| Сторінки (5/434): | « | 1 2 3 4 5 | » |
Вже осінь... Коротшають дні...
Он, листячко плине водою...
Давай проведем вихідні
Удвох на природі з тобою?
Разом на човні попливем
На острів вночі, до світання.
Хай нам усміхнеться з давЕн
Слов"янська Богиня кохання.
Вдихнемо трав запах гіркий,
У руки ловитимем зорі...
У води пірнемо ріки
Ведично- таємно- прозорі...
ВвійдЕмо у воду удвох,
Мов новонароджені голі,
І паростком чортополох
Нам ноги торкне мимоволі...
Зірки, що відкрив Галілей,
Впадуть, мов Дари, у долоні...
І сплячі голівки лілей
Твоє лоскотатимуть лоно...
Поринемо без вороття
У всесвіт чуттєвості таїн,
І в шалі тантричнім злиття
Єднання зі світом пізнаєм...
Опівночі місячний диск
Тіла наші сріблом покриє...
-Ідем до нічної води!
Себе чистотою омиєм!...
Як серце співає пісні
У час зорепаду пророчий!..
...і дивляться квіти нічні
В від шалу розширені очі...
© Copyright: Серго Сокольник, 2015
Свидетельство о публикации №115082200210
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=601277
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.08.2015
Предисловие.
Контрпоэзия. Тема исполнена с целью отступления от сложившихся канонов сайта, а также потому, что я совершенно искренне люблю и почитаю творчество поэтессы Ольги Ратинской, в чем выражаю ей мое глубочайшее почтение. Осознаю, что после данной публикации могу быть осужден поэтическим сообществом на семилетнее презрение без права публикации))) Однако, возможно и то, что в отдаленном грядущем сие произведение вполне может быть канонизировано, как один из лучших образцов поэзии начала 21 века))) Посему- не судите строго, да не судимы будете)))
Он.
Я пьян сегодня... Ты пьяна...
В отпад, шальная и... Святая...
В меня взгляни- отдам сполна!
Под ноги брошусь... Улетая.
А ты казни, хочешь убей,
И так израненое тело,
А хочешь выгони взашей!..
Черным черно... Нет... Бело-бело...
Она
А я и выгоню,постой..
Целуй сначала мою руку!!!
Я всё решаю здесь, ты мой?
В сию секунду станешь мукой!
Он
Казни, и я тебя казню.
Из ночи в ночь. ИзО дня на день.
И ты ко мне, как к трудодню,
Колхозной девою не лазай.
Смотри, другою заменю-
Любовь не выправить наукой.
Не то крестьянское меню
Пополнится варенОй сукой...
Она
Смеяться можно? Я смеюсь))
Кричать надумал, вставил буквы)
Меня другою? Я страшусь!
Включите кран!.. Не мыли рук вы?
А, ты надумал лезть на трон))
Абориген, бразилец, мачо!
Не приходи, не лезь в мой стон-
Не то узнаешь мою сдачу))
Он
Тебя я чувствую на нюх-
Влачусь, теряю, дурень, пень !
И раз попала ты в меню-
Мне эти щи хлебать не лень.
Она
Меня другою? Я смеюсь))
Из рта, смотрите, льётся пламя!
А я к другому обернусь))
Вы размечтались... С вами... с вами...
Он
Истинно, истинно. Стала такой-
Грохну тебя с наслаждением!
Больше никто не нарушит покой-
Праздничек, как День рождения...
Она
Другую тоже застрели...
В зерцале облик, видишь, меркнет...
Достать ли сможешь до звезды
На небе, вздумал портить нервы!
Он
О, нервы жалкие твои-
Ни дать, ни взять- пустое место.
Я вырву жало у змеи-
Пусть это будет сладкой местью!
Она
До бесконечности раздоры!!!
Ни год, ни два, шиплю шиплю...
Ты мне не муж, какие ссоры?
Ща каблучком как пришпилЮ!!!
Не вздумай даже... Я пилю......
Грубый какой, всё... Ночь... Заторы...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=601081
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 21.08.2015
Стихотворение написано в соавторстве с поэтессой Ириной Левобережной
Ключи от Рая... Взяты на хранение
Как таинство апостолом Петром...
Как людям дар, как шанс на исправление...
Не помнил мир подобного Спасения-
Спасителя, пришедшего с Добром.
И был момент... Ключи от Рая выпали...
Случайно... Или нет... Из рук Петра...
И где упали- земли росы выпили,
Как слезы, что с раскаяньем рассыпали
Паломники в искании добра.
