П.БЕРЕЗЕНЬ

Як ся маєшся царику Путін ?

Як  ся  маєшся,  царику  Путін?
Розкажи,  як-то  спиться  тобі?
Чи  не  сняться,  дітей  вбитих,  трупи,
На  моїй  українській  землі?

Може  десь,  серед  темної  ночі,
У  палатах  кремлівських  твоїх,
Диким  вереском,  чуються  крики,
Від  жахіть,  кров’ю  скроплених,  війн?

Чи  ж  то  плачеш,  в  подушку  ночами,
У  істериках,  б’єшся  чолом
Та  шепочеш  до  Бога  і  мами,
Ще  й  клякаєш  до  своїх  ікон?

Не  проси...  Не  клякай...    Не  пробачить!
Не  почує...    уже  й  не  простить!
Не  для  тебе  відкриються  брами!
У  жахітті  чекання  розплати

Вже  ніколи...  ніколи  не  спи!..

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=600394
рубрика: Поезія, Сюжетні, драматургічні вірші
дата поступления 17.08.2015

Де місця іншій більше вже нема…

Чекати  і  не  знати  як  буде,
Надіятись  із  вірою  у  ліпше,
І  в  сподіваннях  бачити  тебе,
Осяяну  тим  нескінченним  світлом,
Що  ллється  під  опікою  небес
Промінням  полум’яного  кохання
З  мого  такого  зраненого  серця,
Де    місця  іншій  більше  вже  нема
Й  котре  нестримно  лиш  для  тебе  б’ється,
Та    шепче  тихо  «в  мене  ти  одна»
І  як  завжди  ніколи  не  здається...  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=600379
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.08.2015

Не стріляйте в дітей

Прозвучать  ці  слова  
До  перевертнів  ночі  війни,
До  властителів  тьми
І  злотворців  гібридних  держав,
Тим  хто  втративши  честь,
Не  знаходить  своєї  вини,
За  загарбаний  Крим
І  зруйнований  нині  Донбас:  

«Не  стріляйте  в  дітей,
Не  копайте  могили  для  них,
Не  ховайте  у  землю,
Беззахисне  нині  майбутнє,
Поважаючи  старість,
Шануйте  сьогодні  слабких,
Не  дивіться  в  приціл
На  простягнуті  в  милості  руки,
І  ніколи-ніколи,  ніколи  в  житті,
У  душі  не  народжуйте  звіра,
Вам  дорогою  буде  тепер  і  завжди,
У  любові  з  надією,  віра…»

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=600113
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 16.08.2015

Онукам заповівши їх весну…

В  останнє  глянув  на  свою  весну,
На  сонце  тепле  і  таке  привітне,
На  ручаї  і  як  підсніжник  квітне,
Та  зрозумів,  що  пізно  так  збагнув
Яка  краса  коло  братів  і  нього,
Як  легко  дихати  вдихаючи  весну,
Такого  рідного  та  зраненого  краю,
Лежав  в  тіні  смереки  й  небо  пив,
Дивився  в  синь  і  на  політ  пташиний,
І  був  по  справжньому  невимовно  щасливий,
Та  розумів,  що  це  остання  мить,
Коли  він  справді  відчуває  радість
Померти  гордо  на  своїй  землі,
В  її  красі  і  ніжності  до  сина,
А  кров  стікала  на  багряний  сніг,
Й  рука  зажавши  щось,  знесилено  тремтіла,
Та  чувся  гавкіт  зголоднілих  псів,
НКВД  вже  було  надто  близько,
От  зовсім  поряд  звуки  їхніх  кроків,
Скрипить  ледь  сніг  і  спрацював  затвор,
«Он  здєсь!..»,  -  кричали,  оточивши  колом,
Аж  тут  з  смереки  впала  на  чоло
Прозоро-чиста  прохолодна  крапля,
Піднявши  очі  посміхнувся  він,
І  в  мить  оту,    рука  була  розжата…
Лунали  крики  та  котився  грім
По  всьому  лісу,  що  підняло  птаха,
Й  душа  героя  линула  із  ним,
В  останнє  глянувши  на  свою  Україну,
Онукам  заповівши    їх  весну…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=600074
рубрика: Поезія, Патріотичні вірші
дата поступления 16.08.2015

Фортуні

Прийди  до  мене  вередлива  дамо,
Неждано,  але  все-таки  прийди,  
Навідайся  якось    з  самого  ранку
І  нахилившись    сонному    всміхнись
Та  прошепчи  щось  голосом  надії,
Про  новий  день  і  що  явиться  в  нім
Так  жданий  успіх,  що  забуті  мрії
Влетять  в  життя  з  удачею  навпіл
І  все  залишиться  дароване  тобою
Й  уже  ніколи  більше  не  втече,
Я  ж  не  благаю  у  Фортуни  долі,
А  лиш  прошу:
"На  мить  зніми  пов’язку,
Прихильно  глянь  й  запам’ятай  лице…"

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=599830
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.08.2015

Хлопці-добровольці

Вдихаючи  життя  на  повні  груди,
Свій  погляд  не  ховаючи  ніколи,
Ідуть  ватаги  нинішніх  героїв,
Їм  не  важливо  що  там  завтра  буде,
Лиш  тільки  воля  кров’ю  мчить  по  жилах,
Лиш  тільки  гідність  у  очах  блиститься,
І  мужність  у  серцях  гарячих  б’ється,
Завжди  готових  з  ворогом  до  бою,
Таких  упертих  і  непереможних
Синів  вітчизни,  хлопців-добровольців…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=599817
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 15.08.2015

Приблуда пес

Приблуда  пес,  весь  стомлений  й  брудний,
Невпевненим,  тяжким  й  понурим  кроком,
Забрів  у  тихий,  запустілий  двір,
В  нім  на  ослінці    прямо  під  порогом,
У  кільцях  диму    з  люлькою  в  руці,
В  задумі    про  своє,  вдивляючись  у  вічність,
Сидів  старенький,  білим  сивий  дід,
Й  про  щось  мугикав    згадуючи  пісню.
Вже  стільки  літ  як  він  лишився  сам,
Забули  діти  і  нема  дружини,
Відрікся  хтось,  а  іншу  поховав,
Тепер  самотньо  доживає  днини.
І  ось  наспівуючи  згадані  слова,
Пускаючи  між  тим  клубочки  диму,
Він  подивився  на  приблуду  пса,
І  в  довгу  мить  їх  погляди  зустрілись,
Побачив  дід  у  зляканих  очах,
Все  ту  ж  самотність  та  нестримну  тугу,
Щось  закололо  і  скупа  сльоза
Котилась  по  щоці  його  підступно,
Махнув  рукою:  «Друже  йди  сюди…»,
І  повторив  ще  кілька  раз  по  тому,
А  пес  ще  чуючи  від  каменів  сліди,
Не  вірив  в  доброту  очей  старого,
Та  все  ж  пішов  піджавши    міцно  хвіст,
Вдивлявся  пильно  і  як  завжди  сумно,
Й  приліг  стривожено  у  чоловіка  ніг,
Промовив  дід:  «Ось  ми  і  разом  друже  »,
Погладив  та  тихенько  знов  повів,
Ще  не  закінчену  й  таку  тужливу  пісню,
В  ній  було  все,  що  лилося  з  душі,
Й  переповняло  серденько  невтішне.
В  той  вечір  так  ніхто  і  не  дрімав,
Село  не  спало  скривджене  бідою,
Усе  вслухалось  в  підвивання  пса
Поміж  рядків  наспіваного  болю...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=599723
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.08.2015

Гудок, гудок

Гудок,  гудок  і  ще  один  гудок,
У  луні  виклику  загублено  терпіння,
Аж  раптом  надоїдливий  так  звук,
Обірвано...  І  серце  б’є  з  тремтінням,
І  радість  чути  полонила  все,
А  в  трубці  рідний  безкінечно  голос:
«Привіт!  Ти  як?  Я  скучила  уже…»,  -
І  щось  похоже,  й  час  завмер  надовго,
Лиш  чути  шепіт  та  твоє  дихання,
Мій  стукіт  в  грудях  вже  сорочку  рве,
А  ти  щебечеш  піснею  кохання,
Воркуєш  лагідно  й  зворушливо  про  те,
Як  порожньо  тобі,  десь  там  без  мене
І  чуєш  в  відповідь  пронизливі  слова,
У  них  любов  із  ніжністю  напевно,
Чудесним  чином  якось  заплелась…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=599072
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.08.2015

Засувались

Засувались,  зашмигали,  запихались,
Спішать  на  шабаш,  «плутають  рамси»,
У  виборців  на  "цирлах"  зараз  бігають,
А  завтра  не  згадають  –  підлі  пси...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=598872
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 10.08.2015

Виносить мізки

Виносить  мізки  розуміння  правди,
Цвяхом,  у  голову  приходить  істинна,
І  втрачено  спокій,  і  хочеться  знати,
Що  саме  сьогодні  пробудиться  завтра,
Зриваючи  влади  дволикості  маски,
Здираючи  нігтями    давнього  плісняву…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=598869
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 10.08.2015

І в мить ту поміж них стояла радість

Зробивши  гойдалку,  в  тіні  між  двох  смерек,
Що  височіють  через  вигін  проти  дому,
Вони  ішли  й  раділи  дуже  з  того,
Вже  сивий  батько  й  хлопчик-сміхунець

Малий  так  весело  і  дзвінко  щебетав,
Показуючи  тату  як  все  було,
Як  сонечко  під  гілки  заглянуло,
Коли  розгойдавшись,  у  космос  він  злітав

Летіли  ручки  з  низу  в  гору  й  в  низ,
І  знову  в  гору,  і  не  було  спину,
А  батько  задивлявся  в  очі  сину,
Й  жартуючи  з  захопленням  хвалив

І  в  мить  ту  поміж  них  стояла  радість,
І  ніжно  й  міцно  обнімало  щастя,
А  сміх  лунав  і  високо  здіймався,
І  десь  під  хмари  із  вітрами  линув

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=596284
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.07.2015

В ейфорії чудесного літа…

Опустившись  на  трав  килим  запашний,
Що  цвіте,  зеленіє  й  буяє  без  краю,
Подивіться  в  безхмарного  неба  блакить,
В  ньому  вічності  спокій    над  вами  літає

В  нім  початок  чогось  і  дорога  кудись,
Неосяжна,  казкова  величність,
А  ще  те,  що  притягує  погляд  завжди,
Особливо  коли  наодинці

Удихніть  аромати  некошених  трав,
Доторкніться  рукою  до  цвіту,
В  щебетанні  нестримнім  пташиних  ватаг
Насолоджуйтесь  радісним  співом

Й  пригорнувшись  до  теплого  тіла  землі,
Вже  обласкані  ніжністю  вітру,
Усміхніться  зажмуривши  очі  свої,
В  ейфорії  чудесного  літа…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=596245
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 27.07.2015

Хіба ще можна десь таку знайти?

Хіба  ще  можна  десь  таку  знайти,
Вона  одна  і  не  потрібно  інших,
В  її  очах  відбилась  неба  синь,
В  устах  п’янко-солодких  та  м’яких,
Ховається  завжди  чуттєва  ніжність.
І  навіть    усмішка  з  чарівністю  весни
Та  свіжістю  трояндового  цвіту,
Не  залишає  в  спокої  мене,
Й  не  відпускає  потаємні  мрії,
Тримаючи  в  полоні  почуттів,
Котрі  уже  не  в  змозі  боронитись,
Від  магії  кохання  й  чарів  сили,
Що  в  погляді  її  переплелись
Й  заставили  назавжди  полюбити.
Хіба  ще  можна  десь  таку  знайти?

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=594961
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.07.2015

Ангел мій

Я  ніколи,  ніколи  не  бачив  тебе,
Не  торкався  й  не  знаю  твій  голос,
Та  напевно,  у  мене  ти  все-таки    є,
Бо  ж  веде  по  житті,  хтось  для  чогось
 
І  коли  я  не  йму  правда  де,  де  брехня,
І    іду  мов  сліпий,  в  темноті  навмання,
Й  розбиваю  укотре  в  обставини  лоб,
Знаю  ти  в  мене  є  і  послав  тебе  Бог

Упаду,  знову  встати  поможеш  мені,
Захистиш  мою  спину,  в  неправій  борні,
І  відмолиш  за  мене,  у  нього  гріхи,
Огорнувши  крилом  вбережеш  від  біди

Ну  і  що,  що  ніколи  не  бачив  тебе,
Не  торкався  й  не  знаю  твій  голос,
Ти  у  мене  такого,  все-таки  є,
Ангел  мій,  мій  завжди  охоронець…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=594911
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.07.2015

На Донбасі земля дрижить …

Необроблена,  перекопана,  перерита,
Вся  розгромлена  силою  зривів,
Від  вогню  та  від  кіптяви  стомлена,
Кров’ю  скроплена,  «Градом»  полита

Лиш  подекуди  змочена  хмарами,
А  все  більше  сльозами  гіркими,
Посивівшої  рано  матері
Й  неутішної  в  горі  дружини

Необроблена,  перекопана,  спалена,
Пересіяна  кулями  й  гільзами  ,
У  осколках,    глибоко  зранена,
Пересаджена  густо  мінами

Вся  наповнена  громом  війни,
Криком,  гуркотом,  в  вічнім  стогоні,
Не  залізними  нині  кіньми,
БеТееРами  й  танками  зорана

Необроблена,  перекопана,  змучена,
Не  зневірена,  та  в  сумі  завжди,
Українська  —  не  їх,  не  Путіна,
На  Донбасі  земля  дрижить  …

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=594653
рубрика: Поезія, Сюжетні, драматургічні вірші
дата поступления 19.07.2015

Проснувшись, світ вітрами позіхнув

Проснувшись,  світ  вітрами  позіхнув
Та  пропихтів  розкатом  дальніх  громів,
Заплющив    очі    -    небо  затягнув,
Протер  їх  і  зібрались  хмари  в  грози

Помитись  встав,  змочив  дощами  все,
А  витерся  й  затихла  непогода,
Відкрив  вікно  і  сонце  світить  вже,
Коли  ж  всміхнувся  –  радість  веселкова

Тут  подивився  на  мурах-людей,
І  сміх  його  чомусь  змінила  хмурість,
А  в  ній  як  завжди  привиди  смертей,
В  ній  війн  вогні  і  катастроф  безумність

Не  варто  зневажати  білий  світ,
З  його  могутністю  у  первозданній  силі,
Будуючи  на  величі  пустій,
Великий  склеп  нестримності  й  гордині,
У  жадності  й  жорстокості  своїй…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=594642
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 19.07.2015

Ой тяжка голова від гуляння

Ой  тяжка  голова  від  гуляння
І  не  має  сьогодні  потіхи,
А  яка  була  вчора  забава
І  так  радісно  свята  хотілось

Танцювалось  до  самого  ранку
І  гірка  розливалась  рікою,
Розійшлись  на  самому  світанку,
Захопивши  веселість  з  собою

Ой  тяжка  голова  від  гуляння,
Ой  розбита  вчорашнім  сьогодні…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=594320
рубрика: Поезія,
дата поступления 17.07.2015

