Наталка Долинська

Тумани стеляться ярами

 Тумани  стеляться  ярами,
Сахаючись  злітають  ввись!
По  всій  землі  криваві  рани,
Тут  ріки  болю  розлились!

З  глибоких  надр,  плачі  ще  чути,
Мільйони  втрачених  житів.
Холодний  Яр,  безсмертні  Крути,
Бунтарський  дух  в  бої  водив.

Голодомори  нас  косили,
Війна  крилом  вогню  пекла.
По  тюрмах  вороги  гноїли,
Тут  кров  сторіками  текла!

Тут  сантиметр  не  відшукати
Землі  де  горя  не  було.
О  рідна,  Україно  –  мати,
Моє  наснаги  джерело!

Як  вирвати  тебе,  рідненька,
З  лещат  великої  біди?!
Моя  прадавня,  сива  ненька,
Знов  чобіт  дикої  орди

 Ламає  долю  українця,
Несе  жахіття  й  смерті  нам.
Сліз  болю  вже  по  самі  вінця
Налито…  А  в  Господній  храм

Молитися  за  супостата
Заблудлі    діти  твої  йдуть…
А  ще  царьки,  царі,  царята
Тебе  сердешну  продають

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=791191
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.05.2018

Для щастя треба не багато…

Хіба  так  багато  треба  
Для  щастя  простого  мені?!
Лиш  мирним  було  щоб  небо,
І  впевненість  в  новім  дні.

Щоб  знати  могла  напевно
Хто  друг,  а  хто  мимо  йшов…
Щоб  вірила  не  даремно
В  надію,  віру,  любов.

Щоб  діти  були  здорові,
І  доля  їх  склалась  гарно.
Не  хочу  в  почутім  слові,
На  правду  чекати  марно.

Пустих  обіцянок  чути
Не  хочу…  мабуть  втомилась…
Тривожить  давно  забуте,
   Чекати  у  долі  на  милість
Не  хочу…  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790767
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.05.2018

А хочеться вірити, вірою жити

Лиш  вчора  здавалось  було  усе  інше,
Іскрилося  щастя  в  наївних  очах.
А  нині  укутує  смуток  все  більше,
Сховалася  віра  в  туманних  стежках.

Чекаю  на  диво,  воно  ж  загубилось…
Ще  вчора  здається  торкалась  його.
Мабуть  показалось…  Чи  просто  наснилось…
А  може  лиш  маревом  диво  було?

Розбурхане  серце  не  дасть  собі  раду,
Байдужість  холодна  гостріша  ножа,
Коли  вже  навчусь  розрізняти  неправду,
І  де  лицемірства  насправді  межа?!

І  як  від  брехні  свою  душу  закрити?!
Та  так  щоб  для  неї  туди  більше  зась!
А  хочеться  вірити,  вірою  жити,
І  знати  –  порядність  не  перевелась.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790627
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.05.2018

Хотіла б злетіти до радості – сонця душа

Хотіла  б  злетіти    до  радості  –  сонця  душа,
Та  сумніви  і  невідомість  так  тягнуть  до  низу…
 Юрба  доброзичливців  з  вироком  знов  поспіша,
До  вогнища  осуду  жваво  підкидують  хмизу.

Липка  підсвідомість  вишукує  істини  путь,
Невидиму  нитку  її  все  намацать  не  може.
Змиває  солона  сльоза  із  душі  каламуть,
Як  завжди  Надія  дорогу  знайти  допоможе.

І  будь  вже  як  буде!  Час  знову  розставить  крапки!
Загублену  гавань  бентежне  життя  відшукає.
Любов  мені  й  Віра  простелять  до  щастя  стежки,
 А  в  небі  високім  веселка  для  мене  засяє!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=789915
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.05.2018

Чуєш, дідуньо

             

Чуєш,  дідуньо,  а  в  нас  знову  травень,  весна.
Пахне  бузок,  і  повітря  вже  сонцем  нагріте.
Тільки  от  знаєш…  затьмарює  радість  війна…
Гинуть  на  сході  дорослі,  і  майже  ще  діти.

Боляче  серцю…  Скажи,  чи  подумать  ти  міг
В  те,  що  повторяться  знову  жахіття  минулі?!
Ти  не  повіриш,  з  війною  прийшли  на  поріг,
Внуки  і  правнуки  тих,    з  ким  ішов  ти  під  кулі.

А  пам’ятаєш,  просили  малими  тебе,
Щось  розказать  про  війну,  бо  було  нам  цікаво…
Ти  ж  із  сльозами  на  небо  дививсь  голубе,
І  говорив:  «Краще  б  цього  ви,  діти,  не  знали…»

Господи  милий!  Гірка  твоя  правда  була!
У  найстрашніших  думках  не  могли  уявити!
Хижим  оскалом  кривава  крокує    війна!  
Чорною  хмарою  смерть  нам  несуть  московити!

Боляче,  боляче,  боляче!  Стогне  земля.
Квіт  України  у  пеклі  на  сході  згорає.
Там  на  Донбасі  не  хлібом  багаті  поля,
Міни  смертельні  в  собі  тепер  нива  ховає…

Знаєш,  дідуньо,  як  важко  дивитися  в  очі,
Мамі,  яка  назавжди  попрощалася  з  сином?!
 І  для    якої  з  тих  пір  стали  дні  всі  і  ночі,
Відчаю  часом,  напоєним  болем  –  полИном.

Чуєш,  дідуньо,  а  в  нас  знову  травень,  весна.
Пахне  бузок,  і  повітря  вже  сонцем  нагріте.
Тільки  от  знаєш…  затьмарює  радість  війна…
Гинуть  на  сході  дорослі,  і  майже  ще  діти.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=789899
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.05.2018

Я проклинаю навіки тебе, війна!

Знову  гарячею  хвилею  в  серці  біль!
Душу  мою  розтривожив  друга  дзвінок.
Мов  на  незгоєну  рану  пекуча  сіль,
Кожного  разу  меньшає  в  небі  зірок…

Я  проклинаю  навіки  тебе,  війна!
Скільки  тобі,  ще  скільки  треба  життів?!
Боже  Всевишній,  Боже!  Яка  ж  ціна?!
Вже  тисячі  сиріт  в  Україні,  вдів!

Косить  безжальна  куля  нації  квіт,
Янголу  не  піднять  зламаних  крил,
Юності  не  продовжити  вже  політ,
Мріям  не  надимати  надій  вітрил.

Скільки  ж  вже  їх?!  О,  скільки  ж  пішло  навік?!
Вані,  Сашки,  Сергійки,  Митьки,Юрки!
Скільки  вестимем  втратам  страшний  цей  лік?!
Як  цей  тягар,  скажіть  по  життю  нести?!

Знову  гарячею  хвилею  в  серці  біль!
Душу  мою  розтривожив  друга  дзвінок.
Мов  на  незгоєну  рану  пекуча  сіль,
Кожного  разу  меньшає  в  небі  зірок…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=789620
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.04.2018

Болючий час…

Болючий  час…  Гірке  розчарування…
Розтоптано  вже  тисячі  квіток.
Знов    квола  Віра  крізь  габу  страждання,
Здіймає  крила  –  мрії  до  зірок.

Розтоптана  Надія  кровоточить,
А  Справедливість    міцно  собі  спить  ,
Підступно  син  ножа  на  матір  точить,
Щоб  з  підтишка  у  спину  устромить.

Бреде  між  люди  зліплена  із  бруду
Охрипла    Правда  в  рваній  одежині,
Незручну  Правду  вигнали  із  суду,
Брехня  і  ницість  у  пошані  нині.

Смердить  зогнивша  голова  рибини,
З  верхів  до  низу  вся  протухла  влада,
Болить    у  серці  рана  України,
Дітей  продажних  батьківщини  зрада.
   

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=789462
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.04.2018

Бува і самота для серця мила

Бува  і  самота  для  серця  мила,
Як  порятунок  наш  від  суєти,
Щоб  відновити  рівноваги  крила,
Набратись  сил,  щоб  світом  далі  йти.

Зібрать  думки  розхристані  докупи,
Непотріб  викинути  з  них  і  хлам,
Очистить  душу  від  образ  шкаралупи,
Піднятись  знов,  на  зло  усім  чортам!

Так  треба  іноді  побути  наодинці,
Щоб  просто  лад  навЕсти  у  думках.
Зібрать  Надію,  Віру  по  краплинці,
Що  розгубились  на  житті  вітрах…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=789452
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.04.2018

Життя

Життя  це  щастя  мікс  й  розчарування,
Безмежна  радість  і  печаль  гірка,
Де  кожна  нова  зустріч  знов  прощання,
Поразок  море,  перемог  ріка.
Життя  не  завжди  то  прямі  дороги,
Бувають,    мов  закручені  спіралі,
Душевна  рівновага,  і  тривоги,
А  ще  частіше,  небезпечні  ралі.
Похмурі  хмари,  і  веселка  -  диво,
Зимова  стужа,  і  спекотні  дні,
Бува  нікчемне,  а  бува  красиве,
Веде  то  споришем,  то  по  стерні.
Життя  це  щастя  і  розчарування,
То  нас  підносить,  то  жбурляє  вниз.
В  нім  кожна  нова  зустріч,  знов  прощання,
Життя  –  коктейль  із  радості  і  сліз…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=789327
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.04.2018

Він кожній душі час від часу знайомий

Він  кожній  душі  час  від  часу  знайомий,
Гнітючий,  колючий,  липкий,  неприємний.
Когось  він  трясе,  когось  б`є  і  судомить,
В  житті,  як  і  радість  він  є    невід’ємний.

Хтось  бореться  з  ним  і  дає  йому  раду,
Хтось  просто  здається  на  милість  без  бою.
А  хтось  через    нього  готовий  на  зраду,
Закутавши  совість  надійно  габою.

Він  різним  буває:  холодним  ,  гарячим.
Одного  скує,  когось  гонить  скаженно.
Осліпить  когось,  зробить  зовсім  незрячим,
Хтось  рве  на  шматки  його  так  навіжено!

Він  кожній  душі  час  від  часу  знайомий,
Як  щастя  і  радість  у  наших  серцях,
Він  кожному  з  нас  сто  відсотків  відомий
Липкий  і  колючий,  ненавісний  СТРАХ.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788484
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.04.2018

Щиро вдячна долі – вибрала мене!

Заплітає  доля  вузлики  на  серці,
І  мережить  дивом  пройдені  стежки,
То  сміється  щастям  в  радості  веселці,
То  веде  до  суму  й  болю  навпрошки…

Розстеля  під  ноги  камінці  блискучі,
Та  колючі  терни  розсипа  між  тим,
То  підносить  вгору,  то  кида  болюче,
То  осяє  світлом,  то  застелить  дим.

Іноді  буває  крихту  дасть  надії,
Промінцем  поманить  ваблячи  вперед.
Потім  поламає  криленята  мрії,
Кине  ложку  дьогтю,  зіпсувавши  мед…

Надягне  на  очі  диво  -  окуляри,
Барвами  в  рожеве  розфарбує  світ,
Щоб  болючіш  серцю  відчувать  удари,
Душу  гартувати  у  навалі  бід.

Заплітає  доля  вузлики  на  серці,
По  житті  дорогах  скільки  літ  веде,
Як  на  полі  ратнім  і  у  вічнім  герці,
Щиро  вдячна  долі  –  вибрала  мене!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=787866
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.04.2018

Дай нам, Боже

Відздвеніли  дзвони  Великодні,
Благовістом  скроплена  земля,
Дай  нам,  Боже,  гарні  дні  погодні,
Щоб  засіять  зернятком  поля.

Дай  нам,  Боже,  миру  цього  року,
Поверни  здоровими  синів,
 Відгони  від  нас  вже  ту  мороку
Тих  кремлівських  горя  сіячів.

Господи,  дай  мудрості  народу,
Покажи  нам  до  надії  путь,
Научи  нас  цінувать  свободу,
 З  душ  черствих  очисти  каламуть.

Дай  господаря  оцій  землі  стражденній,
Щоб  її  по  справжньому  любив,
Ну,  а  кожен  з  нас  в  труді  щоденнім,
Став  творцем  на  ній  добра  і  див.  

Збережи  нам,  Боже,  Україну,
І  серця  незрячі  просвіти.
Научи  любити  Батьківщину,
І  прости  нам,  Господи,  прости…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=787603
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.04.2018

Повертає весна думками

Повертає  весна  думками  
У  мої  вісімнадцять  літ,
Там  де  росяними  стежками
Ми  збирали  удвох  первоцвіт.

Де  юнацькі  мрії  крилаті
Піднімали  над  світом  нас,
Ох  якби  ж  то  могли  ми  знати
Як  закрутить  дороги  час!

І  життя  поверне  інакше
Відведе  зовсім  в  інший  бік,
А  омріяне  щастя  наше
По  одинці  продовжить  біг.

Вже,  як  склалося  так  і  буде,
Краще,  гірше?  Ніхто  незна…
Тільки  знову  чомусь  в  забуте
Повертає  думки  весна.

Тільки  знову  душу  тривоже
Соловей  піснями  вночі,
А  ще  юність  уже  не  може
Повернутися  в  наші  дні…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=787595
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.04.2018

Поверни їй віру в людей

Не  дивись  зневажливо  в  очі,
Гострим  словом  її  не  штурляй.
Вона  й  так  вже  мов  потороча,
Все  шукає  загублений  Рай…

І  плекає  у  серці  мрію,
Не  про  зірки  з  небес.  О  ні!
А  про  того,  хто  душу  зігріє,
Одиноку  душу  її…

Ти    не  грайся  з  нею…  Не  треба.
Бо  вона  ж  ще  жива,  болить…
Подаруй  їй  ковточок  неба,
Подаруй,  просто  неба  блакить!

Запали  у  очах  надію,
Поверни  їй  віру  в  людей!
І  повір  вже  вона  зуміє
Теплотою  наповнить  твій  день…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=786352
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.04.2018

От і прийшла. Дочекалися ми

Теплим  бутоном  квітучого  саду,
Скоро  пробудеться  пані  Весна.
Вистрілить  брунька  до  сонечка  радо,
І  затріпоче  листочком  вона.