Так падали… Ключи от Рая падали
С лазурной, поднебесной высоты…
Из слёз потоков появлялись радуги,
Свеченье гроз распространялось нАдолго,
А по земле рассыпались цветы.
Трава любая стала там целебною,
Как дар святой от ангела крыла.
И девушка растения волшебные
Из алтаря земли с благою требою
В страданий мир спасеньем принесла.
© Copyright: Серго Сокольник, 2015
Свидетельство о публикации №115081900533
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=600639
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 19.08.2015
Стихотворение написано в соавторстве с поэтессой Ульяной Задарма
Как таинственен глас
Колокольного звона...
Это плачет о нас
В духе буквы закона
Предначертанность дней,
Предназначенность связей...
И от Рая ключей,
Даже падая наземь,
У Петра не спросить,
Книгу судеб листая.
Он не будет спешить
С презентацией Рая.
Нам еще визави
Созерцать катастрофы,
И писать на крови
Разведенные строфы...
Но- пустынен собор,
Не достроенный Светом...
И печаль, словно Вор,
Словно Ночь пред рассветом,
Заползает, сломав
Все замки и преграды...
За ненужностью слов -
Обреченностью правды
В этот призрачный сад,
Напоенный дурманом...
В этот Раистый Ад
Со включенным экраном,
Где за миг до любви
И за шаг до Голгофы
Запоют на крови
Разведенные строфы.
© Copyright: Серго Сокольник, 2015
Свидетельство о публикации №115081800670
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=600420
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 18.08.2015
Дождь просочился, как в пустыне родник,
Сквозь злой песок температурного сна.
Жары подобной обжигающий лик
Глядит из прошлого, где скрыта война.
Я вспоминаю, как плескалась вода
Под крышкой фляги, что свисала с ремня...
Вновь память юности вернулась туда...
Вновь сны из прошлого тревожат меня...
Хотя, возможно, это вещие сны
Большой войны, что обивает порог,
Костров забвения, дымов пелены,
Безводной скудности военных дорог...
Так кровоточит память-сон... И пока
В бреду я слышал, как поет Гамаюн,
Из зноя ночи протянулась рука,
Достав истерзанную душу мою.
И переливами душа напилась...
И я к источнику, как путник, приник...
Звонок- из прошлого? Грядущего связь?
И ты- на связи, как журчащий родник...
И этой ночью нам жара- не жара.
И этой ночью нам беда- не беда.
Вся наша жизнь- преодоленье преград,
И ты желанна мне, как в жажду вода.
Сотрется с темени испарины зной.
Лишь будь на связи. И звенит аппарат...
И в скором времени ты будешь со мной...
Кто вышел В ЗАВТРА, тот ушел ИЗ ВЧЕРА.
© Copyright: Серго Сокольник, 2015
Свидетельство о публикации №115081501062
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=599772
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 15.08.2015
В очі! В очі дивись!
Як дивилась у перше побачення.
Знову погляди наші злились,
І все інше не матиме значення
Для тебе і мене.
Ти очей не відводь.
Не вдавися сльозами солоними.
Що відходить- скоріше відходь.
Ми помалу коханням холонемо...
Хай минуле- мине.
Де той присмак ночей,
Що пили, мов масандрівські вина?
Присмак зради в гортані пече.
Що ж мовчиш? Відчуваєш провину?
То скоріше винись.
Очі в очі! І пий
Напій смутку, можливо востаннє.
Ти осліпла. І я мов сліпий.
Сльози залишки змили кохання.
Ще не пізно. Спинись.
© Copyright: Серго Сокольник, 2015
Свидетельство о публикации №115081300972
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=599404
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.08.2015
Нічка впала. Вже небо
Вмикає вогні.
Що ж так мало без тебе
Натхнення мені?
Роздягнись,
І мітлу, як коня осідлай-
ПРИЛІТАЙ!
Сипле ніч зорі в кошик-
Збери їх, збери!
Зорепадом відношень
Мене підкори!
Серпень жне. І серпом
Зір стебло перетне...
ТИ- МЕНЕ
Так жадати умієш,
Мов втіхи оті...
І віддатися мрієш,
Немов на хресті...
І з жагою серпом
Зорі в небі ти жнеш.
І НЕСЕШ
Зорепадом бажання
Натхнення мені.
І горіть до світання
Обом у вогні,
Тім, що зветься коханням
З прадавніх часів...
ЗОРІ СІЙ!..
Примітка. Малюнок Надії Капінос
© Copyright: Серго Сокольник, 2015
Свидетельство о публикации №115081100190
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=598910
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.08.2015
Кто-то петь полюбил
(связки побереги),
Иль в капкан угодил,
Что поставлен другим...