Як на царському подвір’ї

Як  на  царському  подвір’ї
Заспівали  перші  півні,
Пробудився  й  зразу  встав,
Не  якийсь  вам    неборака,
Не  п’яниця-посіпака,
А  таки,  щоб  не  казали,
Самий  справжній  государ,
Позіхнув  широко  ротом,
Крок  зробив  не  прямо  –  боком,
Потягнувся  й  прокректав,
Кашлянув,  щось  промугикав
Й  натягнувши  панталони,
У  клозет  помандрував.  
Там  сидів  і  щось  м’явчав,
То  на  свист  перебивався,
То  гримів  та  не  здавався,
Поки  в  радісну  хвилину,
Все  закінчив  і  повстав
Перед  челяді  очима,
Що  застигла  у  поклоні,
Серед  прибраних  покоїв
І  чекала  поки  цар
Відпустивши  свій  тягар,
Вже  дозволить  їм  подбати,
Про  ранковий  марафет.  
А  тим  часом  в  ейфорії
Від  завершеного  діла,
Склавши  руки  на  живіт,
Цар  таке  собі  повів:
«Що  завмерли  й  стоїте?
Чи  не  маєте  роботи?
Може  вам  не  до  охоти
Одягати  вже  мене?
Ну  ж  швиденько,  я  спішу!»
Тут  у  мить  все  загуділо,
Одежина  замигтіла
І  за  декілька  хвилин
Цар  стояв  уже  один.
Повернувшись  до  дзеркал,
Він  вдивлятись  в  себе  став,
Ніби  все  на  своїм  місці
Як  годиться  ніби  вдітий,
Але  щось  таки  не  так,
Є  сорочка  і  кушак,
Є  корона  і  каптан
І  як  завжди  гордий  стан,
Блиск  начищених  чобіт,
Все  на  місці.  Що  ж  тоді?
Ще  уважно  придивився,
Для  годиться  покрутився
І  узявши  в  руку  жезл,
З  спочивальні  вийшов  геть
Біля  виходу  чекали:
Духівник  і  три  бояри,
З  ними  була  і  цариця,
Горбоноса,  гарнолиця  ,
Плаття  золотом  блистить,
А  на  шиї  хрест  висить,
У  хресті  тім  діамант,
Десь  на  сотні  три  карат,
Й  тільки  скрипнули  тут  двері,
Тільки  вийшов  государ,
Як  донизу  похилились,
Духівник,  стара  цариця
Й  трійко  немічних  бояр,
Привітались,  побажали
В  славі  жити  сотню  літ,
Почекавши  порівнялись,
Але  погляд  не  підняли
Він  чомусь  у  них  застиг,
Відповівши  на  вітання,
Ледь  прикривши  позіхання,
Цар  усім  велів  іти,
В  тронний  зал,  де  вже  чекали,
Не  якісь  там  темні  маври,
А  французьких  та  германських
Королевичів  посли,
В  зал  зайшли  поважно  мовчки,
Цар  спереду,  зовсім  трошки
Відставала    тут  цариця,
Десь  позаду  ледь  плелися,
Дяк  із  трійкою  бояр,
Підійшов  до  трону  цар,
Сів,  довкола  грізно  глянув,
Всі  у  зігнутому  стані,
Не  насмілившись  підняти,
Погляд  свій,  чогось  чекали,
Звівши  в  гору  довгий  жезл
Й  опустивши  враз  додолу,
Цар  ударив  об  підлогу,
І  дозволив  знаком  цим  
Його  щиро  привітати,
Хто  прикляк  тому  привстати,
Хто  схилився  у  поклоні,
Тому  голови  звести,
Всі  посли,  придворні,  гості
Загуділи  хто  як  може,
І  у  різних  мов  стараннях,
Цар  вислухував  вітання,
Аж  на  раз  замовкли  всі,
Придивилися  до  трону,
Десь  почувся  тихий  стогін,
Хтось  закляк,  а  хтось  спотів,
Та  коли  завів  розмову,
Цар  про  ворога  і  зброю,
Про  підтримку  і  союз,
Не  союз  то  научання
Й  про  його  усі  старання,
Всі  посли,  придворні,  гості
Як  велить  це  етикет,
Вже  старались  не  зважати
На  маленький    інцидент,
Та  у  тому  діалозі,
Що  формат  собі  знайшов,
Десь  візьми  та  появися,
Надокучливий  дідок:
«Що  ж  ти  синку  ходиш  голий,
Хто  тебе  отак  одів?
Може  ти  себе  не  бачиш?
Може  якось  ти  осліп?
Царю-царю,  що  ж  ти  робиш,
Де  скажи  себе  подів?»
Враз  дячок  і  решта  троє,
Напосіли  на  дідка:
«Як  ти  міг  старий  не  знати,
Що  наш  цар  всім  голова?
Що  такі  слова  як  твої,
Тільки  ворогу  в  добро,
Ти  для  кого  ***  служиш?
З  ким  розказуй  заодно?»
Й  повели  кудись  старого,
На  тім  казочці  кінець
Тільки  замість  епілогу:
Цар,  хай  вхопить  його  грець,
Так  привик  до  тих  костюмів,
Що  забув  як  втратив  стид,
Щось  настирливо  малює
І  розхристаний  сидить,
Та  на  воду  дує,  дує…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=594159
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.07.2015

В твій День Народження всміхнуться тобі зорі

Сумує  небо  проливним  дощем,
Ти  ж  не  сумуй,  на  те  нема  причини,
Сьогодні  в  тебе  особливий  день,
У  нім  вітання  чуєш  без  зупину,
І  тішиться  за  тебе  рідний  брат,
Вкладаючи  у  риму    побажання,
І  просить  Бога  щоб  завжди  вважав,
На  твої  молитви  та  сподівання,
Щоб  дав  тобі  здоров’я  й  многих  літ,
Любові  рідних  і  таки  достатку,
А  ще  щоб  ти  схотівши    мав  і  міг,
Не  жив  похмуро  й  не  жалів  про  втрати,
І  не  гадав  про  те  як  там  буде,
Й  беріг  що  маєш  –  це  таки  важливо,
А  інше  все  колись  до  вас  прийде,
Ти  залишайся  братику  щасливим,
В  любові  жінки  й  доці  водночас,
А  ще  в    батьківській  і  завжди  у  моїй,
Всі  мрії  збудуться  та  стане  все  гаразд,
В  твій  День  Народження  всміхнуться  тобі  зорі

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=593819
рубрика: Поезія, Вірші до Свят
дата поступления 15.07.2015

Відчуття небаченого щастя…

Він  підійшов  тихенько  до  воріт,
Став  в  середині  і  пригнув  коліна,
Ішли  секунди,  м’яч  ще  не  летів,
Аж  ось  удар  й  миттєвість  зупинилась:
Парив  малий    в  повітрі  немов  птах,
Тоненькі  ручки  були  наче  крила,
І  от  одна  із  них  таки  відбила  м’яч,
А  хлопець  на  травичку  приземлився.
Лежав  й  сміявся  –  тато  не  забив,
І  радість  та  була  настільки  щира,
Що  в  посмішці  розплилося  лице,
Хлопчини  батька  і  на  нім  світився
Відбиток  гордості  за  хлопчика  свого
Та  відчуття    небаченого    щастя...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=593721
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.07.2015

У вічному пошуку справжнього дива…

Країна  прокопчена  димом  майданів
Та  вогнищ  нескорених  барикад,
Ніяк  не  загоїть  обідрані    рани,
Взиваючи  боєм,  у  грізний  набат

Не  спить,  у  тривозі  про  своє  майбутнє,
Розрита  окопами  й  вічно  в  борні,
Розправивши  плечі  у  силі  могутній,
Шукає  все  правду  й  не  знає  її

Не  вірить  словам  політиків  своїх,
Не  бачить  просвіту  у  вирі  подій,
І  тільки  рахує  померлих  героїв,
Що  гинуть  вже  вкотре,  у  підлій  війні

Нема  полководців,  не  чути  наказу,
Про  наступ  на  зграю  отих  «бандюків»,
В  ненависті  зрощених  й  більше  не  прощених,
Продажних,  злобливих,  безсовісних  псів

І  так  по  сьогодні,  живемо  у  комі,
Прибиті  брехнею  і  жадністю  тих,
Що  вчора  глумливо  трясли  язиком  щось,
Про  право  з  Європою  разом  іти:

«Очистившись  від  корупційної  влади,
Піднявши  люстрації  високо  стяг,
Ми  зможемо  з  вами  усе  подолати,
Лиш  тільки  підтримайте  людоньки  нас»,  -

Взивали  з  трибун  та  зі  сцен  «балаболи»,
Зійшовши  по  трупах  дітей  на  Олімп,
Не  знаючи  честі  та  втративши  совість,
Сьогодні  жирують  на  їхній  крові

Такі  недосяжні,  далекі  й  поважні,
Килимами  влади  багряно-брудними,
Крокують  володарі  долі  вальяжно,
А  нам  залишається  бачити  спину

Та  в  кухні  жалітись  на  їх  обіцянки,
Що  якось  раптово  уже  й  позабули,
До  ночі  про  «нових»  зі  злістю  «тріпатись»,
Про  їх  прокурорів,  про  «схеми»  і  суддів  

І  так  з  дня  на  день,  і  виходить  даремно,
Ми  вірили  в  диво  новітніх  ідей,
Міняється  «стерво»    місцями  й  напевно
Уже  не  рахує  всіх  нас  за  людей

Ми  маси,  ми  натовп,  ми  виборці,  голос,
Статистика  даних,  новий  плебісцит,
Ми  м'ясо  гарматне  й  потрібні  для  того,
Щоб  в  певну  хвилину  їм  дати  пройти    

І  дальше  як  завжди,  учора  тай  нині,
Нові  обіцянки  на  інший  вже  лад,
А  що  Україна  –  прокопчена  димом,
Від  вогнищ  майданів,  війни,  барикад,
У  вічному  пошуку  справжнього  дива…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=593709
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 14.07.2015

З Днем Ангела

Сьогодні  дружно  як  ніколи,
Зібралися  пташині  хори,
Щоб  розбудити  сонце  співом
Та  щоб  лунав  повсюди  гімн,
А  в  нім  таке  прекрасне  ім’я  ,
В  хвалах  і  почестях  гриміло,
Й  доносило  по  всіх  усюдах,
Що  Ангел  твій  вже  прилетів,
І  сів  привично  на  плече,
Та  розказав  як  сильно  любить,
У  тій  любові  збереже,
І  що  усе  ще  добре  буде,
Ми  ж  за  птахами  зразу  вслід,
Приносимо  свої  вітання,
В  них  найщиріші  побажання:
Здоров’я,  статку  й  многих  літ,
І  щоб  тривало  твоє  св’ято
Та  захищала  Божа  Матір
Й  завжди  хранив  тебе  Господь!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=593369
рубрика: Поезія, Вірші до Свят
дата поступления 13.07.2015

Хіба осел тупий?

Хіба  осел  тупий?  -  розважливий  і  тільки,
Від  принципів  своїх  йому  не  відійти,
«Нехай  спішать  дурні  і  бігають  хай  інші,
Не  озираючись  в  полоні  суєти»,
А  він  із  мудрістю  все  виважених  вчинків,
Вдивившись  пильно  що  довкола  є,
Минаючи  кути  і  грізність  поєдинків,
Крокує  помаленьку  і  раз  по  раз  стає,
Вслухаючись  в  розмови  і  розмаїття  суджень,
Шукаючи  в  них  зерна  спокійного  життя,
Не  бачить,  що  давно  утратив  корінь  суті,
І  йде  чужим  шляхом,  позбавившись  від  «я»

Хіба  осел  тупий?  І  чи  завжди  копитний?
Невже  потреба  є  у  зважених  ослах?

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=592800
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 10.07.2015

Коли лежать між нами кілометри

Коли  лежать  між  нами  кілометри,
І  ти  чомусь  від  мене  так  далеко,
Заплющившись  вдивляюся  у  тебе,
Як  ти  ідеш  невимушено  легко,
Як  усміхаєшся  так  щиро  і  привітно,
Чаруєш  поглядом  волошкових  очей,
І  як  торкаєшся  устами  ніжно-ніжно,
Та  пригортаєшся  хвилюючи  тендітно,
Й  шепочеш  тихо  сповіді  ночей,
А  я  вдихаю  аромат  волосся,
Краду  із  подихом  твого  кохання  мить,
Не  розуміючи,  що  все  це  лиш  здалося,
І  що  самотність  в  ліжку  мому  спить…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=592782
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.07.2015

Мати нічку не ночує

Розірвавши  спокій  неба,
Грім  із  грозами  лютує,
А  під  небом  у  хатинці,
Мати  нічку  не  ночує,
Все  в  молитві  і  у  сльозах,
Просить  милості,  благає:
«Зжалься  Боже  Всемогутній,
Над  моїм  стражденним  краєм,
Навчи  грішних    в  мирі  жити,
Щоб  вже  більше  не  вбивали,
Пошли  мудрості  тим  людям,
Що  забули  все  у  злобі  
Та  покликали  чужинця,
Воювати  в  свої  домі.
Збережи  мого  синочка
І  всю  нашу  Україну,
Боже,  прошу  тебе  Боже,
Більше  хай  уже  не  гинуть»,  -
І  заплакала  ще  дужче,
Й  похилилася  сердешна,
Закололо  щось  у  грудях,
То  у  тузі  серце  рветься,
То  болить  душа  народу,
Що  давно  уже  ридає,
У  молитвах  материнських,
За  спасіння  всього  краю,
За  синів  і  Україну
Та  щоб  згинув  лютий  ворог,
В  шепотінні  б’ють  поклони
Й  просять  з  вірою  у  Бога…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=592625
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 09.07.2015

Доля пальцем помахала

Подивився  я  на  долю
І  сказав  таке  лукавій:
«Не  гляди  на  мене  косо,
Не  махай  так  довго  пальцем,
І  не  смійся  з  моїх  кроків,
Не  кажи,  що  це  зухвало.
Я  тобі  стара  не  вірю,
Та  не  бачу  в  тому  злого,
Що  мандрую  в  своїх  мріях,
І  повір  коли  захочу
Перестрибну    через  море,
Обійму  довкола  хмару,
На  килимі  перелечу  
Понад  гори  й  океани,
Побудую  із  води  я,
Нескінченну  вгору  башту,
Підіпру  гаряче  сонце,
Щоб  так  скоро  не  ховалось,
Назбираю  в  кошик  зорі,
Та  прикрашу  ними  замок,
Що  піднявся  з  мого  слова,
Серед  дійсності  туману,
Хай  сіяє  собі  в  ночі,
Аж  від  краю  і  до  краю,
Дивувались  щоби  люди
І  по  доброму  всміхались.
Ти  ж  стара  дарма  глузуєш
Й  косо  дивишся  на  мене,
Я  що  хочу  те  й  малюю,
Бо  така  моя  потреба»  -
На  що  знову,  як  і  вперше,
Доля  пальцем  помахала
Та  примружилась  в  усмішці,
Видно  щось  старенька  знала...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=592618
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.07.2015

Воскресне феніксом із попелу укотре…

Ґвалтують  правду,  дзявкають  на  світ,
У  лжі  зростають,  і  не  знають  того,
Що  не  буває  так  щоб  твій  сусід,
Безкарно  відбирав  чуже  у  свого,
І  звався  братом,  і  хотів  «добра»,
Й  труїв  обманом  -  вимислами  «істин»,
Про  справедливість,  що  не  знав  Донбас,
Про  «руський  мір»  і  справжнє  його  місце.
Не  бачать  власне,  в  вирі  небилиць,
Не  чують  інших,  у  потоці  бруду,
Що  за  підтримки  їх  державних  лиць,
Злітає  з  уст  брехливим  пересудом,
І  падає  на  благодатний  ґрунт,
І  колоситься  рідкісним  дурманом,
Та  топить  брагою  новий  російський  бунт,
Й  п’янить  ідеями  нацистського  угару.
Та  все  даремно,  не  злетить  орел,
Паде  розірваний  у  жадності  надвоє,
А  Україна  через  все  пройде,
Воскресне  феніксом  із  попелу  укотре...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=592338
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 07.07.2015

Необ’їжджений мустанг…

Не  коняка  перед  возом
І  не  шкінька  слабосильна,
Не  кастрований  вже  мерин,  
Не  манежний  вам  драбант,
А  скоріш  скакун  нестримний,
Як  тарпан,  що  завжди  вільний,
Через  урвища  і  прірви
Мчиться  моя    Україна  –
Нерозтрачена  надія,
Необ’їжджений  мустанг…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=592177
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 07.07.2015

Дитячий сміх

Дитячий  сміх  дзвінкий  і  завжди  щирий,
Такий  відвертий  в  радості  своїй,
Летить,  бринить,  здіймається  у  висі
Й  малює  свято  та  приносить  втіху,
Любові  залишаючи  сліди...

