| Сторінки (13/1266): | « | 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 | » |
Стою я на березі, на просторі,
Вітер гойдає й хвилює море,
Я занурюю ноги в пісок босі,
Щоб не поглинуло мене воно
В обійми ніжно-солоні і прудкі свОї ...
Чую... шумить стоголосо
Й закидує високих невід хвиль, під ноги мої,
Не затягло б у глибину, в черево його,
Де морок і риби плавають строкаті,
Клацають голодних акул, щелепи
І перемелють тільки так, гострими зубами...
Боюсь їх чорні, злобні стаї.... й відступаю,
У далечінь, знов до буйного вітру, у гори,
Де ясні соколи в небі літають,
А злі коршуни очі дзьовбають...
Та тільки воля спокушає.
У кожну клітину тіла
Пориви вітру проникають,
Крила за плечима виростають
І я злітаю...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=222959
рубрика: Поезія, Верлібр
дата поступления 18.11.2010
Татьяна, милая подружка!
Желаю в день рожденья я тебе,
Побольше подарков милых душе,
Признаний в любви хороших,
Друзей добрых и пригожих!
И чтоб от слов захватывал дух,
Когда желает их лучший друг,
И чтоб врагов не было вокруг,
И небо распахнулось над тобой вдруг,
И послал Бог в сердце любовь,
Наделил счастьем твой дом,
Чтоб были смех и радость в нём,
Чтоб относились к тебе с добром.
Чтоб водились у тебя деньжата
И чтоб поехала ты на Мальдивы
Со щедрым и красивым провожатым...
Дух свой крепи и долго живи!
Успехов, здоровья, молодости,
Энергии тебе на долгие года
И неувядающей, Танюша, красоты,
Как роза пахни и цвети, радость всем дари!
А сыновья , надежда и опора твоя,
Чтоб в жизни тебя не подвели
И невестки помогали всегда,
Чтоб сбылись у тебя все твои мечты!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=222924
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 18.11.2010
Туман, туман...
На моих глазах,
Обман, обман...
На твоих губах.
Сыплются слова
Твои медовые,
Обволакивают
Дуру-голову...
Тают карамелью,
Вползают в доверие,
Сердце зажигают
И в душу проникают.
Ах, любовь-ликёр!
Ох, дурман-обман!
Ванильный роман,
Словно пьяный угар.
А что потом?
Спала с глаз вуаль,
Он- мошенник и вор,
Украл мой покой.
Забрал любовь,
Дурман сладких слов...
Без обмана,
Мёрзнет душа моя.
Хочу на глаза тумана,
Хочу снова обмана,
Чтоб согреться у костра
Фальшивого огня...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=222523
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 16.11.2010
Ми на різних берегах нашої долі,
Розвінчало небо мене з тобою,
Душа плаче, вона не вспокої,
Тільки про любов у неї спомини...
Колись ми були молоді та веселі,
Щось планували , жили і мріяли,
Рахували зірки, стрічали світанки
І щоночі в нірвану ми впадали .
Слухали в саду співи солов`їв ,
Збирали росу на шовковій траві
Та не знали, що то сльози з небес впали
Й ангели наше кохання оплакували.
Чорні сили заздрістю палали,
Вогонь ненависті свій розпаляли,
Спалювали між нами любові мости...
Долю розділили. Щастю не цвісти.
Тепер ми самотні, спраглі й сумні,
Пишемо своє життя на скрижалях долі,
Щоночі, щодня у стражданні, в неволі...
Душа в молитві й тільки на бога в надії .
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=222299
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.11.2010
Сонце ллється на землю, немов дощем
Чи водоспадом, на останні дні листопада,
Дивиться в очі, лине до душі та на серці щем
Від того, що гряде зима зі своїми холодами.
Так не хочеться з теплом мені прощатися
І з зимою блідолицею зустрічатися...
Я радію цьому, сьогоднішньому ясному дню,
І красу, золотокосої осені по краплі п'ю.
Щоб потім, у морозні дні, серед лютої зими,
Зігрітися спогадами про сонячні зайчики ці,
Що стрибали на обличчя і цілували щоки мої,
Пестили волосся, таке, як і осінь в останні дні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=222139
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 14.11.2010
[i][b]В полумраке комнаты,
Сквозь дымку вуали,
Под пристальным взлядом луны,
Меж штор из парчи,
Гарцуют два тела
На простыне белой,
В четыре руки
И в две пары ноги...
На фоне лунной дорожки,
Словно соткана из нитей шёлка,
Блестит серебром их кожа...
Пьянит головы немножко
От запахов мускуса и пота,
От страсти и токов двух полей,
От благоуханий лилий,
Разбросанных у любовного их ложа...
Пламень любви горит,
Нескончаемым потоком он звенит,
Ох, ах !- кричит или тихо сопит,
До зари, пусть эрос с ними говорит...[/b][/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=221715
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 12.11.2010
Мереживо білих хмар
Мережить мої очі,
Немов старезний коваль,
Сонце проміння точить...
Скида золотий тягар
На ліси жовтокосі,
Надаючи свій загар
В степи простоволосі...
Струмом б`є у мій вівтар,
Розбитого вщент серця,
Гоїть ями й рови ран,
Склеює судин скельця.
Щоб по ним ще грала кров,
Оживляла клітини,
Повертала життя знов
В мертве й байдуже тіло.
Поглянь на синє небо,
Впусти світло проміння,
Нехай токами пройме,
Вже згаслих душ, світлину.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=221682
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 12.11.2010
Бажай мене, як я тебе бажаю,
І люби мене, як я тебе люблю,
Розкрий мені ти душу свою,
Моя давно впустила твою.
Гірка печаль твоя, тепер й моя,
Розділена порівну між нами,
Не так вже й пече тобі вона
Й горя такого вже в тебе немає.
Розділи й ти мій сум і радість мою,
Мені стане легше від того,
Що на світі я є не одна,
А є ще й друг і його втішні слова,
Що зцілюють скоріше
І від найкращого лікаря.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=221255
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 10.11.2010
Дерева стоять голі й сумні,
Похнюплені і стривожені,
Чекають на білі кожушки,
Щоби прикрити свої зади.
Ось вже і зима на порозі
Й скоро ввійде до хати
Господинею суворою...
Що мені про неї сказати?
Розстеле білу ковдру,
Напустить під неї морозу,
Завісить вікна узорами,
А із сніжинок, витне штори.
На очі впадуть шори,
На вії, заметілі,
Під ноги ляжуть сніги,
Немов білосніжні шалі ті.
Завиють хуртовини,
Заграє в сріблі іній...
У казці опинимося ми,
В чарах і красі її пори .
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=221252
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 10.11.2010
Злітав пташиний клин над містом,
Повз вістрі сірих шпилів і дахів,
Йому в цьому сірому місті було тісно
Та не вийшло шляху із нього знайти.
Піднявся у небо. Туман на дорозі,
А може взяли в облогу магнітні поля?
Розбився на пари , а то й одиниці...
Не зміг їх зібрати до купи вожак.
Літав він між ними, метався...
Збирав знов до купи і здався...
Не знайшли птахи орієнтаціїї,
Серед бетонної абстракціїї.
Упали вони на околиці міста,
У поля, поза залізобетонних хат...
На свої очі бачила таке я. Це не жарт.
Я б'ю в набат! Врятуймо цей світ!!!
Живу в надії на Божу милість я,
Що все ж таки знайшли птахи вихід
Й набралися сили на свій важкий політ
У далекий і сонячний край. Де пташий рай.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=220698
рубрика: Поезія, Білий вірш
дата поступления 07.11.2010
Капает, капает дождь,
Пивом пенится в лужах,
Как же ноябрю невтерпёжь
Выдоить столько грудей облаков
И при этом от страсти не обезумев,
От тысяч тайных прикосновений
К небесным дамам полусвета,
Что ниспадают водопадом на землю.
Колышутся они сизыми ветрами,
Плывут словно павы парами,
Меняя свой облик и декольте
В воздушной глади синего неба.
Бери, ноябрь их и целуй ,
Капля за каплей пей,
Только потом не обессудь,
Когда они страстью зальют.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=220490
рубрика: Поезія, Пейзажная лирика
дата поступления 06.11.2010
Волшебными тропами бреду,
Шепчу, как будто в бреду,
Слова скомканы и не понять,
Что я хотела тебе сказать.
Ты, словно, тот ветер-колдун,
Сорвавшийся с выси небес,
Я в объятьях твоих стону
От томных прикосновений.
Ты мой, морской ароматный бриз,
Ты моя слабость, ты мой каприз,
Ты лучший в мире мужчина для меня
От которого счастьем пышет душа.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=219705
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 02.11.2010
По мозгам,
По разлогим дорогам,
По запятым,
По многоточиям...
Бъёт жизнь в такт,
Всё не так,
Но как
Снять боль?
Когда в душе крик, стон
И слёзы текут ручьём
Среди вчерашних образов,
Кокетливых и зыбких,
Как пески Сахары
В жарком полуденном солнцестояньи.
С робкими тенями,
Что стекают
В бездну скитаний
Смертельных, мягких и плавных.
Где ветра открывают
Остовы хребтов шакалов
И заблудших путников,
Потерявшихся когда-то,
Средь колючек верблюжьих троп
И обветрянных временем
Под безграничным куполом неба,
В кровавом зареве заката...
Не боись Душа моя,
Мы выстоим и пройдём
По ухабам, средь капканов,
Глотая дорожную пыль...
Терпкий привкус земли
Исцелит старые раны,
Вывернет ложь на изнанку
И она станет правдой.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=219646
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 02.11.2010
В шовковому небі,
Між сонцем й землею,
Немов янголятка
Пливуть білі хмарки.
Махають крильми,
Шукають розради ,
Ллють сльози сумні
У душі людські.
Змивають думи лихі
Й вчорашні сліди,
Залишені між листям
На стежках землі.
Падолистом розірве,
Ті, нитки, що зв'язали
Нас з тобою в мареві
Молочного туману.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=219494
рубрика: Поезія, Міська (урбаністична) поезія
дата поступления 01.11.2010
Я дивилася у вікно на ганок,
Надворі, народжувався ранок,
Туман стелився між фіранок,
Танцював свій ексклюзивний танок.
Сонце пробивалось крізь нього,
Проміння лізло нитками шовковими,
Ласкало очі, ніс і вуста малинові,
Зашивало щілинки між віями чорними.
По волоссю блискавками скакало,
Немов, коханий, його перебирало
І так ніжно за плечі обіймало,
Щастям і любов'ю мене надихало.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=219475
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 01.11.2010
Павутиння туману окутало місто,
Дихати важко , в повітрі тісно,
Сонячне проміння пробиває його скрізь,
Робить прогалини, розтоплює той лід.
По листям медом воно стікає,
Наповнює блиском їх золотавим,
Гірчить у предранковій вуалі,
На землю спадає й тихо лягає.
Міниться то перлами, то діамантами,
Наповнює осінній день змістом...
Вітерець зривається падолистом...
Перетікає проміння в часі своїм.
Нехай осінь інколи піниться дощем,
І смуток приносить в сірий день,
Ми сонце пропускаємо через себе,
Коли воно з'являється на небі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=219272
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 31.10.2010
Стою босая
В белом саване,
На краю бездны...
Тишина... Звёзды
И их мерцанье.
Сложены крылья...
Плачет душа, грехами полна,
Трепещет от страха она.
Сейчас полечу. Но куда?
в темноту преисподней ада....
Иль просто одену крылья
И взметнутсь в красоту рая?
Но не мне решать,
Уже всё решено,
Там, в небесах,
Где золотые купола,
Где голубая вуаль,
Окутывает рай,
Где вечный сад
И лилий пленит аромат.
Прошу прощенья у Бога я,
За то, что не по вере жила,
За то, что отца и мать не чтила,
А только себя любила.
