| Сторінки (13/1254): | « | 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 | » |
Шарудить вітер стиха на липі,
Ніжний лист пустотливо дійма.
То притихне в кульбабковім цвіті,
То у небі хмарки перейма.
То гайне аж до сонця у гості,
Те теплом обігріє його.
Він прооре змійку у волоссі,
Кине пасмо мені на чоло.
Та цілунком обпік губи милий,
Приголублена ним я стою.
Ох, який же тривожно-солодкий,
В своїм серці на все збережу.
З зойком двері закрились в трамваї,
Люба постать в віконному склі.
Та не вчують чужі глашатаї
Слів покори на цвілості тлі.
12.05.15
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=580568
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.05.2015
Гуляй, гуляй, козаченьку,
по крові ти вражій.
Не померкла твоя слава,
не вмре, не поляже.
Розчісує вітер гриву -
летить кінь з запалом.
Зупинився, ніздрі здуті -
видихає паром.
Б’є земельку копитами -
козак на сторожі.
Проженемо геть чужинців -
стануть дні погожі.
А поки що гострі шаблі,
з бувальців мушкети.
Без тремтіння руки дужі,
влучні рикошети.
Пануватиме лиш правда
на матінці милій
В дружних лавах відвоюємо
волю Україні.
04.05.15
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=578928
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.05.2015
Камінчиком гострим у серці сльоза,
Я знову без тебе, я знову сама.
Постіль зберігає ще твоє тепло,
Ти повертайся, щоби там не було.
Може випадково, на те є життя,
Зачепила за душу, хоч не просто так.
Дійняла тебе я, в запалі, словом,
Те забудь - важливо, що любо обом.
В нагім тілі легіт - то пам’ять жива,
Здіймаються груди, там дзвін калата.
Кохання нутрує в блакиті весни,
Ти подумки, милий, мене обійми.
30.04.15
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=578169
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.04.2015
Берези білі -
листя зелене,
Бараки довгі -
душі краплені.
Пагони вовчі -
на все позичені.
У статті 58-ій -
життя людські скалічені.
Там ворон кряче
та понад кручею.
Доля соломкою
в’яже єдиною.
Смерть голодна
йде лісоповалами.
Хрести без імені
поміж ялинами.
Тайга до вічності
в прощенні хилиться.
Живих стрічає
стара околиця.
Дорога будь-куди
для них заказана.
Хоча вина на те
ніде не вказана.
18.04.15
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=575360
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.04.2015
В молитві все послань чекала, моє кохання,
З’явився ти, якось неждано, у дні зітхання.
Сяйнув очима, розсипав тихий сміх спокволу
Та втрапив в моє серце, що раптом аж вкололо.
Притиснув до грудей так міцно - пропав мій спокій,
Слідом, куди ступала, твій погляд кароокий.
Похмурість днів осінніх тепле накрило світло,
Пестощі рук гарячих, наче ніжне монисто.
Пила запоєм жар я - на крилах мрій летіла,
Любила вперше сміло від ласки розімліла.
Збігав час непомітно між почуттів киплячих,
Гуляв вітрець веселий серед садів притихлих.
18.04.15
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=575292
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.04.2015
Любов, - мов кістка в горлі для можновладя:
відродження, радикалізм - чисто по-українські.
Втоптати б в бруд його, розтерти б в порошок,
щоб вітер пилом підійняв під темні хмари.
Бояться подиху дужого палючого його,
що у серцях гарячих так мужньо б’ється.
Кістяк гниття гулаговських дощок манить їх,
з тайги у сни приходить посірілий череп
і беззубо, бездонними очними дірками
вдивляється у них і глумиться, сміється.
Кричать та стогнуть духи безневинно вбитих
в "котлах" новітніх і простягають руки
в мольбі до неба, помсти просять.
Гнів праведний гряде, клекоче в грудях.
Ми вже не ті."Не бидло, не раби".
Не поставити смиренно стояти нас,
не гнуться коліна.
Гукає, криком кричить руїна.
Є віра в нас і сила духу, і сила волі,
і поступ в нас тверда, бо є єдина в нас земля,
що з прадідів-дідів зоветься Україна.
16.04.15
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=574903
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.04.2015
Свіча воскова палахкотіла на столі,
Сипали зорі з неба ясні самоцвіти.
Моя долоня була в твоїй дужій руці,
А місяць заплутавсь у ясеневі віти.
Тебе чекала, любий, здригалась від дзвінка,
Шалено билось в ніжнім приступі серденько.
Вготована всякому цільова висота,
Твоя - славити слово - Україно, ненько!
І я чекав на нашу зустріч, моя мила,
В’явно до грудей в обіймах теплих пригортав.
Злились нараз тіла й вуста жага скріпила,
Податні душі вогонь кохання колисав.
16.04.15
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=574837
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.04.2015
Тремчу усім своїм єством жіночим
І в любі падаю, міцні обійми.
Щастя в погляді ніжнім, теплім,
Ловлю ласкавий твій, геть п’яніючи.
Хилюсь на зіткані зі сталі груди,
Впиваюсь запахом мужнього тіла.
Обпік вогнем, цілуючи у губи,
Від того доторку м’якого мліла.
Господу дякувала - тебе вберіг
Та захистив у пекельну годину.
Пройшов бо чимало важких ти доріг,
Тих, де подих смерті холодить спину.
15.04.15
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=574615
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.04.2015
Опустив вечір очі додолу,
Впав в обійми до ночі туман.
Не прикрити дранням правду голу,
Роздягли, мов капусти качан.
Все дебати, дебати з екрану,
Красномовність солодить слова.
Підіймається дух від ладану,
Раптом гуркіт у шлунку, овва.
Економія - тонка наука
Та пізнала її я ази.
Аж виходить така от вже штука,
Що кінців не зведу, хоч кричи.
Та й кричати - на те треба сила,
Я її в силі волі знайду.
А біду, що не раз вже косила,
Як той пил під ногами, стопчу.
09.04.15
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=573280
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.04.2015
Гойда вітер, гойда дужий тонку ще тополю,
Гне додолу стан пригожий, чинить їй сваволю.
Огортає її вечір у сутінки сірі,
Не зважає, бо байдуже, на слова несмілі.
Чом ти, доле, так лукавиш? Дала мені вроду
Та не бачила я щастя на віку ще зроду.
Небо зоряне без хмарне. Вмиваюсь сльотою.
Не зігріє місяченько, лиш манить красою.
Та краса його холодна не дійме серденька,
Порятує від падіння рідна бо земелька.
Міцно корені пустила я у піщаницю
І у кволості споглядній маю в душі крицю.
08.04.15
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=573018
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.04.2015
Лантухами хмари гонить вітер в висі,
Облягає місяць, що блищить щитом.
Буб’яніють бруньки на старім горісі,
Ллється срібне сяйво над цупким шатром.
Роздирають тишу навісні фугаси,
Здригається в гніві змучена земля.
Рукам загребущим байдуже, що красти
Та чуже свавілля за живе чіпля.
Насторожі ночі вартові в дозорі,
Припадаю серцем, де шрам, що зудить.
Віддам свою душу твоїй непокорі,
Чекаю, коханий, на зустріч, що снить.
05.04.15
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=572299
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.04.2015
Стримую у серці сум з любов’ю - все навпіл,
Спливає гулко час повільною ходою.
Народ терплячий наш та упертий, яки віл -
Не дозволить глуму над рідною землею.
Збіговисько собак вгризається у святість,
Чайкою раненою набат з дзвіниць між хмар.
Розбурхує по крові козаків завзятість,
Нащадками успадкований той Божий дар.
Відродимося з попелу Феніксом й зелом
Увінчаємося і розцвіте калина.
Зберемося вільні, дружно, за одним столом,
Славити будем матір, ім’я їй - Вкраїна.
04.04.15
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=572043
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.04.2015
Притишив вечір враз гамірне місто,
В брудних калюжах відблиски вогнів.
Життя наповнюється новим змістом,
Його збудити ти в мені зумів.
Перебираю в пам’яті зустрічі,
Що самописець в серце вкарбував.
Збігає час - вони ж миліші вдвічі,
Так ніжно в ньому ти мене кохав.
-Ти - моя жінка, - шепотів на вушко
І пестив груди, міцно цілував.
Гарячий подих відчувала низько,
Гортанний крик з грудей ти виривав.
Купались в розкоші злиття обоє,
Тремтіла лань в мені, ти - сніжний барс.
Прийшов непроханим, дикий розбоє,
Але сильніш тебе - любові жар.
02.04.15
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=571303
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.04.2015
Серпневе сонце, пробиваючись крізь зелене листя, світило прямо в розпачливо-втомлені очі десятирічної Люди Палімушкет і піт, солоними краплями стікаючи по обличчі, скапував прямо на віддуту гіркою картату кофтинку, заправлену у спортивні штани. Занімілі малі рученята, високо підняті над головою, напружено стискали гілку, а ноги, тремтячи від напруги, прийнявши позу шпагат, ледь тримались на розчахнутому, здвоєному абрикосовому стовбурі.
Аж, ніби, жалісливо, скрипнула хвіртка. У її прорізі Люда запримітила свою учительку Клавдію Іванівну. Та ж, у свою чергу, також звела очі у бік рясно всипаного жовтавими плодами дерева.
- Іване, - загукала вона через невисокий сусідський паркан, - іди зніми свою дочку з мого абрикоса.
Загодя, звільнена з абрикосового полону, Люда, підпираючи спиною шершавий стовбур, сиділа на батьківському подвір’ї і перед нею, потрясаючи в руках великою кропивою, стояла мати.
- Ти чого туди полізла, - гнівно відчитувала доньку.
- Абрикосів захотіла, - шморгнула та кирпатим носиком і тієї ж миті, ніби насміхаючись над словами дівчинки, щось гупнуло між ними. То дозрілий абрикос зірвався з дерева, під яким вона сиділа.
- А це що по-твоєму, - мамина рука з кропивою хитнулась у бік падалки, - ану, вивертай пазуху.
Люда покірливо висмикнула кофтинку із-за пояса штанів і звідти на землю посипались злощасні сусідські абрикоси.
- Ану, їж їх, геть, чисто усі, до єдиної, щоб з’їла мені.
Дівча, суплячи чорні брівки та стримуючи себе, щоб не розплакатись, бо ж таки почувалась вимученою після тривалого висіння на сусідському дереві, мовчки їла принесені: соковиті, солодкі абрикоси, що вже для неї віддавали кислотою та думала про себе, щоб відволіктись, що скоро літо закінчиться і вона піде до школи.