Перші  нарциси,  перші  тюльпани,
Квіти  бузку,  абрикосовий  цвіт,
Сніг  доїдають    весняні  тумани,
Проліски  сині  цвітуть  край  воріт.

Дихати  легше,  на  сонце  чекаю,
Тішусь  теплом,  мабуть    холод  втомив,
Знову  журавки  до  рідного  краю,
Пісню  несуть  в  кожнім  помахі  крил.

День  такий  гожий  у  сонця  промінні,
Ніжиться  пташка  мала  –  горобець,
Тануть  зими  остогидлі  вже  тіні,
Пнеться  до  сонця  малий  пагінець.

От  і  прийшла.  Дочекалися  ми.
Чуєш    як  пахне  вона  і  п’янить?!
Бачиш  у  небі  журавлик  крильми
Нам  ромальовує  ніжну  блакить.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=786213
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.04.2018

А мрія крізь пальці піском її втримати тяжко

А  мрія  крізь  пальці  піском  -  її  втримати  тяжко,
І  пахне  повітря  вечірнє    грозою  і  зливами  .
Куди  ти  летиш  у  негоду  таку  моя,  пташко?!
Там  в  темряві  ночі  гадаєш,  що  будеш  щасливою?!

Не  треба,  спинися    повернеться  сонечко  завтра,
Веселка  у  небі  народиться,  зникнуть  всі  хмари!
Хоч,  як  би  не  боляче  рук  опускати  не  варто,
Життя  ще  відкриє  для  нас  осяйні    свої  чари.

А  мрія,  вона  повернеться  щоб  дійсністю  стати,
Бо  як  ж  без  неї?  Без  Віри,  Надії,  Любові?!
Без  них  зникне  щастя  і  радість  навіки  із  хати.
Загубиться  сила  й  тепло  у  написанім  слові.

Усе  швидкоплинне  у  світі:  тріумфи  і  болі,
А  після  зими  й  холодів  повертається  літо,
Загояться  рани  в  душі,  мабуть  звикнуть  до  солі,
Тоді  може  й  буде  не  так  вже  пекуче  боліти?!

Лиш  вір  і  повторюй  щоразу  «Я  впораюсь!Зможу!»
Лише  не  здавайся  невдачам  ніколи  на  милість.
Бо  Бог  не  дає  не  по  силі  на  плечі    нам  ношу,
Хай  в  серці  твоїм  буде  мудрість,  і  світло,  і  щирість.    

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=786212
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.04.2018

Рибка і жабка казка (по В. Сухомлинському)

         

У  ставочку  за  ліском  де  латаття  біле,
Жабка    разом  з  карасем  жили  не  тужили.
Плавали    завжди  разом,  гралися  у  ладки,
А  це  якось  карасю  і  говорить  жабка:
«Щось  я  змерзла  у  воді,  погріюсь  трішки,
Хай  на  сонечку  мої  нагріються  ніжки,
Трішки  мушок  наловлю  і  комах  смачненьких,
А  ти  поки  не  сумуй  у  воді  саменький,
Принесу  й  тобі  комах  на  сніданок  друже,
А  поки  на  берег  йду  бо  замерзла    дуже»
Швидко  вилізла  з  ставка,  на  травичці  сіла,
А  карасику  таке  бачити  несила!
І  говорить  сам  собі:  «Набридла  водиця,
Мокро  й  холодно  у  ній,  можна  й  застудиться»
Зирка  заздрісно  туди  де  жаба  плигає,
Мить  і  виплигнув  з  води.  Сонце  припікає!
І  пісок  неначе  жар,  сушить  бідну  рибку,
Жабка  бачить  біда  з  другом  і  на  поміч  швидко!
Взяла  в  лапки  карася,  випустила  в  воду,
 «  Ох,  карасик,  не  роби  сам  собі  ти  шкоду!»
А  карасик    так  зрадів  що  лихо  минуло,
Каже:    «Дякую  тобі!  Ой  і  щоб  то  було,
Якби  вчасно  не  прийшла  мене  рятувати,
Нагарячому  піску  мусив  пропадати!»
І  уже  з  тих  самих  пір  із  ставка  не  рветься,
Зрозумів  йому    і  так    хороше  живеться.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=785437
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.04.2018

Були він і вона….

                               

Були  він  і  вона,  між  хаосу  промінчики  світла.
Людський  океан  безперервно  летів  і  летів.
Лише  він  і  вона,  і  весна  що  нарешті  розквітла,
І  тепле  кохання  з  далеких,  забутих  вже  снів.

Між  сотень:  байдужих,  стурбованих,  злих,  і  веселих,
Лише  він  і  вона!  Говорили  все  очі  без  слів.
Жагуче    любові  пили  переповнений  келих    
Купалися  разом    у  зливі  своїх  почутів.

Хтось    просто  всміхався,  хтось  кидав  осудливий  погляд,
Для  нього  ж  і  неї,  цей  світ  перестав  існувать,
Вони  так  давно  ,  так  давно  не  були  уже  поряд,
Що  навіть  цунамі  не  зміг  б  їм  тепер  заважать.

Потоком  безмежним  пливли  і  пливли  собі  люди,
У  сірості  буднів  любові  горів  промінець.
І  стукало  щастя  до  двох  несміливо  у  груди,
Мотивом  найкращим  -    взаємним  коханням  сердець.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=785275
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.03.2018

Найгарніша мама (інтрепретація казки В. Сухомлинського)

Якось  совеня  маленьке  із  гніздечка  свого  впало,
Загубилося  у  травах,  куди  йти  воно  не  знало,
Соловейко,  дрізд,  і  дятел  запримітили  малого,
Зрозуміли  пташенята,  що  потрібна  допомога.
«Хто  ти?»  -  запитали  в  нього.    «  Я  маленька  ще  сова
Я  як  ви    пернаті  друзі,  пташка  також  лісова»
«Що    ж  ти  робиш  на  землі?    І  чому  ти  не  літаєш?»  
«Мої  крильця  ще  малі,  та  й  дороги  я  не  знаю…»
«Ну,  а  мама  твоя  хто?  Як  матуся  виглядає?»
«Моя  матінка  сова,  все  як  і  у  мене  має,
Такі  ж  очі,  голова,  вуха  теж  як  і  у  мене
 Моя  матінка  сова  найгарніша  в  світі  неня!»
Розсміялися  птахи:  -  «  Схожа  кажеш  ти  на  тебе?
То  вона,  як  ти  потвора?  Нам  її  шукати  треба?  »    
Розкричалося  совеня  «Найгарніша  моя  мама!
Найгарніша,  наймудріша  моя  мама  сама  –  сама!»
І  поніс  далеко  вітер  плач  малого  совеняти,
І  сова  його  почула,  прилетіла  птаха  –  мати,
Ніжно  підняла  за  ніжку  дитинча  своє  маленьке,
Понесла  в  гніздечко  рідне,  у  кубелечко  тепленьке.
Совенятко  мружить  очі,    і  на  маму  поглядає,
Бо  таки  ж  воно  найкращу,  найгарнішу  маму  має!    

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784916
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.03.2018

Ніч тихенько крадеться у дім кошеням

Ніч  тихенько  крадеться  у  дім  кошеням,
За  вікном  розсипаються  зорі  яскраві.
Даю  волю  думкам  і  своїм  почуттям,
Що  дзвенять  нетерпляче  на  першій  октаві.
Закружляє  мене  і  кудись  понесе,
Знову  блукатиму  звично  я  хащами  дУмок,
Знов  хаос  в  голові,  переплуталось  все,
Сон  міцний  не  іде,  не  дає  порятонук…  
Проведу  майже  ніч  за  письмовим  столом,
Безкінечно  словам  підбираючи  рими,
В  шибку  стукає  дощ,  барабанячи  склом,
І  горіх  розскрипівся  кістками  старими.
На  годиннику  друга…  у  ліжко  мощусь,
Очі  міцно  заплющую  сон  закликаю.
Та  під  ковдрою  довго  в’юном  ще  верчусь,
Буде  ранок  важким  із  пробудженням  знаю…
Я  сова,  але  мушу  ще  й  жайвором  бути,
Кличе  вранішній  час  списком  довгим  із  справ,
От  якби  ж  справжнім  жайвором  швидко  заснути,
Щоб  міцний  мене  сон  ніч  у  хвилях  гойдав.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784603
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.03.2018

У зоряній колисці гойдає землю ніч

 

У  зоряній  колисці  гойдає  землю  ніч,
Сховавсь  рудий  котисько  від  холоду  на  піч,
А  у  печі  так  жваво  потріскують  дрова,
І  зазира  у  шибку  здивована  сова.

Під  ковдрою  у  ліжку  лежу,  не  ворухнусь,
Сову  великооку  сполохати  боюсь,
А  кіт  розмуркотівся,  не  може  тихо  спати!
Хотіла  б  я  совуню,  покликати  до  хати,

Нехай  би  хоч  не  довго,  погрілася  б  хоч  трішки,
Бо  мабуть  же  у  неї  совині  змерли  ніжки,
А  може  ще  й  голодна,  бо  скрізь  довкола  сніг,
Стомились  крилинята  від  здоланих  доріг.

Заходь  моя  маленька,  заходь  чи  залітай,
Сама  де  тобі  зручно  в  тепленькому  сідай,
Тобі  насиплю  кашки,  і  молочка  наллю,
Пахучої  травички  сухої  постелю,

А  схочеш  полетіть  не  буду  я  тримати,
Бо  може  там  чека  на  тебе  сива  мати…
Погрійся  і  лети,  бо  пташці  воля  мила,
Польоту  понад  все  пташині  прагнуть  крила!

Та  раптом  в  хаті  «Гуп!»  із  печі  кіт  звалився,
Відкрила  очі  я…  Оце  так  сон  наснився!
Сіріло  за  вікном,  спускавсь  на  землю  ранок,
На  небі  піднімавсь  із  сірих  хмар  серпанок.

А  може  це  не  сон?  Совуня  прилітала?
Образливо  до  сліз…невже  я  все  проспала…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784062
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.03.2018

Пам"яті Михайла Лазаровича Родинченка

Пам"яті  Михайла  Лазаровича  Родинченка  талановитого  поета,  одного  з  моїх  вчителів  з  поетичної  майстерності  і  просто  хорошої  людини....Сьогодні  19  березня  його  серце  перстало  битися...

Життя  поета  не  легка  стежина,
Без  болю  не  пройти  тернисту  путь,
Душа  його  гаряча,  мов  жарина,
В  якій  нетлінні  зерна  проростуть.

Як  часто  йде  по  ній  через  зневіру,
Нерозуміння  світу,  самоту…
Фарбуючи  барвистим  дійсність  сіру,
Наповнюючи  словом  німоту.

Між  люди  йдуть  поетові  думки,
Віршованим  рядком,  у  пісні  щирій,
Горта  життя  невпинно  сторінки,
Спинився  біг…  І  плачуть…Музи  сиві…

Закрились  очі…  Зупинилось  серце.
Але  душа  поета  не  помре!
Крізь  часу  плин  у  творчості  озерцях,
Могутнім  словом  знову  оживе!

Страждатиме,  радітиме  із  нами,
Втішатиме,  і  мудрістю  поділиться.
І  житиме  знайомими  віршами!
Пішов  поет  у  вічність,  а  не  віриться…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783259
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.03.2018

Намалюю весну

От  візьму  й  намалюю  чарівну  весну!
Підберу  я  для  неї  найкращі  слова.
Нитку  синю  туди,  і  зелену  вплету,
Й  сонця  промінь…  Розтане  мара  снігова!

Розведу  диво  –  фарби  в  палітрі  із  рим,
Трішки  теплого  вітру,  добавлю  туди,
Дощ  хай  змиє  набридливий  так  мені  грим,
Що  лишивсь  на  землі  від  панянки  Зими.

Намалюю  весну,  у  квітковім  вінку,
І  рожевий,  як  сон,  абрикосовий  цвіт.
Першу  пісню  шпачка  намалюю  дзвінку,
Журавля  намалюю  величний  політ!

Намалюю  весну!  Хай  верне  у  мій  край.
Принесе  нехай  нам  довгождане  тепло.
Чуєш,  Зимо?!  Пора  вже,  валізи  складай,
Засипати  сніги  треба  в  січні  було!

А  тепер  вже  іди…  Ми  чекаєм  весну!
Мала  час  ти  для  віхол,  снігів,  і  морозів.
Скоро  степ  і  сади  вже  звільняться  від  сну,
Намалюю  весну,  що  до  нас  у  дорозі.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783054
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.03.2018

До мрії торкнутись далекої

До  мрії  торкнутись  далекої,
У  тиші  слів  розчинитися,
Злетіти  до  сонця  лелекою,
Із  хмари  дощу  напитися,
Піднятися  думкою  впертою,
Туди  де  в  пошані  правда,
Де  можна  бути  відвертою,
Де  серце  чека  розрада.
Торкнутися  до  неможливого,
Несказанне  ще  почути,
Позбутися  неважливого,
Вдихнути  на  повні  груди!
До  мрії  дістатись  далекої,
Зробити  надії  ковток,
Злетіти  до  сонця  лелекою,
Почати  новий  рядок,
Зібрати  слова  докупи,
І    риму  піймать  примхливу,
Відсіять  труху,  шкарлупи,
І  зерням  засіяти  ниву…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782269
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.03.2018

Є люди різні…

Є  люди  різні:  хмари  і  вітри,
Є  сонячні  і  теплі,  є  холодні.
Одні  дарують  світу  кольори,
Є  підлі,  ниці,  чисті,  благородні…

Бувають  навіть  люди  їжаки,
Такі  до  себе  близько  не  пускають,
Та  гірші  певне  ж  ті  хто  слимаки,
Бо  неприємний  слід  в  душі  лишають…

Лінивці  люди,  і  мурашки  є,
Люди  ліхтарики,  і  люди  морок  ночі.
Є  серед  нас  хто  не  відасть  своє,
А  є  хто  з  іншим  ділиться  охоче.

Живуть  між  нами  трутні,  бджоли,  оси,
Нарциси,  і  ромашки  польові.
Неговіркі  є,  і  дзвінкоголосі,
Розумні,  і  без  клепки  в  голові.

