Віктор Шупер

вопрос без ответа

вопрос  без  ответа  это  как  выстрел  в  пустоту.
улыбается  грусть,  привязанная  к  тебе
и  держит  твой  мир  как  рыбу  на  крючке
с  удочкой  в  длинной  и  гибкой  руке.
желаешь  сорваться  -  и  камнем  вниз,
падая  в  вечность  без  конца,  без  глубин.
мир  себе  вертится  по  сто  раз  на  день
и  удочка  вечно  в  поиске  новых  рыбин.

                                                                       03.12.2013г.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=463829
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 03.12.2013

каждый человек убивает того, кого он любит

каждый  человек  убивает  того,  кого  он  любит.
если  же  смерть  неизбежна,  умри  красиво.
стань  цветком  среди  зимы,
стань  последним  листом  на  дереве,
уйди  вглубь  того,  что  от  тебя  осталось.
умри  счастливо.

собирай  пепел  в  ладони  первым  снегом
и  бросай  его  в  лица  прохожим,
как  последнее  слово.
познакомься  со  всеми  оттенками  привидений,
вспомни,  что  это  не  в  первый  раз.
ты  с  такой  смертью  уже  знакома.

каждый  человек  убивает  того,  кого  он  любит
и  возрождает,  чтобы  сделать  навек  своим.
но  значит  ли  это,  что  жизнь  -  
это  вязкое  громкое  слово  -  
существует  лишь  только  для  тех,
кто  когда-нибудь  был  любим?

                                     01.12.2013г.

Каждый  человек  убивает,то  что  он  любит.
                                                         О.  Уайльд.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=463600
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 01.12.2013

кожен є таким, як хоче бути

кожен  є  таким,  як  хоче  бути,
у  кожного  із  нас  якийсь  цікавий  дар.
хтось,  щоб  побачить  -  закриває  очі,
хтось,  щоб  сказати  -  закриває  рота,
а  хтось,  хто  прагне  жити,
губиться  чомусь  у  снах.

розплющить  очі  часом  дуже  важко,
бо  під  повіками  лиш  безкінечний  склеп.
і  сон  отой  -  
не  більше,  ніж  бажання  пробудитись,
відчути  справжність  літнього  дощу,
роси  торкнутись  вранці  на  світанку
і  ввечері  зігрітись  від  вогню.

одвічна  битва  лінощів  і  волі...
хоч  прагнеш  жити,  але  щось  не  так,
бо  в  цім  бажанні  вічно  гаснуть  зорі,
лиш  подихом  стають  твої  літа,
щезає  грань  між  "завтра"  і  "сьогодні".
а  ріки?  ріки  заростають  в  болота.

прокинутись  буває  дуже  важко
від  сну,  що  був  тобі  життям,
бо  після  цього  все  стає  інакшим
і  кожен  знову  вчитиме  слова,
щоб  потім  мати  змогу  написати:
"я  прокинувся.  чекаю  й  тебе  з  небуття".

                             28.11.2013р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=463385
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 30.11.2013

ліки без рецептів

в  тісних  кімнатах  нам  мало  місця;
повітря  стиснене  між  сірих  стін
і  підбирається  так  близько,
що  заважає  встати  із  колін.

так  кожен  день  -  суцільне  виживання,
а  часу  жити  завжди  в  нас  катма
і  врешті  залишаються  зізнання  -  
слова,  слова  і  знов-таки  слова.

мовчать  про  те,  що  ми  втрачаєм  -  
неможливо,
але  й  кричать  пора  ще  не  прийшла,
отож  ми  й  пишемо  рядками  божевільно
про  світло  й  тінь,  життя  та  смерть,
про  те,  що  є  і  те,  чого  нема.

хай  гасне  сонце  на  віки  вічні  -  
у  нас  достатньо  світла  у  серцях!
хай  дні  і  ночі  будуть  таємничі,
щоб  цей  вогонь  ніколи  не  зачах.

нехай  шукають  капсул  найдорожчих;
у  нас  не  буде  жодних  конкурентів,
бо  все,  що  треба  -  це  бажання  жити.
вірші  ж  -  це  ліки  без  рецептів!

                                     28.11.2013р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=463163
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.11.2013

ми як тіні

...кожен  день  ти  шукаєш  себе
і  знаходиш  щодня  не  більше,  ніж  тінь,
тінь  того,  що  було  твоє,
тінь,  як  певність,  що  ти  ще  живий.
бо  якщо  є  тінь  -  існуєш  і  ти,
існують  дороги,  існують  мости,
безкрає  небо,  глибокі  моря,
по  яким  ти  ще  будеш  пливти
без  корабля.
бо  ми  як  тіні,
але  нас  трохи  краще  видно.
ми  не  губимось  в  темряві
і  лишаєм  по  собі  сліди
та  живемо,  допоки  не  гасне  свічка.
якщо  чесно,  хоч  і  гасне  -
живемо  навіть  тоді.

                               28.11.2013р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=462880
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 28.11.2013

я вернулся с края земли

я  бывал  на  краю  земли.
там  красиво,  но  слишком  пусто
и  становится  очень  грустно
если  смотришь,  откуда  пришел.
тишина  стоит  неземная
и  становится  так  одиноко,
что  ты  вмиг  превращаешься  в  волка,
обнажая  от  страха  клыки.
я  кричал  там  и  выл  от  тоски.

я  кричал  и  не  слышалось  эха,
голос  мой  терялся  в  пустыне,
разбивался  о  серые  скалы
и  не  слышался  никому.
среди  шума  пустынного  ветра
я  не  видел  пути  к  вершине,
умолкал  и  без  слов  возвращался
все  туда  же,  откуда  бежал.
по  дороге  обратной  молчал.

по  дороге  обратной  я  думал,
что  возврат  есть  начало  начал,
но  бывает  полезным  уплыть
чтобы  вспомнить,  где  твой  причал.
и  узрев  вдруг  знакомый  город,
его  улиц  ночных  тишину  -
он  напомнит  глаза  и  улыбку,
вмиг  раскрасив  холодную  ночь.
от  тех  глаз  убегал  я  прочь.

впрочем,  прочь  уходят  не  просто  так  -
чтобы  вспомнить  причину  вернуться
и  побыв  донельзя  одиноким,
снова  встретить  знакомый  взгляд.
осознать  всю  наивность  желаний,
свою  гордость  порвать  на  части,
позабыть  о  своих  клыках  -
наконец  стать  опять  человеком
и  не  прятать  правду  в  словах.

вместе  с  утренним  ярким  солнцем,
вместе  с  первым  лучом  звезды
найти  дом,  что  до  боли  знакомый,-
этот  дом  я  встречал  в  мечтах.
не  таить  в  себе  горечь  потерь,
просто  честно  все  рассказать  -
мы  лишь  в  море  своем  корабли.
ты  откроешь  навстречу  мне  дверь  -
я  вернулся  с  края  земли.

                                           26.11.2013г.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=462704
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 27.11.2013

коли у світі народжується людина

коли  у  світі  народжується  людина,
ми  чуємо  її  крик,
дивимося  їй  у  очі,
підносимо  до  материнських  грудей
і  даємо  людині  ім'я.
ми  не  знаємо  ким  вона  стане,
чи  доб'ється  чогось  вагомого  у  житті.
може  просто  ввіллється  в  юрбу
блідно-сірих  людей.
та  хіба,  скажіть,
ми  не  бажаємо  їй  щастя
та  легкої  долі?
хіба  не  хочемо,  щоб  їй  раділи
мільйони  й  мільярди  очей?

коли  у  світі  народжується  людина,
ми  завмираємо  на  мить,
щиро  сподіваючись  -  ось  ця
неодмінно  змінить  світ  на  краще.
бажаємо  їй  міцного  здоров'я
й  довгих-довгих  років  життя.
чекаємо  -  стане  зрілою
і  тоді  вже  почнуться  зміни.
людина  зростає,  стає  доросла...
а  змін...  все  нема  й  нема...

коли  у  світі  народжується  людина,
вона  іще  змалку,
ще  ходячи  пішки  під  стіл,
бажає,  щоб  світ  став  кращим  для  нас,
кращим  для  неї,  кращим  для  всіх.
вона  бігає,  підстрибуючи,  навколо,
дивиться  в  наші  обличчя,
щоб  знайти  у  зіницях  відповідь  -
коли  нарешті  зміниться  світ?

ми  мовчимо.  відводимо  погляд.
так  щезає  у  часі  кожен  з  людей.
хтось  ще  горить.
хтось  залишається  тліти.
з  одних  відверто  сміються.
з  інших  не  зводять  очей...

                               22.11.2013р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=462205
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 22.11.2013

безодні

безодні  існують  щоб  виростали  крила.
якщо  ж  крил  нема,  ти  стаєш  камнем.
ти  каменієш  зсередини,  ти  черствієш
і  камінь  отой  сонце  променем  розчахне
на  дві  частини:
на  чорне  та  біле,
на  сумне  та  щасливе,
на  тебе  й  на  мене.

                                             
                                           21.11.2013р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=462047
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 22.11.2013

самый упрямый враг

ничто  не  изменится  в  этом  мире,
все  будет  как  прежде,
все  будет,  как  есть.
все  те  же  лица,
закрытые  двери,
все  те  же  люди,
все  та  же  месть.

ничто  не  изменится.
впрочем  для  нас
так  ли  уж  важно  что-то  менять?
проще  придти  домой,
закрыть  дверь  на  ключ,
и  притворившись  счастливым
себя  распинать.

проще  встать  на  колени
пред  бездной
и  задавать  ей  все  время  вопросы.
кто  в  мире  прав,
кто  в  мире  слаб,
для  чего  мы  живем
и  зачем  мы  льем  слезы.

проще  так  жить  -
не  вставая  с  колен.
сложнее  подняться  и  сделать  шаг.
ты  должен  быть  сильным.
тебе  нужно  просто  понять  -
что  нет  у  тебя  врагов.
ты  для  себя  самый  упрямый  враг.

                               19.11.2013г.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=461417
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 19.11.2013

Склянка Часу

Я  вже  не  спав.  Сонячне  світло  повільно,  невпевнено  прокрадалося  в  кімнату.

Я  відчував,  як  воно  зупинилось  поряд,  обережно,  щоб  я  не  помітив,  намагаючись  стягнути  з  мене  ковдру  і  подумки  прогнав  його  геть.  Як  не  дивно,  воно  послухалося  та  дало  мені  спокій.  Я  підвівся  і  сів  на  ліжку.  Все-таки,  це  дуже  цікавий  спосіб  розпочати  новий  день,  відправивши  геть  сонячне  світло.  Треба  буде  повторити.
Швидко  одягнувся,  підійшов  до  вікна  і  одним  звичним  рухом  розсунув  штори.  Було  надто  сонячно,  як  для  ранку.  Нічого.  Хай  сліпуче  сонячне  проміння  думає,  що  я  здався  і  звільнив  останню  перешкоду  на  його  шляху.  Хай  думає  що  завгодно,  якщо  йому  так  буде  легше  співіснувати  зі  мною.

Я  прокинувся,  як  це  часто  буває,  до  дзвінка  будильника  на  моєму  мобільному.  Вкотре  ловлю  себе  на  думці,  що  щось  тут  не  так.  Так  не  має  бути.  Чому  не  дозволити  собі  поспати  ще  кілька  зайвих  хвилин,  дочекавшись  мелодії  будильника?  Адже  сигналом  пробудження  встановлена  одна  із  найулюбленіших  моїх  пісень  -  пісня  групи  Paradise  Lost  під  назвою  "Say  just  words".  День  потрібно  починати  з  якісної  музики.  Завжди,  скільки  я  б  її  не  слухав,  вона  заряджає  мене,  неначе  зарядний  пристрій  аккумулятора,  нескінченним  зарядом  енергії,  якого  вистачає  практично  на  увесь  день.  Я  чудово  пам'ятаю  цю  пісню.  Пам’ятаю  і  те,  що  вона  незмінно  встановлена  мелодією  будильника,  але  ніяк  не  можу  примусити  себе  прокинутися  пізніше.  Ніяк  не  можу  почути  цю  напрочуд  гарну  пісню  зі  словами,  що  торкаються  навіть  найтемніших  закапелків  моєї  душі.  Виходу  нема,  адже  якщо  я  переставлю  будильник  на  інший  час,  то  сонячне  світло  обов'язково  скине  ковдру  і  я  всерівно  прокинуся  раніше,  ніж  потрібно.  Напевно,  слід  прибивати  ковдру  цвяхами  до  ліжка,  коли  знову  лягатиму  спати.  Може,  хоч  так  вдасться  почути  пісню,  яка  так  мені  подобається.

Відкидаю  ці  насправді  марудні  думки  і  чалапаю  на  кухню,  намагаючись  не  дивитися  у  велике  дзеркало,  що  завжди  приречено  чекає  на  мене  у  коридорі.  Я  ще  не  готовий  у  нього  поглянути.  Та  й  воно  поки  не  проявляє  жодного  бажання  побачити  мою  невиспану  мармизу  у  собі.  Точніше,  воно  ніколи  не  проявляє  бажання  мене  бачити.  На  тому  й  розходимося  так  щоранку.  Розходимося,  щоб  зустрітися  пізніше.  Сьогодні,  у  цю  ранкову  мить  хай  тримає  в  собі  мою  вже  зігріту  ласкавим  промінням  постіль  і  насолоджується  моєю  поразкою.  Хоч  хтось  уміє  насолоджуватися  поразками,  хай  і  чужими.  А  ще  й  кажуть,  що  від  них  бувають  стреси,  втрата  віри  у  себе  і  розвивається  купа  комплексів.  Дурня  то  все,  вигадана  психологами.  Психологи  вже  і  самі  собі  не  вірять.  Мабуть,  надто  часто  вранці  дивляться  у  дзеркало.

Ось  і  кухня.  Жодних  змін  від  учорашнього  дня.  Ті  ж  стільці  на  тих  же  місцях.  і  кухонний  стіл  наче  теж  ніхто  за  ніч  не  поцупив.  Той  же  великий,  завжди  чимось  невдоволений,  холодильник.  Що  ж,  я  його  сьогодні  теж  не  дуже  радий  бачити.  Обійдусь  і  без  нього.  Хай  собі  бурчить.
Запалюю  газ  і  набираю  повний  чайник  води,  щоб  заварити  собі,  за  давньою  звичкою,  гарячого  чорного  чаю.  Є  дещо  у  цьому  світі,  що  не  зазнає  жодних  змін.  Скільки  б  часу  не  минуло,  але  свій  день  я  і  чай  розпочинаємо  одинаково.  Я  п'ю  його  щоранку  вже  багато  років  і  він  завжди  охоче  вливається  в  моє  горло  і  розливається  моїм  тілом,  наповнюючи  мене  дощенту  якимось  абсолютним  спокоєм,  дивною  млостю  і  ласкавим,  незабутнім  теплом.