У  ньому  наші  сили  та  натхнення,
У  ньому  легкокриле  майбуття
І  тільки  нам  усім  старатись  треба,
Щоби  сміялось,  а  не  плакало  дитя
І  буде  добре  все,  і  щастя  врешті  прийде…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=592064
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.07.2015

Ще ранок очі не протер

Ще  ранок  очі  не  протер
І  ніч  в  утомі  позіхала,
Останні  сни  дивився  день
Та  вечору  так  міцно  спалось,
Як  я  зібрався  у  похід,
Підготувавши  свої  снасті
Й  наспівуючи  щось  побрів
До  тихих  берегів  озерних,
Там  хлюпіт  чистої  води
І  спокій  раннього  світанку,
А  ще  тендітний  пташки  спів,
Переплелись  у  вічно  гарне
І  серцю  миле.  Й  на  душі
Так  затишно  і  якось  тепло,
І  ясність  й  свіжість  в  голові,
І  думки  чисті,  ходять  легко,
Як  бистрий  човен  по  воді,
Як  хмарка  у  ранковім  небі,
Що  посміхається  мені
І  все  нагадує  про  тебе…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=592054
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.07.2015

За спиною скрутивши двійко пальців…

Не  варто  говорити  просто  так
І  обіцяти  просто  так,  не  варто,
Велика  сила,  у  простих  словах,
Коли  вони  говоряться  відверто,
Коли  у  них  є  щирість  і  запал,
Є  світлість  думки  і  якась  ідея,
А  ще  із  «твердістю  переконань»,
Міцніє  слово  сказане  даремно...
І  так  до  спраглих  та  знедолених  сердець,
Завжди  знаходять  шлях  свій  можновладці,
У  час,  що  згуртував  усіх  людей,
Вони  нікчемні  кажуть  просто  так  все
І  обіцяють  вічно  просто  так,
Із  «твердістю  свого  переконання»,
В  обмані  наших  з  вами  сподівань,
За  спиною  скрутивши  двійко  пальців…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=587674
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.06.2015

Дружба

Коли  ти  з  кимось  випив  пиво,
Чи  маєш  спільний  інтерес,
Запам’ятай,  бо  це  важливо,
Про  дружбу  тут  іще  не  йде
І  навіть  будь-яке  знайомство,
Що  вже  триває  купу  літ,
Не  вправі  якось  замінити,
Те,  що  в  душі  лишило  слід
І  до  сих  пір,  щоби  не  сталось,
Де  б  ти  не  був  і  де  б  не  жив,
Вона  із  часом  не  згасає,
І  розумієш,  що  б  зробив,
Для  друга  все,  була  б  потреба
І  робиш  це,  коли  вже  треба,
Та  не  шкодуєш    й  не  бурчиш,
А  просто  віриш  слову  друга
Й  не  забуваєш  про  своє,
Бо  це  так  правильно  й  важливо,
У  дружбі  пізнаєшся  ти,
У  ній  років  твоїх  багатство
І  те,  що  так  в  житті  кріпить...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=587372
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.06.2015

Коли приходить в світ нове життя

Коли  приходить  в  світ  нове  життя,
Ми  вперше  чуємо,  вже  крики  переможця,
«Я  зміг,  я  є,  дивіться  з  вами  я…»,  -
Вчувається,  у  тих  одноголоссях,
І  заповняє  радість  кожну  мить,
І  серце  б’ється,  як  іще  ніколи,
І  чуєш  нервом,  що  усе  бринить,
І  не  зважаєш  на  підступні  сльози,
У  щасті  бачити  й  тримати  на  руках,
Свою  кровинку  -  довгождане  диво.
Стоїш  у  захваті,  що  починає  шлях
Твоє  дитя,  а  решта  неважливо  …

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=587354
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.06.2015

Мале хлоп’ятко, ну простий пацан

«Процямкавши»  щось  схоже  на  слова,
Й  зригнувши  учорашнім  перегаром,
Зайшло  в  автобус  рідкісне  теля,
З  «бичком»  в  руці  та  свіженьким  «фінгалом»

Кумедне  й  «злопротивне»  водночас,
У  смороді,  що  геть  було  терпіти,
Воно  щось  «цвиркнуло»  й  підняло  дідуся,
А  той  не  знав  де  очі  свої  діти

І  так  би  було,  та  не  все  гаразд
Для  «фраєрків»  опущених  собою  ж,
Мале  хлоп’ятко,  ну  простий  пацан,
Шукало  правди  й  двинуло  рукою

Злетів  умілець  «цвиркати»  старим,
Як  тля  летів  і  падав  як  заходив,
Повільно  так  він  «розварганив»  ніс,
Уже  на  тому,  іншому  вже  боці    

Усі  мовчали,  потім  завелись,
Мов  хуліган  «дивись,  що  воно  робить»,
Та  підійшов  до  хлопця  дід  старий,
Пожавши  руку  справжньому  герою

І  белькотів  автобус  про  своє,
«Як  можна  так?»,  «Це  ж  треба  мати  совість»,
А  хлопчик  з  дідусем  уже  зійшли,
Їх  не  цікавили  оті  пусті  розмови

«Процямкавши»  щось  схоже  на  слова,
Й  зригнувши  учорашнім  перегаром,
Зайде  в  автобус  рідкісне  теля,
З  «бичком»  в  руці  та  свіженьким  «фінгалом»…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=587067
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.06.2015

Просте число

Просте  число  не  має  дільників,
Крім  лиш  на  себе  і  на  одиницю,
Не  можна  вивертатися  наскрізь,
І  вигинати  вкотре  стержень  свій,
Як  того  хитромудрий  світ  захоче

В  простім  числі  є  суть  мого  єства,
Мій  шлях  у  ньому  кільця  не  петляє,
Лиш  сам  за  себе,  ким  би  ти  не  став,
На  дріб’язки  нутро  не  розривав,
І  не  згинався,  як  життя  заставить

Просте  число  не  має  дільників,
Крім  лиш  на  себе  і  на  одиницю,
Тримайся  свого,  хто  б  що  не  хотів,
Собою  будь,  куди  б  ти  не  забрів,
І  не  ведись  на  жарену  жар-птицю…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=587066
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.06.2015

Беззуба пані

Беззуба  пані  з  збляклими  очима,
З  обличчям,  що  застигло  сіро-темним,
Поволі,  якось  мляво  підійшла,
Й  вдивляється  прищурившись  до  мене

Вона  постійно  ходить  поміж  нас,
Все  щось  для  себе  вічно  виглядає,
Коли  ж  настане  їй  потрібний  час,
Тремтячими  руками  вибирає

Штовхне  у  груди,  чуєш  в  серці  біль,
Візьме  за  спину,  поперек  вже  зводить,
І  як  не  хочемо  ми  бачити  її,
Вона  таки  до  нас  усе  ж      приходить

Її  не  кличуть,  ні  її  не  звуть,
І  якось,  в  гості  навіть  не  чекають,
Та  непомітно  входить  на  поріг,
Й  вдивляється,  у  тебе  бабця  «старість»

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=586938
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.06.2015

«Челенджер»

Б’є  хвиля  у  борт  корабля,
І  вітер  дме  в  змучений  парус,
А  чайки  довкола  кружля,
Вже  берега  слід  виглядають,
І  рветься  як  завжди  вперед,
Й  не  знає,  не  відає  страху,
Трьохмачтовий  смілий  корвет,
Проходячи    з  краю  до  краю,
Старі  океани  й  моря,
В  штормах  і  небачених  шквалах,
Де  тільки  відважні  серця,
З  удачею  разом  на  пару,
У  змозі  здолати  той  вал,
Що  іншого  разом  накриє,
Та  тільки  не  смілий  корвет,
Бо  ж  «Челенджер»  славному  ім’я…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=586927
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.06.2015

Називається напевно це любов’ю…

Я  загляну  в  твої  очі  ніжно-ніжно,
Притулюсь  до  тебе  мила  і  обніму,
Потім  тихо  так  на  вушко  прошепочу,
Щось,  що  любиш  ти  і  завжди  чути  хочеш,
Серед  слів  моїх  знайдеться  і  кохання,
Серед  шепоту  почуєш  ти  бажання,
І  відчуєш,  й  зрозумієш  мене  знову,
Називається  напевно  це    любов’ю…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=586846
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.06.2015

Яка заставила потреба

Яка  заставила  потреба,
Їм  виминати  нашу  землю
Обчасом  чоботів  своїх?
Чого  у  найманцях  прийшли
І  що  шукають,  в  Україні?
Щоб  не  шукали,  лиш  погибель
Знайдуть  вони  на  чужині,
І  забуття,  й  слова  прокляття,
Від  вдів,  дітей  та  матерів
Захисників  рідного  краю,
У  славі  праведної  справи
Непереможених  бійців…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=586829
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.06.2015

Дивний світ

Великий  й  дивний  світ.  
І  всі  його  створіння
Неначе  видумка  фантазії  небес,
У  ньому  стільки  красок  і  горіння,
І  форм,  і  видів  всяке  розмаїття  ,
Що  тільки  лиш  одне  і  розумієш:
«Немає  ліку  всіх  його  чудес»

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=586688
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.06.2015

Місяцю ясний…

Місяцю  ясний,  друже  далекий,
Прошу  ласкаво  допоможи,
Десь  серед  неба  є  моя  зірка,
Певно,  що  є  десь.  Як  віднайти?

Ти  попитайся  братику,  в  зорей,
Як  у  далеких,  й  ближніх  тобі,
Може  підкажуть,  бачили  може,
Ту,  що  висвічує  долю  мені

Хай  би  мигнула  до  мене  яскраво,
Я  ж  не  забуду  вже  більше  її,
Лиш  би  знайшлася  і  показала,
Шлях  по  якому  треба  іти

Друже  далекий,  братику  милий,
Зглянься  й  прохання  моє  не  забудь,
Знаю,  що  в  тебе  я  не  єдиний,
В  пошуках  зірки,  що  вказує  путь

Десь  серед  неба  є  моя  зірка,
Певно,  що  є  десь…
Як  віднайти?

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=586678
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.06.2015

Життя

Життя  –  намисто  з  бусинок  подій,
Збирає  доля  їх  на  Богом  дану  нитку,
Міцну  для  когось  й  довгу  як  на  диво,
Комусь  же  і  тоненьку,  і  коротку…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=586480
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.06.2015

Дезертири своєї війни

Не  умиті,  голодні  й  обірвані,
Босоногі  і  завжди  сумні,
Шкандибають  від  лінію  фронту,
По  життєвому  мінному  полю,
Дезертири  своєї  війни

Їм  не  виграти  жодної  битви,
Не  підняти  й  не  втримати  стяг,
Неможливо  без  втрати  творити,
Не  зуміти  достойно  прожити,
Не  зборовши  майбутнього  страх

Страх  розбитись  піднявшись  в  польоті,
Страх  згоріти  в  кохання  вогні,
Боягузтво  останнього  кроку,
Й  опинитися  якось  на  дні
Неумитим,  голодним  й  обірваним
Дезертиром  свої  війни…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=586474
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.06.2015

Ти бачив вечір? Ти його дивився?

Ти  бачив  вечір?  Ти  його  дивився?
Багряний  обрій  на  краю  землі,
І  Сонця  сонного  розжарене  обличчя,
Як  відбиваються  у  лагідній  воді,
Коли  ти  у  човні  й  довкола  зовсім  пусто,
Лиш  небо  і  вода  і  промінь  вдалині,
Що  мерехтить  казково  так  і  сумно,
Ховаючись  десь  там  на  самоті,
І  розумієш,  що  життя  прекрасне,
І  бачиш  вечір,  і  чатуєш  ніч,
Де  сяйво  місячне  завжди  тобі  покаже,
Стежинку  в  вічність,  через  зорі  крізь,
Там    тільки  спокій  всесвіту  старого,
І  прихисток  незвіданих  планет,
Вогні  зірок  далеких  та  холодних,
Притягують  й  запитують  мене:
«Ти  бачив  ніч?  Чи  ти  її  дивився?»

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=586221
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.06.2015

Маленька пляшечка стояла на балконі

Маленька  пляшечка  стояла  на  балконі,
Ще  вчора  Кока-Кола  в  ній  була,
Сьогодні  ж  непотрібна  вже  нікому,
Тулилась  десь  у  самому  куточку,
Така  самотня  і  така  пуста,
Не  знаючи,    що  дальше  їй  чекати,
Стояла  з  краю  й  споглядала  в  низ,
І  якось  би  все  в  неї  влаштувалось,
Та  звідкись  тут  візьми  і  появись
Гарненький  котик,  ну  такий  миленький,
Такий  грайливий,  просто  чарівний,
Він  щось  шукав…  І  прилетів  метелик,
В  жовтявих  крильцях  притаїлось:  «Киць!»,
Зірвався  миттю  шалапут  хвостатий,
З  розгону  пригнув  лапками  вперед,
Ось-ось  впіймав  би  та  не  так  тут  сталось,
Маленький  промах…І  розбита  вщент
За  мить  була,  всім  непотрібна  пляшка,
Асфальт  виблискував  частиночками  скла,
А  в  них  таїлось  одиноке  щастя,
Де  лиш  самотність  й  просто  пустота,
Коли  ти  не  потрібен  вже  нікому…

Мораль  така  :  «Старе  не  викидайте,
Десь  в  ньому  дружба,  що  зав’язана  давно,
Турбота  в  нім  про  батька  і  про  матір,
А  ще  кохання,  що  колись  було,
Не  викидайте  спогади  даремно,
Усе  це  нас  дорогою  кріпить.
І  не  туліться  десь  там  у  куточку,
Життя  прекрасне,  кожна  його  мить  …»

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=586215
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.06.2015

Не плач матусю, хай вже плаче небо

Не  плач  матусю,  хай  вже  плаче  небо
І  не  журися,  хай  сумують  хмари,
Я  повернуся  променем  до  тебе
Й  на  серце  рідне  обережно  ляжу...  
Його  зігрію  ніжністю  своєю
І  притулюсь  до  тебе,  як  ніколи,
І  усміхнусь  та  лагідно  обніму,
Пробач,  що  не  повернуся  додому...  
Не  зміг  сховатися,  в  байдужості  до  краю,
Не  повернув,  коли  товариш  гинув,
Тепер  невпізнаний  лежу  в  могилі,  мамо,
Серед  степів  моєї  України...  
Все  буде  добре  люба  моя  нене,
Лиш  прошу  дуже,  тільки  не  журися,
Я  повернуся  променем  до  тебе,
Зігрію  серце  й  весело  всміхнуся...  
Ти  ж  не  сумуй,  нехай  сумують  хмари,
Хай  небо  плаче,  ти  не  плач  матусю!  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=585902
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.06.2015

Що за хлопчик-сміхунець очі протирає ?

