| Сторінки (4/331): | « | 1 2 3 4 | » |
Дай мені радість, візьми оцей смуток,
Ніжність, в дарунок, живих незабудок.
Дай мені віри, натхнення і сили -
Світлим промінням, мов сонце, світили.
Дай мені волю, в думках, над ланами
Вічно іти, в далину, все степами.
Дай лиш усім, те чарівне кресало,
Щоб у душі твоє серце палало.
Дай мені Боже думки оживити
Щоб як рослини весняного жита.
Вгору до сонця, до світла зростали
Щоб як лебідка, леліли по ставу.
Боже, прости, як надію втрачаю
Тону в безмежності рідного краю.
Дякую Боже, що серце я маю
Ніжним вогнем, що живе і палає.
Дай усім Боже, блаженної миті,
Щоб в Україні в добробуті жити.
Дай усім Боже лиш щастя земного
Квіти добра, щоб встеляли дорогу.
листопад, 2011
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=292547
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.11.2011
Два маленьких кенгуру,
від холодного дощу,
заховались у траву.
і кричать лиш: "У-гу-гу".
Та прибігли крокодили
Тільки рота лиш відкрили:
"О-го-го" - кричать від дива
Кенгуру та крокодили.
Що побачили за диво,
Кенгуру і крокодили?
Там побачили, красиві
У веселці небосхили.
2011
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=291394
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 07.11.2011
Ми мов молекули теплого бризу,
Що в одну сторону, в напрямку лине.
Та усі порізно, десь усі знизу -
Гілочки хмизу, хоч лісу й частини.
Жахом пронизує слово "майбутнє",
Навіть коли ненароком почуте.
Дехто стоїть вже давно на розпутті -
інші ще мріють, що щастя наступить.
Де там! Сьогодні лиш можна почути:
"Гей, налітай, продаю свою душу!"
Може за гроші, або лиш за крупи.
"Діти пробачте, зробити це мушу!"
Там на тополі, яскраве щось біле
Зв’язане міцно, щоб в душу не сіло.
Совість-ярмо, то туди хтось повісив.
Сохне та совість, у просторі лісу.
Чи ми так сильно усі посивіли
Фарби життя, нам залишили сірі.
Гляну назад - там народ ми могутній
Хто не дає, ми самі, чи нам трутні!
Де наший дух, де козацька звитяга
Де твоя шабля, народе, і слава
Де твоє слово міцне і ласкаве
Чи може той бриз, колись бурею стане!
7.11.11.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=291392
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.11.2011
Ллється світло, дивовижно -
Через крони й листя.
Мов дрібні тоненькі нитки
Промені лилися.
Мов би сонце розпустило
Коси, те волосся
і воно крізь лісу сито,
Навкруги вплелося.
2011
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=291120
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 06.11.2011
Коли багато ягід стиглих:
Збирають їх у кошик свій.
Якусь зірвуть, гарненьку, спритно,
а іншу топчуть, йдуть по ній.
Одні із них тепер як пави -
Від інших плями по землі.
Одних у кошик вже зібрали,
А ті розтоптані й брудні.
Чудовий ліс, зелені трави,
Та літо мчить - росте зерня.
Тих ягід долю не зломили -
Бо проросте від них земля.
Насіння їх попроростало -
Плоди дають свої тепер.
А от з тих ягід, що зірвали,
Смачний лиш згодом був десерт.
.............................
В житті, думки усі важливі;
і навіть ті, що нищать всі.
Ще, та, сьогодні не значлива -
Зросте, і дасть плоди рясні.
2011
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=290919
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.11.2011
Розпрощалися з листям каштани,
Розгубили його по землі.
Не змогли, та його не втримали
Тихі віти, каштанів, сумні.
Перекочує вітер те листя;
і летить, мов шкребе по душі.
Буревієм та вихром все свище,
Відчуття там малює на тлі.
жовтень 2011
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=290918
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.11.2011
Там тане тоненький туман,
Тут тиша торкнулась, триває;
Танцює тендітний тюльпан,
Таємну троянду тримає.
Танцюють тривожний танок –
Та тішаться трави травневі.
Терасами тихих толок
Тягнулася тінь тополева.
Тюльпана, троянди танок:
Тріумфу турботи той танець.
Тремтить товариство тривог;
Тепло тут таємне трималось.
Трепечуть тополі так тихо,
Таврують та творять талан.
Тотожним туманним триптихом:
Той танець, троянда, тюльпан.
27-29.10.2011
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=289389
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.10.2011
Кисло-солодка ожинова осінь
Стебел колючих спиняє тут острів:
Стій, зупинися на хвильку, лиш зовсім
і серед лісу залишися гостем.
Серед дозрілих ожинових ягід
Мить зупинилась, я також присяду!
Листя обтрушує, вічності явір,
Там біля нього знайду я відраду.
Добра, смачна... Це вируюча осінь.
Погляд чарує, і не відвести.
У її лоні вже губляться очі
Вітер продовжує клени трясти.
Всі відчуття у полон захопила;
Мабуть це вдача у неї така -
Зверху легенько, мов янгола крила
Листя упало, торкнулось чола.
14.10.2011
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=289229
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.10.2011
Міра, градація, втома
Хвиля і мить ця знайома.
Сон, та недоспані ночі;
Зорі не бачать вже очі.
Гранули - тане то кава -
Ледь, мов сніжинка розтала.
Мить ця якась синтетична;
Мова ілюзій оптична.
Хвиля думок заплескала:
Ніжна, солодка, ласкава.
Міра, мов келихи ночі;
Сон уже мозок лоскоче.
Міра, градація... досить;
Навіть душа уже просить.
Лави думок не спинити,
Бо це натхнення...
... продовжує жити.
27.10.2011
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=289228
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.10.2011
Вогонь палає, язиками
Горять палкі його вогні.
Багаття з жовтими краями
Гарячі промені стрімкі.
Мов до небес дістати хоче
Палає, тягнеться у вись.
Щоразу сизий дим лоскоче
Живе сильніше ніж колись.
Зникає щось, бо догорає
Тече! - Життя його як мить.
Хвилини смутку теж зникають -
Бо їх єство, також горить.
11-12.10.2011
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=288781
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.10.2011
Ще трішки й побачу я світло.
Де сонце, де неба блакить.
Як зорі вкривають те небо,
Де місяць на небі не спить.
Ще трішки і стануть кайдани
Основою, шляхом в буття.
Коріння моє щоб тримали,
Коли згодом виросту я.
Можливо гірким гербіцидом
Не спалить мене агроном.
Можливо я стану красивим.
Зеленим простим бур’яном.
Росли ми тут вічно віками
і в тому все щастя - рости.
На зиму, як завжди зникали,
А літом могли ми цвісти.
Хто винен тепер, що це поле?
Хіба в цьому наша вина!
Ми будем рости знов і знову -
Триває одвічна війна.
вересень, 2011
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=288779
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.10.2011
Сьогодні знову мертві ріки
Вбивають, нищать, не щадять.
Всі жити мали ще довіку
Та їх спалили цілу рать.
Ми вороги для алкоголю
Він нищить нас, хто б пожалів.
Ми бережемо чиюсь долю
Але той хтось, пасе вітрів.
Можливо завтра вже загину
Хоч добрий спогад я несу.
Про те малим як по стежинах
Блукав збиваючи росу.
Про те як мріяв бути сильним
Про ціль важливу у житті...
Та мить моя прийшла не спинна!
Прощай! Вже гину в небутті...
вересень, 2011
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=285990
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.10.2011
Ніжно-спокійна симфонія лісу -
Грає навколо мелодію, осінь.
Стукіт дощу, що із листям зустрівся.
Не полишає, все мокре скрізь зовсім.
Десь серед листя гриби веселяться –
Сумно лиш клену, що він вже жовтіє.
Ледве прокинувся і рано-вранці
Листя його золоте половіє.
Ясен шумить: чи то дощ, чи то вітер
Мовою лісу все з ним розмовляє.
На позолочені стомлені віти
Ллються краплинки – мелодія грає.
Ллється блаженна симфонія в душу –
Дощ все стискає в холодні обійми.
Вже не втекти – та тікати все ж мушу
Буде лиш згадка, як був я там вільним.
9.10.2011
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=285988
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.10.2011
За бур’янами вже світу не видно;
Їх зриваєш – ті знову ростуть.
Змайстрував вже давно із них скирту:
Зостаєшся - бо квіти цвітуть.
Та все бачиш простим і не певним;
Забуваєш де суть - де обман.
Та лепехи п’янкі лише стебла
Заточили тебе в свій туман.
Не росте в цьому полі майбутнє:
Та надія, маленька, ще є.
Бо любов до всього незабутня;
Кожен день тобі віру дає.
08.(10).2011
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=285439
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.10.2011
Лине легесенький лепет лебідки:
Лісом лунає, лугами летить.
Липове листя, листочки-листівки –
Лірику лісу ледь-ледь лопотить.
Ледве, лимонно-лазурним лахміттям
Лискає лоно левад лободи.
Літа легати, ламким легковір’ям,
Лави лаштують ламкі люпини.
Лагідна ллється любистку лавина,
Липу лоскоче лиш листя ліщини.
