| Сторінки (8/792): | « | 1 2 3 4 5 6 7 8 | » |
ради этого дня
что уселся на ветках деревьев
стань честней хотя бы на миг
прочувствуй
в каждом мгновении
этой затянувшейся осени
как собирает деньги
на свой последний хлеб
прямо на улице
старый
седой
но добрый душой
старик
как ускользают мечты
и убегают туда
откуда весь род земной
как поле
оберегающее цветы
замерзает каждой зимой
как эта осень жалуется на сон
и на гвозди
в подушке своей
как укрывается каждым
пожелтевшим листом
чтобы стало
хотя бы на миг
теплей
как на руках
что похожи на крылья птиц
сдираются ногти и кожа
и как вышестоящий
седой старик
доживает последний день
среди этих равнодушных людей
кушая хлеб
замерзшими пальцами
на диком почти зимнем
морозе
29.10.2014г. [23:19]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=533530
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 30.10.2014
це нестерпно
дивитися в двері
що прочиняються
впускаючи в себе
нових людей
і знати
що кожна людина
з тих хто заходить
не Ти
24.10.2014р. [19:03]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=533292
рубрика: Поезія, Верлібр
дата поступления 29.10.2014
за створення дякую музі
шкода лише що Ти так і не прийшла
нестерпно дивитися в двері
що прочиняються
впускаючи в себе
нових людей
і знати
що кожна людина
з тих хто заходить
не Ти
набридло дивитися у вічі іншим
брехати що все гаразд
а потім іти
і склеювати скотчем стіни
квартири
чи кімнати
чи клітки
чи одиночної камери
дивлячись як назвеш
я в'язень
на серці камінь
на шиї зашморг
день догоряє неначе
пожежа
ні
неначе десятки
буденних пожеж
набридло зводити заново
нові мости
коли ще горять старі
і дим від горіння їх
їдкий тютюновий
відгукується в легенях
осадом смоляним
набридло іти
долаючи відстань
кроками на поверхні
крилами в підсвідомості
перелітними птахами із вирію
що шукають своїх осель
мій дім там де Ти
Твій дім там де я
між нами кілометри пустель
тих що звуться сахарами
і бедуїни по ним бредуть
закутаними в пісок примарами
від мене до Тебе
від Тебе до мене
потім кидають торби
і верблюдів своїх
і останні запаси води
злітаючи птахами
чи то душами
тих що боролись за щастя
в вічність
в прохолодну мряку
пізньої осені
в це роздягнене
відверте й оголене
небо
останній бедуїн
скубе замислено бороду
думаючи про безпідставність
іншого вибору
якщо я вже обрав найкраще
дивиться
посміхається
згадує писану в книзі істину
чи не найкращим у світі
письменником
тільки сміливі матимуть щастя
24.10.2014р. [20:52>
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=532396
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 25.10.2014
день розсипає своє намисто
хвилини
години
секунди
миттєвості
наче список усіх людей
побачених напередодні
в лотереї джек-пот
Щастя близько
може
трапиться навіть
сьогодні
ти готовий
чи все блукаєш
днями
що схожі на суміш
ароматичних приправ?
поглянь
в цьому місті
люди нагадують птахів
вжалених часом
застуканих за життям
в кишені
лотерейний білет
із джек-потом
і Щастя десь поруч
збирає на нитку намисто
ми живі
але втомлені неіснувати
ми схожі на вічність
як прекрасна забута пісня
23.10.2014р. [16:39]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=531985
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 23.10.2014
грусть имеет лицо человека, которого Тебе не хватает
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=531789
рубрика: Проза, Лирика
дата поступления 22.10.2014
что у нас есть
кроме бесконечного ничто?
пустота
пустота в груди
словно союз из двух черных дыр
пустота
которую мы заполняем пивом шампанским или вином
с кисло-сладким привкусом
радостных воспоминаний
что у нас есть
кроме завтра
с перебитыми палкой ногами?
вечер и ночь
исполосанные осенью и дождями
желтый свет от лампы на шторах
скомканый лист
и бокал вина на столе
этой ночью мне слышится
каждый шорох
да
я знаю
все спят
эти шорохи в моей голове
что у нас есть
кроме этой мнимой свободы воли?
птица не может не летать
у нее есть крылья
человек пытается жить
всего лишь подымаясь из пыли
на колени ставая
свою укоряет судьбу за то
что устав от ходьбы по горячим углям
которые все еще не остыли
он своими руками сжимает
своей птице крылья
не давая мечте взлететь
в эту черную немоту
20.10.2014г. [0:22]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=531696
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 22.10.2014
по одиночке сложней сохранить рассудок
человек человеку есть щит и меч
человек человеку есть боль и... Чудо
и есть полем ярких цветов
и полем серых камней
по одиночке вся жизнь
ограниченность ритма и рифм
без поддержки партнера
не будет ни бала ни танцев
без того кого любишь
ты останешься чужестранцем
даже в самой любимой тебе стране
20.10.2014г. [0:34]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=531495
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 21.10.2014
музика перетворюється у пісню
пісня розчиняється у словах
слова - у ритмі
який кличе тебе у свої обійми
і ти танцюєш
хоч і обіцяв собі раніше
не піддаватися на провокації
більше не танцювати
але танцюєш
віддаєшся на поталу прекрасному
дихання збивається
серце стукає швидше і гучніше
ти розчиняєшся в пісні
пісня - в тобі
ви стаєте нероздільними
і вільними
щоб завтра почати новий день
звільнившись від сьогоднішнього
17.10.2014р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=531258
рубрика: Поезія, Верлібр
дата поступления 20.10.2014
ми граємо чужими життями
іноді програємо
іноді перемагаємо
але найчастіше
майже всі наші ігри
закінчуються
внічию
19.10.2014р. [01:15]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=531257
рубрика: Поезія, Верлібр
дата поступления 20.10.2014
на новий рік побажаю смерті
від вантажівки
або від великої цеглини
з даху багатоповерхівки
яка будується вічність
або побажаю захлинутися
чорними днями
скручених в пустку
глибиною в три маріанські впадини
побажаю взяти відпустку
так щоб назавжди
здохнути від власного болю
крила ж навіки відтяті кухонним ножем
все ще заляпані кров'ю напівмертвого
а іноді напівживого
на новий рік побажаю здохнути
неначе той гавчик під плотом
якому не кинули кістку
з криками "подавися"
який не скавчить і не просить
зверни увагу чи подивися
йому вже нічого не треба
окрім одного бажання
дуже простого якщо дід мороз
не бездушний п'яниця
на новий рік обов'язково померти
сказавши аріведерчі цьому проклятому світові
сказавши Тобі востаннє мені посміхнися
18 жовтня 2014 року [15:46]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=530805
рубрика: Поезія, Верлібр
дата поступления 18.10.2014
на свалке вчерашних дней
все еще нет сегодняшнего
он застрял где-то между настоящим
и будущим
незаконченным стихом
в котором растворяется мысль
становится птицей
ускользает из позолоченных
ненадежных клеток
обретая свободу
падая в небо
последним лучом уставшего солнца
на свалке вчерашних дней
гуляет ветер
словно стражник
оберегающий прошлое
единственный кто носит цветы
на могилы каждому из прожитых
тобой дней
единственный кто улыбается
если ты в тот день
был счастлив
и рыдает если в этот день
в твоей жизни не было
ничего хорошего
единственный свидетель
твоих хороших или плохих поступков
твоей печали и твоей радости
твоего горя и твоего счастья
твоих черно-белых дней
и дней разноцветных
огни этого города
называют тебя по имени
но сегодня не улыбаются
стражник дней твоих
сегодня грустит особенно
и смотрит как этот навязчивый вечер
рисует на небе первые звезды
своей утонченной рукой
город купается в сумерках
день догорает во тьме
ты едешь домой
не забудь передать привет луне
14.10.2014г. [19:38]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=529959
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 14.10.2014
цих днів
невміло намальованих крейдою
більше не злічити
перші зорі з обережністю
зазирають у твої очі
намагаючись відшукати у зіницях
відображення повного місяця
ти затискаєш у горлі
черговий клубок суму
чорний-чорний
наче очі нехорошої людини
і намагаєшся не дихати
щоб він не вирвався на волю
не отримав форму
силует самотньої людини
розчиняється в сутінках
відображення у вітринах магазинів
спотворюється
і ось ти вже схожий на птаха
падаєш
рахуючи помахи крил
знизу доверху
в небо
пробите щільністю сірих днів
неначе кулями
продірявлене уламками
гранат що вибухають
встелене спалахами наднових
ніби феєрверки підриваються
у твоїй голові
сигнали автівок і ось ти знову на землі
відчуваєш щільність асфальту
йдучи по зустрічній
думаєш
навіщо вони сигнялять
людиною більше
людиною менше
різниці майже нема
люди лаються
мовляв божевільний
чи п'яний
жити набридло
десь із глибини власних нутрощів
зім'ятих так
як мнуть вже непотрібний папір
відгукується
але ж вони кажуть правду
набридло
ти йдеш до обочини
шукаєш найближчу траву
падаєш
зливаючись із нею всім своїм тілом
дивишся на єдину Зірку
впритул не помічаючи інших
і твої очі
наповнюються без залишку
її чистим неповторним сяйвом
11.10.2014р. [21:06]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=529271
рубрика: Поезія, Верлібр
дата поступления 11.10.2014
выйди из дома
возьми ветер себе в попутчики
возьми плеер а с ним
и наушники
вруби музыку как можно громче
чтобы не слышать
как падают с лестницы
как сходят с ума от одиночества
как сбываются все пророчества
и как судьбы переплетенные
безмолвно играют чужими жизнями
то потерянными
то обретенными
вруби музыку да погромче
чтобы все крики стали шепотом
чтобы весь гром раздавался рокотом
этой эпохи похожей на кашель
с нами такими ненастоящими
отрицающими всякое чудо
и не верующими ни во что
улыбаемся зная что будет
каждый день роковая цикличность
счастлив с виду
внутри - трагичность
а на деле все мы - никто
выйди из дома
чтобы не быть удушенным
этими стенами
сжимающими квадрат
ради шага вперед ради будущего
выйди из комнаты
выйди из дома
шагай вперед
11.10.2014г. [16:37]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=529249
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 11.10.2014
этих дней
неумело исписанных мелом
больше не сосчитать
первые звезды с осторожностью
смотрят в твои глаза
пытаясь отыскать в зрачках
отражение полной луны
ты зажимаешь в горле
очередной комок грусти
черный-черный
как глаза нехорошего человека
и пытаешься не дышать
чтобы она не вырвалась на свободу
не обрела форму
силуэт одинокого человека
растворяется в сумерках
отражение в витринах магазинов
искажается
и вот ты уже похож на птицу
падаешь
считая взмахи крыльев
снизу вверх
в небо
пробитое плотностью серых дней
будто пулями
изрешеченное осколками
разрывающихся гранат
усеянное вспышками сверхновых
будто салюты взрываются
в твоей голове
сигналы машин и вот ты снова на земле
чувствуешь плотность асфальта
идя по встречной
думаешь
зачем они сигналят
человеком больше
человеком меньше
разницы почти нет
люди ругаются
мол сумасшедший
или пьян
жить надоело
где-то из глубины из внутренностей
скомканных так
как комкают бумагу
отзывается
ведь они правы
надоело
ты идешь к обочине
ищешь ближайшую траву
падаешь
сливаясь с ней всем своим телом
смотришь на единственную Звезду
не замечая в упор других
и твои глаза
наполняются без остатка
ее чистым неповторимым сиянием
09.10.2014гю [20:14]
по дороге домой
в маршрутке Ровно - Здолбунов
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=528919
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 09.10.2014
[u]данный стих написан совместно с одной
весьма интересной девушкой[/u]
если искать человека
который лучше всех знает жизнь
то можно встретить на своем пути
солнце, тишину, крик чайки
можно встретить людей
похожих на солнце
и это будут не твои люди, не те,
что знают жизнь лучше
но в сущности какая разница
если они излучают свет?
