палома

СТРІТЕННЯ ГОСПОДНЄ

Вони  зустрілися  в  Єрусалимськім  Храмі.
На  Нього  Симеон  літа  чекав  при  брамі.
Не  міг,  щоб  не  побачить,  відійти  у  засвіти.
Лик  Сина  Божого  ясний  як  сонечко  світив.
Побачив  Спаса  Симеон  –  здійснилися  надії
І  до  Отця  враз  відійшов,  стулив  навічно  вії.  

Марія,  Йосип  в  Храм  прийшли  в  очищенні  святому,
Як  сороковий  день  минув  з  народження  малому.
Тоді  річних  лише  ягнят  в  дарунок  за  дитятко
Несли  у  храм  батьки.  Не  мали  ті  ягнятка,
Тож  жертвували  для  Отця  двох  горличок  маленьких.
Одна  –    за  Сина,  друга  –  за  очищення  для  неньки.

Такий  вже  був  колись  закон  в  Єрусалимськім  краї    
Та  Храм  Єдиний,  де  жив  Бог  Єгова  з  небокраю.  
Принесений  у  дім  Отця,  у  Стрітення  Господнє  
Закону  згідно,  Син  і  Спас  врятує  люд  з  безодні.
Зустрівся  в  сороковий  день  Христос  з  Отцем  Небесним.
Раділо  небо,  світ  радів  і  душі  безтілесні.

Наповнився  Любові,  Світла  і  радости  весь  світ  –  
Старий,  в  Єдинім  Божім  Храмі,  зустрів  Новий  Завіт,
Щоб  все  написане  збулося  за  три  десятки  літ,
Коли  зросте  Христос-Месія  –  Святого  Духу  квіт.

   15лютого2020
(с)  Валентина  Гуменюк

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=864983
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.02.2020

ЛИНЕ КЛИЧ МАГІЧНИЙ

Зима  змарніла  нерадиво,  
Струсила  з  шалі  мокрий  сніг.
І  громом  вдарила  правдиво,
Роздер  етер  пругкий  батіг.

Тримає  владу,  не  ліниться,
Хоч  грім  у  лютому  –  дива,
Громниці  в  небі  колісниця  –  
Таке  лише  раз  в  рік  бува.

Зустрілися  тепло  і  холод,
Дрімає  сонечко  ясне.
Як  не  дощить  –  не  буде  голод,
Невдовзі  вже  зима  мине.

Не  царювати  їй  довічно,
Вже  просинається  земля.
І  лине  знову  клич  магічний      
Весни  і  світла  звіддаля.

15  лютого  2020
(с)  Валентина  Гуменюк

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=864973
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.02.2020

МАЙЖЕ НЕ ЛИШАЄТЬСЯ ОБЛИЧ

Колись  не  споживали  стільки  їжі,
Не  купували  непотрібних  шмат.
Часи  бували  всякі  –  кращі,  гірші  –  
Добра,  любові  діяв  постулат.

Зла  не  бажали  і  корились  долі,
Та  й  не  росла  розпуста  як  гриби.
Звільняли  душі  з  темряви  неволі,
Молитва  захищала  від  журби.

З  природою  в  гармонії  щоденній,
Із  вдячністю  –    за  сонце,  білий  світ,
За  святість  душ  небесних,  що  нетленні  –    
Важливим  був  життя  останній  звіт.    

Від  їжі  нині  розпирає  стіни,
В  смітник  перетворився  Океан.
Порушення  законів  –  світу  міни
На  фоні  всіх  відступницьких  оман.

Нема  святого  ні  в  тілах,  ні  в  душах,
Не  знати  вже  для  кого  дзвону  клич.
Нові  захоплює  нечистий  суші,
Де  майже  не  лишається  облич…

Відкрийте  очі,  витягніть  беруші,
Рятуйте  білий  світ,  рятуйте  душі!

4  лютого  2020
(с)  Валентина  Гуменюк

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=863707
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.02.2020

З НОВИМ РОКОМ ЗА КИТАЙСЬКИМ ГОРОСКОПОМ

БІЛИЙ  МЕТАЛЕВИЙ  ЩУРИК

Зазирає  в  двері  Щурик  -
Впав  уже  свинячий  мурик  .  
Знов  нове  у    нас  правління  –  
Зодіаку  це  веління.
Рік  завершила  свій  Свинка  –  
Щур  припер  сталеву  спинку.

Бачить  він  чужі  провали  
Та  реакцію  «коали»,
Вчинені  Свинею  дії,
Здійснені  надії,  мрії
Та  відзнаку  працьовитим  –  
Їм  подарувала  свити.

Що  чекати  від  Щура?
В  нього  мозок  –  не  діра,
Тож  базікати  не  треба,
Бо  у  справах  лиш  потреба.
І  активність,  і  старанність,
Хитрість  для  Щура  –  як  даність.

Білий  Щур  із  дивним  блиском,
З  металевим  власним  лиском.
З  ним  не  варто  жартувати,
Краще  власне  пильнувати.
Для  всіх  знаків  є  сюрпризи,
Не  влаштовуйте  капризи.

Рік  успішніший,  багатший
Подарує  Щурик  радше.
Він  не  сірий,  не  буденний,
Інтелект  включіть  щоденно.
Пам’ятайте  про  роботу,
Про  порядність  і  турботу.

Свинство  Щурик  не  сприймає
І  за  нього  покарає!
Думайте  над  кожним  словом  –  
Не  любитель  Щур  полови.
Не  для  нього  мішура,
У  Щура  більш  тонка  гра.

Він  приходить  до  нас  в  січні,
Бережіть  святині  вічні.
Білий  колір  –  фаворитний.
Пам’ятайте,  Щурик  –  спритний.
Не  впрягайтесь  у  підступне,
Бо  відплата  –  невідступна.

Зустрічайте,  знаки  всі
Пацюка  в  усій  красі!
Зодіаку  цикл  почне  –  
Знов  дванадцять  літ  мине,
Лиш  бажаю,  щоб  в  добрі,
Мирі,    ясності  зорі!

25  січня  2020
(с)  Валентина  Гуменюк

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=862576
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.01.2020

ЛИНЕ В НЕБО КОЛЯДА

Лине  в  небо  коляда,
Гріє  днина  непроста
Народився  Бог  в  яскині,
Славимо  Дитятко  нині

Колядуємо,  співаєм,
Душі  світлом  наповняєм
Бог  з  небес  Любов  дарує,
Божий  Син  цей  світ  мирує.

Засіваємо  добром,
Золотим  пшениць  зерном,
Щоби  радість  в  кожну  хату,
Щоб  щасливі  всі,  багаті

Срібним  дзвоном  голоски  –
Колядують  діточки.
Бог  живе  в  серцях  маленьких,
Україна,  рідна  ненька.

Засівайте,  колядуйте,
Радуйтеся,  не  бідуйте.
Божий  Син  на  світ  родився,
Щоб  весь  люд  з  гріха  звільнився.

Колядуйте,  добрі  люди,
Нехай  мир  у  Краї  буде.
Несіть  мову    солов’їну,
Світло  і  Любов  в  родину.

Прославляймо  Дитя  Боже,
Щоб  життя  було  всім  гоже,
Мирне  небо  і  добро.
Славим  Господа  Різдво!

Христос  народився!  
Славімо  Його!

13  січня  2020
(с)  Валентина  Гуменюк
 
Полотно  Олега  Шупляка

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=861211
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.01.2020

КАЗКИ МІХ

Розкрило  небо  казки  міх,  
Сріблистий  випустивши  сніг.
Сніжинки  взялися  за  руки
В  таночку  дивнім,  до  розлуки.  
Вбирають  парки  та  ліси  –  
Душа  вмліває  від  краси.
Дерева,  лавка  –  як  скульптури,
Вкриває  сніг  усі  натури.
Цілує  носик  ніжно,  вії  –  
Загадуй,  щоб  здійснились  мрії,
Бо  чистий  сніг  –    як  свіжий  подих…
Йому  дарують  навіть  оди,
Із  ним  народжується  казка  –
Завмри,  бодай  на  мить,  будь  ласка!
   
3  січня  2020
(с)  Валентина  Гуменюк

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=860190
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.01.2020

З ПРИЙДЕШНІМ 2020 РОКОМ, ДОРОГІ ДРУЗІ!

Проснувся  рік  Новий  в  колисці,
На  ніжки  став,  по  сніжнім  листі
Подріботів    мерщій  до  хвіртки,
Щоб  прирівнятися  до  мірки  –  
Зосталося  ще  кілька  днів…

Глядів  у  шпарку  за  стареньким,
Що  керував  ще  помаленьку,
Річні  завершуючи  справи  –  
Лишилося  штрихів  для  слави
Допоки  зовсім  не  змарнів…

Малий  лиш  набирався  сили,
У  ніжках  моці,  щоб  носили.
Вбирав  любов  із  неба,  світло,
Щоб  дарувати  людям  квіти  –    
Новонароджений  міцнів.

Тож  зустрічайте  рік  Новий!
Хоча  він  буде  непростий  –  
Вбере  у  гідності  вінок,
Відверне  від  важких  думок,
Здарує  тільки  мирних  снів!

Любові,  щастя  людям  всім,
Щоб  кожен  мав  свій  теплий  дім!

Вітаю  із  Прийдешнім  вас!  
У  добру  путь!  У  мирний  час!
Щоб  Край  говів  наш  і  зорів!
Майбутнє  світле  дітворі!
Благословення,  Неба  ласки!
Життя  бажаю  всім  як  казки!

Новий  гряде  –  його  стрічайте,
Старий  рік  гідно  проводжайте!

Щасливі  будьте  і  багаті
У  ріднім  Краї,  в  рідній  хаті!


25  грудня  2019
(с)  Валентина  Гуменюк

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=859766
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.12.2019

ПЕРШИЙ СНІГ

Сніг  перший,  наче  бісер  –  сяйний,  ніжний,
Вбирає  всіх  у  шубки  білосніжні.
У  шиби  заглядає  і  коминки,
Спішить,  у  залицянні,  до  ялинки.
Новий  етер  і  звістка  лине  в  ньому:  
Невдовзі  порадіємо  новому.
Летять  новини  сніжні  на  канали,
Готуючи  зимі  високі  бали.
Сам  Морозенко    взявся  за  роботу,
Змінив  на  сніг  і  на  морози  квоту.
Не  вспів  Михайло  в’їхати  на  конях,  
Як  вже  звільняють  сніг,  що  у  полоні:  
Міхи  відкрили,  запустили  вітер  
Мести  сніжинки  на  пальчатки  світу,
Серця  зігріти  настроєм  святковим,
Любов’ю  і  добром  у  кожнім  слові.

Встеляє  землю  бісер  сніговий,    
На  зустріч  квапиться  вже  рік  новий!

4  грудня  2019
(с)  Валентина  Гуменюк

На  світлині    -  перший  сніг  у  Брешії

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=859544
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.12.2019

СВЯТО МИКОЛАЯ В УКРАЇНСЬКІЙ ШКОЛІ

У  Мадриді  справжнє  свято  відбулося  нині,
Миколая  всі  вітали  в  школі  «Берегині».
Хоч  Мадрид  капризував  і  дощиком  плакав,
Сніг  лапатий  у  віршах  чарівно  балакав:
Ніжно  душі  обіймав,  закликав  у  казку…
Миколай  прийшов  сюди,  зробив  діткам  ласку.
Про  Андрія  теж  згадали  і  чарівну  нічку,
Як  дівчата  ворожили  і  палили  свічку.
Про  Різдво  і  Миколая,  смак  Нового  року  –  
У  віршах,  піснях  і  танцях  –  все  було  нівроку.
Подарунками  потішив    дідо  малюків
І  лунали  лиш  щасливі  голоски  дзвінкі.
Люблять  дітки  рідну  мову,  запальний  танок,
Україні  всі  бажають  без  шипів  вінок.
Хай  багата  буде  хата  в  кожного  із  вас,
Нехай  миру  і  любові  вже  настане  час,
Нехай  хліб  святий  усіх  за  столом  єднає,
Нехай  Ненька  Україна  в  мирі  процвітає!
На  Святого  Миколая  –    великі  надії,
Щоб  звершив  наш  Чудотворець  всі  дитячі  мрії.
Щиро  вдячна  «  Берегині»  за  тепло  і  свято,
Бо  звучало  рідне  слово,  побажань  багато.
Процвітання  лиш  бажаю  маленькій  святині  –  
Українській,  у  Мадриді,  школі  «  Берегині»!

21  грудня  2019
(с)  Валентина  Гуменюк

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=858735
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.12.2019

СВЯТИЙ МИКОЛАЙ

Миколай  Святий  спішить
До  дітей  сьогодні,
бо  важлива  казки  мить,
справи  благородні.
Вправно  ще  дідусь  біжить
По  снігу  холоднім.

Дітки  чемні  та  слухняні,
Вчились  на  відмінно.
Постолята  незрівняні
Приведуть  незмінно
Дідуся  до  Йванка,  Гані…
До  усіх  сумлінних.

Миколай  чудесний  наш
Пише  все  у  книгу.
Він  -  добра  незмінний  страж!
Просять  дітки  снігу,
Щоб  зимі  вернувсь  кураж,
Просять  миру,  сміху…

Так,  змінилися  часи,
Запити  століття.
Хтось  послабив  пояси,
Хтось  згубив  суцвіття.
Рід  позбавили  краси,
Поламали  віття…

Різні  у  дітей  прохання,
Миколай  спітнів  увесь.
Як  утілити  бажання,
Зберегти  і  рід,  і  честь..
Вже  не  просить  ляльку  Таня  –  
Татко  там  далеко  десь…

Як  же  просто  під  подушку
Класти  гарні  забавки…
Як  малу  потішить  душу?
Війни  –  зовсім  не  байки.
І  лишивсь  ведмедик  з  плюшу
Там,  на  дні  життя  ріки...

Миколай  Святий  лиш  пішки
Корить  милі  чимал.і
Від  добра  і  щастя  віжки  –  
Збоку,  на  святій  полі,
Та  ріжечок  ще  від  Книжки  –  
Про  життя  на  цій  Землі.

Добре  серце  в  Миколая.
За  людей  він  вболіває,
Тож  бажання  всі  спевняє!


   19  грудня  2019
(с)  Валентина  Гуменюк

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=858528
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.12.2019

ОНОВЛЕННЯ

Тремтить  повітря  в  диханні  блаженнім,
Наповнення  сягає  до  глибин.
Незнані  для  них  чоботи  казенні,
По-іншому  невтомний  часу  плин.
Оновлення  століть  і  зміни  генні,
Із  мозку  вимітається  полин,
Мудріші,  світлі,  певно  більш  учені.
За  обрієм  старий  зникає  клин…
Нове  життя,    народжується  геній,
Згадає  п’ять  хлібів  і  двох  рибин.
                                                 15  серпня  2017
(с)  Валентина  Гуменюк
                                               

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=855579
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.11.2019

ДОГОРАЄ ОСІНЬ

Догорає  осінь  як  багряна  ватра…
Золотом  додолу  сипляться  листки
І  чорніють  лисі  вже  Карпати-Татри.
Вітер  навіває  дум  сумні  рядки
Та  етер  полонять  депресивні  мантри,
Що  їх  шлють  на  Землю  голубі  зірки.

