| Сторінки (38/3729): | « | 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 | » |
Є у кожного з нас моменти,
Коли з долею ми на «ти».
Роботяг простих і поетів
Не захоплюють апартаменти,
Як до душ до людських мости.
А бувають такі моменти,
Коли доля і ти – вороги.
Й ти сильнішим стаєш від смерти,
Здатен ворога в порох стерти,
Забуваючи про страхи.
Є моменти падінь і злетів…
Коли ж силу відчуєш крил,
Розриваєш тісні тенета,
Свою гідність несеш, мов кредо,
Й розумієш: не час для гри.
Я ж не стала іще поетом,
Але знаю ціну словам.
Заявляю: не є секретом,
Що слова можуть буть багнетом,
Коли серденько Гімн співа.
То – історії вже моменти!
16.07.2021.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=920047
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.07.2021
А правди дві, на жаль, у білім світі:
Одна з них – світла – істини сестра,
А інша – темна – у законах, звітах.
Вона правдивим голови стина.
І все це виглядає чинно, любо,
Бо ж не порушено жоднісінький закон,
Та заганяє в стійло правдорубів,
Котрі ходить не звикли на поклон.
Отож у кожного – своя, виходить, правда.
Не кожна служить праведній меті.
І той бува правий, хто має більше право,
Й в судах частіш оправдані не ті.
10.07.2021.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=920044
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.07.2021
Війна косила день і ніч,
Страшенне жниво те збирала:
Де хата, там лишалась піч
Й господаря все визирала.
Вона чекала до кінця,
Аж до святої Перемоги,
І не закінчиться оця
Землі і матері тривога.
А він стріляв, лежав в крові,
Знов підіймавсь, щоб воювати,
І Перемогу ту привів –
На них обох чекала Мати
Хто бачив воїна в бою?
Вогнем яким палають очі,
Коли воює за свою,
За рідну землю пада, отчу.
Земля те бачила не в сні –
Вона ридала за синами,
Коли поля її рясні
Засіяні були тілами…
О, як вона благала смерть
Той цвіт живий не обривати –
Крові вже випито ущерть,
Вже горем годі запивати!..
Вона втішала матерів,
Гіркі ті сльози їх ковтала…
А син в вогні війни згорів,
Щоби зійти на п’єдесталі.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=919868
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.07.2021
Дивлюсь на відео й гірку сльозу ковтаю…
А та зрадлива по щоці повзе,
Бо ж матерів з Днем МАТЕРІ вітають
Не син чи донька і не Президент,
А ними ж створена Чернігівська родина,
Котра їм не шкодує теплих слів.
В ній ті, хто втратив у війні дитину,
Хто землю полюбити цю посмів.
У кожної матусі – власне горе,
І батька гне воно теж до землі…
Портрет синочка, мов живого, горне
До серденька, та мало сил в крилі…
Вдивляюся у стомлені обличчя,
Готова кожну зморшку цілувать
За подвиг їх дітей і дух величний
І дістаю з глибин душі слова:
З Днем МАТЕРІ вітаю я усіх вас!!!
14.05.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=919854
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.07.2021
Летять літа,
На крилах днів летять,
І їх ані спинить, ані здогнати.
Летять вони у вихорі звитяг,
Нагадуючи про життя принади.
Летять у сивих
Кучерях надій,
Що завтра буде краще, ніж сьогодні,
І хоч давно ми вже не молоді,
Та помисли у душах благородні.
Аби у вільних землях
Плив Дніпро,
Аби крилатими зростали наші діти,
І мрію цю несемо, як тавро:
Без волі нам не вижити у світі!
21.06.2021.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=919781
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.07.2021
Іще одне життя війна украла,
Давно рахунок йде на тисячі.
Це ті, хто від Камчатки до Уралу
Й до Білгороду, – смерті сіячі.
Й ридає тиша в полум’ї свічі…
Це Раша світ весь кров’ю обагрила:
Донбас, Афган і Сірії земля –
Ламає вона волі вільні крила…
І все це за вказівкою Кремля.
Лишається сиріткою маля…
Невже землі Росіє тобі мало?
Не випити вже материнських сліз…
Скільком ти людям долі поламала?!
Хрестів синівських не один вже ліс…
На Україну звідки в тебе злість?
За що її ти війнами караєш?
Немає в тебе іншої мети?
Чужі країни на шматочки краєш…
Чи волю хочеш злом перемогти?
Не будеш переможницею ти!
10.07.2021.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=919779
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.07.2021
Коли вечір задухою ляже
На солоні долоні землі,
Павучок напряде собі пряжі,
Дім змайструє при світлі зорі.
Місяць випливе – казку розкаже,
Про хмарки, що стрічав угорі,
Поспішать на залишені пляжі
І вужі засмагать при зорі.
На пісочок уляжеться тиша,
Ніч укриє все темним крилом.
Плюскотить десь вода – річка дише,
Потонуло у сон і село.
6.07.2021.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=919627
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.07.2021
- Не буває дітей ідеальних
І батьків ідеальних нема.
Звідки в світі тоді геніальні?
Мо’, дарує їх біла зима?
Красне літо? Весна стоголоса
Із веселкою й теплим дощем?
Чи осіння пора жовтокоса?
Це від неї у душах їх щем?
- Для людей їхні трудяться душі.
Страх, безвихідь таких не ляка.
А бува, за дрібницею тужать,
Приміряючи сан дивака.
Небо їх посилає на землю,
Обираючи місце і час,
Вони обрані вічністю зерна.
Їх не тліє – палає свіча!
5.07.2021.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=919622
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.07.2021
Нарешті потрапила й мені до рук книга-шедевр, не побоюся цього визначення, - хрестоматія "Література рідного краю. Чернігівщина"(1320с.), вагою понад 4кг., де зібрані кращі твори авторів від прадавніх часів (творіння Володимира Мономаха) і до сьогодення. Дуже приємно, що серед таких значимих корифеїв-літераторів є й моє скромне ім'я і кілька моїх віршів. (Не можу не згадати, що ця збірка-велет готувалася Ганною Арсенич-Баран, талановитою українською письменницею, головою Чернігівської спілки письменників, а побачила світ після її відходу в інші світи. Боляче це усвідомлювати, але так є).
В трави зеленоокі
Скапує ніч росою,
Річечка неглибока
Тут полонить красою.
Тиша смиренно-сіра
Витяглася струною…
Десь небеса висіли,
Тут – очерет стіною.
Раптом струна порвалась –
То обізвався лебідь…
Пара їх тут… кохалась…
Посмішку слало небо.
24.11.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=919454
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.07.2021
Я на літа вдягну осінню збрую
І полечу в незвідані світи,
В долоні з рос любов зберу святую
Та й понесу в небес легкий сатин.
Ніщо мене в польоті не злякає:
Ані громи, ні блискавиць мечі,
Бо маю ту любов до свого краю,
Що не згорить у полум’ї свічі.
І хай штормить життя мене, хитає,
Сприйму усе, як Божу благодать,
А як мене праправнуки спитають,
Що в спадок їм готова я віддать,
То відповім: «Лишаю ціль єдину
Серед усіх земних моїх турбот,
Життя щоб цінувалося людини,
Й аби привільно й вільно жив народ!»
3.07.2021.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=919450
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.07.2021
У світ прийшла я в час післявоєнний,
Ще дихала руїнами земля.
Тоді світ розум славив Маннергейма*,
Що зупинив загарбників Кремля.
Кровили й нили ще солдатські рани,
І матері кляли вождя й війну.
Компартія ще славила тирана**,
Котрий народ свій у дугу зігнув.
Безпаспортний, пригнічений і кволий,
Народ в ярмі радянському стогнав…
Борцям УПА за України волю
Режим безжально голови стинав.
Немало їх посипалось додолу,
Й води немало утекло з Дніпра,
А ми усе ще боремось за волю.
Й так званий «брат» не хоче нам добра!
За полудень літа мої схилились…
Онуки вже крилаті – піднялись…
Тепер вони в Донбасі кров’ю вмились…
Лиш вороги ті самі, що й колись…
Все ж віриться, що зло ми переможем,
Здолаємо ненависний режим!
Нову державу збудувати зможем.
Так хочеться до тих часів дожить!
4.07.2021.
* – Під керівництвом Густава Маннергейма фінські війська зуміли витримать перший удар частин радянської ариії і успішно вести бойові дії проти сильнішого ворога,
** – Й.В.Сталіна.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=919135
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.07.2021
Мов перед плахою стою,
Холодним потом обливаюсь,
Гріха і краплі не втаю,
Перед іконою покаюсь.
Торкнусь колінами землі,
Аби щиріш слова звучали,
Бо сам Господь мені звелів
Пливти до вічного причалу.
Не знаю, чи помітить світ,
Що звук замовк струни моєї,
Весна ж новий відродить квіт,
А світ назве нових Енеїв.
26.05.2021.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=919131
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.07.2021
– Що найдорожче у людськім житті? –
У старця запитала я святого.
– Води ковточок в спеку у путі
Бува дорожчим персня золотого.
– Що найніжніше ти в житті пізнав?
Чекаю на правдиве я зізнання.
– Коли розквітла у серцях весна,
І ми з коханою пили одне кохання.
– Що є найвищим в світі для людей,
Про це мені повідай, старче сивий.
– Та слава, що в безсмертя поведе,
І той, хто є по-справжньому щасливий.
– Що найсильніше ти в житті зустрів,
Я хочу знати відповідь правдиву?
– Скажу тобі, як брату чи сестрі:
Ніколи правда не буває дивом.
Існує й істина. Вона ще важливіш,
Й в усі часи була і є єдина:
Для когось вона – Бог, для когось – ніж.
Служити тільки їй має людина.
– Останнє, про що хочу запитать,
Як ти прийшов до істини цієї?
– Я знав, що істина завжди свята,
Отож не розминавсь ніколи з нею.
5.07.2021.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=919109
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.07.2021
Живу тепер між осінню й весною,
Де перша – в тілі, інша – у душі,
Вона вражає цвітом-білизною
І стеле шлях-стежину у вірші.
Я змішувала літо із весною,
Де зрілі помисли і норов молодий.
В характері моїм живуть зі мною.
Куди мене той норов не водив?!
Тепер спинилась між зимою й літом,
Де перща – в косах, інша – в теплих снах.
Вже на крилі мої онуки й діти.
Може, тому й живе в мені весна?!
Весь час ішла із долею в обнімку,
Котра навчила зло перемагать.
Із нею доживу уже й довіку,
Хоч іноді так боляче шмага.
