Макієвська Наталія Є.

Колискова (для сина)

Ніченька    прийшла  й    спати    синочок  пора,
Спить  уже  малеча  й  вся  мила  дітвора,
Зіроньки    пастися    висипали    в    небо,
А    хазяїн    місяць,    стеже    їх,  мов  Рембо.

Спи  синочку,  спи  мій  рідненький,  засинай,    
Баю,    баю,    баю,    бай...  очі  закривай,
У  день,  мабуть  ти    втомився  любий    сину,
Спи  спокійно,  ти  гучна,  моя  дитино.

Набігався,    наскакався,    нагулявся,
Наплакався,    накричався,    насміявся,
А    тепер,  ти    відпочинь  і  тихо  поспи,
Колиско,  прошу  колихай  і  не  скрипи.

Баю,  баю,  баю  ,бай....  очі  закривай,
Заплющуй  неба  синь,  віями  не  моргай...
Хай    тобі    присниться    чистая    криниця,
Осінь  чарівниця,  а  в  руці  жарптиця.

Веселки  дзвінкий  сміх  у  небі  голубім,
Вже  годинник  пробив  десять  разів  бім,  бім...
Хай  тобі  насниться  і  сонце  золоте  
На  ньому,  бо  зима  йде  й  снігу  намете...

Спи  синочок,  спи  мій  рідненький,  засинай,
Бо  скоро  довгій  пісні  моїй  прийде  край,
Набирайся    сили,    завтра    знову    праця
Та  твоя  маленька,  ще  така  дитяча...

Хай  тобі  присниться  і  весна,  і  літо,
Боженька,  тато,  й  зорі,  що  летять  слідом,
Спи  синочку,  спи  мій  рідненький,  засинай,    
Баю,    баю,    баю,    бай...вічка  закривай,

Виростеш    великим,    гарним,    сильним,
Мужнім,    добрим,  веселим,  від  турбот  вільним,
Будеш  всіх  любити,  будеш  нам  бажаний,
Виростай  же  скоріше,  мій  довгожданий.

Баю,    баю,    баю....

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=377263
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 12.11.2012

Ой, вербиченько, миле личенько…

Ой,  вербиченька,  миле  личенько,
Розпустила  зеленії    коси,
Біля  води  та  й  зовсім  близенько...
Де  вітруган  гуде  стоголосий.

У  дзеркалі  води  ти  вся  в  красі,
Дивишся  на  себе  ,  милуєшся,
Листя  у  росі,  скачуть  карасі,
Осінь  надворі,  задивуєшся.
 
Ой,  вербиченько,  миле  личенько,
Все  не  надивишся  на  волосся,
Сонце  на  небі  так  височенько,  
А  зима  близенько.  Чи  здалося?

Вітер  волосся  вже  вичісує,
Листочки  маленькі  опадають,
До  люстерка  хилить,  обсмикує,
По  воді  човниками  плавають.

Ой,  вербиченько,  миле  личенько,
Скоро    зима  цю    осінь  заступить,
Прийде  до  нас  з  холодом,  швиденько,
Ураз  твої  патли  та  й  обскубить.

І    залишаться    голії    віти,
По  мерзлоті  будеш  ними  бити,
Себе  в  дзеркалі  води  шукати
Та  не  будеш  бачити  ти  втрати.

Ой,  вербиченько,  миле  личенько,
Снігом,    склепіння  з  льоду  замете,
Зима  на  віти,  шубку  хутенько
Накине  біленьку  й  шапку  сплете.

Так  і  будеш  стояти  в  полоні
Сону,  зимовими  місяцями,
Ховати  під  снігом  віти  голі
Та  грітися  разом  з  горобцями.

Свій  образ  побачиш,    весною  ти,
У  талій  та  березневій    воді...
Коли  сонце  розтопить  ці  сніги,
Вдягнеш  листочки  нові  й  молоді.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=377217
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 12.11.2012

Юначі мрії

Як  я  люблю  бути  в  полі  хлібному,
По  стежці  бігати  сонцесяйній,
Що  в’ється,  немов  змійкою  по  ньому,
По  полю  пшенично-золотому.

І  падати  в  хліб,  в  колоски,  сміючись,
Вдихнувши    запах  його    такий  тонкий,
Що  пахне  всім  рідним,  близьким  і  ще  чимсь,
Потом  діда  й  дощем,  що  пролились...

Слухати    маленької    вівсянки  спів,
Що  низько  кружляє  над  стернею,
Люблю  вінок  я  ,сплітати  з  колосків
І  синіх  волошок,  доньок  степів.

Люблю  я  лежати    в  хлібах,  у  вінку,
Замруживши  синь  очей  від    сонця
І  мріяти  про  любов  свою  палку
До  заходу  сонця...Й  п'янку  таку...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=377122
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.11.2012

Почуй і подивись ( України краса)

Яка  ж  гарна  і  чудова  наша  українська  земля!
Природа  її  вродлива  й  чарівна,  мене  окриля.
Ти  чуєш,  як  шепочеться  листя  у  вербових  вітах
Й  як  нектарить  літо?  Глянь,  он  пасуться  бджоли  на  квітах!

Подивись!  Які  широкі  лани  і  безкраї  поля
Та  як  на  них  родить  земля,  врожаєм  нас  благословля,
Чуєш,  як  чеше  коси  беріз  та  верб,  грайливий  вітер?
Подивись!  Ось  спадає  на  нас  з  небес,  сонячний  бісер.

Як  він  грає  в  оксамиті  росі  на  земних  долонях,  
Скаче  зайчиком  по  підвіконню,  ховається  в  скронях...
Чуєш,  як  зігріває  душу,  Бога  природний    витвір,
Коли  плине  зима?  Слів  описати  нема  та  й  літер.

А  зима!  Пухнаста  й  чарівна,  хурделицею  гуля,
Посилає  на  нас  білих  сніжинок  -  гарних  янголят,
Що  танцюють  перед  нами  танець  маленьких  лебедят  
У  зимовому  вихорі,  різдвяно-зоресяйних    свят.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=377081
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 11.11.2012

В літо пірнає моя душа

Коли  за  порогом  нас  чекає  холодна  зима,
Хоче  в  літо  духм'яне,  пірнути  моя  душа,
Туди,  де  росяними  світанками  плине  краса
Й    сплітаються  доріжки    в  нескошених  споришах.

Туди,  де    вітер  на  травах  її    стиха  колисав,
Туди,  де  пасеться  з  матір'ю  маленьке  лоша,
Де  у  верби,  ще  розплетена  зеленая  коса,
Де  коханий,  тіло  ніжно  пестив,  душу  втішав.

Де    гупало  серце  й  танули  в  поцілунках  вуста,
Туди,  де  вперше  "  кохаю"-  він  колись  їй  сказав,
Де  лилася  з  небес  на  них,  божественна  доброта,
Туди,  де  любов’ю  й  теплом  весь  світ  їх  огортав.  
 
Де    метелики  п’ють  нектар  і  купаються  в  медах,
Там  природа  зачаровує  й  душа  ожива,
Вона  знову,  як  і  колись,  пристрасна  та  молода,
Там  сонети  солов’я    надиха  й  вона  співа.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=376691
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.11.2012

На землю пала мгла златая…

На    землю    пала    мгла    златая
И    слышны    осени    шаги,
А    ты    идёшь,    не    замечая,
Ступая    на    красу    земли.

Вот  лес  роняет  лист  багряный,
Тумана  дымка  густая,
Спала  вуалью  на  поляну...
Взлетела  ввысь  галок  стая.

На    землю    пала    мгла    златая
И    слышны    осени    шаги,
А    ты    идёшь,    не    замечая,
Ступая    на    красу    земли.

Уж    урожай    давно    убрали
И    сено    увезли    с    лугов,
Соловьи-  певцы    замолчали,
Улетев  до  чужих  краёв.

На    землю    пала    мгла    златая
И    слышны    осени    шаги,
А    ты    идёшь,    не    замечая,
Ступая    на    красу    земли.

Ветер    всё  на  пути  сметая,
Вокруг    тебя    листву    кружит,
Дождь  моросит  не  уставая...
Ах,  как  это  время  бежит!

На    землю    пала    мгла    златая
И    слышны    осени    шаги,
А    ты    идёшь    не    замечая,
Ступая    на    красу    земли.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=376659
рубрика: Поезія, Пейзажная лирика
дата поступления 09.11.2012

Згадалось літечко мені, чудове і палке…

Згадалось  літечко  мені,  чудове  і  палке
І  пісня  жайворонка  в  золотому  полі,
Засмагле  жито  й  стебельце  його  струнке  й  цупке
Та  вітру  шепіт  на  широкому  роздоллі...

Чисте  небо,  сонце  променисте,  яснооке,
Як  гомонять  про  щось  високії  тополі,
На  килимі  із  волошок  пухких,  синьооких,
Обабіч  стежки,  що  в'ється  в  хлібному  морі...

Споришевою  змійкою  зеленоокою  ,
Збігає  та  стежка  між  колоссям  поволі,
Ходою  прохолодною  й  такою  легкою
До  діброви,  де  пасуться  коні  на  волі...

Діброва  зі  смарагдовою  поволокою,
Заворожує  красою  на  видноколі,
Серенадою  солов'їною  та  лункою
Й  ароматом  літа  п'янкого  на  просторі.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=376183
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 07.11.2012

Осенних коней СОН- марафон…

Вновь  мчатся  по  судьбе    три  осенних  коня,
Огнём    дыша,  на  землю  золото  роня,
Рыжими  гривами  на  ветру  теребя,
Копытами  бъют,  искрами    палЯт,  любя,
Крыльями  махают  ,  сквозь  туманы  летя,
Боками  и  крупом  под  дождями  блестя.


Багрянцем  листвы  окутана  вся  земля,
Пламенем  объяты  горы,  леса,  поля...,
Природа    красоту    души  обнажает,
Всем  нам...Урожаи  для  блага  рождает,
Печаль  иль  радость  даря  сёлам,  городам,
Летят  нашей  жизни  дни,  месяця,  года...

Ах,  как  прекрасна  эта  грибная    пора!
Прячеться  шляпка  боровика-сеньйора,
Вот  мне  нашлась  маслят  небольшая  семья,
Красота  белых  грибов    пленяет  меня...
Охота  грибная  прошла    совсем  не  зря,
Два  лукошка  грибов  насобирала  я.

Погружаясь  в  марафонский  осенний  СОН,
Трёх  коней  Сентября,  Октября,  Ноября,
Слышу    колокольчиков  тонкий  перезвон,
Троих  коней  из  хрусталя  и  серебра...
Они  готовяться  к  забегу  не  спеша,
Ждут  своего  часа  тихо  и  не  робща.

Три  белогривых  коня,  холодом  пыша,
Декабрь,  Январь,  и  Февраль...(Зима-секундант),
Вьюгами,  метелями  и  пургой  иржа...
Из-под  их  копыт  летит    чистый  бриллиант,
Снежинками  на  ресницы  оседая...
Ледяным  взором  мир  созидают...тая...


*******

СОН-  три  заглавных  буквы  осенних  месяцев
Сентябрь-  Октябрь-Ноябрь

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=375248
рубрика: Поезія, Пейзажная лирика
дата поступления 03.11.2012

Плине туман містом…

Небо  з"єдналося  із  землею,
Туманом  молочно-пастельним
І  стерлися  враз  відстані  й  грані
Між  паралельними  світами.

Немов  маревом  накрило  місто,
Ні  світла,  ні  блиску...Затісно
Автомобілістам  на  дорогах
Та  інспекторам  у  погонах.

Чатуючих  на  них  ненавмисно
Десь  на  перехрестях...І    звісно
Виглядаючи  їх,  із-за    рогу...
Взяв  туман-меломан  в  облогу.

Крім  того,  липне  змокріле  листя
До  доріжки,  схлипА-шелестя
Під  ногами,  з  туги  і  досади,
Що  покинуло  дерев  шати.
 
Війнуло  на  нього  спогадами,
Як  зеленіло    смарагдами
На  деревах,  в  оксамит  убраних,
Святково-  нарядних  і  гарних.

А  зараз  лежить  в  калюжі  тонке,
Сумне,  хоч  і  золоте  таке...
Все  ж,  нетривке  його  існування,
Час  життя  збігає    останній.

Весна  вдягнЕ  нове  одіяння
Й  дерева  роквітнуть  в  буянні,
Смарагдовому,  ніжно-білому,  
Шовковому,  кольоровому...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=371228
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 16.10.2012

Моя молитва до Покрови Пресвятої Богородиці

О,  Свята  матінко  Покрова,
Накрий  мене  своїм  омофором,
Захисти  від  бід  і  від  болю,
Молитовним  словом  і  любов’ю.

Збережи  мене    від  недолі,
Душі  дай  зльоту  на  крилах  волі,
Від  ворогів  прикрий  собою,
Обігрій  своєю  добротою.

Дай  дітям  знання  й  рідну  мовність,
Пошли  на  Україну  духовність,
Дай  щасливе  життя  народу,
Щоб  народ  знав,  якого  він  роду.

Щоб  родила-  плодила  земля
Й  розквітала  Батьківщина  моя,
Щоб  було  в  нас  чисте  повітря,
Щоб  дорога  у  всіх  була  світла  .

Сину  своєму  слово  віддай,
Молитву  мою  йому  передай
Хай  зніме  Антихриста  печать,
Яка  не  дає  ні  жити,  ні  спать.

Молюсь  до  тебе  Пресвята,  я,
Богородиця  Пречиста  моя!
До  омофора  припадаю,
Молитвою  себе    закриваю!
Амінь

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=370841
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 14.10.2012

Ми в поцілунку осені злились…

Цимбалить,  чарує  громовиця,
Між  візерунками,  срібних  зірниць,
Ти  торкаєшся  ніжно  вуст,  лиця...
Спалахує  пристрасть  на  дні  зіниць.

Ми  в  поцілунку  осені  злились,
Злітаючи  на  крильцях  кленових,
То  до  землі  вниз,  то  в  небесну  вись,
До  зірок,  у  дзвонах    малинових.

Ледь  торкнувшись  оксамиту  тіла,
Завирувало  кохання  в  зливах
Осінніх...І  запалахкотіло
Багряним  вогнем  в  барвах  красивих...

Запроменіло  в  серці  та  душі,
Заіскрилося    мов  хмільне  вино...
Лише  стукіт  серця  в  скронях,  в  тиші
Й  сплетіння  почуттів    воєдино.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=370695
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 14.10.2012

Осінні символи

Вітер  обійняв  дерева  золоті,
Струсив  позолоту  осінню  з  них,
Залишивши  в  первозданній  наготі,
В  тумані  снів  пророчих  і  німих.

Розвіяв  обладунки  ті  по  землі,
Узорами  з  гербарію,  що    сплів,
Укривши  оголені  плечі  в  імлі,
Своїм  шепотінням,  шелестом  ніг.

Символами  осені  він  розповів,
На  тлі  дощів  і  сонцесяйних  днів,
Про  красу  неземну  гір,  лісів,  полів,
Про    тугу,  що    в  клекоті  журавлів.

А  ми,  поринувши  в  осінь  чарівну  ,
Пишемо  вірші  про  її  красу  ,
Про  душу  її,  живу  й  незбагненну,  
Про  харизму  золотого  часУ.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=370605
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 13.10.2012

Сховай мене у свої дивні сни…

Сховай  мене  у  свої  дивні  сни,
Від  яскравості  світу,  від  нудьги,
Від  холоднечі  зими  до  весни,
Коли  зійдуть  проліски  з-під  снігів.

Бранкою,  нестриманих  почуттів
Чи  коханкою  в  полоні  мізків,
Може  ти  таких  гостей  й  не  хотів,
Не  у  сні,  в  уяві  хтів  між  рядків.

Сховай  мене  у  серці  чи  душі,
Від  нерозуміння  охорони,
Сховай  мене  від  брехні  й  метушні
Та  від  байдужості    оборони.

Хай  будуть  недописані  вірші,
На  білому  папері  у  зими,
Ми  будемо  у  сні  щасливіші  
Бо  любов  в  ефірі  зберегли  ми.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=369932
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 10.10.2012

ОСЕНЬ ÷ ВЕТЕР = ЛЮБОВЬ?

Скинула  Осень  шаль  дорогую,
Парчёвую,  тканную,  золотую,
Упала  она  наземь  ,узорами,
Листьями  дубово-  кленовыми.

Распустила  солнечные  кудри,
Словно  у  волшебницы,  колдуньи,
Легли  они  на  шляпки  грибные,
На  поля  и  дорожки  лесные.

Сбросила  одежду,  блёстки,  шелка,
Разделась  она  совсем  догола
И  сказала  Ветру:  "Бери  меня",
Какой-то  тайной,  чарами  маня.

"Ветер,  хоть  ты  и  седой,  но  умён,
Хоть  ты  и  шальной,  но  все  же  силён,
Люб  ты  мне,  потому,  как  очень  мудр,
Ты  мой  друг  и  не  заведёшь  во  блуд".

А  Ветер,  действительно    был  не  глуп,
Сбросил  на  землю  свой  жаркий  тулуп,
Обогрел  её  тело  нежное,
Подвластное  и  безмятежное.

Поцеловал  он  в  жаркие  уста
И  сказал  ей:"  Ты  моя,  навсегда!"
Но  скоро  придёт  в  гости    к  нам  Зима,
Закружит  Ветер  и  её  тогда.