Лісу лишилась любов лебедина;
Лебеді лунко летять – лісом лине.
жовтень 2011
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=285438
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 10.10.2011
Тут, стомлена літом, росте кукурудза.
Міжряддям гуляє осінній вже вітер.
Сухі її шпилі гойда ... розминувся.
Лоскоче, шумить, навіть сльози їй витер.
А та лиш співає: шумить ніжно-тихо
і осінь сховалась в посохлому листі.
Все просто довкола - в середині стихло
і спокій осінній в душі умостився.
Така непримітна, знайома картина:
В буденності творяться образи-диво.
Один лише вітер й засохлі рослини -
Душа їх сприймає блаженно, красиво.
26.09.2011
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=282835
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.09.2011
Горобина рясніє червона;
Мов багаття яскраве горить.
То насправді її лише грона
із чарівності зіткана мить.
У очах вже від неї оскома,
У думках те проміння блищить.
В чому сила її, невідомо -
Та без погляду не залишить.
Мов жаринки ввібрала від сонця,
Начіпляла на себе рясні.
Навіть листя в охру одяглося,
Коли стали короткими дні.
Горобина достигла вже зовсім;
Де обсипалась, та на землі.
А за нею опало волосся -
Її листя в осінній траві.
26.09.2011
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=282834
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 26.09.2011
Янголи не сплять, коли ти спиш, вони літають
Долю бережуть, та твої сни охороняють.
Крилами змахнуть, мов вітерець від краю
Та усмішка вві сні, неначе квітка розквітає
В лузі навесні, чарівним скрізь розмаєм.
Янголи не сплять, твій сон оберігають.
Ті що на землі,і ті що йдуть із раю
Янголи не сплять, так мабуть не буває!
Уже заснув один - а інші доглядають.
22.09.2011
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=282200
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.09.2011
Маленьке біле кошеня
Грайливе,грається щодня.
Пухнастий хвостик доганяє,
Муркоче - пісеньку співає.
Застрибне хутко до віконця,
Погляне вгору, там де сонце.
Поміж дерев де горобці
Стрибають весело там всі.
Хвоста піднявши, по кімнаті
Поважно буде проходжати.
Поївши, потім і зрання,
Вже буде спати десь півдня.
Воно гарненьке, й не важливо,
Яке ліниве в мене диво.
Його люблю і доглядаю
і разом з ним я завжди граю.
14.09.2011
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=282051
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.09.2011
Оманлива реальність заплутаних думок -
Вона ледь доторкнеться до серденька бруньок.
і зовсім невідомо, коли воно озветься,
Якими кольорами горітиме те серце.
Несправжня вся реальність, несправжні почуття:
Є ти, та скрізь омана, й несправжнє скрізь буття.
У душу наче камінь лягли слова твої -
Лиш добре те, що все це, наснилося мені.
19.09.2011
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=282050
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.09.2011
Знов по землі блукає тихо осінь.
Знов дощ іде і небо в хмари одяглося.
Та на душі ще сонце світить досі,
Та все воно щодня їй біль приносить.
У мріях я втечу далеко десь за хмари;
Щоб біль і смуток душу не дістали.
Забути все, давно цього чекаю -
Та лиш любов твоя не відпускає.
Вже знов і знов летить опале листя,
Із вітром танець, з мрій, що не збулися.
І все в житті, насправді наче просто.
Та почуття створили свій безмежний простір.
Не вір тому, що у житті нема любові!
Не вір тому, що кожен день не світять зорі.
Та серед мрій це не остання наша осінь -
Бо ще живе кохання наше досі.
15.09.2011
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=281795
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.09.2011
Під асфальтом також чорнозем
Проростає пирій в ранню пору.
Через тріщину, в сонячний день
Дивний воїн, що ріже окови.
Не важливо, асфальт, що старий,
Що по ньому вже навіть не ходять.
Та він силу для себе відкрив
і казав лише завжди в нагоді:
"Щоб побачити світ навкруги
Треба прагнути,бачити й чути.
та коріння своє, вберегти -
Тільки потім щось можна збагнути…"
12.09.2011
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=281794
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.09.2011
Чорнобривці в ранковому лоні
Проводжали останній день літа.
Кличуть осінь голівками сонні
Серед тиші задумливих квітів.
Де кордони в які вона входить?
Може сутність її не така.
Може літу в цей час ще не годі,
Та в душі у цей час щось зника.
Чорнобривцями встелено долі.
Доторкалась долоня-рука.
Далі айстри цвітуть кольорові
Та виблискує чиста роса.
Стрепенулось в душі: «Це вже осінь!»
Це осіння роса на листках.
Очі бачать, не знають як потім
Шлях знайти та втекти у думках.
Чорнобривці у осені лоні
Проводжали останній день літа.
Свіжий подих в повітрі ранковім:
Й на душі стало затишно , тихо.
31.08.2011
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=279763
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 10.09.2011
Тихо ллється ніжна мова
лине пісня колискова.
Про високі зорі в небі
Про рясні гаї зелені.
Про чарівну дивну казку
Про добро, турботу, ласку.
І коли закриєш очі
Фея з зіроньки зіскоче.
Та прийдуть чарівні сни
Тільки очки зачини -
Ти побачиш казки світ
Дивних птахів,їх політ.
Серед лісу мавки босі
У косу сплітали коси.
Тихо ллється ніжна мова
Мавки чується розмова:
Що у морі є десь острів
Де живуть всі мрії просто.
Де діброви, де колосся
Все те в казку цю вплелося.
Там блукає мабуть сон.
Перелесник з ними разом.
Він заграє на сопілці
Ллє мов воду по долівці.
З ним співають ніжну пісню
Квіти, зорі, по узліссю,
Тихо ллється ніжна мова.
Сон чарівний, загадковий
Вже в свою країну кличе
Спатоньки, потрібно лише.
8.09.2011
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=279760
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 10.09.2011
Струною в’ються із полону
Тоненьких ниток - почуття.
Струмки та річеньки солоні
Солодких марень,каяття.
Буває все довкола дивним:
Палає небо, скрізь в огнях,
Обличчя в сутінках не видно,
Та хтось приходить, в твоїх снах.
Байдужі хмари зліплять знову
Майбутній дощ. Лиш охолонь.
Там віра втративши основу -
Розбилась, впавши із долонь.
Яскраві промені любові -
Встеляють світ цей почуттям.
Вже нові жанри у розмові,
Коли життя стає життям.
Свідомість мацає основу,
Гойдає гойдалку життя.
Та нитка в’ється знов і знову
Плете клубочки - відчуття.
2.09.2011
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=279514
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 09.09.2011
Це замок важливих подій.
Де їх будівник-архітектор?
Мандрує у мареві мрій,
На створених власно проспектах.
У долі є пройдений шлях -
Та напрям в майбутнє не знає.
Вбиває в основу знов цвях
Та мить, і той знову зникає.
Де сіль, а де цукор життя?
Що справжнє, а що є оманним.
Карбує своє майбуття,
Неначе будинок старанно.
У долі лиш пройдений шлях -
Життя не вона архітектор.
Майстерня її, у думках
Корінням її розпростерта
7.09.2011
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=279513
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 09.09.2011
У садку уже осінь,
та в душі ще весна.
Не така вона зовсім,
як здається вона.
Та живе під цим сонцем
і росте ще трава;
Лиш зникає зелене
у каштанів вбрання.
Запашні червоніють
у садку ще плоди.
Тепле сонце зігріє,
Мов промінням весни.
Горобина червона,
Пломенять її віти,
а важкі повні грона
чудернацькі мов квіти.
Вже земля відпочила
і вже жде посівну.
Журавлі дбають крила,
Та чогось іще ждуть.
У садку уже осінь
та в душі ще весна -
Може з нею це сталась
Теж якась дивина.
6.09.2011
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=279336
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 08.09.2011
Відображення, дивний двійник,
Що відбудеться в тих світах завтра?
Перевернуту дійсність, ярлик -
Закриваючи очі, проводжу їм страту.
Це не правда, лиш срібла обман;
Безкінечності світ в коридорах.
Тут від подиху зникне туман,
Та осяде у вогких узорах.
Паралельні синхронні думки
Лиш холодні листи самовидці.
Пам’ятають, беруть навзнаки
Та їх хід, навпаки, зупинився:
Лиш лежать на землі, горілиць
Ті численні подрібнені скельця.
Скільки в ньому було тих дрібниць:
Щось надумає, й тягне до серця.
2.09.2011
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=279335
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 08.09.2011
Червень черешні чорнилом червоним
Чарівно чарує, чеканить чудово.
Чижик червоні черешні частує -
Чкурне чередою чимдуж чорноокий;
Час, чи чотири чутливо чатує.
Чиж чатувавши чарівність чудову -
Чимдуж, чепурний часовий чарівливий.
Чистив часину черешню чергову,
Чимраз чималеньку, частенько червиву.
21.08.2011
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=276247
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.08.2011
Чи мрії живуть? – запитаю у вітру, -
Він далі ніж я вже побачив цей світ.
Намокле лиш скло на вікні згодом витру,
Та подумки з вітром полину в політ.
Гаряча долоня маленька і світла -
Від хмарки до хмарки все кроки мов ніг.
