| Сторінки (4/398): | « | 1 2 3 4 | » |
Сходить сонце над степами -
Та не тішить,
Вкрило землю черепами,
Ой навіщо?
Людські кості обвугле'ні
На землиці,
Вдерлись "гості" - дике плем'я
Веселиться.
На пекельному застіллі
Повсідали,
П'ють кровицю, рвуть нам жили,
Мов шакали.
Де пройшлись - нема живого,
Не побачиш.
До якого ж молить бога
Їхня паща?
Чи зродила їх вовчиця
В дикім полі,
Що зробили попелищем
Все навколо?...
Ні, не тішить нині сонце
В високості,
Бо на кожнім-кожнім кроці
Наші кості.
Чорний ворон, зла провісник,
Тризну править,
Має він тепер що їсти,
От забава...
Визирають удовиці
В діри вікон,
Видивляють рідні лиця
Їхні діти.
Де ж ви, де, синочки милі? -
Мати квилить,
За одну ніч посивіла
На могилі...
Посивіла й Україна
З того болю,
Дике плем'я вбило сина -
Та не Волю!
Замість сотні - тисячі натомість
Стануть,
Славень наш озветься громом
Над світами.
Дух, воскреслий на Майдані,
Нас підійме,
Бо земля ця, Богом дана -
Не для війн є!
Зцілим рани серця свого,
Втремо сльози,
З нами правда, з нами Бог є,
Переможем!!!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=534210
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 02.11.2014
[youtube]http://www.youtube.com/watch?v=2d3prDGMCR0[/youtube]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=526511
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 28.09.2014
[youtube]http://www.youtube.com/watch?v=lSGlLexXmhI[/youtube]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=526447
рубрика: Поезія, Патріотичні вірші
дата поступления 28.09.2014
Розстріляне небо,
Криваві світанки...
Ти думав, повз тебе
Пройдуть вражі танки
І сліду не лишать
На твому обійсті?
Поглянь - попелищем
Вже й небо нависло.
Війна - мов повітря -
Просякла легені,
Обвугленим листям
Встеляє всю землю,
І жодної ніші
В душі не лишила,
Де б стало світліше
Від свіч надмогильних...
Війна зазирає
До віч нам зловісно,
Героїв - до раю,
У небо пречисте,
Де янголи кри'льми
Розвіють всю темінь.
Найкращих - в могили,
На жаль, безіменні...
Війна - всюдисуща.
Не пробуй сховатись!
Поглянь в свою душу -
Там постріл гарматний
Залишив кіптяву
Нестерпно-ядучу...
Це сон чи уява?
Ні, дійсність болюча,
Реальна, як сльози
Вдовиці над гробом,
Що втратила розум
Й опертя для Роду,
Але віднайшла
Силу духу незламну,
Бо замість "прощай!" -
Лиш "ГЕРОЄВІ СЛАВА!"...
Ти досі ще віриш,
Що сонце не згасне,
Розтерзане Звіром
Пекельної масті?
Не згасне - бо всі ми дамо йому відсіч,
Бо наші Герої не в безвість - у вічність
Ідуть, аби стати опертям для сущих...
ЗАРАДИ ЖИТТЯ Й ТИ БОРОТИСЯ МУСИШ !!!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=525985
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 26.09.2014
(Моєму другові, доктору зі Львова Андрію Собку, який пішов на війну за нас і Неньку Україну...)
Ні страхів, ні вагань,
Ні зневір, ні безсиль!
Кожна мить дорога
Для розправлених крил,
Що залюблені в синь
У бездонні небес...
Чи Тебе хтось просив?
Ні, Ти сам взяв цей хрест!
Двійко діток дрібних,
В оченятах: "Татусь,
Не кидай нас, не йди..." .
Обіцяєш: "Вернусь!".
В мами терпне душа
З молитов і від сліз,
Гіркотою прощань
Вся просякла наскрізь.
І дружина: "Андрій,
Як без Тебе ми, як?"
Ну а Ти - весь свій біль
Міцно стис у кулак...
Дивне світло в очах,
Це приреченість? - Ні.
Так церковна свіча
Перепалює гнів
У священний вогонь,
Що зціляє від ран,
Ран у брата Твого,
Що промовив: "Пора!"...
Чи Тебе хтось просив?
Ні, Ти сам взяв цей хрест.
В цій війні кожен син
Йде відстояти Честь.
Волелюбні вуста
Кажуть: "Хто ж, як не я?".
Нині ми - сам на сам
З тим, хто нищить життя
І помножує лють,
Наче зґрая вовків,
Що невинну кров п'ють -
Нашу кров всі віки...
Не згори під вогнем,
Не схили голови!
Прошу в Бога одне:
"Повертайся живим !!!".
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=518751
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 21.08.2014
(Моєму другові, доктору зі Львова Андрію Собку, який пішов на війну за нас і Неньку Україну...)
Ні страхів, ні вагань,
Ні зневір, ні безсиль!
Кожна мить дорога
Для розправлених крил,
Що залюблені в синь
У бездонні небес...
Чи Тебе хтось просив?
Ні, Ти сам взяв цей хрест!
Двійко діток дрібних,
В оченятах: "Татусь,
Не кидай нас, не йди..." .
Обіцяєш: "Вернусь!".
В мами терпне душа
З молитов і від сліз,
Гіркотою прощань
Вся просякла наскрізь.
І дружина: "Андрій,
Як без Тебе ми, як?"
Ну а Ти - весь свій біль
Міцно стис у кулак...
Дивне світло в очах,
Це приреченість? - Ні.
Так церковна свіча
Перепалює гнів
У священний вогонь,
Що зціляє від ран,
Ран у брата Твого,
Що промовив: "Пора!"...
Чи Тебе хтось просив?
Ні, Ти сам взяв цей хрест.
В цій війні кожен син
Йде відстояти Честь.
Волелюбні вуста
Кажуть: "Хто ж, як не я?".
Нині ми - сам на сам
З тим, хто нищить життя
І помножує лють,
Наче зґрая вовків,
Що невинну кров п'ють -
Нашу кров всі віки...
Не згори під вогнем,
Не схили голови!
Прошу в Бога одне:
"Повертайся живим !!!".
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=518750
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 21.08.2014
Здригнулось небо. Наче обрубав
Небесну вісь зловіщий хтось безміру,
В проваллі хмар кривавий визвір шкірить
І випиває душі на гробах.
Здригнулось небо. Смерть – не дивина.
Така НЕдивна, як опале листя.
Людське життя в єдиний постріл втислось,
У постріл той, що й мрію обігнав.
Здригнулось небо. Як же так, ну як?
Невже не варті спокій і життя вже?
В ім’я чогось хтось нині знов поляже
У цих необлікованих боях.
Здригнулось небо. Ніч не промина.
Вона щоразу плодить новий відчай,
І зазирає холодом у вічі
Ця, Каїном освячена, війна.
Здригнулось небо. В смерті всі тузи,
Й допоки морок гніздиться у лоні –
Нас переможуть, ми ж бо безборонні,
Меч стерто об “гордієві вузли”.
Збригнулось небо. Цілить в нього страх.
Куди ж його поділись вічні стражі?
Невже ніхто шляху нам не покаже?
Невже Господь не спинить сліз утрат?...
Здригнулось небо... од людських німот,
Які заклякли в рабськім безхребетті.
Прокинься, Духу, вирвися з лабетів,
Вдихни життя в знекровлений народ!
Перепливає небом чорна тінь -
Чорнезна тінь ненависти і злоби.
Здригнулось серце. Виє хтось над гробом.
Там зліг ще ненароджений мій син...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=514636
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 31.07.2014
Ой награй, Скрипалю, пісню,
Що в лісах дуби шепочуть,
Де лежать сніги торішні,
Не цвітуть, не родять вишні,
Тільки слід у хащах вовчий.
Грай, Скрипалю, пісню вітру,
Хай течуть щоками сльози,
Що їх ніжний промінь витре
Із небесної палітри,
Грай, бо Ти у ласці Божій!
Твоїх звуків серце просить -
Грай, щоб міг зцілити душу,
Заглуши гарматний постріл,
Віджени незваних гостей,
Грай, хай гори з місця зрушать!
Як натхненно будеш грати
Ти у Божій цій сторонці –
Розцвітатимуть Карпати,
Згине ворог наш проклятий
І до тла згорить на сонці.
Грай! Ти потім відпочинеш,
Як здійсниш святу роботу,
Двері в дім Тобі відчинять,
Де Ти скинеш сорочину,
Що пройшла кривавим потом...
Ну а зараз – дай нам жару,
Щоб вітри сплелися в смерчі,
Розцвіли вогнем стожари,
Розійшлися чорні хмари,
Щезли геть примари смерті!
Грай, любимчику Фортуни,
По акордах вдар незнаних -
Хай напнуться серця струни,
Хай не буде більше суму
І Вкраїна зцілить рани !!!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=509845
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 07.07.2014
Озвися, мольфаре, з гущавин дрімучих,
Поглянь, як шматують Вкраїну,
Збуди всі вітри, хай їм жили порвуться,
Лиш вражу б спинити лавину.
Спустися, мольфаре, з-під тої Говерли,
Свої осідлай блискавиці,
Жбурни їх на орди москальські, щоб стерпли
Й заклякли від страху на місці.
Пролийся, мольфаре, на голови ката
Дощем вогняним з піднебесся,
Щоб щезла вся нечисть із нашої хати,
Щоб знов розцвітали в нас весни.
Рятуй, Україну, могутній мольфаре,
З тенет знавіснілого вбивці,
Хай громи небесні по ворогу вдарять,
Що топче святу нам землицю.
Молися, мольфаре, за Неньку розп'яту,
Їй рани криваві загоюй,
Молися за вбитого сина і брата,
А нас - від війни відмолюй !
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=509647
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 06.07.2014
Воля або смерть.
Не було й у снах.
Небо прагне жертв.
Людоньки, війна!!!
Наші всі страхи
Стали враз до віч.
Каїне лихий,
Неньку не каліч!
Ну повіч, за що
Ти підносиш меч
Над моїм чолом,
Серце навпіл рвеш?
Мов злодюга вліз
Ти у дім чужий,
Чи ж не бачиш сліз
Матерів, дружин?
Чи не чуєш ти
Їхніх голосінь?...
Знов ростуть хрести.
Достига полин.
Витікають сни
У провалля дум.
У очах ясних
Заклякає сум.
Вигорає день
У війни вогні.
Мати сина жде.
Не діждеться. Ні...
Гнів судомить вдих.
Дух гартує кров.
Боже, відведи
Від біди на крок!
Хоч на крок один
Від того юнця -
Надто молодий,
Пити б ще з лиця...
Господи, спини
Цих скажених псів -
Щоб жили сини!
Щоб жили усі !!!
Знов на ранок жертви...
Досі йде війна.
Воля або смерть.