В  снегах  ,  в  перламутровых  жемчугах
На  лебяжьей  шее  из  серебра,
Целуя  за  ушком  и    ей  шепча:
"  Ты  моя  любовь  и  навсегда"!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=369854
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 09.10.2012

Вже осінь розпустила коси…

Вже  осінь  розпустила  коси,
А  вітри  точать  ножі  і  коси,
Щоб  різати  їх  по  -живому,
Волоссю,  трав"яно-листковому.
Вже  плаче  дзвоном  стоголосим
Срібна  дуда-коса  ,  яку  носять
Вітри  на  плечах  і  недарма,
Бо  губами  в  неї  дують,  сурмА.
Нам,  на  всі  сторони  голося,
Чи  може  то,  тільки  вчувалося?
Та  листя  з  дерев  зривалося  
І  під  ноги  нам  осипалося...
Осінь  до  сну  готувалася,
Одяг  скидала  й  роздягалася,
Все  з  вітрами-перукарями  
Спілкувалася  та  як  з  майстрами-
Косарями  домовлялася,
Вона  з  ними    й  не  розлучалася,
Бо  здружилася,  як  з  рідними,
Вузами    нетлінними  й  плідними.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=369727
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 09.10.2012

Хмільне вино любові

По  стиглому  виноградному  грону,
Золотистим  янтарем  наповненому,
Стікає  сльоза  хмільна  та  вогниста,
Медового  вина,  в  мої    спраглі  вуста.
Мов  поцілунок  осені  відвертий,
Солодкий  ,  терпкий  і    доволі  упертий,
Як  твій    перший,  незабутній  і  чистий,
Такий  світло-  сонячний  та  променистий.

Розтікається  по  тілу,  бринить  в  жилках
Кров  густа,  хлюпоче  любов'ю  в  мізках,
Наповнює  теплом,  звабливого  літа,
Моє  серце.  Душа  була  зігріта,
Духом  кохання  й  чуттєвим  ароматом
Пристрасті,  що  спопеляє.  Сонетом
Літньої  ночі,  в  палких  вустах  солов'я...
Плине  в  небесну  синь  молитва  моя.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=369328
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.10.2012

Відтінки осені

Осінь  плаче  дощами,
Гіркими  й  безпощадними,
З  блискавками,  з  громами
В  небесах,  розпаленими.

За  сонячними  днями
Із  пташиними  піснями,
За  теплими  ночами
В  цикад,  ніжному  сюрчанні.
 
За  світанками  полів,
Що  у    росянистій  імлі,
Мили  коси  трав'яні,
Духом  світу  й  хмелем  землі.

Стікають  сльози  її,
Холодні  й  такі  зухвалі,
По  кольоровій  гамі,
Що  сама  намалювала.

По  золотій  оправі
В  бурштиновім  різнобарв'ї,
Лісів,  садів  убранні,
По  опаловій  вуалі.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=369196
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 07.10.2012

Чуєш, як падають яблука…

2-й  варіант

Чуєш,  як  падають  яблука,
В  осінні  тумани  гупА,
Звуком  до  наших  сердець  гука,
Душі  сплетені,  розшарпа,
Що  дозріли  літньої  днини,
Смачні  та  червонопикі,
В  осінніх  сльозах-  крапелинах,
Свіжі,    без  віку  й  без  ліку.

Наповнені  сонцем  і  дощем,
Місячним  сяйвом,  росою,
У  душі  радість  і  якийсь  щем
Від  урожаю  рясного
Та  від    листопаду  стрімкого,
Що  спустошує  цих  яблунь
Ту  чудову  красу,  садову
Й  гуп-  теплого  літа  відлунь...

В  душі  сум’яття,  життя  спіраль,
Осіння  пектораль,  на  жаль,  
Із  суцвіття  мертве  плетиво,
З  павутиння  мереживо...
У  запаху  духмяних  яблук,
Чується  тепло  твоїх  рук,
І  згадується  мені    їх  ГУП...
Наче  й  не  було  в  нас  розлук.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=368578
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.10.2012

В октябре с Дон-Жуаном

Смотрит  одиноко  луна,  сквозь  призму    октября,
Холодом  серебра,  взглядом  землю,  чуть  сонную,  одаря...
На  даму-Осень  в  расцвете  сил,  в  славе  тождества,
Как  она  красотой  пленит  мужские  и  женские  сердца.

Как    листья  опадают,  дорожки      устилая,
Как  ветер    деревья  деребанит,  просторами  гуляя,
Между  ними  шмыгает,  всё  больше  распаляясь,
Дерзкой  страстью  наслаждается,  Дон-Жуаном  притворяясь.  

Теребит  их,  наклоняет  то  сюда,  то  туда,
Ох,  эти  женские  штучки-дрючки,  головоломка  одна...
А  деревья,  сбрасывают  одёжки    не  стыдясь,
Не  спеша,  листьями  шурша,  дразня  и  как-бы  в  ответ  смеясь.

Но  скоро  придёт    ноябрь,  вскружит  голову  опять,
Листопадом,  в  последний  раз  и  будут  стоя  деревья  спать,
До  весны...В  сумраке  дождей.    В  белых    шубах-снегах
Сия,  блестя  стразами-папиётками  на  ветвях-руках.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=368380
рубрика: Поезія, Пейзажная лирика
дата поступления 03.10.2012

Зречене кохання…

Болить  моє  тіло,  болить  душа,
В  самотині  догорає  життя...
А  колись...В  очах  сонце  світилось
І    серце  ,  аж  в  три  октави  билось.

Сміялись  щастям  вуста  сп’яніло,                                                                  
В  пристрасті  сплітались  тіла  сміло,
Планета  нам  ця,  була  замала,
Бо  Земля...  Від  кохання  дрижала.
                                                                                                                                                             
Заздрість  ворожа  на  нас  позіха,
Втікали  ми  подалі  від  гріха...
Доля  ставила  пастки  й  топтала,
Зашморг  на  палкУ  любов  сплітала.

Боротьба  була  мстива  й  кривава,
Ти  не  витримав  й  зрікся  кохання...
Посеред  шляху  життя  –я  одна,
Котиться  сльоза  солона  й  сумна.

Хрест  несу,  самотину  ковтаю,
Чатує  за  рогом    вже  кульгава...
Що  ж  з    нашими  почуттями  сталось?
Мабуть  передчасно  щось  зламалось...

Зринають  молитви    до  ефіра,
Бо  живе  в  моєму  серці  Віра,
Надія  й  Любов  несамовита,
Творцем  Всесвіту  вона  сповита.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=368149
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.10.2012

Знову осінь

Осінь,
Між  сірих  хмар  неба  просинь,
На  полях  вітру  простір,
Упала  на  трави  просидь
Чи  сльози  небесних  зір.

Осінь,
Витягає  із  своїх  скринь
Оксамит  і  кашемір,
Розкидає  золототінь,
Мов  чари  факір.

Осінь,
Дерев  осонь,  туману  плин,
Ллється  стогін  їх  в  ефір,
У  падолисті  шепотінь,
Плаче  й  тужить  осокір...

Осінь,
Покидає  пташиний  клин
Свій  рідний  край,    дім  і  двір,
В  душі  тільки  біль  та  полин,
Від  того  злету,    повір.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=367777
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 30.09.2012

Боль

О,  боль  моя,  непроходимая,
Ты  моё  отчаянье  ,  беда  и  грусть!
О,  боль  моя,  ты  несдержимая,
Ты,  тотальный  ад  на  земле!  Ну  и  пусть!

С  тобой,  боль,  я    непремиримая,
Всеми  средствами,  какие  есть,  борюсь!
Ты  загадка,  необьяснимая,
Придёт  время  и  я  с  тобой  разберусь!

Для  врачей  ты,  непобедимая,
Я  хоть  и  из  последних  сил,  но  держусь!
Ты    мной,  пока  неодолимая...
Я  все  муки  прошла!  Больше  не  боюсь!

О,  жизнь  моя,  неугасимая,
Я  до  неё,  когда  нибудь  дотянусь!
Мечта  моя  осуществимая,
Я  убью    свою  гадкую  боль,  клянусь!

О,  смерть,  ты  для  меня  любимая,
Богу  и  всем  Святым  я  очень  молюсь!
Пригубить  бы  душе  рая-мая,
Я  обрадуюсь  и  тебе  усмехнусь!

*******

У  меня  есть  Вера,  Надежда,  Любовь
И  мы  победим  вместе  врага-  боль!
Тогда  станет  жизнь  на  земле  раем  вновь,
Наслажусь  ею  и  счастье  вдоволь!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=367655
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 30.09.2012

Осінь, немов іспанка… (Під звуки танго, пасадобля , кастаньєд…)

Сяє  осіння  ніч  в  зоряній  шапці  неба,
Заквітчана  місяцем,  немов  вінком  німба,
Чорними  крилами  всю  Землю  та  й  накрила,
Жовті  очі  вікон  відкрила  й  заіскрила.

Автомобільні  шляхи,  стежки  парків,  скверів,
Виблискують  в  мережеві  неоліхтарів,
Звиваючись  звабливо  з  висоти  ікарів...
Танцюють  тіні  на  мостах  від  світочарів.

Осінь-пава,  кружляє  листопадом  в  танго,
А  то,  під  стукіт  кастаньєд,  немов  іспанка
Вистукує  вітром,  фламенко  на  асфальті,
Оксамитом  листя  шурхотить  по  базальту.

Вітер  жбурляє  їх  додолу,  мов  ідальго,
Роздягаючи  дерева  рано  й  нахабно,
Піднімає  у  верх,  мов  капоте  матадор,
Витанцьовуючи  з  ним  кориду  -  пасодобль.



*******

Capote:  Ткань  из  синтетического  волокна,  очень  тяжёлая,  формы  плаща,  которая  используется  для  игры  с  быком.

Пасодо́бль  (исп.  Paso  doble  —  «двойной  шаг»)  —  испанский  танец,  имитирующий  корриду

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=365777
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 22.09.2012

Очі дивні, волошкові

Ці  очі  твої,  дивні,  волошкові,  
небесної  сині  просторової,
накривають  хвилями  Дніпровими...
Потонула  я  у  водах,  шовкових.
Не  вибратися  вже  з  коловороту,
любовної  сили  чи  привороту,
до  кінця  життєвого  мого  строку...
Глибоко!  Не  зупинити  потоку.

Розчинюсь  у  твоїх  волошках-очах,
віддамся    любовним  чарам,  почуттям,
нехай  плинуть  вони  рікою  в  віках...
Я  поділюся  з  тобою  цим    щастям.
Сокровенним,  мов  молитва,  причастя,
на  вістрі    бурхливих  хвиль  серцебиття...
То  очі  пророчі    й  нема  вороття,
манять  в  безсмертя  до  самозабуття.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=364959
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.09.2012

Осінь, жінка шляхетна, примхлива…

Вже  світанки  в  холодній  імлі,
Плачуть  росами  крижаними,
В  небі  пливуть  хмарин  кораблі,
Тріпочуть  крильми  пташиними.

Травинки  мов  пір'їнки  тремтять,
Котиться  перекотиполе,
Вітри  шугають,  грози  гримлять,
Опадає  листя  кленове.

А  трави,  ще  пахнуть  медові,
Терпким  ароматом  шавлії,
Чебрецю,  в  полях  вересових,
Флером  любовної  магії.

Осінь  в  шатах  стоїть  шовкових,
Змінюючи  кожної  днини,
Гамму  кольорову,  святкову,
Мов  жінка  шляхетна,  примхлива.


*******
Флер-  створення  загадковості
або  дивний,  таємничий

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=364759
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 17.09.2012

Твоя душа

За  порогом...  ночь,  мерцанье  звёзд  и  тишина...
Трепещет,  словно  мотылёк  в  объятьях  паука,
твоя  душа.
За  покровом...  точь-в-  точь,  будто  бездны  вышина...
Её,  в  пучине  той,  вот  -  вот  поглотят  облака
иль  закружат.

Говоря  о  многом,  нет  страха  и  нет  боли...
Сквозь  мрачную  пелену,  виден  свет  издалека,
близкой  воли.
Покинув  стареющее  тело,  неволи,
так  и  непонЯв  на  что  себя  она  обрека,
в  той  юдоли.

Чужбина  и  Бога    безбрежная    долина...
Внизу,  уменьшающийся  глобус  синей  Земли
сзади  клина...
Твоя  душа    там  не  одна,  а    с  исполином,
ангелом,  затерявшимся  средь  веков  на  пути,
у  развилин.

Лишь  бы  их  силы  не  иссякли  на  небесах,
Не  заболталася  б  межу  двух  миров  и  она,
тогда  ей  крах.
Побыстрей  бы  к  Раю  на  крылатых    рысаках,
Где  есть  любовь  и  Бога  безмерная  доброта,
где  свет  в  серцах.





*******
ЮДОЛЬ
юлоли,  мн.  нет,  ж.  (церк.-книжн.,  поэт.  устар.).  Первонач.  долина,  а  затем  преимущ.  в  выражениях:  земная  юдоль,  сия  юдоль  и  т.  п.  -  жизненный  путь,  жизнь,  с  ее  заботами  и  печалями.  Я  рано  встретил  тернии  в  юдоли  сей  земной.  Некрасов.  Так  уж  полагается  законом  жизни,  чтоб  у  одра  предстояли  близкие  покидающего  юдоль  сию.  М.  Горький.  ||  Жребий,  участь  (преимущ.  тяжелая,  печальная).  Печальная  юдоль  молодой  матери  в  буржуазном  мире.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=364289
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 15.09.2012

РАНОК

Розплющило  сонце  очі,
помаранчево-моркв'яного  фрешу,
народило  світанок  співочий,
вилило  на  поля  серпанку  чашу...
Випило    кухоль  роси  на  молоці
й  новий  день  почав  свій  танок.
Обсушило  воно  кожну  травинку,  ще  в  соці,
кожний    пелюсток  й  листочок  наостанок,
своїми  полум'яними  вустами,  що  на  глянці
неба  золотять  і  в  блакиті  обіймають  ранок...
А  там,  за  хмарами,  краплі-стрибунці,
чекають  вечора,  щоб  з  решета  упасти  на  ганок...
Вітер  не  чекав,  коси  розчесав,  розпатлав,
шмигнув  між  трав  ,  пробіг  по  кущам,
заблукав,  загукав,  загорлав,
вилетів  з  кущів  в  радощах  пташам...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=363523
рубрика: Поезія, Верлібр
дата поступления 11.09.2012

ЛЕТЮЧЕ ВІКОНЦЕ (Вибране) з творів В. Голобородька

Біографічні  відомості

Народився  7  квітня  1945  року  в  селі  Адріанополі  на  Луганщині.  Середню  школу-інтернат  закінчив  1963  року.  1964  року  вступив  на  українське  відділення  філологічного  факультету  Київського  університету.  1965  року  став  студентом  Донецького  педагогічного  інституту,  звідки  на  початку  1967  року  був  відрахований  за  наказом  ректора  з  формулюванням:  «за  дії  несумісні  зі  званням  радянського  студента».  Ці  дії  полягали  в  тому,  що  поширював  у  Донецькому  університеті  серед  студентів  роботу  Івана  Дзюби  «Інтернаціоналізм  чи  русифікація»,  про  що  секретар  Донецького  обкому  КПУ  доповів  у  ЦК  КПУ  в  «інформації»  від  30  січня  1967.  Влітку  1967  року  була  спроба  продовжити  здобувати  вищу  освіту  в  Літературному  інституті  в  Москві,  але,  попри  те,  що  успішно  пройшов  творчий  конкурс,  Голобородька  не  допустили  до  вступних  іспитів.  У  1968—1970  роках  перебував  на  військовій  службі  в  будівельних  загонах  на  Далекому  Сході.  Після  того  працював  на  шахті  та  в  радгоспі  в  рідному  селі.  2001  року  здобув  вищу  освіту  в  Луганському  державному  педагогічному  університеті  ім.  Т.  Г.  Шевченка.
Творча  біографія

Вірші  розпочав  друкувати  1963  року,  коли  в  республіканській  пресі  з'явилося  кілька  добірок  віршів.  Перша  поетична  книжка  «Летюче  віконце»,  яка  готувалася  до  друку  в  одному  з  київських  видавництв,  була  знищена  вже  набраною  для  друку  через  незгоду  автора  співробітничати  з  органами  державної  безпеки  (КГБ)  колишнього  СРСР.
Від  1969  року  і  аж  до  1986  року  твори  Голобородька  не  друкували  в  Україні.  1970  року  у  США  (Балтимор.)  у  видавництві  «Смолоскип»  була  надрукована  збірка  віршів  «Летюче  віконце».  Таке  явище  було  нонсенсом  у  тогочасній  радянській  дійсності:  раз  друкують  за  кордоном  —  значить  ворог…  У  1983  році  в  Югославії  була  видана  антологія  світової  поезії,  яка  мала  назву  «Від  Рабіндраната  Тагора  до  Василя  Голобородька».  Збірник  знайомив  читачів  Європи  з  предтечами  поезії  ХХ  століття  —  По  ,  Геббелем  Уїтменом,  Фетом,  Бодлером,  Норвідом,  Малларме,  Верлениом,  Хопкінсом,  Лотреамоном,  Рембо,  Лафаргом,  також  з  творами  поетів  ХХ-го  століття  «від  Рабіндраната  Тагора  до  Василя  Голобородька».  В  Україні  перша  збірка  поезій  «Зелен  день»  надрукована  в  київському  видавництві  1988  року.  За  неї  автора  відзначено  літературною  премією  ім.  Василя  Симоненка,  якою  відзначаються  автори  за  успішну  першу  збірку  поезій.
Того  ж  1988  року  Голобородька  було  прийнято  до  Спілки  письменників  України.  У  жовтні  1991  року  брав  участь  в  міжнародному  фестивалі  авторів,  який  відбувся  в  Торонто  (Канада).
1990  року  вийшла  друком  збірка  «Ікар  на  метеликових  крилах»,  1992  року;—  збірка  «Калина  об  Різдві».  За  ці  дві  збірки  1994  року  поета  було  відзначено  Національною  премією  України  імені  Тараса  Шевченка.  1999  року  вийшла  друком  наступна  поетична  книжка  під  назвою  «Слова  у  вишиваних  сорочках».  В  останні  роки  Василь  Голобородько  опублікував  також  кілька  розвідок  на  теми  українського  фольклору,  зокрема  «Міфопоетична  трансформація  українського  обряду  сватання  в  українських  народних  казках»  (2002)  та  інші.  В  2010  році  видавництвом  Грані-Т  видана  збірка  дитячих  поезій  «Віршів  повна  рукавичка».
Окремі  твори  поета  перекладено  на  польську,  французьку,  німецьку,  англійську,  румунську,  хорватську,  сербську,  португальську,  іспанську,  естонську,  латвійську,  литовську,  шведську,  російську  мови.  Переклади  репрезентують  творчість  поета  у  зарубіжних  антологіях  та  часописах.  Окремими  виданнями  вірші  у  перекладах  іноземними  мовами  з'являлися:  португальською  у  Бразилії  1991  року,  англійською  у  Канаді  1991  року,  польською  у  Польщі  1995  року.
http://uk.wikipedia.org/wiki/
(Повністю    про  творчість  можна  знайти  в  інтернеті)
ПО  ГРУШІ

Уставай,  братику,  уже  сонце  устало  —
покотилося  по  спинах  корів,
покотилося  по  димарях,
уставай,  а  я  в  м  атері  торбу  візьму  —
підемо  груші  трусити.
У  нас  грушин  ціла  балка,
стане  на  весь  район!
А  груші!  І  що  то  за  груші:
у  рот  покладеш  —  сама  розтає,
ну,  неначе  з  меду.
Мабуть,  бджоли  навесні
наносили  меду  у  чашечки  квітів!
А  може,  то  сонце  поналивало
у  ті  чашечки  золота!
А  пахнуть  як!  За  сім  кілометрів  чутно!
І  як  виспіють  —  ледь  труснеш  —
долі  ж  —  не  видно  листя,
суцільний  мед,
розлитий  на  осінню  ряднину.
А  ми  збираємо  той  мед,
а  ми  збираємо  краплі  пахучі  сонця
повні  картузи.

