| Сторінки (38/3729): | « | 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 | » |
Матусю, рідненька, ось я й повернувся,
Хоча не таку бачив стрічу у сні,
Гадав, що у пояс тобі поклонюся,
Що рани обмию у тихій Десні.
Я в пеклі був, мамо, де вижить – несила,
Напоєні кров’ю там трави й земля.
Я ж був Україні й тобі вірним сином,
Не раз чув молитву твою звідтіля.
За сльози пробач, підперезані болем,
І за передчасну в косі сивину,
Як міг, захищав Україні я волю,
Ненавидів серцем цю кляту війну.
Та ангел мене, мабуть, мамочко,зрадив…
Чи долю свою обійти я не зміг…
Накрили нас із побратимами «гради»,
Тож тіло моє залишилось… без ніг…
Пробач мені, мамо, за сум-безнадію,
З якими ітимеш життям… до кінця,
Що внукам ніколи ти вже не зрадієш,
Молитву складеш про синочка-бійця.
Матусю, не плач, дуже прошу, не треба,
Бо сльози вкорочують людям життя,
До тебе у сни прилітатиму з неба,
Хоч звідти на землю нема вороття.
Матусю, не плач…
17.04.2023.
Ганна Верес Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=980875
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.04.2023
Кохання й пісня, й гамірна столиця –
Саме між ними вибір мав зробить…
Не раз і сцена буде йому сниться,
Та всі-усі ми доленьки раби…
Чи закохався цей солдат удруге,
Коли назвав вже іншу: «Ти моя!»
Чи від армійської це сталося напруги?
Ні, голос мав, неначе в солов’я.
Вона ж на крилах слави вже літала
І кликала його також в політ.
А в Україні… донечка зростала
І пізнавала дивний білий світ.
Служити довелось йому три роки,
Тож чергувались муштра і свята,
Аж поки служба добігала строку.
Він поряд з її славою літав.
Ще тліли почуття в листах нечастих,
Що посилав дружині на село,
Шукав між двох своє сімейне щастя.
Кохання перше все ж перемогло.
Він повернувся, як маленька Ната
На ніжки власні вперто зіп’ялась.
Чи це дозволило йому переконатись,
І мрія солов’їна не збулась.
Пробігли дні і місяці неспішно,
Аж ось таксі із міста прибуло:
Була це та лебідонька успішна,
Котра на сцену кликала крилом.
Їх стріча вже під вечір відбулася,
Кінця чекали місяць і зірки.
Дружина з ними гідно повелася,
Хоч другим була берегом ріки..
Його чекала сцена у столиці.
Талант його не міг же підвести.
Здавили мозок подруги гостинці:
Як же без батька донечці рости?
І він спинив свій вибір на дружині –
Її в житті уперше цілував.
Провів співачку знану до машини,
Не поскупився все ж і на слова:
Життя моє, як і твоє, єдине,
І місце кожному намічене у нім.
Належить моє серденько… дитині…»
Й застигли вдвох в риданні у німім.
Він залишився там, де особливо
І трави пахнуть, і пливуть хмарки.
Чи був цей чоловік в житті щасливим,
Що вибрав інший берег він ріки,
Про це лиш місяць знає і зірки…
20.04.2023.
Ганна Верес Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=980781
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.04.2023
Десятий рік підряд палає Україна.
Ущент зруйновані і села, і міста,
Та це не змусило нас стати на коліна –
Свята молитва лиш застигла на устах.
Немало воїв полягло на полі бою,
Та диким оркам нас о, ні, не підкорить.
Не буть ніколи Україні вже рабою –
Такою воля є Всевишнього згори!
Збираю залишки думок з безсонь холодних,
З них проростає біль, а іноді і сум
За тим, що відбувається у нас сьогодні,
Й про те, як відродити знищену красу.
29.03.2023.
Ганна Верес Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=980307
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.04.2023
Війна пройшлась по кожному із нас,
Залишивши свій слід-тавро у душах.
І кожен у собі несе фугас,
Що зачерствілу витравить байдужість.
Немає й честі вищої за ту,
Як боронити воленьку для матір,
Политу кров’ю і тому святу,
Що не дозволить землю продрімати.
Що краще може бути за любов
До рідної землі і до родини.
Її нам посилає з неба Бог.
Лиш з нею маєш ти звання людини!
Нема любові, вищої, ніж та,
Котра нам дух до боротьби гартує.
Вона тоді для кожного свята,
Адже дорожче за життя вартує.
Немає й слави, вищої за ту,
Як вірним сином стати для народу,
Отримати не Зірку Золоту,
А шану й вічну пам’ять в нагороду.
18.03.2023.
Ганна Верес Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=980214
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.04.2023
Не перший рік війна триває
За наше з вами майбуття.
Вона і мучить, і вбиває
Без милосердя й каяття.
Немає прощення й не буде
Московським нелюдам-катам.
До помсти кликатимуь груди
У будні нас і у свята.
Чи ти сьогодні малолітній,
Чи не народжений іще,
Неси, вкраїнцю, крізь століття
За браттями твоїми щем.
Легкого хліба не буває,
Як не бува легких доріг.
Ше важче, як вони криваві,
Та нищить рать чужу – не гріх.
То є обов’язок твій, друже,
Щоб легше дихалось землі,
Не будь до мук людських байдужим,
Знай, душі у катів гнилі!
13.04.2023.
Ганна Верес Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=980108
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.04.2023
Думок розгорнені сувої
Звивались молодим вужем:
Як можна воїна в неволі
Колоти-різати ножем?
Чи то напоєні дурманом,
Чи від природи – хижаки,
Гуртом беззбройного тримали
І рвали жертву, як вовки.
Чи знали Господа ці люди,
Чи ж мали ласку у житті?
А мо’, нащадки це Іуди –
Не відшукать зерна в смітті!
А може, то уже й не люди,
Бо ж важко їх людьми назвать.
Не серце – льоду шмат у грудях,
А це найгірша в світі з вад.
Жорстокість їх – не пояснити,
Складна це загадка для всіх:
Гуртом живу людину вбити –
Для роду непростимий гріх!
13.04.2023.
Ганна Верес Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=980107
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.04.2023
Лягає час в долоні майбуття
І стеле туди кожному дорогу.
Назвалась вона коротко – життя,
Отож, живи, допоки маєш змогу.
Допоки крила просяться в політ,
І ти ще маєш і бажання, й силу,
Цінуй можливість пізнавати світ,
Такий жорстокий і такий красивий.
24.03.2023
Ганна Верес Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=979908
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.04.2023
Трясе-хитає Україну
І день, і ніч,– і ніч, і день:
Усюди сльози, кров, руїни –
Війна з московією йде!
Не день, не два – століття цілі –
Йде боротьба по всіх фронтах…
Немало і своєї цвілі,
І що не місто, то – «рейхстаг».
Там сепарня тупа рясніє,
Де церква – вражий бастіон.
Кирила славлять там, росію,
Котра ветує все в ООН.
Трясе щосили Україну,
Та вірю, вистоїть вона,
Врятує й мову солов'їну,
Що Кремль віками розпинав.
5.04.2023
Ганна Верес Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=979724
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.04.2023
Давно втекли рожеві сни
В хлоп’яти з берега Десни.
Ридання й крик звучать навколо.
Десь загубилась колискова…
Вогонь усюди й чорний дим,
Адже війна прийшла сюди.
І ніч – не ніч – похмурий зодчий.
Усе фіксують зорі-очі.
Минула й нинішня зима,
Та тиші не було й нема…
Хлоп’я ніколи не забуде,
Як гинули будівлі й люди,
Як їхній дім вогнем горів
Під плач і стогін матерів:
«Цьому пробачення не буде!» –
Й хрестом освячували груди.
6.04.2023.
Ганна Верес Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=979514
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.04.2023
(Пам’яті старшого солдата Катерини Ющенко, котра загинула 4.04.2023. внаслідок авіаційного ракетного удару по Чернігівщині.
25-річна Катерина Ющенко – дружина військового Сергія Ющенка. Вона родом із Луганщини. Коли почалася війна на Донбасі, дівчина якраз закінчила школу і поїхала вступати до військової академії у Львів. Але коли зустріла свого коханого, то залишилися з ним).
Коротким було їх щастя,
Поділене пополам.
Пили, мов святе причастя,
Та Катя… недопила.
Зустрілись вони в Донбасі,
Де дівчинкою жила.
Військовим він був і… асом,
Та доленька... підвела.
В бою він отримав рани,
Отож пересів в візок.
З ним поряд – вона – кохана –
Живий багатьом зразок.
Вона – та його єдина,
Що не шкодувала рук.
Кохання їх лебедине
Народжене не для мук.
Їм доля тоді всміхнулась –
Шпиталь пам’ята той час:
Весілля їх не забулось.
Раділи Львів, і Донбас.
Тепер Катя вже дружина.
Їх щастя не мало меж.
Солдатом вона служила.
Він в щасті купався теж.
Та раптом зчорніло небо,
Прийнявши ракет удар…
Самотнім лишився лебідь…
З ним дощ також заридав.
Кому заважало щастя
Цих двох молодих людей?
Чи доля втомилась прясти
Ту нитку, що в рай веде?..
Катрусі душа злетіла,
Змахнувши легким крилом,
Лишивши красиве тіло,
Котре у труні пливло…
Й сльоза скупа, чоловіча
Зросила щоку не раз,
Скликаючи не на віче,
А щоб боронить Донбас…
5.04.2023.
Ганна Верес Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=979422
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.04.2023
Хто відповість за ту душевну рану,
Що завдали бійцю отці у храмі?
А мо’, то так звелів їм їхній «бог»:
Вбивати тих, хто в світ несе любов?
Такого звірства ще церкви не знали,
Аби за правду праведних вбивали.
Й тріщали від старань надмірних ряси
У тих, хто бив бійця щосили й рясно.
«На кого руки підняли Ви й ноги?
Знали, що він не матиме підмоги?
Хто дозвіл дав Захисника калічить?
Ваші гріхи давно вже небо лічить!»
Народе, звідки на твоєму полі
Зросли оті, що зневажають волю?
Подумай же, чи носії це віри,
Котрі надбали золота без міри?
Й чи святістю від душ гнилих їх віє?
Це ж демони, що «руський дух» леліють.
Все продали: і Господа, і святість,
Не вперше їм по гідності топтатись…
Їм завдяки, війну маєм, руїни,
Слізьми залиту й кров’ю Україну.
Пора ж, народе, вже тобі прозріти,
Щоб зло московське не лишилось дітям!
2 .04.2023.
Ганна Верес Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=979110
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.04.2023
Давно вже за північ. Не спить Україна.
