| Сторінки (7/625): | « | 1 2 3 4 5 6 7 | » |
Кричу до неба, тебе гукаю:
Немає друже на небі раю.
Був рай удома, де мама й тато,
Сім'я щаслива хоч не багата.
Маленькі діти дорослі стали,
Батьки старіли, а ми зростали.
Мій рідний брате, мій побратиме,
Хто в невідомість тебе вестиме?
Та ти не бійся, душа все знає,
І те, що пекла там теж немає.
В боях ми пекло пройшли з тобою,
Де кров лилася навкруг рікою.
Де плач і стогін, де крик від болю,
Де сіяв ворог вогонь по полю.
І ми з тобою в вогні горіли,
Втрачали друзів, ламали крила...
Тепер спочинеш, там спокій вічний.
Твій світ назавжди став потойбічний.
Я знов, мій друже, візьмусь до зброї,
Бо не вмирають тепер герої.
Бо зуб за зуба, за око - око.
За тебе друже помщусь жорстоко.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1020667
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.08.2024
Хочу домой. Несладко на чужбине.
Не лечат стены душу от тоски.
Как мне любить вас, русские, отныне?
Сейчас, как никогда, мы далеки.
Любить своих врагов нам Бог вещает,
Надеяться, прощать и ждать чудес.
А если брат пришел и убивает?
Никто ведь из погибших не воскрес.
Смотрю я на могилы своих предков...
А там творит россия чудеса:
На кладбище, где русская соседка,
От русской бомбы взмыла в небеса...
А я её любила, как родную,
И ее город детства Ярославль.
И её душу русскую, живую.
Когда-то с ней одной семьёй жила.
И нет теперь ни камня, ни могилы...
Пусть мёртвые за это вас простят.
Они в раю... А я теряю силы
Здесь на земле... Где ад... Где зло творят.
Нет веры в сердце. Дома нет... И крова...
И днём покоя нет, а ночью сна.
И вой сирен... И взрывы... Снова, снова...
И боль, и смерть... Будь проклята война!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1019495
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 08.08.2024
Колись у сиву давнину в нас на землі
Вмирати люди почали старі й малі,
Зненацька падали, чорніли, в вічність йшли.
Збороти люди цю хворобу не могли.
На Україну, у село, що між лісів,
Теж смерть прийшла. Ніхто вмирати не хотів.
Жила Марія у селі серед людей,
Вже чоловіка поховала й трьох дітей.
І залишилась в неї донечка мала.
Вона б за неї серце й душу віддала.
Вже занедужала й дочка: – Мамо, спаси!
Моє життя хворобі ти не віддаси?
Ні, не віддам – Марія пестила дівча,
А біль плескався у сумних її очах.
Та якось вдень в Маріїн дім зайшла стара:
- Що, і твій дім не оминула ця мара?
Твоя найменша бачу теж ледве жива?
А могла б жити! – в бабці вирвались слова.
Марія в плач: ради Христа, допоможи!
Як врятувати мою доню підкажи!
Стара зітхнула: знаю я, як вберегтись.
Що ти мовчатимеш про це дитям клянись,
Бо помрете дитя твоє і ти сама.
І поклялась Марія, виходу нема…
- Цю епідемію, Маріє, Бог послав
Для тих людей, хто на собі Хреста не мав.
А ті, хто Божу волю виконати йшли,
Не завжди Хрест святий розгледіти могли.
А ти візьмеш й нитками вишиєш хрести
Червоним, чорним, щоб до Бога донести.
Клади хрести на одежину, що на вас,
І омине тебе і доньку лихо враз.
Сорочку жінка вишивала цілу ніч,
Не шкодувала ні очей своїх, ні свіч.
А мала донечка спитала в неї: Ма!
Одні хрести, а квіточок чому нема?
Марія вишила калину і пташок…
Як ружа донечка її серед діток,
Повеселіла і одужала мала,
І ніби дивом вона стала для села.
Питали люди, що за вишивка оця?
Та від Марії не діждались ні слівця.
В селі померла половина вже людей,
На кладовище кожен день несли дітей.
Марія витримати все це не змогла,
І людям, як спасти дітей, розповіла.
Та не повірив їй ніхто, сміялись лиш:
Маріє, з розуму зійшла ти. Кинь, облиш…
І щоб повірив люд словам її чудним
Взяла дитя своє, й схилилася над ним.
В очах рішучість й разом з тим безмежний страх -
Зірвала з донечки сорочечку в хрестах…
І враз її дочка померла через мить,
А за хвилину й мати поряд вже лежить…
І по домівках люди кинулись мерщій,
Хрестами вишити спішили одяг свій.
Смерть відійшла, хвороба згинула між гір…
А українці в вишиванках всі з тих пір.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1013322
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.05.2024
***
Якщо відкрите й добре серце маєш,
То ти про це повинен пам'ятати:
Чим ширше ти обійми розкриваєш -
Тим легше тебе буде розіп'яти.
***
В житті всі хочуть миру і порядку,
І за провини ближнього провчити.
Позбався від своїх гріхів спочатку,
Якщо когось ти хочеш засудити.
***
Все в цьому світі жорстко і практично,
За все треба платити безумовно.
Та тільки все не так вже й драматично -
Тут брудом поливають безкоштовно.
***
Так хочеться поплакати комусь,
Коли в душі тобі пече й горить.
Але мовчи! Спитаєш: а чому?
Бо вдарять у те місце, де болить.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009913
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.03.2024
Сполохана пташка над садком літала,
У траві високій гніздечко шукала.
Дерево спиляли, покотились віти…
А з ними гніздечко… А в гніздечку діти…
Що мені робити?! – Плакала, тужила…
Дивилася в небо, поради просила.
Як же мені втрату оцю пережити?
Це ж моя домівка, діти… Мої діти!
Маєш, пташко, крила, умієш літати.
Треба тобі нове гніздо будувати.
Ти ще маєш сили, витримати зможеш.
Станеш працювати – горе переможеш.
Як опустиш крила, то впадеш із неба.
Тобі, моя пташко, іще жити треба.
Вий нове гніздечко в іншому садочку,
І розбите серце зліпи по шматочку.
Щоб в лиху годину біда не зломила
Кожному важливо мати сильні крила.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004954
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.02.2024
Лінивий дух надіється на Бога,
Покірно зносить все, як та вівця.
Якою б не була його дорога
Вважає, що це замисел отця.
Він зречено пливе за течією,
І вірить – так потрібно. А кому?
Не думає над долею своєю,
Не задає питання: а чому?
Чекає завжди рішення від Бога,
Що він йому покаже вірний шлях.
А сам не здатний вдіяти нічого,
Лиш молиться з надією в очах.
Лінивий дух, слабкий і безпорадний,
Не хоче вчитись, думати, рости.
Прийняти рішення він інколи не здатний,
Лиш погляд в небо може підвести.
А в небі що? Там неосяжний простір.
На всі «Врятуй!» він байдуже мовчить,
Коли іще живих ведуть під постріл,
І легко відбирають право жить…
Лінивий дух… Що тут поробиш… Шкода..
Надія тане з вірою в імлі.
І як нам з цим долати перешкоди,
І досягати миру на землі?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003957
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.01.2024
Журавлі, клиночком,
Полетіть додому.
Над моїм садочком
Не лякайтесь грому.
Подивіться, пташки,
У моє віконце…
На чужині тяжко
І не гріє сонце.
Покружляйте трішки
Над рідненьким дахом.
Я пішла би пішки,
Полинула птахом.
Кличуть полетіти
Журавлі з собою.
Тільки ніде діти
Смуток із журбою.
Повернетесь знаю
В свої гнізда знову.
А я тут чекаю
Віхолу зимову.
Бо в краю чужому
Жити залишуся.
Повесні додому
Вже не повернуся.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=998730
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.11.2023
Якщо це врятує твоє життя,
Ти можеш взяти з мого будинку
Будь які речі, навіть сміття...
Там я залишила серця частинку...
Якщо це врятує твоє життя,
Ні за чим із свого не пожалкую,
Бо головне не речі, а серцебиття...
Щаслива, що мої речі тебе рятують.
Та коли ти взяв щоб перепродати -
Знай, що це не додасть тобі сили.
Бо щось із зруйнованого будинку взяти,
Це як розкрадати могили.
В кожному будинку чиєсь життя,
Заховане під розбитим дахом...
І плаче душа як оте дитя,
І летить додому підбитим птахом...
Якщо це врятує життя твоє,
І ти вважаєш що це справедливо,
Забери з мого дому все що там є,
І з цим надалі живи щасливо.
09.05.23 Л.Вакуленко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=982670
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.05.2023
В моём доме гуляет ветер,
И качает в окнах гардины…
Все банально… Но в этом сюжете
Просто рядом взорвались мины.
Палисадник изрыли «смерчем»,
Огород мой вскопали «градом».
Адский круг «шахидом» очерчен,
В нём танцует ваше «торнадо».
В моём доме застыло время,
На осколках зеркальных иней…
Это даже не теорема –
Дом мой был для меня святыней.
В моём доме упала крыша,
Зимний дождь заливает спальню.
Кто-то в подвиг себе припишет,
Гордо будет ходить с медалью.
Кто себя возомнил судьёю,
Кто все Божьи попрал законы,
Вполз на землю мою змеёю?
Разрушители и гуроны.
«Аз воздам!» Нет венцов лавровых,
Нет успеха у зло творящих.
Есть без счета у войск Христовых
Стрел небесных, врагов разящих.
Хоть прощаю, хоть проклинаю,
Только дома уже не будет…
Нет на свете, я точно знаю,
Хуже зверя чем злые люди.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=969331
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 26.12.2022
В театрі ставили Шекспіра,
А він дивитися не міг,
Бо поряд зовсім юна Ліра
Йому затьмарювала всіх.
Як в поцілунку - рук торкання,
Тремтів мережива ажур.
І він вже знав - прийшло кохання.
"Я їй в антракті все скажу!"
Та ось уже і друга дія,
Вони із місця ані руш.
Як не сполохати надію
Закоханих щасливих душ?
Вони виставу не дивились,
"Сон в літню ніч", бо це не сон.
Рукою до руки тулились,
Й серця вже бились в унісон.
Я не сполохаю це чудо.
Волосся чорного шовки
Кохати й пестити я буду,
Й не відпущу її руки.
Вже очі в очі. Світ зникає.
Не розділити двох сердець.
Та в залі світло хтось вмикає,
Це п"єсі вже прийшов кінець.
А потім, наче в сні п"янкому,
(Все мовчки. Як це пояснить?)
Її проводить аж додому.
Вона пішла, а він стоїть...
Давно вже збився часу лік.
Десь просиналась вірність Рейху.
Бо це був тридцять другий рік.
Він німцем був, вона - єврейка.
***
Він не спитав її імꞌя,
Не розумів, ну як це могло статись?
Він здогадався хто її сімꞌя.
Та як він міг від неї відмовлятись?
Аристократів кров в ньому текла.
Навряд чи він нацистів так любив.
Ця влада його в гору підняла,
Й за це він вірно Фюреру служив.
Службовий мав він «Опель-адмірал»,
Військова форма йому дуже личить.
Він керівник, майбутній генерал,
І в друзів заздрість бачить на обличчях.
Пройшли роки, він майже все забув,
Не згадував її. Зима минала.
Після роботи втомлений він був,
Сів за кермо, душа чогось бажала.
І раптом бачить, ні це не здалося,
Красива жінка, щось таке знайоме.
Це кучеряве… Це ж її волосся!
Ось він вже поруч, і забув про втому.
Вона злякалась, не подавши виду,
Дивилась широко, мовчала, заніміла.
За плечі взяв, а там зірка Давида!
Не має значення… Боліло серце й тіло.
Він майже силоміць заставив сісти
Її в авто, й летів, як в потойбіччя.
Свого кашкета зняв він вже за містом,
Й до неї повернув своє обличчя.
Він бачив, що вона його впізнала
Й поволі страх покинув її очі.
Від його теплих слів вона відтала,
Й вони проговорили аж до ночі.
Він зрозумів – вона його кохання,
Найперше, чисте і непереможне.