подумаешь ты в тот миг
и протянешь свою ладонь
к их огненным лучам
ведь в сущности лучше обжечься
чем пробовать жить без тепла
03.10.2014г. [23:59]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=527810
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 04.10.2014
фонарные столбы одиноко
касаются руками черного неба
и думают о беспощадном завтра
изрешеченном осенними дождями
думают о вселенной
чтобы больше не прикасаться
к этой безнадежности
к этим дням
всегда неизбежно пустым и холодным
они вкручивают звезды
словно лампочки на свои места
чтобы эти комочки
холодного далекого света
каждый день неизменно
освечивали твой путь домой
и чтобы ты знал
пока они есть
на своих законных местах
все еще может быть
и все когда-нибудь
обязательно случится
главное дождаться
считая дни словно часовой механизм
отрывая каждый лист в календаре
комкая его бросать в корзину
неизменной внутренней пустоты
холодной и мерзлой
как руки одиноких людей
которых некому согреть
потому что люди разучились дарить тепло
друг другу
ничего не требуя за это взамен
потому что доброта теперь продается
по дешевке ценой в пару гривен
а настоящая любовь
встречается настолько редко
что ее не узнают даже если она
вышибает входную дверь
мы думаем
какие шумные грабители!
ищем винтовку для самозащиты
и звоним в полицию
мол спасайте
убивают
еще 338 дней
скучной иммитации жизни
нескучного человека...
04.10.2014г. [14:39]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=527743
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 04.10.2014
я превращаю мысли в стрелы
стрелы в мечты
мечты в желания
желания в жизнь
и вспоминая что лук мой сломан
берусь мастерить другой
пока в моей жизни пустыня
в оазизах нет воды
Солнце печет блины
глотая соленую влагу моря
Солнце должно простить
за скуку в моей душе
воздух каким я дышу
необычайно беден
на кислород
пытаюсь забраться ввысь
стать выше и стать сильней
но дни запирают счастье
в комнату на замок
02.10.2014г. [15:36]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=527606
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 03.10.2014
промокни под этим дождем
а после - скажи привет
людям чьи жизни
разрушенный монастырь
чьи жизни как луч
что медленно меркнет во тьме
превращаясь то в времени топот
то в тонкий и острый стилет
скажи людям привет
и - помаши рукой
глядя как пустотой наполняются
их глаза
возьми их ладони
и - попытайся просто согреть
поймешь - они живы -
когда с глаз упадет слеза
скажи людям привет
и будь! просто будь рядом
с теми кто дорог
кто тебе навсегда родной
и пусть за окном война
взрывы гранат и крики вперед
я бы многое отдал
чтобы просто быть
быть вместе
быть с Тобой
02.10.2014р. [16:18]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=527452
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 02.10.2014
порожні очі не випромінюють світло
і не примушують серце гупати
як у кузні залізне начиння
не обпікають вогнем
як каміння у лазні
і не пропалюють наскрізь
наче сонця проміння
вони зовсім не сяють
бо в них загублене щастя
і кожного разу коли ти в них топиш погляд
завмирає у серці непевна стурбована радість
та сміється зухвало тобі
твоя власна доля
30 вересня 2014 року [16:51]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=527019
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 30.09.2014
читаємо
щоб не стати соціопатами
книги про самопізнання
вітаємось із тараканами
у власній приватній власності
думаючи - востаннє
копаємось все глибше і глибше
без анестезії
в собі і у світі цілому
сміємося вкотре від дурощів
і брешемо всім
що щасливі ми
читаємо
в кожній сторінці книги
шукаючи те що найближче
а потім
набравшись натхнення і розуму
декотрі до самого рання
складають замислено вірші
25 вересня 2014 року [00:31]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=526086
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 26.09.2014
мечтаем не прекращая
о том что несовершенно
стираем старые грани
и красками красим стены
пытаясь на миг поверить
что время сочтет ненужным
всю жизнь одиноко идущих
и прыгающих по лужам.
мы знаем в возможность завтра
отталкиваться от сегодня
мы помним биение сердца
во время каждого шторма
когда весь мир увлеченно
внимает мелодиям ветра
и всем совершенным краскам
не хватает яркости цвета.
мечтаем не прекращая
о том что несовершенно
и каждой мечте несмелой
расширить пытаемся стены
24.09.2014г. [22:11]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=526010
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 26.09.2014
осень врывается в жизнь
почерневшей от хохота грустью
и смеется попробуй жить
не пытаясь стать фаустом
или прустом
не пытаясь творить
то что в сущности слишком пусто
называя искусством любить
превращая всю жизнь в искусство
осень врывается в жизнь
только жизни в той осени нет
вроде дышишь
вроде даже бежишь
но все это сон
и все это чертов бред
25.09.2014г. [18:31]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=525833
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 25.09.2014
эта дверь не откроется завтра
эта дверь не открылась вчера
я устал за дверью ни звука
отошел от двери и присел у костра
грея кости но взгляд
прикован к двери
как-то так постепенно
я и сам превращаюсь в костер
посмотри в окно
не открывая эту чертову дверь
я пылаю снаружи
я пылаю внутри
исполинским огнем заженным Тобой
от зари до зари
вчерашняя нежность похожа на пепел
я превращаюсь
в по-прежнему твердую
большую китайскую стену
смотрю как солнце садится
как просыпается ветер
и как дверь к Тебе
превращается с зверя в скалу
17 вересня 2014 року [02:06]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=525586
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 24.09.2014
Ю.К.
відкриваю двері
Тобі назустріч -
вбивай мене як захочеш
вогнем божевільно-шаленим
неначе в пеклі
спалюй дотла усю мою
справжню сутність
а потім як спалиш
не розвіюй попіл по вітру
залиш на згадку собі
мою справжність
моє божевілля
краще бути холодним і мертвим
але ближче до Тебе
ніж піти самотньо з торбами
по оцьому скупому на щастя
світу
19 вересня 2014 року [13:56]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=524498
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 19.09.2014
Ти мені болиш
і в мені болить від Тебе
наче впало небо Долі-лиць
і запахли трави
інієм шаленим
і погасло сонце в глибині зіниць
і уже не сяє навіть не шепоче
розпласталось в тиші
океаном суму
і біжить по струнам
божевільно близьким
хвиль нового болю
нескінченна мить
19 вересня 2014 року [03:22]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=524422
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 19.09.2014
присвячую, як і завжди, [b]Ю.К.[/b]
мої ознаки шизофренії - я бачу Тебе
повсюди навіть там де не чути спів
птахів навіть там де не ходять
люди де вночі пустелі розкривають обійми
теплі пропускаючи холод до того що надто
відверто кидається в вічі я просто дивлюся
на небо і бачу Твоє обличчя цілуючи кожну
зірку - клітинку Твоєї душі та тіла
і чую як Ти смієшся бо Ти -
щаслива
14 вересня 2014 року [23:07>
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=523694
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 15.09.2014
одна людина
кожний свій новий день
завжди розпочинала
із слів подяки сонцю
за його працю
за те
що воно прокидається щоранку
даруючи світло
даруючи наснагу
для нових звершень
і час для пошуку відповідей
на усілякі доречні
та не дуже доречні
запитання
сонце ніколи людині не відповідало
не всміхалося на її адресу
лише мовчки надсилало до неї
сонячних зайчиків
із власної країни оцих
незбагненно веселих капловухих
пройдисвітів
які заради моркви та капусти
ладні піти на що завгодно
одного разу
прокинувшись
людина не сказала
оцих важливих
привітально-вдячних слів
на адресу небесного лучника
що стріляє промінням і влучає всюди
подумавши
зійде і так
нічого не станеться
якщо сонце хоч раз не почує них...
сталося...
день видався похмурим...
капловухі пройдисвіти
лишилися вдома
догризати учорашню моркву та капусту
14 вересня 2014 року [06:05]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=523339
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 14.09.2014
зорі насправді
зовсім не падають
не гаснуть
не валяться з неба
від внутрішнього спяніння
власною неповторністю
зорі просто сяють
щоб їх помітили
пафосно лишаючи
по собі хвіст
такого ж неповторного
сяйва
як і самі
знаючи
усвідомлюючи
власну неповторність
насміхаючись
і хизуючись
власною недосяжністю
ти лише дивишся
засідаючи в залі присяжних
захопливо споглядаєш
як вони вибухають одна за одною
осяюючи небо сотнями
неймовірних захопливих спалахів
кожна зоря прагне бути поміченою
сяйвом своїм закликаючи повсякчас
підніми голову
роззирнись
заприміть мене
а що як я там
на оцьому далекому небі
сяю лише тобі і для тебе?
9 вересня 2014 року [04:55]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=523238
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 13.09.2014
цей вірш написався виключно
завдяки Тобі, сонце
від пекла до раю два кроки
ліворуч і прямо
від ночі до нового дня
лишився тільки світанок
і той пломеніє за шторами
сонця промінням
кидаючи в шибки заспаних вікон
ласкаве прозріння
в якому вчуваються кроки
квапливого часу
на противагу прозрінню
з кишень випадає каміння
і брязькає неначе ключі від раю
які із рук не зникають
вкарбовуються у долоні
печатками і віршами
а потім приходять у сни
розфарбованими птахами
вкладаючи всю твою суть
у кожний свій спів пташиний
допоки у серці любов та свобода
я буду живим та щасливим
11 вересня 2014 року [19:26]
по дорозі із Рівного у Здолбунів
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=522875
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 11.09.2014
присвячую моєму Щастю - [b]Ю.К.[/b]
(ні слова про кохання)
моє Щастя
забуло всі слова
існуючі й неіснуючі
і тепер мовчить
просто мовчить
а коли дивиться у вічі
гірко посміхається
палко бажаючи
щоб я розгадав що криється
за цією посмішкою
які таємниці вона приховує
і чому у ній
стільки суму і гіркоти
моє Щастя
забуло всі слова
сказані та несказані
і ходить відтепер із плакатом
на якому синім по білому
"я буду мовчати"
і мовчить
просто мовчить
гірко посміхаючись
дивлячись прямо у вічі
і от
під час надцятого перетину
наших поглядів
я запитаю
Щастя моє
коли Ти припиниш мовчати?