Сирени виття краде спокій і сон.
Бійці ж у окопі в багні по коліна.
Влаштовують оркам смертельний Шансон.
Кладуть штабелями із тіл барикади,
Розпечені дула випльовують смерть.
По орках працюють бійців автомати,
І косить ворожі ряди вогнемет.
Не хвиля то плине – русні біомаса –
Під ними – своїх несхололі тіла.
Валяються поряд і боєприпаси –
Це, мабуть, двадцята атака була.
Але не зламаає бійців наших втома,
Хоч просяться очі й тіла їх до сну…
Коли це закінчиться, ще невідомо,
Але переможну зустрінем весну!
16.03.2023.
Ганна Верес Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=979026
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.04.2023
Чим глибший слід лишаю у житті,
Тим більше переконуюсь у тому,
Що для людини головне в бутті –
Служити правді й не зважать на втому!
26.01.2022.
З дитинства родом всі ми – земляки –
І дім у нас один – Земля-планета,
Своя лиш доля в кожного й роки,
І лиш свої у кожного секрети.
2.02.2022.
Коли тебе ще кличе висота,
Й краса земна хвилює очі й груди,
Ти є людина, хай і не свята,
Та світ про тебе також не забуде.
3.02.2022.
Усе купується у світі й продається…
Сумління й честь – торги це не нові.
І тільки розум Господом дається,
Що поселяється не в кожній голові.
11.02.2022.
Ганна Верес Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=978997
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.04.2023
Земля проснулась. Все живе нуртує.
Весну за руку сонечко веде.
Синіє ліс – то проліски квітують.
Теплу радіє березневий день.
Сховали річку повеневі води.
Танцюють хвильки в променях ясних.
Лелека в чобітках червоних бродить.
Він повернувся вчора до Десни.
У зелень ще гаї не одяглися,
Та це пташкам ніяк не заважа,
Адже будують гнізда ті не з листя.
Хмарки легенькі угорі біжать.
28.03.2023.
Ганна Верес Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=978797
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.03.2023
Вечір тишу пряде
Під гучне цвіркунів сюрчання,
Заціловує день
Сині обриси хмар і гір.
Небокрай розовів.
Чи то з вечором їх вінчання,
Котрий нічку привів
І вінець готував із зір.
22.11.2022.
Ганна Верес Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=978584
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.03.2023
Упав солдат, обнявши рідну землю,
Скропивши кров’ю власною її,
Чи знатиме колись про нього зерня,
Посіяне в цім полі у ріллі?
О, скільки ж воїв полягло за волю
У боротьбі, що тягнеться віки,
Не раз земля впивалась їхнім болем,
Хоч справжні це були чоловіки.
В усі часи вони – борці за правду,
Хоч не завжди на їхнім боці Бог.
Сьогодні стогне знов земля під «Градом».
Гаряче небо сповнене тривог.
Війни обличчя темне, невеселе,
Бо втрат немало маємо поки.
Щодень ракети вражі каруселять,
Але ж героїв маємо полки!
28.03.2023.
Ганна Верес Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=978492
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.03.2023
Улігся час на скроні сивиною,
Мережками на личеньках розквіт,
Не хоче буть похованим війною,
Тривогою озвавсь на цілий світ.
Нема судді, строгішого від часу,
Як не буває воєн без крові,
І виграє війну народ – не маса,
Де патріот-гетьман при булаві.
Ці істини давно усім відомі,
Їх, як молитву, слід запам'ятать:
Найбільший ворог – це зневіра й втома,
Безкрилому – ніколи не літать!
13.03.2023.
Ганна Верес Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=978407
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.03.2023
Як же хотілось бути їм щасливими,
Хоча були зі скронями вже сивими!
Пили життєве нарізно вино,
Присмачене медами й полином.
Були обоє з непростими долями,
Де радість чергувалася із болями,
І та земля, де кожен слід лишав,
Де тіло гартувалось і душа.
Їх душі теж давно вже стали сивими…
О, як вони хотіли буть щасливими!
Для них самотність карою була,
А очі часто смуток застеляв.
Їх діти підросли, стали крилатими…
Жили, як всі – не в замках із палатами,
Плекали мрію у душі святу:
Долать за висотою висоту.
Вона і він тепер жили надіями,
Що зміниться все іншими подіями:
Що скоро-скоро зміниться життя –
Війни не буде і сирен виття.
Їм ласки і тепла обом хотілося,
Аж поки стежечки їхні зустрілися.
Він пригорнув її своїм крилом,
Аби на цей раз щастя не втекло!
Пташиною душа в нім стрепенулася.
Здалося, ніби молодість вернулася.
Вже не лякав його солідний вік,
Адже у нім проснувся… чоловік!
Хоч сивими були, але красивими,
Чи то літа зненацька ощасливили,
Чи під свою опіку взяв їх Бог?
Ні! В душах поселилася любов!
25.02.2023.
Ганна Верес Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=978359
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.03.2023
Час, мов ріка, тече й не витікає,
Шкода, що не буває так з життям.
І це людину журить, і лякає,
Що в молодість немає вороття.
Кохання віку також непідвладне,
Адже ховає у собі секрет,
Що жити з ним душі і любо, й складно,
Й цю «хворість» не лікує лазарет.
Літа ж, на жаль, не птахи перелітні,
Що повертають з вирію назад.
Чи юний ти, чи вік маєш солідний,
Не запізнись про почуття сказать.
15.03.2023.
Ганна Верес Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=978189
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.03.2023
Ніхто у світ цей не прийшов рабом,
Й катами не народжуються люди.
Всі материнську й Божу п’ють любов,
То звідки ж в людських душах стільки бруду?
Можливо, світ цього стає творцем
І творить нас тими, на що ми здатні:
Один рабом стає, а хтось – борцем,
Котрий утрапить за сталеві грати.
А може, ми і творимо цей світ,
Не знаючи, для чого ми і хто ми,
І що за все триматимем отвіт,
Страждаючи від нелюдської втоми?
Чия ж тоді і, справді, в тім вина,
Що маєм світ такий недосконалий,
Не раз іще гримітиме війна,
І світові не знайдеться аналог?
14.03.2023.
Ганна Верес Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=977847
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.03.2023
Під горою річка в'ється,
Об каміння б'є вода.
Доля з дівчини сміється,
Що козака вигляда.
Із війноньки вигляда.
Не рік вона виглядає,
А три літечка підряд.
На плече коса спадає,
А душа просить порад.
У води просить порад.
«Не журися, дівчинонько,
Війні скоро вже кінець,
Перебудь іще зимоньку,
Станеш з милим під вінець.
Із ним станеш під вінець.»
Під горою річка в'ється,
Хвилечками миготить.
Козаченько гідно б'ється.
Думка в рідний край летить.
До коханої летить.
Під горою річка в'ється,
Об каміння б'є вода.
Вона сонечку сміється,
Козаченька вигляда.
Відступила вже біда.
3.09.2022.
Ганна Верес Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=977758
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.03.2023
Шляхи життєві надто особливі,
І кожному своє лиш випада.
Хтось безтурботно ним іде, щасливий,
Когось придавить до землі біда.
У того шлях простелиться стернею,
Колючою, мов стиглі будяки,
І хоч-не-хоч, іти він мусить нею,
Чи берегом життєвої ріки,
Де осока безжально ранить ноги,
А чи нога застряне у багні,
З якого вибратись не має змоги
І заздрить тим, хто поряд на коні.
Такими є буття людського будні,
Де ціль одна – навчитись виживать,
Та пам'ять береже те незабутнє,
Коли ти жив, радів і співчував.
13.02.2023.
Ганна Верес Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=977617
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.03.2023
Давно у світ я юнкою пішла
Під шум дощів осінніх, сум туманів,
Де згодом особистістю зросла
І планку гідно всі роки тримала.
Вернутись мала в край, де проросло
Моє слабке, беззахисне стебельце,
В далеке поміж трьох ярів село,
Щоб відпочити і душею, й серцем.
Там відшукаю стежку в споришах,
Де слід дитинства зачекавсь на мене,
Торкнуся ружі дикої куща,
Вдихну роси, що краплями на клені.
Дійду й до перекошених воріт,
Аби збудити давнє їх скрипіння.
На них завжди сидів наш чорний кіт.
Змінилось все, окрім небес склепіння.
30.01.2023.
Ганна Верес Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=977546
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.03.2023
Летять літа. У долечінь спішать,
Долаючи полин розчарування,
Але любов’ю повниться душа,
Бо ж смак пізнала пізнього кохання.
Вона незримі струни напина
У ранах потривоженого серця,
Адже прийшла непрохана війна
І впали тисячі в нерівнім герці.
О, де мені знайти оті слова,
В яких би всю любов мою вмістити,
Допоки серце терпне і співа,
Молитвою щоб вибір освятити.
Несу її крізь морок сивих днів,
Обпечених російською війною
Проти землі моєї і рідні,
Тому й любов моя стає сумною.
Та скільки б нас не мучив супостат,
Одну з усіх обрали ми дорогу,
І сили духу маємо доста,
Аби в війні здобути ПЕРЕМОГУ!
16.02.2023.
Ганна Верес Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=977529
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.03.2023
Не перший рік воюєм з дикунами,
Що полюбляють українську кров.
Улаштували знов війну-цунамі,
Та волі дух ніхто ще не зборов.
Нема такої зброї ще у світі,
Аби той дух убить чи відібрать.
У нас із ним народжуються й діти
І розуміють, хто є справжній брат.
Не той, хто посилає нас на муки,
Хто убиває, діток сиротить,
А той, хто подає нам щедру руку,
Допомагає землю боронить.
Пізнали смак московської любови
І ми, й мільйони знищених людей.
Не буде Україна вже рабою!
Війна ж Росію в пекло поведе!
13.02.2023.
Ганна Верес Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=977315
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.03.2023
Історію вивчаймо, українці,
Де все сплелось: звитяги й помилки,
Налито горя нам було по вінця.
Пили ж його без продиху віки.
З двадцятих керували комуністи –
Нас «частували» голодом не раз.
Тепер нові «созрєлі» – путіністи,
Окупували Крим наш і Донбас.
Війна, мов кара, душить нас – ламає,
У душах залишає чорний слід.
Причин для неї не було й немає –
Це зрозумів, нарешті, цілий світ.
І хоча він в біді нас не покинув,
Та воля наша – справа наших рук –
Повернемо її Донбасу й Криму,
Яких би це не коштувало мук.
І вистачить у нас і духу, й сили,
Аби нову державу збудувать,
Не розгубивши пам'ять свою сиву
Орді московській «по зубах» давать?
13.03.2023.