Він не допустить смерті і страждання,
Її сімꞌю він врятувати зможе.
І знов сплітались ніжно їхні руки,
Він все втішав, вона щось говорила.
І він не витримав пꞌянкого шалу муки,
Поцілував її… Вона не відповІла.
Та він не зважив, і рука сміливо
До потайного прагнула й хотіла.
Зненацька ляпас, як холодна злива.
Його щока вогнем палахкотіла.
Так ось ти як?! Не хочеш ти мене?
Розбити все даремно поспішила,
Тебе все рівно лихо не мине…
Він знав, що їй недовго залишилось.
І мовчки знов до міста повернув,
Вона пішла, а він дивився вслід.
Він взнав її імꞌя… І вже забув…
Вона приречена, як весь єврейський рід.
***
Вже й осінь, рік тридцять девꞌятий.
І страшно йому стало до знемоги,
Бо те, що зародилось, монстром клятим
Все перемелює і прагне перемоги.
І він був часткою цього жахіття,
Він злився з ним, і зрісся в одне ціле.
Які ж очікують все людство лихоліття.
Він думав так, й душа його боліла.
Він пішки йшов. Куди – не знав і сам,
І раптом у вітрині бачить плаття,
Таке красиве – боляче очам,
На чорному із каменів багаття.
І він купив. Враз ноги принесли
Його до неї, він зайшов у хвіртку.
- Я хочу, щоби ви це одягли,
Й поїхали зі мною на вечірку.
Вона зробила так, як він просив,
Вийшла за мить і розплела волосся.
Такої ще не бачив він краси,
Це плаття з нею ніби аж зрослося.
Вона була покірна і слабка,
Вона тулилась віддано до нього.
В його долонях вже її рука,
І не хотів він бачити нічого.
Він і не бачив поглядів чужих,
Ні шепіт подиву, ні гнів перестороги.
Бо їм, закоханим, вже було не до них,
Вони кружляли в танці до знемоги.
Навіщо він привіз її в Берлін?
Щоб Фюреру цю жінку показати?
Він розумів (хіба лиш він один?)
Тут всі могли її красу впізнати.
Та все ще не закінчиться на цьому.
Він знав. Бо вже боліла голова,
Коли вночі привіз її додому,
Вона від страху ще була жива.
***
І день прийшов, зірвався із петель,
Коли її на вулиці зустрів,
Привіз в дешевий вицвілий отель,
Бо від бажання дикого горів.
Не сіло й сонце, як вони в постіль
Обоє впали, й не хотіли спати.
Він куштував її як хліб і сіль,
Вона хотіла всю себе віддати.
Це сталося, Вже декілька разів,
Бурхливо, стрімко, ніжно і цнотливо.
А він іще й іще її хотів,
І пив, ніби вино, й радів як диву.
І ніч була щасливіша від мрій,
Ні відстані, ні часу, ні образ.
Здавалось він вже розчинився в ній,
Здавалось не закінчиться екстаз.
Один до одного припали наостанок,
Вона боялась його плечі відпустити.
Обоє розуміли – прийде ранок
Все закінчиться, й далі треба жити.
А жити як і думати боялись.
Сплітались пальці, руки і тіла.
Якби могли, навік би тут зостались.
Дозволити це доля не могла.
***
Він працював, дивився документи,
І вже збирався трохи відпочить,
Аж раптом списків деякі фрагменти
Його увагу привернули вмить.
Він в списках цих її імꞌя побачив,
І батька, і її обох братів.
Хтось на горі до вивозу призначив,
Хтось знищити її сімꞌю хотів.
Вже скоро їх посадять в ешелони,
Й до Польщі повезуть в останній путь.
Не допоможуть тут людські закони,
Він знав напевне всіх їх там убꞌють.
Зірвався з місця і летів до неї.
Вона була неначе не в собі,
І про спасіння слухала ідеї,
Й дивилась в його очі голубі.
Він їй казав, що паспорт це дрібниці,
Він може її вивезти одну.
Просив, благав,тонув в очах криниці,
І цілував всю злякану й сумну.
Тремтіла вся, як квітка та зівꞌяла.
Він так порятувать її хотів.
- Я не поїду… Тихо проказала.
- Я не залишу батька і братів.
Він відмовлявся її розуміти.
Кому потрібна жертва ця її?
Чому вона одна не може жити.
Якісь євреї дивні ці, й смішні.
Як можна йти покірно на заклання,
Може правий був Фюрер щодо них:
Євреї всі негідні існування,
Їх треба вбити, знищити усіх.
Та все ж в той день ходив він по перону,
Її хотів він бачити в останнє.
І ось з вікна останнього вагону
Вона йому махнула на прощання.
***
І як би не обурювався він,
І як би не засуджував євреїв,
Ну що йому до прірв отих і стін,
Адже в думках він вже летів за нею.
Ось він до Польщі мчить уже в авто,
Думки попереду струмують і вирують.
Не стане поміж ними вже ніхто,
Хай будь що буде, я її врятую.
Трохи запізно! А він так спішив.
Вже ешелони майже опустіли.
Людей зганяли в будки тих машин,
Де їх в дорозі газами труїли.
Та більшість вже відꞌїхали давно.
Він обійшов всіх, тих що залишились.
Її нема… Йому вже все одно.
Він впав, бо ноги чомусь підкосились.
Її немає… Вже її не буде…
Вона десь задихається в дорозі.
Вона вмирає… Німці – ви не люди,
Любити й співчувати ви не в змозі.
Її імꞌя повторюючи «Хана…»,
Він не кричав, а ледве шепотів:
«Прости мене… прости, моя кохана
За те, що врятувати не зумів».
***
Він вже не той, світогляд помінявся,
І час в свідомість корективи вніс.
Він інший вже, собою лиш зостався,
Він не нацист, але й не комуніст.
Його домівка – сонячний Ізраїль.
Він тут, в посольстві, найстаріший чин.
Вже сивина волосся покриває,
Та він тут є найкращим із мужчин.
Його так люблять дами і дівчата,
Та близько жодну з них не підпуска.
Чи доля це? Можливо це розплата,
Що вільне його серце і рука.
І на прийомі у глави держави
Його до жінки якось підвели:
- Ось, познайомтесь, це міністр права.
І його сумні очі ожили.
Бо це ж вона! І як це могло статись?
Стоїть поважна, і якась сумна.
І як утриматись, як їм не обійнятись,
Як випити це враження до дна?
Поволі поверталася свідомість,
що вони знову разом, як тоді.
Вже не погрожувала більше невідомість,
І вже вони були не молоді.
І була ніч - пꞌянкий медовий трунок,
І скільки сліз і слів з обох лилось,
Про її майже чудо порятунок,
Про те, як вижити їй там вдалось.
Її краса так вразила нацистів,
Що один з них розважитись схотів,
І скористався тілом її чистим,
Здавалось потім навіть полюбив.
А потім вона вільна – його вбили,
Їй було важко, та вона жила.
Десь бралась впертість, і зꞌявлялись сили,
Вона боролась і перемогла.
- Я вже не та, й волосся моє сиве
Сліди від пережитої біди.
- Ні, ти найкраща, молода й красива,
І ти жива, й зі мною, назавжди.
В театрі знову ставили Шекспіра,
Вони обоє знову молоді,
Хоч поряд з ним уже не юна Ліра,
Та руки їх сплітались, як тоді.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=968998
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.12.2022
Дивлюсь на розбиті хати…
Чи плакати, чи сміятись?
Як вирок усім до страти…
І як нам над цим піднятись?
І як зберегти свідомість,
Та як погасити відчай?
Попереду – невідомість…
А смерть заглядає в вічі.
Збираю в долоні попіл…
Думками латаю стіни…
Вже скоро Різдво в Європі…
У нас – лиш ракети й міни…
І знову палає простір,
Смертельні нам шле привіти.
Знов вибухи – в серце постріл.
Знов плачуть маленькі діти.
А ворог в долоні плеще,
Танцює на нашій крові…
То ж хочу спитати дещо:
Гей, люди, чи ви здорові?
Зупинимо це свавілля,
Злочинну розвіємо змову.
Військові дали нам слово.
Тому, що це божевілля
Лікується примусово.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=968484
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.12.2022
Зламані шляхи,
Відчай і страхи,
Долі гіркий знак...
Все було не так...
Осінь і жалі,
Люди-кораблі,
І погас маяк...
Все було не так...
Ламана пряма -
Разом і сама...
І назад ніяк.
Все було не так...
Ніч - не видно зір,
Туга лютий звір
Знов ввійшла у смак...
Все було не так...
Ходять навмання
Спомини й знання.
Пам"ять, як хижак...
Все було не так.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=966204
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.11.2022
Дочекайся мене, моє рідне село.
Твої вулиці ще мої кроки почують.
Як би тяжко нам зараз усім не було,
Наші хлопці нам спокій і мир відвоюють.
Дочекайся, мій дім, не здавайся гарматам,
Нехай ворог не ступить за хвіртку мою.
Боже милий, дай тиші всім затишним хатам,
Простягни над селом моїм руку свою.
Захисти тих людей, що страждають щоночі,
Хто в окопах холодних чує подих землі.
Порятуй ці дитячі налякані очі,
Їм ще жити і жити… Вони ще малі…
Дочекайся, садок. В ньому мамині вишні…
Їхні зранені віти болять і мені…
Спаси, Господи нас. Порятуй нас, Всевишній,
В нищівній цій, жорстокій і безжальній війні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=963812
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.10.2022
Що можна нелюду бажати
В той день, що він прийшов у світ,
Із серцем, схожим на граніт?
Хіба його родила мати?
Ні довголіття, ні любові,
Ні теплих слів не заслужив.
Щоб він страждав, щоб він не жив!
Щоб захлинувся в ріках крові!
Щоб він відчув той біль і жах,
Як під завалами дитина…
Як мати, що втрачає сина…
Нехай відчує дикий страх.
Нехай за кожного помре,
Нехай відчує люті муки
З близькими вічної розлуки,
І в руки жару набере.
Нехай пече йому й болить,
Як тим, розстріляним в колоні,
Як тим, хто виживав в полоні…
Нехай страждає… Кожну мить…
Від імені усіх батьків,
Дружин, сестер, братів, дітей
Бажаєм тисячі смертей
Найголовнішому з катів!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=962138
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.10.2022
Рабы пришли учить свободных,
Освобождать от благ земных.
И не понять им слез народных,
Никто не ждал здесь нищих сих.
Но раб упрям и слеп. С цепями
Все гнет политику свою,
И все зовет: идите с нами,
А не пойдете – всех убью.
Хомут на шее поправляя,
Не зная, что сошел с ума,
Заряд ракетный посылает
На мирно спящие дома.
Но невозможно дух свободный
Ни запугать, ни истребить.
Растет и крепнет гнев народный,
Способный горы сокрушить.
Но грянет гром, рабы-убийцы
Суда не смогут избежать.
Детей всех убиенных лица
Спокойно не дадут им спать.
Им будут слышаться сирены
Воздушных по ночам тревог,
И биться стекла, падать стены,
И убегать земля с-под ног.
Вас эта участь ждет, поверьте,
И вам ее не избежать.
Вы звери, вы достойны смерти,
Она вас не заставит ждать.
Наш враг прощенья не достоин,
Мы не простим вас никогда!
А мы свои дома отстроим,
И восстановим города!
Залечим на земле все раны,
Наполним счастьем наши дни.
Нам руку подадут все страны,
Лишь вы останетесь одни.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=961661
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.10.2022
І впаде прокляття на голову
І на вас, і на ваше насіння,
І по світу підете голими,
Набираючи в руки каміння.
І болітиме, і пектиме,
Бо вже совість не буде спати,
А постійно за вами йтиме,
Бо настане вже час розплати.
І благатимете пощади,
Та рятунку ніде не буде,
Бо повернуть на вас ті «гради»,
Що відчули на собі люди.
Розливалися ріки крові -
Підставляйте свої долоні,
Пийте, пийте її з любов"ю,
Ви в нечистого у полоні.