Третього нема!!!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=506285
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 20.06.2014
Земля кровоточить, пульсують роз'ятрені рани -
Вже стогне вона від змайстрований нами ж розп'ять,
Хтось в Небо піде і не стріне на завтра світанок,
Бо інший, здурілий від люті, у горло уп'явсь.
На стінах душі вицвітають картини про вічне,
Горять образи' у святинях, земля попелищ
Волає у небо, мов Господу дивиться в вічі,
Благаючи в нього: " Коли ж від людей захистиш???".
Та слізьми розкаяння той братовбивця не плаче,
Лишень кровоточить поставлена кимось свіча.
Яких ще, Людино, потрібно кривавих означень,
Щоб Ти навернулась до власних одвічних начал?!
Вже досить терпіти, як сититься кровію Каїн,
Зцілитись від воєн, омившись в джерелах святих!
Завмерли в чеканні ікони. Чекають розкаянь.
Та док ми воюєм - кривавлять тривожно зі стигм...
р.s. В багатьох монастирях України та Росії почали плакати ікони.Такі випадки почали фіксувати в Одесі, Рівному, Ростові-на-Дону та Новокузнецьку. Як відомо, в православній традиції плачуча ікона вважається знаком з верху, який закликає людей до покаяння. Також це може бути попередженням до наближення важких часів. Останній раз аналогічні явища в Росії та в Україні, відбувалися за часів Жовтневої революції та перед розпадом Радянського Союзу...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=504738
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 12.06.2014
Що не день - наче вдих чадом спалених шин,
Постріл в спину від Каїна-брата.
Хто зі сплячки цих демонів зла воскресив,
Щоб наш дух волелюбний розп'яти?
Що не день - морок віч хижих орд москальні,
Знавіснілих від "Слава Вкраїні!",
Що виплескують гнів, мов цариця на Січ,
Так, мов ми без вини щось їм винні.
Що не день - страх падінь у провалля біди,
Де нема й на життя уже права,
На цім дні ріки сліз збожеволілих вдів,
Чиї рани відча'ю кривавлять.
Що не день - вир зневір, круговерті нещасть,
У які ми засмоктані Звіром,
Де могили героїв так гучно мовчать,
Аж у скронях випалюють діри...
Вигоряє душа, мов стерня від пожеж,
Що не день - розроста попелище.
До яких ти дозволиш дійти, Боже, меж
Цій орді, що Вкраїну так нищить ???
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=498932
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 14.05.2014
Небо зламалося навпіл,
Морок поглинув весь простір -
Нами розп'ятий Він, нами!
Ми Йому вбили кіл гострий
В серце, що билось заради
Нас, що не варт й волосини
Того, хто всі наші зради
Нам пробачає й донині.
Правда покрилась бур'яном,
Камінь давно за спиною,
Той, кому слали "Осанна" -
Знову розп'ятий з весною.
Предків могили розриті,
Зло стало вищої проби.
Він воскресає щомиті
В Тобі, Людино, у Тобі!
Світ перевернутий дриґом,
Небо палає з відчаю,
Досі кривавляться стигми
В Того, хто все нам прощає.
Богом Він був й Чоловіком,
Душі зціляв наші хворі.
Хай же в нас Світлом проникне,
Світлом, що знищить весь морок!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=493802
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 20.04.2014
Вже були розп'яття і Голгофи,
Хтось за нас колись вже воскресав.
Світ за мить, за крок до катастрофи,
"Господи, помилуй!" - на вустах.
Розпинають душу України
На хрестах лукавства та незгод...
Дай прозрінь, воскреслий Божий Сину,
Зберегти нам в єдності НАРОД!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=493405
рубрика: Поезія, Вірші до Свят
дата поступления 18.04.2014
[youtube]http://www.youtube.com/watch?v=TZcOs2Zm1FA&feature=player_detailpage[/youtube]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=490269
рубрика: Поезія, Патріотичні вірші
дата поступления 04.04.2014
Весна - час оновлень, весна - час замріянь,
Коли в кожнім лоні зерно світла зріє
З малого - в велике, з миттєвого - в вічне,
Де в Істини ріках вмиваються вічі.
Весна - час пробуджень і час для прозріння,
Пора, щоб позбутись всього, що є тлінне,
І скинути маски, що душу неволять,
Щоб більше не впасти, пізнавши смак Волі.
Весна - час просвітлень і час неповернень
До скверни, що в'їлась нам навіть у гени,
Пора благовісна - зродити Людину
На тих попелищах, де дух вільний згинув.
Весна - час пробачень і час для розкаянь,
Бо в кожнім з нас наче - і Авель, і Каїн,
Стикається світло з пітьмою в двобої...
Весна - час для іспиту перед собою!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=489797
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 02.04.2014
Плаче душа Вкраїни,
Плаче дощем кривавим -
Небо, до вчора синє,
Піниться у загравах.
Те, що горіло в грудях,
Нині ледь-ледь тліє,
Слово несе облуду
І покривається цвіллю.
Те, що було потворне -
Вдягнуто в царські шати,
Совість людська хвора
Вже не стоїть на чатах.
Цілиться дулом танка
Аж у саме серце
Той, хто казав: "Брат'ку,
Навстіж відкрий дверці -
Я завітав з миром,
Ми ж під одним сонцем !...".
...Як же ти став звіром?
На'що меча гостриш?
Чом твій брудний чобіт
Землю мою душить?
Що ж за така хвороба
Точить твою душу?...
Та на вуста "брата"
Враз німота впала,
Йде по землі катом,
Аж вигорають трави.
Хижий оскал виліз,
Суть оголивши хвору,
Стогнуть Дніпрові хвилі -
Плине по них горе.
Плач матерів лине
Аж під самі хмари,
"Сину, вставай, сину!
Боже, зішли їм кару...".
Доки, скажіть, доки
Лямки рабів нести?
Досить сумних уроків,
Час для звитяг честі!
Аби душею Ненька
Нам воскресала з тліну,
І повертались лелеки
Вже на свою Україну...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=487813
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 24.03.2014
Ось шкандибає Слово,
Втомлене в битвах грізних,
Хтось його обезкровив
В лапах своїх залізних.
Знищене і обдерте,
Сотні разів розп’яте,
Наче душею мертве,
Вбите жорстоким катом.
Ледве кидає погляд
В небо з жалів скорботне,
В погляді – згусток болю,
Але вже зримий спротив.
Кинута кимсь монета
В церкві фальцетом стогне.
Підкуп, а чи пожертва?
Морок вростає в скроні…
Знову бруківка, суржик,
Беркут – криваві руки,
В серці холоднім – стужа,
Ближньому ближній – круком,
Ворог, мов звір голодний,
Душить дитя в колисці…
Досить ярів холодних,
Кров’ю – в сиру землицю!
Воля. Повстання. Поступ.
Пам’ять не вдасться стерти!
Скажем тиранам – досить,
Рабство – це гірше смерті!
Знову поет-провісник
Скапує кров’ю в рими
В пошуках вічних істин,
Хоче з’єднатись з ними,
Прагне себе наситить
Волею, наче птаха.
Боже, зціли нас світлом!
Слово, воскресни з праху!
[youtube]
http://www.youtube.com/watch?v=6jFxC-I7QDo[/youtube]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=487327
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 21.03.2014
Верьте, люди, сердцем верьте -
Мир стоит на грани смерти:
Снова танки, гул орудий
Нам мечты о жизни губит.
Чёрный ворон правит тризну -
Син отрёкся от Отчизны,
Демон смерти кружит Крымом,
Делит то, что неделимо.
Не истлели предков кости -
Вновь летим в пучину злости,
Пядь земли - как плод раздора,
Кто-то кровью залил море.
Мать, как раненая птица,
Проклинает род убийцы,
Брат стреляет в спину брата...
Неужели нет возврата?!
Брат, пора остановиться,
Не бери греха убийцы,
Ну хотя б заради деток...
Брат, дождёмся мы Рассвета!
Не останеться империй,
Мир любви откроет двери
И кровавые тираны
В небытьё навеки канут...
Верьте, люди, серцем верьте,
Мы за этот мир в ответе!!!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=485841
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 15.03.2014
Как? Кому теперь нам верить?
Были люди – стали звери,
Была дружба, звались братья –
Друг на дружку нынче ратью.
Иль не видят? Иль не слышат?
Танк снарядом сносит крышу
И мечту о мирном завтра…
Демон смерти уж на старте!
Брат на брата точит зубы,
Всё, что свято – на смерть рубит,
Одержимый вкусом власти,
Проклинает, шлёт напасти.
Канонадой сверхмогучей
Свет от радуг прячет в тучи,
С неба льёт дождями горе,
Переполнив кровью море.
С Чёрно' моря к Сахалину
Кто-то вбил меж братьев клинья,
От “любви” Кремля к Отчизне
Завывают звери тризну.
Мир над пропастью нависнул,
Мир отрёкся вечных истин,
Вновь с войною на распутье…
Стой, палач! Опомнись, Путин!
Усмири свои порывы,
Вон с Чечни, Абхазий, Крыма,
И Кремля, и Петергофа…
Не для нас твоя Голгофа!
Мир устал уж от войны!
Сгинь, отродье Сатаны!!!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=485273
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 12.03.2014
О, как коварен этот мир,
Как переменчивы в нём нравы:
Вчера ты был для всех кумир,
А нынче - проклят, и по праву.
Вчера ты Сирию спасал
И избран был "героем года",
Сегодня - демона вассал
И силам ада служишь гордо.
Опомнись, сын Святой Земли,
Твоё призванье было с Неба,
Не стань подобием змеи,
Которой подлость - жизни кредо.
Вчера Чечня, сегодня Крым,
Еще Осетия - как рана...
Мы все слились в один порыв
Против кремлёвского тирана.
Падёт империя Кремля,
И на обломках самовластья
Воспрянет с пепла вся земля,
Что так устала от ненастий.
Нам скинуть с плеч уже пора
Оковы рабские навечно,
Чтоб снова стал российский брат
Нам верным другом, как и прежде.
В обитель зла возврата нет.
Уходит тьма. Мир ждёт Рассвет...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=483294
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 03.03.2014
ВОН С УКРАИНЫ, ПУТИН !!!!!!!!
Это война не Крыма,
Запада иль Востока -
Битва идёт незрима
Света любви - порока.
Демону нет покоя -
Снова расправил крылья,
Всех бы в свои оковы,
Мир потопить в насилье.
Подлой змеёю жалит
Из своего болота,
Память стереть желает
Нам о Небесной Сотне.
Хватит уж нам Абхазий,
Темени средневековья,
Остановись, зараза,
Иль захлебнёшся кровью!
Близится крах империй,
Зло еле-еле дышит,
Нам ли страшиться зверя?!
Воля - подарок свыше!
Снова мы на распутье -
Свет или тьмы пучина...
Вон с Украины, Путин -
Во имя Отца и Сына!
(Мартын и Валькирия)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=482973
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 02.03.2014
СОТНЯ НЕБА ЖДЕ ЛЮСТРАЦІЙ !!!