Свій  шлях  шукає  в  долі  кожен  сам,
Комусь  земні  стежки,  комусь  політ.
Хтось  левом  йде  життям,  а  хтось  ягням.
Родюча  вишня  хтось,  хтось  пустоцвіт…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781871
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.03.2018

Сучасна жінка

Нової  ери  жінка,  хто  вона?!
Слабкою  статтю  нас  дарма  назвали.
Бо  роду  берегині  ще  здавна,
Сімейне  вогнище  від  бід  оберігали.
Сьогодні  мабуть  ще  складніше  стало,
Тепер    на  ній  робота,  дім,  родина.
Город,  покупки,    словом  справ  немало!
Не  часто  знайдеться  собі  хвилина.
Сучасна  леді  за  кермом  авто,
У  офісі,  на  крані  баштовому.
Не  заперечить  мабуть  це  ніхто,
 Вона  з  усим  справляється  чудово!
Здавалося  б  робочий  день  складний,
Прийдеш  до  дому,  впасти  й  не  вставати!
Та    посуд  знов  чека  тебе  брудний,
А  ще  поїсти  щось  приготувати.
Маленький  син  чека  уроки  вчить,
А  потім    просто  в  шахи  з  ним  програти,
Так  вечір  знову  пролетить  як  мить,
І  можна  начебто  лягати  спати…
Та  цілий  день  в  прогулі  Інтернет,  
Всі  вклалися  нарешті,  тихо  в  домі.
І  вирватись  не  просто  вже  з  тенет,
Я  знаю  почуття  ці  всім  знайомі.
В  мережі  не  помітно  плине  час,
Неначе  тільки  сів,  як  глянув…Леле!
Що  за  магніт  трима  дівчата  нас?!
Чека  пробудження  у  ранці  невеселе…
І  все  спочатку:  дім,  робота,  дім.
І  знову  посуд,  прибирання,  варка.
Так  день  за  днем  в  круговороті  цім,
Ти  все  в  однім:  і  праля,  і  кухарка,
І  медсестра,  і  няня,  вірний  друг,
Психолог,  прибиральниця,  учитель,
Чекають  всі  турботи  твоїх  рук.
 Допомогти,  і  пригорнуть,  зігріти…
Весь  час  неначе  білка  в  колесі,
Сучасній  жінці  спокій  лише  сниться.
Тому  сьогодні  хочеться  мені,
Вам  побажать,  нехай  душі  криниця,
Ще  довго  б`є  живильним  джерелом,
Хай    стеляться  дороги  кольорові,
Хай  доля  не  скупиться  на  добро,
Надії,  Віри  і  взаємної  Любові!
Щоб  мріялось,  хотілось,  і  моглось,
Щоб  за  спиною  відчували  крила!
А  все  намріяне,  загадане  збулось,
Хай  кожна  з  вас  завжди  буде  щаслива!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780684
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.03.2018

Таймер

Таке  все  звичне  і  таке  чуже…
На  серці  вогким  протягом  тривога.
І  крає  думка  боляче  ножем,
Чи  виведе  до  світла  нас  дорога?!

На  білому  снігу  калюжі  крові,
Це  що  реальність,  чи  жахливий  сон?!
На  ті  ж  граблі  пани  пустоголові
Знов  лізуть  в  бій  махаючи  кийком.

Немов  воскреслий  беркут  із  жахіття,
Кайфує  від  знущання  над  людьми…
Напоєне  зневірою  повітря,
Рік  вісімнадцятий…останні  дні  зими…

Чотири  роки  від  подій  трагічних,
А  висновків  не  зроблено  мабуть.
Чи  мо  забувсь  дракон  олігархічний
Який  важкий  пройшов  народ  наш  путь?!

Уроку  не  засвоїли  даремно,
Що  бунт  людський  кийками  не  спинити!
І  таймер  запустили  ви  напевно,
Що    до  кінця  почав  вам  дні  лічити…  
 

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780133
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.03.2018

Зима гаряча незгасимим болем

Зима  гаряча  незгасимим  болем,
У  серці  чорним  попелом  осіла.
 О  Нене,  безталанна  моя  доле,
Безсило  опустила  мрії  крила…

Той  лютий…  все  скінчилося  гадали,
Здавалося  здолали  рубікон.
 Герої  сотні  в  небо  відлітали,
І  плакали  свічки  біля  ікон...

Як  же  серця  від  розпачу  щеміли!
Хіба  ж  ми  уявить  тоді  могли,
Що  ляжуть  тисячі  іще  в  могили,
Лебідки  доні,  хлопці  -  соколи!

Скалічені  тіла  і  згаслі  долі
Розділено  життя  на  після  й  до…
І  українці  в  прагненні  до  волі,
Кладуть  життя  в  пекельному  ОРДЛО!    

І  знову  лютий  добігає  краю,
Прийде  на  землю  змучену  весна.
Та  я  тепер  більше  на  мир  чекаю,
Щоб  Перемогою  скінчилась  ця  війна.

Прийде  весна  і  шовковисті  трави,
Закриють  вирви  болю  на  полях.
Та  вічно  кровоточитимуть  рани
У  материнських  згарищах  -  серцях…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=779219
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.02.2018

Чистим аркушем всі приходимо в світ

Чистим  аркушем  всі  приходимо  в  світ,
Не  лихими  поки  і  не  добрими.
Наче  пуп`янок  ще  не  розкритий  цвіт,
Сяють  зорі  над  сонячним  обрієм.

Як  складеться  життя  з  нас  ніхто  не  зна,
Старт  сліпими  берем  кошенятами.
На  шляхах  то  спека,  то  люта  зима,
І  дороги  то  з  щастям,  то  втратами…

Ми  уперто  гортаєм  життя  сторінки,
Щось  у  книзі    малюємо  долі.
Робим  часто  великі  й  малі  помилки,
Мудрість  -  досвід  збираєм  поволі…

Спішимо  весь  час,  щоб  устигнуть  скрізь,
А  куди  спішимо  і  не  відаєм,
Накопичуєм  в  душах  образи  і  злість,
Запиваємо  щастя  бідами…

Від  чарівних  дверей  шукаєм  ключі,
Про  дива  знов    мріємо  нові.
А  вони  у  підтримці,  міцному  плечі,
Розумінні  і  теплому  слові…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=778888
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.02.2018

Пригоди Муркотика

                         

У  високому  будинку,  в  тім  що  дев`ят  поверхів,
Рудохвостий,  біловусий  кіт  Муркотик  собі  жив.
У  теплі,  добрі  і  ситий,  не  життя,  а  просто  рай,
Молоко,  м`ясце,  ковбаска  що  бажаєш  обирай.

У  кутку  зручна  коробка  із  перинкою  м`якою,
Нагодують,  приласкають,  ще  й  пограються  з  тобою.
 Як  вареничку  у  маслі  Муркотунчику  жилося,
Та  якось  одного  дня  те  життя  нудним  здалося.

Кожен  день  одне  і  теж,  остогидло  все  котові,
Забажалося  пригод,  відчуття  отримать  нові.
Постояв  біля  дверей.  Замкнуті…  Не  відчинити.
Перепона  ця  кота,  не  могла  уже  спинити.

 Спритно  скочив  на  вікно,  кігтями  вчепився  в  штору,
До  відкритої  кватирку  швидко  видрався  на  гору.
І  з  розгону  в  неї  стриб!  Полетів  сторчма  до  низу.
Пощастило  й  тут  йому,  гепнувся  на  купу  хмизу.

Озирнувсь  по  сторонам  ошелешений  котуся:
«Все  вдалося!Вуаля!  Ну  тепер  повеселюся!»
Переможно  хвіст  рудий  прапором  підняв  угору,
І  подавсь  в  нове  життя  із  свого  котяра  двору.

Тільки  завернув  за  ріг  не  путящий  наш  котисько,
Здоровеного  собаку  він  побачив  зовсім  близько,
Пес  унюхав  теж  його,  хижо  забіліли  зуби,
Не  чекав    мабуть  наш  Мурчик,  що  так  швидко  лихо  буде.

Наїжачилася  шерсть:  «Не  чіпай  мене!»  -  горлає.
Та  собаку  не  втримать,  наступає,  наступає.
Зрозумів  гуляка  наш,  утікати  швидше  треба,
І  рвонув  через  дорогу,  ну  а  тут  нова  халепа

Виск  і  скрежіт,  гальмів  скрип,  хвіст  під  колесо  потрапив,
Змучений  голодний  кіт,  ледве  вже  волочить  лапи.
Плаче:  «Няв,  вже  нагулявсь,  віднесіть  мене    додому,
Вже  не  хочу  я  пригод,    горе  хвостику  рудому,

Людоньки  допоможіть!  Хочу  у  коробку  рідну,
Не  кидайте  у  біді  ледь  живу  тваринку  бідну!»
Котик  голову  підняв  і  від  щастя  вже  заплакав,
Бо  господар  взявся  десь  і  Муркотика  погладив.

«Що  приблудо,  нагулявсь?  Ну  ходи  сюди  до  мене»
А  наш  котик  ніжно  «  Няв!  Як  же  я  чекав  на  тебе.
Віднеси  мене  назад,  віднеси  мене  додому,
І  про  прикру  цю  пригоду  не  розказуй  ти  нікому».

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=778173
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.02.2018

Весна вже поряд

І  знову  ніч  сховала  світло  денне
Під  покривало  чорного  велюру.
 Весняні  мрії  колисають  клени,
 В  думках  про  кучеряву  шевелюру.

Та  і  зима  сидить  вже  на  валізах,
Щось  рік  цей  пані  майже  прогуляла,
Ще  з  осені  лишились  на  карнизах,
Мутні  туману  сірі  покривала.

Сніжком  пухнастим  балувала  мало,
Все  більш  болото  і  дощі  рясні.
Мабуть  відпустки  ледве  дочекала,
Щоб  влади  пост  вже  передать  весні.

 Вона  вже  поряд  ти  хіба  не  чуєш?!
Повітря  пахне  подихом  тепла!
І  зовсім  скоро  всіх  нас  зачарує
Квітучий  сад  і  пісня  джерела.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=777837
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.02.2018

Там десь на іншім березі життя - річечки

Десь  на  межі  буденності  й  дива  -  дивного,
Згадка    знецька  стрілася  під  калиною.
Ледве    із  денця  самого  підіймалася,
З  іскри  малої  пам`яті  розгоралася...

Наче  і  літ  прожитих  цих  не  бувало,
Я  почуття  забутті  вже,  знов  черпала.
І  відродились  з  попелу  мрії  давні,
Ті  що  колись  згубилися  в  юнім  травні.

Там    десь  на  іншім  березі  життя  -  річечки,
Бігла  по  росах  дівчинка  невеличечка,
На  голові  з  кульбаб  золотий  віночок,
Чи  на  далекий  берег  той  є  місточок?!

Крикнути,  зупинити  щоб  мить  -  хвилину,
Чи  ще  колись  побачу  я?!  Чи  зустріну?!
Ту  що  на  іншім  березі  життя  -  річки,
Дівчинку  із  веснянками,  невеличку.

Крикнути,  зупинити  щоб!  Сил  бракує...
Та  що  на  іншім  березі  не  почує...
Тане    дівча  -  стеблиночка  у  туманні,
Зникне  мій  сон,  як  марево  на  світанні...  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=777428
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.02.2018

*****************

Чую  поспішливі  часу  кроки  ,
Губляться  дні  в  лабіринті  рокІв.
Знову  думок  неспокійні  потоки
Складають  мозаїку  із  черепків...
Химерні  малюнки  лягають  рядками,
За  думкою  знову  біжу    галопом.
А  Муза  уперта  наспівує  гами,
 Слова  розкрутилися  калейдоскопом.
Володарка  Ніч  зазира  у  кімнату
І  знов  не  вдоволено  супить  брови.
"Сидітимеш  довго?  Лягай  вже  спати!"
За  римами  вперто  продовжую  лови.
У  ліжко  ляжу  глупої  ночі,
З  надією  впасти  й  заснуть  відразу,
Та  тільки  я  наче  заплющила  очі,
Будильник  дзвоне...  Ранок..Зараза!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=776857
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.02.2018

Прогрес ввірвався наче свіжий вітер

Давно  забутий  жанр  епістолярний,
Не  йдуть  до  нас  в  конвертиках  листи,
Листівки  кольорові,  телеграмми,
З  ріднею  інформації  мости.

Тоді  до  скриньки  бігли  з  нетерпінням,
На  вісточку  із  далеку  чекали.
Мабуть  це  ми  останнє  покоління,
Що    паперові  ще  листи  писали.

Прогрес    ввірвався  наче  свіжий  вітер,
До  нас  в  життя,  міняючи  його,
Мобілки,  Інтернет,  Фейсбук  і  Твітер,
Мережа  відшукає  будь  кого.

В  людській  долоні  помістилось  нині,
Мільйони  гігабайтів,  цілий  світ!
Змінились  зовсім  і  поштові  скрині,
Тепер  по  електроних  шлем  "привіт".

Не  має  меж  фантазіям  людей,
Щомиті  якісь  нові  відкриття.
Як  встигнути    за  потягом  ідей,
І  не  прогавить  власного  життя?!

Із  часом  в  ногу  вперто  летимо,
Слова  на  гіфки  й  смайлики  міняєм.
Став  Інтернет  для  нас  у  світ  вікно
У  пекло  стежкою  й  жаданним  раєм...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=776474
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.02.2018

Мене загартували ці дороги

У    темряві  думок  шукаю  світло,
Крізь  морок  болю  промінець  лювлю.
Маленька  цятка  блима  непримітно,
Освітлюючи  стежечку  мою.

Гоню  з  душі  я  геть  думки  похмурі,
Ну  а  вони  вчепилися,  не  йдуть.
Вирують  в  серці  урагани  -  бурі,
Колючі    терни  устеляють  путь.

Я  опираюся!  Не  дам  себе  здолати!
Роздмухаю  сильніш  в  душі  вогонь.
 Переросла  покірність  вже  ягняти,
Хоч  ви  це  й  не  помітили  либонь.

Зневіра    зникла.  Впевненно  йдуть  ноги.
Не  муляють  тернисті  більш  шляхи.
Мене  загартували  ці  дороги
Не  пристають  дошкульні  реп`яхи.

