| Сторінки (30/2920): | « | 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 | » |
ВІК ЖИВИ І ВІК УЧИСЬ!
У вечірнім небі сяє моя зоря...
а значить ,я живу, люблю і мрію
згасає воском краплями свіча...
Все ближче до небес горю і тлію.
Скільки, відміряв Бог прожити літа...
стільки, треба пройти тернисту путь,
не забувай, ''вік живи і вік учись дитя''-
щоб замордовану душу нез'їла ртуть .
Сліпий розум затуплюється у незнанні...
шукає вихід із тунелю світлу дорогу життя ,
муза надихає шедеври веде у світ пізнання-
щоб зупинитись ,осмислити і творити буття.
Без віри, людина дичавіє ,як деревце у полі...
і жити, без надії... сохнути, як обрубане гілля,
не зацвіте цвітом ,не зародить плоди медові...
і не ощедрить солодкими яблуками її душа.
Нехай докори сумління не мучать тебе...
за помилки, у прожиті молоді роки,
хто не помиляється, не пізнає небо святе-
іди вперед ,до вершин, щоб себе віднайти.
М ЧАЙКІВЧАНКА
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=794533
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 05.06.2018
ЗАЗОРІЛИ МАКИ ЧЕРВОНІ
Запломеніли червоні маки у полі
польові квіти, незрівнянної краси
Немов козак у квітці пелюстковій
Воскреснув ,і ожив в житах з роси.
Вчора, йшли з ворогом запеклі бої
Тут, пролив кров віддав своє життя.
А сива мати ,як тополя чекає на межі.
Виглядає , кличе його до рідного села.
Світанки ,їх ніжать на долонях землі
Місяць,раньому паростку співає колискові,
витирає, із очей гірку сльозу із душі.
У честь ,пам'яті ,війни зазоріли як зорі.
Заколисує, вітер маки червоні у житах
а зоряна ніч глибока, як широке море...
ненька рветься до сина у степи ,як птах...
у захмарене небо в тумани на мінне поле.
Мати сива голубка не засне доранку
край вікна жде своє дитя з війни
виглядає, як сонце сходить на світанку
горлицею ,злітає у пекло випалені степи.
Із серця ,сина червоні маки проросли...
у хлібах, зацвіли квітом на полі бою.
їх тисячі, тисячі за Україну полягли,
дочки і сини віддали життя за волю .
Червоні маки зацвіли в честь ,сина ...
словами розмовляє до матері у піснях,
''спи матусю, я на вахті під небом синім
цілую, обнімаю ,дарую квіти у житах''.
Не журись ,рідна мамо, не плач, не ридай!
мене у бій кривавий, покликала мати Україна,
щоб від злих вороженьків захищав рідний край
і в житах дзвеніла, як життя пісня солов'їна.
М .ЧАЙКІВЧАНКА.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=794483
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.06.2018
ЗРАНЕНА ЛЮБОВЮ
ІЗ КНИГИ ЗРАНЕНА ЛЮБОВ'Ю
Замріяна яблуня зоріла у небо...
віддавала йому любов до дна,
закохалась у красу зелен клена-
та не відчувала від нього тепла.
Злітали удаль дні за днями...
календар гортав білі сторінки,
сумувала за коханим ночами
і зранена любов'ю від сльози .
Розбилось її щастя, як скло...
розлетілось вщент на друзки,
вітри бичем шмагали крило
і розсіювали цвіт від галузки.
Яблуня мокла під дощем,
здригалась від блискавиць...
золота пора весни під плащем
не бачила ,світла білих птиць.
Молоденьке деревце змарніло...
втратило свою вроду від гріз,
у журі захмарене небо тужило
плакало виливало океан сліз .
Росла зажурена яблуня у саду
просила розігнати хмари у вітра
від холоду тремтіла і від граду
виглядала із моря погоди і світла.
У яблуні, не було сонячної весни ...
у свій час ,багато яблук не зародила,
духом зцілялась від ранішньої роси
зміцнювала коріння набирала сили.
Яблуню ,дуже любила мати земля,
за чуйне серце, що билось у кроні-
у небес просила подати їй добра
промінь сонечка осяяти її скроні.
Прийшов до неї час квітучий май
яблуня закохалась у грецького горіха
з'єднав їхні серця віти руки небокрай
і горіх полюбив її добру душу довіку.
Минуло літо осінь і люта зима.
прийшла пора золота у зорепад.
на вітті заколисала суцвіття -дитя
і яблуня ощедрила літній сад.
М .ЧАЙКІВЧАНКА.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=794217
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.06.2018
ПОВІР, ВСЕ БУДЕ ДОБРЕ!
Час розставить все на свої місця...
І вкаже, життєвий путь куди маєш іти,
Хто з Богом, тому усміхається життя,
Перейде труднощі крізь заметіль зими.
Ніколи, не опускай рук у своїм житті!
Повір ,все буде добре ,лихе все минає!...
Не втрачай ,надію...борись за все на землі,
Не сумуй, ще ясне сонечко тобі засяє .
Кому віддаєш, себе до дна у любові,
Він обпече поранить колючим словом....
Рано, чи пізно, розійдуться ваші долі...
І кожен обeре ,для себе у житті дорогу.
Хто був близький, рідний, стає чужим...
Поріже, до крові руку гострим ножем,
Скажи ''прощай'' і не журись за ним,
Віднайди, сили в собі із новим днем.
Буває, що відкриєш душу незнайомцю...
Він розділить кусочок хліба із тобою,
Віддасть, у біді тобі останього червонця,
Порадить зцілить рани від болю.
М. ЧАЙКІВЧАНКА.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=794179
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.06.2018
О, ВЕСНО Я СПІВАЮ ТОБІ ОСАННА!
У гаю ,золота липа зацвіла біло-біло
немов у фаті дівчина іде до вінця,
вдихаю у аромат злітаю на крилах...
де п'янкі пахощі запашила весна.
О ,весно я співаю тобі Осанна! -
складаю оди у ліричних віршах,
ти зцілюєш мою душу мої рани...
і ведеш, у тихий рай у казкових снах.
Дякую, Боже за мої весни на цій землі!
що доля веде мене в оксамитове літо,
що зранку усміхається сонечко у вікні
і на квітучих берегах цвітуть мені квіти.
У запашних травах я купаюсь у росі...
слухаю треллі у стоголоссі солов'я,
проростає зерно у паросток із землі
і квітнуть волошками мої золоті літа
О ,моя чарівна леле пора золота!
натхненне джерело-колиско мрій,
ти зігріваєш піснею променем тепла...
і живу творю , цвіте весна із надій .
Милуюсь , яблуневим садом у красі
як випромінює алмазами в сто карат,
замріяна душа злітає птахом до зорі
вечір сіє щастя -зорепад.і веде у сад.
Я радію, що бачу цей прекрасний світ
що доля подарувала жити на землі,
вітри проганять холод зими кресне лід
і одиноку душу зігрівають сонячні дні.
М .ЧАЙКІВЧАНКА.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=794054
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 02.06.2018
ЗАЧЕКАЙ ЛІТО НЕ ПОСПІШАЙ В ЖИТА
Зачекай ,літо не поспішай в жита!
дай натішитись ,красою юної весни,
у моїм саду, розкішно вишня розцвіла...
увінчана у фату пишні пелюстки.
Зачекай ,літо не поспішай в жита!
нехай цвіте пора золота для весни...
дарує ніжну пісню соловейко до вікна,
і наливають медами білосніжно сади.
Зачекай літо не поспішай в жита!...
нехай у садочку квітнуть айстри білі
у ліловім бузку віднайде щастя весна,
і завруняться солодкі плоди у водевілі.
Зачекай ,літо не поспішай в жита!
я намилуюсь ,як цвітуть маки червоні...
понад плаєм задзвенить мелодія чарівна
і я залелію , у колисці мрію у своїй долоні.
М .ЧАЙКІВЧАНКА.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=794052
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 02.06.2018
О КРАСУНЕ ВЕСНО -ДІВО ЗЕЛЕНОКОСА!
О красуне весно -діво зеленокоса!...
Яка ти прекрасна у білосніжній фаті?
а пташкою ,защебетала на верболозах
засолодили мою душу твої дзвінкі пісні.
Ти не одного закохала у свою красу...
ваблять, до тебе твої смарагдові очі,
закоханий, явір ясен клен у вроду твою
і білолиций місяць шукає тебе серед ночі .
Ти одягнула пишну розкішну вишиванку...
і запрошуєш, у гості мене у квітучий май,
де променисто сяють пречисті світанки
і сонечко промінням вінчає зелений гай.
Із волошок і маків віночок на коси сплела,
і біжиш, на зустріч у росяні трави до літа,
життєрадісна загадкова, - пора твоя золота
ліловим бузком запашилась і первоцвітом .
Скажи, як тебе не любити веснянко чарівна?
замріяна принцесо , ти не схожа на інших...
коли усміхнеся, манить твоя загадкова краса...
і вишневий садочок лелієш у обіймах ніжних.
М .ЧАЙКІВЧАНКА.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=793950
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 01.06.2018
ВСЕВИШНІЙ -МОЯ СКЕЛЯ
Всевишній - моя скеля моя твердиня
мій духовний батько надійне плече
мій вчитель ,лікар моєї душі святиня
веде за руку, як дитя і захищає мене.
Перед Небесним Отцем поклоняюсь
у серці несу у молитвах любов свою
перед святим образом сповідаюсь
що дає світлу надію і витре сльозу.
Господь- у тройці святій в одній особі,
є світильником, маяком в океані життя...
божа мудрість -є основа із основ у слові,
із чаші любові, нас причащає... дає каяття.
Пресвятій тройці відкриваю душу свою,,,
Богу Отцю , святому духу і Ісусу сину,
приймаю тіло і кров і зцілюю рану живу...
у каятті ,звільняюсь від гріха у провині.
І у христовій вірі черпаю світло у слові...
із пречистого джерела цілющу водицю
твоя мудрість розраджує блаженна мова,
і зневіреній ,спустошеній дає крила птиці.
І день за днем по-сходинці іду до тебе...
бо твоя криниця, ніколи не висохне в жару-
із падінь ,піднімаєш рівняєш стежки для мене,
і благословляєш моє життя на славу мою.
М ЧАЙКІВЧАНКА
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=793941
рубрика: Поезія, Духовна поезія
дата поступления 01.06.2018
Скажи, де ти є? У якій стороні?
Я думаю про тебе днями і ночами...
Вже відцвіли наші весни давно на землі,
Іду у літо, стіна розлуки між нами...
Скажи, де ти є, любове моя?
Ти тримаєш моє серце у полоні...
Хоч вже на моїх скронях сивина,
Я до тебе рвусь крізь зими у долоні...
Почуй стукіт мого серця, печаль душі,
Як рвуться почуття хвилями із океану...
Прошу, віднайди мене! Дай крила мені!
Назви своєю! Обніми до серця кохану!
Без тебе холодно - зима, заметіль,
Душа замерзає в одинокій пустині...
За вікном дощ сипе на рану сіль,
Ще не осінь, а літо квітне на долині...
Скажи, де ти є, доле моя?
Якими стежками ходиш у світах?..
Прошу, озовись! Я зійду зорею до твого вікна,
Прийду на зустріч до тебе у казкових снах!..
М ЧАЙКІВЧАНКА
ІНФОРМАЦІЯ ПРО ПІСНЮ [cховати]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=793823
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.05.2018
SENSA TE
Senza te venuta e primavera
fioriscono i giardini di fiori rosa
io, con una veste tutta nera,
per la mia festa ho ricevuto mimosa.
Senza di te piange l'anima mia,
tante lacrime lavano la faccia mia
non vedo il mondo perche ho nostalgia
Santo Dio dammi forza per la vita mia.
Fiamma di fuoco brucia il mio cuore
la vita mia e triste e senza senso
ho perso te, io sento vuoto, dolore,
i pensieri non hanno colore quando penso.
E cosi lunga la strada della vita
la sorte m'ha portato su questo cammino
quando la mia stella sara finita
lo volo come colomba di te vicino.
M CIAYKYVCIANKA ЧАЙКІВЧАНКА
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=793662
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 29.05.2018
Я НЕ МОЖУ МОВЧАТИ!
Я не можу мовчати!
коли на Сході іде війна...
як від горя ,у сльозі посивіла мати,
коли в сиру могилу ховає своє дитя...
засіяні хрести, від рук кремлівського ката.
Я не можу мовчати!
Сидіти із краю в стороні...
як іде мова про життя, чи смерть?
коли за Україну гинуть козаки молоді,
і міна, на полі бою розриває тіло на чверть.
Я не можу мовчати !
дивитись як стогне від болю земля...
залита кров'ю в пожарищі війни згорає,
небо застилило димом ураганна гроза...
і замість, голуба миру чорний крук літає.
Я не можу мовчати !
Коли так званий брат топче жита...
і гострим мечем рубає цвіт калину,
у журавля ,обпалені крила рана жива...
і засіяні міни рвуть із коріння тополину.
Я не можу мовчати!
а кричу, у світ ,щоб зупинив війну!...
почув ,біль страждання мого народу,
щоб не проливалась невинна кров у бою,
і захистив мати вдову і сироту убогу.
М .ЧАЙКІВЧАНКА.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=793635
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 29.05.2018
РОЗБУДИ, МЕНЕ МАМО !
Розбуди, мене мамо рано раненько!
на світанку ,як сонце зійде над селом,
я принесу до хати водиці рідненька...
і навесні ,засію квіти під твоїм вікном.
Нехай соловейко несе веселі пісні...
і душа розквітає у квітучім розмаю ,
щоб зустрічала осінь сонячні дні
раділа щебету пташки у тихім раю.
Мамо ,матусю -рідна нене моя...
моя рання птахо голубко сива,
сядь, відпочинь... я полину у поля,
засію зерно щастя у золоті ниви.
Нехай заколосяться буйно жита...
а в них волошки і маки червоні,
я, виплету віночок увінчаю твої літа-
зацілую ,натруджені золоті долоні.
Розбуди ,мене мамо рано раненько!
як ясне сонце зійде у моїм вікні...
я принесу все золото світу рідненька
щоб незнала ти біди і горя на землі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=793372
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 27.05.2018
ВІРЮ ,ПРИЙДЕ ДЕНЬ ПЕРЕМОГИ!
На полі бою печальна картина...
столітній ліс градом повалила війна ,
стогне, від болю дуб граб тополина...
бо віти -руки обрубала вража рука.
Бритва ,на лисо постригла пишні коси-
у клена явора оголила зелені чуби,
шкоди нанесли зрадники малороси...
випалили родючу землю бродячі пси.
Зависла димова завіса над степом...
найманці кремля гвалтують села і міста,
прострілені стоять будинки під небом
без вікон без даху обвуглені до тла .
Від страхіть, жаху здригаються люди...
їхня надія, розбита на дрібненьке скло,
від побаченого, серце стискає у грудях-
їдуть, запеклі бої наяву, а не ігри в кіно.
Вірю ,прийде наш день перемоги!
Обламає тут свої роги скажений біс ,
проженем ,Ваньку на сповідь до Бога...
і відродиться, зазеленіє новий ліс.
М .ЧАЙКІВЧАНКА.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=793343
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 27.05.2018
ABBRACCAMI AMORE MIO !
Amico mio ,cosa senti nel tuo cuore?
A chi vuoi bene nella tua vita
chi e rivolto il tuo amore
chi e la musa della tua lira.
Abbracciami forte amore mio!
io tanto tempo ti ho aspettato
tu eri gia venuto nel sogno mio
dentro di me guesto sentimento era nato.
Abbracciami abbracciami amore mio!
nel mio cuore nascono fiori
io fiorico regolandoti il mei soriso
senza di te sono solo dolori.
