| Сторінки (5/434): | « | 1 2 3 4 5 | » |
Парадигма істо-
Рії. Замкнене коло.
Роздивися навкруг
І відчуєш спроквола,
Як зманіжені рим-
Ляни час рахували,
В безнадію заглиб-
Лені смерті чекали,
Як в ОСТАННІ ЧАСИ
Ллєтьсь пійло фужерів...
-Пий до, дна, сучий син,
До життя ненажера!..
Цих часів оксами-
Това м "якість Нірвани...
-Хай одвічності ми-
Ті насняться коханим!..
А спитати себе
(Хоч спитати непросто)-
Як ламали хребет
Долі у "дев"яностих",
І останніх часів
Відлік розпочинали,
Наче смерті засів...
А вони... Не настали...
А тепер (що тепер?)-
Вже нема територій,
Ніби й ворог припер,
Чара, сповнена горя,
Ще й не вірить ніхто
У кінцеву мету...
Парадигма істо-
Рії каже- Я ТУТ...
© Copyright: Серго Сокольник, 2016
Свидетельство о публикации №116081800912
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=684404
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 18.08.2016
...Сонце з кров"ю встає,
Очі ранком гірчить...
Ще волосся твоє
На моєму плечі...
Згідно змісту речей,
Десь кривавить Донбас...
Знов безсоння ночей
Пролилося на нас.
Матері малюків
Сни нічні стережуть...
Може, з ложа в віки
Нас сумні рознесуть
На одвічно-воєн-
Ні фронти поїзди
Рятувати своє.
Час іти. Назавжди.
Безнадійно- надій-
Ні пісні солов"їв...
Притискайся в обій-
Ми міцніше мої,
Бо сприяє похміль-
Не кохання журбі.
Ми сприймаємо біль
Розставання в собі.
Час ще маєм. Жадан-
Ня без тями... Гаразд?..
і зіллємось востан-
Нє тілами ще раз...
...Сонце з кров”ю встає...
Ранок очі пече...
Тіло дотиком б”є,
Наче трасери черг...
© Copyright: Серго Сокольник, 2016
Свидетельство о публикации №116081505390
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683839
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.08.2016
Стою один у зеркала слепого.
Что совершилось, повторится снова?..
Внезапной встречи купленность билета...
Ведь это было... Я запомнил это...
...Я увидал лицо в зеркальной раме,
И свет струился песней в Божьем храме...
Ты, подойдя, рукою дотянулась
Под шум дождя, в окно влетевший с улиц,
Лица к стеклу прижатого, как лика...
Ко мне рвалась сквозь ламповые блики,
Как птица, утомленная полетом,
Предостеречь пытаясь от чего-то...
...Но грань миров очерчена не нами,
Хоть с Навью Явь гуляет временами,
За руки парой взявшись, словно дети...
Как холодно... Как холодно на свете...
Спустился сокол, грешен, нераскаян,
Со скользких стекол в бездну увлекая,
И наш аншлюсс неведомая сила
В свои миры обратно разводила.
И мы расстались в ожиданьи встречи...
Реальный мир накинул я на плечи,
Обогреваясь бытом, бытом, бытом
В миру, где идеалы все разбиты.
Мы разошлись. И новой встречи ждали...
И нервы рвали... Как же мы устали...
Иду в отрыв... Меня не упрекните....
...А кто-то жив? Вы у живых спросите.
© Copyright: Серго Сокольник, 2016
Свидетельство о публикации №116081400969
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683570
рубрика: Поезія, Езотерична лирика
дата поступления 14.08.2016
Дерева, ще літньозелені,
Розміреність сонячну п"ють,
І наче актори зі сцени
Вдивляються в душу твою,
Бо драми осінньої відчай
Прем"єри наблизився час,
І сум заглядає у вічі,
І дивиться темрява в нас,
Неначе одвічності міра,
Що часу чекає свого...
А ти у майбутнє не віриш...
У те, що не буде його.
А ти відступати не хочеш
З безглуздо- життєвих боїв,
Та Морок вже дивиться в очі,
В засмучені очі твої...
© Copyright: Серго Сокольник, 2016
Свидетельство о публикации №116080301012
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681577
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 03.08.2016
Гарна пісня про кохання,
Тільки не до кави.
З ромом кави, чи з пургеном-
Слухайте. Цікаво.
........................
Буде зустріч незрівнянна!
Час збиратися, кохана!
Позаюзанії рейки
Поїзди хитають...
Недописані сюжети
За вікном літають...
Я люблю тебе шалено!
Скоро будеш ти у мене!
Як зустріти на вокзалі?..
Чи циган найняти-
Он в очікування залі
Скачуть циганчата...
На, тримай цукерок жменю,
Та не лізь в мою кишеню!
День ховається. Мов комір,
Вечір натягає...
У готелі гарний номер
Вже на нас чекає.
Що вдягнути? Що за диво?
Що знімається красиво!..
Ми неначе на Майамі
Лежимо на пляжі
Голі і доволі п"яні...
Хто нам що тут скаже?
У готелі, ох і ах,
Зовсім голі в дзеркалах!...
-Буду я тебе, дівчисько,
Цілу ніч. ку... цьомать!*
Ще й лозинкою по... попі**
Драйву додавати!
За стіною виє кіт?..
Ні, сусіди... Теж такі!..
-Я за те, що був невірний,
Тобі мізки вправлю!
Я тебе, поганий хлопче,
У куток поставлю!
За гріхи тобі усі-
Та на гречку!.. Та на сіль!..
.............................
Прибиральниця готелю
Думала-гадала-
На підлозі що за гречка-
Мабуть, засівали...
*можна- ніжно цілувати))) а можна до рими і...
**це хто як надумає))) до рими знову ж таки)))
© Copyright: Серго Сокольник, 2016
Свидетельство о публикации №116080200844
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681327
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.08.2016
...от що за манера людину питати
Опівніч, коли дуже хочеться спати
І з мороку зло виповзає назовні
Про те, як вона уявляє ДУХОВНІСТЬ?
Духовність- це слово? Чи дійство? Чи міра?
Чи шлях, що людину приводить до віри?
Це відстань від НІ до непевного ТАК?
Чи благо, що робиш без певних ознак?
Зі злом боротьба- це духовність чи ні?
Повстати, чи жити весь час у багні?
Інакше скажімо. Іде чоловік
До хати із книгою... Двері... І зник
У нетрях кімнати. Що буде із ним?
Давайте подумаєм трохи над цим.
Можливо, він спати заходить до неї...
А може, читатиме "Четьї- мінеї"...
То де тут духовна, скажіть, складова?
Чи спить? Чи читає? Діяння ж бо два,
Допоки він двері назад відіпре...
Із двох варіантів один обере.
А ось де знаходиться ІСТИНИ ВИМІР.
Духовність- це ПРАВИЛЬНО ЗРОБЛЕНИЙ ВИБІР,
Це ТАЇНСТВО ДІЙСТВА у нетрях кімнати-
Не згаяти час, а читати, читати...
А ззовні- нема. Зачинився і зник.
В кімнаті їх двоє. Він сам і двійник,
Що спить, поки інший читає собі.
Така вірогідність, зупинений біг,
Існує для того, хто ззовні кімнати.
Йому залишається тільки ЧЕКАТИ,
Допоки скінчиться віраж трансформацій...
Те саме народів стосується, націй,
Що зріють, духовність в собі несучи...
До чогось дозріють... До Раю- ключі,
До Пекла- провалля. І розуму сни
Нерідко народжують бісів війни,
Бо мир зберігати- всього лиш умовність.
Ну добре. Я- спати. Духовність... Духовність...
© Copyright: Серго Сокольник, 2016
Свидетельство о публикации №116072400841
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679789
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 24.07.2016
Заблукала бджола-
На віконну потрапила сітку.
Ніч Купала пройшла,
Та чарівну не знайдено квітку.
Лиш отруйним дощем
Пролилася і в серці зосталась
Не написана ще
Теорема про недосконалість
Сього світу, де ми
І зустрілись, та не зустрічались,
Де в покрові пітьми
Всі палаци з піску будувались,
Де прогаяний час
Перелився з любові в байдужість,
Мов у двір перелаз.
Невисокий. Та сили не здужать.
© Copyright: Серго Сокольник, 2016
Свидетельство о публикации №116071700854
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=678634
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.07.2016
Месяц в небе взошел.
Ночь на травы легла.
Я- осиновый кол.
Мы- в распитии зла.
Тел бела нагота.
Ты немного в поту...
Мною вся принята...
Терпкость страсти во рту...
Этот квазиэкстаз
Не ленив... И не быстр...
Пей, звезда- Волчий глаз
Руны таинства смысл!
Силу става позна
ю любви. Ибо юн,
Испивая до дна
Чашу таинства рун.
Покатилась звезда
На нагое плечо.
Мне познания дай
Хоть немного еще.
Эта сладкая боль
Заполняет пробел.
Да испивши любовь
Покоришься судьбе,
Мне покорно отдав
шись, хмельная раба.
Ты же ВЕДАЕШЬ СТАВ,
Неземная судьба.
Стон- струною на лад,
Как болотная выпь...
Да... В распитии зла
Мы немного ВОЛХВЫ.
© Copyright: Серго Сокольник, 2016
Свидетельство о публикации №116071200955
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=677524
рубрика: Поезія, Езотерична лирика
дата поступления 12.07.2016
Полем стелеться дим...
Догоряють опалені квіти...
Para bellum. Іди
По дорозі воєнного літа.
Пил доріг припаде,
Наче висохла кров, на минуле.
Біль розлуки пройде,
Мов бажання, що ніби поснули.
Смак полину гіркий,
І не гоїть запалені рани
Ця земля, на якій
Визріватимуть чорні тюльпани,
Що в краї полетять
Материнського сповнені плачу.
І не треба питать-
Вже Тисиною плаває кача.
© Copyright: Серго Сокольник, 2016
Свидетельство о публикации №116071000829
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=677124
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 10.07.2016
Ей, чужинцю, з яких ти мандруєш країв?
Я думки розказати бажаю свої.
Ти письменний, калам бачу я при тобі.
Хочу чемно тебе запросить на обід.
По Знання ти прийшов, чи по Віру?
Зараз здогад я свій перевірю...
Ти хоч трохи філософ, мій друже?
Я твою рівновагу порушу.
Філософію сЕю ти трохи сприйняв,
Як Ісус Фарисеїв думками довбав?
Хто правий? Пошкреби по дурній голові.
Бо Ісус тут- правий. Фарисеї- праві.
Ща злабаю ноктюрн чи ессе я-
Так жили споконвік Фарисеї.
В "шоколаді" від вигуків "браво!"
І вважали- дано їм по праву.
А Ісус не вважав. Бо Закони Нові
Вже роїлись в шаленій його голові.
Світло меркне в Пітьмі. Світло краще пітьми.
Храм зі Світла збудуєш з оцими людьми?
А народу це дійство веселе
До душі. Що жаліть фарисеїв?
Та тенденція є. Кепкували
І тоді, як Христа розпинали.
Не второпав? Чи вибір зробив? То іди.
Не туди. У пустелі немає води.
До оази- он бачиш, висить вказівник?
А чому запросив? Ти з"явився і зник.
А місцевим не треба казати.
Бо місцеві ще ті тут хлоп"ята.
Всі письменні. Тому- стукачі.
Прислухаються вже... Йди мерщій!..
© Copyright: Серго Сокольник, 2016
Свидетельство о публикации №116070500763
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676164
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 05.07.2016
Берег моря... Закат...
Совершенно один,
Как "Челюскин", зажатый
Громадами льдин,
В эроманию тел
Я гляжу, как маньяк,
Где маячит пробел-
Твоей майки маяк,
Что не даст кораблю
В бурю сбиться с пути,
Где любовь ты мою
Обещала спасти.
Только жаль, на "Челюскин"
Не "тянет" мой челн,
Увлекаемый бурей
Эротики волн,
И в пучину страстей
Увлекает волна...
Связь разорвана...
Майка твоя не видна.
Я купаться пойду,
Озираясь вокруг,
Но, вернувшись обратно,
Почувствую вдруг,
Что прожить без тебя
Все равно не смогу...
Как ребенок... Один...
На морском берегу...
© Copyright: Серго Сокольник, 2016
Свидетельство о публикации №116070300734
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=675779
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 03.07.2016
Написано в співавторстві з Іриною Лівобережною - до Дня незалежності України
Надії Савченко, Олегу Сенцову та іншим
вірним синам та донькам України присв’ячується.
Подивись у захмарене небо -
Смутком вкрило його голубінь.
Чи душі незалежності треба,
Як не носиш свободи в собі?
А чи вільні насправді народи,
Що в сусідів стріляють з гармат?
Та палаюче сонце свободи
Кине промінь крізь темряву ґрат,
І кайдани спадуть неодмінно.
З нами – віра, і правда, і Бог.
Вірні донька та син України
Між собою ведуть діалог:
***
ОЛЕГ:
Біблії слово: «Не хлібом єдиним»
Стало за ґратами майже священним.
Мила країна, далека родина
Вкрита від мене відчуженням темним.
Я, української неньки дитя,
Разом із Кримом собі не належу!
Наше життя розтоптали, як стяг,
Вкрали підступно мою незалежність
Волю, країну і крісло в журі*.
Тіло віддали катам на поталу.
Ницо радіють зрадливі щурі,
Тяжко страждають в облозі татари.
Враже «кіно» провалило «прокат»,
Тінню Гаага вставала в фіналі…
Відрежисований гуркіт гармат
Хоче старий повторити сценарій.
Загнані звірі в безумстві своїм
Знову показують зуби зловіще.
Тільки: «Недовго вже правити їм» -
Слово з-за ґрат виривається ВІЩЕ.
***
Час летить – потривожений птах,
Промінь світлий розвіє омани,
Вкаже сонце омріяний шлях,
Ляже слово бальзамом на рани.
Хоч шляхи, мов волосся в літах,
І покрило осіннім туманом,
Батьківщина В ТОБІ пророста,
українська моя Роксолано.
***
НАДІЯ:
Я - Надія. Я людства Надія.
Я незмінна. Як світло й пітьма.
Ти такий, як і я. Розумію,
Що надії на правду нема
У катівнях, де нас поховати,
Наче волю, схотіли живцем.
Нас довіку катам не зламати,
Ми в собі Україну несем.
І нехай заблукала, зчорніла
Наша доля у цій боротьбі,
України скривавлене тіло,
Я НАДІЄЮ СТАНУ ТОБІ.
Не собі ми, а світу належим,
Час до бою за правду настав.
То тримайся звитяжно, Олеже,
На Голгофу несучи хреста.
***
Надя вільна. Та нам святкувати – не час.
Нам про інших подбати належить.
Із надіями пращури дивляться в нас,
Що збороли свою незалежність.
Тож - борися, народе, позбудься імли,
Розцвітай, як барвінок хрещатий,
Щоб у вільній країні привільно росли
В щасті, в радості наші нащадки.
* 15 вересня 2014 року, будучи в ув'язненні, Олег Сенцов був запрошений стати почесним членом журі 62-го міжнародного кінофестивалю в Сан-Себастьяні. Порожнє крісло символізувало місце в журі для Сенцова і на венеціанському кінофестивалі 2014 року.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=672981
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 17.06.2016
Ти мене відпускати не хочеш
Із обіймів, хоч я догорів...
Наші ночі!.. розпусниці- ночі!..
Цей бажання одвічний порив...
...ніч хвилинами міряє кроки
До ведично-морфінових снів,
І дрімоти вороняче око
Вглиб душі заглядає мені.
Ось уже підхопила на крила,
Хоч свідомості промінь не згас...
Відбулося- не значить здійснилось...
Задоволення- ще не екстаз...
Голос пам"яті серце лоскоче
Мов босоніж ідеш по траві,
І, можливо, подивишся в очі
Тим, кого не побачиш повік,
А можливо, і тій, без якої
Вже не матиме сенсу життя...
Сон наповнює душу спокоєм.
Я його пригублю, мов пиття,
Що зціляє, відновлює сили
Для кохання тобі і мені...
Вже світає... Прокинулась, мила?
Що наснилось тобі уві сні?..
© Copyright: Серго Сокольник, 2016
Свидетельство о публикации №116061101151
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671691
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.06.2016
*зміни ритму.код*
Є добрі пОдруги... Та є доволі злі...
Оті- НЕ ТІ, питомі надрами землі...
.....................................
Ти присядь на ослін,
І послухай, як гупає хвіртка-
Це у спокій душі
Заповзає пітьма НЕДОБРА.
