| Сторінки (13/1254): | « | 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 | » |
Ти подзвони мені, - шепочуть губи,
Як сум самотності лягає на чоло.
Доки живі ми ще, маємо спроби,
Влити в серця один для одного тепло.
Потік життя згасає в спраглих жилах,
Мов захід сонця блякне світлом за вікном.
В яких не опинялися б горнилах,
Нехай причастя не відгонить полином.
Хай жебенить любов’ю тихо в грудях
І ніжність випромінює стократ в очах.
І ласка хлюпає в повних легенях,
Тремтячим вогником відбившись на свічах.
20.05.14
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=500240
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.05.2014
Осінь 1939 року видалась теплою. Бабине літо снувало свою тоненьку сріблясту павутинку, а легенький вітерець, граючись, розносив її полями, чіпляв то за жовтогарячі голівки соняхів, то заплутував його на пожухлім картоплянім бадилинні в перемішку з рудуватим польовим хвощем та іще зеленою повитухою, що стелилась міжряддям.
Марія розігнула втомлену денною працею спину, розправила плечі, що нили, витерла рукою рясний піт із чола і глянула на сонце, що вже, хилячись на захід, червлено горіло над вершечком розлогого клена, під яким бігали, граючись опалим листям, четверо її дітей. Маріїні очі засвітились теплом, осяваючи своїм внутрішнім світлом її вилицювате, некрасиве обличчя. Вона дивилась на дітей і усміхалась, аж серце затьохкало при згадці про свого чоловіка, а їхнього батька. Кохання переливалось у ній, наливало тіло вогнем, наповнювало його пристрастю та бажанням і байдуже, що він її не любить, що на базар за собою бере не її, а котрусь із своїх сестер.
Замріялась на хвильку та, похопившись, швидко підняла кошик з рясною, круглобокою картоплею, понесла його до хати. Натерла там картоплі, присолила, затопила піч і пішла на вулицю, щоб принести ще дров. А чоловікові сестри тим часом, змовившись між собою, сипнули у миску до тертої картоплі ложку солі.
Прийшла, пікуном розгорнула жар, поставила на нього дві сковороди із жиром, щоб розігрівались, заходилась пекти деруни. Не пробувала сама, спішила, щоб вчасно нагодувати дітей, чоловіка, що ось-ось мав повернутись із дальнього поля додому.
Коли Микола переступив поріг кімнати, гірка рум’яних дерунів у мисці та сковорідка із салом та смаженою цибулею у ньому, чекали господаря на столі.
Апетит, назбираний оранкою, не забарився озватись голодом у шлунку і Микола, сівши за стіл, потягнувся рукою до деруна. У кутку кімнати його сестри, ледь стримували у собі сміх, пирскали у кулаки. Перший же, зроблений ним ковток, на вигляд такого смачного тертюха, застряг у горлі, обпікши його сіллю.
Микола, мов ужалений, підхопився із лави, на котрій сидів і накинувся на жінку. Від ударів важких стусанів Марія упала на долівку та чоловік не зважав на це. У ньому прокинувся приспаний дикий звір і він ще, і ще бив її ногами куди попало, виміщав на Марії свій затаєний розпач за понівечене ним же самим, як йому здавалось тоді, власне життя. Женився ж не на ній, мав бо іншу дівчину, а на Маріїній землі, що відійшла за тою у придане, а тепер що... Прийшли совєти, забрали майже усю землю, в яку він укладав усю свою душу, а нині він має зостатись ні з чим і продовжувати жити ось з цією...Його затуманений люттю розум шукав потрібного слова і не міг підібрати, і Микола продовжив бити закривавлене тіло жінки, яка уже тільки хрипіла.
Перелякані його сестри, з криками, насилу відтягнули брата від нещасної, обтерли мокрим рушником кров з лиця, положили Марію на запічок.
Так і не піднялась більше. Лежала тихо, ні на що не жалілась, мовчки спостерігала за дітками. Як ті підходили близько до неї, гладила їх по голівках і тільки в очах стояв невимовний жаль та сльози самі викочувались із їх кутиків і великими, пекучими краплями текли обличчям, змочували собою подушку немічної.
Марія лежала на покутті під образами, у руках палахкотіла свічка, а від її голови, по широкій лавці, вервечкою бігли воші.
19.05.14
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=500041
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.05.2014
Що у долі бажати собі я не знаю,
Хоч і терпких дарунків та доста дала.
Дивну душу твою у своїй відчуваю,
Ти прийми і мою, я - весняна вода.
Відізвусь у тобі свіжим подихом вітру,
Завмиратиме ніжність моя на вустах.
Залюбки намалюю у грудях палітру,
Де в небесній блакиті серця наші - птах.
Бо в безкінечності вічність - любові сестра,
Шлях до сонця веде в тепла невагомість.
Тільки пройшовши крізь блискавки лезо, тіла,
Стогін крові відчують вповні натомість.
18.05.14
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=499775
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.05.2014
Не питай, чом так часто
сумує душа?..
Зворохоблена
нудить в білому світі.
Прагне, мій милий,
твого бо тепла, скрушна.
Просто правді глянь
прямо, щиро у вічі.
Паралельні дороги,
мов дві колії,
що невидима вісь
єднає життєва.
В моїм серці ти поруч,
привиджуються дні,
Де в любові купаюсь...
Твоя... Щаслива...
18.05.14
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=499752
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.05.2014
В ній вовчиця-підранок завивала у ніч,
У таланті своїм безталання вбачала.
Укотре душу не ласкою - біллю обпік.
-Я кохаю тебе, - з відчаєм проказала.
Обіймав щиро вітер їй обличчя, плече,
Підгиналися ноги, як же далі жити?
Відчувала - в серці туга бентежна пече,
Знала бо - сил не стане його розлюбити.
І пустоту розчиняла наївна сльоза,
А в грудях надія кров’ю терпкою стікала.
В долі перст ти, - шмагала, - одна, ти - нічия,
В Господа щастя просила для нього, добра.
13.05.14
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=498833
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.05.2014
Неначе причинна, те знаю давно,
Сновидять думки, ген, аж під тином.
Блукають невтішні, де твоє вікно,
Підступом в горлі солод із хріном.
Автобус у тиші із посвистом шин,
Сьогодні, як учора, все мимо.
Лишає десь поруч тебе і твій дім,
Стисло кохання серце тужливо.
Теплить бажанням, де тіло до тіла,
Притислося, зашарівши лице.
Трепетом дивним в душі кокетливо,
Ніжність хилилась тобі на плече.
21.04.14
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=493963
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.04.2014
Сльозу накрила ночі пелена,
Темним крилом голубила, ятрила.
Билась душа в безвиході - одна,
Надломлена, без крику голосила.
Полохалась у відблисках дзеркал,
Її вода лиш нишком цілувала.
По краплі смуток очі випивав,
Питала в долі, за що та карала?
Стискалось серце, чи ж то не дарма?
Збирала дань міських вогнів заграва.
Чом же у грудях паростки тепла,
Сліпа любов від вітру закривала?
12.04.14
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=491961
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.04.2014
Снова прикасаюсь к тебе сердцем,
всем своим внутренним миром,
притяжением стремлений.
Как с ними жить? Бороться
или даже не пробовать?
Так, как желание, порождённое им,
настолько сильно, что расширяет
собственное сознание,
предавая ему высшую
эмоциональную чувствительность,
подхватывающую, как на гребень
большой волны
во время морского прилива,
порождая жжение в груди,
переходящее в нежное тепло,
будоража, переполняет всё тело.
И тело раскрывается ему навстречу,
как бутон весенних цветов,
соединяя две души, сжимая всё пространство
и возникает бесспорное желание
быть рядом с любимым человеком.
Ощутить его прикосновение ласковой руки,
болеть вместе с ним его мыслями,
радоваться вместе с ним
и поддерживать его в трудные минуты жизни.
Пожалуй, ничего нового,
старая прописная истина
о простом человеческом счастье,
основанном на уважении
и взаимном понимании,
составляющей единый знаменатель
бьющихся двух сердец и, сознавая это,
становится больно от смутного
предчувствия разлуки
и в душу заползает панический страх,
который становится комком в горле,
и я, падая на колени, склоняю голову,
а губы забвенно твердят:
- Господи, прости! Нет больше сил моих
казаться сильной!
Прости, все мои прогрешения!
Спаси и помилуй, сохрани любовь!
Я жить без него не могу! Не могу...
08.04.14
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=491243
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.04.2014
Урвала нічка залишки теплого дня,
Шатром зірковим заусміхалось небо.
Гризуть думки, неначе ненаситна тля,
Кожен формує власне внутрішнє псевдо.
Хтось бачить життєву суть в наживі, златі,
Іде, десь і по головах, аби вперед.
На згадку: дитинство, пряні сіножаті,
Стелили трави там мені строкатий плед.
І линув жайвір співом у високосся,
Тією піснею бринів простір увесь.
Житечко перепліталося колоссям,
Босоніж я відчувала землиці твердь.
Вбирала ту благодать цілісно в душу,
Щоби пройти шляхів ту незвідану даль.
Усталеності правил нічим не зрушу,
Якби стала розтоплена у грудях сталь.
04.04.14
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=490359
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.04.2014
Душа пташиною лине у ніч,
Стукає у шибку твого вікна.
Стислась, - люблю тебе, - кинула клич,
Радо пристала на те ж я й сама.
Мене без тебе немає давно,
Я квітка у пустелі без тебе.
Прісним здається життєве все тло,
В’ється туга, пряжу з нього пряде.
Душно, горю, - погаси той вогонь,
Що постійно ятрить моє тіло.
Пульсує жила - торкається скронь,
Витри сльози, щоб серце не мліло.
01.04.14
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=489662
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.04.2014
Я - твоя, я - невільниця, Боже,
Чом п’янить та задуха любові?
Так бажати то, певно, негоже,
Але вірність лежить в першослові.
Упиваюсь, теплію душею,
Струмінь світла у збудженім тілі.
Не шукаю собі ворожею,
Приласкай бо вуста занімілі.
Не путана та хочу розкуто,
В пута вбравшись, злетіти в безмежжя.
Всім єством я до тебе прикута,
Тим коханням, де цілісність стрижня.
18.03.14
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=486537
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.03.2014
Я тополя, що гнеться на вітрі,
Приколихана хижою ніччю.
По житті йшла не раз по зустрічній,
Щастя стало короткою миттю.
Наштрикнулась душею на палю,
Постріл у серце з холодності днів.
Я не в силах здолати ту скелю,
Що поміж нами ти стрімко так звів.
Поринає кохання в безсоння,
Знову чіпляє за вії сльозу.
Ти мені, ти - людина стороння, -
Мовчки слухаю. Його ж я люблю.
10.03.14
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=484800
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.03.2014
Що сказати іще тобі, милий,
Коротаю безглуздості дні.
Зависає мій окрик безсилий,
Потопає в тривожному сні.
Прокидаюсь, вслухаюсь у тишу,
Наполохану думку ловлю.
Серце кличе, пора йти на прощу,
Я люблю тебе, дуже люблю.
І лелію у грудях світанок,
Заворожено дух я твій п’ю.
Для моєї душі став він сховок,
Я метеликом в ньому горю.
