| Сторінки (30/2920): | « | 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 | » |
Згаснули зорі, у синьому морі,
Місяць у човні пливе за океан.
А ніч, як чорна птаха у просторі,
Скрилась у темряві, у сизий туман.
Як світанкова зоря - ніч циганка
Вмить розчинилась у траві росою.
І новий день, сказав : "Доброго ранку!"
Благословить сонечко під горою.
Сонечко вмило своє личко в річці,
Немов сонях розпустило пелюстки.
Усміхнулось крізь фіранку Марічці,
Дарує їй золотий лан, ці квітки.
Край неба сходить сонечко... світає...
День розправив крила наче білий птах.
У вишневім саду пісні співає...
Вказує дорогу у світи нам шлях.
А жайвір пробудився перший від сну...
І злетів з свого гніздечка у небо.
Там він стрічає сонце - ранню весну,
Дарує щастя для мене, для тебе...
В золотім капелюшку красне літо
Біжить босоноге на берег ріки.
Там, де ліс, гаї , луги - море квітів,
Дуб дістає небо з своєї руки.
Сонце розпустило промінь любові
Розсипає тепло... перли до землі.
Веде у рай літа - світи казкові,
Там, де на квітці збирають мед джмелі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1016512
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.06.2024
Не спиться, а ніч, як океан...
Рахую ясні зорі до ранку,
В моїй голові сизий туман -
А ти, як сонечко на світанку...
Дивлюсь я у відкрите вікно,
В очі наче місяць заглядаю.
А ніч духмяна пянка як вино,
Поміж зірок тебе я шукаю.
Ти - моє небо, мій океан...
Від самоти тону, потопаю...
Коли поруч між панами - пан,
Бачу тебе, як мак, розквітаю...
Я з неба погоди чекаю,
Щоб стихли грози, дощі та вітри.
Тебе, як новий день стрічаю, -
Як зранку ясне сонечко згори...
Не можу тебе я забути,
Ти - у моїм серці залишив слід...
Випила кохання отрути,
Ти - сонце, від якого тане лід!..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1016483
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.06.2024
Там за зеленим гаєм, у чистім полі,
Співає мила пташечка про красу землі.
Дзвенить дзвінкий струмок та цвітуть тополі,
Сходить рано сонечко у туманній імлі.
Заспівай соловейко, пісню заспівай!
Напій ніжним голосом спраглу душу літа.
Веди у трави, де ллється з гір - водограй
І цвітуть у стиглих житах волошки квіти.
Співай, розвесели діброви, ліс, луги ,
Спів звінчає райдугою підкови - небокрай.
Хай після дощу, цвіте земля навкруги...
А вода напоїть п'янкий цвіт липи розмай.
На березі ріки, як в казці - справжній рай
Купаються лелітки у вранішній росі.
О, прошу співай пташко душу звеселяй!
Оспівай чудове життя - у божій красі.
А твоя пісня, як монашки молитва
З небесного вівтаря, як святе причастя.
У мінорній ноті, як ріка грайлива
Дарує море любові - квіти щастя.
А твоя пісня, як монашки молитва
І підіймає мій дух із дна океану.
Життя наше ,це вічна боротьба - битва,
Щоб кожен стрів рідну душу свою кохану.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1016449
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.06.2024
Пісня співає : Квітневі Kvitnevi
Красивих чоловіків на світі - багато,
А красивих душею, так мало для життя.
Щоб посадив садочок і збудував хату,
Був мудрий, навчив просто жити своє дитя.
Дівчина шукає хлопця стрункого, як дуб,-
Щоб мав чорні брови, сині очі, як небо.
Жінка хоче, щоб був коханий чоловік, люб,-
Був благородний, шляхетний, вірний, як лебідь.
Всі хочуть, щоб чоловік мав золоті руки,
До усього мав талант, не пив і не курив.
У жіночім серці дзвеніли ніжні звуки,
Щоб поважав, і тільки її одну любив.
Не шукайте, ви - красивих хлопців дівчата,
Шукайте , щоб був добрий, уважний чоловік.
Щоб дарував квіти, в затишку була хата,
І у словах леліяв до зірок - увесь вік.
Не незакохуйтесь у красивих - дівчата!
А у тих, хто демонструє свої почуття.
Хто постоїть за вас ,і знає, що сказати...
Намалює ввм казковий рай в довжину життя.
Остерігайтесь, отих хлопців баламутів !,
Що міняють майже кожен день гарних дівчат .
Мають тачки круті...люблять кайфонути...
Вони не до життя,не зігріють в снігопад.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1016307
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.06.2024
На землі красивих жінок - багато,
Мені потрібна тільки ти, ти, ти.
У моїй душі запалюєш свято
Сяєш немов сонечко з висоти.
Одягла сукню немов королева
Підвела свої брови для краси.
Знімають капелюхи всі дерева...
Ти - мов троянда ранньої роси.
Сяють твої очі, як алмаз з під вій...
Дві ямочки ,як вишні на щоці.
Для мільйон чоловіків ти -жінка мрій
Ти - квіточка весни в моїй руці.
А засмагле личко немов шоколад
Руки - крила немов у лебідки.
Розпустила ти - коси ,як зорепад...
І солодить твій голос сопілки.
На землі красивих жінок - багато
Мені потрібна тільки ти,ти, ти.
У моїй душі запалюєш свято
Сяєш немов сонечко з висоти.
-------- 3------------
Ти поклич мене у свій рай
Ти - поклич мене у свій рай
У квітучу весну - квіт розмай
Я знайду квітку любові
Поведу у світи казкові.
Поклич мене у свої сни,
Там ,де звучить музика весни.
Як лебідь лебідку - стрічай...
Пісню про любов мені співай.
А там за гаєм ,у житах...
Ходить, як я одинокий птах.
У думках злітає до зір
І шукає милу поміж гір.
Там, де ти ,там цвіте весна...
І звучить музика чарівна.
Цвіте п'янко липа в гаю...
І жайвір про любов співає.
Там, де ти , так пахнуть трави ...
Сходить сонечко із заграви.
Горять стожари поміж зір...
Падають зорі на щастя з гір.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1016289
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.06.2024
Я залишу у твоїй душі слід
Почерк ніжних лір в октаві.
Засолодить ніжний голос ,як мід
Нагадає нашу весну у травах.
А ти - королева мого життя
Троянда чарівна між квіток.
П'ю любов ,як воду - почуття
Красу твою - мить щастя ковток.
Тисяч міріад зірок сяють в небі...
Цвітуть мої почуття як квіти.
Лечу, як птах на волю до тебе...
До ніг встеляє пелюстки літо.
Б'ється серце в грудях від щастя
Дякую долі, що стрів в житті.
Цілую руки до зап'ястя
Тану ,як перший сніг в почутті.
Зійшла край неба зіронька рання
На зустріч в човні місяць пливе.
Співає ніжну пісню про кохання
Нахиляє у наш рай - небо голубе.
-----2‐-‐-------
Кому ,ти потрібний тебе віднайде, -
Піде за тобою на край світу.
Візьме до зірок у небо голубе
А до ніг встелить троянди квіти.
А де б ти не була, я тебе знайду...
В юрбі серед панянок впізнаю.
А ти дай мені знак, сповільни ходу...
Всміхнись ,як сонечко з небокраю.
Ранньою весною намріяв тебе
І часто бачив у казкових снах.
А сон, як птах злетів в небо голубе...
Шукаю тебе в стиглих житах.
О, озвися ,де ти мила дівчино!
Чарівна красуне із гір Карпат.
На личку ямочки в тебе калино
Очі, як небо у тисяч карат.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1016211
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.06.2024
Одцвіла білим цвітом вишні весна ...
Літо пролетіло ,як птах у небі.
Вже золота осінь і скоро зима -
Я часто згадую - наш рай про тебе.
А любов цвіте, як ягода вишня...
Буває терпка ,і солодка ,як мід.
Малює нам казку - зірка Всевишня
Лишає в серці -мить щастя,рани слід .
Зриває з віт жовте листя - Листопад
Розсипає листву під мої ноги.
Не можна нажаль вернути час назад...
Жду, як одинокий клен край дороги.
Летять у даль ,чужі краї журавлі
Згубили свій слід в осіннім тумані.
Я малюю твій образ на мокрім склі
Згораю ,як лист осінній в коханні.
Холодно, йдуть дощі, випав перший сніг...
Ми на різних берегах із тобою.
Я досі виглядаю тебе з доріг,
Як птаху лелеку в наш рай весною.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1016200
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.06.2024
До циганки нічки зійшов літній вечір
Незнайомець у чорному плащі.
Закохав,і обійняв ніжно за плечі...
Став Всесвітом у зорянім дощі.
Ти пливеш на човні в океан широкий
Туди нема смутку, холоду зими.
А у моїм серці печаль,та неспокій...
Згораю немов зірка від самоти.
Скажи ,хто ти незнайомцю загадковий!?...
Бачу тебе ,лиш тільки я мить у сні.
А ти зняв маску, і наче місяць новий
Пливеш повз мене у золотім човні.
Пробуджусь, тебе біля мене немає...
Ти, як птах злітаєш у вись до зірок.
А хто любить,і той сонети співає...
У зоряну ніч робить до щастя крок.
О прошу, визволи мене із неволі!
Забери мене на планету щастя.
Зацілуй уста і залелій у слові...
Бо ти моя любов , моє причастя.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1016132
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.06.2024
Надихнула інь-янь
О ,поговори зі мною ти відверто!
Хочу знати,що хочеш від життя.
Ти мов за океаном гора Альберта
Недосяжна скеля без почуття.
О,поговори зі мною ти відверто!
За стінкою душі не ховай образ.
А вчорашнє із пам'яті усе стерто...
Душа світиться сонцем ,як алмаз.
Поглянь у очі, і усміхнись здалека!...
Знайди слова від яких тане сніг.
І обійми до себе наче лелека
Зустрічай,як сад весни край доріг.
Душі потрібно небо -квіти любові
Відчути тепло душі і серця.
Ласка,увага у ніжнім - ніжнім слові
І пити життя немов з джерельця.
Давай будемо, як сонце на світанку
Поговорим по - душам з тобою.
Вдихнемо чисте повітря рано- зранку...
Заграють у серці струни луною.
Малюю очима портрет на мольберті
Наше літо - райський сад ти і я.
Спогад весни минулих днів у конверті
Скоро зима, а хочеться тепла.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1016110
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.06.2024
Назви іменем тата сина,
Дочку назви іменем мами.
Хай цвіте червона калина
Благословляє рід піснями.
Хай ростуть, як колос у полі
Сплять у сні - золотій колисці.
Стелиться рушник щастя - долі...
Дарує сюрпризи - гостинці.
Хай цвіте для них сад - цвіт весни,
Сяє сонце під небесами.
Розганяють хмари ясени
Пташка звеселяє піснями.
Назви іменем тата сина
Дочку назви іменем мами.
Хай славиться твоя родина
Українськими іменами.
Назви красиво ніжно ім'я,
Хай буде в них доля щаслива!
Хай буде божа воля твоя!
Накує літ зозуля сива.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1016089
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.06.2024
Все життя він працював, гарував, як віл...
Не жалів себе, що піт лився з чола.
Між селом і містом розпинався навпіл
Жив у місті, а був хлопець зі села.
Він був, як титан... тримав на плечах - небо,
Доглядав і підтримував - отчий дім .
Був самотній немов одинокий лебідь
І щоденно згасав ,як свіча у нім.
Він любив село, садочок біля хати,
І їздив додому у вихідні дні.
Працював на клаптику землі, як мати,-
щоб цвіли гарні троянди навесні.
Садив картоплю, цибулю на городі,
Часник і кріп, огірки, помідори.
Всякі різні сорти, які були в моді...
Закручував на зиму до комори.
Літом він яблука, груші збирав, сушив...
Осінню волоські горіхи, сливи.
Лущив в місто на базар, міхами возив...
Не боявся праці, сонця і зливи.
А біля хати було немов у казці
Троянди цвіли, як у райськім саду.
Він все робив від душі, у божій ласці,
Садив нові кущі ягід досхочу.
Господь дав йому стільки таланту в житті
На що подивись все знав вмів і робив
Крутив як циган сонцем в роки золоті
Жінку дітей внуків і людей любив
Був сином добрим, дбалим для своїх батьків,
На старості літ за ними доглядав.
Усміхався... був своїм серед земляків,
А коли боліла душа - жартував.
Господь ,дав талант , дужі золоті руки...
Він грав на баяні, та гарно співав.
Любив , як шумить ліс : дуб, смереки, буки,
Там ягоди, суниці, гриби збирав.
А він був красень з голубими очима
З щирим серцем і доброю душею.
Всі жили , як пани за його плечима,
Їздили додому, як до готелю .
За його працю в місті дали квартиру,
А жінка взяла найбільшу кімнату.
А його запхала в каюту від жиру...
Ти за газ, світло, воду плати плату.
Ніхто із дітей не хотіли робити,
Вчив у інститутах, щоб стали людьми.
Дочка звикла на широку ногу жити,
Син літав високо, як орел крильми.
Та не господиня була їхня мати,
Була байдужа, вчила жить на коні .
Він працював, на горбі таскав до хати...
Діти жарили шашлики на вогні.
А жінка свою рідню, себе любила,
Їздила до своїх батьків у село.
Не варила, не прала ,як пані жила...
Чоловіка лишила з одним крилом.
Не знав у своїм житті радості, добра,
Не мав ні неділі ,ні Різдва, паски .
Коли захворів, то приїхала сестра,
Щоб віддати йому любов, та ласку.
А він ,як чорногуз збудував гніздечко,
На трьох роботах для сім'ї він все дбав.
Діти виросли розпустили крилечка...
Він на старість, як явір самотнім став.
Куди вітри хилили, туди хилився...
Дітей, як із моря погоди чекав.
На старість він безпомічний залишився,-
Щоб хто йому, хоч кружку води подав.
Золота осінь, це не глибока старість...
І тато став немічний важко хворий.
В сина день народження дочки - радість,
Нема дітей до тата - сніг, затори.
А він не пив і не курив, Бога любив...
І вчив дітей, щоб старших поважали.
Догоджав дочці, сину машину купив...
Хотів, щоб пам'ятали, що тата мали.
Поміж панами у місті, він був паном...
Хоча, був завжди простим хлопцем з села.
Орав зерно , засівав золотим ланом -
На старість, в очах сльози, душа пекла.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1016066
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.06.2024
Я із тих жінок, у яких небо ,-
Дає сил переплисти через море.
Дух тримає на плаву, як треба -
Щоб перенести всяку біду , горе. -
Я із тих жінок, у яких крила -
В мріях, злітають у всесвіт до зірок.
А у леті веде - божа сила,
До джерел напитись водиці ковток.
Я із тих жінок, в яких надія -
Підійме стомлену від важких доріг.
Коли печаль, сум - слів терапія
Подихом розтопить тугу, зими сніг.
Я із тих жінок, для яких любов, -
Має велике значення в житті.
Коли топчуть цвіт, оживає знов,-
Щоб цвісти трояндою у почутті.
Я із тих жінок, для яких віра, -
Веде як дитя за руку у завтра.
З мертвих оживить молитва щира
Зцілює рани та горить, як ватра.
Я із тих жінок, у яких душа, -
Що відчуває біль землі й тривогу.
За себе постоїть, дасть відкоша...
А ночами розмовляє із Богом.
Я із тих жінок, у яких серце,-
Вміє прощати, та вміє любити.
Впаде, і встане в життєвім герці,
Щоб на клаптику землі сад зростити.
Я із тих жінок, у кого доля -
Повела за журавлями у світи.
Шукає свій рай жита у поля,
У сад - будує зоряні мости.
Я із тих жінок, в яких все добре!
Навіть коли у грудях серце болить.
Як птах перелетить через море,
У долонях подарує - щастя мить.
Я із тих жінок, які працюють, -
І трудяться немов бджілка увесь вік.
Сяють сонцем, в щічку поцілують -
Їхня душевна краса є немов лік.
Я із тих жінок, які чуттєві, -
І тримають на дужих плечах свій дім.
Довго мовчать і є терпеливі...
Крізь сльози усміхаються усім.
Я із тих жінок ,для яких пісня,-
Дзвенить струною у серці, та в душі.
Це Богиня - мелодія ніжна,
Що оспівує - ясен світ у вірші.
ПОВТОРЕННЯ ВІД ID: 923477
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
дата надходження: 28.08.2021 17:25:24
© дата внесення змiн: 22.06.2024 21:45:22
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1016017
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.06.2024
Вже сонечко скрилось у тумані
Вечір ,як зоряна ніч в океані.
Я тебе ,як ранню зірку чекаю
Ти, та що до безтями кохаю.
Глянь, на мене поглядом красиво!...
Усміхнись здалека мені щасливо.
Скажи слова :"я люблю тебе, кохаю"...
Хай щастю - не буде кінця і краю.
Виграє водограй над рікою...
Там дзвенить пісня солов'я луною.
Вітерець вербі коси розплітає
Лебідь до лебідки поспішає...
Глянь, на мене поглядом красиво!...
Усміхнись здалека мені щасливо.
Скажи слова :"я люблю тебе, кохаю"...
Хай щастю - не буде кінця і краю.
Дозволь, тебе до себе обняти
Перед тобою не в силі встояти.
Ти - моє сонечко промінь любові...
Зігрій мене у ніжнім - ніжнім слові.
Блакитні твої очі,як небо...
І чарівна врода вабить до тебе.
У душі моїй цвітуть почуття...
Ти - троянда, в яку закоханий я.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1015952
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.06.2024
Ти - знаєш, ми так схожі із тобою,
Як дві краплі води із джерела.
Ти - ліве, я праве - крило з тобою
В леті ,ми два лебедині крила.
Судять нас із тобою за плечима
Кажуть ,що ми з тобою не пара .
Біла заздрість ходить, як тінь незрима...
Сипле - сіль, дощі і чорні хмари.
А ми з тобою,як лебеді білі
Красиві наче перший день зими.
Я не боюсь ,хуртовин , заметілі
На плечі буду спати до весни.
Зима сипле такий білий - білий сніг
Пречистий ,як почуття до тебе.
Встеляє рушник щастя до наших ніг
Нахиляє зорі - високе небо.
Збудить від сну ясне сонечко весни
Зацвіте для нас липа духмяна.
На струнах заграють стрункі ясени,
щоб у щасті купатись кохана.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1015914
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.06.2024
Так пахне літо у травах медами
Зацвіли ясні зорі ,як мак у полі.