******
ЖІНКА  З  ГЛЕЧИКОМ  МОЛОКА

Жінка  з  глечиком  молока
зупинилася  серед  двору:
коси  чорні,  і  станом  тонка,
у  очах  ніби  синє  море.
Стала  й  слухає,  як  воно
щось  балакає  в  глечику  глинянім,
і  сп’янили  слова,  як  вино,
тихим  звуком  забутого  імені.
І  прислухалася  до  тіла  свого,
молоком  ніби  білим  наповненого:
розгорялося  молоко,  як  вогонь,
і  палило  кордони  недозволеного.
Так  стояла,  а  глечик  легкий
на  руках  —  як  дитина  маленька.
Так  стояла,  а  чоловіки
були  схожі  на  того,  хто  далеко.

*******
ЛИСТ  ДО  СТЕЖКИ

Я  далеко,  далеко  від  тебе,
м  оя  вузенька,
у  ясних  споришах,
та  я  знаю,  що  ти  ще  жива  —
І  ЕЛЕН  ДЕНЬ  29
не  заросла  травою:
ще  ходять  тобою  м  атері  доїти  корів,
ще  бігаю  ть  хлопчаки  купатися  до  ставка,
ще  ідуть  дівчатка  збирати  суниці  в  ліс,
ще  проходять  тобою  на  роботу  чоловіки,
пихкаючи  на  ходу  цигарками,
або  ж  під  небом  із  пахучими  зорями
ще  гуляють  тобою  закохані.
Так,  ти  жива!
Ти  жива!
Ти  жива  назавжди  в  мені
блакитною  віссю  у  серці:
навколо  тебе  я  обертаюся.
Навколо  тебе  обертається
по  гіркій  орбіті  моє  ж  иття
із  коханою  і  друзями,
із  зустрічами  і  розлуками,
із  усім  тим,  що  називається  жити.
Та  коли  я  умру,
стежечко  моя,  що  тоді  буде?
Невже  і  ти  умреш?
Ні,  ти  не  умреш.
Ти  не  умреш,
а  станеш  віссю  у  серці  якогось  хлопчика,
який  бігає  зараз  босоніж  тобою.
Спасибі  ж  тобі,  стежечко,
за  те,  що  ти  була  віссю  у  моєму  серці.


*******
З  ДИТИНСТВА:  СПРАГА

Комбайнери,  хлопці  засмаглі,
з  веселим  поглядом  з-під  колосся  брів,
я  ж  знаю,  як  вам  хочеться  пити,
бо  робота  у  ваших  руках  горить,
та  й  у  полі  спека  така,
що  нива  стоїть  ніби  розтоплена  —
ніби  із  самих  променів  пшениця!..
Знаєте,  хлопці,
я  вам  золотим  ковшем  сонця
зачерпну  чистої  води  з  неба
над  вашими  головами!..
Як  не  хочете  пити  небесної  блакиті,
то  я  виліплю  із  сонця,  із  променів,  із  пшениці
не  простого  глечика,  а  золотого
і  принесу  води!..
Як  не  хочете  з  глечика  непростого,
то  подайте  мені  відерце  —
побіжу  я  скоренько  у  Вільхи,
де  б’ють  джерельця
срібними  молоточками  у  дно  зеленої  криниці,
що  он  видніється,
викладена  вологою  цямрою,
і  принесу  повне  відро!

*******
ПІСЛЯ  ДОЩУ

Дощ  пройшов.
Н  а  телевежі
сохнуть  неба  сині  рядна.
В  трави  обпадають  вишні,
як  червоні  краплі  граду.  По  росі  бредуть  корови
під  зелено-синім  гаєм.
Кінострічкою  дорога
пшеницями  пробігає.
Пшениці  як  ліс  на  ниві.
Ми  таких  іще  не  знали!..
Йдуть  машини  вмиті  в  зливі,
давлять  шинами  дзеркала.

*******
ПЕРЕДЖНИВ’Я

Сизими  хвилями  жито
Розходиться  з  краю  в  край,
Сонцем  липневим  облите,
Б  ’ється  в  зелений  гай.
М  едом  і  липою  пахне
В  стиглім  колоссі  зерно.
Скоро,  вже  скоро  в  комбайни
Бризне  рікою  воно.
Ж  ита  вродило  багато,
Тільки  б  зібрати  учас,
І  проспіваються  хати
Наскрізь  піснями  у  нас.

*******

Ходить  листя  по  узліссю…

Ходить  листя  по  узліссю,
по  стежині  лісовій,
йде  галявиною  листя,
загляда  в  струмок  ясний.
І  струмок  прадавню  казку,
казку  білу,  наче  день,
потихеньку-тихо  каже,
листя  слухає  і  йде.
Скрізь  іде,  проходить  листя,
хоче  ліс  увесь  пройти…
Я  лежу  такий  безмовний.
Листя,  ти  мені  прости.

*******

ТОЛОКА

Тіло  Толоці  виліпили  із  глини,
яку  накопали  у  давньому  глинищі  за  селом,
а  потім  привезли  вантажівкою
(ходок  десять,  мабуть,  зробили).
Замісили  глину
посеред  вулиці,
щоб  усі  люди  бачили
та  й  сходилися  ліпити  Толоку.
Волосся  Толоці  заплели  із  соломи,
із  русявої  торішньої  соломи.
На  очі  Толоці  блакиті  із  річки
хлопчаки  навозили
бочкою  на  співучих  колесах.
І  Іа  засмаглу  шию  Толоці
повісили  веселе  намисто  із  коней
з  дітлахами  на  їхніх  спинах.
А  коли  виліпили  Толоку,
то  вона  сама
поставила  столи  попід  вишнями,
застелила  скатертями  вишиваними
і  наставляла  на  них
щедре  частування.
Сама  припрохувала  усіх  людей,
які  виліпили  Толоку,
і  водія,  який  возив  глину.
І  сама  заспівувала  стародавніх  пісень.

*******

РАЙДУГА  НА  СТІНІ

Ішов  дощ.
Сліпий  дощ.
Світилися  краплі  на  сонці,  як  зелене  листя.
Н  а  вулиці  стояла  гола  стіна,
під  якою  ми,  хлопчаки,  притулилися
у  подертому  батьківському  одязі  й  босі
і  дивилися,  як  світяться  краплі,  м  ов  зелене  листя.
П  адав  дощ  зеленим  листям,
а  м  и  ловили  те  листя  у  розкриті  долоні,
аж  поки  самі  не  стали  зеленими  вівцями.
Ми  укрилися  вовною  трави
і  стали  пастися  одне  в  одного  на  спині,
як  вівці  на  пагорбах,  укритих  травою.
Ми  сміялися  і  галасували
і  раптом  побачили  на  стіні  райдугу,
що  висіла,  як  коромисло,
і  гойдалася,  і  розбризкувала  навколо  нас
усі  бачені  й  небачені  барви…
І  м  и  упали  на  дорогу  зеленими  камінцями
перед  воротами  чудовими
у  високій  кам  ’яній  стіні.

*******

ЯБЛУКО  ДОБРИХ  ВІСТЕЙ

Яблуко  упало  у  траву  —
гучно  гупнуло
у  дно  серпневої  тиші,
аж  прокинувся  я  від  луни,
і  мені,  пробудженому  серед  садка,
разом  дійшло  до  свідомості  —
яблуко  впало!
Упало  яблуко,
віщуючи  про  осінь.
О  так  осінь  постукала  до  людей
падінням  яблука  —
і  вже  заходить  у  гості
і  приносить  у  подарунок  добрі  вісті:
про  обжинки  по  багатому  урожаї  у  колгоспному  полі,
про  весілля  на  усіх  вулицях  у  нашому  селі,
про  проводи  хлопців  до  війська  по  всій  Україні.
І  подумалося  мені,
п’ятнадцятирічному,
що  добре  бути  яблуком  серпневого  садка
із  його  здатністю  будити  людей.
«Яблуко,  яблуко,
навчи  і  мене
падати  отак  щедро  в  серця  людей
із  добрими  вістями!»

*******
ЗЕЛЕН  ДЕНЬ

Ой  брате  ти  мій,  Андрію,  —
сопілка  засмучених  слів,  —
ми  здійснимо  нашу  мрію
у  шумі  зеленім  гаїв:
під  вільхою  чи  під  вербою,
в  краю,  де  родився  і  зріс,
ми  викопаємо  з  тобою
криницю  прозорих  сліз.
Н  ад  нею  червону  калину
посадимо  навесні,
хай  пісню  гойда  солов’їну,
хай  квітами  плаче  пісні.
Хай  прийде  туди  із  відерцем
дівчина  у  зелен  день:
і  брязне  об  воду  денце,
і  сонце  у  відро  упаде.
А  з  сонцем  у  відро  поллється
волосся  і  очі  її,
й  сопілка  смутна  відгукнеться
в  зеленому  шумі  гаїв.

*******

НИТЯНИЙ  ЗАЄЦЬ

Вибіг  із  хмари
заєць,
довгий  нитяний  заєць.
Виплигує  нитяний  заєць
по  вишитому  літом  колоссі,
по  землі  порепаній,  як  губа,
по  дахах  череп’яних.
Тарабанить  нитяний  заєць
у  денця  відер  на  тину.
Прибиває  нитяний  заєць
пиляку  на  стежці
срібними  цвяхами.
Котить  нитяний  заєць
по  дорозі  сонця,
яких  нікому  не  перелічити.
Приніс  нитяний  заєць
курям  зеленим  —  пшона,
дахам  череп’яним  —  райдугу,
дітям  —  червоних  маків  сміху.

*******
ДОРОГОЮ  ЧЕРЕЗ  ЛІТО

Починається  літо,
і  наша  хата  сходить  з  підмурівка:
пов’язана  золотою  солом’яною  хусткою,
з  ясними  очима
на  білесенькому  обличчі,
одягнена  у  зелену  вишневу  спідницю  —
крокує  дорогою  у  сонце,
що  як  велика  музика
на  достиглому  колоссі  у  полі.
У  хаті  я  і  мої  улюблені  книжки,
що  стоять  на  поличці
або  лежать  розгорнені,  як  птахи.
М  ати  біля  вікна  щось  шиє,
повернувся  брат  із  роботи  із  поля
і  приніс  пахощі  солярки  і  зерна  —
він  комбайнер,
на  лаві  сидить  батько,
голову  схилив  на  руки  —
думу  думає  якусь  сумну.
П  о  долівці  ходить  м  ’ята,
по  долівці  ходить  проміння.
Х  ата  іде,
а  за  нею,  мов  черідка  гусей,
крокують  дорогою  через  літо
інші  хати  —  усе  село  —
не  схожі  між  собою
і  на  нашу  хату  не  схожі,
але  всі  із  золотою  солом’яною  покрівлею,
всі  з  ясними  вікнами
на  побілених  стінах,
всі  поміж  зелених  вишневих  садків.


*******
З  ДИТИНСТВА:  СКИРТУВАННЯ

Батько  Семен  стояв  на  гарбі
з  головою
у  сонці,
а  ми  —  сини-соколи  —  подавали  з  копиці:
підхоплювали  оберемки  музики  на  вила
і  підносили  до  сонця.
Кректала  гарба,
колеса  рипіли,
брязкали  вуздечками  коні…
Коли  їхали  до  скирти,
шматки  блакитної  дороги
прилипали  до  дзвінких  підків,
а  над  гарбою,  повною  музики,
висіли  на  дротах  прозорі  журавлі,
прозорі  сумні  журавлі…
Увечері  повертались  додому,
і  поле,  як  підбитий  журавель,
дивилося  нам  услід
чорними  очима  терників
і  щось  говорило  тихо
на  прощання  до  гарби,
на  якій  ми  повезли  музику  літа.
П  оле  говорило,
і  ми  антенами  устромлених  вил
ловили  ті  прощальні  слова
і  відверталися  від  чорних  очей.


*******

РАНОК

(На  тему  картини  Катерини  Білокур)
В  глиняному  глечику,  як  бджоли,
молоко  уранішнє  гуде,
пахощами  сяє  серед  столу
паляниці  сонечко  руде.
Н  а  тарілці  м  олода  цибуля,
квашені  із  діжки  огірки,
в  гарно  розмальованому  кухлі
мед  такий  пахучий  і  липкий.
«Мамо,  наготуйте  на  роботу  —
я  коситиму  аж  у  Крутій…»
І  плигає  півнем  на  капоті
промінь  із-за  гаю  золотий.


*******

ПІСЛЯ  ВЕСІЛЛЯ

Віднесли  столи  сусідкам,
випрали  скатерті.
Н  а  твоїм  обличчі  сітка,
в  непомітній  сітці  ти.
А  твоє  обличчя  біле,
як  тарілок  білий  ряд,
як  тарілка,  що  розбилась,
випавши  із  білих  рук.
Б  ’ються  тарілки  об  землю.
На  черепки  —  твоє  життя.
Сльози  на  очах  як  зерна,
з  них  утома  пророста.

*******

ПРОБУДЖЕННЯ

Тебе  ранками  відра  будять,
що  бряжчать  біля  колодязів.
Тебе  ранками  півень  будить
на  подвір’ї  на  одній  нозі.
Тебе  ранками  будять  гарби,
що  риплять,  немов  журавлі.
Ти  виходиш  прозора  й  гарна,
виростаєш  травинкою  з-під  землі.
І  співаю  ть,  мов  клавіші  білі,
під  ногами  сходи  в  росі.
Чистим  люстерком  нерозбитим
сяєш  ти  у  моїй  душі.


*******
КУПАЛЬСЬКИЙ  МОТИВ

Під  вікном  калина  хитається,
під  вікном  дівчина  усміхається.
Калина  вся  біла  —  цвіте,
дівчина  вся  біла  —  цвіте.
Ішли  хлопці  біля  калини,
ішли  хлопці  біля  дівчини.
О  бламали  хлопці  калину.


*******

ГЛЕЧИК  НА  ДВОХ

Улітку-літечком
ми  збирали  з  дівчиною  суниці.
Глечик  був  один  на  двох,
дівчина  тримала  його  у  своїх  тоненьких  руках.
Я  милувався,
коли  вона  нахилялася,
щоб  розшукати  ягоди  у  траві,
нахилялася  квіткою,
як  би  от  на  неї  сів  метелик.
А  потім  дівчина  зникла,
вона  упала  у  траву
і  пропала:
її  тіло  стало  травою,
очі  —  росою,
і  щоки  стали  ягодами.
Я  все  гукав  її,  я  усе  марно  гукав,
бо  чув  лише,  як  вона  усміхалася  листочками,
як  вона  ворушила  стебельцями,
та  бачив  лише,  як  вона  дивилася  у  небо  росою.
І  я  збирав  на  її  щоках  ягоди.
А  про  глечик  ми  з  дівчиною  забули.
Геть  зовсім  забули.


*******

ГОЛОВА

Котилася,  як  кавун,  голова  з  гори,
як  кавун,  кривава  людська  голова.
Котилася  голова.
Ще  у  очах  тріпотіли
листя  папірці  зелені
і  стежка  намотувалася  стрічкою  під  ноги.
Ще  у  вухах  шелестіло  колосся,
рипів  біля  колодязя  журавель,
гули  оси,
сміялася  дитина.
Ще  на  губах  висів  поцілунок,
ще  вони  ворушилися
і  складалися  трубочкою,  щоб  засвистіти.
Ще  зуби  жадібно  вгризалися  у  м’якість
грушок-лежанок.
Ще  язик  розповідав
про  веселі  пригоди  друзям.
Ще  щоки  відчували  тепло  подушки
і  жінчиного  плеча.
Ще  у  ніс  заходили  пахощі  осені,
прілого  листя.
Ще  під  наморщеним  чолом  визрівали  думки.
А  голова  уже  котилася.
Як  кавун,  кривава  людська  голова.
І  падали  непритомні  жінки,
падали  непритомні  матері  та  сестри
і  простягали  по  землі  довгі  руки,
і  по  руках,
як  по  білих  рушниках,
ішли  за  головою  люди
і  шелестіли,
як  чорні  жалобні  стрічки.


*******

БАЛАДА

Ой  гоп-гопака,
та  умерла  донечка  мала,
а  уже  ж  і  сміялася,
і  рученята  простягала,  як  покличеш,
і  казала  «мамо»,
а  іще  любила  кицьку  за  хвоста  тягати,
а  от,  ти  скажи,  умерла.
Батько  плаче-побивається,
братик  плаче-побивається,
сестра  плаче-побивається,
а  мати  не  плаче  і  не  побивається,
каже:
—  Старий,  ну  чого  ти  плачеш,  побиваєшся  —
Іще  ж  будуть  у  нас  діти…
Іди,  мати,
із  нашої  хати  —
раз  ти  така,
та  ой  гоп-гопака.


