| Сторінки (3/219): | « | 1 2 3 | » |
от би —
ввімкнути запале сонце на біс
над рікою що зрошує поле зору
знов споглядати
як світло врізається у ландшафт
мов сенс у завуальовану мову
шпигунів і пророків
як пожовклий лист пливе
мов судно під чужим прапором
як з присілою на очеретину бабкою
ціпеніє час
от би
слухати теревені старого рибалки
про те що любити —
це бути рибою в мить коли вона
вискакує на метр
над золотистим світінням поверхні води
перш ніж знову піти
де темно і глибоко
от би
уявляти що серце
отак вискакує із грудей
і червоним дроном блукає над берегом
поки лезо обрію не відміряє сім разів
поки за кадром не стануть видимі знов
черепи порожніх будинків
всі як один — пробиті
12.03.22
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=999179
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.11.2023
ось так виглядає осіння невизначеність:
жовтий листок над головами
мов підбитий палаючий безпілотник
в який вдивляємося щосили
й не можемо розрізнити
на чиєму він боці
ось так проявляється сумнів:
саперськими роздумами
про пливучі павутинки —
яку з них здмухнути першою яку другою
яку облишити в спокої
ось так проявляється омана:
бутафорським актом самоспалення осик
несправжнім вогнем
несправжнім гасінням
притули до очей сухоребрий листок
що аж просвічується на сонці
поглянь крізь нього
наче крізь прилад осіннього бачення:
ось щось давнє і перелітне
збирається в повітрі як дим
над всіма запасними стежками
ось наші силуети супроти
мов недбало наліплені
на шкільній аплікації —
завеликі щоб оминуло
й замалі щоб змогли
збагнути
14.03.22
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=999175
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.11.2023
крізь серпанок хмар
сонце видається коротко стриженим
можна дивитись не мружачись
можна розтиснути кулаки й підіграти
цьому вдаваному палатному спокою
де навіть підземне потойбіччя
крізь локатори жоржин
підслуховує шлюбні гони вітрів
а ті міряються плинними павутинками
які поблискують срібно й піднесено
ніби до реінкарнацій були просилені
в натільні хрестики
й тепер пригадали
а те що пригадуєш ти
краще не жебоніти на вухо жоржині
жодній жоржині у жодному світі
просто сиди і дивись
як світло танцює босоніж на шершавій корі
як проливається за комір і в рукави
і підморгує всім підморгує
крізь дірочки — не від цвяхів —
в кленових долонях
29.01.22
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=999104
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.11.2023
в галактиці лісу все обертається коло сосен
кружеляють над верхівками чорні птахи
мов клапті піратських прапорів
снують павуки що родяться вже старими
бо не пускають іншої нитки крім сивої
блукаю між сосен як на денці всохлого моря
як на цвинтарі замулених кораблів
де безладно розкидані спогади
наче речі з пробитих трюмів
де в смиренні завмерли соснові серця
обмотані річними кільцями
мов поясами шахідів
чи пробудяться
чи визнають мене своїм серед своїх
якщо груди мої зсередини вже давно
вкриті колькою глицею?
ось вони — майже вивернуті тепер
схожі на місце де трапилась серцетроща
де на стінках дряпались дати та імена
всіх з ким був і є однієї хвої
13.04.22
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=999103
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.11.2023
якщо придивитися здалеку
на темно-зелений камуфляж бору
то просвіти в нім нагадуватимуть
прорізі від ножових
але варто ввійти всередину
то можна побачити як світло
в просторі поміж соснами
то яскравішає то бліднішає
ніби дихає ніби живе
ось воно змістилося на пів стовбура
з’їхало з гілки на гілку
ось падає на глицю
й її строгі зелені відтінки м’якшають
ось оприявнює павутину
розтягнуту між сусідніми вітами
наче рештки розпущеного на нитки
сивого серця
крізь цей павутинний трафарет
можна окреслювати поглядом кола на сонці
великі й малі
рівні й не надто
та блукати ними блукати блукати
вириваючи себе за коріння
з підземної тьми
18.01.22
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=999036
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.11.2023
мати прагнула розділяти біль
мати прагнула розділяти яблука
та молодший з хлопців
ховаючи своє за пазухою
тікав на горище
де крізь віконце спостерігав
як сонце повагом котилося
над сосновим лісом напроти
ніби приглядало собі пару милиць
чи просто боялося послизнутися
саме тут
він споглядав
так довго так пильно
аж кольорове яблучко
влягалося за пазухою
червоним боком до серця
зеленим до лісу
аж мертвий птах
зі світлим огруддям
злітав з амбразури глиці
і зависав над нею —
ще до падіння
аж на мить
розсувалися сосни
й виходив тато
і руки його були
по лікоть у світлі
12.01.22
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=999035
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.11.2023
побачити
ультрафіолетовий спектр бузку
вислухати
пульсацію на сонячних артеріях
відчути на шкірі
проміння розгніване й проміння розніжене
запустити під повіки
зграйку кольорових плям
задивившись на сонце
запустити у передпокій пам’яті
зграйку кольорових снів
задивившись на тебе
уявити медову бурульку
що тане на сонячній бороді
любити як дихати
розстібнувши
верхній ґудзик на серці
27.03.22
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=998965
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.11.2023
час перестає вимірюватися
хвилинами й годинами
робочими днями
навіть положенням сонця
час тепер міряємо ось так:
за триста слів — сутенітиме
чи п’ять дотиків після
чи два твоїх погляди тому
час тепер мов волан в бадмінтоні
рухається не лише повз нас
а і від мене до тебе і навпаки
або як пісок що тікає крізь мої пальці
але — у твою долоню й навзаєм
ось тобі моя долонна пустелька
ось мені твоя
під двома світилами під одним небом
завмирають у позачассі
оманливім
як пакт підписаний подихом на склі
бо ж чую чую
розбинтовуючи білу ковдру
з архітектури твоїх ключиць
як в саду за зачиненими грудьми
відкрита рана персика сочиться світлом
відкрита рана смородини витікає темрявою
бо ж чую чую приклавши вухо
до південного сходу твоїх грудей
як пульсує секундна стрілка
на циферблаті серця
29.03.22
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=998964
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.11.2023
від учора у передмісті
півнів перевели на зимовий час
а ми тримаємось за поручні спогадів
обличчями до напрямку руху
й житіє нині мов орхідея
що випнула коріння над горщиком
й так зависла
вітру не вдався бліцкриг по зриванню листя —
на парк тепер чекає довша облога
двоє на лавці прогнозують напрям поривів
слинячи одне одному
цілунками губи
світ божеволіє
божевілля світає
клен роздає дармовисами прапорці
шрами прикрашають дубову кору
а березова відшаровується
шкурою далматина
слова з пересохлого горла шурхотять
лягаючи на лобове скло мовчання
переходжу осінь на жовтий колір
пришвидшую кроки
наздоганяючи серцебиття
17.03.22
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=998892
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.11.2023
ми засинали поряд
не зашторивши вікна в спальні
й мерехтіли зірочки ніби від стусана
в небесному оці уявного папараці
що навів на вікна цілісінькій місяць
мов об’єктив з безперервним спалахом
і я сказав тобі що якби
уявити місячний голос
він звучав би як крик крикуна в пустелі
як посвист затупленого серпа
над пустельним безтрав’ям
а ти додала що він міг би звучати
і як колискова для іконного малюка
якби звабився лункістю церковних бань
мов догори дном перевернутих
велетенських посудин
ми засинали поряд
не зашторивши вікна в спальні
й на наших вустах мовчало
місячне світло
21.03.22
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=998888
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.11.2023
на чиє зачекалась повернення
та що танцює вночі на березі
аж ключиці висвистують у повітрі
й підвісними містками над часом
колихаються передпліччя
аж ріжеться наскрізь голос
і розходяться шви терпіння
заґратованих ними ран
проливаючи на розведене місячне світло
серцево-серцевий колір
з врожаю найбільш гіркого року
щоб стало маснішим за дотики
ринкових патрачів риби
щоб змогло запліднити знов
передчасно вигорілих світляків
розсіяних в грудях найближчого лісу
де консервативно настроєні сосни
морщать кору проводячи обшуки в пам’яті
але не пригадують ночі тривалішої за цю
де тільки та хто й сама танцює щоб не погаснути
зможе перетанцювати місячне світло
яке тремтить на поверхні води
15.08.22
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=998807
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.11.2023
жінки вичерпують час із ріки
чекання припнуте на ланцюгу кіс
поламані кістки поглядів не зростаються
давно відквітли плечі над плесом
жінки вичерпують воду з води
птахи-потопельники лишають крила на березі
цикади ворушать колючі дроти в горлянках
звурджується місячне світло пліснявіє від вогкості
жінки вичерпують крик із води
вода ціпеніє від їхніх долонь
вода кричить в товщі своїй
і крик стає течією
розходиться колами де-не-де
розлітається бризками над поверхнею
холодними і безгучними
вужем вивертається пам’ять ріки
шліфує серцеві поверхні берегового каміння
жінки вичерпують лиця свої з води
невичерпні як біль
03-04.08.22
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=998805
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.11.2023
чи забуду колись
як вогонь пійманий на гарячому
винувато лижеться
як сполохана вода розмиває своє ж лице
як прозріння собі вистукує костуром шлях
чи забуду колись
як формується сузір’я звіра
з іклом молодого місяця
як замітає вітер сліди відлітання
як в дитинний словник вростають
тіні завчених фраз
чи забуду колись всі неточні слова свої
мов ріка забуває шепіт дощів по плесу
мов нехтує вогонь іскри вигаслі у падінні
чи забуду їх — до чистоти болю
бо той — дослівний
31.07.22
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=998735
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.11.2023
вже світло наче дайвер в тьму пірнає
і все що так страшило і вело
відмичкою шкребе замок до раю
біліє аж від заздрощів вино
із ягід темних із тієї ночі
в якій горить горить уже печаль
мов нафта димом чорним — не зурочить
як перетне дорогу невбачай
стеблиння трав несе зелений шрам
від перших перемелених асфальтів
і клен стоїть на вахті чи на варті
аж лопає від гордості кора
вже зорі тут пролуплені — ку-ку
серйозні і великі наче діти
що кліпають очиськами до світу
і крутять світ мов іграшку ламку
а ти як та трава стоїш торочиш
про те чого немає і що є
серцебиття ламає груди ночі
а ти не віриш досі що твоє
24.04.22
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=998734
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.11.2023
проливається дощ
не в змозі зібрати докупи
свою роздроблену сутність