Традиції  не  змінюють  -  я  взяв  склянку  часу,  щедро  насипав  чорної,  як  пройдена  ніч,  заварки  і  налляв  доповна  кип'ятку.  Обережно  поставив  її  на  стіл,  накрив,  за  такою  ж  звичкою,  невеликою  тарілкою  і  став  чекати,  доки  чай  завариться.  Ранок  має  починатися  повільно.

Прийшов  час  поглянути  в  дзеркало.  Щоразу,  коли  у  мене  виникає  це  бажання,  я  панікую  на  якомусь  підсвідомому  рівні.  А  що,  як  сьогодні  буде  те  ж  саме?  “Все  буде  гаразд,  не  переживай,  сьогодні  точно  все  буде  окей,  ти  дарма  хвилюєшся”  –  внутрішній  голос  промовляє  у  мозку,  як  закляття,  ці  слова.  Та  я  вже  звик  до  них.  Не  заспокоюють.  Це  мені  більше  не  допомагає.  Я  б  випив  корвалол  перед  тим,  як  поглянути  у  дзеркало,  але  принципово  не  приймаю  ліки.  Навіть  ті,  що  начебто  виготовлені  на  травах.  Ліки  –  вони  і  в  Африці  ліки,  з  чого  б  їх  не  виробляли.  А  я  не  настільки  хворий,  щоб  приймати  лікарські  препарати.  І  не  настільки  здоровий,  щоб  ходити  у  лікарню  на  перевірку  і  зневірюватися  у  своєму  здоров’ї.  Адже  лікарі  точно  щось  знайдуть.  Роздують  з  цього  трагедію,  що  мені  кінець,  жити  лишилось  три  подихи  і  взагалі,  якщо  просто  зараз  перед  лікарями  не  почну  щось  приймати,  то  відкину  копита  на  їх  же  очах.  Чому  я  не  люблю  ходити  у  лікарню?  Бо  не  хочу  розчаровувати  лікарів.  Мої  копита  не  відкидаються!

Заплющив  очі,  навпомацки  добираюсь  до  того  триклятого  дзеркала.  Боюсь  побачити  те,  що  бачу  щоразу.  Щоразу,  коли  дивлюсь  у  нього,  я  бачу  щось  не  те.  Але  про  що  я?  Я  ж  сильний.  Ще  не  було  такого  випадку,  щоб  я  не  зміг  витримати  цей  момент.  Стою  навпроти  цього  брехливого  монстра.  Повільно  підіймаю  голову,  ще  повільніше  розплющую  очі.  Так.  Жодних  змін.  Це  знову  не  я.  Людина,  що  стоїть  у  дзеркалі,  зовсім  на  мене  не  схожа.  Чому,  о  чому  я  бачу  щодня  когось  іншого?  Жодної  знайомої  риси,  щоб  я  зміг  цю  людину  впізнати.  Не  ті  брови,  очі,  вуста  та  ніс.  Не  той  погляд.  Не  та  посмішка.  Не  те  дихання.  Ба  навіть  рухи  і  то  не  ті,  це  рухи  людини,  котру  я  оце  вперше  бачу.  “Я  хочу  із  ним  познайомитися”  -  майнула  думка.  Але  він  же  не  відповість  на  моє  привітання.  Він  же  німий.  Він  уміє  лише  мовчати,  його  більше  ніхто  нічому  не  навчив.  Та  й  зрештою  я  забуду  його  до  завтра.  Ніякої  голови  не  вистачить,  щоб  щоранку  у  дзеркалі  запам’ятовувати  нову  людину.  Щодня  дзеркало  демонструє  мені  незнайомця  –  обличчя  змінюються,  наче  я  бачу  якусь  напрочуд  довгу  чергу.  Можливо,  я  колись  таки  побачу  у  дзеркалі  себе.  Такого,  яким  я  є  насправді.  Такого,  що  п’є  щоранку  на  самоті  гарячий  чорний,  міцно  заварений  чай.

Несподівано  згадав  про  залишену  на  кухні  склянку  часу.  Треба  поспішати,  доки  чай  ще  не  прохолов  –  він  втрачає  свої  властивості,  якщо  його  пити  холодним.  “Прощавай,  незнайомцю.  Ми  більше  не  побачимось”  –  промовляю,  не  дивлячись  у  дзеркало.  Бо  знаю,  що  відповіді  не  буде.  Мовчанка  –  ось  те,  що  я  завжди  отримую.  Незнайомці  чомусь  завжди  грають  у  мовчанку.  Я  їм  не  подобаюсь.

Повертаюсь  до  порожньої  кухні.  Підсовую  стілець  ближче  до  столу.  Звичним  рухом  знімаю  тарілку,  що  закриває  доступ  до  цього  життєдайного  напою.  І  тут…  щось  зовсім  не  те.  Щось  сталося,  доки  я  шукав  себе  у  дзеркалі.  Доки  я  намагався  розговорити  незнайомця,  склянка  часу  дивним  чином  змінила  свій  вміст.  Ні,  у  склянці  був  той  же  самий  чорний  чай,  який  я  так  люблю.  Але  було  ще  щось,  чого  я  раніше  не  бачив  жодного  разу.  Я  протер  очі  два  рази.  Гадав,  що  мені  це  привиділося,  що  це  не  насправді.  Але  те,  що  я  бачив,  не  зникало.  У  склянці  на  поверхні  чорного  чаю  було  щось  на  кшталт  екрана  телевізора.  “Телевізор”  працював.  О,  я  ще  не  забув  це  важке  слово  –  телевізор.  Востаннє  я  бачив  увімкнений  телевізор  років  із  п’ять  тому.  Він  мені  не  подобався.  У  ньому  було  забагато  реклами.  Окрім  цього,  він  був  напханий  всілякими  безглуздими  речами,  пустими  людьми  та  кінофільмами,  у  яких  не  було  жодного  сенсу.  Ми  з  телевізором  не  поважали  одне  одного.  Він  миттєво  вимикався  варто  лише  мені  було  увійти  у  кімнату.  Але  зараз…  зараз  я  про  нього  згадав.

У  склянці  на  поверхні  рідини  дивовижним  чином  був  розміщений  маленький  екран  “телевізора”.  Якраз  розміром  з  діаметр  склянки.  Він  не  був  чорним  і  мовчазним,  яким  я  його  найчастіше  і  бачив,  ні  –  він  щось  демонстрував,  про  щось  без  упину  промовляв.  Я  намагався  визначити  джерело  звуку,  але  це  мені  ніяк  не  вдавалося.  Тож  я  покинув  ці  марні  спроби  і  почав  дивитися  у  склянку,  у  якій  малювалися  обриси  знайомих  і  не  дуже  міст.

Я  бачив  Париж  із  його  величною  Ейфелевою  вежею,  Лондон  і  його  не  менш  відомий  Біг  Бен,  Рим  та  дивовижний  Колізей,  на  якому  колись  відбувалися  смертельні  сутички.  Також  я  бачив  міста  не  такі  відомі,  але  від  цього  не  менш  прекрасні.  Вони  дихали.  Я  чув  звуки  поїздів,  що  прибували  на  платформи,  шум  літаків,  що  без  впину  приземлялися  і  здіймалися  в  небо  на  аеродромах.  Я  відчував  морські  хвилі,  коли  “телевізор”  демонстрував  пасажирський  корабель,  що  гордо  плив,  переповнений  нетерплячими  пасажирами.  Я  бачив  жовті  та  інших  кольорів  маршрутні  таксі,  що  без  спочинку  їздили  по  своїх  маршрутах.

Я  бачив,  як  перетворювалися  міста,  коли  день  змінювала  ніч.  Незрівнянне  видовище.  Сонячне  проміння  то  захоплювало  простір,  то  відступало  від  сміливих  атак  сутінків.  Міста  то  загорялися  тисячами  барв,  то  згасали,  коли  господарювало  сонце.  День  та  ніч  безперервно  танцювали  у  дивному  танці  і  не  стомлювалися.  Як  справжні  професіонали  своєї  справи.  Натхненно  та  неповторно.  Їх  танець  не  був  схожим  на  жодний  із  танців,  що  нам  відомі.  Це  не  був  вальс,  це  не  було  танго,  це  не  був  свінг.  Але  це  було  насправді  дивовижно.

А  ще  я  бачив  людей.  Вони  були  повсюди,  куди  не  глянь.  Вони  поспішали,  запізнювалися,  працювали,  відпочивали,  сварилися  одне  із  одним  та  мирилися  після  бурхливих  сварок.  Люди  були  щасливі  та  сумні,  вони  плакали  та  сміялися,  перемагали  та  падали.  Вони  були  такі  різні  –  годі  було  знайти  два  однакових  обличчя,  це  було  абсолютно  безглузде  заняття.  Кожна  людина  чимось  займалася.  Коли  люди  спали,  я  бачив  їх  сни.  Часом  напрочуд  химерні,  безглузді,  та  іноді  сни  були  такими,  що  хоч  сідай  і  записуй  вже  готовий  кіносценарій.  Він  неодмінно  отримає  купу  всіляких  нагород  за  кращий  сюжет.  Я  бачив  мрії  людей.  Світлі  і  ніжні,  як  пір’їнка.  Такі  люди  в  своїх  мріях  літали  у  хмарах,  намагаючись  якнайдовше  втриматись  у  повітрі.  Не  відволікаючись  ні  на  що.  Їх  обличчя  були  такі  щасливі!  Я  бачив  навіть  надміру  особисті  мрії,  про  які  мало  хто  може  розповісти:  мрії  про  перший  поцілунок,  мрії  про  перший  крок  до  серйозних  стосунків,  мрії  про  взаємне  кохання,  мрії  про  діточок.  Ох,  якби  ж  то  всі  світлі  мрії  справджувалися  –  скільки  б  тоді  щасливих  людей  було!

Я  дивився  у  склянці  кінофільм  під  назвою  життя,  що  був  вартий  усіх  оскарів  світу.  І  не  міг  відвести  убік  очей.  Я  спіймав  себе  на  думці,  що  у  мене  з’явилося  нестримне  бажання  дістати  собі  такий  “телевізор”  для  того,  щоб  він  вічно  демонстрував  цей  фільм  –  якісне  кіно  ніколи  не  набридне.  Та  щойно  я  подумав  про  це,  як  тут  же  –  наче  по  команді  –  все  зникло.  Лишилась  склянка  часу  із  використаною  на  дні  заваркою.  Майнула  думка  –  “це  ж  “телевізор”  працював  від  рідини,  від  чаю  –  чай  живив  його  енергією,  наче  електрикою!”  А  я  навіть  не  помітив,  що  чаю  не  лишилось  у  склянці  –  я  був  так  захоплений  побаченим!

Мною  оволоділи  різні  думки.  Я  довго  роздумував  над  тим,  що  відкрив  мені  чай.  Та  одне  я  вже  знав  точно  –  наступного  ранку  я  чекатиму  на  такий  же  кінофільм.  Цей  чай  і  справді  володіє  магічними  властивостями.

Я  підвівся  в  задумі,  постояв  трохи.  Я  вже  знав,  що  завтра,  коли  прокинуся,  не  боятимусь  побачити  незнайомця  у  дзеркалі.  Не  злякаюся  побачити  щось  незвичне.  Завтра  я  чи  не  вперше  за  довгий  час  посміхнуся  людині,  котру  побачу  у  відображенні.  Завтра  у  дзеркалі  буду  я!

                                                                                                                                                                                                         12.11.2013р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=461013
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 17.11.2013

вічне

все,  що  ти  маєш,
все,  чим  ти  багатий,
все,  що  для  тебе  має  значення  -
твоя  безкінечна  віра  у  вічне.
твої  одвічні  переконання
про  світобудову  це  те,
що  світ  стоїть  на  трьох  слонах,
що  світу  є  кінець
і  світу  є  початок.
що  в  світі  є  непевна  річ,
що  називається  життям.
ти  ж  віриш  в  кінець  світу?
кінці  світу  відбуваються  для  того,
щоб  ми  гордилися  -  бо  вкотре  вижили.
колись  про  це  складуть  не  одну  пісню
і  навіть  напишуть  книгу,
яка  так  і  називатиметься  -  
"про  тих,  що  вижили".
однак  коли  набридає
отак  постійно  виживати,
з'являється  дещо  незвичне  бажання
просто  жити.
жити,  щоб  не  боротися,
жити,  щоб  не  відчувати,  як  рветься
щось  всередині  від  надмірної  напруги.
щоб  не  чути,  як  беззвучно  падають  зорі,
вивергаються  вулкани,
кружляють  торнадо.
жити,  не  боючись  прокинутися,
не  боючись  лягати  спати.
бо  завтра  -  воно  вічне.
а  вічність?  вона  неодмінно  буде.

                                     11.11.2013р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=459997
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 12.11.2013

выстрел

разве  мы  ищем  счастье?  нет!  нет,  чёрт  возьми!
нам  не  нужно  счастье,  не  нужно  абсолютно!
мы  ищем  вовсе  не  это.
наши  стремления  вовсе  не  ограничены  этой  стеной!
мы  ищем  интересную  жизнь.
мы  жаждем  сделать  свою  жизнь  интересней,
чем  она  есть  на  данном  этапе.
мы  вечно  стремимся  к  изменениям,
но  далеко  не  всегда  готовы  пойти  на  жертвы
ради  этих  изменений.
изменения  наполняют  нашу  жизнь  смыслом.
извечная  погоня  за  самим  собой  делает  нас  живыми.
мы  ощущаем  жизнь  лишь  когда  ощущаем  изменения.
когда  изменения  касаются  нас,
они  превращаются  в  волны  морского  прибоя,
несущие  прохладу  и  недолгое  спасение  от  изнуряющей  жары.
и  мы  снова  бежим  как  только  это  чувство  проходит.
и  так  год  за  годом,  день  за  днем  каждый  раз.

                                                                               12.11.2013г.