А я , як місяць стою під зірками
Чекаю тебе освідчитись в любові.
Ти яскраве сузір'я в небокраю
Я тону в твоїх очах ,як в океані.
Ти - жінка ,яку шаленно кохаю...
Подих повітря , сонечко на світанні.
Я дістану тобі зірку із неба,
Білосніжні перли із дна океану.
Я візьму під крило ,як білий лебідь
Намалюю тобі казку кохана.
Я так не хочу тебе відпускати
Побудь зі мною, ще трішки у цей вечір!.
Дозволь, тебе коханою назвати!...
І ніжно -ніжно обійняти за плечі.
Я дарую тобі - троянди білі
А у них - мої почуття,моя любов.
Хай нагадають ,цю мить в заметілі...
І світяться очі - щастям у тебе знов.
Думаю про тебе ,живу тобою...
Хочу з тобою прожити усе життя.
А ти сонечком світи наді мною,
На край світу за тобою піду я.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1015853
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.06.2024
О привіт , загадковий незнайомцю!
Скажи ,чому сумний, одинокий.
Стоїш ,як ясен місяць у віконцю
Дивлюсь, бачу в очах твій неспокій.
У твоїх руках увесь світ широкий
Ти молодий,красивий - вільний птах.
Для тебе небо - океан широкий
Дзвенить мелодія зір у піснях.
Здається,що знаю тебе сотню літ
Так хочу спертись на дужі плечі.
Веди, як лебідь лебідку у політ
Намалюй зоряну ніч - в цей вечір.
Я хочу ,щоб усміхнувсь, був щасливий,
Йти з тобою поруч на край світу.
А коли будеш голуб сивий-сивий,-
Під крилом зігрів ,як сонце літа.
А коли зірка падала у трави
Загадала на тебе бажання.
Щоб ти явивсь ,як сонце із заграви
Подарував щастя - квіт кохання.
Незнайомцю ти -приходиш в мої сни!
Дай мені із ясних небес - свій знак.
Якщо любиш,то веди у рай весни -
Зацвіти в житах, як червоний мак.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1015832
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.06.2024
Я залишу у твоїй душі слід
Почерк ніжних лір у октаві.
Засолодить ніжний голос ,як мід
Нагадає нашу весну у травах.
А ти - королева мого серця
Найкраща квітка поміж квіток.
Ти-чиста водиця із джерельця
Зірка у небі поміж зірок.
Втомлена моя душа від болю
Стерті в барвах дні...лиш почуття.
Лечу до тебе, як птах на волю...
Бо лиш з тобою - щасливий я.
Б'ється серце в грудях від тривоги,
Розминулись з тобою в житті.
Стою ,чекаю край дороги -
Жду ,як вечір зірку на путі.
А ти - королева мого серця
Найкраща квітка поміж квіток.
Ти-чиста водиця із джерельця
Зірка у небі поміж зірок.
Замітає твій слід біла зима
Холодно без тебе ... ти - в думках.
Нажаль, у весну дороги нема...
Цю пісню несе до тебе птах.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1015831
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.06.2024
А доля написана небесами,
Йдемо шлях - від пункту А до пункту Я.
Не знаємо, що буде завтра з нами...
В якій порі, у який час - згасне зоря.
А дорога важка... і , як бите скло...
Засніжена снігом у імлі, тумані.
А кого тримає спів - пташине крило,
Той щасливий у своїм житті ,в коханні.
Я не ідеальна,роблю помилки
Там , де треба ставить крапку, ставлю кому.
Біжу за часом, як вода у ріки...
З пісених джерел - лікую свою втому.
Допоки ,мій час ...спішу жить,творити,
У самоті ловлю у долоні зорі.
Вже я йду не вгору,а вниз ,щоб жити -
І на плаву тримає небо - угорі.
Не болить голова ,не заздрю нікому,
Що в когось розкішний гарний дім, мерседес.
Я вишуканим словом жену втому -
Ти-працюй, в тебе буде все окей- прогрес.
У шумних вод, у круговерті життя...
Тримає наш дух Ангел - пристань надії.
Як пливу за течією води я...
Шукаю боже слово в безнадії.
А роки - яблунь цвіт ронять пелюстки
І їхню вроду топче ногами вітер.
Вже не цвітуть молодих літ - паростки
Лиш солодять милі слова, як мід з літер.
---------2‐‐---------
Я не боюсь старіти
Я НЕ БОЮСЬ СТАРІТИ
Я не боюсь з літами старіти,
Коли засріблить на скронях сивина.
Я боюсь старості , та замліти...
Коли на цій землі в самоті одна.
А коли прийде час - постарію,
Як і у всіх зів'яне моя краса.
В душі своїй плекаю надію,
Що тримають мене святі небеса.
Знаю, що я ще потрібна людям,
Щоб світити сонечком у любові .
Допоки б'ється серце у грудях
Я зігрію всіх у пісні, у слові.
Місія на землі просто жити,
Лишити добру пам'ять після себе.
Збудувати дім, сад посадити,
Щоб була родина в мене, у тебе.
А доля не однакова для всіх,
Один має багато дітей, внуків.
У хаті лунає дитячий сміх,
Тривога за всіх ,в серці біль і стукіт.
Всіх тре зодягти, нагодувати,
Навчить, щоб в житті кожен обрав свій шлях.
Дав Бог дітей , дасть сили підняти...
Навчиться злітати у небо, як птах.
Я не боюсь з літами старіти,
Дякую Богу, за кожен крок життя.
Я боюсь живцем вмирати, скніти...
Бути сліпцем, безпомічним , як дитя .
Я дякую Богу за все в житті...
За недругів,що відсіяв ,як полову.
За всіх ,що стріла на своїм путі.
За тих,що чули мій голос , моє слово.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1015777
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.06.2024
Я не вмію танцювати під чужу дудку,
Підлаштовуватись під команду фарс.
І , як пес гризти кістку, та залізти в будку,
І вдавати ,що я на планеті Марс.
Я не копія, оригінал - особистість,
В мене свій характер, погляд на життя.
Не пристосованець до кухонь, де прикрість -
Там, де глисти зжирають єство - буття.
Я не пародист ,не знімаю мірки моди -
Не вдягаю шаблонний стиль ,як школяр.
І мій настрій душі залежить від погоди,
Надихає цвіт землі - п'янкий нектар.
Я не пророк, не циган - ворожбит, не мольфар,
Що по картах бачать,майбутнє- завтра.
Якщо Господь, дав талант - божий дар,
То ти у справі згораєш, як ватра.
Я не напрошуюсь, не йду сама у гості,
Туди ,де не званий гість і лишня я.
Не люблю довгі носи ,дзьоби жовтороті,
Які на чужім полі клюють жита.
Я не прагну слави,княже місце на троні,
На грудях не ношу злоті медалі.
Я поет з народу на поетичній іконі
День за днем ,кручу до висот педалі.
Заряджаюсь позитивом краси природи,
У серці біль, щем - лікує земний рай.
Люблю бути на самоті , у час негоди...
Слухати музику дощу - небокрай.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1015768
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.06.2024
Деякі істоти без понять живуть,
Крадуть із могили мертві квіти.
Подарунок до своїх рідних несуть,
Хочуть у пеклі, вогні горіти.
Як можна, такий пояснити вчинок?
Цей дикий злочин дорослих людей.
Везти чужу річ на базар, на ринок,
Заробляти гроші з чужих речей.
Хіба можна чуже з могили брати ?...
Все те, що офірували рідні.
З того якийсь дохід і щастя мати,
В руці рахувати гроші срібні.
Яка б не була біда : злидні, скрута?...
Ти не маєш права - брати чуже.
Життя жорстокий бумеранг - отрута,
Спалить твій дім, вкусить до ран вужем.
А злодій не спить на здобич чатує,
Дивиться на чужий дім, чужий двір.
У чужій хаті він господарює...
Перевертає все верх дном у нім.
Ще ніхто не доробився на чужім,
І не став щасливим та багатим.
Хто візьме чуже... втратить себе в усім,
Буде, як жебрак ходить проклятим .
Хто не поважає мертвих, їхній дім -
Тому нема місця серед живих.
Де б ти не був, будь людиною в усім!
Віддай честь,не топчи цвіт біля них!
М .ЧАЙКІВЧАНКА.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1015624
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.06.2024
А життя, це є маршрут в один кінець,
Дорога, в якій є повороти.
Дитинство, юність, зрілих літ - вінець,
Глибока старість - мить щастя, скорботи.
Не всім дано, до старості дожити,
Побачити, цей світ у кольорах.
І по між зірок зіркою світити
Злітати вище сизих хмар, як птах.
А життя, це важкий труд, всього лиш мить -
Треба навчитись у ньому жити.
І за спиною треба крила зростить,
Щоб з польоту божий світ любити.
А життя, це політ - падіння, злети,
У кожного є своя висота.
Всі пишемо книгу життя - сюжети,
Осяює шлях - зірка золота.
А життя, це є маршрут в один кінець,
В нього немає дороги назад.
У леті крила зітре дощ і вітрець,
Треба звести дім, посадити сад.
А життя, це вервичка квітучих літ,
Мить життя на зоряній іконі.
Це коротка відстань, щоб пізнати світ
Сльоза - Щастя, журба на долоні.
А нам життя подарував Всевишній
Щоб продовжити свій рід на землі.
Щоб співав соловей, цвіли вишні -
Бачити красу божу, сонце в імлі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1015604
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.06.2024
О, дай Боже, до старості дожити!
Радіти кожною миттю життя.
На землі не існувати, а жити -
Мрії втілити у життя - буття.
Дай Боже, цей божий світ - долюбити!
І не знати до кінця життя - бід.
Збудувати свій дім, сад посадити,
У рідній душі залишити слід.
О дай Боже , дітей - людьми зростити !
Навчити, щоб знали всьому ціну.
Діждатись внуків і благословити,
За руку вести у квітучу весну.
О , дай Боже, пережити цю зиму!
Щоб зустріти - новий день на землі.
Витри сльози від війни, вогню, диму,
Зціли молитвою сонцем в імлі.
О дай Боже, миру, спокою, добра!
Орати, сіяти в ріллю зерно.
І, щоб брату усміхалася сестра.
Пити за столом солодке вино.
Дай Боже, не знати смутку, печалі!
Не відчути пустоту без рідні.
Душі не тре ні слави, ні медалі
Лиш надійна рука в останні дні.
О, дай Боже, не знати болю, страждань!
У старості, щоб ламали кості .
Захисти від гріз - Ангелом моїм стань!,
Щоб стрічати сонечко на помості .
Дай Боже, справи довести до кінця!
Дописати сюжет - книгу життя.
Прийму, цей скарб - дар життя із лавр вінця
Причащу словом подорожніх я.
О дай Боже, зайти до свого ложа!
Заспати у сні під музику зір .
Зронити пелюстки, як квітка рожа
Впасти дощем до землі з синіх гір.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1015570
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.06.2024
Я люблю тебе, як сонце день,
Як ясен місяць - ніч циганку.
Ти - моя муза - пісня з пісень
Подих повітря - на світанку.
Ти - ніжна пісня - квітка раю
В тебе закохані ясени .
Ти - музика зір з небокраю,
Яка малює блаженні сни .
Візьму скрипку у свої руки
Підберу музику для вальсу.
Як море розіллються звуки
Подарую квіточку айстру.
Ця квітка, як зірка у небі,
Як осіння троянда цвіте .
Подарую тобі в цей вечір -
Зігріє, як сонце золоте .
За крок до зими, вже листопад,-
Сяють дерева в позолоті.
Айстра нагадає зорепад
Рай літа - у мінорній ноті.
----2---------------------
Ти - пісня мого життя
Мій земний, куточок раю.
Ти - високі почуття
Музика, яку кохаю.
Ти є зірка натхнення,
Яка осяює мій шлях.
Ти вчора, сьогодення -
У синім небі - щастя птах.
Ти - являєшся у сні
Немов пташечка край вікна?.
Співаєш ніжні пісні
Красуня мов квітка весна.
Ти - океан любові,
В тебе голос ,як сопілка.
Ти - ніжна струна в слові
Моя трудівниця бджілка .
Я з тобою ,як в раю -
Злітаю на сьоме небо .
Ти - райський цвіт у маю
Троянди стелю для тебе.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1015563
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.06.2024
АНГЕЛЕ МІЙ
Ще в лоні матері дитини
Від народження та аж до смерті.
Посланий Ангел для людини
Писаний Божий задум в конверті.
В кожного ім'я — Ангел божий,
Дає нести свій хрест до краю літ.
Захистить від бід в час тривожний,
Від гріз, дощу, щоб бачив — ясен світ.
О Ангеле, мій Охоронцю !
Ти Надійний Покров,та захист мій.
Ти світло боже у віконцю ,
Пречисте небо — мир, спокій мій.
О Ангеле, мій Охоронцю !
Моя доля є у твоїх руках.
Ти сонце ясне у віконцю
Світло, яке осяює нам шлях .
Слухай голос янгола з небес!
Серце твоє відчує тривогу.
Божа любов поміж перехресть
У вірі — надійна рука Бога.
Ангел ,це є посланець божий
Він чує щиру молитву мами.
Захищає від стріл ворожих...
І загоює душевні рани.
2-----------------------------------
Поезія, це — діалог з Богом
З навколишнім світом, та людьми.
Це є життєвий шлях за порогом
Небо, що тримає в леті крильми.
Поезія,це храм — мова Богів,
Підіймає нас від сну до життя.
Це є вервичка вишуканих слів,
В якому зростає дух у дитя.
Поезія, це — Богиня муза,
Яка надихає — просто жити.
Це в синім океані медуза,
І вчить людину ,цей світ любити.
Поезія,це — небесний вівтар
Вона словом душу причащає.
Богиня дає в руки божий дар
Хто, цей світ до глибин відчуває.
Лірикам дарує пісню ніжну,
Романтикам малює — рай літа.
Закоханим в люту зиму сніжну
На склі малює троянди квіти.
Поезія — скарб душі поета,
Його Господь вінцем благословив.
Це мить життя, падіння і злети -
І , щоб його дух із мертвих ожив.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1015392
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.06.2024
Я до Львова лечу на крилах журавля ...
Тут є мій дім, церви , храми, костьоли.
Тими вулицями ходила колись я...
Тут високий замок - гори , та доли.
Тут чарівно-вродливі , горді львів'янки
Знають своє місце,і собі ціну.
П'ють каву із кристальної філіжанки
І запрошують у гості , у весну.
А тут на коні шляхетні джентельмени ,
Закохують милих красунь - в місто Львів.
Край доріг немов смарагди сяють клени
Нахиляють блакитне небо до ніг.
Колись я була ,як птаха полохлива
Втікала від погляду чорних очей.
Вдихала повітря, у цей рай щаслива -
І цвіла трояндою поміж лілей.
Тут перший сніг сліпить очі білизною
Падає ,як манна каша із небес.
Тут літають білі мухи під горою
У казковий рай - веде кінь Полонез.
Тут чути скрипку мелодію скрипаля
Запалюють ватру - на свято весни.
Лине ніжна пісня юних літ -віддаля
І дарують мить щастя стрункі ясени.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1015366
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.06.2024
А я люблю чай з квіток мальви з медом,
Відчути ковток насолоди літа.
Від холоду зігрітись наче пледом,
Щоб у душі цвіли розмаєм квіти.
Є чай зелений, чорний і червоний,
З цілющих трав, квітів, ягід і цитрин.
З цвіту, який лікує стан духовний,
Листячка, гілочок, кори, деревин.
Я люблю смакувати різні чаї,
Солоденький торт з вишнями та маком.
Вдивлятись у небо - блакитні плаї,-
І розігрівати пальці горнятком.
Я люблю помріяти, коли дощить,-
Злітати птахом вище хмар до сонця.
Ловити у долоні - блаженну мить
Милуватись божим раєм край віконця.
Я люблю слухати музику дощу,
Який дзвенить струнами райдужних нот.
Смакувати в саду вишні пригорщу,
Райські яблука ренети, сливи ренклод.
Я люблю, як цвіте липа духмяно,
Як тріпоче на гіллі листя клена.
У саду, як щебече пташка рано,
I виграє струмок - вода джерельна.
Я люблю квітучу весну і літо,
Збирати ягоди з кущів та дерев.
Вдихати, знімати втому у квітів,
Тонізувати стан, писати шедевр.
Я люблю поласувати шоколад,
Зефір, і халву, та торт з чорносливом .
З вишнями горішками, що родив сад
І стрічати божий день з позитивом.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1015094
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.06.2024
Надихнув Богдан ТОМЕНЧУК
Біля хати сади стоять мов образи
Цвітуть в молитовній тиші край доріг.
Небесний творець красу землі зобразив,
Щоб їй поклонився увесь світ до ніг.
Вітерець колише суцвіття пелюстки,
Їх краса сліпить очі мов білий сніг.
Наливає плід, як мід перші паростки
Розпустив зелене листя лорд горіх.
А під вікном вишня наче наречена
Йде до вінця у білосніжнім вбрані .
Усміхнулась привітно, мило до клена,
Немов дівчина весна на віданні.
У красуні весни личко, як білий цвіт
А очі сині - сині мов блавати.
Пташечки злітаються до квітучих віт,
Щоб сонечком її поцілувати.
Поміж крон дерев, так ясен день заяснів
Мов німб Бога у сонячнім промінні.
Зійшло сонце край села поміж ясенів
Весна вдягла фату білу у цвітінні.
Зацвіли сади немов у небі зірки
Сплели на голову з цвіту віночок.
Благословив Господь зі своєї руки
Тут все ,як у казці - райський куточок.
Так пахне в грядці зелений огірочок
Під тином, як мед солодка малина .
Прилетів метелик і сів на листочок
Милується божим раєм, як дитина.
Розпустили коси смарагдові трави
Встелили килим до саду мов у храм.
Тут дзвенить блаженний спів - ніжні октави
Сад наливає в душу миро - бальзам.
Купається, як у молоці сад весни
Радіє від щастя пташка на вітті.
Зоряна ніч їй малює казкові сни,
І край вікна струнку мальву у квіті.
День весни виграє на струнах скрипаля
Наливає у келих тюльпан красу.
Злітає до ясних зір душа журавля,
І пє пахощі саду, як квітка росу.
------------------2------------------------
СПІВУЧА ПТАШКА
А вона була співуча пташка
І у неї був голос сопрано.
Молилась музиці, як монашка
Вміла грати на фортепіано.