вкорінитися на поверхні очей
занурити мокрі руки в мурашники
виліплені на спині
з відсирілого пороху й тривоги
це безладне жонглювання колами на воді
ніби сліпе тицяння
безкостими цівками
в пошуках прихованої кнопки плеса
яка зупинить течію
або поверне її навспак
або ввімкне м’яке придонне світло
майже лебедине
майже невловне
майже незаймане
опісля
буде ніякова пауза
буде туман бродити привидом випалого дощу
буде роса його розвіяним прахом
будуть жіночі пальці п’ятьма розвідниками
шукати навпомацки чиєсь лице
холодне розмите заціпеніле
й тихо підшкірно радітимуть
коли не знайдуть
08.10.22
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=998650
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.11.2023
дичавіє сад
густина місячного світла вимірюється тепер
в нетлях на метр кубічний
племена бур’янів загрузли у міжусобицях
шкіра яблук дедалі морхне
вже не конкуруючи за вуста
дичавіє покинутий сад
заростають сопілкові отвори бадилин
роса на колючкових віях реп’яхів
тримається до полудня
в льосі тече прогнила діжка з вином
вже звичним для ґрунту кольором
і щучі духи кишать в підземних струмках
і звикле коріння вже не сахається
навіть розніжене і примхливе
як в останніх троянд
з червоної книги саду
дичавіє простір
на лозі яка кріпить
зламану обстрілом ключицю веранди
виноградини зріють
темні від гніву
22.01.22
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=998649
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.11.2023
в темному небі
серед однакових зірок
зростає гидке каченя місяця
жовтою кров’ю кульбабок
вимащена левада
вітерець родом із гір
продався долині
за тридцять метеликів
веслує тепер ліниво гребе
розсуваючи траву
ніби хтось має вийти
з її зелених вод і ніяк не виходить
бо розбите на друзки скло роси
застережно розсипане зусібіч
як знати де лиця в яблук де спини
чим повернуті одне до одного
ота кругленька пара коханців яка звисає
з найближчої гілки
зрушую рівновагу простору —
зумисно зриваю одне із яблук
розкручую дзиґою і кручу
поки від тривалого споглядання
не починає рябіти й паморочитися
поки не заходиться обертом світ навколо
ніби знову зростає у грудях серце
червоним лебедем
28.04.22
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=998577
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.11.2023
надоєний місяць стоншився до серпика —
комашня стає у чергу за молоком
бродячий пес
нюшить сліди промінців у повітрі —
знеживлено до світанку
сонячну батарею кульбабок
чорно-біле кіно ночі
увиразнює найвагоміше —
якщо глибина мовчання
вимірюється кількістю несказаних слів
то яким проваллям мовчу я до світу
досі не розповівши
про скаменілі рештки викопних риб
застряглі в моїх пустельних грудях:
риби-меча
риби-молота
риби-серця
21.03.22
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=998566
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.11.2023
Тиша така, що на хриплий скрадається голос,
кряче на гілці шериф про вологу і пізню
ніжність, що наче хлібина, навпі́л розкололась,
наче остання, що ділить на до і на після.
Тиша сьогодні спізнилась на декілька ноток,—
різаних, колотих, мов викрадалась троянда.
Вирок для листя опалого: жовтому – жовте,
як і вітрам, що під ранок хитаються, пряні.
Тиша нарешті зламає годинник настінний.
Все, що пульсує, — здригнеться собі ненароком.
Тиша – це вітер, який колихатиме тіні —
контури нас, переписані темним капслоком.
Що їм, проявленим, дуті вітри у законі?
що їм, поземним, ця тяглість, довічно лютнева?
Заграва кров’ю вливається, наче спросоння
Бог розтирає кавалок затерплого неба.
15.08.20
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=998501
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.11.2023
Колють вії повітря — до дір, до снігів причинних.
Пісня нам забезпечить алібі в тиші вулиць.
Щось засіло у тьмі — вже не наше, але нічийне, —
артефактом зим, як підписана кров'ю куля.
Проникає в доми сніг непроханий на волоссі —
вже не випустиш крізь кватирку, немов комаху.
Нас обабіч витурює пам'ять, поглянь-но — ось ми,
дві живі сльози, що змахнулись єдиним махом.
Де розбитий ліхтар — нам пітьма перетне дорогу,
наче кішка чорна, з пантерною мастю серця.
На щоці твоїй сніг позбувається остороги,
і така коляда тонка — аж по слову рветься.
07.01.21
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=998500
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.11.2023
задрімай в бомбосховищі сестро
хай насняться тобі:
лебеді з рушників
в номерах готельних
інші птахи вгорі що не діляться
на ворожих і наших
море яке накочується
хвилями не ударними
у нічному небі над укриттям
з лего зірок нині годі скласти
фігури сузір’їв
не вивихнувши їм суглоби
не зламавши ненароком Лебедю
праве крило
не схиливши Терези на свій бік
не залучивши Водолія гасити
полум’я над нафтобазою
засинай в бомбосховищі
його камінне небо витримає усе
крізь опущені темні повіки
ми все одно
просвічуємось одне одному
це вже сон чи ще ні — не втямлю:
хтось такий схожий на тебе
розмотавши нам кулаки
сплітає з усіх бинтів
біло-червоних лебедів
08.03.22
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=998400
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.11.2023
чи будуть висміяні спроби очерету
засклити власні прогалини
рідким склом дощів
відправити запах надламаних стебел
на протилежний берег поштовим вітром
не зірвати тривожним шелестінням
з висиджуваного яйця
чеку водоплавної птахи
бачиш
зрослися животами мов сіамські близнята
тихий лебідь зі своїм віддзеркаленням у ставку
нерозлучні до першої криги
в солодкій ілюзії несамотності
ось так він вигинає довгасту шию
вмощує позручніше затерплі крила
нахиляється над водою
ось так ти сама говориш до вітру
і чуєш у відповідь
мій голос в своїх легенях
який вже не вимовити — тільки викашляти —
та й те із кров’ю
ось так схиляєшся над колискою пам’яті
і збиваєш на її дні лебединий пух
щоб м’якіше і тихше спалося
поки риба яка спливає то тут то там
хлюпітливо сьорбає світло з поверхні води
поки світло на поверхні води
тримається піаністичними пальцями променів
і не тоне
поки в грудях твоїх і далі я мовлю
ненавмисно перебиваючи серцебиття
22.10.22
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=998398
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.11.2023
***
осінь цьогоріч проявлялась раніше звичного:
ще коли попіл збирався в перелітні зграї
над вигорілими пшеничними полями
ще коли кавуни наливалися кров’ю
в південних баштанах
ще коли жовта міна в чернетці ранку
вибухала чимраз пізніше
а ми і далі пручаємося перетворенням
попри магнітики спогадів
на холодильниках пам’яті
з назвами усіх поруйнованих міст
де не були й ніби були водночас
а ми і далі — попри різкість рухів і почуттів —
із впертістю старого наглядача маяка
опираємося згасанню світла всередині мови
її механічному перекладу на осінню
вже кора з корою
звіряються передчасними зморшками
вже дерева готуються до приниження
вже відкривається друге дихання у вітрів
на нічних марафонах
а ми подовгу вдивляємося у сонце
аж поки перед очима не починають
пливти та блимати ясні кола
мов оприсутнені лики усіх
померлих за світло
13.07.22
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=998329
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.11.2023
1
ось метелик розгорнув шифровані крила — читай
ось очерет готовий шуміти — дихай
ось вода тремтить в передчутті долоні — торкайся
сполошилась колонія сонячних зайчиків
дзеркала на воді тріснули
жодних чудес жодного задзеркалля —
ворог вдирається у пейзаж
прагне зчитати метелика — той блякне
видихає в очерет — той не рухається
занурює пальці у воду — холодна
ворог мружиться
очі його до світла не звиклі
ворог гукає —
небо мовчить
земля мовчить
над мокрим висолопленим язиком ріки
повільно перекочується сонце
мов капсула з ціанідом
2
скільки не ловитиме ворог світло
що на долоні сідає немов метелик —
у стиснутих кулаках буде темно завжди
там зростають чорні птахи пітьми
що прагнуть вимовити слово «кара»
але весь час затинаються після «кар»
з профілем як у винищувача
з очима осклілими
з хрипкістю туберкульозника
ворон ворогу ока не виклює
але не погребує звити гніздечко
з уламків сердець антрацитових
і сам впаде з підбитим крилом
на жовтих полях під прорваним синім дашком
де соняхи з повним боєкомплектом насіння
зіницями гнівними небо пильнують
зінично-ракетним військом
3
місячне світло грубими скибками
лягає на зачерствілу землю
хрум хрум стираються зуби
ворожих гумових підошов
місцевій траві сниться
жовта і героїчна смерть
від серпа місячного в косовицю
трава прокидається
в холодному поті роси
кущі рвуть коріння на голові
витягають себе за нього з ґрунтів
мінують землю згірклими ягодами
для чужих круків
на декілька півнів
спізнюється світанок
після ночі довшої за усі
обрій народить двійню
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=998328
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.11.2023
дихаймо разом у вітер
який захрипне
пролетівши розбитими вулицями
де літери з магазинних вивісок
лежать на землі абеткою для гайвороння
де діти мужнітимуть швидше
ніж обростатиме іржею
металеве осердя їхніх іграшок
де хвора на мох шкіра каміння вкаже на північ
а обвалена стіна місцевої школи — на схід
де могли би мати найвищі бали
з геометрії вирв на асфальті
усі хто лишиться
дихаймо разом у вітер
один на всіх
він збирає видихи мов пожертви
для порятунку шкільного паперового змія
що прямує на чорний дим в промисловій зоні
може винесе його якнайдалі а може ні
може це просто наша наївна примха
наче справді є ще якась різниця
в місті де голос ув’язнений у гортані
де порожнеча не відчиняє на стук відлуння
де головний колір цього сезону —
червоно-роздряпаний
всіх відтінків
12.06.22
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=998261
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.11.2023
під лисячим кольором листя
каміння тверде й холодне
не розм’якає від ніжності
навіть якщо класти на нього свою долоню так
як кладеш на живіт вагітної жінки
на дев’ятому місяці року
в пісковому годиннику простору
де сиплеться листя замість піску
і навіть якщо вслуха́тися так
як вслухаються риби у пульс води
навряд чи вийде дочути шарудіння
викорчуваного осіннього язика
нероздільного в сутності але роздвоєного
мов крик і відлуння від крику
мов грім і блискавка
мов серце і тінь від серця
важка
неторкана
кам’яна
17.09.22
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=998260
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.11.2023
розворушується мурашник сонця
зрання розповзається довкола
світломаскувальний режим грудей
щось і далі ховає всередині від усіх
біля сточеного олівця пня
дубового кольору
лежить відстріляна гільза жолудя
сумно обом
язики променів зализують рани кори
незализане лишиться найтемнішим