Загубила  осінь  силу  чар  одразу.
Втратила  і  голос,  й  одіж  золоту.
Під  чужинський  шепіт  і  колючі  фрази
З  серця  випускає  в  білий  світ  сльоту.
Плаче  дивна  панна,  мабуть,  від  образи
На  тих  днів  останніх  чорну  самоту.

Холодно  й  невтішно…  І  коли  те  сонце
Світ  поверне  знову  на  круги  свої…
Душу  ніжну  осінь  стискує  в  долоньці,
Віддає  покірно  програні  бої.
Тихо  барабанить  дощик  у  віконце  –
Сльози  це  останні  панни  гордої.

15  листопада  2019
(с)  Валентина  Гуменюк

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854827
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.11.2019

ОСІНЬ З ЛІТОМ ПОМІНЯЛАСЬ

Осінь  з  літом  домовлялась,
Осінь  з  літом  помінялась  –  
В  сукню  вскочила  зелену,
Замаїли  в  парку  клени,
Підфарбована  травичка
На  лужку  побіля  річки.
Заглядає  птах  у  гнізда  –  
Чи  зарано,  чи  вже  пізно?
Небо  все  –  суцільна  просинь.
З  ким  здружилась  дивна  осінь?    
З  вітерцем,  що  мчить  у  літо
Так  бездумно  білим  світом.
           
5  листопада  2019
(с)  Валентина  Гуменюк

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=853710
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.11.2019

КОЛИ ЗАЧИНЯЮТЬСЯ ДВЕРІ

Небо  похилилось  низько-  низько,
Блимають  свинцевих  хмар  очиська,
Душу  ніжну  –  шматою  під  праску,
Справжнє  замуроване  під  маску,
Кисню  бракне  й  бракне  у  легенях
І  синиця  вирвалась  зі  жмені,
Сонце  вже,  здається,  зовсім  гасне…
Не  втрачай  надії  передчасно.

Там,  де  зачинились  перші  двері  –    
Дасть  Господь  наповнення  артерій.
Не  одні  відкриє  серцю  взори,
Душу  вбравши  у  життя  узори,
І  плече  надійне,  і  драбинку,
Й  сон  спокійний  –    на  твою  перинку.
Не  втрачай  надії,  не  лякайся.
Віру  загубить  остерігайся.

Де  одні  зачинять  –  вчинять  інші,
Нині  у  сідлі,  а  завтра  –    піші.
Бідним  і  знедоленим  розраду
Дасть  Господь  –    приймай  усе  лиш  радо.
Дякуй  і  за  радість,  і  за  сльози  –  
Подивують  ще  метаморфози...

Не  залишить  у  біді  Отець,      
Терни  змінить  лавровий  вінець.

2  листопада  2019
(с)  Валентина  Гуменюк

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=853471
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.11.2019

ГОРИТЬ СВІЧА

Схилилась,  шкрябає  з  підлоги  віск,
Що  згадкою  розлився  по  всій  хаті,
Життя  короткого  предивний  блиск:    
Розумні  очі,  кучері  патлаті…  
Тепер  під  сонцем  тільки  обеліск.

І  рветься  серце,  і  горить  свіча,
Й  молитва,  скроплена  гарячим  воском.
Нема  надійного  уже  плеча.
Печаль  зжирає  геть  клітини  мозку,
Навічно  біль  у  серці  та  в  очах.

Горить  свіча…Життя  –    в  краплинах  воску…

                           23  січня  2018
(с)  Валентина  Гуменюк

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=853410
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.11.2019

ВБИРАЛА СИНЬ

Вбирала  спрагло  неба  синь  безмежну  –  
Здавалось,  тілом  всім,  усім    єством,
Злітала  птахом  вгору  обережно,
Щоб  висі  не  порушить  торжество.

Вдивлялася  в  парчу  небес,  хмаринки,
На  щастя,  в  серці  більше  їх  нема.
Спивала  небо  зі  святої  кринки
І  вірила,  життя  це  –  недарма.

Вбирала  неба  синь,  як  губка  воду,
Любові  крила  обрамляли  дух.
(Для  цього  їй  не  треба  босів  згоду)
Як  сніг  на  землю  –  з  крил  легенький  пух.

Стоїть  собі,  задивлена  у  небо,
Дивачка,  а  чи  справді  звідтіля…
Літати  –  найважливіша  потреба
І,  може,  не  її  ота  Земля?
Вона  –  здаля.

17  вересня  2019
(с)  Валентина  Гуменюк

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=853153
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.10.2019

ПІСЛЯ ДОЩУ

Скропив  міленький  дощ  осінній
Півсонні  вулиці  міські.
Від  трав  пахнуло  ніжно  сіном.
Збудило  сонце  день  мирський,
Щоб  припекти  в  обід  ще  сміло.

Доношують  убрання  з  літа:  
Легенькі  сукні  та  взуття.
Засмагою  пливе  зігріта
Осіння  перша  гала  та.
Хизуються  зеленим  віти.

Дзвенить  криштальна  прохолода,
В  повітрі  срібленім  –  озон.
Потішить  трохи  ще  природа,
Міцний  у  літа  нині  трон.
Така  мадридська  вже  погода.

Весна  і  літо  –    фаворити.
Морозів,  правда,  тут  нема.
Убрані  міцно  в  свиту  критик
Благенькі  осінь  і  зима.
Спікають  літечка  марміти.

Глибоке  синє-синє  небо,
У  ньому  не  летять  ключі,
Бо  в  інший  край  нема  потреби,
Смакують  вдома  калачі…

Повітрям  дихаю  не  вдома,
Шукаю  рідне  і  знайоме.

             12  вересня  2018
(с)  Валентина  Гуменюк

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=852764
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.10.2019

ЯКА РОЗКІШНА ТИ

Яка  ж  розкішна  ти,  з  рудим  волоссям!
І  блиск  в  медових  чарівних  очах.
Весна  і  літо  –  зрілості  колоссям
В  тобі…У  пір’я  врешті  вбрався  птах.
Зі  всього  року  дивне  стоголосся.

Зваблива  врода,  завжди  лад  в  думках.
На  тобі,  Господине,  рік  прийдешній.
І  час,  і  долі  у  твоїх  руках,
Історії  щасливі  та  невтішні.
Лягає  слава  золотом  в  роках.

Красуне  пишнотіла  та  рум’яна,
Рясним  намистом  сліпиш  очі  всім.
Тебе  чекає  дівчина  кохана,  
Засватана  –  гучне  весілля  в  дім.  
У  щедрості  ні  з  ким  ти  незрівняна.

Вродлива,  зріла  мов  красуня-  жінка,
Не  підступити,  не  збагнути  суть.
Ось,  літа  бабиного  павутинки
Срібляться…І  птахи  зібрались  в  путь…
І  кожен  день  міняються  картинки.  

Яка  ж  ти  різна,  Осене,  мов  жінка!

     24  жовтня  2018
(с)  Валентина  Гуменюк

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=852751
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.10.2019

МОЯ ПОДРУГО ОСЕНЕ

Моя  подруго,  Осене  мила!
Не  полониш  ні  душу,  ні  крила
І  не  дихаєш  вітром  у  груди,
Лиш  калиновим  соком  –  на  губи.
Соромливо  втікаєш  як  юнка,
З  кимось  плачеш,  зі  мною  –  пустунка.
Дружиш  з  Музою  легко,  успішно,
Дивна  Осене,  діво  розкішна.
Дозволяєш  і  зустріч  з  весною  –  
Вже  кохання  тут,  мабуть,  виною.
Сліпиш  очі  намистом  багряним,
На  обручки  чекають  романи.
Ти  прекрасна,  барвиста,  багата…  
Так  люблю  твою,  подруго,  хату.
І  курчат,  що  зросли,  й  маму-квочку,
Й  літа  бабиного  оторочку…
Одягну  вишивану  сорочку
І  зустрінемось  вже  на  місточку,
Моя  Осене!  Скоро  ти  –    в  дочки…

           30  жовтня  2018
(с)  Валентина  Гуменюк

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=852609
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.10.2019

ОСІННЄ СОНЕЧКО

Сміється  сонечко  руде,
Проміння  чистить  золоте
В  багрянім  листі,  у  траві.
Танцюють  промені  живі
По  гілочках  і  по  щоці,
В  кущі  втікають  як  зайці.
Стрибають  білочці  на  хвіст,
Танцюють  свій  осінній  твіст.
Ось-ось  закінчиться  тепло
Та  зміниться  природи  тло.
І  ляжуть  промінці  в  шухлядку  –  
Тримає  сонце  все  в  порядку.

23  жовтня  2019
(с)  Валентина  Гуменюк

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=852397
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.10.2019

ФАТІМА

ФАТІМА  -  місце  об"явлення  Пречистої  Діви.

Не  на  заваді  вітер,  дощ,
Коли  вбираєш  Світло  прощ,
Любов  Пречистої  безмежну,
Що  душу  зігріва  бентежну.
Не  на  заваді,  навпаки  -
Прояснюються  тут  думки.
Душа  звільняється  від  болю,
Блаженство  обіймає  долю
В  молитві  спільній  за  Країну,
Знайомих,  друзів  і  родину-
На  різних  мовах  до  Марії.
Смиренність...Каяття...Надії..
Радій,  Маріє!  Ave  Maria!

19-20  жовтня  2019
(с)  Валентина  Гуменюк

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=852208
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.10.2019

У КОЖНОМУ З НАС

Не  знати  з  яких  незапам’ятних  пір,  
У  кожному  з  нас  живе  янгол  і  звір.
Щоденно  ведеться  важка  боротьба,
Вже  хтось  тут  із  глини,  а  хтось  –  із  ребра.
(Такий  собі  небо-земельний  відбір).

У  них  перемир’я,  як  входять  у  сни.
Хвилюють  іще  мовчазні  ясени
І  сіно  пахуче…Зламались  вже  коси,  
Трава  лиш  вигойдує  сльози  як  роси.
(  В  землі  та  на  небі  забуті  сини)

Як  світло  і  темінь  існують  вони,
І  янгол,  і  звір…  І  душа  –    у  війні…
Від  тебе  залежить  сьогодні  та  завтра
І,  щоб  не  погасла  знесилена  ватра
(Та  хто  переможе  в  тій  дикій  борні)

Холоне  душа,  аж  вбирається  в  лід:
Отруєні  бджоли  та  згірклий  вже  мід,
В  агонії  стогнуть  поля  та  ліси
І  морда  звіряча  в  тієї  краси.  
 Такий  залишаєм  по  собі  ми  слід
На  сотні,  на  тисячі  літ…

               24  червня  2018
(с)  Валентина  Гуменюк  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=851883
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 18.10.2019

ПРИГРІТИЙ НА ОСОННІ ДЕНЬ

Пригрітий  на  осонні  теплім  день
Дрімає  в  теракотовому  листі.
Грибним  сімейством  вкрився  струхлий  пень.
Калина  й  глід  –    в  червленому  намисті,
Дерева  –    у  вишиванках  –      барвисті.

Вродило,  як  на  диво,  в  цьому  році,
Серед  листків  ще  вогники  малин.
Дарує  казку  ліс  на  кожнім  кроці,
Як  з  лампи  чарівної    Аладдин,
Та  тільки  мало  тих  лишилось  днин…

Квапливо  мишенята,  їжачки
Наповнюють  малесенькі  комори.
В  лісному  озері  опірені  качки
Збираються  у  вирій  аж  за  море.
Шепочуть  їм  дуби  про  ясні  зорі.

В  роботі  всі,  живе  старезний  ліс,
Цінується  кожнісінька  хвилина.
Про  шубку  думає  новеньку  лис.
Такі  ж  думки  вимріює  людина.
Лячна  для  осені  зими  година…

           22  жовтня  2018
(с)  Валентина  Гуменюк

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=851648
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.10.2019

МОЛИТВА ДО МАТІНКИ БОЖОЇ

 


Мати  Божа,  молюся  уклінно
За  народ  і  єдину  Країну,
Мирне  небо,  в  колоссі  поля,
І  за  мову  мою  солов’їну,
Щоб  нащадкам  –  від  предків  земля
І,  щоб  син  на  війні  більш  не  гинув
Від  ворожих  тих  рук,  із  кремля.
Мати  Божа,  рятуй  Україну,
Омофором  святим  захисти
Воїв  наших  і  кожну  родину.
Проясни  несвідомих,  прости,
Збережи  у  людині  –  людину,
Щоб  не  в  крові  нам  нести  хрести.
Лиш  на  Тебе  і  Бога  надія,
Можеш  Небо  схилити  лиш  Ти!
Мати  Божа,  Пречиста  Марія,
Захисти  від  біди,  захисти!

13  жовтня  2019
(с)  Валентина  Гуменюк

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=851353
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.10.2019

ЛИСТКИ ЛИСТОЧКИ

Листки-листочки  різнокольорові:
Зелено-жовті,  мідні,  пурпурові.
В  обіймах  вітру  –    танго,  вальс,  фокстрот  –  
Останні  па  з  розкладених  тарот…
Встеляють  землю  килимом  розкішним,
Один  до  одного  -  так  спішно-спішно...
Лишень  дуби  притримують  туніки  –  
Руда  не  зцілувала  ще  повіки.
Зелений  ліс  запалений  багрянцем,
Шаріється  краса  густим  рум’янцем,
Осіннім  сонечком  зігріта  ніжно.
Не  раз  насниться  в  холод,  зиму  сніжну.
                     9  жовтня  2019
(с)  Валентина  Гуменюк

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=850975
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.10.2019

ДУМКИ ЯК ВІТЕР

Думки  –як  вітер,  що  зриває  дах
І  в  душах  позакручує  торнадо.
Втрачає  крила  у  неволі  птах,
І  драма  проростає  в  клоунаду…
І  рій  думок  –    розірваний  мішок,
Нема  основи  –    не  дозріють  зерна.
Краса  спроваджена  в  тотальний  шок,
Психологічні  –  найстрашніші  терни…
Розкласти  б  їх  по  правильних  місцях,
Залежно  від  проблем  і  виконання,
Щоб  спокою  не  втратить  і  лиця,
Не  довести  б  лиш  душі  до  конання.

 9  серпня  2019
(с)  Валентина  Гуменюк

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=850641
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.10.2019

ПО ДРАБИНЦІ

Ось  так  буває:  вгору  по  драбинці
Дерешся,  заглядаючи  вперед…
Частіше,  набиваєш  грубі  сИнці,
Із  чорних  смуг  незмінний  трафарет.
Нечасто  доля  солодить  гостинці.
Ревеш,  страждаєш  гірко  наодинці…

Як  пес  зализуєш  пекучі  рани
Та  на  душі  колоїдні  рубці.
Страшніш  усього  –    ближнього  обмани,
Коли  втрачаєш  й  горобця  в  руці…
Як  чорний  вельон  –    довгий  шлейф  омани.
Кому  потрібні  сльози  на  щоці?..