15.02.14
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=479623
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.02.2014
Я "називаю її раєм, оту хатинку край села",
Мене в далеку, у дорогу, стежка від неї повела.
Хрестила мати вслід рукою, в очах непрохана сльоза
І тато кліпнув, враз злетіла із вій солена та роса.
Відтоді не один десяток років відкрив свій новий лік,
Усмішка ж тепла тата й мами стрічає знов біля воріт.
Пахне дитинством: пиріжками, у склянці із берези сік,
Спадає тихо так додолу рожевий яблуневий цвіт.
Лиш серце крається у щемі, все більше, у прощання час,
Батьки лишаються чекати, а далеч уже кличе нас.
Візьму в дорогу окрайчик хліба, супроводом Божий глас,
Й землиці грудочку - дух мого роду, його магічний пласт.
14.02.14
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=479408
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.02.2014
Знов до тебе душею хилюсь,
Дощову пелену розсуваю руками.
Я теплом у тобі озовусь,
Зникне відстані клин, що стоїть поміж нами.
І розіп’яте тіло моє
Скине тлінності звичну свою оболонку.
Й запанує у серці всує,
Сплеск бажань в неземнім ареалі серпанку.
І розіллється ніжність в крові,
Стане покликом зичним у венах гарячих.
Вдарять дзвони любові в імлі,
Ми утонемо разом в їх хвилях тремтячих.
13.02.14
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=479194
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.02.2014
Где-то там
на тропиночке узкой,
в чаще леса густой,
я искала тебя.
Надвигалась гроза,
полоснуло стрелой
и за лучиком солнца
скорбя,
разделённое небо на двое,
содрогалось
от лязга и грома.
Не бывает иного парома,
лишь один нас по жизни ведёт,
не взирая на тучки
да хляби
и куда тут,
на старые грабли,
всё едино наступим опять.
Так не стоит
на судьбы пенять.
Прикипела к тебе я душой,
крою стон
из груди тишиной
и в подушку зубами
скриплю:
- Ну люблю же, люблю!
По звериному
воздух вдохну,
где витает,
кружится твой запах
и, цепляя
вожделения струю,
растворюсь я
в родных мне шагах.
10.02.14
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=478525
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.02.2014
Всі надії кружляють із вітром,
Де портал паралельних світів.
Став життєвим для мене ти змістом,
З порожнечі погоничем днів.
Прикипає мій погляд в віконце,
Там, видніється твій силует.
Шлю привіт у думках тобі конче,
На мізансцені - кордебалет.
Поринаю у вир з головою,
Не питаю, чому, вже давно.
Міцно доля зв’язала з тобою,
В Бога іншого, знать, не дано.
09.02.14
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=478221
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.02.2014
Здалось на мить,
ти обійняв мене за плечі
і ніжно так до себе пригорнув,
і час свій відлік зупинив.
Чи може він заснув,
щоб додивилась я чарівний сон,
що наче наяву, яким я дихаю,
яким живу? Вбираючи наснагу,
тобі на груди голову хилю.
Зігрій мене, шмагає вітер
всечасно доленьку мою,
у теплій усмішці злітає шепіт:
- Всім серцем я тебе люблю.
Люблю, коли заходить сонце
й ховає темна нічка
останній промінь в рукаві,
коли світанок рожевощокий
пробуджує усе живе о цій порі
й приходить день новий
і ти у ньому зі мною поруч.
Не підкоряючись ні одному
відомому, логічному закону,
ти у душі моїй, в мені.
Зникають привиди німі,
впокорено-підкорена,
із всесвіту глибин,
з Ґрааля вічність п’ю.
06.02.14
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=477529
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.02.2014
Пасмо променя лампи лоскоче обличчя,
Обіймає за плечі та біжить в темний кут.
І ввижаються там без підстав розбіжності,
Крапля крові із рани, наклади мені джгут.
Припадемо вустами нестримні й гарячі,
Щоби в диханні зілляти обидві душі.
Поодинці блукають в життя круговерті,
Всередині тісняться почуттів лемеші.
04.02.14
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=477111
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.02.2014
Схиляє думка голову донизу,
А тепла хвиля груди обійма.
Життя постійно підкидає хмизу
І скуті полум’ям горять літа.
Серце обпечене вогнем кохання,
У зав’язі із жил стогін душі.
Лоскоче тіло ніжністю визнання,
Вулканові бажань не скажеш ні.
Нутрує в сутності голос любові
Та піднімає бурю відчуттів.
Укотре я ловлю себе на слові, -
Твоє ім’я крізь заметілі спів.
30.01.14
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=475934
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.01.2014
Підгледіти гарне вітання
могла б я в інтернеті,
але подумала, що буде краще,
як напишу його сама,
хоч може й у клозеті,
але від серця, щиро, від душі!
До щастя, подружко,
сама ти підбери собі ключі.
Що? Вже знайшла?
Тож міцно їх тримай!
І ні за що із рук не випускай!
А пам’ятаєш, як колись,
від пляшечки шампанського,
всією дружною кімнатою,
на твої сімнадцять ми впились...
Ох, сміху ж бо тоді було, що аж...
Що-що? "Алло, гараж...?"
Ні-ні, мовчу-мовчу...
Що було далі іншим разом допишу...
А зараз, подружко, давай,
налий собі, усім гостям,
кому чого нутро бажає
і дружно випийте до дна,
я ж приєднаюся до вас в думках.
За тебе, Віра, ти ж бо в нас така одна:
красива, мудра жінка,
щедра господиня,
мила й чарівна!
29.01.14
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=475715
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.01.2014
На снігові білім,
що сипле так тихо,
багрянець залишив
свій слід
і сажа від диму.
Ідемо у зиму,
а серце у грудях
калатає дзвоном,
єдиним законом
є власна совість
і звіт.
Всі рівні ходою
під сонцем,
пістоль з охоронцем
не рада,
заслін не поставить
в отвіт.
Збираю всю ніжність,
тепло та розпуку,
у душу
тобі я вкладу.
Сліпий
чи ж прозріє,
навкруг зоряніє,
нової свідомості
пруг.
24.01.14
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=474694
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.01.2014
Купила платье новое,
Висит запрятано в шкафу.
Ну, где же вы, деньки фартовые?
Понять никак я не могу.
Обними же меня ты, мой милый,
Будто в первый иль последний раз.
Улыбкой заслони красивой
От всех житейских перформанс.
Пусть кружится метель да вьюга
И с неба звёзды ветер прячет в дымаре.
Сердцем понять бы, принять друг друга,
Для счастья слов не сыщешь в словаре.
22.01.14
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=474261
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.01.2014
Діти сиділи на печі, найтеплішому місці у хаті. Їх було троє: дівчинка та двоє старших її братиків. Зодягнуті хлопчики були в домоткані, власного покрою, лляні сорочечки та такі ж штани з пришитими до них лямками, що застібались на ґудзики навхрест. На дівчинці красувалась ситцева шапочка з рюшечками та зав’язочками, з дрібними, голубими квіточками по ній, кофточка з тієї ж тканини та широка, зібрана в поясі у складочки, лляна спідничка.
Нова, велика хата, поставлена на міцні дубові колоди, ще пахла смолою, її п’янкий запах розносився по сінях, розміщених майже по центрі хати. З сіней, праворуч, двері вели до комори, ліворуч - до просторої світлиці на три вікна, з якої можна було потрапити до хазяйської спальні, а прямо - до великої кухні з піччю у лівому її кутку.
Вздовж печі, біля столу, стояв дерев’яний запічок, що слугував, як за добротну лаву, так і за ліжко, коли на нього клали домотканий, лляний матрац, набитий м’яким, сушеним сіном. Такий же матрац, накритий рядном з тонкої лляної пряжі, лежав і на широкому дерев’яному ліжкові, котре стояло уздовж бічної від печі стіни.
За вікном, у правому кутку кімнати, на стіні висів образ Пресвятої Богородиці з маленьким Ісусом на руках, а над ліжком витанцьовувала гопака, вишита хрестиком, молода пара. На обох картинах красувались, вишиті гладдю, яскраві квіти на рушниках.
Діти прислухались, як весело потріскують, горять дрова у печі, як гуде за вікном січнева хурделиця, жалісливо плачеться вітер, гойдаючи довгим колодяжним журавлем. З інших дверей світлиці, що виходили на кухню, швидко вийшов молодий чоловік 32 років, середнього зросту. Дістав з причілка великого чавуна, з відра, котре стояло на табуретці біля печі, налив води і вправним рухом рогача відправив його у піч, приставив до вогню, а сам, на мить схилившись на ручку рогача, завмер, споглядаючи, як полум’я зализує покаті пічні боки. На його гарному обличчі, з хвацько закрученими, смоляними кучерями, з припухлими губами, блукала радісна і, разом з тим, тривожна усмішка. Він ніби прислухався чи то до того, що діється з ним самим, чи до того, що відбувається там, за зачиненими дверима великої кімнати.
-Тату, тату, - відізвалась трирічна дівчинка з печі, простягаючи до нього свої тендітні рученятка, - я хочу до мами.
Усміхаючись лише самими куточками великих карих очей, ніби пробудившись, Михайло перепитав:
- До мами? До мами, Шурочко, зараз не можна.
Малі діти не розуміли, що відбувається. Раптом до їхнього слуху долетів ледь чутний плач, який чим раз ставав голосніший. Плач доносився із-за дверей сусідньої кімнати, куди їм суворо заборонено було заходити.
З дверей цієї кімнати вийшла баба Параска, пов’язана білою хусточкою з квітчастим бережком. На ній широка ряба ситцева спідниця, зібрана у складки у поясі, на ногах, пошиті із чорного сукна валянки, поверх них резинові галоші. Рукава домотканої, вишитої дрібними квітами лляної сорочки, були закочені по самі лікті.
- Михайле, давай воду, - скомандувала вона.
На її, поораному зморшками, обличчі можна було прочитати спокійне задоволення. Вона успішно допомогла з’явитись на світ ще одній дитині. Тією дитиною була я. І мала я уже свою персональну няньку. Це був мій восьмирічний братик Іван, на якого змушена була залишати мене мама, коли йшла виконувати нагальну роботу, якої завжди не бракувало.
Коли мені виповнилось дві неділі, мене повезли до церкви хрестити.
Коні, підганяючи себе, швидко бігли рипучим снігом. Мій майбутній хрещений батько, закутавшись у теплий кожух, сидів на перших, здвоєних полу санках, моя майбутня хрещена зі мною на руках - на других. Раптом ланцюг, яким скріплювали полу-санки роз’єднався і перші поїхали далі, а другі завмерли на місці. То була перша пригода у моєму житті.
Жили ми на хуторі на шістнадцять дворів. Наша хата стояла край болота, яке кожної весни вкривалось зеленню із жовтогарячим лататтям по ньому, із цілою зграйкою галасливих, пернатих мешканців, що постійно зчиняли між собою сутички, а вечорами на авансцену виходив ніжний, голосистий жаб’ячий хор і від їхнього злагодженого співу аж дух перехоплювало, так би й слухав його - не наслухався.
