| Сторінки (4/388): | « | 1 2 3 4 | » |
Кровь тяжелеет, размягчая кость,
И почва под ногами стала влажной.
Лес пахнет смертью, и совсем неважно,
Что компас врёт, пройти не удалось…
Отвага вспыхнет и взорвётся злость:
Безносой закольцован каждый шаг?! -
Став саламандрой, на тропу приляг…
Мачете медлит, слишком узкий путь
Поспешно зарастает сочным лесом.
…Да на смех попугаям, что агрессор,
Утратив силы, тщится не уснуть!
И гулко бьется сердце – будь, будь, будь…
Здесь мог быть рай, но волею небес
Рай, как и ты, фактически исчез.
Ожесточатся к ночи жернова -
В последний раз ты не увидишь света.
Не клевещи на духов и не сетуй,
Что слишком долго с сельвой флиртовал.
Хотел объятий? Только тесноват
Её топографический кулак -
Ты шёл к реке, но сам во мрак иссяк...
…Нет сил. Кончина близко. Озарит
Сырые топи лучик вероломно -
Пурпурный ирис, папоротник тёмный...
Случайный свет – и тот судьбой разит,
Мол, станешь частью литосферных плит,
Корнями, прахом… И закат пунцов -
Над сельвой плачут души мертвецов.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750274
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 12.09.2017
Здесь, на самой вершине зелёной днепровской кручи,
Бесконечно длинны уходящие вдаль закаты…
Амальгама ветров - ароматы полыни, мяты,
Изумрудный ялыч от цветущей в жару воды….
…Как же мне надоел, стал несносно брюзглив да скучен
Город, выросший позади - он глядит мне в спину,
Как ревнивый супруг на строптивую половину,
Что отвергла все блага взлелеянной им среды.
Для мещанок не рай и в раю. От толпы, рутины
Я спасаюсь молчанием в обществе старых грабов:
Здесь, на глинищах этих, такие молчали …бабы -
От княгини до ведьмы! – молчали на все лады!
И, послушница чопорных стен городских гостиных,
Обживаю вершину горы, как простую келью:
Здесь бы судьбы вершить, ворожить над костром да зельем,
А не ждать в неизвестности манны, звезды, беды...
…В глубине тёмных вод упокоились храмы, сёла,
Огнегривый закат распростёр над рекой эпохи…
Оказавшись на дне, где ни шума, ни суматохи,
Станут факты историй основой иных твердынь...
Между небом и кручей все так же растут престолы
И сражаются боги за души, и делят земли…
…Может, где-то здесь чистый источник дремлет? -
Незаслуженный нами источник живой воды…
До утра утомить бы нелепость своей гордыни.
Голос мой под запретом - как изгнанный, вне закона.
Я - короткая летопись в памяти телефона,
Знаменитая драма, истрепанная до дыр.
…Сотни лет в тишине на вершине стоят княгини,
Безголосые ведьмы предвиденным не обожглись… И,
Осознав себя пылью на контуре этой выси,
Восхищённо сдаюсь предначертанности страды…
Июль, 2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749142
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 04.09.2017
Всё ещё лето. Август приятен телу, но душу уже не греет.
…Ты отключаешь в старом смартфоне звук –
Не хочешь тревожить увесистой тишины вокруг,
Затем прижимаешь его к животу так сильно, что делаются белее
Костяшки на пальцах и накаляется батарея...
…Тебе ли, упрямой мечтательнице, недосуг
Представить, как линия жизни сливается с трещинкой на экране? -
Сплетение молний, форзац букваря грозы…
…Письма всегда прилетают на крыльях невидимой стрекозы,
Жужжат в подреберье, стремятся к сердечной рвани.
Полночь похожа на колу в стакане с надбитой гранью...
Короткие строчки мощней кофеина в разы,
А веточки диалога вплотную прижаты к коже,
И если найдёшь в них рубцы – обойди, не тронь:
Здесь некогда применяли лекарства, металл, огонь,
И сделались шрамы глубже, морщины - строже...
...Молчание-золото, но тишины дороже
Письмо, сотрясающее ладонь.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749141
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 04.09.2017
Возвращаюсь к ранее написанному, исправлю кое-что. Вот и "Ира-Глафира" отредактирована, и даже успела поучаствовать в конкурсе Ирпенский Парнас (2 место в Интимной лирике)
Он кричал сквозь мой сон непривычным, безумным голосом,
Что нарушила я доказуемые теоремы.
Он исчерпывал мысли, слова, рвал и спутывал волосы:
- Ты, Елена! Зачем ты настолько Елена?!
Обвинял, что весь мир до фундамента я изменила:
- Погляди-ка, на стенах опорных троянские клейма!
И поэтому он на три дня, - да хоть с Ирой-Глафирой! -
Растворится на карте - в отелях, борделях, гаремах.
...И в мой сон прилетали любовью сожженные чайки -
Этот голос способен, как соль - иссушить, обескровив...
А когда-то ведь прыгали в ночь и не верили в знаки,
Оболочками аур сметая сто тысяч условий.
Вот теперь он гремит, что разбит. И что Ира-Глафира
Восстановит баланс кислорода в земной атмосфере.
Сохраняя остатки спокойствия в сонном эфире,
Удивляюсь и шуму, и дерзости - в общем, не верю.
Да, остры эти крики, как серпы на нивах пророчеств.
Но зерно и вино, смальта звезд, терпкость слов - мое имя.
Если жизнь на пять букв и шесть звуков вдруг стала короче,
Пусть забудет и спит, или тихо займется другими.
...Но вулканы кипят, и по-прежнему чайки ревнивы.
Города наших снов породнились - пустынны, похожи.
Утром с Ирой-Глафирой покончит, толкая с обрыва...
- Ты, Елена... - шепнет
...и до ночи молчит, толстокожий.
2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744307
рубрика: Поезія, Интимная лирика
дата поступления 01.08.2017
Был, говорят, в истории мирового зла случай. Хрестоматийный. Странный.
Условно, чья-то жена, обыкновенная в общем-то женщина, на ужин жарила баклажаны.
И все бы закончилось ужином – соус и, может быть, даже холодное пиво,
Если бы эта женщина вдруг не выбилась из контекста. Случайно, конечно. Игриво.
Неожиданно для себя, для детей и кошек, и даже для мужа – странно,
Она превратилась в воздушный шарик, пересолила и... сожгла баклажаны.
Пропахшая дымом женщина стала необыкновенно загадочной и красивой
И, если б не вспомнила, что припрятано в доме вино, купить бы его попросила.
И между тем, как она вытирала руки о кухонное полотенце,
И тем, как счищала сожженные овощи в специальную емкость за известной дверцей,
Женщина становилась веткой оливы, листиком мяты и балериной,
И Одой к радости становилась, и фарфоровой статуэткой, и мягкой глиной…
И все мировое зло от ее преображений делалось уже и будто бы даже лучше,
И сокращалось, и уменьшалось - ведь танцевала женщина под Бесаме мучо!
Похоже, она влюбилась. ...История эта была бы счастливой, но… Было бы странно,
Если бы муж не обиделся. За теплое пиво, сожженные баклажаны.
В историю мирового зла навеки вписан этот странный несчастный случай:
Мертвые баклажаны разбили семью, а не какой-то там мачо и …мучо.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=741916
рубрика: Поезія, Шутливые стихи
дата поступления 14.07.2017
Взялась редактировать старый стих, а получилось, что переписала... случайно))
Здесь мы одни. Одни... Одни из тех,
Кто точно знает, что наутро будет.
Не врём, но и не верим. И не судим.
Ирония щедра на липкий смех...
...Куражимся, торопимся. Уйду,
Не ознакомившись с маршрутом - дюны, дали?..
Банальных слов затертые медали,
Пожалуйста, вручи кому-нибудь.
Сейчас бы нежный тон - ну позарез!
Неопытность заслуживает скидки
И помощи, ...и жаль, что из бутылки
Могущественный джин вчера исчез.
... Запас прикосновений утром скуп,
Как маленькая чувственная плаха.
...Обивка кресла старая, в узлах.. А
Последний приговор - из мягких губ...
Как не создать прощанию помех?
Ведь мы одни... Одни. Одни из тех.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=740696
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 05.07.2017
[i] Опасные связи. Шодерло де Лакло
[/i]
Эти длинные письма – всего лишь короткий роман:
Безупречно жесток и циничен, всегда актуален -
Двести лет он гостит на порогах супружеских спален,
В мрачных кельях послушниц старинного монастыря,
В пересудах гостиных… Подробности не обветшали.
Притягательна жесткость иных злонамеренных дам:
Независимость их - образцовая неуязвимость,
Что, как светское качество, зреет пятном родимым
На щербатом стремлении к чувственным торжествам,
Впрочем, время такое – грехом при дворе одержимы…
Нервный почерк, как первое чувство мадемуазель…
Что соблазн? Лишь настойчивость страсти ломает устои:
В бесконечности светских интрижек погрязнуть легко, и
Никакого труда – сдать послушно врагу цитадель,
Восхитительно глупо свою же кончину ускорив.
Ничего нет губительней веры в свою правоту,
Добродетель смешна, коль взывает к любви о пощаде:
Когда бедра святоши вжимаются в полы плаща, где
Искушение – смерть, слышен сердца предательский стук:
Так ликует любовь, станцевав в погребальном наряде…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=740299
рубрика: Поезія, Интимная лирика
дата поступления 02.07.2017
Мы гордецы, бумажные рабы
В прослойке между адом и Олимпом:
Обложки ветхи, голоса охрипли,
И, обменявшись шелестом и всхлипом
Друг с другом, ждем еще витка судьбы
Да смену полок… Полки, как гробы,
Глотают лоск… Пестрит слепой форзац
Автографами близких незнакомцев:
Наброски карандашные эмоций
Затерты… С пылью некогда бороться.
Здесь подписи, - от клятв до святотатств, -
Печати времени, эпох, секретных братств…
…Мы в каталогах странных перспектив
Ждем нового рассвета или кары -
За то, что и безвольны, и бездарны…
Придет пора, и нас волной ударной -
Очередной!
- отправят на покой.
...И станем парой книг. Слегка остыв,
Сюжеты наши лягут на холсты…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739735
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 28.06.2017
Є час для слів, і для мовчання час.
І важко рівновагу відшукати
Між тим, що зайве, але рветься з нас,
Бо ми, слабкі, недужі, щоб змовчати,
І тим, що вчасно мовити б... Але
З усіх найбільших вад, гріхів, пороків,
Найгірше, що є в нас - мале і зле
Бажання гратись у святих й пророків.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=735836
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 31.05.2017
Мы больше не пророки. И слова
Перерастают в вавилонский рокот.
Щеку подставить? Или зуб... за око?
...И каждый, кто нам верил, виноват,
К любви взывая... Поздно для молитв -
Молиться надо было до. А после
Тот выживет, кто более вынослив,
Кто вовремя остынет и простит.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=735821
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 31.05.2017
...И даже если еще нет музыки, важен ритм -
Первый низкий акцент, как удар, утверждающий ваше право
Друг на друга сейчас, в этой точке, где каждый почти горит,
И в четыре ладони, похоже, вселился дьявол.