Пливу життям, засвоївши уроки,
Які безжальна доля піднесла,
І хоч сивію більше з кожним роком,
Але в душі живе таки весна.
2.06.2021.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=919101
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.07.2021
Моя поезія – солодкий ніжний щем
Душі, пораненої зрілою любов’ю,
Що б’є із надр душі живим ключем,
Розмова щира із Великим Богом.
Моя поезія – гіркий матусин біль,
Не виплаканий до кінця за сином,
Що прослужила іншим – не собі,
Хоча не скроні – голова вже сива.
Моя поезія – неспинне джерело,
Що витіка з глибин землі святої,
Де умістилось місто і село,
Політ фантазії і сили молодої.
Моя поезія – то радість від буття
І туга за невипитим коханням.
У ній – гріхи і щире каяття,
Життєвих бурь сердите завивання.
Моя поезія – паради зоряниць,
Котрі осяяли життя людське собою,
То звуки розтривожених дзвіниць,
Що Божою освячені любов’ю.
Моя поезія – це дивний словограй,
В нім – змучена, та вільна Україна –
Мій неповторний і квітучий край,
Де оберегом тризуб і калина!
6.07.2021.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=919019
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.07.2021
7 липня не тільки свято Івана Купала, а й день щастя. У цьому переконалася, бо саме у цей день я отримала з видавництва свою 9-ту збірочку поезій під назвою "До волі...". Пам'ятаєте мою обіцянку народити 9-ту поетичну дитину. "Пологи відбулися" завдяки Вінницькому видавництву "Твори". Щиро дякую колективу за прекрасно виконану роботу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=919017
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.07.2021
Ще нічка пасла зорі у Десні,
І перші роси падали у трави,
Як солов’ї розбавили пісні
Небес красою в розових загравах.
Квітчастий луг від співу просинавсь,
Кульбаби жовті привікрили вії.
Здавалося, дзвеніла й вишина,
Тримаючи в полоні вітровії.
Не турбувало й сонечко Десни –
Спало у вічності невидимій кишені,
Та верби вже помітили човни,
І місяць молодий, немов кришеник.
5.07.2021.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=918760
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.07.2021
Свій день я починаю з молитов
За тих, для кого це найперша днина,
За тих, хто не вернувся із АТО,
Бо я людина!
Молюся і за тих, хто сіє хліб,
Аби що їсти мали ми і діти,
За того, хто будує хату й хлів,
За мир у світі!
За тих молюсь, хто водить кораблі
В повітрі, на воді, у хлібнім полі,
Турбується, щоб ми жили в теплі,
За кращу долю!
Молюся я за матір і дитя,
Аби вони жили під мирним небом,
Щоб Україна йшла шляхом звитяг!
Молюсь за тебе!
4.07.2021.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=918707
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.07.2021
Чи є щось вище в світі за любов
Ту, материнську, до свого дитяти,
Котру благословив згори сам Бог,
Яку ні знищити, ані мечем відтяти?
Нема!!! Зате, є інша ще любов,
Коли два серця шаленіють в грудях,
Такі серця намітив також Бог,
Й вони готові все віддати людям,
Бо ж надто щедрі люблячі серця –
Всім доброти вихлюпують без міри,
Й здається, що нема цьому кінця,
Адже злилися звуки серця й ліри.
Любов, кохання, музика й буття…
Яка між ними, все-таки, різниця?
Любов тривати може все життя,
Кохання ж, як води свята криниця:
То, як цілюще, свіже джерело,
Напоїть душу чистою водою,
То, ніби хижий птах своїм крилом
Накриє зрадою, що виллється бідою.
І формула кохання не проста:
То солов’єм затьохка-заспіває,
Цілунком ніжним ляже на уста
І зайвими тоді уже слова є.
Крізь товщу літ, що зберігає час,
Із посивілим, як туман, волоссям,
Воно приходить чарами до нас
І проростає зернами в колоссі,
Аби любов не зникла на землі,
А повсякчас у душах квітувала,
Жила, як сила, в стиглому зерні,
Й була щаслива, вірна, витривала,
Цінуй її!
3.07.2021.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=918681
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.07.2021
Чому таке живуче зло у світі
І так його багато на землі?
Невже й його лишають в спадок дітям?
А чи запас добра в людей змілів?
Чому? Думок – повнісінькі вагони.
Чому? У скроні стукає щораз.
Ані здоровий глузд, ані ООНи
Для зла такого нині – не указ.
Чому ж, Великий Боже, ти дозволив
Гулять йому по світу стільки літ?
Чому так дорого ми платимо за волю
Й такий недосконалий досі світ?
Усяке зло народжує лиш муки
Й розлуку з тим, хто серцю дорогий,
І селиться в душі людській розпука,
Й дочасно в коси падають сніги.
Чому ж таке живуче зло у світі? –
Питань не меншає – ще більше виника.
Хвилює це народ і всю еліту,
Та відповідь згубилася в віках.
17.06.2021.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=918573
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.07.2021
Всі люди з долею живуть в постійнім герці,
Та ще ніхто її не подолав.
Несе її, неначе рану в серці,
Матуся одинока і вдова.
24.04.2021.
Нема дорожчих слів, аніж «люблю»,
А може, світ ще не придумав інших.
До серця ними стежку простелю,
Уплівши їх у вишукані вірші.
24.04.2021.
Біжать роки, а ми відстаємо,
Чи то соромимося вигляду, чи віку,
Чи старість із долонь своїх п’ємо.
А може, просто збилися із ліку?..
24.04.2021.
Серця і душі не старіють –
Нас так Всевишній сотворив –
Вони думки і тіло гріють,
Щоб кожен щастя підкорив.
Та є в людини ще і доля,
Котра в цім часто заважа –
Її дороги невідомі,
Бува, що й ріже без ножа.
29.04.2021.
Є діти – Божа нагорода,
А є і кара.
Перші – краса і гордість роду,
А інші – скнари,
Які і в спеку заморозять
Все: душу й тіло.
І відмовляє тоді розум,
Як з ними діять.
6.05.2021.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=918568
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.07.2021
Іду життям, ступаючи на гравій,
Терпінням заліковуючи біль,
Розкрилилися угорі заграви…
Життя ж – це бій і пісня боротьбі.
Нехай розпухлими ступаю я ногами,
Але щаслива, бо іще в путі.
Зі слів складаю дивні оригамі*
Немало й інших маю я утіх.
Іду, милуючися вічною красою
Журливих верб і гордих яворів,
П’ю запах лип, присмачений росою
І квіту незбагненних кольорів.
Нехай мій рух притомлений літами,
А серце у полоні аритмій,
Мій сад росте, давно уже з плодами
І він у цьому світі тільки мій!
2.07.2021.
* – (япон.) мистецтво складання фігурок з паперу.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=918483
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.07.2021
На каменях чорних і букви, й портрети,
З них – очі, що свердлять крізь груди серця.
Тут всі: і учені, й юристи, й поети –
Вдяглись тимчасово у форму бійця.
В Донбасі вони усі стали стіною,
Навалу московську щоби зупинить,
І щоби кремлівський відчув параноїк:
Вони – вояки – не якісь пацани.
Вкарбоване кожне ім’я в каменюку,
А поряд із прізвищем – їх позивний…
В Чернігові, Києві, Львові, Прилуках –
Скрізь наші герої – не жертви війни.
Уміли вони так, як слід, воювати
І святість пізнали в словах: побратим,
Земля України, де ненько і мати,
І час із парадами чорних хустин.
Їх душі в світ вічності попрямували,
Хоч землю ще топче москальська нога,
Та очі кричать їх, щоб не забували:
«Топтать Україну не дай ворогам!»
2.09.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=918475
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.07.2021
Пшеничне поле стигле вже давно
Тож гнеться долу кожна соломина
Бо обважніло в колосках зерно,
А з висі синьої пташина пісня лине.
Висять над полем сині рукава
Легкі й широкі, їх дістать несила.
Їх вітер, мов вітрила, надува.
То сонце його в гості запросило.
Внизу тихенько річечка тече,
Спішить, аби зустрітись з рукавами.
Липневе сонце гаряче пече.
Хмарки ж здаються диво-островами.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=918373
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.07.2021
(До 5-их роковин з дня загибелі Василя Сліпака. Він загинув від кулі снайпера 29.06.2015.)
Він мав кохання, затишок родинний
І Україну, змучену в війні,
Згорів за неї воїн у вогні.
Зробивши вибір, мо’, в лиху годину,
Замовк навік не голос – голосище!
Його струна затихла назавжди!
Земля зуміє вдруге народить
Такого ж сина, адже є посил ще…
Народна пісня й праведна земля,
І вечори у зорянім намисті,
Він полюбив це все іще малям
І в сорок теж любити не втомився.
Залишив рано батьківський поріг,
Аби пісенну вишину здобути.
І це не був його синівський гріх,
Бо й України теж не міг забути.
Його контр-тенор всіх подивував,
Адже у світі був чи не єдиний,
Без пісні він життя не уявляв:
Із нею спав, вона його й будила.
Він мав усе: кохання, славу, сан,
Та марив Україною щоденно.
Неспокій його душу колисав:
Чому народ його живе нужденно?
Любов його до рідної землі –
Річ, без якої він себе не мислив,
Бо там найголосніші солов’ї
Й те джерело, з якого вперше вмився.
Кохання, пісня і його земля –
Саме з них трьох зробити мусив вибір.
Здогадувавсь про наміри Кремля
І хвилювавсь, скількох ще ворог виб’є.
Свідомо обира він ту з доріг,
Що приведе його у …царство Боже,
Знав, що війна – не батьківський поріг,
А в час грози співати теж негоже.
Собі накаже: пісня зачека
Й кохання також трохи почекає,
Бо ж Україна кровію стіка,
А це козацьке серце болем крає.
Контр-тенор свій замінить він на бас,
Але в душі не зменшилось тривоги…
І мчав нащадок роду на Донбас,
Аби наблизить радість перемоги.
Став оборонцем рідній він землі
Цей велетень із двохметровим ростом,
Знав, що жалю не мають москалі,
Тож дався вибір цей йому не просто.
Співав тепер його вже кулемет,
Щоб землю рідну від багна звільнити.
В душі ж Василь скоріше був поет…
Чи роковий настав отой момент,
Коли життєві перервались ниті.
Минала ніч коротка й ледь терпка,
Впилося димом й чебрецем повітря,
Остання ніч для Васі Сліпака,
Що долю розп’яла його на вістря.