Не подашь ни гроша,
Тем, кто плохо поют.
А теперь- тихо! Ша!
Слушай песню мою...
.... .... ..... ....
Придорожный туман
Лик небесный покрыл.
Язвы вскрывшихся ран
Стон протяжный излил.
У креста помолюсь.
Вскрою сердца засов.
Это Матушка Русь
Страждет в бое часов...
Это времени стон.
Брат для брата не брат.
Братский круг отменен.
Каин... Авель... И Ад...
Не колосья. А гарь
Придорожной травы.
Прежних лет календарь
Переброшен, увы.
Овцы, пастыри- врозь.
Ваших ныне паси!..
Как страдать довелось
Украине- Руси...
..... ..... ..... .....
Во преемственном имени
Перечеркнута связь.
...у коровы из вымени
Кровь пролилась...
© Copyright: Серго Сокольник, 2015
Свидетельство о публикации №115080700330
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=598188
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 07.08.2015
Вірш створений разом з поетесою Уляною Задарма
Наче сонячний день...
Що ж на серце насунули хмари?..
Я присяду в тіньку.
Тінь- це добре. І з неї видніш...
Напівсон надійде...
А у нім поетичні примари
За совочок в піску
Чублять патли... Щось бачив дурніш?
Щось не в руку той сон.
Хтось плісняву цукерку оближе...
Ці цукерки гіркі,
Бо дурнею гірчить блекота.
Краще буду... Та он-
Напишу- хто так пише?- ПРО ЇЖУ!
Як на цвинтарі в ніч
Відьми зілля варили... з кота.
.......... .......... ..........
...додавали чабрець, куркуму
І часник з майонезом...
Напівсвіжий кажан...
Ще сухенькі якісь спориші...
(...тільки як не цукруй,
Не вимішуй старанно протезом,
Якщо ти - графоман,
Щось НЕ ДУЖЕ виходять вірші...)
О! З чого б це- вірші?...
Може, звариться з зілля котлета...
Чи якесь дюпоне...
Колобка "зафугуєм" у піч...
Краще- дмухай мерщій!
Бо- гаряче! Згубити Поета
Тим своїм "праліне"
Позбиралися Відьми у ніч.
Запах вару міцний...
Щось одразу натхнення пропало...
Чи то битися, чи
Танцювати Лезгінку й Тустеп?..
І по... плитах... вони
Мов скажені півночі гасали.
Про Поета забули,
Й пішло все "не в той трохи степ"...
Раптом сторож прибіг
На цей гвалт. По-єсенінськи п"яний.
Відьом віником всіх,
Брудно лаючись, порозганяв (няв-няв!!!)
Залишився лиш чан...
А у ньому чарівная страва...
Сторож чарочку- сьорб!...
І заїсти до чану припав...
Закусив...Витер вуса...
Навіщось поправив чуприну...
Раптом щоки щось зблідли...
Прискорився зляканий пульс...
І полізли із вух
Дієслівні ( та іншії ) рими...
І до ранку ввижалися
ГОленькі литочки муз...
© Copyright: Серго Сокольник, 2015
Свидетельство о публикации №115080600804
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=598011
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 06.08.2015
Догорает костер на заре,
И у речки стреножены кони...
Эта ночь нам дана, чтоб гореть.
И сгореть. Для того, чтобы помнить,
Как блаженно искрилось вино
Звезд сияние отображая...
Как желания страсти озноб
Мною ты исцеляла, нагая...
Как слились двуедино в руках
Мы, куски преломленного хлеба...
Как вписался оргазма рассказ
В силуэт полунОчного неба...
Искры пишут в свинцовую синь
Нашей страсти испитую повесть.
В ночь упала роса на полынь,
Как слеза да на горькую горечь.
© Copyright: Серго Сокольник, 2015
Свидетельство о публикации №115080200575
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=597248
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 02.08.2015
Знову міряє час вагон...
Вже он
Повз вікно пливуть ліхтарі...
Зітри
Ти в минуле відпливший час
Нараз.
В такт коліс дзвенить голова...
Бува...
І в майбутнє шляхи ведуть
У путь...
Ти з відкритої пляшки хміль
Мов біль
По краплині у себе влий,
Малий.
Це розлука твоя гірка
Така.
А за поїздом сліз ріка
Стіка,
Бо не вернеться зорепад
Назад.
Бо не впали зірки до рук...
Тук-тук...
А колеса по стикам в такт-
Так-так...
І в безсонні нічнім ти сам
На сам
Із думками, що надійшли
Зі мли,
Що затьмарився небокрай-
Прощай!..
