| Сторінки (4/316): | « | 1 2 3 4 | » |
Хмарки павутиння у бабину осінь,
У бабину просинь, блакить.
Осіння Явдося зіткала з волосся
Ясну довгу сонячну нить.
Прегарна мережка із сяєва стежка
Проміннячком літа блищить.
У хмарки сережки, бабуні одежки,
Мені ж – неповторная мить.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1026743
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.11.2024
Трипільський степ, я бранка вік твоя,
Щаслива жити у п’янкім полоні.
В духмяних травах, трелях солов’я,
Блакитнім світі Бога на долонях.
Лиш тут вельони, перли, дукачі,
Коралі, срібло й золото, смарагди –
Скарби безцінні диво-Ра –печі,
Малюнки-взори магії Природи.
Мій хлібний краю мудрих сіячів,
Невтомних бджіл у зелені морів,
Рибалок і мисливців, гончарів:
Співочий степ вкраїнської землі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1026740
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.11.2024
Вуста твої як терни на меду за кольором достиглої шипшини.
Я йду, я йду , я все до тебе йду серпневим садом в яблучній кофтині.
Ліси в горішках, річка в мілині, птахи у вирій, сизі вітровії…
І знову ти привидівся мені, як світло, що в вікні щоночі мріє.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1026324
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.11.2024
Вдалині за селом до річки бурштиновий лісок,
В нім смарагдовий клин.
Восени на човнах затемно –
Листопад, ой згубив золоте весло.
Ген сосна зодягла коралі,
І вінок із опалів їй так до лиця.
Задивилась у плесо, а далі…
Сніжно лебеді білі пили воду з лиця.
Та стежина все в’ється ,серце радісно б’ється,
Волю небо блакиті дає.
Так щодень преливно, тихо, вітряно, зливно:
Сива сірість сьогодні ллє.
Та надія моя на віру, на жадану весняну мрію:
Диво станеться, диво є!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1026321
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.11.2024
Твої ненаписані листи впали додолу золотом і багрянцем…
А гарно, ох же як гарно прикрасили землю ранковим рум’янцем!
Я позбираю слова, загорну їх у шалик з тепла,
І читатиму твою ніжність, віддано берегтиму -
Листок до листочка світлим віконцем.
У чорноті самоти спогадом – чистим вогнем -сонцем.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1025706
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.11.2024
Вони: її стріляли, вбивали, ставили на коліна, морили голодом, відбирали і палили, тримали в темниці, безкінечно забороняли…
Ми: її рятували, бинтували, оживляли, піднімали, годували, передавали нетлінний скарб наступному поколінню з віків у віки!
Відроджувалася птахом-феніксом живлюща, магічна сила в устах народу, в потаємних куточках краю рідного, в чужих сторонах билось жовто-блакитне серденько, щоби онуками чи правнуками вернутись, як лелеченьки до гніздечка, щебетати соловейком на калині у місячні весняні ночі, пити цілющу джерельну воду у своїй сторонці…
Оживала Душа Рідна – зболена, але нескорена,
Незламна, прадавня-правічна, кохана, велична!
В віках незнищенна, свята і священна.
Джерельна й тернова, в устах калинових.
Сакральна і вчена, моя сокровенна!
Шевченка і Лесі, Франкова основа,
І Ліни Костенко словесна обнова.
Палка і жагуча, весела й журлива,
Немов та ріка – течія гомінлива.
Не чорна, попри все, а ніжна й красива,
Барвистая, пишна – і буде щаслива!
На диво багата, заможна, маєтна,
Живе не в палаці щедротами чесна.
Та тільки цей скарб берегти треба вміти:
Співати і жити, писать, говорити.
Завжди спілкуватись, дивитися, слухать.
Читати, любити, кохатися, думать,
Творити, і нею свій край боронити.
Учить все життя, перемогу вершити!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1025184
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.10.2024
Підморозило в нічку осінню зелені стежки,
Зимній холод скував літні квіти.
Хтось розсипав кленові різьблені листки.
Мов яєчні жовтки розігріті…
І терни всолодив, і всоромив шипшинові діти.
І біленьким пушком яр навкруг обробив,
Аж двори сколихнули прозорі трембіти.
Вранці тиша молилась на сонце- маля,
Щоби холод змогло одігріти.
Обіймали степи самоту- журавля,
Що студеним вітрам дасть попити.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1024784
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.10.2024
За голосом рідного краю,
У слід шовкової трави.
Я лину й безмовно лунаю
В потоці гонитви – «Живи!»
І десь непомітно у вени
Святої Природи канви,
Зелено-блакитні Морени
Веліють: «Вдихай, світ лови!»
Так дивом з’являються сили:
Степи віддають молитви.
Сліди – скам’янілі могили
В мільйонах повторів «Живи!»
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1023055
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.09.2024
Випрала Осінь килим зелений.
Став він солом’яний, потім черлений.
Була здивована: колір то інший.
Візьму яскравіший і зеленіший.
Прала старанно аж піна летіла.
- От господиня, собі догодила!
Глянула – жовтий, як диня пшенична,
А посередині синяя стрічка.
- Добре, дістану зі скрині новенький,
Той, що лежав в мене досить довгенько.
Хай сполощу його зовсім легенько.
Ось тут брунатний, а тут червоненький.
Кутик багряний, вгорі золотавий.
Чому безслідно зникла отава?
І залишивсь килимочок куценький,
Десь в місці затишнім ще зелененький.
Тріпала довго його, намилила.
Беж, помаранч, фіолет так лишила…
Сіла й заплакала зовсім безсила.
Та спостережливі очі щасливі
Мовили ніжно: «Яка ж ти вродлива!»
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1023053
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.09.2024
Ми давні знайомі з рудим лисом…
Люблю його погляд в бездонну блакить.
І тільки від вітру зимового свистом
Він хутко зникає на місяців п’ять.
Чекаю у серпні його появи,
І навіть фарбую волосся рудим.
Ніяк не спіймаю тієї з’яви:
Мій лис несподіванка в будь-яку мить.
А зараз удвох на старому камінні
Любуємось плесом, коли світло спить.
Рудому кортить вже побачитись з лісом,
А ще вшанувати цю осінь й блакить.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1023015
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.09.2024
Сезон вітрів, бурштинових дощів,
Червоних ягід, чаю із цитрини.
Рудих степів і чорноти полів,
Масних грибів, вогнів із горобини.
Пучечки літніх ранків-споминів,
У сни-овиди равликові мушлі.
Небесні ріки ген без берегів,
І квіти вслід за клином журу вийшли.
Є дні-ожини - галас горобців.
Є дні-тернини, що терпіли муки.
А ще щасливі: з сонця і лісів,
Любові, мрії, де кохані руки.
Сезон гостинців, рідних голосів.
Палких обіймів - більше без розлуки!
І мирних, тихих, сонних вечорів,
Скарбів осінніх вищої науки.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1022346
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.09.2024
Під липами розлогими сховаюсь від дощу,
А потім між каштанами грозу збіжу-прощу.
Як краплі густо падають: натішусь досхочу.
А я собі вигадую, а я собі лечу!
Під небом з громовицями, з мокрющого хлющу,
Ще у теплінь закутаюсь та осінь сполощу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1022065
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.09.2024
Сонце на заході…
Скелі ще теплі.
Пахне каміння терпким полином.
Осінь готує свої акварелі,
Тихо мандрує багряним човном.
Ось і листок за листочком вже долі,
В синій воді наче добре вино.
Може цілує він золото долі,
Може ще мріє про літнє тепло…
Скоро полине від подиху вітру, швидко нестиме його течія.
Вирине з темряви знову на світло.
Воля його, ніби воля моя.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1021815
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.09.2024
Вечір ваніль-фіолет випив рожеве ігристе.
Захід згортав сліди зниклого міста…
Прошу у мій Париж: шовк та вуаль навпроти.
Цілишся та мовчиш поглядом Геродота.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1021812
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.09.2024
«Не вчіть яблуню родити яблука. Краще відженіть від неї свиней»
Григорій Сковорода
Що б не бажали чужі зайди, доля для них одна – Господня кара! В кожному свідомому українцеві, українці – сила Божа! Щоразу вона тільки множиться! Воля, міць, незламність, стійкість, дух, краса, звитяга, єдність, щирість, щедрість, генетична пам’ять –були, є, будуть! З Днем НЕЗАЛЕЖНОСТИ!
У двері постукали чужі яблука
З коронами ніби маківками…
Вперті і вразливі.
В просторій залі груша балакала:
Горіли, тушили, але не плакали.
Щоби не пусто земля родила,
Змінили плату в старій палаті.
Стояли багаті рослини налякані,
Вода кипіла, ліс нив залізяками.
Вишні скидали зелене листя,
Персики бачили падолисти.
Яке коріння, таке й насіння.
На стиглі грона – вина ігристі.
Думки, як густі махрові спіралі.
В центральнім місці не до Грінченка,
Більше до Даля.
У вікнах міста нові шпарини,
Джмелі не чисті: торти, цитрини.
Вночі комарі напивались крові,
Хворим боліло чиєсь здоров’я.
Рясно родили нові закони:
Від заборони до заборони.
У двері постукали чужі яблука,
Їм не відчинили.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1020746
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.08.2024
Годинник веде до осені,
А серпню ще кілька днів.
І тільки он неба просині
Між хмарами кораблів.
Як сяйво в джерелах міниться –
Не шкода йому води.
Вітаю, мій повний місяцю,
Легкої тобі ходи.
Хай котяться цвітом зоряним
Любові моєї стежки.
І сонячно, завжди сонячно
Від сині Синюхи-ріки!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1020690
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.08.2024
Між зеленим лісом і колючим степом,
Поруділа балка кам’яна.
Виглядали мальви, бавились літеплом.
Зимно почувалась сосонка їдна.