А літо й собі непомітно добігало прямісінько в жовтаві обійми осені. Подув пронизливий вітер і вже перші білі сніжинки лоскотали холодом обличчя Люди. Надбіг морозець та скував річечку, що протікала неподалік їхнього обійстя.
Люда зі своєю двоюрідною сестричкою Танею, мов дві галасливі синички, побігли, розмахуючи пухкими портфеликами, до річки. А там рибалки прорубали продухи, щоб риба, що є у річці, не задихалась від нестачі повітря. І риба, на захват та задоволення дівчаток прямо юрмилась у воді, звільненій від льоду. Вони вже й забули про школу. Повлягались обоє на лід ницьма і давай ловити ту рибу руками та відкидати її убік, неподалік ополонки.
Скоро кілька кілограмів риби безпомічно примерзали до гладенької, прозорої льодяної поверхні. Діти, визбиравши рибу, задоволені собою, поспішили додому, а вечором обоє уже горіли в температурному вогні. На запит дорослих, де взяли рибу, відповіли, що то хлопці їм дали. Допитуватись докладніше часу не було, швидка вже чекала на подвір’ї.
В обід, Людина мама, поспішаючи до лікарні, випадково зустріла хлопців.
- Хлопці, дякую вам за рибу, - мовила на ходу.
- За яку рибу, - перепитали здивовано ті, рівняючись з нею.
- Та за ту, що ви наловили, - не розуміючи, що відбувається, уточнила мама.
- То не ми ловили, то Люда з Танею наловили, - кинули у слід підлітки.
- Ну, Людка, ох, і дитина, - в серцях хитнула Юлія головою, а очі самі, мимовільно, стали підшукувати тонку, гнучку хворостину.
Та бабуся, від душі жаліючи хвору онучку, ще зранку принесла тій 50 карбованців на ласощі і вона, на радощах, на всі, накупила різних цукерок і до обіду встигла ними об’їстись та так, що по всьому тілі пішла червонява, плямиста висипка, яка свербіла і чесалась.
Маму, яка надійшла, в інфекційне відділення не пропустили. Вона, потрясаючи під вікном доньчиної палати прутиком, грозила відшмагати ту по м’якому місці, по тому, на якому, зазвичай, сидять, як тільки Люда повернеться з лікарні додому.
Та, доки Люда видужувала, мамин гнів минув і сім’я радо зустріла її, і прийняла в свої теплі, розпростерті обійми.
31.03.15
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=570857
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.03.2015
Добридень, люба, - голос з хрипотою,
А в серці музика весни бринить.
Міцно стискаю телефон рукою,
Ох, як же хочеться спинить цю мить.
Даруй, що довго не дзвонив тобі я,
Але розмову щиру вів в умі.
Влягалась тиша, як вмовкала зброя
І виринав твій образ у пітьмі.
І я тривожилася, мій коханий,
Молила Господа, щоб захистив.
В’їдався час в крихкий світ з порцеляни,
Вогонь в душі скріпляв його, горів...
27.03.15
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=569793
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.03.2015
Тулюсь щокою до щоки шорсткої,
Легеньким вітром груди обійму.
У поволоці ночі золотої
Я знов відчую, що тебе люблю.
Вдихаю терпкий піт, втираю сльози,
Солоність губ твоїх в душі лишу.
Об духу твердь череп’ям "барбароси",
Разом з тобою я в однім строю.
Пливе туманом дим за видноколом,
Чіпляється за місяця ріжок.
У скруту віра є надійним тилом,
Чого немає ні один божок.
25.03.15
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=569396
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.03.2015
Ой, якби ж бо я, мій милий, та й літати вміла,
Горлицею я б до тебе сизою спішила.
Хмари в небі розгорнула б крилами-руками,
Вуста твої б цілувала спраглими губами.
До серденька я б припала, що б’ється в напрузі,
Посвист кулі чорним круком там в’ється в окрузі.
Із очей забрала б втому, щоб дивились зірко,
Теплом душу відігріла б, щоб трималась стійко.
До грудей твоїх схилилась, випила б знемогу,
Щоби використав розум всю пересторогу.
Щоби оркам чужорідним було місця мало,
Щоб втікали в московщину, аж п’ятки мелькали.
24.03.15
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=569164
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.03.2015
В небі вечірнім шукаю зірку,
Одну-єдину - твою й мою.
Тепліє погляд і пісню дзвінку
Душа співає у сповитку.
Омилась ніжністю скупою
В почутім голосі, шуга в політ.
Ховаєш сміх за бородою,
Ловлю, вустами мовлене:"Привіт!"
Серце зривається назустріч,
До твого тягнеться, де монітор.
Милішого немає опріч,
Де є любов, там все ясний колір.
20.03.15
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=568155
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.03.2015
Б’ється думка, зіткана з бажань,
таких шоколадно-карамельних
та натикається на бар’єр обставин,
чужою рукою розставлений,
де ми - пішаки на дошці шахматній,
де лиш два кольори: чорний і білий,
а проміж ними інші - в душі:
стиснуті, задавлені, защемлені і крихкі,
мов весняні, молоді, тендітні пагінці,
які тягнуться до сонця, до тепла
та зрадливе воно, з вітром морозним,
що рекошетить їх, а вони уперто
шукають виходу, щоб жити і нести в собі,
з глибини серця збурену,
на поверхню підняту,
чисту і тому вразливу, любов
та огортати нею світ на почуття змілілий
і бути отим висотним маяком,
котрий освітлює шлях кораблям,
що навпомацки шукають пристань
у штормову непогоду та у чорноті ночі.
18.03.15
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=567674
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.03.2015
Я б писала тобі щохвилини листа,
Укладала б у нього і серце, і душу.
Та триматися мушу я строго поста
І, як треба, спокою твого не порушу.
Милий, спи, зацілую в жаданому сні,
Віддаси мені кіптяви вугіль із тіла.
Я в уяві з грудей твоїх вирву усі,
Всі турботи, щоб втома й тривога не їла.
Примощуся тихенько, аби - не чутно,
Спи, коханий, ти вже не укритий вітрами.
Я теплом своїм вкрила тебе і панно
Не відгонить, аж, ген, вогняними вратами.
15.03.15
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=566766
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.03.2015
Відпусти, не турбуй мою душу думками,
Не кори, що вже іншим живу - не тобою.
Я просила, молила про зустріч роками,
Ти ж мене обминав, мов була я чумною.
Кожен міст стороною - вже й нема вороття,
Я щаслива із іншим, з ним іду в майбуття.
Й не кажи, що лисиця - то провина й твоя,
Що втомилась чекати, шепотіти ім’я.
Гукати у простір, у відповідь - глухота
І заломлені руки, і в очах все жура.
І тремтіння у тілі, я ж бо жінка - жива.
Спокуса ти нині чужа, я тобі чужа.
13.03.15
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=566483
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.03.2015
Чутливим тілом вкутаюсь в любов,
Порину сутністю в виток безмежжя.
Позбудуся умовності оков,
Помру в тобі і загодя воскресну.
Оновлено дивитимусь на світ,
В твоїх очах щаслива розчинюся.
Спаде до ніг зіжмакано батист...
Ти знову мовчиш, а я хвилююся.
Хоч, знаю, не належиш сам собі, -
Війні, що клекотить вогнем, громами.
Найкращі віддаються боротьбі,
Боги, не становіть війну між нами!
12.03.15
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=566125
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.03.2015
Стоїть в зажурі дуб високий,
Верхів’я вітер хвацько обійма.
Та ще хмаринки сизоокі,
Неквапом гостювати йде весна.
Набуб’янила верболози,
Водою тонкі верби напува.
Теплом пестує хмарочоси,
Двори у свіжу зелень убира.
Галдять бабульки на лавицях,
На вишнях кубляться малі пташки.
Горять лампадки по каплицях,
Боже, бути в мирі благослови!
12.03.15
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=566100
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.03.2015
Гори моя, ватро, вогнем у душі,
Дорогу в майбутнє осяйно світи!
Палає кохання і вдень, і в ночі,
У серці моєму так тепло, там ти.
У голосі ніжність: "Ти ж вишня моя:
Дозріла, солодка, спізнав тебе я."
Від слів отих млію, думок метушня
Ураз припинилась - зорею зійшла.
І з місяцем в парі у даль попливла,
Щоб тихо торкнутися твого плеча.
На вушко сказати: "Твоя я свіча,
Зустрілись обоє ми не просто так."
10.03.15
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=565718
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.03.2015
Кричу, благаю, гукаю до усіх святих,
Бажаю, ні, неземного - простого раю.
Щоб любі руки обіймали мене - не штик,
Жіноча слабкість те - себе нею картаю.
Ловлю теплий промінчик сонця на обличчі,
Вдивляюсь, ніжно обіймаю поглядом твоє.
На нім суворість, відбитком - тривожні вісті,
Стискають серце та крають навпіл, надвоє.
Іще один вантаж "200" у журавлинім ключі
Блідою тінню небом летить у безсмертя.
Здригаються плечі, від напруги тремтячі,
Плаче без сліз і повниться злістю осердя.
07.03.15
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=564804
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.03.2015
Занурюю руки у сонце,
Уся проникаю у тебе.
І б’ється шалено так серце,
Любов пропускаю крізь себе.
Воркує твій голос здалеку,
В уяві ти поруч зі мною.
Розкриємо ласк картотеку,
Пройдемо тією ж стопою.
Тепло ллється в кожному слові,
Весною лягає на душу.
Міцніє в духовнім остові,
Із тіла викурює стужу.
04.03.15
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=564158
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.03.2015
Самсон поспішав, рясний піт застеляв йому обличчя, змокріла лляна сорочка прилипла до дужої спини та він на це не зважав. Кремезний чолов’яга, він на всю ширину свого двометрового зросту, розмашисто косив і косив, і стиглі житні стебла, з налитими золотом колосочками, рівними покосами лягали на розніжену сонячним промінням землю.
А збоку нього, напуваючи собою прибережні розложисті верби, бігла у далину, аж, ген, за синій обрій, річка Ірклій. Стиха шумів очерет, прислухаючись до плюскоту риби, а тої у річці водилося багацько.