Нові тези, новий уряд -
Всі старі обличчя в ряд,
Лиш по-новому нас дурять,
Вплівши косу в сиву прядь.
Ось така метаморфоза -
Ще ганьбу не стерли з лиць,
Нам брехню в безмірних дозах
Сиплять в вічі, як колись.
Знов на "біле" кажуть "чорне",
З рук не змивши нашу кров,
У старезні тягнуть жорна
Вже оновлений народ.
Час відсіяти полову
Від добірного зерна,
Синьо-білим трикольо'рам
Місця в хаті вже нема!
По новому "новий віник"
Вимітати має бруд,
Що з "совка" на горе виник,
Всім пора пройти крізь Суд!
Давні мрії цвіту націй
Вшито кулями в Майдан...
Сотня Неба жде люстрацій -
Це від нас Героям дань!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=482069
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 26.02.2014
(Світлій пам'яті загиблим за Україну)
Мамо, я не вернусь,
Я до кінця тут буду,
В моїх роздертих грудях час зупиняє плин...
Знаєш, ця смерть комусь
Правди уроком буде,
Вірю, діждеться Суду кат, що мене убив!
Мамо, страху нема -
Страшно лише убивцям,
Зло їх спотворить лиця, наче гіркий дурман,
Довго їм ця зима
Буде кривава сниться
Спалахом блискавиці. Мамо, їх жде пітьма!
Рідна моя, не плач,
Жде на катів розплата,
Нині сумне, та завтра вітер розвіє дим,
Спалимо геть до тла
На волелюбних ватрах
Наші одвічні ґрати, трішки лишень зажди!
Мамо, прости мені,
Як пробачала часто,
Знаєш, не страшно впасти, гірше - коли проспав
Мить для звитяг борні...
Мамо, мій обрій гасне,
Я відчуваю ласку світлих очей Христа...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=480892
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 21.02.2014
ВОЛЯ АБО СМЕРТЬ !!!!!!!!!!!
Небо зламалося навпіл,
Куриться димом кривавим,
Гро’мами котяться залпи –
Ірод жадає розправи.
Дзвони віщують недобре,
Живиться кров’ю землиця,
Брат мій із серцем хоробрим
Дивиться смерті у вічі.
Знаєм – ця смерть ненамарне,
Смерть його – відкуп за Волю,
Щезнуть облудні примари,
Ті, що вросли у престоли.
Бачимо, Ірод в судомах
Корчиться вже від безсилля,
Бо у Майданових домнах
Родиться Нація вільних.
Дух наш стає, наче кремінь,
В тих осяйних вогнехрещах,
Світло прорізує темінь –
Нині Вкраїна воскресла !!!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=480333
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 18.02.2014
Криве задзеркалля -
Сьогоднішній день,
На брата шакалом
Брат рідний іде,
Спиваєм отруту
З “батьківських” долонь,
Як м’яту чи руту…
О, Боже, боронь! -
З такими хрестами
Ввійти в майбуття,
Де сіють вустами
Облуди бур’ян,
Де вертить Законом
Братва з паханом,
Де чорт з-за ікони
Нам крутить кіно…
Давно вже блукаєм,
Немов навмання,
Своїми руками
Копаємо ям,
Ждемо подарунків,
Мов діти, під стіл,
Натомість – лиш трунки
Нам сипле “престіл”.
Ніхто й крихти хліба
Дарма не дає,
Бо “цар” наш – негідник,
Власть кров нашу п’є,
Дре з люду три шкіри
І сіє лиш страх,
Лютіша від звіра –
Веде нас до плах…
Криве задзеркалля -
Тут сльози, мов град,
Під хижим оскалом
Сховався Пилат,
Під маскою носить
Він монстра злий лик,
Ламає нам кості
І плодить калік.
Земля попелищем
Зробилася вся,
Збагнули ми - нищить
Потвора нас ця,
Впивається кров’ю
Невинних дітей,
Під ночі покровом
Плюндрує святе…
Пірнемо в історій
Буремний потік:
Моральним потворам
Один тільки лік!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=479887
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 16.02.2014
Кривавим туманом наосліп йдемо,
Облом за обломом, лукавство промов,
Пусті обіцянки летять, наче град,
Щоб знову на ранок новий маскарад.
Вростають у совість ці маски ганьби,
В тенета ще ловлять частину юрби.
Знецінене слово, як, власне, й життя,
Під ночі покровом хтось люд розіп'яв.
Втомились облуду спивати щодень,
Служити приблуді, що в прірву веде...
Вже час обирати таких вожаків,
Щоб рвалися ґрати навіки віків.
У димі Майдану десь ходить Герой,
Омитий вогнями, що страх свій зборов,
Для кого Вкраїна є понад усе,
Хто з гідністю сина стяг Волі несе.
Вдивляємось в лиця, питаєм: "Ти хто?
Де гідності лицар, де наш Вашингтон???"
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=479811
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 16.02.2014
ВСІ НЕГАРАЗДИ ВІД... ЕКСТРЕМІСТІВ
("Ні екстремізму і радикалізму". Віктор Янукович)
Студенти з палками - страшна загроза,
Баби з качалками - країни сльози,
Отці з молебнами - агенти вражі,
Куди ж дорогу народу вкажуть?
Всі негаразди - від екстремістів:
Бюджет дірявий, нема що їсти,
Усе гуцули, оті з Говерли,
На беркут з друшляком чомусь поперли...
Чи не затямиш, що вже дістало:
Цар з унітазом, його васали,
Дістали злидні і обіцянки,
Кругленькі суми в заморських банках,
Кравчук-зараза та злодій-Кучма,
Які нас жити донині учать,
Отці нерідні, але хронічні,
Що родять лихо патологічне,
Оці месії з бандитським рилом
Собі подібних тут наплодили,
Що плач не чують і сліз не бачать,
Народ лінчують, хвости собачі...
Я вийду з дрином проти тирана,
Бо в серці дири, душа у ранах,
Страхам не хочу дивитись в очі,
Брехню ковтати, що пси торочать.
Я - не політик, у їхніх п`єсах
Не чую правди, не бачу сенсу.
Були Сократи і Соломони,
Тепер іудство все при погонах,
Всі при посадах пустоголові
Незгоду сіють, немов полову.
Тому і палки, тому і вила,
Тому й старенька в друшляк оділась,
А у Шевченка на його кручах
Хмурніють брови і жили рвуться...
Росте в нас сила несамовита,
Вбивали тіло - та дух не вбити !!!
(Мартин і Валькірія)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=478508
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 10.02.2014
Скапую кров'ю в рими,
В небо з відча'ю чорне,
Стало незриме - зримим,
Суть оголивши хвору.
Те, що вуста мовчали -
Гучно озвалось громом,
Йдемо, немов прочани,
Ті, що не знають втоми.
Тим, що було розп'ято
Дух на хрестах облуди,
Нині в ясних багаттях
Волю поснулу будять.
Стежкою самозречень
Більше іти не стануть,
Рабські хрести на пле'чах
Палять вогні повстання.
Брата пробите серце
Мстою судомить обрій,
Дивляться в вічі смерті
Лицарі надхоробрі.
Ґрати одвічні рвуться,
Але міцніш пуповина -
Та, що із лон революцій
В'ється між нас і Вкраїну.
Скоро, вже дуже скоро
Скинемо рабські лямки,
Небо з відча'ю чорне
Вигорить до останку!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=478342
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 09.02.2014
Комусь Олімпіада,
Комусь - вогні війни,
Плекають тишком зраду
У Сочі пахани.
В зимовому демарші,
Під гімни перемог
Жадає чорт реваншу,
Горланить: "З нами Бог!".
Знайомий нам антихрист,
Що вчора сіяв смерть,
В нім є щось від артиста
І хамовита вперть.
Не хоче відпускати
З-під заду свого трон,
Зірвали б царські шати,
А там - гниле нутро...
Такі метаморфози
Сучасності звитяг,
Царі втрачають розум,
Фарбують кров'ю стяг.
Комусь Олімпіада
Й медалі золоті,
Хтось в ноги й чорту впа'де
За жертви на хресті...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=478044
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 08.02.2014
Плине
Рікою вже
Кров Україною,
Сипле
Арештами
"Суд інквізиторів",
Брат
На Грушевського
З кулею стрінувся -
Гідності
Лицарем
Став для Історії .
Небо
Журилося
Злетом обірваним
Крил,
Що свободою
Прагли святитися,
Сина,
Що страх свій
Поборював вірою
В те,
Що народиться
Нація Гідності...
Рани
Зализують
Димом Майдановим
Ті,
Хто лишились
На відстані пострілу.
"Господи,
Змилуйся!" -
В небо доноситься,
Слізоньки
Мамині
В земленьку бризнули...
Понад
Могилами
Серце - мов горлиця,
Небо
Зсудомлене
Скоро розвидниться...
Знаєм вже,
Хто ми є -
Нація Гідності,
Більше
Не скоримось,
Стали ми вільними !!!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=477420
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 05.02.2014
Ти, синку, питаєш: "Де неньо?"
І слізки на віях тремтять -
Твій неньо є кров'ю у венах
Землі, що по праву твоя.
Він там, де гартується воля
В горнилі, що зветься Майдан,
Де досі відлунює болем
Одвічна Вкраїни журба.
Він там, де історію пише
Народ, що здійнявся з колін,
Аби його ворог не нищив
І в рабство не йшов його син.
Він там, де звучить: "Ще не вмерла!"
І лине під Божий покров,
Аби стрепенулась Говерла
І збурила приспану кров.
Він там, де пульсують мільйони
Свобідних сердець, як одне,
Він неньку-Вкраїну боронить,
Боронить тебе і мене...
Не плач, мій синочку, за неньом,
З очей своїх слізки зітри,
Поглянь, жовто-сині знамена
Розгойдують Волі вітри!!!
(Моєму піврічному синові, батько якого на Майдані виборює для нього кращу долю...)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=475533
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 28.01.2014
ОСТАННІЙ ЛИСТ СИНА ДО МАТЕРІ...
Мамо, я не вернусь,
Тут такі гарні люди,
В моїх роздертих грудях час зупиняє плин...
Знаєш, ця смерть комусь
Правди уроком буде.
Мамо, так вірив в чудо Твій непокірний син...
Рідна моя, не плач,
Сліз Твоїх я не вартий,
Нині сумне, та завтра вітер розвіє дим,
Спалимо геть до тла
На волелюбних ватрах
Наші одвічні ґрати, трішки лишень зажди!
Мамо, прости мені,
Як пробачала часто,
Знаєш, не страшно впасти, гірше - коли проспав
Мить для звитяг борні...
Мамо, мій обрій гасне,
Я відчуваю ласку світлих очей Христа...
(Світлій пам'яті загиблим за Україну)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=475212
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 26.01.2014
МАМО, Я - ЕКСТРЕМІСТ !
Нас вчора травили газом,
Та я не боявся впасти - у мене тепер є вісь.