І  сміх  ядучий  в  мене  за  спиною
Мене  не  зачіпає,  не  болить.
Я  не  боюсь  комусь  бути  смішною
А  темряву  розвіяла  блакить.

Отрута  чорноротих  язиків,
До  серденька    мого  не  пристає.
Мене  не  збити  з  обраних  шляхів,
Бо  мій  це  путь,  і  це  життя    моє!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775923
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.02.2018

А думки неприборканні знову лягають в рядки

А  думки  неприборканні  знову  лягають  в  рядки,
І  якась  не  смілива  одна  знов  мовчати  попросить.
Ну  чи  може  і  справді  узять  й  промовчати  таки?!
Та  і  розум  нашіптує  вперто  :  "А  може  вже  досить?

Ну  та  скільки  ж  іще  з  вітряками  вестимеш  ти  бій?
Не  старайся  намарно,  бо  вірші  не  можуть  багато."
Заплітаю  голкИ  й  колючкИ    у  новИй  опус    свій.
Ну  не  можу!  Не  можу  хоч  плач  у  собі  їх  тримати!

Там  вирує  майдан,  а  гарант...  заховався  за  спини.
Помилки  попередника  добре  засвоїв  мабуть.
Все  на  службі  Петра  -  і  поліція  й  нові  дружини,
Добре  варту  свою  прихарчованні  хлопці  несуть.

Знов  вирує  майдан,  увірвався  терпець  у  народу.
Йде  на  сході  війна,  ну  а  тут  нас  нахаби  грабують.  
Та  хіба  ж  про  таку  мріяв  люд  український  свободу?!
Чом  плачів  материнських  на  Банковій  зовсім  не  чують?!

Гей,  панове,  отямтесь!  Чотири  вже  роки  війна!
А  керманич  інкогніто  бач  на  Мальдіви  літає.
Притомивсь  бідолага?  Змарнів  геть  і  сили  нема?
А  солдат  в  бліндажах,  у  багні  під  свист  куль  спочиває...

У  людей  увірвався  терпець  знов  вирує  майдан,
Політична  еліта  сидить  у  глибокій  калюжі.
Дай  же  мудрості,  Боже  великий,  сьогодні  всім  нам,
Щоб  змогли  для  добра  згуртуватись  серця  не  байдужі.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775560
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.02.2018

Плине кача

   

Хижий  клекіт  автоматів,  і  осколків  свист.
Знов  Журавки  українські  в  небеса  знялись.
Жовто  синії  знамена  "Ой  плине  кача"...
Мерехтить  тривожно,  плаче  воскова  свіча.
 Потемніли  і  заклякли  хмари  грозові
А  журба  і  чорне  лихо  ходить  по  землі.
Із  очицями  скляними  юний  квіт  зрива,
Йдуть  чотири  довгих  років  у  війни  жнива.
Чорна  хустка  в  України  та  й  поверх  вінка,
З  материнських  сліз  гарячих  розлилась  ріка!
Жовто  синії  знамена    і  плине  кача,
Мерехтить  тривожно,  плаче  воскова  свіча.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775376
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.02.2018

Триста героїв

                             Ізнов  хрестом  стоять  стражденні  Крути
                           У  полі,  де  горить  невинна  кров,
                           Де  шастають  опівночі  манкурти
                             І  топлять  тванню  пам'яті  покров.  
                                                                                               Леонід  Горлач                                                                      
Їх  лиш  жменька  було  проти  війська  великого,
Їх  лиш  триста  було  супроти  тисячів.
Оборону  тримали  від  воїнства  дикого,
Лише  триста  сміливих  студентів  -  бійців.

Майже  діти...  Хоч  юні  та  духом  великі!
України  надія,  роздавлені  долі...
Піднялись  в  небеса  Янголи  ясноликі
Пурпуровими  маками  виросли  в  полі.

Розлилися  Вкраїною  думкАми  вільними,
І  свободи  ростками  розсіялись  світом.
Зовсім  юні  та  вірою  й  правдою  сильними,
Проросли  в  наших  душах  нев`янучим  квітом.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775170
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.02.2018

Думаю українською

Думаю  українською,
 Українською  говорю!
Мовою  прадідівською
Пісню  співаю  свою.
Музика    рідного  слова,
В  пісні  дзвінкій  струмка,
Мово  моя  чудова
Думка  моя  стрімка!
Ми  українці  люди,
Наша  це  з  вами  земля!
Дихай  на  повні  груди,
І  хай  душа  розмовля,
Думає  УКРАЇНСЬКОЮ,
Українською  гомонить.
Мовою  прадідівською
Пісня  наша  звучить!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774794
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.02.2018

Хоч минуло чотири роки болить і досі…

Хоч  минуло  чотири  роки  болить  і  досі...
І  печуть  у  душі  печуть  ті  тривожні  дні.
Не  знаходить  серце  ніяк  довгожданий  спокій,
А  питання  гарячим  роєм  живуть  в  мені!

Вже  чотири  роки!  Чотори  роки    минули
Як  від  снайперських  куль  утопав  у  крові  Майдан!
Та  хіба  біль  вщух?!  Хіба  ми  з  вами    забули
Як  уся  Україна  кричала  від  болісних  ран?!  

Вже  чотири  роки  пройшло,  а  Героїв  сотні,
Все  чека  на  суд  справедливий    убивць    своїх...
Покарання  на  жаль  ніхто  не  поніс  сьогодні,
Винуватці  спокійно  живуть  і  несуть  свій  гріх...

Ні  вони  не  вбивали  самі,  не  тримали  зброю.
На  гачок  натискали  інші  продажні  пси.
Захопились  маріонетки  страшною  грою,
А  Майдан  відчайлушно  молився:  "Спаси!  Спаси!"

Вже  чотири  роки!  Чотори  роки    минули
Як  від  снайперських  куль  утопав  у  крові  Майдан!
Та  хіба  біль  вщух?!  Хіба  ми  з  вами    забули
Як  уся  Україна  кричала  від  болісних  ран?!  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774628
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.02.2018

Нам дожити за них….

Нам  дожити  за  них  зовсім  юних  таких  і  зрілих,
Тих  хто  там  на  морозі  стояв  майже  сотню  днів.
Нам  дожити  за  тих  хто  байдужими  буть  не  вміли,
Доказати  за  них  тисячі  не  доказаних  слів.

Нам  дожити  за  них,  щоб    не  марні  були  ті  втрати,
Бо  вони  не  змогли...  В  небеса  піднялись  журавлями.    
Ми  не  можемо  днів,  тих  трагічних  днів  забувати,
Відчайдухів,що  йшли  під  кулі  з  простими  щитами.

Нам  дожити  за  тих,  хто  загинув  від  рук  ординців,
На  жорстокій  війні,  що  зветься  чомусь  АТО!
Хто  тілами  своїми  від  пекла  закрив  українців,
Щоб  нам  спалося  мирно,  і  вибухів  тут  не  було.

Долюбити  за  них  життя,  донести  надію,
Доспівать  до  кінця  перервану  пісню  волі!
І  здійснить,  неодмінно  здійснити  всі  їхні  мрії
Про  щасливу  країну  й  дітей  наших  сонячні  долі.        

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774627
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.02.2018

Небо гойдає відчай знову

Землі  солона  таємниця,
У  зранених  живе  степах.
Біда  жорстока  блідолиця
Збирає  біль  людський  і  жах.

Там  відчай  знов  гойдає  небо,
Повітря  вибухом  дрижжить.
Там  змовк  давно  пташиний  щебет,
А  поле  вирвами  болить.

Донбас  вже  захлинувсь  від  крові,
І  стогнуть  зраненні  поля.
На  небі  хмари  пурпурові,
Зламало  крила  Янголя...

Четвертий  рік!  О  Боже  милий!
Яке  ж  АТО,  як  це  війна!
Церкви  стривожено  дзвонили,
Кричала  відчаю  луна.

Землі  бідою  стисло  груди,
Полеглих  душ  вже  тисячі!
І  дзвони  траурні  усюди
І  вогник  розпачу  свічі!

Небо  гойдає  відчай  знову  ...
Болить  душа  моя.  Болить...
Гаряча  хмара  пурпурова
Закрила  сонячну  блакить...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774271
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.01.2018

Зберегти у душі дитину

Зберегти  у  душі  дитину,
 Ще    жорстокістю    не  зіпсовану,
Щоб  поменьш  гіркоти  полину,
І  цим  світом  наївно  -  здивовану.
Щоб  уміти  мріять  і  вірити,
В  те  що  все  намріяне  збудеться,
І  щоб  сумніви  всі  відсіяти,
І  хай  швидко  погане  забудеться.
Щоб  у  казку  вірити  далі,
 Неодмінно  з  хорошим  кінцем,
Щоб  минали  скоріш  печалі,
А  надія  міцним  пагінцем
Проростала  й  давала  сходи,
Чисті  зернятка  доброти,
Щоб  за  будь  якої  погоди,
Віру  в  краще  щодня  нести.
Та  як  важко  все  це  здійснити,
Серед  цих  безкінечних  втрат.
І  під  натиском  шквалу  вітру,
Від  ударів  не  впасти  і  зрад.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=773847
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.01.2018

А небеса не мають зовсім меж

Десь  там  планети  в  просторі  без  меж
Яка  сумна  у  безвісті  ночівля!
А  може  ми  їм  світимося  теж?
А  може  ми  їм  зіронька  вечірня?
Ліна  Костенко

А  небеса  не  мають  зовсім  меж!
Там  безкінечність  скільки  оком  кинеш!
І  хоч  в  думках,  фантазіях  та  все  ж,
Туди  в  зіркове  таїнство  полинеш!

Ну  що  вперед?!  У  мандри  чарівні,
Усі  готові?!  Відлік  починаю!
На  старт!  І  відірвались  від  землі,
Свою  уяву  просто  я  вмикаю.

І  бачу  зоряний  Чумацький  шлях,
Планет  великих  і  малих  парад,
Ведмедиця  блукає  в  небесах
Замість  дощу  яскравий  зорепад.

Дивлюся  вниз,  як  цяточка  мала
Земля  зеленим  м`ячиком  кружляє
Мабуть  вже  повертатися  пора,
Справ  безкінечних  ланцюжок  чекає.

А  небеса  не  мають  зовсім  меж!
Там  безкінечність  скільки  оком  кинеш!
І  хоч  в  думках,  фантазіях  та  все  ж,
Хоч  раз  в  зіркове  таїнство  полинеш...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=773846
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.01.2018

Мчать годинника невпинно стрілки

Мчать  годинника  невпинно  стрілки,
Заховались  пройдені  стежки.
І  роки,  як  навіженні  білки,
Днів  плетуть  яскраві  ланцюжки.

Як  калейдоскоп  летять  пейзажі,
Літо,  осінь,  мить    і  знов  зима.
Ми    в  цім  світі  тільки  персонажі
На  пусте  у  нас  часу  нема...

Кожен  новий  день  початок  пісні,
Кожна  мить  життя    ковток  новий.
Всі  однакові  і  всі  такі  ми  різні,
Обирає  шлях  з  нас  кожен  свій.

Хтось  горить  і  душу  обпікає,
Хтось  ледь  тліє  йде  по  течії.
Найстрашніші  хто  душі  немає
І  байдужість  сіє  на  землі...

 Найстрашніші  хто  заради  цілі,
Йде  по  горах  трупів  до  мети.
Ті  чиї  серця  окам`янілі
Не  проб`ють  проміння  доброти.

 На  планеті  цій  ми  гості  тільки,
Прийде  час  з  нас  кожному  іти,
Мчать  годинника  невпино  стрілки
У  шаленнім  вихрі  суєти.

Там  позаду  скільки  пережито,
Помилок,  поразок,  перемог,
Радості  і  горя  сліз  пролито,
Та  писати  рано  епілог.

Там  попереду  ще  плани  і  надії,
Не  закінченних  ще  справ  багато.
Не  здійсненні  не  пускають  мрії
Руки  від  безсилля  опускати.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=773391
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.01.2018

Дивує всесвіт з нерозумних нас

Дивує  всесвіт  з  нерозумних  нас,
З  людської  скупості    і  метушні.
Хоч  кожному  в  житті  дається  шанс  
Його  втрачаємо  і  винні  в  цім  самі...

За  міражем  в  гонитві  день  за  днем,
Шукаєм  кращого  життя  для  себе,
І  лиш  одне  напевно  незбагнем
Чого  насправді  нам  найбільше  треба?!...

На  що  втрачаєм  час  дорогоцінний?!
На  суєту,  сварки,  пусті  слова?!
Щоб  хата  краща  ніж  в  сусіда  недмінно,
Модель  айпаду  сама  щоб  нова!

Хіба  порядність  вийшла  з  моди  нині,
А  добряків  вважають  за  лохів?!
Понять  заміна  гордості  й  гордині,
Щасливий  одурити  як  зумів?!  ...

Дивує  всесвіт  з  нерозумних  нас,
В  гонитві  вічній,  а  за  чим  не  знаєм...
Хоч  кожному  дарує  доля    шанс,
Та  більшість  все  ж,  на  жаль,  його  втрачає...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771557
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.01.2018

Бачиш, синку, зима за вікном

Бачиш,  синку,  зима  за  вікном
Крутить  віхола  на  каруселі.
Білим  вкрите  усе  полотном,
Тепло  й  затишно  в  нашій  оселі.
Морозець  розмальовує  скло
На  віконцях  у  нашої  хати.
А  на  сході,  щоб  це  в  нас  було
В  бліндажах  і  окопах  солдати
Бережуть  сину  сон  мирний  твій  ,
Не  пускають  війну  цю  прокляту,
Вже  так  довго  триває  цей  бій,
І  життями  війна  бере  плату
За  цю  тишу  без  гулу  гармат,
І  за  неба  блакить,  за  свободу,
Похмурніло  небо  від  втрат,
Соколят  українського  роду...
Бачиш,  синку,  зима  за  вікном
Крутить  віхола  на  каруселі.
Білим  вкрите  усе  полотном,
Тепло  й  затишно  в  нашій  оселі.
Морозець  розмальовує  скло
На  віконцях  у  нашої  хати.
А  на  сході,  щоб  це  в  нас  було
В  бліндажах  і  окопах  солдати...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771358
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.01.2018

Скоро… зовсім скоро

Липова  алея,  стежечка  до  школи,
Вибухають  листям  навесні  бруньки.
Липи  одягають  суконьки  шОвкові,
Оди  величальні  принесли  шпаки.

