповів:
«Навіть  не  знаю  якби  смів,
Лягти  й  безсовісно  заснути,
Тоді  як  ти  сидиш  у  смуті.
Коли  зажура  серце  крає,
А  мати  спокою  не  знає.
Скажи  чи  мав  би  спати  я,
Якщо  тобі  не  до  спання?»,  -
Спитав  таке  й  продовжив  своє:
«Лишились  мамцю  ми  з  тобою,
Чекати  батька  з  тих  пригод,
Що  десь  далеко  у  поході,
Завжди  спіткатимуть  його,
Серед  відьомського  притулку,
В  краю  незвіданих  земель,
Де  морок  взявшися  за  руку,
По  хащах  з  мрякою  іде,
Де  привид  тягнеться  поволі
Шукаючи  мале  дитя,
А  темінь,  в  ніч  ховає  зорі,
І  нечесть  править  свій  шабаш,
Й  не  відпускає  вже  ніколи,
Якщо  в  тенета  ті  попав…»,  -
Закінчив  й  весело  почав:
«Та  ти  не  бійся,  мамцю  моя,
Усе  це  зовсім  не  про  нього.
Твій  чоловік,  мій  батько-Цар,
Страху  не  відає,  не  знає.
І  щоб  в  дорозі  не  було,
Він  всі  напасті  подолає.
І  переможе  завжди  тих,
Хто  йде  з  ворожою  метою,
Хто  притаїв  у  собі  зло,
І  правді  кривду  чинить  з  того.
Чаклунство  ж  феї,  не  біда,
Коли  є  відданий  слуга
І  чародій  із  своїм  учнем,
Що  сили  в  магії  значної
Набув  з  тих  пір  як  вчитись  став.
Я  чув,  говорять  у  двобої,
Моргану  він  би  подолав.
Так  що  не  бійся  й  спи  спокійно…»,  -
Притих  і  щиро  позіхнувши,
Приліг  тихесенько  собі,
Вдивляючись  в  Царицю-маму,
А  тій  ніяк  таки  не  спалось,
Тож  шепотіла  щось  під  ніс,
Все  свою  душу  виливала:
«Синочку  мій,  горобчик  мій,
Хіба  ж  я  зможу  якось  спати,
Коли  він  там  де  Чорний  ліс,
Моргану  злобную  ховає,
В  понурому  дитинці-замку.
Хіба  заплющу  очі  я,
Якщо  у  болі  б’ється  серце,
І  думка  раз  по  раз  пита,
Як  мій  соколик?  Що  з  ним?  Де  він?
Ні  сину  мій,  не  до  спання,
Гнітить,  не  відпускає  темінь,
Страхів  і  сумнівів  мене.
Піду  помолюся  за  нього,
Й  за  нас  усіх.  Ти  ж  спи  дитя…»,  -
Замовкши  встала  і  пішла,
Просити  помочі  у  Бога.
А  наш  Андрій  вже  міцно  спав…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=625341
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 01.12.2015

Давай синочку, я розкажу тобі казку… (продовж. ) "Розмова з Морганою. Цар"

«Відкрий  ворота,  Арестоне!
Нехай  пройде  до  замку  Цар»,  -
Сказав  підходячи  поволі,
До,  переможеній  в  двобої,
Моргани-феї,  старий  маг.
А  підійшовши  запитав:
«За  що?  За  що,  мені  скажи?
Моргано  ти  зріклася  серця,
Чому  зненавиділа  світ,
І  позабула  вже  як  зветься,
Те  почуття,  що  стільки  літ
Єднало  міцно  нас  з  тобою.
Ти  ж  не  простивши  давній  гріх,
У  тихій  люті,  підлій  злобі,
Прокляла  рід  людський  і  все,
Що  було  милим  і  привичним,
Закликавши  в  підмогу    пекло,
Та  поєднавшись  із  нечистим.
Забула  Бога  й  не  знайшла,
В  душі  занедбаній  покою,
Скажи    Моргано,  що  з  тобою?
Відкрийся  ж!  На  порозі  смерть…»,  -
Й  чекав,  і  жалібно  дивився.
І  звівши  голову  свою,
Прищуривши  холодні  очі,
Із  хрипом  в  голосі,  і  в  злості,
Моргана  в  шепоті  неслась:
«Той,  хто  не  зміг  мене  спасти,
Хто  не  вберіг  мій  дім  і  матір,
Не  сміє  вчити  і  питати,
Де  загубився  давній  слід,
Мого  дівочого  кохання,
І  де  згубила  своє  серце.
Не  смій.  Повторюю  не  смій,
Сповідувати  перед  смертю!
Я  в  помсті  втратила  себе,
Та  шлях  побачила  у  пекло.
Знайти  пробачення  для  них?  
Для  тих,  що  спалюють  в  відразі.
Для  тих,  що  вбогості  своїй,
Жалю  і  розуму  не  мають.
Для  них  скажи  мені  знайти,
Прощення  в  зраненому  серці?
Хай  ліпше  я  згорю  в  вогні!
Але  ніколи  не  пробачу,
Підпалену  у  рідній  хаті,
Матусю  милую  мою…
Я  ж  не  шкодую  ніпрощо  ,
Іди  вже,  бачиш  помираю…»,-
Й  лягла  притихши  так,  на  бік,
Вже  й  помаленьку  затихала,
Як  громовицею  влетів,
Сам  Цар  з  дружиною,  у  замок:
«Ну  я  вам  скажу  й  молодці,
Таке  геройство  учудили,
Що  розказав  би  хто  мені,
В  житті  ніколи  б  не  повірив.
А  що  це  так  завмерли  всі?
Вони  живі,  чи  може  мертві?
Дивись  горбун  закляк  собі,
Цей  точно  заслужив  вже  смерті,
Та  хай  вже,  хай  собі  іде,
Якщо  залишиться  ще  жити.
Скажи  старий,  Моргана  де?
Де  та,    що  сина  загубити,
Й  мене  самого,  на  меті
Вже  стільки  часу  собі  мала?»
Той  показав,  кивнувши  вбік.
«Ага!  То  ти  така  Моргано?
Яка  ж  бридка.  Хай  Бог  простить,
Де  в  світі  може  таке  взятись,
Карга  каргою,  клята  кров,
Та  тьфу,  на  тебе  бридке  стерво!»,-
Скривившись,  зразу  ж  і  повів:  
«Спалити  відьму  на  вогні!
І  разом  з  нею  всю  цю  нечисть!
А  горбуна  все  ж  відпустіть,
Нехай  собі  із  Богом  йде  вже...»,-
Присів  й  задумався  чогось,
Уже  за  хвильку  звівся  рвучко,
Й  доніс  до  решти  свій  наказ:
«Хто  ще  не  зловлений,  зловити!
Хто  опирається,  убити!
Спалити  тих,  що  вже  сказав!
А  цей  дитинець  бід  і  зла,
Як  можна  швидше  розвалити,
Й  зрівняти  із  землею  вщент,
Щоб  і  сліду  його  не  було,
Як  і  на  цім,  й  на  іншім  світі!
Про  все  мені  доповісти,
А  доповівши,  в  путь  додому,
Де  жде  мене  Андрій-синок,
І  жінка  люба  серцю  мому.
На  тім  усе!  Де  батько  мій?»
Й  зайшовши  громом,  вихром  вийшов…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=624778
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 29.11.2015

Давай синочку, я розкажу тобі казку… (продовж. ) "У замку Моргани. Битва"

Старий  чаклун  не  міг  впізнати,
В  злощасній  феї  саме  ту,
Що  довелося  покохати,
Та  збігли  роки,  час  минув,
І  замість  звичної  краси,
Сьогодні  бачив  він  потвору,
В  думках  неслося:«Боже!  Боже!
Хіба  ж  вона  це?  Ні,  вже  ні…  
Каргою  стала,  а  була…
Не  знав  з  тих  пір  я  чарівніше,
Що  ж  натворити  ти  змогла,
Тепер  вже  проклята  навічно.
В  твоїй  гримасі  тільки  зло,
А  у  очах  так  страшно  й  пусто.
Немов  ніколи  й  не  було,
І  не  звучало  дивно,  звучно,
Кохання  моє,  в  унісон,
З  твоїм  дівочим,  ніжним  серцем  …»,-
Та  спогади  спинились  тут,
І  чарівник  застиг  завмерши,
Коли  кикимора  стара,
Схилилася  узяти  скриньку.
А  взявши  міцно,    понесла
Так  перелякано  і  швидко
До  Всененависної  феї,
До  тої,  що  колись  кохав,
Сьогодні  ж  знищити  повинен,
Разом  із  учнем  Арестоном.
Що  тяжко  дихати  почав,
Чекаючи  тієї  миті,
Коли  настане  врешті  бій,
Де  він  зуміє  побідити
Каргу  із  вчителем  своїм,
Бо  бач,  вона  втрачає  сили
Та  божеволіє  уже,
В  чеканні  чуда  диво-скрині,
Трясеться,  стогне,  але  жде
В  надії  знову  возродитись,
Ввібравши  чудодійну  міць,
З  пасма  царевича  волосся,
Та  його  усмішки.    Тоді  ж,
Уже  не  скніти    їй  ніколи,
І  пошкодує  білий  світ,
За  всю  зневагу  і  ненависть…
Між  тим  горбун  усе  вдивлявся,
До  рук  покручених  Моргани.
Як  відкривали  скриньку  ті,
І  як  чомусь  волосся  замість,
Тягнули  з  неї  рижу  шерсть,
Й  тримали  довго,  сумнівались,
А  після  кинувши  у  шкалик,
Де  залежалася  смішинка,
Зробили  так,  щоб  все  оце
Якось  поволі  зайнялося…
І  тут  вже  дійсно  почалося:
Моргана  гару  дим  вдихає,
Чогось  напружено  чекає,
Та  раптом  якось  зеленіє,
Не  розуміючи,  що  ж  сталось,
Чому  їй  гірше  все  і  гірше,
Коли  так  іншого  хотіла,
І  чом  додолу  тягне  тіло,
Чого  заходиться  від  кашлю,
Та  разом  з  тим  уже  вмліває.
Отак  впустила  той  флакон,
Й  відставивши  чарівну  палку,
З  страхом  вхопилася  за  шию,
Очима  ж  повними  презирства
Неспинно    поїдала    карлу.
Тут  мов  з  глибин  самого  пекла,
Піднявся  криком  її  голос:
«Ти  надурив  мене  мерзенний!
Не  знаю,  що  з  тобою  зроблю!
Спалю!  Порву!  Зітру  на  порох!
Тобі  хробаче  вже  не  житти!
Як  міг  курдуплю  підмінити?
Чи  втратив  страх  десь  по  дорозі?
Чи  може  де  намовив  хто?
Схопити  покидька!  Й  в  темницю!»,  -
Як  тільки  скінчила  таке,
Тут  із  повітря,  ні  звідкіль,
Один  за  другим  появився,
Могутній  нині  Арестон,
Й  старий  умілець  чародій,
Та  разом,  враз  слова  сказали
Якогось  чудо-заклинання,
Відбувся  спалах  на  весь  зал,
І  все  що  рухалось  завмерло.
Застигло  ніби  й  так  було,
Та  лиш  ненависную  фею,
Воно  збороти  не  змогло.
Стояла  та  і  вся  кипіла,
Ще  до  сих  пір  не  розуміла,
Звідкіль  ці  двоє  тут  взялись,
І  заревіла  в  дикім  гніві:
«Ви  хто?!  І  як  пробратись  сміли,
У  замок  мій?  Вам  смерть  усім!
Я  ще  достатньо  маю  сили,
Вас  спопелити  в  одну  мить!
Ви  псами  стане  у  мене,
Щоб  бігати  на  ланцюзі,
Довкола  неприступних  мурів
І  ніг  моїх  лизати  слід!
Кінець  вам  вилупки  сьогодні!»,-
Сказавши,  кинула  у  громі
Блакитних  блискавок  вогні.
І  стався  бій,  й  усе  палало,
З  чарівних  палиць  вилітали,
Розряди  спалахів  борні.
Такого  ще  ніхто  не  бачив,
Каміння  не  трималось  стін,
І  стеля  сипалась,  й  неначе
Не  було  в  просторі  вже  часу,
І  глузду  збувся  білий  світ,
Усе  іскрилося  й  диміло,
Літали  наші  чародії,
Карга  ж  в  завзятті  свого  зла,
Не  поступалася  у  битві.
І  так  би  довго  все  тяглось,
Та  якось  об’єднавши  в  спілку,
Зусилля  магії  двох  палиць,
Зростивши  міць  свою  подвійно,
Удар  нанесли  непоправний,
Учитель  з  учнем  Арестоном.
І  похилилася  Моргана,
Клякнувши,  голову  склонила,
Не  втримавши  в  руках  знаряддя,
Що  стільки  років  відслужило,
Й  упала  ниць,  не  в  змозі  стати,
Чекаючи  свого  кінця…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=624748
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 29.11.2015