Не  просто  по  драбинці  дні  і  дні.
Щаблі  униз  як  діви  непритомні.
Не  раз  в  падінні  загасиш  вогні,
А  потім  вгору  тягнеш  брили  тонні.
Важливо  не  забути  в  тій  борні:
Лиш  в  світлі  та  любові  дні  вартні.

Зірвешся  вниз  –  спасе  тебе  Всевишній,
І  чорні  смуги  –  для  чужих  та  грішних.
Душі  освітленій  –  дорога  в  леті.
Баласт  залишиться  на  цій  планеті.

               19  серпня  2018
(с)  Валентина  Гуменюк

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=850119
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.10.2019

ШУКАТИ ПРАВДУ

Шукати  праведне  у  світі  грішнім  –  
Як  проти  вітру,  в  сірі  міражі,
Де  шурхіт  фантиків  блискучих  з  грішми,
Напоказ  тільки  тіло,  без  душі…
Коли  б  не  сльози,  може  б  і  потішно.

Звелись  прямі  дороги  нанівець.
Фальшиво  стелять,  не  шанують  правду.
Колись  настане  бажаний  кінець
І  хтось,  нарешті  вже,  поставить  крапку,
Щоб  долю  Краю  –  в  сонячний  вінець.

Шукати  правду  пробують  у  хаті
Серця  відкриті,  душі  молоді.
Перепиняють  на  шляху  «пилати».
Втікає  час,  як  по  стрімкій  воді.
На  когось  в  небесах  чекають  лати…

Спокійно  сплять  лише  тіла…  пихаті.

                                 20  грудня  2018
(с)  Валентина  Гуменюк

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=849910
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.09.2019

ХРЕСТИ

Хрести-хрести…Опущена  завіса,
Вогонь  свічі,  малого  каганця…
Душа  розправлена  десь  там,  у  висі,
Кругами  інша  –  в  пошуках  вінця  –  
Німім  благанні    спокою  та  тиші.

Хрести-хрести…стежинами,  шляхами
Дурман  їдкий,  тернисті  шпигачі,
Гірка  спокута,  зашморг  із  роками  –    
Гріхи  артеріями  на  гачі.  
Багато  що  –    із  молоком  від  мами.

Хрести-  хрести…покинуті,  розбиті.
Невпоєних  терпінням  –  прірви  лють.
На  троні  золотім  лисніють  ситі.
Здирають  шкіру,  щоб  пізнати  суть
Усі  стражденні  –    руки  ще  «невмиті».

Хрести-  хрести…  Дай,  Боже,  донести
І  помочі  ослабленим  щомиті!

                       (15  січня  2017)
                     (с)  Валентина  Гуменюк


 

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=849906
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.09.2019

З РІЗДВОМ ТВОЇМ

Царице  неба,  Зоре  Пресвята!
З  Тобою  просинаюсь  на  світанні,
Ти  завжди  поруч  –  в  будні  і  свята,
Тобі  –  щоденні  радощі,  зізнання  -
Велична  та  водночас  і  проста.

Тобі  сьогодні  квіти  ніжні,  білі
Дарують  і  вклоняються  до  ніг.
Летять  зміцнілі  духом  душі  зрілі
Угору,  на  Отця  святий  поріг.
Ти  поруч  з  ними  в  безлічі  доріг.

Вітаю  Тебе,  Матінко  небесна!
Під  омофором  затишно  мені.
Спасибі,  за  розквітлі  в  серці  весни,
За  всю  любов,  що  зріє  в  глибині
Душі  моєї,  Діво  Пречудесна!

З  Різдвом  Твоїм  вітаю  в  цьому  дні!

21  вересня  2019
(с)  Валентина  Гуменюк
(Написано  в  церкві  перед  Службою  Божою).

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848981
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.09.2019

ПРЕЧИСТА ДІВА

З  РІЗДВОМ  ПРЕСВЯТОЇ  БОГОРОДИЦІ!


Пречиста  Діва  –  світлий  шлях  земний
Наповнений  любові  та  терпіння;
Не  мати  ні  провини,  ні  вини
В  житті  земному  –  змалечку  ще  вміння  –
З  небес  приходить  в  яву  та  у  сни.

Господня  мати  –  захист  на  землі,
Огорне  омофором  всіх  нужденних,
(Безсилі  навіть  грізні  королі)
Коли  серця  у  молитвах  щоденних-
Окріпнуть  з  нею  немічні  й  малі.

Від  Бога  Сина  народила  в  світ  –
Христа  Спасителя  –  із  Крові  й  Плоті
Господнє  Слово,  що  за  тисяч  літ  -
(У  цьому  дивовижному  польоті),
Єдиний  рятівний  Життя  болід.

Заступниця  всіх  діток  і  матусь,
Любов’ю  поєднала  люд  з  небесним.
До  Тебе,  Матінко,  щодень  молюсь
За  світло  в  душах  і  за  мирні  весни,
Коли  Ти  поруч,  я  не  оступлюсь.

21  вересня  2019
(с)  Валентина  Гуменюк

Полотно  "Непорочна  Марія"  Бартоломео  Мурільйо,  1662р.
музей  Прадо,  Мадрид

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848924
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.09.2019

ЗБУДИВСЯ РАНОК З БУРЕВІЮ

Збудився  ранок  з  гульки  буревію,
Умився  росами,  розпушив  вії
Та  вбрався  у  рожеву,  з  хмар,  сорочку,
Підперезався  вітерцем  разочок.
Від  чобіток  відмовився  –  червоних,
Пошльопав  босий  по  дорогах  чорних.
Присів  близенько  хати  на  осонні,
На  дідовім  старесенькім  ослоні,
Зчудований  пташиним  щебетанням,
Людською  метушнею  від  світання.
Обласканий  бешкетливим  промінням,
Налущив  трохи  з  соняхів  насіння,
Погнав  качки  і  гуси  до  озерця,
Корові  дав  напитися  з  відерця.
Хрумку  хлібину  витягнув  із  печі  –  
Зробив  чимало  й  тільки  добрі  речі.

     19  вересня  2019
(с)  Валентина  Гуменюк

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848749
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.09.2019

МОЇЙ МАЛЕНЬКІЙ МАТУСІ

Давно  для  тебе  не  писала,  мамо,
Не  бачила  твоїх  щодень  страждань.
В  це  літо  серце  розірватись  мало
Від  сили  волі  в  здійсненні  бажань,
І  те,  як  хворе  тіло  натирала  –  
Тобі,  як  медику,  не  бракне  знань.

Болить,  рідненька,  стерлись  кісточки,
Вже  кожен  крок  дається  зі  сльозами.
Зриває  вітер  із  дерев  листки,
Життя  затискується  між  пазами
І  каменіють  враз  нові  витки…
На  схилі  літ  теж  потребуєш  мами.

Ти  вже  по-иншому  сприймаєш  світ,
Готова  в  засвіти,  хоч  прагнеш  жити,
Щоб  бачити  цвітіння  нових  віт.
І  кожним  днем  навчилась  дорожити
За,  майже,  дев’яносто  довгих  літ,
В  яких  було  і  сонце,  й  чорні  плити.

Зачаєний  лиш  біль  в  очах  твоїх
І  ще,  бажання  з  кимось  говорити,
Питання  й  недоречність,  бува,  їх…  
Запам’ятати  хочу  всі  ці  миті.
Пробач,  матусю,  за  життя  поспіх.
Дерева  молоді  –  плоди  налиті…  

Матусенько  моя,  мов  та  дитина,  –    
Дитям  у  світ  прийде  й  піде  людина  –    
Спасибі  Богу,  що  з  Тобою  днина!
На  Матері  тримається  родина.

     14  вересня  2019
(с)  Валентина  Гуменюк

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848286
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.09.2019

НА ХВИЛЯХ ЖИТТЯ

   

На  піку  синусоїдної  хвилі  –  
Щаслива,  безтурботна,  наче  пташка,
Допоки  вниз  не  скотишся  в  безсиллі
Забута,  непомітна,  мов  мурашка,
Долаючи  життя  безмежні  милі…

Чи  не  безмежні…  в  кожного  свій  час,
Парабол,  синусоїд  амплітуди…
Для  когось  ближчі  зорі  та  Парнас,
А  іншому  –  часник  лиш  від  простуди
Хто  вибирає?  Як?  –    отих  між  нас...

Над  хвилями  злітаєш  уві  сні,
Забувши  про  згоріле  від  стріл  пір’я.
Десь  яблука  рясніють  наливні,
Чуже  перо  виписує  повір’я  –  
Невільник  залишається  на  дні.

На  піку  чи  на  спаді  хвиль  життєвих
Важливо  зберігати  дух  міцний
І  не  робити  помилок  суттєвих.
Як  світлий  мозок,  –    то  і  шлях  ясний,
А  чи  земний  політ  наш,  хоч  миттєвий.

               13  вересня  2019
(с)  Валентина  Гуменюк

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848101
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.09.2019

ОСІННЯ ГРА

       
Ти  хапаєш  міцненько  за  руку,
Як  мала  вередлива  дитина,
Повна  соку  та  спілого  фрукту,
Лиш  волосся  сріблить  павутина,
Та  я  далі  втікаю  по  бруку

Все  до  нього  –    під  липу  розкішну,
Під  цілунки  рясні  промінців,
Під  сонату  пташину  потішну
Та  засмагу  на  тілі,  лиці  –  
Всю  любов,  із  дитинства  ще,  ніжну

Не  тобі,  златокоса  красуне,
Не  для  тебе  закоханих  пісня,
Не  тобою  перебрані  струни,
Хоч  прекрасна  ти  рання,  чи  пізня,  –  
Досі  літо  нашіптують  руни.

Нам  з  тобою,  подруженько,  тісно

             11  вересня  2019
(с)  Валентина  Гуменюк

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=847999
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.09.2019

ПРО РОЗКОШІ АБО

БАЖАННЯ  МОЖУТЬ  ВИПОВНИТИСЯ

Настали  часи….Люди  забігали  –  розбудовують  і  розбудовують  свої  нірки,
щоб  нагромаджувати  в  них  всілякий  мотлох,  про  запас.
Поділюся  з  вами  своїми  роздумами  про  розкоші.
Мабуть,  одразу  виникають  асоціації  –  вілли,  яхти,  діаманти…
Для  когось,  можливо,  і  так,  бо  тішать  очі,  тіло,  збурюють  кров  собі
та  іншим.  Хоча,  пам’ятаєте,  палиця  має  два  кінці,  так  ось,  одним  голубить,
а  іншим  кінцем  лупить  –  непомітно  пронизує  мозок  власника,  повністю
вводячи  в  залежність  від  речей.  З’являється  страх,  підозра,  недовіра,
зникає  сон,  а  потім  наркотичне  бажання  забутися,  і  добре,  коли  лише
в  чужих  обіймах…
Мені  доводилося  бачити  нещасних,  невдоволених  життям  багатих  людей,
як  то  кажуть,  їм  світ  був  немилий.  Вони  ладні  були  в  тій  хвилі  віддати  все
своє  багатство  за  здоров’я,  силу,  молодість,  бодай,  добрий  гумор.  До  речі,
так  часто  буває,  коли  з’являються  великі  статки  –  зникають  людські
категорії:  Любов,  Добро,  Співчуття,  Взаєморозуміння,  Щастя,  Сім’я…
Про  здоров’я  вже  мовчу,  бо  гроші  його  забирають  миттєво.  До  чого  це  я…
В  природі  завжди  існує  баланс.  Якщо  в  одному  місці  прибуває,  то  в  іншому
дірку  потрібно  залатати.  З  цього  приводу  цікавий,  у  психологічному  плані,
роман  «  Шагренева  шкіра»  Оноре  де  Бальзака.  Саме  так  розраховуються
за  великі,  особливо  раптові  маєтки  –  душами,  світлом  і  любов’ю  в  них.
Оптимальний  варіант  для  людини  –  мати  необхідне  та  потрібне,  позаяк
потреби  у  всіх  різні,  то...
Ми  приходимо  в  цей  світ  з  різними  програмами,  з  різними  зобов’язаннями
перед  родом  ,  народом,  країною.  Головне,  вибрати  правильний  шлях,
не  оступитися,  не  втратити  свою  космічну  ідентичність.  Ніколи  не  йти  проти  власного  духу,  проти  законів  Всесвіту.
Кожного  разу,  коли  людина  оступилась  і  не  розуміє  цього,  не  очищає  душу,
не  просить  прощення,  вона  вбиває  саму  себе,  свій  дух.

Тому  й  хворіють  люди  дивними  хворобами,  що  через  років  30-40  щезають
самі  по  собі.
Ми  залежні,  залежні  від  вищого  Розуму,  перед  яким  людство  себе  поводить  безглуздо.  Нам  дали  Землю,  а  ми  її  знищуємо,  обплутуємо,  вбиваємо  флору  і  фауну,  знищуємо  Світовий  океан.  Ми  пхаємо  свого  носа  туди,  куди  не  треба,  і  не  робимо  необхідного  під  власним  носом.
Людина  розучилася  насолоджуватися  життям,  дарувати  ласку  і  любов,опікуватися  иншими.  Люди  перестали  себе  бачити  збоку  і  т.  д.  Що  це,як  не  тотальна  деградація  суспільства?  Так,  грошей  побільшало,  але  любові  та  добра  нема.
Ось  вам  і  баланс,  ось  вам  і  природний  відбір…
Чи  ви  думаєте,  що  нас  не  відбирають?..
А  ще,  в  історичній  практиці,  дорогоцінності,  особливо  діаманти,  наділені  пам’яттю  і  завжди  несуть  кров  і  смерть…
Отож,  бійтеся  власних  бажань,  бо  вони  можуть  виповнитися.
Колись  Нікола  Тесла  казав,  що  Землю  можна  освітити  позитивною  ментальною  енергетикою.  Виходить,  сконцентрувавши  енергію  добра  і  любові,  ми  змінимо  світ,  урятуємо  від  зла.  Йдеться  про  живе  в  живому.
Дорогі  люди,  бережіть  Душі  –  єдиний  ваш  скарб,зміцнюйте  Дух!
Щастя,  Добра,  Світла,  Любові  всім!

(с)  Валентина  Гуменюк

No  hay  descripción  de  la  foto  disponible.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=847154
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.09.2019

ЛЮБОМИРІ НАРОЗІ

З  НАРОДИНАМИ,  ДОРОГА  ЛЮБОМИРО!
                                                 
Летять  у  вересні  зірки  на  Землю  –                                                          
Пречистої  різдва  осяйний  німб,                    
(Плодів  багатство  і  повітря  щемне)                
Тож  Любомира  народилась  в  нім,    
Талановита,  мудра  і  богемна.

Любов  і  мир  –  найкрасивіше  ймення  –  
Так  мудро  нарекли  прості  батьки.
Напевно,  їм  було  святе  знамення,
Бо  рід  прославить  доня  навіки
І  берегтиме  лемківське  корення.

