| Сторінки (3/206): | « | 1 2 3 | » |
Ах, эти девушки, прекрасны и милы,
Вполне заслуженные комплименты, похвалы,
Так хочется воздать за их достоинства.
В сравненье с нами, столько преимущества.
Даровано природой им, на зависть нам,
Как трудно жить нам мужикам,
Весна и лето скажет точно.
Порой не успеваешь, нужно срочно.
Прижать к себе, обнять и волю дать рукам,
Ты подвергаешь наши чувства мукам,
Ах, та тяжелая весеннее - летняя пора,
И хочется так сильно, с вечера и до утра.
Чтоб вы принадлежали только нам,
Когда забыли мы предаться снам,
И случай тот, что был еще вчера,
И строчка криво, и дрожание пера.
Как вспомнится, как предавались ласкам,
Рассыпанные волосы, и закатились глазки.
В жару была ты, вся пылая и горя,
И говорила, что не проживешь ты без меня.
Но наступило утро, и исчезла сказка,
И наших тел сплетенных связка,
Меня забыла, дел полно, работа
Глаза не встретятся, ты не моя забота.
05.03.2010
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=186891
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 29.04.2010
Как измельчали мужики!
Да что там будешь говорить.
И пьют, гуляют, шашлыки,
С друзьями где – то побродить.
А эти добрые создания,
Все, приготовив и убравши.
Так страстно ждут они свиданья,
Постель, так нежно разостлавши.
А он такой весь «работяга»,
Пришел с огромным опозданьем,
Весь потный, грязный, не стиляга,
И не знакомый с мирозданьем.
И в душ, помылся и за стол.
Сам разогреет и расставит,
Он не какой – то там посол,
И не ворчит, и не картавит.
Да, что там только говорить.
Профессий много всяких, разных,
Людей же больше во много раз.
Одних обходим как заразных,
С других отвести не можем глаз.
Судить по опыту мы рады,
Но забываем иногда.
Что нету лучшей нам отрады,
Не быть судимым никогда!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=186851
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 29.04.2010
1 Парень
2 Девушка
1-Зачем за ухо волосы ты заложила?
2-А было б лучше, если б я их сбрила?
1-А думаешь, что было б так красиво?
2-Прости не сбрила, но и не помыла.
1-Тебя простить я мог бы, но…
2-Твои прощенья для меня давно,
2-Уж перестали приносить в душе покой.
1-О боже Ксюша, что с тобой?!
2-Незнаю…Снег, мороз, зима.
1-Подумать хм, будто ты сама.
2-Да не сама, с сердце даже бьется,
1-Тогда улыбка, смех, беседа все начнется.
2-Улыбка? Смех? Ты накурился? Или болен?
1-Нет, просто жизнью я доволен.
2-А ты в окно давно смотрел?
1-Нет не давно, работать захотел.
2-Да ну, ты, правда? Вот ты и пострел!
1-Тебе в штанишки не глядел.
2-Ты мальчик извращенец, или как?
1-Ну почему? Возможно я чудак.
2-Слыш, ты ,чудак. А ехать далеко?
1-Хм, ответить так уж сразу нелегко.
2-Ты заблудился? Ищешь приключенья?
1-Конечно, а еще так хочется печенья.
2-Изголодался? Боже ты голодный?
1-Готовить не кому, пойми я же свободный.
2-Свободен как галерка в кинозале?
2-Ага, поверь, таких мы уж видали!
1-А покормили или по лбу дали?
2-Да нет, вот так же вот, писали.
1-Вот жадина!!! Хоть пальцы-то устали?
2-Устали пальцы если б что-то мяли,
2-А так ничуть. Друг другу подыграли?
1-Идея новая у нас, смотри, чтоб не украли.
2-Украли, а ты что милициант?
1-Нет, не заметила? Я музыкант.
2-Ты на гитаре? Или на сердцах?
1-Играю на любых струнах.