- Годувальниця ти наша, - шанобливо називали її миряни, бо в недалекому 1933 році не одну сім’ю врятувала від голодної смерті і Самсонових трьох дівчат, з роду Вирвикишки, не полишила напризволяще і от середульша, Марина, уже й заміжня. Правда, не встиг Господь дати їм діток, не встигли молоді натішитись любощами, як нове випробування випало їм на долю, пішов її Микола на війну.
До слуху Самсона донісся далекий, іще ледь чутний гул, котрий з кожною хвилиною ставав усе ближчим, заповзав у душу, сповнював її гнівом і вже у скорому часі, брязкаючи гусеницями та обдаючи його кіптявою повз нього проповзли танки з чорними хрестами на броні, де сиділи, з самовпевненою пихою на обличчі, ворожі солдати.
І знову над селищем, над людьми на два довгих роки смертельним, невидимим куполом зависнув страх, біль і горе та вони не в силі були збороти духу волі, зламати та підкорити народ, який завжди прагнув самостійності і приниження, свавілля зайд не розтоптали їх гідності.
І Марина, схоронивши глибоко в собі відразу до чужинця, який з автоматом, направленим на неї, підстеріг її вечором біля колодязя і як не відбивалась від того, силоміць заволодів нею, прислухалась, як, там, всередині неї, зароджувалось нове життя і вона вже знала, що буде любити цю дитину на зло, наперекір долі.
І коли повітря потрясала канонада наступу радянських військ, у окопі, виритому німецькими солдатами, вона народила дівчинку.
Настуня зростала жвавою, розумною дитиною, від залицяльників не було відбою, а вона вибрала тихого, спокійного хлопця Романа, що тільки здалеку ласкав її теплим поглядом великих, карих очей.
Молодята жили дружно, в злагоді і любові, ростили двох синів та чорнобильська катастрофа змінила все, розділивши світ відтінків навпіл. Їй, Насті, виповнилось лиш 42 роки, як темний світ потойбіччя забрав її у вічність.
Михайло розміреною ходою ступав між могилами. Ось і його рідні, усі вже тут: дід, баба, тато, мама, молодший брат, якого забрали лихі дев’яності.
- Недогледів, - скрушно хитнув головою Михайло і по щоці скотилась скупа чоловіча сльоза, - недогледів та вони, ті, хто наживу збагачення, поставили для себе вище всіх людських цінностей мусять за все заплатити, за все і він не буде стояти осторонь, а зі зброєю в руках піде боронити свою землю від новітніх зазіхачів на чуже і його девізом від нині стануть слова:
- Як не я, як не ми - тоді хто? Хто буде боронити нашу землю, як не ми самі, кожен окремо взятий та всі разом.
03.03.15
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=563968
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.03.2015
Збігла ніч в затуманений ранок
І світанок прокравсь до вікна.
Принеси ж мені гарний вістунок,
Я ж без милого маюсь одна.
День чи час промина самотою,
Всі думки, всі до нього біжать.
Напилась з ним хмільного настою,
Хоч й не знаю, йому чи під стать.
Милувались, минали години
Та розлука забрала його.
Ми ж бо діти звитяги - русини,
Гідність муляє всяке ярмо.
01.03.15
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=563348
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.03.2015
Вслухаюся у терпку, нестерпно гулку тишу,
Скарбом безцінним мовчазний телефон у руці.
Уповаю, шепчу Вседержцю молитву щиру:
Господи, оберігай же його, - тривожні дні.
Нехай надія всечасно гріє чуле серце,
Зором охоплений миттєвим він увесь в мені.
Печатка пам’яті - то Адамове реберце,
Два тіла злиті: моє й твоє - в екстазі, шальні.
В обіймах, конвульсійно здригаюся востаннє,
Розморена теплом ласкавих рук притихла, сню.
Вуста обпік цілунком гарячим на прощання.
Кохаю, Господи! Оберігай його, молю!
25.02.15
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=562289
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.02.2015
Зарошена сльозою рясніє стежка літ,
Сліпа розруха - тінь, - сновигає за нами.
Заглиблююся вкотре у власний душі світ,
Де моє я в реальності відгонить снами.
І рветься з пам’яті єднань така принада,
В розкутій безсоромності любові зваба.
І рук тепло твоїх, і в серці насолода,
І так хвилює зір мужня тілесна врода.
Відхлинуло бажання і клята пустота
Повзе гадюкою, де цілував у груди.
В повітрі висне непідкупності голизна,
А розум волає до привида Іуди.
21.02.15
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=561383
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.02.2015
Душа в живому тілі хоче жити
Й нести в собі не терпкий сум та біль.
Їй про любов з тобою б говорити,
Сліди ж твої ховає заметіль.
Вслухаюся у круговерть свинцеву,
О, Господи, то за гріхи вина?
А ті, хто носить усмішку лукаву,
Їм благодать за що є? Дивина...
І знов ловлю себе на впертій думці:
Ні, змиритись не готова. Сліпа?
Хай стану у когорту, де безумці,
Я вірю - щастям править новизна.
19.02.15
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=560742
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.02.2015
Буду, коханий, все оберегом,
Ти тільки не рань мою душу.
Щоб моє серце не вкрилось смогом, -
Слово дане я не порушу.
Я - поет, єство роздягаю до нитки
Та у шмаття закутую тіло.
Тобі ж віддамся до останньої крихти.
Цілуй! Бери! Відверто і зріло!
Аби розімліла впала безсило
На твої руки дужо-ласкаві.
Щоби забула, як жить безкрило.
А ти служи Вкраїні! Славі!
17.02.15
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=560463
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.02.2015
Схвилював спомин нараз душу,
Вдихала запах твого тіла.
Тепло руки забрало студень,
Свічею я палахкотіла.
Вслухалася у стукіт серця,
Свого в твоє переливала.
І розтікалася живиця,
Тебе в собі я пізнавала.
Тривоги щем здавлював щем груди:
Я виживу! Повернусь! Чекай!
В часи непевності та скрути,
Боже! Милого оберігай!
09.02.15
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=558547
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.02.2015
Поринув в сон тривожний поруч,
Перебігають тіні по обличчі.
Й глибокі зморшки чоло орють,
Тяжіють віки. Неспокій. Покручі.
Стискають руки автомата,
Як то, колись, в його житті було.
У сні долина вся строката -
Афганських гір темніє полотно.
А нині степ горить вогнями
І побратими знов в однім строю.
Бо бою стали з ворогами,
Щоб землю боронити вже свою.
03.02.15
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=556943
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.02.2015
Мій сивий лунь, хранитель мій, любий солдате,
Не по роках ряснієш інеєм на скронях.
Милую поглядом тебе, а серце плаче,
Лице ж ховаю в дорогих, теплих долонях.
Вдихаю тіла аромат твого, вбираю
І у душі копичу, і збережу в собі.
Ти знай, впишу його на сторінках скрижалю,
Невідворотності скорюсь - чекати, судьбі.
Лиха недоля стелиться, гуля землею,
Озимі сходи - майбутній хліб - в краплях крові.
Не місце тут бути ворогу-злодію,
На смертні дарунки ми геть не скупі.
01.02.15
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=556408
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.02.2015
Так біль глибинно тисне груди
І серце вповні щемом налива.
Стогне кров, вся у війни облуди,
Аж жалить душу, мов кропива.
І тихо падають сніжинки,
Затиснутий кулак на все, навік.
В застиглім погляді крижинки
І матерів німий, розпачний крик.
Руки заломлені, тремтячі
До Господа з мольбою піднялись.
Ми нарід істинно терплячі
Та гнівом праведним перейнялись.
27.01.15
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=555101
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.01.2015
Загублена у просторовому безмежжі,
блукаю нетрями нестримності думок,
що борсаються у тенетах відчуттів,
впиваючись кліщем у мозок.
Дріботить біла ворона,
гирями життєвими обвішана,
мов персиками перестиглими,
а ті павучать свідомість,
а вона тупцяє, балансує на отій,
невидимій звичному окові межі,
котра тримає єство в постійній напрузі,
бо не вміє пристосовуватись
і, якщо вже роздягає душу,
то, до останньої маленької закарлючки,
виколупаної із самих глибин пів-свідомості.
Бувало, не раз особняком тиняється межи людьми,
з печаттю нез’ясованого сум’яття,
що тривожить серце, розпираючи собою груди.
Брязкає об землю лещатами амбітності,
які тримають на короткому поводі,
скубаючи, лоскочучи собою нерви.
Не поглинай! Горнуся до тебе,
спасенним теплом наповнившись.
Маячить пізнання поміж нами,
сторінками незайманими тріпочучи.
21.01.15
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=553320
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.01.2015
У підніжжі гори росла квітка мала,
Каро-око дивилась на дужу велич,
У захопленні щирім молилась, цвіла
І здавалося їй, що захищена справді
Від сонця, від бурі й грози,
Що ніколи не будуть їй страшні вітри.
Та гора гордовито дивилась на неї з гори,
Що їй було до того, що діється там унизу,
У тієї малечі, котра дихання легке своє
Вплела в шумний стогін її, розчинилася в ньому,
У неспокої прагнула серцем - серце відчути,
Щоб позбутись тривог, теплотою упившись.
Прагнула, Господи, чом душа її все ще спрагла!
Ще блукає в просторах незримих земних
І розкритий бутон її - тіло, що розтоплений віск
В злеті стогне: візьми! Пригорни!
11.01.15
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=550661
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.01.2015
Не сердься, не сприймай того в багнет,
Що я дзвоню без всякої причини.
Стриманості слабне імунітет,
Коли думки про тебе щохвилини.
І усмішка сягає зір очей,
Воркує слово тихо біля вушка.
Притихнув ночі званий казначей,
Стоїть осиротіло пуста чашка.
І вабить доторк губ твоїх м’яких,
Тепло долонь так гріє змерзлу душу.
Немало перейшло вже днів німих,
Позбутись їх у серці своїм мушу.
05.01.15
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=548878
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.01.2015
З гучномовця прозвучав розмірений, беземоційний голос:
-Станція "Дніпро", слідуюча - "Гідропарк", - і сніп сонячного проміння полоснув по вікнах вогона, який вирвався в лабед чорного тунелю, заграв теплими відблисками по обличчях пасажирів.
Клавдія відчула, як несподіваний острах холодним вужем заповзає за пазуху, холодком торкається її розпашілих, пожадних до чоловічої ласки, грудей, як йойкнуло, щемно занило серце, а душа, сповнена теплих сподівань, враз стрепенулась та жінка подумки проказала собі:
-Вже запізно відступати назад, що надумала - те нехай збувається.