Ганна Верес Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=977190
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.03.2023
Іду життям не дне десятиліття,
Зі мною – доля – подруга в путі.
Здається, й не належу до еліти,
Та слово стало стержнем у житті.
Іду стежиною, вузькою і крутою,
Де зустрічаються і гравій, і стерня,
Стрічаю дні молитвою святою,
Щоб кару понесла таки русня.
Адже вона нас нищить-убиває,
Гвалтує, палить села і міста,
Вже дев’ять літ війна-терор триває,
Тож гнів наш в Перемогу вироста.
Й не на стіні кремлівській – на руїнах
Напишем кров’ю вражою слова:
«Капут росії!» й «Слава Україні!»
«Героям слава!» – світ нам підспіва.
8.03.2023.
Ганна Верес Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=977188
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.03.2023
Пам’яті Героя України Дмитра Коцюбайла (Да Вінчі) з Івано-Франківщини ).
(1995-2023)
Легендою ти став для всіх, Да Вінчі!
Хтось величав люб’язно: «Відчайдух».
Уписане ім’я твоє навічно
В скрижалі, де живий козацький дух.
Був юним ти і трішечки наївним,
Коли помчав з Майдану на Донбас.
Ні перед ким не падав на коліна.
Кумиром був тобі КобзарТарас.
Здійнявся білим ангелом ти в небо,
Наказ останній свій віддаючи.
А мо’, в небеснім війську теж потреба
В таких, як ти? Не встиг і відпочить…
Ти народився, друже, не для воєн,
Та мудрим командиром був, стійким.
Вся Україна видихнула стогін:
«Як жаль, що йдуть такі чоловіки!»
Мав наміри ти чисті, благородні,
Тож пензлик замінив на автомат.
Може, тому й Героєм став Народним,
Бо слово чоловіче вмів тримать?
Душа художника жила в тобі вразлива.
Сміливості ще й іншим позичав.
Був совісним ти надто й справедливим…
Чому ж погасла рано так свіча?!
Синок твоїх полотен не закінчить,
Не обдарує ніжністю й донькА…
Не народивши їх, злетів у вічність –
Спинилася життя твого ріка.
Ти не дарма мав позивний «Да Вінчі» –
Збирався людям дарувать красу.
Чому ж у двадцять сім злетів у вічність,
Лишивши роду полиновий сум?!
10.03.2023.
Ганна Верес Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=976815
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.03.2023
Коли ти зустрічаєш сивий ранок
Після спокійного нічного сну,
Десь бій іде і хтось отримав рану,
А хтось не стріне ще одну весну.
Коли дитя своє ведеш за руку
І посмішку читаєш на лиці,
Хтось у катівнях умирає в муках,
А це за волю і твою борці.
Коли коханій квіти ти даруєш,
Чи з друзями влаштовуєш пікнік,
Хтось дні і ночі думає-мудрує,
Як ворога здолати в цій війні.
Коли ти бачиш небо чисте, синє
Й милуєшся красою у саду,
Не забувай, за це віддав хтось сина,
Отож гартуй свій войовничий дух!
9.03.2023.
Ганна Верес Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=976693
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.03.2023
Деякий час не могли визначити справжнє ім'я Героя, якого розстріляли московити за вислів "Слава Україні!". Після тривалиЧ експертиз СБУ було остаточно встановлено, що ним виявився снайпер 163 батальйону 119 окремої бригади ТРО чернігівської області Мацієвський Олександр Ігоревич, розстріляний 30.12.2022року.
Він смерті дивився в вічі…
Знав, це ув останній раз…
Душі не торкнувся відчай:
Прийшла і його пора…
Цигарку скрутив востаннє –
Солдатом був непростим.
Ледь-ледь ворухнув… вустами…
Можливо, Боже, прости…
На нього ж сім дул дивились
І вдвоє більше очей…
Цигарка іще димилась.
Розправилося плече.
Гукнув: «Слава Україні!»
Мов бомбу, кинув катам…
Й сім черг – умить… На коліна
Не впав боєць навіть там…
Зрешечене наскрізь тіло
Тулилося до землі…
Ще серце кровило-тліло…
Героєм солдат поліг…
Душа ж його… посміхнулась,
Подякувавши за мить,
Що встояла – не зігнулась,
Що й слово вміє громить.
Хіба могли орки знати,
Що сила в душі його,
Навчилась перемагати
Й тоді, як сім – на ‘дного.
Вбиває хутчіш за НАТО,
Бійця ж у рай поведе.
Те ворогу не пізнати,
Що гасло оте святе.
7.03.2023.
Ганна Верес Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=976225
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.03.2023
Ім’я твоє сьогодні, Україно,
На мовах всіх однаково звучить,
А доля надто схожа на чаїну,
Вона вже не кигиче, а кричить…
Розбита, розграбована, та горда,
Немало знала ти випробувань,
Та завдяки незламному народу,
Про волю не бажала забувать.
Стрічала й війни з заходу й зі сходу,
Живою вийшла із вогню повстань,
Але не загубила свого коду,
Хоч доля була дуже не проста.
Тікали дні у історичну нішу,
Засіяний був муками той слід,
Для тебе ж воля стала наймиліша,
І іншої мети не знав твій рід.
Не раз, не два ти падала й вставала,
Чи то сам Бог вдихав тобі життя,
Що після кожної біди-навали
Ти знову очищалась від сміття.
Сьогоднішня війна – не тільки сльози,
І не лише ридання матерів –
Це безкінечні ворога погрози
І біль за тим, хто в ній живим згорів.
Але близька-близька вже Перемога,
Воскреснеш для життя нового знов.
Нема для тебе іншої дороги –
Лиш та, де мир і воля, і любов!
18.02.2023.
Ганна Верес Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=975987
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.03.2023
Долають кола сонце і планети.
Усе живе жиє своїм життям.
Все має вік свій: люди і комети,
Свої закони має і буття.
І все ж думки, мов шашіль, мозок точать:
Чому у людях губиться людське,
Й для чого тоді вічність має очі,
Коли Земля ледь не летить в піке.*
Трясуть її і катаклізми, й війни.
Серед людей – страждання чергові.
Чомусь війна відсутня у пінгвінів,
Що обживають місцини нові.
Нас горе ж обступає звідусюди…
Все гине, навіть люди без вини…
Коли вже на планеті війн не буде
Й навчаться люди жити без війни?!
8.02.2023.
_________________________________
* – стрімкий політ літака майже вертикально вниз.
Ганна Верес Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=975622
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.03.2023
Життя прожить – не поле перейти,
І ти у нім – не просто перехожий,
Це шлях, де все є: урвища й мости,
Й здолать його лиш сильний духом може.
Там випадкових не бува дрібниць –
Все підкоряється неписаним законам:
Кому й коли утрапить до гробниць,
Кому й яку приміряти корону.
Життя – змагання сильних і слабких,
Добра і зла, яким ще світ страждає,
І хоч на це потрачені віки,
Виходить, що іще у цім нужда є.
Там, де любові більше, аніж зла,
Життя стає змістовним, лаконічним,
Адже вона із віри проросла,
Тож так було і є, і буде вічно!
13.02.2023.
Ганна Верес Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=975370
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.02.2023
Війна сталеві кігті в нас загнала,
Тавром кривавим – стала на поріг,
Тож кожна мати ридма застогнала,
Аби Господь дитя її вберіг.
Краса весни і літа не казкові –
Їх колорит від горя також зблід,
В чеканні фронтових новин ранкових
Теж застигали Україна й світ.
Ще перші рани їй не відболіли,
Адже немало втратила синів…
Надія ж у серцях незримо тліла:
Повинен бути перелом в війні!
У смуток осінь зодягла тумани,
І позолота всюди не така.
Війна в полоні кожного тримала…
Лежить земля в могилах і хрестах…
Осінні ночі темні й не короткі,
В них також слід залишила війна,
Тому і сни важкі і не солодкі…
Коли ж залишить землю цю вона?
Зима… На горизонті – перемога…
Сповна Росія відповість за гріх…
Лиш матері ще питимуть тривоги
За мертвих і живих дітей усіх…
13.02.2023.
Ганна Верес Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=975269
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.02.2023
Зорі своїй навстріч життям іду
Й цьому радію, мов мала дитина,
Добро стрічала і лиху біду.
Вона частіш у траурній хустині.
Гортаю книгу нашого буття,
Де сторінки политі щедро кров'ю,
Може, тому й ціную так життя,
Що кров – то свідок вірності й любові.
Пізнаючи і щастя, й лиха смак,
Не піддаюся все ж розчаруванню,
Тих не терплю, хто був і є слимак,
Що присмоктався до обдарування.
В житті ж шукаю істини зерно,
Щоб сіяти його у спраглі душі,
Аби не втрапити у болотисте дно
І було менше серед нас байдужих.
Люблю життя таким, як воно є:
Із радощами й болем полиновим,
Воно ж живу енергію дає,
Щоб мати змогу все почати знову.
5.01.2023.
Ганна Верес Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=975013
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.02.2023
Я подарую осені пісні
Про міць і славу рідного народу,
Їм стануть небеса низькі, тісні,
А їх політ – для мене нагорода.
У них – про все: і про дощі рясні,
Про доленьки моєї каруселі,
Про зорі, що купаються в Десні,
Про шир озер і про луги зелені.
Про пЕрепелів голос у житах,
Про золото полів соняшникових,
Про звичаї народні і свята,
Й про весни у віночках барвінкових.
Про осені стобарвну пектораль
І про зими казкові вишиванки,
Про ранки сонні в полум'ї заграв
І про матусь молитви і співанки.
Я подарую осені пісні,
Де камертонять струни мого серця,
Де сонцесяйні хвилечки ясні
Цілують у Дніпрі човни й весельця.
Мелодій я позичу в солов'їв,
Що вечір забавляють зореокий,
Знайду слова нові для них, свої,
Аби зачарувати світ широкий.
26.01.2023.
Ганна Верес Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=974903
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.02.2023
Душа людини – вічна таємниця –
Це її крила і надійний тил –
Це почуттів невимірна криниця
Й перед людьми обов'язок святий.
Душа людини – загадка для світу,
Й ніхто іще її не розгадав,
У ній тепло, мов дар жаркого літа,
І холод, ніби крижана вода.
І хоч душа – це справді таємниця,
Все ж на замочку не тримай її
Вона – твоєї доленьки зірниця
І з власним «Я» веде свої бої.
9.02.2023.
Ганна Верес Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=974765
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.02.2023
Поезія – не просто рим клубок –
Краса землі в ній в пору громовиці,
А іноді у темний вир стрибок,
Як доля під ударом блискавиці.