Розлучилися назавжди...
Не йди!..
© Copyright: Серго Сокольник, 2015
Свидетельство о публикации №115073100923
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=596892
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.07.2015
От не художниця. Аж ні з якОї
(з правої, з лівої- НІ- сторони)
До галереї із передпокою
Водить та й водить потічок рясний...
-Мистецтвознавець. Живопис вивчала.
(а як вивчала, то можу й навчить)
З роду я пензля в руці не тримала,
Та малювати навчу вас за мить.
Он в магазині набір продається.
Пензлі. Інструкція. Фарби. Рядно.
Вивчив. Розвів. І малюй, що прийдеться
Згідно шаблону. Мені все одно!
Ще не заважило б по галереї
Як екскурсантам зі мною пройтись-
Поллака трохи змішать з Рафаелем...
Як малювати уміли колись!..
Це- як в вірші не підібрана рима,
Автопідбірник ввімкни- і вперед!
(хочеш- пиши. Та з казками такими
Щось я не чув, щоб виходив поет)
Ну, а як бутимеш ти неслухняним-
Буде не радісна й доля твоя.
Мною заведено так в малюванні-
Мистецтвознавець сьогодні- ЦЕ Я!!!
....... ....... .......
От не на часі... Обпалені крила...
Справи... Турботи... А серце щемить-
Скільки талантів ти щойно згубила?
Скільки ще згубиш... як не зупинить?
© Copyright: Серго Сокольник, 2015
Свидетельство о публикации №115072900331
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=596501
рубрика: Поезія, Байка
дата поступления 29.07.2015
Ты далеко. Ты решаешь вопросы.
Душная ночь, словно дым папиросы...
Скучная ночь. Мне тебя не хватает.
В вазе с мороженым скука растает
Под коньячок. И ложиться-то рано...
...постная рожа гугнявит с экрана
Новости. Правды не видно ни зги.
Тупо жара расплавляет мозги...
Стелется дымом вопрос без ответа
В тему "дожить бы теперь до рассвета",
Словно забитая чем папироса...
Смех... И печаль... И ответ без вопроса...
Все возвратится -так верится в это-
В это чумнОе по цельсию лето,
Словно кипящие чаны в аду...
Вскроется рана. Ты жди. Я приду.
© Copyright: Серго Сокольник, 2015
Свидетельство о публикации №115072700455
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=596115
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 27.07.2015
Бал. Варшава, наполеонівський період, тільзитський мир...
Станьмо, панове!
Ставайте, панянки!
Станьте у пари,
Та нумо до танку!
Всі наші справи
Залишим сьогодні.
Як же постави
У вас благородні!
Пари... Ще пари...
Пройдемо по залі!
Поки бажання
Сховаєм подалі!
В вирізі плаття
Так дихають груди!..
-Поки танцюй!
-Я тебе не забуду!
Дами у платтях
Цвітуть, наче рожі,
І кавалери
З жоржинами схожі.
Воїни світла...
Митці і таланти...
Стильно спадають
З плечей аксельбанти.
Весело в залі.
Оркестр шаленіє.
Ночі кохання
У танці омрієм!
Сотні свічок
Залили залу світлом.
Дивляться очі
Ласкаво-привітно.
Сонце із Місяцем
В залі зійдеться,
Як з Імператором
Пані Валевська...
Десь шпигунам
В Петербурзі не спиться...
Десь на кордоні
Злий ворог чаїться...
-З ранком- на ложе!..
-Тебе я жадаю!..
Воском зі свічки
Час мирний спливає...
Може, з наказом
Нам завтра до бою.
Може, востаннє
Танцюєм з тобою...
© Copyright: Серго Сокольник, 2015
Свидетельство о публикации №115072500718
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=595749
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.07.2015
Я в квартирі сьогодні своїй.
Не у домі. Він є. Та не мій.
Як же гарно, що можу відвідати
Цей уламок дитинства малий...
Тут сховались минулого сни,
Наче плач по дитинству рясний...
Сколихнулась портьєра, і поряд
Наче я...Тільки образ не мій...
Трісне пострілом дзеркала скло-
Це послання мені надійшло.
Протяглася рука із минулого...
Як же довго тебе не було!
Ось відмірює кроки паркет...
Ти підходиш... Звучить менует...
Ти стоїш у мене за плечима,
І шепочеш у вухо сонет.
Ось і ти, Чорний мій Чоловік.
Ти за мною з дитинства? Я звик
Просто в очі стрічать небезпеку.
От і зараз... Звикаю... Вже звик...
Ти приходиш провісником бід?