провертається встромлений в рану промінь
із болем та ніжністю
хрипкий пернатий
з річними кільцями рубців на голосових зв’язках
заливає в горлянку вітер поміцніше
бродить здичавілим псом життя
відкладене на після війни
поволі стирається ім’я
на вицвілому нашийнику
07.04.22
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=998191
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.11.2023
***
вже відчуваємо
як час витікає без кровоспинних
як від ударної хвилі крику крихкішає простір
як оскомляться розтоптані туристичні маршрути мови
вже відчуваємо
як дихання збивається в зграї
як почуттям припиняє личити стриманість
як вічнозелені байдужі до листопадів
як кремом проти зморшок розмазана живиця на їхній корі
як ще бережуть рожеві спогади всередині всохлих пуп’янків
старі незірвані діви троянд
як тополі знаками оклику лиш підкреслюють невимовність алей
як ніяковіють освистані вітром вуличні музиканти
як переступають могилки дощів перехожі з чорними квітами парасольок
як перший сніг вогнегасною піною скоро закриє сезон пожеж
як слова на захист свободи наїжачують голки наголосів
як марно просяться розпелюститись кулаки
як день сьомий завершується прикладанням рани до рани
як темрява ставить підніжку погляду
як хочеться світла в кінці світла
як чухаємо сторопілого звіра мови
за вушком ножиком:
нехай не лишається осторонь
нехай кровить
27.07.22
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=998189
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.11.2023
хроніки зими холодні та довгі
паляться дрова споминів
відганяючи страхи
наче виголоднілих вовків
на яких місячний вітер вночі виє першим
діючи на випередження
колують містом чутки
ніби термос з глінтвейном біля вогнища
про хмари чорні мов жарти гробарів на перекурі
скупчені в повітрі над міською площею
на черговий несанкціонований мітинг снігу
про посередницьку місію стурбовану
негуманним поводженням у полоні
яка закликає затичку у роті страждальців
зліпити з трояндових пелюсток
про смуток який прилипає до днища пам’яті
мов непотопельний корабельний молюск
і подорожує з нею крізь час
нелегальним мігрантом
хроніки зими холодні та довгі
мов затерплі пальці вуличного піаніста
які ніяк не можуть зсунути убік
тишу що притисла запалі клавіші
13.02.21
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=990260
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.08.2023
тануть сніги
ріка гладшає в талії
ламай зачерствілу хлібину голосу
ділися з ближнім
злизуй з потрісканих на морозі губ
присохлі рештки черешневої мови
на залитій сонцем гладі
занур лице під студену воду
проступи для риб на мить
іконним божеством
може принагідно вдасться
розгледіти серед мулу
на котромусь з гострих камінців
нерозчинену сльозу
що перезимувала в спокої й тепер
проситься назад до ока
тремтіти й мінитися
мінитися і тремтіти
може вдасться розгледіти
прогниле днище затонулого човна
обплетене баговинням —
холодним
липким
цупким
на дотик
ось він який — тепер ти знаєш —
дотик мовчання
2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=990259
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.08.2023
місто забудовується так щільно
ніби чинить облаву на вітри
втілює план перехоплення
найменшого протягу
наближається коляда
торкається міського простору обережно
наче боса нога поверхні гірського озера
наче метелик своєї першої квітки
небо рихтує до заслання
щораз нові миротворчі контингенти
білих чоловічків снігу
місто поволі прокидається
залоскотане різдвяними співами
обабіч міських алей
похилили голову ліхтарі
наче жебраки на промислі
а в кутиках очей перехожих
навіть під час сміху
стоять на сторожі вартові зморшок
архітектура міста затерта
ніби посуд у студентській їдальні
не відбілюється жодним снігом
ба навпаки
сніг у проталинах зяє чорними дірами
на місцях де перед тим притулялася
п’ятипала зірка
чиєїсь долоні
27.12.20
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=990183
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.07.2023
поки вдих і видих зберігають нейтралітет
голос починає свій шлях самурая
з піднебіння у піднебесся
шереги обрізаних зимових дерев —
письмо ієрогліфами східного бога —
нітяться через свою голизну
як нітилася би нічка
позбавлена темряви
вітер розгойдує гілки
мов палички диригентів
перед глухим оркестром
вітер дме і сніг з гілок
осипається в конічні замети
наче ідеальні мурашники
для мурах-альбіносів
а деякі зі сніжинок
мов катапультовані камікадзе
летять на теплу поверхню щік
вертаючись блудні додому
згадавши як були слізьми на очах
до того як втекли й проминули
повним колом води
голос стелиться по склепінню неба
відлунює обережно
ніби боячись спровокувати
черговий снігопад
14.07.21
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=990180
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.07.2023
ноги любові
кроками на снігу риплять
ніби виводять поводирем
підземний вітер
на найближчий колодязь
руки любові
розламують навпіл черству хлібину —
отак тріщать усміхаючись
сухі й шерехаті вуста печалі
серце любові
розсунувши ґратки ребер
викочується на сніг
гігантською горобиною
віддаючи червоний м’якуш птахам
відпускаючи їм
гріхи неперелітності
голова любові
навмисно відтята
щоб виросли замість неї
дві
06.11.21
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=990076
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.07.2023
зима м’якшає
і сонце дедалі більше
вганяє у страх пополотнілі сніги
й з грюкотом падають долів
заточки бурульок
мов складається зброя
приреченим військом
зима м’якшає
денні вітри тепер стримані
ніби прилюдні розмови
але нічні ще туляться носами
до міжвіконних щілин
ніби мерзлі мандрівники
у пошуках притулку
в ніч
у яку вивільняються наші страхи
і спиться чуткіше
за сон перелітного птаха
що дрімає в польоті
в ніч
у яку пливе підсвічуючись місяць
що немов глибоководна риба
народжується і вмирає у темряві
в ніч
яка болить але приносить полегшення
ніби вирішальна куля
що влучила лиш у плече
зима м’якшає і сонце
саморозпалюється дедалі сильніше
мов шаман під час ритуальних танців
і вже скулена у снігу вода прочуває
своє передчасне звільнення
19.01.21
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=990075
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.07.2023
антиосінні заворушення
почалися
з примірянням нагорі
піхотою дощових крапель
білої панцирної броні
з альфа-вітрами
які заметляли безладно
наче бички на родео
намагаючись скинути зі спин
легкі вітрильники залишкового листя
на голови старих ліхтарів —
родинних склепів кількох
поколінь лускокрилих
з ломкою голосів
у дрібних протягів
набуванням ними
хрипких грудневих ноток
з тишею яка шикується
на межах окликів продавців метафор
які тиняються з набитими
горлянками незужитих слів
наче пелікани з тижневим
запасом риби
з ночами які
видовжуються до найдовшої
мов присвяченої власній річниці
на яку можна викопати
з білячого сховку торішній жолудь
мов капсулу з посланням для нащадків
і розкрутивши важко зітхнути —
аж з гирла губ
втече ще один травмований подих
щоб впасти у вітер
і не вернутись
2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=989986
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.07.2023
він тут чужий —
жовклий листок на днищі чобіт
занесений в гавань дому
на причал килимка біля входу
що буде йому шорсткіше
ніж гостра суха трава
на звичній смузі приземлення
він тут чужий
як не вкладай його в книги
з такими ж пожовклими сторінками
як не латай ним тріщинки на стіні
мов на корі деревній
мов на місяці
мов на вірі
загорни в нього жолудь
з якого зірвана шапка немов чека
все одно у таку вологість
будь-який порох всередині вже відсирів
будь-який із вогнів холодний на дотик
загорни в нього шишку соснову
з такою різьбою — аж можна вкрутити
в найглибший з плафонів
в найстарший розлом у грудях
отой що зліва
коливається гола гілка на вітрі
мов палець в погрозі
націлений в місячну прорізь
перед сном
прочиниш навстіж вікно
випустиш жовтий листок
видуєш осінь застряглу поміж шпалер
знімеш хрестик натільний й накинеш
на серпик місяця
щоб сяяв до ранку
31.10.21
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=989985
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.07.2023
водорості спогадів
що спливли на поверхню пам’яті
чіпляються за соломинки променів
не в силах тонути вдруге
а отже пам’ять більше не підвладна
впорядкованому плину часу
гіпнотичним факірам годинникових стрілок
і з неї вже прозирають немов крізь воду
сиве хлопчаче обличчя —
ніби цупке волосся не оминуло
жодної павутинки бабиного літа —
й дівчачий силует який спирається на костур
так легко як спиралось би на трембіту
присіле небо
хто з них першим наважиться спинити
осінній листок що кружляє над ними
ніби настромився на невидимий ріг вітру
шматочком яскравої ганчірки
в затяжній кориді
якщо довго споглядати за ним отак
закинувши голову догори
починає поволі паморочитися
і ось ти вже сам пливеш
безладною течією
ти сам крихкий сторопілий листок
за мить до падіння
за мить до того
як просвітяться зіниці
наче медичним ліхтариком
соломинками сонячних променів
10.01.21
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=989947
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.07.2023
хто без жодної краплі рому
мине поле лісу
де розвітрені дерева
чіпким гіллям беруть
один одного на абордаж
хто насмілиться не озиратися
на спиногризний вітер пронизливіший
за погляди з перекошених фоторамок
на стінах покинутих осель
хто пронесе свої вуста крізь мовчання
мов олімпійський вогонь
хто вийде з листопадового лісу
як виходять з воріт пойнятого пожежею собору
несучи за пазухою обвуглене
проте порятоване серце
хто як не ми
у дружнє рукостискання
простягаються назустріч
жовті долоні листя
хто як не ми
на вітрі
одинока краплина тремтить
ніби вигнанка із повени
хто як не ми
забобонний дятел
стукає по дереву
тричі
28.09.21
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=989946
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.07.2023
в листопаді
точаться асфальти дощовою шрапнеллю
повітря вогке хоч викручуй мов білизну
не висихають навіть тижневі сльози
на кожному з рукавів
в листопаді
ми лишаємо відсирілі сірники поглядів
за власними спинами
де жовто-багряні дерева врослі у дощ
вже ніякі не смолоскипи а радше
закляклі в холодному акваріумі простору
тропічні рибки
з добряче облупленою лускою
в листопаді
ми розхристаними грудьми провокуємо вітер
і прощаємося так ніби топимо
великі червоні серця в акваріумах грудей
поки точаться асфальти шрапнеллю дощів
так само винних і невинних водночас
мов підсліпуватих прокльованців
із зозулиних яєць осені
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=989793
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.07.2023
ми і далі про осінь?
