| Сторінки (4/331): | « | 1 2 3 4 | » |
[i]вільний переклад з російської,
вірша написаного у 2001 році[/i]
Йдучи вперед – а там стіна,
позаду, де не глянь, і збоку.
І шлях хоч довгий - не струна:
із дня у день, і рік до року.
Мов лабіринт цей простір, час -
дрібні мурахи – в ньому люди.
Шукають долю повсякчас -
ще безліч стін стрічати будуть.
Містки, драбини, перелази,
розбитих стін є міріади.
Шукати в суєті щоразу -
хто вихід, мрію, хто відраду.
Цей лабіринт життя терени,
буденна суміш із усього.
Вже перший подих у легені –
веде прямісінько до нього.
11.07.2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=798942
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 11.07.2018
Колізей. Боротьба йде кривава на смерть, за життя.
(Виникало, з’явилося щось несподіване, дике,
божевільне, нестримне в своїй неприхованій суті).
Ніби вир, що нагрянув, кружляє, рве сенс на шмаття.
Голоси стали галасом в суміші хижого рику,
мов звірині клітки одночасно вдалось відімкнути.
Протиріччями сповнено все до малої шпарини –
Гладіатори вже на арені, їх радо стрічають.
Перемозі, поразці радіють, ликують щоразу,
як відтягують тіло… убитої ними тварини.
Ошалілу на по́дій* зібрали неначе тут зграю,
та ніхто привілеїв із них, не змінив на кірасу.
Поневільні герої, омана, навколо не справжність,
аукто́ри** напевно вже заздрили вільним плебеям,
що ця дійсність створила безтямну життєву причину -
Утрачати життя, цим у будні принести контрасти.
Не відважність, сміливість, не слава тут ціль, не трофеї -
Зберегтися, вціліти, щоб зараз цю мить не загинуть…
Як давно це було. Може навіть у іншому світі…
Чи відтоді сто раз на папері роки карбували,
Гладіаторів знову знаходять заможні лані́сти***,
щоб невиразні грані тих днів все ж були розмаїті.
Розчинилося все, що із тисячі долей зіткали,
і мандрують у всесвіт примари, забуті та дійсні.
09-10.07.2018
*Подій – підвищення в амфітеатрі для привілейованих глядачів
**Ауктори (аукторати) – гладіатори-добровольці
***Ланісти – люди, що займалися купівлею, вербуванням та підготовкою гладіаторів
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=798838
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 10.07.2018
***
Хоч як не казала людина, що вільна -
Відносно природи, вона божевільна.
***
Вітер, лиш повітря - має ж власну ціль;
В зимній тиші міста, робить заметіль.
***
Усе набридло, як труба, що тягнеться нівроку -
Шукай початок, не сумуй і глянь на неї збоку.
***
Природи світ - краса та утопічність -
Де поєдналося життя і смерть навічно.
***
Мріє кожне дерево торкнутися до неба -
І певно задля цього увись рости їм треба.
2012-2015
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743791
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.07.2017
Час змінює нас, а ми творимо час;
у краще майбутнє надія і віра.
Хоч литий із сталі життєвий каркас -
завжди є нора в ньому хитрого звіра.
Міняючи маску, сидить на вершині –
усміхнену, добру... чим вводить в оману,
щоб ниділи далі усі у долині,
основу тримали цьому шарлатану.
Плете свої сіті, заплутує ними -
руно з обіцянок – в житті лиш ганчірка.
Та згодом обличчя стають ті пустими –
не маска, людина у ній, лицемірка…
Вже так споконвіку у нас повелося:
ставали сліпими, ту маску надівши.
Себе і нікого не бачили, зовсім -
прогледівши, час настає коли інший.
5.04.2015
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743708
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 27.07.2017
Цієї миті ми живемо -
цієї миті далі жити.
Без нас нема її окремо,
її ніколи не спинити.
І мрії, спогади, жадання
цієї миті в твоїй плоті.
Ведуть шляхи тепер, не потім
і кожен перший і останній.
Цієї миті віє вітер,
пташині щебети, життя.
Ми тут, так легко розуміти -
усе цю мить, без вороття.
24.07.2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743522
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 26.07.2017
[i]"Шлях до Небокраю"[/i]
Розум, який рубежі перейшов –
вже не відновлює межі, що втратив.
Він намагається знову і знов
Все пояснити, усе відшукати.
Яву змінила журба невблаганна,
те, що тут мав – лише марево, сон.
Зіткана пастка міцна й філігранна,
довго тримала, узявши в полон.
Згадане не залишало в покої -
Мов рівновага зруйнована вщерть.
Краплі якої, рікою стрімкою,
Мчали безладно, ішли в круговерть.
Ніби в стіні показали шпаринку -
та здивувало побачене в ній.
Вдовж ідучи який день без зупинку,
входу шукаючи в мурі надій.
Мов кошеня, що блукає самотньо:
затишку, ласки шукає, любові.
Знає, що кинуте безповоротно –
кожного зве, ще не знаючи долі.
Кілька разів повертався в те місце,
Мов мимоволі, Лук’ян і чекав.
В кожне обличчя вдивлявся у місті.
Сущим чужинцем себе відчував.
Не пам’ятав ще багато із того,
що залишив за порогом буття.
Жодна душа не прийде на підмогу –
Стали в нагоді лише відчуття:
Може початок за містом, у домі,
в ніч на Купала, наснився як сон.
Певно то згадка, яка несвідомо
у сновидінні проникла до скронь.
Просіка лісу була не знайома,
як і шляхи, привели що сюди.
Вірне це місце, чи ні, невідомо –
Диких тварин лиш деінде сліди.
Розсипи хмизу і блюдця-калюжі
сумно крізь листя вдивлялися в небо.
Крони дерев хилитались байдуже,
шепотом звали хмаринки до себе.
Вдало позвали, Лук’яну на подив:
дощ заряснів несподівано, стрімко.
Змерзлий, промоклий, але не знаходив -
ніби із книги хтось витнув сторінку.
Злива сильнішала, стала грозою,
ніби потоп, наче повінь навколо.
Сизим сукном і нестримною грою
всюди кипіло вируюче соло.
Ніби то спінер вертілася вдача –
де не зупинить – однакове все.
Швидко, неспинно, чи навіть ледачо –
та не знайти, що буття не несе.
Грім задзвенів, мов посипалась скеля;
блискавка стрілами вдарила в дуба.
Листя конвалій – остання оселя –
Зниклу свідомість покликала згуба.
Падав, а все ніби дим чи туман.
Там, десь за ним починається ранок.
Там Небокрай. Ні, лиш пустка оман -
безліч, невидимих, сенсу фіранок.
Мчить, відкриває і рве на шмаття –
Обрій завжди недосяжний нікому.
Бачити, мріяти, йти навмання –
жодні стежки, ще туди, невідомі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=742911
рубрика: Поезія, Поема
дата поступления 21.07.2017
[i]"Шлях до Небокраю"[/i]
Де зберігається пам'ять людська –
в хмарах на небі, у мозку, в душі.
Ніби нектар у чарівних квітках -
чи відшукає бджола в метушні.
Битва в кіно, на безкрайньому полі,
грізна, страшенна і вижити в ній
можуть завжди головні лиш герої –
Серед сюжетів із спогадів, мрій.
Інколи щось заховаєм свідомо
у потаємні свої укриття.
«Навіть думки зрозумілі старому». –
це незбагненні були відчуття.
Час не спинився, та йшов неквапливо.
Дивно-яскраві повільні фотони
все полонили, мов зоряна злива
світ охопила, поволі в ній тоне.
Все оточила пронизлива тиша -
Чути лиш голос того незнайомця,
виходу звідси котрий не залишив,
ніби у пастці тримаючи хлопця.
Хто цей старий – нез’ясована тайна:
темна, неясна, мов обриси ночі.
Зовні межа, за якою звичайне –
Грань цю містичну не бачили очі.
Марево зовні, чи може в думках.
Легко проникли у мозок картини,
що малювали почуті слова.
Згодом полотна ставали єдиним:
Постаті, дії, хвилини життя,
давні тривоги, пригадані вкотре.
Вулиці міст, неземні відкриття,
як чудернацькі драцени Сокотри.
Дума лилася із уст кобзаря:
сумно листає мелодію кобза.
Там козаки десь ішли звіддаля,
віз там чумацький із далеку ковзав.
Сон пригадався, що снився торік:
квітка, що зникла і мавка чарівна.
Мов наяву і той спогад обпік –
серце, насправді, давно вже не вільне.
Також проникли видіння війни,
бій, потім знову і так без розв’язки.
Волю шукають Вкраїни сини -
чути там зброї нестримної ляскіт.
Села, міста і фортеці в огні -
стерті ущент, та відродяться знову.
Фенікс мов крила свої по землі
це розгорнув і чекає обнову.
Потім Лук’ян бачив бій козаків,
битву хороброго дужого війська.
Проти навали поганських чортів:
підлих, лукавих, як злоба вселенська.
Всюди домахи, гармати, мушкети -
переплелися вони та герої,
що ворогів затискали в лабети;
гнали із краю, землі із святої.
Падали цілі ворожі загони -
Глянув суворо на них характерник.
(постать якого здалася знайома).
Хмару з грозою і кулі поверне.
Скеля немов неділима і сильна,
мов запрягає в уздечку вітрів.
Мудрість, могуття - із ним нероздільні,
Біди всі вигнав, як вперше зустрів.
Впевненість сіє, що всі нездолані,
що переможе завжди справедливість.
І заживає у кожного рана
та повертає, що в долі судилось…
Він озирнувся, знайшовши Лук’яна
(ніби знаходився там, оту мить).
Погляди стрілись, чи може омана,
Ось і позве, та насправді мовчить.
–Хто це? – промовив Лук'ян, мов крізь сон,
відповідь дійсно, була вже відома.
Ніби минувши таємний кордон,
що недосяжний в цім світі живому.
Сумнів існує, щоб глузд переміг –
інколи ж, ця суперечка триває.
Плинний гнітючий страхів оберіг.-
Вірний чи шлях, звідтіля, обираєм.