Да, поздно наверное уже,
Ждать Божьей милости с небес,
А может и нет, ещё есть время
В грехах покаяться душе?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=218763
рубрика: Поезія, Белый стих
дата поступления 28.10.2010
Луна по-хозяйски срылась за поворотом дома,
Потом укрылась облаком, словно одеялом пуховым...
Звёзды проблесками выглядывают, лёжа на подушках,
По очереди их меняя, ведь они подружки.
Облака, одеялами и подушками плывут
Куда-то в даль, к своим родным местам,
Чтоб вытрусить перья- дожди свои где-то там,
Где их так не хотят, а... бабьего лета всё ждут.
И леса ждут и поля, позабыв о зное лета,
И трава, побыть зелёной подольше хочет,
И цветы, на лепестки свои ждут бабочек,
И корова, пощипать травы на лужайке у дома.
Осенняя пора...но хочется нам ещё тепла
И чтоб солнце не пряталось днём за облаками,
И чтоб не падали они так часто дождями,
Чтоб мимо пролетали и... за горами таяли.
В душе тогда будет светло и весело,
А в сердце любовь заиграет нежно,
И будем мы по улицам, взявшись за руки ходить,
Тихо шурша листвой, мило о чём-то говорить...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=218341
рубрика: Поезія, Пейзажная лирика
дата поступления 26.10.2010
Я так хочу тиші,
Хоч трохи побути в ній,
Сховатись десь на самоті,
Чи птахом попарИти в небі.
Зупинити думок потік,
Послухати ту тишу в собі,
Зупинити стрімкого часу біг,
Сказати світові: "ні".
А небо над полем, малинове
І доріжка хвиляста біжить туди,
Золота в сріблі чи платинОва,
Діаманти і перли на ній, не росяні.
Шепоче трава і квіти в лузі,
Про красу землі, осінньої пори,
Що є і зливи, і град у житті,
Але вони не такі страшні.
Шепоче мені багряне листя,
Зірване з кленової гілки вітром,
Що скоро прийде весна чарівнА
І дерева знову в їх зелені заквітнуть.
А моє серце шепоче душі:
"Не бійся, переживемо й ми
Всі негаразди, що є навкруги,
Лиш би не погасли любові вогні".
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=218161
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 25.10.2010
Зачарована красою,
Моря, якогось, неземного,
Із листя малинового,
Що накрило землю собою.
Вітер дме, хвилює,
Бурю з нього здіймає,
Воно ввись піднімається,
На сонці переливається.
Спадає бурхливо
І розливається мінливо,
А ми шелестим ним і пливемо
В тому потоці, листяному його.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=217899
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 24.10.2010
А я піду в зелений гай,
Послухати пісню солов`я,
В душу її, веселу, зронити,
Щоб було мені легше жити.
Жити посеред пустелі міста,
Серед кам`яних осель
І самітніх та стурбоних людей,
Що сліпі і не бачать світла.
А я піду в зелений сад,
Вдихнути аромат бузку п`янкого,
Щоб захмеліти від духу його
І забути, що прийде ще й листопад.
А я піду туди де ти,
Доторкнусь до вуст твоїх,
Проникну до серця й душі,
Послухаю чи живі вони, чи ні.
Як добре, що я не одна,
А є ще й любов твоя,
Така ніжна і всесильна,
Що пітьмою непереможна вона.
Проникає у всі ті, клітини мої
Та надихає на життя на землі,
На мрії про щасливе майбуття,
Про те що є сенс і в буднях дня.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=217866
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 24.10.2010
То солнышко засветит лучиком,
То дождичек, меня умоет слёзой,
То ветерок дыхнёт, колючий,
А то вдруг, ух, защиплет нос мороз.
Вот такая осень у меня,
Непостоянная какая-то она,
Навевает тоску и хандру,
Шепчет о разлуке...Я её не пойму.
Возможно не с тобой, милый,
А птиц, с домом родным и любимым...
Летят ключем они в дымке сизой,
Курлычут голосом надрывным.
Не плачьте вы так, не курлычьте,
Душу, песней печальной той, не травите,
Лучше возьмите меня на крылья свои
И понесите в тот рай, до тёплых дней весны.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=217742
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 23.10.2010
У підвалинах зачерствілої душі,
Зашкорублої від думок невтішних,
Тамує в собі біль вона земних страждань...
То бог їй послав, стезю випробувань.
Де блискавки й громовиці одні
Та шуліки, що довбуть мізки,
Розколюють на частини думки,
Крилаті та нестерпні...
Примари переслідують її,
Не дають повноцінно жити
У часі земного буття...
Буцімто за обрієм краще життя.
Треба якось вижити, хрест свій донести,
Не брати все бизько до душі
І мати хоч єдину тут втіху,
Що все ж таки знайдеш істину.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=217722
рубрика: Поезія, Білий вірш
дата поступления 23.10.2010
Загомоніла осінь з нами,
Срібними дощами,
Холодними вітрами,
Молочними туманами...
Листям золотим,
Що пурхає поміж дерев,
Кружляє в танку
Ввечері і на світанку...
Під ногами тріпоче й горить,
Шепоче словами,
Про те, що болить:
Зима вже не за горами...
Зі своїм пуховим саваном,
З інеєм на вітах дерев,
З хуртовинами,
Що виють вовками
На місячний в небі серп,
Який скиглить за хмарами, там десь...
З лячними морозами,
Білими снігами...
Сніжинками, що танцюють балет
І зомлівають між віями
Й летять із вуст парою до небес,
Прощаючись зі своїми мріями.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=217332
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 21.10.2010
Почорнілі хмари,
Зронили дощі,
Змили нам дороги,
Листя прибили
До асфальту доріг,
До землі,
Лежить у калюжах,
Сухе і сіре...
Якесь жалюгідне
Й нікчемне
Та не потрібне вже.
Добрий перегній
Для трави і дерев
Й онучка для коренів
Їх, у морозний день.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=217174
рубрика: Поезія, Верлібр
дата поступления 20.10.2010
Утро. Глаза застилает сонная пелена,
Как-то мне грустно. Сердце стучит прямь у виска...
Белый туман, словно парным домашним молоком,
Разлился на крышах серых городских домов.
А дождь, таким милым барбосом, скачет по земле,
Лижет мои пальцы, щёки, целует он мне,
Бессовестный, за пятки меня , ах, как кусает,
Держит крепко , от себя всё не отпускает.
Закрываюсь зонтом от противного нахала
И бегом скрываюсь в своём восьмом трамвае,
Уж здесь он меня, наверняка и не достанет...
Бежит за мной следом, скулит, а то и гавкнет.
Стучит он по окну, своим хвостом-опахалом,
Остренькими зубчиками в окна всё скалит,
Ой-ой! Догонит меня стервец-сорванец малый!
Хватит тебе, горькие слёзы по стеклу лить !
Пробка. Мы стоим возле Дарницкого вокзала...
Авария. Джип с "BMW"крепко в лоб поцеловались...
Опаздываю...Звоню побыстрей на работу:
"Скоро буду"- говорю в трубку, сквозь дремоту.
Дождь не умолкает, стучит мне молотком в окно,
Кондуктор зевает... Я дремаю...Мне стрёмно,
Вижу во сне, как показывает мне язык пёс,
Я просыпаюсь, а он мне... лает. Ох !Прохвост.
Ура, поехал трамвай! Хотя как-то медленно...
Еле-еле...железками по шпалам скрипя,
Будто нехотя и совсем вроде не спеша...Но,
Ведь не он то убегает от дождя, а я.
Трамвай на "Магнитогорскую" меня доставил,
Старый свой зонтик побыстрей раскрываю я,
Бегу по лужам, что тот дождь-барбос мне оставил...
И скорей прячусь в тепло родного здания.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=217158
рубрика: Поезія, Пейзажная лирика
дата поступления 20.10.2010
Сонячний зайчик загляда у вікно,
Скаче по склу і відзеркалює в очі,
Я замружуюсь від світла яснОго,
Та все ж таки пропускаю в душу його.
Потім я підхожу до підвіконня,
Дивлюся на світ і осінь через вікно,
Бачу, як проміння на землю лягло,
Верхівки тополь засвітило охрою.
Горять вони вогнем, немов ті свічки,
Десь там у за містом, у гаю, вдалині...
Кружляє листя клену на подвір`ї,
Вкриває землю палаючим килимом.
Двірник мете листя, в купу змітає,
Вітер не дає йому і знову розкидає ,
Грається з його чорною мітлою,
Забирає листя в них й відпускає на волю.
Ввечері, коли настануть сутінки
І загорять на небі зорі та супутники,
Запалають вогнища з платтів дерев,
Запахне чимось їдким, дим...Залізе в душу щем...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=216976
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 19.10.2010
Словно паук паутину,
Подруга осень, плетёт интригу,
Наши бессмертные души - игрушки,
Ловит в свои ловушки.
Вешает на глаза пелену тумана ,
Капает на мозги дождями,
Краснеет из рябины -калины ягодами,
Шуршит под ногами листьями.
Изморозью пройдётся зима ,
По зелёной ещё траве-мураве,
Напоминая о себе,
Россыпая на ней изо льда ,жемчуга.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=216802
рубрика: Поезія, Пейзажная лирика
дата поступления 18.10.2010
Холод в душе...
Через кожу, азбукой морзе,
Он пронизывает морозом,
Туда не дошёл витамин "С".
Твоё дыхание,
Не согрело мои ладони,
Поцелуи не вернули к жизни,
Озябнувшее тело.
Молчат уста твои,
Слова где-то ещё в пути,
Тебе не по силам разбить
Сердечных мУк моих.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=216798
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 18.10.2010
В дощах осінніх та холодних,
Я вбачаю людське горе,
Якесь невтішне, стоголосе,
Що греблі рве і голосить.
А можливо то сльози гіркі,
Небесні-святі чи грішні-земні,
До болі щемні в серці й душі,
Й пронизливі до самоти.
Та не втрачаю надії я,
Що виморозить ті гріхи зима
І придуть веснянІ теплі дні,
Наповнені любов`ю до землі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=216237
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 15.10.2010
Пролетіла стрімко віхола
Уночі над містом падолистом,
Осінньому жовтню на втіху
Землю вкрила золотавим листям.
Дощем вмила всі тротуари,
Засвітились всі калюжі ліхтарями,
Місяцем - оком і зірками...
Виблискують на доріжках жовті плями.
Жаль ступати нам у калюжі
І хвилі в них ногами здіймати,
Обійдемо їх збоку краще,
Нехай світять у них зорі ясні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=216056
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 14.10.2010
Ти жбурляєш словами,
Немов кинжалами
У моє серце, вони
Впиваються у нього гострими
жалами.
Шматують його на шмаття
До болі, своїми вістрями,
До згуби твого каяття,
Якогось зловмисного.
Я витягну ті слова із серця,
Посиплю гірким перцем,
Намажу хріном та гірчицею
Й відправлю тобі назад,
Ну, який смак?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=216036
рубрика: Поезія, Верлібр
дата поступления 14.10.2010
Візьми крило моє у борг
І злети до небес, до Бога,
Не спіймає тоді тебе ворог,
А ворон, не виклює ока.
Бо ти будеш під захистом
По його милості і волі,
Під його крилом- покровом
По його, тій божій, любові.
Не згори там, повертайся з гори,
Принеси моє крило мені,
Що би і я , коли прийде мій час,
Змогла злетіти до Бога повсякчас.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=215872
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 13.10.2010
Весна
Весна,
Застучали капели,
Весна,
Зазвенели ручьи,
Весна,
Птицы прилетели,
Весна,
Деревья зазеленели.
Весна,
Соловьи в дубравах запели,
Весна,
Звук с небес свирели,
Весна,
Сирень в садах зацвела,
Весна,
Ко мне любовь пришла...
*******
Лето
Лето,
Солнце, воздух и вода,
Лето,
Знойная страда,
Лето,
Запах сена на лугах,
Лето,
Встреча рассвета в полях.
Лето,
Вкусная уха,
Лето,
Песни у костра,
Лето,
Танцы с милым до утра,
Лето,
Поцелуев тьма...