про те як осінні вітри
упирями присмоктуються до шиї
як просвердлюють між лопатками
чорні ходи до серця
як виють один на одного
за наслідне право першої бурі
а поки виють —
вже деякі із дерев
наче підпільники
тримаються під землею
теплим міцним корінням
ми і далі про осінь?
чи про осінь помовчмо й тоді
від неї незабаром лишиться
тільки мокра пляма
а в сухому залишку
ще один рубець
на асфальті
на корі
на голосовій зв’язці
пернатого погорільця
який випускає сльозу
просто на льоту
і та одразу потрапляє в хроніки
не інакше як Lacrima migrantis
або по-нашому
сльоза перелітна
11.09.21
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=989791
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.07.2023
ніби кіноляп у дешевій стрічці про осінь
ця відчайдушна спроба вийти сухими з дощу
занурившись під пріле листя обопільних спогадів
що вже розмокло і протікає проте ще утримує
якесь переховуване мов контрабанда
якесь закодоване лише для двох
залишкове тепло
імітація помсти усьому що дихало в спину
це падати навзнак придушуючи власну тінь
і соватися із притиском
у прагненні зробити їй боляче
у прагненні більше не озиратися так
як озираються хіба винуваті або закохані
імітація втечі це їхати далі кінцевої
бо як не крути а ці передбачувані автобуси
водять нас своїми прикрими колами
ніби арештантів на прогулянці
тюремні наглядачі
тиша втрачає право на тишу
із наближенням нудних напівпрозорих дощів
які виповнюючи і виповнюючи до країв
човники долонь
простягнуті містками
між спустошенням і спустошенням
все ж ніяк не можуть їх потопити
в якійсь безсилій імітації осені
17.01.21
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=989717
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.07.2023
казали тобі дівчинко
не дивися не підглядай
не сунь свого носа у чужі страви
у гнізда сонних лелек
у дупла з білячими сухпайками
у замкові шпарини квіткових пуп’янків
у глибокий — аж до роси — надріз на стеблі
заповідали тобі не дивися
не підглядай
за тим як сосни обмінюються шпильками
за тим як вітер краде собі на спомин перо
з крила перелітної птахи котра першою
завершує свій марафон
за тим як чорна мураха щоночі
водить потайним ходом у свій мурашник
рудого чужинця
казали тобі дівчинко
не дивися не підглядай
а ти підглядала
підглядала
підглядала
а коли виросла
змінила собі ім’я в паспорті
на Любов
03.10.21
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=989716
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.07.2023
1
мілітаризується серпневий сад
звисають гарматні ядра
смородини
набирає різкості вітерець
тренуючи аперкот
на листку всохлої груші —
коли торкає твою праву щоку
вже не підставляєш йому ліву
хробачки в червоточинах
прокладають напровсяк
запасні тунелі
аж яблука розгойдуються
маятником над землею
чорнішою за долоню садівника
що цілий день розміновував
смородинові кущі
мілітаризується серпневий сад —
по периметру вже обнесений
розтяжками винограду
2
ми лежали в траві
і наслухали тишу
дифузно просочувану
крізь зірочки які
вічність і ще одну ніч
по одній переходять
на темний бік ночі
стають чорними дірами
народжують згодом двійнят
на ймення зіниці
роздають їх
кожній тварі по парі
ми лежали в траві
і наслухали тишу
як та наслухала нас
і тільки рожевощокі яблука
в саду над нами
на ймення серця́
перестукувались на вітрі —
отак безоглядно
отак відверто
отак по-справжньому –
аж рябіло в усіх зіницях
і тут і там
3
на садовій тропі
плями тіней від навислого листя
між якими просочуються плями світла —
неначе леопардова шкіра землі
на якій метелики грають в класи
пурхаючи лиш по осонні
темна постать йде крадькома
а сад зіщулюється над ним
як зіщулюється світло
щоб втрапити в замкову шпарину
як маліє море
до солоної краплі в оці дельфіна
викинутого на берег
за мить все зникає
мов галюцинація виспраглої землі
над якою сонце спопеляє в повітрі
останній сивий уламок
заблудлої в небі кульбабки
2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=989636
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.07.2023
після дощу
на твоєму одязі
лишається енна кількість
ще не висохлих крапель
тотожних зворотному відліку
перед спрагою
після дощу
як самій собі
довірся вологим дотикам простору
прочини свою шкіру для ніжности
пусти по воді перехоплений жовтий листок
бо ще нічого не згаяно
бо короткозора дійсність
ще прийме його за зірку яка спливла
на поверхню після падіння
й тепер бере розгін для повернення
по злітній смузі ріки
після дощу
сльоза виштовхує з себе
мов чужорідне тіло
уламок веселки —
та врешті капітулює
втрачає сутність
міниться
29.08.21
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=989556
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.07.2023
прозорий вітерець
пролітаючи низько над рікою
підмочив у ній зграйки
навислої комашні
сіли батарейки
в останніх цикад
зірки не падають
сітківка неба не відшаровується
не ширяться рибні зіниці
мов нафтові плями на плесах
не ворушиться
гусінь в душі метелика
не пугикає совина варта
бо в тил сухого лісу
не скрадаються
голодні й ображені
вогники світлячків
лиш прозорий вітерець
з підмоченою тепер репутацією
брижить і брижить тремтливу гладь
марно пробуючи задути
віддзеркалення місяця
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=989553
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.07.2023
Поодинока хмарка над сосною —
наперсток Бога, щоб не поколотись
об гостру хвою, шиючи тасьмо́ю
вузьку леваду соняхів напроти,
та, певно, уколовся все ж нівроку,
бо надвечірнє сонце проступає
бичачим оком, полуничним соком,
багряними, як помста самурая.
Ступаємо зеленою канвою
на рукаві незримім, ліліпути,
так сторожко, неначе під конвоєм,
неначе доторкаємося суті,
та здиблена трава сліди розправить
і втихомирить, як вечірня «Отче…».
Зіниці чорні соняхів, по правді,—
не оминуть, але і не зурочать.
24.04.20
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=989462
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.07.2023
1
на цих пагорбах
покручена річка лежить
мов приручений пітон на плечах
пляжного фотографа
на цих берегах
роблять селфі з нею
розпивають спиртні напої
викрикують масні жарти
аж в’януть зелені вуха
пониклим вербам
замість русалок й водяників
на поверхні води тепер
коливаються пластикові пляшки
лиш коли густо стемніє
іноді нишком прошмигує за водою
сплетений дівочою рукою вінок
щоб ніхто його тут не розгледів
щоб ніхто його не приведи Господи
тут не виловив
2
пливи подорожня купайся
рани води гояться
тіло твоє приклавши оголене
пірнай
місячне світло забоязке
щоб осоромити
щоб у зіниці впавши
сягнути їхнього дна
світлом до світла торкнутися
плавай подорожня
ніхто не підгляне
в темряві цій навіть око до ока
отвір насилу просвердлює
навіть вітер сновидою
збився на манівці
навіть за вербовою ширмою
нема нікого
спить берег порожній
плями сипкого попелу у траві
чи то від гулянь шашличних
чи від палих зірок
вигорілих з нудьги
3
міліє ріка
надломлений промінь світла
вже спроможний сягати
риб’ячого цвинтаря
міліє ріка
потребує переливання немов поранена
колупається ослаблою підводною течією
у власному днищі немов у спогадах
намагаючись поки ще змога
винести найпам’ятніше
ну бодай оцей затонулий ґудзик
загублений в поспіху незнайомкою
яка минала берег крізь негоду
несучи за пазухою
викрадене дитя вітру
4
ось ще одна драма:
риб’яча кістка
застрягла у гирлі
ріки
ось ще одне безгоміння
в подобі старого коропа
з проіржавілою лускою під очима
ось блискавка над водою
неначе письмо
ушляхетнене знаком апострофа
ось мій світ без тебе
мов упалий на спинку водяний жук
що судомно перебирає лапками
не в силах ні перекинутися
ні потонути
2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=989368
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.07.2023
Тримайся руки,
мов курсу тримались в вись
кульбабки із надто ранньою сивиною.