Він чув і побратимове «прощай»,
З ним поріднився, хоч і не по крові,
Чув, як із тіла вирвалась душа
І до зірок злетіла вечорових…
Його не кожен з друзів розумів,
Кажуть, не мав загинути він права,
Та «Міф» піднятись вище них зумів
І гідно виконав свою синівську справу.
Злетівши на крилі любові в рай,
Тепер зорею ізгори нам сяє.
По ньому кроки теж свої звіряй,
Рятуй свободу від Дінця до Сяну!
* – позивний Василя Сліпака на фронті.
Ганна Верес (Демиденко).
1.07.2021.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=918357
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.07.2021
Мовчання іноді людину убиває,
Буває, б’є гостріше від меча…
Для неї така тема не нова є:
Єдиний син її не поміча…
Для неньки став він мовчазним тираном…
Чи то від Бога їй такий присуд?
Болюча й незагойна така рана:
Після інфаркту підступив інсульт…
Невже її ніхто вже не врятує?
Думок зібрався цілий хоровод.
Чому ж її сумління знов катує,
Й живе вона щодень серед тривог?
Де ж загубилося її жіноче щастя?
Чи люди за гріхи якісь клянуть?
Вона ж із долею своєю п’є причастя
Із присмаком гіркого полину.
7.03.2021.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=918270
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.06.2021
Життя медом їй не здавалося,
Хоч бажали усі: щасти!
У майбутнє мости ламалися,
А душа прагла ще цвісти.
Довго з доленькою змагалася,
І та мстила їй без жалю.
Стежка рівно не простелялася,
Серце ж пестило: «Я люблю!»
Воно повнило її силою,
В почуття віру стерегло
І робило її красивою,
Надихало, у ній жило.
Десь робило її тигрицею,
Аби честь свою захистить,
Душа повнилась тоді крицею.
Ти вже, Господи, їй прости!
Життя медом їй не здавалося,
Хоч бажали усі: щасти!
У майбутнє мости ламалися,
А душа прагла так цвісти…
20.06.2021.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=918262
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.06.2021
Гірка й бентежна мамина сльоза –
Це з нею все життя її стікає
Відтоді, коли стала колисать
Своє дитя й аж поки серце затихає.
***
В житті усе-усе закономірне:
Природа, люди, доль рясний букет,
Твій шлях, чи правильний, а чи невірний –
Він – твій – монарх ти, чи монах-аскет.
***
Даруючи життя людині,
Бог не назвав його мети,
А тільки, виліпивши з глини,
Сказав:
– Все інше створиш ти!
І творить кожен з нас, що може:
Будує дім, чи садить сад,
Чи, вибравши подружнє ложе,
Дітей народжує – вже сам.
***
Людині жить неправедно негоже
І плакатись при всіх даремно теж не слід,
Бо марні сльози лиш брехню примножать,
На язики коли потраплять довгі й злі.
***
Простить – не означає – все забуть –
Відсутній термін в пам’яті – «табу».
***
В нас кожна мить – то часточка життя,
Хоч ти і світ – одвічна суєта.
***
Занурити слова свої у кожну душу,
Щоб, як зерно, могли там ізійти,
Щоб люди не були сліпі, байдужі,
Своє призначення в житті могли знайти.
У цьому сенс тепер мого життя, мій друже,
Й мене за це, прошу, не осуди!
***
У кожного із нас свій хрест і та Голгофа,
Котра терпляче так чекає нас.
Поет чи бомж ти, бізнесмен чи профі,
Нікого не минає судний час.
***
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=918189
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.06.2021
Сховався день у вечоровій тиші,
Зачервонівся слід його вином.
Ще стебла жита росами не вмиті,
Жде колискову в колосі зерно.
Ще перша зірка не тривожить неба,
І місяць ніч на землю не послав,
Та соловейко вже співає вербам
Про те, як добре, що прийшла весна.
2.06.2021.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=918184
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.06.2021
Я у власній державі
І живу, і творю,
В тій, що ви залишали –
Не ставали на -прю.
Тут і діти, й онуки,
І могильні хрести.
Раша слала нам муки –
Не давала цвісти.
Ми ж рятуєм свободу –
Вона в генах живе,
Стаємо все ж народом,
Хто загиб, назовем.
Не бува пів свободи
І півправд не бува,
Збережем код народу –
Це не просто слова.
Це посил поколінню
У війни важкий час.
Правда наша нетлінна:
З нами Крим і Донбас.
Нас уже не зламати –
Гострі наші списи.
Урятуємо матір –
Землю волі й краси!
30.05.2021.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=918093
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.06.2021
Сорок перший… Неділя… Червень…
Добігала ніч до кінця,
Коли раптом, немов знічев’я,
Вража куля вбила бійця…
Й закипіло все, запалало
Другої світової вогнем,
Де мільйони життів поклали…
Світ і досі ще не збагне,
Із-за чого все починалось,
Але знає ціну боїв,
Миру теж не всі дочекались,
Загубивши тіла свої
На фронтах важких і Європи,
І в гулагах СРСР,
Замерзали в снігах, окопах…
Коба ж був цього
Режисер.
Хіба можна отих забути,
Чия пошта лиш «Польова»?
Хтось безногий вернувсь – розбутий,
В сльозах жіночка – не вдова ж…
Ними й діток своїх зігрівала,
Запрягалась волом у плуг…
Мозолі на плечах криваві…
Вождь не чув про це?
Чи оглух?!
За межею давно солдати,
Хто вернувсь живим із війни.
Червня день двадцять другий – дата,
Коли стали на прю- вони.
Знову жезлом війни диригує
Ненаситний лукавий Кремль,
Він смертей людських не рахує…
Може ж, досить уже?
Харе!*
23.06.2021.
* – харЕ – те саме, що “досить”, “годі”.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=918091
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.06.2021
Якби хтось Русову Софію* запитав,
Чим є й була для неї Україна,
Сказала б чітко: «Це земля свята,
Котра весь світ красою полонила.
Для мене – друга матінка вона,
А матір’ю дарма не називають,
І хоч сьогодні в ній кипить війна,
Уже ніхто хребет їй не зламає.
Історія шляхів не вибира –
Лиш констатує факти і події,
Буває, що й під стяг народ збира,
В реальність перетворює надії.
Сьогодні вкотре жовто-синій стяг
Навколо себе знов синів збирає,
Земля Вкраїнська стогне у хрестах,
Та ворога упевнено карає».
Якби спитали Русову сьогодні,
За чим найбільш стражда її душа,
Відповіла би чітко: «За народом,
Аби скоріш Москві дав відкоша!»
22.06.2021.
* – Софія Русова – досвідчений педагог, відомий вчений, член Центральної Ради і Міністерства освіти УНР, голова Всеукраїнської учительської спілки.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=918014
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.06.2021
Учора, 26.06.2021., в Чернігівській обласній науковій бібліотеці ім. В. Г. Короленка відбувся П'ятий Всеукраїнський поетичний фестиваль "Дотиком душі". Вдячна бібліотеці за запрошення, за можливість насолодитися художнім словом, за можливість поспілкуватися з друзями, українськими літераторами, журналістами. Це дійство надовго залишиться у пам'яті, а також збірочки "Первоцвіт", куди ввійшли кращі вірші минулорічного фестивалю.
ВІЙНА КОХАННЯ Й МОЛОДІСТЬ
Війна, кохання й молодість завзята –
Усе злилося в одному вузлі…
Як же хотілось душам їхнім свята!
Завадили у цьому сили злі.
Невже вони прийшли у світ невчасно?
А може, так Господь розпорядивсь?
Та не були удвох вони нещасні.
Юнак поповнив ЗСУ ряди.
Йому хотілось ворога скарати,
Та так, аби був знищений навік.
Недавно величали Рашу «братом».
Юнак тепер – військовий чоловік.
Збігає час… Людські на вістрі долі.
І не один «200-ий» побратим.
В полоні скільки, ще десь – невідомо.
А мо’, вчорашні викрали «брати»?
О, як непросто все це зрозуміти,
Кому потрібні війни між людьми?
А мо’, Нечистий ці народи мітить?
Та землю воїн закрива грудьми.
А коли бій нарешті затихає,
Солдат вертається до мирного життя:
І телефоном кличе він кохану,
Аби зізнатись вкотре в почуттях.
2.06.2021.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=917997
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.06.2021
В чужім краю зустрівся ти з війною –
Посеред сірих азіатських скал,
Де звуки обзивалися луною
І звіра бачивсь з темряви оскал.
Як сонце із-за сопок випливало,
Вже чатував на тебе дух-душман,
Там кулі, убиваючи, співали,
І ти «Калаш» любовно обіймав.
Бувало, з другом колисали й мрію
Про те, яке збудуєте життя,
Моливсь тихцем до Матінки Марії,
Котра тримала на руках дитя.
Тремтячими із голови руками
Знімав пілотку й серденьком… слабів,
Бо вперше друга смерть тебе злякала,
І ти ковтав невиплаканий біль.
За мить оту дорослішав на роки,
Сніжок волосся раптом притрусив,
І зморшка перша впала ненароком,
Додавши личку мужності й краси.
Літа промчали кіньми вороними,
Вручила доля сина й онучат…
Радієш і милуєшся ти ними,
А в снах з Афгану постріли звучать.
25.06.2021.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=917833
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.06.2021
Завтра, 24.06.2021., моя подруга дитинства проведе у вічність свого коханого чоловіка, з яким прожили майже 50 років. Болючі рядочки склалися у вірш
Прощальна пісня
Коли залишає лебідь
Лебідку свою й гніздо,
Ридає за ним і небо,
І кожна з обох їх доль.
Душа ж його лебедина
Лебідку торкне крилом:
«Пробач, я як і людина,
В небесний лечу полон.
А ти не тужи за мною,
Всьому давай лад сама.
Лишайся отут земною,
Де літо бува й зима.
Про мене згадай, хоч рідко,
У колі друзів, дітей,
Кохана моя лебідко,
Хай жито твоє цвіте!»
Коли ж відліта лебідка
У царство утіх «пра- пра-,
Ридають земля і дітки:
«Матусю, хіба пора…»
Крилом помаха лебідка:
«Лишаю я вам цей світ…»
І душам стає так гірко:
Останній же то політ…
І сонце вмить почорніє:
Прикриє його імла…
Довкола повечоріє…
Зоря її ген зійшла…
Коли замовкає серце,
Що вміло любить, кохать,
Виконує тиша скерцо,
Й немає у тім гріха.