*******

З  ДИТИНСТВА:  ДОЩ

Я  уплетений  весь  до  нитки
у  зелене  волосся  дощу,
уплетена  дорога,  що  веде  до  батьківської  хати,
уплетена  хата,  що  видніється  на  горі,  як  зелений  птах,
уплетене  дерево,  що  притихле  стоїть  над  дорогою,
уплетена  річка,  наче  блакитна  стрічка  в  дівочу  косу,
уплетена  череда  корів,  що  спочивають  на  тирлі.
А  хмара  плете  і  плете
зелене  волосся  дощу,
холодне  волосся  дощу.
Але  усім  тепло,
усі  знають:  дощ  перестане,
і  хто  напасеться,
хто  набігається,
хто  нахитається,
хто  насадиться  на  горі,
хто  належиться,
а  хто  прийде  додому
у  хату,  наповнену  теплом,  як  гніздо.


*******

ПЕРШИЙ  СНІГ

Я  ішов,  куди  очі  дивились,
я  ішов,  куди  ноги  йшли.
Куди  це  очі  мої  задивились:
мов  полотно  рушникове  ліс!
Я  ішов  у  долонях  з  тобою,
ти  була  вся  суціль  із  очей.
В  кожнім  оці  моєю  рукою
вишивала  ти  квіти  людей.
На  землі  наче  біле  колосся.
На  землі  наче  біле  зерно.
Тільки  річечки  чорне  волосся
обвило  моє  горло,  як  дно.
Я  боявся  розкрити  долоні,
хоч  і  знав:  там  тебе  вже  нема.
Цокотіли  копитами  коні.
Перший  сніг  святкувала  зима.

*******
БІЛИЙ  ПРАЗНИК  КОБЗАРЯ

Умочу  пензля  в  квітучі  вишні,
намалюю  йому  біле  чоло,
а  на  чоло  трактори  вийдуть
і  хрущі  загудуть,  як  село.
А  на  чолі  маятимуть  крила  —
зелені  крила  доріг  навесні…
І  викопаю  у  чолі  очей  криниці,
щоб  набирати  відром  пісні!
Я  хочу  напитися  води  «Катерини»,
захлинутись  в  аральських  пісках,
обмитися  в  пожежах  Чигирина,
щоб  вишень  добра  принести  в  руках.
Щоб  порізати  хлібину  правди,
сіллю  справедливості  посипати  по  землі!
Я  хочу  піти  у  білий  празник
і  стерти  об  дорогу  не  одні  постоли…

*******
ІНОДІ  ДУМКИ  НЕВЕСЕЛІ  ОГОРНУТЬ

«Руче,  руче,  утрачена  руче,
що  без  тебе  я  мушу  робити?
Не  кидатися  ж  головою  з  кручі,
треба  якось  і  далі  жити…
Хато,  бачиш  —  руки  немає!
Не  погладжу  твоє  волосся
й  восени,  що  серпнем  світає,
тобі  з  яблук  не  виплету  косу.
Глечики,  глечики  рудобокі,
я  не  виліплю  вам  братиків!
Не  опущу  до  криниці  глибокої,
щоб  уранці  води  набрати.
І  тобі,  мій  сусіде  Миколо,
нічим  стиснути  праву  руку!..
Я  ж  не  був  без  руки  ніколи,
я  не  знаю,  як  жити  мушу!..»


*******


ЗОЛОТА  ПТАХА

У  квітні
білим  небом  вишневого  молока
літають  золоті  птахи-
золоті  птахи  дахів.
Вони  політають-політають
і,  як  голуби,  знову  сідають  на  хати
Аж  якось  одна  золота  птаха
прилетіла  із  білого  неба  до  мене
і  забрала  мої  руки,  моє  серце,
мої  очі  і  мій  спокій.
І  потім  зникла  у  білому  небі.
Довго  я  ходив,
довго  ходив  —
аж  поки  знайшов  ту  птаху  золоту.
«Віддай,  птахо  золота,
мої  руки,  моє  серце,
мої  очі  і  мій  спокій…»
А  з-під  крил  птахи  золотої
випурхнуло  дівча:
маленьке-маленьке  —
у  чашечці  вишневої  квітки  умістилося  б!  —
і  на  її  малесеньких  білих  долоньках
лежали  мої  руки,  моє  серце,
мої  очі  і  мій  спокій…


*******

Двері  риплять:  друзі  ідуть…

Двері  риплять:  друзі  ідуть,
друзі  покидають  назавжди.
На  стінах  яблуні  білі  цвітуть,
що  пожовтіють  і  обпадуть  завтра.
І  ми  під  яблунями  стоїмо  удвох:
бджоли  гудуть  у  волоссі,
збирають  розмови  мед  на  губах
і  б’ються  об  наші  очі  вологі.
А  над  яблунями  сині  журавлі:
ми  кидаємо  вслід  наші  руки  —
крилами  виростають  із  землі
яблунево-білі  птахи  розлуки.
Руки  друзів  не  втримати  у  руках  —
човен  вже  відпливає  у  білу  дорогу.
Друзі  ідуть  і  зникають  у  роках,
а  я  залишаюся  по  цей  бік  порога.

*******


ЗОЛОТІ  ГЛЕЧИКИ  ГРУШ

Груш  натрусили  з  матір’ю  у  садку,
і  я  набрав  повну  пазуху
маленьких  золотих  глечиків,
повних  меду,
і  поніс  підбігцем  у  поле,
де  батько  пшеницю  косив.
Підійшов  —
комбайн  стоїть
червоним  безкрилим  птахом.
Підійшов,
кличу  батька  —  нема.
Я  заглянув  у  пшеничне  колосся  —  нема.
Я  заглянув  на  дно  дороги  —  нема  і  сліду.
Я  заглянув  під  одежу  дерева  —  нема.
Я  спитав  у  щуки,
яка  хотіла  проковтнути  сонце,  —  не  бачила.
Я  спитав  у  річки  —  не  бачила.
Комбайн  стоїть
червоним  безкрилим  птахом,
і  немає  ніде  батька.
А  батько  у  землі  іще  од  війни:
його  тіло  стало  землею.
Його  груди  орють  навесні  плугами.
Його  ногами  ходять  трактори.
Його  руками  росте  калина  у  лузі.
Його  волоссям  довшають  стебла  пшениці.
Його  очима  дзвенять  кринички  під  деревами…
«Батьку,  а  я  тобі  груш  приніс!
Ми  з  матір’ю  натрусили  у  нашому  садку.
На,  батьку,  бери…
А  мати  тебе,  батьку,  усе  виглядає
у  вікно  причілкове,
каже:  куди  пішов,  звідти  і  прийде,  —
усе  виглядає…
А  я  ж  тебе,  батьку,  і  не  бачив  навіть,
тільки  на  збільшеній  фотокартці  у  рушнику,
та  хіба  ж  то  ти?..
От  якби  ти  був  удома  та  косив,
а  я  допомагав  би  тобі  —
я  був  би  твоїм  помічником:
ми  удвох  слухали  б  хлюпіт  ниви,
шурхіт  пшеничного  зерна  у  бункері
та  нетерпляче  очікували  б  зерновозок  із  току,
а  іще  я  збігав  би  до  криниці  по  воду
і  приніс  би  тобі  холоднячку.
А  ополудні  ми  обідали  б
у  затінку  крил  комбайнових.
І  знову  косили  б,  косили…
А  увечері  нас  би  зустрічала  біля  воріт  мати…
Батьку,  чому  ти  не  вдома?
Батьку,  чому  ти  в  землі?..
Я  не  оратиму  землі  —  бо  тобі  ж  болітиме!
Я  не  сяду  на  трактора  —  бо  тобі  ж  важко  буде!
Я  не  коситиму  пшениці  —  бо  то  ж  твоє  волосся!
А  дівчата  бояться  ходити  по  калину  у  луг,
кажуть,  що  то  твої  руки.
А  кринички  заростають,  бо,  кажуть,
ти  ними  дивишся!
Батьку,  чому  ж  ти  в  землі?..»
Падають  додолу
золоті  глечики  груш
і  розбиваються
з  тихим  дзвоном.


http://litmisto.org.ua/?page_id=10766

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=363490
рубрика: Поезія, Верлибр
дата поступления 11.09.2012

Заплющило сонце очі…

Заплющило  сонце  очі,
Лягло  спати  та  й  за  хмари.
Задощило,  що  є  мочі,
Впали  краплини  лукаві.

Подули  вітри  на  хмари,
Погнали  їх  та  й  у  поле,
Сховались,  як  ті  примари,
За  гори  й  за  синє  море.

Розкудлалося  волосся,
Розлетілося    колоссям,
Кинуте  гніздо  лелече,
Тягарем  сповзло  на  плечі.

На  серці  осені  сліди
І  ні  туди,  і  ні  сюди,
О,  Господи!  Мене  спаси
Від  її  дивної  краси.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=363360
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 10.09.2012

Грушки

Грушки,  мов  тими  лампочками-  світлячками
зависли  на  грушах...
Достигають.

Повіє  вітер,  зашелестить  листочками,
розійдеться,  розсердиться
й  струсить  додолу  їх.

Гупнуть  під  грушу  чи  боками,  чи  личками,
вже  дозрілі,
на  пожухлу  від  спеки  траву.

Злетяться  на  них  оси,  покуштують    меду,
що  тече  з  потрісканих  боків,
наїдяться  від  пуза  ласощів  тих.

Загудять,  як  той  вітер  дротами
і  полетять  далі,
тріпотячи  крильцями-вітрячками.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=363331
рубрика: Поезія, Верлібр
дата поступления 10.09.2012

З колодязя неба

З  колодязя  неба,  відром  ллється  невпинно  дощ
у  дзбанок  Землі,  щоб  напоїти  досхочу
сім’я,  ще  ненароджених  трав,  лісів,  садів,
що  пагінцями  проростуть  весною  з-під  товщ
ковдри,  білих  і  вже  танучих  в  промінні  снігів.  
Під  витканим  сонцем  полотном  із    золотого  руна,
теплого  ,  ніжного,  лагідного,  м’якого,
мов  руки  матінки,  які  дитя    пригорта,
проростуть!  Бо  природа,  як  і  люди,  жива.
А  Весна,  напоївши  золотим  руном  сонця  рілля,
забринить  піснею  жайворонка  в  небесах...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=363088
рубрика: Поезія, Верлібр
дата поступления 09.09.2012

Чорні хмари, небо обійняли… ( Осіннє)

Чорні  хмари,  небо  обійняли,
Кружляють  над  землею  зухвало,
Кидають  сльози  на  нас    криваві,
Лякають  блискавками,  громами...

І  ллються  сльози  ті,  мов  з  решета,
Повз  земних  туманів  мережива,
Падають  на  старого  кашкета...
Бо  моя  парасолька  ледь  жива.

Вітер  в  цьому  багатоголоссі,
Вже  куйовдить  Осені    волосся,
Розкидає  ,  щоб  переплелося,
Так  воно  в  ці  дні  та  й  повелося.
 
В  калюжах  купаються  листочки,
Обірвані  платтячок,  шматочки,
Пірнають  мов  качечок  синочки,
Чи    маленькі  жовтороті  дочки.

Як  же  ж  мені,  аж  до  болі,  їх  жаль  
Та  нічого  і  не  вдієш  на  жаль...
Грає  сумну  мелодію  скрипаль
І  летять  журавлики    в  синю  даль...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=362891
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 08.09.2012

Вересень

Сонце  з  ніжністю  обіймає  земні  простори,
Вітер  тихенько  пестить  осінній  світлий  день,
Місто  золотіє  куполами  історії,
Закохано  йде  на  побачення  вересень.

Ще  майорять  чорнобривці  в  смарагдових  косах,
Ледь,  ледь,  торкаються  шовкових  кіс  опали,
Ще  вітри  не  голосять  на  полях  стоголосі
Та  ще  плаття  дерев  під  ноги  нам  не  спали  .

Південь  кличе  до  гостини  на  "бархатний  "сезон,
Де  хвиля  хвилю  лазурну  переганяє,
Ще  лине  з  шовковиць  шпаків  голосистих  тридзвон
І  синє  море,  білі  чайки  колихає...

Над  горами  спалахнули  блискавок  заграви,
В  серці  струни  смутком,  все  ж  таки  та  й  заграли,
Втамовується  спраглий  день  теплими  дощами,
Бо  хмари  надвечір  сонце  з  неба  забрали...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=361775
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 03.09.2012

А сина все нема…

Молоко  свіже  та  парне,  мати  подає  до  столу,
в  глечику,  квітками-незабудками  розмальованому
і  кругленькі  млинці,  мов  сонечка,  в  пахощах  медових...
Гудуть  джмелі  та  бджоли,  а  очі  дивляться  на  дорогу.

Летять  лелеками  й  спливають  невпинно,  життя  літа,
десь  її  син  заблукав  у  світах,  у  задимлених  містах,
сльози  горошинами  по  зморшкам,  котяться  додолу...
Де  ж  ти  мій  сину,  соколику?  Повернися  ж  бо  додому!

Батько  з  вусами,  курить  люльку  під  білою  хатою,
а  донька,  горлицею  горнеться  до  рідної  матері,
цілує  в  сивину  та  обіймає  за  плечі  стару,
онуки,  слухають  бабусині  розмови  про  давнину...

Кудахкають  кури,  з  півнем  ходять  по  двору  й  моріжку,
гребуться,  купаються  біля  собачої  будки  в  стіжку...
Пахне  травами,  мукає  "  Зорька"...Доїти  йти  пора,
вечір,  день  змінив.  Отак  кожного  дня,  тільки  сина    нема...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=361687
рубрика: Поезія, Сюжетні, драматургічні вірші
дата поступления 03.09.2012

Омана (зрада) і пробачення

В  твоїх  очах  небесна  синь,
Бо  ти  з  Божественних  творінь,
Бо  ти,  людського  роду  син,
З  моїх  видінь  та  сновидінь.

Я  чую  спів  осінніх  злив,
Боюсь,  щоб  дощ    портрет  не  змив,
Не  розчинилася  б  пастель...
Та  Майстер  сам  зі  злості  стер.

Скотилася  сльоза  з  -під  вій,
Омана  принесла  лиш  біль,
Збрехати  так  і  не  зумів,
Спав  пелени  любовний  хміль.

*******

Ти  снишся  мені  у  зливах,
Осінніх  дощів  соромливих,
Засмучений  розлученням,
Знову  шукаєш  сполучення...

Можливо,  все  так  і  буде,
Ти  знайдеш  вибачення  слова  
Й  серце  облуду  забуде...
Розвіється  вітром  полова.

Після  такого  каяття,
З-під  пензля  мого  й  твого  життя,
Вийде  і  картина  нова,
Любовна,  казкова,  чудова...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=361524
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.09.2012

Вже осінь заглядає в очі…

Вже  осінь  заглядає  в  очі,  
Вже  сняться  сни  мені,  пророчі,
А  вітер  за  вікном  регоче,
Листям  по  шибкам  все  скрегоче.

Прощаються  птахи  співочі,  
Моє  серце  плаче  щоночі,
Прощатися  з  ними  не  хоче,
Про  самоту  мені  шепоче.

Злітають  ввись  ключі  лелечі,
Летять  вони  в  краї  далечі,
Осінньої  пори  предтечі,
Як  світ,  шляхи  ті  всі  старечі.

Обіймає  смуток  за  плечі,
Для  душі-  вісник  порожнечі,
Я  так  боюсь  любові  втечі
Та  твого  серця  холоднечі.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=361091
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.08.2012

Калина й горобина

Ростуть  калина  й  горобина  біля  тину,
Гарні  пОдружки  в  червоних  намистинах,
Рахують  на  кетягах  кожну  горошину,
Красуються  милі  в  калюжах-  вітринах.

Тільки  подивись,  які  ж  то  красуні-діви!
То  мовчазні,    то    доволі  говірливі,
Одна    мов  у  чудових  яхонтах-рубінах,
Друга  в  бурштині  й  коралях-бісеринах.

Горять  вогнем  їх    солодко-гіркі  прикраси,
Ще  не  час,  а  зимою,  будемо  ласі...
Зачаровують    своїм  блиском  повсякчасно,
"Китиці  на  снігу"  -картина  прекрасна.

Ягоди  манять,  що  хочеться  їх  зірвати
Вустами...Розчавити  й  покуштувати...
Та  очей  не  можна  від  краси  відірвати,
Напитись  їм  ще  сонця  ,  щоб  дивувати.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=360949
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 30.08.2012

Вирує вітер…

Шаленіє  вітер,  свище  в  димарі,
виє  в  комені...Страшно,  як  мені...
Заглядає  в  шибки,  тріснуть,  ось  вони,
розгулявся  шибеник...Злякав  сни.

Поховались  десь  у  затінках  кутків,
від  звуків  тих  ,  у  гостях  павуків...
Клич,  не  клич,  не  йдуть  сни.  Мов  глуха  стіна,
лиш    стогін  вночі  по  хаті  луна...

Вишня,  гілкою  пише  на  склі  листи,
за  вікном,  своїм  листям    шелестить,
Щось  хоче  сказати  чи  розповісти,
щоб  осінню  самоту    відвести.

Вирує    вітер    та  хоче  увійти,
ляскають  двері.  Замок.  Не  пройти...
Спаси,  Господи!  Сум-печаль  відведи!
Обіймають  за  плечі  холоди...


_________________
Блокування  щодо  оцінок  знято.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=360685
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 29.08.2012

Прощання з літом

Гойдає  вітер,  ще  зеленню  укриті  віти,
Ще  веселкою  переливають  у  парках  квіти,
Ще  лине  їх  аромат,  що  можна  захмеліти,
Ще  співають  пташки  і  шлють  нам  всім  свої  привіти...

Ще  бджоли  п'ють  нектари,  несуть  до  сот  недаром,
Щоб  потім  пригостити  нас  цілющими  медами,
У  холоди  для  нас  це  буде  чудовим  даром,
А,  ось  зараз  трудівниці  збирають  все  до  грама...