Спонтанність наша, як рима, вела кудись
до лап і лав
позолоченого конвою
осіннього,
що додержує паритет,
як жовте на світлофорному триколорі,
як фокусник із дешевого вар’єте,
що сіє сумнів, але не долає зору.
Парабола світу вийшла на мить плато,
цілунок відкриє відлік униз…а,власне:
хто губи від губ відтулить з нас першим, хто?
хоч раз на прірву
зробивши це своєчасно.
20.04.20
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=989367
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.07.2023
тихо тепер моторошно
в селищі фронтового типу
не чутно церковного хору
ніби обітниця мовчання
набула буквального значення
і навіть всередині дзвону
ледь ворушиться
затерплий мідний язик
тихо тепер тихо
двосічний голос крила
дарма шукає взаємності
множачи розтинами вітри
бо супутникові тарілки грибів
на корі дерев вже не вловлюють
партизанські частоти птахів
що накинули самі собі
рятівні кола своїх голосів
в найсолодші на шиї зашморги
тихо тепер мулько
звучанням стількох імен
вже не продерти навиліт тишу
мов захрипле спросоння горло
мов трембіту вдосвіта у якій
ще ночують рештки імли
тихо тепер моторошно
проте на околицях імперії тиші
вже проносяться підпільно
за пазухами
перші півні
проте першою талою водою
мов довгожданою ніжністю
вже виповнюється до країв вирва
утворена після мінного обстрілу
проте в селищі фронтового типу
пам’ять тепер мов повітря
в підвалі розбитої церкви —
сперта
олюднена
й одна на всіх
2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=989280
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.07.2023
місцеві на світанні
скликають усю родину —
сонце ж бо прорізається крізь обрій
мов перший молочний зуб
готуючись до трьохочкових кидків
світлом в зіниці
місцеві всеньке літо
тренують пучки пальців
квітки обманювати
метеликовими доторками
щоб згодом навчитися витягати
золоті скалки проміння
з вологих очей осені
не лишаючи жодних відбитків
місцевим за сніданком
віддзеркалення сонця
всміхається з начищених
люстерок тарілок
і їхні обличчя такі просвітлені
що може почати ввижатися
як вони їдять його голіруч
обпікають руки і рот але їдять
відкушуючи мацаки променів
видушуючи сік ізсередини —
на світанні —
коли дозріває ще одна днина
мов зашаріла щока персика
що прочуває наближення
своїх перших і останніх губ
22.05.21
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=989279
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.07.2023
шліфований водою камінь
лежить над висохлим ложем ріки
мов недовтілений витвір митця
над пірамідкою долонь
ореолом світиться ніжність
і слова спонтанних молитов
неприлизані наче краї сонця
що кошлатиться нитками променів
напередодні холодів
волохатіє мох на скелях
поглинає різкі відлуння
мов килим на стінах зали
ромашкові пелюстки
опадають проти годинникової стрілки
ніби мирно оскаржуючи
педантичний плин часу
тихо дме
не завербований вереснем вітер
в якому ще накладаються
наші роз’єднані голоси
затишно навіть збіглій сльозі
що замість підпису падає
на правий нижній кут полотна
03.04.21
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=989172
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.07.2023
в нічному небі
оточений темрявою місяць
стікає долів талим світлом
хто йде слідами роменів
з ампутованими пелюстками
на яких ворожила дівчина
з очима відвертішими за зізнання
надряпані на стінах катівень
хто вчить долоню
пестити шкарубку вербову кору
мов найтоншу жіночу шкіру
в пошуках прихованого
серцебиття
хто тренує око вирізняти
на тремтливій від сонного
дихання риб поверхні води
серед пластику й баговиння
відбитки босих ступень
хто на зарослій щетиною очерету
щоці берега
шукає порозуміння з тишею
стишуючи навіть внутрішній голос
усамітнений в келії піднебіння
поки пливе — так давно пливе —
сплетений з роменів вінок
по одній підземній ріці
поки заплітається в коси
туге вербове коріння
поки оточений темрявою місяць
тримається попри все
до останньої краплі світла
14.08.21
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=989170
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.07.2023
буде сомик зміїтися на мілині
буде мох на південній приморській стіні
де вітри один з одним занадто різкі
ми такі як і вперше — але не такі
лише я лише ти і між нами лише
дерев’яні мости як бувале кліше
тиха нічка каправа невинність сама
із мостами підпалює навіть лиман
а вода прогорає мов нафта до дна
хто казав що вода не горить бо вона
заглибока неначе кроляча нора
і замокра як осінь якій вже пора
як дожевріє мул буде опік і змрок
буде міст ніби зведений д’горі курок
що від скроні до скроні водитиме нас
кожен раз як останній – і потім ще раз
05.08.20
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=989082
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.07.2023
згадай як ми простували
до високого собору поезії
де навіть павутинки під банями
врочистіші за срібні ланцюжки
згадай як ми синхронно сміялися
аж механічний пес часу
привітно вихляв хвостом
як випростовувалася прим’ята гордість трави
ховаючи наші свіжі сліди
як гладили проти шерсті стрімкі потічки
як знічев’я розчухували
темні вежі мурашників
як випитували дорогу в каменя
лоскочачи його підвітряний бік
і спокушалися при дорозі
навіть зморщеними і кислими
як товклися у скло простору
задихане ранковими туманами
тримаючись протягу
який би виніс за межі
втім
не виносився навіть погляд
щоразу вкорочуваний обрієм
мов циркулярною пилкою
втім
урешті позалишали
чотирьом сторонам світу
по одній зі стертих підошов
зіп’явши собі хитку капличку
без жодного цвяху пунктуації
01-02.05.20.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=989081
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.07.2023
ми зводили круті стіни
що наражали вітри на самогубства
найкращі з нас прикрашали їх муралами
які птахи роздивлялися навіть не мружачись
ми зводили біля себе
стіни такі високі та гострі
аж хмари над ними
немов судна над мілинами
пливли маневруючи
ми зводили і зводили стіни
так легко немов обіцянки
і вже власних дітей навчали
поважати будівельні традиції
дітей
які по мірі дорослішання
припиняли прикладати вухо до стін вслухаючись
і тому коли ті зненацька розвалювалися
завжди з подивом виявляли
що вони не сягали завширшки
й однієї простягнутої назустріч руки
01.01.21
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=989031
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.07.2023
1
подейкують
насправді все пішло шкереберть
відтоді як соснова шпичка
впала у змучене від безсоння
незмигне око
на одному з крил
нічного метелика
червонокнижного
який ніколи до того
не летів на поклик вогню
2
в жолобинці трухлого пня
зібралася дощова вода
й мураха тепер форсує цей рівчак
по містку стеблинки
так наполегливо ніби бачить
за рівчаком замок
де спить прекрасна
мурашина королева
а може і ніяких замків
просто повзе собі знічев’я
врешті все залежить
від кута зору
заломленого дощовою краплиною
яка виблискує на сонці
мов загублена корона
на самісінькім краю рівчака
3
зламана гілка
звисає
на тонкій шкірці кори
рвуться до неї прив’язані
діряві павучі вітрила
на яких щоранку
крапля роси оплакує
всіх жертв попереднього дня
зламана гілка
тримається на волосинці
над чорною дірою землі
і лиш місячне світло
проникає в місце розлому —
наче остання милість
наче найбільше осяяння
4
мураха прагнучи безсмертя
втопилася в краплині роси
переплутавши її з живицею
стародавня долоня листка
колись скрутилася у хвоїнку
щоб перевершити осінь
сльоза не шукала вічности
проте ненароком втрапила
у коло води
5
морщавий пень
в білій палаті снігу
чіплятиметься за життя
провідками коріння
допоки в розколині його кори
зимує метелик
обачливо склавши крила
веселками досередини
2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=988759
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.07.2023
ми прагнули моря взимку
аж притулялися
одне до одного вушними раковинами
в надії розчути його артефактний гул
аж кликали Галькою й Мартином
дворових собачат
народжені далеко від нього
ми прагли моря мов прагне
денного світла якесь совеня
із вродженим страхом темені
ми хотіли ліпити
замок на лисині дюни
щоб та недовго утримувала його
неначе голова простолюдця
раптову корону
ми хотіли розгулювати по ночах
береговою косою подібною до
дзьоба велетенського пелікана
який впився в пересолені води
й тому ніяк не може насититись
ми прагнули вдивлятися в море
мов у лице прикордонника
вгадуючи його поточний настрій
за мімікою хвиль
яка мінлива
наче весь цей обшир води
хтось несе хилитаючи мимоволі
у пригорщі безкрайніх долонь
поки ми на двох розділяємо
відчуття близькості моря
поки око вихоплює з ночі лише вогники
відсікаючи темряву як несуттєве
21.01.21
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=988758
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.07.2023
в ясний сонячний день
відпочиваючи під короною ясеня
ніхто з подорожніх так і не помітив
як на корі з’явилася
ще одна зайва зморшка
від того що під землею
на схрещенім корінні кроти
розпинали одного зі своїх
що вперто стверджував буцімто
над дванадцятьма відтінками темряви
направду існує щось
кругле яскраве жовтогаряче
чиє ім’я не варто
поминати всує
18.09.21
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=988490
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.07.2023
мова тутешніх берегів осягалася навмання
з метеликом який заблукав у вітрі
з квіткою жасмину що загралася із вітром до втрати запаху
з витонченою гнучкістю твого голосу яка завжди могла
огорнути будь-яке божевілля мого світу
де ж
де ж насправді стояла кома у фразі
піти не можна лишатися
коли розділові знаки ще не злетіли мов запобіжні болти
з розхитаних до поезії частин мови
на цих берегах
де після заходу сонця його вірнопіддані соняшники
втуплюють погляди в землю шукаючи підкоп під лінією обрію
де камінчики гострі дряпають дно ріки
де простерта долоня ніч розпрозорює
де спокій
де спомин
де сповідь
де два голоси
відпущені у вільне плавання
ще тримаються коренями слів
спільними для обох
немов у спіритичному сеансі навиворіт
закликаючи до себе віддалену тілесність
жінки огорнутої фатою з білого дня
чоловіка що її відгорнув
мова погідних берегів
відчужує звичний синтаксис
мов пересаджене донорське серце
бо ні розлука ні ріка ні двоє
більше не піддаються ословленню
03.05.21
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=988485
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.07.2023
сльози заходять до ока неначе до церкви
лівого й правого ока — мов різних конфесій
кілька дощів і зумієш — клянуся на плесі —
переростати а не заливатися з верхом
ластівка з куксами крил понад берегом стиха
ходить по линвах проміння — отак і навчиться
шириться тінь від падіння немовби зіниця
небо проходить крізь тебе — ти чуєш це? — дихай
витруси з вітру метелика — не золотого
для кишенькового світельця родом з долоні
щось ще пектиме — як сіль на губах соломонів
тільки про це — або добре або вже нічого
22.04.23
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=988139
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.07.2023
на схилі крутого берега
над прірвою самого себе
де камінець з-під ноги радо зривається
вниз в обійми води
де дихають зябра тріщинок на корі