У прихованім злі
Зачинити не в змозі кватирку,
Ти душею спіши
До посвячених СИЛИ ЗІБРАТЬ.
До недобрих. До них.
Тих, жіночі що звідали муки,
Тих, на зморшках чиїх
Недобра втаємничений хід.
Ти до них простягни
Як на месі, до прОщення, руки,
І отримай від них
Допомоги таємної світ.
......................................
Чорний птах сів на дах.
Білий птах знищив страх.
Синій птах- зцілив біль.
Птах червоний- тобі.
Не дивися назад.
Це- таємний квадрат.
Перехрестя стежин.
Лютий ворогу згин.
......................................
День настав. Світлий день.
Час співати пісень,
Бо розвіяла все
ТА, ЩО СИЛУ НЕСЕ.
......................................
Коли на тебе наповза пітьма,
Не спокушайся міражем оман,
І вір своїй зорі, немов Макбет,
Бо та, НЕДОБРА, виручить тебе.
© Copyright: Серго Сокольник, 2016
Свидетельство о публикации №116060401066
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=670308
рубрика: Поезія, Езотерична лірика
дата поступления 05.06.2016
Обіймає траву молоду
Сонце світлом весняних надій...
Чи на щастя, а чи на біду
Відбулась наша зустріч. Тоді
По вологій блукали траві,
Доки вечір зорею не згас,
І кульбаби, мов очі повій,
Хтивим поглядом міряли нас...
Ми ходили асфальтом доріг,
Омовенні весняним дощем,
Щоб ступить на кохання поріг.
...звідки в серце надходить цей щем?
Мов зерно у торішній стерні
З поцілунком травневим весни
Він стеблом проростає в мені...
Дощ змиває минулого сни.
© Copyright: Серго Сокольник, 2016
Свидетельство о публикации №116060210410
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669954
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.06.2016
Луч света солнечный глаза во мраке выел-
Во тьме живущий ощущением живет.
Опять взошла над белым светом эйфория...
Уже которая по номеру. Зайдет.
Для осознания поэзия поэту
Нужна, как сбритая к фуршету борода.
Луч света ярок. Но ведь он всего луч света.
Сверкнул и нету. Будто не был никогда.
А тьма останется. Ведь царствует незримо
Над этим миром с сотворения времен.
И лес идет на Дунсенан неотвратимо,
Как "para bellum" тем, "кто женщиной рожден".
Пустой надежды конвульсивные азарты
Сойдут на нет. Я это знаю наперед.
Все, что случится- предначертано. И карты
Никто не в силах обнаружить тайный ход.
..........................................
Забыл сказать... Я, видно, более не буду
Искать ответы на вопрос "кто виноват".
Хотите чуда? Верьте, верящие в чудо.
Писать не брошу, но слегка сменю формат.
© Copyright: Серго Сокольник, 2016
Свидетельство о публикации №116052603542
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668604
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 27.05.2016
Пух тополь сколихнула
Снів зими сивина...
Відлітає в минуле
За снодійним весна,
Щоб відпивши, забутись
В стилі вічного сну,
Та й себе позабути,
Відлетілу весну.
Бо завчасно не діють
Шоб спинити відліт
Мітки щастя- надії
На кохання розцвіт,
І з минулого лине,
Комом горло дере
Долі пух тополиний,
Що злітає з дерев.
© Copyright: Серго Сокольник, 2016
Свидетельство о публикации №116052300820
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=667802
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.05.2016
Ми сьогодні удвох
Вже не ті, що були легкокрилі.
Наших споминів блог
Дощовою завісою вкрило.
Розірвалась вона,
Мов завіса тендітна у Храмі,
І розриву стіна
Постає непохитно між нами.
Мелодрама дощів-
Наче постать Евтерпи лірична,
Від якої спочить
Часу вдосталь. Попереду- вічність.
Руку дай і пройди
По застиглій долоні прощання.
Дощ змиває сліди
Що лишило на спомин кохання...
У альтанці удвох,
Мов на острові у океані.
Екзальтація... Крок
До надії- можливо, останній,
І прощальні слова,
Наче щирість раптового блуду...
Дощ кохання змива.
Все скінчилось. Нічого не буде.
© Copyright: Серго Сокольник, 2016
Свидетельство о публикации №116051600814
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666201
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.05.2016
Сидів Коряка-розкоряка,
На вулиці. Ні дощ, ні мряка,
Ні спека- все ніщо для нього.
Такий собі Великий Йога.
Сидів, коцюрбився у позі,
Мов наркоман у передозі,
Пив дощ із неба, дощ і їв,
(ще, може, ротом мух ловив)
Коротше, Гуру, хоч куди...
Ішла дівчИна до води
(хотіла, бачите, скупатись,
Бо у дівчат такий вже статус-
Як не купається- бруднуля)
-Іди до мене- враз почула-
Я- Гуру, я тебе навчу
Купатись в крапельках дощу,
Ловити мух у позі пави
І споглядать, що роблять гави.
Інакше, трясця твою мати,
Ніколи ти не будеш знати
Шляхів коротких до Нірвани.
За це співай мені осанну,
І сплачуй раз по раз данину-
З мух, що наловиш- половину.
Питає дівчина (вона
Хоч молода, та не дурна)-
Скажи мені, чи ти не дурень?
З чого ти взяв, Великий Гуру,
Що Гуру ти, а не ледащо,
Що під дощем купатись краще,
Аніж у річці чи у ванні,
Що шлях короткий до Нірвани
Відкриється лише тому,
Хто ротом добре ловить мух
І на землі вмостився рачки?..
.............................
Такі Корячки-розкорячки
Нерідко прагнуть вчити нас...
Подумайте. Бо- САМЕ ЧАС.
© Copyright: Серго Сокольник, 2016
Свидетельство о публикации №116050800959
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=664578
рубрика: Поезія, Байка
дата поступления 08.05.2016
Вот и встретились. Ну...
Так бывает... Виват Интернету!..
Ты стихов белену
Завари, как напиток поэту.
Из желаний любых,
(кис кисе?), заряди батарею.
От унылой судьбы
"Быть как все" уходи поскорее.
Потаенный безнал
Обналичь, обойдя все заслоны.
Ты такая одна-
В беззаконьи- основа закона.
Эстакадою дней,
Опоясан экспрессии бантом,
Вдаль несется по ней
Твой экспресс, безнадежно-талантлив.
В душном гадоаду
Литератороавторитетов
Я тебя подожду
Среди тьмы, как посланницу света.
Выпьем творчества яд,
И заложим иные основы-
Я и ты. Ты и я.
Мы. Поэты. Волшебники слова.
© Copyright: Серго Сокольник, 2016
Свидетельство о публикации №116050300482
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=663534
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 03.05.2016
13 Ніч. І бажання солодкі відчули весну.
13 Щойно десь квітка болотна позбулася сну.
13 Папороть сил набирає, бо поки нема.
13 Серце твоє відпускає прийдешня зима.
13 Ніч. На містичні узлісся летять солов"ї.
13 З неба спадають зірниці в долоні твої.
13 Час наближається Першотравневих Подій.
13 Відьмо! Лети і омийся в весняній воді.
13 Ніч. Голе тіло холодне торкає пітьма.
13 Ти насолоду свободи відчуєш сама.
13 Сили Пітьми набери- Вальпургієва Ніч
13 Сил чималих забирає... То Сили поклич.
13 Ніч. В піднебессі замріяний Місяць постав.
13 В озера плесі відбився Закоханий Став.
13 Тіла красою порадуєш Сили Нічні.
13 Будеш нічною принадою... Може, мені...
13 Ніч нам до зустрічі килим постелить із трав.
13 Виливом пестощів, пустощів буде ця гра,
13 В ній поєднаємо душі свої і тіла,
13 В ній Двоєднання порушимо Блага і Зла.
13 Ніч. Це не вітер, це спів твоїм серцем луна.
13 Вся опромінена світлом нічного вікна...
13 Пісню весни і надії співа Гамаюн...
13 ...Не розкривай до Подій таємницю свою!..
© Copyright: Серго Сокольник, 2016
Свидетельство о публикации №116041700291
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=661408
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.04.2016
Руїна. Дівочі мрії. Маленька поема
Що в світі за оклик тужливий луна?
За вітром розноситься слово- війна...
Палають подвір"я козацькі... Палають...
Це Каїна братство. Вбивають... Вбивають...
.........................................
...Ти дівчина юна. В лихії віки
Які женихання та чоловіки?
Горілка та грубість.
Та тіло немите.
Загублена юність,
Мов мрія убита...
І ти вибігаєш подалі з оселі,
І дива чекаєш в часи невеселі...
Бо чула про Сходу краї чарівні
(не бути там зроду тобі чи мені...)
От тільки... Шлях куриться-
То незабаром
Можливо не хутір
Наїдуть татари...
Дівочі романи...
В полон заберуть...
І може, Султану
В гарем продадуть...
...........................................
Буде звать муедзин
З мінарету возславить Аллаха.
Ти зречешся Христа,
Хоч залишиться плач у душі.
За минулим уклін...
Та його ти забудеш без страху.
Бо удруге життя
Подарунок Всевишній лишив.
Східна мудрість зійде,
Ніби Сури Святого Корану,
І рядки Нізамі
Ти вдихатимеш, наче кальян.
Буде вчить Валіде
(Може навіть сама Роксолана!..)
Як вестися тобі,
Щоб, нарешті, помітив Султан...
Ти чекатимеш там,
У гаремі, своєї нагоди.
Там наїдки тонкі...
Мов в Едемі, дзвенять солов"ї...
І, можливо, Султан,
Повернувшись із дальніх походів,
Омовінням ріки
Прийме спраглі обійми твої...
........................................
Кохатися хочеш... І хочеться жить...
.........................................
...Посічене тіло дівоче лежить.
Всю ніч гвалтували. Весь ранок вбивали.
Бо крові все Віку Кривавому мало.
Бо Каїну брата любити не треба...
Життя марнотрати... І Пекло- не Небо...
Які ще татари?.. Це Морок нічний
Роздмухує жар братовбивчий війни...
І знов кровоточить роз"ятрена рана.
І доля дівоча блукає в туманах.
І брат йде на брата. І батько на сина.
І- з краю все хата... Руїна... Руїна...
© Copyright: Серго Сокольник, 2016
Свидетельство о публикации №116041610587 Ру
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660069
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.04.2016
Сиджу за столом, наче кіт на осонні...
І мама навпроти... І їжа холоне...
Як виросту, мамо, то маю сказати
Тобі, що бажаю піти мандрувати
По різних країнах, екзотики повних,
По горах, степах, по пустелях безмовних!..
А сили щоб мати, поснідати слід...
То ж матінко, маю вловить на обід
У морі медузу, в пустелі варана,
У джунглях тропічних вловлю ігуану,
А ще павука... Чи змію... Чи кота...
(Кота відпускаю, хоч теж- смакота!)
А хочеш, то підем удвох із тобою?..
Що ж з ложкою, мамо, стоїш наді мною?
На вулицю хочу! Пусти мене з миром!
Не хочу я їсти вареники з сиром!
Галушки у тропіках- зроду не чув!
Не хочу, не хочу, не хочу борщу!..
© Copyright: Серго Сокольник, 2016
Свидетельство о публикации №116040900479
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=658256
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 09.04.2016
Голандського "драпу" прощальний привіт.
Набичився мапою муторний світ
"Забанити" долю твою на меті...
Квасоля без солі... -А що ти хотів?
-Що хочу? У ліжко з тобою, мала!
І я тебе прошу, щоб гарно дала,
Бо з прозою нудно, не "гріють" вірші,
Бо дуже паскудно мені на душі
Від сірої дійсності вкрадених днів,
Огидної плісняви віп- брехунів,
Що долю країни злили у відстій...
Ти гола? Кохання по вінця налий
До чаші, що пити ми будем удвох.
Америка... Раша... Та щоб він іздох,
Отой, що голандської "шмалі" косяк
Підсунув... Ми люльку палитимем, так?)))
© Copyright: Серго Сокольник, 2016
Свидетельство о публикации №116040800959
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=658038
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.04.2016
Занятие лучшее для идиота-
Работа, работа, работа, работа...
Давно бы приехал, да все вот пашу,
И стЕхи из нета тебе я пишу...
........................................
Письмо. Интернет.
Исцелит. Искалечит.
Бывают и встречи.
Нечастые встречи.
Бывало. Но мало.
Вогнал Ахриман
Во мрак виртуала
Реальный роман.
Экран полутемный...
И в тело вошли
Письма электронного
Нервы земли...
.....................................
Я не стану ловить
Слов любви. Ибо знаю им цену.
Этот словообман-
Словно звезды,
Что тают во мгле.
Виртуальность любви.
Выступает на голую сцену
Наш случайный роман,
Слишком звездный
На грешной земле.
Нет. Не стану ловить
Сны любви. Я-то знаю им цену.
Я не стану... Не стану...
И верю- вернемся в реал.
Ожерелье любви
На тебя я сегодня надену
Лайкосмайлами писем,
Хотя я от них и устал.
................................
Ты вышла из нета,
Мне сделав больней,
И нет у поэта
Иных ахиней,
Как стЕхами НЕТ
Загружать до утра.
...Не спится, поэт?
На работу пора!..
© Copyright: Серго Сокольник, 2016
Свидетельство о публикации №116040600988
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=657552
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 06.04.2016
Снова сменится год,
Об утратах былых не жалея,
И ненужность сметет
Прошлогодней листвы на аллеях.
Предначертанный путь
Время каждому жизни отмерит,
Не жалея ничуть
О бессмысленно- глупых потерях.
Унесут поезда
Вникуда наших дней бандероли.
Навсегда, навсегда
Будут нами доиграны роли.
"Навьих чар" соловьи
Нам подарят последнюю шалость,
Ведь подарков любви
Нам на долю немало досталось.
И в последний трамвай
Я к тебе, словно в душу, залезу.
Доиграй, доиграй
Нашей страсти прощальную пьесу!
Эту тему беречь
Нам дано, словно родины знамя.
Наших солнечных встреч
Будет пьеса доиграна нами.
Пусть людская молва
Пышит злом- ей спасибо за это,
И ложится трава
Нам ковром под тела до рассвета...
...Покатилась звезда
Листопадом ушедшего в Лету.
Никогда, никогда
Мы назад не получим билета...
© Copyright: Серго Сокольник, 2016
Свидетельство о публикации №116032801001
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=655447
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 29.03.2016
В синьому мареві сонячний гасне ліхтар...
Ніч розправляє потроху воронячі крила...
Звістки від любої серця чекає радар...
Звістки немає весь день... Що ж-бо трапилось, мила?
Може, забувшись, блукаєш у соннім гаю,
Тішачись співом пташок, що вертаються з раю,
Вдома, мов смуток, лишивши "мобілку" свою,
І у легені весняне повітря вдихаєш?..
В темному небі, немов на написаний твір,
Смуток тривоги розлив з авторучки чорнило.
Віти дерев, мов антени, торкають ефір,
Ловлячи звістку від тебе... Що трапилось, мила?
День, що скінчився без тебе- скінчився, чи ні?
Як до мовчання одвічності важко звикати...
Щось відбулося. Чи трапилось. Ти подзвони.
Вечір. І ніч ще попереду. Буду чекати...
© Copyright: Серго Сокольник, 2016
Свидетельство о публикации №116032601262
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=654629
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.03.2016
Вийди зранку в чисте поле,
Світу шир вдихни, мов волю-
В полі світ широкий!..
Всім дається по потребі.
Хай подивиться у небо
Погляд ясноокий.
І почуєш Голос Неба
-Обери свою дорогу,
Нею йди сміливо.
А як прийде в тім потреба,
Я прийду на допомогу-
Станеш невразливим.
Хай ніщо тебе не спинить.
Хай твою прикриє спину
Доля легкокрила,
І кубло оте зміїне,
Те, що знищує країну,
Настроми на вила.
У пера твого на вістрі
Хай заклякнуть і зависнуть
Ниці духом гади.
Ти корупцію, поете,
Виявляй у нетрях НЕТу-
Ось моя порада.
І в "реалі". "Недо-вірші"
Хто на смерть країні пише-
Нищи без упину,
Щоби ворог відав клятий,
Знавіснілий і пихатий,
Це- ТВОЯ КРАЇНА.
Згине той, хто духом нижчий.
Рудиментами не знищить
Те, що ти засієш.
І нехай часи лихії,
Та поезії стихія-
Це- ТВОЯ СТИХІЯ.