*******
Осень
Осень,
Птицы улетели,
Осень,
Ветер оголтелый,
Осень,
Дожди и страх потери,
Осень,
От тоски мне не уйти.
Осень,
Листья с деревьев сброшены,
Осень,
Чувства все растревожены,
Осень,
Завяли любимые цветы,
Осень,
В печали остались дни...
*******
Зима
Зима,
Ночь темна,
Зима,
Снега и холодА,
Зима,
Вой вьюги да метели,
Зима,
Провода заледенели.
Зима,
Веселья пора,
Зима,
В снежки игра,
Зима,
Лёд и коньки,
Зима,
Мы на санках с горы...
*******
И вновь придёт весна,
Волшебная пора,
Улыбнутся лица,
Заискрятся сердца,
Встрепенётся душа,
От любви и счастья
Запоёт песнь она,
Взлетая ввысь не спеша...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=215841
рубрика: Поезія, Пейзажная лирика
дата поступления 13.10.2010
Когда я вспоминаю,
Детства своего счастливые дни,
Соль моих слёз стекает
На оголенные нервы мои.
Стукнет скоро разрядом
И произойдёт тогда замыкание,
И меня сожгут взглядом,
Глаза призрака из Зазеркалья.
Это мой двойник- друг или враг,
Или может моя голограмма ?
Когда меня нет во времени,
Какое это имеет значение.
Я не живу, а отбываю свой срок,
Иду по этапу, дням предъявляя счёт:
Когда ж смогу вдохнуть свободы глоток?
Когда я изживу своей кармы виток?
*******
И тогда вылетит на волю душа,
Любовью небесной озарена,
Духом своим радостно звеня,
Энергию всей Вселенной даря.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=215689
рубрика: Поезія, Езотерична лирика
дата поступления 12.10.2010
Знову осінь задощила холодом на скронях
І день якоюсь мрячкою посивів ненароком,
Йде по осіннім дням, Святая мати Покрова,
Ступаючи по-маленьку в повітрі кроком.
Покриває всю землю, своїм білим покровом,
На весіллі , дівчину фатою, жінку хусткою,
Захищає Україну від ворогів омофором,
Щоб не була вона знов зруйнованою пусткою.
Гойдає на вітах Святую Покрову вітер,
Переміщає її на дахи наших домівок,
Дивиться вона із-за білих на небесах хмар,
Дає розраду нашим горячим головам.
Звертається душа за порадою до неї,
Шукає серце прихистку в своєму горі,
Молитовно, до образу Святої Покрови,
Тільки вір! І прийде на допомогу вона тобі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=215502
рубрика: Поезія, Вірші до Свят
дата поступления 11.10.2010
Серце б`ється,
стукає в мізках,
Душа рветься,
на волю у небеса,
Думки здіймаються
за той небокрай
І линуть до Бога,
у храм, у вівтар.
Із запаленою лампадою,
З молитвою на вустах,
Зі свічкою та ладаном
Та зі сльозою на обрАзах.
До всіх святих
із поклонами
та хрестами,
з піднятими руками,
З болем,
що ріже по суглобах,
З горем,
що іде крок за кроком.
Щоби забрав земне пекло
І відпустив у свій рай,
Де живе любов сердечна
І усім болям там край.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=215460
рубрика: Поезія, Езотерична лірика
дата поступления 11.10.2010
Сумом, немов воском, налита душа,
Шовком стікає він в піднебесся,
Завмерла в мізках сполохана тиша
І здавлює серце туги тасьма.
Думки летять в сузір`я Оріона,
А потім всі падають поволі,
Словами про Київ на схили Дніпра,
З мольбою про Вкраїну до Христа.
Повстань любий народе, скажи хоть щось,
На захист країни - України,
Яку мабуть уже покинув Христос,
Бо немає в неї у майбутнє віри.
Два кроки вперед, а чотири назад,
Топчеться на місці нова влада,
Вішає лапшу на вуха нам, от жах,
В колуарах Ради знову «зрада».
Не очікували ми нововведень
Про пенсійний вік для наших жінок,
Що буде у нас "новий", вчорашній день
І старий «кучмізм» прийде до нас знов.
У вузах і лікарнях братимуть масово,
Узаконять їх офіційно , касово,
Пропускати лекції ,студент, маєш право
І хворіти також, на користь держави.
Прокинулась спляча думка у мізках
І розірвалась на серці тасьма,
Віск весь стік до небокраю, до Бога,
Сумна вийшла, панове, розмова.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=214834
рубрика: Поезія, Міська (урбаністична) поезія
дата поступления 07.10.2010
Осінь туманом огортає ранок,
Сонце очі сховало за хмари,
Виблискує сріблом тихий ставок,
Стоять очерети майже тьмяні.
Нахилились верби до тої води,
Шукають вроду в дзеркалі її,
Листя пожовтіло, як посивіло,
Впало у воду й човном попливло.
Від вітру скриплять стовбури старі,
Наче розмовлять між собою вони...
А, колись, коли були ми малими,
Чіплятись до віт верби любили.
Розгойдувались ми тоді на них
І у воду стрибали, пірнали,
З печер раків діставали малих,
Потім плавали навперегонкИ.
Такий гарний був мого дитинства час,
Що згадую його я повсякчас,
Поки не загасне щем в моїй душі
І настрій не покращу я собі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=214637
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 06.10.2010
Зовёт меня Вселенная к себе,
Забудь ты Землю, вернись ко мне,
Брось всё, что нажила твоя Душа,
Здесь есть любовь и есть доброта.
Сила воли, тебе тут не нужна,
Не важна здесь надежда теперь,
Ты и так всё на Земле прошла,
Только иди ко мне, в бога верь.
Что-то держит мою душу ещё,
Грехов не изжила всех она,
Зачем же мне с таким багажём,
Возвращаться с Земли домой?
Чемодан тяжёлый свой раскрою,
Выпущу грехи те на волю,
Пусть летят, ищут вражью долю
И на пути не стоят к дому.
Возможно их в землю зарою,
Поглубже, чтоб недосталось ворАм,
Зачем гнобить чужие судьбы,
Мы на Земле, должны быть, как Люди.
Так и быть сожгу добрым словом,
Каким-то бескорыстным делом,
Помогу многим обездоленным
С любовью, надеждой и верой.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=214476
рубрика: Поезія, Белый стих
дата поступления 05.10.2010
Осень златая, рыжей лисицей с хитрой улыбкой,
Шарит по улицам, заглядывая в лица,
Гипнотизирует всех, красотой своей зыбкой,
Напускает туман, словно волшебница.
Посылает нам то холод, то милое сердцу тепло,
То вереницу дождей, печаль для души, каждый день,
То солнце, чтоб было нам светло и как-то веселей,
А не то, в гости зовёт яркое и смуглое лето.
Пробегает по паркам и садам в городах,
По деревенским огородам, что-то себе ища,
Забегает за дичью и грибами в леса,
Прячется средь нескошеных трав в лугах и на полях.
Улетают от неё, скрываясь средь облаков,
Ключи журавлей, уток, гусей и стаи грачей,
Боясь, как-бы не вернула, не обманула снова,
Оставив дома зимовать, средь тёплых ключей.
Плетёт паутиной интриги, хитрая бестия,
Колдует, красками играя, переливая,
Горстьями золото листвы под ноги нам бросая,
Чтоб не видели, что земля уже голой стала .
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=214458
рубрика: Поезія, Белый стих
дата поступления 05.10.2010
Холодом вітру мене обійма,
Листям під ноги жбурля,
Утамовую спрагу дощем,
А в душі моїй сум і щем.
Кружляє листя в танку,
Шепоче з вітром на ганку,
Чорніють над дахами димарі,
Мерехтять в тумані ліхтарі.
Цокотить серце під тиском,
Сірий день меркне на вістрі...
Гонить вітер дощ по місту,
Немає мені в ньому місця.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=214319
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 04.10.2010
Буйний вітер розбишака,
Той ще волоцюга, гультіпака,
Шумить, немов той звір, реве,
Землю б`є, листя з дерев дере...
Кидає їх, дерева оголяє,
Гілки хитає, бо силу має...
Сховалися від того реву звірі,
В сосновому зеленому борі.
Не може він сосни побороти,
Стоять вони в обороні,
Гуртом чують шурхіт його кроків,
Мають мабуть по сто років.
Розхристані вітром на кручі,
Стоять білі сади, ледь живі...
Горнуться яблуні одна до одної,
Протягують свої віти оголені.
Плачуть вишні, свого листя їм жаль,
Скидати під ноги на землю нам,
Та прийшла осіння пора на жаль,
Разом з її місяцем, листопадом.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=214296
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 04.10.2010
Сміється осінь, золотом розкида,
Роздягаються в стриптизі дерева,
По листочку із себе, неспіша знима,
Готуючись до морозу... скоро зима.
А там, снігом зима запоршить, завіє,
Вдягне голісіньких в білі шуби свої,
Щоб не замерзли їх стовбури і гілки,
Нахлобучить на них ще й теплі шапки.
Простоять дерева до весни в теплі,
Зігріють і пташок під тим покровом,
Коли прийдуть весняні дні казкові,
Розтопить сонце шуби їх зимові.
І знову зазеленіють в красі вони,
Одягнуть в садах файні з квіток вінки,
Запахтять абрикосою, бузком і м'ятою,
Розквітнуть жасмином, піоном і трояндою...
Заспівають на деревах гарно пташки,
Зів'ють гніздечка, виведуть своїх дітей,
Будуть душі звеселять людей літньої пори,
До осені, допоки не покинуть рідний край.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=213991
рубрика: Поезія, Верлібр
дата поступления 02.10.2010
Жадана усмішка твоя, пробігла по устам,
Коли останній раз ми зустрілися з тобою
І знову ми поринули разом назустріч грозам,
І знову, як і колись, ми захопилися грою.
Гра була на любовному одрі, така бурхлива ,
Немов останній раз ...Я нею зачарована була...
Та не оминула нас любовних почуттів злива,
Вона знову, в котре, наші серця собою омила.
Повернуло до нас кохання, своє обличчя миле,
Яке десь, у наших серцях, мабуть тихо дрімало,
А потім прокинулося й ніжно заспівало. Мрійливе...
Своїм теплим промінням і ласкою нас розігріло.
Я так хотіла, щоб сталося це тією весною,
Коли буйно квітли сади, співали солов`ї,
Коли хотілося побути, ще трохи молодою
І щоб взірвалися мізки від сильних почуттів.
Та прийшло кохання восени по жовтому листі,
Коли пішли рясні дощі й змили думки мої грішні,
Коли не було в серці надії і мрії кудись зникли,
Тоді з`явився він й приніс в долонях любові намисто..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=213802
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.10.2010
Вера, Надежда, Любовь,
Я сново повторяю вновь,
Про себя, втихоря,
Милые сердцу слова.
Душа в добро верит,
Вселяет в сердце надежду
На лучшее время
И чувство любви его греет
Даже к травинке, к листку,
К нежному ветерку,
Что шелестит листвой
И разносит запах хвой.
К людям, земле и к солнцу,
Мне бессконечная любовь дана,
По морозу , дождю и звёздам
Вздыхает, тоскуя, душа моя.
А как же иначе жить
без этих душевных чувств тогда?
И как же без них творить
историю человечества?
Спасибо мудрости Бога
За такие волшебные слова,
Они помогают нам "быть"
и самосовершенствоваться.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=213619
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 30.09.2010
Згорьована моя душа,
Життя- пекельна мУка,
Незрозумілий світ її,
Шлях поневірянь в тілі.
І болі, безкінечні болі...
За гріхи вільні і невільні,
За бажання нестримні і хтиві
Звабливого тіла. Слова правдиві.
Б`ється крильми моя душа,
Рветься на волю в небеса,
Туди, де безкінечний рух
І де свободи пряний дух.
Ще так довго їй битися,
Ще так довго їй молитися,
Збивати пір`я зі своїх крил,
Терпіти « любов» ворогів.