Ні мами, ні тата, ані сестри, брата,
Хоч би до насіння свого дорости.
Погоріла доля, випалена хата,
Сипались у ріки знищені мости.
Та в глибинах дальніх, з товщі кам’яної
Джерело могутнім голосом неслось.
Жито колосилось, гоїлася рана,
І життя хрещатим ремеслом плелось.
Ген між буйним степом і весняним лісом,
Зацвітала балка вогняна.
Підростали мальви в сонячній утісі,
Височіла пишная сосна!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1019677
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.08.2024
Сутінки. Зорі пливуть у човні.
Тиші не сумно. Вона у мені.
Соняхи. Світло сріблить уві сні.
Серпню духмяно. Дні запашні.
Теплі світанки серпанками мрій.
Сутінки. Спокій не мій.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1019674
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.08.2024
Надвечір’я... Соняхи у сонці,
Над блакиттю білі кораблі.
Сонний промінь-вечір на долоньці,
Порох-килим - виснуть журавлі.
Хтось насіяв в закутках лаванди,
Стомленої, спраглої душі.
Де ж цикорій, мій блакитний спомин,
Де ж рожеві мальви-майорці?
Сонце-піч жаристої породи
Завертає в темінь до води.
Прохолоди, зливи-прохолоди,
Радісної мокрої ходи!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1018093
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.07.2024
Забулося – не збулося,
А чи було , чи булося…
Як внутрішньо нараялось:
Чи бавилось, чи гаялось.
Минуло і минулося,
Ой як же обманулося!
Та тільки схаменулося –
Ніяк і не забулося.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1015352
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.06.2024
Надвечір’я. Духмяні липи.
Передніччя. Густа гроза.
Блискавиць зарясніли кліпи,
Ніч гаряча – скупа сльоза.
Час дощу, прохолоди, зливи…
Сліз нема, ця гроза німа.
Вишні стиглі, зелені сливи,
Чом мені на душі зима…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1015307
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.06.2024
Голос дощу невимовно красивий…
В червні мелодія – музика зливи.
І до симфоній цвіту півоній,
Ритм прохолоди в гарячі долоні.
Голос дощу заспокоїть й стривожить,
Тугу розрадить або заворожить.
Танго надії і сон насолоди,
Голос дощу поміж краплями сходить.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1015271
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.06.2024
У полі гроза… Дощ зелений-зелений,
А степом блакитна трава.
Котилась до лісу, а потім до мене:
- Чи скоро лютневі жнива?
- А я не злякалась, а я сподівалась,
що відповідь знаєш сама.
Спинилася мить і веселкова злива
Сплітала події-слова.
А ви не питайте, чи була я в полі
Й куди покотилась трава…
Завітне бажання у сонячнім колі зросилось,
І Дух ожива!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1014100
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.05.2024
Сині зорі в зеленім небі,
Волошкові травневі жита.
Твої очі, як квіти неба,
Моя віра й свята простота.
Вже на захід червоне сонце,
Потемніла в степу трава.
Та горить золоте віконце,
Там любов молода й жива.
Сяють очі – ясні самоцвіти
У нічнім мерехтінні думок:
Є одна, є така в цілім світі-
Найдорожча з блакитних зірок!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1013119
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.05.2024
Надто сильні ліси зеленими,
Надсуворі горби вночі.
Тяжко-важко боротись з темними:
Соловейка цькують сичі.
Недомовлені, недописані
недомірки недопричин.
Наче трави, що вже покошені:
Вирок… постріл…та не один.
Перемовчені, перетовчені
у весіллі «дурних людей».
Скільки, стільки століть не навчені
Лізуть в петлі безглуздь-ідей.
Є зневолені, є нескорені,
Є байдужі, мов без очей…
Душ манкрути ви недомолені,
В сиротинці свої дітей.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1013047
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.05.2024
Чи знали казки про м’ятний бузок,
Чи бачили сонні рожеву перистість?
Чи чули ліси про пустельний пісок,
на вишнях й барвіновім листі?
А в снах, де блакить, піраміди вітрів
помчать до струнких фараонів…
Там сонце лискуче і лагідна мить,
Метелик, веселкові поні.
Ой манить і вабить думки фіолет
тендітної пані Віоли.
Нема понеділків, вівторків, серед –
Лиш милі смарагдові коні…
То вихор чи зорі спустились з небес,
І мрії добра осявали!
Стрічали хоч ви нерозбитих людей:
Таких залишилося мало…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1012131
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.04.2024
Без пояснень і без образ,
Крок до себе і два від Вас.
Без бажань – лиш одне щораз:
Без пояснень і без прикрас.
Розкіш-вільність від Вас – і до нас…
В силі прагнень: один, два, три – вальс.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010547
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.04.2024
День прокидався з сонцем,
Зайців пускав у віконце.
Десь розмовляв з пташками,
Десь ласував пиріжками.
Шусьнув ще в теплий комин,
Й гладив старечий спомин.
Тішив добро сльозою,
Бавив маля косою.
Якось в густім тумані
Важив надії марні.
День полюбляв роботу:
Вчасно складав турботу,
Міряв до сьомого поту
людяність і гризоту,
правду і недовіру,
Чесність, кохання, віру.
Скільки він не старався,
Мучився, опирався,
Добрі тримав наміри:
Ясність, поняття, міру,
Так і не зміряв допіру.
Станув холодний вечір,
Ніч засіда на плечі.
День під крилом лелечим,
Снив про найкращі речі:
Речі, які не речі –
Мир і любов для малечі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009564
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.03.2024
Вертад, вертад, дощі не змили спомин.
Ожив мій сад, згубив зимовий слід.
Приваб, принад – бринить весняний гомін.
Тут дім, тут дім – лелечий родовід!
Бруньковий сон і в краплях овид-комин,
Сади, ліси приймуть квітковий сан.
Прадавній сад… У ньому тиша й говір,
тривога й спокій, гладь і вир розрад,
де час – одвічний плин і лад…
Вертад – істина.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009470
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.03.2024
По стеблах тонких розтікалось тепло:
Живильна, і кров, і волога.
Ти те, що не збулось, ти те, що було,
А може ні те й не друге.
Ти вічна надія п’янкої весни,
За нею – жадане літо.
Ти ліс мій, і сад, і в дорогах нічних:
Ти сон мій і крапля світу.
Позву - не прийдеш, ти – морськая глибінь,
Небес невгомінний спомин.
Я вже не дізнаюсь якою була…
А осінь шипшиною коле.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009123
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.03.2024
Сонце вертає тепло і день:
Сонцеворот на літо.
У рівнодення дванадцять пісень,
П’є горизонт мохіто.
Чую в туманнім дощі: дзень-дзелень –
Ніч не здолала світло.
Множиться мрія мільйонами жмень,
Їй, як весні, погідно.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009012
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.03.2024
Я хочу тиші, дайте мені тиші,
Спиніть оту скаженую орду!
І хай до весни листячко торішнє
красується із квітом у ряду.
Я хочу в ліс, де спів летить у виші,
До неба руки простягли дуби.
Верба в сережках, в річечці дерева,
І під містком багатолітній хмиз.
О як я мрію зазирнуть в дитинство,
де небо й очі тільки голубі.
Там білі хмари, сни там кольорові,
Й хатки в соломі і кукурудзі.
Несе з снігів мій батько-листоноша,
бриндуші перші з балки, степові.
Дивлюсь, у полі сонячне колосся,
В саду циганки-яблука малі.
Реп’ях, стежина, стрічка у волоссі.
Гроза, веселка, вихор-суховій.
І ось з печі велично паляниці
Та в полотна домашнього сувій.
Духмяний дух від предків - світ святий!
Воно ж бо й є – там прикрощі великі:
Коліна биті, пустощі – дрібня.
Тепер убиті – ми живемо вбиті, й не раз…
Глузує гвалтами «рідня».
О, я ж за тишу! Як за тую тишу вмирають,
друзі й Рідна нерідня.
Стояти кріпко, вистояти мусим,
Щоб стала тиша, як міцна броня.
Щоби ця тиша бачила світанки,
Щоби дуби стояли вікові.
Молитву-клятву заховаю в збанку,
І не порушу спокій віковий.
Я вам вклоняюсь, Янголи-Боронці,
І кожній Матінці- сухій траві!
О Сили Роду, наші Охоронці,
Боги Всесильні у Святій Землі!
Дари жертовні, Матінко-Природо,
гріхи - спокута крові і страждань.
Вогню й ненависті – сильнішої отрути,
Жалі-жалі не втримає Скрижаль.
Які Титани, їм не можна вмерти!
На варті обмаль… Рідко вже кому
Нас захищати… Їм-бо не до смерті!
Бо як не їм, тоді – нема кому!
Ті, що вродились – мамина малеча.
Ті, що сховались в норах у вовків,
Од’їли пуза, і гніздо лелече
Перенесли до буцімто дворів.
Є ще шакали, поїдають падаль,
І шкірять зуби:» Ми тут на війні!»
Попівські ряси і маснії губи,
Експерти в роздумах, тяжкій журбі.
А ті, що рили – риються в коритах,
Де їжі повно, все собі-собі!
Ви стоїте, о Воїни- Молитви,
щитом з Любові й помочі Рідні!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008936
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.03.2024
У березі березам березіль,
Весна птахами лине звідусіль.
Тепло забрало в хмари зимну сіль
Й п’є краплями вчорашню заметіль.
Почується грайливе: «Тіль-тіль-тіль»,
І мариться квітковий водевіль.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007787
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.03.2024
Весна вкотре оновлює скрижаль,
П’янка її розхристана душа.
Десь на осонні грілася печаль,
Мені її не жаль, бо вража.
Моя ж гартується, сталева й не чужа:
Болюча рвана, змучена межа.
І ріжеться на шмаття без ножа,
Бо хижа дикість вартує гроша.