Сонечко  ласкаве  землю  зігріває,
Ароматом  липи  літній  день  струмить,
Дощик  пробіжиться,  росами  заграє,
І  веселка  небо  сяйвом  звеселить.

Вересень  дзвіночком  дітвору  гукає,
В  золото  й  багрянець  одяглась  земля.
Листопад  в  зажурі  сльози  проливає,
І    плачем  прощальним  пісня  журавля.

Пахне  грудень  місяць  морозцем  колючим,
І  срібляста  казка  обіця  дива.
Одягнулись  липи  у  вбрання  блискуче,
У  шаленім  танці  -  вихорі  зима.

Капають  бурульки  весело  із  даху,
Сніг  по  волі  тане,  холод  відступа.
Зовсім,  зовсім  скоро  повернуться  птАхи,
Тане  на  галяві  баба  снігова.

Липова  алея,  стежечка  до  школи,
Вибухають  листям  навесні  бруньки.
Липи  одягають  суконьки  шОвкові,
Оди  величальні  принесли  шпаки.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771345
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.01.2018

Нас так багато просить це у Бога…

Відкрию  двері  завтра  в  новий  день,
Зберу  до  купи  всі  свої  надії,
Забуду  про  набридливу  мігрень,
Запрограмую  радісні  події.
На  зустріч  мріям  душу  відчиню,
І  розфарбую  світ  свій  кольорово,
Хандру  в  куточок  загоню  свою,
Скажу  собі:  "Все  буде  в  нас  чудово!"
Так  хочеться  щоб  все  так  і  було...
Щоб  лиш  хороші  чули  ми  новини,
Щоб    ця  війна  із  назвою  АТО
Не  добавляла  матерям  сивини,
Щоб  ті  хто  там  при  владі  на  горі,
Жили  так  само,  як    народ  простий.
Щоб    зрадників  Вкраїни  -  упирів
Діждавсь  казан  у  пеклі  смоляний,
Щоб  на  стражденну  землю  цю  прийшла
Нарешті  довгожданна  перемога!
Щоб  ненька  Україна  розцвіла!
Нас  так  багато  просить  це  у  Бога...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770326
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.01.2018

Передріздвяні згадки…

А  пам`ятаєте,  як  ми  Різдвяні  дні
Із  нетерпінням  й  трепетом  чекали.
В  торбину  нашу  пундики  смачні
Матуся  для  бабуні  накладали
І  ми  малі  навипередки  з  вітром,
Летіли  до  знайомої  хатини,
Вона  ж  стрічала  нас  з  віконця  світлом,
І  ароматом  пиріжків,  малини.
Садила  всіх  бабуня  за  столом,
Румяні  голубці,  кутя  із  медом.
Бабусин  дім...Як  те  давно  було!
Та  і  зима  не  схожа  щось  на  себе...
Чи  може  то  розплакалась  вона
Від  давніх  споминів  разом  зі  мною?  
В  душі  тріпоче  пам`яті  струна,
Наповнена  і  жалем,  й  теплотою.
Неначе  бачу  крізь  завісу  днів,
Ту  найдобрішу  посмішку  у  світі!
Й  до  болю  так  схотілося    мені
З  бабусею  в  дитинстві  посидіти....

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769847
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.01.2018

Як не розгубити оптимізму

Як  не  розгубити  оптимізму
В  сірих,  тоскних  буднях  суєти?!
Оминуть  слизькі  стежки  цинізму,
Серед  всіх,  як  правильну  знайти?!

Наче  мантру  повторяю  знову
"Визирне  ще  сонечко  із  хмари!
Усміхнеться  зірка  світанкова,
Ми  переживемо  ці  удари!"

Хочу  вірить  ненька  Україна,
Вийде  переможницею  з  бою,
Із  війни  діждеться  мама  сина,
І  тоді  він  рало  замість  зброї

Візьме  в  руки,  і  засіє  ниву,
Мудрістю,  натхненням.  добротою.
От  тоді  заживемо  щасливо
На  своїй  землі  і  ми  з  тобою...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769511
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.01.2018

Новорічне

Іде  Новий  рік,  він  вже  поряд  ступа  на  поріг.
Хай  щастя  і  радість  несе  він  до  кожного  дому.
Я  зичу  вам  миру,  і  щоб  з  тих  пекельних  доріг
Зі  сходу  прийшла  ПЕРЕМОГА  до  нас  в  році  цьому.

Хай  буде  достаток  і  злагода  в  кожній  сім"ї.
Здоров"я  міцне  і  живе  хай  у  душах  Надія!
Надія  на  розквіт  на  нашій  стражденній  землі,
Хай  крила  розправить  міцні  Віра  в  краще  і  мрія.

Хай  рік  що  іде  принесе  щиру  радість  для  всіх,
Упевненність  в  завтра,  і  сонячно  тепле  нам  небо.
Дитячий  звучить  хай  наповнений  радістю  сміх,
Хай  в  кожного  з  нас  буде  все  що  для  щастя  нам  треба!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769137
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.01.2018

На чорно - білих фото все життя

 На  чорно  -  білих  фото  все  життя
Тут  всі  живі,  усміхнені,  щасливі...
Старий  альбом  гортаю  знову  я
А  в  серці  почуття  такі  тремтливі.

Світлини  вже  торкнулась  жовтизна,
А  я  стежками  пам`яті  мандрую,
За  руку  тут  дідусь  мене  трима,
На  іншій  бачу  маму  молодую...

Ну  а  на  цій  родина  майже  вся,
Було  тоді  якесь  напевно  свято...
Хоч  і  була  в  той  час  малою  я
У  згадках  залишилося  багато.

Я  пам`ятаю,  як  в  святкові  дні,
З`їжджалися  усі  в  стареньку  хату.
Лунали  жарти,  щирий  сміх,  пісні,
Хоча  й  жили  всі  на  одну  зарплату

Збиралися  за  щедрим  ми  столом,
Було  усе  так  добре,  по  простому,
Таким  родинним  віяло  теплом,
І  затишком  бабусиного  дому.

На  цих  старих  світлинах  все  життя...
Архів  історії  великої  родини.
В  них  радості  і  болю  почуття,
Прожитих  днів  яскраві  намистини.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767732
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.12.2017

Ясна зіронька на небі радість сповістила

Ясна  зіронька  на  небі  радість  сповістила,
Божа  Матір  Спасителя  світу  народила!
У  благеньку  одежину  сина  пеленала,
На  пахуче  сіно  в  ясла  Ісуса  поклала.

На  землі  і  в  синім  небі  нова  радість  стала,
Божа  милість  людям  грішним  Надію  послала.
Божа  милість  всьому  світу    дарувала  Віру,
Показала  Любов  Божу,  не  зрадливу,  щиру.

Для  спасіння  Бог  послав  нам  єдиного  сина,
На  Голгофу  тернистая  пролягла  стежина,
Прийняв  муки  Агнець  Божий  на  Хресті  розп`ятий.
Щоб  всім  людям  шлях  до  світла  до  спасіння  дати.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767429
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.12.2017

Магічна ніч

 Все  ближче  й  ближче  підступає  Новий  рік!
Зимові  свята  він  несе  на  наш  поріг.
Щедрівки  ближче  вже  до  нас  і  коляда,
Несе  нам  рік  Новий  чарівні  всім    свята!

Дає  можливість  у  дитинство  зазирнуть,
І  хоч  на  мить  себе  маленькими  відчуть.
Казково  вогники  ялиноньки  горять,
І  можна  будь  яке  бажання  загадать!

Бо  тільки  є  магічна  ніч  така  одна,
Яку  чекають  люди,  вірять  у  дива.
Тож  відкривайте  ширше  двері  він  іде!
І  на  цей  раз  Руду  Собаку  нам  веде.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766006
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.12.2017

Останні деньки проживаємо року старого

Останні  деньки  проживаємо  року  старого,
Зібрав  його    символ  давно  вже  валізи  у  путь.
 «Послухай  но,Півню,  візьми  туди  наші  тривоги
 А  ще  казнокрадів  з  собою  візьми,  не  забудь.
Візьми  всі  печалі,  а  хочеш  візьми  президента
Ти  ж  любиш  солодке?  А  він  шоколадний  магнат!
Мільйони  в  країні  чекають  вже  цього  моменту
Як  кане  у  вічність  брехливий  оцей  експонат.
Візьми  із  собою  любителів  «руского  міра»
Ну  скільки  ж  їм  мучиться  тут  серед  злісних  бандер?!
А  ще  прихопи  головного  в  державі  банкіра,
Старанням  якої  хіба  ж  один  банк  у  нас  вмер?!
І  перш  як  іти  зазирни  ненадовго  у  раду,
Ну  хоч  половину  з  собою  ти  їх  забери!
Бо  так  вже  занурились  слуги  народу  у  зраду,
Все  тягнуть  і  тягнуть!  Коли  нажеруться  вони?
Зроби  будь  ласкавий  для  нас  всіх  хороше  ти  діло,
Очисти  від  скверни  зчерствілі,  холодні  серця…
Пробач  що  грузю…  але  ж  віриш…  Ну  так  накипіло!
Хіба  ж  так  багато  насправді  скажи  прошу  я?»  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765995
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.12.2017

Вечір скрутився в клубочок від холоду

Вечір  скрутився  в  клубочок  від  холоду
Місто  туманну  сорочку  вдягло.
Небо  всміхається  зорями  молодо,
День  геть  розстанув  немов  не  було.

Хай  собі  йде...  Цілий  день  він  понуро
Сірими  хмарами,  смутком  давив.
То  так  набридливо  сіяв  зажуру,
Потім  дощами  по  місту  ходив.

Грудень  домовився  із  Листопадом,
Щоб  той  побув  тут  за  нього  ще  трішки.
Просто  Мороз  десь  в  путі  з  Снігопадом,
Йде  по  розмоклих  шляхах  до  нас  пішки.

А  Листопад  вже  й  старатися  радий,
Всі  що  лишились  дощі  прозапас
З  вітром  пронизливим,  зливами,  градом,
Щедро  пролив  в  дні  останні  на  нас.

Вже  наче  й  час  Грудню  братись  до  справи,
Та  все  ніяк  в  колію  не  ввійде.
Мерзнуть  без  снігу  пожухлії  трави,
Хоче  зігрітися  поле  руде.

Вечір  заснув  в  білих  мріях  про  зиму,
Небо  всміхалося  зорями  молодо.
Ранок  натхненно  малює  картину,
Сад  одягнув  в  біле  інею  золото.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765408
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.12.2017

Святкове?

Не  знаю  як  вам,  а  мені  за  останні  ці  роки,
Це  свято  поблякло…  це  мабуть  тому  що  війна.
Як  можна  радіти,  як  в  серці  тривога  –  неспокій?
Як  кожного  дня  там  на  сході  когось  убива?

Вже  хвоєю  пахне,  і  грудня  останні  деньочки
Біжать,  поспішають  звільняючи  січневі  путь.
Так  хочу  в  дитинство,  де  друзів  моїх  голосочки,
Де  можна  нарешті  про  все  наболіле  забуть.

Там  сукня  сніжинки  із  марлі  (куди  там  Версаче!)
Корона  з  картону  і  вати  (Ви  мали  таку?)
І  свято  в  садочку…    було  лиш  учора  неначе,
Кружляє  зима  за  вікном  в  крижаному  вінку.

Усі  поспішають,  бо  ж  рік  вже  новий  на  порозі,
І  знов  в  кожній  хаті  зберуться  усі  за  столом.
А  там  десь  на  сході  в  окопах  сидять  на  морозі,
Такі  ж  українці  ,щоб  мирно  у  нас  тут  було…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765109
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.12.2017

Чарівна Зима

Кружляють  сніжинки  в  чарівнім  танку,
Йде  пані  Зима  в  крижаному  вінку,
Іде  не  сама,  а  свята  нам  веде,
Найпершим  Святий  Миколай  з  нею  йде,  
За  ним  поспішає  до  нас  Новий  рік,
А  там  вже  й  Різдвяні  свята  на  поріг,
Радіє  найбільше  цьому  дітвора,
Зима  для  дітей  дивовижна  пора!
Щедрівки  веселі,  Вечеря  свята,
Від  хати  до  хати  біжить  Коляда,
А  ще  сію  -  вію  луна  на  весь  світ,
Неначе  кришталь  зве  на  ковзанку  лід,
Як  вітер  стрімкий    мчать    санчата  з  гори,
Неначи  казкові  у  сріблі  двори,
Старезний  горіх  в  небі  місяць  трима,
Іде  Україною  пані  Зима!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765108
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.12.2017

Вогнем тривоги запалало небо

Вогнем  тривоги  запалало  небо,
Зловіще  зубоскалиться  орда.
Все  заніміло...Змовк  пташиний  щебет...
Знов  біль  і  втрати,  знов  прийшла  біда.
Вже  вкотре  плаче  ненька  Україна,
Бо  скільки  ж  їх  забрала  ця  війна!
В  скорботі  похилилися  калина,
Життям  людським  заплачена  ціна
За    завтра  мирне  і  за  нашу  волю,
За  новий  день  щасливий  дітвори,
За  сон  малят  спокійний,  кращу    долю,
За  сонячно  -  блакитні  кольори.  
І  зрілі  й  молоді  сини  і  доньки,
В  небесне  військо  стражами  знялись,
Шукають  тата  крихітні  долоньки,
І  материнський  крик  у  синю  вись,
Крик  розпачу  і  болю  до  нестями!
Волосся  дибки...  і  холоне  кров...
По  всій  країні  діточки  і  мами
Осиротілі...  І  набат  церков
Тривожить  тишу,  душу  рве  на  шмаття,
Квіт  України  гине  на  війні...
Пала  біди  великої  багаття,
Пекучим  жаром  ожива  в  мені...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765045
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.12.2017

Бракує слів. . Емоції вирують….

