| Сторінки (3/205): | « | 1 2 3 | » |
Роздивимося два твори, автор: уляна задарма.
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746771
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746389
Усі ми знаємо, що два твори трапляються, коли не відпускає. Трапунок зробив отвір, доки все не витече, не закрити.
За мету візьмемо розгледіти відмінності у замальовках, що писані майже одними словами. Укладемо таку собі аналітичну вправку з предмету стану тривожності щонайменше, гуманізму щонайбільше.
Градус апокаліптичності, націкавіший тут предмет аналізу, вочевидь є вищим у українськім творі.
У російській версії "бездельник" темперує все наступне, одразу перекриває можливість емоціонального спуску до спочуття.
Фігура людини, що потрапила у біду, має тут яскравого конкурента, - півня- серпня, що біжить і відтягує на себе частину уваги. Тобто, російська версія є менш центрованою. Перша строфа - вільна від напруження, не несе підготовчого навантаження, "жара невіносимая" не має належного словесного оточення, тож тіло не хоче її згадувати.
"Мозг", що фіксує, належить, скорше спостерігачеві, і з першого прочитання, і з другого так видається.
Роздивляючись твір знизу догори, я отримала хистку упевненість, що слід бачити все те крізь вікно трамваю. Така думка інакше структурувала вірша і додала динаміки, не розпізнаної за першого розгляду.
Наприкінці: слово "увы", особисто я не вживаю, коли говорю про трагічне. Мені видається, що воно емоційно зашвиргалося сторіччя тому і втратило здатність нести напругу, надбавши зверхньо-недбало-гумористичного відтінку.
Натомість перша строфа української версії одразу занурює у пекло: "фата-морганить" "розетка", "пульс", "крізь меди" – неймовірно вдалий семантичний гарнітур, він вимушує тіло вібрувати, наче ти у маршрутці біля водія.
Друга строфа духом набирає темпу. Текст іде закрутом, хвилею виносячи фігуру перехожого. Цей літній чоловік, "поцілований" сьогодні сонцем, лежить в оточенні людей. Він сьогодні не прийде додому.
А довкола розкидаються шовкові хвилі буття: литки, бджоли, персики... Булькнуло життя у водокруті, і пішли хвилі, - хоч як не жаль, проте швидку вже викликали, треба йти. Щемить, що хтось покинув той "стовп, підлитий песиком".
Вертаюся до тих двох версій укотре. Бо то величні тексти, хай і не рівноцінні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=855470
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 21.11.2019
Дівчата покохали не мене, -
Дівчата покохали Порошенка!
А у Порошенка отака кишеня,
І я розумію, що нема надії.
Дівчата покохали не мене, -
Дівчата за Насірова побились!
А отой Насіров має мито сіре,
І я розумію, що нема надії
Дівчата покохали не мене, -
Дівчата з ради Ківу виглядають!
А у того Ківи довбні повна ліва,
І я розумію, що нема надії.
Дівчата покохали не мене, -
Дівчата покохали Тягнибока!
А у Тягнибока та капшук глибокий,
І я розумію, що нема надії.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=851350
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.10.2019
Божевільний ядушний вітер
був за віжки у породіллі,
що стрясала важким барилом
та ревіла ізпересердя:
- Гей, Люципере, хай ти луснеш!
Де потяг о лихій годині?
Ось твій виплодок вже родиться,
як свиня у мішку товчеться!
Роз'яжи ж мені черевину,
розсотай соромітну кучму,
та підсунь домовину трухлу, -
хай призріє уже дитина.
Закотивши незрячі очі,
уп'ялося воно у цицьку...
Навкруги світи заячали,
всяка погань затанцювала.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834440
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.05.2019
К.
Приятие сущего столь мучительно на твоём лице,
и верхней губы пирамидный купол взывает: "Грызть!",
тянется взгляда медленноселевый прицел,
руками к горлу, подтёком цикуты цепкой
или, м.б., лютым подранком рыси.
И слишком дико дыбится зарост волос,
И слишком бледен лоб, а дёсен коснулся некроз.
Ты танцуешь? О, Боже! И к чему эта толстая цепь?
Обезвоженность кожи лучше выглядит на мертвеце,
чем чистейший родий. Это он? Это СПИД?
Извини. Дурацкий вопрос.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831810
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 05.04.2019
Путь – запылённый, жёлтый -
вяло воссоздаёт
странника первообраз:
вместе с песком струится,
реет тряпьём в ветрах
хмурый босой паломник.
Кто подсказал бедняге
горе влачить - в края
интенсивных религий?
2010
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830148
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 23.03.2019
О, встал Левиафан в моей душе,-
Гордыня. Тварь, не зряща Любви.
...То полуглядит медным зрачком, -
хочет улыбнуться - злобно зевнёт.
То бъёт ужасным хвостом вокруг,
И рушатся очертанья мои...
1992
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830146
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 23.03.2019
Знають всі, що їжаки, то – жахливі хижаки!
Наближається їжак – всі жахаються-дрижать,
всі жахаються-дрижать аж від жаби до вужа
і приборкати жахіття виряджають ведмежа.
Виряджають ведмежа, те рушницю заряджа,
краєм ліса походжає, їжака попереджа:
- Ти дивись мені, їжак! Нащо ти наводиш жах?
Зжер безжально старшу жабу,
на шашлик пустив вужа!
Все хробацтво у жалобі, стільки жертв – то не жарт.
Стільки жертв – то не жарт, досить звірів ображать,
Зневажаєш товариство, отже звідси виїжджай.
До Росії виїжджай, он за клунею – межа,
колорадолюдожерствуй нам на втіху, їм на жаль.
Виряджайся і біжи бо повстали всі вужі,
попадеш на гак іржавий, от, їжаче, і віджив!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815598
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 29.11.2018
Я аж ніколи не була як той герой,
Ти ж нас помножила на нуль, пустивши із зірок…
Між нас була любов, аж милувався Бог, й байдужі для обох
інші люди…
Зміняла дар небес на інший інтерес, - ну, щоб їбли тебе
інші люди…
І де пісні, жаркий танцпол до закриття?
Випадком знесене усе, без вороття.
Між нас була любов, аж милувався Бог, й байдужі для обох
інші люди…
Зміняла дар небес на інший інтерес, - ну, щоб їбли тебе
інші люди…
Ок, мила, це твоє тіло, лягай під кого схотілось, до сліз їм не буде діла -
іншим людям.
Ок, мила, це тільки тіло, кохай, коли закортіло, підуть вони збайдужіло,
інші люди…
не треба, не виправдовуйсь
не треба, не виправдовуйсь
я вдячна за дні чудові…
Переклад. Оригінал:
https://www.youtube.com/watch?v=Lv8VKCz3Cdg
I never tried to be a hero
You took us from the stars to zero
We had a love devout without a shred of doubt
We never worried 'bout other people
You broke the spell and wanted something else
Well, go *** yourself with other people
Other people
No more song, no more dance, no dance floor
We left it all to chance, no encore
We had a love devout without a shred of doubt
We never worried 'bout other people
You broke the spell and wanted something else
Well, go *** yourself with other people
Oh, baby it's just your body
Go, lay it on everybody
They won't be there when you're sorry
Other people
Oh, baby it's just your body
Will it know that you love somebody
Who won't be there when you're sorry?
Other people
Thank you baby, thank you babe
Darling don't explain, don't explain
Thank you baby, thank you babe
Darling don't explain, don't explain
We had a love devout without a shred of doubt
We never worried 'bout other people
You broke the spell and wanted something else
Well, now go *** yourself with other people
Oh, baby it's just your body
Go, lay it on everybody
They won't be there when you're sorry
Other people
Oh, baby it's just your body
Will it know that you love somebody
Who won't be there when you're sorry?
Other people
Other people
Other people...
other people lp, другие люди песня
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=802878
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 12.08.2018
Замолчи! Ты слышишь – февраль, ткутся скорби, сучится боль…
Не вмешаться, не сметь, как жаль, - отведён милосердный Грааль, колыхнулась петля над тобой.
Топот в лифте, рыданье с мольбой, скорой гулкий мертвящий вой.
Всё, иссякли его часы.
Здесь от ненависти любовь отличить не удастся, мать. Здесь не каждый рождённый сын это - счастье. Мне ли не знать.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=777177
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 15.02.2018
люблю тебя сказала ольга
и я люблю сказал олег
своё увижу отраженье
и понимаю да люблю
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769594
рубрика: Поезія, Шутливые стихи
дата поступления 04.01.2018
- Кто роет холм могильный мой?
Сажаешь руту, муж?
- О нет! С богатою вдовой
вчера обвенчан, милый твой
сказал: "Не больно неживой, -
ей верность ни к чему".
- Но кто же роет надо мной?
Дражайшая родня?
- Ах, нет! Так ими решено:
"К чему цветы? Зачем венок?
Как ни лелей могилку, но
у смерти не отнять".
- Но кто-то роет… Кто же там?
Соперница моя?
- Да нет… когда тебя в цветах
несли к кладбищенским вратам,
она простила, скучен стал
ей сон небытия.
- Так кто же холмик мой разрыл?
Кто ты? Не узнаю…
- Твой пес, родная госпожа,
сюда я снова прибежал,
Твой сон нарушив, как мне жаль!
Я здесь нашел приют…
- Ты! Роешь, устремясь ко мне!
Должна бы я понять!
Забыть, чьё сердце всех верней!
Вот так узнаешь в смертном сне, -
людишки в чувства глубине
собаке не ровня.
- Хозяйка, землю я разрыл,
чтоб кость упрятать впрок
здесь до голодной до поры, -
неблизок путь от конуры.
Что Вы под холмиком сырым,
мне вовсе невдомёк.
Перевод из Томаса Харди. Оригинал: https://www.youtube.com/watch?v=6J8YXjTwPVE
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763416
рубрика: Поезія, Поэтические переводы
дата поступления 01.12.2017
У покинутій вбогій домівці
за зчорнілим скелетом паркану
крук старий і обідранець ниций
вели бесіду про несказанне.
Крук старезний, тривожний як завжди,
граяв зрушено і трепетливо,
що йому на розвалищах башти
та наснилося дивнеє диво:
як, шугаючи у піднебінні,
він забув їх домівку злиденну,
що отримав він стать лебедину,
і монархом був злидень нікчемний…
Плакав злидень безсило і глухо,
ніч важка із небес напосіла, -
прохожала проскочила духом,
захрестилася часто, несміло.
Переклад з Гумільова. Оригінал: https://gumilev.ru/verses/109/
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758153
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 31.10.2017
Пацюком зіщурився хазяїн.
Пізно. Нудно. Кожне зле й хмільне.
Ліз руда цигарки прах зроняє
на горілки дзеркало скляне.
Понад тлумом гранчаків дешевих,
чайної недогризків масних
раптом б'є дванадцять, б'є спижевих
з шипотом годинник навісний.
Чарку перекинувши в тарілку,
скочив грек, загув гортанний бас,
тіпнувши годинникову стрілку:
"За столом тринадцятеро нас!"
І англієць звівся, мацнув зброю,
наче звір, заскочений притьмом,
озирався… та схопились троє,
хід закрив ірландець із більмом.
Переклад, вільний. Оригінал: https://gumilev.ru/verses/590/
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756468
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 21.10.2017
Заслаб я, певно: серце у імлі,
марудить все, і бесіди, і люди,
алмази царські маряться усюди,
кривавий вільний ятагана зліт.
Мені здається, (то не є брехня),
що пращур мій – мурзак розкосоокий -
жорстокий гунн… мене, крізь древні роки,
зараза люті й шалу виповня.
Мовчу, млоїться, відхилились стіни,
безмежжя промигнуло в клаптях піни,
призахідний вогонь залляв граніти,
он місто із блакитними шатрами,
квітує сад жасминний біля брами, -
там був двобій… овва! мене ж забито.
Переклад з Гумільова, вільний. Оригінал: https://gumilev.ru/verses/480/
Я слышу оригинал монологом неотлетевшей души.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755865
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 17.10.2017
[b]Безвольная жестокость нищеты заставит отказаться от ребёнка: гребёночка, игрушек лоскуты, ненужные коляска и шубёнка, - ты уплываешь на чужих руках и смотришь странно, не поймя, не веря, что предан мной, что это - на века, что зверем жизнь оскалилась.
Потеря, мне не приникнуть к твоему лицу!
Подвешенная за сердце на крючья, оброненному в спешке леденцу молюсь я о твоём благополучьи.[/b]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754878
рубрика: Поезія, Интимная лирика
дата поступления 11.10.2017
[b]Холодно, вітровіє, пре з кладовища темінь, перелягло верем'я, давить труйна шальвія… Глечик салвінорину, де ти взялась під тином? Як ти вросла в дротини посеред туї й крину згнилої загорожі Чорного гробовища?
Вище хрестів похилих лілик хрестатий свище, зойка китайцем білим понад зотлілим тілом тих, що себе забули, тих, що пішли в минуле посеред метадону:
- Доню!
- Сино́нько!
- Доню!
Сморід чумного горя, страднопсихічнохворий позирк батьків суворих, Салвіє Дивенорем, ти переймаєш духом дивних чадних ефірів! Ти – літургія смерті лобурів слабосильних, вирій драпних вампірів та астронавтів ласих мерклим своїм бадиллям в пелени уп'ялася…
Та відчепись, лип'явко, памороч летаргійна![/b]
Ілюстрація: https://www.zamnesia.com/content/389-history-of-salvia-divinorum
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745689
рубрика: Поезія, Містика
дата поступления 11.08.2017
Джордж, прячущий свои достоинства
в широкую изношенность. Давид,
воинственный, наследующий стоиков,
вещает: "Эдиафора…", мечтая о соит…
Старуха - декольте измятое -
всё вертит облигации. В глазах
неверие: "Давно ль – шестидесятые?"
"Какой красавчик… Юноша, вам денег нужно? Ах!"
Как в староримской пьесе низменной:
"Дай молодости мне твоей… на час…"
И в ложе с фитостенами и призмами
рачком совокупляется, болезненно рыча.
Джордж, всё вещающий, мозаика
из пёстрых облигаций, диаграмм,
глубокие материи, пузатые,
на кресле - лужа спермы, тренды, цены на вольфрам…
16 окт, 2010
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743057
рубрика: Поезія, Сатира
дата поступления 22.07.2017
Вона іде. І перегуд, і шипіт
пливуть шатром вируючим. Повітря
пашить медв'янодухим евкаліптом
що мив гілля своє в ключах Ерітрос.
Її стрічав не раз я: то од вітру
вона на греблю кинулась зустрічну,
тонким прозорим шовком потекла
мов перська шаль, що ковзнула із лав,
у підгребельний хлинула потічок
і подалася в м’ятні холоди.
А то ходила в Мармуровім морі
мов сарна гінна, збивши пінний дим,
забейкалась між стіни Дарданеллів, -
протока завузькою їй здалася!
Навратилася виправити нелад
і розтяглася тілом – гуд і ляскіт!
Дугою взявшись, в береги атласні
уперлася й розсовувала доти,
аж Гелла пробудилась в глибині
і, сміючись, дозволила змінить
прадавні стіни. Свій примхливий дотик
означивши на скелях, з рукава
порснула і у безмір потяглася,
де ластить води сонячна панва.