Чужа, чужа, та цур тобі – чужа!
Лети до світла, може й станеш божа…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007786
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.03.2024
Я знову в кривавій борні тримаюсь за «свічечку ї».
В сльозах упаду – підіймаюсь, почую її – усміхаюсь.
Як чую ж її - оживаю, і крила свої розправляю:
Співаю, літаю і мрію, колишу дитя і лелію.
У вишитій нації роду, дух волі незламний,
свободу, даровану богом народу.
І серце її заживає, перлини вода вимиває,
І бруд московитський спадає, незламна душа розквітає.
О рідна любове народу, Вкраїнська – моя сила роду!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006446
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.02.2024
Протоптаною стежкою додому,
Назустріч у зеленому весні.
В проталинах із чорного фантому,
Галяви білі стрілися мені.
Які тендітні пахощі з-під снігу,
Мов ті дзвіночки перші, голосні.
До феї світла лісового дому –
Блакитні вії неба провесні.
І дні, що люті, лікували втому,
Защебетали лагідні пісні.
Протоптаною стежкою до дому –
Назустріч невпокореній весні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006072
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.02.2024
Камені вбралися в чорне,
Їм докоряла безодня.
Падали сльози червоні:
Вчора забрало сьогодні.
Камені славили гори,
Гори жили за морем.
Ті дорікали: «Горе,
Ти ж не пустеля безводня!
Бачиш, каміння в прірві
Лютий вогонь допікає.
Трісне й не буде завтра,
Світла за небокраєм»
Море сильніше шуміло,
Гучно котило хвилі.
Камені стали холодні,
Спів долинав за милі.
Кобза у горах заграла,
Аж завмирала безодня.
Воля твоя до краю,
Воля твоя сьогодні!
Щось вже роби, бо каміння
Трісне, а ти далеко.
Лютий двадцять чотири,
Дрони – то не лелеки!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005123
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.02.2024
Чи могла б я звільнитись від тебе…
Чи плекала свободу в оглас,
Як гула заметіль до півнеба,
Тоном срібла снігів як прикрас.
В бурштині запалю позолоту,
І зцілю сотню істин в вині.
Щоб не звабить терпку насолоду,
Обернись на дарунок мені.
Чи хотіла б звільнитись від тебе –
Чи цураються зорі небес?
А весні, а квіткам тільки й треба,
Щоби їхній володар воскрес!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005051
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.02.2024
Дракони живуть не в лісі,
Вони так не люблять слави.
А люди кричать услід їм:
«Вогню ще на біс, браво, браво!»
І натовп невиліковний,
В гонитві за сяйвом, блиском,
Втрачає природній колір
Та рве на собі намисто.
Віночки і дідухи палить,
Мовляв, то минулорічні.
Та стільки дракона не хвалять –
Дратує вогонь столітній!
(Помітно не для забави, що спалить погані справи).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005010
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.02.2024
Солю моя, Солю!
Є причина бачити в тонах рожевих те життя троянд.
Гладити їх колючки у світлі сонця вечірнього, коли захід неминучий.
Час нічний загорне у темінь шовк пелюсток, полиск зелені,
Темно-різьблену принаду-обраму квітам-бутонам.
О Солю, бережи захід в рожевих тонах сонячних променів в небі.
То ж є життя диких троянд, що народились до тебе.
Солю моя, бережи!
Соломі́я, або Саломе́я (Саломія) — жіноче особове ім'я. Походить від шалом (івр. שָׁלוֹם, shalom, «мир»). Поширене у країнах, де панують аврамічні релігії: в Європі, Близькому Сході, Америці.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004482
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.01.2024
Билинонька тонесенька, суха,
В снігу, в степу колише сни колишні.
Крім вітру й сонця, на її шляху
Стрічались добрі звірі й дикі вишні.
М’які світанки грали повесні,
До зваби спокушали літні ночі.
Дощі в литаври били полкові:
Про ніжне серце і зелені очі.
Осінній подих бавив бурштином,
Шуліка міряв стоголосе пір’я.
І небо ще вбиралося бузком,
З червоним лиском сяйва до сузір’я.
Сичі морозні, сива заметіль.
У сірих днях звичайність, як буденність.
Та тільки снить в билиноньки думках -
Смарагдово безцінна нескінченність…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003883
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.01.2024
Сніг сонцесяйний живе у верхів’ї дерев,
Віття молочне торкає небесну блакить.
Грон полум’яних в сріблястих копицях не бачить.
Розсип коштовний ляга на постелі зі снів.
Сніг сонцесяйний славить пташиний політ,
Срібне повітря - з небес порцелянові зорі!
Як неминуче і стрімко потали гілки ,
Капали з чорних очей верховіть -
Неземні, теплі сльозини на взори…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003237
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.01.2024
Хованки добрі в кишені зимового хутра,
вдатні на дні віковім теплого моря у мушлі.
Може в гніздечку пальмових гілок,
Сліпій темній норі кротячій навічно?
Хіба ж сховаєш душу там назавжди,
коли повсюдно господарі – знайдуть та виселять.
О ні, прихистки знаю надійні, міцні!
Перша – це серце твоє, дарунок любові матері.
Друга – святі небеса, віра у Бога й себе.
Третя – чиста любов, вірна і ніжна – вона незрадлива.
Четверта – добро від основ і до кінця разками намиста.
П’ята – надія, домівка її має вагу велику.
А шоста, совість, не дасть змоги шукати притулку у злі,
Бо перша ж та друга – надійні!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003164
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.01.2024
Такий вже світ. Влаштовано так світ.
Усе минає: люди і природа.
І тільки біль лиша свій довгий слід,
Пекучий біль чи вища насолода…
І тільки час подовжує крапки,
Бере вершини, вказує шляхи,
Загляда в корінь і збирає рід.
Час зітре все чи лишить чомусь слід?
Пісок в пустелі, в решеті вода ,
час- неминучість швидше, ніж біда.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003156
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.01.2024
У літню ніч на возі пахли трави,
Вуж повечеряв теплим молоком.
І сни плелися в духмяній отаві.
Собака гавкнув : втрапив у полон.
Вона пливла з відром до перелазу,
Струнка і вільна, з місячним чолом.
Пес онімів, а я – за ним відразу.
Бач, мавка вже з повнісіньким відром.
Здоїла Квітку вправно, вміло, легко,
Та незнайомку радо прийняла.
Була – і зникла вмить за перелазом:
Грайлива чорна кішка чимала!
Гукнуть б на тітку, та й не ворухнулась:
Вуста зімкнуті, наче нежива.
Коли отямились – зітхнули й озирнулись:
Кого ж то вгледіли, чи може сон, дива?
Красуня-відьма всім наслала чари –
Вкраїнська відьма з золотим відром.
Ми свідки, ніч, корова і Стожари,
А може вуж, що красив їй чоло…
З тих пір на небелиці маю віру!
Казки, легенди – правди майбуття!
Як пам’ять вічна, щира та відверта,
Життя минуле – то й моє життя.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002696
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.01.2024
Біле мрево сліпучими іскрами –
Полотно сніжним пензлем розписане.
Тонке плетво морозів прозорих -
Думи-брили світам неозорим.
Біле море густе, світанкове,
Блідим слідом на виткані зорі.
Сонцесяйво на кілька годин
Діамантом блисне голубим.
Світла ніч на світанку пригожім -
пильне око невидиме, боже.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002680
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.01.2024
Частина 3
Такої смачної води, як з цього струмочка, я ще не пив. Адже його мені знайшла Білкуся – єдина подружка мого щасливого дитинства. Спрагу втамовано, тож білочка погодилася показати мені ще цікаві місцинки в лісі, де вона бачила гарні корінці. Але про галявину, будиночок і Корінчиху ніколи не чула( обіцяла в батьків запитати чи своєї довгожительки бабусі). А поки бігла , іноді стрибала з дерева на дерево, показуючи мені стежку, а я то стрибав, то пурхав – намагався не відставати, щоб встигнути за нею. Ось ми дісталися невеличкої галявинки, навіть крихітної, якщо порівняти зі знайомою вже вам галявиною. Тут ріс могутній дубище! Років тай років йому… Біля дуба все хтось перерив. Оце коріння!!! Ніколи такого і ніде більше не зустрічав. А стільки ж перелітав за своє життя, всюди бував, скільки потім коріння різного бачив! Це було глибочезне, широчезне! Де воно починалось, де закінчувалось? Досліджувати і досліджувати мені малому… А Білкуся торохкотіла, що восени тут море жолудів, і що неподалік живе родина Кабася. Це вони облюбували дуба і риють біля нього: так навчають Кабася кабанячих мудрощів.
- А ось і Кабась! Кабасику, привіт. Диви, хто зі мною! – вигукнула білочка.
- Кабась був кругленький, рожевий, мав товстенькі короткі ніжки-ратички і такий самісінький рожевий закручений спіралькою хвостик, симпатичний п’ятачок-круглячок, білесенькі довгенькі ікла та мав маленькі жовті оченята, що були розташовані на мордочці близенько, ніби одне хотіло глянути на іншого. Він саме валявся в неглибокій калабані, і від задоволення порохкував – класичне дурненьке рожеве поросятко можна було б подумати, якщо краще його не знати. По-перше, на те він і порося, ще й мале, невчене, як сміялася-примовляла до нього частенько білочка. А по-друге, хто не любить влітку повалятись і побавитись у водичці, хоч і брудній. Ми підійшли ближче, бо те, що йому гукала Білкуся - Кабась не чув. Він ще умудрився через п’ятачок пускати подвійний фонтанчик – всі пустощі заразом, поки батьки на роботі.
- Глушман ти! – гукнула йому в рожеве вушко білочка. – Агов! Вилазь з калабані, знайомся – це Крукі!( так мене звали друзі і батьки дитиною).