Бракує  слів..Емоції  вирують.
Як  жаль  що  жінці  лаятись  не  личить...
Дістало!  В  раді  клоуни  жирують,
Ненавиджу    брехливі  ці  обличчя!

Під  куполом  гарцюють  круг  "корита"
Чи  свині,  а  чи  зграя  хижаків,
Пандори  скриня  вщент  давно  розбита,
Могили  гірко  плачуть  козаків...

Піднятись  правді  важко  серед  бруду,
Брехня  і  підлість  правлять  нині  бал.
Немає  влади  в  нас,  немає  суду,
Як  в  королівстві  все  кривих  дзеркал.
 
Як  у  жахливім  сні  кийки,  шоломи
Це    дежа  вю  чи  просто  сон  страшний?!
В  екіпіровці  беркуту  колони
Все  як  тоді  гарячої    зими...

І  президент  вчепився  в  своє  крісло,
Не  хоче  місце  тепле  покидать,
Та  пізно,  Петя,  все  для  тебе  пізно,
Не  зміг  людей  довіру  оправдать!

Бунтує  люд,  імпічмент  вимагає,
 Не  провокуй  народ  і  сам  піди.
Сьогодні  іншого  шляху  немає,
Бо  будеш  другий  "легітимний"  ти...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764832
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.12.2017

Чарівна Зима

Кружляють  сніжинки  в  чарівнім  танку,
Йде  пані  Зима  в  крижаному  вінку,
Іде  не  сама,  а  свята  нам  веде,
Найпершим  Святий  Миколай  з  нею  йде,  
За  ним  поспішає  до  нас  Новий  рік,
А  там  вже  й  Різдвяні  свята  на  поріг,
Радіє  найбільше  цьому  дітвора,
Зима  для  дітей  дивовижна  пора!
Щедрівки  веселі,  Вечеря  свята,
Від  хати  до  хати  біжить  Коляда,
А  ще  сію  -  вію  луна  на  весь  світ,
Неначе  кришталь  зве  на  ковзанку  лід,
Як  вітер  стрімкий    мчать    санчата  з  гори,
Неначи  казкові  у  сріблі  двори,
Старезний  горіх  в  небі  місяць  трима,
Іде  Україною  пані  Зима!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763591
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.12.2017

Терапія

   

Оксамитове  небо  у  блискітках  -  стразах,
Оксамитовий  вечір  у  тишу  вдягнувсь.
Загубились  слова  у  несказаних  фразах,
І  ця  тиша  потрібна  й  жадана  чомусь...

Непроказана  думка  бринить  у  повітрі,
А  емоції  тануть,  світліша  в  душі.
Злість,  образи  зникають  в  холодному  вітрі,
І  стають  не  мої,  і  далекі  й  чужі...

І  самотність  виходить  на  користь  буває,
Терапія  для  нервів  розбурханих  в  ній,
Якось  все  не  потрібне  і  зайве  зникає,
Повертає  знов  серце  у  русло  надій.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762839
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.11.2017

Крапля за краплею тихо стікає день

Крапля  за  краплею  тихо  стікає  день,
Втомлене  сонечко  котиться  м`ячиком  вниз,
Сіє  вже  вечір  зорі  з  великих  жмень,
Місяць  вмостився  зручно  на  мій  карниз.

Тихо  на  дворі  лиш  вітер  шепоче  щось,
Знову  з  старим  горіхом  він  розмовляє,
Ніби  хтось  гірко  схлипнув,  чи  мо  здалось?!
 Ніч  прохолодна  в  домівки  всіх  заганяє.

Ранок  прийде  на  землю  так  як  завжди,
Знайде  замість  калюж  крижані  озерця.
Перший  мороз  пройшов,  залишив  сліди,
Стала  вода  твердою  на  дні  відерця.

Зовсім  із  нами  поряд    ходить  зима,
Скоро,  вже  зовсім  скоро  сніжком  засипе.
Осені  йти  в  дорогу  тому  й  сумна,
Мабуть  її  я  чула    вночі  ті  схлипи....

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762311
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.11.2017

А казка причаїться за фіранку, І уночі до мене поверне…

 Я  наче  та  Аліса  в  Задзеркалі
Блукаю  часом  в  нереальнім  світі.
Летять  думки  по  скрученій  спіралі,
Погоду  в  серці  змінюють  щомиті.
То  гаряче  у  ньому  до  надміри,
То  закує  у  холоду  лещата,
То  огорне  у  панцир  недовіри,
То  знов  надії  подарує  свято.
А  думка  мчить  і  за  собою  манить,
У  інший  вимір,  у  казковий  світ.
Туди  де  кіт  Чеширський  байки  травить,
Чи  може  то  був  взагалі  не  кіт
А  Королева  зла  чи  миша  Соня?!...
Чи  Капелюшник,  він  ще  той  дивак!
А  може  це...  привиділось  з  просоння,
Ох  розходилася  фантазія  однак!
Себе  спиняю...  Ти  ж  доросла  жінка,
А  у  казки  ще  віриш...  Срамота!
Я  виросла  давним  -  давно  та  тільки
Буває  сон  в  дитинство  поверта.
Та  сон  розстане  із  приходом  ранку,
В  реальність  крижану  цю  поверне,
А  казка  причаїться  за  фіранку,
І  уночі  навідає  мене...  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762151
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.11.2017

Ностальгійне. .

Як  вільний  вітер  не  зловить  руками,
Як  не  торкнутися  блакиті  неба,
Не  наздогнати  втрачене  роками,
Не  дотягнутись  мені  до  тебе.
 До  мрії  на  вперейми  поспішаю,
Чи  надто  швидко,  а  чи  заповільно....
Думками  згадок  сторінки  гортаю
Перебираю  в  пам`яті  безцільно...
Тумани  сиві  заховавли  двері,
Які  ведуть  в  омріяні  часи.
Надії  розлилилися  на  папері,
І  погляди,  і  дотик,  голоси
Зосталось  там  у  зовсім  іншім  світі
В  далекій  дивній  юності  порі,
Весни  цвітіні,  і  в  духмянім  літі
Куди  не  повернутися  мені.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761971
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.11.2017

Час невблагано міняє усе навкруги

Час  невблагано  міняє  усе  навкруги.
І  лише  небо,  як  завжди  воно  не  міняється..
Десь  там  зосталися  юності  днів  береги,
Старість  по  троху  підступливо  так  підкрадається...

Чуєш,  сивенька,  іди  ще  собі  погуляй!
Я  зустрічатись  з  тобою  поки  не  готова...
Доленько,  доле,  стежкам  моїм  барвів  додай,
Хай  зазирне  в  душу  змучену  радість  раптова.

Сонце  за  обрієм  зовсім  не  так  і  пече,
Зрілість  по  іншому  світ  незбагненний  цей  бачить.
Добре  коли,  як  підтримка  надійне  плече,
Те,  що  колись  ображало  вже  можна  пробачить.

Куряву  давніх  гріхів  понесуть  в  даль  вітри,
Що  розсварило  колись  тепер  важко  згадати.
Пам`ять,  ти  чуєш  хороше  лише  не  зітри!
Може  і  досить  з  нас  буде  цієї  розплати?!

Час  невблагано  міняє  усе  навкруги,
І  розставляє  над  І  всі  загублені  крапки.
Друзями  справжніми  часом  стають  вороги,
Серце  з  лещат  відпускають  колючії  згадки.

Час  він  такий...  То  лікує,  то  болями  мстить.
Те  що  сьогодні  важливо,  смішним  буде  завтра.
Тільки  минуле...  Його  нам  ніяк  не  змінить.
Може  тепер  жалкувати  за  ним  і  не  варто?!

Тільки  ж  чому  те  далеке  приходить  у  сни?!
Душу  ятрить,  і  тривожить,  чомусь  не  пускає...
Просто  мабУть  стали  іншими  трішечки  ми...
Час  він  такий,  він  усе  в  цьому  світі  міняє.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761399
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.11.2017

Бо я терпляча, на щастя іще почекаю

Хрестиком  доля  мені  вишиває  на  п`яльцях
Чорним,  червоним  і  синім  мої  рушники.
Нитку  тоненьку  життя  у  натруджених  пальцях,
Мабуть  буває  не  просто  і  їй  протягти.

Рівно  лягати  малюнок  ніяк  не  бажає,
Плутає  нитка  і  вузликів  рясно  на  нім...
Ох  вже  ця  доля...  Зі  мною,  як  з  мишкою  грає,
То  обпече,  то  в  купЕлі  скупа  крижанім.

Я  наче  древній  Сізіф  піднімаю  під  гору
Знову  і  знову  каміння  обставин  важке.
Доля  уперта  скупиться  для  мене  на  фору,
Розчарування  мені  підливає  гірке...

Та  я  тримаюсь!  Здаватись?!  Та  ні  ще  зарано.
Знову  кочу  до  вершини  я  ношу  тяжку.
Стане  рубцем  у  душі  довгогояча  рана,
Зблисне  удача  в  поразках  моїх  ланцюжку.


Бо  я  терпляча,  на  щастя  іще  почекаю!
Знаю  веселка  всміхнеться  не  раз  ще  мені.
Мрію  свою  за  хвоста  неодмінно  спіймаю,
Прийдуть  ще  в  дім  мій  наповнені  радістю  дні.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761083
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.11.2017

Ранок

Тоненькою  цівкою  ллється  густа  карамель,
Рожева  глазур  розлилася  в  ранковому  небі,
На  землю  спустився  розхристаний  заспаний  день,
Тріпоче  крильми  золотистими  сонячний  лебідь.

Спокусниця  ніч  на  прив`ялій  осінній  траві,
Розсипала  рос  діамантове  диво  намисто,
Біжать  поспішають  у  справах  дорослі  й  малі,
Із  вірою  в  краще  сьогодні  прокинулось  місто.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761065
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.11.2017

Я маленька піщинка в пустелі що Всесвітом зветься

Змиє  часу  вода  всі  роками  намулені  болі,
І  гіркі  всі    слова  у  душі  оніміють  мабуть...
 В  безголоссі  сердець  я  брестиму  у  замкнутім  колі,
Серед  безлічі  істин  чи  вдасться  знайти  свою  суть?!

Я  маленька  піщинка  в  пустелі  що  Всесвітом  зветься,
Все  життя  буревії  в  шаленстві  жбурляють  мене,
Та  у  вихорі  долі  шукаю  спокою  озерця,
І  цього  мабуть  разу  знов  мрія  мій  берег  мине...

Відчуваю  як  знов  у  мені  закипають  протести.
І  бунтарство  моє    гострим  болем  пульсує  в  крові.
Знаю  шлях  яким  йду  може  легко  в  безодню  завести,
Та  в  потоці  думок  так  не  просто  спинитись  мені...        

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759959
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.11.2017

Запалю лампадку у вечірній тиші

Запалю  лампадку  у  вечірній  тиші,
 Від  думок  мороз  по  шкірі  знов...
Чи  бувають  муки  в  білім  світі  гірші?!
Тридцять  третій....  стигне  в  жилах  кров...

Бачу  знову  кадри  на  телеекрані
Мучні  всі  там  на  одне  лице...
Не  сприймає  розум...  глузд    на  тонкій  грані!
Господи,  як  міг  світ    допустити  це?!

Благодатні  землі,  люди  працьовиті,
Хлібороби    з  пращурів  дідів,
 Ниви  плодородні  рясно  потом  вмиті,
Дздвін  налитих  хлібних  колосків.

Гуркотять  обози.    Їдуть  комісари...
Смерть  голодну    у  село  везуть...
Потемніли    з  горя  в  небесах  стожари,
На  дорозі  тіло  вОрони  клюють...

За  столом  порожнім  діти  блідолиці  ,
Животи  опухлі  і  ледь  -  ледь  живі....
А  у  столнім  граді,  у  Москві  столиці,
 Вирок  ураїнцям  пишуть  лже  вожді.

Вирватись  із  пастки  смерті  неможливо,
Скрізь  заград  загони...Замкнуте  кільце...
Господи  помилуй!  Знать  мені  важливо,
Як  могла  Європа  допустити  це?!

Ще  темніший  вечір,  і  думки  болючі,
У  журі  -  скорботі  вогники  лампад,
 Ви  пробачте  світу  українські  мучні,
Плаче  разом  з  нами  гірко  листопад.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759788
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.11.2017

Нависли чорні хмари над країною

Нависли  чорні  хмари  над  країною,
Бреде  понуро  світом  люд  німий.
І  кряче  чорний  ворон  на  руїною
Розбитих  мрій,  чорнющий  ворон  злий.  
 Надії  привид  блудить  неприкаяно...  блідий.
   
На  сході    вої  світла    хмари  стримують,
Щоб  повернути  небесам  блакить!
Ядучою  плюється  ворон  піною,
І  каркає  :  "Не  жить  тобі!  Не  жить!"
У  муках  світла  ожива  Надія!  Болить...  

А  ворон  зло  сміється  диким  реготом.  Дарма!
Народ  мій  мучень  знав  немало  бід!
Пройшов  тортури    голода  й  ярма,
Хоч  як  хотів  не  знищив  нас  сусід!
 Ідуть  машини  хлопцям  з  допомогою  -  на  схід.

Нависли  чорні  хмари  над  країною,
Закрили  Вірі  до  народу  путь.
Хтось  душі  напоїв  гіркою  хіною
 А  Янголи  давно  на  сполох  б`ють!
 Пробудить  дзвін  набату  люд  поснулий...  І  лють!

Заради  завтра  мирного,  нового  дня,
Повинен  бути  знищеним  вже  зради  спрут.
Навіки  має  згинути  ця  чортівня,
На  смітник  час  історії  давно  іуд!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759591
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.11.2017

Це всесвіту таїнство мало із нас хто збагне…

Потрапити  просто  в  солодкі  тенета  кохання,
 М`якенько  так  стеле  доріжку  туди  Купідон.
 Та  тільки  веде  стежка  та  найчастіш  до  страждання,  
Завжди  сил  бракує  здолати  отой  "Рубікон".

 Чим  вище  злетиш  ти  на  крилах  любові  до  неба,
 Тим  буде  болючіше  падать  знекровленим  вниз.
 Мабуть  для  кохання  теж  мудрості  трішечки  треба,
 Хоч  важко  буває  уникнути  в  долі  реприз...

