| Сторінки (6/543): | « | 1 2 3 4 5 6 | » |
Потонути у погляді твоїх очей,
Загубитись у всесвіті синім.
Розчинитись у звуках спекотних ночей,
Що там завтра? Важливе нині!
То до хмар, то у прірву, легка мов перо
В міріадах зірок кружляю.
Я твій подих, краплинка крові, ребро
Спраглу душу свою напуваю.
Тільки ти не пускай мою руку, тримай!
Не дозволь дістати безодні!
Пролітає на швидкості долі трамвай…
Швидко вчора стає сьогодні.
Наче марево сну все зника кудись…
І укута в реальність душу.
Все те буде колись, все те буде колись,
Нині ж бути щаслива мушу!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846151
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.08.2019
Я люблю до нестями ромашки -
Невибагливу простоту -
Пити каву з великої чашки,
І ціную людську доброту.
Я люблю степу свіжий простір,
По калюжах босоніж іти,
Коли друзі приходять у гості,
І миттєвості самоти.
Я люблю, як за слово слово
Заплітається у рядок,
Коли думка нестримна знову
Допоможе розплутать клубок,
Ухопити за кінчик нитку
І мереживом заплести
Мого суму і радощів свідки,
Порятунок від суєти
Ці вірші… - мого серця струни,
Що співають і плачуть в мені…
І розхитують долі шхуни,
Одягаючи в барви дні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=845877
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.08.2019
День незалежності - свято чи просто формальність?
Начебто є в нас давно самостійна держава...
Тільки гнітить мою душу тривожна реальність:
Скільки і є ми – завжди відвойовуєм право…
Право на мову батьківську, на власну дорогу,
Церкву свою, кінопростір, на вільне життя.
Наче тікаємо знов від чужого порогу,
Та відірватись не в змозі ніяк до пуття…
Чи не родився Мойсей ще у нас в Україні?!
Той, який виведе нас із омани лабет.
Хай через терни, але ж по своїй ми стежині
Рухатись маємо тільки вперед і вперед!
Може, на поміч чиюсь нам чекати не варто?
Ліпше господарів, хто зробить кращим свій дім?!
Скільки ж вже ми, як ті мешканці древньої Спарти,
Будем по зірках своїх обирати вождів?!
Може, давно слід в собі розбудить українців?
Маємо ж ми надпотужне коріння своє!
Чом все тримаємось звичаїв, мови чужинців?!
Хто ми у власному домі насправді всі є?!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=845659
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.08.2019
Я не пробачу ніколи ординському кату,
Сліз материнських, а ще не пробачу сиріт!
Тих, кому більш не відчути вже, як це кохати!
Батька, що й досі на сина чека край воріт!
Я не пробачу, спотворену правду з екрану,
Біль, що п’ять років нам всім не дає продихнуть.
Хижим круком розтривожену втратами рану,
Горя вдовиного, ночі гірку каламуть!
Січ Запорізьку, Батурин – я теж пам’ятаю!
Крути, І Мор той голодний на нашій землі.
ІЛ у Луганську, що в серці моєму палає,
І Іловайськ той розстріляний в чорнім котлі,
ДАП і Дебальцево, зранене вирвами поле!
Пам'яттю жертв українців пектиме мені.
Я не пробачу ординському кату ніколи,
Тих тисячі, що навіки лишились війні!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=845577
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.08.2019
- Мамо, мамочко, я не плачу!
Я, як тато мій воїн, козак!
Мама, ж ніжно сльозу дитячу
Витира і не спинить ніяк…
- Я не плачу, то лиш пилинка
Залетіла у очі мені.
- Не соромся цих сліз, дитинко,
- Бачиш, в небі хмари сумні.
- Мамо, мамочко! Вже ніколи
Не повернеться татко до нас?!
Не піде зі мною до школи?!
- Буде поряд він з нами весь час.
- Як же так? У Сергія, й Пашки
- Буде тато, а в мене ні?
- Так вже вийшло, моя ти пташко,
- Тато наш поліг на війні….
- На війні? А де вона мамо?
- Глянь, довкола ж її нема?!
- Це наш тато з своїми братами
- Мирне небо над нами трима.
- Щоб до школи ти міг ходити,
- Гратись з друзями у дворі,
- Щоб не знали жахіття діти,
- Ну, а як же без тата мені?!
Сльози градом з очей дитячих,
А в душі її біль голками…
Вона потім… в ночі поплаче,
Розпач рватиме до нестями…
А тепер мусить бути сильна,
Як її кохання велике.
Мусить виростить гідно сина,
Ради пам’яті чоловіка.
Скільки ж сиріт за ці роки,
Наробила війна ця клята!
Молоді стали сиві жінки,
Ненароджені плачуть малята….
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=845164
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.08.2019
Навіженим вершником по житті лечу,
Чи скоріше мабуть все ж конем.
Від вітрів зневіри, я душі свічу,
В доброту ховаю день за днем.
Відігрію віру, подарую шанс
І роздмухаю надії в серці жар.
Доля розкидає днів моїх пасьянс,
Визирне удача сонечком із хмар.
Знов розправлю крила, викину мітлу,
Розфарбую стежку кольорово,
Научуся знову щастя ремеслу,
Одягну у радість кожне слово.
Леза під ногами втратять гостроту,
Упадуть обставин ланцюги.
Мрії набирають сили й висоту,
Чуєш, доле?! Приготуй борги!
Все чим завинила, що не додала,
Мусиш повернути ти мені.
Хрест свій на Голгофу довго я несла.
Хочу тепер радість – в кожнім новім дні!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844961
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.08.2019
В нас тихо. Ні пострілів, ні канонади,
Країна одна, і народ в нас один.
В нас тихо, а поряд на сході снаряди
Летять, і від вибухів стелиться дим.
На мирній частині надуті проблеми,
Щоденна морока – їй побут ім’я.
«Гудять» в нічних клубах місцеві богеми,
А там волосинка тримає життя!
В один час у вікна нам стукає ранок,
Та зовсім по іншому все це бува…
Бо там після ночі тривожний світанок
Мовчить у скорботі… Вже зайві слова…
А в тебе в цю мить, теплий душик і кава,
І вічна дилема – що нині вдягти?!
Тут інша планета, одна хоч держава
Не бачиш війну котрий рік уже ти!
Як жаль… Багатьом на усе те байдуже,
Їм затишно тут, то не їхня війна.
Не дума, що десь у окопі,, в калюжі,
Хтось небо блакитне над нами трима…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844758
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.08.2019
Відклала я справи на потім усі!
Не страшно, нехай зачекає!
На велика сіла, і вже у путі,
Де соняхів поле безкрає.
Де вітер, де простір, де неба блакить,
Так легко на серці! Так вільно!
Ви чули, як з птахами степ гомонить?!
Яка ж тут краса божевільна!
Порожня дорога, лиш поле шумить,
Все зайве! Нічого не треба!
.У мене є крила! Спинися ця мить!
Я можу торкнутися неба!
До замку із мріями ще піднімусь,
Вже обриси казки близенько!
А Мерлін, там радість чаклує комусь,
Від щастя заходить серденько.
Лечу! Відірвалася вже від землі!
Повітря солодке вдихаю.
От дідько… Мобілка…Хтось дзвонить мені…
З блаженства хмарини злізаю…
Згубилася хвиля високих частот,
В реальність мене повернула.
Розтанув у мареві мій Камелот,
«Ти де?» - знову в трубці почула.
Домашні турботи на плечі лягли,
Забрали омріяні крила.
У побуті днів закисаємо ми,
Ламаємо мрії вітрила.
А потім неначе короткий протест,
Тікаємо вітру попити.
Щоб хоч не надовго згубитися десь,
Набратися сили щоб жити…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844582
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.08.2019
Давно пора навести лад в житті,
І генеральне влаштувати прибирання!
Вантаж послабити на стомленім хребті,
Відкинути марноти без вагання!
Ревізію провЕсти у думках,
За мрії нездійсненні не триматись,
Залишити в минулих те роках,
Що заважа щасливо посміхатись.
Намулені тривоги і печаль,
Все те, що накопичилось у серці,
І ріки сліз, і невимовний жаль,
Все викинути геть! Закрити дверці
Душі своєї… І замок міцний
Прилаштувати від брехні і зла.
Від підлості очистить простір свій,
Щоб знов довіри квітка розцвіла.
В житті навести лад давно пора,
І влаштувати генеральне прибирання.
Та знову й знов вертає до двора
Надії привид. Марні всі старання….
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844285
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.08.2019
В Україні знову «зміни»,
Не життя, а карнавал!
На прості робочі спини,
Дармоїдів цілий зал.
Мало те, що дармоїди –
Проросійська шантрапа,
В Раді знов московські гниди,
Вража сила наступа.
Та коли вже українців
Ми розбудимо в собі.
Шостий рік від рук ординців
Гинуть вої. А тобі
Не важлива рідна мова,
Голос твій за опоблок.
Гірко, друже, полиново
Від сумних мені думок….
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844055
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.08.2019
Навколо своєї осі,
Як вчора Земля обертається.
Роки підганяють дні,
Життя поспіша, не спиняється.
Як вчора сонце зійде,
А на ніч сховається в хмари.
Хтось знову кохання знайде,
А хтось може ним лиш марить…
У куряві часу десь
Сховалась чиясь таємниця,
Хтось знову чекає чудес,
Для когось…життя в’язниця…
Ми різні у світі цім,
Однакових доль немає.
З таланом кожен своїм
Життя сторінки гортає.
Ми різні. Та в кожному з нас
( І з цим сперечатись не варто)
Є ще доброти запас,
Тепла не згасаюча ватра!
От тільки… б навчитись нам
В собі це лише не тримати…
І в світі поменшало б драм,
І зміг би він кращим стати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844038
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.08.2019
Я дуже рідко з вигляду похмура,
Мій настрій іншим складно розгадати,
І хоч в душі тривога і зажура
Я це волію у собі тримати…
Бува на серці так хоч вовком вий!
А прес проблем без жалю з ніг збиває.
Перевантажу блок думок я свій,
І вже для вас знов посмішкою сяю!
Я ці проблеми потім розгребу,
Їх посортую на малі і більші.
Все потім. Нині їм усім табу!
Зберусь з думками і не буде гірше.
Тривого, згинь! Я рішення знайду!
Не колошмать моїми почуттями!
Я з посмішкою до людей іду.