- Кабась… - шмигнув-рохнув своїм рильцем кабанчик, його фонтанчик вилився просто мені на пір’ячко. А сам він подав мені бруднющу праву ручконіжку, мовляв – Привіт!- сам при цьому ще не повністю виліз з калабані.
- О! Я тобі покажу безліч всіляких корінців, люблю їх підривати та підгризати – зізнався кабанчик.
- Кабась, дурник –дурником, на перший погляд, а читати він єдиний з нас, хто вже навчився! Хоч і був нашим однолітком. Навіть Білкуся ще не вміла читати. Тому він так багато знав про корінці( книги з домашньої бібліотеки). От тобі й Кабась! Я його називав – філософ. Так цікаво він розповідав книжними словами, ще й мав відмінну пам’ять! Але про Корінчиху нічогісінько не чув. На рожевому поросяті позасихали сірі плямки від болота.
- Побіжу до струмка, терміново встигнути вимитися і висохнути до приходу батьків – долинали слова кабанчика вже здалеку, перемішані з тупотінням-поцокуванням, коли його ніжки потрапляли на камінці. Мама з татом у Кабася були дуже суворі. Пустощі – це не про їхнього сина – казали вони усім своїм знайомим. Розумієте, як ми погналися усі до струмка, щоб кабанчик в очах батьків залишався чемною і слухняною дитиною! Час з друзями промайнув, як Білкусин хвіст, коли вона от зараз зникла, бо теж могла заробити на горіхи від матусі. Ми навіть не попрощались – не було часу на ці дрібниці. Я щосили, махаючи маленькими крильцями летів додому. І ніби швидко, як мені здавалось, летів… З лісу випурхав, як почало вечоріти. Сяде сонечко – тоді біда.. Я ж не бачитиму дороги до свого дуба. Що робити? Розгублений я зупинився, і приземлився на кущ, щоб перепочити від швидкого льоту. Оце загулявся – забув про час. Швиденько - повільно, повільно – швиденько , стугоніло мені в скронях. Що я батькам скажу цього разу, ох і влетить мені!
- Твої обіцянки нічого не варті! – вже неначе чую татів сумний, втомлений голос.
- Ех, бешкетник я якийсь росту, неслух – крутилось в моїй голові разом з думкою, як так зробити, щоб миттю опинитись вдома, хоча б на гілці нашого сімейного дерева, якщо не в гніздечку. Е-е-х! – протяжне і голосне Кар –р-р-х! – вирвалось з моїх грудей… Разом з моїм
е-х-х з куща вигулькнула пара сіреньких довгих вушок!
- Зайцюник? –здогадались крученята.
- Так. Саме він врятував мене того вечора від сорому перед рідними. Я вже зовсім не мав сили летіти, а Зайцюник миттю домчав зі мною на його спинці до родинного дерева. Мені залишалось тільки пурхнути на гілку. Для мами з татом я вигадав історію, що замріявся та й задрімав. І так спокійно й добре мені стало в рідненькому гніздечку. Дякую й ще раз дякую своєму сміливому другові зайчикові Зайцюнику! А ще кажуть, зайці – боягузи! Мій друг – не такий! Сміливець! Заснув враз, але ж так само й прокинувся від ф-р-р-р, фирк-фирк, і це під моїм ліжечком внизу. Небо було чмсте, сяяли зорі, яскраво світив, як удень, повний місяць. Я з цікавості тихенько, як тільки міг, пурхнув донизу – і добряче вколов свого хвостика. Хто натикав голок під нашим родинним деревом? Ф-р-р, фир-фир, почулося знову, але прямісінько піді мною.
- Злізь з мене! Тобі що немає чого робити, крім того як сідати на їжачків? – почув я.
- Хто тут? Звідки голос? – сонному мені було не дуже розібрати…
- Хто, хто? – Їжакевич. Йду собі прогулятись, щойно поснідав, пісеньки співаю, а тут ти звалився на мою голову.
- Я взагалі-то спав, і тобі раджу, які гульки??? – нотки обурення прозвучали в моєму «гульки».
- То й спи – буркнув їжачок
- Так ти не даєш - мовлю йому. Тоді я дізнався, що Їжакевич і вся його родина сплять удень, а вночі так як ми вдень: їдять, граються, навчаються, працюють… Бувай, пробурмотів я Їжакевичу – приємно познайомитись. (як приємно… хвіст болів, і спати хотілось). Але те слово – приємно… Дійсно, з Їжакевичем було приємно ввечері бавитись і цікавенно дуже! Він привчився вставати трохи раніше, поки ми не спимо. Й так ми спілкувалися, гралися усією компанією. Їжакевич розповідав про нічне життя, і воно зовсім не було схоже на наше денне. Але ж на те й ми друзі, щоб бути разом, підтримувати один одного. Бувало іноді таке, що ми цілісіньку ніч не спали – заради нашого друга Їжакевича. Але то окрема історія!
Крученята сопіли своїми носиками-дзьобиками аж постукували об гілку. Дідусь обережно переніс кожного до гніздечка.
- Солодких снів, мої рідненькі, дай вам, Боже, щасливої доленьки – тихенько прокрукав він.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002476
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 06.01.2024
Таємниці Старезного лісу, знайомство з Кабасем, Зайцюником, Їжакевичем та Білкусею
- З тих пір я до хатинки ні-ні, поки малим був! Звісно хотілось туди потрапити, та ніяк не вдавалося більше віднайти той шлях.
- А чому ж ти заснув? – спитали крученята.
- Бо в тій стіні, що до мене ближче були сонні корінці. Я спав та все чув, що говорила бабця-знахарка. Додому я потрапив завдяки пані Совусі Мудрагелії. Вона завжди уважна, усіх помічає, бо вчителька. Мій сонний ніс стирчав з блакитної гілки ялини. Вона й згадала, що цього допитливого дзьобика вже бачила в себе в лісі. Аякже, тато з мамою недавно водили мене до Лісової академії, щоб записати на наступну весну до школи. Тож пані Совуха й передала мене сонного спантеличеним батькам, які в пошуках дитини облітали мало не увесь ліс.
Сонечко скотилось величезною червоною тарілкою за обрій. Надійшов лагідний, духмяний вечір. Різна лісова й степова дрібнота готувалась до сну, та тільки цвіркуни і крученята ніяк не влягались.
Цвіркуни такими були від народження: вислухають уважно все-все за цілісінький день: новини, плітки про лісових та степових жителів, а потім, як ті сороки тріскотять всеньку нічку – обговорюють і сперечаються чи так воно було? Смішні! Виходить хор, що ніби співає одну довгу історію-пісню.
Отже, хто не знав, що коїлось вдень міг слухати про все вночі. Та таких було мало: сови, нічні метелики, змії, кажани, світлячки і ще невеличка жменька інших…
Але їм то зовсім не цікаво вслухатися, що й де, коли трапилося з жителями лісу, степу, бо самі вдень солодко сплять.
Крученята почистили дзьобики солодкою м’ятною пастою, і замість того, щоб влягтись у своєму затишному гніхдечку усі як один змовницьки переглянулись, і голосно промовили:»Карль –лу-лусь!». Людською мовою це означало: »Дідусь!». Як ви гадаєте, що ж ці хитруни придумали? Підійдімо ближе, послухаймо!
Ось вони вже на дідусевій гілці. Старий саме хотів зручненько вмостити голову під крило, як він любив, і вже навіть заплющив одне око. Від несподіванки він мало не звалився з гілки.
- Ох бешкетники, налякали старого! Чому це вам не спиться, мало пригод на сьогодні? – запитав дідусь.
- Не заснемо, дідусику, ніяк не заснемо! Нам вкрай кортить дізнатися, чи ще літав колись ти до Старезного лісу, і розкажи про своїх друзів, як познайомився з ними, де вони зараз?
- Диви, як уважно слухали! І кого ж це ви мені нагадуєте? Буде з вас толк! – заусміхався дідусь крук, кахикнув по-старечому, обперся крилами об гілку, а поряд, по обидва боки біля нього вмостились крученята-онученята, заглядаючи в його чорні, як ніч, мудрі очі. Та коли дідусь почав розповідати – очі світлішали і молодшали. Малі аж пороззявляли дзьобики від подиву! Всі мої друзі теж старенькі і мають таких милих, допитливих онученят.
- Овва! А чому це ми досі не знайомі з ними? – здивувались пташенята.
- Бо живуть вони у тому Старезному лісі-заповіднику вже тепер… Тому онученята Білкусі, Зайцюника, Кабася та Їжакевича не вибігають і не йдуть нікуди з нього – бережуть! Інакше ліс загине.
- Але ж ми можемо злітати до них у гості, от тільки нехай дідусик все розповість про своїх друзів, то й нам легко буде знайти їх онучків – подумали крученята.
- Кажи, кажи вже далі, дідусюню, нам дуже цікаво!
- Слухайте… Наступного дня я прокинувся у своєму гніздечку радий-радісінький, що залишився крученям, а не якимось там корінчиком, а ще сповнений сил і енергії до нових пригод! Поки зробив перелітну зарядку, поснідав, трохи повчився, бо треба ж на наступну весну знати напам’ять всі звуки «Лісової абетки»(дав обіцянку мамі з татом ).Не забувайте, що школярик – це відповідальність! Ще довелось запевнити батьків, що до Старого або ж Сивого( так називали цей ліс старші) не літатиму! Але тут я обіцянки не дотримався – випалив нерозбірливо неправду… Думав, якщо нерозбірливо і швидко обіцяти те, чого не будеш виконувати, то й можна не виконувати. Цікавість – моє все! Сонечко гуляло високо в небі. Перший літній день. Я розлітався не на жарт! Метелики, квіти, пташечки, комашки, тітонька змія вигрівалась зі своїми дітками на скелі, блискучі спинки знайомих рибок у сріблясто-блакитній річці… Я знов підлітав до Старезного лісу. І вже мріяв, як тихенько засяду десь поблизу чарівного будиночка. Не засну нізащо! Тепер бачитиму і чутиму все, що робитиме і говоритиме Корінчиха. А потім –непомітно швиденько додому! Скільки тут… Треба порахувати помахи крилець, щоб наступного разу не забаритись додому. Так я собі мріяв і планував, підлітаючи до лісу. І зовсім не так все вийшло – не так зовсім! Залетів я в ліс, і геть розгубився: незнайомі дерева, стежки, геть не так, як тоді, коли я вчора пролітав. Шукав я, шукав-літав, ані галявини, ані будиночка. Зморився. Жарко. Їсти схотів, а ще більше – пити. Посидів на гілці височезної, але такої пухнастої сосни, а тоді спустився донизу. Може, хоч струмочок чи калюжку знайду й нап’юся. Вчора ж був он який дощ! А ліс густющий! Дерева один біля одного, як стовпці біля будиночка, тільки високі. Внизу було якось темно, сонце сяяло нагорі.