…Отражается танец в зыбучих песках зрачков,
Потемневших от блюза. И в тесном контакте бедер
Равновесие ваше зависит от бабочек - банальных бабочек и костров.
И, конечно, от ритма – он вязок, изменчив, приятно неоднороден.
И ведет тот, кто опытней, старше, свирепей, сильнее... Вот
Самый лучший танцпол – подвернувшаяся поверхность.
…Гулкий низкий акцент. Вам, как паре, весьма везет -
И синхронность движений, и музыке соразмерность.
Доверяя друг другу, услышьте, как дышит блюз…
И, растаяв в плие, постарайтесь не торопиться,
Заплутав в самой хрупкой из самых непрочных узд,
Виртуозно в финале рассыпавшись на частицы…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=735344
рубрика: Поезія, Интимная лирика
дата поступления 28.05.2017
Лето в крепости будет жарким… Сквозь желтые арки
Госпитального комплекса тянется тягостный караван.
Красный крест на боках расцарапанной иномарки,
Лобовое стекло, как стрекозье крыло... И чрезмерность ран
Бородатого ангела, по-детски смеявшегося на аватарке,
Отрезвляет любого, кто упрямо не верит в войну и смерть.
Надвигается лето. Ускоряется чертова круговерть.
Каждый делает то, что должен. И даже в этом аду
Уникальное эхо молитвам душевно вторит.
…Ангел, слышишь, они и к тебе придут –
Те, кто знает, что, кроме смерти, любое преодолимо горе.
И они будут рядом, как манна, как благословение свыше, хоть не всегда на виду
Превращая воду в вино, умножая хлеб, прогоняя беды.
Возвращают ангелам крылья, спешат проведать
Каждого, кто отважно сыграл в ненавистную чехарду..
...И косые стены никогда не сражавшегося капонира
Жаждут мира...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=734568
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 22.05.2017
ПОД ЗАНАВЕС
Крадется в театр июньский тревожный рассвет -
Лучи в витражах разбиваются на осколки,
Танцуют на люстрах, по зеркалу, да на полке,
Где в вазе ссутулился пьяный роскошный букет -
Участник событий, последний жилец гримерки,
Пришедший со сцены вчера. Раз хозяйки здесь нет -
Гастролей не будет... Эпоха глядит с афиш -
Похожа гримерка на выставку, зал музея.
В театре, как в жизни, всегда героини взрослеют:
Беспечная инженю - в Даму Пик. И не утаишь -
Пора уходить, больше публика врать не смеет:
Восторженно ахнет, но, все же, ноблесс оближ...
Нет мази волшебной от старости Маргарит
И век театральный у каждой Джульетты краток.
Отрезок с июня по август - синоним каторг,
Ведь жизнь кочевая впервые застынет. И
Осенний сезон открывать на восьмой десяток?!
Пожалуй, довольно. И так уж давно сердит
Господь на артистов, шутов, да на лицедеев -
Видать, конкуренция храмов и сцен не прошла.
...В обители муз театральных вчера был аншлаг:
Актриса прощалась - овации громче, острее! -
Поклон и на бис. Об июне едва сожалея,
Покинув гримерку под занавес, в вечность ушла.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732164
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 06.05.2017
Осуждающе душно. Трещит и крошится асфальт,
Под колеса ныряя. Демоны-валторнисты
Подвывают сиренам на клиросе серебристом
Равнодушного неба. И сосны осипшие спят,
Не дождавшись грозы...
...В категорию гуманистов
Попадет и философ со скромной заплечной ношей,
И условно бездомные мы - придержав тузы
В рукавах или складочках губ, ощутив разрыв,
Пересмешники траверсов, траблов и прочих житейских крошев,
Не стремимся друг друга прочнее вогнать в пазы,
Подойдя к тылам....
...А ладонь неуместно ласкова и тепла,
Тяжела, как досада на жизнь, на моем колене.
В чреве старого бьюика можно предаться лени,
И рука твоя вечно б вот так, как сейчас, спала,
Если бы не сейсмичность… Мы - зона таких явлений,
Что, превысив порог болевой и чувствительный, над
Нашей будущей встречей, возможно, нависнут проклятья.
Только кто запретит, остановит? Сминает платье
На коленке ладонь, а дорогу сжимает взгляд…
В легких пусто. Меж адом и благодатью,
Не дождавшись грозы, безразличные сосны спят…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730799
рубрика: Поезія, Интимная лирика
дата поступления 27.04.2017
Так бывает только в дни молодости или войны -
Все исполнено смысла и крайностей: на закате охра и терракота,
Воздух с крошками золота, старое кресло бордовое у стены.
В этой комнате все еще пахнет хлебом, оливковым маслом, книгами и субботой.
Так бывает, когда умирает близкий, уходит особенный кто-то,
Будто прошлое растворилось, жизнь внезапно сбросила обороты -
Чувства тех, кто остался, святы, скомканы, напряжены...
В этих видениях будет всегда хоть немного мглы -
Мягкой, рассеянной, но потому и таинственно веской,
Как на старых портретах, где даты стерты, а краешки затемнены -
Фотографии тоже взрослеют кощунственно быстро, неумолимо резко.
И неуместно скрипят пружины, тень вжимая в привычно измятое старое кресло,
И хоть в комнате все еще пахнет детством,
Но обнять уже некого, с нерассуждающей нежностью подойдя со спины.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=729476
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 19.04.2017
Сон-трава
І знову розквітала сон-трава
І знову колихала швидкоплинні
В росі дзеркальній силуети, як мара,
Незмінно сірих хмар, безбожниць безнадійних...
(97 чи 98 р.)
__
Як довго ще вагалася струна,
Чи рватись, чи бриніти в суперечках?
Я жінка. Я - розбещене пташа,
Що віднайшло в твоїх руках.... гніздечко...
____
Квіткова еротика. Амариліс.
Він відчайдушно поривається цвісти -
Твій невблаганно-впертий амариліс.
Став рідний горщик невимовно затісний -
Бутон великий і потужний виріс.
А щоб розквітнув - небагато треба:
Легенькі дотики та ... сьоме небо.
ID: 642372
09.02.2016 00:27:46
© Єлена Дорофієвська
__
Тюльпаны
Вьюжатся кружевные водопады:
Капризным, вздорным - остается падать вниз
И ждать лопат и метел кавалькады,
Нытье уставшее неблагодарных лиц:
К подошвам прилипает снег - досада!
...А под сугробами, храня свои мечты
В трухлявых прошлогодних листопадах,
Сердца сочувственные будущей весны -
Спокойно спят садовые тюльпаны.
ID: 630834
Рубрика: Вірші, Пейзажна лірика
дата надходження: 23.12.2015 13:15:35
© дата внесення змiн: 09.04.2017 19:43:13
автор: Єлена Дорофієвська
____
Відлоскотало, відже́вріло, відпломеніло...
Може, колись... Та не зійдуть із неба дива!
Води холодні, хоч сонце і сяє прихильно.
Тіло горить, а от вогнища в серці - нема...
____
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=728063
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.04.2017
Сколько их побывало, безликих, в твоих руках -
Сук почтенных, породистых, знающих свое дело,
Мне плевать. Здесь нет пафоса, светская шелуха
Компромиссов развеялась, принципы поредели -
Это даже не опыт, ничтожная дань годам...
...Максимально тактично прощупав на прочность души
Друг у друга, их вскрыли… И, не избегая драм,
Забывая молчать, мягко тянем: «Прошу, послушай…»
Будто каждый из нас несмышленыш, ну как дитя.
И легко доверять, наконец-то подняв забрало,
Быть отчаянно близко... И, восемь часов спустя,
Из утробы такси расплескаться по двум вокзалам...
Возродив равновесие, бодро прибыть домой.
И навечно запомнить глаза и ненужный адрес…
Избегая пространных и емких «моя» и «мой»,
Сожалеть. Сожалеть, сколько лишнего намечталось.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727343
рубрика: Поезія, Интимная лирика
дата поступления 05.04.2017
[quote] Ф.С. Фицджеральд[/quote]
Неизбежностью правила смерть, а на смерть роптать
Бесполезно... Тот день, о котором когда-то вспомнят,
Чтоб смолчать, запрещая иллюзиям грезить вспять,
Зря пришел, притворяясь простым тихоней.
Если прихоть - любовь, ее призрак сошел с ума,
Из запыленных книг воплотившись, сметая планы.
...Лето было обычным, среди серебра, когда
Вдруг торжественно грянули бомбы и аэропланы...
Кто богат, кто банкрот - компромисс удержал в узде.
Над алмазной горой почерневший ландшафт спокоен,
Ветер сдул в горизонт пыль от некогда белых стен...
Очевидно, господь был по образу грешных скроен,
Уцелевших. Экспресс, как и прежде, прибудет в семь,
В эти земли ворвавшись спасением религиозным.
Безразлично забытые тем, кто сказал "аз есмь",
Не стекляшки считают - впервые глядят на звезды...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726068
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 28.03.2017
Вдруг возникла из строк, а не так, как всегда - из камина.
Не принесена дымом сигарным. И вряд ли уйдет в песок,
Превратившись в пустыню.
Не прилипла к окну, как весной неуместный осенний листок.
И глубины
Неясны и незримы туманных мотивов её. Но поспела, похоже, в срок...
Где была? Чем жила? Опрокидывала доктрины...
День потерян в дождях, день исчерпан, измят, изношен,
Словно вырос из памяти, старую сбросив кожу.
А она, наплевав откровенно на все непосильные ноши,
Неподвластные времени темы, смелее стала и тверже...
И пока в пасти злого камина сгорали намеки из полуслов,
Бог и дьявол качались на чашах всегда неисправных весов...
Она, худшая среди тех, кому позволено всё,
Подоспевшая вовремя, определившая срок,
Вдруг возникла из строк.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723879
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 16.03.2017
…В этом городе день – не день, а почти потоп,
Вместе с илом прошедших лет прокатившийся по асфальту.
Город - дно океана, да. Но, вместо пластов базальта –
Хаос ног и машин. Город выбрал языческий автостоп,
Бросил руль. Сам не верит в себя и смысла в себе не ищет,
Ему можно - он бог: и силен, и доволен пищей.
…Днем и сыт, и буквален, а к вечеру даже порядком строг:
Свет из окон решительно с ярко-фонарным вяжет
В хитрый узел, комок, паутину, сеть, невод, пряжу…
Одержим и сакрален, по линии крыш упрощен в плато.
Не признает, что горд, но покажет зевакам скальпы
И скелеты историй - в них идолы да сатрапы.
...Он жесток. Льстит приветственно. Гибок умом да сердцем.
Но влюблен, дав слабину, и даже на всё готов
Для одной из тех прытких и прячущихся в метро,
Что сумели спастись от потопа, пуанты сменив на берцы,
Перепрыгнув траншеи да лестницы, взяв галоп,
Антилоп...
Город грифов с огромным размахом капотов-крыльев
Забывает, что он не ковчег, а старинный
Киев...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721249
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 02.03.2017
[quote]Иными словами, кокетство — негарантированное обещание события.