І білим промінням то доля розквітла:
Як донечки сонця лунатиме сміх.
Мотив оживає, дарує утіху,
Та лине крізь серце, далекі думки.
Мов щось невідоме й знайоме, без ліку -
Так ніжно гортає душі сторінки.
А мрії живуть! – тиха музика пізня:
Шепоче то небо, як сповідь гаїв.
Навколо лиш ллється прониклива пісня,
Як мрія, як сповідь, яку не втаїв.
Мелодія лине, пронизує душу;
Як пташка, злітає в високий політ.
Розправити крила - цю мить не порушу:
А мрії живуть, доки житиме світ.
2011
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=276079
рубрика: Поезія, Поетичний, природний нарис
дата поступления 20.08.2011
Безсовісні люди існують, живуть
Звертаються, кажуть, говорять про суть.
Та думають, мріють... напевно про щастя;
і дивляться в небо, мов виросла башта.
То ввічливо так розмовляють з сусідом
Собаці безхатній дадуть шматок хлібу.
Цукерку дитині дадуть зовсім щиро -
Та діли всю совість, кудись загубили!
Невже ваші душі загинули мертві!
Чи може там буря, не зникне, не смеркне?
Чи можна так жити, чи є в цьому суть?
Чи може гріхи відпочить не дають?
Та може це робите ви ненароком
Та ваші діяння невірні лиш кроки!
Душа ваша прагне знайти уже волю
Своє серце чисте, мов роси ранкові -
То що заважає, все в ваших руках
Очиститься совість у щирих словах!
15.08.2011
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=275949
рубрика: Поезія, Ода
дата поступления 19.08.2011
Рано-ранесенько річка ранкова
Рифи ряскові рівненько розкидала.
Рясно-рясненько ромашок роздоли
Ранком рівнина ретельно розсипала.
Різко розтанули розсипи росяні -
Риба розкидалась руслом розмірено:
Ріже, розвідниця, річеньки розрізи,
Рівно ряску розгортає, роздрібнює.
Річка ранкова раптово рибалками
Різко розбуджена, ритмом розмови.
Риба розігнана родом русалковим,
Рясно розгулює руслом річковим.
Різки рогозу ріку розмежовують;
Ремезу розспіви ринуть розмірено;
Равлик рослинку ріже розжовує -
Ранішня річка розквітла розмріяно.
18.08.2011, БЦ
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=275745
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 18.08.2011
Свідомість є світу у кожній клітині,
Та в кожному атомі тут на Землі.
В краплині повітря, в зеленій рослині:
Живе вона скрізь, і навіть в тобі.
Свідомість ця ллється між зоряним пилом
Й нащадками давніх, вже знищених, зір.
Маленькі кристали чарівної сили
Ази пам’ятають, вони від тих пір.
У кожному з нас живуть згублені зорі;
Із них побудований мозок і світ.
Короткі думки, всі на жаль, не прозорі:
Вони також мають свій власний політ.
Все зліплено тут з одного каоліну -
Ця істина вірна, хто б що не казав.
Краплинки малі від зорі віднайдімо -
Можливо інакшим, пізніше світ став…
12&14.08.2011, БЦДСС
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=275067
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 14.08.2011
Безтурботне тепле літо
Закохалося у дощ.
Дивним світ став, безпросвітним
і в природі сталось щось.
Скрізь дощу навколо пісня
Стук краплинок-серенад.
Розмовляє так привітно,
Або ллється невпопад.
Закохався й дощ напевно -
Дуже сильна в них любов.
Та кохання їх нестерпне
Бо щодня все йшов та йшов.
Скрізь земля давно промокла –
Він летить до літа знов.
Мить розлуки їх не довга -
Бо сьогодні, ще, прийшов.
11.08.2011
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=274592
рубрика: Поезія,
дата поступления 11.08.2011
Ця сіль, мов розсипаний шлях на підлозі,
Ще вчора, а може давно вже колись.
Тепер пригадати, про це вже не в змозі -
Лише випадково униз подививсь.
Ця сіль не погана, не віща прикмета.
То згадка, що вчора був пройдений день.
Також залишилась немов на портреті
Та пляма бузкова від кислих вишень.
У цім вернісажі типові картини –
Розсипані крихти по сходах життя.
Неначе по колу той віз запустили,
Якому немає назад вороття.
7.08.2011, БЦДСС
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=274589
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 11.08.2011
"Чорну лінію змінює біла.
Так буває"- говорять завжди.
Якби щастя у дім залетіло,
То потрібно щоб знало куди.
Це життя чергування не ліній -
Як палітра яскрава, чітка.
Різнобарвна, безмежна, без тіней -
Тож чому такий вибір спіткав.
Розучилися. Ні, кожен прагне.
Вибираємо власний свій шлях.
Та мине якийсь час - стає явним:
Все залишилось в мріях, думках.
8.08.2011
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=274377
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.08.2011
Мов клаптик паперу, літає за вітром,
Маленький метелик, як птах перелітний.
Закінчиться літо - і зникне назавжди,
А далі світ стане для нього несправжнім.
Буває достатньо за вітром летіти,
Краплини життя, тут знаходити квіти.
Буває незримо в ранковім тумані
Тонути немов сірий кит в океані.
Мов вісники долі - посохлі відцвіти:
Уже не достатньо, щоб лиш захотіти.
І втрачений час йому вже не догнати:
Бо впали навколо нестримності грати.
Буває достатньо чогось захотіти…
Спитати в життя, чи бувають просвіти.
Як сокіл, метелик верне проти вітру -
І тоне в палітрі вже іншого цвіту.
5.08.2011
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=274087
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 08.08.2011
Розгубила кольори
Навкруги веселка.
Але можна їх знайти,
Поряд всі близенько.
Ось Червоного знайшли -
Вдень малює зорі.
З Помаранчевим - стежки
На воді ставковій.
Серед літа на траві
Жовтий заховався.
А Зелений теж собі
В хмари, наче, вбрався.
Дивна хвоя у сосни
Вся Блакитна стала.
Синім листям обросли
Верби біля ставу.
Фіолетовий, пташок -
В колір свій фарбує.
Із веселкою удвох
Це ми фантазуєм.
2.08.2011
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=274086
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 08.08.2011
Хмаринка смутку налетіла
Маленька крихта блідо - сіра.
Сидить, її, згорнулася в душі
Тримає міцно ті ключі -
Якими радість десь закрила
Насупилась, немов вітрила.
Та їсть… росте… душа все кличе
Але чомусь байдужі лиця.
Стрибає в серці, немов блохи
Шкребеться. Де ж нарешті спокій.
Тримала довго, зникли сили -
Хвилини радості скосили.
Хмаринка та, вся стала біла.
Згоріла мить - й вона зотліла.
30/07/2011
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=273985
рубрика: Поезія, Поетичний, природний нарис
дата поступления 07.08.2011
(Присвячений 20-й річниці Незалежності України)
Великий скарб земля твоя, та вічна долі віра,
Народу, вільна сторона, століть сторінка біла.
Зникали твої вороги, як хмари в небі синім.
На жаль, болючі ті стежки, та завжди мала силу.
Допоки чути навкруги чудову ніжну мову -
Ти будеш жити у серцях та серед рос ранкових.
В кущах калини, у містах, межа де суходолу,
Де в гори стрімко мчиться шлях, де чути колискові.
Допоки пісня солов'я над полем дзвінко лине,
Не згасне доблесть вся твоя, у дочки й твого сина.
Сьогодні інколи вони того не розуміють,
Що мають у своїх руках святу козацьку мрію.
Здобуток сотень поколінь, бажана твоя воля.
Велике свято навкруги не тільки в день святковий.
Вкраїно, ненько! Ти живи, поки не згаснуть зорі,
А вітер розвіває стяг та береже Бог долю.
6.08.2011
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=273942
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 07.08.2011
Велику суть простих речей
Тримає світ цей на колінах.
Незримий пульс життя, пастель,
Відколи пісня солов'їна.
Навколо скільки дивних рік
Тече у промені світила.
Неначе фабрики стрункі,
Майструють листя, навіть крила.
Біжать доверху у зерно -
Життя німа нестримність всюди.
Посохле сіно вже давно -
Та оживає - жити буде.
Не буде світла, чи згорить,
Чи зникне час, що творять люди -
І теж ростимуть догори -
Бо так було, так завжди буде.
1.08.2011
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=273169
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 02.08.2011
Дивитися страшно на зорі далекі,
Коли розділяють безмежні парсеки.
Сюди долітають їх промені світлі,
А простір між нами - холодні мов ріки.
Мізерності сутність у вічі впадає,
Маленька краплина у мріях тримає.
Побачити може, аби зрозуміти,
Цей час або простір - хто з них, чиї діти?
Дивитись мрійливо на зорі далекі -
В думках осягнути невидимі треки.
Насправді немає нічого страшного,
Лиш все зрозуміти - ще мати цю змогу.
28.07.11
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=273168
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 02.08.2011
Втопилася ніч у росі -
Настали хвилини світанку,
а заспані очі, сумні
Втонули в ранкових серпанках.
Повітря думки оживить,
Тандемом із першим промінням.
Мов вічність, водночас, і мить -
Зникають стежки снів повільно.