Abbracciami abbracciami amore mio !
apriamo del cielo stellato l'alltare
dammi la tua mano noi sposa Dio
de apre la nostra vita di fronte al mare.
Volo la una vita solo con te
perche ho visto il tuo dolcisimo sorriso
ti prego abbracciami forte forte me
con mi sembrera l'esere il paradiso.
М ЧАЙКІВЧАНКА
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=793299
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.05.2018
РОЗЦВІЛО МОЄ СЕЛО НА КАРТІ УКРАЇНИ
Роцвіло,- моє село на карті України...
як вишитий рушник на долонях Дністра,
тут безкраї поля, ліс, гаї і небо синє...
із гір тече річка, і біля ставу верба.
Село моє -пречиста водице із джерела ...
ти піснею , мене зцілюєш душу і тіло,
O біла чайко зоре світанкова золота!
із чужих світів додому неси на крилах.
Село моє- мій тихий раю на березі Дністра,
ти маниш, мене у трави духмяні в Діброву...
O матінко земле, красуне мила чарівна!
до ніг, тобі поклоняюсь за твою ласкаву мову.
Скажи ,як тебе не любити мій краю дорогий?
у якому народилась пройшли найкращі роки
і тут кожен клаптик землі родючий і святий
Із далеких країв зустрічають столітні дуби.
Будую до тебе мости і прославляю твоє ім'я ...
де біля хати, цвітуть розкішні яблуневі сади,
тут щебече, витьохкує соловейко і радіє душа,
і заколисують, у казкових снах зоряні вечори.
Село моє -до тебе птахом злітаю на крилах...
тут за княжою горою розквітають рожеві мрії,
колиско моя-рідна земле матінко чорнобрива!
дякую, за добро, блаженство духу і надію.
М ЧАЙКІВЧАНКА
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=793132
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 25.05.2018
О, ЗІРКО БЛИЗЬКА І ДАЛЕКА!!!
О зірко близька і далека!!!
блаженство -зоряної ночі,
тобі молиться струнка смерека ...
побачити божу красу опівночі.
О зірко близька і далека!!!
ти сяйвом зориш в моє вікно
ти немов сизокрила лелека
яка розправляє срібне крило.
О зоре- недосяжна і чарівна !
Ти осяюєш стежки до саду...
ведеш Чумацьким шляхом вдаля
в долоні сієш щастя-зорепадом.
Закоханим віддаєш своє тепло
під снігопадом в заметіль зими,
коли мороз щипає в личко і чоло...
ти поміж зір, сяєш зорецвітом весни.
У надвечір'я, росипаєш чисті роси
у духмяні запашні трави на долині
лелієш вербу, як розпускають верболози...
на гіллі щебечуть пташки - молодій дівчині .
До гніздечка ведеш лебеді кохання...
зоряним вінцем вінчаєш у любові ,
О зоре близька моя зіронько дальня!
Заколиши, мене у пісні колисковій.
М .ЧАЙКІВЧАНКА.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=792959
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 24.05.2018
ДНІ ЗА ДНЯМИ ІДУТЬ НА ЗАХІД СОНЦЯ
Дні за днями, ідуть, на захід сонця...
за небокраєм згасають у журбі,
розлився дощ до мого віконця...
промокла Осінь стукає,у двері мої.
Зустрічає ніч чорноокий вечір...
а у моїм серденьку крає дика туга ,
білолиций місяць обіймає за плечі
питає, чому,'' блестить на очах сльоза''.
У вирій, із журавлями відлетіло моє літо...
залишили спогад вчорашнього дня,
на прощання, в саду подарували квіти
червоні троянди -які любить душа.
Ці квіти ,подарував коханий на щастя...
у них запашний духмяний аромат,
і вечорова зоря веде мене у казку...
де зеленокоса яблуня у пишний сад.
А прийшла ,осінь зазолотила листя...
сильний вітер зриває листопадом-
без коханого любові згораю у пісні
виглядаю,свого милого під зорепадом .
Цвіли сади, а в них мої рожеві мрії,
і сонячні дні осяяювали тихий рай -
літо цілунком голубило -літа молодії,
а осінь птахом сизокрилим веде вдаль.
М .ЧАЙКІВЧАНКА.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=792940
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.05.2018
ЯК ПЕРЕЖИТИ ЗАМЕТІЛЬ ЗИМИ?
Як пережити заметіль зими?...
вчорашні сліди замітає снігопад,
із саду здирають листя вітри...
і засипає снігом оголений сад.
Від дикого холоду тремчу уся...
від паморозі завмерли квіти,
в останні дні січня плаче душа
скорбота увірваласьу моє літо.
Зима завенула в чорну хустину...
нестало, моїх батьків рік за роком,
втратила маму стала півсиротина...
а тато,кругла сирота і рана глибока.
Коли поруч, є вірний друг у житті...
ти із ним, переживеш усі страждання-
він підтримає тебе у горі і в біді,
і витре сльозу із твоєї душі ридання.
У вічність, відлетіли дорогі батьки
мої голуби сивенькі батько і мати
приходять у безсонні ночі у сни
де моя весна, і чути сміх внуків у хаті.
Знов дерева окутав у іній морозець...
білі коси розпустили додолу,
лиє дощ, як білому світу кінець
хуга закурила навкруги дорогу .
Зболене моє серце плаче у журбі...
була поруч дорога людина і немає,
в життя увірвався ураган і чорні дні
лютий місяць забрав того, кого кохаю.
Бушує вітер нагнав чорні хмари ...
наді мною реве стогне злий буревій,
мій лебідь відлетів до зір і я без пари-
і іду, у осінь в Листопад... у сніговій.
Як пережити заметіль зими?
смерть найдорожчих в снігопад,
сніг покриває вчорашні сліди...
і в зажурі цвіте моєї душі сад.
М .ЧАЙКІВЧАНКА.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=792938
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 23.05.2018
СЛУХАЙСЯ, СВОГО СЕРЦЯ
Слухайся серця -воно підкаже куди тобі іти...
із ким дружити,-кому довірити ,і кого любити-
перш ніж сказати,-думай, що хочеш донести ...
кому відкрити душу, із ким чай за столом пити.
Слухайся серця -внутрішній голос із небес ти...
він не дасть, зазнати біди ,потонути у нещасті...
люди, є різні двохличні ,злобні як голодні пси...
чорна заздрість, -оплює тебе і зазнаєш поразки.
В кому не впевнений ,не довіряй свої справи...
він забере, твій спокійний сон , затишок і удачу-
із за спини, запхає ніж у спину серце лукаве...
позиче цент, а захоче на мільйон валюти здачу.
Людська чорна заздрість -може вбити людину...
як ракова пухлина з'їдає себе інших із середини,
зневажає чужу думку ,може підбурювати із тилу...
дратують дрібниці ...дзижчить, як муха без причини.
В чорної заздрості -в голові мікроби, полова, сміття...
він не може спати, що в сусіда розкішні хороми-
розпалює ворожнечу, п'є твою кров ,як п'явка змія,
її погляд ,веде тебе на самознищення у клінічну кому.
М .ЧАЙКІВЧАНКА.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=792592
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 21.05.2018
ДНІ ЗА ДНЯМИ ІДУТЬ КАРАВАНОМ
Моя Україна,займає валюту в кредит ...
дні за днями ідуть в небуття караваном.
на ринку ростуть ціни, купюри дефіцит...
один родився -паном, інший -Іваном.
До секонд - хенду довжелезні черги...
на ношенім лахмітті збагачують кишені,
у царя хороми у-хрестоцвіті вімперги,
а у народу життя під прицілом мішені.
В супермаркеті на прилавку, як у музею...
ідеш, дивися на космічні ціни і товар,
шукаєш, ліки від діалеми еліксир- панацею.
гаманець худенький, останній п'ятак б'є в удар.
Зрадники , олігархи привели рашиську сарану ...
люд загнали , як скотів у невідомість в кайдани,
королі ,дами і тузи грають у шат і мат у гру...
від пожарищ війни згорає земля, гуляють тирани.
Мій вистражданий народе, скажи куди ідемо?
В Африку, чи європейський заморський світ ...
прогнила система влади пише закони для себе,
відступила святі канони, а рабів на коліна під гніт.
М .ЧАЙКІВЧАНКА.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=792388
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 19.05.2018
ВИШИВАНКО МОЯ ВИШИВАНКО
До півночі ,вишиваю вишиванку...
щоб на свято величне одягти її,
на полотні ,узор вкладаю до ранку...
сині сині волошки колоски золоті.
Вишиванко ,моя вишиванко...
квітучо -весняна окрасо моя,
пишайся ,красуне панянко!
це співає, -Укранська душа.
Вимережу ,хрестиком небо синє...
у барвистих кольорах ніжні квіти,
одіну, намисто із червоної калини-
і мати земля теплом зігріє у світі.
Заквітчаю, вишиванку пишноцвітом,
і струмочком задзвенить водограй...
сизокрилим птахом злечу у моє літо,
де цвіте ,вічна весна мій тихий рай.
М ЧАЙКІВЧАНКА
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=792152
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 18.05.2018
В ДЕНЬ НАРОДЖЕННЯ
Багряним листям зашелестіли літа...
небесний ангел запалив свічі святкові,
в золоту корону одягла -осінь золота...
і в День народження, дарує -троянди червоні.
Зацвів зорями пишний розмай...
пятдесят літ це -багато і немало,
витри, із очей сльозу загуби печаль,
підніми, келих вина, щоб серце співало.
В День Народження, не сумуй, не журись...
нехай в твоїй душі , дзвенить музика весни-
рідним, гостям, друзям привітно усміхнись...
і до свого серденька, дітей внуків обніми.
Нехай всяким добром ощедрить тебе доля...
збуваються, усі мрії, і бажання у твоїм житті-
подасть здоров'я, море квітів, океан любові...
і зозуля, накує многа многа літ на землі.
М .ЧАЙКІВЧАНКА.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=792149
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 18.05.2018
НА ЧУЖИНІ ЦЬОГО РОКУ НЕМАЄ ВЕСНИ
На чужині ,цього року немає весни...
кожнісінький божий день лиє дощ,
випав град, холодно, як серед зими...
і вітер ,зриває квіт пелюстки із рож.
За вікном, чую мелодію дощу у тишині...
у неба ,прошу'' у фортуни ,милості і ласки''
щоб сонечко, із за хмар виглянуло мені,
кольорова райдуга намалювала казку.
Під проливним дощем кручу педалі...
промокла , відчуваю дикий мандраж-
о вітре, вітре, жени чорні хмари вдалі,
сади, пасажири в поїзд і збирай екіпаж.
Тече ріка переповнена зливним потоком
настала темрява ,як ніч серед білого дня,
гримить, блискавиця пройшла галопом...
нікого ні душі ,тільки циклон урагану і я.
М .ЧАЙКІВЧАНКА.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=792058
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 17.05.2018
МІЙ КОРАБЕЛЬ ЗБИВСЯ ІЗ КУРСУ
Мій корабель збився із курсу...
невіднайде ,до берега причал-
на вістрі леза глибока ніч в обузу...
котять, хвилі за хвилями девятий вал.
Маяк, осяює білі вітрила під сирени...
втомлене душа прагне на золоті піски,
омріюю ,вакансу. Феєрію, де ростуть клени.
де у полі в житах дозрівають стиглі колоски.
Стою ,на палубі , ловлю ясні зорі в долоні.
Дивлюсь, на відзеркалення місячної ночі...
у мріях, плаваю, як русалка у синім просторі-
богиня ,місяця Селена .осяює путь у кроці.
О море, море, не торкайся холодним вітром...
ти ,не в одного розбило крилаті мрії і надію,
заманюєш, у тенета нічки зоряним світлом-
плюскочуть, води нашіптують легенди поезію.
М .ЧАЙКІВЧАНКА.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=792014
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.05.2018
О ПРЕКРАСНА МУЗО!
О прекрасна Музо, скажи куди ведеш?
до висот ,на п'єдестал, чи на страту звіру...
ти співом райських пташок мене зовеш-
на заквітчаних лугах шукаю музичну ліру.
Іду ,до зір Чумацьким шляхом на Парнас...
яскравим світлом осяюєш дорогу до неба,
відлунюють чарівні сруни у вечірній час...
і я приймаю, поетичний дар від Бога Феба.
Талим снігом опадає сльоза із моїх очей,
за вікном , хуртовина свище заметіль зима...
шукаю, божу благодать у зоряних ночей -
зорею ,сієш слово і в серці розцвітає весна.
М .ЧАЙКІВЧАНКА.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=791995
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.05.2018
ЛЮДИНА ЯК ПТАХ
А людина ,як птах без крил а літає...
Увись де сяє пречисте небо голубе
у мріях ,космічні широти виміряє,
шукає, крихту хлібця джерело святе.
Людина -не може бути закрита у клітці...
як пташина, сохне у смутку -без волі,
вдихає, у повітря у аромат що-на квітці
тягнеться, до сонця із кайдан недолі.
Птах ,високо літає... відкриває -два крила-
а людині, потрібна... святість- віра і надія,
зцілити духовно стан щоб душа ожила...
збудувати гніздечко і квітнула крилата мрія.
М .ЧАЙКІВЧАНКА
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=791848
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 16.05.2018
ВІЙНА ЗАЖЕРЛИВА ЖРИЦЕ БЕЗ ЛИЦЯ
Війна -зажерлива жрице без лиця!
ти принесла, у наш дім незагоєну рану...
скажи, хто твій господар, яке його ім'я?
якому служиш царю коронованому хану?
Її засуджує - стара мати вдова і сирота...
їх сльози вмивають батька чоловіка і сина
свинцевою кулею пробито серце у козака
калиновий цвіт копають у глибоку могилу.
Плаче ,мати зустрічає дитя в домовині...
весна, для неї чорним цвітом зацвіла...
не бачить ,світку білого,й радості нині,
і до землі, від сліз калиною проросла.
Гне, її біда... нахиляє в різні боки долю...
стоїть, під вітрами блискавицею грози..
ніякий лікар не залікує її душі болю,
сумну пісню їй несуть клени і ясени .
Стоїть, самотня в зажурі на розп'ятті...
вітер роздирає нахиляє додолу до води,
обрубав її руки віти - стоїть у лататті...
падає дощ, і сипле сіль на рану із мерзлоти.
Від крові,-у полі, квітне буйно маків цвіт,
чути голосне ридання стогін мати землі...
війна забрала найкращих у двадцять літ
під небесами , жалісно курличуть журавлі .
Від сльози -мамина душа дзвoном б'є у світи
щоб почув глухий сліпий -небесний глас...
Зупиніть війну!- нехай не топчуть землю кати,
запалює свічу пам'яті і просить миру для нас.
М .ЧАЙКІВЧАНКА.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=791766
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 15.05.2018
ДОБРОГО ДНЯ МІЙ СИНУ ДОРОГИЙ!
Доброго дня, мій любий сину дорогий!
Пишу, тобі листа, як вперше і .востаннє..
сьогодні, весняний гарний день золотий
пробудилось ,сонечко осяює землю зрання.
Радію ,днем не знаю... чи до завтра доживу?
чи у благодаті божій побачу світло у вікні?,
чи почую, спів солов'я ,який оспівує весну?
і як цвітуть білосніжно вишні на землі.
Пишу ,листа в ніч пізню вечірню годину...
відкриваю свою душу несу сповідь святу....
я, присвячую, тобі всі скарби мій сину...
трудилась, і молюсь за добру долю твою.
Що заробила ,віддаю все до краплини...
нічого в інший світ не заберу із собою,
увесь час, думаю про тебе щохвилини...
щоб був ти щасливий і мав гарну долю.
Я відказувала, собі ,а тобі догоджала в усьому-
щоб на старість ,сказав добре слово у житті,
був послушний, поважний ,молився святому Богу-
бо без нього ,не віднайдеш щастя ти на землі.