Любила грати в ігри із вітром,
Щоб розігнати журбу і печаль.
Запалювати вогні над світом
У мріях злітати у синю даль.
В серці народжувала ідеї,
А від емоцій пісні про любов.
Краса душі була, як в лілеї...
Замикалась у собі знов і знов.
Від жорсткого світу, милого зрад
Падала вниз на дно океану.
Ранила крила - гроза, сніжний град
Кожен раз зростала від талану.
Поводилась,як діва з Голлівуду
Робила собі дискомфорт душі.
Очі ховала від пересуду,
Мов стояла на краю, на межі.
А ця пташка душею чутлива
Роль на сцені попси не для неї.
Воркотала, як горлиця сива
Душа пречиста, як у лілеї.
Вона втратила своє кохання
З її душі лилась гаряча кров
Було у неї одне бажання
Співать милому пісні про любов.
Від переживань втратила голос,
Був трішки хриплуватий та низький.
Але вона зростала ,як колос
Сяяла, як прозорий кришталь крихкий.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1014700
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.06.2024
А ти не така, як всі ...ти - особлива,
На тобі увесь зійшовся білий світ.
Тобі пасує ,так усмішка красива,
Здається я тебе знаю - сотню літ.
Ти моє сонечко - мій куточок раю,
Любов ,яка зігріває почуття.
До твого серця ключик такий шукаю...
З тобою поруч мила - щасливий я .
До тебе ,так тягне магнітом моя мила
Малюю портрет на полотні -білий цвіт.
Наче лебідь в небі розпускаю свої крила
Лечу до зірок ,до тебе - у твій дивен світ.
--------- 2----------
Я намріяв тебе ранньою весною
ти прийшла пізно літом ,як у казці.
Падала зірка повз мене, дзвін луною
З'єднала наші стежки в божій ласці.
З першого погляду запала у серце
Полюбив, покохав не сплю ночами.
Ти знялась, як лебідка в синє озерце...
Не втікай від мене,зігрій словами.
А я розплету розкішні коси твої
І вплету у них троянду запашну.
Зацілую солоденькі вуста твої
Поведу у росяні трави - весну.
---------------2---------------------
Красуне,чого ти ходиш сумна?...
Для тебе цвіте цвітом весна.
Налився плід медами - рай літа,
До ніг стелить троянди квіти.
О скажи дівчино ,де твій милий ?...
Де літа твій птах білокрилий ?...
Чому без пари, в самоті одна ?...
Тобі лиш двадцята - цвіте весна.
У тебе є скарб - молоді роки!
Ти пий життя з джерела руки.
Назбирай квіти, сплети віночок,
Будуй до ясних зір місточок!
Зійшов місяць у вечірнє небо,
Намалює казку для тебе.
Ти зіркою моргни йому в очі...
Покохає твій стан дівочий.
Стрінуться поглядом очі в очі,
В серці почуття затріпоче.
Немов листя зелене у клена,-
Полюбиш стрункого шатена.
Насниться , цей незнайомець у сні
Будеш співати йому пісні.
Нахилить зорі - голубу блакить
Збудує рай, щоб у щасті жить.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1014676
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.06.2024
Пригорни мене і не відпускай,
І збудуй для нас, ти справжній рай.
Хай тануть білі сніги синіх гір
І дзвенить музика ніжних лір.
А там за краєм ночі - світанок...
Розцвіте новий день на ранок .
Не хочу розлучатись з тобою
Прошу, не йди... побудь, зі мною.
Білі сніги розтануть рікою
І зима спливе за водою.
Прийде весна, зацвітуть сади...
Квіт кохання з чистої роси.
Посеред зір місяць одинокий
Зима, як океан широкий.
Мерзне душа від холоду зими
Прошу тебе, мене обійми!.
Побудь, ще трішки ти у моїх снах,
Візьми під крило, зігрій, як птах.
Намалюй золотий пісок - море
Пальми, синє небо просторе.
Люблять море чайки білі - білі,
Колишуть їх високі хвилі.
Цілує берег синьооке небо
В спогадах згадую про тебе.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1014557
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.06.2024
УВЕСЬ СВІТ ЗАВМЕР ВІД ГРОЗИ
Пролетіла блискавиця стрілою
З чорної хмари вдарив грізно грім.
Падає , ллє дощ, як з відра струною -
Без вогню розстелився сірий дим.
Скрегочуть сороки, чорні ворони,
Забили у дзвін чорними крильми.
Сховались під листям зелені крони,
Ясен день скрився поміж хмар пітьми.
Падає дощ, б'є в барабан печалі...
Увесь світ завмер від грози, лампад.
Гроза розганяє хмари у далі -
Насіяла, як яйце - сніжний град.
Вітер зронив у саду вишневий цвіт ,
Наламав гілок, натрусив листя.
Топче брудним взуттям увесь божий світ
Залито дощем усе обійстя.
Реве вітер, як у пастці дикий звір
І звалив у ластів'ят гніздечко.
Коли зійшло сонечко до синіх гір
Пташечки розправили крилечка.
Коли зійшла веселка після дощу
Дає божий знак людям на землі.
Летять птахи до дуба, як на прощу, -
Щоб віднайти сонечко в сірій млі.
М .ЧАЙКІВЧАНКА .
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1014440
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.05.2024
Зійшов місяць у літній вечір
Пливе у море на човні.
Обіймає нічку за плечі
Співає про любов пісні.
Я стою на краєчку неба
Слухаю мелодію зір.
Без пари наче білий лебідь
Чекаю зірку синіх гір.
Я прийду у пісні до тебе
І наснюсь казково тобі.
Як лебідь обійму до себе
Надивлюсь в очі голубі.
Усміхнулось небо - фортуна
Так зоряно до світанку.
В місячнім сяйві грає - луна
Танцює ніч з вітром у танку.
Обійму твій ніжний - ніжний стан
Зацілую уста як мід.
Розквітну наче золотий лан
У твоїм серці залишу слід.
Я часто бачу тебе у снах
Моя незнайомко мила.
Ти - зникаєш наче білий птах
Злітаєш у даль на крилах.
А там на березі любові
Немов у казці - справжній рай
Цвітуть в житах квіти чудові
І сіє зорі - небокрай
Впаде зірка на берег річки
Я загадаю бажання
Попрошу у циганки нічки
Щастя безмежного кохання
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1014439
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.05.2024
Я ВІДДАЮ СЕБЕ В РУКИ БОГА
Я віддаю себе в руки Бога,
Бо він моя надія - вічне життя.
Коли у душі біль і тривога,
Знаю, відкриє дім, як батько дитя.
Я перед престолом благодаті,
Отче, лиш тобі серце відкриваю !
Шукаю твій образ у постаті
І Алилуя - тобі я співаю !
Стомлене тіло з життєвих доріг,
В леті від жари обпалені крила.
Клонюсь тобі Боже, до твоїх ніг,
У молитві, ти - даєш мені сили.
О, Господи, ти - маяк у морі,
Світло у темряві, берег надії.
Ти - мій Месія, у біді, в горі,-
Добрий пастир, лікар у безнадії.
Я вірую в кожне слово твоє,
Ти - бальзам для душі, мій порятунок.
А ти - віддав за нас життя своє,
Подарував вічне життя в дарунок.
Я пливу за течією ріки,
Боже, не боюсь нічого з тобою!
Приймаю дари з твоєї руки,
Ти - напуваєш живою водою.
Господи, помилуй мене, пробач!
Не залиш, згоріти в пекельнім вогні!
Витри з моїх очей сльози, мій плач!
Дай радість в житті, добра, щастя мені!
М .ЧАЙКІВЧАНКА.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1014421
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.05.2024
Вдягайте красиві, коштовні речі!,
І святкових днів не чекайте!.
Голову не опускайте на плечі,
Любіть себе, і поважайте!.
Викиньте одяг, зношений, старенький,
І взуття, що втратили свій час.
Вдягніть від свят, і неділі новенький,
Хай надихають життя для вас.
Ви, живіть сьогодні, радійте життям!,
Завтра може просто не стати.
І будьте, ви собою, а не дитям!,
Треба кожен час шанувати!
А молоді, ми хочемо все зразу,
Щоб був дім , та розкішно жити.
Кидаємо камінь... слова в образу,
Вчимо інших, як має жити.
Їдемо на заробітки на край світу,
Щоб було, як у людей у нас.
Одцвіла весна, минуло і літо
Міняє пори року все час.
У праці не думаємо за себе,
Тре дітей вчити, та женити.
Не має часу для самого себе,
А там внукам, треба їх вчити.
Крутиться все по колу, по спіралі,
Життя біжить, як в круговерті.
Біжимо кудись... крутимо педалі,
Мешти старі, сходили стерті.
Тримаємо у шафі одяг, взуття ,
Що їсть їх міль, поцвіли від літ.
Так швидко пролітає наше життя
Дивишся, ти вже старий, як світ.
З моди вийшов одяг, що вчора купив,
Усе те, що придбав до хати.
І ти, ще не бачив життя, і не жив -
Ти життя заховав за ґрати.
Гнемо свою спину у наймах як раб, -
Як білий негр в спеку, пустині.
А голова, так болить за нас у жаб,
Що десять літ є одежині.
Ви, для себе нічого не шкодуйте !
Не чекайте вихідних і свят!.
Любіть себе і до мети прямуйте!
Всміхайтесь світу у п'ятдесят.
Те, що тримали до святого дзвону
Одягніться, підведіть красу.
А вас осінь одягла у корону
Пийте життя, як квітка росу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1014366
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.05.2024
Зоряна ніч, як чорниця цвіте...
Запрошує літо в свій рай у гості.
Сонце склало проміння золоте
У золоту колиску на помості.
О, як пахне медами місяць май!
Така краса, хоч із Богом говори!...
Білолиций вийшов у небокрай
Йому поклонились стрункі явори.
Я візьму тебе за руку мила
Поведу в гай де чути спів солов'я
Розправлю як лебідь свої крила
Обійму, зацілую як мід уста.
Розливсь рікою черемховий гай
Пахне солодким медом, так духмяно!
Птах співає пісню прощай, прощай!
Весні, що злетіла за обрій рано.
Літо біжить босоніж у трави,
Де голубляться лебеді кохання.
Кружляють у блакиті, як пави...
Закоханим передають вітання.
Приходь кохана - у зелений гай !
Тут , так красиво немов би у казці!
Вечір насіяв зір, тут справжній рай!...
Співає пташка пісні в божій ласці.
Весна сплела у коси віночок
Немов дівчина у волосся квіти.
Вийшла Богиня зірка в садочок
І сіє зорі на щастя для літа.
Цвіркоче цвіркун і гудуть джмелі
Зозуля кує на щастя довгих літ.
Літо єднає долі на землі
До ніг закоханим сипле зоре квіт.
Я візьму тебе за руку мила
Поведу в сад, де чути спів солов'я.
Розправлю, як лебідь свої крила
Обійму, зацілую, як мід уста.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1014289
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.05.2024
Мамо, ти - сонечко на світанку,
Ясна зірка в життєвім морі!
Ти є мій увесь світ - подих зранку,
Мій берег щастя у просторі!
Не журися... Мамо, усміхнися!
Поглянь, у наш сад прийшла весна!
Хай тобі у твоїх снах насниться
Красуня - цвіт вишня край вікна!
Здалека посміхнись, рідна мамо!
Хай усмішка красить твої літа!
Хай у даль пливуть сизі тумани,
Золотиться доля, як жита!
О, матусю, пригорни до серця!
Поверни у дитинство знов, знов!
Я нап'юсь водиці із джерельця,
Відчую твою ласку, любов!
О, сядь, відпочинь, пташечко мила!
Притулюсь до тебе, як дитя.
Зацілую натомлені крила,
Твій спів слухати буду я!
Розлетілись діти зі світлиці
Та ніхто не забув - Отчий дім!
Летять, як птах до джерел криниці,
Де чиста вода дзвенить у нім!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1014288
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.05.2024
Ти мелодія печалі з синіх гір,
Мінорна нота, яку звати Ассоль.
Ти є октава небес - мелодійних лір,
Яка стала храмом для самотніх доль.
Ти Богиня зір - мелодія кохання,
Яка у гармонії надихає .
Ти блакить неба - ясна зірка світання
Мрія ,яка садом розквітає.
Ти моя мелодія - квіточка весни
Ясне сонце, що душу зігріває.
Ти - острів щастя і мої казкові сни
Струна в мінорі настрій підіймає.
Ти - красуня весна, дівчина юних літ,
Яка вабить пташок у свій райський сад.
Ти - шляхетна дама одвічна ,як цей світ
Сієш зорі на щастя у зорепад.
Ти моя пісня - мелодія кохання
Ніжний вальс бостон у повільнім танці.
Серпанкова нічка звечора до рання
Сонечко, що сходить у душі вранці.
---------------2---------------------
ПОВТОР ВІД 2022 РОКУ
Мамо, ти - сонечко на світанку
Ясна зірка в життєвім морі.
Ти є мій увесь світ - подих зранку
Мій берег щастя у просторі.
Не журися... мамо, усміхнися!
Поглянь у наш сад прийшла весна!
Хай тобі у твоїх снах насниться!
Красуня - цвіт вишня край вікна
Здалека посміхнись рідна мамо!
Хай усмішка красить твої літа.
Хай у даль пливуть сизі тумани
Золотиться доля, як жита.
О мамусю, пригорни до серця!
Поверни у дитинство знов, знов.
Я нап'юсь водиці із джерельця
Відчую твою ласку любов.
О сядь відпочинь пташечко мила!
Притулюсь до тебе як дитя.
Зацілую натомлені крила
Твій спів слухати буду я.
Розлетілись діти зі світлиці
Та ніхто не забув - Отчий дім.
Летять, як птах до джерел криниці,
Де чиста вода дзвенить у нім.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1014215
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.05.2024
Зійшло сонечко із за хмар, тануть сніги...
Зазеленіли на долині пишні трави .
На березі річки квітнуть ліси, луги,
У райськім саду зацвіли квіти, як пави.
Вдягнула у сукню квіточка в садочку
Білосніжно біла конвалія чарівна.
Мов красуня наречена у віночку
Вклонилась матінці землі - дівчина весна.
Немов принцеса з казки - ніжна талія
Очі , як зорі, що сяють у синім небі.
Її звати, так красиво - конвалія
У її вроду закоханий білий лебідь.
Зацвіла конвалія, так біло - біло
Зійшла немов у весняний сад - Богиня зір.
Усміхнулась місяцю лебедю мило,
В келих щастя наливає парфум ніжних лір .
Біленькі дзвіночки ,як лілії квіти
Сяють немов перли на зеленім листочку.
Розпустила пишні коси ніжні віти,
Веде у божественний рай літа в садочку.
Їй жайвір - божа пташка співає пісню,
Оспівує шарм краси, шляхетну вроду.
Листочок, як корона у пору літню
Сяє як райдуга над нею у негоду.
Листочок широкий наче капелюшок,
Від сонечка, спеки та дощу захищає.
Ростить конвалію в колисці з пелюшок
На стеблі фата зі шлейфом вниз опадає.
---------------2------------------
Зоряна ніч, як чорниця цвіте...
Запрошує літо в свій рай у гості.
Сонце склало проміння золоте
У золоту колиску на помості.
О, як пахне медами місяць май!
Така краса, хоч із Богом говори!...
Білолиций вийшов у небокрай
Йому поклонились стрункі явори.
Я візьму тебе за руку мила
Поведу в гай де чути спів солов'я
Розправлю як лебідь свої крила
Обійму, зацілую як мід уста.
Розливсь рікою черемховий гай
Пахне солодким медом, так духмяно!
Птах співає пісню прощай, прощай!
Весні, що злетіла за обрій рано.
Літо біжить босоніж у трави,
Де голубляться лебеді кохання.
Кружляють у блакиті, як пави...
Закоханим передають вітання.
Приходь кохана - у зелений гай !
Тут , так красиво немов би у казці!
Вечір насіяв зір, тут справжній рай!...
Співає пташка пісні в божій ласці.
Весна сплела у коси віночок
Немов дівчина у волосся квіти.
Вийшла Богиня зірка в садочок
І сіє зорі на щастя для літа.
Цвіркоче цвіркун і гудуть джмелі
Зозуля кує на щастя довгих літ.
Літо єднає долі на землі
До ніг закоханим сипле зоре квіт.
Я візьму тебе за руку мила
Поведу в гай де чути спів солов'я.
Розправлю, як лебідь свої крила
Обійму, зацілую, як мід уста.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1014211
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.05.2024
Дитинство, це зелена планета
Тут тримають небо - велетні дуби.
Сонечко, як джерело з кювета
Купає поміж хмар білі голуби.
Дитинство ,це пісня колискова
Мамина любов, доброта і ласка.
Пташок зігріває мила мова
Візьме на крила і веде у казку.
Дитинство, це є дім - прекрасний світ,
Де ростеш щасливий під крилом мами.
Вона вчить тебе летіти в політ,
Від жала кропиви загоїть рани.
Дитинство, це квітучий сад весни
Дерево солоденьке немов вишня.
Колишуть лелек в гнізді ясени -
І будить, їх від сну - зірка Всевишня.
Дитинство, це колиска золота
Леліють дитя - сонячні цілунки.
Тут в узорах барвисте вишиття ,
У травах для тебе цвітуть медунки.
Дитинство , це життя чудова мить
Тут бачиш ясне сонечко в калюжі.
Воно, як пташечка у даль біжить,
Щоб намилуватись, як цвітуть рожі.
Дитинство ,це падіння, перший крок
На збитих колінах рани до крові.
Це бажання злетіти до квіток
Вдихнути в аромат - сади казкові.
Дитинство, це цвіт яблунь у красі
Там де біленька хата сад вишневий.
Немов метелик біжить по росі,
Обіймає крильцями день червневий.
Дитинство, це на землі тихий рай
Є безмежна любов мами та тата.
Це коник стрибунець у місяць май
І кожен день для тебе наче свято.
Дитинство, це первоцвіт на землі
Суцвіття, що заврунилось на вітті.
Його треба зігрівати в імлі,
Щоб несли щастя нам пташки у літі.
Дитинство, це зелена планета
В тім раю, немає кінця і краю.
Блищить зоря ,як срібна монета
Падає, ця мить зоряно згорає.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1014178
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.05.2024
Король не вірить в те, що програв
Він прагне жорсткий бій - реванш у жовтні.
Що пішов у нокдаун без підстав,
Тримав корону не зігнувсь на троні.