Не спокутувати вам муки,
Біль і жах на людській дорозі.
Не дадуть вам хреста у руки,
Коли станете на порозі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=961375
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.09.2022
Минулим жити не можна,
Майбутнє своє не взнати,
А серце вже не спроможне
Своїх ворогів прощати.
Так плаче зламана вишня,
І сохнуть в вазонах квіти…
Караєщ за що, Всевишній?
Хіба ми тобі не діти?
Ти нас поверни додому,
Щоб влітку радіти зливі,
Від праці відчути втому…
Ми вдома були щасливі.
А нас роздягли й роззули,
По світу пустили босих…
Хіба ми не чемні були?
Пробач нас простоволосих.
Як в штормі лютує море,
І хвиля пісок змиває,
В країні панує горе,
І душі людські вбиває.
І падають, гаснуть зорі,
Щоб в полі розквітли маки…
Та тільки землі доволі
На тілі кривавих знаків.
Волання летить до неба,
І кожен для себе просить:
Не треба війни, не треба!
Негайно спиніть це! Досить!!!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=961285
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.09.2022
Я іду тебе шукати -
Раз, два, три, чотири, п'ять...
Не добігла ще до хати,
А снаряди вже летять.
Гра у піжмурки... Цікаво,
Смерть знайде мене, чи ні?
Не ловити треба гави,
Пам'ятай, ти на війні.
Постріл! Не панікувати!
Заховайся, не знайде.
Починаю рахувати,
Щоби знати де впаде.
Не попало... Пролетіло...
Просвистіло вдалині...
Ми живі і хата ціла
В сірій зоні, на війні.
Л.Вакуленко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=951537
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.06.2022
Хай буде злива, блискавка і грім!
Гроза хай буде, буревій із градом!
Тільки б лишився цілим рідний дім,
Щоб поруч з ним не падали снаряди!
Нехай і спека буде й суховій,
Нехай наш Бог нам свариться із неба,
Нехай він вирок винесе нам свій -
Лише війни нам вбивчої не треба!
Нехай узимку віхола і сніг,
Нехай приходять надморозні ночі,
Та я б співала все одно пісні -
Тільки від страху плакати не хочу!
Нехай по волі божій буде все -
Лиш він один усіх може судити.
Нехай любов і віра нас спасе,
Нехай надія в серці буде жити!
Любов Вакуленко
08.04.2022
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=946588
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.05.2022
Смерть ходила, лютувала - "Бійтеся, малі!"
Смерть ходила, виривала шмаття із землі.
Вила, кидала снаряди, викликала жах
І гасила вогник віри у людських очах.
Серце тугою стискала до тремтіння вій,
Смерть з війною танцювала дикий танець свій.
Та сміялись їй в обличчя хлопці молоді,
Не корились, не здавались смерті і біді.
ЯК би смерть не лютувала - житимуть вони:
Всі солдати - України вірнії сини!
ЯК би смерть нас не лякала вірю в майбуття,
Бо,як завжди, переможе спрага до життя!
Любов Вакуленко
03.04.2022
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=946468
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.04.2022
Тремтить земля, дрижать від страху стіни,
І скло дзвенить у шибці, як сльоза,
Як майже поруч вибухають міни,
І з градів дощ - безжалісна гроза.
І як радіти ранку весняному?
І що чекати з неба прилетить?
І як здолати біль у серці й втому?
Я хочу тиші. Тиші... Хоч на мить...
Немає світла... Морок у кімнаті,
І небо зорі поховало вже...
Не птахи, а ракети скрізь крилаті.
Хто допоможе? Хто нас вбереже?
Моліться люди, наші діти гинуть!
Хай не торкнеться вас оця біда!
Моліться, люди, за мою країну,
Щоб тут ворожа не пройшла орда.
Моліться, люди, Господа благайте!
Не людям славу - Господу несіть!
Пожежі розгорітися не дайте,
Бо спалить все. Моліться і не спіть!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=942004
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.03.2022
Борітеся – поборете! Всі слова ці знають,
І ніякі вороги нас більш не залякають.
Хоч вони і налітають, як ті круки чорні,
Та ми – разом! Та ми – сила! Та ми – непоборні!
Налітають і лякають, наводять гармати,
Як господарі приходять до нашої хати,
По моїй землі ступають безжально, до болю,
Та не зможуть побороти нашу душу й волю.
Підіймається молитва від серця до неба.
Тим, хто щирий, тим, хто вірить, дається що треба.
І ми віримо, що правда знову запанує.
Правда поряд з нашим військом пліч-о-пліч крокує.
Не втечемо ми нікуди, станемо стіною,
Захистимо свою землю й Батьківщину свОю.
Непохитно і безстрашно аж до перемоги
Прогонимо супостата до його берлоги.
Нехай знає ворог лютий нас не подолати,
Бо за нами споглядає Україна – мати.
Це вона своїх героїв плекала й зростила.
Вона знає, вона вірить - в єдності ми сила.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=941437
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.03.2022
Когда ты молод – видишь только тело,
Постарше станешь – душу замечаешь,
И понимаешь – тело постарело.
Душа же не стареет, точно знаешь.
И остается маленьким ребенком,
И в теле бьется беззащитной птицей.
Все так же любит и смеется звонко,
Все так же ждет, что чудо вдруг случится.
Тайком все так же грезит и мечтает,
Чего-то ждет от жизни этой сложной.
Только не каждый это понимает,
Что в старости счастливым быть возможно.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=940344
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 15.02.2022
Я желаю любви всем влюбленным и не влюбленным,
Я желаю любви всем любимым и не любимым,
И пусть небо будет над вами светло-бездонным,
Каждый миг этой жизни ярко-неповторимым.
И пусть каждое сердце греет тепло объятий,
И пусть тело медленно тает в блаженстве ласки.
Пусть любовь прорастет из зерен ваших симпатий,
И, как фея, придет сегодня из доброй сказки.
Наполняйте себя до края любовью этой,
И дарите ее живую тому, кто рядом.
Пусть заполнит она собой простор интернета,
Оживает в улыбках людей, словах и взглядах.
И когда её станет очень и очень много,
Все закаты заполнит она собой, восходы, -
Жизнь счастливой для всех нас станет итогом,
Ведь тогда любовь победит все наши невзгоды,
Л.В. 14.02.22
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=940199
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 14.02.2022
Розмови ходять тут і там,
Що в селах треба жити нам.
Що там повітря і природа,
Росте що треба на городах.
Там курочка знесе яйце,
Годуй свиню – буде сальце.
Кажуть в селі нема біди.
А ви б поїхали туди…
Щоб зрозуміліше було,
Як приклад вам моє село.
Не всі здорові і малі
Живуть щасливо на селі.
Картопля вже тепер не родить,
Вся зелень гине на городі.
Свиня хворіє, кури дохнуть,
На дереві всі фрукти сохнуть.
Село живе на чеснім слові,
Не всі живі, не всі здорові.
Бо скоротили лікарів.
Нема аптеки й поготів.
Кругом бур'ян, двори пустіють,
Про покриття дороги мріють.
Узбіччями лежить сміття.
Таке в селі тепер життя
Ще довго можна говорити,
Як на селі нам добре жити.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=938991
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.02.2022
Январь на исходе… Жалко.
Вот так поживешь – поймешь,
Как редко бывает «жарко»,
Как часто бросает в дрожь.
Как страшно терять мгновенья,
А больше еще часы
Бездушного откровенья
Не встречной, но полосы…
Не ластиться время больше,
Как кошка у наших ног.
А хочется дней подольше
И длинных судьбы дорог.
Идти и идти в тумане,
Усталость зажав в кулак,
И знать, что опять обманет
И этим подаст мне знак.
Опасно, не зная правил,
В межзвездный спускаться мрак.
Планеты - они не люди,
А люди - не города.
Встречаются без прелюдий,
Уходят… Но навсегда.
И тонко не там, где рвется,
И больно не там, где ложь.
Январь в мои окна бьется…
И снова не снег, а дождь.
И землю сковало льдом…
Опять мы скользим вдвоем…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=938590
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 29.01.2022
Было время просила слезно,
А теперь мне уже не надо
Ни подарков, ни с неба звёзды,
Ни охапки цветов из сада.
Было время хотелось ласки,
Дождь в пустыне в ладонь ловила…
А сейчас глупо верить в сказки,
По серьезному отлюбила…
Было время летела птицей
На огонь твоих глаз бездонных.
Но журавль исчез с синицей
Среди зимних туманов сонных.
Было время бежала следом.
Освещая твой путь, горела.
Не закончилось хэппи-эндом –
Я тобою переболела…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=934711
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 23.12.2021
В день Миколая всім діткам дарунків.
Тим, хто кохає, палких поцілунків,
Ніжних обіймів, щасливих побачень.
Всім, кого скривдили, щирих пробачень.
Всім, хто хворіє, здоров"я без міри,
Мати надію, не втратити віри.
Всім, хто не має житла, по квартирі.
Всім, хто воює, жити у мирі.
Всім депутатам не спати у Раді.
Більше сумління тому, хто при владі.
Тим, хто працює, достойні зарплати.
Тим, хто в розлуці, уміти чекати.
Творчим особам - нового натхнення.
Хто впав у гріх, тим від Бога прощення.
Щирі прохання мої Миколаю
За всіх людей мого рідного краю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=934354
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.12.2021
Человек, кому ты судья?
Ты не царь, ты малая клетка.
У тебя задача своя,
Выполняй, получай отметки.
Человек, уйми свой задор,
Не руби под собою ветку.
Тебе вынесут приговор.
Не забудь, ты всего лишь клетка.
Твоей алчности меры нет.
Злодеяниям нет предела.
Знай, придется держать ответ -
Тело долго тебя терпело.
Так ведет себя в теле рак –
Безнаказанно, дерзко, смело.
Но вот все не поймет никак –
Погибает он вместе с телом.
Только хочется телу жить -
Исцелить себя точно сможет.
Клеткам раковым здесь не быть.
Жаль здоровые гибнут тоже.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932868
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 04.12.2021
Знаешь – «завтра» может не быть…
Не верю, если мне обещают.
Обещают, что будут любить…
Говорят, что души не чают…
Говорят – сами смотрят в даль,
И душой далеко отсюда…
Завтра уже зима, а потом февраль.
А я здесь, в ожидании чуда.
Что будет завтра, знает кто?
И для кого встанет солнце утром?
Кто-то уйдет навсегда… И что?
Остальные – своим маршрутом…
Знаешь, что будет завтра? Нет!
Есть только «сейчас» и «здесь».
В этом мгновении весь секрет,
В этом секрете смысл весь.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932352
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 29.11.2021
Полететь бы птицей над морями,
Ветер успокоить и грозу,
Горы все разрушить между нами,
И смахнуть крылом твою слезу.
Рассыпаясь над тобой дождями,
Все невзгоды смыть с твоих дорог.
Жаркими мечтаю вечерами
Ручейком бежать у твоих ног.
Пусть твой Бог к тебе будет участлив
Пусть подарит благость и покой,
Что бы ты был в этой жизни счастлив,
Пусть и не со мною, а с другой.
Пусть твоя улыбка ей сияет,
Только пусть не гаснет ее свет.
Пусть она, как я с тобой, узнает,
Как прекрасен на двоих рассвет.
Как прекрасно глаз твоих сиянье,
Губ изгиб в улыбке неземной…
Я хочу услышать обещанье,
Что ты будешь счастлив… Не со мной.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929714
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 02.11.2021
Ты мне приснился, что стоишь у двери
И просишься отчаянно в тепло.
А я смотрю, глазам своим не верю,
Ведь ты же умер… Что произошло?
А ты почти совсем как человечек
К моим ногам приник в немой мольбе,
В глазах печальных полыхают свечи:
- Ты извини, что я опять к тебе…
Ну что же, заходи, есть вкусный ужин,
Есть молоко… Согрей озябший нос.
- А разве я тебе все еще нужен?
В твоих глазах горел немой вопрос.
Беру на руки, прижимаю тельце…
Его тепло блаженно душу жжет…
- Мой Васька, мое преданное сердце…
Я так скучала, мой любимый Кот.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=925849
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 22.09.2021
Не кохай мене так... Не треба...