Навколо хати красувався сад з вуликами у ньому. Я любила дивитись, як бджоли одна за одною, вервечкою, що не закінчувалась, одні вилітали з вулика, а інші повертались до нього, а навколо бринів їх монотонний, гулкий переспів, а ще любила, як і всі непосидючі дітлахи лазити по деревах. Мамі приходилось тільки скрушно хитати головою, ставлячи знову латку на нову дірку в моєму одязі, а я в той час згадувала, як то цікаво було спускатись донизу шуляка з берези, обхопивши її верхівку одними руками. А інколи і з вільхи пробувала, правда, вільха має крихку деревину і, часто вершечок ламався і ти, разом з ним, чіпляючись за гілля, що пом’якшувало падіння, летів униз, в обійми зеленої травички та папороті.
Хутірські дітлахи, збираючись разом, самостійно вивчали навколишню територію. Грали різні ігри. Однією з таких була "Війна". Відразу за хутором, у смузі соснової лісопосадки, в’юнились старі окопи Ковельсько-Сарненського укріпрайону і ми, розбившись на дві команди, де кордоном, звичайно ж, були окопи, розходились у різні бики. Перемагала та команда, хто більше чоловік перетягне на свій бік, а бо у кого першого знайдуть захований прапор. Лазили по пластунськи і тоді нашим матерям приходилось нагрівати багато води, змішувати її з деревною золою та покришеним господарським милом і заливати у ступу, вкинувши туди попередньо наш брудний одяг. Згодом він витягувався звідти і на грубій дошці відбивався дерев’яним прачем, потім полоскався у чистій воді та відправлявся сушитись.
Ми були дітьми природи, її невід’ємною часткою, так, як своїми босими ногами відчували дихання землі, бо ходили по ній босоніж з ранньої весни до самої холодної осені.
Взувались тільки, коли йшли в ліс за грибами, чи по ягоди і ліс приймав нас у свої володіння, де з захопленням ми ганялись за білками, які завжди виявлялись прудкішими за нас, насторожено споглядали за совами, коли випадково натрапляли на них, бо вони відлякували нас своїми величезними нерухомими, як нам здавалось, очима. Вслухались у шум вітру, що розкошував у кронах дерев, раз по раз струшуючи сухі галузки, які з тихим тріскотом падали додолу та у розмаїті співи лісових птахів, що раділи сонцю та погожому теплому літові.
Особливе місце в нашому дитячому житті посідали свята, коли до нас приходили гості. За один стіл з дорослими нас не садовили, їсти нам ставили окремо від них. Зате, добре попоївши, ми мали змогу насолоджуватись їхніми піснями, що йшли від душі, із самої її серцевини і заповнювали собою увесь простір, і тій пісні уже затісно ставало у кімнаті, і вона, через відкрите вікно, виривалась назовні і пливла, ширилась, злітала високо до неба і аж там замовкала, гублячись у його безмежжі.
А потім у моє життя прийшла школа, що знаходилась за три кілометри від хутора і відкрила мені інших світ, незвіданий донині. Це був світ друкованого слова і я з жадібністю накинулась на книжки.
У кінці першого класу зі мною сталась подія, що вперше примусила мене задуматись.
Наша вчителька, Галина Трохимівна, наклеїла на свою сумку паперову наклейку, а бачили усі ми, учні, її вперше. Коли вчителька вийшла, залишивши портфель на кріслі, діти збіглись туди. Я, певно, з тої великої цікавості, доторкнулась до портфеля рукою. Що тут почалось. Мене стали обзивати злодійкою, зі мною ніхто не хотів розмовляти. Добре, що то був кінець навчального року. За літо діти забули про це, а я дійшла висновку, що можуть тебе зробити винною, засудити та поставити на тобі клеймо просто так.
Ще декілька відчутних прецедентів сталось зі мною у восьмому класі.
Одного разу до нас у село приїхали артисти, вони ставили у клубі виставу "Вовчиця" і мені дуже хотілось її подивитись, хоч учням і заборонялось відвідувати клуб. І треба тому було бути, що на початку вистави, зайшовши у середину клубу, я якраз зустрілась обличчям прямо із директором школи, який і вказав мені на двері. А на другий день мене викликали на килимок, вимагаючи сказати, хто ще з учнів був там присутній. Так, як я була абсолютно чесною дитиною, сказала.
Покарання не було сильно відчутним, бо, певно, учителі і самі розуміли, що карати нема за що та на душі ще надовго лишився холодок від цього випадку. І коли, уже в десятому класі, на початку шкільної дискотеки, у гуртожитку вихователька заскочила дівчат за відкриванням пляшечки вина на шістьох, і мене, за якимось збігом обставин, знову повели до директора школи, при цьому, вихователька в одній руці тримала злощасну пляшку, а другою тягнула мене за собою, то у кабінеті директора я випалила:
-Із себе я своєї вини не знімаю, а хто ще був зі мною, казати не буду.
Директор, ледь стримуючи усмішку, мовив:
-А я й не чекаю цього від тебе, - і до виховательки, - ви б хоч пляшку заховали під полу. Кумедність цієї неоднозначної картини, видно, розвеселила його, а, можливо, згадались і свої роки, як був студентом.
Так я отримала ще один нагальний урок від життя.
Ще одна подія сколихнула мене із середини своєю безтактністю.
Ми, учні восьмих класів, знали, що інші класи готуються до участі у загальношкільній конкурсній програмі на краще виконання патріотичних пісень та нам наші класні керівники, чомусь, про те, щоб ми також готувались до нього не сказали, а в день концерту, нас усіх, у добровільно-примусовому порядку, запросили до залу, як глядачів. А, після закінчення концерту, на сцену вийшла Лілія Данилівна, замісник директора по виховній роботі з дітьми і наголосила, підкреслюючи, власне, нашу так звану безвідповідальну-бездіяльність:
- Дякую, усім учням перших та сьомих класів, які брали участь у проведенні такого гарного концерту.
Від такої промови ми дістали короткочасний больовий шок, з ним і розійшлись по домівках, а в середині у кожного із нас бунтувало почуття несправедливості.
Скоро потому відбулися комсомольські збори, де я, як секретар шкільної комсомольської організації, мала звітувати про зроблену мною роботу та висунути кандидата на свого наступника. І тут із моїх вуст, і вирвались слова, що засіли в моїй свідомості, після того концерту, і я сказала, що вчителі мають нас за "живих мерців".
На зборах була присутня тільки одна вчителька, Галина Дмитрівна. Вона не знайшлась, що відповісти на мої слова, а я трішки охолонувши подумала, що тепер мені таки не поздоровиться. Та я помилилась. Галина Дмитрівна нічого нікому не сказала, інакше хтось із учителів таки дорікнув би мені таким висловом.
Так я отримала ще один життєвий досвід, який свідчив, що розумні люди, незважаючи на певний внутрішній дискомфорт від почутого на свій рахунок, здатні і собі зробити з цього корисні для себе висновки.
Ось так закінчилось моє безхмарне дитинство, а назустріч йому ступила юність, а за нею і зрілість, і ще багато разів саме життя ставало мені, коли жорстким, а коли і поблажливим учителем.
20.01.14
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=473804
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.01.2014
Хай ти з іншою, що ж, не судилось,
Знову ніч накриває у серці печаль.
І сльоза із очей покотилась,
Не себе, ні, кохання загублене жаль.
Жаль, що душу, воскреслу з могили,
Обпалили даремно стрімкі почуття.
Тільки, де назбирати ще сили,
Щоб без тебе самій йти в подальше життя.
Лиш уява відчує цілунок
Теплих бажаних губ на тремтячім плечі.
Видно в долі є свій розрахунок:
Комусь радість любові, комусь міражі.
17.01.14
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=473140
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.01.2014
Чи ж то під силу є зрозуміти сенс буття,
Шкребу по дійсності. Умовності, їх ніде діти.
Безпечною повією, здається, кредо життя,
Замилене фіаско - правди ніде діти.
Гріховність плотська у тілі молиться вогню,
Роздмухує душа його в холодному кресалі.
Народ вже визрів вклонитися новому королю,
В серцях мелодія, як то було в Версалі.
Гарцює кінь спітнілий у людській метушні,
Ще не знайшлось ноги, щоб підійшли оті стремена.
Та мусять зникнути по святках маски із лиць усі
Й міцна рука візьме надію за стремена.
14.01.14
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=472563
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.01.2014
Перетнула ще раз невидимий рубіж,
Де череда років нерівною ходою.
Життя ж виставляє пошарпаний платіж,
Унеможлививши вже іншого покрою.
Перебігом думки, мов степом ковила,
Де чорне й біле змішані у пащі часу.
То плаче, то сміється серця ворожба,
Хвалебності пісок між пальцями на здачу.
До сонця усмішки я поверну лице,
Хай гріє завше мою душу безталанну.
Дужо груди стискає кохання кільце,
Прийму, як долі данину, - сутність безборонну.
11.01.14
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=471730
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.01.2014
На рассвете задорно пели непоседы петухи
И подымалось с бездны сна огненно-красное светило.
Без устали им подпевали на берёзке соловьи,
А меня же, прямо в сердце, перстом свыше осенило.
Стелился под ноги туман послушно белой фатой,
А ветер уносил его на легких крыльях в синеву.
Шла за любовью, доверчивой ведомая душой,
И не ведала, обманом горьким станет дежавю.
И застынет на ресницах слезинкой ее печальный след,
И болью в груди отзовётся радостный рождественский звон.
И заблестит обидой правды невозмутимой окрест,
Пусть хранит вас Господь да согревает мой кроткий стон.
08.01.14
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=471076
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.01.2014
Запрячу грусть-печаль
Я в дальний угол
И налегке душой
Шагну в объятия Вселенной.
Предначертанием, ведь,
Каждому свой престол
И даже если ты в чём-то
На что-то зол не скверной
Свое сознание направь
В любви питательный поток.
Воспоминания былых времён,
Где слышен стон оставь
Как назидание,
Как жизненный урок,
Мыслителю-то всё не в прок,
Пусть даже этим он смущён.
Но в авангарде есть всегда,
Как круг спасения мечта.
И крошечный посыл тепла
Способен изменить,
Одухотворение влить
В жадное сердце, не чета,
Ему змеиный яд.
Отнюдь, не стану я
Себя без устали пенять.
Тобой одним, милый, жила -
Тобой и дальше буду жить.
29.12.13
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=469089
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.12.2013
Застоявся на припоні коник вороний,
Пару ніздрями пускає, де ж той водопій?
Копитами б’є землицю, скоро рік Новий,
Поспішає він до нього стати на постій.
Вже гуляє вітерець з морозцем на пару,
Багровіє в вишині промінь сонце-дару.
Заглядає Старий рік у свою нірвану,
Щоб лишити там на все наболілу рану.
Хай бистриця та вода поглинуть тривоги,
Розговіємось теплом, де стомлені ноги.
Щоби сходжені стежки, що вділили Боги,
Окропились мудрістю, дайте нові тоги!
28.12.13
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=468955
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.12.2013
Немов цілющого бальзаму
Нап’юся барв душі твоєї.
Вбираю губкою всю гаму
Теплих відтінків в апогеї.
Що проганяє з серця студень,
Де зачаїлася турбота.
Та спокій твій я не порушу,
Якщо закрита моя квота.
Лиш мовчки стану на сторожі
Твого сну я в нічну годину.
Молитись буду, доки в змозі,
Ми всі підвладні часу плину.