Вихаючись у течіях пасатних,
коралеві вилизувати кільця
вона любила: сатовий, лапатий
язик її атолові барильця
викохував, обгладжував на шклицю…
І безкінечним, витончено облим,
мов ящір, що вкусив себе за хвіст,
мов наштрикнутим на заблудну вісь
атол ставав. Його каймистий обрис
магнолією вкритий, рясен квіт
обронив у її вихрясті коси
і тоскно маяв віттям їй услід.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743054
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.07.2017
Удавлені, криштальні дзвони мрячать
на кожному суку,
Лебедина́ зітхання - сніг тремтячий -
кружає млу вогку.
Ген двоє, наче пагоди високі,
бредуть кудись,
волочачи шугою лин розмоклий -
розмови хвіст.
Самотність це… і я… самотність, тусок…
і…
Небовид
прасує клин китайських сірих гусок…
…льоди, померхлий вид…
Вiльний переклад твору Едiт Луізи Сітуелл. Оригінал:
Bells Of Gray Crystal
Bells of gray crystal
Break on each bough--
The swans' breath will mist all
The cold airs now.
Like tall pagodas
Two people go,
Trail their long codas
Of talk through the snow.
Lonely are these
And lonely and I ....
The clouds, gray Chinese geese
Sleek through the sky.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=734589
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 22.05.2017
Д: - Проходьте, хвора. Вмощуйтесь зручніше.
Що привело Вас?
К: - Гінеколог…
Д: - Хто?
К: - Дільничний гінеколог, - він раптово
прийшов у школу, щось там про симптом
розводився, ще про якість там фішки
й велів мені іти сюди скоріше…
Д: - Ага, мабуть Ви – Кора?
К: - О, готишно! Я – Кароліна! Ідіотським словом
ви, докторе, взивать мене облиште!
Д: - Пробачте, Кароліно. В мене дані,
що завдано психічну травму вам…
К: - Галімий висер! Ну, яку ще травму?
Д: - Вас зґвалтували наче…
К: - Об ля! Вау!
А вам до того що? Чи збити мані
ви думаєте з мене?
Д: - Ні, я маю
ізняти травматичний стрес…
К: - Нормально?
З якого в мене стрес?
Д: - Адже недавно
вас піддано насильству?
К: - Ну, реально!
Д: - От бачите… Мабуть, отой трапунок
Ви важко перенесли, чи не так?
К: - Було сурово спершу, бо ї бака
у нього отакий! Крутий чувак…
Він так мене узув, та ще й без гуми!
Що я спочатку вже хотіла рюмать,
а після – мозг включила… Ну, подумай:
реальний мегачел мене одфакав,
весь в адідасах – кроси і костюмчик.
Це ж їм не мануал якийсь задротний, -
всі чмошниці обзаздрились. "Мала, -
чого ти, та не парся і розслабся!
Відь так завжди по жизні, всі діла…
Всі тьолки через це проходять, чо там…" -
втішав мене і тричі відпороти
устиг, аж тут двірничка свого рота
розкрила й гнати почала. Нахабство!
Немовби це її підвал! Ні, чоткий
пацан: робочий, на районі – перший.
Промоутер в Ашані він. Бабла -
неміряно. Займається ділами -
до успіху прямує. Як у хлам
порвав мої прикиди, то одежу
скуплятися повів і не обмежив:
купив крема, парфуми і сережки,
бельйо і щотку… От, дивіться самі
ухожена тепер я, як належить.
Д: - Так, так… А як вагітність протікає?
К: - Нормально… і трипак уже пройшов…
Я ж не якась там, докторе, дішовка, -
не трахаюсь ні з ким... могла б, а шо?
Д: - Чи б’ється плід? Дитинка вже штовхає?
К: - По ходу - б’ється! Наче він хазяїн
у пузі в мене. Ацкі наїжджає, -
припух пацанчик, докторе, я в шоці!
Пивасика і бьорн не уважає!
Тусує так, шо просто нереально:
вже в обморок упала сто разів,
і гикавка весь день! Для розігріву
не випити, бо жжога. Колектив
уже на шелуху не зве… Нормально?
Коротше – шняка. Ні тобі похавать,
ні на діскач сходити… попадалов…
От просто жесть! Ні отдихнуть красиво…
Красавчик, - парить, наче спеціально…
Коротше – безпрєдєльщік. Весь у батю.
Д: - Скажіте, Кароліно, чи у шлюбі
ви з батьком немовляти?
К: - Ну, тупізми!
От що по ходу вичавив ти, тюбик?
Чого нам хоботитися? Багато
зі штампу толку - ні лаве, ні хати.
По ходу буду одиночка-мати:
їм більше виплат і простіш по жизні…
…Хоча нормально, єслі біле плаття...
і хочеться лікьору… По любому
обьязан він женитись на мені!
Я жи нармальна, не якась голіма
Ваще він просто бісить… із весни
шифрується, скотина – ні удома,
ні по мобілі не знайду, аж стрьомно…
Не срались наче… чи нашов дівчьонку
чи, чорт такий, крисячить. Навіть сімок
не принесе, а обіщав же чотко
стіраловку й отжатую мобілу…
Особо відь копійки нету жи…
Казав, ларьок одкриє… Та ложила
на нього я! Он ходить пасажир
за мною як пришитий… І тачила
у нього класна. Ісполня, що стрілась
йому любов… Я в нього намутила
пошурику учора бабок жирно.
Дав – без нічого! От кохання - сила!
Д: - Ви, Кароліно, здумували може,
що синові потрібен батько?
К: - Ну!
Та по-любому бути в шлюбі умно…
Пахать не треба, ясно і коню, -
сидиш в декреті, доглядаєш кожу,
ще й государство добре допоможе.
Д: - А чи пішли б ви заміж, як підхожий
знайшовся чоловік?
К: - Та ти прочумайсь!
О, паніка! Держіть мене! Та ж кожний
пильнує вписку, щоб на шару жити…
А ще – я вірна. В мене ж є пацан!
Не думайте - він кращий за Білана…
Ну що я вже – галімая овца,
щоб кинуть хлопця? Та мене пришити
за це на раз. Харош батон крошити!
Осмотрюйте, і я роблю копита.
…Хоча, по ходу, як з всіма ділами,
як є де жити, тачка і - підшитий…
Д: - Я так вважаю: мати чоловіка
на краще для дитини і для Вас.
К: - То що ж мені тепер, іти за Васю?
Д: - Який він вася? Ще такий любас
незрадний не знаходився од віку!
Не мільйонер, та береже копійку,
розумний, добрий і уже ж – надійний!
І любить діточок, й собою – красень.
К: - Та він в костюмі ходить, наче дикий!
Д: - То це тому, що він у міжнародній
працює корпорації. Юрист.
Три мови знає… І чого тут пирскать?
К: - Ну, грамотний пацанчик, просто блиск!
Д: - Авжеж, за ним не будете голодні.
До речі, їздив він напередодні
у Барселону на конгрес, а згодом
туди поїде працювать.
К: - От жирно!
Який у мене фраєр з себе модний!
Коротше, я прохавала систему!
Дивіться мене, докторе, скоріш.
Як тормозить так довго мій колишній,
подивимося, що воно за прищ.
Ще алгебра сьогодні, не у тему…
На неї не попасти – то проблеми, -
директорша веде – ну чиста емо…
Д: - Лягайте, Кароліно, … ні, правіше...
прослухаю… Ох! Звідки в вас ця гема?!
К: - Оце? Скажіть, яке колєчко класне?
Таке тут діло: після того дня,
як стала я ранеткою по п'яні,
вчепилося за мною голуб'я,
а може – курка. Чесно, я в екстазі:
як з дому вийду – вже воно, зараза,
поблизу крякче… Навіть на пивасік
літає скрізь за мною. Цей от камінь
їй з дзьоба випав… всі дівчьонки заздрять.
Мазьовий, да? Ще й вирізано квітку…
Д: - Не квітка це – Горгони голова!
О, дівчинко нещасна! Спозадавна
це смерті вістівник!
К: - Та годі Вам…
Дев'ятий місяць, як ношу… Ще й Ритку
бісило, що у мене перстень. Сбити
вона його хотіла, все копита
тягла… І раз в натурі, шмара драна,
собі вдягла на пальця … Та не сци ти!
Чого ти кіпішуєш? Цей камінчик
уже і не знімається з тих пір,
як Ритка, наче торкнута під ширкой,
волала істерично: "Змій, вампір!", -
і кинула його… Шизофренічка…
Ти Ритку знаєш? Ну, ота, що в січні
попала під машину? …пам'ять вічна…
Гей, докторе, чого тебе так штирить?
Д: - Ця гема - символ есхатологічний!
Віддай його мені. Жива ти досі,
тому, що не вбачаєш голови!
К: - Чіво? Віддати персня? Шо за висер?
І де тут голова?
Д: - Ні! Не дивись
на страховиддя, Коро!
К: - Ну, морозиш
по-чорному ти, докторе! На дозі,
чи обкурився? Ти кажи серйозно…
Д: - Істера це пречорная! Молися!
К: - В натурі – ху іта… зміїні коси…
...
…Ооо! Боляче! На спині – наче жаба!
Як лапами - охоплює мене!
У жили, у кістки, у всякі члени
ввіходить щось трясуче і брудне!
Ооо! Важко! Живота оперезало,
волосся розплелось, мов гострі жала
наїжившись! Безкості і безпалі,
мої кінцівки, наче сколопендри
судомляться, зміяться, в'ються шало!
Виймає очі, сліпить, отемняє!
Д: - Дитино мила, що з твоїм лицем?
Свят, свят! Утроба розчинилась! Гемон
розверзнувся кошлатим гаманцем!
На мене насувається, зіяє,
і глухо шамкотить слинявим краєм:
"Вложи главу свою! Торкнися таїн!"
Рятуйте! Пробі! Сигматична ємність
засмоктує, з'їдає, поглинає!
- Помри, Асклепій! Залишайся мертвим!
…
К: - Гей, скока врем'я? Докторе, алльо!
Не можу встати… Ох, у мене кольки!
Покинув і подався десь… Хамло!
І для чого були оті всі терки?
Ой, мамо, черевину як розперло!
Піду додому… Он і вася… верхи
на лехусі… Нічо авто, прикольне.
Додому підвезеш? Яка модерна
у тебе тачка!
В: - Здравствуй, чесна панно!
Ідеш ти звідки?
К: - Ги, який базар!
Це ж луснуть всі заротниці і шмари
од заздрості…А шо ти там казав?
В: - Сідайте, Кароліно незрівнянна.
К: - Ти не гони, а гаварі нормальна,
бо не в'їжджаю… Щас мені реально
сказав браток, що чоткий ти і шариш
рубати бакси, - суперактуально!
В: - О, Коро! Ви - спіраль і плетениця!
Я суще знаменати маю Вам:
Велій банкарт, що пробуває в храмі
цієї плоті, багатьом речам
зачатком має стати. І публице
й окрутне порожденіє судиться
йому. Уже примарну патерицю
ранкорную очію я над вами:
пантрує лоно злобная десниця…
Дозвольте ж щадка і віденя миле
від мордира оберегти мені!
Щоб людству захисник представ видимо,
стражденним всім курацію приніс.
Я буду поруч. Регнуть темні сили
дитину василіском маснокрилим
зродити. Щоб його важкий затильник,
натоптаний знаннями, всякий примор
трясав над перстью. Згонний крововилив
чекає світ у день його народин:
мордованую Гею, під стрихіль
крижовану, облягуть рими й тіло
терзатимуть. Сповзуться звідусіль
на брашно ненаситні трематоди.
І, попрані, мовчатимуть народи,
і здроєм Геї кров бурхне у води
і базилика краяна, зболіла
кропитиме лічця тужаві роди.
Породження твоє дозволь вітати:
кляровний голуб прийме під крило
хлоп'я велике, і його потомство
звитяжним стане над повшедним злом.
Інако приме злоги гавран клятий
і вискалиться фатум. Немовляті
не змієносцем бути, но вар'ятом,
і нести вроди Ірода і помсту,
заваснення, вабойство, гноєкровність.
Оспалості народів прозопея,
потворитиме все, чого доткне.
Тератогени, закусивши трензель
носитимуть єство його брудне.
І води, ним надпиті, трутним глеєм
тектимуть. Протилежністю своєю
предстане живел всяк. Впадуть вереї
світів. На падол обернувши землі,
знесеться тутор зла і помрє Гея.
Злітуй же над світами, милоданко!
К: - Капець, як стрьомно! Що говориш ти?
Та я ж нічого, то все він, сскотина!
А я дитинку хочу… Всі мічти
про крихітку і думки всі, і жданки:
коли уже він вилізе? І манку
і смєську запасла, нову вдяганку
купила. Навіть їздила на ринок -
коляску вибирала. І щоранку
гуляю у парку. То ти не думай,
шо я якась такая, если чо…
І ти мені подобаєшся – чоткий
а ще – не матюкаєшся… зачот…
Та я боюсь, щоб не зробилось шуму…
Коли побачить він твого костюма,
долюбиться, - він чорт такий безумний, -
і висадить - в нього базар короткий.
В: - Ви Кароліно той облиште сумнів.
Я – поруч, заспокойтеся.
К: - Василю,
ще перстень цей от… я його боюсь:
мені од нього жи роздуло пузо
і доктор у натурі щез чомусь…
В: - Позбавтеся його!
К: - Не можу… сила
якась його на пальця насадила…
Ненависті іде од нього хвиля!
В: - Доїхали. Де перстень? О, завузько….
Дивіться, скочив… Трошечки зусилля!
К: - Ох! Що це? Білий птах схопив каблучку!
Василю! Там дитини жде отець!
В: - Чекайте. Я з'ясую за що йдеться.
І не виходьте, як почнеться герць.
А: - Гей ти, іди до мене! Чуєш, сука?
На лохосі! Сюди! Чи ждеш каюка?
Тупіш, пацанчік? Шо ти там прохрюкав?
Ти хто такое? Звідки взявся здєся?
Ліцо папрощє здолай, бо як стукну!
С какого ти району, *** педальний?
І хто в твоїй машині? Га, барбос?
В: - А вам до того що?
А: - Цікавлюсь просто…
В: - Моя дружина.
А: - Ти включи свій мозг!
Вона тобі дружина? Нє, нармальна?
Вона – моя кобила! Фестивалить
з тобою *** Вашим вихованням
займуся я! Бо оба бєз вопросов
ви, *** нюх конкретно потіряли!
Лови падачу, сраний полупокер!
Шо, накосячив, *** і зассав?
Ти – труп! Тебе навчу я, щоб прохавав,
як жити. Вже барзометер упав?
Ну, вискочи! В душе - зітру до жопи!
Ефіри горнуть вицвілий тайнопис…
У хмарах миготить сталевий проблиск -
шмигляє ніж в руках навиклих зграбно…
Планети груди тне грімниця злобно -
вдаряє просто в серце спора пляга…
Скорботою зайшовсь небесний хор -
скричала жінка, а за нею – втора…
Впав на лице своє всесильний Крон –
на землю рунув цар під стогін лячний…
Стікають небеса, пробиті нагло -
розходиться наспроти серця ляпка…
Зареготав глумливо білий ворон -
заголосила ген луна протягло…
Закрила з жаху очі Артеміда -
Акселератор топить Кора, жме…
Вломились грані, сфери, апофеми –
машина б’ється в древо замашне…
Дмуха вогнем Гефест, - хирявець підлий –
автомобіль спалахує болідом…
Хірон метнувся вниз - по хризаліду –
Гігантський білий гавран – навперейми…
Розверзнувши хайло, регоче гема…
Підносить факел втішена Геката -
Спалахує вагітна мов свіча…
Убивця милостивиться над чадом –
Розтято Кору змахом із плеча…
Розстелено фарос пурпурний катом -
квилить живе дитя, мертвіє мати…
Шугає ворон над вогнем завзято –
вийма дитя, кіптявіє над чадом,
І аспідним стає поволі, клятий…
*
Любов - так вигинає, не зродившись…
Задкує милість. Приступила злість.