Красива,  статна,  з  голосним  контральто,
Душа  –  мов  джерело,  мов  мальви  квіт.
Їй  не  пасують  клопоти  банальні,
Бо  до  зірок  записаний  політ  
І,  навіть,  найкрутіше  в  світі  сальто.

Вітаю  тебе,  справжня  Українко!
Бажаю  і  небесне,  і  земне!
Бажаю,  щоб  лилося  чисто,  дзвінко
Контральто  колоритне,  неземне!

Бажаю,  щоб  здійснилися  бажання:  
І  книги  з  нотами,  і  диски,  і  турне,
З  сердечком  кава  парувала  зрання…  
Краса  душі  твоєї  не  мине!

Ти  –  світло,  що  пробуджує  світання!
Нехай  зоря  тобі  не  раз  іще  мигне,
А  небо  шле  лиш  сонячні  вітання
І  многії  літа  Господь  дає!

2  вересня  2019                          
З  повагою  Валентина  Гуменюк                  

 

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846917
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.09.2019

У МІСЦІ СПОКОЮ

Гойдає  вітерець  траву  гнучку,
А  сторож-клен  шепоче  оповідки.
Завмерли  хмари,  наче  на  гачку,
Хрести-могили  тут  єдині  свідки
І  спокій  влігся  в  кожнім  закутку.

Вдивляюсь  у  світлини  –  знаю  всіх  –  
І  молодих,  і  старших,  навіть  діток…
Містечко  невелике  за  поріг
Скотилося  невидимо  в  це  літо
І  свій  відхід  у  кожного,  й  свій  гріх.

І  навіть  небо,  мов  тканини  шмат,
Розіпнуте  високими  хрестами,
Ввібрало  розпач  непомірних  втрат,
Сховалося  за  хмарками-хребтами,
Звільнивши  душі  від  земельних  ґрат.

Хрести  у  небі  й  на  землі  –  хрести…
Чомусь  на  цвинтарі  завжди  спокійно.
Бажання  між  могил  густих  брести,
В  уяві  оживляючи  покійних,
І  тихо  з  уст  лиш  –  «  Господи  прости»…

Блаженний  спокій  в  місці,  де  всі  вільні.

                 20  серпня  2019
(с)  Валентина  Гуменюк

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846809
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.09.2019

СВІТАНОК ВИЦІЛОВУЄ

Світанок  виціловує  плече,
Руденьке  сонечко  спішить  в  садочок,
Виніжує  пестливо,  не  пече,
Під  лавром  зачаївся  холодочок…  
Моя  едемська  бинда  –  сад-парче.

Проснулися  горобчики  й  папуги,
Любителі  смачненького  й  гостин.
Повітря  розривають  їхні  фуги…
(Вітається  сусідка  через  тин)
Геть  пуп’янки  зіп’ялись  від  напруги.

Герані  зарясніли  пишним  цвітом  –  
Думки  несуть  на  батьківський  поріг,  
Де  вабить  неповторним  дивосвітом  
Розмай  квітковий,  із  усіх  доріг.
Мій  дворик  –  лиш  малесеньким  відсвітом…

Душею  все  плекане  та  руками  -  
Тугі  стебельця,  наче  олівці.  
Фонтанчика  журливо-  ніжні  гами,
Ліхтарики  -  від  сонця  промінців...
Бракує  солов’їної  та  мами…

Летить  любов  безмежна  над  світами
Віршів  рядками.

6  серпня  2019
(с)  Валентина  Гуменюк

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844426
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.08.2019

У ДЕНЬ ДРУЗІВ ПРО НАС І ВСІХ

У  нас  завжди  був  досить  дружний  клас,
Та,  що  не  рік  –  помітно  менше  нас…
Вже  сорок  п’ять  минуло  цього  року
Від  першого  -  в  життя,  по  школі,  кроку.

Раділи,  зустрічались  при  нагоді,
Здавалось,  час  не  шкодив  навіть  вроді,
Хоча  спливав,  як  з  гір  вода  стрімка  –  
Зміліла  наша  річка  до  струмка…

Пішли,  не  попрощались,  у  засвіти  -    
Зіниці  пустки  залишили  світу…

Сьогодні,  у  день  друзів,  спілкувались...    
Зібрався  клас  -    Валєрку  поховали…

Шануйте  рідних,  друзів  і  знайомих!
Страшна  самотність,  навіть  в  ситім  домі…

 30  липня  2019
(с)  Валентина  Гуменюк

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843563
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.07.2019

ЖИТТЯ МИТЬ

Життя  –  це  мить,  і  в  п’ятдесят,  і    в  сто…
Хтось  називає  грою  у  лото,
Комусь  –  очищення  в  служінні  Богу.
Важливо  вибрати  пряму  дорогу
Крізь  оступи  і  блуди,  і  тривоги…  
Долає  правда  лиш  круті  пороги.

Життя  –  це  мить,  прекрасна,  зіркова,
Любов  і  Світло,  і  живі  слова.
І  ті,  хто  поруч,  люди  дорогі,
Коли  радієш  всьому  навкруги.
Життя  –  Душі  зростання,  Духу  в  ній  –  
Щасливий,  хто  відчує  світ  живий.

Спасибі  Господу  за  долю,  пізнання,
Оновлення  душі  та  всі  знання;
За  лети  у  безмежні  небеса;
Блаженство,  де  у  дні  лише  краса.
Спасибі,  за  даровану  ту  мить,
Що  світлом  чистим  на  землі  горить!

         22  липня  2019
(с)  Валентина  Гуменюк

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843514
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.07.2019

НІЧНЕ ТАЇНСТВО

Глибока  ніч  горнулась  бархатисто,
Зібралися  в  танок  зірки  ясні,
Виблискували  в  небі  мов  намисто,  
Готуючи  у  світ  прихід  мені  –  
У  темні  ночі  та  у  дні  барвисті.

З  неділі  сталося  –  на  понеділок  –  
Так-так,  я  народилася  вночі.
Був  місяць  втомлений,  та  взявсь  до  діла
(Годинки  три,  як  зліз  старий  з  печі),
Мені  кортіло  з  маминого  тіла…

Напевно,  вабила  нічна  краса,
Цвіркун  і  жабки,  і  духмяна  липа,
Ставок  і  зачарована  лоза…
Тому  спішила  у  пшеничний  липень,
Де  з  неба  янголів  свята  сльоза…

Прийшла  в  цей  світ  у  день  останній  Рака,
Дарма,  що  понеділок…  Це  –  його.
Не  чуюся,  скажу  вам,    неборака
І  вдячна  долі,  бо  було  всього…
Бажаю  людям  лиш  найкращого!

Вітання  всім-всім  знакам  Зодіаку!

 22  липня  2019
(с)  Валентина  Гуменюк

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842821
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.07.2019

ПРО СОВІСТЬ

Чи  знаєш  Ти,  що  совість  –  голос  Бога?
Одних  вона  пече,  а  інших  –  ні:
За  юдин  гріш  купується  дорога
І  душить  її  злоба  в  тій  війні.  
Засмучує  Отця  така  дворога.

Земне  життя  –  у  кожного  свій  шлях  –  
Багато  зваб,  панує  гріх  підступний.
Не  раз  ганьбою  злоба  на  вустах,
Забуті  Тіло  й  Кров  свята…  Відступні
Руйнують  і  дорогу,  й  Божий  дах…

А  совість  –  Божий  глас,  душа  свята  –    
Закута,  не  почута  в  грішнім  тілі…  
Гірка  в  гріхах  дорога  та  пуста,
Марніють  душі,  крила  їх  зотлілі,
Шкребе  на  серці  та  мовчать  уста.

Без  Бога  душі  бідні  та  невмілі  –  
Єдина  істина  життя  проста!
                                       4лютого  2018
(с)  Валентина  Гуменюк
 

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839173
рубрика: Поезія, Нарис
дата поступления 18.06.2019

ДЕ Б ТИ НЕ БУВ

Де  б  ти  не  був  –    ти  будеш  українцем  –  
В  чужім  краю,  під  ліхтарем  чужим,  
Нехай  асимільований  по  вінця  –  
З  літами  і  на  старість,  в  дні  тужні  –  
До  рідної  землиці,  на  колінця…

Де  б  ти  не  був  –  почуєш  серця  спів,
Матусину,  з  дитинства,  колискову.
Пектимуть  сльози  та  забракне  слів,
Не  забувай  ніколи  рідну  мову
І  те,  як  дід  і  прадід  твій  говів.

Де  б  ти  не  був,  нащадку  України,
Святині  рідні  гідно  бережи.
Навчайся  мудрости  в  чужій  країні,
Та  дітям  про  свій  рід  ти  розкажи.
Не  раз  Пророка  згадуємо  нині…  

Де  б  ти  не  був  –  шануй  святе,  Отця,
Щодень  проси  в  небес  благословення.
Не  забувай  про  місію  творця  –  
Живи  в  любові,  правді,  з  Божим  йменням  –  
До  вічности  провадить  путь  оця.

Де  б  ти  не  був  –  лишайся  українцем,
Вишивана  сорочка  –    оберіг.
У  правді  йди  вперед  життя  гостинцем,
Не  нахромися  на  достатку  ріг…
Молися,  щоб  Господь  твій  рід  беріг.    

Родина  –  корабель,  вітрила  –  мова,        
Козацька  пісня,  запальний  танок.
З  любови,  віри,  єдности  основа  -
В  Господній  славі  квітчаний  вінок.
Благословенна  будь,  родино,  Богом!
           
                           05.06  2019
(с)  Валентина  Гуменюк

 Світлина  зі  свята  "  Українська  родина"
 школи  "  Берегиня",  м.  Мадрид




 

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838249
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.06.2019

ШУКАЄМО СОБІ ПОДІБНИХ

Шукаємо  собі  подібних,
Буває,  більше-  менше  здібних.
Подібних  в  мисленні  та  мові,
Щоб  шанувати  душу,  слово.

Шукаємо  все  тих  єдиних,
Життя  з  якими  –    не  «малина»:
За  штилем  –  шторм,  за  штормом  –  штиль
І  сотні,  тисячі  так  миль…

Шукаємо  собі  подібних,
Отих,  що  вже  віддавна  рідні,
Як  кажуть,  –  власну  половинку.
Шукаємо  свою  родзинку.

Шукаємо  себе  в  собі…

                     9  серпня  2018
(с)  Валентина  Гуменюк

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834817
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.05.2019

ДУМОК РІЙ

Мені  б  думок  важких  прогнати  рій,
Коли  міняє  доля  звичний  крій.
До  рук  Твоїх  тулитися,  Всевишній,
Змітати  з  підсвідомості  все  лишнє.

І  днину  зустрічати,  наче  птаха,
Ніхто  ще  не  назвав  її  –  невдаха…
Увись  злітати  світлими  думками,
А  смуток  –  в  ирій,  разом  із  роками…

До  світла  і  любові  –  у  безмежність,
Де  не  хвилює  вже  необережність.
Звільнитись  від  усього,  жити  вільно
В  святім  блаженстві,  не  у  божевіллі.

Мені  б  звільнитись  від  земних  кайданів,
Отих  набутих,  а  не  Богом  даних.
Навчитися  радіти  щохвилини  –  
Життя  ж  бо  наше  надто  швидкоплинне…

Мені  б…

03  травня  2019
(с)  Валентина  Гуменюк

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834796
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.05.2019

ЛІНИВИЙ ДОЩ

Дощ  у  вікно,  –    як  той  старезний  дід,
Що  бубонить  тихесенько  на  пічці
І  згадує  увесь  свій  родовід,  –  
На  п’яти  наступає  темній  нічці.
Дістався  стріхи  сонної,  воріт,
Скропив  стежину  і  траву  навколо.
Лінивий  дощ,  немов  його  хто  врік,
Вздогін  вчорашньому  подався  кволо…
                                                     03  травня  2019
(с)  Валентина  Гуменюк

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834417
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.05.2019

СТИСКАЄ СЕРЦЕ СПРУТ

Стискає  нині  серце  чорний  спрут  –  
Невже  зійшли  з  усіх  можливих  рут?
Невже  гуртом  так  оступились  знову,
Що  пхаєм  у  в’язницю  Неньку  й  мову?..
Невже  час  наркотичного  сп’яніння,
Чи  душу  й  мозок  відключати  вміння...
Безплідним  залишити  плодовите,
Вишиванку  та  недошиту  свиту…
Горить  і  Нотр  Дам,  і  Томос  –  в  терни,
Могили  свіжі  стогнуть,  ще  без  дерну…
Навчили  людство  жити  віртуально  –  
І  розум,  й  мозок  знищують  реально.
Чуби  зрізають  і  чіпляють  пейси,
Доволі  легко  змінюються  фейси.
Болить  душа  від  зримого  театру,
Не  загасити  б  Українську  ватру…

18  квітня  2019
(с)  Валентина  Гуменюк

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=833204
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.04.2019

МОЛЮСЬ ДО ТЕБЕ

Ісусе  мій,  Любове  пресвята,
Всевишнє  Слово,  що  веде  у  Вічність.
Найважчі  дні  –  з  Тобою  мов  свята,
І  сонце  гріє  у  холоднім  січні.
Зростає  сенс  і  кольори  життя.

Мій  Боже,  щиро  дякую  за  всі
Мої  гріхи-поразки  й  сонце-злети.
За  те,  що  не  зійшла  Земля  з  осі
І  що  не  зруйнували  нас  комети.
Нехай  зростає  світ  цей  у  красі.

Болить  найбільше  сліпота  людська,
Гріхи,  що  знищують  і  душі  й  долі.
І  суєта  за  славою  мирська.
Бідніють  і  маліють  душі  голі,
Коли  дорога  в  фальші  та  слизька.

Молюсь  за  мир,  за  долю  України,
Щоб  сповнився  любові  весь  народ,
Бо  час  вже  вибиратися  з  руїни.
І  мова,  й  Край  –  найбільша  з  нагород.
До  Тебе,  Господи,  молюсь  уклінно.

                       18  жовтня  2018
(с)  Валентина  Гуменюк

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832889
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.04.2019

ПРО ВИБІР

Засіли  ми,  люди,  як  миші
У  цій  передвиборній  тиші.
У  кожного  правильний  вибір,
Та  дихає  в  спину  погибель…
А  що,  як  загубимо  Томос,
Історії  власної  голос?..
Рот  мові  заткнем,  зріжем  крила,
Зірвем  українства  вітрила?..
Ми  ж  стали  взірцем  для  народів,
Що  прагнуть,  як  кисню,  свободи.
Упадок  наш  –  їхній  упадок,
Невже  не  довести  до  ладу?..
Не  стане  чуже  українським  –  
Не  буде  ні  мови,  ні  війська…
Бо  за  ніц  нас  мають  ті  зверхні,
Вся  правда  лежить  на  поверхні…
Питань  до  своїх  ще  багато  –  
Чужих  не  впустити  б  до  хати…
Не  втратити  б  волю  та  віру,
З  любові  та  правди  офіру.
Христа  розіп’яли  для  чого?
І  в  небо  Майдан  ради  кого?..
Багато  балакати  можна…
Дай  ясності  розуму,  Боже!