Я дарую, в долонях промінь сонечка тепла...
безмежну материнську любов у пісні ,у слові...
щоб сонячна райдуга осяяла берег життя,
і я зорею, прийду у твої сни кольорові.
Моє життя, пролетіло птахом, як одна мить....
іде ,до заходу сонця ,за небокрай в заметіль-
-дитино моя єдина надіє,душа за тебе болить!
Вчися, трудись, не сип мені на живу рану сіль.
Повернись ,у божий храм до божого дому...
біля вівтаря, проси прощення за свої провину,
без благословення божого не буде щастя нікому-
і від духовного отця ,приймай причастя мій сину .
Послухай, мене... божий глас зі святих небес...
усе земне, не вартує і цента за скарби духовні-
живи, із Богом, щоб він у твоїй душі воскрес...
і ти ,посієш зерно, пожнеш урожай у жмені повні.
М .ЧАЙКІВЧАНКА.2008 08 12
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=791721
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 15.05.2018
ДОБРОГО ДНЯ ПОЕТИЧНА РОДИНО!!!
Доброго дня поетична родино!!!
доброго дня друзі близькі і далекі!!!
рости, рости, до сонця червона калино...
білосніжним цвітом зорій до смереки.
Мати Україно вдягни вишиту сорочку!
із світів ,зустрічай своїх дітей додому,
із словами подяки ідуть сини і дочки...
розвеселити, серденько розвіяти втому.
Повертайтесь, до гніздечка лелеки навесні,
пташиним крилом обніміть мати Україну...
соловейки величайте вроду матінки землі,
несіть, у вишневий садочок пісню солов'їну.
Поспішайте, на свято матері у родину!
Благословляйте, на многії літа у слові,
поки ,живе твоя мати... ти щаслива дитина ,
пахне духмяним хлібом столи святкові.
Запашили подвір'я розмаєм ніжні квіти,
ліловий бузок чорнобривці айстри білі...
радіє ,мамина світлиця, що злетілись діти-
і оживає серденько у натомленім тілі
Доброго дня поетична родино!!!
доброго дня друзі близькі і далекі!!!
подайте руку Захід і Схід воєдинно!
і земний рай оспівуйте у парі лелеки
М .ЧАЙКІВЧАНКА.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=791667
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 14.05.2018
ШАНУЙ СВОЮ МАТИ
Шануй, свою матір поки жива!...
віднайди , для неї час її обніми,
їй багато, не треба добрі слова-
щоб з любов'ю,щиро усміхнувся ти.
Поспішай ,до рідної мами додому!...
зі світів ,тебе виглядає край вікна,
ангельським крилом зніме втому
залікує твої рани її молитва свята.
Для мами ,ти завжди будеш її дитина ,
навіть коли на твоїх скронях сивина
не будь байдужий, до неї любий сину
подзвони, і запитай, як'' поживає вона''.
Сідай ,у літак, поїзд ,маршрутне таксі...
не відкладай, зустрічі із нею на завтра,
бо час, біжить ...крізь пісок -літа золоті,
життя - спалює вогонь догорає ватра.
Не встидайся ,цілувати натруджені руки ,
які від зорі до зорі не знали відпочинку...
не завдавай ,їй болю страждати у муках...
будь уважним! до неї хоч на хвилинку.
Люба ненька ,вміє любити й прощати...
ясною зорею осяює путь тобі у житті,
яке це щастя, коли у тебе є рідна мати?
двері відкриті і пахне хлібом на столі .
М ЧАЙКІВЧАНКА
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=791582
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 14.05.2018
МІЙ СВІТКУ БІЛИЙ ЗЕМНИЙ РАЮ!!!
Мій світку білий земний раю!!!
я, благословляю тебе на многії літа...
нехай в небо синє голуб миру злітає,
несе радість, щастя у людські серця.
І жайвір божа пташка будить світанки...
срібні роси купають первоцвіт весни,
у вікні сходить сонце пречисті ранки-
травень, увінчає цвітом білосніжно сади.
Нехай красуня весна цвіте, квітне, співає,
відлунює, водограй чиста джерельна вода,
у мами, на личку сонячна усмішка сяє....
і їй зростає, щебече, щасливе мале дитя.
І подасть, віти руки дуб до білокорих беріз...
завруниться, життя зашелестить зелене листя,
вітерець, у плакучої верби витре личко від сліз,
красень явір, заграє на скрипці дзвенить пісня.
Нехай із далеких країв, повертаються лелеки...
у мріях ,із зоряних барв мережуть казкові сни,
до сонечка, тягнуться віттям розлогі смереки,
i весняний дощик вмиває стрункі клени і ясени.
Вельможний місяць, розсипає зорі на щастя...
до вишневого садочку у духмяний розмай ,
і кам'яні скелі, скинуть сніги від божої ласки-
у лузі , калина кличе пірнатих друзів у гай.
М .ЧАЙКІВЧАНКА.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=791350
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 12.05.2018
НЕМАЄ ПРОЩЕННЯ ТОБІ РОСІЄ!
Ще вчора, Росіє я подала тобі руку...
ділилась кусочком хліба із тобою,
вінчали діти ,зростали наші внуки...
довго дружили, а розійшлись війною.
Ще вчора називались сестрами ми...
один до одного йшли із миром піснями,
а нині навіки, із тобою стали вороги..
і тече ,ріка крові над нашими берегами.
Ти ,точила гостру зброю усміхаючись мені-
заздалегідь, малювала план криваву війну,
а я як рідна мати, прийняла у дім діти твої-
із за кущів ,пхаєш гострий ніж у спину мою.
Ти, не одне століття грабила скарби з казни,
ламала хрести, закривала двері до храму...
голих ,босих ,під конвоєм гнала у незнані світи,
викарбувала невимовний біль і глибокі рани.
По приказу, кремля ти творила чорні діла...
гвалтувала ,мучила, затягала зашморг на шию,
ти народила, безумців червоної орди- орла...
і двоголовий ,гострить пазурі створює стихію.
Нагнав, бтр,танки і спалює життя до тла на путі,
знищують, все живе нарвані хмільні рашисти...
і гине калиновий цвіт у кровопивці руки в крові ,
і попи у рясі ,служать московії ниці антихристи.
У підпілля ,скликають дзвоном нових яничар,
гендлують ,всім святим створюють ''руський мір','
за пазухою,убога жадна душа запашок під угар...
зажиріли, від церковної офіри від українських лір.
Немає прощення , Росіє за вбитих дочок і синів!
за сльози матерів, молодих вдів, і за сиротину...
я мати земля,вірю ,що народ посіє зерно у посів...
заколосяться, жита.і збудує нову вільну Україну.
М ЧАЙКІВЧАНКА
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=791200
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 11.05.2018
ЩЕ ТАК ДАЛЕКО ДО СВІТАНКУ
Ще так далеко до світанку...
бджоли рояться в моїй голові,
заполонила зоряна ніч циганка-
кличе ,на берег щастя в зелені гаї.
Зайди, до мене красуне на хвилинку,
де допівночі співають пісню солов'ї,
віднайдеш ,для душі солодку родзинку,
запашні духмяні квіти первоцвіт у росі.
Відзеркалюють зорі мерехтять у вікні
осяюють стежки закоханим у тихий рай,
а одинока птаха шукає храм в божій красі-
і зоря, відкриває браму у Всесвіт в небокрай.
Місяць ,на човні везе у синє небо неозоре
і я ловлю, прекрасну мить поміж ясних зір,
у тишині ,чую ,як хвилями плюскоче море...
виграє, чарівна мелодія із милозвучних лір.
Шукаю, тиху пристань схід сонечка в пітьмі...
в замку ,слухаю, як в час барокко серенаду ночі-
це фея весна ,манить між атланти у далі голубі...
від насолоди, розцвітають мрії у серці жіночім.
М .ЧАЙКІВЧАНКА.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=791153
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.05.2018
МІЛЕНА МІЛЕНА МІЛЕНА
Мілена Мілена Мілена!
тобі привіт, від зелен клена...
він признається ,тобі у любові...
дарує волошки сині у полі.
Мілена Мілена Мілена !
Мадонно ,синього неба!
Скажи, де тебе віднайти?
у казкових снах являєся ти...
Я ,закохався у твої небесні очі...
сонячну щиру усмішку твою,
моя зіронька ясна білі ночі...
я тебе , серед світів віднайду.
Я ,чекав коли прийде весна ...
щоб доля, звела наші стежки,
а ти, у смарагдове літо прийшла-
і вродою заполонила душу ти .
Ти чуєш, я нікому тебе не віддам!
хочу із тобою зустрічати схід сонця
вести, у золоту осінь, як у храм!
цілувати уста, ніжити у долонцях.
М .ЧАЙКІВЧАНКА.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=791067
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.05.2018
ЦЕ НЕ СТИГЛЕ ЛІТО А РАННЯ ВЕСНА
Це не стигле зріле літо,згорає а рання весна...
смерть,косою збирає на плаху пагінці зелені-
колосок, тягнувся до сонця в блакитні небеса-
а гібридна війна, серпом зжинає мрії рожеві.
Ураганним градом косить, рубає весняний цвіт,
сірником, розпалила вогонь ричить ,як лютий звір...
свинцеві кулі, прошили тіло.. у юнця двадцять літ ,
потемніло, в очах і лебедем злетів до чорних гір.
Вдарила, блискавиця посивіло небо в цю мить...
розкололось, на двоє.. заридало проливним дощем,
у красеня ,сокола життя обірвалась, як тонка нить...
застогнала ,випалена земля i в душі біль і щем.
Недомріяв, недокохав, недолюбив цей білий світ,
йому б жити , сіяти зерно , садити вишневий сад...
милуватись, як у житах цвітуть маки ніжний цвіт,
і зустрічати долю, іти із нею по житті у снігопад.
Схаменись ,злобна Росіє !зупини, криваву війну !
Скільки, горя ,біди ти принесла українському народу?
найкращі дочки і сини, віддали життя за країну свою,
вільно , дихати на своїй землі, а не бути рабами до скону.
М ЧАЙКІВЧАНКА
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=791047
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 09.05.2018
CIAO SIGNORA BELLA…
Ciao signora bella
perche sei triste
tu sei come stella
che prima io ho visto.
Ciao signora bella
come e nome tuo
dove tuo paese o terra
io voglio l'abbraccio tuo.
Ciao signora bella ...
asciuga lacrime dal viso
guarda come brilla stella
voglio vedere tuo sorriso.
М .ЧАЙКІВЧАНКА
M CHAYКIVCHANKA
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790876
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.05.2018
ВІДПУСТИ МЕНЕ ВІДПУСТИ
Відпусти ,мене відпусти...
я не буду твоєю ніколи,
що не люблю, тебе прости!
я тиха пристань, а ти широке море.
Відпусти, мене відпусти...
глянь, вже ніч глибока світає...
ми із тобою, два різні світи.
без почуттів -любові немає.
Відпусти, мене відпусти ...
не тривож, душу не треба-
тебе покохати, за очі не проси...
лебедів у любові єднає небо.
Відпусти ,мене відпусти ...
не бери, у полон я не буду твоя...
між нами давно спалені мости,
і два береги розділяє ріка -життя.
Відпусти ,мене відпусти...
не тримай, у обіймах до ночі,
не обманюй, себе і мене навіки...
любов, не купиш за скарби найдорожчі.
Відпусти, мене відпусти...
через роки згадай моє ім'я,
золотий час, у серці збережи
нехай у сни до мене веде зоря.
Відпусти ,мене відпусти...
не склеїти, розтоптані почуття-
згадай, цілунок юної весни
і першої любові відчуття .
Відпусти, мене відпусти...
щастя, не буває без любові ,
не карай, докорами не вини...
нехай щастить твоїй долі!.
М .ЧАЙКІВЧАНКА.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790851
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.05.2018
Зацвіли у Львові каштани
Зацвіли у Львові білі каштани
на вітті запалили тисяч свіч
на свято поспішають львівяни
Князь Лев заглядає їм до віч
Всміхається, красень Львів мені ...
виграє на ніжних струнах весни ,
тут витоптані на бруківці літа золоті,
несуть приємні спогади юності роки .
Рано зійшло сонце над містом...
пісня солов'я звеселяє зеленгай,
зашелестіли клени зеленим листом
Доброго ранку заспівав небокрай!
Розпустили довгі коси тополі...
на алеї ,вирядились пишно вряд,
і признаються місту у любові...
закоханих кличуть під зорепад.
Весна , веде на Високий замок-
де видно,чудовий краєвид іздаля...
соловей співає пісню для львівянок
і лебедів єднає мелодія скрипаля.
Сходить, перша зірка у надвечір'я,
запалює променисті ясні вогні...
зацвіла Золота липа як сузір'я-
осяює ,маленький Париж у красі.
Пахне липовий духмяний цвіт...
і я вдихаю у цей чарівний аромат,
із чаші весни п'ю медовий квіт,
іду вулицями у королівський сад.
Замріяне заквітчане старе місто...
до моїх ніг, встеляє квіти запашні
поміж веж зоріє зоряне намисто...
виблискують у церквиць бані золоті.
Заполонив, мою душу вечірній Львів
його блакитні білі ночі до ранку
у стоголоссі пташок дзвенить переспів
і допівночі оспівує красу у львівянки
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790757
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 07.05.2018
ЗАСПІВАЙ СОЛОВЕЙКО ПІСНЮ ГОЛОСНУ
Заспівай, соловейко пісню голосну-
заспівай ,мені, як в вперше і востаннє...
щоб через віки ,пробудилась від сну
і в саду цвіла трояндою у росі ранній.
Заспівай, соловейко ніжну пісню навесні...
над берегом ріки, нехай мелодія дзвенить
від високої ноти квітне розмай на землі
і єднає ,закохані долі в цю прекрасну мить.
Заспівай, соловейко ніжну пісню навесні...
золотим голосом додому поклич журавлів,
щоб на кожне подвір'я несли радість на землі,
і на вітті ,у гніздечку зростали лелеченята малі.
Заспівай, соловейко ніжну пісню навесні...
і одиноке серце до саду розпахне віконце ,
залебедіє, квітучий май у шелесті трав в росі...
закоханим подарує ,троянди у своїх долонцях.
Заспівай, соловейко ніжну пісню навесні...
співом голосним розбуди, хто любить спати-
бо час ,біжить... не зупинити роки молоді,
як сполошені коні ,біжать удаль, не наздогнати...
Заспівай, соловейко ніжну пісню навесні...
журавкою веди у широкі безкраї поля,
щоб орати, сіяти зерно добра на землі.
і в зеленому морі колосились золоті жита.
Заспівай, соловейко ніжну пісню навесні...
нехай духмяним цвітом розквітають сади
a дівчина весна, їде до вінця у білосніжній фаті
а їй усміхається місяць і зорею осяює стежки.
Заспівай ,соловейко ніжну пісню навесні...
щоб із синіх гір дзвенів відлунював водограй,
грав скрипаль про кохання лебідці чарівній,
і в парі, із милим від щастя злітала в небокрай.
Заспівай, соловейко пісню голосну...
заспівай, мені, як вперше і востанє...
із зоряних світів до тебе прийду-
у стоголоссі слухати пісню зрання.
М .ЧАЙКІВЧАНКА.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790713
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 07.05.2018
ЗИМОВА ПЕЧАЛЬ
Дні за днями, ідуть, на захід сонця...
за небокраєм згасають у журбі,
розлився дощ до мого віконця...
промокла Осінь стукає,у двері мої.
Зустрічає ніч чорноокий вечір...
а у моїм серденьку крає дика туга ,
білолиций місяць обіймає за плечі
питає, чому,'' блестить на очах сльоза''.
