| Сторінки (3/275): | « | 1 2 3 | » |
Дорогі друзі! Вітаю всіх із Всесвітнім днем поезії!
Нехай наше перо стане маленьким фронтом у
боротьбі з ворогом, бо правдиво напише
історію цієї жорстокої війни. Удачі, терпіння і Музи!
Шелестять сторінки у долонях, як визріла осінь.
Пані Муза, листочком кармінним, зривається геть.
Вилітають вірші-пташенята з гніздечка у просинь
І розносять по світу душею настояний мед.
Пережиті слова, наче діти любов'ю сповиті,
(Після купелю пахнуть очищення свіжим дощем)
Зарясніли на серці плодами, промінням зігріті
І стоять у рядочку книжок, розливаючи щем.
Нові думи-думки затамовують нищечком подих...
Чи запишуть? Чи знов покладе у шухляду душа?
Так хотілося б крилам зав'язаним трішки свободи.
Вільний подих відчути в небеснім польоті вірша.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009056
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.03.2024
Ми так ждали весну: небу, сонцю і квітам радіти!
Планували відпустки. Україна чекала тепла.
Сподівалися в мирі і радості віку дожити
Але клята московська орда корективи внесла.
Ми війни не хотіли, та горе ступило на ґанок
І для кожного міста неначе би світ почорнів.
Як фашистська навала бомбила країну під ранок,
По-сусідськи, підступно, щоб жоден із нас не вцілів.
Не гадали, що дружно, уся українська держава
У єдиний кулак збере з півночі й півдня синів.
Наша нація горда із заходу й сходу повстала,
Найцінніше за волю дає: своїх дочок й синів.
Не були ми братами, не будемо ними ніколи,
Через прірву між нами століттям мости не звести.
Ілюзорна імперія, амбіціозні престоли
Увесь світ захотіли в свою павутину вплести.
Відбудуємо все: Маріуполь і Харків, і Бучу.
І Херсон з Запоріжжям нарешті орду проженуть.
Розростуться міста у єдину країну квітучу,
Бо бійці українські за волю під кулі ідуть.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006320
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.02.2024
Зимою ніжний, білий цвіт
Зорить пречистим, світлим дивом.
Бубнявіє побачить світ
Любові непокірна злива.
Світанку перший промінь в ніч,
Солодких снів знайомий погляд.
Бурштин очей у сотні свіч,
Попри мороз весняна ода.
Щоб з неба сипалась любов
Благим чеканням у долоні.
По вінця в душу, знову й знов
Найкращою з земних симфоній.
У повні сонячних видінь
Як вперше, в такт для серця серце.
Попри незвідану глибінь
Дзвінким ручаєм в повінь скерцо.
Попри самотність і печаль...
Чи обпечуся?.. Так, можливо.
Та все гучніше гра* скрипаль
І цвітом землю притрусило.
Фото із інтернету.
Дякую авторам
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005750
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.02.2024
Промінчики сонця пробили
Зашерхлу морозність світанку.
Бурульок лампади світили
Холодному, сонному ранку.
Ні сліду. Легке павутиння
Застрягло на лапах ялинок
Й махали крильми без зупину
Лелітки блискучих сніжинок.
Незаймане все, урочисте...
Та в ранок вплітається диво:
Льодово-червоне намисто,
Кришталем в снігу заіскрило.
Як постріл, у тишу без сліду,
Останнім штрихом на картині ̶
У повені білого снігу
Краплиночки крові калини.
Фото із інтернету.
Дякую авторам.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005584
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.02.2024
Ти дихання слухаєш в трубку. Тремтливе твоє.
Здається, що звуками знищимо магію тиші.
Бринить у мовчанні вона ще і ще голосніше,
Бо кожен із нас їй давно довіряє своє.
Що душу бентежать ці стиглі вишневі вуста,
А усмішка шлях прокладає в глибини таємні.
Години до зустрічі. Певно вони нескінченні
Мені б полетіти на крилах, бо ти саме та,
З ким я оживаю (промінням розтоплений лід),
В цілунку солодкому сходяться пульсом долоні
І серце виводить одну із найкращих симфоній,
Буяє природа і доля всміхається вслід.
Як тишу освячує шепіт: "Як сонце зійде",
Уперто чекатиму в дощ чи у холод на згоду,
Бо небо в скрижалях коханню присвячує оду,
Мовчання промовисте в храм для вінчання веде.
Фото з інтернету.
Дякую автору.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005000
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.02.2024
Органза сивиною туману стелилася містом,
Листопад невгамовно крутив покоцюрблене листя.
Промінцями між хмар, що під казку вечірню заснули,
Рука в руку йшла пара й душею до неба горнулась.
До долоньок гарячих тулився застуджений вітер,
Небо сіяло мжу прохолоди-крупиці крізь сито.
Їм невтямки було, що примари затемнених вулиць
У повітрянім танці на них випадково наткнулись.
Десь між зоряних квітів пливли їх думки і бажання
І до інших галактик летіло в цілунку кохання.
Як кульбаби ліхтариків, палко світилися очі,
Ніпочім їм були заблукалі нічні поторочі.
Навіть місяць всміхався, утерши сльозини зрадливі,
Хоч були вони трішки смішні, але дуже щасливі!
Фото із інтернету.
Дякую автору.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004638
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.02.2024
Молю тебе, рідний, вернись у свій дім,
що завжди був тихим притулком твоїм.
Де голос ще чути відлунням у хаті,
в розлуці дні темні, якісь пелехаті.
Хай стихнуть гармати, вернись хоч на мить,
кохання в сльозах, наче свічка, горить.
І серце від страху тремтить щохвилини,
чекає дзвінка, щоб прожити цю днину.
Не в снах, а вернися у дім наяву,
не бійсь обпектись об сльозу воскову.
Пройдись босоніж по зеленій травиці,
напийся води у рідненькій криниці.
Я знаю, не спиш у тривозі нічній,
знов лізуть рашисти, приймаєте бій.
Обдерті війною, порізані долі,
несуть тяжкий хрест, щоб не жити в неволі.
Світлішим без ворога стане цей світ,
хоч з вогника свічки темнітиме гніт
Та смуга, що чорним країну накрила,
терпінням і вірою знов стане біла!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004360
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.01.2024
Він був її світом щастя,
Солодким, земним причастям.
Був сонцем, дощем і вітром,
Щоденним ковтком повітря.
Був кавою у долонях
І ніжністю від безсоння.
Промінчиком сяйва раннім,
Ії неземним коханням.
Життя неповторна казка:
Не треба вдягати маску,
Не треба ховати крила.
О, як же вона любила!
Весною була для нього,
В пелюстках земна дорога.
Іскристим теплом із неба,
Водою в життєвих стеблах.
Нугою любові зрання
У тембрі його мовчання.
В очах глибина криниці -
Напитися б з них водиці.
Маленька, співоча пташка,
Рухливий клубочок щастя.
Вона, наче ангел світла,
Його доленосна квітка!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003937
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.01.2024
Коханий, де ти? Присмаком полину
Вітри на шмаття душу кволу рвуть,
Закутану у чорненьку хустину
Із болем серця в незбагненну суть.
Чом саме ти? І чим я так згрішила?
Шукаю відповідь у неба. Та дарма.
Війна обтяла не одному крила
І падаю в безвихідь не сама.
Прийшла біда неждана до порога
Вже більше я тебе не обійму.
Коханий, де ти? Вже побачив Бога?
В благанні руки зараз не здійму.
Не поцілую ці вуста пришерхлі
Боями на пропаленій стерні...
Ні, я не хочу з пам'яті все стерти,
Щасливі миті залиши мені.
Без тебе дні здирають по-живому
Проміння сонця. Плаче дощ слізьми.
Пропік солоним душу. Втома, втома...
Це сталося не з нами, це не ми.
Це ніби забрести в глибоку воду,
А сил добратися до берега нема.
Бо шлях занадто довгий. Вкрило льодом
Бажання повертатися. Зима...
Коханий, де ти? В небі неозорім
Ти разом з побратимами в раю.
А я ховаю у закутках горе,
Із мокрою подушкою встаю.
Встаю й молю:" Мій любий, ще заглянеш?"
У сни солодкі, де життя цвіло
З тобою. Ні, кохання не зів'яне,
Бо в книзі долі все, що в нас було.
Л.Г.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003761
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.01.2024
Затишшя… Багато зірок.
Ген золотом місяць зринає.
На хвилю приємних думок
Вустами усмішка сідає.
Нехай закарбується мить
Твоїм шовковистим волоссям,
Очима глибинних століть,
Двох душ одного суголосся.
Тремтливою ніжністю рук,
Обіймів (відчув, що ти поряд),
Із поглядом суму розлук,
Коханням, що гріє у холод.
Не можу збагнути ніяк
(Хвилина здається тут вічність).
Фашизму отруйна змія
Снарядом вертає у дійсність.
Я тут берегтиму твій сон
В окопах глибоких і тісних.
Минеться зимовий полон
І вперто проб'ється підсніжник.
Як воля, як віра в буття,
Фортеця, що оркам не взяти,
До сонця підсніжник життя
Любові тягне рученята.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003698
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.01.2024
Ворожі снаряди вбивають життя,
Тобою задумане й створене, Боже.
Жорстокі знущання, нема каяття,
Земля українська з голгофою схожа.
Ти вірив в добро і сусідство, як ми?
Ти бачив, як заздрість вповзає змією?
Поріддя гадюче із недолюдьми
Про укро-нацистів несе ахінею.
Ти смерті дозволив почати жнива.
Все поле в снопах, бо збирає затято.
«Терпіння твойого тонка тятива?» –
Ти ж чуєш, як плаче згорьована мати.
Ти бачив ці очі дитячі за мить,
Як ангелом білим злетіти до тебе?