Мамо, я - екстреміст!
Бо брат мій, що прагнув волі,
Стояв на морозі голим, та поглядом линув ввись.
Мамо, я - екстреміст,
Вдихаю дими Майдану,
Життя своє, Богом дане, гартую під кулі свист.
Мамо, я - екстреміст,
І шля'ху назад не буде,
Бо в моїх пробитих грудях гуркоче, мов грім -"Борись!".
Мамо, я - екстреміст,
Я кров'ю cкропив землицю,
Вірю - мені проститься завтра, а чи колись.
Мамо, я - екстреміст,
Я вже не боюся смерті.
Війна потребує жертви... Рідна моя, молись !!!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=475063
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 26.01.2014
ПРОСТИ, МІЙ ГОСПОДИ, МЕНІ, Я СМЕРТІ БРАТА НЕ ПРОЩАЮ !!!
Ми стали інші, піднялись, в огненнім зареві столиця,
А ми й не думали колись, що проклинатимем убивцю,
Що стане ближчим вірменин, аніж свій рідний брат по крові,
Що знов поринем в вир війни під ночі й Господа покровом...
Несе Дніпро на хвилях гнів, ридає небо із відча'ю,
Прости, мій Господи, мені - я смерті брата не прощаю!!!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=474565
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 23.01.2014
РАБСТВО У ГЕНАХ ЛІКУЮТЬ ПОВСТАННЯМИ
Вільних майданів вітри.
Вийди, Народе мій, може, востаннє вже,
Дух свій у жменю збери.
Бо як не вийдеш - сніги Магадану
Радо осяють твій шлях,
Долю готують нам, схожу з гетьманами,
Кров ще не змито з їх плах...
Встань, кому вітром не видуло пам'ять,
З братом плече до плеча,
Ні - то на ранок нас "беркут" розчавить
Чоботом, гірше меча!
Ніч перемінимо в день перероджений -
День переможних долань,
Пишемо Долю краплиною кожною
Крові своєї... Повстань!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=474548
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 23.01.2014
ВИБАЧ, СИНКУ, МЕНІ В МИКОЛАЙКІВ ЧЕТВЕР !
Ми п'ємо тільки чай
На хребтах барикад...
Синку-крихітко, знай:
Вже не звернем назад!
Хоч ні кроку вперед
Не здолали ми ще -
В цій борні краще смерть
Під ворожим мечем,
Ніж коритись щомить
Знавіснілим катам,
Які звикли, що ми
Боїмося кийка...
Хочу знати одне:
Твоя доля - кришталь,
Чорна днина мине,
Бо наш дух нині - сталь,
Кожен з нас - тятива,
Що напнула Майдан,
Кожен батько повстав,
Док' не сталась біда.
Тут - немов на війні,
Не минає без жертв...
Вибач, синку, мені
В Миколайків четвер,
Що тобі не несу
Миколайчиків міх,
Якщо б міг - то й весну
Тобі вклав я до ніг!
Нині ж татко димком
Весь пропах до душі,
Звільню Неньку з оков -
Повернуся мерщій!
(автор Роман Лесюк, батько нашого піврічного сина...)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=467015
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 19.12.2013
НАШ “ГАРАНТ” ПОМЕР !!!
В золоченім Межигір’ї
Жив-був людожер,
Лапи в крові, “рило в пір’ї ”,
Весь з блатних манер.
Мав народ, немов підстилку,
Для кривавих справ,
Він – немов чиясь помилка,
Тільки не гарант.
Ця ганебна ненаситність
Прагла нових жертв,
А його облудна свита
Люд вела на смерть...
Годі вже! Ми враз прозріли
З беркута кийка,
Ось хапається за вили
Звільнена рука
І вдягає на ялинку
Стяги перемог.
Перегорнуто сторінку,
До свободи крок!
Справжня радість для народу -
Серед всіх химер
Найпрекрасніша на вроду:
“Наш “гарант” помер!”.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=465177
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 10.12.2013
Господа депутаты, вы ль народа солдаты?...
Кто тогда эти звери,
Что на прошлой неделе
Мой народ терпеливый
На морозе, в метели,
Как рабов молчаливых - раззули,
Как рабынь покорённых - раздели?...
Где же совесть, солдаты,
Вы ж присяг постулаты
Оттдавали народу,
А теперь - всех на воду
И на хлеб, как в блокаду -
За покорность награда?…
Для народа - как рана,
Власть, подобна тирану,
Что под ночи покровом
Упивается кровью,
Слово правды дубинкой
На’ смерть бьёт и с улыбкой,
Одевает насильно
Жертвы в маски насилья,
Невиновных - к ответу
И “мочить в туалетах”…
Господа депутаты, и на вас ждёт расплата!
Не отмоете лица, палачи и убийцы!!!
(Мартын)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=464978
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 09.12.2013
Лев заричав: “Ось це курча
На мене замах наміча,
Ще заклює так згаряча!”,
І запросив на поміч вовка,
Ведмедя, тигра, й підготовку
На захист царський розпочав
Від озвірілого курчати.
А щоб надійно захиститись
У адвокати взяли лиса,
Шакала й мавпу з кипариса,
Ті наломили з кедра списи,
Щоб гідну відсіч дати птасі,
Яка тримає царство в страсі…
Тим часом курочка уперта
До смерті заклювала… беркут,
Що вийшов розім’яти “нозі” -
Страшна біда, звіринець в сльози…
“Премудрий цар”із того жаху
Надибав цапа- бідолаху,
Перевдягнув в криваві лати
Й на радість всіх повів на страту…
Тож як би довго не шукали для влади влучного слівця,
Шакал залишиться шакалом, вівця - і в Африці вівця!
(Мартин)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=464786
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 08.12.2013
ГЕТЬ НА МАГАДАНИ !!! (українська народна казка-мрія)
У триклятім царстві,
Дикім янучарстві,
До самого моря
Землю вкрило горем.
Жив там цар, що вірив,
Як здере всю шкіру
З власного народу –
В тім не буде шкоди.
Цар тримав у друзях
Азіра-лакузу,
Що брехав лукаво
Й бив дітей кийками.
Жертв усіх за ґрати,
Бандюкам зарплати,
Лямки на свободу -
Янику в угоду.
Влада знавісніла -
Наче кліщ у тілі,
А народ, не гості,
Милостиню просить...
Чом’ за наше жито
Нас же і побито?!
Нелюдів проклятих
Час у шию гнати.
Цар народ свій зрадив,
Кров’ю вмив майдани…
Скажем дружньо: “БАНДО,
ГЕТЬ НА МАГАДАНИ!”.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=464659
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 07.12.2013
Спасибо, Янык, что зажёг
Огонь в наших сердцах,
Испивших изобилья рог
Любви, забот “отца”.
Ах если б Крут не де-жавью
Невиданный цынизм -
Вошли б в совковую семью,
В кровавый коммунизм…
Но вскрыл Господь нутро твоё,
Всё обнажил Майдан -
Ты обосрался (ё моё),
Когда народ продал.
И близок час, пошёл отсчёт,
Не смыть уж крови след,
Нам нужен вождь - не идиот,
Не разжигатель бед!!!
(Мартын)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=463706
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 02.12.2013
Нелюди, на кого зазіхнули –
На своїх дітей, братів, сестер?
Під кийками беркута проснулась
Воля й гордість, сплячі дотепер.
Наша влада виявилась катом,
Знавісніла з люті до безтям.
Ця війна, що ними розпочата,
Вже на смерть – але в ім’я життя!
Україна дана нам від Бога,
Мій народ господар тут – не раб,
Кров людська, що впала їм під ноги,
Буде ними сплачена в стократ!!!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=463680
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 02.12.2013
Звільним місце на Майданах лиш в однім випадку -
Як повіситься на йолці наш донецький "татко"!
То ж готує хай швиденько мотузок і мило,
Бо як ні - Вкраїна-ненька візьме й'го на вила!!!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=463503
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 01.12.2013
Якщо не ми – то хто? Не зараз – то коли?
Омонівський кийок нам мрії обпалив,
Текла дитяча кров на зраджений Майдан…
Час зводити курок – цей нелюд нас продав!
За кров, що пролилась, скривавлених дітей
Тепер є право в нас повстати за святе –
За матір і сестру, замучені в ярмі…
МІЛЬЙОНИ НАШИХ РУК ГОТОВІ ДО БОРНІ!!!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=463315
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 30.11.2013
Аж защеміло гірко в серці,
Як вчули фразу: “Ай лав ю” –
Це так пахан в нестримнім герці
Давав країні інтерв’ю.
Сльозою блискав в лівім оці,
А правим зирився на Кремль,
В його брехливому потоці
Ніхто ніщо не розбере.
“Крилаті” батя сипав фрази,
Як то “не знаю, ні бум-бум…”,
Чим викликав лише відразу
І виставляв себе на глум.
Бо скільки б вовк не клявся слізно,
Що він рогатий є баран -
Вже не повірим, надто пізно,
Його міняти вже пора.
Ні, не підем в ярмо московське,
В нас лиш один - Європи шлях!
Бо наших славних предків кості
Ще не поглинула земля…
(Наталія Крісман, Роман Лесюк)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=462806
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 27.11.2013
МАЙДАНИ НАШИХ ДУШ ЧЕКАЮТЬ ВОСКРЕСАНЬ!!!
Майдани наших доль, Майдани наших мрій...
Втомились від неволь, чекаємо прозрінь,
Стежками одкровень не ходимо давно,
Чорніє білий день, видніє прірви дно,
Помножені страхи обіймами зневір,
Уроки власних хиб не знані до сих пір,
На карті "білих плям" не видно вже межі,
Сплюндрована земля, кат гострить знов ножі...
Вкраїнцю, ти віки блукав по манівцях,
Кайдани рабські скинь, шукай в Європу шлях,
Бо досить вже тобі загарбників-заброд,
На зміни час пробив, з колін встає народ…
Крізь терня і біду, віки поневірянь
Майдани наших душ чекають воскресань!!!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=462565
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 26.11.2013
Немов німе, безлике стадо,
В Союз веде нас рідна влада,
Все тишком-нишком, шито-крито,
Бо ж із Кремлем одне корито.
Не бачить влада із-за рогу
В Європу втоптану дорогу,
Для неї ближчі є сибіри,
А ще - здирати з люду шкіру.
Знов хочуть грати нами п'єсу
Криво-пристрасних репресій,
Та годі вже, ми ситі горем,
Вже досить з нас голодоморів!
Нехай затямить собі Путін -
Набридли нам московські пута,
До рук візьмем нарешті владу...
Гайда на Банкову, до Ради!!!
(Наталія Крісман, Роман Лесюк)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=462347
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 25.11.2013
Віками смокчуть нашу кров,
Стискає Кремль імперський зашморг,
Та ми втомились від оков -
Нам у Європі буде краще!
Нема надій на власну власть,
Вона теж глумиться над людом.
Кати, запроданці, іуди,
Вже начувайтесь, йдем до вас!