 І  кажуть`  здавна  не  даремно  мабуть  усе  ж  люди,
 Що  серце  і  розум  окремо  живуть  зазвичай.
 І  слухати  розум  закохане  серце  не  буде,
 І  ти  про  розважливість  й  мудрість  його  не  питай.  

А  потім  розбите  до  купи  ніяк  не  збиреться,
 Болить  і  страждає...  хоч  винне  напевно  саме.
 Кохання,  як  кара,  чи  як  нагорода  дається?!  
Це  всесвіту  таїнство  мало  із  нас  хто  збагне...  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758920
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.11.2017

Розлетілись літа полохливі, стривожені коні

 Розлетілись  літа  полохливі,  стривожені  коні.
Я  не  встигла  й  збагнути  коли  вже  й  розстав  їхній  слід.
Тануть  юності  дні,  білим  снігом  присипало  скроні,
І  давно  уже  зрілість  про  свій  сповістила  прихід.

Як  з  осіннього    клена,  летять  днів  пожовклі  листочки,
Застелило  шляхи    килимком  із  років  що  пройшли.
Йдуть  по  юних  стежках  вже  сини  тепер  наші  і  дочки,
Ти  від  них  лише  доле  холодні  вітри  відверни.

Розлетілись  літа    полохливі,  стривожені  коні.
Озирнутись  не  встигла  як  вже  і  розстав  їхній  слід
Я  прошу  лише,  Господи,  хай  твої,  Отче,  долоні
Захистять  моїх  діток  від  смутку  гіркого  і  бід.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758760
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.11.2017

Я намисто нижу

     

Я  намисто  нижу    із  яскравих  і  сірих  перлинок,
Їх  збираю  на  нитці  у  довгий  строкатий  разок.
Радість  є,  і  надії,  і  безліч  пролитих  сльозинок,
І  почутих  з  дитинства  чарівних,  і  добрих  казок.

Я  намисто  нижу  днів  прожитих  яскраві  коралі,
Та    від  смутку  і  сірості  в  них  не  подітись  нікуди.
Підкидало  життя  мені  болі  й  невимовні  жалі,
А  зневіра,  і  відчай  камінням  давила  на    груди.

Нанижу  у  намисто    нездійснені  мрії  далекі,
Заплету  туди  стрічку  із  сонячних  згадок  своїх,
Дощ  весняний,  лелек,  що  додому  вернулися  клекіт,  
Барви  літа,  і  осені,  й  перший  незайманий  сніг.

Нанижу  із    простих  і  знайомих  всім  літер  намисто,
У  рядочки  сплету  їх,  зв`яжу  у  звичайні  слова.
Про  сьогодні  і  завтра,  а  ще  про  далеке  дитинство.
Заплету  у  вірші  чим  душа  і  болить,  і  співа.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758740
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.11.2017

Наснивсь чудернацький був раз менi сон

Наснивсь  чудернацький  був  раз  менi  сон,
Розкудланий  Вiтер,  в  руках  саксафон,
I  музика  диво  звучить  у  парку,
Кружля  панi  Осiнь  в  чарвнiм  танку,
Сидить  зачарована  дiйством  ворона,
На  нiй  iз  кленового  листя  корона,
Сидять  горобцiв  цвiркунiв  цiла  рота,
Облiпленi  парковi  ними  ворота,  
А  Осiнь  танцює,  на  них  не  зважає,
Пiд  музику  Вiтру  у  вальсi  кружляє!
В  останнiм  танку...  Cкоро  час  вiдлiтати.
Натхнено  грав  Biтер,  зробити  їй  свято
Хотiв  бо  закоханий  в  неї  давно.
Та  взявсь  десь  лелека,  її  на  крило
Швиденько  вхопив  i  метнувся  у  вись!
Розкудланий  Вiтер  на  липу  схиливсь
Заплаколо  небо  холодним  дощем.
I  в  мене  в  душi  теж  тривога  i  щем.
А  що  схвилювало  я  не  зрозумiла...
Мабуть  Осiнь  теж  вiдпускать  не  хотiла.
Вже  звикла,  якОсь,  порiднилася  з  нею,
Так  шкода  прощатися  наче  з  рiднею...
Любила  не  дуже  ще  вчора  її,
А  нинi  так  сумно  за  нею  менi...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757653
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.10.2017

Заблукала в трьох соснах, згубила вiд серця ключi…

Заблукала  в  трьох  соснах,  згубила  вiд  серця  ключi...
Залишилось  вiдкрите  для  хитрого,  доброго,  злого.
I  думки,  як  сполоханi  конi,  вiд  мене  вночi
Гонять  сон  i  ятрить  мою  душу  болюча  тривога.

Вже  й  слонiв  рахувала,  й  читала  вiршI  у  пiтьмi,
Де  ж  ти,  сон,  кольоровий?  Чекаю  давно  я  на  тебе.
Ну  нарештi!  Заснула.  Так  солодко  спиться  менi.
Та  будильник  дзвенить....  На  роботу  збиратися  треба...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757466
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.10.2017

Заварила Осінь, чай міцний на травах

Падають  горiхи  в  порудiле  листя,
Виграють  по  даху  осенi    мотив.
Губить  сад  по  волi    вже  вбрання  барвисте,
Вiтер  розбишака  мiй  садок  роздiв.

Заварила  Осінь  чай  міцний  на  травах,
На  осiннiм  сумi  зварений  напій.
Дощовi  краплини  в  коси  заплiтала,
 iз  туманiв  сiрих  виткала  сувiй.

Вигляд  щось  руденька  вже  не  дуже  має...
Потьмянiла  зовсiм  золота  копна.
Листопад  в  останнiм  вальсi  закружляє,
На  спочинок  довгий  пiде    i    вона.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757321
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.10.2017

Україна – шахівниця У чиїйсь підступній грі.

Україна  –  шахівниця
 У  чиїйсь  підступній  грі.
Гинуть  кращі  українці,
Плачуть  сиві  матері.
 
Обіцяв  нам  шоколадний
Миру  вже  за  десять  днів.
Розжирів  кабан  огрядний,
Закипа  народний  гнів!

В  пеклі  нашого  Донбасу,
України  квіт  згорає,
 Корчить  лідер  знов  гримасу,
Обіцяє,  обіцяє!

Про  безвіз  щось  нам  лепоче,
І  від  радості  блищить.
А  Шевченкове  пророче,
Знов  збувається  в  цю  мить…

Ох,  Тарасе,  батьку  сивий,
Як  же  боляче  мені.
Преться  ворог  шолудивий,
Гріє  руки  на  війні.

Ми  в  оточені  міцному,
Перед  нами  окупант,
А  позаду  військо  зРади
На  чолі  його    гарант.

 Волелюбний  мій  народе,
Прокидайся,  годі  спати!
 Ми  ж    козацького  всі  роду,
З  діда  –  прадіда  солдати!

Досить  вже  чекать  на  зміни,
Бо  ж  без  нас  цього  не  буде,
Розбиваймо  разом  стіни,
Болю,  зрадництва,  облуди!

Вимітати  бруд  цей  з  хати,
Час  поганою  мітлою,
Бо    як  будемо  чекати,
не  дiждемось  щастя  й  волi.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756490
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.10.2017

Розчинюсь думками у вечiрнiй тишi

Розчинюсь  думками  у  вечiрнiй  тишi[/s]
Сплять  в  моїм  будинку  всi  давним  -  давно  
Mрiї  потаємнi  заплету  у  вiршi,
Може  час  цей  пiзнiй  творчостi  й  дано?!

На  чутливих  хвилях  знов  мене  гойдає,
Лiрика  лягає  у  мої  рядки,
Та  лиш  мить  i  знову  штормом  накриває,
Стрибають  у  вiршах  гострi  шпичаки.

Наче  вже  торкатись  я  цього  не  хочу,                                                    
Та  слова  колючi  у  душi    печуть,
I  сльоза  гаряча  випiкає  очi,
Серце  розтривожить  болю  каламуть...

I    уперта  Муза,  нерозумна  дiва
Тих  думок  крамольних  надиктує  знов.
Я  ж  писать  сiдала  до  стола  щаслива,
Почуття  прекраснi  хвилювали  кров!

Я  ж  такi  чудовi  назбирала  мрiї!
Так  менi  хотiлось  розказать  про  них...
Та  ятрать  болюче  зламанi  надiї,
I  рядкiв  не  сила  втримать  бунтiвних...            
 
Господи,  допоки  ця  несправедливiсть  
Правитиме  в  свiтi  сатаниський  бал?!
У  журбi  -  жалобi  Ненька  похилилась,
Дихає  в  обличчя  їй  орди  оскал...

А  всього  ж  нам  треба  щастя  у  державi,
Зрадникiв  поганих  за  "поребрик"  всiх,
Щоб  навiк  пропали  вороги  лукавi,
Може  б  мир  скорiше  вже  настав  без  них...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756488
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.10.2017

Знаю ще довго…та я вже на весну чекаю

Знов  падолист  -  листопад  бенкетує  надворі.
Від  холодів  утекло  кудись    бабине  літо.
Мерзнуть  на  вітрі  холодному  вишеньки  голі,
Небо  все  мжичить  дощем  крізь  дрібнесеньке  сито.

Встелена  килимом  жовтим  доріжка  додому,
Листя  опале  у  нас  під  ногами  вмира.
Парком  крокую,  так  тихо  й  не  затишно  в  ньому…
Плаче  холодними  росами  липа  стара.

Дім  зустрічає  мене  у  тумани  закутий.
Бідний  собака…  із  будки  лиш  ніс  вигляда.
Мабуть  хотів  би  за  літом  і  він  дременути,
Ходить  двором  хазяйнуючи  діва  руда.

Осінь  вернулась.  І  знову  думки  невеселі,
Тільки  тепло  лиш  пішло,  я  за  ним  вже  сумую.
Проситься  вітер  холодний  до  мене  в  оселю,
Виє  під  вікнами  тоскно…Вдаю,  що  не  чую…  

Нащо  мені  він  у  хаті?  Я  змерзла  й  без  нього,
Вкуталась    в  теплого  пледа,  і  гріюся  чаєм.
Нині  не  хочеться  бачити  зовсім  нікого,
Знаю  ще  довго…та  я  вже  на  весну  чекаю.

 

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752796
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.09.2017

Правда і Брехня

Йшла  тернистим  шляхом  у  подертій  одежі,
І  сахалися  люди  її,  не  сприймали.
Ну  а  інша,  у  шатах  сиділа  на  вежі,
І  прихильників  мала  панянка  не  мало.
Перша,  як  говорила  мов  камінь  слова,
Тяжко  падали  долу  і  хутко  зникали,
І  боліла  від  неї  чиясь  голова,
І  так  рідко  цю  дівчину  слухать  бажали…
Мова  другої  музики  тепла  нуга,
І  за  нею  йшли  люди  роззявивши  рота.
Перша  Правди  гіркої  невтомна  слуга,
У  Брехні  була  в  другої…  просто  робота…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752456
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.09.2017

На дворі тиша, тепло наче влітку

Надворі  тиша,  тепло  наче  влітку,
До  хати  йти  не  хочеться,  хоч  ніч..
Відкрила  Згадка  в  двір  бабусин  хвіртку,
Тепер  ми  з  нею  разом  віч  -  на  -  віч.

-Ну  що  ж  сідай,  тут  поруч  біля  мене,
Бо  ж  справді  є  в  нас  тема  для  розмов.
Поглянь,  пожовкло  листячко  зелене,
І  пані  Осінь  повернулась  знов.

-А  пам’ятаєш,  саме  у  цю  пору  
Любили  дітьми  ватру  ми  палити?!
Не  спав  куток  від  вуличного  хору,
Стелила  ніч  покрови  оксамиту.

Пеклись  в  жару  картопелька  і  сало,
З  чужого  саду  яблучка  –  десерт!
Було  для  нас  тоді  і  ночі  мало,
Та  набридав  дорослим  наш  концерт

Так  нехотя  розходились  по  хатах,
Нас  проводжали  зорі  вечорові,
І  сни  гойдала  мрія  нам  крилата,
А  ранок  відправляв  усіх  до  школи.

Той  ранок…  Як  же  тяжко  ми  вставали,
О  як  же  солодко  хотілося  нам  спати!.
Стягали  з  ліжок  спересердя  мами,
Погрожуючи  не  пускать  гуляти.

Та  тільки  перша  зірка  запалала,
І  нас  уже  не  втримати  в  хатАх.
Шкварчать  в  жару  картопелька  і  сало,
Дитинство  нас  навідує  лиш  в  снах…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752422
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.09.2017

Ти обіцяв багато так мені

Ти  обіцяв  багато  так  мені,
Життя  казав  я  матиму  як  казку.
Та  бачу  я  частіше  сірі  дні…
А  серце  не  розумне  прагне  ласку.

Так  вогко  і  похмуро  на  душі,
Хоч  і  не  так  багато  мені  треба,
Мабуть  тому  гірчинка  у  вірші,
Що  часто  не  достукатись  до  тебе.

В  пітьмі  проблем  ловлю  твої  долоні,
У  відповідь  лиш  холоду  стіна...
Туманом  сльози  стеляться  солоні,
Терпіння  натягнулася  струна.


Яка  от  –  от  на  шмаття  розірветься,
Не  просто  склеїть  почуття  розбитті,  
Вгамуй  тривоги  зболеного  серця,
Моєму  небу  подаруй  блакиті.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752409
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.09.2017

Скрипить стара слива під вітром різким

Скрипить  стара  слива  під  вітром  різким,
Потрісканий  стовбур,  як  старця  чоло.
Уже  не  радіє  пташатам  дзвінким,
Бо  сонячне  літо  її  відцвіло.

А  я  пам’ятаю  як  саджанець  ми,
З  бабунею  разом  в  садочку  садили.
Чекали  удвох  з  нетерпінням  плоди.
А  потім  варення  смачнюче  варили.

Колись  від  солодких,  пахучих    тих  слив,
До    низу  схилялись  обтяжені  віти.
Тепер  залишилися  мітки  років,
Весні  сливу  зеленню  не  оживити.

