| Сторінки (3/219): | « | 1 2 3 | » |
На відстані меча поглянь у вічі,
просвітлені, присвячені тобі.
Хіба потрібно більше, чоловіче,
на цій перебинтованій тропі?
Щоб не хилилось сумнівом руків`я,
і не тупилось лезо почуттів,
і псами слались біля узголів`я
одні з найнеприборканіших слів.
Невже осяння їхнього не вдосталь
перечитати зморшки на чолі?
Так сонця в катакомбах завше обмаль,
так мало часу в подиху на склі.
На відстані обіймів - наче свічі,
поставлені тобі супроти мли.
Раз по раз, як смієшся, чоловіче,-
під серцем коле залишок стріли.
16.04.16
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=731438
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.05.2017
Торкання шовкоткані – тілесне есперанто,
ми арештанти ночі, ми янголи пітьми.
Як балерини, душі, танцюють на пуантах,
над постіллю, по стелі черкаючи крильми.
У гетто самоти, щоб не могли забути –
води холодну склянку, як ляпас по лицю,
плесне укотре пам`ять, твереза, як покута,
з відтінком жовтих квітів і присмаком свинцю,
про склепи спільних вулиць, де спогади за гіда,
роздвоєних в розпуття, яке не омине,
допоки перевізник на дно ріки не піде,
а вічний перехожий себе не дожене.
Ну як ти там, кохана? Чи не опали крила?
Чи хтось їх колихає зі смертних чи богів?
Я ворожу сьогодні – “забула/не забула”,
на кожному із віршів, присвячених тобі.
16.03.2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730676
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.04.2017
Привиддя перелякано вищали,
по швах тріщали білі черепи,-
історія скрадалася в аннали
задкуючи розпуттями тропи.
У ніч, яка забула алфавіти,
де очі потьмяніли до вуглин,
запалюють слова хіба поети,
по темних тишах кольором калин.
Аби у час, коли гуртом мовчали,
шорсткий і без`язикий, як осот,
нас всіх ретельно не переписали
новітні Карамзін і Геродот.
Поморщаться їм жовті маніфести,
їм вислизнуть кривописи із рук –
бо йдуть у шалі творчого інцесту,
як під вінець, поет і муза, в друк.
21.02.16
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=649733
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.03.2016
Дракони ввижаються в небі, позбавленім тиші.
Це просто омана крізь вічка мого бліндажа?
По клятій війні може набіло нас перепишуть,
таких неповторних
повторні сніги, як олжа.
І патос, і епос, і ерос – як три мушкетери,
як три іпостасі на іконостасі, як три
освячених слова освідчень
з флакона мольфара.
Примов мене ними, замов мене, заговори!
Тоді все одно чи насправді драконові крила
сьогодні у фокусі в калейдоскопах зіниць.
Ми ще покохаєм,
бо не покохати – несила,
бо тулиться промінь у звужені вічка бійниць.
13.02.2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=648200
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.03.2016
[i]О.Ольжичу[/i]
Сперте небо в кулак. Недосяжність мети
заперечать наближень ознаки.
Нам би відчаю сиву межу перейти,
нам би нашу вернути Ітаку.
Ще уразить диктатора праведний меч,-
меч іржею, не золотом критий.
Буде пря, буде дим, будуть знаки предтеч,
будуть янголи маршем ходити.
Хай мереживо слів заплітає павук,
коїть замах на тишу вельможну,
присягнемо на вірність ми потиском рук
у годину, як замах, тривожну.
Без печаток і штампів ця клятва жива,
доки руки й вуста не холодні,
доки кола пускають жбурнуті слова
по знімілому плесу безодні.
А коли охолонуть – крилатий поет,
що небесну зоткав павутину,
іх зустріне, відклавши на мить арбалет,
у тривожну, як замах, годину.
07.02.15.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=646638
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.02.2016
[img]http://s017.radikal.ru/i440/1602/09/ec624bb866c9.jpg[/img]
І день пішов на днину,
і ніч закрила брами,
в зіницях передсвітніх
скипіла каламуть.
благослови мене ти
черленими вустами
на чорну путь і довгу
що зіткана з розпуть
Засперечались ери
і бронетранспортери,
крізь темне підсвідоме
біліє нитка слів,
відмерли динозаври –
воскресли мінотаври,
та їхні лабіринти,
і кровожерний міф.
Коли не чутно крику –
поет стає солдатом
у бурю в склянці світу,
під гамір батарей.