действительно  похоже  на  выстрел
ваша  жизнь  больше  никогда  не  будет  прежней

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=459996
рубрика: Проза, Философская лирика
дата поступления 12.11.2013

ти дійшов до мене

мій  друг  пішов  від  сірих  стін.
він  зараз  вільний  й  десь  далеко
будує  чи  то  замки,  чи  мости,
а  може  й  так  хоч  просто  неба
рахує  на  піску  сліди  людей,
що  йшли  від  тебе  і  до  тебе.
складає  список  вартісних  і  ні,
тих,  що  бездушні,  повертає
по  їх  же  і  слідам,
в  зворотній  бік  від  тебе.
він  певен,  що  на  них  в  далечині
такі  ж  бездушні  і  чекають;
бездушним  не  злетіти  в  небо.
і  так  щодня.  так  кожен  день
людей,  що  йдуть  до  нас,  сортують
на  тих,  що  варті  і  що  ні.
на  тих,  що  чують  і  не  чують.
дивись,  важливий  всякий  крок.
можливо,  тебе  також  хтось  поверне,
а  ні  -  то  щиро-щиро  обіймуть
і  скажуть  "ти  дійшов  до  мене".

                             10.11.2013р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=459788
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 11.11.2013

Існують/Существуют

існують  предивні  речі,
існують  предивні  люди.
світ?  ось  він,  бездоганний
і  крім  нього  світів
нема.

існують  предивні  книги
від  яких  ти  втрачаєш  розум
і  світ  видається  безмежним  -
на  сторінках  гине  пітьма.

існують  предивні  обличчя,
на  яких  завжди  бавляться  діти
і  на  них,  посміхаючись,  дивляться
мільярди  звичайних  облич.

існують  предивні  думки,
від  яких  припиняють  політ,
від  яких  втрачають  розум,
ховаючись,  гоять  рани,
щоб  знов  повернутись
в  свій  світ.

існують  такі  почуття,
що  весь  світ  завмирає
сонно,
коли  чуєш  звук  її  кроків
відлунням  в  твоїй  голові.
і  злегка  несподівано  й  дивно
б'ється  серце  серед  туманів,
коли  бачиш  знайомі  обличчя,
що  для  тебе  завжди  дорогі.

                       10.11.2013р.

существуют  такие  вещи
существуют  такие  люди,
что  мир  кажется  безупречным
и  что  мира  другого
не  будет.

существуют  такие  книги,
от  которых  теряешь  рассудок
и  мир  кажется  безграничным
среди  выглаженных  страниц

существуют  такие  лица
на  которых  играют  дети
и  которым  с  улыбкой  смотрят
миллиарды  обычных  лиц.

существуют  такие  мысли,
от  которых  ты  сам  не  свой,
от  которых  теряют  имя,
уползают  и  лижут  раны,
чтобы  вновь  возвратиться
собой.

существуют  такие  чувства,
что  весь  мир  замирает
внезапно,
когда  слышишь  ее  шаги.
и  слегка  необычно  и  странно
бьется  сердце  среди  туманов
когда  видишь  знакомые  лица,
что  тебе  донельзя  дороги.

                               10.11.2013г.

Переклад  не  точний,  але  це  не  головне.
Я  можу  собі  дозволити  не  перекладати  дослівно  власні  вірші  =)

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=459632
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 10.11.2013

Существуют такие книги

существуют  такие  книги,
от  которых  теряешь  рассудок
и  мир  кажется  безграничным
среди  выглаженных  страниц

существуют  такие  лица
на  которых  играют  дети
и  которым  с  улыбкой  смотрят
миллиарды  обычных  лиц.

П/С:  это  афоризм  с  моего  же  стиха
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=459632

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=459589
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 10.11.2013

я не спал, когда спал весь город (рус/укр)

(рус)

я  не  спал,  когда  спал  весь  город,
когда  в  стенах  серых  домов
люди  видели  сны
так  прекрасны  и  чисты,
и  смеялись  во  сне,
так  наивно,  лучисто,
озаряя  холодную  ночь
ярким  светом  и  личным  теплом.

я  не  спал  -  слишком  много  света,
и  глазам  не  сомкнуться,
и  другим  не  желая  стать,
все  стоял  у  окна
и  смотрел  я  на  странный  город;
тихо  таяло  желание  засыпать.

ничто  не  случалось,
в  этой  чудной  холодной  ночи
люди  видели  сны
и  были  столь  открыты,
что  я  видел  их  светлые  души,
а  внутри  живые  огни.
я  взглянул  в  их  сердца
и  понял,  что  ничто  не  будет  забыто.

я  смотрел  так  всю  ночь
и  нечасто  совсем  дышал,
чтобы  вдруг  никто  не  проснулся,
не  покинул  прекрасный  свой  мир,
не  создал  свой  печальный  мотив
и  от  грусти  в  себе  не  вскричал.

я  стоял  у  окна
и  смотрел  в  откровенные  лица  -
вот  бы  миг  этот  сохранить!
где  никто  никого  не  стыдится,
не  боится  вдруг  измениться,
где  всем  сердцем  можно  любить,
не  пытаясь  ничто  забыть.
мне  бы  миг  этот  сохранить...

(укр)

я  не  спав,  коли  спало  все  місто,
коли  в  стінах  сірих  квартир
люди  бачили  сни
так  прекрасні  і  чисті
і  сміялись  вві  сні
так  наївно  і  променисто,
зігріваючи  мерзлу  ще  ніч
світлом  яскравим  і  власним  теплом,
що  сплелося  у  дивне  намисто.

я  не  спав  -  світла  надто  багато,
і  очей  не  закрити,
і  іншим  також  не  стати,
все  стояв  біля  вікон,
дивився  на  дивне  місто;
тихо  тануло  бажання  засинати.

ніщо  не  траплялось,
в  цю  незвичну  холодну  ніч
люди  бачили  сни
і  були  так  відкриті,
що  я  бачив  їх  світлі  душі,
а  у  душах  тремтливі  вогні.
я  поглянув  в  серця
й  зрозумів,  що  ніщо  не  буде  забуто.
доки  люди  щасливі,  то  будуть  живі.
доки  є  ще  вогонь,  люди  можуть  відчути.

я  дивився  всю  ніч
й  несміливо  так  зовсім  дихав,
щоб  раптом  ніхто  не  прокинувся,
не  покинув  прекрасний  свій  світ,
не  створив  свій  сумний  мотив
і  від  суму  в  собі  не  кричав.

я  стояв  біля  вікон
і  я  бачив  відкриті  обличчя  -
от  би  мить  оцю  зберегти!
де  ніхто  не  соромиться  жити,
не  боїться  раптово  змінитись,
де  так  просто  всім  серцем  кохати,
не  бажаючи  щось  забувати.
мені  б  мить  оцю  зберегти...

                                                                             07.11.2013р.

Ага,  я  в  курсі,  що  це  не  точний  переклад.
Я  і  не  ставив  собі  за  мету  перекласти  це  все  діло  точно.
Головне  -  суть.  Все  інше  дрібниці.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=459212
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 08.11.2013

В'язень

Кожному  в'язню  нестерпно  важко  усвідомлювати  себе  ув'язненим.
Але  варто  лише  прикрасити  йому  камеру  і  він  забуде  навіть  про  існування  в'язниці.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=459008
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 07.11.2013

Самая страшная смерть

знаешь,  почему  мы  не  вместе?
мир  слишком  тесен  для  нас  двоих
и  если  мы  видим  друг  друга,
то  в  наших  глазах  птицы
не  возвращаются  домой  после  зимы,
поэты  никогда  не  дописывают  свои  стихи
и  жизнь  сжимают  незримые  границы...

чувство  незаконченности  повсюду,
заключенные  в  своих  камерах
прячутся  в  углах,  ожидают  чего-то.
ждут  свободу  и  верят  в  того,
кто  способен  нарушить  приказ,
кто  откроет  им  тесные  клетки
и  сделает  вместо  них  первый  шаг.
незаконченность  близко.
наступает  на  всех  фронтах.

мир  делает  нас  немыми,  закрывает  нам  рот
как  раз  когда  мы  хотим  что-то  сказать.
смешно,  ведь  мы  знаем  так  много,
умеем  практически  все,
но  порой  бывает  важным  просто  молчать.

знаешь,  вселенная  рвется  на  части
когда  принимают  попытку  ее  изменить.
она  превращается  в  ребенка  и  смотрит  на  нас
пронзительным  взглядом,  пытаясь  вызвать  слезу.
кто  способен  поднять  на  такого  ребенка  руку,
тот  не  помнит  себя  и  не  знает  себя  совсем,
тот  не  верит  улыбке,  не  верит  дождю,
не  верит  и  людям,
но  -  кричит,  попадая  мечтам  своим  в  плен.

вселенная  всегда  побеждает,  когда  это  ей  нужно.
противиться  бессмысленно,  она  всегда  сильней.
остается  просто  жить,  пытаясь  расширить  границы,
пытаясь  остаться  собой,  пытаясь  не  раствориться,
пытаясь  не  растерять  себя  среди  мелочей.

слышишь?  вот  она  стонет,
пытаясь  в  себя  нас  вместить.
я  немного  разочарован,
но  мир  не  может  просто  так
взять,  принять,  понять  и  простить.
мы  мелкие  люди  и  это  несложно  узнать,
но  сердца  у  нас  просто  огромных  размеров
вмещают  в  себя  слишком  много,
слишком  много  жизни,  смерти,  расстрелов,
слишком  много  миров,  слишком  много  войны
и  пустынных  дорог,  и  пустой  суеты.
одиноких  рассветов  мы  тоже  полны.

в  этом  безумии,  в  этом  хаосе  звезд,
мне  будет  проще,  если  ты  будешь  рядом.
я  бы  смог  тогда  жить  в  полный  рост,
не  искал  бы  других,  не  пытался  взойти  на  помост,  -
ты  была  бы  за  все  мне  наградой.

впрочем,
знаешь,  я  думаю  нет  таких,
кто  не  знает  одной  горькой  науки.
самая  страшная  смерть  -  это  смерть  от  разлуки.

07.11.2013г.

Наверняка  не  все  поймут.
Но  если  все  понимают  -  становится  не  интересно.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=459007
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 07.11.2013

не так уж важно кем ты есть

не  так  уж  важно  кем  ты  есть,
когда  все  рушатся  дома,
когда  над  миром  стонет  ветер,
когда  войне  не  до  тебя.
когда  война  сжигает  души,
мы  превращаемся  в  руин
и  рвется  наша  жизнь,  как  флаг,
и  исчезает,  словно  дым.

и  если  завтра  ничто  не  случится,
не  разобьется  на  сто  осколков  -  
не  станут  прошлым  все  наши  лица
и  не  умрут  все  наши  мечты.
пытались  жить  и  не  забыться,
пытались  ждать  -  не  раствориться,
любить  пытались  без  остатка
и  нужными  пытались  быть  нужны.

не  так  уж  важно  кем  ты  есть.
перед  войною  все  равны
и  для  побед  и  поражений
мы  есть  и  были  рождены.
но  ты  ведь  этому  не  веришь
и  рассуждаешь  не  в  испуг,
что  для  войны  закрыты  двери
и  что  война  есть  просто  слух.

всегда  так  просто  быть  смешным,
когда  желаешь  честным  стать,
когда  поймаешь  свое  счастье,
когда  научишься  летать.
и  если  кто-то  потушит  солнце,
и  если  кто-то  научит  страдать  -  
ты  будешь  тем  же,  ты  будешь  прежним,
ты  будешь  жить  и  -  побеждать.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=458568
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 04.11.2013

сьогодні ти ще є

мені  стає  незатишно  напрочуд,
якщо  я  уявляю,
що  десь  над  нами  в  вишині
є  тисячі  галактик  і  планет,
чорних  дір  та  астероїдів,
комет
і  тисячі  невіданих  світів.
так,  наче  кузька  у  траві,
що  жив  ти,  а  що  ні,
бо  ти  -  ніхто  і  звать  тебе  ніяк,
хоч  у  житті  й  воюєш  ти
на  всіх  фронтах,
але  для  цих  світів  твоє  життя
не  більше,  ніж  піщинка,
яка  десь  у  юрбі  таких  же,  як  сама
протискується  вперто  в  склянку  часу,
вигадує  закони  і  права
і  балансує  на  межі  двох  днів  -  
сьогодні  ти  ще  є,  а  завтра  вже  нема.

                                                             24.10.2013р.

Після  довгого  обмірковування,  вирішив  нічого  не  редагувати.
Все,  як  було  написано,  лишилося  без  змін.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=456475
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 25.10.2013

просто удвох

нас  мало  ще  тут,  нас  мало.
нас  мало,  щоб  бути  людством,
нас  мало,  щоб  бути  народом,
нас  мало  -  ми  просто  удвох
не  говоримо  мудрі  речі,
не  живемо  "як  буде  легше",
не  беремо  життя  на  плечі,
не  підбурюєм  багатьох.
щоб  ніхто  не  підслухав,
щоб  ніхто  не  дізнався,
щоб  ніхто  не  побачив,
як  пульсують  світи  у  обох,
як  в  волоссі  блукають  долоні,
як  в  очах  не  згасають  зорі,
як  в  серцях  пломеніє  вогонь.
нас  так  мало  -  ми  просто  удвох.

                                               24.10.2013р.

максимальну  свіжість  вищенаведеної  страви  гарантую  -
вірш  написаний  буквально  2-3  хвилини  тому

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=456291
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 24.10.2013

варто лиш

варто  лиш  посадити  тебе  за  грати  -
ти  будеш  ламати  стіни  і  рити  підкопи,
відрощувати  крила  і  вірити  в  богів,
прагнути  до  сонця  і  вчитися  літати
аби  лишень  втекти  від  сірих  стін.

раніше  ти  був  вільним  і  вмів  співати,
дихав  стільки,  скільки  ти  лиш  хотів,
йшов  туди,  куди  було  бажання  прямувати,
не  рахував  ні  знаків  на  шляху,  ні  днів
і  просто  жив  -  без  спроби  виживати.

ти  мав  усе,  чого  лишень  бажав  -  
повітря  досхочу  і  світу  скільки  треба,
твоїм  було  все  сонце  і  все  небо
і  тисячі  шляхів  у  ніг  твоїх.
згадай,  ти  мав  усе,  але  нічого  не  вберіг.

тепер,  коли  ти  втратив  сенс,  ти  зупинився  -
так  зникло  все  із  того,  що  ти  мав.
шукав  повсюди,  зазирав  в  обличчя,
у  всіх,  кого  ти  бачив,  ти  питав
"де  ділось  все  і  хто  його  забрав?"

отак  усюди  пхався  ти  по  світу
і  все,  що  бачив  у  людській  борні  -  
чим  більше  маєш,  більше  і  втрачати
і  більшого  не  бачити  в  житті
крім  стін  брудних  в  задушливих  кімнатах.

та  знаєш,

варто  лиш  посадити  тебе  за  грати  -
ти  будеш  ламати  стіни  і  рити  підкопи,
відрощувати  крила  і  вірити  в  богів,
прагнути  до  сонця  і  вчитися  літати
аби  лишень  втекти  від  сірих  стін.