Сіяє ніч ця таїнством зорі

Сіяє  ніч  ця  таїнством  зорі,
Земля  і  небо  нині  веселиться,
А  на  моєму  щедрому  столі,
В  вогні  Різдвяна    доживає  свічка.
І  сум  із  радістю  так  міцно  заплелись,
В  очах  застигли  незворотні  сльози,
У  них  ховається  чомусь  остання  мить,
Коли  прийшли  безжалісні  морози
Окутавши  оковами  страху,
Намалювавши  ґратів  павутину,
Де  серце  у  полоні  знову  гине
Й  холоне  в  самоті  не  знаючи  жалю,
Не  в  змозі  до  любові  обігрітись,
Не  в  силі  віднайти  іскру  свого  життя,
Щоб  як  було  колись  із  жаром  пломеніти,
І  як  було  уже  триматись  свого  я…  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=624638
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.11.2015

Вам

Вам  лицемірні  перевертні,
Вам  знахабнілі,  підлі  пси,
Не  ждати  милості,  а  смерті
За  все,  що  скоїли  колись…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=624637
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 28.11.2015

Давай синочку, я розкажу тобі казку… (продовж. ) "До Моргани"

Моргана  ж  злобою  кипіла,
То  блідла  вся,  то  вже  темніла,
Літала  із  кінця  в  кінець
Страшної  зали  й  скреготіла.
Та  лупцювала  попри  всяк,
Своєї  нечисті  прислугу,
Дарма,  що  був  то  вовкулак,
Чи  може  де,  який  відьмак,
Чи  інше,  всяке  чортовиння.
Не  знала  місця,  все  ждала,
Триклятого  вже  горбуна,
Її  непослуха  –  курдупля.
Сходили  сили  нанівець,
Тремтіла,  чула,  що  кінець,
Без  подарунку  того,  близько.
Так  у  знемозі  враз  присіла,
На  трон  всевладної  карги,
У  злісній  втомі  тій  скліпила,
Червоні  з  неспання  баньки,
Вже  б  задрімала,  та  куди  ж,
Коли    кикимора  влетіла
Із  диким  криком:  «Є  він!  Є..!»,
А  після  тихо  доповіла:
«О,  Всевельможная  Моргано,
Знайшов  мене  дід  лісовик
Й  переповів  таку  новину:
Під  замком  нашим,  у  воріт,
Подавши  знак,  горбун  з’явився.
В  руках  тримає  начеб  скриньку,
Прощення  просить,  що  спізнився,
Все  молить  Вас,  його  спасти,
Від  кар  палаючого  гніву,
Та  прийняти,  у  своїх  ніг,
З  дарунком,  що  умножить  сили
І  воскресить  знов  до  життя,
Могутність  славної  Моргани.
Скажіть  же  прошу,    чи  впускати?»
Сиділа,  згорбившись  уся,
Блукала  думкою  далеко,
Та  враз  піднялася  стрімка,
Почала  палицею  креслить,
І  шепотіти  бозна  що,
Відомі  їй  лиш  заклинання,
І  тут  в  повітрі  з  диму  взявсь
Портрет  відомого  горбаня,
Й  картинка  раптом  ожила:
Він  біля  брами,  держить  скриньку,
Чекає  чемно,  як  би  й  мав,
Очі  сумні,  та  в  них  не  видно,
Щоб  заблукав  десь  зради  страх.
Вдивлялась  довго  і  уперто,
І  навіть  нюхати  взялась,
Шукаючи  людського  духу.
Затим  завмерши  напряглась,
Та  повела  рукою  круто,
Малюючи  новий  зигзаг,
І  так  ось  кілька  раз  потому,
З  словами  відьомства  свого.
Ураз,  в  картинці  вчувся  стогін,
Тяжких,  не  мащених  давно,
Та  все-таки  завжди  надійних,
Ніким  не  пройдених  воріт.
Вони  із  скрипом  привідкрились,
Впустивши  гостя  в  сивий  ліс,
Що  розступився  давши  стежку,
До  страхітливого  дитинця,
Твердині  зла  на  цій  землі,
Домівки  грізної  Моргани.
Вона  ж  вдивлялась  і  чекала,
В  пустих  очах  з’явився  блиск,
Й  подоба  усмішки  в  оскалі,
Десь,  у  виска  помітно  бивсь,
Жили  пульсуючий  пузир.
Її  в  ту  мить  пробрала  втіха,
А  разом  з  тим  боязнь  чогось,
Що  не  пізнала  ще  на  лихо,
Що  до  сих  пір  не  відбулось.
Завжди  упевнена  у  собі,
Тепер  злякалась  як  ніколи,
І  душу  темну  розвезло,
Та  не  залишилось  покою,
А  тільки  лиш,  оте  воно,
Незвідане  понині  досі…
Стук  в  двері  і  наступний  рип,
Моргану  привели  до  тями,
Здійнявся  голос  її  в  вись,
Й  упав  на  карлу  так  неждано,
Що  той  з  страху  оторопів,
Хотів  іти,  та  вже  не  смів,
Завмер  на  місці  наче  камінь.
Моргана  ж  громом  повела:
«Ах  ти  хробаче!  Сучий  сину!
Дитя  осла  і  гріх  кози!
Як  смів  мене  так  надурити?
Чи  втратив  страх  мені  служити?
Чи  мізки  часом  загубив?!
Тобі  ж  наказ  був  враз  прибігти,
Лиш  тільки  родиться  Андрій!
А  ти  курдуплю!  Дурню  куций!
Куди  повіявся    скажи?
Де  була  твоя  безсоромність?
Коли  в  чеканні  стільки  днів,
Я  знемагаю  тут  самотньо!
Й  не  розумію  як  ти  смів,
Мене  ослухатись  горбуне!
Клякай  додолу  і  кажи,
Та  незабудь  додати  правду!
Дивись  на  мене  й  говори!..»
Клякнувши  ниць  і  звівши  очі,
На  всемогутню  каргу,
Наш  бідний  карла  так  промовив:
«Прости  мені!  Та  не  забув
Й  не  відцурався  я  наказу,
Усе  робив  як  вчила  ти,
Попав  в  палац  хоч    не  відразу,
Та  добрих  хлопців  попросив,
І  ті  мене  звели  на  кухню,
Щоб  підкормити  сироту,
Там  ж  зрозумів  як  розшукати,
Новорожденного  палати,
І  тільки  лиш  була  нагода,
Як  поза  штори  сам  сягнув,
Та  часу  свого  став  чекати,
Стояв  мов  тінь,  рахуй  не  дихав,
Кортіло  так,  але  ж  не  пчихав,
І  інше  всяке  позабув,
Терпів,  мовчав  і  щоки  дув.
Та  в  першу  ніч  усе  даремно,
Не  спала  мати  малюка,
Тож  дочекався  другу  чемно,
Коли  ж  Андрійко  задрімав,
Й  цариця  голову  схилила.
Відрізав  швидко  пук  волосся,
Та  нишком  усмішку  украв,
У  диво-хлопчика  Андрійка,
Зібрав  до  купи  і  поклав,
Все  в  приготовлену  вже  скриньку,
А  зранку  якось  поміж  всім,
Сягнув  з  палат,  тай  був  такий.
І  от  тепер  голодний  й  босий,
У  тебе  милості  тут    прошу,
Й  молю  повірити  мені,
Шкатулку  прийнявши  з  дарами.
Зробив  бо  все,  як  тільки  зміг,
Брехати  я  тобі  не  стану…»,-
Сказав  і  впав  обличчям  ниць,
Руками  скриньку  припіднявши…  
Моргана  вірила  і  ні,
Хотілось  чуда  їй  чекати,
Звелася  раптом  і  тоді,
Звеліла  служці  звичним  жестом,
Чарівну  скриньку  принести.
Якби  ж  вона,  у  мить  ту  знала,
Що  за  спиною  горбуна,
Стоять  у  невидимках-шапках,
Майстри  магічних  справ  царя,
Якби,  та  сталося  як  сталось…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=624403
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 27.11.2015

Давай синочку, я розкажу тобі казку (продовж. ) "Настанови чародіїв"