Та  вже  скоро  попрощаємось  із  жарким  літом,
Надовго.  Не  знаю  я,  чи  плакати,  чи  радіти...
З  метеликами  ,  що  у  веселку  розодіті,
З  травами,  по  яким  любили  босими  ходити...

Не  нап'юсь  ,  як  колись,  роси,  з  горнятка  світанку,
Не  нарву  я  більше  до  вінка,  волошок  з  маками,
Не  заколисають  нас  вітри  між  зір  до  ранку,
Не  поцілую  вуста,    полуничними  губами.

Не  люблю  проводи  і  як  клекочуть  лелеки,
Що  летять  у  чужі  світи,  від  нас,  ой,  як  далеко,
І  як  вітер  знімає  з  дерев  останні  свитки...
Й  заплаче  від  жалю  серденько,  бо  роздяг  до  нитки.

Все  йде  по  колу,  тисячоліттями,  роками,
Не  можна  зупинити  ні  сльозами,  ні  руками,
Що  визначено  Богом,  Святими  небесами,
Не  можемо  ми  враз    змінити...  Чуєте?  Земляни!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=358854
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 20.08.2012

Серпневої ночі

Зірковим  пледом,  ледь  прикрите  Земне  тіло,
втомлене  й  зомліле  від    напруженого  дня...
Куйовдить  вітер  волосся-колосся  спіле,
гомонять  між  собою  вже  достиглі  хліба.

Лине  запах  матіоли  навколо  села
і  п’янить  своїм  терпким  духом,  мов  від  вина,
Бринить,    розірвана  смутком  у  серці  струна,
відчуваю  я,  подих  осені  на  вустах.

На  спушених  перинах  із  трав,  захмеліла
від  медових  пасік,  засинає  й  суть  моя...
Немов  дзвонами,  цвіркунами  відзвеніле
літо,  огортає    теплом  несміло...Сплю    я...

А  десь  там,  в  небесах,  затріпочуть  два  крила
і  розбудить  мене  прощальний  крик  журавля...
Останній    Спас,  хлібний,  спинить  біг  літа  й  тепла,
закінчаться  жнива.  Осені  прийде  пора.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=358448
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 19.08.2012

Останні дні літечка…

І  знову  дощ  малює  срібні  кола
На  стежках  літньої  спекотної  пори,
Залишає  сліди  свої  навколо,
Умиваючи  безкрайніх  полів  дари.

Вже  стоять  дерева  в  золотій  журбі,
Шепочуть  листям    дерев'яні  молитви
Й  немов  вся  природа  в  якійсь  боротьбі
За  долю...Чекає  осінні  холоди.

Запрограмовано...Чи  можливо  й  ні?
Ляскають  дверима  скуйовджені  вітри,
Напускаючи  нам  туманів  рої
Й  обпаленої  жаром  сонця,  мішури.

Розстібаючи  на  блузах  гудзики,
Вітер  ,  мов  коханець  чи  ловелас-гультяй,  
Пестить  груди  дерев  під  чар-музику,
Зринаючи  в  танок...  З  листям  та  й  закружляв...


______________
Блокування,  щодо  оцінок  знято.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=358351
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 18.08.2012

Пекельна печать з небес, лягла на плечі земні…

Пекельна    печать  з  небес,  лягла  на  плечі  земні,
розчавлена  сонцем  в  асфальті  й  на  піщинках  німих...
 Рана    від  випеченого  гнітом  клейма,  ятрить
Та  коли  дощі  знімуть  печаль  з  пліч  ,  то  переболить.

А  до  них...Опали,  замість  смарагдів  на  полях,
тріск  головешок    в  змарнілих  від  суховію  гаях.
Від  подиху  вітру,  столітні  дуби  в  них  горять...
Оси  від  страху  роять,  ухою  озера  киплять.

Пропалені  крильця  метеликів  звисають  з  трав  -
опалів  до  землі,  мов  нетліючий  шовковий  прах,
ще  вчора  живий  і  радіючий  життю  ікар,
А    сьогодні,  з  печаткою  смерті  в  бісерних  очах.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=355840
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 07.08.2012

Сонце, літо жарить-шкварить по сідницях… ( Серпнева пектораль)

Сонце,  літо  жарить-шкварить  по  сідницях,  
Пече  на  потилицю,  в  очах  іскриться,  
Пташки  принишкли,  водиці  б  їм  напиться,
Знімають  поволі  дерева  спідниці...

Жнивує  поле,  хліба  буде  доволі,  
Немов  морем,  комбайни  пливуть  поволі...
Молотять    молотарки  золоте  зерно,
Піт  струмком  стікає  на  засмагле  чоло.

Ген,  за  лісом,  мукає  парне  молоко,
Пастух  жене  на  дійку    під  пеклом  його,
Щоб  річками  по  полях  воно  не  втекло,
А  маслом  на  бутерброди  ніжно  лягло.

Білий  налив  вже  дозрів,  гупає    до  ніг,
Янтарем  налитий,  серпневий  оберіг,
Пахне  він  медом,  вином  запашним,  хмільним,  
Сонячним  літом,  що  ще  в  серпанку  бринить.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=354170
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 31.07.2012

Я засинаю в теплих долонях світу…

Я  засинаю  в  теплих  долонях  світу,
між  мережива  зір,  під  шовком  неба,
в  сріблі  місяця  під  шепотіння  вітру,
втомлена,  гола  й  самотня...  Без  тебе.

Заколисують  мене  ніжно  ті  руки,
мов  дитину  пригортають  до  себе
і  я  забуваю  у  сні  про    розлуку,
розчиняючись  в  обіймах...Без  тебе.

В  обіймах  ночі,  ледь  прикрита  затінком
прохолодної  вуалі    з  туману,
що  спадає  в  лоно  природи-матінки,
я  забуваю  кохання  оману.

Серце  й  душу  більше  не  тривожать  рани,
зцілює  любов  Всесвіту,  що  править...
Ллється  з  Божественних  долонь    й  омиває...
З  молитов  я  п'ю  чудодійну    прану.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=353534
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.07.2012

Ах, любовь…Ах, страсть…Как бы не пропасть

Люблю  твой  взгляд,  чуть  прищуреных  за  стёклами  очков  глаз,
Насмешливый  иль  таинственный  ,  не  понять  мне  его  сейчас,
Твоё  хлопанье  ресниц,  словно  бабочек  крылец  из  страз...
Как  их  веер    ветра  к  лицу  нежно  прикасается...Ух,  класс!

Люблю  твой  сладостный  шепот  из  чуть  раскрытых  вишен-  губ,  
Долетающий  до  моих  ух,  чарующий  мой  нежный  слух,
Оседающий  дыханьем  на  завитки  волос  шеи,
Ласкающий  ложбинки...И  побежали  мурашки-  феи...

Встрепенулись    груди,  плечи...Щёки  от  слов  заалели,
Будто  гроздья  рябины    налились,  среди  зимней  метели...
И  выросли  крылья    вдруг  ...Вокруг  заиграли  свирели,
Я  люблю  тебя,  мой  друг  за  струны,  что  в  душе  зазвенели...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=352414
рубрика: Поезія, Интимная лирика
дата поступления 23.07.2012

Ах, это лето, ах, эта сласть…

Не  буди  меня,  не  зови...Я  хочу  под  небом  покайфовать  всласть,
Не  хочу  так  рано  вставать...Вот  нАпасть.  Мне  бы  в  чьи  -то  объятья  упасть,
Травушку  мягкую  прижать,  приласкать  и  почувствовать  души  страсть,
Ветра  нежного,  поцелуи  ловить,  к  дуновенью  его  бы  припасть,
Словно  к  твоим  губам  из  ванили  под  ночным  флёром...  Сразу  пропасть,
Слиться  с  природой  иль  раствориться  в  ней,  стать  мёдом  и  отдать  свою  часть
Иль  всю  себя,  любя...  Прильнув  к  Земле  ,  ощутив  смятенье  и  экстаз,
Как  прекрасна  она  и  Вселенная  вся!  И  солнца  лик  в  наших  глазах.  

*******
Давай  вставать  без  лишних  фраз,  оставив    в  памяти  пахнущий  образ...
Дышать  счастьем  на  рассвете  это  класс!  Спасибо  за  полёт  в  небесах!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=351265
рубрика: Поезія, Интимная лирика
дата поступления 18.07.2012

А Земля п"є благодать

Пече  сонце  нещадно,  випікає  просидь,
у  дерев  і  у  трав,  на  зелених  їх  косах,
а  з  молочних  туманів  осідає  просинь,
змиває  волосся  Землі  світанок  в  росах.
Вирулює  тихенько    човен  літа  в  осінь,
зриває  вітер  обсмалені  сонцем  коси,
розлітаються  вони,  хто-куди,  в  далечінь,
у  височінь,  де  сваряться  хмари  й  де  грози
бушують  й  де  вирує  блискавок    озарінь,  
де  ллються  такі  смачні  та  солодкі  сльози,
і  де  срібних  дощів  м"ятна  й  цілюща  купіль...
А  Земля  п"є  ту  благодать,  бо  вже  в  знемозі.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=350952
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 17.07.2012

Стара церковця в Лемешах ( Про Розумовських) ( вірш Ліни Костенко)

Історія  стоїть  біля  дороги,

Та  й  дивиться,  хто  їде  по  соші.

Йде  череда,  туман  взяла  на  роги,

А  он  село,  що  зветься  Лемеші.

Десь  там  жила  Наталка  Розумиха,

Грицькова  жінка,  гарна  й  молода,

Як  ще  був  жив,  набралася  з  ним  лиха,

Такий  він  був  п’яндига  й  гуляйда,

Але  й  козак,  просмолений,  мов  човен,

Жагучо  любий  до  безтями  рук.

Як  він  помер,  весь  світ  сльозами  повен

в  дощах  стояв  до  самих  Базавлук.

Вона  ж  його  ні  словом  не  вкорила,

Ходила  до  могили  припадать,

А  двох  синів  Олексу  та  Кирила

В  капелу  царську  мусила  віддать.

Коли  ж  сини  доскочили  пошани,  

Вернулася  вона  у  Лемеші.

Мов  янголи,  співали  клиромани  

За  упокій  козацької  душі  —

В  тій  церкві,  що  Наталка  спорудила

На  тому  місці,  де  Грицьковий  гріб.

А  двох  синів,  Олексу  та  Кирила,

У  тій  же  церкві  висповідав  піп.

Один  був  мужем  вінчаним  цариці,

Сподобивсь  другий  навіть  булави.

Вона  молилась:  Грицю,  чуєш,  Грицю!

Хоча  б  на  мить  устань  та  оживи!

Та  подивися  на  свою  Наталку,

що  за  одмолені  гріхи,

яку  он  долю  виспівали  змалку

підпаски  наші,  наші  пастухи!

Вони  ж  гусей  тут  пасли  в  конюшині,

Вони  ж  тут  руки  дряпали  в  малині,

Вони  ж  на  цьому  вигоні  росли.

А  ті  ж  то  гуси,  гуси­лебедята,

Та  й  узяли  підпасків  на  крилята,  

та  й  у  хороми  царські  занесли!..

Лампадка  тьмяно  блимала  в  кіоті,

Стояла  в  церкві  дивна  тишина.

Блищали  скрізь  оправи  щирозлоті,

І  озивалась  Лотова  жона.

Чекали    слуги  десь  аж  біля  брами.

Наталія  молилась  гаряче.

А  синя  стрічка  царської  статс­дами

Текла,  як  річка  їх,  через  плече.

Вона  молилась:  —  Встань  та  подивися,  

що  я  вже  стала  свахою  Петра.

Що  грошей  в  нас  тепер  хоч  подавися,

Невістка  в  мене  з  царського  ребра.

Тепер  уже  не  плачу  я  ночами.

Невістка  гарна,  що  там  говорить.

Вже  як  вони,  хоч  тайно,  обвінчались,

То  це  ж  таки  уже  не  фаворит.

Буваю  на  балах  і  на  прийомах,

Бо  я  графиня,    а  Олекса  граф.

Він  при  дворі,  а  я  уже  при  ньому,

Спокійно  хай  покоїться  твій  прах!

З  колін  звелась  графиня  Розумовська,

Зашарудів  широкий  кринолін.

Чи  то  спіткнулась,  чи  на  плитах  ковзко,

Чи  на  дзвіниці  хилитнувся  дзвін,

І  задвигтіла  церква  —  кам’яниця,

І  хрест  на  церкві  також  хилитавсь,

Мабуть,  Грицько  в  землі  перевертавсь.


Такими  поетичними  рядками  розповіла  нам  Ліна  Костенко  історію  великої  родини  Розумовських  з  невеликого  села  Лемеші,  що  широкими  полями  та  квітучими  садами  розкинулося  на  узбіччі  широкого  шляху,  який  проліг  між  Києвом  та  Черніговом  на  півночі  України.  

 Із  сайту:
 http://rozumi.info/index.php?option=com_content&view=article&id=17:2009-10-07-12-36-10&catid=19:2009-10-07-12-30-24&Itemid=2

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=349849
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.07.2012

Накинуло літо вуаль з павутиння…

Накинуло  літо  вуаль  з  павутиння
зі  сріблистої    тоненької  струни,
прикрилось  від  спеки  шовковою  тінню,
розкинувши  з  пелюсток  квітів,  шатри,
хай  гудуть  над  ними  джмелі    емоційно,
п"ють  меда  хмільні  й  співають  цвіркуни.

Вітерець  інколи  пролетить  граційно
над  долиною,  розхвилює  луки,
обійме  кожну  травинку  благовійно
й  забудуться  пристрасні  поцілунки
розпеченого  сонячного  проміння
й  розкриються  нові,  свіжі  пуп"янки...

Коли  з  небес  проллється  сліз  омовіння,  
вдягнуть  луки  барвисті  вишиванки
і  знов  будуть  чекати  благословіння
від  сонця,  щоб  зустрічати  світанки
теплого  літа,  медоносів  бриніння
й  порхання  метеликів  у    серпанку.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=347892
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 03.07.2012

Земля святково-весільна

Колише    вітер  ромашкове  поле  біле,
Немов  сукню  Землі  святково-весільну,
а  Сонце  спрагле,  від  свого  жару    спітніле,
п"є    кришталеворосяну  з  поля  піну...

Втамував  спрагу,  у  воду  джерельну,  сміло
пірнає.  Промінням  грає  без  упину,
золотить  хвилі  очманіло...  І  зігріло
джерело  для  зцілення  й  тіла  спочину.

Дивляться  ромашки  в  дзеркало  тріпотливо,
радіють  відображенню  безпричинно,
метеликам  милим  і  сонечкам  можливо,
що  п’ють  медово-терпку  прану  невпинно...

Хміліють  ,  немов  від  шампанського,  бурхливо,
розчиняючись  у  Всесвіті    щоденно,
і  якось      неймовірно  ніжно  та  чутливо,
тріпочуть  крильцями    гарно  й  філігранно.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=347527
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 01.07.2012

Ось і хмарки прилетіли товстопузі, такі милі карапузи…

Ось  і  хмарки  прилетіли  товстопузі,  такі  милі  карапузи,
весь  час  у  русі,  втікати  від  вітру  щораз  кудись  мусять....
Потемніли  їх  обличчя,  надулись  пузИ,  стали  грізні  мов  тузИ,
розсердилися  враз  на  нього  вони,  мабуть  сльози  пустять
на  землю  густі,    від  образи  на  якісь  чудні  та  пусті  накази,
шаленого  буйного  вітругану...І  запалахкотять
в  гніві,  розрядами  блискавок  ,  грозами  грізними  втілять  погрози,
самі  себе  розірвуть  на  частки...  З  небес,  зараз  ушкварять.

І  заплакали  навзрид  хмарки  малі,  полилися  їх  сліз  ручаї,
впали  на  землю  дощами,  напоїли  поля  безкраї,
ще  не  достиглі  хліба,  ще  не  доціловані  сонцем  урожаї,
щоб  росли  вони,  колосилися  на  славу  в  нашім  краї.
Щоб  лани  зеленіли  і  луки  квітли  й    шуміли  гаї  столітні,
щоб  раділи  люди,  сонцем  змучені,    хмаркам  розлюченим
на  небокраї...Ради  нас,  самі  себе  карають,  бо  Землі  вірні,
врятувати  повинні  стражденних...Важко  бути  блаженним...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=346951
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 28.06.2012

Вечір

Обійняв  тихо  й  якось  невимушено  вечір,  
стомлені  від  щоденної  праці,    земні  плечі,
Розчесав  вітерцем-гребінцем  коси  дерев,  трав,
напругу  і  жар  сонячного  дня    зняв.  Врятував.

Став  ніччю...Запалив  на  небесах  зорі-свічі...
Чумацький  шлях  простер  над  нами...  Чи  не  до  Січі?
Місяцем    засяяв,  заграв  в  водах  рік  і  озер,
у  морські  хвилі  падав-  виринав...Гіпнотизер.

Просила  на  землю  сліз.  Обіцяв,  будуть  пізніш.
Умив  росою  стомлені  її  плечі  палкіш...
Яка  то  розкіш  відчувати  цю  прохолоду
і  насолоду  після  спекотної  погоди.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=346089
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 25.06.2012

День тане в вечірній сонній імлі…

День  тане  в  вечірній  сонній  імлі,
сповзаючи  сірими  плямами,
палахкотять  деінде  ліхтарі,
мошкара  звивається  туманом...

З  дзюркотанням  цикад  та  цвіркунів,  ,
насувається  нічне  марево,
лине  їх  пісня  звучна  звідусіль,
спалахуючи  між  трав,  заревом.

Мені  не  до  снів,  зворушує  спів
літньої  ночі.  Світляків  сяйво...
Пахне  липою,травами  полів,
обгортає  теплом  чарівливо.

Рогатий  місяць  на  небо    виплив,
рахуючи    зорі  терпеливо,
немов  фарбою  з  перлів,  посріблив,
мерехтять  мінливо.  Чи  не  диво?

