| Сторінки (4/331): | « | 1 2 3 4 | » |
Цю ніч проткнула жменя вітру,
лиш стрепенулось і затихло.
Ховало небо суть беззірну,
За цю хмарину, темну, рихлу.
І скільки всього наховала:
Лиш мокрі голови, волосся.
Води налито вже чимало
В словах, дощем, чи це здалося.
***
Лободо-споришеві будні -
Малим метеликам - пригода.
Літають оси, наче трутні,
Немає ягід їм, негода.
Та все ж тут якось поєдналось:
Картина літа, денний дотик,
Й росяних відблисків-дзеркалець
Краса і дух земних екзотик.
***
Комар не знав свою провину:
Нап’ється крові – лиць не бачить.
Не знав різницю: в груди, в спину;
Кусав завжди, коли є вдача.
І все було б однак, як треба,
Та не в смаках, мабуть й любові
Надмірно вкладена потреба,
В житті попити трішки крові.
***
Як прокидатись важко зранку,
якщо сьогодні вихідний.
І сон тримати до останку…
Та дивний шум, чіткий, ясний.
Ці дивні звуки, хто їх автор:
збудили зранку відчуття.
Гудів десь зверху перфоратор,
мов руйнував земне буття.
21-26.08.2012
*Бі - (лат.) двічі, подвійний
строфіки – зменш. до строфи, строфа
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=360407
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.08.2012
Все заснуло, дивився повсюди лиш явір,
як пробуджує вітер невидимі сили.
Ніч як пастка, туману прихований ятір.
Темний обрис крислатий, химерні вітрила.
Може шум цей пташок серед ночі востаннє
і не будуть тремтіти уже на гілках.
Десь з’являлись Нічниці-осінні вагання,
мов шукають слова, та не в тих словниках.
Та проникливо, ніч вся осяде додолу,
і осиплеться листям, розтане в душі.
Хоч затягує вітер елегію кволу,
ця дрімота і настрій сьогодні чужі.
2012
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=360365
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.08.2012
(фантастична новела)
Берег річки з майже сухою від спеки травою, на якій сидів старий чоловік, спустивши ноги з невеликого кам’яного виступу. Його вік вже не приховували ні сиве волосся, ні обличчя, яке вкривали глибокі зморшки. Поряд з ним хлопчина, років шести.
- Дивись, як красиво! – із захватом сказав старий чоловік показуючи удалечінь рукою, на темну воду річки, в якій поблискувала доріжка із сонячних променів.
- Так, дідусю, бачу – відповів, хлопець. Але дивився він на малого сірого жука, що тримав у руці. Той намагався з останніх сил утекти, та не вдавалося.
- А поглянь туди. – продовжував дідусь. Та хлопець не слухав, його турбувало інше, і навіть не той бідуючий жук. Якийсь недитячий смуток, що погано заховався в його маленькій голові і проблиском проступав крізь зелені очі.
Старому подобалось це місце і тому він часто сюди приходив. Сидів, думав та насолоджувався місциною з недоторканною природою. Внизу сонно текла повільна річка. А на іншому березі - невеличкий ліс, з якого линув спів пташок. Це єдине місце – інших мабуть не існувало. Що вверх, що вниз річки, берег вже був іншим, пустим і звичайним.
В Кірії, як і скрізь, природа, практично, винищена. В країні колись зростали заводи, великі міста, які сьогодні стали осередками невизначеності та страху.
З них хотілося втекти в такі місця як оцей берег річки. Проте навіть тут кожен крок, і кожен рух видимий і реєструється, що робить життя залежним від законів, серед яких були варварські і зовсім не людські. Порушуючи їх, втрачали життя.
Всі винили кризу та політику. Може це й так. Але причина була в тому, що ніхто не відстоював власні цінності. Їх з часом втратили – кого тут винити. За все чуже завжди потрібно платити, і вільний той, хто має власне і чужим не розмішує…
- Дідусю, а чому мама і тато зі мною не розмовляють? – запитав зненацька малий і з сумом в очах подивився на старого. - Вони мене не люблять?
Дідуся мов окропом ошпарили. Він очікував почути ці слова, та не був готовий відповісти. Ще не знав як пояснити.
- Вони тебе люблять, тільки почекай трішки. Сьогодні вони не можуть тобі нічого сказати, але згодом все зміниться.
- Діду! Чому не можуть, ми ж з тобою розмовляємо. Чому вони не можуть! Вчора мені мама знову не читала казку, - на очах хлопчини з’явилися сльози, - а тато, вчора казав, що завжди буде зі мною розмовляти, а сьогодні мовчить.
Дідусь десь поринув в думки і лише із сумом подивився на онука. В нього також, залишилося декілька днів і що буде потім він не знав. Не знав як пояснити дитині, що за чужу мову потрібно платити. Не заплатив – мовчи, інакше закон не знає помилування. В Кірії багато людей мовчало. Роботи майже не було, а якщо була, то платили мало, ледь на їжу вистачає. А ціна на мову збільшувалася що не кожен день. Багатьом, щоб розмовляти, потрібно платити половину зароблених грошей. Хто не працював - не розмовляв. Хто почав не розмовляти - втрачав роботу. І ніхто не міг заперечити цьому - була одна річ, на яку в Кірії жодна душа не могла вплинути: ціну на мову встановлювала інша держава, якій належала ця мова. Власної в Кірії не було. Платили всі, крім дітей, в державі мова стала найціннішим скарбом, але цей скарб був чужим. Свого кірійці не мали.
- Їм заборонили – з сумом відповів дідусь.
- Чому заборонили? - здавалося, ще трішки і він заплаче, але він витер сльози і схлипуючи запитав. – Ми ж не кірійці?
Дідуся таке запитання наскрізь здивувало:
- Хто тобі це сказав?
- Тато. Вони говорили про це з якимось дядею, а я підслухав. Він казав, якщо ми не кірійці, то не повинні платити за мову – швидко вимовив онук і тепер вже не міг стримувати сльози, заплакав.
- Не плач, - заспокоїв дідусь, - ми всі кірійці, тому-що живемо тут. І в нас колись була своя власна мова. Коли ще я був маленьким, як ти, мені дідусь розповідав, що нею розмовляло багато людей. А цією мовою, тільки народ іншої країни, що жив серед нас. Щоб догодити цій країні, зробили у нас обов’язковою їхню мову. Спочатку мови існували поряд, і більшість легко розмовляла обома, але згодом одна з них забулася, чи навмисно так зробили. Та це була наша, кірійська. Тоді ніхто не жалкував, бо ніхто не міг знати, що настане цей час, коли за мову потрібно платити і можна віддати життя.
Дідусь подивився на онука. Чи хлопець щось зрозумів, не знав, проте онук уважно слухав кожне слово розповіді.
- Діду, і вже ніхто не пам’ятає тієї мови?
- Ні, мабуть ніхто, багато років вже минуло. З того часу не залишилося ні книг, ні записів на ній.
Якоїсь миті малий обернувся і закричав радісно:
- Дідусю поглянь, там мама!
Справді, по стежині бігла мати хлопця, його донька. В старого заявилося якесь страшне передчуття. Він досить енергійно, для свого віку піднявся із землі і взявши хлопчака за руку, швидко пішов назустріч...
- Щось сталося? – запитав дід, коли вони порівнялися з жінкою біля великого куща з дрібними червоними ягодами.
Вона кивнула, обіймаючи сина, який випередив діда і кинувся до неї.
- Щось з твоїм чоловіком?
Вона знову кивнула і на очі накотилися сльози.
- Він почав говорити?
Вона хотіла сказати та не відповіла. Хоча здавалося з її вуст зірвалося декілька слів. Мабуть здалося. Жінка плакала, тісно стискаючи в обіймах свого сина. Хотіла кричати на весь світ, та заради сина, вона повинна мовчати.
- Мовчи!- сказав голосно і повторяв багато раз дідусь, обійнявши їх обох. Вони вже не чули шум мотору патрульної машини, що була вже майже поряд. Слова все ж були. Не здалося.
2012
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=358798
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.08.2012
(Останній вірш Андрія Naytа)
Великий вічний шлях Хатор -
То в сіль чумацьку небо вбране.
Для нас по колу цей повтор -
То тягнуть віз воли-титани.
Чи знайдеш там закон буття –
Вертати хочеться в минуле.
Іде вперед передчуття,
Тим вічним шляхом, не збагнули.
Мовчать віками в унісон
Великі зорі, шлях, тумани.
Яскраве світло ллється сонм
і тої вічності омана.
серпень, 2012
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=358797
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.08.2012
Цей день, зникає за вікном -
Та ніч проймає все надворі.
Запахло звідкись полино́м
З озоном порівну, надвоє.