Поезія – це пошуки Творця,
Характерів людських, картин природи,
Де й літа слід у стиглих чебрецях,
І дощ липневий в спеку на городи.
Поезія – це почуттів каскад,
Для котрих ти лише слуга покірний,
Коли мандруєш з квітня в листопад,
Чи в липень, а чи в січень неспокійний.
Тоді збираєш із думок жнива,
Що мелодійно у рядки лягають,
Народжені душею це слова,
Котрі твоє й моє серденько крають
Поезія – це труд і нелегкий,
Ночей безсонних довгі монологи,
І ти із берега життєвої ріки
Закінчуєш чергові епілоги.
30.01.2023.
Ганна Верес Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=974654
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.02.2023
Слова і люди – дивне поєднАння,
Одне з них – воїн, інше – поводир,
Це інструмент вінчання і заклання,*
Й цілитель від розлитої біди.
Давно моїм причастям стало слово,
Яке я п’ю і, мабуть, не нап’юсь.
Воно мого буття тепер основа,
Тож ним живу, борюся і… молюсь.
І хоч слова – це мови одиниці,
Та мають особливий вони звук.
Повніє ними і моя криниця,
Хоч є і джерелом душевних мук.
Того причастя дивовижний трунок
Я питиму з жагою до кінця,
Адже то неба світлий подарунок,
Що цементує волю у борця.
Слова і люди мусять жити в згоді,
Такий укорінився вже тандем.
Життя людське – це не лише пригоди,
Це шлях, яким по світу ми ідем.
Допоки слово на Землі існує,
На всіх материках воно звучить,
Я ж слово рідне і люблю, й ціную,
Й живу наповну, слово те п’ючи.
Бо слово – моя зброя і причастя,
Яке я п’ю і з друзями, й одна.
А може, в цім і є поета щастя,
Що випите воно ще не до дна?!
30.01.2023.
* – вбивство колючою зброєю, принесення когось у жертву зазначеним способом.
Ганна Верес Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=974546
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.02.2023
Гортає час пожовклі сторінки
Історії твоєї і моєї,
Як волею впивались козаки
І жити не могли ніяк без неї.
Як честь вони і віру берегли
І в цім клялися батькові Дніпрові,
Й як після бою степові орли
Козацькою теж смакували кров’ю.
Із глибини задимлених століть
Лунає слава січового війська,
Сьогодні знов дивують Божий світ
Праправнуки їх – воїни вкраїнські.
Історію ніхто ще не спинив –
Народ свої диктує мемуари,
Їх кров’ю пишуть дочки і сини,
Тож ПЕРЕМОГА жде нас незабаром!
19.02.2023.
Ганна Верес Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=974413
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.02.2023
Війна не всіх назвала ще героїв,
На жаль, такі закони у війни.
Не можна й кожну з них назвати грою,
Бо ж ризикують долями вони.
Та прийде час: війна назве героїв,
В скрижалі тих упише імена,
Котрі зі зброєю, а іноді й беззбройні,
Несли в долонях перемогу нам.
У нас героїв цілі батальйони,
Для кожного з них воля – позивний.
Вона для них дорожча за мільйони –
Це України дочки і сини.
Не всі вони зустрінуть перемогу –
Не одного не стане вояка:
У вічність відшукає хтось дорогу,
Ім’я своє залишивши в віках.
Війна назве, усе-таки, героїв,
У цім переконався Божий світ:
Відомі ж імена героїв Трої,
Збережені десятками століть.
29.01.2023.
Ганна Верес Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=974357
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.02.2023
Вкидає час в долоні історичні
Важливі дати (пише в календар).
Є поміж ними знАчимі й критичні,
І серед них – бої за Соледар.
Це там спинилось, мамо, моє серце,
Що так любило і життя, і світ.
Багато нас лягло у тому герці –
Смерть не питала, скільки кому літ…
Тепер я у небеснім батальйоні
І звідси Україну бороню.
Радію, що я тут, а не в полоні.
Тебе ж, матусю, й звідси я люблю.
І знаю, як біль серце твоє точить,
Адже погасла вже моя свіча.
До тебе прилечу я серед ночі,
Торкнуся тихо-тихо до плеча…
Твоєю замилуюсь сивиною,
Що надто рано в косах зацвіла,
Це сталось після зустрічі з війною,
Коли мене на цвинтар провела.
До раночку твій сон я берегтиму,
Аби тобі продовжити життя.
Дороги не були твої простими –
Немало мала бід ти і звитяг.
А коли сонце Землю потривожить,
І усміхнеться день новий тобі,
Я повернуся знов у… небо Боже,
Молитимусь за тих, хто в боротьбі.
14.02.2023.
Ганна Верес Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=974233
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.02.2023
Біжить життя конем прудким, гривастим.
Під ним – дорога рівна, не грузька.
На нім–ти–вершник з клунком бід і щастя,
Тоді і біг, і ноша ця легка.
Буває й так, що кінь і ти – у милі,
І хто те зна, хто більше винуват:
Чи ноги у коня так притомились,
Що той не хоче сили віддавать.
І враз поважчає тобі ця дивна ноша,
А чи розсиплеться-розгубиться в путі,
Ти ж можеш так утрапити у ложе,
Котре останнім стане у житті.
Життя в старого, ніби в черепахи:
Повзе собі, засне десь на ходу,
І море вже не так для неї пахне,
Або ж зустріне ще й лиху біду:
Інсульт, інфаркт, а чи гіпертонію,
Суглобів надто болісне тертя,
Бува, рука, а чи нога німіють,
Тоді рятує ліками життя.
Здоров’ячко ж не просто рихтувати,
Та кожен мріє ще таки пожить,
Рідню навколо себе згуртувати,
Тож змолоду коня прибережи!
7.02.2022.
Ганна Верес Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=974131
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.02.2023
Я голос твій, ти чуєш, Україно,
Як рветься ввись мій гордий баритон?
Молитвою у Боже небо лину,
Аби сини утримали кордон.
Я, Україно, біль твій стоголосий,
Що із пекучих витікає ран,
Бо в них солоні материнські сльози.
Твоєї долі я живий орган.
Я дух твій, Україно, непокірний,
Що оселився в дочках і синах,
Він роду і землі праотчій вірний,
І ворога упевнено спиня.
Дитя твоє я, нене Україно,
Бо в моїх венах та живе любов,
З якої ллється пісня солов’їна,
Яку благословив у мені Бог.
Я зброя твоя, чуєш, Україно,
Готова рать ворожу убивать,
За втрачених людей, міста-руїни.
Мої набої – магії слова.
Я голос твій, що йде з глибин народних,
Він живить націю, де хліб і сіль святі,
Де воля й гідність – код її природний,
А правда – щит надійний у житті.
11.02.2023.
Ганна Верес Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=974043
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.02.2023
Коли душа байдужістю хворіє,
А співчуття згубило в серце шлях,
Коли позбувся радості і мрії,
Й чортополох розрісся на полях,
Спинися на життєвім перехресті,
Спитай себе, як жити будеш ти,
І що у жертву мусиш ти принЕсти,
Щоб вихід відшукати непростий.
Коли душа ще й черствістю хворіє
Й відомий став діагноз цей тобі,
Душа твоя, хоча й не постаріє,
Замкнеться у самотності й журбі.
Отож, аби минулися тривоги,
Лікуй, як слід, свій чорний егоїзм,
І знайдеш іншу вже тоді дорогу,
А другом вірним стане альтруїзм.
30.01.2023.
Ганна Верес Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=974042
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.02.2023
Я в осінь заблукала не сама,
А із зимою, що лягла у коси.
Якась незрима сила ще трима
Мене й мою тривожно-дивну осінь.
У ній є все: і серця ніжний щем –
Нетлінний свідок пізнього кохання,
І те надійне і міцне плече,
Про котре мріялося в довгому чеканні.
І хоча осінь – точно не весна,
Закоханим серцям і взимку тепло,
Їх не страшать морози чи війна,
Адже від щастя душі теж отерпли.
22.04.2022.
Ганна Верес Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=973817
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.02.2023
Війна – завжди трагедія для світу –
Це – тисячі загублених життів,
І гине у ній нації еліта
Від рук не просто нелюдів – катів.
Вони чи ми? Питання риторичне.
На нього маєм відповідь знайти.
Війна для світу – явище незвичне.
Вогонь її палає – не затих.
І хоча це – подія історична,
Вона, на жаль, теж твориться людьми,
До неї кожен має буть дотичним,
Аби запанував скоріше мир.
Вони чи ми? Стоїть питання руба:
Або ми є, а може ж і… не буть…
Росія вирок винесла нам – згуба.
За себе мусим вести боротьбу.
Отож, старе й мале, і люди літні,
Знайдіте своє місце у борні,
І кожен сам собі мусить звеліти:
Рятуй державу, що горить в вогні!
8.02.2023.
Ганна Верес Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=973624
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.02.2023
Вони прийшли забрати нашу... волю,
Хоч не збагнути їм її ціни,
Вона рушій і будівничий долі,
І бастіон у грізні дні війни.
Вони прийшли без віри і сумління,
Без святості й людської доброти…
Печаллю упилось небес склепіння,
Коли побачило, які у нас «брати»!
Вони прийшли нас нищити-вбивати,
Аби собі й останнє відібрать,
В тісні кайдани волю закувати
Й назватися укотре «старший брат»
Вони прийшли, щоб нас від нас звільнити…
Бісять їх мова наша й булава,
І цим останні розрубали ниті.
Єднання ката й жертви не бува!
29.01.2023.
Ганна Верес Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=973619
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.02.2023
Горить сьогодні українська хата.
Під крик дітей і зойки матерів…
Та навіть це не зупиняє ката:
Ракети шле з повітря й кораблів.
Та кара Божа вже не за горами –
Московію помітив Божий перст.
Чекає смерть на божевільну зграю.
Відвернуться від них могила й хрест.
Московія ростила зло роками
І втрапила із ним у чорне дно.
Не може панувати в світі Каїн,
Переконалось людство в цім давно.
І хоч горить ще українська хата,
Росія скоро буде теж горіть.
Господня кара упаде на ката.
Він рятівних не знайде якорів.
5.02.2023.
Ганна Верес Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=973530
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.02.2023
Життя завжди у вишиванках долі.
Біжить серед утрат воно й звитяг.
Хоч істина про все нам невідома,
Та саме в цім і цінність є життя.
Коли літа прямують вже на захід,
А їх сліди – це тисячі доріг,
І докори сумління не терзають,
І пам'ять отчий береже поріг,
Життя прожив, виходить, ти не марно,
Хоча й легкого хліба все ж не мав,
Та щось у світі цім тебе тримало,
Хоч діставала холодом зима.