4 вересня 2014 року [22:33]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=522236
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 08.09.2014
падай красиво
насолоджуйся падінням
кажуть
потрібно в кожній миттєвості
знаходити щось хороше
так насолоджуйся падінням
хай навіть власним
приведеним в дію
до чого всі правила?
будь естетом
прагни до кращого
падай красиво
щоб навіть в падінні
впізнавалося мистецтво
щоб навіть в падінні
впізнавалася картина
чи на крайній випадок
хоча б сюжет
якогось невідомого
але безперечно
шедеврального фільму
насолоджуйся падінням!
так будь же естетом!
падай - красиво!
---------------------------------
наслаждайся падением
говорят
нужно в каждом моменте
находить что-то хорошее
так наслаждайся падением
пускай даже собственным
приведенным в движение
к чему все правила?
будь эстетом
стремись к лучшему
падай красиво
чтобы даже в падении
проглядывалось исскуство
чтобы даже в падении
проглядывалась картина
или на крайний случай
хотя бы сюжет
какого-то неизвестного
но несомненно
шедеврального фильма
наслаждайся падением!
так будь же эстетом!
падай - красиво!
6 вересня 2014 року [08:01]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=522084
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 07.09.2014
[u][quote]всім метеликам присвячується[/quote][/u]
сенс буття кожного метелика
існувати
у формі лялечки
заради примарного
майбутнього
заради можливості
бути спійманим
у сачок
усміхненою дитиною
яка бігає посеред квітів
заради можливості
літати без обмежень
чи то радісно
чи то люто
тріпочучи
ще не зовсім
зміцнілими крилами
заради можливості
бути засушеним
десь поміж
пожовклих сторінок
старої пошарпаної книги
котра вже давно
не відчувала
приємного тепла
людських рук
заради можливості
обпекти свої крильця
дивовижно солодким болем
від найперших променів світанку
коли інші метелики
ще занадто стомлені
щоб жити
і занадто ліниві
щоб літати
сенс буття кожного метелика
існувати
у формі лялечки
безкінечно мріючи
розправити коли-небуть
свої зім'яті слабкі крила
-----------------------------------------
смысл бытия каждой бабочки
существовать
в образе кокона
ради призрачного
будущего
ради возможности
быть пойманной
в сачок
улыбчивым ребенком
бегающим среди цветов
ради возможности
летать без ограничений
не то радостно
не то яростно
трепыхая
еще не совсем
окрепшими крыльями
ради возможности
быть засушенной
где-то между
пожелтевших страниц
старой истрепанной книги
которая уже давно
не ощущала
приятного тепла
человеческих рук
ради возможности
обжечь свои крылья
удивительно сладкой болью
от самых первых лучей рассвета
когда другие бабочки
еще слишком усталые
чтобы жить
и слишком ленивые
чтобы летать
смысл бытия каждой бабочки
существовать
в образе кокона
бесконечно мечтая
расправить когда-то
свои смятые слабые крылья
6 вересня 2014 року [07:08]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=521865
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 06.09.2014
Х'юстон, у нас проблеми... тобто у мене проблеми.
Не знаю навіщо я пишу цей пост... може, просто тому, що не бачу сенсу щось приховувати?
Суть моєї проблеми: я занадто серйозно ставлюся до життя і до всього, що з ним зв'язано. Знаю, багато вважають, що якщо ти серйозно ставишся до життя, то ти ще дитина. Але хіба це так? Діти - ті, хто заводять стосунки із іншими від нічого робити. Діти - ті, хто не можуть відмовити дівчатам, які, вибачайте, лізуть до їх ширінки. Діти - ті, хто каже "я тебе кохаю" кожній дівчині чи хлопцю. Йдеш по вулиці і все, що бачиш - награність і несправжність. Може в цьому вся суть сучасності - одягати маски, забувати власні обличчя? Перетворюватися у акторів, вростати у героїв, ставати ними? Казати "кохаю" так само легко, як і казати "привіт"? От як це назвати? Як би ви це назвали?
Наша сучасність - це суміш дитячого садочка і дурдому. Щоб вижити у ньому, ти маєш бути або дитиною, або просто несповна розуму.
5 вересня 2014 року [23:15]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=521854
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 06.09.2014
бывает
плюнешь через плечо
левое ли правое ли
неважно
плюнешь
а там не дьявол
и даже не ангел
там позади человек
и ты плюнул ему в лицо
будто бы он заслужил этот
сомнительный знак отличия
в личном паспорте данных
плюнешь словом
делом
взглядом
намеком
дыханием
движением
нет разницы
главное плюнешь
и это срастется с ним
в одно неделимое целое
у него уже не будет выбора
быть или не быть
исчезнет этот вопрос -
он будет -
назло или во благо
благодаря или вопреки
лучшим или худшим
человеком или Человеком
жить в полный рост
или существовать
сгорбатившись
идти уверенной походкой
или еле передвигая ноги
смотреть на звезды
и наслаждаться их блеском
или искать на земле
каждый камень
спотыкаться об него
специально
чтобы была причина
проклинать этот чертов мир
просто потому что так проще
так все делают
просто потому что не хочется
выделяться
просто из-за желания слиться
с серой массой
стать великим в своем ничтожестве
и наслаждаться собственным падением
вместе с теми
кто падает вместе с ним
вместе с ликующей толпой
которая обозначает
общество
стоящее на самом краю
почерневшей пропасти
порой
когда ты в очередной раз
забудешь кто ты
для чего ты
для кого ты
просто попытайся вспомнить
а еще лучше
никогда не забывай
Человека определяет не то
чего он достиг
но то к чему он стремится
в ком он нуждается
и если этот человек достойный
никогда его не забывай
04.09.2014г. [21:21]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=521466
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 04.09.2014
недосяжність зірок -
краще з того
що може
дати тобі цей світ
просто прийми це
просто прийми це як істину
і не намагайся
піддавати її сумнівам
вона їх не витримає
надломиться
впаде
й розіб'ється
на сотні уламків
і друзок
що розлетяться
по всьому світові
не буде такого місця
де б не було її часточок
але вона не лишиться собою
бо роздроблена істина
гірше сотень брехливих слів
гірше людей що дзвенять порожнечею
і хизуються тим що всередині порожньо
гірше світанків що приходять самотньо
не питаючи чи вони тобі треба
сідають на підвіконні звісивши ноги
і промені сонця стирчать із кишень
мідяками які так й не отримав бідняк
не взяв квиток і не сів на свій потяг
і тепер лише дивиться
спостерігає
як мимо нього проноситься поїзд
що зветься його життям
29 серпня 2014 року [06:51]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=520857
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 01.09.2014
29.08.2014г. [12:39]
напевно, посмішка - найкраща маска,
але й вона перетворюється на гримасу
коли тобі по-справжньому погано
наверное, улыбка - лучшая маска,
но и она превращается в гримасу
когда тебе по-настоящему плохо
тому що
"чем шире улыбка,
тем глубже спрятана грусть"
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=471431
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=520515
рубрика: Проза, Філософська лірика
дата поступления 30.08.2014
притвориться счастливым - худший способ скрыть свое несчастье.
счастливого человека видно издали. видно по походке, по улыбке, по глазам. ему нет смысла притворяться и нет смысла скрывать свои чувства от окружающих ибо они - прекрасны.
29.08.2014г. [12:43]
прикинутися щасливим - найгірший спосіб приховати своє нещастя.
щасливу людину видно здалеку. видно по ході, по усмішці, по очах. їй немає сенсу прикидатися і немає сенсу приховувати свої почуття від оточуючих тому що вони - прекрасні.
29.08.2014г. [12:43]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=520354
рубрика: Проза, Філософська лірика
дата поступления 29.08.2014
озвучка буде пізніше. якщо цікаво,
будете наглядати, а ні то ні
коли обеліск стає абсолютно чорним
чорнішим найтемнішої тіні
чорнішим дня в якому хмари вкрали сонце
і вивісили оголошення про недосяжність щастя
кожен день перетворюється у провалля
в яке ти падаєш і падаєш і падаєш
неначе безкінечність падіння
і є тим нещасним сенсом буття
про який говорять у телевізорі
у кафетеріях
вдома сидячи на підвіконні
попиваючи гіркущий чай
який вже не лікує ні серця
ні того що від нього лишилося
про який говорять по дорозі до ешафоту
по дорозі до нової прірви
у яку ти ще не зазирав
але ніколи не забував про її існування
по дорозі до чергової цілі
якої ти так і не досягнеш хоч і намагатимешся
зі всіх сил з останніх сил з найостанніших сил...
про який говориш навіть Ти
сидячи за комп'ютером і переглядаючи новини
цілу низку безкінечних новин
які насправді не мають жодного значення
бо все це траплялося вчора і трапиться завтра
і післязавтра і післяпісля завтра
і через тиждень і через місяць
це траплятиметься безкінечно
і називатиметься буттям
у якому "бути" не заміниш словом "жити"
бо змінити щось важливе не вистачає сміливості
зробити крок чи півкроку чи півподиху
чи навіть просто простягнути руку
і торкнутися кращого майбутнього і кращого завтра
у якому не забракне місця
для тисячі по-справжньому щасливих днів
і по-різному неповторних незабутніх ночей
коли обеліск стає абсолютно чорним
кожен день перетворюється у провалля
в яке ти падаєш і падаєш і падаєш
символом безкінечності
і щоночі розбиваєшся на тисячі уламків порожнечі
які безмежно мріють набути свого сенсу
і хоч колись назватися життям...
28 серпня 2014 року; 22:11
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=520172
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 28.08.2014
присвячується [b]Ю.К.[/b]
писати стало легше ніж просто дихати
зливаючись в крайнощі з ніччю
гублячи в ній себе
підходиш мовчки до прірви
запитуєш стиха "ну що там?"
прірва шепоче
заступи за межу
зірвись і впади у мене
впасти у неї щоб не писати віршів
в яких щастя давно вже у відпустці
за власний рахунок
у плані пожертви
разом із часом
скрученим в дулю
вмурованим в стіни
разом із тобою
к бісу те літо...