Трутизна самолюбності гноїста
проточує всесвітню дарчу вісь.
О, незміренний кошику споживчий!
О, крокодиле хіті самовбивчий!
О, кнуре марнославства шолудивий!
Повіки ситно ссати вам та їсти,
у Геї базилику перебивши.
Илл: https://ok.ru/oniukhodya/topic/65278473579331
© Copyright: Катерина Стрельникова, 2010
СП №110071506414
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=734546
рубрика: Поезія, Балада
дата поступления 22.05.2017
МС – медична сестра (Ніоба)
Д – доктор (Асклепій)
В – Василь (Ісхій)
К – Кора, Кароліна (Короніда)
А - Аполлон
МС: - Проходьте, хворий! Вже звільнився доктор.
Д: - Добридень! Як ся маєте, Василь?
В: - Та нічогенько… вже берусь за силу:
у голові неначе повний штиль
і не таке вже божевільне око…
Д: - Ну ж, розкажіть мені, чи ненароком
не зрушив знову дах? Та чи наскоком
не кинулися на горище з милом
й шнуром, щоб повторити звісний фокус?
В: - Я докторе, виконую сумлінно
ваш припис кожен. І пігулки п’ю.
Та вчора уві сні я Кору юну
побачив: жах! Отруйную змію
вона вхопила посеред каміння
та просто ротом! Гада крів кармінна
лилася їй на шию. Те видіння
стривожило мене, марудить шлунок
ізнов дилькоче і тремтить коліно…
Д: - Скажіть, поважний, нащо вам здалася
заміжня? Чи жіноцтва не стає?
Уже ж вагітна Кора, і взаємин
навряд чи діждеш. А душевний щем
і пам'ять про минувшину баластом
за серце учепилися й захрясли,
лихі нічні жахіття родять рясно…
В: - Ні, всі нічні видіння, то - таємні
інструкції мені!
Д: - Облиште, Васю…
Ізнову нам прийдеться розпочати
сеанс гіпнозу. Ходьте у фотель!
От музика: сьогодні спів форелі
прослухаємо… і привиддя те
змандрує і уздрінуться дівчата
цицькаті ще й ж о паті - непочаті…
Дивіться просто в очі, і скавчати
не здумайте… От з вами канителі!
…Тепліють ноги, вам ледачкувато…
Д: - Розказуй, смертний: що тебе тривожить?
В: - О, Змієносцю! Мій земний уклін!
Мені біда велика: брати жінку
збирався у обжинки. Мараскін
вже пили ми на трапезному ложі
святкуючи заручини. Підхожу
одрину я прибудував і кожним
вечір'ям милування й посидінки
між нами відбувалися…
Д: - І що же?
В: - Феральная світань Сонцевороту
відданицю зманила до ріки:
приверзся у вві сні Алфей великий,
що тицяв прохолодні язики
між персями, між ноги і до роту…
Ще й лапи білокрилого екзота,
що надлетів ізвідкісь і в закоти
задер їй сорочину аж до лику,
греблися до незайманого гроту!
Моя правічка обудилась притьмом:
упріла, спаленіла! І бігцем
до річки подалася манівцями
в закотах, як була, ледь не гольцем.
От добіга Алфею. Старожитній
губою тепле плесо відкопилив:
собі бажає мнять дівоче тіло!
Оголена ступа, прикривши храмик,
змивати безсоромний сон, у хвилі.
Сердешна і не бачить, що потойбіч
у комишах принишкнув молодик
і крила розкида над нею дикий
страшенний крук. В обіймах у води
пірнає і хлюпочеться. Ніоба
завмерла край хмарини – жінка добра -
вже бачить, що біда. Що буде здобич
в мисливця рудокосого, велику
наругу пречуває, муки й скорби.
Я бачу! Бачу! Він уже крадеться!
Д: - Скоріше, сестро! Защебніть припін!
Він марить! На спирту білокопитник
мені подайте! Напад! Як хрипить…
В: - Безжальний! Всюди сієш ти безчестя!
Руда почваро! Зґвалтував, розбестив
ти безліч ніжних дів! І за переступ
не важить те твій батько ненаситний!
Їбак всесвітній!
Д: - На кушетку! Нестям!
В: - О, люба, подивись скоріше вгору!
Шугає білий крук… Біжи, біжи!
Мені немає сили… стережися
пустіть мене… тікай…
Д: - Укол. Зажим.
А: - Стривай, красуне! Не іди так скоро!
Я ж перейму однаково… Твій сором
забачив і сподобав я. У порость
верби пахкої підьмо! Не борися ж!
Однак мій меч мохнатицю розпоре…
В: - Дивись, вона борониться! Кохана!
К: - Пусти мене, паскудний ґвалтівник!
Від вуст моїх свої несвіжі ікла
відсторони! Наривник, гнойовик
мені огидні менше, аніж п'яна
твоя мармиза!
А: - Я ж тобі пошану
віддати хочу: мичку волосяну
штрихайлом прохромлю на цілий лікоть!
К: - А геть від мене, срамотник поганий!
…
МС: - О, докторе, що трапилося? Нащо
віддерли підголівника? Кого
ним бити замірялись? Пантопону
чи не втяли із хворим ви? Кругом
розруй… он наш скелет учбовий кращий, -
розтрощений, мов викопаний пращур…
Покинутий Василь напризволяще:
система у руці стирчить… Флегмону
він так заробить скоро!
Д: - Сіромашна!
Дивись туди! Зловісна тінь грифона
на дівчину впадає! Той, рудий,
що в ластовинні вид, своє х у ї ло
вже відстовбурчив! Так і жди біди…
МС: - Із нами хресна сила! То - ворона!
Помийниця звичайна… Бог боронить
од божевілля нас, Ви нездорові!
Мабуть, що тямку тут перетрудили…
Сідайте доктор, ось, ковтнімо брому…
…
...А й справді, чом же та ворона – біла?
І дівка - гола? Божевільня тут,
то це ж не означає, що забути
про сором можна… Лишенько! У жмут
забравши коси, кнур розгарячілий
волочить дівки багатюще тіло
у зарості! Ой, пробі! Наче віла,
на березі - безпомічна, й змигнути
не встигла, як її уже уміло…
А: - Гей, друже круку! А повій крилами
перед лицем красуні, бо пристав
її бороти… Щоб зробити справу,
чаклунський знадобиться нам угав.
Знесилена, зчарована, вже краму
свого не захищатимеш і клямру
я солодко зриватиму... орати
та проливатись сіменем гіркавим -
тобі у лоно. Тричі покарати
сьогодні хочу я за непокору.
Ставай же на коліна! Увігнись!
Я все бажаю бачити… В'юниська
кіс нагорну на руку. Де ж комиз?
Ти вже не вередуєш, юна Коро?
Затям же на віки: огненний норов
жіночий пригодиться там, де ковдра,
а більш – ніде! Мій згляд однині виськать
послужливо ти будеш і на одрі
годитимеш. Іще урозуміти
ти мусиш жінко: появилась в світ
ти лиш затим, щоби дітей родити
мені! Я твій сьогодні вирву цвіт,
і понесеш од мене. Син відмітний
родитись має: буде знаменитий
і до богів безсмертних долучитись
даровано йому. Отож глядіти
ти черевину маєш. Дай звогчити
твою долину. Уперед двигайся,
най надвисають перса над піском:
візьму, як лев – левицю. Осорому
неспішно я ломитиму, крюком
терзатиму скривавлену окрасу
твого дівоцтва, щоби налилася
шипшина проста - хіттю й на заласну
перетворилась трандафіль нескромну.
Розкрий щілину – надлітає яструб!
…
МС: - Та що зі мною? При вікні заклякла,
не зрушити, ні зойкнути… Дівча
беззахисне, збиткуючись, розчахнуть
і розправічать просто на очах…
Дивлюся, наче бачені спектаклі,
гіперборейсткі марення, міраклі,
як гаспид рудошерстого набряклий
дівочу честь поротиме на лахми…
Кричати, бігти, одірвати скраклю!
…
А: - Гей, друже вірний, ходь на допомогу!
Ніяк зашиту не почну… Немов
Антеротом безщадним, що любові
тюремник перший, кладено заков:
що піднапру, щоб втрапити в залогу
пліва й прогнеться…. проштрикнуть незмога, -
цупка, як шкіра лева. Перший погар
я жалую тобі: упийся кров’ю
незайманості, вирви твірний стогін!
Хай дзюб твердий ввійде у плоть дівочу!
Покрий її, - одкрий коловорот!
Осяй крилом рожевий чистий отвір!
- Кров! – хрипко грає ворон, - Чесна кров!
МС: - Чому мої не повилазять очі?
Крилатий монстр, жахлива потороча,
танцюючи, в крові невинній мочить
своє довбало й кігті. Пурпурові
йому вони зробилися. Ох, дочко!
Ластатий же заглибся в дівчину,
неначе в борозну скажений кінь:
ганя неоковирную х у ї н у…
Ой лишенько! Космічний макогін
із кожним рухом більшає. Мусліни
ніжніші ледь початої в а гіни
того погону не знесуть, - загине
вона під диком! Лячну валуїну
не проковтнувши, щезне безневинно…
***
Усотує пісок руду… Зіпсута
ницьма лежить, як зламаний цвіток…
Віддалі – ворон. Не зрушати ока
звелів йому хазяїн: боклажок
з хазяйським сім'ям, де коштовна гута
густітиме, під пострахом покути
оберігати від захожих трутнів,
щоб з них ніхто ї б ливую головку
не пхав та щоб малахвієм труснути
на крам його любовний не обсміливсь.
На рівні підвелася ледве-ледь
розтерзана, неначе з-під ведмедя,
покаляна… Прикривши свій перед
подибала в батьківський дім - неціла.
І батькові, і матці, престарілим,
понесла вість, що наглумився сильник
над їхнім скарбом. На близький белебень
вмостився білий птах - на варту пильну.
***
МС: - Прокиньтеся, Василю! Вже доходять
у крапельниці ліки. Тисніть тут.
Ви, докторе, також вставайте хутко
під кабінетом – черга… Інститут
студентів знов наслав.. Напередодні
їх взяти на обхід, - якусь методу
ви дослідити обіцяли. Годі ж
на мене витріщатися, забудько!
Д: - Василю, чуєш?
В: - Що, мій пан-добродій?
Д: - Оце от… зараз… що то за прояви?
В: - Ви, докторе, дивак, скажу я Вам!
Минулий раз приносив криптограму,
то почитати не хотіли… Хам
всесвітній, розбишака, завше п'яний,
запліднив наречену. Чахне, в'яне,
не хоче живоття моя кохана,
не розмовляє, дивиться нестямно:
усе чекає того вовцюгана!
Вагітна… Черевина, як барило
і наче дві примітно голови.
Як придивитись добре, страховину
побачити можливо: вочевидь
що носить в животі дівчина мила
гадюччя… в'ється, кублиться і двигне
утробу їй заживок недостиглий…
А ще вона казала, що єхидни
із лона їй вилазило корчило…
Д: - Я щось, Василю, не прийду до тями…
Укоїлось злодійство це коли?
В: - Та от…, як Кронос під стару оливу
сестру привів і, в ній спознавши глиб,
створив часи і простори розпрямив,
то сім чи вісім тисяч, як роками
вимірювати час. Коротше – днями…
Д: - Послухай, Васю, як же те можливо?
А на якому місяці мадама?
В: - Кажу ж: родити хоче зо дню на день!
Д: - Не знаю, чим зарадити тобі…
А чи приходить батько?
В: - Та побіжно
разів зо два зайшов – жорстокий біль
страждальницю мордує, як нападник
її торкнеться: борсається чадо
судомиться, звивається, мов гади
з Медузиної гирі там нічліжню
собі улаштували. Годі аду
страшнішого шукати.
Д: - То чого ж би
тобі бажати можна, не утну?
В: - Та от… якби ви вмовили красуню
за мене заміж…
Д: - Вгурний ти! Ану ж
той, що її запліднив, знавісніє
і помсти зажадає, веремію
учинить, смерть обом вам заподіє?
Дражнити вепра, чи воно ж не умність?
В: - Мені без Кори в світі жити ніяк!
Простерлося суцільним суїцидом
з того порання суєтне життя:
потьмаривсь розсуд, п е ніс, як утятий,
ставати й не згадає… До пиття
вдаюся все частіше… Вочевидьки
її за себе не візьме покидьок.
взялися би Ви, докторе, розвідать
чи не піде за мене? Будьте братом!
Я Кору піддурю і на бесіду
сама вона прибуде, просто взавтра.
Д: - Тобі за брата бути? Гм… ніштяк…
Іди додому, та дивись ніяких
театрів не влаштовуй. Позаяк
зґвалтованій візит до психіатра
навряд зашкодить…
…
Пане оператор!
Стомився, зачиняйте обтюратор!
МС: - Що коїться у нас: отой галайко
чар напустив, улаштував театра!
© Copyright: Катерина Стрельникова, 2010
Свидетельство о публикации №110071307112
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=734390
рубрика: Поезія, Балада
дата поступления 21.05.2017
Дав цілу татові цукеркову конячку
мені ж пів крокодила уділив,
та не тому, що ласогуб і пожалів, -
зі мною поділився тим, що смачно.
Переклад з Вікторії Роше.
Оригінал: https://sites.google.com/site/victoriaroshe/synu/-16-dal-pape
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=734307
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 20.05.2017
З пальців, що от тільки змалювала, дулю – ось тобі!
Ще й відміряю до ліктя, як замало – на тобі!
Хляй туди, де стоячи давали, під ярміс тобі!
Бо ж мої чесноти та кружало - то не по тобі!
Гей, гарнюк! Чи м'о, тобі невтямки? Геть пішов!
Просмердівсь в варгатах волохатих, що аж б’є душок.
Мні й без тебе малося, триклятий! Цап тебе знайшов,
Пріч із вимочком своїм, бо я таких знайду мішок!
Зовсім вільний переклад твору пані Вікторії Роше. Оригінал:
Маникюрный средний палец - на тебе.
Убирайся, Бога ради, к тем кто даст тебе.
Эти твари, эти ****и - в самый раз тебе.
Мои мольбы, мои просьбы - не указ тебе.
Ты меня еще не понял? Вон пошел!
Без тебя мне было, есть и будет - хорошо.
Ты - с протухшею, смердящею душой.
Даже в душе не отмоешь запашок.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=734236
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 20.05.2017
Заснула поруч. Калачем тебе
в простягнутих руках несу до ліжка,
умощую, неначе в піч, щоб трішки
пахущий підрум’янився хлібець;
…та, духовитим зваблена теплом,
до тім'я мускусного прикладусь побіжно
й побачу, відхиляючись,
притьмом
розкрите очко, що проказує немов,
що пекар з мене незугарний, хоч і ніжний.