Я знаю, все бачив, нестерпно болить,
Бо падають сльози дощами із неба.
Чому ж тоді, Боже, не спиниш біду?
Чи мало в історії нас плюндрували?
Та нація вільна спиняла орду,
Отож і тепер вірні воїни встали.
То ж дай їм підтримку і силу встоять,
Звільнити Вітчизну і зло покарати!
Щоденно молитви у небо летять,
Бо кожному з нас Україна – це мати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003238
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.01.2024
До вікна патлатий сніг горнеться гілками,
Ловить сон зимовий біг пишними клубками.
Може це не сніг, а ти, рідний мій, коханий,
Час вечірній засвітив білими зірками?
Теж згадав, як ми удвох, вкрадені зимою
В сніговий переполох втрапили з юрбою.
Малювали на шибках смайлики веселі,
Їх кружляв морозний птах в пінній каруселі.
Підбадьорюючи: "Ок!", в височезній шапці
Ліхтарі ішли в танок у сріблястій казці.
Ти теплом своїх долонь грів мене й вустами,
Розривав густий полон білого цунамі.
Пробирались до шляхів рятівних трамваїв,
На даху яких сніги гуртувались в зграї.
Хуртовини замели рельси гомінливі.
І застуджено гули, голоси хрипливі!
Холод вперто обіймав, ти ж тулив до себе
Щастя скарб, щоб хтось не вкрав подарунок неба.
Попри люту заметіль все теплом іскрилось.
Бог стелив м'яку постіль щоб кохання вкрилось...
На вікно промінчик впав. Бачу, як тоненько
Сріблом хтось намалював смайлики рідненькі.
Знаю, ти, бо більш ніхто таємниць не знає.
Білий вельон пелюсток душі двох єднає.
Там де ти тепер, сніги стежку залишають?
Аби бачили сліди ті, що вас чекають?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002965
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.01.2024
Чорне і біле,
темрява й світло.
Зло і байдужість
ходять по світу.
Десь дуже добре,
десь украй важко.
Лебеді білі,
чорні мурашки.
Влада й багатство -
очі в пов'язці.
Все у них добре,
все, як у казці.
Де ти, любове?
Всі заблукали.
Біле на чорне
замалювали.
Правду не чуємо,
топчем ногами.
Жити з брехнею
хоч і цунамі.
Тільки не в себе,
краще в сусіда.
Тихо, десь збоку
та й пересидим.
Як ви там кажете -
"брат" проти "брата".
Чорне, не біле,
хватить брехати.
Роки любов'ю
зло прикривали.
Чорними нитками
волю в'язали.
Світ здичавілий
котиться в яму,
Чорні ворони
білі не стануть.
Нація вільних
не кориться кату.
Будуть лелеки
в небі літати.
Світло крізь темряву,
Праведне й вічне
Білою квіткою
в чорнім розквітне!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002780
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.01.2024
Вечір зірки витягав із кишені,
Місяць із сумом на землю дивився.
Місто все чорне. Дірки здоровенні
Там де стояли будинки. Вклонився...
Схлипнув, сховався безсило за хмари.
Вітер втискався і бився у груди
Стін і розвалин. Блукали примари
Щупальця пустки протягнуті всюди.
Вікон відкриті зіниці сльозились,
Сіру пащеку роззявили двері.
Світло здалека ледь-ледь мерехтіло
В купі уламків-дерев, що у сквері.
В небо дивився ліхтар сліпуватий.
Наче хребти переламані долі.
Місто Героїв - вівтар для розплати?
Світе, чому ти дозволив сваволю?
Чом ти не бачиш дітей домовини?
Знову ракети летять у домівки.
Стерли, як флешку, життя безневинні...
Скільки смертей вас пробудить? Ну скільки?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002579
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.01.2024
Нежданна війна нас навік поріднила
Не знаю імен та ви близькі мені.
Турбуюсь за всіх, а не лише за сина,
Тримайтеся, любі, ви там не одні.
Із вами я мерзну в донецьких посадках,
Я - очі в нічний час і зброї приціл.
Думками додому прокладена кладка
Коли починається новий обстріл.
Я - шолом військовий, я - броник і берці,
Я - пластир мозольний на стертих ногах.
Ваш страх забираю, загоюю серце,
Я - щира молитва на спраглих вустах.
Частинка родини, опора із тилу,
Бо воду і хліб ділить з вами мій син.
Герої війни, бо ви саме та сила,
Що прапор нескори здіймає з руїн.
Чекаю, коли Перемога настане
Приїдете в гості, усіх обійму.
Бо знаєте, в вас є іще одна мама,
Що ділить щоденно в окопах війну.
Червень 2022 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=980760
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.04.2023
Не плач, матусю рідна, не журися
Бо бачу, що горюєш день і ніч.
Коли поглянеш в небо, придивися,
Мене впізнаєш, поміж інших свіч.
Мені тут добре. Мамо, як тут тепло!
Веселі діти всюди, чути сміх.
Немає болю. Сонця перевесло
З долонь пускає зайчиків до ніг.
Немає обстрілів, орк бомби не скидає,
Не тулимось, кудись подівся страх.
Тихенько так, сирена не лякає…
У всіх навколо - крила на плечах.
Вже маю друзів. Нас таких багато,
Чиє коріння вирване з землі,
Невинно вбитих звіром супостатом,
Рашистом, що керує у Кремлі.
Ми – просто діти, що хотіли жити.
Закрийте небо! - всі благали світ.
Чи він глухий, чи не хотів почути,
Чи серце їхнє – голий пустоцвіт?
Цієї ночі, мамо, ти приснилась:
Ми йшли по мирних луках і полях.
В ромашках літо радісно іскрилось
І вітер грався піною в струмках.
Все буде добре, мамо, ми це знаєм!
І ще,.. солдатам нашим передай:
-Крильми від смерті їх позакриваєм,
Від куль ворожих, весь наш рідний край.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=942582
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.03.2022
Ці нестерпні і дикі думки невсипущі
І безодня з під вік: ми живемо навіщо?
Як метеликам, всім пораховано дні,
Стоїть чорна ворожка в застиглім вікні.
На сирену спасіння зриваються ангели
Відродити все те, у що вірили й прагнули,
Бо на лезі розпуки недовго ходити,
Попрощавшись зі світом, з ким будемо квити?
Від безвиході мізки зриває цунамі.
Де згрішили, що доля б’є дико ногами?
Найболючіше в серце втикає шипи
В тих, що руки дбайливо в’язали в снопи.
Та за них не прожити – не наша стежина,
А у милості долі блага одежина.
Розлетілися круки, чатують щодня,
Розірветься ж колись материнська броня.
Що ночами не спала, плела у молитві,
Щоби світло взяло перемогу у битві.
Хоча крилами ворон їм сонце закрив,
Може, захист батьківський коріння пустив?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=939758
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.02.2022
Я тихо іду, (зупиняється набраний біг)
Від болю кохання вперед на знекровлену відстань,
Уже не шукаю гріховних чи праведних істин
Бо все, у що вірила, я зачинила в собі.
Припалені крила нагадують часто про шлях:
Політ до небес переймає невсидливий вітер
І там ти безжально із долі своєї нас витер,
Ясна́ блискавиця украла любов у очах.
Окремо життя обтирає в крутих берегах
З тобою на вічність спинитися врешті не хочу,
(В лукавстві і фальші блукають густі поторочі)
Віднайде любов в позахмарному просторі птах.
Із часом минуле, як сонце нездійснених мрій
Заходить за гори і нишком влягається спати,
Спокійно душі, більше серце не буде страждати
Пробачила все, відпустила. Не мій ти, не мій.
Л.Г.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=905287
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.02.2021
Тут дихати легко,
тут простір і воля!
Розхристаний вітер
гуляє по полю.
Блаженство і спокій
у білій світлиці,
У сонячних перлах
проміння іскриться.
У руна овечі
вдягнулась природа,
В блискучих лелітках
сріблить прохолода.
Бурульками вкрились
промерзлі потічки,
На кущик самотня
присіла синичка.
Тут думи чистіші,
із небом розмова,
Закутує тиша
пухово-зимова.
Краса білосніжна,
безмежне роздолля!
Тут слово, як пісня,
тут дихати – воля!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=904860
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.02.2021
Ти спасення моє, я це знаю.
Із ім’ям на вустах засинаю.
Ти мене уберіг від напасті,
Як хотілося щезнуть, пропасти.
Щоб не чути із вулиці звуки,
Коли в серці немає ні стуку.
Коли розпач хапає за руки
І на вістрі ножа зла розпука.
Ніс мене на руках вже безсилу
(Твоє тіло сльозами росила).
Лиш очима любові просила...
Десь ще іскра надії жевріла.
Пробудилася, наче новою ,
Стала з часом живою водою.
І до цього струмка із любов’ю
Кличу тих, хто веде бій з собою.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=904611
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.02.2021
Незрима радість в цих січневих днях:
В полях так щедро встелених снігами,
У дрімотІ лісів, їх білих снах,
Льодовій гірці, вкритій малюками.
В збудованих із снігу кораблях,
В очах рибалок з срібними чубами,
Хто перший раз стоїть на ковзанах,
А хто в хокей ганяє до нестями.
У безтурботних дітях, що біжать
Прочищеною стежкою з санками,
В рожевих щічках, мокрих чобітках,
В переживаннях, не хворіти мами.
У посмішках родини за столом,
В колядках, що лунали вечорами,
В зерні, що посівали із добром,
У мріях і бажаннях наших з вами!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902181
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.01.2021
Проснувся ранок в білому полоні
Присипав січень змерзле, чорне дно,
Здмухнув легеньку пудру із долоней
Сріблястих іскр незаймане панно.
Як сонно-дивна білосніжна казка
Упало з неба прядиво товсте.