Отож  послухаємо  трохи,
Чого  навчають  горбуна,
І  як  у  мудрості  доносять,
Йому    напутливі  слова,
Старий  учитель  з  Арестоном,
А  говорили  вони  так:
«Будеш  іти,  не  оглядайся,
В  страху  уже  не  копирсайся,
Тримайся  щоби  не  було,
З  знанням  завершеної  справи,
Неси  шкатулку  й  не  дрижи,
Тримай  в  руках  надійно  й  міцно,
А  підійшовши  до  воріт,
Вже  пугачем  гукни  потрійно,
Й  чекай  допоки  лісовик
Кикиморі  усе  розкаже.
Та  миттю  видно  побіжить,
Доповістись  самій  Моргані,
Вона  ж  прикличе  образ  твій,
І  пильно  вдивиться  у  нього,
Коли  ж  не  знайде  страху  слід,
Й  не  вчує  духу  де  людського,
Махне  недбало  так,  злегка,
Своєю  паличкою  вкотре,
І  щось  тихенько  прошепоче,
Тут  як  бувало  вже  не  раз,
Перед  тобою  розгорнуться,
Тяжких  воріт  дві  половини,
І  ти  ввійдеш,  а  дальше  ліс,
Свої  ряди  міцні  розкине
По  різні  боки  й  стежку  дасть.
Як  тільки  збудиться  усе,
Й  тобі  відкриється  дорога,
Ми  за  тобою  миттю  вслід,
Побіжимо  із  Арестоном,
Та  проберемося  в  палац,
Надівши  шапки  невидимі.
Ти  ж  лиш  не  бійся  й  слухай  нас,
І  все  повір  як  треба  піде,
Нам  хватить  сил  перемогти,
Моргану  в  магії  двобої,
Життя  усіх  поберегти,
Пробратись  б  тільки  у  покої.
Тож  не  тремти  так  і  вперед!
Прогнавши  страх,  все  пам’ятай.
І  знай,  що  ми  з  тобою  поряд…»,-
Сказали  зовсім  не  герої,
А  лиш  прості  чарівники,
Й  горбун  зробивши  перший  крок,
Робив  з  упевненістю  інші,
Прямуючи,  у  бік  воріт…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=623080
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 22.11.2015

Давай синочку, я розкажу тобі казку (продовж. ) "Похід"

Несолодко  прийшлося  раті
Непереможного  царя
Застала  буря  їх  зненацька.
Не  дощ,  а  ливень  й  вітру  шквал
Звалилися  на  військо  раптом.
І  вершник  прижимався  міцно
До  гриви  мокрого  коня
Та  в  боки  бив  щоб  не  стояв  той
І  батогом  все  підганяв.
Й  дружина  рухалася  важко,
Але  ж  таки  до  цілі  йшла.
Тут  були  піші  і  кіннота,
Були  і  брички  і  повозка,
В  повозці  їхали  два  маги
І  ними  зв’язаний  горбун.
Чарівники  про  щось  шептались
Та  вчили  карлика  як  бути,
Коли  постане  той  у  замку
Перед  очима  злої  феї,
Щоб  не  помітила  Моргана
Якогось  підступу  бува.
Отак  вони  і  просувались,
Вже  сонце  майже  заховалось,
Як  всі  помітили  здаля,
Високий,  грізний,  сірий  замок,
Що  понад  шляхом  нависав  
В  підніжжі  недоступних  скал.
Монарх  підняв  свою  правицю
І  зупинились  на  нараду.
Всі  як  один  по  тій  команді,
Зійшлися  й  слухали  уважно,
А  государ  повів  таке:
«Послухайте  мене  й  затямте
Усе,  про  що  до  вас  скажу,
Не  нехтуйте,  не  легковажте
Та  намотайте  на  свій  вус
Всю  правду  про  страшну  Моргану
І  грізний  нечисті    дитинець,  
Ніким  не  взятий  бастіон.
Отож  щоб  знали  ви,  що  фея
Неперевершена  в  чаклунстві
Вже  не  один  десяток  літ.
По  світі  тягнеться  за  нею
Злостивий  і  пекельний  слід
Відьомством  сіяного  лиха,
Її  бояться  як  царі,  
Так  й  люд  простий  також  страшиться,
Що  може  впасти  чарів  гнів,
На  незахищені  родини,
Що  спопелить  усі  хати,
У  своїй  злобі  грізна  відьма,
Або  ж  як  було  скам’янить.
Отож  вслухайтеся  і  тямте,
Непросто  буде  підійти,
До  гиді  проклятого  замку,
Де  чорнокнижництвом  своїм,
І  неабияким  шаманством,
Зла  фея  вкутати  змогла,
У  химородь  усі  підступи,
І  не  минути  нам  науки
Як  обійти  їх  й  навмання
Щоби  голів  своїх  не  збутись.
Для  цього  маю  певний  план,
Де  любі  друзі  чародії
І  полонений  нами  карла,  
Поможуть  досягнути  цілі,
Гніздо  Морганине  поганське,
Звести  зі  світу  нанівець,
Коли  ж  нарешті  вже  кінець
Прийде  відьомському  свавіллю,
Я  оголошу  на  три  дня,
Горою  пир  по  всіх  угіддях.
Хай  дзвони  не  мовчать  в  церквах
Та  люди  згадують  героїв,
А  зараз  браття  –  друзі  мої,
Уваги  прошу.  Буде  так…»,-
Й  повів  як  мають  все  зробити,
Даремно  щоби  не  зложити
Своїх  голів,  щоб  часом  страх,
Їх  не  здолав  в  лиху  годину.
Нехай  повчає.  На  хвилину
Ми  їх  покинемо,  в  цей  час…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=623079
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 22.11.2015

Ні я не сам

Ні  я  не  сам,  та  збоку  якось  пусто,
Сумує  постіль,  я  ж  вже  не  сумую,
Нехай  би  що  там  обіцяла    осінь,
Усе  минеться,  як  колись  минулось

Хай  наше  ложе  нині  як  барлога,
Нема  печалі  й  не  чекаю    втіхи,
І  не  боюсь,  коли  самотність-хвойда,
Під  ковдру  якось  потихеньку  влізе

Якщо  не  сам,  чому  ж  так  одиноко?  
Бракує  слів?  Та  ні  їх  було  досить,
А  може  дійсно  все  уже  минулось,
І  недаремно  розвела  нас  осінь…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=622889
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.11.2015

Причепурилося життя

Причепурилося  життя,
Наділо  кульчики  і  буси,
Знайшло  у  скрині  навіть  десь,
Таку  квітчату  гарну  хустку,
І  в  вишиваному  вбрані,
У  чобітках  на  диво  нових,
Прийшло  й  вклонилося  мені,
Та  щось  відняло  мою  мову,
Коли  під  руку  повело,
До  танцю  весело  і  швидко,
Краплини  вкрили  все  чоло,
Здається  навіть  і  не  дихав,
Дивився  в  очі  і  крутивсь,
Не  замічаючи  нічого,
І  сам  на  себе  якось  зливсь,
Та  каблуками  бив  підлогу,
Й  тримався  міцно,  а  воно,
Крутило  і  вертіло  мною,
То  відпускаючи  кудись,
То  прижимаючи  до  болю,
Так  танцювали  допізна,
А  після  змучені  і  п’яні,
Пішли  шукати  де  то  я,
Колись  спочити  собі  ляжу,
І  так  ось  разом  до  сих  пір,
Як  не  танцюємо,  то  двоє
Гадаємо  де  міг  би  я…
Й  нові  проходимо  дороги

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=622888
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.11.2015

Я своє серце випустив з полону…

Розжавши  руки,  відпустив  його:
«Лети  мій  голуб,  в  небеса  пари,
Несися  стрімко  у  незнану  вись,
Та  лиш  до  сонця  пір’я  не  cпали

Лети  мій  друже,  скільки  духу  є,
Шукай  у  волі,  силоньки  для  крил,
Відважним  будь,  не  знаючи  страху
І  вже  ніколи,  в  клітці  не  сиди

Лети,  не  оглядаючись  лети,
Прийми  свободу,  що  тобі  даю
Й  цінуй  в  ній,  повсякчасно  кожну  мить,
Дорогу  ж    до  неволі  позабудь...»

І  так  спокійно  стало  на  душі,
І  в  радості,  не  чулося  вже  втоми,
Розжавши  руки,  з  голубом  тоді,
Я  своє  серце  випустив  з  полону…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=622653
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.11.2015

Лишаючи легкий і чистий слід…

Летіти  вітром,  бачити  свободу,
Нестримно  мчатись    вічно  молодим
Й  не  зупинятись,  в  будь-яку  негоду
Та  не  зважати  де  ти  й  перед  ким,
І  в  вільнім  дусі,  розуміти  радість
Стремління  пізнавати  дивосвіт,
Ніколи  і  нікого  не  боятись,
Лишаючи  легкий  і  чистий  слід…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=622181
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.11.2015

Коли наспівує камін

Коли  наспівує  камін  свою  хрипку  й  повільну  пісню,
А  полохливий  все  вогонь,  приводить  в  рух  оживші  тіні,
Тебе  захоплює  в  полон,  без  оголошення  й  зненацька,
Казковість  магії  пітьми  й  чарівність  полум’яна  танцю,
І  так  спокійно  на  душі,  так  просто  й  затишно  на  серці,
Що  заворожено  сидиш,  окутавшись  стареньким  пледом,
Й  смакуєш  вкотре  вже  коньяк,  згубивши  в  пломені  свій  погляд,
І  хай  десь  там  ще  вітер  дме,  а  хмари  в  тьмі  неволять  зорі…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=621314
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.11.2015

Не бути

Десь  плине  час  й  збігають  наші  миті,
Не  віднайти  до  них  повернення  ніколи,
І  ти  рахуєш  дні,  що  так  дарма  прожиті,
Та  все  шкодуєш  втрачені  вже  роки

І  хай  летять  ключами  дикі  гуси,
Нехай  десь  там,  у  далині  курличуть,
З  тобою  нам,  разом  уже  не  бути,
Не  повернути  час,  не  відновити  миті…    

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=620958
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.11.2015

Ви уявіть

Ви  уявіть  собі,  що  там  де  стихнув  бій,
Де  в  гості  лиш  на  мить  приходить  спокій,
Поміж  руїн  давно  закинутих  дворів,  
На  цілім  клаптику    розбитої    дороги,
Дитинка  крейдою  малює  слово  «мир»,
Десь  поряд  сонечко  розкинуло  проміння,
Тут  ж  білих  хмарок    туляться  ряди,
А  попід  ними  із  любов’ю  відтворилось,
Цвітіння  квітів  та  казковий  диво-сад,
Під  його  гіллям    дружно  взялися  за  руки,
Красива  мама  з  татом  і  між  ними  брат
Трима  за  нитки  білосніжні  кульки,
Вона  ж  вдивляється,  в  змальований  сюжет,
І  щось  шепоче  все  до  них,  так  тихо-тихо,
Щось  їм  розказує  й  в  надії  своїй  жде,
Що  оживуть  і  оминувши  лихо,
До  неї  вернуться,  що  буде  як  колись,
Коли  всі  разом,  в  жартах  без  зупину,
А  безпощадний  і  смертельний  зрив,
Не  рознесе  вже  більше  їх  хатинку,
Та  що  прибігши  від  бабусі,  як  завжди,
З  розгону  впаде  в  мамині  обійми
І  поцілує  братикову  щічку.
Ви  уявіть  на  мить  лишень  собі,
Як  слово  «мир»  змальовує  дитина…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=620946
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.11.2015

У моїй мушлі

У  моїй  мушлі  затишно  підчас,
Так  тихо-тихо  і  зовсім  спокійно,
Що  в  спогляданні  умирання  дня,
Я  позіхаю  з  лінню  і  повільно,
Та  безтурботливо  вглядаюсь,
В  стрілки  хід,
Вслухаючись,  у  безперервний  цокіт
І  як  муркоче  задрімавши  кіт,
Прикривши  ледве  незворушні  очі.
Тут  вже  немає  місця  суєті  ,
Коли  вчувається  у  переливах  щебет,
І  не  гримить  таке  ласкаве  небо.
Саме  блаженство  залишає  слід,
У  моїй  мушлі,  знаючи  потребу…  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=619726
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.11.2015