А  вдосвіта  білих  вітрил  наплив...
Вітер  човників  пригнав  бурхливо,
до  землі  їх  в  розливі  причалив
й  заплакали    дощами    чутливо...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=345067
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 19.06.2012

З висоти небес, із сонячного цеберця…

З  висоти  небес,  із  сонячного  цеберця  
ллється    проміння  золотоспадом  ,
падає  в  в  мої  лазуритові  озерця,
торкаючись  їх  глибин    каскадом...
Оновлюючи  вінця  зіниць  мазком  митця
і  наповнюючи  свіжим    блиском,
дає  мені  життєдайну  силу  від  Творця,
в  душі,  відбивається  відгуком...
Лине  теплом,  любов'ю  й  ніжністю  до  серця,
відтворюючи  у  віршах  спектром
всю  красу  природи,  змальовуючи  зблизька,
щоб  всі  наповнились  її  чаром...
Її  жаром,  ти  і  я  ,  вся  країна  моя
й  було  все  добре  у  нас  загалом
і  переповнювали  всіх  нас  щастя  й  краса.
І  щоб  був  для  нас  рідний  край  -раєм,  
бо  всього  цього  хочуть  моє  серце  й  душа...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=344547
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 17.06.2012

Нап’юся роси з горнятка світанку

Нап"юся  роси  з  горнятка  світанку,
з  кіс,  неторканих  сталлю  трав,  духмяних...
Захмелію  без  вина  наостанку,
від  духу,  що  бринить...Немов  цунамі
піднімає  вмить  і  несе,  мов  бранку,
над  вишневими  карими  садами,
де    море,  синьоокого  барвінку
плеще  хвилями  поміж  розливами
прохолодної  м"яти  у  затінку,
де  гудуть  джмелі-скнари  над  медами,
сьорбаючи  з  квіток  патоку  п"янку,
цмокаючи  маленькими  губами...
Там  літо  викарбовує  картинку
в  уяві,  сонячними  янтарями
до  зими...Вип"ю  з  нього  філіжанку
для  душі,  захоплюючись  барвами.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=344148
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 15.06.2012

Квітка

Над  вранішнім  німим  містом,  
від  розпеченого  асфальту,
парує  кава  з  молоком...
Квітці  стало  від  того  млісно,
з  притаманним  їй  азартом,  
чекає    сонце  й    дощ  під  вікном,
на  їх  дійство-  чародійство...
Спадає  сон.  Запахло  димком.

Притрушену  пилом  з  пилком,
світанок  омив  квітку  дощем,
привітна  до    всіх  стала  знов,
пройнялася  навкіл  пахощем.

Ось,  війнуло  з  неба  теплом,
сонце  обійняло  серпанком...
Вдоволена  вона  цілком
І  в  місті  радіють  всі  разом.

Та  наступним    літнім  ранком
запарує  кава  з  молоком.
Причепурить  дощ  цілунком
місто...Обдарує  пуп"янком
ту  квітку...Причеше  з  вітром...
І  розквітне  він  буйним  цвітом.
Розмалює  сонце  жаром
пуп"янок  той,  немов  пензликом.

Наповниться  він  нектаром...
Порхне  бджілка  вдвох  з  метеликом
над  ним,  за  шовковим  добром,
Оп"янить  їх  медовим    вином.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=343771
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 13.06.2012

МОЯ ЛЮБОВЬ- ИСТОЧНИК ВДОХНОВЕНИЯ

Моя  любовь  -  источник  вдохновения,
Но  это  лишь  простые  для  всех  слова,
Моя  Душа  вся  в  её  упоении,
Птицей  взлетает  в  синие  небеса.

Два  седые  крыла,  перья  из  серебра
И  струится  свет  сквозь  глаза-жемчуга...
Вольна  она...Благодать,  простор  астрала!  
Ах,  как  прекрасна  с  той  высоты  Земля!

Боже!  Услышь  мои  признанья  и  мольбу,
Хочу  раствориться  в  Природе  твоей
И  стать  Светом,  пронзившим  дерзкой  бездны  мглу
Иль  мелодией,  звучащей  со  всех  сфер.

Радугой,  после  гроз  и  ливней  на  лугах,
Свежим  и  нежным  ветром    в  диких  степях,
Иль  сладким  мёдом  поцелуя  на  устах...
Волшебным  запахом  в  травах  и  цветах.

Иль  слезой,  умывшей  на  рассвете  поля,
Иль  каплей  дождя,  стёршую  пыль  с  лица,
Строкой  о  Любви  в  чьих  то  стихах  исцеля,
Энергией,  бившейся  в  чистых  сердцах...

Молюсь  я  о  тех,  кто  заблудился  во  тьме,
Чтоб  выход    они  обрели    поскорей,
Чтоб  протянули  сердца  добра  и  к  Тебе,  
И  чтоб  их  Души  были  духом  сильней.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=343080
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 10.06.2012

Зрада від самотності…

Як  же  мені  почуття  ці  передати,
Що  мою  душу  рвуть  на  шматки,
Я  не  знаю,  що  маю,  тобі  сказати,
Кохаю  чи  вже  мабуть  і  ні...

Чи  можливо  втікаю  від  самотності,
Розповідаючи  всім  байки,
Стримуючи  хворобливі  емоції,
Бо  ще  вірю  в  дитячі  казки.

Зізнаюся,  зрадила  я  колись  тобі,
З  вітрами  ,  що  в  травах  шугали,
Інтриги  ніжно  плели  у  косах  моїх,  
Цілували  їх...Чарували.

Лоскотали,  як  ти...Були  ми  молоді,
Жартували  ...Вуста  ж  бо  хмільні...
Повернутися  хочеться  в  минулі  дні,
Де  вирували  пристрасті  ті.

Глибина...,  жага    нестримна,  полуденна,
Сплетіння  несамовитих  тіл,  
Тепло  долонь  й  якась  любов  навіжена
І  немов  неземний  рай  довкіл.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=342524
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.06.2012

Липи заквітли, сонцем сповиті…

[i][b]Липи  заквітли,  сонцем  сповиті,
Запахли  хмільним  ароматом,
Квіти  нектаром  й  вином  налиті,
Розпиляються  духом-  златом.
 
Ллється  дух  той,  духмяний,  невпинно,
П'янить  чарівним,  ніжним  летом,
Сідаючи  на  вуста  невинно,
Цілуючи  солодким  медом.

А  ми  кохаємося  натхненно,  
Насолоджуючись  букетом,
Хміліємо  без  вина  щоденно,
Співаючи  літу  сонети.[/b][/i]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=341780
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.06.2012

Рідний Києве мій, України моєї вірна столиця!

Рідний  Києве  мій,  України  моєї    вірна  столиця,
Ти  наша  честь  і  гордість,  ти  наша  тепла  домівка  й  світлиця,
Я  люблю  тебе,  твої  вулиці,  парки  й  усміхнені  лиця,
Й  Дніпро,  що  в  місячному  сяйві  переливається,  іскриться.

Люблю  золоті  твої,  древні  та  нові  церковні  куполи,
Тягнуться  вони  до  Бога,  до  небес  в  світлій  своїй  мОлитві,
Дзвенять  над  містом  гулко  й  чисто  їх  срібні  дзвони  хресні,  святі
Й  зцілюють  їх  чудотворні  ікони,  прощаючи  нам  гріхи.

Люблю,  коли  ти  потопаєш  в  каштановім  й  бузковім  квіту,
А  верби  схиляють  до  води,  свою  зелену  косу  рясну,
Коли  босоніж  я  йду  берегом  ,  збираючи  м'яту-руту,
А  пташки  співають  пісню  голосну,  прославляючи  весну.

Та  були  колись  часи,  коли  горіли  твої  храми  й  церкви,
Коли  татаро-монгольське  іго,  знищувало  сади  й  хати,
Коли  ляхи  й  москалі  розруху  і  голод  народу  несли,
Коли    Дніпро  було  червоним  від  крові  в  лихі  роки    війни.

І  піднімався  твій  народ,  захищаючи    землю,  і  волю
Та,  щоб  не  бути  в  чужинській  неволі,  щоб  розвивати  мову,
Щоб  мати  собі  й  своїм  дітям  омріяну  щасливу  долю,
Щоб  будувати  й  розвивати    у  майбутнє  світлу  дорогу.

Слався  в  віках,  Києве  мій,  України  моєї  столиця!
Хай  над  тобою  оберіги-крила  Ангелів  розкриються,
Нехай  щастя  і  любові  в  тебе  будуть  завжди  повні  вінця!
І  хай  все  на  краще  в  житті  твоїх  людей  скоріше  зміниться!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=340237
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 27.05.2012

О, мій чудовий, рідний і милий краю!

Співає  соловейко  пісню  чарівну,
Лине  та  мелодія  посеред  гаю,
А  моє  серденько  стукає  в  такт  йому
І  душа  співає,  немов  вона  в  раю.

Я  босоніж,  по  смарагдам  трав  тихо  йду,  
Аромат  п'янкий  ловлю,  в  себе  вбираю,
Прохолоду  їх  ніжну  до  тіла  беру,
Це  дійство  природи  мене  надихає.

Я  вплітаю  сині  волошки  до  вінку,
З  маків  червоних  додаю  до  них  жарУ
Й  обсушивши  вустами    цілющу  росу,
Надіваю    на  срібну  косу  цю  красу.

Метелики  барвисті  пірнають  в  рясну
Мою  красу,  квіткову  й  дуже  запашну,
Їх  крила  шовковисті  тремтять  на  вітру,
А  вусики  й  лапкИ  в  медовому  пилку.

О,  мій  чудовий,  рідний  і  милий  краю,
Як  же  веселкою  все  навколо  грає,
Я  тебе  люблю  й  своє  тепло  віддаю,
Квітни  й  надалі,  хай  Бог  допомагає!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=340206
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 27.05.2012

Татові

Обірвалося  життя  твоє  враз,
Можливо  був  ще  й  не  час,
Та  доля  розпорядилася  так,
Мабуть  Божественний  знак.

Сьогодні-  день  твого  народження,
Душа  розтривожена...
Плаче  біля  святих  ікон  свіча,
Воском  танучи    в  очах.

Шматочок  українського  хліба
На  чарці  з  горілкою...
Спомин  про  душу  рідного  тата...
Вже  й  літ  пройшло  багато.

У  вирій  полетіла  молитва
До  Бога,  щирі  слова...  
Чи  досягнуть  вони  адресата?
Важко  мені  без  тата.

"Царство  йому,  дай  Боже  небесне,
Нехай  зоря  не  згасне
Твоя,  Боже,  у  віках...  Та  прости
Гріхи.  Не  дай  самоти.


*********
Сьогодні,  День  народження  тата,  який  загинув      на  47-му  році  життя  в  1985  р.  в  автокатострофі  .День  помину.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=339388
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 23.05.2012

Сон про Париж

Мне  приснился  этой  ночью  древний    Париж,
Узкие  улочки  Монмартра,    капли  с  крыш,
Прошедшего  дождя,  поющий  в  клетке  чиж,
Эйфелева  башня  и  ты  над  ней  париш...

Летающий  в  вышине  над  домами  крыш,
Порхающий  волнами  ,  одинокий  стриж,
Марсово  поле...И  ты  там  средь  всех  стоишь,
Наслаждаешься  и  никуда  не  спешишь.

Вот  Собор  Парижской  Богоматери...  Слышь,
Неужели  ты  до  сих  пор,  так  сладко  спишь?
Дыхание  своё  немножко  ,  как-то  стишь,
Я  хочу  досмотреть  сон-кино  про  Париж.

Это  моя  мечта  побывать  там,    малыш,
Ты  всё  спишь  и  мне  ничего  не  говоришь,  
Я  хочу  свой  сон  рассказать,  но  ты  молчишь.
Прошу  проснись,  пока  я  помню  про  Париж.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=338767
рубрика: Поезія, Портретная поезия
дата поступления 20.05.2012

Пух

Злітає  з  кульбаби  й  з  тополі  в  повітря  сірий  пух,
Гонить  вітер  з  поля  зору,  щодуху,  як  рій  мух,
І  безкінечний  тому  пуху,  на  волі  легкий  рух,
Кружляє  й  лоскоче  він  мене  і  лізе  до  вух.

Залазить  нахаба  безсоромно  до  носа  в  ніздрі,  
Сідає  на  лице,  на  губи,  в  очі,  на  вії...
Рухи  моїх  рук  дуже  грізні,  бо  очі  вже  слізні,
Не  чекав  шибеник-дмух,  від  них  такої  дії...

Скидають  руки  додолу,  той  надокучливий  пух,
А  він  вплітається  у  волосся,  сивиною,
Ще  більш,  сріблить  кучері,  ковзає  по  тілу,  неслух,
Пух,  лети  далі,  мене  не  вкривай  пеленою...

Не  лоскочи  ,  бо  залоскочеш  до  сміху  й  до  смерті,
Не  обіймай  так  ніжно,  мої  стомлені  плечі,  
Мені  обіймів  та  й  не  треба,  я  буду  відверта,
Тільки  ось,  дихати  мені  стає,  якось  легше.

Гони  вітру  його  сім'я  з  міста  на  поле,  на  луг,
Хай  приб’є  до  землі  з  неба  злива  там,  а  не  тут,
Нехай  виростуть  тополі  й  кульбаби  скоріш,  чим  дух...
Сонце  засвітило,  все  враз  заніміло...Рух  стух.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=338620
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 20.05.2012

Дурман весни і літа

[i][b]Заквітла  шипшина    рожевим  квітом
Й  троянда  так  ніжно  пахкотить,  садова,
Зустрічаємося  весною  з  літом,
Плинуть  аромати  акацій  медові.

Розносить  запашні  дурмани  вітер,
Ледь  торкаючись  білих  акацій  грона,
Розсипаючи  із  пелюсток  бісер
По  зморщеному  моєму  підвіконню.

Я  збираю  слово  з  пелюсток-літер
Та  збиває  запахом  зміст,  півонія...
Не  можу  докупи  зібрати  витвір,
Бо  розбиває  вщент  думки,  конвалія.

А  дух  жасмину,  слово"любов"  витер,
Залишилася  самітна  я  і  німа,
Лиш  дурман  весни  й  літа  лине    світом,
Ти  мій,  а  я  твоя...Любов  нас  обійма.[/b][/i]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=338491
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.05.2012

Ти ятриш мою душу, ти ятриш моє серце…

Ти  ятриш  мою  душу,  ти  ятриш  моє  серце,
Ти  сиплеш  сіль  сліз  омани  на  мої  свіжі  рани...
Вони  печуть,  горять,  мов  насипав  на  них  перцю,
Нехай  ще  більше  ятрять,  хай  залишаються  шрами.

На  шмаття  доля  роздерта  й  серце  в  ритмі  скерцо
Скаче  й  кровоточить...  Плаче  душа  від  сліз  омани,
Скажи  мені,  який  в  цьому  сенс,  нащо  мені    це?
Чи  ти  мене  вже  не  любиш,  мій  милий  і  коханий?

Ні?  То  йди  під  три  чорти!    А  я  піду  в  тумани
Зализувати  рани...В  гори,  де  б’ється  джерельце,
Де  струмениться  між  вуаллю,  проміння  прани
Й  розлилося  божественної  любові  озерце...

Там  піднімається  серце  в  герці  до  нірвани,
Там  душа  п’є  ту  цілющу  прану,  доячи  сонце,
Там  немає    ні  перешкод,    ні  якоїсь  грані,
Щоб  злитися  з  раєм,  там  час  стерся.  Прощай  убивце.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=338456
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 19.05.2012

Щоб розквітла Україна знову

Краплею  за  краплею  дощ  напуває,
Спраглі  від  сонця  трави  в  оксамит  убрані,
Після  дощу,  ох,  які  вони  духмяні...
Земля  життєдайну  силу  в  себе  вбирає,
Безцінний  скарб  від  жаги...Краплі  жадані.

В  нутро,  в  саме  єство  волога  стікає,
Щоб  росли  хліба-жита,  теплом  обігріті,
Й  колосилися  любов'ю    оповиті...
Молитвами  за  землю  цю,  небо  подбає,  
Земля  ж  бо  ця  для  нас,  кохана,  святая.

Щоб  квітнули  луки  маками-волошками,
Поля  городиною,  дуже  смачною,
А  ліса,    піснею  розлилися  гучною...
Щоб  їли  ми  щастя  діжками-ложками
В  Україні...Щоб  розквітла  країна  знову!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=338247
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 18.05.2012

Запах дощу

Ллє  дощ,  немов  із  відра,
Гримить  грім  в  небесах,
Плаче  вітер,    завива,
Блискавки  шуга...  жах.

Стукотить  дощ  у  вікно,
Барабанить  у  скло,
Надворі  якось  темно,
Чомусь  ураз  стало.

Дощу  я  тебе  прошу,
Не  стукай  так  р'яно,
Я  все  одно  не  впущу,
Хоча  й  пахне    пряно.

Мов  озоном  з  травами,
Чи  якимсь  варивом...
Блискавок  загравами,
Чи    нічним  маревом.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=337665
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 15.05.2012

ПОКИНУТА ХАТА ( Чернігівський край)

Ти  ще  стоїш,  стара  батьківська  хато?
Покинули  давно  тебе  тато  й  мати,
Пішли  у  світи  щастячка  шукати,
Серед  зір,  душі  їх  могли  й  заблукати.

Розбіглися,  розлетілися  діти,
По  споришу  та  й  нікому  вже  ходити,
Заросли  бур'яном  стежки  у  дворі  ,
Похилилися  старі  верби  від  нудьги.

Вже  не  в’ють  ,  не  стелять  гніздо  лелеки,
Полетіли  від  дому  кудись  далеко,
Чи  в  друге  село,  до  нової  хати,
Де  малих  діточок,  там,  ой  як  багато.

Похнюпилася  в  обійсті  калина,
Стара  хатина,  зіницями  блимає,
Скрипить  всохлими  від  років  дверима,
Вишні  чорноокі  стоять  соромливо.

Чеше  вітер  коси,  сивої  стріхи,
Сороки  шумлять  на  даху  говірливі,
Гніздяться  в  теплі  хитрунки  кмітливі,
Розлітається  очерет  по  подвір'ю.