де навіть смерть призахідного сонця
м’яка і тепла на дотик ластиться
і небо небавом проллє в ріку
сузір’я Риб — іскристе мов
електричний стілець для темряви —
людський силует стоїть
як іграшковий солдатик
один серед поля загублений
руку до чола дашком приклавши
наче виглядає на обрії
човен з довгими білими вітрилами
мов ромашковими пелюстками
з жовтавих країв сонця обірваними
бозна-коли
бозна ким
бозна для кого
17.10.21
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=987539
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.06.2023
вітер
проходить крізь торговицю лісу
ножем крізь масло
маслом крізь ножі
тріпає мов шерсть вірних псів
шапки дерев
теревенить про щось дідівське
зі старшими з них
заганяє в розщелини кори
бліді голоси птахів
настояні на мовчанні
з потухлих шишок
зриває гамівні сорочки
з натуральної павутини
продуває вентиляційні отвори
замешканих дупел
не заздрить і не засуджує
тих хто всередині
ніколи не озирається
боїться лиш
проколоти легеню кинджальною гілкою
здувшись до легкого сонного подиху
на холодних ґрунтових вустах
не здатних вишептати
бодай ім’я
12.01.21
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=986932
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.06.2023
ти казала
нічого не зміниться
камінь лишиться каменем
жоден з вологих цілунків дощу
ще не пробудив його до життя
ти казала
все просто
на камінь обернено камінь
ніяких підступів ніякого дива
лежить собі велетнем при дорозі
кришиться камінними слізьми
при висіканні на нім
чергових ініціалів
лежить нерухомо так довго
що мав би вже заздрити
будь-якому летючому камінцю
мав би соромитися
але заздрити навіть такому
який лягає в руку
націлену у вітражі собору
мураха-скелелаз
пнеться по його схилах
бджола оминає на поклик квітки
стебло бур’яну метастазує крізь
важку кам’яну плоть
коли ти присядеш на нього
спочиваючи у дорозі
й легенько зіпрешся долонею
камінь вкотре з останніх сил
стишить і не викриє
власне серцебиття
і нічого нічого не зміниться
як ти і казала
22.08.21
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=986930
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.06.2023
чи зможе той
хто сонце цілує в губи
задмухати темряву
чи виверне її мов кишеню
з-під землі
териконом назовні
чи зможе йти
в риму із часом
як вільний з вільним
поки не стануть кроки
зворотним відліком
пораненого відлуння
ми чули про нього — він з тих
хто носить обручку з руди й граніту
хто обітницю скріплює кров’ю
при цілунку порепаними губами
він іде й коники у траві
коротким скрекотом
дають відбій польової тривоги
він іде — й мурахи
гостинно викочують перед ним
краплинки світла
він іде —
і довшає на землі його тінь
ніби нею отак проростає камінь
з його грудей
11.03.23
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=985787
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.06.2023
Погасилась печаль підземна — аж стало димно,
далі випнулась териконом сама назовні.
Звуки проросту тут би визбирати, щоб ними
пересіяти лису вирву в озимій мові.
Тут не в риму ідуть із часом — і крок за кроком,
мов зворотний відлік пораненого відлуння.
Тут порепані губи в суджених — отже, кров’ю
всі обітниці закріпляються при цілунках.
Тут обручки на підмізинних — з руди й граніту,
і опущені кутики в тріщинок на корі.
Тут мурахи в мурашник котять краплини світла
й тінь за мною моя — наче камінь з грудей проріс.
11.03.23
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=985786
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.06.2023
що є ріка
трильйони сліз позбавлених солі
сіль бо викачали на хліб і на рани
на ожеледь на фен-шуй для дельфінів
щоб їм смакувало і пахло морем
у дельфінаріях
що є ріка
місце куди занурюються
шпигуни й лінгваголики
відточуючи навички розуміння
жестової мови риб
по теревенях плавцями
що є ріка
місце для нересту перелітних сліз
місце обміну болем як будинок для літніх
місце де вже цілу вічність
сходиться і розходиться коло води
ніби ніяк не може оговтатися
від того як каменем пішов під воду
той хто мав не тонучи
іти по ній
хоча сказати по правді
це лише риб’ячі плітки
помножені на труднощі
сурдоперекладу
11.09.21
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=985699
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.06.2023
відстань вимірюється подихами
для юного вітру який
під час обряду своєї ініціації
змушує сльозити око
першого стрічного
плач не насправжки плач
хай солоніє повітря
від крадених сліз —
може комусь невдовзі
запахне морем
смійся по-справжньому смійся —
тоді два сонця рожевіють на щоках:
на лівій яке тікає щоб повернутись
на правій яке повертається задля втечі
відстань вимірюється спогадами
пам’ятай забуваючи пам’ятай —
коли озираєшся востаннє
на кожну з цих оспалих земель
фантомно лишаєшся в них назавжди
з корінням вирваних поглядів
з вітром якого зробила дорослим
твоя сльоза
11.01.21
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=985092
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.06.2023
після заходу сонця
день вистигає ніби гніздо
з якого зігнали птаха
мова настояного на травах вітру
не відкривається дослівно
лиш легко подразнює вуста —
як дражнив би їх одиничний цілунок
як дражнить обдурені пальці
пилок вислизнулого метелика
чи вистачить цього дотику
щоб почути як скімлять
вісім вовкуватих вітерців
у лігві північного вітру
які ще ніколи не знали
ні губ ні розпущеного волосся
чи вистачить цього дотику
щоб відчути як сниться моху
на навітрянім боці брили
тихе вростання в теплий
затінений бік долоні
покладеної на нього
випадковим путником
чи вистачить цього дотику
щоб збагнути
чому досі не впав на землю
вмерзлий в лютневе небо
птах
25.09.21
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=984778
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.05.2023
від учора світ збожеволів
тиша ходить по краю
зазирає з осторогою
в кратер гучномовця
приставлений до риб’ячого рота
аж риба від наруги втопилася
в капканах водоростей
аж ріка захлинулась
власною спробою вийти за береги
над якими вітер
залоскотав себе молодою травою
що заростає колії часу так
ніби нумерація спогадів
починається з кінця пам’яті
яка мов сполохана ящірка
відкидає хвіст вчорашнього дня
в котрому світ збожеволів
і тиша звалилася у кратер гучномовця
в який німувала риба
винесена на берег
при марнославній спробі ріки
вийти за межі комфорту
щоб вітер облишив
розбещувати неповнолітню траву
і мов досвідчений серфінгіст
опанував найвищу хвилю
після якої нам лишиться вологий посмак
як після французького поцілунку
і мінитимуться засвічені погляди
нарешті винесені за обрій
на гребенях світла
21.02.21
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=984397
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.05.2023
всі:
і проблиски світла —
мов з-під зіниць —
з-під важких каменів
відкочених
і підземне відлуння
від падіння листка
позолоченого
найтоншого
і дотики
здивованих пальців вітру
так довго перед тим
ув’язнених в кулаці
всі вони всі
з пустельного берега
проводжають тепер
понабиваний вщерть
титанік ковчега
03.10.21
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=984396
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.05.2023
чиясь ідеальна картина світу
висить на стіні вітальні:
зелень ріка небо що ось-ось
перехреститься трійкою птахів
згори вниз і справа наліво
стривай
якийсь артефакт темніє
на березі коло води
вглядаюся —
чоботи забуті стоять
вглядаюся ще — і стає помітною
крапля роси на одному мов доказ
досвітнього нишпорення
в сонній траві
глибше вглядаюся —
рентгеноскопом сітківки —
і вже в самій росяній краплині
вирізняється віддзеркалення
утробного сонця
яке ще ночує по той бік темряви
зі складеними докупи
пелюстками променів —
їх можна навіть спробувати
порахувати мов ручки та ніжки
втім краще припинити вглядатися
бо так легко вивихнути собі око —
ходити доведеться зі звихнутим —
аж всі витріщатимуться
05.09.21
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=983734
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.05.2023
осінь
осіння
отіння
вітер погрожує метелику
розпинанням на колючках реп’яха
зяють трепанаційні отвори
в горіхових черепах
суха трава з підозрою вглядається
у вогненний листок над нею
це колір загуслої тривоги
це повільне розрідження пейзажу
до порожнечі
це дерева скидають баласт
зменшуючи площу опору вітру
що надимає і надимає
бульбашку осіннього простору
яка і сама невдовзі лусне
під гострими скалками нашої вразливості
під гострими скалками
трьохсот прикордонних до тиші слів
які фехтуючи з нею повиходять
за межі точних означень
метелик на квітці реп’яха
молитовно стуляє крила
осінь
осіння
осяння
16.10.21
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=983732
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.05.2023
подейкують
що біля протилежного берега
кола які розходяться на воді
позначають собою
рівні гучності звуку
на рибних вечірках
подейкують
що на протилежному березі
поглядом можна розітнути
шво обрію
яким небо і ріка зрослися
мов сіамські близнята
ходять чутки
що на протилежному березі
сонце з дівочого ока
сльозу висушує
таку потайну і чисту
що як нею землю зросити
то виросте квітка
яка лише раз розквітатиме
та й те — як усі відвернуться
але як потрапити
на протилежний берег
коли завше є протилежний
до того на якому стоїш
18.10.21
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=983330
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.05.2023
вуха сов
чують шарудіння
в небесній проводці
коли мерехтять зорі
чують тремке серцебиття
під ще цілою шкаралупою
в гнізді вивільги
чують вібрації крил
самця шовкопряда який танцює
над своїм першим полум’ям
і тому
сови не сплять
жодної ночі
натомість вдень
надто багато гамору
за яким не чутно нічого
натомість вдень
потомлені сови
сплять
19.09.21
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=983328
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.05.2023
надто жарке літо надто
просмолені міські дашки
ось-ось спухнуть від опіків
чорними пухирями
та навіть спека насправді не привід
залишатися в затінку
мов ненаголошені склади у словах
тримати долоні як гральні карти
тильним боком до світла
надто жарке літо надто
длявий вітерець на вагу золота
проціджується крізь сито прочинених вікон
стокротки на квітниках обмахуються
віялами метеликів
надто тихо надто
навіть полудневі шерехи безсилі
розворушити цю летаргічну тишу
якою блефує місто щоб приховати
своїх програшних печальних королів
своїх краль у тісних прямокутних просторах
чиї погляди не завербовані обрієм
чиї долоні глибокі та шерехаті неначе дно
висохлого моря ніжности
надто жарке літо надто
краплі поту на чолі виповнюють рівчаки зморшок
тасуються літні спогади линяючи
пам’ять мов підземний струмок самозаглиблюється
несе води течія з несправними гальмами
немає тиші немає
варто лиш прикласти вухо й почути
як суха потріскана земля на околицях міста
ще вібрує ще гудить відлунням
від важких міських ворітниць
якими колись грюкнули наостанок
ті що носили наші імена
07.02.21
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=982270
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.05.2023
Сивий туман, ніби блузка легка, прозориться.