Та нехай колють, та нехай б`ють,
Шмагають до крові і клянуть,
Вернуться бумерангом їм болі,
Коли вирветься душа із неволі
І пуститься в останній свій путь
До вівтаря, до престолу вітця,
Там раю мабуть їй не минуть,
Бо пекло вона вже тут пройшла.́
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=213575
рубрика: Поезія, Езотерична лірика
дата поступления 30.09.2010
Любимый мой, где ты?
Я очень жду, прийди,
Мне надоело стену греть,
Встречать одной рассвет...
Гвоздями небо прибивать
И солнца луч ломать,
Слезами укрывать пути,
По дорогам пустым идти.
Думать, гадать, просить у Бога
И ждать, и ждать чего-то нового,
Неуловимого, непонятного,
Необьяснимого, но очень близкого.
Моего одного, единственного,
Сополовинного, тебя, милого,
Возможно мной придуманного,
Но очень искреннего...
Землю обнимаю я и цветы,
Целую изсохшими губами
Твои на песке следы,
Оставленные на память,
Когда уходил в ночную мглу ты,
Прощаясь со мной со слезами...
Но, видишь! Бог с нами,
Коль помним друг друга мы
И те чувства нежности и любви,
Что были так давно между нами.
Не заросли обидами они,
Не стёрлись проклятиями врагов,
Не расстворились во времени,
Не исчезли из ночных снов.
Они здесь, на поверхности,
Ждут возвращенья из сна,
Потрёпаны жизнью, но не беда...
Главная победа- сказали: "Прости!"
*******
Ну хватит жечь деньги зря ,
Трубку телефона греть устами,
Пылать в эфир словами
И спрашивать: « Жива ли?».
Переступи порог остывшего жилья,
Давно уж заждалась твоя любимая.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=213445
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 29.09.2010
(по мотивам рассказа с журнала "Натали", почти плагиат,
автор неизвестен)
Я пересмотрела свои вгляды на карьеру
И решила, что стать бизнес-леди,
К чему я так стремилась, здорово,
Но я так ещё молода,
И могу себе позволить
До тридцати лет,
немного легкомысленной побыть
И помимо работы, другие увлечения иметь.
Я нашла одноклассников и однокурсников
и стала встречаться с ними,
Открыла для себя прелесть прогулок
по Днепровской набережной,
драйв дискотек и ночных клубов,
Полюбила Андреевский спуск.
Нет, я не пустилась во все тяжкие,
Но моя жизнь наполнилась прелестью бытия,
И каждый день пенился и искрился,
как шампанское в бокале.
Я начала с новыми друзьями ходить на стадион
и смотреть американский футбол:
Футболисты в шлёмах и каркасах
на полной скорости друг друга тараняща,
Скрежет металла и воинствующие крики победителей
вызывали во мне бурю восторга и я кричала: " Ура!",
Для себя я отметила под номером 69, игрока,
который показался самым бесстрашным
И мужественным, и за него болела я.
После матча мы зашли в кафе,
где нас позакомили общие друзья,
С тех пор мы с Андреем вместе
И без друг-друга ни-ни ,никуда.
Между нами любовь и безрассудная,
пьянящая и неподвластная разуму страсть...
В какой –то мере я благодарна Ромке была,
Что бросил всё-таки меня тогда,
иначе я бы никогда не испытала этого чувства,
не была бы так счастлива.
А осенью мы собираемся в Париж
И судя по перешёптываниям мамы и Андрея ,
Меня ожидает там очень приятный сюрприз.
Вот так, друзья!!!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=213406
рубрика: Поезія,
дата поступления 29.09.2010
( По мотивам рассказа из журнала " Натали")
Проспав двое суток напролёт,
Тяжесть с груди вон, улетела воронОй,
Я проснулась какой-то другой,
Нет, не счастливой и жизнерадостной,
Но и не беззащитной, и не униженной...
Правда, остались лёгкая обида и досада,
Как-то немножко щемила душа,
Захотелось вдруг доказать ему,
Что я всё-таки лучшая, а не паршивая овца
и напрасно он оставил меня.
Какой-то азарт появился во мне
изменить кардинально себя,
Чобы он потом непременно пожалел
о своём поступке и всё было зря.
Это моё детское и наивное решение
на тот момент, оказалось действенным
И сыграло определённую роль
в моём душевном исцелении.
С помощью мамы я разработала стратегию
и тут же занялась практическим воплощением,
Я изменила в своём облике всё, что смогла:
Состригла и немного осветлила волосы,
Сделала стильную причёску,
Полностью обновила гардероб,
Отказавшись от джинсов и брюк.
Я шла на работу в полупрозрачной,
Романтической блузке
и с провокационным разрезом юбке,
Яркая, уверенная в себе,
Сама себя не узнавая...
И он тоже не узнал меня,
И только, когда я небрежно бросила
ему: « Привет! Как дела?»,
От неожиданности он оторопел
и невнятно что-то в ответ пролепетал .
Я не стала уточнять, что он хотел сказать,
Потому, как сама чувствовала себя
Не так безмятежно и уверенно,
Как это выглядело со стороны,
Сердечко моё затрепыхалось в груди
И ноги подкашивались, но мне хватило мужества
прошагать на своё рабочее место.
Очень скоро,
Привычка выглядеть изысканно и элегантно
Стала моей второй натурой,
Но я ещё долго,
трепехала и терялась, встречая Романа.
Иногда мне так хотелось его увидеть,
Хоть в щёлочку, хоть краем глаза,
Что я нарочно, опускалась на второй этаж,
где он работал и со стороны наблюдала.
Надежда на его вовращение
всё ещё теплилась во мне...
Но вскоре у него родилась дочь,
А я, горько и усердно поревев
у мамы на груди, послав мысленно его прочь,
простилась с последней иллюзией, нервы успокоив.
*******
( продолжение следует)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=213266
рубрика: Поезія,
дата поступления 28.09.2010
Зириться небо голубими очима,
Вітер волосся сповива-розвива,
Доторкнулось сонце до плеча,
Обійняло теплом проміння.
Віддзеркалює небо і сонце вода,
Дивиться на них кошлата верба,
Човник пливе наче хмарка,
Ловить сонце із річки цесарка.
Чується спів на скуйовдженій вербі,
Листям затрепехала вона ніжно мені,
Стало якось легко і радісно на душі,
Світ стиха, посила привіти-знакИ.
Я весела і замріяна в надії,
Що є добро і краса на землі,
Серце тріпоче від щастя миті,
Воно любов`ю природи зігріте.
Доброго ранку, кохана Земля!
Прекрасна природа твоя,
Кричу я їй в своїх думках
І шлю привітання на словах!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=213226
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 28.09.2010
Сплетенье рук, сплетенье ног,
Сердец биенье вновь,
Как -будто не было разлук,
Не резали мы судьбы в кровь,
Не ступали по горячим углям,
Не жгли калёным железом ран,
Не вызывали пересудов гром,
Не плели душе из грехов венков.
Сплетенье тел
И страсти зов,
Крик от оргазма,
Слёзы от счастья ...
На смятых простынях
От семя след,
Какая-то истома
После жаркого боя.
Мы сново вместе, друг мой,
Играют струны любви,
Мы ещё не раз выиграем бой,
Разомкнём лона оковы.
Запульсирует жилка твоя у виска,
Раздуються ноздри, словно у жеребца,
Выйдем на свет в ночи на волю,
Поскачем галопом по любовному полю...
Тихо сгорая, почти не дыша,
Выпустим пар до рассвета не спеша,
Насытим любовью себя до утра,
На коже рассыпем мы жемчуга.
Осыпем друг друга поцелуями,
Прижмёмся крепко устами,
Остановим своё дыханье,
О, Боже! Ведь мы в нирване!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=213095
рубрика: Поезія,
дата поступления 27.09.2010
Спасибі Зоє тобі за сина,
Якби не народила ти його,
То не зустріла б я такого чоловіка,
До мізків романтика і більше ніж того...
Мене врятувала ця згуба,
Від життєвого суму...
І свято було, і розчарувань гіркота
Та не пройшли роки дарма:
Росте його красень синок,
Немов синьоокий барвінок,
Тече в ньому твоя рідна кров,
Хоча і було тобі з ним не до розмов...
Твій син зовсім не герой,
Серце впадало у відчай,
Плакали твої очі знов і знов,
Росами текли зі скронь.
Чи погано було, чи ні,
Щаслива мить чи роками сповна,
Я падаю до твоїх ніг,
І прошу: залиш мені своє дитинча.
Віддай його, не забирай, Зою,
Я так хочу пристрасті знову,
Роздмухати любові полум`я
Й розігнати струм кохання...
Розірвати смутку окови,
Що не давали спокою
Та жити разом сім`єю,
А не плакати вдовою..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=213071
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 27.09.2010
Заспівай мені пісню мамо,
Ту, яку ти мені на сон співала
І люльку гойдала - колисала...
А з твоїх вуст текло світло,
Було мені від слова твого
Так тепло, мило і привітно...
Я очі жмурив від нього,
Сопів від задоволення,
Не розуміючи ще того,
Що очі твої вже зморені,
Що тобі теж треба спочити,
Голову до подушки притулити.
Не заспіваєш мамо вже мені,
Бо пішла твоя душа за світи,
Залишивши мене наодинці,
З плачем і болем в душі.
Розкажи мені казку мамо,
Про котика-муркотика,
Про хитрого лиса і курочку Рябу,
Про рукавичку і сірого вовка,
Про зайчика- побігайчика,
Про півника і козу-дерезу,
Про ялинку і Івасика-Телесика....
Мамо, я так тебе люблю!
Не розкажеш мамо вже мені,
Бо я вже виріс і сам посивів,
Не зринуть з вуст слова твої,
Бо тебе нема та я ще не зрозумів...
Не прихилишся до мого плеча,
Пішла до Бога твоя душа,
З любов`ю у серці до тебе,
До но нього молюся я.
*******
Мати, мого друга, пішла з життя.
(Дякуючи Богові моя мама жива і здорова)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=212580
рубрика: Поезія, Верлібр
дата поступления 24.09.2010
Грає вітер, гуляє по полю,
Листя розкидає, рве на шмаття,
Немов роздягає дівчину-тополю,
Знімає з неї весільне плаття.
Гне додолу, за стан обіймає,
А вона, прудчаєтья, вигинає,
Листопадом навколо кружляє,
Гуде, реве, хмари зганяє.
Небо враз почорніло, загриміло,
Блискавкою землю освітило,
Стрепенулася тополя, зашарілася,
Бо голою від вітру зробилася.
Дощем линуло, зацебеніло відром,
По полю майнуло, змило сором...
Та за дощами прийдуть білі сніги,
Вдягнуть голі дерева в шуби свої.
*******
Мал.vyshivka.at.ua/index/galereja/0-4
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=212211
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 22.09.2010
Серпанком земля оповита,
То осінь грає сонцем в літо,
Дарує погожі і теплі дні,
Зачаровує гаммою кольорів.
Веселять різнобарв`єм квіти,
Немов веселкою земля укрита,
Ще співають птахи у гаях,
А ранком стелиться туман.
То тут, то там грають музики,
Чуються танці і весільні співи,
Різні забави, голос тамади: гірко!
Дзвін бокалів. Веселіться молоді!
Любові вам і здоров`я до снаги!
Нехай лунає дитячий сміх у вашій сім`ї!
Нехай Бог береже вас і ваші родини!
Щасти вам! Щасти вам! Щасти!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=212196
рубрика: Поезія, Білий вірш
дата поступления 22.09.2010
Давно хата стоїть край села одинока,
Блимає чорними, немов смола зіницями,
З розбитими шибками, крива й однобока
З минулим життям зі своїми таємницями.
Вітер шугає по-під старою стріхою,
Ляпотить косою, потрісканою хвірткою,
Заросли доріжки в тім обійсті споришем,
Під тином скрипить розлогий та ще зелений клен.