Тоді душа від льоду студеніла
І марила любов'ю і теплом,
Струна надії у тобі бриніла
Про те, що буде краще, ніж було,
Що не злякають дні тебе спекотні,
І що життя – це твій постійний бій.
Війна важка карає всіх сьогодні –
Допоможи комусь і сам собі!
Аби не мати душу дерев'яну,
В ній виполи і лопухи, й осот,
І доля під вітрами не зів'яне,
Зоря ж покличе до нових висот!
27.01.2023.
Ганна Верес Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=973529
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.02.2023
Немало є народів на планеті,
І доля кожного по-своєму гірка,
Але ж яка близька вона поетам,
Тим більш, коли вона в чужих руках!
Йдучи крізь воєн чорні лихоліття,
Ми волі дух у душах берегли.
Не раз наш розум нищили в суцвіттях
Зі сходу й доморощені орли.
Не мислячи себе без України,
Борці зарано залишали світ.
Таланти заривались у могили,
Куди частіш губивсь народу слід.
Бісніє ворог зараз і лютує,
Та нас уже ні вбить, ні підкорить.
Ми ж істину сповідуєм святую:
Людська душа свободою зорить.
3.02.2023.
Ганна Верес Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=973442
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.02.2023
Немає кари, більшої за ту,
Яку несеш сьогодні ти, народе,
Бо ж розпинають нелюди святу
Твою країну й вірних патріотів.
Все нищать: й ненароджених дітей
У молодих утробах материнських,
Тож кровію земля твоя цвіте
З часів, як Січ упала Чортомлицька.*
Повінчаний з печаллю на роки
Ти знав, що орки гірші хижих звірів,
Катів осатанілих байстрюки**,
Котрі топтали все живе і… віру.
Та час – найліпший лікар і суддя,
Йому підвладне все у цьому світі.
Народе, вірю, знайдеш знаряддя,
Щоб Перемогу викувать до літа!
10.02.2023.
*Чортомлицька Січ (також Стара Січ) — Запорозька Січ заснована козаками на чолі з кошовим отаманом Федіром Лютаєм влітку 1652 року на правому березі Чортомлика — рукава Дніпра[1].
Проіснувала до 25 травня 1709 року, відколи була зруйнована за підтримку запорожцями на чолі з Костем Гордієнком самостійницької політики гетьмана Івана Мазепи.
Дізнавшись про допомогу запорожців Мазепі, царський уряд направив на Січ каральну експедицію під проводом полковника Яковлєва. Прямуючи на Січ, війська нищили козацькі містечка й села. Було спустошено й містечко Переволочне, де Ворскла зливається з Дніпром. Козацьку залогу, що стояла там, було вирізано, а флотилію козацьких човнів спалили.
14 травня 1709 року Карл ХІІ відновив воєнні дії; того ж дня три полки московської армії обступили Чортомлик. Кількасот запорожців, що перебували в той час на Січі, оборонялись, застосовуючи січову артилерію; близько 350 нападників загинуло, понад 150 було поранено. Але запорожцям не вдалося утримати оборону і, сівши на човни, вони подалися вниз по Дніпру. Московські війська увірвалися в Січ, захопили 36 гармат та іншу зброю, в тому числі й козацькі човни. Виконуючи наказ, московський полковник стратив усіх полонених, а потім зруйнував січову фортецю, спалив курені й військові будівлі, після чого спустилися по Дніпру і почали хапати й страчувати навіть тих козаків, які перебували на промислах і не брали участі у військових подіях.
26 червня 1709 року московський цар Петро видав грамоту-звернення до українського народу, де було сказано: «Віддавна відомо про постійні свавілля й непослух мінливих і непокірних запорожців. Як бунтівники й непослушники, вони підлягають знищенню і заслужили страти».
** Байстрюк – зневажл., лайл. позашлюбний син.
Ганна Верес Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=973431
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.02.2023
Крізь дим з вогнем, ракет нестримний шквал
Світ дивиться, як Україна… гине,
Як тисячі нас убива Москва,
Й не всі іще утрапили в могили,
Як стогін з-під завалів небо рве
І як життя втіка з очей дитини,
Он те – безруке, інше – геть криве,
Як матір кличе кругла сиротина.
О світе, чи ти чуєш крики ці?
Заглянь у очі, повні безнадії,
Коли на них наведений приціл.
Де твої дії, світе, на події?
Невже безсилий ти спинити жах,
Що охопив усю майже Європу?
Москва ж лякає: це ще не межа,
Що й ядерний удар вона ще зробить.
Де ж сила твоя, де авторитет,
Де принципи твого демократизму?
А мо’, з Кремлем у тебе паритет?
Не бачиш в його діях сатанизму?
30.01.2023.
Ганна Верес Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=973346
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.02.2023
Дрімає ніч, та мозок мій не спить,
Бо з серця біль увесь не витікає…
Печуть думки: як ворога спинить,
Який, мов змій, заповз до мого краю?
У скроні сиві б’є той плин думок
Й народжує гірку сувору правду.
Здалось на мить, що й серця стук примовк,
Та нам, вкраїнцям, викресав пораду:
Ніхто, крім нас, країну не врятує,
Не вижене русні ніхто, крім нас.
Звільнити землю мусимо святую,
Повернем Крим і змучений Донбас.
І хоч болять війни глибокі рани,
Котрі не скоро заростуть іще,
Та наша ціль – позбутися тирана,
Затиснувши в кулак надмірний щем.
Сьогодні наш народ на перехресті,
Адже не весь повірив світ у нас.
Не маєм прав ризикувати честю,
Тож скористаймо історичний шанс!
24.01.2023.
Ганна Верес Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=973335
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.02.2023
О, ці несказані слова,
Що вміють таврувати душу
І дихання перекривать!
Отож мовчать себе не змушуй,
Адже душа, мов камертон,
До всіх миттєвостей чутлива,
В ній часто губиться кордон –
Цим і щаслива, й нещаслива.
О, ці несказані слова…
Думок народжують мільйони,
Примушують і сумувать,
Сльозу ковтать гірко-солону.
В тих думах костеніє біль,
А отже, жити з цим не варто,
Тож послугу зроби собі,
Якщо душа горить, як ватра.
О, ці несказані слова!
Як вони мозок обпікають!
Чим душу здатні напувать,
Що не навчилася лукавить!
О, ці несказані слова…
7.01.2023.
Ганна Верес Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=973253
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.02.2023
Не все так сіро в нашому житті,
Тож те, що маєш, треба цінувати,
Й про заповіді не забудь святі,
Що слід любов'ю душу лікувати.
Та й не бува життя ніде без втрат,
Надто тоді, як все залите кров'ю.
Лиш волі не осилить супостат.
Рани в душі ж лікуються любов'ю.
Цінуй і те, що терпить тебе світ,
І що виходиш ранок зустрічати,
Що ти на цій Землі – для когось свій,
Що вмієш сердитись, любити і… прощати.
Прислухайсь, як життя бринить в тобі:
– Люби мене у снах і в непогду,
Повчись кохатись в пари голубів,
Аби уникнути в сім'ї незгоди.
Прислухайся до шепоту зірок,
Коли на них ворожить тихий вечір,
Зайди у роси, котрі п'є ярок,
І зором проведи клини лелечі.
І ти забудеш про свої літа,
Хоч осінь уже й давить твої плечі,
І істина народиться свята:
Любов лікує все: тебе й малечу!
25.01.2023.
Ганна Верес Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=973205
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.02.2023
Війна іде… А мир втіка все далі…
Ляка його московський єзуїт.
Надія ще жива в нас, життєдайна,
Тож не один утік і сателіт.
Ми не одну вже наволоч спинили,
Крові людської – не одна ріка,
Чому ж нам діточок посиротили?
Кров їх батьків на ворогів руках.
Кричить душа, упившись горем-болем,
Хмурніє небо від такого зла,
Та Україні вже не буть рабою,
Свободи дух дорожчий нам від злат!
31.01.2023.
Ганна Верес Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=973157
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.02.2023
Завжди шаную я лиш правди слово,
Яке і в мирний час, і в час війни
За волю бореться й за рідну мову,
Славить того, хто син і захисник.
Його ім’я тепер звучить набатом,
Його земля – була і є свята.
Ніколи не назве він орка братом,
Котрий трощив: і села, і міста.
Він біль війни кладе собі на плечі
Й до перемоги гідно понесе,
Рятуючи дорослих, і малечу,
Від рабства тільки він народ спасе.
Це українець в –еннім поколінні –
Його не смій у боротьбі спинять.
Такі, як він, не стануть на коліна,
Народжені громить ворожу рать.
16.01.2023.
Ганна Верес Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=973108
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.02.2023
Війна сьогодні йде під об’єктивом,
Де видима кожнісінька деталь.
Нема тут місця різним наративам –
Панує правда, а вона свята.
Не липові, а справжні тут герої,
Жорстокістю хизується русня,
Що Україну по-живому кроїть,
Мовляв «своїх» від нациків звільня.
Та правди перед світом не сховати,
Вона і з мертвих навіть воскреса,
Її в кайдани теж не закувати,
Московську гадь піднімем на списах.
Важкі війни сьогоднішньої будні,
Бо маєм не один, а два фронти:
З Москвою комусь бачиться майбутнє
(Частіше це чиновники-«кроти»).
Вони уміло гріються при владі,
Спішать розбагатіти на війні,
Не думають навіть, у кого крадуть.
Корупція – це гірше від русні.
Війна і зрада поруч теж крокують,
І кожна б’є снарядами в серця.
Ніколи і нічим їх не лікують.
Над ними має бути суд бійця!
6.02.2023.
Ганна Верес Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=973072
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.02.2023
Святих немало в Україні місць,
І кожне з них – то пам’ятка важлива.
Ця ж уособлює собою дивну міць,
Хоч дзвони обзивалися й тужливо,
Коли від воєн терпли небеса
І схлипувала болем Україна,
Тоді в руїнах в’янула краса.
Все ж вистояла церква Катерини.*
Немало доля піднесла їй бід…
Все мала: бомби й спалені дзвіниці.
І все ж, зібравши православний рід,
Вона плекала віру, ніби крицю.
Все бачила за довгії роки –
Все витримала, як і подобає.
Це звідси йшли в походи козаки
І без жалю ворожу рать рубали.
Не ‘дна її скалічила війна,
Та вірною була й лишилась краю,
Мов білий велет, виситься вона
Й п’ятьма хрестами небо підпирає.
Стоїть поранена, але жива
Улюблениця міста – Катеринка.
Молитвами шлях в небо відкрива
Культури трьохсотлітньої перлинка.