Що  за  хлопчик-сміхунець    очі  протирає  ?
А  по  ньому  приг  та  скок  ,  зайчики  стрибають,
Із  щоки  та  на  чоло,  з  лобика  на  носик,
Був  лиш  тут,  а  вже  он  там  сонячного  носить.
І  така  от  карусель  із  самого  ранку,
Позіхає  молодець,  мружиться  світанку,
Потягнувся  й  не  стає,  щось  собі  мудрує,
Придивився,  а  малий  на  пір’їнку    дує,
Та  гойдається  над  ним  й  падає  додолу,
Стільки  втіхи  у  очах,  радості  у  тому,
Що  лунає  його  сміх  по  усій  квартирі,
Тільки  б  жив  ти  сину  мій  не  в  війні,  а  мирі,
Тільки  б  знав  лишень  добро  і  не  відав  страху,
Й  зустрічав  отак  завжди  всі  наступні  ранки,
Щоб  з  щоки  та  на  чоло,  з  лобика  на  носик,
Сонця  зайців-стрибунців  носили  як  носять...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=585857
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.06.2015

Добраніч Україно

Добраніч  всім!  Добраніч  Україно!
Солодких  снів  і  спокою  нічного!
Хай  відпочине  змучена  родина,
Нехай  насниться  бажане  і  добре

І  ранок  усміхнеться  завтра  щиро,
І  сили  нові  з’являться  до  праці,
І  до  молитв,  що  довго  просять  миру,
Нарешті  прислухатися  хтось  стане

Спи  моя  сестро,  скоро  він  увійде,
Не  плачте  мамо  і  не  крайте  серце,  
Добраніч  моя  рідна  Україно!
Прийдуть  гаразди  та  біда  минеться

І  все  у  нас  із  вами  буде  добре,
Повірте  в  це  і  спіть  собі  спокійно…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=583991
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.05.2015

Щасливий дар знаходити слова

Щасливий  дар  знаходити  слова,
І  відпускати  їх  із  легкістю  на  волю,
В  політ  де  невагомість  править  бал,
І  де  ефір  божественно-прозорий
З    сіянням  невловимого  астралу,
Вбирають  цих  миттєвостей  чарівність,  
Десь  на  межі  реальності  й  фантазій,
Завжди  нестримні  по  дорозі  в  вічність,
Летять  поетом  вибрані  слова,
Летять  натхненно  і  як  завжди  вільно,
У  граціозності  й  душевності  присвят,
І  у  іронії  нестримного  бурлеску,
З  відвертістю  римованих  рядків
Та  щирістю  ураженого  серця  …

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=583986
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.05.2015

Скрипить, гуркоче, стогне, але йде

Скрипить,  гуркоче,  стогне,  але  йде,
Закинувши  до  дротів  свої  роги,
Старий  і  стомлений  дорогою  тролейбус.
Куди  поділись  ліпші  його  роки?
Коли  возив  він  не  натужно  й  легко,
Ще  молодих,  в  часи  ті,  пасажирів,
Тепер  уже  сивеньких  і  сварливих,
Як  то  бувало  з  їхніми  батьками.

Зриваючись  й  втрачаючи  дріт  ліній,
З’їжджаючи  частіше  на  узбіччя,
Вдивляючись,  у  вже  нові  обличчя,
І  в  ніч  глуху,  і  ранком,  й  в  білий  день,
Сумуючи  за  втраченим  здоров’ям,  
Скрипить,  гуркоче,  стогне,  але  йде,
Такий  старий  і  стомлений  тролейбус,
У  ньому  залишилась  моя  юність
І  спогади  мої  там  також  десь…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=583797
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.05.2015

«У лісі все якось не так»

«У  лісі  все  якось  не  так...»,  -
Птахи  розносили  повсюди.
Про  це  не  чув  хіба  їжак,
Йому  заклало,  чи  надуло,
Що  мусив  сперезатись  весь
І  так  ходив  та  й  мало  слухав.
А  решта  ж  знали,  щось  буде
Та  між  собою  шепотілись,
Зайці  все  правили  про  піст,
Без  нього  ж  «гріх  у  лісі  жити»,
Білки  їм  вторили  у  слід,
Що  «треба  ближнього  любити»
І  всі  шукали  чому  так,
Коли  малий,  то  тихий  й  бідний,
А  як  вже  виріс  і  піднявсь
Та  загострив  немалі  зуби,
Тоді  чекай  від  нього  всяке
Або  порве,  або  ж  загубить
Податями  твоє  життя,
Вспівай  лишень  тоді  рятуйся...
І  навіть  вже  старий  ведмідь
Від  стану  справ  таких  втомився,
Тож  скликав  якось  лісний  збір
Із  тимчасовим  перемир’ям  
Для  тих,  що  вчора  ще  могли
Малих  додолу  нахилити,
А  між  собою  перегризтись
І  розказати  «то  не  ми».
Отже  зібралися  разом.
Для  цього  вибрали  поляну
Де  височіли  три  пеньки,
Вони  трибуною  були
І  заміняли  часом  сцену.
Взяв  першим  слово,  не  баривсь,
Авторитетний  в  всьому  лісі,
Неперевершений  ведмідь.
Уже  старий,  та  повний  міці,
Почав  з  такого  він  своє:
«Допоки  мій  лісний  народе?
Допоки  вишкрібків  терпіти?
Учора  ще  були  голодні,
Сьогодні  ж,  правди  ніде  діти,
Жирують  й  менших  пригинають!
Страху  не  відають  й  не  знають,
Як  в  милосерді  пожаліти!
Беззахисних  й  завжди  нужденних
Гризуть  в  своїм  немилосерді
І  ненаситності  своїй!
Вбивають  з  жадності  і  просто,
Щоб  зверхність  свою  показати,
Закон  забувши  і  порядок
Порушивши  лісного  братства!
Вовки  безумні  й  хитрі  лиси
Так  знахабніли,  що  бурлить
У  жилах  кров  моїх  сьогодні!
І  в  серці  ненависть  кипить
До  виродків  забувших  совість
Та  правди  прагне  справедливість,
Не  можна  нам  так  дальше  жить.
!..»,  -
Притих  на  мить,  обвів  всіх  взором,
А  потім  крик,  зірвавши  ліс
Й  птахів  піднявши  полохливих,
Таке  до  зляканих  доніс:
«Судити  всіх,  вина  на  кому!!!
Усіх,  хто  в  крові  завинив
І  в  жадності  життя  згубив,
У    ненаситності  потонув
Та    в  невблаганності  убив!..
Судити  тих  і  всіх  казнити!!!
Наш  вирок  їм  буде  страшним,
Суровим  й  дійсно  справедливим,
Комусь  знайдеться  в  ньому  смерть,
Когось  чекає  не  погибель,
А  вигнання  за  межі  лісу...
І  щоб  назавжди,  щоб  довічно,
З  прокляттям  роду  й  забуттям!
Когось  помилуєм  й  залишим,
Якщо  не  сотворив  він  зла,
А  був  в  невіданні  причетний.
Такі,  нехай  невмисний  гріх
Лісному  братству  відпрацюють
Й  живуть  у  користі  своїй.
Судити  всіх,  вина  на  кому!!!»,  -
Сказавши  це,  собі    затих.
І  тільки  було  добре  видно,
Як  серце  рветься  із  грудей
І  погляд  злобою  палає
На  ворогів  лісного  краю,
До  пожирателів  дітей.
Піднявши  лапу  він  промовив,
Оглянувши  своїх  синів
Й  подаючи  потрібний  знак:
«Усіх    у  клітку  під  арешт!
Вовків,  лисиць  і  чупакабру,
Куниць  та  ласиць.  Всіх  туди!
Щоб  дочекалися  вердикту
Й  заслухали  за  що  винить,
Їх  справедливо  лісне  братство,
І  що  чекає  дальше  їх...»
Й  загомонів  довкола  ліс,
У  звинуваченнях  для  тих,
Що  вчора  ще  страху  не  знали,
Сьогодні  ж  блеючи  благали
Помилування  у  дрібних
Та  в  боягузтві  не  хоробрих.
А  ті  з  ведмедем  не  боялись,
Казати  правду  не  стидались,
Вже  гонорові  і  речисті
Віщали  всім  відверті  мислі.
В  думках  не  знаючи  страху,
Не  боючись  уже  нічого,
Лупили  в  очі,  а  не  в  брови,
Вбивали  цвяхи  у  брехню.
Зривали  блуду  «щирі  маски»
І  все  це  було  без  жалю,
З  презирством  слабшого  до  старших,
У  радості  сказати  все,
Про  що  мовчав  й  чого  лякався,
Тепер  ж  у  прагненнях  зазнався
Й  забув  що  він  таки  ніхто,
Що  його  підленьке  нутро
Завжди  ховається  у  мушлю,
Не  хоче  бідний,  але  мусить,
Не  відповість  то  промовчить.
Та  бач  з  ведмедем  все  інакше,
Він  допоможе  й  захистить...
Пройшов  суд  швидко  без  заминки,
Всі  звинувачені  й  їх  вчинки
Були  розібрані  детально.
На  гору  підняті  всі  тайни
І  кожному  був  свій  вердикт:
Вовків  до  смерті  засудили,
Лисицям  вигнанство  вчинили,
А  решті  дали  різний  строк,
Щоб  виправлялися  потроху
Й  трудились  з  користю  для  всіх.
Так  порішили  й  розійшлися…
Ведмідь  же  на  пеньку  сидів
І  прислухався  до  бурління,
В  пустім  від  ранку  животі.
Згадавши  судові  події,
Підвівся  гордо  і  побрів,
У  пошуках  чогось  смачного,
Чогось  доволі  їстівного.
Тут    до  переліку  пожив
Потрапила  мала  косуля,
Вона  так  радісно  вильнула
Маленьким  хвостиком  своїм,
Так  притулилася  до  лапи
Старого  дідуся  ведмедя.
Аж,  хрусть!..  І  сталася  не  жадність,
Відбулась  лиш  проста  потреба.
Закінчивши  стрімкий  обід,
Згадавши  судові  події,
Ведмідь  зригнув  косулі  мрії,
Підвівся  гордо  і  побрів,
Плануючи  вже  новий  захід,
Готуючи  вітальний  спіч,
На  день  народження  у  зайця...

Що  було  потім  не  скажу.
Все  сталось  так,  як  мало  статись,
А  хто  захоче  розібратись,
То  аналогії  знайдіть    
Там,  де  зі  змінами  прийшло
Нове  щось,  та  не  зовсім  краще,
Якщо  ви  знаєте  про  це,
Якщо  вам  хочеться  дізнатись...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=583569
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.05.2015

Упало небо в озера блакить

Упало  небо  в  озера  блакить,
Розтаяли  в  нім  білосніжні  хмари,
І  навіть  птаха  по  воді  летить,
І  сонцю  місця  як  на  диво  мало

Немає  зорей,  зорі  у  воді,
І  місяць  десь  у  озері  блукає,
І  мрії  ходять  на  моїм  човні,
Що  змайстрував  нерівними  рядками

Дивлюсь  у  гладь  і  бачу  спокій  там,
Це  спокій  вічності  розкинутого  неба,
Відбиток  дійсності,  що  подарує  нам
Хвилинку  ніжності,  коли  так  цього  треба

Нестримність  хвиль,  їх  мерехтливий  біг,
Із  шепотінням    кимось  складеного  віршу,
Про  впавше  небо  в  озера  блакить,
Та  хмари  в  нім  прозоро-білосніжні

Все  це  для  тебе,  все  це  лиш  тобі…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=583568
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.05.2015

Усміхнися брате, не журись

Усміхнися  брате,  не  журись
Подивись  як  гарно  все  довкола,
Глянь  на  ріки  наші  і  на  гори,
На  степи  безкраї  й  на  ліси,
Все  це  зараз  зеленню  буяє,
Все  цвіте  від  краю  і  до  краю,
А  озера  наші,  а  моря…
Де  ще  є  скажи  така  земля?
Щоб  так  легко  дихалося  нам,
Де  віднайдеш  спокій,  в  гущі  трав?
Від  землі,  де  наберешся  сили?
Тільки  брате  лиш  у  краю  милім,
В  тім  краю  де  народила  матір,
Де  ходити  вчився  і  кохати,
Там  де  твоя  юність  й  твої  друзі,
Де  потрібен  в  радості  і  в  тузі,
Де  поховані  твої  й  мої  діди,
І  дітей  протопчені  сліди.
Тільки  тут    лежить  наше  коріння,
В  рідній  серцю,  славній  Україні.
А  тим  часом  брате  не  журись,
Подивись  як  гарно  все  довкола,
Глянь  на  ріки  наші  і  на  гори,
На  степи  безкраї.    Й  усміхнись…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=583285
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.05.2015

Настане час, я знаю він прийде

Настане  час,  я  знаю  він  прийде,
Спаде  з  очей  Петрових  заволока,
Згадає  він  про  доблесть  і  про  честь,
Це  буде  наша  перша  перемога

В  ту  мить  він  поміняє  «мирний  план»,
На  план  відродження  й  відновлення  кордонів,
І  гордий  дух  українських  синів,
Нарешті  звільниться  з  умовностей  полону

І  вже  непросто  крашена  броня,
А  «Ятагана»  міць  із  силою  «Оплоту»,
Ввірветься  як  нестримний  ураган,
У  стан  ненависний  і    так  давно  ворожий

І  усміхнеться  доброволець  тій  нагоді,
Що  змучилась  душа  його  чекати,
І  віділлються  материнські  сльози,
Й  застигне  погляд  ворога  із  жахом

Настане  час,  я  знаю  він  настане,
Возвиситисься  у  славі  Україна,
І  зрозуміє  батько  й  бідна  матір,
Що  недаремно  гинули  сини  їх

Що  вдячність  й  біль,  тепер  у  кожнім  серці
При  згадці  про  загиблого  героя.
А  я  прошу  у  Бога  лиш  одне  :  
«Спади  з  очей  Петрових  заволока»

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=583266
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 24.05.2015

Спустилось «сонечко» на синове плече

Спустилось  «сонечко»  на  синове  плече,
Він  засміявся  й  показав  матусі,
А  потім  обережно  й  ніжно  взяв,
Корівку  Божу  у  маленькі  руки,
Розвів  долоні,  щось  прошепотів,
Відкрив  їх  і  подув  зовсім  легенько,
У  червоненьку  з  цяточками  спинку,
І  полетіла  та,  й  так  високо  знялась,
Що  в  захваті  не  стримав  хлопчик  криків,
Матуся  ж  усміхнулась  й  обняла,
Вдивляючись  у  чисті  оченята,
Шукала  відповідь  про  те  що  загадав,
А  той  радів  і  голосно  сміявся…

Він  знав,  що  буде  так  як  забажав
І  дивувався  баченому  щиро…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=583157
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.05.2015

Важлива тільки сила джерела

Важлива  тільки  сила  джерела,
Щоб  утворити  життєдайний  витік,
А  він  знайде  вже  той  єдиний  шлях,  
Своє  русло  поміж  ґрунтів  і  скал
Та  донесе  до  вибраного  гирла,
Й  добавить  моці  іншому  потоку,
Що  першим  вибрав  падати  у  море
І  першим  переміг  у  собі  страх,
І  створять  ріки  щось  уже  нестримне,
Потугу    незбориму  ще    ніким
І  увіллються  в  води  волелюбні,
Й  розрушать  надокучливі  вали…  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=583151
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.05.2015

Прекрасна та лукава сеньйорита

Прекрасна  та  лукава  сеньйорита,
Махнувши  віялом  покликала  мене,
В  очах  її  так  виразно  виднілось
Прохання  щастя,  що  ніяк  не  йде

Хоча  б  на  мить,  хоча  би  тільки  нині
Знайти  кохання  й  залишити  слід,
У  спогадах  так  жданої  години,
Що  нам  потрібна  в  океані  бід  

І  я  побачив  в  ній  своє  питання,
І  зрозумів,  що  дальше  вже  буде
Та  відвернувся  стримавши  бажання,
Й  прохання  щастя,  що  ніяк  не  йде

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=581549
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.05.2015

Поснідавши ранковим перекуром

Поснідавши  ранковим  перекуром,
Запивши  кавою,  я  зустрічаю  день,
Вже  неважливо,  що  там  вчора  було
І  нецікаво,  що  іще  буде

Мій  план  сьогодні,  зважена  самотність
І  змін  назавтра,  в  ньому  не  знайти,
Життя  просте,  якщо  немає  знову,
Цих  протиріч,  претензій,  суєти

Жити  достойно,  не  звиватись  вужем,
Не  падати  у  власних  же  очах,
Якщо  для  цього,  навіть  треба  буде
Іти  самому  весь  наступний  шлях

Такий  мій  план  і  це  напевно  сумно,
Та  вибір  іншого  ніяк  мені  не  йде.
Поснідавши  ранковим  перекуром,
Запивши  кавою,  я  зустрічаю  день…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=581543
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.05.2015

Перегортаючи сторінку

Перегортаючи  сторінку,
Не  залишай  на  ній  сліди,
Не  перечитуй  те  що  будо,
Іди  вперед,  але  не  рви
Написаного  не  тобою,
Знай,  ти  пішак  і  тільки  доля
Веде  невпинно  крізь  рядки,
Що  написали  вже  за  тебе.
Тобі  ж  лишається  одне,
Це  бути  чистим,  добрим,  чемним
Й  гортати  сторінки  життя,
Шукати  те,  чого  нема
Та  посміхатися  від  болю....