Та все ж у пляшку вірші
коркую заповітом
і морем неписьменним
пускаю як трофей .
Я вірю – відкоркуєш
черленими вустами,
хоч ти не Аріядна,
а я не є Тесей -
угледіш білу нитку
між чорними рядками,
тонку, як віра в диво,
але – понад усе.
24.01.2016.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=644145
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.02.2016
Важніє неприкаяна свобода -
кому вона потрібна, як у ній
немає дна, немає навіть броду,
щоб перейти на тихий берег твій.
Куди запропастилась, запропаща,
сподівана абетка родова?
Немов гриби, затаєні у хащах,
її незаскороджені слова.
Чи в них, мов контрабанда, наші душі
минуть кордони осеней і Лет?
Чи вічний цинік знагла у калюжі
уздрить небес пливкий автопортрет?
На берег, де є ти, обітована,
Летючого Голландця словотрощ
приб`є мого… чи це лише омана,
як сонце у сліпий осінній дощ?
31.01.16
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=642828
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.02.2016
Мов пальців відбитки - в рядках на папері
шматочки душі рве словесний прокруст.
Чи дактилоскоп кримінальної ери
впізнає по них і засудить на хрест?
Ти, блудний, тинявся від себе до себе,
вертав ходом чорним, парадним втікав.
Замолював гріх – у замуленім небі
рукописом ринви осінні латав.
Вібрацій душі рідномовне причастя,
цю азбуку Морзе простуканих рим -
дощі тонкосльозі змивали як листя
і прорване небо лишали німим.
26.01.16
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=640998
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.02.2016
На слово фінальне, як присуд, чекає катрен,
кульгає на риму, простреленим схлипує ритмом.
Над першим, і другим, і третім поваленим Римом
пергаменту вогнетривкого встає Карфаген.
Неначе з-під ребер, з його міжсловесних лакун,
напрохана, сходиш, грекинею давньою з моря,
і над Колізеєм незгасно злітає "amore",
і тіло під мокрим хітоном оспівує бунт.
Бо що, як не бунт, є ота божевільна любов,
коли ми є горді у грішності перед Всевишнім,
коли Він тим яблуком нас каменує наріжним,
а ми, упіймавши, - зухвало надкушуєм знов.
01.2016.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=639617
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.01.2016
Ця жінка з далини, ця жінка не тутешня,
шепочуть їй услід, спинивши ремесло.
На віях, як роса, якесь ім'я колишнє,
розплескане давно під жалібний псалом,
збирається тепер в краплину як провину,
відплакати яку поможе навіть дощ,
а кола на воді збігаються в єдине,-
яка доречна мить для забуття і прощ!
Душевний камертон глибокі й чисті ноти
бере, коли у дощ минає берег мій
ця жінка з далини, яку душа на дотик
впізнала попри дрож і холод летаргій.
Її крихкі світи, її тонкі предтечі, –
завжди передчував у протягах доріг...
Ще рештки талих вод їй скрапують на плечі
а я руном обійм вже огортаю їх.
01.01.2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635571
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.01.2016
Завій – білосніжний або чорнокнижний
розріджену душу виповнює днесь?
Зима прицвяховує перстом вельможним
до тверді земної а чи піднебесь?
Нечиста? Пречиста? Пряде у гірлянду
вузлами нервовими ночі і дні.
В кохання твоє як античну ротонду
попасти б. Припасти. Пропасти у нім,
як миро до рани – прикласти. Посмію
в торосі століття нам вигріти мить.
Нашестя? Пришестя? Пронизливо віє,
аж око оте, всевидюще, сльозить.
13.12.15
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=630409
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.12.2015
Вуста і палець – примусовий жест
останнє «тсс» на видосі щербате.
Вуста і палець утворили хрест,
незмовчане одразу розпинати.
А як тебе умовчати, ну як
не вишептати вголос над водою?
Твоїх найпотаємніших ознак
торкаюся словами як рукою.
Два НЛО очей немов маяк,
в закутаних у біле чорних зимах.
Ім’ям твоїм не вимолитись як?
в оцих забутих богом пантомімах.
Де викосили ліс – там полігон,
та стебла вже вростають в полігони,
вуста і палець – це лише прокльон,
він тимчасовий, як і всі прокльони.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=629646
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.12.2015
Рядки про неї – ніби перший сніг
піднесено-діткливі, чисто-білі
які суцвіттям паперових лілій,
притрушували судженим нічліг.