18.12.13
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=466856
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.12.2013
Закат вечерний гложет душу,
Безмолвие тугой верёвкой на плече.
Мозги взрывают мысли, словно крысу,
Гоню их прочь, они иголками везде.
Вонзились в сердце, в зябнувшее тело,
Разносят стон по горкой той тропе.
От них избавиться пытаюсь неумело,
Всё безуспешно, позёмка на земле.
В саду цветущем замерли деревья,
Там хлопья снега, дай и мне, прошу.
Коль так и не настало свое время,
Подножку выдерни иль зацелуй слезу.
Сгреби в охапку, пусть хохот ночи
За дверью ломится, им не закроешь рты.
Стою в грехе безгрешная и жажда встречи
Вуаль парчовую срывает с наготы.
13.12.13
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=465735
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.12.2013
Миленький, как же сильно тебя я люблю,
Твои чувства в себе созерцая.
Где-то в другом измерении вновь ловлю
На себе я твой взгляд, замирая.
И душой возбуждённой устремляюсь в новый полёт,
Единение тел предвкушая.
Я по жизни волчица, но инстинкт мой зовёт,
Во смирение услышу: "Родная".
Словно кроткая лань, опуская глаза,
Зову духа мужского вменяя.
Побеждённой, опять, с благословенья Творца,
Благоговеть, тебя обретая.
10.12.13
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=465190
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.12.2013
Муляє плечі невидимий потік років,
В краплях важких принесене майбутнє.
Віє похмурістю дуетний речитатив:
Вітер з дощем - те нероздільне - їхнє.
Впусти мене, моє кохання в життя своє,
Стою: розхристана, простоволоса.
Та душу гріє думка, що - не одна, ти - є,
В ніжному серці сила альбатроса.
В твоїх обіймах утішусь ласкою сповна,
Чи стану тінню, якщо треба, милий.
Мені б знати напевно, як ніч вужем вповза,
У тебе все гаразд і ти щасливий.
09.12.13
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=465005
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.12.2013
Ввірвавсь ти знову в мої сни,
В шаленстві ніжного кохання.
В суничнім стогоні: "Не йди!"
Спокуси рай збирав зітхання.
Гойдавсь човном на персах хвиль
Дотик долонь твоїх нестримний.
Та розливав по тілі хміль
Тремтінням в схові потаємнім.
Падали зорі нам до ніг,
Зшивали з зойків покривало.
В глиб сутності вогонь побіг:
"Люби мене!" Серце кричало.
06.12.13
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=464438
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.12.2013
Туманить, в’яже петельки дорога,
В очі закралась підступом знемога.
З ласки сутана та, де ж та сторона,
До котрої в прийми проситься душа.
Розбива собою студень самоти,
Вогонь на приколі рветься із вузди.
В повсякденні сірім хочеться знайти
Ту точку опори, де тепло завжди.
Де мир та злагода - баланс на межі,
До серця віддала давно бо ключі.
Зупинка - кохання, за склом вітражі,
Притягують погляд та зась щось мені.
04.12.13
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=464033
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.12.2013
Вітром гнана легенька хмаринка,
В небі лебедем білим пливе.
Десь зірветься срібляста сніжинка,
На чиєсь тихо ляже плече.
І зашепче на вушко щось ніжне
Про той шлях, що здолала його.
На вустах враз зімліє те вічне,
Що зродило у серці тепло.
Що тамує нестерпну ту спрагу,
До життя повертає єство.
Пригорнувши душу босоногу,
Ввись з собою бере на крило.
Щоби злитись в єдинім бажанні,
Сколихнувши до денця любов.
Всі інстинкти збудить первозданні,
Щоб кохатись в єднанні без змов.
01.12.13
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=463499
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.12.2013
Кинула осінь жереб свій останній,
Війнула листям впалим поміж нив.
Хрест обпекла цілунком безіменний,
На тому вітер тужно все квилив.
Побігла далі, ген, у синь, за гори,
За нею хмарки, мов би то граки.
В сиву облогу взяли осокори,
Зникли з очей за вигином ріки.
А дощ холодний вже шмагав обличчя,
В серці озивався німим плачем.
Умив хризантеми обіч узбіччя,
Голівки нахилили ті тихцем.
28.11.13
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=463033
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.11.2013
Ночь стоит во дворе,
Не до сна что-то мне.
Мысли бродят в голове,
Утопить бы их в вине.
И слова, что гуськом
Все бегущей строкой,
Переполнили дом,
Там три точки, постой.
Ну возьми же меня
Приласкай, обогрей.
Время впало плашмя
В сыто мелких дыр, бездну дней.
Я - твоя, мой родной,
Не поспоришь с судьбой.
В сердце нежность рекой,
Стук его в разнобой.
23.11.13
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=462272
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.11.2013
Темною кішкою крадеться нічка
І м’яко весь охоплює собою простір.
Очицями виблискує зір стрічка
Та місяченько відчайдушно чинить опір.
На яворі старезнім стріпнув крильми,
Поважно так розрізав криком тишу пугач.
Наліг на неї обтяжливо грудьми,
Беззмінний вартовий він, її спостерігач.
За щільними шторами цятки вогнів,
Сховки від суєтності для більшості людей.
Та кожному важливо, щоб серце грів,
В ньому пашів вогонь любові - не Колізей.
21.11.13
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=461969
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.11.2013
Стискаю голову руками,
Ловлю у пригорщі думки.
Не звикла йти я манівцями,
Бо до вподоби напрямки.
Ступила в осінь, нові крила,
Господь на плечі опустив.
Ранесенько зозулька сива
Кувала вже долі сім див.
Перше диво - свята землиця,
Що силоньку свою дала.
Друге диво - чиста водиця,
Що напувала з джерела.
Третє диво - тиха діброва,
Четверте - луг, мов оберіг.
В ньому ховалася підкова
На щастя дана в даль доріг.
П’яте диво - то синє небо,
Із шостим, - сонечком ясним.
Щоби в дорозі було любо
І супроводом була з ним.
Сьоме ж диво - просто кохання,
Що нараз в серці розцвіло.
Прийми моє щире зізнання,
Усмішкою осяй чоло.
20.11.13
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=461621
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.11.2013
Любовь и вечность - две сестры, там женское начало.
Пред ими склонялись даже величайшие умы,
С предвзятой лихостью об этом споря на пропало,
Словно бы сетуя, что в общем целом и не причём здесь мы.
Так и простые смертные, идущие по жизни в пыли,
В своей обыденности не растрачивали страсти.
В оконном прорезе ночное небо и огни,
Зажжённых звезд, несущие вселенное причастие.
Я к ним с надеждой, раскрыв ладошки, руки протяну,
Там где-то звёздочка теплом мерцает далече.
К ней, к тебе навстречу, сердцем любящим дыша, шагну
И тихо ляжет мне нежность с вечностью на плечи.
17.11.13
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=461060
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.11.2013
Пригорни мене, милий,
Підемо разом в зиму.
Буде час цей стокрилий,
Хай і сніжну перину
На земельку стражденну
Кине віхола біла,
Бо в душі сокровенну
Спопелить не посміла
Світлу мрію-кохання,
Що у серці замріла.
З ночі, ген, до світання,
Наді мною зоріла.
Простягала я руки,
В сні тебе обіймала.
Дні тривожні розлуки
З вітром всі відпускала.
16.11.13
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=460845
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.11.2013
В словах сприймаю душу,
В думках цілую тіло.
Любити ж не примушу,
Хоч як би серце мліло.
Роки тікають стрімко:
Твої й мої на пару.
І ляпасом час дзвінко
У пустоти примару.
В вікні замріяв вечір
Зорею поміж хмари.
Вслухаюся у говір
Вогню й води, їх чвари.
Дві чашки мимоволі
На стіл поставлю поряд.
В щирій молитві долі
Схилю додолу погляд.
10.11.13
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=459680
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.11.2013
Десь там, із глибини свідомості, виринали слова
І тихими, мелодійними дзвіночками відзивались у душі
Та лягали нерівними літерами на чистий папір.
Так народжувався новий вірш, її власне дитя.
Леліяла, маніжила кожне слово, тулила до серця,
Що кричало, билось об невідомість, бажаючи лиш одного:
Бути почутим, випустивши на волю білими голубами думки.
І вони пробирались крізь час та простір, заповнюючи собою,
Відведену та окреслену для них провидінням пусту нішу,
Щоб назавжди полишити там частку неупокореної душі,
Може чимось і відмінної від інших та своєї, власної.
Осіннє скупе тепло, пробиваючись через віконне скло,
Пестило тіло, наповнюючи його енергією космосу
І вона, простягнувши руки до нього, відчувала,
Як тепло заполоняло, огортаючи хвилею ніжності,
Кожну клітинку тіла, даючи вихід на волю її сутності,
Що, пробуджуючись, ставала повноправною господинею
Над тверезим розумом, який ще намагався протистояти їй,
Явно знаючи, що його поразка уже запрограмована вищими силами.
І тоді приходило усвідомлення того, що це і є справжня Воля,
Воля польоту, який вище дріб’язковості та заздрощів,
Бо він є утіленням добра, кохання та всесвітньої любові.
09.11.13
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=459485
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.11.2013
Дозволь мені тривоги твої теплом зігріти,
Розчинившись в тобі до безміру, до забуття.
Стукає осінь посохом, ніжності магніти,
Сковують душу та пришвидшують серцебиття.
Невільниця твоя, ти ж, напевно, про це знаєш,
Тіло моє живить дух твій, без тебе вічність мить.
Про тебе думаю, мучиш мене, тим проймаєш
І немилий тоді стає геть чисто білий світ.
06.11.13
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=458816
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.11.2013
Позбираю роки, мов горішки в хустину
І у вузлик міцний зав’яжу на ріжки.
Добігає вже осінь в часову щілину,
Витікає життя, я прошу: "Не спіши!"
Хоч не маю у ньому великого статку,
Чи ж то гроші - мірило здобутку всьому.
Маю діти, онучку: їм вірші на згадку,
В них частинку своєї душі я впишу.
А іще передам в естафету кохання,
Хай і в їхніх серцях променіє любов.
То є воля моя заповітна остання,
Щоб не трапилось з ними, - триматись разом.
03.11.13
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=458285
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.11.2013
Доторкнися до моєї своєю душею,
Відчуй, як пече, бушуючи, тепло у ній.
Злившись з твоєю в єдине, з’яснію зорею -
Полечу у піднебесся і стану у стрій.
Зігрій же серце моє та вгамуй його спрагу,
Бо без твого щоденно в тихім щемі зітха.
Обіруч триматиму у житті рівновагу,
Щоби осінь вітром не холодила вуста.
Кохай мене, милий, аби у жерлі, де захід,
Там ще довго стояло відлуння любові.
Наливається тіло терпким вином із ягід,
Коли обопільні почуття в тій основі.
01.11.13
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=457949
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.11.2013
Осколком крошечным души слеза сверкала,
То выливалась томящаяся боль с внутри.
И сущность соком выжатым, как с донышка бокала,
Стекала по щеке, ища тебя вблизи,
Свою вторую половинку сердечка,
Затерянный в волшебном мире сказочный удел.
Но явно где-то произошла осечка
И на раздаче сей был очевидный беспредел.