Природа немов іще спить,
але уже тиші немає:
Або вітерець, шелестить,
То з кленом немов розмовляє.
За обрій в думках досягну,
Де сонце ледь-ледь виринає.
І сутність буття непросту
З промінням своїм поєднає.
24.07.2011
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=273055
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 01.08.2011
Нагідки, сонця вартові,
Встеляли стежку край городу.
Неначе промені зорі
Сплелися в їх чарівну вроду.
Роса ховалася на них –
Допоки день вже не покличе.
Пелюсток жовто-золотих
Краса жива і таємнича.
А ще, смарагдові вогні
На тім барвінковім волоссі.
В садку, де линули пісні -
Пташок і вітру двоголосся.
Плоди червоні одягло
Гілля вишневе біля тину.
І біля копанки мов тло,
Згадав заквітчану калину.
Тепло неначе навесні,
Блукала радість нишком в серці.
Нагідок квіти запашні
У згадку цю відкрили дверці.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=273054
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.08.2011
Де світанок завжди наступає,
Де країна волошок - конвалій
Зустрічає зеленим розмаєм
Королівство незвичного краю.
Розквітає засніжено-білим
Розмаїття квіток сотні лілій.
Де троянди розквітнуть всі сміло
Там пелюстки не втратять та віру.
Хризантеми ростуть такі різні,
Орхідеї, тюльпани, іриси.
Та навколо безмежності пісня
Долітає й до гордих нарцисів.
Там бузки розлились ароматом
Кучеряво розквітли, багато.
Променисті мов зорі строкаті
Всі цвітуть і не вміють чекати.
Та ростуть там вони без коріння
Безнадійно чекали спасіння.
Опинились в букетах красивих -
Від землі загубивши всі сили.
22.07.2011
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=271820
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.07.2011
Втонув у травах і на мить заплющив очі -
Мене мов світ безмежний обійняв.
І тонконіг кілкий схилився та лоскоче,
То стрімко коник стрибне із-за трав.
Під синім небом всюди чути трав розмову;
Колюча гусінь впала до руки.
Про себе коник нагадає, стрибне знову -
Він ніби знає сховані стежки.
Легкі пісні співає пташка дзвінко в травах,
Соната лине гомінких цикад.
Тепло повітря навкруги в життя загравах
Змішалось скрізь, у літній аромат...
Змінився світ, коли розплющив очі -
Той світ немов сховався навкруги.
Тепер навколо лиш жарке,палюче сонце,
Та білих хмар, на небі береги.
21.07.2011
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=271362
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.07.2011
Липневої спеки постійно
Стискають сильніше обійми.
Ні вітру, хмаринок - хоч трішки.
Лиш сонця привітна усмішка.
Сховався у затінку клена -
Великий, розлогий, зелений.
Та спека і там лоскотала,
Хоч сонця за листям не стало.
Піти б у цю мить до криниці
Напитися з неї водиці.
Ковтками вбираючи силу,
Від спраги аби воскресила.
Але не можливо, і звісно -
Сховався, стою серед міста.
Липневої спеки постійно
Стискають щосили обійми.
14.07.2011
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=270790
рубрика: Поезія, Міська (урбаністична) поезія
дата поступления 18.07.2011
Цвітуть сокирки в полі сині,
Палають маки у пшениці.
Навколо дощ здійнявся, лине -
Блистять росинки ніби криця.
Це знову дощ застав на полі;
Він літній, теплий - як з відра.
Промок до нитки - йду поволі;
Вже не спішу - біжить вода.
І ллється він на листя, землю -
Хоч темна хмара - світ ожив.
Дощу мелодія блаженна -
Що ніжно грає серед нив.
Душі фріссони-хвиля зникла -
Литаври грому вдалині.
Колосся змокле все поникло,
Мов спить в небесній бистрині.
Пташки співають безтурботно,
Між листям, в хованках малі.
Ще зранку тут було спекотно,
Гуділи голосно джмелі.
Дощ оросив цю літню спеку -
Зелений світ щоб жив і жив.
Лунає грім - уже далеко
І зник дощу рясний мотив.
Коли скінчився, зовсім стихло:
Лиш мокре поле - його слід.
Сокирок, маків вже не видно -
В дощі мов змився їхній цвіт.
2011, БЦДСС
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=270248
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 14.07.2011
Мов звуки мелодії - несамовита,
Ця суміш медова, безмежна, п'янка.
Це ллють аромат липи так соковито,
Немов післясмак залишають в думках.
Між листям блукаючи дзвінко, невидимо
Тут бджоли шукають свій мед у квітках.
Мов прірва, мов рай - все вмістилося, втілено
І дійсність зникає – лиш лип аромат!
Ще довго стояв, наче був заворожений -
І липовий цвіт немов світ обійняв.
Наснагу вбирав – хоч і був переможеним,
Ті чари медові від лип осягав...
20.06.2011, БЦДСС
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=268341
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 03.07.2011
А час іде дорогами людськими -
і на шляху він змінює цей світ.
Малі дерева - знаю їх такими -
Тепер кремезні, мають безліч віт.
Іду, знайома вулиця і рідна,
Та інша стала, вже не впізнаю.
Немов дитинства фарба своєрідна
Розтала вся у руслі ручаю.
І гірко якось, ніби зникло диво -
Все стало інше, сіре – не таким.
Малі колись, ганяли галасливо -
Ось тут, де похилився старий тин.
Давно було, та я ще пам’ятаю,
Як батько його днями майстрував.
Відчутні дні, спочатку і до краю -
І він міцний вже має з часом сплав.
Незвично те, що тут усе змінилось,
Але страшніше коїться душі.
Додому йду, лечу – мов маю крила,
Та час, безжально і туди забрів…
Зустрінуть тепло на порозі сина,
Батьки. (Насправді, вже не молоді).
Узяти час – зали́шить за дверима -
Та не здійсненні ці думки мої!..
А час летить дорогами невпинно,
І невблаганно змінює він світ.
Іду додому, а думками лину,
Крізь плин життя, назад на безліч літ.
10,25.05.2011
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=268135
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 02.07.2011
Мала галявина край поля
Красива, жовта була вчора.
Духмяні квіти оксамитом
Немов би фарбою розлиті
На полотні зелених трав
Та цвіт той зник. Куди пропав?
Кудись подівся він сьогодні
Та лиш метелик вже голодний
Шукає зранку жовту квітку –
Кульбабки ж всі, не мають цвіту.
Куди ж поділа цвіт кульбаба?
Чому не видно рясні квіти?
Ростуть, як вчора, усі трави,
Цвітуть ромашки білим цвітом,
Та квітнуть нині всі чудові
Малі, великі, кольорові
На галявині скрізь квіти -
Кульбабки ж всі жовтоголові
Свій цвіт зуміли десь подіти.
Можливо пташка цвіт той з’їла,
Зелений жук, чи гусінь сіра,
Чи дощик вчора лив так сильно,
Що змив той цвіт кудись безслідно.
Та мабуть ні - бо навкруги
Пухнасті кульки всюди видно.
із вітром линуть догори
Маленькі парасольки вихром –
Вони, напевно, є ті квіти -
Що зранку разом всі відквітли!
25.05.2011
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=268134
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 02.07.2011
Горить земля, палаючи червоним
Вогнем весни, який розцвів, настав.
Це щира, ніжна витівка-відгомін
і клумби вкрились у потоки лав.
Горять вогні тюльпанові в тандемі
Із сонцем теплим, лагідним весни.
Цвітуть навколо, мов краса Едему -
Десь там душа, і спробуй зупини.
3.05.2011 (в ред.)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=259554
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 14.05.2011
Розмовляли трави з небом:
«Дай дощу! Вже дуже треба!».
Говорило з небом поле,
Разом з ним і все довкола.
Гомоніли ліс, діброва...
«Дай нам пити» - дуб промовив.
Небо їм всім відповіло:
- Вчора ж іншого хотіли -
Відігнати чорні хмари.
Дай нам сонечко, казали –
Досхочу дощу вже мали!
- Сонця промені то їжа. –
Голосисто дуб відвісив, -
Та коли захочеш пити,
Буде нічим окропити
Ні листочки, ні коріння.
«Їжа» стане непотрібна
Нам не треба буде світла...
11.05.2011 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=259531
рубрика: Поезія, Сюжетні, драматургічні вірші
дата поступления 14.05.2011
Застигла мить й сидить! Хтось каже:
«Спить в тенетах павука».
Біжи вперед!
Не спи, лети чи падай та живи, існуй!..
Але мовчить, на жаль, і не ворушиться рука.
Спокійна мить, вже спить… а ти вже йди мандруй…
А там. Зірки летять? Та ні, то вітер лиш пісок зірвав
Болючими піщинками він очі пронизав…
Та ні! То навіть не пісок.
і справжній тільки вітер!
Все інше - лиш думки – як часу діти.
Втомився… Відпочив… А мить!...!!!
Хіба можливо в це повірить? -
Її нема, і вже давно, її змінила вічність.
29.04.2011, Б.Ц.
Навіяна суть серед незрозумілого майбуття...................