5.02.2023.
* – Церква святої великомучениці Катерини у Чернігові. Храм збудували в 1715 році на замовлення братів Якова та Семена Лизогубів, на честь їхнього діда Якова Кіндратовича Лизогуба, який на чолі Чернігівського полку відіграв важливу роль у взятті турецької фортеці Азов у 1696 році.
Ганна Верес Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=973052
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.02.2023
Кілька днів тому отримала і я колективну збірочку "Україна непереможна". Це продукт 70 сучасних українських поетів з різних куточків нашої країни, котрі створили свій фронт проти московської орди. Збірка налічує 400 сторінок і побачила світ завдяки велетенській праці активу літературно-мистецького коша "Ріднокрай", зокрема поетів-активістів, таких, як Олександр Печора, Наталія Данилюк, Микола Вересень та ін. Вона стане цінним подарунком нашим захисникам, котрі щоденно наближають нам велику ПЕРЕМОГУ. Кожен із нас отримав і журнал "Ріднокрай"з автографом редактора-упорядника, художньо-технічного редактора Олександра Печори. Попри війну, попри всі негаразди буденного життя українське художнє слово живе і житиме в віках.
Наш «Ріднокрай» – єднання творчих душ,
Котрі вступили у словесне військо,
Читай їх твори і на сон грядущ,
І вдень, бо там про волю українську.
У збірці сім десятків авторів,
Це означає – сімдесят багнетів.
Шматочок серця в кожного згорів –
Без цього справжніх не бува поетів.
У кожного поета – свій окоп,
Де мова – автомат його й ракета,
Коли він і боєць, і словокоп,
А іноді стає навіть аскетом.
Народжені ці вірші в час війни,
Тож рими їх обпалені війною.
Обоймами ставатимуть вони
Проти Москви на ратнім полі бою.
31.01.2023.’
Ганна Верес Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=972975
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.02.2023
Замерзлу рань збудив сигнал тривоги:
Ракети – десь, а чи шахедів – рій.
–Коли ж забудуть у наш край дорогу? –
Святу молитву шлю, мов оберіг.
Народжені у цій землі герої
Не піддаються ні на який жах.
О, скільки ж ще чекатимем на зброю?
Існує ж в світі усьому межа.
Потребу маєм невідкладну, гостру,
Сьогодні, світе, зараз – не колись.
Ми разом маєм зупинити монстра.
Ти чуєш, світе, тільки не спізнись!
Аби рашистського здолати ката,
Що проти людства йде й проти Христа,
Котрий лишає нас життя і хати,
Підстав плече нам, світе, й поряд стань!
3.02.2023.
Ганна Верес Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=972834
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.02.2023
Війна, на жаль, подія світова,
І попри все, свої має закони.
Які знайти про росіян слова,
Що служать лиш царю і більш нікому.
Вже болем нелюдським болить душа:
–За що людей невинних стільки вбили?
Чи в пекло ваші душі так спішать?
Вся ж Україна у хрестах, могилах…
Коли ж ви перестали буть людьми,
Якщо воюєте й з… могилами, й хрестами?
Як жити могли поряд з вами ми?
Та і чи прийде розум ваш до тями?
Думок – вагон: нема святого в них,
І людяність згубили, й все, що можна.
Не для добробуту усе в них – для війни.
Не знають, як це вільно жить, заможно.
І почуття двояке обійма:
Залишать що у спадок своїм дітям?
Невже народ навіки задрімав,
Зайнявши місце вигнанця у світі?
Дивуюся, еліта його де,
Що мала би вершити його долю,
І чи дорогу розвитку знайде?
Й коли це буде, навіть невідомо!
27.01.2023.
Ганна Верес Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=972299
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.01.2023
Де Соледар був, дика там пустеля,
Точніше, випалена орками земля,
Скелети – не будівлі там. Без стелі…
Біль полиновий простір застеля.
Дерева, ніби жителі безрукі,
І сторожами вирви там і тут –
Безгласі свідки мук людських, розлуки…
Землі то рани, що не заростуть…
Такого болю ця земля не знала,
Такої сили духу також ні.
Тут воїв подвиги – зарубками в скрижалях
І зброя – із пів світу у… війні…
Ще кроплять землю сльози материнські,
Не всім героям ще стоять хрести,
Але удар тримає наше військо,
Хоч шлях до Перемоги непростий!
24.01.2023.
Ганна Верес Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=972228
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.01.2023
Коли заходить про героїв мова,
Душа моя пояснення шука
В отім незвичнім і магічнім слові,
Яке людей благословля й ляка.
Герой – це той, хто посланий від Бога,
Щоб волю рятувати для людей,
Наділений великою любов’ю
Народу наближає світла день.
Герой – це той, чиє життя згоряє
За рідний край, де друзі і рідня,
Він прокладає шлях собі до раю.
Кого ж героєм назива русня?
Герой у неї – вбивця потенційний,
Готовий катувати, гвалтувать,
Забрать життя в людей, одне й безцінне.
І хобі має – мучить, грабувать.
Чи ж може бути звір такий героєм,
В котрого руки у крові людській,
Що випробовує на людях зброю.
Стежки його геть чорні і слизькі.
Який народ, такі його й герої,
Й такими будуть упродовж сторіч,
Й не буде кращих в тих, хто землі кроять,
Адже генетика – сувора надто річ.
Герой – це той, у кім душа чутлива.
Їй біль чужий болить так, як і свій.
Та, певне, тим людина та й щаслива,
Що завдяки таким існує світ!
21.01.2023.
Ганна Верес Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=971607
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.01.2023
Він кілька літ землі боронить волю,
Пройшов і кола пекла. Й не одно.
Вірив у себе, в Господа і в долю
І не один зустрів «Армагеддон».
Не одного утратив побратима,
З яким ділив усе напополам.
Дороги ті в вогні були крутими,
І кожна кров’ю воїнів «цвіла».
Він смерті заглядав не раз ув очі,
Коли подався на війну в Донбас,
Не спав тоді і по чотири ночі,
Бо кликала за волю боротьба.
Саме такий він – воїн сьогодення,
Що не шука собі альтернатив:
Хоробрий у бою й житті буденнім,
Життям за мир готовий заплатить.
16.01.2023.
Ганна Верес Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=971494
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.01.2023
Йому було тільки… двадцять…
Ба, стукнуло двадцять літ.
Він планів не мав здаваться,
А чи залишать цей світ.
Свій вибір зробила доля…
Мо’, право мала на це…
Нікому і невідома,
Ішла поряд із бійцем.
А він, молодий і дужий…
В очах – небес глибина.
Не міг бути, бач, байдужим,
Коли почалась війна.
Мов діва, сором’язливий,
Та подумки цілував
Ту, з ким хотів буть щасливим,
Носив у собі слова,
В яких все-усе вмістилось:
І мрії, і почуття,
Щоб сонцем очі світились
В обох їх усе життя.
Але ж втрапив у полон він –
На розстріл тепер ведуть…
Й думки його мучать знову:
Останній це мій редут.
Тож мушу вибір зробити:
Якщо не я, то – мене…
Не хтілося бути вбитим.
Пекло його, мов вогнем.
Й зібравши і сили, й волю,
В нерівний кинувся бій,
Хоч наскрізь прошитий болем,
Був левом у боротьбі.
Мов тигри два, так два тіла
Сплелись в роковім бою.
Обидва й жити хотіли,
Й мав правду кожен свою.
Він не пам’ятав фіналу,
Бо оволоділа злість.
А постріл як пролунає,
То мозок осяє вість:
Таки ж переміг ординця
(Повірив у чудеса),
На кров чужу подивився…
Подякував небесам.
10.01.2023.
Ганна Верес Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=971418
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.01.2023
Морозна ніч. Зіщулилось гіллЯ.
У темні вікна зорі заглядають.
Під снігом ледь покректує земля.
Молитву вкотре матінка складає:
«О Боже милий, сина захисти.
Нехай мине його лиха година.
За всі гріхи його й мої прости.
Не для війни ж я сина народила. –
У запічок поповз матусин сон…
Не швидко його жінка відшукає, –
Обстріляний сьогодні знов Херсон, –
Нічному небу мати дорікає. –
Звідки в російських душах стільки зла?
За що нас нищить Каїнове плем’я?
Я ж двадцять літ синочка берегла.
На славу виріс, кажуть люди, легінь…»
А ранок звістку їй приготував:
Загинув син її єдиний… Вчора…
Мов обухом ударили слова…
Упала сивина у коси чорні.
В полоні сліз гірких і хвилювань,
Вона в собі останні знайде сили,
Аби дитину так, як слід, сховать
І попрощатись назавжди із сином…
А він лежав… Такий ще молодий,
З легким пушком над пухлими губами.
В обійми втрапивши воєнної біди,
Він воював, не стали щоб рабами
Знов українці. Був же юнаком
Із ніжною дівочою душею,
Умів постояти за себе й кулаком
Супроти тих, чия душа з іржею.
Науку гриз із друзями, як міг,
На лекціях сидів і семінарах.
У вихідні матусин ждав поріг…
Допомагав їй – не бродив по барах.
Закохуватись теж не поспішав,
Чи ще душа любов’ю не розквітла.
Війна ж йому вручила «Калаша»,
Бо ж темінь воювала проти світла.
Саме таким він і запам’ятавсь,
І серце кожне упилося болем…
Не раз у вічности й матуся запита:
«Чому мій син тоді не вийшов з бою?»
9.01.2023.
Ганна Верес Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=971322
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.01.2023
Тікає день у глибину віків,
Доповнивши історію собою,
Ми ж живемо всьому наперекір,
Повінчані з війною-боротьбою.
Й нема святішого у світі ремесла,
Аніж кувати для народу волю,
Аби вона прозріння принесла,
Що це – наш бог і стерновий для долі.
І хай складають плани у Кремлі,
Хай скаженіють вороги безвольні!
Нема такої сили на землі,
Яка б кайдани зодягла на волю!
Ми світ збудили, аби той змінивсь
Й знайшов нарешті власне розуміння,
Що лиш Росія – матінка війни,
Там гинуть воля, правда і сумління.
9.01.2023.
Ганна Верес Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=971246
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.01.2023
Вчорашній день мав бути теж святковим.
Щедрівками дзвеніла ще земля,
Та віншування й молитви ранкові
Ракети перервали нам з Кремля.
Столиця чорним димом задиміла,
Вогонь змагався з струменем води,
Далекий Львів і Ріг Кривий тремтіли,
В обійми втрапивши ракетної біди.
«Зачервоніла» всенька Україна,
Заголосиди діти й матері –
Дев’ятиповерхівка загорілась
У непохитному і гордому Дніпрі.