09  квітня  2019
(с)  Валентина  Гуменюк

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832273
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.04.2019

НЕБО СЬОГОДНІ

Сьогодні  небо  в  купчастих  хмарках
І  на  душі  так  купчасто  тривожно.
Заплуталась  зневіра  у  роках,
Все  в  темряві  розчинене  безбожно.
І  світ  висить  на  зведених  курках…

І  не  добром  наповнений  портал,
Все  рідше  з  уст  свята  молитва  в  небо.  
Під  «Хаву»  розвеселений  квартал
Сприймає  все  належно  –  так,  як  треба…
Лиш  Марс  –    немов  розпечений  метал…

Все  менше  мови,  лиш  чужий  язик,
І  глузування  грубі  та  відверті.
Невже  наш  чуб  уже  до  всього  звик
І  лізе  у  ярмо,  у  зашморг  вперто,
Щоб  голос  Неньки  з  цього  світу  зник?..

Простягнеш  руку  і  зруйнуєш  Край
З  корінням  геть,  розвіється  по  світу.
Творитимуть  чужинці  тут  свій  «рай»  –  
Зітнуть  усе,  зростивши  власні  квіти  –    
Тоді  звільнитись  спробуй  від  тих  зграй…

Концерти,  думаєте,  жарти  …    Це  –  війна,
Гібридна,  дика,  що  затіяв  ворог.
Вбиває  душу  нації  вона,
Стирає  блазень  цінності  у  порох.
На  нас  усіх  залишиться  вина…

Рулить  квартал  в  тенетах  беручких,
(Засмічені  давно  і  очі  й  мізки)
Міцненько  підхопивши  на  гачки…
Та  придане  із  дому  –  у  валізки…
А,  може,  ще  зупинимо  таки?

                           02  березня  2019
(с)  Валентина  Гуменюк      
                                 

                                   

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831486
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.04.2019

ХТО МИ ТАКІ

Хто  ми  такі  на  цій  малій  Землі,
Хто  встановив  права  тут  і  закони?
Одні  –  біднота,  інші  –  королі,
Ще  й  грішники  натягують  фелони.
Кому  тоді  варитися  в  смолі?

Хто  ми  такі  у  Всесвіту  очах?  –      
Піддослідні  у  власному  мешканні,
Що  лиш  неправду  носять  на  плечах
І  проживають  сліпо  день  в  чеканні,
Коли  вся  істина  –    в  простих  речах.

Хто  ми  такі  і  як  трактують  нас?  –  
Таких,  що  лиш  порушують  закони,
Що  забувають  про  Любов  і  Спас,
Шукаючи  в  багні  собі  корони
Та  непотрібні  речі,  про  запас.

Хто  ми  такі  й  для  чого  в  світі  білім,
Коли  давно  позбулися  святинь?
Хіба  пізнають  молоді  невмілі
Велику  силу  коду  поколінь,
Якщо  ми  будемо  такі  безсилі
Здолати  зло  в  собі  та  вбивчу  лінь?

Хто  ми  такі  в  корінні  поколінь?..

                           18  червня  2018
(с)  Валентина  Гуменюк

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831363
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.04.2019

ПОВІТРЯ ДИХАЄ ВЕСНОЮ

П’янке  повітря  дихає  весною.
До  світла  тягнуть  личенька  квітки.
Вода  криштальна  у  струмках  вертких.
І  сонце  промені  виводить  хною,
Заплутавши  між  хмарок,  як  нитки.

Розносить  звістку  жайвір  голосистий,
Штурмують  небо  журавлів  ключі.
Несе  тепло  вже  на  однім  плечі
Окріплий  день.  Вбирається  в  намисто,
Зелене,  світ.  Проснулись  сівачі.

Життям  нуртує  збуджене  довкілля.
В  бажанні  лету  знуджена  душа
Зі  сну  зимового,  як  з  кунтуша,
Звільняється,  щоб  спити  диво-  зілля
Кохання...  І  народження  вірша.

                                   18  березня  2019
(с)  Валентина  Гуменюк

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830277
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.03.2019

МУДРІ РЕЧІ

 МУДРІ  РЕЧІ
Колись  почула  мудрі  речі:
Не  їсти  пирога  із  печі,
Коли  парує  ще,  гарячий;
Не  покладатись  на  ледачих;
Вперед  іти  у  спеку  й  вітер;
На  пустирі  ростити  квіти;
Від  сонця  набиратись  сили,
Та  по  стежині  правди  сміло;
І  недругу  –  у  поміч  руку;
В  життя  –  Всевишнього  науку;
Не  прагнути  земних  регалій;
Радіти  квіточкам  конвалій,
Вербичці  та  старому  в’язу;
І  дякувати  всім  щоразу.

Життя  земне  –    в  тобі  самому:
І  в  говірливому,  й  німому,
У  зрячому,  а  чи  сліпому…
Тобі  відкрити  двері  дому,
Тобі  творити  в  ньому  диво
Й  плекати  душеньку  красиво.

Радієш,  плачеш  –  це  нормально,
Вона  зростає  в  тім  реально.
Земне  для  неї  –    тимчасове,
Бо  в  інший  світ  злетить  мусово.
Щаслива,  як  у  згоді  з  тілом  –  
Душі  живій  до  всього  діло.

Лише  почуй  її  ти  голос  –  
Зросте  зерня  в  добротний  колос.  
Подивишся  на  світ  очима
Душі  небесної,  святими.
Дослухайся  її  веління,
Щоб  відвернути  гріх  падіння.
           29  листопада  2018
(с)  Валентина  Гуменюк

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827994
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.03.2019

ЗАВІЯ

       

Здійнявся  вітер  в  сніговій  завії,
Розправив  плечі,  руки  беручкі.
Деревам  почіпляв  пухнасті  вії,
Дорогам  наростив  пухкі  бочки.

Лягла  перинка  лебединим  пухом,
І  зайчик  шубку  поміняв  свою.
Сніжинки,  мов  лапаті  білі  мухи,
І  чистота  довкіл,  як  в  тім  раю.

Летить  сніжок,  прорвало  млин  небесний.
На  радість  намітає,  на  врожай.
І  догоджає  вітер,  партнер  чесний  –  
Змітає  із  земельки  чорний  жаль.
                                                             21  січня  2019
(с)  Валентина  Гуменюк

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823448
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.01.2019

НЕ ПЛАЧ, МАТУСЮ

Страждальна  Ненько  -Україно,
Скажи,  хто  нині  підло  в  спину
Пускає  кулі,  бреше  в  очі?..
Чому  Шевченкові  пророчі
Рядки  пробились  крізь  століття?
Хто  корінь  рве,  ламає  віття?..
Кому  Ти,  люба,  на  заваді  –  
Чужим,  народу,  може,  владі?
Чому  відвічно  плачеш,  рідна,
Благословенна  Богом  й  плідна?..

Тебе  шанують  лиш  найкращі!
Що,  шати  рвуть?  –  То  це  ж  пропащі.
Ти,  Ненько  сива,  вже  у  небі,
З  синами  й  дочками  далебі.
Пречиста  витре  горя  сльози,
Господь  за  Тебе  збурить  грози.
У  Нього  –    військо  Світла  Воїв,
І  серед  них  чимало  твоїх.

Не  плач,  Матусю!  Стане  днина,
Коли  Ти  збудишся  –    Єдина  –  
В  Любові,  Правді,  сяйві  Світла,
У  Мирі,  Щасті  та  Розквітла!

Слава  Україні!  Слава  Героям!

                   22  січня  2019
(с)  Валентина  Гуменюк

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822362
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.01.2019

ПРО ДУШУ І ЗОРЮ

   
Крадеться  темінь,  злодієм,  у  вічі…
Душа  –  у  просинь,  у  безмежну  вись.
Земне  життя  не  проживати  двічі,
Хоча,  ще  повернемося  колись…

Міцніють  крила  ангелів  небесні
І  душі  чиїсь  повнять  їх  ряди.
Холодні  зими  та  сльотливі  весни
Не  заглядають  вже  до  них  сюди.

Тут  світло  і  тепло,  і  сяйво  вічне,
З  любові  лиш  безмежности  витки.
Краса  душі  –  за  прийняте  класичне.
За  гроші  –  ні  посади,  ні  квитки…

Збирається  душа  в  далекий  ирій  –  
Підкиньте  їй  любові  та  добра.
У  світлі  ніжну  бережіть,  у  мирі  –  
Не  згасла  щоби  вічности  зоря.
                                               20  січня  2019
(с)  Валентина  Гуменюк

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822119
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.01.2019

БОГОЯВЛЕННЯ АБО ХРЕЩЕННЯ ГОСПОДНЄ

Ісус  хрестився  –  звістка  лине  світом
І  води  розвернув  свої  Йордан.
Наповнилися  душі  дивним  світлом,
Свята  вода  очищує  від  ран.

Ісус  Христос  усім  відкрив  дорогу
До  Світла,  щастя,  величі  небес.
Відчутна  Сина  поміч  в  кожнім  кроку,
Полегшує  щоденно  долі  хрест.

Спаситель  охрестивсь  в  Йорданських  водах,
І  Духом  тільки  він  хрестив  людей.
Душа  лиш  збереже  свій  вічний  подих,
Якщо  не  втратим  Світло  із  грудей.

Хрестив  Ісуса  сам  Іван  Предтеча
І  знявся  голуб  білий  –  Дух  Святий,
Та  Голос,  із  небес,  Отця  статечний  –  
«Він  любий  Син  і  мною  вибраний».

Очищення  молитвою,  водою,
У  Слові,  у  Любові  неземній.
Мій  Господи,  з  Тобою  й  за  Тобою
Долаю  шлях  і  я  тернистий  свій.

Месія  наш  вродився  у  Белені
І  охрестився  у  Йордан-ріці,
Щоб  душі  врятувати  всі  від  тліні.
Його  правиця  –    у  твоїй  руці.

Велика  сила  і  Отця,  і  Слова,
Й  Святого  Духа  –  Триєдиний  Бог.
Дарована  й  людині  ця  основа  –  
Життя  в  любові,  мирі,  без  тривог.

Народжений  від  Бога  й  Діви  Син,
Щоб  світ  і  люд  очистити  увесь,
Змінив  Йорданських  вод  відвічний  плин.
Явився  людям  Бог  Єдиний  днесь.

               19  січня  2019
(с)  Валентина  Гуменюк

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822000
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.01.2019

КРУЖЛЯВ СНІЖОК

Кружляв  сніжок  у  сяйві  ліхтарів…
І  вальсували  крихітні  сніжинки
На  ніс,  на  вії,  волосинки  брів.
Вбирали,  як  сметана  стінки  кринки,
Округлі  обриси  старих  дворів.
У  шалики  закутались  ялинки
І  задиміли  люльки  димарів
На  чубчики  дрімаючих  будинків.
Сріблилась  ніч  під  поглядом  зорі.
Зима  трусила  впевнено  перинки.

       10  грудня  2018
(с)  Валентина  Гуменюк

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821151
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.01.2019

ВІТАЮ З НОВИМ 2019 РОКОМ!

Біжить  -  біжить  назустріч  Рік  Новий
(Жовтеньким  Поросятком  до  Собачки).
Здіймається  до  неба  сніговій,
У  дивнім  світлі  тільки  трішки  мрячки.

Нехай  щасливим  буде  він  для  всіх,
Щоб  радістю  стелилися  дороги.
Довкілля  наповняв  дитячий  сміх,
Серця  позбулись  смутку  застороги.

Бажаю  стріти  цей  прийдешній  рік
Із  серцем  щирим,  чистою  душею.
Добром  хай  закосичиться  ваш  вік,
Зоріє  найяснішою  зорею.

Віншую  із  прийдешнім  і  новим!
Любові,  Світла,  Миру,  Щастя  всім!

(с)  Валентина  Гуменюк

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819721
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.12.2018

ТИХ МІСЦЬ МАГНІТ

Тих  місць  магніт,  де  народився,  юність…
Із  віком  притягає  все  сильніш.
Живеш  на  світі,  щоб  пізнати  сутність,
А  справжнє  –    на  початку  вже,  раніш…

Та  ти  сліпий,  як  кошеня  маленьке,
Вповзаєш  необачно  на  стежки.
Комусь,  можливо,  допоможе  ненька
Збирати  ласо  від  життя  вершки…

Це  не  про  тебе…Ти  –    навпомацки
По  згарищах  вже  власної  Помпеї,
Хоч  будуть  ще  життя  нові  витки…
Бракує  тільки  крапельки  єлею.

Минає  час  і  ти  вже  на  коні,
Комусь  вдається  навіть  на  Пегасі.
Лиш  віжки  не  втрачай,  бо  вороні
Зникають  часто  в  просторі  та  часі.

Тримайся  міцно  у  своїм  сідлі.
Не  забувай  про  душу  і  про  крила;
Господнє  Світло  на  твоїм  чолі,
Що  долі  лиш  нарощує  вітрила.

Із  віком,  дивна  тяга  до  тих  місць,
Де,  із  небес,  душа  зійшла  колись.

27  серпня  2018
(с)  Валентина  Гуменюк

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819334
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.12.2018

РАДІЄ ВИФЛЕЄМ

Радіє  місто  хліба  –  Вифлеєм
І  сяє  в  небі  Вифлеємська  Зірка.
Марія  Сина  народила  в  нім,
В  яскині  між  худоби,  повна  віри
І  терпелива  на  шляху  святім.

Дитя,  народжене  від  Духа  й  Діви,
У  яслах  собі  солодко  сопить.
Хор  ангелів  збирається  до  співу
І  пастушки  вже  надійдуть  за  мить,
Царі  –  з  дарами  золота  і  миру.

Христос  родився!  –  вістка  в  світ  летить  –  
Спаситель  людства  від  гріхів  Адама.
Із  Ним  всі  душі  вічно  будуть  жить.
Попереду  ще  пізнання,  і  драми,
А  поки  що  Дитятко  міцно  спить.

Горить  вогнями  древній  Вифлеєм  –  
Для  жителів  усіх  найбільше  свято,
І  радістю  наповнений  белен.*
Утішені  торговці  ще  завзято
Комусь  -    іконку,  свічку,  гобелен,
В  ці  дні  паломників  завжди  багато.

Зоря  осяяла  святий  Белен**,
Колише  Бога  Сина  світу  Мати.


*белен  –  шопка
**Белен  –  Вифлеєм

       Грудень  2017

(с)  Гуменюк  Валентина

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818979
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.12.2018

ЗИМОНЬКА-ЗИМА

Віє  віхолу  зима
На  міста  і  села.
Не  лякайтеся  дарма,
Бо  вона  весела
І  дарує  світу  казку:  
Рік  новий,  у  січні,
І  Різдво,  і  неба  ласку
Та  святині  вічні.

Вбрана  завжди  екзотично  –  
У  пухнасті  шубки,
Досить  теплі,  що  практично
Цокотять  аж    зубки…
З  цим  миритися  вже  звично:
Ковзанки  та  гірки
Розігріють  блискавично,
(На  штанцях  до  дірки...)

