| Сторінки (3/235): | « | 1 2 3 | » |
наша молодість до останнього йде за маревом
наші спомини завербовані полем маковим
чемна доленька на бензині була заварена
надто чемна щоб бути вдень і вночі однакова
у сльози є тонке мистецтво ставати натяком
переховуєш серце в грудях неначе біженця
заколисаний хрест на плечах як чадо матір’ю
плечі вистоять будуть сильними будуть ніжними
буде вітер здирати з неба присохлі вишепти
і долоні в долонях будуть німим зарученням
роз’єднавшись які спорідненими залишаться
наче прізвища перед розстрілами озвучені
Т.Я. 30.05.20
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=981613
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.04.2023
Сонце себе за коси з пітьми витягує.
Сонце в очах існує, але не признане.
Сонце не зможе звати себе бродягою,
поки рівненько ходить, немов на прив’язі.
Поміж річними кільцями серце дерева,
мов у діжках вино: дощаних, з оковами.
Спокій тривання буде колись перерваний
гострим крилом троянди, як передмовою.
Наша кора тонка і на ній ще пишеться,—
сік витікає, ніби сльоза на сповіді,
ніби остання крапля, бо, врешті, тиша ця
в лоні уже волога, як перед повінню.
Сонце пускає перше коріння променів,
сонце впадає в око, немов безсонниця.
Тешуться з серцевини хрести чи профілі —
версія ночі з нашою тут розходиться.
20.06.20
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=981612
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.04.2023
Фантомно болить корінню, в землі зосталому,
і точать ножі кроти під твердим фундаментом.
Сніги штурмували дім і вертались талими,
бо теплиться щось всередині навіть каменю.
По фресках повзе павук під косою стелею,
щоб десь в бороді святого собі повіситись.
Долоні болять долоням, немов прострелені,
долоням, які відтулені в розпал місяця,
долоням, які відтулені в розпал місива,
долоням, чия печаль ще лежить на камені,
долоням, чия печать присягне воістину
на кожному з крил троянди, іще незайманих,
які вже фехтують з тишею, розколисані,
де вітер на перехрестях міняє наміри,
де ми випадкові, ніби латинські вислови,
надряпані у СІЗО в одиночній камері.
06-07.06.20
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=981561
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.04.2023
ніби рівняння з двома невідомими нами
нічка яку не долучиш до серця ніколи
нічка яку сповідаєш німими вустами
плинність якої ламає розставлені коми
хто візерунки малює ножем на асфальті
ті що не змиються жодним дощем навіженим
сонячні зайчики сповнені милої фальші
ґрати із пальців прохромлюють легко як вени
наша розгубленість схожа на вимерлий острів
збились в легенях немов бомбосховищах фрази
виростуть крила трояндам черлені та гострі
висічуть пісню з повітря із першого разу
02.08.20
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=981558
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.04.2023
киснуть довкола відстані і трамваї
зорі двояться мов язики зміїні
бачиш по тій дорозі де ми триваєм
блудними повертаються наші тіні
вразить іржа корозій усі корони
тільки з пап’є-маше омине зараза
братись гуртом за руки для оборони
брати когось за руку це бути разом
нишпорить вітер вимерлим побережжям
будеш із ним безмовною чи якою
ніжність у грудях носиш так обережно
ніби гранату з вирваною чекою
19.01.20
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=981445
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.04.2023
Вітер із вітром куражаться, бо
віття розхитане, мов напідпитку.
В тісті сумління замішаний Бог,—
місячи, потай лишає відбитки.
На прикордонні твоїх молитов
варта долонь зачекалась пароля.
Сміх виринає і падає мов
на амбразури і вітру і болю.
Хто кулаки розбинтує? Ніхто.
Брак перелітних і мряка постоєм.
Віра нам ще розливає по сто,
хліб ще ламається рівно надвоє.
Погляд — аж лінзу туманить небес.
Косить корони й борделі зараза.
Осінь водночас і з нами і без,
ніби остання заплутана фраза.