Він тішиться, що сліди залишив
Що надавав стусанів під очима.
Як би дали волю, світ переплив ...
Розмахом рук потужними плечима.
Світову славу не відпускає,
Не визнає програш циганський король.
За минулим ностальгію має...
Грає перед світом - переможця роль.
А переможений цілував хрест
У переможця , як оберіг на грудях.
І кожен обрав свій шлях Еверест
Йшов крок за кроком до вершин на людях.
Українець вірив в перемогу
Моливсь щиро на мусульманській землі .
Назвав ім'я Ісус - свого Бога,
Щоб клонились йому великі, малі.
На міжнародну арену став Усик
Він є переможець герой - титан.
Старанний, працьовитий трудоголік,
Для боксу він є взірець капітан.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1014052
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.05.2024
Зацвіли півонії біля хати
В літнім садочку під моїм вікном.
Їх давно посадила рідна мати,
Щоб зігрівали мою душу теплом.
О, яка благодать у божій ласці!
Розцвіла під вікном мальва струнка.
Зацвіли ,так вишні немов у казці
Запрошує у мамин рай весна.
Іду до них на душевну розмову
У той рай ,де моя весна цвіла .
Щоб почути милу мамину мову
Віднайти розраду в літа тепла.
До них прилітає ластівка мила
Слухає щебет пісні солов'я.
О, мамо матусю - голубко сива!
Без вас ходжу немов сирота я.
Мамо, ви любили, як цвітуть квіти
Дивитись на півонію в красі.
Діти злітались, як пташки зі світу,
Щоб вдихати аромат у росі.
Стоїть біленька хата край дороги
Очима дивиться на божий світ.
З віт падає листячко на пороги
Вітри зривають топчуть білий цвіт.
Вицвіли стіни від морозу зими
Гуляє крізь скло по хаті вітер.
Не горить в печі вогонь серед зими
Не гріють душу рядки із літер.
Плачуть вікна дощовою сльозою
Закрита хвіртка, двері на замок.
Стежка в споришах заросла травою
Похилив голову на тин бузок.
Вже не родить ,так плодами райський сад
Жалісні пісні співає пташка.
Постарів горіх і сонечку не рад
Зітхає від самоти ,так важко.
На подвір'ї ходили півні зранку
Будили від зимового сну нас.
Світило сонечко весни крізь фіранку
Усміхався душі - прекрасний час.
Тут колись на цьому клаптику землі
Мати з грядки збирала урожай.
До віт ясеня злітали журавлі
Сіяв зорі на щастя - небокрай.
-------------2------------------
Нехай вам люди добрі на щастя!
Стелиться у світ - рушником дорога.
На світанку сонце, як причастя
Осяює вашу путь - зірка БОГА.
Нехай вам люди добрі на щастя!
Ллється благодать божа - з небесних рік.
Цілує руки аж до зап'ястя,
Як жар пелюстки - коханий чоловік.
Нехай вам люди добрі на щастя!
Розквітає райський сад до ваших ніг.
Хай у вашім житті вам все вдасться!
Новий день буде, як чистий білий сніг.
Нехай вам люди добрі на щастя!
Падають в долоні зірки із небес.
Зійде Богиня зір на обійстя
Подарує свято - тисячу чудес.
Нехай вам люди добрі на щастя!
Весна принесе добро та мир у дім.
Хай мальва прикрашає обійстя,
Ніжні квіти любові цвітуть у нім .
------------3-------------
Щаслива, та жінка, що родила дитя,
З уст немовлят почула слово "мама".
Від Бога подароване нове життя
Цілунком любові гоїться рана.
Щаслива, та мати, що зростила дитя
Під своїм крилом вивела у люди.
Віддала любов і ласку, та почуття...
Постоїть за них, як Ангел повсюди.
Мати веде за руку дитя в дорогу
Крізь квітучі весни сніжну заметіль.
Вчить літати у політ, любити Бога...
Полинне життя сипле на рану сіль.
Важкий труд лягає на тендітні плечі,
Нагодувати, вдягти, вкласти спати.
Бувають капризні, як дзиґа малечі...
Іноді від них ночами плаче мати.
Все треба пережити у цьому житті,
Вести у садочок, а потім в школу.
І щоб правильний обрали шлях на путі
Були красиві душею соколи.
Не шанують свою стару мати діти,
І цураються від неї на старість.
Порозлітались немов пташки по світу,
Несуть їй смуток, печаль, а не радість.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1014050
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.05.2024
Світить сонечко у небі, як люстра
Випромінює золоті промені в сад.
Всміхнулось божому світу для людства
Леліє у своїх руках цвіт виноград.
Весна підняла келихи тюльпанів
На щастя, на любов, на добро на землі.
Тріпоче зелене листя в каштанів
Запалили білосніжні свічі в імлі.
Вже зацвів сад вишневий коло хати
Загули бджоли у буйнім цвіті вишні.
Старенька яблуня мов сива мати
Кличе у тихий рай, де зорі Всевишні .
До віть ясеня прилетів лелека
Стоїть на одній нозі зорить до зірок.
Дивиться на божу красу здалека
Вдихає у п'янкий аромат із квіток.
У п'ятизірковім суцвітті бузок
Розлився, так пахощами у розмаю.
Я зорю у мамин рай поміж зірок
Стою край неба милуюсь тихим раєм.
Розсипаю роси з рукава зорі
Там,де зеленіють трави на долині.
Яка чудова краса у цій порі!
Коли забілів рясно цвіт на калині .
Немов у білій фаті наречена
Вдяглась у сукню до шлюбу, так красиво !
Поклонилась до зеленого клена
Чути спів, як співають пташки щасливо.
Дзвенить рікою, музика луною -
Цвіте земля червоним маком у житах.
Як у казці над бистрою рікою
Радію весною , як сизокрилий птах.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1014019
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.05.2024
Навесні одного разу красень юнак
Побачив, як цвіте троянда в саду .
Від щастя розцвів наче у полі мак
Полюбив на щастя, а чи на біду.
Щодня до троянди прилітав наче птах,
Щоб освідчитись красуні в коханні.
Малював їй казку у кольорових снах
Нахиляв блакить неба на світанні.
А так хочеться, іще сонечка весни
Щоб соловейко співав лиш про любов.
Щоб серце билось від чарівної струни
Милуватись красою троянди знов .
Троянду він любив як шалений вітер
Пристрасно до своїх грудей обіймав.
Зорі нахиляв із планети юпітер
І сонечком весни вуста цілував.
Квітка відцвітала ронила пелюстки
У палкім коханні краса згорала .
Спливали за водою молоді роки
Та щастя з вітром, так і не пізнала.
А троянда, так горнулась до юнака
Прагнула ніжності тепла любові.
Він мав красиві вуса як у козака
Гуляв,як вітер топтав чужі долі.
А троянда для вітру стала чужою ,
Ніколи її так палко не любив.
Прийшов веселкою, а обпік грозою
Глибокі рани у душі залишив.
Відтоді ростуть в троянди гострі шипи,
Від вітру свою красу захищає.
У неї свій шарм і до життя принципи,
Захистить себе хто її зриває .
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1014012
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.05.2024
Дивись на дорогу, куди йдеш, -
Бо вимажеш взуття об лайно.
Життя, це мінне поле і треш -
Несе вверх, або штовхає на дно.
Доля дає нам шанси жити,
Тож вчись, трудись, вір у свої сили.
Зумій свій сильний дух зростити,
Щоб у леті розправити крила.
А щоб побудувати свій дім
Треба закласти міцний фундамент.
Щоб добре жилося тобі в нім,
Тре мати характер, темперамент.
Тре мати здоров'я, мету, ціль,
І догори голову не дерти.
Бо життя, це є цукор і сіль
І може тебе у порух стерти.
Вір у Бога, у свої сили,
Не хвались ,що ти сильний, найкращий.
Бо заздрість веде до могили,
І зломить твій дух, у час найважчий.
Людина творить сама себе,
Свій образ ліпить по божій волі.
А коли життя поб'є тебе...
Гне, як вітер вниз стрункі тополі.
Пам'ятай, що на все є свій час
Є час для перемог, та поразки.
Життя біжить і міняє нас
Закладає окуляри, маски.
А у світу правила свої
Нині аплодує тобі браво.
Завтра зламає крила твої
Гляне з під лоба на тебе лукаво.
Будь людиною, хто б ти не був!...
Доводь свої справи від А до Я!.
А хто заповідь божу забув
Той губить своє лице, та ім'я .
Дивись, який обираєш шлях !
По якій ідеш дорозі життя.
Як би високо не літав птах
Все проходить, в'яне, йде в забуття.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1013700
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.05.2024
Вийшли два боксери на майданчик у бій
Слов'янин - українець, арієць - британець.
Всі йдуть своєю дорогою по прямій
Несуть золотий кубок - переможний ранець.
Усьому світу Ф'юрі хвалився, що лев...
Не боїться він у бою, зайця малого.
Що мачо завоює серця королев,
Переможе в рингу дикого звіра злого.
А британець зростом високий, як вежа
Красиве, мускулисте накачане тіло.
Людину красять, не слова, одежа...
Красива душа, як він робить своє діло.
Українець, нижчий ростом, красень козак,
Він знає собі ціну, не здається в бою.
Він вміє красиво танцювати гопак,
Знає,що він вартує... має свою броню.
В бою кожен показав себе : хто є хто -
І хто є великий, а хто маленький воїн.
Це є великий спорт, а не цирк шапіто
Тут треба трудитись, пити стальний лігроїн.
А в дуелі сильніший перемагає
Хто спритніший розумніший має ціль мету
Хто на відстані дистанцію тримає
Ходить із Богом і світу несе доброту.
Після бою підніс голову догори
І Сказав :" Батьку ,ми це зробили, я зумів ".
Крок за кроком йшли до переможної гри
Для України, родини, дочок та синів.
----------------2-----------------------
ЦИГАНСЬКИЙ КОРОЛЬ ПРАГНЕ РЕВАНШ
Король не вірить в те, що програв
Він прагне жорсткий бій - реванш у жовтні.
Що пішов у нокдаун без підстав,
Тримав корону не зігнувсь на троні.
Він тішиться, що сліди залишив
Що надавав стусанів під очима.
Як би дали волю, світ переплив ...
Розмахом рук потужними плечима.
Світову славу не відпускає,
Не визнає програш циганський король.
За минулим ностальгію має...
Грає перед світом - переможця роль.
А переможений цілував хрест
У переможця , як оберіг на грудях.
І кожен обрав свій шлях Еверест
Йшов крок за кроком до вершин на людях.
Українець вірив в перемогу
Моливсь щиро на мусульманській землі .
Назвав ім'я Ісус - свого Бога,
Щоб клонились йому великі, малі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1013600
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.05.2024
А сильніші, слабших перемагають...
На життєвім рингу - тузи фаворити.
В бою вони за правилами грають,
Вчать боротись за життя, і просто жити.
Денис Берінчик - боксер - амбасадор
Завжди виходить у різнім вбранні на ринг.
Круто грає ,як з буйволом Теодор
Посилає усьому світу свій лозунг.
Вчиться боксувати у старших братів
У бійців по - боксу світового рівня.
Він ,як на коні лицар несе свій спів,
Сокирою зрубає голову в півня.
Йде крок за кроком на п'єдестал слави
Демонструє свою гру для усіх бійців.
Боєць - боксер, що без меча, булави...
Красиво кладе на землю арійців - бісів.
В крові козака тече гаряча кров
Несе своє ім'я у світ, лишає слід.
В серці живе до батьківщини любов
Йде до перемог, славить наш козацький рід.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1013568
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.05.2024
Він перед боєм багато не говорив
А лиш дивився супернику в очі.
Молився ,та у серці надією жив,-
Щоб здобути перемогу уночі.
З піснею славних співаків України
Вийшов в козацькім вбрані , так красиво.
Його батько бандера - мати калина
Ніс своє ім'я у світ - благочестиво.
Він боксер, людина титан - справжній козак,
Взірець для боксерів - з нижчого рангу.
І британському бійцю поглядом дав знак,
Що скрутить роги буйволу на рингу.
З розмахом рук завдавав у лице удар,
Боровсь за чемпіона світу з боксу.
Він красиво йшов без зброї немов цезар ,
Як лицар вів контрнаступ - без пафосу.
А він у дикім танці йшов все уперед,
Заганяв циганського мачо у кут.
Як орел брав суперника, летів у злет -
Робив сальто, піруети, надавав battut.
А Усик борець - непереможний боєць,
Виграв перемогу чесно у двобою.
Знає правила гри, тримався, не впав ниць...
Крок за кроком йшов до тріумфу в бою.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1013559
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.05.2024
Я подарую тобі чудовий настрій
Моїми очима побачиш - красу землі.
Вдихнеш гармонію - блакитний солярій
І побачиш сонечко у туманній імлі.
Сонечко поцілує, торкнеться душі
На відстані почуєш, як щебече пташка.
Я намалюю хмарку - сонячні дощі
І вмиють твою втому, коли буде важко.
Як зійде сонце - космічний планетарій
Розгорне проміння золоті немов сонях.
Напишу у вірші прекрасний сценарій
І подарую букет квітів у долонях.
Нахилю блакитне небо на світанку
Насію маки червоні у полі, в житах.
Ти - поглянеш на білий світ крізь фіранку .
Побачиш, як кружляє у небі білий птах.
Ти - відкриєш вікно і вдихнеш повітря,
І пройдешся по - росяній траві босоніж.
Там у полі , стільки сонячного світла!
У лузі цвіте черемшина у бездоріж.
За селом, там в'ється річка - синя стрічка
І там, так пахнуть у росах розкішні трави.
Вечір розсипає срібні роси в нічку,
І купаються в них жар-птиці білі пави.
Там, за гаями у чистім - чистім полі,
Крильцями метелик обіймає цвіт землі.
Коник сюркоче радіє, як птах волі...
І втішає літечку, як я - божій красі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1013484
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.05.2024
О, скільки яскравих кольорів на світі !
Кожен серцю милий, дорогий, як життя - мить .
Я , так люблю синьо - жовтий колір літа!
Блакитне небо, як струмочок, ручай дзвенить.
Пливуть хмарки немов човники по морі
Сяє у райдужнім сяйві - сонце золоте.
Кружляє сизокрилий птах у просторі
В саду , рожевім цвіту яблунь - душа цвіте.
А білий колір немов білосніжний цвіт
А чорний немов матінка земля у полі.
Зелений колір трав, листя, дерев і віт,
Надихають, як дуб ,клен,та стрункі тополі .
Я люблю фіолетові барви ніжні,
Коли у садочку цвіте ліловий бузок.
І забарвлення фарб казково - магічні .
Річку синю стрічку і зорі під вечірок.
Закохана в запашні польові квіти ,
У високі хвилі моря - золоті піски.
У аквамарин океану - шарм літа,
Блакить лагуни, і дзвін тихих вод - оплески.
Вдіну райдужні кольори, як на свято
З парчевої нитки волошки із сапфіру.
Вишиванку, що подарувала мати
Засяє до сонечка, як алмаз в офіру.
Змалюю червоно - пурпурові барви
У палітрі теплі насичені кольори.
Під музику затанцює - дзвін литаври
Рубінові грона калини і явори.
Я сплету із польових квітів віночок,
А з барв фуксії, фуксину - сонячний вітряк.
Впаду у пишні трави у холодочок
І буду дивитись, як цвіте у полі мак.
М .ЧАЙКІВЧАНКА.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1013444
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.05.2024
Мінорна нота, на ім'я Ассоль
Поміж зірок світить , як сонце.
Мережить мрії між хмар парасоль
Зорить веселкою у віконце.
Сходить, як Богиня на світанні
В океані між хвиль мов зірка.
Чайці осяює путі дальні
Веде, де цвіте - щастя квітка.
І сипле щедро перли з рукава
Романтикам білий - білий цвіт.
Від пахощів хмеліє голова
Душа здіймає крила в політ.
Ця діва живе у країні мрій
Віднайде перли з океану.
Дарує сонячний букет лелій
Музиці - золоту корону .
Мінорна нота, на ім'я Ассоль
Богиня сонця і божества.
Вона, як зірка для самотніх доль
Для скрипаля - музика жива.
-------------------2--------------------
О, скільки яскравих кольорів на світі !
Кожен серцю милий, дорогий, як життя мить.
Я , так люблю синьо - жовтий колір літа!
Блакитне небо, як струмочок, ручай дзвенить.
Пливуть хмарки немов човники по морі
Сяє у райдужнім сяйві - сонце золоте.
Кружляє сизокрилий птах у просторі
В саду , рожевім цвіту яблунь - душа цвіте.
А білий колір немов білосніжний цвіт
А чорний немов матінка земля у полі.
Зелений колір трав, листя, дерев і віт,
Надихають, як дуб ,клен,та стрункі тополі .
Я люблю фіолетові барви ніжні,
Коли у садочку цвіте ліловий бузок.
І забарвлення фарб казково - магічні .
Річку синю стрічку і зорі під вечірок.
Закохана в запашні польові квіти ,
У високі хвилі моря - золоті піски.
У аквамарин океану - шарм літа,
Блакить лагуни, і дзвін тихих вод - оплески.
Вдіну райдужні кольори, як на свято
З парчевої нитки волошки із сапфіру.
Вишиванку, що подарувала мати
Засяє до сонечка, як алмаз в офіру.
Змалюю червоно - пурпурові барви
У палітрі теплі насичені кольори.
Під музику затанцює - дзвін литаври
Рубінові грона калини і явори.
Я сплету із польових квітів віночок,
А з барв фуксії, фуксину - сонячний вітряк.
Впаду у пишні трави у холодочок
І буду дивитись, як цвіте у полі мак.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1013420
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.05.2024
Сліди замітає заметіль
Не видно зірок у небі.
Білий сніг сипле на рану сіль
Дім став порожнім без тебе.
А вчора зима нас вінчала
І встеляла килим до ніг.
Святкова нам музика грала
Ловили щастя - білий - білий сніг.
А ми , як два лебеді білі...
Танцювали красиво вальс.
Щебетали як пташки милі
Серця бились в унісон у нас.
Залишив на снігу троянди
Засипає квіт снігопад.
Блищить сніг немов діаманти
Із очей ллються сльози, як град.
Не люблю місяць лютий за те,-
Що тебе забрав від мене.
За вікном хуртовина мете
Квітка від морозу мерзне.
Білий сніг розтанув на очах
Розлилась вода рікою.