А біля розвалюхи-хати, в самотині,
Зажурилася біла калинонька, калина,
Віти зі цвітом до землі та й опустила,
Немов руки додолу тая мила дівчина.
Сонце пече, спопеляє, дощ спочиває ,
Плаче вона гірко, сохнуть її в квітах гілки,
Покинули хазяї, вона й виглядає
Бо ніхто не подасть їй води, не зростуть плоди.
Та коли й пощастить і дозріють восени,
Запалають кровавими слізьми ягоди ті,
Запалахкотять мов вогні в жахливому сні
На снігу, червонії кетяги її гіркі.
*******
Не плач калино, не лий сльози ти дівчино,
Не будеш взимку стояти одна серед снігів,
Прилетять з морозу снігурі, до гостини,
Об`їдять твої смачні плоди, наливні вогні.
А, весною, коли розтануть білі сніги
І прилетять лелеки з далеких теплих країв,
Приїдуть й ті хазяї зі своїми дітьми ,
Хату підладять, бузок підсадять, щоб захмелів!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=211848
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.09.2010
На улице сентябрь,
Листья ржавые летят,
Холод, дождь, слякоть,
Провода от ветра гудят.
Серо, хмуро, грустно,
В душе, как-то пусто,
Сердце ноет, болит
От тоски, еле стучит.
Спутанные мысли,
Растекаются по заглыбинах,
Серым веществом в мозгах,
Ищут выхода в словах.
Обрываясь внезапно,
Логически не дойдя до конца,
Перескакивают куда-то...
Ну, что сказать, осенняя пора.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=211799
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 20.09.2010
Перемелеться доля у жорнах життя,
Найкращі роки із запахом щастя,
Залишаться згадкою десь у думках
І прийдуть спомином, коли заплаче душа.
Від того, що гостра стерня
Впилася у серце і спасу нема,
Немов та іржа, роз'їдає душу журба,
Від самотності страждає вона.
Від того, що тяжке земне буття,
А друзі і рідні покидають цей світ,
Потихеньку ідуть у небуття,
І більше не скажуть: "Привіт",
Як справи, чом зажурений,
Як там твоя донька і син?"
Сльози стікають по борознам,
Пече на щоках їх сіль.
Я згадую в цю хвилини молодість,
Коли бездумно спалювали ночі і дні,
Не думаючи, що буде потім,
Коли пролетять життя роки.
То був дійсно щасливий час,
Любили ми і любили нас,
Співали пісні під зорями до ранку,
Танцювали з друзями до упаду.
Вчилися, працювали, долю кували,
Кожен свою , як могли.
А тепер підсумки підбиваєм,
Залишаючись наодинці зі світом,
Кого любили, згадаєм,
Рани свіжі, думками залижем
Та й будем якось далі жити,
Без матері, без батька, без друга-побратима...
Колисати внуків, забувши про " я",
Збиратися потроху у вічне майбуття...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=211619
рубрика: Поезія, Верлібр
дата поступления 19.09.2010
Вітром хмари розвіяло,
Сонце засяяло,
Золоте проміння потекло,
Землю обійняло.
Теплом своїм полонило,
Мелодію зронило,
Тугу в серці розтопило,
Душу звеселило.
Коси осені розплело,
Під ноги підстелило,
Вінок на голову вдягло,
Любов'ю зігріло.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=211589
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 19.09.2010
Сегодня как-то неуютно,
Туманное какое-то утро,
Солнце скрылося вчера
За тучами осеннего дня.
Побежали, мелкие дождинки,
По зелёным ещё тропинкам,
По краснеющим гроздьям рябины,
Капля за каплей, слизывая горсти пыли.
Бежат по стеклу старого трамвая,
Лужами растекаются по асфальту,
Цветной гаммой от нефтяного пятна,
Радугой, убегающих прохожих, резьвя.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=210975
рубрика: Поезія, Пейзажная лирика
дата поступления 15.09.2010
И сново плачем мы за прахом,
"Как мало человек прожил"-
Говорим мы со страхом,
Перед сумраком вечности,
Когда тот в «бозе» почил.
А, что он в душе испытывал,
Когда лямку жизни тянул,
Ел, пил, спал и работал...
Существовал на земле, а не жил?
Влюблялся, как мог расслаблялся,
Чаще разочаровывался,
Испытывая пустоту и боль...
Радовался , особенно деньгам,
Тратил их или копил на хлам.
Ублажал своё тело в этой жизни, как мог,
Иногда искал свою «розу ветров»,
Душа требовала идти за мечтой,
Что-то делать, а не прозябать в ней.
*******
Ещё одна тень покинула землю бытия,
Взошла молча, светом на небеса,
Не ответив, а счастлива ли она была?
Только в памяти родных оставив следы
И неважно для них уже, какие они.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=210804
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 14.09.2010
«Беседы разочарованного со своею душой»
Мне смерть представляется ныне
Исцеленьем больного,
Исходом из плена страданья.
Мне смерть представляется ныне
Благовонною миррой,
Сидением в тени паруса, полного ветром.
Мне смерть представляется ныне
Лотоса благоуханьем,
Безмятежностью на берегу опьянения.
Мне смерть представляется ныне
Торной дорогой,
Возвращением домой из похода.
Мне смерть представляется ныне.
Небес прояснением,
Постижением истины скрытой.
Мне смерть представляется ныне
Домом родным ,
После долгих лет заточенья.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=210142
рубрика: Поезія, Езотерична лирика
дата поступления 09.09.2010
Похилила калина додолу віти,
Налися кров`ю кетяги її,
Вже дозріли мабуть вони,
Зріжу їх до чаю і на пироги.
Будем смакувати їми у сім`ї
Й з медом пригощати друзів своїх,
Це така традиція у нас на Україні,
Їсти із калиною пироги смачні .
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=209895
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.09.2010
Срывая на ходу листву с ветвей ,
Промчалась тройка буйных ветров,
Средь лесов и бескрайних полей,
Тупоча и воя, к бою вызывая гром.
Сбились чёрные тучи на небесах,
Будто овцы не земле в кошарах,
Начали драться между собой,
Лбами. Создавая вокруг себя гром,
Заискрилось их , как смоль, руно,
Вспыхнуло яркой молнией оно,
Заплакали бедные тучи от боли,
Упали дождём на землю их слёзы,
Оросили, пленницу солнца водою,
Напоили её, словно наградою.
Просветлело небо. Заиграла радуга,
Пали на землю солнечные лучи,
Вроде и не шла на небе война,
Грозы не громыхали, молнии не сверкали...
Хорошо-то как стало после дождя. Ура!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=209595
рубрика: Поезія, Белый стих
дата поступления 06.09.2010
В сумраке печальных и грустных дней,
Околдовала меня осень золотая...
Кружаться листья, падая быстрей
В её хрустальную и земную колыбель.
Под ноги, чтобы было нам теплей,
Ложаться разноцветным и радужным пледом,
Ветер гонит их за нами следом,
Словно какой-то бесноватый зверь иль злодей.
В этом осени очарованье,
Дарить фантазию в цветных радужных гранях
Между солнцезлатными лучами
И грозовыми на небесах, облаками.
Между морозной зимой и летом,
Когда сорваны букеты и дни воспеты,
Тогда будет нам ничего не жаль,
Чтобы войти всем в новый круг и жизни спираль.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=209463
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 05.09.2010
По лунной дорожке,
Я приду к тебе кошкою
И свернусь клубком,
У твоих ног.
Глянешь у окошко,
Ночь темна,
Ты возьмёшь лукошко
И положишь спать меня.
Замяукав возле уха,
Разбужу с рассветом тебя,
И лизнув губы,
Растворюсь в небесах.
Когда луна полна,
Я буду приходить по ночам,
Тереться и мурлыкать возле тебя,
Пока горит Души свеча.
Мяу, мяу...слышишь, это я,
Моя Душа ,пришла кошкой,
Хочет ещё немножко
Побыть возле тебя.
Другой вариант
По лунной дорожке,
Я вернусь к тебе кошкой,
Свернусь чёрным клубком,
Возле твоих тёплых ног.
Глянув за окошко,
Ты возьмёшь лукошко,
Положишь спать меня...
Ночь глуха и темна.
Замяукав в ухо,
И лизнув тебя в губы,
Разбужу с рассветом
И растворюсь во свете.
Пока жива Душа
Я буду по ночам,
Когда полна луна,
Мурлыкать... звать тебя.
Моя Душа- кошка,
Хочет ещё немножко
Побыть возле тебя,
Мяу, мяу..., это я.
(Говорит тебе она)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=209096
рубрика: Поезія, Езотерична лирика
дата поступления 03.09.2010
Прощай солнце златое,
Ветер –мальчишка шальной,
Скоро угаснет сердце младое,
А Душа взлетит в дом родной.
Прощай речушка в кудряшках ив,
Поле, лес и трава в цветах,
Закат, рассвет и сиянье луны,
Одинокие до немоты, вечера.
Прощайте друзья и родные,
Милые любимые и враги....
Моя песнь уж пропета,
Ну, а ваша ещё впереди.
Прощай моя Земля,
Не поминай меня лихом,
Ведь прожила я не зря,
Оставила своё имя!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=208944
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 02.09.2010
Я не боюся смерти,
Она награда для меня,
Я иду по острию бритвы,
Ищу порталы в мирах.
Я живу словно в гостях,
Временно, несколько лет,
Мысленно в небесах,
Но дала Богу обет,
Что проживу я сполна,
Выдержав много бед,
Он заберёт меня,
Чистую, как слеза.
Я предвкушаю встречу
С близкими и родными,
И лилею свою мечту,
Молитвами едиными.
Я возвращусь домой,
Уж выдержать нету сил,
Снится мне неба покой
За вуалью голубой.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=208940
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 02.09.2010
Випали рясні дощі,
В лісі виросли гриби,
Великого кошика візьму,
З друзями до лісу піду.
Назбираємо ми різних їх
І опеньок, і маслюків, і білих,
Підберезовиків, лисичок крутих,
Головне, щоб добрих і їстівних.
А не мухоморів червоних,
Красивих але отруйних
Чи блідих поганок поганих,
Таких, смертельно страшних.
Головне, щоб відпочили,
На природі побули ми,
Гарно час всі провели,
Свіжим повітрям подихали.
А потім ще шашликів зробили,
Добре випили і закусили,
Поспівали під гитару пісень,
І весело провели день!
О, це так краса!
О, це так осінь золота!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=208790
рубрика: Поезія, Білий вірш
дата поступления 01.09.2010
(продолжение)
Только мне, после всего того,
Что вчера произошло,
Такой маленькой, такой одинокой,
Такой беззащитной и никому не нужной,
Не хотелось просто жить...
Вставать с постели и что-то делать,
Для меня оказалось невыносимой мукой,
Я никак не могла смириться с нашей разлукой.
Я шарахалась от звонков домашнего телефона,
Но оказывалось, что это не он, а кто-то другой,
А с другими было мне не до разговора,
Со злости я вырубила его с резетки вон.
Мама с дачи приехала вечером,
Застав меня за странным занятием-
Перебиранием разноцветных пуговиц,
Которые в детстве подбирала на улице...
Отрешённую, безразличную и грустную,
Какую-то неадекватную и равнодушную.
Пуговицы помогали мне выйти из этого состояния,
Такого горького и до сумашествия болезненного.
Их было две полные жестяные коробки из-под печенья,
Я их любила и увлеченно всю жизнь собирала:
Покупала в магазинах, срезала со старых вещей,
Мне их дарили или я их находила в разных местах.
Складывала пугвицы по размерам, по цвету,
Они были такие разные, но милые глазу,
Я брала их в руки, гладила, вспоминала...
В голове прояснялось и боль меня отпускала.
Становилось как-то легче дышать,
Я постепенно приходила в норму,
Захотелось маме всё рассказать,
Поделиться своим страшным горем.