У вирій, із журавлями відлетіло моє літо...
залишили спогад вчорашнього дня,
на прощання, в саду подарували квіти
червоні троянди -які любить душа.
Ці квіти цвітуть на радість і щастя...
а у них запашний духмяний аромат,
і вечорова зоря веде мене у казку...
де зеленокоса яблуня пишний сад.
А прийшла ,осінь зазолотила листя...
сильний вітер зриває листопадом-
без коханого любові згораю у пісні
виглядаю,свого милого під зорепадом .
Цвіли сади, а в них мої рожеві мрії,
і сонячні дні осяяювали тихий рай -
літо цілунком голубило -літа молодії,
а холодна осінь, навіює зимову печаль.
М .ЧАЙКІВЧАНКА.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790415
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.05.2018
ПАМ'ЯТАЙ ПРАВИЛА ДОРОЖНЬОГО РУХУ
Якщо у тебе, є машина доглядай...
як свою мати, жінку, шануй люби.
сто раз, перед від'їздом провіряй...
чи є все необхідне , виміряти світи.
Вивчи, правила дорожнього руху!
сідаєш, в машину затягни ремінь,
набирись терпіння сили і духу...
щоб у дорозі, не мучила мігрень.
Перед тим ,.як їдеш у далеку дорогу...
Невживай ,ніколи алкогольний дурман
перевір, машину помолись святому Богу,
на малій швидкості долай автобам.
Тримай, повільно ногу на педалі!
уважно ,дивись за рухом машин!
не женись, за шальним вітром вдалі...
будь обачним, не переходь межу за тин.
Будь людиною,де б не був у житті...
не будь ,крутим жадним і пихатим-
бачиш стареньких тормозни на путі,
відкрий ,йому двері і завези до хати.
Пам'ятай ,правила дорожнього руху!
гляди , в чотири ока, на світлофор!...
коли сидиш ,за рулем не гони муху...
виходиш ,із машини заглуши мотор!.
Стальному коню дай їсти і пити...
до сяючого блиску почисти, помий-
це другий твій дім, і тобі в ньому жити...
він любить, ласку ...хоч терплячий ,мовчазний. .
М ЧАЙКІВЧАНКА
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790357
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.05.2018
ТИ ПИТАЄШ, МЕНЕ СКІЛЬКИ ЛІТ
Ти питаєш ,скільки літ накувала зозуля ?
чому на моїх очах блистить сльоза?...
чому одинока як у полі замріяна тополя ? ?
в безсонні ночі до зір злітаю птахом я .
Мені стільки літ, як листя у тополі...
не порахує, навіть осінь в листопад,
а почуттів, як у сонця тепла у любові,
цвітуть вічною весною і ведуть у сад.
Cкільки, б не було літ, всі прагнем щастя...
в двадцять, тридцять, сорок і в пятдесять,
розділити горе, і віддавати земні ласки-
іти, із коханим поруч, в грозу і в снігопад .
На вітті, в тихому раю соловейком співаю
білий світ ,обнімаю лебединним крилом
тут у надвечір'я, князя місяця зустрічаю,
і до нього ясною зорею сходжу над селом.
На човнику, із ним пливу у зоряні світи,
шукаю, у тумані берег щастя по між зір,
віднайду, і попрошу,''осяяти мені стежки
де живе ,моя доленька - по між синіх гір.
М .ЧАЙКІВЧАНКА.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790224
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 04.05.2018
ДЯКУЮ ,БОЖЕ ЗА ВЕСНУ
Дякую ,Боже за мою весну...
і пречисто-цілющий дощ,
за білосніжний цвіт у саду
що цвіту трояндою серед рож.
Ти ,дав перенести біль втрати...
промінь надії на перехресті доріг,
між світлом тінню тебе пізнати-
зрівняв, стежки для втомлених ніг.
Ти, мене ростив, як мале дитя...
щоб пройшла вогонь воду і грози,
зорав душу, як землицю i ожила-
леліяв, сонцем пагінець і в морози.
Ти ,повернув нераз до життя мене...
від смерті, захистив своєю рукою,
і пташкою злітаю під небо голубе-
оспівую ,твої чуда у слові із любов'ю.
М .ЧАЙКІВЧАНКА.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790141
рубрика: Поезія, Духовна поезія
дата поступления 03.05.2018
НА НЕБІ, ЯВИВСЯ МЕНІ ХРЕСТ
На небі, явився із хмаринок хрест...
побачивши ,його я перехрестилась,
О, Боже що значить цей твій жест?...
що чекає, завтра чи буду щаслива.
Мій Боже!- одна єдина надія на тебе...
пережити ,всі труднощі, біди мої жалі,
віднайти ,золотий ключ святого неба,
щоб зоря , світлі стежки осяяла на землі.
Небесний Отче, твоя віра дає мені сили...
у безсонні ночі ,дозволь бути із тобою-
я чую, твій голос ангел відкриває крила,
без тебе, я слабка ...ти вчиш бути собою.
Дякую,мій Царю! за дощ сонце і зорі,
і твоїми очима ,бачу цей чудовий світ...
що зростаю духовно, як пагінець у полі...
і ти мене, лелієш і квіту ,як на вітті цвіт.
Мій Всевишній Господи, хто я без тебе?
У полі ,тополину, яку вітер гне додолу...
безпомічна ,безсила, сохну в'яну без неба,
осліплене ягня , заблукавши у дорогах.
Боже, дякую, що привів до храму до дому,
що ти серед усіх вибрав мене у житті,
даруєш, Всесвіт дар - у безмежній любові...
і благословив ,бути твоїм учнем на землі.
Мій духовний батьку ,ти моя опора життя ...
із тобою перепливу через море глибоке,
із твоєї руки закладаєм фундамент буття-
із мертвих, оживаєм... даєш почуття високе .
І я несу ,людям світло проміння золоте...
святість, блаженство у твоїм святім слові,
я знаю, що ти захистиш від ворогів мене...
все подолаю, бо причащаюсь у тілі і крові.
М. ЧАЙКІВЧАНКА.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790015
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.05.2018
Я ЛЮБЛЮ ТЕБЕ МОЄ ЛІТО
Туди ,куди ідеш там сонце сяє...
від подиху твого цвітуть квіти,
неси ,до зір без тебе життя немає-
я люблю, тебе... ти чуєш моє літо?
О моє літо тобі місяць кує золоту підкову!
сузір'я Либідь, сіє у долоні щастя зорепад
я б усе віддала, щоб із тобою вести розмову
і наливати щедрі плоди, як вишневий сад.
Від чарівної усмішки виростають крила
ласкавим цілунком голубиш липовий рай
на право ,змахнеш рукою золотіє нива...
а по ліву, листям шелестить зелений гай.
Радіють, веселяться до півночі солов'ї,
підбирає, високу ноту дзвінкий голос
на вітті, слухають лелеки ніжні пісні...
від променя тепла золотіє хліба колос.
П'янить ,нектар духмяні милі орхідеї,
медовий аромат наливає із чаші ночі,
у синьому озерці квітнуть білі лілеї
голубить ,лебідь лебідку зорить у очі.
Я ,зустрічаю місяця у казковий вечір
манить до зеленого гаю липовий цвіт
і оксамитове літо обіймає за плечі
із очей витирає сльозу- у золотих літ . .
Ти питаєш, літо чом сумую ночами?
чом у журбі, зітхаю як лебідка в саду...
того кого, любила полетів світами...
залишив іти в осінь в заметіль одну .
М .ЧАЙКІВЧАНКА.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=789925
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.05.2018
БАЧУ У СНАХ ВИШНЕВІ САДИ
Квітує, май білосніжно на чужині...
в небі проміння золоте виграє ,
закурликали ключі журавлинi.-
дика туга,крає серденько моє.
Бачу у снах вишневі сади
замріяну мальву як розцвітає
як зустрічають лелек ясени
і спів солов'я душу звеселяє.
Зорею, зійду над рідним селом,
осяю гай квітучі береги Дністра...
і зорю до ранку у мамине вікно,
щоб зігрітись вогником тепла.
До Отчого порогу заросла стежина
з світлин, усміхається батько і мати...
яка то радість коли є у тебе родина?
і навстіж двері, відкрито тобі до хати.
Чужина... чужина... чужина...
сонце, пече тут... та не гріє,
без родини ,хто я тут -сирота,
тихий вітер, в очі мені віє.
Там моє дитинство у тім раю
і мама в ружах в білій хустині
тут минулих літ щастя віднайду
і вдихну у запашні трави на долині .
Як жайвір, полину у безкраї поля
де пломеніють квіти маки в житах,
там дзюркотить струмочок з джерела
з криниці, п'є чисту воду синій птах.
Дякую, тобі за все чужина...
що прийняла ,як рідну дитину...
я народилась, де Вкраїна моя-
і лину до цвіту калини в родину.
М .ЧАЙКІВЧАНКА
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=789877
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 01.05.2018
О ,МІЙ МАЮ ,КВІТУЧИЙ РОЗМАЮ!
О ,мій ніжний маю квітучий розмаю!
Тобі красуне весно співаю Осанна!
в синю блакить на крилах птаха злітаю
до землі ,нахилити осяяти сонечко зрана .
Мрію, з високого неба впасти росою...
у безкраї поля, де колоситься буйно жита...
і в них ніжити, пестити червоні маки рукою-
щоб у цілунках весни, пломеніла божа краса.
Щоб неба, волошкові очі осяяли білі ночі-
і вели ,у вишневий садочок закохані пари,
ліловий бузок дарував щастя в серце жіноче
і вітерець, розвіював розбивав сталеві хмари.
Пестливим доторком сонця у золотій іконі...
світлом тайни п'янить душу медовий аромат
краплинки дощу сяють наче зірки на осонні,
у благодатті божій розквітає білосніжний сад.
Заквітчана весна, спиває алмазні роси зранку,
стрункий клен берізці про кохання гомонить...
тихий вітерець на струнах явора виграє циганку
і дарує ,лебедям кохання чудову незабутню мить.
М .ЧАЙКІВЧАНКА
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=789764
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 01.05.2018
А ЖІНКА, ЯК ВЕСНА КРАСИВА
А жінка ,як весна прекрасна і красива...
чарівна мила, трояндою цвіте в саду-
то заплаче сльозою ,як дощова злива...
і птахою, злетить за коханим в грозу.
Від слова ''люблю'' зарумяниться личко,
райдужною веселкою увійде у твій дім...
пишні коси по плечах, то заплете у косичку-
усміхнеться, сонцем у промінні золотім.
Художник малює портрети із її вроди
у безсонні ночі поет складає їй вірші
вона несе промінь надії у любу погоду
із її любові, народжується життя і пісні.
Перед нею, схиляють голову цілують руки...
благословена небом леліяти на руках дитя,
кохана, жадана ,дарує радість мелодії звуки-
вона мати, дружина сестра -Мадонна земна.
А жінка, як весна прекрасна і красива...
божественна, пречиста у білосніжній фаті,
поруч із коханим ,ніжна, мрійлива щаслива-
іскряться очі, віддає тепло , як зоря у ночі.
М .ЧАЙКІВЧАНКА.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=789750
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 30.04.2018
З'ЄДНАЙСЬ, ВОЄДИНО МІЙ НАРОДЕ!
О ,люди, люди! як мурахи, чому не такі, як всі?
Немає,єдності у мові... спільної думки мети,
один на право іде,другий на ліво втікає в кущі...
і нас мочуть,зливають,знищують -хижі гризуни.
Розплодилось,тхорів на нашому полі на землі-
все гребуть,під себе,як можуть дурять Івана...
ідолу, Расеї ,моляться монахи духовні отці...
за срібняк,продались лукаві у лабети омана.
Немає в їх душах,святості шляхетності в істоті...
прийшла,нова епоха і виставляють все на аукціон,
Христа,розп'яли,істина сяє на горі Сіон у позолоті...
а юда, від крові вмиває руки,і чути людський стон.
Мій знедолений ,народе довірливий терплячий!
ти наївний ,як мале дитя віриш у пустослів'я царя,
чого мовчиш, і притих?... ти працьовитий не ледачий...
по світу, шукаєш кращої долі вимирають села і міста.
Cкотиняки- нас ,продали у ярмо у рабство навіки...
за океан у Вашінгтон, а борги на-нове покоління...
глянь, які космічні ціни, на життя ,які дорогі ліки
а привладна еліта, на Мальдіви гуляє від жиріння.
Бариги, мільйон зелених викидають на вітер...
у Швейцарських банках множиться капітал,
розкішні хороми ,машини, прислуги- бібісітер,
син України на війну, щоб зашморг на шию заклав.
З'єднайсь ,воєдинно мій миролюбивий народе!
Подайте, один одному свої руки слов'яни -брати!
Скажіть, що ділити між собою фабрики, заводи?
які привласнили, у своє володіння хами -чини.
М .ЧАЙКІВЧАНКА.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=789729
рубрика: Поезія, Патріотичні вірші
дата поступления 30.04.2018
ОБЕРИ СВІЙ ШЛЯХ
Не хвалися, який носиш чин?
які в тебе хороми пишні шати ...
що досяг, у житті високих вершин
будь людиною ,щоб тебе поважати.
Досконалих ,людей на землі немає...
у кожного є свої помилки у житті,
вчись ,трудись, бо скоро час минає...
обери свій шлях, іди до мети на землі.
Не дивися, що у сусіда розкішний дім...
багатство ,висока брама ,супер машина..
де убога душа там немає щастя у нім -
сьогодні, він пан, а завтра Іван-сиротина.
Ніколи. незаздри чужому щастю...
що друг, вродливий батьки круті...
не закладай, на своє обличчя маску,
дружи, із тими... хто подасть руку в біді.
Вчися, думати відчувати своєю душою...
у спірній розмові ,тримай язик за зубами,
плюють ,у душу захистись божою рукою
усміхнись, іди у світ іншими стежками.
Не перебивай, чужі думки у розмові
підвищеним тоном нічого не докажеш
нехай із серця йде мила лагідна мова
і як голодному, медом хліб помажеш.
Не будь, байдужий до чужого горя...
чим можеш, тим допоможи у нужді-
сій зерно любові усміхнеться доля
люби ближнього добро віддасся тобі.
М .ЧАЙКІВЧАНКА.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=789535
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 29.04.2018
Я ВІЧНІСТЬ -ЯКА ОСЯЮЄ БОЖУ КРАСУ
У голубій блакитті- я промінь сонця...
відзеркалення зорі одвічне світло
білокрила пташка у твоїм віконці
виткане життя на променистій палітрі.
В місячну ніч я прекрасна Муза...
яка прийде до тебе в заметіль зими,
я білосніжний цвіт калина у лузі-
подих чистого повітря серед весни.
Я маленьке зернятко у безкраїм полі-
яке проросло у коріння буйні жита ,
я насущний хліб, у пісні ,у слові...
цілюща водиця ,яку потребує душа.
Я прекрасна чарівна квітка навесні,
у запашних духмяних травах роса...
я весняний дощ у небесній сльозі-
у квітучому саду голос солов'я.
Я ,яблуко солодкий медовий плід...
яке засолодить спраглу душу твою ,
я зелений листочок вчорашній слід-
я вічність, яка осяює божу красу .
Ти прийдеш ,друже у мій тихий рай...
я вітром ,розвію твою печаль журбу-
зорею, у мріях поведу у зелений гай
щоб подарувати, тобі щастя мить чарівну.
М .ЧАЙКІВЧАНКА.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=789512
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 29.04.2018
CИДЖУ ЗАМРІЯНА ЖИТТЯМ
Сиджу ,замріяна життям....
милуюсь ,квітучою весною-
все проходить, через душу відчуттям,
життя, прекрасне насичене любов'ю.
Люблю, спів пташок на світанку...