Іх пошморгом хурделиці здіймуть
і всує розпорошать, зледенілих,
іще близьких – та вже подаленілих,
що віри вже наївної не ймуть.
Дарма судомно ловиш нальоту,
не вистачить і божої напруги -
щоб перший сніг колись упав удруге
на цю суворочолу німоту.
Як врешті віднуртує, відболить
і в пам'яті уляжеться, замшілій,
рядки, як перший сніг , молочно-білі
згадаєш ти – і свічка затремтить.
15.11.15
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=625594
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.12.2015
чернетки дощу закалюжені сірі асфальти
стократ переписаний осінню кавер на сум
поезія сходить на жовті таблоїдні шпальти
нарешті на неї читацький чекатиме бум
у роті гірчить металеве угноєння степу
бо Аннушка там розлила не олію а ртуть
в собор западає і тулиться вимокле небо
бо рибу небесну снаряди і глушать і рвуть
захристуй над серцем усупереч глянцевій моді
чи винесе нас проти течії примха століть
на берег забутий, де слід ще не стерся Господній
де досі з незірваним яблуком хилиться віть
17.10.15
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=616998
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.10.2015
[img]http://s017.radikal.ru/i405/1510/a5/370c9b997ee2.jpg[/img]
В гербі геральдичнім тієї епохи
Троянда і шип –нерозлучний тандем
У танець містичний під гру скоморохів
Пускалися ми в світлі зорь-діадем
Ми там розминулись на крок…і відтоді
Я криками рву павутину століть
Та вік слизькодухий тримає на споді
Гойда як осінню оголену віть
Вуста б притулити до неба склепіння
Окрадені без поцілунків твоїх
Це небо - занизько, як гріхопадіння
А ти є висока, як праведний гріх
Розвішана спідня білизна на вітах –
Віват, постмодерне безумство гірлянд!
Конають епохи в прокрустових ложах
Не спиться й мені : на шипах від троянд
14.10.15
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=614493
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.10.2015
немов би висока вода всіх оплаканих днів
наринула осінь – гербарієм віршів опалих
я чув про цю повінь з легенд і підглянутих снів
здіймалася вже віковим неприкаяним жалом
неначе бинти розмотались алеї ведуть
із повени в повінь алеї перони вокзали
і мох на камінні на північ і може біду
із повени в повінь це доля невдах і зухвалих
хтось спогади палить як листя – клубочиться дим
так дражниться осінь яка ще ніколи нікого
забутися прагну десь поміж непроханих рим
бо як повелося до рими ведуть всі дороги
та погляд спиняє мене за пів кроку від зим
де постать жіноча прослала нічліг за пів кроку
чи ранком [i]згадаю усе[/i] як знамення крізь дим:
і нас і хитливий ковчег і цю воду високу
11.10.2015
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=613576
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.10.2015
Замрячені ринви, маркітні шпалери,
вже тисячу років тут хвої нема.
Чому ж мою пам`ять неначе химера
скривавлена глиця в обіймах трима ?
Той пра́ліс шумливий, епоха чернеча,-
в душі - як янтарному згустку смоли.
Постукай, кохана, у душу надвечір,
у хвою тебе загорну, як колись.
Волосся - розкошлане, пальці –закличні,
утому знімають горбатих століть.
Біснується місто – бо сосни готичні
у третьому оці нескорено мрять
Даремно в вікно кажаном б`ється лихо
і буднем безсилим зривається вниз.
Ця ніч – химородна. Ця ніч - як епоха.
Над нашою постіллю молиться ліс
06.10.15.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=613318
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.10.2015
Ти морем бігла, а воно
Й мене манило до пробігу
Та знаю – скулений у кригу
Я водномить піду на дно
Тому на березі стояв
Втрачав тебе на видноколі
Хто шле мені такої долі
Щоби і терпнув, і чекав ?
А може умисел тонкий
Збагнути смертному незмога
І біль в душі –це просто кригу
Вже трощить паросток гінкий ?
26.09.15
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=610889
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.10.2015
В твоїх замріяних зіницях -
безжурне плесо тихих вод.
В моїх - і бунт, і блискавиці,
вітри піднесень і знегод.
В обіймах ми переплелися
магнетним порухом спонук,
і збаламутилося плесо,
і стихнув бунт од ніжних рук.
І ніч спокусницю-зорицю
коли світанок спопелить -
знайомі бунт і громовиці
в очах твоїх сяйнуть на мить.
16.04.2015
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=589334
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.06.2015