кулаками об стіни
якби ж стало легше
то можна було б і головою
і байдуже зовсім
що сусіди не люблять стуку
їм краще щоб все омертвіло
щоб ні шурхоту і ні звуку
у світі що вкриває кожного
ненавистю і любов'ю
що каже "спробуй дихати
я в тобі
я із тобою"
і ти відкриваєш штори
зовсім не лагаючи спати
до дідька ті сни
в яких забагато щастя
бо ти після них
почуваєшся ще більш
нещасним
коли прокидаючись знову
сам із собою
дивлячись в дзеркало
корчиш із себе чорта
викривляючи рота
від тієї що у тобі
від тієї що не з тобою
від тієї
що в серці
у мозку
у крові
закипає життя у журбі
на сторінках віршів із болю
написаних зовсім не мною
Тобою
Тобою
Тобою
27.08.2014р. [03:34]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=520087
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 28.08.2014
останнє бажання
[Ти його знаєш]
завжди звучить перед стратою
потім - останній подих
ліцензією на вбивство
спробуй пустити кулю
чи взяти сокиру
чи меч забутого самурая
всі засоби хороші
щоб вирвати те
від чого я й сам по собі
помираю вже чортів
вісімдесят сьомий
календарний день
розкинув руки
неначе орел свої крила
що ж спробуй дістатись
у грудях до серця
яке зачерствіло скоринкою
чорного хліба
і вже не озветься на дотик
лагідних рук
спробуй пустити кулю
у хаос безглуздих зірок
і спробуй спалити жито
що колоситься
гнучись аж до самої землі
від важкого гнітючого суму
що б'є божевільно по струнам
цього нестерпно пустого літа
[яке вже майже скінчилось]
27.08.2014р. [20:40]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=519948
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 27.08.2014
писати стало легше ніж просто дихати
дихання перетворилось із потреби на звичку
що обпікає зсередини
завдає нестерпного болю
неначе вдихаєш зовсім не кисень
а щось вогненебезпечне
атакуючи горло
в легенях танцюючи вогниками
ця субстанція перетворює тебе на дракона кривавого
чи на виверження вулкану оскаженілого
чи на екскурсію в пекло оманливу
на яку ти погодився добровільно
без шансів вибратися в нормальний світ
без шансів побачити Сонце
і погрітися ще хоча б одну миттєвість
під його промінням
тепер кожний твій подих останній
і кожен твій день прощальний
бо не певен чи завтра щось буде
зорі можуть потьмяніти
і загаснути цілковито
небо не зможе називатися небом
якщо на ньому загаснуть зорі від вітру чи просто від старості
а чи від розпачу
чи від байдужості тих хто ходить під ними
намагаючись не кричати щоночі від болю
торкаючись шрамів на серці і тілі
люди не можуть називатися людьми
якщо згублять душу чи те що зоветься душею
в дорозі своїй без кінця і початку
яка вимірюється не пройденими кроками
і не прожитими днями
зробленими і незробленими справами
врятованими і неврятованими життями
вогонь не закінчується ніколи
спопеляючи зсередини все що має значення
у ньому пломеніє мрія і трикляте бажання
як останній доказ що ти ще існуєш
непрошеним свідком світу що котиться в прірву
і навісніє від люті
дивлячись в наші обличчя
сьогодні живі ще а завтра забуті
шукаєш сенс перебираючи попіл пальцями
відчайдушно з останніх сил
так птаха чіпляється за гілку щоб не впасти
і не зламати складених мерзлих крил
пір'я яких нещодавно захопливо вивчав вітер
пір'я яких служило ночівлею твоєму Сонцю
одночасно покрівлею і периною
теплом і затишком
у нестерпно холодні осінньо-зимові вечори
і в не менш нестерпні зимові ночі
осінь вже дихає в вени дощами
що схожі на сльози
значить зима вже близько...
24 серпня 2014 року о 16:12
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=519473
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 25.08.2014
Колесница
случайности неслучайны.
спроси у любого
тебе каждый ответит,
что мир это чертова колесница.
а мы? мы бежим в упряжке
и тащим ее по жизни.
мы ее дети.
и глупо закрывать глаза
на то, что каждый неизменно
отрицает.
ты для вселенной
всего лишь пустышка.
ты для вселенной
всего лишь фонарик.
чем ярче ты светишь,
тем раньше иссякнет твоя
батарейка.
правда редко бывает сладкой,
потому ее могут принять
лишь единицы
и то среди них
каждый второй
алкоголик,
каждый третий
живет своим эго,
каждый четвертый
неспособен влюбиться.
случайности неслучайны.
спроси у любого
тебе каждый ответит,
что мир это чертова колесница.
а мы?
мы ее несчастливые дети.
23.08.2014г. [03:47]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=519188
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 23.08.2014
присвячується [b]Ю.К.[/b]
Ти дуже добре знаєш мою мрію, бо Ти сама є і завжди будеш нею.
пустыри обрастают травой
словно люди воспоминаниями
в которых таится дыхание
движения по мостовой.
и пусть этот мост не длинный
но он для меня велик.
путь в одиночестве страшен;
во мне замирает крик,
в котором воспоминание:
мы вместе стоим на мосту
и держимся вместе за руки,
и верим в свою мечту.
22.08.2014г. [20:22]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=519003
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 22.08.2014
тобі кидають "привіт"
а ти його не ловиш у руки
і воно падає на землю
важко
обтяжливо
із гупанням
із стукотом
із дзеленчанням
неначе воно переповнене заліза
і від цього брязькає
сотнями зламаних механічних
годинників
ти нахиляєшся
дивишся
розглядаєш
торкаєшся
а потім піднімаєш його із зусиллям
щоб повернути відправникові
бо у ньому не має привітності
у ньому лише
обов'язок
вихованість
зусилля
не більше
так неохоче кажуть "доброго дня"
бажаючи десь там
у глибинах
підсвідомості
щоб ваша випадкова зустріч
стала останньою
і це відчувається
по інтонації
схожої на сублімацію
емоцій
вражень
відтінків
почуттів
всього що необхідно для дихання
окрім кохання
його не замінити нічим і ніким
люди стали занадто
несправжніми
розмінюючись неначе монета
на слова що не мають
значення
на почуття
що не зачіпають
серця
на вчинки
що не озиваються
в грудях щирістю
а в мозку
у венах
стукотом
гупанням
сенсом
тобі знову кидають "привіт"
прислухайся
відчуй
вдумайся
як це слово в тобі
озветься
22.08.2014р. [00:56]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=518977
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 22.08.2014
границы никомуненужности
очерчиваются неспособностью
сходить в кинотеатр
ибо не с кем
неспособностью купить хлеб
в магазине
ибо ты его никогда не ешь
а кроме тебя в пустой квартире
больше некому
неспособностью приготовить чай
для двоих
разве что в таком раскладе
чашка для тебя
и чашка для твоего одиночества
которого ты не называешь по имени
[чтобы стены не завидовали
вашей близости]
но называешь тихонько по отчеству
21.08.2014г. [18:36]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=518775
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 21.08.2014
как в груди? растет Алькатрас
бесконечно врастая внутрь
то ли огромный ледник
то ли стена из огня
то ли просто забытый путь
не знаю
похоже на сон
но реальность в нем далека
порой кажется
проще прикоснуться рукой
чем смотреть на нее свысока
превращаясь как обелиск
в черноту непрожитых дней
и врастая во две стороны
не склоняясь однако ни к чьей
21.08.2014г. [15:53]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=518746
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 21.08.2014
присвячується [b]Ю.К.[/b]
як і сотні майбутніх, поки що не написаних творів, які обов\'язково напишуться з часом
я так боюсь взорваться к черту
и разлететься на осколки
по миру безграничному как сон
пробить сквозь стекла свою свободу
и вдруг внутри оконной рамы
забиться лунным мотыльком
я так боюсь быть ближе к людям
чем это требуют законы
в которых люди просто карты
в руках у тех кто верит в судьбы
но отрицает свою сущность
срывает из себя награды
и прячет мелочью в карманах
мое спасение в Твоей улыбке
безумно честной предельно близкой
в Твоих глазах в мои смотрящих
я вижу Нас Нас настоящих
я так боюсь того притворства
в котором погибают чувства
и остаются лишь осадком
никак не сбывшейся мечты
я так боюсь что жизнь исчезнет
что превратится мир в пустыню
и ни один в душе ребенок
не избежит той пустоты
мое спасение в Твоей улыбке
безумно честной предельно близкой
в Твоих глазах в мои смотрящих
я вижу Нас Нас настоящих
и пусть над миром чернеют тучи
сегодня станет лишь входом в вечность
я твердо верю в бесконечность
пока мы вместе у нас есть завтра
20.08.2014г. [04:33]
якщо вдасться здійснити задумане - стане піснею
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=518526
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 20.08.2014
ніч це птаха
яка втратила навики польоту
але зберегла свої крила
згустком вільної матерії
за маленьким тендітним тільцем
вільним до байдужості
яке поїдає сотні різноманітних мошок
кузьок і комарів
вони падають у безодню
котра колись була небом
всередині пташки
і знову ширяють радісно
не боючись ні дощу
ні вітру
ні жодних життєтрясінь
тому що там
де закінчується життя
починається межа абсолютної свободи
там зникає страх перед майбутнім
і сум за минулим
перетворюється у нікомунепотрібність
ніч це виступ
з якого щоразу
робить свій крок у провалля ранок
марнославний і байдужий
стомлений даром воскрешати
вже давно як мертві серця
невдячним людям
бо ж якщо не цінувати навіть
воскресіння власного серця
то хіба може диво бути дивом?
ні воно перетвориться у звичайність
увійде у звичку
осяде всередині легень
згадкою
про власну нездатність
підніматися на ноги
згадкою
про безвихідь
коли кожен побачить розміри
власної діри всередині
в яку безкінечно шепоче вітер
прокльони і молитви
а ти думаєш це твоє дихання
світ може впасти під ноги
розбившись на тисячі уламків
небо може стати землею
перетворившись з чарівної блакиті
у сльоту мерзлих асфальтних доріг
люди можуть втратити єдине
єдине із розряду того
що втрачати ніяк не можна
крім власних життів
але хіба їм не все одно?