Тим, у кого в серці морок,
Хто країні лютий ворог-
Перейди дорогу.
Як загадано- так буде.
Хай тобі всі чесні люди
Йдуть на допомогу.
© Copyright: Серго Сокольник, 2016
Свидетельство о публикации №116032407791
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=654189
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 24.03.2016
"Ты мой остров тепла"-
Так ОНА ЕМУ в НЕТе писала...
Было- ВСЕ. И была
Страсть перчинкой на кромке бокала.
Но писала- потом.
Дело прошлое. Сердце устало.
И осенним листом
Страсть на влажную землю упала.
"Ты мой остров тепла"-
Просто фраза. Отнюдь не свиданье.
Ведь любовь умерла-
Остров Мертвых застыл в ожиданьи.
Перевозит Харон
Труп любви через Стикс до рассвета...
...И последний патрон
Он истратил на выход из НЕТа.
© Copyright: Серго Сокольник, 2016
Свидетельство о публикации №116032301059
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=653791
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 23.03.2016
Заряди снігу у обличчя... Хоч весна
В зими права свої отримала без бою.
Дурня... Чи личить снігу замітати нам
Шлях, що до зустрічі намітили з тобою?...
.....................................
-ТА ШО Ж ТАКОЄ???
.....................................
Питання гостромислі-
Чого це ми "закисли"?
"Кректати", наче, рано...
-Вдягай своє... Весняне!
(і поголи "пілотку")))
Горілку "Рашен водку"
Із снів зимових Наві
Ти вилий до канави!..
-Бо вже летять лелеки,
-Бо зустріч недалеко,
І ми, зимово-кволі
З тобою разом голі
У ванній питимем коньяк,
А там- до постілі... Ну як
Тобі весняний коньячок?
Та не пролий! І на бочок
Примощуйся шалено,
Надягнута на мене.
А далі- пляшку відклади,
З тремтінням тіла припади
До бажаного тіла,
Бо ти цього хотіла
В обіймах сніжної зими...
З бажанням ніжності візьми
Оте своє, жіноче,
Усе, що жінка хоче
(ввижається що жінці
З собою наодинці)))
І на "рецепшені" портьє
Хай скаже- "ну, вона дає!!!")))-
Бо навіть в коридорі
Твій стогін, наче море,
Розлився з "номеру" й тече...
-Таки "даєш"!)))... То на плече
Клади мені голівку...
А ковдру- на долівку,
Бо по-весняному тепло,
Ще й з алкоголем, потекло
Мов тік життя, по венах...
-Спочила?.. Йди до мене!..
.........................................
А за вікном якась безколірна весна,
Немов гірка країни долі сивина...
І невідомо, що нам літо принесе...
-Подай коньяк. Не будем думати про це...
© Copyright: Серго Сокольник, 2016
Свидетельство о публикации №116032001510
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=652996
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.03.2016
"Ранний" мой стих, написан в период баррикадных боев на Майдане
Умея любоваться красотой
Разливов рек, закатом и восходом,
Любуйся уходящими на бой
Последними солдатами свободы.
Впитай в себя, любуясь красотой
В огнях тревожных, в зареве пожаров,
Суровых лиц поток волны морской,
Как сагу о парижских коммунарах.
Умейте любоваться красотой
Последнего форпоста баррикад,
Омытых кровью грешной и святой,
С которых больше нет пути назад.
Проникшись грохотом набатных барабанов,
Суровым обликом восставшего народа,
Огнем в глазах и боевой кровавой раной,
Любуйся заревом пришествия Свободы.
21. 01. 2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=652655
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 19.03.2016
Як нелегко прийдеться
Шляхом долі іти,
То приєднуйся серцем
До Одвічних Святинь.
В мандрівних піруетах
Крізь шляхи і роки
Ти до серця планшета
Завантажуй книжки,
Бо звірятимеш долю
По героїв ділах,
І побачиш навколо
Втаємничено, як
Вже твої розгорнули
Прапори перемог,
Як свистітимуть кулі
На розламах епох,
Таємниці відкриті
Неозорих небес,
І твоя Маргарита
Розшукає тебе.
Як єством відчуваєш
Що надходить пора,
Бо до прощі чекає
Вже Чернеча гора,
Де земля, наче мама,
Вбереже від біди,
До якої, прочанин,
Ти, нарешті прийди...
...Сонця силу сприймає
Виноградна лоза...
...Серце співом стікає,
На Шевченків "Кобзар...
© Copyright: Серго Сокольник, 2016
Свидетельство о публикации №116031701162
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=652163
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 17.03.2016
Поема перемогла на конкурсі “І мене в сім”ї великій...” Спілки літераторів Славутич, перше місце, березень 2016 р.
Тюльпани Афгану... Мов кров... Дивина...
Весна в чужім краї... Я хворий... Весна...
Торкаючи ранню свою сивину
Я марю в пітьмі хворобливого сну...
.........................................................
Ось книжка, що мов дорогий експонат...
Не наша країна... Не наша війна...
Її в госпітальній книгарні узяв-
Шевченків "Кобзар"... Цілий день я читав...
Схилився над постіллю хтось уночі...
Невже санітар... Ні... хтось інший... Мовчить...
...Посвячених маса, як гинув Амін...
І... голос Тараса я чую в пітьмі-
- Що брате солдате? Нелегко тобі?
Народ, що затятий в своїй боротьбі
За землю, за волю, за віру свою,
Довіку ніхто не здолає в бою.
Невільні Імперії Воїни Ночі...
Ми в інші часи помандруємо, хочеш?
Дай, руку, солдате! Ми підемо нині
Туди, де димиться земля України,
Де буде Імперії "Чорний квадрат"
Також зазіхати на ласий цей шмат,
Як- ось зазіхає... Як- он зазіхав...
Як ти, у казахських степах я страждав,
І думка єдина... І мара єдина...
Чи знову побачу тебе, Україно?
Нещасна Вкраїна... Загони рабів
Вже скільки раз нищили волю тобі...
І зовнішні чари... І внутрішні чвари...
-То сядемо й чаю міцного заварим,
І будем зі смутком співати сумні
Ми ще Коліївщини давні пісні,
І в серці твоїм обірветься струна...
Сльозою проллється вже котра весна,
Бо десь покриває туман а чи дим
Священного краю покинутий Дім...
Бо десь-таки знову приховану Волю
Лукавий Микола пускає по колу...
-Бо досі немає вас там, Гайдамаки,
Де любу Вітчизну терзають собаки...
Отямся з відчАю! Бо- БУДЕМО ЖИТЬ!
Дай чаю! Та руки мені розв"яжи,
Що зв"язані в мене з одвічних часів,
Бо дуже ненависть шалена до псів,
Що тільки жирують, і крАдуть, і п"ють,
І землю, що РАЄМ я звав, продають...
Шо? Зв"язані руки у тебе й у мене?
Цей шал... Шаленіти... Шаленство... Шалене...
Шиплю... Чи то дихання в мене звело?..
Тарасе! Можливо тебе й не було
Отут, біля мене, в останній мій час...
Та жити шалено жадаю, Тарас!..
Бо я повернусь із печального краю
Додому. До неньки- Вкраїни. До Раю!
Щоб Дім цей потрохи хоч Раєм ставав...
........................................................
...Я вижив. Бо я тобі клятву давав.
29. 02. 2016. Ніч...
© Copyright: Серго Сокольник, 2016
Свидетельство о публикации №116030809783
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=650013
рубрика: Поезія, Поема
дата поступления 08.03.2016
БУДУ МІЛЬЙОНЕРОМ Дитяче
Я весь час один ходжу з ранку і до ночі,
Бо дружить зі мною щось у дворі не хочуть.
Не жадюга, не скупий- можете спитати!
Це у мене "мрія мрій"- мільйонером стати.
Та ніхто не скаже, як ним ото ставати...
Може, волю я свою стану тренувати?
Я морозиво не з"їм- краще хай розтане,
Та ділитися я ним ні за що не стану.
І не буду щось дарма я робить хороше.
Задарма- дурних нема! Є для цього гроші.
Дай цукерку, не жадій. Чи солодку вату.
Я, як виросту, тоді буду продавати.
От ми виростемо, вас- льотчиків, танкістів,
З ким учився- весь свій клас, навіть програмістів,
Як Рокфелер, я усіх запрошу на каву!
...І чому зі мною всім грати нецікаво?..
© Copyright: Серго Сокольник, 2016
Свидетельство о публикации №116022900751
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=647724
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 29.02.2016
Я сьогодні удосталь уп"юся вина
Із тобою у постілі... От дивина-
Ми поєднано-голі сприймаєм цей час
Наче коло. І в колі проходять крізь нас
Темні струмені струму. Вітри вітряні.
Думу з думкою думати важко мені
В час, коли ми у колі... -До мене іди!
Ми на волі доволі міцної води
Напилися нараз, поєднавши тіла...
-Не втомив? Все гаразд? Відпочинем? Дала
Ти планшета мені -Як ти пишеш вірші?
Покажи. І про мене хоч щось напиши...
Я пишу, мов у герці, як пахне весна,
Тільки в серці надірвана жила- струна
Душу тягне в "реалу" подразливі сни...
Ні, не хочу сьогодні весни... і війни...
-Що ми будем дивитись? Калігулу? Так...
-Щоб довчасно не впитись... Бо маємо смак...
-Чи Нерона? Впізнати себе не змогла
На арені? Бо ти там РАНІШЕ БУЛА.
Розумієш? Бо на ПОПЕРЕДНІЙ виставі
Розтерзали тебе. І тебе вже не стало.
І ти дивишся хтиво і трохи шалено
На бенкет хижих звірів на римській арені...
-А вгадаєш, питаю, приховану суть?
Так поети поетів, буває, жеруть.
А бува, й НЕПОЕТИ поетів... Піди
Краще он до клозету... та вип"єм... води...
А тоді поєднаємось знов у коханні,
І в тілеснім сплетінні поснем до світання...
І насниться Тичина чи то Модільяні...
Не сваріть без причини. Спочиньте. Ми- п"яні.
© Copyright: Серго Сокольник, 2016
Свидетельство о публикации №116022601138
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=646963
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.02.2016
ПОТЕРЯВШИЕСЯ МУЗЫ
На картину Сальвадора Дали «Женщина с головой из роз»
Стихотворение исполнено в соавторстве с поэтессами Гостьей и Ириной Левобережной
*********
ПЕРВЫЙ ГОЛОС
Не отвечай… вопросов больше нет…
С ресниц пушистых убегают тени…
Лишь лучезарный тающий рассвет
Легко ложится на мои колени…
Лучистый свет, осознанный сполна,
Вдруг растворится в темных топях ила.
Не отвечай… сегодня я – волна
На необъятной черной глади Нила…
Не отвечай… мечтаний глубина
Уснет в шелках струящегося платья…
Как сладок час! Я - скользкая волна,
Застывшая на миг в твоих объятьях…
Вопросов нет… как сладостно порой
Под этим звездным неподвижным зонтом
Осознавать пустынность городов
За бесконечно чистым горизонтом…
Не исчезай… испепелив мечту,
Воспламеняясь явственно и тайно,
Прости меня за эту высоту,
Я оказалась здесь совсем случайно…
*********
ГОЛОС ВТОРОЙ
Мне на лицо ложится хрупкость розы,
Твою любовь я примеряю вновь.
Но лёгкий шёлк струится, словно боль,
Окутывая безмятежность позы.
Вдруг застывая в складках на груди,
Твой взгляд то отрешён, то снова дерзок,
Одной рукой меня ты крепко держишь,
Другая – тёмной плетью позади…
Сомнение в расчерченных дорожках
От треснутой опоры – отведи,
Покачиваясь, вниз – не упади,
Держа собой Колосс на тонких ножках.
Переплетаясь у меня внутри,
Желаний наших токи не иссякнут.
Так бережно закрыв руками чакры,
Ты подсветил их – отблеском зари.
Так прочь гони сомненья. Мысли – прочь.
Я жду тебя, хотя тобою маюсь.
Одной рукой – ещё ныряю в ночь.
Второй – рассвета тёплого касаюсь.
За сон, что наяву – благодарю.
Забытая… цветущая… немая…
Тебя, тобой обвИтая, люблю,
И потому – над страхом – поднимаюсь.
*********
ЭХО
Склоните головы!.. Не знаю, как и быть...
Таки сомнительным я вижу это дело...
Чтоб жажду тела вашу ощутить
Желал бы все же я иметь хотя бы тело...
Плывут в безвестность полосатые пески
Как жизни путь. Взирая с укоризной
На две доски, топорщатся соски...
Отдайте тело! Подарю полжизни!!!
Любить желая, я желал бы все же быть,
Концом заката вхожий в бесконечность.
Жизнь- полосата. Время уходить.
Уходит тело по дороге в вечность.
***
Так, отрываясь от статичных поз,
Земные Музы - неземного просят,
Их хрупкость тел с головками из роз
Пески забвенья вечностью заносят...
© Copyright: Серго Сокольник, 2016
Свидетельство о публикации №116022300337
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=646171
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 23.02.2016
Дремлет офисных суток
Антракт. Тишина.
И сиеста... С минутой
Обеднего сна...
................................
...Догорает огонь.
Улетает зола
В неба томную вонь...
...Память мне помогла
Удержать на плаву
Этот странный сюжет...
...Я на остров плыву,
Где тебя уже нет...
...Он ужат и отмыт,
Этот взрослости мир,
Словно мысли,
Забитые в темный сортир,
И когда-то сольется
Вода в туалет,
Подтверждая, что НЕТ.
Ничего больше нет...
....................................
...Да, "вернемся к баранам"...
...Плыву я к тебе,
Будто вдаль утром ранним
Навстречу судьбе...
-Помнишь залитый светом
Песочек у скал?..
...Из окна кабинета
До детства рука
Протянулась... И снова
К тебе я плыву.
Это жизни основа...
-Тебя как зовут?
Валя? Таня? Аленка?
Надежда? Скажи,
И разливисто-звонко
Дружить предложи...
Ты откуда такая?
Ага, из Москвы.
Здесь семьей отдыхая,
Бываете вы...
Ну, а я киевлянин,
И это совсем
В дружбе нам не доставит
Недетских проблем...
...Эти важные тетки-
Гранд- офис- прокат,
Словно в бочке селедки
Лоснятся бока...
...Да... Ты вышла на берег,
В трусишках ХэБэ.
Я еще не умею
Сознаться тебе,
Что тобою любуюсь...
Наверно, люблю...
Я еще не целуюсь,
Но- на! Подарю
С уваженьем глубоким
Роскошный улов-
Банку сока (без сока,
Но с рыбой-иглой,
Что я выловил в море)
Подарок прими!
...Все изменится вскоре...
-Меня обними!..
...Резкий цокот от шпилек
Врывается в сон...
-Вот тебя бы пришпилить,
Да вымести вон!..
...Наши ноги босые...
Морская вода...
Украина... Россия...
Куда вы? Куда?..
Это иглами в сердце
Понятье- война...
Словно детство,
Ветра унесли времена...
........................................
Сон прошел. Неуклонным
Пробужденьем объят
Деловито- районный
Офис... Военкомат.
© Copyright: Серго Сокольник, 2016
Свидетельство о публикации №116021800523
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=644800
рубрика: Поезія, Поэма
дата поступления 18.02.2016
ж. Дніпро, березень 2016
Світ автотуристів- тебе і мене.
І ми поза містом. Скінчилось пальне.
До болю на це не зважаєш,
І плаття поволі знімаєш...
Наліво видніє заправка "Лукойл"...
...Як тіло біліє твоє молоком!..
Ти диво у цій іпостасі!..
Бензин зачекає на трасі...
А ми біля траси, дарма що удень,
Чи "джаги", чи "джасу" вогонь розведем)))
Гальмуєм край лісу шалено-
Мерщій притулися до мене!
У мріях я поглядом трішки би з"їв
Ці хтиво розведені ніжки твої...)))
Під запах парфумово-шинний
Цей "акт вандалізму" в машині...
Сидіння без діла чорніє... -Чорній!
Ось вигини тіла біліють на нім.
І світ, чорно-білий, мов траса,
Машини обмежила маса...
Цей "вилив" у небо... Пальне на межі...
Скінчили... То шмаття вдягнемо? Держи!...
І кави! Богемної кави!..-
"Лукойл" недаремно чекає...
© Copyright: Серго Сокольник, 2016
Свидетельство о публикации №116021500502
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=644135
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.02.2016
Милые картинки эти Валентинки...