як гомонить вітерець в тишині,
у мріях, злітаю.. до зорі зранку
в співі пташок гублюсь на землі.
Люблю, казкові сонячні дні
мальовничий пейзаж весни,
на долоні землі проміння золоті
як наливають медами сади.
Закохана у пречисті блакитні небеса
у срібний човник Місяця у білі ночі
у країну мрій злітає увись моя душа
щоб черпнути водицю живу у серце жіноче.
Із чаші ,небесної приймаю причастя...
люблю, білий божий світ творю і мрію,
у травах пасуться коні дарують щастя...
у квітучім розмаю лелію промінь надії.
Радій, життю -витре із очей сльози...
усміхнись, новому дню із висоти...
все проходить із часом, як весняні грози...
глянь, як світить сонце самоцвітом із роси.
М .ЧАЙКІВЧАНКА.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=789372
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 28.04.2018
ЛЮБЛЮ ,ЯК ПАДАЄ ЗА ВІКНОМ ДОЩ
Люблю, як падає за вікном дощ...
як кольрова райдуга дугою засяє,
іскриться роса на пелюстці із рож
соловейко ,радіє весні душу звеселяє.
І мої думки, як ластівки маленькі...
шукають гніздечко і тепло весни,
зігріють серце пташечки рідненькі
немов зашелестять листям ясени .
А усміхнеться, сонечко із блакитті-
дарує, блаженство чудову мить,
в душі оживає надія у молитві...
і слово ,божу красу боготворить.
Весняний дощ напуває землицю,
розпушує кожну грудочку тверду-
вмиває, божий день білу птицю...
і оживає, воскресає, цвіт у маю.
Люблю, як падає за вікном дощ...
і я вже за часом, не спішу не біжу-
зорю, як вітер витирає сльозу у рож
ясніє світ, і душа відпочиває в гаю.
М ЧАЙКІВЧАНКА
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=789216
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 27.04.2018
НЕХАЙ ЗБУВАЮТЬСЯ ТВОЇ МРІЇ
Прийми ,полюби, мене такою як є...
почуй ,мій голос чуттєвої душі...
я у слові ,стукаю у серце твоє-
щоб ти ,зрозумів життя на землі.
Ти ,молодий, красивий ,і тобі цвіте весна...
і незнаєш ,у яку дорогу поведе тебе доля,
світ жорстокий ,злобний, роздягне до гола-
захочеш, їсти шукатимеш, хліба колосок у полі.
Нехай у житті,збуваються завітні мрії твої...
мандруй ,у зоряні світи -Чумацьким шляхом,
на кораблі, пливи до берега надій на землі-
через терни, шукай щастя на крилах птахом.
Життя, -дано Богом, нам один раз на землі...
в пітьмі, не загубись, у цім прекраснім світі,
вчись ,трудись, віднайди себе у літа молоді,
якщо рання весна відцвіла, то у тебе ще є літо.
Не сиди, закутий у недолі ,як пташка у клітці...
відкрий очі, на пишноцвіт своє щастя віднайди-
перша любов відцвіла синьою фіалкою на квітці...
не опускай рук, ще в саду цвітуть троянди із роси.
М .ЧАЙКІВЧАНКА.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=789157
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.04.2018
НАВЧИСЬ ,ЛЮБИТИ КОХАТИ...
Навчись ,любити кохати...
в почуттях ,віддавати себе до дна,
в поцілунках, ніжними словами ласкати-
щоб взимку, в душі цвіла сонячна весна.
Навчись ,любити і кохати...
визнавати ,свою вину помилки ...
вмій, назад відступити і прощати-
і в долонях ,коханю квіти нести.
Навчись, любити і кохати...
щоб від погляду,розвіялись сірі дні,
в розпалі, ураганного зриву змовчати
усміхнутись, і забути образу в житті.
Навчись, любити і кохати...
щоб не вмерло, кохання в душі назавжди,
а не від розлук ,мучитись в ночі страждати
зроби перший крок ясні зорі нахили.
Навчись ,любити і кохати...
щоб від самотності, не згоріти у вогні-
бо і мудреці ,не вміють щастя шанувати...
коли втрачають, кохання плачуть вночі.
Навчись, любити і кохати...
у новий день, перегорни сторінку-
Даруй любов щоб у небо злітати
І захищай ,від гріз мати жінку.
М .ЧАЙКІВЧАНКА.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=789085
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.04.2018
МАТИ ЗЕМЛЕ ОДЯГНИСЬ У ВИШИВАНКУ
Над квітучими берегами зашуми діброво...
на чарівних струнах заграйте стрункі явори,
мати земле, зодягнись у вишиванку святкову!
бо до тебе, ідуть у гості на свято дочки і сини.
Заспівай, соловейко пісню про гори Карпати,
про найкраще місце на землі рідний мій край-
із світів, зустрічай ключ журавлів рідна мати
і веди, у вишневий садочок у зелений гай.
Вклоняюсь, низенько рідна матінко мила...
за твою любов, ласку і безмежне серце золоте-
за духмяний хліб, що зародила щедро нива...
за сонячні весни, які наливали літо осяйне.
Рідна земле ,незрівняна красуне синьоока!
над селом ,увінчана в райдужній короні...
замріяні ліси, степи, поля роздолля широке...
у храмі ,прикрашені рушники святі в іконі.
На світі ,найдорожча наймиліша -ти землице...
тут дитинство, юності пройшли найкращі роки,
із джерела, відлунює водограй цілюща водице
і манить, ясно зоря , щоб цілувала мамині сліди.
Із криниць, черпаю сили духу і натхнення...
жива вода ,тамує спрагу душі у чужому краю.
Світанки, причащають єлеєм моє одкровення...
бо я тебе люблю дуже дуже ,мій тихий раю.
М .ЧАЙКІВЧАНКА.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=789030
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.04.2018
МІЙ БІЛОСНІЖНИЙ КОНИКУ
Мій білосніжний конику із вільними крильми
сяюче лебединне пір'я ,грива із срібної блакитті
вези ,до гаю Муз... крізь грози у зоряні світи,
зупинись ,у місті Златоуст- у блаженній миті.
Від спраги,напою тебе водицею із Дністра
поведу ,у запашні трави на квітучі береги
відпочинеш під старим дубочком край села...
і поглянеш, на Вкраїну милу із небесної висоти .
Як кати ,розпинають на хрест мати Україну...
зайди, заброди будують собі вавілонську вежу
обчистили скарбницю ,війною створили руїну...
привладні чини-мужі переходять всяку межу.
Душа задихається від ураганих градів війни
над рідним краєм розстелився чорний дим
у кровавім бою гинуть найкращі дочки і сини
чобіт рашиста топче хліба, загарбав Крим.
Здичавіли ,безкраї поля широке роздолля
без господарських рук заросли бур'янами
неорана рілля ,у журі похилена стоїть тополя
оплакує, свою полинну долю під небесами.
Людина, гірше звіра... нищить мати природу-
вирізує, ліси ,столітні дуби граби клени,
лиходії отрутою каламутять чисту воду ...
привласнили надра ,щоб шелестів ''зелений''..
Cтогне, від людської наруги від болю земля
продірявена кулями спалена у попіл вогнем
стара мати мліє ховає в сиру могилу своє дитя
йде винищення нації кремлівським палачем.
Мій конику благородний вези у країну мрій
там де тиха пристань і л'ється співуче джерело
на долині, на квітці трудиться бджолиний рій
наливає медовий нектар ,щоб цвіло добро.
М .ЧАЙКІВЧАНКА.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788893
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 24.04.2018
РОСТИ, РОСТИ, МІЙ КОНЮ ВОРОНИЙ!
Рости ,рости. мій дорогий коню вороний!
Ніжним гребінцем розчешу шовкову гриву
поведу, до коваля у нього станок золотий...
викує ,підкову на щастя доленьку щасливу.
Осідлаю, в бархатне сідельце красеня коня-
в бистрій їзді, зав'ється грива над вітрами,
на волі, воленьці зрадію, як серце у козака...
а зарже,впізнаю його голос понад світами.
Мій милий конику, не будь дикий і норовистий...
не бійся, чорного ворона, що кряче над тобою,
мій вірний друже, ти благородний породистий-
не біжи швидко ,до бистрої річки ,до водопою .
Веди ,по Чумацькому шляху в країну мрій...
вимірюй ,довжелезну путь до жаданої мети,
я напою, у синьому морі із променя надій-
поведу, де розквітають пишнотрав'я із роси.
Солодкою мелясою, вівсом приласкаю. коня
постелю під нього ложе золотисту солому
нехай від праці відпочине і в нього є душа
поцілує своє дитя- жеребця і розвіє втому.
Рости ,рости ,мій дорогий коню вороний ,
із далеких країв веди додому до хати...
де край дороги столітній дуб старий-
і виглядає своїх журавлів, батько і мати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788871
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 24.04.2018
БЛАГОСЛОВЕН НА ЗЕМЛІ КОЖЕН КРОК
Благословен, на землі кожен крок...
у світи, куди мене доля водила,
із життя, я пізнала -життєвий урок-
і Ангел ,дав мені птаха крила.
На крилах, мрій я лечу і лечу...
у блакитті голубі на сьоме небо
із небесного джерела п'ю водицю живу
зорі на щастя сію мій друже для тебе.
Крилом Ангела обнімаю планету земля,
вимірюють тернистий шлях мої ноги...
живу ,мрію, творю і зростаю як мале дитя,
і дякую, за своє життя Всевишньому Богу.
Біжу, за сонцем не можу наздогнати...
в казкових снах шукаю мрії зорецвіт,
крізь печаль навчилась усміхатись...
і в земному раю залишаю свій слід.
Від сну, будить щебет пташок у вікні,
зранку, слухаю шепет трав у росах...
іду, у осінь і минають літа молоді-
вітерець ,здіймає листя на верболозах.
У чужих світах невідомість дні у журбі...
і віра не зламала мене,я встала на ноги,
доля ,подарувала вірного друга мені
коханого чоловіка із ним йти у дорогу.
М .ЧАЙКІВЧАНКА.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788676
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.04.2018
ЯКЕ ЦЕ ЩАСТЯ ЗУСТРІЧАТИ ВЕСНУ
Яке це щастя зустрічати весну?
Сіяти у полі яре зерно і ростити
вдихати у золоті хліба божу красу
із чистого джерельця водицю пити.
Зранку птахом злітати в безкраї поля
іти босоніж у духмяні трави запашні
бачити,творіння Всевишнього Творця...
і слухати ,спів пташок треллі голосні.
Яка краса, як цвіте пахучий цвіт?
Ти оспівуєш блаженну мить буття ...
крильми птаха обнімаєш білий світ
і дякуєш ,Богу за чудове життя.
Яка це радість , як сяє сонце весні...
крізь дощ розпускає золоті коси
і дитя щасливе усміхається тобі
і душу, леліє май троянда у росах.
Яка насолода, боготворяти весну?
жити ,мріяти, любити i творити
і долі , сказати '' я тебе люблю''...
у слові , у пісні, слід залишити .
М. ЧАЙКІВЧАНКА.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788556
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 22.04.2018
НА СВІТАНКУ РОЗБУДИ МЕНЕ ПТАШКО
Н а світанку ,розбуди мене пташко мила
ніжним співом прожени печальні сни
і принеси, радість щастя на своїх крилах
із новим днем ,промінь надії юної весни.
Співай, жайворе для моїх золотих літ,
щоб зранку усміхнулось сонечко мені...
і я розпахнула вікно у сад пишноквіт,
де наливають нектаром яблуні навесні.
Защебеч,- божа пташко милозвучні пісні
утіш, зігрій душу райдужними піснями,
веди ,у поля... де дозрівають колоски золоті..
і квітнуть маки над квітучими берегами.
На світанку, розбуди мене пташко мила
виточеним золотим голосом стиха заспівай,
і у синю блакить , до зір я злітала щаслива
і на струнах весни в душі розквітав розмай.
М ЧАЙКІВЧАНКА
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788406
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 21.04.2018
О ,МИТЬ ПРЕКРАСНА ПРОШУ ЗУПИНИСЬ!
Білим цвітом зацвіли мої скроні
увінчали сивиною - мої літа молоді
дні за днями біжать як сполохані коні
не зупинити -блаженну мить на землі.
О, мить прекрасна прошу -зупинись!!!
я розділю, із тобою все золото світу...
поміж ясних зір буду зорею світить-
осяю, тобі стежки в оксамитове літо.
Із небесної блакитті сонячного проміння
вимережу барвистий рушничок на щастя
посаджу деревце, зацвіте вічний сад цвітіння
щоб із далеких країв журавлі злітали у казку.
.
Я ,залишаю свій слід і на землі зерно засіваю
щедрим урожаєм почастую і серед лютої зими
у трави запашні злетять солов'ї до зеленого гаю
і приймуть, причастя із джерела божої краси.
О, мить прекрасна... прошу ,тебе зупинись !!!
намалюй,із небесних барв райдугу кольорову...
життя, чудове... навіть, як за вікном дощить-
я ,усміхнусь і Муза запалить свічу святкову .
М. ЧАЙКІВЧАНКА.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788320
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.04.2018
́РОЗКВІТАЙ ,ВЕСНО !!!
Розквітай ,весно білосніжним цвітом!
Наливай, в саду солодкими медами...
щоб зібрати урожай щедрим літом,
розжени , хмари вітром понад плаями .
Зодягни ,в ошатні наряди квітучий май!...
щоб на клені зашелестіло зелене листя,
до їх віть, злітались пташки в зелений гай...
і під мирним небом дзвеніла ніжна пісня.
Простели, вишитий рушник у безкраї поля!...
вимережи яскраву мережку ниткою блакитті ,
де цвітуть червоні маки було видно іздаля-
і море зелене купало в сонці колоски у житті.
Увінчай, після дощу райдугою небокрай!
Зійди, рано раненько над рідним селом!...
у небесній колисці залелій пахощів розмай,
нехай замайоряться чорнобривці під вікном.
Подаруй, мені весно пречисті сонячні дні!
я на зораній ниві посію зерно добра любові,
із туману, усміхнеться доленька моїй душі...
зародить ,сад вишневий вишеньку у слові .
Веди,мене у смерековий ліс де фіалки сині ...
через річку збудуй кладку в замріяні Діброви,
нехай налюбуюсь земною красою у святині ,
і подякую матінці землі за -царські хороми.
У весняний вечір заходить сонечко низенько,
як лелека розправляєш крила до зорі на волі...
у піднебессі по місячній стежині так видненько,
для закоханих сяють вогні врочисті святкові.
Світи сонечко з небес даруй щастя людям
принеси промінь надії у кожний дім в серця
зігрій теплом розтане холод зими повсюди
і воскресне блаженна мить прекрасне життя .
Розквітай, красуне весно -білосніжним цвітом!
Із далеких країв дзвоном поклич ключ журавлів,
і веди ,квітучими берегами в оксамитове літо...
де дзвенить водограй, і відлуннює спів солов'їв.
М .ЧАЙКІВЧАНКА.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788131
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 19.04.2018
ЗІЙШЛО СОНЦЕ НА МОЄ ПОДВІР'Я
Зійшло сонце на моє подвір'я
вітерець колише ніжні пелюстки
в росі, іскряться квіти немов сузір'я...
самотужки, цвітуть із Божої руки.
Весна ,їх леліє промінням сонця
випромінює тепло любов і ласку
защебетав соловей пісні до віконця
дарує душі радість прекрасну казку.
Теплим дощиком вмиє біленьке личко
вранішня зоря, витре із очей росу -сльозу
і зашелестять листям розпустять косички
в оксамитовім раю оспівати божу красу.