Охолонь трішки... Охолонь.
Ти за руку мене до неба...
Мене спалює твій вогонь.
Спека ходить широким степом,
Що дощі ідуть їй дарма.
А над урвищем, над вертепом
Споглядає моя зима.
Не люби. Моє серце крає
Погляд карих твоїх очей.
Чи сміється Бог, чи карає,
Коли звів оцих двох людей.
А вуста щось шепочуть ніжно...
Голос камінь зірвав з душі.
Тільки серцю хоч як не сніжно,
Зігрівається у вірші.
Не люби мене так... Несила
ПІднести мені цей тягар...
Я про це тебе так просила,
Сама ж сходила на вівтар...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=918841
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.07.2021
А что ты знаешь о дожде?
Быть может это слезы Бога,
Что встал у твоего порога,
Когда узнал, что ты в беде?
А что ты знаешь о росе?
А может это брызги счастья,
Или блаженство в одночасье,
В которое не верят все?
А что ты знаешь о ветрах?
А вдруг это дыханье солнца,
Что вдруг пробьется сквозь оконце,
Когда уходит вдруг твой страх?
А что ты знаешь о цветке?
А вдруг это его подарок
Познать как светел мир и ярок,
Когда шагаешь налегке?
А что ты знаешь о любви,
Когда приходит ночь на землю?
Ты говоришь "Её приемлю...",
Но нет любви в твоей крови...
А что ты знаешь о Творце?
Ты на него и полу взгляда...
И говорить уже не надо -
Всё вижу на твоём лице.
И что ты об улыбке знаешь?
Способной растопить снега,
Мгновенно сдвинуть берега...
Я улыбаюсь - ты прощаешь...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=917715
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 24.06.2021
"Я хочу тебя иметь...
Чтобы было мне что вспомнить..."
Откровение, как плеть,
Бьёт застенчиво и скромно.
"Я хочу тебя... А ты?.."
От обмана сердце тает...
Ты - предел моей мечты...
Но твоя жена не знает.
"Я хочу коснуться губ..."
И душа уже трепещет...
"Треугольник, или куб?.." -
Кто-то шепчет мне зловеще.
"Предвкушаю твои ласки...
Ты красива... Будь моею."
Я внимаю твоим сказкам.
Только верить не умею...
Что мне делать? Есть законы -
Не желай себе чужое...
Растерялись купидоны -
Не поймут друг друга двое.
"Сладких снов... Целую крепко..."
Ночь вдруг стала бесконечной...
Слово в цель попало метко...
Как же так, бесчеловечно?
И ты спишь с женою рядом,
Наслаждаясь ночью жаркой...
Ну, зачем мне это надо, -
Жизни сложные подарки?..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=916150
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 07.06.2021
Твой человек не тот, кто говорит:
"Мне хорошо побыть с тобою рядом".
И пусть восторгом взгляд его горит -
Прельщаться его чувствами не надо.
С тобой, быть может, многим хорошо
Порою посидеть за чашкой чая...
И лишь один произнесет с душой:
"Мне плохо без тебя, я так скучаю..."
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=909054
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 25.03.2021
Я стала видеть как уходит жизнь -
Поток стремительный несется без оглядки.
А до сих пор мы с ней играли в прятки,
Она твердила мне - не торопись...
Я стала видеть как уходит день,
В закате исчезая безвозвратно,
Мне оставляя только свою тень,
Как эхо, что звучит неоднократно...
Я стала видеть как уходит час,
Я замечаю как бегут минуты -
Неумолимо, словно Божий глас
Их подгоняет к дню вселенской смуты...
Я стала видеть как уходит миг -
Как взмах ресниц, как стон или дыханье,
Как истина из старых мудрых книг,
Что множит скорбь, или дает нам знанье...
Пусть время вдруг обрушилось дождем,
Под толщей вод былое схороня -
Я стала видеть с каждым новым днем,
Как эта жизнь проходит сквозь меня.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902381
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 24.01.2021
На зупинці тролейбуса бабуся з речами -
Дві валізи стоять сумно в неї під ногами,
Заглядає до мобілки, щось там пальцем тика,
А сама вже вся на нервах, тремтить, як осика.
Щось у неї не виходить, бабця ледь не плаче.
Бачить хлопця і до нього: поможи, юначе,
Мені треба есемеску діду написати!
- Ну, гаразд! І бабця стала хлопцю диктувати:
"Це кінець. Прошу забути, що було між нами.
Не шукай мене. Ти - зрадник. Я їду до мами!"
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846974
рубрика: Поезія, Гумореска
дата поступления 03.09.2019
Коли ти втратив щось - радій, що не багато.
Багато втратив - та не все, радій, це свято.
І навіть, коли втратиш все, що міг би мати -
Радій! Бо вже тобі нема чого втрачати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840664
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 02.07.2019
Було у бабусі онуків багато.
Дорослі. Жили всі далеко,
Але до бабусі на будь-яке свято
Збиралися швидко і легко.
Бабуся стрічала їх щедро й гостинно,
Завжди готувала смачненьке.
Велика сім"я гомоніла невпинно,
Раділа й бабуся старенька.
Казали: бабусю, у нас ти найкраща!
І за́вжди везли подарунки.
Сміялась бабуся: ой, діточки, нащо?
У відповідь – тільки цілунки.
Любили бабусю. Найменший з них тільки
На інших був зовсім не схожий.
Так рідко бував у бабусі. Чи ліньки?
Чи просто характер ворожий?
І все його доля ніяк не вдавалась,
Він навіть побув у в"язниці…
Онуки – забули, бабуся – мовчала.
Для всіх він – табу, таємниця.
Та ось розлетілася звістка жахлива -
Бабусю скувала недуга.
- Приїдуть онуки, ти в цьому щаслива,
Казала бабусі подру́га.
Онуки сварились, бо встала дилема:
Бабусі потрібна турбота.
Ніхто не приїхав… Бо мали проблеми:
У кожного справи, робота.
І тільки найменший із них відгукнувся,
Влетів до бабусі в палату.
Він мовчки в бабусині груди уткнувся,
І сльози ховав під халатом.
Ми справимось, бабцю! Ми інсульт поборем!
Весь час він проводив із нею.
Носив на руках, обмивав свою хвору,
Робив все для бабці своєї.
Й вона піднялася, онук був щасливий,
Він так цього прагнув щомиті.
Одужала швидко, і це було диво.
Всі труднощі вже пережиті.
З любов"ю здолається будь-яке лихо!
І варто про це говорити.
Бо прийде вона непомітна і тиха,
Й добро стане людям творити.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836133
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 20.05.2019
Летіла на південь пташина,
Замерзла і в полі упала…
На неї велика тварина
Теплесенький «коржик» поклала…
Від радості пташка співала -
В лайні коли швидко зігрілась.
А кішка прийшла й відкопала,
Й пташину малесеньку з'їла.
Мораль тут простенька, як завше,
Завжди уникайте облуди.
Являється ворогом вашим
Не кожен, хто вам напаскудив.
Іще нехай кожен з вас знає,
І правді не вірить міражній:
Хто вас із лайна витягає -
Не кожен товариш вам справжній.
В щасливу хвилину прибуде
Й залишиться мудрість із вами:
Коли вам так затишно буде -
Тримайте язик за зубами.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835099
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 10.05.2019
Жінка в магазин зібралась дещо прикупити,
Наказала чоловіку пельмені зварити:
Тільки, щоб вони не злиплись, кидай по одному,
Ну а я тим часом швидко повернусь додому.
Повернулася не скоро – з подругою стрілись…
Ой, у мене ж там пельмені напевне зварились!
Прибігає, а чоловік на кухні ще й досі:
Ти так швидко, а я тільки доварюю восьмий…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834778
рубрика: Поезія, Гумореска
дата поступления 07.05.2019
День народження у мера, гуляє еліта,
Атмосфера алкоголем щедро підігріта...
Жінка мера, літня пані, з натяком на вроду
Молодому полковнику не дає проходу:
Ну, скажіть мені, мій друже, це ж не таємниця -
Ви у нас, мені сказали, начальник в'язниці?
Молодий полковник чемно так відповідає:
Так начальник... Так, в'язниці... П'ять років минає.
Від захвату знатна пані як вкопана стала,
Й наче в трансі, замріяно тихо проказала,
Заглянувши пильно в очі свого кавалера:
Ви ще молодий мужчина, а така кар'єра!
Про вашу роботу майже не знаю нічого,
Ви напевно починали із в'язня простого?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=833182
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.04.2019
Я пожежником працюю, все в мене чудово -
І робота, і колеги, й уніформа нова.
Зависаю на всю зміну я у соцмережі.
Можна було б працювати, якби не пожежі...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831662
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 04.04.2019
В моей жизни были разные люди,
Но как ты такого больше не будет.
Ты веселый, озорной и задорный,
И характер у тебя очень вздорный.
Я с тобою совершенно другая,
Я и добрая с тобой, я и злая…
Мне с тобою притворяться не надо,
Понимаешь ты меня с полу взгляда.
Не любовники с тобой, не родные,
Просто – люди совершенно чужие.
Но пуд соли мы с тобой все же съели,
Мы – коллеги, мы – тандем в одном деле.
Ты бесспорно настоящий мужчина,
Дослужился до солидного чина.
Но остался ты простым и сердечным,
Шутником и балагуром беспечным.
И я счастлива, что мы с тобой дружим,
И мне друг такой, как ты очень нужен.
Мы с тобой родные души похоже.
И в ином мы мире встретимся тоже.
Мы условились с тобою об этом.
Только это будет новым сюжетом…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831464
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 02.04.2019
Стрілки крутимо постійно
То - вперед, а то - назад.
Ця система не надійна,
Має безліч різних вад.
Випробовують людину -
А чи витрима, чи ні.
Вкрали в нас одну годину,
Це вже дії не смішні.
Мало їм добра і грошей,
Оббирають всюди нас.
Ну, скажіть, мої хороші,
Ну, навіщо їм наш час?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830951
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 29.03.2019
́́Дідусь до онуків звертався, повчав він малечу:
Виходячи з дому щоранку, зроби лиш три речі -
Три правила про́сті дають нам і спокій і сили,
Ось так я роблю, як мене ще в дитинстві навчили:
Спочатку поглянути вгору мені було треба,
Щоб я не забув, хто мене споглядає із неба.
Бо там є Отець наш небесний, він нас захищає,
Веде по життю, і на істини шлях направляє.
Дивився я потім на землю, що є під ногами,
Що сонцем зігріта і щедро омита дощами,
Щоб в цю мить усвідомити це попри сум і журу,
Як мало потрібно мені буде місця, коли я помру.
А потім свій погляд звертав я на тих, хто бідує:
На хворих, сліпих, і на тих, хто нічого не чує.
Хіба це не щастя, що я цього горя не знаю?
І вдячністю повнилось серце за все, що я маю.
Ось так і вдалося мені всі незгоди здолати,
Прожити щасливо і мудрість безцінну придбати.
І вам я бажаю завжди пам»ятати ці речі:
Три правила про́сті - дідусь посміхався малечі…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830820
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.03.2019
Тобі сьогодні випаде любов,
Ще вчора я її наворожила.
Не буде ні докорів, ні розмов,
Ти лиш відчуєш ніжні її крила...
На завтра тобі випаде журба
Аж доки не отримаєш дарунок
Там, де вночі накриє нас верба,
Гарячий і палкий мій поцілунок...
Обіймів спрагу начаклую я -
Кохання питимеш із витоків натхнення.
І самозреченість у пісні солов"я
Зійде на нас неначе одкровення.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829149
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.03.2019
Я Шевченка люблю змалку,
як читати стала.
В свої п"ять неповних років
"Заповіт" вже знала.
І тому в цей день великий
я його питаю:
Чого ж ти так похилився?
Що так серце крає?
Крізь зітхання і крізь сльози
ось що я почула,
Послухайте, люди добрі,
поки не забула:
Я поглянув на Вкраїну й чолом похилився,
Якби міг, то із могили я б до вас підвівся.