Но она и так всё поняла
И первая со мной заговорила :
-Вы поссорились?- спросила мама,
- Нет, мы расстались,- равнодушно ответила я,-
Теперь я никогда не смогу полюбить,
- Ещё как сможешь...и полюбить, и детишек родить,-
Уверила меня она.
- Откуда ты знаешь, ведь тебя не бросали
И ты не представляешь, как это больно- возразила я.
- Знаю, потому, как твой отец когда-то бросил меня
С тобой, трёхлетней девчушкой на руках,
Растоптал мои лучшие чувства
И как мне казалось тогда, лишил веры в любовь навсегда.
Ища защиты, утешения и сочувствия
И одновременно сочувствуя и утешая,
Я прижалась к маме, самому родному
И дорогому мне человеку.
Слёзы ручьём хлынули из моих глаз,
-Бедная, бедная моя девочка!
Поплачь , родная, поплачь...
Слёзы облегчают и очищают,
Но лечит от горя бремени, время,
Всё будет хорошо, пойми меня,-
Сказала мне мама
И в макушку, как в детстве, поцеловала.
А потом, мама достала бокалы,
Разлила коньяк, мы выпили
И стало действительно легко,
Даже как-то непринуждённо весело.
( далее будет)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=208772
рубрика: Поезія,
дата поступления 01.09.2010
Внезапно наступило утро,
Я так и не сомкнула глаз...
Устала думать, в голове уж очень звенело,
Как будто там устроили концерт миллионы цикад.
В груди ныло и неймоверно жгло,
Словно калёным железом пекло и горело...
Будто я не здорова,
А смертельно больна.
Я сидела,
Тупо уставившись в окно,
В руках мобильный держа
И ждала,
Что он позвонит и скажет,
Что по-прежнему любит,
И что это был розыгриш...глупый,
Какая-то ошибка
И попросит прощенья,
Как всегда,
Не взирая, что так унизил меня,
И что горько плачет моя душа.
Мои чувства были обострены до предела,
Я слышала, как хлопнула дверь подъезда,
Затем автомобиль заурчал,
Это сосед-таксист на работу уехал.
А вот, царапая когтями по тротуару,
Отправилась на прогулку Джессика
И тут же замяукал кот зразу,
Которого она загнала на дерево.
Хозяйка возмущённо закричала: " Фу",
Тихо радуясь, что развеялась псина
И дала по нервам, испуганному коту,
Ведь ей одной сидеть взаперти до вечера.
Кто-то шёл к бювету, бутылками тарахтя,
Эхом в моих ушах, оттдавалась его ходьба,
Так чётко и ясно слышала их я,
Что можно посчитать шаги того человека...
В траве, под домом, ворковали голуби,
Выискивая себе пропитание и друг друга любя,
На карнизе, что-то между собой не поделя,
Затеяли потасовку серые малыши-воробьи.
Отдохнувшая за ночь улица, просыпалась,
Оживала, звуками и голосами наполняяясь,
Прощальным и головокружительно сладким,
Отцветающей акации и жасмина ароматом...
Подставляя свои асфальтированные бока,
Яркому солнышку, радовалась новому дню,
Бездонному голубому небу, колёсам автомобиля,
Что неслись по ней неизвестно куда.
( продолжение следует)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=208709
рубрика: Поезія,
дата поступления 31.08.2010
(В соавторстве с неизвестным автором рассказа в журнале " Натали")
Колючий комок где-то застрял внутри,
Скребётся в горле, печёт в груди,
Как будто кто-то насквозь проткнул меня,
Раскалённым жалом острого копья...
Это так плачет моя невидимая душа,
Которая, эфемерною для меня была.
Эту острую, ноющую боль никак не унять,
Лечит время, как мудрецы говорят,
Но это время нужно ещё прожить,
А как? Если жизнь потеряла смысл.
Он ушёл сегодня вечером,
Когда свет зажгли в доме
И когда мальчишки во дворе
Перестали играть в футбол,
Сопровождая каждый гол,
Победным и радостным воплем
И спрятались бойкие воробьи
В широкие листья каштана ,
А на притихшую нашу улицу
Опустились лёгкие сумерки...
На столе стынет праздничный ужин,
В старинных канделябрах догорают свечи,
Ещё с бабушкиных времён...
Какраз для любовной встречи,
В их мерцающем пламени,
Кровавится, нетронутое вино...
Три тёмно-красные розы,
Источают еле слышный аромат свежей зелени,
Они, как чёрт, черны,
Что кажутся каплями застывшей смолы.
Моё сознание пытается понять,
Его искромётных слов значенье:
« Прости, но я хочу тебе сказать,
Мы расстаёмся...Так получилось...
Я встретил другую, она беременна
И к тому же она так молода,
Совсем ещё девчёнка, юна...
Пойми дорогая меня.
Как мужчина порядочный,
Я должен жениться на ней,
Но мы, можем встречаться,
Если захочешь, мой зайчик».
Наконец осознаю смысл сказанного,
Этот циничный и издевательский удар,
Последней его, хитромудрой фразы,
Так больно поразил в сердце,
В солнечное сплетение ,
Что вывел меня из себя
И привёл в чувство меня:
« Спасибо за откровенность»- говорю я,
Стараясь унять в голосе дрожь,
Едва дохожу до дверей,
На вдруг одеревеневших ногах,
Чтобы закрыть их за ним, навсегда.
Уже полночь. Прогремел последний трамвай,
Оставляя на зубах железную оскомину,
Потух на улице жёлтый фонарь,
Стало темно в комнате, холодно и одиноко...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=208643
рубрика: Поезія,
дата поступления 31.08.2010
Цей світ такий чудесний
І Бог його таким створив...
Та дивиться на нас він з-під небесся,
Хитає головою: " Ой, що я наробив?"
Нащо людей я цих зробив?
Щоб про Землю дбали... я так хотів,
Щоб її лілеяли, квітчали, берегли,
А, що тепер? Для неї, немов яничари вони.
Гублять тіло своє і душу,
Більше терпіти не мушу,
Зроблю колись війну,
Своїх ангелів-воїнів пошлю
І сам на них піду,
З лиця Землі стеру,
Знищу диявольське отроддє,
Що згубило Душі мої.
Страшний суд? Пекло?
Та ні. Очі застлі їх,
Нічого не бояться вони,
Просто вимкну світло,
Нехай побудуть у пітьмі,
Вимруть потихеньку самі...
Гординю мають, живуть, як королі,
Думають, що з Господом зрівнялися? О, ні.
Не буде так ніколи, зрозумій людино,
Чому я говорю від імені Господа Бога?
Я є його воїн, посланник від нього,
Тому і говорю. Не віриш? То є його, слово!
Не вір! Твій вибір напевно
І мабуть сатанинська воля. Содом і Гоммора!
Для всіх безбожників буде... й Голгофа!
А світлих Душею, що Землю любили, підніму до себе.
Потім, Святим Духом почну з нуля,
Тільки ангелами заселю Планету я,
Любов і гармонію на ній створю,
Добро і радість на Землі поселю!
Нехай розмножуються милі мої, люди нові,
Нехай буде так на Землі, як і на небі...
Нехай вона буде родюча і квітуча знову,
Така моя буде на це, людино, воля! Амінь!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=208533
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 30.08.2010
26 лет с тех пор уж прошло,
Но я тебя помню хорошо,
Сочи, Хоста, « Победа»-
Привет, моряк, Герасимов Валера!
Твой лучезарный взгляд,
Нос, глаза, уста...
И задорный смех,
Анегдоты, шутки до утра.
Берег моря, вино, шашлыки,
Костёр, песни под гитару вночи,
Южных звёзд мерцанье,
Загадывание желаний.
Дискотеки, концерты, танцы-
«Лучшая пара сезона», призы...
Ночные забавы, поцелуи...
В любви признанья твои.
Биенье сердца, нежность объятий,
Услада от страстных губ твоих,
Немножко пьянА я от чувств таких...
Но пришла пора расставаний.
Письма « Киев - Новороссийск»,
«Новороссийск- Киев - полетели,
- Алло! Киев? Краснодар на свЯзи,
Привет, любовь моя - это Я. Мы в связИ.
- Я скоро приеду, жди!
- Ты ведь такой, шалопай, не ври.
- Правда. После сессии в феврале,
Билет на руках уже.
1985 г.
Февраль. - « Вот и я, а ты не верила,
Ты ждала меня?
- Да, но у нас сейчас холод, зима...
- А, у нас, её нет. Я так хочу снега.
-Ты приехал надолго?
- На неделю,
- Я отпуск взяла ради тебя,
- Оторвёмся по полной! Увидишь, не зря!
Печерск. Владимирская горка, полно снега,
Валера катится с горы по склону до Днепра,
Кувыркается, смеётся, как малое дитя,
Застрял в сугробе. Вот здорово! Ура!
- Какие у вас красивые девчата,
Что глаз не оторвать - сказал Валера,
Когда ехали в метро назад,
- Но ты самая красивая, так и знай.
-Ой, Валера, шпилька в сапогах сломалась!
Хорошо, что возле дома, но всё равно в гору поползу.
Что ты делаешь?
-На руки тебя возьму и как драгоценную ношу понесу.
- Мне стыдно, в окна соседи смотрят!
- Ну и пусть смотрят и нам завидуют!
Кружит меня возле парадного,
Падаем в снег. Смеёмся. Так сладко...
А потом, шампанское, сново гитара,
Любовные трели до рассвета...
Где ты Валера? «Первая попытка» моя?
Не забуду тебя никогда! Тепло от тебя.
Моря , океаны позади... Капитан в отставке ...
Жена, дочка, внуки...Деда ты, наверняка уже,
Ведь женился в 85-том ты, не на мне,
А на воспитательнице детского сада, Оле...
Вот беда, подзалетела от тебя она,
Всё по плану у неё - губа не дура,
Военный моряк, будущий капитан,
Морской волк на просторах океанов...
Прости, что о тебе написала ,
Просто вчера письма прочитала,
Сохранила твои милые посланья,
Смеялась до упаду. Вспоминала.
Счастье в руках своё держала.
Выпустила. Не настояла. Судьба другая.
Всё-таки помешало между нами растоянье
И от твоей лёгкости было какое-то смятенье...
Откликнись!!! Прошу тебя!
Как жизнь? Как дела?
У меня сын, работа, увлеченья
И по-прежнему я одна.
*******
На фото :Санаторий Победа, Сочи Адрес E-mail: pobeda@sochi.ru
Район: Хостинский Телефон: +7 (8622) 65-88-27, 65-04-12
Адрес: 354037 Краснодарский край город Сочи, Хостинский район, Новороссийское шоссе, 2
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=208489
рубрика: Поезія, Верлибр
дата поступления 30.08.2010
Осіння павутина обплітає дні,
Заквітли айстри, немов зірки,
Прощаються ластівки, солов'ї,
Летять за вітром в теплі краї.
Збирають урожай на полях,
Чорніє сиротою земля там...
Впорядковують її до зими,
Сіють хліба озимі.
Лелеки готуються в далеку даль,
Крила свої в небі розминають,
Над хатами курличуть, літають,
Прощаються, наганяють печаль.
Хмари збираються в отари,
Грозою гримлять їх чвари,
Блискавка проскакує між ними,
Скаженним вогняним змієм.
Плачуть, ллють ливнем сльози,
На спраглу землю, що вже в знемозі ...
Листя дерев вітром розкуйовдило,
Від того дійства повіяло холодом.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=208372
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 29.08.2010
Холодне чоло,
Безвітрі вуста,
Бринить в очах
Сльоза,
Скорбота на скронях
Снігом лягла,
А попереду ще стільки життя...
Без любові,
Пусте і самітнє,
По лезу...
Вже зараз душа,
Небу співає осанну.
Молись!
Щоб не гірше.
Діждись!
З неба звістку.
Дух свій гартуй,
Точи, немов сталь,
У камінь його цементуй.
Тільки морфію не проси,
Нащо тобі та печать,
Горезвісна. Прости.
Амеб і без тебе
Повно на світі.
Тримайся!