2-А я продолжить разговор уж не могу.
2-Икаю видишь, честно говорю.
1-А точно честно? Сейчас я посмотрю.
2-Да нет, не честно, просто выхожу.
1-Вот только не в такую стужу.
2-А что же делать? Понимаешь нужно.
1-А сделать много чего можно.
2-Да что ты? Правда? Только осторожно!!!
1-Ну если осторожно все возможно.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=186636
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 28.04.2010
Добрий день шановний читач.
Існує багато різних назв та тверджень, але зараз ми трохи побалакаємо про «знайомих-незнайомців». Люди які їздять не перший місяць, або навіть не перший рік в одній і той самий час за одним і тим самим маршрутом, як би не були у самітними. Або як би не намагалися усамітнитися, все одно помічають, що дехто також періодично подорожують за таким саме графіком, та тим саме маршрутом. Взагалі існує така група людей які постійно подорожують саме цим видом транспорту, це як належність до окремого клубу. Новачка одразу помітно він ніби вирізняється своєю необізнаністю. Загально відомо що навіть якщо вуха не занадто великі але багато чого чують, наприклад можуть дізнатися таку історію.
По роботі співробітник однієї моєї знайомої був змушений у п’ятницю в годину пік доїхати на електричці до Борисполя. В понеділок вранці приніс чашку кави та розповів про емоції. Зустріли як гостя дорогого, занесли до вагона, повісили у повітрі на одній нозі, зробили безкоштовний масаж(тіла - ліктями, ніг-валізами) навчили місцевого фольклору, пояснили звідкіля його рід бере початок, також дізнався багато подробиць з свого особистого життя (про які він і гадки не мав). З того часу знайома мала співчуття та чашечку кави з самого ранку. Прийшла на роботу а її вже чекає чашка гарячої кави. Може й свого начальника попросити проїхатися в електричці?
Цікавіше за все те, що до недавнього часу, багато хто з нас, не замислювався над існуючою дійсністю. Хоча чому? Напевно кожен помічає, що в ранці ми сідаємо вже не в ту електричку що була вчора. Здавалося б що така повсякденно - розповсюджена річ як громадський транспорт, набридає. Можливо це ще одна з тем для суперечок. Але зараз мова не про те.
Можливо електричка набридала б, як би дійсно була постійна, та сама, чи монотонна. Але на справді, вона не така, не постійна, мінлива істота. Вона живе нами так само як ми нею, але так само як ми без неї так і вона без нас не загине. Тому буває таке що на якійсь площі, чи в якомусь магазині, зустрівши «знайомого – незнайомця» обмінюєшся посмішками – привітаннями. Іноді вдається розіграти. Наприклад підходиш до «знайомої – незнайомки» , десь біля « розкладки» та починаєш розмову.
- Добрий день Оксано.
- Добрий день. – Дівчина дивується. – А ми знайомі?
- А ти вже забула?
- Пробачте?!
- Ти ж брала в мене книжку почитати і казала що якщо забудеш то вийдеш за мене заміж.
- Не було такого!
- Значіть сьогодні в вечері одружуємось, завтра в ранці розлучаємось.
- Та я не брала.
- Зажди зараз розберемося. Тебе Оксаною кличуть.
- Так.
- А книжку ти не брала?
- Не брала. – Дівчина починає уважно роздивлятися співрозмовника, в голосі помітна невпевненість.
- І на електричці о шостій годині кожного ранку на роботу ти не їздиш?
- Так ось де я тебе бачила! – Обличчя дівчини осяює, з’являється чарівна посмішка, ямочки на щоках чітко вимальовуються. Зав’язалося знайомство.
Бувають і інші випадки. Такі як наприклад ревнощі. Люди які постійно їздять в електричці часто знайомляться, намагаючись змінити статус «знайомого – незнайомця» на статус «знайомого». Таким чином родина, чи друзі нового знайомого перетворюються в «знайомих – незнайомців». Звісно, якщо сталася цікава пригода, то є бажання про неї розповісти. Як загально відомо шлях швидко долається у розмові, тому в електричці ми заочно знайомі з родинами, чи друзями наших попутчиків так само як і вони з нами.