Я б узяв би свої вірші і пустив по вітру...
Ви читали, та не знали мого "Заповіту".
Треба ж було будувати, а ви зруйнували
Те, що зводили роками, у що душу вклали.
Треба було жити разом, а ви поділились,
Ще й шматуєте Вкраїну, куди ж ви скотились.
Працювать ніхто не хоче - так дітей навчили.
Люди добрі і хороші, що ж ви наробили.
Схаменіться, одумайтесь, треба щось робити:
Рятувати Україну, добробут ростити.
Та не ліками, не словом - треба працювати.
Бо сусіди вам не прийдуть в хаті прибирати.
Подивіться на панянок, на панів пихатих:
Вони все палаци зводять. На яку зарплату?
А простий народ працює з ранку і до ночі,
І отримує копійки. А він жити хоче.
Отака вас, люди праці. вже чекає шана:
Брати діток і йти в поле, працювать на пана.
То ж не плачте наді мною гіркими сльозами ,
І подумаємо разом, як нам жити з вами...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829008
рубрика: Поезія, Сюжетні, драматургічні вірші
дата поступления 14.03.2019
Если кто-то бежит от вас со всех ног -
Не печальтесь, не зная главного:
Может вашу молитву услышал Бог -
«Но избави нас от лукавого…»
***
Если станет вопрос ребром,
Как тебе поступать с учтивостью, -
Отвечай добром на добро,
А на зло отвечай справедливостью.
***
Забудь о проблемах своих,
«Спасибо!» скажи небесам,
Порадуйся счастью других -
И ты будешь счастлив сам.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828284
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 08.03.2019
Мати з хлопчиком на ринку ходять між рядами,
Все чіпляється дитина з проханням до мами:
Ну, купи машинку, мамо, ну, купи машинку...
Мати каже: заспокойся, нема грошей, синку.
А той наче і не чує, все своє торочить:
Ну, купи машинку, мамо! Я машинку хочу!
- Та чи тобі не набридло увесь час просити?
- Ну, тоді купи хоч жуйку, щоб рота закрити.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824075
рубрика: Поезія, Гумореска
дата поступления 04.02.2019
Чоловік дістав! - Олена скаржиться подру́зі -
Він мене останнім часом тримає в напрузі:
Вранці - дай! В обід - хоч трішки! А ввечері знову...
- О, подруго, ти щаслива! Це ж просто чудово!
- Яке щастя? Прості речі зрозуміти важко?
Бо не те він зовсім просить! А гроші! На пляшку!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823683
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.02.2019
В тролейбус, що заповнений до краю,
Заходить чоловік. Його хитає...
І ось вже зовсім, за якусь хвилину,
Солідній пані падає на спину.
Від шоку жінці відібрало мову,
Та чоловік, піднявшись, пада знову...
І пишній пані вже терпець урвався,
Як в третій раз той вперто підіймався.
- Мужчина, та ви п"яні до безтями,
Мені огидно бути поряд з вами.
Я п"яниць не терплю - вам заявляю,
Я зараз вас всім серцем зжневажаю.
Тут чоловік на мить протверезів,
І погляд свій на жіночку підвів:
- Шановна пані, ноги в вас кривенькі,
А очі злі, безбарвні і маленькі.
Так неприємно поряд з вами бути...
І ви повинні те, що я, відчути.
Хоч я бридкий сьогодні і поганий,
Та вже назавтра я не буду п"яний!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823557
рубрика: Поезія, Гумореска
дата поступления 31.01.2019
Котик малесенький в сіро-коричневу смужку
Швидко по вулиці біг, наче десь поспішав,
Наче йому хтось нашіптував тихо на вушко:
- Нумо, біжи! І він долю свою доганяв.
Якось вдавалось йому уникати машини,
За пішоходами він на зелений встигав.
Він не боявся в цей час ні собак, ні людини -
Він свою долю в великому місті шукав.
Хтось із людей помічав це завзяте створіння,
Хтось в ковбасу запашну його носом тикнув.
Дуже хотілося їсти... Та мав він терпіння,
Не зупинився, бо поклик від долі почув.
Снігу лапатого в місто несло надвечір'я,
Та попри всі перепони, а він таки зміг
Юркнути майже без сил до якогось подвір'я,
Нявкнути тихо і долі упасти до ніг.
Жінка якась поверталась з роботи додому,
Котика стріла, взяла, розстібнула пальто,
Ніжно полою укрила й сказала малому:
Більше ніколи тебе не образить ніхто.
Він зігрівався, дарма що слабкий і голодний,
Тихо від щастя тій жінці про щось муркотів.
Я таки встиг! І в зимовий цей вечір холодний
Я найщасливіший кіт серед інших котів!
То ж прислухАйтеся люди до поклику долі,
Впевнено завжди ідіть до своєі мети.
Хай Бог дає вам наснаги, завзяття і волі
Долю в цім світі жорстокім свою віднайти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822670
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.01.2019
Скільки він себе пам'ятав, він жив у цьому будинку, в однокімнатній квартирі на другому поверсі, разом з бабусею. Вона була дуже старенька, та й він уже не молодий. Вони постійно були разом, бабуся рідко виходила з дому, тільки за продуктами до магазину. Були в бабусі діти і онуки, та дуже рідко навідувались до неї. То ж Мурчик був повноправним членом її сім'ї. Йому – найкращі кусочки їжі, тепленьке молочко і бабусина ласка і ніжність. Мурчик теж любив бабусю, особливо йому подобалось скрутившись калачиком вмощуватись у неї на колінах, коли вона дивилась телевізор, або читала газету в окулярах. Муркотів їй про те, як йому добре і затишно з нею разом. Взимку, коли в квартирі було холодно, вони засинали, притиснувшись один до одного. Вранці Мурчик будив бабусю, торкався лапою її руки, або притискався своїм носиком бабусиної щоки. Вона вставала і йшла на кухню, Мурчик радісно біг попереду в очікуванні сніданку. Так було завжди. Та одного ранку вона не встала. Мурчик довго жалібно нявчав, та вона його не чула. Він просидів біля неї цілий день, чув як довго співав бабусин телефон, а вона ніяк не реагувала. Бабуся померла зрозумів Мурчик.
А вже під вечір в квартиру зайшли люди, там був бабусин син з невісткою і ще хтось, кого Мурчик не впізнав. Переляканий він юркнув на кухню, притиснувся до ледь теплої батареї і так надовго закляк, прислухаючись до звуків, що долинали з кімнати. Він вже і не пам'ятає скільки він так сидів, та ось його взяли за шкірку і винесли з квартири, а потім він опинився на вулиці.
Він не знав куди йти і що робити. Так і сидів біля металевих дверей під'їзду, які час від часу грюкали - хтось входив,хтось виходив з будинку. Останній день року, люди несли в домівки пакети з їжею, а Мурчик принюхувався до запахів, та не міг сказати всім, який він голодний. Пішов сніг, тепле хутро Мурчика перетворилось на суцільну бурульку, а під лапками сніг танув а потім перетворювався в лід. Мурчик згадував теплу квартиру, бабусю і гострий біль за нею пронизував наскрізь. Дуже хотілося їсти. Та де знайти їжу він не знав. Краще мені померти тут, тоді я буду з бабусею разом. І він, зануривши носа у сніг, почав покірно чекати. Він заснув, чи йому так здалося, але невдовзі крізь сон почув, як його хтось гукає. Відкрив очі. Через хуртовину до нього біг якийсь чоловік і кричав: Мурчику, Мурчику, ось ти!
Прости, друже, що залишили тебе самого. Я думав, що тебе забрала дружина, а вона думала, що я. Слава Богу, ти живий! Що, дуже змерз? І чоловік миттю підняв Мурчика з землі. Той тільки ледь чутно нявкнув і вчепився лапами в чоловікове пальто. - Та, почекай, ти ж весь у снігу, дай витрушу тебе. Мурчик закрив очі і незчувся, коли опинився під полою пальто. Там було тепло. Він чи мурчав від задоволення, чи плакав, але все міцніше притискався до чоловіка, ніби боявся, що той передумає і кине його тут замерзати. – Ну що ти, Мурчику, не бійся. Все буде добре. Я не кину тебе тут самого, мені сказали без тебе не повертатися. Разом з тобою будемо зустрічати новий рік, зрозумів. Нас уже чекають, то ж поїхали. Вони сіли в авто. Чоловік скинув пальто, загорнув у нього Мурчика і поклав на переднє сидіння. – Ось так, зігрівайся. Зараз заїдемо до магазину, купимо тобі все, що треба для твого котячого життя. Сухого корму, консервів, лоток для туалету. У тебе буде все, Мурчику. Тебе любитимуть всі, пеститимуть, я гарантую.
Авто летіло через нічне місто, чоловік щось ще говорив Мурчику, та він не чув, бо зігрівшись заснув знесилений від тепла, щастя і усвідомлення того, що в новорічну ніч таки трапляються чудеса.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820887
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 10.01.2019
Спустилась в ад. Из любопытства.
Так, сигаретку прикурить...
Но ихний Царь не без ехидства
Сказал: огня здесь не добыть!
Но как же так? А жар откуда?
Я слышала про ваш устрой...
А Царь в ответ: для самосуда
Огонь приносят все с собой.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819794
рубрика: Поезія, Езотерична лірика
дата поступления 01.01.2019
Новий рік скоро прийде
І Свиню нам приведе -
Мудру і хазяйновиту,
Запальну, талановиту,
Грошовиту і багату.
Хай заходить в нашу хату!
ОВНАМ всі відкриє двері
В трудовій активній сфері.
А ТЕЛЬЦЯМ всміхнеться доля,
Якщо буде Божа воля.
БЛИЗНЮКІВ чекають гроші
Й дивіденди прехороші.
РАКИ будуть ситі й п'яні,
Їм щаститиме в коханні.
Сильний ЛЕВ дійде мети
Нових звершень досягти.
ДІВІ Бог сам допоможе -
В рік Свині всіх переможе.
ТЕРЕЗИ всі на коні -
Творчий злет в них в рік Свині.
СКОРПІОНИ в році цім
Вкладуть гроші в новий дім.
Рік Свині СТРІЛЬЦЯМ приніс
Вдачу і кар'єрний ріст.
КОЗЕРОГИ не лініться,
Так і знайте – план здійсниться.
В ВОДОЛІЯ все нівроку,
Адже він – везунчик року.
РИБАМ спокій подарує,
Кожен з них комфорт відчує.
Хай наступний рік Свині
Принесе вам і мені
Щастя в хату, мир в родину,
Ніч спокійну, гарну днину,
Тіло – кріпке, дух – здоровий,
Настрій просто пречудовий,
Теплу зиму, чисте небо,
Кожному з вас те, що треба:
Грошей, вдачі і кохання,
Хай здійсняться побажання!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819570
рубрика: Поезія, Вірші до Свят
дата поступления 30.12.2018
Чоловік після весілля дружину повчає:
- Хочу, щоб жили ми дружно, тож попереджаю -
Ти, як молода дружина, прояви сумління,
Є у мене певні звички, отже май терпіння.
Раз на тиждень я ввечері в полоні футбола,
Ні на що не реагую, хоч з"явися гола.
У п"ятницю йду на пиво до корчми із другом.
Можеш в цей час, моя мила, підти до подруги.
А в неділю,хоч грім з неба, - у мене рибалка,
Ця традиція у мене з"явилась ще змалку.
Ти із звичками моїми повинна змиритись,
Це дрібниці і не варто через них сваритись.
- Все я, милий, зрозуміла і запам"ятала...
Та у мене теж є звичка, що законом стала:
Кожен день, десь о дев"ятій (це як аксіома),
В мене секс... І не важливо, чи ти будеш вдома.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817486
рубрика: Поезія, Гумореска
дата поступления 14.12.2018
Колись у сиву давнину в нас на землі
Вмирати люди почали старі й малі,
Зненацька падали, чорніли, в вічність йшли.
Збороти люди цю хворобу не могли.
На Україну, у село, що між лісів,
Теж смерть прийшла. Ніхто вмирати не хотів.