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=581468
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.05.2015

Далеко, десь за океаном

Далеко,  десь  за  океаном,
У  ще  непізнанім  краю,
Серед  небачених  суцвіть
І  трав  на  дивовижу  буйних,
Стоїть  самотньо  і  велично,
Розкинувши  могутнє  гілля,
Казкове  дерево  «Мріяна»,
На  ньому  ж  рясно  червоніють,
Плодів  налитих  дивні  форми,
Такі  спокусливі  на  вигляд
Й  на  смак  приємно  соковиті,
А  ще,  це  тільки  по  секрету,
Вони  єдині  володіють
Магічним  даром  воскрешати  
Та  втілювати  давні  мрії.
Знайти  це  дерево  нелегко,
Не  всім  відкриється  дорога,
Вона  захована  у  снах,
І  розпізнається  у  зорях,
Що  залишаючи  свій  хвіст,
Летять  і  падають  додолу,
Туди  де  серед  буйних  трав,
Чекає  вибраних  «Мріяна»
Лиш  треба  розпізнати  шлях
Та  вірити,  що  саме  там
Відбудуться  твої  бажання…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=581453
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.05.2015

Привичні до справи повчати чужих

Привичні  до  справи  повчати  чужих,
В  підказках  постійних  «як  добре  би  було»,
Вони  сновигають  в  питаннях  простих,
Виводячи  формули  свої  заумні,
Про  те,  як  зробити  із  мухи  слона,
Як  вірш  правильніше  писати  у  риму
І  навіть,  у  текстах  міняють  слова
Із  приписом  «справити»,  бо  не  оцінять.
Редактори  напрямку  наших  думок,
Володарі    слова  і    цензори  стилю,
Що  винайшли  право  судити  усіх
І  вміння  з  пустого  в  порожнє  налити...

Привичні  до  справи  повчати  чужих,
В  своїх  настановах  «як  правильно  жити»...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=581012
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.05.2015

Синочку мій, давно тебе не бачив

Синочку  мій,  давно  тебе  не  бачив.
Як  ти  без  мене?  Часом  не  забув?
А  я  скучаю,  знаєш  так  скучаю,
Дивлюсь  на  фото  й  зовсім  не  збагну,
Як  сталось  так,  що  ми  уже  не  разом,
І  підбирається  задушливий  комок,
І  збоку  біль,  і  дихати  не  можу,
Й  у  мить  ту  кровоточить  в  моїх  грудях
Щось,  що  завжди  належало  тобі,
Мій  ангеле  із  риженьким  волоссям,
Мій  вогник  в  недолугому  житті,
Для  тебе  тільки  серце  моє  б’ється,
Без  тебе  ж  замовкає  і  болить,
І  хочеться  нестримно  прокричати,
Щоб  світ  здригнувся,
Щоб  почув  вгорі
І  допоміг,  я  так  того  бажаю...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=581000
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.05.2015

Випускаючи кільця диму

Випускаючи  кільця  диму,
В  кабінеті  сьогодні  пустому,
Роздивляюся  його  стіни
І  шукаю  невідомо  що,
Аж  на  очі  попався  годинник,
Зупинилися  стрілки  у  ньому,
Час  завмер  потребуючи  зміни
Й  як  ніколи  раніше  гостро
Розумію,  що  відлік  пішов…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=580765
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.05.2015

Укотре серцем розумію

Укотре  серцем  розумію,
Що  все  не  так  як  би  могло,
Дні  пролітають,  роки  тліють,
А  я  з  тобою  якось  повз,
Без  почуттів  та  мимо  нього,
Того,  що  нас  тоді  звело,
Та  ніби  ще  недавно  було,
А  може  просто  нам  здалось,
Може  колись  ми  захворіли,
І  ще  й  подумати  не  вспіли,
Як  влізли  під  один  хомут,
Що  переплутали  з  коханням
І  зараз  все  не  так  як  було,
Питання  в  тому,  чи  могло?

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=580764
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.05.2015

Гей ви там, що залізли на гору

Гей  ви  там,  що  залізли  на  гору
По  смертях,  по  обіцянках  ліпшого,
Не  набралися  видно  ще  сорому?
Не  відчули  народного  гніву?
Не  знайшли    ще  страху  у  собі?
Та  не  бачити  самого  гіршого?

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=580562
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.05.2015

Допоки ще димляться гори…

Там  де  димляться  сиві  гори,
Де  чується  трембіти  звук,
Де  бистрі  і  прозорі  ріки
Несуть  по  кручах  свої  води,
Там  українця  серце  мліє,
Від  плачу  струн  дзвінких  цимбал
І  скрипки  дивного  звучання,
Що  то  тужливо-ніжно  плаче,
А  то  зірветься  і  несе
Тебе  з  думками  за  край  неба.
І  вільно  так  і  вже  й  не  треба
Ховати  радість.  І  в  очах  
Збираються  щасливі  сльози,
І  вічність  падає  до  ніг
Допоки  чуєш  її  голос,
Допоки  є  у  тобі  він,
Допоки  ще  димляться  гори…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=580561
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.05.2015

Сьогодні, у гарний і сонячний день

Сьогодні,  у  гарний  і  сонячний  день,
Коли  все  цвіте  і  буяє,
Коли  чути  співи  пташиних  пісень,
І  тішать  так  зеленню  трави

Сьогодні,  у  мене  дощі  і  гроза,
А  шквали  думки  розривають,
Стривожені  бурею  серце  й  душа,
І  краю  негоді  не  має

І  грому  розкати  в  моїй  голові,
І  спалахи  блискавки  й  гради,
Поломане  щастя  лишив  буревій,
Розрушив  майбутнє  торнадо

Сьогодні,  у  гарний  і  сонячний  день,
Коли  все  цвіте  і  буяє,
Без  тебе  лишилося  моє  життя
І  в  ньому  кохання  не  має

Лиш  грому  розкати  у  голові,
Лиш  в  грудях  зкровавлені  рани...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=580196
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.05.2015

Не клейте чашки і не пийте з них…

Не  зберігайте  битої  посуди,
Не  клейте  чашки  і  не  пийте  з  них,
Що  розлетілось  більше  вже  не  буде,
Що  дало  тріщину  на  краще  замінить

І  не  шкодуйте  за  старим  ніколи,
Не  варто  плакати  над  крахом  почуттів,
Нічого  нового  не  принесе  з  собою
Терпіння  і  наведення  мостів

Втрачати  час  і  дмухати  на  воду,
Коли  довкола  тільки  суєта,
Коли  не  дивляться  вже  ваші  очі  в  очі,
Й  кипить  нутро  і  змучена  душа

Не  тратьте  сили,  Бог  усе  розсудить,
Простіше  друзями  навіки  розійтись,
Не  зберігайте  битої  посуди,
Не  клейте  чашки  і  не  пийте  з  них…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=580184
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.05.2015

Вони десь там, у спалахах війни

Вони  десь  там,  у  спалахах  війни,
Вони  в  дощах  і  сніжних  буревіях,
Не  здолані,  не  зломлені  сини,
Стражденної  моєї  України

У  їхніх  грудях  світиться  вогонь,
Такий  буває  тільки  у  героїв,
Що  не  знаходять  іншого  собі,
Як  мужній  захист    рідного  народу

В  очах  у  них  непереможний  дух,
Іскра,  що  подарована  їм  Богом.
Й  сердець  гарячих,  ще  нестримний  стук,
Як  бій  набату  до  свободи  зову

І  ми  в  молитвах  згадуєм  про  них,
Що  там  в  дощах  і  в  сніжних  буревіях,
Не  здоланих,  не  зломлених  синів,
Стражденної  понині  України

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=579957
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 09.05.2015

Її єдиного у світі…

Переповивши  нахилилась
Вдивившись  в  очі  малюка,
Що  так  нагадували  батька.
Нестримна  зрадлива  сльоза,
Укотре  за  останні  ночі
Скотилась    по  її  щоці,
Лишивши  слід  переживань
Й  не  відступаючого  болю.
І  думка  вкотре  пронеслась:
«О  мій  коханий,  що  з  тобою?
В  яких  окопах  мерзнеш  ти?
Чи  вже  готуєшся  до  бою?
Чи  може  десь  лежиш  собі
Весь  зранений,  у  чистім  полі
І  помираєш  в  самоті?
А  я  не  в  змозі  помогти,
До  серця  свого  пригорнути.
О  соколе  коханий  мій…»,  -
І  молиться  в  своєму  смутку
До  Бога  і  до  всіх  святих
Та  просить  щиро,  захистити,
Від  куль  і  смерті  вберегти,
Ніким  не  знаного  героя,
Її  єдиного  у  світі…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=579948
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.05.2015

Здіймаються душі загиблих героїв

Здіймаються  душі  загиблих  героїв
І  тихо  ридають,  у  своїй  печалі,
Не    в  змозі  здолати  зухвале  нахабство,
Не  в  силі  збороти  невігластво  влади,
Що  вперто  нічого-нічого  не  бачить
І  креслить,  не  знаючи  честі  і  стиду,
Зданих  позицій  приречені    мапи,
Печальні  та  зраджені,  вічно  сумні,
У  спогадах  митті  останнього  бою,
Здіймаються  душі  загиблих  героїв
Й  вдивляються  в  очі  твої  і  мої…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=579909
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 08.05.2015

Усе по новому та все це вже було

Провісники  великих  перемог
І  змін  на  краще  видатні  стратеги,
Прийшли  до  влади  в  сум’яті  думок,
Де  крик  душі  й  порив  людської  честі,
Де  братство  відданих  лише  одній  меті:
«Позбутись  крадіїв  та  віднайти  майбутнє»
Нехай  в  крові,  в  диму  і  боротьби  вогні
Та  все-таки  із  почуттям  могутнім
Любові  до  своєї  України…
Й  не  знали  іншого,  не  бачили  тоді,
Що  крутяться  довкола  брехуни,
Не  патріоти,  а  майстри  афери,
Потрібна  їм  лиш  влади  ждана  мить,
 «Провісникам  і  видатним  стратегам»,
Майбутніх  перемог  і  величезних  змін,
Де  гідності  нема,  а  честі  вже  не  буде,
Де  нові  крадії  та  схем  новітніх  зиски,
І  де  не  глянь  повсюди  свої  люди,
Усе  по  новому    та  все  це  вже  було,
І  як  завжди  усе  ще  може  бути…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=579894
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 08.05.2015

Душа болить, а серце його плаче

Стоїть  боєць  з  цигаркою  в  руці,
В  очах  зажура  і  сльоза  неначе,
Нервово  палить  й  дивиться  на  схід,
Душа  болить,  а  серце  його  плаче  
І  думка  б’є  у  скроні  молотком,
Настирливо  все  раз  у  раз  питає:
«Як  ми  змогли  дозволити  таке?
Невже  ж  не  бачили,  не  знали,
Що  тут  варилось  стільки  часу
І  хто  стоїть  за  усім  цим?
Чи  то  байдужі  проморгали?
Чи  так  собі  запланували?
Чи  може  підленький  сусід
Тут  приложив  нечисту  руку?
Бо  вже  давно  таке  хотів
І  сіяв  в  Україні  смуту,
Серед  радянських  бахурів
Та  їх  бандитських  побратимів,
Що  по  поняттях  поділили
І  владу,  й  грошики  свої.
Й  пустили  нас  усіх  по  колу…»,-
Пихкнув,  збив  попіл,  гірко  сплюнув
І  тихо-тихо  затягнув
Сумну  свою  солдатську  пісню.
А  думка  в  скроню  молотком
І  у  очах  сльоза  неначе,
Й  душа  болить…
І  серце  плаче…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=578359
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 02.05.2015

Сини країни, лицарі свободи

Сини  країни,  лицарі  свободи,
Нездолані  ніким  богатирі,
Для  вас,  неперевершені  герої,  
Усі  слова  натхнення  і  хвали,
Всі  оди,  що  посвячені  відвазі
Та  дифірамби  мужності  бійців...  
І  як  ніколи  варто  заспівати,  
Про  вас  і  з  вами,  України  гімн,
У  ньому  правда  і  велика  сила,
Незборений  ніким  понині  дух...  
Таки  не  вмерла  наша  Україна
Допоки  у  серцях  ще  чути  стук,  
Таких  гарячих  і  завжди  хоробрих,
Десь  відчайдушних  в  смілості  своїй
І  як  ведеться  в  горі,  дуже  добрих,
Нехай  й  бракує  співчуття  і  сліз.
Вони  ж  таки  безстрашні  оборонці,
Звитяжці  і  поборники  землі,
Що  їх  зростила,  в  прагненні  до  волі,
Завжди  готових  пасти  в  боротьбі,
За  честь  і  славу,  за  її  свободу,
За  право    жити  гордо  і  без  війн,
Таких  неперевершених  героїв,
Нездоланих  ніким  богатирів...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=578329
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.05.2015

Дивно влаштований світ

       Дивно  влаштований  світ    -    той  хто  не  бачить  дальше  свого  носу  і  кульгає  на  обі  ноги,  хоче    взяти  сусіда  за  руку    та  показати  бідоласі  той  єдиний  правильний  шлях  і  тільки  в  тому  напрямку,  в  якому  йому  короткозорому  хочеться  йти.    
       І  як    скажіть  добратися  бідоласі    до  свого  прихистку,  коли  довколо  стільки  порадників  та  повчальників,  що  губишся  в  настановах  та  пригинаєшся  під  тягарем  їх  "вагомих"  думок.  
       Чи  не  простіше  би  було  кожному  з  нас  відповідати    за  свої  вчинки  самому,    не  прислуховуючись  до  "вагомих"  думок  добропорядних  сусідів  та  вибирати  свій  шлях  і  напрямок,  не  опираючись  на  руку  хворобливих  доброзичливців  та  непевних  поводирів.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=578185
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 01.05.2015

Крутилось листя й падало до долу

В  ту  осінь  як  і  в  попередню  знову,
Злітаючи  із  позолочених  дерев,
Зів’явше,  змучене  та  все  ж  таки  красиве  
Крутилось  листя  й  падало  до  долу,
А  впавши  мандрувало  з  вітром  геть.
Отак  й  з  життям,  ще  молоде  допоки,
Кружляє  в  вихорі  подій  і  не  збагне,
Що  ж  то  чекає  там  за  горизонтом?
Й  не  відає  в  своїм  круговороті
Де  так  багато  планів  і  надій,
Який    буде  кінець  його  історії.
А  чи  потрібно  знати  ?
Не  збагнеш…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=578176
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.04.2015