Темніє небо в моріо́н
і місяць виглянув, чекає.
Коли на небі Оріон
Вже не втече за небокраєм.
Шалено, стрімко - от і все:
Ця ніч, така як сотні інших.
Лиш дощ, з грозою, принесе
І снів глибоких, щирих, віщих.
Цей день скінчився, буде ніч.
Чи може дощ? Хто з них прудкіший.
Відгонить сон, на потойбіч
і на душі стає ясніше.
05.08.2012
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=355843
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.08.2012
Недосяжності роси первісного ранку
Обросили гарячі клітини сердець.
І джерельного блискоту безперестанку;
Цього ніжного шуму, цей вічний вінець.
Що ж узавтра, у світі ще литися буде -
У зазублинах час, не відпустить назад.
Та знаходячи шлях, сюди з спрагою, люди
Не беруть з джерела ні брехні, ані вад.
Його краплі чекали цю мить скільки років,
Розуміючи кожного: спека і шлях.
Прохолодою звершить надію у спокій
Безневинно-прозора вода в струменях.
Її легкість наповнює й сила – привітно.
Дивовижна землі і щаслива сльоза.
І розмішує променем сонячне світло -
Цей красивий танок із води вислизав.
Не спіши, доторкнися і завтра ще буде
Завжди втоне в ній спрага і зникне журба.
Прохолода, й повітрям наповнивши груди -
Розумієш – інакша, бо йде боротьба.
липень, 2012
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=355646
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.08.2012
Проснувся грім, та спить щось небо -
В душі, в безмірності, ці грози.
Здалося, все немов так треба,
Та ріс осот на цій дорозі.
Тепер цвіте він, тут, колючий:
Дошкульний всесвіт, і гроза.
Світ прагнень – в дотику болючий;
Обману цвіт і кров-сльоза.
З корінням вирвати, це мало -
В грозі й осотах, вся душа.
Буденний вітер вигнав хмари,
А цвіт осоту, до вірша.
10.07.2012
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=353272
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.07.2012
Минув вже день, втекло сьогодні,
Та тоне світло не в безодні.
Байдужі лиш шипшини діти -
До себе ваблять сяйво-цвітом.
І їх колючі п’єдестали
Жаринки ночі відганяли.
Із серця, листям, що шуміло,
Шипами зір небесних віру.
І ніч пішла, одна, самотня,
Лиш образ квітів, безліч, сотня.
Одну із них в руках тримала,
Невпинних ос, шипи, мов жала.
Вже не знайти - було це вчора,
Ця срібна мить із мельхіору.
І все мовчить, шипшин мовчання,
Та кожен день, немов останній.
Напевно хтось зірве ці квіти -
Можливо час, чи вчинок, вітер.
Та буде сенс: в зимову днину
Згадати ніч і цю шипшину.
2012
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=353271
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.07.2012
Берег тоне у воді,
мов жива хвиляста постать.
Несе спогади мені -
мов руйнує час і простір.
Вітер в хвилях, наче сон -
інший світ, німий, знайомий.
То дзеркал, таємний фон -
вир буття там, несвідомо.
Ллються відблиски думок -
миті в, вічності, альбомі.
Кожна хвиля, як струмок,
з очеретів нерухомих.
Слід, як спогад у воді -
та згадати він не в змозі.
Що казав, шептав тобі
я, йдучи по цій дорозі.
Берег миють хвилі-дні;
він спиняє їх, як сльози.
Мають віру, що живі
у відбитках верболози.
12.07.2012
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=352608
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.07.2012
Літала ластівка дощем –
Холодний йшов, і очі мружить.
Укрита щастям, мов плащем:
Ми летимо, мій вільний друже!
Зникає міра, цілий день,
Та звідкись виникне оскома
Чи він казав слова пісень…
Пусте. Наскрізно-звична втома.
Літає ластівка і шлях -
Холодний дощ, сидить в калюжі.
На сольресоль, щебече птах,
А хмари мов горби верблюжі.
Вони,здавалось, що жили -
Великі, сильні, хмари дужі.
Дощі розтрушують згори,
Але до пташки їм байдуже.
2012
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=352607
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.07.2012
Контури, лінії, йдуть, повернулися;
Вектори-прагнення, світло по вулиці.
Кроками, колесом, поглядом, вірою -
Раптом змішалося стрічкою білою.
Всі поєдналися, вишиті долею,
Чи почуттям, чи стремлінням і волею.
Не досягне квінтесенції тиша -
Вир, круговерть, або крок, що залишив.
Кожна частинка мов цілі життя,
Шлях, перехожі, хода, майбуття.
Вулиця, спека, жага, діалоги,
Кроки і погляди, втома, дороги.
Власного подиху тут не відчути -
Глибоко сховані радощі, смути.
Десь серед цінностей, і поміж цілі,
Вектори вітру лише зрозумілі.
14.07.2012
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=352137
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.07.2012
Прогулянка в мріях і парком
У затишку дуба і клена,
Де сиза осика-бунтарка
Із вітром удвох, наречена.
Розгонять точену дрімоту
Туди, де галявина, квіти.
Кущі, мов казкові істоти
Із-далеку будуть леліти.
Сховався там сонячний промінь
і щось пригадалось, мрійливе.
Під щебети, співи і гомін
Блукають невидимі сили.
І ху́ха, спіймала за ногу,
Не видно, а міг не почути -
Бо пташка, згубивши тривогу,
Співає весела, без смути.
І Мавок зелені скрізь коси
Простелені, всюди тут долі.
Рівненькі, духмяні покоси -
то зачіска в них мимоволі.
Приваблюють поглядом, ніжно
В безмір’я-безкрайності літа
Алеями й в мріях суміжно,
Йдемо, щоб думками летіти.
18.07.2012
на фото парк "Олександрія"
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=351944
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.07.2012
Фіалкові феї
Фарбують фасад.
Фруктових феєрій,
Фонтанами фарб.
Фактур фантастичних -
Фрагментами фон.
Фігур феєричних:
Фламінго, фантом.
Фісташкові фрески,
Фазан, фаетон.
Факірові флейти ,
Фортуни флакон.
Фігуру фрегатів
Формує форель.
Фасад фарбувати –
Фантазія фей.
05-06.07.2012
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=348973
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.07.2012
Я мовчу, бо в піврота не зможу сказати;
В голові мішанина з тотожності слів.
Лиш пропащим синам, непотрібна вже мати
І не дує відразу по двоє вітрів.
І здається щораз, все не так має бути:
Маю отчі слова, й скрізь моя сторона.
Так чомусь навкруги лиш чужі атрибути. -
Колись скажуть про це. А чия в цім вина?
Навіть мову сьогодні не знаєш, хоч варто,
Поважай все одно, там де рідна земля.
І щоб ми, і нащадки, змогли ще відверто
Всі думки зрозуміти й слова, звіддаля.
04.07.2012
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=348517
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.07.2012
***
Шум, спровадив сон,
Там снилась тепла весна.
Знаю – що живу.
***
Спека й дорога –
Тінь лиш, підошви глядять.
Може їм легше.
***
Дивлюсь на Місяць –
До світла прагне душа.
У нього є день.
***
Чомусь здалося:
Верба все хилилась.
Про затишок мріє.
***
Ластівка стрімко,
Гарно і легко летить.
Словом: голодна.
***
Гучно грім гримить,
Не тому, щоб злякати -
Він таїть сльози.
***
Так, все літає:
Навіть троянда вміє –
Та крила не в ній.
01.07.2012
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=348056
рубрика: Поезія, Рубаї, хоку, танка
дата поступления 04.07.2012
Все щастя земне тут в гречаному меді –
Вже й сам, мов збираєш нектар, ненароком,
і тонеш увесь в цьому білому пледі,
Де бджоли між квітів, солодкий неспокій.
Гуде, духмяніє й краса тріумфальна -
Для крихт цих малих то є кредо життя.
Чи знайдеш для себе, ти, щось унікальне,
а кожній із них, то щораз відкриття.
28.06.2012
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=348051
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.07.2012
Світ це безодня, в якій уже тоне,
Віра і правда й гріхів моветони.
Боляче? Так? – Знов на голову стали -
Кличуть когось грошові п’єдестали.
Хочеш дивись: або вниз, або вгору;
Тихо молись, чи кляни все суворо:
Суті не змінить, не винайде правди -
Поки вважаєш себе безпорадним.
Світ цей не винен: він істинний, щирий -
Ми лиш погрузли в життєвому вирі.
Ні не безодня: я мрію про море!
Та на городі, полю помідори!
червень, 2012
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=347289
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.06.2012
Вже пшениця одягнена в бронзові шати;
Вже стоїть на порозі, чекає жнива.