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=257592
рубрика: Поезія, Поетичні маніфести
дата поступления 04.05.2011
Маленьке деревце тендітне
Росте біля дороги, все крислате,
Ще трішки й оживе, розквітне –
Весни життя, бажає розпочати.
Та бачило воно щось злісне:
Хтось вирішив його зрубати…
«Будь-ласка, облиш, не потрібно» -
Стон деревця лине словами. -
«Я хочу бачити світло,
Як світ навкруги розквітає.
Як синє безкрайніє небо
Дощем заряснить досхочу.
Як ранок росами встелить
Зелену весняну траву.
Я хочу побачить безмежність,
Коли ще колись підросту.
Як сонце заходить за вежі
Високих тополь за версту.
Я хочу дуетом із вітром
Ще пісню гіллям шелестіти.
Маленьких пташок, наче діток,
Від бурі в собі прихистити…»
…Те деревце росте і квітне –
Плоди дає рясні щорік.
Та гибель їх щоденне дійство
Коли людина їм вкоротить вік.
17.04.2011, Б.Ц.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=254721
рубрика: Поезія, Сюжетні, драматургічні вірші
дата поступления 18.04.2011
Освячене щастя вербою
Гіллясті верби батоги.
Добробут хай буде з тобою,
та Бог міг дорогу знайти.
Щоб добрим було твоє серце,
а б’ють лиш вербові гілки.
Лиш ті, що дарують деревця
У променях перших весни.
17.04.2011, Б.Ц. (в ред.)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=254408
рубрика: Поезія, Вірші до Свят
дата поступления 17.04.2011
Сірі будні та сіра природа:
Зговорились напевно ці дні.
Де вже, весно, твоя справжня врода
І тепло та листочки-вогні.
Я чекаю у місті на тебе -
Серед парку, зимові сліди.
Ти блукаєш лісами і небом,
Мов не знаєш дороги сюди.
Вже без тебе у місті тут тісно
І дерева шумлять гомінкі.
Все чекає на силу первісну -
На відроджень глибини стрімкі.
15.04.2002, Біла Церква
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=254373
рубрика: Поезія, Поетичний, природний нарис
дата поступления 17.04.2011
Щоразу щоранку щосили
Щодосвітка щиглик щасливо
Щебече щодуху, щемливо -
Щедріше щодня, щебетливий.
Щемлячої щирості щебет
Щедротами щастя щипає.
Щомиті щебечучи щедро,
Щоправда, щоночі щезає.
14-15.04.2010 (в ред.)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=253947
рубрика: Поезія, Вірші про тварин
дата поступления 15.04.2011
Густою глиною гарненько,
Гіллям гаптуючи гнучким,
Готує гайворон гніздечко -
Гуркоче гаєм гомінким.
Грайливо гралася годину,
Гойдала глід, густі гілки,
Гляділа галка горобину -
Гарячий гамір говіркий.
Гостинно, гоже говорила,
Гаями голосно гуде.
«Господа гарна - голосила, -
Гроза гуркочучи гряде»
Гойдає гірко головою,
Гарцює гостя, гомонить.
«Ген-ген городина горою,
Горіхи» - глянувши, гнітить.
Голодний гайворон губився:
«Гайнути! - гадка головна, -
Горілиць гронами грястиця,
Гляди, грабіжниця гнізда».
«Гримить гроза – гасати годі -
Господар гості, - городи
Гіллям галявини господу -
Готуй гніздечко, грій, гляди».
11.04.2011 (в ред. 10.04.2013)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=253260
рубрика: Поезія, Сюжетні, драматургічні вірші
дата поступления 12.04.2011
Земля – великий різний світ.
Навколо, скрізь, повсюди
Іде двобій багато літ -
Та віримо: ще буде!
І хто сильніший - це вона -
Ніхто цей бій не судить.
Але завжди він йде сповна -
Земля: суперник – люди…
березень, 2011, Б.Ц.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=253167
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 11.04.2011
Дощ, який вже не співає –
сумним дзвоном долинає.
Досить, досить! Не потрібно!
Але він щосили дрібно
дістає душі кермо.
Воду льє. Немов в кіно
щось стається тої миті,
коли вітер б’є в вікно.
Сумно, сумно! Не збулось!
Із дощем щось принеслось.
Заглянути би за хмари,
вони сонце обійняли,
заховали за собою
і на землю все водою
сльози ллють – а травам радість.
В них життя влилось і вбралось.
Дощ співає лиш для них,
не мені пісень сумних.
1999, Біла Церква
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=251182
рубрика: Поезія, Поетичний, природний нарис
дата поступления 02.04.2011
Навколо синіми зірками
рясніють крихітки-квітки.
В сузір'я ніби об'єднались,
в сухому листі острівки.
Немов рушник по-вишивала
земля у барви-цвіт рясний.
Весна у пролісках яскрава
і день цей радісний, ясний.
Неначе юності краплини,
як чисті блискітки небес.
Чарують ніжно щохвилини,
мов світлі ріки - сотні плес.
Іду, уважно обминаю:
Я лише гість у цій красі -
Злякав бджолу - летіла скраю,
Де квітнуть проліски в росі.
1.04.11., Б.Ц.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=251178
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 02.04.2011
Вже тісно, хочуть волі, світла
Тонкі листочки, сховані в бруньки.
Ще мить і квіти всі розквітнуть -
Весняні сон, і білі зіроньки.
І все в цю мить привітно-дивне -
Шумлять так радо, втішно ясени.
Верби дарунки прогресивні -
Пухнасті, ніжні котики весни.
27.03.11, Б.Ц.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=250675
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 30.03.2011
Якого кольору цей світ:
Зимовий, осені чи літній.
Весна жива, де білий цвіт,
Зелені трави в кінці квітня.
Мов чисте небо і ясне,
Рум'яні хмари вечорами.
І в барвах їх життя рясне,
Веселка ніби над ланами.
Розквітли бісером квітки,
Маленькі китиці бузкові.
Троянд червоних пелюстки,
А може жовті, веселкові.
Мов сонце бавиться в душі -
Як радість, біль як незнайома.
Та стануть барви всі чужі,
Коли прийде вечірня втома.
Буває взимку мить весни -
Коли живе кохання в серці.
Та стелять душу полини -
Як сум, журба в тобі відверті...
Всі різнобарвні кольори
З середини, не зовні сутні.
І не залежить від пори,
Який із них в душі присутній.
2011, Б.Ц.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=250457
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 29.03.2011
1.
Світить сонечко ранкове
Світлячками в сонні очі,
і проміннячко ранкове
піднімає і лоскоче:
«Добрий ранок! Досить спати.
Вже потрібно, час вставати.
Умиватись, сон змивати -
Снідають уже малята.
2.
Тук-тук відчиняй оченята:
Це ранок до тебе прийшов.
Вже досить у ліжку лежати –
Тебе сонячний зайчик знайшов.
3.
Маленьке сонечко в люстерці
Промінчик бігав по стіні.
Його впіймати не вдається -
Чи може руки це малі?
2010, Б.Ц.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=249942
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 27.03.2011
Ви бачите на небі зорі?
Легенькі хмари, мов прозорі.
Та в якусь мить ховають місяць,
А срібні промені ще світять.
Для вас в цю мить співає липа,
Чарівну пісню, ніжну, дивну.
Зелений світ квітки пряде,
Скрізь застеляє – він живе.
Живе. Сховався поміж ночі;
Але побачить той, хто хоче.
Для вас щодня, вночі існує,
А хто живе – його почує!
2011, Б.Ц.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=249926
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.03.2011
Буває безмежним бажання,
Бродити безслідно батистом
Безкрайності, блюзу благанням,
Безмір’ям барвінку барвистим.
Босоніж брести берегами,
Бентежити бязь-бадилинки.
Багаттям бузин, буркунами
Білітимуть барви-билинки.
Безладно блукатимуть бджоли,
Бездонністю буйних букетів.
Бадьорість безсонна, бузкова,
Багряний бордюр бересклетів.
Берізки бринітимуть біля
Безвітряних блисків-багрянців.
Бродити блаженним безвіллям,
Безпомічним будучи бранцем.
15-25.03.2011, Б.Ц.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=249585
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 25.03.2011
Долаючи долоні
Дзвенить дзвінке джерельце.
Духмяний дух діброви
Душі дістане денця.
Довершить дивне дійство
Дрібненький дощ довкола;
Дрібоче, довго, дійсно
Досягнувши додолу.
Долиною донизу,
Де дуб далекозорий,
Досвітню дивовижу
Дарує додатково.
Дерева дивувались -
Дзвінкий дарунок долі.
Дрімота дочекалась,
Десь ділася, доволі.
Джерельним дзвоном дихав
Діброви дух, дощило.
Дует дедалі дикий -
Де дощ дзвенить дбайливо.
14-15.03.2011 (в ред. 11.04.2013)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=247223
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 15.03.2011
Сияет солнце и везде весна, -
Всё пробуждается и оживает.
Но в этот миг жива еще зима, -
Острова снега век свой доживают.
Слышны везде уж трели воробьиные,
С весенней радостью щебечут сладостно.
Небо безоблачно, светло и синее
Стает в душе тепло и радостно.