                                                                           24.10.2013р.
написав  буквально  кілька  хвилин  тому

те,  чим  ми  власне  і  живемо,  і  є  певною  мірою  нашими  в'язницями
і  що  більше  людина  досягнула,  то  ширша  та  в'язниця  стає
в'язниці  навіть  бувають  настільки  широкими,  що  в'язням  там  затишно  і  комфортно
для  них  їх  власна  в'язниця  і  є  їх  світом  і  окрім  неї  їм  більше  нічого  не  потрібно  від  життя
однак  є  різні  критичні  моменти,  коли  людина  усвідомлює  всю  жахливість  такого  існування  і  намагається  вирватися
іноді  -  вириваєтся
але  виривається  лише  для  того,  щоб  повернутися  назад

якщо  жити  -  значить  бути  в'язнем,  то  варто  бути  достатньо  сильним  щоб  вибити  двері  від  власної  тюремної  камери

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=456279
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 24.10.2013

не ждать, когда выйдет твой срок

горизонт  сужается
когда  мы  не  смотрим  вдаль
мир  становится  уже
и  даже  немного  длинней
мир  теряет  свою
таинственность  и  вуаль
и  становится
ближе  к  тебе  и  родней.
посмотри  -
цепочка  из  серых  дней
просто  вдох  для  того,  кто  бежит
для  того,  кто  бежит,
не  прирос  ногами  к  земле
тому  путь  впереди  как  магнит.
то  хохочет,  то  просто  молчит,
наполняя  ночь  тишиной,
то  замрет  и  не  смотрит  в  глаза,
отворачиваясь  спиной,
словно  ждет,  когда  что-то  случится,
когда  грянет  о  берег  прибой.
что  зовется  твоей  душой  -
море  выбросит  на  песок
собирать  по  песчинкам  счастье,
строить  замок  и  сто  дорог,
избежав  неизбежной  фальши,
не  загадывать,  что  будет  дальше,
просто  жить  и  идти  вперед
и  не  ждать,  когда  выйдет  твой  срок.

                                 20.10.2013г.

Ну  ведь  хардкор  же,  разве  нет?  Главное  учуять  ритм,  с  которым  я  писал  -  он  здесь  очень  важен.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=455751
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 21.10.2013

Правда похожа на ложь

я  не  знаю  где  здесь  правда
и  почему  она  похожа  на  ложь,
но  если  подумать,
то  правда  становится  ложью
если  ее  ты  не  ищешь,  не  ждешь.

                                                         18.10.2013г.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=455425
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 19.10.2013

сон

тот,  кто  знает,  что  будет  дальше
пусть  держит  свой  рот  на  замке
ведь  вся  жизнь  не  больше,  чем  сон,
если  знаешь,  что  ждет  вдалеке.

                                         17.10.2013г.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=455216
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 18.10.2013

время быть честным с самим собой

что  таится  за  словом  бессонница
кроме  звезд  и  пустой  романтики
кроме  чувства  одиночества
и  чувства  потери  дальности?

расстояние  так  бесформенно
на  луне  слишком  мало  кратеров
и  домов  невысоких,  скомканых,
и  людей  донельзя  зажатых.

время  быть  честным  с  самим  собой:
мы  не  знаем,  для  чего  мы  здесь
ищем  смысл  в  своих  играх  с  судьбой,
ставим  на  многом  жирный  крест.
время  быть  честным  с  самим  собой:
если  нет  честности  -  к  черту  жизнь.
если  живем  под  одной  луной,
значит  мы  все  же  в  мире  есть.

что  таится  за  словом  бессонница
кроме  времени  пооткровенничать
избежать  ненужного  розыска
простив  миру  его  изменчивость?

чувство  вечности  так  предсказуемо,
что  бывает  слегка  навязчивым
непреклонные  до  бесконечности
люди  ищут  себя  настоящих.

время  быть  честным  с  самим  собой:
мы  не  знаем,  для  чего  мы  здесь
ищем  смысл  в  своих  играх  с  судьбой,
ставим  на  многом  жирный  крест.
время  быть  честным  с  самим  собой:
если  нет  честности  -  к  черту  жизнь.
если  живем  под  одной  луной,
значит  мы  все  же  в  мире  есть.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=455059
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 17.10.2013

Зачем так жить

зачем  так  жить,  если  жизнь
всего  лишь  обозначение?
обозначение  того  стремления,
за  которым  вечное  ничто
танцует
на  краю  твоей  же  пропасти?
и  дальше,  дальше  в  невесомости,
где  тысячи  таких  же,  как  и  ты,
пытаются  построить  новый  город
с  домами  без  дверей  и  окон
чтоб  не  сбежали  с  них
бессоные  мечты.

где  каждый
(ксерокопия  другого)
пытается  создать  себе  имя
из  лабиринтов  снов  и  дней,
из  имени  чужого.  быстрей,
быстрей,  пока  еще  есть  время
успеть  бы  многое  понять
и  в  многом  потерять  бы  веру,
иллюзии  разбить  на  сто  осколков
и,  став  свободным  наконец,
понять,  зачем  ты  шел,
зачем  с  пути  сбивался,
зачем  ты  был  собой,
зачем  себя  терял.
понять,  зачем  ты  каждый  день
свой  облик  изменял
и  прежним  никогда  не  оставался.
вся  твоя  суть  в  домах
без  окон  и  дверей,
где  под  замком  сидят  мечты
таких  же,  как  и  ты,  людей.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=453534
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 09.10.2013

Безпредметно

говорити  про  щось  -  безпредметно
несуттєво  і  навіть  смішно,
бо  знання  наші  просто  омана
у  безодні  чужих  думок
і  дивитися  в  очі  не  варто,
якщо  в  них  є  щось  божевільне.
ненапоєне  чорним  чаєм
і  сліпуче  від  сяйва  зірок.

ми  для  когось  також  лиш  предмети
і  ми  миримось  з  цим  щодня
та  купуємо  свіжі  газети
щоб  дізнатись  предметів  життя.
та  є  люди,  для  кого  ти  більший  -  
вони  бачать  в  тобі  весь  світ
не  газетний  і  не  предметний,
а  рідніший  за  власний  поріг.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=452459
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 03.10.2013

якщо падати - падати разом

якщо  падати  -  падати  разом.
підніматись  -  то  також  удвох,
бо  у  нас  колективний  разом,
колективна  у  нас  свідомість
і  життя  колективне  також.

на  коліна  ставати?  навіщо?
споконвіку  на  них  не  стояв,
лиш  кружляв,  наче  вітер,
одвічно
і  шукав  щось  в  чужих  обличчях
і  у  очі  чужим  зазирав.

я  за  тебе  відповідаю
і  ця  відповідь  вже  не  сон.
значить  жити  для  кого  маю
і  сміятись  для  кого  маю
без  безглуздих  слів  про  любов.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=452271
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 02.10.2013

Вільнодумцям не місце у школах

Вільнодумцям  не  місце  у  школах
І  у  вузах  не  місце  тим  більше.
Тих,  що  мають  на  все  власну  думку
Перетворять  з  складних  в  простіших.

Це  система  зрівнянь  небуденних.
Коли  сильним  зрізають  крила
І  вбивають  шкідливу  думку  -
Що  свобода  це  просто  слова.
Що  свобода  -  це  щось  непотрібне,
Що  свобода  -  це  щось  недосяжне,
Що  свобода  -  найбезглуздіша  річ  життя.

Отак  сильні  стають  рабами,
Отак  їм  відривають  крила!
Всім  байдуже  на  нову  сірість
Їх  глибоких  колись  очей.
Отак  серце  стає  як  камінь  -
Без  бажання  якогось  дива,
Без  бажання  хоч  щось  зробити
Щоб  дарма  не  минув  твій  день.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=452096
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 01.10.2013

нам на зміну колись прийдуть і хороші люди

нам  на  зміну  колись  прийдуть  і  хороші  люди
без  шкідливих  звичок  і  диму  від  сигарет,
які  знають,  що  хочуть  і  знають,  що  буде.
ну  а  ми  в  своїх  перегонах
                                 звалимось  з  шумом  в  кювет.

прийдуть  такі  схожі  на  нас,
але  в  дечому  зовсім  інші.
вільніші  в  думках,
чесніші  в  словах
і  здебільшого  щасливіші.

прийдуть  завтра,
за  тиждень,
за  рік
чи  десятки  років.
ступатимуть  легко.
ніхто  не  почує  їх  кроків.

такі  для  нас  іще  незнайомі,
однак  зовсім  різні  і  неповторні.

хтозна  чи  впізнаємо  когось
з  тисяч  облич,
чи  знайдемо  в  їх  одязі
хоча  б  якусь  нам  відому  річ.
хтозна  чи  будемо  їх  хоч  якось  вітати  -  
дзеркала  розбились
і  нам  самим  себе  не  впізнати.

напевне  прийдуть...  а  як  же  інакше?
скільки  ж  терпіти  
тягучу  агонію  сірих  облич?
тримати  в  собі  так  багато  -
і  не  зриватись,
вміщати  в  собі  ксерокопії
пізніх  сторіч...

нам  на  зміну  колись  прийдуть  і  хороші  люди.
але  стійте!  хіба  вони  ще  не  тут?
в  руках  кожного  бачу  молот  та  камінь.
постає  лише  вибір:  що  пожбурити  з  рук?

                                         29.09.2013р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=451708
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 29.09.2013

я теряю себя как теряют ненужные вещи

я  теряю  себя  как  теряют  ненужные  вещи,
как  стремясь  обуздать  течение
пловцу  не  хватает  сил.
если  вам  от  этого  станет  чуточку  легче  -
я  теряю  себя  чтобы  стать  на  секунду  другим.

зачем  эти  маски  если  в  них  нет  скрытого  смысла
когда  пряча  под  маской  лицо,
выдворяют  наружу  сердце?
весь  мир  расширяется,  маски  похожи  на  плесень.
я  теряю  себя  чтобы  сделать  свой  мир  иным.

так  противятся  ветру  пока  еще  крепкие  листья,
что  стремится  всей  силой  к  ним,
желая  с  деревьев  сорвать.
так  теряют  внутри  откровенно  пустые  вещи.
я  теряю  себя  чтобы  снова  себя  отыскать.

                                             26.09.2013г.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=451092
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 26.09.2013

К чему так просто зваться нам людьми?

К  чему  так  просто  зваться  нам  людьми?
Давайте  создадим  себе  другое  имя
чтоб  тот,  кто  говорил  его,
                                                 был  сытым  им  сполна,
не  называя  вслух  другие  имена!

Давайте  не  рождаться  -  просто  жить,
не  распадаясь  на  молекулы  из  мести,
себе  не  делать  много  в  жизни  чести,
но  и  мечты  в  себе  не  хоронить!

                                                                 23.08.2013г.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=450106
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 19.09.2013

система координат

в  выбранной  мной  системе  координат
не  хватает  не  то  что  пути  -  даже  преград
в  ней  ты  просто  слоняешься  по  берегу

и  ты  можешь  смеяться  и  можешь  грешить
ведь  не  знают  безумства  твоей  души,
в  белые  стены  не  осмелятся  затолкать  -  
лишь  построят  цепочку  пустых  преград.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=450028
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 19.09.2013

вічним

скажи,  чи  є  хоч  щось,
що  б  ти  назвала  вічним?
вкажи  на  це  рукою,
поглядом  чи  словом.
скажи,  чи  є  наступний  день
хоч  трохи  таємничим,
чи  все  відомо  нам
давно  з  тобою?

а  може  хтось  разкаже  нам,
що  далі  буде,
відкриє  клятий  фініш
на  фінішній  прямій?
життя  сміється  тим,
з  кого  сміються  люди
і  хто  це  знає,
той  завжди  буде  молодим.

ти  маєш  час  (я  теж)
шукати  правду,
тож  не  промінюй  ти  його
лише  на  блиск  очей.
шукай  не  вічність  -
вічності  не  буде.
у  тебе  є  ключі,
та  ще  нема  для  них  дверей.

                           17.09.2013р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=449940
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 18.09.2013

Ничего (Віктор Шупер та группа Критерий 73)

слова  -  В.Шупер,
музыка  -  Р.  Обуховский,  А.  Малюк

вокал  -  А.  Малюк,  гитара  -  П.  Фильчук,
гитара  -  Р.  Обуховский
барабаны  -  А.  Бидиный,  бас  -  С.  Войтов

---------------------Ничего-----------------

ничего,  кроме  лживых  смыслов
и  побед,  покупаемых  ложью.
беспорядок  чистых  страниц,
не  запятнанных  любовью

словно  призрак  растворяюсь
в  позабытых  мной  виденьях,
вновь  разрушив  сеть  приказов
личных  чувств  и  стрел-стремлений.
возвращаюсь  вновь  к  истокам
надоевших  наваждений.

припев

наши  прежние  в  жизни  смыслы
так  же  манят  шагать  вперед
и  пускай  то,  что  было,  исчезнет,
превратится  в  пыль  и  уйдет
по  заснеженным  белым  крышам...
туда,  где  все  превращается  в  лед
и  останется  с  ветром  на  пару
там  его  хоть  кто-то  ждет.

ты  молишься  миру  так,
словно  в  последний  раз,
словно  больше  не  будет  времени
хоть  что-то  ему  сказать,

словно  завтра  он  испарится
и  позволено  будет  грешить,
выставляя  наружу  душу
и  его  задушить

припев

нет  же!  нет  же,  опомнись!
нет  запрета  словам  и  мечтам
и  возврата  не  будет  тоже
к  нашим  прежним  словам  и  делам.

и  предела  этому  нет,
шагая  чужими  следами
по  поверхности  древних  планет.
которые  убиты  нами...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=449904
рубрика: Поезія, Авторская песня
дата поступления 18.09.2013

Ты не знаешь

ты  не  знаешь  ничего  о  том,
что  должен  знать.
мир  велик  и  стар,
на  кресте  распят
и  рассыпан,  словно  мелочь,
на  чужих  столах.
все  стремятся  эту  мелочь
себе  забрать.

только  руки  слишком
малые  и  дырявые
у  людей,  что  рисовали
камни  наскальные.
больше  жаждешь  -
быстрее  станешь  седым
в  мире,  где  ты  никогда  уже
не  будешь  молодым.

чем  выше  взберешься,
тем  больше  и  шанс  упасть,
ты  смеешься,  провалившись
по  пояс  в  грязь.
гляди  -  где  сегодня  было,
устремляется  в  небо  дым.
в  мире  без  правил  нет  того,
что  было  бы  твоим.