И осенённая рука застыла вновь на взлёте,
Сорванным осенью тщедушным листиком во тьме.
И струной гитарной на высочайшей ноте
Оборвалась. Не стала ближе я к тебе.
28.10.13
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=457015
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.10.2013
За що так караєш мене Ти, Господи, скажи причину,
Чим же кару таку, яким гріхом її я заслужила...?!
Із великого кохання народжений же був ти, сину,
Та, правда, і безпідставна ревність його таки губила.
І бились ми тоді на спілку до синців, бувало, і до крові,
Ні в чому я не уступала десять років батькові твоєму.
Потому в любощах мирились, така то, сину, сила любові,
Щоб загодя відновити бій, кожен наполягав на своєму.
І ось, на дозу, забрав все до копійки ти, сину, з хати
І я уже не плачу, не має більше сліз, лиш біль в душі.
За все мене, за все його Ти, Господи, зглянься і прости,
Він же мій син, мій хрест, який маю нести, я ж йому мати...
27.10.13
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=456849
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.10.2013
Чи тому, що сонечко сховалося за хмари,
А вітер з опалим листям заграва.
Чи то все осінь, зі зрілим багрянцем заграви,
На душу так легким сумом наляга.
Стишився клен у жовтогарячому жупані
І дуб, ввібравши відтінки всі вогню.
Та, неначе, присоромлена червінцем пані,
Заніжилась калина, а чи я сню?
І життя, воно моє, може, й ні, біжить кудись:
Тікає горами, мріє степами.
Пильними відмічене слідами - летить у вись,
А я за ним - кумедними віршами.
26.10.13
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=456712
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.10.2013
Ищу тебя среди знакомых лиц в толпе,
Лювлю глазами родной мне силуэт.
Лукавить стану, если скажу, вполне
Душа усмирена, ведь, страсть её влечёт.
И сердце тянется к тебе навстречу,
К той теплой улыбке, что излучаешь ты.
И во всех путях, которые намечу,
Всегда там будет место для любви.
Как же я хочу её читать во взгляде,
В каждом движении твоей руки.
Дабы ночь блистала в золотом наряде,
Отдав от ласки все свои ключи.
23.10.13
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=456237
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.10.2013
На патерті душа благала порятунку,
А вітер тріпав, рвав благеньку одежину.
Стікала віра сльозою, вмивала думку,
Та билась диханням у серці без зупину.
І плескав нечестивий радісно в долоні,
Збадьорений хрещенням її самотністю.
Спадала осінь на надії безборонні,
Немов ланцом, прикуті беззастережністю.
А чакри тіла вбирали пристрасть кохання,
За ним йшла на пропало, куди вело само.
Розводила руками, де колюче терня,
Хоч би й до крові, лишень не згасало, жило.
20.10.13
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=455651
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.10.2013
В твоїй усмішці неба голубінь,
В очах захований промінчик сонця.
Вітер жбурляє з листя заметіль,
Ляга те з шурхотом на підвіконня.
Стискає серце осені свинець,
З глухим надривом гупає у грудях.
Природа долі чепурить вінець,
Заплуталась вона в її етюдах.
Твою б неволю відчуть, бодай в сні,
В’являйся тінню в сизому світанку.
Не дай думкам зачахнути в ті дні,
Коли в руках не гріє чай і склянку.
16.10.13
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=454861
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.10.2013
За вікном, під монотонний перестук коліс, один осінній пейзаж змінював інший. В кутку вагона, трішки хриплувато, ніби простудженим голосом, обізвалась гармошка і мелодія старої пісні про кохання, розпорошуючи собою неспішні розмови пасажирів, пливла в повітрі та зраненою пташкою билась об стелю, де врешті і змовкала, а сивочолий чоловік зі своєю торбинкою, перечепленою через кисть руки, що доповнювала його образ, прямував уже до сусіднього вагона електрички.
Я дивилась співчутливо йому у слід та погляд мимовільно сам повертався до зосередженого обличчя моєї подруги, що сиділа навпроти та повертав згадкою до подій двох попередніх днів, коли вечором по телефону я почула її глухий, ніби, неживий, голос:
- Сьогодні у львівській маршрутці у мене викрали із сумки барсетку з усіма документами та грошима. Не знаю, що тепер мені робити, адже через декілька днів я уже мала виїжджати за кордон.
Чим тут зарадиш? Як уміла, заспокоювала її, кажучи, що треба трішки зачекати, що може документи ще підкинуть, як такі, що не мають для них ніякої цінності. Та вона й сама, хоч і дуже була засмучена втраченими грішми, десь в глибині душі, саме на це і надіялась.
А вчора вечором у мене за вхідними дверима пролунав дзвінок. Відкривши двері, я побачила двох людей: жінку та чоловіка. Жінка була сусідкою подруги, чоловік - незнайомець. Він і запитав, чи не знаю, часом, де зараз знаходиться моя подруга, так як її немає удома, а він привіз їй паспорт, який, наче б то, разом з іншими документами знайшли на пошті.
І ось ми їдемо до Львова, де призначена зустріч для передачі усіх документів, і з кожна нова хвилина наближає нас до нового початкового свого відліку, відліку невідомості, бо припустити наявність подій можна та точність їх розгортання ні.
А вони і, справді, по приїзді до Львова, розпочались, як у детективному кіно, де ніхто не зустрічає і на мить починає здаватись, що ти знаходишся на безлюдному острові, хоч навколо тебе копошиться людський мурашник та до тебе нікому немає діла і телефон, з якого тобі дзвонили, буквально зранку, мовчить. Згодом дзвонить і тебе просять зачекати десять хвилин, і знову він поза зоною досяжності. Через двадцять хвилин з’являється в мережі і тебе просять зачекати трішки, при тому розпитуючи, яка на тобі одежа.
Так минає дві години, з періодичними дзвінками та проханням іще зачекати. Після чергового такого дзвінка подруга сказала, що, якщо через пів-години документів не буде, вона іде геть і завтра розпочинає виробляти нові.
Через декілька хвилин лунає новий дзвінок, з якого слідує взяти таксі та їхати по вказаній адресі.
Вийшовши з таксі, прямуємо до магазину, де нас, голосом, зі словами:
- Доброго дня, дівчата, - зупиняє чоловік, якого бачимо вперше і простягає ключ від магазинної камери сховку.
Після обміну: винагорода - ключ, подруга забирає усі украдені у неї документи і ми вирушаємо у протилежному напрямку, додому, і в тролейбусі, яким їдемо на вокзал, читаємо:
-Шановні пасажири! Будьте уважними та пильно слідкуйте за своїми речами під час поїздки у громадському транспорті!
13.10.13
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=454350
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.10.2013
Ты мой телохранитель, духовной пищи звездочёт,
К тебе, в стремлении всесильном, сердце мое влечёт.
Блудница осень в гости просит, зимушку зовёт,
В глазницах неба ярко золотится берёзовый эскорт.
Обниму берёзку белую в порыве чувств избытке,
С ветки упавшую согрею на груди слезу.
Года встают вдруг горой в судьбы на перепутье,
Но не познав тебя из этой жизни я не уйду.
11.10.13
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=453985
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.10.2013
Якби ж я знала, що тобі болить,
Якби я тільки, милий, знала.
Крається серце, розриває кліть,
Що душить груди, мов та кара.
Караюсь думкою і наосліп
Шукаю вихід із туману.
І до землиці схиляє простір,
Не вірю я в його оману.
Горну кохання тобі до рани,
Що чомусь ятрить, турбує душу.
Де ще ниють зашкарублі шрами,
Теплом зігрію, я ним дишу.
06.10.13
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=453047
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.10.2013
Була глибока осінь і ранок зустрічав людей сріблястою памороззю, що вкривала навколишні дерева та пожухлу травичку з поодинокими припізнілими квітами в ній. Сонце, піднявшись над небосхилом, скупо та з притаманною йому ласкавістю зігрівало краєвид, який іскрився, відбиваючи промінчики, розколюючи їх на тисячі малесеньких дзеркалець.
Одне із таких дзеркалець, обминаючи листя старого граба, що ще трималось на гнучкій гілці і загоджувало собою наполовину простір біля вікна, прокралось крізь нього і досягло краєчка подушки на якій лежав, заходячись кашлем, Павло.
Воно гладило Павлові волосся, торкалося його вимучених хворобою щік і той усміхнувся. Правда та усмішка вийшла якась вимушена, а по обличчі пробігла зажура, спонукана зливою думок, що нагромаджуючись одна на одну, безперебійним потоком, як стрічка німого кіно, проносились у його свідомості.
А колись же вони були закохані і щасливі, раділи народженню своїх синів та горді з того, з приємністю спостерігали, як ті підростають, як ідуть до школи здобувати знання, щоб вирісши, стати достойними людьми.
Кляті дев’яності, суцільна розруха та безгрошів’я, що призвели до того нелегкого рішення, шукати ради на чужині. І його кохана Тетяна, назбиравши по знайомих грошей на дорогу та розцілувавши їх, ледь тамуючи сльози, поїхала на заробітки.
З того часу минуло більше десяти років. Вже й діти повиростали, про яких він дбав, як умів, та, можливо, і не дав усього того, що вони мали б, якби поруч була мама. Говорив же їй, щоб поверталась до нього, до дітей, що годі тих заробітків та Тетяна, чомусь, постійно знаходила якісь переконливі для себе доводи, заради яких вона ще має залишитись там, у далекій і такій тепер осоружній для нього, Павла, Італії.
Павло надсадно закашлявся. На кашель, із сусідньої кімнати вийшов син:
- Тату, щось ви погано почуваєтесь, може викликати швидку допомогу, щоб доправила вас до лікарні?
Павло, ніби, злякавшись синової турботи, став швидко заперечувати:
- Ні-ні, що ти, не треба. Кашель скоро минеться і зі мною усе буде добре...
Так збігло ще декілька днів. Напівлежачи на подушці Павло спостерігав, як повільно один за одним жовті, скарлючені листочки відривались від гілки і повільно падали на землю. Ось і останній листочок зринув у свій швидкоплинний політ донизу.
Пора й мені вирушати у нову подорож, - подумав Павло, - і його обличчя осяйнула усмішка, а по хвилі життя назавжди полишило смиренне тіло.
06.10.13
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=453018
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.10.2013
В чудном и завороженном кругу,
Как на иглу, наталкиваюсь на молчание.
Кручинятся мысли жжением в мозгу
От слов отточенных в искусное изваяние.
И манит карамели сладкий вкус,
Вздыхает сердце томное, впитывая знойный аромат.
Осенний ветер напевает блюз
И рукоплещет красноречию взбодрённый электорат.
Пестрит отчетливо ход времени,
Укладывает назем листья неровными шарами.
Душе дано довесок бремени,
Чтобы вписала каждая свой след между мирами.
04.10.13
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=452669
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.10.2013
Молитва серця скапує сльозою,
Геть викупана осінню в облозі із дощу.
Поклони б’ю я та він стіною,
Між мною і тобою: дерев’янію, кричу.
Регоче вітер в верхів’ї клена,
Танцюючи, зриває мрії із дверних петель.
Йойкнув ужалений вальс Шопена,
Схлипнув на пів-ноті, гей би надтріснутий щабель.