Все інше потім, як прийду до тями….
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843843
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.08.2019
Якщо розібрати прожиті роки,
На сонячні дні і похмурі,
Тектиме по долі тоді дві ріки,
Де води яскраві і бурі…
Де берег заквітчаний сонцем один,
Напоєний радості сміхом.
На іншім зола почуттів, сірий дим,
З словами холодними віхол.
Це проза життя?! Чи це доля така?!
По замкнутім колу кружляєм…
А треба ж так мало… Підтримки рука.
А ще розуміння шукаєм…
А треба ж так мало! Щоб хтось притримав,
Упасти не дав від зневіри!
Щоб вогник натхнення в душі на згасав.
Любові, надії, і віри.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843578
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 31.07.2019
Налий мені сяйва яскравого в душу!
Хай висушить сльози, туман розжене.
Дай віри ковточок, я вірити мушу
Що ти мене чуєш. Що чуєш мене…
Захрипла кричати, втомилась просити,
А час не стоїть, наче вихор летить.
Ти чуєш?! Я хочу для тебе світити,
Я дам тобі сонце і неба блакить!
Діонісу годі тобі поклонятись,
Убий в собі змія спокусника ти.
Навчи мене знову щасливо сміятись,
Дай сили щоб впевнено в завтра іти…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843574
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.07.2019
Блукає радість, загубила стежку,
Печаль снує сльозинок павутину.
Вечірнє небо зоряну мережку
Розкинуло на бархатисту спину.
Душі тривожно. Спокою немає…
Так хочеться ще щастя хоч ковток.
Блукає радість… Радість десь блукає
Шукає мрії все поміж зірок.
Човни життя гойда бурхлива хвиля,
До порту «Щастя» не близький нам путь.
Але душа все ж не бажає штиля,
Це не для неї бурю перебуть.
В подій коловорот знов з головою,
Думок крамольних дикі табуни.
Я ще зустрінусь, радосте, з тобою,
Піднімем келих переможний ми!
Я вірю, все тут буде Україна!
Засяє сонце, рани заживуть.
Розправить крила мова солов’їна,
І згине геть ворожа каламуть!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843388
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.07.2019
1
З моменту Всесвіту народження й понині,
Є два путі для вибору людині!
Як інь і янь, як темрява і світло,
Є різні зовсім два путі у світу.
Путь не простий з стежиною в стерні,
Крізь сонячні, і крізь похмурі дні,
До радості і щастя шлях крізь болі,
Стежки, доріжки стеляться по долі.
Самопожертва, і любов земна,
Тепла достатньо всім, а ще вона…
Душа, як свічка для людей пала.
Черпа добро з любові джерела.
Все до останку іншим роздає.
І зовсім інший путь у світі є…
2
Широкий путь де важливіше Я,
Понад усе лиш вигода своя,
Немає перешкод, як є мета.
Із впертістю нахабного крота,
Омріяне дістати з під землі,
На шкоду іншим? Чхати, бо свої
Бажання понад все! І напролом,
Під натиском тим жоден Вавілон
Не вистоїть, бо напір греблі рве,
Такий у дідька мрію відбере,
Він переможець будь якого бою.
Його програма не допустить збою.
Ні ця дорога зовсім не легка…
Холодний розум, і міцна рука,
На фініші ж частіше самота…
Не радує досягнута мета,
В щоденній гонці друзів розгубив,
Бо лиш для себе все життя прожив…
З моменту Всесвіту народження й понині,
Є два путі для вибору людині….
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843220
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.07.2019
Я вірую у Всемогутність Бога,
В молитви силу, істину просту.
У кожного у Храм своя дорога,
Я до свого крізь терни знов іду.
Я знаю, що Господь в моєму серці,
Усе життя веде мене по долі, .
Де є любов у чистому озерці,
Відпустять душу сумніви і болі.
Мій Храм не купол сяйвом позолоти,
Він скрізь насправді:де душі спокійно...
Мій Храм там де нема брехні – підлоти,
Він там де правді дихається вільно.
Без показухи лицемірства, гри,
Де тільки щира з Господом розмова.
Молитва йде із серця догори,
В мелодії не завченого слова…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843101
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.07.2019
Ми вкотрий раз самі себе зробили,
Немов отара ходимо по колу…
Забракло мудрості нам, єдності, і сили
Комусь країни доля по «приколу»…
П’ять років ріки крові, море болю,
Ми ж ворогові двері відчиняєм…
Нащадки козаків міняють волю,
В собі своє коріння вириваєм…
Повірили іудам, що учора
Натхненно триколорами махали,
Моя країна безнадійно хвора,
Свої їй діти крила поламали…
Як сон страшний… Прокинутися хочу.
Відчути єдність українців знов!
Болять слова Тарасові пророчі…
Тече сторіками, та не ворожа кров.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842987
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.07.2019
На мапі країни маленька краплина,
Для мене ж у ній помістився весь світ,
Де золото нив, рідний дім, і родина,
Земля на якій народився мій дід.
Масний чорнозем, мій народ працьовитий,
Садки у дворах, і пташок переспів.
Солодкий баштан: запашний, соковитий.
А ще найчарівніший шепіт степів.
Тут сонячне зернятко впало із неба,
І тисячі сонць проросло із землі.
Міцніють і пнуться до сонечка стебла,
І тягнуть до нього голівки свої.
Перлина в степах, поміж жита колиска,
Де небо високе і зорі ясні.
Моя батьківщина маленька – Долинська
В ній щастя і радість, і болі мої.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841734
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.07.2019
Життя свого втамовуючи спрагу,
По бездоріжжю мрій своїх іду,
Відновлюючи серця рівновагу,
Надією зап’ю свою біду.
Яке ж воно крихке жіноче щастя,
В руках байдужих крила опуска…
А віра до останнього причастя,
Промінчик світла в темряві шука.
Біжить життя, спішать нестримні роки,
В галопі дикім пробігають дні.
Все менш доріг, і все коротші кроки
Які здолати в цім житті мені….
Давно не юна, а чекаю дива.
Я вірю, знаю - все це не дарма.
Я хочу так! Я буду ще щаслива,
Бо з юних літ живе в душі весна.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841588
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.07.2019
На лавці під двором самотня біль стареча,
Вдивляється у шлях, біжать в чеканні дні.
Колись в її дворі сміялася малеча,
Вертали у гніздо лелеки навесні.
Вона ще молода, в руках усе горіло.
Наварить, напече, попорає в дворі.
Короткий сон вночі, давав наснагу й силу,
Лягала в глупу ніч, вставала на зорі.
Сама, усе сама… гірку вдовину долю
По вінця налило у келих їй життя.
Робила, як батрак, не знать щоб дітям болю.
А жінкою побуть не встигла до пуття…
Хоч сватались не раз, спиняли її діти…
А ну ж образить їх?! Не батько ж бо – чужий…
Тягнула віз тяжкий, щоб дати їм освіту,
Тепер в містах усі, а їй тут жить самій…
До неї у село спішать уже не дуже,
Мобільний телефон в кишені теж мовчить…
Стареча самота на скалки душу струже,
Чекання, сивий шлях самотністю болить…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840293
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.06.2019
А життя це не завжди широка дорога,
А життя дуже рідко це радість і свято.
Все частіше це біль і душевна тривога,
Є в нім радість, та смутку в нім також багато.
А життя це не килим м’якенький під ноги,
Більше гостре каміння, колюча стерня,
Боротьба, і жаданні такі перемоги,
Між полови непотребу, чисте зерня.
А життя не буває без присмаку солі,
В його діжці є мед, гіркота полину.
Воно різне у всіх, як написано в долі,
А ще кожен з нас має жить спробу одну…
То ж чи варто його витрачати намарно?!
В сірих буднях яскравий промінчик шукай.
Бо життя наче спалах, коли в душі хмарно,
Не здавайся, світи, яскравіше палай!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839360
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.06.2019
В моїм телефоні десятків зо два номерів,
Які все мовчать, а їх власники в іншому світі…
Не знаю чому, та здається і досі мені
Що має отой абонент ще хоч раз подзвонити…
Лишилися теми для спільних розмов ще у нас,
І щось недоказане давить тривогою в груди…
Здавалось колись не скінчиться ніколи їх час,
А зараз …а зараз ніколи розмов вже не буде…
Як часто чи зайнятість, а чи банальна та лінь,
Дзвінки відкладала у довгу шухляду стола.
Потроху обличчя ховає минулого тінь,
В повітрі дрижать не промовлені досі слова…
В моїм телефоні десятків зо два номерів,
На тому кінці я «привіт» не почую ніколи…
Їх видалить з пам’яті щось заважає мені,
За втраченим сум, а чи совісті просто уколи…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839122
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.06.2019
Диктує час нам правила всім гри,
Веде примхлива доля манівцями.
Стікають дні до чорної діри,
Щасливі і сумні прожиті нами.
Хтось під диктовку правил тих живе,
Комусь на них давно вже наплювати.
Такі диктують світові себе,
І йдуть вперед із впертістю маляти.
Там хтось у тернах правдоньку шука,
Комусь давно байдужий її колір.
Одним життя – прогулянка легка,
Ну, а комусь крижина знов за комір…
Хтось одяга личину знов брудну,
По головах дереться до мети,
Хтось добре знає совісті ціну.
Й воліє зупинитись, ніж іти.
Погоничі промовами брехливими,
В нове ярмо осліплий гонять люд.
Коли ж насправді будемо щасливими?!
Втомили всіх неправда ця і бруд…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839121
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.06.2019
Вовк одинак. Хоч майже зовсім сивий,
Та гостре око, і реакція стрімка.
В м’язистім тілі не бракує сили,
Вовк одинак… Вовчицю все чека…
Життя його навчило будь терплячим,
У нім так мало доброти було.
І хай бува душа від болю плаче,
Він буде жити всім чортам на зло!
Вовк одинак… Колись в житті минулім,
Він молодий, ну майже ще щеня,
Якимось дивом врятувавсь від кулі,
Тоді уся загинула рідня.
Він пам’ятає, як родинне лігво,
Мисливці оточили на весні.
І як старі вовки від нього бігли,
Від смерті врятувались, щоб малі.
На сірих острівках брудного снігу,
Старі вовки губили краплі крові.
Вже майже мертві не спиняли бігу,
Дивились з неба хмари пурпурові.
Він пам’ятає, як ще вовченям,
Хотілось їсти…той нестримний голод.