Все  вбирає  в  білий  колір,
Покриває  сріблом.
Вимережує  сніжинки
Під  зір  дивним  світлом.
Хутряний  рихтує  комір,
Валянки  тепленькі.
Для  землі  –    легку  перинку
Й  промінці  благенькі.  

Дивна  зимонька-зима,
Королева  сніжна,
Нарікає  хтось  дарма,
Бо  вона  розкішна:
І  кутя,  і  коляда,
Ковзани  й  санчата,
В  лід  перебрана  вода
І  сніжок,    як  вата…

Баба,  зліплена  в  дворі
Малими  й  старими.
Спалах  зірки  угорі,
Тайна  -  за  дверима…

         22  грудня  2018
(с)  Валентина  Гуменюк

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818585
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.12.2018

МИКОЛАЯ ВИГЛЯДАЮТЬ

Землю  ніжно  сніг  встеляє,  порошить  стежки.
Дітки  спати  не  лягають,  зирять  на  зірки:
Миколая  виглядають  на  усі  боки.
В  серці  визрілі  бажання  вклали  на  папір
І  чемненькі  та  слухняні  стали  із  тих  пір.

Місяць  вікна  обдивляє,  мерехтять  зірки,
Дітлахів  геть  сон  долає,  втома  вже  взнаки.
Ніч  у  казку  поринає,  димарі  –  в  думки.
Миколай  мішок  збирає,  аж  риплять  дошки
Час    в  дорогу,  час  у  казку  –  нічку  за  віжки.

Добре  серце  в  Миколая  –  кожному  презент.
Всі  бажання,  мрії  знає,  диво  –    у  момент:
Телефон,  машину,  ляльку,  а  комусь  –  патент
Просять  дітки  у  Святого...  Головний  акцент  -  
Мир  і  татка  повернути,  стерти  горе  вщент.

Птахом  казочка  кружляє…    Їде  Миколай
До  тих  хлопців,  що  на  Сході  наш  боронять  Край-
Тепловізори,  малюнки,  одяг,  кава,  чай.
Є  ще  люди  в  Україні  –    мрійники  про  рай.
Добрий  діду  Миколаю,  зло  повимітай!

Казка  дійсністю  стає,  як  неправда  згине,
Мрії  діточок  дідусь  здійснить  неодмінно!


                                                                   16  грудня  2016
                                                                 (с)  Валентина  Гуменюк

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818183
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.12.2018

КАЗКОВА НІЧКА НА АНДРІЯ

 
А  сніг  мете,  мов  кужіль  вовни
Влетів  на  веретені  в  ніч.
Бліді  зірки  та  місяць  повний,
Що  зник,    як  кіт  старий  під  піч.
І  дух  витає  невимовний.

В  танку  згубилася  завія,
Село  в  заметах  снігових.
Пряде  містерії  затія
Забави  смак  у  молодих  –  
Проснулась  нічка  на  Андрія…

Ворота  полетять  до  стріх,
Здійсняться  не  одного  мрії
І  випущених  жартів  міх.
Ворожать  Галі  та  Марії,
Коли  вже  з’явиться  жених…

Казкова  нічка    на  Андрія  –  
І  калита,  і  пломінь  свіч,
І  таїна  на  долі  віях,
Колихана  в  роках  сторіч,
І  перше  почуття,  й  надія…

Не  спиться  у  казкову  ніч.
                                 12  грудня  2018

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817320
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.12.2018

В БЕЗДОННІСТЬ

В  бездонність  темряви  чи  світла?..
Від  слів  здригається  повітря.
Спресовані  пласти  реалій  –  
Кохання  й  смерть  усіх  баталій.

І  помах  крил,  і  чорний  морок,
І  знову,  й  знов  у  землю  порох.
Усе  –  ілюзія  оптична,
Така  матерія  незвична.

Придумані  і  гроші,  й  одяг,
Тисячолітній  грішний  потяг.
Застигли  масками  гримаси
Вже  неживої  біомаси.

Метаном  струєна  планета.
Полює  звідкілясь  комета
Нібіру  чорна  загадкова…
Мовчать,  як  правда  просить  слова.

Вогнем  візьметься  зла  довкілля,
Дарма  варить  ворожка  зілля.
Капкан  наставлений  на  душі
І  мало  що  зосталось  суші…

Не  дай  Бог,  в  темряви  обійми,
Лише  у  Світлі  душі  вільні.

27  листопада  2017
(с)  Валентина  гуменюк

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816742
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.12.2018

В УНІСОН

 
Частіше  душі  стогнуть  в  унісон,
Аніж  співають  від  життя  легкого.
І  досі  сниться  Кобзаревий  «Сон».
Заціплені  уста  як  у  німого.
Невже  довічно  писаний  полон
І  справжніх  не  залишиться  нікого?

І,  наче,  в  єдності  усі  –  та  ні…
Об  камінь  злоби  луплять  бідні  душі.
Дірявлять  кулями,  палять  в  огні
Тіла  юнацькі…Обрамляють  в  рюші
Убивці  руки  довгі  –    у  війні.
І  сльози,  й  біль  –    в  щодення  полотні.

Це  знають  всі,  бо  мають  очі,  вуха.
Будують  вежі,  зрадивши  Христа.
Щезає  бідний  як  погана  муха.
Розтерзується  істина  свята.
На  крові  та  грошах  цвіте  розруха.
Душа  свята  несе  з  Христом  хреста.
           23  квітня  2018

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816577
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.12.2018

ДУША СТРАЖДАЛЬНА

 
Душа  страждала  в  тім  житті  невинно.
Минали  дні-роки,  як  води  плинні,
Лиш  сонце  не  світило  спозаранку…
Вчепила  грубу,  від  очей,  фіранку,
Що  залюбки  на  ній    гойдався    вітер
І  не  давав  зростати  барвним  квітам.
Не  линула  тут  музика  прекрасна,
Не  завжди  днина  залітала  ясна.

Душа  страждала,  замкнена  наглухо:
Закриті  очі  та  беруші  –  в  вуха.
Всіма  забута,  завжди  одинока,
Туманилась  лиш  чорна  поволока.
Минали  дні  в  трагічному  мовчанні.
Важким  було  таке  випробування…

Літа  минали,  змінювалась  доля.
Душа  тривожна  вирвалась  на  волю.
Пізнала  Істину,  здійнялась  у  висоти.
Відкрив  для  неї  світ  свої  красоти,
І  вуха,  й  очі,  і  вуста  для  пісні.
Крилаті  душі  тільки  трішки  різні.
Тепер  літає  впевнено  в  любові.
Живе,  зростає  у  Господнім  Слові.
               10  жовтня  2018

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816576
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.12.2018

О СВІТЕ!

О  світе!..  Грішний,  ниций  та  продажний,  
Із  фальші  та  облуди  сорочки.
Непотріб  швидко  набирає  важність.
Життя  закони  якось  навпаки,
На  кров  невинну  –  лиш  пусті  байки.

О  світе!..  Перешитий  нині  знову
В  своїй  манері,  хоч  брудні  латки.
Попутно  рот  ще  зашивають  мові.
Благословляють  зведені  курки
Продажні,  у  підступній  чорній  змові.

О  світе!..  Ким  придуманий  закон,
Щоб  убивати  душі  найсвітліші?
Вже  сонце  заступає  злий  дракон
І  гірко  плачуть  новочесні  вірші,
Та  враження,  що  процвітає  клон.

О  світе  сивий!..  Чи  настане  час,
Коли  зодягнешся  у  ризу  правди?
Можливо,  не  залишиться  вже  нас.
Ось,  тільки  пам’ятати  треба  завжди,
Що  не  для  Бога  тих  грошей  запас.

О  світе!..  В  дивнім  прихистку  твоїм,  
Непевнім  і  жорстокім,  і  зрадливім,
Стежки  зарослі  мохом  –    в  рідний  дім.
І  змії  лізуть  крізь  століття  сиві.
Страждають  душі  в  плаванні  такім…

Хіба  не  можуть  бути  всі  щасливі,
О  світе  сивий?!

                           23  січня  2018
(с)  Валентина  Гуменюк
                 

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815796
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.11.2018

ДУША В РУБЦЯХ

 
Душа  в  рубцях,  як  риба  у  лусці.
Сльоза  пекуча  ровом  по  щоці.
Горить  вогнем.  Кричить  дитям  малим.
Не  вберегти  –  залишиться  лиш  дим.

Загоять  рани  світло  і  любов.
Рубці  також  із  часом  зникнуть  знов.
Коли,  за  руку  міцно,  йти  із  Богом  –  
Залишиться  біда  вся  за  порогом.

І  буде  легкою  життя  дорога:  
Розправить  світло  зморшки  та  рови,
І  зникне  із  душі  луска  тривоги.
На  крилах  –  під  небесні  хоругви.
                                 13  серпня  2018

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815690
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.11.2018

НА ПОРОЗІ КРИПТИ

Летіти  вільно  в  тім  житті  нелегкім
Так,  як  додому  втомлені  лелеки.
Не  думати  про  непотрібні  речі.
Добром  і  світлом  сповнитися  врешті.
На  тлінний  скарб  дивитися  здалека.

Наносим  за  життя  багато  в  «нори»,
Розхитуючи  стовпчики  покори.
Зазвичай,  догоджаєм  тільки  червам
Всередині  та  ззовні...(  Ода  нервам),
А  потім  і  хворіб  від  них  вже  гори.

Важливо  шанувати  душу  й  тіло,  
Все  споживати  з  вдячністю  та  вміло.
І  примхи  не  леліяти  тілесні.
Робити  кроки  тільки  гідні,  чесні.
В  любові  й  світлі  зріють  всі  незрілі.

Від  голоду  врятує  хліба  крихта.
Від  спраги  вбереже  води  ковток.
Врятує  від  хворіб  свята  молитва.
Життя  дарує  лиш  Всевишній  Бог.
І  ти  стоїш  вже  на  порозі  крипти…
                     21  серпня  2018
(с)  Валентина  Гуменюк

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815688
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.11.2018

БІЛИЙ ПТАХ З МІТКОЮ

Коли  і  хто  поставив  мітку
На  білім  зраненім  крилі?..
Небесний  птах  потратив  в  сітку,
Скубуть  вже  пір’я  хавалі.
Ось  так,  із  міткою  –    у  клітку,  
Забракло  місця  на  землі…
Коли  і  хто  поставив  мітку,
Змінивши  радість  на  жалі?

                 Квітень  2018
(с)    Валентина  Гуменюк

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815232
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.11.2018

ВДИВЛЯЮСЬ В НОЧІ ТЕМРЯВУ

Вдивляюсь  в  ночі  темряву  міцну
І  думаю  про  цю  нову  війну…
Безглуздя  двадцять  першого  століття
Коріння  вирве,  обламає  віття.

В  окопах  мерзнуть  без  води  та  їжі,
Коли  лиш  кнопки  натискають  інші.
Щезає  світ  в  пожежах  і  цунамі,
І  око  мудре  дивиться  за  нами.

Подібні  до  малого  пташеняти  –  
Не  чуєм  голосу,  не  бачимо  зерняти.

 22  серпня  2018
(с)  Валентина  Гуменюк

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815229
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.11.2018

ЗАВМЕРЛА У МОВЧАННІ УКРАЇНА

Завмерла  у  мовчанні  Україна...
Запалені  свічки  лиш  тріскотять.
Минуле,  крізь  майбутнє,  як  руїна,
Коли  нас  нищила  ординська  рать.

Наш  люд  морили  голодом  совіти:
Тільця  дітей  розпухлі,  по  хатах,
Ні  звірини,  ані  птахів,  ні  квітів,
Лиш  смертний  плач  навічно  на  устах.

Всіх  годувала  Україна  хлібом,
В  тридцяті  теж  бували  врожаї.
Останнє  забирали  в  дітей,  з  криком,
Запроданці  свої  та  москалі.

Нас  знищували  –  націю  безсмертну,
Боялися  козацького  вогню.
Історію  кроїли  безконечно,
І  ми  віки  із  ними  йшли  на  прю.

Дощ  падав,  заливаючи  землицю,
Сам  Бог  тоді  оплакував  її.
І  голод,  й  смерть  таїлися  в  світлицях,
Життя  вмирало  на  святій  землі.

Було  нас  у  тридцяті  вдвічі  більше,
Народ  і  розвивався,  і  зростав,
Коли  те  плем'я,  здичавіле,  грішне,
Украло  світло  сонячних  заграв.

Вкраїна  потонула  в  лоні  смерті,  
Ні  сміху,  ні  дитячих  щебетань,
Приречена,  щоб  з  голоду  померти,
Щоб  ні  культури,  мови,  жодних  знань.

Морили  голодом  і  нищили  коріння,
Нас  убивали,  крали  душі  в  нас.
Скорити  лиш  не  вистачило  вміння,
Господь  із  нами  навіть  в  смерті  час.

Горить  свіча,  як  пам'ять  незгасима.
Молитва,  пращури,  за  вас  летить
До  Господа  –  із  уст  малого  сина.  
Минуле  Краю  нам  не  відділить.

Горить  свіча,  горить,  горить,  горить...

                 28  листопада  2015
     
                       (с)  Валентина  Гуменюк

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815119
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.11.2018

В УНІСОН

 
Частіше  душі  стогнуть  в  унісон,
Аніж  співають  від  життя  легкого.
І  досі  сниться  Кобзаревий  «Сон»,
І  зціплені  уста  –  як  у  німого…
Невже  довічно  писаний  полон
І  справжніх  не  залишиться  нікого?..

І  наче  в  єдності  усі  –  та  ні…
Об  камінь  злоби  луплять  бідні  душі.
Дірявлять  кулями,  палять  в  огні
Тіла  юнацькі…Обрамляють  в  рюші
Убивці  руки  довгі  –    у  війні…
І  сльози,  й  біль  –    в  щодення  полотні.

Це  знають  всі,  бо  мають  очі,  вуха…
Будують  вежі,  зрадивши  Христа.
Щеза  людина  бідна  –    як  та  муха,
Розтерзується  істина  свята.
На  крові  та  грошах  цвіте  розруха.
Душа  свята  несе  з  Христом  хреста.
           23  квітня  2018
         (с)  Валентина  Гуменюк

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788765
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.04.2018

ЗБЛУКАЛА ВЕСНА

 

Періщить  дощ  і  не  шкодує  шиб,
Вже  вулиці  –  акваріум  для  риб.
І  сонні  нерозчесані  дерева
У  забутті,  під  впливом  диво-  мрева.
Безглузда  плутанина  у  природі,
Здається,  що  тепла  чекати  годі…

Шовковиця  розквітнула  рясна,
Та  квіт  не  виціловує  весна.
Жбурляє  вітер  пелюстки  тендітні.
В  задумі  сиві  клени  лиш,  столітні.

Погрожують  дощем  і  снігом  хмари,
Неначе  хтось  накликав  темні  чари.
Бракує  сонця  в  теплім  краї  сонця,
Засмучені,  в  сльозах  усі  віконця.