Сказав…

Сказав…
І  мовлене  слово  відбилось.
Нерозуміння  глухота
Стіною  стала  на  заваді
І  довід  каменем  упав,
Обломком  від  твердої  волі,
Тяжкий  як  груз  несприйняття.
Хіба  зігнувшись  не  підійму?
Не  випрямлюся  і  не  кину?
І  не  почують  знов  хіба?
Сказав  …
Чекав  …
І  все  як  вперше
Вернулось  на  круги  своя.  
Тут  раптом  якось  сумно  стало,
А  голос..?
Голос  вже  мовчав
І  тільки  лиш  думки  кричали
Про  те,  що  так  не  може  бути,
Щоб  слово  мовлене  не  чули,
Не  може  бути  дальше  так.
І  революція  настала...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=577960
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.04.2015

Відчай

Промиваючи  рани  водою  чистою,
Онімілий  від  люті  і  біль  позабувший
В  напрузі  чекання  бою  одвічного,
Роздирав  зранене  тіло,  м’язисте  й  ослаблене,
Темними,  грязними  нігтями  відчай…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=577947
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.04.2015

Такий самотній й жалюгідний

Такий  самотній  й  жалюгідний,
В  пустелі  раб  стояв.
У  небеса  він  слав  прокльони
І  в  них  же  щось  благав.
На  долю  скаржився  бідака  
І  ось  його  слова:
«За  що?»,  -  питав  у  долі  раб,  -
«За  що  до  мене  так?  
Чи  чим  розгнівав  я  тебе?
Чи  ж  не  під  твій  я  смак,
Що  не  взлюбила  так  мене?»,  -
Питав  у  долі  раб.
А  та  сміялась  і  котивсь
Громами  долі  сміх.
Вона  сміялася  до  сліз,
Сльозами  дощ  проливсь.
І  не  сховатися  рабу,
Раб  долі,  всьому  раб.
І  грім  лякатиме  його,
І  дощ  йому  сатрап...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=577747
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.04.2015

І лиш море було тому свідком…

Ми  купались  і  ти  сміялася,
Як  це  сталось  не  знаю  я,
Та  сплелись  ми  в  єдиному  подиху,
У  любові  нестримному  захваті,
На  морському  піщаному  березі.
Й  теплі  хвилі  водою  пінною,
Що  рукою  Нептуна  кинута
І  розбурхана  пристрастю  двох,
Омивали,  в  ту  мить  закоханих,
Налітаючи  гребнями  білими
Під  вечірнім  світінням  сонця.
Те  ж  останнє  кидало  проміння
Відтворивши  моря  казковість
І  надавши  чарівності  хвилям,
Котрі    шумно  летіли  назустріч,
Вгамувати  не  в  змозі  спрагу,
Юних  тіл,  що  у  ніжних  обіймах
Не  пручалися  більше  пориву
Та  не  відали  іншого  страху
Як  не  бути  у  мить  ту  разом.

І  лиш  море  було  тому  свідком…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=577742
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.04.2015

Дистильовані правдолюбці

Відфільтрованими  чітко  дозами
Розписали  слова  по  графіку
Й  по  поличках  усі  розставили.
Рафінованою  напівправдою
Маринуючи  критиканство,
Перейшлися  навшпиньки  тихо
З  недописаними  плакатами  -
Дистильовані  правдолюбці,
Цензуровані  демократи,
Що  люстровані  своїм  страхом
І  кастровані  ніжно  владою…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=575215
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 17.04.2015

Давай синочку, я розкажу тобі казку (продовж. ) "Проводи та плач"

Пора  підглянути  в  щілину
Й  прислухатися  до  розмов,
Що  ще  тривають  у  палаці,  
В  останню  мить  приготувань
Царя  з  командою  своєю  
У  путь  до  феїного  замку.
А  там  таке:    великий  цар  
Усіх  зібравши,  доповівся:  
«Мої  придворні  й  славне  військо,
Мої  безстрашнії  орли,
Для  вас  сьогодні  в  день  негоди,
Коли  дме  вітер  й  буря  зріє,
Прийшов  випробування  час,
Сьогодні  всякий  зрозуміє
На  що  він  в  дійсності  гаразд,
Наш  ворог  не  чужі  звитяжці
І  навіть  не  зміїні  пащі,
А  чари  дуже  злої  феї
І  нечисті  що  з  нею  є
Непередбачувані  пастки.
Та  наше  нині  святе  діло
Її  будь-що  перемогти.
Поможуть  в  цьому  чародії.
Ну  що  ж  на  коней,  треба  йти
І  хай  нам  Бог  допомагає!..»,  -
Сказав  і  скочив  на  коня,
За  ним  і  решта  по  команді,
Тут    закурився  битий  шлях.
Та  вже  за  хвильку  було  пусто
І  тільки  сльози  на  очах
Дружин  й  дітей,  що  проводжали  
Ще  відбивали  почуття
Незнаного  донині  страху…
Цариця  також  затужила
Й  благала  в  Господа  підмоги
Та  захисту  від  феї  чар,
Просила  милості  й  взивала
Про  порятунок  свого  мужа  
І  спадкоємця  його  трону,
Нащадка  древнього  престолу,
В  майбутнє  пришлого  царя,
Ще  малолітнього  Андрія.
Прохала,  витирала  сльози
Й  безперестанку  все  молилась
Додолу  повсякчас  клонилась
І  осінялася  не  раз.
Тим  часом  син  її  дивився
На  матір  з  непідробним  жалем.
Все  ж  дочекавшись  поки  та
Зронила  у  останнє  «амінь»
І  тричі  наложила  хрест
На  ще  тендітнії  рамена.
Промовив  їй  як  можна  чемно:
«Послухай  мамцю  моя  люба,
Невже  до  нас  прийшла  журба?
Чи  може  ти  уже  в  печалі,
Що  так  скорбієш  все  за  татом?
Та  придивитись,  ніби  ж  правиш  
За  упокій  свого  синка.
Скажи  чого  горюєш  мамо?
Хіба  не  знаєш,  що  у  батька
Був  на  похід  хороший  план?»  ,  -
 Замовк  і  зразу  же  продовжив:
«Не  плач  і  не  печалься  неню,
Цар  врахував  буквально  все,
Що  міг  пізнати,  передбачив.
Підкажуть  те,  на  що  не  зважив.
Порадять  там,  де  призабув.
У  нього  знай,  два  чародії,
Ці  маги  ліпші  в  своїм  ділі,
Недарма  світ  їх  чудодійний
Так  ім’я  Арестона  славить  …»,  -
Тут  видихнув  і  лоба  витер,
Почухав  голенький  живіт,
Й  піднявши  палець  вказівний
Свою  розмову  поновив:
«Ти  знаєш  скільки  має  раті,
Його  вельможність  батько-цар?
А  скільки    в  нього  тої  зброї?
А  коней  скільки  й  провіанту?
Їх  мамцю  моя  просто  море,
Та  саме  головніше  план
З  яким  він  фею  переможе!»,-
Андрій  притих  й  навшпиньки  став,
Тай  потягнувся  до  цариці.
Та  ж  ледве-ледве  нахилилась,
Як  міцно  він  її  обняв  
Й  прошепотів  зовсім  тихенько  :
«Не  бійся,  тато  подолає  
Усененависну  Моргану
І  вбереже  від  бід  мене.
Як  завжди  вернеться  до  тебе.
Не  бійся  мамо  все  пройде»
На  тому  й  порішили  разом  …
                             .          .            .

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=575177
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.04.2015

Давай синочку, я розкажу тобі казку (продовж. ) "Моргана"

Тим  часом,  у  своїх  покоях,
Де  лиш  почвари  і  примари,
Де  страхом  оповите  все
Моргані  феї  місця  мало,
Не  встоїть,  бігає  кругами,
Щось  шепче  і  на  когось  жде,
Та  на  годинник  поглядає.
Кого  чекає  ми  вже  знаєм.
А  ось  для  чого  їй  це  все?
Тут  варто  відійти  назад,
Зробити  невеличкий  відступ,
Щоб  зрозуміти  всі  причини
Так    ненавидіти  царя
І  так  цікавитись  Андрієм.
Тож  привідкриємо  завісу
Й  розповімо  вам  отаке:
Колись,  тому  десь  півстоліття,
У  царстві  нашого  героя,
В  хатинці  на  краєчку  лісу,
Із  матір’ю  жила  дівчина
З  чарівним  іменем  –  Моргана.
Такої  дивної  краси,
Ще  годі  було  пошукати,
У  всьому  тридесятім  царстві.
Похожої  на  неї  вроди
Не  було  певно  в  ті  часи.
І  все  би  наче  ніби  добре
Та  заздрість  людська
Породила  негожі  слухи
Про  Моргану  та  її  матір:
Буцім,  в  них  
Гостюють  часто  злії  духи,
Та  вдови  роблять  привороти
І  порчу  за  окремі  гроші
Буває  на  людей  кладуть.
Прозвали  відьмами  обох
Й  церковникам  про  те  сказали.
І  учинили  самосуд
Не  дочекавшись  й  долі  правди.
Спалили  дім,  коли  нещасні
Лиш  тільки  спати  прилягли.
Не  знали  вбогі,  що  то  феї,
Не  відали  про  чарівниць,
Які  добро  усім    творили
І  проти  зла  завжди  були.
Ось  так  у  полум’ї  лишивши,
На  ранок  підійшли  мерзенні
Та  серед  згарища  і  диму  
Знайшли  одне  згоріле  тіло
Й  перехрестилися  разом
І  зашипіли:  «відьма,  відьма…».
Спасла  Моргану  рідна  мама
Сховавши  від  вогню  в  підвалі.
Не  було  місця  там  для  двох.
Коли  ж  ледь-ледь  піднялось  сонце,
Вся  у  лахміттях  і  брудна
Моргана  вилізла  на  зовні.
Поклявшись  відімстити  всім,
Людський  рід  грізно  прокляла.
З  тих  пір  зола  покрила  серце
Такої  ніжної  ще  вчора
Й  занапастила  душу  злість
Та  ненависть,  до  царства  того,
В  якому  вбили  рідну  матір.
І  навіть  справ  сердечних  друг,
Завжди  дівчині  так  бажаний
Не  зміг  утішити  її
Й  не  помагали  його  чари,
Адже  він  теж  був  чародій.
Кохання  в  стіну  розбивалось.
Моргана  ж  все  копила  злість,
В  ненависті  збирала  силу
І  якось  з  ночі  підійшла
До  того  клятого  села,
Що  матінку  її  спалило.
Що    погубило  її  душу,
Ще  вчора  як  водиця  чисту.
І  вирвались  з  її  грудей,
Закляття  чорнії  потоки
І  тричі  помахом  руки,
Призвала  нечисть  в  допомогу,
Нагнавши  хмари  й  буревій,
Тут  почалося  щось  шалене:
Дахи  зривало,  вікна  й  двері  
злітали  із  своїх  завіс,
Ревла  худоба,  нили  діти,
Дорослі  впали  на  коліна,
До  неба  руки  протягли  
Взиваючи  до  свого  Бога…
Аж  тут  між  блискавою  й  снігом
Грім  рівно  тричі  прогримів
І  все  затихло,  все  замовкло,
Закам’яніло  як  було,
Усе  перетворилось  в  камінь:
І  руки  підняті  угору,
І  перелякана  худоба,
І  сльози  скривджених  дітей,
І  рештки  вбитого  села…
Моргана  в  захваті  завмерла,
Та  й  так  стояла  б,  як  за  хмар  
почувся  всеєдиний  голос  -
Бог  тричі  дівчину  прокляв
І  всю  її  красу  спотворив,
Зробивши  вічною  каргою,
Що  не  знайде  ніколи  спокій,
Та  буде  мучитись  у  замку,
Й  довкола  наганяти  жах.
Аж  поки,  в  милості  своїй
Не  прийде  юний  чародій
Та  утамує  чорну  душу  
Своєю  силою  значною
Й  словами  посланими  Богом
Із  уст,  котрим  довірив  їх.
Тоді  лишень  вона  спочине
Як  і  годиться  добрим  феям
У  мирі  й  злагоді  з  собою…
А  порятунком  силам  зла,
Що  прижилися  у  Моргані
З  безсмертям  їх  і  непрощенням,
Буде    енергія  життя  
Новонародженого  хлопця  -
Нащадка  славної  корони,
Єдинокровного  царя,
Якому  Бог  надасть  всі  сили
Рости  й  мужніти  не  роками,
А  з  дня  на  день,  від  того  часу  
Як    вийде  той  з  утроби  мами,
Із  усмішкою  вінценосця
Та  золотими  волосами
В  яких  таїться  справжня  сила,
Непереможного  царя…
На  цьому,  ставимо  ми  крапку
В  історії  буття  Моргани,
Так  як  розкриті  всі  причини
І  пройдено  слідами  шлях
Аж  до  сьогоднішньої  днини.
Та  вернемося,  у  покої  
Страшного,  пристрашного  замку
Де  лиш  почвари  і  примари,
Де  жахом  оповито  все.
А  в  ньому  не  знаходить  місця,
Круги  мотає  й  довго  жде
Свого  посланця  злая  фея,
Й  все  на  годинник  поглядає
І  всі  підозри  відганяє
Та  знову  ходить  й  жде  усе…
                           .        .        .

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=574864
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.04.2015

Давай синочку, я розкажу тобі казку (продовж. ) "Нарада"

Давно  Андрій  вже  спочивав
І  сонце  вийшло  із  зеніту,
Як  цар  нараду  вже  зібрав,
І  стали  хлопці  гомоніти.
Андрія  дід  взяв  слово  першим:
«  Мій  любий  сину  й  ви  панове
Чи  можемо  сидіть  без  діла,
Коли  до  нас  прийшла  біда?
Невже  ж  закриємо  ми  очі
На  небезпеку  в  нашім  домі?
Хіба  дозволимо  Моргані
Образити  мого  внучка?»  ,  –
Тут  помовчав  і  враз  продовжив:
«  Потрібно  нам  помізкувати
Та  скласти  необхідний  план…»
На  що  дали  відразу  згоду
І  слово  перебрав  вже  цар:
«  Рідненький  батьку  твоя  правда,
Я  пропоную  ось  таке:
В  вогонь  не  кинемо  ми  скриньку,
А  жмут  волосся  поміняєм
На  шерсті  пук  мого  кота,
Цей  кіт  рудий  як  наш  Андрійко.
Нехай  дарунок  віднесе  
Своїй  хазяйці  горбун  карлик.
За  ним  підуть  надійні  хлопці
І  прослідкують  до  кінця.
А  тільки  вийде  наш  горбун
З  воріт  Моргани  злої  замку,
Як  ми  вірвемося  туди  
Допоки  не  зійшлись  дерева.
І  схопимо  жорстоку  фею,
Коли  відставить  та,  свою
Відьомську,  злочарівну  палку.
У  цьому    ти  поможеш  нам
Мій  старий  друже  чародію,
Нарешті  ж  магія  твоя
За  стільки  літ  тут  пригодиться.
Надіюсь,  що  ще  незабув
Своє  незвичне  ремесло,
І  вправний  як  у  ліпші  роки.
Чи  так  це  магу  мій  скажи?»,  -
Й  замовк  чекаючи  старого.
А  той  повідав,  не  баривсь:
«Мій  всевельможний  государю,
Господарю  усього  краю,
Я  постарів  за  ці  роки
Та  справність  моя  й  моя  сила,
Ніяк  не  втратили  в  собі.
А  ще  дозволю  нагадати,
Що  маю  учня  Арестона,
Цей  хлопець  майстер  всіх  чудес,
Такого  я  іще  не  бачив.
То  ж  впевнений,  що  разом  з  ним
Здолаю  будь-кого  на  світі.
І  Всененависную  Фею,
Яку  колись  давно  кохав
І  знав  як  милую  Моргану.
Та  якось  Бог  її  прокляв…
З  тих  пір  у  серці  поховав
Я  почуття  усі  до  неї…»,  -
І  замовчав,  зітхнувши  сумно.
Цар  ж  задоволений  таким,
Повів  свою  розмову  дальше:  
«Ну  що  ж,  тоді  звільнити  карлу,
Під  охороною  тримати,
Навчити  як  себе  вести
І  що  в  подальшому  робити.
Підготуватись  всім  ретельно,
Покаятися  у  гріхах,
Й  отримавши  благословення,
Відправитись  в  нелегкий  шлях,
Де  небезпека  нас  чекає,
Через  годину  виступаєм…»
Усі  піднялись  й  розійшлись,
І  почались  приготування
До  нелегкого  їх  завдання
Моргану  злу  перемогти…
                     .        .        .