А як замовкають струни
Земного життя-суєти,
Й житами твій лан заврунить,
Прожив недаремно ти.
23.06.2021.
Тоню, прийми наші щирі співчуття у зв'язку із цією трагічною подією, а чоловікові царство небесне.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=917654
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.06.2021
Сьогодні була у Чернігівській бібліотеці для юнацтва на зустрічі з цікавою людиною, талановитим різьбярем - внуком репресованого чоловіка Івана Мартиновича Денисенка. Плід нашої бесіди - вірш
«Я вип’ю за руку, що Сталіна вб’є»
Пам’яті Івана Мартиновича Денисенка, жителя с. Олешня (Чернігівщина), репресованого у 1944 році. Коли в час храмового свята гості, військові проголошували тости «За Сталіна!», він сказав інше.
«Я вип’ю за руку, що Сталіна вб’є», –
(Мов грім серед неба ясного),
Тостуючий чарку до дна свою п’є,
Не бачачи поглядів строгих.
Що рухало ним, як слова ці казав?
В душі незаживна рана?
Над ним нависала репресій гроза
В тридцятих від ката-тирана.
І не забарився сміливцю вердикт:
За правду – до ешафоту:
Туди, де морози, сніги і льоди,
Хоч тільки прибув із фронту.
В твердих мозолях його доля й рука
(Він ворог тепер народу),
Але вже нічого його не ляка –
Уперта в «хохла» порода.
Родину утратить він, спокій і сни…
Знайшлася рука й для ката.
Івана ж душа воду п’є із Десни
Не раз і не два – стократно.
І пам’яттю вкотре в Олешні зійшла…
Там слід його не загубився.
До волі знайшов Денисенко свій шлях…
Нам досвід його знадобився.
22.06.2021.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=917618
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.06.2021
О доле наша, українська доле,
Ти нас вела крізь темряву століть.
Була ти і відома, й невідома,
Бувало, дивувала білий світ.
Не раз ти падала і знову підіймалась:
Монгол тебе топтав, шляхтич, литвин.
Душа в тобі покраяна трималась
І небу посилала молитви.
Сьогодні ти над прірвою укотре,
З пораненим крилом, але ж летиш
Крізь «Гради» рашівські, дощі і дні спекотні,
Крізь морок історичної сльоти.
О доле наша!..
18.06.2021.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=917543
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.06.2021
Весна вдяглась у сонячну корону,
І враз усе навколо зацвіло:
Акації у пишно-білих гронах
Солодким трунком залили село.
Відволохатіли свічки старих каштанів,
Відквітував бузок, п’янить жасмин,
Не замовкають весноньки литаври,
А вже лелека сонцю засурмив.
Півонії голівками важкими
Дарують неповторний аромат,
Коли ж роса їх пелюстки покине,
Їм доведеться сонечко тримать.
13.06.2021.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=917537
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.06.2021
Сховала голову в латаття,
Лиш білий вигляда вінок,
Вдягла зелене диво-плаття
І утворила островок.
Я доторкнуся до лілеї,
Вдихну небачену красу.
Як часто марю в снах я нею,
Немов спиваю всю росу.
Вона тихенько усміхнеться –
Царівна озера, і квит.
В воді не в’яне і не гнеться,
Найгордовитіша із квіт.
9.06.2012.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=917440
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.06.2021
На усе, кажуть, є свій час:
Розкидати каміння, збирать,
Друга, пару собі вибирать.
Хто із цим не погодиться з вас?
Але як віднайти ту мить,
Щоби менше в житті страждать,
Щоб не тільки узять, а й дать?
Не вгадаєш – почне штормить.
***
Якщо душа летить, щоб каятись за гріх,
У Царство Духу Предків, що живуть на небі,
Це зобов’язує мене та й нас усіх,
Щоб на землі своїй жили ми так, як треба.
***
Там, де до матері кінчається любов,
Початок там є і твого кінця –
Цю істину нам відкриває Бог,
Беззаперечна правда є оця.
Бо ж без коріння не живе рослина,
Свій корінь бережи і ти, Людино!
***
Коли людина лихословить,
Цим ранить землю і людей,
Й давно утрачена там совість –
Її ж не купиш вже ніде.
***
Русява, чорна, а чи біла голова –
Господарем будь сказаним словам.
І незалежно, маєш який вік,
Тільки тоді ти – справжній чоловік.
***
На переправі коней не міняють,
І біг життєвий людям не спинить,
Коли ж в історію втручаються міняйли,
Це Вічність і могили осквернить.
***
Поступки є звичайні й благородні,
Й твоя це справа – вибрати які.
Знай: найчорніші з них – антинародні –
Пробачення не матимуть такі.
Та найстрашніше – стать собі на горло
І власну пісню в зародку згубить:
Мовчать – не боронить народ від горя –
Себе як громадянина ганьбить.
***
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=917222
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.06.2021
Покотилось літечко
Поміж буйних трав…
Вітер пестив квіточку
Й на сопілці грав.
Пахла свіжоросами
Сонна ще трава,
Поміж верболозами
Потічок співав.
Сколихнулись жайвором
Сині небеса.
Душі не іржавіють,
Де така краса!
18.12.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=917120
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.06.2021
Цій жінці щастя випало так мало,
Хоч дожила до сивих уже літ.
Любити вміла всіх. Життя ламало.
Їй раєм не здавався білий світ.
Душа її, як і коса, геть сива,
І серце, болем змучене, – в шрамах
Одного поховала жінка сина.
Сама ж не знає, що її трима
У світі цім, де лиха-болю – море.
Для неї карою став старший син…
Її невтішне материнське горе,
Таке, що, Господи, і відверни, й спаси!
Вона воює з власними думками:
Це ж важче від фізичних катувань…
Так з ночі в день життя перетікає,
Де знов десятки марних сподівань.
9.03.2021.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=917112
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.06.2021
Заколисує нічка зорі
В сіроокій небес імлі,
Хоч повітря і непрозоре,
Легше дихається землі.
Десь вітри поміж хмар дрімають –
Зачекались на них жита.
Хвилі ними вони здіймають.
Схід проснувся уже … Світа…
Утопилися трави в росах,
Сколихнув соловейко вись.
Він про день новий Бога просить,
Щоби кожен з людей трудивсь.
2.06.2021.
ГАННА ВЕРЕС (ДЕМИДЕНКО).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=916930
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.06.2021
Низини застелив туман,
Намітив теплу світлу днину,
Ще не розцвів п’янкий дурман –
Радіє ранкові людина.
Здавалось, виспалась трава,
Росою щедрою умилась.
Густий туман ледь прорива
Промінчик сонця, теплий, милий.
І загарцює вітром день,
Тумани вип’ють сиві роси.
Іще одна доба гряде,
А завтра інший день запросить.
13.06.2012.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=916635
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.06.2021
Я літо запрошу своє у осінь,
У марева позичу сивини.
Заполонить вона русяві коси
І стануть до лиця мені вони.
Красунею, звичайно, вже не буду,
Хоча всіх не позбавлена принад.
Подякувати й долі не забуду,
Коли геть сива стріну листопад.
І хай сіріють будні, терпнуть ноги,
Намічений мені мій шлях пройду,
Укотре помолюся їй і Богу,
Аби діждати плоду у саду.
Хтось каже: літа не зміню на осінь,
А я до неї стежку простелю,
І хоча неба вись відкупоросить,
Я все, що є в житті моїм, люблю.
28.05.2021.
ГАННА ВЕРЕС (ДЕМИДЕНКО).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=916546
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.06.2021
Летять літа… Ледь шум крилят лунає…
Увись летять, де сонце і зірки.
Де лет їх спиниться, ніхто не знає.
Летять крізь паралелі і віки.
Лишаючи земні свої митарства,
Пізнавши смак убогості й краси,
До вічного вони прямують царства.
А мо, то Бог туди їх запросив?
Летять літа. Лишають на планеті
Дрібний чи значимий в житті людському слід.
Чи ти пастух, чи крила мав поета,
Летиш туди, де світу цього спід.
Летять літа…
22.05.2021.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=916447
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.06.2021
Сміються крони лип, каштанів, кленів –
Дарують свято зніченій душі.
Десна єднає береги зелені,
Де килимами жирні спориші.
Тривожать сквери в нім пташині звуки,
Моєї теж торкаються душі.
Розкинули ялини темні руки,
Мов просять: «Нас у казці залиши!»
То все – Чернігів, сивий, неповторний,
Стоїть в полоні вічної краси,
Без метушні людської і заторів.
За нього хочу Господа просить:
«Не залишай це місто без турботи
І без святих Твоїх благословінь.
Людськії душі мають буть в роботі
І це і всі з наступних поколінь!»
28.05.2021.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=916349
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.06.2021
Зів’яло раптом на березі листя,
Бо віти втратили життєводайну міць.
Дерева в шати золоті вдяглися,
А їй доводилось боротися самій
З сердитими холодними вітрами,
Зі зграями нахабних горобців.
І врешті, одягла ясні корали,
Що засвітили їх ранкові морозці.
Зима пройшла. Весна вже засиніла
Веселим проліском, що вискочив з трави.
Береза сумно на вітрах дзвеніла,
Мов одягла важкий вінок вдови.
А сонце пестило її і розважало,
Купало небо весняним дощем…
Берізку напоїти забажало,
А чи з любові, і теплом зігріло ще,
Й пустило паросток життя, уже нового,
На нім – надійні молоді клейкі бруньки.
Щодня підходжу і дивлюсь на нього,
Щораз хвалю: «Бач, молодець який!»
А може, й є в цім загадка для світу,
Що в русі безперервнім всі живем,
Щоби життя урятувати вітам,
Зігрій любов'ю. І коріння оживе!
09.12.2012
Ганна Верес (Демиденко)..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=916337
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.06.2021
Я п’ю весну із сонячних долонь,
Таку ясну, веселу і привітну.
Взяла вона мене у свій полон,
Отож душа моя із нею квітне.
Моргає око сонечка мені,
Аби я повінчалася з красою.
Звук флейти поряд радо задзвенів,
Ледь сколихнувши неба парасолю.
2.06.2021.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=916250
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.06.2021
Рятуймо матінку, вкраїнці,
Адже вона у нас одна.
Біди налито їй по вінця
У келих, де немає дна.
Поки жива ще Україна
І дихає, хоч через раз,
Поки Дніпро ще вільний плине
Всім зрозуміти нам пора:
На роздуми часу немає,
А час на місці не стоїть…
«Герої наші не вмирають», –
З кривавих чується століть.