Падает слезинка прямо на картинку...
-Милая девчонка, что ты так грустна?
Или не коснулась душеньки весна?
-Нет на свете счастья... Мысли, как в угаре...
На душе ненастье- бросил меня парень...
О любви весь вечер не с кем говорить...
Милые картинки некому дарить...
© Copyright: Серго Сокольник, 2014
Свидетельство о публикации №114110301045
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=643801
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 14.02.2016
Разлетелась с ладони зола,
Унесенная ветром разлуки,
А любовь догорела дотла,
Нам оставив лишь памяти муки,
Оставляя дрожание струн
Наших душ, на которых играли
Композиции лгунья и лгун...
Только струны уже замолчали.
Расставанья натянутый лук
Купидоновы стрелы уносит,
И обида ребенком в углу,
И прощенья никто не попросит.
Ветра ветренный экс-поцелуй
Подытожит конфликт интересов,
И уносит с ладони золу
Словно ноты доигранной пьесы.
© Copyright: Серго Сокольник, 2016
Свидетельство о публикации №116020601612
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=641834
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 06.02.2016
Я сьогодні не той...
Не закохують квіти духмяні...
Мов програвшись в лото,
Я замішую бурю в стакані...
Наче жменя монет,
На долівку кохання упало...
Ти ще любиш мене?
Пригадай, як раніше бувало-
Ці польоти в пітьму,
У виснажливо- зоряне небо...
То не можу чому
Вимагати любові від тебе?
О, My Love, підійди,
Ці монети збери, мов намисто.
Хто сказав, що ТУДИ
Не літають удруге навмисно?
Зорепадом бажань
Уп"ємося, мов квіти дощами!..
...Недовір"я кажан
Наче привид, літає за нами...
Бо любов- Божий Дар,
І страждання, І втома, І кара,
Мов живильна вода
Хай для нас залишається Даром.
© Copyright: Серго Сокольник, 2016
Свидетельство о публикации №116020100057
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=641032
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.02.2016
Срібні стебла верби
Хтиво тягнуться
З ночі до мене.
Клич лелечий луна
Над містичною гладдю води.
Осінь править розбіг
Своїх коней
Барвисто-шалених,
І минула весна
Через літо летить в холоди.
По вітрах шарудить
Очерет,
І вдивляються в тебе
Зорі неба рясні-
Цей Богів споконвічний шатер,
І летить, і летить
Через ніч,
Закликаючи в небо,
Клин лелек в вишині,
Наче душі померлих дітей.
© Copyright: Серго Сокольник, 2016
Свидетельство о публикации №116020208637
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=640671
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 02.02.2016
Усіх шанованих мною літераторів і читачів щиро запрошую на презентацію моїх творів на порталі Жінка- УКРАЇНКА. Усім доброго здоров"я, настрою та творчої наснаги! Ваш Серго Сокольник http://ukrainka.org.ua/serhiy-sokolnyk
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=640457
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.02.2016
В ночи тьму, в ночи тьму
Снова рельс протянулась рука.
-Ты к кому? -Ты к кому?
Стук колес под постель "напрокат"...
И опять... И опять
Эти рваные, странные сны
Все летят, все летят
За окно- от сосны до сосны
Вновь и вновь... Вновь и вновь...
Вдоль пути- зачарованный лес...
В жилах кровь, в жилах кровь
Разогреет тоскующий бес.
-Подготовь, подготовь
Ложе... Встреча часами пробьет...
Вновь и вновь... Вновь и вновь
Буду тело я мучить твое...
За окном, за окном
Звезд мерцающих царственный свод.
Полусном, полусном
Укрывает, как пледом... И вот
Метроном, метроном
Стыков рельс я душою ловлю,
И о том, и о том
Вижу сон, как тебя я люблю.
© Copyright: Серго Сокольник, 2016
Свидетельство о публикации №116013101493
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=640075
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 31.01.2016
На Дніпрових пагорбах зима
Кволо навпіл розтинає час,
Що шляхом надії до оман
Сотні літ по колу водить нас.
Гори сплять у брилах льодяних,
Мов царівни з кришталевих трун
У чеканні збуджено-палких
Поцілунків, що надасть Перун
В час весняно- перших блискавиць,
Року починаючи забіг...
...Ще криваві сполохи зірниць
На підталі схили ляжуть їх,
Що цілунком Хорс у сонцестій
Наостан, мов зранений рекрут
Подарує дівчині своїй...
...і в могилі сплять Герої Крут...
© Copyright: Серго Сокольник, 2016
Свидетельство о публикации №116013001547
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=639738
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 30.01.2016
На узбіччі стоїть
Років сто, а можливо і більше,
Цей будинок сумний,
Хоч з вікна проливається сміх...
Зупинися на мить.
Придивись до фасаду пильніше.
Жаху тінь віджени-
Він по черзі ковтає усіх.
.............................
В будинку життя вирувало,
Хоч деколи все ж виривала
Якась нерозгадана сила
Від дому когось до могили...
Колись- канотьє і рейтузи,
По моді підібрані шузи...
Візник з бородою суворий,
Бо хтось від"їжджає до моря...
Он похорон перший... Загине
Чиясь від хвороби дитина...
Дитині з квартири навпроти
Цікаво... Усміхнений ротик...
Хто знав- бо уявлення ж куце-
Який він- вогонь революцій?
Вночі на арешт чатували...
Усіх, врешті-решт, розстріляли...
............................
-Ось ордер. Заселитесь на...
...По World"у гуляє війна.
Як пахне згоріла трава!...
Вже друга війна... Світова...
І ті, що вже наче й жили,
Один за одним відійшли...
Хтось згинув в нерівних боях...
Розстріляний хто у ярах...
.........................
...Коли по відгомоні воєн
Вони оселились обоє,
У сонці кохання зігріті,
У них народилися діти...
Як зелень у травні буяє...
Згадаю. От зараз згадаю-
Дитинство, що впало додолу...
-Щось серце болить... -Корвалолу!..
...Під "йожик" несиве волосся,
І ноги в сандалях, мов босі,
В калюжах розплескують сонце...
І мама... І квіти в віконці...
І дівчинка поряд знайома...
Далеко, далеко від дому
В майбутнє прямує дорога...
В далекі краї від порогу...
..........................
В країнах чужинських блукав,
І зміст наодинці шукав
З собою самим, наче з Богом,
До чого найкраща дорога.
І відповідь вічнознайома-
Найкраща дорога- додому.
І, дивлячись в зоряне небо,
Я прагнув, будинок, до тебе.
..............................
...І я повернувся. І наче
Усе, як було. Та одначе
Якась невловима тривога
Запала, мов вістка від Бога...
І тих, хто терпляче чекає,
Немає... Немає... Немає...
Немов пароплави за обрій
Відходять... Відходять... Шлях добрий!..
Мов мрії малої дитини
Змахнули крилом лебединим...
Країна, що курсу не має,
Немов корабель потопає...
...Та знову сміється дитина...
...І люди нові у будинок
В"їжджають, купивши квартири.
До раю... Чи може- у вирій?...
................................
Важко ухає сич.
Ніч без просвіту встала навколо.
Все повториться знов.
Що загадане, те не мине.
Не змінились часи.
Не змінилась майбутнього доля.
Хто б сюди не зайшов-
Він надалі усіх проковтне.
© Copyright: Серго Сокольник, 2016
Свидетельство о публикации №116012000744
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=637146
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 20.01.2016
Часики тикают- надо быстрей!
Мечется бликами свет фонарей...
Знаки шоссе заметает пурга...
Затемно стелется путь наугад...
Тренд... Запуржило... Немного пройдет-
К Сретенью жилу совсем заметет...
Тренд... На обочине снова возник
Дявольский стенд или ангельский лик...
Тренд- холодает... Покроются все
Коркою льда эти жилы шоссе...
Тренд... Думы плавные... Дома... Спасен...
Мысли о главном... Верней- обо всем...
Ты же заснул!!! Погибай, человек!...
Тормоз!.. И руль непослушный... Кювет...
Душу из тела извлек Сатана...
...В путь отпускать не хотела жена...
© Copyright: Серго Сокольник, 2016
Свидетельство о публикации №116011900302
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=636880
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 18.01.2016
Сніг полями мете,
Замітаючи шлях у минуле,
В літом пещені дні,
Де нам килим стелила трава,
Де я, мов Прометей,
Розіп"ятий тобою... І снула
Ти лежиш на мені
Вся безсила... Жива?... Не жива?...
Річка хвилею б"є,
І розкиданий берегом одяг,
Мов непотріб, що ми
Поскидали в бажанні утіх.
Ніжне тіло твоє...
Цей взаємно-нестриманий потяг
Впасти в трави умить,
Що ніхто й опиратись не встиг...
Шалу- час! Шаленій!
Мов сорочка, мережений килим
Із в"юнку, блекоти-
Ми на ньому немов у раю...
І контрастом на ній
"Заморочка"- ці трусики білі,
Що мов "фєнєчку" ти
Накрутила на литку свою.
...Ми заходим удвох
У ведично-замріяну воду,
Змити втому... Пливе
Над водою розливистий сміх...
...Непогоди Молох
З Завірюхою співи заводить...
Снів відгомін живе.
Ми обоє живемо у них.
© Copyright: Серго Сокольник, 2016
Свидетельство о публикации №116011801135
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=636649
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.01.2016
Запрошую на класичний романс МОРОК на мої слова. Композитор О. Рожак (Львів) РОманс знаходиться тут http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=621406 Усім бажаю чарівних свят! Ваш Серго Сокольник
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635378
рубрика: Поезія, Нарис
дата поступления 13.01.2016
Той же спомин... Еscape
У минуле... Як лист у конверті...
Там повітря таке-
Не надихатись... Мов перед смертю...
Там відлуння штормів
Доліта до алей опустілих
Неповторністю днів
Наших зустрічей, що відлетіли...
Там думки наші сплять,
І залишена в поспіх тривога,
Мов забуте маля,
Притулитись бажає до когось...
Там тремтливі тіла
У кохання багатті палали,
І згоріла зола,
Мов молитва, у небо злітала...
Там кінчається час...
І обійми твої на пероні,
Мов останнє прощай
З тихим схлипом під крекіт ворони...
...В потойбічні світи
До тебе простяглася дорога...
Я і ти... Я і ти...
Все скінчилось... Не буде нічого.
© Copyright: Серго Сокольник, 2016
Свидетельство о публикации №116011212372
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635345
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.01.2016
Ліхтарне світло в заметіль сліпу-
Немов маяк крізь крижані тумани
Розклав волосся надчутливих пут...
Я променів звіряюсь неостанно,
Йдучи туди, де зорепад тепла
Мене огорне, лиш відчиниш двері,
Де серцем відчуваєш, як на лад
Неспокій дум в душі твоїй навЕрне.
Одвічний хліб і склянка молока,
І затишок, мов у склепінні храму...
...І молодість блукає по роках,
Бо є цей шлях, що нас веде... До Мами...
p.s. З даним віршем вводжу в українську літературу зовсім непогане слово НЕОСТАННО, про що офіційно повідомляю)
© Copyright: Серго Сокольник, 2016
Свидетельство о публикации №116011201423
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635145
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.01.2016
Неба серый тоннель
Божьей карой разверзнут во мгле...
.........................................
Не споет менестрель
Песнь Любви о Священной земле,
Чей несчастный удел-
В безвременьи века коротать.
Где талант не у дел,
А народу- скорбеть и роптать.
Ах, оставьте. Каков
Управитель- таков и народ.
Это мир дураков-
Хлеба... Зрелищ... Наполненный рот...
Кухня... Церковь... Постель
С накопленьем измен... Се ля ви...
Лучше спой, менестрель,
Песню Песен о Вечной Любви!
...........................................
Королева и трон-
Как изящны по форме рога...
У Эвиты Перрон-
Словно самый покорный слуга.
В одиночество впасть-
Смерть сурово сжимает лассо.
Нет Эвиты, и власть
Истекает водою в песок...
У дворца Мальмезон
Замедляется времени ход.
Страстный Наполеон
Жозефине в объятья падет.
Запылает Москва-
Нрав Империи жЕсток и крут.
Жозефина мертва,
И Еленою остров зовут...
Ах, Елена... Забыл-
Это имя реально... Она
Для Булгакова- быль...
Как реальны любви имена...
Это словно в раю-
Мир любви вдохновенье несет.
Гвиневеру свою
Прославляет в боях Ланселот...
.........................................
Ну а Мы, как же Мы
Из слияния эро-стихий,
Из разорванной тьмы
Извлекаем с тобою стихи?
Небо падает в ночь,
Где Эрато нам стелит постель.
Ты мне можешь помочь
Наносить на рисунок пастель,
Словно сладкую боль
В недрах тела собой изловив...
Мы напишем с тобой
Повесть светлую нашей любви...
Мы с тобою взойдем
Как на трон, на Голгофу. Взойдем.
Мы отстроим наш дом,
Так построенный плохо. Наш дом.
...........................................
А страна... Что страна?..
Бесноватый- беснуется пусть.
Правит бал Сатана,
Этот мир изучив наизусть.
Пусть Святая метель
Заметает изгнивший фасад!..
...........................................
Песню пой, менестрель,
Наполняя любовью сердца.
© Copyright: Серго Сокольник, 2016
Свидетельство о публикации №116010901548
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=634454
рубрика: Поезія, Баллада
дата поступления 09.01.2016
Желаем, грешные?-
Желанный Новый год...
И все желанья между делом загадали
В сердцах, сердешные...
Но сердце сознает-
Что не от сердца, то и сбудется едва ли...
Врагов ведь победив,
Не победишь себя.
Того, корыстного, с двуликою химерой,
Безгрешным будучи,
Все грешное любя
Во ржи над пропастью меж ересью и верой.
Любя любимую,
Полюбишь от души,
Себя, как жертву на алтарь Богам, даруя,
И разрешишь себе
Пролить любви кувшин
В песок забвенья, быть не понятым рискуя?
Пресыщен жаждою,
К источнику припав,
Творя коррупцию без коррупционеров,
Ответив "нет", ты
Этим скажешь "да".
Ты не солгал. Да только кто ж тебе поверит?
© Copyright: Серго Сокольник, 2016
Свидетельство о публикации №116010800436
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=634358
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 08.01.2016
Сердце острой иглою
О прошедшем кольнет.
Это было со мною.
Что мое- не уйдет...
Тайн сокрыты ответы-
Ведь неведомо, где
Нас кровавым рассветом
Встретит завтрашний день.
Сладок пороха запах...
Мир, развеян во прах...
Во фронтальных атаках?
В баррикадных боях?..
До исхода отложим
Эту тему из тем.
Мы из прошлого можем
Вынуть главный тотем.
Как нас звезды качали
В колыбели любви...
Мы ведь в самом начале-
Эту тему лови!
В винной спелости вишни
Сок познаний налИт.
Жаждой тела Всевышний
Нас с тобой одарит.
Как прозрачны весенне
Дни свиданий, когда
От разлук во спасенье
Подадут поезда
На вокзалы, где встречам
Предначертано быть.
Мы не станем перечить
Искушеньям судьбы.
Мир крепится любовью.
Все дороги ведут...
Мы оставим с тобою
Наше прошлое тут.
Этот выход из платий
В обнажения свет-
Словно встреча на пати
Тел небесных комет.
Ты усталость оспоришь
Нежной просьбой- "Еще"!
Локон с запахом моря
Упадет на плечо...
...Скроем вглубь за фасадом
Раритеты наград!..
Их достанут когда-то
На последний парад.
© Copyright: Серго Сокольник, 2016
Свидетельство о публикации №116010306600
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=633199
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 03.01.2016
У плині часу йде в минуле день,
Який, здавалося, ніколи й не настане,
Туди, до світу ненароджених ідей,
Немов туманами затьмарений світанок.
І я за ним стежками пам"яті блукаю,
І сам не відаю, чого іще чекаю
Від дня, що стік водою крізь долоні.
Від дня, що не відчувсь в твоєму лоні.
Від мрії, що не стала нашою.
А без події мрія нАщо нам?
Сніг поляже...
Душу зв"яже
Мотузок.
Мара-зустріч...
Ще попустить.
Вийшов строк.
© Copyright: Серго Сокольник, 2016
Свидетельство о публикации №116010201253
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=632908
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.01.2016
Срібний місяць в жазі до спокут
Похилився на віти безлисті.
Небо впало в калюжу бридку,
Розчинившись у твані багнистій.