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=574855
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.04.2015

Давай синочку, я тобі розкажу казку (продовж. ) "Цар"

Цар  подивився  у  відразі
На  безпорадного  й  брудного,
Моргани  феї  шпигуна
Й  промовив  стаючи  із  трону:
«  Скажи  хробаче,  скринька  де?
Куди  подів  волосся  сина?..»
Аж  тут  зі  стуком  привідкрились
Тяжких  дверей  дві  половини
Й  перед  очима  всіх  повстали
Три  незабутніх  персонажі:
З  них  першим  увійшов  дідусь,
В  руках  дві  книги  і  перо,
На  голові  ковпак  у  зорях,
Під  оком  скалиться  пенсне  -
Це  був  придворний  чародій
І  помічник  в  царевих  справах.
За  ним  волікся  воєвода
Червоний  ніс  і  муть  в  очах
Якого,  видавали  те,
Що  вчора  він  десь  погуляв
Та  й  щиро  випив  за  здоров’я
Новонародженого  хлопця,
Сьогодні  ж  ледве  вже  стояв
І  все  хапався  за  меча
Та  так  кумедно  морщив  лоба,
Що  навіть  посміхнувся  цар
Крізь  прищур  погляду  твердого…
Штовхнувши  воєводу  в  спину,
Пробубонівши  тихо  мат,
Ніяк  не  в  змозі  протиснути
Свого    тугого  живота,
Проліз  представши  наперед
Царевих  тюрм  першоначальник  
І  поклонившися  царю,
Та  подивившись  на  царицю,
Спитав  :  «Царице  моя,  звали?»
Відповіла  та:  «  Проходіть  
Вас  цар,  давно  вже  зачекався
Тож  будьте  добрі,  не  мішайте,
А  тихо  й  вдумливо  вслухайтесь
Про  що  розмова  тут  була…»
Тим  часом  цар  своє  продовжив,
Піднявши  різко  владний  голос:
«  Не  чую  відповідь  твою!
То  де  ж  і  скринька,  і  волосся?»  
Забелькотівши  щось  під  ніс,
Горбун  побіг  до  тої  штори
Де  проховався  цілу  ніч,
Підніс  її,  і  у  руках  
З’явилася  чарівна  скринька,
Вона  була  таємно-грізна,
Що  у  серця  закрався  жах…
Та  цар  суворо  наказав:
«  Відкрити  скриню,  взяти  волос!  
Спалити  у  багатті  все
Й  розвіяти  у  чистім  полі!
А  карлу  кинути  в  темницю,
Нехай  свою  там  долю  жде!
Ви  ж  ледацюги  і  п’яниці
За  мною  й  батьком  на  нараду!
До  ночі  будем  мудрувати
Як  захиститись  від  Моргани
І  як  спровадити  те  стерво
Із  ненависного  їй  світу…»
Він  повернувся  щоб  іти,
Ще  раз  оглянув  все  довкола,
Та  раптом  тихо  пробурчав:
«  О  горе  батьку  мені,  горе.
Про  сина  рідного  забув  я,
Не  підійшов  і  не  обняв,
Не  взяв  на  руки,  не  поцьомав.
Як  міг  таке  собі  забути  »,  -
І  не  побіг,а  полетів  
До  ліжечка  свого  Андрія.
А  той  стояв  все  у  перил,
Не  то  одітий,  не  то  голий,
І  ніби  ще  такий  як  вчора,
Але  ж  насправді  не  такий
Всі  обернулись  до  малого,
Ба  дійсно  виріс  їх  Андрій.
Той  показав  в  своїй  усмішці,
Ряд  ще  малесеньких  зубів,
Як  й  вчора,  знову  здивувались
Забубоніли,  зачесались,
Згадали  Бога  і  Христа
Й  знаменням  тричі  покривались,
Бо  що  й  казати  –  дивина.
А  між  тим  всім,  узявши  сина
Цар  гордо  щось  йому  шептав,
Потім  вже  слухав  від  Андрія,
Уважний  був  та  все  мочав
Й  задумою  чоло  покрилось,
І  раз  по  раз  тоді  кивав
Та  по  голівці  сина  гладив,
А  після  діду  передав,
Той  теж  з  малим  розговорився
І  навіть  дечому  повчав…
Коли  ж  прийшла  до  них  бабуся
І  мама  взялась  покормить,
Усі  покинули  палати
Й  заснув  нарешті  царський  син…
                               .      .      .

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=574638
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.04.2015

Давай синочку, я тобі розкажу казку (продовж. ) "Розповідь карлика"

…Всі  подивились  на  прохід,
А  там  царі,  там  син  і  батько,
Такі  сердиті  і  величні  ,
Немовби  скелі,  в  океані.
Неначе,  в  небі  темнім  грім,
Що  блискавку  до  нас  кидає…
Царі  ж  пройшли  і  важно  сіли
Напроти  карлика  невдахи.
«Ну  що  ж  продовжуй,  що  казав!»,  -
Промовив  грізний  батько-цар
Та  придивився  до  Андрія,
Котрому  мама  цицьку  дала,
Бо  вже  тому  була  пора.
Тим  часом  карл  повів  розмову:
«  Мене  покликала  Моргана  
До  себе  в  моторошний  замок.
І    у  страхітливих  покоях  
Де  лиш  почвари  і  примари,
Передала  такий  наказ  :
«Тобі  курдуплю,  вражий  сине,
тобі  незграбний  коротуне,
Без  всяких  різних  там  оказій
Та  недоречних  нам  причин.
Велію  завтра  в  ранню  пору
Іти  у  цареві  палати
Там  пізно,  після  опівночі
Народиться  предивний  син
І  назовуть  його  Андрієм…»
«  А  дальше  що?»,  -    спитав  я  в  неї,
У  Всененависної  феї.
На  що  вона  відповіла:
«Тоді,  коли  він  вже  родиться,
Ти  у  палати  проберешся
Де  будуть  разом  ночувати
Андрій-царевич  й  його  мати
І  тільки  матір  задрімає,
Й  царевич-син  також  засне,
Утнеш  йому  ти  жмут  волосся,
Збереш  із  уст  одну  смішинку.
Все  скинеш  у  чарівну  скриньку
І  до  обіду  того  ж  дня  
Тебе  чекаю  я    у  себе.
Інакше  бовдур,  в    черв’яка  
Знай.  перетворю  твоє  стерво…»,  -
На  цім  закінчила  вона.
Ворота  замку  відчинились,
Дерева  миттю  розступились
І  вже  за  хвильку  я  стояв,
В  куряві  битої  дороги.
Пішов  додому,  переспав,
А  зранку  тільки  стало  сонце,
У  ваш  палац  помандрував,
Там  з  допомогою  прислуги,
Дізнався  все  чого  хотів
І  незаміченим  пробрався,
В  палати  де  ночує  син
Й  дружина  ваша  Государю.
В  них  заховався  у  вікна
За  шторою  і  так  чекав,
Допоки  принесуть  малого
і  доки  всіх  не  схилить  сон.
Коли  ж  нарешті  дочекався
Покинув  схованку  й  дістався
До  ліжка  Вашого  синочка,
Відрізав  жмут  його  волосся
Та  от  біда  не  зміг  ніяк  
Смішинку  з  уст  дитячих  зняти,
А  тут  ще  й  півень  не  співав
як  пробудилося  хлоп’ятко.
Я  й  заховався  у  вікна
Та  видно  він  мене  побачив
І  все  що  знав  повідав  мамі,
Яка  від  сну  вже  відійшла.
Все  решта  Ви  уже  дізнались  
З  рядків  написаних  для  Вас
Царицею  у  цьому  залі»,  -  
І  карлик  раптом  замовчав,
Й  продовжив  своє  якось  раптом:
«  Великий  царю,  я  прошу,
Молю  Вас  слізно  на  колінах
Помилуйте,  не  забирайте
Мого  нікчемного  життя,
Я  каюсь  у  своїх  гріхах,
Перед  родиною  і  троном,
Дозвольте  лиш  іще  пожити,
Віднині  я  Ваш  вічний  раб
І  пригоджусь  чим  тільки  зможу.
Помилуйте!»,  -  й  додолу  впав,
Ридаючи  безперестанку…    
                     .      .      .

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=574637
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.04.2015

Давай синочку, я тобі розкажу казку (продовж. ) "Приготування до розмови"

Почувши  те  цариця  сіла
І  наказала  підвестись
Непроханому  нині  гостю,
Той  наче  десь  знайшовши  сором
Та  запозичивши  ще  й  стид,
З  колін  піднявся,  все  ж  зігнувшись
Й  смиренно    погляд  опустив
Чекаючи  свого  вердикту.
Цариця  в  роздумах  своїх
Немов  би  вся  зацепеніла
І  тут  почулося  від  сина:
–  Напевно  мамо    тата  клич,
Зови  ще  й  бабцю,  й  мого  діда,
І  царського  помічника,
Що  звуть  веселим  чародієм
Та  воєводу  не  забудь,
А  ще  тюремник  хай  прийде…
Цариця-матір  взявши  лист,
Перо  вмокнувши  у  чорнила,
Почала  швидко  щось  писати,
Про  себе  тихо  промовляти,
Закінчила  і  підвелась
Та  дзвінко-дзвінко  задзвонила
Подаючи  сигнал  прислузі.
Вже  через  хвильку  та  була.
Віддавши  лист  і  повелівши
До  чоловіка  віднести,
Не  відкривати  не  дай  Боже,
Царя  щоб  сталось  що,  знайти.
Цариця  зразу  ж    тут    згадала:
–    Тюремника  мені  поклич,
Не  стій  уже,  біжи  щоб  хутко,-
І  тої  слід  як  в  мить  простиг.  
Допоки  бігала  прислуга
Шукаючи  свого  царя,
Допоки  інші  ворушились
Щоб  привести,  у  почуття
Тюремних  та  питющих  справ,
Неперевершеного  майстра.
Цариця  з  сином  почала,
Щось  помаленьку  дізнаватись,  
В  раба  Моргани  вічно  злої.
–    Скажи  брудний  і  бідний  карле,
Що    захотіла  тут  пізнати,
Твоя  володарка  страшна?
Для  чого  в  час,  у  ту  годину,
Коли  я  породила  сина
Вона  направила  тебе,
У  наші  з  ним  апартаменти?
Яку  замислила  біду
Накликати  на  наше  царство?  -  
Тут  замовчала  й  повела,  -
Не  бійся,  говори  лиш  правду,
Попрошу  у  царя  за  тебе,
Лиш  тільки  не  обманюй  нас,  -
І  переглянулася  з  сином.
А  той  розхристаний  стояв
Руками  взявшись  за  перила
Тай  видно  щось  там  мудрував,
Бо  таки  добре  було  видно…
Як  тільки  карлик  розпочав,
Як  лиш  схотів  промовить  слово,
Аж  тут  щось  скрипнуло  в  дверях
І  впала  тінь  на  всю  підлогу…
                           .      .      .

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=573603
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.04.2015

Давай синочку, я тобі розкажу казку (продовж. ) "Пригода"

–  Привіт  синочку  мій  коханий,
Скажи  мені  як  добре  спав?  –  
Спиталась  у  Андрія  мама.
Подумавши  малий  сказав:
–  Ти  знаєш  мамо  дуже  добре,
Хто  б  розповів,  що  в  першу  ніч
Так  весело  і  гарно  спиться,
То  не  повірив  би  в  житті,  -
Із  за  пеленок  пролунало.
Упала,  в  мами  вся  щелепа,
Здавалось  бачила  усе,
Учора  вже  зі  всім  змирилась,
А  ти  дивись  тут  знов  таке
Чого  від  нього  ще  чекати?
Від  цього  милого  маляти,
Від  вундеркінда,  не  дитя.
Якщо  з  таким  можна  рівняти?
І  згодом  тоже  почала:
–    Так,  так  синочку,  стільки  дива
Буває  в  нашому  житті,  
Що  не  вспіваєш  дивуватись,
Але  як  добре,  що  тобі  
Наснились  гарні  сни  й  веселі,
Тож  ти  напевне  відпочив
Після  вчорашньої  пригоди,  -  
І  усміхнулася  собі.
Андрій  дослухавши  тираду,
Наморщив  лоб,  нахнюпив  ніс
Та  поскидавши  всі  пеленки
Таке  сердешній  відповів:
 –  Ти  знаєш  моя  люба  мамо,
Ми  тут  з  тобою  теревенем,
Але  повір  ми  не  самі,
Я  бачив  як  ховався  дядько
За  шторою,  у  тім  вікні,  -
І  показав  маленьким  пальцем,
У  бік  середнього  вікна.
Під  шторою  блукали  капці,
Якісь  брудні  немиті  капці.
Хто  ж  там  такий,  у  них  стояв?
Піднялася  цариця-матір,
Ще  раз  вдивилася  в  маля,
А  потім  стрімко  і  рішуче,
Направилася  до  вікна,
В  руці  нізвідки  появився,
Важкий  і  в  мить  ту  дуже  грізний
Чотирьохсвічний  канделябр,
Заворушилась  стара  штора,
Почулось  шарудіння  ніг
І  з  криком:  –  Тільки  не  вбивайте!  –  
Страшний  й  давно  немитий  карлик,
З  під  штори  вирватися  зміг
І  пасти  зразу  ж  на  коліна.
Й  схилившися  додолу  ниць  
Та  звівши  на  царицю  очі,
Таке  собі  забелькотів:
 –  Царице  зжальтесь,  не  губіть.
Не  із  своєї  злої  волі,
Не  через  примху  знати  все,
Я  тут  за  шторою  ховався,
Щоб  бачити  і  чути  вас…
–  Мене  сюди  послала  Фея,
Та  що  не  відає  жалю,
Що  тішиться  із  ваших  бід,
І  їх  на  вас  же  насилає,
А    звуть  її,  -  й  прошепотів,-
Всененависная  Моргана…
                       .      .      .