Лютує  квітень  –  геть  стомились  люди  –  
Куртки  зимові  й  шалики  –    на  груди,    
І  вигляд  –  для  доповнення  пейзажу…
Ще  й  комини  дрібну  стріляють  сажу.

Весна  блукає  і  чужа,  й  холодна,
Розгублена,  невбрана  та  голодна,
Заплакана,  услід  –  вітри  рвучкі.
Заклинило  дверцят  її  ручки,
За  ними,  в  сховку,  –    сонечко,  тепло
Й  cполохане  смарагдове  зело.

Згубив,  здається,  квітень  власне  тло.

                             11  квітня  2018
(с)  Валентина  Гуменюк

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=787100
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.04.2018

У ПАЛЬМОВУ НЕДІЛЮ

Крізь  золоті  ворота  пишні
На  ослику  в  Єрусалим
Ісус  –  Бог-  Слово,  що  Всевишній
Послав  з  небес  на  Землю  всім,
(Від  смерті  врятувати  грішних)

Під  ноги  –  пальмові  гілки,
Осанну  –  Синові  Давида.
За  тиждень  раптом  –  навпаки  –  
Розп’яти…аж  до  втрати  виду  –  
На  хрест  прибити,  все-  таки…

За  тиждень…  Тож  радійте  нині
Вам  ще  пізнати  все  дано  –  
Продати  Правду  із  яскині
Та  кров  спивати,  як  вино…
(Лиш  Бог  Себе  віддав  людині)

Чи  думаємо  над  гріхами?
Чи  втішені,  що  відкупив?..
І  далі  –  кулями  й  словами,
Хоча  Спаситель  заповів
Любов  –  у  душу,  а  не  камінь…
Любов  –    до  Бога  та  між  нами!

Осанна  –    нині  небесами!
                           01  квітня  2018

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=785580
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.04.2018

ЗДИЧАВІВ СВІТ

Здичавів  світ  у  знищенні  щоденнім,
Все  менше  й  менше  люду  на  Землі.
Ввійшли  у  норму  війни,  зміни  генні
(Страждають  і  дорослі,  і  малі)
І  знову  домінують  естрогени.

Плече  зміцніле  розправляє  жінка,
Краси  стереотипи  вже  не  ті:
Вона  не  королева,  не  сніжинка...
В  минуле  швидко  скочуються  дні,
Лишаючи  заплакані  картинки.

Рубцями  грубими  і  ранами  душа
Береться  від  розп’ять  отих  щоденних.
Терпіння  в  неї  –  з  вічності  коша,
Оновлення  –  у  молитвах  смиренних,
Свята  і  чиста,  і  без  кунтуша.

І  нищать  люд  всі  зміни  ці  трагічні,
У  порох  утрамбовують  тіла.
Душа  лише  зривається  у  вічність.
Позаду  вже  –  ганьба,  а  чи  хвала.
І  першими  ідуть  непересічні...

А  екстрогени,  вам  скажу,  більш  вічні.

27  березня  2018
(с)  Валентина  Гуменюк

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=785024
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.03.2018

ЇЇ НЕМА

Її  нема...  Лиш  збірочка  віршів,      
Затиснена  між  іншими  книжками…
Не  раз  здіймалась  ввись  поміж  птахів,
Чи  деревцем  міцним,  понад  шляхами,
Протистояла  шалу  злих  вітрів.

Її  нема...  Згадає,  може,  хтось,
Заглибившись  у  вірш  непересічний,
Де  все,  написане  збулось,  а  щось
У  часі  розчинилося  навічно.
Не  зникне  слово  в  тиші  безголось.

Її  нема…  У  римах  тільки  пам’ять.  
Комусь  у  поміч  вогники  тих  свіч,
Можливість  опиратися  на  рам’я,
Написаного  в  розрізах  сторічь,    
Щоб  скинути  з  душі  нелегкий  камінь.

Її  нема…Його  …  Вже  їх  нема,
Лиш  згадка  залишилася  нетлінна,  
Вірші,  що  гріють,  як  в  душі  зима,
Й  коли  життя  вас  грубо  на  коліна…  
Звучить  поезії  гучна  сурма..  

Вони  –  живі,  хоч  їх  уже  нема.


24  березня  2018

(с)Валентина  Гуменюк

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784190
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.03.2018

ВЕСНА І ПЕРВОЦВІТ

Земля  зі  сну  розбурхалась  ліниво:
Ледь-ледь  з-під  снігу  ніжний  первоцвіт
До  сонця  тягне  рученьки  квапливо
І  цноти  сповнений  небесний  квіт  –  
Краса,  оспівана  вже  сотні  літ.  

І  зігріває  сонечко  весняне,
Цілуючи  тоненькі  пелюстки…
Букетик  квітів  і  своїй  коханій,
Ховаючи  з  нотатника  в  листки,
До  серця  тулить  він,  її  вибранець,
Бо  символ  чистоти  вони  таки.

   2  березня  2018
(с)  Валентина  Гуменюк

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=779978
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.03.2018

ПЕЧАЛЬ

Людська  печаль  блукала  на  свободі,
Здивована,  одягнена  по  моді.
Хазяйнувала  впевнено  в  оселях,  
У  запустілих  і  погаслих  селах.

Жила  розкішно  у  хатах  вдовиних,
У  тих,  де  в  небі  вже  сини,  родинах.
Ревіла  з  гіркоти  сама  своєї  –  
Для  бідних  не  служили  добрі  феї.

Дорогу  торила  тверду,  надійну,
У  помічницях  завжди  мала  війни.
Вбиралась  впевнено  у  шати  смерті
Та  для  брехливих  лиш  глашала  вперто.

Не  дуже  поспішала  й  до  столиці,
Де  фальші  більше  й  синтетичні  лиця.
У  них  для  неї  не  знайдеться  місця  –  
Повняться  кубки  радості  по  вінця…

Такі  не  знають  подиху  печалі,
Ні  сліз,  ні  горя,  лиш  заморські  далі.
Сліпа  душа,  завжди  двійні  стандарти,  
Чужа  біда  та  смерть  –  давно  вже  жарти…

Ані  сльози,  простого  розуміння,
Бо  душі  –    конвертовані  в  каміння.
Вирішують  всі  справи  тільки  гроші  –  
Купаються  в  них  обранці  хороші…

Заплакала  печаль  над  вояками,
В  обіймах  зі  сталевими  клинками.
Не  збутися  її  у  світі  цьому,
Допоки  можновладці  служать  злому.

 28  лютого  2018
(с)  Валентина  Гуменюк
                                       

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=779518
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.02.2018

У КОЖНОГО СВОЯ РОЗМІТКА ВІХ

А  знаєш,  може  все  піти  не  так...
Зірвати  крила  налетілий  вітер
І  ти,  в  оточенні  чужих  ватаг,  –  
Беззбройний  -  як  Буквар  старий  без  літер.  
Фатальний  той,  згори  униз,  зиґзаґ.

І  оніміло,  як  останній  трутень,
Без  місця  та  з  пораненим  крилом,
Не  знаєш  як  позбутися  отрути,
Щоб  знову  в  небо  красенем-орлом,
Як  вибратися  із  тієї  скрути...

Не  можна  обійтись  без  нарікань,
Що  скажуть  люди  –  вже  прерогатива.
І,  як  сліпець,  дорогою  вагань
Відновлюєш  утрачені  активи,
У  поміч  –    тільки  мудра  Книга  знань.

Роки  ось  так  долати,  з  помилками...
Відомо,  кожен  вчиться  на  своїх...
І  тернями,  і  грубими  сучками,
І  падає  на  голови  батіг,
Коли  чужими  шастати  шляхами.

У  кожного  –  своя  розмітка  віх.


27  листопада  2017

 (с)  Валентина  Гуменюк

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=778314
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.02.2018

ЛІТАТИ, ЩОБ НЕ ВМЕРТИ

Пташа  сіреньке  –    у  долонях  теплих,
Надійних,  вірних,  тільки  замалих,
Щоб  вільно  розпростерти  крила  стерплі.
Великий  сенс  в  тих  помахах  простих.
Постійний  рух  –    з  народження  до  смерті  –  
Завжди  увись.  Літати,  щоб  не  вмерти!
                                     13  вересня  2017
                                     (с)  Валентина  Гуменюк

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775380
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 05.02.2018

ЛІТА В ЧУЖИНІ

Літа-літа  –    як  ті  птахи  неспинні,
Що  навіть  не  відчутно  часу  лет.
Втрачають  колір,  з  віком,  та  рутинні,
Не  виняток  –  із  сяянням  комет,
І  тільки  з  Богом  –  і  вагомі,  й  чинні.  

Третина  кращих  літ  осіла  тут,
В  чужині  –  ще  колись  такій  далекій  –  
Вхопила  міцно,  як  потужний  спрут,
Махає  звабно  крилами  лелеки
Та  мостить  теплим  пір’ям  гострий  кут…

Ні  тут,  ні  там  –    завжди  на  роздоріжжі,
Лиш  повна  голова  тугих  думок.
Хтось  сміло  вкоренився  у  заміжжі,
У  іншого  –    буття,  як  чорний  смок,
Нелегко  втримати  подвійні  віжжі.

Чужина  б’є,  але  і  вчить  вона
І  бачення  народжуються  інші:
То  первоцвітом  в  осінь  вже  –  весна,
З  любові  та  страждань  злітають  вірші,
Хоча,  –      стіна  незрима  навісна…

Багато  друзів,  на  моїх  очах,  
Себе  знаходили,  втрачали  –  більше,
Бо  важко  ніжній  жінці  на  плечах  
Тягнути  віз,  а  вдома  –    гірше-гірше,  
Нерозуміння  у  простих  речах…

І  гріє  мати  хату  –    не  свою,
Цього  їй  часто  не  прощає  доля.
В  достатку  діти  вдома,  як  в  «раю»,  
Лиш  без  любові,  мов  якась  неволя…  
Забута  плаче  у  чужім  краю.

У  когось,  навпаки,  горять  вогні,
Сіяє  доля  найдивнішим    світлом,
Любов’ю,  ясним    сонцем  у  вікні.    
Вже  пагони  нові  й  квітки  розквітлі,
Душа  літає  навіть  уві  сні…

До  неба  випростовуються  віти
Із  вдячністю  далекій  стороні.
Любов  й  краса  непізнаного  світу  
Окрилює  у  спалахах  борні
Та  мудрість  –  зі  святого  Заповіту.

Душа,  зазвичай,  там,  де  рідний  дім,
Господь  лише  --  надія  та  опора.
Мадрид,  Неаполь,  а  чи  древній  Рим  –  
Усі  дороги,  в  радості  та  горі,
Ведуть  у  батьківський  надійний    дім.

Любов,  надія,  віра  та  покора  –  
Всевишньому  завдячуємо  всім.


8  січня  2018  року
(с)  Валентина  Гуменюк

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774607
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.02.2018

В НАДІЇ

Дзвінким  струмком  проб’юсь  крізь  чорні  гори,
Наповню  світ  надією,  життям.
Нехай  розквітнуть  душі  вбогі,  хворі.
Нехай  єлеєм  ллється  давній  ямб
Навстріч  до  Господа  –  в  святій  покорі.

Когось,  хто  мерзне,  –    огорну  теплом,
Комусь,  хто  впав,  –  надійну  руку  в  поміч.
Поменшає  сердець,  закутих  злом,
Облишить  тіло  безнадійна  неміч
І  все  довкола  сповниться  добром.

Любов’ю  заквітчаю  білий  світ,
Такий  загрузлий  нині  в  протиріччях,
Можливо,  ще  на  кілька  тисяч  літ,
Чи  зміни  подарує  це  сторіччя?..
Вже  не  один  гортає  Заповіт  –  
Себе  шукає  у  Господніх  притчах…
                                       14  січня  2018  р.
                                       (с)  Валентина  Гуменюк

         

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771293
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.01.2018

ПОРОДИЛА ДІВА СИНА

Засіяла  в  небі  Зірка,
Сповіщаючи  новину:
Породила  Божа  Діва
У  Белені  свого  Сина
Та  сповила  зовсім  вбого    
В  яслах,  помежи  бидляти.
Син  улюблений  –    у  Бога,
Слово    вічне  –  в  немовляти.

Хата  дихає  теплом,
Чути,  як  малятко  плаче.
Покуть  і  дідух,  кругом  –    
Сіно,  як  колись  неначе.
Ось  господар  за  столом  
Дяку  Господу  складає,
Гідно  схилене  чоло  –  
Дух  молитви  рід  єднає.

Кожен  рік  з  Тобою,  Боже,    
Від  народження  в  Дитятку,
Проживаємо  ми  гоже
До  кінця  час  від  початку.
На  Землі  ми  –  у  гостині,
Справи  кожного  Бог  бачить.
Пам’ятати  треба  нині:
Син  вродився,  щоб  пробачить.

Сяє  Вифлеємська  Зірка,
Світлом  сповнює  весь  світ.
Ллється  радість,  тільки  гірко
З  українських  наших  бід…

Не  скорити  Україну  –  
З  уст  стражденних  молитви.
Породила  Діва  Сина!                                            
Підіймаймо  хоругви!
Хай  святий  вогонь  Любові
Увійде  в  людські  серця,
Хай  душа  зростає  в  Слові!
Благодаті  від  Творця!
                                                                                                                               
Христос  народився!                                                        
Славімо  Його!

     7  січня  2018
(с)  Валентина  Гуменюк

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771269
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.01.2018

СКЛАДАЄ КРИЛА ПІВНЯ РІК

Складає  крила  Півня  рік…
Не  мріяла  в  цей  час  торік,
Що  стане  він  настільки  гідним,
Успішним  і  доволі  плідним.
Багатим  на  нових  знайомих,
Сьогодні  –  друзів  вже  відомих…

І  вечорниці  в  Барселоні,
Мій  кліп  і  вірш  –    у  арт-  салоні,
Де  виставлявся  наш  земляк,
Наш  геніальний  О.  Шупляк.

У  червні  трапилось  найбільше  –
Із  друку  –  власна  збірка  віршів.
Спасибі  друзям  із  фейсбуку
І  за  пораду,  й  дружби  руку.
Тернопіль,  Ланівці  та  Київ  –  
Ой,  намотала  влітку  милі…
І  презентації  –    чудові,
Душа  радіє  в  добрім  слові.

Це  ще  не  все,  за  місяць  часу  –  
До  друку  альманах  відразу,
Це  –  «  Наше  слово»,  випуск  другий,
Зізнаюся  –    страшна  напруга.
Була  я  знову  літ.  редактор
І  дотиснула,  бо  –    характер…
І  дякую  поетам  нині,
(Чиїсь  вірші  були  зі  скрині).
В  одних  –  глибокі  та  більш  зрілі,
У  інших  –  трохи  неумілі.
Прийде  обов’язково  досвід,
Якщо  трудитись  день  в  день  поспіль.

Спасибі  Богу  за  прозріння
І  за  набуті  всі  уміння,
За  відкриття  нових  поетів
І  ще,  –    за  справжніх,  за  естетів.