Довго самотнім сидів чи хвилину –
це вже Лук’ян не пізнає ніколи,
як співрозмовник раптово покинув –
стало все звичним, як завше, довкола.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=741476
рубрика: Поезія, Поема
дата поступления 11.07.2017
[i]"Шлях до Небокраю"[/i]
В місто сьогодні весна завітала –
сонячні пестощі – щирі дарунки
з відлиском як діаманту-кристалу –
Втіха природи, її поцілунки.
Сонні дерева у сквері, у місті
Вже оживають, розплющують очі.
Їх пробудило жадання первісне;
скрізь у повітрі щось зріє уроче.
Вулиці тут уже стали тісними,
навіть просторі алеї бульвару.
В гулі автівок, людської рутини
в’януть, тьмяніють веснянії чари.
Втім, відчувалися чари усюди -
радісно, тепло, от-от полетіти.
Не заховатися, всюди здобуде
настрій, ще лагідний, сонця в зеніті.
Днина ясна не тримає на місці
і повертатись Лук’ян не хотів
в офіс тісний у самім середмісті. -
Йшов неквапливо між цих відчуттів.
І мимоволі нестримно хотілось,
хвильку посидіти, сівши на лавці.
Відпочиваючи, ніби без діла,
цілей немовби буденних дістався.
Так і вчинив, зупинився, присів.
Тут, у цім сквері, покинув рутину.
Втішливі крила зросли відчуттів -
в мрії свої він летів без упину.
Поруч де взявся патлатий старий;
сивобородий, в новім капелюсі.
Тренчовий плащ вже потерто-блідий,
довгий, видніють лиш чоботи куці.
Він обережно, повільно присів
і подивився у бік на Лук’яна.
Дивний прибулець з химерних світів,
Ніби, насправді, це привид, омана.
- Ось і нарешті, Лук’яне, зустрілись.
Певно, здивований будеш украй.
Борг віддавати пора, тому втілю
всі твої спогади про Небокрай.
Серце своє не бентеж, та скорися –
страх, хвилювання провісники істин.
Розповідь ця про твої таємниці,
сховані глибоко нинішнім змістом…
Подиву хлопця хватило б на трьох –
ніби окропом зненацька облили.
Дід, неквапливо завів монолог,
бороду, вуса погладжував сиві.
- Вибачте, часу не маю, вже йду,
годі сидіти, спізнюсь на роботу. –
вставши, ішов і прискорив ходу,
наче побачив страшенну істоту.
Навіть не встиг перетнути межу
скверу міського, як знов капелюх
перед очима з’явився знайомий:
- Час зачекає, оглянься навкруг?! –
Дід зупинився, обтрушує плащ . –
Краще вернімось туди, де сиділи.
Що налякав тебе, прошу, пробач. –
щиро промовив та зніяковіло.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=741338
рубрика: Поезія, Поема
дата поступления 10.07.2017
[i]"Шлях до Небокраю"[/i]
Мить зупинилася, стала росою;
час покотився, розвіявши чари:
«Буде біда! - гомоніли з журбою. –
Зникнула квітка чарівна, не стало».
Всюди тривога розсипалась лісом,
стало, неначе гроза от настане.
Поміж деревами ходять як біси
сутінки мороку в чорних сутанах.
Вовками виють вітри здичавілі,
сумом останньої миті життя.
Плачуть у небі зірки, посіріли -
кроком за кроком ішло небуття.
Грані крихкої ідилії легко
розруйнувати і знищити вщент.
Мов ненавмисно упало люстерко
і залишився маленький фрагмент.
Все оповило мовчання, відсутність;
танула дійсність, мов сніг у руці.
Лиш порожнеча, здавалось, присутня,
кожен шукає свій шлях-манівці.
Сіло гнітюче мовчання й тримало –
вже не було ні чудес, а ні лісу.
Зникло далеко у гранях кристалу -
мавки, в очах лиш, чарівної риси.
Вічно здавалось хвилина тривала,
сон із щезав – у тумані дорога.
Як повернутися? Де те начало,
що розкриває таїну усього.
Ява безжально засіла у серці -
це лише сон, лиш уяви творіння.
Промені ранку, якими зітреться,
згодом забудеться це сновидіння…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=741228
рубрика: Поезія, Поема
дата поступления 09.07.2017
[i]"Шлях до Небокраю"[/i]
Небо як море, а хмари-вітрила –
плив корабель, через море бурштину.
Ясно навколо, мов зоряна злива;
шхуну ніс простір, без часу спочину.
Щогли дерева, як диво-створіння,
місяць дорогу побачивши вільну,
теж полетів би. – Небесне коріння
міцно тримає усе неподільне.
Дивлячись поміж гілля на галяву,
із обережністю, нишком, тихенько
(вже оминувши кущі кучеряві)
сів, причаївся під в’язом, близенько.
Там, розмовляли три дивні красуні,
про дивовижну, чаруючу ніч.
Ласкою, ніжністю бренькали струни,
відгук у серці ховавсь потойбіч.
Сумно дивилась четверта, мовчала:
- Чом ти сестрице сумуєш, в чім річ?
Може, що часу залишилось мало,
серце твоє в самоті, віч-на-віч.
- Ні, мої сестри! Я квітку гляділа,
щоб вберегти і від лиха, і зла.
Ніби кровиця, червона, не біла -
я ще не бачила, так щоб цвіла.
Кажуть, Летавиця зіркою сіла,
тут межи лісу, підступно украсти
квітку, що квітне, для віри у диво,
світ берегти і приносити щастя.
Може, сестриці, підемо хутчіше -
оберігати її разом з вами.
Сам Лісовик залишився, не тішить -
важко, тривожно, в душі ніби камінь.
Вітер-Чугайстер сховався за дубом,
солодко спали в гніздечку пташата.
Прагнути треба того, що задумав,
навіть як сумнів, почав докучати.
Хлопцю здавалося, ось вона мрія,
тихо ховався й вели його мавки
в місце, де чарами тугу розвіє,
і нагороду шукаючи палко.
Тут, серед ночі зозуля кувала,
може тому, що казкова вона.
Стебла ліщини, як списи нарвала,
ясену гілка - пухнаста рука.
Сови про здобич свою гомоніли,
клени віталися з небом і вітром.
Бігла лисиця спокійно, без діла -
ліс дивно-інший і нова палітра.
Довго минав, щоб ніхто не побачив.
Мавки ішли: то мовчали, то співом
ніжно-чарівним, сопілка неначе,
шлях уквітчали весняно, красиво.
Всюди-барвисто розсипані квіти,
там, де проходили мавки-красуні.
Бачимо те, що бажаємо зріти -
може тому, що душею ми юні.
В серці зірвалася огненна лава,
в кожну клітину проникла нестримно.
Мавка стояла напроти і звала -
радо, привітно і трішечки сумно.
Лагідно, ніжно дивилась у вічі:
- Хто ти, чому тут таїшся козаче?
Може це серце твоє сюди кличе,
в ніч незвичайну шукає побачень?
Дивно, чому же тоді заховався;
ти, тут шукаєш щось інше, напевно.
В пошуках квітки за нами підкрався -
ось в чому істина, правдоньки зерна?..
Ніби німий, не промовивши слова,
тоне у вирі, у згубі краси.
Скорений вродою, серця промова -
вогонь не розвіяти, як не гаси.
Причарувала Лук’янову душу,
серце, єство… Це вона, її очі
промінь в ранковому сонячнім русі:
«Може не сон це, чи може пророчий».
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=741118
рубрика: Поезія, Поема
дата поступления 08.07.2017
[i]"Шлях до Небокраю"[/i]
Витвір майстрів і природи водночас –
Поле вітає грайливо колоссям.
Золото-вбране, красиве, уроче;
сповнене суттю, багатоголоссям.
Вирішив ниву Лук’ян перейти –
швидше дістатися можна до лісу.
Часто в житті ми заради мети,
топчемо лан завдяки компромісу.
– Стій! Зупинися! Що коїш, стривай. –
здалеку голосно кликав Лук’яна
вершник, що близився. – Цей урожай
я вберігаю, була щоб пошана.
– Я ненавмисно! – Лук’ян відповів. –
Лан увібрав вашу працю, турботу
і розумію, спричинюю гнів –
я перейду лиш до лісу напроти.
Вершник спинився і спішився поруч:
– Я Польовик, тож ступати не смій.
Хоч і не сіяв це поле власноруч –
а берегти, це обов’язок мій.
Дужий господар стояв непорушно:
у шароварах і білій сорочці.
Очі виразні, живі, відчайдушні,
наче лазурними стали два сонця.
Міцно тримає коня за уздечку -
дикий, мов полум’я, не вгамувати.
Рве і тупцює, в журбі мов сердечко.
Світло-буланий і весь яблукатий.
– Шкодити полю не мислив, відверто,
мрію утішну знайти лиш хотів -
Шлях не можливо у попіл розтерти,
Знидів, напевно, він серед років…
– Те, що шукаєш, тобі покажу,
Цей путівник стояв далі, за рогом –
Витівки Лиха не знають межу.
Нумо ходімо, тут ближча дорога.
Дійсно, стежина край поля примітна,
лан огорнула, у лісі щезає.
У спориші увібрана привітно,
ніби смарагдовим ллється ручаєм.
Спершу стежиною йшли заодно –
вів Польовик у майбутнє незнане.
Танучи, мов запітніле вікно,
він, його кінь ніби марево стали.
Погляд Лук’яна ловив далечінь,
ніби чекало буття неокрає.
Був наодинці й мережка стремлінь
дужче, сильніше його огортає.
Легко іти, де земля гомонить,
в щебеті пташок і співах цикади.
Ночі чарівно-хвилююча мить –
поле лишилось далеко позаду.
Ліс не гостинно похмуро зустрів:
нетрями терену вкрита дорога.
Ніби вітрила у шторм кораблів,
крони дубів, лип і клену старого.
Журно і лячно тут вітер шумів,
все як покинута кимось домівка.
Чулися здалеку сварки сичів –
все непривітне – на серці так гірко.
Добре, що місяць, як відданий друг,
радо, привітно розсіював сяйво,
що роздивитися можна навкруг. -
Наче ліхтарик, але незвичайний.
Довго ішов по дорозі крізь ліс,
а на душі і тривожно й самотньо:
що сподівань оцей шлях не приніс,
все утаїли пейзажі дрімотні.
Падала зірка ген-ген вдалині.
Мабуть Летавиця це безтурботно
щезла із неба, сидить в бузині,
чи на галявині, ніби в полотнах.