Потрібні їй розумні дії:
І свій гетьман, і рук – мільйон,
Аби зміцнити їй надію,
Запросим США, ООН.
Аби скрутити Раші роги,
Минувся час для умовлянь,
Щоб син від отчого порогу
Шлях не обрав поневірянь
По світу білому, де руки
І розум продає свої,
Із рідними здобув розлуку
І там збирається сивіть..
Рятуймо ж матінку Вкраїну,
Вона була і є – одна,
Розтопчемо кубло зміїне.
Мо’ ж, нас хоч ворог об’єдна?!
27.05.2021.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=916153
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.06.2021
Сивіє вранішній туман,
В усі яруги заглядає,
А навкруги такий розмай –
Від щастя серце аж ридає!
Стоять акації в цвіту,
Солодкий запах розливають,
Про літо мову заведуть –
А в мене серце завмирає.
Каштан свічки свої підняв,
Що стрімко рвуться аж до неба
- Він для акації – рідня, -
Тихенько шепчуть ніжні верби.
Лелеці сяду на крило,
До сонця з вітерцем полину.
Все, що в житті моїм було,
Запам’ятаю до загину.
Ні, не забуть каштанів цвіт
І білих серг акацієвих,
Бо райським є рослинний світ
З далеких днів Адама й Єви.
10.05.2012
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=915888
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.06.2021
За обрій твоє літо подалося,
Слідами спомини лишилися, мов дим,
І дзвін роси на стиглому колоссі,
Котра тебе робила молодим.
І тіло твоє, свіжістю налите,
Тремтіло, а в очах світився день.
Ці неповторні молодості миті
Не стрінуться тобі уже ніде.
Думки купає осінь у тривозі,
Адже не будеш більше молодим.
Тихенько п’єш буденності ти прозу,
Якою вік тебе нагородив.
За обрій уже літо подалося,
Якого ні догнать, ні повернуть,
А жмутик білий у твоїм волоссі
Перетворивсь у щедру сивину.
24.04.2021.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=915884
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.06.2021
Чи можна бути вільним від війни,
Коли за волю твій народ воює?
Нема, здається, більшої вини,
Коли ти осторонь від неї і… нудьгуєш…
Як можна бачити тоді спокійні сни,
Коли твоя земля вогнем палає?
Коли чиїсь там падають сини?
Хіба те не болить? Чому дрімаєш?
Які і де знайти такі слова,
Аби позицію цю людям пояснити?
І чи годиться в час такий співать,
Коли несила ворога спинити?
А думка думку впевнено жене:
Ніколи горя не бува чужого,
Бо прийде час і ти своє пожнеш,
Коли потрапиш у біду з прожогу.
24.05.2021.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=915808
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.06.2021
Приміряв травень вишиту сорочку
У чистих росах луг заяскравів.
Розкрив кульбабам очки на горбочку,
Заслухався сопрано солов’їв.
Пісні ті душу кожному лоскочуть,
А чого варт конвалій аромат!
Тож не дарма нектар їх бджоли смокчуть,
І сонце промінь пробує зламать.
Дивлюсь на диво-дивнеє ранкове
Й злетіти хочеться метеликом мені.
Замилувавшись озером квітковим,
Свій баритон заводять і джмелі.
23.05.2021
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=915804
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.06.2021
Зросла я на поезії Франка,
Закохана у слово Українки,
Не всім моя поезія така,
Та слово моє житиме – не згіркне.
Мені з Шевченка словом – по путі,
Сміливістю захоплююся Стуса,
І знаю: я відбудуся в житті,
Хоч зараз десь у задніх я плетуся.
Летить моє вже слово у світи,
Хоч крила заслабкі іще у нього,
Воно зуміє правду освятить,
Й немає щастя більшого земного.
28.05.2021.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=915712
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.06.2021
Я заблукаю в світлооку осінь,
Аби багатством літ посмакувать,
Згадати і своє дитинство босе,
І пісню лебедину заспівать.
Про сивину, що вже мережить скроні,
Про посмішку травневих диводнів,
Про сонце, схоже на розквітлий сонях,
Про силу й міць великої рідні.
Уп’юсь вином, настояним на часі
І щедро поділюся з усіма,
Аби жилося легше й бідоласі
І не сувора стрілася зима
Моя й його. І доля… посміхнеться,
Покличе нас обох в мрійливу даль.
Утре сльозу і посивілій неньці,
Коли вона від щастя зарида.
23.05.2021.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=915708
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.06.2021
Відмаяв травень і відквітував,
У споришах стежками простелився,
В садах бджолиним хором відспівав,
Росою Божою не раз упав на листя.
Замаяв червень першим колоском
Під жовторотих перше пискотіння,
Під тьохкання щасливе над ліском,
Котре у сонний вечір полетіло.
Закоханий у ранішню зорю
Стрічав, мов диво, зоряний він вечір.
Красі його я також підкорюсь,
Як руку покладе мені на плечі.
Й розчиниться у ній моя душа,
Геть оп’янівши від природи звуків,
Й злетить на крилах свіжого вірша,
Аби лишитись в пам’яті онуків.
6.04.2021.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=915490
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.05.2021
Обоє прибрані були у сивину,
Як у інеті стрілись ми з тобою,
Упившись трунком з меду й полину,
Не знали, що нам діяти з собою.
Чи то згубили щастя у путі,
А мо’, скупими виявились долі,
І ти, і я – лиш люди – не святі –
Все віддали родині, людям, дому.
Й зігріли душі наші почуття,
Що поступово набирали сили,
Аби змінити наше майбуття.
Не ризикнули. Соромно, бо ж… сиві!..
Нарешті доля винесла вердикт:
«Не руш усе, збудоване тобою,
Хоча його уже й не відродить,
Та марно воювати із собою.
А почуття неси своє в душі
І бережи, як дівчина цнотливість,
Чи виливай вогонь свій у вірші,
Коли твоя поранена сміливість!»
Я ж долі знов подякую за те,
Що ми ще є й живем на дній планеті,
І що кохання почуття святе
Навідалось у душі двох поетів.
14.04.2021.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=915481
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.05.2021
Ми ті, по кому дзвони не дзвонили,
Не всі відшукані могили і хрести,
Але свідомість багатьох змінили,
Шлях боротьби пройшли ми не простий.
Ми ті, для кого правди сила й волі
Закономірностями стали у житті,
Аби ви не були безправні й голі,
Не поховали совість у смітті.
Ми ті, по кому дзвони не стогнали,
Не розуміли ми й комунідей.
Систему цю ми, як могли, ламали –
Вона була ворожа для людей.
Ми ті, у кого в серці – Україна
Жила, живе і буде жить завжди,
І хоч система нас тоді згноїла,
Урятували ми вас від біди.
Ми ті, що кликали боротись за свободу,
Аби та стала прапором для вас,
Із нею тільки станете народом,
Який поверне Крим, з золи… Донбас!
24.05.2021.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=915405
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.05.2021
Холонув день вдолонях вечорових
При зорях, мов запалених свічках.
Давно з толоки вже прийшли корови,
І молоко відпіло в дійничках.
Пастух на сіні влігся запашному –
Задумав зірочки перелічить:
«Нічого в цім житті нема смішного,» –
Озвався місяць, роси з трав п’ючи.
А зорі все рясніли і рясніли,
Втомилось око і у пастуха,
А коли небо сонцем заясніло,
Пастух ще спав, та в тім нема гріха.
24.05.2021.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=915402
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.05.2021
На геніальність я не претендую,
Бо геніїв не рясно на землі,
Словами ж душі іншим я рятую,
Хоч їх знаходжу всюди (і в золі).
Їх відшукавши, вичищу до блиску,
Аби думки, строфу не замарать.
Вкладу у текст, немов маля в колиску,
Вдихну той дух, який підніме рать
За волю України, за свободу,
Сама уп’юсь ним, інших напою,
Адже я є дочка свого народу,
На лінії вогню із ним стою.
Нас «Градами» уже не залякати
І кулями вже не перемогти!
З ордою нам боротись – не звикати,
Приєднуйся, мій читачу, і ти.
19.05.2021.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=915208
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.05.2021
Не люблю я зазнайок-поетів,
Котрі пишуть про все й ні про що:
Про дракончиків, п’янку атлетів,
Тости, типу: «ну, на посошок!»
Не поезія то, а «стишок».
Зрозуміти не можу й поетів,
Що підносяться вище усіх:
То себе називають естетом,
То оспівують кави секрети.
Так писати вважаю за гріх.
Слово має не просто звучати –
До свого читача промовлять:
І про горе народне кричати,
І про те, що чекає внучаток,
І про те, як страждає земля.
29.04.2021.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=915207
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.05.2021
Я осінні літа
У життя у своє запросила.
Відбуяли жита –
Пісня юності від голосила.
Промайнуло життя,
Де неспокій у ранах тривоги,
Де рясні каяття
І колючі, мов терен, дороги.
В борозенках життя
Припорошені пилом утрати…
Я давно вже не та –
Відлетіли в світи мама й тато.
За плечима життя,
Що удари навчило тримати,
У полоні буття,
Жити вчилась, аби не зламатись.
Я осінні літа
У життя у своє запросила,
Аби ще політать,
Аби крила не зрадила сила.
За плечима звитяг
І невдач непрості силуети.
Я ж природи дитя.
Хтось назвав ненароком… поетом.
Зодягну я літам
Із вітрів – не золочену збрую.
Стану пам’ять питать,
Як і скільки служила добру я.
Набудую мостів,
Аби захід і схід поєднати.
Досить, Боже, хрестів,
Дай же рясту нам ще потоптати!
2.05.2021.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=915017
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.05.2021
А щастя є – зумій його впізнати.
Воно крокує поряд по землі,
Тож відчиняй душі своєї грати,
Впусти його, хоча й без постолів.
Зумій його, стокриле, упіймати,
Як над тобою неба височінь,
Воно в любові, що дарує мати.
Шануй, хто мир тримає на плечі.
Не просто йди – кинь поглядом довкола
Й за щастя інших щиро порадій,
Хто з ранцем поспіша-біжить до школи,
Аби знаннями там оволодіть.
Радій за тих, у кого сяють очі,
Бо ж руки не дарма переплелись,
За тих, що не марнують дні і ночі –
Працюють і сьогодні, і колись.
Радій брунькам найпершим і травинці,
Росою вмийся і цінуй життя.
А чи побудь з собою наодинці –
Упийся словом віри й каяття.
Так, щастя є. Воно тебе шукає,
Тому не будь сліпим у світі цім.