А туди, вдалину лиш дивитись, мовчати:
У природі, для мов – не потрібні слова.
Доторкнутись, відчути і все поєднати:
Золотисту пшеницю й стежок малахіт.
І вже стомлене поле, земля наче мати,
Віддає вже зерну оберіг-заповіт.
І наповнює легкість, що можна літати,
Та в повітрі прощання і спеки тавро.
І цокоче виконує коник кантати,
Переповнює чарами душу-цебро.
Все можливо відчути, мов книгу читати –
Пов’язати все так, як картина жива.
І десь здалеку вітер, і пахощі м’яти…
Скільки є ще тут слів, у душі, що нема.
27.06.2012
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=347288
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.06.2012
Небо в зірках лиш для того, щоб ніч не заходила в душу,
Вирине страх, та самого життя на землі не порушить.
Зоряний вир доторкнеться туди, де знайдуть його очі.
Зникне пустир, то Ікарів сліди береже він щоночі.
Сльози небес, то зірниця повільно скотилась за кручі.
Слід від чудес, мов слова, що промовила ти неминуче.
Щира краса, з недосяжності виникне втрачений спомин,
Чиста роса ще не зникла, та тане, зникає той промінь.
Хочеш піти? Та тримає зоря німбо-світлом урочим.
В небі світи, оживають моря, або серце стукоче.
Небо без хмар, ллється сяйво вигонячи проблиски ночі…
Тихо комар, пропищав, а підступно, цю мить він зурочив.
22.06.2012
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=345937
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.06.2012
Дзвеніли дзвіночки, і линуло в травах;
Маленькі листочки і квіти яскраві.
Підспівував дуб, разом ясени-хлопці.
Там білка гуляла в руденькій сорочці.
Дзвеніли дзвіночки і літо гуділо;
Летіли хмаринки по небу лиш білі.
Красу дарували, бриніли в лісочку
Чаруючі квіти, синенькі дзвіночки.
20.06.2012
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=345932
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 24.06.2012
Ти чуєш співучу розмову птахів!
Натхненно про сонячний день вони кажуть.
Проникливо так, про життя розповів,
А інші, про щастя, про літа пейзажі.
Немає межі в цій розмові гаїв -
Щось серцю підкаже наступної миті.
Чарівної ноти це птах не втаїв
і струни душі, поміж гаю розкриті.
Вже чуєш не спів, не розмову птахів,
А те, що здавалось, не можна почути:
Як в кожній клітині жив гай і радів,
І сонце наповнює, серце без смути.
19.06.2012
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=345357
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.06.2012
Стоять у черзі новий день і ніч.
Пасе все вітер горобців і крихти долі.
Пліч-о-пліч з сонцем, потім врізнобіч
Ростуть, сумують дві старі тополі.
Малюють тіні серед протиріч,
Коли одна зоря горить надворі.
І стрілось щось у серці віч-на-віч,
Чуття малює сірі й кольорові.
І тінь з дороги сіють до узбіч
Хвости повітря й затінки бадьорі.
І горобці, тополі, день і ніч
На тлі життя, стають краплиною у морі.
20.06.2012
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=345356
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.06.2012
-Я бачив ромашки, немов у букетах -
В зеленій траві, лісові вартові.
Вдягли мов намисто і з квітів манжети
Високі дерева,й бузини рябі.
Краса там і сила, та воля природи:
Перестріч, кропиви, і мальви, чистець.
Вороняче око показує вроду,
А обіч яскравий і ніжний чебрець.
Дерева від вітру вгорі шелестіли -
Внизу був тихеньким, ледь-ледь провівав.
Цвіла ще ожина, чудесна і біла,
Полискує цвітом із злакових трав.
І чути там спів, шум птахів та блукання.
Відразу в душі відчуваєш – краса…
- Красиво здається, ти дай посилання,
Пізніше подивлюсь на ці чудеса.
18.06.2012
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=344764
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.06.2012
Секунду тому, щось із подихом вітру
Легенько торкнулось до шиї, плеча!
Тендітно, і ніжно, напевно – що світле,
Можливо метелик, то грає в квача.
Чому ж не махають тихесенько крила -
Відразу упав він на землю, раптово.
Чи може потрачені повністю сили,
Чи може цей дотик відчув помилково!
Напевно, це був, з тої липи листочок:
Маленька частинка, відірвана вітром.
Повільно хитає, тканини сорочок -
Ті липові крони, квітучі під світлом.
То що ж? Чи то пташка згубила пір’їнку,
Коли пролітала вгорі наді мною.
Сидить і співає так солодко, дзвінко -
Все ніжною піснею, долі земної.
Коли подивився, що ж впало на плечі -
Там був лиш пісок, тільки він по-дорозі.
Напевно від вітру сховалось в далечі
та істина зникла. Відкрити не в змозі.
Можливо залежить, чи є абсолютним -
Це станеться так, коли вже пішов.
Присів, подивився, та обіч присутня
Пелюстка троянди, червона, мов кров…
17.06.2012
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=344535
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.06.2012
Розум укутаний в світу вуаль -
Небо побачити, ще й зрозуміти.
Прагне пізнати таємну скрижаль…
Знаєш. А ми лиш бешкетники-діти.
Сипати просо в дірявий засік -
Як тут минути уяви фальстартів?
Це, наче п’єш апельсиновий сік:
Круглим вважає уява, без жартів.
Хочеться завжди зробити ще крок -
З’їли б і змія, якщо він таємний.
Вічних енергій з’єднався клубок -
Сяйво десь там, один світ невід’ємний.
15.06.2012
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=344534
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.06.2012
Шумлять в шовковиці шпаки,
Сюди летять вони юрбою.
Тікають тільки павуки -
Нерівні сили для двобою.
Крім тих що з’їли і стрясли,
Тут море ягід смаковитих:
Лиш зріли б ягідки, росли -
Ще можна довго не тужити.
Мов круговерть і вир життя -
Шумлять так гучно із снагою.
Коли наїлись до пуття -
Ще б залишитися собою.
Якийсь щебече «вовко-свистом»,
і навіть лине їхній спів!
Поїли, й щебет з ситим хистом -
Не стало часу лиш для діл.
Раділи з цього гусениці:
Сидять щасливі, теж наїлись.
Шпаків немає - то дрібниці,
Що десь листки з дерев поділись.
12.06.2012
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=343914
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.06.2012
Паленіє навколо червоним вогнем
І розкидана квітів, тендітність цих маків.
Під поривами вітру, пелюстки дощем -
Всі злітають доверху, на поле, між злаків.
Все пришіптує колосом шовковий лан;
Його також підкошує, іноді, вітер.
Та у кожного свій є, на жаль, ураган -
Невгомонно він цвіту пелюстки всі витер.
Вони справжні, живі все ж лежать на землі,
Мов природи пожежу розсіяли квіти.
Не в пелюстках їх сила, а в тому зерні,
Що дозрівши, розвіє, той самий, все вітер.
11.06.2012
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=343831
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.06.2012
Шумить ріка, в долинах-снах, одна на самоті.
Вода гірка – бо й там життя, хвилини-хвилі, дні.
Мов справжня: тиснуть береги, сум-хмароньки-рої;
Сумбурне небо у воді та відлиски гаї…
Проснувся, глянув, подививсь: тече, біжить ріка:
то крихти-зорі-ліхтарі ясніють у вікні.
Неначе небо з реп’яхів – спросоння, суть така;
Здається тоне все у снах, не спиться лиш мені.
Тече сюди вогонь-потік, під триста тисяч, вік:
Зоря насправді не швидка, і світлу край є, лік.
Так, спіть вже думи-дітвора! Хай лине-мчить стрімка
Під світлом, тиха дивина - вже нових, снів ріка.
07.05.2012
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=343047
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.06.2012
Еволюція думки в прудкого метелика -
Наче вітер утворює затишок, спокій.
Мерехтять в траві роси, мов скельця кришталика,
і сапфірове небо - це день в передпокій.
Норовиться злетіти доверху мов сонечко –
Навіть світло зорі в’яжуть верби у струмінь.
Романтично, загляне в цикорій і житечко -
та думки по землі лиш повзуть ніби гусінь.
Прохолода ранкова, росою вмивається;
Непомітно щезає той ночі хітин.
Десь прокинулась, здалеку, чути вже горлицю
І пронизує ранок, життя до клітин.
Серед блиску роси мерехтять наче вогники
Крил строкатих метеликів, танець , вінок.
Доторкаючись ніжно, сокирок, до човників -
Вони тонуть давно уже в морі думок.
9.06.2012
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=343045
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.06.2012
Вдихаю молекули кисню й живу -
Їх тисячі років вдихали до мене.
Тут власного атома я не знайду,
У їхньому світі усе безіменне.
