Не зникай!
Не зникай в мені навік,
Не зникай на півгодини...
Вернешся ти знову через тисячу, тисячу літ.
Яскраво горить твоя свічка тут.
Не зникай із життя, із мого ти життя,
Не зникай зопалу чи ненароком.
Зникнуть усі. Тільки ти не з їх числа.
Будь винятком, не зникай.
У нас повік не зникне наш зоряний час,
Літак, летимо ми з тобою на море,
Ми летимо, летимо... ми летимо над морем,
Привабившись, повязані одним, одним ременем,
Поза часом, - дрімаєш ти на моєму плечі ,
І, як вогонь, ледь просвічує твоя долоня...
Не зникай із життя мого,
Не зникай ненароком чи зопалу.
Є тисячі ламп, і в кожної є тисячі лампадок.
Але мені потрібна лише твоя свічка.
Світло твоїх очей у непроглядній тьмі ночей.
Не зникай у нас, чистота.
Не зникай, навіть якщо настане край.
Адже все одно - навіть якщо зникну сам,
Я зникнути тобі не дам.
Не зникай!
Українці ще не вмерли, продовжують..Ми - герої, ми- захистники, а ви? Кровавий пир на кістках слід припинити.
Війна, війна...
А більш ніяк?
Керує, править англо-сакс.
Для МИРУ тут, ви що зробили?
Ви на війні лиш заробили.
Проблеми та смертність тільки зростають.
Новії біди людство чекають.
Медіа крутить ту саму пластинку.
Ракети летять, людей лиш втрачаєм.
Ми неможливе чомусь лиш чекаєм.
Домовлень не буде, буде війна.
Людство чекає нова біда.
Голос до миру ніхто не почує.
Ротик закриють, про виступ забудуть.
Ворогом зроблять тих, хто за мир.
Бути війні, буде цей пир.
Підтримуйте далі цих президентів.
Жах в цій реальності, не в кіноленті.
Не слухайте те, що кажуть вони.
Солодко брешуть, хочуть війни.
Знайдуть аргументи для знищення вас.
Утилізують, буде цей фарс.
Уми захопив давно Сатана.
Буде, продовжиться клята війна.
Дякую
Всі тебе лікують.
Ви самі здорові?
Рильця не в пушку?
Свинки всі в коморі?
Кожне краще знає
Як тобі тут жити.
Кожне заставляє
Знов тебе грішити.
До крику до водять
Всі такі хороші.
Одне, що бажають
Мати купу грошей.
Навіть, що не грошей,
А добра бажають.
Правду та і віру
Силою внушають.
Мов той дятел й півень
Кують та кермують.
Свою правду всім
Насильно та всунуть.
За свій світопогляд
Та свою віру
Перегризуть глотку
Й рідному сину.
Син піде війною
На рідного батька,
Бо так внушила
Його хвора мамка.
В лівую пілюлі,
В праву трошки яду,
Язиком щоденно
Знову й знову жалять.
Які всі є добрі,
Які всі ми щирі.
Повмовчіть будь-ласка
Наші рідні й милі.
Чого в вас не просять
При собі тримайте,
А кохання в серці
Добром поливайте.
Всім потрібна тиша
Та порозуіння,
Досить, люди, досить,
Досить вже насилля.
Маю право мати право
Є право на правду
В кожного в народі
Чи права лиш влада,
Чи правий лиш ворог?
Може вбити друга
Чи сусіда й сина?
Чи завжди межу
Чесно поділили?
Не одну ви жінку
Часом полюбили?
Кого не послухай,
Точно - він правий.
В кожній же шафі
Склет стоїть же свій.
Право є на думку,
Право є на віру.
Та на ці права
Чхали, чхали люди сину.
Білеє курчатко
Клює, клює курка.
Чорне в неї пір'я,
Чорне піднебіддя.
Не змінити сину
Ні людей, ні влади.
Одівай як всі
Та носи кайдани.
Будь завжди привітним,
Посішку носи.
Памятай у стаді
Будь лиш ти як всі.