ці обличчя прикидаються всезнайками
безмежно впевнені у власній правоті
хоча сумніваються в тому
який сьогодні одягнути одяг
із якої ноги піднятися із дивану
і як померти
щоб принести іншим
якомога менше незручностей
що б не сталося зі світом
люди як і раніше
будуть тримати своїх птахів у клітках
ніколи їх не відчиняючи
будуть годувати їх
лише хлібними крихтами та водою
і кожного дня здивовано запитуватимуть себе
чому їх бісові птахи все ще не співають
19.08.2014р. [05:31>
ночь это птица
разучившаяся летать
но сохранившая крылья свои
сгустком вольной материи
за маленьким хрупким тельцем
свободным до безразличия
поедающим сотни различных мошек
козявок и комаров
они падают в бездну
которая когда-то была небом
внутри птички
и снова порхают радостно
не боясь ни дождя
ни ветра
ни каких-либо жизнетрясений
потому что там
где заканчивается жизнь
наступает черта абсолютной свободы
там исчезает страх перед будущим
и тоска за прошлым
превращается в никомуненужность
ночь это карниз
с которого каждый раз
делает свой шаг в пропасть утро
тщеславное и равнодушное
утомленное даром воскрешать
уже давно как мертвые сердца
неблагодарным людям
ведь если не ценить даже воскрешение
собственного сердца
то разве может быть чудо чудом?
нет оно превратится в обычность
войдет в привычку
осядет внутри легких
напоминанием
о собственной неспособности
подниматься на ноги
напоминанием о безысходности
когда каждый увидит размеры дыры
у его груди
в которую бесконечно шепчет ветер
проклятия и молитвы
а ты думаешь это твое дыхание
мир может упасть под ноги
разбившись на тысячи осколков
небо может стать землей
превратившись из чарующей синевы
в слякоть продрогших асфальтных дорог
люди могут потерять единственное
из разряда того что терять никак нельзя
кроме собственных жизней
но разве им не все равно?
эти лица притворяются всезнайками
уверены в своей правоте без притворства
хотя сомневаются в том
какую одежду одеть сегодня
с какой ноги подняться с дивана
и как умереть
чтобы принести другим
как можно меньше неприятностей
что бы не случилось с миром
люди как и прежде
будут держать своих птиц в клетках
никогда их не открывая
будут кормить их
только хлебными крошками да водой
и каждый день удивленно спрашивать себя
почему их чертовы птицы все еще не поют
19.08.2014г. [05:31>
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=518523
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 20.08.2014
присвячується, як і ще багато-багато чого, [b]Ю.К.[/b]
мне снятся дороги
огромное множество разных дорог
и развилок
возможно до встречи с Тобой
я бы даже выбрал одну из них
но ведь Тебе хорошо известно
кому уже давно принадлежит
мой путь?
19.08.2014г. [05:39]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=518282
рубрика: Поезія, Верлибр
дата поступления 19.08.2014
Як я й казав, літо пролетить непомітно. Точніше, мабуть, можна сміливо сказати - вже пролетіло. Із життям чи тим, що ми називаємо "життям" трапиться те ж саме. Потім, геть пізніше цього часу, кожен думатиме лише одне - я змарнував своє життя, бо витрачав свій час зовсім не на те, що заслуговувало моєї уваги. Це скаже кожен. Кожен із нас. Але тоді вже буде пізно, буде надто пізно щоб щось зробити. Поїзд вже зійде із колії і піде під відкіс. А ми - його пасажири - просто будемо спостерігати за цією катастрофою не маючи якнайменшої змоги вплинути. Не зможемо врятувати навіть тих, хто для нас найдорожчий. Будемо просто спостерігати. Спостерігати за тим, як наше існування перетворюється на попіл і осідає у наших легенях незробленими вдихами на повні груди.
І у кожному сні нам снитиметься
недосаджене дерево
недобудований дім
не вирощений син чи донька
не відчуті у долонях
їх долоньки
і не прикликані до них
таких беззахисних і сонних
сни
17.08.2014р. [20:36]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=517916
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 17.08.2014
24 дні помирати і воскресати
розпилюватись в сутінках пилом
і падати в небо орлом
хтось казав: життя дивовижно красиве
але якщо ти летиш не черкай ніжні хмари
крилом
хтось казав, що розпилення
сутність всього
що усі таємниці давно вже не є такими
хтось казав так багато - і що з того?
світ зазвичай до болю мінливий
хоч є дещо у ньому й постійне -
людина завжди потрібна
людині...
12.08.2014р. [16:46]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=517675
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 16.08.2014
очередная ночь
сулит очередным передозом
одиночества
и снова как это было вчера
в такую же глухую ночь
я буду смотреть на стены
под разрывающую мозг
музыку
стены же будут молча смотреть
внутрь меня
и не находить ничего
живого
и достойного внимания
кроме странного механизма
который все еще перекачивает
кровь
14.08.2014г. [21:48]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=517631
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 16.08.2014
по нас уже едут вовсю слышу сирены вижу смирительные рубашки и санитар что нараспашку бегут навстречу нам чтобы обнять одеть не в царственны одежды в живую сеть тоскливой скверны замуровать.
не вижу жалости в глазах у санитар одна усталость от этой жизни прессинга и бегства не ощутить ни музыки ни звуков сердца и если в вакууме на весы положить пульсующую мысль она не взвесит ничего и пустотой звенеть все будет пока о ней не скажут люди что в этой мысли жизнь
пока ее не подберут не то что люди а серые безликие прямоходящие которые твердят что оборвется нить если лезвием ножа к ней вдруг прикоснуться
и прикасались постоянно оставив этой нити боль и шрамы но нить не рвалась и каждый раз лишь эхом отзывалась когда к ней снова приходили ножа поэты
15.08.2014р. [06:31]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=517465
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 15.08.2014
кохання це коли тебе
розпинають на хресті
вбивають у руки іржаві цвяхи
прибивають ноги цвяхами до підставки
пробивають тобі наскрізь серце гострим списом
а потім кажуть - хай у тебе
все буде добре
успіхів тобі у всьому
добра та щастя
живи
живи.
29.07.2014р. [13:32]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=517323
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 14.08.2014
саморуйнування -
ось те, чим ми насправді займаємось,
але ми вперто заплющуємо очі
і називаємо це прогресом.
посміхаємось, наче дурні,
посміхаємось,
коли нам кажуть, що це не смішно
і безсердечно.
а хтось називає це егоїзмом
і з сумом дивиться в вічі,
намагаючись дістатися серця,
обережно мацає пульс -
ще годиться
ще живий
іще озветься.
слова не бувають даремними,
особливо для тих, хто пише,
для тих,
хто намагається жити,
залишивши душу у віршах,
щирих
до непристойності,
схожих на дощ у спеку,
відкритих навстіж, як двері
і вічних, бо завше
відвертих.
13.08.2014р. [19:38]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=517265
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 14.08.2014
в глазах творящего
всегда чуть больше
чем просто
жизнь
всегда чуть глубже
чем мир
застигнутый
врасплох
и чуть безумнее
чем боль
во взгляде
и в сетчатке глаз
сверкающая как
алмаз
при свете лун
и в солнечных лучах
пока ее безумной
не сочтут
и не отправят прочь
в приют для престарелых
и крышей тронувшихся
в путь
не знаю кто их встретит
у входа
и кто поможет крышу им
вернуть на место
ведь в мире
слишком тесно
для исповедующих
грусть
и жизнь для них
не больше чем мгновение
в глазах творящего
как кислота и ртуть
что разъедает изнутри
сердце мысли и мечты
а также все желание
насквозь
пронзает словно пулей
в глазах творящего
весь мир похож на улей
который бросили все
пчелы
оставив сладкий мёд
для тех кто ценит правду
и ради лжи не открывает
рот
10.08.2014г. [15:41]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=517050
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 13.08.2014
знайди те, у чому ти будеш вічним
і не бійся впасти та зникнути в сутінках пилом,
а якщо ти іще живий - будь надміру відвертим,
бо відвертість у світі давно є чи не найбільшим
дивом.
знайди ту, без кого більше не зможеш,
закохайся у неї та так, щоб забути все інше
і пиши їй щоночі зізнання
віршами, що схожі на прозу, і прозою, що схожа
на вірші.
28.07.2014р. [на жаль, часу написання не пам'ятаю]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=517014
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 13.08.2014
трохи наркоманії вам не завадить
та й мені теж
[b]бажання[/b]
чуєш? знову бажання
ріжеться наче зуби у немовляти
усі симптоми
сльози й гарячка
знову прозоро
ліки безсилі перед природою
температура скаче в різні боки
від нетерплячки
коли внутрішній ведмідь
пробуджується від сплячки
шастає в пошуках меду
щоб вдовольнити природну потребу
щоб черв'ячок не здох від недогляду
заморений голодом
до відчуття безмежності
сповнений диханням завше останнім
неначе запала кнопка "repley"
якогось недалекого бога
і чхати йому що життя циклічне
нікому у світі не треба
бо руху не має
і все видається банальним
свічки не горять у вакуумі
священники не сповідають
у сповідальні
бо самі ще більше грішні
від нас
нас звичайних
людей що нічого не прагнуть
зазвичай схожих на мертвих
і іноді аж занадто рудих
і занадто відвертих
08.08.2014р. [16:49]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=516396
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 08.08.2014
Жить со скоростью звука
Умирая как черепаха
В стремлении хотя бы
Прикоснуться к звезде рукой
Дышать безнадежно и жестко
Со свистом в некуреных легких
Пытаясь свыкнуться с чувством
Что мир как безумный прибой
Повторяет волну за волной
Копирует издеваясь
И повторяет излишне часто
Этот день, эту ночь, этот город
Называя все это судьбой.
24.07.014г. [21:24]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=516292
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 08.08.2014
присвячую [b]Ю.К.[/b]
пусть рассудок молчит
эти дни и ночи,
пусть молчит,
не рассказывая вновь о том,
что Она в другом городе
этой ночью
снова не спит, думая о своем.
пусть рассудок молчит,
заткни же ему пасть тряпкой,
валявшейся под ногами
сотен полуживых!
тоску о жизни вбивая гвоздем
в этот вовсе несовершенный
полубезумный стих.
пусть рассудок молчит,
к черту слова и мотивы
незаконченных песен,
разделенных на двоих,
когда эта ночь обжигает плечи,
опускаясь на землю
холодом давно как остывших крыш.
пусть рассудок молчит
неизменно и беспрекословно,
выполняя приказы
изданные тобой.
пусть молчит эта жизнь,
этот мир, твое горе,
умолчав все слова о том,
что люди называют "судьбой".
пусть рассудок молчит,
не тревожит на сердце шрамы,
нанесенные вовсе
не неумелой рукой.
но самое страшное в том
что ты просто парализован,
позволяя Ей все что угодно
делать с собой.
пусть рассудок молчит
к черту эти мгновения
настоящего счастья
неизменно с Твоим лицом
я честно попытаюсь уснуть
крепко обняв батарею
ведь Ты ждешь меня в мире
к сожалению - только в мире -
что называется самым жестоким сном.
пусть рассудок молчит
я заглушу слова музыкой
рвущей пространство в клочья
усыпляющей дикую боль.
обработаю раны на сердце
спиртом,
а после, сбросив бессмысленные повязки,
обреченно насыплю на раны
соль.