Невже у чужих мікрокосмах думки
Без мене народжує мозок до смерті.
І лиш електронів незримі струмки –
Навіки у тілі, в клітинах заперті…
Ніхто не повірить! Є в кожнім душа –
Мов птаха у клітці, та всюди літає.
Можливо для світу молекул чужа –
У них симбіоз, аж до вічності краю.
05.06.2012
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=342224
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.06.2012
Цвіте під краплями дощу
Одна фіалка, жовто-ніжна
І в тиші-парослях хвощу,
Де конюшина, коло різна.
Пелюстки дощик окропив -
Умив ледь сонні, чисті очі.
Зеленим гомоном кропив
і шум і шелести урочі.
Маленька, лагідна цвіте
Хоч біля трав, та край дороги.
І часто мріяла про те -
Щоб не топтали більше ноги…
А інша там у кропиві
І дощ її минає, знову.
Не знав, що квіти є живі,
Які чекають на обнову.
І скільки марила про те,
Як добре тій, що край дороги.
і де та квітка не росте -
Немає місця без тривоги.
04.06.2012
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=342223
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.06.2012
Що природнє – де видумка – маска
Усвідомлять думки, відчуття.
Все є справжнім, і навіть поразка,
Що це поле мов штучне буття.
Так, думки не фальшиві про штучність:
Рівномірні рядки звіддаля.
Хто творець, чи природа, чи учні -
Мабуть той, хто майструє зерня.
І чого тепер в ньому тут більше -
Чи важливо, чи є та межа.
Поєдналося в ньому як в вірші
Просте слово й поета душа.
02.06.2012
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=341563
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.06.2012
Що уважати варто дивом?
Коли, приміром, вверх ногами
Стоїш, то все нове́, красиве.
Немов весна, і день зірками,
Світ-дивоцвіт цей над ланами
Безмежно-інший, особливий.
Коли, сорочку свіжі сили
Сон одягне, живе він нами -
Та є кохання білі крила -
Розгонять сни вони ночами.
Весь світ здається справді дивом.
І як по іншому... не бути.
Наснаги вітер віє гриву
З натхненням, все це осягнути.
І щось не сталося насправді -
Блукає місяць із думками.
Він залишається на варті;
Так звично мріє разом з нами.
14.05.2012
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=341339
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.06.2012
Мерехтить і прорізує світло, лиш промінь;
Мов хто важчий: чи він, це повітря, чи спокій.
І не сяйво кімнату наповнює – спомин,
Та здається, все тоне у суті глибокій.
Тут немає насправді ні світла, ні тиші -
Лиш вогонь, ще прорізує нішу, колише,
Цю картину, що інколи наче знайома,
Він напевно жалітиме... смуток, оскома.
Дивовижно, що погляд за димом із пилу -
Заховався за ширмою часу і слів.
Щось доповнює тишу в дрімоту безсилу -
і, вплітаючись ниткою, спогад осів.
30.05.2012
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=341208
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.06.2012
Монофонята, частина 2
Ґавенятко
Ґавенятко ґавить ґудзик -
Ґава ґрунт ґрасує.
Ґалаґан ґелґоче: «ґедзик»-
Ґазда ґаночок ґрунтує.
Йог Йосип
Йосип йога йменували -
Йойкнув «Йорж, йоржистий!»
Йога йодом йодували -
Йти йому йоди́стим.
Ярмарок
Який яскравий ярмарок:
Янтар ясніє ягідок.
Ягнята, яйця, яблуні,
Ячмінь – ятки, як явлені.
травень 2012
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=341207
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.06.2012
Вітер стрімкий і мережкою трави -
Швидко повіяв, прискорив мов час.
Коси-верхівки журливо хитали -
Краю немає невпинності транс.
Дивна картина в прискоренім фільмі?
Ні, це лиш вітер, летить мов життя.
Сцени природи, вони всі не вільні -
Також без реверсу, і вороття.
Навіть коли повертається вітер -
Трави похиляться в інший, лиш, бік.
Є якась міра із поступу в світі -
Він же не знає, що в них тече сік.
22.05.2012, поле Н-1-6
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=339533
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.05.2012
Душа - ріка, кипуча, чи глибока
і в той же час, не може бути нею.
Та різні, все ж, вливаються притоки -
Змішали воду, вкотре, із землею.
Сумні думки і спогади, що в серці
В її потоці прагнеш потопити.
Але журба в очах твоїх-озерцях,
Не сховані рядки душі відкриті.
Відвертих слів давно уже немає -
Понесла їх буденна течія.
Душа - ріка, та нею не буває -
Якби була - в твоїй, втонув і я.
травень, 2012
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=339532
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.05.2012
Життям промокла вся осика.
Дощем? Та ні, природи лиш життям.
Шумить від вітру ніжна й дика.
Листки мов сотні срібних плям.
І розмовляє. - Ні, то шелест,
Він лине наче тихий ніжний спів.
Хіба не чуєш її трепет -
Якщо не знаєш пісні слів.
21.05.2012
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=339318
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.05.2012
Шириться шерхіт – шипшинові шалі
Шелестом-шумом швиргали шершаві.
Штамби штовхали, шовковиць, шипами
Шквалом, шалено штрихуючи шрами.
Шкульно шовковиці - шлейфи широкі
Шкрябають шкіру, шмигають, шурхочуть.
Штурмом шипшини шумуючі, шорні,
Шастають швидко, шумливо, шепочуть.
Шпилі шовковиці штилю шукали -
Шлях, широчінь - широчезні шанує.
Штовхають, шкодять шипшинові шквали -
Шепіт шляхетний шалено шикує.
20.05.2012
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=339317
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.05.2012
Де хвилі зеленого моря,
Каймою акації білі,
Сховаюсь на пагорбі поряд,
і обіч гаї, береги-заметілі.
Там пташка так солодко мило
В цю мить лиш мені щебетала.
Якісь неосяжності сили
Тягнули туди – де зозуля кувала.
У хвилях бездонного світу
Гаїв і в грястицевім полі.
Туди немов тягне магнітом
І промінь душі пориває до волі.
19.05.2012
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=339085
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.05.2012
Ні про що, лише слова ідуть дощем -
Та думки існують, навіть у мовчанні.
Серед слів є ті, що виростуть плющем;
Є в надії, потім, сказані востаннє.
Слово це не камінь і не гострий ніж:
Випадок, свідомо - все ж бувають рани.
Та у кожнім сонце, навіть в темну ніч,
Наче коней, зорі запряжуть у сани.
Слово ніби вітер, вільне й гомінке,
А відняти волю - як залізо стане.
Непомітне зовсім, щире і легке,
В почуттів намисто і любові вбране.
А зростивши словом, сум, журбу і щем -
Що сьогодні станеш ти чекати в гості?
Ні про що слова так стають вогнем,
А ще мить тому, все так здавалось просто.
15.05.2012
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=339084
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.05.2012
Свобода, ніжність
яблунь цвіту
і світла свіжість
вся зігріта.
В промінні сонця
тоне вітер,
Де в крон віконцях
чари світу.
Здавалось вічність
і красиво:
Мов сніг у січні -
й зникло диво.
Усе лиш сину -
їх не мало:
Плодам всю силу
віддавали.
04.05.2012
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=337514
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.05.2012
Жваві жаби, жовтий жук
Журавля женили.
Журавлини, жита жмут,
Житняком, живили.
Журавля журавка жде:
Жовті жне жоржини.
Женишок журбу жене:
Жне жалю жарини.
Ждала-ждала жениха -
Жереб, жах, жадання.
Журавель жував жита
Жвавим жартуванням.
Жовтня жевріє життя,
«Жу» жуків журливе.
Жде журавка журавля;
Жне жоржини живо.
2011 (12.05.2012)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=337267
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.05.2012
Шепотіння - тримає немов рівновагу із ночі:
То упрошує вітер і скиглить важкими шибками;
Перевилося світло від лампи і стіни лоскоче
Фантастичним колоссям й б’є в очі, немов кулаками.
Лиш настира мураха все вгору повзе по шпалерах -
Мандрівниця, прямує доверху минаючи тіні.
В тих відбитках той острах - в примарних пласких Гуліверах,
Чи він може сховався нещадно у герц мерехтінні.
Особиста крива і стежина, і ціль, навіть вибір…
(Чи далекий вже шлях ми пройшли від тієї мурахи).
В неприсутності світла – рівнішим ставав би той вимір?
Крокувала би прямо, чи стане на місці в півшляху.
13.05.2012
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=337266
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.05.2012
У дельті безлічі думок
Знайти себе і осягнути.
Що кожен хід, невірний крок
Росли угору стебла рути.
У дельті безлічі думок
Як дивно, легко йти цим садом.