Ніколи, я знаю і вірю, ніколи…

Ні,  не  повстанці  ви  й  не  герої,
І  в  куцій  нікчемності  вбогих    ідей,
Я  знаю  не  стати  вже  більше  ніколи,
Вам  вбивцями  мого  народу  дітей

Не  знати  прощення,  у  підлості  зради,
Не  бачити  вдячності,  в  ранах  землі,
І  з  вічним  клеймом  «він  привів  окупантів»,
Тремтіти,  в  презирстві  сусідів  своїх

І  так  вже  до  скону,  не  маючи  права
Чекати  прощення  нових  поколінь,
Не  знаючи  ласки  тієї  Держави,
Що  зрікся  підступно,  та  вбити  не  зміг

Ні,  не  повстанці  ви  й  не  герої,
Відступництво  бродить  в  безчестя  крові,
У  блуді  придуманих  кимось  історій,
Іудам  не  бачити  гаспидських  мрій

Ніколи,  я  знаю  і  вірю,  ніколи…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=619689
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 09.11.2015

Чи то здалось, чи може спав

Чи  то  привиділось  мені,
Чи  то  примарилося  якось,
А  може  й  бути,  що  вві  сні,
Морфей  легесенько  обнявши,
Нагнувся  й  тихо  шепотів,
Чарівних  слів,  таке  видіння:
«Я  поміж  хмар  десь  на  горі,
І  височіє  та  вершина,
Над  білим  світом,
І  моря  та  повноводі  океани,
Лежать  приборкані  вітрами,
А  діл  і  кряжі  в  сяйві  всі,
І  усміхнувся  я  й  побачив,
Що  щастям  сповнилось  усе,
Що  не  вчувається  у  горі,
Ні  плач  дітей,  ні  болю  стогін,
Ні  крик  ненависті  людей,
І  упізнав  як  ходить  радість,
Та  в  доброті  усіх  сердець,
Так  щиро  ллється  і  сіяє,
Любов  до  ближнього  й  все  це,
Дарує  шлях  до  благодаті,
Де  місця  війнам  вже  нема,
Де  жадність,  в  злобі  не  вбиває,
Та  не  ховається  весна,
У  димі  повоєнних  згарищ,
І  не  приносить  в  дім  печаль.
Так  я  у  захваті  стояв,
Вдивлявся  в  світ,  і  щастя  бачив…»,-
Аж  раптом  скінчилось  все  враз
І  яв  мені  по  носі  дала,
Я  ж  в  сумі  досі  не  згадав,
Чи  то  здалось,  чи  може  спав,
Коли  таке  зі  мною  сталось…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=619457
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.11.2015

04. 11. 2015

Той  що,  що  листя  падає  додолу,
А  сонцю  мало  місця  серед  дня,
Хіба  ж  засмутить  прохолодна  осінь,
Коли  в  промінні  радості  до  нас,
Прийшло  сьогодні  довгождане    свято,
У  ньому  втіхи  незабутня  мить
І  крик  народження  маленького  дитятка,
Що  десь  з  минулого  сполохано  летить
Й  несе  з  собою  світу  добру  вістку,
Про  те,  що  нині  народилась  ти…
Прийми  ж  вітання  люблячі  і  щирі,
Завжди  щасливо  й  радісно  живи!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=619202
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.11.2015

Непередбачені моменти

Непередбачені  моменти
І  не  обіграний  сюжет,
Завжди  неждано  і  уперто
Руйнують  плани  наші  вщент,
Для  них  зовсім  таки  неважно,
Що  ти  ночами  не  доспав,
Що  планував  усе  так  гарно,
Над  кожним  кроком  мудрував,
І  от,  коли  прийшла  потреба,
Якось  нізвідки,  з  під  тишка,
Вони  вискакують  й  нестерпно
Вганяють,  в  «дих»  тяжкий  кулак...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=619201
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.11.2015

Вітання щирі

Вітання  щирі,  всім  народженим  сьогодні,
І  побажання  в  стократ  кращого  життя,
Та  десь  повірте  серед  списку  цього,
Стоїть  окремо  дороге  мені  ім’я
Для  нього  прошу  в  Бога  довгих  років,
Багато  щастя,  статків  повний  дім,
А  ще  прохаю,  щоб  поміг  в  дорозі
Іти  достойно  й  залишити  слід,
У  небайдужих,  люблячих  серцях,
І  добру  пам’ять,  в  райдужному  світлі  …

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=616558
рубрика: Поезія, Вірші до Свят
дата поступления 27.10.2015

Хіба ж вони не фарисеї?

Хіба  ж  вони  не  фарисеї?
В  благочестивості  своїй
Та  показному  щиросерді,
Не  раз  у  груди  б’ють  собі,
Все  обіцяючи  без  спину,
З  колін  підняти  Україну,
І  у  майбутнє  повести.
Все  обіцяють,  а  самі…
Самі  ж  нікчемні  і  фальшиві,
В  пустопорожності  їх  слів,
Нема  надії,  лиш  лукавство
Із  лицемірністю.  Ще  й  блуд,
Збива  з  дороги  манівцями,
Під  різні    лозунги  і  стяги,
Де  пустодзвоном  гомонить,
Уже  розтоптана  ідея.
А  владарює  всім  кишеня,
Вона  для  них  є  суть  і  бог,
Ні  не  народ  і  не  країна,
А  туго  збитий  «кошельок»,
Для  ненаситних  олігархів,
Що  душу  дідьку  продали,
Та  розплодивши  депутатів,
Усе  що  можна  загребли,
Державу  збивши  з  ніг  додолу,
Щоб  на  коліна  пала  ниць.
Ми  ж  все  чекаємо,  що  доля
Нам  подарує  хоч  на  мить,
Давно  загублене  десь  щастя,
І  в  вічних  пошуках  своїх  ,
Ще  незлобливі  й  добросердні,
Комедіантів  й  фарисеїв,
Все  ж  вибираємо  собі…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=616549
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 27.10.2015

Мені приснилось

Мені  приснилось:  «Я  заснув.
Що  сплю  і  в  сні  поволі  бачу,
Як  розповзається  туман,
Такий  казковий  й  дуже  гарний,
А  поміж  нього  видно  вже,
Зелений  двір  й  якусь  хатину,
Маленький  хлопчик    пробігав,
За  ним  матуся  йшла  в  хустині,
Несла  тяжке  щось  у  сумках,
Ось  так  зайшли  вони  додому,
Спускалось  сонечко  додолу,
А  вечір,  день  уже  міняв,
Коли  я  дуже  обережно,
Підкрався  нишком  до  вікна,
Та    притулившися    до  шибки,
Вдивлявся  в  все,  що  бачив  там,
І  слухав  те,  що  було  чути,
Боявся  зайвий  раз  дихнути,
Й  затамувавшись  угледів,
Як  хлопчик  в  ліжко  своє  ліг,
Його  лице  було  знайомим,
Тут    жінка  сіла  біля  нього,
Щось  шепотіла  й  завела
Тихенько  свою  колискову,
Мені  чомусь  до  болі  рідну,
Де  чути  міг  такі  слова
І  голос  цей  настільки  ніжний?
Аж  раптом  голову  підвівши,
Вдивилася  в  моє  вікно,
Я  весь  завмер  заціпенівши,
Та  стриматися  не  змогло
І  полетіло:  «Мамо!  Мамо!..»
І  очі  сповнилися  сліз…»
Тут  за  казковим  знов  туманом,
Я  опинився  в  першім  сні,
Де  було  щось,  що  не  згадаю,
Зовсім  не  те,  що  так  хотів…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=616000
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.10.2015

Вірвавшись вихром, в неба синь…

Вірватись  вихром  в  неба  синь
І  ставши  вітром  гнати  хмари,
Не  ті,  що  веселять  блакить
І  легкістю  своєю  красять,
А  їх  нерадісних  сестер,
Завжди  насуплених  і  хмурих,
Що  без  жалю,  у  своїй  люті,
Збирають  грози,  пестять  грім
Й  закривши  сонце,  в  блискавиці
Лякають  нас    потоком  злив
І  наповняють  серце  сумом.
А  розігнавши  їх  нестись,
На  крилах  волі  понад  світом
І  шаленіти  від  краси,
Впиватись  радістю  свободи
Та  вгледівши  глибокі  води
Між  океанських  берегів,
Упасти  в  них,  щоби  пірнувши,
Підняти  хвилі  й  бризки  в  вись
І  дна  дістатись,  й  осягнути
Всю  велич  й  таїнство  його
Та  після  вирватись  з  обіймів,
Ніким  непізнаних  ще  вод,
Й  злетівши  вверх  лишити  слід
Несамовитого  фонтану
Та  потягнути  в  небо  хвіст,
І  не  цікавитись,  що  стане,
І  не  журитись  ні  над  чим,
Привільним    вітром  хмари  гнати,
Вірвавшись  вихром,  в  неба  синь…  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=615999
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.10.2015

Материнського слова, початок у ній…

Ви  вчувались  колись,  у  красу  тої  мови,
Що  віками  принижено  «говором»  звали,
Що  на  книжних  сторінках  не  бачила  волі,
Й  недозволена  вдома,  між  інших  блукала?
 
Ви  вслухались,  в  мелодію  рідного  слова?
Як  звучить  переливом,  тремтливо  десь  рветься,
Та  злетівши,  летить  так  крилато  і  гордо,
У  безкраї  простори  вкраїнського  степу

Де  б  не  був  ти,  куди  б  не  закинула  доля,
Та  мандруючи  світом,  і  в  щасті,  й  в  журбі,
Знай  одне  лиш,  немає  рідніше  нічого,
Тільки  та,  що  бринить  в  нас  на  серця  струні  

Солов’їна,  батьківська,  українська  мова,
Материнського  слова,  початок  у  ній…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=615524
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.10.2015

З сумом шукаючи небо

Впала  раптово  темінь,
Зорі  покинули  ніч,
З  сумом  шукаючи  небо  ,
В  собі  знаходжу  біль

Тихий  й  зовсім  нікчемний
Поїдом  їсть  нутро,
М’яко  печаллю  стелить
Й  смутком  вкриває  знов

Моє  зболіле  серце
Змерзле  вже  стільки  літ,
В  холоді  свому  вперте,
Хто  б  не  лишав  там  слід

Скільки  б  не  тратив  часу,
В  спробі  пустих  зусиль,
Серце  моє,  не  камінь,
Досі  чомусь  мовчить

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=615321
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.10.2015

Забути все

Закривши  очі,  глибоко  вдихни,
Забудь  усе  і  видихни  спокійно,
Поволі  погляд  вгору  підведи,
Завмри    на  мить  і  так  безперебійно…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=614520
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 19.10.2015