Ти у синю даль злетів, як птах...
Стелиться туман наді мною .
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1013367
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.05.2024
Є окуляри чорні, а є рожеві
Є ,щоб бачити світ - писати, читати.
Захищають від спалахів променевих
Ховають настрій ,щоб стиль свій тримати.
Окуляри пасують для личка, краси,
І захищають від сонця зіниці.
Коли сонячні дні, та у важкі часи,
Як ллє море сліз серце молодиці.
Щасливі носять рожеві окуляри,
Щоб бачить небо голубе крізь скельця.
Як білі голуби літають за хмари
Купаються в океані - озерцях.
Чорні окуляри носять дяді круті,
Бояться подивитись в очі світу.
Вони літають, як орли на висоті...
Не чують тверді землі - пишноцвіту.
Ще чорні окуляри носять в скорботі,
Коли на твоїх очах сльоза блищить.
Коли звучить музика в мінорній ноті
Ти слухаєш голос небес - у цю мить.
Ти - питаєш ,чому ходжу в окулярах?...
Я втратила зір, не бачу синю даль.
Я шукаю пташечку милу на хмарах,
Щоб пером розвіяти журбу, печаль.
Є окуляри для шарму, краси, моди,
Щоб бачити у горах, як блищить сніг.
Для зору писати ліричні вірші, оди...
І милуватись сонечком край доріг.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1013326
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.05.2024
Допоки за вікном ллє як з відра дощ
Побудь, ще хвилинку поруч зі мною.
Глянь, вітер ронить з куща пелюстки рож!
Не видно сонечка над осокою.
Я так хочу стільки тобі сказати:
Не спіши, віднайди для розмови час.
Шануй життя... не тре за вітром гнати ,-
Щоб лишити добру пам'ять після нас.
А життя коротке, швидко минає...
В одні двері зайшов, а в інші вийшов.
А що завтра буде, ніхто не знає
Плекаємо промінь надії з молитов.
Я так хочу тобі стільки сказати:
Добрим словом зігріти душу твою.
Зі свого серця смуток, журбу прогнати,
Згадати куточок раю - весну свою.
Був я красивий, як дуб міцний козак
Співав, вмів грати на акордеоні.
І любив танцювати танець гопак,
Гори б перевернули долоні.
Трудивсь , орав, сіяв зерно у полі...
Косив трави, збирав до валу сіно.
Прагнув своїм дітям кращої долі,
Казав : їм **вчися, моя ти дитино!**.
Працюй, і не лінуйсь, досягай вершин,
Пам'ятай, будь ти - простий такий, як всі!.
Виростають орли - соколи з низин
Крутяться, як земля по своїй осі.
--------------2--------------------
Сліди твої мете заметіль
Не видно зірок у небі.
Білий сніг сипле на рану сіль
Дім став порожнім без тебе.
А вчора зима нас вінчала
І встеляла килим до ніг.
Святкова нам музика грала
Ловили щастя - білий - білий сніг.
А ми , як два лебеді білі...
Танцювали красиво вальс.
Щебетали як пташки милі
Серця бились в унісон у нас.
Залишив на снігу троянди
Засипає квіт снігопад.
Блищить сніг немов діаманти
Із очей ллються сльози, як град.
А я не люблю лютий за те,-
Що тебе забрав від мене.
За вікном хуртовина мете
Квітка від морозу мерзне.
Білий сніг розтанув на очах
Розлилась вода рікою.
Ти у синю даль злетів, як птах...
Стелиться туман наді мною .
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1013290
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.05.2024
Розцвіли ясні зорі, як троянди
Небо вечірнє,як дзвінкий кришталь.
Серденько рветься птахом в дикі мандри
У сад вічної весни - синю даль.
Ти кохай, люби мене, як вперший раз...
Обійми ніжно - цілуй до ранку.
Ти є моє сонечко, мій скарб алмаз
Мій тихий рай - подих на світанку
Із небес повз мене падають зірки
Я стою загадую бажання.
Мов жадана мрія впала до руки
Цвіте для мене - квітка кохання.
Вийшов в надвечір'я місяць молодий
В ніч насіяв зір - ясний зоре квіт.
Я лечу,як лебідь в простір голубий
Там ,де Мадонна ніч ,як білий світ.
Як білосніжне море розлився цвіт,
Як у цвіті вишні - потопаю.
А почуття веде мене у політ....
До зіроньки,яку я кохаю.
----------------2-------------------
Я розкажу красивий сон тобі
І намалюю казку на світанні.
До ніг встелю волошки голубі
Подарую увесь світ у коханні.
Ти є найдорожчий скарб у житті
Та єдина жінка, яку кохаю.
Тобі відкрию Всесвіт в почутті
Про любов тобі пісні заспіваю.
Ти є королева мого серця
Поміж зірок ясна зірка у небі.
Я дивлюсь в очі сині озерця
І лечу до тебе, як білий лебідь.
Я щасливий поруч із тобою
Ти є мій ідеал - пристань рай - життя.
Ти напiй любов'ю, як водою,
Щоб вище хмар, до синіх гір злітав я.
Я розплету твої пишні коси
Зацілую, як мід солодкі уста.
І поведу у трави, у роси,-
Там , де цвіте п'янка липа золота.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1013243
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.05.2024
Коли зайдете в мою душу, як у храм ,
Щоб від спраги напитись живої водиці .
То шукайте не крам, а скарб для душі там,
Щоб душа розправила крила немов птиця.
Душі не потрібно золото і срібло,
А лиш ,щоб відчути земне тепло із небес.
Щоб в грудях була гармонія і світло,
Щоб у втомленому тілі - святий дух воскрес.
Королева не вічно сидить на троні
І не завжди носить корону на голові.
Люд не завжди клониться - царській іконі
І красить не лице, а заслуги бойові.
А крутий привик в **дамках**,** тузах** ходити,
І не бачить навкруги нікого тільки я.
Прагне слави, гроші ,щоб розкішно жити
І завжди вперед просуває своє дитя.
Можна почепити золоті медалі,
Купити тепленьке місце при царськім дворі.
Закласти алмазну корону , коралі,
І дивитись на всіх зверхньо, зухвало в добрі.
А Скупий любить темряву, а не світло
Хоче, щоб манна падала йому із неба.
Летить за марою, як шалений вітер...
Все мало йому, хоче купити пів неба.
А можна здобути три вищі освіти,
Мати мерседеси, літаки та кораблі.
І , як білий ведмідь у берлозі жити
Літати у космос , не ходити по землі.
Пам'ятай, де б не був ти на білім світі,
Не переходь межу, будь людиною завжди!
Вчись , трудись, сій зерно, зрости колос в житі...
І пожинай на своїм полі - свої труди.
Коли зайдете в мою душу, як у храм
В мовчані поклоніться небесній іконі .
Мій Всесвіт нахилить пречисте небо там
Насіє ясних зірок у ваші долоні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1013205
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.05.2024
Коли ти поруч - сонячно на душі
Задивляються перехожі на нас.
Присвячую тобі про любов вірші...
Хай дарує нам щастя - зоряний час!
Ти одягни сукню кольору неба
Будь красивою - усміхайся світу.
Я розправлю крила, як білий лебідь
Поведу до ясних зір у рай літа.
А ти найкрасивіша поміж жінок
На каблучках ідеш немов цариця.
Сяєш немов троянда поміж квіток
І осяюєш путь немов зірниця.
Погляд твоїх очей блакитний ловлю
Вдихаю п'янкий аромат, що п'янить.
Золоте волосся твоє ,так люблю...
Коли на плечах водоспадом дзвенить.
Я щасливий, всміхаюсь тобі услід...
І дивлюсь на тебе, не надивлюся.
Рука в моїй руці, тане в душі лід...
Тобі немов Мадонні я молюся.
---------------------2-----------------------
У Львові під вікном зацвіли каштани
На свято паски запалили тисячу свіч.
Щоб усміхались воскресінню львів'яни
У красі сяяло ясне сонечко із віч.
Дивлюсь на красу з пташиного польоту
У блаженстві ,як шелестить листя зелене.
Вітер скрипаль підбирає ніжну ноту
Наспівує на вушко музику для мене.
Дзвенить органна музика у соборі
Відлунюють хорали від землі до небес.
О, яка чудова краса у просторі!
Каштани запалили свічі - море чудес.
Зацвіли каштани рясно край дороги
І простягли свої віти - руки до небес.
Несуть молитву до пресвятого Бога
І величають його ім'я - Христос Воскрес!
Я стою і слухаю весну - спів пташки
І приймаю причастя у білім суцвітті.
В мовчанні слухаю молитву монашки,
Яка молиться за мир, та спокій у світі .
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1013141
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.05.2024
Місяць небесним оком зорить у вікно
І шепоче мені думки на вушко.
Я тону у синій океан на дно
Заколисує безсонні сни подушка.
Поет ,як кремезний, могутній дуб стоїть
Занурений у глиб неба думками.
На листі ставить золоту печать століть
Вимірює кожну мить почуттями.
Поет - це сівач, що засіває зерно
Зростив колосся - поетичну ниву.
Відчути ,цей світ не всім Богом нам дано -
Лиш, той хто пройшов крізь грози та зливу.
Хто босоніж йде проти вітру, під дощем -
Протре мешти до дір, наб'є мозолі.
Відчує у серденьку тривогу, біль, щем,
Злетить, як пташка до висот з неволі.
Людина проти течії в річці пливе,
Щоб доплисти до берега надії.
А хто під Богом сонця в надії живе,
Той крок за кроком досягає мрії.
Поет - це життєдайне дерево життя,
Яке родить медовий плід на вітті.
Це велетень титан і водночас дитя
Шукає в тьмі світло на білім світі.
Поет - це криниця, цілюще джерело,
Який від спраги напоїть водою.
За спиною крила і високе чоло
Малює , цей світ своєю рукою.
Поет - митець, в якого чуттєва душа
Він ліпить, як скульптор образ із глини.
Як художник малює портрет для вірша
Райський садочок у цвіті калини.
Намалюють природу золоті руки
Над ставочком вербу ліс і діброву.
Над берегом ріки розіллються звуки
Відлунням задзвенить солов'я мова.
----------------------2---------------------------
Мама в садочку білить усі дерева
Очищає всіх шкідників, що гризуть кору.
Щоб не обпекло сонце - жара травнева
Додає міці , сили у весняну пору.
Завтра завруниться зелений листочок
Сад на вітті наллє солодкими плодами.
Біло - рожеве квіття сплете віночок
Соловей оспіває рай - життя піснями.
А ось прийшов красень травень - місяць травень,
Вербна неділенька, Великдень - свято паски.
Виросли по коліна запашні трави
Цвіте біля хати сад із божої ласки.
Рано зійшло ясне сонечко край села
Глянуло до річки, до дзеркала водиці.
Миє білесеньке личко до джерела...
Відкриває політ у небо для жар-птиці.
Зацвів на подвір'ї у суцвітті бузок
Усміхнулось травню п'ятизіркове щастя.
До старого ясеня прилетів бузьок
Милується красою приймає причастя.
Небо розсипає чисті роси у сад
І напуває краплями дощу землицю.
Під хатою начепурився виноград
В'ється віночком до батьківської криниці.
Забіліли рясно сади край дороги
Розпустили віти яблуні, вишні, груші.
З небес сонечко шле вітання від Бога
Христос Воскрес! Воістину воскрес ! - у душі !
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1013140
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.05.2024
Підберу найкращі слова у букет
У травневий день прийду на свято.
Напишу присвяту - для мами сюжет
І встелю до ніг квітів багато.
Налилась Піонія в нашім саду,
Так пахне солодкими медами.
Мамо з ранньої роси квіти нарву
Щоб в хаті пахло - квіт пелюстками .
О , мамо я прийду до вас навесні!
Коли зацвіте сад буйно цвітом.
І заспіваю найкращі вам пісні
І душу зігрію сонячним літом.
Розлетілись ваші діти у світи
Та ніхто не забув рідну хату.
О зоре ясна , світи, мені світи!,
У віконце, де чекає мати.
О , мамо так сумно на душі мені !
Сонце ясно світить, та не гріє.
Я згадую наш садочок навесні
Від співу пташки душа радіє.
Прости матусю, за розлуку мені!,
Що розлучила доля з тобою.
А я шукаю тебе завжди у сні
Той тихий рай, що цвіте весною.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1013095
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.05.2024
Ти розцвіла, як бутон троянд
І божественна краса, так п'янить.
Очі сяють немов діамант
Випромінюють блакить неба, в цю мить.
Ти пахнеш трояндою весни
У твої очі закохавсь - небокрай.
Часто приходиш у мої сни
Ти - моє пречисте небо - мій рай.
Дивлюсь на тебе, не надивлюсь...
Хочу торкнутись твоєї щоки.
Тобі немов Мадонні молюсь
Прошу, кохана твоєї руки.
Дзвенить симфонія любові
Підбирає струни октав скрипаль.
Веде нас у світи казкові
Серця єднає зоряна вуаль.
Ти взяла в полон серце моє
Закохала у вроду у себе.
Місяць зорить у вікно твоє
Біля тебе кружляю, як лебідь.
Вдихаю в аромат троянди
І від пахощів п'яний без вина.
Нахилю сонце для троянди,
Щоб для мене ти цвіла, як весна.
-------------------2--------------------
А я люблю твою чарівну вроду
Харизм, ніжність, ласку, святу любов.
Ти знайдеш слова для душі в негоду,
Щоб дарувати щастя знов і знов.
А покохав милу усмішку твою
Від погляду очей рум'янію.
Коли бачу здалека постать твою,
Як закоханий про тебе мрію.
Підійди до мене, тебе обійму -
Хочу твої почуття відчути.
Я тебе на берег любові візьму,-
Щоб із тобою все життя бути.
Тисяч раз скажу : що **люблю, кохаю **
Хочу цілувать уста медові.
Без тебе мила, як свіча згораю...
Ти мій бальзамовий лік - любові.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1013062
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.05.2024
У маминій світлиці пахне раєм
Вишиті білі рушники на стіні.
Увінчана хата вишитим маєм...
В садочку немов у казці навесні.
У маминій світлиці пахне раєм
Спеченим хлібом та свіжим молочком.
Коли мама поруч - між хмар літаєм...
Ласуємо з її рук всяким добром.
Мама молиться до пресвятих за нас
Молитвою оберігає від всяких бід.
З далеких доріг виглядає, жде нас...
У нашім серці залишає свій слід.
Чорних кіс торкнулась її сивина
Зморшки на обличчі, втома у тілі.
Піклується і дбає про нас вона
Під своє крило обійме пташки милі.
Мама наймиліша - у цілім світі,
Як треба за нас віддасть своє життя.
Як пташка щебече мило на вітті
Від гріз, дощу охороняє дитя.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1013033
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.05.2024
До матері іду, як до вівтаря у храм,
Щоб віддати шану... вклонитись низенько.
Пресвята любов, як святе причастя від ран
Зцілює добрим словом - мати рідненька.
О мамо, матусю - моя зіронько мила!
Я перед тобою поклонюсь тисяч раз.
Коли ти поруч, в мріях розправляю крила
Бо ти є мій найдорожчий скарб - мій алмаз.
Дякую, мамо, що подарувала життя...
За безсонні ночі, пісню колискову.
Я до тебе горнуся, як маленьке дитя,
Щоб почути твою ласку, милу мову.
Я цілую твій образ спраглими вустами
Чорно - білі фото на давній світлині.
Де б не була, шукаю світлий образ мами
Тебе мила матусю в білій хустині.
На крилах лелеки лечу у рідне село
У садочок, де я родилась в отчий дім .
Зорю поміж віт ясеня - в мамине вікно,
Щоб знайти дитинство... радість, щастя у нім.
Стоїть край дороги в зажурі рідна хата
Заплакані вікна вмиті слізьми весни.
Злетіла за обрій сива голубка мати
Приходить на зорі сонечком в мої сни.
Так часто мені сниться мамина світлиця
І вишневий садочок, мальви край вікна.
А біля воріт старенький горіх, криниця
Мама всміхається здалека, як весна.
Всі ми у вічнім боргу перед матерями
Віддаймо свою любов у земнім житті.
Вона, як Ангел захищає небесами
Молитвою від бід рятує на путі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1013020
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.05.2024
Зацвіли квіточки медунки
Від променя сонечка на землі.
Перші весняні поцілунки
На своїх крилах їм несуть джмелі.
Зацвіла медунка у травні
Немов принцеса - діва у казці.
Чорні очка, красиві гарні
Зваблюють у свій рай - в божій ласці.
Сяють, як зірочки яскраві
У смарагдових травах у росі.
Дзвіночки цвітуть у октаві
Фіолетово -рожевій красі.
Захищають квітку дерева
Від дощику ,і спеки та й вітру.
Кличе у сад- пора травнева
У гай, там , де сонячна палітра.
Ніжні квіти весни - медунки
Надихають нас нектаром життя.
Це перші сонячні цілунки
У душі народжують почуття.
Медунки квіточки запашні
Цвітуть біля хати у садочку.
Соловей співає їм пісні
Дарує мить щастя - у віночку.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1012751
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.05.2024
Сьогодні стрічаю сонце в Будапешті
І так красиво сходить у моїм вікні.
Стоїть ясен день, як бузьок в однім мешті
Крилом розганяє сум, печаль уві сні.
Буда та Пешт розділила річка Дунай
Та їх об'єднує світанкове сонце .
В променях весни заголубів - небокрай...
Сніжні хмари тануть над моїм віконцем.
Від цілунку сонця прокинулась від сну
Бачу я Будапешт в золотій короні.
Край неба травень поспішає у весну
Там ,де Дунай відлунює в передзвоні.
Ясне сонце осліпило мої очі
Підняло золоті крильця ,як жар - птиця.
У хмаринці розчинилась печаль ночі
Вітає в своїм раю мене столиця.
Сонце вмиває біле личко в Дунаю
І заглянуло у люстерко - водицю.
Слухає ніжну музику водограю
І додому осяює путь зірниця.
А я лелекою лечу в Україну,
Милуюсь казковим раєм на цій землі.
В Будапешті кинула свою пір'їну,
Щоб відчути мить - щастя в ранковій імлі.
На горбочку стоїть королівський замок
На варті герої дивляться з давнини.
О , який є чудовий сонячний ранок!
Там , де сплять мирно люди , немає війни.
Я, так хочу привезти мир в Україну,
Щоб були запалені тисячі вогнів.