21.03.20
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=981443
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.04.2023
Свистить старим астматиком завій,
де [i]ні[/i] стоїть на брамі у [i]ні[/i]коли,
де чаша на штрафні заходить кола
і все ніяк не ви́ходить, криві.
Кіношний лицар в кадрі на коні;
він буде збитий ближче до фіналу.
Чи у любові є своя Вальгалла, —
шепни, як не йому, то хоч мені.
Від Києва до губ твоїх не встиг,
затори на південній автостраді.
Небесні шпари поглядам не раді,
а все ж ми підглядаємо у них.
Химери хмар нависнуть, як мости
над спальними районами надвечір,
і не просплять освідчення і втечі,
і не простять усе, що ти простиш.
07.01.2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=981335
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.04.2023
Отак і буває: нічого ніде,
і навіть у пастці заплі́снявів сир.
Нам губи хоча би обвітри — та де!—
вже й розу вітрів залишив бригадир.
Застряг, як у ліфті, в гортані мотив,
і серця незмащені стулки риплять.
Усе, що займалось в займеннику «ти»,
тиняє привиддям, як літера «ять».
Заслинена морда захмарного пса:
воложиться осінь. Безлюдніє храм.
Усе, крім різьби по живому, попса.
Усе, крім усього, дісталося нам.
15.12.19
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=981334
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.04.2023
Зливи зливаються без церемоній,
лицарі зрадоньку сіють без докору.
Ти молитовно стуляєш долоні,
ловлячи крихти долонного спокою.
Мариться франту і хмариться фронту,
тільки ніхто достеменно не мириться.
Мир восени? Це обмовка по Фройду,
бо восени хіба злива і ми оце.
Енний хрестовий і стінка на стінку,
в дотику рук вже і натяку жодного.
Чуєш, украли для чорного ринку
цвях металевий із гробу Господнього.
17.12.19
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=981262
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.04.2023
Сказилося нице на темному споді
у еру hi-tech і крилатих ракет.
Лише між рядками ти ще на свободі,
ти ще на свободі, а значить,- поет.
Між бр[i]а[/i]том і Бр[i]у[/i]том межа тонколеза,
диявол в наріжних абетках засів.
Душа, хоч і близько не мати Тереза,
полотнищем білим утримує спів.
Рядки ревматичні лишай на осонні,
нехай прогрівається муза сумна,
коли кулаки простягнуться в долоні,
це значить нарешті скінчилась війна.
А доти – скрипить на зубах непокора,
а доти – рядки, як колючі дроти.
Поезія – жереб душі-матадора
немов з Мінотавром кориду вести.
31.07.16
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748747
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.09.2017
Хто перепустку дасть у святая святих?
За дверми шепеляють вітри-пілігрими.
Чи дійдуть крізь шпарину під ними листи,
чи, як сни по пробудженні, стануть німими?
Знов уміння забракне зламати замки,
(хоча скільки вже дров через те наламали!).
Заплітаєм рядки, мов купальські вінки,
може там, за дверми, ще святкують Купала.
Мімікрує сльоза під перлинку намист,
щоби годі було легковажно змахнути.
Пропиши, Боже, почерком лікарським хист —
од дверей до дверей забувати маршрути
28.08.16.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747682
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.08.2017
Аби не мовчати, ведем монолог,
мовчання – це все-таки шлях дезертира,
хоч осінь, укотре, це майже сатира,
якою із душами бавиться Бог.
Поцілить, можливо, нас кулею в лоб,
а може пробудить і кавою в постіль,
ми кинули жереб: цілунок чи постріл
понад Рубіконом нездійснених спроб.
Ти викашляй сумнів в осіннє лице,
і виверни душу м`якеньким назовні,
по краю ступаючи – станем шановні,
і слово здолає горлянки сильце,
бо осінь, німа до нестерпу всякчас –
і та гомонить над зиґзаґом каньйонів,
де мушлею склавши над вухом долоні,
підслухати прагнемо вічності глас.