...тіло з розумом мов в боротьбі....
-Стій за мною. Кажи, чого треба.
В очі я не загляну тобі.
-В руку руку! Ідемо у ніч,
Де совиний вчувається клич,
Де на вітах спочиє примарою
Величезний сивіючий сич.
Де не чутно людських голосів.
Де для всіх вже померли усі.
Краєм ями, що зветься калюжею,
До останніх, ОСТАННІХ ЧАСІВ...
..... ..... ..... .....
Підійдемо, мій Чорний, туди
Де мені (чи тобі) яма вирита.
Йде біда. Як провісник біди,
Ти мені це сказати вирішив.
Що хотів ти сказать візавіі?
Про табун азіатських коней?
Чи про бій, у якому в крові
Переможець так само потоне?
Чи про те, що прискорився час,
І роками життя вже не міряти?
Що Архангела трубного глас
Чують ті, хто не хоче в це вірити?
..... ..... ..... .....
Чорне небо... І яма... І дуже
В ній огидна багниста калюжа.
Я над нею. Один. Де ж ти зник?
Мій двійник- Чорний мій Чоловік?
Тихий вечір. Зоря догорає.
Їдуть містом останні трамваї...
Ціле дзеркало... Тиша... Я знаю-
Ти десь поряд... І яма чекає.
ps Зміна ритму в трьох частинах зроблена мною навмисне. Моя річ- що хочу, те роблю)))
© Copyright: Серго Сокольник, 2015
Свидетельство о публикации №115072401173
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=595576
рубрика: Поезія, Поема
дата поступления 24.07.2015
Парк вечірній. Мрійливий липень
Теплим вітром цілує липи...
Дивна пані із поглядом лані
На скамійці, мов на дивані...
Задивився... Спинивсь подалі...
(Камінець дістаю із сандалі...)
Мила пані,
Дозвольте спитати?
Я дивлюсь, Ви така одинока.
Я бажав би вас поцілувати...
(Щось нескромно... Впадає у око...)
-Як Вас звуть?
-Чи- не звуть?.. Ви самі
Обираєте з ким розмовляти?...
-Пані! Руку!
Ідем, мон амі!..
Я в дорозі Вас буду питати...
...про те, як політичний Вам вертеп?..
...про те, що на вечерю ви п"єте?..
...чи до вподоби Вам живопис НЮ?..-
Коротше, Вам "наботаю фігню",
Що каже кожен, хто бажає познайомиться...
І- фіфті-фіфті... Воля Божа... Мо"й "обломиться"...
О моветон!.. НАЙН! НІХТ! Я ТАК СТРАЖДАЛЬ!..
-скажіть, Ви часом не паризька етуаль?..
Отак... Немає часу...
Вже йдете...
Пусте...
НЕ ТЕ.
© Copyright: Серго Сокольник, 2015
Свидетельство о публикации №115072010095
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=594962
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.07.2015
Холодной тьмы зловещие сюжеты.
Сигнал о встрече принял борт ракеты.
И вызов связи словно плач иль стон.
И впереди- Плутон.
Его снега завьюжили равнины.
Вдали остались теплые купины
Ванн солнечных... Да Черт их побери-
Связь включена... Смотри...
И на экране монитора
Вовек не тающие горы-
А ведь мечтать увидеть их
Никто из жителей земных
Не мог от Сотворенья Мира...
(не сотвори себе Кумира
Из мрака космоса пришедшего,
И на земле тебя нашедшего
В посыле света монитора
На гОре...)
А на земле Бескидский перевал
Наемников отряд атаковал...
И ради нефти все Иран простили...
Заложников опять не отпустили...
И нерв земли пульсирует на связи.
И результат пока еще не ясен.
И отворилась бездна, звезд полна,
И звездам несть числа, и бездне- дна...
А между нами- километров сотни...
И трасс ночных мельканье полотна...
И встречным нет числа, и нету сна...
И в сердца синусоиде- весна...
И телефона вызов так тревожит-
Вдруг что-нибудь изменится, быть может...
Ты мой Плутон... И я к тебе лечу.
Я так с тобою встретиться хочу!
Холмов твоих дотронуться рукой
(я, право, потерял от них покой...)
Войти в твой мир... В тебя... Соединиться...
Что суждено- тому дано случиться...
Хочу познать в багровый час рассвета
Я таинство незыблемое это
Слиянья тел космических. Гляди!
Неведомо, что ждет нас впереди,
Но я лечу. Я долечу. И это-
Исполнится.
Я вылетел.
Ты жди.
© Copyright: Серго Сокольник, 2015
Свидетельство о публикации №115072000241
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=594743
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 20.07.2015
-Я на кубе сижу.