Дочки  і  сини  тут  ваше  коріння,
Тут  ви  залишили    свою  пуповину,
Поверніться  ж  ви  додому  з  вирію
І  зародить  ця  земля!  Я  в  це  вірую!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=337460
рубрика: Поезія, Білий вірш
дата поступления 15.05.2012

Матусі (Прости, пробач…)

Матусю  люба,  пробач  за  все  мені,  рідненька,
За  те,  що  не  слухалася,  коли  була  юна,
Для  тебе  я  і  досі,  ще  дівчинка  маленька,
Хоча  вже  мою  голову,  покрила  сивина.

Пробач  мені  за  долю,  що  перекреслила  я,
Закохавшись  і  віддавшись  без  Божого  вінця,
За  те,  що  тягарем  стало  таке  моє    життя,
Та  вже  немає  до  його  початку  вороття.

І  прости  ,  що  скоротила  роки  життя  тобі
Й  за  моє  таке  спізніле  по  тому  каяття,
Прости  мені  за  мої    гріхи,  я  за  них  в  мольбі
Я  спокутую...  Йде  боротьба  й  нема  вороття.

Ти,  як  завжди  допоможеж  мені    молитвами,
Знімеш  ними  біль  зі  смертельних  ран  тіла  й  душі,
Піднімешся  до  Бога  в  небеса  зі  словами:
"  Мою  доню,  Боже,  прости,  зціли    в  дні  насушні.

Матусю,  мені    допомагають  твої  крила,  
Такі  сильні,  ласкаві,  я  в  них,  мов  горобеня...
Живу  й  далі,  ради  сина,  хоча  вже  й  несила
Та  на  те    все  є  воля  господня  кожного  дня-
Нести  моїй  долі,  такого  важкого  хреста...
Пробач  мамусенько,  своє  нерозумне  дитя,
Мабуть  у  моєму  житті,  недоля  неспроста...

Живи  ти  довго,  мамо  й  буду  жити  тоді  й  я,
Нехай  процвітає  вся  наша  сім'я  та  рідня,
Будь  здорова,  радісна  й  щаслива,  як  ця  весна,
Ми  любимо  тебе!  Ти  наша  гордість  і  краса!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=337237
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 14.05.2012

Весняна мелодія розмаю

Які  чудові  ранки  у  травневої  весни,
Ось  глянь,  як  купаються  квіти  в  росі,  ясні,
Омивають  Варвариними  слізьми  пелюстки,
Перекочують  перли  з  пелюсток  на  листки.

Як  ніжно  сонечко  протягує  промінчики,
Розкриває  пелюстки,  умиті  росою,
Вони,  мов  у  наречених  на  фаті  вінчики,
Вінчають  все  навколо  своєю  красою.

Послухай,  як  співають  пташки  весільні  пісні,
Як  ллється  їх  мелодія  до  серця  й  душі
Й  пронизує  щастям,  що  радісно  стає  мені
Від    шалених  чар  весни  на  шовку  споришів.

Я  чую,  як  тріпоче  моє  звабливе  серце,  
Як  обгортає  мене,  Божественна  любов
Й  розливається  цілющим  у  мені  джерельцем...
Біль  зникає.  Я  злітаю  в  небесний  альков.

Щоб    з  вітрами  на  хмарах  із  тобою  гойдатись,
На  їх  пухких  перинах  пеститись,  кохатись,
Забувши  про  все,    в  жазі  пристрасті  цілуватись...
Кращого  в  ці  дні,  що  ще  може  з  нами  статись?

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=336776
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.05.2012

Я вклоняюся вам до землі, ветерани!!!

Я  вклоняюся  вам  до  землі,  ветерани
Й  тим,    солдатам,  що  своє  життя  віддали,
Ви  землю  нашу  від  ворогів  захищали
І  кров  свою  на  полях  боїв  пролили.

Тепер  та  кров  горить  маками  червоними
На  луках,  у  горах  серед  духмяних  трав,
На  могилах,  де  сплять  сини  снами  мирними
І  там,  де  воїн,  свою  голову  поклав.
 
О,  скільки  тих,  зрівняних  могил,  є  на  землі
І  скільки  синів,  що  в  ті  роки  полягли,  
І  не  дочекалися  їх  з  війни  матері,
Думали,  що  повернуться  живі  вони.  

Пройшли  роки,  вже  і  їх  нема  давно  з  нами,  
Пішли  матері    за  своїми  синами,
До  Бога,  до  раю  зі  всохлими  сльозами,
Щоб  серце  вже  не  боліло  й  не  картало.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=336112
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 09.05.2012

Ода сирени

Ах,  сирень,  сирень  белая,  лиловая,  кудрявая,
Пышная,  бархатная,  ароматная...неземная,
Я  уповаюсь  ,  я  наслаждаюсь  и  возношусь  к  раю,
Ты  талисман,  ты  алмаз  мая,  я  от  любви  сгораю.

Ах,  сирень,  сирень  милая,  нежная,  безмятежная,
Словно  морской  бриз,  ласковая,  вся  такая  свежая,
Я  целый  год  по  тебе,  ой,  как  тоскую  и  скучаю...
А  теперь,    будто  старого  друга  крепко  обнимаю.

Ах,  сирень,  сирень  ,  как  принцесса  из  сказки,  красивая,  
Ты  словно  та    девушка  при  выходе  в  свет  стыдливая,
Для  меня  ты,  тех,  счастливых    мгновений  воспоминанье
И  таких  чудесных,  и  волшебных  дней,  первых  свиданий!

Ты  жизнь  продолжаешь,  ароматом  душистым  питаешь,
Я  утоляю  любви  жажду    под  твоей  сенью,  знаешь,
Только  на  тебя  я  уповаю,    как  на  дочку  Мая...
Прости  !  Я  уже  в  небеса,  вместе  с  любимым  взетаю...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=334337
рубрика: Поезія, Посвящение
дата поступления 01.05.2012

Гроздья сирени качаются белые…

Гроздья  сирени  качаются  белые,
На  тонких  ветвях,  словно  на  женских  руках,
Ароматы  плывут    нежные,  смелые,
Сводя  тихо  меня  с  ума,  пьяня  в  мозгах  .

Цветы  танцуют  вальс  на  весеннем  ветру,
Рассыпая  вокруг  лепестки-  звёздочки...
Я  скорей    их  пятёрку  сорву  поутру
И  съем,  загадав  желание    цветочкам.

Белые  свечки  сирени  так  и  манят,
А  сердце  стучит  в  аритмии  на  разрыв,
Пусть  и  тебя  духом  своим  одурманят,
Нас  с  тобой  под  крыльями  вновь  объединив.

Исполниться  тогда  ими  моя  мечта  ,
Когда  вместе  с  ними  закружимся  в  вальсе,
Ты  и  я...  Ночь  темна.  Поцелуй  на  устах,
Как  сладостно  мне!  Наяву,  а  не  во  сне.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=334060
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 29.04.2012

Вже бузок зацвів…

Вже  бузок  зацвів  терпкий,  доволі  п'янкий,
Аромат  плине    від  нього  густий,  в'язкий,
Обгортає  тонкою  вуаллю,  хмільний,
Мою  душу,  моє  серце,  мої  мізки...

Я  чекаю  на  тебе,  коханий  ти  мій,
На  цілунок  у  вуста,  солодкий  такий,
Ніжно-  медовий  і  глибоко-довгий  твій,
Заворожуючий  до  нестями,  лункий.

Ті  кетяги  бузку  у  саду  чарівні,
Бо  розпалюють  мою  уяву  вони,
Про  почуття  любовні  наші  на  весні
Й  як  закохані  ми,  поринули  в  ті  сни.

Сни  чудові,  трохи    гріховні  й  пристрасні,
Де  нас,  на  перинах  хмарин,  вітри  крильми,
Колихають  під  пісні  свої  голосні,
Щоб  не  прокинулися  від  кохання  ми.

*******
І  були  почуття  не  тільки  на  весні,
А  влітку,    восени,  зимової  пори,
Наяву,  завжди,  на  Землі.  Чому  б  і  ні?
До  безкінечності...Бо  Бог  їх  нам  створив.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=333872
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.04.2012

Думи після теракту в Дніпропетровську

Мені  дуже  страшно  в  цій  країні  жити,
Де  відбуваються  вбивства  й  явні  теракти,
І  де  нас  ніхто  не  може  захистити
Від  біди,  від  трагедії,  що  може  стати.

Де  немає  довіри  людей  до    влади
Та  де  б'ють  у  міліції  простих  підвладних,
Де  безробіття  і  де  немає  ладу,
Де  цинічна  та  безвідповідальна    Рада.

Де  недоторканість  депутатів-  злодіїв,
Де  покарання  невинних  із  народу,
Де  зухвальство  і  безкарність    синків-  мажорів,
Де  забули  якого  вони  є  роду.

Чи  козацького,  чи  Іуди  безродного,
Бездуховного  і  вічно  голодного,
Зрадника  Христового,  зовсім  безбожного,
Самогубця  безкровного,  приблудного?

Я  знаю,  що  ми  з  народу  українського,
Бідного  але  високодуховного,
Милосердного,  побожного,  козацького
Але  невільного  якогось  такого.

О,  народе  України,  об’єднаймося!
В  молитві  за  батьківщину  Україну,
За  свободу  давайте  ми  поборемося
І  щоб  тероризм  зі  всього  світу  згинув!

За  здоров’я  поранених  помолимося,
Дніпропетровців-  братів,  сестер  та  дітей,
Ми  ворогів  і  бандюків  не  боїмося
Й  чекаємо  в  країну  на  Євро-2012  гостей.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=333685
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 28.04.2012

Чорнобильцям, СЛАВА!

О,  Чорнобиль!  Колись  квітучий  рай,
А  тепер,  забутий  Богом  край!
Звучить  в  цей  день  Чорнобильський  набат,
Серце  ранить  моє  устократ.

"Не  треба    мирного  атома  нам",-
Скажу  я  вам,  сестрам  і  братам:
"Не  бувати  від  нього  більш  смертям,
Що  спустошує  села  й  міста".

Залишилось  ваше  коріння  там
І  могили,  віддані  вітрам
На  поталу  й  розвій  сивим  вікам,
І  стоїть  сиротиною  храм.

Ой,  скільки  літ  уже  з  тих  пір  збігло
Й  скільки  захисників    полягло,  
До  сьогодення  їх  не  дожило,
На  цвинтарях  та  й  увінчало.

Уклін  вам  і  шана  наші  брати  ,
Від  нас  й  від  майбутніх  матерів,
Ви  життя  своє  за  нас  віддали
Й  неньку  Україну  зберегли.

ГЕРОЯМ  СЛАВА!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=333255
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 26.04.2012

Весняні забави

Мені  хочеться  співати  оду  весні,
Кожної  днини,  кожної  години,
Про  те,  які  прекрасні  її  теплі  дні
Й  чудові,  й  майстерні  в  неї  картини.

Як  обціловує  сонячне  проміння
Веснянками,  моє  зимове  лице
Й  як  дощ  хоче  їх  змити.  Та  чи  зуміє?
Ой,  як  бринить  радісно  моє    серце!

Інколи  дощ  ллє,  немов  з  того  цеберця
Й  лунають  навколо  гуркоти  грому,
А  на  небесах    блискавиця  іскрицця,
Ілюмінує,  що  є  сил  невтомно.

Мені    відчувати  природу  приємно,
Особливо,  коли  в  екстазі  птахи
Співають    якось  чуттєво  й  безсоромно
Любовні  пісні,  ранкової  пори  .

Скачучи  по  землі,  злітаючи  з  дахів,
Залицяються  до  своєї  пари,
В  листі  дерев  ховаються  від  дітлахів,
Щоб  не  бачили  їх  милі  забави...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=333211
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 26.04.2012

Увертюра весни

Сонце  засміялося
В  голубій  оправі  неба
І  мене  торкалося,
Бо  мабуть  було  так  треба.

Квіти  усміхалися
На  його  проміння-віти,
Як  же  їм  жадалося,
Щоб  пелюстки  їх  розквітли.

А  роса  стривожена
На  травах  розкуйовджених,
Немов  заворожена,
Їх  зрошує  і  зрошує.

Краплини,  як  світлини,
Ховаються  попід  ними,
Бо  висохнуть  перлини,
Краще  бути  їм  у  тіні.

Вже  бджілки  полетіли
На  розквітлі  сонцем  квіти,
А  вони  й  заніміли,
Світлом  його  оповиті.

Ой,  як  гарно  навколо,
Милуюся  я  весною,
На  душі  веселково,
Зачаровує  красою.
 
Ніжною  і  живою,
Насолоджуюсь  порою,
Щасливою  такою,
Увертюрою,  крутою.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=332766
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 24.04.2012

Я милуюся землею, святково-вбраною ( Весна)

Берізки  красуються  на  веснянім  вітру,
Гойдають  свої  сережки-прикраси,  мов  кралі  ,
Які  чіпляються  за  біло-чорну  кору,
Ховаючись  між  листям  в  агатовій  оправі.

Ні!  О,  небо!  Не  треба  їм  мокрого  дощу,
Бо  опадуть  ті  їх  гарні  прикраси-опали,
Нехай  ще  помилуються,  я  тебе  прошу,
Ну,  хто  ще  допоможе  тим  вишуканим  кралям.

Дякувати  Богу!  Розвіялися    хмари,
Розбіглися  на  небі  їх  овечі  отари
І  посипало  сонце    діаманти-чари,
І  заграли  мелодію  золоті  литаври.

О,  весна!  Яка  краса!  Без  кінця  й  без  краю!
Я  милуюся  землею  святково-  вбраною
Й  садами  розодітими  в  плаття-вуалі,
В  білі,  рожеві,  золотаві...Та  ще  й  в  коралях.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=332742
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 24.04.2012

Я тоскую

Мысли  разбиты  на  осколки,
Сердце  режут  по-живому
А  душа  плачет  втихомолку,
Лучше  рассказать  чужому...

Тебе  не  понять,  как  мне  больно,
Ты  думаешь  об  укоре,
Но  мне  наверное  суждено...
Истине  родиться  вскоре.

Возможно  ты-  слабое  звено,
В  тихом  жизненном  омуте,
Как  же  это  всё  было  давно,
Любили...Была  "золотом".

А  теперь...Словно  чужая  дверь,
Не  зовёт,  не  манит...А  жаль,
Верь,  не  верь-холодная  постель,
Печёт    по-прошлому  печаль.

Я  тоскую  по  маю  уже,
По  тебе,  по  прошлым  годам,
По  ещё  неушедшей  весне,
Хочу  ей  вечности...И  нам.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=332540
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 23.04.2012

Я забула…та хочу згадати

Я  вже  забула,  як  пахнуть    світанки
Й  коли  ми  губилися  між  зір  до  ранку,
Як  нас  колихали  в  обіймах  вітри
На  шовкових  перинах  хмільної  трави.

І  як  ми  в  смарагдах  купалися  тих,
Чудових,  п'янких,  чарівних  і  запашних...
Кохання  й  ніжність  лилися  через  край,
Ми  душею  і  тілом  злітали  у  рай.

Чомусь  моє  серце  сповнене  трунком,
Я  забула  твої  медові  цілунки,
Я  забула  запах  твого  кохання...
Аромат  весни...Прагнуть  тіла  з'єднання.

Я  хочу  згадати  з  тобою  все  знов,
Відчути    всім  серцем  і  пристрасть,  і  любов...
Весна  у  свій  світ  манить,  зазиває,
На  життя,  вона,  на  казку  надихає.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=332354
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 22.04.2012

Хода весни

Весна  кружляє  лісами,  полями,    
Порхає  садами,  над  травами,
Розкидає  смарагди  під  ногами,
Щоб  ми    їх  топтали  й  силу  мали.

Розквітає  золотою  вербою  
Над  тихою  срібною  водою
І  дзюрчить  дзвінкою  з  гори  рікою,
Що  біжить  дорогою  крутою.

То  вітрами  віє,  що  завивають
У  дощ  ,  чи  суховій....  Нас  лякають
Перші  грози  і  блискавки  вогненні,
Війна  між  хмар  ,  що  непримиренні  .

Та  кожного  дня  чимчикує  весна,
На  яву,  а  не  в  уяві  чи  в    снах,
Цвірінькає  нам  весело  горобцем,  
Що  хлюпочеться  в  калюжі  крильцем.

Помалу  збігає  день  ,  а  потім  ніч,
Чомусь  щем  в  душі  та  не  в  тому  річ,
Пролетить  весна  за  одну  якусь  мить,
Чи  нам  насолодитись    пощастить?

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=329416
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 11.04.2012

Мені сьогодні не до сміху

Я  покину  ці  земні  простори,
Де  мало  радості  та  сміху,
Де  не  люди,  а  якісь  актори,
Грають  ролі  на  свою  втіху.

Я  на  один  день  забуду  про  зло,
Що  в  них  пустоцвітом    проросло
Й  викину  з  пам’яті  чуже  тіло,
Ним  спотворене.  Чи  дах  знесло?

А  може  серце  та  й  не  боліло,
А    душа  та  й  з  горіха  зерня
Можливо  нічого  та  й  не  було,
Й  якась  суцільна  вийшла  брехня?

Не  можу  жити  в  німому  кіно,
Хоча  душа  й  прагне  спокою,
Мабуть  заляжу  сьогодні  на  дно
Й  потече  тоді  сміх  рікою.

Ні!  Не  можу  забути  про  те  зло,
Чомусь  не  до  Дня  сміху  мені,
Дощ  сльозами  стукає  у  вікно,
Плаче  по  Оксаниній  душі.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=326876
рубрика: Поезія, Сюжетні, драматургічні вірші
дата поступления 01.04.2012

Оксана ( Прости мене, мамо)

Розкажи,  чом  сумна  ти  так  Оксано,
Чом  потріскані  губи  твої,  жадані,
Чому  покинула    життя  так  рано,
Чи  пізнала  ти  тут,  на  Землі,  кохання?

Я  прагнула  кохати  й  сім'ю  мати,
Але  люди-звірі,  мене  та  й  згубили
Я  від  життя  хотіла  трішки  взяти,
Але  не  встигла,  мене  та  й  зупинили.