На карусельках-кониках

Випрошують  білетики,
Купляють  де  не  де,
Всі  хочуть  в  депутатики,
Лінивий  лиш  не  йде,
Щоб  знову  покататися,
Як  це  раніш  було,
Від  дзвоника  до  дзвоника,
На  карусельках-кониках,  
Вверх  шаблі  на  голо,
За  тим  шукати  ворога,
Та  з  криками  Ура-а-а!!!
Збирати  наші  грошики,
Бо  це    така  вже  гра,
А  ми  даємо  з  рештою,
Та  зичимо  квитка,
Й  на  кухні  тихо  шепчемось:
«Ті  хлопчики-соколики,
Цікава  дітвора…»

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=614516
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 19.10.2015

Моя Батьківщина

Моя  Батьківщина  не  просто  слова,
Котрі  змалку  люблять  і  знають,
Моя  Україна  –  стражденна  земля,
Що  з  болем  живе  й  не  вмирає

В  ній  ніжність  неспіваних  нами  пісень,
Краса  неповторного  барвами    краю,
А  ще  щиросердність  дорослих  дітей,
Що  щастя    і  долі  своєї  шукають  

Зростаючи  в  мудрості    сивих  століть,
Плекаючи  волю  із  вірою  в  Бога,
Буває  дрімає  та  зовсім  не  спить,
Не  в  змозі  до  правди  дібрати    дорогу

Моя  Батьківщина  не  тільки  слова,
Що  піснею  гімну  у  висі  злітають,
Моя  Україна  –  загублений  рай,
Де  зрадникам  місця  немає…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=614108
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 18.10.2015

Моє розуміння

Не  варто  шукати  щасливий  кінець,
В  погоні  за  миром,  бо  ворог  у  домі,
Не  той,  що  тримає  в  руках  автомат,
А  той,  що  чекає  на  нього  сьогодні

Не  можна  дозволити  нам  забуття,
Часів  і  подій,  що  вели  до  руїни,
Коли  в  помутнінні  своєму  Донбас,
З  прокльонами  злоби  ламав  Україну
   
Моє  розуміння  не  бачить  той  шлях,
Що  зрадникам  вкаже  дорогу  додому,
Немає  прощення  й  нема  вороття,
В  продажності  своїй  ніколи,  нікому  …

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=614107
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 18.10.2015

Іуди

Продавши  державу  за  дзвін  срібляків,
У  зраді  шукаючи  право  на  щастя,
Іуди  впустили  в  свій  батьківський  дім,
Брехні  та  обману  криваве  нашестя,
Зламавши  кордонів  старенький  замок,
Поправши  достоїнство  тої  країни,
Що  матір’ю  стала  і  так  б  все  було,
Та    кров’ю  облилося  серце  вітчизни,
Коли  бузувіри  в  прокльони  впряглись,
І  взявшись  за  руки  із  підлим  чужинцем,
Знівечили  стяги,  спалили  герби,
Руйнуючи  край  із  запроданців  військом,
Піднявши  угору  двохглаві  орли,
Забувши  про  те,  що  вони  Українці…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=613900
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.10.2015

І нема триматися вже сил …

Пробираючись  крізь  непрохідні  хащі,
Через  підлість  і  байдужість  трясовин,
По  баюрах  і  вибоїнах,  весь  в  трясці,
Мій    народ  ніяк  не  визначиться  з  тим,
Що  ж  знайти,  в  цих  пошуках  одвічних,
Де  ховається,  дрімає,  може  й  спить,
Ще  небачене    понині  нами  щастя,
Те  що  маємо  давним-давно  скрипить,
Мов  той  віз,  що  тягнуть  старі  коні,
Вже  глухі,  подекуди  сліпі,
Ним  гойдає  й  кидає  у  боки,
І  нема  триматись  більше  сил  …

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=613894
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.10.2015

Зустріти з втіхою сімнадцяте число

Нехай  цей  жовтень  хмуриться    чогось,
Нехай  із  холодом  вітри  ганяють  хмари,
А  з  неба  рюмсає  потроху  плакса-дощ,
Та  все  це  нам  сьогодні  не  завадить,
Зустріти  з  втіхою  сімнадцяте  число,
Що  скільки  літ  вже  носить  в  собі  свято,
У  нім  народження  яскраво  пронеслось
Світінням  зірки  дівчинки  Оксанки,
І  ось  цілунки  їй,  і  щирість  слів  вітань,
Бажання  кращого  та  вручення  дарунків,
Ми  ж  просим  Бога:  «В  ласці  своїй  дай,
Здоров’я  з  щастям  і  достатку  клунки,
Щоб  було  радісно  стрічати  кожен  день,
Щоб  у  добрі  й  з  добром  завжди  їй  бути…»
 

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=613819
рубрика: Поезія, Вірші до Свят
дата поступления 16.10.2015

Міцно п'яний…

Міцно  п’яний,  нетверезий,
Пан  поет  пізнавши  лихо,
Сів  до  столу  й  шепче  тихо:
«Переріжу  нитку  швидко,
Обірву  ту  кляту  прив’язь,
Щоб  вже  більше  не  тримала,
Мені  душу  у  молитвах.
Нескінченні  ті  повідки,
Що  шепчу  Йому  на  вухо,
Скільки  в  них  того  що  було,
І  нема  зовсім,  що  буде,
Бо  не  знаю  чого  хочу,
Не  умію  видко  жити,
Ні  сьогодні,  ні  учора,
Ні  на  цім  й  на  іншім  світі.
І  не  трапиться  нагоди,
Не  здійсниться  вже  нічого,
Позабутий  людьми  й  Богом,
Ген  піду  з  життя  дороги.
І  якщо  заплачуть  люди,
Й  без  прокльонів  де  згадають,
То  можливо,  що  сторожа,
Неохоче  так,  з  просоння,
Привідкриє  двері  Раю
Та  не  дасть  душі  блукати,
Якщо  все  ж  таки  згадають.  
Перерізав  б,  та  не  стану,
Бо  міцна  і  клята  привязь
Ще    мене  не  відпускає,
Все  даруючи  надію…»,-
Позіхнув  й  заснув  тихенько,
Прохропівши  аж  до  ранку…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=612941
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 12.10.2015

Жалю немає за старим

Жалю  немає  за  старим,
Шкода,  що  в  новому  не  бачу,
Моїх  надій  і  мрій  подачу,
Чому  й  не  тішуся  над  тим
Як  зустрічає  новий  день,
І  що  лишається  у  вчора,
А  в  голові  «Содом  й  Гоморра»
І  сум  в  очах,  і  тихий  біль
Десь  притаївся  в  мому  серці,
Не  знаю  де,  та  воно  рветься,
Тужливо  із  моїх  грудей,
І  плаче  часом  й  не  сміється,
Коли  дивлюся  на  дітей
Та  бачу  як  приходить  радість
На  їх  усміхнені  обличчя.
Та  між  усім  чекаю  все,
А  він  тікає,  білий  день
І  ніч  давно  уже  не  спиться…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=612874
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.10.2015

Україно, пора вже тобі

Україно,  пора  вже  тобі  
Розірвати  старече  лахміття,
Та  спалити    на  гніву  вогні,
Нехай  димом  іде  в  потойбіччя  

Непотрібно  терпіти  своє,
Коли  стягнуті  руки  і  ноги,
І  ніколи,  почуй  та  повір,
Не  зайти  по  старому  у  нове

Ти  давно  пробудилась  від  сну,
Та  ніяк  ще  піднятись  не  можеш,
Скільки  раз  зустрічала  весну,
Та  завжди  замерзаєш  зимою

Україно,  настане  пора  
Відректись  від  старого  насліддя,
Бо  не  буде  ніколи  добра,
В  беззаконня  й  наживи  угіддях…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=612576
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 11.10.2015

Украду тебе у ночі

Віджену  дрімоту  ген  я  
Й  украду  тебе  у  ночі,
Розірвавши  сну  тенета,
Приголублю,  залоскочу
Та  обніму  міцно-міцно,
Щоб  сьогодні,  як  ніколи,
Увійшло  до  нас  кохання,
Не  злякалося  нічого,
Бо  немає  більше  щастя
Та  не  буде  ліпше  втіхи,
Як  любити  без  оглядки
І  очима  розуміти,
Що  така  одна  єдина,
Й  не  знайти,  у  цілім  світі,
Кращої  мені  за  тебе,
Що  так  хочеться  горіти,
У  палких  твоїх  обіймах,
Шепотіти  аж  до  ранку
Тихо-тихо,  ніжно-ніжно
Всі  слова  мого  кохання,
І  вдихати  рідний  подих,
У  цілунках  забуватись,
Загубивши  час  у  ночі
Не  помітити  світанку…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=612575
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.10.2015

Скажи Петрусю, як воно буде?. .

Який  кравець  кроїти  взявся  світ?
Коли  дозволили  йому  таку  забаву?
Чи  так  багато  вже  минуло  літ
З  тих  пір  як  зупинили  всі  навалу,
Країни  де  пройдисвіт  правив  бал
І  де  фашизму  мало  було  місця?
Хто  відповість  за  Путіна  слова?
Кому  новий  Нюрнбергський  трибунал?
І  чи  прийдеться  окупантам  сісти
За  справ  своїх    кроваве  ремесло,
За  Крим  відтятий,  січений  Донбас,
За  покалічені  і  втрачені  життя,
За  плач  дітей  моєї  України?
Хто  обіцяв  їй,  ні  гарантував
Безпеку  в  обмін  на  значні  потуги?
І  де  усі,  коли  тепер  вона
Розшарпана  та  скривджена  навічно?
У  санкціях?    У  вето    резолюцій?
У  настановах  Мінських  перемовин?
В  рекомендаціях  пригнувшися  прогнутись,
Перед  царем  московського  кремля?
То  хто  ж  сьогодні  скаже  на  весь  світ:
«Е  ні  Володя  так  тобі  не  вийде!»
Можливо  ними  стануть  українці
І  не  згорить  з  стиду  моя  земля,
Як  вже  горить  на  непочатих  війнах?
Скажи  Петрусю,  як  воно  буде?..