Б.Ц. 2.03.1998
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=246794
рубрика: Поезія, Пейзажная лирика
дата поступления 13.03.2011
Весна блаженно світ накрила -
Неначе птах розправив крила:
Зелені, ніжні із квітками,
З водою талою, струмками.
Тече, набридло їй в крижинках,
Біжить в коріння, мов живинка;
До сонця тягнеться, в листочки,
Засяє цвітом у садочку.
Від сну розбудить всі рослини
і кличе пташок із чужини.
Це час оновлення та чуда -
Світ оживе - і жити буде.
З темниці вилізли мурахи
(Так довго спали бідолахи).
Скінчився сон – час працювати -
Гніздечка в'ють стрижі завзято.
Весна - одна велика сила:
Все оживе - стає красиве.
Вона навколо світ накрила -
Чарує нас красою-дивом.
Б.Ц.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=246782
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 13.03.2011
Вже весняний, віщий вітер
Віє вихром відчуттів.
Всіє всі вербові віти,
Воскресив вогонь віків.
Всюди він відродить велич,
Всіх весняних володінь.
Вільхи волотями встелить,
Вкриє вигін вдалечінь.
Втонуть відплески водоймищ,
Вдень виблискує вода.
Вічністю вишневих вогнищ
Врешті вістує весна.
Вікна вирію відкрила,
Віру в відданість взяла.
Вдача весноньки вразлива –
Вабить вродою вона.
Вир веснянок, водограю,
Візерунки віт-вінків,
В’ється вересом, вражає
Висі втілення вогнів.
Все водночас відкриває:
Вгору, вшир, все вдалині.
Вишиванкою вітають
Веремії весняні.
08.03.2011 (в ред.)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=245839
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 08.03.2011
Весна прийде – зима зникає,
Іде тепло - розтане сніг.
Нагряне вітер в тиші краю -
Скінчився день – його беріг.
Завжди біда затьмарить спокій,
А від кохання світ розквіт.
Мілка долина в яр глибокий
Зросте незримо,попри пліт.
Де є природа, так буває:
Є поміж радості журба,
І час розлуки теж минає,
І дні промчать немов юрба.
Весни всі фарби розлилися
І світ розквітнув, прояснів.
Метаморфози всі вдалися,
Коли в душі лунає спів.
23.02.11, Б.Ц.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=243132
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.02.2011
To live - шукаю в словнику,
але в думках сучасні долі.
Хто тягне лямку нелегку,
а хтось спивається поволі.
Комусь буденність вже набридла,
а хтось до неї ніби звик.
Хто змін чекає – та не видно,
А десь є той, хто вірить в них.
В англійській мові, ніби - жити,
В рядку написано крилато.
Але в думках лелів щомиті,
Чомусь переклад: існувати.
21.02.11, Б.Ц.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=242637
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 22.02.2011
На кордонах на південних
Вартові зими стоять:
Сніг і лід, мороз щоденний;
Все чатують і не сплять.
Завіває сильний вітер;
З ним мороз обходить світ.
Та висять бурульки з стріхи
наче стріли ждуть політ.
Ожеледиця зимова
Швидко не дає пройти.
Сніговик стоїть з мітлою
Береже зими сніги.
Охорона вправна зовсім,
але ранок той настав.
Завітала пані в гості:
Русі коси, стрункий стан.
Як безмежність її очі,
а вбрання зелений світ.
Ніжна посмішка дівоча
Розтопила сніг і лід.
Щезли миттю охоронці –
Зникла з ними і зима.
Скрізь тепло тепер і сонце –
Це прийшла до нас весна!
20.02.2011, Б.Ц.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=242417
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 21.02.2011
- Минуть два тижні - скінчиться зима -
На вулиці мороз, холодні хвилі вітру.
Лютує лютий і душа сумна
Чекає час, коли зелений світ розквітне.
- До чого смуток - вже весна іде -
Та хтось цю мить сидить, сумує в Аргентині.
Лише два тижні - літо там пройде:
Це світ, в якому все відносним є донині.
12.02.11
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=240991
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.02.2011
Насправді, що таке життя?
Це шлях, дорога, що не має вороття,
Театр чи гра, чи може це основа
Буття людського, шлях до Бога!
Можливо вибір в ній не наша воля,
А всім керує десь ефірна доля?
Тоді, зовсім, без сенсу стала би вона -
Зникає ціль, свобода, новизна.
Існує думка, що комп’ютерна як гра
Складна, та зовсім не продумана вона.
Одноманітна без апгрейдів та обнови,
На радість лиш, що графіка чудова!..
Насправді все складне випробування.
Від нас залежить все і мить остання.
Кожен в ній є сам собі аматор
Ми в ній актори, режисери, і як автор.
13.02.11
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=240986
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 14.02.2011
В цей зимовий день навколо сонце світить,
Чарує душу все, скрізь валентинки й квіти.
Жаринками горить, або палає серце
і навіть якщо ні, воно в цей день проснеться!
В повітрі наче спів: «Зі святом всіх, зі святом!»
«Кохання всім, усім! – серця всі об’єднати».
Зайде у кожний дім палке і світле свято.
Любов дарує всім – потрібно лиш кохати!
У цей чарівний день, слова любові линуть, всюди!
Любов накрила світ, кохання є і буде!
Горить, палає та іскрить вогонь його у серці;
Цілунку ніжна мить з солодким присмаком зіллється.
8.02.2011
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=240573
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.02.2011
Вільніший птаха в небі синім,
Сильніший гір, ніж їхня суть.
Гуляє вітер по долині,
Деревам шепче - оживуть.
Він шарудить осики листям
І розмовляє, заграє.
Біжить, із хмарами мов злився,
Стремління маючи своє.
Вкрашає небо світло-чисто,
Прозора щоб лилась блакить.
А далі дощ дарує з хистом -
із буревієм грім гримить.
Розбудить птаха поміж ночі,
Верби гілля сплете в косу,
І річку хвилями лоскоче,
З отави скошує росу.
Коли зима - співає пісню,
Танцює віхола в танку.
Шумить над полем і узліссям,
Бо має вдачу гомінку.
І шелест листя поміж гаю:
То він блукає - вміє все.
Та як спинитися не знає,
Бо суть життя його несе.
11.02.11
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=240572
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 12.02.2011
Загублена душа
(новела)
Це я не міг зрозуміти. Вийшов з супермаркету, а де залишив свою машину – не пам'ятаю. Те, що приїхав сюди на автомобілі, свідчили ключі, що тримав в руках, і про сам факт, я пам'ятав, але щось не давало згадати, де її залишив. Якась страшна амнезія, можливо тому, що дуже сильно болить голова, та й тіло нило, неначе його котком переїхали. Та ще й цей, якийсь таємничий страх, хоча боятися було нічого. На вулиці стояла прекрасна сонячна, майже весняна погода, те що це зима, нагадували поодинокі островки снігу, що залишився під огорожами сусідських з супермаркетом будівель. Тепло, плюсова температура.
Голова почала боліти ще сильніше, немов ще трохи і я звалюся з ніг. «Потрібно перейти на іншу сторону вулиці» – промайнула думка, - там виднілася лавочка, яка мені в цей момент, була б якраз доречною. Пропустивши старого «Опеля», що проїжджав, саме в той момент, коли я вже був на узбіччі, і немов би зовсім не помітив мене, швиденько перейшов та сів.
Чи довго я сидів… навіть цього згадати не зміг. В голові блукали, якісь хаотичні уривки із мого життя. Вони пригадувалися, і миттєво зникали. Дивно, серед них були навіть ті, що зі мною не траплялися. Можливо тому, що я їх просто не пам’ятав. Перед очима з’явилося якесь дзеркало. «Оце почало глючити» – промайнула думка. Хоча насправді, розумів, що це не дзеркало, а якісь срібно-білі вогники, зібрані в овальну кульку, які за мить покрилися перламутрово-різнокольоровими променями і непомітно збільшувалися, що згодом стали більшими за мене. Страх, що прослідував мене до цього, збільшився відносно-пропорційно, до тієї кульки, що майоріла тепер переді мною. Я нічого кращого не зміг придумати, як заховатися за ту саму лавочку, на якій щойно сидів.
- Повернися на місце, - пролунав нізвідки голос.
Чомусь не хотілося з ним зовсім сперечатися, і я слухняно всівся на своє попереднє місце. Але те що побачив, мене злякало ще більше, з переляку я зміг тільки запитати:
- Ти хто? Ангел? – дивно, незважаючи на переляк, запитав я чітко, без запинок.
Переді мною стояла бліда постать, що нагадувала, швидше, ті вогні, що з’явилися з дзеркальця, ніж людину. Але те, що він мав постать людини, сумніву не було.
- Так, ангел, але це не має значення для тебе, - знову пролунало неначе відлунням … в голові, - Тобі потрібно повертатися, і дуже швидко!
- Куди повертатися? Я навіть не знаю де мій автомобіль. – В якусь мить я зрозумів, що не знаю багато чого – я не знав де мій дім, навіть хто я, якось не дуже пригадувалося.
- Повертайся, часу обмаль! - повторила постать. – Немає часу на розмови.
- Я б залюбки, - відповів я, - тільки куди?
- В тіло…
Мене, наче грім вдарив.
- Куди?... В тіло?... – перепитав здивовано я.