А тут на землі, що була ніби перемішана з піском та глиною – волого і парко. Тому, коли я спустився не помітив, що не сам. Стрибаю- стрибаю у пошуках хоч краплини води, уважно дивлюсь перед собою. Бачу, білий красень-гриб, а на ньому озерце води! Бігом лечу до нього. І тут у мене з-під носа гриб втікає! Що це – магія?
- Магія, магія! – повторили малі.
- Ні… То була Білкуся – найрудіша білочка з усіх білочок, яких я бачив, з найкрасивішими у світі очима і довгим розпушеним хвостиком. Мить – і вона тримає красеня-гриба у своїх ніжних лапках-рученятах. Зізнаюсь, забув я, що й пити хочу! Мабуть кумедний вигляд мав з роззявленим дзьобом і витріщеними очима від такої несподіванки. Білочка так дзвінко розсміялась, аж луна лісом пішла. Так сміялась, що впала на свого пухнастика-хвостика і випустила додолу гриба.
- Чого регочеш? – запитав трішки ображеним голосом.
- Кумедний ти, як отак дивишся – відповіла Білкуся. Так ми познайомились і відразу здружилися. Через 10 хвилин білочка майже все про мене знала. І ми пішли шукати воду. Бо моя нова подружка жила в іншому кінці лісу, і теж любила, як я мандрувати. Ох і швидка вона у всьому: словах, рухах, діях –думках, і дуже розумна! Дівчата у цьому віці завжди розумніші за хлопців.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002381
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 05.01.2024
Сніг в серці ліг,
І на душі сніг.
Сліз в голові,
Слід на траві.
Танець війни
Знов до весни.
Тільки кріпись,
Бийся й борись!
Приспів
Я не радію зимі,
Я не всміхаюсь снігам.
Холодно(тричі) вам!
В очах сховалась війна.
Зима – найдовша вина.
І в серці кожному: бам!
Як ви там?(8 разів)
Мелодію можу тільки наспівати. Якби хто ноти написав та зіграв.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1001054
рубрика: Пісня, Лірика кохання
дата поступления 17.12.2023
Роки летіли – божії мірила,
А дні, як ті птахи міняли крила…
Повітря чисте, лиш здіймай вітрила,
І дихай вільно, птахо білокрила.
О птахо чорна, оминай щасливих,
Хороших, добрих, вірних та правдивих.
До них злітає мрія морем синім,
Любов несе червону в кошелині.
Рожеві сни на пір’ячку зростила
Фантазія лавандова, красива.
Думки зелені – життєдайні сили,
Їм душі сонця рясно заросили.
О птахо чорна, ночі не торкайся,
Лети від них, на зло не сподівайся.
О птахо біла, доленька всміхнеться,
Як зійде сонце – правдонька вернеться!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1001051
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.12.2023
Льон сколихнувся й блакить в оксамиті.
«Ох, дика груша!» - тьохнув соловей.
П’яніє степ: хмелію і топлюся
У зелені, у сонці, у цвіту.
У просторі орел розправить крила:
Витає в небі воля нічия…
Моя кохана земле, рідна, мила –
Любов, що зародилася змаля!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1000660
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.12.2023
Прийшла пора гірського кришталю,
Крихких снігів, топазових блакитей.
Синіє діамантова гора,
Блищить надія місячного світла.
І день годинник квапить, погляда…
На чорних тінях сон несе малечі.
Тихесенько журчить під склом вода.
Сідає тиша, засинає вечір.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1000214
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.12.2023
Всесильний Боже, скільки вартує сльоза?
Чи найдорожча та, що найрідніша,
Чи та твоя, де блискавки й гроза,
Чи чоловіча – найскупіша?
Скажи мені чи плату з тих візьмеш,
Що сльози матері й дитини проливають,
Чим покараєш, що в них відбереш,
Як з нелюдів отсих спитаєш?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1000176
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.12.2023
Темна синь, біла тінь – мерехтіння зірок.
Сон снігів, смак дощів – менша відстань на крок.
До зими в тон вітрів голосіння душі.
Битва-гра, біль добра, калачі – спи-мовчи…
Звір чорнів, майорів – запліталась коса.
Стан смертельних хортів, танець: квітка-оса.
На пелюстку жало – середина серпа,
Жала кодло і зло кров гаряча терпка!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=999815
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.11.2023
Бачиш, стала занадто спокійна.
Знаєш, біль не відчутний зовсім.
Так раділа, що тепла осінь.
Я й забулась, й забула? – ось ні.
Зиму ту пам’ятаю досі.
Досі сніг, досі чорні сльози:
Нелюбов грілася на морозі.
Сни голублять ще й кіт на підлозі.
Лиш би зник слід на рівній дорозі.
Лиш би слід, лиш би знак – осінь, осінь…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=998979
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.11.2023
Пишний бал хризантем…
По широкій алеї осінь вільно гуляє дощем золотим.
Ще недавно на воду задивлялись лілеї,
А тепер ніч міняє тонке срібло на дим.
А тоді сива днина, а тоді злива-злива!
В сірі очі хмарини загляда чорний ліс.
Вітер-вовк завиває, Божу милість ковтає,
Стрімко долю зриває, і несе у безвість.
Ще недавно на воду задивлялись лілеї,
Ще недавно хмелі на бантині плелись.
Небосинь аж мінилась, і блакиттю ясніла,
далі ніжно біліла фіолетова вись.
Сизим полем зміліла, у дощах помарніла,
І згорнулась-сховалась в їдне слово –колись…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=998950
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.11.2023
Як дерево…
Ми губимо листя, коли восени
Одні йдуть красиво, а інші –
Розтерзані бурею гинуть
За диво.
Щоби навесні відродитись.
Зумисно...
Згрібають докупи, і в яму.
Намисто
З дощів, що ридають.
А місто
Трима оборону за листом.
А що не по плану зовуть
Падолистом.
То драма.
Бо в полі, в степу ті дерева –
Безлисті.
І хай ні тобі, ні мені до сенсу зі змістом.
Листи – краплі крові, листки на броні –
Пречисті!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=998826
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.11.2023
Крізь осінні дощі виглядало сонце.
Бачив світ у пітьмі яскраве віконце,
Кольорову веселку і синє озерце.
Лиш журилось у нім сильно змучене серце.
Колір мало воно ніжний, жовто-блакитний.
В глибині вже зіяла дірка чорна при світлі,
Часто капала кров на холодному вітрі.
Зачудований світ опинився на вістрі,
Відганяв ті думки про неволю негідні.
Не зоглядівсь: фіранки змережив поволі.
Крізь осінні дощі не помітив недолі.
Дні минули найтяжчі й засяяло сонце.
Світ тонув у пітьмі, лиш світило віконце.
А у нім заживало серце жовто-блакитне,
Бо здолало чорноту тим, що вірило в Світле.
Хоч вмирало, боролось за клаптики волі,
сміх , щасливе майбутнє вкраїнської долі!
Кольорову веселку і синє озерце,
І за кожне велике чи малесеньке серце!
Те, що з сонця й води: колір жовто-блакитний,
Те, що найяскравіше сіяє у світлі!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=997813
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.11.2023
Сумні думки-вітри нагнали дикозвіра:
Великі сиві лапи та мала довіра.
В гарячім серці – блискавка-зневіра,
Холодні сльози, як небесна вира.
Якби ж дорослому ота дитяча віра,
Щоб не ховалась глибоко, як вирва.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=997808
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.11.2023
На відстані болю, на вістрі вогню,
Зневолю чи вражу – її ж бороню!
Броню безборонну – невпинну броню,
Зберу філігранно до доторків ню.
І вже за адресою в кожнім бою:
Я ж дихаю нею, пишу, не зміню!
Я ж думаю нею, молю, говорю!
Вивчаю, плекаю й ще більше ЛЮБЛЮ -
КОХАНУ, ВКРАЇНСЬКУ, ЄДИНУ, СВОЮ!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=997121
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.10.2023
Така висока степова трава,
Манить, шепоче, схоче – заворожить.
Під подих вітру грає, ожива,
Усю дрібноту захистити зможе.
І я змаліла в радіснім чутті,
Як та комаха, залюбки сховалась.
У цій тендітній миттєзабутті:
Кохалась, снилась, хвиллєзабувалась.
Ти колихала ніжно, як маля,
О мила, о тонісінька Леля,
Тебе плекати та ще насолода!
Обіймами залюблена земля, -
Прийматиме найвищу нагороду.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=997061
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.10.2023
Дивували мене ті прегарні дерева,
Що були восени у розкішнім вбранні.
А чи знали вони про зимову перерву –
Ген на синьому тлі самоцвітні вогні!
Я збирала очима смарагди, коралі,
І низала думками разки бурштину.
Як достигли сапфіри терпкої моралі,
І вишневий мармур у колючім тину.
А ще клени, ще клени різьбились у злоті.