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=612424
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 10.10.2015

У вічному пошуку права на правду…

Їм  не  шукати  право  на  правду,
Не  відділяти  від  домислів  істину,
І  навіть  немає  потреби  знати,
Що  у  законах  колись  написано

Вони  небожителі  власного  раю,
Хранителі  тайн  як  прожити  в  достатку.
На  службі  в  народу  із  силою  влади,
Ґвалтують  країну  пани  депутати

Й  не  бачать,  що  стогне  уже  Україна,
Не  знають  жалю  і  не  відають  страху,
В  погоні  запеклій  під  стягом  наживи,
Вбивають  надію,  руйнують  державу

А  ми  як  і  вчора,  не  в  змозі  й  понині,
Знайти  від  чуми,  що  нависла  над  нами,
Таку  необхідну  вітчизні  вакцину,
Й  роздавши  мандати,  збираєм    майдани

Прохаючи  Бога,  чекаючи  дива,
У  вічному  пошуку  права  на  правду…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=612397
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 10.10.2015

А у відчаю бритва в руці…

Як  завжди  вони  нас  обдурили.
Гнів  гримасою  вже  на  лиці,
У  терпіння  натягнуті  жили,
А  у  відчаю  бритва  в  руці

І  немає  кінця  і  початку,
Серед  блуду  і  бруду  того,
Що  творять  по  дорозі  до  статків,
Забуваючи  як  все  було

Хто  місив  з  кров’ю  сніг  на  майдані,
Добровольцем  хто  біг  на  війну.
Не  на  них  заживатимуть  рани,
Не  для  них  наближали  весну

І  надії  всі  наші  поправши,
Перекресливши  наміри  мрій,
Депутати  плодять  депутатів,
На  все  тих  же  обіцянках  змін

Та  не  бачать  народної  сили,
І  не  відають  в  власній  брехні,
Що  терпіння  натягнуті  жили,
А  у  відчаю  бритва  в  руці…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=612044
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 08.10.2015

Переглядаючи початки

Переглядаючи  початки,
Вдивляємось  в  минулі  дні,
Життя  сюжети,  наче  пазли,
Складаємо  не  раз  собі  

І  розуміємо  одне  лиш,
Що  обертаючись  назад,
Ми  вже  не  змінимо  нічого,
Старе  не  вернеться  до  нас

Все  це  міраж  і  ностальгія,
У  спробах  втрати  віднайти,  
Та  шлях  залишений  позаду
Удруге  нам  вже  не  пройти…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=610676
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.10.2015

Варто було б знати

Тобі  мій  друже  варто  було  б  знати,
Своє  коріння,    все  про  тата  й  матір,
Хто  дідусі,  звідкіль  і  ким  були,
І  у  бабусь  питатись  не  стидайся,
Про  своїх  та  про  їх  померлих  вже  батьків,
Питай,  щоб  мати  змогу  розказати,
Уже  своїм,  ще  ненародженим  нащадкам,
Тому,  що  правильно  любити  власний  дім,
Та  шанувати  старші  покоління,
І  берегти  у  пам’яті  своїй  
Історію  давно  минулих  днів,
Про  пращурів  твого  синочку  роду,
Про  рідний  край,  де  народився  ти…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=610631
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.10.2015

Як зупинити мить

Як  зупинити  мить  та    обманути  час?
І  як  сповільнити  цей  незворотній  відлік?
Що  так  нестримно  підганяє  нас,
Не  залишаючи  надії  на  спочинок,
Щоб  озирнутися  подекуди  назад
І  зрозуміти  де  ж  погасли  мрії…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=610459
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.09.2015

Далеко від мене

Ти  знову  і  знову    далеко  від  мене,
І  тільки  потуг  телефонних  мости,
Нас  з’єднують  в  просторі  вже  не  уперше,
Й  у  котре  руйнують  все    підлі  гудки,
Скидаючи  в  прірву  слова  не  почуті,
Збиваючи  з  толку  двозначністю  фраз,
Що  десь  на  окраїнах  білого  світу,
Все  стрягнуть  у  трубках,  не  вчасно  й  не  раз,
Та  знову  і  знову  шукаючи  долі,
Ми  здійснюєм  вкотре  потрібний  набір,
І  чуємо  рідний  по  справжньому  голос,
Не  в  змозі  збагнути  куди  дівся  він,
В  момент  так  невдало  розбитого  слова,
Що  губить  недбало,  байдужий  ефір…  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=610036
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.09.2015

Людмилин день ( 29. 09…. )

Ще  завтра  день  і  вересень  піде,
Закличе  нам  уже  жовтневу  осінь,
Ховаючи  тепло  під  листям  десь,
Усе  це  станеться,  та  тільки  не  сьогодні  

Сьогодні  ж  серед  вигуків  вітань,
Поміж  дзвінкого  стукоту  бокалів,
Я  намалюю  щось  на  склі  вікна,
Це  буде  ім’я  тої,  що  кохаю

Знай  моя  мила,  люба  моя  знай,
І  хай  усі  на  світі  також  знають,
Нема  для  мене  іншого  життя,
І  імені  вже  іншого  немає

Лиш  тільки  твоє  на  моїх  устах,
І  тільки  твоє  у  моєму  серці,
Де  решті  місця  більше  вже  нема,
Котре  для  тебе  безупинно  б’ється

Твоє  ім’я  ще  досі  миле  людям,
Мені  ж  вже  не  знайти  його  миліше,
Моя  дружино,  люба  моя  Людо,
Моє  кохання,  дівчинко  Людмилко…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=610026
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.09.2015

Слово

Слово  летюче,  легке  і    послушне,
Де  ти  ховаєшся?    В  чому  живеш?
Як  віднайти  тебе?  Тяжко  збагнути,
Як  заманити,  коли  ти  не  йдеш?

Може  тобі  до  вподоби  не  всякий?
Ласкою  служиш  лиш  обраним  ти,
Важко...  Ой,  важко  тебе  відшукати,
Радісно  й  легко,  в  умінні  знайти

Слово  –  перлина  і  пошук  натхнення,
Ночі  безсонні    й  горіння  тих    днів,
Що  не  минають  даремно,  напевно,
В  пошуках  ще  ненаписаних  слів

Слово  летюче,  легке  і    послушне,
Де  ти  ховаєшся?    В  чому  живеш?
Як  віднайти  тебе?  Тяжко  збагнути,
Як  заманити,  коли  ти  не  йдеш?

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=608898
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.09.2015

«Людину…»

Під  руку  з  старістю,  з  бідою  на  один,
Він  брів  самотньо  поміж  стін  будинків,
По  темних  вулицях,  пустинних  і  сумних,
Вслухаючись  в  дихання  сонно-тихе,
Посеред  бідності  загубленого  міста,
Тягнув  ледь  ноги    та  когось  шукав,
В  руці  тремтливо  доживала  свічка,
Ридаючи  в  розпуці  короткого  життя,
І  у  сльозах  її  стікав  на  пальці  віск  все,
А  вогник  мерехтів  й  кидав  за  спину  тінь,
Вихоплював  в  пітьмі  розкидані  фрагменти
Дороги  та  узбіч  повз  немічних  будівль,  
Висвітлюючи  шлях  для  пошуків  упертих,
Того  кого  нема,  того  хто  десь  все  ж  є,
І  носиться  питання  у  голові  єдине:
«Кого  скажи  мені,  шукаєш  старче  ти?»,  -
І  раптом  чується  у  відповідь:  «Людину…»  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=608871
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.09.2015

Уяви собі кохана

Уяви  собі  кохана  :
«Ми  з  тобою  взявшись  разом,
Міцно-міцно  так  за  руки,
Йдемо  стежкою  угору,
Стежка  та  уся  у  зорях,
Стелиться  кудись  в  майбутнє,
Де  чекає  на  нас  щастя,
Де  нема  причин  журитись,
Де  довкола  радість  сяє
Променисто  в  небі  чистім,
І  усміхнені  все  люди
Знають  те  чого  не  має
В  нашому  житті  сьогодні,
Й  не  в  молитві  не  клякають,
Й  прямо  дивлячись  у  очі
Погляд  свій  не  відвертають,
Бо  за  ними  проста  правда
Мати  чесне    своє  слово,
Власне  право  вибирати,
Щоб  достоїнство  і  гордість
Не  лежали  на  папері,
А  були  у  щирім  серці,
В  кожну  мить,  не  тільки  завтра,
Що  ніколи  не  настане,
Якщо  всі  та  ми  з  тобою,
Не  візьмемось  міцно  разом
За  єдині  в  праці  руки,
Й  не  знайдемо  тую  стежку,
У  осяяне  майбутнє,
Де  чекає  на  нас  щастя,
Де  нема  причин  журитись…»

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=608062
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.09.2015

Вона прокинулась

Вона  прокинулась  і  глянула  на  мене,
За  тим  всміхнулася,  примружившись  чарівно,
Та  потягнувшись  й  позіхнувши  легко,
Вернулася  назад  в  мої  обійми,
Знайшовши  прихисток  на  лівому  плечі,
Обнявши  ніжно  так,  красивою  рукою,
Все  шепотіла  щось  про  свої  дивні  сни,
Й  про  те,  що  іншим  я  повідати  не  хочу,
Не  в  змозі  розказати  як  люблю,
З  кохання  чарами  не  в  силі  поборотись,
Вже  купу,  пролетівших  миттю,  літ,
Забувши  лік  недоспаним  світанкам  
Та  сестрам  їх,  все  полохливим  ночам…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=608024
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.09.2015

Безжальний час

Мене  ніяк  не  відпускає,
Давно  забуте  відчуття
Чогось  важливого  утрати,
Усе  мудрую  і  не  знаю,
Як  зрозуміти,  що  ховати?
Коли  не  бачу  ще  кінця,
Коли  не  можу  просто  стати,
Лечу  вперед  у  забуття
Й  не  оглядаюся  довкола,
Не  дивлюся  під  свої  ноги,
Не  відчуваю  часу  я,
А  він  безжальний  робить  своє,
Він  б’є  під  дих  і  душу  рве,
Не  пробачаючи  ніколи
І  не  шкодуючи  нікого,
Вбиває  нас  і  дальше  йде…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=606959
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.09.2015

Спи моє дитятко

Спи  моє  дитятко,  мій  малий  горобчик,
Спи  собі  спокійно  й  бач  солодкі  сни,
Хай  тобі  насняться,  якось  серед  ночі,
Дивовижних  казок    радісні  пригоди,  
А  у  них  героєм  звісно  станеш  ти,
Хай  довкола  тебе  будуть  тільки  друзі:
Хлопчики  й  дівчатка,  звірі  і  пташки.
Щоб  всі  негаразди  разом  подолавши,
Завжди  в  міцній  дружбі  залишались  ви.
Весело  жартуй  там,  грайся  скільки  хочеш,
Усміхайся  сонцю  і  люби  усіх…
Спи  моє  дитятко,  мій  малий  горобчик,
Спи  собі  спокійно  й  бач  солодкі  сни…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=606747
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.09.2015

Крокує зиск

Крокує  зиск  по  коридорах  влади,
Ногою  відкриває  кожні  двері,
Шукаючи  послушність  в  кабінетах,
Й  стару  подружку  віковічну  жадність,
Він  знає  як  спустошити  кишені
Всіх  рад,  адміністрацій,  міністерств,
З  яких  мішків,  в  які  набрати  жмені,
А  потім  скинути  усе  на  власний  лад,
І  зарядити  в  суд  й  прокуратуру,
У  комітети  й  тендерні  торги,
Кому  скрутити  принципову  дулю,
Кому  ж  надати  послуги  свої,
Щоб  потім  взяти  вдвічі,  втричі  більше,
І  все  по  новому  вже  вкотре  завести:
Суди,  канали,  ради,  депутати,
Прокуратура,  митниця...  і  ти…
Ти,  хто  візьме  сьогодні  в  нього  гречку,
Продасть  свій  голос  й  просто  наплює,
На  наше  завтра,  знаючи,  що  ходить
По    владних  коридорах  дідько-зиск  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=606689
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 14.09.2015