- В тіло, - почув коротку відповідь.
- Як в тіло, моє тіло ось – тикнув себе в груди.
- Ти, лише душа…
- Як душа! – він хотів ще щось сказати, але я його перервав, - Я ходжу, сиджу, ось мої руки, ноги, тіло, все на місці. Що за маячня.
- Це тільки фантом, - почув відповідь, - коли людина втрачає якусь частину тіла, наприклад, ногу, вона її відчуває ще довгий час, неначе вона ще існує. Те саме і в тебе, ти - це душа, що втратила тіло. Тіло твоє в реанімації і тобі потрібно повертатися.
- Цього не може бути, - заперечив я, хоча став відчувати щось неладне, - що зі мною може статися, я щойно вийшов з супермаркету…
- Ти до нього не доїхав, ти потрапив в аварію по дорозі до нього.
- Так чому я тут, біля супермаркету?
- Мабуть, що ти дуже хотів, сюди потрапити - можливо саме тому.
- Так, чому тоді, не пам’ятаю що зі мною трапилося? - Знервовано запитав я – Зовсім нічого не пам’ятаю…
- Твій час ще не прийшов, більша частина спогадів залишилася в твоєму тілі, - промовив ангел, немов завчену фразу, а потім грізно, мов би крикнув, додав - Тобі потрібно повертатися!
В цю мить я зрозумів, що я не проти цього, тільки не знаю як.
- Як повернутися? – запитав я.
- Забудь що ти тут, і повертайся... І повертайся – пролунало відлунням.
- Як це зробити? - з відчаєм промовив я, стало дуже страшно. Нарешті я зрозумів для чого був страх. Це один з способів мене повернути.
Піднявши погляд, я глянув на ангела. Його вже не було. Я дійсно не знав як повернутися. Від цього ставало все страшніше. Незважаючи на це, я підняв на лавку ноги, ліг на неї і спробував заснути. Голова (точніше її фантом) дуже боліла. Можливо це і є вихід - просто заснути…
***
Міська лікарня, реанімаційне відділення.
- Лікарю, як він?
- Він в комі. Ми робимо все, що в наших силах. Його стан стабільний, але не покращується.
- В нього є шанси?
- Все залежить лише від нього…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=239467
рубрика: Проза, Нарис
дата поступления 07.02.2011
Колись була стара бібліотека,
Тепер, як привид - спогади мов сон.
Ось тут книжки, а поряд картотека -
Де нині, стін пустих, сумний полон.
Малим, в дитинстві, вибирав тут книги:
А нині пил і хрускіт скла дзвінкий.
Умерла вмить життя, значна частина,
(А може час безжальний і швидкий).
Лежить на серці ненаситна туга –
Пустеля не в споруді, а в душі.
Неначе втратив тут дитинства друга,
а спогади, думки як вітражі.
5.01.2011 Катеринопіль
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=238996
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 05.02.2011
Ще крок…іще вперед два кроки,
і зупинившись час нестримний.
Не знає він хвилин і років -
Тече мов Рось, у вічність ринви.
Гудять авто і ходять люди:
Нестримність світу оці миті.
Та він пронизує усюди -
Життя мости ним оповиті.
Лиш зовні бік, немов три крапки:
Минуле - спогади і пам'ять.
Майбутнє – хаос без порядку.
Ця мить, теперішнє - керманять...
Нема межі, нема тих крапок.
Є завжди рух, мов хвиля, віра.
Він береже той вічний ранок,
Коли заграла часу ліра.
02.02.2011
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=238621
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 03.02.2011
Знову зранку засвітало –
Зникли золотисті зорі.
Завірюха застеляла
Землю запалом зимовим.
Звідкись заєць завітав.
Зиркнув зостраху – злякався.
Загадково здивував:
Замість зникнути - зостався.
"Змерз зайчисько - здогадався –
Зимно здобич здобувати".
Зголодніло завагався –
Забрав зайця зігрівати.
Змерзлу знахідку зігрів:
З’їв зерняток, заховався,
Згодом затишно заснув...
Зимував, зміцнів, звикався.
Закінчилася зима -
Зникли зимні заметілі.
Заквітчалася земля,
Зяб зелений зарясніє.
Зойк зозуль заполонив,
Задзвенівши, завесніє
Зайця звиклого звільнив -
Зі збентеженням, зрадіє.
Закружляв, затупцював –
Зрозумівши, звір завзятий.
Згодом здалеку зникав
Зовсім заочі, зубатий.
26-29.01.2011 (в ред. 04.05.2013)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=237655
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 29.01.2011
Це сталося в краях далеких –
Можливо в тих, що не існують на Землі.
На крилах розповідь принесли цю лелеки
Про інший світ, де правлять королі.
Жив там Хтось, в розваленій хатині
Зранку до ночі постійно працював.
А дочекавшись вільної години
Там серед ночі все Щось рахував.
Сидить, мудрує і кристалики рахує:
«Один, два, три, чотири… тридцять».
А потім кожен день йде повз туї
Все думає: «Та де ж я помилився?!»
«Замерзло все немов би ненароком,
Живуть в душі лиш залишки від мрій.
На вигляд, суть - дрібні маленькі кроки» –
На справді, ще настане буревій.
Він розпочнеться вмить і як завіє;
Підніме, закружляє і далеко занесе.
Життя стрімка насправді дія
А змушують, лиш в кроках равлика,
вимірювати все.
І річ не втім, що все замерзло
Не винна в цьому і зима.
У цьому сила суті є кремезна –
Сидить десь зверху й совісті нема…
І все одно, хтось поряд скаже:
«Тепер зима, від неї вся меланхолія!
Прийде весна і все розтане, оживе!
Проміння сонця душу розігріє!» -
Це так і сталось, бо рахує щось нове…
Сидить, сумує, води краплинки вже рахує:
«Один, два, три, чотири… тридцять…»
P.S. Говорять, що равлик рухається з дуже повільною швидкістю. Насправді, все залежить від самого равлика. Наприклад, швидкість необережного равлика, буде дорівнювати швидкості птаха, який його спіймав, а швидкість необачного равлика – швидкості падіння його з дерева…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=237046
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 26.01.2011
Цей недописаний сонет, не стане вже сонетом –
Бо стерлися в роках натхнення та думки.
Карбуються в душі - думки, також падіння-злети;
Папір зітреться втім і стане весь крихким.
Несказані слова, німі колись вквітчають вирій –
Запишеться на них зимовий краєвид.
Клітини мозку втратять всі ті спогади вразливі,
а наші прагнення - немов інакший вид.
8.01.2011 Біла Церква
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=234377
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 12.01.2011
Світанок. Сяйво сонця
Січневе сніжно-світле.
Серпанок снігу сонний
Сріблястий спокій сипле.
Суцільно світлокосі:
Стежки, смоли́сті сосни.
Схилились стоколоси -
Стрічки сухі, серйозні.
Синиці скраю спритно
Стрибають серед світла.
Скарби сховались ситні -
Свята суворість світу.
Стрілою спурхне-скочить
Сполоханий світанком,
Синичий стрій співочий
Співає спозаранку.
Світання славно січня
Сумуючи стрічають.
Сніжинок ситець сніжний,
Святково сонцем сяє.
9.01.2011 (в ред. 06.04.2013)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=233905
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 09.01.2011
Намалюю на вікні чарівну сніжинку.
Оживуть немов у сні – льоду намистинки.
Закружляє і злетить десь у сіре небо;
затанцює, заблищить променем блаженним!
Полетить на поле, потім понад лісом;
прямо по стежині промайне узліссям.
Білі всі полотна оживить – засяють,
під промінням сонця, інею вуалі.
Сплять укриті снігом, і тепло їм сниться –
В лісі це дерева, поміж них синиці.
В королівстві снігу майорять, літають
і сніжинка з ними в мареві зникає…
Ввечері сніжинка під поривом вітру
поверне до міста – Покружляє звісно!
З снігом і морозом сипле подарунки;
розмалює вікна дивним візерунком!
Підніметься в небо, зіркою засяє.
Святий вечір – скоро свято наступає!
06.01.2011, Біла Церква
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=233264
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 06.01.2011
Летять сніжинки і танцюють з вітром;
Зникли стежинки, що вели до лісу.
Біле поле довкола, як чистий лист,
Лиш там пробіг заєць, а там ходив лис.
Від них залишились малюнки-сліди,
А також мої, коли йшов я сюди!
Взимку і тут вирує життя –
Тварин і птахів, що летять на поля.
Подихи вітру, що віє з морозом;
Як мандрівник, він завжди у дорозі.
Летить і танцює, кружляє сніжинки,
Сліди всі стирає – природи малюнки!
27.12.2010
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=231663
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 28.12.2010
Вже другий сніг – його сніжинки
в легенькі ситці землю стелять.
Ще зранку дощ, холодний взимку,
здавалось все немов пустеля.
Тепер красиве все і біле -
Та знову тане, знову зникне.
Чомусь зима ця запізніла -
Коли ж святковістю проникне.
Природо! Зимо! Годі смутку!
Який же Новий рік без снігу!
Коли ідуть сніжинки хутко,
ти збережи їх на потіху!
26.12.2010
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=231303
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 26.12.2010
Темно!