© Милан Кундера. Невыносимая легкость бытия[/quote]
И молодость, кокетливо подол
заткнув за пояс, выгнулась игриво:
[i]- Смотри-ка на меня, любуясь, милый! -
[/i]к тому, кто крепок и брутально зол.
И прошептала:
[i]- Да, но не сейчас… [/i] -
Строптиво-элегантный [i]не[/i]отказ.
:)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718560
рубрика: Поезія, Шутливые стихи
дата поступления 16.02.2017
В его постели
сказке места нет.
Пустынный хищник,
голодом окрашен
в цвет камня молчаливо-древних башен.
Гул Вавилона,
павшего в обед,
стыдит меня волнительно и страшно…
И робости сомнений места нет!
Негромко,
но настойчиво торопит
знакомый первобытно-жадный шепот:
вкус яблок – притягательный запрет.
И аониды на коленях – в омут.
___-
Искренняя сердечная благодарность тебе,
[b]norma Ardeko[/b],
за помощь с картинкой и "прической" для вирша!!!
Угадала, прочувствовала - от настроения и до цветовой гаммы!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718298
рубрика: Поезія, Интимная лирика
дата поступления 15.02.2017
Час для сну вже минув - скинув хмарне лахміття в багаття
Уколисаних днів, що тавровані сірим «колись».
Як набридло мені гострі кігті покірно ховати,
Ледь гамуючи рик – оксамитову пісню левиць…
Мармурові дахи – мов шляхи від цього підвіконня
І до краю землі, до розкрилля найвищих олив:
В серці синіх небес проростають дерева-безодні,
Розкидають плоди та вкорінюють в серце: «Боли!»
Там нічний заклинач оминає доріжки зірчасті -
Добирає слова, що долають непізнаність меж,
Щоб одній із левиць, найчорнішій, винової масті,
В срібній мові його чулась терпкість морських узбереж...
Січень 2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716943
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 08.02.2017
Стираєш вірші - ті, що відбулись,
Ті, на які вину пролито й вина.
Минуле здичавілих блискавиць -
Це скеля, що розсипалась камінням...
На згадку - не щоденник, не архів -
Літопис відстороненого щастя.
Той вогник в нас однаково горів -
І терпко, і болюче, і хвилясто.
Я прошу, не вбивай своїх рядків,
Бо ти не злодій, врешті, й не причинний.
У тім, що кожен вкотре збайдужів,
Не мають вірші жодної провини.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716538
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.02.2017
Сентиментальна тиша п"є мій смуток
І зверхній погляд кида з-під повік:
- [i]Чого ж не хочеш бути серед них -
Серед своїх невиспаних, солоних
Невтіх?[/i]
А я відповіла суворо, люто:
- Хіба ж собі скоритися - це гріх?
Безбарвна тишо, пий гірку отруту
З уявлень хибних і відмов моїх.
Гаспидна тишо, пий зболіле [i]мовчки![/i]
Голодні потерчата й поторочі, -
Твої годованці! -
хай згадують про ночі,
В яких було досхочу самоти -
Смачної страви із оман гірких.
...Коли
Моя зажура на губах твоїх
В останній краплі тьмяно охолоне,
Я легковажну суть в собі відновлю -
Метеликову зграю в теплім лоні,
Відвертість нескінченної доби,
А в плесі дзеркала - усміхнену безодню!
[i]і[/i]
Дозволю більше, ніж могла.
[i]Собі.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716094
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 03.02.2017
це - твоє золото
це - твоє чорне золото
берег піщаний кольору янгольських крил
зношених, тертих об гострі кути епохи
спрагу і біль у надрах хіба упокорити?
це свердловина, з якої ти ще не пив
з пекла самого, де вічність в друзки розколота
необережно сповзає за комір твій
благословенне байдужістю хвиль затоки
мов світлячок
сонце в крапельках твого поту
поки
гостро сягає меж божевілля слів...
Художник Francesco Ballesio
(Italian, 1860-1923)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715815
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.02.2017
[i]- Выйди на улицу, [/i]- скажешь. - [i]Выйди на улицу,
Я тебя жду у гремящего водоворота,
Сразу за книжным, у старой ольхи. [/i]Суббота
Как-то неласково и подозрительно щурится,
Время крадет. Убегаю от быта-сутулости...
Курит сосед на балконе; за стенкою кто-то
Колет орехи, а выше – терзают гитару.
Ветер бесчинствует и завывает бездарно.
Я выбираю, что - брюки? чулки? ...А пилоты
В небе спасают от солнечных бурь самолеты...
Небо свернулось в комок и живот взволновало.
Я бы сто раз разуверилась, я бы споткнулась!
Снова звонишь и торопишься, редкий безумец -
Некогда больше читать от пролога к финалу!
Я без тебя никогда не рискнула б, не стала (б)!..
[i]- Я тебя жду у гремящего водоворота![/i]
Время идет… Я рассматриваю округлости
И угловатость тела, звучащего радостью...
[i]- Я бы... иначе…
Да если б не эта суббота![/i]
Ждешь. Я спешу.
...У гремящего водоворота...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714792
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 27.01.2017
Тридцать три до весны. Пусть ее аромат еле слышен,
На случайный аккорд отзывается тело,
и в такт
Резонансу дождей
сердце просится прыгать по крышам,
И взрываются лампы, и радиоточки горят.
Бдят сурово и зло календарные белые крылья.
Заскучали в комоде прозрачности и кружева.
Я верчусь перед зеркалом и примеряю шутливо
Лишь пальто... на чулки!
(Я, конечно, чуть-чуть вне себя... :) )
Ветры выметут вон одряхлевшие за зиму листья…
Каждый убывший день ритуально бросаю в костры...
А внизу живота безыскусственная первобытность
Заглушает приличные рациональные мысли...
Что же это?...
Да просто -
всего
тридцать три
до весны!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714566
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 26.01.2017
Годі, годі…
Позбав нас вибору!
Я втомилась від перебільшень
(Все ж бо інше у іншім вимірі!)
І від опору, і від стримання…
Чи від себе самої, швидше?
А тому, просто будь - неголосно,
Але впевнено, все ж напружуй.
Як скажу, що ти геть безсовісний,
Що з тобою і дико, й болісно -
Це я впевнена: небайдужий...
Доки вірю у різні виміри,
Прислуховуюся до себе,
Чи бажання мої не вимерзли?
І соромлюсь того гармидеру,
Що вчиняють вони між ребер.
Годі, прошу.
Не хочу вибору -
Тільки дій та готових рішень.
Мої сумніви - світ навиворіт.
Не кажи мені, що ти вигадав,
Бо... спиню.
І ось це - найгірше.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714127
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.01.2017
доки тебе нема,
доки ти - тільки вирій,
часточка мого сну,
доки ти – мілина,
тепла далека хвиля,
мрію.... про глибину.
хочу на глибину!
присмерки – поринання
в солі святих морів.
бачу, та не збагну –
пір"я скидає янгол
із демонічних крил...
...отже, мене нема?
вигадай мене з піни,
з кісточок від олив!
темінь та глибина
сповнюють погляд сірий
мулом цілющих снив...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713519
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 21.01.2017
Ще в ліжку...
Залоскочені незнаним,
Зніміли голоси пересторог
І кожен імпульс - мов безстрашний крок.
Щоразу цю межу пересуваю
До позначки уявної (чи краю?).
Без примусу, без утиску й вимог,
Тягнусь назовні й... скочуюся в себе.
Полегшено зітхаю - все гаразд.
Й вагаюся, чи скинути баласт?
Уявна влада -
Зможу, за потреби,
Усе змінити.
Чи спинюсь?
Заледве.
Чи хочу... ще?
Чи втримаю баланс?
Це вже не сон і не простора книга,
Де лічені секунди до кінця.
Допоки сточу серце олівця -
Сама собі розгадка та інтрига:
Чи в цьому вирі лялькою застигну,
Чи йтиму добровільно... до ловця?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712741
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 17.01.2017
Колінця голі тисну до грудей,
Стіна холодна тулиться до спини.
Заплющу очі – ось мій світ ідей,
В якім години тягнуться повільно.
Самотнє - до самотнього. Que pasa?
Іду до друга - до Катоблепаса*.
Химерний звір, моїх не бачиш жертв.
Чи не зрослись порфірові повіки? -
Дивись у очі! Жодне із божеств
Від погляду твого з землі не зникне,
Тож перевір, чи я іще не згасла?
Поглянь на мене, мій Катоблепасе!...
Флешбек у пам"ять, спогади - в сюжет.
Галактика - у склянці із водою.
Катоблепасе, твій міцний хребет
Не дружить із важкою головою...
Щоб я змогла приборкати Пегаса,
Ти лапи зжер свої, Катоблепасе.
Пародія на Катоблепаса від Галіни Акімової:
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720986
:)
_____
*[b]Катоблепас[/b] - зверніться до Борхеса ;)
http://www.e-reading.club/chapter.php/141716/45/Borhes%2C_Gerrero_-_Kniga_vymyshlennyh_sushchestv.html
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712190
рубрика: Поезія,
дата поступления 14.01.2017
Фатальність правди:
люди завжди якнайбільше
Здіймають хуртовини
ненависті й гніву
На тих, кого любили
чи не найсильніше -
На тих, хто їхня доля
й справжня половина...
Й не визнають ніколи
факту головного:
Не на колишніх гнів –
на себе лиш самого...
Прости недолік цей
і марно більш не сердься:
Слабке й підступне,
врешті,
[i] кожне смертне серце...[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711973
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.01.2017
Без позначок
Без позначок німотний календар -
Мала пустеля часу на стіні,
Безстрашний і байдужий секретар,
Що креше символічні цифродні:
- По колу .... ррруш! -
Накаже йти вперед,
Закреслюючи все, що відбулось.
Оманами ілюзії впряде
В сподіване й очікуване "щось"...
А після - у старезний фоліант
Запише кількість днів-перевидань.
Мій календар, мов стомлений Пилат,
Вивчає сенс найголовнішого з питань...
ред. листоп. 2017/2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711245
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 10.01.2017
докучлива [i]нестриманість[/i] поезій
моїх
тобі отруює життя,
немов дитя,
що грається із лезом -
непрохане,
небажане дитя...
нехрещені,
без дозволу на душу,
ввірвуться вірші
в світ колишніх див,
мов потерчата...
...їх любити мушу,
бо ти їх
безнадійно
розлюбив...
___
[b]Потерчá [/b](також потерчу́к, страдча) — в українській міфології так називають дитину, яка померла нехрещеною, або власне її душу. Демонічна істота.
За походженням слово «потерча» пов'язане з дієсловом «потеряти», «потирати» («втрачати», а також «зіпсувати», «зробити шкоду», «зруйнувати»)
[i]Інформація з Вікіпедії
[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709944
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.01.2017
Он кричал сквозь мой сон непривычным, безумным голосом,
Что нарушила я доказуемые теоремы.
Он исчерпывал мысли, слова, рвал и спутывал волосы:
- Ты, Елена! Зачем ты настолько Елена?!