Переклад твору пані Вікторії Роше.
Оригінал: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=194950, XVI
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=734000
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 18.05.2017
Не я іду за часом.
Він мене
Розмитою скуделлю опливає…
Вже по коліна вгрузла,
я чекаю
Коли ж то сель важкий до поясу утне.
Не я іду за часом.
Він гряде
Моїм обличчям. З’явища і люди,
Не дбаючи, згадаю чи забуду,
Майнують встріч ізнов,
як лист в осінній день.
Не я іду за часом.
Він спада
Мені на лоно перстію пахкою.
І не вдавившись мною як такою,
Прошарок з плоті
всмак
неквапом
тлить руда...
Вільний переклад твору пані Вікторії Роше.
Оригінал: https://sites.google.com/site/victoriaroshe/v-dnevniki-v-dnevniki/a-ne-idu-po-vremeni
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=733861
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 17.05.2017
Я чорній кицьці перетнула путь,
Ми з нею заходились навперейми,
Я газ притиснула, що заледве порснуть
Вона устигла… І зловісні фрейми
Лихих її очей, що поуз пропливли,
Повідали мені одну з прикмет котячих –
Якщо вночі мадам, що тяжко плаче,
Та переступить хід – чекай невдачі…
Переклад твору пані Вікторії Роше. Оригінал:
Я чёрной кошке перешла дорогу
Мы с ней играли в наперегонки
Я скорости прибавила немножко
И мимо пролетели огоньки
Её зелёных глаз. И их недобрый взгляд мне рассказал о многом…
Что если плачущая женщина дорогу
Ей переедет в полной темноте
То быть беде...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=733445
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 14.05.2017
Вберися! Я для тебе цілий день
Поезій гаптувала шати.
То роздивись - чи схочеш одягати,
(я призберу ще деінде)
А чи подрати…
Твоя то велич. Я лише вдалась
Блавати слів перекроїти…
Природи ж слів мені не одмінити –
Химерним є прядиво фраз…
То що, дошити?
Вільний переклад твору пані Вікторії Роше.
Оригінал: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=67853
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732859
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.05.2017
Знайшов лопатку й напівсонну мене тишком
притрушував землею, вигадько, просто в ліжку,
припав з цілунком – не тривким, а коротеньким…
Нічого, Біг поможе – й закопаєш неньку.
Переклад твору пані Вікторії Роше.
Оригінал: https://sites.google.com/site/victoriaroshe/synu/-10-lopatku-najda
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732808
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 10.05.2017
Занедужав. Я – черкаю вірш,
до аптеки Божої рецепта.
Важу, що читатиме, що, цебто,
вишле в поміч ангелів скоріш.
Прикладу вуста до голови:
аж сахтить, ятриться, наче лава!
Мій нотатник за вахляра править:
змах... і слово сиплеться на вид:
"Мій рідненький!"
Впало на чоло, - і метання враз зробилось легшим.
"Крихітко жадана!"
І уперше дихання спокійно попливло.
От уже і ангел в головах,
чергування в нього. Спи, дитино,
ранком будеш кріпким. Благостиню
нам звели віршовані слова.
Переклад твору пані Вікторії Роше.
Оригінал: https://sites.google.com/site/victoriaroshe/synu/boleet
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732787
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 10.05.2017
Ти мене охопив у пітьмі,
і …омила, замкнула в окіл
Лети чорна стояча вода:
де взялася за тисячу днів
з ніжок пухлих і ручок м'яких
ця істота – цибата й худа?!
Вільний переклад твору пані Вікторії Роше.
Оригінал: https://sites.google.com/site/victoriaroshe/synu/-35-v-temnote
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732310
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 07.05.2017
И куда я вошла? Здесь трава высока,
а нога оскользнулась о мрамор…
- Осекись! - прорычал гнилозубый оскал,
черным шрамом зачеркнута, чья-то щека
в капюшоне с двойной пентаграммой,
отшатнулась. Вернуться? Но выход исчез.
Я у склепа из лабрадорита, -
кадуцеи, крестов покосившихся лес,
стеллы, статуи, свежий могилы разрез,
как попало разбросаны плиты.
Небеса, словно саван сопревший висят,
и горячим становиться воздух,
шорох, писк и десятки шершавых крысят
мне в колени метнулись! Облезлая вся,
дверь открылась, а пятиться поздно:
обнажённым седалищем прямо ко мне
на кушетке жена громоздиться,
черной кучмой на красном от жара рожне,
с головою упавшей… к срамной глубине
красный аспид змеится двулицый.
Над несчастною вздыбился чёрный козёл,
широко раскорячив копыта,
торжествуя, он штопором крученный ствол
оголил и смеётся, лютеющ и зол,
и мудя подобрались несыто.
- Ты сама обратилась и денег дала, отчего же теперь оробела? Ну, на кресло. Коленями. Быстро легла! Закрепите ей ноги… и где зеркала? Ишь, дебелая.
Поднаторело
входит слизистый штопор в отверстую щель,
демон брюхом толкает привычно,
и на теле вскрываются сотни свищей,
тело корчиться, бьётся на медном плаще, -
добровольная ада добыча.
А вокруг собирается нелюди гиль,
когти тянутся, рыла суются,
опускается нетопырь, сузив круги,
живота опускается нежный изгиб,
крепнет вонь сладострастных поллюций.
Тянет, тянет, в улыбке оскалив резцы!
Воды хлынули, вспухла промежность, -
два ребенка, обвитых в плаценты свинцы,
показались…
-Эй, ты, у тебя близнецы!
Вот поднесены к пасти на стержне
две головки младенцев, - отгрыз и пожрал,
тельца содраны, брошены тварям.
Тёплой плоти комочки, истошно визжа,
рыла мерзкие рвут, от услады дрожат,
в липких водах лапищами шарят,
кто-то воет, со свистом глотая слюну…
Смрадом трупным меня пошатнуло,
но никто из нечистых на дверь не взглянул.
Я рванулась поднять и утешить жену,
Нет! нельзя обойти Вельзевула, -
саркофагидов туча взвилась у лица…
- Эй, не спать!
Чьи-то тени метнулись,
галоген прикроватный в глазах замерцал, -
санитарки прокуренная сипотца,
чёрный шрам.
- Наконец-то, очнулась! Всё отлично! Почистили, сняли кольцо…
… медицинские белые брюки,
узкогрудый брюнет, сильно тянет винцом…
Где я видела длинное это лицо?
Чёрной шерстью заросшие руки?
Abortus Clinics - абортарий, аборт на позднем сроке цена
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732282
рубрика: Поезія, Мистика
дата поступления 07.05.2017
Невинна безсоромність: до гостей
добраніч мовити і почимчикувати
до убиральні, обганяючи мене…
І, вихопившись, мов дикун отей,
поміж стільців в чім народила мати,
гасати з переможним: "От не доженеш!"
Переклад твору пані Вікторії Роше.
Оригінал: https://sites.google.com/site/victoriaroshe/synu/-38-nevinnaa-besstyzest
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=728886
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 15.04.2017
Як втішно ти круглявий на виду:
опуклий лоб, щока так до ладу
м’якшить і вилиць клин, і підборіддя.
А кирпа й зовсім чудно удалася -
Коротким зАвитком такого виду
художник в казці зображає хвиль кутаси.
Переклад твору пані Вікторії Роше.
Оригінал: https://sites.google.com/site/victoriaroshe/synu/-28-tvoj-profil
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727988
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 09.04.2017
Вже ангелиним первістком моїм
невинність втрачено: допіру він засвоїв,
як можна правду одягти брехнею.
Та так невміло оперує нею,
і так зворушливо, що, замалим
не пирхаючи сміхом, мушу прояв
наклепницький я розвінчати вщерть:
"Не може буть, щоб лев цукерки зжер!"
Вільний переклад твору пані Вікторії Роше.
Оригінал: https://sites.google.com/site/victoriaroshe/synu/-33-on-bolse-ne-nevinnen-
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727396
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 05.04.2017
Утрьох світанком йшли. Слідом
за нами тінь пливла,
де татко був одним крилом,
я - другим. І крилат,
і нелукав, ти кривуляв,
толочачи пісок.
Отак ми вперше янголя
вели у дитсадок.
Перевод стихотворения Виктории Роше. Оригинал:
https://sites.google.com/site/victoriaroshe/synu/-24-idem-po-ulice-vtroem
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727075
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 03.04.2017
Між нашу одність струменить життя ріка,
нас розділяє й ширшає щомиті:
літак несеться у густій блакиті, -
ти зором проводжаєш літака;
а завтрє - юнок плечі непокриті
із неї зринуть;
Амазонку з себе вдасть
позавтру і узве далеким краєм…
Страхуючи, я линву попускаю,
Всі двері - навстіж...
…може …відкілясь…
І вчуся-вчусь не надто долю клясти.
Переспів твору пані Вікторії Роше. Оригінал: https://sites.google.com/site/victoriaroshe/synu/-32
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726794
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 01.04.2017
От він до мене вередливим сином:
"Мамо, дай вітаміну!"
Я й собі - норовливо,
голосом доньки примхливої:
"Мамо, та дайте вже ту вітаміну!"
Новоспечена бабця рада старатися:
перший онук – незнані вібрації
новітні емоції
"Осьдо вітаміна, Сонце!"
Переклад твору пані Вікторії Роше. Оригінал:
http://www.victoriaroshe.com/synu/-14-on-mne-golosom
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=691145
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 27.09.2016
Фотоснимки наших с папой отцов ты в альбоме найдёшь. А за ними я спрятала… так - ни булавка, ни брошь - две безделки: золотые заколки-подковки. Они не поддельные – ценность фамильная, ты сохрани.
Их носила мать отца твоего. Он их мне передал, обессиленной родами; мы колесили тогда, южным ветром в спину битые, прерией. "На, береги, - и, с жилетного сняв карабина, добавил: - Долги, голодуха и дорога плохая - боюсь потерять…"
Я старухою стала, а ты подрастай. Рукоять Бергесс-кольта за отцовским портретом давно тебя ждёт. Длинноствольный, но справишься - тот, кто в Канзасе рожден…
И колечко тебе приготовил отец – в Абилине купил. Хорошенечко помни обоих нас. Дженни и Билл.
Перевод из Марты Джейн Каннари Бёрк, Письма к дочери.
Оригинал:
You will find a photograph of your fathers parents in the album also 2 gold pins in the shape of horse shoes which belong to your fathers mother he gave them to me take care of them darling they are so old to and will be valuable keepsakes when you are old the gun l am keeping for you was one your father gave me He bought this ring l shall put among my treasures for you it was bought in Abilene Kansas while l was there with him.
Фото: http://thelib.ru/books/00/15/36/00153633/i_056.jpg
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=689437
рубрика: Поезія, Поэтические переводы
дата поступления 18.09.2016
Наветам глупцов нет ни края, ни дна:
прочти же – об этом узнать ты должна.
Отец твой по прозвищу "Бешеный Билл"
(Джеймс Батлер Хикок урождённый)
помог мне с повозкой под сильным дождём.
Я втюрилась – смелый и милый.
Давно это было, раз в штате Канзас.
Салун покидая, я сходку пролаз
в углу увидала. Подкралась тишком
и слышу – убить замышляют
отца твоего. Не щадя башмаков,
я - к стойлу – а там поджидают!
На брюхо упала и так поползла
лозою, кустами, спасая от зла
любимого Билла. Всю милю с лихвой
пласталась и в кровь изодралась,
но к сроку поспела. Отец твой играл,
в лачуге толпились ковбои.
Ему "Берегись!" я шепнула. Толкнув
Меня за тяжёлые двери, пальнуть
успел он разок, но мерзавец один
ударил его по макушке,
и он повалился. Другой процедил:
"А ну посвети-ка в клетушке!
Да правда ли мёртвый? Проверить хочу…"
Но пуля ответом была брюхачу.
В ладонях по кольту сжимая, отец
стрелял и попарно валились
на пол стервецы! Порешил, наконец…
Горячие кольты дымились,
кровавые струйки стекали с висков…
Он виски хлебнув, обернулся рывком:
Вовек не забуду неистовый взгляд!
"Я всех их убил, дорогая…
Их восьмеро было, побьюсь об заклад
Шериф мне поверит - тугая
пружина у этого кольта - ведь я
убить никогда не стремился! Судья
мне – Бог, я стрелял, защищая себя".
В безумьи, истёкшего кров’ю,
его увела я и много, любя,
ночей провела в изголовьи.
Когда ж отлежался возлюбленный мой,
оправились мы повенчаться домой.
И нас преподобные Воррен и Сайпс
Венчали законным порядком.
Мне доброе имя не нужно спасать,
глупцам, на злословие падким
доказывать – в браке я дочь родила,
малышку свою не в капусте нашла.
И ты не должна позволять никому
из этих засранцев (подтёрто)
порочить отца, если ж кто-то сболтнул
Джейн, дочка, - держи себя твёрдо!
Вольный перевод из Марты Джейн Каннари Бёрк, Письма к дочери.
Оригинал:
I feel like writing about him tonight so I will tell you somethings you should know. I met James Butler Hickok, "Wild Bill," in 1870 near Abilene, Kansas; I heard a bunch of outlaws planning to kill him. I couldn't get to where my horse was so I crawled on my hands & knees through the brush past the outlaws for over a mile & reached the old shack where he was staying that night.
I told him & he hid me back of the door while he shot it out with them. They hit him, cutting open the top of his head & then they heard him fall & lit matches to see if he was dead. Bill killed them all. I'll never forget what he looked like with blood running down his face while he used two guns. He never aimed & I guess he was never known to have missed anyone he aimed at, I mean wanted to kill, & he only shot in self defense. Then he was
quite sure. I nursed him several days & then while on the trip to Abilene we met Rev. Sipes & Rev. Warren & we were married. There will be lots of folks doubt that but I will leave you plenty of proof that we were. You were not a woods colt Janey.Don't let any of these pus guillied [erased] ever get by with that lie.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=688574
рубрика: Поезія, Поэтические переводы
дата поступления 14.09.2016
Дженни, папа Джим прислал мне письмо. Неужели это ты на снимке? Тебе восьмой…
В эту пору года ты родилась, - и портрет твой мне ласкает сердце. Движенье глаз,
облик - чисто папин, схожи точь в точь! Это фото вновь меня вернуло…
Ты знаешь, дочь, в годы, прожитые с твоим отцом, сумасбродно я его ревновала. Была дрянцом.
Перевод из Марты Джейн Каннари Бёрк, Письма к дочери.
Оригинал:
Janey, a letter from your Daddy Jim came today & another
picture of you. Your birthday is this month, you are seven-
years old. I like this picture of you; your eyes & forehead are
like your Father, lower jaw, mouth & hair like me. Your
expression in your blue eyes with their long black eyelashes
are exactly like your father's.