Шепіт осик і берізок тендітних,
що гомоніли, все знову і знову.
Звідкись долинувши голос привітний,
перетворився в ледь чутну розмову.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=740970
рубрика: Поезія, Поема
дата поступления 07.07.2017
[i]"Шлях до небокраю"[/i]
Срібною ниткою стелиться сон –
нею замотує, тягне у спокій.
«Спати! – огорне дрімоти полон. –
І мандрувати в простори широкі».
Час завітати в далекі світи,
зникнути миттю у білому цвіті.
Нетрі казкові, цю ніч, віднайти –
дивно-незримі при денному світлі.
Сяйними зорями встелений шлях,
ніби металу, що точиться, іскри.
Хутко нахлине навколо, в краях,
сон відкриваючи межі. Вже близько.
Морем накрив, утопивши думки;
поряд, за крок, оселилися мрії.
Розум буття шепотів: "Не спіши!" –
тане і лине у промені білі.
Всюди відкрита дорога одна,
світла, знайома, як напрямок долі.
Чути як ллється джерельна вода –
тихо дзюркоче, спокійно, поволі.
Виліз на дах і сидить Домовик –
в сни проводжає, махає рукою.
Млою прозорою сутінок зник,
мов заворожений ночі красою.
У сновидіннях усе відшукаєш:
щось нездійсненне, скарби чи удачу.
Ночі Купальської небо безкрає -
папороть-квітку добудеш гарячу.
На роздоріжжі стоїть путівник,
вказує стежку, якої не видно.
Шлях цей, від долі, розтанув і зник –
прямо до лісу що вів, очевидно.
Поле довкола, впирається в ліс.
Жовте безмежжя, як море, колосся.
Майже дозріло, чекає укіс –
В одяг життєвої сили вдяглося.
Сумно співають далеко пташки –
ситцеве небо хмаринки сховало.
Місяць по ньому спішив навпрошки .
Ніч безупинна і часу так мало.
Ніби от-от і ранкова зоря,
Стисне на сході вже обрій в обіймах.
Зніяковіло пробудить зрання,
вирине сонця усмішка спокійна.
«Сон чи реально - подумав Лук’ян,
глянувши в небо, на руки, на поле. –
Суще усе, чи ілюзій обман.
Що відбувається всюди довкола?»
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=740833
рубрика: Поезія, Поема
дата поступления 06.07.2017
[i]байка без моралі[/i]
Сто овець вовки украли –
сірих не спинити.
Від поживи із отари
довго будуть ситі.
В лісі сховані усі,
щоб ніхто не бачив
і ласують по вівці
повсякдень ледачо.
Щастя вовчого ознаки:
щоб завжди так жити,
вкрасти треба, приховати,
ніби десь спожито.
Бачив пес, як чинять зло –
гавкав що є сили.
Та не чули вівчарі,
згодом – насварили.
Не минуло і трьох діб,
як вовків спіймали.
Віднайшли мисливці всіх –
та нема отари.
То ж до суду сіроманців
віддали – щоб знали.
Судді ж судять ошуканців:
«Тут провини мало.
Не доведена вина. -
відпускати стали. -
Заплатили ось сповна
сім овець застави».
Поступово зникне слід:
де вовки, де вівці.
Бо пройде багато літ –
кожен десь подівся.
Скажуть, неможливо так
дійсно статись, бути.
Сім голів за сто ніяк,
щоб вину спокути.
Та буття воно таке,
що не осягнути.
Це не вовче, а людське -
бо від них почуте…
Довго ж нестиме вину
лиш Бровко за дійство.
Кістку гризтиме одну
за чужі злодійства.
22.03.2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726192
рубрика: Поезія, Байка
дата поступления 29.03.2017
Коло калини задрімав
і бачив сон про Україну.
Інакшу зовсім: без війни,
успішну, сильну і єдину.
Тепер щасливо всі живуть -
Буденна праця лиш на благо.
Пізнали ту найвищу суть -
Самі творцями долі стали.
Брехню і підлість, як бур’ян,
зібрали, викинули в яму.
Рости надалі не дадуть
і керувати поміж нами.
Логічних хиб в словах нема -
хто обіцяє - той і робить.
Є віра в себе, зокрема,
що не повернуться незгоди.
Ніхто не скаже, що ми гірші
(Хіба на заздрість вороги).
Міста, дороги, села ліпші,
усе квітує навкруги.
Майдани всі лише на свято
збирають люд з усіх усюд.
Або героїв вшанувати,
що вберегли колись від смут.
Нема нічого, що гнітило -
як сніг, розтануло, стекло.
Знання того, дає тут силу -
що досягли самі цього.
В родинах злагода, добробут,
щасливі діти, матері.
Незламна віра є в усьому -
Мов світло зоряне в тобі…
І задрімав лиш на хвилину,
та щось назріло тої миті,
як сон калиновий нахлинув. -
Невже колись так будем жити.
Що це не ява, стало гірко -
та є надія, що майбутнє
знайде у вирі долі зірку –
і справді стане це присутнім.
2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723488
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.03.2017
Спинялась тут пташина долі,
його зернятком загубила.
Зросло деревце і живе
забуте нею мимоволі.
Міцне, тримається щосили;
До сонця тягнеться, мов зве.
Уже змінити щось несила -
коріння глибоко вросло.
Не вниз, а дивиться за обрій,
мов далечінь таїну вкрила.
І гордо підняте чоло –
самітний лицар і хоробрий.
І вкотре вже минають ночі,
для нього тут на самоті. -
Своє побачить поруч кожен,
почує листя як тріпоче
і віднайде в своїм житті,
напевно щось, що ніби схоже.
Чекання, сумніви, надії -
буття все хилить, пригинає.
Все поєдналося у змову,
стрімку і довгу веремію
вчорашніх днів, що вже немає. -
Де все, сповна, не випадково.
Спинялася пташина долі.
Чи пам’ятає, де згубила.
Чи може умисел її -
навмисно це, не мимоволі ,
й росте деревце на цих схилах,
стремління маючи свої.
25.01.2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721541
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.03.2017
Дивовижні світи, що створила уява –
Чимось схожі, життєві, незвичні чи інші.
Полонить, зачаровує, нищить кордони.
Сторінками запрошує в мандри цікаві
і наповнює сенсом буденності ніші
водопілля думок, де реальність потоне.
Де знайти ці світи, на папері, екрані . -
Чи важливе «із звідки», чи те, як осмислимо.
Одкровення, дарунок, що видумав інший
ти отримуєш завжди його при читанні.
На дозвіллі, відвідавши в пошуку істини -
повертаючись звідти, на світ, багатішим.
19.01.2017, БЦДСС
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721347
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.03.2017
***
Білий сад, ніби
Щось приховалося тут...
Квінтесенція.
***
Дні стали в цю мить
Солодко-духмяними.
На іншому тлі.
***
Цвіте черешня
Дивна. Коло смітника.
Крайнощі світу.
***
І сад - пустеля
В душі, інколи, часом.
Зір не винен в цім.
***
Кульбабоцвітом
Розпорошилось тепло.
Зібране вкупі.
***
Сяють каштани -
Сонце ясне за ними.
Чарівний вечір.
2015
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708959
рубрика: Поезія, Рубаї, хоку, танка
дата поступления 28.12.2016
Записані думки чи будуть довго жити
у пам’яті людській, чи просто на папері.
Вони, як віск, крихкі. Але із сталі литі
і думи кобзаря, і пісня менестрелів.
Не втратити б усе, що дійсно є важливим…
Де подорож у тлін, думок де зникла суть.
І кожен десь колись, хоч раз засіяв ниву,
але на жаль, не всі зернята ті зійдуть.
9.04.2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708757
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.12.2016
Колись були, як велети, три вежі
і лев удень-вночі їх чатував.
Огненна грива, часточка пожежі,
що палить серце, час коли настав.
Ще там була мала і тиха річка,
а може, то лише дзвінкий струмок.
Щоразу в ньому течія зустрічна,
і навіть дощ, одного разу, змок.
Високі вежі, що тримають небо
і небо, що тримає цілий світ.
Птахи летять, притягує до себе,
неначе бджоли на весняний цвіт.
Зелені трави вишили картину
і кличуть відпочити, тут, без слів.
Неначе пісня матері для сина,
тут колискова дивних солов'їв.
Стежки ведуть до кожної окремо -
прямі, виткі, для кожного своя.
Духмяно квітне квітів оберемок
та істину ховає у роях.
Чи то не вежі, а лише тополі -
можливо час іде, або лише буття.
і відбулося це на іншім полі,
яке очікує, чекає відкриття.
2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708622
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.12.2016
Ще в’є гніздечко ластівка в цю пору,
рясна калина воду стереже.
Щораз думками повертаючись додому –
Багато їх не втілених уже.
А сьогодення десь уже згасає,
як вечір в затінку шовковиці та кленів.
Удалині сховався сум, чекає скраю,
уже не дивиться - сюди стежки зелені.
Не зупинятися у прагненнях ніколи,
туди, де завжди прагнула душа.
Приходять в серце променем ранковим
дитинства спогади і юності літа.
12.06.2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=707359
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.12.2016
Ніч заснула в кутку за карнизом…
Напівсонно блукаючи, погляд спинився,
роздивитися тіні за день відпочилої люстри.
Манівцями вже сон підкрадається сизий,
ніби ворона крик безголосо-німий,
у обійми свої обійме, не відпустить.
Колоритно метелик розтрушує попіл,
мерехтять уже спалені люстрою крила.
У земному житті, це всього лиш природа,
та для нього ця річ найважливіша окіл.
До світанку щоночі всі прагнення, всюди -
і світанок у кожного свій, свого роду.
Ніч заснула в кутку за карнизом...
А вчорашні турботи – з них сплетено кошик
і залишені в тому куточку де ніч.
Завтра вкотре верба поросте знову хмизом.
Круговерть... щоб не стала як вихору ошук
і не вкроїлась нитка земних протиріч.
28.05.2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=706657
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.12.2016
Розвіяна ява на інь, янь та вітер
і день у кишені одній, в іншій ніч.
Існує ймовірність того, щоб узріти
і безліч навколо знайти протиріч.
Креманкою міряна тиша мовчання,
так само відміряна міра життя.