18.09.16
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746244
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.08.2017
Пожежа – це засіб забути пітьму,
пітьма – це коли погасили пожежу,
коли не вдається сухому письму
словами роз`ятрити іскорку божу.
Під знаком питання хитається світ,
тривога дає метастаз на папері,
а пам`ять пірнає у зболений міт,
де неслухам двом указали на двері.
Та ніжність, вколисана грюком мечів,
скресає для нас у новітнім ковчезі,
бо твій тихий сон на моєму плечі –
неначе тріумф невимовних поезій.
13.08.16
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743977
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.07.2017
Гостра самотність є невиліковна,
навіть якщо ти сьогодні не сам.
Жаб`ячу шкіру покине царівна,-
втім не поверне довіри казкам.
Світе, sweet світе, на курячих лапах,
дай-но напитись живої води,
дай-но в твоїх бліндажах та окопах
не загубити хоча би сліди.
Ми – лиш пісочні дробинки в пустелі,
з краплями моря в розлуці навік.
Хочу і можу – ці дві паралелі
не перетнуться без бруку в крові.
Втім і надалі злітає Івасик,
хоч над собою, під дулом рушниць,
бо під ногами – дозріли фугаси,
й мінні поля не заманять жар-птиць.
Мов на світанку невипиті кави
душі хололи,позбавлені тіл,
надто дитячих – як без балаклави,
хрещених хрестиком через приціл.
12.06.16
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=742141
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.07.2017
Стоїть на глиняних ногах колос твоєї віри.
Стоїть. На глиняних ногах. А все-таки – колос.
Ще теплим човником рука прикладена до шкіри,
але відтулиш, і за мить – по шкірі йде мороз.
Ти пам`ятаєш, як любов вустами присягала,
як променилася любов у проміжку між тіл?
Кинджалом в горлі застряє поезія кинджала,
як бачу папороті квіт – у снайперський приціл.
Стонадцять зим іще до дня останнього набою.
Стонадцять зим, як тіні гроз, на плечі полягло.
Я не колос, але нести це небо над тобою –
мов у безбожжя осягти господнє ремесло.
20.06.16, 26.06.16
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=740260
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.07.2017
Пустилась берега душа – як жовтий лист у листопаді,
наважившись зірватись в лет.
Та безоглядним споконвік - земне тяжіння на заваді,
лиш дозволяє пірует.
Озонним протягом з душі здуває павуті печалі
на тлі наближених небес.
Ця невагомість – вишній сон, де я з тобою, а надалі –
мільйон сліпих пробуджень – без.
03.05.16.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739327
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.06.2017
На відстані меча поглянь у вічі,
просвітлені, присвячені тобі.
Хіба потрібно більше, чоловіче,
на цій перебинтованій тропі?
Щоб не хилилось сумнівом руків`я,
і не тупилось лезо почуттів,
і псами слались біля узголів`я
одні з найнеприборканіших слів.
Невже осяння їхнього не вдосталь
перечитати зморшки на чолі?
Так сонця в катакомбах завше обмаль,
так мало часу в подиху на склі.
На відстані обіймів - наче свічі,
поставлені тобі супроти мли.
Раз по раз, як смієшся, чоловіче,-
під серцем коле залишок стріли.
16.04.16
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=731438
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.05.2017
Торкання шовкоткані – тілесне есперанто,
ми арештанти ночі, ми янголи пітьми.
Як балерини, душі, танцюють на пуантах,
над постіллю, по стелі черкаючи крильми.
У гетто самоти, щоб не могли забути –
води холодну склянку, як ляпас по лицю,
плесне укотре пам`ять, твереза, як покута,
з відтінком жовтих квітів і присмаком свинцю,
про склепи спільних вулиць, де спогади за гіда,
роздвоєних в розпуття, яке не омине,
допоки перевізник на дно ріки не піде,
а вічний перехожий себе не дожене.
Ну як ти там, кохана? Чи не опали крила?
Чи хтось їх колихає зі смертних чи богів?