Обвинял, что весь мир до фундамента я изменила:
- Погляди-ка, на стенах опорных троянские клейма!
И поэтому он на три дня, - да хоть с Ирой-Глафирой! -
Растворится на карте - в отелях, борделях, гаремах.
...И в мой сон прилетали любовью сожженные чайки -
Этот голос способен, как соль - иссушить, обескровив...
А когда-то ведь прыгали в ночь и не верили в знаки,
Оболочками аур сметая сто тысяч условий.
Вот теперь он гремит, что разбит. И что Ира-Глафира
Восстановит баланс кислорода в земной атмосфере.
Сохраняя остатки спокойствия в сонном эфире,
Удивляюсь и шуму, и дерзости - в общем, не верю.
Да, остры эти крики, как серпы на нивах пророчеств.
Но зерно и вино, смальта звезд, терпкость слов - мое имя.
Если жизнь на пять букв и шесть звуков вдруг стала короче,
Пусть забудет и спит, или тихо займется другими.
...Но вулканы кипят, и по-прежнему чайки ревнивы.
Города наших снов породнились - пустынны, похожи.
Утром с Ирой-Глафирой покончит, толкая с обрыва...
- Ты, Елена... - шепнет
...и до ночи молчит, толстокожий.
2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709285
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 30.12.2016
***
Де шал ночей пронісся по тілах,
Лишився слід – розверзлася безодня...
На спис – і вниз...
Агоніє свята!
Лиш потім сталась повінь... беззаконня...
***
Как прах в траву, рассеялось, прошло…
Пусть новый день произрастает с силой
Любви и счастья -
Снова волшебство
Пусть будет с прежним
не соизмеримо! :)
***
Ти будь на мене злим чи будь ображеним -
Солодка тобі трапилась халепа:
Із пазурцями та... неврівноважена.
Таку любити важко?
То й не треба! :)
***
Сошлись дороги, позже – разошлись.
Ты – есть. Я знаю! Мне не нужно больше...
Сосредоточен свет со всей Земли
И Неба в теплой крохотной ладошке...
***
Чи Єля лінива, що не заходить, не пише?
Ні.
Читайте останній запис у щоденнику ;)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=707416
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.12.2016
...Хто мури брав, ламав щити й мечі,
І стріли відганяв звитяжним кроком,
Той, певно, знає: важкість на плечі
Поранень – не розплата за пороки,
А перший і єдиний шлях до стін,
Які, мабуть, трималися б довічно...
...Та де ж мені?
Бо я ж - така, як всі:
Із тих, хто радо ката в гості кличе....
2016
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=TnwZJHrRjhg[/youtube]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703005
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.11.2016
Яка сьогодні ніч
#Єлена_Дорофієвська
Вже ніч, і я від твого пекла лиш на крок -
Бач, опіки на серці та колінці.
Шорстка й колюча ковдра з пелюсток
Осінніх айстр - чи це потрібно жінці,
Коли слова ночують за вікном?
... До біса осінь та нерівновагу:
Мабуть, це дуже рідкісний синдром -
Добуток сну та подиву... Як спрагу
Тамуєш не моїм парфумом, хтось
Губами з губ збиратиме ужинки...
Вже вкотре ніч все змінить - не здалось,
Що має смак такий, як я - з ожинки...
Листопад 2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=702873
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 25.11.2016
Не пиши мое имя с заглавной _ буквы,
Не играй чудодейственной силой - словами.
Я шепчу [i]да[/i] и [i]нет[/i], их значения спутав -
Привязалась опасность к мечте… хомутами…
Я себя под удар вдохновенно… подставлю,
Чтобы гибнуть под тяжестью снов-звездопадов:
За эфес придержав смерть несущую саблю,
Ты толкнул меня в рай… сквозь туманности ада…
Путешествую вскользь… дном кипящего моря
И дворцы возвожу из ротанга и ситца… -
Чем еще заниматься в разлуке с тобою?!
Память жжет по плечам… и блестит на ресницах…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=702356
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 23.11.2016
ТИ ЗВЕШ МЕНЕ БОГИНЕЮ....
2016
#Єлена_Дорофієвська #Эл
Ти звеш мене богинею, та я
не можу вірити сама у себе... Себто,
якби ти став моїм палким адептом,
ревнителем, обожнювачем став,
вірянином моїм – відвертим, щирим, впертим –
цей статок би упевнено зростав...
А так – слова, слова та й годі: «Ти – богиня!»
Богині треба мати власний храм,
маленьких жриць, просителів, прочан
та вартових коштовної святині.
А ще – щоб вірив хоч один з мирян,
всім серцем вірив, а не так, як ти... І нині,
якби була богинею, то я,
своєю милістю, мабуть, й тебе б простила.
Та я лиш жінка... Почуття – неначе схили:
всі винуватці ними котяться до ям,
в яких чорти киплять у темнохвиллі –
рогаті раді будь-яким дарам.
Лише слова, слова без віри: «Ти - богиня».
Богині ті – для здійснення бажань
не власних: жебраків та каторжан.
Серед богинь є хоч одна щаслива?
Щоб зносити ладунок порівнянь
потрібна особлива – людська! – сила.
Ти звеш мене богинею, та я
повірю враз, якщо і ти повіриш. Себто,
вірянином моїм відвертим, щирим, впертим
захочеш стати без примушування, сам.
...Яка ж краса в земній любові і яса –
ні чорта не боятися, ні смерті.
(с) Єлена Дорофієвська
2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=698533
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.11.2016
Як Зима Весну прогнати хотіла
У фантастично красивому Замку, де по черзі гостювали пори року, жила Зима.
Цього року була вона неврівноваженою і лінивою - проспала десь у закутку аж до кінця Січня. Втім, і Лютий швидко промайнув, тож не встигла Зима жодних сезонних обов"язків виконати - навіть пухкого снігу дітям не принесла.
А коли схаменулася, втраченого часу вже було не повернути. Розсердилась Зима на себе потайки, та хіба таку злість у собі приховаєш? От і залютувала - хурделицями замела, морозами шаленіти стала. Відчула, що недовго їй царювати лишилося.
А ще задумалася Зима, чи можна якось час своєї влади продовжити:
- ...Чи у Весни попросити? Весна наступною владу наслідуватиме, то, може, віддасть свої три місяці мені? Буде, де розгулятися хуртовинам, завірюхам, сугробів збудувати величезних! - так мріяла Зима. – ... Але ж, хіба Весна так просто своїм часом зі мною поділиться?
І прийшла до Зими у снігом запорошену голову одна вкрай підступна думка:
- А що, як весняного часу для себе... вкрасти? Ні... Відібрати! Спочатку трохи – тиждень або два, а потім і усіма місяцями підступно заволодіти? Ну що їй, тій Весні, шкода буде? Юна вона та невправна, [i]зелена[/i], як кажуть. От Літо прийде – хай одразу після мене і господарює!
Тим часом, молода красуня Весна прокинулась у своїй потаємній схованці. Глянула на чарівний годинничок – саме час у дорогу збиратися! Причепурилася, вдягла своє найкраще вбрання - сукню березневу із пелюсток первоцвітів, а голівоньку прикласила віночком із свіжих зелених листочків - це подарунок Квітня. Не забула і кошика з ароматними гронами травневого бузку та конваліями прихопити.
Сіла замріяна Весна на райдужний велосипед і поїхала господарювати до Замку. Аж от, біля брами зустрічає її Зима:
- Добридень тобі, Весно! Щось зарано ти прокинулась, могла б іще трохи поспати. Ти не хвилюйся, я за твоїми володяннями пригляну, мені часу не шкода! – сказала Зима, улесливо посміхаючись.
- І тобі добридень, Зимонько! – лагідно привіталася Весна. - Та нащо ж мені спати? Треба встигнути пробудити первоцвіти, адже вони цілий рік дрімали у землі та за мною скучили. От мені мого часу дуже шкода, аби його на марний сон гаяти!
- Весно ясна, ти ж ще молода, слабесенька, а я вже стара та мудра. І от що я тобі скажу – вертайся і не приходь більше! – все сердитішим та грубішим голосом промовляла Зима. - Тепер я на твоєму місці єдина господиня! Он-де, діти снігом не награлися, бач! Ще я й річки не до самого дна зкувала, та й небо до обрію за сірими хмарами заховати не встигла! В мене вкрай багато роботи, а тому і владу тобі я не віддам! – зайшлася криком Зима.
- Але... чому?.. – запитала Весна розгублено і злякано, аж сльози на очі навернулися.
- А тому, що я [i]сильніша[/i] за тебе – от чому! - грізно скрипнула зубами Зима і зіштовхнула Весну з велосипеда.
Впала Весна. Розплакалася. Зібрала бузок з конваліями, що з кошика повисипалися, підняла веселковий велосипед з землі, віночок розправила. Так її ніхто і ніколи не ображав.
Завжди люди чекали на Весну з надією і щирою радістю.
- А цього року, може, щось змінилося? Може, ніхто на мене не чекає? - пробурмотіла Весна собі під ніс, знітилася і повернулася до своєї схованки, щоб там,де ніхто її не побачить, дати волю сльозам.
А Зима взялася господарювати – заскрипіли морози, затріщали сніги. Намело їх по самісінькі дахи! Дивуються люди, чого раптом завірюхи розметелилися? Може, то Зима відступати не хоче і Весну затримує силоміць? Здогадалися!
Стали люди у Сонечка просити:
- Любе Сонечко, поглянь-но навкруги, милу Весну нам знайди і поверни!
Виринуло сонце з-за сірої хмари:
- От схаменулися, - відповіло із докором. – І чого ж ви так довго чекали, зелену Весну не шукали? Сором та й годі! Ридає наша Весна у потаємному закутку, бо її Зима із володінь прогнала, а ви навіть не заступилися!
Що ж робити? Довелось людям скликати збори і гуртом вирішувати. Думали-думали, як Весну повернути, аж поки маленька дівчинка від того, що їй сумно стало посеред серйозних дорослих, та ще й холодно від зимової люті, не почала тихесенько наспівувати пісню...
Почули цю пісеньку дорослі, згадали й собі пісні веселі – [i]веснянки[/i]. І так багато їх пригадали, що збори перетворилися на святковий концерт - усе співали і спевали, і все про Весну!
Адже Весна тепло приносить, і тоді все навкруги розквітає, зеленішає, перші паростки з-під снігу пробиваються, бруньки лопаються, а з них маленькі липкі листочки визирають. Перші квіти, перші сходи, трава зелена – нова! Уся природа оживає!
Почула Весна веселі та голосні співи людей, прислухалася. Усміхнулася, перестала хнюпитись, і... зраділа:
- Рідні мої! Не забули! Біжу! - витерла сльози, причепурилася, а, - найголовніше! - у власні сили повірила, - Як приємно бути [i]потрібною[/i]!
Сіла на райдужний велосипед, знов узяла відерце, нашвидкуруч щось в нього покидала, і стрімко до своїх законних володінь поїхала.
А сердита Зима вже біля брами стоїть, очікує. Та не знала вона, як з нею Весна вітатися буде.