Your picture brought back all the years I have lived with your
Father & recalled how jealous I was of him.
http://www.newworldrecords.org/uploads/fileG81Xs.pdf
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=687582
рубрика: Поезія, Поэтические переводы
дата поступления 04.09.2016
Дорога на Быковню – меж сосен песчаный хлыст, как жжётся в полдень песок, как холоден трупно в ночи. Сквозь сланик болотных синюх, сквозь сонм полусгнивших псов, оскаливших серый клык: здесь где-то мой друг опочил. Дорога на Быковню: обрюзгший фронтон луны, там лунь младенцем кричит, тут нечисть клочками плывёт. Двуперстьем себя осенив, сквозь впадины ям глазных, сквозь кости чьих-то карчил, увечный подменных помёт. Дорога на Быковню. Заложные мертвецы, прозрачные как вода, навстречу бегут бормоча. У них безошибочный нюх, у них тупые резцы, один – в наушниках, мда… Видать, чтоб в гробу не скучать. Дорога на Быковню. Не страшно. Я просто здесь. И я прохожу сквозь них на уровне брюха лицом, отставив вперёд пятерню, так меньше будет смердеть. Мне нужно захоронить его среди этих слепцов...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676100
рубрика: Поезія, Езотерична лирика
дата поступления 04.07.2016
Монолог маленького кобелька. Написано с умилительно-потрясающего фото.
Для того, чтобы получить представление о чём идёт речь, следует его посмотреть.
Фото первого блоггера Рунета Рустема I Другого http://drugoi.livejournal.com/3059214.html
Мой Бог! Какая женщина! Богиня!
Я о такой полжизни промечтал!
Какая стать! Её б - на пьедестал!
Кто б сомневался, что давно уж встал!
…не видно? Просто прячется …в щетине.
Уж от меня щенков она намечет,
каких ещё не видел белый свет!
Малышка! Эй! Красавица, привет!
Мы – пара хоть куда! И тет-а-тет
нам нужен. Отлучимся ж недалече!
Я здесь! Взгляни сюда! Я здесь, под брюхом!
Ну что? Хорош? Я быть твоим хочу!
…
Пошёл отсюда, Рыжий! К ветврачу!
Порву, как Тузик – грелку! Я – драчун!
У нас – любовь! Не видишь, вислоухий?
Но отогни же хвостик, дорогая!
Ты не смотри, что невысок мой рост, -
я в сексе - очень жёсток и непрост.
На всё горазд. Не то, что разный сброд…
...да холост, холост!
Ох, да ты – тугая!
Ах, это ляжка… Иххх! ещё немножко…
…постой спокойно… Вот он, твой разъём…
Е-ех! Но нет… я слишком возбужден!
(Вот незадача… назвалсЯ груздём,
да слишком высоко висит лукошко…)
Сейчас, малышка, потерпи немного!
Да здесь я, здесь…
сейчас я подскочу!
(Как холодна… нет, это чересчур!
Стоит колодой… Разбегусь чуть-чуть…
Ррраз! ..мимо… :(
Ну и длинные же ноги!
Ведь межу нами страсть…
присядь же, что ли!
Ещё пониже, чтоб добраться мне…
Ннет, не уже…
Слышь, в этой стороне
Пригорок есть... вот там мы, наконец…
Куда ж ты?
Ведь пылаю я!
Эх, доля…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=675468
рубрика: Поезія, Шутливые стихи
дата поступления 01.07.2016
В.М.
За стеклом в помехах хрупких
целофанных струй отвесных
узкоклювая голубка –
чернолапка, длинношейка –
обирает душегрейку
разлюбезного супруга.
Охорашивая друга,
клювиком ведёт неспешно,
и покрякивает нежно,
и попискивает тихо:
- Князь мой, сударь крутоплечий…
Вон хорош мой белоснежный
на погибель воробьихам!
В хохолке, торчащем лихо,
пёрышко сидит небрежно.
Дай, поправлю, друг сердечный!
Фото: http://www.ljplus.ru/img4/i/l/ilanka_n/golubi.jpg
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=674597
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 26.06.2016
Никогда не рождённая, как я могу умереть?
и зачем вы толпитесь вокруг, жадно тянете руки?
вы однажды Armani рискните сменить на веретья
а потом - отправляйтесь туда, где закончились звуки.
Но за рта красноту заплатить доведётся сперва,
ибо я отказалась казаться виновной – устала.
Истирая вам скверну со ртов, испаскудила я рукава, -
отступаю, отбросив одежды, поправ ритуалы.
Выворачивать руки привыкнув, в середку себя
запустила я левую. Что же – ведь …скальпель достала!
Он по венам гуляя, порол их, кроя желоба.
Вот теперь я смогу препарировать все что мечтала!
Завернув колпачок, положите на полку её,
поверните глаза и вовнутрь первый раз посмотрите:
что там есть? неужели чесночный паштет и иное жраньё?
неужели же скверна инетно-кондомных соитий?
И, из левой не выпустив, делая тонкий надрез,
я тотчас понимаю – смешно в эти мерзлые глыбы
тыкать скальпель, здесь нужен топор, но смешон бельморез…
Всё равно. Увлеклась. И хрустят вен промёрзлых изгибы.
Да, рычаг недостаточен, короток мой инструмент,
все живущие знают, как режется мерзлое мясо…
Обрываются ногти, льёт кровь и привносит живой элемент...
Маникюр, триста гривен… азартный припадок – ужасен.
Открывается с хрустом, кусочками здора крошась...
нет не полость, не кровь запеклась: просто жир мезозойный,
лёд, волокна, плева. Мама, мамочка это – душа?
Мама, что это? Я? Мне придётся присесть, (…ядь, спокойно!)
чтоб понять, что с подарком бесценным в потоке страстей
сотворить я успела, плодя аскарид интеллекта.
Приготовленный ливер годится, чтоб жить среди здесь без затей.
Этот фарш ещё свеж, только кто приготовит котлеты?
Сядь на жопу ровней! Я кричала бы, но не кричу, -
спят соседи и дети… и я потихоньку токую:
- Отпусти! - А куда? Что ты сделаешь с этим? - Хочу
на стоянке собакам скормить… - Ну… да мне то по гую…
- а… помада? мне скоро идти… мне – идти… (а куда?)
Я сниму колпачок и накрашу свой рот ярко-красным.
Я одену старинный наряд… Посмотри – я ещё молода!
- Да пошла ты!
- Родной, я пошла. Не кричи понапрасну.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=672315
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 14.06.2016
беги тебя ж предупреждали
кричали люди шевчуку
уродина клыки ощеря
покинула хрустальный гроб
алябьев панина вертинский
сличенко цой аукцыон
и тут природа отдохнула
шнуром на лабутенахнах
россия новости культуры
в крыму вещает киселев
опять женился моторола
матроска кошка умерла
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=670805
рубрика: Поезія, Сатира
дата поступления 07.06.2016
Во мраке зелёном, где вздох раскалён,
слова бултыхаются длинною каплей.
Как вазы с плодами, звеня хрусталём,
развешаны в воздухе птичьи стаккато.
Щеглом упорхнувшим у спящей в тепле
похищен шальной поцелуй и унесен.
И мне, крылоногой, леса – до колен,
мой бег средь теней, в полумгле – бестелесен.
Зелёные ветви в слезинках росы,
плоды для венка принесу к пробужденью:
змеятся извивы любимой косы
в рогу изобилья, как аспид игрений.
О, как хороши без помады уста!
И кровь трепыхается птичьею стаей!
Вольный перевод из Эдит Луизы Ситвелл. Оригинал:
Interlude
Mid this hot green glowing gloom
A word falls with a raindrop's boom...
Like baskets of ripe fruit in air
The bird-songs seem, suspended where
Those goldfinches--the ripe warm lights
Peck slyly at them--take quick flights.
My feet are feathered like a bird
Among the shadows scarcely heard;
I bring you branches green with dew
And fruits that you may crown anew
Your whirring waspish-gilded hair
Amid this cornucopia
Until your warm lips bear the stains
And bird-blood leap within your veins.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=667661
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 22.05.2016
...слышан, плач и рыдание, и вопль великий:
Рахиль плачет о детях своих и не хочет утешиться, ибо их нет...
Вера, живи…
Утро небес - синий эфир, много цветов,
ручка в руке, банты зефирные, «Где тут шестой?»
Бесы – вокруг, сбор у ворот, залп, выкрик «Стой!»
«Это – захват!»
Дети бегут: «…в школу, скорей!» «…мама, ты где?»
«Двор оцепить!», вылюдье чёрное, рык в бороде,
ужас и стон, первый спортзал, тол на гвозде…
Боевики.
Скверна миров: с гор и из нор, Ирода рать…
Ад изрыгнул мразь камуфляжную «Пить - не давать!»
Метит в жабо съёмный приклад: «К окнам! Стоять!»
...
Ирод сидит.
Голоден зверь. Вопль не слыхать - дальний чертог.
«Чёрной икры?» …икры девчоночьи – колба у ног.
«Виски, коньяк?» …кровь на висках, «…только глоток!»
«Всех истребить!
Царство – моё! – детям моим. Мир – ужаснись!
Трон мой высок!» …взрывом раздроблена тонкая кисть.
Злобны черты каменных лиц детоубийц!
Танки идут.
Ориентир – первый спортзал - сердце страстей.
Гранатомёт: Ирод безумствует против детей.
Смерть, полусмерть, всё ещё жизнь… триста смертей...
Вера, живи…
Снова сентябрь. Надо идти. Нечего ждать.
Детка моя… горы - не спрятали… полно рыдать!
Ангел во сне… бежа въ гору скорбная мать…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=664406
рубрика: Поезія, Гражданская лирика
дата поступления 07.05.2016
…не говори мой друг, не говори мне,
что тонкий рваный звук каприса Паганини
к любви зовёт.
Не первый ты, ни я
не первая,
...погубленная…
Ныне
альты́ всевластны здесь, как и в прошедшие века!
Рука
дрожит, я расправляю юбку -
в мечтах о простынях.
Опять удар смычка! -
Как по уздечке - языком, - по лону
пришёлся!
Как не пить из кубка?
Как не смеяться, шёлк кудрей не мять,
и не касаться рук?
Как устоять?
…долей же, милый друг!
…
…раскинь скорее простыни!
С мороза
они влажны, не выглажены.
Пусть!
С смычка горячего шального виртуоза
скользнуть в простынный хруст
когда-нибудь
всё ж доведётся.
И, средь звуков маэстозо,
я, вниз лицом, очнусь,
вдохнув полотна:
"О маэстро, фуриозо!"
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=663425
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 02.05.2016
Как странно привыкаешь к голосам:
волна, удар – и эта хрипловатость
мне открывает, что мужик – носат,
и вес, и скорость фрикций… А жена-то
тю-тю…
Ещё - не любит свитера
и приобрёл привычку – замирать
под душем надолго.
А этот голос женский:
и - узкобёдрая, и любит с сыром гренки.
Не носит каблуки, но – мокасины,
слегка косит и очень импульсивна.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=663230
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 01.05.2016
Цветущий барвинок, граниты и мрамор, а здесь, - только жёлтый песок у ладош,
осевший горбок как поджившая рана, - здесь всё остальное доделает дождь. Невидима киевской ночью глубокой, никто не узнает куда ты пойдёшь, где небу подставишь намокшие щёки, как всё остальное доделает дождь. Спасти полуумерший прутик сирени: подымешь, песчаную ямку найдёшь, присыплешь землёю. И станет рефреном: "а всё остальное доделает дождь..."
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=663159
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.05.2016
Де мокрі пальчики помацали каміння,-
вродилося казкове полотно…
Хотів впіймати Місяця, у сутінне вікно
гукав до нього
і цілунки бавні слав у піднебіння.
ще...
Долонька мокра гладень каменю
поляпала… І стало -
дивоглядне полотно…
…Лллясь! Бризок хаос! …й за піщане дно,
(вловити Місяця руками)
хапався…
…у канарковій піжамі заліз на сутінне вікно,
знов Місяця гукав –
на сон прощався
й невлучно поцілунки йОму слав …
Варіант 2...Не переклад. Мене зносить, бачу таку картинку, нічого не можу вдіяти. Ліричніше нічого не бачила у житті, як твори пані Вікторії. Підручник із лагідності: https://sites.google.com/site/victoriaroshe/synu/-15-ladoskoj-mokroj
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=658815
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.04.2016
Дивной Семирамиды
глаз раскосый закрытый,
помертвевший давно;
спит её опахало:
пух, колеблется вяло,
ярко, раскалено,
словно грудь попугая,
как июльского рая
золочёные дни,
оперенье в манере
бледных трав эфемерных, -
помавающий бриз;
реют перья сквозь сумрак, -
ад зелёный, несущий
сладкозвучье плодов,
виноград словно вспышки
изумрудных ледышек
в полнолунности льдов,
сливы ярки, как бусы
среди трав, а арбузы -
холодны как бокал
груды их, круглолобых,
золотятся бок о бок
громоздясь на лотках;
жар плюмажем взвивают
шикари-попугаи:
раскалён и белес,
рты смыкает нубийцам,
жжёт лукавые лица,
глаз сурмлёных разрез…
аравийцы-пассаты,
опахалом подъяты:
посмотри, словно смерть,
бледность лики покрыла,
реет монстр однокрылый...
Стужа! Падает снег!
Вольный перевод из Эдит Луизы Ситвелл. Оригинал:
Lovely Semiramis
Closes her slanting eyes:
Dead is she long ago,
From her fan sliding slow
Parrot-bright fire's feathers
Gilded as June weathers,
Plumes like the greenest grass
Twinkle down; as they pass
Through the green glooms in Hell,
Fruits with a tuneful smell -
Grapes like an emerald rain
Where the full moon has lain,
Greengages bright as grass,
Melons as cold as glass
Piled on each gilded booth
Feel their cheeks growing smooth;
Apes in plumed head-dresses
Whence the bright heat hisses,
Nubian faces sly,
Pursing mouth, slanting eye,
Feel the Arabian
Winds floating from that fan:
See how each gilded face
Paler grows, nods apace:
'Oh, the fan's blowing
Cold winds.... It is snowing!'
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=658688
рубрика: Поезія, Поэтические переводы
дата поступления 10.04.2016
Я розклала книжку,
Ти солдатів вишикував,
Забрідаючи у всесвіти свої…
Та, схрестивши зрідка позір ніжний,
Взнаємо ми незміренно більше:
Ти – тремкі Ахматової вірші,
Я - лялькові нищівні бої.
Перклад твору пані Вікторії Роше. Оригінал:
Я читаю, ты играешь рядом.
Мы сейчас в совсем иных мирах,
Но пересекаясь нежным взглядом,
Узнаю я больше о солдатах,
Ты же об Ахматовой стихах.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=658550
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.04.2016
Наш тихий дім, померклий уночі
Мене страха тінями, наче тая крипта:
Ощирилась у кухні темрява графітна,
Засліплі вікна, щось бурмочучи,
Ночіють гливим. Звичні сходи жахним скрипом
Женуть нагору…
…Та всміхається привітно
Ніч, розчиняючи ванькир, де син спочив,-
Вікно заллявши посвітом нефритним,
Хлюпоче тишею, вколисує тендітно…
І морок, що будинок оточив,
Себе явить у якості новітній…
Вільний переклад твору пані Вікторії Роше. Оригінал:
Мне отчего-то страшен темный дом.
В гостиной чудятся мне образы и тени.
Пугает кухни угольная темень.
Дверь на балкон, как в никуда проем.
А коридор - колoдец с гулким дном.
И только в детскую, где спишь ты чутким сном
Без страха захожу, тебя целую в темя
И мрак является мне в качестве ином
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=658385
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.04.2016
Дитина снить, заплющені очиці,
Аж раптом каже: «Мамо». Двічі. «Мамо, мамо».