Я ворожу сьогодні – “забула/не забула”,
на кожному із віршів, присвячених тобі.
16.03.2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730676
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.04.2017
Привиддя перелякано вищали,
по швах тріщали білі черепи,-
історія скрадалася в аннали
задкуючи розпуттями тропи.
У ніч, яка забула алфавіти,
де очі потьмяніли до вуглин,
запалюють слова хіба поети,
по темних тишах кольором калин.
Аби у час, коли гуртом мовчали,
шорсткий і без`язикий, як осот,
нас всіх ретельно не переписали
новітні Карамзін і Геродот.
Поморщаться їм жовті маніфести,
їм вислизнуть кривописи із рук –
бо йдуть у шалі творчого інцесту,
як під вінець, поет і муза, в друк.
21.02.16
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=649733
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.03.2016
Дракони ввижаються в небі, позбавленім тиші.
Це просто омана крізь вічка мого бліндажа?
По клятій війні може набіло нас перепишуть,
таких неповторних
повторні сніги, як олжа.
І патос, і епос, і ерос – як три мушкетери,
як три іпостасі на іконостасі, як три
освячених слова освідчень
з флакона мольфара.
Примов мене ними, замов мене, заговори!
Тоді все одно чи насправді драконові крила
сьогодні у фокусі в калейдоскопах зіниць.
Ми ще покохаєм,
бо не покохати – несила,
бо тулиться промінь у звужені вічка бійниць.
13.02.2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=648200
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.03.2016
[i]О.Ольжичу[/i]
Сперте небо в кулак. Недосяжність мети
заперечать наближень ознаки.
Нам би відчаю сиву межу перейти,
нам би нашу вернути Ітаку.
Ще уразить диктатора праведний меч,-
меч іржею, не золотом критий.
Буде пря, буде дим, будуть знаки предтеч,
будуть янголи маршем ходити.
Хай мереживо слів заплітає павук,
коїть замах на тишу вельможну,
присягнемо на вірність ми потиском рук
у годину, як замах, тривожну.
Без печаток і штампів ця клятва жива,
доки руки й вуста не холодні,
доки кола пускають жбурнуті слова
по знімілому плесу безодні.
А коли охолонуть – крилатий поет,
що небесну зоткав павутину,
іх зустріне, відклавши на мить арбалет,
у тривожну, як замах, годину.
07.02.15.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=646638
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.02.2016
[img]http://s017.radikal.ru/i440/1602/09/ec624bb866c9.jpg[/img]
І день пішов на днину,
і ніч закрила брами,
в зіницях передсвітніх
скипіла каламуть.
благослови мене ти
черленими вустами
на чорну путь і довгу
що зіткана з розпуть
Засперечались ери
і бронетранспортери,
крізь темне підсвідоме
біліє нитка слів,
відмерли динозаври –
воскресли мінотаври,
та їхні лабіринти,
і кровожерний міф.
Коли не чутно крику –
поет стає солдатом
у бурю в склянці світу,
під гамір батарей.
Та все ж у пляшку вірші
коркую заповітом
і морем неписьменним
пускаю як трофей .
Я вірю – відкоркуєш
черленими вустами,
хоч ти не Аріядна,
а я не є Тесей -
угледіш білу нитку
між чорними рядками,
тонку, як віра в диво,
але – понад усе.
24.01.2016.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=644145
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.02.2016
Важніє неприкаяна свобода -
кому вона потрібна, як у ній
немає дна, немає навіть броду,
щоб перейти на тихий берег твій.
Куди запропастилась, запропаща,
сподівана абетка родова?
Немов гриби, затаєні у хащах,
її незаскороджені слова.
Чи в них, мов контрабанда, наші душі
минуть кордони осеней і Лет?
Чи вічний цинік знагла у калюжі
уздрить небес пливкий автопортрет?
На берег, де є ти, обітована,
Летючого Голландця словотрощ
приб`є мого… чи це лише омана,
як сонце у сліпий осінній дощ?