Із того зілля все вінок
Плести, плекаючи відраду.
У морі безлічі думок
Знайдеш останню і найпершу.
Немов осяяння зірок:
Ще вчора їх, здавалось, менше.
У морі сонмища думок
Одна з них може потонути.
Покинеш поспіхом вінок -
Жалкуєш! А він був з отрути.
11.05.2012
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=336970
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.05.2012
Білим цвітом, найбілішим
Вбрані , густо всі алеї.
Дивовижні, наймиліші -
Розцвіли квітки спіреї.
Мов білява наречена -
Ніжна сукня й білі коси.
Де-не-де листки зелені,
А на них тендітні роси.
Наче сіла біля клену –
Й оповив убір дівочий
Зашумів той наречений,
Мов шукає її очі.
Не знайдеш - вони навколо:
Доторкнись до ніжних віт.
Крізь її квітуче соло
Цвіт краси загляне в світ.
10.05.2012
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=336969
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.05.2012
Браття-лицарі каштани
Вгору підняли списи.
Білі квіти зустрічали,
Промінь сонця і краси.
Шарудить зелене листя,
Зашумів, каштанів, цвіт -
Мабуть воїни взялися
Штурмувати небозвід.
Ні, списи у них короткі:
Для добра - не для війни;
І весну в квітках солодких
Зустрічали мов сини.
03.05.2012
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=336153
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.05.2012
Безмірний простір в’язень часу -
У хвилях, рівний рух баркасу.
Взаємно віддані, ці жорна
Толочать миті неповторні.
Хіба у нього є сьогодні -
А потім тоне все в безодні.
Не має виміру, ні меж…
Чи швидше йде на шпилях веж?
Одвіку стане все стіною,
Коли пізнає стан покою.
Можливо все тоді розтане -
Бо держать світ, його, кайдани.
04.05.2012
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=336152
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.05.2012
Душі апгрейд – блукаю садом,
Де яблунь цвіт весною дихав.
І в цьому бачу звичну ваду:
Що це безмеж красива втіха.
Мов поклик мрій сюди позвав
Тонким і ніжним ароматом.
Букетом квітів поміж трав,
В душі усе щоб об’єднати.
І в нових враженнях душа
Уже іде із того саду.
Швиденько створює вірша -
Її апгрейд – мені відрада.
05.05.2012
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=335596
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.05.2012
Сховали хвилини – квітучі стеблини;
І розум - в безмір’ї блукає невпинно.
Маленькі пелюстки помножив світ сильно
У пахощі квітів бузкові невинні.
Радію, не жалко мені ці хвилини.
Бузкових би днів, хоч принаймні годину.
Привілля краси в долю кожній людині -
Пізнати, відчути і серцем прилинуть.
Як важко не вбачить бузкового цвіту -
Ще важче не бачить всю силу весни.
Втонути б у ньому, надовго, до літа.
В маленьких пелюстках барвисто-рясних.
06.05.2012
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=335594
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.05.2012
Хоч велике сонце – тоне у хмаринах -
Швидко заховають у свої глибини.
І закрита сутність крихтами малого:
Може там щось нове, або там нічого.
Ось розлогі клени – то колись зернини.
Скільки всього взяли ці, з землі, рослини.
Тягнуться до сонця, а в цю мить, до хмари.
Скільки вже фотонів на собі впіймали.
В цій великій суті, повно незначного -
Виросте з насіння майбуття, щось нове.
І яка б ця дійсність не була безкрая -
Бачиш лиш лелеку, та птахів там зграя.
Знаєш лиш маленьку ти частину всього –
Хочеш знати більше – то звернись до Бога.
2.05.2012
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=335371
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.05.2012
На вишитій галявині, мов шовком,
Джмелі танцюють разом із хрущами.
Єднає міст життя, жовтавий, тонко
Кульбаби острів, вкупі з споришами.
Цвіте. Гудуть - що чути навіть серцем
Тремкі мотиви в кошиках-морях.
Джмелі , жуки - і тут усе збереться,
Мов темні плями в світлих ліхтарях.
По жовтих квітах лиш кочує тихо
Метелик радо в пошуках нектару.
Між квітами уявні ортостихи
Малює, над цим зоряним пожаром.
Як вишитий, землі чудесний острів -
Цвіте кульбаба жовтий самоцвіт.
Покличе все у свій яскравий простір -
Здається дивом, зовсім звичний світ.
28.04.2012
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=335370
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 06.05.2012
Привіт ранкова дівчино-роса!
Іду, збираю ніжні твої сльози.
Холодний дотик, вічності краса -
А завтра принесеш на землю грози.
У бісер свіжий вишила траву,
Коли іду – то обнімаєш ноги.
Стежина їх нагадує криву –
Але для тебе то уже дорога.
І їх тихенько вкупі понесу -
Сьогодні стану втішним охоронцем.
Спіймати все, не вистачить часу -
Твоїх перлинок танення під сонцем.
29.04.2012
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=334107
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.04.2012
Блукають бджоли – шумні діти,
Шукають в схованках нектар.
Де пахнуть медом білі квіти
Барвистий вік весни настав.
Гудуть сади квітучо-світлі;
Так рясно, всипане гілля.
І тону подумки у цвіті,
Зі мною, бджіл уся сім’я.
І тоне тиша у їх крилах –
Природи сутність голосна.
Неначе скриньку-рій відкрили
Квітучі вишні та весна.
27.04.2012
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=333799
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.04.2012
Кап...
І краплинка дощу на листочку;
Ледь зібралась росинкою - впала донизу.
Тук...
Доторкнулась відразу грибочка -
і сховалася потім у сонмищі хмизу.
Кап...
Це вже інша - гайнула між трави -
Оросила пелюстки конвалій сонливих.
Тук..тук...
Навкруги шум і дзвін залунали,
Гомінкими краплинами свіжої зливи.
23.04.2012
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=333232
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.04.2012
Вже очі тонуть у весні -
Але твої сумні, мов інші.
Душа хоч там у глибині -
Вона завжди побачить більше.
І чи здалося, чи так є:
Сумуєш ти. Переплелося,
З журбою серденько твоє,
Неначе стрічка у волоссі.
Дивись, у квітах вся трава:
Цвіте весняне світле море.
Душа, побачить, бо права:
Що сум як вітер, він прозорий...
Лиш відпусти - він полетить;
Тумани щезнуть всі ранкові -
І в небі виявиш блакить ;
Що зникла темрява надворі.
23.04.2012
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=333114
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.04.2012
Між хмарами-примарами
Птахи літають парами.
Закохані і радісні
У світлі сонця ранішнім.
І крилами-вітрилами
Пливуть назустріч милому.
За хмари запліталися
Щасливі хвилі радості.
Закохані, замріяні
Все небо вони всіяли.
Свободи, волі крилами
і світлими й красивими.
І в легкості, і в ніжності -
Оте безмежжя дійсності.
Красують в небі чарами -
Птахи літають парами.
20.04.2012
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=333112
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.04.2012
Автобус. Ледь-ледь вечоріє.
Прямують тополі у далеч далеко.
Зникають за пагорбом, там де рілля.
Хитаються крони, і прагнуть доверху
Сіріючі стовбури й ніжне вбрання.
За склом пролітають картини-пейзажі
Тополі тікають від погляду враз.
Спіймаєш лиш позирком трішки тих вражень
Що із надвечір’ям мов вводять у транс.
Шумлять лиш колеса, і шум від мотору:
Та погляд далеко, шукав небокрай.
Прямуємо ми, або вниз, або вгору.
В душі тут спокійно, бо рідний це край.
13.04.2012. Автобус "Київ-Катеринопіль"
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=332216
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.04.2012
Горобці сидять на вишні,
Мов плоди, сіренькі пишні.
Всі співають в повне воло,
Дзвінко пісню ллють навколо.
А коли вони злетіли -
Немов рій безмежно-сірий.
Стало сумно скрізь відразу -
Зникли спів і радість разом.
Сумувала також вишня -
Бо компанія колишня;
Вже обсіла віти клена:
Цвірінчать, мов навіжені.
Все співають знову пісню
і забули друга, звісно.
Та коли настало літо
І плоди зросли із цвіту...
Вже клюють червоні вишні
Горобці сіренькі, пишні.
Повернулися юрбою -
Всі до вишеньки смачної.
Оттакі оці вже друзі,
Гірших не було в окрузі.
Бо як вишень вже не стало -
Знов далеко десь співали.
11.04.2012
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=332215
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.04.2012
Гіркий полин, росте терпкий -
Незнана вся у нім дорога.
Неспокій, сум, та жаль дзвінкий,
Живе у ньому біль-тривога.