Я втішилась, що за мою спідницю
Тримається дитя й побіля Твого храму…
Вільний переклад твору пані Вікторії Роше. Оригінал: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=53015
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=658127
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.04.2016
Твої складаю виграшки до шафи
Та бавлюсь ними трохи. А отця
З оранжевого хутра дещиця -
Бесідниця моя. Хоч схожа на жирафа,
Їй легше пояснить, що все дійшло кінця,
Ніж мовить це, скажімо, до твого вітця.
Переклад твору пані Вікторії Роше. Оригінал: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=193306
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=657888
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.04.2016
Как от шокина до пшонки
нет подвижек ни шиша,
им - мошна, а нам – мошонка, -
наша сказка хороша:
пшонка жжёт, шокин жжёт, лжёт ворует и стрижёт.
Прокурор труба шатает,
тащит за мешком мешок,
рвёт бюджет шакалья стая,
не стыдясь. Ненуашо?
Рожа – во, опа – во, прокуратор – это вор.
Рылом тянуться за шарой,
за бабло друг друга жрут,
компромат погаже шарят,
взятки дикие дерут:
копошатся в говне, ищут шкварку пожирней.
Рохкая заплывшей харей,
обещают порешать,
в доле и парламентарий, -
под себя закон крошат:
суд неправый вершат. Прокуратор - это шанкр.
Как от шокина до пшонки
нет подвижек ни шиша
им - мошна, а нам – мошонка, -
наша пшонка хороша.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=657432
рубрика: Поезія, Сатира
дата поступления 05.04.2016
Я горенье, материй вкусившее.
Я - пламя, ровно гудящее,
аккретируя горе и счастье,
жизнь, влекомую током времён.
И взвихренье лиш раз допустившее:
Крик "люблю", в недрах родившийся,
не сдержало сердце горящее -
Карлик Белый... -
Критической массой,
раскалённой завертью взвился -
грудь твою
лобзать исступлённо!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=656588
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 02.04.2016
Ти, сину, скоро звідаєш причину,
З якої жук
Надкрилки спижеві нещільно так стуляє,
Чом пальчик твій йому не дошкуляє,
Чом кручену гвинтом шкоринку з-під ножу
Не хоче їсти,
Не йде нікуди і нічого не боїться…
А поки я тобі отак скажу:
Поснідав добре він і досі не голодний.
А що заціпенів… так те жукам природно,
То виструнчив його Верховний Жук,
Узвавши гратись за неходжену межу...
Вільний переклад твору пані Вікторії Роше. Оригінал:
Придет момент и ты, малыш, узнаешь
Причину по которой мертвый жук
Не ест спирально снятую со фрукта кожуру
И почему ему ты не мешаешь.
А до тех пор тебе я предложу
Иную версию: жук, просто, не голодный.
И что согласно логике природной
Его позвал играть Верховный Жук.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=655233
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.03.2016
Услід за Арсенієм Олександровичем...
Забрана у мене, що ночима
плакала за мною, у розмаїй
сукні, із діточими плечима, -
кращий дар, що Бог не повертає…
Впрохую минулим, сьогочассям,
спи міцніш, не схлипуй ізпросоньки,
не пильнуй неспаними очами,
янгол, оленятко, соколонько.
Із пустель Аравії, з шумерських
каменів, з якого часу пруга
у годоти сяянні розверстім
пам’яттю береш за горло туго?
Я не знаю де твоя країна
і не знаю як закляття скласти,
щоби знов згубити благостиню
рук твоїх, і дихання, і плаття…
Вільний переклад, оригінал: http://www.stihi-rus.ru/1/Tarkovskiy/66.htm
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=655198
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 28.03.2016
Полупьеса в стихах. Срисовано с реального эпизода.
Место действия:
Больница им. Павлова, крупнейший психиатрический центр Украины. На территории находится Кирилловская церковь (древний памятник, действующая). Раньше считалось наоборот - дом призрения сумасшедших находился при церкви.
....
Л: - Что так звонит Кирилловская церковь?
М: - Венчанье там. Иди к окну поближе
Глядеть марьяж. Я нынче ясновижу:
Жених с какой роскошной бутоньеркой!
Л: - Ну хоть убей, не вижу жениха я… Тот бомж?
М: (в сторону)
- Вот сумасшедшая какая…
Л: - Что у забора ссыт? Где это место?
М: - От мля! у алтаря, ведь говорю я!
Л: - Кликуша, что дерьмом своим малюет?
М: (игнорирует)
- Вот, осенила знаменьем трёхперстным
Из ближнего виталища невесту,
Свидетельница величавым жестом!
Л: - Дак это ж санитарка из второго…
М: - ...Невеста в платье белом, ах! Картинка!
Л: - Та, что в пижаме и мужских ботинках?
В гамашах серых?
М: - Да, немного строго, - нейдут сюда пу-сэ…
Л: - Она упала?
М: - К молитве призвана… не совладала она с собой.
Л: - Да нет! Её швырнула на землю санитарка!
М: (игнорирует)
- Вот склонилась к ней дружка,
к Богоматери взмолилась о счастье молодых…
Л: - Ну-у-у, …е б а нулась вконец ты!
Да по матери покрыла! по матери! коленом придавила!
М: - Заткнись! Мерде!
Она – что Коломбина, сверкнув бедром румяным и подвязкой,
прельщает жениха грядущей сказкой.
Л: - Ага… И вправду, - харю пододвинув,
на тощий зад, иссохшие ключицы
глазеет бомж, дроча рукой в тряпицах…
Смотри туда, туда! Вон персонала пять человек бегут.
М: - Вот благолепье!
Л: - Тот впереди – с велосипедной цепью!
Ввели твоей невесте люминала…
М: - О, как чувствительно! Родные братья пришли,
жених ей поправляет платье…
Венчальный перезвон…
Л: - Да это фельдшер
ей цепью - по ногам, чтоб не бежала!
В смириловку ведут. Чего заржала?
М: (гневно потрясая браслетами)
- Безумно лжа глаголет!
Л: - Щас на стрежень
Твою невесту всадят санитары -
по очереди всем стационаром!
М: (с пеной на губах и признаками скорого приступа)
- Ты! Сука! И зловонными червями
Слова твои из ямы рта спадают!
Л: (уперев руки в боки)
- И что ж ты п и з д оватая такая!?
Весталка гуева в больничном одеяле!
Сосиска в тесте, соска не у дела!
Идитынахуй! Ты мне надоела!
(отходит)
- Вот чокнутая б л я дь. Пойду на завтрак.
Расстроила... Спросить, мне - нахуя
её шизофрения, говорю я!?
Вдогонку. Действующие лица:
Марго, лечится не более 10 лет, легко входит в контакт, рассказывая загадочные и красивые истории, содержащие описания пейзажей. Уверена, что достойный слушатель её понимает и делает заговорщицкие мистические намёки. Любит шёлковые платки, крупную бижутерию, яркий макияж, поговорить о Париже.
Людка, давным-давно, при СССР, вместе с родителями приняла решение симулировать сумасшествие и эпилепсию для получения квартиры. Стала лечиться в заведении и вошла в роль навсегда. Циничная, старая, озабоченная. Любит сосиски и курочку (без балды).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=632332
рубрика: Поезія, Сюжетные, драматургические стихи
дата поступления 29.12.2015
Не к лицу быть льстивой древней истине -
Сроду не придумать лик столь чистый мне!
Взор смятенный отвести нет сил…
Стыд глазам моим – как ты красив!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=632099
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 28.12.2015
Устала. А постель такая стылая,
Пока угреешься... инах мне этот ипподром?
Отдам невестке – пусть осваивает, милая.
Уеду. И в квартирке этой крохотной
Усну скорее. А к утру согревшимся бедром
Узнаю - рейс не отменён, услышу шёпот твой.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=632096
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 28.12.2015
Возвратись ко мне, дорогая –
Я уже насушила сена,
И подвялилась земляника,
И почти распустились флоксы…
Ты заложишь засовом ставни,
Ты протянешь нежную руку…
Аромат амаранта вспыхнет –
Мы узнаем, чей рот – волшебный...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631830
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.12.2015
Любима.
Столь старая новость,
Как угли под пеплом каминным,
Жаром лицо обдаёт…
Кохаєш.
Отця не первинка,
Як грань, що під приском чаїться,
Палом пройшла по щоках…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631828
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.12.2015
Джейн, Джейн, длинная жердь!
Утро скрежещет светом уже;
косы вон всклокочены,
словно гребень кочета!
Джейн, Джейн, их причеши,
лестницей вниз поспеши.
Резок, уныл сталактитовый скрип:
балки в дожде, как из света извиты,
отвердевают, напевно скулит
призвук безвестных миров сиротливый,
свет – опустел, он скрипит, но вовек
не затвердеет в глазах этих светлых,
не воплотится в твоей голове
там – только звуки дождя, визги ветра;
свет показал бы (когда бы он смог)
грядки, цветы петушков тонконогих
(ты не ощиплешь, гадая, цветок),
ряд деревянных трещоток убогих;
в кухне должна ты огонь развести
вот красно-белым, всмотрись, засветилось,
словно морковь или репа блестит,
хнычет заря, запевая уныло…
волосы сбиты в куриный хохол
треплет их ветер, предутренний холод
мысли колеблет, как рваный подол,
маслом взбивая в сердечке бездолье.
Джейн, Джейн, длинная жердь!
Утро скрежещет светом уже!
Косы всклокочены, их причеши
Джейн, Джейн, вниз поспеши.
Вольный перевод из Эдит Луизы Ситвелл. Оригинал:
Jane, Jane Tall as a crane,
The morning light creaks down again;
Comb your cockscomb-ragged hair,
Jane, Jane, Come down the stair.
Each dull blunt wooden stalactite
Of rain creaks, hardened by the light,
Sounding like an overtone
From some lonely world unknown.
But the creaking empty light
Will never harden into sight,
Will never penetrate your brain
With overtoncs like the blunt rain,
The light would show
(if it could harden)
Eternities of kitchen garden,
Cockscomb flowers
that none will pluck,
And wooden flowers
that 'gin to cluck.
In the kitchen you must light
Flames as staring, red and white,
As carrots or as turnips, shining
Where the old dawn light lies whining
Cockscomb hair on the cold wind
Hangs limp,
turns the milk's weak mind...
Jane, Jane,
Tall as a crane,
The morning light
creaks down again!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631324
рубрика: Поезія, Поэтические переводы
дата поступления 25.12.2015
Дивилася кіно, як став дорослим син -
Болюче аж до сліз, скимліла у рукав.
Притьопав власний син, від сліз моїх застиг,
І кинувсь стерти, і зарюмсав, запросив,
Ще й забожився, обіцявся й зуба дав,
Що не ростиме, не ростиме, не рости…
Переклад твору пані Вікторії Роше.
Оригінал: https://sites.google.com/site/victoriaroshe/synu/-42-smotrela-film
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631317
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.12.2015
Взгляд оторвать не в силах,
Смотрю туда, где пониже джемпера
Холмик на джинсах синих…
Погляд не змозі одвести,
мацаю очком округлий горбочок,
що твердо з під джинсів пнеться…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631061
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.12.2015
О, Господи, удостой и сподобь меня быть орудием и щитом Твоего огня.
Средь ненависти любить дар высокий дай, чтоб прощать череду обид, где царит вражда согласие воцарять, веры чистым льном маловерия неуряд покрывать,
зерно надежды сажать в сердцах, стынущих в тоске, чтобы радости свет мерцал страждущим, в руке Твой пламень нести туда, где отверзлась тьма.
Мне, Творец, ты удел подай утешать, внимать, отрадности не ища, понимать, не ждя
понимания, обращать щедро, не щадя любовь и не ждать любви ибо кто даёт, тот получит, и кто явил кротость – обретёт, простится тому, кто смог ближнего простить, умирающему исток Вечность возвестит.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=629605
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 18.12.2015
Вдова Моцарта, Констанца практически сразу выбросила в мусорное ведро его посмертную маску, как некрасивую и ненужную.
«Чудовище, убожество бескрылое!
Дурища, что святую память гения
Не чтила, Маску не храня для поколений!»
…
«Дурна. Убога. И чудовищно уныла.
Да нет. Не он. Не это я любила.
Мне то лицо,
что брадобрей гипсует,
Клавира трели бегло нарисуют.
И звуков сумасбродных мирозданье,
как рук изящных прошлое касанье
заставит от блаженства изнемочь.
Им имя – Амадей.
Овал околеванья -
прочь!»
http://lenta.ru/news/2006/07/07/mozart/
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=629392
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 17.12.2015
Пегас, двойным оседланный седлом,
пушистые распахивая ветки,
копытами раскалывая тишь,
несётся, истоптав морозный воздух
к подъезду.
Ты в переднее седло взлетаешь.
Оставляя за собою порошицу обломанных снежинок,
вы – дальше. Дальше, дальше…
Вот у двери неблизкого заморского жилища
Пегас легко приходит на колени
и, развернув пушистое крыло,
его к порогу чалит белым трапом,
чтобы взойти в седло она могла
так царственно-легко, как ей присуще…
…
А первого числа, когда во двор
вы выйдете умыться новым снегом,
он у крыльца смиренно будет ждать, лететь готовый.
И клочок фантазий
свисает с мягких губ его. Банзай!
Вам - десять тысяч лет стихотворенья
12.2009
Иллюстрация - использована картина Юлии Лукиной: [url=""]http://ink361.com/app/users/ig-1471603332/yulia.luchkina/photos[/url]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=629386
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 17.12.2015
Фокстерьер на ймення Торі*
Я до тебе ліву руку простягну,
твої захисти-борони ізігну.
Гей, куцаче, ближче-ближче приступай,
довгий писок свій паскудний не ховай!
А задовго ти лютуєш між людей,
а заціпко ти приссався до грудей
тої юнки, що на свому животі
тебе зростила, як ти осиротів.
А задавно ти мерзотиш білий світ,
розбушовуючи напусти й пристріт, -
не один наростень раковий пустив,
не одне ти око вийняти устиг,
не одну печінку виїв-перервав, -
клята негідь, падализна морова!
Ти залишньої кровиці посмоктав,
не боявшись ні осики, ні хреста,
а от я тобі цинобри попущу, -
будеш кланятися кожному кущу;
тонкі жили твої витягну-утну,
сили ярі попалю на полину.
А до знаку тебе виб’ю, до знаку,
наведу на тебе притку отаку:
- Ти колуй-колуй, потворо, забреди
звідки вийшов, розпадися наче дим.
*Фоносемантичний аналіз імени "Торі" (для Марії) "куций", "обрубок" http://www.analizfamilii.ru/Tori/kharakteristika-imeni.html
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=597375
рубрика: Поезія, Езотерична лірика
дата поступления 02.08.2015
Вглядимся же хорошенько, кто благо несет стране:
Как трудится Порошенко предел положить войне;
Сценарии и коленца - предательский фарс Ляжка, -
Один – не жалеет сердца, другой – не щадит очка.
http://www.rbc.ua/rus/news/lyashko-rade-spel-gimn-ukrainy-zastaviv-poroshenko-1437044389.html
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=594486
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 18.07.2015
В белых подсветках - розовый блик Микимото;
немилосердны к сердцу глаза, - любованье
стало желанием, неодолимой охотой,
и восхищенье само отсчитало банкноты.
Иллюстрация: http://media-cache-ak0.pinimg.com/736x/5f/7f/0d/5f7f0de0a874bbb27e1c6a3a05173872.jpg
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=594477
рубрика: Поезія,
дата поступления 18.07.2015
О ты, Дающий даршан!