Гідропарк зустрів її тихим погойдуванням прив’язаних край берега човнів. Дніпровські хвилі з легеньким плюскотом вдарялися об їх боки і, відхлинувши, бігли, ген, аж у плакучі верби, що тісним колом хороводили біля пологих з жовтим, зігрітим палючим літнім сонцем, піщаних пляжів, а то завмирали, вдаряючись у тредь крутих берегів.
Протоптана тисячами ніг між деревами стежка, де захлиналось веселим щебетом птаство, вивела Клавдію прямо до піщано-золотистого, що кишів відпочивальниками, раю. Знайшла й собі між ними місце, повільно розділась та підійшла до краю води.
Спочатку несміло занурила в воду по черзі пальці ніг, полоскотала секунду собі нерви, а потім швидко зайшла у воду майже по саму шию. Під водою торкнулася руками округлих своїх грудей, посунула їх до низу, поклала на ще по-дівочому тугі стегна і легким порухом пересунула на живіт, що, чомусь, так по-зрадницькому, враз пройнявся млістю і Клавдія, розмашисто розсуваючи руками воду, швидко попливла вздовж берега.
Вода забирала на себе втому жінки і тій здалось, що й не було отого невдалого заміжжя, яке полишило тільки неприємну згадку та вкинуті у безвість прожиті роки. Одна потіха тепер у неї - її донька та й та має власну сім’ю і живе окремо від неї.
За думками й не зчулась, що поруч неї пливе незнайомець та той вивів її з задуми окликом:
-Мила русалонько, а чи можна з вами познайомитись?
-А не боїтесь, що зачарую? - відповіла зі сміхом, підтримавши й собі веселу гру слів.
Невдовзі, вийшовши на берег, вони розговорились, роззнайомились, бо якось відразу припали один одному до вподоби.
Андрій також був розлучений і йому давно кортіло зустріти жінку з якою було би приємно коротати довгі зимові вечори і милуватись рясними літніми зорями.
Через місяць вони побрались і Клавдія переїхала жити до Андрія, в його київську однокімнатку.
Два місяці він буквально засипав її квітами. Та одного вечора затримався, прийшов напідпитку. Клавдія, що вже нажилась з пияком до несхочу, нестрималась, зробила Андрієві зауваження. Той весь збілів і кинувся у ванну кімнату. У куті лежав старий шланг, недавно його замінили в пральній машині на новий.
Випитий алкоголь підігрівав дії. Андрій, нетямлячи себе від люті, схопив шланг у руки і давай шмагати ним Клавдію куди непопадя.
Злякана жінка насилу окриком зупинила того. На другий день зібрала свої речі та повернулась назад до себе, на село.
Андрій ще декілька разів приїжджав до Клавдії, перепрошував та та навідріз відмовилась від нього.
Минув час. Осінній короткий день добігав до вечора, довгі косі тіні лягали на подвір’я. Клавдія вийшла з клуні, з мисочкою зерна у руках:
-Ципа-ципа, ципа, мої любі, мої попелясто-зозулясті, - ласкаво прикликала курей і ті бігли з усіх коротких ніжок, поспішали до господині веселою зграйкою, похапцем клювали зерно, а поміж ними, випнувши груди та гордовито піднявши голову, велично походжав, сокочучи, чорно-гарячо-пірчастий півень.
Клавдія дивилась на свою курячу команду, а у голові роїлась думка:
-На другий рік треба знову їхати до "Гідропарку". Треба їхати, має ж десь бути і її жіноче щастя.
23.12.14
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=545881
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.12.2014
Я не смію тобі щось казати,
Бо не маю бо права на те.
Позшиваю в душі знов заплати,
А сльоза так нестерпно пече.
Ти ж казав не забудеш напевно,
Запорошив час пилом слова.
Крає серце байдужість ґвалтовно,
День за днем в невидимість сплива.
Заглядає ніч темна в кімнату,
Тьмяно блимає збоку ліхтар.
Не буває в життя дублікату,
З пліч не скинеш минулих примар.
19.12.14
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=544971
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.12.2014
Хмурить день сердито сивочолі брови,
Опускає смутні очі на карниз дахів.
Куйовдить вітрисько небесні покрови,
Кида краплі слізні в дуба, щоб не гомонів.
Скоцюрбилось листя, тремтить, - не вмирає,
Тримається міцно серцевиною гілля.
В знекровленім тілі силу волі має,
В боротьбі його потреба до жаги життя.
Щемить душу сага в туманних просторах,
Упадок щетинить тлустий стрижень вівтарів.
Гірко спочивати на тернистих лаврах,
Скрипить перо безперервно в руках митарів.
19.12.14
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=544874
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.12.2014
Назови же меня, милый, ты нежно дурёхой,
С теплотой мне в глаза посмотри.
И к себе привлеки чисто зарёванной,
Зацелуй сразу в обе щеки.
Приложи указательный палец к губам,
Ведь душа вся в глазах, на виду.
Вопреки иль назло обстоятельствам
Я в объятьях имею нужду.
Чтобы ласки твои текли вереницей,
Любви сладкой сказать: "Я - раба".
В теле страсть полыхает яркой зарницей,
Как же долго тебя я ждала.
18.12.14
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=544657
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.12.2014
Там, за межею, за тією,
що переступає поріг
внутрішньої чутливості,
в середині сутності
б’ється гаряче серце:
Тук-тук, - гомоном в зиму,
в оту невидиму заметіль,
що кружляє навколо
та викликає потяг до тепла.
А ти розсипаєш іронічний сміх,
сиплеш ним перед іншими,
мов карамельками духмяними
і він осідло зазирає в душу
та лупцює спину зіщулену
бравадними словами.
Ціпенію, роками придавлена,
життям не раз насаджена на палю
та волею провидіння
знята з розп’яття гріховного,
з материнської утроби успадкованого,
щоб нову ношу хрестову
покласти на плечі тремтячі,
приспані жіночі сподівання,
котрі їжак сколюють свідомість,
розпалюючи собою тіло,
бо ж кожна жінка, зрештою,
прагне одного - бути
єдиною і неповторною,
пізнавши звичайного,
чисто жіночого щастя.
13.12.14
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=543587
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.12.2014
Эх, налейте друзья мне вина,
Я разбавлю тоску да сердечную.
Слезинка тревожит глаза,
Взгляд устремлённый во внутрь на жизнь быстротечную.
Чуток и завьюжит январь,
Новый год постучится в закрыто окошко.
А в душе всё воюет бунтарь,
Ну погодите, года, хоть немножко.
Что тянете к зябкой земле
Да бремя времени ловит за плечи.
Гляжу - месяц навеселе,
Зажигает он звёзды на небе - беспечен.
04.12.14
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=541505
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.12.2014
Намалюй мені, милий, куточок рідного краю,
Чомусь, душа розтривожена, так плачеться навзрид.
Чи тому: його - люблю безмежно, тебе - кохаю,
Обоє в серці полишили ви незабутній слід.
Із-під руки твоєї нехай квітують "братики"
І туляться волошки сині до житнього стебла.
Тендітне листячко тріпоче вітер, колошматить,
Надбіглу хмарку, де є сонечка одвічна стезя.
Хай теплий промінь світла пробивається крізь віття,
З душі твоєї стрімко переливається в мою.
А ще доріженьку, що тягнеться в нове сторіччя,
По ній до тебе, із завмиранням серця, я прийду.
02.12.14
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=541001
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.12.2014
Проснулась я з по заранку,
викупана у зорянім світанку.
Де ж бо ти, мій милий?
Біла стежина в даль лягла
і я по ній, з помислами чистими,
до тебе в гості йшла.
Снувалась мрія казкова
і душа до тебе прихилилася,
втому скинула, я.
І тепло накрило плечі,
забилась ласка в грудях та по венах
вогнем розтеклася.
Провідником чиста любов,
за руку мене взявши, у прийдешній,
день новий повела.
01.12.14
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=540611
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.12.2014
Розчахує вечір твоє тепло
І наливає млість у спрагле тіло.
Кохання бажати тебе прирекло,
Щоб від любові в грудях тремтіло.
Струнним оркестром гама почуттів,
Моя душа твою в собі сприймає.
Гарячий подих серце обхопив,
Душа в душі і навкруг ніч зникає.
Занурююсь в твоє єство уся,
Боюся розплескати миті щастя.
Тіла єднає гравітація,
Торкаєш ласкою моє зап’ястя.
27.11.14
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=539892
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.11.2014
Човгається під ногами,
перемішаний з посипною сіллю
та тротуарним сірим брудом,
перший пухнастий сніжок.
М’який світанок огортає мене,
розсуваю собою зблідлу темінь,
а білі сніжинки тихо лягають на плечі,
зволожують чоло.
Цокочуть мої чобітки підборами
так зовсім близько від тебе,
юркаю в чорноту переходу
і повертаю, ген, у інший бік,
а думка, обхоплює серце,
рве його з грудей та несе до тебе,
лягає на твій підвіконник з пучком світла,
проситься в прийми,
незбагненнісню обвішана,
мов сірома торбами з заплатами.
В нове б йому вдягтися та зась самому,
от і нудить світом,
толочить біле з чорним,
товчеться в ньому, пробуксовуючи,
а життя здіймає галас,
кричить пробі, а потім леститься,
переповнюється пестощами,
в них рятунку шукаючи
і захмеліле притихає,
медяника скуштувавши, тобою поданого.
25.11.14
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=539478
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.11.2014
Закриваю огорнуті денною втомою очі
і заглиблююсь в тишу, в ній шукаю тебе.
Твій невидимий слід закодований у Всесвіті
посланцем інформаційного поля Землі.
Я занурююсь в нього, в твоє ДНК розщеплене,
що маленькими мікрочастинками блукає,
припадаючи прозорим космічним пилом
та шукає прихистку внутрішній розхристаності,
де одна думка наздоганяє іншу, змінюючи її полярність,
викрешує вогняні іскри, перекреслює очевидне
І біжить назустріч громовиці та спиняє себе,
тягар пройдених доріг лягає на груди, спирає дихання.
Я тягнусь до тебе, до твоєї душі, несу їй свою любов.