Сонце рано благословило родину
Мати із війни стрічала своїх синів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1012469
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.05.2024
Навіть золото в болоті тьмяніє
З часом втрачає свою ціну, вартість.
Коли людина від життя жиріє...
Її зжирає зверхність, скупість, наглість.
Звинувачує у своїй біді всіх
Її стан в тумані божевільного.
З боку дивишся на неї : плач і сміх
Словом топче дужий дух - сильного.
Нападає на тебе, як акула
Чіпається клешнями душі, як краб.
Коли утробу з'їдає бацила...
Він вічний слуга своєї долі - раб.
Не зуміла створити свій рай - життя
Не вміла ближнього свого любити.
Як по лезі бритви йде - кровить буття...
Ганить тих, хто зумів свій рай створити.
Не тре винити всіх у своїм горі,
І увесь світ проклинати від злості.
А коли корабель тоне у морі
Холодна вода не зігріє кості.
Хто має розум, голову на плечах...
Не витрачає марно час у житті.
А працює зранку до ночі, як птах...
Доля дарує дарунки у житті.
Хто чим воює, від того загине...
Не поможе царська корона йому.
Хто кого любить, того не покине -
Захищає від грози - душу живу.
------------------2----------------------
ВОНА ГРАЄ В СЛОВА
Вона грає в слова, як циганка в карти
І по черзі викладає їх в рядки.
Кидає на вітер слова, веде жарти...
Ставить круглу печать, вбиває цвяшки.
Скажи : "хто ти поет, чи фея - мольфарка"?...
Хто надихає - небо, чи дух землі.
А на твоїм письмі - фірмова ремарка
Причащаєш віршем, що є на столі.
Береш слова у жменю сієш, як зерно...
І цвітуть барви літа на полотні.
Читаю я вірші дивлюсь, як у кіно -
Але нема в них шарму, як у весні.
Пісня лікує душу, зранені серця
Є зорею, що веде в життєвий шлях.
По сходинці ідем до престолу творця
Оспівуємо красу землі в піснях.
Я непрошеною гостею іду дім
Бачу образ святий в білих рушниках.
Пахне ладаном, польовим зіллям у нім
І все, як у казці в умілих руках.
Як побачив твої слова старий скрипаль
Написав ноти, щоб дзвеніла пісня.
Він думав заробити мільйон, а на жаль...
Де нема душі, плаче скрипка слізно.
Фальшива нота веде нас в сивий туман
Співак співає пісню "веретенце".
Хіба лікує зранені душі - обман?...
І не чує фальші - чуттєве серце.
А там, де є гарний зміст - красива душа
Ту ноту скрипаль піднесе до зірок.
Він увінчає зоряним вінцем вірша,
Щоб пити пісню, як водицю ковток.
Якщо Господь дав талан у твої руки
Пиши не на славу людям, для душі.
Хай дзвенить струна та мелодійні звуки
Сяє , як сонечко в ліричнім вірші.
Бачу у твоїй скрині добра багато
На кожен день в тебе сукня є наряд.
Летять до тебе пташки немов на свято
Хай скрипаль знайде вірш, щоб розквітав сад .
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1012300
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.05.2024
ВСЕ ЦВІТЕ, БУЯЄ НЕМОВ У КАЗЦІ
Вже йде до нас паска, ясен місяць травень,
Молиться день до Пречистої зорі.
Виросли по коліна в росах трави
І зацвів батьківський горіх у дворі.
Вже сад, так рясно зацвів при дорозі
А червона калина біля воріт.
Травень підкрутив вуса на порозі,
Як до батька лечу у дитинство світ .
Вже сонечко усміхнулось край вікна
Ластів'ята в'ють гніздечко у стрісі.
Вийшла у садочок красуня весна
Заврунився листочок на горісі.
Пахне на подвір'ї ліловий бузок
У квітнику троянда немов сонце.
Вдихаю п'ятизірковий цвіт - квіток
Зорю птахом у небесне віконце.
Все цвіте, буяє немов у казці ...
Батьківська хата у розмаї вишні.
Прийшла рано весна у божій ласці
Благословить труд сівача - Всевишній.
Сонце п'є від спраги воду з джерела
І зарум'янило у весни щічки.
А тато, як птах розправив два крила
Працює... і сіє добро до нічки.
Посадив тато картоплю в рядочок,
Щоб було все красиво, як у казці.
Мама садить зелений огірочок,
Щоб помідори росли в божій ласці .
Я заблукала на хмарці у небі
Сиджу і дивлюся на батьківський рай.
Муркочу ,як кіт... ніц мені не треба -
А Цвіте весна навкруги місяць май.
А на клаптику землі біля хати
Цвіте чорна смородина, малина.
А завтра поїде у поле тато
А за ним працювати вся родина.
За дужими плечима, ще дитина...
Всі мене люблять, всміхаються мені.
Щебече, співає пісні пташина
І дарує мить щастя моїй весні.
Я була немов дитина в колисці
Росла, як квіточка лілія в саду.
Слухала пташку на зеленім листі
Сплітала вінок на вроду молоду.
Мама дерева кущі побілила
Білить хату, щоб сяяло, як в небі.
На образи рушники прикрасила
Мов святих обняв ангел - білий лебідь.
Прийшов знову місяць травень до села,
Всі працюють від старого до малого.
На ясені птах розправив два крила
Веде у поле до дуба старого.
М .ЧАЙКІВЧАНКА.
О БОЖЕ, ДАЙ КРАСИВОЇ ОСЕНІ!
О Боже , дай красивої осені!,
Щоб світило сонечко наді мною.
Пречистого неба - неба просині
Хай цвіте мій листопад - квіт весною!.
Я впаду кленовим листям до землі
Час зітре у порух красу тополі.
І назавжди згасне сонечко в імлі
Зів'януть найкращі квіти у полі.
Дякую Боже, за кожен крок життя!
За подих, що наповняв у легені.
Що подарував прекрасну - мить життя
Відкривав зоряні світи - в іменні.
Я люблю життя, як шумлять тополі
Музику водограю , сині плаї.
Коли колосяться жита у полі
В стоголоссі , як щебечуть солов'ї.
Я люблю ,як цвітуть мальви під вікном
Райський сад : яблуні, груші та вишні.
Як світає... сходить сонце над селом,
Як засіває квіти на землі Всевишній .
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1012299
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.05.2024
ПОВІР, ВСЕ БУДЕ ДОБРЕ!
А я думала, що все зможу!
Що я є сильна, а не слабка.
Я надіюсь на волю божу
Знаю, що життя - буття, це гра.
А ти повір, все буде добре!
Хто був у пеклі ,побачить рай!
Висот досягне серце скромне
Тільки вір - надію не втрачай!
Не опускай рук, коли важко!
Не падай духом, і не журись!
Мрій, трудись , як маленька пташка
Глянь в небо - сонечку усміхнись!
Коли за вікном хурделиця...
Як із відра йде дощ , заметіль.
Перечекай - ожеледицю!
Іди вперед і досягай ціль.
Чекаємо вихідних - свята
Дні за днями пливуть ,як вода.
А не треба планів складати
Твори свій рай , поки молода.
-----------------2---------------------
Навіть золото в болоті тьмяніє
З часом втрачає свою ціну, вартість.
Коли людина від життя жиріє...
Її зжирає зверхність, скупість, наглість.
Звинувачує у своїй біді всіх
Її стан в тумані божевільного.
З боку дивишся на неї : плач і сміх
Словом принижує вона - сильного.
Не зуміла створити свій рай - життя
Не вміла ближнього свого любити.
Як по лезі бритви йде - кровить буття...
Ганить тих, хто зумів свій рай створити.
Не тре винити всіх у своїм горі,
І увесь світ проклинати від злості.
А коли корабель тоне у морі
Холодна вода не зігріє кості.
Хто має розум, голову на плечах...
Не витрачає марно час у житті.
А працює зранку до ночі, як птах...
Доля дарує дарунки у житті.
Хто чим воює, від того загине...
Не поможе царська корона йому.
Хто кого любить, того не покине -
Захищає від грози - душу живу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1012239
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.05.2024
Ця жінка стала іконою моди
Притягує до себе увесь білий світ.
На вроду задивляються народи,
Де з'являється, там свято - квітучий цвіт.
Вдягнулась у барвисту вишиванку
Коралі із калинових грон, як рубін.
Це жінка Українка - на світанку
Усміхається, як Мадонна із картин.
У неї очі сині, як небокрай
Білесеньке личко, чорні - чорні брови.
Фіолетовий настрій - ліловий май
Краса душі - вінець блаженної мови.
В цієї жінки краса сяє, як алмаз -
У неї царська хода - чарівна врода.
Віднайде завжди сюрприз, для тебе - час
Звеселить піснею душу у негоду.
Ніжна жінка з глибокою душею
З уст ллється, як джерело мила мова.
Шарм нагадує квіточку лілею...
Всіх чарує її приємна розмова.
Як шляхетна пані з княжого роду
Знає собі ціну своє місце в житті.
Мова, та традиції - оберіг роду
Вишиванка завжди в моді - на висоті.
Коли стрінеш її у своїм житті
Вона усміхнеться тобі іздалека.
Знайде найкращі слова у почутті
Крилом обійме немов птаха лелека.
-------------------2---------------------
ТИ ПАХНЕШ ТРОЯНДАМИ ВЕСНИ
Ти розцвіла, як бутон троянд
І божественна краса, так п'янить.
Очі сяють немов діамант
Випромінюють сотню сонць, в цю мить.
Ти пахнеш трояндами весни
В твої очі закохавсь - небокрай.
Часто приходиш у мої сни
Ти - моє пречисте небо - мій рай.
Дивлюсь на тебе, не надивлюсь...
Хочу торкнутись твоєї щоки.
Тобі немов Мадонні молюсь
Прошу, кохана твоєї руки.
Дзвенить симфонія любові
Підбирає струни октав скрипаль.
Веде нас у світи казкові
Серця єднає зоряна вуаль.
Ти взяла в полон серце моє
Закохала у вроду у себе.
Місяць зорить у вікно твоє
Біля тебе кружляю, як лебідь.
Вдихаю в аромат троянди
І від пахощів п'яний без вина.
Нахилю сонце для троянди,
Щоб для мене ти цвіла, як весна.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1012238
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.05.2024
О ПОГЛЯНЬ ЯК СЯЮТЬ ЗОРІ!
Зоряний вечір , так пахне весною
У цвіті яблунь немов у казці.
Розцвіли сади для нас із тобою
Два серця єднає в божій ласці.
О поглянь, як сяють зорі - на щастя!
Ведуть з тобою у казковий світ.
Солодкий нектар я п'ю, як причастя
Вплітаю в твої коси - зоре квіт.
Вечір насіяв зорі, як маків цвіт ...
Видно сади навесні ,як удень.
Розлився немов море - яблуні квіт -
Сад дарує Щастя - віночок пісень.
Зірка веде нас у росяні трави
Де дзвенить водограй над рікою.
Світає... сонце зійде із заграви
Не хочу розлучатись з тобою.
Я візьму тебе кохана на руки,
Понесу на крилах птаха до зір.
І розправлю плечі ,як стрункі буки
Нахилю сонечка із синіх гір.
О поглянь, як сяють зорі - на щастя!
Ведуть з тобою у казковий світ.
Солодкий нектар я п'ю, як причастя
Вплітаю у твої коси - зоре квіт.
---------------2---------------------
ПОЕТ, ЦЕ СІВАЧ
Місяць небесним оком зорить у вікно
І шепоче мені думки на вушко.
Я тону у синій океан на дно
Заколисує безсонні сни подушка.
Поет - це сівач, що засіває зерно
Зростив колосся - поетичну ниву.
Відчути ,цей красивий світ не всім дано -
Лиш, той хто пройшов крізь грози та зливу.
Хто босоніж йде проти вітру, під дощем -
Протре мешти до дір, наб'є мозолі.
Відчує у серденьку тривогу, біль, щем,
Злетить, як пташка до висот з неволі.
Людина проти течії в річці пливе,
Щоб доплисти до берега надії.
А хто під Богом сонця в надії живе,
Той крок за кроком досягає мрії.
Поет - це життєдайне дерево життя,
Яке родить медовий плід на вітті.
Це велетень титан і водночас дитя
Шукає в тьмі світло на білім світі.
Поет - це криниця, цілюще джерело,
Який від спраги напоїть водою.
За спиною крила і високе чоло
Малює , цей світ своєю рукою.
Поет - митець, в якого чуттєва душа
Він ліпить, як скульптор образ із глини.
Як художник малює портрет для вірша
Райський садочок у цвіті калини.
Намалюють природу золоті руки
Над ставочком вербу, ліс і діброву.
Над берегом ріки розіллються звуки
А у полі квіточку волошкову.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1012231
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.04.2024
Вийшов ясен місяць в синє небо
Немов човен по морі пливе.
Розправив крила, як білий лебідь
У місяць май - нас з тобою зове.
Зацвіли зорі ,як квіти у полі
Наливає медами - місяць май.
Зоріють на щастя - квіти любові
Встеляють нам ромашки - цвіт розмай.
Пахне золота липа, так духмяно!
Цвіте в смарагдових травах - гаю.
Я для тебе нарву квітів кохана
В пісні вроду твою оспіваю.
Я обніму ніжно - ніжно за плечі
Зацілую, як мед п'янкі уста .
І намалюю рай - казковий вечір
Поведу , де цвіте - липа золота.
2--------------------
Місяць небесним оком зорить у вікно
І шепоче мені думки на вушко.
Я тону у синій океан на дно
Заколисує безсонні сни подушка.
Поет ,як кремезний, могутній дуб стоїть
Занурений у глиб неба думками.
На листі ставить золоту печать століть
Вимірює кожну мить почуттями.
Поет - це сівач, що засіває зерно
Зростив колосся - поетичну ниву.
Відчути ,цей світ не всім Богом нам дано -
Лиш, той хто пройшов крізь грози та зливу.
Хто босоніж йде проти вітру, під дощем -
Протре мешти до дір, наб'є мозолі.
Відчує у серденьку тривогу, біль, щем,
Злетить, як пташка до висот з неволі.
Людина проти течії в річці пливе,
Щоб доплисти до берега надії.
А хто під Богом сонця в надії живе,
Той крок за кроком досягає мрії.
Поет - це життєдайне дерево життя,
Яке родить медовий плід на вітті.
Це велетень титан і водночас дитя
Шукає в тьмі світло на білім світі.
Поет - це криниця, цілюще джерело,
Який від спраги напоїть водою.
За спиною крила і високе чоло
Малює , цей світ своєю рукою.
Поет - митець, в якого чуттєва душа
Він ліпить, як скульптор образ із глини.
Як художник малює портрет для вірша
Райський садочок у цвіті калини.
Намалюють природу золоті руки
Над ставочком вербу ліс і діброву.
Над берегом ріки розіллються звуки
Відлунням задзвенить солов'я мова.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1012206
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.04.2024
А твоє лице - то відкрита книга
Я по очах читаю твої думки.
Усміхнись... у серці розтане крига
І впусти мене у свій рай - подумки.
О скажи мені, про що думаєш ти?,-
Що у тебе на твоїм серці лежить.
Не йди від мене...і не спалюй мости -
Глянь для нас цвіте весна - зоряна мить!.
Ти не втікай, як полохлива пташка
Не закривайсь від світу у самоті.
Іди до мене , коли тобі важко...
Я завжди дам тобі руку у житті.
Скажи, чому у тебе очі сумні?
І дивишся завжди у синє небо.
Ти поглянь, цвітуть троянди навесні!
Квіти кохання цвітуть для тебе.
Знаєш, я не хочу тебе втрачати
Хочу побачити тебе ,ще хоч раз.
Закохавсь і не хочу відпускати
Дививсь би в очі, що сяють, як алмаз.
Повір, у двох легше іти по житті,
Дай руку свою, зроби до мене крок.
Відкрий своє серденько у почутті
Я насію тобі щастя із зірок.
Ти знаєш, я до тебе йшов все життя
Бачив тебе у своїх казкових снах.
На край світу за тобою піду я,
Оспіваю твоє ім'я у піснях.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1012092
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.04.2024
А очі із краплями дощу
Віддзеркалюють образ - стан душі.
Квітка - на трояндовім кущу
Є блиск діаманта у спориші.
А очі із краплями дощу
Немов би срібні роси у травах.
Сльози - перли осяюють тьму
Вмивають пречисте небо - заграви.
А очі із краплями дощу
Глибина блакитного озерця.
В них на дні душі перл досхочу
Напувають водою з джерельця.
А очі із краплями дощу
Зрошують світанок - райдужний світ.
Подарують щастя - пригощу
Фіолетовий настрій - зоре цвіт.
А очі із краплями дощу
Це на предвічнім престолі - душа.
Воскреслий дух у новому дню
У руках Бога є лік для вірша.
А очі із краплями дощу
В погляді - відображене життя.
У них загадка, як Всесвіт вчу...
В радості та печалі зміст буття .
М .ЧАЙКІВЧАНКА.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1011976
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.04.2024
ЗМІНИВСЯ НАШ СВІТ
З чорної хмари ллє весняна злива
З польоту крила склав білий - білий лебідь.
В смарагдових травах цвіте кропива
У калюжах віддзеркалює - край неба.
В гніздечко своє прилетів лелека
На ясені стоїть, як вартовий в строю.
Пройшов цілющий дощ... знизилась спека,
Напоїв виснажений ліс... співає блюз.
У повітрі пахне ліловий бузок
День у сірій імлі немов пізня осінь.
До літа - літечка всього один крок
Спиває квіт вранішні холодні роси.
Розтанула в океані крига, лід,
Висока хвиля рік вийшла із берегів.
Увесь світ затоплює вода - услід
Вириває міцні дерева з коренів.
Весняний ясен день - став сірий - сірий
Падає, як каміння з неба - сніжний град.
Каркає чорний ворон... день став мідний,
Вітер ураганний ламає райський сад.
Змінився наш світ - вирує негода,
Піщана буря несеться із Сахари.
Яка краса,як сонячна погода!
По - небу пливуть, як човни білі хмари .
М .ЧАЙКІВЧАНКА.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1011937
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.04.2024
А життя віддзвенить немов пісня
Є ноти печалі та смутку.
Не до всіх прийде - осінь пізня
Не для всіх цвіте - незабудка.
Грає нам сопілкар на сопілці
ЇЇ голос тоненький, ніжний.
Ваблять нас барви неба - на квітці
А ранить вроду - подих сніжний.
Цвіте квітка один раз на землі
Дарує мить щастя і красу.