Принесена сквозь миры,
песчинкой дрожит душа,
приткнувшейся к склону горы.
http://maidan.besednizza.com/satsangi-ram-czy-v-kieve-3-5-iyulya-2015/
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=591833
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 05.07.2015
Принцесса Поднебесной,
неласкова ко мне,
хоть свой колпак повесил я
на ветвь в её окне.
Блестят в ветвях мускатных
лимоны, апельсин,
украл с небес закатных я
звезды густую синь,
Луна монетки сыплет,
Червонцы Солнце льёт,
мне студят кашу сытную,
я ж - под окном её.
Ах, Красота Китая
не хочет и взглянуть:
висит колпак, качается,
гостинцы ветки гнут.
Но зазвенел орешник, -
в окошке ввечеру, -
сияет лик насмешницы
луной, упавшей в пруд.
Скакалка и смущённый
воздушный поцелуй
дарованы влюблённому
как крылышки щеглу.
Касалась волоконец
цветных твоя ступня!
Теперь Луне и Солнцу - нет -
не перегнать меня!
Скакнув через орешник,
взлетел над морем я.
Летим со мною, нежная,
желанная моя!
The King of China’s Daughter
The King of China’s Daughter,
She never would love me,
Though I hung my cap and bells upon
Her nutmeg tree.
For oranges and lemons,
The stars in bright blue air
(I stole them long ago, my dear)
Were dangling there.
The Moon did give me silver pence,
The Sun did give me gold,
And both together softly blew
And made my porridge cold;
But the King of China’s daughter
Pretended not to see
When I hung my cap and bells upon
The nutmeg tree.
The King of China’s daughter
So beautiful to see
With her face like yellow water, left
Her nutmeg tree.
Her little rope for skipping
She kissed and gave it me—
Made of painted notes of singing-birds
Among the fields of tea.
I skipped across the nutmeg grove,—
I skipped across the sea;
But neither sun nor moon, my dear,
Has yet caught me.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=584506
рубрика: Поезія, Поэтические переводы
дата поступления 30.05.2015
Во мраке зелёном, где вздох раскалён,
слова бултыхаются длинною каплей.
Как вазы с плодами, звеня хрусталём,
развешаны в воздухе птичьи стаккато.
Щеглом упорхнувшим у спящей в тепле
похищен шальной поцелуй и унесен.
И мне, крылоногой, леса – до колен,
мой бег средь теней, в полумгле – бестелесен.
Зелёные ветви в слезинках росы,
плоды для венка принесу к пробужденью:
змеятся извивы любимой косы
в рогу изобилья, как аспид игрений.
О, как хороши без помады уста!
И кровь трепыхается птичьею стаей!
Перевод из Dame Edith Sitwell. Оригинал:
Interlude
Mid this hot green glowing gloom
A word falls with a raindrop's boom...
Like baskets of ripe fruit in air
The bird-songs seem, suspended where
Those goldfinches--the ripe warm lights
Peck slyly at them--take quick flights.
My feet are feathered like a bird
Among the shadows scarcely heard;
I bring you branches green with dew
And fruits that you may crown anew
Your whirring waspish-gilded hair
Amid this cornucopia--
Until your warm lips bear the stains
And bird-blood leap within your veins.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=573522
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 10.04.2015
[b]Гнома перша[/b]
Вчитель сказав:
- Ось хоч би Юн – вже його
можна прикликати
сісти обличчям до півдня, -
так, як сидять
князі, що справи вершать,
пообіч маючи
радників й інших чиновних.
Відав Чжун Гун
думку про Цзи Сан Бо Цзи.
Вчитель відказував:
- Здатний. Хоча й невиможний.
Перепитав
тута Чжун Гун: - То хіба
є дозволенною
при управлінні народом
стерпніть така?
М’якість у власнім житті
ще й невимогливість
в справах державних до інших –
чи не надмір
бути поблажливим так?
Мудрий же згодився:
- Слушні слова твої, Юне.
[b]Гнома друга[/b]
Якось Ай-Гун
мудрого так запитав:
- З учнів мислителя
хто найзавзятіше вчиться?
Вчитель сказав:
- Був Янь Хуей у мене
найзнаттєлюбнішим;
більше за те - любомудрим:
він не зривав
серця на інших повік,
і не повторював
власних помилок ніколи.
Та на біду
випала доля йому
надто недовгая:
нас він дочасно покинув.
Нині таких
учнів не маю, та ба –
навіть не чувано,
щоби навчатись любили.
[b]Гнома третя[/b]
В князівство Ци
посланий був Цзи Хуа.
Хліба для матері
Чи - неприсутнього сина –
учень Жань Цзи
мудрого дати просив.
Вчитель наказував:
- Слід фу зерна наділити.
Прецінь Жань Цзи
більше наддати просив.
Вчитель відмовлював:
- Добре, наміряй їй юня.
Той же вділив
цілого піна зерна,
тим перевищивши
дозвіль у п’ять раз по десять.
Вчитель сказав:
- Чи відправлявся до Ци
тлустими конями,
прибраний в хутра коштовні.
Так я чував:
муж благородний дає
поміч біднішому,
а не збагачує ситих.
[b]Гнома четверта[/b]
Як Юань Си
домоуправником був,
вчитель пожалував
хліба за службу в Сімействі:
аж девять сот
мірниць відсипав зерна.
Той – відмовлятися.
- Заробку не відмагайся, -
мудрий сказав, -
А забагато тобі -
зможеш підтримати
рідних, сільчан та сусідів.
[b]Гнома п'ята[/b]
Так розсудив
зглядно Чжун Гуна мудрець:
- От як отелиться
тяглова мура корова
справним бичком –
золотошерстим, без плям,
з рівними ріжками –
геть для офіри підхожим,
навіть якщо
люди не схочуть його
в жертву приносити
через плямисту матусю,
справді хіба
духи річок та озер
ним гордуватимуть?
Так і з Чжун Гунем шляхетним.
[b]Гнома шоста[/b]
Мудрий рече:
Учень Хуей
в серці несхитнім своїм
міг залишатися
по три луни – чоловічним.
Щодо іних –
ледве стає їм на день
людинолюбності,
зрідка - луну продержаться.
[b]Гнома сьома[/b]
Раз Цзи Кан Цзи
розпізнавав: - Чи Чжун Ю
гож долучитися
до управління ділами?
Мовив мудрець:
- Зважливий Ю, тож йому
справи державницькі
труднощів не заподіють.
Спрошено знов:
- Мудрий, можливо до справ
керми державою
Ци допустити? І вчитель
так відповів
- Ци – прозорливець, зело
в прописах знається.
Чом же прави́ти не зможе?
Ще Цзи Кан Цзи
відав: - Чи учневі Цю
можна довірити
діло правління князівством?
- Має талан
Цю, ще й до того - хисткий.
Що перешкодою
стане йому у правлінні?
[b]Гнома восьма[/b]
Ци – Лу старши́й -
за Мінь Цзи Цзяном послав:
Бі управителем
здумав наставити Цзяна.
Та посланцю
так Мінь Цзи Цзян відказав:
- Якнайлюб’язніше
ти відмовляйся за мене.
Знову почне
звати служити мене -
прийдеться з’їхати
жити у Вєнь верхоріччя.
[b]Гнома дев'ята[/b]
Учня Бо Ню,
що на проказу заслаб,
вчитель навідував.
Крізь полуденне віконце
хворого він
взявши за руку, сказав:
- Тому б не скоїтись…
Он як на долю припало.
Душу таку
неміч здолала така!
Мужа достойного
неміч така одоліла!
[b]Гнома десята[/b]
Мудрий рече:
Бігме що був
прекраснодушним Хуей!
Їв, вдовольняючись
їдною чашкою рису,
мав для води
кухлик з шматка гарбуза,
жив у провулочку.
Інший не зніс би злидоти.
Він же всякчас
в гуморі перебував.
О, найдостойнішим
був Янь Хуей безсумнівно!
[b]Гнома одинадцята[/b]
Мовив Жан Цю:
- Справа не в тім, що мені
бракне відрадості
вчителя Путь сповідати –
cил не стає.
Вчитель йому відповів:
- Сили не вистачить,
як, півдороги пройшовши,
кидаєш йти.
Руки впустивши тепер,
себе обмежив ти
у просуванні подальшим.
[b]Гнома дванадцята[/b]
Так до Цзи Ся
мовив учитель: - Ти будь
вченим з шляхетніших,
а не дорадником з ницих.
[b]Гнома тринадцята[/b]
Як у Учен
настановили Цзи Ю
міста правителем,
вчитель його запитався:
- Чи віднайшов
гідних соратників ти?
Янь же відказував:
- Здрівся Тань Тай на порекло,
йменням Ме Мін.
Той манівцями не йде
і навертається
тільки у справах до мене.
[b]Гнома чотирнадцята[/b]
Мудрий рече:
Он Мень Чжи Фань
не виславляє себе:.
цеп замикаючи,
відступ солдатів прикрив він -
ззаду скакав
так, як достойному слід.
Лиш перед брамою,
військо вперед пропустивши,
хльоснув коня
й мовив: - Позаду я був
не од хоробрості -
кінь мій не йшов бозна чого.
[b]Гнома п'ятнадцята[/b]
Мудрий рече:
В наші часи
Без красномовства Чжу То
бід не уникнути -
навіть з красою Сун Чжао.
[b]Гнома шістнадцята[/b]
Мудрий рече:
З дому йдучи,
двері чи хтось обмине?
Чом же не слідують
Путтю прямою й надалі?
[b]Гнома сімнадцята[/b]
Мудрий рече:
Там, де ество
вченість долатиме, ми
дикість побачимо.
Як переважить просвіта
сутність людську,
то буквоїдство цвіте.
Де ж рівноважними
стануть натура й культура
і сотворять
зовнішньо-внутрішю міць,
там ми уздрінемо
справді шляхетного мужа.
[b]Гнома вісімнадцята[/b]
Мудрий рече:
Так від Небес
йде, що прямими у світ
люди з’являються
і прямодушністю жиють.
Як покрививсь
хтось і облудливим став –
потіль він дихає,
покіль судьба милоститься.
[b]Гнома дев’ятнадцята[/b]
Мудрий рече:
Мати Знання -
менше, ніж мати Любов.
Бути всередині -
більш за Любов Незрадливу.
[b]Гнома двадцята[/b]
Мудрий рече:
Можна вести
річ про високе із з тим,
хто узвишаеться
розумом над пересічним.
З тим, хто стоїть
нижче за рівнем, не слід
бесід заводити
про превисокії сфери.
[b]Гнома двадцять перша[/b]
Відав Фань Чи,
що називають знанням.
Вчитель відказував:
- Гідно народу служити,
шану і честь
духам завжди віддавать,
не наближаючись, -
це я знанням називаю.
Людськість просив
ще роз’яснити Фань Чи.
Мудрий відмовлював:
- Той предстає чоловічним,
хто попервах
пристрасті власні дола,
малозначущими
успіх і зиск уважає.
[b]Гнома двадцять друга[/b]
Мудрий рече:
Мислячий муж
тішиться виглядом вод,
людинолюбному ж
душу всолоджують гори.
Наче вода
мудрий діяльний завжди,
людинолюбний же
ніби гора незворушний.
Має мудрець
норов легкий, мов потік,
горам подібниться
людяний у довголітті.
[b]Гнома двадцять третя[/b]
Мудрий рече:
Лиш одного
князівству Цзи досягти
слід перетворення -
з Лу порівняється духом.
Тільки одне
Лу подобає здійснить
переінакшення –
Путь перед ним розвернеться.
[b]Гнома двадцять четверта[/b]
Мудрий рече:
Кубок, що грань
втративши, чаркою став…
Чи ж обрядовий він?
Ні, то не кубок жертовний!
[b]Гнома двадцять п'ята[/b]
Відав Цзай Во:
- Скажуть людному коли,
що до колодязя
хтось-то упав, чи ж подасться
слідом людний, -
порятувати його?
Мудрий відмовлював:
- Нащо б таке учиняти?
Допомогти
має шляхетний, - не буть
всім посміховиськом,
власнії в'язи скрутивши.
Можете ви
ввести в оману його,
та не удасться вам
мудрого в дурні пошити.
[b]Гнома двадцять шоста[/b]
Мудрий рече:
Славний в мужах
скрізь набуває знання:
в давніх рукописах
і у культурі дідівській,
держить себе
в межах обряду всякчас,
тож - не відхилиться
вірного шляху ніколи.
[b]Гнома двадцять сьома[/b]
Зволив мудрець
знану навідать Наньцзи.
Був невдоволений
з того Цзи Лу. І учитель
заприсягнувсь:
- Як неподобне вчинив,
Небо, відринь мене!
Хай мене Небо відрине!
[b]Гнома двадцять восьма[/b]
Мудрий рече:
Вищих чеснот
Путь – то серединна Путь:
найдосконаліша
регула і найпряміша.
Шкода лише
здатних держатись її
вже небагатечко
серед людей залишилось.
[b]Гнома двадцять дев'ята[/b]
Так запитав
вчителя учень Цзи Гун:
- Як подобало би
щедрого мужа назвати,
що спомогти
всьому народу зумів?
Людинолюбний він?
- Чом же лиш людинолюбний?
- вчитель відрік, -
Мудрий над мудрими то!
Навіть божественні
Яо і Шунь побивались,
що не могли
бути опорою всім.
Славний, бажаючи
мати устої, створяє
їх для людей;
себе становить трудом,
інших підводячи.
Здатність на інших дивитись
як на себе, -
це почитати і слід
людинолюбності
високосердим майстерством.
Вільний віршований виклад українською з підрядників та перекладів. Оригінал: http://www.confucius.org/lunyu/langr.htm
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=563647
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 02.03.2015
Сухой горячий атлас стоп твоих из-под простынки сияет лотосом полураскрытым.
Я
в останки страсти дикой нетрепетной рукой вбиваю колья.
Любви чистейший шлих отсеяв, на царство бью челом ей,
чтобы чудо
сих осиянных лотосов цветенья увидеть всяким утром...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=559503
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 13.02.2015
Годує печивом щеня своє із плюшу
Ласкавий хлопчик мій – самі щедроти.
Почастував й мене. Губами ніжно скушу
Долоньку крихітну… Смакота…
Закинув личко і, всміхаючись, нагору
Простяг зім’яті в пальчиках галети…
Хто ж призволяється від липкої просфори,
Аггел невже то?
Вільний переклад з Вікторії Роше.
Первотвір: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=193306
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=558344
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.02.2015
Этот нежный очерк спины,
Эти медные плети-спирали, -
Колорист, медальер и изограф
Облик Ваш из веков обмечтали;
Глаз лещиновый лаской изогнутый
За столетья являлся в сны
До того как Вы рождены.
И сронило небо цветы -
Вам. До самого донца провеясь,
Вас поют атмосферы. В апокрифы
Образ дивный вписать вознадеясь,
Ботичелли и Санти заспорили, -
Принимая Ваши черты
Парадигмой самой чистоты!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=558017
рубрика: Поезія, Портретная поезия
дата поступления 07.02.2015
Скелет ветвей, запаянный в сосульки,
Нависший над твоей закрытой дверью,
Душе моей подобен: в льдистых корках
Она вот так же мертвенна и жалка…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=556454
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 01.02.2015
Колись на камінь мовчазний
зірката ніч проллє
сріблястий промінь осяйний.