Сяйво вкрали у сонця й забули вину.
Чи є осені зрада? Природа ж щаслива!
Без плаксивих дощів і холодного сну.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=996933
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.10.2023
Листя вальсує, журлива вода…
Степ запорізький – рашистська орда!
Серце зчорніло: «Біда, ой біда!
Снайперська куля – ворожа, бліда!»
В чистому полі козак наш лежить.
«Хрест» вже у Бога, життя – тільки мить…
Славна родина, кохана, брати:
«Нащо, – благають- за що в засвіти?»
- Соколе, в сталі немає тепла…
- Дії й молитви – поборники зла!
Тихо всміхнувся:» Я хрест свій доніс!
Чекайте, зустрінемось в світі без сліз!»
Олександре,Алексе, Сашку! Пам'ятаєш, як ви прохали знайти значення імен, і ти дізнався, що Олександр - "захисник людей", як завжди був на варті добра, справедливості, людяності... Серйозний і відповідальний, старосто класу, який аж в 10 класі став м'яким і трішки безпорадним веселунчиком( бо закохався не на жарт у красуню-однокласницю). А "козацьку кашу", а футбол, а море кумедних історій з життя нашого класу, а твій випускний( - Яке ім'я мені вибрати, Олено Іванівно, допоможіть?), а-а- 😥😥😥😥😥а.... Скільки у серці спогадів, мій Захиснику- Герою!!! І ще не вірю, що ти покинув нас... Глибокий біль та сум у моєму зраненому серці! Янголи відлітають на небо!🙏🫂💔
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=995748
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.10.2023
Сумні думки звіряю дикій грушці,
Усі жалі відклала журавлю.
Несу печалі тендітній подружці
На білі руці золотом хилю.
Зима, зима… Коли ж весна чи осінь…
Зима без літа й краплі кришталю.
А я стою зодягнена і боса,
Як в дивнім сні: живу неначе сплю.
Той сон гіркий, пречорний та тривожний.
Я в нім застигла: все кричу німа!
Моя крихка надія стоголоса,
Моя столітня зимонька-зима!
Несу печалі тендітній подружці –
Спочине тихо та біда мала.
На білі руці два дрібних горішки
Й одна сльозина з теплого крила.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=994700
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.09.2023
Лимонний метелик на квітах осінніх,
Доріжка з каштанів міняє ходу.
Батистові діти не ладні журити,
О їм би радіти в осяйнім саду.
О їм би радіти, о їм би співати,
о їм би кружляти у танці яснім.
Та тільки пора вже тепло проводжати,
Та тільки пора вже покинути дім…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=994556
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.09.2023
- Ти як, коханий?
- Живий. Дихаю тобою.
Сьогодні без бою…
Старий з малою бідою
Кропив мій слід скупою сльозою.
Смішний!
Я ж за себе постою!
А дід усе не має спокою,
Ще на баскім гарцює з війною,
За слід в траві, за зірки з росою.
- А ти, рідна, як?
- Молюся за всіх вас!
За Україну! За волю!
Щоб Бог зберіг вам життя.
І світ, усенький світ
Вітав з Перемогою!
Ціною! Якою ціною!
Чекай, ще хоч трохи
Побуду з тобою…
І вбрід, на той бік,
До бою - за волю!!!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=992802
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.09.2023
І лишились вони в вишиванім строю…
Відлетіли птахами за нас у бою.
І тепер захищають родину із раю,
І тепер обіймають коханих із раю,
І тепер бережуть Батьківщину із раю.
Шлють любов із небесного краю.
Світла й волі Герої вмирають.
Та навіки в думках! Залишають в серцях
Пам'ять вічну, яка спопеляє.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=992642
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.08.2023
Дощ, як лінюх все полив.
Достига білий налив.
Із дитинства перелив
Той духмяний лейтмотив.
Сік аж золотом іскрив
У подолі яблук-злив.
Липень вчора пригостив –
На столі білий налив.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=992545
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.08.2023
В місячний китайський день,
Мандрагора і Женьшень.
Зілля чарівне шукали.
Леле, в горах заблукали!
Злий чаклун їх підманув –
У рослини обернув.
З тих часів до сеї днини,
Схожі коренелюдини.
Зло магічне відвертають,
Всім здоров’я повертають.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=992540
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.08.2023
Несамовито лютувала весняна гроза. Дідусь Крук огорнув крилами своїх онученят. Разом сиділи на товстій гілці у центрі густого верховіття старезного дуба.
- Карль-карль – тоненько пищали вони – боїмось, дідусю, хіба цей дуб витримає? Он, диви, поламані гілки Яблуні. А зовсім поряд, тітонька Берізка лежить. Вітровій витяг її з корінням.
Вона плаче разом з дощем… Страшно!... Дуже боїмось!
- Кра!( це по крук’ячому: «Тихо!»)Не панікувати! Краще допоможіть гусені та комашечкам. Сховайте їх швиденько під кору. Наш дуб тисячолітній, має міцне розгалужене коріння! Він вже стільки негод витримав! Он маленьким рослинам сутужно. У сон-трави корінці вимило. А в проліски цибулинка ледве тримається. Добре, що росте у густій травичці. А там щільно сплетені корінці. Захищають блакитнооку. Скоро гроза вщухне. А ви послухайте, яка пригода трапилася зі мною малим.
- Дідусю, хіба ти був малим? – здивовано запитали крученята.
- Був… Усі спочатку бувають малими, а потім вже виростають – задумливо посміхнувся старий Крук. Як і всі живі істоти на Землі мають власний рід і коріння.
- Карль-ля-лю, карль-ля-ля – реготали діти. У нас нема ніяких коренів! Крила, лапки, дзьоби… Ні у Зайцюні, ні у ластівок, ні у журавликів, та й в галасливої тітки Сороки – нічогісінько! Коріння рослин і дерев видно! А в нас де???
- Не все коріння можна побачити. Але в усіх нас воно є! – заперечив дідусь. Наше – невидиме, але найміцніше! Коріння – це місце, де ти народився і зростав. Це твій рід, родина, рідний край. Магічне! Воно з кожним роком вашого життя буде міцнішати!
- Дивина тай годі - зітхнули крученята… Невже це коріння не пускатиме нас до далекої Африки?
- Чому ж, можете увесь світ облітати, але знайте, що вдома – найкраще! От яке чарівне, невидиме коріння.
Гроза стихала. Вітер майже не шелестів. Крученята потягнулись дзьобиками на волю. Та враз небо спалахнуло, щось блиснуло в очі. І всі вони сполохано притулились до дідуся.
- Карль-карлі! – кажи вже свою історію…
- У мене тільки виросло пір’ячко – я вчився літати. Мама з татом не відпускали нас далеко з сестрами. Та я страшенно був допитливим. Пхав свого дзьобика усюди. Шукав пригоди на свій хвіст.
- Одного дня я непомітно відлетів далеченько. Пурхав собі з гілки на гілку, з дерева на дерево. Тай залетів аж до сусіднього старезного-престарезного густого лісу. Стільки ж тут було різних дерев та рослин! Особливо я полюбляв розглядати корінці та корені. Глип, а я посеред широчезної галявини. На ній стояв дивний будиночок – корінчиночок. Це я йому таку назву вигадав. Бо збудований з різноманітних корінців, які тільки є у всьому світі! Ого! Такого дива я ще не бачив! Але чув від своєї прабабці Кручинихи про цей ліс та про знахарку-цілительку Корінчиху. Та всіх звірів і птахів лікувала різними корінцями. Це точно її домівка спалахнуло в моїй голові. Прабабця застерігала, що діткам до неї не можна наближатись без супроводу дорослих. Може перетворити неслуха на якийсь корінь. Ось і
все, подумав я. Зараз з мене вийде маленький корінець. Ніхто і ніколи мене не знайде та не впізнає… Я сидів у густому гіллі блакитної ялинки, що росла біля будиночка. Тікати додому якнайшвидше! – говорило моє внутрішнє я. А цікавість заспокоювала: а як же пригоди? Тихенько сидітиму і роздивлюсь будиночок. Тут, в гущавині блакитної ялинки,
мене ніхто не помітить – гадав я. Фундамент будинку був міцнющим – з коріння дубів, грабів, тиса, ясеню, сосни, модрини, липи, ялівцю, горіха. Стіни з ліан, лопуха, петрушки, кульбаби, цикорію, хрону, любистку, оману, хмелю. Вікна кулясті – з омели. Доріжка до будиночка вимощена з моху. Дах увесь у квітучому лататті різного кольору. Зовсім не страшно, - пробуркотів я сам собі, позіхаючи. За мить солодкий сон огорнув мене. І снилось, як давала цілителька різному лісовому люду корінці.
- Ось, Білкусю, корінь плакун-трави. Він від відьом і чарівників.
- Іжакевичу, тримай корінець валеріани - оберігає від укусу змій.
- А тобі, Зайцюнику, корінь оману-дивосилу – сильним духом станеш!
- Рани вовка зцілили за три дні коренем Адамової голови. А золотий корінь отримала пані Совуха Мудрагелія. Бо вона геть знесилилася від галасливих учнів. Може то й не сон був.
Тільки прокинувся я вже вдома, на гілці цього дуба. А поряд усі мої рідні.
- Корінням за землю тримається дерево і рослина, а людину та птаха коріння тримає за свій рід, батьківщину, Батьківщину!
Гроза давно відійшла. Вода вимивала ще нові й нові корінці.
- Як би нам туди злітати, у старезний ліс – подумали крученята…
- Дідусику, який ти сміливий! – голосно прокракали вони.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=992471
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 28.08.2023
Літо збиралось в дорогу, кажуть, його не було…
Піч напалило, з порогу поприбирало тепло.
Сипали ночі листочки, ткалі пряли холоди.
Літо в барвистій сорочці, літо легкої ходи.