"Прийде світло в кінці тунелю".
Терпи! Живи!
Й кров по жилам тепла потече,
Життя у нових віях затріпоче.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=208360
рубрика: Поезія, Верлібр
дата поступления 29.08.2010
Втискаючись у сонячний рік,
Осінь рветься на поріг,
Чатує дощ за вікном мене,
Вітер підтюпцем пробігає...
Собаки скиглять, завивають,
На повний місяць споглядають,
Що срібло на землю ллє,
На ній, тіні живі відтворює.
А вдень, сонце золоте спливає,
Цебенить проміння його,
Листя золотить, вогнем заливає,
Від райдуги до багряного...
Шарудить під ногами воно,
Шепоче від вітру на віттях,
Я одіну вінок з нього,
Стану твоєю нареченою.
Десь скрипка заграла,
Мелодію весільну, чарівну,
Душа пісню заспівала
Про любов земну мою.
*******
Осіння пора, збір урожаю,
Робота, навчання,
Весілля, смак короваю...
Підсумків підрахування.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=208222
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 28.08.2010
Летят куда-то в даль года,
Моя душа всё так же молода,
Стремится жить, любя,
Но всё же она, грешна.
Тело, разрывается на куски,
Страсть переполняет до дрожи,
Сколько тех лет осталось жить,
Всё грешу, чего уж мне таить.
Борются они между собой,
Душа, за Божью любовь,
А тело? За страсть с тобой...
За сумашествие чувств вновь.
Они идут по разному пути
И не всё равно, куда им идти,
Душа мечтает побыть в раю,
А тело? Уж, поджарится в аду.
Я правду, друзья вам говорю,
Вопросы меня, ох, как терзают,
На раздорожье жизни я стою,
Сомненья приорететов одолевают.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=208216
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 28.08.2010
Забуваючи про гріх,
Немов в безодню,
Падаю в любов твою
І чую бісів сміх.
Що мізками грає,
Гормонами перебирає,
Голову затуманює,
Пристрастю зазиває.
Десь , в глибині душі,
Болить черв`ячок мій,
Кровоточить він...
В підсвідомості ловлю сни.
І бачу тебе- бісів син,
Як ти серце моє їси...
Плямкаєш від задоволення,
Насолоджуючись любов`ю.
Я в полоні твоїх чар,
Знову ті ж граблІ...
Душа моя не плач,
Будуть інші, погожі дні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=208024
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.08.2010
Последний день календаря,
Закончилось лето. Не зря...
Полыхало б зарево... до небес,
Пожары, смог,...последний лес.
Попутал людей, какой-то бес,
Пожарные шли огню наперевес,
Спасали добро от поджигателей,
От завистливых злопыхателей.
Плавился асфальт и мозги в голове,
Стучало сердце, билось в истерике,
В агонии... Глоток кислорода искало,
Прилив крови, удар...многих не стало...
Вода- жизнеутверждающая сила,
Она нас спасала , к себе манила...
Но некоторые свои силы не расчитали,
В её холодных объятьях погибали.
Для других, стала она- беда,
Развергнулись над ними небеса,
Лили ливни, словно из ведра,
Вышли реки за свои берега.
Грязные и мутные с гор сели,
Многие селенья на пути съели,
Остались люди без домов,
Без еды и крова над головой...
Катастрофы, пожары, наводненья,
Засухи, смерчи, в мозгах помутненья...
Природу погубили! В грехах жили!
О Боге и спасеньи Души забыли!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=208009
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 27.08.2010
Листья жёлтые падают, кружась,
На воду тёмную мягко ложась...
Словно кораблики по ней несутся
И сново ветром к берегу прибьются.
Укрывают собой, словно покрывалом,
Водные просторы в тихой гавани,
Загрустит сердце, душа заплачет,
Впуская листопад у осенние дни, ранние.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=207874
рубрика: Поезія, Пейзажная лирика
дата поступления 26.08.2010
Свою жизнь зачеркну,
Выскоблю из твоей памяти,
Свою суть истреблю,
Растворю в небесной глади.
Забуду всё, что с нами было,
Сотру преграды к Млечному пути,
Сольюсь я со звёздной пылью,
Мне больше некуда идти.
Россыпью жемчуга упаду,
Землю росою умою,
Ветром тебе шепну,
Вспомнишь про былое.
Не вернуть его, не вернуть,
Ушла из жизни суть,
Разошлись наши пути - ты здесь,
А я?- Взлетела ввысь.
Ты живи, других люби,
Себя в жизни найди,
Ну, а я? Где-то там...
Затеряюсь в небесах.
В Божественную любовь окунусь,
Смысл жизни там обрету,
От холода звёзд согреюсь,
Луч света любви тебе подарю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=207843
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 26.08.2010
Серед Карпатських гір,
Серед степів і лісів,
Серед Кримських гір,
Серед чорноземних полів,
Біля теплого Чорного моря,
У чортогах Азовського моря,
Розкинулася дивна країна,
Наша Батьківщина- Україна.
З зеленими долинами,
З синіми ріками, озерами,
З золотавими куполами,
Під голубими небесами...
З чудовими й добрими людьми,
Що вирощують гарні сади,
Багаті врожаї з хлібами
Й покоряють космічні далі.
Ризикуючи життям,
Добувають вугілля,
Вночі вартують, не сплять,
Врятовуючи чиєсь життя.
Бажають в душі волі ,
Прагнуть миру і свободи,
Любові й гарної долі,
Божої благодаті й ПокровИ!!!
*******
Слава Україні!!!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=207511
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 24.08.2010
Ти знову подзвонив,
Прийти захотів, переступивши поріг,
З нашого минулого...
Що в сьогодення знову ввійшло.
Серце знову затріпотіло,
Як колись добре було, згадало,
Та душа не готова тебе впустити,
Згадуючи біль і сльози відчаю...
"Прости його " -в серці волає,
Щем в душі горить і не згасає...
Прийми все, як долю,
Як Божу на те волю,
Розбите життя на друзки
Не склеїти всеодно,
Відкинь всі ті дряб`язки,
Радій тому, що послано.
Звільнись від самотності,
Впусти частинку любові,
Крихту пристрасті,
Поринь в щасливі ночі і дні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=207292
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.08.2010
Зроби мені ласку,
Піди від мене в забуття,
Я хочу нову створити казку
Й почати нове життя.
Поки ще живі нейрони
І творять чудеса в мізках,
Я хочу любов`ю захворіти,
Малючи образ в думках.
А потім зустріти його,
Коханого, Богом дарованого,
Віддати йому останні днини душі,
Останні, життєві імпульси її.
Перетворивши в полум`я лід,
Залишивши в серці слід,
Від пекельного вогню любові,
Що б`ється в жилці на скроні.
Пішовши в світ небуття,
Не буде плакати моя душа,
А буде тільки радіти вона,
Що виконала призначення.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=206942
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.08.2010
Летние деньки уходят в никуда,
Спешат силу огня, сбросить с себя,
Свежего ветра бы им и дождя,
Чтоб смыл с них, пепла острова.
Чтоб мы могли дышать на полну грудь
И радоваться последним этим дням,
Той зелени, что растёт вокруг,
Птичьим трелям , солнечным закатам.
Могли любоваться молочной дымкой,
Что вьётся над рекой, клубится над водой,
Окутывает ещё неостывшие её берега,
Словно безбрежная густая пелена...
Могли на полну мощь, раскинув руки-крылья,
Взететь вместе с ветром в небеса,
Закружиться с уже опавшими листьями,
Безмятежно поиграв на свободе с ними.
А потом... шагнуть в очередную осень,
Долгожданную в этот год, как никогда,
Добавив к волосам ещё одну проседь,
Насладиться красотой палитры стихии огня.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=206925
рубрика: Поезія, Пейзажная лирика
дата поступления 20.08.2010
Рожденным в месяц серпень (август) и вересень (сентябрь) покровительствовала богиня-кормилица Майя, олицетворяющая природу, дарующую плоды. Она постоянно находилась в процессе круговорота жизненных сил, раз за разом воссоздавая свои дары, поддерживая жизнь.
Майа изображалась в виде прекрасной зрелой женщины с длинными волосами, в руках у которой спелые яблоки и гроздья винограда. Она покровительствовала хорошей погоде, плодородным землям, живительным солнечным лучам и дождям, поэтому была очень любима и почитаема. Ее зрелая красота символизировала состояние природы во время сбора урожая: длинные волосы - обильные нивы, полные колосьев. Спелые плоды и ягоды и само время их поспевания - это окончание лета и начало осени.
Также и люди, находящиеся под покровительством Майи: они постоянно погружены в заботы, большая часть которых направлена на благо окружающих. Их почти не утомляет этот процесс: они просто не могут без него жить. Уж если они и присаживаются отдохнуть, то непременно с книгой, вязанием или каким-нибудь другим делом в руках. Тихие неприметные Майи обладают даром сглаживать любые конфликты, отогревать души людей, примирять врагов. Под руководством Майи все решается ко всеобщему удовольствию и без обид. С такими покладистыми людьми легко работать.
Однако, подобно матери природе, они нуждаются в опеке со стороны близких: им должна быть обеспечена надлежащая атмосфера для труда, иначе они могут очень быстро растратить свои силы. Человек- Майя стремится к тонким отношениям, скромен, довольствуется малым. Ему нравится все чистое и естественное: свежий хлеб, спелые яблоки, запах сосновой смолы и нового ситчика. Собственный дом для Майи куда желаннее, чем городская квартира. Человек-Майя обладает чувством меры, терпимостью и терпением. А кроме того, какой-то удивительной нравственной зоркостью, чуткостью к чужой беде.
Люди под покровительством Майи гостеприимны, приветливы, у них удивительное мягкое чувство юмора. Пора ранней осени - время уборки, сбора овощей, фруктов, грибов, заготовок на зиму. Поэтому дети Севы смотрят в будущее озабоченно, с некоторой тревогой. Иногда чрезвычайно осторожны, недоверчивы к людям, консервативны. Любят, когда в жизни царит порядок, заведенный раз и навсегда, перемены их настораживают.
Майям нужно учиться оптимизму. Их лучшие качества: справедливость и доброта, стремление к гармонии, миру и покою. Супружество хозяйственной домовитой и непритязательной Майи складывается, как правило, удачно. А вот детей у нее мало, а может и вовсе не быть. Это обидно, ведь дом человека - Майи обычно - это полная чаша, да и люди тянутся к ним. Рядом с этими милыми детьми осени так приятно отдохнуть душой.
Источник:http://sotofa-hanemer.livejournal.com/98001.html
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=205630
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 12.08.2010
Месяц август у славян назывался серпень или жнивень. Рожденным в это время покровительствует Вышень-Дажьбог. Это один из главных богов славян. Его образ связывается с Солнцем и светом. Имя этого бога происходит от слов "доля" и "дать". Он наделяет каждое существо в мире его долей, и уж конечно не обходит тех, кто родился в его месяц.
Наши предки верили, что Даждьбог покровительствует свадьбам, встречает жениха на рассвете в день бракосочетания, ездит по небу в чудесной колеснице, запряженной четверкой белых огнегривых коней с золотыми крыльями. У Даждьбога величавая поступь и прямой взгляд, не знающий лжи. И еще дивные волосы, солнечно-золотые, легко летящие по ветру. Лето приносит с собой величественные грозы, обилие хлебов, богатство урожая. Вся земля словно преображается, она становится похожей на царские палаты.
Царственный характер верховного бога древних славян наследуют и люди. Они умеют показать себя на высшем уровне во всей красе. Они часто оказываются в центре всеобщего внимания. Требуют уважения к своей персоне и надеются быть во всем главными, иметь всегда самое лучшее. Они великодушны и готовы опекать всех. Их стремление решать за других подчас раздражает окружающих.