Розчепірені віти осик
Спрагло тягнуться в морок примарний.
Час Закляття робити. Проси,
Відьмо, сили на Темнії Чари.
Ти пройшла крізь бажання вогонь
По життях, що, мов попіл, розвіяв
Час стражденно-простертих долонь,
До одвічно-жаданої мрії
Всім припонам напрочуд кохать.
Віддаватись уся до останку.
І- страждать... (бо жіночно- страждать)
Тіло хоче... Із ночі до ранку...
Час незмінний. Змінились- часи.
Що змінитися мало- змінила.
То проси. Неодмінно проси
На Туман Приворотної Сили,
Щоб в коханім кохання збудить.
Щоб відчув, скільки часу він згаяв,
І з коханкою іншою вмить
Зрозумів, як ТЕБЕ він бажає.
Ти суперниці вдієш назло
(Зло з добром- наче пані із паном...
Наче з холодом поряд тепло...)
Хай їй коси затягне туманом,
Щоб у дзеркалі схлип- переляк
Віддзеркалив, що врода зникає,
І навіки в туманних полях
Хай кохання її заблукає.
Їй, як тільки почне засинать,
Щось жахливо-прийдешнє насниться...
...І тремтять. Мов від жаху, тремтять
Руки- віти на змерзлій осиці...
© Copyright: Серго Сокольник, 2015
Свидетельство о публикации №115122811693
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=632134
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.12.2015
Ніч жбурляє в вікно
Зорепадом бажання любові.
Цей ефект доміно
Нас штовхає на килим... Обоє,
Наче скошених трав
Дві безсило- пониклі стеблини...
Ми безумство уяв
На підлозі збираємо нині.
Сипле зорями ніч.
Як дарунки збери їх у руки!
Шовк оголених пліч...
Дотик ніжно-солодкої муки...
Доторкнись до основ,
Що постануть, мов в горах смереки!
Знов і знов... знов і знов...
Мов світанок... Близький... І далекий...
...Зараз знову візьму
Твій дівочий тріпочучий вигин...
Стогін ллється в пітьму
Пеклом лави металу у тигель...
Світом темряви плуг
Поле хіті дівочої оре.
...По підлозі навкруг,
Мов перлини, розкидані зорі...
© Copyright: Серго Сокольник, 2015
Свидетельство о публикации №115122311251
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=630964
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.12.2015
Стихотворение написано в соавторстве с поэтессой Ириной Левобережной
Зеркал полуразрушенный чертог.
Мы только здесь встречаемся отныне.
Миров потусторонних полубог.
Живущих мира я – полубогиня.
Скажи - зачем проведена черта
Меж тем, где не живу сейчас, чем грежу?
Твоя мне недоступна высота.
Ты не заденешь даже край одежды…
Мне не прижаться. Не коснуться лба,
Из губ нектар не пить, опять пьянея…
Желания единого раба,
От «невозможно» - снова цепенею…
Войди в меня. Пронзи насквозь. Возьми,
Законы, и преграды все разрушив.
Пускай меня не будет – меж людьми.
За миг с тобою – я отдам всю душу!..
...Пришел ответ. Ведь ОН не смог- смолчать.
Ответ ответов. Как крушенье мира
На этой встрече, где нельзя ВСТРЕЧАТЬ.
Где выход в явь- не выход из квартиры.
Он ПРОСТО БЫЛ. Лишен душевных мук,
И ранив тем, что сам давно был ранен-
Исхода нет. И лишь касанью рук
Дано осуществиться нам "на грани".
Пусть образ прежний разлетится в прах.
Твоя отрада- новой встречи радость.
Ты не ищи отрады- в зеркалах.
Они все лгут. В них нет ни капли правды.
© Copyright: Серго Сокольник, 2015
Свидетельство о публикации №115122201525
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=630490
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 22.12.2015
Глянь в глибини своєї душі.
Що у них твоє серце питає?
Квіти там, чи лише спориші?
Є ми там, чи таки вже немає?
Чи ще квітне, чи вже відцвіло
Те яскраве, що нам дарувало
Сонцесяйне натхнення тепло?..
...Мов вино молоде відіграло
В тих діжках яснозорих ночей,
Де в часи поєднались лихії,
Наче всупереч змісту речей,
Наші душі й тіла, мов стихії,
Що наповнили сенсом життя-
Цим казковим кохання бродінням...
Що ж ти бачиш? Нема вороття?
Стан душі має назву- Прозріння.
© Copyright: Серго Сокольник, 2015
Свидетельство о публикации №115122201250
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=630489
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.12.2015
Ирэн... В сей день благословенный-
Не заметет нам окон вьюга,
Не омрачится праздник тенью-
Ты родилась, моя подруга.
В ТВОЙ день- и радости, и счастья-
(его еще опишет пресса...)
Я рад с букетом постучаться-
Прими подарок, Поэтесса!
Пусть крепнет творчества сиянье!
Твои стихи- твоя стихия-
Еще составят достоянье
И Украины и России.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=629921
рубрика: Поезія, Стихи к Праздникам
дата поступления 19.12.2015
Видатного покрою
Театру куліси.
Їх на сцені лиш двоє.
Упала завіса...
-Ти пощо, Катіліно?..
Терпець увірвався...
Цезар мертвий. Та стимул
Величний зостався...
Нерозвинутий логос
Сховай-но подалі-
Гордо напнута тога,
Античні сандалі...
Тібр міліє на літо...
І рідні пенати
Вже з провінції їде
Нерон рятувати.
.............................
І- жіночі інтриги
Із присмаком тліну...
Театральність віршів,
Що читав на колінах...
...ти не думав ніколи,
Як кане у Лєту
Тих віршів однакових
Папір з туалету,
"Мурмоталок" незграбних
Кричуща банальність,
Що на блюді підноситься,
Мов геніальність,
Наче в піку тому,
Хто проходив крізь ночі,
Хто в холуйську тюрму
Заповзати не схоче,
В кого вірші пориву
І спокою різні,
Вітрогонно-стрімкі,
Гостролезо-залізні,
Мов отримана в битві
Зі стогоном рана?..
Що ти бачив в житті,
Туголобий баране,
Що "під Цезаря" шився
Жіноцтво любити?
Ти у нього повчився б,
Що з ними робити.
Їх порив шаленіти...
Ті оргії ночі...
Після битв... Ти кульбіти
Робити не хочеш,
Бо тобі до душі
Театральні інтрижки,
Безталанність віршів-
"Свіжоспечена" книжка,
Безкінечно-нудна
Писанини дурнЯ...
Цезар глянув би...
Плюнув... Сказав-
РОЗМАЗНЯ.
Та й усе. -До клоаки
Закиньте сувій
"Писознаків"!.. Та він,
Як нараз, неживий.
"Братство" Брутів-
З скляними очами ворони
З каламуті каламус
Дарують Нерону.
Їм до смерті
Осанну лабать і лабать.
............................
Щоб померти,
Просить доведеться раба.
© Copyright: Серго Сокольник, 2015
Свидетельство о публикации №115121211894
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=628212
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 12.12.2015
Добрих снів!.. Твою ж мать!
За стіною... "Замовити" банду,
Щоб довіку не чуть,
Як на скрипці лаба Шнеєрзон?!...
Де б це палицю взять-
Позбивав би голівки трояндам,
Що шипів не стрижуть!..
...Та неначе ж на них не сезон...
Віки злипаються- бай!
Плюнь, і скоріш засинай.
Та не нервуй... Це пусте...
Сонце зійде золоте...
І ти побачиш, як змінився світ...
І вже нема війни з десяток літ,
І нас турботливо питають депутати-
Ми не набридли? Може, вас обрати?
І ти у відповідь всміхаєшся мрійливо-
Та ну, я краще відпочину на Мальдівах.
Усе населення заможне та багате-
Грошей і так нема куди складати...
У двері стук...
-Тук-тук!..
-Не відмикається? Ну-ну...
Тобі, доречі, на війну.
Прокинувся, солдате?
Повістка з військомату!
-Та щоб ви... он...
Здорові всі були!
Останній сон
Доспати не дали...
© Copyright: Серго Сокольник, 2015
Свидетельство о публикации №115121101071
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=627771
рубрика: Поезія,
дата поступления 11.12.2015
Загляни у темний монітор.
Він живий... Хоч вимкнутий не діє...
Зараз, мов дитя мале, зрадієш
Ти появі друзів... Чи- потвор...
А казав же, "лузер"- never more!..
Тут ніхто нікого не чекав.
"Наівняк" даремно увляє,
Що його насправді хтось чекає.
"Оберти" довір"ю трохи збав)))
Тут ніхто нікого не чекав.
Тут ніхто нікого не любив.
Всі оці "i love...", "amore", "liebe"-
Тема для... Та ти ж дорослий ніби...
Знаєш, як собаку піп убив?
Тут ніхто нікого не любив.
Тут ніхто нікого не прощав.
Всепрощення- вигадка для дурнів-
На сьогодні зовсім не "гламурне"...
Краще час розплати не прогав.
Тут ніхто нікого не прощав.
То навіщо ти сюди прийшов?
В віртуал розірваного неба,
Де облуда і п"янка потреба
Душу обпікати знов і знов
У надії віднайти любов?
...Не знайшов? То так тобі і треба!
© Copyright: Серго Сокольник, 2015
Свидетельство о публикации №115120701409
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=626761
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 07.12.2015
Що, не спиться? А наче ж великі такі...
Розказати вам притчі якісь чи байки?
.................................................
Кожній хаті- по Правді (а Правда ж- Свята...)
Тільки Світ у Той Світ шкереберть відліта
Від отруєних слів, мов отруйних комах,
Що розсілись по рИмах... (чи то по римАх?)))
Від... Та далі змовчу. Бо перелік робить-
Це як вірш, що писавсь, аби всім догодить.
Наче й розмір... І рими... Й метафори є...
Тільки от- нецікавий. Пусте. Нічиє...
Ти хоч правду колись відрізняв від брехні?
Чи тобі нецікаво? Сказати чи ні?
Правда поряд з Брехнею інакша. Вона
НЕ ЯВЛЯЄТЬСЯ НЕЮ. Така дивина...
..................................................
Не утнули? Ну що ж... Розкажу ще одну...
З нею ввечері краще відходить до сну...
..................................................
Пломеніє від свічки вогонь вдалині...
Три метелики в мороці якось нічнім
Правду всю про вогонь забажали пізнать,
І гайда по спіралі навколо кружлять!..
Перший мовив- вогонь... Він сліпить... Я осліп!
Другий каже- либонь, він пече! Дайте лід!
Ну а третій нічого їм не відповів-
Він влетів у вогонь і миттєво згорів.
І хотів би сказати, та вже не сказав,
Бо всю правду про сутність вогню він пізнав.
Правди хочеш- за прикладом третього дій.
(не до ночі- подалі від неї радій...)
..................................................
Щось злипаються очі...
Все. Спокійної ночі!..
© Copyright: Серго Сокольник, 2015
Свидетельство о публикации №115120301048
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=625708
рубрика: Поезія, Байка
дата поступления 03.12.2015
Поема написана у співавторстві з поетесою Іриною Лівобережною
ПРОЛОГ
Що за постать стоїть
Вдалині від людської оселі,
Наче хвиля тремтить,
І зникає у темряві скелі?
Це фантазії плід?
Чи відлуння гірської природи?
Чи одвічний політ
До свободи - у скруті народу?
Хто ти, Довбуше, - хлоп
Чи розбійник, хоча й благородний?
Доля випала, щоб
Жив ти вічно, Герою народний.
..................................
У ПОШУКАХ МОЛЬФАРА
Не флояри приглушений спів.
Не вітрів завивання і чари…
В глибині непролазних лісів
Віднайду я криївку Мольфара.
Стежка вгору крута і слизька.
Над потічком місток, наче стрічка
Ненадійна, легка та хитка,
Та нема що втрачати Марічці…
Бо коханий пішов в небуття…
Помирав він у муках пекельних.
То навіщо – без нього життя?
Полонини ридають і скелі.
Вже темніє… Невже не дійду?
Доведеться ховатись до ранку,
Колисати болючу біду,
Та ятрити негоєні рани -
Біль душі… Ай! Провалля! Усе!...
Хто це? Звіром, немов блискавицею,
Хто мене, безпорадну, несе
Очі – владною сірою крицею?…
.................................
Чи людина ти, чи звір,
Чарівник-мольфаре?
Посеред величних гір
Волоха* примара?
Із глухих часів прадавніх
Ти живеш і нині
Десь в Бескидах, в кожній дАні
Лісу й полонині.
.................................
*Багато хто споріднює мольфарів
зі старослов’янськими волхвами.
Слов’янські волхви – це, можливо,
карпатська жрецько-шаманська група
кельтів – волохи (галл. Volcae),
пов'язана з тотемом вовка.
.................................
ЗУСТРІЧ З МОЛЬФАРОМ
Він дивився на мене.
Здригалася кожна клітинка...
Чорні прядки волосся його
Тріпотіли під вітром Карпат,
Ніби кублище змій…
Він дивився крізь мене…
І голос пронизливий: «Дзвінка?...
Ти прийшла до обійстя мого
Після жаху від страт,
По отруту. Брехати не смій!...»
-Я бажала, бажала шалено
Коханою зватися жінкою.
Я позбулася всього,
Бо стікали і доли, і гори
Сльозами журби…
Ось намисто черлене
І талярів срібних торбинка.
Проведи мене шляхом – до нього…
Дай мені забуття мандрагори,
Чарівник-ворожбит!
.................................
Чи людина ти, чи звір,
Чарівник-мольфаре?
Посеред величних гір
Волоха примара?
В громовицях і стрімнинах
Дримбу твою чути.
Та чи можеш ти людину
З небуття вернути?
.................................
СПОГАД МОЛЬФАРА
Як пізнали круті гори, наші полонини
Де опришки – діти лісу - стежками ходили.
Два пістолі за чересом, топірці та кріси,
Танцювали арканА – аж луна над лісом!
Ватажок Олекса Довбуш знав таємні чари,
Бо колись зустрів хлопчина чаклуна-мольфара.
Величезні каменюки підіймав він легко.
Із корінням вирвав якось молоду смереку.
Заговорений був легінь дивними словами:
«Не пролий ти кров невинну. Не живи з жінками.
Три зернини я вкладаю у твою правицю.
Третє слово - не виказуй нашу таємницю»
.................................
КАРТИНИ З МИНУЛОГО:
.................................
ОЛЕКСА ДО МАРІЧКИ
Стан твій гнучкий, як у ласки,
Коси – як звивиста річка.
Вийди, кохана любаска,
Вийди до мене, Марічко!
Стала ти сяйвом зірниці,
Прихистком дикому звіру…
Знаєш мою таємницю,
Та як собі – тобі вірю.
.................................
НАОДИНЦІ
Ах, Марічко! Які
В тебе ніжки стрункі...
Як купалась ти щойно
У вирі ріки,
Я від хіті завмер,
Все тебе виглядав...
Йди до мене!
І ніжку на мене постав!..
Ох, ці ніжки...
Вони ж чи туди завели?...
Наче ліжко,
Нам вранішні трави були...
Чи на щастя
Ми разом, а чи на біду...
Своєчасно
У хату до тебе прийду!..
...........................
СТЕФАН ДЗВІНКА
Ой, Олексо, дні минулі,
З любкою не бути!
Вже скували тобі кулю
На загибель люту.
Тре 12 служб над нею
В церквах відслужити,
Щоб з наступною зорею
Вже тобі не жити.
Кулю ту налаштували
Зерна, і пір’їни.
Підла зрада підкладала
Чорну волосину
Із твого чола, опришку,
Наймитовий сину!
Я звільнюсь від тебе в ліжку,
Від ярма й данини!
.................................
...Сиплеться порох по люфі...
...Серце п"яніє від люті...
-Ти за Дверима, Олексо?
Скоро відійдеш далеко...
Сивий від пороху дим...
Будеш повік молодим...
Хочеш Марічки? Тримай
Кулю! У вічність рушай!!!...
.................................
ОСТАННЯ ЗУСТРІЧ
-Тебе я кликала, коханий мій,
Бо бачу снів тривожний плин:
Стікаєш ти страшною раною,
Під деревом, де сам-один,
Без зброї… гавкіт наближається
Собачий… Стефан – на чолі…
-Дурниці щось тобі ввижаються!
Немає зброї на землі,
Такої, щоб завдати шкоди нам!
Хай навіть дідьк-о на чолі!..
Отак життям, мов лезом ходимо...