Буденність днів тебе хай не лякає.
«Смакуй життям», – теж радять мудреці.
23.05,2021.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=914923
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.05.2021
На фото українці із… Чикаго –
Обличчя світлі, раді, молоді…
Чому й коли туди ви повтікали,
Лишивши тут хрести – сліди родів
Тих українців, гордих, предковічних,
Що землю свою вірно берегли?
Змогли би ви їм глянути у вічі,
Коли б спитали: як же ви могли?
Дивлюсь в їх очі, сяючі від щастя,
На вишиванки і рясні вінки –
З чужих долонь п’єте своє причастя.
Хіба були такими козаки?
Шукає риба, скажете, де глибше,
А люд собі шукає свій комфорт,
Та коли ворог сунеться все ближче
Й народ тримає за свободу фронт,
Не посміхатись треба, а журитись,
Бо не один ряд воїв порідів.
Я ж мушу гідність вашу докорити:
Не гоже матір кидати в біді!
До голосу прислухайтеся генів,
Бо голос РОДУ був і є святий:
Потрібні Україні молитви
І тисячі нових легіонерів,
Аби російське зло перемогти!
Коли стікає Україна кров’ю
І гине чи не кращий її цвіт,
Тут мусите ви бути із любов’ю –
Такий прапращурів сьогодні заповіт.
19.05.2021.
Ганна Верес (Демиденко)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=914834
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.05.2021
Гарцює день у сонячній оазі,
Хмарки толочать неба височінь.
Милуюся красою тут щоразу,
Як сонце промені купає у Збручі.
Вода тоді сміється веселково
І очі зачаровує мої,
А вечір прийде – спустить колискову,
Що подарують зорям солов’ї.
Вже й не весна, але іще й не літо.
Бентежить зір погода ця ясна.
А на калини захмелілім цвіті,
Хова акорди пісня солов’я.
16.05.2921.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=914731
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.05.2021
Знов земля зодяглась у траур…
Посмутнішав черешні квіт…
Плаче пишне зеленотрав’я,
Закривавився сонця схід.
Рано скинули шумовиння
Із плечей своїх вишняки:
Кров на сході тече безвинна –
Залишають світ козаки.
Материнські серденька – навпіл,
Сиротини душа кричить…
Перекроює Раша мапу.
В нас хрестів уже не злічить…
Та поставити на коліна
Вже не зможе, бо ми – не ті.
Буде вільною Україна –
З нами Бог і усі святі!
16.05.2021.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=914716
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.05.2021
Сьогоднішній день багатий на події. Одна з них - відкриття меморіальної дошки герою-чернігівцю Пономаренку Дмитру Олександровичу на стіні школи №27, де він навчався. Мене теж запросила на це міроприємство ГО "Велика родина Чернігівщини", сини якої сьогодні всі на небі. Не обійшлося й без сліз, коли право відкрити цю дошку було надано маленькому синові героя - учневі цієї ж школи і коли виступала мама вбитого. Вразило те, як виконували Гімн України батьки загиблих: у кожного рука на серці, в очах - віра в завтрашній день, щирість. І приходить розуміння того, чому їх діти стали героями. Тут були присутні крім сина й мами, батько, сестра і дружина героя, котра тепер воює на Донбасі. Я пишаюся цими людьми!. Хай посилає Всевишній їм здоров'я, щастя, мирне небо над головою. Не могла і я не присвятити вірша Дмитрові.
Пономаренку Дмитру Олександровичу
(22.05.1981 – 25.02.2017), герою-чернігівцю.
Травневий день не віщував печалі,
Коли хлоп’я з’явилося на світ.
Був хлопчиком він трохи незвичайним:
Любив людей і саду пишноквіт.
І майстром був ледь не на усі руки,
Радів життю і збудував сім’ю.
Коли ж Донбас заполонили круки,
Помчав, щоб землю врятувать свою.
Пів року, мов ходив по лезу бритви,
Де міг останнім стати кожен крок,
Не боячися бути там убитим,
По ворогу вмів тиснути курок.
В короткі сни приходили картини
Чернігова, де в щасті він купавсь.
Надією тоді був для родини.
Тут перед труднощами теж не відступав.
Коли лютневий вечір опустився
Понад Авдіївкою, і накрив Донець,
Дмитро загинув, але не скорився,
Й ворота раю привідкрив Творець.
Чотири роки, як герой не з нами.
Чернігів свого сина пам’ята.
Ніколи не шукав цей воїн слави,
Та місія його була свята.
15.05.2021.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=914494
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.05.2021
Коли ж ти виріс, внучку наш? Коли?
Немов ще вчора немовлям стрічали.
Сади якраз травневі відцвіли,
Коли «агу» твоє в нас зазвучало.
Немало колискових чула ніч,
Хвороби підступали й відступали…
Частенько й сльози падали із віч,
Коли у череді тебе купали.
А скільки несподіванок було:
І кроки самостійні, й перше слово!
Здавалося, раділо все село,
І ми помолоділи раптом знову.
Сьогодні тобі повних 20 літ,
Тож ми пишаємося, воїне, тобою,
Адже ти ладен боронити світ,
Бо серце вщерть наповнене любов’ю.
Нехай квітує доленька твоя,
А Бог здоров’я посилає й силу.
Запам’ятай: у тебе є сім’я:
Брат менший, тато й ми із дідом сиві.
Добра, достатку, сонця і тепла!
Хай збудуться усі надії й мрії!
Вітрів попутних для твого крила,
Кохання вірного, котре би серце гріло!
21.05.2021.
Ганна Верес (Демиденко).
Твої рідні: бабуся, дідусь, тато, брат Станіслав, дядя Саша і тьотя Тамара.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=914466
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.05.2021
Поки син землю боронив в АТО,
Матуся вишила собі й йому сорочку,
Не гладдю вистеляла, а хрестом
Мережки, маки, ромбики, шнурочки.
Дарунок цей із льону берегла,
Щоби прибрати сина на весіллі,
На жаль, реальність іншою була:
Дамокловим мечем біда висіла.
Давно матуся розгубила сни,
Надією жила і молитвами,
Коли ж діждала, все-таки, весни,
Листки в календарі щодня зривала.
Та ось у Благовіста світлий день
Листочок, зірваний, упав додолу…
Не знала, що біда за ним гряде –
Синок прибуде… неживий додому.
Вдягла сорочку в день той роковий,
Сама відкрила для труни ворота.
Все небо посіріло, мов ковиль.
Сльозами вмились побратими з роти.
Вона ж дивилася і віри не йняла:
Невже це він – її єдина втіха?
І раптом з тіла камуфляж зняла…
Запричитала болісно і тихо:
« Живим тебе чекали на поріг
І я, і та, котру назвав КОХАНА.
У серці, де, мов скарб, любов беріг,
Тепер від кулі чорно-бура рана.
Пробач, синочку, мушу зодягти
Тобі сорочку, скроплену сльозою,
З коханою не повінчався ти,
Хоч для орди був воїном-грозою».
Матуся очі підняла скляні,
Про щось хотіла небо запитати
І… впала. В вишиванки дві лляні
Одягнені лежали син і мати…
Хто долі право дав життя їх розтоптати?
8.06.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=914368
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.05.2021
В вікно постукала весна
Гіллячком-листячком,
Весела, світла, голосна,
Ще і в намистечку.
Разочки білі одягла
Уперше вишенька,
Долоні-руки простягла:
«Живи без лишенька!»
А я їй посмішку навстріч:
«Красуне, дякую!
Рости-квітуй і день, і ніч,
А я пригадую,
Як посадили ми тебе –
Майже лозинкою,
Дощі купали із небес.
Роса сльозинками
Тебе вмивала – ще не квіт,
Сушило сонечко!»
Радіє травню білий світ
І це віконечко.
3.04.2021.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=914300
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.05.2021
Цей ранок я зустріла на Десні.
Умитий росами, у кучерях розмаю,
Переді мною він був - не вві сні.
Красуня-річка в обіймах туману.
Несміле сонце лізло з-за дерев
І врешті гущаву таки перемагає.
Щось плеснуло – то риба хвіст пере,
А мо’, від хижаків чимдуж тікає.
Он клаптиками золото в воді,
Зненацька погляд мій заворожило…
Рибалки з вудками – старі і молоді,
Приїжджі і місцеві старожили.
Промінчик сонця воду перебрів,
Усівся на листочок на вербовий,
Він мені світлом серденько зігрів,
І ранок посміхнуся сіробровий.
Розсипався кругом пташиний спів,
Синиць і сойок чарували флейти,
Та найгучніші сола солов’їв.
Ну, як не стати в цім раю поетом?!
16.05.2021.
Ганна Верес (Демиденко)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=914130
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.05.2021
Людське життя не казка чорно-біла,
Де правда і брехня свій правлять бал.
Між ними споконвічна боротьба,
Тому й життя не може буть стабільним.
11.04.2021.
Добро і зло – супутники життя,
Що супроводжують людину до фіналу.
Добро лікує, кличе до звитяг,
А зло п’є кров. Убивці це аналог.
11.04.2021.
Людина надто схожа на свічу,
Що плавиться, аж поки вся згорає,
І сльози воскові по ній течуть.
За що ж її Господь тоді карає?
11.04.2021.
Завжди всіх випробовує життя,
Допоки серце б’ється і є сили.
А потім люди в засвіти летять
Хтось молодим, а хтось і зовсім сивим.
11.04.2021.
Щаститиме в житті тобі тоді,
Коли не оскверниш звання «ЛЮДИНА»,
І руки, й мозок будуть у труді,
Повага до людей і до родини –
Ця формула життя лише єдина.
18.04.2021.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=914026
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.05.2021
Сьогодні свій День народження відзначає патріотка, поетеса із Чернігова Марія Шевченко.
Імен жіночих сотні на планеті –
Її ж святим МАРІЯ нарекли –
Тепер її назвали ще й поетом,
Адже потоком вірші потекли.
Не раз – не два із долею змагалась
І не одну здолала висоту.
Людиною зосталась. Намагалась
Високу місію закінчити святу:
Писати так, щоб серце схвилювалось,
Симпатика щоб мати читача,
Любов до України виливала
У слово, не шкодуючи й плеча.
Своїй землі плекає іншу долю,
Знаходячи до душ чужих путі,
І будить словом приспану свідомість,
Щоб безпорадні не були в житті.
У День народження їй хочу побажати
Здоров’я, миру, щастя, новизни,
Щоб серце не втомилося кохати,
Багатої сімейної казни,
Й ніхто й ніколи щоб не знав війни!