Квітує красуня весна у білосніжнім цвіті
у замріянім саду наливає медами розмай
і щастям розквітає ліловий бузок у квіті
на крилах злітаю під синьоокий небокрай
М .ЧАЙКІВЧАНКА.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=787931
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 18.04.2018
НЕ ЗАПІЗНИСЬ У ЖИТТІ
Від втрат рідних, в тілі завмирають клітини...
у вистражденій душі виростає важкий камінь.
скільки ,болю проходить через серце людини?
закриваєм очі , і скорботна печаль співає Амінь!
Родиться дитя, радість щастя входить у наш дім
вмираєм, тіло згорає у прах згасає як воскова свіча,
душа у вічність злітає ..запанує порожнеча в усім
не запізнись у житті, щоб почути прощальні слова .
Засмучені погаслі очі шукають світло у вікні
тебе чекають ,щоб віддійти у вічність із миром,
вимірюють кожен крок свого життя на землі
віддають, свою любов до дна тому кого любили.
Ми ,не шануємо, не цінуємо ,те що маєм в житті -
втрачаєм, найдорожчих... страждаєм до божевілля,
і в пам'яті ,повертаєм минуле віддати борги свої...
відгороджуємось, стіною від світу ідемо у підпілля.
Себе ,заганяємо в темний кут від людських очей
на самоті оплакуєм свою біду смуток горе і жалі
являється ангел зітре сльозу у безсонних ночей
на мить,веде на розмову у снах до рідної душі.
М .ЧАЙКІВЧАНКА.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=787883
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 18.04.2018
Я ШУКАЮ СПОРІДНЕНУ ДУШУ
Я шукаю крізь літа споріднену душу...
щоб був блиск в очах... світились очі-
від щастя цвіла, як в саду квітка рожа,
як місяць до зорі усміхалось серце жіноче.
Іти ,із ним у ногу ділити радість і печаль,
сказав ,''відпочинь, від праці ,я сяду біля тебе''...
як за вікном дощ, подарував сонце із світань,
нахиляв, все золото світу пречисте святе небо.
Із тобою, був поруч коханий ,як друг і брат...
крилом ангела оберігав від ураганих вітрів,
підставив ,своє надійне плече зорі в стократ-
будував мости щастя із ласкавих лагідних слів.
Щодня, із ним запалювати родинне свято....
зустрічати, сонце зранку... пити солодкий чай,
і від земного щастя хотілося пісні співати...
розправляти крила і злітати у квітучий рай.
М .ЧАЙКІВЧАНКА. 2007 08 25
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=787768
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.04.2018
САМОТНЯ СОБАКА
Добра собака пильнує своє подвір'я і дім,
відганяє нічні лисиці на припоні на варті
а бродячий пес, літає заглядає в чужий хлів
брудний, втомлений хлебче воду у кварті.
Шукає, обгризлу, кинуту кістку і їду у мисці,
де будь під плотом у жагучій кропиві заночує-
лає ,завиває від голоду грає марш у кишці,
безпритульний злий і дні за днями снує.
І його ніжив, пестив добрий ласкавий гоподар
йшов, із ним на прогулянку служив довгі літа...
чоловік -добряк ,трудився і не був лайдак -лодар
збудував, собачу будку -хатка , як хороми у короля.
Його гладив, рукою по спині ...а не проти шерсті,
завжди свіже, смачне перше друге і третє на обід,
слухав ,пташині трелі ,спів солов'я ,як на концерті...
любив ,його і вів розмову із ним сивий старий дід.
Міняється час ,пори року народжуємось, вмираєм...
до кожного приходить журба ,чорна година у житті-
від самотності, людина ,звірі ,птиці, як свіча згасають...
іза тими кого любим страждаєм невимовний біль у душі
М ЧАЙКІВЧАНКА
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=787682
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 16.04.2018
НАВКРУГИ ЧУЖИНА
Переді мною навкруги чужина
бачу, гори Альпи перед собою,
відзеркалює автобам небеса
до засніжених скель подати рукою.
Біля доріг, цвітуть рожі-троянди навесні
Струнка магнолія у біло-рожевім цвіті
наповнює прекрасний світ у божій красі
вітерець заколисує весну у пишноквіті.
Із за хмар ,сонечко випромінює небокрай
нахиляє золоті промінця блаженну мить
на чобітку землі -справжній казковий рай
зимою снігу немає, а весною дощить.
Літом ,спека жара немає чим дихнути...
як у Африці ,розпечений камінь пече,
одні їдуть до моря, інші в гори віддихнути-
А чужинка у храм запалює свічу шукає святе''.
Іду ,по-асфальтованій стежині в розмай
на волі, вдихаю у квітів п'янкий аромат
і хочу додому, на Вкраїну у рідний край
де біля рідної хати білосніжно зацвів сад.
І на крилах пташки лечу до рідної землі
де рано раненько сходить сонце край села
де на клені , розправляють крила журавлі
і ліхтарі ,осяюють квітучий берег Дністра.
Повертаю ,думки у дитинство у юні літа
де стоптала путь матуся босими ногами
біжу де дзюрчить чиста водиця із джерела
зозуля кує щасливі роки і цілую сліди мами.
Вздовж селом, квітує сад цвітуть жоржини
запашні духмяні трави обнімають вколіно
в садочок заросли споришом стежини...
і я занурююсь в зелене море де пахне сіно.
В батьківській хаті панує смуток печаль
на ключ закрито двері розійшлись діти
із світів, ідуть на могилу виливають жаль
і в честь, найдорожчих несуть живі квіти.
М. ЧАЙКІВЧАНКА.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=787625
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 16.04.2018
КВІТУЧИЙ САД МОЄЇ ДУШІ
Послухай, як виграє ніч на струнах чарівних
допівночі ,співає пташка жайвір голосистий
роздає на щастя мрії із зір срібно-золотих
і дивною казкою мережить вечір врочистий.
Білолицим місяцем освічує стежки у сад
розсипає у запашні трави сріблястіі роси
божу квітку ніжно леліє осяйний зорепад
і білосніжна вишня розплітає пишні коси.
Квітучий сад моєї душі розквітає квітом...
наливає медами білопінно цвіт майовий,
як золота липа зашелестить листям літом
під сіянням зір, оживаєш ти вічно молодий.
І в ніжній ноті відчуваєш подих вітерця ...
із небокраю дзвінко ллє проміння сонця
тягнеться голуб до голубки де є почуття
і в зиму ліловий бузок розцвітає у долонцях.
М .ЧАЙКІВЧАНКА.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=787540
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 15.04.2018
ПРЕЧИСТИМИ ЗОРЯМИ ЗАКВІТЧАНА НІЧ
Пречистими зорями заквітчана ніч
пахне духмяним липовим цвітом
вечір запалив тисяч тисяч свіч
осяює, над селом стежки літом.
Замерехтіли ,заіскрились ясно зорі...
в тиші ,запроменіли в осяйній далині
розсипають у трави роси у любові
із світів кличуть журавлів навесні.
Май ,мережить вишиття казкове
наливає нектар солодкими медами
притихло синьооке море вечорове
сяють зорі над квітучими берегами.
Я ,впаду зорею в розмай встигле літо
де в буйних житах пломеніє маків цвіт
щиро усміхнусь зеленому гаю привітно
і нахилю синю блакить щастя зореквіт.
Вічною зорею по між зір буду жити у віках
співучою божою квіткою розцвіту у доріг
у піднебессі закурличу, як білокрилий птах
у заметіль зими віднайдеш у пісні мій слід.
Пречистими зорями заквітчана ніч
сяє бірюзовий алмаз в тисячу карат
дарує блаженну мить тобі друже до віч
щоб ти прийшов, у мій рай під зорепад.
М. ЧАЙКІВЧАНКА.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=787537
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.04.2018
СВІТЛО У ВІКНІ
Яке це щастя бачити світло у вікні?
увінчане сонце в золотій короні
ногою ступати у трави запашні
і зривати первоцвіт у свої долоні.
Розпахнути двері у весняний сад...
де у білосніжній фаті красуня весна,
вдихати ,у ліловий бузок п'янкий аромат
і дивитись, як цвіте, буяє божа краса.
Душа , радіє променю сонечку весни...
як маленька ластівка в'є гніздечко у стрісі,
де над річкою заквітчані барвінком береги
від тепла заряснілись сині фіалки у лісі.
Весняний дощ вмиває коси на верболозах...
а сонечко пестить кожний листочок на вітті,
розсвітає день леліє пелюстки квіту у росах..
блакитнє небо випромінює красу у зорецвіті.
Замріяна весна ніжним дотиком руки
встеляє зелений килим у безкраї поля,
у піднебессі, чути лебединні голоси...
крилом птаха обнімають маки у житах.
Яке це щастя бачити світло у вікні?
Прокидатись, від сну від співу солов'я ,
райдужною веселкою сяяти на землі
і слухати, як біжить ручай із джерела.
Яке це щастя бачити світло у вікні?
із небес ,прийняти благодать божу...
Божий перст цілувати цілунком душі-
щоб сіяти зерно любові у серце кожне.
М .ЧАЙКІВЧАНКА.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=787320
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 13.04.2018
НЕ ЛЮБЛЮ ХВАСТУНІВ
Не люблю, хвалитись показувати себе на показ...
по -житті, скромна між людьми стаю завжди скраю,
не люблю, базік, які ставлять на п'єдестал свій персонаж-
у вишиванці, а лукава душа вдягає зброю із самураю.
Із першого погляду ,часто помиляюсь в людях у житті-
відкриваєш, душу своє бачення світогляд перед собою ,
а двохличні ,їх чорна заздрість сичать ,як змії в кублі...
стиха нападають, ядовитою отрутою плюються слюною.
Буває вродлива,як вималювана краля із журналу Паріж,
у розмові ,твердий горішок не по зубах... середина порожня,
при першому твоєму падінню, у спину запхає гострий ніж
нарубає дров ,підпалить сірником вогонь словом ложним.
Як праник ,переливає із пустого в порожнє довгий язик,
пустельні очі ,нікого не бачуть перед собою тільки'' я ''...
пустодзвоном ,скликає сойок, гайвороння до сухих осик-
під аплодисменти ,ліпить із себе кумира пихата душа.
М .ЧАЙКІВЧАНКА.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=787159
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 12.04.2018
ПОДАРУЙ ,МЕНІ ЛІТНІЙ ВЕЧІР
Подаруй, мені літній вечір...
оксамитову зоряну ніч,
я обніму тебе ніжно за плечі
де ти і я удвох віч -на -віч.
Твоя чарівна врода немов весна...
русяве волосся, небесні ясні очі,
чорні брови ,усмішка мила осяйна,
як зорі промениться у білі ночі.
Від чужого погляду, себе відгородив-
на ключ золотий закрив своє серце,
дякую, долі, що тебе у житті зустрів...
ти ,моя люба лебідка у синім озерці.
Я ,тебе до безтями люблю кохана моя...
із тобою хочу розпахнути крила свої,
ласкавим поцілунком пестити уста,
до ніг ,встелити пелюстки троянд тобі.
Я ,все життя чекав на зустріч із тобою...
плекаю надію, що доля наші дороги зведе..
вірю ,у святу любов, яка розцвітає весною-
і у парі ,злетимо від щастя під небо голубе.
Де є кохання, там немає кордонів, границь...
думки, читають по -очах, розуміють із пів слова-
почуття ,як море широке у білих лебедів птиць...
у місячній млі, засолодить душу приємна розмова.
Я ,твій принц на коні -замріяний первоцвіт...
а ти моя білосніжна лілея у квітучім саду
я, нахиляю тобі Всесвіт синьоокий зоресвіт-
стань, моєю назавжди бо тебе я люблю .
М .ЧАЙКІВЧАНКА.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=787156
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.04.2018
МІЙ ДІМ ПІД НЕБЕСАМИ
Відриваюсь, від землі в нічну тишину...
на сьоме небо у Всесвіт птахом злітаю,
слухаю сонату про вічну любов святу
у вікні, зустрічаю схід сонця ,як світає...
Я, мандрівниця, попутниця -земного життя,
мій дім -поетична світлиця під небесами.
де вічно зоріє зоря розпалює вогник тепла
і одиноку птаху зігріває ніжними піснями.
Я, запрошую тебе друже у мої казкові сни...
де замріяна весна зустрічається із літом,
де чути спів райських пташок золоті голоси-
і на килимі щастя душа цвіте маковим цвітом.
Серед ясних зір, у серці відтане крига зими...
сонячний промінь замерзле тіло твоє відігріє,
із очей витре сльозу і осяє путь в зоряні світи-
світла радість, оживе в душі і надією запломеніє.
Із блакитного небокраю усміхнеться щастя...
Богиня поезії подарує насолоду пахощі земні,
і від сузіря Діви приймеш святеє причастя
де є святість, там немає страждань болю в душі.
М .ЧАЙКІВЧАНКА.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=786794
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 10.04.2018
ЗАГУБИТИ ЩАСТЯ, ЩОБ ЗНОВУ ВІДНАЙТИ
Загубити щастя ,щоб знову віднайти...
усміхнутись ,літом променем сонця-
поруч ,із коханим трояндою цвісти
і дарувати , пахощі квітів у долонці.
Щоб зранку ніжні уста торкались чола,
із білого ложа піднімати поцілунком
у вікні слухати пташок спів солов'я
і душа, пила кохання божим дарунком.
Щоб ласкаві, лагідні слова лились із душі....
як із гір, джерельна водиця понад берегами...
закоханих несла ріка -життя удвох в човні
і сяяли очі ,як від сонця що під небесами.
І благородна ,шляхетність нахиляла ясні зорі ...
спрагла душа мережила щастя райдужні мрії,
у серці вигравали струни у безмежній любові-
жайвір, вів у земний рай, де цвітуть квіти надії.
Загубити щастя ,щоб знову віднайти...
крізь літа, іти в життя у осінь в листопад-
щоб розпалити вогник серед лютої зими
і рука в руці сидіти біля каміна в снігопад.
М .ЧАЙКІВЧАНКА.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=786787
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.04.2018
Я ВИМІРЯЮ ДО ТЕБЕ СВІТИ
Не знаю, де живеш у яких краях?
Не знаю, куди приведе мене доля?
Але я тебе бачу у казкових снах?
Твій образ, малює зоря світанкова?
Небесне сяйво манить у зоряні ночі
на відстані, вимірюю до тебе світи...
ти. являєся принцом у серці жіночім
впізнай ,серед зір подай руку обніми.
Пісню, для тебе пишуть душі почуття,
я, закриваю очі ,бачу тінь у відзеркаллі...
кохання -це страджання,сяюча ясна зоря...
замріяна пташка, яка на крилах злітає удалі.
Іду, назустріч долі, щоб любов віднайти...
я без тебе, як небо без сонця в туманній імлі-
сірий день віє холодом, я шукаю твої сліди...
і одинока птаха гасне свічею, як спалах зорі.
Voglio essere felice di darti gioia per te ...
не згаяти, кохання час... у житті -літа молоді,
у святості, нахиляти небо -сонце золоте
щоб був ти і я, і квітніли троянди запашні.
М .ЧАЙКІВЧАНКА.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=786693
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.04.2018
МОЯ ЛЮБОВ
Моя земна любов, бачити сонце у вікні-
у мріях, по місячній доріжці летіти до зір...
щастям, сяяли очі несли радість душі
розправляти крила від мелодійних лір.
М .ЧАЙКІВЧАНКА.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=786691
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.04.2018
ВЕЛИКДЕНЬ СВЯТО БОЖЕСТВЕННЕ І ПРЕЧИСТЕ
Великдень !-свято божественне і пречисте!!!
голосним дзвоном кличе до церквиці із небес,
до землі ,сходить сонце променисте сонцелике-
і співає .-Христос Воскрес ! Христос Воскрес!!!
Прокидайтесь ,християни від зимового сну...