Усе блукаємо в імлі...
......................................
...Давно несу я смерть панам,
Не проливаю кров невинну,
Та тільки ти – моя провина…
Чи ж ця любов зашкодить нам?
Повір мені, моя єдина…
.................................
НІЧНИЙ ВІЗИТ ДОВБУША
-Ти за дверима, чи любка?
Най поговорим, як люди?
Ходять чутки у громаді:
Стефан – причетний до зради?
.................................
Не врятує дивний звір,
Що сидить у грудях…
Гей, Олексо, сину гір,
Кара тобі буде!
Бо багатства не беріг,
Щедрий будь до кого,
А кохання, як на гріх,
Зажадав чужого...
................................
ОСТАННІ ХВИЛИНИ
...Куля пробила плече.
Кров безупинно тече.
Сутінки стали густими…
Де ж ви, мої побратими?
Бартка з пістолями – вам!
Ніц не віддам ворогам.
Куля – відплата за хіть…
В гори мене віднесіть!..
.................................
Буде зі мною розп’яття
В ніч, коли знято закляття…
.................................
Чи людина ти, чи звір,
Чарівник-мольфаре?
Посеред величних гір
Волоха примара?
Бачиш вглиб і бачиш ввись
Ти завжди далеко…
То чому ж не зупинивсь
У той день Олекса?
.................................
МОЛЬФАР ТА ДЗВІНКА
-Що ж... - задумливо мовив Мольфар -
Дивно склалось... А може - не склалось
У Олекси життя... Щедрий дар,
Бачу дав я даремно. Так сталось,
Що не зміг попередити я
Вашу зустріч, що долею стала.
Дзвоном стало останнім ім’я,
Що дзвенить... Що у серце запало.
Як я врізав йому три зерна
У долоню, поставивши захист,
Знав, що згуба для нього одна -
Буть коханням охопленим навхрест...
Не по тебе прийшов він у світ.
Не для пестощів згуби хмільної.
Він змарнілий людський родовід
Мав полити живою водою,
Чи-то кров’ю зажерливих псів,
Що народ наш щоденно терзали,
Наших гір, і річок, і лісів
Хазяями облудливо стали!
Він надію народу надав!..
А загинув, мов зрізаний колос...
...і здригнувся, неначе упав,
у Мольфара від розпачу голос.
Хочеш, Дзвінко, отрути? Бери.
Мандрагора сльозою стікає.
Це останні Мольфара дари.
Йди до Нього. Мерщій! Він чекає!..
...і як Дзвінка отруту взяла
Що зведе її вмить в домовину,
Був Мольфаром задуманий план...
Знов у нього в руках три зернини...
.................................
...Десь простує Дзвінка боса...
Там трава м"яка...
Ноги змочені у росах...
І в руці рука...
І голівку похилила
На ЙОГО плече...
..Не віднайдена могила,
Де ріка тече,
Де смереки над водою,
Наче вояки,
Налаштовані до бою,
Стали край ріки...
Сірий камінь під горою,
Вкритий тліном чар,
І неспішною ходою
Йде туди Мольфар...
Три зернини... Поцілунок,
Міць, гаряча кров...
Так освячений дарунок
Оживає знов.
.................................
ЕПІЛОГ
Рвуться в серці кайдани - дивись!
Пломеніють майдани - дивись!
Революція дзвонами б’є!
За свободу! За щастя своє!
Задум втілив карпатський Мольфар.
Три зернини - опришкові дар -
Повернув. І вживив у серця...
...Як тобі боротьба до лиця,
Український народе-герою!
Ти за Волю готовий до бою.
Зріє часточка Довбуша в нас,
Бо порив до Свободи - не згас.
Ми йдемо. Бо майбутнє нас кличе!..
.................................
...А у Довбуша мужнє обличчя...
...А в Марічки постава струнка...
Поміж гір протікає ріка,
Понад нею місток чарівний
Де, як цвіт розквітає нічний,
Душі поряд Олекси й Марічки…
Та далеко... У вічності річка…
© Copyright: Серго Сокольник, 2015
Свидетельство о публикации №115112811204
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=624640
рубрика: Поезія, Поэма
дата поступления 28.11.2015
Вірш створений у співавторстві з поетесою Уляною Задарма (Надією Капінос)
...я бував в Антарктиді... Я у джунглях бував...
На диванній подушці я Гольфстрім пропливав...
Переходив я Альпи... Еверест підкоряв...
В водоспад Ніагарський з табурету стрибав...
Всі здолав я маршрути... Під столом... На стіні...
Хай нарешті підкориться й космос мені!
.................................................................
А у космосі страшно... А у космосі темно...
В кораблі я космічнім лечу недаремно...
Як не Місяць, то- Марс... Долечу й до Урана...
На посадку команду давати ще рано...
Мабуть- сів... У щілину повітря вдихаю...
Пахне милом чомусь... Хочу пить... -Мамо, чаю!
Марсіанин рудий заглядає у очі...
Я для нього прибулець... Дружити не хочеш?
Очі в нього зелені горять... Чую- НЯВ!!!
Чи на запах варення прийшло кошеня?
Ой! Обличчя знайоме! І в ілюмінаторі
Бачу руку із чайною чашкою матері.
-Синку, треба давно мені пральна машина!
Долетів? То вилазь. Обережніше, сину,
Бо стрічають тебе незнайомі світи-
Де,пробач, прочухана отримаєш ти.
Бо в інструкції сказано - чемно і гречно-
Що у пральній машині не зовсім безпечно
Вирушати у мандри з земної орбіти...
Що?... Застрягла нога? Обережніше!.. Квіти!..
Випий чаю, і гратись іди з кошеням!
Ох! Скафандри перу чи не кожного дня!..
© Copyright: Серго Сокольник, 2015
Свидетельство о публикации №115112411110
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=623700
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 24.11.2015
...Я подумал с тоской- что случилось со мной?..
Я был ранен... А может, и просто больной...
Словно плесом, сознанием стлался туман...
Я увидел!.. Разбился со звоном стакан!!!..
...Остров Мертвых- здесь время повернуто вспять...
Остров Мертвых- доплыть? Долететь? Дошагать?
Из обломков фантазий восстал наяву,
И к нему я на утлой лодчонке плыву...
..............................................
...И плесо широкой безбрежной реки...
И посох того, чьей коснешься руки,
Когда он поможет на землю сойти...
Окончен твой путь. Дальше нету пути.
..............................................
...Он смотрит пустыми глазницами окон,
Как в душу глаза... Словно бабочка в кокон
Желает вернуться, избегнув полета.
Как будто тебе потаенное -КТО ТЫ?-
Желает задать наводящий вопрос
С ухмылкой... Да только все это всерьез-
Таинственность входа с подобием свеч...
А может быть- выхода?.. Места для встреч?..
И мучить не будут фантомные боли
По тем, кто ветрами развеяны в поле...
Чьи души касаются вечером сизым...
Склоняясь, дрожат на ветру кипарисы...
Да нет же!.. Собрать свою волю в кулак!..
Смыкаются вежды... Здесь что-то не так!..
Проснуться скорей от кошмарного сна!..
Да только я стал забывать имена,
Которые в памяти ПЕРВОЙ ВЕСНЫ...
Верните мне память!.. Верните мне сны!..
Как ХОЛОД ТЕПЛОМ разлилсЯ по душе...
Я дома. Скорей бы согреться уже...
© Copyright: Серго Сокольник, 2015
Свидетельство о публикации №115112400961
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=623473
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 24.11.2015
Вірш створено у співавторстві з поетесою Уляною Задарма (Надією Капінос)
...Неймовірно...нереально!.. несподівано!.. і -факт!
Загубив СЛОНА у спальні мій забудькуватий брат...
Це жахливо! Неможливо! Загубився - ну хоч плач!-
Це ж не кісточка від сливи... Гудзик... Пензлик... Жуйка... Мяч...
Цвяшок...корок... чи монета... Зник безслідно,наче сон
Не батончик...не котлета... не дрібничка - сірий СЛОН!
Ось чому з самого ранку ми із братом - я та Гриць-
В славнозвісні слонознавці - детективи подались...
Гриць шукав на підвіконні... На полиці... На столі...
На балконі... У вазоні... Та під ліжком на землі...
Може СЛОН заліз у тумбу? За диван в щілину впав?
Повзав Гриць... Жував я гумку... Міркував і керував...
Тут прийшла сестричка Настя: Я - майбутній детектив!
Я зніму відбитки пальців у того, хто це зробив.
Ще й пройдете тест розумний на детекторі брехні!
(Щось від цього трохи сумно стало й брату, і мені...)
Детективів забагато, а злодюжка- чи не ти?
Хтось же мав слона з кімнати... хоч у штанях пронести?
Нумо- виверніть кишені! Все складаєм на столі!
Гляньте, що це??? Величезна... сіра грудка... пластилін!..
Ось де зник ваш слон, "забудьки"! Розчавили? Та дарма...
Виліпіть нового хутко! Складу злочину нема.
Детектив я непоганий. Та й чимало в мене справ-
Там на кухні хтось сметану і кота Степана вкрав...
© Copyright: Серго Сокольник, 2015
Свидетельство о публикации №115112101180
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=622709
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 21.11.2015
Ні, Ізольдо.
Не всьому призначено строк.
Неприкольно,
Коли до ненависті крок
Від любові
Без пані робитиме пан.
Скинь покрови!-
Вернувся до тебе Трістан.
Він блукав
Довгий час у чужій стороні,
По містах,
Що на мапах не знайдені, ні.
Ночував
У байдужо-холодних хатах,
Тамував
І бажання, і втому, і страх.
Ми, Ізольдо,
Удвох крок назад відійдем
По стежинах,
Що з ночі стікають у день,
Мов волосся
До п"ят із оголених пліч...
Ми вернЕмось
Назад, в ТУ, омріяну ніч,
Де у небі
Кричала тужливо сова,
Де я тебе
Жагою на згин напував,
Де ти тіло
Мені дарувала своє,
Що горіло
Від шалу. І це навзаєм...
Це єднання
Ми зараз повернем собі,
Бо кохання,
Цей з присмаком солоду біль,
Не проходить.
Крізь попіл палає вогонь...
То ж, Ізольдо,
Торкнися губами долонь
Ти Трістана,
Що з мандрів до тебе прийшов...
Наостанок...
А далі- все знову і знов...
Скинь покрови!..
Розпалим вогонь, що не згас...
Від любові
В ненависть іти нам не час.
© Copyright: Серго Сокольник, 2015
Свидетельство о публикации №115112100197
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=622680
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.11.2015
Что ты скроешь,
Закрыв свою дверь на засов?
Черный поезд
Сорвалсяя давно с тормозов,
И летит под откос
Сквозь осеннюю тьму...
...Наводящий вопрос-
На Дамаск?.. На Бахмут?..
Адским ликом
Зияющий фронт или тыл.
Детский крик
В материнской утробе застыл.
Ведьмин глаз,
По наклонной катящийся в Ад...
Пробил час,
И ничто не вернется назад.
Всуе млея,
Материю ночи виня,
Будь смелее
В преддверии Судного Дня.
Мира мрак-
Он сейчас рассыпается в прах.
Это- страх.
Медный привкус его на губах.
Чет иль нЕчет.
На жребий смелее смотри.
Дверь навстречу
Летящей судьбе отвори.
Это строго- судьба.
Сделай шаг за порог.
За порогом- "Бабай"
Под названием РОК.
© Copyright: Серго Сокольник, 2015
Свидетельство о публикации №115111800680
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=621932
рубрика: Поезія, Езотерична лирика
дата поступления 18.11.2015
Композитор О. Рожак
Виконує Ю. Гадзецький
В темных плесах озер отразились огни...
Это мир зазеркалья. В него загляни,
И увидишь как вспять время тихо плывет.
Все реально, как в жизни. Но наоборот.
В этом мире отрада для тех, кто мечтал
Возвратиться к истокам начало-начал,
И для падших, вперед не осиливших путь,
Кто мечтает в былое весь мир развернуть.
Этот мир на виду. Он реален. Почти.
Он таится в пруду, как написанный стих,
Что до лучших времен пропылится в столе.
Это МОРОК, следящий за всем на земле.
Примечание. Морок в арийской (древнеславянской) мифологии- личное имя Божества
© Copyright: Серго Сокольник, 2015
Свидетельство о публикации №115031911593
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=621406
рубрика: Поезія, Езотерична лирика
дата поступления 16.11.2015
Горы с плеч. Мы расстались с тобою.
Так устроена жизнь. Позади
Радость встреч на вокзале, и ноет
Память сердца тоскою в груди...
Боль разлуки осенние ливни
Смоют в будней устроенный лад,
Но без муки прошедшей счастливей
Наша жизнь никогда не была б...
Без зашторенных тайны покровом
Наших нежных свиданий и встреч...
Дай же слово, прощальное слово
В сердце таинство встречи беречь.
Это НАШЕ дано лишь немногим.
И ведут, исповедуя грусть,
Вдаль дороги, дороги, дороги...
Я вернусь... Непременно вернусь.
© Copyright: Серго Сокольник, 2015
Свидетельство о публикации №115111512351
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=621370
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 15.11.2015
Закотилось сонце за світи...
В темряві згубивсь совиний крик...
В молочаю парості застиг
Цей останній осені розбіг-
Золотаво- попелястий арт
Мов на паті зібраних дерев...
Наче пар кружляння, листопад...
Спів птахів, що зА душу бере...
Розчинились в сірості міста...
Розчинились в сірості поля...
В серці розлилася пустота,
Вихор смутку у душі кружля...
Тільки ти, благаю, не згубись
У безликій холоду юрбі!..
Прихились до мене, прихились!-
Відігріюсь серцем на тобі.
Наші ночі, сповнені тепла,
Наші дні, що світло ллють надій,
Наші нероз"єднані тіла,
Мов в"юнок, що вплівся в деревій,
Допоможуть в сірості журби
За осіннім сонцем, що пішло.
Відігріюсь серцем на тобі-
Прийде час зимових насолод!..
© Copyright: Серго Сокольник, 2015
Свидетельство о публикации №115110700229
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=618970
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.11.2015
Ти вся гола. Вся моя. Мені
Обхопивши голову руками,
Ти палаєш, наче у вогні...
Наче світ, напередодні драми...
Ніжний дотик нижче живота...
І здригання, наче імпульс току...
Це- початок. А кінець- екстаз.
У Європі біженців потоки...
Тіла оксамитовий дурман...
Вигинаєш еротично спину...
А на сході спокою нема...
А міста сирійські у руїнах...
Дія in на зміну дії off...
Тіла шал. Чуттєво та волого...
Світ напередодні катастроф.
ВСЕ ще перетвориться в НІЧОГО.
© Copyright: Серго Сокольник, 2015
Свидетельство о публикации №115110201184
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=617777
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.11.2015
Как без песни грустно на душе...
Год за годом, взрослые уже,
Не поймете, где добро, где зло.
(что лохи, ведетесь на фуфло).
Лохотрон... Наперсточник... "Развод"...
День сменился днем, и годом год...
Быстро пробегающая жизнь...
И ведут, ведут ступени вниз...
"Драпа" дым над люстрою повис...
Ты играть с чужими не садись...
Только карты розданы уже.
Как без песни грустно на душе...
А без света в сумраке темно...
Ждешь ответа?- Мне плевать давно
На убогий умственный прикид
Тех, кто априори дураки.
Кто идет, обласканный хвальбой
За лгуном, манящим за собой,
Только правда так же далека,
Как морковь у носа ишака.
Идиотам правду объяснять-
Словно перед свиньями метать
Бисер (что предсказано давно)...
Как без света в сумраке темно!..
А в подполье встретишь только крыс,
И ступени, что уводят вниз,
Ты пройдешь, идя на огонек
К тем, кто огоньком тебя увлек
Думаешь, чтоб вывести на свет?
Ты вошел, да выхода-то нет.
Длинный полутемный коридор...
Стенки нет? Так выстрелят в упор.
След кровавых пятен на стене...
Меркнет свет... А ты не верил мне.
"Ты попал, братела. Зашибись!.."
Да... В подполье встретишь только крыс...
.........................................
И, как эхо выстрела, во тьме
Гаснет мысль, рожденная в уме,
Как всегда бывало на Руси-
ТЫ НЕ ВЕРЬ, НЕ БОЙСЯ, НЕ ПРОСИ.
© Copyright: Серго Сокольник, 2015
Свидетельство о публикации №115103101473
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=617305
рубрика: Поезія, Авторская песня
дата поступления 31.10.2015
День осенний. Пронзительно-звонкий.