В душі воркують слова колишні,
Світочем пломеніють в полоні химернім хмар.
Дарунки то для єства довічні,
Господня воля його тримати в коханні чар.
03.10.13
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=452405
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.10.2013
Не хили мені небо донизу,
Не клади зорі прямо до ніг.
Пригорни до грудей без репризи,
Щоб ніхто розлучити не зміг.
Стисни міцно в обіймах гарячих,
Аж до тихого хрусту кісток.
Щоби в любощах долею даних,
Ми пізнали жадоби виток.
В ніжнім шепоті тіл, їх сплетінні,
Розливалось дозріле вино.
Ми вдихали його, імпульсивні,
Що є між нами, те Богом дано.
30.09.13
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=451840
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.09.2013
Отчего-то набежала, милый, грусть нечаянно,
Непрошеной печалью отразилась на лице.
И на сердце кротко легла так неприкаянно,
И скребётся кошкой, и мысли штопором все в тупике.
А, ведь, ласково называл же меня ты по имени,
Глядя на звёзды, что тихо млели от восторженной Луны.
И тянулись друг к дружке души с поцелуями,
Но промедление сыграло на руку не нам, увы.
Закрыла плотно шторы я от осени за окнами,
От себя укрыться даже поздней ночью не могу.
Перебирает память слова твои и грёзами,
Счастьем неразрешённым, что тенью рядом бродит, живу.
29.09.13
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=451508
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.09.2013
Іду споквола, вбираю в себе шурхіт листя,
Де перегуком з осінню загублені роки.
Моя Вкраїно, чи то тебе уже зреклися,
Чи ти зреклася їх, дивись, торби на дві руки.
Узбіч шляху заробітчани, мов скоморохи,
Стоять у обіймах з рідними: притихлі та смурні.
В чужій країні вони заручники епохи
Й чужі закони бувають, там, до волань глухі.
Ятрить їм душі тягар невидимий прощання
Та за віконним склом розтерта украдьки сльоза.
Чи й ти не чуєш, доле, оті сердець зітхання,
Коли останній знак на рідній мові вирина.
28.09.13
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=451468
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.09.2013
Зриває вітер листя завзято,
Дощем шмагає яблуньці гілля.
Зіщулилася, а він стакато,
Відбігши, знову холодить здаля.
Вертепом хмари понад горою
У небі хороводять сивину.
Запеленали всю синь собою
І мріється про сонце, не вражду.
Щоб струменіло теплом те світло,
Зігрівало простуджену душу.
Мені б проскурку, щоби осідло,
На завше в серце, його не зрушу.
27.09.13
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=451276
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.09.2013
Я хотіла піти і назавжди,
Тихо закривши двері рукою.
Падали сльози, біль нанизавши,
На серце, що палало любов’ю.
Як йому битись без твого тепла?
Все питала себе і не знала.
Що казати, відповідь же одна:
Понад життя своє покохала.
Перегортала душі сторінки,
До твоєї тягнувся місточок.
Як і уперше, чуттєві пастки,
Проникали у кожний куточок.
Знову у безмірі поруч була,
Там цвіли в літі бабинім айстри.
Трепетала метеликом жадна,
Тілом бігли цілющі все мантри.
24.09.13
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=450593
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.09.2013
В сумраке вечера я низко голову склоню,
От вечности глотнув щепотку счастья.
Опять сжигает сердце, губы, заветное:" Люблю!"
И дышит воздух ее всесильной властью.
Благоговением душа озарена, в окна,
Стою, блуждает взор и ждёт причастия.
Клокочет жизнь чужая в одеяниях тепла,
Мне бы твое, из чаши сладострастия.
19.09.13
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=450112
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.09.2013
Літо стояло у самому своєму розпалі. Колосились хліба, заквітчані червоними маками, синіми, як бездонне море, волошками та білими ромашками. У небі заливисто виспівував жайворонок, а горобчик, заховавшись за вишневі соковиті намистинки черешень, пробував і собі взяти високі ноти та тільки чиркнув і замовк присоромлено. По дорозі, що бігла поміж житами, гнав пастух худобу і пилюка, збита копитами, стелилась на стебла жита, від чого ті ставали рудувато-попелястими. А над усім цим, ген, на горизонті, купаючись у білястих хмарках з відблисками ареалу, висів розжарений, оранжевий диск сонця.
Клуб куряви одним ріжком дістався дороги по якій, з кульком у руці, швидко йшла Надія. Вільною рукою вона відмахнулась від пилу і повернула до хати, що стояла неподалік. Там проживала її подруга Люба.
Скрипнули вхідні двері і ніздрі Наді вловили запах смаженої на салі яєшні.
- Купила, - без зайвих слів, ще в порозі, спитала господиня і на столі миттю з’явились пусті стограмівки, - наливай.
Закушували мовчки. Тільки чутно було, як хрустять на зубах запечені скоринки хліба. Та після другої випитої склянки Люба урвала мовчанку, що вже починала гнітити їх обох.
- Ну, от скажи, кого від покарав, що довів собі, мені, дітям? Що? Сам пішов з життя, а нас полишив одних. Що, не можна було б ту сварку вирішити якось по-іншому? Не змогла я дивитись на березу, з якої його зняли, зрізала та однаково не полегшало на душі. А тепер ото він, мій колишній коханок, не дозволив своєму синові одружитись на моїй донці, каже, що буде гулящою, як і її мати. Так, гуляла, шукала чоловічого тепла, бо ще живий тоді чоловік не зумів його дати, молодою була, от і шукала.
По Любиному обличчі потекли сльози, змиваючи залишки пилюки та відкриваючи тонкі, миловидні, хоч і позначені часом, риси обличчя.
Надя обійняла її за плечі, знову наповнила пусті склянки:
Давай, пий, не вернеш уже з того світу..., - і одним духом перехилила стаканчик.
- А мій Антін, пам’ятаєш? Мені ж тоді лишень сімнадцять було, десятий клас закінчувала. Він же знав, що я йому за іграшку, знав, бо дома чекала дружина з сином, а мені говорив, що він нежонатий. Як я могла перевірити сказані слова, коли він у відрядженні був, а я закохалась у нього... Правда, приїхав, майже тридцять років потому, на сина свого глянути, що виріс і став його копією в молодості та слів вибачення син так і не дочекався, поїхав геть. Чого приїхав, що хотів знати для себе, полишив загадкою. А мій другий, колишній законний чоловік? Усе у коханні зізнавався, а за плугом у полі я йшла, я...
Надія стукала себе у груди не по-жіночому важким кулаком, а в очах стояли іскри гніву, змішані з жалем до себе самої.
Склянки знову наповнились такою тепер, як їм здавалось обом, рятівною горілкою. Перехилили і, жаліючи одна одну, обійнялись, поцілувались. Їхні язики випадково торкнулись і поцілунок, з жалісливого став наповнюватись гарячим теплом, руки мимовільно опустились нижче пояса...
На вулиці, під вікном, витьохкував соловей. З боку будинку місяць, неначе, підбадьорював ясним світлом зорі, що чомусь, як йому здалось, сполохано відсахнулись геть. А дорогою прошкував чоловік і хриплуватим голосом, трішки заточуючись, співав:
Туман яром, туман долиною,
За туманом нічого не видно...
Ті слова підхоплював вітер і розносив між дерев та садиб, подекуди будячи знічев’я сільських собак, що ліниво відзивались на пісню тихим гавкотом.
18.09.13
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=449858
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.09.2013
Світлана ходила по кімнаті, нервовими кроками міряючи її з кутка в куток та заламувала пальці, що лунко хрускотіли у завислій тиші. А за вікном, щільною завісою, періщив дощ. Тенькнуло щось у серці і зрадливим зойком відізвалось у стривоженій душі, а очі, очі, якось зацьковано спостерігали, як брудні ренти води стікали з гори до низу по вулиці. Чіплялись за камінці та, уперто обминаючи їх, бігли далі. На мить зупинялись у вибоїнах, утворюючи там бурунці, стікали у каналізаційні отвори.
А її погляд блукав уже далі та раптово зупинивсь на важких сірих хмарах, але, якось злякано відсахнувшись від них, ніби відчувши у цьому якусь безпросвітну приреченість перебіг на гілку клена і став ласкавим, спостерігаючи, як під важкими дощовими краплями тремтить його жовтаве листя.
Внутрішньо згорнувшись калачиком, щоб бодай чимось зігрітись, відійшла від вікна і опустилась на диван, накривши ноги теплим пледом. А в середині нутрували думки, чіплялись за її свідомість і зрада вогнем пекла груди.
Хіба ж то її вина в тому, що не змогла подарувати Петрові дітей. На те була воля провидіння, а вона сама завжди була йому турботливою жінкою і хоча мала гарну вроду, відкидала усі залицяння до неї інших чоловіків, залишаючись вірною йому та й не зчулася, як за спиною залунав недобрий шепіт, бо, прямо в очі, довго ніхто не наважувався сказати, аж допоки чоловікова коханка не завагітніла.
Зібравши останні сили, що гострими осколками розбитого дзеркала, впивались у наповнені болем груди, Світлана відпустила Петра - назавжди, а сама залишилась неприкаяною у враз осиротілій квартирі, наодинці з дощем, що бився у шибу.
17.09.13
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=449677
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.09.2013
Обпоєна
хмелем осені,
що стікає
з грона виноградного,
я помираю,
щоб відродитись у тобі
та упившись
духом безумства,
маревом породженим,
сколихую
тишу стогоном.
Осяяна сонцем,
крапля соку,
тремтячи,
з кутика губ,
повільно скапує на груди
і сутність
всотує її в себе.
Медовим знаменням
розносячи по тілу
імпульси кохання.
Обійми мене!
Стисни ув обіймах своїх
і не відпускай!
Ніколи!
16.09.13
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=449423
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.09.2013
Я не знаю, не відаю, милий,
Скільки років напророчила в гаю зозуля,
Коли хор голосів гамірливий,
Падав з висі на плечі та дістала бо куля.
Постріл снайпера в груди - кохання:
Розлилося по тілу амплітудне займання.
Амперметром у серці зізнання:
Твоє ім’я - то є градус найвищий згорання.
Шепотінням нічним заклинання:
Подих твій на вустах, як незбориме плекання.
Ти завжди зі мною - до стинання:
Заплакані очі від щастя, повні чекання.
15.09.13
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=449179
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.09.2013
Сльозою вмита застигла тиша,
Лиш на дзвіниці калатає дзвін,
Очищення душі шлють Небеса.
Життєва сага із домівки стін,
Через щілини щемом витіка.
Скородить осінь стиснуті вуста,
Розквітлі пагони зі згустків мрій,
Так викохані звабою літа,
Де жаром майорить небокрай,
А паморозь лягає на літа.
Згортається стежини килимок
І у світла спалахах зникає,
Коли востаннє вже вінець думок,
Безвісті, без вороття згасає.
Пересихає в майбуття струмок.
13.09.13
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=448748
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.09.2013
Якось так надсадно скрипнувши, ніби жаліючись на не змазані завіси, вхідні двері випустили її на вулицю, де струмінь холодного повітря, війнувши його в обличчя Катрі, побіг назирці за вітром. А вітер розкошував на тротуарі, завихрюючи опале рудувато-попелясте листя каштанів: то підіймаючи те в гору, то опускаючи донизу, щоб по хвилі, знову, граючись, здійняти в повітря.