22.07.2014г. [05:05]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=515837
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 06.08.2014
Вскользь выпущенное слово
Ранит страшнее пули
Попадая под сердце
Застревая под ребрами тьмой
И безудержный мальчик в тебе
Уже не смеется
Немея от холода
Задыхаясь от воздуха
Глотая день за днем
Эту вязкую горячую боль.
И ты в совершенстве владеешь
Собственным чудом
Мастерски подливая масло
В Ею заженный костер.
Ты не смотришь вперед.
Тебе все равно что будет
Снова завтрашний день проползешь
С неизменным чувством и словом
Любовь.
25.07.2014г. [19:07]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=514510
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 30.07.2014
люди умирают непонятыми,
но с поднятыми вверх руками
как бы обращая внимание
на свою скромную личность -
мама и папа - смотрите,
я прожил достойно,
не беспокойтесь, у меня все отлично,
хоть лежу в тесном и длинном ящике
цвета самой мрачной ночи в этом мире.
ящик немного тесен в плечах,
но ничего - я привыкну,
по ощущениям словно сидеть взаперти
в квартире и не выходя из комнаты
умножать эти хрупкие стены.
дважды два неизменно равно четыре
27.07.2014г. [03:55]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=514417
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 30.07.2014
́коли у Твою воду кинуть камінь, щоб перевірити Твою глибину,
на її поверхні ще довго божеволітимуть хвилі.
28.06.2014р. [19:14]
у цьому світі я є частиною тих динозаврів,
які вже й самі усвідомлюють власне неіснування,
які розуміють - найлегше давати поради,
коли сонце не сліпить очі і вітер у вухах
не свище і всесвіт не прогинається
під твоїм тілом - вбирає у себе
всі рухи твої і звуки, забувши фізичну наругу
і твій осточортілий тупіт, коли ти в нестямі
побіг за новою ціллю, вкриваючи тіло землі
нестерпною цвіллю, щоб потім ту ціль
забути.
коли серце б'ється у грудях дедалі гучніше,
живеш, щоб зростати і стати наскільки можливо
вищим, не сподіваючись, що комусь це потрібно,
крім тебе. інші - сліпі, навіть якщо для них
прихилити небо, вони не помітять ні сонця,
ні хмар, ні тиші - у них, як і завше, лиш вітер
у скронях свище і просто повторює звичні слова
до болю - "змінись і стань вищим, інакше не станеш
собою".
28.07.2014р. [03:12]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=514300
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 29.07.2014
час схожий на маленького
неслухняного хлопчика
що втікає від своїх батьків
і якщо йому крикнути вслід
"зачекай"
він зупиниться
обернеться
покаже язик
засміється
і знов побіжить туди
де дні стоятимуть натовпом
роки лише сумішшю атомів
життя лиш
передбаченням почуттів
ніколи
ніколи його не побачимо
маленького неслухняного хлопчика
що бігає навколо нас
то втікаючи подалі
то наближаючись на відстань
простягнутої руки
здається торкнись і все
ти спіймаєш його
і життя стане не просто
переліком сірих днів
чимось більшим
суттєвішим
переповненим сенсом
переповненим світанками
у яких сонце посміхатиметься тобі
а не запитуватиме
щоранку
"що тварюко? знову змарнуєш день?"
марнуватиму. і не лише день.
бо ще не все втрачено.
ще є що втрачати.
26.07.2014р. [05:57]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=513930
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 27.07.2014
не люблю подорожувати. не люблю - у типовому розумінні слова "подорож". все куди складніше. туристів та й звичайних людей, які люблять подорожувати, цікавить не сама подорож - цікавить кінцевий пункт подорожі. їм потрібно побачити те місце, куди вони прямують. вони отримують задоволення тільки тоді, коли побачать його. у них з'являється відчуття досягнення якоїсь мети. мети - побачити те, що хотіли, не більше. це схоже на сходження на гору. практично усі радіють, коли зійдуть на вершину. але кілька чоловік радітиме тому, що вони йдуть до вершини, бо їм цікавий сам шлях. і я теж був би у їх числі.
вся різниця між туристами і мною у тому, що мене цікавить сама подорож. цікавить дорога. цікавить маршрут. кінцева ціль подорожі не має жодного значення. головне те, щоб до неї довго було добиратися. щоб більше часу провести у дорозі. страшенно люблю їздити. у поїзді, у автомобілі, у автобусі та навіть на велосипеді - та байдуже в чому або на чому, головне їхати. головне довго їхати. у цьому є якесь певне умиротворення. особливо якщо їхати із кимось і всю дорогу спілкуватися про що завгодно. наговоритися до смерті на усі без винятки теми, які цікаві вам обом. потім же просто дивитися у вічі одне одному і сміятися. так народжуються найкращі спогади. так помирає сум. так помирає бажання здохнути.
мабуть, це і є щастям. не думаю, що людині потрібно ще щось для того, щоб почуватися нарешті живою. цього було б більш ніж достатньо.
26.07.2014р. [06:23]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=513767
рубрика: Проза, Філософська лірика
дата поступления 27.07.2014
то самое чувство когда не знаешь
какой сегодня день
хотя догадываешься
догадываешься что такой же
как вчера
только еще пустыннее
наполненный пустотой
сверх всяких мер и измерений
наполненный одиночеством
самобычеванием
и жаждой начать наконец
хоть немного жить
вместо проклятого боя с временем
в котором ты выбросишь белый флаг
когда состаришься
вместе с собственными морщинами
они будут говорить вместо тебя
ты же будешь молчать
экономя слова записывая их в строки
почерневшими птицами забывшими высь
ты садишь их в золотые клетки
впечатывая их в линии
и говоришь каждой птице из списка
"живи. ну же! смотри - у тебя есть крылья.
не существуй. хоть попытайся жить. держись"
26.07.2014г. [03:58]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=513617
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 26.07.2014
цена пылинки
летящей в вечность
равна сотням бесцельных жизней
равна людям лживым
людям без чести
равна людям без странных мыслей
равна тем
кто уравнение ищет
пытаясь подняться на ноги
равна тем
кто с вызовом смотрит
на наличие истин в дороге
равна тем
кто всегда несогласен
[но в душе соглашаясь со всем]
равна тем
кто с безумием в братьях
равна людям средь белых стен.
пылинка исчезнет мигом
время излишне жестоко
к тем
кто не ценит жизни
к тем
кто живет одиноко
в мире где каждый свободен
в мире где воля
лишь пауза между слов
ценность каждой пылинки
никто понять не готов
она затеряется в мыслях
и кровь наполнится ядом
когда же дойдет до сердца
поймешь - ничего не надо
кроме чувства что мир реален
кроме верности но без правил
кроме знаний в которых дикость
а на деле
лишь страх быть забытым.
я знаю цену пылинки
скользящей по нашим лицам.
25.07.2014г. [08:40]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=513517
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 25.07.2014
я обниму батарею
и пожелаю спокойной ночи
всем тем, кто меня не видел
и видеть, наверно, не хочет.
всем тем, в чьих глазах усталость
от этой бессмысленной жизни
смешалась с дождем и с грязью
на улице без перемен
пожелаю спокойной ночи.
пусть эта ночь, словно павшая птица,
унесет ваше чувство реальности
насовсем.
всем тем, кто в глаза не смотрит,
всем тем, в чьих карманах маски,
всем тем, кто наносит краски,
на мир, что безликий совсем,
всем тем, кто не любит систем,
кто теряется, видя выбор,
кто не знает что вовсе выбрать,
кого тешит наявность проблем
я пожелаю спокойной ночи
не одинокой кровати
и теплых домашних стен.
22.07.2014г. [06:17]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=513356
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 24.07.2014
переходи на шепот
знаешь так будет лучше
тебя ведь и так
никто не слушает
переходи на шепот
чтобы кричать потише
чтобы никто не слышал
значение слов из яда
не пил их словно прохладу
последнего в жизни рассвета
не стремился поймать комету
за ее ускользающий хвост.
ты просто говори потише.
чаще смейся. будь идиотом.
живи не всерьёз.
20.07.2014г. [22:01]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=512735
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 21.07.2014
присвячую Ю.К.
я кохатиму Тебе завжди,
я любитиму Тебе вічно,
серед тисяч облич,
що я бачив,
лише Твоє прекрасне
й незвичне.
двадцять п'ять
божевільних років
я тинявся по світу самотньо,
зазирав у чужі обличчя
і шукав щось знайоме, звичне -
ті глибокі зелені очі,
що їх бачив у снах пророчих.
а тепер,
коли сни здійснились,
світ зімкнувся навколо Тебе
і мені вже нічого не треба.
всі бажання стали потребою
відчувати, що Ти завжди поруч,
відчувати, що я із Тобою
не п'янію своєю любов'ю,
а дарую її для Тебе.
щоб на нас не звалилось небо
чи від заздрощів, чи від млості,
щоб до нас приходили в гості
рідні, друзі, брати і сестри,
щоб батьки сміялися вголос,
не ховаючи тиху радість,
а радіючи нашому щастю
і щоб кожний наш спільний день
був прекраснішим за вчорашній.
я Тобі
присягаюсь назавжди,
скільки житиму - так і буде,
що б не сталось з Тобою і мною
берегти у собі те багаття,
що палає до Тебе любов'ю.
17.01.2014р. [05:01>
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=512345
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.07.2014
кто живет неспешно
тот умрет быстрее
превратившись в стаю
огалделых птиц
тот не станет небом
и не станет морем
и не станет солнцем
и лучом зарниц.
он не будет плакать
горевать напрасно
от сбежавшей жизни
и своих мечтах
он умрет как птица
что забыла небо
и теперь уходит
с жизни впопыхах.
после смерти будет
вырывать с контекста
пожелтевшим цветом
лучшие из дней
распылится в небе
и растает в море
но не станет солнцем
в мире без теней.
16.07.2014г. [03:54]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=511928
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 17.07.2014
Ти малювала по воді
тендітними тонкими пальцями
наші учорашні дні
і вони розходилися на поверхні
колами
перетворюючись на сьогоднішнє
пальці танцювали птахами
над поверхнею
натхненно і заворожено
неначе милуючись
неземною музикою
яку чули лише обрані
лише ті що малюють по воді
тендітними тонкими пальцями
пророчі картини учорашніх днів
09.07.2014р. [21:44]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=511593
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 15.07.2014
я застрял в междустрочном безумстве
между сотни фраз и тысячи мыслей
катафалк мой везут нарочно
по путям все извилистей и извилистей
чтобы он не застрял между строчек
и приехал к пути назначения
я сжимаю весь лист бумаги
в незаконченное провидение
чтобы в нем не проснулась слякоть
от дорог продрогших в безмолвии
и на утро отчаянно павших
под колеса ста тысяч машин.
я застрял в междустрочном безумстве
и застрял к сожалению один.