І першу здобич вполював , як сам.
А ще ночей осінніх лютий холод.
Не раз у снах своїх він помирав,
І не умів нікому довіряти.
Та якось між густих зелених трав
Нору знайшов, а в ній були вовчата.
Налякані, самотні, як і він колись давно,
Все пригадалось…знову,
Як кадри у жорстокому кіно,
Сміялись хижо хмари пурпурові.
Малі довірливо дивились на вовка,
А він вже знав – не кине вовченят.
Ще гостре око, і реакція стрімка,
Він виростить самотніх цих малят.,
І не дарма колись старі вовки,
Подарували шанс життя малому,
Під його захистом від нині малюки,
І скривдити він їх не дасть нікому.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837528
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.06.2019
Шепоче Муза, довго не була.
Мабуть мій настрій налякав її.
Здавалося б краса така, весна!
А у душі гірчить чомусь мені…
Як сироти розгублені слова,
Намацують загублену дорогу.
О моя, Музо, Мавко степова,
Чом спів твій знов навіює тривогу?!
Мигтять думок щасливих міражі,
У пошуках чудес блукають світом.
Згасає сонце в неба на межі,
А вечір п’є, бузку духмяні квіти.
Душі свіча у краплях воскових,
У протиріччях полум’ї згораю.
Черпаю силу в радощах земних,
Із попелища суму воскрешаю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835271
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.05.2019
Життя швидкий потяг,облич круговерть,
Народження старт, а на фініші смерть…
Вокзали, зупинки,нема вороття,
Летить швидкий потяг, на ймення життя.
Розкачує швидкість благенький вагон
І з серцем коліс перестук в унісон,
Шаленство вітрів, сліз дощі, і жага
Щасливі миттєвості, горя вага,
Прощання і зустрічей вічний потік,
Із потяга долі ніхто ще не втік.
А роки збирають тяжкий свій багаж,
Знання за плечима, батьків інструктаж.
Тернисті шляхи, гулі там і синці,
Тонесенька ниточка щастя в руці.
Життя швидкий потяг,облич круговерть,
Народження старт, а на фініші смерть…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835270
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.05.2019
І сльози, і щастя, і болі
І радості щирий сміх,
Початок беруть з любові,
Вона головніша всіх!
Любов у тендітній квітці,
У співі пташок дзвінкім,
У першім листку на гілці,
У сонці, що сяє всім.
Любов у очах дитини,
У дотику ніжнім рук,
В одній , що на двох стежині,
В чеканні крізь сум розлук.
Любов у землі де виріс,
І перший свій крок зробив,
Де мудрість батьківська і щирість,
Дитинства світ повний див.
І сльози, і щастя, і болі
І радості щирий сміх,
Початок беруть з любові,
Вона головніша всіх!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=833663
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.04.2019
Квітневі віхоли у місто повернулися,
Повітря солодко духмяний аромат.
Весна крокує, гляньте кожна вулиця
Убралася в найкращий свій наряд!
Шпак повернувся, походжа господарем,
У вулику вже бджоли прокидаються,
У синім небі журавель володарем
В безмежжі простору блакитного купається!
Все ожило і дітвору дзвінкоголосу,
В тісних кімнатах більше не втримАти.
Лиш не забудьте, щоб нам так жилося,
Мир кришталевий бережуть солдати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=833662
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.04.2019
Зупинитися, об’єднатися
За зачиненими дверима,
Під замком від людського ока,
Із заплаканими очима,
Комусь правда, комусь морока…
Перекручена, і спотворена,
У брудні одежі зодягнена,
Хижим дзьобом брехнею – ворона
На шматочки дрібні розтягнена.
Перевернута з ніг на голову,
Світла – краплею ледве блимає,
Скільки бруду тут! Скільки смороду!
Хіба розум цей натиск втримає?!
Зупинитися, об’єднатися,
Не хохлами буть! Українцями!
Вигнать ворога, чи все ж здатися?!
Знов брататися із чужинцями?!
Боже, змилуйся, збережи наш край,
Не дозволь реваншистів повернення.
В розум і серця світла – мудрість дай,
Прожени від народу затемнення….
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832306
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.04.2019
Україно моя, рідна нене,
Ти пробач нерозумних дітей…
Як болить, мамо, серце у мене
У тривозі за завтрашній день.
Мій народ, як сліпі кошенята,
Лабіринтами бродить брехні,
Наша доля бідою розп’ята,
А твій люд , як в глибокому сні.
Як сновида, іде на заклання,
Свій до прірви скорочує путь…
Політичне трива полювання,
І кружляють зневіра і лють.
Як не схибити й шлях цей здолати?!
Шанс не втратити нового дня,
Ми усі під прицілом гармати,
На ім’я політична брехня….
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831703
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.04.2019
Займаєм місця, закупаєм попкорн,
Готовність на старті в поважних «матрон».
Чекаємо змін кольорів і шапок,
До нового човника вправний стрибок.
Із верху до низу Іудові діти,
Що звикли поближче до трону сидіти,
Готові змінити політ. вподобання,
І новому лідеру вже без вагання
Служитимуть вірою й правдою знову,
І буде усе у них просто чудово…
Займаєм місця, закупаєм попкорн,
Політ. тарганів новий старт марафон.
Сьогодні будьонівка, завтра папаха,
Не випустять з рук вони владного птаха,
Чекають звідкіль новий вітер повіє,
Професії древньої люди…Повії…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831372
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.04.2019
Вона душа народу України,
Її вірші це сили джерело!
О, Ліно, не прості твої стежини!
Йшла ними гордо, всім вітрам на зло!
Було усе: мовчання, заборона.
Боялись правди у віршах твоїх!
Та чи словам є в світі перепона,
Якщо крізь серце пропустила їх?!
В твоїх віршах надії й сподівання,
І мудрість всіх епох і поколінь.
В них дружба є, і трепетне кохання,
І шум дібров, і горобця «Цвірінь».
Та все ж найбільш болить в них Україна,
Її біда, і ця страшна війна.
Ти совість нації, ти правди сонце, Ліно,
Поезії крилатої струна!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830601
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.03.2019
Десь в країні кривих дзеркал,
Час дороги піском замітає,
і вітрища нестримний шал,
Темні хмари докупи зганяє.
Заблукає замріяний день,
Об реалії розіб’ється.
І закотиться слово під пень,
А мураха відстрибне: «Чиє це?»
Відпочине в траві сухій,
Набереться сили і знову,
Заплететься в клубок стихій,
Одягнувшись у риму слово,
Поведе наче пензлем рядок,
Візерунком сюжет закруте,
Із веселих – сумних думок
Про омріяне й просто почуте,
І нехай вирують вітри,
Сонце темні розтопить хмари,
За таємними десь дверми,
Пані Муза готує чари….
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830481
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.03.2019
Тільки пам’ять вічна в цьому світі,
Хоч не завжди та і не про всіх.
Заростуть буттям роки прожиті,
Заблукає згадка між доріг.
І верне до пам’яті порогу,
Словом на яке хто заслужив,
В кожного своя стезя до Бога,
Чи до пекла… Як діждемо жнив…
Жнив на ниві сіяної нами,
День за днем, у спеку і сніги.
Де жита впереміш з бур’янами,
Зерна слабкості, і ліні, і снаги.
Де насіння злості і любові,
І плоди здорові та червиві.
Стежки сірі, чорні, кольорові,
Пагінці болючі і щасливі.
Все минає… Час не зупинити,
Вічна тільки пам’ять інше тлінь.
Треба жити. Треба просто жити
В сяйві правди,оминати тінь.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830171
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.03.2019
Знову Муза прийшла до мене,
Опустивши стомлено крила.
Сіло сонце диво черлене,
І мене понесло, закрутило!...
Що це пристрасть?! Магічний сон?!
Може звичка?! Шкідлива звичка?…
А в душі чарівний камертон
Награє – співай, степовичка!
Не мовчи, як палає душа,
Шепочи, говори, горлань!
З попелища нехай воскреша,
Мрій твоїх полохлива лань!
Хай мереживо це із слів
Досконалим ще не назвати,
Та шаленство гарячих вітрів,
Уночі не дасть тобі спати.
Я давно уже в секті рим,
Я адепт поетичних рядків,
Віри давньої пілігрим,
Я паломник віршованих слів…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829915
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.03.2019
Життя воно гаряче поле бою,
Із вибухами, пострілами слів.
Із сумом, радістю, а часом і злобою,
З емоціями – бурями вітрів.
З веселим сміхом, гіркоти сльозами
Із холодом, і пристрасті вогнем.
Зневірою, любові почуттями,
Шалений біг по колу день за днем.
З дорогами удач і перешкод,
Смугастий чорно – білий шлях по долі.
І де ховає кожен поворот,
То меду ложку, то на рану солі.
Життя воно гаряче поле бою,
Між темрявою й світлом боротьба.
Лікується ненависть добротою,
А теплим словом холоду журба…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829454
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.03.2019
Там де час мій колись колисали роки,
Де у снах я літала мов пташка легка.
Де блукали найперші натхнення стежки,
І виводила вірші дитяча рука.
Там все інше було! Там усе не таке!
Там старезна верба розмовляла зі мною.
І здавалося небо блакитне близьке,
Лиш підстрибни уверх і дістанеш рукою.
Світ химерних істот, і великих надій,
Де мізерними всі нам були перешкоди.
І наївної віри у здійснення мрій.
Світ, що кликав щодня у нові нас пригоди.
Пролетіло усе наче кадри кіно.
Наче кадри, які неможливо спинити…
Як було це давно, як недавно було…
Найчарівніший час, коли ми були діти…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829322
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.03.2019
Я вдень сміюся, і життю радію,
А уночі латаю свою душу.
Живу, як всі…Живу я, як умію…
Між вічних : треба, зможу, маю, мушу!
Іти в юрбі? Ну ні, це не для мене!
За течією нудно, краще проти!
Вітряк обставин дух в мені не змеле,
Не зб’ють із курсу долі повороти.
Чого я хочу? Загадка ще та!
Я жінка – ребус, спробуй, розгадай!
Так справді, я не Янгол, не свята,
Та це твого насіння урожай!
Це ти навчив мене жорсткою бути!
І не пройшли дарма твої уроки.
Є у душі запас протиотрути.
Мене змінив ти за усі ці роки…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829188
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.03.2019
Людина дивне створіння,
Біжить по життю щодня,
То сіє добро, то каміння,
І шлях: то шовки, то стерня.