Шукає ясне сонечко в імлі
В своїх очах ховає сльозу.
Падають перли роси із неба
Зрошують цвіт - зірка світання.
Дарують блаженний час - для тебе
У душі сходить - квіт кохання.
В незабудки очі, як океан
У них побачиш ясні зорі.
Сяють, як сто каратів - діамант
Осяюють путь в життєвім морі.
Як зустрінеш незабудку в житті!
Не топчи її цвіт ногами.
Поглядом обійми у почутті
В серці залелій небесами.
М ЧАЙКІВЧАНКА.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1011903
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.04.2024
О заспівайте дівчині романс! (Л КОСТЕНКО)
Співак немов красивий пелікан
Розправив райдужні крила над світом .
Красивий голос... дужий, як титан,-
Запалює зорі сонячним світлом .
О заспівайте дівчині романс!
Проженіть з душі печаль, ностальгію.
Хай відчує гармонію, барв нюанс!...
Зійде, як сонце у душі - надія.
О, заспівайте дівчині романс!
Віднайдіть найкращі перли у мові.
Зробіть до неї крок, дайте їй шанс,-
Щоб знайшла еліксир життя - у слові.
Підберіть тонкі струни до душі!
Щоб почула ваш голос струни серця.
І читайте їй про любов вірші
Хай ллється музика немов джерельця!
Плаче клавесин пісню про любов
Немов би білий лебідь без лебідки.
Як монах читає псалми - молитов
І відкриває всесвіт для лелітки.
О заспівайте дівчині романс!
Проженіть з душі печаль, ностальгію.
Хай відчує гармонію - баланс!
Зійде, як сонце у душі - надія.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1011894
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.04.2024
Ти бачив, як сходить весняне сонце,
Як світає край неба - новий день в імлі.
Як пташечка щебече у віконце -
У музиці зір квітне життя на землі.
Ти знаєш, як хочеться просто жити!
Усміхатись, як сонечко на світанку.
Тобі з цілющих трав - чаю зварити
Сказати рідній душі **ДОБРОГО РАНКУ **.
Ти бачив в неба очі сині - сині,
Як сонце розпускає свої пелюстки.
Немов сонях у полі на долині
Дарує на щастя всім - сонячні квітки.
Ти бачив ранкове сонце у красі,
Як цвітуть яблуні та груші в садочку.
А вишня немов на іконостасі
Стрічає красуню весну у віночку.
Ти бачив як сходить сонце в надії
Після грози колір райдуги в небесах.
Як в казці цвітуть акації білі
Над ними в розмаю кружляє білий птах.
Ти бачив, як пташка злітає в небо
Розправляє золоті крильця у політ.
Як в синім плесі купається лебідь
Слухає в травах цвіркуна, як цвіте цвіт.
------------------2-------------------
КУПАЮСЬ У ЦВІТІ ВИШЕНЬ
Купаюсь у цвіті вишень, як в молоці
П'ю красу весни з блакитного глека.
Сонце тримає небо у своїй руці,
До тебе лечу немов птаха лелека.
О поглянь, яка краса - як цвітуть вишні!
Сад в блаженстві наливає медами.
А ми з тобою, як дві зорі всевишні -
З'єднаємо свої долі серцями.
Всміхнулось мило сонечко з небокраю
Запрошує у весну - квітучий май .
Кохана , так тебе люблю , кохаю,
Як в красу вишні , закохавсь - місяць май.
Впала цілюща роса краплею дощу
Зросила пахучі трави у полі.
Засяяли очі в трояндовім кущу
Весна дарує нам квіти любові.
Я нарву в тім раю - троянди для тебе
І встелю до ніг пелюстки - квіт весни.
Нахилю ясне сонечко блакить неба
Намалюю для тебе казкові сни.
О поглянь, яка краса , як цвітуть вишні!
Сад в блаженстві наливає медами.
А ми з тобою, як дві зорі всевишні -
З'єднаємо свої долі серцями.
М ЧАЙКІВЧАНКА
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1011676
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.04.2024
Цей світ жорстокий, а люди наче звірі
Перегризуть горло,вип'ють твою кров.
Кинь монету, позолоти руку в лірі
Продадуть душу, щоб купити любов.
Вона сидить собі, моя хата скраю -
Точить ляси... та розпускає язик.
Сидить ,як жаба у болоті й зітхає,-
Як звірина у клітці здіймає рик.
Пам'ятай, що на землі ми - тільки гості,
А добрий гість йде до людей із добром.
Люди наче звірі піняться до злості
Від заздрощів зогниле єство нутром.
А тобі неба розумом не досягти
Не побачиш глибин - перл в синім морі.
Ти сіра птаха дивися із висоти...
Не відчуваєш біль, тих хто в біді, горі.
До ближнього кажеш : **я тебе не знаю**
Цураєшся тих, хто любив ,так тебе.
Ще вчора , ти - казала : слова **кохаю**
Нині , робиш крок назад, любиш себе.
Будь, доброю - вмій любити, і прощати!
Іди до людей з щирою душею.
Зумій хлібом голодних нагодувати...
Світи сонцем, а поміж зір - зорею.
Будь, там де найбільше на землі потрібна,
Роби, що вмієш... маєш до того дар .
Коли в людини талант і вона здібна...
У любові насіє зір із за хмар .
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1011644
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.04.2024
А вона , як на троні цариця
Не хоче робити, а панувати.
Як повзуча змія - кровопивця
Вміє язиком усіх покусати.
Вона живе немов княжна з боку
Дивиться на хворого чоловіка.
Скаче і торохтить, як сорока...
Втішає, що йому немає ліку.
А вона чекає його смерті
Хоче його статки все, що він має.
Як орлиця літає в одверті,
Що вийшла заміж , його не кохає.
Сміється,що прикутий до ліжка,
Що немічний, безпомічний та слабкий.
Пхає свого носа немов кішка
Коли бачить ,що в людини стан важкий .
А він згорає без ковтка води
Тіло, красу спалює пекучий жар.
Стоїть сміється з чужої біди,
Як чорна ворона кричить : кар та кар.
Кидає слова : мильні пузирі
Ось дивись, як він мучиться, вмирає!
Пхає в чужі очі свої пазурі
В хаті, як відьма на мітлі літає.
Від дурня жінка втікає у світ,
Який про свою сім'ю ніц не дбає.
Чого сиділа не летіла в політ ?...
Скажи мені, кого твій язик хає ?...
Чоловік дбалий не пив , не курив,
Працював, як бджілка у поті чола.
Тебе, як кралю на руках носив
Возив тільки на показ до села.
Скажи, що своїх дітей навчила ?
Нічого не робити , добре жити.
Ти безтурботно увесь вік жила
І вміла тільки себе ти любити.
Ходила з сумочкою у руках
Бавилась пані , хліба не купила.
Топтала усіх рідних у ногах
Скажи, як ти життя своє прожила?...
Хотіла на сонці засмагати
Їхати на море золоті піски.
Гарно жити, та не працювати,-
Щоб чоловік варив, прав та мив миски.
Кожен день немов пила пиляє,
Що поганий, такий, сякий чоловік.
Хто кого хоче того і шукає
Його любов для душі стає, як лік.
А ти не смійся з чужої біди
Не знаєш, що завтра тебе чекає.
Коли треба подай кружку води
Скажи :** за все тобі в житті , прощаю!**
============2========
Вже пізня осінь, та я не плачу!
А це просто дощ впав на вії мої.
Чекаю новий день, як удачу,-
Щоб віднайти земне тепло на землі .
Розливсь туман ,як молоко з глека
Не видно білого світу на землі .
Тут на березі ходить лелека
Заблукав, як я у цій сніжній імлі.
Він залишивсь зимувати зиму
Бо поранене в нього одне крило.
Задихається в туманнім диму
Поміж золотих крон шукає тепло.
А за крок Листопад, біла зима
Вже сонечко зайшло у тихий вечір.
Як Зійшла зірка мінорно струна
Лелечим крилом обійма за плечі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1011612
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.04.2024
А слова нічого не значать без діла
Людина прагне слави ,служить мамоні.
Думає, що сильна - іншим ломить крила,
Що завоює світ, свята на іконі.
Поглянь, у дзеркало на себе людино!
Хоч раз подивись, зблизька, збоку на себе.
Чи чуєш саму себе, у цю хвилину!...
Чи літаєш у мріях, вище хмар неба?...
У словах красивих - не переходь, межу!
Будь, на своїм місці чесною до себе.
А твої слова варті - гострому ножу
Скажи, а чому в журбі ходить твій лебідь?...
Ти вчиш інших - на світі ,як мають жити
А в самої не склалося твоє життя.
Сама навчись інших, чути та любити,
І за спиною не паплюж - чуже дитя.
Багато хочу тобі ,ще написати...
І пам'ятай , що будь людиною завжди!
Не вміла за свою любов постояти -
Закопала живцем у могилу, гроби.
О, ти вмієш інших - на хрест розпинати
Бути суддею, без диплома адвоката.
І словами добру душу притоптати
Свого батька, сестру ,чоловіка, свата.
Людино, будь людиною, а не звіром!
Не кидай слова на вітер - не розпалюй чвар! .
І не будь гордим та диким вовком сірим!
Не будь чорною вороною кар та кар.
Навкруги всі погані - лиш, ти є свята!
А скажи, якому молися ти - Богу!
Помилок своїх не бачиш ... хто ти така?...
В чужі серця несеш біль ,смуток, тривогу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1011567
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.04.2024
МИ УКРАЇНЦІ - ДІТИ СОНЦЯ
А ми є українці - діти сонця
У світ несемо світло, а не тьму.
І тримаємо небо у долонях ,
Боремось за життя, ідемо на прю.
Щоб в борні дику орду перемогти
Згуртуймось усі в одну родину.
Голосним дзвоном розбудімо світи
Хай ворог не топче цвіт калину!.
Я вірю, що прийде день перемоги!
Зійде сонечко весни над нами.
Розвіє смуток, печаль та тривогу,
Розвеселить соловей піснями.
Заголубіє небо - синя блакить
Із краплі роси розцвіте життя.
Ангел нам радісну новину звістить
Всміхнеться щиро матері дитя.
Засяє день у сонячнім промінні
Розквітне сад - яблунь рожевий цвіт.
Згорить зло, мине страшний сон у тлінні ...
Воскресне Україна - на увесь світ.
А ми є українці - діти сонця
І прагнемо миру, а не війни
Немов би ластів'ята до віконця
Оспівуємо божу красу весни
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1011553
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.04.2024
Я з того краю, де цвіте калина,
Де на березі ріки: ліс , поля ,гаї.
Звучить ім'я , так ніжно - Україна
Як оспівують її вроду солов'ї.
Розлетілись в чужі світи журавлі
І впізнаєш своїх по мові здалека.
Летиш ,як пташка до рідної душі,
Щоб відчути земне тепло , як лелека.
Птахи звили гніздечко на чужині
Але ніхто не забув батьківську хату.
Де родився, і виріс - дитинства дні...
І ту мову, що навчила тебе мати .
Я із тих країв, де сад біля хати
Навесні цвіте мальва - рожа під вікном.
Цвіте Земля у божій благодаті
Єднає всіх у гніздечку своїм крилом.
Я дочка твоя - моя Україно!
Люблю тебе, як дитя матінку свою.
Я молюся за тебе щохвилинно,
Щоб Господь витер із очей сльозу твою.
Де ми б не були, у якому краю,
Хочеться почути свою рідну мову.
Відчути запах трав, дзвін водограю...
Мамину ласку і пісню колискову.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1011538
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.04.2024
Не набулась я із тобою
Не наговорилась досхочу.
А час сплив, як вода рікою
Осінній день опустив брову.
У різних світах ми з тобою
Стоїмо на різних берегах.
Змирилась, що дано судьбою, -
Що написано на небесах.
Вже сонце в осіннім туманні
Падає холодний дощ, то сніг.
Хай щастить у житті - коханні!
І доля прийде на твій поріг!
Я забула тебе, забула!
Не хочу повертати назад.
Я, як у закритій клітці була
Не бачила, як цвіте життя - сад.
Я птаха, у якої є крила...
Любить волю і цей білий світ.
А був час я тебе любила
Мріяла, цвіла, як вишні цвіт.
А ти обламав мої крила,
З моєї душі пив живу кров.
В свою душу двері закрила
Щоб стріти долю - святу любов.
-------------2--------
А я думала, що все зможу!
Що я є сильна, а не слабка.
І надіюсь на волю божу
Знаю, що життя - буття, це гра.
А ти повір, все буде добре!
Хто був у пеклі ,побачить рай!
Висот досягне серце скромне
Тільки вір - надію не втрачай!
Не опускай рук, коли важко!
Не падай духом, і не журись!
Мрій, трудись , як маленька пташка
Глянь в небо - сонечку усміхнись!
Коли за вікном хурделиця...
Як із відра,йде дощ , заметіль.
Перечекай - ожеледицю!
Іди вперед і досягай ціль.
Чекаємо вихідних - свята
Дні за днями пливуть ,як вода.
А не треба планів складати
Твори свій рай , поки молода.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1011396
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.04.2024
Травню усміхнулась Богиня Ерида
Крилата дівчина з глечиком в руках.
Провісниця веселки - океаніда
Зійшла у квіт Ірису - казкою в снах.
Ерида поливає з глечика квіти,
Щоб у райськім саду - Ірис розквітав.
Щоб всміхались, і росли щасливі діти...
Для них , в цім раю соловейко співав.
Вона з'явилась на хмарці після дощу
У крапельках цілющої водиці.
Бризки зрошують дерева, квіт досхочу...
Наповняють мілкі ріки, криниці.
Збудувала місточок підкову щастя
І засяяв райдужний міст над світом.
Щоб люди вдихали єлей, як причастя -
І птах милувався - пахучим квітом.
Щоб налюбуватись, як цвітуть Іриси
Метелик райдужні крильця розпустив.
Ховається під стеблом, як летять списи -
Блискавиць,та дощу, що землю зросив.
Злетів білий лебідь до сонця - вище хмар
Крилом нахилив блакить неба - квітці.
І сяють очі щастям від пахучих чар,-
Як Ірис - грає музику на скрипці.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1011324
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.04.2024
ІГОР ЖОРЖ
(Боже, яке кохання)
О Боже, яке кохання !
Насолода двох сердець.
У почутті - зірка рання
Веде долі під вінець.
О Боже, яке кохання !
В душі світає сонце.
Казкова ніч - до світання
Осяює віконце.
О Боже, яке кохання!
в бокалі п'янке вино.
Гра слів звечора до рання
Крутиться, як у кіно.
О Боже, яке кохання !
Солодких уст цілунок.
Одне є на двох бажання
Нести в серця дарунок.
О Боже, яке кохання!
Вдих, видих - рука в руці.
А у пристрасті - мовчання
І усмішка на щоці.
О Боже, яке кохання!
Ллється немов з відра дощ.
Пречисте небо - світання
Роса на пелюстці рож.
О Боже, яке кохання!
Білих лебедів політ.
Красиві слова - вітання
Тихий рай - зоряний світ.
О Боже, яке кохання!
Мед , а то гіркий полин.
Життя - рай, острів чекання
Або ти - в парі, або один.
О Боже, яке кохання!
Від спраги немов вода.
Цвітіння, а то - згорання
Оживає - квіт роса.
О Боже, яке кохання!
Буревій, злива та дощ.
Або ти слуга кохання ,
Або пан серед вельмож.
О Боже, яке кохання!
Знятись до зірок як птах.
Співать сонети коханню
Славити його в піснях.
--------2-------
ЧАС ЯК ВОДА БІЖИТЬ
А час швидко ,як вода у даль біжить
Вплітає жінці в коси срібну нить.
І дивиться, як плаче дощ у вікні
І бачить сірий світ на мокрім склі.
В її очах пролетіло все життя...
І забилось в грудях серцебиття.
Ще не натішилась життям, не жила -
Вже її квіт троянда одцвіла.
Весна, як пташка злетіла у блакить
Лишилось в неї літо - тільки мить.
Лебідь відлетів у вирій, так рано -
Залишив в душі смуток і рани.
Стоїть одна мов тополя край доріг
Віє в душу холодом дощ, то сніг.
Шалений вітер здирає листя з віт...
Не тішить життя... померкнув білий світ.
Осінь зодягнулась у смуток, журбу,
Туман окутав блакить голубу.
Вже відлетіли у вирій журавлі
Згорає, як свіча день на землі.
Золота осінь шукає, ще тепла
А вже квітка троянда одцвіла.
Поміж хмар шукає сонця - листопад
На жаль не вернуть літечка назад.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1011305
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.04.2024
Брате, ти рано пішов в заметіль,
Лишив хату, де ти народився.
І тривожить мене ,той душі біль...
А сьогодні , ти - мені наснився.
Тут у сні, ти - молодий, красивий,
Блакитні очі наче небокрай.
І взяв мене за руку щасливий,
Ведеш у дитинство - у квіт розмай.
Тут, так мило щебечуть солові,
І туркочуть голуби під вікном.
Ти - сонечком всміхаєшся мені,
Захищаєш від гріз брате крилом.
Ще з діда-прадіда, тут є наш рід,
Ти - гордився, що схожий до мами.
Ти в моєму серці залишив слід,
Малював казку своїми руками.
Цілую ,отой рай, ту стежину -
Куди наша матінка ходила.
Я лечу, як пташка на калину,
Щоб духом зміцнила мої крила.
В холодку тато клепає косу,
Немов увесь світ тримає в руці.
Завтра піде на трави, на росу,
Щоб купались діти, як в молоці.
Під вечір тато сів відпочити,
Співає пісні про Україну.
І вчить нас рідну землю любити,
Щоб любились, горнулись в родину.
Бачу за столом усю родину,
Відчуваю батьківську любов, ласку.
Як сонце мама спекла хлібину ,
І кличе нас з тобою у казку.
Зацвіла Піонія , жоржина,
Стоїть у садочку в журбі хата.
Стою край доріг, як сиротина
Цвіте літо, у душі зима - брате!...
2--------------------------
Тривожать мою душу думки
-Не знаю, як жити без тебе?
Ти є мій Всесвіт , сонце , зірки
Моє світло і подих неба.
Ти - залишив в моїм серці слід
І душа від болю страждає.
Цвіте весна наливає плід
Брате, у ній тебе немає.
Ти - любив весну і пташки спів
Коли цвіте сад біля хати.
Малював диво казку без слів
І запалював вогник свята.