Весна ж безстрашно до Зими наблизилась і упевнено до неї звернулася - словом і ділом:
- Гей, Зимо, тікай швидко! Це - моє господарство! - і джбурнула несподівано в Зиму сонячним променем.
Стара зойкнула від "сюрпризу", але ні на крок не поступилася!
- Ану, йди звідси! Мій час настав! - продовжила наступ Весна і вилила на Зиму відро теплого дощу.
Закричала Зима від злості та образи:
- Нечемна ти, Весно, злодюжка та... та... та... - невихована дівчинка! Хто ж так з літніми людьми вчиняє? Де повага до сташих?.... Повагаааа.... - але відчула, що їй все важче сердитися, та й сили чомусь бракує.
І саме цієї миті Сонце яскравіше засвітило, а Зима ущент розтанула і зникла!
Весна часу не гаяла - пробудила землю від холодного сну, заквітчала кожний клаптик первоцвітами, травичкою зеленою. Гарно стало! А як люди зраділи – ніколи ще такої красивої Весни не бачили!
Вправно загосподарювала Весна - вчасно і з посівами впоралася, і з першими сходами. Ані хвилинки на пустощі не витратила!
Вміло хазяйнувала і, хоч молодою та зеленою була, людям не просто тепло подарувала, а й віру у те, що це тепло найлютіші морози перемогти може: треба тільки про нього вчасно згадати, повірити і - покликати!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=698072
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 01.11.2016
[i]Наложница[/i]
Густая радость в небе разлилась!
Любимая [i]наложница[/i] – на ужин,...
В себя зовет – нежнее, ниже,… глубже!…
Отдастся вновь,… и после,… и не раз…
…Но Жрец, чем [i]ближе[/i], – тем наутро... хуже -
Любовь [i]её[/i] не стоит… пары фраз…
*******
[i]Утро[/i]
…А утром – только пепел колдовства…
Печатью на любви её - заклятье:
Не греет красота и… мягкость платья -
Обидел вновь! Отвергнута = мертва.
Осмелилась вернуться?… - неприятье...
От тела к сердцу – не одна верста…
********
[i]Младенец[/i]
...Пришел[i] младенец[/i] – копия Творца!
Исчерчены пророчествами свитки;
Ссыпают счастье на [i]его[/i] тропинки
Опалы* с неба! - …Неба Мудреца,
Верховного Провидца и Владыки.
Волшебна роскошь древнего ларца!
********
А [i]ей[/i], наутро - пепел, сор, слеза…
И пустота... на дне... души [s]бутылки[/s]...
_______________
*Опал - гуглим, читаем о свойствах - это важно (и интересно) :)💖✨🔥🌟🍀
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695074
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 17.10.2016
[b][i]Давно хотела опубликовать эту зарисовку из старых записей - [u]1999 год![/u] Как много воды утекло с тех пор... Сейчас я бы написала о воде иначе :)
[/i][/b]
Вода.
Я – вода.
Смеюсь.
Ты спрашиваешь, почему я не могу любить тебя? Потому что у воды нет чувств.
Зимой я холодна и свободна. Тебе кажется, что я замыкаюсь в себе, покрываясь льдом? Нет. Я свободна. Да, мои мысли скрыты от тебя, но они бегут туда, где нет льда. Не злись, ведь зима дает тебе шанс подержать меня в руках, не опасаясь, что сбегу - лёд. Холодный лёд. Придет весна, и ты поймешь, каким счастьем был для тебя этот маленький холодный кристалл - [i]ведь ты мог держать его в руках![/i]
А когда я тепла и приветлива, то ускользаю сквозь твои пальцы, оставляя на ладонях лишь капли – это те воспоминания, которым вскоре суждено высохнуть.
Да просто это весна!…
И я бегу уже не по своему привычному руслу, а пробиваю дорогу там, где ты не ждешь. А ведь могу – да, могу! – и вовсе развернуться, чтобы бежать в другую сторону, подальше от тебя!
Смеюсь и плачу, устраивая весенний хаос. Горжусь своей дерзостью и свободой. Смеюсь над тобой.
Весну сменит засушливое лето, когда без воды все гибнет. Ты покорно придешь ко мне, иначе и тебе суждено погибнуть. Тогда я приму тебя в свои объятия...
Только не поднимай ил и песок со дна реки – это.. для никого…
Я приму тебя, ведь скоро я снова..
Наслаждайся. Наслаждайся и спасай себя, обманывая, что моя страсть вечна, ведь уже…
…Ведь уже идет осень и я становлюсь прозрачной. Мои мысли видны насквозь – я чиста.
И я скажу тебе о том, что ты мне не нужен.
Я скажу тебе это перед тем, как замерзнуть. Я потеряю тепло, но не потеряю свободу.
Сложно любить воду.
24.01.1999.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=690971
рубрика: Проза, Очерк
дата поступления 26.09.2016
Тиша, яку відчуваю на дотик -
Густа, бо без слів,
Сливова,
Проста.
Рахую до ста:
Темпи різняться. У коловороті -
Скотитись без сил
Додому,
Мов птах.
Чи вирватись? Так.
А іншим й не треба - сидять на дроті,
Чекаючи див
В безонні.
А я
Знов стала пташам
В тиші, відчутно сливовій на дотик,
За крок до зими,
Раптово.
Відтак -
До тебе, до те...
Так.
©Єлена Дорофієвська
10_вересня_2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=688075
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.09.2016
Серебряные сумерки и тишь...
Нет, хуже - белый шум рождает дрожь -
До шпилек в неразумном моём сердце...
Ведь знала то, что ты опять смолчишь,
От раздраженья слов не подберешь -
Так сиротеют замки без владельцев.
Я - каменная скрипка. Черный блюз.
По лестнице танцующая пыль.
Рассыпавшийся безголосый жемчуг.
Распался этот призрачный союз,
И кто в нем был - забылся и забыл...
Водица камень точит, время - лечит.
Серебряные сумерки и лес...
Нет хуже, чем хотеть вернуть вчера.
А на ладони росы? Нет - лишь блики.
Не выдать бы печали, Ахиллес!
...а черный блюз, застывший у костра,
Грустит над кисло-сладкой ежевикой.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=687767
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 05.09.2016
Вже осінь. Листочки поволі втрачають притулок.
І я рівновагу втрачаю, бо сильно болить
Цілунку тавро – чи від змія, чи то від Іуди...
Згорнулася кров, стигне, кришиться. Знаю, коли
Зневіра, безумна й розважлива в помсті потвора,
Вистежує сум, то колюча, мов ярий реп'ях!.
А я ще й минулі страхи та жалі не зборола,
І, наче в п'яту, а чи в серце, встромляється цвях…
Кульгавить єство, бо і осінь втрача рівновагу.
І я не свята... Та катують союзи страхіть
Мовчанням твоїм, викликаючи голод і спрагу
Між тим, що зотліло, та тим, що не може зотліть.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=687634
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.09.2016
Лето, постой! Мне, до слез, так обидно и больно...
Не напилась красоты и цветного тепла!
Выскользну утром на улицу: только достойных
Ты награждаешь, целуя их в сердце. А я...
Что же я знаю о роскоши старых сюжетов?
Мне ли прожить их такими, как кто-то мечтал?
Я за травинку схвачу уходящее лето,
Лихо тяну - оставайся! Но лето... Финал.
Вот и прошло! Пролетело. И осень стучится -
В клетку тетради, и зонтики, и дневники...
Ты представляешь, а все ведь могло получиться!
Лето, вино и арбуз... С аккуратностью - "мы".
Лозы скользят по рукам и дымят виноградом -
Ягоды страсти и гордости... Кто так упрям,
Нас разделил неслучайно несбыточным "рядом",
Ветром горячим на миг прикоснувшись к губам?
Лето прошло. И не узнаны лестницы в башне:
Там, где любимых лишь ждут и не надо спасать!
Там, где укрывшись от мира, вкушали бы [i]наше[/i]
Лето с вином, а в ладонях чернел виноград...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685915
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 26.08.2016
Одного разу у моїм житті
це станеться.
Зарано чи... запізно?
Мене ти спалиш
у своєму вірші
як відьму.
....Назбираєш хмизу,
і вихлюпнеш
в багаття
олії і меди моєї віри
.....у тебе....
Гори, знецінене й заплутане безладдя
листів та почуттів!
.......Чи я мовчатиму тоді
......в огні?
Чи, може, тільки зойк
зірветься з вуст моїх
і обірветься,
торкнувшись хвилею
[i]востаннє [/i]
твоїх губ?...
Легкозаймисте плаття
поглине полум"я
десь в третьому рядку
сумного вірша...
.....А вже в шостім я,
крізь дим повстяний,
охоплена бажанням все скоріш скінчити,
тобі назустріч
руки простягну,
и кину чорні ягоди й перлини
до ніг.... -
ні, не на пам"ять,
а лише тому,
що не мої вони –
Не маю права
з собою разом знищити частину
твого......
......А вже в дев"ятім
мені не буде боляче та гірко...
А душа
побачить віадук
над прірвою
й піде
в навіпрозоре й прохолодне небо -
....оголена до нитки
і свята..
.....А в одинадцятім рядку
хтось скаже "досить"!
...І я...
...згорятиму і воскресатиму...
закономірно, бездоганно та велично
поміж рядочків
твого творчого життя...
Така, як є.
Твоя.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681828
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 04.08.2016
[i]Настоящая благодарность никогда не находит слов, чтобы выразить
себя. Она может сиять в твоих глазах, она может распространяться как
аромат всего твоего существа. Она может быть музыкой твоего безмолвия, но
выразить ее словами ты не можешь.
[b]Ошо[/b] [/i]
[i]Но я все-таки постараюсь... словами
[b]Дорофиевская[/b][/i]
Ушел в мечту венесуэльский барк,
Измяв речную тропку о форштевень.
Причал, освободившись, тяжелеет.
Ветра спешат согреться в парусах,
Как ангелы, ведя команду к цели...
Зашкаливает счастье на пределе,
И важно удержать себя в руках...
Смешались брызги двух далеких рек,
Сплетая мили русел в паутину.
Здесь каждый любит море так же сильно,
Как жизнь - легко решиться на побег
Не взвешивая, дерзко, инстинктивно.
На берегу заброшена рутина
И отчий дом, и временный ночлег...
Краснеет вечереющий экстаз,
Спонтанно в небе отразились мачты барка -
Он в золоте лучей сияет ярко
И кажется, весь мир в стихах увяз...
И не бывало в нем эдемских яблок,
И губ любовницы, алеющих и мягких...
Здесь - только море цвета синих глаз.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=677279
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 10.07.2016
Новые слова в сердечном словаре:
Ждать не буду, верить в сказки - тоже…
Яркие улыбки в беспечальном дне
Пусть главу романа подытожат.
***
Вчорашній день незайманим лишився...
Безбарв"я слів, пронизане бездушшям,
Винагород шукало й зупинилось,
Край ночі вистигаючи байдужо...
***
Для слов о любви не будет удобного времени...
Да... в космосе, видимо, звезды неловко совпали,
И мы повстречались, ломая лучей свечение,
И планы Вселенной упрямо и зло искажая.