Мене  розтерзали  мажори  хворі
Й  спалили,  немов  страшну  чаклунку-відьму,
Катували,  мов  дияволи  чорні,
Моє  ще  молоде  і  манливе  тіло.
 
Зробили  в  очах  людей,  повією,
А  на  останок,  відправили  до  пекла,
Хоча  я  про  райське  життя  мріяла,
Душа  бовталася  між  землею  й  небом.

Я  спокутувала  свої  тут  гріхи
Й  полетіла  до  омріяного  раю,
Я  знаю,  Бог  простив  їх  усі  мені,
А  ти  пробач  мені  за  онуків  мамо.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=326186
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 29.03.2012

Не забувай травневу ту весну

Не  забувай  травневу  ту  весну,
Коли  вперше  зустрілися    з  тобою,
Де  солов'ї  в  зеленому  саду,
Співали  нам  пісню  чарівну  свою.

Ми  алеями  його  гуляли,
Запахи  бузку  ловили,  вдихали,
Там  зозуля  нам  літа  кувала,
А  ми  дивились  в  очі  й  рахували.

Солов’їна  мелодія  неслась
І  наші  душі  ніжно  чарувала,
Любов'ю  раптом  сповнились  серця
І  кров  по  жилах  в  тілі  забурляла.

Ми  в  поцілунку  пристрасті  злились,
Вустами  з  хмільним,  медовим  нектаром
І    забулися  з  тобою  на  мить:
О,  хто  ми?  Де  ми?  Та  що  ж  таке  з  нами?

Та  зелень  трав,  той  яблуневий  цвіт,
Те  сонце  тепле,  золоте,  ласкаве,
Той  п'янкий  запах  і  чудовий  спів,
Ти  не  забувай  во  вік,  мій  коханий.

О!  Та  весна-красна,  така  ясна,  
Мелодія,  ох,  чарівною  була...


2-й  варіант
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=146251

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=325192
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.03.2012

Весняні сподівання на кохання

Захмеліла  від  дощу  земля,  як  я,  від  твоєї  любові  палкої,
Ковтає  вона  вологу,  для  неї  медову,  як  і  я  пілюлю  чергову,
Бо  хочу,  хочу  й  хочу  знову  почуття  нового,  немов  вина  молодого,
Чистого,  п'янкого,  як  віхола  пелюстково-квіткова  яблунево-абрикосова.

Впадаю  в  оціпеніння,  жадання  бажання,  якогось  дивного  кохання
В  молочно-  ванільних  вуалях,  в  пеленах  туманних  і  шорах-віях  на  очах,
Рожевих  окулярах...  Чому  не  можна  так  сказати  про  те,  що  вже  є  чи  буде,
Чи  має  скоро  впасти  криштальною  росою  на  траву,  ніжну,  шовкову  і  в  душу  мою?

Розправляю  ангельські  крила  і  лечу  до  раю,  до  країни  весняного  розмаю,
Де  маленькі  сонця-кульбабки,  головки-зонтики  розкривають  серед  ясного  дня,
Де  бузок  запашний  собою  дурманить  і  конвалії  стишають  серцебиття,
А  пташки,  ой,  ці  артисти-співаки,  мелодією  своєю  до  життя  надихають.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=324913
рубрика: Поезія, Верлібр
дата поступления 25.03.2012

Доторкнися до вуст Весни

[i][b]Доторкнися  до  вуст  Весни,
Вбери  сонця  енергію  до  душі,
Ту  байдужість  Зими  прости,
Любов  у  своє  серце    мерщій  впусти  .

Розпали  в  ньому  багаття,
Хай  судинами  потече  кохання,
Замруж  синь  неба  від  щастя,
Поринувши  в  почуття...  Не  отямся  !

Пристрасть  запахне  в  повітрі
Та  закрутить  наше  життя  на  вістрі  ,
Щоб  не  розлучалися  ми
Сьогодні,  завтра,  до  смертної  пори.

Порох  струси  з  нас.  Ох,  Весна!
Ще  є  в  порохівницях  сила  ось  та,
Що  піднімає  в  небеса,
Ой!  Шалена  вона  така  і  крута![/b][/i]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=324865
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.03.2012

Сонечко радісно, день розбудило

Сонечко  радісно,  день  розбудило,
Якось  стримано,  ніжним  світлом,  чарівно,
Повз  вуаль  штор-вій,  промінням  пролізло,
Золотом  в  очах  забриніло  наївно.

"Доброго  ранку,  людино!"-  сказало,
В  обличчя,  чемно  стиха  поцілувало,
"Вставай!  Не  пропусти  новий  день  життя,
Помилуйся  тим,  як  розквітає  земля!

Як  джмелика  я  розбудило  від  сну,
Тепер  він  голодний  і  шукає  медку,
Де  квітнуть  медунки,  на  луках,  в  саду,
Серед  смарагдової  трави-  споришу.

Поки  ще  не  заперіщили  дощі,
Заглянь    до  сонячної  моєї  душі,
В  мою  гру  між  хвиль,  на  дзеркалі  води  
Й  як  в  ній,  срібні  риби  водять  хороводи.

Послухай  навколо  пташині  пісні
Та  насолодись  їх  весільним  гаміром,  
Що  діється  за  лаштунками  весни,
Ти  подивись!  Це  є  раєм  й  Богодаром!"

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=324657
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 24.03.2012

Божественное рожденье природы Земли

Я  летаю  в  облаках  мягких  и  пушистых,
Вата  сладкая  по  мне,  белизной  струиться,
Неба,  синие  глаза  в  папиётках,  стразах,
От  счастья  иль  от  смеха,  от  гнева  иль  страха
Вдруг  заплачут...  и  слез  тьма,  упадёт  свысока
На  земь,  каплями  дождя,  потоком  из  ведра
На  сады,  поля,  леса,  чтоб  в  рост  пошла  трава,
Буйная,  изумрудная,  словно  шёлк,  скользка
И  нежна,  как  кожа  твоя  для  меня,  мила,
Волшебная,  на  губах  терпкая,  холодна,
В  зной...  аромат  мятного  бриза,  весны  волна.
Чтоб  радугой  на  лугах  распустились  цветы,
Красивые,  душистые,  как  наши  мечты,
Чтоб  радовались  от  такой  картины  все  мы,
Божественного  рожденья  природы  Земли.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=324561
рубрика: Поезія, Пейзажная лирика
дата поступления 24.03.2012

Я люблю тебе, Весно

Я  люблю  тебе,  Весно,
Твій  свіжий  вітер,  небесний,
Спів  пташок,  божественний
І  природу,  знов  воскреслу.

Люблю  місячні  ночі
Й  сонце,  що  цілує  в  очі,
Голубів,  що  воркочуть,
Кохання,  як  і  ми,  хочуть.

Коли  хвилі  вод  плещуть,
А  вітер,  коси  верб  чеше
І  дуби  нескорені,
Спонукає  до  скорення.

Люблю  світлу  зелень  трав,
Їх  шовкову  та  ніжну  гладь,
Ласкаву  й  нескошену,
Росою  припорошену.

Де  ти  мене  обіймав
І  до  кохання  спонукав,
Де  ми,  все  ж  увійшли  в  храм,
Піддавшись  тим  любовним  снам.

Люблю  запах  квітковий,
Терпкий  і  п'янкий,  медовий,
Шум  беріз  білокорих,
Їх  кров,  цілющу  й  бадьору.

Весно,  розквітай  мерщій,
Щоб  писалися  ще  вірші,
Гарні,  милі,  чарівні,
На  втіху  серцю  і  душі.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=324261
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 22.03.2012

Любовна мелодія світограю

Моє  серце  шалено  б'ється,
Розпласталися  від  думок  мізки,
В  душі  любов  тереном    в'ється,
До  тебе,  до  прекрасної  весни.

Ось,  скоро  лібідо  озветься
Й  візьмуть  в  полон  гормони  чарівні,
Безсоння,  колись  та  минеться,
Нехай  поспівають  ще  нам  пташки.

А,  мелодія  світограю,
На  лицях  усмішкою  заграє,
Під  вії,  проміння  загляне
І  очі  сполошить  з  небокраю.

І  сади  розквітнуть    духмяні,  
Молочно-рожевими  квітами,
Розіллються  їх  аромати
Над  закоханими  в  світ  парами.

Абрикосові  й  яблуневі,
Бузково-хмільні  й  терпко-вишневі...
Немов  поцілунки  вогненні  
На  вустах  пристрасних  і  блаженних.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=322963
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.03.2012

До 90-та… мне не дошкандыбать …

Не  лучше  ль  умереть  молодым  и  здоровым,
Чем  старым,  больным  и  одиноким,
Дни  до  смерти  коротать  и  престольного  ждать
Часа...  бороться  с  болью,  миру  врать,
Что  тебе  хорошо  и  ты  ещё  ого-го?
Вот  выпью  таблетку...  ой,  как  пошло,
Кишечник  заработал  и  желудок  не  стал,
Нет,  то  кефирчик  с  вечера    попал...
Вот  для  сердца,  от  давления  и  печени,
Всю  свою  жизнь,  всё  что-то  лечим  мы...
Боль  в  голове,  слепнут  глаза...отекла  нога,
Туга  на  ухо  стала,  как-то  я...
Речь  иногда  не  связна,  мысль  спутана  моя
И  холодно  мне  ,  хоть  и  жар  лета,
Ватное  одеяло...  Уже  несколько  лет  
К  дивану  прикован  и  мой  скелет,
Но  это  ничего...  а  от  душе  тяжело,
От  одиночества...ведь  всё  ушло...                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                        
Молю  о  пощаде  тихо  я  БОГА-  ОТЦА,  
Забери  на  небеса...  мне  пора.

На  фото
Бурановские  бабушки  и  Евровидение  2012:  кто  кого?

 А  вот  Бурановские  бабушки  опровергают  мои  стереотипы

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=320837
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 11.03.2012

Весна, весна, весна….

Весна,  дзюрчить  у  серці  та  душі,
Струмками,  танучого  снігу
І  перші  проліски  хиткі  її,
Пролізли  крізь  холодну  кригу.

Вітер  не  вщухає,  дме  у  скроні
Й  зимова  сивина  сповзає,
Стікає    в  земних  полів,  долоні,
Проміння  сонця  виграває
На  дзеркальному  тому  просторі.

Осанна  весні  цій,  осанна!
Ми  всі  у  чарівному  полоні,
Птаства  царство  вже  заспівало,
Оду  коханню  й  пісню  любові.

Земля  в  весняному  осонні,
Чекає  на  метеликів  і  пчіл,
На  зелені  килими  нові,
На  долинах  та  по-під  синіх  гір,
На  сади,  що  розквітнуть  знову.

Квітни  весно,  нам  раєм  небесним
Та  розбуди  від  сну  почуття,
Хай  земля  в  красі  Божій  воскресне
І  заспіває  від  щастя    душа!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=320511
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 09.03.2012

Тарасе, Тарасе, прокинься Кобзарю

Тарасе,  Тарасе,  прокинься  Кобзарю,
Зійди  на  Україну,  новим  аватаром
І  поведи  нас  за  собою  до  раю,
Бо  серце  за  неньку  Батьківщину  так  крає.

Стали  ми,  чужого  долара,  рабами,
Піддалися  наші  душі,  згубній  омані,
В  блиску  мішури  й  брехні  зростають  діти,
В  цій,  за  привидом  "гарного  життя",  гонитві
Забулися  батьку,  твої  Заповіти,
Правда  зникла,  а  кривду  вже  ніде  подіти,
Розрослася,  випускає  нові  віти,
Сутеніє...  Сонце  нам  добром  та  й  не  світить.

Тарасе,  Тарасе,  прокинься  Кобзарю
Піснями  в  серцях  озвися  до  нас,    Пастирю,
Думами  у  наших  мізках  повторися,
Щоб  Заповіти  твої  все  ж  таки  збулися!



http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%90%D0%B2%D0%B0%D1%82%D0%B0%D1%80
Аватара  —  у  індійській  міфології  -  реальне  втілення  божества,  наприклад,  десять  втілень  Вішну,  одним  з  яких  був  Крішна.  Навіть  Будда  у  індуїзмі  вважється  аватаром  Вішну.  А  Індра-громовержець  у  одному  зі  своїх  аватарів  був  хробаком.  Термін  походить  з  Санскриту,  де  слово  «аватара»  означає  «зішестя».  Аватари  вели  цілком  самостійне,  фактично  незалежне  від  «отця»,  буття,  але  божественна  суть  проявлялась  у  незвичайності  їхнього  життя.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=320468
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 09.03.2012

Прийди Веснонько, Весна

Прийди  Веснонько,  Весна,
Розбуди  ліси  та  поля,
Розтопи  білі  сніги  
В  теплім  сонячнім  промінні.

Й  потечуть  струмки  дзвінкі
До  спраглого  лона  землі,
Запліднена  вітрами,
Завагітніє    дарами.

Заквітнуть  луки  й  лани
В  кольоровій    гаммі  весни,
У  веселковій    імлі,
Розбурханих  снів  й  почуттів.

Й  зап’янить  дух  садів  скрізь
Й  немов  наречені  чиїсь,
У  світанковій  росі,
Замережать  в  білій  фаті.

І  долине  до  нас  спів,
Любовний,  чарівний  наспів,
Милих  серцю  солов'їв
Та  й  зі  смарагдових  гаїв.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=318927
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 04.03.2012

Тим, що залежні від отрути…

І  поринає  людський  світ  у  безмежність,
Невідаючи  обережності,
Ковтаючи  отруту,  яка  поглинає  мізки,
Спотворюючи  думки,  
Як  тіло  в  кімнаті  сміху  чи  страху,
Чи  пролитою  кров'ю  за  Окінаву.
Приходить  у  сни,
Розбиваючи  на  друзки
Життя  до  того...жаху,  
А  після...  вже  можливо  й  не  буде  руху,
Бо  ніхто  не  знає  тієї  межі,
Хоч  би  й  дивилися  з  вежі,
Супутникової  мережі  і  стерегли
Та  все  рівно  не  зберегли  б...
Той  суцільний  морок  безодні,
Протягує  руки  свої,  чорні
І  тягне  ,  і  тягне  простих,  і  геніїв
З  життя,  до  пекельних  країв,
Позбуваючи  їх,  дитячих  мрій,
Даючи  коштувати  на  смак  ілюзій,
Ламаючи  крила  Ангелів,
Що  колись  Бог  їм  дав  і  носити  звелів,
Щоб  ,  коли  прийде  їх  час,  до  раю  злетіти  змогли,
А  вони?  Не  змогли...невчасно  їх  душі  тіла  покинули  і  Землі  віддали.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=313823
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 14.02.2012

Кохайтеся! ( До Дня Св. Валентина)

Кохайтеся  любі,  посеред  зірок,
У  небесах,  на  перинах-хмарах,
Біля  моря,  де  золотистий  пісок
Й  на    шовкових,  смарагдових  травах.

Ви  вип'їть  до  дна,  любовного  трунку,
Терпкого,  хмільного,  духмяного
І  вина-  пристрасного  поцілунку,
Ох!  Гарячого  та  зухвалого.

Ви  зілліться  в  мелодію,  в  октаву,
Розчиніться  у  Земному  лоні
Й  Всесвіті,  планетарного  масштабу
І  неймовірних  почуттях  свОїх.

Та  полетіть  до  неземного  раю,
Де    весна  у  вічному  розмаї,
Де  спів  пташок  і  вітер  колисає
Закоханих,  у  фаті  вуалі.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=313788
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.02.2012

Уїтні Х'юстон ( Присвячення)

Твоє  життя,  як  спалах  зірки  в  небесах,
Горів  яскраво  та  враз  для  нас  він  згас  
І  більше  нічого  вже  тобі  не  треба,
Тільки  б  душа  не  злетіла  б  до  пекла.

Я  не  знаю  чи  Бог  тебе  вчасно  позвав?
Твій  голос  небесний  на  землі  звучав,  
Такий  пристрасний,  серце  і  душу  всім  рвав,
Ніжністю,  любов'ю  він  нас  напував.

Мурашками  по  шкірі  в  нашу  суть  вповзав,
Мізки  в  свій  полон  брав  і  не  випускав,
Зринавсь  і  плинув..то  був  Божественний  дар,
І  не  могли  ми  не  чути  його  чар.

Нема  прощення  тим  коханим  виродкам
І  їх  звичкам  та  поганим  їх  вчинкам,
Які  тобі  кокс  і  алкоголь  давали,
Що  тебе  поступово  й  убивали.

Та  залишиться  твій  голос  сильний,  дивний
На  віки  на  Землі,  бо  він  чарівний...
Я  молю  Бога,  відкрити  дорогу  в  рай,
Твоїй  душі,  непокірній...Прощавай!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=313361
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 12.02.2012

Тебе, на день Любви

Люблю  тебя  так  сильно,  что  невозможно  мне  описать,
Хочу  тебе  я  ягод    с  ядом  совсем  немножечко  послать,
Чтоб  вместе  нам  быть,  ведь  вместе    как-то    сподручней  умирать,
Умирать...  от  любви.  Не  мне  ж  одной  от  такой  хвори  страдать.

Тот  яд  особенный,  из  диких  ягод  лесных,  чуть  хмельных,
Сама  я  их  собирала  в  полночь,  под  яркой  полной  луной,
Сушила  на  лунной  дорожке,  в  звёздной  тени  иль  пыли
И  лила  из  вены  на  них,  свою  сумашедшую  любовь.

Энергию,  страсть  я  готова  тебе  подарить,  отдать,
Но  тебя  интересует  власть,  которая  в  мозгу  сидит...
Это  дьявольское  пристрастие  я  буду  вырывать
С  мясом,  с  болью...любовью  ,  она  обязательно  исцелит.

Магия  любви,  страсти  фамиан...  Какое  волшебство!  
Двух  наших  тел,  прекрасное,  на  жизни  полотне,  сплетенье...
И  нет  в  мире    дороже  этих  чар,  другого  ничего...
Кроме...  одиноких  душ,  их  духовного  соединенья...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=313329
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 12.02.2012