Спиляють  під  корінь,  і  будуть  дрова,
Виходить,  що  користь  є  і  від  сухої?
На  стовбурі  клею  сльоза  воскова…
Прощається  слива  старенька  зі  мною…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752249
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.09.2017

Тече крізь пальці днів – років пісок…

Хтось  наче  світлий  день  зачаклував,
Сховалось  сонце  під  дощу  завісу.
Сірість  сипнув    у  зелень  ніжних  трав,
Рудим  пофарбував  верхівки  лісу.

І  барабанить  дощ    мені  в  вікно,
І  пробирає  холод  до  кісток.
Снує    погода  сіре  волокно,
Тече  крізь  пальці  днів  –  років  пісок…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751917
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.09.2017

Я бачила як вітер сивочолий, із Літом Бабиним про щось розмову вів.

Я  бачила  як  Вітер    сивочолий
І  з  Літом  Бабиним  про  щось  розмову  вів.
Встрявав  до  них  в  розмову  Ясен  голий,
Старечими  гілками  щось  скрипів.

І  сердився  Вітрисько  гув  у  гіллі
Посіченого  часом,  геть  сухим.
Кружляли  поруч  павутинки  білі,
Стелився  по  землі  багаття  дим.

В  дорогу  вже  збиралось  Літо  Баби,
Хоч  Вітер    і  просив  його  не  йти.
Не  піддалося  Літечко  на  зваби,
Сховалось  від  осінньої    сльоти..

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751759
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.09.2017

Босоніж Дощ холодний ходить містом

Босоніж  Дощ  холодний  ходить  містом,
Під  ноги  простеляє  килим  Осінь,
Роса  прозорі  крапельки  намистом,
Розвішує  у  парки  безголосі.

Ворона  набурмосилась.  Похмуро...
Сховавсь  в  чужу  шпаківню  горобець.
Бродячий  пес  під  деревом  понуро
Сидить,  сумує.  Літечку  кінець.

Важкі  свинцеві  хмари  низько  –  низько,
Немов  от  –  от  торкнуся  їх  рукою.
А  Осінь  як  закохане  дівчисько,
Вмивається  солоною  сльозою.

Та  тільки  сонце  визирне  з  –  за  хмари,
Як  вже  вона  всміхається  щасливо,
Жартує  з  парубійками  –  вітрами,
Спокуснице,  красуне,  юна  діво.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751750
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.09.2017

Розсипаються дні, розлітаються роки на скалки

Розсипаються  дні,  розлітаються  роки  на  скалки.
Озиратись  назад  я  сьогодні  не  маю  бажання.
Я  люблю  це  життя,  я  у  нього  закохана  палко!
А  ще  вірю,  що  в  нас  з  ним  насправді  взаємне  кохання.

І  хоча  в  нім  бували  і  злети  й  болючі  падіння,
Те  що  нас  не  вбиває  міцнішими  робить  в  стократ.
Продираюсь  вперед  крізь  обставин  колюче  каміння,
Вириваю  собі  трішки  щастя  у  долі  з  лещат.

Вірю  там  десь  попереду  світло  засяє  яскраво,
Різнобарвно  вдягнуться  у  радість  омріяні  дні
І  повернеться  Доля  до  мене,  всміхнеться  ласкаво,
І  насипе  ще  щастя  у  теплі  долоні  мені…

Розсипаються  дні,  розлітаються  роки  на  скалки.
Озиратись  назад  я  сьогодні  й  не  маю  бажання.
Я  люблю  це  життя,  я  у  нього  закохана  палко!
А  ще  вірю,  що  в  нас  з  ним  насправді  взаємне  кохання.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751161
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.09.2017

Гайнуло туди де тепліше смарагдове літо

Гайнуло  туди  де  тепліше  смарагдове  літо,
Вкривається  золотом  щедро  мій  сад  за  вікном.
У  чашу  життя  мою  суму  по  вінця  налито,
Туман  огорнув  все  довкола  брудним  молоком.
Іще  в  одну  осінь  я  йду…  За  весною  в  печалі.
І  плаче  сльозами  червоними  клен  дідуган.
Горить  горобина  в  парчеві  увібрана  шалі,
Зриває  святковий  наряд  буревій  -  вітрюган.
А  Осінь  пустунка,  неначе  ще  й  грається  з  нами,
Хоч  бабине  літо  сміється  у  сонця  проміні  .
Та  зовсім  вже  скоро  заплаче  рясними  дощами,
І  правити  бал  будуть  в  нас  холоди  тут  осінні.
Смарагдове  літо  гайнуло  у  теплі  краї,
Напхавши  валізи  теплом,  голосними  піснями.
Ведуть  мене  в  осінь  похмуру  стежини  мої,
Хоч  весну  красуню  зелену  люблю  до  нестями.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751148
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.09.2017

Не хочу в серці я образ носити

Не  хочу  в  серці  я  образ  носити,
Від  них  у  нім  так  холодом  пече.
Із  ними  важко  в  мирі  з  світом  жити,
Забудем    все.  Підстав  своє  плече.

А  я  тобі  опертись  дам  на  руку,
Так  буде  легше  далі  йти.  Повір.
Не  хочу  я  нести  душевну  муку,
Хай  йде  від  мене  геть  цей  хижий  звір!

Від  пазурів  його  лишились  шрами,
Та  час  напевно  все  загоїть  сам.
Минеться  все.  Забудуться  всі  драми.
Їх  віддамо  ми  пройденим  рокам.

Навіщо  цей  вантаж  нести  нам  далі?!
Дивись  попереду  яскраво  сонце  світить.
Забудемо  давай  усі  печалі,
Радіймо  скарб  в  нас  є  –  це  наші  діти!  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750863
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.09.2017

А самотність і вдвох дуже часто буває…

А  самотність  удвох  дуже  часто  буває…
Розтають  почуття  і  німіють  серця.
Може  просто  буденність  їх  в  нас  забирає,
І  з  кохання  гарячого  робить  мерця?!
А  були  ж  у  душі  теплі  ніжності  хвилі,
І  від  дотику  рук  пробивав  тіло  струм  .
Та  обійми  палкі,  залицяння  красиві,
Замінили  з  роками  самотність  і  сум…
Ні,  неначе  все  добре,  й  домашня  робота
Все  разом,  як  колись.  Та  бракує  чогось…
Просто  звично  -  буденною  стала  турбота,
А  ще  дім  охолов  від  сердець  безголось…
Розбрелись  по  кімнатам…  Разом  не  цікаво?!
Так  минають  роки…  І  стіна  вироста.
Розігріта  не  буде  смачнішою  кава…
Не  зігріє  теплом  душ  німих  пустота.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750857
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.09.2017

Я залюблена в небо вечірнє…

Я  залюблена  в  небо  вечірнє  вже  дуже  давно,
Заворожує  погляд  палітра  його  незбагнена!
Закохало  у  себе  красою  своєю  воно,
Описати  те  диво  то  мрія  моя  нездійснена…
Бо  чи  вистачить  слів,  щоб  найменший,  найтонший  штришок,
Змалювати  у  вірші,  та  так  щоб  усім  зрозуміло.
Кольоровий  хтось  там  розтрусив  в  небесах  порошок,
І  розквітло  чарівне  над  нами  всіма  з  вами  диво!
Коли  сонце  лаштує  спочинок  у  хмарах  собі.
Хтось  невидимий  в  небі  чарівним  керує  оркестром!
Глянь,  заплутався  місяць  між  гіллям  гнучким  у  вербі,
Та  й  застиг  зачарований  тим  кольоровим  маестро!
Вдалині  розпалив  хтось  багаття  червоне  як  жар,
Трохи  ближче  бузок  розпустився  у  хмарах  пухнастих.
Не  сидить,  все  малює  картину  нам  Вечір  владар,
Трішки  ще  бірюзи  візерунків  добавив  смугастих.
Захопився  роботою,  видно  і  сам  не  чекав,
Що  картина  написана  ним  і  його  зачарує.
Та  прокинулась  Ніч,  піднялася  із  росяних  трав,
І  вже  чорною  фарбою  диво  малюнок  гаптує…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750724
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.09.2017

Що за життя?! Чи все ж в мені причина?!

Що  за  життя?!  Чи  все  ж  в  мені  причина?!
Знаходжу  знов  халепу  я  собі…
Чи  карма  то,  чи  я  така  людина?!
Все  з  вітряками  вічно  в  боротьбі…

Не  бачити  й  не  чути  б  геть  нічого
Того,  що  душу  бунтівну  ятрить!
Дослухатися  б  до  перестороги,
Людей  розумних.    Серце  б  остудить…

Ну  якось  же  живуть  собі  байдужі?!
Люди  в  футлярах,  в  панцирах  міцних.
Їх  не  тривожать  світу    люті  стужі,
І  байдуже  до  болів  їм  чужих.

Навчитися  б  у  них  ну  хоч  би  трішки
Чужих  у  душу  не  пускать  проблем,
Щоб  уникать  підступної  підніжки,
Не  обпікатися  розчарувань  вогнем.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750718
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.09.2017

Вчителю

Вчителю
   
Із  року  в  рік  стежиною  одною,
Ведете  в  світ  безмежний  ви  дітей.
Даєте  в  руки  їм  потужну  зброю,
Жагу  до  знань  і  потяг  до  ідей.

За  роком  рік  невпинно  мчать  по  колу,
Вже  учнів  ваших  ждуть  нові  світи,
А  вас  чека  знов  стежечка  до  школи,
Щоб  покоління  нове  повести.

Неначе  непомітно,  неквапливо,
Терпляче  в  душі  сієте  зерно,
Вимогливо,  щемливо,  справедливо,
Щоб  Мудрості  колоссям  проросло.

І  хай  не  завжди  розуміють  діти,
Все  те,  що  робите  щодня  для  них.
Ви  просто  тихо  будете  радіти,
За  перемоги  школярів  своїх!  

   

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750471
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.09.2017

Крутять годинника стрілки

Крутять  годинника  стрілки
Теплі  й  холодні  дні.
Стукає  в  шибку  гілка,
Кіт  розтягнувсь  на  вікні.

Осінь..  Дощі.  Тумани.
Сірості  суєта.
Б’є  Листопад  в  барабани,  
А  у  душі  сльота.

Давить  на  мене  небо,
Хмарами  сірими  давить.
Сонця  ковточок  треба,
Крила  душі  розправить!

В  Осінь  іти  не  хочу!
В  холод  слинявих  днів.
Мабуть  іще  наврочу,
Літа  ковток  мені…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750470
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.09.2017

Біжу, біжу спинитися не можу…

Біжу,  біжу  спинитися  не  можу…
Та  часто    проти  течії  гребу.
Коня,  що  Часом  зветься  не  стриножу,
Міняє  день  натруджену  добу.

Гортають  роки  сторінки  так  швидко,
Що  не  встигаєш  їх  перечитати.
Не  рвися  тільки  ще  тоненька,  нитко,
Не  відпускай  ти  юних  літ  крилатих!

Осінній  смуток  в  душу  заповзає,
В  тумані  тануть  юності  роки.
Не  треба,  не  спіши  зелений  гає,
Не  одягайся  в  золото  поки.

Я  ще  не  встигла  доспівати  пісню,
І  вірш  ще  головний  свій  дописати,
Я  встигну,  чуєш?!  Тільки  осінь  пізню
Притримай,  не  пускай  мені  до  хати...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749963
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.09.2017

СОН

     
Дістала  з  шафи  я  новенькі  крила,
Вдягнути  їх  хотіла  вже  давно.
Подумала…на  місце  примостила,
Але  ж  летіти  треба  все  одно!
Та  шкода  їх…  вони  ж  такі  прозорі!
Ще  забрудню  у  натовпі  зівак.
Згадала  про  мітлу  у  коридорі,
То  ж  вдома  не  залишуся  однак.
Своє  руде  волосся  причесала,
Зібрала  настрій  бойовий  в  торбину,
Цибулі,  хліба  і  шматочок  сала,
Туди  ж  поклала  радості  краплину.
Ну  все…  здається  все  взяла,  що  треба.
І  тільки  но  вмостилась  на  мітлу…
В  передчутті  польоту,  щастя,  неба!
З  розмаху  уперіщилась  в  скалу.
Відкрила  очі...  це  ж  моя  кімната!
Усе  на  місці,  все  так,  як  годиться...
Дурепа!  Десь  зібралась  політати?!
Ну  треба  ж  отаке  ото  насниться!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749837
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.09.2017

Ну як же так… ми разом так давно, А зовсім різні бачимо світи…

Не  можу  дотягнутися  до  тебе
Крізь  пелену  давно  прожитих  літ.
Мене  гука  у  вись  безмежну  небо,
Та  на  однім  крилі  який  політ?!

Ти  чуєш,  як  дзвенять  у  тиші  зорі?!
А  осінь  як  шепоче  у  траві?!
Проміння  сонця  –  ниточки  прозорі,
Збирають  чисті  роси  степові.

Хіба  не  бачиш,  як  дрижать  в  повітрі
Від  холоду  спекотні,  літні  дні?!
Дивись,  летять  до  нас  верхом  на  вітрі,
Колись  давно  проспівані  пісні.

А  там  на  порцеляновій  галяві,
Мішає  Осінь  фарби  в  казані.
Ти  кажеш,  що  це  все  в  моїй  уяві,
Що  просто  лиш  наснилося  мені?!  

Та  ні  ж,  поглянь,  он  там  солодку  вату,
Рожевий  вечір  варить  в  небесах
Вмостився  день  на  грушу  кострубату
І  міцно  спить    собі  в  густих  гілках.

Ну  як  же  так…  ми  разом  так  давно,
А  зовсім  різні  бачимо  світи…
Барвиста  казка  за  моїм  вікном,
Буденність  сіру  бачиш  з  нього  ти…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749711
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.09.2017

Осiнь

                 
 Осінь  владарка  крадеться
Подих  вже  чутно  її,
Літечка  тануть  озерця,
В  сірій,  холодній  імлі.

Нижче  спустилися  хмари,
Сіють  холодну  печаль.
 Осінь  розсипала  чари,
Сад  одягла  в  пектораль.

Сонечко  в  нас  під  ногами,
В  листі  опалім  вмира.
Плачуть  тумани  дощами,
В  душу  заходить  хандра…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749407
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.09.2017