(не на Кубе! На КУБЕ, лошара!!!)
Ты ведь взрослая. Жду!
Оторвись наконец-то от шара!
Морщу гоблина лоб.
Это шара? Но так не бывает...
Как мне выразить, чтоб
Ты моею была, шаровая???
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=594559
рубрика: Поезія, Шутливые стихи
дата поступления 19.07.2015
Впали краплі вогню,
Наче кара небесна із неба,
Просто на сухостій,
І траву поглинає вогонь...
Кластер нашого НЮ-
Споконвічної хіті потреба,
Цей аншлюс, твій і мій,
Опікаючих тіло долонь.
Присмак наших ночей-
Як кориця на сотах із медом,
Мов малиновий сік,
Що під сонцем бродити почав...
Я тобі казначей,
Що коханням заплатить як треба
За шаленство утіх,
У яких незбагненне вивчав.
Опритомній на мить!
Подивись- з неба падають зорі,
І вогонь їх летить
Просто в руки- лови їх, лови!..
Нам кохати й горіть
В лаві ночі сріблясто-прозорій...
Просто бути в цю мить
Оберемком сухої трави.
© Copyright: Серго Сокольник, 2015
Свидетельство о публикации №115071800435
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=594388
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.07.2015
Во тьме за окном притаившись, Луна,
Впитав за века откровений вина,
Исполнясь любовных признаний во лжи,
Плеснула мне в комнату ревность- держи!
А ты, отрешенно к окну подойдя,
Купаясь в лучах неземного дождя,
Свое обнаженное тело
Задела! Задела! Задела!
И голая сцена. Лишь ты в ней и я.
И с мертвой Элейной причалит ладья...
(...как холоден в теплых широтах
Лед древних камней Камелота...)
И как объяснить? Ведь ОНА умерла.
Исчезла. Умолкла. Сгорела дотла.
И путь к НЕЙ сокрыт. Только мглы пелена...
Как призрак стоит между нами она...
Но... В лентах спирали тела обвились...
И чувства, как звезды с орбит, сорвались...
И болью с тропическим жаром
Мы вылечим лунные чары.
Вопрос без ответа- совсем не вопрос.
И так до рассвета... И снова взасос...
И мимо ладья проплывает...
Не время... И ревность стихает...
прим. Иллюстрация из моей книги "Одвічність бажання". Рис. Надежды Капинос
© Copyright: Серго Сокольник, 2015
Свидетельство о публикации №115071600627
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=593989
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 16.07.2015
В этом доме бессмысленно дверь запирать.
В этом доме давно уже нечего брать.
Эти окна... В них мрака зияющий храм.
Этот дом открывает глазницы ветрам.
Двери настежь, но дому не встретить гостей.
Никогда не услышать здесь смеха детей.
Скрипа стон, словно вой одичалых собак.
Этот дом навсегда погрузился во мрак.
На четыре от дома ведут стороны
Вдаль дороги. И эти дороги войны
Для себя так беспечно избрали жильцы.
И окончилась вечность. И в воду концы.
Круг замкнулся. Есть вход. Только выхода нет.
Мраку ночи безрадостно видеть рассвет.
И в несбывшемся сне уплывает во тьму
Этот дом, нежеланный уже никому.
© Copyright: Серго Сокольник, 2015
Свидетельство о публикации №115071201117
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=593141
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 12.07.2015
Звільнити тих,
Хто розпочав,
Та не зробив.
Тим більше- тих,
Хто й не почав,
А дух убив.
Калинмалинових віршів
Солодку патоку з душі
Зніміть, зніміть.
Пошитим в дурні (індпошив.
Хто не страждав, той і не жив)-
Не зрозуміть-
Уже ловець розкинув сіть.
Він має право так робить.
Бо зміна світу почалась.
Ще маєте. Проте вже зась-
Бо вже дзвенить
Дзвонар, повставши із колін.
І цей невідворотній дзвін
По вас... По вас...
© Copyright: Серго Сокольник, 2015
Свидетельство о публикации №115070701148
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=592166
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 07.07.2015
Ночі першої маристе марево...
За вікном сніг в кружлянні зими...
Ми ще юні, нічого не знаємо...
Боже мій! Як же щАсливі ми!..
Ніч холодна жбурляє сніжинками
У вікно, місяць в небі завис...
Вигин тіла блищить намистинками,
В світлі місяця весь оголивсь...
Я тебе прикрашаю намистами...
Я в тобі відчуваю себе...
Ми у пошуку хтивості істини...
Перша ніч... Подарунок небес...