Жила Марія у селі серед людей,
Вже чоловіка поховала й трьох дітей.
І залишилась в неї донечка мала.
Вона б за неї серце й душу віддала.
Вже занедужала й дочка: – Мамо, спаси!
Моє життя хворобі ти не віддаси?
Ні, не віддам – Марія пестила дівча,
А біль плескався у сумних її очах.
Та якось вдень в Маріїн дім зайшла стара:
- Що, і твій дім не оминула ця мара?
Твоя найменша бачу теж ледве жива?
А могла б жити! – в бабці вирвались слова.
Марія в плач: ради Христа, допоможи!
Як врятувати мою доню підкажи!
Стара зітхнула: знаю я, як вберегтись.
Що ти мовчатимеш про це дитям клянись,
Бо помрете дитя твоє і ти сама.
І поклялась Марія, виходу нема…
- Цю епідемію, Маріє, Бог послав
Для тих людей, хто на собі Хреста не мав.
А ті, хто Божу волю виконати йшли,
Не завжди Хрест святий розгледіти могли.
А ти візьмеш й нитками вишиєш хрести
Червоним, чорним, щоб до Бога донести.
Клади хрести на одежину, що на вас,
І омине тебе і доньку лихо враз.
Сорочку жінка вишивала цілу ніч,
Не шкодувала ні очей своїх, ні свіч.
А мала донечка спитала в неї: Ма!
Одні хрести, а квіточок чому нема?
Марія вишила калину і пташок…
Як ружа донечка її серед діток,
Повеселіла і одужала мала,
І ніби дивом вона стала для села.
Питали люди, що за вишивка оця?
Та від Марії не діждались ні слівця.
В селі померла половина вже людей,
На кладовище кожен день несли дітей.
Марія витримати все це не змогла,
І людям, як спасти дітей, розповіла.
Та не повірив їй ніхто, сміялись лиш:
Маріє, з розуму зійшла ти. Кинь, облиш…
І щоб повірив люд словам її чудним
Взяла дитя своє, й схилилася над ним.
В очах рішучість й разом з тим безмежний страх -
Зірвала з донечки сорочечку в хрестах…
І враз її дочка померла через мить,
А за хвилину й мати поряд вже лежить…
І по домівках люди кинулись мерщій,
Хрестами вишити спішили одяг свій.
Смерть відійшла, хвороба згинула між гір…
А українці в вишиванках всі з тих пір.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817392
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 13.12.2018
Я готуюся до війни,
Десь знайшла кочергу у сіні,
Захищатиму нею сни,
Ті, що бачила в Україні.
Захищатиму рідний дім,
Захищатиму дні і ночі.
Під забралом холодні очі
І безжальні передусім.
Та я ворога не боюсь,
Добре зброєю володію,
Відчайдушно й прицільно б'ю,
Захищаючи свою мрію.
Я готуюся до війни,
Бо тікати шляху не знаю.
Церкво, в дзвони свої дзвони,
Бо я перша не починаю.
Як казали якісь чини -
Хочеш миру своїй родині,
В рідній хаті на Україні -
Будь готовою до війни.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816492
рубрика: Поезія, Сюжетні, драматургічні вірші
дата поступления 06.12.2018
1
Шотландська мудрість так людей навчає:
Людина просить – то ж їй не відмов,
Допоможи, й вона тебе згадає…
Коли потрібна буде допомога знов.
2
Деякі люди до сих пір живуть…
(Всі мають право на життя, і це резонно).
Та їм тому не вкоротили путь,
Що просто вбивство – це протизаконно.
3
Всі знають цю дилему із дилем,
Що алкоголь не вирішить проблем.
Народна мудрість в цім не має меж –
Бо молоко не вирішить їх теж.
4
Обов"язково ворога прости,
Свою образу з серця відпусти,
І поклади цій ворожнечі край.
Але ім"я його – запам"ятай.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816399
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.12.2018
И будет день, и будет суд
Однажды, вышедшим из ада.
Привычно каяться не надо,
С надеждою вдыхая ладан -
Слова "Помилуй..." не спасут.
И будет ночь, как дикий зверь,
Нагую душу рвать на части.
Святое не спасёт причастье -
Ты будешь целым взят от части.
Хочешь - не верь, а хочешь - верь.
И будет так: огонь и лёд
Уже не разомкнут объятий.
А на устах печать проклятий,
И крест, как символ всех распятий,
Огнём очертит небосвод.
В себя впитает млечный путь
И вздох, и крик, и зов, и стоны.
И будут плакать все иконы...
И очень скоро перезвоны
Колоколов разбудят суть...
Мне очень странный снился сон...
Я почему-то верю в это -
Преобразится вся планета,
И разделяя тьму от света,
Вдруг Истина взойдет на трон.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816340
рубрика: Поезія, Езотерична лирика
дата поступления 04.12.2018
В зоопарк прийшло подружжя трохи відпочити,
І від клітки та до клітки почали ходити.
Гід за ними невідступно, все розповідає:
- Ось, погляньте, слон індійський, в джунглях проживає.
Може сексом займатися цілих дві години.
- Чуєш? - каже чоловіку молода дружина.
В чоловіка настрій пада, сумно до гірко́ти,
Ну а гід все тараторить: - Тут в нас бегемоти.
Їхнє життя сексуальне не менш цікавіше -
Вони можуть кохатися годину і більше.
- Чуєш? - жінка чоловіку, і дивиться хмуро.
Той голову похиливши, плететься понуро.
- А оце у нас північні із тундри оле́ні,
Півтори хвилини сексу, такі от "шалені"...
- Чуєш?!! - чоловік дружині кричить до знемоги.
- Чую! Але ж, подивися, які у них роги!!!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816270
рубрика: Поезія, Гумореска
дата поступления 04.12.2018
Це божевілля - чорним брудом біле...
Ніхто ясному шансу не дає.
Враз сірі круки присмерк цей обсіли:
Моє!
Це божевілля - обілити чорне,
І плескати в долоні, що це так.
Всі в захваті, бо цей митець проворний
Мастак!
Це божевілля. Хворому байдуже,
Він світ побудував собі простий.
Мені говорять - перетерпиш, друже.
Прости!
Я ще дивуюсь (не сміюсь, не плачу) -
Невже у всьому винна я сама?
Безсила я, не чую і не бачу,
Німа...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815424
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.11.2018
Приїхали журналісти у село до бабці,
Роззуваються в кімнаті і шукають капці.
Бабця широко й гостинно двері прочиняє:
Та заходьте сміливіше - килимів немає.
Скільки себе пам"ятаю - по землі ходила,
Навіть в хаті я долівку нічим не встелила.
Та проходьте, не цурайтесь, до столу сідайте.
Вас цікавить моя доля? Не мовчіть, питайте.
Хлопець камеру лаштує, дівча - мікрофона,
А бабуся вся сіяє, як ота ікона.
Тож скажіть, будь ласка, пані, дівча проказало:
Чи в селі останнім часом жити краще стало?
Чи ви маєте проблеми? Чи всього доволі?
Чи маєте господарство? Що росте у полі?
Як тут з водопостачанням, а взимку - із газом?
Чи ви самі тут живете, чи з дітками разом?
Чи вам вчасно листоноша пенсію приносить?
Та чи вам тих грошей, бабцю, на прожиття досить?
Яка у вас медицина, чи є тут аптека?
І як ви влітку рятуєтесь, коли така спека?
Бабця тихо проказала - живу, як умію...
Ви назвали мене "пані"? Я ніяковію...
Були часи, та минули - тепер я не пані.
Бо пани зараз не носять черевики рвані.
В селі краще стало жити тим, хто розум має,
Хто скупив паї за безцінь, про прибутки дбає.
А в простих людей проблема - як їм далі жити,
Де роботу відшукати й з горя не запити.
Є у мене й господарство - кішка та собака.
Хтось почне просити їсти - мало не балака.
Ми харчуємося разом, тим, що росте в полі.
Якщо рясні дощі пройдуть - то всього доволі.
І вода є у криниці, та не можна пити:
Там нітрати й хімікати, хочу ще пожити.
А зимою не бідую, що газу не маю.
Щоб зігрітись я поволі дровцята рубаю.
Бо живу одна, як палець, діти розлетілись,
Десь до міста поїхали і там залишились.
А я живу на пенсію, ще й платять нівроку:
Мінімалку отримую вже ось стільки років.
Все життя своє віддала тяжкій праці в полі,
Й заробила такий мізер за свої мозолі.
Маю право на доплату як війни дитина,
Тільки правди не доб"юся, от лиха година.
Хто пояснить - буду рада, вік молитись буду,
Чому я за своє право маю йти до суду.
А так пенсії достатньо, я ще й відкладаю:
То на смерть, а то онукам дещо надсилаю.
Лікарі у нас сімейні, скажуть - пожартують:
Нема ліків від старості. Ось так і лікують.
І аптека є аж в центрі, та хто туди ходить.
В мене завжди свої ліки, на городі родять.
А від спеки, любі діти, ніде не сховатись.
Вже зима не за горами, треба нагріватись.
Журналісти послухали бабусю стареньку,
Щось собі все нотували в блокноти тихенько.
Якось похапцем прощались і ховали очі...
Так ось чому наша молодь жить в селі не хоче.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815098
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 24.11.2018
Плесну я вина в бокал,
Печали развеяв дым.
О, если б ты только знал,
Куда улетаю с ним.
Смотри, как целую край,
Как п’ю эту боль до дна.
Завидуй ему и знай -
В него сейчас влюблена.
Оно молодое, но
Нам прыти не занимать.
И льется рекой вино…
Так легче мне жизнь понять.
Нет, я не пьяна… Чуть-чуть…
Лишь кружится голова.
Я слышу твоё «Забудь»,
И помню любви слова…
Какая-то сладость в нём,
Какая-то благодать.
В руке лишь бокал с вином,
Но с ним так легко мечтать.
А капли стекают вниз,
Немножечко душу жгут.
Оно – этой мой каприз,
Кресало моё и трут.
Рубиновое в ночи,
Как кровь на темную шаль…
И гаснет огонь свечи…
Бокал опустел… Как жаль.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815064
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 24.11.2018
Осень бережно качает,
Как ребёнка в колыбели,
Жёлтый лист моей печали,
И под музыку свирели
Тихо плачет... Время тает,
Рассыпаясь на мгновенья...
Осень дарит вдохновенье,
Осень всё о жизни знает...
И с улыбкою мадонны
Обнимает нежно взглядом:
Не грусти. Прошу. Не надо...
Как глаза её бездонны...
Ускользает торопливо:
Не надолго, право слово...
Я не плачу. Так... Тоскливо.
Как всегда, я ждать готова...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814943
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 23.11.2018
Нехай горить, та не роздмухуй більше,
Бо спалиш все, і буде іще гірше -
Згорить весь світ, а з ним надія й віра,
Довіра...
Нехай горить. Те не згаси сльозами,
Що спалахнуло і горить між нами,
Бо дим їдкий зневірою у очі
Щоночі...
Нехай горить, та третього не гріє,
Бо почуття від ревнощів міліє,
І віддає у серце болем диким,
Великим...
Нехай горить, іскриться, ніби диво,
Чарує ніжним полум"ям бурхливим.
Нехай це буде перше і останнє
Кохання...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814865
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.11.2018
Не пишите мне больше писем
Я красивым словам не верю,
Дух упрям мой и независим,
Он живёт за закрытой дверью.
Не стучитесь, душа не слышит,
Сердце слепо, но фальш узнает.
Жизнь и так во мне еле дышит,
А порой в облаках витает.
Не сулите любовь, не надо,
Мне смешно даже слышать это.
Где любовь, там все муки ада,
Вы оставьте её поэтам.
Пусть любовь прославляют песни,
Пусть её ждут наивно дети.
Я поверю, когда воскресну,
Стану заново жить на свете.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814818
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 22.11.2018
Від дівчини есемеску парубок читає:
"Я сумую, хоч три слова надішли, благаю,
Щоб я впевнилась, як сильно ти мене кохаєш -
Надішли свій сон, мій милий, якщо засинаєш.