12.05.2021.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=913867
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.05.2021
Стоять у білих вельонах сади:
Мов наречені, вишні, сливи, груші –
Красу таку нічим не остудить –
Вона бере в полон і очі, й душі.
Вітрець-нахаба посохом-крилом
Торкнеться віт і раптом… заніміє –
Не знає, що із садом відбулось,
І, мов юнак закоханий, хмеліє.
Такі закони-звички у весни:
Усіх зігріти і зачарувати
У день у свій погожий і ясний,
І у блакить, де хмарки біловатні.
12.05.2021.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=913745
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.05.2021
На скронях квітла щедра сивина
І втома вже заглянула ув очі…
Одна на двох жила з ними вина:
Закохані… Але ж хіба це злочин?
У неї за плечима кілька літ
Подружнього життя і… дві дитини.
Міркує: а чи зрозуміє світ,
Аби його обрала – не родину?
І він упертий, той з холостяків,
Хто мав на те свої переконання:
До зрілих не туливсь чоловіків
Й до молоді… І ось воно – кохання.
Боровся він із ним, як тільки вмів,
В кохання ж була сила особлива.
Хоч поголос про них уже гримів,
Та чоловік радів, бо був щасливий.
На неї, як на Бога він чекав,
Аби хоч поглядом до неї доторкнутись.
Його ж кохання, мов гірська ріка,
В якій і вбитись можна, й захлинутись.
Для неї також він не був чужим,
Чи серця стукіт дав про це їй знати…
Бувало так, що із кількох стежин,
Вона уміла ту лиш вибирати,
Щоби зустрітись поглядом із ним,
Приємним болем раптом затремтіти,
І не здається день тоді пісним,
Бо крила виростали, щоб летіти.
Той діалог закоханих очей
Давав поживу і стороннім людям.
Покликало й її його плече,
Відчула: іншою вона уже не буде.
Коротшав день. Рясніли сивина,
І погляди людські, злодійкуваті.
Й нарешті сколихнула новина:
Вони – сім’я, тож доста пліткувати!
30.04.2021.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=913647
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.05.2021
Давно вже виспалась земля,
А сонце все ще за горою,
Роса густу траву встеля
Передранковою порою.
Сховався вітер в очерет,
Мовчить, вода щоб не тремтіла.
Він добре знає свій секрет:
При сонці візьметься до діла.
І тільки стомлена сова
Дрімати стане після ночі.
Здається, зайві тут слова –
Про це розкажуть тільки очі.
23.04.2012.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=913620
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.05.2021
Буяє квіт весняний навкруги
І запахи такі, як ще ніколи,
Це людям жити добавля снаги,
В поета ж вірші плинуть теж рікою.
А в них не просто гімн звучить весні –
Наразі зоряна легенда вечорова,
Де самоцвіти в травах росяні,
Від місячного сяйва – кольорові.
Торкнусь очима білих вишняків,
І затремтить душа моя від щастя.
Ось цей – у білім савані легкім –
Зі мною впився зоряним причастям.
Пірну у неба сонну глибину,
Щоби за Шлях Чумацький ухопитись,
І з ним усю планету обігну,
І велич світу спробую збагнуть,
Перш ніж його красою вкотре впитись.
16.01.2021.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=913549
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.05.2021
У дні, коли ми у борні
За волю роду,
Аж надто віриться мені:
Ми є народом,
Що не народжений в ярмі,
А син він волі,
Що вистоять в віках зумів,
Плекає долю.
І хай сичі кричать-нявчать,
Нам біди кличуть,
Втомився він уже стогнать.
Знає: не личить
У світі жить з клеймом раба
У райськім краї,
Адже народ ми – не юрба,
Не псяча зграя.
Отож триває боротьба –
Кращі вмирають,
Та бій триває.
6.05.2021.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=913448
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.05.2021
Вони вмирали, дужі, молоді, –
Борці за волю неньки України,
І вчора, і сьогодні, і тоді,
Коли лиха стрічалася година.
Вмирали, не шкодуючи життя,
Спиняли поступ чорної навали,
Із вуст їх не зривались каяття –
Лише одвічне найрідніше «мамо»!
Вони вмирали з вірою у те,
Що смертю власною наблизять перемогу,
І жовто-синьо прапор зацвіте,
І про війну закінчаться тривоги.
Вони вмирали, захистивши нас,
Лишившись молодими вже навіки…
Чи зрозуміє їх колись Донбас,
Як це загинути, не ставши й чоловіком?!
8.05.2021.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=913322
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.05.2021
Спішу всьому навперейми,
Громам бунтівним навстріч…
Живу, отже, не даремно
У світі із протиріч.
Крокую, про страх забувши,
Відбутись аби в житті,
Не маю рук загребущих –
Утверджуюсь у бутті.
Зорі лину я назустріч,
Що кличе мене – зове
Туди, де моя присутність
В поезії оживе.
Боюсь, аби не спинитись,
Парнас давно зачекавсь.
«Не смій у багні згубитись!» –
Такий прозвучав наказ.
28.04.2021.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=913226
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.05.2021
За обрій твоє літо подалося,
Слідами спомини лишилися, мов дим,
І дзвін роси на стиглому колоссі,
Котра тебе робила молодим.
І тіло твоє, свіжістю налите,
Тремтіло, а в очах світився день.
Ці неповторні молодості миті
Не стрінуться тобі уже ніде.
Думки купає осінь у тривозі,
Адже не будеш більше молодим.
Тихенько п’єш буденності ти прозу,
Якою вік тебе нагородив.
За обрій уже літо подалося,
Якого ні догнать, ні повернуть,
А жмутик сивини в твоїм волоссі
Перетворивсь у щедру сивину.
24.04.2021.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=913123
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.05.2021
У косах пасма білі – вже не нить…
Молитва з нею й телефон, бо ж мати.
На власних крилах вже давно сини,
Тепер країну мусять захищати.
Утік із її хати щирий сміх,
І пісня обламала свої крила.
Вважала ненька, що співати – гріх…
А на воротях – прапора вітрило.
Немов сторожа, він і ніч, і день,
Із дійсністю своя у нього битва:
То про війну також думки пряде,
То знов про мир. Шумить жовто-блакитний!
Його прибив молодший її син,
Коли збирався в непросту дорогу,
Аби чекав на них – не для краси,
Щоб з ним відсвяткувати перемогу.
Дощі його полощуть, рвуть вітри,
А він стоїть, ще й посмішку шле сонцю,
Не рік – не два, а цілих уже три.
І очі мамині сюди зорять з віконця.
У нім для неї – майже цілий світ,
Її сьогодні і її надія,
Адже воює роду її цвіт.
Діждатися би внуків. Як зрадіє
Вона поверненню живих своїх синів,
Сльозами щастя вмиє сірі очі…
Та поки що живе вона без снів,
І слухають молитви її ночі…
5.05.2021.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=913051
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.05.2021
Нема такої в світі сили,
Щоб наш народ могла скорить,
У ньому ген живе русинів
З прадавньої іще пори.
Добра не буде супостату,
Що завітає із мечем,
Бо сили духу в нас достатньо,
Живим той ворог не втече.
Важкі до правди наші кроки,
Та шлях здолаєм нелегкий,
Дає історія уроки,
Свої врахуєм помилки.
Ще бій іде за нашу волю,
Та скоро з нею заживем,
Засіємо житами поле,
Героїв битви назовем.
Дніпро, правічний батько сивий,
Моєму голосу вторить:
«Нема такої в світі сили,
Щоб наш народ могла скорить!»
1.05.2021.
Ганна Верес (Демиденко)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=913048
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.05.2021
Чорні жнива збирає Російсько-Українська війна майже щодня. 14 життів наших синів забрала смерть за квітень 2021р, не дивлячись на те, що має бути перемир'я. Болить мені ця страшна статистика. Вона і в моєму вірші
Він повернувся назавжди туди,
Де рань сполохав окриком дитячим,
І де кохання смакував юначе,
Де був здоровим, сильним, молодим.
Він повернувся … Той і вже не той,
Якого знали і земля, і люди.
Але ж у мами сина вже не буде,..
Для України ж – син він і герой.
Аби за ним земля не сумувала,
Він повернувсь додому… у труні,
Щоб над могилою хрестом закам’яніть.
Це він російську зупинив навалу),
Він повернувся, знов щоб нагадать,
Що Україні знову шанс дається,
Що воля не купляється – кується,
Що кров на сході ллється – не вода.
Він повернувся – краю свого син ,
Вклонитись ще раз отчому порогу,
Аби зміцнити віру в перемогу,
Щоб знову житом лан заколосивсь.
28.04.2021.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=912849
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.05.2021
Коли заспіває весна стоголосо
Й стома кольорами озветься розмай,
Де сонце цілує і ніжить колосся,
Весна там вирує. Цю мить упіймай!
Прислухайся: ось вона, в сонячній днині,
Така дивовижна, буяє життям!
Радіє безмежно їй степ і людина.
Пов’язую з нею й своє майбуття.
О веснонько, як же тебе не любити,
Не славити як твою дивну красу,
З долонь твоїх як сонцеграї не пити
І як не ступити в ранкову росу,
Відчути аби ту напахчену свіжість,
Котра промиває очиці квіткам.
Вона виколисує леготом ніжність.
Хіба де буває весна ще така?!
16.01.2021.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=912769
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.05.2021
Коли весна освятить нашу землю
І громом першим небо сколихне,
Дощем рясним умиє свіжу зелень,
Веселкою-підковою сягне
До хмар бузково-синіх, волохатих,
І та впаде у води двійником,
Їй посміхнуться щойно вмиті хати,
Що туляться під молодим садком,
І той готовий розродитись квітом,
Адже тепла напився досхочу,
І щасливість кучеряві віти,
Бо ж соки не дарма по них течуть.
5.09.2020
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=912766
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.05.2021
В легкій фаті біля канави
Тендітна вишня роси п’є,
А ті блищать всіма тонами
Про щастя вранішнє своє.
Все ж щастя довшим не буває
Ні у людини, ні в роси –
Вітри легкі завжди здувають
Навіть без сонця чи коси.
Та вишня, молоком облита,
Радіє все одно йому,
І обцілована, і вмита,
Й не журиться зовсім тому,
Що прийде час – зачервоніє
Вона плодами-ягідьми.
Це сонця промені зуміють
Їх запалить, щоб їли ми.
27.04.2012
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=912676
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.05.2021
Там, де сни тихим дощиком плинуть,
І волошками пахнуть жита,
Біля річки квітує калина,
І барвінком весна розквіта.