Стосовно ревнощів бувають такі випадки. На приклад дзвонне телефон, дівчина знімає слухавку розмовляє, тим часом в купе у якому вона їде продовжується розмова, гомін, сміх, жарти. Її хлопець з яким вона розмовляє не витримує і запитує. – Хто це там?
- Та це Олексій, я тобі розповідала. – Несподівано очі її стають круглими. - Льоха, це Вова він хоче з тобою порозмовляти.
Олексій бере слухавку та чує такі слова, - Вийдемо в тамбур поговоримо!
- Ти що з глузду з’їхав? - Здавалося звичайна реакція людини.
- Я сказав вийди в тамбур поговоримо!!!
- Вибачте я зараз. - Олексій з слухавкою біля вуха виходить до тамбуру. Через деякий час повертається вже з вимкненим телефоном та широкою посмішкою.
- Ну що? - Всі виглядають зляканими під час відсутності Олексія в купе було тихо. Спілкувалися коротенькими фразами та пошепки.
- Це вперше я розмовляю в тамбурі по телефону, по чоловічому. - Посмішка стає ширшою. - Розібралися все в порядку.
Напруга одразу спадає, та починаються жарти, стосовно цієї ситуації.
- Ось я йому зроблю!!! - Винуватиця, чи то краще, нова мішень жартів, хапається за телефону.
- Ти йому чи він тобі? Ось так і народжуються багатодітні сімї. - Жарти продовжуються. Конфлікт вичерпано. Всі ставляться з розумінням.
Бувають і інші ситуації.
Дзвінок телефону, жіночка бере слухавку та чує.
- Ніна, ти що це за Ніна, про яку мій Вітя постійно розповідає!
Тим часом, як Ніна розтуляє рота, мов викинута на беріг риба, намагаючись вставити слово в нескінчений потік звуків який ллється з слухавки. Сидячий поряд чоловік Ніни не витримує, забирає слухавку та нічого не слухаючи каже. - Добрий вечір Света, це Сергій чоловік Ніни. Вашого Вітю ми знаємо, разом їздимо на роботу і запевняю вас що далі простого знайомства та спільних поїздок в електричці нічого не заходить. До побачення!
Бувають також такі випадки, як наприклад зміна робочого розкладу. Одразу починається с початку, незнайомець серед незнайомців.
Але цікавіше за все те, що було висловлено одного разу: електричка це не клуб знайомств. Гаразд ми вийдемо на одній й тій самій зупинці, там на платформі й познайомимось. ;)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=186635
рубрика: Проза, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 28.04.2010
Як можна забути кохання?
Мені вже його не забути.
Ось те невдале зізнання,
Що спогад розриває груди.
Як можна забути кохання?
Цей погляд чарівних очей,
Цих рук ніжне торкання,
Мелодій барвистих речей.
Як можна забути кохання?
Розмови про все і ніщо.
І ті квапливі зітхання,
Час невтримно тече і що?
Як можна забути кохання?
Цілунків твоїх не забуть.
Лунають слова прощання,
Зустрінемось де небудь.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=186452
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 27.04.2010
Як міг дивитися на тебе,
Без жодних висновків для себе.
Дивитись щось не помічаючи,
А може ще чогось не знаючи.
Напевно люди правду кажуть.
Цінують те, що враз втрачають,
Тебе хотів я зрозуміти,
А треба щиро лиш любити.
І зараз болісно мені,
Та що я бачу вдалині,
Самотність, біль та забуття,
Таке ось бачиться життя.
Але не перший я такий,
І випадок той не легкий.
Чому так важко я зітхаю?
Цього напевне я не знаю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=186443
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 27.04.2010