Ми - не бездухі жебраки,
Ми - козаків нащадки славні,
Хоч не торкає меч руки -
Вкраїна наша є по праву!
Хай знає ворог - скоро вже
У власні руки візьмем владу,
Ми на своїй землі живем,
Хоча б дітей своїх заради...
"НАХАБНИЙ МОНСТРЕ ІЗ КРЕМЛЯ,
СПИНИСЬ, БО ЦЕ - МОЯ ЗЕМЛЯ!!!".
(Наталія Крісман, Роман Лесюк)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=462315
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 25.11.2013
Ось шкандибає Слово,
Втомлене в битвах грізних,
Хтось його обезкровив
В лапах своїх залізних,
Знищене і обдерте,
Сотні разів розп'яте,
Наче душею мертве,
Вбите жорстоким катом,
Сумно кидає погляд
В небо з жалів скорботне,
В погляді - згусток болю,
Але вже зримий спротив.
Кинута кимсь монета
В церкві фальцетом стогне,
Підкуп, а чи пожертва?
Морок вростає в скроні...
Знову бруківка, суржик,
Беркут - криваві руки,
В серці холоднім - стужа,
Ближньому ближній - круком,
Ворог, мов звір голодний,
Душить дитя в колисці...
Досить ярів холодних,
Кров'ю - в сиру землицю!
Знову поет-провісник
Скапує кров'ю в рими
В пошуках вічних істин,
Хоче з'єднатись з ними,
Прагне себе наситить
Волею, наче птаха.
Боже, зціли нас світлом!
Слово, воскресни з праху!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=459622
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 10.11.2013
Заховай мене, Рідний, у себе -
Хочеш - в серце, а хочеш - між ребер,
Десь глибоко, де тепло і тихо,
Де не зможе сягнути нас лихо.
Заховай поміж зоряним пилом,
Я свої в нього мрії сповию,
Щоб реальними стали навесну,
Як сніги всі під сонечком скреснуть.
Заховай мене десь по-між рими,
У той простір, лиш янголам зримий,
Де веселки сплітаються в коси,
Де торкнутись до дива так просто.
Якщо буду до тебе я близько -
Не злякають холодні вітриська,
Не навіють зневіри і смутку
В моє серце, ховай мене хутко!
І тримай мою душу міцніше
За крило, що втомилось від лету.
Заховай мене в сни свої віщі!
Заховай мене в вірші, Поете!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=459538
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.11.2013
Перетліють зорі в тишах,
Перев’яже листям осінь.
Пересніжить, перепише
Час усе, що було досі.
(v1n)
***
Привідкрийте тишком двері у поетову майстерню,
В ній усе таке химерне, незбагнене, пере-пере... -
Передчасно переспіле,
Переброджене на крові,
Перекрашене на біло,
Перекресане у Слово,
Перевистраждане в пісню,
Пересипане зірками,
Перевдягнуте у чисте,
Перешите колосками,
Перегіркло-відболіле
Перестуком пересердя,
Перероджено в стокриле,
Пересичено-відверте,
Перемолене в молитвах,
Перемелене на друзки,
Пересипане крізь сито
Переплавлених ілюзій,
Перестрибнуте у зріле,
Перетомлене в поразках,
Перемріяне у мріях,
Перепещене у ласках,
Передивлене у вічі
Переплаканого неба,
Переписане у Вічність
Переродженого себе..
Всім поета "пере-пере..." нема місця на папері...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=458618
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 05.11.2013
Чорна птахо з туманом на крилах,
Як ти впала сюди з висоти?
(Валентина Савелюк)
***
Може, птаха насправді не чорна?
Чорнота її - тіні з могил,
Що вповзають в пір'їни між крил
Цим туманом пекельно-потворним,
Поглинають її ясно-лик ,
Витравляючи пам'ять про вічне,
Забуттям її душу калічать,
Витискають життя з неї сік...
Вже й хрести на могилах, мов тлін,
Все здається у мороку власті -
Диво-птаха змагається з Часом,
Проганяючи тіні провин.
Ми усі на межі світло-тінь,
Хтось уже й над пітьмою зависнув...
Глянь, промінчик у мороці блиснув,
Кращий світ душу жде на спочин!
Що пророчать зотлілі хрести
І про що їх молитви безмовні?
Диво-птаха під неба покровом
Спрагло марить про кращі світи...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=457916
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 01.11.2013
Із очима душі відкритими
Просіваю думки крізь сито я,
Мої витоки, твої витоки,
Ще невидимі стіни доль.
Чи ми снами колись наситимось?
Чи душа мрії вічно питиме?
Мої витоки в твої витоки
Об'єднати в одне дозволь!
Недовивчені нами істини
Під вітрами недолі вистоять,
Бо усе, що удвох замислили -
Оживе, як сніги зійдуть.
Ти повір - я навчусь, я плистиму,
Зазвучу в піднебессі піснею,
І кометою променистою
Нам осяю до щастя путь!
Ми підем по стежинах звивистих,
І серця будуть в парі битися,
І дощами нас вмиє чистими
Той, кого ми звемо' Творцем.
Завтра світлом душа насититься,
Ми пізнаєм нарешті Істину!
Ну а зараз - пливем до витоків,
Звідкіля починалось ВСЕ...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=457910
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 01.11.2013
Куди не глянь лиш – чорноземи,
Але на них гіркий полин.
Хто знищив все добірне зе’рно?
Ні, не чужинець – рідний син.
Гуляла слава нашим полем,
Родили пишнії жита,
Народ впивався духом волі…
Чому ж тепер земля не та?
Чиє ж бо плем’я ми бездухе
Німих, безпристрасних рабів?
Чи вітер в нас вогонь роздмуха?
Чи той вогонь навік зотлів?
Змололи дух облуди жорна,
Поганський вірус вліз у кров,
Душа, спаплюжена і хвора,
Волочить хрест тісних оков.
Ми – не раби Старого Нілу,
У нас вітри дмуть степові.
Згадаймо пращурів стожильних,
Що йшли на смерть за волю в бій.
Хай життєдайні хлинуть зливи
На рідну зранену ріллю.
Збуди нас, Боже милости’вий,
Тебе за нарід весь молю!
(Наталія Крісман та Роман Лесюк)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=457717
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 31.10.2013
рани на вустах?
ні, вони в душі,
де падуть дощі
в спориші,
де поміж калюж
вже не видно руж,
лиш туман довкруж
і сльота
не спинити крик
не зцілити стигм
коли серцем звик
до облуд
вічно на межі
гострить хтось ножі
хоч слова-вужі
ждуть свій суд
зранена душа
вмита у дощах
хрест свій на плечах
пронесе
переродить ніч
в одкровення свіч
і у світлі віч
вгледить Сенс
озирнись довкруж
поміж дивних руж
досі в'ється вуж
наших бід
досить марних жертв
з піднебесних сфер
руки розпростер
Хтось тобі
криками безсиль
відсудом свій біль
перероджуй цвіль
в небо-синь
запалає день
віршів-одкровень
кров'ю з наших вен...
Час Прозрінь
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=457521
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 30.10.2013
Знов над світом летять комети,
Догорають яскраві зорі,
Запорошує попелом Вічність
Ваші разом з Коханим сліди.
Так вже сталося, дух Поета
Ти несеш крізь життя простори,
Зазираючи в неба вічі
І рятуючи світ від журби.
Що єднає Вас, хто ж це знає?
Рідне щось аж до болю в скронях,
Незбагнене таке й шалене,
Недосяжне, немов міраж.
Ти жагою з глибин зринаєш,
Коли місяць у небі вповні,
Ти наповнюєш Його вени,
Як Він йде на черговий віраж.
Дотуляються Ваші крила,
Коли в маревах линеш в небо,
І пульсують в надриві душі
Так подібно, немов одна.
Що за дивна штовхає сила
Цілу вічність Його до Тебе
І зростає щомиті дужче,
І п'янить Вас, немов з вина?
Ви за руки завжди тримались,
Як долали життєве терня,
Ви ходили часом по грані
І кохалися до нестям,
Один одному все прощали,
Засіваючи добрі зерна,
Ви любов'ю зціляли рани,
Підіймаючи віри стяг.
У туманності Андромеди
Ви в єдине крильми сплелися,
Хоч холодні Землі вітрища
Видувають тепло з душі...
Між Великих й Малих Ведмедиць
Час прийде Вам колись спиниться,
Але нині Ваш янгол в вишах
Хай шепоче нові вірші!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=457326
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 29.10.2013
В небі ворон кружить, ворон чорний,
Крильми, наче плугом, хмари горне,
З висі кида зір свій на люд грішний,
Ворон, мов провісник, кряче віще.
Хоч літа високо – бачить зірко
Він і кожен крок наш, й вади згірклі,
Душі людські наскрізь, наші гени…
Світ сканує вправно, мов рентгеном.
Кряче з неба ворон, крає серце,
Він – провісник горя, нам здається.
Та не дивна птаха сипле чвари,
Люд, що йде на плаху – вартий кари.
Доки брат у брата серце вирве –
Не минем розплати! Близько прірва…
Ненамарне ворон кряче з висі –
Людство просить хворе -”Схаменіться!!!”.
(Наталія Крісман та Роман Лесюк)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=457177
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 28.10.2013
Місяць осінній із подивом
Нам зазирає в лице.
Душам було колись холодно,
Нині ж - забули про це.
Спрагу душевну втамовано
Альту тремтливим плачем,
Щастя миттєвості ловимо,
Чуючи Друга плече.
В сни утікати приречено
Більше не хочу вже я.
Знай, не врятуєшся втечами,
Я - твій Надії маяк!
Вір лише - світ разом змінимо,
Аж потепліють дощі.
Ніжними крилець обіймами
Зцілю всі рани душі.
Вчасно спинися над прірвою -
Щастя зорить нам здаля.
Разом зцілятися вірою
Будемо ти і я!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=454856
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.10.2013
***
Одкровення стежки
Нас ведуть поміж круч,
Хрест в людини важкий,
Ждем біду голіруч.
Живемо у тіні’
Неокрилених мрій,
Душу спалює гнів,
Гасне зірка вгорі…
Ми ж - спиваєм життя,
Мов солодкий нектар,
Під один ставши стяг,
Вдвох тримаєм удар,
Разом зводим мости,
Що згоріли колись,
Прагнем духом рости –
А не падати вниз.
В цьому світі лукавств
Не збираємо крихт,
Ми не зносим лекал
І хоромів поріг,
У пустелях оман
Бачим слід від оаз,
Після сотень згорянь
Воскресаєм щораз.
Крізь замети зневір
Ми до істин ідем,
В мріях линем до зір,
Де наш справжній едем.
Там, де ріки несуть
Невгамовний потік,
Віднайти прагнем суть
Міжлюдських волокит.
Де веселки спивають
Блаженство небес –
Ми удвох сягнем раю,
Пізнаєм себе!