Дроти прогнулись, одинока пташка
Сховала дзьобик в пір’ячко густе.
Ліхтар розплющив обважнілі вії,
Підняв ушанку з радісних очей
Давно не бачив пишні сніговії,
Частіше дощик струшував з плечей.
Сховав прозорі сльози кришталеві
Старий колодязь, вкутаний у шаль.
Бурулька впала на кожух січневий,
Зірвав промінчик сонця цю печаль.
Мільйон сніжинок закружляв у танці
Мороз в повітрі, віртуоз й митець.
Пройшла завія, на щоках рум’янці
Піднявши білий, теплий комірець.
Фото з інтернету.
Дякую авторам.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901871
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.01.2021
М’язи серця гостріше з роками
Дзвонять в душу моїх берегів,
Що дорога до Бога - ділами
Зменшить в неба узятих боргів.
Щоб не стали порожньо-прозорі
Нам інтриги не треба плести,
Небайдужість у щасті і горі
Завжди щиро у серці нести.
У легенях відчистити сажу,
Із плечей зняти мотлох тяжкий,
Злість, образи відкинуть відразу,
В милосерді – обновок людський.
Аби в горлі слова не засохли,
Розпустилися в лагідний цвіт,
Зарясніли добром переможним
Й полетіли у радісний світ.
Щоби музика серця на вітрі
Підіймалась увись знову й знов,
Розрізаючи струни повітря
Несла віру в добро і любов!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897646
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.12.2020
Весну так хочеться вернуть,
Політ душі у ритмі скерцо!..
Та це бажання лиш маршрут
З зупинки «Осені» до «Серця».
Сріблиться бісером років,
Вуаллю тонких павутинок.
Рахує кожен грам боргів,
Весни не зібраних обжинок.
А як хотілося б ізнов
Пробігти вулицями щастя,
За руки радо, без розмов
Рясних дощів прийнять причастя.
Лежати в пахощах трави,
Обнявши сонячний серпанок,
Пірнути в хмари вікові,
Вдягнувши свитку забаганок.
І світлом серця запалать,
Пройти удвох шипи тернові
Аби на осінь прочитать
Любов в зіницях волошкових.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895249
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.11.2020
Чому такі солодкі, ніжні губи,
Немов медово-пристрасний нектар?
Ти зводиш мене з розуму, до згуби
Любов – вівтар?
Твій голос і лоскоче, і голубить,
Усе єство у полум’ї пожеж.
Без тебе сонце в небі стежку губить,
Любов без меж!
Топлюся в глибині очей бездонних
Та душу не збагну твою сповна.
Якщо кохання - подарунок долі
Чому німа?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891745
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.10.2020
Надіялась, підтримаєш крилом
Коли своє зламала. Все чекала…
Не доля… Почуття дощем стекло
Де ще горіло й був душевний спалах.
Неначе сонце через призму хмар
Виходила на люди на часинку.
Кохання опік і під дих удар
Зламав довіри тонку соломинку.
І хай роки морозила зима,
Ізнов ловлю проміння сонця в руки!
Не мрій, стежини вороття нема
Хоча жалкуєш за цей час розлуки.
Л.Г.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891220
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.10.2020
Я не слухаю зоряну пісню,
Небеса не торкаю плечем
Тільки згадую ніжність ночей,
Що були в нас з тобою. Запізно…
Та почути б ту пісню.
Бо роки журавлиним ключем
Вдаль летять і бентежно зітхають,
А кохання в душі не змовкає,
Хоча час його ріже ножем.
Відкрий серце ключем!
Подаруй знову щастя на мить,
Світлом ранку заглянь в сонні очі,
Один раз, щоб вернулись ті ночі…
До кінця хай цей погляд манить
Й не закінчиться мить!
Поверни кольоровий той світ:
Хай метеликом серце літає.
Біль розлуки нехай не пізнає,
А веселково-сонячний цвіт.
Для любові цей світ.
Л.Г.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890319
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.10.2020
Дякую доле, що в небо високе
Вільна злітає душа
Й сонце усміхнене і жовтооке
Осінь мою прикраша.
Дякую доле за світло у темінь,
Променем вказаний шлях.
Світом блукаю усе ж недаремно –
З вірою правди в очах.
Дякую доле, що в щасті крізь сльози
Серце торкає скрипаль
День, що минув в незначній перемозі -
Запис в життєву скрижаль.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890120
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.09.2020
Схід сонця медом небо просочив,
Срібляста пелена туману в’ється,
Ранесенько, під музику лісів
За білими грибами йду по стежці.
Під деревом, що вперлось в небеса
Й коріння восьминогом розляглося
Пробилася крізь мох така краса –
Аж два грибочки в парочці сплелося.
Голівки, як молочний шоколад,
Сховавши в ковдру білі, довгі ніжки
Позиркують, як жовтий листопад
Старанно тягне знизу хтось за віжки.
Обстрижена соснова бахрома
Боровичок ховає край дороги
Та капелюшок гордо підійма
Старанно пнеться він в землі вологій.
Осіннє диво з чарами творця!
Від радості серденько завмирає.
Вклоняюся я лісу без кінця,
Бо наче рідну доньку зустрічає.
Фото з інтернету, хоча свої
грибочки фотографувала
з перехопленим подихом.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888786
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.09.2020
Прошепчи мені рідний:«Кохана»,
Що жадана усе ще твоя,
Бо повітря без тебе не стане
Якщо змінить ріку течія.
Помани знову душу сягнути
У безмежні тенета небес
І ще раз з головою пірнути
В загадковий цей світ, без адрес.
Нехай промені в віях застрягнуть,
Залоскоче нас сонячний цвіт
І метелики в серці не згаснуть,
Як здіймаються крила в політ.
Як почуємо зоряну пісню,
Захмеліють від щастя слова
І годинник у північ зависне –
Бо в коханні ж бувають дива.
Задурманить обох матіола,
Закружляє у вальсі весь світ.
Чи буває чарівніше слово,
Як «кохаю» у розквіті літ.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887465
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.08.2020
Задумуюсь, ми спішимо, куди?
Чому тягнемо вперто соломину
І погляд на одні і ті ж сліди,
Протоптані роками без зупину.
Як рОботи закладених програм:
Обід, вже вечір, сон і знову ранок.
Ми забуваємо, що лИше нам, лиш нам
Дав Бог розмалювати цей світанок.
Ми – радість і обійми теплих рук,
Веселка у барвистому просторі,
Перлини-рОси трав’янистих лук,
Любов і Усмішка у неосяжнім морі.
Ми – сонце в золотистій далині,
Що променями радо всіх голубить,
Ми - вітер у ранковій тишині,
Що ніжним поцілунком рідних будить.
Безмежжя висоти і глибини,
Зіркові ліхтарі у небокраї.
Ми – вільні птахи й простір нас манить
Та приземливши крила, не літаєм.
Лише за крок невороття й біди
Ми наче свитку вивертаєм душу…
Тоді скажіть: « Ми спішимо, куди?
Із безкінечним: хочу, треба, мушу… »
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886795
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.08.2020
Світлій пам'яті нашого друга
і кума Леоніда Мельничука
О, як раптово все це сталось, як раптово..,
Життєве дерево цвіло, дзвеніло слово
Та на пів ноті обірвалась долі пісня…
Чому так швидко все це сталось, чом так вийшло?
Любов до Бога в небеса щодня летіла,
Яка велика у цій вірі була сила!
Всякчас молитви чуло небо, місяць, зорі
Вони вели усю рідню в земнім просторі.
Сімейне щастя бережливо ніс в долонях
Хоча так швидко, невгамовно мчали коні.
Із життєдайної криниці свого серця
Ти друзям радо дарував душевне скерцо.
Та міріадами зірки упали з неба
О, як же треба ти дружині, як же треба!..
Твій світ веселкою бринів, так кольорово,
Чом журавлем злетів у просинь так раптово?
Як спраглий пив останні краплі цього літа
Неначе знав, осипле сонях жовті квіти…
Тож сумувати разом з нами серпень буде
Дощем із неба тихо й щиро: «Не забудем.»
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886505
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.08.2020
Вона чекала цього дня… О, як чекала!..
Хоча очей на ніч одну – для неї мало
Та цей мурашками по спині ніжний дотик
Флюїди щастя ніс у душу, як наркотик.
Палкі обійми дарували насолоду,
Топилось серце в відчуттях, не мало броду.
Вуста всю волю випивали по краплині
І чари сипали ці очі сині-сині.
Не раз хотіла розірвати це кохання,
В душевнім полум’ї згорали намагання.
В його долонях світлячками квітли зорі,
Вона ж запалювала їх в нічнім просторі.
Світанок тихенько їм стукав у віконце,
Нектару радості - ще трішечки, на денце…
На клапті душу розривали ці прощання
Цілунок зустрічей – чекання й знов чекання…
Л.Г.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885523
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.08.2020
З тобою, попід руку, у душі
Іду літами, сонцю посміхаюсь.
Любов у серці бережу, не каюсь
Лиш ноги заплітають спориші.
Дзвінкий потік цілющих ліків-фраз:
Від спогадів солодких знов хмелію,
Без голосу твого душа міліє -
Хоча веду розмови повсякчас.
Я дякую тобі за кожну мить,
Що ніжить мерехтливо дивний спокій.
За промінь світла, що веде крізь роки,
Що мовчимо про те, що так болить.
На лоні неба наші кораблі
Тріпоче вітер парусами долі,
В глибинах почуттів, ми мимоволі
Пливем, не відчуваючи землі.
Літа невпинно ріжуть лемеші
Та світить сонце нам іще звисока.
Ні, я не плачу… Я ж не одинока
З тобою, попід руку, у душі.