31.01.16
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=642828
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.02.2016
Мов пальців відбитки - в рядках на папері
шматочки душі рве словесний прокруст.
Чи дактилоскоп кримінальної ери
впізнає по них і засудить на хрест?
Ти, блудний, тинявся від себе до себе,
вертав ходом чорним, парадним втікав.
Замолював гріх – у замуленім небі
рукописом ринви осінні латав.
Вібрацій душі рідномовне причастя,
цю азбуку Морзе простуканих рим -
дощі тонкосльозі змивали як листя
і прорване небо лишали німим.
26.01.16
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=640998
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.02.2016
На слово фінальне, як присуд, чекає катрен,
кульгає на риму, простреленим схлипує ритмом.
Над першим, і другим, і третім поваленим Римом
пергаменту вогнетривкого встає Карфаген.
Неначе з-під ребер, з його міжсловесних лакун,
напрохана, сходиш, грекинею давньою з моря,
і над Колізеєм незгасно злітає "amore",
і тіло під мокрим хітоном оспівує бунт.
Бо що, як не бунт, є ота божевільна любов,
коли ми є горді у грішності перед Всевишнім,
коли Він тим яблуком нас каменує наріжним,
а ми, упіймавши, - зухвало надкушуєм знов.
01.2016.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=639617
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.01.2016
Ця жінка з далини, ця жінка не тутешня,
шепочуть їй услід, спинивши ремесло.
На віях, як роса, якесь ім'я колишнє,
розплескане давно під жалібний псалом,
збирається тепер в краплину як провину,
відплакати яку поможе навіть дощ,
а кола на воді збігаються в єдине,-
яка доречна мить для забуття і прощ!
Душевний камертон глибокі й чисті ноти
бере, коли у дощ минає берег мій
ця жінка з далини, яку душа на дотик
впізнала попри дрож і холод летаргій.
Її крихкі світи, її тонкі предтечі, –
завжди передчував у протягах доріг...
Ще рештки талих вод їй скрапують на плечі
а я руном обійм вже огортаю їх.
01.01.2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635571
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.01.2016
Завій – білосніжний або чорнокнижний
розріджену душу виповнює днесь?
Зима прицвяховує перстом вельможним
до тверді земної а чи піднебесь?
Нечиста? Пречиста? Пряде у гірлянду
вузлами нервовими ночі і дні.
В кохання твоє як античну ротонду
попасти б. Припасти. Пропасти у нім,
як миро до рани – прикласти. Посмію
в торосі століття нам вигріти мить.
Нашестя? Пришестя? Пронизливо віє,
аж око оте, всевидюще, сльозить.
13.12.15
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=630409
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.12.2015
Вуста і палець – примусовий жест
останнє «тсс» на видосі щербате.
Вуста і палець утворили хрест,
незмовчане одразу розпинати.
А як тебе умовчати, ну як
не вишептати вголос над водою?
Твоїх найпотаємніших ознак
торкаюся словами як рукою.
Два НЛО очей немов маяк,
в закутаних у біле чорних зимах.
Ім’ям твоїм не вимолитись як?
в оцих забутих богом пантомімах.
Де викосили ліс – там полігон,
та стебла вже вростають в полігони,
вуста і палець – це лише прокльон,
він тимчасовий, як і всі прокльони.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=629646
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.12.2015
Рядки про неї – ніби перший сніг
піднесено-діткливі, чисто-білі
які суцвіттям паперових лілій,
притрушували судженим нічліг.
Іх пошморгом хурделиці здіймуть
і всує розпорошать, зледенілих,
іще близьких – та вже подаленілих,
що віри вже наївної не ймуть.
Дарма судомно ловиш нальоту,
не вистачить і божої напруги -
щоб перший сніг колись упав удруге
на цю суворочолу німоту.
Як врешті віднуртує, відболить
і в пам'яті уляжеться, замшілій,
рядки, як перший сніг , молочно-білі
згадаєш ти – і свічка затремтить.