Припадаю теплом до серця твого, бажаючи одного,
стати хоч на мить промінцем світла, яким ти є для мене:
провідником у світ емоційної чуттєвості,
що дарує блаженне натхнення,
наповнює багатогранною гармонійністю,
черпає її з твоєї непересічності
І дарма таїти образи непорозуміння,
вони злітають із єства, мов шкарлупа зі зрілого горіха.
Обійми його, обійми мене, прихили до себе,
впийся вустами в вуста. Я - твоя!Твоя!
21.11.14
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=538593
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.11.2014
Поламав нанівець легкі вітер крила,
Що ж, живуть же безкрилі - попробую жить.
Даруй, що колись те сказати посміла,
Що без тебе так серденько ниє й болить.
Що ж, заплачу, так надіюсь, то востаннє,
Кого я обдурюю - тебе чи себе?
Піти б по зело до ворожки, на крайнє,
Хай зварить, щоб забути назавше усе.
Причинною стати край битого шляху,
Козирком долоньку до сонечка, де даль.
Щоб не знати ніколи стрімкого краху,
Щоб не мучив душу, обпікаючи, жаль.
20.11.14
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=538318
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.11.2014
Пригорни мене, милий, не остерігайся,
Без злого умислу живу, без жовчі в крові.
З тобою бути, що в раю, не усміхайся,
Я фіранки свіженькі почеплю шовкові.
Щоб не тривожив нас ніхто, як би то на сміх,
Як розговіюсь любощами в руках твоїх.
І навіть пугач, що ширить в небі невсидюх,
Я попрошу його, щоби не кричав, притих.
Хай тільки зорі у небі водять хоровод,
Запросимо потому на гостину щиру.
Не потребую ні від кого винагород,
Від тебе всі прийму, сховаю геть гординю.
19.11.14
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=538112
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.11.2014
Переплелися два світи, злились в єдине ціле,
В однім із них ти мій, у іншім - далекий та чужий.
По черзі сіють тривогу в серце моє вразливе:
Любов, турбота, тепло, а ще печаль тримає стрій.
Не раз душі казала, що ти не смій, на вік знімій,
Змирись, що доля так пожартувала над тобою.
Новому дню і сонечку, осені, небу радій,
Кохання ж відзивається однаково луною.
Шмагають розум потоки протиріччя почуттів,
А я горнулася б до тебе тілом, щоб до тіла.
Хапаюсь, мов за соломинку, за крихти відчуттів,
Завмираю - на мить себе твоєю уявила.
19.11.14
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=537970
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.11.2014
Зеленіє поле під шелест діброви,
А у житні сходи падають листки.
На столітнім дубі воронячі схови
І білочки тягнуть у дупло гриби.
Милується осінь тихими садами,
Схимницею стала калина в журі.
Обмежився вітер обіймами-снами,
Не лишив по собі хоч слова скупі.
Припадає в балці до гілок тополі,
Обпіка цілунком - серденько терпи.
За обрій скотилось сонечко поволі,
Кутаються денні у вечір сліди.
18.11.14
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=537776
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.11.2014
Я знову літала вві сні так легко, вільно,
Пливла вчарована вечірньою землею.
Вбирала звабу зір, в вогні - хмільна гріховно,
Бо анексована, захоплена тобою.
І любувався ти та місяць срамотою,
У чому породила мене мати була.
Припадала ніжністю до тебе, цнотою,
Пила із тіла твій біль, зволожені вуста.
Моє ж дихання - ти, я - ним живу, цим - жива,
Не сердься за повтори - живлять тіло слова.
Й ніжний шепіт - ім’я твоє - серце зігріва,
Не зникай, хай не холодить душу пустота.
17.11.14
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=537516
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.11.2014
Зі світла в нічку
переходить квапний день.
Лягають мертві пасма
тіней на узбіччя.
Стоять хмурні дерева,
в мохові рудім пень.
У осені оголеній
краса велична.
Мигтять вогні,
білі стрічки - автобан,
У безперебійному русі
потік машин - життя.
Вкриває стилу землю
листяний жупан,
щоб збуджена весною,
розцвіла оновлена.
11.11.14
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=536202
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.11.2014
Руки твої гарячі обхоплюють талію,
Милий мій, коханий мій, єдиний, ти - мій король.
Розпалюй же у серці любовну баталію
І тіло, і душу візьми на усе під конвой.
Я голову смиренно схилю тобі на плечі,
Прокинеться ув обіймах сплячий давно вулкан.
І малюватиме пристрасть проникливі злети,
Вихором затягуючи нас в море сповідань.
Здригнуся, занурившись в протяжний, дикий стогін,
Пожадливо віддавши до краплі себе тобі.
Щаслива буду - до сутності згубивши логін,
Один для одного ми по житті поводирі.
06.11.14
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=535121
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.11.2014
У мовчанні німім ми сплітаємо руки,
Долоня в долоні - б’ється струмінь тепла.
Душі спраглі так прагнуть до вічної злуки,
Брязкають долі осколки битого скла.
Й не питай, чому сум застеляє повіки,
Коли місяць у хмарах по небі пливе.
Не спіши, не шукай від сердечності ліки,
Бо зів’яне воно, як лишити одне.
То ж неволь, свою ніжність уклавши у пучки,
В конвульсіях млості тіло має нужду.
Вимітай по засіках останні заначки,
Солод весь я тобі на вуста покладу.
05.11.14
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=534952
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.11.2014
Думи мої, думи,
Лихо мені з вами.
Нащо стали на папері
Сумними рядками.
Т. Г. Шевченко
Думки мої, думки, вражі ви діти.
Товчетесь, чубитесь в голові,
зчиняєте поміж себе лемент,
мов ті гуси на леваді.
А згодом розбігаєтесь кудись,
чіпляєтесь за вершечок тополі,
що височіє навпроти вікна
і разом з нею тягнетесь вгору.
Ховаєтесь у листячку зріділому,
осінню відзначеному,
вітром підбитому,
дощем умиваному,
літом бабиним увінчаним
і притьмом вертаєте назад,
щоб не питаючись,
ох, ці вже сльози жіночі,
зволожити ними очі,
душу розтривожити.
І немає їй жаданого, тихого спокою,
хоч як не намагається його віднайти.
Стає навколішки душа перед долею,
а та, осоружна, підіймає на кпини.
Обійме, пригорне, надію вселяючи,
а потім відцурається, відштовхне нараз
і покотиться душа непотребом до межі,
перечепиться через край прірви
і висить над нею сиротою зубожілою,
а я все молюсь.
Уже не протестую, не запитую у Господа
за що випробовує, за власним велінням,
зіславши чисту любов з Небес,
де він - мій, а я - його
і на наших головах Божий перс
та між нами розбіжностей стіна і серце,
мов у темницю безпросвітну заточене
і горить у вогні, і страждає,
а я б цілувала б його - коханого,
цілувала б і плакала, плакала б від щастя.
жовтень 2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=534923
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.11.2014
Так, здавалось, би просто - просто кохати,
пробачати кохаючи - чисто людське то призначення
та мовчання у слухавку - короткі гудки.
Чи те, що між нами не має вже значення?
Заглядаю у осінь. Розгортаю руками листовицю.
Хай за вітром летить, а, натомість, настане та мить,
коли зрілість, зумовлена часом,
винагородить терпіння, віру й надію.
І не кажи, що не смію торкнутися твого плеча,
і не треба тобі каяття - я зумію тебе зрозуміти.
Просто візьми - пригорни до грудей, просто - цілуй.
А слова - то лиш букви рядком на папері,
а моєї душі навстіж відкриті двері.
Он, дивись, сонячний зайчик підстрибує на підвіконні.
Правда, рудо-жовто-червоний горить краєвид,
що аж серденько мліє й болить
та не стали ще прахом самі ми й воно
просить, благає, кричить, щоб убивча любов,
що, як прокляття, у прийдешньому - стала спасінням.
21.10.14
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=531478
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.10.2014
Ти - живиця життя,
моє світло в похмуру пору.
Не відпускай!
Я ж без тебе помру,
зникну, згасну зорею,
щезну в туманності Андромеди.
Я не знаю й сама, якому закону
підкоряються ті відчуття,
що мотуззям тримають
і розум, і тіло.
Скільки б час не тікав
та з безсонний ночей
я до тебе спішу
у безмовному леті,
щоб торкнутись тебе,
заворожено глянути в вічі.
Хай то буде й неправильно тричі,
я, до кінчиків нігтів, - твоя
і твій дух у мені,
в моїм серці навіки.
І кипить на припоні
в окропі душа -
до твоєї душі припадає
та впивається нею,
губкою вбираючи тепло твоє,
обіймає тебе, твою душу
і заковтує медовицю -
первинну спокусу.
15.10.14
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=530139
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.10.2014
Вже не чекаю від життя нічого,
Голубить падолист у серці самоту.
І шкутильгає в осінь клишоного
Щербата мрія - наліталась досхочу.
І будить вітер на дуді в утробі,
В судилищі єство моє горить в вогні.
Криком кричала би у безвість пробі,
Якби вона почула - пута бо стальні.
Уп’ялись в душу та стискають тіло,
Свідомість ріжуть на шматки, буцім ножем.
Знайти б розраду, щоб переболіло,
І не виїдало безжалісно - живцем.
10.10.14
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=529033
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.10.2014
За що я так безтямно, ніжно тебе кохаю?
Марно себе питала те і не один бо раз.
Отак би примостилась на ліжку, десь із скраю,
Дивилася би невідривно та, щоб без образ.
Стену плечима, а теплий погляд в твої очі,
У тій криничній глибині втопилась би навік.
І вкотре милують зір творіння рук пригожі
І байдуже, я витерплю і усмішку зловтіх.
Ти не зникай лиш, чуєш, з мого життя ніколи,
В осінню ніч буди мене зі сну, серце тривож.
Щоб в душах наших все квітли пізні матіоли,
Щоб тіла, як то уперше, дика проймала дрож.
04.10.14
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=527757
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.10.2014
Чахне горобина - голову схилила,
У сірому небі журавлів ключі.
Січе дощ неспинно обважнілі крила,
Вітер злий вганяє в пір’я пазурі.
Потерпає серце від тужного зойку,
Роздира на шмаття болісне "курли".
Я на них дивлюся, нагадую чайку,
Що шука рятунку, коло ж - вир з води.
Простягаю руки - занурюю в осінь,
Одягла намисто з ягідок журби.
А душа свавільна все любові просить,
Припада до серця, милий, прихисти.