Люди Даждьбога окружены лучистым величием. Могут быть великодушны. Лояльны и откровенны. Огненно страстные, гордые, в них ум сочетается с силой. Создатели империи, династии. Непревзойденные правители во всех сферах жизни. Зачастую занимают высокое положение в обществе. Но нереализованные личностные амбиции могут превратить их в тиранов. Не любят, когда им становятся поперек дороги.
Обычно эти люди имеют большие возможности, но по-настоящему счастливы бывают только те из них, кто большую часть данного им отдает другим. Они должны помнить, что больше всего получает тот, кто больше всего отдает. Подобно тому как природа щедро делится с нами в месяц червень своими дарами, лишь затем, чтобы через год восстановить свои богатства, должны стремиться к щедрости и мы, тогда дом наш не оскудеет.
Рожденные под покровительством Даждьбога люди трудолюбивы, настойчивы в достижении целей и нетерпеливы в своих желаниях. Никогда не идут на поводу у обстоятельств, они вырабатывают собственную стратегию, и им все удается. Их появлению в компании друзей всегда рады, как хлебопашец рад долгожданному спасительному дождю.
Не нужно вступать с ними в конфронтацию, нужно довериться, и они поддержат в любой ситуации. Все им по плечу, они никогда не теряются. Любимая сфера приложения их сил - политика и военное дело. Из людей, рожденных в это время, могут получиться превосходные спортсмены и менеджеры, которым необходимо достигать каких-то высот в силу специфики профессии. Они быстро соображают, мгновенно принимают решения. Праздничность, роскошь, богатство позднего лета - вот их эстетика. Умеют ценить красоту жизни во всех ее проявлениях.
За объектом своей любви они ухаживают красиво. Семья - предмет гордости, своим детям они стараются обеспечить безбедную жизнь, и заставляют их делать карьеру. Если семья не складывается, может пройти свою жизнь в одиночку - они самодостаточны. Помня о своем высоком призвании, они должны защищать справедливость, заботиться о слабых, никого не оставлять своим покровительством - в этом они обретают свое счастье.
Источник :http://sotofa-hanemer.livejournal.com/98001.html
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=205627
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 12.08.2010
Залетів метелик до кімнати,
Шукаючи затишку і прохолоди,
Б'ється крильцями у скло,
Перешкода до волі- вікно.
Кращого нічого немає для нього,
Нііж свобода польоту і воля,
Ніж квітка яскрава, медова,
Серед зеленого райського поля.
Я випущу тебе, боже створіння,
Ніжне і крихітне, і таке красиве,
Прийми від мене благословіння,
Лети до своєї квітки, любе та миле.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=205081
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 09.08.2010
У відлунні свого поцілунку,
Я шукаю твій на своїх вустах
Та не знаходжу подарунку,
Біль у серці віддає такі-так.
Ковтаю твої губи сухі і холодні,
Течуть сльози від байдужості тої...
По споминанам нашого минулого життя,
По колись яскравим почуттям.
Відчуття? Немов поковтнула отруту я,
Чи смерті ковток необачно зробила...
Сховаюсь у відлунні нової любові,
Під біле крило Господньої долі.
*******
Луна
В криниці лунає луна дзвінка,
Дивиться небо з тої води,
Сонце купається в прохолоді її,
Пливуть білі хмарини, немов кораблі.
А вночі, місяць з зорями загляда,
Просить напитися з горнятка,
Бо не бачить криниці дна,
Вода віддзеркалює блиск срібла...
Ця спека так уже всіх дістала,
Що Земля стогне від сонця оскалу,
Води, води!... Просить вона
Та Бога над нею мабуть немає.
*******
Спас
Останні дні літа,
Закінчуються жнива,
Скошена п\'янка трава,
Спрага на вустах.
Яблука червонобокі.
Чорнобривці жовтороті,
Пшениці колоски,
З маком пироги.
Ступаючи по стерні,
В осінні дощові дні,
Йде до нас Спас,
З медом про запас.
*******
А який добрий і хмільний квас,
Вгамовує спрагу в літні дні,
В спекотний, невблаганний час,
Зволожує висушені вуста мої.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=204880
рубрика: Поезія, Верлібр
дата поступления 08.08.2010
Замолю у монастирі свої гріхи,
Зніму окови, ланцюги,
Що єднали зі світом пітьми,
Піду старицею по землі.
Упаду на коліна перед образами,
У чорних ряднинах на білому тілі,
Нехай б'ють мене батогами,
За ті почуття і думки хтиві.
Нехай плеще кров із ран.
Нехай мертвіє моє зрадливе тіло,
Я душу Богові віддам,
Нареченою Христовою стану,
поки не пізно.
Виб'ють з мене всі земні пороки,
Всі облудні мрії, за всі роки,
Обплутані павутинням пристрасті
В екстазі гріховного злиття.
Де ні молитв, ні Бога нема,
А є тільки кохання почуття,
Де нічого, одна пустеля
Й оргазму п'янкого відчуття.
Нехай підуть із мене вони,
Через біль у стертих суставах,
Нехай відкриються на мені стигмати,
Там, де пробито тіло Христа цвяхами.
Я буду боса йти по гострому камінню,
Своє тіло вбоге нести від храму до храму,
Собаки будуть рвати моє м'ясо вночі,
Люди сміятимуться з мене дниною.
Діти закидають мене цеглою,
Хтось прожене мене лайкою
Або вдарить палицею чи ціпком
По кровотечих і стертих пальцях.
А в зимку житиму на дереві в дуплі,
Воду питиму, їстиму сухарі,
З молитвою в душі і на вустах,
Прийму провидіння, Божий дар.
То моя доля чернеча така в любові Христа,
Забуду тебе і своє нікчемне життя,
Бо в схимі мені бути до скону земного буття,
До тої хвилини, коли я піду в небуття.
*******
(Надихнуло прочитання книги-свідоцтва про житіє матушки-цілительниці і прозорливиці Аліпії та відвідання монастиря в Голосіївській пустині де лежать мощі матушки Аліпії).
Алі́пія Голосі́ївська (Київська) (Агапія Тихонівна Авдєєва, 1910 рік, Пензенська область — 30 жовтня 1988 року, Київ) — юродива монахиня, одна із шанованих чудотвориць ХХ століття ( Вікіпедія).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=204843
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 08.08.2010
Гойдає вітер мереживо на кронах дерев,
Ховається гусінь у листя немов у схорон,
А шпак обстежує їх, шукає їдока,
Знайде, ковтне і знов чатує на кривдника.
Коли відшукає пташиний детектив,
Серед крони мережива, останнього злодія,
У затишку зелені, на декілька хвилин,
Настане дивовижної природи гармонія.
*******
Десь за горами, йде вже осіння пора,
Вкриє дерева розсипом золота вона,
Змиє дощами сірий пил з намиста доріг,
Що в'ється серпанком на просторах земних.
Серед гір і степів, міст і сіл, лісів і долин,
Через ріки і поля, туди де сходяться небо і земля,
Повз колодязяних журавлів, білих хатин,
Обплетених хмелем тинів з глечиками із-під молока.
Повз чорні зіниці, сумних вікон без скла,
Покинутих обійсть у селах і хуторах,
Де мальви, ніким не политі згоріли до тла,
Все це моя рідна земля, український мій край.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=204759
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 07.08.2010
Забери любовь от меня, Господь!
Я больше не хочу её в плену держать,
Пускай летит в заоблачную даль,
Где ангелы на небесах спокойно спят.
Я жду, когда моё сердце сразит,
Новая стрела небесного Амура,
Который безмятежно и сладко спит,
Покачиваясь в колыбели из облака.
Ветра его убаюкали, забыл он обо мне,
Я с любимым уже давно в разлуке,
Но любовь осталась в моей Душе,
Словно в темнице, страдает она от муки.
Проснись Амур! Пошли свою стрелу,
В моё сердце и Душу- новую любовь,
А старую оставь на память другу,
Пусть возрадуется и потешится он.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=204709
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 07.08.2010
Я молюсь у твоих ног, Господь!
Услышь, мой тихий вопль,
Услышь, немой мой крик:
Я не хочу так больше жить!
И от сердечного признанья
Пойми моей Души стенанья,
Услышь к тебе слова молитв,
Услышь Всевышний на небесах их:
Хочу я мира и добра,
Чтобы дорога была моя светла,
Хочу любить и быть любимой,
Почувствовать себя счастливой,
Хочу познать все тайны бытия
И совершенствоваться далее,
Для исцеленья Душ заблудших,
К падшим ангелам примкнувшим...
Отец мой, милый и любимый!
Пусь СвЯтый Дух войдёт в меня
Для прозренья и блага,
Дай мне провиденья дара!
Аминь!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=204054
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 03.08.2010
Помолчим у порога Вселенной,
Когда очередная Душа отойдёт в вечность,
Чтобы быть бессмертной,
На Земле познала и ад и рай, и беспечность...
Отмучилась она, отрыдала,
Когда пришла за безверие, расплата...
Жизнь свою попусту распыляла,
Бога не знала, а только, любила злато.
Когда-то светил пик "Коммунизма",
Фата-моргана, необетованного Земного рая,
Кампанелла зажёг дух романтизма,
Принёс идею аттеизма-аутизма, путь ада.
Да только есть страна та,
В книге бытия , в псалмах и на... небесах,
В вечной обители Бога,
Для детей его, духом закалённых ,уходящих во снах.
Гореть в огне вам, потомки Иуды,
Ваши дети и внуки, не пришедшие к Пастуху,
Будут корчиться в муках,
Во тьме, в преисподней, в грешном аду.
Покайтеся!!!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=203450
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 30.07.2010
Летняя пора,
Знойная страда,
Тают облака
В небе до утра.
Молнии заря,
Грозная гроза,
Капелек дождя,
Дождалась земля.
Жажду утоля,
Светится трава,
Свежесть ветерка,
Очень ей важна.
Феерия света,
Переливы луча
В каплях дождя...
Рассвета, красота!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=203424
рубрика: Поезія, Пейзажная лирика
дата поступления 29.07.2010
Плывут куда-то в даль облака,
От солнца исхудала Земля,
С пылью на зелёных коврах,
Ждёт с вожделением дождя.
Напоить бы им изумрудные леса,
Умыть бы им агатовые луга, поля,
Освежить бы им лазурные моря,
Дивных рек, нефритовые берега.
Засверкают гаммой красок, они тогда,
Тенями, полутенями дополняя себя...
Возрадуеться матушка наша Земля,
Каплям долгожданного дождя.
Обрадуемся все мы, когда падут они,
Слёзы радости из туч от усталости...
Природу оживляя, жизнь продлевая,
Прохладой, зной лета разбавляя...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=202580
рубрика: Поезія, Пейзажная лирика
дата поступления 24.07.2010
Льётся солнечный дождь из-под небесья,
Божественный свет июльского томного лета,
Обволакивает каждую пядь земли, воскресшей,
Златыми лучами, тысячевекового их потока.
Наполняя собой, нескошенных трав просторы,
Своей энергией, несобранных хлебов колосья,
Давая всем продленье жизни, главной основы,
Чтоб с полуночным ветром услышать стоголосье
Поющих сфер, Вселенского Божественного хора,
Его незыблемую, молитвенную нескончаемую песнь,
Под звуки звенящих колоколов, бубенцов, арф аккорда
И услышать Бога, его голос любви, несущий свет.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=202025
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 21.07.2010
Плавиться тіло мов сталь,
Сіль на руках, на вустах,
Скоріше воду ти ковтай,
І в дУші всю сіль змивай.
Та не втечеш від спеки,
По тілу течуть струмки,
Солоні, гіркі, липкі і теплі,
У вухах дзвенять литаври...
Зими би трохи серед літа,
Про це я думала ще тоді,
Коли гуляла зима люта
І обіймали мене морози її.
Та вже не вернеш сніжинок,
Що падали пухом на скроні,
Того танку змерзлих квіток,
Що лягали на вуста, на вії мої.
Прийде колись знову зима,
Завіє снігом дороги, поля,
Закрутить хуртовинами вона...
І ми, в холодні її дні... захочем літа.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=201511
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 17.07.2010