Загублене кохання

Шукаю  і  не  бачу  де  ти  є,
Чекаю  і  не  знаю  де  ти  будеш.
Куди  дивитись?  Як  тебе  знайти?
А  як  віднайду,  чи  мене  не  згубиш?
Де  заховалось  ти?  В  яких  скажи  краях?
Хто  береже  тебе,  в  собі  тепер  для  мене?
Чи  я  сліпий?  Й  не  бачу  де  той  шлях,
Що  може  привести  до  того  серця,
В    якому  ждеш  мене.  Чи  може  ж  я  глухий?
Й  не  чую  зову,  а  воно  все  шепче  
Та  зве  тихенько:  «Де  ти?  Де  ти  є?
Прийди,  прийди  милесенький  до  мене,
Візьми  його  та  врешті  забери,
Воно  так  довго  лиш  тебе  чекало  »
А  я  не  знаю  як  його  знайти,
Вдивляюсь  в  очі,  вгадую  бажання,  
Шукаю  все,  чекаючи  даремно
Таке  далеке  й  зовсім  недосяжне,  
Моє,  в  світах  загублене  кохання...  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=606423
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.09.2015

Вони помітять

На  склепіннях  старечих  підвалин    історії,
Серед  цвілі  століть  й  павутини  подій,  
Якось  внуки  помітять  піднявши  вверх  голови
Намальовані  нами  картини  теперішніх  змін,
В  них  на  тлі  полотна  синьо-жовтого  кольору,
Через  тризуба  просвіт  і  в    сяйві  його  золотім,
Будуть  сльози  і  кров,  у  руїн  незабутого  розбрату,
Буде  горе  та  дим  на  полях  не  об’явлених    війн,
І  скелети  народом  непрощених  влад  на  узбіччі,
Й  пантеони  героям  та  тюрми  відступникам  всім…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=606404
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 13.09.2015

Поет малює

Він  не  бере  у  свої  руки  пензля,
І  на  мольберті  полотно  не  стелить,
Його  картини  витвори  натхнення,
Де  слів  рядки  лягають  немов  фарби,
Де  почуття  малюють  власні  рими,
Відмовитись  не  в  змозі  від  спокуси
Віддатися  в  нестримному  творінні,
Предивним  текстом  білому  паперу,
І  він  не  спить,  коли  тривожить  спокій
Видіння  обрисів  наступного  початку,
Коли  народжує  так  легко  і  у  муках,
Своє  віршоване  непізнане  дитятко,
А  після  причесавши  віддає  
Суворим  критикам  на  глум  та  на  поталу,
Чекаючи  від  них  ласкаве  слово,
Надіючись  на  щирий  їхній  захват,
Та  пише  дальше  в  пошуках  натхнення,
Й  творить  картини  словом,  а  не  пензлем

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=606112
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.09.2015

Віднині

На  карті  згарищ  світових  пожеж,
Вам  недруги    не  бачити  країну,
Де  з  кожним  днем  потужніше  росте,
Єднання  духу  й  розуміння  сили,
Коли  ми  разом,  спілкою,  гуртом,
Плече  в  плече,  потрібно  й  спина  в  спину,
І  так  назавжди,  інше  ж  вже  було,
Віднині  нова,  життєдайна  кров,
Тече  у  наших  українських  жилах…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=605557
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 09.09.2015

Народ

Народжений    у  глибині  століть,
Не  раз  зневолений  і  проданий  своїми,
Він  жив  й  боровся  на  своїй  землі,
Перемагав  і  у  розбраті  гинув,
Та  після  знову  й  знову  воскресав,
У  новій  силі  з  нескоримим  духом,
Згубивши  єдність  він  її  шукав,
Крізь  кров  і  сльози,  в  нестерпимих  муках,
Та  віднаходив  всім  смертям  на  зло,    
Наперекір  зневажливим  провидцям,
Народ  герой,  якому    повезло
З  свободою  вінчатися  навічно…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=605552
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 09.09.2015

Мамині сльози

Мамині  сльози  –  плач  того  серця,
Що  від  зачаття  з  тобою  завжди,
Що  у  турботі  схвильовано  б’ється
Та  не  знаходить  спокій  собі...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=604533
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.09.2015

Пісня

Твій  голос  піднімався  в  піднебесся,
Так  легко  й  високо  сполоханий  злітав,
То  зависаючи    бринів  на  струнах  серця,
То  брав  в  полон  і  м’яко  обгортав
Чарівністю  та  ніжністю    звучання,
Де  стільки  щирості  у  морі  почуттів,
Де  джерело  нестримного  кохання,
І  вічний  поклик  спраглої  душі…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=604531
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.09.2015

Що може бути краще

Що  може  бути  краще  за  любов,
За  сміх  дітей,  в  веселості  щасливий,
За  ніжний  погляд  власної  дружини,
За  радість  бачити  здоровими  батьків
І  обнімати  міцно  їх,  стрічаючи  укотре
Та  цілувати  руки  в  вдячності  своїй,  
Шануючи  роки,  вертаючи  надію…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=604000
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.09.2015

Твій біль

Утрати  множаться  твої
І  біль  ніяк  не  покидає,
У  сумом  сповнених  очах,
Він  лиш  росте  і  серце  крає,
Й  тривожить  душу  молоду,
Та  не  спиняється  нітрохи,
Сльозами    входить  у  біду,
У  сивині  рахує  роки,
Й  ховає  згинувших    дітей,
Та  голосить  батьківським  горем,
Ще  не  привикши  до  смертей
Чекає  стомлених  героїв,
В  молитві  згадуючи  їх
Й  для  тебе  щастя    в  Бога  просить,
Із  сумом  сповнених  очах,
У  тім  небеснім  стоголоссі,  
Де  військо  ангелів  твоїх
Моя  сердешна  Україно…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=603975
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 03.09.2015

За нас усіх…

Вогонь  затих  і  в  глибині  окопів,
Почувся  Гімну  радісний  дзвінок,
А  потім  нерозбірлива  розмова,
Нестримний  вигук  тишу  розколов,
І  все  замовкло  наче  і  не  було,
Лиш  пташки  щебет  і  дзвінкий  цвіркун,
Всім  заспокоювали  зраненую  душу,
І  були  втіхою  для  змучених  бійців,
Й  глушили  спрагу  ніжністю  тих  звуків,
Аж  раптом  звідкись  всявсь  дитячий  крик,
Що  подружившись  із  веселим  сміхом,
Летів  до  них  безпечно  так  і  стрімко,
Та  враз  серця  солдатські  всполошив,
І  от  піднявшись  із  свого  окопу,
Побіг  боєць  до  милих  діточок,
Обох  схопивши  на  могутні  руки,
Поніс,  та  бачиш  мало  що  пройшов,
Позаду,  міни  стався  підлий  вибух,
Спіткнувся  хлопець  й  все  ж  таки  не  впав,
Клякнув  помалу  на  свої  коліна,
Дівчаток  опускаючи  до  долу,
Дивився  в  небо,  усміхався  й  знав,
Що  там,  сьогодні  народила  сина
Його  кохана,  хлопця-козака…
А  піт  стікав  із  кров’ю  вперемішку  ,
Й  котилась  щастя  радісна  сльоза,
Не  вспів  до  свого  ніжно  притулитись,
Успів  віддати  за  чужих  життя,
За  нас  усіх,  за  рідну  Україну…
За  щебіт  пташки,  пісню  цвіркуна...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=603719
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 02.09.2015

Скрипить

Скрипить,  у  терті  напружений  мозок,
Сиплеться  крихтами  спогадів,  пам'ять,
Шукаючи  правду,  терпіти  не  можу,
Коли  безсумнівні  вчуваються  гасла,
Коли  у  потоці  вселенського  бруду,
Знаходяться  істин  новітніх  крупиці,
Відмиті  догматами  нового  слова,
Доцільності  рішень  очищені  ситом,
І  кинуті  похапцем  виборцям-людям,
Як  курям  пшоно  висипає  господар,
Він  знає  єдиний,  що  є  і  чому  так,
А  саме  важливе,  що  знає  для  чого…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=603078
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 30.08.2015

Запитався у мене мій син

Запитався  у  мене  мій  син
Підійшовши  до  атласу  мапи:
«Ти  не  знаєш  на  ній  де  тут  ми?
Покажи,  я  ж  не  вмію  читати»

І  домовились  з  ним  ми  про  те,
Що    він  пальчиком  буде  водити,
А  я  скажу  коли  попаде,
Мандрувати  поможу  по  світу

Почалася  розвага  ота,
З  Антарктиди  по  різних  усюдах,
Океани  минали  й  моря,
Взнаючи,  що  під  пальчиком  було

Континентів  пройшовши  немало,
Пробирався  крізь  сушу  і  воду,
Аж  якось  вже  потрапив  нарешті,
У  стареньку  матусю  Європу

Роздивившись  Італії  чобіт,
Перетнувши  балканські  хребти,
Він  скупався  у  Чорному  морі,
Посушитися  виліз  на  Крим

І  тримаючи  пальчик  спитався:
«А  кусочок  той  таточку  чий?»
Я    вагався  й  не  знав  як  назвати,
Буркнув:  "Крим  це,  ти  дальше  веди»

Хлопець  вів  з  неохотою  й  сумом,
Повз  Азовські  все  плив  береги,
Й  до  Донбасу  ось  так  дотягнувся,
Тикнув  пальцем  і  мовив  тоді:

«Ну  а  це  вже  скажи  мені  тату,
Тільки  правду    будь-ласка  скажи,
Це  ж  напевно  і  є  Україна,
І  чому  в  тому  ж  кольорі  Крим?»

Помовчавши,  шукав  що  сказати,
Як  усе  пояснити  йому,
Підійшов  і  легенько  обнявши,
Нашептів  тихо  сповідь  таку:

«Сину  мій,  моя  люба  дитино,
Все  що  бачиш  у  кольорі  тім,
Є  твоя  і  моя  Батьківщина,
Тільки  ворог  прийшов  у  наш  дім»

Я  мовчав,  він  ж  дивився  на  мене,
Потім  зжавши  малі  кулачки,
Грізно  крикнув:  «Я  виросту  тату,
Й  прожену  їх  уже  назавжди!»