Було-було! Ще не мирна люблена мною пора.
Прийде надія осіння, згине зимова жура.
Щоб у квіткову знемогу, у солов’їні гаї,
Гідно нести Перемогу, славити рідні краї!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=992466
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.08.2023
Маковий дощик в полив’яний горщик.
Аж дві веселки вчепились за корчик.
Серпень смакує квасолевий борщик ,
Женчик: доспіле у плетений кошик.
День, як настоянка: трави та перчик.
Коник на полі, в руці гуліверчик.
Сонце достигло з вірою в серці,
Лебеді-зорі в нічному озерці.
Дощик ожиновий, теплий, шовковий.
Горщик малиновий, кошик медовий.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=990998
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.08.2023
Старий годинникар вірить у силу сонця.
У час, що мов скелі, які стануть піском…
Оберти стали спекотніші.
Та навіть в пустелі знайде ковток води, хоч із марева,
Аби не грозою, що затягнулася на роки.
Серпень не приймає червень.
Вище не стрибнеш, хіба у вересень,
Де з кожним колом сонячним все темнішає.
Час плине швидко, наче пісок крізь пальці в долонях.
Це твоя віра, древній поціновувачу ліку секунд?
Хай здійсниться пророцтво кола вогню!!!
Вода воскресить все, що є на Землі – Зеленій Планеті!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=990511
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.08.2023
Лавандовий прованс Тернівки... Озон наповнений ароматом фіолету. Вдихаю мій день. Він сьогодні солодкий і терпкий. Небо сяє блакиттю й тоне в без того синій річці. Золоті голівки соняхів закохано дивляться на свого Сонячного Бога. Старий Бенчиків млин,що так довго пах борошном та олією, на очах перетворюється у сучасний розкішний готель зі збереженням автентичності споруди. Для здійснення мрій важлива щоденна праця рук та розуму. А ще любов, любов до всього того, що ти робиш, відчуття стилю та краси. Підтримуймо своє, таке рідне і близьке! Пам'ятаймо історію,бережімо власне коріння ! Пишаймося усим українським! Дякую ЗСУ за ще один тихий літній день. Дякую творчій команді проєкту "Бенчиків млин" за ідеальне місце сили та натхнення. З вірою в Україну! В молитвах за кожного Захисника! Українському туризму бути! Батьківщині квітнути!💛💙
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=989381
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 21.07.2023
На розпутті розп’яття…
Марно до літа.
Глузували дощі,
Голосили трембіти.
Гарцювала війна…
Доля вбита, розбита.
Вороння, сивина,
Недосвіт, недозвіти…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=987558
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.07.2023
Дні волошкові,
Ромашкові долі.
Соняху – світло,
Очі – віолі.
Зорі на полі.
Хати-тополі.
Льонове море,
Макові льолі.
Ліліям – ролі,
Мальвам – паролі.
Троянди затихли,
Дзвіночки поволі.
Бачились, бавились,
Плескали, чули.
Ніч шоколадну
На день обернули.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=987556
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.07.2023
Поділись зі мною…
Поділись зі мною – не мовчи.
Схоже за стіною заховали погляди ключі.
Загубились вранці – зводилися бранці почуттів.
Тануть самозванці на очах реальних відчуттів.
Не спинити драму – на загибель браму відчини.
Говори зі мною – час розчинить сани і чини.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=987503
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.06.2023
Вишнево, стигло у саду,
Малиново, червоно, біло.
О пахощі троянд , я йду.
Уклін ромене, ніжно, сміло.
Як сонячно! Барвистий світ
Ховається в зеленім листі.
Лілейно, волошково…
Квіт, той мальвовий,
Батьківський, чистий.
Червнево, літньо.
Рай пташок не галасний –
Щемкий, привітний.
Душе моя, лети, шукай,
Де завжди істинно та світло.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=987470
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.06.2023
Коротка мить, а спалах вже осяйність.
Куди ж мене мелодія веде?
О пам’ять дивна, спогадом печальність.
Ходи, навіщо розквітала, де?
Вона сміється: «Знаки долі, долі…».
А квіти заховались у душі.
І знов в полоні серце – волі, волі!
Вона ж сміється: «Дівчино, мовчи!»
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=985963
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.06.2023
Ой владні, владні,
В вас скінчились люди?
Коротке щастя на чужих кістках.
Задумайтесь, вам не мине, а буде!
Ой схаменіться, прийде божий страх.
Отак зненацька від занепокоєнь,
Стурбованості, охів, сподівань…
Палатимуть і ступні, і долоні,
Пектиме совість вічних відмовлянь.
Вже потонули, так давно втонули:
Глухі, бездушні і німі борці.
Як гидко-гидко…
В кого обернулись,
Щури всесильні, світові сліпці???
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=985958
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.06.2023
Пекло, горіло, тенькнуло не всім.
Палало, сильно випалило душі.
А тим, що? Звично. Било сім на сім.
Садять вербу – збирають дикі груші.
Уявні гру(о)ші на сухій вербі.
Торгують ними, ласують-смакують.
За тридцять срібників на гілку далебі…
Гарують й досі, та ще й галасують.
Нещадно! Дико! Час не по журбі?
Кому ж молились? Вам не по собі?
Чи все собі, собі, собі, собі…!
І гріх, і сором радо танцювати
Тоді, коли чорніша від землі
Вам гляне в вічі вимучена мати.
А може й збагатились на тяжбі…
Скільки б не брали – треба віддавати!
Борги комусь. Найтяжчії – собі.
Себе спитати, в себе відбирати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=977667
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.03.2023
На хвилях вітрів гойдалася воля.
Провадила спів мережана льоля.
І спало собі немовлятко в колисці,
А поряд: то спалах, то гримне, то блисне.
Росло те дитятко в боях пурпурових,
В надії і вірі, в сльозах і любові.
В тривожні часи, на тяжкому розпутті
Дитя нагадало імення забуті.
Кургани, могили, «Послання» Шевченка.
Якої ми крові, чия у нас Ненька.
Про силу єднання, про славу козацтва,
Доспіне нам доля, тримайтеся браття!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=975875
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.03.2023
Клаптики неба в торішньому листі.
В лісі весна:тихо, сонячно, чисто.
В серці зима:сльози, холодно, лютий.
Небо в калюжах, усі ми закуті.
Земленько, як різнобарвно-квітково.
Душе, чекай, скоро день вже святковий!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=975858
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.03.2023
Зимовий ліс, в тобі сховалось сонце.
Зимовий день – будинок кришталю.
Спить озерце – старе скляне віконце.
Шмага мороз, не маючи жалю.
Риплять дуби, на вусах вітровії
Мелодії холодним виграють.
Не сплять лиш вічно сяючі Стожари.
Шляхи зникають, дзвони тихо б’ють.
Смереки вії довгі розпушили,
Там за горою віщував мольфар.
Десь до людини повертались сили.
Цілющий день нагадував узвар.
В печі вогонь черінь лизав завзято.
Стояла бабця в білім фартусі (хвартусі).
П’янило сіно, ладан,пахла м’ята…
І снились літні роси, спориші…
Зварився борщ, у горщику картопля.
Духмяний хліб, пряжене молоко.
Бабуся зникла. Стало все холодне.
Війна гребла собі моє тепло.
Зимовий день водою крижаною.
Жива людино, витримай штурвал!
Пророчив шторм морською таїною,
Як світ потроху правду забував.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=972491
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.01.2023
Цукор з неба до вуст - несолодкий.
Манна Божа сьогодні гірка.
Думка-дія, як сніг на долоні.
Так-от невпинно легка - та важка...
Щезне сон-сніг у дикім проваллі,
Стане сон-сніг у теплих думках.
Вслід за тією, що в темних шевронах
Вродиться світла вона…
То Перемога-Весна без погонів –
Пагони ніжні життя.
Рани загоїть земля.
Час ще зимі….
Цукор із неба хай засолодить вуста.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=972477
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.01.2023
Ми переможемо!
Вірю, що зможемо.
Світ заворожено
Дивиться вражено:
Змучені, втомлені,
Але не зломлені.
Нене, тривожимо,
Лаємось, божимо.
Маски зриваємо,
Хвалимо, хаємо.
Шлях не здорожимо.
Вірю, що зможемо:
Ми переможемо!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=972330
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.01.2023
Морок засів надовго,
Манить на темну сторону.
Думаєш, безборонна?
Я не віддамся ворону.
Серед холодних завше,
Все сподіваюсь на краще.
Серед пекучих - нащо?
Я дотримаюсь – треба так.
Все буде – буде так ще,
Що й не повіриш – найкраще!!!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=972233
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.01.2023
Якщо я тобі колись подам попіл з попелищ,
Очам не повір: війна торкнулась і мого дна.
Візьми ворогам на зло, і в землю верни, щоб жило.
Зело буде проростать, слова стануть квітувать.
Зерно буде проростать, зело стане вартувать!
Бо й там, на самому дні те я скаже: «Ні – війні!»
Не знищить, не вбить, не забрать: душа буде дожидать.
І як не судилось мені, онука відріже:»Ні! Ніколи не бути війні!»
Онук буде вартувать, війну стане убивать.
Бо зло доживатиме дні, бо ворог не прийде вже:Ні!
Хай внуки його уві сні здригнуться від нашого:»Ні!»
А ми будем вартувать, і нищити ката, вбивать!
Всесильне вкраїнське НІ, із попелу, горя, в стіні…
Стіна буде кріпко стоять, не зможете зруйнувать.
Бо голос на самому дні пектиме вас словом:»НІ!»
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=972231
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.01.2023
Дозволь, я побуду щасливою.
Веселкою, вітром, зливою.
Росою, вогнем, трояндою.
Предивною і принадною.
Дозволь, дзвінко так сміятися,
Щоб голосно розридатися.
Лунати в горах луною
Веселою і смішною.