Л.Г.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884931
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.08.2020
Ти знову мене залишаєш
Не плач, серце, тихо…
Мільйон перехресть поміж нами
О, світе не дихай!
Снує павутиння розлука
Не йму у це віри,
Порожня домівка заплаче
Під голос Земфіри.
Міста незнайомі, будинки
Малює нам доля,
Нічого змінити не можна
Розлука – сваволя.
Прощальні слова обнадії
Вустами шепочеш
Та серце солодких обіймів
Втрачати не хоче.
Я буду терпляче чекати,
Бо я таки сильна
І відстань нічого не варта,
Душа ж наша вільна.
Літатиме в небі щоночі
Кордонів немає
І крильми закриє напасті,
Бо серце кохає.
Л.Г.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884512
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.07.2020
Як описати радість незбагненну?
Коли проснувшись вранці, до зорі
Ти чуєш сам, як дихають легені
Теплом голубленої матінки землі.
Ідеш по стежці… Так ішов би завжди!
На цім святім зеленім вівтарі
Листають між розкішних стебел слайди
В перлинах трав досвітні косарі.
В бентежних звуках, як клепають коси
Звучать дитинства батьківські пісні.
Гортає вітер запашні покоси,
Коли дрімають промені у дні.
Молитву сонця в серце зачерствіле
Несе із поля колотистий шовк,
Вливається природи вічна сила
У стерпле тіло кожен тихий крок.
Ідуть роки веселі, змолоділі
Лани дарують їм медовий цвіт,
Колишуть душу ніжні неба хвилі
І це єднання: ти й безмежний світ!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882325
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.07.2020
Часто у житті трапляються
історії, як у моєї Л.Г.
Побачила ці очі й сонце вийшло!
Щасливішу, здавалось не знайти.
Я вірила тобі, що буде вічно,
Кохання світле - там де ти, де ти.
У мріях вже цвіла весільна вишня,
Грааль любові, повний чистоти…
Даремно, бо говорять - третя лишня
Розбилась доля там де ти, де ти».
При зустрічі сказав, що в тебе інша
За нами уже спалені мости,
Душа волала: «Я уже колишня?»
Не вірив розум, йшов де ти, де ти.
Побачила суперницю – подруга?
Кусала губи з кров’ю самоти,
Бо я така не перша і не друга
Та серце залишилось там де ти.
Єство тягнула чорна-чорна туга,
Де шлях довіри до людей знайти?
Були в мене коханий і подруга,
Зостались зрада з болем – там де ти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881215
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.06.2020
Привиділося, наче сильний вітер
Постукав в двері батьківської хати.
І зразу в голові: «Лише б поспіти,
Бо там співає пісню рідна мати.»
Не слухаються ноги зовсім-зовсім,
Їх плутають зелені трави пишні
Та все ж біжу й прошу небесну просинь
Аби назустріч знову ненька вийшла.
Побачити б ще раз ці очі сині,
Всміхнутися і міцно пригорнутись.
Куди побігли роки непомітні?
Хотілось ще дитиною побути.
Із терпеливих рук любов прийняти
На світ увесь роздати по частинах…
Та вирішив Господь матусю взяти
Зосталася лиш пісня журавлина.
У серці ніжним незабутнім цвітом,
У рушниках, що гладдю вишивали
З молитвою на гарну долю дітям,
Ви щиру душу, матінко вкладали.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880745
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.06.2020
Про що зітхається тобі
Коли розлуку топиш в віскі,
І придивляючись в юрбі
Шукаєш риси рідні й близькі?
Чи тихий смуток кличе вдаль
І прагне повені любові,
А чи ятрить очей мигдаль
Й потреба в тихім, ніжнім слові.
Чи давить душу самота
Як відкриваєш вії сонні,
Чи манить крила висота,
Чи є ще звук в сердечнім дзвоні?
Що візьме верх у боротьбі:
Кохання, воля, сни пророчі?
Про що зітхається тобі
На перехресті дня і ночі?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880438
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.06.2020
А чи ми це були? – безтурботними ясними днями
Заціловані сонцем босоніж ішли по полях,
Розчинялись в промінні, ставали повітрям, вітрами
І летіло кохання по рідних стежках в споришах.
Струменів у очах відблиск ночі привітно і мило
Під наркозом від соку землі й свіжо скошених трав,
Таємничими кодами літа вливався у тіло
Ненароджений сон у обіймах тихесенько спав.
Ми човнами надії пливли у безмежному морі,
У солодкій знемозі торкали губами зірки,
Прохолода чарівно єднала, голубила в парі
І зливалися долі із двох у одну на віки.
Промайнули літа і ми стали сумними дощами
І пелюстками квітів упали, що вже відцвіли.
Посіріло життя, затверділо холодне, як камінь
А я в серця питаю ізнов: А чи ми це були?
Л.Г.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=879941
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.06.2020
Гойдає дощ лаштунки моїх дум,
У теплу ковдру заповзає спокій,
Під музику тонких небесних струн
Промокла ніч стирає денні кроки.
Перлиночки дощу тук-тук, тук-тук
Відмірюють по крапельці наркозу…
Зі стелі опускають, з божих рук
Намисто мрій захмарні віртуози.
Лоскоче серце дощовий скрипаль,
Цілунку сну чекають спраглі губи,
Закутуюсь в тонку, прозору шаль
Де дрімота ніжнесенько голубить.
Спускаюсь в задзеркальну глибочінь
Під чарами Морфеєвого трунку
У магію солодких сновидінь
Нектар яким несе весна-чаклунка.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877874
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.05.2020
Прошу тебе, не приручай
Як я, безтямно не полюбиш,
Вустами ніжно серце губиш,
Слова палкі - не обпікай.
Облуду щастя не давай,
Не снуй ряднину павутини,
Якщо ти зрадиш – я загину,
Не затопчи дорогу в рай.
Тендітну вишню не ламай,
Коли примарні всі надії.
Нещирість, хтивість очі сіють
Молю тебе, душі не край.
Коли кохання не цвіте
У серці дивним пишним цвітом,
Не обіцяй, що буде літо,
Як сніг густий в душі мете.
Дякую Н. Данилюк
за ідею вірша.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877323
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.05.2020
Я чую шепіт загадковий
У ніжнім прядиві трави,
Де барбарисово-медово
Звучать бджолині молитви.
Цілує пінний цвіт вустами
Проміння, з листяних піал.
Лягає тінню між гілками
І оголошує привал.
В чорнильнім плескоті розмаю
Й полоні білого бузку
Весняну книгу дня читаю
В духмяно-щедрому вінку.
Милуюсь: пухом лебединим
Несеться віхола кульбаб,
Пташина пісня в небо лине
У парашутиках свічад.
В лимонно-м’ятному мохіто
Кружляє тихий вітерець.
По вінця в сонячному цвіті
Йде травень садом навпростець.
Світлина з інтернету
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876816
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.05.2020
Вирушаючи вдаль, ти поправив попутні вітрила
Мурувала розлука стіну, але вас не скорила.
Безбережжя ріки стало вірним супутником човна,
У запінених хвилях зникала самотність бездомна.
Виглядала кохана, чекала в безмежній тривозі,
Як голубка летіла, стрічала тебе на дорозі.
Хоч минали роки: осінь зими на літо міняла
Але пісня любові в душі солов’їно співала.
Розтривожені думи об щастя розбились сльозами,
Бо ця зустріч зв’язала дві долі в одну рушниками.
Одягнула весна їхній сад у білесенькі шати
Щоб за руки життям по стежині надій мандрувати.
Фото з інтернету. Дякую авторам.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=875957
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.05.2020
—Твій улюблений чай з чебрецю
Заварю, - почекаєш хвилинку?
І незвідану радість спочинку
Принесу у долонях дощу.
Ні краплиночки сну не проллю,
Доторкнувшись щоки поцілунком.
Найніжнішим кульбабовим пухом
Прилетить одкровення: «Люблю».
Зарясніє у щасті, на мить
Й полетить до зірок у надії
І безтямно вуста захмеліють,
Бо твій подих в мені забринить.
Мов дитина утішусь тихцем,
Пригортаючи спомини років
До найперших світанкових кроків,
Що в руках несуть чай з чебрецем.
Фото з інтернету.
Дякую авторам.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=875727
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.05.2020
Наша зустріч-дарунок єднала споріднені душі.
У бурхливому вирі життя нам хотілося тиші.
У природній красі глибину споконвічну сотали,
А під магію світла у небо безкрає злітали.
Ми любов не шукали, та щастя ступило на ганок.
У перлинах росистих щодня зустрічали світанок.
Але доля в цей час вже писала чорнилом скрижалі
І чекали круки – нести вісті розлуки й печалі.
Всю даровану радість у ноти кохання вплітаю,
Бо я певна – без раю, любов у душі не вмирає!
Не побачиш ніколи, не звівши увись свої очі –
У мільярдах осяйних зірок – ніжну посмішку ночі.
Л.Г.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=875402
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.05.2020
У талончику номер – дев’ятий.
Чи не дарма до щастя іде,
Може доля ізнов обкраде? , -
Під прицілом її автомата.
Безталання – це предків вина,
Й навпростець доганяє розплата?
За гріхи, що на пласі у ката
Мо життям заплатили сповна?..
Чи самотність в мені проросла
Й розправляє листочки прокляття,
А в надії сімейного щастя
Щовесни я тому не цвіла?
У молитві до Бога благала:
—Не здоров’я, багатства чи втіхи.
Щоб кохання засушені ріки
Повноводдям любові блищали.
Жінки-матері радість пізнати:
Щоб узяти дитину на руки -
За це ладна на адові муки
Й на колінах душевно прохати.
Намагаюся йти щосили,
Як дитя, заблукале від хати…
-Хто до щастя там номер – дев’ятий?
Вас, без черги, зайти просили.