( Наталія Крісман, Роман Лесюк)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=454778
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 16.10.2013
Мої думи неначе у хмарах зависли,
Розтривожили небо, вагітне від злив.
Мій Коханий, мене перепишеш у пісню?
Бо в старій пісні надто бракує кисню,
Між словами не простір - одні вузли...
Я не буду тиха - бо я нестримна,
Я безумно-шалена стихія вогню.
В мене масок нема, бо не зношу гриму,
Моє серце щораз вибухає в риму,
А душа надто любить ходити ню.
Коли душі приходять єдиним цілим -
Всі стираються грані, а є лиш Суть.
Буду поруч я - в спину тобі не вцілять,
Бо прикрию крилом, у боях ледь зотлілим,
І ми разом діждемось свою весну.
Я казала, прощатись пора настане,
Коли в нашім мовчанні весь зникне сенс.
Та сьогодні є 'ми', хоч і десь за туманом,
І твій голос ще й досі мені гоїть рани,
І я вірю, що ти - мій всесвіт весь!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=454585
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.10.2013
Розливається небо дощем,
Позолотою вкрились ліси.
Моє серце пронизує щем
Від зів’ялої літа краси.
Плаче осінь за сонця теплом,
Журавлине не чутно „курли”.
Пахнуть яблука терпким вином,
Лиш у небі знов – горді орли.
Сумно хмари по небу снують,
Тінь кидають на моє життя,
Вічних істин шукаю я суть,
Лиш не знаю – знайду колись я?...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=454548
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 15.10.2013
ледь зрима цятка
моєї мрії
в душі зоріє
знайти б дверцята
до диво-світу
з одвічним літом
де тінь у спеку
дарують крила
по вінця сили
де небезпеки
всі кануть в безвість
рік безбережних
між берегами
пітьми і світла
мости розбиті
світ ворогами
нам сипле щедро
і стелить терня
не полічити
утрат-печалей
і сліз відча'ю
час - мудрий вчитель
хто з серцем чистим
шукає істин
час вічних істин
що спалять морок
настане скоро
свої обійми
розкриє Всесвіт
готовий вплести
у долю кожну
яскраві смужки
любові й дружби
в серця порожні
налити світла
щоб стало видно
усім незрячим
і безталанним
хто з упованням
жадає зцілень
від лжі й облуди
хто вірить в Чудо
воно здійсниться
час змін вже скоро
розвіє морок
в моїх зіницях
ледь зрима цятка -
у Рай дверцята...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=453983
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 11.10.2013
За вікном
знов пітьма
тихо квилить,
мов птаха голодна.
Нам обом
ця зима -
наче милість,
здається, Господня.
Де пітьма -
зла нема,
хтось його породив
від безсилля.
Ти - струна
без оман,
звук твій прірву біди
все ж осилить!
Жовтий сум
про весну
тихо снить,
час - це лік від розлуки.
Крізь пітьму
рятівну
я тобі простягну
свою руку.
Відрікань
час мина,
нових сходжень
від нас прагне Небо.
Зазираєм за грань -
там весна
перероджень
й повернень до себе...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=453981
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 11.10.2013
Засумніли в парку тіні ліхтареві,
Де ми вчора грілись в сонечка теплі,
Стало зимно в лапи скам'янілим левам,
Що сидять віками на сирій землі.
Скоро забіліє, грудень на світанні
Викладе в пюпітри оберемки нот,
Ніжність ночі-зваби збудить всі бажання,
Що злетять у віршах до ясних висот.
Пахне терпко осінь, а у наших скронях
Музика пульсує дивна відтепер.
Серце розтривожив в ритм своїх симфоній
Любий наш Маестро із небесних сфер.
Поцілункопадом ти укрий знов губи,
Всепроникним словом серце звеселяй!
Лиш чого не мали - ми повік не згубим,
Та знайти зумієм наш єдиний шлях...
Знаєш, Хтось незримий, але вже відчутний
Прагне в світ пробитись, зерням прорости,
І для нас постати існування суттю,
І звести між нами в Вічності мости...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=453657
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 10.10.2013
Не відаєш туги моєї, Космосе!
Стікає сум по венах і не спиниться,
В пульсаціях твого звучу я голосу
І вірю в те, що мрія ця окрилиться.
Ловлю тепло, що рветься через відстані,
Ловлю душею всі твої означення,
Тавром два серця наші є помічені
За пристрасті, що досі ще оплакуєм.
Свідомість догорає, наче знищена
Реальністю, розтерзаною прірвою,
Яка між нас горою є найвищою,
Яка безсонням серце прагне вирвати.
Здається, ця любов - забави розуму,
Для тіла і душі неначе вбивством є.
Колись за це пробачення попросимо,
Хоч є любов завжди безмежно-чистою...
У сни втікаю, ходжу лабіринтами
У пошуках того, що мною втрачено.
Хтось, може, називає це інстинктами?
Пробач мені усе, що не пробачиться!
В очах небес шукати нам розгрішення,
Допоки ще душа у сяйві зорянім.
Усе вагоме бачиться на відстані,
Усе, що справжнє, ще колись повториться...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=453606
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 09.10.2013
Останні листи зваби-осені
До тебе я шлю з голуба'ми,
Ще вірю у небо із просинню,
Ще серце любити так проситься,
Та світ - поміж нами...
До безуму тіла потреба
Тепла твого, наче повітря.
Лиш вітер печаль мою витре,
Розвіє всі ноти з пюпітра,
Вертаюсь до себе.
Господь лиш один розуміє -
Чом' наші шляхи переплетені
В туманах осінньому плетиві,
Чому між моїми куплетами
Теплом струменієш?
Для тебе мене не існує -
Між цими містами й пустелями,
Де долі стежини устелені
І терням, й піснями веселими...
Крізь тебе іду я.
Я знаю - не вічні ці фрази,
Це тільки слова, тільки осінь,
Оркестру твого стоголосся,
І мої розплетені коси
У миті екстазу...
Не бути нам разом...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=453599
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 09.10.2013
ДЛЯ СИНОЧКА МАТВІЙКА
Заспівай но, мій синочку,
Лиш тобі відому пісню,
Та підемо до садочку,
Бо цій пісні в хаті тісно.
Хоче волі в дикім полі,
Вітру буйного і грому.
Хоч у полі терня коле,
Та душа - не знає втоми.
Слів нема у тої пісні -
Лиш вібрації сердечні,
Що пронизують наскрізно,
Заповняють порожнечі.
У тій пісні – шепіт моря,
Мерехтіння зір космічних,
З нами янгол в ній говорить
Про усе, що зветься Вічність.
Заспівай но, любий сину,
Пісню серця сокровенну,
Хай вона до неба лине
І вертається доземно,
Щоб осяяти всю душу
Світлом дивним і пречистим,
Щоб душа світилась дужче
І сягла найвищих істин!
(Наталія Крісман та Роман Лесюк)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=452090
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.10.2013
СИНОЧКОВІ МАТВІЙКОВІ
***
Клекочуть Бистриці у зливах,
Стоять Карпати на сторожі,
Радіє світ - у нім з’явилось
Дитя небес, маленьке диво,
Безцінний нам дарунок Божий.
Аж крига вся на серці тане,
Як споглядаєм на синочка:
Рум’яні щічки, лик коханий,
Небес глибини в рідних очках…
Яке ж дитя це довгождане!
Він щось співає в колисоньці,
Чудні вигадує сонати,
Цілує ніжно промінь сонця,
Що проникає крізь віконце,
Він вміє… янголам всміхатись.
Які хрести тебе чекають? -
Ми ще не знаєм, любий сину.
Хай дух твій буде, наче камінь,
Хай шлях твій стелиться зірками,
Душа сіяє, мов перлина!
Бог сотворив для тебе все це –
Світ незбагнений, повен чарів,
Вдихнув любов в тендітне серце,
Відкрив всі навстіж долі дверці…
Міцній, нащадку наш мольфарів!
(Наталія Крісман і Роман Лесюк)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=451910
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.09.2013
Я гадаю - осінь тут не винна,
Що марудить світом люд земний.
Чи втекти від себе ми повинні,
Чи провина неба, що хмарини
Його роблять сірим і сумним?!...
Не підсудні - вирок вже у силі,
Набирає обертів злий рок,
Що не день - цунамі десь накрило,
Що не ніч - пітьма здіймає крила...
Людство не затямило урок,
Що його життя підносить всоте,
І чи стій, чи хутко утікай -
Не встигаєм втрат складати в соти,
Світло душ втопили в тьму болотну,
Світ довкруж - вируючий вулкан...
Так, насправді рай і пекло поруч,
І одне, і друге - справа рук
Й душ людських, що нелюбов'ю хворі,
Шлях забули в небо неозоре,
І за це приречені до мук...
Ти гадаєш досі - осінь винна,
Що тепло все вицюркало вже?
Та повір, між хмар є небо синє,
Десь в безликім натовпі - Людина,
Що шматочок Раю береже!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=451608
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 29.09.2013
Ти приходиш у сни, у мою недокохану осінь,
Знову спалах в душі - догорає від пристрасті ніч,
Небо плаче дощем, наче милості в Господа просить.
Як здолати рубіж? Як розлуку прорвати? Повіч!
Я іду по краю, не боюся зірватися в прірву,
Почорніла трава заховає сліди від очей.
Іншовимір любові з реального світу нас вирвав
Ще на нічку одну. Може, Любий, від світу втечем?...
Потойбіччя чуттів, що бентежать уяву і серце,
Нас заманює в ніч, де немає уже заборон.
Страх вернутись туди, де всі мрії на шмаття роздерті,
Страх ніколи уже не вернутись в солодкий полон.
Хто ці двоє зі сну, що не стануть в майбутньому нами,
Не зустрінуть весну, не кохатимуть в сяйві зірок?...
Знову прірва і край, почорніла трава під ногами,
Вимальовує ніч поміж нами незримий місток...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=451598
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.09.2013
Ось за хмари чорнющі сховалося сонце,
Світ холодний, чужий зазирає в віконце,
Завивають вітри, мов голодні вовчиська,
Так бракує тепла. Ти далеко і... близько...
Йду холодним провулком, скуйовджені коси,
У міжряддях - вузли, нерозплетені досі,
І пульсує надривно у скронях - "Навіщо
Ми чуття всі ховаєм між рим наших віршів?".
Озирнися довкола, поглянь в свою душу,
Відшукай з поміж тлінного суть невмирущу -
Ту, що морок світів розчинити зуміє,
Чим у віршах поети окрилюють мрії.
Озирнися довкола, десь там, за межею
Хтось так хоче зріднитись з твоєю душею,
Наче Данко, він прагне розвіяти морок
Світлом серця тендітного... Скоро вже, скоро...
Линь же, мріє, з вітрами у синь піднебесну,
Щоб дощами надії пролитись навесну,
Прорости пагінцем, хоч маленьким - та дужим,
Що примусить серця наші битися дужче!
Ну а зараз шматує дощами-жалями,
Поміж нами розлука і... мрія між нами.