В синем небе кружит листопад,
И парят над водою поденки,
Словно лето вернулось назад...
Словно время сместилось незримо,
Очертив повторения круг,
Возвратив все прошедшее мимо,
Сделав все, что в былом недосуг.
В солнцерадостном свете струится
Божья милость, зовущая вдаль-
Долюбить, долетать, докружиться,
Сознавая, что ждут холода,
Что смененный свинцовою мглою,
Этот день вникуда отойдет...
И поденки творят над водою
Свой последний предсмертный полет.
© Copyright: Серго Сокольник, 2015
Свидетельство о публикации №115102901014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=616827
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 29.10.2015
Маленька, ходімо до парку,
Де осінь барвисто цвіте,
Де літо пішло, і не парко,
Де листя спада золоте,
Де ми, наче діти, веселі,
У мріях проводили час...
Що був, наче наша оселя,
Приймаючи лагідно нас.
Ходімо, мала! Погуляєм
Стежками, що вкриті дощем,
Торішніх надій назбираєм,
І в хату назад принесем,
Надій, мов загублені діти
Сидять що в пожовклій траві...
Ми ще, як раніше, любити
У змозі. І в серці живі
Ті сонячні дні, де гуляли,
Зігріті кохання теплом...
Гуляєм... І тепло нам стало,
Хоч літо давно відійшло...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=616193
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.10.2015
-Як чарівно кохати!..
Так... -Найвищої миті
Сенс бажаєш пізнати?
То навчись- розлюбити.
.....................................
Навчись- розлюбити,
І з того почни
Науки життя
Свій перелік сумний.
Як солодко серцю
В горілці гіркій,
То випий відерце,
А далі помрій...
................................
Раніше жилося погано... І нині...
За що ж-бо нещастя таке Україні?
Щоб рабство ганебне
Забуть назавжди,
Мойсей сорок років
Євреїв водив
Кружними стежками пустелі...
Та справи у нас невеселі-
Блукаєм віки... Переслідує жах-
Як знищить пустелю у наших серцях?
Своє ж обираєм. Свідомо самі
Віками блукаємо в рабства пітьмі,
З часів від потопа...
Дай боже-
"Європа усім допоможе")))
............................................
Та це вже- глобально... Мов свинка,
Від сексу попискує жінка...
Та- зрада! Що маєш робити?
Любити?.. Забути?.. Убити?..
Не треба вбивати,
Нехай їй- живе.
Такого- багато,
І це- не нове.
Навчись- розлюбляти. Відчуєш
Новеньке, неначе смакуєш
Не хріну без солі-
Смачного торта.
Прихована воля
Твоя іще та-
Відставку коханій надати!..
Навчайся хутчій розлюбляти!
..................................................
А далі- розлюбиш і тих, хто тобі
Був другом, та в чомусь-то й шлях перебіг.
А далі -там далі багато)))-
Начальників і депутатів,
Та ще- вчителів, що нічому не вчать,
Душі лікарів, що призвикли брехать,
Ділків, генералів, доцентів,
Міністрів, панів, президентів-
Нехай їх чума покосила б!-
Всесвітня Анархії сила!..
.....................................
І от- через річку ти дивну пливеш.
І диво-життя починаєш нове.
Легкий- на терезах не зважиш.
І сам ти уже не завадиш
Тутешнього світу ні злу, ні добру
(як хочеш- з собою тебе заберу)...
Один. Ти прямуєш- до Бога.
Звільняйся мерщій -від усього!
.......................................
Як кохання вищить,
Бо в хвилину оцю
Я знімаю з душі
Непід"ємний ланцюг!..
© Copyright: Серго Сокольник, 2015
Свидетельство о публикации №115102501130
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=616049
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 25.10.2015
Полночь отдых несет,
Как цыганский бивак у дороги.
Битвы близок исход-
Видно, мне не дождаться подмоги.
Выпью чашу до дна.
Хоть за то, чтоб из Рая изгнали.
Не звенят ордена
Тем, кто битву свою проиграли.
Им метели поют,
Стебли высохших трав беспокоя.
Их последний приют-
Край дорог, словно выход из строя.
Тех дорог на войне,
По которым вслепую блуждали...
Спой, цыганочка, мне
Задушевную песню печали!..
Я тебе подпою-
С песней часто вливаются силы.
Что мне место в Раю?
Долг исполнен- на том и спасибо.
© Copyright: Серго Сокольник, 2015
Свидетельство о публикации №115102400330
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=615584
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 24.10.2015
Так добре все... Немає щастю меж...
До кави ранок... Чи... до ранку кава...
Ти сон його цнотливо бережеш...
Така ласкава... кава... НЕЦІКАВО?
......................................
Ця хиткість невблаганна...
Де ДОБРЕ- там ПОГАНО!!!
І уві сні ти напівспиш,
Так... Упівока... І не диш-
Бо зрада тихо підійде...
Бо шлях до ревнощів веде...
Не відкриття Америки-
Від шалу до істерики
Згорів місток на попіл...
...-Тримай ляща по попі,
Моя коханко чарівна,
Моя омріяна весна,
Бо наші ночі- то не сон...
Тіла зіллються в унісон,
Як я тебе, коханко,
Терзатиму до ранку,
І гратимусь суворо я,
Немов "Содом з Гоморою"
(так дід один мені казав,
усіх він тонкощів не знав,
І думав так довіку-
Це жінка з чоловіком))),
Бо цього прагне тіло,
Бо ти сама схотіла-
Ночей, наповнених вогню,
І фотографій в стилі НЮ,
І хрестного розп"яття,
І страти на багатті
(чи- через вогнище стрибків...
Купальська ніч... Ти залюбки,
Милуючись собою,
Насолодишся мною)
Бо ми- єдине. Ми- такі.
Ми- хулігани. Ми- ділки.
І в нас горить вогонь небес.
І ти уже не зможеш без
Цього усього жити...
А зрада сторожити
Нас буде в темних закутках,
І ревнощі... Тримай в руках
Характер свій!.. Бо далі...
Ну все!.. Скидай сандалі
І плаття на підлогу!..
Вся гола й босонога
Іди до мене в ночі шал...
І хай здригається душа
Всередині лілеї-
Дістану і до неї!..
...................................
А десь напівсонна хазяйка ворушиться біля плити...
І труться об ноги у капцях огрядні домашні коти...
І, наче до кави канапка, чалапає твій чоловік,
Гладенько-ніякий, мов... Крапка. Цього не позбутись повік.
© Copyright: Серго Сокольник, 2015
Свидетельство о публикации №115102200595
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=615099
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.10.2015
Тріскіт дрів заколисує в сон,
Як відлуння на шал нещодавній,
І пульсує в каміні вогонь,
Розпалившись, мов пристрасть в коханні.
Теплим дотиком ніжний порив
По оголеній ковзає шкірі,
Насолодою втоми покрив,
І свідомість спливає у вирій...
То до часу... Тепло огорне,
Мов би зустрічі час в мелодрамі...
Цей сюжет- про кохання земне...
Знов зіллються тіла у нестямі,
Хоч неначе вже все віддала,
А я взяв, витрачаючи сили...
Чи це дрівця, чи наші тіла
Знов бажання вогонь розпалили?..
© Copyright: Серго Сокольник, 2015
Свидетельство о публикации №115102000757
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=614589
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.10.2015
В соавторстве с поэтессой Ульяной Задарма (Надеждой Капинос)
Кто влажных губ ее
Коснется на рассвете?..
И с кем она
Глотками будет пить
Минуты эти?...
Бокал вина
Прольется, словно
Время убегая,
Да на подол...
Тот, кто коснется-
Пей, не проливая!-
Твой час пришел!
Ты влажных губ ее
Коснешься на рассвете...
С тобой - ОНА...
И будет миг так
Сладостен и светел...
Тобой пьяна
Она напомнит
Дней забытых трепет...
А в них - ВЕСНА...
...и скажет Грусть
Мне очень тихо :
Детка,
Не ты...
... ОНА...
© Copyright: Серго Сокольник, 2015
Свидетельство о публикации №115101400881
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=613185
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 14.10.2015
Як з гір осінній вітер лине...
Холодний час навстав.
Та Ахріман вказав, поета врятував-
Він дарував мені рабиню,
Аби не сумував.
І я не сумував... Це й як не сумував)))
.........................................
Ні... Ми не сумували...
Ці ночі, повні шалу...
Оголеність рабині...
Все мало... Мало... Мало...
..........................................
Та далі.
А далі повернути рабиню наказав...
Щоб не відволікався. А щоб вірші писав.
То ж я засумував... Писати перестав...
І все просив, благав, аби мені віддав
Ті ночі, повнії вогню...
Поєднання дурман...
Привчив до вишуків меню
Спокусник Ахріман...
...........................................
Приводить знов... Всю покровом укриту...
-Ну що ж... Бери, як хочеш, бітте-дрітте!..
Зриваю ті покрови...
-щоб ви були здорові!
Стара і висхла баба...
Ще й шкіриться, мов жаба...
З останніх сил волаю я-
Віддай мою! Це- не моя!!!
А він- поете, йди сюди!
Дивись, у ній було води
Цілісіньке відерце.
Що? Тіпається серце?
Я з неї воду відкачав,
Аби ти хоч би щось пізнав.
Не дівчину, ні вроду-
Кохав ти, хлопче, ВОДУ!!!
То ти, поете, ЦЕ любив?
На що талан свій загубив?
......................................
Душа моя розбита...
Розбита на друзкИ...
Тепер водою мити
І руки і чашкИ-
Це ж начебто кохання
Розтопче нагло шуз...
......................................
Проте- я знов пишу...
© Copyright: Серго Сокольник, 2015
Свидетельство о публикации №115101300793
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=612980
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.10.2015
Дождь желанный прохладу принес,
Словно Божью великую милость.
Приутихшее таинство слез
На промокших ветвях затаилось.
Птичьи песни умолкли. В леса
Дождь осенний вступает по праву,
И блестит голубая роса
На скорбящих по осени травах.
И уже не окончатся без
Снегопадов осенние битвы,
И дожди, словно руки с небес
Нам навстречу простерты в молитве,
И на сникший седой небосвод
Мы взираем, надеждой согреты,
И приемлем осенний приход,
Сознавая, что кончилось лето.
© Copyright: Серго Сокольник, 2015
Свидетельство о публикации №115101001059
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=612324
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 10.10.2015
В соавторстве с Ириной Левобережной
ГРАФИНЯ:
Не упрекайте, что пишу нечасто…
Мне горло душит светской жизни нить.
Вчера в окно настырный дождь стучался…
А Вы – меня успели позабыть?
Вчера, когда я с графом танцевала,
(Как он спесив! Напыщенный павлин!) –
Я Ваши поцелуи вспоминала
Безумные…
Бросайте этот сплин!
Вас не излечит от хандры – охота
На рябчиков!
Красоток новых – тьма!
Вытягивайте тело из болота!
(Ах, это тело… Я сойду с ума!)
АНРИ:
Графиня!
Я Вам говорил,
Лаская Ваше тело,
Как куропатку подстрелил-
Стреляю я умело-
Но Вы, в любовном шале,
Видать, не услыхали.
Графиня, Выпейте вина.
Вы все одна, совсем одна...
Но мне стрелять охота,
(а с Вами не охота)
Все тянет на болото...
Сыскать для Вас заботу
Я Графа попрошу.
Откланяться спешу.
АКТРИСА:
Анри, красавчик!
Здесь сезон – в разгаре!
Под крики: «Браво!»
И корзины роз!
Приедь, молю!
Ночами в будуаре
С тобой исполним
Уйму новых поз…
АНРИ:
Весь мир - театр,
И люди в нем актеры...
С постели я чуть нА пол не упал,
Коль в позе «надцать»
С Вами, как на горе,
Корнеля пьесу
Сладострастно изучал!
Сезон охоты-
Ну какая ж это пьеса?
И в Ваших пьесах
Нет мне больше интересу.
МОДИСТКА:
Анри, вы бука!
Не играйте в прятки!
Я шью Графине новый туалет,
От ваших ласк страдая недостатка!
Вернитесь весь!
От шляпы – до штиблет!
А лучше – обнаженною натурой…
Страдаю… Видеть очень вас хочу.
Мы с вашей потрясающей фигурой
Завалимся…
Нет, лучше промолчу!
АНРИ:
Ах, милая, я б завалился с Вами
На сена стог на берегу пруда,
Да опасаюсь,
Что при встрече с комарами
От Ваших прелестей
Не будет и следа.
Пошить просил я
Сетку на все тело -
Да все Вам некогда,
Коль скоро Вы со мной.
Вот с накомарником -
Совсем иное дело...
Я весь в укусах.
Не могу. Лежу больной.
ГОРНИЧНАЯ:
Мой Господин!
Беснуется Графиня.
У ей мигрень…
Ну, как нам не понять?
Пора бы «загнуздать» её гордыню…
(И с вами тоже сможем «поскакать»)
АНРИ:
Здравствуй, детка.
Скакать - я непрочь...
Мне охота.
Гарцевали б
С тобою всю ночь.
Но - охота...
Кроме прочего,
В утках здесь нет
Недостатка.
А какие в именьи моём
«Куропатки»!…
Все прекрасны,
Свежи и резвы,
Круглолицы.
Передай –
Не приеду, увы
Я в столицу.
На графиню в любовном угаре
Есть управа - разгневанный барин.
Ну, всё.
Я лишь отвлёкся на минутку.
Спешу.
Друзья, собаки,
Ружья,
Утки.
ПИСЬМО АНРИ НЕКОЙ КНЯЖНЕ...
Ах, мадам! Я без Вас не могу...
Я О НАС никому НИ ГУГУ...
Как тогда- с Вами мы- на лугу...
Да у речки... Да позже- в стогу...
Я намедни приеду в столицу...
Я намерен не медля жениться...
Вы отныне мое достояние!
p.s.
Не растратьте свое состояние..
.
ЗАПИСКА АНРИ
Друзья! Я лезу в этот брак...
Дарю вам ружья и собак.
Я состоянье получу,
И все долги вам заплачу.
Но заплачу- в последний раз.
Я больше не увижу вас.
Сейчас такая мода-
Сражаться за Свободу.
Все жертвую в ударе я
Движенью Карбонариев.
Еще- на попеченье вам
Своих я оставляю дам.
Но вы об этом- тихо!
Не поминайте лихом.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=611328
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 05.10.2015
От скажи- може плюнути на?..
Бо розсипано бісер для кого?.. Ну?
Це ж стіна...
І замовкне в безодні луна
Непотрібно-почутого стогону.
Ти ж-бо на-
солодитися тілом моїм
Сотню раз
Мала час.
То чи варто у долі
Просити
Стонадцятий раз?
Та й не бісер
Це зовсім скотився з долоні.
Це скінчилось кохання,
І сльози солоні
Покотились по стежці життя-
В забуття...
...вимітаєм сміття?..
© Copyright: Серго Сокольник, 2015
Свидетельство о публикации №115100500821
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=611326
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.10.2015
Розірвались корали. Намистини
Покотились долівкою з сумом...
Ти бажаєш зрікатися Істини?
Це мені не потрібно. Подумай,
Що ти можеш залагодить зреченням?
Не збереш у долоні кохання.
Все кінчається. Всі ми приречені
Пити чару, неначе востаннє...
А розірвана Істина Правдами
По приватних кишенях розходиться.
Не по правилах, ой, не по правилах
"Догравати" кохання доводиться...
Тож омийся сльозами розлучними,
Як-то водиться в царстві жіночому!..
Не зрікайся. Вже краще відмучитись.
Так буває. Хоч ми і не хочемо...
© Copyright: Серго Сокольник, 2015
Свидетельство о публикации №115092510404
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=609343
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.09.2015
Вечер на горы упал,
Вторя беспутью пути.
Я перейду перевал
Засветло. В ночь не пройти.
Этот скользящий карниз
В гору. И вниз не гляди.
Тему с названием ЖИЗНЬ
Ты осторожно веди.
Телом в изменчивый мир
Я перейду, как шальной.
Смело, как жертву вампир,
Выпью. Ты выпей со мной
Этот любовный шербет.
Рухнет туманов парча.
Я припадаю к тебе...
Как ты сейчас горяча!..
Струи прозрачной воды
Не охлаждают накал.
Сыпятся камни с гряды...
Ты глубока... Глубока...
Зова природы наказ
Соединяет тела...
Горы экстаза для нас
Создал Всевышний Аллах.