Надія завжди є у нас на світанні,
а в завтрашній день з надвечір’я пуття.
Солодке, болюче - чомусь без вагання
в одне почуття поєдналось навік.
І там де початок - чекає востаннє…
Спинилося все, а триває ще лік.
Закралася ява, подібна і різна…
Буває так легко заплутатись в ній.
Чи вітер все знає, чи може до тризни
розвіює дійсність життя буревій.
02.12.2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=706467
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 14.12.2016
Закульбабило жовто-всесвітом
цю галявину, під каштанами
і на вигоні, під дорогою.
Всюди стелиться світло-відсвітом,
ніби блюдцями золоченими.
Кучерявою, стала новою
вся околиця, теж уквітчана.
Потаїлися, і милуються,
Ніби сонячні цятки ніжності,
у вінку немов мила дівчина.
Вся земля така і вся вулиця.
І в душі цвіте, віє свіжістю.
7.05.2015
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=706123
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 12.12.2016
Невтома вітер, ніби вперше взяв сопілку,
настирливо, невдало вчиться грати.
Шумливо-свиста гра, неспинно, стрімко,
розбудить сонну ніч - кошлатововчі шати.
Тривожно, сумно... немов грози іони...
То він левину гриву колошматить, хмару.
Як бриз із моря, сутінки солоні
і щось зірвалось з вітром, що ніч в собі тримала.
І хто придумав, що на світі є безмежжя -
Куточок кожен божевільний як той вітер.
Що вчиться грати на сопілці обережно -
про що мелодія - непросто зрозуміти.
9.02.2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=705942
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 11.12.2016
записаний на диктофон, дорогою з поля
Як вічна мрія майстра,
як витвір серця і надії.
Відради світ, здається часто,
Який дбайливо він леліяв.
Тут граней безліч, міріади:
В простому вітрі серед поля.
Усюди тиша не осяде,
Всього відтворені тут ролі:
І помах крил, як безліч кроків,
Колосся шепіт, спів цикади.
Далекий клекіт одинокий,
І дощ дрібненький для розради.
28.07.2013
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=462017
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.11.2013
Як багато доріг, до яких тепер звикли,
А колись здобували, цю правду віками.
І в пришесті весни, і надія, і виклик -
Несподівано мряка, що долі ламала.
Серед тисячі слів, лише чути молитви.
Та здавалося Бог їх забув, оминав,
Але віддано йшли, до останньої битви,
Щоб щасливим був край, щоб оазою став.
Лише віра у краще, в здобутки і волю -
Та тривожили душу криваві сліди.
І розстріляне серце боліло від болю
За стражденний народ, за привілля біди.
Не можливо дороги, крізь терен забути,
Намагатись відчути важливість ціни.
Без гріха не було ані кари, спокути,
А була лиш вина: батьківщини сини.
3.11.2012
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=458235
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.11.2013
Можливо марно місяць мріє,
Містично, мирно мерехтить,
Міняє маски, молодіє -
Морфей - мудрець, мабуть мовчить.
Мураха мимохіть мандрує
Морогом мляво, манівцями.
Мережка мальвова милує
Медово-м’ятними місцями.
Можливо мчить метелик мимо
Між метушні мільйонну мить.
Мерщій, мелькає мерехтливо -
Маленька мрія майорить.
Можливо мавки млу малюють,
Марени миси, молочаю.
Мрійливо мрійниці, міркують:
«Мету, мов майстер, місяць має».
Можливо мить межа мольберту,
Моріг мурасі магістраль.
Мізерні мовбито моменти -
Могутня міститься мораль.
27.10.2013 (2.11.2013)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=458101
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.11.2013
В ячмені чути соло цвіркунів –
Нестримністю оспівують життя.
Усюди сінне золото ланів,
Зерно наллє, наллються відчуття.
Немає слів і подих не знайти,
Щось заховалось глибше, в цім безкраї.
І головне тут не досягнення мети -
А те, що тут душа шукає.
29.07.2013
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=456506
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.10.2013
Травинка одна серед квітів і трав
У тиші зростала на луках зелених.
То вітер тихенько її колихав,
То роси безмовно з’являлись срібленні.
Була не самотня - вважала що так.
Скрізь інші рослини - вона ж наодинці.
І справді, коли розцвіла – вона мак.
У царинах злакових десь в серединці.
Із далеку видно, червоний той цвіт -
Раділа, пишалась красою сьогодні.
Самотньо красується мов самоцвіт
Й на те не зважає, що маків тут сотні.
2012
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=456404
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.10.2013
Готель, який має багато яскравих зірок -
Усе умістилося в сутінках вечора, наче в кімнатах.
З’являються мріючи, вічно-нестримний зв’язок
І все (відчувається) рідне, у цих неосяжних пенатах.
Готель який має гостинність і щирість життя,
Де схили безкрайні, де гай і ріка, що здається стрімкою.
А поряд сонати, елегії - чисте злиття;
Повітря навколо наповниться свіжістю тминно-терпкою.
Готель який має усе, але кожен лиш гість.
Шукають кордони земні, уже стомлені сірі птахи.
Серед листя, гілок… може сон про буття розповість,
Як місяць самотній гарцює на темряві ночі, верхи.
Готель який має багато численних зірок,
Наповнений, затишком вечора, ніжною млою ізнову.
Та вітер холодний буває продме до кісток,
і мальви кармінні вишіптують тиху і світську розмову.
Вдивляючись в небо, або ж у куртину осик,
Які залишаються тут і стоять - навіть цим особливі.
Чи бачать вони своїм листям, що погляд вже зник;
Узявши з собою цю мить у думках, щоб засіяти ниву.
серпень, 2013 (19.10.2013)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=456403
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.10.2013
Цвіте жасмин - біляві квіти
Полону й волі полюси.
І не сховати, не подіти
Тепло тендітної краси.
Духмяно-чистого настою
Безодня, зоряні світи.
Душа сховалася бджолою -
І стежку мимо не знайти.
Бо тут немає краю, ліку -
Єдиний кущ єднає все.
Хоч не вкарбується довіку,
Але душа той цвіт несе.
Зробила вже багато кроків -
Збагнув, як вулицею ішов:
Крізь гамір міста чути спокій,
Де той жасминовий альков.
24.06.2013
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=449189
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.09.2013
Ангел, що тримає небо, Всесвіт, зорі,
Ними сіє простір, а на землю квіти.
Сходить сяйво-світло, наче все прозоре
Ясно-синє море буде мерехтіти.
Все з’єдналось в ньому, бо тримають руки.
(Рій-життя в якому, кожен знайде власне).
Вигляне, побачить, в зорі вкриє луки
Ангел, що тримає долю одночасно.
Та зігріте море, зіркою одною,
Доки йтиме жінка, одягнувшись в сонце.
І несе відроджень, мов тепло весною -
Лиш вдають байдужість люди-незнайомці.
14.04.2013
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=449188
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.09.2013
Тремтить пелюстками ромашкове поле
і віддано дивиться в обрії світла.
Їх білі голівки вкривають роздоли
і жовті сердечка довкола привітні.
Вони немов сонця розтрушені діти -
Теплом привертають, проникливо, ніжно
І будуть вогнем у душі мерехтіти,
Бо кожна їх квітка проста й дивовижна.
Мережкою листя заплетене поле,
Де кошики-квіти ромашок світліють.
Вони відкривають щось радісне,нове -
Неначе пробуджують витоки мрії.
7.06.2013
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=448083
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.09.2013
Дощу услід проснулася земля,
вітри із часом котять темні хмари.
Як дух життя, що втому відганяв,
всі росяні плаї зіллються в чари.
І подорожник інший зеленів,
метелики мандрують біля краю.
Сріблясті хвилі сонних полинів
вся свіжість, прохолода обіймає.
Тоді, коли скінчилася гроза,
і поволока танула озону -
Все ніжно-чисте, мов сльоза,
лиш холод віє вітру-аквілону.
Та вже проснулася земля -
в густій костриці, в затінку де слива.
У каплі кожної росинки звіддаля
вже сяє сонця крапля мерехтлива.
24-25.05.2013
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=448082
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.09.2013
Я слухаю море,
Де чайки і мушлі.
Захоплюють хвилі
Чисті, беззвучні.
І все в нім потоне:
Кордони і стіни.
Де бризи солоні
І сонце між піни.
Далеко і близько,
Та є небокраї.
Між хвилями блиски
Відчути безкраї.
Я слухаю море
Із часу валізи.
Хоч світ неозорий
Туди весь не влізе.
Де шепіт прибою,
Чи тиша кімнати.
Я хочу з тобою
Те море згадати.
19.05.2013
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=448029
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.09.2013
Брехню та істину по різні боки терезів
Розкладе час й сховаються в туман обидва боки.
Із хиб, думок, або переплетіння різних слів
Зростає вир,а хтось його назве як власний спокій.
Щоденні, справжні певно є життя калейдоскопи,
Обман і правда змішані в одну велику шкілку.
Зросте з якої сад-слова із вишень різнобоких
і всі червоні та гнилі водночас, кожна гілка.
Доп’ємо ми до дна своє вишневе з них вино,
Здивуємось щоразу - що смак солодкий, чистий.
А шальки терезів уже поєднані давно,
Вони як два обличчя: і людини, і артиста.
Обман та істина по різні боки терезів -
Цього не бачив, жодної душі, нестримний погляд:
Можливо це туман, або це час уже схмелів,
І йде на сповідь межи слів, вага того, що поряд.
4.07.2013
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=447726
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.09.2013
Дрімотні край дороги райграсові рівнини,
Мрійливо-світлокосі нестримні стебелини.
Високі осокори, під ними цвіт природи
І жайвір прудко вгору злітав собі на подив.
З’єдналися у низці миттєвості глибокі -
Все поряд тут і близько – та по дорозі кроки.
В росі відбилось небо і промінь заблукалий,
Перлини, діаманти на листі колихались.
Цикади наспів сонний погасне мов жаринка,
І блисне проти сонця багата павутинка.
І в цій дрімотній тиші, ледь вітряно – ранковій
Можливо щось збагнути, але не все раптово.
9.06.2013
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=447666
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.09.2013
Ми будемо пити ромашковий чай -
Солодко-приємний і тепло-духмяний.
Втечемо подалі, куди не питай,
Де в небі Земля, там де зорі роями.