Якщо ти веселий зараз - смайлика смішного,
Якщо сумно - свої сльози, і більше нічого."
Хлопець подумав хвилину і почав писати:
"Я у туалеті зараз, що тобі прислати?"
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814722
рубрика: Поезія, Гумореска
дата поступления 21.11.2018
Ой, Іване, в тебе жінка добрий гумор має,
Скільки вона анекдотів усіляких знає!
І весела, і дотепна (в автобусі стрілись),
Давно з нею не бачились і розговорились.
Жартувала всю дорогу, мене розважала.
Й сама вона так сміялась, що аж з ліжка впала.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814676
рубрика: Поезія, Гумореска
дата поступления 21.11.2018
Крайні заходи
Питає Янгола суворий Керівник:
- Ну, як він там?
- Та, ще живе і мріє.
Роботу має, до якої звик.
Здається, в ньому жевріє надія.
- А на роботі що? Проблеми має?
- Та, як у всіх – і метушня, й чутки…
Директора боїться, не встигає…
- Ти страхи відганяв?
- Та залюбки –
Розмахував крильми над ним щосили,
Що навіть за плече його торкнув,
Ще й хмари розвівав, як ті вітрила,
А він на сонце і уваги не звернув.
- А незнайомка, очі і парфуми?
- Була, в метро на неї налетів.
- Ну, як?
- Пробачився, і знов у свої думи.
- А що після роботи?
- Й поготів…
Там – телевізор, інтернет і кава,
Футбол дивився, брудний посуд мив.
- А телевізор ти ламав, цікаво?
- Авжеж! Та тільки новий він купив…
- А інтернет?
- Пꞌять днів як відключався.
Не витерпів… І щоб убити час,
Він на роботі до пізна зостався.
Це їм дозволено, хоч дико це для нас.
- А вихідні?
- Сон до обіду й пиво,
Ще – друзі, і горілка, й цигарки,
А вранці почувається жахливо.
Компꞌютер – телевізор, й – навпаки.
- Ну, а вона?
- В будинку, що навпроти…
Я все зробив, щоб стрілись вони вмить:
В метро він їде з нею до роботи,
І в черзі в супермаркеті стоїть.
І долі їхні повністю співпали…
Та я у відчаї, зневірився, і край!
- Ще крайні заходи ми не застосували.
Що там у списку є, доповідай!
- Тут є хвороби, біль і переломи,
Аварії, банкрутство і пожежа,
Фінансові є кризи і погроми,
Війна є громадянська…
- Я простежу,
А ти бери інструкцію читай,
І дій по плану на оцю людину,
Та тільки крайній захід обирай
Один єдиний…
***
Зумій побачити і скористатись
Підказками, що Всесвіт посилає.
Коли ти неуважний, може статись,
Що Янгол крайні заходи вживає...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814608
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.11.2018
Де ж тая правда? - питають люди, -
Чи буде тиша, чи спокій буде?
Очі до неба, чоло суворе:
Звідки взялося оцеє горе?
Перемісило, перемололо...
Правда все ходить поруч, по колу.
Плаче і тужить, тужить і плаче -
Люди осліпли, правди не бачать.
Люди глухими стали й лютують.
Інших повчають, себе не чують.
Думають, будуть жити щасливо,
Кров'ю засіявши зорану ниву...
Ще й дуже хочуть, щоб не боліло.
Земля ж накриє будь-яке тіло.
Земля сховає сліди й причини,
Теплом огорне чужого сина...
А люди мріють про перемогу,
Чекають, плачуть і молють Бога...
За чужу правду людина гине,
А правда завжди в очах дитини.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814403
рубрика: Поезія, Сюжетні, драматургічні вірші
дата поступления 19.11.2018
До всесвітнього Дня доброти.
Давайте будемо добрішими,
Добро запалювати віршами.
Давайте на слабкого зглянемось,
Людьми при будь-чому зостанемось.
Ми досконалості не маємо,
А всіх ми судимо й караємо.
Вкладіте меч у руки Богові -
Здолає зло він в його логові.
А ми візьмем за зброю посмішки,
Й себе пробачимо за промашки.
Я вірю і в добро, і в людяність,
В поетів чарівну замріяність.
Давайте війни ми облишимо,
Давайте будемо добрішими.
Життя хай буде недоторкане,
Воно й саме всього за мить мине.
Так будьмо всі великодушними,
Земні закони не порушуймо.
Давайте безутішних втішимо.
Давайте будемо добрішими.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813670
рубрика: Поезія, Сюжетні, драматургічні вірші
дата поступления 13.11.2018
Желаю жизни полной, яркой,
Красивых, дорогих подарков.
Любви большой, желанной, чистой.
Улыбки светлой и лучистой,
Тепла в душе, а в доме - мира.
Уютной будет пусть квартира,
Удача рядом пусть шагает,
Ангел хранит, оберегает.
Пусть будет всё - здоровье, счастье,
Горячий чай всегда в ненастье.
Земных всех благ. Ещё - везенья.
Пусть так и будет! С днём рожденья!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813655
рубрика: Поезія, Стихи к Праздникам
дата поступления 13.11.2018
Шеф до мене зранку: - Чому ти спізнилась?
Та, в церкву забігла, за вас помолилась...
***
Краще за всіх на селі працювала кобила,
Та ні медалей, ні ордену не заробила.
***
Шефу здалось, що я не хочу працювати,
То ж відтепер боюсь його розчарувати.
***
Якщо горіти на роботі не охочі,
Тоді достатньо диму, пущеного в очі.
***
У роботи є три плюси, на які багата -
Це п"ятниця і відпустка, й заробітна плата.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813608
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 12.11.2018
Бурхливу діяльність зранку досить удавати,
Бо захопишся зненацька й будеш працювати.
~~~
З лікарняного засмаглим прийти - це не мрія.
Наших людей не знаєте? Й не таке зуміють.
~~~
Нова мітла мете краще? Та то так здається -
Більше пилу підіймає, а потім притреться.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813547
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 12.11.2018
Дівча до хлопця ніжно припадає:
- Скажи, мій милий, ти мене кохаєш?
- Авжеж, тебе не можна не любити.
- Кохаєш так, що кинеш і палити?
- Та, кину. - Милий, може й пити кинеш?
- І пити кину. Де ж тебе подінеш...
- І гроші всі теж будеш віддавати?
- Теж буду... - Ще одне я хочу знати,
Чи зможеш ти за мене й за кохання
Життя своє віддати без вагання?
- Авжеж, кохана, з радістю віддам!
Життя такого я не хочу й сам!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813178
рубрика: Поезія, Гумореска
дата поступления 09.11.2018
Про тебе тільки пам'ять залишилась
В куточках моїх стомлених повік...
Але цей день, коли ти народилась,
Я буду відзначати кожен рік.
Про тебе тихо так шепочуть стіни,
А квіти пам'ятають доторк твій.
Твій затишок тут і твої картини,
І лише один смуток тут - це мій.
Твій день - це схід і захід, сонце ясне -
Це ти. Як той промінчик у росі
Світитиме... Світитиме, й не згасне,
Тоді і зараз... Віримо ми всі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812941
рубрика: Поезія, Нарис
дата поступления 07.11.2018
Твоя правда, моя правда - які вони різні.
І твоє „Я розумію...” жадане та пізнє.
Бо не треба, і не хочу твого розуміння.
Ні на що вже не скаржуся - збираю каміння.
Твоя правда, моя правда... Марна ця розмова.
В тебе вона чорно-біла, в мене - кольорова.
То нічого, що з роками фарби потмяніли,
Головне, що моя правда залишилась ціла.
Поважаймо чужу правду, адже всі ми люди.
Не суди за кольорами - Бог судити буде.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812275
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.11.2018
Це захід. Сонце в вікна загляда,
Зітхає по-старечому тужливо.
Питає: - Сподіваєшся на диво?
Чекай, чекай… А час, як та вода…
Ти бачиш захід ще один минув,
Спливло з водою вже чергове літо?
А ти, жовтневим сонечком зігріта,
Надієшся, що він тебе забув…
Ступає час, як той вогненний кіт,
І слід його палає, як те листя.
Він дикий, незалежний, то ж молися,
Бо його погляд – тисяча софіт.
Це захід. Буде ранок, день святий
Для всіх, хто з нас прокинеться уранці…
Бо ми і часу, й долі вічні бранці,
Надіємось на диво в час лихий…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=810244
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 16.10.2018
Смерть прийшла до нього вже під ранок,
Доторкнулась до старого тіла
Й почала свій обережний танок -
Душу взяти в цей час захотіла.
Підіймала обережно душу,
Потягла, а та не піддавалась.
- Я всерівно її взяти мушу...
Ще зусилля... Трішки відірвалась.
Й раптом голос прорізає тишу:
- Ти робити це не мала права,
Ти негайно душу цю облишиш,
Ще й пришиєш те, що відірвала.
- А ти хто такий, спитати мушу?
- Адвокат душі іще живої!
- Але ж тіло ледь тримає душу!
Краще я візьму її з собою.
Йому місяць залишилось жити,
Хочу я полегшити страждання...
- Не дозволю! Починай вже шити.
Є закон, а не твої бажання!
І зітхнула смерть, і стала ткати
Тонку нитку, голку десь дістала.
Живу душу почала латати,
Той шматочок, котрий відірвала...
- От і все, розумний адвокате.
Ти жила тут, я тебе згадала.
Часу ще минуло небагато,
Як я твою душу тут забрала.
Отже тепер стала адвокатом
Ти - душа його старої кішки...
Я не обіцятиму багато -
Поживе ще твій хазяїн трішки.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804194
рубрика: Поезія, Езотерична лірика
дата поступления 23.08.2018
Наїлася баба Мотря грибів солоненьких,
Зле відчула і в лікарню звернулась швиденько.
Інтенсивна терапія дала результати -
Десь за тиждень баба Мотря вертає до хати.
Та на другий день в лікарню знову потрапляє...
Що ж це трапилось із вами? - лікарка питає.
Я напевно, - каже бабця, - на старість здуріла:
Отак знову сама собі горя наробила...
Повернулась я додому, їсти захотіла,
Дивлюсь - гриби залишились... Я їх і доїла...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=801425
рубрика: Поезія, Гумореска
дата поступления 31.07.2018
Ты - шаг вперёд, я - шаг назад.
Что происходит - не пойму я:
Глаза притягивают взгляд,
А губы просят поцелуя.
И смелость твоих дерзких фраз
Мою смущает добродетель.
И всё как буд-то в первый раз,
Но ведь не в первый, Бог свидетель.
Не преступи - гласит закон,
И где предел для совершенства?
А что поставлено на кон?
Вся жизнь - за один миг блаженства.
Но что такое эта страсть -
Горный поток без переправы.
И стоит ли в него упасть,
Чтобы нарушить все уставы?
Не скажешь солнцу - не свети!
Весна не может не начаться.
Уже нет сил, чтобы уйти.
Уже нет сил, чтобы остаться...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=801403
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 31.07.2018
Однажды полководец в битву вел
Своих солдат, и был неравным бой.
Противник много в силах превзошел,
Задор солдаты потеряли свой.
А полководец верил - победим!
И воинам решил он дух поднять:
Судьбу не обмануть - сказал он им -
Сейчас монетку будем мы бросать.
И если "решка" - нам не повезёт,
"Орёл" - мы одолеем всех врагов.
И вверх летит монетка, как расчёт...
Ура, "орёл"! Судьбы вердикт таков.
И с лёгким сердцем в бой солдаты шли.
И победили. Все предрешено.
И радовались, что они смогли.
Так изначально было суждено.
И окружили полководца все,
- Ты прав, кричали, то была судьба!
- Все так и есть, но только не совсем,
Бывает и она порой слаба.
Что в битве победим я твёрдо знал,
И в вере свою силу я нашёл.
Он воинам монетку показал -
Со всех сторон на них смотрел "орёл".
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=801259
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 30.07.2018
Молитва Животворному Хресту Господньому
(спроба переспіву)
Хай буде так - воскресне Бог,
І зникнуть вороги його.
Нехай тікають ті від нього,
Ненавидить хто Бога свого.