Та так, що здається лиш тіні не сплять,
Малюють таємність незримі курсори.
Зимового снігу то сіра печаль
На білих, при світлі, колись коридорах.
Все ними укуталось: ніч і зима,
Морозною тишею мла невагома.
Сніжинками вниз лиш летить дивина,
І знову вона, мов солодка оскома.
Таємно й прозоро встеляє все сон,
І вже до весни буде спати природа.
Ледь сумно, що зорі сховавши циклон,
Приховує світлу, яскраву їх вроду.
Ховаються тіні на схилах снігів -
Ліхтар пробудився у сповіді вітру...
Чомусь захотілось, щоб знову згорів,
І справжню вернув неповторну палітру.
21.12.2010 (в ред.)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=230360
рубрика: Поезія, Поетичний, природний нарис
дата поступления 21.12.2010
Летять німі маленькі янголята.
Не вміли вони «мама» говорить!
Не бачили і світ, який їх стратив.
Сумні, й життя їх знищене у мить.
Вони одні, нікому не знайомі –
В журбі, самотні бродять по світах.
Один на всіх у них єдиний спомин -
Відтворений в думках і почуттях:
«Матусю! Благаю. Не йди, зупинися!…
Так страшно! Навіщо... У чому вина?
Прости мене в тому, якщо провинився!..
Так боляче сильно… і мить… вже нема…
О мамо, я ангел… дивись я літаю!
Чому ти не чуєш і не помічаєш.
Я біля тебе, я поряд з тобою.
Куди ти ідеш і що сталось зі мною?»
Летять німі маленькі янголятка.
Сумні, самотні бродять по світах…
14.11.2010
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=222064
рубрика: Поезія, Сюжетні, драматургічні вірші
дата поступления 14.11.2010
Минають кроки перехожих,
лунають тут собору дзвони.
У плині літ хтось переможе,
а дехто в ньому вже потоне.
Шукають крихти, тихо бродять,
птахи на площі, як в облозі.
Спішать, мов десь є нагорода,
автомобілі по дорозі.
Та сама площа, люди, птиці –
але минуло безліч років.
Тоді теж вітер віяв листя,
й вели до нього чиїсь кроки.
У плині літ став одиноким –
стрімкі прогресу марафони.
Єдиний друг його лиш спокій –
він, був міським лиш телефоном.
В нагоді лиш простора будка –
в грозу чи дощ когось сховає.
Людські чи радощі чи смутки,
в мобільних вже, слова лунають.
Та сама площа в центрі міста…
Не ті вже птиці, інші люди.
На жаль, природа часу злісна–
Вже не повернеш - вже не буде.
13/11/2010 Біла Церква
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=221910
рубрика: Поезія, Міська (урбаністична) поезія
дата поступления 13.11.2010
Вечер, крадется ночь, как лис,
а солнце облик свой скрывает.
Ветер, листву все подымает ввысь -
деревья гнет и тучи обнимает.
На горизонте, целым спектром,
Словно пожар, кровавый небосвод.
Пылает небо акварелью жёлтой -
Спектрально разный света хоровод...
Красивый мир за коридором дыма.
Смотрят глаза, любуется душа.
Красивый мир, вечерняя картина эта!
Пора идти, на жаль... сгорела сигарета!
23.05.2002 (изменен 11.11.2010)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=221477
рубрика: Поезія, Пейзажная лирика
дата поступления 11.11.2010
Мізерна крихітна піщинка
В бездонних Всесвіту просторах.
Лиш мрій протоптана стежинка,
За межі дійсності суворі.
І в сферах тих ми всі чужинці -
Космічний холод днів і ночі.
Тепло земне, дарунок Сонця,
Щоб жив цей світ, що бачать очі.
Чим глибшу суть сховали зорі,
Тим більш беззахисна, смілива.
Укрили хмари непрозорі
Колиску, дім, одвічне диво.
Безмежжя вічності донині,
Незгасні полум’я і сила
Вмістились в ній, немов в зернині,
Що проросла, себе відкрила.
Мізерна крихітна піщинка -
Для нас велика, в протилежність.
Блакитна кулька-намистинка,
Для людства шлях, як старт в безмежність.
07/11/2010 (в ред.)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=220689
рубрика: Поезія, Поетичний, природний нарис
дата поступления 07.11.2010
До мене в вікно завітала мов осінь:
Це вітер завіяв з берізки листочки.
Красиві та жовті, не гадані гості –
Ковток мов природи з'явився що мовчки.
Тісної квартири квадратні лиш метри,
Тримає комп'ютер. (А може мудрую?).
Піти одягнутись, у куртку і светра -
То кличе вже осінь, мине - пошкодую.
Листочки ті згодом уже полетіли –
Притулок знайшли, але десь і знадвору.
У золото осені викинув сміло,
Тепер уже я лише гість в її пору.
6/11/2010
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=220477
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.11.2010
Мов вісники минулої епохи,
Мов дзеркало, в якому час, майбутнє.
Відлуння, і присутність катастрофи –
Крізь призму їх - минуле те, відчутне.
Єство невидиме, німе, жорстоке,
Вогонь, що виник в атомній руїні.
Живе повік в клітинах, рік за роком.
І в колосках, несе відгомін-тіні.
Що є у цім покрученім колоссі,
Яке майбутнє вкраплене, присутнє.
Тут безліч слів у цьому безголоссі,
Та віра в те, що нам це невідчутне.
Через рік після Чорнобильської катастрофи, на полі недалеко від реактора, були відібрані колоски пшениці.
Спочатку це були звичайні колоски пшениці, але через три роки, почали з'являтися в її потомстві страшні мутації. Рослини з колосками, які мають різноманітні форми та розміри та незвичайні рослини-потвори. Пізніше були виявлені види пшениці, які вирощувалися ще за давніх часів та рослини з двома колосками.
Така страшна колекція знаходиться на дослідно-селекційній станції, де я працюю. Дивлячись на ці рослини, кожен раз задумуюсь, що чекає Україну в майбутньому, через декілька поколінь, яке «…відлуння…» чекає в майбутньому...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=220463
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 06.11.2010
Зірки, як одинокі острови
Пливуть в безмежнім просторі небеснім.
В собі усе спочатку зберегли,
Мов світлом із минулого воскреслі.
Зірки...
Чи бачить нас їх світ цієї миті!
Вони лиш жар, галактики основа,
і крутяться планети в їхній свиті.
Зірки...
А часу й там вирує донне море -
Щораз живе і створює обнови.
Лиш вільне світло нам здається загадковим.
Катеринопіль, 2008 (в ред.)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=219875
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 03.11.2010
Тут скрізь синтетичне лиш поле -
Позаду, навколо цей світ.
І крихти розсипані солі -
Велике каміння-наліт.
"Сьогодні знайти лиш поживу
На цьому людському столі" -
Мурашка з останньої сили
Біжить та все мріє собі.
Знайти крихту справжнього хлібу
і чисту краплинку води -
Покликала друзів би співом,
Гуртом всі прибігли б сюди.
На жаль, тут усе синтетичне:
Лиш "є-шки", а ще ГМО.
Усе якесь нове, незвично,
Накладене наче тавро...
************************
Бродила ще довго мурашка
На тому новітнім столі.
Лиш крихта - і їй стало тяжко -
Заснула у вічному сні…
27.10.2010; 31.10.2010 Біла Церква
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=219294
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 31.10.2010
Осень, листья… словно бред;
Грязь, асфальт и чей то след.
Вечер в небе? Это тучи.
Но усталость ломит, мучит!
По дороге идут ноги;
Тело тянут в сцепке строго.
Этот день ничем немногим
не отличен, но был долгим!
Он усталый шёл с работы;
Сорок гривен отработал.
Мысль одна: «Лишь отдохнуть»
Завтра утром снова в путь.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=219129
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 30.10.2010
Роздають ілюзії на право і наліво.
Сучасне мило, світове ефірне диво –
Не розбереш де правда, де обман…
На справді ці обіцянки красиві
Лиш добре запланований піар.
Майже найперші ми в Європі:
«Значне досягнення», як клопіт –
Що бідність досягла своїх вершин.
Але допоки у супермаркетів є попит –
Не досягли ще крайності низин!
Скрізь політична безпорадність,
а кожен день приносить радість –
Що є що їсти на столі.
Все інше – непотрібна малість.
Життю радіти – допоки ще живі!
Ловці ілюзій! Ви, ж велика сила!
Терплять як гуси, коли їм ріжуть крила.
Приходить час – без крил летять.
Летять у світ, прощай країно мила –
Потрібно гроші зароблять!
Не кожен має цю можливість
і залишається чекати милість;
Ковтати тих ілюзій тонни.
В них гіпнотична чарівливість
і вибір вмить стає законом!
23.10.2010
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=217719
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 23.10.2010
Гриби, грибочки, грибинята -
Великі і маленькі, як малята.
Сидять немов курчата біля квочки -
Виглядають з під великого пеньочка.
Більші повиставляли жовті шапки,
Маленькі виглядають наче крапки.
Рясна компанія завзята -
Гриби, грибочки, грибинята...
18,20.10.2010 Ліс біля "Селекції"
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=217133
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 20.10.2010