А ти тримав небо - отчий дім
Садив сад, сіяв пишні квіти.
Щоб затишно, гарно було в нім
І в моїй душі цвіло літо.
А Господь стільки таланту дав,
Мав чуйне серце ,добру душу.
Грав на акордеоні , співав...
Був щедрий, як ,батьківська груша .
Чекав мене з далеких доріг
І відкривав двері до хати.
На мої плечі впав важкий сніг
Бо втратила тебе, мій брате !
До краю літ понесу свій біль,
Що не врятувала від біди.
І сльоза сіє на рану сіль
І кажу ,тобі **прости, прости!**
Стоїть батьківська хата в журбі,
Так плачуть вікна слізьми - неба.
Закрив свої очі голубі
Душа плаче гірко - без тебе.
А Хвіртку закрито на замок
Я не можу до хати зайти.
Роблю востаннє ,як перший крок,-
Щоб в нашім раю тебе знайти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1011275
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.04.2024
А ця жінка, так схожа на весну!
У ній стільки сонця, ніжності ,краси.
Дивлюсь на її вроду чарівну
Цвіте, як квітка із чистої роси.
Білосніжна усмішка у неї
Золоте волоссячко, як синій льон.
Врода немов у квітки лілеї
Коралі на грудях з калинових грон.
Вдягнула сорочку - вишиванку
Промінь сонця розмалювали щічки.
Зашарілись вони у рум'янку
Сяють очі зорями до нічки.
Дарую квіти для жінки - весни
Білі ромашки, що цвітуть у полі.
Вона приходить, так часто у сни -
Коли цвітуть край дороги - тополі.
Чорні - чорні очі - колір ночі
А блакитно - сині очі - колір дня.
Якщо полюбиш серце жіноче
Тоді за тебе козаче піду я .
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1011165
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.04.2024
Зацвіла сакура рожевим цвітом
мов наречена вишня у саду.
Зашарілась вона над білим світом
І демонструє вроду молоду.
А вона чужинка, не українка...
І закохавсь у неї соловей.
У рожевій сукні красуня - жінка
Цвіте так сонячно поміж алей.
Сакура - дерево краси, любові
І росте корінням вглиб до землі.
В мріях злітає у краї казкові
Несуть у Самураї журавлі.
Зростає у дикій тузі до сонця
Полюбила солов'їну мову.
І зорить до небесного віконця
Веде вона із Богом розмову.
О , дай Боже, міці та сили мені !
Розуміти солов'я з пів слова.
Для нього цвісти, як вишня навесні,
Щоб два серденька вінчала мова.
Цвіте сакура, як квітуча вишня
В неї аромат солодкий, хмільний.
Стоїть гордо наче зірка Всевишня
Надихає шарм квіту чарівний.
------2--------
О Боже, яка вона красива!
В її очі закохався небокрай.
Як цвіт вишні у саду - зваблива
Манить до себе у свій квітучий рай.
Краса, як Мадонна на іконі,
Що тримає на руках грудне дитя.
Ніжна квітка весни у короні
Погляд очей незабудки в почуттях.
В мріях кружляю над нею, як птах
Хочу доторкнутись ніжно рукою.
Та не смію, бачу лиш її в снах...
Боюсь злякати - своєю жагою.
Вона приходить у казкові сни
Усміхнеться, як сонечко здалека.
як налякана поміж ясени...
Злетить у синю даль - птаха лелека.
Залебеділа душа від краси
Від біленького личка, та чорних брів.
П'ю її вроду, як квітку з роси
І тану, як білий сніг від її слів.
Чарівний голос, як дзвін у річки...
Зачепив струною на семи вітрах.
А таку красуню - гарну чічку
Я б носив вічно на своїх руках.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1011164
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.04.2024
О, як пахне п'янко весна над гаєм!
Росте казкове дерево цвіт розмаєм.
Цвітуть квіткові кетяги гліциній
Білі, рожеві, фіолетові, сині.
Гліцинію - зрошують чисті роси,
Як діва - весна розплела свої коси.
Квіт пахне ароматом винограду
Опадає, як ріка із водоспаду.
Гліцинія - ніжне дерево богів
У райдужнім суцвітті із райських садів.
Чарівна врода, як музика дзвінка
На струнах арфи виграє весні вона .
У неповторну красу вдихаю я
Еліксир молодості, краси та життя.
Як бджілка спиваю солодкий нектар
Душа хмеліє від цвіту весняних чар.
Пливе по небу хмарка, як медуза
Тут сходить ясним сонцем богиня Муза.
Я малюю пейзаж і пишу вірші,
Щоб подарувати - мить щастя для душі.
Цвіте ліана, як люпин у полі
Роздає у долоні щастя для долі.
Завмирає дух від трелі солов'я
Запрошую тебе друже, в цю казку я.
Гліцинію - звуть : "солодка, глюкоза",
А ще у перекладі, як" блакитний дощ".
Вона у повітрі - квітуча роза...
Прикрашає сад, розкішні двори - вельмож.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1011128
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.04.2024
Наснилося мені рідне село
Берег Дністра - ліс, поля, гаї.
Річка - у ній кристальне джерело,
Як над нею кружляють журавлі.
Моє село - ти куточок раю
Насолоди, радості та втіх.
Тут на крилах птаха я літаю
Збираю медові груші повний міх.
Я дивлюсь на крислаті ясени
На їх міцні розлогі крони.
По між них з небес сонечко весни
Леліє мальви у бутони.
Під вікном гортензія, жоржини,
Ліловий бузок пахучий цвіт.
О скільки щастя в очах дитини!
Коли цвітуть вишні райський цвіт.
Біжу босоніж в росяні трави,
Щоб там віднайти свою весну.
Розпускаю я крильця, як пава
Милуюсь садом - п'ю цю красу!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1011105
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.04.2024
Де б я не була, в яких краях
Я завжди повертаю додому.
Я лечу в Отчий дім наче птах,
Щоб поклонитись дубу старому.
З закритими очима знайду
Дорогу, яка веде до хати.
Стару грушу, що цвіте в саду,-
Яка почастує мене, як мати.
Я бачу у снах рідну хату,
Як цвітуть райські сади вздовж села.
І в душі запалюють свято
Мальви - рожі, що квітнуть край вікна.
На березі Дністра, як в казці!
Біленькі хатки в розмаю садів.
Така благодать в божій ласці !,
Як ллється луною солов'я спів.
Сяє день в сонячнім промінні
Розливсь, як море ліловий бузок.
Так пахне п'янко у цвітінні!
У розмаю квітів - мамин садок.
Тут ліс, гаї... ставки, річка, поле
І цвітуть волошки сині в житах.
Я іду стерня в ноги коле
Шукаю свій рай у казкових снах.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1011000
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.04.2024
А я тобі здалека усміхнуся
Гляну в очі блакитно - голубі.
Перед тобою галантно вклонюся
Освідчусь у коханні, лиш тобі.
Ти ,як ясне сонечко в небокраю
Волосся золоте, як синій льон.
В очах, як в океані потопаю...
Дивлюсь, як на Мадонну з ікон.
Біленьке личко, чорні - чорні брови...
Уста, як вишні полум'ям горять.
Я тану, як сніг від твоєї мови
Хочу слухати тебе і мовчать.
Руки твої ніжні мов у лебідки,
А пальці тонесенькі, як струна.
Висока - струнка стан, як у берізки
Віночок в косах, як в саду весна.
Я поглянув у твої очі неба
Закохавсь у тебе до нестями.
І манить магнітом мене до тебе,
Щоб звінчати любов почуттями.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010967
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.04.2024
Ідуть удвох, рука в руці щасливі,
Як голуби воркують у цвіті вишень.
Не молоді ,як птахи сиві - сиві
Вже йде до заходу сонця їх літній день.
О, яке це щастя зустріти старість?!
Дивитись ,як сходить сонечко у вікні.
Вдвох у парі ділити сум і радість,
Вдихати в груди - квітучий сад навесні.
Слухати, як кує зозуля роки,
Як щебече соловей пісню до ночі.
Як дзвенить бистрий водограй у ріки
Цілувати сонечком уста та очі.
Ловити погляд закоханих очей
Розуміти рідну душу без зайвих слів .
Цвісти квіт трояндою серед лілей,
Щоб солодив твою душу про любов спів.
Дарувати шарм - усмішку красиву
Злітати , як птахи вище хмар у політ.
Як лебідь лебідку в грозу, у зливу...
Нести на вільних крилах у казковий світ.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010877
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.04.2024
Хай життя квітне , як вишневий сад
Співає птах пісню любові.
Осяює нам стежки зорепад
Веде у даль - світи казкові.
Озвись немов птаха із висоти
І подаруй душі - мить щастя.
Нахили небо зоряні світи
Я прийму пісню, як причастя.
Я з тобою, як сад розквітаю
Розправляю, як птах два крила .
І вище хмар до зірок злітаю
П'ю чисту водицю з джерела.
Стань для мене зіркою поміж зір
в сонячнім промінні - весною.
І струною скрипки із синіх гір
Музою - піснею дзвінкою.
Ти - в чистім полі золотий колос
Синя волошка у розмаю.
Ти - високе небо пташки голос
Пісня, яку тобі співаю .
----------2---------
ПОДАРУЙ НА ЩАСТЯ ПІСНЮ
Подаруй на щастя ніжну пісню
Ту ,що цвіте мов квітка весна.
Вона зігріє нас в осінь пізню
У танці закружляє вона.
Подаруй мені море любові
Червоні троянди в розмаю.
І намалюй вечори казкові,
Де два лебеді в небокраю.
Подаруй мені ніжність і ласку
Зоряну ніч голубу блакить.
Веди на своїх крилах у казку
Там, де чарівна скрипка дзвенить.
Подаруй мені сонечко ясне
Промінь надії завтрашній день.
Щоб цвіло для нас життя прекрасне
Світились наші очі від пісень.
Подаруй на щастя квіти землі
Волошки сині в чистім полі.
Хай нам на скрипці грають скрипалі
Запалюють свято для долі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010850
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.04.2024
Ти - зірка на ім'я сонце,
Яка зорить в моє віконце.
Вона колише мої сни
Малює казку квіти весни.
Ти - моя любов, рай - життя
Тобі відкриваю почуття.
Ти - є всесвіт в моїх очах
Казкова фея у моїх снах.
Ти - сонце промінь надії
Квітка, яку звати Марія
Ти - чиста вода з джерельця
Пташка, що звеселяє серця.
Ти - свіжий подих навесні
Є сонячний зайчик на стіні.
Ти - в саду білий цвіт вишні
Доля, що дарував Всевишній.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010824
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.04.2024
Люби мене, як вперше, i востаннє -
І будь поряд до останньої сльози.
Зігрій теплом, як сонечко раннє,
Захисти від зим, вітру, дощу, грози.
Люби мене, як лебідь лебідку -
І веди до зірок у вільний політ.
Цілуй уста ,як сонечко квітку
Хай заздрить щастю нам увесь білий світ!
Я хочу набутись із тобою
Надивитись у твої очі неба.
А ти - цвіти для мене весною
Я нахилю тобі зіроньки з неба!
Я хочу чути твій ніжний голос,
І наслухатись із твоїх уст пісень.
Твоя мова ,як у житі колос
Дарує свято душі, як ясень день.
Ти - запроси мене на білий вальс
Обніму до себе ніжно руками.
О , який є незабутній, цей час!
Коли любов цвіте ,як цвіт між нами.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010785
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.04.2024
О скажи мені, де тебе віднайти?...
Не знаю, куди ходиш - твій маршрут в житті.
Усміхнувсь, наснивсь у казкових снах ти...
І малюю твій образ на своїм путі.
Поміж нами далека відстань - світи
Не знаю ,чи зможу впізнати тебе я?.
Доріг ,так багато на землі - мости...
Зводить долі із небес - вечірня зоря.
Ми на різних берегах із тобою
Я знаю, ти чекаєш мене край доріг.
Я прилечу, як лелека весною
Коли скресне люта зима, розтане сніг.
А може здалека тебе побачу
І впізнаю, як ідеш до мене в юрбі.
Кину пір'їнку тобі на удачу,
Як сонце, ти зійдеш в блакиті голубі.
Ти запросиш мене у свій рай - життя
У літо ,де цвіте мак червоний в полі.
У пахощах трав відкриєш почуття
Зацілуєш мої уста у любові.
Стою дивлюсь, як сяють ясно зорі
Падає зірка загадую бажання.
Пливе місяць по небу, як по морі...
Іду туди ,де сяє зірка кохання.
---------2-------
А час швидко ,як вода у даль біжить
Вплітає жінці в коси срібну нить.
І дивиться, як плаче дощ у вікні
І бачить сірий світ на мокрім склі.
В її очах пролетіло все життя...
І забилось в грудях серцебиття.
Ще не натішилась життям, не жила -
Вже її квіт троянда одцвіла.
Весна, як пташка злетіла у блакить
Лишилось в неї літо - тільки мить.
Лебідь відлетів у вирій, так рано -
Залишив в душі смуток і рани.
Стоїть одна мов тополя край доріг
Віє в душу холодом - дощ, то сніг.
Шалений вітер здирає листя з віт...
Не тішить життя... померкнув білий світ.
Осінь зодягнулась у смуток, журбу,
Туман окутав блакить голубу.
Вже відлетіли у вирій журавлі
Згорає, як свіча день на землі.
Золота осінь шукає, ще тепла
А вже квітка троянда одцвіла.
Поміж хмар шукає сонця - листопад
На жаль не вернуть літечка назад.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010777
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.04.2024
За тебе сину, віддам своє життя
Візьму хрест піду я на муки.
Я люблю тебе, бо ти моє дитя, -
Як впадеш подам тобі руку.
Хай збуваються сину твої мрії!
І буде все окей у житті.
Ти є мій промінь сонечка надії,
Мій злет - висота у почутті.
Знаєш, я не можу спати ночами
зорю, як зірка колишу твій сон.
Коли далека відстань поміж нами
Я молюсь до пресвятих ікон.
Я бажаю сину- доброї долі!
Щасливої дороги в житті,
Рости та зростай, як колос у полі!
Хай ангел береже на путі.
Хай пані удача йде з тобою!
Осяє зорею земний шлях.
І сходить сонечко під горою
Душу - піснею звеселяє птах.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010724
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.04.2024
О прийди до мене, мій милий Боже!
Коли є важко - у скорботні дні.
Я втратила - рідних, все найдорожче -
Цвітуть чорним цвітом сади навесні .
Захисти мене, мій Небесний Отче!
Коли чорна біда прийшла в мій дім.
Коли люта зима ранній цвіт топче
Ідуть дощі... спалюють все у дим.
Згасло моє сонце, сонця не бачу -
Не знаю, як жити на цій землі.
Витри з очей сльози ,коли я плачу
Залікуй рани у моїй душі.
Як люблячий батько обійми дитя
І вкажи мені шлях, куди іти...
Дай із неба знак, веди у життя ,
Щоб на землі - рідну душу знайти.
Дика туга осіла у моїм серці
Від безсилля опустила я руки
У самоті я живу, як у герці
Згораю, як свіча від розпуки
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010690
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.04.2024
Доріг і стежок на землі так багато
Ти - знайди ту, що веде у божий храм.
Із далеких доріг стріне добрий тато
Залікує зболену душу від ран.
Я до неба свої очі підіймаю,
Щоб віднайти Бога сонця поміж хмар.
В душу, як ковток повітря наповняю,
Щоб прийняти ласку божу - божий дар.
О мій Господи, я все зможу з тобою!
Пройду крізь урагани, дощі, вітри.
Ти - вмиєш мене дощовою водою
До берега життя прокладеш мости.
Довіряю Небесний Царю, лиш тобі!
Стану на коліна перед тобою.
Знаю, витреш з очей гіркі сльози в журбі,
Зійдеш ясним сонечком наді мною.
Ти - серед ночі відкриєш двері мені
Нагодуєш хлібом, напоїш водою.
Відновиш сили, нахилиш небо у сні...
Благословиш мій шлях своєю рукою .
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010580
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.04.2024
Із щирим серцем іду до людей
А люди, як пси кусають до крові.
Мудрий мовчить ,дурень йде на дуель...
Напитись хоче досхочу крові.
Я,так хочу навчитись прощати,
Усіх тих, хто кинув у мене камінь.
Щоб від болю і сліз не страждати
Хай в серці живе Бог ,кажу їм **Амінь**!
В кожного із нас свій хробак - гонор
В закутку душі притаївся юдей.
Раненій душі потрібен донор,
Щоб цвісти трояндою поміж лілей.
Гострим ножем поранили душу
І серце від болю страждає, болить.
Завжди крок вперед зробити мушу,
Щоб на цім світі із чистим серцем жить.
А на хресті розпинають любов
Ті, що цілують з поклоном ікону.
Вони ранять душу, мій Боже знов
Не чують тебе - пасхального дзвону.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010537
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.04.2024
Я прошу тебе, мій Боже !
Увійди тихо в мій дім.
Біда мій дух тривоже,
Нема радості у нім.
Дай нам Боже, в мирі жити!
Вкажи нам земний шлях.
Щоб на землі сонцем світити
Славити життя в піснях.
Захисти мене, мій Боже!
Від недруга, ворогів.
Коли хвора зляжу в ложе
Збуди від тривожних снів.
Заливають очі сльози
від жалю і самоти.
Печуть, як люті морози
Ронять цвіт життя вітри.
Я прошу тебе, мій Боже!
Почуй голос біль землі.
Зігрій теплом серце кожне,
Щоб сонце зійшло в імлі.
Научи нас Боже, жити!
В любові творити світ.
Дерево життя зростити,
Щоб тобі дати одвіт.
Дай нам Боже, в мирі жити!
Вкажи нам земний шлях.
Щоб на землі сонцем світити
Славити життя в піснях.
Я прошу тебе, мій Боже !
Піднеси коли впаду.
Хай життя - смерть переможе!
На землі спокій я знайду.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010505
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.04.2024
Ти не вір, козаку дівчино!
У нього вітер в голові.
Ти є красуня, як калина
А він зрадливий, як і всі.
Красивий не вміє любити
Він закоханий у себе.
Він знає, лиш гуляти, пити
За мить забуде за тебе.
Дівчат зваблює красень - шатен
Чорні брови карі очі
Чарує вродою зелен клен,
Коли сяють щастям очі.
А красивий любить волю
На ходу осідлає коня.
Гуляє, як вітер в полю
Шукає дівчат у сонця дня.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010479
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.04.2024