Приспів:
То все мати твоя – Україна
З посивілим від віку Дніпром,
У полоні пісень солов’їних
І найкращим у світі зерном.
Там, де зорі у млі вечоровій
Сторожують задимлену вись,
По верхівках-шпилях яворових
Круглий місяць до ранку котивсь.
Приспів.
Там, де верби купають долоні
В срібноводді озер і ставів,
А народ у молитві й поклоні
Бога просить, війну щоб відвів.
Приспів.
24.04.2021.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=912594
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.05.2021
Цього дня 1947 р. почалася операція "ВІСЛА", яка назавжди відрізала від українських земель самобутню Лемківщину, Холмщину, Надсяння й Підляшшя. Інструментом етнічної чистки було примусове виселення 140 тисяч українців до північно-західних земель Польщі для асиміляції і припинення руху опору.
По всім світу України
Розбрелися діти,
У своїй землі – руїни,
Та згодні й летіти
Туди, де коріння роду,
Де земля святая,
І рідніш нема природи,
Й сонце як світає.
Не загоєна ще рана
Від Сибіру й «Вісли»:
Захотілося тирану –
Так і сталось, звісно.
В чужі землі, в чужі люди
Їхали з вузлами,
(Ніхто не знав, що там буде)
З дітками, сльозами.
Серця кров’ю обливались:
За що така кара?
Навіть сонце не сміялось –
Сторона такая.
Врешті-решт, таки дістались
В чужину прокляту,
Верст багато наверстали,
За наказом ката.
Виживали … й мали волю
Свій код зберігати
(Кодом звуть народу мову
Ту, що вчила мати.)
Дітей, внуків забавляли
Рідні колискові,
Мова в пісні, що співали,
І у рушникові.
І сорочки-вишиванки
Лиш свої носили;
Марічкою та Іванком
Звали доньку й сина,
А як пісню солов’їну
Слухали – терзались!
«Як там ненька Україна?» –
Вмивались сльозами.
І молились… в своїй церкві,
В своїй, християнській,
І себе, й дитя похрестять
Теж не по-поляцьки.
Своя Віра – своя й Правда,
Але… в рідних землях,
Та там влада така править,
Що загубить зерна,
Українські, не фальшиві,
Що душі зціляють,
Віру мають за поживу,
Про людину дбають,
І щоб Мова панувала
Своя, в своїй хаті,
Щоби й Волі не проспали
І були багаті
Ті, хто землю й людей любить,
За ближнього дбає.
Чужа мова хоч голубить,
Та завжди чужа є.
По всім світу України
Розкидані діти,
Знають, дбають про країну
І хочуть радіти,
Й повернутись у край рідний,
Де земля багата,
Працювати, жити гідно,
Лад навести в хаті.
Мрія є і у старіших:
Хоч день-два прожити
В своїй землі – а не в іншій,
Та тут і… спочити.
І слухати соловейка,
Що співав би з вишні,
Й зорі бачити далекі,
Де живе Всевишній.
26.12.2013.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=912411
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.04.2021
Незвичні коси в абрикоси:
Весною в білому цвіту,
Стріляють в небо синє роси,
І бджоли пісеньку ведуть.
А потім враз позеленіють –
З листком і зав’яззю уже.
Тепер і бджоли не дзвеніли,
Бо деревце стало чуже.
Та коли сонця напилося
Й яскравим стало деревце,
Тут стільки бджіл ураз взялося!
Дізнались звідкись же про це!
Пили і їли, і носили
Тоді – нектар, тепер ось – сік.
Ми теж черпали з нього сили –
Плодами бавились усі.
27.04.2012.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=912409
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.04.2021
Цілують хвилі очерети,
Дарують їм свою любов,
А поряд шаблі і багнети
Просять любові для обох.
Не шаблі – лепехи то листя,
Багнети – то її плоди,
І хвилі дружно поплелися,
Щоб напилися ті води.
Ось осоку здолала заздрість:
І лист гнучкий, і тонший стан:
- Чому пасу між вами задніх?
Один цілунок хоч із ста…
Тут хвилі рвучко стрепенулись,
Побігли знов до осоки
І в очерети повернулись,
Бо люблять всіх вони, таки!
24.04.2012.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=912328
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.04.2021
Колише вітер хлібне поле:
Опустить ніжно й підійма.
Мов скатертина довгопола –
Кінця і краю їй нема.
Те поле морем розлилося –
Сідай в човен, бери весло.
Таким казковим те колосся
Іще ніколи не було.
А як над полем зарябіє
Зерном народжений туман,
Придивишся – і на тобі є.
Чи, може, то очей обман?..
А поле дише, половіє,
І пестить колос, і трима.
Коли над полем вітер віє,
Картини кращої нема…
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=912326
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.04.2021
Незатишно і порожньо в душі…
Ясніла в косах вицвіла мережка…
Давно вона і він уже чужі
І порізно життя долають стежку.
Із холоду він ткав свої слова,
Душа від них на кригу замерзала,
І холоднішим кожен день ставав,
Змією в серце думка заповзала:
«Невже замкнувсь для мене інший світ?
Чи слів у світі не існує інших?
Хіба мені вже так багато літ?» –
Себе питала кожен раз у віршах.
25.11.2015.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=912239
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.04.2021
Перо, мій друже, ти давно сумне,
Та вірне і щоразу рятівне
І від хандри страшної, й чорної нудьги,
І від життєвих бід надмірної ваги.
.***
Ні, життя не буває простого –
Не радій, не сумуй із того,
Бо воно – повсякчас екзамен,
В праці, часто і зі сльозами.
А по-іншому ніяк жити,
Зайвий раз теж не слід тужити.
Взагалі, життя – закономірне –
Вихід знайде простий і вірний.
***
Від замордованих, засуджених, убитих
Своїм нащадкам праведний наказ:
Не дозволяйте хитрій владі вас дурити
Ні марнослів’ям, ні єством солодких фраз.
***
Чим більше літ мені
і глибшають, рясніють зморшки,
Частіше думаю я
про складне людське життя.
Може, і справді,
варто жити людям трошки,
Але прожить його,
як кажуть, до пуття.
***
Маєш піт на чолі –
Буде хліб на столі,
Бо не зродиться хліб без людини,
Адже хліба нема
Без людського тепла,
І ця істина, справді, єдина!
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=912233
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.04.2021
Тривожить обрій сонне небо,
Та ніч не хоче ще тікать.
- Я поборюся ще за себе, -
Це Сонцю відповідь така.
Але ніхто не зміг збороти
Природи загадку оцю:
Як Сонечко червонороте
Пошле свій промінь чебрецю.
Летять вони, й це не примара,
Поміж замріяних зірок –
Земля і Сонце – в вічній парі,
І з шляху цього - ні на крок.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=912151
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.04.2021
Розбещені діти – розтерзані душі –
Ці два поняття порівняти я мушу,
Та бачу тісний тут між ними зв’язок,
Щоб винести людям життєвий урок:
Чим більше душі укладаєш в дитину,
Виснажує це і тебе, і родину.
***
Як схожий буде син на матір,
То вволю буде щастя мати.
І зовсім інше у дочки –
Підмічено усе-таки.
– Ну, а як схожі на сусіда?
– Впадуть прокляття, будуть біди.
***
Душа співає – життя триває,
А серце грає – кличе до раю.
***
А зорі все падають, падають,
І думка витає, аж терпне,
Бажання чомусь всі загадують,
Як падають зорі у серпні.
***
Це ж так неправильно,
коли вмирають люди,
Яких не вправі ми
ніколи вже забути,
Коли їх іскорка
горить в тобі щодня
Й зв’язок тісний
невидимий єдна.
***
Карбує час життєві кроки,
Та чи виносимо уроки
Ми із життєвих цих суєт –
Хто б ти не був: шофер, поет?
А висновки завжди важливі,
Щоб гірко потім не тужили.
***
Ми всі із волі тут небес,
Життя розгадуєм кросворди,
Нас захопив швидкий прогрес,
Любові світлої акорди.
Бажання ж маємо одне,
І надзвичайно сокровенне:
Хай згине всюди зло сумне
І стане світ благословенним.
***
Любов – ріка без берегів –
Все покриває, поглинає,
Не зна й не бачить ворогів.
Здається, в світі лиш вона є.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=912144
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.04.2021
Друг – це не той,
Хто ним тобі назвався,
А той, з ким зручно й солодко душі,
Хто із тобою
У життєвім вальсі,
Й для нього твої біди не чужі.
Друг – це отой,
Хто ділиться останнім,
Тим, що було, і що у нього є,
Й допоки серце
Битись перестане,
Між вами не бува твоє – моє.
Друг – це є той,
Кого обрало серце,
Й до кого звично горнеться душа.
Хто із тобою
В ризиковім герці
Тебе урятувати поспіша.
25.04.2021.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=912022
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.04.2021
Спить натомлений день
Під покровом осінньої ночі.
Зорі лиш де-не-де
Розбавляють замислену вись,
Котра мову веде
Про всебачучі вічності очі
І про те, що гряде,
І про те, що було вже колись.
Стеле й доль рушники,
Як завжди, не прості – особливі,
На роки і віки
Для людини, держави й землі.
Цілі, як маяки,
Будуть кликати смілих, щасливих.
Саме їм завдяки,
Справи вершаться і не малі.
21.04.2021.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=912016
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.04.2021
Стриножити вітер – то марна є справа,
Бо вільному воля дорожча за все.
І це не якась там словесна забава –
З глибоких віків вона правду несе.
***
Коли стираються всі межі між добром і злом,
Людині цій і справді повезло,
Бо справа ця не є у дальтонізмі,
А в справжньому людському альтруїзмі,
Коли людина розуміє все, як треба,
А поступає, як велить їй Боже небо.
***
Що значить – не коритись долі?
Не означає зовсім це –
Нічого не робить свідомо,
Не плакатись в чиєсь плече.
А значить – бути саме там,
Куди вона пошле тебе,
І найважливіша мета –
Не втратити б себе.
***
Сміються й плачуть люди часто водночас –
Тоді так важко зрозуміти кожного із нас,
Бо поміж радістю й бідою – тільки крок,
Тоді летіти ти готовий до зірок,
Що посилають тобі лихо і рятують теж,
І важко, і несила визначити меж.
Такі вони – складні істоти – люди,
Тож так у них було і, мабуть, буде.
***
Хай правда феніксом злітає –
Вона для всіх завжди свята є.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=911945
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.04.2021