Надію плекає в серці,
А потім їй крила лама…
То світ крізь рожеве скельце,
То знову в душі пітьма.
Літає! Без крил літає!
Спіткається на землі…
Багаж помилок збирає,
І радості, і жалі.
За щастям своїм в погоні,
Повз нього іде. Мина …
В ілюзії вічнім полоні,
Несуть хвилі долі човна.
А там вже все будь, як буде!
Чи рифи, чи берег мрій!
Створіння предивні люди,
Як щепки у морі подій.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829183
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.03.2019
Ти не помітив, як вона пішла…
Давно дурман сховав її від тебе.
Вже скільки весен, не одна зима,
І осінь плаче смутку сірим небом.
Ти не помітив…І не зрозумів…
Був, як завжди в полоні Діоніса…
Як холодом самотності вітрів,
Сховала душу сірості завіса.
Так день за днем, ти стіну будував.
Цеглинка до цеглинки з слів – образ…
Сімейний затишок на чарку проміняв,
Хоч клявся зупинитись їй не раз…
І зруйнував ти власними руками,
Любові найтепліші почуття,
Усе хороше, що було між вами…
Забуті твого серця каяття.
Вона ще поряд… Розірви туман!
І сяйво сонця поверни на небо!
Зціли їй душу від болючих ран.
Вона давно чекає це від тебе…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828953
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.03.2019
Ще тільки початок, ще березень лише,
А я уже чую. Я чую її!
Я чую, як листя у брунечках дише,
Травинка до сонечка пнеться з землі.
Весна уже поряд. Ти чуєш, цей подих?!
Вже скоро лелеки додому вернуть!
Весна уже поряд, тут сумнівів жодних,
Святкове вбрання павучихи прядуть.
Ти бачиш?! Ти бачиш каштани готові
Свічки запалити свої для весни!
Готують шпаки вже пісні свої нові,
І скоро весні заспівають вони.
Ти це відчуваєш?! Як пахне повітря!
І небо блакитніше. Бачиш ти це?!
Вже скоро для нас абрикосове гілля
Святкову квітучую сукню вдягне!
Ще тільки початок…Ще березень лише…
А я уже чую. Я чую її!
Я чую, як листя у брунечках дише,
Травинка до сонечка пнеться з землі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828294
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.03.2019
Життя суцільна зона турбулентності,
Шалений вир відносин і чуттів,
Заміс предивний ницості й шляхетності.
То штилів, то поривистих - вітрів.
Населене забутими фантонами,
Нагадуванням болісним, гірким,
Дорогами з складними перепонами,
Воно складне! Але ж і разом з тим….
Яскраве, кольорове, і замріяне,
Із новими загадками щоденними,
Надії, віри зернами засіяне,
Із мріями у краще нескінченими.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827648
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.03.2019
Сучасний світ забутих мелодрам,
Де штучне витісняє все живе.
Шалений ритм землі кардіограм,
Щодня 5 G нас швидкісний несе.
Не треба більш ні фраз, ні просто слів,
Є гіфки, смайли – ними говори.
Безумний світ несправжніх почуттів,
Ікони, електроні молитви.
До півночі не відпуска екран,
Всесвітньою кружляєм павутиною ,
Сучасність відсува на задній план.
Живі і теплі зустрічі з людиною….
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827647
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.03.2019
Євромайдан. Чотирнадцятий рік. Зима.
Намети, шини горять, стоять барикади.
Мільйони людей, а мрія на всіх одна,
І жоден із них тоді не хотів вмирати!
Кийки беркутні по спинам, і водомети
У лютий мороз. Там все і надія і віра.
Кричав інтернет, телебачення, і газети.
Та вже нічим не спинити хижого звіра.
Весь світ не відходив тоді від телеекранів.
Напруження і тривога нам душі терзали.
Той лютий… І люди… І люди мішені тиранів,
Яких снайпери у прицілі безжально тримали.
Ішли відчайдухи на кулі з простими щитами,
Текли Інститутською ріки болю і крові,
Михайлівські дзвони у розпачі плакали з нами,
Летіли у вічність янголи чорноброві.
Як боляче знати, що втрачене не вернути,
Як страшно, що ті кати і досі між нами…
Не можна пробачити! Чуєш?! Не можна забути,
Убивць хто стріляв у беззбройних, з простими щитами.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825963
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.02.2019
Розлетілися по світу журавлята,
Кращу долю на чужій землі шукати.
І вітри не наші дмуть в життя вітрила,
Заснувалась сумом хата зсиротіла…
Біля двору похилилася калина,
Дрібним зерням розсипається родина,
У чужі ґрунти коріннями вростають,
А простори рідні на дітей чекають.
Мій народе , мій трударю, гречкосію.
Чуєш, брате, не втрачаю я надію,
Що прийде довгоочікуваний час,
І фортуна посміхнеться все ж до нас,
Прилетять в гніздечко рідне журавлята,
Щоб у цій державі крила розправляти,
Щоб діток ростити на своїй землі,
Де жита шумлять, співають солов’ї,
Де під хатою рясніє квіт – калина,
За столом великим знову вся родина,
І квіт вишень, як колись хрущі гудуть,
А сини і доньки тут з роботи йдуть…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824556
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.02.2019
Іще один рік без тебе,
Наповнений болем гірким.
Холодне зимове небо,
Батьків зсиротілий дім.
Негояча в серці рана,
Що вічно буде щеміти,
Твої, Ваню, тато і мама,
Що вчаться без тебе жити...
Вже скоро вернеться весна,
І знов зацвіте твій сад.
Дорога твоя сумна
У вічність лягла солдат.
Минатимуть дні - роки,
Скінчиться війна ця клята,
І тільки в серцях навіки,
Загиблі сини - соколята...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823308
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.01.2019
Все, що тривожить струни у душі,
Ляга рядком в написанім вірші,
Все чим радію, злюся, чи сумую,
У новім вірші знову заримую.
На розгляд ваш в мережу викладаю,
Думки свої між люди відпускаю….
Хоч розумію , слово не броня…
Та мабуть, така стежечка моя…
Росте недружелюбців знову зграя,
Комусь же моє слово дошкуляє?!
Хоч не пишу посади, імена,
Та мабуть знову хтось себе впізна?!
І тільки той хто пух на рильці має,
Ці образи на себе приміряє.
А потім в мою сторону сичить)
І намагається хоч якось укусить)
Дарма, бо у мені багато перцю,
І полум’я ще не бракую серцю,
І думка не нав’язана , моя.
Тому писати далі буду я!
Тут не побачите посади, імена,
Ну, а як хтось усе ж себе впізна,
То просто в яблучко поцілила я знову,
Хоч ні не я… З душі моєї слово!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821263
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.01.2019
Жіноче щастя – грудочка під серцем,
Що материнством радістю озветься,
Що буде в ній, як квітка розквітати,
Званням найвищим в цілім світі – мати!
Жіноче щастя – перший крик маляти,
Що буде в її ласці підростати,
У несміливім кроці, першім слові,
У незбагненнім почутті любові.
Жіноче щастя - мабуть в розумінні…
В підтримці чоловіка і умінні
Подати руку у найтяжчу мить,
Коли душа від розпачу болить.
Без зайвих слів весь біль її почути,
І просто поряд коли треба бути…
Жіноче щастя не у сріблі – злоті,
А мабуть більш в коханні і турботі.
Жіноче щастя в усмішці дитини,
Коли усі здорові у родині,
У перших перемогах і невдачах,
Коли душа від радості лиш плаче.
Щасливі ми, як добре все в дітей.
Жіноче щастя - між близьких людей
До сивини глибокої дожити,
І це життя на мить не розлюбити!
Жіноче щастя – онучати сміх,
Коли дорослі діти на поріг
Злітаються до батьківської хати,
Жіноче щастя миті ці збирати…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819831
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.01.2019
Нарциси поетичного рядка,
І повелителі великомудрих слів .
Лиш ваша рима правильна така,
І тільки в них мелодії є спів.
Собі вінки лаврові одягли,
І корифеями себе проголосили.
Хто «фе», хто «ах» вирішуєте ви,
Хто тут митець, хто графоман безсилий.
На рівень ваш не зазіхаю я,
І схожою не хочу бути з вами,
Дорога в нас у кожного своя,
І пісня, що не схожа голосами….
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818965
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.12.2018
Наснились рожеві фламінго мені,
Немов танцювали у нас на вікні.
Сміялося сонце у крилах птахів,
Рожевою квіткою ранок зацвів.
Прокинулась… глянула пташОк нема.
Малюнки на склі залишила зима.
Рожевий світанок змив темряву ночі,
Здавала позиції та неохоче…
Та день наступав. У холоднім промінні,
Чарівних фламінго ростанули тіні…
Рожевими пір`ями танули крила,
А я їх наснитися знову просила!
Рожеві фламінго, як мрія забута,
Як думка стрімка, від обставин розкута,
А може то знак був таємний мені?!
Рожеві птахи на холоднім вікні….
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818464
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.12.2018
Помісній церкві в Україні бути!
Мільйонів мрія ближче ніж за мить.
Святкові дзвони величальні чути,
Велика радість між людей бринить!
Повернення нарешті відбулося!
До спільної мети так довго йшли!
Реве чортів московських суголосся,
Дорогою своєю йдемо ми.
Ще наче вчора крикуни кричали:
«Не канонічні! Самозванці ви!»
Роскольниками церкву називали,
Співаючи Кирилу молитви.
Мені цікаво, що говорять нині?
Хоча міняти колір звично їм.
Ми віру цю збирали по зернині,
Щоб знову повернути в рідний дім.
Мені цікаво… Як нам глянуть в очі,
Ті хто той рік нас брудом обливав,
Ви привиди вчорашні, поторочі,
А наша церква як завжди жива!
Помісній церкві в Україні бути!
Мільйонів мрія ближче ніж за мить.
Святкові дзвони величальні чути,
Велика радість між людей бринить!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817665
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.12.2018
Життя складається з великого й малого,
Із тисячі здавалося б дрібниць.
І в кожного у нім своя дорога,
Із одкровень і власних таємниць.
Співа в усіх по своєму душа,
У когось хрестиком на білім полотні,
У іншого в окрилені вірша,
Чиясь малюнком дивом на стіні.
Хтось відшукав у бісері натхнення,
А в когось ожива в руках папір.