Щаслива,  що  кінець  кінцем    
Свята  Земля  була  вінцем:
Пройти  дорогами  Ісуса,
Відчувши  біль  та  всі  спокуси.
Нести  з  Ним  на  Голготу  хрест…
Усюди,  всюди  Божий  Перст.
Грудневе  хрещення  в  Йордані,
(Здоров’я  –  не  найкращі  дані)
В  сорочці  білій,  з  головою  –  
Під  воду,  бо  Господь  з  тобою.
Не  захворіла,  тільки  сила
І  тіло  й  душу  оросила.

Таким  був  Півня  рік  барвистим,
Для  мене  –    навіть  урочистим,
Бо  ювілей,  за  межу  заступ…
Ну  що  ж,  підемо  далі  в  наступ.
Із  Песиком  дружити  треба  –  
Таке  вже  побажання  неба.

Із  Новим  роком,  любі  друзі!
Нехай  не  буде  він  в  напрузі!
Нехай  Любов  лише  панує!
Віншую  вас  усіх!  Віншую!

З  любов’ю  Валентина  Гуменюк














 

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769696
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.01.2018

ПРИРЕЧЕНЕ

                   

Сповиті  сірістю  вітрини,
Бульками  мильними  доктрини
І  чорний  дим…  гірка  сльоза…
Зростає  молода  лоза  –  
Хтось  тицьнув  в  землю,  біля  тину…

Мовчать  уста.  Незгойні    рани.
Нові,  щоб  збагатитись,  плани.
За  гроші  –  ранок  із  росою,
Земля  з  пшеничною  косою
І  темряви  фальшиві  клани.

Синь  задихається  від  чаду,
Від  кого  ще  чекати  раду?..
І  топче  пагін  чобіт  грубий  –  
Життя  святе  йому  нелюбе  –  
У  вічній  боротьбі  за  владу.

Росте,  приречене  на  зраду…  

             22  травня  2017
             (с)  Валентина  Гуменюк

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=735442
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.05.2017

КРАСА НЕБЕС

       
Ось-ось  і  серце  вискочить  з  грудей,
Немовби  розчиняюсь  в  ясній  сині.
Небес  краса  Господня  для  людей,
Якою  упиваюсь  згори  нині:
У  Альпах  ще  іскриться  сніг,  гей-гей!...

Люблю  літати  і  хмарин  красу
Й  коли  крило  зависне  над  полями…
На  склі  лоскочить  промінець  росу,
За  мить  –  сніжинка…  і  окремі  плями
Видніють  крізь  «  нечесану  косу»…

Від  переповнення  спирає  дух,
Думки  лишилися  внизу,  здається…
Без  метушні,  бо  невідчутний  рух,
Дорога  в  просині  казково  в’ється.
Підступний  страх  невідання  геть  вщух…

Душа  в  обіймах  тих  висотних  чар,
У  невагомості  –  якась  блаженна…
Окрилена,  співає  серед  хмар,
І  я  принишкла,  мов  дівчатко  чемне...
В  ілюмінатор  –  сонце,  як  ліхтар,
Землі  надійно  світить,  аж  до  щему…

Спасибі,  Боже,  за  творіння  дар,
За  те,  що  так  люблю  Тебе  і  Землю!

                     (21  квітня  2017)
                     (с)  Валентина  Гуменюк

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730955
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.04.2017

МАЛЮНОК ТВОРЦЯ

       

В  обіймах  ранку,  в  сонячнім  цілунку
Любов  безмежна  джерелом  бринить.
Душа  звільняється  від  смутку  трунку,
Блаженства,  благодаті    світла  мить  –  
Один  ескіз  Господнього  малюнку.

І  ти  щасливий,  що  вона  не  спить
І  фібрами  всіма  вбирає  силу.
Наповнена,  у  небеса  летить
Як  посланець,  невтомний  голуб  миру,
Чи,  як  струна  напружена,  тремтить…

Розквітла  в  чистоті,  глибокій  вірі,
З  малих  ескізів  –    Суті  полотно.
Гріхи,  як  міль,  в  нім  виїдають  діри,
Творець  все  виправляє  все  одно,
В  терпінні  –    на  святу  душі  офіру.

І  досконалість  у  мазках  святих,
Закінчує  писатися  картина
Нового  світу  і  щасливців  тих,
Хто  душі  для  небесної  родини
Зберіг…  На  жаль,  багато  ще  «сліпих»…

                       (17  квітня  2017)
                       (с)  Валентина  Гуменюк

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=729295
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.04.2017

НА ЗРУБІ

     
 (пісня  журби)

Квилить  диво-птаха
На  дубовім  зрубі
В  очі  власній  згубі…
Зболена  невдаха

Гнізда  зруйнували,
Діток  вже  немає…
Зруб  живцем  волає,
Долю  розрубали


Землю  оповили
Смертю  молодою,
Код  життя  –  журбою…
Зла  міцніють  сили

Плаче  птаха  гірко,
Світ  сліпий  не  чує,
Злоба  лиш  панує,
Гасне  ясна  зірка


23березня  2017
(с)  Валентина  Гуменюк

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725335
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.03.2017

А КАЖУТЬ

Присвячено  Кармелі  і  Альваро    
 
А  кажуть,  не  буває  в  зрілім  віці
Кохання  іскри,  нібито  зима...
І  серденько  не  скаче  в  грудній  клітці,  
Не  грає  кров...  Балакають  дарма,
Коли  полонить  -  втопитесь  в  тій  річці.

Таке  ж  із  ними  сталось.  Наче  в  небі
Літають,  під  ногами  -  ні  землі,
Десяток  восьмий  стукає  далебі,
Потішні  в  пустощах,  як  ті  малі.
Від  вчора  "молоді"  в  Аддіс-Абебі...  

Ще  в  юності  зустрілися  вони,
Та  розминулись,  як  багато  інших.
Щасливі  сім’ї,    згодом  –  із  дітьми,
З  минулого  -  світлини  тільки  й  вірші.
Звели  подібні  долі  до  пітьми…

Найважче,  як  у  злагоді  весь  вік,
Тепер  –    без  крил…чи,  на  однім  благенькім.
І  рвуться  жили...Лялька  -  чоловік,
Що  в  темінь  пікетований  легенько  -  
Не  на  роки,  а  на  хвилини  лік...

Це  потім  вже  те  длубання  в  собі,
Сумління  зрілого  нестерпний  голос,
Проблеми  у  нещасній  голові...
Втрачає  зернятко  останнє  колос
І  світ  незримий  твій  –    лише  в  тобі.

Здається,  що  не  ждеш  уже  нічого,  
Враз  світло  розриває  темне  тло,    
Бо  кожен  дочекається  ще  свого:
В  холодну  зиму  -  весняне  тепло,  
Щоб  сходило  стрімке  життя  зело...

Щоб  знов  довкілля  -  в  океані  квіту,
Висот  медових  сповнилось  єство,
Коли  душа  навстріч  новому  світу.
Дарунок  долі,  справжнє  торжество  -
Кохання  чисте  з  юності,  без  віку.

Не  вирок  вік  зимовий  чи  вдівство  -
Любов'ю  із  небес  живе  єство!

   17  березня  2017
 (с)  Валентина  Гуменюк





 

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724108
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.03.2017

ШУКАЮ

Шукаю,  все  життя  себе  шукаю:
І  простору,  і  розмаху  для  крил.
Пізнала  сутність  світу  й  ще  пізнаю…
На  штучність  –  алергія,  на  акрил…
Душа  моя  міцніє,  хоч  страждаю…

Злетіти,  зазирнути  за  завісу,
Бо  не  одна  така  у  тім  житті…
(Смертельне  зло  над  душами  нависле)
Здолати  б  перешкоди  на  путі
І  над  буденним  --  як  святі  у  висі.

Усім  Бог  дав  можливості  такі,
В  собі  лише  потрібно  розібратись
І  не  «  на  вітер»  всі  слова  палкі,
А  зняти  із  душі  печалі  ґрати
Убивчі  і  доволі  громіздкі…

Співає  звільнена  душа  на  волі,
Допомагає  іншим  у  біді.
Не  варто  нарікати  на  злу  долю,
Щоденна  правда  –    в  тебе  у  руці,
Позбутися  лиш  злого  і  сваволі.

Душа  любові  прагне,  миру,  волі!


28  лютого  2017

(с)  Валентина  Гуменюк

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723756
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.03.2017

ВСЮДИ ТИ

               
Куди  не  гляну  --  всюди:    Ти,  лиш  Ти
І  сніжне  простирадло  –  чистотою…
Дозволила  безглуздо  так  піти,
Здригались  під  словесною  пальбою
Привиддя  --  вже  обвуглені  мости…

Морозить,  ще  й  розчахнена  кватирка,
На  вісточку  –    з  приблудним  горобцем,
Бо  місця  не  знаходжу,  серцю  –    гірко…
Витравлюю  з  душі  біль  вітерцем,
Хіба  світилась  в  небі  наша  зірка?..

«Спокійно…»  –  врівноважуюсь  сама,
Вдаряючись  у  логіку  відверто…
Чому  так  виє  за  вікном  зима?
Чому  душа  противиться  так  вперто
У  божевільнім:    «  тільки  б  не  сама…»?
Зима…зима…

 26  лютого  2017
 (с)  Валентина  Гуменюк

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723098
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.03.2017

РОЗБУРХАНЕ ЖИТТЯ

АБО  ВЕСНА  ПРОСТУЄ  СВІТОМ

Розбурхане  життя  -  назовні  світлом
Зелених,  повних  цноти  пагінців,
Цілованих  ще  одержимим  вітром.
Прасує  сонце  сорочок  кінці  –  
Весна,  всміхаючись,  простує  світом…

З  любов’ю  кучеряво  проросли
Сором’язливо-  ніжні  первоцвіти
Зі  смутку  тогорічної  золи.
І  спів  пташиний  сповнює  повітря:  
Кар-кар,  цвірінь,  жадане  вже  –  курли…

 5  березня  2017
(с)  Валентина  Гуменюк
                       

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722015
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.03.2017

СПІТКНУВСЯ

 Спіткнувся  кінь  –  йшов  впевнено  під  гору  –  
Легенько  хтось  з-під  ніг  йому  опору
Так,  наче  зло,  лишень,  –    у  супротиві  –  
Заповнює  духовності  активи…
Колись  про  все  віки  розкажуть,  сиві…

І  ти  спіткнулася,  було,  до  злету,
Хтось  камінь  –  в  груди,  спопелив    комету…
Підступність  править  навіть  у  святині,
Без  розуміння  матір  і  дитина.
Забулись  гідність,  єдність  і  родина…

І  друг  вчорашній  легко  так  –    підніжку,
Сміється  ворог  –  за  спиною  ніж  –  
Випробування  правди  і  любові…
Вже  друг  і  недруг  –    у  підступній  змові,
Ще  б  зернята  відсіяти  з  полови.

Бракує  в  світі  правди  і  любові.


 3  жовтня  2016
(с)  Валентина  Гуменюк

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721747
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.03.2017

НЕ ОДНЕ СТОЛІТТЯ

Ти  сліз  моїх  ніколи  не  побачиш,  
Бо  не  одне  століття  вже  живу.
Холоне  з  болю  серденько  гаряче,
І  ніжну  душу  маю  наяву  –  
Голосить,  бідна,  та  ніхто  не  бачить…

І  по  стерні,  й  зеленою  травою,  
І  в  холоді  буває,  і  в  теплі…
Страждаю  і  милуюся  красою,
Усім  сотвореним  на  цій  Землі,  
Вмиває  ранок  чистою  росою…

Не  мрію  про  таланти  особливі,
Про  те,  що  небесами  не  дано,
Лиш  відчуття,  що  в  світі  тім  щаслива,
Коли  не  втратить  чистоту  воно,  
Душі  творіння  –  слово  незрадливе.

Господь  створив  цей  світ,  усю  красу
І  кожного  благословив  творити…
По-своєму  вже  кожен  землю  сю
Плюндрує,  а  чи  прагне  прикрасити
Любов’ю,  працею  і  вдячністю.  

Велике  щастя  в  Світлі  Божім  жити,
Здолати  зло  і  мороку  пітьму
Промінням  правди  (це  не  про  софіти)….
Нести  не  біль,  а    лиш  любов  одну,  
Не  руйнувати  вчитись,  а  творити.

Дай  людям  розуму  в  любові  жити!


23  січня  2017
                                 
(с)  Валентина  Гуменюк




 

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720323
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.02.2017

ПОЕЗІЯ

           
Поезія,  у  кожнім  з  нас,
Живе  притишено,  до  часу.
Як  вибухне,  то  на  Парнас
Несе  співучу  душу  вашу.

Свій  час  відводиться  на  все:  
Пегас,  можливість  осідлати…
Коли  натхнення  ввись  несе  –  
Найбільше  щастя  там  літати.
 
             (24  лютого  2017)
             (с)  Валентина  Гуменюк

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720142
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.02.2017

РІДНА МОВА

             

Напевно,  жодна  так  не  потерпала,
Як  наша  українська  –  ненька  мов…
Віки  її  нещадно  розпинали,
Висмоктували  із  артерій  кров
І  виганяли…з  дому  виганяли!

Вклоняюсь  силі  духу,  неба  силі,
Що  їй  з-під  гніту,  з  вирваним  крилом
В  майбутнє  дав  Господь  долати  милі
І  мирним  стати,  в  світі  тім,  послом,
Щоб  світло,  правду  боронить  від  гнилі.

Найкраща  мова,  найсильніший  ген,
Що  виживає  завжди  у  неволі.
Кубанський,  на  землі  чужинській,  хор
Вже  двісті  років,  дякуючи  долі,
Козацьку  пісню  вивів  у  фавор.

За  мову  –  дякую,  російський  хор…

Не  вдасться  ворогові  підла  змова,
Земля  украдена,  брудна  війна…
І  вічно  буде  жити  калинова
Бо  Ненька  наша  в  світі  –  не  одна,
Душа  зміцніла,  оновилось  слово.
 
В  небесних  рунах  –  Україна  й  мова!
 
 21лютого  2017
 (с)  Валентина  Гуменюк

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719553
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.02.2017

ЗЛЕТІВ ВІН

                       
Злетів  увись  він,  соколом,  до  Бога  –  
Струна  урвалась,  серденька  биття…
Але  прожита  в  чистоті  дорога,
Гріхами  не  обтяжене  життя
На  цій  землі,  де  є  своя  покута,
Де  хтось  живе  у  пеклі,  хтось  –  в  раю,
Бо  правдонька  свята  в  ланці  закута,
Де  гинуть  і  від  куль,  і  від  жалю.

Господь  усіх  найкращих  забирає  –  
Хлопчина  гідно  у  бою  блиснув.
Тепер  його,  Героя,  світ  весь  знає,  
Коли  багач  у  бруді  потонув…

Історія  складається  віками:  
Підняти  чи  забути  в  ній  когось…
Із  уст  в  уста  -  крилатими  словами
Народна  мудрість,  правда  –    що  збулось…

 23  лютого  2016
 (с)  Валентина  Гуменюк

   




 

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719416
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.02.2017