На жаль,не буває на Марсі степів -
Ми будемо йти все рудими пісками.
Де обрій блискучими глянцями тлів,
Як сяяло сонце далеке над нами.
Хто бачить пустелю, та тільки не ми,
Бо серце гаї неземні відчуває.
На схилі Олімпу ми просто людьми
Залишимось там, де кордонів немає.
Посадимо потім трояндовий ліс
І пишно-квітучі бузки, матіоли.
Доп’ємо лиш чай,ніби пригоршня сліз -
Здається терпким він у тихій розмові.
І ти не збагнеш, але чай прохолов -
Тепло то любов,що живе поміж нами.
Забуті слова нерозгаданих мов,
Усі перекладено вже почуттями.
Безхмарною хвилею, силою мрій
Вкривають ці схили квітучі левкої.
Усе неможливе - закритий сувій -
Потрібно знайти свої власні паролі.
8-11.07.2013
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=447344
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.09.2013
Дощу та пахощів єднання,
Духмяна свіжість лип медова.
Солодкі хвилі, сподівання -
Наспівна, плинна їх розмова.
Всі липи снять в зеленій тиші -
Все інше тоне в їхнім цвіті.
П’янкі дощі помірно дишуть,
Злилися, стали розмаїті.
Неначе серце б’ється дзвінко -
Росить співанка загадкова.
Усе довершення відтінків,
Квітучих лип це ніжна змова.
8.06.2013
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=447343
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.09.2013
Легенький подих-бриз мелодій,
Відчує серце – Пригадай!
Нестримна сила нот рапсодій,
Як шелестить життя розмай.
Щораз пройнятися й почути,
Коли навколо рідний край.
Мов ліки істини від смути,
Вона в тобі, лиш зазирай.
І скільки в ній життя довершень,
Як дзвін джерел, як ніжне слово.
Щораз немов почута вперше,
Але щораз не випадково.
16.10.2012 (01.05.2013)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=426097
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.05.2013
Воркочуть голуби весняну пісню -
Дві пари крил оздоблять небеса.
Проникне день весняний цей наскрізно
І в цьому суть, і в цьому вся краса.
І в цьому є якась глибинна вічність,
Коли зросте, розквітне вся земля.
Ніхто ж світів не бачив ще одвічність,
Але одна на всі, весни зоря.
І в цьому є землі та неба єдність,
Мов тисячі кітар, весняний спів.
Як гомонить природа, всюди легкість,
Мов крила, двох закоханих птахів.
27.04.2013
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=426096
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.05.2013
Зруйновані межі, реальності відлиск,
По ньому здіймаємось вгору, на берег -
Де все поєдналось, крізь промені-відтиск.
і чути далекі відгомони, шерех.
А човен буття все пливе течією –
Порожній, покинуті весла, вітрила.
Назустріч, по плесу, до долі своєї
Мандрує крізь грані, що німфи створили.
Полотна думок тягнуть вниз, або вгору,
Щоб сходами хвиль, вже на берег пролізти.
І завжди зробити незроблене вчора,
Як випрати вкотре оману первісну.
Оточує простір думок утопічних -
Наповнюють світлом екранні глибини.
На іншому березі марить хтось інший,
Чекає і вірить в турботи хвилини.
21.04.2013
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=424580
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.05.2013
Здалося, в небі є моря,
Невпинність гаю – неземною.
Свічадо-землю застеляв
Весняний промінь бистриною.
Із рясту-цвіту береги,
Але чомусь думки в них тонуть.
Мабуть що все росте з води,
З глибин добутої, з полону.
04.05.2013
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=424578
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.05.2013
Чи був той сон,
Сновид, завершена пригода.
Лиш спогад, вигадка, фантом -
Чи інша дійсність снів господа.
То був лиш сон -
Прожив, побачив чи приснився.
Створіння мозку, ночі фон.
І зникли там знайомі лиця…
Чи сон, чи ні…
І пустота в його лиш світі.
Чи може ще думки вві сні
й потрібен час, щоб зрозуміти.
1.02.2013
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=408348
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.03.2013
Вже у кожній клітині, в повітрі, усюди весна;
І у співах птахів, що щебечуть її зустрічають.
Хоч ще сніг березневий, тримає й чекає земля,
Коли теплий вже подих простори заповнить до краю.
І усе з нетерпінням, чекаючи з вірою див,
Вже спішить у барвисто-осяйних втонути полотнах.
Наче тоне весь світ, мов в коханні, як вже полюбив
Розростається сила весняна п’янка, незворотна.
І в красі первоцвітів, маленьких численних квіток
І вербових бруньок з яких котики рясно зростали.
Та в душі цей існує весняний незримий місток -
А не там, де сніги березневі оці не розтали.
12.03.2013
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=408347
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.03.2013
В гаю біля поля козацька могила -
Літає там сокіл розправивши крила.
Дивився щоразу: багряна калина,
Як ніжно торкалась землі без спочину.
Мов вірила в те, що дзвін листя розбудить.
Земля ще прокинеться щастям усюди.
Усе пригадає обіцяне, миле;
Краплинки роси, додадуть іще сили.
І вкотре здійнявся, мов бачив він здобич,
Великий той сокіл, летів колись опліч.
У серденьку сумно, кружляє-леліє,
За долю козацьку, за волю і мрію.
2013
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=406636
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.03.2013
Дрібна чаїнка в каві,
як світло, люстра, стеля.
Мов темний птах в астралі
Й це схованка-оселя.
Та сизий дим у парі
Летить – мов вимір інший.
Здіймає він вуалі,
Неначе кава – гірше.
Дрібна чаїнка в хвилі
Життя, смаків, терпкого.
І зникне світ ідилій -
В глибинах дна пустого.
2012
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=406634
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.03.2013
Рухливий вир-танок, мов оселя Мінотавра,
В якому кожний вимір цідить сік землі.
Морозу срібно-білі, холодні сніжні барви -
Його ж бо не сховають ці стіни снігові.
Торкнеться дотик - скреснуть зимово-філігранні
Малюнки на шибках розтануть майже всі.
Лиш сніг кружляє чистим,і тихо, бездоганно
Та знову у прощанні, з’являлись вітражі.
Цей сніг ховає погляд, очей вогонь бездонний
І тоне біле небо, вир немов танок.
Твоє тепло зігріє картину монотонну,
Немов зима тримає із променів вінок.
9.01.2013
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=406336
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.03.2013
Як прийшов у кожнім домі
цей чарівний сон -
Диво-мрії всі казкові
вкрили ліс рядном.
Таємничий світ прямує -
Спати час усім.
Хитрий лис все метикує,
В одязі новім.
Мавки, хухи і ялинки,
Сивий Лісовик,
Сплять, схилилися травинки
На стежки-рушник.
І далеко ввись-угору
Чути ці слова.
Десь там лине понад зорі
Казка лісова.
1.12.12
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=406335
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 05.03.2013
Поміж світів протягнена струна
І кожен раз, то береги одної річки.
І кожен час, мабуть веде вина
Знайти ту вічність там посеред стрічки.
В цій колії важлива кожна мить…
Крапки секунд лише сліпі ознаки ходу -
Щось важливіше глибше десь сидить.
Свідомість – цвіт, який чекає воду.
Холодний дощ і сніг в зимовий час
Можливо все повільно, згодом стане міфом.
Роль кожної миттєвості для нас
Це нитка полотна, для стрічки світу.
Вже вкотре жамевю якась лиш мить,
Але душі струна живе і тягнеться спочатку.
Відроджень крихт потоку не спинить,
Допоки всі не знайдено відгадки.
11.01.2013
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=405969
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.03.2013
Все розтало, тоне, тане
Скрізь відлига, мряка-туш,
Сніг - сіріючі бархани
Серед рік,поміж калюж.
Стукіт-дощ, зимові сльози
і промокло ними скрізь.
Мов у пошуках морозу
То зими змістилась вісь.
Все змішалося і скресло:
Час із снігом, сум з дощем.
Може хтось згадав про весну
й на душі з’явився щем.
Де є обсяг, там все тане,
Що не тоне - інша суть.
Чорні лиш тополь султани -
Сплять, і вірою живуть.
8.02.2013
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=405966
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.03.2013
Зима сумує – йде дощем,
А дощ самотньо плаче снігом.
І спокій в тім забутих тем,
Як тане світ морозних вікон.
Там стежка видно як проста
Уже розтала, бачить зорі.
Ловили сонце за хвоста
Зими плакучі коридори.
02.2013
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=405760
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.03.2013
Палітра лиш сіра й стіна попеляста,
Навколо мов грати, тримаючи майстра,
З’єднались у пастку, містичну картину.
Сховалась душа, а за нею людина.
Позаду блукають, не тіні, а світло
І фарба думок, розлилась, дрібно-дрібно.
Вона ще заповнить пусте полотно,
Проникне натхненням, як світло в вікно.
Один лише шлях, що веде все вперед.
Із боку у бік, у очах тет-а-тет.
Де голосно, гучно шуміла юрба,
Де затишку, спокою досі нема.
Від щастя п’янкого на крилах летіти,
Мов щось потаємне заковує в сіті:
Індигове море: невпевненість-рана
Зображення шторму - а звершення грани.
І дивно лиш те, що ті фарби не сірі:
Життєва тотожність, довершеність ліній.
Так, все не можливо вмістити на тлі -
Насправді, від бурі пливуть кораблі.
27/28.11.2012
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=405738
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.03.2013
Немов Селени маяки
Горять вогні далекі міста.
Бліді дерева, будяки
В імлі морозній темні грізні.
В зимових шатах заблукав
Розгуба-заєць, бродить полем.
Зелений острів жита-трав,
Наснилось, мов тут неозорий.
Під світлом місяця, зима
Морозні інею кристали.
Під снігом жито і трава -
Надія справжня і начало.
23.01.2013
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=405432
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.03.2013
Через поле бігла миша -
Топчуть ніжки білий сніг.
Заблукала трішки лише,
Не знайти тепло, нічліг.
Десь край лісу, десь під дубом
Тиха нірка, рідний дім.
Вже цокочуть гострі зуби,
Та несуть зерняток сім.
"Чобітки надіти й шубу
От забула, ой біда" -
Та вдихнувши в повні груди,
Бігла до свого гнізда.