Звитяга й доблесть тих людей
Біду, що віддано, цю жали.
Щоб згас пожар страшенний цей -
Життя віддали, і не мало.
Хвороби й страчені життя:
Ціна розплати, за неволю.
У нас давно вже майбуття -
Та ще росте полин у долях.
Здається, що засох давно -
Зникає, плющиться з роками.
Та темне тчеться полотно
із наслідків - що роблять рани.
Росте, у пам’яті гіркий:
і вже по іншому, не буде.
Минуть, можливо, лиш віки –
Коли розтане… Чи забудуть?
18.04.2012
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=331994
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.04.2012
Як завжди тут цвітуть сади;
Щоб милувались ними очі.
Вкраїни, дочки і сини –
Земля ця наша, Божа, отча.
З коріння краю зацвіте
Здійметься ввись і віра й слава.
Стремління в щастя золоте
Свята земля ця увібрала.
Із неї нива колосить,
І хліб дарує щиро літом.
Про щастя рідної краси
Шепоче ніжну пісню жито.
Її безмежності ліси -
Місця де завжди сам собою.
Гаї, діброви і степи
Чарують вільною красою.
Вона на світі лиш одна -
Ніде немає більш такої.
Твій рідний край і сторона -
Родимий рай душі земної.
серпень 2011
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=331993
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.04.2012
Дивлюся на небо, і тону у ньому;
Шукаю хмаринку, сумну, незнайому.
Було те прийдешнє, чи сталось останнє:
Поринули в спокій - немов у кохання.
Дивлюся на небо, все тону і тону.
Зростає відрада, думки про незгоду.
Неначе здалося, а може так треба:
Дивлюся не я - а вже дивиться небо.
11.04.2012
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=329788
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.04.2012
Зозуля на дубі кувала -
Дуб жолуді сіяв додолу.
Вона немов їх рахувала,
І линув все гомін довкола.
А поряд підспівував ясен -
З осикою все шелестіли.
Містично хитався лиш явір -
Оркестру мелодія вміла.
Ще поряд, співаючи щиглі
Між листям дерев майоріли.
Легенько, так ніжно, і щиро
Творили цю музику віри…
Тепер тут живуть між пеньками
Похмурість і смута німа.
Оркестр поїхав, зрубали -
Сьогодні в них сцени нема...
10.04.2012
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=329783
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.04.2012
Все небо, здається, в полоні
Високих дерев навесні.
І чорні погрозливі крони
Охоплюють хмари, сумні.
Обхвачують наче навмисно -
Тікають від тих рученят,
Хмаринки, молочні і бистрі:
Далеко пливучі летять.
І все це таїть ненавмисно
Просту і хвилюючу суть.
Весна, не торкнулась до висі
Дерева щоб там одягнуть.
9.04.2012
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=329271
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.04.2012
Перехрестя.
Хтось зупинився...
- Ці східці куди ведуть, в небо?
- На жаль, ці прямують на землю.
Там мріють, шукають потребу,
Добути щоб істини зерна.
Небесної суміші диво -
Прядеться думок полотно.
І ворон злітає красиво -
Та кредо страшніше його.
Хтось скаже: "Де бачиш там східці?
Дивись, лиш дорога-життя".
Він мабуть живе не в цім світі,
Або в нього інша Земля.
21.03.2012
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=329193
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.04.2012
Вербице, вербонько, верба!
З тобою срібний річки спокій.
І тиха течія німа –
Малює контури потоки.
І дивно те, що у воді
Гілля колише також вітер.
Мов стрічки довгі неземні
Пливуть на місці твої віти.
І ти неначе не сумна –
Але поволі в воду плачеш.
Чи там сховалась таїна?
Чи істина – дорожча платин.
Як добре те, що вітер є;
Як тихо ллється також річка.
І лише дзеркалом вона
Малює чари з вітром вічно.
08.04.2012
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=328974
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.04.2012
Поділить небо блискавка стрілою:
Дрібні шматки посиплються на землю.
Дощем, немов крупицею дрібною,
Що сіє в світ невпинне зерня.
Поділить небо блискавка розлога;
На мить розтане навіть темна ніч.
І видно як тече гінка дорога,
Блищить асфальт з водою віч-на-віч.
І враження з’єднаються з озоном,
Мізерних крих, краплин всього буття.
Далекий грім сюди несе відгомін -
Вона на сцені сфер - глядач у неї я.
08.04.2012
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=328966
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.04.2012
Буває так, що вже здається -
Що скрізь навколо тільки крах.
В душі збираєш хвильки-скельця
І швидко склеюєш в думках.
Буває так. Душа несеться;
Кудись далеко, до небес.
Втопити сум свій у озерцях
Серед безмірних теплих плес.
Буває так, що віра в’ється,
Але зникає корінь десь.
І вже втрачаючись від терцій,
Пливе мелодія сердець.
Буває так. Чи то здалося!
Напевно то наснився сон.
З’явилось дивне відголосся,
Надія дотиком долонь.
То лиш листок злетів на волю;
В останню подорож німу.
Зібрав у себе крихти болю
Й несе донизу всю біду.
В житті твоєму буде щастя,
Поглянь на листя цих дерев.
Один листочок від’єднався -
Воно ж росте, й цвіте тепер…
20.04.2011 23:45
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=328709
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.04.2012
Зібрались росинки на листі -
Прозорі перлинки і чисті.
Упали на землю ранкову -
Впустило їх листя додолу.
Корінням ввібрали їх верби,
і знову вертались доверху.
Ще вище, дістались ... до хмари:
Говорять, що там побували.
Відтоді як дощиком стали -
Їх чисті струмочки вітали.
А зранку усі розбрелися...
Росинками впали на листя.
Зібрались росинки на листі...
6.04.2012
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=328432
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 07.04.2012
"Кринице! Дай мені води"-
Візьму у неї, і не спрошу.
Цвітуть, цвітуть уже сади -
А так здається, що пороша.
"Кринице, віроньки ще дай"-
Кричить із неба сірий сокіл.
і від криниці водограй
Далеко тягнеться крізь роки.
Розтанув щоб, і оросив:
Краплину кожному з криниці.
У душу, в серденько, для сил.
"Що ми народ".-
щоб кожен з нас гордився...
6.04.2012
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=328383
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.04.2012
Життя – жагучий живописець:
Жага жовтіючих житів.
Жоржин жевріюча журливість;
Жаринок жовтих жовтеців.
Живих живописних жасминів;
Жадана жимолость жива.
Журливий жереб журавлиний,
Жужання жвавого жука.
Жонглюють жаби жартівниці,
Жбурляє жолуді жара.
Житняк жмутами, жовтолистий…
Живцем женуть журбу життя.
05.04.2012
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=327911
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.04.2012
Весна…
Кленові листки ледь прорізують спокій;
Витрушує зовні весняне тепло.
В цей час оживає в глибинах глибоких;
Зелене прядеться листків полотно.
Розлогими стеблами тепляться соки;
Текуча невпинність кленове буття.
І у меристемах, чисельних затоках -
Зростають бруньки - мов кленове дитя.
Їх час вже іде – лиш здається, спинився;
Мов марення, вічність, одвічність життя.
Зростають жаринки зеленого ситцю -
Пряде полотно, це кленове, весна.
03.04.2012
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=327598
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.04.2012
Затих чомусь вітер...
Яскраве лиш сонечко сіло на руку
Все бігає, прагне розправити крила.
Секунду, хвилину... а може вже другу
Тримаю у жмені, створіння безсиле…
Щаслива дісталась комаха. Свобода!
Пролазить крізь пальці. Злітає за мить.
Заслужено має свою нагороду -
Вона промайнула й далеко летить.
Відтоді як вільна - з’явилася сила;
Маленького сонечка – воля і крила…
Дарунки природи насправді всі різні -
Потрібно відкрити, допоки не пізно.
Повіяв знову вітер...
Він знов обминає пусті уже руки.
Шумить наче створює містики звуки.
Свобода комахи, не в порятунку -
А лише в знаннях… що у тому дарунку.
03.04.2012
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=327597
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.04.2012
Квітки весни ці веселкові;
Барвисті - як сама весна.
В стеблинки з сонця і любові
Всю землю, всюди одягла.
У синіх китицях, бузкових,
Широких рястових морях.
Зібралось небо мов додолу
Гуляти лісом по стежках.
І білий ряст, немов нитками
Плете вінки поміж дерев.
Радіє. Що весна настала -
Цвіте чарівно в ній тепер.
І скрізь, навколо, лоно рясту;
Лиш нові, ніжні кольори.
Вкрашають ліс просторо, рясно
Тендітні стебла догори.
Безмір’я квітів кольорових,
Весняне сонце, шум квіток.