Не  питався  вже  більше  мій  син
Підійшовши  до  атласу  мапи:
«Ти  не  знаєш  на  ній  де  тут  ми?»
Знав,  не  вміючи  добре  читати  …

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=602447
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 27.08.2015

У урнах шпорталась витягуючи щось…

З  ціпком  в  руці  йшла  старість  по  бульвару,
Зігнувшись  вдвоє,  ледве  ноги  волокла,
І    шепотіла  все,  тихесенько    до  себе,
Якісь  сумні  та  нерозбірливі  слова

Ось  так  плелась  від  лавки  і  до  лавки,
Пригнувши  голову,  у  пошуках  чогось,
Траву  довкола  пильно  оглядала,
У  урнах  шпорталась  витягуючи  щось

Ніхто  не  знав  її  й  ніколи  не  вдивлявся,
І  не  питав  себе,  а  хто  це  там  така,
Завжди  одягнута  з  смаком  і  акуратно,
З  ціпком  й  авоською  пляшок,  в  своїх  руках

Не  оглядалися  й  не  мучились  питанням,
Чому  учителька  і  вишу  викладач,
Не  може  гідно  старість  проживати,
У  тій  країні,  що  оспівував  Тарас

З  ціпком  в  руці  йшла  старість  по  бульвару,
У  урнах  шпорталась  витягуючи  щось,
Зневажена  байдужістю  держави,
Обділена  увагою  когось...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=602342
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 26.08.2015

Право любити свою Україну

Скільки  не  гортай  сторінки  історії,
Як  не  шукай  в  ній  приховані  істини,
Знання  ці  глибинні  різно  трактовані,
Донесені  нам  під  соусом  плісняви

Одне  і  єдине  візьметься  до  відома,
Прийметься  нами  за  першооснови,
Ми  українці  й  ніхто  не  відніме  в  нас,
Право  на  захист  своїх    кордонів

Право  любити  свою  Україну,
Право  за  неї  віддавати  життя…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=602042
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 25.08.2015

Він так спішив до неї…

Тримаючи  в  руці  бокал  вина,
Вона  манірно  збила  пальцем  попіл
Із    кінчика  тоненької  цигарки,
Пустила  дим  прищурившись  злегка,  
Й    дивилась  в  даль,  лежала  заволока
На  вже  сп’янілих  і  сумних  її  очах,
І  губи  скривились  у  гіркоті  усмішки,
А  телефон  по  змовницьки  мовчав,
І  час  підступно  все  по  колу  утікав,
Від  здоганяючих  його  в  погоні  стрілок,
Він  же  не  йшов  і  навіть  не  дзвонив,
Здіймалась  лють  і  самота  гнітила
Та  гордість  всі  жадання  придавила,
Й  не  дозволяла  їй  здійснити  крок
На  зустріч  милому,  узявши  телефон,
Набравши  так  потрібний  тоді  виклик,
В  розчаруванні,  з  сумом  на  очах,
Вона  задумавшись,  принижена  сиділа
Ховаючись  у  димі  сигарет,
А  по  щоці  нестримана  сльоза  
Так  одиноко  і  так  стомлено  котилась,
І  падав  дощ  тоді,  холодний  та  рясний,
Це  небо  плакало  вдивляючись  у  того,
Що  на  обочині    скривавлений  лежав,
З  букетом  подарованим  нікому,
Він  так  спішив  до  неї…
Так  кохав...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=601770
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.08.2015

На руїнах ворожих імперій…

Пробігаючи  повз  руїни  імперій,
Час  загляне    до  нашої  хати,
Захопивши  з  собою  успішність,
Назбиравши  в  торбину  достатки,
Перев’яже  все  єдності  духом
І  ввійде  в  незакриті  ще  двері,
Де  побачить  чарівну  усмішку
Хліб  із  сіллю,  рушник  вишиваний  
На  руках  України  гостинних,
Пригоститься  й  залишить  подарки,
Щоб  росла  і  в  достатку  міцніла,
Щоб  цвіла  й  будувалася  твердо,
У  своїх  нерушимих  кордонах,
На  руїнах  ворожих  імперій…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=601766
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 24.08.2015

Що заставляє люба твої очі

Що  заставляє  люба  твої  очі
світитись  щастям  і  горіть  вогнем,
такого  незгасимого  кохання?
Що  сил  дає  та  досі  надихає,
любити  світ  і  бачити  людей,
приймати  їх  і  завжди  пробачати,
і  жити  дальше  попри  всі  печалі,
та  дарувати  усмішку  свою
усім  хто  біля  тебе  поряд  є,
хто  має  радість  добре  тебе  знати?
Мені  ж  уже  ніяк  не  розгадати
звідкіль  береш  життєву  силу  ти.
Нехай  це  буде  лиш  твоїм  секретом.
Я  ж  все  вдивлятимусь  в  своєму  здивуванні,
в  очей  твоїх  непізнану  чарівність.
Де  і  понині  бачиться  усім
світіння  щастя  і  вогонь  кохання  …

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=601556
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.08.2015

Прийди, прийди

Прийди,  прийди  до  мене  спокій  мій,
І  поверни  колись  недоспанії  ночі,  
Та  подаруй  оті  солодкі  сни,
Що  все  чекаю  і  так  довго  хочу

Візьми  з  собою  друже  і  любов,
А  зможеш  то  поклич  іще  й  надію,
Відкривши  серце  прийму  я  обох,
Тебе  ж  завжди  із  радістю  зустріну

І  заспіває  втішена  душа,
І  з  відчуттям  нахлинувшого  щастя,
Нарешті  усміхнуся  долі  я,
Спокійний,  люблячий,  з  надією  на  завтра…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=601538
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.08.2015

Хроніка АТО

Ми  чуємо  це  з  вами  з  дня  на  день,
Від  коментаторів  та  різних  аташе,
А  ще  читаємо  в  рядках  рухомих,
І  якось  мимо  нас  усе  це  йде,
Як  інформація,  статистика  лишень,
І  у  привичці  відсторонює  від  того,
Що  це  життя  –  загублене  життя,
Комусь  скалічене  і  відняте  у  когось,
Тут  розбиваються  закохані  серця,
Плодяться  сироти  тут,  немічні  і  вдови,
Та  в  горі  розривається  душа  
Старих  батьків  і  матерів  надвоє,
А  ми  все  чуємо  із  вами  з  дня  на  день,
Й  у  справах  видно  зовсім  не  зважаємо,
І  от  сьогодні  із  самого  ранку:
«Убитих  вісім  і  шістнадцять  ранені…»

15.07.2015  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=601336
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 22.08.2015

Якщо тобі щебече пташка

Якщо  тобі  щебече  пташка,
Й  шипить  між  тим  як  та  змія,
Завжди  уважно  прислухайся
Про  що  сплітає  там  вона  ,
Чи  може  в  ній  проснулось  стерво,
Чи  раптом  неміч  її  їсть,
Коли  буває  в  тоні  чуєш,
Що  не  господар  ти,  а  гість,
І  толку  з  тебе,  як  з  козла
Гостинця  пінного  до  столу,
І  ти  не  той,  й  вона  не  та,
Та  хата  ваша  не  твоя.
Тоді  тут  все  насправді    просто:
Жар-птицю  ти  собі  намріяв,
А  кури  тільки  лиш  клюють,
Коли    заходяться  у  співі,
Коли  в  сльозах  кудахчать  муть,
Й  скидають  застаріле  пір’я  
Наплюй  й  іди,  не  стій,  не  слухай,
Не  боронись,  не  нападай,
Віддай  останнє,  не  барися,
Нехай  потішиться  «жар-птиця»,
А  ти    зажмурившись  тікай…
І  хай  собі  щебече  пташка,.
Й  шипить  між  тим  як  та  змія…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=601326
рубрика: Поезія,
дата поступления 22.08.2015

Бешкетник-вітер

Бешкетник-вітер  привідкрив    вікно  
Й  здіймаючи  стривожену  фіранку,
Непрохано  у  гості  завітав,
Заполонивши  невеличку  спальню,
За  ним  у  слід  влетів  пташиний  спів,
А  сяйво  променів  веселого  світанку,
Зібрало  разом  на  її  лиці,
Таких  нестримних    в  танці  сонце-зайців,
Прогнавши  сон  її  солодкий  та  міцний,
Відкривши  очі    заспані  і  гарні…
Все    дивувалась,  хто  ж  це    розбудив,
За  тим  зітхнувши  ледь,  у  руки  ніжно  взяла,
Букет  красивих,  щойно  зірваних  ромашок,
Занурившись    вдихала  запах  цвіту,
І  думала  про  того,  хто  приніс,
Й  якого  стільки  років  вже  кохала  ,
Усе    вдивлялася  замріяно  у  літо,    
Та    усміхалася  щасливо    свому    ранку…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=601161
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.08.2015

І от у котре вже минає день

І  от  у  котре  вже  минає  день,
Що  він  приніс  і  що  забрав  собі?
Чи  дійсно  було  зроблено  усе?
Питаємося  ми  на  самоті
Самі  у  себе  й  тішимося  тим,
Що  все  ж  старались,  щоб  там  не  змогли,
Та  десь  в  куточку  тихо  притаївшись,
Сумління  шепче  «можна  було  більше»
І  неприємно  якось  на  душі,
Й  женеш  подальше  докори  невтішні,
Шукаючи  підтримки  де-небудь,
У  рідних  та  близьких,  у  чарочці  горівки,
Тікаючи  до  сну,  а  там  вже  новий  день,
Що  принесе  він?    І  забере  скільки?
Про  що  сумління  прошепоче  нам?

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=600811
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.08.2015

Я слів необхідних …

Я  слів  необхідних  шукаю  початок,
Зриваю  завіси,  ламаю  замки,
Мушу  сьогодні  бачити  й  знати,
Як  виростають  у  вічне  рядки

Потрібному  місця  попросту  мало,
Не  має  потреби  гризти  граніт,
Молотом  вдаривши  по  наковальні,
Іскрами  виб'ю  ім’я  собі

І  взявши  у  руки  жменями  літери,
З’єдную  намертво  їх  в  ланцюги,
Щоб  чорним  по  білому  бряцнувши  кинути,
Зірвавши  завіси,  зламавши  замки

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=600795
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.08.2015

Ми

Ми  бачимо  не  раз,  не  те  що  є,
І  чуємо  підчас  не  те  що  кажуть,
Малюємо  картини,  а  вони,
У  дійсності  нічого  вже  не  важать

І  забуваємо  вчорашні  ще  слова,
Та  не  зважаємо  на  свої  обіцянки,
Завжди  в  полоні  тільки  свого  я,
Ніяк  не  склеїмо  розкидані  уламки  

Вдивляючись  здивовано  на  тих,
Хто  ще  уміє  в  щирості  любити,
Не  можемо  до  істини  прийти,
Як  дійсно  просто  у  коханні  жити

Минають  в  суєті  всі  наші  дні,
І  в  них  дрібниці  так  багато  значать,
Що  віднайти  в  буденній  мішурі,
Себе  самого  основна  задача

Ми  ж    спішимо  згоріти  набігу,
Смішні  у  чомусь,  в  чомусь  легковажні,
Не  раз  шукаємо  й  чекаємо    біду,
І  біжимо  тікаючи  від    щастя
 
Й  малюємо  картини,  а  вони,
У  дійсності  нічого  вже  не  важать…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=600615
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.08.2015

Допоки

Вгризаючись  намертво  у  моноліти,
Фундамент  міняючи  на  свої  основи,
Вони  проникають  у  владу  країни,
Не  знаючи  меж,  позабувши  кордони

Завжди  ненаситні  і  вічно  голодні,
У  пошуку  впливу  на  рішення  справи,
Штовхають  у  прірву  мою  Україну,
В  погоні  наживи  пощади  не  знають

І  поки  ми  будемо  їх  вибирати,
Допоки  куплятимуть  наші  права,
На  слово,  на  думку  і  відання  правди,
Вітчизні  не  бачити  більше  добра

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=600595
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 18.08.2015