Л.Г.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874945
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.05.2020
Ти – тихе сяйво у житті моєму
І сон, який приходить наяву.
Ти – літо днів. Усі роки щаслива,
Бо скільки разом – у тобі живу.
В очей промінні світла неосяжнім,
Що кличе в таїну душі, без меж.
У відчутті невтоленної спраги
Бальзам якій, в твоїх вустах, знайдеш.
У цих руках: і ніжних й трудовитих,
У серці, яке має два крила.
А що жінкам потрібно на цім світі?
Аби любов і гріла, і цвіла.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874450
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.05.2020
Читаючи статтю: про жінок,
які терплять насильство в сім'ях
і мовчать про це,
написався цей вірш.
Залазиш живцем в домовину,
Шукаєш йому виправдання,
Відріж накінець пуповину
Насиллю, що тягнеться здавна.
В сімейних ілюзій руїнах
Не зійде нічого живого,
Затягне ще більше трясина
Тебе від любові і Бога.
Сліди в небеса затоптали
Всі зради і бійки… А морок
Збирає ці квіти печалі -
Нема порятунку.., скрізь холод.
Життя б’є у дзвони на сполох:
У серце «Рятуйсь!» посилає,
Щоб знищити, стерти у порох
Усе, що любові мішає.
У світ, що вирує довкола
Злети з попелища, як птаха!
Не вбити нікому й ніколи
У душу іржавого цвяха!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874179
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.05.2020
О, весно, відігрій мою душу,
Хай проміння накриє печалі,
Бо сама я цей камінь не зрушу
Щоб віднести його у провалля.
Дай мені ще тепла хоч краплинку:
Для молитви сердечної треба,
Щоб не криком минулому в спину,
А словами прощення у небо.
Знов душа відчинила б віконце,
У світанок злетіли би круки.
У жовтенькому платтячку сонця
Йшла б з любов’ю у літо за руки.
Фото з інтернету
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=873494
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.04.2020
Як день закриє сині очі
Й колиску ночі ніч гойдає,
Безликих тіней поторочі
Грайливо вітер доганяє.
Зірки під місячний вінець
Летять у мріях заповзято,
Легенькі хмари накінець
Закрили сірі оченята.
Де в білім вельоні садок
Пігулку ночі вже ковтає,
Весь світ, від магії, замовк,
Бо велич душу пеленає.
І наче біле янголя
На вушко тихенько шепоче:
-Як важко дихає земля!
Вуста сухі водиці хочуть.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=873268
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.04.2020
Дме вітер, ох який холодний
На цвіт дерев і перший лист
І вірус, наче звір голодний
Життя міняє звичний зміст.
Щодня у пошуках поживи
По наших долях, навпростець,
В весну привносить корективи,
Надіючись, що світ вже мрець.
Нічим заразу не спинити.
Стоїть з мечем земних гріхів.
Дай, Боже, серцем відмолити
Спасіння віднайти шляхи.
Всім разом стати злу на горло,
Стерню засіяти добром,
Аби любові пісня горда
Біду відводила щитом.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=872887
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.04.2020
Ми крила всі маємо - та не літаємо.
На зламаних крилах не можна злетіти.
Ми маємо волю та в наймах згораємо
Держави своєї – ми сироти-діти.
Ще маємо душу, що вже не співає.
Неправда гірчить, застрягає у горлі.
Щодня божевілля,а біль докучає,
Бо долею биті ми, босі та голі.
Та все ж безперервно шукаємо щастя,
В молитві до неба простягуєм руки.
У єдності сила і разом все вдасться -
Та власних Героїв закльовують круки.
Ми землю рідненьку – задарма збуваєм:
Багатий і щедрий небесний дарунок.
Всі рвемо зубами, шматки розтягаєм -
Заможним, як завжди, найвищий ґатунок.
Зневірою ситі – міняємо владу.
Надія на краще суспільством мандрує.
Чи встане вже сонце і совісті й правди?
Воно і любов наші крила лікує.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=871959
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.04.2020
О, як любили, ще дітьми
Ховатись в лісі, біля хати.
Урізнобіч тікали ми,
Бо після «десять» йшли шукати.
Вгорі високо, поміж крон
Гойдались в гамаку гілковім.
Несла черемха у наш схрон
Суцвіть білесеньких п’янковість.
Ще я тихенько, наче кіт,
(Із почуттям палкої втіхи)
Поміж густих зелених віт
З ліщини шморгала горіхи.
Тікало серце із грудей.
Навколо гепав його стукіт,
Та в пазусі вже був трофей
І в роті соковитий хрумкіт.
День танув прямо на очах.
Батьки гукали нас додому.
Проміння сонця в сповитках
Зелених ковдр ховало втому.
І ми злітались звідусюд:
Весела зграйка гомінлива.
«Дитячий щирий сміх» - етюд
Малюю в пам’яті щаслива.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=871462
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.04.2020
В час, коли біда прийшла
до всіх людей одночасно
і в карантин сидимо по домівках
хочеться радіти кожному дню.
Я дякую тобі, прийдешній день,
За те, що у хмаринок сині очі,
Що ранок променистих теревень
Несе тепло із кавою охоче.
Що свистом шпак зове мене ізнов
І бруньки груш чіпають підвіконня.
У гості вітер крізь вікно зайшов
А квіти позіхають ізпросоння.
Виблискує бурштинова смола
На сливах, що вмивають білі личка.
У пуп’янках заплуталась бджола,
Під вишнями розпушилась травичка.
Від щастя застрягають десь слова.
Стою, дивлюсь, торкаючись фіранок.
У душу ллється ніжність вікова.
Я дякую, що в мене є цей ранок!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870949
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.04.2020
В морі квітів сливові човни,
Атласні здіймаючи вітрила,
Ріжуть хвилі променів весни
Наче птаха дивна, білокрила.
Запахом торкаючи п’янким
Струни серця сонцем відігріті,
Ніжною вуаллю пелюстки
Падають на вії ледь прикриті.
І цілують лагідно вуста
Та несуть у танці заметілі,
І звучить їх музика проста
Лиш коханню мові зрозумілій.
Знаю, що ти тут, лише за крок.
Чари миті в пригорщі збираєш
І любові дивний ланцюжок
З білої ванілі нас єднає.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870632
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.04.2020
Щодень минає в німоті гнітючій
Людей цей карантин терпінню учить.
Двадцятий рік несе всякчас сюрпризи:
Коронавірус, хантавірус, криза.
Страхи ведуть в розставлені капкани.
Неспокою кровлять душевні рани.
Найбільший ворог – паніка наразі,
На руку це ненависній заразі.
До бідного іде й до депутата,
Всерівно чи квартира це, чи хата.
За найсвятіші цінності на світі
Життям платити починаєм мито.
Безлике «нагреби» іде походом,
За грішми забувають звідки родом.
Віз правди ще стоїть на місці й нині
Меч кари зависає в павутині.
Напевне людству новий шанс дається,
Обнулений разом весь світ проснеться.
Зерну добра пора вже проростати.
Біда ж піде, забравши чорні шати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870170
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.03.2020
Звучать оркестром березневі днини,
Летять із неба сонячні коралі,
Плащі знімають голубі хмарини,
Втирають сльози білокорі кралі.
Схиляється до річечки вербиця,
Вмокає пальці у вершкову піну,
Бруньок пухнастих золота вервиця
Заглядає в люстерко без зупину.
Із пазухи землі, ще сонні квіти,
Вилазять анемони на горбочку
(На білім простирадлі в малахіті
Краплинки сонця дрібні в сповиточку).
Кущі кульбаб розстелюють рядюжки,
Спішать шпаки вселятися в готелі
І крокусів малесенькі калюжки
В оранжево-чорнильному коктейлі.
Весна кружляє у невтомній праці
(Життя пульсує у природи в скронях),
Вливаючи тепло у денну тацю
Присіла відпочить на підвіконня.
Вірш написаний тиждень назад,
коли світило тепленьке сонечко.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=869108
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.03.2020
Дрібні, життя щасливого, уламки
Так хочеш ти і склеїть, і зліпить.
Самотність виє вовком спозаранку
І хвіртка до хатини не рипить.
Холодний попіл сірості світанків:
Там палить туга вицвілі листи
З долоней повних радісних серпанків,
Років прожитих зоряні мости.
Годинник стрілки повертає в осінь,
Вітри ж несуть і хлюпають у вись
Вербові струни і весняну повінь
Шепочуть тихо до тебе: Дивись!
Там ваші мрії… Небо не вміщає
Намисто всіх тих райдужних перлин.
Сердець проміння ночі освітляє
Фарбує чорну темряву в кармін.
Як мало треба – крапельку любові
І ніжно-теплу руку на плече,
І тихе слово в барви вечорові,
Як ніч полотна зорянисті тче.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=868585
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.03.2020
Не справжня ніч. Зараз усе мине.
Завмерла, бо щось маревом торкнуло.
Чи спить, чи наяву все - не збагне
Весільне плаття вітром промайнуло.
Молитвою спізніле каяття:
Летіла пташка за кордон, в кайдани.
Сліпа довіра. О, якби ж знаття -
Все золото уже не зцілить рани.
Майбутнього (примара) – на мільйон.
Грайливо мильні бульки вверх злітали.
Прозорі хмари – наче рубікон.
Реальність, як фантоми, десь зникала.
Чарівний пензель писаних надій,
Несправжній рай в чужій тобі країні
Карав суворо за веселку мрій
У чорне вчора, завтра і понині.
Невільниця в руках своїх катюг
Душа бриніла втомлена і рвана,
Затиснута у золотий ланцюг
Погаслих роз едему і нірвани.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=867766
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.03.2020
О, весно люба, знову ти
Пробуджуєш і кличеш далі.
Ти промінь світла й чистоти
Надій віднайдені скрижалі.