03.10.14
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=527579
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.10.2014
Побажай мені успіху, друже,
В цьому потреба нагальна ще є.
Що є в когось - мені те байдуже
Та не бажається втратить своє.
Вибива дощ завзято морзянку,
В серці тривогу неясну снує.
Помолилась в дорогу я зранку,
Щиру надію молитва дає.
У Феміди потужні бо крила,
Як захоче, враз, зламає чужі.
Дружнє тепло - не мала то сила,
То є чудова підтримка душі.
02.10.14
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=527310
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.10.2014
Плече до плеча - йдемо стежкою в вічність,
А осінь каймує, знай, золотить скатертину.
Пусте вбачати в лабіринті логічність,
Де страх невідомості так штовхає у спину.
Шлях пригод вготований долею, певно,
У магнітних полярностях пошук щастя вести.
Вгамувати не сила потяг, де кревно,
До тремтіння в колінах бажання єдине - ти.
В немилість впадати, де в’язь пуповинна
Вкривається потом та ниє в тривожному сні.
І в обійми штовхає вервечка струмна,
У зові кохання рвучи всі замки навісні.
01.10.14
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=527122
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.10.2014
Не звикла поклони бити, щоб до крові
І не тримати зла, хоч і на зло, у рукаві.
Хіба в коханні стелю слова шовкові,
Так то святе, як: діти, внуки, батько, матері.
Ще любов до України я плекаю,
До краю свого рідного, стражденної землі.
Стискаю біль у серці та потерпаю,
Не ті, не ті у поле ниньки йдуть плугатарі.
Чи заздрість і захланність, чи чванькуватість
Заступають розум - дієві, в пусі, діячі.
Не навчена - не одна, під стіл ховатись,
Потрібні вже нові цвяхи в розхитані стільці.
Часи хазарів пиляться сивиною,
Османів батіг в залах для історії затих.
Не варто квапно лізти на купу гною,
З висот таких показувати свій бездарний хист.
30.09.14
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=526925
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.09.2014
Призахідне сонце червінцем виглядало з-за віття дерев, бісиками пускало уже притухлі блискітки, що ковзали по зруділому листі та губились у сутінках, котрі мостились по кутках і повільно підступали до неї. А вона стояла непорушно, ніби вклякла на одному місці і тільки думки снувались в голові, не хотіли відпускати її, і вона наштовхнулась на них, мов на вістря списа, який штрикав, шматував їй свідомість одним єдиним запитанням:
- Хто вона сама? Для чого живе на цій стражденній землі? Кажуть, кожна людина має виконати тут свою певну місію то яка ж її? Посадити дерево? Посадила. Її сосонки з берізками шумлять уже молодим ліском. Збудувати дім? Ну, власного з декількома гектарами землі не придбала та до будівництва помешкань для інших таки приложила і свої руки. Народити, виростити, виховати дітей? Слава Господу, виросли її діти не черствими в душах, на втіху їй, на радість.
І вона тішиться, дивлячись на дітей, спостерігаючи, як ті чим раз стають все дорослішими і материнське серце огортає тепло, правда, завжди трішки замішане на тривозі. Діти ж таки і вона просить Всевишнього дарувати їм щасливу долю.
А собі? Чи то не так просила, чи не ті слова казала, що так душа її постійно мається: то у вогні горить, то льодом, холодом раптом вкривається і обласкана з усибіч отими тінями, що й нині ото підступають до неї, кладуть свої сірі пасма їй на плечі, стискають обценьками груди, завмирає, вклякаючи, і тільки німий зойк у вічність:
- Господи! Дай мені сили! І маленька зірочка раптом виринає ген-ген, там, у вечірньому небі. Хмарки набігають на неї та вона виборсується з їхнього полону і світить чим раз ясніше і вона розуміє, що завжди буде чекати на цю зірочку, бо це і є її вимріяна зоря.
Обличчя освітлює усмішка і мрія знову виборсується з обіймів тіней, долає простір і опиняється у його обіймах. Покірно, з трепетом, кладе голову йому на груди і видихає оте зачаєне, виплекане:
- Мій коханий, жаданий, любове моя, - і вуста припадають до його вуст, а його руки повільно опускаються їй на стегна і її тіло здригається, подається назустріч його ніжному потискові, що сколихує собою, наповнює солодом, наливає теплом соски, що так прагнуть його цілунків. Танок кохання охоплює їх, обіймає пристрастю і з глибини їхньої сутності виривається одностайний крик єднання.
Вона просто жінка. Чи не в цьому її покликання? Бути підтримкою не лишень дітям, а й ділити свою любов навпіл, порівну віддаючи її як дітям, так і коханій людині, без якої її й самої вже немає і, щоб не трапилось у житті, - вистояти заради любові, заради кохання, дарованого їй провидінням.
29.09.14
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=526653
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.09.2014
Ой, піду до саду-саду та й до молодого,
А там яблучка червоні одне до одного.
Вітер гіллячко гойдає - трусить їх донизу,
Щоб не згаснув вогонь в мені - підкиньте бо хмизу.
Вже не дише сонце жаром понад небосхилом,
У підвалах стоять бочки для капусти з кмином.
Похилили голівоньки соняхи в городі,
Не прикажеш душі й серцю - поболіли й годі.
В’ється стежка, петляючи, на підгірок пнеться,
Їй же навстріч мала річка у долину рветься.
Верба віти розпустила - підмітає воду,
Загубила та й не знайду я до щастя коду.
Вже й діброва не весела, хоч убралась в шати,
В жовто-бурі, червоняві, що і не спізнати.
А під кронами лисички, сироїжки й білі,
Чом дощем розмиті, любий, сліди твої милі?
26.09.14
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=526061
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.09.2014
Копирсаюсь у залежі зі слів,
Зриваю з сутності цупкі окови.
Щоб голос мій із осені бринів,
Щоб не пропасти безвісти ніколи.
В гарячім стогоні горить земля,
Навік в ріллю всотались краплі крові.
Туди звертаю погляд я здаля,
Де "градів" осколки рвані у рові.
Один осколок серце геть навпіл,
Стікаю смутком тихим на папері.
В свідомості вулканний переділ,
Де біле - чорним стало мимоволі.
Збирає ніч в скарбничку нитки снів,
Ранок роса вбирає в збляклі зорі.
Печеним хлібом пахне з димарів,
Боже, не дай рукам звикать до зброї.
25.09.14
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=525782
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.09.2014
Я б летіла до тебе на крилах,
Якби знала - чекаєш напевно.
У розкриті обійми спішила б,
Не пропала би нічка даремно.
Залетіла б в віконце бджілкою,
Мед розлила б на душу зранену.
Був би ти мені ніжно-грілкою,
Пив би млість в моїм тілі замкнену.
Розпанахала б простір стрілкою,
Щоб припасти до серця твоєю.
Я б...Вмовкаю...Нема апогею...
Душа плаче - вкололась стернею.
24.09.14
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=525576
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.09.2014
Два в одному - не лиш кава,
Два в одному - то, мабуть, ще й я.
Гвіздок вбити - це ж забава,
Отаке воно - реал-життя.
Замінить проводку стару,
Підлатати дірку чи стіну.
Приготовить смачну страву,
При нагоді й полечку утну.
Доля часто не балує,
Б’є мене під дих і в тім’я б’є.
То любов’ю манить всує,
То регочеться - дурня те є.
То все вигадки поетів,
Їм бо треба ручку розписать.
Ллється солод із куплетів,
А в душі така вже благодать.
Відчуваю - я ж бо жінка,
Що ж ти, милий, час з піском тікає.
Осінь - золот-куртизанка,
Паморозь у коси заплітає.
23.09.14
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=525294
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.09.2014
Підкорив ти мене непідкорену,
Долі в степ упаду нерозораний.
Пестить вітер ривком геть заніжено,
Пустоцвітом цвіту всеньке літечко.
Кропить дощик, гей-гей, не питається,
Чом на світі оцім без розмаю я.
Хмарки в небі біжать білокрилі
І думки мої всі білі лілії.
Піднімусь та піду, там, де хвилечки,
Де мана - зір очей - що дві зірочки,
Що ясніють теплом в темінь ніченьки,
Запаливши в мені аж дві свічечки.
Одна в серці горить неприкаяно,
Інша душу хранить, що все мається.
Осінь знову пряде літо бабине,
Розпускає кужіль в зиму вкраплений.
І живу й не живу відсторонена,
Для твоєї душі заборона я.
16.09.14
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=523790
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.09.2014
Лежить собака та чинно ловить бліх,
Мені би у житті таку важку роботу.
Поруч бабулька, чи ж то її огріх?
Торгує всячиною з власного городу.
Гаркавить ворон на дубі вічне "кру",
Криком навіює у серці смертну тугу.
Хмарки з хмурніли, але нема дощу,
Сідає красне сонечко мені на руку.
Несу в долонях трепетно Божий дар:
-Візьміть собі по крихті недруги і друзі.
Любов Всевишній з народження нам дав,
Не розплескайте бо - стане у поміч в скруті.
08.09.14
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=522200
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.09.2014
В цілунку медовім зімкнулись вуста,
Віщуючи тим блаженства забаву.
Єднання двох тіл стогін млості зрива,
Венами гонить солодку отруту.
У такті ритмічності рухів твоїх,
Аж зашарілися груди в гойданні.
У купелі душі висот неземних,
В серці гармонія співу в коханні.
Отак примарилась річка тепла,
Пустотливо єство геть полонила.
Обірвана ранком кохання струна
На квітку осінню слід свій зронила.
02.09.14
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=520987
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.09.2014
Мій милий, хороший мій, коханий, -
Лягають на душу надії слова.
Край тополі місяченько рваний
В гості до себе ніченьку приклика.
Мені б побачити тебе вві сні,
Щоби душа хмеліла, вкотре, враз.
Рахує розум любові похідні,
Що в серці прижились не на показ.
Погляд очей ясних зринає з ночі,
Розсовує лещата самоти.
Навішали зірок на небі зодчі,
Мені б єдину - власну вберегти.
01.09.14
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=520834
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.09.2014
Я божеволіла б від того щастя,
Від доторків до тіла твоїх рук.
Пила би задоволення причастя,
Забула б начисто муки розлук.
Пірнала б в хвилі солоду єднання,
Горіла б ясним полум’ям свіча.
Туманить розум ласки сподівання,
Гарячим подихом дійма вуста.