                             12.09.2013г.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=449725
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 17.09.2013

Чай без лимона

Чай  без  лимона,  кофе  без  сигарет,
Утром  сок  и  лимонад.
Кажется  день  снова  берет  забег
Словно  последний  солдат.
Смотришь  в  окно
и  вот  уже  снова  рассвет
Красит  стекла  в  ненастоящий  ад.
День  начинает  свой  длинный  разбег
Вновь  для  прыжка  назад.
Ты  говоришь  стой,  подожди,
Задержись,  проходи,  выпьем  чай.
Будем  минутку  хоть  не  враги,
Только  не  убегай.
День  помолчит,  рассмеется  в  ответ  -
смешной  ты,  мечтай.
Пусть  расщепляют  краски  окно,
А  ты  за  окном  умирай.
И  снова  на  утро  сок,  лимонад,
Чай  без  лимона  и  кофе  без  сигарет.
Попытка  стать  вечным  в  чьих-то  глазах
На  белых  страницах  газет.

                                             21.06.2013г.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=444990
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 23.08.2013

Жизнь - игра

Если  жизнь  -  игра,  то  играй  только  на  победу.
В  этом  случае  даже  если  ты  проиграешь  -  будешь  удовлетворен.
Но  если  игра  стоит  свеч,  то  зажги  их  всех!

                                                                             18.08.2013г.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=444234
рубрика: Проза, Лирика
дата поступления 19.08.2013

если б не была ночь так черна

если  б  не  была  ночь  так  черна
я  б,  наверное,  ей  упивался,
и  вдыхая  прозрачный  воздух
не  жаждал  бы  выйти  на  свет.
если  б  не  была  ночь  так  черна
я  бы  в  ней  так  и  остался
одиноким  застывшим  камнем,
закрывшим  собой  свежий  след.

                                                     02.08.2013г.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=441712
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 06.08.2013

Every day

Кожний  день  минає  недаремно,  якщо  ти  зумів  знайти  у  ньому  себе.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=436767
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 12.07.2013

Мечта

Если  у  вас  есть  мечта,  то  хватит  мечтать  -  займитесь  делом!  :D
                                                                                                       02.06.2013р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=429288
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 04.06.2013

у тебе забагато згублено між рядками

у  тебе  забагато  згублено
між  рядками,
чимало  задушено
щирих  хороших  слів,
блукаєш  щодня  прохолодними
вечорами
лабіринтами  власних
ще  сонних  віршів.
ходиш  навшпиньки,
боючись  ненароком  збудити,
розгортаєш  слова
і  читаєш  несказану  суть
віршів  тих,  що  ще  не  забуті,
віршів  тих,  що  ще  не  почуті,
віршів  тих,
що  сонними  лиш  живуть.

у  тебе  забагато  втрачено
між  рядками,
чимало  загублено
відбитків  від  власних  ніг,
блукаєш  не  зігрітими  сонцем
світами,
чекаючи  променів  сонця
на  світу  приватний  поріг.
крокуєш  собі  безшумно  і  скуто,
відкриваєш  сторінки
назустріч  мовчанню  рядків.
мовчать,  бо  тобою  вони  не  відчуті,
мовчать,  бо  занадто  живі  щоб  бути,
мовчать,
бо  немає  для  них  ще  слів.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=427452
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 26.05.2013

Ми - це крок у завтрашній день!

Ми  -  це  крок  у  завтрашній  день.
Ми  -  це  наше  прийдешнє  "завтра",
дивний  світ  злегка  божевільних  пісень,
вічна  й  негаснуча,  сонцем  запалена  ватра.

Руки  міцні  і  легко  тримають  лук,
стріл  так  багато,  хоч  цілей,  здається,
                                                                                       не  менше.
Спалений  список  всіх  особистих  заслуг  -
новий  складаємо  разом  точно  не  вперше.

Всі  в  безкінечність  -  вперед,  вперед  і  вперед,
наче  кидок  у  життя  буревії  бурхливі.
Дихає  світ  вчинками  тисячей  рук,
всі  -  божевільні,  хто  прагне  вхопити  мрії.

Все,  як  і  завжди,  змін  абсолютно  нема,
повна  свобода  слова,  що  дуже  практично.
Все,  як  раніше,  із  сотнями  дивних  пісень,
бо  ми  -  це  життя,  це  крок  у  завтрашній  день!

                                                                             20.05.2013р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=426646
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 22.05.2013

Тени Пустоты (Віктор Шупер та группа Критерий 73)

слова  -  В.Шупер,
музыка  -  Р.  Обуховский,  А.  Малюк

вокал  -  А.  Малюк,  гитара  -  П.  Фильчук,
гитара  -  Р.  Обуховский
барабаны  -  А.  Бидиный,  бас  -  С.  Войтов

---------------------Тени  пустоты-----------------

огонь  не  греет  ваши  души,
огонь  не  жарит  ваши  сердца.
вы  все  увязли  в  настоящем
и  смерть  не  смотрит  в  ваши  глаза...

и  свиста  пуль  вам  не  слышно,
и  взрывов  вовсе  не  доносит  волной.
но  ваша  жизнь  так  привычна,
что  стала  рутиной  даже  дорога  домой.

припев

вы  мрачные  тени  пустоты,
забыв  все  желания  и  мечты.
забыв  что  важно,  вы  отважно
оставив  все  как  есть,
вы  целиком  растворяетесь  здесь...

это  чувство  в  груди  с  горящим  огнем
так  похоже  на  сон,  но  это  не  сон!
это  было  когда-то  вчерашним  дождем,
но  разжег  ветер  пламя  и  с  ним  мы  живем.

нет  причины  смеяться,  когда  ты  горишь
и  молчать  нет  причины,  когда  ты  бежишь.
ведь  сгорая  внутри,  обретаешь  себя,
с  гордостью  вышедшого  из  жара  огня.

припев  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=424454
рубрика: Поезія, Авторская песня
дата поступления 12.05.2013

найгарніше у поезії

У  поезії  найгарніше  те,  що  відбувається  між  рядками.
                                                     29.04.2013р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=424036
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 10.05.2013

я знаю про що ти мрієш

я  знаю  про  що  ти  мрієш.
ти  мрієш  щоб  усе  скінчилось
і  ми  перестали  розпилюватись
на  дрібні  частинки,
а  потім  на  ще  дрібніші.
знаєш,  ти  не  єдина,
не  єдина,  хто  цього  прагне,
однак  інші  мовчати  звикли,
коли  ти  говориш  очима.

діалог  наш  незвичний,  знаю,
та  навіщо  нам  зайві  слова?
нехай  інші  мовчать,  як  завжди,
насолоди  для  них  нема,
бо  допоки  не  вщухне  вітер
не  поглине  нас  двох  пітьма.

за  небесним  годинником  вічним
день  і  ніч  стережуть  так  зірки,
від  подрібнених  часток  наших
закриваються  пелюстки,
що  ховають  від  пилу  людського
душі  квітів  цнотливо-п'янкі.

ми  розпилюємось  шукати  правду
із  вогнем  у  руках  та  серцях,
у  місцях,  де  пітьма  щохвилини
б'ється  з  факелом  щоб  він  зачах
і  згубились  ми  так  навіки
на  незвіданих  дивних  шляхах.

я  знаю  у  що  ти  віриш.
настане  мить  і  ти  скажеш,
що  нарешті  усе  змінилось,
що  нарешті  все  стало  іншим
і  ми  перестали  розпилюватись
на  дрібні  частинки,
а  потім  на  ще  дрібніші.
я  знаю  про  що  ти  мрієш.
щоб  ми  стали  удвох  яскравіші.

                         29.04.2013р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=424025
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 10.05.2013

ти щось для когось значиш

Ти  для  когось  щось  значиш.
Віриш,  так  і  має  бути.
Ще  будуть  сотні  почуттів
І  слів  несказаних  і  непочутих.

Емоції  долають  тебе
як  вода  долає  пил,
А  серце?
Серце  вічно  переходить  з  рук  у  руки.
У  снах  тобі  приходять  тисячі  листів
про  те,  що  світ  уже  не  той,
що  світу  обірвались  звуки.

Ти  щось  для  когось  значиш,  чи  не  так?
Ти  знаєш  це  і  з  цим  ти  і  живеш.
У  світі,  де  багато  нас  занадто  скромних  й  непочутих,
Є  люди,  для  яких  ти  вже  ніколи  не  помреш.

                                                                             07.05.2013р.
                                                                             Присвячується  Христині  П.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=423650
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.05.2013

Здесь Грохочет Гром

здесь  грохочет  гром.
в  этот  первый  шторм
мы  с  тобой  вдвоём,
как  в  последний  раз.

в  этот  час  без  снов,
в  этот  мир  без  нас
пусть  грохочет  гром,
словно  в  первый  раз.

если  мы  немы,
значит  ложь  в  словах
нам  не  даст  уснуть
без  тоски  в  глазах.

мы  идем  на  свет
презирая  тьму,
не  прощая  ложь
сердцу  своему.

и  в  глазах,  как  пыль,
свет  далеких  звезд,
вечность  без  дверей,
фото  в  полный  рост...

                           28.04.2013р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=422409
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 02.05.2013

епітети не потрібні

епітети  не  потрібні
як  читаєш  хороші  вірші,
бо  шалені  вони  до  болю,
бо  шалені  вони  тобою,
бо  шалені  слова  їх  прості.

між  рядків  їх  горять  смолоскипи  -  
те,  що  автор  боявся  сказать,
бо  слова  вони  наче  діти,
бо  слова  вони  як  трембіти,
бо  словами  не  можна  мовчать.

                             30.04.2013р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=422213
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.05.2013

немає сенсу шукати себе

немає  сенсу  шукати  себе
у  світі  без  пригод  та  шукачів.
замало  неба  і  повітря,  замало  неба
і  всесвіту  замало  для  чужих  життів.

ніщо  не  стане  на  заваді,
тебе  у  себе  вже  ніхто  не  відбере.
живи,  як  хочеш  -  так  тобі  і  треба,
згубись  і  тебе  вже  ніхто  не  віднайде.

                                             25.04.2013р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=421293
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 27.04.2013

що шукаєш, того вже нема

що  шукаєш,  того  вже  нема  -  
всі  пошуки  марні,
якщо  не  шукаєш  себе
і  навіть  коли
поглине  усе  пітьма  -
шукай  себе
серед  світла  вечірніх  осель.

запалюй  свічки
і  мовчки  продовжуй  свій  шлях,
шукай  себе
серед  тисяч  нічних  зірок.
коли  все  ж  не  знайдеш,
то  завтра  ще  буде  день,
стежки  непротоптані  будуть
і  буде  новий  ривок.

                         23.04.2013р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=421125
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 26.04.2013

мовчання вбиває

мовчання  вбиває
коли  забагато  думок,
заморожує  кров
і  серцю  збиває  ритм.
мовчки  жадаєш
зробити  хоча  б  ривок,
звільнитись  від  того,
що  стало  таким  важким.

неначе  камінь,
неначе  уламок  від  скель
ця  тиша  давить  тебе,
збиваючи  з  колін.
піднятися  несила,
якийсь  брудний  неспокій
ховає  всі  слова  -  
мовчання  замість  слів.

                       23.04.2013р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=420937
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 25.04.2013

любишь сложности?

любишь  сложности  -  
сделай  себя  бессмертным,
увековечь  свой  образ
в  жизни  чужой  и  в  снах.
печати  ставить
не  позволит  совесть  -
огонь  сожжет  тебя,
ты  превратишься  в  прах.

любишь  сложности  -  
будь  со  всеми  честным,
забудь  других
и  лги  лишь  сам  себе.
беспечность  лжи
напоминает  песню
в  холодной  комнате,
стена  к  стене.

любишь  сложности  -
попробуй  просто  выжить,
всего  лишь  будь  собой
на  протяжении  лет.
не  потеряв  лица
и  честь  свою,  и  гордость,
не  превратившись  в  камень  -
в  монумент.

живи,  как  знаешь;
не  рой  другому  пропасть,
темницу  для  желаний
не  готовь.
не  плюй  в  чужие  лица,
но  и  не  пей  с  них  воду,
молчи  и  будь  собой,
и  просто  будь  собой.

                             23.04.2013р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=420736
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 24.04.2013

искажается реальность

искажается  реальность  от  экранов  и  границ:
те,  кто  просто  слишком  честны  -  
превращаются  в  убийц.
тем,  кто  просто  знает  правду,
закрывают  кляпом  рот,
тех,  кто  молча  ищет  выход,
превращают  в  талый  лёд.

                         09.04.2013г.                                

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=420412
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 23.04.2013

я не продаю чужие мечты

я  не  продаю  чужие  мечты
и  не  перечёркиваю  газет.
я  просто  пытаюсь  избежать  суеты,
сказать  навсегда  серым  дням  "нет".
разбить  монитор  и  остаться  в  живых
в  мире,  где  слишком  много  немых.
расширить  стены,  дверь  распахнуть  -
ожидая  гостей,  что  вот-вот  придут.

                                     09.04.2013г.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=420308
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 23.04.2013

сонце очі запалює на світанку

не  має  жаги  до  життя  -
то  живи  без  жаги,
сонце  очі  сліпити  не  буде  -  
зіниці  твої  запалить.
цей  вогонь  не  загасить  ні  дощ,
ні  сніг,  ні  вітри  -  
твої  очі  більше  в  житті
не  заплачуть.
не  втиратимеш  сльози,
не  ковтатимеш  їх  гіркоту,
а  росою  вмиватимеш  очі  щоранку.
протопчеш  стежку
крізь  зарослі  бур'яну  -  
сонце  очі  запалює  на  світанку.

                             09.04.2013р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=419635
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 19.04.2013

Для світу ми ще й досі печерні люди

для  світу  ми  ще  й  досі  печерні  люди,
для  світу  ми  лишень  оце
виходимо  з  печер.
ніхто  іще  не  знає,
що  там  з  нами  буде,
але  принаймні  ми  вже  готові
вибратись  з  власних  осель.

досліджуєм  космос,  риємо  землю
і  продаємо  по  шматтю  себе,
лишаючи  те,
що  надто  для  нас  відверте
і  гублячи  те,
що  надто  для  нас  просте.

ми  знаємо  все  навкруги,
у  всьому  ми  вже  досконалі  -  
де  сонце  ночує  знаєм
і  знаєм
коли  починається  день.
ми  знаємо  все,
у  всьому  ми  вже  розібрались,
однак  -  пропустили  дрібницю  -  
забули  пізнати  себе...

для  світу  ми  ще  й  досі  печерні  люди,
для  світу  ми  лишень  оце
виходимо  з  печер...