Стає барвистішим звичайне сьогодення,
На поклик серця йди. У себе вірь!
Душа співає?! Не глуши мотиву!
Віддайся пісні, крила подаруй!
Життя насправді то велике диво,
Його миттєвості по своєму нотуй!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817553
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.12.2018
Замітає сліди зимна курява сивих років,
Полинами гіркими уже заростають шляхи,
А в душі, як колись жайворів переливчастий спів,
Як в далеку дорогу іще не летіли птахи. .
Там в безкраїх степах, колискову співали вітри,
Мою люльку гойдали налиті дощами жита.
І спускалися мрії чарівні до мене згори,
На баских скакунах поспішали юнацькі літа.
Я крокую життям. І здавалося б все як колись…
Знову ливні, і грім, і так само кружляє зима.
Тільки стежку мою повернуло давно в падолист,
А ще скроні сніжком присипають роки крадькома…
Я крокую життям. Я гортаю його сторінки.
Дім, робота, родина, і вічне набридливе треба.
І дорога де є і поразки мої, й помилки,
І віршоване слово мені подароване небом…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816819
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.12.2018
Зустрічі, знайомства, забуття…
Колесо фортуни невловиме
Кожен день сюрпризи від життя,
Мрій забутих марево незриме.
Як шалений рій роки летять,
Завтра лиш за мить стає учора.
Ох якби ж то знать…якби ж то знать
Де забута стежечка прозора
В дні яким не буде вороття…
Де лукавства й зради ми не знали,
І гіркого болю, каяття,
Де у снах немов птахи літали!
Де ми поспішали так рости,
І себе дорослими вважали.
Ох якби ж ту стежечку знайти,
Що роки у часі заховали…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816675
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.12.2018
День немов з кришталю лиш торкни задзвенить переливом,
Біла казка спустилася з неба на землю до нас.
Знов ворожить Зима, і народжує марево – диво.
Вітер грає натхненно діставши старий контрабас.
Засніжило дороги, співає – порипує сніг.
І спішить Миколай з подарунками до дітвори.
А за ним рік Новий стане впевненно вже на поріг,
Тільки, що принесе він у хати до нас і двори?!
Нам не треба багато… Лиш мир дай один на усіх.
Щоб сини переможцями з сходу живі повернулись..
Щоб здоровий вже глузд божевілля людське переміг,
Щоб ординського подиху всі ми нарешті позбулись
Нам не треба багато… Лише Україну спаси!
Дай господаря мудрого Ненці моїй Батьківщині,
Щоб не рвали її прокремлівські продажнії пси,
Як Тарас наш хотів зажили щоб у дружній родині.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816347
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.12.2018
Вже схололи стежки, полинами напоєні душі.
Наче йдемо вперед, та по колу кружляємо знов.
Бідну Неньку мою рвуть – шматують продажні чинуші,
А я вірити хочу, що все ж переможе любов!
Серце болем ячить, тисячі відлетіли у небо.…
В скроні стукає думка : «Щоб тільки не марно все це!»
Дай Всевишній нам сили, і мудрості дуже нам треба,
Лиш вона українців сьогодні від горя спасе.
Дай нам правди зерно, щоб зневіру у серці здолати,
Не згубити державу, останній не втратити шанс…
Щоб було у нас завтра, щаслива дитина і мати.
І не дай помилитись, бо так це важливо для нас…
,
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816096
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.12.2018
Заплітаю думки, одягаю у рими слова,
Справедливості ради терзаю надломлену душу.
Ще не вмерла надія, ще віра у серці жива,
І тому я цей хрест до кінця донести мабуть мушу.
Часом тяжко бува, проти течії борсатись знов,
За спиною уїдливий сміх і зміїне сичання.
Наче круг рятівний помагає йти далі любов,
Все вперед і вперед, відігнавши свій сумнів – вагання.
Так створив мене Бог. На бунтарстві замішане тісто.
Куди йти, що робити – вирішувать тільки мені.
І бува від протестів у серці задушливо – тісно,
Я згораю, і знову народжуюсь в правді - вогні.
Заплітаю думки, одягаю у вірші слова,
Відпускаю між люди, без остраху їх і жалю.
Ще не вмерла надія, ще віра у серці жива,
Хоча часом здається над прірвою знову стою…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815962
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.12.2018
Сивий степ вже заснув холодами закутий,
Крупить небо мілкими іскринками криги,
А мені якби зиму по швидше минути,
А мені, якби знову весняні відлиги..
Сіра паморозь скрізь на деревах, траві.
Сірий сад під поривами вітру дрижить,
Але мариться літо і досі мені,
Що в блакиті небес жайворами дзвенить.
Цей понурий пейзаж за холодним вікном,
Розмалює бурхлива уява моя.
І махне тепле літо барвистим крилом.
Поверну хоч на мить у вірші його я….
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815828
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.11.2018
Мерехтить тривожно вогник на вікні,
Жовтий воск немов сльозина на свічі.
Знову згадуємо трагічні ночі – дні
Як щодня вмирало люду тисячі.
Українські гречкосії – трударі,
Нескоримі, волелюбні, як птахи!
З діда - прадіда жили на цій землі,
І текли пшеничні ріки в них з руки.
В тридцять другому був щедрим урожай,
Жнивували і не відали про те…
Зовсім скоро стане пеклом тихий рай,
Смерть голодну вождь червоних їм веде!
То не грім гримить, обози гуркотять,
Комісари привезли з собою мор.
Розчавити непокірних і зламать!
Все до крихти вигрібали із комор.
Плач жінок , дітей наляканих малих,
Хижо шкіриться в обличчя ситий кат.
Пісня змовкла на селі, і сміх затих…
Почорніли небеса від болю – втрат…
Вбиті голодом цинічно скільки їх?!
Пам'ять болісна, трагічні сторінки….
Московитів – хижаків правічний гріх,
Ми немаєм забувать, щоб далі йти…
Ми не можемо забути хто цей звір,
Кров мільйонів збайдужілих непростить,
Так прийшов до нас на землю «руський мір»,
Щоб колись оте, почате довершить…
Ну а ми на заклання бездумно йдем,
Більшість з нас не українці, а хохли…
І німіє у душі прадавній щем,
Що нам треба, щоб прокинутись змогли?!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815016
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.11.2018
Я досі відчуваю зиму ту,
Насичену тривогою до краю.
І чорну кіптяву на білому снігу,
Шалено серце в грудях калатає.
Я пам’ятаю відчай той німий,
Михайлівского дзвони б`ють набати.
Як кулі косять квіт наш молодий,
Байдужі очі тих, що йшли вбивати.
Я й досі бачу, як пливуть гроби,
В потоці сліз, і розпачу, і болю.
А в них Герої нової доби,
Які так вірили у нашу кращу долю.
Ми думали – скінчилося усе.
Нарешті перемога довгождана!
Вже п’ятий рік біду сусід несе,
Ятрить від втрат душі болюча рана…
Плине кача і серце розрива!
П`ять років вже, як гинуть наші діти.
Натягнута тривоги тятива,
Вже тисячам судилось відлетіти…
Як важко нам розправити крило,
На сході окупант, в тилу свої.
Гадюча знову випуска жало,
Збирають статки на чужій крові.
Як важко нам, та мусим далі йти,
Не можуть бути марними всі втрати.
Заради тих кому вже не цвісти,
Не маєм права руки опускати!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814244
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.11.2018
Пригадалось дитинство моє далеке,
Де бабуся водила казками.
Де летіло життя на крилі лелеки,
І блукали мрії степами.
Провінційне місто, душі криниця,
Українська в садочку, і школі.
Далі в інші міста ми їхали вчиться,
І чомусь на російській мові…
Пам’ятаю, як там за рідне слово
Селюками часто вважали.
Не в чужій державі дідівську мову,
В Україні у нас зневажали.
І тому глузувань щоб не чути, образ
«Какать» - «штокать» і ми починали,
І мутнів української чистий алмаз.
Робим правильно – так гадали.
Лиш тепер розумію, що з ранніх літ
Убивали наше коріння.
Сотню років уперто північний сусід
Сіяв в душі холодне каміння.
Ми росли, невідали скільки бід
Нам приніс той що звали брат.
І мільйонами знищено наший рід,
Усміхаючись в очі кат…
Лютим голодом нас у тридцятих морив,
У катівнях гноїв, таборах.
ЛИШ ЗА ТЕ, ЩО НА РІДНІЙ ЗЕМЛІ ТИ ЖИВ
Мій народе, мій вільний птах!
За любов до Вкраїни, свободи дух
Через жорна пройшов тортур.
Долю нашу вершив всерадянський «друг»
Внук ординця москаль – самодур…
Тісно стиснув в смертельні обійми свої,
Та й тепер відпускать не бажа.
Знов біду розсіває на нашій землі,
Глузду вже перетнута межа.
Скільки нас українців в могили лягло,
Скільки просто вбито за мову?!
Навіть зараз розтоптуєм слова зело.
Просто байдуже більшості знову….
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813750
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.11.2018
У слові щастя тисячі бажань,
В однім такім короткім наче слові.
Крилатих мрій і скромних сподівань,
Тепло душі, і промінці любові.
У чому ж справді того щастя суть
Людина до кінця не зрозуміла.
Нас ріки долі по шляхам несуть,
Вітри зневір надій ламають крила.
Із дня у день свої несем хрести,
У кожного із нас своя Голгофа.
До труднощів звикають душ хребти,
Стає буденністю вчорашня катастрофа.
Плетем стежки - мереживо років,
І намагаємось знайти себе в собі.
Щасливий той, хто попри все зумів,
Не здатися в щоденній боротьбі.
Щасливий той, хто мрій не розгубив,
Життя не витрача на помсту, зло.
Хто вірить й досі у найбільше з див –
Цілюще, світле доброти зерно.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813250
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.11.2018
Комусь для щастя неба лиш ковток,
Комусь мажорство, влада, шик і блиск.
Хтось просить в Бога долю, хтось в зірок.
Для когось дружба вигоди лиш зиск…
Одні несуть любові в світ зерно,
А хтось лиш зло, біду і чорноту.
Для когось крила, а комусь ярмо,
Хтось правду сіє, інший марноту.
І хоч одні дороги всіх ведуть,
Кінцева ціль у кожного своя.
По різномо ми бачим щастя суть,
Хтось в ночі мороці, а хтось у сяйві дня….