(Вдягаючи нас в білі шати),
Провісник сонця на землі.
Своїй я долі вірю знову.
За нею я готова йти
В весняну ніжність світанкову.
Нові відкриєш ти світи
І двері де дрімає щастя,
Діставшись неба висоти.
Де є любов – нема нещастя.
Ідея вірша з прочитаного в інтернеті.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=867494
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.03.2020
Як легко шепотів п’янкі слова.
І як від них кружляла голова.
Та крила замерзали на снігу -
Мороз очей розвіював жагу.
Пусті слова зігріти не могли,
Зосталось зледеніти серед мли.
Хотілося ж, щоб ти сказав: Лети!
Від берега холодного в світи.
Краплини сліз з твоїх очей зітру.
Своє крило підставлю на вітру
І тілом відігрію у мороз
Пелюстки скрижанілих білих роз.
Колись з тобою стрінемося знов,
Моя голубко, снігова любов.
Л.Г.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=866024
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.02.2020
Як слів нема, клубок у горлі,
Кричати хочеться до сліз
Включаєш музику й поволі
Вилазиш з мушлі. Сонця бриз
В обіймах музики звисока.
І погляд в душу знову й знов,
Бо в серці там, десь геть глибоко
Живе незгасною любов.
У кожній ноті жаль-розлуки
Знаходиш ти той скарб іскрин
Із тихим, бережливим звуком
Надії ще живих жарин.
У ній дієзи і бемолі
Дарують райдугу чудес.
Малюють квіти пензлем долі
В чарівній музиці небес.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=865765
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.02.2020
Коли ти поряд – я мала дитина.
Живу у теплоті твоїх долонь,
А іноді цариця чи богиня
Палає всередині десь вогонь.
То захвату і ніжності лавина,
Небачений магічності прилив.
Ще любощів солодка хуртовина
Казковий і чаруючий мотив.
Для мене ти – багатогранна призма.
Виблискує в ній щастя, мов кришталь.
Даруєш всю привабливість й харизму
Пригод, удач і успіхів спіраль.
З тобою бути – це небесне диво,
Кохання неповторна філігрань
Спокуслива і вабляче манлива
Ти - крила і надій, і сподівань.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=865331
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.02.2020
Летить в вікно проміння обігріте
(Небесний поцілунок міжсезоння).
Лягає найніжнішим сонце-світом
На біле, ще холодне підвіконня.
Зникає сум і так стає погідно,
Лоскоче душу первоцвіт надій.
Крокуючи тихенько і безслідно
Знімає лютий зморщений сувій.
А паростки весни, поки-що сонні
Розгойдує легенький вітер мрій.
Струмки біжать веселі, невгомонні
Затіявши з зимою свій двобій.
Рясніє серце новим брунько-листям
У цім казковім проблиску щедрот,
Що в шибку сипле сонячне намисто
І рве зсірілу паморозь дрімот.
О, як на серці радісно безсніжно!
Так пахне щастя квіткою нестям.
Розлігся день барвисто і маніжно
Образ минулих наших забуттям.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=865157
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 17.02.2020
Коли почула пісню
(Сл. Ю.Старостіної, муз. К. Семенової)
вона так запала в душу,
що пообіцяла написати свою версію
українською мовою.
Ти стань для мене усім,
Відчуй мене через край
Аби наодинці ми
Удвох малювали рай.
Замінює небо грим
І фарба дощем стікає
Мій світ став уже твоїм,
За мною прийдеш, я знаю.
У серці моїм живи,
Та так як ніхто, від роду.
Кохання ковток хмільний
Без тоніку і льоду.
І ніжності з келиха мрій
На денце душі налий.
Ти пульс розплавлений мій,
Ковток любові земний.
Так добре мені, як ні з ким
З тобою падати в хмари.
По спині дощ пілігрим
Із музикою чарів.
Прозорий сердечний дим
Розплавить жагу воскову
У снах собі ось таким
Тебе намріяла знову.
Дякую авторам за насолоду писати про це.
Фото з інтернету.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=864037
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.02.2020
У пам’яті прокручую без ліку,
Дивуюся, ну як же ти зумів?
Не ждала дивини уже довіку,
А ти, як поклик долі, прилетів.
Не грав німу комедію театру,
Казок не обіцяв, а ні пажів,
А тихо, кожен день по сантиметру
Топив із мого серця лід віків.
Вкидав у ватру все давно минуле
І попелом розвіював навкруг.
Вовків-страхів ти відганяв поснулих,
Закутував від вІтрів-волоцюг.
Горнув до серця ніжно мої крила
З яких зривала пір’я зла зима.
Бальзами прикладав, щоби злетіла,
Піднятись в височінь змогла сама.
Вустами цілував сухі зап’ястя,
Літати поміж хмари знову вчив.
Я зорям посміхалась. Знала - вдасться,
Повірити у диво віщих снів.
Л.Г.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=863638
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.02.2020
Тернисто я шукаю шлях до тебе
І скроні засніжила вже зима.
Напевне бачать свідки всі із неба
Без тебе і душа моя німа.
Та щирість доведе мене, далебі
Надія в серці з кожним днем росте.
Як в подиху глибокому потреба,
Буває, квітка й взимку розцвіте.
Невпинно йду. Встеляє сніг дорогу
Та вірою вже зіткані мости.
Крізь бурі, заметілі і знемогу
То ж дай же сили, Господи, дійти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=863374
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.02.2020
Лишив розхристану й босу
(Навмисне чи може збіг).
Вплітав вітрисько у коси
З доріг перехресних сніг.
Сконати б отак від болю,
Від зради і пустоти.
Зламалися стержні волі
Несила уже іти.
Десь шлях до себе згубила,
Порвала зв’язку дроти.
Зневіра – це як могила,
Навколо лише хрести.
Згубитися б між світами
Малюнком холодних криг,
Забутими вже стежками
Аби з головою сніг.
Замерзла і непотрібна,
Без віри, без боротьби
Упала сніжинка срібна
У лоно зими-журби.
Л.Г.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=862126
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.01.2020
Усе так просто, якби не було так складно,
Тріпоче серце, стало тобі не підвладне.
Волає розум – цього робити не маєш
Та ти кохаєш, кохаєш, кохаєш.
Життя змінилось і на кону дилема:
Важливий спокій, навіщо якісь проблеми.
Навколо все очима любові сприймаєш,
В обіймах світу,тому що кохаєш.
Самотність руки вже уночі не зв’яже,
Кохання долі вірну стежину укаже.
На стрілках часу у зорях щастя блукаєш,
Радієш, бо ти кохаєш, кохаєш.
У синь небес крила довіри здіймають,
Хмарини легенько у гамаку гойдають.
Не втримати душу, що в височінь сягає
У небі вільно літає. Кохає!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=859232
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.12.2019
Барвистий світ у променях світанку.
Життя дарунок – цей прекрасний час.
Люблю всі пори року я відмалку
Та кожен рік – неначе перший раз.
Щодня радію - ранок зустрічаю,
Хоч грудень сіє дощик і мрячить.
То ж може січень в кошик сніг збирає,
Малят в санчатах з гірки вдаль помчить?
На новий рік надіюся і мрію
Щоб до сердець людей знайти ключі,
Теплом віршів любов в душі посію.
Життя – це ж мить у полум’ї свічі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=859050
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.12.2019
Допоки серце б’ється, доти
Любов я буду величать.
Добро цінніє з кожним роком,
Тепло душі – всесильна рать.
В куток забилася довіра,
Звелась відвертість нанівець.
Це ж зброя ворога-вампіра,
Байдужість править бал-вінець.
Брехня і злоба ходять краєм,
Підступність – годі вже й казать.
Як блазнів світ уже сприймає
Цей міф нема чим розірвать.
Допоки ж віра душу гріє,
Надія крила розкрива
Нехай злорадість заніміє
Бо чесність все-таки жива.
У серці совість ворухнеться,
Любов з’єднає всі мости.
До правди шлях завжди знайдеться
Коли із Богом в ногу йти.
У вірші слово рать - військо.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=858389
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.12.2019
Ну от і все. І свічка догорає…
Дороги різні й різні в нас світи.
Ти кажеш, ніби все колись минає,
Прощання наше - спалені мости.
Не знайдені єдині ті слова,
Які сплели б назавжди наші долі.
Я в білій сукні мріями пливла
В життєвій п’єсі ж поміняли ролі.
Опущені куліси сподівань,
В відносинах заміна декорацій.
Кохання кадри стер ти без вагань,
Відбитки душ без ідентифікацій.
Ти все сказав і не твоя вина,
Що так беззастережно довіряла,
Любові глибину, усю до дна
Все чистою монетою сприймала.
Вагон пішов і спорожнів вокзал,
Фата лише десь угорі літала…
Самотність починала карнавал,
Розлука стрілки часу коливала.
Л.Г.,нічого особистого.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=858295
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.12.2019
Зітхає ніч,стирає піт з чола,
Хмаринам сіру ковдру розстеляє,
Повзе вужем передранкова мла,
Густим жахіттям на дахи лягає.
Гілки дерев постукують в вікно.
Незримі тіні в липкому тумані
В віконні рами вішають панно
І стигне в жилах кров осінньодрами.
Гудуть дроти повітряних розмов,
В таємних снах криниці заніміли.
Збирає міць морозяний призов
Лякаючи калюжі задубілі.
Вітрюга змоклий лист несе у пріч,
Хребти ламає раті сухостою.
Перлини сліз летять. Зітхає ніч…
Несе бажання приспані з собою.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=856332
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.11.2019
Життя – дарунок неба найцінніший,
А ми живем, як пишем чорновик.
Невтямки всім і серце не болить
Знайти свій шлях, отой найправильніший,
Щоб кожен день вписати в чистовик,
Згадавши, що життя – то лише мить.