© Copyright: Серго Сокольник, 2015
Свидетельство о публикации №115092300635
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=608700
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 23.09.2015
Ветка с еще не опавшим листом
Так обреченно дрожит под дождем...
Веточка, милая, полная силы,
Столько листочков весной породила,
Тонкий изыск изумрудного цвета...
С ними ждала приближения лета...
И не уйдет, как казалось, весна,
Вечною сказкою будет она...
Осень уносит опавшие листья...
Веточка, скоро ты с ним разлучишься...
Вновь в ожидании будешь одна
Мерзнуть во льду... Но наступит весна,
Листики новые зазеленеют,
Веточку-маму любовью согреют...
...только лишь ты, прошлогодний листочек,
Вырванный ветром у мамы сыночек,
Зимнею вьюгой простужен...
Веточке-маме не нужен...
Ты за нее до конца подержись...
Жесткая штука с названием ЖИЗНЬ...
© Copyright: Серго Сокольник, 2015
Свидетельство о публикации №115092100768
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=608222
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 21.09.2015
Ночь нехолодная нежно коснулась.
Я у окна... Ты к окну потянулась
С ТОЙ стороны... Из запретного мира...
Залой для танцев нам станет квартира,
Где мы с тобой танцевали нагие...
Платье- не то... И колготы- другие...
Так одевают вас в мире ином?
Платье- на стул... Мы друг друга поймем
Легче без этих издержек текстиля.
Диско? Хард-рок? Пертурбация стиля
В сборниках старых "пластов" из винила...
Ставлю вот эту... Ее ты любила...
Ты далека... Да ТУДА и не близко...
Музыка льется со старого диска...
Перст указующий с дрожью застыл
"стрел" индикатора... "Точим" винил.
Тьма вездесущая пала на плечи
Тел обнаженных в соитии встречи.
То распалясь... То касаясь едва...
Все, как ТОГДА... Только ты не жива.
Кончилось. Ты удалилась. Светает.
Стрелка часов рубикон пробегает
Встречи миров... Наш последний изыск.
Замерли "стрелы"... Окончился диск.
© Copyright: Серго Сокольник, 2015
Свидетельство о публикации №115092000924
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=607959
рубрика: Поезія, Езотерична лирика
дата поступления 20.09.2015
Як ти ішла... Немов приречена на страту...
Мов власяницю, вітер плаття овівав...
І не відводила очей від нього... Ката,
Який всю ніч тебе нещадно розпинав.
Ви на прогулянці удвох (бо день великий...)
Вже промайнула ніч... І знову буде НІЧ...
І тіло поклику віддатися довіку
Смиренно слідує... Поклич її, поклич!..
Бо ти вся змучена- терпіти вже несила
Тремтіння тіла, що належить не тобі...
Ти ж так сама себе замучити просила...
А Жертва з Катом це- тандем?.. Аншлюсс?.. Двобій?..
А поки- бесіда, приємна... Без турботи
За страти ніч разом ви вип"єте в кафе.
В вогні кохання вам палать на ешафоті
Удвох із Катом... Отаке аутодафе...
© Copyright: Серго Сокольник, 2015
Свидетельство о публикации №115091900544
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=607756
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.09.2015
Що, діво, прекрасна, мов зірка ясна?
Проходить без щастя остання весна?
Чи хлопець, чи навіть вінчання продукт-
НаснАги та й щастя тобі не дадуть?..
Слиньки... Хробаки.
То ж- в путь,
Що шлЯхом кружнИм приведе до мети...
...хоч ноги, прочанко, оголені, ти
Стернею й камінням до крові травмуєш...
Шкодуєш?..
...а стежка веде... все веде до Гори...
...а в гОрах шалені вирують вітрИ...
Душа вже із тілом розсталась не раз...
Останнім бажанням сон серця не згас...
І скеля там дивна... І сущого- суть...
Фортеця гірська постає- Аламут...
Там править таємний Хасан ібн Саббах...
Та серце прочанки не звідає жах
НастрОмити тіло на свЯчений ніж...
Тремтіти облиш!..
...і нарисом долі з посвячених літер
Дарунком під ноги ти Ізмаїліту
В тремтінні колін на підлогу впадеш,
І гола себе перед ним укладеш
На смерть... На життя... Це судить не тобі.
(та ще й не завадить жіночого БІ,
Бо, діво... Прочанка ж ти є не одна)))
...як серце тремтить, надягаючись на...)
І- ВІРНОЮ, Гуріє в райськім в саду,
Чекай на колінах. Я сам надійду.
Приречено- гола, торкнися мене.
(усе, що У КОЛІ, тебе не мине)
І, знявши сандалі у мЕне із ніг,
Навік
Служить, мов рабиня, мені присягнеш,
І- жить... Хоч у тіло стилета ввіткнеш
Усім, хто не любить твого Ібн Саббаха.
Та й згинеш без стрАху...
.........................................
Розтринькана хутко, мов жменя монет! -
Сідай у маршрутку! Маршрут- до менЕ.
Ти втрачене все за межею без меж
Збереш.
© Copyright: Серго Сокольник, 2015
Свидетельство о публикации №115091410182
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=606753
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.09.2015
Поглянь в озер сталеві плеса,
Як в відображення життя...
І крутяться млина колеса,
Що мелють зерна забуття,
З яких пече минулих таїн
Злодійка-пам"ять пиріжки,
І сльози, що з душі стікають,
Заповнять береги ріки,
Якою в шалі руйнування
Місток наведений знесло...
Я вірний нашому коханню,
Що вже в минуле відійшло...
© Copyright: Серго Сокольник, 2015
Свидетельство о публикации №115090900756
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=605342
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.09.2015
Поэтесса Монро вызвала меня на поэтическую дуэль. Я принял вызов. Прошу всех поэтов в секунданты)))
В городском саду они встречались.
Был прекрасен предосенний сад.
Там на ветках яблоки качались,
Источая дивный аромат.
Но едва прелестная студентка
Прелести раскинула в траве,
Яблоко одно сорвалось с ветки,
Больно долбанув по голове…
-Как вы смели? Кто позволил драться?
Почему смеётесь вы, нахал?
Перестаньте, наконец, смеяться,
Будто вас «нечистый» покусал!
Я сейчас сама вас искусаю!
Чем бы запустить мне в вас, урод?
И опять она в него бросает
Злополучный переспелый плод
(Монро)
.............................................................
Ах, очаровательная донна!
(Как еще студенту Вас назвать?)
В полном соответствии с Ньютоном
Силу притяжения познать
(В притяженьи- дьявольская сила)
Вы со мною можете сейчас.
По "Закону притяженья милой"
Яблоко "поцеловало" Вас.
Как до тела Вашего добраться?
Милая, ну Вы же не Ньютон!
Физика мешает раздеваться?
Ладно, хватит! Объясню потом!..
...их научный подвиг в "Могилянке"
В качестве примера приведут-
Притяженья силы на полянке
Изученье в городском саду...
(Серго Сокольник)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=605338
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 09.09.2015
Світанку зірниця повзе по стіні,
І я загубивсь у тривожному сні....
Порізом спроквола, мов гострий багнет,
Мій внутрішній голос питає мене-
Втікаєш із ночі, поете? Чому?
Хто світла не хоче- той любить пітьму...
Жевріє світання ранкового сюр...
Вперед без вагання! Вже свиснув Овлур...
Хай тіні забутих Богів в боротьбі
Ще раз наостан допоможуть тобі!..
Над степом сивіє ранковий туман...
Поете! Сідай! Розкладем дастархан.
Ось груші солодкі. Горілка. Чекай.
Зіграй на бандурі, козаче Мамай,
І ми заспіваєм прадавні пісні,
І сном а чи яв"ю насниться мені
Шевченкова постать, незламна, мов сталь,
З душею, крихкою, мов гірний кришталь,
І Леся... І Стус... На священних кістках
Так любить "піари" розводити кат,
Що теми поезії звів нанівець
В країні, якій не настане кінець,
Допоки бандура Мамая дзвенить...
Рука- на чоло... Я ж просив- не будить!..
© Copyright: Серго Сокольник, 2015
Свидетельство о публикации №115090700306
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=604841
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 07.09.2015
Щось виблискує в ніч на воді у лататті...
Що то- місячний диск? Світ від свічки? Ні?
Ми з тобою прийшли у чаклунськім завзятті
З потаємних цих місць Чару пить. В ніч.
Роздягнись, і чутливістю срібного тіла
Напої мою хтивість, мов Чару налий до країв.
І від Чари
Відпий.
Чаро- дій!
А тоді...
Що ти бачиш у темній безодні води?
Йди
По слідах, що проклав по воді, як ходив
Див.
Так, це диво із див. Відірвись. Бо ще стогнеш...
Ти
Легка, мов пір"їна. Водою підЕш- не потонеш.
Гониш
Вітерцем по воді ти ці хвилі легкі....
Припади, мов прочанка, й торкнися моєї руки.
І сама проведи вздовж по тілу із верху- униз.
Місяць сріблом на тілі твоєму змалює Альгіз.
І Беркани ти руну вкладеш унизу живота.
І останній твій стогін бажання впаде, мов сльота,
На замшіле рядно берегів, на тумани, що в Хель
Нас в прадавнє стежками ведуть до таємних земель.
Легкість ВІдання Знань-
Глянь...
Ось Перунів Наказ-
Раз.
Ще й Одвічні Слова-
Два.
Що даю- то бери-
Три.
© Copyright: Серго Сокольник, 2015
Свидетельство о публикации №115090400207
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=604049
рубрика: Поезія, Езотерична лірика
дата поступления 04.09.2015
Вот опять запаздывает время...
Время, что даровано судьбой...
Мы его и ценим, и не ценим
В миг, когда встречаюсь я с тобой.
У стены, отмеченной часами,
Словно у позорного столба,
Я прикован временем... Мы сами
Муку встреч избрали для себя.
Этот миг свиданья предрешенный
Маревом над стрелками повис,
Как утес над пропастью бездонной...
Как рука по струнам... Сверху-вниз...
Вот и ты!.. В помады метке алой,
С поцелуем павшей на чело...
Время в руки яблоком упало...
Сорвалось... И понеслось в галоп.
© Copyright: Серго Сокольник, 2015
Свидетельство о публикации №115090300697
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=603834
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 03.09.2015
Темучін відійшов до ріки...
Доля зрадила... Військо тікає...
Ти, Джамухо- слабкий. Ти- слабкий.
Нині смерть ти свою відпускаєш.
Він повернеться з помстою, злий.
Знов розбиті з"єднаються в зграю.
Побратима ти кров не пролив-
Та у владі братерства немає.
Ти, Джамухо, у юрті сидиш,
І з кумисом вливаєш у в жили
Переможні пісні... Ти облиш...
Слабкодухість- це крок до могили.
Ще коханки-рабині- твої.
Їхні перса- бальзамом на рани...
Чи баранини ти переїв?
Скоро станеш жертовним бараном.
Це- війна за Світи. У війні
Звичні речі- удари у спину.
Подивись- вже твої курені
Відійшли до руки Темучіна.
Не кумис... Це ти доленьки п"єш
Схлип останній, віднесений вітром.
Ти, Джамухо, в ніщо відійдеш.
Темучін- у Володарі Світу.
© Copyright: Серго Сокольник, 2015
Свидетельство о публикации №115090100651
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=603390
рубрика: Поезія, Історична лірика
дата поступления 01.09.2015
Дзеркала... Дзеркала... Дзеркала...
Вічний спомин, що канув в минуле...
Що ми бачимо в вас, дзеркала?
Мовчите? Чи, можливо- поснули?
Пробудіться! Проходжу крізь вас-
В міждзеркаллі нам зустріч вготована.
Я- з життя. Ти- зі смерті. Ми час,
Що спинився, у ВІЧНОСТІ- вловимо.
Ти холодна. Я теплий іще.
Це приємно обом. Це приємно...
Жар пустелі покрився дощем
Не даремно... Ой, ні... Не даремно...
Що це- Лімб*? Ми сюди надійшли
Як на страту... Останнє побачення...
Поцілунок гірчить, мов полин...
І все інше не матиме значення
В час без часу, в буття без буття...
В тлін без цвілі пожухлих лілей
Ти прийшла, і холодне тертя
Об щоку... Мов на рану єлей
Протіка з дорогої руки,
За життя що була зацілована...
Ще не час... Зупинись, допокИ
Дзеркалами нам зустріч дарована...
*Лімб- Чистилище
© Copyright: Серго Сокольник, 2015
Свидетельство о публикации №115083100174
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=603159
рубрика: Поезія, Езотерична лірика
дата поступления 31.08.2015
Поэма написана в соавторстве с поэтессой Ульяной Задарма
Пакет!!! Иль это не сюжет?..
Не генеральский... Но... Пакет...
В нем не было военных планов...
Сюжет, достойный графоманов...
...... ...... ..... ...... ......
Пакет был полон сладких груш...
Таких медовых... Очень сочных...
Что две осы - желая срочно
Вкусить их сладость- громко жужжж-
жужж..жжж-ж-ж-жжжжа кружились над пакетом...
То каждый- соло, то дуэтом-
Во всю козявочную прыть,
И золотую полосатость,
И шестилапость, и крылатость -
Чтоб вожделенный плод вкусить...
Что так манил... взывал из плена
Не стен, а полиэтилена...
А впрочем, был прочнее стен -
Прозрачный полэлителен,
Где сладкий сок блистал на стенках...
И- дрожь в букашечьих коленках!..
О груши!!! Груши!... Не унять...
...и снова... Снова... Нет- опять
Въедались жадно в эту плоть...
...хоть
Глядят глаза из закутков
Любвеобильных пауков...
И мумии иссохших мух...
О, этот... Этот сладкий дух
Сиропом грушевым взлелеян!..
Хоть лапки склей!..
Он крылья склеил
Друг дружке осам... И тела...
А Ос бы ВЗЯЛ... Оса б ДАЛА...
...и бились в сладостной истоме
Два полосатых сердца... В коме
Висела муха в уголке...
Бурлила зависть в пауке...
...а в сей неотвратимый миг
Ртом алчно к рюмочке приник
Для них незрим... Неузнаваем...
Его Величество Хазяин
Сих пошло-сладких палестин.
Грызя подгнивший апельсин,
Таки не мальчик... Явно- муж...
Решил вкусить запретных груш.
...он подошел издалека,
И за мечтой его рука
Так вожделенно потянулась...
Но- чу! ...осою обернулась...
Как тать в ночи!!!
Как сердца стон!!!
Тогда за мухобойку он
Своей истерзанной рукой- ОЙ!!!
А совесть говорит- "постой-ой-ой..."
Они виновны... Но невинны...
И можно ль в испареньи винном
Любовь чужую погубить?...
Быть иль не быть?..
Убить... Бить...
БИТЬ!!!
...здесь вывод - сладкое любить
Бывает иногда опасно...
Так страстно...
...жжжужжжать...жжжжелать..?
...о как ужжжжасно
Взметнулась к небу
Мухобойка!!!!...
Постой-ка!
И, превращаясь
В ОСОбойку,
Вдруг
Опустилась на пакет...
Да... В мире совершенства нет...
И- счастья- нет...
ЖЖЖЖЖЖЖЖЖЖЖ!!!
НЕТ!!!
И меркнет... Меркнет Божий свет
Для двух изысканных созданий...
Здесь обойтись без назиданий
Не в силах больше я, друзья!
О, ханжество! Взываю я-
Ты сколько погубило душ,
Запретных не вкусивших груш
От сотворенья мирозданий?..
...и вот - финал... Вино в стакане...
Ночь за окном...
... и на диване
В ошметках рваного пакета
Два тельца липкие лежат...
И- не жжживут...
И- не жжжжжужжжжжат...
Средь изуродованных груш,
Меж сладких пятен,
Мокрых луж,
Два полосатых слиплись чуйства...
Сплетенье крыл
И лапок буйство...
...плодов чужих
Медовых медь...
Жжжжжжжжуть...
Мухобойка...
Клочья...
Смерть...
..... ..... ..... .....
Но песнь опять поем мы храбрым!
Пора узнать. Познать пора бы-
А там- не страшно и пропасть-
Осино-жжжжжжалящую страсть...
...они в преддверии печали
Последней мукою познали
Сиропа страсти сладкий клей
Во имя жизни на земле.
© Copyright: Серго Сокольник, 2015
Свидетельство о публикации №115082700818
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=602374
рубрика: Поезія, Поэма
дата поступления 27.08.2015