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812873
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.11.2018
У зеленому лісочку
Де шепочуться листочки,
Між пташиних пісеньок,
Жив старий – старий пеньок.
Він на сонечку дрімав,
Жив, нікого не чіпав.
Геть обріс зеленим мохом,
Збайдужів пеньок потроху.
Байдуже було на все,
Сам не знав чи ще живе.
Якось стежка їжачка,
Пролягла біля пенька.
Подивився колюченький,
Буде хатка затишненька.
Під пеньком кубельце звив,
Там листочків намостив.
А пеньку на те байдуже,
Він під сонцем очі мруже.
Гарна хатка в їжака,
Він питає у пенька:
«Будем дружно жити друже?!»
«Добре». - відповів байдуже.
Позіхнув і далі спати,
Наче каже :»Не чіпати»
З боку другого пенька,
Поселилася гидка
І холодная гадюка:
Каже: «Ти пеньок послухай,
«Будем дружно жити друже?!»
«Добре". - відповів байдуже.
Лінькувато мружить очі,
Наче каже: «Спати хочу».
Так живуть чи день, чи два,
Бачить їжачок – ова!
Гадина зусідка в нього,
Не чекаючи підмогу,
На змію страшну напав,
Переможцем бою став.
Притомився, на пеньок,
Спочивать ліг Їжачок.
Той собі відпочиває,
А Пеньок його питає,
«Що за шум мене збудив?»
« Та то я Гадюку вбив»
«Добре» - знов на те Пеньок,
Позіхнув і знов замовк…
Мораль казочки проста - не будь схожим на пенька.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812461
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.11.2018
Щоб крилам снаги вистачало в польоті,
Щоб сонечко гріло мені у вікно.
Шукаю я щастя не в сріблі і злоті,
Шукаю в полові я правди зерно.
Сміюсь коли біль точить пазурі в серці
І плачу від радості – сміху бува.
По черзі то мед, то приправлені в перці
З душі відпускаю своєї слова.
Галопом лечу по життю наче вітер,
Впаду, піднімаюся, знову лечу.
Плету візерунки з відомих всім літер,
Надії запалюю в серці свічу.
Крізь хащі зневіри прямую до світла,
У душу вбираю добра промінці.
Я знаю, всміхнеться ще доля привітна,
І синього птаха втримаю в руці.
А поки наснаги, додати щоб крилам,
Визбирую правди зернятка в полові
Біжу по житті нещаслива й щаслива,
Думками ділюсь у віршованім слові.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812356
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.11.2018
Перевернутий світ… Бог молитви не чує…
Душі – привиди в темряві ночі блукають.
Промовляєм Ім`я за потреби та в сує,
А подякувати люди чомусь забувають…
Коли горе до неба здіймаємо руки,
Нащиріші у серці знаходим слова,
А відпустять, як серце вже відчаю круки,
Забуваєм про Нього….Так часто бува.
У мережі хтось молиться … Бога шукає..
А потрібно в душі… В тиші ночі чи дня.
Бо Всевишній у меседжер не зазирає
Не знайдеш у нім правди цілюще зерня.…
Ланцюжки, естафети…. Це бульбашка мильна.
Те що з серця іде підіймається ввись.
Тільки щира, душевна молитва є сильна,
В тиші ночі чи дня наодинці молись….
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811832
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.10.2018
Маю думку свою до питань багатьох,
Яка дуже різниться із вашими пані.
Динозаври у кріслах з минулих епох,
Що ніяк не покинуть совкової твані.
Як колись у часи комуняцьких вождів,
Роздаєте указки безглузді і ниці,
Вас тримають орбіти державних стільців,
Приросли мертвим грузом на владні сідниці.
До маразму дійшло! Не здається панове?!
Знов табу для людей в кого думка не та.
Обіцяли усім, що життя буде нове,
Та кермо усіх рівнів в минуле верта….
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811831
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.10.2018
Колись у райському Едемі Єва
Зірвала плід із древа пізнання.
Були і інші в тім саду дерева,
Але навмисно чи то навмання
Плід заборонений вона вкусила…
Гріха прадавнього тоді відчувши смак,
Взяла та ще й Адама спокусила.
Людей зробивши смертними. Однак…
Її засуджувать не можу і не буду,
Жіноча логіка матерія складна,
Уже століття все гадають люди,
Чим вчинки мотивує всі вона.
Чоловікам нас тяжко розгадати,
По правді кажучи шоковані й самі.
І навіть в штиль шторми зривають грати,
В нас літу холодно і гаряче зимі
Жіноча логіка. Таїна неосяжна,
Не розгадать її чоловікам.
Стрімка, як мить. Як небо недосяжна.
Ви думаєте з нею просто нам?!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811231
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.10.2018
Рік за роком життя сторінки нам гортає,
Ми будуємо плани – стратеги ще ті.
Балансуєм щодня поміж пеклом і раєм,
І розгублюєм друзів своїх на путі.
Поспішаємо завжди,спинитись несила.
Просто бути щасливим бракує часу…
Потім …Вітер холодний ламає вітрила.
Як легенькі піщинки нас бурі несуть.
Відкладали на потім не здійснені мрії,
Нам диктує сьогодня потреби свої.
Тихо тануть в буденності віра, надії.
Як знесилені білки в житті колесі,
День за днем летимо ми у замкнутім колі.
Дім, робота, з розваг зазвичай інтернет…
Ми щасливі, що ситі, і тим, що не голі.
Нас влаштовує цей і розклад, і сюжет.
Зачиняємось міцно у мушлі – оселі,
Вийти з неї чомусь дуже часто нам лінь…
Однотонні лягають життя акварелі,
І зникають пориви забутих стремлінь…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=810753
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.10.2018
Гніздечко рідне, Ненько Україно,
Твої пташата покидають дім.
Летять в краї далекі, на чужину,
Та чи ж там краще справді буде їм?!
Сумує гірко спорожніла хата,
В калини ягодах горить дідівська кров.
Летять в краї чужинські журавлята,
Та чи повернуть до гніздечка знов?!
У пошуках роботи і достатку,
Мільйони рвуть коріння родове,
На чужині життя почать спочатку,
Гніздо ж чеканням діточок живе….
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=810029
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.10.2018
Холодний погляд з під кошлатих брів,
А ще суцільна людству недовіра.
Самотнім вовком він давно вже жив,
В душі застигла безнадія сіра.
Брудний піджак, обтріпані штани,
Копна волосся, що у губку збилась.
Як часто на підступні стусани,
Для нього його доля не скупилась.
Здавалося, що почуття усі
Забуті волоцюгою давно.
Та писк слабкий у вранішній росі,
Зміг пробудити доброти зерно.
Звернув з шляху де у густій траві,
Маленьке, мокре кошення сиділо,
Блискучі очі намистинки дві.
І як скелет худе ребристе тіло.
Зіщулившись у грудочку малу,
Злякавшись кошенятко засичало.
Мабуть не раз маленькому йому
Від нас звірей двоногих попадало…
Таке беззахисне у цім жорстокім світі,
Покинуте людиною на згубу,
І він… дикун в засаленім лахмітті,
Нещасне взяв у свою руку грубу.
Він довго копирсався у кишені,
Знайшовши щось зрадів немов дитя,
Малого писком підштовхнув до жмені,
«Поїж, малий, не бійсь не зраджу я
Тепер ми не самотні в цьому світі,
Разом з тобою якось веселіш.
Ти будеш нагодований, зігрітий.
Ну що поїв? Ховайсь сюди , хутчіш!»
Не мавши щоб пручатись зовсім сили,
У теплій пазусі мале замуркотіло.
А волоцюга посміхавсь щасливо,
Він не один тепер, це дарувало крила.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809367
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.10.2018
Вірусом байдужості душі інфіковані.
Йдуть спокійно люди повз біду чужу.
Янголи, збентежені…Янголи схвильовані…
Зовсім небагато, щоб перетнуть межу,
Ту межу тонесеньку поміж світлом й мороком,
Добротою чистою, й пусткою в серцях.
За зневагу першого людство платить дорого,
Порожнечу холоду, заповняє страх.
По дорозі доленьки ми щодня крокуємо,
Що чека попереду з нас ніхто не зна.
Нині плачу ближнього вперто так не чуємо,
Віримо до нас біди не прийде зима.
А як щось трапляється то чомусь дивуємось,
Йдуть спокійно інші вже повз біду чужу.
Часто просто вислухать ближнього лінуємось,
У серцях бездушності розвели іржу.
Вірусом байдужості душі інфіковані.
Добротою щирою лікуватись час.
Вивільнять із зла оков душі загратовані,
Поки промінець добра до кінця не згас….
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809011
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.10.2018
Ти серце не засни, гори і далі!
Хоч, як не тяжко бийся, калатай!
Колись же мають збліднути печалі?!
Вдягнеться стежка в сонячний розмай!
Не дай байдужості тебе заколисати,
Як маєш, що сказати – говори!
Може і легше заховатися за грати,
Від всіх печалей, болю і хули
Не обирай цей шлях, хоч так простіше.
Та не для тебе точно це, повір.
Німа душа, що може бути гірше?!
Байдужість то підступний дуже звір!
Ти серце не засни, гори і далі!
Хоч, як не тяжко бийся, калатай!
Колись же мають збліднути печалі?!
Вдягнеться стежка в сонячний розмай!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808745
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.10.2018
Хижаки живуть поміж нами,
Надягнувши добра личину.
Прикриваючи злочин словами,
Брешуть, й брешуть усім безупину.
Вчора сині, нині червоні,
Завтра глянеш вони уже й білі.
Головне у провладному лоні,
Все піде для досягнення цілі.
Головне щоб корито близько,
І можливість шикарно жити.
Лише совість плазує низько,
Це еліта?! Та ні ж паразити….
Хижаки живуть поміж нами,
Розповзлося гадюччя ригів.
Знову локшина за словами,
Мертва точка…Не видно здвигів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808637
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.10.2018
І знову Жовтень, з пензлем чарівним
Останню зелень в золото вдягає.
Роздмухує туманів синіх дим,
Блакить небесну сірим лезом крає.
Гарячий чай. Зігрітися б душі…
А може б краще вже глінтвейну трішки?!
Сумну мелодію знов награють дощі,
В калюжах Осінь намочила ніжки.
Заходь, сідай. Застудися гляди!
Давай хлюпну й тобі у філіжанку.