Забувши, що воно не безкінечне
У ватру клали, навіть без жалю
Як дрова, рік за роком. Де ж ті ліки,
Щоб гнів, і злість, і фрази недоречні
Упали з серця прямо у золу
Й вогонь образ погаснув вже навіки?
Життя проходить свідком головним
(Нема куди і пізно вже тікати).
Дійшовши ось, до істини, з пітьми
Благанням щирим та іще німим
У неба просим слово все ж сказати,
Як в’язень, що йде скоро до тюрми.
Слізьми роки назад не повернуть,
Та можем в всіх прощення попросити.
І щирим серцем каятись за блуд.
Любов – це все, в ній істина і суть.
Гріхи тяжкі ділами відмолити,
Бо наша совість – то найвищий суд.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=855997
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.11.2019
Цей вірш про чудову і тендітну Наталю.
Їй всього 39 років.
Вона мужньо всі роки бореться з раком.
Та цього разу хвороба не дає
шансу видертися з її лап…
Бринить життя тоненькою свічею,
Ще мить, здається згасне назавжди.
Лиш іноді сухі вуста благають:
—Дай смерті швидше, Господи… Й прости.
Боролась, з усіх сил, ти знаєш, Боже.
Чіплялась за життя вже стільки літ
І вірила, любов все переможе,
З надією дивилася на світ.
Була малим човном в безмежнім морі.
Життя штормило, був і дощ, і сніг.
В молитві до тебе у щасті й горі
Знаходила спасення й оберіг.
Коли прийшла біда, лише благала
Щоб син єдиний трішечки підріс.
Один раз відступила. Я ж то знала
Ти, Господи, мене на плечах ніс.
У веснах я цвіла, зимі раділа.
Тепло несла і рідним, і чужим.
Завжди, наче мурашка, я трудилась.
Постукала ж хвороба знову в дім.
Прости мене.., так, не святу, а грішну.
Молю тебе, нічого не кажи…
Лиш посади в саду своєму вишню
І синові в житті допоможи.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=855224
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.11.2019
Лиш з тобою розкута й вільна
(В млості рідних очей і вій),
Я слабка і така всесильна
До життєвих перипетій.
Лиш з тобою злітаю в небо
(Поряд мужнє твоє крило).
Як повітря, душі потреба
Це кохання в зимі зросло .
Лиш для тебе я книга-казка,
(Із любов’ю читаєш й нині).
І живе твоя ніжність й ласка
У мені, у твоїй дружині.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=855015
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.11.2019
Звучала мелодія жовтого саду,
Забутою радістю серце торкала.
Чаруюча музика листопаду
Із давньої казки вальсом злітала.
Розмитими фарбами пух позолоти
Спускався неспішно на килим землі.
У гавані тихій сонно-дрімоти
Легесенько вітер крутив кораблі.
Мелодія в душу перлинно лягала
(Повітря, ціловане сонцем бринить).
І холод, і грози сном пеленала
Щоб листяний вальс ще продовжить на мить.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=853848
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 06.11.2019
В сипучому піску твоїх цілунків
Назавжди від усіх би заховатись.
Бувають ще коштовніші дарунки,
У снах двом самозречено літати?
І насолоджуватися простором і небом,
І місяцем, що заздрісно зітхає.
Кружляючи притиснутись до тебе…
В безмежжі неба сутінків немає
Коханню, що між зорями літає.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=853599
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.11.2019
Вже ніч розкинула руно,
Впритул завісила фіранки,
Її мелодія давно
В полон затримала до ранку.
Для зірки місяць присягавсь.
Сузір’я сон благословили.
Ліхтар на розі посміхавсь,
А десь машини засурмили.
В осіннім блюзі скрипалів
Кохання ритм свій задавало,
Лавину ніжних диво-слів
Серця навзаєм прошептали.
На дні мовчання – глибина.
Відверте й чесне одкровення.
Як вже сповідана вина
В любові – радість і спасення.
Здіймались в небо повсякчас,
Жага в сплетінні рук звучала.
Ця ніч з фіранками для нас
Кохання в щастя заплітала.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=852927
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.10.2019
Наче в озеро входжу в ранок.
Як сметану, густий туман
У ярочок збира світанок.
—Буде масло, шановний пан?
М’ягкий килим вкриває ноги,
Під стопами тріскоче хмиз.
Їжачок перебіг дорогу
І клубочком скотився вниз.
Між дерев десь блукає осінь
У медовій палітрі свіч.
В сірий колір малює просинь
(Жовтень вкрадки тікає пріч).
В танці з вітром вона кружляє,
Чую шелест її спідниць.
Листя віялом розкидає
Вниз спускається долілиць.
З тих листочків вінок сплітаю.
Тиха радість несеться вдаль.
Осінь сукню нову вдягає
І бурштинову пектораль.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=852520
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 24.10.2019
Вірш про тих людей, що повернулися
додому з війни на Донбасі.
Знову постріли, чи здалося?
(Грім розноситься неспіша)
Тіло з тишею не зрослося,
На склі боса стоїть душа.
В місті ріднім все стало прісно.
Як було, уже так не буде,
У байдужості вже затісно.
Я хрещена вогнем заблуда.
В снах щоночі біжу в окопи
Де бійці всі - живі мішені.
В них осколки летять потоком,
Рвуться міни, таки скажені.
В Лету канула вся, колишня
(Білим цвітом була весняним).
Я тепер – переспіла вишня
На гіллі України - мами.
Прісно у цьому випадку - не цікаво.
Лета (забуття) – по древньогрецькій
міфології одна з п’яти річок.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=850459
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.10.2019
Вересень тихо по сходах у осінь ішов.
Люди спішили кудись монотонним кроком.
Стоп, зупинилась. Куди я бреду ізнов…
Може ти в літі згубив мене ненароком.
Я пам’ятаю шум вулиць, кав’ярню, тепло.
Дві філіжанки кави і твої очі,
Бачила в них, як серце сльозою стекло
Все ж посміхнувся і ніжно сказав: - Зурочиш…
Тиша збирала із рідних вуст всі слова
В ауру близькості, що поміж нас витала.
Туга, як стрілка годинника часова
В каві збентежено гущу думок мішала.
Серце ловило дотик душі на радар
Долею разом зв’язаний підсвідомо.
Наша любов пила розлучення нектар
На час, поставивши не крапку, лише кому.
Прочитавши " З тобою ми були в гостях у тиші"
(aвтор: Тетяна Горобець (MERSEDES)
народився цей вірш.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848739
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.09.2019
Пошукай мене в небі.., я там є.
В рідні руки зіркою падаю,
Чую пульс і серцебиття твоє,
Біль розлуки невтримний вгадую.
Зранечку біля вікна зачекай:
Злечу піснею, ніжним променем.
Рафінадом впаду у гарячий чай
У ковтку відчуй теплим спомином.
Листям осені опущусь до ніг
Підіймеш, у руках стискаючи.
Любов - це душа. Вона – оберіг.
То тримай же міцніше, кохаючи.
Дякую Олені Старусєвій за ідею вірша.
Фото з інтернету.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848304
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.09.2019
Розмаїттям цвіту ваблять очі
Айстри в вересневому садку.
Синьоокі - люблять тихі ночі,
Білі - денну пісеньку дзвінку.
Жовті - посміхаються від рання,
Ловлять кожен промінь золотий.
Ніжать теплоту і ждуть смеркання
Коли ж вийде місяць молодий.
Ось іще – очам для милування
Сотні голочок, як в їжачків,
Це рожеві вітру шлють вітання,
Ненароком будять павучків.
А червоні тішаться собою
(Пелюстки рівнЕнькі у плісе).
Всі джмелі летять до них юрбою
Кожен краплю меду їм несе.
Ось такий парад із квітів маю.
Гріють душу ніжні квіточки.
З кожною із них я розмовляю
Сонцем наповняючи роки.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=847499
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.09.2019
Під впливом емоцій написала вірш, вразила доля Л.Г.
Розірвалася навпіл… Конаю.
Все що сталося, не сприймаю.
Розумом – так, серцем – ні. Сил не маю,
Падаю, встаю, волаю…
Половину мене впакував у чемодані
(Невагомою ношею, без кілограмів).
Щоб будила тебе на світанні
Ніжними вустами, руками.
Пів себе закрию ключем
Невідомо на скільки років.
Без твого дихання і очей
В інший світ зариюсь глибоко.
Щоби ніхто не чув і не бачив
Як серце коханням плаче.
Не дізнався. Хтось відзначив
Половина світу від щастя скаче…
Молитиму Бога про нас не забути,
За розлуку, душевні муки,
Дочекатись тебе й відчути
Тисячу цілунків за хвилину розлуки.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=847431
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.09.2019
Заварений на літній спеці час
Іде вперед, нікого не спитавши,
Стискаючи в своїх лещатах нас
Він палить дні, приречені, як завше.
Один за одним, як листи летять,
Пришвидшуючи осінь невблаганно.
Їх у рибацькі сіті не впіймать,
Не втримати в обіймах вранці-рано.
Ваганням кат для задумів і мрій,
Бо кожен день має горіть, як ватра.
В шаленім ритмі всіх перипетій
Живім сьогодні, завтра буде завтра.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846386
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.08.2019
Як хочеться залишити свій слід
На цій землі, яку люблю до щему.
Аби пишнів кущем калини рід,
А не бринів би гілкою окремо.
Здійнятись в журавлиному ключі,
На чистій ноті злинуть в піднебесся,
Промінчик сонця втримати в руці
І знати – він назавтра знов воскресне.
Любистком зарясніти у садку,
Запахнути у рідних чорнобривцях,
Росою заіскритись в колоску
Щедрого поля зрілої пшениці.