Мишенята там голодні
Все чекають, матір ждуть:
«І чому її сьогодні
Ніжки швидко не несуть».
Заблукала? Ні знайшлися.
Рідна нірка, теплий дім.
Вже чекає на порозі
Мишенят маленьких сім.
21.02.2013
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=405431
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 02.03.2013
Падає сніг, а сніжинки мов зорі.
Холодні мов небо. Зими моріжок
Вкриває всю землю, і все неозоре.
І вже заховав павутину стежок.
Падає сніг. У чарівності, просто
Із снігу й морозу блукає зима.
І біла сніжинка заглянула в гості -
Та тихо розтала, і зникла вона.
Падає сніг. На дахи, на дерева.
Цей білий танок, мов усюди дива.
В обіймах морозу зима кришталева -
В маленьких сніжинках - чарівна, жива.
28.12.2012.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=405130
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.03.2013
Коли русалки ще ходили,
росу збирали на полях.
Жмуток любистку давав силу
й горіло серце в почуттях.
Шукали мавки Євшан-зілля
на схилі пагорба, в ярах
і диво сіяли довкіллям,
як квіти в сонячних роях.
Коли русалки ще ходили -
гаї співали і трава.
Весніли лілії красиві,
де в річку дивиться верба.
Ішли-летіли ноги босі -
ловила їх щораз весна.
Високі вільхи-хмарочоси
і злаків пастка запашна.
І Польовик все сіяв просо
хоч там росли уже жита:
росяно-срібні ніжні коси
й грайлива вдача молода.
Коли русалки ще ходили -
блукав гаями Лісовик.
Жило чудес-феєрій диво,
а потім світ змінився, зник.
І де поділося? Не видно.
Куди пішло із цього краю?
Не бачать очі, очевидно -
Як віриш – серце відчуває.
25-26.02.2013
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=405129
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.03.2013
Про щось шепоче мертвий очерет
Насіння розвіваючи по снігу.
Зимовий сон, і лід, і гай мов сірий плед
Й по річці вітер, крихітка мов віхол.
Над ним летів і сів строкатий птах
І змерзлі ноги, тонуть в крихтах білих.
Шукав поживу у засохлих бур’янах:
Сухих, ламких, брунасто-поржавілих.
Злякав підступно подих цих же трав -
В пориві вітру, вже летів до зграї.
В посохлих нетрях річки певно заблукав -
Зими страшніший? Він цього не знає.
18.02.2013
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=404926
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.02.2013
Долі розсипався білий кришталь,
Де танець фламенко з жаринами світла.
Холоду зовні й хвилину не жаль,
Але ж він летить і в середині вітру.
Білий полон, наче вічності шаль
І втрачений час, вже без форми, не схожий
Як догорить цього вітру печаль
Мов щось нереальне, інакше, тривожить.
Істинне, справжнє не сніг заховав,
Та схованка тоне в зимових кордонах.
Десь тут на сцені життєвих вистав
Цей сніг лиш додасть ще води в Ахеронах.
13.02.13
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=404925
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.02.2013
Минають дерева – миттєво, незбіжно.
Мов шуму коліс полякались, чи подиву.
І все немов звичність щоденна, суміжна –
Спіймати уявою хвилі супротиву.
У напрямах різних суцільні відмінності.
Але чомусь завжди виспівують оду:
При зустрічі свищуть у такті розбіжності
Шукаючи вихід, не маючи входу.
2012
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=381855
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.12.2012
Весь світ єства от-от зірветься,
Бурхлива суміш-ураган.
І гніт крокує вже до денця,
Гірким вогнем кипить вулкан.
Й сидить не сховане насподі -
Терпіння ж змучене, крихке.
Уже не втримує, проходить,
Миттєвий вибух, спалахне.
Нестерпна тяга, йти на волю
Із тріщин-просвітів у світ.
Вогонь, що живиться собою:
Перегорить - уникнеш бід…
14.11.2012
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=381854
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.12.2012
Триває секунда, що прагне назватися часом.
Під люстрою танець, зібралося світло – танцює все разом.
У вихрі будинки, сіріючі літери, злети –
Проникло повітря в кімнату, торкає окраєць газети.
Уривки, фрагменти і спогади часу на знімках -
Триває секунда, вже друга – а також мов житель Олімпу.
Незрушний лиш погляд між жовті із світла пір’їнки.
Мандрує у згадки, минає старого альбому сторінки.
18.11.2012
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=381152
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.11.2012
Незвично, ніби чути тишу
Позаду, всюди - хижий звір,
що підкрадається і дише -
Бездонна, повна недовір.
Заходить гостем звідусюди
Та все відштовхує, жене.
Містичним холодом розбудить
Щось таємниче, неземне…
жовтень, 2012
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=381105
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.11.2012
Якби люди уміли літати
У польоті тримаючи час.
Щоб журба, щоб і смуток кошлаті,
Всі від важкості впали від нас.
Щоб здивованим був навіть сокіл:
Не його тепер риса і суть.
Може Феніксом стане і в попіл…
А вітри на весь світ рознесуть.
Якби люди уміли літати
У польоті тримаючи час.
Чи були б тоді мрії крилаті -
Чи на землю б хотіли щораз?
12.11.2012
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=380907
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.11.2012
Колючий він кактус - дощі йдуть сумні.
Він бачив усе - працював на вікні.
І поміж фіалок квітучих, бегоній,
Коли не политий, відчув що в полоні.
Він часто дивився в кімнату пусту,
А інколи заздрив гладкому коту:
Що мабуть в житті вже ніхто не погладить.
Тому що колючий - і геть не кошлатий.
Він гордо збирає між голками пил -
Пройти лише скло - під водою би змив.
Буденність набридла - зацвів і жовтіє,
Коротка, незвична, як мить, ейфорія.
1.10.2012
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=380906
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.11.2012
Інкрустує іскринами інею
Інтриганка ілюзій імла.
Інтенсивна, інкогніто іншою,
Ілюзорно-інакша ішла.
Іпомеї інверсія істинна,
Ідеальним ірисам іржа.
Ілюструє інертність із іспитом –
Інсталює ідеї імла.
Існували ізвечора ірієм
(Інтонації інде іще).
І імлиста ілюзія іноді
Імпонує істотам. Іде…
9-10.11.12
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=380662
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.11.2012
Десь там за обрієм майструють новий день
Вогні досвітні, сонячно-ранкові.
Немов оновлень час в повітрі, одкровень
Нічних мелодій тиша на півслові.
Земля зустріла білі вельони імли,
Губила сльози, плакала росою.
Нічні істоти вже світанок принесли –
У сон-дрімоту вкутаний з журбою.
Проймає холод, мов мережкою з небес,
Кудись біжить, допоки сходить сонце.
Й виводить пісню голосну собачу пес –
Мов сутінки прийшли як незнайомці…
2012
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=380661
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.11.2012
Багаття, полум’я і дим -
Рідня мов сонця, жар іскрини,
Горить, палає і між тим
Нестримно-грізно вгору лине.
Зігріє проблиском, живий
і танець, рух його без втоми.
З підступним норовом, німий -
Повага вічно-несвідома.
Немов благає: «Відпусти!»
І заворожує, в усьому.
Знаходить шлях де є мости:
Посохле листя - йде додому.
Якби ж той був у нього дім -
То знали б всі, де в нього серце.
Горить, без слів немов би мім,
і дивний сум, пекучим перцем.
Вогню і полум’я і дим...
Повітря, сірі хвилі, попіл.
І буде жар його живим -
Як щось залишено на потім.
21.09.2012
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=380396
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.11.2012
В долині стелиться туман,
Тримає вітер на мотузці.
Ілюзій світ-фантом, оман
Блукає в вільховій галузці.
Як сон - наповнить береги,
Немов сріблястогриві коні.
Крізь очерети – ланцюги
Вони також, з усім в полоні.
Лиш він все бачить вдалині:
Легке, скупе проміння сонця.
В посохлих квітах-полині
Кружляє ранок в його лонцях.
вересень, 2012
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=380395
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.11.2012
Вгорі дерева віє вітер,
Мов сипав просо звідусіль.
Пожовкло все, в осіннім цвіті;
І ліс дізнався свою ціль.
Вже небо краще знизу видно -
Осінні хмари, мряка снів.
Розпались пазли листя, дивно.
Коротка мить - осінніх днів.
18.10.2012 ліс, "Селекція"
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=380161
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.11.2012
Нам пишуть з вирію листи -
На жаль, до нас ті не доходять.
Бо листоношу не знайти,
Щодня весь шлях який проходить.
Раніше кінчаться дроти,
Ні "есемесок", повідомлень.
Немає сенсу в цім, мети -
Бо неможливо, без оновлень…
18.10.2012, ліс, "Селекція"
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=380159
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.11.2012
В пам'ять про голодомор
-Мамо!
Я бачив дуже страшний сон!
Як несли хлопчика малого.
А ще, казали він помер…
Помер, від голоду страшного.
Хіба буває так в житті?
Шматочок хліба не лишити.
Шукати вихід в мерзлоті :
Гнилу картоплю… просто жити.
І ті, млинці із бур’яну…
Хіба ще більше хтось голодний?
Якщо забрав надію всю -
Безжально, без сумління жодний.
Вже не пекуча кропива
Була, і жолуді в хустині.
Раніше батько діставав
Пшениці жменю… та загинув.
О Мамо! Це страшний лиш сон?
Живих так мало, плачуть люди.
Невже той віз візьме в полон.
Коли всі згинуть, зникнуть всюди…
Сумний лиш погляд, в ньому смута:
- Поспи ще сину, ще поспи.
Схожу в надії щось здобути.
Ти будеш жити, підожди!..
23.11.2012
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=379880
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 24.11.2012
Вона немов диво непізнане, вічне -
Мабуть це та сила, дає що життя.
Тендітні рослини - все поле пшеничне
Мов іншої осені слід-викриття.
Звичайне і справжнє бажання зростати.
І холоду цьому це виклик, чи суть?
Чи можна цей норов зимовий, багатий,
Та користь і вроду - разом осягнуть?
Зеленою ніжністю сповнена, волею,
Хоробра і сильна встеляє поля.
До теплого хлібу із щирою долею -
У неї є віра й надія своя.