Не відмовляйся, як зайшла сюди!
Тебе триматиму у хаті я до ранку!
В люстерко глянь! Червоний ніс і очі!
Ти випий не вино це зовсім – ліки.
Та і не рвися, сестро, проти ночі,
Дощ мов з відра, дороги наче ріки.
Присіла на стілець, ковток зробила.
Рум`янцем теплим щоки запалали.
Золотокоса, чарівна, красива!
Барвисті шати, із прикрас корали!
Ковзнув по хаті перший промінь сонця,
Я озирнулась, загоравсь світанок.
Він заглядав сміливо до віконця,
Світився в небі голубий серпанок.
Вчорашній дощ тепер здавався сном,
Сміявся Жовтень у росі краплинах.
Зігрілась Осінь запашним вином,
Мені подарувала гарну днину.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808530
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.10.2018
Зажурена, в скорботній чорній хустці
Згорьована Мадона України.
Сльоза горить на маковій пелюстці
І тернами устелені стежини.
Моя, голубко, чи була ти, нене,
Щаслива, вільна так щоб з краю в край?!
Поняття незалежність незбагнене…
Нам, Господи, ти мудрості всім дай…
Вогонь у душах вже заледве тліє,
Коріння забуваємо своє.
Як же любов?! Де віра?! Де надія?!
Народе мій, ти ж ще живий! Ти є!
Лише прокинься, зкинь обридлі пути!
Козацьку кров у жилах розбуди!
Пала майдан, і знов горюють Крути,
Та навіть в час великої біди
Дідівське слово, українське слово,
Знов відсуваємо на задній план.
З мережі, телебачення полова,
Чортополохом проростає в лан.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808086
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.09.2018
Без Любові, Віри і Надії,
У душі не вистачить снаги.
Не розправлять сильні крила мрії,
До життя не матимеш жаги.
Без Надії, Віри, і Любові,
У доріг не буде майбуття,
Думка більш не оживе у слові,
Згаснуть диво – барви у життя.
Ні, стежина буде бігти далі,
Через терни, і шовковість трав.
Та без них гіркіший смак печалі,
Та без них болючіший удар.
Без Любові, і Надії, й Віри,
Існування сіре лиш чека…
Не заграють щастя дивні ліри,
Ноша днів без них така тяжка..
Ясноликі донечки Софії,
По життю нас долею ведуть.
Без Любові, Віри і Надії,
Квіти доброти не розцвітуть.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=807500
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.09.2018
Повітря немов переброджене літа вино,
П’янким ароматом по вулицям міста кружляє.
І стукає осінь в моє іще тепле вікно,
Впустити до себе?! Та ж вибору в мене немає…
Відкрила їй двері. Зайшла господинею в хату!
Хоч мовчки те все, та дала зрозуміти мені,
Що разом у нас є попереду часу багато,
І тут вона буде – чи рада я їй, а чи ні.
Та я й не гоню…Розумію, не дітись нікуди …
Бо юності весни розбіглись стрімкими роками.
У вирії часу слова розгубилися, люди.
Одні лише згадки знайомими ходять стежками.
Повітря немов переброджене літа вино,
Осіннім коктейлем напоєним літом хмелію.
Сади золоте одягають, як завжди руно,
Холодні вітри відганяють нездійснену мрію.
Знов осінь зі мною… Сестра, рудокоса привіт.
Так тоскно в душі, та прошу, ти на те не зважай.
Ще крила відчують прекрасний, натхнення політ!
А поки по крапельці радості нам наливай.
Ти ж щедра говорять! Як так то добав ще тепла.
Яскравого сонця проміння, блакитного неба.
Щоб я ще літати, хоч в мріях літати могла!
Мені ж не багато для щастя жіночого треба…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=807306
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.09.2018
Вже випито літа останю краплину,
І втратило листя яскравість зелену,
Дерева вдягнуть золоту перелину
А літечко тепле, насниться ще клену.
В далеку дорогу зібрались журавки,
Їх пісня прощальна в душі моїй плаче,
Залиште для мене ще теплі світанки!
Не чують, не чують… Лиш ворон десь кряче…
Знов Осінь іде… Літо котиться степом,
В клубочок замотує сонячні дні.
Легенькими хмарами сонячним небом,
Несуть тепле літо від нас журавлі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806757
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.09.2018
Важко розчаровуватись в людях …
Каменем в душі гнітюча біль.
І тривожна каламуть у грудях
Як вчорашній понадміри хміль.
Знов довіра потерпа поразку,
Знов вже вкотре зрада на коні…
Проведіння ну підкинь підказку,
Як не опікатися мені!
Бо чим більше віриш тим сильніше,
Тим гостріше болю відчуття.
Серце, моє, серце будь мудріше…
Зачинись міцніш благаю я…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806336
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.09.2018
Тебе зустріну знову я у сні,
Ростане пелена прожитих років.
І на душі так хороше мені,
Від теплих рук, які вселяють спокій.
Від погляду цих люблячих очей,
І посмішки, що найніжніша в світі.
Від щирості таких простих речей,
Я з осені знов опинюся в літі.
Підем з тобою разом на базар,
І спродаєм на баночки малину.
Отримаємо гроші за товар,
І поспішим удвох до магазину
«Дитячий світ», і звідти як завжди,
Новеньку сукню понесу додому.
Бабуньо, як любила мені ти,
Якусь щоразу дарувать обнову.
Моє дитинство з самих ранніх днів,
Напоєно твоєю добротою,
Як хочеться, ріднесенька, мені
Хоча б у сні зустрітися з тобою…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804409
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.08.2018
На мирній частині Хода Вишиванок.
До Дня Незалежності буде парад?!
А там на Донбасі кривавий світанок,
Оплакує знову полеглих солдат…
Вже завтра по стольному граду поїде,
Все те, що для хлопців потрібно на часі.
Від розпачу, болю подітися ніде….
Прокинся вже, владо, війна на Донбасі!
Ховаємо хлопців… от п’ятеро нині…
Знесилена Ненька в жалобі гіркій.
Могили, могили по всій Україні!
Зневіра і біль, у душі ледь живій…
На мирній частині Хода вишиванок,
І пиво, горілка, пахтить шашличок.
А там на нулі розтривожений ранок,
І знову побільшало в нас діточок,
Які не діжуться ніколи вже тата…
Тепла не відчують батьківських долонь.
Повернуть двохсотим додому солдата…
Святковий парад комусь треба?! Либонь…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804213
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.08.2018
Як голодом Вкраїну розпинали
Мільйони мерли мучнями німими.
Пани Європи знали і мовчали!
Земля стогнала болями людськими…
Тепер війна, терзає наші душі,
Кінця не видно бойовим тим втратам.
Кремлівські гниди, куплені чинуші,
Рахують статки на крові солдата.
В Московії за гратами зневіри,
Від голоду вмира Олег Сенцов.
Не сила докричатися до звіра,
Щоб вирвать бранця з холоду оков!
Європо, не мовчи! Прокинься, світе!
Врятуйте мучня із лабет Москви!
Мовчати годі! Піднімайтесь! Дійте!
На сполох бийте дзвонами церкви!
Прокинься, світе! Не тягни до згуби!
У нім і так лиш крапелька життя…
Вставайте, піднімайтесь – ЛЮДИ, ЛЮДИ!
Хіба не буде потім каяття
У тих, що байдуже спостерігали
Як безневинно помирав Сенцов?!
А у Європі знали…і мовчали…
Як у тридцятих… Поніміли знов…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=802692
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.08.2018
Безповоротньо нас міняє час,
Скида з очей рожеві окуляри.
Наївності вогонь в очах погас,
Уподобання вже та ідели
Не ті, що вчора… В холоді вітрів
Зламали крила мрії променисті, ,
Побільшало темніших кольорів
В буденності нанизанім намисті
Тепер цінується уже не те…
Душа бажає щирості у слові.
Від ніжності вона тепер цвіте,
Взаємної і справжньої любові.
Не в золотих дарунках і грошах,
У справжньому, яке відчує серце.
В підтримці що втамує біль і страх,
Де затишок і спокою озерце.
Ну хіба треба жінці так багато?!
Потрібною коханому щоб бути.
І зайвою себе не відчувати,
Плече міцне щоб про усе забути...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=802145
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.08.2018
Господи, боляче! Господи, як же болить!
Знову і знов гинуть хлопці й дівчата на сході…
Господи милий, та скільки ж вже нам хоронить?!
Смерть над країною знову в страшнім хороводі!
Діти, орлята, куди ж ви знялися?! Куди?!
Боляче, боляче! Серце не дасть собі ради…
Вже перелито крізь вінця гіркої біди,
Всіяли землю загинувши душ зорепади.
Як же болить! Їх вже там тисячі…Тисячі!!!!
Чуєш, вгодованцю ситий?! Чужі тобі діти?!
Як тобі спиться ти наш, шоколадний, вночі?!
Як же спокійно з цим всім скажи можеш ти жити?!
П`ятий вже рік ця війна! Твої статки зросли!
Ви ж із москальським царьком один одного варті.
Добре на горі люськім заробити змогли…
Долю мільйонів поставлено вами на карті!
Як же болить! Їх вже там тисячі…Тисячі!!!!
Чуєш, вгодованцю ситий?! Чужі тобі діти?!
Як тобі спиться ти наш, шоколадний, вночі?!
Як же спокійно з цим всім скажи можеш ти жити?!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=800090
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.07.2018
Не можу того, щоб хотіла забути
Хоч скільки вже спроб титанічних було!
Якби ж десь дістать мені протиотрути,
І далі іти усім бідам на зло!
Ця тиша розтерзує зойком печалі.
Ти чуєш?! То квилить самотня душа.
Забуті слова у тривожнім мовчанні,
Зерном перестиглим лягли у вірша.
І хто я насправді в цім зорянім світі?!
Призначення долі – збирать помилки?!
Ледь – ледь бовваніють дороги розмиті,
А там на дорогах докорів голки.
Крізь силу бреду опираючись вітру,
На вогник надії тримаючи курс.
Я вкраплюю віру в життєву палітру
І щастя пташину сполохать боюсь…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=798997
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.07.2018
Ох ці мрії, нездійснені мрії…
Скільки їх розгубилось роками.
Розлетілись на скалки надії,
Вас поглинули сірі тумани.
Ой ви, мрії, мої кольорові,
Знов розстали , як марево сну.