Як хочеться потрібним бути тут.
І знати,що життя пройшло не дарма:
Бабусю внуки з нетерпінням ждуть
І їхній сміх – твоя щаслива карма.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846128
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.08.2019
Позбивала ноги у кров,
Бо щодення – справа нелегка.
Серце ж лине у тишу дібров,
Як додому летить лелека.
Нехай царство лісів ізнов
Загорне, як колись, в обійми.
Наче рідну, під свій покров,
Заблукалу дитину прийме.
Щоб з листочків силу щодня
Із росою в єство вливала.
Всі турботи, проблеми дня
В прохолоді дубів лишала.
Аромат сосновий хмелив,
Розкривалась душа півгола.
Пеленалась в спокій віків,
В тихий шелест і скрип довкола.
Щоб барвінок рушник стелив
На стежину рідного краю.
Стоголосим відлунням летів
Ніжний шепіт: - Все пам’ятаю…
,
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843550
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.07.2019
Іду по стежці. Ніжна вечоровість
Плете гамак притишеним вітрам.
Високі трави пишуть літню повість,
Лоскочуть ноги рідним споришам.
Цвіте казкове диво – різнотрав’я.
Пахуче в серце хлюпає чебрець.
І на сопілці тихо-тихо грає
В обіймах теплих липень-пустунець.
В водиці миють кучері хмарини,
Ковтками хміль п’є річечка до дна
Колише вітер хвилі і краплини
Купають трави росами сповна.
Душа співає спілими житами.
Деінде вже видніється стерня.
Летять всі діти літечком до мами
Аби зібралась разом вся рідня.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841873
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.07.2019
Закінчив місяць малювать небесні шати.
Сузір’я білим оксамитом вкрились спати.
Молочний стелиться туман зовсім низенько,
Його набрати у збаночок геть близенько.
Світанок сипле з рукава останні зорі,
Блищить перлинками роса в траві прозоро.
Рожеве сонце напівсонне вийшло з хати
Уже прокинулись хліба, пора вставати.
Стихають жабки у ставку, комиш шепоче,
Маленька вивірка в поля летить охоче.
Гілки дерев заворушились, як мурашник,
Звучить мелодія лісів, співають птахи.
Вітер несе п’янкий дурман, квітує липа.
Бджола у пошуках медових п’є суцвіття.
Тендітно крильцями метеличок махає,
Нуга ромашок в пелюстках його купає.
Заграва сонця розлилася понад гаєм,
Земля розсипане зерно тепла збирає.
Проміння впало на вузьку мою стежину
І я зловила у долоні літню днину.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841117
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.07.2019
Включаю новини і чую всякчас:
Передвиборна гонка,
Хто у кого взяв реванш.
Опитують всіх,
Хто і з ким, і для чого йде.
Теперішня каденція гірша,
Чи краща врешті прийде?
Щоденно стільки аварій:
Там потерпілі, там трупи.
Хтось їхав тверезий,
Інший гнався від скуки.
Чомусь захотів літати,
Під викрики друзів
На сто градус підняти.
Когось зарубали, другого вбили
На інших напали,
Ті п’яні згоріли…
Рвуть душу на частки,
Не те що тіло.
Негативу… (три крапки),
Наче всі подуріли.
Про події на Сході,
У об’єктив:
З ким ведуть перемовини
Бачення перспектив.
Лише коротко, десь вкінці
Кількість обстрілів,
Поранених і загиблих бійців.
Втрата Героїв,
Сльози дітей і батьків.
Нездійснені мрії
І чийсь незакінчений спів…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840669
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.07.2019
Весело у долоні плеще річка,
Проміння врешті дужче припекло.
Латаття дивне своє ніжне личко
Із білою фатою підняло.
Русальний квіт, неначе із легенди
Жовтаві свічі річкою пливуть,
Довжезні коси юної Мелінди
Проміння з вітром чешуть і плетуть.
В зелено-білій дивовижі цвіту,
В прибої хвиль і комишевих зваб
Снують лілеї це намисто літа,
Плетуть вінок із сонячних кульбаб.
В Італії, поширена легенда про красуню Мелінду,
яку викрав болотяний цар-страховисько
і одружився з нею. Від того шлюбу й народилося
біле латаття,пелюстки якого нагадують білосніжне
обличчя Мелінди, а тичинки – золоті коси красуні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840496
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.06.2019
Зарубцювалися рани. Потрібно зняти бинти.
Та, якщо чесно, між люди не хочу йти.
Як зрозуміти: де свої, де чужі?
Сонце і літо в мені уже на межі.
Заглядаю у осінь, рожеву, як сухе вино:
Опустілий келих і помутніле дно…
Я наче тінь, на невидимій всім стіні,
Слова протиріч не дають спокою в сні.
Чи все устигну, чи сьоме небо іще віднайду?
До місяця, навколо зірок і назад пройду.
Вкладу у скриньку і викину розпач-біду,
Чи чогось досягну і врешті себе знайду?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840063
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.06.2019
Крізь потрісканий сірий асфальт проростає трава,
Наче тягне стебельця і руки душа нова.
І вимолює право знов жити і знов творить
Чує голос усіх, хто по світі не може ходить.
Сіножаттю скосила усіх їх лиха війна
Обірвалася раптом стежина вузька земна.
Але іноді з неба подасть нам таки хтось знак,
Що життя Бог дає для чогось, а не просто так.
І від горя людського, умитої слізьми біди
Зацвіте це каміння і виростуть диво-сади.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839482
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.06.2019
Наяву чи мара? Куди мене занесло?
Життя хитає туди-сюди, як гнучке стебло.
Невпинно звучить у вухах: - Ти ще жива?
До якої межі натягнута тятива?
Нитка думок розірвалася, чи зв’яжу,
Чи не кінець життєвого вояжу?
Дорога різко зірвалася на пунктир.
До тями вертає піднесений нашатир.
Вдаль років полечу, чи уже лечу?
Питиму чистий озон там досхочу.
По зелених травах ступатиму, без іржі
Дожену у річці русалок , чи міражі?
Ввійду у жита високі, аж попід груди,
Задивлюсь - на ромашці гадає дівча-заблуда.
У волошках блакить… Небо іще не чорне,
Не розрізали на «до» і «після» ворожі жорна.
Налетіли ворони, каркають і клюють,
Хочуть провести літо в останню путь.
Наче у прірву тягнуть безумства війни.
Донеслося здалека:
- Збери всю любов і кордон цього зла перетни!
Лапи провалля тягнуть тебе дарма,
Бо весна у душі - це ніяк іще не зима.
Дійди до світанку живою! Збери усю волю в кулак.
Ворога знищим. Ти чуєш, хіба не так?
Відкрилися очі, сонцем думки оповиті.
Голосно стукає серце: - Потрібно жити.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839107
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.06.2019
Літо радісно заіскрилося
Бо волошками жито вкрилося,
А ромашками біле полечко
Літа й сонечка гарні донечки.
На галявинах червоніє мак:
—Я по літечку залишу вам знак.
Пломенітиму у стрічках – вінках
З колосочками в білих рушниках.
Літо в даль степів задивилося
Та у соняхах зупинилося,
Що голівками всім вклонялися
І до сонечка посміхалися.
Влітку хвилями синява - блакить
В квіточках-очах ніжний льон бринить.
Ллється дзвін його та й долиною:
—Повернусь до вас скатертиною.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837627
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.06.2019
Було літо
І море з моєю рукою.
Протягнула.., не взяв.
Стали очі сльозою.
Солонисті, як море
Пливли, мов покинуті квіти.
Я бродила по хвилях
Твій погляд між сотень вловити.
Залишала сліди на піску,
Сиротливі і босі.
В незнайомі обличчя
Здається вдивляюся я ще і досі…
Цвіло літо…
Я ж прагнула сонце це стерти.
Кавуни полосаті,
руками роздерти.
Море бавило ноги
Від цього хотілось ридати,
І вустами надії
Одне лиш ім’я прокричати.
Від усенького світу сховатись,
(На море оскома).
Наших зустрічей крапка…
А мала стояти би кома.
ЛГ, нічого особистого.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837499
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.06.2019
Чому нема неба, зірок нема?
Чи кінець світу, чи просто туман?
Такий, як цукерка густий, тягучий,
Витягує жили, заплутує, мучить.
Немає просвіту. Усе як вві сні.
— Що з нами ще буде? — лунає в пітьмі.
Так холодно. Трусить. Не сила збагнуть.
І замість землі вже якась каламуть.
Наче когось ведуть на покару,
А зло і брехня попереду отари.
За ними і чванство тягнеться услід,
Із високомірством погналося вбрід.
Ген сварки і чвари, як добренькі друзі
Тримаються разом, трясуться в напрузі.
Спокійна, як завжди любов променить,
Не страшиться суду, душа не тремтить.
Прощення присіло скраєчку на лаві
Тихенько з добром розмовляє по справі.
Раптово небесні ворота відкрились
І ангели справжні на землю спустились.
Добро і любов із прощенням зустріли
Взяли їх на крила і в небо злетіли.
Зостались відкриті роти у пітьмі.
— Покайтесь! Бо суд наяву, не вві сні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837027
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.05.2019
Життя по нелегких стежинах ішло
(Буденні незгоди ущент розмісили),
Мене ж , як спрямований рій десь вело
Летіла до щастя по вирвах щосили.
Ударившись боляче об горизонт
(Дорогу любові грудьми розтинала)
Верталась щоденно на вибраний фронт
Серпанок в ривку лише раз обірвала.
Зірниця по серці, як струмом пройшла.
Торкнулась душі, запалало світання.
Лише долетівши до сліз я змогла
Відверто дивитися в очі коханню.
Зірниця – яскраве освітлення горизонту
перед сходом і після заходу сонця.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836822
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.05.2019