Мов ніжне серце у любові -
Потоне пліт сумних думок.
27.03.2012
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=327076
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.04.2012
Лиш мрія, захоплення... пастка -
Поглинуть в собі віртуальні світи.
Блукають думки - шукачів цього щастя:
"Летіти, зростати, чи просто іти".
І світ цей вселяє оманливу силу:
"Я кращий, сильніший, іду я вперед.
Чомусь не дивуюсь якомусь там диву,
Бо в мене ще є не одна лише смерть".
І вже не цікавий світ справжніх досягнень:
"Куди там підеш, і що там віднайти".
Нещадно крадуть всю енергію прагнень
Мальовані кимсь віртуальні світи.
29.03.2012
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=327075
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.04.2012
Акварельним абрисом айстри
Анархічний атол, ароматні.
Атмосфера, аури арфи
Активують акорди анданте:
Асонанс. Ареал аромату -
Акустичний ансамбль акурат.
Алегорій альянс, адресату
Абсолютний аврори агат.
Анемонів, адонісу акри…
А абстрактності архіпелаг.
Адресує абияк азартно;
Аплодує акторам. Аншлаг.
31.03.2012
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=326809
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.04.2012
Невеликі версії деяких віршів-монофонів.
Громовиця
Гримить громом громовиця
Гучний гай гамує гомін.
Густу гілку, гусениці
Гуртом гризли глоду.
Джерельце
Добрий день – дзвенить джерельце
Дивним дзвоном до душі.
До дібров десь донесеться
Дивним докором дощів.
Чарівник
Чемно чаклує чимдуж чарівник:
Черешню червону, чи чай, черевик.
Чхає частенько, час чистить часник -
Чарівно чорніє чомусь чагарник.
Аероплан
Аероплан абстрактним альбатросом
Атакує аврор амбасади.
Аплікуючи апофеозом
Анархічні ажурні армади.
2011
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=326807
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.04.2012
В світах можливо в тих, що поряд
Ідуть дощі, течуть додолу.
А тут, зоріє вічний сонях:
Отак щодня, і так по колу.
Руйнує темряви кордони -
Життя всього в його руках.
І завжди будемо в полоні,
Коли показує нам шлях.
Його світи - це завжди воля -
Маленьких крихітних завад.
Проміння, та одвічна зброя,
Знаряддя, що квітчає сад.
28.03.2011
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=326536
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 31.03.2012
Намалюй повітря
і зелені віти.
Зафарбуєш сміття -
Будемо тут жити.
І струмки та ріки
Щоб були прозорі.
Вималюй, щоб стрімко
Мчали по просторі.
І глибоке море
намалюй навколо.
Чисте і прозоре,
Все живе, чудове.
Намалюєш трави,
Чисті, світлі роси.
У промінні світла
Золоті покоси.
Розпиши озоном
Небо неозоре.
Зробимо щось знову -
Зафарбуй довкола.
Твій малюнок дивний
Ще малюй. Природо!
Всі вважають сильна:
Замальовуй шкоду.
29.03.2012
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=326534
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 31.03.2012
Продам крила, недорого, пару:
Більш немає в житті що продати.
Бо душа заховалась за хмари
І прийдешнього з’єднує грати.
Продам крила. Бо поки літав -
Розкупили краплинками щастя.
Хоч стою у полоні заграв -
То відгомін чужого багаття.
Продам крила… Оселю куплю.
І ніхто вже буде чекати…
Хоч залишу я музу свою -
Може зникнуть убогості грати.
Продам крила. Візьміть. Віддаю. -
Жаль. Ніхто їх не хоче забрати.
Не обдерті… та не з кришталю
Безкоштовно віддам оці лати…
Надів крила. І знову лечу.
Поруч муза - вернулась крилата.
Всі «пір’їнки» роздам читачу –
У словах вони будуть звучати.
23.03.2012
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=324870
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.03.2012
Невтомно, нишком, напівсном
Наступить ніч навколо.
Насуне наскрізь, ніби напролом
Небес неволя неозора.
Накриє невід небосхил:
Надовго, наступом, невпинно.
Нахмарить небо – наче надра нив;
Намокне ніч, насупиться, невинна.
Негоди ноти – наспіву наплив -
Незвичний норов-німб німої ночі.
Надворі навкруги налив
Небесний небіж, ніби неохоче.
Нитки, незримі, настрій нашумлять -
Несуть на низ наяд надію.
Намоклий ніченьки наряд
Немов наводить ніжну ностальгію.
24.03.2012
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=324869
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.03.2012
Калина червона – багряне намисто:
То ягоди спілі рясніють між листям.
У кожного плоду за суттю гіркою
Є кісточка-серце прийдешнього й долі.
Колише їх вітер – пульсують серця:
Хитає кущі - і триває життя.
І щастя, майбутнє – давно жило, зроду
В калинових вітах, душа є народу.
Святині всі вічні – в яких наша доля;
І поки є пам'ять – допоки герої.
Це серце не вмре за відсутності вітру -
Допоки ходитиме віра по світу.
19.03.2012
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=323865
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.03.2012
Безкрайня даль і неба, синь -
Поглянь на небо, відпочинь.
Там бачиш, як летять птахи;
Немов маленькі пастухи
Женуть в далеку далечінь
З хмарин, небачених створінь.
Ота хмаринка - постать лева,
А ті, високі мов дерева.
Між них бджола, а може джміль.
За ним пливе безхвостий кінь.
Немов калини щедрі грона,
А та – мов крила махаона.
Безкрайня даль і неба, синь
У білих хмарах-берегинь.
Зникають образи на сході,
Ідуть і губляться відтоді.
Там де далекий небосхил
З’єднає обрію настил.
20.03.2012
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=323864
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.03.2012
Ожило все довкола, розквітло,
В промінні весняному й світлі.
Вбирають чаруючу силу:
Дерева, земля, небосхили.
І смута полине із вітром;
Й думки розірве на шмаття.
У пелені юного світу
Розгубляться всі відчуття.
Одні до квітучого лісу,
За покликом ніби, летять.
Туди де рясні первоцвіти
Мережкою квіт мерехтять.
Де чисті струмки і прозорі
Біжать і дзвенять навкруги.
Дерева як міми-актори,
Листочки, плетуть, кетяги.
А інші зникають у лузі;
У травах топких берегів.
І в жовтій, безмежності, смузі -
Квітучих рясних жовтеців.
І в небі блакитному линуть,
Із птахами навперегін.
Радіють. Не знає спочину
Пташиний веснянковий дзвін.
І лагідний трепет в повітрі
Оточує. Створює диво.
А землю в яскраву палітру
Укрив світлоокий Ярило.
14.03.2012 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=322966
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.03.2012
Заклякло часу полотно
Тут вітер-привид б’є по стінах.
Здається все було давно:
Епохи пам’ятник, руїна.
Летить. Спинилась серед хвиль
Лиш зла невидима таїна
Що виглядає немов штиль –
Але єство її зміїне.
Спинися. Стій. Чи не причина?
Ти чуєш як лунає дзвін.
У спогадах живе невпинно
Гірким полином, цей проклін.
Триває, дивиться у спину
І досвід він несе взамін.
Смертельний дар діянь людини;
Страшний тягар природи він.
«Ми всі не впали на коліна» -
Шумлять тополі навздогін.
Ці бранці заплатили ціну;
Стоять без сподівань і змін.
Чорнобиль не лише руїна -
Тепер це дар для поколінь.
В майбутнє шлях, з цього трампліну,
Повинен вести лиш до змін…
16.03.2012
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=322670
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.03.2012
Чудодійний ковток,
Що наповнює вуха.
До мелодій зірок
Доторкнись і послухай.
Та іони думок
Створять мрії сполуки.
І течуть як струмок
Рівні музики звуки.
Немов музика сфер,
Вічний танець зірок.
І триває тепер
Хвиля мрії для двох.
Цей танок на стежках –
Візерунків долонь.
Це видіння у снах -
Де танцює вогонь.
Зник вінок із думок –
Вже локація друга…
Зникне сон-острівок -
І охоплює туга.
14.03.2012
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=322667
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.03.2012
Допоки рідну мову
Ти чуєш без турбот,
Щоразу, знову й знову -
Наш житиме народ.
Вона живе у серці,
У маминих словах,
Вона в душі озветься,
Мов кличе в небо птах.
Вона лунає Степом,
і звала в бій вона.
Щоб воля під цим небом
Тривала і жила.
Її дзвін у дібровах,
Струмочків у гаях.
Тому що рідна мова
В край отчий вкаже шлях.
Для мови, ми - це серце,
Її ми кров свята.
Народ завжди безсмертний -
Коли вона жива.
5 (12).03.2012
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=321470
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.03.2012
Затихне вітер. Тихо. Тиша.