Вже ніколи таке не повториться,
Хоч відтвориться тисячі раз-
Ніч кохання у томному мороці...
Спомин серця у кожного з нас...
27.04.2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=591953
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.07.2015
Тепле літо... Що ж зимно мені
На сідаюче сонце дивитись?
У будинках шибки, як в вогні...
Відблиск пурпуру- сонячний вихід
У краї, де на літо чекать
Непотрібно- воно із тобою...
Де останнє горіння багать
Не пов"язує думку з журбою...
Де мов діти, удвох, ти і я,
Поєднались душею і тілом...
Де розквітле єднання уяв,
Що давно в потойбіч відлетіли...
Надійшли і торкнули чоло
Крізь шибки, що минулим палають,
Серця спомини в літнє тепло,
І повільно, мов зорі, згасають.
© Copyright: Серго Сокольник, 2015
Свидетельство о публикации №115070500641
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=591741
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 05.07.2015
З метою дещо "розгрузити" мій старий профайл Сокольник, я створив новий. Викладатиму у ньому нове, а також дещо краще (на мій погляд) з минулого. Старий профайл також буде "діючим", викладатимусь і у ньому. У моєму "старому" профайлі Сокольник знаходиться велика підбірка моїх творів, розбитих на розділи- ПОЕМИ, РІЗНОМАНІТНІ ВІРШІ, БАЙКИ ТА ПРИТЧІ, ПРОЗА. Заходьте, шановні, читайте. Друзів по профайлу Сокольник я не забув, вони вже в моєму "білому". Обиратиму і нових друзів. Бажаю усім поетам творчої наснаги і щастя! На мій старий профайл запрошую заходити ну от хоча б по цьому посиланню
http://www.poetryclub.com.ua/author.php?id=20229
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=591714
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.07.2015
Оголена дівчина, вигнувши спинку,
Стоіть по коліна в воді,
А море ласкаве, за хвилькою хвилька,
Змива на пісочку сліди...
Оголеність дівчини, ніжно-цнотлива,
Приваблює погляд людей,
І поза її, соромливо-грайлива,
І зваба маленьких грудей,
І ніжки стрункі, і оголеність лона,
На спину волоссячко впало....
Неначе скорившись одвічним законам
Природа шедевр написала....
Стоїть і милується з власного тіла.
Весь вигляд показує, що
Лиш морю та сонцю віддатись хотіла б-
Юначе, тобі- ні за що!..
адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=470340
рубрика: Лірика кохання
дата поступления 05.01.2014
автор: Сокольник
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=591711
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.07.2015
Эфемерное время стекает со стрелок часов...
Затерявшись в июле, весенний поет соловей...
Подойди и открой свою дверь, отодвинув засов,
Тот засов, что закрыла, играя любовью моей.
Этот ночи огонь- воплощение грез наяву.
Уходя вникуда, никуда не уйдешь от себя.
Протяни мне ладонь!- я еще раз тебя позову...
Ты играешь любовью, но трудно прожить, не любя.
Эта летняя ночь, как солдатская жизнь, коротка.
В наступающем дне не останется места для нас.
Наш последний рассвет так похож на багровый закат...
Время временно, милая. Если сейчас- то сейчас.
И внезапно по телу как будто холодный озноб...
Треснет мутное зеркало, наши впуская черты.
Ты под влажные струи подставишь пылающий лоб,
И утонешь в росе истекающих слез наготы...
На ковре из фиалок ночных белизна наших тел,
Как на бархатном стенде старинный китайский фарфор...
Соловей поутих, как таинственный ночи предел,
Вход в весну затворив, и окончен любви разговор.
Ну а завтра- сегодня (уж утро пробили часы),
Через зыбкое "нет" преступив заповедный порог,
Сквозь штормящее море -обычный людской недосЫп-
Уплывем, как во сне, и исчезнем в развилках дорог.
© Copyright: Серго Сокольник, 2015
Свидетельство о публикации №115070300870
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=591383
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 03.07.2015
Люба подруго, сядь на коліна,
І руками мене обійми.
В серце щось стукотить без упину
Привид холоду, привид зими...
Наче літо... А мов би не гріє,
Як раніше, обіймів тепло...
Буревій чисте небо розвіяв,
Вимітаючи все, що було.
А було ж... Обпікаючі квіти
У цілунках ночей вогнянИх...
Ми торкалися їх, наче діти...
Мов шалені, кохались у них...
Та триматись за гілку найвищу
Так виснажує сили долонь...
Що ж обійми твої холодніші?
Це згасає кохання вогонь.