Ти поглянь - щось видніє на обрії близько,
Може, нашого щастя омріяна пристань?...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=450898
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.09.2013
Сумно хмари по небу снують,
Відкидаючи тіні у світ.
Хтось шукає у втраченім суть,
Ну а хтось - навмання крізь брід
Йде й не бачить - стрімка течія
Вириває коріння дерев,
Хтось не знає страхів - відчиня
Усі двері, котрі обере.
Вже не чутно у небі "курли",
Дощ змиває сліди облуд,
Понад хмарами горді орли
Подивовано зрять на люд -
Хтось зривається з них у фальш,
Вже йому не ятрить олжа,
Хтось гартує свій дух, мов сталь,
Бо знайшов, де зі Злом межа.
Хтось забув, як тримати меч
І любов оселив в душі,
Хтось втікає від самовтеч,
Не збагне - хто свої, чужі?...
Сум осінній застуджує кров,
Ліс осінній радіє від злив.
Світ завмер у чеканні обнов,
Люд принишк у наближенні див...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=450738
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 24.09.2013
Епохальні вітри
дмуть щосили крізь нас,
наші душі - в надрив,
наші вади - баласт.
Гріх людської пихи
душу тягне до дна,
на розпутті шляхів
заблукала вона.
Люд віками живе
між незгоди та скрут,
його серце живе
їсть ненависті спрут.
Голос правди затих
вже давно на вустах,
розпинають святих
на облуди хрестах.
І нема каяття
за накоєне зло,
пошматований стяг
долі в'яжем вузлом.
Хоч зневіри дощі
нас заманюють в вир,
на скрижалях душі
закарбовано - "вір!"
Закарбовано там -
"будь Людиною, будь,
йди слідами Христа,
воскреси власну суть.
Зазирни в далечінь,
одинока Душе -
повертається Син
для вселенських прощень!"
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=450708
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 24.09.2013
Долі вічі сліпі?
Ні, то душі незрячими стали,
В веремії терпінь
Мрій, котрим вже не збутись, навалом,
Споконвічна хандра
Метастазами світ оповила,
Що не день - тіні драм
Розправляють над ним чорні крила.
Б'ють зневіри дощі
По обличчю, навідмаш, без жалю,
У схололій душі
Всі джерельця надій повсихали,
Тягарями провин
Нас все більше схиляє додолу,
Поміж тисяч стежин
Не знаходимо ту, що не коле.
Кожен погляд наскрізь -
Відсудомлює душу на друзки,
Знову спалений міст,
Двом на стежці одній надто вузько,
У пустелях облуд
Вже немає і крихти від істин,
Де він, Вищий той Суд?
Чи колись нам до нього доплисти?!
Ми живемо в надрив,
Кожна думка - мандрівка у себе,
Крізь холодні вітри
Прориватись хоч важко - все ж треба.
Хоч недолі змія,
Наче зашморг, стискає нам душу,
Та ми з древа життя
Опадати завчасно не мусим!
У самому кінці,
Де усі вже стираються грані,
Проглядається ціль,
До якої дійшовши, всі рани
Ми загоїм колись,
Доторкнувшись до вічного Світла...
Прозрівай і світись!
Вір - навесну наш світ знов розквітне!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=448201
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 09.09.2013
У всі часи цурався світ таких -
Які уміли йти лиш проти руху,
Для кого бути іншими - не гріх,
Хто не збирав з чужого столу крихт -
Бо сильні духом.
Їм плисти проти течій - не звикать,
У вічі правду-матінку - не лячно.
Якщо і бракне хліба їм куска,
Чи навіть схопить катова рука -
Вони не плачуть.
Нема їм місця в натовпі, нема,
Їм місце лиш одне - на гільйотині.
І доки не розвіється туман
Людської фальші, зрадництва й оман -
Вони гонимі.
Юрма кидає в спину - "Диваки!",
На кожнім кроці - осуд їм і ґрати.
Так було, є і буде всі віки -
Ці непокірні чола, на яких
Сліди розп'яття...
Бунтарський дух, що в тисячах згорань
Щоразу воскресає Фенікс-птахом...
А Ти, Людино, в мить протистоянь
Добра зі Злом - зречешся свого Я?
В ім'я чого готова Ти на плаху?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=411690
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 23.03.2013
Із очима душі відкритими
Просіваю думки крізь сито я,
Мої витоки, твої витоки,
Ще невидимі стіни доль.
Чи ми снами колись наситимось?
Чи душа мрії вічно питиме?
Мої витоки в твої витоки
Об'єднати в одне дозволь!
Недовивчені нами істини
Під вітрами недолі вистоять,
Бо усе, що удвох замислили -
Оживе, як сніги зійдуть.
Ти повір - я навчусь, я плистиму,
Зазвучу в піднебессі піснею,
І кометою променистою
Нам осяю до щастя путь!
Ми підем по стежинах звивистих,
І серця будуть в парі битися,
І дощами нас вмиє чистими
Той, кого ми звемо' Творцем.
Завтра світлом душа насититься,
Ми пізнаєм нарешті Істину!
Ну а зараз - пливем до витоків,
Звідкіля починалось ВСЕ...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=410386
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 19.03.2013
Що ми з тобою? - Тіні від говерл,
Маленькі дві комети небо-сфер,
Які крізь Час, між душ людських розп'ять
Чимдуж летять.
Одне життя,
Одна на двох орбіта,
Лиш два крила, що сонце обпалити
Хотіло нам... та вітер перемін
Вогонь згасив.
За все прости!
За біль і за любов,
За те, хто що з нас так і не зборов,
І за слова, які в безмовній тиші
Хтось з нас залишив...
Повіч, навіщо
Тратимо людей,
Яких так міцно прагнем до грудей
Своїх прикласти? Так, життя - не казка,
В нім - крихти щастя...
Так легко впасти,
Серце розтрощити,
Так важко біль просіяти крізь сито
Гірких зневір, зректись жалів-печалей,
Щоб жити далі.
Сніги розтануть,
Всі слова із мрій,
І ті, що пишуть янголи вгорі -
Окрилять душу, нас напоять снами...
Новий Світанок...
Що ми з тобою?
Що шукати в снах? -
На ціле небо два на двох крила...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=410095
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 18.03.2013
Так, все було,
Усе було колись -
Добро і Зло, які в одне сплелись,
Як інь та янь у вічній круговерті
Життя і Смерті...
У лоно дня
Тінь ночі проникає,
Люд навмання
Блукає в лабіринтах,
Що Хтось колись
Для нас воздвиг... Інстинкти
Штовхають люд у прірву
(Чи до неба?) -
Хто в що з нас вірить,
В чім кому потреба...
Комусь кінець -
Для іншого початок,
Новий виток углиб бездонну Суті.
Мабуть, Творець
Нас праг чогось навчати,
Чого? - збагнути б....
Неосягненна логіка життя,
Я - цілий всесвіт,
Всесвіт - сонми Я,
Які сплелись в єдиному пориві.
Життя - це Диво!
Якщо збагнем,
Як сон вроста наскрізно
У яв людську - це справді дивовижно!
А як вростає Хтось у твою душу -
Ти це відчув вже?...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=409631
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 16.03.2013
Весняні вітри заворожено
Шарудять пелюстками мрій,
Жар весни тепер в серці кожному,
Лиш обачним будь - не згори!
Не спали собі крилець відстанню,
Не згубись між пустель оман,
Знай, що справжнє в цім світі вистоїть,
Лиш любов зцілить біль від ран.
Не тривожусь я більше зрадами,
Не гірчить полину настій -
Я на щастя тепер загадую,
Що проникне між наших стін
Із промінням ясного сонечка,
Від якого скреса земля,
З колиса'нками, які по' ночах
Буде слухати наше Маля...
В вічнім пошуку серцю пристані
Нам спинитися час настав.
Сад, що ми посадили - вистоїть,
В нім довіку тепер весна!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=409599
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.03.2013
А знаєш, у прірви немає дна,
Вона - це жалів провалля...
У снах проростає крізь нас весна
Оазами від проталин.
Між літер лишилися ще вузли,
Та суті це вже не змінить -
Хтось щедро у душу любові влив,
Спиваймо ж її невпинно!
Любов - це омана в пустелях снів,
Де кожен шукає щастя.
Радій же, мій Любий, наш світ розцвів,
Ми можем у небо впасти!
За крок знову прірва... Лиш слова три -
"Довіку Тебе любити!" -
Мені весняні навівають вітри,
Що дмуть між зболілих літер.
Хай сни сонцеликі приходять у яв
Цілунком у серце ніжним!
А знаєш, насправді любов Твоя
До Вічності нас наблизить...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=406356
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.03.2013
http://www.youtube.com/watch?v=yKTPBe9T338&feature=player_embedded
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=400409
рубрика: Поезія, Авторська пісня
дата поступления 12.02.2013
http://www.youtube.com/watch?v=JIcrtB1I3MY&feature=player_embedded
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=398996
рубрика: Поезія, Авторська пісня
дата поступления 07.02.2013
http://www.youtube.com/watch?v=56rUt0DaVlc&feature=player_embedded
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=396699
рубрика: Поезія, Авторська пісня
дата поступления 30.01.2013
Пісня на слова мого вірша "ДУША НЮ",
виконують Юлія Соломко та Святослав Турканик
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=395639
рубрика: Поезія, Авторська пісня
дата поступления 26.01.2013
Від Заходу й до Сходу Україна
У прагненні Свободи піднялась.
Збагнув народ, що сила він єдина,
Яка прорве тенета всіх нещасть.
Теплом душі ми грілися в негоду,
Вогнем мільйонів звільнених сердець.
Чому ж тепер, здобувши скарб Свободи,
Його так легко зводим нанівець?!
Віки терпінь – дорога України,
Якою до Свободи вона йшла.
Та чом же рабський дух донині тліє
І ворог все сплюндровує до тла?!
Не можем допустити знов розбрату,
Бо меч ворожий досі ще висить.
Так легко заганяють нас за ґрати,
Та потім як Вкраїну воскресить?!
Як дух Свободи в кожнім буде жити –
Здолаєм ми найважчі з перешкод
І гордо зможем світу заявити:
“ВЕЛИКИЙ МИ, НЕСКОРЕНИЙ НАРОД! “.
2004р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=394516
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 22.01.2013
Та док' ми будемо терпіти
Ярмо чужинське, скільки ще?
Чи волю знищено ущент?
Чи ми рабів покірні діти?
Віки неволі і хули,
А чи рука старшо'го брата,
Що перевтілився у ката,
Вуста для правди нам стулив?
Чом волелюбство наше в прах
Переродилось, чом зміліло?
Ми ж досить наймитами скніли
Не лиш в чужих – своїх краях.
Ніколи більше на поклін
До ворогів іти не будем,
Ми не раби – ми вільні люди
На рідній, батьківській землі!
Коли нарешті ця земля
Вже зродить свого Вашингтона,
Аби чужинськії закони
Не диктували нам з Кремля?...