Не знали ще жорстокості такої
Ані планета наша, ані ми.
Невже це світ лиш трохи непокоїть,
Що люди перестали буть людьми?
Завмерли в Рашці гени українські,
Хоч мали б зупинити цю війну,
За волю встати теж мільйонним військом.
Та чи відчують у собі вину?
15.01.2023.
Ганна Верес Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=971084
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.01.2023
Не рік, не два, а кілька вже століть
Гвалтується Москвою Україна
За те, що та не стала на коліна.
Чому ж мовчав про це байдужий світ?
Московія – ворожий нам сусід.
Веде себе, мов ницості богиня,
Вкраїні кайдани вдягла рабині,
Залишивши в серцях кривавий слід.
Вона біди тісну будує кліть,
Де поселився дух Середньовіччя,
Але не може бути рабство вічним
І перед Богом буде мати звіт!
14.01.2023.
Ганна Верес Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=970994
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.01.2023
Запалю я свічечку сьогодні
Тим, чиє життя спинило біг,
Хто упав без пам’яті, голодний,
Залишивши рідний свій поріг.
Хай вона палахкотить – не тліє,
Стане оберегом для усіх,
А жива душа на мить зомліє,
Влади усвідомивши цей гріх.
В хату українську голод стукав –
Не один забрав людей мільйон…
Посланий народ наш був на муки –
Трупами заслав шляхи й перон.
Ті гріхи ніколи не відмолять
І нащадки дикого Кремля.
Пам’ять це забути не дозволить,
Доки існуватиме Земля.
28.11.2022.
Ганна Верес Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=970825
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.01.2023
Чому війна не названа війною –
Питання мене мучить це роки.
Чому в Росії править параноїк?
Чому так є й чи буде так роки?
Давно хворобу треба лікувати.
Чому ж так довго зволікає світ?
Чи не було кого коронувати,
Що став прокляттям Путін для століть?
І боляче мій мозок думи крають,
Як же міг помилитись так народ?
І хто оце створіння покарає,
Чи є такий у Рашці патріот?
8.01.2023.
Ганна Верес Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=970730
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.01.2023
Я пам’ятаю ті твої слова,
Котрі лилися із душі зізнанням.
О, ти не говорив тоді – співав
Про своє перше у житті кохання…
Я пам’ятаю губ солодкий смак.
Його забути? Ні, не маю сили.
Може тому й навідувавсь у снах,
Хоча про це я ночі не просила.
Я пам’ятаю блиск очей твоїх,
Котрі мене собою полонили.
Невже кохати щиро так – то гріх,
Коли із серця дивна пісня лине?
Я пам’ятаю рук твоїх тепло,
Коли ти вперше пригорнув до себе.
Здалось тоді, то ангела крило
На мене опустило Боже небо.
Я пам’ятаю все геть до дрібниць:
Твою ходу, спокійну, неквапливу,
Високе небо в сяєві зірниць
І нас під ним, усміхнених, щасливих.
6.01.2023.
Ганна Верес Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=970647
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.01.2023
Зимова ніч на зорях ворожила –
З води зліпила льодяну черінь.
Ще вчора хуртовина тут тужила,
Сьогодні ж – ясен місяць угорі.
Мороз малює на шибках узори,
З-під снігу ледь покректує земля,
Розсипались вгорі холодні зорі,
І мертвими здалися їй здаля.
Упившись жовтим місяцевим світлом,
Все потонуло в летаргічнім сні.
Зимі ж приснилась тепла днина квітня
І в верболозах котики рясні.
8.01.2023.
Ганна Верес Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=970577
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.01.2023
(Заслуженому працівникові культури, самодіяльному композитору-пісняру, поету, УКРАЇНЦЮ)
Петре Івановичу, друже дорогий,
У твоїх венах кров козацька грає.
Дарма, що гадь мокшанська навкруги,
Не панувати їй у нашім краї.
Ім’я тобі дароване – Петро,
Тверде, неначе вікове каміння,
Творити здатне музику й добро,
В руках селянських – не одне уміння.
Мов дзвін, звучить і прізвище – Скубій.
Від діда-прадіда несеш його із честю.
Любові стільки вручено тобі,
Що не дозволить вже душі зачерствіть.
Отож укотре, друже, повторюсь:
Ні перед чим, ніколи не здавайся,
Нехай розквітне Україна-Русь,
І зазвучать нові пісні і вальси!
9.01.2023.
Ганна Верес Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=970574
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.01.2023
Нарешті його слава відшукала!
Нарешті оцінив його народ!
Поета ж розтерзали ті шакали,
Проти яких боровся патріот.
Тепер його ім’я відоме в світі!
У його слові – істина свята.
Його могила під хрестом – у квітах,
А вірші – у народу на устах!
Свіча його погасла надто рано,
Та волі дух поета пережив.
Будив народ він свій із-за Уралу
І закликав боротись – не тужить!
Був сином він і є для України,
А це одні із найміцніших уз.
Не зміг його поставить на коліна
Трьохсотмільйонний в каторгах Союз!
Він той поет, чиє високе слово
Рівняється до слова Кобзаря,
Ламало кадебешницькі основи
Системи, що гноїла в таборах
Отих, що мали людяність і гідність,
Яких не міг злякати ешафот,
Сумління цінували вони й вірність
Й за це тримали особливий фронт.
У сорок сім спинилось його серце,
Мов повторило долю Кобзаря.
Талант вручили свій Вкраїні-неньці,
І в кожного із них – своя зоря!
8.01.2023.
Ганна Верес Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=970465
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.01.2023
Життя і смерть – два полюси життєві,
Й стезя між ними – в кожного своя,
На ній зростає і родинне древо.
Шануй його – не дозволяй спилять.
Між полюсами цими вибирала
Я теж свій шлях, щоб досягти звитяг,
Ніколи не шукала тиші, раю –
Раділа, що тримаюсь за життя.
Обходити кути не вміла гострі
І помилялась в виборі стежин,
Хоч мала не один у серце постріл,
Йшла у вінку з ромашок і ожин.
Ішла, аж поки втрапила до… себе,
Це пізнання важливіше за всі.
Воно диктує внутрішню потребу
Молитись небу і святій красі.
Вона ж – у людях, котрі завжди поряд,
В тім, хто любов до всього дарував,
У неозорім жовтожитнім полі,
Над котрим Бог веселку майстрував.
Чи то Господь рукою вів своєю,
Чи ангел прикривав своїм крилом,
Нагородивши родом і сім’єю
І пам’яттю про рідний край, село.
Давно топчу я вже осінню стежку,
Але тримаю із народом стрій.
Ясніє в косах інею мережка,
Та Перемогу мрію все ж зустріть!
3.01.2023.
Ганна Верес Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=970221
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.01.2023
Заколисує ніч
Теплу тишу, німу, карооку,
А із зоряних віч
Світло матове хлюпнуло вниз…
Раптом звук забринів.
Десь почулись розмірені кроки…
І здалося мені:
Саме ночі належать вони…
26.08.2022.
Ганна Верес Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=970143
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.01.2023
Чим глибше пізнаю тебе, народе,
Тим більше переконуюсь у тім,
Що зможем таки ворога збороти –
Нема жалю до нелюдів-«братів».
Пишаюсь працьовитістю твоєю,
Талантами дивуєш білий світ,
Умієш жить єдиною сім’єю
І нації народжувати цвіт.
Народе мій, крізь воєн лихоліття
І історичні непрості сита
Проніс ти рідне слово, мов молитву,
Тож мова ця для нас усіх свята!
І хоча ліг війною час на плечі,
А під ногами корчиться земля,
Та мир нам принесуть клини лелечі,
Й навіки згинуть нелюди з Кремля.
17.12.2022.
Ганна Верес Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=970058
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.01.2023
Вчорашнім днем я не живу ніколи –
Така вже звичка у крилят моїх:
Лечу вперед, хоч іноді й споквола.
Моя потреба в цім і оберіг.
І хай вітри спиняють мої груди –
Не здамся я й назад не повернусь.
Служитиму, не втомлюючись, людям
І тій землі, що називалась Русь.
29.11.2022.
Ганна Верес Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=969959
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.01.2023
Україна моя у вогні…
Під потужне сирен завивання
Потонула вона у війні.
Серце кожного – у хвилюванні.
Україна не просто в вогні –
Під ракетним дощем знемагає,
Та Москві не здамося. О, ні!
Дух свободи в собі зберігаєм.
Україна - то рідна земля,
Що народжує справжніх героїв.
Ми не здатні орді козирять
Стоїмо за свободу горою.
Україна в буремнім вогні…
На пів світу вогонь той палає:
Упаде хтось із нас у борні,
Та азійського звіра здолаєм.
Як світання настане святе
Й перемогу у битві здобудем,
Небо мирне вгорі зацвіте,
Радість вихлюпнуть змучені груди.
1.01.2023.
Ганна Верес Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=969892
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.01.2023
людину світлої душі, талановитого поета-пісняра, мого земляка, керівника Ічнянської літстудії «Криниця», життя якого обірвалося рівно рік тому. Вічна пам’ять йому.
Є люди, котрим не усе одно,
Якою буде доля України,
Й душа їх, маючи аж надто чисте дно,
Закохана у край свій солов'їний.
Їхнє покликання – служити лиш добру,
Й альтернатив цьому вони не мають.
Частенько й ношу нелегку беруть.
Усе в порядку люди ці тримають.
В них особливі серце і душа,
А це важливі якості людини.
Біда болить їм часто і чужа,
В собі ж не мають зайвої гордині.
Саме таким запам'ятався всім
Наш Станіслав Гаврилович Маринчик,
Який служив добру й людській красі
І залишився у піснях ліричних.
29.11.2022.
Ганна Верес Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=969785
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.12.2022
Ось і добігає до кінця такий неспокійний і непередбачуваний 2022рік! Поряд із жахливими буднями війни народжуються і маленькі свята. Буквально вчора догнала мене ще одна нагорода за участь у обласному конкурсі "Книга року - 2021" за 9-ту поетичну збірку "До волі". Сердечне спасибі організаторам та журі конкурсу, які навіть у воєнний час при вибитих вікнах, пошкодженій покрівлі виконували свої обов'язки і подарували щасливі хвилини для душ учасників конкурсу. З Новим 2023 роком вас, дорогі друзі! Хай цей рік подарує нам усім Перемогу, мир, здоров'я і благополуччя!
[b]Всіх моїх друзів, знайомих і не дуже, вітаю з Новим 2023роком! Здоров'я всім, ПЕРЕМОГИ над ворогом, здоров'я і щастя, нових творчих досягнень на вашій творчій ниві!