Нерозтрачені квіти любові,
З смаком давнім трави полину.
Віру я по крупинці збираю,
Бережу наче скарб у душі.
Десь ключі загубились від раю,
Ходять стЕжками мрії чужі…
Знов блукаю… Згубила доріжку,
На якій мої сонячні дні,
Кому вірила знову підніжку,
Уже вкотре підставив мені….
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=797934
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.07.2018
Скрапує росами сонячний швидко день,
Сутінки теплі дбайливо вкривають місто.
Місяць розтрушує зоряний пил з кишень,
Небо зірками ниже собі намисто.
Котиться час степами у синю даль.
Губиться в травах років розхристана нитка.
Пройдених днів вернісаж за густу вуаль
Роєм натомлених ос ховається швидко.
Тонша і тонша стежина юнацьких літ,
В порохі розчарувань вже ледь – ледь бовавніє.
А на плечах вантаж пережитих бід,
Крихітним вогником манить вперед надія…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=797100
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.06.2018
Ти не кидай мене, не йди хай мені це снить…
Хай триває й триває подовше ця диво – казка.
Як же боляче…Боляче…Як же душа болить…
Не пускайте його назад! Я прошу, будь ласка!
Він не може отак молодим навічно піти!
Гляньте, люди, він тільки – тільки розправив крила!
Він вернувся… Спустився Янголом з висоти,
Не дарма я так щиро у Бога про це молила!
….І від власного крику прокинулась в ліжку вона…
Ні нема… Не вернув.. Це був сон…Це був тільки сон…
Розділила на до і після життя війна…
А у полі, як і колись знов квітуює льон.
Льон квітує і квіт той чомусь так душі болить,
Він як очі її дитини квітує синьо…
Знову просить в Бога нехай же хоча б наснить…
Льон цвіте ну, а мати чекає…Чекає сина…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=797099
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.06.2018
Бринять у тиші запашних садків
Твої колись несказані слова.
З напів забутих вже рожевих снів,
Мелодія чарівна ожива.
А літній вітер мрії колиса,
Так тихо – тихо щоб не розбудити…
Тремтить гаряча на траві роса
Довіри закінчилися кредити.
Спішать роки, на згадку нам лишають,
Рубці розчарування і образи,
У тиші ночі тихо помирають
Несказанні колись слова і фрази…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=794295
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.06.2018
Таке безмежне та блакитне небо,
Гаптований квітками сивий степ.
Чудова мить зануритися в себе,
На час короткий вирвавшись з щелЕп
Тих безкінечних справ і вічних мушу,
Обов’язків, і планів наперед.
Нещирості, і лап, що лізуть в душу…
Тут тільки я , а ще велосипед.
Мобілка розрядилась…Слава Богу.
Бешкетник вітер грається з волоссям.
Десь там лишила гомівну дорогу,
Вслухаюся у степу суголосся…
Стараюсь всіх позбутися думок,
Дать відпочинок серцю хоч на трохи…
Але проблем набридливий пісок
Розкачує тривог чортополохи…
Еге ж… Якраз від себе утечеш…
А що там вдома?! Бісова мобілка…
У звичний вир думки свої несеш…
Пече у спину сонячна тарілка.
Спішу додому. Де дорога та?!
Скоріше б вийти з степу, і гайнути.
Курган, там сіра стрічка визира,
Вже гул машин на трасі добре чути.
Поїхала. Лечу. Все ближче дім.
Знайома вулиця, от дворище моє.
Лиш завернула, а на зустріч син,
Всміхнувся мамі, квітку подає.
Його притисла міцно до грудей,
Десь відійшли намулені печалі.
Цілющі ліки в усмішці дітей,
Наснага, й сила крокувати далі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=793442
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.05.2018
Із рабства пут прорвалася душа.
Межу подоланно. Та що чекає далі?!
Чомусь тривога все ж не полиша…
Міцніше тисну швидкості педалі...
Куди несе мене моє життя?!
Чи впораюся сама із кермуванням?!
Які попереду чекають відкриття?!
І чи не буде путь розчаруванням?!
Я вирвалась із пут, чи лиш здалось?!
Та ніж, розправилися крила за спиною!
Але чому ж у хорі стоголось
Осудливі слова біжать за мною?!
Нагайками шмагають по душі,
І регіт знавіснілий рве шматками,
А я лечу і долі віражі
В шаленім вирі стеляться стежками…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=793181
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.05.2018
Міняю мітлу на крила,
Мітла хоч б.у., файненька.
Мене вона чесно носила,
Нівроку така, швиденька.
А зараз…ну просто втомила,
Змінити в житті щось хочу.
Я мрію давно про крила –
Найкращу прикрасу жіночу!
А колір мені не важливий,
Для мене це не суттєво,
Доплата потрібно можливо?!
На карту скину миттєво!
Одну я умову маю –
Лиш зламаних… ні не треба!
Причину поломки знаю…
Такі не піднімуть в небо.
Обтріпані зовсім на шмаття
Невдачами і бідою.
Такі лиш душі сум’яття
Дадуть і гіркого болю.
А я от міцні шукаю!
Такі щоб від щастя літати!
Щасливі я крила бажаю!
Що хочу я забагато?!
Ну добре… нехай хоча б цілі…
На них дожену я мрію!
І крізь років заметілі
Знов радістю ниву засію…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=793076
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.05.2018
Там на сході знову гаряче…ПЕКЛО!
Піднімається до неба земля.
От і знову…знов життя чиєсь смеркло…
Знов двохсотих забирати з «нуля».
Як же боляче! Душа оніміла.
Сил немає вже щоб плакать, кричать.
Не підняти їй розтерзані крила,
На устах тяжка скорботи печать…
Як же боляче! Вкраїнські сокОли,
На гарячім, крайнім там рубежі,
Залишились… Не вернуться ніколи,
Смерть – примара бродить там на межі.
Божа Матінко, заступниця наша,
Поможи ти воякам, захисти.
Вже зверхом солоних сліз чорна чаша,
Відведи від них біду, відведи…
Там на сході знову гаряче дуже…
Розсікають тишу ночі гармати.
Я молюся тут за тебе мій, друже,
Бо чекає на синочка десь мати...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=792660
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.05.2018
Подаруй же нам,доленько, спокою трішки,
Хай спочине душа від тривог і печалі.
Простели чисті радості, світлі доріжки,
Дай краплиночку віри у те, що там далі
Буде щастя зоріти для нас, українців,
І надія оживить у душах любов.
Бо вже болю у них за ці роки по вінця,
Дай нам сили звільнитись від горя оков.
Дай нам, Господи, мудрості все подолати.
У незрячих полуду червону зніми.
А ще хустку скорботну щоб жодна більш мати
Не вдягла. Хай повернуться з пекла сини.
Перемогу одну на усіх, щоб здобути,
Ми за неї велику сплатили ціну.
І не дай же нам, Боже, ніколи забути,
Тих хто далі до нас не пускає війну!
Нам забути не дай, хто не вийшов із бою,
Чиї зорі з небес так зарано упали …
Ми за них доживаємо, друже, з тобою…
Дай нам, Боже, щоб ми це завжди пам’ятали…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=792545
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.05.2018
Вітер ти наче птаха мандруєш світом,
Скільки всього стрічав на своїх шляхах.
Як би хотілось разом хоч раз злетіти,
Тільки тримає міцно польотів страх…
Знаєш дивуюсь нині сама тепер,
Бо у дитинстві була, ще той верхолаз!
Скільки подолано мною було дерев!
Хоч і летіти вниз з них прийшлось не раз.
Знову і знов видералася на верхи,
А, як мене гойдав пам’ятаєш, Вітре?!
Весело так розкачувались гілки,
Й поряд сміялось з нами сонце привітне.
Ну а сьогодні… міст залізничний простий
Дріж викликає і крутиться голова.
Боже, як страшно по ньому чомусь іти…
Звідки це все прийшло, не знаєш бува?!
Назва тепер на страх новомодна є…
Фобія, та чому причепилась до мене?!
Прагне польоту стрімкого серце моє,
Тільки трима внизу почуття незбагненне…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=792404
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.05.2018
Відцвів бузок, тепер от бузина
Убралася духмяним білим квітом.
Цей рік в нас майже не була весна,
Зробили крок ми із зими у літо.
Останнім часом дивні відчуття…
Вам не здається, що природа нині
Чомусь щораз пришвидшує життя,
Пишаючись в квітучій одежині.
Ви пам’ятаєте, раніше як було?
Усе по черзі: абрикоси, вишні,
Якось по черзі все тоді цвіло…
Садки стояли аж до літа пишні.
А зараз? Все відразу зацвіта!
Коротші стали віхоли квіткові.
Мені здається чи за ці літа
Прогульниця Весна із Літом в змові?!
Яка ж хитруня! За короткий час
Упоралась й на відпочинок гайда
Іде хутчіш лишаючи всіх нас,
Неначе й не гадзиня це, а зайда…
Чекаємо на неї цілу зиму,
Вона ж лиш на поріг і вже пішла!
Садочок збився з звичного режиму,
Ох як же ти змінилася, Весна!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=791556
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.05.2018
Нікому не сховатися від долі,
І знати наперед її теж зась!
Свої для кожного відведені в ній ролі,
Своя по ній стежина простяглась.
І кожна зустріч в ній, не випадковість,
Так бо напевно долею дано.
Там хтось на небі пише книгу – повість
Де все без нас, задумане давно.
Які для нас вготовано дарунки,
На довгій ниві з назвою життя?!
Веде примхлива доля візерунки,
Що вийде з того?! Та якби ж знаття…
Зустрінеш знову день новий і вечір,
Розбудить ранок ну і слава Богу!
В житті важливі найдрібніші речі,
Спасибі, доле, за мою дорогу...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=791426
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.05.2018
Як хочеться буває десь втекти
Від всіх подалі, просто на край світу!
Туди де мрій лишилися мости,
Де ще душа не знала, як боліти.
Де не було підступності і зрад,
А серце лиш від щастя калатало,
Не знало ні ударів ще, ні втрат,
І з легкістю образи пробачало.
Туде де ясно все було, як день –
Де путь надії освітляла віра,
Час радості, наснаги, і натхнень,
Де юність тільки розправляла крила!
Як хочеться буває десь втекти …
Хоч не надовго про усе забути…
Та тільки ж… Мною зламані мости,
А ще обов’язків тримають міцно пути…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=791419
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.05.2018