Із-за рогу будинку, пробиваючись крізь хмари, бліде сонячне світло мляво торкалося прохожих людей, що кудись поспішали.
Звично пришвидшила крок і Катерина, хоч сьогодні їй поспішати нікуди, у неї вихідний. Згадавши про це, вона звернула у скверик, присіла на лавку. І думки, зароїлись, пробуджуючи свідомість, мов вистояне бродінням вино, заполонили її повністю, а перед очима зринула картина власного життя, де поруч з сонцем, чомусь, постійно вирувала злива. Ось і нині різонуло щемом душу, і якась винувата усмішка лягла на обличчя.
Завинила...Ні, не перед кимось, завинила сама собі. Посмівши покохати, впустила в своє серце довіру та віддалась незвіданій донині силі пристрасної жаги, прагненню, яке в своєму зародку несе тільки чистоту джерельної води без будь-яких меркантильних помислів.
На сусідній лавці почулось якесь не зовсім виразне шепотіння. Там сиділа, в розхристаній одежі, з розкуйовдженою зачіскою, жінка і щось бурмотіла про себе, тільки їй одній відомо про що.
Катерина уже не раз зустрічала цю жінку, нещастя котрої полягало у розплаті за кохання. Вона застала свого улюбленого чоловіка у обіймах з іншою і тоді щось надломилось у неї в середині, якесь життєво важливе коліщатко дало збій. З того часу, жінка часто приходила на лавку, де колись вона була безмежно щасливою та виливала вітрові свої жалі, які тепер і їй самій не були потрібні та це єдине, що залишилось не стертою з її пам’яті, ураженої раптовим нервовим стресом свідомості.
Востаннє кинувши погляд на нещасну, Катря, вдихнувши на повні груди прохолодного повітря, поспішила додому, щоб там, широко відкрити зашторені вікна, впустивши в домівку, хоч і позначеного осінню, пучок сонячного проміння.
11.09.13
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=448497
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.09.2013
Моя любове!
У серця стогін кутається осінь
Та розцяцьковує ним листя,
що тремтить.
Холодно чомусь!
Душа стражденна, вистуджена просить
тепла твоїх долонь,
щоби її зігріть.
Щоб до опіків!
Дихни вогнем, затиснутим у грудях,
хай полум’ям по тілу з гоготом біжить.
Свічею танутиму!
У відблиску тіней здриганнях,
відчувши у твоїх обіймах щастя мить.
09.09.13
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=448174
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.09.2013
У діброві вітер віє, гуляє по полі,
Навздогінці йому осінь в багряній обнові.
Розмальовує дерева у барви яскраві,
Лиш вклоняється на хвильку водяній заставі.
Тече річка крутизною по обидва боки,
Навпіл ділить, мов зумисне, простір весь широкий.
На одному верба слуха, скрекотять сороки,
На іншому явір зирить, де літає сокіл.
Обіймає їх по черзі вітер швидкокрилий,
Шепоче верба: розкажи, як бо там мій милий.
Та спитай же його, вітре, чи він є щасливий?!
По своїй природній суті світ такий мінливий.
Ну, а я? Ти ж знаєш, бачиш гріховну лавину,
Що вдихнула в моє тіло силу беззупинну.
Я радію, що пізнала любов аж до згину,
Ну, а сльози відпускають біль душі глибинну.
08.09.13
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=447926
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.09.2013
Чорнобривці - мого дитинства квіти,
Рукою маминою висіяні під вікном.
Погляд голубить їх і шле привіти,
Красольок кучерявиться рядок під парканом.
І виринають з небуття жоржини,
Зігріті скупим сонечком тендітні пелюстки.
А ще, пашіють, мов би ті жарини,
Граційні гладіолуси, застиглі у журбі.
Дуб небо підпирає величаво,
В крону зловив та ув’язнив непослухів-вітрів.
Калина усміхалася ласкаво,
А він у відповідь їй тихо листям шарудів.
Щиру любов несу в серці рокими,
Закладену із ріднокраю в глибині душі.
Натруджені цілую руки мами,
Її кланяюсь низенько, аж до самої землі.
06.09.13
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=447642
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.09.2013
В дуновении ветра остывает твой след
И осень недотрогой рисует свои акварели.
Продолжением, шушуканье на предмет,
Между девчонками о любви, что познать не успели.
Сладкий привкус которой - печать на губах,
Её, до бела раскалённое солнце, оставило смело.
Мечталось, реванш не в бою, в поцелуях,
Чтоб душой обнаженной коснуться твоей неумело.
В тишине сердцу слышится спокойствия рок,
Безвозмездно терзание унылостью слякотной бреши.
Злата осень спешит быть владычицей и не впрок,
А жизнь, шагнув вперёд, стремится найти свои важные вехи.
05.09.13
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=447392
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.09.2013
У гомоні вулиць блукає самітність,
Шукає розради у листі зруділім.
Крокує назирці за нею прийдешність,
Весною озвавшись у мрії несмілій.
Щільним плетивом навколо час і літа,
В довершеність, привид німий, то минуле.
Строкатість учинків, може й слід батога,
На тілі, на душах, де серце ще чуле.
Осені поступ сприймає стривожено,
Що на груди лягає холодним свинцем.
З бігом у висі хмарок, що знеможено,
Вітром підбиті, падають долі дощем.
03.09.13
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=447036
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.09.2013
Колише тишу дощ на підвіконні,
Той стукіт в серце віддає мені.
Згустила нічка сутінки бездомні,
Душі її химери навісні.
Допоки осінь міряє аршином
Зимову студеницю рукавом,
Єство, охоплене хмільним ясиром,
Прагне кохання, любого обом.
Й розмінною монетою не бути,
Бо так учили нас рідні батьки.
Шукать порозуміння без отрути,
Що, Богом дано, ревно берегти.
01.09.13
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=446708
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.09.2013
Гримає у шибу, каверзує дощик,
Напува струмочок, що вже геть змілів.
Вітер спілих яблук натрусив у кошик,
Осінь на сторожі прожитих років.
Пам’ять мимоволі у дитинства казку
Ступа на стежину, де босі сліди.
Сонячний серпанок над лісом на згадку,
Де кує зозулька долю без біди.
Блимають очиці ягідок ожини,
У дубовім листі в схованці гриби.
На болоті стиха зріють журавлини,
А життя триває й не вернеш туди.
30.08.13
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=446362
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.08.2013
На одному боці мосту звучала мінорна музика,
На футлярі від саксофона картонна коробка,
На другому - чернець, а поміж ними простір,
Заповнений без учасними звуками з гучномовця:
Поїзд відправляється, пасажирам щасливої дороги!
Залізний настил мосту чітко відлунював сліди,
Озивався у серці закарбованими пам’яттю словами:
Хіба хто знає, скільки раз моя душа була розрізана,
Розшматована на дрібні кусники лезом ножа
Та закривавлена, рознесена гайворонням на всі боки
І я сама, власними руками, знову збирала її
Та, переносячи повторний біль, зшивала назад.
А люди скажуть, що вона - сильна жінка
І ніхто не спитає, а що відчуває ота сильна жінка,
Коли вечорами лишається наодинці зі своїми думками,
А душа її кричить від такого простого бажання:
Заспокоїтись, забутись у обіймах коханої людини,
Обігрітись, обласканій його щирим теплом.
Так. Вона сильна, бо все має втримати на своїх плечах,
Усім життєвим негараздам дати раду
Та тільки вона ж сама і знає, що її внутрішня сила
У безвиході, яка, власне, і породила цю силу духу.
29.08.13
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=446012
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.08.2013
С плеча небрежно с ниспадает тонкое нижнее бельё,
Больно покалывает сосок железным крючком бретелька.
Всматривается полу-боком изображение моё,
В зеркале отметины годов, в царапинах линейка.
И кажется некстати вовсе "бабье лето" на висках,
И то - рыжими листьями задумчиво шуршат каштаны.
Да в невидимость вагонами лета несутся впопыхах
И не сорвёшь, чтобы сделать по жизни остановку, стоп-краны.
И я, как все иль нет? Не люблю половинчатых решений.
Всё прошлое в котомке опыта, обиды простив, вперёд стремлюсь
И ветру кричу, пусть крутит крылья мельницы без сожалений,
Нет в душе сомнений, а осень близится, ну и пусть.
26.08.13
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=445404
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.08.2013
Сижу, расположилась удобно на диване,
Дневные хлопоты свои оставила все на потом.
Отдаться бы сейчас благоухающей нирване,
Да только в сердце словно кто-то роется кротом.
Крошатся мысли горьковатой луковкой и тщетно
Пытаюсь я избавится от появления оных.
Иль показалось мне, душе твоей не весело?
Ты грустишь? А я снова пишу очередной свой стих.
Ах, мой родной, ты - мой милый, ты для меня единственный любимый,
Тебе без устали могу об этом говорить, ты знай,
Что вклад твоей большой души в мою неоценимый
И даже осенью цвести всегда там будет май.
Позови меня и я приду к тебе яркой луной,
В изголовья стану на страже ласкового сна.
Не обходи же любовь мою ты только стороной,
Я всю себя отдам, желаниям любви верна.
23.08.13
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=444996
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.08.2013
Непрошена сльоза лоскоче вії,
Тремтячим щемом на обличчі слід.
Збираю в серце крихтами надії,
В тишу німу вривається болід.
Тепло гаряче огортає груди,
Наливом щедрим у скопі думок.
Слова пташками випускаю в люди,
До вічності наближенням ще крок.
У ній з тобою, в єдності обіймах,
Я схоронитись хочу за життя.
У спалахах зіркових, безневинно,
Ступити в часі за межу буття.
19.08.13
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=444163
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.08.2013
Летит даль-дороженька, пыль в цокоте быстрых копыт,
Галопом кони в дрожащий зенит.
Стоят горы в рассыпную, сторож - ветра свист,
Душа полна желаний, ёжась, горит.
Насладится бы тобой в тот единственный миг,
Раскрепостившись от молний любви.
Замирать, повинуясь посылу интриг,
Входящей в глубь страсти царевной игры.
17.07.13
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=443887
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.08.2013
Із тлінністю переплітається нетлінність,
Де в некошених травах ховається днина.
І лягає на серце печаттю повинність,
Сколихує сутність, люди скажуть - причинна.
А погляд сягає край дороги тополі,
Що у гордій поставі тамує самотність.
Не украла ж ні в кого чужої я долі,
Чом скупує життя дарувати спільність?
З плином часу все більше рубців на колінах
Та, ручкаючись з біллю, йду уперто вперед.
Молю Господа, щоби простив у провинах,
Аби відчула, що під ногами маю твердь.
16.08.13
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=443704
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.08.2013
Слова - дурман, что напоив сознание,
Крестом калёным на грудь легли.
Как горький опыт, мнимости назидание
Впивались в тело моё, жгли.
Душу с цепями крепкими на эшафоте
В прибрежных скалах, где шум волны,
Плескается о берег в водовороте,
Водружено, словно взаймы.
Сердце встревоженно, что белых чаек крики,
Стучат флюиды до хрипоты.
Не приемлю лживые, осознанные заковырки,
По жизни не беру я мзды.