1.11.2012
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=375361
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.11.2012
(із написаного в минулому)
Слова віршів в кущі жасмину,
Крил-почуттів, серцями линуть.
Безмежно-різний білий цвіт
Блищить мов скло, це живопліт…
Якісь неправильні ідеї –
Немов в пустелі орхідеї.
А потім все водночас миле
Здобуде віру, вдачу силу.
Розбудить нитку – та ж додолу
Впаде й відраду знайде нову.
Кущі обмотує жасмину;
Красиво-ніжну день-рослину.
Вона створила це сьогодні,
Із гранул світла, крапель водню.
Явилось там, де паралельні
Світи інакші, неземельні.
Так легко тут знайти безодню,
й красу натхненну і природню.
2010
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=375360
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.11.2012
(із написаного в минулому)
Вона вразлива господиня:
То ллє дощем, то небо синє,
Або сміється і лиш сонце.
Тримає ягоди в долоньці.
Зібрала скрізь траву зелену
і жовте листя з цього клена.
Стоять дерева попід полем,
Вже сплять - і в променях ранкових.
Мете мітлою сильний вітер
З дороги все сміття їй витер.
Й здійнявся стрімко десь угору…
Пташки летять, курличуть знову.
Завмерло тихе чорне поле,
Немов замерзли хвилі в морі.
Прощалась згодом і сумною
Ховала землю в сон, імлою.
Скінчила працю всю завзято,
і буде зиму зустрічати:
"Ну що ж! Нарешті все прибрала!
Бери, вже зимонько, управу!"
27.11.11
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=375169
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.11.2012
Чуєш?
Там струмок.
Верби
Золотоволосі.
Бачиш
Той місток,
А по нім
Мандрує осінь.
Чуєш
Клекіт. Журавлі
В небі
То курличуть.
Південь
Матінки-землі,
Дні осінні
Кличуть.
Чуєш
Злива-дощ іде,
Ллється
Вир струмковий.
Срібне
різне, золоте -
Лине
Час обнови.
Бачиш!
Осінь-вітражі
Змиє
Течією.
Листя
Тане на межі -
Там, чи
В шарі глею.
Бачиш,
Сум або красу:
Все в цій
В круговерті.
Чуєш
Осінь-голоси -
Тихі
І відверті.
17.10.2012
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=375168
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.11.2012
Покручена равлика мушля, важка;
Абияк азарт, і стремління: ого!
Шукає пригоду в гіллястих стежках,
А вітер дорогу колише його.
Секунда лиш подих, і зовсім не час -
і там у спіралі збережено спокій.
Однакова відстань, разом, без прикрас -
Допоки течуть ще по дереву соки.
Покручений равлик, чи мушля, хтозна;
Напевно початок не ходить додому.
І в тисячі істин, одна лиш ясна:
Ніколи не скаржиться мушля на втому.
10.10.2012
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=372527
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.10.2012
Колись і скло стає мов цінний камінь
(Нечасто, зрідка, винятково так).
В солоних хвилях, ця сучасна гавань -
Людське сміття, карбоване в літах.
Красивий берег наче самоцвіти –
Страшне минуле зникло, вже пройшло.
Мов компроміс у прагненнях змінити
Й своїх помилок виправити тло.
Чи знайде скільки виправдань природа?
Вже інших місць, не тільки берегів.
Казково тут, дивитись насолода,
Якщо смітник із пам’яті зітлів.
Цей світ милує очі. Як чудово!
(Лиш брухт деінде. Може дежавю?).
Сумують краби у скляному домі,
Без нарікань на долю вже свою.
В парку МакКеррічер, поблизу міста Форт Бреґґ (США, штат Каліфорнія) існує пляж, на якому замість піску, берег встелений різнокольоровими скляними камінцями. Ні, це не диво природи. Хоча природа доклала достатньо зусиль, щоб колишнє сміття стало дивною прикрасою цього пляжу. Не обійшлося і без допомоги людей, які зрозумівши помилку минулого - прибрали більшу частину сміття з цих берегів.
Все почалося з того, що із 1949 року, тут був гігантський смітник, на який звозили старі автомобілі, промислове сміття та відпрацьовану техніку. Але в 1967 році, помилку зрозуміли, і смітник спочатку закрили, а потім прибрали. На березі залишались лише дрібні його залишки та бите скло. Через десятиліття скло перетворилося на різнокольорові, витесані морською водою, камінці.
Вже починаючи з 80-х років, це місце стало приваблювати відвідувачів і «народних умільців», які почали використовувати ці камінчики для прикрас. А починаючи з 2002 року Скляний пляж (як офіційно він тепер називається), стали відносити до території парку. Пляж був повністю прибраний від зайвого сміття, але інколи можна натрапити на поодинокий металевий предмет, що нагадає про колишнє минуле цього місця.
Сюди щорічно приїжджає багато відвідувачів. І навіть можна захватити з собою декілька камінчиків, хоча це тепер заборонено законом - заповідна зона. )
7.10.2012 (14.10.2012)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=372526
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.10.2012
(із написаного в минулому)
Якщо можеш побачити сонце -
Не на небі опівдні, деінде.
І без квантів, без напряму, порцій –
То кохання, безмежне, незмірне.
Як нахмурилось, в хмароньках зникло –
Не небесне - а сонце в тобі.
Всюди спека, а серденьку зимно,
Немов тоне в Полярній зимі.
1999
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=372301
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.10.2012
***
Метелик заснув
Піднявши вгору крила.
Він теж в полоні.
***
Ворон дивиться
Так сумно в чорне небо.
Відчув подібність.
***
Як таємничо
Річку туман оповив.
Щастя мати слух.
***
Немов замерзла
У жоржини дивна суть.
Це те ж минає.
***
Стежина вітру
Із холодом по колу.
Вже не променад.
***
Хмари тихо йдуть -
Зірки уже насподі.
Істина глибше.
***
Птах прокинувся
Вночі на спалах світла.
Клітка - це обман.
2012
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=372299
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.10.2012
Умістився безмежний в долині садок:
Яблуневі пальмети, і айвові крони.
Серед віт молодих вже не знайдеш рядок
і призначення завжди єдине, відоме.
Тут дерева всі різні: високе, криве;
Одне тягнеться вгору, а інше у боки.
І щаслива в осоті, там вишня росте,
А із іншої рана виточує соки.
І грушевої величі вкраплення в сад;
Стиглі сливи зросли, чи цвітуть і вітають.
Як якесь одцвіте - тих обтрушує град;
Неповторно колюче, чи з теплого краю.
Кожен рік не одне вже давало плоди,
Інше тихо лиш з вітром шумить, розмовляє.
Комусь хочеться більше і сонця й води,
Ну а терену, й так все здавалося раєм…
Порівняння, надії? – Ні! Просто садок.
Лиш маленька частина, це рідного краю:
Для краси, для смаку, або просто думок.
Найщиріший і рідний, завжди зустрічає.
08.2012
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=372111
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.10.2012
Метри?
Ні парсеки, роки.
Всесвіт
Простір, час, потоки.
Далі
І, подоки світло;
Сходять,
В серці непомітно.
Мить і
Там безкрайність всього.
Поряд
Шлях іде, дорога -
Йдемо
Віч-на-віч удвох…
Всесвіт.
Разом,
Доля,
Крок.
2012
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=372110
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.10.2012
Піду скупаюсь в місячному морі,
Якщо туди на крилах долечу.
Крізь вись небесну й величі суворі
Здається все досяжним, по плечу.
Не страшно те, що море вже засохло:
Бо плаче небо - сльози теж вода.
За сизі хмари, ті неначе чохла,
Сховався місяць, краєм вигляда.
Коли на землю дивиться – мов сумно
Та ловить розкіш позирків очей.
Коли розтане вечір, ширма рунна -
То шлях ілюзій-місячних ночей.
Піду скупаюсь у сріблястім сяйві…
Як хочеш, то світитиме для нас –
І ноти почуттів і мрій не зайві -
Бо в цих морях, пливе вже наш баркас.
29.09.2012
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=369972
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.10.2012
У лісі в цю осінню днину
Збирав ведмідь дрібну ожину.
Бурчав щораз, що хоче спати,
Кивав на сонечко кирпате.
А ще розказував про втому,
Що час іти уже додому.
Чекає затишна барлога
І мохом встелена підлога.
Поїсти б меду перед сном,
Гіллям укритись, бур’яном.
Для нього ніч, зима сурова -
Весна ж, як сонечко ранкове.
05.10.2012
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=369971
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 10.10.2012
Скільки в нім шуму - то плаче сполохана пташка
і лине відлуння та чути нестримності сповідь.
Випадок, страх, і без фальші та легкості, тяжко,
В летінні - пташата ж від долі чекають на порідь.
Вільний, той крок хижака у оформлені часом -
Той хижо дивився, таївся, затих, вижидає...
Безліч птахів, що були навкруги усі разом,
Почувши той плач, подивитись, летіли чи в зграю.
Всі покружляли, сміливо додавши лиш шуму -
Ніхто не насмілився вниз, поміж страх, полетіти.
Дивляться боязно, з острахом, і не без суму,
На долю залишені, пташки приречені діти.
Скільки в нім шуму - даремно, а може щось буде!
І вітер буває розгонить всі хмари під вечір.
Щастя пташатам, хижак, що з’явився вже другий
і вдвох за поживу змагались, забувши малечу.
Хто рятівник? Всі міркують із галасом птахи.
Усякий хвалився , що він лиш герой тут і витязь -
Мати ж, пташат заховала подалі від лиха -
Хижак переміг, вже ішов на поживу дивитись.
13.09.2012
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=369500
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.10.2012
Висять листки на павутинці
Мов жовті, здалеку, квітки.
Немов інакші, наодинці -
Тримають суть тонкі нитки.
Невже як інші, впасти хочуть,
Чекає матінка-земля.
Осінні дні і темні ночі
Висять і видно звіддаля.
Холодний дощ уже лоскоче,
Застиглі, змочені сітки.
Невже у цьому щось пророче,
Коли руйнуються пастки.
05-06.10.2012
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=369448
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.10.2012
Птахи вже прощались, лишали домівку.
Злітають у небо в осінній свій шлях.
Журбу не сховати, надії лиш зірка
Веде що у щастя в далеких краях.
У зграях-ключах, ще попереду втома,
Із сумом, і чути осінні пісні.