Легенько пошепки, мов кличе
Далека пісня солов’я.
Та тоне в ній душа моя.
Останній шелест, подих ночі –
Та тануть зорі, неохоче.
Промінням встелиться земля
Розбавить сутінки зрання.
Затихне все і тихо. Тиша.
Беззвучно клен хитався лише,
Коли зійшла ясна зоря –
Розтали темряви моря.
2011 (10.03.2012)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=321469
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.03.2012
Летить стріла життя давно;
Летить, руйнує вежі часу.
Забутим шлях-веретено
Стає з віками, чи відразу.
А скільки є уже доріг
і скільки їх переорали:
Наш край і скіфський крок зберіг;
Козацьку кров ввібрали трави.
Немає в часу вороття -
Та все у ньому возз’єдналось.
Творилось завжди майбуття;
Стріла народу не зламалась.
Летить вона через літа,
Стягає мудрість від начала.
Твій рідний край, земля свята
В народ усіх нас об’єднала.
29.02.2012 Б.Ц.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=320333
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.03.2012
Я щасливий, що я пам’ятаю
і як мама співала пісні,
як в дитинстві, у рідному краї
квіт бузок, розквітав навесні.
Ці хвилини усі незабутні,
та у серці живуть назавжди.
Хоч сі миті втрачаємо в буднях
Та в думках повертаю туди.
Де блукаючи яблуні цвітом
Я тонув, упірнувши в думки.
Оглянувся – навколо вже літо
І пливуть неоглядно роки.
11.02.2012
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=320332
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.03.2012
Тане сніг серед глянців ранкових;
Слід холодний змиває ущент.
Ще хвилина і станеться повінь -
Сон зимовий весь змиє дощем.
І крізь хмари відвідає промінь;
Вкриє теплим весни він плащем.
Мов усе повертає додому -
і струмки всьому грають ключем.
Горобців дзвінко-радісна мова:
Лине щебет із різних сторін.
Світлу хвилю в душі загадкову
Творить повінь навколишніх змін.
04.03.2012 р. Б.Ц.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=319566
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.03.2012
Тане ілюзія в танці світанку:
Сяйвом летить і освітлює сторони.
Міцно тримає свою полонянку
Тяма ясна – в сні вигадує спомини.
Чи пустота це в ілюзії тоне:
Образи, мрії народжує в обрисах.
Може ілюзія бути в полоні -
Не дозволяє відсутності осягу.
Серед пустель оживуть міражі -
Спраглій душі чи дадуть вони спокою.
Змучене бідами десь на межі,
Серце шукає відсутності докору.
Тане ілюзія. Лиш порожнеча.
Страшно і гірко стає на душі.
Навіть в безодні немає вже втечі -
Бо забирає з собою ключі.
5.03.2012 Б.Ц.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=319565
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.03.2012
Тополь міцний зимовий сон.
Холодний вітер віє шпилі.
Летить із снігом він разом
Несе сніжинки в сивій гриві.
Тополі сплять - це їхній сон.
Морозні полиски блискучі.
Сніжинки жаль, що не дзвенять
На землю падають беззвучно.
Були б дзвіночками в серцях -
А так, мов сон тополі.
Знайомий, пройдений лиш шлях -
Летять назустріч долі.
30.01.2012
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=310357
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 31.01.2012
Сипалось світло на волю;
Ховалася тінь на дорозі.
Нишком збирали ми зорі
У хмарах, та в чорній облозі.
Супився вітер ледачий:
Холодний, морозний, зимовий.
Кригою-скельцем не зв’яже
Безкрайності погляду ночі.
Дивом була лише тиша -
Думки обплітала вороже.
Снігом притрушував очі
Лиш вітер усім перехожим.
29.12.2011
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=304595
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.01.2012
Той, що ходить по вулиці - Хто ти?
Той, хто десь коридором іде.
Чи в душі у твоїй зараз спокій -
Чи якась несподіванка жде.
Той, що ходить по вулиці - Вкотре
У думках десь мандрує увись.
Хто стоїть, а хтось мчить на роботу,
На прощання отам обнялись.
Хто у шахті, а хто вже на полі,
Кому віра, надію дає.
В кого чай, в кого кава ранкова,
Ну а хтось бутерброд дістає.
Хто на фабриці зранку вже вкотре,
Неохоче хтось йде на завод.
Ну а дехто ранковим вже гостем -
В них сьогодні немає турбот.
Дивно те, що у душах всі різні -
І об’єднує всіх ця струна.
Що народжує ноти у пісні,
Та чомусь у ній зайві слова.
Той, що ходить по вулиці - Хто ти?
Твоя доля, надія, життя.
Все ще віриш у щастя і спокій -
Жаль, не знаєш своє майбуття.
19-20.12.2011
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=304431
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.01.2012
Осяде пил на моніторі.
Співає пісню, радіо, FM,
Змінилось щось у нашій долі,
Коли зима вже день за днем.
Напевно час лиш витрачаю -
Рядок, рядки - курсор німий.
Слова вже значення не мають
Візьми і душу вже закрий.
Вогонь з душі у всіх зникає.
Та совість стала - віск крихкий.
Невже її хтось заховає.
Здаюся! В цьому я слабкий!
Осяде пил на моніторі -
Його сьогодні я зітру.
А стерти пил, у своїй долі...
Чи зможе хтось, допоки тут?
13.12.11.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=304429
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.01.2012
Ідуть хвилини без запрошень в гості
Старий годинник вказує їм шлях.
Завмерла мить, або це так здалося:
Живе вона в маленьких лиш речах.
Рясний тут сніп, колись стояв, колосся
Тепер пусте... сучасне тут вікно.
і дивно те, що на підлозі зосталося
В шпаринці з колоска дрібне зерно.
А час минав, вже з’їли скільки злості,
Ловили щастя в заводях життя.
А іноді стояли, наче на помості;
Тримали віру у своє ще майбуття.
Що втратили за цей час, що придбали
Хто зайде в дім, а хто давно пішов.
Встеляла землю там весна квітками,
Або зима, заходить з білим снігом знов.
То ластівкою в дім загляне щастя,
То радість промайне - лоскоче знов.
Вогню промінчик в серці, що узявся
Й мов паростки верби - зросте любов.
І від кохання ми колись вмирали,
Але блаженна мить тоді жила.
Не знаючи життя ще інтеграли
Нас доля веснами тоді вела.
Ми скільки вже зерна того зібрали;
Не повернути час той, ні на мить.
Насправді, його більше витрачалось:
Коли згадаєш - у душі болить!
Зернинку тут я міг би не побачить -
Тепер та проросла у серці і, щемить.
Колоссям зацвіла із нових значень,
І лиш годинник проводжає мить.
грудень, 2011
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=304130
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 04.01.2012
В обіймах ночі марить місяць
Туманним смутком - на мороз.
і світлячками зорі світять
Та вітер знову здає крос.
І місяць вкриється у хмари,
Що темно - вже йому дарма.
У небі там похолодало -
До нього це прийшла зима.
І серед ночі сипле снігом -
Мете, летить, а з ним мороз.
В обіймах хмар вже марить місяць;
Шумить та йде зими обоз.
21.12.2011
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=303895
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.01.2012
Поржавіла шабля вже козацька,
Та й лежить давно уже в степу.
Не зросте трава сама зненацька:
Не від сліз росте - а від дощу.
Очеретом тихим, доля заблукала,
Сонною водою Тікича внизу.
Тут жила десь слава, і вона зростала
і козацький чобіт тут збивав росу.
Ще росте червона, вдалині калина;
Тут десь розквітала воля в цім лугу.
Там де вітер свище, там і пісня лине -
То кобзар знаходив чарівну струну.
І верба старенька в річку заглядає
Вище, неї пташка кличе все весну.
Що навколо осінь - їй не заважає
Бо шукає ягід, мрію все рясну...
Хоч козацька шабля - там лежить у лузі,
та трава посохла в душах від дощу.
І літає пташка, та чомусь у тузі
бо летить у вирій, в сторону чужу.
листопад, 2011
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=303894
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.01.2012
Освітиться обрій, ось-ось -
Одвічна охопить обнова.
Отам оксамит одягло
Оточення, обрис-основа.
Обабіч обріс океан -
Освітлений оніксу образ.
Оазис обставин, обман
Охоплений огненний обрій.
Отам одягнув осокір
Оманливих обрисів одяг.
Отих омели островів,
Останнього огріху осяг.
Орнамент осик оживе,
Освячений осені обсяг.
Обхоплює очі оцей,
Осліплює огнище-обрій.
листопад, 2011
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=292548
рубрика: Поезія, Поетичний, природний нарис
дата поступления 12.11.2011