Аж там – ім'я твоє!
Світів розгоном ніч віта
епітафічний стрій.
Твій вік додав один лиш такт
в серцевий часу бій.
Синичка щастя у руці,
примари журавлів…
Безслав'я сіль, прослави ціль…
Срібляні кілька слів…
варіант 2
Помисли тільки! Зимний згляд зірок
вночі на камінь упаде,
окреслить букви сріберний дзюрок…
Й дивись! Твоє ім'я складе!
Ця ніч розгонить серпантин світів -
епітафічний стрій віта.
Твій вік – скупий відтин серед віків,
у Серці часу малий такт.
Терпіння, труд і стертий ними зиск;
і сміх і стогін вперемін;
ганьби брудота, слави зрадний блиск…
Сріблене слово на спочин.
Оригінал: Robert Service
Just think! some night the stars will gleam
Upon a cold gray stone,
And trace a name with silver beam,
And lo! 'twill be your own.
That night is speeding on to greet
Your epitaphic rhyme.
Your life is but a little beat
Within the heart of Time.
A little gain, a little pain, *)
A laugh lest you may moan;
A little blame, a little fame,
A star-gleam on a stone.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=552005
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 16.01.2015
Худой быть худо, ой, ху ёво быть худой!
Уж муж надёжный нежный мой кружок
Не пялит вволю, повалив немедля,
И хлябей глубину длиною кегля
не тралит, …па дла! Жалобно скуля,
чехлит фалликул свой, радикулит хуля.
Скобля, глядь, гланды и растленьем глядя,
к тинейджерским задкам всё жмётся сзади.
Мороженым их возбуждает. Жесть!
и, фюзеляж подержанный сжимая,
всё минуэта жаждет. Щас… уже…
Фроттаж, не больше!
От жены сокрывшись в гараже,
свою недвижимость ласкает он массажем.
Обидно – жуть! В сем жутком саботаже
не вижу я надежд. Ну ж дожилась!
Ждёт варежка пропажу, ажник заждалась,
и в жарких миражах смежает вежду,
и вялится как вобла на мели…
Он, сцуко, целится туда, где целлюлит
и цицеронов центнер. Имбецил…
Абзац! Он целину пахать нацелен.
Капец! целяк и твой аппендицит!
Издец! Как мой удел членоразделен!
Лечил бы цисвестизм, гидроцефал!
Запал на спанк! Куда?! С твоим фимозом?!
Ах, кость моя ему как редька гоооорькая!
Придётся жрать эклеры под наркозом…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=550122
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 09.01.2015
Хочу проснуться поздно- поздно,
И чтобы рядом на подушке
Сопел возлюбленный серьёзно
И пёрышко застряло в ушке.
А если он меня покинул
И мчится в резвом самолёте -
Оставит пусть букетик примул,
Что в Красной книге на учёте.
А если жалко примул нежных,
Пускай подарит орхидеи.
А если холодно и снежно
Пусть денег даст... А что- идея!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=545912
рубрика: Поезія, Шутливые стихи
дата поступления 23.12.2014
Ложусь в постель и мужа жду, а муж всю ночь
По стенам ползает - всё бьёт их, гонит прочь
И топчется по мне (но в худшем смысле слова)
С рассветом говорит: «Всех выбил. Ты готова?
Как, ты уже встаёшь? А как же… Но постой!»
«Иди ты… милый… Я уж выспалась, родной!»
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=545202
рубрика: Поезія, Шутливые стихи
дата поступления 20.12.2014
Угли глаз твоих. Пластика тела.
В одеяниях белых
стоишь –
обмелело пространство. Сандалом
блещут сильные члены твои.
Голос твой растекается… будто
многозвучие утра,
спираль
звукоряда виолы и цитры,
будто ветра в ущельи игра.
Жеста серп. Ничего, кроме взгляда,
кроме взгляда девятой
волны, -
и свенулись гаммады, и звякнув
время сселось стаканом складным.
Сердца твердый каданс - не ожогом,
но блаженством премногим.
Прильну.
И размечется темень. И благость
меж сосков истончиться в струну.
Поворот головы. Непомерность.
Загустение веры.
Игра.
Ты прекрасен, Отец-Громовержец.
Ты велик и всевластен в мирах.
2010
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=544532
рубрика: Поезія, Посвящение
дата поступления 17.12.2014
С высокой трибуны да в паре пиджачной
вещал гамадрил… то есть молвил Лавров:
- Мы всех защитим! защитим, однозначно.
Ведь роль миротворца - российская роль!
- Язык – монополия нашей державы!
Кто русскоязычен - тот подданный наш!
Кто ж против защиты - готовьтесь к расправе, -
В крови захлебнётся любая страна.
- Защита всех русских – задача России,
нам щей не давай – нам дай защищать, -
недавно Абхазию мы защитили,
да так, что туристов теперь не видать.
- А эти прибалты, ведь прямо фашисты, -
язык свой прибалтский внедряют опять!
Забили на русский язык, шатнажисты.
Ковровых бомбёжек не нюхали знать?
- А тут вон Израиль о помощи просит, -
в слезах изобиженный русский сегмент,
поможем-поможем и им , большеносым,
и словом, и делом, - введём контингент.
И пусть далеки и Тирасполь и Рига, -
для бешеной псины пол мира – не крюк.
Всё грезиться новое русское иго
ворюге, вралю, упырю, дикарю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=542021
рубрика: Поезія, Гражданская лирика
дата поступления 07.12.2014
Утраченная младость, где ты, где ты?
Скрипит нога. И спинка уж не та…
Здесь всюду пыль. Былая красота
слиняла, как на ситчике букеты!
Я брошен без чехла, полураздетый…
И кто бы мог подумать… это я ли?
Сын гордый Гамбса, я, что был рождён
ласкать прикосновеньем афедрон!
Блиставший политурой в бальной зале!
Я, состоявший в близости с Роялем!
Умчались дни златые. И заброшен,
воспоминаньям сладким предаюсь
…о них, желанных. Да, не потаюсь, -
я помню всех: я помню как роскошен
матроны пышный круп. Белья горошек
известен мне. Красотки легконогой
я осязаю вновь румяный зад,
когда в мазурке бешенной сквозь зал
она ко мне неслась. Ах недотрога!
Она ведь даже пукнула немного…
Мне, впрочем, тайны многие известны…
Вот раз – многопудовый гренадёр
с размаху сел и ситец мне истёр.
Как?… не скажу… ну, раз Вам интересно…
Он с дамой на коленях полновесной
Столь долго гарцевал в пустынной зале…
Ох-ох... Монументальные зады
сановников, старушечьи плоды
мне совершенно ножки раскачали…
И вот теперь старею я в печали.
Когда-то опасался я сопливых
детей, что от пироженого крем
об ситец вытирали. И совсем
не думалось, что задниц егозливых
мне будет нехватать. Что был …счастливым.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=541864
рубрика: Поезія, Шутливые стихи
дата поступления 06.12.2014
Прикрыв своё сокровище ладонью
сижу в изножии кроватки детской.
А в темноте, распахнутой в окне,
той женщины лицо явится мне,
что, вслед за мной творя священнодейство,
прильнёт к стопам твоим, как к сладостной иконе…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=541681
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 05.12.2014
Блажен солодкий плавкий порух вій,
Сповільнених м’яким довколосонням.
Метелики на пізньому осонні
Так знемагають. Сон, що тільки мріяв,
Вже жебонить, розмикує межи,
Волоття вій потріпує… Еолу -
Привітний змах руки. І ти біжиш..
«Де Телемах? Та… й вклався ж бо зна коли…»
Переклад. Оригінал: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=193306
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=540951
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.12.2014
В стуже декабрьской
амброй застывшей
звякнет бубенчик
роз ароматных -
мёрзлых бутонов…
Медленно следом
мехом и ватой
снеги валя́ться:
шкуркой миндальной,
дымом мускатным.
Розовых веток
снегоминдальность,
колкие звезды,
словно ежата,
светят сусально.
Снег - покаянье
юной инфанты:
в узких пуантах
пляс окаянный -
вечный, крылатый.
Каверзность взгляда
глаз удлинённых -
раззолочёных
звёзд зодиака...
- Иродиада?
Только скольженье
снежного мирра
позолотило
заросли розы,
корень волнуя…
чуть ли не перевод из Dame Edith Sitwell. Оригинал: http://www.best-poems.net/edith_sitwell/when_cold_december.html
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=540176
рубрика: Поезія, Поэтические переводы
дата поступления 29.11.2014
Ізнов продажі впали до нуля
і дулі крутять планів діаграми…
А з відділу продаж лунає щебіт днями,
дівочий регіт душу звеселя,
і всі при галстуках у відділі реклами…
Бо вся команда – вельми креативна,
вся ефективна та перспективна,
суціль активна і на диво позитивна!
та щось продажі впали до нуля…
…чого ж продажі впали до нуля?
Ізнов не вклався в терміни проект,
бюджет зарплати тягнеться за хмари…
Мільйон обґрунтувань, причини, тари-бари, -
розкриє кожний значущий аспект,
безгрішний менеджер у стильних окулярах…
Бо наше все – то індивідуальність
і пунктуальність, і максимальність
критеріальність і парето-оптимальність!
та щось не вклався в терміни проект…
… чого ж не вклався в терміни проект?
Ізнов товар не вивезено в строк,
і ручкою зробив клієнт постійний…
Маркетинг цільовий, стандарт, ефект подвійний,
процесів виробничих кожен крок
у звітах бачаться так безапеляційно…
Бо наш підхід - сама систематичність,
технологічність і стратегічність,
лиш прагматичність, логістичність і практичність!
та щось товар не вивезено в строк …
… чого ж товар не вивезено в строк?
Вже купи не тримається баланс
і гроші витікають безупинно.
Там, де прибуток був, стоїть великий мінус.
Рятуйте, пробі! Нам потрібен шанс!
Як ліки хворому нам необхідні зміни!
На совість слід зміняти прагматичність
і на сумлінність – технологічність.
А креативність - на звичайну працьовитість,
і наш дохід повернеться умить.
До нас дохід повернеться умить.
2009
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=539982
рубрика: Поезія, Авторська пісня
дата поступления 28.11.2014
Пречистая Маріє, донько Ганни,
прийми мою молитву упованну!
Подателько плодів, торкнись мене!
Ти поклади лілейнії долоні
мені на лоно, -
хай благодать велія, богоданна
рожаїстими силами війне!
Не попусти же, щоби всохла ваия,
най запал материнства забуяє!
Супружне ложе раєм оберни,
поваби осіни мої, благаю!
Й мені, я чаю,
той Аггел стрічний, що тріумф віщає,
крилом пухнастим чрево осінить.
В Різдво Твоє, що всім святам – засновок,
вроджу я доню по святому слову.
Тобі й мені на радість, я дитя
Марійкою назву. Як вишня – гожу,
на Тебе схожу,
зрощу у чистоті. Скарби любові
Ти їй у віно дай. Най посвятять
Твої персти моє жадання й крижмо,
і разом з нею ми приклади пишні
до ніг твоїх вкладемо. Переміль
безплідності здолай, зціли, Пречиста!
В своє намисто
додай перлину цю во радість Вишню,
во славу благостинь Твоїх. Амінь.
січень 2009 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=539425
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 25.11.2014
"Воскрес!" - Найменшая з молитв!
"Живий!" - Акафіст полум’яний!
Валун од входу відвалили: "Воскрес!" - Наименьшая з молитв!
І громом - вдарило! Оливи
гілки замаяли духмяні: "Воскрес!" - наименьшая з молитв,
"Живий!" - Акафіст полум’яний
мні крила за плечем розкрив.
"Воскрес!" - Наименьшая з молитв, -
увірували самаряни, сичить розчавлений диявол...
"Воскрес!" - Наименьшая з молитв!
"Живий" - Акафіст полум’яний!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=539340
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 25.11.2014
Хвостик – біленьким домком,
Очка – чорним вугликом,
Ковтки – жарким пелюстком,
Грудка - пнутим бубликом!
Дзюбик – жовтим часничком,
Чеберяє дрібушком…
Хто ж це є, дочурко?
Наша біла курка!
або
Хвостик – белым домиком,
Серьги – алым лепестком,
Грудка – бусым холмиком,
Глазки – чёрным угольком!
Плавый клювик – чесночком,
Жёлты лапки – босиком…
Кто это, дочурочка?
Это наша курочка!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=537573
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 17.11.2014
Бисной турецкой шалью луговина стлётся:
ушита сытью миндаля и фрезами гвоздик,
в спиралях-огурцах травы полёглой
и в выторочке терносливы дикой…
Платина, що покинула туркеня,
розблискує вербеною й шальвією,
десь вилягла трава - у огіркових звивах,
пацьорки гобеленні - терен недостиглий…
2009
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=537401
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 16.11.2014
Навскіс: від хмар до гір
мокрі квінти напнув
Жовтень прекраснолистий.
Тоскно журав кричить,
ропіт крапель - озвавсь
Жовтень багатозвучний.
Мерлий раїни шерх,
Сіверко віти гне, -
Жовтень сіверовійний…
Листя плямистий бурт
димом гірким сповив
Жовтень дерешуватий.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=536715
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 13.11.2014
Завваж краянин, то не є музики.
то – ввергнуте у звуки вторування
величному діянію Любові.
А так було: осатанілий, дикий
в скорботі потонувши нездоланній
прокляв незрослий син затісний овід!
То твар Творця свого гукала тужно
і на руках до неба підіймала
пророків та вибранців голосистих:
"Зійди, Отець! Боговід дай насушний!" -
юдеї і язичники волали,-
"Або візьми назад у лоно чисте!"
І він почув. Себе явити рачив:
їм світ та бисть. Людиною простою,
з теплом руки, з очима як гагати;
до нас ступив - у лють і жовч киплячу;
між нами жив, звістив прості устої
і вчувся склінний поцілунок брата.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=536038
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 10.11.2014
От я, в зарозумілості й татьбі,
предстоячи в підніжжі Твого храму,
молитву лицемірную Тобі
справлять без сраму
призвичився. Нікчемний мізерак,
Я в лютих помислах своїх укляк
і вишкіряюся до ближнього в злобі.
Але ж бо Ти, що митаря справдив,
що владною рукою райські брами
для злого зарізяки розхилив,
що гоїв рани,
провини відпускав… Ти чорну тінь
скорботи претворивши в благостинь,
хананеянці хорій милостей вділив…
Зверни й на мене зори! Дай пристать
до берегів твого людинолюбства!
Прийми мене, нечистого як тать,
в гною розпутства.
Припасть до строїв золотих кайми
очима дай, що точаться слізьми…
І без гріха але з любов’ю, світлим – стать.
Аз окаянний, вирвуся із тьми,
на мить блаженну ноги охопивши,
не попали ж мене але - прийми,
гріхи спаливши!
Не отемни мні очі… але дай
Твоїм лиш словом учиняв бодай,
і наверни мене, сліпця, на шлях прямий!
Навчи мене, недбалого, життя
молитвам доручити Приснодіви,
що безсеменно породила Тя,
і свої жниви
потоком золотим на Божу честь
до алтарю пречистого принесть
на кожен сяйний день її небовзяття.
Велик, Небесний Царю! Не покинь
й благослови раба свого. Амінь.
Викладення старовинної молитви
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=535768
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 09.11.2014