Дорогі мої,рідні Біляни,
Мої мрії,мої ви думки
І осінні садочки багряні,
І весінні струмки говіркі.
Біляни, рідненькі Біляни
І в тривожний,і в зоряний час
Я душею милуюся вами,
Моє серце обожнює вас.
Я люблю ваші зорі ранкові
І насичені працею дні,
Ви такі неймовірно чудові
Як квітучі сади на весні.
Біляни, рідненькі Біляни
І в тривожний,і в зоряний час
Я душею милуюся вами,
Моє серце обожнює вас.
Я турботу завжди відчуваю,
Я завжди відчуваю тепло,
І за це я завжди поважаю
Моє рідне красиве село.
Біляни, рідненькі Біляни
І в тривожний,і в зоряний час
Я душею милуюся вами,
Моє серце обожнює вас.
Край Подільський на села багатий
А Біляни подільське село,
Мальовниче,до праці завзяте
І одвічне життя джерело.
Біляни, рідненькі Біляни
І в тривожний,і в зоряний час
Я душею милуюся вами,
Моє серце обожнює вас.
Цей вірш подарунок Людмилі Літвіновій
чудовій людині, поетесі, завідуючій Будинком культури
села Біляни на Вінничині.
Чудовий вірш - дарунок! 