14.07.13
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=443186
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.08.2013
Марія стояла на березі повноводної річечки. Обхопивши обіруч стовбур білокорої берізки, прихилилась до неї і вслухалась у шум вітру, що колисав тонке віття над головою. А погляд то заглиблював її у середину себе самої, намагаючись заспокоїти власну сутність, що обпікала невимовним болем душу; то блукав по хвильках, що неспинним водяним потоком неслись у вічність; то повертавсь до думки, що оголеним нервом стукотіла у скронях та не давала їй спокою.
Минулось...Усе минулось...А вона ж так кохала, кохала усім серцем, душею, мліла від ніжності, що охоплювала її, коли бачила його, свого коханого, того єдиного, посланого їй небесами, поруч з яким почувалась безмежно щасливою.
Тільки де ж нині те щастя...Зникло, мов те марево вранішнього туману над водою. Батьки уже пригледіли собі зятя: спокійного, неговіркого парубка, такого, котрий не буде перечити їх волі, а головне, не сміє наважитись претендувати на прописку у їхній чотирьох кімнатній квартирі.
І почались щоденні нарікання, що Марія невдячна донька, бо не рахується з думкою батьків, які виростили її.
Уступила...Пристала на батьківську волю. Хіба ж вона знала, що таке лягати з нелюбом у спільну постіль, кожного разу примушуючи себе займатись з ним любов’ю, щоб потому почуватись упослідженою, запханою у грязь, від якої годі відмитись, бо вона в’їдалась не в тіло, а в душу.
Не витримала... Два роки потому розірвала шлюб, залишившись з маленьким синочком на руках і з постійними нагадуваннями від батьків, що вона непотріб, бо не зуміла зберегти свою сім’ю. Та, згодом, зустріла чоловіка, до якого хилилось її серце, і знову не судилось. Над головою враз стали згущуватись темні хмари, бо, що вона сміла собі надумати, який другий чоловік, навіщо він їй, у неї ж є син, її кровинка.
Квадратні метри чотирьох кімнатної квартири уже, здавалось, стелями притискали її аж до самісінької підлоги і Марія не витримала, знову здалась, щоб по деякім часі почути, кинуте батьком прямо їй в обличчя, що він, батько, володар її долі, бо вона прописана в отриманій ним квартирі, а, отже, не має права перечити.
І Марія скорилась...Зароблені нею гроші віддавала батькам у спільну касу, відчитуючись, при тому, перед ними за кожну витрачену власну копійку.
Одного разу, коли зайшла до квартири, відчула стривожену тишу, тільки вітер завивав, розкошуючи у протягах. Батько, упокорений, лежав у кімнаті. З грудей Марії вирвався крик, та це не був крик втрати, в грудях билась радість, що вона, нарешті, наполовину вільна.
Той подих волі манив її і кликав, і вона, коли син пішов на строкову службу до армії, подалась на чужину, на заробітки, а би лиш подалі від дому, від тієї гнітючої атмосфери, яка стільки років поспіль отруювала її життя.
Журливо посміхаючись, Марія дивилась на воду. На щоках запеклись, висохли сльози, які безмовним, глибинним плачем, викотились з її очей. У небі, зі щемним щебетом, пролетіла зграйка ластівок, котрі розминали крила перед далекою дорогою.
- Пора... Їй, знову, пора збиратись на чужину. Чи то така її доля, а чи то її життєва покута..?
Востаннє окинула поглядом довколишній краєвид і повільною ходою пішла геть. Скоро, зовсім скоро Марія слухатиме шум океанського прибою і згадуватиме, з такими, як і вона сама, заробітчанами, свою далеку, та милу серцю батьківщину.
13.08.13
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=443100
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.08.2013
Виглядали батько й мати
Діточок із чужини.
На ослоні посідали,
Тиху бесіду вели.
Як були сини малими,
В колір темний бузини,
З домотканої тканини
Фарбували їм штани.
І закрійники, і швачки:
Все із власної руки.
З кирзи - чоботи на ноги,
То вже ближче до зими.
Та кожух, що повен вовни -
Не страшні тоді вітри.
І тріскучі всі морози
Не діймуть за ворітьми.
Вечорами у віконці
Місяченько та зірки.
Над столом пар від картоплі,
Гірочкою огірки.
Дружно діти всі ложками
Дзенькають в пусті миски.
Вишуканих страв не знали,
Гарно в гору й так росли.
Розійшлись помежи люди,
Розлетілись ластівки.
Усміхнулись батько й мати:
Господи, благослови!
10.08.13
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=442581
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.08.2013
Подскажи же, милый, как мне быть,
Не забыть тебя, не разлюбить.
Прогоняю с глаз печаль да тоску,
Все равно одним тобой живу.
В сердце то тревога, то мечта,
Ну, бывает, рассержусь чуть с горяча,
А потом перекрещу свою стезю,
Все равно тебя лишь одного люблю.
День-деньской томятся мысли в голове,
Отдохнуть от них бы на родной руке.
В вечность времени устремлён полёт,
Чувствами наполнена душа ставит зачёт.
08.08.13
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=442225
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.08.2013
Шану віддавши останньому спалаху сонця,
У сутінках блідне напоєний спрагою день.
Сповна випила тишу до постилого деньця,
Серце б’ється не рівно, бо вже давно не кремень.
Земля, спекою зморена, лягла на спочинок,
Вгамувався, в шпарку забився, гарячий вітрець.
Зорі із неба сипнули у груди жаринок,
Кличуть кохання стати по праву з ніччю на герць.
Ніжна музика ллється із вікна, що навпроти,
Заповнює зріз сфокусованої теплоти.
Не обійти визначеної життям дороги
Та не бажається в душі пустоцвітом цвісти.
07.08.13
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=442031
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.08.2013
Літала над землею у росянім світанку,
В полоні сну впіймала крилату забаганку.
Тепла усмішка мами стрічала, ген, на ганку,
Була я знов дитина, сон мав мене за бранку.
Вогняним небокраєм вставало сонце сміло,
За нектаром із садка сімейство бджіл летіло.
Димом огорнутий пахучим ступав там тато,
Сочився мед із сотів, бажання саме зріло
Вмакнути так окрайцем, свіженьким білим хлібом!
Було б так смачно! Далі парила над болотом.
З криком кружляли чайки, чалапав бусел кроком,
Зміліла річка в’юнила, там, діти з коширем.
А я уже над полем, де з тиха шумить жито,
Де в колос стиглий сили життєвої налито.
ЇЇ вбираю, в душу переливаю спрагло,
Щоби міццю своєю лягла на серце явно.
04.08.13
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=441393
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.08.2013
Я чекаю на тебе, милий,
В серці ніжність зібралась, бринить.
Стане день той самий щасливий,
Прийде зустрічі бажана мить.
Розчинюся в твоїх обіймах,
Заколихана дужим теплом.
Гарцюватиме хіть в таїнах,
Де так затишно буде обом.
І пізнавши силу кохання,
Геть знеможені в трави впадем.
Зловить вітер млості зітхання,
Лугом розвіє світла дощем.
02.08.13
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=441034
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.08.2013
В лилово солнечном закатном переливе
Крыльями переплелись два белых голубя.
Стучат их сердца цельно в единственном порыве,
Звеньями чувств воссоединённые, любя.
Ветром гонимые над ними седые облака,
Сеют грусть глазницами - даль без конца.
Кружатся птицы в небесах - покорена судьба,
Трапеза ночи для двоих коротка.
Шлю я им свой привет, касаясь рукой груди,
В мыслях тропку ищу, где возможно ходишь ты.
В теле зов струится разгоряченной крови
И пылают страстью губы, ласки твоей жадны.
01.08.13
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=440967
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.08.2013
Відчуй мене! Візьми!
І понеси в пориві почуттів
На безлюдний острів,
Де ще немає якорів,
Щоб в тихій заваді він майорів
Квітками дивної краси.
Ти понеси мене туди!
Вирви з грудей моїх багаття,
Дай випити мені свого.
Душу закутаю, нехай віддається,
У відблиски тепла твого.
Уп’ємося любовного причастя,
Переливаючи із серця у серце його.
Кохаю! Бажаю тебе одного!
28.07.13
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=440040
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.07.2013
В разрезе дня томно полощется волна вздыхания,
Всё по обычаю слегка шумим, в примерочной - слова.
И гложет душу мысль, хотя не любит истязания,
Без претензий готова сдаться в сладкий плен сама.
Лёгкой, дрожью тихой в теле призывы, слепые трепанации,
Не панацея изваянной титульной суеты.
Не обойтись кораблю в море без навигации,
Тебя хочу целовать, а не искать твои следы.
27.08.13
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=440001
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.07.2013
У когорті знайомих лиць
Я шукаю твоє,
Я тобою живу, дихаю тобою,
Болію емоціями,
Впускаючи паростки тепла
У своє серце.
Душу відкривши навстіж,
Хилюсь довірливо,
Полишивши усі перестороги,
Ступаю навстріч.
Чого варті вечори усамітнення,
Що рвуть сутність,
Поїдом виїдають її із середини,
Кидаючи на розтерзання
Бажанням,
Що невідступно блукають
Тінню-невидимкою
Та роз’ятрюють і неволять розум.
Танцюють язички полум’я в ньому
І, зрешечені покликом любові,
Шепочуть вуста:
-То воля неба, я - твоя.
25.07.13
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=439546
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.07.2013
За туманами да за седыми, как на макушке прядь волос,
Обласканы облаками, убегают года вдоль дорог.
Звенит коса о случайный камень, ложится трава на покос,
В вечности на пороге жизни прошедшей пишем пролог.
Сувениром уроненным случайно неиспользованный билет,
Проездной на станцию, возврата, увы, обратного нет.
Но, где-то там, зажатый в тесном ущелье, брызжет блуждающий свет,
Осенённый перстом свыше, словами порой необъяснимый, души взлёт.
23.07.13
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=439118
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.07.2013
Ховається день у згаслій заграві,
Падають сутінки темним крилом.
Струшую втому, віддавши отаві,
Знову належу тобі я цілком.
Тілом блукає бажання любити,
В серці зоріє обличчя твоє.
З нього усмішку твою буду пити,
Дякую долі, що ти в мене є.
Поруч з тобою ступаю душею,
В голосі тиші відчуй подих мій.
Кохання ввірвалось в життя свічею,
Сутність палає від збурених мрій.
18.07.13
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=438137
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.07.2013
Моє незбориме кохання
Стиснуло болем
в серці вогонь.
Чом кропиш
дощем сподівання?
Впалі краплі
зацілуй із долонь.
Рукою торкнися
до скроні,
Де здута вена
тремтить.
Схоронюсь
від думок погоні,
У тобі
розчинившись за мить.
17.07.13
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=437969
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.07.2013
А знаешь, милый, всё простое сложным кажется лишь от того,
Что открыта поверхность иногда остается в тени.
Ты посмотри на неё по другому при свете случайно,
Ведь так много бывает разных оттенков в горячей любви.
Но истина остаётся неизмеримо-простая,
Сильных чувств глубина, что не редко на грани, до края.
Не каждый смеет сказать даже себе: "Да, я такая,
А душе бы слушать: "Ты - моя женщина, моя родная".
14.07.13
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=437369
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.07.2013