зранку ,поспішайте до храму до Божої світлиці
святий дух приніс надію спасіння в душу твою
у святочний день прославляють Бога звірі птиці.
Із кам'яного гробу із мертвих воскрес до небес!
із чаші віри, нас причащастити тілом і кров'ю,
витає земля - Христос Воскрес! Христос Воскрес!!!
щоб прийняти Хреста у серце у мирі із любов'ю.
Прийшов, Великдень - день божий світлий!
відчинились двері до небесного престолу,
із божою благодаттю іде Месія привітно...
запрошує на свято паски до святкового столу.
Христос Воскрес!-торжествуйте радійте люди
прославляйте Бога -світле воскресіння Христове
запаліть вогонь нехай зігріє серце в грудях
і єднає у родину христова віра священне слово .
М .ЧАЙКІВЧАНКА.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=786626
рубрика: Поезія, Духовна поезія
дата поступления 08.04.2018
ІЗ БЛАГОВІЩЕННЯМ!
ЦАРИЦЕ НЕБА І ЗЕМЛІ
Царице світу неба і землі!...
Пречиста Діво радуйся Маріє...
народжена зорею на небеснім тлі,
весна ,яка пробуджує від сну і зоріє.
Ти, немов білосніжна лілія в саду
до якої злітають пташки навесні,
пісня із пісень надія в земнім раю...
божественний псалом ангел землі.
Пресвята Маріє красуне по між дів!
благословенна мати по між жінками
до твого храму ідемо під твій покрів
залікувати рани святими молитвами.
Ти, розчиняєш хмари подихом весни...
квітневим маєм землицю воскресаєш ,
ясним променем сонця осяююєш стежки
і запалюєш родинне свято весну вітаєш.
Благодатна Маріє Святосте Блаженна...
ти у своєму лоні зачала святе боже дитя-
у радості ,відкрилась тайна сокровенна
із божою благодаттю оживає мати земля.
Райська пташка вінчує Благовіщення свято
вінчає ,замріяний квітень поетичним вінцем
із паскою, із Воскресінням вітає Божа мати
їй розквітають пишноквіти світлим днем .
У скорботні дні духом оживаєш зомлілу душу
у поклоні ведеш до Ісуса сина до плащаниці
у житті ,даєш знести земний хрест важку ношу
і причащає, із чаші любові- твоя свята водиця.
Із небес ,зоря освячує духмяні трави росою...
бальзамовим нектаром надихає зелений гай,
дзвенять дзвони до храму дзвінкою луною
щоб славити Бога ,у мирі земний тихий рай.
М .ЧАЙКІВЧАНКА.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=786440
рубрика: Поезія, Духовна поезія
дата поступления 07.04.2018
ПОСПІШАЙМО ДО ХРИСТА!!!
СТРАСНА П'ЯТНИЦЯ СВЯТА
Дзвенить голосний дзвін до церквиці
відкритий храм у страсну пятницю святу
на престіл виймають біленьку плащаницю
щоб на колінах поклонитись Ісусу Христу.
Іде юрба , до Христа від старого до малого,
в черзі вряд, стоять віддати честь шану йому...
цілують пять ран ,цвяхом прибиті руки ноги-
у пресвятих, просять прощення за провину свою.
Кличе, Небесний Отець до покаяння всіх нас-
де лежить божий син розп'ятий на хрестi.
прийшла скорботна година і страсті час,
запалити свічу і цілувати рани пресвяті.
Поспішаймо ,,до Христа Спаса в провинні!
чотирнадцять стацій читай в страдну дорогу
і мовчки , в щирій молитві запали свічу нині
він вмер, за гріхи світу, щоб воскреснути із гробу.
Ісуса окровавленні рани на полотні на плащаниці...
залишилось божественне випромінення сліди,
щоб християни із вірою ішли до божої криниці
із чаші любові, причаститись і спокутувати гріхи.
Ісус, вмер за тебе за мене за жорстокий світ,
спасти мирян , подарувати світле воскресіння...
в душу приніс, промінь надії із тернистих доріг-
прийняти,у мирі святість боже благословіння.
М. ЧАЙКІВЧАНКА.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=786280
рубрика: Поезія, Духовна поезія
дата поступления 06.04.2018
Мова поета, як хліб... солодкий шоколад,
нагодує,засолодить душу залікує рани
Як сочні медові плоди наливає літній сад
і колисковою піснею зігріває теплом мами.
У мріях, злітаєш в поля смарагдовим літом
де колоситься рясно золоте колосся в житах ,
І я квітну, від щастя красно маковим цвітом...
шукаю ,сонечка у небі ,як сизокрилий птах.
І в заметіль зими,розцвітаю проліском серед снігів...
із блакитного ескізу милуюсь галереєю картин,
У Всесвіті ,радію, як дитя вслухаюсь у тишину віків,
і стрункою тополею шелещу листям серед модрин.
Поета, приємна розмова відзеркалює час буття...
оспівує, прекраснy мить,яка біжить над берегами,
Я черпаю, чисту водицю із цілющого джерела
у поетичній світлиці запалюю вогник свято мами.
Поезія, -сестра моя, надійне плече друга у журбі,
єдина втіха, радість, коли на очах блищить сльоза...
З небес ,одинокій лебідці усміхаються солов'ї
воскресає ,у пісні у слові ,щоб не плакала душа.
М .ЧАЙКІВЧАНКА.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=786221
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.04.2018
Я НАРОДИЛАСЬ НА ВКРАЇНСЬКІЙ ЗЕМЛІ
Я ІЗ РОДУ ГАЛИЧАНКА
Європейцям, леді ,дамі і сеньорі...
пасує модний капелюшок до лиця...
а українкам красуням пані гонорові...
біла хустина , віночок і вишиття.
Я ,народилась на вкраїнській землі...,
серцю мила барвиста вишиванка
на ній сяяє , золотий колос на полотні -
вишитий узор, бо я із роду галичанка.
Люблю, до болю рідну землю святу...
її звати прекрасним ім'ям Україна-
і серед ночі ,я стежку додому віднайду
бо там де Батькіська хата цвіте калина.
Із далеких країв до села кличе дзвін цервиці...
там Пресвята Мадонна у біленьких рушниках,
і тягнеться душа до Дністра де цілюща водиця
де в літній вечір, щастя несе сизокрилий птах.
Навесні, ключ журавлиний летить до гнізда...
де над ставочком верба розпускає довгі коси,
а у яблуневім садочку дзвенить пісня солов'я
і зігріває душу рідна мова ,як шумлять верболози.
М .ЧАЙКІВЧАНКА.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=786214
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 05.04.2018
ХТО ЗРОЗУМІВ ЖИТТЯ ТОЙ БІЛЬШЕ НЕ СПІШИТЬ
ОМАР ХАЙЯМ
Хто зрозумів життя, той більше не спішить....
у нього є час, спостерігати за прекрасним світом-
як літній молиться до ікон, а немовля солодко спить...
зимою тане сніг, і поміж хмар падає дощ літом.
Хто зрозумів життя, той більше не спішить...
він насолоджується життям із сходом сонця,
вміє, розпізнавати спів пташок у кожну мить-
і райдужного неба кольори у своїм віконці.
Хто зрозумів життя, той більше не спішить...
він любить життя, і вірить у воскресіння...
ласкавим словом кволу душу воскресить,
підніме хворого із ложe,бачити просвітління.
Хто зрозумів життя, той більше не спішить...
він бачить на землі у всьому божу красу-
тобі нахилить Всесвіт зорями озолотить,
щоб вдихав п'янкий аромат у веснянім саду.
Хто зрозумів життя, той більше не спішить...
із зоряної парчі із мрій вимереже намисто,
і на долині духмяні трави росою оросить -
щоб тобі шелестіли зелені клени листям.
Хто зрозумів життя, той більше не спішить...
знає, що щастя не в грошах... золото і срібло-
він із замотаного клубочка розмотає нить,
вирішить,любу діалему щоб ти бачив світло.
Хто зрозумів життя, той більше не спішить...
він із щирою молитвою зустрічає день божий,
із любов'ю, іде до ближнього ,щоб Бога хвалить...
і у праці творить ,добро,яке осяює серце кожне.
М .ЧАЙКІВЧАНКА.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=786140
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 05.04.2018
ЗАГУБИЛА КЛЮЧІ ЩАСТЯ
У травах ,загубила щастя золоті ключі
втрата полином мою душу гірчить
безсониця ,як сич голосує в ночі...
пу гу пу гу до себе стиха гомонить.
Цей злобний світ ,як укус ядовитої змії...
висік гострим мечем криваву рану,
ніякий лікар незалікує біль в душі -
від образ, як свіча чахну на очах тану.
Дика любов перейшла границю і межу
без вина, я п'яна... незаймана злюща пантера ,
в журбі в'яну, як полумяна ружа в саду-
страдниця, розп'ята на хрест від сутинера.
А святе кохання до божевілля сліпе...
віддає себе на муки смиренно на тортури,
ні на йот, не жаліє у світі своєму живе-
і пробиває глибоко серце стріла Амура.
Ти по вуха ,скута в кайданах у ланцюг,
одвічна битва війна на право щастя...
ти нічия, в омані чужих жорстких рук
та душа, не може жити без любові і ласки.
Марнуєш прекрасний час молоді літа
фальс, без лиця розтоптав твою надію...
самозакоханий нарцис принц без коня
взяв у полон і ти полонена у безнадії.
Серед своїх самітниця ,як небо без сонця...
світить ,та не гріє... без блиску у очах.
розбите серце не бачить світло у віконці-
і до ясних зір не злетить без крил птах.
Молоде літо зорить в туман безодню
довгий шлях страдний і тернистий...
самотня птаха набрала в груди водню
прокладає шлях де натхення всевишнє.
Між небом і землею бродить душа...
вимірює довжелезну дорогу у путь
у блакитнім океані занурюється додна
освітлює маяк ,щоб віднайти життя суть.
Відріклась думками від земного життя-
живу ілюзіями ,як засяє сонце у вікні...
вершина-це потойбічна тайна свята
храм, у якому народжується муза у душі.
У піднебессі, чую антифон ангельський спів,
у тужливі дні причащаюсь із чаші любові...
Величний Бог, заготовляє зерно ранній посів
і в поті чола оре ріллю , сіє в занедбанім полі.
І росте ,моя поезія вічне древо знань...
мова лагідна ейфорічна і пречиста,
в магічній далині дарована божа дань
шелескоче на дубі зеленим листям.
Злітаються до нього чорні круки вороння
проганяють солов'їв із веселими піснями
крок за кроком шукаю кредо із небесного ковша
де я вільна, щаслива... і радію під небесами.
В золоту амфору наповняю перлисті роси
крилаті мрії в польоті підкоряють Парнас
красуня ніч циганка розпускає чорні коси
і на білім аркуші папері пише прекрасний час.
Задумом творця дзвенить чарівна струна
пророчі думи відзеркалюють казкові сни
божі мислі відроджує споріднена душа
і вінчає поета лавровим вінцем із висоти.
Я не поет , а поетичного царства рабиня слуга...
у якому із покорою, служать благородні митці,
від зорі до зорі сяє блиском діамант божа краса
щоб прикрасити земний рай у зимові сірі дні .
Корабель,іде по курсу у плавання по приказу небес...
стою ,за штурвалом у руля пливу до берега Надія,
у синьому морі плаває Либідь із небесних плес
веде по курсу по Чумацькому шляху у мріях.
Нераз заблукаю, у лабіринті серед захмарних веж
від стріл Амура приречена страждати від кохання
промчиться, як птах білолиций місяць княжий кортеж
із космічних світів із Всесвіту передає мені вітання.
Від відчаю, розпуці віддаюсь у полон у руки Долі
беззахисну мене, як дитя захищає від ураганих гріз,
від синьооких зір , я прозріваю цвіту для любові...
кленовим віттям тягнусь в обійми до білокорих беріз.
Я як монашка, зреклась від земних утіх і принад ...
принесла себе у жертву в покорі поетиці служити,
і по божій волі ,вільною птицею злітаю у божий сад
щоб оспівувати земне життя із мертвих відродитись.
М .ЧАЙКІВЧАНКА
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=786054
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.04.2018
НА ГОРУ ГОЛГОФУ ІДЕ СТРАДАЛЬНА МАТИ
На гору Голгофу іде страдальна мати...
плаче, ридає, мліє від знущання ката,
Ой, сину, мій сину, моя надіє і утіхо!
Чом в'янеш квітом ранім-на молодім віку?.
Іду, за тобою вслід, у світ злобний і жорстокий...
тебе катують, забивають, цвяхом в тіло глибоко,
ти, в жертву віддався, щоб спасти людський рід...
всиротив,як билину... цілувати рани твій слід.
Із малих літ, тебе ростила -материнською любов'ю-
і вберігала ,охороняла від гріз вітрів твою долю,
а нині ,віддаю на страту... на розп'яття тебе сину...
а ти, в покорі ідеш на тортури і зближається година.
Зболене, моє серце страждає, дивитись на твої муки-
увінчаного, у терновім вінку... до хреста прибиті руки,
О, мій Боже милий, змилуйся, над зраненим сином!...
дай, перенести біль страждання.... у важку хвилину.
Між двома розбійниками на хресті розп'ятий...
затьмарився білий день, затряслась земля мати-
віддаю, тебе мій сину- Небесному Отцю навіки! ,
помилуй лукавий світ!...подай душі духовні ліки.
М .ЧАЙКІВЧАНКА.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=786029
рубрика: Поезія, Духовна поезія
дата поступления 04.04.2018
ЦІНУЙ, ТИХ ХТО ПОРУЧ ІЗ ТОБОЮ
Цінуй,тих хто поруч із тобою...
розуміє, із погляду із півслова...
розділить кусок хліба із водою-
залікує рани лагідна розмова.
Цінуй ,тих хто відкриває двері тобі...
в темну нічку , грозу,у заметіль зими...
не принизить, недорікне на помилки твої,
а направить на істину дорогу в світи.
Цінуй ,тих хто не оплював не осудив тебе...
не злякався, не залишив наодинці в сльозі,
не був лукавий, а підставив своє дуже плече...
крилом Ангела охоронив від стихії на землі.
Цінуй ,тих хто шанує тебе, як людину...
відкриває очі бачити прекрасний світ,
усміхнеться ,запросить тебе на гостину-
віднайде ,час і розділить із тобою обід.
Цінуй ,тих хто поруч із тобою...
подасть руку тобі в радості в журбі,
хто за тебе постоїть кам'яною горою...
радіє, успіхам є порадником у житті.
М .ЧАЙКІВЧАНКА.
2009 09 8
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=785901
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 03.04.2018
ЗОДЯГНУСЬ В НЕБЕСНІ ШАТИ ОСЯЙНІ
Зодягнусь в небесні шати осяйні
із променя зроблю золоту корону
із мрій увінчаю весну на землі
із пелюстків квітів встелю дорогу.
Розпахну, своє вікно у яблуневий сад...
щоб на стінах вигравало райдужне світло,
небесний храм росою засіє щастя зорепад
розвіє гірку скорботу на крилах вітер.
Зіп'ю ,чашу любові із літнього світанку
зацілую у почуттях квітучий тихий рай
злечу птахом у вічне безсмертя зранку
нахилю зорі ,щоб квітнув тобі зеленгай.
Від сльози проросту із землі травою
у пишнотрав'ї зашелескочу первоцвітом
із чистого джерела розіллюсь водою
щоб у молочній річці ти купався літом.
Прилину ніжною піснею до твого серця,
у мовчанні в тишині прочитаєш думи мої,
і я закружляю лебідкою в синім озерці...
щоб подарувати тобі Всесвіт моєї душі.
М. ЧАЙКІВЧАНКА.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=785854
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 03.04.2018
О ,ЗОЛОТОСЯЙНА АФРОДІТО!