***
Я притворяюсь спящей. Так же,
Как часто притворяюсь и невидящей...
Ты знаешь все об отношеньях наших,
О силе будоражащей и движущей –
О чувствах…
И сражениях...
... все знаешь…
Вот только [i]мне[/i] о них, конечно же,
Не скажешь…
***
Что было между нами этой ночью?
Я весла потеряла… и в уключинах
Лишь ветер просвистел...
...Твоя попутчица
Случайно вырвана из снов… порочных…
***
Я ночь благодарю, - тебя не стану, -
Что нас она несдержанностью потчевала,
За то, что грациозно, неуклончиво
Изысканными провела стезями...
***
Вчерашний день ушел за горизонт
Невинно и отчаянно влюбленным.
Закат-комедиант расправил зонт
Над солнцем - огнедышащим драконом…
В твоих зрачках уже бунтует ночь
И ты похож на мудрого скитальца
От счастья к счастью...
Сможешь ли помочь
И мне...
с моею...
скромностью...
расстаться?
***
Я унимаю страсть, неистово о нас с тобой тоскуя…
А тело требует тепла - безжизненно без поцелуев…
И я могу сомнению и пыл поддать, и обещанья,
Но не сломить меня – упряма... [s]тебя хочу[/s]... в режиме ожидания…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=674619
рубрика: Поезія, Интимная лирика
дата поступления 26.06.2016
Здесь только мы. Одни. Одни из тех,
Кто точно знает, что наутро будет.
Не врем, что жизнь когда-нибудь рассудит -
Ирония щедра на липкий смех,
Куражится... Возможно, я уйду
Не ознакомившись с маршрутом - дюны, дали...
Словесные затертые медали,
Пожалуйста, отдай кому-нибудь.
...Сейчас бы нежный тон - ну позарез!
Неопытность заслуживает скидки
И помощи, ...но из твоей бутылки
Могущественный джин вчера исчез.
И скромен ритуальный поцелуй,
Как маленькая чувственная плаха -
Взойти б сюда без горечи и страха!
А вслух - ну что ж, исчезну - не тоскуй.
______
Здесь мы одни. Одни... Одни из тех,
Кто точно знает, что наутро будет.
Не врём, но и не верим. И не судим.
Ирония щедра на липкий смех...
...Куражимся, торопимся. Уйду,
Не ознакомившись с маршрутом - дюны, дали?..
Банальных слов затертые медали,
Пожалуйста, вручи кому-нибудь.
Сейчас бы нежный тон - ну позарез!
Неопытность заслуживает скидки
И помощи, ...и жаль, что из бутылки
Могущественный джинн вчера исчез.
... Запас прикосновений утром скуп,
Как маленькая чувственная плаха.
...Обивка кресла старая, в узлах.. А
Последний приговор - из твоих губ...
Как не создать прощанию помех?
Ведь мы одни... Одни. Одни из тех.
5. 07.2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=672991
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 18.06.2016
Бывает так - ночь не берет в объятья,
А сбрасывает тело со счетов….
…Так, не оставив сил для плотской страсти,
Терзает душу фестиваль грехов...
***
- Давай в субботу?
- Выходной... мне не подходит.
- Быть может, вторник?
- Не смогу.
- Когда?
- В четверг...
Пришел четверг, и, убаюкав гордость,
Испепеленные жарой до самых недр,
Уснули на полу, взмывая в космос…
Вдвоем познали всю неосторожность
Взаимного затмения планет...
***
И, засыпая, улыбалась сердцем -
Истома колыбельную поет...
Но он не спал - упрям! И, сидя в кресле,
Смотрел [b]в[/b] нее, курил: [i]"А вдруг соврет?"[/i]
***
Все закончится быстро
Хоть покажется, что невзначай,
Но спланирован [i]им[/i]
Каждый выход в знакомые двери.
Лето в осень нырнет -
Не держись за сезон,… не прощай.
Дерзко - близость в сундук
И на дно. С октября… до апреля.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=672032
рубрика: Поезія, Интимная лирика
дата поступления 13.06.2016
Хитросплетения судьбы -
Потертость карты.
И даже здесь пунктиром
Мой обозначен путь..
И я пытаюсь, –
Я стараюсь, правда! -
Перешагнуть….
***
Во что мне выльется
Душевная [i]безночность[/i]?
И недопитый чай
На дне твоих пустынь?
Да ты и сам,
Кляня союза… прочность,
В меня стеклом швыряешься:
- Остынь!..
***
Молчанием твоя отравлена дорога...
А у кровати голой - чашек суета.
В одной из них вода - запить тревогу.
А в остальных - кофейная смола...
***
Сердцебиенье в такт словам «быть может»
И латте мой допит, и съеден кекс…
Но блюдце с крошками, замусорив безмолвность:
- А был ли мальчик?
[i](ой, простите – был ли секс?)[/i]
***
Апатия – ленивая, безногая, -
И шелест тихой музыки в ушах…
Душа - в бега. Спасайте недотрогу!…
…Пожалуй, мы достигли рубежа…
***
Мой крик темнеет, улетая в пустоту
И я хочу стать маленькой и… черной.
Пунктиром. Точкой. Родинкой у губ.
Но только бы не стать [i]ему[/i]… покорной.
****
Доверие на праздность обменяв,
В пустоты трещин я вдохнула дерзость.
А ты молчишь. И в грудь себя:
- Я прав!
- И я права...
Столкнулись
И исчезли.
***
Не было и нет в любви регламента -
Мы ее преображаем сами.
Право выбора: нарушить правила
Или действовать….
по старому
сценарию…
[youtube]https://youtu.be/rlt3tp4QiBk?list=PLO7xDJzX7Fkun9HtT27PtRAUQnHvnjynD[/youtube]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671492
рубрика: Поезія, Интимная лирика
дата поступления 11.06.2016
І що між цими двома?
В повітрі - межа незрима,
Й соняшникове проміння
Уздовж нескінченних доріг
Та попіл вчорашніх хмар.
Й питання - хто першим не встиг?...
До ніг....
І що між цими двома?
Не можна казати вголос...
Немов руйнація - осмос,
Що йде усередину, вглиб...
Дощить з сьогоднішніх хмар...
Й питання - хто першим не зміг?..
Застиг...
І що між цими двома?
Серця - не серця, - вугілля!
Й відлюдників-слів засилля...
Чи встануть зі старих могил
Примари нових почуттів -
Майбутніх крислатих хмар?
Й питання - хто першим добіг...
Із них?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=670811
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.06.2016
Колдовство без границ,
Фехтование скромностью чуда.
Беглым взмахом ресниц
Заварила я вновь эту кашу
И в волшебном лесу
Изучаю надгробия будней...
Травы произнесут
Заклинания. Лес и вовсе не страшен -
Протяну эту нить
С покровительством летнего полдня,
До корней изменить
Мои тропки, разбитые в чаще...
Ты откуда возник
В заповедном лесу - в блеске молний,
Словно каменный лик,
На который наткнулась однажды...
Колдовство без границ,
Фехтование робостью чуда.
Карусель единиц
Неделимых на ноль да пропащих...
Я в волшебном лесу
Обрела неуместно-простую,
Но чудесную суть:
Среди грабов - кораблик бумажный...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=670191
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 04.06.2016
Пересчитав прошедшие восходы,
И ночи полутемных старых улиц,
Я убежать пытаюсь на природу
И босиком живой травы коснуться...
Я растеряла каблуки да клатчи
На белых кромках серых тротуаров
И на удачу мелочью звенящей
Шары брусчатки щедро осыпала...
Кредитки, карты, бонусы нависли,
Кафешек ароматная бравада.
В подземке - кто прижат, а кто затиснут:
Содружество колючек и булавок.
Здесь пластиковый рай пустых пакетов,
Паломники у магазинных полок;
Капотный блеск автомобильных сетов
Среди задумчивых бескрайних пробок...
Проспектов струны, кладбище -этажек -
Неравновесие простых акцентов...
Отпустишь на природу? Снова скажешь,
Что в городе мы встретим это лето...
Пересчитав прошедшие восходы
И ночи полутемных старых улиц,
Я убежать из Киева готова
Чтобы соскучиться и....
....вновь сюда вернуться.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668788
рубрика: Поезія, Городская (урбанистическая) поезия
дата поступления 28.05.2016
Міст сяє вогнями,
душі малі
з берега на берег переносячи.
Може, то сяють яскраво
Аури їх тонкі?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668383
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 26.05.2016
Гей, увімкни музику гучно, баристо!
Я питиму каву на розі Федорова і Великої Васильківської,
Зі мною - дух мого рідного,
Рідного міста,
Я буду підспівувати, буду чемно поблискувати,
Гей, увімкни музику гучно, баристо!
Дух мого рідного міста знає мене малою
З розтертим по личку шоколадним морозивом — такою,
Заради якої не стали б нищити Трою.
Дух мого міста знає мене дитиною,
Яка шукала вулицями дива, тримаючи діда за руку. Дід і дива стали світлиною.
Дух мого міста знає мене зеленою, юною -
Я вигулювала перші свої підбори цими бруківками, дюнами,
Рожевій помаді раділа, замріяно губи кусала...
Тоді світла навколо вдосталь було, власного ж сяйва — чомусь замало.
Я швидко зростала, баристо! Надто швидко зростала...
Книги читала, слухала нашіптування літніх подруг,
Їхні секрети про подружні зради, таємні романи, домашні вистави,
Та добре запам"ятовувала, добре запам"ятовувала.
Мені ніколи не було страшно - легка і легкозаймиста,
Я цінувала нове й незнайоме, не любила аж надто яскраве.
От тільки мала, мабуть, забагато порожніх амбіцій,
День починала з ave.
Тепер шукаю музику, яка ляже до серця туристки у власному місті
Щоб пити її поволі з теплою кавою,
Допоможи мені в цьому, усміхнений друже-баристо,
Ти меломан - це я напевне знаю.
Отак і проходять повз мене та моє ла́те
Зіщулені під вагою любовного окрилення хлопці,
А ще – в кедиках та квітчастих шалях дівчата,
В яких по-особливому блищить волосся
У затяжному піке промінців надвечірнього сонця...
А я п"ю свій улюблений ла́те, - я люблю ла́те!
От тільки мелодії власної ніяк не знайду... Та й чи варто?
Серце невпевнено співає незнайому йому пісню.
Чи слів не знає? Чи щось його ззовні тисне?..
Чи, може, бракне мені відчайдушності й кисню?
І майже не залишилося марних амбіцій.
Чи зможу хоч раз так засяяти, як колись зелене моє серце сяяло..? Звісно.
Гей, увімкни музику гучно, баристо!
Я буду кавувати на розі Федорова і Великої Васильківської -
Якась із мелодій знов стане моєю - впізнаю, бо серце
Зрадіє, загубиться в ній, на шматки розірветься!.
Впізнаю, бо серце нечасто чомусь радіє,
Стигне без музики сонне вечірнє лате.
Тож, вмикай, баристо, зігрій надію -
А я зачекаю. Хоч, може, й не варто...