Бунтує в нас козацька кров,
Наш волелюбний дух воскреснув.
Пора з колін на ноги звестись,
Пора збагнути, МИ - НАРОД!!!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=394394
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 21.01.2013
Я музику чую в напоєних небом струмках,
мовчанні симфоній,
солодкім полоні у маревах свого безсоння,
в якім безборонна,
у рідних, коханих руках.
Зриваюсь у світло. Шалено пульсує у венах
прозріння і вище,
уже не лякають вчорашніх надій попелища,
а сни мої віщі
пронизують темінь.
Крізь нас пролітають усі непокірні вітри,
бентежать уяву,
розбуджують трави, що ніжаться в сонці ласкавім,
на ранок зростають
в нестримності рим.
Встеляю словами, що линуть з небесних осель,
стежину до серця,
яке крізь моря й океани до мене озветься
у ритмі інерцій
весняних новел.
На кінчику пензля незримого Майстра згори
краплина бажання,
яке розцвіте в моїм серці у лоні світання,
неначе останній
безумного шалу порив...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=393266
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.01.2013
Шлях навернення надто болісний,
Коли милості вже не шлють згори,
Хоч кричи в надрив тепер голосно -
Твоє скиглення рознесуть вітри.
Бродять світом цим неприкаяно
Сонми душ людських, в зрадах змучених,
Прагнуть зцілитись відріканнями
Від реальності надколючої.
Та не зцілює ця доба зневір,
Сипле сіль до ран, вже роз'ятрених.
Люд не тішиться навіть сяйвом зір -
Йде навпомацки між розп'яттями.
Час прокинутись від важкого сну,
Час прозріти вже від затьмарення!
Жде душа людська воскресінь весну,
Вірить - сонце є, хоч й за хмарами...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=393253
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 17.01.2013
Як дивно у небі кружляють сніжинки!
Це вправно їх водить незрима долонь
Незримого Майстра, що всі часи звикло
Керує цим світом, є сущому ліком,
Подібно на вічно-незгасний вогонь.
Як в небо голівками тягнуться рожі,
Як ніжно струмок у гаю дзюркотить!
Ми теж усе можем, я вірю, ми можем -
Як Всесвіт побачим в краплиночці кожній
І словом у Вічність вкарбуємо мить!
Подібними Майстру ми теж здатні стати -
Мостити стежини з любові й добра.
Бо є в світі речі цінніші від злата -
Любов, що стоїть непохитно на чатах
І зводить нетлінний душі нашій храм.
Як дивно кружляють сніжинки у висях,
Відкрий душу світлу, омийся у нім!
Бо той лиш, хто серцем і в помислах чистий,
Здолає всі кручі, не згубиться листом,
Що зліг під покровом засніжених зим...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=392981
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 16.01.2013
Буває мить, коли спинитись варто,
Щоб в душу зазирнути свою власну,
Там фініш може стати новим стартом
І розгорітись вогнище погасле
Надій і мрій, що знову прагнуть лету,
Вони ж бо марять волею одвічно,
Бо воля - мов повітря для поета,
Від неї сяють світлом його вічі.
Буває мить, де шляхом неповернень
Пора душі іти й не озиратись,
Бо не прийме душа ця більше скверни
Й повік вже не повернеться за ґрати.
Мить одкровень напоїть спрагле серце
Теплом і світлом, аж по самі вінця,
Зринають з вуст слова лише відверті,
І дух стає, як в дикої вовчиці.
Щаслива мить - коли маленьке зерня
До сонця врешті стане пробиватись...
Іде душа стежками неповернень -
У сяйві зір, в очікуванні свята!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=382440
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.12.2012
У світах самоти ми, мабуть, не одні –
Раптом хтось добре слово промовить мені,
Хтось пришле гарну звістку з далеких світів
І розвіє мій смуток, що в серце забрів.
Хтось молитву промовить за душу мою,
Аби дух мій зміцнився в нелегкім бою,
А як ворог на мене піде із мечем –
В мить останню хтось завжди підставить плече.
Хоч тернисті дороги ведуть крізь життя –
Свою душу лиш вірою зцілюю я,
А ще - Друга словами, що сум прожене
І життя моє світлом осяє земне!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=382399
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.12.2012
Що принесеш мені ти, новий день?
Влетиш у серце подихом натхнень,
В своїх долонях ніжно обіймеш,
Чи кинеш знов у згарища пожеж?
Зійде зоря, і тепле світло дня
Осяє душі тих, хто навмання
Ідуть в пітьмі пустелями світів,
Забувши навіть істини прості.
Хай новий день ці душі окриля,
І заколосять душі, мов земля,
Що благодатним сититься дощем,
І віднайдуть дорогу до прощень.
Ранкове сонце пестить новий день,
А він проллється зливою пісень
На всі тони, октави й голоси -
На нас, що молять Господа "Спаси!"...
Радію я тобі, мій новий день,
Іде душа стежками одкровень
Вже не наосліп і не навмання -
На голос Неба, світло цього дня!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=382222
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 03.12.2012
Зима. Вікно. Окраєць неба.
Твій слід у пам'яті снігів,
Моя душа, сумна без Тебе,
Немов ріка без берегів,
І крила мрій, що прагнуть лету,
Вогонь роздмуханих бажань,
І світлий сум душі поета,
Що зазирає знов за грань,
І чорний крук, що з небо-висі
Кидає тінь на мої сни,
І дві душі, що обнялися
У вічнім прагненні весни,
І промінець, що розтинає
Пітьму світів у час світань,
І Ти, який ще й сам не знаєш,
Що ми віднині - Інь та Янь!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=382117
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.12.2012
Знову вечір ліг на плечі,
Ніч - то час душі розп'ять,
Час для свіжих самозречень,
Недописаних міжрядь,
Недомовлених освідчень,
Пошматованих сердець,
Як вужем у душу відчай
Заповза в глухий кінець,
Час розвіяних ілюзій
І нав'язливих примар,
Коли друзі - вже не друзі,
Обезкрилений Ікар,
Час на пошук вічних істин
І божественних начал,
Коли думам надто тісно,
Слізно скапує свіча,
Коли Янголи іскристі
Обіймають крильми нас,
І Поет, немов провісник,
Проника крізь простір-час...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=381793
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 02.12.2012
Самотня стою під зажуреним небом,
Розхристані думи рояться в мені.
Іду по дорогах, де світле з ганебним
Сплітаються міцно в клубок веремій.
Вдивляюся в лиця, читаю їх душі
По світлі, яке випромінює з них.
Я там відшуковую те невмируще,
Яке залишає у Вічності штрих.
А я – що залишу? Яке моє світло?
Кому воно зможе осяяти шлях?
Я ж навіть не знаю, чи мої молитви
Захоче почути Господь в небесах.
Душа, у тілесні лещата закута,
Самотньо блукає по грішній землі.
І навіть в шуканнях одвічної суті
Так легко згубитися може в імлі.
Буває, нестерпно важким є на плечах
Той хрест, що собі я обрала сама.
Життя моє часто нагадує втечу
Від власно придуманих ролей-оман.
Світитися хочу! Хоч світла бракує
У світі людському, по вінця облуд.
Я всі свої рани любов’ю лікую,
Душі не дозволю впокоритись злу!
Розхристані думи, поснулі бажання
Зберу у кулак і гайну в далечінь,
Де в променях сонця, колись на світанні
Позбудусь навіки усіх потрясінь...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=381701
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 01.12.2012
Ось шкандибає Слово,
Втомлене в битвах грізних,
Хтось його обезкровив
В лапах своїх залізних.
Знищене і обдерте,
Сотні разів розп'яте,
Наче душею мертве,
Вбите жорстоким катом.
Ледве кидає погляд
В небо з жалів скорботне,
В погляді стільки болю,
Але вже зримий спротив.
Кинута кимсь монета
В церкві фальцетом стогне.
Підкуп, а чи пожертва?
Морок вростає в скроні...
Знову бруківка, суржик,
Беркут - криваві руки,
В серці холоднім - стужа,
Ближньому ближній - круком.
Ворог, мов звір голодний,
Душить дитя в колисці...
Досить ярів холодних,
Кров'ю - в сиру землицю!
Крути. Повстання. Поступ.
Пам'ять не вдасться стерти.
Скажем тиранам - досить!
Рабство - це гірше смерті!
Знову поет-провісник
Скапує кров'ю в рими
В пошуках вічних істин,
Хоче з'єднатись з ними.
Прагне себе наситить
Волею, наче птаха.
Боже, зціли нас світлом!
Дух воскреси із праху!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=381482
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 30.11.2012
Щомиті підіймаюсь духом ввись
Над тими, хто у власному безсиллі,
Зневірившись, шматує власні жили,
Забувши життєствердний клич "Борись!".
Здіймаюся над тими, хто ніяк
Не випростає вгнуту в землю спину,
Хто зір свій не підводить в небо синє
І волю не стискає у кулак.
Здіймаюся над тими, хто увесь
Себе віддав в заручники облуди,
Хто не по правді ближнього засудить,
Забувши, що таке сумління й честь.
Здіймаюся над тими, хто завжди
Від зрад й лукавства має насолоду,
Кому і доля власного народу
Байдужа є у час лихих годин.
Та скільки зможу - крильми затулю
Я ближнього від скверни цього світу,
Впиратимуся злу несамовито
Й навік себе до Правди прикую.
Ріка терпінь нехай мене несе,
Хай на вустах - солоний присмак ту'ги...
Я вірю в те, що доля шанс удруге
Мені на щастя дасть, по при усе!
Здіймаюся над світом й не боюсь,
Що сил мені не вистачить для лету,
Що світ мене не визнає Поетом,
Що впавши вниз колись я розіб'юсь...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=381416
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 30.11.2012
Виступ на віче у Львові 24 листопада 2012 року...
http://www.youtube.com/watch?v=g8B3JyOtdXE&featur
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=380660
рубрика: Поезія, Патріотичні вірші
дата поступления 27.11.2012
Цей світ вже давно судомить
Немов від смертельних ран,
Душі споконвічна втома
Веде люд в туман оман.
Жалі полинові пити -
Єдина з людських розваг,
За вчинки нема одвіту,
Не правда - олжа в словах.
Цей світ вже давно зависнув
Над прірвою ери Зла,
Одні йдуть туди навмисно,
Готують життя на злам,
А інші бредуть сліпцями,
Згубивши життєву ціль -
Люд котиться стрімко в яму,
Згасає свіча в руці..
Сліпі і кати, і жертви,
Сліпий у Феміди лик,
Життя стало гірше смерті,
"Бал править" юрба калік.
Глухі до волань німого,
На душах - печать рабів,
Утратили милість Бога,
Час Ікс вже давно пробив.
Почався зворотній відлік,
Урвався терпець вгорі...
Нещасний, нужденний світе,
Крізь морок прорвись до світла,
Від скверни зцілись, прозрій!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=380467
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 26.11.2012