Й злітає в трепеті душа у гору,
У хорі Янголів стиха співа.
Скинувши ризу тлінності, ту, кволу,
Живе, в гріховності своїй, свята.
28.08.14
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=520057
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.08.2014
Моя ти Музо, в огнянім убранні,
Тебе зректись не сила, цвіте мій.
Зринаєш знову у думках плеканні,
Стають слова рядками в рівний стрій.
Дяка тобі - очищення сльозою,
Що жмутком літер падає із вій.
Без тебе йшла би я життям слабкою,
Де квітнуть маки, був би там пирій.
Не дай в зневіри поприщі зачахти,
Роз’ятрюй серце, душу ти неволь!
Нові вірші нестимуть світла вахти,
Тепло кохання - позивний пароль.
25.08.14
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=519507
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.08.2014
Ой, була б я старичком, якби я не бабуся
І текла би із вуст моїх гірка медовуха.
Танцювала б до упаду, стріляла б очима
І настала би вам, дівчата, гірка тут година.
Так біжить швиденька думка, в хмелю собі зріє,
А серденько, як ведеться, від любові мліє.
А було ж то все спочатку, як проста забава
І тобі було байдуже Галя я чи Клава.
Та з’явилась поміж нами невидима нитка,
Зав’язала в кріпкий вузол двох душ темна нічка.
Я ж бабуся, а ти дідок - сядьмо на лавчині,
Що в ночі очі чарівні - відомо й дитині.
Нехай вчарує нас вона у добру цю пору,
Знайдемо один в одному теплу ми підпору.
Щоб не нудить вечорами в екраннім блюзнірстві,
Порадіємо на сон ще нашій спільній зірці.
25.08.14
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=519504
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.08.2014
Господи наш! Жити, дай, мені сили!
Боже! Пошли їх нам, грішним, усім!
Предки скоро постануть з могили,
Кулі цілять в хрести, наче між тим.
А в нерозоранім, в кіптяві, полі,
Дощ омиває нові ще хрести.
Розум мутніє від запаху крові,
Господи наш, убієнних прости!
Слізні потоки все ллються у горі,
Мітки жалоби зі смутком в очах.
Смерть причаїлась на полі двобою,
Воїни ж мужньо за волю стоять.
23.08.14
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=519103
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.08.2014
Ривком відчаю розірвана сорочка,
Пальцями, нігтями впиваюсь у груди.
Ось воно - серце!
Тріпочеться в долонях - живе.
Візьми його! Візьми мій біль!
На кристальному теплі кохання замішаний,
Духом бунтівним, блудливим підбитий.
Пригорни! Занурюсь в тебе, як в пісню,
Глибоко, в саму серцевину сутності твоєї,
Гармонійність духовності вбираючи - зцілюсь,
В блаженстві зміст існування свого відчувши.
Без нього мертвію!
Суха гілка на дереві зеленому, вітрами заштопана.
Пливу! В людській штовханині загублена,
Обперезана звідусіль її енергійністю,
Зникаю у ній, втрачаюсь - мене вже нема...
Одна тілесна оболонка...Як же холодно...
Сонце - це ти! Я тут - стою перед тобою!
Спали мою душу оголену! Віднайди мене!
Впусти в своє серце!
Розіллюсь у ньому річкою бурхливою, повноводною,
Хвилею ласки небесної обійму його,
Обійму твою душу, тебе самого!
22.08.14
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=518993
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.08.2014
Припадаю до спечених губ твоїх пташкою,
Журавкою сполоханою, сизокрилою.
Душею рубці життя цілую пропащою,
Тулю тишу до тиші, в’яжу павутиною.
Припадаю до ніг геть збитими колінами
Та діймаю пилюку дорожню зі змінами.
Боже, благослови, благодатними рунами,
Край шляху стою я зі старими руїнами.
До душі припадаю ланцами скандальності,
Єством із покуття з петель міцних зірваними.
Молю, щоб не було між нами тривіальності,
Щоб зігрівав ти серце ночами холодними.
19.08.14
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=518255
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.08.2014
В млі туманній зоріє багрово світанок,
Взяв останній акорд соловейко й притих.
Косу клепче косар на дожинки в останок,
Вимальовує в небі літак димний штрих.
Журно віти схилила оголені вишня,
Шарудить внизу листям опалим їжак.
Підкрадається стиха вже осінь-лисиця,
На траві поруділій лишає свій знак.
Над селом все кружляють в скорботі лелеки,
В час прощання данина - то шана землі.
Проводжають їх в вирій тинів переплети,
Кудкудахтають кури, скупавшись в золі.
Навпіл луг розділила зміючкою річка,
Хлюпаються хвильки помежи берегів.
На крутім обриві зростає там вербичка -
Гадки не має, що в обіймах ворогів.
18.08.14
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=518069
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.08.2014
Люби мене! Cолодкий стогін,
Рветься з грудей у горобину ніч.
Соски налиті ласки просять,
Бажаю лиш тебе - у цьому річ.
Люби мене! Постіль зім’ята,
Ворочаюсь без сну з боку на бік.
Слова твої - пахуча м’ята,
Низ живота пройма зрадлива хіть.
Люби мене! Гаряче тіло
В мані жаги: здригається, тремтить.
Що мулько в серці - від боліло,
Люби мене, люби! Душа кричить!
14.08.14
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=517174
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.08.2014
Так хотілось коханою бути,
Розчинитись в обіймах твоїх, у очах.
Ти ж букет простягнув із цикути
Та і той, з плином часу, тихенько зачах.
Серце вмиє сльозою спочинок,
Як із неба вечірня та зірка впаде.
Як уміла, вела поєдинок,
Присуд долі - одна - чорноти резюме.
Запеклася в душі сіль прощання,
Ворожбиткою спека дістала вуста.
Прийняла би любе покаяння
Та для тебе я стала чужа я - не та.
07.08.14
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=516147
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.08.2014
Поїзд, розсікаючи собою темінь ночі та полишаючи позад себе посвист вітру, стрімко рухався зі сходу на захід.
Ольга, вслухаючись у тихий, монотонний стук коліс, полегшено зітхнула. Весь кошмар життєвої невизначеності почав відпускати і думки, як то буває в дорозі, коли час ніби зупиняється, повільно занурювали її в закапелки пам’яті, у таку далеку тепер, щасливу та безтурботну юність, коли вона, закінчивши гірничий технікум, була направлена на практику в інше місто, вперше полишивши стіни рідної домівки.
Зграйка молодих дівчат-практиканток, весело перемовляючись між собою, дійшла до прохідної заводу і раптом Оля скрикнула, вхопилась обома руками за живіт, що полоснув її біллю і майже переламалась навпіл та біль не відпускав. Вахтерша викликала швидку допомогу. Та не забарилась. У лікарні, молодий хірург, оглядаючи пацієнтку, швидко поставив діагноз і сказав:
- Треба негайно оперувати, з апендицитом жарти короткі.
- Як оперувати? - злякано перепитала Ольга, - а мама, а тато? Вони ж нічого не знають. Без них не дозволю.
Лікар тільки усміхнувся та той дівчачий лемент:
- Мама з татом приїдуть до тебе трішки пізніше, а зараз нам пора в операційну.
Після зробленого сестричкою укола, страх минув, і Оля повільно поринала у сон та ще встигла почути розмову двох лікарів:
- Дивись, - сказав анастазіолог хірургові, показуючи очима на її налиті соком груди, що округлими горбиками випирали з-під простирадла, - мабуть ще незаймана.
А далі морок сну накрив її своїм крилом. Прокинулась уже у палаті. Все тіло нило, ноги відмовлялись іти самі і хірург, підхопивши Олю попід руки та незважаючи на говір сестричок, що тут же звернули на них обох увагу, повів ту коридором, а вона повисла на ньому грушею. Ноги, чомусь, не слухались та поступово все-таки почали набирати стійкості. Молодий організм швидко відновляв утрачені після операції сили. Незабаром її вже виписували з лікарні. Мама принесла армянський коньяк та баночку ікри, сказала передати лікареві.
Оля заглянула в кабінет хірурга, він виявився порожнім. Недовго думаючи, приховала гостинці між своїй речей, а коли мама поїхала додому, пригостила ними дівчат по кімнаті.
А на другий ранок, скрипнувши під час зупинки гальмами, біля дверей гуртожитку зупинилась швидка і незабаром, перед розширеними від подиву Оліними очима, у прорізі кімнатних дверей з’явився величезний букет троянд, а за тим і сам власник цієї чарівної розкоші. Ним був лікар-хірург.
Від приємної несподіванки Оля тільки й змогла, що проказати:
- А ми коньяк з дівчатами уже випили і ікру встигли з’їсти.
- Як так? Без мене? - прийшла і Петрова черга поставити не зовсім логічне запитання та він швидко опанував себе - хірург таки і далі між ними заточилась жвава, невимушена розмова.
По місячних відвідинах своєї колишньої пацієнтки, Петро, не зовсім говорячи їй правду, привів Олю до своїх батьків на оглядини. Ті сказали йому, що вони не пара. Аналогічної думки мали і Оліні батьки та, солодкі почуття, що хвилювали, уже вирували у тих в серцях і вимагали продовження відносин між ними.
У день весілля приїхав її колишній хлопець. Він був у розпачі, викрикав в адрес Олі образливі слова, намагаючись завадити їхньому шлюбові та між трьома мусить один бути лишнім, ним він і став.
Через півтора року у щасливого подружжя народилась донечка, але Ольга, клопочучись дитиною, стала, звичайно, менше уваги приділяти чоловікові і той, якоїсь миті, віддалився від неї та вона ще не відчувала біди, що нависла над нею, раділа кожному новому дневі. Подвоєна любов до донечки та чоловіка переповнювала її душу теплом.
Якось на обід чоловік приїхав зі своєю напарницею-медсестрою. Ользі це не здалось дивним - працюють же разом. Згодом такі візити почастішали, жінки, наче б то, заприятелювали.
У країні відбувалася перебудова з усіма її наслідками, зі зникненням з полиць магазинів необхідних у щоденному побуті речей.
З чергової відпустки Марія привезла Ользі нову джинсову спідничку, яка була саме на неї і Ольга не відмовилась від подарунка, носила спідничку із задоволенням для себе та в той же час з нею стали відбуватись дивні речі. Ласки чоловіка, якого вона кохала усім серцем, більше не хвилювали її, а, навпаки, ніби якась невидима сила відштовхувала її від нього, чинячи цим супротив фізичній близькості.