Довга дорога — розмотана чорна пряжа.
На перехрестях по вісім очей дозорами —
на КПП павутинних — усіх пов’яжуть.
Сонце спадає за плечі тобі, як обрії.
Стишують тон вітри, ніби входять у змову.
Ти — подорожня доріг не тобою обраних.
Ти — подорожня, а значить — до рани знову.
Голос в повітрі темнішає вже на видиху.
Голос, як ЛЕП, уривається так невчасно.
Бог на дорозі — і той заблукав сновидою,
кличе когось — та не чує й відлуння власне.
12.04.20
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=982269
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.05.2023
Хмара не плаче, просто сльозиться водами, —
напевно, Господня вія на неї впала.
Ліс у своєму травні, немов здивований
дідо-забудько, якому відтерпла пам'ять.
Є мов немає — дні тепер наче привиди,
руками зашелести проти них, безмовних.
У пересохлім роті забилось рибою
словечко, яке не вимовиться без моря.
Вирви чужий гачок, і, можливо, згодом він
у теплому п'ястуку — оживе у квітку.
Може вросте в долину під цими водами,
а може вросте в долоню, лишивши мітку.
Скельцем до губ нам небо: чекає подиху.
На західнім фронті, бачиш, і далі вчасно
сонце кудись за обрій заходить повагом,
мов полонений, що так і не видав гасла.
05-06.05.20
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=982085
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.05.2023
де сухий очерет
кволе тіло ріки прицвяховує
де риби вербу
мов школярку за коси смикають
всі сто років самотності
де відбиті від лісової пісні слова
чіпляються за вітер
як насінини за пір’я птахів
але рідко коли долітають
й до середини ріки
там жінка вийшла і стоїть
жодного очерету не виламуючи
жодної рибини не полохаючи
жодного слова на вітер не кидаючи
тільки око її у воду
сльозу пускає
що доведе до повені
доведе
і висмикне ріка списи очерету з власних грудей
і риб’яче військо блисне лускатими тилягами
і втамує нарешті спрагу свою верба
і будуть ті
хто в сльозу не вірить
і ті хто вірить
07.11.21
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=982084
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.05.2023
тріснула гілка
мов зламалося ребро тиші
і сполохався навіть страх
який набув подоби вітру
й підступав холодним обручем
до горла сонного птаха
шукаючи там як у казочці про Кощія
голку голосу що дарує безсмертя
тріснула гілка
вітер сахнувся проти власної течії
в дупла сосен вдарив запахом цедри
наче хтось начавив у ніч
лимонний бік місяця
й темними плямами на ньому
залишив відбитки пальців
тріснула гілка
тріснула так немов прочуває
як всередині неї вже зріє
отвір для флейти
вітер сахнувся проти соснової шерсті
й вуха совиної варти розчули:
ось вдалині не спиться господарю саду
ось під його кроками навіть сухе листя
шурхотить урочисто і втаємничено
як шурхотять перегортувані сторінки
в лунких стінах порожньої церкви
ось ще один крок його і під ногою
тріснула гілка
24.09.21
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=981982
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.05.2023
розмита світлина ночі
на поверхні води
бо вітерець пестить гладінь
і та цнотливо тремтить
але не сахається
ніч бере співучасть у тиші
сплять бабки з очима прибульців
нагасавшись в квача
на плавучих ліліях
проти місячного світла
проступають мов на банкнотах
водяні знаки
верба на своїх плечах
виносить до води втому
наче пораненого побратима
під розколини молодої кори
закрадається терпіння
спрагле гілляччя
до води хилиться
вискрипує застережно:
не пий вербо зі ставочку
івою станеш
кудли нечесаних прутиків звисають
заплітаються вітром у дреди
завмирають на півпальця над плесом
терплять
18.08.20
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=981977
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.05.2023
вартова мураха
розгойдується на найвищій травинці
виглядає непроханих гостей
ранкове повітря прогрівається хутко
мов долоні долучені до обіймів
вітерець бере у заручники
місцевих метеликів —
горлянки квіток ризикують
захлинутися власним нектаром
сонце на небі вивішене
ніби прапор на передовій
встрягає костурами проміння
у кратери палих ягід малини
тіням від дерев незатишно
соваються ворушаться міняють форму
наче ніяк не можуть вмоститися
в колискове ложе світла
є кому помолитися є кого оплакати
стікає деревинний сік
з невидимого ока на зморшкуватій корі
вартова мураха
розгойдується на найвищій травинці
з висоти мурашиного огляду не розгледіти тих
кому сколені жіночі руки день і ніч сплітають
обладунки зі стебел троянд
11.07.21
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=981871
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.05.2023
відчини переді мною ковану браму у місто
небо над яким нависає замахом
небо над яким нахмарене ніби синець під оком
й де на перехресному допиті вітрів
заламуються перші молочні крила
відчини переді мною стару браму у місто
де плечі сутуляться від власних важких поглядів
де криміналісти розпізнаю́ть за відбитками печалі
де троянди знов здичавіли й тепер
лишають заточені колючки одразу у грудях
відчини переді мною металеву браму у місто
над яким Господня долоня стиснута у кулак
чиї баштові дзиґарі втратили почуття часу
чий гімн фальшує ніби спів вокзального прошака
чиї демагоги і ті вже ледь зводять
слівці зі слівцями
відчини переді мною браму
і вийди за неї
вийди за мене
вийди
28.06.20
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=981870
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.05.2023
на поклик свічки
ввійдеш посеред ночі
у коло непевного світла
і твоя тінь вигризе собі шмат
з його діаметру
геометрично нерівний
ніби вискубаний
нетерплячими пальцями
з празникового пирога
встигнеш відчути
роздратованість невиспаного вітру
втілену широкими мазками
колихкого полум’я
встигнеш прикурити
видихаючи обома ніздрями
дим обвугленого терпіння
змішаний із запахом
прілої папороті
що так і не наважилась
встигнеш відчути
як легким обертом голова
у напрямку зі сходу на захід
паморочиться
встигнеш можливо
перш ніж вигасне
черговий невдалий замах
свічки на темряву
22.08.20
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=981744
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.04.2023
стоячи на опівнічному березі
еге-гей-ського (якщо вірити відлунню) моря
яке судомилося і пінилося раз у раз
ти риторично питала: чи паморочиться пеліканам
при погляді з висоти вниз?
а я водночас нетерпляче перебирав варіанти
де зберегти собі на пам’ять
хоч один темний уламок цієї ночі
яка кришитиметься небавом:
в нагрудній кишені
павучому царстві між шафою та стіною
дуплі трухлявого дуба
спідньому боці місяця
останній варіант одразу відпав через несерйозність
врешті зупинився на першому
відтоді ношу з собою замість світлини
припасувавши мов пазл
гострим кінцем до серця
13.08.20
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=981743
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.04.2023
наша молодість до останнього йде за маревом
наші спомини завербовані полем маковим
чемна доленька на бензині була заварена
надто чемна щоб бути вдень і вночі однакова
у сльози є тонке мистецтво ставати натяком
переховуєш серце в грудях неначе біженця
заколисаний хрест на плечах як чадо матір’ю
плечі вистоять будуть сильними будуть ніжними
буде вітер здирати з неба присохлі вишепти
і долоні в долонях будуть німим зарученням
роз’єднавшись які спорідненими залишаться
наче прізвища перед розстрілами озвучені
Т.Я. 30.05.20
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=981613
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.04.2023
Сонце себе за коси з пітьми витягує.