15.11.15
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=625594
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.12.2015
чернетки дощу закалюжені сірі асфальти
стократ переписаний осінню кавер на сум
поезія сходить на жовті таблоїдні шпальти
нарешті на неї читацький чекатиме бум
у роті гірчить металеве угноєння степу
бо Аннушка там розлила не олію а ртуть
в собор западає і тулиться вимокле небо
бо рибу небесну снаряди і глушать і рвуть
захристуй над серцем усупереч глянцевій моді
чи винесе нас проти течії примха століть
на берег забутий, де слід ще не стерся Господній
де досі з незірваним яблуком хилиться віть
17.10.15
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=616998
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.10.2015
[img]http://s017.radikal.ru/i405/1510/a5/370c9b997ee2.jpg[/img]
В гербі геральдичнім тієї епохи
Троянда і шип –нерозлучний тандем
У танець містичний під гру скоморохів
Пускалися ми в світлі зорь-діадем
Ми там розминулись на крок…і відтоді
Я криками рву павутину століть
Та вік слизькодухий тримає на споді
Гойда як осінню оголену віть
Вуста б притулити до неба склепіння
Окрадені без поцілунків твоїх
Це небо - занизько, як гріхопадіння
А ти є висока, як праведний гріх
Розвішана спідня білизна на вітах –
Віват, постмодерне безумство гірлянд!
Конають епохи в прокрустових ложах
Не спиться й мені : на шипах від троянд
14.10.15
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=614493
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.10.2015
немов би висока вода всіх оплаканих днів
наринула осінь – гербарієм віршів опалих
я чув про цю повінь з легенд і підглянутих снів
здіймалася вже віковим неприкаяним жалом
неначе бинти розмотались алеї ведуть
із повени в повінь алеї перони вокзали
і мох на камінні на північ і може біду
із повени в повінь це доля невдах і зухвалих
хтось спогади палить як листя – клубочиться дим
так дражниться осінь яка ще ніколи нікого
забутися прагну десь поміж непроханих рим
бо як повелося до рими ведуть всі дороги
та погляд спиняє мене за пів кроку від зим
де постать жіноча прослала нічліг за пів кроку
чи ранком [i]згадаю усе[/i] як знамення крізь дим:
і нас і хитливий ковчег і цю воду високу
11.10.2015
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=613576
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.10.2015
Замрячені ринви, маркітні шпалери,
вже тисячу років тут хвої нема.
Чому ж мою пам`ять неначе химера
скривавлена глиця в обіймах трима ?
Той пра́ліс шумливий, епоха чернеча,-
в душі - як янтарному згустку смоли.
Постукай, кохана, у душу надвечір,
у хвою тебе загорну, як колись.
Волосся - розкошлане, пальці –закличні,
утому знімають горбатих століть.
Біснується місто – бо сосни готичні
у третьому оці нескорено мрять
Даремно в вікно кажаном б`ється лихо
і буднем безсилим зривається вниз.
Ця ніч – химородна. Ця ніч - як епоха.
Над нашою постіллю молиться ліс
06.10.15.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=613318
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.10.2015
Ти морем бігла, а воно
Й мене манило до пробігу
Та знаю – скулений у кригу
Я водномить піду на дно
Тому на березі стояв
Втрачав тебе на видноколі
Хто шле мені такої долі
Щоби і терпнув, і чекав ?
А може умисел тонкий
Збагнути смертному незмога
І біль в душі –це просто кригу
Вже трощить паросток гінкий ?
26.09.15
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=610889
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.10.2015
В твоїх замріяних зіницях -
безжурне плесо тихих вод.
В моїх - і бунт, і блискавиці,
вітри піднесень і знегод.
В обіймах ми переплелися
магнетним порухом спонук,
і збаламутилося плесо,
і стихнув бунт од ніжних рук.
І ніч спокусницю-зорицю
коли світанок спопелить -
знайомі бунт і громовиці
в очах твоїх сяйнуть на мить.
16.04.2015
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=589334
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.06.2015