Мовчу… Як мені спинатися,
Зібратись, не розірватися?
Війною я отруїлася.
Молилась, з собою билася…
Триматися, не спинятися,
Щоб жити – не обірватися!
Та вічна скінчиться зима.
Тоді я побуду щасливою.
Вогнем і трояндою, зливою.
Ридатиму – стану сміятися.
Із світлими обійматимусь!
Відлунням у горах весною,
Коли розквитаюсь з війною.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=970753
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.01.2023
Не вертайтесь ніколи!
За зраду землі
Ви молились на мові чужій.
Дітям дали хрести.
Затоптали в багно
Зерна краю святі.
Отруїлись, німі і невільні сліпці.
Та гірка ваша плата:
В безіменні, безрідді розплата…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=970749
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.01.2023
Рідзво…
Обернулося.
Відгукнулося.
Повернулося.
Дай Бог!
Зародилися.
Народилися.
Відродилися.
У Христі
На віки.
Із родиною,
Україною.
Його славімо,
Вас віншуємо!
Добра зичимо!
І дорогою-перемогою
Ідемо.
Ой, дай Бог!
Та очистимо
Від зла чорного
Увесь рід.
Дай же, Бог!
І очистимось
На той рік.
Світла, радості
На Різдво! На Рідзво!
РІД_ЗВО! ТАК ПРАВИЛЬНО ГОВОРИТИ))
Одне з архаїчних прочитань свята звучить саме так - РІДзво. Свято, на яке збирається, зветься весь рід. Всі разом в цей день не випадково. Йдеться не лише про охоронні ритуали та замовляння на достаток. Рід на цих зібраннях проводить генеральне планування на майбутнє, обговорюються плани, господарка, подорожі, покупки, майбутні весілля, а значить - приріст маленької, але живучої спільноти! Так між пісними стравами, неспішно, з вигляданням зорі і підготовкою до служби, формується матриця наступного року. Саме тому сьогодні всі родини запрошують на це планування особливих гостей - предків, померлих. Ці віртуальні особистості мають укріпити цілком реальну родину своїм досвідом, знаннями... Яке ж воно було мудре, правда?
Звідки я взяла цю деталь, оте саме РІД_ЗВО? А звідти, що на одному інтерв'ю з етнографом заговорили про скорочення, інакше прочитання відомих термінів.( взяла з допису Мар'яни Ангелової)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=969264
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.12.2022
Вартуй мову, друже мій!
В вільних степах послухай ці скали із древнім санскритом.
Торує народжена довгий шлях…
І як би не склалося, щоби жив ти,
Пиши й розмовляй, кохай рідною так,
Як густо колоситься добре жито,
Як сокіл у небі, як вітер у полі,
То й хліб буде з жита.
А верби й тополі співатимуть Мавці:
«Ми знову на волі!»
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=965169
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.11.2022
У вогні, у крові, у сльозах,
В щасті сміху,дзвінких голосах,
На руїнах пожежі, в диму
Вільна птахо, тебе обійму!
Чую плаче, квилить , голосить,
Стереже ніч, говорить, не спить.
Свист ракети, сирена, маля –
Колискова страхи затуля.
Стогне в муках рідненька земля,
Мова всі молитви промовля.
Мова єдності нації – спів!
Калинових гаїв, солов’їв,
Мова сонця, вишневих садів,
Із прадавніх джерел і часів.
Мово сили, від роду мого –
Ти могутнє коріння його!
Очищайся, рости і міцній,
Дихай вільно, живи і пишній.
Птахом гордим до неба злітай,
На весь світ мій народ прославляй!
Вітаю нескорених, незламних, вільних українців та українок! Любіть і вчіть Рідну все життя, бо то ваша душа, ваш скарб, зброя, код ідентифікації нації. Воюймо на всіх фронтах! Вірю, що разом переможемо!💛💙
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=965160
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.11.2022
Відлуння в старезному лісі. Таємна галявина. Стрілися двоє.
Він виринув з темряви*, вона – його світло і воля.
За стукотом серця деколи, де хвоя чіплялася боляче в тілі.
Де в світі й коли їм судилася воля? А доля вщент…
Все собі кувала стальних героїв.
З безлічі – один в полі воїн з темряви*,
Вона – його сонячна зброя з вічности.
*Темрява - війна.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=964799
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.11.2022
Самотній жителю дерева роду свого,
Найвитриваліший, найяскравіший.
Тепер ти один міцно тримаєшся –
Найкрасивіший.
Інші землю покрили жовто-червоним килимом,
Стелять доріжку в майбутнє – не вдома вже…
Ти ж наче воїн, що найсильніший з усіх, бо встояв:
Проти вітрів злих, колючих снігів, морозної тиші.
Най до весни ще, коханих гілок, до нових бруньок – ти найрідніший.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=964791
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.11.2022
Я осінь бачила… Вона отут була.
Прегарна пані в пишному убранні.
О ясноока! Ясно, ясно, ясно
Назустріч йшла й всміхалася мені.
В руках плетений кошик,
Там дарів – не перелічиш:
Безліч та й смачнючих!
А в косах листя й квіти із гаїв,
І хризантеми ніжно-запашнючі.
У довгій сукні з шлейфом вогняним,
Накидка із прозорого кришталю.
А погляд синій – синій з золотим!
Отак дивилась вслід би їй все далі, далі…
Котилось сонце, жовтень вечорів.
Лист облітав, маячив і мілів…
Його, загін вітрів крутив-кружляв:
Услід за сонцем з рідних яворів,
Манив до моря, теплих берегів,
З своїх домівок в ті далекі далі…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=964198
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.10.2022
Вдалеч,за обрій, у синь – зірко вдивлялася…
«Здалеку, сину, прилинь!» – все прислухалася.
«Хоч на хвилину – давно я не всміхалася.
Сину, гіркий не полин – я помилялася».
І розривалася синь, і розсівалася:
«Синку, живим повернись – я ж зачекалася!»
Сльози з очей полились, ними вмивалася.
Матінки серце – це щит, щоби не сталося.
Всі молитви за дітей:
Їлося, як їм, чи спалося?
«Лиш повернися живим!» -
Сину тоді вчувалося.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=964017
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.10.2022
Тепло тепер ховалось в закутках,
Вночі за ним ганялися морози.
Лиш вдень гуляло, сили берегло,
І гріло на камінні тихі сльози.
Торкало ніжність білих хризантем
Чи бавилось на сонечку з кульбабки.
Мовчечки все ходило за дощем,
Просилося до осені без шапки.
Вона й пускала іноді його,
Радіючи, як те дитя цукерці.
Їй до душі все ж літо чи весна,
А не зима, що люто студить серце.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=963735
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.10.2022
Звучала казка лісова…
Кришталь порушила сова.
Та й дятел вклинився в той гук,
Лунало всюди стук та стук!
А заєць витяг тарабан
Та й стало чути: бам та бам!
Звучав дзвіночок в ясний день:
Дзелень-дзелень, дзелень-дзелень!
І ворон вигукнув: »Базар!
У вас тут гамірно! Кар! Кар!»
І стихла казка лісова,
Та не скінчилися дива…
Оця частина для діток:
Про шум і галас вам урок!
Дорослим вийшла вже нова
Моргніть, і буде вам жива.
От якось Фея лісова,
Дала наказ руденьким мишам
Покинути підземні ніші.
І вільно жить-розкошувать,
Людські оселі не чіпать!
Кивнули миші всі: «Пі-пі!»
Один з них дума:
«Далебі, туди не йди,
Там не торкайся!
Виліз з нори –
То розгуляйся!
Ото вже матиму потіху:
З’їм хліб увесь, згризу всю стріху!».
Знайшов собі одну хатину,
Що аж підстрибнув біля тину.
Як в хату йшов якийсь хлопак,
Й собі ускочив, як хробак.
На стіл стрибнув, гризе хлібину.
А в хаті підміта дівчина:
Коса пшенична, очі сині,
Ім’я їй гарне – Україна.
У хаті чисто, аж прозоро:
На вікнах вишиті узори,
Біленька піч, в глеку маківки,
В квітках дівчина і долівка.
Рудий застиг, так задивився:
«Красіво!» - мало не вдавився.
Нажерся, бахнув по столу,
Продовжив від щура хулу:
«Чево здесь в доме так красіво?»
А в нього в хаті сіро й сиво).
Кричав, що жив він тут давно,
І в доказ тицьнув на г…о
(було на білій скатертині
Ви здогадалися, чиє?).
І став доказувать дівчині,
Що люди споконвіку – свині!
(У хаті гарній білій, цій).
«Я цар, ей міші – маладці!»
Махав він лапками всіма,
Заплющив очі, зазива.
Та пам’ятайте про дива!
У кожній ось такій хатині
Є Кіт-козак, вартує й нині!
Кіт мовчки це спостерігав,
Стрибнув на стіл та тільки: ГАМ!
(скажу вам: смачно не було,
Оте руденькеє п…о).
Та від Кота я передам,
Що означає його «ГАМ!»
«Не лізьте в хату без запрошень,
Вб’ємо без всяких оголошень!
Бо ми терплячі, маєм міру,
У нас є Кіт на рудовірів.
Ніколи в норах не бували,
А жили вільно, жнивували.
щуру і мишам передайте:
Коти гопак танцюють нині –
Так прибирають у хатині!
І зрозуміло вже дитині:
Смерть мишам!
Слава Україні!»
Звучала казка не нова.
Раділа Фея лісова:
« Нема мишей – росте трава!
(На той рік соняхи заквітнуть)
А будуть ще дива, дива!...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=963238
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.10.2022
У серці спогади тримаю,
Душею ніжно обіймаю.
Скарби-дари вдячно приймаю.
Мій Ангел, мій Господь, я знаю,
Мов той кришталь оберігаю:
Любов, надію, віру маю!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=963178
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.10.2022