Коли кажуть хмарно,
Очі ти замруж.
Сонце не обідиш,
В стаді ж затопчуть.
Не іди ти проти,
Не біжи вперід,
В стада є пастух,
В нього є батіг.
Їж траву зелену,
Воду пий й радій.
Ти ж бо не є вбивцця
І не є злодій.
Саме ці злодюги
Стадо це їдять.
Плачуть, стонуть люди.
А людей цих рать.
Волів повбивали, обори пусті,
На кого ж пахали всі ті пастухи?
Оберіг
Вишита сорочка,
Вишитий рушник.
Отакий в солдата
В домі оберіг.
Чомусь не на тілі,
Чомусь на виду.
Чомусь він як всі
В ширензі, в строю.
Не ті обереги,
Образ в ни не той.
Буквиці від Бога,
Руни не святі.
Так лиш на дорогу
Дали калачі.
Ми не знаєм Роду,
Нову любим мову.
Не ручна робота
І нема душі.
Нема оберегів,
Лиш пусті узори.
Англел лиш хранитель
Груди рве свої.
Він закриє спину,
Руку відведе.
Він життя солдату
Завжди збереже.
Ось такая правда,
В кожного своя.
Той журавлик в небі.
Той орел, а я?
Радість
Не гніви ти долю.
Все у тебе є.
І луги безкраї
Й небеса блакитні.
Вода у долонях.
Сивина на скронях,
Усмішка, що сяє.
Радість, що росте.
Все у тебе є.
Все, це все твоє.
І любов у серці
І вітання ненці.
Голос мелодійний.
Тиск завжди стабільний.
Все у тебе є,
Кожному своє.
Дисгармонія
Коли ти частинка Всесвіту
Ви доповнюєте, продовжуєте
Одне одного.
Це безмежне переплітіння
Чогось потаємного,
Чогось сокровенного,
Чогось знайомого до болю,
Твойого і не твого.
Того, що за гранню.
За гранню пізнанності,
За гранню відчуття.
Чогось жаданного,
В яке хочеться окутатись,
Протикнути, бути ним.
Гармонія вона є,
Була та завжди буде.
Та вдарила близкавка
І нить тріснула.
Світло й темрява, роз'єднання,
Розмежування, відокрелення,
Формування...
Чогось не баченого.
Творіння сина, творіння завісника,
Творіння предвісника.
Добро чи зло?
Та не було ж?
Розкол...
Позор...
То був первинний гріх.
Змінив увесь наш світ.
Земля перевертається,
Ніхто не посіхається.
Кроти не хочуть світла,
Їм ила вічна ніч та не у цьому річ.
І день і ніч потрібні,
Дають життя та силу.
У цьому й ми не винні,
Так статись це повинно.
Радій тому, що є.
Що бачиш ще це все.
У розколі снаряду
Пробився пагінець.
У полі і у саду
Бур'ян сростив розсаду.
І все оце до ладу.
І все оце живе.
Здається та земленим,
Здається нам шаленим.
З зернинки проростає.
Цвісти, цвісти бажає
Та дати урожай,
Ще встигне поза край.
Розмова з Богом
-Боже, що ж не так?
-Маленький засранцю,
Хоч ти вже й в літах
Та в тобі є страх.
Вину відчуваєш,
Знову ти втікаєш,
Тратиш марно час.
-Боже, що робити?
Як же далі жити?
-Жити й не тужити,
Гнів ти відпусти,
До ріки сходи.
Потоки шалені
Хвилі там несуть,
Рибок на тих хвилях
В небо підіймуть.
-Боже, як я вдячний.
Ти мій капітан.
Компас свій на небо
Я спрямую сам.
p/s Певно не так на війні, як нам з екранів співають, там просто - вбивають. Як на мене відео https://youtu.be/qD2T3G496L0 повинні переглянути всі!
Як потік гірських вод....Тут є все,про що думки лягли. Звичайно праця... душі натхнення,вже й політ...у визнанні,який це є наш світ! Майстерно! 
Дякую! 