Сонце в очах існує, але не признане.
Сонце не зможе звати себе бродягою,
поки рівненько ходить, немов на прив’язі.
Поміж річними кільцями серце дерева,
мов у діжках вино: дощаних, з оковами.
Спокій тривання буде колись перерваний
гострим крилом троянди, як передмовою.
Наша кора тонка і на ній ще пишеться,—
сік витікає, ніби сльоза на сповіді,
ніби остання крапля, бо, врешті, тиша ця
в лоні уже волога, як перед повінню.
Сонце пускає перше коріння променів,
сонце впадає в око, немов безсонниця.
Тешуться з серцевини хрести чи профілі —
версія ночі з нашою тут розходиться.
20.06.20
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=981612
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.04.2023
Фантомно болить корінню, в землі зосталому,
і точать ножі кроти під твердим фундаментом.
Сніги штурмували дім і вертались талими,
бо теплиться щось всередині навіть каменю.
По фресках повзе павук під косою стелею,
щоб десь в бороді святого собі повіситись.
Долоні болять долоням, немов прострелені,
долоням, які відтулені в розпал місяця,
долоням, які відтулені в розпал місива,
долоням, чия печаль ще лежить на камені,
долоням, чия печать присягне воістину
на кожному з крил троянди, іще незайманих,
які вже фехтують з тишею, розколисані,
де вітер на перехрестях міняє наміри,
де ми випадкові, ніби латинські вислови,
надряпані у СІЗО в одиночній камері.
06-07.06.20
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=981561
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.04.2023
ніби рівняння з двома невідомими нами
нічка яку не долучиш до серця ніколи
нічка яку сповідаєш німими вустами
плинність якої ламає розставлені коми
хто візерунки малює ножем на асфальті
ті що не змиються жодним дощем навіженим
сонячні зайчики сповнені милої фальші
ґрати із пальців прохромлюють легко як вени
наша розгубленість схожа на вимерлий острів
збились в легенях немов бомбосховищах фрази
виростуть крила трояндам черлені та гострі
висічуть пісню з повітря із першого разу
02.08.20
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=981558
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.04.2023
киснуть довкола відстані і трамваї
зорі двояться мов язики зміїні
бачиш по тій дорозі де ми триваєм
блудними повертаються наші тіні
вразить іржа корозій усі корони
тільки з пап’є-маше омине зараза
братись гуртом за руки для оборони
брати когось за руку це бути разом
нишпорить вітер вимерлим побережжям
будеш із ним безмовною чи якою
ніжність у грудях носиш так обережно
ніби гранату з вирваною чекою
19.01.20
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=981445
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.04.2023
Вітер із вітром куражаться, бо
віття розхитане, мов напідпитку.
В тісті сумління замішаний Бог,—
місячи, потай лишає відбитки.
На прикордонні твоїх молитов
варта долонь зачекалась пароля.
Сміх виринає і падає мов
на амбразури і вітру і болю.
Хто кулаки розбинтує? Ніхто.
Брак перелітних і мряка постоєм.
Віра нам ще розливає по сто,
хліб ще ламається рівно надвоє.
Погляд — аж лінзу туманить небес.
Косить корони й борделі зараза.
Осінь водночас і з нами і без,
ніби остання заплутана фраза.
21.03.20
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=981443
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.04.2023
Свистить старим астматиком завій,
де [i]ні[/i] стоїть на брамі у [i]ні[/i]коли,
де чаша на штрафні заходить кола
і все ніяк не ви́ходить, криві.
Кіношний лицар в кадрі на коні;
він буде збитий ближче до фіналу.
Чи у любові є своя Вальгалла, —
шепни, як не йому, то хоч мені.
Від Києва до губ твоїх не встиг,
затори на південній автостраді.
Небесні шпари поглядам не раді,
а все ж ми підглядаємо у них.
Химери хмар нависнуть, як мости
над спальними районами надвечір,
і не просплять освідчення і втечі,
і не простять усе, що ти простиш.
07.01.2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=981335
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.04.2023
Отак і буває: нічого ніде,
і навіть у пастці заплі́снявів сир.
Нам губи хоча би обвітри — та де!—
вже й розу вітрів залишив бригадир.
Застряг, як у ліфті, в гортані мотив,
і серця незмащені стулки риплять.
Усе, що займалось в займеннику «ти»,
тиняє привиддям, як літера «ять».
Заслинена морда захмарного пса:
воложиться осінь. Безлюдніє храм.
Усе, крім різьби по живому, попса.
Усе, крім усього, дісталося нам.
15.12.19
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=981334
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.04.2023
Зливи зливаються без церемоній,
лицарі зрадоньку сіють без докору.
Ти молитовно стуляєш долоні,
ловлячи крихти долонного спокою.
Мариться франту і хмариться фронту,
тільки ніхто достеменно не мириться.
Мир восени? Це обмовка по Фройду,
бо восени хіба злива і ми оце.
Енний хрестовий і стінка на стінку,
в дотику рук вже і натяку жодного.
Чуєш, украли для чорного ринку
цвях металевий із гробу Господнього.
17.12.19
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=981262
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.04.2023
Сказилося нице на темному споді
у еру hi-tech і крилатих ракет.
Лише між рядками ти ще на свободі,
ти ще на свободі, а значить,- поет.
Між бр[i]а[/i]том і Бр[i]у[/i]том межа тонколеза,
диявол в наріжних абетках засів.
Душа, хоч і близько не мати Тереза,
полотнищем білим утримує спів.
Рядки ревматичні лишай на осонні,
нехай прогрівається муза сумна,
коли кулаки простягнуться в долоні,
це значить нарешті скінчилась війна.
А доти – скрипить на зубах непокора,
а доти – рядки, як колючі дроти.
Поезія – жереб душі-матадора
немов з Мінотавром кориду вести.
31.07.16
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748747
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.09.2017
Хто перепустку дасть у святая святих?
За дверми шепеляють вітри-пілігрими.
Чи дійдуть крізь шпарину під ними листи,
чи, як сни по пробудженні, стануть німими?
Знов уміння забракне зламати замки,
(хоча скільки вже дров через те наламали!).
Заплітаєм рядки, мов купальські вінки,
може там, за дверми, ще святкують Купала.
Мімікрує сльоза під перлинку намист,
щоби годі було легковажно змахнути.
Пропиши, Боже, почерком лікарським хист —
од дверей до дверей забувати маршрути
28.08.16.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747682
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.08.2017
Аби не мовчати, ведем монолог,
мовчання – це все-таки шлях дезертира,
хоч осінь, укотре, це майже сатира,
якою із душами бавиться Бог.
Поцілить, можливо, нас кулею в лоб,
а може пробудить і кавою в постіль,
ми кинули жереб: цілунок чи постріл
понад Рубіконом нездійснених спроб.
Ти викашляй сумнів в осіннє лице,
і виверни душу м`якеньким назовні,
по краю ступаючи – станем шановні,
і слово здолає горлянки сильце,
бо осінь, німа до нестерпу всякчас –
і та гомонить над зиґзаґом каньйонів,
де мушлею склавши над вухом долоні,
підслухати прагнемо вічності глас.
18.09.16
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746244
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.08.2017
Пожежа – це засіб забути пітьму,
пітьма – це коли погасили пожежу,
коли не вдається сухому письму
словами роз`ятрити іскорку божу.
Під знаком питання хитається світ,
тривога дає метастаз на папері,
а пам`ять пірнає у зболений міт,
де неслухам двом указали на двері.
Та ніжність, вколисана грюком мечів,
скресає для нас у новітнім ковчезі,
бо твій тихий сон на моєму плечі –
неначе тріумф невимовних поезій.
13.08.16
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743977
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.07.2017
Гостра самотність є невиліковна,
навіть якщо ти сьогодні не сам.
Жаб`ячу шкіру покине царівна,-
втім не поверне довіри казкам.
Світе, sweet світе, на курячих лапах,
дай-но напитись живої води,
дай-но в твоїх бліндажах та окопах
не загубити хоча би сліди.
Ми – лиш пісочні дробинки в пустелі,
з краплями моря в розлуці навік.
Хочу і можу – ці дві паралелі
не перетнуться без бруку в крові.
Втім і надалі злітає Івасик,
хоч над собою, під дулом рушниць,
бо під ногами – дозріли фугаси,
й мінні поля не заманять жар-птиць.
Мов на світанку невипиті кави
душі хололи,позбавлені тіл,
надто дитячих – як без балаклави,
хрещених хрестиком через приціл.
12.06.16
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=742141
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.07.2017
Стоїть на глиняних ногах колос твоєї віри.
Стоїть. На глиняних ногах. А все-таки – колос.
Ще теплим човником рука прикладена до шкіри,
але відтулиш, і за мить – по шкірі йде мороз.
Ти пам`ятаєш, як любов вустами присягала,
як променилася любов у проміжку між тіл?
Кинджалом в горлі застряє поезія кинджала,
як бачу папороті квіт – у снайперський приціл.
Стонадцять зим іще до дня останнього набою.
Стонадцять зим, як тіні гроз, на плечі полягло.
Я не колос, але нести це небо над тобою –
мов у безбожжя осягти господнє ремесло.
20.06.16, 26.06.16
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=740260
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.07.2017
Пустилась берега душа – як жовтий лист у листопаді,
наважившись зірватись в лет.
Та безоглядним споконвік - земне тяжіння на заваді,
лиш дозволяє пірует.
Озонним протягом з душі здуває павуті печалі
на тлі наближених небес.
Ця невагомість – вишній сон, де я з тобою, а надалі –
мільйон сліпих пробуджень – без.
03.05.16.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739327
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.06.2017