Як дим, що тане навкруги,
Його так зникнуть вороги.
Як від вогню розтане віск
Нехай загине вражий біс
Від тих, хто любить Бога ймення,
Й для себе взяв Хрестне знамення,
І радо так говорить всім:
Радій, хвали передусім
Господнього Хреста Живого,
Що враз поборе біса злого,
Бо в нього сила є ще та,
Від розіп"ятого Христа,
Що в пеклі був і там страждав,
Силу диявола здолав,
Нам Чесний Хрест подарував,
Щоб супостата проганяв.
О, Животворчий Хрест Пречесний,
Ти охоронець мій небесний.
Допомагай мені щоразу
Із Богородицею разом,
З Святою Дівою незримо,
Й навічно з усіма святими.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=800505
рубрика: Поезія, Духовна поезія
дата поступления 24.07.2018
Якби не ти, чи знала би земля
Це неповторне і казкове диво:
Коли тримаєш на руках маля,
І посміхаєшся йому щасливо.
Якби не ти, і рук твоіх тепло,
Чи стало б так нам затишно на світі?
Посіяне в любові чи зросло б,
І чи розквітло сонцем серед квітів?
Якби не ти, чи задихнувся б він
Від почуття і захвату, й любові?
І це тобі птахи співають гімн,
Й поля квітують ніжно-волошкові.
Бо твоє серце знає щось таке,
Що надихає, пестить і лікує.
А твоє тіло ніжне і п'янке
Жагу любові, й шал її втамує.
Нехай твоя божественна краса
Несе у світ і мир, і порятунок.
Твою молитву чують небеса,
Й кохання щедро шлють тобі в дарунок.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=800362
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.07.2018
На поважному прийомі їсти й пити досить,
Чоловік горілку в чарці все з буфету носить,
Прикладається тихенько в жінки за спиною,
А вона: "Чи тий, мій милий, дружиш з головою?
П"єш горілку наче воду. Що це ще за п"янство?
Що подумає про тебе це солідне панство?"
- Хвилюватись, моя мила, я прошу, не треба,
Бо я всім сказав - горілку я беру для тебе!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=799188
рубрика: Поезія, Гумореска
дата поступления 13.07.2018
Ви закриєте очі, щоб вас біль не тривожив,
Не пекла щоб картина ваше серце слабке.
Може зрине у думці: "Поможи йому, Боже!",
Та частіше буває: "Фу, негарне й бридке!"
І спішитимуть ноги від нього подалі,
Як з очей - так і миттю забудеться все.
Не працюють чомусь тут закони моралі,
Особистий ваш спокій завжди понад усе.
Але з"явиться раптом хоч хтось небайдужий,
Хворе тільце притисне ніжно так до грудей,
Й шепотітиме в вушко "Протримайся ще, друже!
Й допомога, ти ж знаєш, сходить теж від людей".
Такі люди спроможні весь світ захистити,
І розвіяти вітром чужі болі й жалі.
Серед цих небайдужих мені хочеться жити,
І любити всім серцем все живе на землі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=793990
рубрика: Поезія, Вірші про тварин
дата поступления 01.06.2018
Будет так, как быть должно -
С правдой, или ложью,
Только путь мой все равно -
Путь по бездорожью.
И бреду я наугад,
Ноги в кровь сбивая.
Впереди то буйный сад,
То воронья стая.
То соблазном манит жизнь,
То нечистой силой.
То купается во ржи,
То стает немилой.
Черно-белая тоска
С огненным весельем
Не помирятся пока
В слабовольном теле.
Только дух взлетает ввысь -
Поводок привязан...
Не порвешь, как ни стремись,
Нить, которой связан.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=793129
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 25.05.2018
(З минулого життя)
Я бачу ліс, наповнений життям.
Весняний день. Як пахне листя пріле…
Вовчиця я… Я бачу своє тіло
І те, як поряд грається дитя.
Я відчуваю: дихає земля
І гладить мою шерсть на гриві вітер…
До мене ніжно тулиться маля,
І дерево схиляє свої віти.
Аж раптом чую – небезпечний звук.
Людина поблизу… Її це запах.
Де серце, там несамовитий стук,
Й слабке тремтіння відчуваю в лапах.
І не за себе страх, за вовченя
(Я знаю, що загину у двобої).
По лісу біжимо ми навмання
Від смерті, від жорстокості людської.
В глибокій хащі, у густих кущах
Сховала я свою малу дитину.
Я відчуваю сльози на очах
І його погляд так пече у спину.
Я неминучу відведу біду,
Себе віддам, але його врятую.
І ось уже біжу я по сліду,
Людський я запах дуже добре чую.
Мені вдалось його відволікти,
Його приціл уперся мені в груди,
Й своє життя мені вже не спасти.
Він вистрелив… Ви вбили мене, люди…
***
Прокинулась… Шматує дикий біль
І стукіт в середині в ритмі скерцо…
Я зрозуміла в мене це звідкіль…
Родима пляма зліва, там де серце…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=792259
рубрика: Поезія, Езотерична лірика
дата поступления 18.05.2018
Єврей в молитві ревносній до Бога:
- Допоможи! Немає за що жить!
Дитя в лахмітті ходить босоноге,
А в гаманці й копійка не дзвенить!
А Бог - Ну що ти плачеш, як маля,
Коли ж ти перестанеш вже брехати?
Єврей зухвало в небо промовля:
- Так що мені, йти долари міняти!?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790401
рубрика: Поезія, Гумореска
дата поступления 05.05.2018
Заглянув промінь сонця у палату:
- Пробач, що довго не приходив, тату -
Син на порозі стримує зітхання -
Від рідних я привіз тобі вітання.
І ось - передала моя дружина
Свіженькі пиріжки... - Спасибі, сину.
Та в мене є прохання: скоро свято,
Додому хочу, до своєї хати.
Вже рік я там не був. І разом з вами
На кладовище сходимо, до мами...
- Ну, звісно заберу! Ще тиждень, тату.
- Спасибі, сину. Я буду чекати.
А вдома жінка, наче постріл в скроню:
- Не любиш ти мене і нашу доню.
Туберкульоз у діда, адже знаєш.
На небезпеку нас ти наражаєш!
І плакала всю ніч, міцно тулилась,
Аж доки непохитність не зломилась.
І вся його родина, окрім діда
Зібралася у свято за обідом.
Свіча церковна в пасочці горіла...
Й чомусь душа у сина заболіла.
Як там мій батько сам-один в палаті?
А сміх дитячий розливавсь по хаті...
На другий день до батька він поїхав,
Віз яйця й паску дідові на втіху.
Провиною слова в думках роїлись,
Та його очі з батьком не зустрілись.
Старенька санітарка іздаля
Так байдуже й безжально промовля:
Цей хворий вчора в вічність відійшов.
Чекав когось... Той так і не прийшов...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790180
рубрика: Поезія, Сюжетні, драматургічні вірші
дата поступления 03.05.2018
Сьогодні особливий день і час,
То ж після ревних щирих молитов
Покличте тих, хто в небуття пішов -
Ті душі з неба прилетять до вас.
Рідна душа навідає ваш дім,
Чи той із предків, хто вас береже.
Ви можете сказати - та невже?
Але поставте зайву чашку їм.
Зайвий стілець до столу і вино,
Хай буде щось смачненьке на столі.
В цей день померлі ходять по землі,
Як ви живете їм не все одно..
Аж до півночі не полишать вас,
Ви зможете відчути іх любов.
Для них ви діти, їхня рідна кров.
В цей день чекають поклику від нас.
Коли поночі стихне вітерець,
Торкнеться місяць стомлених повік,
Вони покинуть нас на цілий рік,
Але залишать нам тепло сердець.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790109
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.05.2018
Сегодня день подснежника.
Когда Еву с Адамом вдвоём
Бог изгнал из теплого рая,
Падал снег вперемежку с дождем,
Ева плакала, замерзая,
За теплом ярких райских садов,
Где блаженство она познала,
И за запахом дивных цветов,
Что в букет она собирала.
В утешенье печальной деве
(Бог ведь был немного волшебник
И смягчился в праведном гневе)
Из снежинки вырос подснежник.
И воспрянула духом Ева,
И мгновенно высохли слёзы,
Легче боль от Божьего гнева,
И уже не страшны морозы.
Так легендою древней стали
Ева нежная и подснежник,
Чтоб надежду не потеряли
И предатель, злодей и грешник.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788070
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 19.04.2018
Вона сказала – це дрібниці,
Так за здоров'я не трясіться,
Держіть на холоді сідниці,
Хвороба протягів боїться.
Вам дме - не переймайтесь з цього.
Цистит – сидіть на льодяному.
Ренген – ну ви скажіть для чого?
Це ж так шкідливо – йдіть додому.
Й забудьте ви про дистонію -
У вас такого вже немає.
Я миттю міфи всі розвію.
Я знаю ЩО допомагає.
Зламаю всі ваші шаблони,
Не буде дисбактеріозу.
Нові придумаю канони
Від нежиті аж до цирозу.
В мене до вас скільки любові,
Що краще вам цього не знати.
Ви в мене будете здорові
Й щасливі завжди помирати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=787905
рубрика: Поезія, Гумореска
дата поступления 18.04.2018
Хозяин пса во дворе привязал
И часто его покормить забывал.
А летом забудет налить воды,
И пес исхудал от такой беды.
И долго страдал так несчастный пес.
За что мне!? - в глазах застывал вопрос.
Собаку хозяин не замечал
И вдруг один случай все поменял.
Однажды хозяин увидел сон:
Сидел на цепи возле будки он,
Ошейник за шею его давил,
От голода просто не было сил.
А солнце палило, сухой язык,
И в горле застыл беспомощный крик.
И путались мысли: Как быть? Как быть?
Он чувствовать мог, но не мог говорить.
Он рвался с цепи, и кричал, кричал...
Но просьбу - Воды! - так и не сказал.
От страшных мучений проснулся он,
В сознание бьет колокольный звон:
Собака моя на цепи сидит,
И молча страдает, не говорит.
И пал на колени и обнял пса...
Вот так простой сон творит чудеса.
Велике спасибі Чайківчанці, автору вірша "САМОТНЯ СОБАКА", що надихнула на цей вірш.
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=787682
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=787699
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 16.04.2018
Народився місяць новИй,
Про омріяне думайте, люди.
Нехай день буде повен мрій,
Буде чистим і радісним буде.
Заплануйте собі день втіх,
І до Бога зверніться сердечно,
І радійте, й любіть усіх.
Бути щирими в день цей доречно.
Притамуйте свій страх і біль,
Сумувати в цей день не бажано.
Оберіть собі світлу ціль,
І нехай буде шлях ваш зважений.
Доленосний цей день для всіх,
То ж наповніть його позитивом.
Ваші посмішки щирі, сміх
Нехай ще когось зроблять щасливим!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=787681
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 16.04.2018
Хоч живу від вас далеко -
Він з"єднає в одну мить.
Може тих, хто поряд, легко
Посварити й розлучить.
У полон вас може взяти
І не випустить з тенет.
Ви повинні його знати,
Це ж мережа ........ .
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783800
рубрика: Поезія, Інша поезія натхнення
дата поступления 22.03.2018
На грани душа. На грани.
Внутри где-то, сжавшись, плачет.
Потери так больно ранят.
Не может она иначе.
Не выдержать может просто
Ни сердцем, ни даже кожей
Жестокости мира роста,
Жестокости в людях тоже.
Как просто другим дается
В опасные игры вжиться,
Где каяться не придется,
Иконам святым молиться.
А хочется к солнцу руки,
Вдохнуть больше яви, праны.
Но как не смотреть на муки,
И как не заметить раны.
И плачет душа нагая
Над сломанным стеблем - дура.
Одна ли она такая
Средь праздника и гламура?
Ведь сказано же "Полмира..."
Она же всегда средь первых.
Одним - фейерверк от пира,
Ей - обнаженные нервы.
Как жить с оголенным нервом,
Боль еле превозмогая?
Всеж ей суждено не первой...
Она не одна такая.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782233
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 14.03.2018