[/b]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=969689
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.12.2022
Дев’ятий рік війна у нас гуркоче…
Земля полита кровію синів…
Такий Росія має тепер почерк,
Бо ж вождь її давно осатанів.
Ненависть груди оркам розпирає –
Хижацький апетит підігріва,
Не дбаючи про розквіт свого краю,
Вона гвалтує, нищить, убива.
Стоїть сьогодні світ на роздоріжжі,
Адже запахла Третя світова:
Бахмут розстріляний, Херсон і Запоріжжя –
Натягнена до краю тятива.
Та маємо в собі і дух, і силу,
Аби ворожу рать перемогти.
Стоять на смерть і молоді, і сиві –
Виконують обов’язок святий!
28.12.2022.
Ганна Верес Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=969598
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.12.2022
Добро і зло – дві сили протилежні,
Що рухають наш маховик життя.
Вони, на перший погляд, незалежні,
Але обов’язкові для буття.
Запитую у вічности щоразу:
Чому ж добра так мало на Землі
Й чому така живуча та зараза,
Що проросла в Московському Кремлі?
Питань немало мучило і мучить,
Чому частіш страждають добряки,
І правда часто теж бува болюча.
Чому ж це не лікується таки?
20.12.2022.
Ганна Верес Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=969520
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.12.2022
Вдовою жінка стала надто рано.
Давно і він дружину поховав.
Робота і нудьга ятрили рани,
У самоті німіли і слова.
Та якось їхні погляди зустрілись,
І сказано було усе без слів.
Думки не раз безсоння їхнє гріли
Аж поки ранок починав сіріть.
Саме вони й покликали на згубу
Того, що кожен у душі носив:
Давно не знали ласки її губи,
Не раз і дощ сльозою моросив.
Наважились не зразу на єднання –
Такий уже сільський менталітет,
Чи не давав їм згоди на кохання,
Аби не постраждав авторитет.
Але життя їм інше диктувало:
Тепло бажалось повернуть до гнізд.
Самотність їх тепер не турбувала,
Бо між серцями був… кохання міст.
22.11.2022.
Ганна Верес Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=969439
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.12.2022
Збігає час у вічності ріку,
Де свій аршин на все і воля Божа,
І течія своя, і п'ятий кут,
Який ніхто-ніхто знайти не може.
І хоча кожен вічності дитя,
Та змушений зважать на примхи долі,
Що є зорею й карою буття,
Фінал якого людям невідомий.
І той, хто бачив різне на віку,
Стає її слугою мимоволі,
Й надію має, іноді крихку,
Аби продовжить шлях життєвим полем.
11.11.2022.
Ганна Верес Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=969098
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.12.2022
Благословляю цей грудневий день
І дякую за внучку Мирославу!
Іще війна кипить, горить, гуде,
Та скоро-скоро мир у нас настане.
Всі залікуєм рани на тілах
І відбудуєм у серцях руїни,
Нові жита посієм на полях,
Аби міцніла наша Україна.
Сьогодні ж мушу тепло привітать
Дівча, що Бог подарував родині,
Й молитва лине в небеса свята:
Здоров'я й щастя, Боже, дай дитині,
Аби несла у світ звання ЛЮДИНИ.
22.12.2022.
Ганна Верес Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=969003
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.12.2022
Літа у сивих кучерях давно,
А мрії не здаються – молодіють.
Чи то осіннє діє так вино,
Що не дає губитися надіям!?
Цю загадку життя – не розгадать,
Адже вона – то для думок забава,
Що не дає розслабитись-ридать,
Душевний біль старається розбавить.
І хоч літА свій мають календар
Із бід і свят, боятися не варто.
Ну, й що, що осінь в душу загляда –
Надії в серці пломеніє ватра.
30.08.2022.
Ганна Верес Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=968906
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.12.2022
Поетами стають лиш вільні душі,
Яким болить завжди усіх біда.
В цім сутність їхня – бути небайдужим,
Уміти і в майбутнє заглядать.
Поет – це той, хто дбає не про славу,
Хто слово перетворює в багнет,
Коли потрібно боронить державу.
Саме такий поет має портрет.
Поет – це той, хто щире серце має,
Здатен ділитись мудрістю й теплом,
Й хоч болем його навпіл розтинає,
Готовий вийти на дуель зі злом!
Поет – це той, у кім душа чутлива
До бід народу, як до власних бід,
І почувається саме тоді щасливим,
Коли йому він служить – не собі!
19.12.2022.
Ганна Верес Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=968834
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.12.2022
Як же швидко життя минає,
Мов би річка гірська біжить,
Котра все на шляху ламає,
Та не варто за цим тужить.
Покладись на мінливу долю –
Ти на полі її гравець.
Знай, що лиш на своєму полі
Ти і жита жнець, і борець.
І хоч іноді так буває,
Що синиця – не у руках,
Та допоки життя триває,
Журавля в небі не лякай,
Бо життя свого ти господар,
Поспішай долю підкорить,
І які би не мав турботи,
Із обставинами борись!
19.08.2022.
Ганна Верес Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=968694
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.12.2022
Любов'ю світ увесь не підкорити,
Як і усіх-усіх його доріг,
Та неможливо зовсім не любити
І землю рідну, й батьківський поріг.
Від нього саме твій і мій початок
У непростий і неспокійний світ,
Де часом важко недругу прощати,
Де ждуть дороги і прямі, й хрещаті,
Й за кожну з них тримати треба звіт.
30.10.2022.
Ганна Верес Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=968587
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.12.2022
Я той народ,
який, з колін уставши,
На цілий світ про себе заявив:
Я – волі син і буду ним і завше,
Хоч рана вікова в мені кровить.
Я той народ,
що вижив у неволі,
Вмирав не раз і знову воскресав,
Все ж виборов для себе іншу долю.
А мо', то сам Господь мене спасав?!
Я той народ,
що кинув долі виклик:
Позбутися московського ярма,
Тож світ увесь до цього має звикнуть,
Бо іншої мети в мене нема.
Я той народ,
в якого кредо – воля,
І предків дух мене не залишав,
Гартований надією і болем.
Такою українська є душа!
16.12.2022.
Ганна Верес Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=968487
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.12.2022
Хіба це гріх – любити свою землю
Й віддать за неї все, навіть життя?
Вклоняюсь подвигу синів таких доземно –
Їм завдяки, в нас буде майбуття.
19.09.2019.
Не може бути та земля нещасна,
Сини якої гинуть у борні,
Встеляючи тілами її рясно,
І мають дух, міцніший від броні.
19.12.2021.
Багато у людей буває втрат,
Одна з найбільших – втрата сили духу.
Позичити цього не може й брат,
Ані найліпший друг, ані подруга.
26.12.2021.
Народжений в оазисі любові
Несе в собі це світле почуття
Усе своє до фінішу життя
І прикрашає білий світ собою!
14.01 2022.
Там, де лірика замовкає
Й замордований патріот,
Там володар держави – Каїн,
Він до прірви веде народ.
21.01.2022.
Ганна Верес Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=968414
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.12.2022
Одяглася осінь у туман,
Захотілось їй перепочити.
Ще далеко матінка-зима,
Котра саван свій буде строчити
З білого, як крейда, полотна,
Для ялинок викроїть жупани,
На такий чекає і сосна.
Викладе зимові екібани.*
Ще недавно осінь у вінку
По землі ступала, мов цариця,
Листя гарцювало у танку,
Вітер не давав йому спиниться.
А над нею – журавлиний клин,
Що ділив на шмаття сіре небо,
В душі насіваючи полин,
У журбу закутуючи верби.
29.08.2022.
* – традиційне японське мистецтво створення композицій з живих квітів та рослин.
Ганна Верес Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=968313
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.12.2022
Здавалося ж, об’єднаний народ,
Аби від орків землю боронити,
Та виринає знов лжепатріот,
Готовий у могилу все зарити.
Такий собі сміливець-демократ,
Що звик усе і всіх критикувати,
Аби азійська пораділа рать.
Чи не з таких народжується «вата»?
Згадаймо патріотів, типу «Ків»,
А чи «святих» нудних «порохоботів» –
Небідних, зазвичай, чоловіків,
Що в повсякденній за народ «турботі».
П’ять років мали змогу керувать,
Все маючи й довіру від народу,
І на крові встигали торгувать,
І загубить у ДАПі патріотів.
Народ на вуса все це намотав:
І патріотів розстріл в Іловайську,
Коли парад хтось в Києві вітав,
Але народ не допустив поразки.
Й так хочеться цим горе-крикунам
Заклеїти поганого їх рота:
Кому потрібна внутрішня війна,
Коли нам зовні є кого бороти?
Невже не вчать нас наші помилки:
Утрата ЗУНР і УНРів
І боротьбою змучені віки,
Що коштували і життів, і нервів?
Тож досить дратувати вже народ –
У час війни єдині маєм бути.
Це розуміє справжній патріот,
Котрий виборює сьогоднішнє й майбутнє.
13.12.2022.
Ганна Верес Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=968210
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.12.2022
Коли весна загляне в твою душу
І збудить там незайману струну,
Ти, попри все, мовчать її не змушуй,
Не дивлячись на вік чи на війну.
Дай волю їй для пізнього звучання,
Торкнувшись її серденьком своїм,
Най заспіва, зчарована коханням.
Так весни зустрічають солов’ї.
Кохання й весни… Їх не розділити…
Така вже їх порода непроста,
Ніхто його не може зупинити,
Коли воно у серці пророста.
25.11.2022.
Ганна Верес Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=968149
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.12.2022
О, то не сон – війна вирує в краї
І тягнеться не дні – уже роки…
Чому ж ти, Боже, досі нас караєш?
Може, за те, що предки – козаки?
А мо’, за те, що волі так бажали
Й століттями сміливо йшли на – прю?
Не всі борці уписані в скрижалі.
Не звик служити наш народ царю!
Катовані, замучені і вбиті –
Це ті, хто будував між нас мости,
Долав складні до волі лабіринти
І покоління велетів зростив!
Ми і сьогодні у нерівнім герці
У час осінньо-зимових негод
Закрили Україну власним серцем!
Хіба не унікальний ми народ?
10.12.2022.
Ганна Верес Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=968037
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.12.2022
Життя наше – суцільна таємниця:
Коли й на скіьки ми прийшли у світ,
Якої глибини душі криниця,
І скільки древу роду мати віт.
Є особливою і загадка кохання:
Хіба це не душевних струн дует,
Де в двох сердець єдине коливання?
Хтось розгадав із вас оцей секрет?
19.11.2022.
Ганна Верес Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=967930
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.12.2022