                                     09.04.2013р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=417663
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 11.04.2013

мы уже не говорим словами

что-то  вдруг  случилось  между  нами  -  
мы  уже  не  говорим  словами.
нас  не  манит  ни  разбег,  ни  пропасть
и  пустою  мы  считаем  невесомость.

что-то  изменило  этот  воздух
и  дышать  уже  не  трудно  -
просто  странно.
крыльев  нет,  но  разве  в  этом  горечь?
мы  уже  не  говорим  словами.

обьяснять  причины  слишком  тщетно  -
честность  вызывает  взрыв  веселья.
громкий  смех,  ирония  в  глазах  -  
правда  вызывает  наважденье.

истиной  делись  лишь  сам  с  собою,
ведь  для  многих  истина,  как  грех.
пусть  для  кого-то  правда  -  это  горе,
но  у  сильных  правда  есть  успех.

и  молчи,  не  говори  другому  -  
слушать  он  не  будет  всё  равно  -  
что  порой  душа  бывает  голой,
что  душе  порой  бывает  холодно,
что  укрыть  ее  не  каждому  дано.

что-то  вдруг  случилось  между  нами  -  
мы  уже  не  говорим  словами.
нас  не  манит  ни  разбег,  ни  пропасть
и  пустою  мы  считаем  невесомость.

                               04.04.2013р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=415938
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 05.04.2013

ми починаємо дихати віршами

ми,  може,  й  не  всі  геніальні,
але  схиблені  точно  без  винятку.
коли  повітря  замало  для  подиху,
ми  починаємо  дихати  віршами
світлими  і  темними,
сильними  і  ніжними,
холодними  й  гарячими  рядками.

нас  огортають  думки  павутиною,
кидають  на  руки  важезні  кайдани,
неначе  у  нас  забагато  свободи...

простими  словами  ми  не  говоримо,
вірші  наші  -
кров  із  поранених  душ
і  щодня,  як  приречені,
себе  і  таких,  як  самі,  лікуємо
рядками  щирими,
що  надто  вже  схожі  на  ключ.

вони  відкривають  кайдани
і  враз  -  ми  звільняємось,
неначе  прорвались
крізь  темряву  до  зірок.
віршами
дихаємо,  живемо,
народжуємось  і  помираємо,
і  ними  ж  пронизаний
наш  перший  і  наш  останній
крок.

                                   02.04.2013р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=415590
рубрика: Поезія, Білий вірш
дата поступления 04.04.2013

ты продаешь билеты на луну

ты  продаешь  билеты  на  луну
и  веришь  в  то,  что  выбор  есть.
твой  лук  натянут  и  стрела
давно  готовая  лететь,
но  цель  твоя  прозрачна,
словно  лед,
да  и  рука  дрожит,
боясь  промазать.
огонь  в  глазах  горит,
испепеляя,
все  то  что  ценно  и  не  очень
и  в  пепел  тихо  превращает
цветные  дни,
бессонные  ночи.
твой  мир  деталь  всего  лишь
и  ты  в  нем  также  лишь  деталь,
частица  буйной  пустоты,
что  занимая  свое  место,
рисует  для  себя  законы  и  мечты.
смирение?
ей  это  неизвестно.
чужую  ложь  она  считает  злом,
сама  же  лжет,
когда  ей  это  нужно
и  так  живет  все  время  напролёт  -  
частицей  мира,  что  давно  простужен.

                                             30.03.2013г.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=414169
рубрика: Поезія, Белый стих
дата поступления 30.03.2013

плагіатом дихає світ

недостатньо  почуттів
щоб  зробити  останній  ривок,
щоб  вибратись  на  шлях,
де  не  буде  чужих  слідів.
недостатньо  почуттів
щоб  тримати  весь  світ  в  серцях
і  шукати  шляхів,
якими  ніхто  не  ходив.

плагіатом  дихає  світ  -
ксерокопії  людей  і  доріг,
і  "слова  всі  були  вже  чиїмись",
ще  й  шляхів  вже  нема  нічиїх.
і  відсутній  сенс  далі  йти
якщо  бачиш  повсюду  сліди,
бо  доріг  не  лишилось  зовсім,
що  не  бачили  ніг  людських.

                           24.03.2013р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=413936
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 30.03.2013

те, кто говорят

те,  кто  говорят,  что  жизнь  пуста  -  
они  просто  не  живут,
не  дышат  этим  воздухом,
не  знают  ценности  минут.
они  верят,  что  смиренность
много  значит  для  свободы,
что  бунтарства  дух  мятежный
жизнь  их  смысла  избавляет,
ну  а  тот,  кто  слишком  честный  -  
ничего  не  понимает.
они  верят,  что  наивно
ночью  зажигать  все  небо
звездами  и  фонарями
и  писать  стихи  наивно
откровенными  строками.

                       24.03.2013г.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=412043
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 24.03.2013

кидаю слово, наче спис

кидаю  слово,  наче  спис,
туди,  вперед,  де  йому  місце.
на  барикади  із  вогню
і  у  обличчя...  непривітні.
росою  змити  б  з  них  все  зло,
дощем  наповнити  б  їх  душі,
щоб  темне  все,  що  в  них  було,
замерзло  на  снігу  скрипучім.
щоб  так  багато  не  втрачалось,
а  потім  не  шукалось  в  снах.
щоб  не  здавалось,  що  кохалось
і  промінь  сонця  не  зачах.
хай  кожен  день  звучить  відлунням  -
нам  не  позбутись  наших  криз,
але  однаково  я  буду
кидати  слово,  наче  спис!

                                 23.03.2013р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=411767
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 23.03.2013

пауза, довжиною у вічність

пауза,  довжиною  у  вічність,
слова,  що  втікають  від  думок…
і  навіщо  та  клята  таємничість,
якщо  ніч  не  запалює  зірок?
якщо  ніч  просто  чорна  і  несуттєва,
без  блиску  тисяч  срібних  очей,
то  чи  ж  може  уранці  настати  ранок
і  чи  може  за  ранком  настати  день?
незаписані  речі  ув'язнені  за  грати,
недомислені  думки  просто  сірий  пил.
місячне  сяйво  мовчки  охоплює  простір
і  фарбує  безмежність  зв'язкою  кольорів...
                                       20.03.2013р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=410847
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.03.2013

речі змінюються, коли падають

речі  змінюються,  коли  падають,
набувають  більш  певніших  рис,
стають  самі  собою,
продаються  в  рабство,
а  ти  усе  це  бачиш  і  мовчиш?

чекаєш  звільнення,
можливості  не  бачить?  -  
шукаєш  правду  там,
де  тлів  колись  вогонь.
100  кроків  в  темряву
щоб  скочити  до  сонця
і  запалити  у  собі  любов.

життя  як  безліч
ниток  і  традицій,
ймовірностей,
безодні  почуттів.
і  ти  міняєш  всесвіт
на  чужих  обличчях,
запалюєш  вогонь,
який  вже  ледь  горів.

                       19.03.2013р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=410770
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.03.2013

Час діяти!/time to action (філософське ессе)

Гнітюча  думка,  що  світ  котиться  у  прірву,  непокоїть  мене.  Їсть  поїдом,  відкушуючи  безжально  щодня  по  шматку  і  проковтує  не  пережовуючи.  Ганебно,  насильницьки,  завдаючи  ран,  які  заживають  за  день,  мов  у  Прометея.  Однак  якщо  його  печінкою  ласував  лише  орел,  то  моїм  тілом  насолоджується  увесь  світ.  Проковтує  шматки,  немов  вічно  голодний,  ненаситний,  мовби  його,  крім  мене,  більше  ніхто  не  годує.  Усі  занадто  жадібні  щоб  віддавати  комусь  себе.  Віддавати  без  залишку  і  не  відчувати  смутку  за  відданим.  Не  хочуть  бодай  на  мить  відчути  біль,  хоч  майже  щодня  завдають  його  іншим.  Світ…  Світ  став  занадто  мінливим  щоб  говорити  правду.
Замислююсь  про  наступні  свої  дії.  Світ  котиться  у  прірву,  тож  потрібно  нарешті  вирішувати  цілком  резонне  запитання.  Ми  ж  так  любимо  щось  вирішувати,  особливо  за  інших.  Так  любимо  вішати  ярлики  і  цінники,  що  забуваємо  покласти  товари  на  прилавок,  так  і  далі  продовжуючи  тримати  їх  у  власних  руках.  І  так  боїмося  взимку  відморозити  руки,  що  забуваємо  рукавиці  вдома.
Тож  що  робити,  як  краще  вчинити?  Підштовхнути  світ,  щоб  він  набрав  ще  більшу  швидкість  чи  збудувати  перешкоду  на  його  шляху,  яка  б  його  сповільнила?  Ми  ж  так  любимо  встромляти  палки  в  чужі  колеса,  це  приносить  нам  справжнє  естетичне  задоволення.  А  ще  ми  любимо  дивитися  як  речі  падають.  Людина  давно  вже  теж  стала  річчю,  до  того  ж,  повною  всілякого  потрібного  і  не  дуже  потрібного  барахла.  
Що  більша  швидкість  і  висота,  то  ще  ефектніше  нас  чекає  видовище.  Ми  у  полоні  геніальних  гуркотливих  падінь  і  ми  запасаємося  фото  та  відео  камерами,  купуємо  і  тримаємо  їх  саме  для  таких  моментів.  Насолоджуємося  цим.
Світ  наразі  набирає  швидкість  і  усі  це  відчувають.  Плин  часу  став  надто  швидким  –  роки  пролітають,  немов  кілька  місяців,  місяці  –  як  кілька  днів,  а  день  тепер  всього  лише  тривалістю  в  кілька  годин.  Ми  це  помічаємо  щодня.  Ми  в  цьому  живемо.  А  ще  ми  стали  напрочуд  швидко  старіти.
Тепер  ми  вже  остаточно  боїмося  годинників,  хоч  раніше  намагалися  приховувати  свій  страх.  Бо  годинники  керують  нами:  вони  вказують  куди  нам  іти,  що  нам  слід  робити  і  коли  нам  слід  робити.  Вони  руйнують  наші  плани,  топчуться  по  наших  мріях,  відбирають  наші  стріли,  щоб  ми  більше  не  могли  стріляти  по  наших  цілях.  А  ми?  Ми  не  можемо  нічого  зробити  у  відповідь.  Ми  просто  мовчки  коримося  цим  тиранам.  Маріонетки,  котрі  час  кидає  куди  лиш  йому  заманеться  і  перетворює  на  що  завгодно.  Навіть  на  камінь.  І  все  це  пришвидшується,  немов  переглядаєш  ефекти  якогось  сучасного  голлівудського  блокбастеру.
Раніше  точно  так  не  було.  Однак  в  наш  час  навіть  школярі  молодших  класів  помічають,  що  земля  стала  крутитись  швидше  і  наш  світ,  розкручуючись,  набирає  все  більших  обертів.  Ми  знаємо  куди  він  котиться,  ми  бачимо  його  траекторію  і  закриваємо  від  страху  очі,  котячись  разом  із  ним.  Час  брати  у  руки  фото  та  відео  камери.  Якщо  ми  так  нічого  і  не  зробимо,  то  на  нас  чекає  просто  грандіозне  падіння,  яке  відчує  кожен.  Бо  немає  таких,  хто  не  є  частиною  світу,  у  якому  живе.  Це  схоже  на  мозаїку.  Яке  б  місце  у  світі  людина  не  займала,  вона  однаково  є  його  частиною.  Людина  вмирає,  звільняє  місце  для  іншої,  яка  народжується.  Залишає  по  собі  щось  або  не  залишає.  І  так  триває  з  початку  світу  і  так  триватиме  до  його  кінця.  Кінець  світу  буде  насправді  грандіозною  і  феєричною  подією,  яка  ,безсумнівно,  закарбується  назавжди  у  нашій  пам’яті.  Якщо  ми  все  ще  будемо  здатні  хоч  щось  запам’ятати.
Дивне  відчуття.  Неначе  все  в  порядку,  неначе  все  підпорядковується  чомусь,  але  насправді  суть  того  порядку  –  хаос.  Хаос  як  ознака,  що  у  світі  все  гаразд,  чи  хаос  як  ознака,  що  світ  таки  котиться?  А  може  оте  “все  гаразд”  вже  передбачає  те,  що  світ  повинен  котитися?  Може  це  і  є  нормальним?
Знайти  б  того,  хто  зрушив  світ  із  місця,  поглянути  в  його  очі,  спитати  навіщо.  Навіщо  він  це  зробив?  Став  першим  поштовхом  у  підземному  царстві  землетрусів,  першим,  хто  вирішив,  що  світ  має  котитися  і  котитися  саме  у  прірву.  А  ще  б  знайти  того,  хто  вирив  прірву  для  світу,  у  яку  він  котиться,  наче  більярдна  куля  у  лунку.  Якщо  боги  існують,  то  вони  точно  грають  світом  у  більярд  на  своєму  величезному  столі  світів.
Не  можна  втрачати  час  даремно.  Світ-бо  не  стоїть  на  місці,  він  набирає  обертів.  Всі  ми  знаємо,  куди  лежить  його  шлях,  його  маршрут  передбачають  як  зірки,  так  і  нострадамуси  з  вангами.  Щосекунди  він  пришвидшується,  бо  ми  не  перестаємо  його  штовхати.  Для  чого  ми  це  робимо?  Задля  відчуття  власної  сили,  впевненості  в  тому,  що  ми  можемо  зрушити  світ?  Ні.  Ми  робимо  це,  бо  дуже  любимо  спостерігати  падіння.  У  нас  для  цього  існують  апарати  фото  та  відео  зйомки,  пам’ятаєте?
Гнітюча  думка,  що  ми  перетворюємось  на  папарацці,  що  прагнуть  зняти  власне  ж  падіння,  завдає  нестерпного  болю  і  світ  знову  відриває  від  мене  шматки  мого  тіла.  Папарацці  власних  падінь,  власних  страждань,  власної  ганьби.  Коли  просиш  у  папарацці  про  допомогу,  то  їм  завжди  ніколи  –  вони  поспішають  зняти  чергове  падіння.  Їх  очі  блищать,  вони  посміхаються,  вони  задоволені.  Задоволені  тим,  що  падають  –  з  цього  завжди  виходять  геніальні  сюжети.  Бо  і  справді  –  падіння  людини  саме  по  собі  є  величною  подією.  Майже  такою  ж  величною,  як  і  підняття  її  після  падінь.
Досить  котитися!  Час  будувати  перешкоди  на  шляху  до  прірви!  Що  завгодно,  лиш  би  загальмувати  рух  світу!  У  якомога  більшому  обсязі,  як  можна  більше  барикад!  Ні,  не  для  того,  щоб  розтягнути  наше  життя  ще  на  якийсь  час,  ні.  Це  потрібно  для  того,  щоб  світ  зупинився.  Адже  якщо  ми  побудуємо  достатньо,  він  точно  перестане  котитися.  А  із  часом  ми  зможемо  забудувати  дощенту  ту  вириту  кимось  прірву,  яка  була  настільки  голодною,  що  прагнула  проковтнути  увесь  світ.  Потрібно  вірити  у  себе.  Якщо  ми  зрушили  світ  із  місця,  то  ми  його  зможемо  і  зупинити.  Бо  хто,  як  не  ми?  Богам  давно  до  нас  нема  ніякого  діла.  Вони  просто  дивляться  спектакль,  який  ми  так  майстерно  розіграли.  Якщо  дати  мавпі  гранату,  як  ви  гадаєте,  вона  хоча  б  із  цікавості  зірве  чеку,  еге  ж?  Ми  свою  зірвали  і  тепер  намагаємось  поставити  її  назад,  уникнути  вибуху.  Час  швидко  спливає,  надто  швидко.  І  оті  безшумні  чортові  пісочні  годинники  дуже  вдало  підіграють  йому.
Час  будувати  не  будинки  -  перешкоди  і  час  будувати  не  мости,  а  дамби.  Час  бути  чесним  хоча  б  із  самим  собою  і  час  пам’ятати,  що  котяться  в  прірву  мільярди.
                                                                                                                                 15.03.2013р.