Невдовзі Ольга з Петром розлучилась, повернулась до батьків, де почула ультимативний вердикт:
- Розлучилась - займайся вихованням дитини і ніяких більше чоловіків, а ні - живи, як знаєш сама.
Ольга підкорилась долі і не тому, що не мала іншого вибору. Ні. Просто вона продовжувала кохати колишнього чоловіка, колишнього, бо той, через рік після розірвання їхнього шлюбу, одружився вдруге - на своїй медсестрі, тій самій, що подарувала джинсову спідницю.
Оля, мов навіжена, накинулась на навчання. Закінчила один інститут заочно, другий і нікого з чоловіків поряд, тільки її донечка, її та його спільна кровинка. І тільки стіни її кімнати, коли залишалась наодинці з собою чули, як з горла цієї сильної з вигляду жінки, інколи виривався відчайдушний придушений стогін. Розпач від безглуздої утрати коханого, якого продовжувала любити понад усе підносив її руки до голови і вона розчепіреними пальцями чіплялась за волосся, похитувалась з доку на бік, а з горла уже рвався на волю, вивільняючи увесь внутрішній біль, протяжний звірячий рик. По хвилі, схлипуючи, розмазуючи по обличчі долонями сльози, притихала. І так, спустошена душею, дивлячись невидющими очима поперед себе, сиділа деякий час мовчки. Невдовзі вставала, вмивалась холодною водою, і знову ставала тією завжди спокійною, урівноваженою жінкою, якою звикли бачити її близькі та знайомі люди.
Роки невблаганно полишали свої сліди, відзивались віковими болячками та серце, душа і тіло, як і раніше, належали йому одному, Петрові, такому рідному і водночас такому далекому.
Востаннє здригнувшись, поїзд зупинився на кінцевій станції свого призначення. За вікном, розсіюючи темряву, сонячне проміння впускало до вагону теплий ранок. Ольга, проганяючи від себе спогади, усміхнулась новому дню і ступила на приступку вагона, назустріч невідомості, а в голові промайнула думка:
- Якби мені знову запропонували прожити життя заново, я б не стала нічого у ньому змінювати і знову до кінця пройшла би той самий, сповнений і болі, і відчуття глибинного кохання та безмежної любові нелегкий життєвий шлях однолюбки.
31.07.14
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=514577
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.07.2014
Кукурікає півень в осонні,
Вітер смачних струсив мені груш.
Задивилась в колодязні очі бездонні,
Заковтнула наживку життя - гіркий куш.
Перестрибує з гілки на гілку,
Зве синичка до себе пташат.
Сльоза плямою мокрою в’їлась в сторінку,
Серце просить: "Коханий, не став, же ти мат."
Я, здригаючись судинами,
Тягнуся до твого в тривозі.
Обіймаюсь теплом, милуючись чарами,
І томлюсь, і молюсь в боязкім незнанні.
29.07.14
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=514343
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.07.2014
У нічному небі зляканий
крик сови
Зливається зі звуком
гнівного грому.
Мов гострим ножем по серцю -
лиш я - не ми,
Змиває дощ холодний
із вуст оскому.
Розбавлена солоність -
мрія на лиці,
Викочує із єства
терпку судому.
І жалом у душі
задавлені синці
Та, хай там як,
належу тобі одному.
19.07.14
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=512362
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.07.2014
Молодимось...Літа ж накинули вузду,
Коле у боці:"Ой, - стріляє в спині, - ай".
А серденько так б’ється, стежкою іду,
Милую тебе думкою, люблю і край.
Клен щось шепоче, схилившись до тополі,
Тріпоче листям та - у відповідь мовчить.
Перебачив клен вже у житті доволі -
Цінує радість ту, яку дарує мить.
І соловейко витьохкує своєї,
Бере найвищу ноту - співає душа.
Долі не бажаю собі нічиєї,
Правда, за шал же вчинків розум і карта.
16.07.14
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=511758
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.07.2014
Що кратер,що діє, вулкану
Зароджене тепло в мені.
Струмки вогню безперестану
Клекочуть в серці навісні.
До твого тягнуться гарячі,
Розкрий обійми та прийми.
Очі відкрию я незрячі,
Назавжди вийду із пітьми.
В твоїй любові зазорію,
Дістану в небі голубінь.
За вітром сум я геть розвію,
Занурюсь вся в твою глибінь.
12.07.14
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=510846
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.07.2014
У погляді недоспаних ночей -
Твій погляд з ясно-милими очима.
І хай простить мене архієрей -
Любов до одурманення єдина.
Слухаю тишу, де лишень: "Тік-так", -
У серці прощення, біжать хвилини.
Безмовність тисне груди, мов хробак,
Свердлить, точить думку - життєві кпини.
Ні, не здаюсь, ти поселивсь в мені
І біль твій, радість, тут, в душі, зі мною.
Пропащі, як і я, марудять дні,
Долі перст - увінчаний кропивою.
11.07.14
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=510676
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.07.2014
Не прирікай мене ти на самітність, -
Злітає із вуст само, де мрія в спілці.
Пізнати дай до глибини причетність,
Як душа твоя заграє на сопілці.
Згорає серце, кинуте в безцільність,
Неспинно дихає в потилицю зима.
Вкладає всяк свій зиск в тепла повинність,
Без твого, милий, я загублена, німа.
Не просто сексу прагне, а любові,
Щоб світло у грудях було постійний гість.
Щоб порухом єдиним, на пів-слові,
Розбуджене єство занурилось у млість.
19.06.14
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=506111
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.06.2014
Знайду я спокій у твоїх обіймах,
Притихну, мов дитина у сповитку.
І у твоєї ніжності у приймах,
Шепотітиму:"Люби мене усю."
Посиплють зорі перли променисті,
Скотяться тихесенько до наших ніг.
І день новий відкриє очі чисті,
І встане сонечко, а щастя - не збіг.
Засяють душі барвами веселки,
В одностайності пориву - стук сердець.
Вперто чіплятиметься час за стрілки,
Кликатиме кохання в двобій, на герць.
12.06.14
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=504851
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.06.2014
Погожий день вселяв тепла надію,
Повірила, прилаштувала крила.
Та в пору літню сама я скнію,
Хоч доленька любов й благословила.
Чи не знала, що без любові згину?
Знесилено впаду я на землицю.
Не простерла з квітів м’яку перину,
Щоби відчути насолод дещицю.
Гієнам віддана на розшматування,
Тепло торкається грудей - не моїх.
Як же болить в душі, сльозить вигнання,
Господи, із можливих усіх доріг
Вибрав єдину ти, що прямо вела,
Щоб колобродити шалом кохання,
Якою би не була його ціна.
А я? Без кохання - йтиму я одна.
10.06.14
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=504391
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.06.2014
Життя не раз учило мене стійко удар тримати,
Ні поглядом, ні словом не похопитись тим, що в душі.
Мовчки молитву крізь біль казати ту, що колись мати,
Схилившись над колискою, серцем шептала у ночі.
Просила Господа дати дитині долю щасливу,
Бились в раму віконну, співом чарували солов’ї.
Підспівувала стиха про кохання, про Україну,
Лились емоції з її грудей, із молоком, мені.
Дякую, мамо, за рук тепло, терпимість, ніжність, ласку,
Пробачте, що не завжди все так, як хотілось би й самій.
Мудрі настанови Ваші мають незмінну окраску,
Щоб не трапилось - шукати вихід в розуму кладовій.
01.06.14
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=502590
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.06.2014
Сприймай мене такою, як я є,
Заглиблену у себе, в тебе.
Господь любов не просто так дає,
Що душу живить надщесерце.
За ширмою світ нових відчуттів
Ллє світло у прорізах всує.
Туди Господь нам двері відхилив,
Хоч не все небо голубіє.
Буває, рясно задощить слізьми:
Для роздумів, для порівняння.
Серце моє до себе прихили,
Засяю враз, мов зірка рання.
31.05.14
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=502316
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.05.2014
Дощиком прибило сірий пил дорожній,
Свіжа прохолода торкає за вуста.
Себе питаю, чом розум неспроможний
Поставити табу, де квилить так душа?
Блукає тілом вірус кохання вперто
І кожен дюйм помічений його клеймом.
Пусткою серце гвалтує час нестерпно,
В житті жадані мрії стають пішаком.
Мовчу чи говору - немає різниці,
Однаково в думках з тобою поруч я.
Всі наші сварки, на повірку, дрібниці,
Важливо, що єднає, інше - метушня.
30.05.14
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=502175
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.05.2014
Витьохкує соловейко на білій березі,
Виливає свою душу у квітучу весну.
Заслухалась, усміхнулась - думки не тверезі,
Обійми мене, миленький, без любові мерзну.
Захмелілу, пригорни бо, до грудей міцніше,
Там, під пальцями, блискітка - розстібни скоріше.
А що буде вже по тому, що найцікавіше,
Те залишимо на спомин, те є найсвятіше.
Всяк чистилище шукає, слухає, де дзвони,
Вдарять з висока, з дзвіниці, щоб у них потонуть.
Щоб у серці відгукнулись попри перепони,
А воно гріховну ніжність на усе схоронить.
28.05.14
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=501816
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.05.2014
Я назавжди - твоя, ти ж знаєш, знаєш, це,
Хоч дух, буває, й слабшає від утоми.
Але минає ніч і день новий гряде,
Любові присмак не крапки ставить - коми.
І знов у серці розцвіта теплом розмай,
Ляга на плечі мрія двома руками.
В нестримній ніжності своїй мене скупай,
Щезне недомовленість, та, що між нами.
Любов всесильна у нев’янучій красі,
Голуб мене, ласкай же, аж до нестями.
Притихне вітер, сховавшись у спориші,
Ми розмовляти будем лиш почуттями.
23.05.14
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=500832
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.05.2014
Мій найцінніший скарб,
Моя онучка мила!
Хай доля до тебе буде
завжди співчутлива.
Зростай же в здоров’ї,
дружній сімейній родині.
Хай шле Господь благословення
тобі на все життя від нині.
Радій же сонечку й теплу,
Й краплинці дощику на щічці,
і тихій хвилечці у річці,
і квіточці на бережку у моріжку,
і медоносній бджілці, що бринить.
Щаслива будь щодень,
в його ти кожну, неповторну мить!
22.05.14
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=500592
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.05.2014