© Copyright: Серго Сокольник, 2015
Свидетельство о публикации №115070200881
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=591163
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.07.2015
Пись-пись, пером та по паперу
(Ой, як солодко пишуть пера...) Вірші
Про те, на що наразі попит,
Немов псалом читає попик, пиши.
Колись про комсомол- банальне.
І про квітчасто- ідеальне. Пись-пись.
Дивись у зліт фантасмагорій!
І літ за двадцять, як на горе кудись
Тече прилизано- комічна,
Гламурна та метафорична... Глевка.
Пече пісок, де протікає
(Глянь, наче є, а от немає) ріка...
Одне зливає зсередини
Нещасну Неньку- Україну... Кору...
Мене давно від цього нудить.
Зберу в кулак... І далі буде... Зберу.
© Copyright: Серго Сокольник, 2015
Свидетельство о публикации №115070200548
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=591159
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 02.07.2015
Робко лист предосенний
Отделился от вЕтви...
Светло- благословенный
День последний... День летний...
Где-то в небе безбрежном,
Потаенно-высоком,
Чертит руны надежды
Птичья тень одиноко...
Философские мысли-
Не спасение мира.
Отражение выси,
Дребезжание лиры...
И не хочется думать,
Что алеют закаты.
И не хочется верить,
Что воюют солдаты...
Что в скрещении судеб
Русь терзают Святую...
Что беды еще будет...
Руны это рисуют.
Только небо безбрежно.
И страдания руны
Сменят руны надежды
Во спасение юным...
И в надежде спасенья
Догорает над нами
Этот день предосенний,
Как строение храма.
31.08.2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=590973
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 01.07.2015
О пыль, Вавилонская пыль,
Дороги Ирана покрыла!
Смешалась и небыль и быль
В песках от Евфрата до Нила...
И пылью засыпан забвений
Царя Хаммурапи гений,
Бессмертный законов Кодекс
Царя Хаммурапи.
И царь был всегда почитаем.
И кодекс всегда соблюдаем.
Но кто-то неосторожно
Сомненье посеял, возможно,
В его неземной правоте,
Хоть сам был "не на высоте"
Законов бессмертных Кодекса
Царя Хаммурапи.
Наказан он был справедливо
По клинописи курсива
Законов. Но маленький камень
Был брошен. И дальше веками
История все повторялась,
И правда законов терялась
Извечно-бессмертного Кодекса
Царя Хаммурапи
А далее- все шито-крыто.
И пыль вековая разрыта.
И Рима Империя пала...
И в воздух Аврора стреляла...
Везде, где ни глянь, лишь кости
На трехтысячелетнем погосте.
А чтили бы все Хаммурапи-
Было бы дело в шляпе.
© Copyright: Серго Сокольник, 2015
Свидетельство о публикации №115063001030
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=590725
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 30.06.2015
Літній дощ веселий, ніжний, сонячний...
В сяйві світла, ніби вся оголена,
Ти мандруєш в сонячному промені
у прозорість платтячка огорнута.
Струмінь сонця з неба б"є напружено...
Літній настрій... У себе закохана,
Ти зняла сандалі. Між калюжами
Ти стрибаєш ніженьками босими...
Ти всім тілом рвешся на побачення,
Вся легка, мов пташка наполохана.
Зачекався під дощем, та бачу я-
Боже, як же я в тебе закоханий!..
адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=472916
рубрика: Лірика
дата поступления 16.01.2014
автор: Сокольник
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=590511
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.06.2015
У ног моих пенится Черное море.
В краю, где не знаешь понятия "горе",
Сижу в ресторане, пьянею туманно,
И подали мне шашлыки из Рапаны...
Красивая ракушка, в нежном покое
Царевной морскою на дне ты жила,
Покуда ныряльщика жадной рукою
Из панциря вырвана с мясом была...
Не видел никто, как ты млела от боли...
Как раны твои замочили в рассоле...
Убита. Насажена крепко на ось...
Хотела ты жить, только жить не пришлось.
Не съем я тебя, я к тебе не притронусь.
Лишь выпью вина, расплачусь я и тронусь
В дорогу. Свободой наполню карман.
Гори он огнем, этот ваш ресторан!..
13.01.2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=590109
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 27.06.2015
Коли я в дальній стороні,
Крізь морок ночі
Я чую- серце по мені
Твоє тріпоче.
Як крізь вітри шляхом своїм
Пройти зумію,
Кохання полум"ям твоїм
Себе зігрію.
Не вразить сумніву змія
Сердечну гідність.
Понад усе ціную я
Жіночу вірність.
18.01.2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=589987
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.06.2015