Твір  опубліковано  у  журналі  "Дніпро"  та  у  білоруському  журналі  "Маладосць"  №10  2013р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=410395
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 19.03.2013

твої резолюції більше не дійсні

твої  резолюції  більше  не  дійсні
і  заборони  також  не  мають  сенсу.
секрети,  що  ти  їх  ховала,
давно  вже  не  таємниці,
хоча  життя  твоє
все  ж  не  позбавлене  підтексту.

ховаєш  у  собі  дорогоцінні  клітки
щоб  заселити  їх  хоч  почуттям  весни,
будуєш  замки,  наче  в  божевільні,
щоб  проміняти  потай  їх
на  кольорові  сни.

у  тебе  знов  передвесняна  ломка    -    
нестача  сонця,  кисню  і  вогню,
невільні  мрії  ще    -
це  й  є  твоя  відмовка?
а  як  же  та  банальщина  -  "люблю"?

                                                           18.03.2013р.

Капець  я.  Хотів  редагувати  розділовий  знак,  але  помилково  видалив.  Друкую  знову.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=410258
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.03.2013

коли нема про що писати

коли  нема  про  що  писати,
то  завжди  починай  рядок
зі  слова  "я",
це  слово  не  дозволить  просто  так  мовчати
і  не  ховатиме  за  ширму  нічиє  життя.

це  слово  надто  чесне  щоб  брехати,
хоч  говорити  воно  любить
день  і  ніч
про  тебе  справжнього,  яким  ти  є  насправді
на  цьому  перехресті  із  сторіч.

шляхами  дивними  без  залишку  згоряти
ти  будеш  завжди  з  словом
цим  простим.
насправді  слова  "я"  ніколи  не  буває  забагато
і  ти  ділитимешся  ним  зі  світом  і  життям  своїм.

                                                   17.03.2013р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=409932
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.03.2013

destroy the wall/зруйнуй стіну

destroy  the  wall
around  our  souls,
you  will  have  to  know  -
they  must  be  free!
don't  speak  about  death!
you  let  it  know  -
freedom  -  is  life!
don't  be  afraid!
you  will  be  very  happy,
because  your  life
just  like  an  arrowhead
always  looking  at  the  blue  sky

зруйнуй  стіну
довкола  наших  душ,
ти  повинна  знати  -  
душі  мусять  бути  вільними!
і  не  говори  про  смерть,
тобі  стане  відомо,
що  свобода  і  є  життям!
не  лякайся!
ти  будеш  дуже  щасливою,
тому  що  твоє  життя
схоже  на  наконечник  стріли,
що  завжди  дивиться  в  небесну  синь.

                             17.03.2013р.

Написав  спочатку  англійською,  а  потім  вже  перекладав  це  все  діло  на  українську.  Отакі  пироги.  Вперше  таким  чином  пишу.
Якщо  хтось  англійську  добре  знає  і  бачить  помилку  -  прохання  написати  ;)

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=409907
рубрика: Поезія, Білий вірш
дата поступления 17.03.2013

хороший день чтоб умереть

хороший  день  чтоб  умереть
и  завтра  вдруг  родиться  вновь,
открыть  глаза,  взглянуть  на  мир,
понять,  что  снова  умереть  готов.

и  так  всегда.  вся  жизнь  по  кругу.
день  за  днем  и  завтра  снова  день.
жизнь  запертая  у  клетку,  словно  дура,
мечется  по  клетке,  словно  тень.

никто  не  даст  ей  ключ,
не  выпустит  на  волю
и  воздуха  не  даст,
чтоб  им  дышать,
но  кровь  бурлит  по  венам
даже  в  вьюгу
и  эта  кровь  не  даст  тебе
возможности  молчать.

ты  будешь  рваться  и  стучать  о  стены
и  клетка  вдруг  однажды  затрещит!
твой  путь  к  свободе  -
выход  из  системы,
а  твой  характер  -
истины  магнит!

                                       14.03.2013г.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=409048
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 14.03.2013

пошли со мной, я научу тебя плохому

пошли  со  мной,
я  научу  тебя  плохому.
надеюсь,
учиться  ты  готова
в  этот  раз,
не  то  опять  твой  пыл
остудит
чужая  недоверчивость
и  фарс.

испорченные  слишком
и  пустые
почти  все  те,
кто  носит  слово  "человек",
с  бокалов  пьют  вино,  больные,
и  утром  на  работы  делают  забег.

стремясь  взобраться
по  ступеням,
их  ждет  падение  с  потерей  сил.
у  них  есть  время  и  это
их  же  бремя,
ведь  все  они  забыли
что  значит  слово  "жизнь".

пошли  со  мной,
я  научу  тебя  маленькому  секрету,
а  ты,  быть  может,
научишь  этому  еще  кого-нибудь.
я  научу  тебя  ценить  секунду
и  жизнь  свою  до  капельки  испить.

пустым  бокал  быть  должен,
а  не  человек
и  пьяным  не  от  выпивки  -  
от  жизни!
все  слишком  ценно  чтобы  жить
как  есть
и  наша  лень  есть  символ
нашей  тризны!

                                 14.03.2013г.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=409044
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 14.03.2013

кредит довіри

кредит  довіри  давно  вже  вичерпаний
ні,  не  до  вас,  до  себе  самого.
я  більше  не  довіряю  собі,
довіра  для  мене  занадто
довірливе  слово,
що  путами  зв'язує  руки  тоді,
коли  прагнеш  відчути  легкість,
ставши  вільним,  перемігши  в  борні.

як  здолати  самого  себе
йдучи  у  наступ  усіма  фронтами?
відкрити  двері,  не  боючись
вмістити  у  себе  весь  світ
і  розтягнути  серце,
щоб  його  вистачало  на  всіх?
кредит  довіри  замалий,
на  клапті  порваний  й  покладений
на  мокрий  весняний  сніг.

                                       12.03.2013р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=408329
рубрика: Поезія, Білий вірш
дата поступления 12.03.2013

дрібниці потрібно щоб просто дихати

дрібниці  потрібно  щоб  просто  дихати,
буває  що  й  мертві  дихають  теж.
у  білих  палатах,  у  білих  халатах
із  трубками  з  рота  і  апаратом,
що  вперто  качає  повітря  без  меж.

дрібниці  потрібно  щоб  так  лежати
відірваним  повністю  від  життя
і  жити  залізним  отим  апаратом
і  дихати  механічно  й  протяжно.
дихати  так,  неначе  тебе  нема.

дрібниці  потрібно  щоб  просто  дихати,
бувають  і  речі,  що  дишуть  за  нас.
в  камінних  стінах,  що  схожі  на  нори,
в  задушливих  наших  тісних  просторах
нас  переслідує  наш  вуглекислий  газ.

                                           12.03.2013р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=408285
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 12.03.2013

Ти падаєш

ти  падаєш  у  провалля  так  стрімко,
неначе  в  останній  раз,
хоча  ти  бачила
як  гасять  зорі  сотнями
і  відчувала,
що  втрачаєш  час.
ти  ж  знаєш,  крил  не  буде
на  краю  безодні,
та  й  ти  зовсім  на  ангела
не  схожа.
це  марний  пошук,
краще  пошукай  себе,
бо  всесвіт  вельми  любить
нас  ховати
у  закапелках  темних  вулиць,
серед  пісків  німих  пустель
і  нас  примушує
самих  себе  шукати.
та  ти  не  чуєш  слів  і  знову
падаєш  у  провалля  так  стрімко,
неначе  в  останній  раз,
хоча  ти  так
і  не  навчилася  літати.

                                 04.03.2013р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=406442
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.03.2013

В чем жизни смысл

Резать    вены    бывает    порою    сложно.
Они    не    из    плоти    и    крови,    они    из    металла.
И    если    сердце    увидит    возможный    финиш,
оно    вдруг    расскажет,    что    мало    стучало.

Сломается    нож    о    вены    стальные
и    лезвие    острое    вдруг    заржавеет.
Умирать    ведь    бывает    вовсе    не    страшно.
Бежать    попробуй,    это    вены    твои    согреет.

Дыхание    собьется    и    станет    излишне    быстрым.
Назад    обернись    и    увидишь    в    чем    жизни    смысл    -    
быстро    бежать    и    кричать    что    есть    духа    и    силы,
ведь    мир    -    совершенен    -    только    если    ты    НЕ    СТОИШЬ!

                                                                                                     04.03.2013г.

экспромт  на  http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=405939#com1809763

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=406109
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 04.03.2013

Лгать себе

Чтобы  лгать  себе,  нужно  определенно  быть  очень  смелым  человеком.
                                                                                                       04.03.2013г.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=405941
рубрика: Проза, Лирика
дата поступления 04.03.2013

редагування віршів

щось  міняти  у  віршах
можна  тільки  з  наркозом  -
не  скрипіли  щоб  зуби
у  власних  емоцій
і  мовчав  власний  критик,
пробуджений  словом.
і  щоб  прагнув  життя  -  
не  обридливий  спокій.

                         03.03.2013р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=405886
рубрика: Поезія, Поетична мініатюра
дата поступления 03.03.2013

у мене скінчились стріли

у  мене  скінчились  стріли.
стою  серед  вулиць,
стискаю  засмучений  лук.
і  сотні  тих  цілей,
що  стріли  мої  не  зустріли,
зустріне  хтось  інший;
у  нього  не  буде  рук.
                           27.02.2013р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=405532
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 02.03.2013

В'язниці

дивлюся  на  всесвіт:
школи,  як  тюрми,
вузи  із  криці
і  діти,  як  вбивці.

розгублений,
стомлений,
вбитий
стою  на  пероні  вокзалу
і  бачу  повсюди  в'язниці.

де  тіло  було  -  
там  знищилось  тіло,
де  дух  процвітав  -  
тепер  бездуховність,
де  був  шум  і  гам  -  
тепер  порожнеча.
така  наша  плата
за  власну  гріховність.

лиш  тіні  танцюють
відбитками  ватри
по  стінах  будинків,
що  схожі  на  нори.
і  тіні  оті
снують  по  кімнатах
у  пошуках  світла
і  власної  волі.

дивлюся  на  всесвіт.
на  що  там  дивитись?
людей  вже  немає  -  
лишились  в'язниці.

                               27.02.2013р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=405294
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 01.03.2013

Где тебя ждут

В  местах,  где  тебя  ждут  и  где  ты  нужен,  тебя  примут  с  распростёртыми  объятиями.
Во  всех  других  случаях  смело  вышибай  дверь  с  ноги.
                                                                   28.02.2013г.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=405073
рубрика: Проза, Лирика
дата поступления 28.02.2013

Посмішка

Коли  тобі  так  просто  щось  дарують,
то  подаруй,  крім  "дякую",
у  відповідь  і  власний  дар.
Я  знаю  -  часто  слів  зустрічних
геть  не  чують
і  ще  частіше  ті  слова  несмілі
губляться  в  наших
розчервонілих  вустах.

То  подаруй  не  слів,
не  небо  і  не  зорі,
не  відривай  шматок  від  себе
і  не  кажи  у  відповідь  нічого.
Бо  все  пусте.  І  все  це  стане  пилом,
слова  забудуться,
якщо  їх  хтось  почує
і  небо  втратить  колір.
А  зорі...  Зорі  хтось  загасить,
мовби  їх  і  не  було.

Отож,
коли  тобі  так  просто  щось  дарують,
то  подаруй,  крім  "дякую",
у  відповідь  хоч  посмішку  свою.
Я  певен  -  слів  зустрічних
часто  геть  не  чують,
однак  я  знаю,
що  ніхто  ніколи  не  забуде
у  відповідь  маленький  щирий  дар
і  посмішка  твоя  навіки  жити  буде
у  спогадах  людини  і  в  її  очах.

                                         28.02.2013р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=405053
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.02.2013

ти

твої  обриси  набувають  звучань
неначе  таємна  музика
і  грають  її  гнучкі  тіні
в  темних  глибинах
твоїх  очей,
а  десь  поза  сценою
тобі  аплодує  закохана  -  
в  тебе  -
публіка,
ховаючи  світ
за  кордонами  чорних  земель.

і  ти  продаєш  свої  принципи
за  безцінь,
по  5  копійок  за  штуку.
позбудешся  сотні  -  
може  й  розбагатієш,
вбивши  у  собі  стержень,
збивши  себе  зі  шляху.
тобі  аплодує  публіка
і  ти  через  це
шаленієш,
душиш  у  стукоті  серця
таємно-щасливу  сльозу.

                           27.02.2013р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=404747
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.02.2013

Знайомство з дівчатами

Запам'ятайте  -  з  дівчатами  на  вулиці  знайомитися  не  можна.  Чому?  Бо  вони  всі  кудись  йдуть.
                                                     24.02.2013р.
Передісторія  появи  цього  афоризму  досить  кумедна,  але  описувати  це  треба  довго.  Та  і  навряд  чи  кожен  зрозуміє)

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=404694
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 27.02.2013

Взять себя в руки

Чтобы  взять  себя  в  руки  нужно  прежде  всего  вырвать  себя  из  других  совсем  чужих  рук.
                                 23.02.2013г.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=404281
рубрика: Проза, Лирика
дата поступления 26.02.2013

Сохаті

я  бачив  сьогодні  сохатих
з  рогами  від  пуза
і  аж  до  неба.
за  роги  ці  чіплялися  хмари
і  збирались  в  загрозливі  маси,
чорні  від  гніву,
тривожно-блискучі.
росою  напоєні,
набухлі  і  дужі.