[youtube]https://youtu.be/9hZftgET4GI[/youtube]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=655968
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 31.03.2016
По самой кромке,
По самому краю души
Невесомым туманом,
В зеркале не отражаясь,
Ко мне
Спешил.
Почти не касаясь тела,
Вздымая на коже тонкие волоски,
Ласковым шепотом
В мыслях моих отзывался,
А иногда - даже жил..
Холодил:
Я - только прохожий!
Я - суть всего
И обман...
Почти океан.
Встревоженный
Зеркалом великан...
Кромку души обжигая,
Оставляя прокуренные места,
Зачем ты меня спасаешь?
Я ведь ДО
Спасена была!
А значит - беги обратно,
В кулаке зеркало раскрошив.
Той же дорогой -
По самой кромке,
По краю
Души...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=654353
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 25.03.2016
Нас спасают ошибки
Именно так - они нас всегда спасают.
Часто бывает -
Настойчивость наших желаний
Проявляется беззастенчивостью
На самой верхней отметке
По шкале
Бездумной доверчивости
И мы попадаем
В маленький шторм…
Нас спасают ошибки…
Поверьте
И вспомните, как бывает:
Не в те двери войдя
(случайно!)
Мы,
Невзначай,
Друг друга там обретаем….
И, что особенно невероятно –
Даже когда (по ошибке)
Бесцельно ходим по кругу,
Мы зовем это жизнью,
Что выбрали для себя сами…
(В этот момент ошибки
Хором поют песню
Пафосную такую,
Ужасно невнятно,
Но на приятный мотив….)
А наша рассеянность!
И опрометчивость!
И самые темпераментные из качеств -
Стихии нашего характера -
Становятся просто волшебными, когда,
Откровенно рассказывая о своих тайнах,
Верим, что это
Все-еще важно. Беда…
Но шепчут ошибки:
…Жить без тайн и волшебства
Не просто скучно,
А даже… глупо…
И мы об этом,
Конечно же знаем
И помним…
Но!
Главное волшебство состоит в том,
Что,
Не успев казнить себя за открытость,
Мы перестаем жалеть о содеянном!
И эта ошибка
Снова спасает нас…
Но на этот раз –
От темных туманов спасает,
Что сыростью дышат за кованой изгородью
С табличкой у парадного входа:
"Расплата!"
(Ну кто же захочет попасть
В эти черные руки,
Стоять там на коленях,
Пачкая юбки, протирая до дыр брюки,
Душу слезами поить всласть?)
Нас спасают ошибки
Именно так - они нас всегда спасают.
И это они смешивают коктейли,
Украшая вкус мудрости
Разнообразием эмоций
И втайне от нас приправляют напиток
Щепоткой гордости.
(Беда только в том,
Что ошибки щедры
И гордости часто всыпают много.
Да, слишком много…
И, если совсем уже честно,
С этим чудесным коктейлем
Лучше б им быть
Поскромнее…
Ведь если его отопьет недотрога…)
Нас спасают ошибки.
Они нас всегда спасают.
И надо бы быть с ними, конечно, строже,
Но… настигают.
...И здесь нам никто не поможет…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=653174
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 21.03.2016
Это - светобоязнь.
Пустота.
Запредельная грусть.
Невозможность.
Запах писем сожженных.
Призраки старых картин.
Путь влекущий.
И дерзость
Наших теорий - ложных.
Мы заведомо правы,
Отказываясь от них.
Светобоязнь.
Ворох фобий.
Звук сердца тревожный.
Как приятно звучит
Голос, выхваченный
В ночи...
Отрицание зла и добра -
Одна лишь возможность
Убедиться...
И шанс, хоть последний,
Но все-таки дать любви.
Путь влечет.
А преграды в пути...
Да, сложно
Признавать,
Что мы все-таки верим
В них.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=638180
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 24.01.2016
Сон страшний огорнув це зболіле провалля ночі
І жодна з зірок не наважилась промінь сховати.
В очікуванні найгіршого, ти міг і зурочить,
Та спав. Кроком тихим у душу сочилось прокляття.
У сні синім гомоном люто дрижали дзеркала,
Розтрощені голови білих скульптур на травиці,
Розп"яття загублене... Ось і вона - неласкава,
Зім"ята і сіра, на самім краєчку криниці...
Ти біг повз дими, вони попелом краяли землю,
Вогненні калюжі ноги твої обпікали.
Кричав - Зупинись! - та луна йшла кругом і у небо,
І сукня прозора в пітьмі, як туман, розчинялась.
Ти кидав канати в колодяжну темну зіницю,
Отруйними зміями руки її виринали...
Чи сил вже не стало, чи сон твій раптово скінчився -
Зникло усе. Збуджено сонце заграло...
Це ранок!
Вчорашні недопалки та спорожніла склянка.
Докір сумління, темніший за сни застережні
Дівчина в сукні прозорій, як пам"яті бранка,
Не ти її згубиш - вона. Бо тобі не належить.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=637622
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.01.2016
Вони приходять вранці, ще заспані та босі,
В руках тримають сни легкі - дитячі, стоголосі
У небі ледь жевріють зірок нічні примари,
А діти вже прокинулись і сонце зустрічають.
Скидають покривала - стрибатимуть на ліжку
Я прикидаюся, що сплю, та усміхаюсь нишком
Мої ласкаві пташки проникли у майбутнє,
Засвідчивши життя моє - в мені, із першим рухом.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=637425
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.01.2016
Я хочу іноді спинити лютий час
І, як востаннє, в твої очі зазирнути
Залишити собі цей погляд - вкрай розкутий
І не допити каву, ту, що поєднала нас...
Втекти... Вернутися. Не бути впевненою.
Даремні гаяти слова. Шукати терміни.
А втім... дарма. Я згодна і мовчати.
Аби кохати...
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=637007
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=637185
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.01.2016
Давно ти не з"являвся в моїх снах
Солодким ароматом згуби та осяяння.
Не грів мій вечір твій принадний смак,
Не лоскотіло ніч свічок рожеве марево...
До згуби хочу - в мої сни прийди!
Бо у житті боюсь відчуть тебе на дотик...
Тож, зглянься, будь ласкавим, відгукнись,
Мій заборонений ... смачний ... солодкий тортик!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=636682
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 18.01.2016
Ніч у театрі серед оксамитів -
Потерті часом крила кажанів.
До кришталю і золота злетіти б -
Є прихисток у закуточках див.
Шукаю правду у нічному храмі
Важких куліс, у канделябрах снів...
В проході сплять комедія і драма -
У них кохання вічне й поготів...
Дарма хилитись в оркестрову яму -
Вночі не ті мелодії звучать
І пошепки висловлюють пошану
До привидів чи демонів-лещат...
Ніч у театрі серед оксамитів
Розлита в залі схибленим вином.
І проситься на сцену срібний місяць,
Протиснувшись в прочинене вікно.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635020
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 11.01.2016
Волога вранішніх туманів
Сягає теплих подушок
І обрій за вікном розтанув,
Загорнутий у хмарний шовк...
Сіріє сном і сумом ранок,
Побожно колихає мить.
Чи ти багато знав коханок,
Як та, що поруч зараз спить?
І крізь імлу розкритих вікон
Побачиш сивий паморо́к,
Розрізаний рожевим світлом -
Ножем розріджених думок.
Пташині фантастичні зграї
Розвіють попелястий шум,
Сріблясто пір"я їх засяє -
Магічний пройде тілом струм...
І розчиняються тумани -
Сягає промінь подушок...
У світі ближчої немає,
Ніж та, що поруч спить. Знайшов.
__________
Опубліковано у журналі "Дніпро", №1-2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=627588
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.12.2015
Мечтал
На большом,
Самодельном,
Вполне пригодном,
Вполне отчаянном
И романтичном плоту
Пересечь бушующее
Вдоль и до горизонта море
И оказаться в далеком порту.
Море -
С чайками
И ветрами,
В блеске солнца
В волна́х-богоборцах,
В пене под радужными лучами...
Чтоб по прибытию качало,
Чтобы девушки песней встречали...
Найти,
Полюбить,
И восхитить
стройную
непокорную...
И даже к груди прикоснуться рукой,
Насытиться телом её фруктовым,
Своею дерзостью и жарой...
...Мечтал...
А пока
Пуговицу
Филигранную -
Верхнюю самую -
Расстегнул кокетливо
На фланелевой пижаме...
И, будучи карме покорным,
Разок и в горы сходил проворно...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=627353
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 09.12.2015
[b]Моїй маленькій донечці - Таюні[/b]
Тая грається з ляльками –
- Будем дружно жити з вами!
Заклопотана дитина
Ковдру білу розстелила -
І на чистім полотні
Обживаються ляльки:
- Ось і кухня, і вітальня,
Затишна батьківська спальня,
Це – кімната для малечі,
В ній живуть дитячі речі...
Посуд, одяг іграшковий,
Ось машинка, там от – човник.
Тая столик накриває
Та й усю сім’ю збирає.
Запросили і ведмедя,
Й білочку малу кумедну,
Двох собачок і лисицю,
Навіть мавпу-помічницю!
Тая щиро пригощає
Гостей чаєм незвичайним -
У рецепті - макарони
Із насінням гарбузовим,
Трохи шишок і каштанів,
Й пластилінові банани!
Тая грається з ляльками –
Аж до вечора іх бавить!
У дорослих є робота,
А в ляльок – свої турботи:
І розбіглись з полотнини
По усіх кутках квартири!
- Старша лялечка працює -
Вона в школі вчителює,
Це – її маленький братик,
Він пішов гриби збирати,
А ведмедик і лисичка
Заховалися за ліжком...
Мама донечку журила:
- Іграшки – по всій квартирі!
От прийшов з роботи тато:
-Хто ж це буде все збирати?
- Не сваріться, мамо й тато,
Я сама зберу все - ЗАВТРА!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=625759
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 03.12.2015
Вот мой ритуал – расчесывать волосы утром
И сны прогонять в светлеющее пространство.
Отзывчивы локоны к ласке сиюминутной
И, ускользая, торопятся к телу прижаться.
А в кончиках локонов зерна печали запутаны,
Их ровно щепотка – чтоб было, о чем грустить:
Как жаль, что таким короткими ночи придуманы,
Что их невозможно собрать и в шкатулке хранить…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=625526
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 02.12.2015
[b]Добре, що люди, які нас оточуть - такі різні. Їхні життя багаті на величні та мізерні історії - безмежний простір для натхнення.
[/b]
Поза межами
Цього вечора вона сиділа біля вікна. Холодна темрява мляво тягнула кроки, кульгавила покрученими стопами, повільно линув час.
Не залишилось почуттів – ані чорних, ані білих. Байдужим до всього було небо: зірки, заховавшись за ним, плакали, змішуючи сльози з вихором сніжинок.
Була поза межею – у тому дивному стані людської безсердечності, що відкриває світ лише для спостережень, не для висновків. Почувалася великою таємницею, не давала волі крикам, які лилися із втомленого хворобою серця.
З’являлося передчуття, що знає майбутнє. Але так хотілося впевнитися, чи воно взагалі – буде?
Чим підтвердити свої пророцтва?
Чи краще назавжди переконати себе у їх безглузді?