13.07.2014г. [04:59]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=511403
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 14.07.2014
(сенс відкладати і потім редагувати?
воно готове. кращим не буде,
а гіршим "завдяки" редагуванню запросто може стати)
ненастоящее кофе.
настоящая ночь. настоящий воздух.
настоящий я.
на подоконнике мира
лежу и смотрю на звезды
что кружатся, ищут друг друга
ищут себя в холодной ночи,
сбиваясь в созвездия,
до бесконечности по кругу.
завтра снова начнется забег
или побег. это ведь вовсе не важно?
казалось бы, новый день,
но грани все те же.
но пока есть эта ночь
эти звезды
этот продрогший от влаги воздух
а после ночи - раскаленный светом
рассвет
у меня нет сегодня
и у меня все еще нету завтра.
12.07.2014г. [22:13]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=510997
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 12.07.2014
человек, придумавший крест,
ставит его на всем.
на тягомотине дней
и на лицах людей -
он ставит крест на живом
прирекая жизнь превратиться
в пыль и исчезнуть с лица земли.
человек в человечестве меч
разрывающий плоть изнутри.
09.07.2014г. [22:39]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=510782
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 11.07.2014
этот пульс как легкая дивергенция цен
в графике турбулентности,
гордо именуемом жизнью.
цены на газ, на воду,
цены на человечность,
цены решения всех нам известных проблем.
цена пылинки, летящей в вечность
только научившись ходить,
тебя учат смирно стоять на коленях,
спиной ожидать, когда поднимут руку,
нож, пистолет или кнут.
спиной ожидать наказание за преступление
за каждый твой шаг, за каждый твой взгляд,
за каждый твой труд.
только пульс как взбесившийся
гордый зверь из такого же гордого сердца
не потеряет цену в суете одинаковых дней.
только он, он один, учащаясь,
звучит все громче и больше,
словно поезд в туннеле,
рвущийся к свету из тьмы
вопреки всему миру,
живущему в царстве теней.
30.06.2014г. [22:53]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=510635
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 11.07.2014
Нет никаких половинок. Ни вторых, ни первых.
Не утешайте себя чувством собственной важности
Из-за адского чувства солидарности
Рождается ложь и дышит огненным драконом
На обоих. Они называют это любовью,
Хотя это просто страсть и не больше,
Вода, цветущая в лужах после дождя,
Несбывшейся надеждой на сегодня.
Я тебя хочу - я тебя тоже... нет!
Так рождается истинный бред
Именуемый чувствами настоящими
А на деле прямыми скользящими
В пропасть, в которой не будет света
И надежд на грядущее лето.
08.07.2014г. [21:01]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=510514
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 10.07.2014
ты входишь на кухню
сперва твой потерянный взгляд после ты
делаешь чай бросая в кружку мечты
обильно залив кипятком
добавив две ложки сахара
чтобы ночь от судьбы не плакала
из-за вечно пустынных улиц
и отсутствия суеты
05.07.2014г. [04:56]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=509481
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 05.07.2014
сжигай свою жизнь
бросая все дни в костер
словно листья
опоздавшей осени
опоздавшей на жизнь
опоздавшей на годы
или просто забывшей
придти вовремя
и не важно что в днях
зашифрованы все желания
зашифрованы взгляды
улыбки
и отражения
Твои дни есть сейчас
лишь непрожитым привидением
застрявшей ржавой стрелой
в ниспадающем облаке
02.07.2014г. [18:47]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=508886
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 02.07.2014
присвячую [b]Ю.К.[/b]
виспись замість мене
вчора
сьогодні
завтра
виспись безсистемно
виспись божевільно
просто виспись
а я пригляну
щоб нагорі не загасла
ватра
виспись замість мене
допоки ранкові зорі
ведуть
свої хороводи
співаючи оди
коханню
виспись замість мене
просто виспись
допоки не гасне
їх сяйво
виспись замість мене
допоки йде дощ
надворі
допоки тремтлива
тиша
наповнена сумом
ночі
безсонням мені
сліпить очі
виспись замість мене
допоки сонце
в облозі
світлом своїм
не розбавить
темряву кожної
ночі
виспись замість мене
просто виспись
а я цілуватиму -
щоночі -
твої до безмежжя
зелені очі
01.07.2014р. [04:41]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=508527
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 01.07.2014
неопределенность
это когда группа
самых ранних
каплей дождя
замирает на расстоянии
полсантиметра
над твоей головой
споря между собой
какой из них
падать
на тебя
первой
это когда
в пять утра
или ночи
сложно определить
ты смотришь
как просыпается солнце
прикасаясь к бездне мира
будто спрашивая себя
кого
ему
согреть
первым
это когда
птица забывает
местоположение гнезда
летая по кругу
всматриваясь в пустоту
в поисках места
в котором осталось
ее сердце
она летает с дырой
в груди
и воздух надменно
гудит
проходя сквозь дыру
просачиваясь туда
вместе
со звездами
самыми
первыми
неопределенность
это когда
сегодня Ты
завтра я
а послезавтра...
вместе?
29.06.2014г. [01:49]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=508252
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 29.06.2014
найновіше
і, мабуть, одне із найкращих
"Мир, вероятно, спасти уже не удастся, но отдельного человека — всегда можно"
И. Бродский
Сенс життя кожного - пошук цього сенсу. Все, чим ми насправді від народження займаємось - шукаємо його. Але це зовсім не безкінечний процес.
Ти можеш бути послом доброї волі ООН, всесвітньо відомим поетом чи письменником або навіть президентом країни - насправді світові однаково байдуже хто Ти. Чому байдуже? Бо Ти “піщинка в склянці часу”. “Кузька у траві” - не більше. Безробітний Ти чи маєш висоооплачувану роботу, студент чи учень, пенсіонер чи домогосподарка - все байдуже. Нікому нема до Тебе ніякого діла. Це не залежить від соціального статусу, віросповідання, політичних вподобань чи ще чогось. Сутність життя полягає у спробі заповнити цей насправді напрочуд швидкоплинний проміжок часу чимось важливим. Робити якусь значущу роботу, яка насправді зовсім не варта уваги. І переконувати себе все своє життя у тому, що те, чим Ти займаєшся, важливе і корисне. Та світу байдуже. Ти можеш все життя простояти на власній голові і все, що зроблять інші, все, на що вони здатні, коли побачать таку картину - крутити вказівним пальцем біля власного виска. І все. До Тебе ніхто не підійде і не запитає для чого Ти це робиш. Впаде старенька бабуся у центрі Рівного, хто допоможе їй піднятися зараз? 1 із 10. Не більше.
Десь там, у глибині власної свідомості, Ти розумієш всю свою нікчемність. Ти лише піщинка, мініатюрна піщинка у склянці часу. У юрбі таких же піщинок Тебе ніхто не помітить. Проте як же хочеться щоб помітили! Як же хочеться, щоб пам'ятали! І вірити хочеться, що навіть тоді, коли Ти впадеш на саме дно склянки, про тебе пам'ятатимуть.
Але такий зараз світ - всім байдуже до Тебе. Таке суспільство. Це не вигадка, це не я придумав. Не я це вперше сказав. У наш час людина вже нікого не цікавить. Цікавить мода, цікавить політика, цікавлять новини, цікавлять катастрофи. Навіть я особисто знаю кількох людей, які вмикають телевізор виключно щоб почути новини з приводу різних аварій. І бажано, щоб жертв було побільше. Вони, мабуть, дивляться ці новини і думають радісно пошепки або ж вголос щось на кшталт “О! Знову літак розбився, жертв багато. Не до добра це все. Кінець світу близько!” і так далі. Про що говорити, коли справді видатний гонщик Міхаель Шумахер важко травмувався і потрапив у кому, як тут раптово взялись люди, які, м’ягко кажучи, не бажають йому добра. Які бажають відкритим текстом – не раз це помічав – щоб він не вийшов із коми. Хіба це не жахливо? Хіба це правильно? У наш час все перекрутилось. Ми живемо в часи, коли справжні цінності уступають місце штучним, нав’язаним нам ЗМІ та іншими джерелами впливу. Тому зараз нас цікавить все, але не людина. Людина у наш час стала синонімом слова “байдужість”. Ми виховуємо у собі пофігізм до людей і абстрагуємось від людства, вважаючи себе кращими. Кращими за них. Насправді все зовсім не так. Кожен із нас був є і буде частиною людства. Марно відділятися від того, від чого відділитися в принципі неможливо. Щоб перестати бути частиною людства, потрібно втратити людяність, перестати бути людиною.
До чого я веду? До того, що якщо Ти зумів когось зацікавити - це все змінює. Змінює навіть одна стороння людина, яка зацікавилась тобою. Якщо покохала – то це взагалі змінює все. Повністю все. Розуміння того, що Ти і Твоє життя має величезне значення для іншої людини змінює всесвіт. Розфарбовує його всіма кольорами і відтінками. Робить світ об'ємним. У цьому весь сенс – у об’ємності. Якщо її нема – Ти не існуєш. Якщо Ти не можеш допомогти коханій людині у тому, де їй конче необхідна допомога, то для чого взагалі Ти живеш? Яка твоя ціль? Канути у небуття, не зробивши у житті іншим нічого хорошого? Не допомігши тому, кого любиш? Не ставши для цієї людини всім, що їй потрібно?
Світ раніше ніколи не був пласким. Ми самі його таким зробили і тому зараз стали схожими на такі ж пласкі фантики, які хтось хаотично розкидав по світу. Між країнами, між океанами. Між пустелями і між будинками. Ми пласкі і живемо пласким життям доки нас хтось не помітить. Я не кажу зараз про рідних людей, я не кажу про сім'ю. Ми завжди багато значили і будемо значити для них. Але сім'ї не вистачить щоб зробити Тебе об'ємним. Потрібна людина на стороні. Друг, подруга чи кохана людина - це не має жодного значення. Вся глибина у тому, що потрібно мати принаймні одну людину, яка у Тебе вірить і яка Тебе підтримуватиме. Людину, для якої Ти значиш більше, ніж можеш собі уявити. І чим більший буде між вами зв’язок, то більше вимірів Ти матимеш. То глибшою людиною Ти будеш.
І коли у Твою воду кинуть камінь, щоб перевірити Твою глибину, на її поверхні що довго божеволітимуть хвилі.
28.06.2014р. [19:14]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=508021
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 28.06.2014
искореняй в себе жажду спорить
с человеком, чье мнение
отличается от твоего.
не пытайся его исправить -
корректировка даст сбой в системе.
убей в себе гордость.
попытайся его понять.
пусть даже мысль его не похожа
на все твои внутренние схемы.
25.06.2014г. [21:17>
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=507594
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 26.06.2014
мій біологічний годинник зупинився
о невизначеній порі,
стрілки зникли - точніше ні,
їх вкрали миші чи щурі,
я не встиг розгледіти
їх напрочуд блискавичну сірість.