роги  сохатих  гордо  підняті
супроти  світу.
так  схожі  на  виклик
і  іноді
навіть  на  відгук.
важезні  й  шершаві,
побиті  життям  пережитим,
наповнені  співом  птахів
у  час  пробудження  літа.

розлогі  і  сильні
вони  ворушили  небо
колотячи  хмари,
збиваючи  їх  до  купи,
щоб  викресать  іскру
у  хмарах  отих
блискучу
і  щоб  запалилося  небо,
грози  пробудився  дух.

трусять  сохаті  рогами,
упиваючись  силою,
зрушувать  небо  -  
не  колотити  міста.
дихають  вільно  сохаті
грозою  шаленою,
тремтять  від  свободи,
від  щастя  і  від
життя!

жаль  ми  не  сохаті,
у  нас  є  камінні  нори,
ходи  у  мурашниках  завчені,
маршрути  стабільно-пусті.
і  щось  всередині  у  кожного
точно  зламано,
хоч  руки  у  нас,  як  і  завше,
такі  ж  працьовиті
і  золоті.

вітрини,  прилавки
і  світлофори,
автівки  й  затори  щомить
та  й  щодня.
обличчя  в  вітринах
такі  ж  неповторні
і  манять,  і  кличуть  -  
зловити  їх  погляд
нам  вкотре  часу  нема.

і  от  коли  будуть
прогнози  погоди,
чекатиму  звісток  я  грозових.
згадаю  сохатих
із  древнью  силою.  
жити  уміти
і  жити  по-справжньому,
впиваючись  силою,
нам  треба  ще  вчитись  у  них.

                           25.01.2013р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=404175
рубрика: Поезія, Міська (урбаністична) поезія
дата поступления 25.02.2013

вулиці рідного міста

вулиці  рідного  міста
іноді  не  впізнати
бігаєш  по  обличчях  -  
чорних,
спітнілих,
гарячих  -  
наче  магнітом  збираєш
щирі  риси  і  знаки
тих,  хто  знайомий  наче,
тих,  кого  ще  не  бачив.

вулиці  рідного  міста
зовсім  бувають  чужими,
хоч  ти  щодня  їх  бачив
справжніми
і  пустими
очима  немов  не  своїми.

вулиці  рідного  міста
часто  приходять  снами,
лабіринтами  чорних  доріг
поцяткованих  ліхтарями.
часто  отак  оживають  -  
галасом,
шумом
і  гамом,
сигналами  сотень  авто
і  запахом  кави  з  фіранок...

вулиці  рідного  міста
іноді  не  впізнати,
сотні  чужих  облич  -  
чесних,
відкритих,
багатих,
наче  магнітом  вбираєш
риси  нові  і  знаки
тих,  з  ким  знайомий  наче,
тих,  кого  ще  не  бачив!

                                       24.02.2012р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=403943
рубрика: Поезія, Міська (урбаністична) поезія
дата поступления 24.02.2013

Дихання

ти  дуже  натхненно  дихаєш
на  повні  груди
не  економиш  повітря
на  чорний  день.
і  знаєш,  не  певен
що  там  з  тобою  буде
та  без  повітря,
якщо  економити,
світ  стане  білим  увесь.

музика  грає,
слова  не  мовчать.
біжиш,  збиваєш  дихання,
наввипередки,
роздвоюючись
щоб  знову  стати  одним  цілим.
падаєш,  піднімаєшся,
борошся  з  собою,
щоб  перемагати
і  бачити  світ  як  він  є  -  
білим  і  божевільним.

ти  більше  не  будеш  собою,
у  світі  де  дихання
на  межі
називають  так  просто
любов'ю
і  дихають  ним  геть  усі.

та  все  ж
ти  дуже  натхненно  дихаєш,
кисень  смакуючи
мовби  останній  день.
і  зовсім  не  має  значення
що  там  з  тобою  буде
музика  грає
і  ти  уже  знаєш  -  
лиш  дихання  сенс  пісень.

                                   17.02.2013р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=402014
рубрика: Поезія, Білий вірш
дата поступления 17.02.2013

жодних обмежень

жодних  обмежень
і  жодних  інстинктів  штучних,
жодних  "але"  і  "не  можу",
жодних  "ніяк".
твій  крок  за  хвилину
твоя  особиста  тотожність
забутому  вголос
владному  слову  страх.

життя  за  прекрасною  маскою
і  барви  яскраві,
натхненні  веселкою,
змальовані  з  інших  облич.
а  десь  в  глибині
малює  свій  власний  титанік
забутий  художник,
що  бореться  з  словом  "ніч"...

                                     16.02.2013р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=401661
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.02.2013

я, мабуть, недостатньо втомлений

я,  мабуть,  недостатньо  втомлений
щоб  заснути
і  не  досить  начитаний,
щоб  приснилось  щось  окрім  кошмарів.
у  зашторені  вікна
зазирають  блудні  примари,
наче  просяться  на  каву,
вибачаючись  за  прогуляний
день  валентина.
звичка  закривати  на  ніч  вікна
колись  мене  точно  доведе  до  сказу.
нема  сенсу  ховати  щось  всередину
якщо  вікна  давно  як  незасклені
і  жодну  частину
наче  голку  в  копицю  сіна
вже  не  сховаєш.
можна  змінити  замок  на  дверях
та  все  ж  краще  відкрити  двері
навстіж
і  -  хай  заходять!
тим  паче  надворі  дощить
по-весняному  зовсім
і  ворушиться  всесвіт,
ламаючи  власну  берлогу,
прокидаючись,
заспаний  і  сердитий,
чухає  спину  об  сповнений  співом  простір,-
розминає  отак  місяцями  залежані  кості.
я,  мабуть,  недостатньо  втомлений
щоб  заснути
і  зорі  не  досить  яскраві,
щоб  наснилися  сни.
                                 15.02.2013р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=401406
рубрика: Поезія, Білий вірш
дата поступления 15.02.2013

Прагнення

Прагнути  до  ідеалу  значить  прагнути  до  порожнечі.
                                                                                                                 31.01.2013р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=397655
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 02.02.2013

ти відчуваєш?

ти  відчуваєш?
світ  розчиняється  наче  цукор
у  чашці  чаю,
розбиваючись  молекулами
об  стіни,
ховаючись  в  кожному  з  нас
щоб  зустріти  незримий  опір.
опір  того,  хто  не  цінує  час.

майбутня  прірва  схожа
на  останню,
а  камінь  перед  нею  -
на  трамплін.
ти  стоїш,  тобі  перехопило
подих,
ти  уявляєш  не  падіння,  ні  -  
політ!

ти  відчуваєш?
світ  розчиняється  щосекунди
на  крихти  правди  -
сліди  чужих  життів.
ти  маєш  крила,
отож  коли  забракне
слів  і  почуттів
літай  над  прірвою,  немов  востаннє
і  розчинись  у  безлічі  світів!

                                           31.01.2013р.  (щойно  написав)

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=397103
рубрика: Поезія, Білий вірш
дата поступления 31.01.2013

Іноді хочеться

іноді  хочеться  щоб  ніхто  вже  нічого  не  бачив,
щоб  ніхто  вже  нічого  не  чув,
щоб  ніхто  ні  для  кого  нічого  не  значив.
щоб  розтрачений  сум  так  безжально  їдучий
залишив  все  те,  що  було  таким  дорогим
і  зник  назавжди  в  снігах
від  морозу  скрипучих,
щоб  залишив  по  собі  не  більше,  ніж  просто  дим.

перекреслюєш  лист  мов  останнє  зізнання
у  тривалій  агонії  почуттів,
а  чиєсь  життя  у  цю  мить,  можливо,  щось  значить
і  палає  болюче-яскраво,  як  смолоскип,
що  у  темряві  сліпить  без  впину  очі.
щоб  той  хтось  знайшов  дорогу  на  світло
зовсім  сліпим.

щоб  не  бачив,  не  чув  і  можливо
нікому  нічого  не  значив,
щоб  забули  ім'я  і  рішуче  стерли  усі  сліди,
щоб  ступав  так  безшумно,  мобви  нічого  не  важить
і  щоб  позад  нього  не  в'янула
сонцем  омита  трава.

                                       30.01.2013р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=396760
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 30.01.2013

влийся в світ

ти  хочеш  щоб  я  гарантував  тобі  життя
у  світі,  що  стає  іншим
щохвилини,
що  як  хамелеон  міняє  своє  "я"
і  мчить  вперед  як  поїзд  на  людину.

що  трощить  все,  ламає  без  жалю
і  на  руїнах  цих  будує  знов  себе,
що  часто  плаче-скиглить  
"я  люблю"
і  після  слів  таких  сміється  в  спину.

без  гарантій  живи,  як  усі,
влийся  в  світ
або  він  віллється  в  тебе
і  розчавить,  як  примху,  свободу  твою
і  розжареним  небом  наживо  спече.

влийся  в  світ  отак  просто  й  раптово,
наче  жити  стомився,
хоч  бредеш  проти  вітру  вперед!
візьми  фарби!  малюй  на  чужих  обличчях
одвіку  невиспане  сонце
і  натхненно  малюй  себе!


                                     30.01.2013р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=396644
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 30.01.2013

Два світи

попередь  мене  коли  будеш  брехати,
я  не  хочу
зливатись  із  темрявою  твоїх  слів
і  не  хочу  отак  просто  мовчати
в  момент  зіткнення  наших  обох  світів.

попередь  мене  коли  щось  важливе
буде  на  думці,  в  крові,  в  почуттях.
коли  світ  замовчить,
коли  світ  замовчить  божевільно
і  дуже  близько
і  набудуть  відтінків
твої  справжні  і  чесні  слова.

я  чекаю  не  завтра  і  не  сьогодні,
не  буденності  фраз
і  не  сірості  почуттів.
бо  у  нас  є  світи
божевільні  і  неповторні
і  коли  вони  поряд  -  
нам  не  треба  ніяких  слів.

                                   28.01.2013р.

Вірш  насправді  про  кохання,  хоч  в  ньому  немає  і  жодного  слова  "люблю".
Бо  слова  ці  попсові,  брехливі  і  навіть,  буває,  вульгарні.
Бо  словами  безбарвними  крадуть  душу  свою
і  самого  себе  словами  пустими  вбивають...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=396186
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.01.2013

Сутінки життя

сутінки  життя  нав'язують  рішення
по  крихті  добираючись  до  правди.
те,  що  ти  хотів,
уже  не  має  значення,
світ  без  меж
і  пошуки  свого  призначення
нагадують  цілком  безглузду  гру.
те,  до  чого  прагнув,
вже  не  здається  ідеалом  -  
кінцівка    гри  давно  вже
з  передбаченим  фіналом.

                             28.01.2013р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=396164
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.01.2013

Ничего

ничего,  кроме  лживых  смыслов
и  побед,  покупаемых  ложью.
беспорядок  чистых  страниц,
не  запятнанных  просто  любовью
вновь  на  страже  личных  границ.

словно  призрак  растворяюсь
в  разрешенных  мне  соблазнах,
вновь  разрушив  сеть  приказов
личных  чувств  и  стрел-стремлений.
возвращаюсь  вновь  к  истокам
надоевших  наваждений.

ты  молишься  богу  так,
словно  в  последний  раз,
словно  больше  не  будет  времени
хоть  что-то  ему  сказать,
словно  завтра  он  испарится
и  позволено  будет  грешить,
выставляя  наружу  душу
матерящуюся  и  живую.
словно  это  люблю  я
и  предела  этому  нет,
шагая  чужими  следами
по  поверхности  древних  планет.

нет  же!  нет  же,  опомнись!
нет  запрета  словам  и  мечтам
и  возврата  не  будет  тоже
к  нашим  прежним  словам  и  делам.
наши  прежние  в  жизни  смыслы
так  же  манят  шагать  вперед
и  пускай  то,  что  было,  исчезнет,
превратится  в  пыль  и  уйдет
по  заснеженным  белым  крышам...
туда,  где  его  хоть  кто-то  ждет.

                                     27.01.2013г.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=395957
рубрика: Поезія, Белый стих
дата поступления 27.01.2013

Бабочка

Я  думаю,  что  начинаю  сгорать
лабиринтами  недоигранных  мелодий.
Огонь  танцует,  словно  ночная  бабочка
в  свете  ночных  фонарей.
Она,  порхая,  любит  задавать  вопрос
один  и  тот  же  каждый  день  -  
всего  два  слова,
острых,  словно  тень.
"ты  чей?"

И  я  не  знаю  что  ей  отвечать,
не  представляю  даже
с  чего  ей  свой  рассказ  начать
и  стоит  говорить  или  молчать.
Хотя,  быть  может,  все  гораздо  проще
и  мне  всего  лишь...  наплевать.

Так,  словно  жизни  две,  а  не  одна,
две  слишком  разных  чтобы  быть  живыми
и  слишком  честных,  чтобы  "наплевать",
и  слишком  лживых,  чтоб  ответ  давать.
И  я  скажу  лишь  бабочке,
что  в  жизни  главное  не  дать  себя  распять.

                                                           25.01.2013г.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=395380
рубрика: Поезія, Белый стих
дата поступления 25.01.2013

Слабкість

Люди,  які  пишаються  власною  слабкістю,  не  заслуговують  навіть  на  пекло.
                                                                                                   23.01.2013р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=394725
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 23.01.2013

Монумент

є    люди-зірки,    є    люди-комети,
є    люди-астероїди    і    є    планети.
весь    світ    звивається    перед    тобою
без    зайвих    слів,    готуючись    до    бою.
ти    вмієш    стрибати    через    сходинки,
але    хоча    б    іноді    не    оминай    своїми    кроками
жодної    з    них.
о    так,    я    дуже    добре    знаю,
як    іноді    вельми    хочеться    зробити
цей    маленький    невинний    гріх.
наче    виглядаючи    власний    армагеддон,
ти    стоїш    монументом    біля    вікон,
чекаючи    великий    астероїд,
котрий,    я    певен,    зітре    на    пил
твій    з    країв    приплюснутий    геоїд.
поглянь    навкруг    -    усі    чекають    на    твій    хід,
та    ти    мовчиш...
ти    -    монумент,
вбудований    в    монументальний    світ.

                                                                                 17.01.2013р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=393315
рубрика: Поезія, Білий вірш
дата поступления 17.01.2013