Відлунює тихо вальс милозвучні звуки клавесина
між алегро престо душа насичена життям віваче
у мандруючого артиста- актора шляхетна манера
у карнавальній масці оживляє піснею серце юначе.
Як Галатея, морська німфа дочка Доріди і Норея...
іде ,по поверхні блакитного моря до берега золотого-
над нею злетів циклоп, як орел-цар бере у руки фею...
несе, її у кам'яну скелю ,щоб закохалась вона у нього.
На острові, безлюддя розкішний замок височезні колонади,
проти її волі, закрив без світла сонця у холодній темниці...
чує, як чайки кигичуть шум прибою відлунює ехо Гранади
в музичній п'єсі, чути оплески човгання ніг у танцівниці.
ЇЇ волосся опадає, як водоспад... оксамитова сукня пишна,
погляд ніжний, загадковий... небесні очі сяють, як ясні зорі...
солодкі уста, немов у саду розцвіла білосніжна вишня,
надіється на ліберту, що віднайде принц визволить із неволі .
О, золотосяйна Афродіто, мила красуне... я божеволію за тобою!
шалене кохання, зводить мене із розуму відбирає мої сили,
я віддам, за тебе скарби земні, щоб з'єднати із тобою долю...
на сопілці заграю пісню, щоб за спинаю виростали крила.
В казкових блаженних снах, бачить свого судженного героя...
слухняною рабою, іде йому на зустріч... крізь пустиню вітряну-
де щастя, зіткане із сонячних райдужних днів усміхається доля-
від струни, розсвітають білі ночі, як від милозвучних слів ''люблю''.
Дізнався ,про її полон молодий красень Акід із царства світла...
вигострив меч ,пішов боротись за неї із страшним циклопом в бою,
у кривавім двобою бився за свою кохану, щоб лілеєю квітла...
подарувати, її зоряне лебедине сузір'я... фабулу в квітучім раю.
На честь, закоханих торжествують тріумф величне свято
Богиня Афродіта, була віддана своєму коханю до кінця-
серцю, не прикажеш, краще вмерти ніж із нелюбим вік вікувати...
і кинулась у воду.і від люті Поліфем у юнця відібрав життя.
М ЧАЙКІВЧАНКА
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=785603
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.04.2018
Я ВТОМИЛАСЬ ВІД ДОРІГ
Щодень, із сходом сонця прокидаюсь...
молюсь, за родину, Україну щиро Богу,
так швидко біжить час а куди не знаю?
виміряю кілометри довжелезну дорогу.
Я втомилась від доріг галасливого світу...
до кривавих мозолів забила свої ноги,
ще не зима ,не осінь, а тільки квітне літо...
задихаюсь,без кисню іти по терні ,що коле...
Іду, іду до місця , що позначено на карті...
від тепла зашкалює градус обливає піт в жару,
добре ,що Янгел -Охоронець стоїть на варті-
виведе, із тупіку , щоб відпочити на ходу.
Я втомилась від пройдених доріг у житті...
від праці себе загнала, як заїзджений кінь,
живу ,працюю ,шоб віддати борги на землі-
і тримаю, все на плечах ,щоб досягти ціль.
Не так легко одинокій злетіти до вершин...
я не прагну,визнання лавровий вінець і славу
а як пташка, шукаю крихту хліба, а не полин...
духовні скарби, високе небо- райдужну заграву.
М. ЧАЙКІВЧАНКА.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=785602
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 02.04.2018
ЛЮДИ ,ЯК РОБОТИ...
Люди ,як зомбовані -кам'яні черстві серця...
носять золотий хрестик на ланцюжку на шиї,
без пастуха ,як сліпі вівці біжать хто куда-
сильний, слабшого втопить в багнюці помиї.
Із простягнутою рукою ходять глухі німі,
є заручниками рабства злиднів недолі,
верховодить князь Ведета на білім коні
відсутність валентно жити вдома в неволі.
Зажерливий загарбав скарби увесь світ...
має владу в руках будує Вавілонські вежі,
очманілий від ефіру, є проклятий його рід-
пхає народ в ярмо, не поступиться на межі.
І мільйонна юрба не йде вперед, а назад...
під ногами ,в багні топчиться стоїть в застої,
зрізають столітні дуби, рубають калиновий сад-
занепала нація духом... від війни, життя в ізгої.
Люди, як роботи байдужі порожні серця...
зашкалює насилля жорстокість хаос і зло,
в шоколаді купаються прислужники царя
ураган в океані штормує корабель на дно.
М .ЧАЙКІВЧАНКА.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=785447
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 01.04.2018
ЯКЩО ІДЕШ ПО ЛЕЗІ БРИТВИ
Якщо ідеш по гострому лезо бритви...
шматують до болю бичем люті вітри
-не здавайсь, борись, у життєвій битві!
По сходинці досягай,перемогу- тріумф ти .
У кожного є вибір,у житті ціль, мета ...
ніхто не знає, де є пекло, а де тихий рай...
шторм рве вітрила океан тягне до дна
в лету в путі обпалюємо крила на жаль. .
Вір,надійся,долай різні труднощі на землі,
допливи до берега крізь грози і заметілі...
молись, щоб побачити сонце в туманній імлі-
ніколи не опускай рук додолу від безнадії.
М .ЧАЙКІВЧАНКА.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=785446
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 01.04.2018
МУЗА ДОМІНУЄ ПОЕТИЧНЕ ВІЧЕ
Виглянуло, із за хмар сонце із високості...
налився ароматом новонароджений квіт-
прийшов місяць березень до землі у гості
і рання весна відчинила вікно у божий світ.
На вітті ясеня затремтіло вельбучно листя...
іде стежками щаслива красуня Беатрічче,
усміхнулась світанкова зоря сяйвом ніжно
тануть сніги, Муза домінує поетичне віче.
У білосніжну вуалль увінчалась весна -Діва...
в її очах іскриться променем діамант душі,
виграє віолончель дзвенить на струнах ліра
із вишневих вуст линуть милозвучні пісні.
Погляд загадковий, висока струнка постава...
Данте березень, дарує на свято золотаві мімози,
на землі, зашелестіла трава радіє жарптиця пава
і щастям сяє сизокрилий птах поміж верболозів.
І стоголоссям защебетала пташка в зеленгаю
весна відкрила браму до небесного престолу
хочеться жити любити творити в земному раю
причащатись пахучим єлеєм у пісні у слові.
М .ЧАЙКІВЧАНКА.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784614
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 27.03.2018
ЗАСТИГЛА НА ОЧАХ СЛЬОЗА
У цьому житті, кожен коваль свого щастя...
кардіограмма малює лінію семитрично
О , земний раю моя єдина радосте і удача!
Тобі клонюся, і складаю октави велично.
Я в житті, пізнала багато розчарувань...
смутку, тривог душевного болю і печалі,
ти мене оживаєш воскресаєш із світань...
і на крилах птаха ведеш у мріях вдалі.
Ти, Місяцем заколисуєш мої казкові сни...
і Ангел білокрилий веде на інші планети,
розцвітаю, як первоцвіт від крапельки роси-
і сходить Цариця муза римовані куплети.
Від заметілі зими, застигла на очах сльоза...
вчуся, бути сильною... усміхатись, заново жити-
віра, дає промінь надії ,яке називається життя...
і Господь, дає сили погорільцям його творити.
Худерлиця хуга закула душу в крижаний лід,
а на холодній землі залежались чорні сніги,
із весною, сонечко розпускає у саду білий цвіт
гроза і весняний дощ змиває царство зими.
М .ЧАЙКІВЧАНКА.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784588
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.03.2018
ВЕNE A PIANGERE DALLA GIOIA
Прости, що не можу тебе відпустити...
із долею змиритись, що тебе немає...
ти, у моєму серці будеш вічно жити
коли за вікном зима і дощ проливає.
Вдивляюсь, у цей чудовий прекрасний світ
який блаженно , квітне цвітом розпускає...
весна додає духу сили і білосніжний цвіт
від безсилля сліз, вікторія життя перемагає.
Веne a piangere dalla gioia e grane amore...
коли закохана, залюблена неспиш ночами-
коли сонячний день ,як безмежне море...
із небес, тебе вітає квітучими стежками.
У тебе, є час милуватись пишноцвітом...
іти назустріч долі оспівувати життя,
збирати солодкі плоди щедрим літом
і дарувати одкровення Всесвіту в серця.
Затуманилось небо у ранковій тиші
без тебе, заблукала у сніжній заметілі
зима розтривожила душу холодом дише
іо sono stancа dеllа vita від морської сoлі.
М. ЧАЙКІВЧАНКА.
Веne piangere della gioia e grande amore- добре плакати від радості і великої любові
іo sono stanca da vita-я втомилась від життя
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784571
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.03.2018
ПАНОВЕ ,ЗНІМІТЬ МАСКУ !
Панове, зніміть маску із загримованих облич!
Вмийте, протріть, рожеві окуляри на очах своїх...
нелякайте, незламних безстрашних, як вночі сич...
не будьте.лихими.. не вбивайте, жертву, як носоріг...
Від вогню тікаєте, як наляканий сполоханий кінь...
сміття перевертаєте верх дном, як баран рогатий...
за привладну ширму ховаєтесь від істини у тінь,
і на ланцюгу, гризете кинуту кістку , як пес кудлатий.
Своїми злочиними руками розпалили бій кривавий
і брудна потворна війна випалила землю в чорну діру,
зрадники продались, і гребе, під себе жадний, лукавий...
народили ,хана-тирана ,який знищує народ душу живу.
Ви,мовчали, коли сатана готовив маскарадний бал...
не зупинили ,кровожерного ката від беззаконня-
коли козацький рід на розп'яття цвяхом вбивав,
і режим олігархії тиранія травила людську долю.
Розгулялась, мать анархія панує династія царя...
нахабні мужновладці загнали народ у неволю,
проти свавілля піднявся люд від міста до села
привели до Майдану, і в головорізів руки у крові .
Людина, вже не людина, а раб - безцінний товар...
яку можна оплювати гострий ніж запхати у спину,
і за великі гроші, до влади рветься всякий бездар
і посіяли злидні ...у бариг- є влада капітал і сила.
Ви заварили, у казані чорну смолу собі на палю...
і щоб нова епоха ,зробила вам вирок правосуддя-
роками точили гостру зброю із свинцевої сталі
і маєте за злочин , медаль золоту зірку на погруддя.
Панове, ,депутати зніміть акторські маски із облич!
Погляньте, на цей божевільний світ очима народу!
із себе вину, ви перекладаєте на слабких , як дич...
одного в Європу ,другого за грати ,на коліна голоту.
М .ЧАЙКІВЧАНКА.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784039
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 23.03.2018
ЧИ Є НАДІЯ У НАРОДУ
Чи є надія в українського народу у завтрашній день?
нас злочинна влада готує кинути в мясорубку на мясо?
Грабують, крадуть ,вирізають ліси під трухлявий пень,
чини знищують все українське і смакують життя ласо.
Хто захистить цвіт калини від провладної машини ?
хто зрубає мечем голову олігархічному дракону?
щоб на своїй землі усміхнулось сонце для сиротини-
було життя прекрасне, і правосуддя діяло згідно закону.
М ЧАЙКІВЧАНКА
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783906
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.03.2018
У ЛЮБОВІ-ОКЕАН ПОЧУТТІВ
Я, в океані почуттів на білім кораблі пливу...
і в погляді, синьооких очей твоїх тону тону...
мене, цілуй солодкими устами тебе прошу-
пригорни ,до серця... лелій, голуб ,як місяць зорю.
Із чаші кохання, я п'ю ковтками святу любов...
оту єдину, вічну ,що подарувало пречисте небо...
і в моїм тілі ,в жилах , виграє гаряча кров-
і я нахиляю, Всесвіт ясні зорі для тебе....
Прошу ,тебе мій лебедю люби ,мене кохай...
я біла лілія, яка цвіте в синьоокім озерці-
я кохана твоя ,твій затишний тихий рай
прекрасна фея, казкових снів у твоїм серці.
М .ЧАЙКІВЧАНКА.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783823
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.03.2018
ОСТАННЯ ЛЮБОВ
Тебе немає поруч із зі мною...
день за днем минають у журбі...
час, біжить за бистрою водою-
і відраховує годиник літа на стіні.
І білий день, як чорноокий вечір...
без зір ,невидно стежки куди іти-
холодний вітер обіймає за плечі
розбите серце виливає океан сльози.
Без тебе ,я одинока пташка без крил...
не бачу ,блакитних небес у туманній млі,
злетіти у зоряні світи немає сил
і безпомічна душа згорає в самоті.
Пробач, що для тебе весною не цвіла...
і доля, була для нас лукавою із тобою,
світанкова зоря у твій світ не привела-
і ми так пізно зустрілися із тобою.
Не важливо, хто був у твоїм житті ...
за ким побивалось серденько до рання,
пам'ятай ,і знай що я у тебе є на землі -
твоє надійне плече - любов остання.
Ти моя мрія моєї квітучої весни ...
мій красень капітан мого корабля,
дякую, зорі, що збудувала щастя мости-
моє літо, звінчало навіки закохані серця..
Ти привів в золоту осінь немов у храм
і закружляло золотаве листя листопадом
лебедем розправив крила полетів у небо сам
у Божий рай, щоб сяяти місяцем під зорепадом .
М .ЧАЙКІВЧАНКА.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783717
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 22.03.2018
КРАСЕНЬ БЕРЕЗЕНЬ ЗАКОХАВСЯ У ВЕСНУ
Красень березень закохався у прекрасну юну весну
серед снігів дарує пахучі квіти проліски білосніжні
на свято жінки жовтогарячу мімозу гілочку золоту
його глибоке щире почуття народжує пісню ніжну.
Захвилювались морською хвилею сталеві небеса
заквітнув небокрай льоном синім у просторі
вітровій розігнав сизі хмари за горизонт вдаля
сяє сонечко і березень весні признається у любові.
Побачила двох лебедів і від заздрості залютувала зима
у гнівнім пориві завіяла засіяла білим снігом в цю мить
полила холодним дощем і морозом тріскучим припекла
і в сніговій заметілі хоче перше кохання їхнє розділить.
А закохані омріюють рожеві мрії у казкових снах
в надії будують мости щастя загадують бажання
як розкішний замок звити гніздечко сонячний дах
і у парі злітати на інші планети де цвіте кохання.
Від холоду стрункий клен скоцюрбився дугою
дивиться печальними очима на плакучу вербу
бо від променя сонця тепла креснуть сніги водою
під небесними хоругвами зоря вінчає віночком весну.
М ЧАЙКІВЧАНКА
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783485
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 21.03.2018
ЗАГОЛУБІЛИ ПРОЛІСКИ В СНІГУ
Заголубіли залебеділи проліски в снігу
піднесли голубі очі в небесну блакить
в лісі на долині зустрічають сонячну весну
пливуть хмари і сонечко дарує чудову мить.
Іде по землі вишукана паннянка юна фея
чарівною паличкою засіває зерно добра
в осяйнім вбранні як прекрасна біла лілея
вклоняється матінці землі усміхається іздаля.
І народжуються мрії у вишневому садочку
у серці надія розцвітає як чути спів дзвінкий
безкрає поле умаєне у барвінковім віночку
у срібних росах наливається колос золотий.
Вітер розчісує чорні коси у білокорих беріз
проганяє за край неба чорні хмари сивочолі
Перун їде в небокраю гуркотить колесами віз
із сонцем сходить райдуга у золотій короні.
До березня до квітня завітала у гості зима
не відступає від трону на квіти сипе снігом
О, святе небо нехай у зеленгай прийде весна!
і лелеки на віттях клена радіють пишноквітом.
М .ЧАЙКІВЧАНКА.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783282
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 20.03.2018