Та й хто б їй повірив?!..
І летіли повз очі рядки, і шепотіли захоплено сутінки, гортаючи сторінки її улюбленої книги...
Було пізно, було темно, хотілося скоріше ночі, щоб відпочити від самої себе. Але ж так повільно линув час...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=624131
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 26.11.2015
[b]Добре, що люди, які нас оточуть - такі різні. Їхні життя багаті на величні та мізерні історії - безмежний простір для натхнення. [/b]
[b]Квіти на місяці[/b]
Ти пам’ятаєш час, коли ти не була для мене звичайною і всі слова, що ти говорила мені, не здавалися жахливими, а відвертість твоя була прекрасною, як перше моє кохання?..
Минуло.
Промайнув час рожевим птахом і обернувся світ у непристойні кольори. Триста тисяч різнобарвних теорій і лише три чорно-білі слова – вони для мене.
Тепер я не здатен оцінити світ навколо себе, він поруч лише існує. Динамічний, швидкоплинний, незрозумілий, - адже як зрозуміти, куди несе цей потік? Коли постійно перевіряєш, чи нічого не загублено у пам’яті, чи вистачить енергії на ще один крок вперед? Хай так.
Я полюбив тебе всім серцем, про яке казали – камінь. Обернулося небо на чисте дзеркало і відобразило у глибині своїй всю безмежність мого кохання до тебе...
Нестримно бажав цілувати тебе...
...Тіла наші святкували народження – в одну мить, в один зойк, в єдиних сльозах. Стіни мовчали, вікно соромилось за синіми портьєрами. А ми святкували народження вкупі з розбитим віднині життям та ще кілька годин потому не шкодували про це.
Любили...
А згодом...
Відцвітали на місяці квіти, що я намалював для тебе невмілою рукою. Щодня місяць ховав частинку свого обличчя, щодня ти губила частинку свого кохання.
Я знайшов їх усіх – розбитих, загублених, потоптаних тобою, зібрав їх у своєму серці.
Пошматоване кохання склеїв. А потім побачив на ньому ті ж квіти, що були на місяці... та час, коли ти не була звичайною.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=624117
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 26.11.2015
На одном из утесов
Неприступных скалистых гор,
Что окружают
Души твоей теплое море,
Я изваяю
Простую свою любовь -
Как нежность ветреную,
Но с ветром готовую спорить.
На стене золотой
В храме твой души,
Которую недруг
В гневе назвал фольгою,
Я отчеканю
Облик моей любви,
Не золотом ценной -
Искренностью живою.
Когда шторм растревожит
Души твоей теплое море,
Когда в двери храма
С раскатом ворвется гроза,
Любовь станет сильной,
В силе своей - упрямой
И в трудные дни
Она не покинет тебя...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=623519
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 24.11.2015
Срібна зимонька кепкує з малюків -
Аж по вуха трусить з неба сніг пухкий.
Визирають у віконця малюки -
Хвилі в морі і блискучі, і м'які.
Он-де сонечко осяяло сніги –
Не знайшлося в білім морі берегів.
Ох, заплутаються ніжки в малюків –
Подолати море їм не до снаги,
В білім морі, певно, пастки і шторми...
Мама ж каже:
- Не лякайтеся зими!
Білі хвилі, що розсипала вона,
Для корабликів-санчат не дивина!
Листопад, 2015
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=622575
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 20.11.2015
За нашим лісом виросли Карпати -
То хмари темні йдуть за небокрай
Яке це щастя – зливи проводжати
І розкривати серце для тепла.
Дніпровські хвилі стомлено тремтіли,
Вітри над морем Київським вляглись.
Як добре мати все, чого хотіли,
І не жаліть, чого не спромоглись.
І наші мрії, задуми і плани
Живуть своїм окриленим життям –
Три рідних серця в тата і у мами,
Які подарувала доля нам.
Листопад, 2015
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=621711
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 17.11.2015
Все сталось так, яким і мало бути –
Глибоким, переконливим і зрілим.
Лиш дихаючи ним на повні груди,
Змогла відчути, як мене любили.
Не підкоряв, не крився, не улещував,
Здебільш мовчав і не наносив ран.
Тримався слова. Не хотів належати,
Не переймався стислістю зізнань.
І не тягнув у постіль, не запрошував.
І точно знав, що я й сама прийду.
Ця впевненість уперта душу зрощує
Та оживляє відданість мою.
Листопад, 2015
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=621706
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.11.2015
Разбиваю слова о камни,
Что застыли с разорванных нот.
В час, когда тебя нету рядом,
Мне так страшно идти вперед!
Странно видеть себя красивой
И от глупости этой беда -
Никогда мне не быть счастливой,
Если нету рядом тебя!
Черно-белые полосы шара,
В полюса замыкая мысли,
Нам диктуют размеренность шага,
Замедляя иль делая быстрым...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=621534
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 16.11.2015
Колись ти з поклоном прийдеш до бога,
До бога, якого покинув в біді
Зірвав йому крила, побив йому ноги
Й не дав півживому напитись води
Ти думав - загине, ти думав - не вічний,
Забуде в стражданнях про наші гріхи
Та він покарав і без мене залишив,
Зчорнив небосинь і джерела спинив
Зірвав тобі крила, побив тобі ноги,
Любові взаємній поставив труну.
Хтозна, чи ти дійдеш до його порога?
Спокутуй, до тебе я не повернусь.
(Писалося багато років тому)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=621520
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 16.11.2015
Пішло, не погукало за собою
Навіяло тяжіння сірих дум
Пішло туди, де ми колись з тобою
Казали вперше ніжнеє "люблю"
У серці снігом смуток закружився,
У серці льодом вічність застига
І стало білим, що було барвистим.
Чому зникає все, коли зима?
Любов до тебе інеєм візьметься
І значення не матимуть слова.
Колись ця крига, може, й розіб"ється,
Але нічого, крім снігів, в душі нема.
_______
З далекого минулого :)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=620933
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.11.2015
До смерті - вічність, сотні тисяч років
Ніколи я насправді не помру!
Зроби до страти кілька тихих кроків -
І я, як пісня, знову оживу
Я буду жити в кожнім ніжнім слові
У першій літері тріпотного "люблю"
Я буду жити у священнім болі,
В твоїх думках про вранішню зорю
Здобуду волю десь за небокраєм
Безмежжя щиро сказаних "кохаю"...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=620931
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.11.2015
Осень такая, какой ты ее замечаешь -
Черным грубит в карнавально-несвежих сюжетах
Осень усердно венок погребальный сплетает
Для моего безвозвратно ушедшего лета
Осень. Так выглядит мертвое прошлое лето
Лето. Сто дней, сотня чувств в старомодных конвертах...
Я не хотела на все это слышать ответы!
Но осень развеет еще не остывший их пепел...
_______
З далекого минулого :)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=620717
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 13.11.2015
Прогуляюсь ще раз
Я по наших стежках,
На Маріїнську велич погляну
Стогне серце моє,
Щемить болем душа
Я себе за чутливість вкоряю.
Чому душу мою
Душать сльози гіркі?
Я не плачу - я з болю ридаю
Чому доля моя
Любить жарти такі?
Чом печаль моє серденько крає?
Я не винна у тім,
Що у серці моїм
Не залишилось довго кохання
Не накажеш йому,
Не примусиш любить -
Воно поруч з тобою безбарвне.
Ти мені не кажи...
Пройде час - не мине.
Я вважаю, що вірно вчинила.
Ніж втікать від оман
Й марнотратства ночей,
Я зізналася, що розлюбила.
_______
З далекого минулого :)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=620701
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.11.2015
Не забувай,
Як жовтий лист війнувся під ноги мої,
Немов остання мить життя твоїх надій.
Осиротіло плакав з неба сірий дощ
На жаль, затримать наше щастя не вдалось.
Теперь прощай.
Вже літо в пам"яті лишилось, як "було"
І осінь стука гіллям тополя в вікно
Ти не проси мене вернутися назад -
І так достатньо цих тяжких взаємних втрат.
Ти пам"ятай,
Що в нас була, і не одна, чарівна мить.
Солодка осінь про минуле шепотить
І сипле іскрами холодного дощу -
Я не заплачу, біль сховаю, промовчУ.
_______
З далекого минулого :)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=620442
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.11.2015
Я стала давньою.
Так, ніби я минула
У дні вчорашнім казкою заснула
Чи пригадає хтось іще мене?
Я так сумую по твоїм долоням
В шаленстві теплим, втомленим в раю,
Які безсило тиснули на скроні,
Чи владно душу нищили мою.
Чуєш?
Це я розбудила ту ніч,
Що підвладна була нам обом.
Твої пальці,
нечутно-чутливі,
мов ніжні коханці,
Мені дарували тепло
_______
З далекого минулого :)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=620157
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.11.2015
По нечаянной тьме
Возле клуба ночного
Я шагну навстречу к тебе
От тебя не дождусь
Ни вздоха, ни слова -
Только взгляд,
Обращенный к весне.
Да это же я! Что же так нежно
Гладишь ресницами губы мои
И на цветах абрикоса снежных -
На облаке, не на земле стоим
Что же ни слова, ни вздоха, ни взгляда?
Месть за минувшую прошлую слабость?
Грубость в ответ на больную усталость?
Нет, это сердца твоего сладость.
Сладость и соль.
Знаешь, как долго ждала тебя здесь,
В локонах тихой плакучей ивы,
А от нее дорога стремится вверх -
К паркам, гостиницам, клубу ночному,
Где я, по нечаянной тьме,
Думаю, сделать ли шаг навстречу тебе?
И обронишь ли ты вздох или слово?
Или будешь все так же
Поедать меня взглядом,
Как бушующую весну
В расцвете абрикоса.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=619882
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 10.11.2015
Я - твоє серце. Відчуй моє биття
Я хочу жить без смерті сотні років!
Лиш до народження немає вороття,
До вічності - шляхи в мільйони кроків.
У мене вистачить прекрасних почуттів
Для всіх зірок небесних і земних.
Я до загибелі любов в собі нестиму,
Як обереш посеред них єдину
Впізнать єдину я допоможу -
В її очах буяє теплий вітер,
Гойдає сині васильки в цвіту -
Твого кохання найщиріші квіти.
Ти не зважай на помилки свої -
Без них життя пройти, на жаль, не може
У час скрутний мій голос бережи,
Бо тільки голос серця допоможе
Прислухайся, мій бій - твоє життя
Я буду жить без смерті сотні років!
Хай до народження й немає вороття,
Попереду - твій шлях у безліч кроків
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=619864
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.11.2015
Все, що було - не загуло,
Бо так боліло...
Серця нівечило, але
Серця любили
Серця нівечило й пекло,
Думки гнітило
Чи нам щастило?
Із розпачу народжувались сни
І влучні вирази, й слова гучні
Та іронічний і важкий з"являвся сміх...
А потім сірі смуги вранішніх доріг
Веселками вкладались нам під ноги..
І як було в коханні не цвісти?
Так гинули і воскресали ми
Все, що було - не загуло,
Бо так боліло!..
Лиш одцвіло
_______
З далекого минулого :)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=619626
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.11.2015