вони щезли так, як щезає зірка з неба.
я тільки відкрив рот
щоб озвучити загадане бажання,
як зірка вже впала на підлогу
моєї трьохкімнатної квартири
і лежить біля моїх ніг
похмура і не блискуча,
дивиться на мене, вмовляючи,
пускаючи сльози
з її кришталево-прозорих глибин,
благаючи мене відновити її
і повернути їй колишній блиск.
ви вже забули про годинника,
чи не так?
ви забули про годинника так,
як забув про нього я,
чи вам розповісти історію
відновлення зірки,
яка обов'язково сяятиме
на піднебінні світу
і відбиватиметься в моїх очах?
25.06.2014р. [04:30]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=507548
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 26.06.2014
присвячую Ю.К.
все почалося з годинника.
він підморгнув і вказав мені на Зірку,
яка сяяла не так, як сяють інші зорі.
він сказав дивись -
таких більше не буде.
такі трапляються або раз
на все життя,
або не трапляються взагалі.
він сказав бережи,
а я вже не мав іншого вибору,
варто було лише поглянути на неї...
25.06.2014р. [04:38]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=507321
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 25.06.2014
слушай!
так рождается слово в среде клокочущих мыслей
разрывая сознание, словно подушку из перья,
в пух и прах. не пытайся зашивать ее, бесполезно
разукрашивать боль, изливая ее в стихах.
так рождается слово в глубине не спящего мозга,
для которого ночь существует лишь в форме запрета.
посмотри в окно. не руби ничего сгоряча.
за окном, между прочим, от тебя, крича,
ускоряясь все больше и больше, прочь убегает лето.
23.06.2014г. [00:33]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=507161
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 24.06.2014
мені привидівся острів Ява
у сні, в якому була Ти
і забагато реальності.
там роблять чай
із ароматом бергамоту
і губляться серед
безкрайніх плантацій,
серед листя,
яке символізує життя.
губляться спеціально,
спеціально,
щоб знайти одне одного
і - знаходять.
23.06.2014р. [15:51]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=506971
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 23.06.2014
музика приглушає відчуття
їдкої самотності,
що засіла в кістках
і особливо в крові -
доходить до серця,
точить і точить і точить його
без впину.
кажуть, вода точить камінь теж,
але камінь від цього не гине...
20.06.2014р. [08:18]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=506885
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 23.06.2014
человек человеку люБоль
и не нужно искать другие слова
теперь в моде совсем другое.
когда люди говорят между собой
они даже не смотрят друг другу в глаза.
человек человеку пыль,
у одного в глазах, у второго в душе,
у кого-то в руках, у других на спине
человек человеку пыль,
а не просто немое клише.
человек человеку вопрос.
человек человеку ответ.
человек человеку поезд.
человек человеку билет.
но всегда нужно помнить одно:
там, где есть Человек,
человечества нет.
человек человеку взгляд
переносица и глаза
человек человеку яд,
недопитый до конца,
человек человеку мир
без бушующих черных дыр,
человек человеку тир,
человек человеку турнир,
человек человеку любовь,
человек человеку звезда.
22.06.2014г. [16:40]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=506670
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 22.06.2014
коли ранок приходить до мене
о четвертій ночі,
ходить коло вікон,
стукає у шибки,
потім зазирає, питаючи несміливо
"ти як, мій друже? іще живий?"
я підставляю обличчя,
знімаючи обладунки,
за звичкою промовляючи
"заходь [мовляв] мерщій".
не те щоб я зачекався,
ти ж не спізнюєшся ніколи
у тебе свій розпорядок,
який не знає жодних редагувань.
життя без змін.
спитаєш мене вкотре -
хіба ж це так погано?
так, погано. бо ніч створена
не для самотності,
ніч створена для зізнань.
12.06.2014р. [06:00]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=506362
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 20.06.2014
между тем, что ты говоришь и между тем,
как тебя понимают другие, огромнейшая пропасть.
и когда твою по сути абсолютную откровенность
воспринимают как ложь, то не хватит никаких слов
чтобы передать всю ту горечь, которую ты чувствуешь в тот момент.
між тим, що ти говориш і між тим,
як тебе розуміють інші величезна прірва.
і коли твою по суті абсолютну відвертість сприймають
як брехню, то не вистачить жодних слів щоб передати
всю ту гіркоту, яку ти тоді відчуваєш.
15.06.2014р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=506325
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 20.06.2014
в прошлой жизни я был дождем.
орошая сухую землю,
меня жадно глотали
птицы, звери и люди.
порой меня презирали,
порой - проклинали
все живущие в мире этом,
когда я им был не нужен.
меня забывали порою,
но я возвращался снегом,
кружась непрестанно над миром,
спадая людям на чёлки.
но падая лишь к одной
единственной и любимой
я наталкивался всегда
на нещадящие жизнь иголки.
я таял весною и снова
ввысь поднимался,
очерчивая в пространстве
невидимый людям круг.
я падал на крылья птицам
и между перьями оставался,
мешая птицам лететь.
мешая лететь на юг.
17.06.2014г. [23:34]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=505922
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 18.06.2014
ни чертей ни огня
в аду исчерпалось топливо
дрова закончились
и черти разбежались
в поисках нового леса
для вырубки
жар становится тише
ветер пронзительно свищет
для экономии дров
раздувая жар под котлами
словно гигантский мех
из котлов же слышится смех
души слишком привыкли к боли
во время пути земного
слишком часто теряли дорогу
сбиваясь из шага на бег
люди не знают звезд
их узнавал человек
двигающийся без остановок
дальше выше наверх
никогда не смотрящий вдаль
никогда не смотрящий внутрь
чтобы не быть обманутым
чтобы не обмануть
чтобы не вдыхать ртуть
словно лекарство от пропасти
не застревать в невесомости
слушая тощую грусть
в аду экономия мест -
в котлы сажают двоих
чтобы было веселее
слушать их звонкий крик
чтобы глядя в глаза
каждый признал ошибки
выдуманные в суете
по сути пустых проблем
чтобы двузначность дилемм
словно гравюра сознания
вычеркнула дыхание
из общества воспоминаний
безумно простых систем
в аду не хватает мест
для тех кто несет в себе крест
11.06.2014г. [05:06]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=504854
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 12.06.2014
Что я слышу! Не ты ли мгновение тому назвал свою цель мечтой? Поздравляю, ты только что отказался от ее достижения.
Мечта опасное слово. Лучше иной раз промолчать, чем сказать его вслух. Даже в мыслях если ты называешь свою цель мечтой, ты преклоняешь пред ней колени.
А вообще в чем разница между целью и мечтой?
Цель любит сильных. Тех, кто идет к ней, несмотря на все. Идет не потому, что просто так захотелось и не потому, что человек ее выбрал. Идет потому, что не может без нее жить. Потому, что она нужна ему. Идет потому, что она наполняет его жизнь смыслом. Идет потому, что он думает о ней каждую секунду. Она - это то, ради чего стоит жить.
Мечта же покровительница слабых. Ей не нужны смелые и сильные люди. Она не нуждается в тех, кто способен свернуть ради нее горы. Ей нужен человек, стоящий пред ней на коленях и умоляюще смотрящий на нее. Он заклинает "исполнись, исполнись", но мечта ему вовсе не нужна. Ему нужно страдание оттого, что она не исполняется, хотя он сам ничего для этого не делает. Но почему? Да потому, что если бы его мечта вдруг осуществилась, это было бы для него самое большое горе. Он бы не знал куда себя деть. Он был бы глубоко несчастным. Потому, что на самом деле ему нужна вовсе не мечта. Ему нужно само понимание того, что он желает нечто такое, чего не собирается осуществлять. Он мечтает о том, что не собирается делать.
12.06.2014г. [01:46]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=504769
рубрика: Проза, Философская лирика
дата поступления 12.06.2014
все эти чертовы месяцы
когда мне тебя не хватало
я пытался то жить, то повеситься,
не пытаясь дойти до финала.
все эти чертовы месяцы,
которым не видно края
пытаюсь всего лишь свыкнуться,
что мне тебя не хватает.
все эти чертовы месяцы...
сколько еще их будет?..
куплю вечность в твоих объятиях
вместо симуляции жизни
в объятиях мраморной стужи.
10.06.2014г. [21:45]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=504410
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 10.06.2014
запри свои мысли
в темницу твоих предрассудков
забаррикадируй входную дверь
чтобы не было видно глаз
сожги черновики стихов
а после сожги и их пепел
вперемешку с желанием жить
жить здесь и сейчас
ничего не случится
если время ударит болью
по твоим сожженным днями рукам
ты не оставляешь попыток жить
они фривольны
хотя есть люди что оценят
и этот твой хлам
ты смеешься
когда безжалостное солнце
рисует на правой твоей ладони
"тебя нет"
"вот же я! посмотри
и не плюйся ненужной любовью
я храню в себе целый мир для нее.
он тобой
безмерно согрет"
10.06.2014г. [00:08] на одном дыхании
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=504343
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 10.06.2014
умирай
так чтобы тебя не услышали
устрой себе похороны
не забудь
придти на них сам
танцуй на столах
разбрызгивая невидимость
под жесткие рифы гитар
взорви к чертям небеса.
замри
на столах
презирая свою невидимость
посмотри в эти лица
ты невидим для них лет сто
некоторые будут рады
удержать свою независимость
зная что ты ушел из их жизни
давно.
воскресай
каждый раз когда тебя
назовут по имени
промокни до нитки
под теплым летним дождем
растворись в том
что когда-то назовут
колыбелью
в человеке
исключительно дорогом.
07.06.2014г. [18:39]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=503791
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 07.06.2014
когда время станет важней
за наше стихоплетение -
кто нам скажет тогда,
что у нас
были перспективы?
мы могли бы прожить
свою жизнь
в пути от звезды к звезде,
только кто нам подскажет,
что в конце нас
/раздельно/
поднимут на вилы?
01.06.2014г. [01:58]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=503521
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 06.06.2014
Нео, що спільного між ложкою та щастям?
Не знаєш? А я тобі скажу.
Спільне те, що і ложки, і щастя нема.
Нео, что общего между ложкой и счастьем?
Не знаешь? А я тебе скажу.
Общее то, что и ложки, и счастья нет.
03.06.2014р. [15:13]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=503136
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 04.06.2014
ночь идеально подходит
для всего, кроме снов
сны не придут
сколько их не зови
их пугают твое ожидание
этот запрещенный прием
когда ты закрываешь глаза
в них темнота темнее
самой темной ночи.
19.05.2014г. [02:15]
в последнее время пишу более кратко
и, надеюсь, более ёмко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=502671
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 01.06.2014