З надією в серці, вернутись додому.
У рідний свій край, у години ясні.
Птахи вже летять і несуть їхні крила.
Курличуть, щебечуть журливо: "Прощай".
Внизу залишили все серденьку миле
і линуть як мрія, у свій небокрай.
2.10.2012
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=369178
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.10.2012
Вікно, химера, тиха нічка;
Провина, місяця вина.
Майстриня снів вона одвічна,
Свідомо темряві кума.
Лиш пір’я-полум’я літає -
То сірін-вітер – мов злетить.
Вмістився сокіл тихо, скраю,
Мізкує, дивну робить хить.
Та промінь місячний, як холод
Несправжність-ріки, все своє.
І кактус-вязень – в нього голод,
Бере з вікна не віддає.
Химера-нічка начепила
В шибках, проміння океан.
Невже торкнеться до світила
Немов чарівний талісман.
05.10.2012
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=369177
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.10.2012
Кроки листя по дощу -
Він умиється, спочине
на землі вже досхочу.
Мить осінньої причини.
Так, нестримна ця хода,
Ніби істин дотик, гніт
і пригода дощова
в фарбу вводить окіл-світ.
І йому легенько, вірно
Допоможе вітер тихий.
І не так, немов манірно -
Мріє мабуть, що він вихор.
28.09.2012
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=368987
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.10.2012
Вереснева пора добігає до свого завершення. Ходив до лісу по гриби. Назбирав павутинок бабиного літа, проникливих звуків цвіркунів та безліч незабутніх вражень. Погодував трьох комарів, які надокучливо літали біля вуха. Чи наїлись, хто знає, може загинули голодними. Не бояться нічого: ні хаотичних помахів рукою, ні холодних осінніх ночей – не легка комарина доля, але нам від них, не краще.
Кого злякав, так це декілька птахів, які з криком втекли вгору крізь зелене, ледь жовте листя підліску. Інші ж співали вдалині, доспівували ще літні пісні. Ніжно, солодко і дзвінко. Яка там осінь.
Дерева ще майже всі зелені, не спішать прикрашати себе осіннім вбранням. Здається лиш клен заглядав у календар – весь пожовтів і прикрашає цією оздобою землю. Шарудить його листя, справжнє журливо-радісно-осіннє. Дуб жбурляв жолуді, майже влучно. Напрям їх лету був завжди донизу, але він не зважав. Скільки їх лежало на землі, а він все продовжував їх сипати.
Поміж стовбурів дерев у кущі ліщини покинуте гніздо. Гарне, ретельно сплетене, справними дбайливими майстрами-будівниками. Хоч вішай табличку «Здається». Та мабуть не сезон. Охочих не знайдеш, для цієї затишно-пташиної оселі.
Внизу сиділи на мокрому пеньку зеленувато-білі бліді поганки. Немов насміхалися: «Крім нас, тут немає грибів». А крізь рясну рослинну мозаїку проглянув сонячний промінь. Збоку, із заходу. Здається знайшов – справжній лісовий вечір, який доповнює неперевершений грибово-листково-осінній аромат. Ще вологий. Ліс ледь відійшов від вчорашнього дощу і нагадував про це поодинокими холодними росинками.
Вдалині виднівся великий пеньок. Немов дядько Лісовик, що йшов лісовими хащами і розмахував чисельними чорно-зеленими руками. Я пішов назустріч. На диво, він чемно привітався – бо внизу розсипав цілу галявину густо-коричневих рясних лускатих цяток опеньок. На якусь мить все інше зникло, були тільки гриби і неабиякий азарт, який зникав по мірі наближення сутінок. На землю впала густа роса, що робила нестерпно-мокрими ноги. Пора йти додому, але здавалось, що час пройшов не дарма.
27.09.2012
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=368986
рубрика: Поезія, Нарис
дата поступления 06.10.2012
Невблаганність, краса, ніжний трепет, свобода,
Оперізує віти осіннє вже сонце;
і яскраве намисто червоного глоду
В нерішучому листі, як вогники-гронця.
Чи отримана в спадок ця врода від літа:
Може день, або два, як прийде - зрозуміло.
Бо з’являється патина віт-малахітів;
а в захопленні квітів тепло не дотліло.
Щось нестримне прилине, невидимо-дивне:
Може холод приходить із згадок про ночі.
То зненацька нагадує зливою-ливнем,
Коли падає листя, як думи пророчі.
Як летять павутинки крізь бабине літо,
Як ілюзія тоне... це вересень-осінь.
І яскравим привіллям у айстрах розквітла,
Наче вічна, безмежна, надовго, назовсім.
13.09.2012
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=364456
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.09.2012
Думки під соусом відради
Краси осінніх кольорів.
У неподільності монади
Вогонь щасливих вечорів.
Думки хмеліють від кохання,
Слова під соусом життя.
Мов промінь сонця на світанні
З’явилась мить-передчуття.
Тих слів не сказаних словами
Й думок-десертів на устах.
Блукають очі до нестями -
Та зустрічаються в серцях.
Думки під зорями відради,
Слова під соусом краси.
Обвиті диким виноградом
Стежки осінні, голоси.
Цілунки сонячно-солодкі,
У них об’єднане буття.
Осінній вечір цей короткий,
Тривають тільки почуття.
08.09.2012
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=364245
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.09.2012
Тихо Тікич тече мов у мріях
Поміж луків, гаїв виринає.
Тут стежина до сонця леліє,
В неповторності рідного краю.
Тут добро цвіте вічно, як квіти,
а земля уквітчалась красою.
І пшеничним зерном, теплим літом
Край що, верби окроплять росою.
В кожнім подиху, дотику вільний
і над ставом мандрує твій погляд.
Шпилі церкви омиють повільно
Хвилі вічні, неначе їх ловлять.
І душа тут козацької волі -
В те минуле сягає коріння.
На теренах, на цьому просторі
Добру славу несуть покоління.
15.08.2012
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=364244
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.09.2012
(із написаного в минулому)
Хотілось мить цю цінувати? -
Та був навколо тільки сон.
Мов дивовижний дотик, грати
Тримали нас у нім, разом.
Здавався світ немов чарівний -
Кохання сяє і живе.
Та ми блукали поміж тіні,
Шукали щастя там нове.
Лилося світло мов рікою -
А ти взяла його в полон.
Для нас той світ, для двох, надвоє
і падав він з твоїх долонь…
Проснувся вже здається двічі -
Зігрітий відблиском, теплом.
Ранковим променем у вічі
Збудило сонце… нас разом.
19.04.1998 ( ред.2012 р)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=363838
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.09.2012
Хмаринки ніжно-білий парус,
Малюнок-мить на полотні небес.
Там, де з землею поєдналась -
Немов крайнебі вісники чудес.
Як мрія, полетить за світлий обрій -
Є в тому щось незмінне і святе.
Неначе знає миті час, о котрій
В що віримо, коли воно прийде.
Якщо примчить - не спиниться, чи буде,
Або вогнем згорить у дим нічний.
Із неба не побачити повсюди -
Спитай у себе, у собі відкрий.
6.09.2012
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=363497
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.09.2012
Коли усе зникне – не зробимо плоту -
Стремління, вагання, розбіжні турботи.
Під тиском думок, коли їх мегатонни
В пустелі цей вік – під водою потоне.
Чи має хто-небудь з останньої крихти
Багатство і простір – Пустелі лиш чисті.
Життя наше острів, уже не здивує,
Здивує лиш те, що немов Рапа-Нуї.
Лиш велети-прагнень нестимуть дрімоту.
Та вже не згадати, навіщо і хто ти,
Коли залишились лиш згадки-колони,
Здолали мабуть ми не ті перепони.
8.09.2012
́́́́́
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=363296
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.09.2012
Чи все в цьому світі відтворене з долі.
Зростають плеяди – калини квітки.
Чи кожному в світі написані ролі:
Ніхто ж не читав той сценарій-рядки.
Із неба сьогодні посипались сльози,
Одвічних думок і бажань двійники.
Цей шлях із стежок - не проїхати возом
і очі не витруть землі рушники.
Та все звідусіль і життя й небосхили
Поєднує віра, що в серці живе.
Безкрайнього світу, вбираючи сили,
то в прагненні світла cтeблo те криве.
І в небі сьогодні одвічна столиця,
Багато плеяд, як калиновий кущ.
А в обріях світу там сокіл гніздився,
і жеребом стовбур обвив давно плющ.
У світі доріг, ми не знаємо тої,
Щоб завжди вела не торкаючи ніг.
Вже пройдений шлях ми завдячимо долі,
Допоки плекаємо свій оберіг.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=362560
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.09.2012
Замучені, стомлені долею й часом.
Буває здається: щасливі живем,
А в що водночас ми всі віримо разом;
Як зробимо вибір - то плачем з жалем.
Пустим обіцянкам, як вітру ми віримо;
Себе серед часу тут не впізнаєм.
Бувають життя наче плямами білими -
Та кожного шлях сам собі навзаєм.
Чи втратили віру просту в справедливість,
Та власного тут вже не знайдеш зовсім.
Ще віримо інколи в доль вередливість,
Знайти б щось єдине, потрібне усім.
2012
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=362373
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.09.2012
***
Мовчить сумно пес.
Чи може все ж думає,
не знаючи слів.
***
Білої ромашки
вітер поніс пелюстки.
Весь закоханий.
***
І жовтий листок
Полетів вверх у небо –
Чи вибрав долю.
***
Думки всі в небі
Все злітають від землі.
Мов різні форми.
***
Вогонь і листя:
Такі несхожі, чужі.
Та осінь зводить.
***
Чи вправний павук,
Чи втече його здобич.
Щастя все ж обмаль.
2012
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=362229
рубрика: Поезія, Рубаї, хоку, танка
дата поступления 05.09.2012
Так сильно ждали весну,
Що вже настала осінь.
Злітає тихо листя
Без шуму і без слів.
Із згадок не воскреснуть:
Спекота, час і грози.
Повсюди розбрелися
До спогадів тих днів.
Солодкі миті літа
Розсипані всі просом.
Минуло-літній одяг
У трав, дерев, кущів.
І мовчки поміж квітів
тут час прямує босим -
Та всюди, ніби потяг
Він швидко пролетів.
2.09.2012
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=362136
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.09.2012