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=573600
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.04.2015

Давай синочку, я тобі розкажу казку (продовж. ) "Перша ніч"

Цариця-мама  вся  в  сльозах,
Під  руку  з  благовірним  мужем,
В  задумі,  ледь  по  ледь  тяглась,
Не  в  змозі  ще  прийти  до  себе
Їй  чулись  голос  та  слова,
Не  оповитого  Андрія
Тим  часом  цар  щось  мудрував,
І    діду  сина  посміхався,
Той  теж  зовсім  не  відставав,
Дружину  вів  та  придивлявся
До  балакучого  внучка,
Що  все  хропів  немов  козак
Аж  поки  ліжка  не  дістався,
Там  повернувся  на  бочок,
Розплющив  око  пильно  глянув,
Закрив  і  погрузився  в  сон
З  ним  на  ніч  залишилась  мама,
А  решта  вийшли  із  палат,
Ще  раз  поцьомались,  обнялись,
Чемненько  й  гарно  розпрощались
Та  побажали  всяких  благ,
Тільки  рожденному    Андрію.
Що  ж  наша  мама,  як  вона?  
Вона  ж  тихенько  притулилась
До  ліжечка  де  був  малий,
І  сумно  й  з  острахом  дивилась,
Як  спить  так  довгожданий  син,
Потім  привстала,  помолилась,
У  Бога  попросивши  щось.
І  ось  нарешті    нахилилась,
Поцілувала  ніжно  в  лоб
Й  благословила  свого  сина,
Та  зовсім  втомлена  така  
Присіла  збоку  й  задрімала.
Тим  часом  з  дідом  батько-цар,
Вже  досить  довго  пригощався,
Та  обнімався  міцно  так,
Що  все  хрустіло  у  обіймах,
Старий  же  тішився  за  сина,
І  міцно-міцно  обіймав.
Вони  на  пару  обидвоє
Молились  й  дякували  Богу,
Що  дав  такого  козака
Й  дозволив  бути  дальше  роду,
Усе  тривало  аж  до  ранку,
Пустими  залишись  склянки,
І  виївся  останній  харч,
А  батько  з  дідом  поспівали
Та  полягали  на  столах  
Де  і  заснули  з  диким  храпом
Так  до  обіду  провалявсь  
Ну  а  що  хлопець?
Хлопець  наш  за  цілу  нічку  відіспавшись,
Із  снами  добрими  пізнавшись,
Проснувся  й  щиро  здивувавсь,
Коли  побачив  рідну  мамцю,
А  та  сиділа  з  боку  десь
Та  чемно  й  змучено  куняла
І  усміхалась,  хай  їй  грець,
Як  ще  ніколи  не  всміхалась,
Аж  тут  ліг  промінь  на  лице
Й  пробігся  невловимий  зайчик
Та  маму  хлопця  розбудив…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=573463
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.04.2015

Давай синочку, я тобі розкажу казку (продовж. ) "Народження Андрія"

Десь  там  за  тридев’ять    земель
За  океанами  й  морями,
Ще  й  за  горами  та  лісами,
В  великім  тридесятім  царстві,
Жив  був  царевич  наш  Андрій,
Про  нього  й  вийде  цяя    казка,
Отже  послухайте  собі
І  будьте  пильні  та  уважні,
Бо  тільки  раз  переповім.
Тож  ж  наш  Андрій,  коли  родився
Й  оповістив  весь  білий  світ
Зовсім  вже  не  дитячим  криком,
Що  хто  стояв  на  дупу  сів,
А  хто  сидів  той  покотився
І  довго  після  не  вставав
Ну,  а  Андрій  присів  замовкши,  
Подумав  щось  і    запитав:
-  Скажіть  мені,  яка  година?..
-  Чого  роззявили  роти?
Усі  дорослі  посивіли,
Ті  що  молодші  остовпіли
І  в  раз  згадали  молитви,
Клякнули  разом  всі  до  долу,
Перехрестилися  не  раз,
І  загуділо  все  довкола:
-  Прости  нам  Господи,  пробач…
Хрестились  щиро,  били  лобом,
Згадали  всі  свої  гріхи,
А  між  тим  всім  почувся  голос,
Який  малому  відповів:
-  Вже  опів  першої  синочку,
На  дворі  темна  глупа  ніч,
Тобі  б  поїсти  і  поспати,
На  це  окликався  Андрій:
-  Ну  добре,    хай  так  буде  тату,
І  пересплюся,  і  поїм.
-  Та  завтра  приходіть  із  ранку,
І  маму  мою  підведіть,
А  то  я  бачу  їй  погано,
Нехай  до  мене  йде  в  палати,
Постереже  дитячий  сон
Та  колискову  заспіває.  
Всі  решта  завтра  на  поклон,
На  тому  певно  на  добраніч.
Бувайте  діду,  тату,  бабцю
І  сестри  мої  йдіть  лягайте
Вже  зранку  з  вами  погуджу
Бо  ж    дійсно  хочеться  поспати,  -
Й  не  доказавши,  захропів…
З  колін  тихенько  повстававши,
По  сторонам  не  дивлячись,
Ще  осіняючись  знаменням,
Налякані  таким  трапунком,
Всі  повиходили  кудись...
                       .    .    .  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=573459
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.04.2015

Десь далеко на сьомому небі

Десь  далеко  на  сьомому  небі,
Зачекалось  мене  моє  щастя,
Щоб  дістатись  до  нього
Я  піду  до  підніжжя  Говерли  гори.  
І  піднімусь  по  кручах  веселих,
І  дістанусь  до  самого  верху.
Там  зачеплюсь  за  білую  хмару
Та  роздивлюсь  куди  мені  йти.
Перестрибну  від  неї  на  іншу,
Пробіжуся  по  них  так  угору,
Вчеплюсь  в  гриву  холодного  вітру
І  направлю,  у  бажану  вись.
Полечу  повз  незвідані  зорі,
До  вже  близького  сьомого  неба,
Де  чекає  мене  моє  щастя
І  до  нього  таки  доберусь…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=573145
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.04.2015

Нарешті сонце за вікном

Нарешті  сонце  за  вікном
І  ніби  трохи  потепліло,
Бо  так  скажу  вам  надоїло
Боротись  з  вітром  і  ховатись
Від  надокучливих  дощів.
А  ще  ці  хмари  й  сіре  небо,
Що  настрій  зводять  на  мінор
І  проникаючий  в  все  холод
Та  вулиці  постійний  бруд.
Усе  це  просто  надоїло,
Але  ж  тепер  змінилось  все
І  за  вікном  нарешті  сонце.
Невже  ж  негоді  вже  кінець?
Чи  дійсно  все  так  як  малює
Нам  промінь  сонця  за  вікном.
Якщо  це  так,  то  слава  Богу,
Що  дасть  зігрітися  усім,
Дозволить  тішитись  із  того,
Як  просипається  природа,
З  пташиним  гімном  на  весні
І  зацвітає  все  довкола  …

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=573114
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.04.2015

Прийшов до нас вже інший час

Прийшов  до  нас  вже  інший  час,
Нові  обіцянки  й  пророки,
Новітні  справи,  перші  кроки,
Все  для  добра,  усе  для  нас,
Все  для  народу,  як  інакше,
Він  ж  джерело  єдине  влади
Й  беззаперечний  суверен.
Для  нього  є  усі  старання,
Реформи,  ліпшого  надбання
І  обіцяння  всяких  благ.
Лиш  тільки  треба  почекати
Та  затягнути  пояси,
Бо  ж  не  всесильні  можновладці,
На  все  не  вистачить  їм  сил.
А  тут  ще  й  вимоги  Європи
Та  обіцянки  МВФ,
Тарифів  підняття  прозоре
По  Україні  маршем  йде.
Замучені  і  депутати
Й  неперевершений  кабмін,
Їм  не  виходить  і  поспати,
Поїсти  не  виходить  їм.
Коли  ж  скажіть  тут  відпочити,
Якщо  люстрація  гряде,
А  ще  корупцію  виводять,
А  ще  війна  так  ніби  йде,
Чи  то  не  йде,  чи  то  немає,
Це  ж  не  війна,  це  мирний  план.
Недаром  в  Мінську  домовлялись,
Там  ж  були  Меркель  і  Оланд,
І  навіть  Путін  однойменний,
Якому  прізвисько  «Х…йло»
Сидів  із  нашим  президентом.
Й  до  чого  все  це  привело?
На  цьому  певно  вже  зупинюсь,
Не  хочу  вам  надоїдати
Й  топити  в  роздумах  своїх.
Але  ж  напевно  щось  і  вам
Приходить  з  часу  в  час  на  думку,
Про  те,  що  все  якось  не  так,
Не  так,  у  нас  усе  це  якось,
Чи  може  зовсім  і  не  так?
І  все  зовсім,  зовсім  інакше…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=573010
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 08.04.2015

Туман

Туман...  Довкола  ліг  туман.
Не  зрозуміти,  що  і  де,
Куди  моя  країна  йде
І  хто  веде  її  у  мряці.
Чи  той  якого  вибирав,
Я  ж  чув  як  він  присягу  дав
І  вірив  іншого  немає.
Невже  помилка,  все  дарма
Й  тепер  ми  ніби  ті  ягняти,
Що  на  заклання  повели,
Сліпі,  тихенькі  та  сумирні.
А  може  ми  і  не  сліпі,
А  може  хтось  зі  сторони
Навів  вже  порчу  на  країну,
Наслав  на  неї  ту  ману,
Що  тягне  ближче  до  обриву
І  шепче  нашим  можновладцям,
Як  буде  правильно  і  краще
І  що  війна  то  не  війна,
Що  ми  слабкі  ще  для  звитяги,
Коли  прийде  російський  цар,
З  своїм  як  хмара  грізним  військом.
І  правильніше  вийде  нам  
Зробити  вічне  перемир’я  
Де  крові  менше  вже  буде,
Де  стануть  поміж  ворогами
Чужі,  закликані  варяги
Щоб  принести  на  землю  мир
І  буде  добре  Україні.
Та  ось  питання:
Дальше  що?
Невже  ж  все  стане  як  в  сусідів
І  не  вернути  вже  своє,
І  посічеться  Україна,
Й  піде  границями  розбрат,
І  все  посиплеться  й  руїна
Стоятиме  на  тому  місці
Де  був  раніше  славний  град,
Нездолана  ніким  фортеця,
Що  Україною  звалась.
А    поки  що  один  туман.
Не  зрозуміти,  що  і  де,
Куди  моя  країна  йде
І  хто  веде  її  у  мряці…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=572983
рубрика: Поезія, Сюжетні, драматургічні вірші
дата поступления 08.04.2015

Давай синочку, я тобі розкажу казку

Давай  синочку,  я  тобі  розкажу  казку,
Про  чарівного  хлопчика-героя,  
Про  мандри  всі  його  і  всі  його  пригоди,
Де  він  перемагає  завжди  зло
І  помагає  немічним  та  слабшим.
Про  те  як  він  здолав  страшного  змія
Та  поборов  всіх  велетнів  на  світі,
А  ще  про  друзів  гномів  та  принцесу,
Котру  той  хлопчик  спас  від  відьми  чар.
Розкажу  синку  про  великі  гори  ,
Про  бистрі  ріки  і  глибоке  море,
Що  ним  подолані  при  довгих  переходах
І    що  перейдені  на  славних  кораблях  .
Переповім  про  нього  тільки  правду,
Про  те  як  виручив  із  пащі  злого  вовка
Червону  шапочку  та  трійко  поросят
І  зразу  ж    на  килимі,  що  літає
Перемайнув  у  тридесяте  царство,
В  котрому    кіт,  що  ходить  у  чоботях
Вже    так  давно  товариша  чекав.
І  так  багато  синку  тих  пригод,
Я    навіть  не  згадаю    всі  відразу,
Лиш  тільки  якщо  будеш  молодцем,
То  ж  засинай  і  слухай  свою  казку

-  Десь  там  за  тридев’ять  земель…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=572698
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.04.2015

Летить камінь, летить підлий

Летить  камінь,  летить  підлий,
Свистить  аж  жарує.
Як  від  нього  ухилитись?
Хто  запропонує?
Як  вціліти  від  погрози?
Спекатись  дурного.
Що  зробити?  Щоби,
Щоби  не  пізнати  злого.
Ну  а  потім  треба  ж  жити
Та  не  озиратись,
Хто  на  тебе  ножа  точить,
Хто  хоче  підкрастись  
І  запхати  довге  лезо
Аж  по  самий  черен.
Прости  Боже!
Скільки  злоби!  
Скільки  в  душах  черні!
Нема  радості  від  свого,
За  чужим  вартує,
Там  прибреше,  тут  розіб’є  
Щоб  уже  не  було.
Як  від  цього  ухилитись?
Хто  запропонує?

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=572684
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 07.04.2015

І сумно, так сумно, а в серці пече…

Бігли  щоб  вспіти,  шпортались,  падали,
Боялись  останню  нагоду  проґавити,
Спорили  вічно,  штовхались,  доводили,
Не  зупинялись,  упавши  підводились,
Світ,  що  довкола  просто  не  бачили,
Вміли  образити  та  не  пробачити,
Ближніх  не  чули,  рідних  не  знали,
Бігли,  запихались,  змучились,  стали
І  оглянулись  помалу  довкола,
Попереду  пусто,  позаду  нікого,
А  фініш  вже  ось  він,  бо  сили  нема,
Даремно  спішили,  штовхались  дарма,
І  сльози  скупі  по  щоках  покотились,
І  стало  так  гірко,  що  похапцем  жили,
І  руки  шукають  обпертись  плече,
І  сумно,  так  сумно,  а  в  серці  пече…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=572517
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.04.2015

Привіт тобі нахабний росіянин

Привіт  тобі  нахабний  росіянин,
Нащадок  пізній  ханської  орди,
Твій  предок  тюрк,  мордвин  і  фін
І  шостий  безземельний  син
Володимира  Мономаха,
Що    Довгоруким  якось  нарекли
Привіт  тобі  царепослушний  рабе,
В  якому  більше  буде  від  Батия,
Аніж  з  моєї  Руської  землі,
Тобі  моє  презирство  і  ганьба,
Й  запам’ятай  допоки  править  цербер,
Допоки  війни,  тролі,  фейки
Не  бути  нам  братами  із  тобою,
А  будеш  ворогом,  знайдеш  лиш  тільки  смерть.
І  передай  усім  своїм  нащадкам,
Перекажи  і  ще  раз  нагадай,
Щоб  засинали  з  думкою  про  те,
Що  Україна  була,  є  і  буде...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=572270
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 05.04.2015

Десь там на окраїнах нашого щастя…

Тут  тільки  літають  чорні  ворони
І  бігають  псів  стерилізовані  зграї,
Сумні-невеселі  квартали  промзони,
Ховаються  в  смозі,  неначе  в  тумані,
Окраїни  міста  -  їхнє  знаходження,
Окраїна  щастя  -  їхнє  призначення,
Тут    відчай  замішаний  на  алкоголі,
І  бідність  прокопчена  перегаром,
А  ще  тут  народжуються  нові  люди,
Ті  що  не  відають  іншого  щастя,
Як  бачити  мамині  люблячі  очі
І  слухати  тихо  кумедного  тата,
Що  вспів  по  дорозі  додому  хильнути
І  вишкріб  з  кишені  старого  цукерка.
Зростають  ті  люди  веселі  і  тихі,
Сумні  й  хворобливі,  в  новому  й  обносках,
Незнаючі  кращого,  у  своїй  бідності
І  що  на  майбутнє  готує  їм  доля.
Зростають  в  істериках  рідної  мами,
У  бійках  й  погрозах  від  п’яного  батька,
В  обіцянках  ліпшого,  що  не  настане
І  ще  із  зневірою  виростають.
І  шкода  дітей,  що  тільки  лиш  бачать
Як  в  небі  проносяться  чорні  ворони,
Як  бігають  псів  стерилізовані  зграї
Сумних-невеселих  кварталів  промзони,
Десь  там  на  окраїнах  нашого  щастя…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=572163
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 05.04.2015

Приходить мить і настає той час

Приходить  мить  і  настає  той  час,
Коли  частіше  б’ється  твоє  серце
І  все  здається  знову  наче  вперше,
Й  ти  губишся  в  закоханих  очах,
І  не  знаходиш  більше,  що  один,
І  не  боїшся  більше  вже  нічого,  
Але  боїшся  втратити,  вже  нас
Та  розумієш  тільки  лиш  одне  -
Приходить  мить  і  настає  кохання...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=571002
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 31.03.2015